Ukrainians news about Космос

Міжнародна команда дослідників, можливо, знайшла відповідь на одне з давніх питань космічної науки — і це може змінити наше розуміння того, як зародилося життя. Хоча вуглецевмісні астероїди рясно зустрічаються в космосі, вони становлять менше 5% метеоритів, знайдених на Землі. Міжнародна група науковців зі Школи наук про Землю та планети Університету Кертіна, Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (ІСRАR), Паризької обсерваторії та інших установ об’єднала зусилля, щоб знайти відповідь. У дослідженні, опублікованому в журналі Nаturе Аstrоnоmy, вчені проаналізували майже 8500 метеороїдів та метеоритних падінь, використовуючи дані з 19 мереж спостереження за болідами у 39 країнах — це зробило його наймасштабнішим дослідженням такого типу. […]

Розподіл води в середині Місяця виявився дещо нерівномірним. Згідно з аналізом місячного ґрунту, зібраного зі зворотного боку Місяця та доставленого вченим, природний супутник Землі має менше води на тій стороні, яка завжди повернута від Землі. Ця інформація є досить цікавою, адже поверхні двох півкуль Місяця суттєво відрізняються одна від одної. Зворотна сторона сильно всіяна кратерами, тоді як ближній бік має великі плоскі базальтові рівнини — марія, утворені внаслідок давньої вулканічної активності. Ця відмінність — справжня загадка. Глобальна різниця у внутрішньому складі Місяця може допомогти пояснити строкатий вигляд його поверхні. «Кількість води в мантії Місяця дає уявлення про моделі його утворення […]

Реrsеvеrаnсе натрапив на один із найдивніших каменів Марса – вчені здивовані Марсохід Реrsеvеrаnсе щойно виявив одну з найнезвичніших гірських порід на Марсі — утворення, вкрите темними сферичними формами з загадковими текстурами, які викликали жваве обговорення серед учених. Хоча подібні сферичні утворення на Марсі вже траплялися раніше, цей екземпляр, названий «Затока Святого Павла» (St. Раuls Ваy), вирізняється з-поміж інших. Чи є це залишками вулканічної активності, процесів підземних вод чи навіть слідів від космічного удару? Визначення походження цього каменю може змінити наше уявлення про геологічне минуле Червоної планети. Відкриття дивної гірської породи Наукова команда Реrsеvеrаnсе зацікавилася надзвичайно незвичайним каменем — він ніби […]

Уявіть собі: глибокий космос, тиша, що порушується лише далеким світлом зірок. І десь там, у неймовірній далечіні, дрімають справжні монстри Всесвіту — надмасивні чорні дірки. Ми звикли думати про них як про ненаситних пожирачів матерії, таких космічних пилососів. Але, чесно кажучи, більшу частину часу вони поводяться досить тихо. Сплять собі та сплять. Донедавна ми ніколи не бачили, як одна з них… ну, скажімо так, прокидається. Прямо у нас на очах! І це сталося. Приблизно за 300 мільйонів світлових років від нашого затишного будинку, у сузір’ї Діви, є галактика. Нічим особливо не примітна, відома під нудним каталожним ім’ям SDSS1335+0728. У її […]

Астероїд Апофіс, названий на честь давньоєгипетського бога хаосу, було відкрито 2004 року астрономами Національної обсерваторії в Аризоні. Початкові спостереження та розрахунки траєкторії, виконані з певними припущеннями, показали відносно високу ймовірність зіткнення із Землею – один шанс із 300. Це викликало серйозну стурбованість у науковій спільноті та спонукало до подальших досліджень. Пізніші спостереження дозволили уточнити орбіту Апофіса та знизити оцінку ризику. Докладніше вивчення Апофіса відбулося 9 січня 2013 року, коли він пройшов відносно близько Землі, на відстані близько 15 мільйонів кілометрів. Зближення надало вченим можливість провести детальне радарне сканування астероїда, завдяки чому вдалося уточнити його розміри та форму. З’ясувалося, що діаметр […]

Розміри астероїда та відстань до нашої планети наближаються до "потенційно небезпечних", але ще не є ними.

Вчені простежили траєкторію міжзоряного метеороїду СNЕОS14, що впав у 2014 році на Землю, щоб з’ясувати можливе місце розташування гіпотетичної Дев’ятої планети. Розрахунки вказали на ділянку неба у сузір’ях Тельця та Оріона, але пошуки не мали успіху. Це призводить до кількох можливих висновків: або планета ще далі і тьмяніша, ніж передбачалося, або вона в іншому місці, або її не існує. У 2014 році астрономи Майкл Браун та Костянтин Батигін звернули увагу на незвичну поведінку кількох транснептунових об’єктів — небесних тіл на околицях Плутона чи навіть далі. Їхні витягнуті орбіти виявилися згрупованими приблизно в одному напрямку. Вчені запідозрили, що їх могла «упорядкувати» […]

Сьогодні вранці (12 квітня) компанія SрасеХ відправила чергову партію розвідувальних супутників нового покоління для уряду США. Ракета Fаlсоn 9 стартувала з бази космічних сил Ванденберг на центральному узбережжі Каліфорнії сьогодні о 8:25 за східним часом (12:25 за Гринвічем; 5:25 за місцевим каліфорнійським часом). Цей запуск поклав початок місії NRОL-192 для Національного розвідувального офісу (NRО), який створює та управляє флотом супутників-шпигунів Сполучених Штатів. NRОL-192 продовжує свого роду реконструкцію цього флоту: це був дев’ятий запуск на підтримку «розповсюдженої архітектури» NRО, нової мережі, що складається з великої кількості маленьких, економічно ефективних супутників (а не відносної жменьки високопродуктивних, але дорогих апаратів, що було історичною […]

Розроблено нову модель для моделювання міжзоряної активності в межах нашої Сонячної системи та сусідньої системи Альфа Центавра. У межах нашої Сонячної системи вже було виявлено міжзоряний матеріал, однак науковці все ще намагаються з’ясувати його походження та як саме він сюди потрапив. Нове дослідження, проведене астрофізиками Коулом Ґреґґом і Полом Віґертом із Західного університету (Wеstеrn Unіvеrsіty), вказує на систему Альфа Центавра — найближчу до нас зоряну систему — як на потенційне джерело. Дослідники навели переконливі аргументи, чому саме ця система є ключовим кандидатом для подальшого вивчення. Роботу було опубліковано 6 березня у Тhе Рlаnеtаry Sсіеnсе Jоurnаl. Що таке міжзоряні об’єкти? Міжзоряні […]

Ми всі час від часу прокидалися в жахливому настрої, але новоспостережена чорна діра-монстр, схоже, справді переживає дуже поганий день. Раніше неактивна надмасивна чорна діра в центрі галактики SDSS1335+0728, що розташована приблизно за 300 мільйонів світлових років від нас, була помічена під час виверження — вона випустила найдовші та найпотужніші рентгенівські спалахи, які коли-небудь фіксувалися від подібного космічного титана. Ця активна фаза знаменує початок поглинання чорної дірою навколишньої матерії та супроводжується короткотривалими спалахами, відомими як квазиперіодичні виверження (QРЕs). Чорна діра, що залишалася спокійною протягом десятиліть, створила в центрі своєї галактики область, відому як активне галактичне ядро (АGN). Команда астрономів назвала це […]

Космічний апарат NАSА «Юнона» (Junо) двічі переходив у безпечний режим 4 квітня, під час зближення з Юпітером. «Безпечний режим» — запобіжний стан, в який апарат переходить при виявленні аномалії. Тоді зупиняються всі неключові функції, а сам зонд зосереджується на основних завданнях – зв’язку з Центром управління польотами та управління енергопостачанням. Після переходу до безпечного режиму наукові прилади «Юнони», як і передбачено, відключилися. Команда управління місією незабаром відновила високошвидкісну передачу даних з апаратом, зараз «Юнона» проводить діагностику бортового програмного забезпечення. Протягом найближчих днів інженери отримають діагностичну інформацію, щоб знайти пояснення переходу зонда в безпечний режим. Проте, ймовірно, ця подія пов’язана з тим, що […]

Надмасивна чорна діра за 300 мільйонів світлових років від нас поставила астрофізиків у глухий кут. Вона ховається в центрі галактики під назвою SDSS1335+0728, і з 2019 року дослідники в реальному часі спостерігають, як вона прокидається після тривалого спокою й починає вивергати серії світлових спалахів. Це саме по собі відповідає відомій поведінці надмасивних чорних дір. Але поведінка цієї конкретної чорної діри — яку охрестили «Анскі» — настільки дивна й бурхлива, що пояснити її дуже складно. «Спалахи рентгенівського випромінювання від Анскі тривають у 10 разів довше й у 10 разів яскравіші, ніж типові квазіперіодичні виверження», — говорить астрофізик Джохін Чакраборті з Массачусетського […]

У ніч на 13 квітня українці зможуть побачити мікромісяць - повний Місяць, який виглядає меншим і тьмянішим через максимальну відстань від Землі.

Нові спостереження показали, що ми помилялися щодо тривалості дня на Урані. Згідно з найточнішими на сьогодні вимірюваннями швидкості обертання цієї «пахучої» планети, повний день на Урані триває 17 годин, 14 хвилин і 52 секунди. Це на 28 секунд довше, ніж ми вважали раніше на основі даних, зібраних апаратом Vоyаgеr 2 під час прольоту повз Уран у 1986 році. Може здатися, що це не суттєво… але насправді це дуже важливо. «Наше вимірювання не лише дає ключову орієнтирну точку для спільноти планетологів, а й вирішує давню проблему: попередні системи координат, побудовані на застарілих даних про обертання, швидко втрачали точність, через що відстеження […]

На сьогоднішній день на орбіті у розпорядженні Бундесверу знаходяться лише 8-10 супутників.

Титан може здаватися ідеальним кандидатом для існування інопланетного життя завдяки багатій на органіку поверхні та глибокому підповерхневому океану, але нові дослідження свідчать, що будь-яке життя там було б вкрай обмеженим. Науковці змоделювали, як мікроорганізми могли б виживати на Титані, використовуючи бродіння — базовий метаболічний процес, що не потребує кисню. Попри величезну кількість органіки на Титані, лише невелика її частина була б біологічно корисною, а проникнення до океану крізь товстий шар льоду — рідкісне. Якщо життя й існує, воно, ймовірно, мікроскопічне, розсіяне та надзвичайно важке для виявлення — радше як невеличка колонія клітин, розкидана по всьому океану, розміром з місяць. Таємничий […]

Згідно з новими дослідженнями, день на Урані приблизно на пів хвилини довший, ніж вважалося раніше. Аналіз 11-річних спостережень космічного телескопа Хаббл показує, що день Урана триває 17 годин 14 хвилин і 52 секунди. Це на 28 секунд більше, ніж оцінив космічний корабель НАСА «Вояджер-2», коли він проходив повз Уран у 1986 році. Дослідники повідомили про оновлену оцінку 7 квітня в журналі Nаturе Аstrоnоmy. Майже 40 років тому «Вояджер-2» став першим космічним апаратом, який спостерігав Уран зблизька. Використовуючи радіосигнали полярних сяйв планети та дані магнітного поля, зібрані космічним кораблем, астрономи того часу виявили, що день Урана тривав приблизно 17 годин 14 хвилин і 24 секунди. Дослідники використали цей […]

Коли астероїд 2024 YR4 вперше з’явився на радарі людства 27 грудня 2024 року, здавалося, ніби він виник нізвідки. Однак цілий астероїд не може просто з’явитися з нічого — і тепер астрономи визначили, з чого складається 2024 YR4, як він виглядає та з якого неочікуваного куточка Сонячної системи він прибув. 2024 YR4 походить із центральної частини головного астероїдного поясу, що простягається між орбітами Марса і Юпітера. Його було виштовхнуто у бік Землі через гравітаційну взаємодію з Юпітером — планетою, яка зазвичай слугує захисником внутрішньої частини Сонячної системи від таких «летючих каменів». «Ми були дещо здивовані його походженням із центральної частини головного […]

Знаєте, космологія – штука цікава. Ми начебто непогано розібралися, як крутяться планети, як запалюються зірки… але з найбільшими масштабами — всього Всесвіту — досі купа загадок. Головні винуватці таємничості? Звичайно ж, знамениті темна матерія та темна енергія. Десятиліттями вчені виходять з того, що без цих невидимих ​​сутностей ніяк не пояснити, чому галактики не розлітаються на частини і чому Всесвіт розширюється все швидше і швидше. А що, коли… всього цього нема? Звучить зухвало, правда? Але саме таку ідею висунув доктор Річард Лью з Університету Алабами у Хантсвіллі. У своїй недавній роботі він пропонує глянути на космос під зовсім іншим кутом. Куди […]

Проблема космічного сміття на орбіті Землі стає все серйознішою Згідно з щорічною доповіддю про космічне середовище Європейського космічного агентства (ЕSА), кількість космічного сміття стрімко зростає. Ми запускаємо супутники значно швидше, ніж вони сходять з орбіти. Ситуацію ускладнює те, що кількість супутників, які вже не працюють, а також уламків зламаних космічних апаратів, набагато перевищує кількість діючих супутників. Зрештою, щільність сміття на орбіті може призвести до ефекту «каскаду Кесслера» — коли зіткнення між об’єктами створюють ще більше уламків, які, в свою чергу, зіштовхуються між собою, породжуючи нові уламки, і так по колу. Ми ще не досягли цієї точки. Але ризик зіткнень на […]