Search trend "14 Квітня Свято"

Sign up, for leave a comments and likes
Update your interests
Також, Ви можете змінити вподобання в налаштуваннях Стрічки
Ми Україна on we.ua
Шостий апеляційний адмінсуд почав розгляд позову Держслужби з етнополітики стосовно припинення Ровеньківської єпархії УПЦ. ДЕСС вимагає її ліквідувати, а їй активи, окрім культового майна, передати державі.
Про відкриття судового провадження стало відомо 31 серпня. Саму ухвалу у справі №855/11/26 колегія суддів винесла 27 числа.
Йдеться про релігійну організацію "Управління Ровеньківської єпархії Української Православної Церкви", зареєстровану 24 квітня 2013 року в Ровеньках Луганської області. ДЕСС звернулася до суду з вимогою припинити її діяльність шляхом ліквідації.
Друга вимога позову стосується власності єпархії. Служба просить після ліквідації передати державі кошти, майно та інші активи організації. 
Чому ДЕСС вимагає припинити Ровеньківську єпархію УПЦ
В матеріалах справи зазначено, що приводом для звернення до суду стало засудження уповноваженої особи Ровеньківської єпархії. Йдеться про вирок за частиною першою статті 111-2 Кримінального кодексу .
Саме цю обставину ДЕСС вказала як підставу для застосування пункту 5 частини першої статті 16 закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і припинення релігійної організації.
Перевіривши подані матеріали, суд встановив, що позов відповідає процесуальним вимогам і поданий із дотриманням правил підсудності. Підстав для повернення заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження суд не встановив.
"Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за адміністративним позовом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Релігійної організації "Управління Ровеньківської єпархії Української Православної Церкви» про припинення релігійної організації", - йдеться в ухвалі.
Коли суд розгляне справу щодо Ровеньківської єпархії
 
Справу розглядатимуть у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Судове засідання призначили на 30 вересня 2026 року о 14:00 у Шостому апеляційному адміністративному суді в Києві.
Ровеньківській єпархії дали 15 днів для подання відзиву після повідомлення про відкриття провадження. ДЕСС своєю чергою має оприлюднити оголошення про розгляд справи на своєму офіційному сайті.
Ухвала про відкриття провадження вже набула законної сили і не підлягає касаційному оскарженню. При цьому рішення про ліквідацію Ровеньківської єпархії УПЦ суд ще не ухвалив - наразі йдеться саме про початок розгляду позову ДЕСС.
Як писав "Ми-Україна" раніше, 27 липня ДЕСС виявила ознаки афілійованості Почаївської Свято-Успенської лаври УПЦ з РПЦ. Лаврі дали 30 днів на усунення порушень, зокрема вихід зі структури Київської митрополії УПЦ та розірвання зв’язків з російською церквою.
Go to weukraine.tv
Новини.Live on we.ua
В Україні спільне проживання та організація похорону військового не гарантують статусу члена сім'ї. Колишня дружина загиблого на Донеччині військового не змогла довести у суді, що вони продовжували жити разом, як одна родина, після офіційного розлучення. Виявилося, що для судді не стали аргументами ані наявність спільних фото, ані листування та свідчення батька бійця. А отже жінка не змогла й довести в суді право на виплату компенсацій.
Новини.LIVE повідомляє про це з посиланням на розгляд справи у "Судово-юридичній газеті".
Деяких доказів буде недостатньо в суді для доведення спільного проживання
Українки мають право на виплати в разі загибелі чоловіка на фронті, але без штампа в паспорті це складно довести, тому й права на відповідні пільги та виплати може бути заблокованими. Українські суди мають жорсткі вимоги до громадян, які намагаються юридично підтвердити проживання однією сім'єю без офіційного шлюбу.
Судді наголошують, що самого лише факту перебування під одним дахом абсолютно недостатньо. Предметом доказування у таких процесах є цілий комплекс обставин.
Щоб доказати, що чоловік та жінка справді були сім'єю навіть без оформленого шлюбу, вони зобов'язані надати документальні підтвердження ведення спільного господарства та побуту, наявності об'єднаного сімейного бюджету і здійснення спільних витрат.
Крім того, необхідно довести факт придбання майна саме в інтересах родини та наявність взаємних прав і обов'язків, чим зазвичай і займається подружжя.
Та нюанс у тому, що чинний закон не містить вичерпного переліку необхідних паперів, тому кожна справа в судах розглядається індивідуально достатності доказів на основі балансу вірогідностей.
Жінка не матиме право на виплати за загиблого чоловіка без оформленого шлюбу
Показовим прикладом застосування цих норм стала справа №686/19687/25, яку розглядав Хмельницький апеляційний суд. Жінка намагалася довести, що з моменту офіційного розлучення 7 липня 2020 року і до дня загибелі колишнього чоловіка вони залишалися повноцінною родиною.
Офіційно пара перебувала у шлюбі з 23 липня 2008 року. Захисник був мобілізований 23 серпня 2023 року, а 14 травня 2025 року зник безвісти і згодом загинув під час боїв.
Позивачці потрібен був статус члена сім'ї загиблого військовослужбовця для оформлення пенсій, пільг, субсидій та отримання грошової допомоги. 
У суді вона, зокрема, надала довідку від садівничого товариства про спільну реєстрацію та проживання за однією адресою з вересня 2018 року. Але суд відхилив цей аргумент, оскільки садовий будинок та ділянку пара придбала у рівних частках ще у 2018 році, коли перебувала в офіційному шлюбі.
Так само судді не визнали доказом роздруковані скриншоти листування у месенджерах за 27, 30 квітня та 3, 4 травня 2025 року разом із фотографіями. Знімки не мали ідентифікації часу та місця, а спілкування, привітання зі святами чи переказ коштів самі по собі не доводять наявності спільного бюджету.
Не допомогли позивачці навіть й показання свідків, серед яких був батько полеглого бійця. Він стверджував, що пара не припиняла стосунків, а про їхнє розлучення він нібито й підозрював.
Суд вказав, що свідчення не були конкретизовані в часі і юридично не можуть виступати єдиною підставою для визнання шлюбних відносин. Крім того, жінка акцентувала на тому, що саме вона отримала сповіщення про смерть і займалася похованням.
Однак апеляція послалася на практику Верховного Суду у справі, де визнали, що наявність документів про організацію похорону не підтверджує статусу сім'ї. Ситуацію ускладнив і той факт, що у послужному списку військового та довідці військової частини про загибель членами родини значилися лише його батько та син, без жодних згадок про дружину. Апеляційну скаргу залишили без задоволення, постанова набрала законної сили з моменту ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Новини.LIVE висвітлювали й інші судові прецеденти, які мають суперечливі рішення щодо громадян. Так виявилось, що порушення процедури призову з боку територіального центру комплектування ще не є підставою для автоматичного повернення мобілізованого додому. Згідно з позицією Верховного Суду, після офіційного зарахування громадянина до списків особового складу військової частини на нього поширюється виключно військове законодавство.
Тим часом у Самборі на Львівщині суд виніс обвинувальний вирок місцевому мешканцю, який відмовився від отримання "бойової" повістки, ухилившись у такий спосіб від проходження військової служби. За вчинене правопорушення чоловіка засуджено до трьох років реального позбавлення волі.
Go to novyny.live
Букви on we.ua

Джерело: Букви

23 серпня в Україні відзначають День Державного прапора – одного з головних державних символів країни. На загальнодержавному рівні свято запровадили у 2004 році указом тодішнього президента Леоніда Кучми.

Третій Президент України Віктор Ющенко доповнив цей указ і започаткував традицію урочистого підняття Державного прапора 23 серпня, а також під час інших державних свят і загальнонаціональних заходів.

До запровадження офіційного свята День прапора відзначали у Києві на міському рівні – 24 липня. Саме цього дня 1990 року синьо-жовтий стяг підняли над будівлею Київської міської ради.

Чому День прапора відзначають 23 серпня

Офіційно дату пов’язують із подіями серпня 1991 року. За поширеною версією, 23 серпня, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до сесійної зали Верховної Ради. Стяг освятив священник Української автокефальної православної церкви Петро Бойко.

Цей прапор зберігається як реліквія у музеї Верховної Ради, а сам момент його внесення до парламенту відтворений на картині у будівлі Ради.

Водночас архівні матеріали та свідчення учасників тих подій вказують, що прапор могли внести до сесійної зали наступного дня – 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Того дня В’ячеслав Чорновіл запропонував встановити у залі прапор, з яким українці перебували на барикадах біля Верховної Ради Росії, а також підняти український стяг над куполом парламенту.

“Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом Верховної Ради”, – сказав Чорновіл.

Над будівлею Верховної Ради синьо-жовтий стяг підняли 4 вересня 1991 року. А 18 вересня Президія Верховної Ради ухвалила постанову “Про прапор України”, якою фактично закріпила за ним статус офіційного прапора держави. Відтоді його використовують під час державних церемоній, прийняття присяги, міжнародних зустрічей та в українських дипломатичних установах.

Історія синього та жовтого кольорів

Поєднання синього і жовтого кольорів на українських землях має багатовікову історію. Одним із ранніх прикладів вважають герб Львова – золотого лева на синьому тлі, який пов’язують із заснуванням міста у XIII столітті.

Сині й жовті кольори також часто зустрічалися у символіці козацької доби. Запорозькі козаки використовували сині знамена із золотими орнаментами, зображеннями святих і козаків.

Існує версія, що поєднання синього та жовтого як елемент державної символіки набуло поширення за часів гетьмана Івана Мазепи. Однак остаточно як кольори українського національного руху вони закріпилися значно пізніше.

Під час революційних подій 1848 року, відомих як “Весна народів”, синьо-жовтий стяг почали дедалі частіше використовувати як символ українців. У червні того року його підняли над львівською ратушею.

На Наддніпрянщині, яка тоді перебувала у складі Російської імперії, синьо-жовтий прапор став помітним символом українського руху після революції 1905-1907 років.

У 1917 році він уже широко використовувався як символ української державності. Під синьо-жовтими прапорами проходили українські маніфестації, а військові вирушали на фронт. У квітні 1918 року такі стяги підняли й над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

Після втрати Україною незалежності синьо-жовтий прапор не зник – він залишався символом національного руху та боротьби за відновлення державності.

Український прапор у радянські часи

Попри заборони, синьо-жовті стяги час від часу з’являлися в Українській РСР.

1 травня 1966 року студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса підняли український прапор над будівлею Київського інституту народного господарства, нині – Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Вони розраховували, що стяг побачать учасники першотравневої демонстрації. Через дев’ять місяців КДБ встановив їхні особи. Москаленка засудили до трьох років, а Куксу – до двох років таборів суворого режиму.

У січні 1973 року Володимир Мармус разом із вісьмома однодумцями вивісив чотири синьо-жовті прапори у Чорткові на Тернопільщині.

Наприкінці 1980-х українська національна символіка почала дедалі частіше з’являтися на масових заходах. 26 квітня 1989 року у Львові під синьо-жовтим прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято у Києві.

У 1990 році українські прапори почали офіційно піднімати над міськими радами. 14 березня стяг з’явився над ратушею Стрия, 23 березня – над Тернопільською міськрадою, 3 квітня – над львівською ратушею, а 24 липня – над Київською міською радою.

Чому синій зверху, а жовтий знизу

Суперечки щодо порядку кольорів українського прапора виникали ще за часів Української Народної Республіки, коли використовували різні варіанти розташування смуг.

Сьогодні офіційний прапор України складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг: синьої зверху та жовтої знизу.

Найпоширеніше сучасне тлумачення кольорів – синє небо над золотим пшеничним полем. Водночас у різні історичні періоди їм надавали й інші символічні значення.

Цікаві факти про український прапор

У 1976 році під час футбольного матчу між збірними НДР і СРСР у Монреалі Данило Мигаль вибіг на поле у вишиванці з українським прапором і станцював гопак. Акція тривала близько 15 секунд, після чого його затримала поліція. На трибунах тоді також розгорнули плакат із написом “Свобода Україні!”.

У 2007 році в Донецьку вперше розгорнули прапор площею 1350 квадратних метрів – 30 на 45 метрів. Його пошила пенсіонерка Марія Бєляткова за ініціативи Союзу творчої молоді Донбасу. Стяг внесли до Книги рекордів України.

У 2010 році в Тернополі розгорнули синьо-жовтий прапор завдовжки 9,5 кілометра і завширшки 75 сантиметрів. Ним фактично оточили Тернопільський став, а досягнення також зафіксували у Книзі рекордів України.

Під час оборони Донецького аеропорту українські військові неодноразово встановлювали прапор над його будівлями. Один зі стягів майорів над диспетчерською вежею до її знищення. Згодом прапор із летовища почали урочисто піднімати над військовою частиною у Кропивницькому.

У 2016 році українські альпіністи встановили прапор на вершині Охос-дель-Саладо в Андах – найвищого вулкана світу, висота якого становить майже 6,9 тисячі метрів.

Того ж року, до 25-річчя Незалежності України, у Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові створили синьо-жовтий прапор із квітів площею понад 13 тисяч квадратних метрів. Його внесли до Книги рекордів Гіннеса та Книги рекордів України як найбільший квітковий килим.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії компанія Pantone присвятила Україні два відтінки – Freedom Blue та Energising Yellow, натхнені кольорами українського прапора. Вони мали символізувати свободу та енергію до дії.

  • Щороку 15 липня українці відзначають День Української Державності – свято, покликане вшанувати багатовікову традицію українського державотворення. Воно нагадує про історичну тяглість української державності, витоки якої пов’язують із середньовічною Руссю, політичним і культурним центром якої був Київ.

Запис 23 серпня – День Державного прапора: історія та цікаві факти про синьо-жовтий стяг спершу з'явиться на Букви.

 on we.ua

Join to the Platform

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization

Last comments

What is wrong with this post?