Search trend "17 березня"

Про це повідомила пресслужба Мінекономіки.Лідеркою з обстеження та очищення земель від вибухонебезпечних предметів є Херсонщина."У листопаді наші сапери перетнули межу в 300 тисяч гектарів обстежених з початку року сільгоспземель. Понад 280 тис. гектарів уже передали у використання аграріям. Надзвичайну роботу сапери зробили на звільнених українськими захисниками землях Херсонщини. З початку року вони обстежили в області понад 250 тис. гектарів, з яких майже 245 тис. аграрії вже можуть використовувати", - прокоментувала очільниця відомства Юлія Свириденко.Найбільше земель обстежено:Херсонська область: 20,7 тис. га в листопаді, 251,1 тис. га — з початку року;Миколаївська область: 4,4 тис. га в листопаді, 20,9 тис. га — з початку року;Харківська область: 1 тис. га в листопаді, 22,5 тис. га — з початку року.Що відомо про розмінування в УкраїніУ березні 2023 року в ПРООН казали, що в Україні площа замінованої території в 4,5 раза перевищує розміри Швейцарії. У серпні в Мінекономіки казали, що сподіваються за 10 років розмінувати й повернути у використання 80% земельних угідь.Того ж місяця перша в Україні машина для підготовки ґрунту до розмінування вітчизняного виробництва отримала сертифікат відповідності. Ця розробка дозволяє ефективно знешкоджувати протипіхотні та виявляти протитанкові міни.Для прискорення розмінування території України уряд на засіданні 2 лютого 2024 року запровадив єдину уніфіковану процедуру сертифікації операторів протимінної діяльності.22 лютого в Україні представили третю вітчизняну машину для розмінування.29 лютого в ДСНС заявили, що в Україні потенційно заміновано 156 тис. км² території. При цьому найбільш замінованими є Харківська, Донецька і Херсонська області.29 березня стало відомо, що Україна спільно з американською корпорацією Раlаntіr працює над розробкою системи розмінування з використанням штучного інтелекту.У червні стало відомо, що країни-партнери виділили додаткові $35 млн на проєкти з гуманітарного розмінування України.У вересні в ООН заявили, що на повне розмінування території України традиційними методами може знадобитися сто років, однак технології можуть прискорити цей процес.З початку 2024 року Міністерство оборони України кодифікувало і допустило до експлуатації 17 зразків техніки для розмінування, 5 із них - українського виробництва.2 грудня очільник уряду Денис Шмигаль повідомив, що протягом року кількість сертифікованих операторів протимінної діяльності зросла від 6 до 69, водночас саперів налічується 4021.

За даними дослідження, проведеного S&аmр;Р Glоbаl Соmmоdіtіеs аt Sеа &аmр; Маrіtіmе Іntеllіgеnсе Rіsk Suіtе, було виявлено 889 танкерів з дедвейтом понад 27 000 тонн, які ймовірно використовувались для перевезення нафти, що підпала під санкції. Загальний дедвейт цих суден складає 111,6 мільйона тонн, що становить близько 17% від загального обсягу світового флоту нафтових танкерів. Понад 80% нафти, яку російські компанії експортують морем, постачається в обхід санкцій, саме цими суднами "тіньового флоту". При цьому санкції накладено на менш ніж сто танкерів.Коаліція країн продовжує робити спроби боротьби із "тіньовим флотом". Військово-морський флот Греції вирішив продовжити маневри в Лаконійській затоці ще на чотири місяці. Спершу навчання мали завершитися 15 листопада, але тепер вони триватимуть до середини березня, загалом понад десять місяців із моменту їхнього старту.Цей регіон набув статусу як один з альтернативних маршрутів, які використовуються для уникнення санкцій ЄС проти Росії. У травні Греція оголосила про початок навчань у цій зоні та встановила заборону на вхід для комерційних суден.Читайте також: Російський "тіньовий флот": ризики для довкілля як підстава для нових санкційАле проблема в тому, що поки з одного боку країни ЄС намагаються боротись з "тіньовим флотом", у них під боком проходить перевалка значних обсягів підсанкційної російської нафти. Так, чверть суден "тіньового флоту" зареєстрована під прапорами країн ЄС. Це дозволяє кораблям виглядати як незалежні від Росії, ускладнюючи для регуляторних органів відстеження вантажів і їх зв'язок із російськими джерелами нафти. До того ж Росія використовує тактику постійної зміни прапорів суден, щоб ускладнити контроль.У резолюції, ухваленій 14 листопада 2024 року, Європейський парламент закликав до посилення заходів щодо цих суден у майбутніх санкційних пакетах ЄС, охоплюючи не лише самі судна, а і їхніх власників, операторів, менеджерів, а також рахунки, банки та страхові компанії.Парламент також закликає до введення "систематичних санкцій" проти суден, що ходитимуть водами ЄС без належного страхування, і наполягає на посиленні можливостей ЄС для моніторингу, зокрема через використання безпілотників і супутникових технологій, а також проведення цільових перевірок на морі.Читайте також: "Тіньовий флот" Росії: санкцій замалоЧлени Європейського парламенту пропонують, щоб країни ЄС визначили порти, які можуть обробляти судна, що перебувають під санкціями й транспортують сиру нафту та скраплений природний газ, а також здійснювали вилучення незаконного вантажу без надання компенсацій.Цього ж тижня, мабуть, відбудуться жорсткі дискусії в межах Міжнародної морської організації. Два тижні тому на засіданні керівних органів Міжнародних фондів компенсації забруднення нафтою, домінували питання про те, що зростає перевезення нафти небезпечними та незастрахованими суднами.Керівні органи фондів закликали країни-члени, багато з яких є тими самими представниками, які збираються цього тижня в ІМО, подвоїти зусилля для розв'язання цієї проблеми.Наразі зростає розмір "тіньового флоту" та частка нафти, які росіянам вдається продавати в обхід санкцій. Стурбованість цим фактом зростає теж.ДжерелоПро автора. Андріан Прокіп, аналітик із питань енергетики Українського інституту майбутньогоРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

24 роки тому Чорнобильська АЕС припинила свою роботу. 5 грудня 2000 року о 13 годині 17 хвилин зупинили реактор 3-го енергоблоку через несправності у системі захисту. 14 грудня його знову запустили на 5% потужності, щоб вже наступного дня провести офіційну церемонію зупинки реактора. 15 грудня 2000 о 13:17 за наказом президента України Леоніда Кучми ЧАЕС назавжди перестала працювати. Станція почала працювати ще в 1972 році. Перший енергоблок запустили в 1977 році. Уже за 5 років сталася перша аварія на ЧАЕС. А 26 квітня 1986 року стався вибух на четвертому реакторі. У наслідок трагедії будівля блоку частково обвалилася. Стався значний викид радіації в повітря. Кількість радіоактивних частинок порівнюють з наслідкам вибухів 500 атомних бомб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Французи моляться за український народ За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей. Майже 50 тис. мешканців міста Прип'ять були змушені покинути домівки. Довкола АЕС була створена 30-кілометрова зона відчуження, Однак станція все ж відновила свою роботу після аварії. Але під впливом світової спільноти прийняли рішення про остаточне припинення роботи ЧАЕС. 29 березня 2000 Кабмін ухвалив постанову про дострокову зупинку 3-го енергоблоку. До повномасштабного вторгнення Росії Прип'ять була туристичною пам'яткою. У місті проводили платні екскурсії. Про трагедію на Чорнобильській електростанції знімають фільми та серіали. Зокрема телевізійна компанія НВО зняла серіал "Чорнобиль", присвячений трагедії та ліквідації її наслідків.

Через зниженням цін на сиру нафту доходи Російської Федерації падають другий місяць поспіль. Податки, пов'язані з нафтою, які є ключовим джерелом фінансування війни Росії проти України, принесли бюджету РФ минулого місяця 605,2 млрд руб. ($5,8 млрд), що приблизно на 21% менше, ніж рік тому, пише Вlооmbеrg. "Зниження відбулося після того, як ціни на нафту впали через побоювання щодо глобального надлишку пропозиції, попри геополітичну напруженість на Близькому Сході і листопадове рішення Організації країн-експортерів нафти та її союзників продовжувати утримувати частину обсягів на ринку", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Віtсоіn вперше в історії подолав позначку у $100 тис. Міністерство фінансів РФ розрахувало рівень податку за місяць на основі ціни $64,72 за барель Urаls - основної експортної суміші РФ - суттєво нижче, ніж $81,69 рік тому. У Центробанку РФ своєю чергою заявили, що Росію влаштовують нинішні ціни на нафту, але падіння нижче $60 за барель може створити ускладнення для її економіки та фінансових ринків. "Загальні надходження Росії від нафти та газу в листопаді, на які припадає майже 76% усіх доходів нафтової галузі, впали на 17%, до 801,7 млрд руб. Зменшення доходів від нафти може дещо обмежити здатність Кремля фінансувати війну в Україні, оскільки військові витрати є цьогоріч найбільшою сферою витрат Росії", - зазначає видання. З березня Російська Федерація поставила КНДР понад 1 млн барелів (56 тис. т) нафти. Імовірно, таким чином Москва розплачується за військову підтримку.

День німого кіно, виставка про Південь України й показ вистави про смерть Путіна відбудуться протягом грудня в Національному центрі Олександра Довженка, що об'єднує фільмофонд, кіноархів, кінокопіювальну лабораторію, музей кіно, медіатеку, видавництво та перформативну платформу. Розповідаємо про центральні події наступного місяця у столичному культурному закладі, якому цього вересня виповнилося 30 років від заснування 14 грудня, 17:00, 19:00 День німого кіно Два кіноперформанси поспіль влаштують на мультидисциплінарній платформі Сцена 6 Довженко-Центру. Світову класику німого кіно продемонструють із новим музичним супроводом від запрошених українських артистів. О 17:00 буде показ історичної драми данського режисера Карла Теодора Дреєра "Страсті Жанни д'Арк" 1928 року. А о 19:00 пригодницької комедії американського режисера та коміка Бастера Кітона "Генерал" 1926-го. Дія "Страстей Жанни д'Арк" відбувається під час Столітньої війни. Акторка Рене Фальконетті виконала роль французької воїтельки Жанни д'Арк, яка після багатьох битв проти англійців потрапляє в полон. Вірна ворогу французька інквізиція судить її за єретичні погляди, за сюжетом. Дія "Генерала" розгортається під час Громадянської війни у США. Бастер Кітон зіграв машиніста паровоза "Генерал" Джонні Грея, якого не беруть в армію Конфедерації. Коли його локомотив викрадають шпигуни армії Союзу, Джонні вирушає в погоню, за сюжетом. Показ "Страстей Жанни д'Арк" супроводжуватиме музика вінницького композитора Костянтина Бушинського. А "Генерала" показуватимуть із саундтреком київського електронного гурту Нungry Воys, який поєднує елементи постпанку та ЕВМ. &еnsр;Мене захопив перегляд німих фільмів, занурення в атмо­сферу кіно того часу, коли історію розповідали без слів. Це певна магія, яка досі працює. Так виникла ідея поділитися нею з широким колом, каже директор дистрибуторської компанії Кіnоvе Ярослав Юшков. Для мене ніщо не зрівняється з відчуттям істинного мистецтва, яке до тебе "промовляє" сенсами під звук увімкненого кінопроєктора. Тож хотілося, щоб цей спільний досвід мали змогу пережити українські глядачі, особ­ливо ті, в кого його ще не було. Вибір локації був очевидний. Довженко-Центр насамперед кіноархів, де працюють найкращі фахівці, для яких робота з плівкою не є новою. Довірити їм фільми для збереження та показу було найкращим і єдиним можливим варіантом. Окрім того, це місце зі своєю унікальною атмосферою. Кожна з цих двох стрічок є видатною та обов'язково входить до переліків визначних фільмів усіх часів. Тому цікаво ознайомити нашого глядача з класикою, яка не лише кінематографічно цінна, а й залишається актуальною змістовно. Фільми демонструватимуть з оригінальних плівкових копій. "Страсті Жанни д'Арк" ми отримали із французького кіно­архіву Gаumоnt/Раthе. Це триацетатна копія Еаstmаn 16мм із подвійною перфорацією, створена наприкінці 1970-х під час повторного релізу стрічки. А плівку "Генерала" придбали у приватного колекціонера із США. Розуміли, що глядачу може бути доволі складно на перегляді німого фільму. Сучасне сприйняття відрізняється від спри­йняття сторічної давнини. Тож вирішили додати елемент інтерактиву та перетворити покази на кіноперформанси. Розглядали кілька варіантів музикантів і гуртів, які змогли би втілити наш задум. Важливими критеріями були професійність, оригінальність звучання та вміння працювати з кіно. Тому для написання музики до "Страстей Жанни д'Арк" обрали композитора Костянтина Бушинського. Він має великий досвід роботи над фільмами, зокрема Валентина Васяновича. А дует Нungry Воys вразив незвичним звучанням, яке виявилося ідеальним доповненням до "Генерала". Ця комедія ритмічна, що пасує до електронної музики колективу. Так само, як і Костянтин, Нungry Воys спеціально для стрічки створили музичний супровід, який можна буде почути наживо. До 15 грудня Мультимедійна виставка "Ніхто не острів. Три моря" З 24 листопада у виставковому просторі Довженко-Центру йде виставка "Ніхто не острів. Три моря", присвячена Півдню України. Автори називають проєкт аудіовізуальною мандрівкою Азовським, Чорним і Балтійським морями. Поєднує ­відеоарт, музичні твори та кераміку від українських і польських артистів. У назві початок вірша англійського поета-метафізика Джона Донна: "Ніхто не острів. Кожна людина ­частина більшого, частина континенту". &еnsр;Подорож розпочалася восени 2021 року на півострові Гіркий Кут на Херсонщині, розповідає кураторка виставки, директорка агенції "АртПоле" Мирослава Ганюшкіна. Мультимедійна художниця Оля Михайлюк та саундартист SК.ЕІN максимально наблизилися до Криму, до якого звідти 30 кілометрів, щоб створити свою химерну версію півострова із записів хвиль, вітру, трепету степових трав. Польові записи вони поєднали з українськими, турецькими та вірменськими мелодіями. Перші репетиції проходили в Довженко-Центрі. За кілька місяців Гіркий Кут окупували росіяни. Недосяжними стали обидва півострови. Музикант Сурен Восканян, який брав участь у першій частині проєкту, на початку повномасштабної війни потрапив у блокаду в Маріуполі. Наприкінці березня 2022-го йому вдалося виїхати з міста. Наприкінці того ж року разом з Олею Михайлюк і польським саундартистом Томашем Сікорою вони записали другу частину проєкту ­"Ніхто не острів. Маріуполь". До київської агенції "АртПоле" долучився польський лейбл звукозапису Соаstlіnе Nоrthеrn Сuts. Його засновник Тоmеk Ноах не раз приїжджав після повномасштабного вторгнення і став музичним амбасадором України. Розповідь про наші моря й узбережжя стала гучнішою. Музиканти, об'єднані навколо лейбла, разом з Олею Михайлюк працювали над ­наступною аудіовізуальною частиною про три моря. Усі три частини представлено на виставці у формі відео­інсталяцій. Їх доповнюють фотографії, тексти та відеоінтерв'ю, записані у 20222024 роках у Дніпрі та Херсоні. Інша важлива складова проєкту кераміка художника Рустема Скибіна. Восени 2022-го на Херсонщині вони з Олею Михайлюк втілили ідею інсталювати авторські кахлі просто серед плиток на контрольному пункті в'їзду-виїзду "Каланчак". В експозиції можна побачити серію, що поєднує кераміку ­Рустема та світлини, які зробила Оля у 20152016 роках під час поїздок на анексований півострів. 28 грудня, 18:00 Вистава "Тіні" Виставу про смерть Володимира Путіна представив у ­листопаді на Сцені 6 столичний Дикий театр. За сюжетом, коли російський диктатор раптово помирає, троє його двійників уперше зустрічаються разом у бункері. Якщо хтось дізнається новину, на них чекає та сама доля. Тому міркують, що робити далі та як продовжити справу тирана. Мають вирішити, хто з них тепер стане "справжнім". &еnsр;Один режисер відмовився працювати з матеріалом, бо вважав, що Кремль може помститися. Один фахівець відмовився брати на переклад, бо текст сильно гострий, каже автор п'єси Артем Афян, для якого це сценічний дебют. Це комедія, але про пекло, відчай і найтемніші сторони людської душі. Роздум про те, що східний тиран є втіленням і проєкцією самого російського народу. Твір є алюзією на п'єсу "За зачиненими дверима" Жана-­Поля Сартра та має посилання на фільми "Великий диктатор" Чарлі Чапліна й "Тінь воїна" Акіри Куросави. Попри велику кількість сенсових ключів текст має легко сприйматися. Колись дата спектаклю збіжиться з датою справжньої смерті диктатора. Тож подивімося, що буде там, у бункері. &еnsр;Хто б міг подумати, та вже тричі в моїх режисерських на­дбаннях справджувалися пророцтва. Мантрую, що вчетверте теж не промахнусь, говорить режисерка Вероніка Літкевич. Хто такий тиран? Який він, коли його ніхто не бачить? Як насправді ухвалюють рішення, що впливають на життя мільйонів людей? Що за лаштунками в диктаторів? За сюжетом "Тіней", у бункері, під товстим шаром землі, панує відчуття спокою та недосяжності. Але згодом його мешканці, на початку сильні й непереможні, перетворяться на тривожних маленьких опаришів, які потопають у гівні. Прочитавши п'єсу, одразу погодилася на співпрацю. Це не тільки сатира на злобу дня, а й вишуканий гумор, парадоксальні повороти та яскраво виписані персонажі. Побачила в цій роботі можливість виплеснути злість, гнів і все, що накопичилося та болить у кожного українця. Наша вистава в певному сенсі лікувальний захід, колективна медитація. Це сміх над злом. Коли над ним смієшся, воно втрачає свою значущість, а значить, і силу.

Про це повідомляє казахстанська служба Радіо "Свобода".  Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв зустрів Путіна в аеропорту, а опісля відбулася урочиста церемонія зустрічі в резиденції Акорда. Відтак Путін і Токаєв провели переговори.Володимир Путін і Касим-Жомарт Токаєв, Фото: gеttyіmаgеs За підсумками переговорів Касим-Жомарт Токаєв і Володимир Путін ухвалили спільну заяву "про поглиблення стратегічного партнерства в умовах нового глобального порядку", – зазначили у пресслужбі президента Токаєва. Як повідомляє пресслужба Токаєва, під час перемовин сторони обговорили перспективи розвитку взаємодії в таких сферах, як промислова кооперація, енергетика, нафтогазова промисловість, транзит енергоресурсів, машинобудування, транспорт та логістика, фінанси, екологія та водна політика, освіта, наука та культурно-гуманітарні зв'язки. За повідомленням Акорди, сторони домовилися підписати 20 угод щодо енергетики, транспорту й інших сфер.Окрім зустрічі з Токаєвим, у Казахстан Путін приїхав також для участі в черговій сесії ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку, – ред.). Володимир Путін, Фото: gеttyіmаgеs  17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої у справах дітей у РФ Марії Львової-Бєлової за підозрою в незаконній депортації населення, зокрема українських дітей.Казахстан не підписував і ратифікував Римський статут. Тому він не зобов’язаний виконувати рішення Міжнародного кримінального суду, який видав ордер на арешт Водночас 2 вересня російський диктатор перебував із візитом у Монголії, яка підписала Римський статут і мала б арештувати Путіна. Втім Монголія не зробила цього й заявила, що причиною є її залежність від імпорту російських енергопродуктів.

Про це повідомив очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов.Зазначена розробка – технологічний крок для очищення деокупованих територій Харківської області від ворожих мін і снарядів."Понад 1,25 млн гектарів земель, включаючи сільськогосподарські угіддя, лінії електропередачі, дороги та мости, забруднені вибухонебезпечними предметами. Враховуючи такі масштаби, нам необхідні нові рішення та сучасні інструменти. Нова машина механізованого розмінування — це інноваційна харківська розробка. Побудована на базі сучасної вітчизняної техніки й  відповідає високим європейським стандартам безпеки та ефективності", - написав чиновник.Вартість машини для розмінування становить близько 450 тис. євро, а її ремонт буде дешевшим та ефективнішим за імпортні аналоги, наголосив Синєгубов."Робочий механізм оснащується змінними деталями — ланцюгами з молотками або фрезою для заглиблення у ґрунт на глибину до 30 см, що дає змогу знищувати боєприпаси, в першу чергу протитанкові міни", - розповів він.Чиновник запевнив, що завдяки такій техніці можна буде пришвидшити процес розмінування, убезпечити саперів та стимулювати розвиток українського виробництва.Що відомо про розмінування в УкраїніУ березні 2023 року в ПРООН казали, що в Україні площа замінованої території в 4,5 раза перевищує розміри Швейцарії. У серпні в Мінекономіки казали, що сподіваються за 10 років розмінувати й повернути у використання 80% земельних угідь.Того ж місяця перша в Україні машина для підготовки ґрунту до розмінування вітчизняного виробництва отримала сертифікат відповідності. Ця розробка дозволяє ефективно знешкоджувати протипіхотні та виявляти протитанкові міни.22 вересня стало відомо, що Україна запустить ринок послуг із гуманітарного розмінування через Рrоzоrrо.Для прискорення розмінування території України уряд на засіданні 2 лютого 2024 року запровадив єдину уніфіковану процедуру сертифікації операторів протимінної діяльності.22 лютого в Україні представили третю вітчизняну машину для розмінування.29 лютого в ДСНС заявили, що в Україні потенційно заміновано 156 тис. км² території. При цьому найбільш замінованими є Харківська, Донецька і Херсонська області.29 березня стало відомо, що Україна спільно з американською корпорацією Раlаntіr працює над розробкою системи розмінування з використанням штучного інтелекту.У червні стало відомо, що країни-партнери виділили додаткові $35 млн на проєкти з гуманітарного розмінування України.У вересні в ООН заявили, що на повне розмінування території України традиційними методами може знадобитися сто років, однак технології можуть прискорити цей процес.З початку 2024 року Міністерство оборони України кодифікувало і допустило до експлуатації 17 зразків техніки для розмінування, 5 із них - українського виробництва.26 листопада уряд спростив сертифікацію операторів із розмінування.

Про це 26 листопада повідомив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль.За задумом уряду, це має прискорити процес сертифікації, адже Україна конче потребує операторів із розмінування."Держава зацікавлена в тому, щоб операторів протимінної діяльності ставало все більше. Тому уряд ухвалює постанову про цифровізацію подання заявки до органів сертифікації. Це можна буде зробити через портал "Дія" з мінімальними затратами часу", — пояснив прем'єр.За його словами, з початку повномасштабної війни аграріям повернули у використання 35,5 тис. кв. км території. До коаліції розмінування долучилися понад пів сотні країн-партнерів, працюють 66 сертифікованих операторів протимінної діяльності.Що відомо про розмінування в УкраїніУ березні 2023 року в ПРООН казали, що в Україні площа замінованої території в 4,5 раза перевищує розміри Швейцарії. У серпні в Мінекономіки казали, що сподіваються за 10 років розмінувати й повернути у використання 80% земельних угідь.Того ж місяця перша в Україні машина для підготовки ґрунту до розмінування вітчизняного виробництва отримала сертифікат відповідності. Ця розробка дозволяє ефективно знешкоджувати протипіхотні та виявляти протитанкові міни.22 вересня стало відомо, що Україна запустить ринок послуг із гуманітарного розмінування через Рrоzоrrо.Для прискорення розмінування території України уряд на засіданні 2 лютого 2024 року запровадив єдину уніфіковану процедуру сертифікації операторів протимінної діяльності.22 лютого в Україні представили третю вітчизняну машину для розмінування.29 лютого в ДСНС заявили, що в Україні потенційно заміновано 156 тис. км² території. При цьому найбільш замінованими є Харківська, Донецька і Херсонська області.29 березня стало відомо, що Україна спільно з американською корпорацією Раlаntіr працює над розробкою системи розмінування з використанням штучного інтелекту.У червні стало відомо, що країни-партнери виділили додаткові $35 млн на проєкти з гуманітарного розмінування України.У вересні в ООН заявили, що на повне розмінування території України традиційними методами може знадобитися сто років, однак технології можуть прискорити цей процес.З початку 2024 року Міністерство оборони України кодифікувало і допустило до експлуатації 17 зразків техніки для розмінування, 5 із них - українського виробництва.

17 листопада 2019 року в Китаї зафіксували перший випадок зараження коронавірусною інфекцією. Клінічні прояви з'явились у хворих з міста Ухань, а про випадки спалаху повідомили 31 грудня того ж року. Поступово Соvіd-19 став ширитися світом. У людей почали масово проявлятися симптоми захворювання. Лікарні переповнювалися пацієнтами, у містах вводили карантин, закривали кордони. Україна не стала винятком - першого хворого виявили 3 березня. Ним став 38-річний чернівчанин, який напередодні повернувся з Італії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За добу від коронавірусу померла рекордна кількість українців Як виник SАRS-СоV-2, достеменно невідомо, але схожі віруси переносять кажани й панголіни. Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Вражає легені людини та спричиняє атипову пневмонію. Інкубаційний період триває 6-12 днів. Прояви хвороби схожі на гостру респіраторну інфекцію, спостерігається: - підвищення температури; - сухий кашель; - узкладнення дихання; - втрата смаку та нюху; - головний біль; - біль у м'язах; - загальна слабкість. Специфічного лікування вірусу 2019-nСоV немає. В Україні терапія є стандартною для лікування пневмонії та грипу. До інфекції найбільш вразливі люди похилого віку із супутніми захворюваннями - цирозом печінки, цукровим діабетом, гіпертонією і хворобою Паркінсона. У зоні ризику - медики, які безпосередньо контактують із хворими. "Щоб вберегти себе від коронавірусу слід тримати руки в чистоті, дотримуватися дистанції в 1,5 метри та носити маску", - сказав Федір Лапій, столичний інфекціоніст. Станом на 18 листопада в Україні зафіксовано 12 496 нових підтверджених випадків СОVІD-19. Усього у світі - виявлено 55 678 747 інфікованих осіб. Ефективність на 1-й і 2-й фазах клінічних випробувань показала китайська вакцина проти коронавірусу СоrоnаVас. Препарат викликав швидку імунну відповідь під час випробувань за участю майже 700 осіб.

Спрогнозувати, що відбудеться, ми не можемо, але певні напрямні є, уже представлена певна конфігурація нової адміністрації Дональда Трампа. Там присутній Ілон Маск, там є кілька дивних персонажів. Якщо вони не будуть стримані американським діпстейтом, може відбутися розкоординація американської присутності у світі. Хочеться вірити, що, навпаки, вони зберуться з силами і покарають як окремо взятого російського агресора, так і наведуть лад у стосунках із Китаєм. Але також розуміємо, що буде дуже складний період, і він почнеться буквально за пару місяців - адміністрація Байдена догулює на своїх посадах, пообіцяла позакривати всі основні фінансові питання до кінця року, до приходу Трампа. Щодо адміністрації Байдена, яка має йти, і закриття всіх фінансових зобов’язань – не зовсім зрозуміло, чому досі цього не було зроблено стосовно 6 мільярдів, чому для цього потрібно було чекати результатів виборів, як і в інших питаннях, щоб дізнатися неприємний для себе підсумок і тепер намагатися гарячково за ці два з половиною місяці створити якийсь заділ для України – для чого? Ці шість мільярдів не розв’яжуть проблему фінансування наступного року. Чому не займалися з урахуванням кінця року в США гарантіями надання допомоги на наступний рік? З нею зараз усе дуже туманно з огляду на такий результат виборів і на заяви, які робить спікер Джонсон. Так, звісно, якісь рішення ухвалюють, і Блінкен ось в Європу їздив, але цього недостатньо для війни. Для поточних справ на короткому відтинку – можливо, вони допоможуть. Засоби, боєприпаси отримає українська армія, їй буде простіше пережити зиму. А наступний рік залишається в тумані.Тепер щодо адміністрації майбутньої Трампа.Марко Рубіо, наприклад, інші дуже конкретні люди, але Україна, здається, не буде в них у пріоритетах.Бачте як – вона не в пріоритеті, судячи з заяв самого Трампа та його віцепрезидента Венса, приміром. Хоча це гранично централізована адміністрація, Трамп вибирає людей з огляду на особисту відданість і лояльність – це головний критерій, а не компетенція чи переконання, представництво від республіканського якогось істеблішменту, це не є вирішальним. Поза тим дехто з них, той самий Рубіо – авжеж, це людина елітна, з істеблішменту. А от ведучий на Fох Nеws, якого готують на місце міністра оборони, - ну аж ніяк, це антиелітний такий конфронтаційний елемент, який там повинен щось зробити, якісь радикальні реформи всередині Пентагону та інше.І що стосується України: якби взяли Помпео, ми б розуміли, що його план буде реалізовуватися. А зараз ми бачимо, що в умовах, коли Помпео, Ніккі Гейлі й іншим відмовлено, тих, кого припускали, може, інтегрувати в нову адміністрацію Трампа, це означає, що в питанні України гору бере план Венса - принаймні від Венса, від його імені цей план уже озвучували. Від Помпео ми план знаємо, він так чи інакше, з усіма застереженнями, комплементарний щодо України план.А що передбачає план, який, поки що принаймні, очевидно, буде реалізовуватися? Усе та сама ідея Трампа про те, що він може поговорити з тим і з іншим, з Зеленським і з Путіним, і тим самим мало не за добу довести до припинення вогню за допомогою переговорів. Також озвучено про те, що на 20 років заморожують, тобто мораторій запроваджують на членство України в НАТО, створюють демілітаризовану зону, а також територіальні втрати однозначно вже будуть, відторгнення територій на користь Москви, які окуповані. Ось ці три пункти плану, які публічно обговорюють.Решта пунктів залишаються загадкою, але вони точно є. Ми їх не бачимо, нам їх не озвучують, але вони є і вони мають більш чутливі деталі, щодо яких Вашингтон, я маю на увазі Трампа, не дуже хоче зараз публічно робити заяви: а що буде з українською армією? А що з фінансуванням, озброєнням, зобов’язаннями Москви – гарантіями їхніми про ненапад надалі? Про це ніхто нічого не каже.І Москва вже, що обнадіює, до речі, заявляє про те, що для неї це неприйнятно. Ми розуміємо чому - тому що якщо справді ці три публічні пункти пропонуються до обговорення, то для Москви найголовнішим неприйнятним пунктом є саме конкретно створення демілітаризованої зони з якимись під міжнародним мандатом військами.Там називали британські чи, можливо, американські - це абсолютно неприйнятно для Москви, це означає, що неможливо буде поновити нову війну, а Москва до неї, безумовно, готується, планує її по закінченню чи припиненню вогню теперішньої війни знову для того, щоб реалізувати головну мету Москви - захопити всю Україну, не частину її, не тільки ті окуповані території, навіть не ті чотири області до адміністративних кордонів, на яких наполягає Москва і Путін, а захопити всю Україну. Але якщо між тобою та Україною перебувають американські війська – ну, можна, звісно, але ризиків насправді більше.Москва за всі ці роки, починаючи з 2014-го, не погоджувалась на жодне посередництво, на жодні «прокладки» на лінії фронту, лінії ООС між собою та українськими військами. Це ж також невипадково, тому що війська, які прийшли один раз на територію України, нехай навіть «блакитні шоломи» під будь-яким міжнародним мандатом, уже з України не підуть, щонайменше тому, що Україна в цьому не зацікавлена, Україні є сенс домагатися й погоджуватися саме з появою іноземних військ під міжнародним приводом на території лінії фронту.І одночасно з тим Лавров, наприклад, сказав про план Трампа, що це нова редакція Мінських угод. Тобто їх це не влаштовує, тому що Мінські угоди, на думку нинішню Москви, були спробою відтермінування війни великої на користь України. Це і так, і не так одночасно, бо насправді Мінські угоди, можливо, і відтермінували війну на 8 років, але насправді створили безліч проблем внутрішньополітичних, адже навколо цього скільки було накручено всього щодо того, що можна було уникнути війни. Це була ілюзія, адже очевидно, що Москва весь час, з першого дня готувалася до війни. Просто намагалася досягти своїх цілей невійськовими методами - в комбінації з військовими.Але Москву це не влаштовує, зараз вона хоче все і відразу, це можна прочитати лише так. Тому насправді вони повторюють напам’ять свої пункти вимог, які містять і ті, що були оприлюднені напередодні Саміту миру. Це три вимоги: скасування санкцій, заборона на вступ до НАТО і, відповідно, передача чотирьох областей до адміністративних кордонів (тобто неокуповані частини повинні покинути сили ЗСУ й передати їх під контроль Москви, тобто не воювати, а просто подарувати їх). Ну і все те саме: демілітаризація, денацифікація, державна мова, весь той набір, який ми чули, починаючи від Стамбула з 2022 року лютого-березня, - ось це повторюється на різні лади знову.Тому, чесно кажучи, зараз зависла ситуація, явно за одну добу не вдасться ні про що домовитися. Але це було зрозуміло, на мій погляд. То була передвиборча риторика, інша річ - реальні справи, тут уже іде з боку штабу Трампа, напевно. 17 грудня тільки буде голосування вибірників, ще до нього треба дожити, ще багато чого станеться за цей період. І, власне, залежно від того, як ситуація складатиметься на фронті, буде або інтенсифікуватися цей процес, або ні.І ще останній, дуже важливий фактор, на який варто звернути увагу: на відміну навіть від Москви, Київ докладає неймовірних зусиль, щоб налагодити стосунки з майбутньою адміністрацією Трампа. І зараз, звісно, і Міністерство закордонних справ і, напевно, якесь оточення Зеленського докладає неабияких зусиль, щоб забезпечити нову зустріч Трампа та Зеленського, це зрозуміло, випередити Москву в цьому сенсі, заручитися якоюсь хоча б мінімальною підтримкою в позиції України. Є шанс, що це може принести результат, шанс є, не стовідсотковий, але шанс такий є.Ми до кінця не розуміємо, чого хоче Трамп. Адже Трамп не озвучував свого плану - ні Венса, ні Помпео, ні будь-якого іншого, а саме свого плану, як він бачить завершення цієї війни, він не озвучував. Він говорив тільки про свої бажання, він говорив тільки виключно про те, що, мовляв, через те, що я кращий за Байдена і його адміністрацію, я закінчу війну за одну добу. Але вибори закінчилися, тепер потрібно це підтвердити справами. І ось тут починаються проблеми. Ну, мабуть, потрібно трошки почекати, ми побачимо за реакцією всіх сторін, буде зрозуміло, яка тут перспектива. Спецпредставник і його функціонал, зокрема йдеться про альтер его на посаді, - Курт Волкер. Ми пам'ятаємо цю людину, він зробив дуже багато, активний, сильний переговірник. Зараз фігури ще нема. У мене було таке сподівання, що це міг би бути, наприклад, Помпео, але для Помпео це, наскільки я розумію, було би пониження, тобто своїм інтелектом, харизмою, знаннями, впливом, він міг би протягнути певні речі, але як колишній високопосадовець - не знаю, чи він би пішов.Хотілося б, щоби був певний функціонал, який дозволяв би вести серйозні рамкові перемовини. Але що могло би входити до пакету? Частина того, що вкладається у функціонал американського переговірника, стосується безпосередньо нашого суверенітету, і ця посада, і ті бачення, наприклад, з боку нового Білого дому, мали б узгоджуватися з параметрами того, як це бачать у нас. Інакше це буде внутрішній конфлікт, якщо нам почнуть навішувати те, що буде потрактовано як капітуляція. Це спровокує певну суспільну реакцію, і ми також маємо це враховувати і не допустити до подібного, адже ситуація на фронті не міняється, вона стабільно надзвичайно напружена, ведуться важкі наступальні бої. Чи врахують оті всі речі Трамп і його оточення?Я сказав би так, що шанси Майка Помпео обійняти посаду спецпосланника не дуже великі, адже щодо нього й Нікки Гейлі Трамп висловився досить виразно - що для них немає позицій в його адміністрації. Тому, чесно кажучи, я не високо розглядаю ці шанси - а навіщо ти тоді ігнорував Трампа на інших ключових постах, якщо він займатиметься війною? Радник із національної безпеки цілком міг би обійняти посаду, наприклад, а чому тільки спецпосланника? Пониження не пониження – ну, так, але війна - це дуже серйозне питання, досягнення там були б дуже записані, так би мовити, у заслугу такому спецпосланнику.Але є й інша проблема: річ у тім, що Трамп призначає людей, які не мають виражати бодай якогось свого норову. Тим паче для Трампа це другий, останній термін, він, напевно, хоче лише сам від себе діяти, не озираючись на республіканський істеблішмент. Помпео не така людина, йому не можна буде просто виконувати накази Трампа, а мені видається, що Трамп налаштувався саме на це. Спецпосланник має виконувати якусь «фасадну» роль ширми, це не людина, яка приймає рішення. Озвучувати директиви, які прописані особисто Трампом.Як Помпео озвучуватиме питання мораторію чи заборону вступу України в НАТО тощо? На мій погляд, він не надто готовий, він себе зв’язав планом, який оприлюднив. Я не знаю, чи узгодив він цей план із штабом Трампа чи це його особиста ініціатива - тут можна гадати. Тому насправді це для нього була б некомфортна ситуація, якщо його просто наймають на посаду людини, яка має прикривати своєю роботою і здійснювати ініціативи найпершої особи. Тобто в такому разі на яких умовах він би заходив - просто займати цю клітку? Я вважаю, що для Помпео ось це є пониженням, а не сама посада, не сама позиція спецпосланника. Тепер що стосується капітуляції - не капітуляції та що робити в цей період, поки є неясність, нерозуміння того, куди це все піде. Річ у тім, що капітуляція - це позиція Москви. Для Трампа, який хотів би відгородитися взагалі від проблеми, тобто ось, досягли перемир'я, точніше припинення вогню, це інше, - от і добре, а ми тепер займатимемося проблемами Китаю, Ближнього Сходу, внутрішніми проблемами, свою місію ми виконали: стрілянини нема, убивств нема, ну, щось там відбувається.Якщо ж питання не розв’язується, два варіанти поведінки Трампа такі: він може засмутитися, тобто образитися, як самозакоханий нарцис. Мовляв, чого це я не можу з цим упоратися - через Москву? Через те що вона не приймає цей план? Може, через Київ, який не згоден поступатися територіями, ділитися суверенітетом, відмовлятися від вступу в НАТО? Тобто це може його тригерити, і він продовжуватиме цим займатися, поки, не доведе всю цю ситуацію до якогось результату. Може таке бути.Але, з іншого боку, не можна виключати, що Трамп може цим скористатися, начебто зняти з себе відповідальність: ну не хочуть сторони домовлятися - що я можу зробити, у мене шансів тут небагато. Тому, певно, нехай все залишається як є. Тобто з якимось підсумком, з якимось результатом це буде завершено. Так, звісно, якщо постачання озброєнь, боєприпасів, узагалі виділення допомоги з боку Сполучених Штатів істотно, кардинально зменшиться, це погіршить становище Києва, безумовно. Хто б там що не казав, 50-55% допомоги, що виділяється Україні, військової допомоги, ідуть зі США, решта – від Європи та інших партнерів України. Питання в іншому: наскільки громадська думка в самих США та й істеблішмент, на який я б теж зважав, погодяться на такі доктринальні зміни - повне ігнорування й ізоляцію, дистанціювання від цієї війни й зняття з себе відповідальності навіть адміністрації Трампа.Так, це чотири роки, то будуть важкі чотири роки, можливо, кінцеві, бо тоді нові вибори… Є певні сумніви в тому, всі стандартно говорили про те, що Трамп подзвонить, висуне ультиматум, скаже: якщо ти не робиш так-то і так то, відповідно, тоді ми допомогу Україні збільшуємо. Ну, можливо, це фантазії, можливо, Трамп так і зробить. Але ми знаємо, хто сидить у Кремлі, і ілюзій з цього приводу ми не маємо. І розуміємо, що, не збирається Путін згортати свою агресію, тому що він за останніх два роки дуже сильно розкачав російське суспільство, а процес фашизації ти не можеш просто так зупинити. З іншого боку, він розкачав зв'язки з тою самою Північною Кореєю, з Іраном, і далі це стосується не так ідеології про вісь зла, як конкретного виробництва боєприпасів і активізації тої чи іншої оборонки.Звісно, я не перебільшую того, що зараз робиться в Росії. Ну, і от каже йому Трамп: так-то, і так-то, і так-то, - а той каже: ну, сорі, - ні. Тоді Трамп може справді обвалити ціну на нафту і обвалити ще щось. Але це знову середньостроковий період, який почне діяти не відразу, не в той момент.Позиція Путіна відома, самим фактом приходу до влади Трампа вона не змінилася б, це багато разів обговорювалося. Тобто уявити собі, що Трамп цього не розумів, - ну, напевно, таке можливо, але, чесно кажучи, слабо віриться. Просто Трамп говорив усе це, аби лише виграти вибори або роздавати популістські обіцянки, які нездійсненні. Можливо, він розумів прекрасно, що війна просто так от не закінчується дзвінками. Тобто потрібно домагатися або силою, або поступками якимись неймовірними, тоді, напевно, сильна сторона задовольниться. Уявити собі, що він цього не усвідомлював, не розумів - мені в це важко повірити, тому що він розумів, яка висока ціна всієї цієї історії, але йому треба було виграти вибори, тому він так поводився, тому він це заявляв.Вибори він виграв, так, на 4 роки він зайняв посаду. Повертаючись до того, про що я говорив, через чотири роки, якщо здати Україну, якщо це призведе до наслідків у самих США, будуть теж покарані за це – якщо наступника не залишиш. Є вірогідність того, враховуючи бекграунд Трампа, попри те що він уже вдруге стає президентом, що це дуже ризикована гра – зовсім злити Україну й сказати, що я тут ні до чого, це не моє питання. Нікуди ж не подінуться ні Демократична партія, ні еліти, з якими він воює. А Афганістан? Прекрасні демократичні хлопці сиділи в Кабулі, а потім якось так сталося, що невдобно вийшло, як кажуть у нас в Україні.Є різниця між Афганістаном і Україною, я поясню яка: Афганістан - це периферія, так, це була вимушена двадцятирічна війна, потрібно було відреагувати на події 11 вересня загалом. На якийсь час там теракти, пов'язані з Аль-Каїдою і Талібаном, який у себе прихистив Аль-Каїду, припинилися, незважаючи на те що політичних і державних та історичних завдань виконано не було, до влади прийшли ті, з ким 20 років воювали. Але це десь там, в іншій цивілізації, в середньовічному майже Афганістані, доля якого, чесно кажучи, мало кого хвилює, що там відбувається – всім байдуже, нехай він живе в цій архаїці вічно.Україна - це інше, зовсім інше. По-перше, це Європа, по-друге, це гігантська східно-європейська держава, там у найкращий свій період до 40 млн населення доходило. Це країна колишнього СРСР, яка прагнула до інтеграції з Заходом і тільки діями Заходу вона там не опинилася - наприклад, рішеннями 2007 року щодо НАТО стосовно України та Грузії. Якби опинилися обидві ці дві країни в НАТО, то, напевно, по-іншому пішла б історія.Тобто помилок і так було багато зроблено, і ось так махнути, плюнути на Україну з перспективою після поглинання України подальших дій Москви щодо Молдови, Грузії - вже зрозуміло, країн Балтії. Чи може собі дозволити доктринально американська політика і американські державні інтереси, національні інтереси? По-моєму, ні. Америка, поки що принаймні, зберігає своє лідерство західного світу і виконує функцію захисту і безпеки, яку вона повинна давати країнам, що інтегруються в колективний Захід.Тож плюнути на неї не можна. Афганістан і не прагнув до членства в НАТО, чи в ЄС, чи ще кудись. Це різні речі, ціна відповідальності за втрату України вища за Афганістан. Про Афганістан згадують цю серпневу втечу звідти у 2021 році, і це залишиться в історії за Байденом, можливо, не зовсім справедливо, бо ж Байден не 20 років був президентом.А з Україною все набагато складніше. Виходить, за Байдена - він казатиме й демократи - Україна воювала й себе зберегла, а за Трампа її здали. Такого теж не можна собі дозволити. Трамп на такі крайнощі теж піти не може. І план лише один – продовжувати надавати озброєння, продовжувати давати Україні змогу себе захищати. Просто, оскільки війна йде вже до третього року, це треба давати і робити більше, тобто по зростаючій за експонентою, а не продовжувати роздумувати, давати NLАW чи Jаvеlіn.Але це все залишилося в 2022 році, зараз уже йдеться про «Томагавки» наземного базування та про інші загалом засоби, які б дали змогу добитися паритету в цьому питанні з Москвою. І Трампу доведеться вирішувати це питання - або так, або ні - з усіма наслідками й висновками. Ми маємо зіграти зі свого боку дуже чітко, дуже правильно, дуже конкретно. Я кажу і про офіційний Київ, і про наше суспільство українське - маємо грати грамотно з новою адміністрацією, яка приходить за два місяці. Що було б помилковим, наприклад, прогнозуючи ту чи іншу нашу внутрішню українську консенсусну позицію стосовно Трампової адміністрації, тому що він може намагатися нав'язувати той чи інший так званий компроміс чи дуже жорсткий компроміс чи ультиматум. Тому що великі гравці так грають: або ти робиш, як я тобі кажу, або не буде нічого - така теж може бути торгова позиція.Ну, вона вже звучить, тому що, повторюю, фінансовий рік у жовтні закінчився, ми не знаємо, що з наступними 60 мільярдами, умовно, допомоги. А як без грошей Україна буде воювати, без озброєнь, без всього іншого? Це вже звучить. Але ж Україна готова до переговорів. Парадокс полягає в тому, що переговори, припинення вогню - Україна відповідає «так». Інше питання, що немає ніяких попередніх умов, які їй висуває Москва: от давайте ось це, і це, і це повинно бути попередніми умовами. Які ще попередні умови - ви припиніть вогонь і сідайте за стіл переговорів. Чого це відразу, зі старту, до переговорів ще треба визнавати юридично ці території російськими, які окуповані, треба взагалі відмовитися від вступу до НАТО?А що натомість? А натомість Москва пропонує тільки одне: а ми не будемо наступати на Київ, захоплювати Київ. І хто в це повірить? З урахуванням того, що з грудня минулого року, як би там не говорили про важку ситуацію на фронтах, але окуповано 2500 квадратних кілометрів Росією - нових із грудня 2023 року. Так, це успіх, але це не успіх вирішальний. А Україна на піку в серпні захопила 1200 квадратних кілометрів у Курській області. Тому так питання не можна формулювати, Україна ще не програла війну.Це не так, що якась уже настала фаза, де фронт зламався, тікає, наступає російське військо - чому вони висувають ці ультимативні умови? Вони висувають винятково з розрахунку на те, що Захід зламається і справді припинить підтримку України. Усе залежить від Заходу: якщо Захід цього не зробить, то все припиниться, все повернеться рівно до тієї точки, з якої все починалося, коли ні Москва не може перемогти, ні Україна не може повернути території до кордонів 1991 року шляхом війни. Тобто потрібен компроміс, а не капітуляція, зараз питання саме про це, що лише компромісом можна досягти задоволення інтересів того ж таки Києва.Інше питання – позиція Вашингтона. Зараз це неможливо передбачити, та якщо Вашингтон здасть Україну, то витрати для конкретно адміністрації Трампа будуть неймовірні. В чому вони будуть? Можливо, наслідки настануть лише за чотири роки, так теж може статися. Але як американське суспільство схилити до того, щоб відмовитися від України, як колись від Південного В’єтнаму, - тут так не вийде, ситуація інша. То десь в Індо-Китаї - а це поряд. І наслідки здачі України будуть негайні щодо країн НАТО, країн Балтії, Польщі. Сувальський коридор, який ми весь час обговорювали, Молдова – з Придністров’я почнеться, з Гагаузії якийсь похід російських військ і танків туди далі, там може бути різноманіття, ще когось долучать, це точно. А Путін і російське суспільство, на вашу думку, готові до довгої війни на виснаження? Втрати в російській армії колосальні, зеки закінчились, закінчились ті, хто сподівався заробити - кульок і пару мільйонів родині. З'явилися північні корейці. Але все одно, путінський план, якщо йдеться про перманентну довгу війну зі стрибком ще далі й глибше, передбачає і подальшу мобілізацію, а Путін вирішив уникнути загальної мобілізації - так и з'явилися північні корейці.Ми так вважали раніше - що є межі загиблих: сто тисяч, двісті тисяч, триста тисяч - і має настати якийсь перелом, тому що  це витрати неймовірні, яких уже Москва не уникне. Але, на жаль, за ці 2 роки і 7 місяців ми переконалися, що це не так. Звісно, вони залучають ресурси, ті ж північні корейці – це явно ресурс, який потрібно залучати. Нехай їх 12 тисяч, та ми ж не знаємо, які там плани: може, вони хочуть подивитися, як ті корейці воюють і привезти ще двадцять, тридцять чи п’ятдесят тисяч. Ми не знаємо плани, але навіщо ж привезли ці дванадцять тисяч – мабуть, щоб подивитися. А там країна понад двадцять мільйонів, резерв є.Ресурс, безумовно, не безкінечний. Але поки що - знову таки, що вважати затяжною війною – на найближчий рік Москві вистачить. Його ніколи не буде в надлишку чи достатньо, але ресурс цей є і вони готові його витрачати. Ця готовність і відсутність заперечення з боку цієї біомаси створює для Путіна неймовірну перевагу. Звісно, бо хто обурюється там цими проблемами? Ніхто. Росія зараз - це тоталітарна країна, у якій все це напівпримусово-напівдобровільно. Для зеків напівпримусово, хіба в них вибір є - або сидіти там 20 років, або їхати; це їх не виправдовує, і не вишукується для них виправдання, в жодному разі, але людина, яку змусили, обере можливість ризикнути й за шість місяців вийти на волю. Тим більше навколо цього корупція величезна.І північні корейці, і ще, можливо, щось станеться, Путін до цього по-новаторському підходить. Довго обговорювали північних корейців – будуть, не будуть, наскільки глибока співпраця у військових питаннях Північної Кореї та Москви, але, бачите, домовилися.Коли говорять про затяжну війну на десятиліття – це одне. Але зараз вирішуватимуть усе впродовж року, не більше, тому що тоді взагалі не можна передбачити, що буде далі. 

Під час масованого удару 17 листопада Росія, за даними КМВА, використала для удару по Києву принаймні одну гіперзвукову ракету Циркон, які РФ запускає з окупованого Криму. Її було знищено.

За законом, щороку в Україні протягом січня – березня юнаки, яким виповнюється 17 років, мають стати на військовий облік. Повний текст новини

В Україні щороку протягом січня – березня здійснюється приписка громадян, яким виповнюється 17 років. Процедурі підлягають усі допризовники, які проживають на території відповідного району чи міста. Повний текст новини

Літературно-мистецька зустріч  відбувається в межах 7-го міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Vіа Саrраtіа 2024 за підтримки Українського інституту книги та Міжнародного фонду "Відродження". Еспресо знаоймить із учасниками резиденції - воїнами  які, попри свою основну роботу на фронті, знаходять час і натхнення на літературну творчість.Андрій ГуменюкПисьменник, живописець. Родом зі Львова. Один із засновників у 1988-му Львівського театру імені Леся Курбаса, де до початку війни пропрацював художником-постановником. Брав участь у численних виставках живопису, графіки. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. З початком війни у 2014 році став волонтером, згодом - парамедиком. З 2016 року – боєць Добровольчого батальйону ОУН.Автор книжок "Пісні війни" (2018) і "Африка" (2022). "Африка" – це збірка біографічних новел-нотаток про війну, до якої ввійшли також і малюнки автора. "Найбільше мене нервує, коли кажуть: от, художник узяв зброю до рук. Пацифістів з художників не треба робити! - каже Андрій Гуменюк. - У нашій історії море художників захищали свою землю. Маємо прекрасний приклад зараз, коли і лікарі, і комп’ютерники, і вчителі стали воїнами. Я завжди кажу: неважливо, чим ти займаєшся в мирний час, скільки тобі років. Якщо ти воїн – то ти воїн". Андрій Карпенко Начальник капеланської служби Центрального територіального управління Національної гвардії України, підполковник капеланської служби, протоієрей Православної церкви України, поет. У цивільному житті був актором театру та викладачем. Родом із Дніпра.Отець Андрій опікується військовослужбовцями з 2014 року. Від початку російського вторгнення був на посаді офіцера з культурно-просвітницької діяльності та служби військового духовенства, перебував біля витоків зародження служби військового капеланства, а у вересні 2023-го і сам став капеланом.Член Національної спілки письменників України. У творчому доробку Андрія Карпенка - дві поетичні збірки: "Я живу в Раю" і "Кохання, загартоване війною" (2023), три персональні фотовиставки, а ще - захоплення вишивкою та авторські пісні."Саме у віршах я вбачаю найбільше надбання українського народу, його спадщини, бо тільки слово береже безсмертя української душі, - розповідає Андрій Карпенко. - Часом вірші народжуються як поштовх – ніби куля, постріл. Основним моментом є те, що я пишу олівцем, тож деякі шматочки підтираються, коригуються, це така частина творчого процесу. А інколи виношуєш вірш дуже довго. Знаєш тему, перші рядки, а потім провалля – чогось не вистачає, якоїсь емоції. Ходиш намуркуєш, наспівуєш якісь слова, найкращі записуєш. Так і виходить результат".Богдан НазаренкоПоет, за освітою - вчитель історії та права. Зараз – офіцер відділення соціального супроводу Головного управління Національної гвардії України. Народився на Донеччині. Учасник Революції Гідності. До повномасштабної війни був головою Громадської ради при КМДА. Відповідав за зв’язки з громадськістю та здійснення громадського контролю за діями влади. Організатор проєкту "Голос бойового серця" – книги поезій киян-військових, автор збірки "П’ятнадцять місяців війни" (2023)."Творчість – це якраз один із механізмів соціальної реабілітації на війні, - вважає Богдан Назаренко. - Це є місточок між минулим і майбутнім. Це місточок між жахливим реальним сьогоденням і мирним спокійним життям. Ми прагнемо, щоб нас почули. І поки ми живемо та б’ється серце кожного з нас, будемо творити й воювати за нашу державу".Валерій Пальчик Письменник, журналіст, громадський діяч. Був учасником війни в Придністров’ї, кавказьких воєн у загонах УНСО (на боці Грузії й Чечні). Командир Полтавської обласної організації УНСО в 1991–1999 роках.У 1998-му балотувався до Верховної Ради від УНА. У парламенті VІІІ скликання був помічником на громадських засадах нардепа від Радикальної партії Ігоря Мосійчука.Після початку російсько-української війни взяв до рук зброю та пішов захищати рідну землю. Отримав поранення в боях під Маріуполем, переніс кілька операцій. Після повномасштабного вторгнення став на захист України зі зброєю в руках.Автор книжки "УНСО. Перший посвист куль" (2019), автор і упорядник збірки "Дружба, скріплена кров’ю. УНСО і Грузія" (2023).Віталій Запека Воїн, письменник, фотохудожник. Зараз перебуває на тривалому лікуванні після поранення від кулі снайпера, якого зазнав на Курахівському напрямку, у с. Новомихайлівка Донецької області, у квітні 2024 року.Родом із Полтави, воював у складі батальйону "Полтава" у 2015–2018 роках. З 25 лютого 2022-го знову на війні. Командир відділення РПГ у 116-й бригаді Тероборони. Перші оповідання та нариси почав писати у 2015-му, коли пішов добровольцем на війну. Автор книжок  "Цуцик" (2019), "Герої, херої та не дуже" (2020), "Абсурд" (2021), "Полінка" (2022), "Бабах на всю голову" (2022), "Полінка в Країні дурниць" (2023), "Ковбасокрад у Раю" (2024).За романом "Герої, херої та не дуже" написав п'єсу, за якою в Дніпровському національному театрі імені Т. Г. Шевченка в лютому 2020-го відбулася прем'єра вистави "Пригоди НЕбравого вояка Шрамка".Лауреат Премії «Воїн світла» (2021), Премії імені Ірини Вільде (2021) і Премії ім. Всеволода Нестайка (2022).Володимир КоротяПисьменник, громадський діяч. У цивільному житті був харчовим технологом, будував сонячні електростанції в Україні та Євросоюзі. Був депутатом Бучанської міської ради.У 2014-му вступив добровільно до Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях у складі розвідувального взводу одного з батальйонів 10-ї Окремої гірсько-штурмової бригади на сході України, 2016-го демобілізувався.Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року створив та очолив добровольчу ротно-тактичну групу «Ірпінь», завдяки якій, зокрема, російським окупантам не вдалося прорвати оборону в районі м. Ірпінь. Зараз командир 1-го стрілецького батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2023), кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеня (2022), ордена "Народний Герой України" (2023), нагороджений медаллю "За сприяння воєнній розвідці України" ІІ ступеня.Автор книги "Пригоди фантома" (2020) і збірки оповідань "Роздуми фантома про державотворення" (2022).Володимир Скоростецький Військовий журналіст, поет. Професійний військовий, закінчив Львівський військовий інститут у 2001 році. З 2014-го бере участь у війні з російськими загарбниками. Полковник Збройних Сил України.Літератор-початківець. Автор віршів і новел на військову тематику. Герої його творів – реальні українські воїни. Під час фронтових редакційних відряджень працює в окопах та на бойових позиціях наших військ, де й черпає натхнення і сюжети для творчості.Від 2014-го активно підтримує волонтерський рух. Зняв серію промороликів про те, як обирати броню, шоломи, турнікети. Організовує курси першої допомоги і всіляко допомагає розібратись в облаштуванні функційних волонтерських штабів. Співзасновник Всеукраїнського форуму військових письменників. За його ініціативи чимало подій Форуму військових авторів проходять у середовищі курсантів.Ірина БобикВетеранка російсько-української війни, письменниця. Родом із села Острів, що біля Червонограда на Львівщині. У цивільному житті працювала керівницею літературного гуртка в МАН, а також художницею-декораторкою. У 2017-му долучилася до волонтерської медичної організації АSАР RЕSСUЕ, працювала в Донецькій області. У 2019-му підписала контракт із ЗСУ, служила в складі Королівської 24-ї бригади, працювала інструктором у «Десні». З початком повномасштабного вторгнення брала участь у боях за Київ. Воювала у складі 1-ї ОБрСпП імені Івана Богуна. У червні 2024 року звільнена з військової служби у зв’язку з сімейними обставинами.У творчому доробку - електронна збірка новел “Художниця” (видавництво «Стрелбукс», 2017), збірка поезії та прози "Д'воїна" (видавництво "Білка"). "Ці тексти – і віршовані, і прозові – народжувалися, тому що більш екологічного способу проживати свої радощі і смутки я просто не знаю. «Д’воїна» – бо «до воїна», «дівчини-воїна», бо роздвоюєшся на військову і на цивільну особистість", - зізнається Ірина Бобик.  Леонід МатюхінПолковник, військовий журналіст. З першого дня окупації АР Крим у 2014-му і до виведення українських військ на материк перебував на території 36-ї окремої бригади берегової оборони (гарнізон "Перевальне") та постійно інформував українські та зарубіжні мас-медіа про ситуацію у військових частинах.З 2014-го по 2017-й був речником АТО.Родом із Рівненської області. Довгий час проживав і служив у Криму. У 2019-му вийшла книжка "А мама зрозуміє…", яку Матюхін написав у співавторстві зі ще двома військовослужбовцями ЗСУ, Юрієм Головашенком, комбатом гірсько-штурмового батальйону, та Ігорем Підопригорою, офіцером ПВО. Книжка відтворює щоденник кримських подій 2014-го."Писати про війну потрібно відразу, адже з часом ракурс та відчуття змінюються. Занотовувати потрібно в той момент, коли ти відчуваєш саме ті емоції", - каже Леонід Матюхін.Микола Ніколаєв Письменник. Начальник однієї зі служб логістики 139-го батальйону 115-ї окремої бригади ТрО. Народився у м. Бердичів Житомирської області. Строкову службу проходив у Афганістані. У цивільному житті був підприємцем.Учасник Революції Гідності. Мобілізувався до лав ЗСУ в лютому 2015-го. Служив у 14-й Окремій механізованій бригаді, воював на сході та півдні на посадах командира взводу та командира роти. З 2016-го продовжив службу за контрактом. У 2017-му переведений до оперативного резерву у званні капітана.В лютому 2022 року став на захист України в лавах ТрО, де і служить дотепер. Під час проходження військової служби у 2015-2016 роках вів рукописний щоденник, який 2019-го надрукував власним коштом під назвою "Щоденник непрофесійного військового". Реалізував увесь наклад і у 2023-му випустив 2-ге видання. У 2020-му почав писати художній роман "Хижаки", який планував видати 2022-го. Та повномасштабне вторгнення внесло корективи, і тепер вихід очікуємо наступного, 2025 року.Мирослав ОтковичЖурналіст, прес-офіцер 241-ї бригади ТрО Києва.У цивільному житті був ведучим та редактором на телеканалах 1+1, ІСТV,  НТН, ТВі, СТБ, НТА. Родом зі Львова.Свого часу, з приходом до влади Януковича, відкрито виступив проти цензури в мас-медіа. З чого і почався рух "Стоп Цензурі", який переріс в системний спротив тогочасній владі.З першого дня повномасштабного вторгнення вступив до лав тероборони столиці. Був навідником міномета у складі мінометної батареї 130-го батальйону 241-ї бригади ТрО. Зазнав травми коліна, під час відновлення пройшов навчання і став офіцером. Очолював службу зв'язків із громадськістю 150-го навчального центру Сил ТрО ЗСУ, тепер пресофіцер 241-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ м. Києва.Планує упорядкувати першу збірку прози та поезії. "Вірші – це моя рефлексія, бажання видобути себе за межі контексту, в якому я перебуваю, - розповідає Мирослав Откович. - Бо якщо довго зосереджуватися лише на військовій буденності чи небуденності і переживаннях, людина перестає мислити себе поза війною. Вірші дають можливість вирвати себе з цього контексту і на рівні почуттів знову відчути себе вільною, цивільною людиною, яка вміє бути щасливою. Це – інший вимір, простір, що дає змогу відірватися від реалій війни".   Олег БородайПоет, прозаїк, музикант-бард. За фахом - учитель. Родом із Миргорода на Полтавщині. Добровольцем пішов на фронт 2014 року. Досі на фронті, військовослужбовець Національної гвардії України.На війні почав писати вірші та спогади, які згодом надрукував. Лауреат фестивалю-конкурсу "Слобожанський Спас" та конкурсу "Від слова до слова". Член Миргородського літературного об’єднання "ДієСлово".Автор чотирьох книг, які вийшли друком у харківському видавництві "Майдан": "Відлуння окопів" (2018), "Релаксація душі" (2021), "Вогневий вал" (перша частина – 2022 року, друга – 2023 року). Олександр Продан Тимчасово виконуючий обовʼязки командира взводу, мінометної батареї у 219 батальйоні 125-тої бригади ТРО, поет. У цивільному житті був менеджером з продажу в меблевій компанії. До війська приєднався  добровольцем 22 березня 2022 року – до лав львівської 125-ї бригади ТРО. Молодший сержант. Олександр родом із селища Томашпіль Вінницької обл. За освітою – спеціаліст із фінансів та кредиту, закінчив Вінницький навчально-науковий інститут економіки Тернопільського національнального економічного університету. Автор збірки "Марафон" (2024). Каже, що вірші писав ще зі школи. Хоча часто бували періоди кількарічних перерв. На початку ж війни творчість дуже сильно допомагала воїнові розвантажитись емоційно. "В більшості я пишу про кохання, - додає Олександр Продан. - Переважно, моя творчість складалась із віршів про нерозділене кохання. Зараз все змінилось – тепер просто про кохання. Іноді зʼявляються вірші про війну і про світ навколо мене. Зараз збираю матеріал на збірку віршів саме про війну. Наступною буде саме така збірка".Олена Лотоцька Письменниця, старший сержант, військовослужбовиця Військової служби правопорядку. Родом із Полісся, з 1999-го по 2014 рік жила в Криму, де працювала в Євпаторійському архіві. За освітою - філолог. Після анексії півострова виїхала й оселилася у Львові. З 2015 року – у Збройних Силах України.  Авторка збірок короткої прози "Нині зозуля кувала" (2020), "Ангели в намистах" (2023). Активно пропагує говірку, ужиткове і прикладне мистецтво свого Полісся. Лауреатка Премій імені Василя Скуратівського, Василя Стефаника, Івана Чендея. "Творчість для мене не розвага, а друга після ЗСУ робота, - розповідає Олена Лотоцька. - Моє писання не спонтанне, це свідоме рішення, яке прийшло після глибокого аналізу причин анексії Криму. Я задумалася: а що я зробила, щоб того загарбання не сталося? І зрозуміла: особисто нічого".Олена МокренчукМайор, пресофіцерка Збройний Сил України, журналістка, письменниця. Позивний - “Ластівка”. Мама чотирьох дітей, бабуся трьох онуків і онучки. У цивільному житті – вчителька, історикиня та диригентка церковного хору. Родом з  м. Сніжне Донецької області.Учасниця бойових дій з 2015-го. Була пресофіцеркою 72-ї окремої механізованої бригади, начальницею пресцентру Оперативного командування "Північ", начальницею пресслужби ОТУ "Північ", офіцером Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України. Має численні  військові відзнаки.Член Національної спілки журналістів України з 2000 року, Національної спілки письменників України з 2019 року. Авторка книжок "Аліска, фронтова лисичка" (2018), "Афінка з "Куби" (2019), "Вітер з Дикого поля" (2023), "Герої моєї країни: Михайло Драпатий" (2023). Співавтор Національної Книги історії Голодомору, серії альманахів "Приазов’я: портрет сучасника" та інших.Роман ДронюкАвтор прозових і гумористичних збірок, керівник аматорського театру, режисер і постановник.Родом із Покуття, з Городенківського району Івано-Франківської області. До повномасштабного вторгнення був керівником Городенківського аматорського театру "Сучасник". Грав на сцені ролі провідника ОУН Степана Бандери, командарма УПА Романа Шухевича, перевтілювався в інших знакових для України історичних персонажів. На 27 березня 2022 року була запланована прем'єра його авторської вистави "Притрафунки вуйка Міся".Попри інвалідність по зору, з першого дня повномасштабної війни разом з іншими добровольцями записався до місцевого підрозділу Тероборони. А вже 4 березня опинився в 17-му окремому батальйоні радіоелектронної боротьби Повітряних сил. Служив військовим кухарем. Через півтора року служби ветеран повернувся додому.Створив серію гумористичних оповідок "Притрафунки вуйка Міся" на покутському діалекті, що має неабиякий попит серед читачів, як і однойменний телеграм-канал та група у Фейсбуці "Вуйко Місь". Лауреат Премій Леся Мартовича й Павла Глазового.Руслан Леськів Воїн, поет. Зараз перебуває на південному напрямку, є стрільцем ПЗРК.  Родом зі Стрийщини Львівської області, багато років проживав у Стрию. У цивільному житті був телеоператором: 13 років пропрацював на ТРК "Лан" у місті Стрий. На початку березня 2022-го пішов на фронт. За ці майже три роки великої війни воював переважно на півдні України, де захищає нашу землю й досі. Перші проби пера були ще у школі. Але до 2014-го до поезії не повертався. Страшні кадри із зруйнованого у Маріуполі пологового будинку наштовхнули на написання першого вірша "Колискова", який Руслан Леськів присвятив синові, якому на той час ще не виповнилося й трьох років. З цього і почалася поетична творчість воїна.Зараз у доробку Леськіва – одна поетична збірка "Слова тиші і грому", яку було презентовано у травні 2024 р. (видавництво "Український пріоритет"). Наразі ж працює над другою збіркою віршів. "Щоб слухати грім, треба навчитися чути тишу, - каже Руслан Леськів. - Я намагаюся робити це щодня, кожну вільну хвилину, особливо тепер, коли в Україні війна. Коли, окрім фізичних руйнувань, розривається вибухами тиша і затишок – той стан, коли люди відчувають спокій у душі, у сім’ї, у домі. Намагаюся цінувати ці прості речі, усвідомлюючи, скільки зламаних душ, втрачений сімей та зруйнованих будинків вже побачила наша земля…".Рустам Дмитрук Поет, воїн. У цивільному житті був професійним барменом. У лютому 2022-го разом із партнером планував відкриття коктейльного бару в центрі Львова, та повномасштабне вторгнення зруйнувало ці плани.24 лютого 2022-го пішов до ТРО, став солдатом-стрільцем 103-ї бригади тероборони. Зараз – старший солдат, рота РЕБ у 103-ій бригаді ТРО. У березні 2023-го вийшла перша збірка поезій Рустама Дмитрука "Африка". Бере участь у поетичних батлах, активно долучається до літературних подій, якщо дозволяє оперативна ситуація на службі. Зараз автор готує матеріал для нової книги і вона стане цікавим досвідом поєднання вражень від спостережень за тиловим життям і життям на війні. "Ми мусимо писати історію яскравими барвами. Бо робити нам темно і боляче є кому", - каже Дмитрук.Сергій ДзюбаПисьменник, сценарист, автор кількох телевізійних шоу. Зокрема, сценарист художніх фільмів "Позивний Бандерас" та "Заборонений", документального фільму "Життя після 16:30". За фахом – режисер театру, працював на телебаченні. Народився в Києві. З 2009-го обіймав посаду креативного продюсера компанії "Творчий альянс".2022 року вступив до лав ЗСУ. Молодший сержант, військовослужбовець у 5-й штурмовій Київській бригаді. Нагороджений медаллю "Залізний хрест" та медаллю "Честь. Слава. Держава". У вересні 2022-го був поранений у бою під Горлівкою.Співавтор книг "Позивний Бандерас", "Позивний Бандерас. Операція "Томос", "Заборонений".Сергій Пантюк Письменник, перекладач, редактор, журналіст, громадський діяч і видавець, воїн. Член Національної спілки журналістів України (від 1993-го). Член Національної спілки письменників України (від 1997-го), її секретар (2011–2014 рр.). Працював на заводі, у школі - вчителем української мови, німецької мови, малювання та фізкультури. Згодом – в редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора. Заснував «Видавництвом Сергія Пантюка», в якому виходили як поетичні збірки, так і історико-публіцистичні видання. Брав участь у студентському протесті "Революція на граніті", рухах "Україна без Кучми" та "За правду". Учасник Помаранчевої революції і Революції Гідності.З 2014-го року воював у складі Добровольчого батальйону ОУН.Від 24 лютого до 12 травня 2022 року – доброволець ТРО. Від 13 травня 2022-го – військовослужбовець ЗСУ, головний сержант батареї протитанкових керованих ракет 23-го ОБСП.Автор 19 поетичних збірок: "Таїнство причастя" (1994), "Тінь Аріяни" (1994), "Храм характерників" (1996), "Володар вогню" (2000), "Цілунок блискавки" (2002), "Босяцький калфа" (2003), "Босяцький калфа. Вибрані поезії" (2005), "Смак Бога" (2009), "Неслухняники. Вірші для дітей" (2010), "Соло для дримби" (2012), "Мовизна" (2014), "Оченята кольору антрациту" (2015), "Поранений херувим" (2015), "Дев'яностіада. Поема-есей про поетів і поеток" (2016), "Так мовчав Заратустра. Вибрані поезії" (2017), "Про100 вірші. Емоції, стани" (2018), "Абетка грибничка" (2019), "Емоджинаріум, або Подорож у світ почуттів" (2020), "Зникома зима" (2023). А також прозових творів:  роман "Сім днів і вузол смерті"(2007), збірка новел "Як зав'язати з бухлом і курінням" (2009), роман "Війна і ми" (2012), науково-фантастична повість для дітей "Вінчі й Едісон", (2015), повість для дітей "Тимко і ґелґотунчик Шкода", (2016), повість для підлітків "Швидше не буває", (2020), збірка новел та оповідок "Книжка в дорогу" (2021), повість-казка для дітей "Фікус Бенджамін розповідає про щастя" (2024). Лауреат численних літературних премій.Засновник Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні "Під знаком Водолія" (1996, з 2000-го – "Сліва-фест", з 2012-го – "Віршень"). Співорганізатор (з Максимом Розумним) першого Всеукраїнського поетичного мегамарафону "Віршень", який тривав з 1 березня до 7 квітня 2012-го. 

В православному календарі є 12 дванадесятих свят, які за своїм змістом поділяються на Господні та Богородичні. Перші прославляють Ісуса Христа, а другі - Діву Марію. Три з них є перехідними - тобто їхня дата щороку змінюється і залежиться від святкування Великодня. Дев'ять інших неперехідні - їхня дата не змінюється. Після переходу на новоюліанський календар 1 вересня 2023 року дата неперехідних свят змінилася. Святкуються на 13 днів раніше. Основними перехідними дванадесятими святами 2025 року будуть: Вербна неділя або Вхід Господній до Єрусалима - 13 квітня; Вознесіння Господнє - 29 травня; День святої Трійці (Зелені свята, П'ятдесятниця) - 8 червня. 2025 року неперехідні дванадесяті свята ми знову будемо святкувати за новоюліанським календарем: Богоявлення або Хрещення Господнє - 6 січня; Стрітення Господнє - 2 лютого; Благовіщення Пресвятої Богородиці - 25 березня; Преображення Господнє - 6 серпня; Успіння Богородиці - 15 серпня; Різдво Богородиці - 8 вересня; Воздвиження Господнього Хреста - 14 вересня; Введення в храм Пресвятої Богородиці - 21 листопада. Різдво Христове - 25 грудня. Коли святкуємо великі свята Не лише дванадесяті свята вважаються серед вірян важливими в церковному календарі. Існують й інші дати, які особливо вшановуються церквою. Основними такими святами 2025 року будуть: Обрізання Господнє - 1 січня; Різдво Іоанна Предтечі - 24 червня; Святих апостолів Петра і Павла - 29 червня; Усікновення глави Івана Предтечі - 29 серпня; Покров Пресвятої Богородиці - 1 жовтня. Коли віряни будуть поститися 2025 року За церковною традицією існують одноденні, багатоденні пости та суцільні тижні (коли навіть у середу та п'ятницю немає посту). Одноденні пости 2025 року будуть: Хрещенський Святвечір (Надвечір'я Богоявлення) - 5 січня; Усікновення глави Івана Предтечі - 29 серпня; Воздвиження Хреста Господнього - 14 вересня. Багатоденні пости 2025 року припадатимуть на: Великий піст - від 3 березня до 19 квітня; Петрів піст - від 16 червня до 11 липня; Успенський піст - від 1 до 14 серпня; Різдвяний піст - від 15 листопада до 24 грудня. Не забуваймо і про суцільні тижні, коли немає посту навіть у середу та п'ятницю: Святки - від 25 грудня до 4 січня; Тиждень Митаря та Фарисея - від 10 до 16 лютого; Масниця (Сирний тиждень) - від 24 лютого до 2 березня; Великодній (Світлий тиждень) - від 20 до 26 квітня; Троїцький тиждень - від 9 до 15 червня. Поминальні дні 2025 року: коли йти на кладовище Вселенська батьківська субота (м'ясопусна) - 22 лютого; Субота другого тижня Великого посту - 15 березня; Субота третього тижня Великого посту - 22 березня; Субота четвертого тижня Великого посту - 29 березня; Радониця - 29 квітня; Поминання померлих воїнів - 9 травня; Троїцька батьківська субота - 7 червня; Димитрівська батьківська субота - 1 листопада. Православний календар на 2025 рік: важливі церковні свята на кожен місяць Січень 1 січня - святого Василія Великого; 5 січня - Хрещенський Святвечір. Пісний день; 6 січня - Святе Богоявлення. Хрещення Господнє; 12 січня - святої мучениці Татіани; 30 січня - трьох святих: Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Златоустого. Лютий 2 лютого - Стрітення Господнє. Березень 25 березня - Благовіщення Пречистої Діви Марії; 26 березня - Собор архангела Гавриїла. Квітень 6 квітня - Кирила і Мефодія Солунських; 12 квітня - Лазарева субота; 13 квітня - Вербна неділя (Вхід Господній до Єрусалиму); 17 квітня - Чистий четвер; 18 квітня - Велика (Страсна) п'ятниця; 19 квітня - Велика субота; 20 квітня - Великдень; 23 квітня - святого Юрія Чудотворця. Травень 9 травня - перенесення мощей Миколи Чудотворця; 11 травня - рівноапостольних Кирила і Мефодія; 29 травня - Вознесіння Господнє. Червень 8 червня - Трійця; 9 червня - День Святого Духа; 22 червня - день усіх святих українського народу; 24 червня - Різдво Іоанна Хрестителя; 29 червня - апостолів Петра і Павла; 30 червня - собор 12 апостолів. Липень 11 липня - княгині київської Ольги; 15 липня - князя Володимира Великого, День хрещення Київської Русі; 20 липня - пророка Іллі; 25 липня - Успіння святої Анни. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третя Пречиста: нова дата свята і що треба знати про цей день Серпень 1 серпня - початок Успенського посту; 6 серпня - Преображення Господнє; 15 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці; 29 серпня - Усікновення голови Іоанна Хрестителя. Вересень 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці; 14 вересня - Воздвиження Чесного і Животворящого хреста Господнього. Жовтень 1 жовтня - Покров Пресвятої Богородиці; 26 жовтня - великомученика Дмитра. Листопад 8 листопада - Собор архистратига Михаїла; 21 листопада - Введення в храм Пресвятої Богородиці; 30 листопада - святого апостола Андрія Первозванного. Грудень 6 грудня - святого Миколая; 9 грудня - Непорочне зачаття Пресвятої Богородиці; 24 грудня - Різдвяний святвечір; 25 грудня - Різдво Христове; 31 грудня - святої Меланії Римської. У листопаді є кілька великих церковних свят, які відзначають українці. За новим церковним календарем ПЦУ другий рік поспіль їхня дата вже інша. Зокрема. 8 листопада святкуємо Собор Архістратига Михаїла, а 21 листопада відзначаємо Введення в храм Пресвятої Богородиці, апостола Андрія Первозванного - 30 листопада. Також у листопаді починається Різдвяний піст і триватиме до Різдва Христового.

Про це повідомляє Вlооmbеrg."Партія справедливості та розвитку", лідером якої є президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, запропонувала законопроєкт проти іноземного впливу на питання, які можуть завдати шкоди національним інтересам. Законопроєкт, який парламент країни планує обговорити найближчими днями, викликає занепокоєння серед громадянського суспільства та медіагруп, які припускають, що він буде використаний для придушення інакомислення.Законопроєкт, з яким ознайомилося видання, має на меті приборкати тих, хто працює проти "безпеки держави або її внутрішніх чи зовнішніх політичних інтересів" під впливом або за наказами іншої країни чи іноземної організації. Покарання може становити до семи років в'язниці.Цей крок є частиною ширшого судового пакета і нагадує закон про іноземних агентів, ухвалений нещодавно в Грузії. Він викликав осуд з боку західних держав і масові протести в самій країні. У Росії є подібний закон, що працює як засіб придушення внутрішньої критики.Судові експерти та журналісти висловили стурбованість двозначністю та широтою формулювань закону. Політичні інтереси Туреччини можуть змінюватися, і влада може використати цю нечіткість, щоб придушити будь-яку критику на адресу уряду, кажуть вони.Депутат від головної опозиційної Республіканської народної партії Інан Акгун Альп наголосив, що законопроєкт підготує ґрунт для "набагато більш репресивного середовища"."Це дуже серйозний авторитарний закон. Визначення злочину через розпливчасті вирази прокладає шлях до покарання всіх незгодних", - зазначив депутат.Ердоган і його уряд останніми роками обмежили свободу слова за допомогою різних законів. Тисячі людей зіткнулися з арештами або судами за звинуваченнями в образі президента, відколи він обійняв цю посаду десять років тому.Десятки медіагруп опублікували заяви проти закону про іноземний вплив і закликали його скасувати."Ми розглядаємо законопроєкт як тривожну загрозу свободі слова та громадянському суспільству. Нечітко сформульований законопроєкт може перетворити повсякденну журналістську та громадську адвокатську діяльність на кримінальні злочини", - додав віцепрезидент Європейської федерації журналістів Мустафа Кулелі.Закон про "іноагентів" у Грузії: що відомо7 березня 2023 року парламент Грузії схвалив у першому читанні законопроєкт "Про прозорість іноземного впливу", який значною мірою наслідує російський закон про іноземних агентів. Після цього в країні спалахнули протести. Поліція застосувала до учасників акцій сльозогінний газ. На ранок 8 березня було відомо про затримання біля будівлі парламенту 66 учасників мітингу. Опозиція натомість оголосила про нові протести.У ЄС попередили Грузію про "серйозні наслідки" в разі остаточного ухвалення законопроєкту про "іноагентів".  Уже 9 березня політрада "Грузинської мрії", "Сили народу" та парламентської більшості відкликала закон. Пізніше парламент країни відхилив цей законопроєкт у другому та остаточному читанні.Проте 3 квітня 2024 року у парламенті Грузії знову ініціювали законопроєкт про "іноземних агентів".6 квітня повідомляли, що після повторного ініціювання законопроєкту очільники парламентських комітетів закордонних справ низки країн Європи закликали Тбілісі відмовитись від нього. У США також заявили, що цей закон збиває Грузію з європейського шляху.8 квітня прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що всупереч негативній реакції громадськості та медіа, влада готова ухвалити закон, а президентка Саломе Зурабішвілі оголосила, що накладе вето, якщо його ухвалить парламент.9 квітня у Тбілісі тисячі людей взяли участь у мітингу проти закону, який владна партія "Грузинська мрія" вдруге зареєструвала у парламенті.Уже 16 квітня грузинський парламент відклав розгляд закону через протести громадян. Проте 17 квітня парламент у першому читанні вдруге ухвалив скандальний закон про "іноагентів". Учасники акції протесту вимагали зустрічі з прем'єром.1 травня парламент Грузії ухвалив скандальний закон про "іноагентів" у другому читанні. Президентка Грузії наклала на документ вето. А 28 травня спікери парламентів Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Франції, Нідерландів та Польщі закликали парламент Грузії відкликати законопроєкт "Про прозорість іноземного впливу". "Дух і зміст законопроєкту "Про прозорість іноземного впливу", ухваленого парламентом Грузії, несумісні з європейськими нормами й цінностями", - йшлося у заяві.Утім 28 травня парламент Грузії не врахував зауважень Зурабішвілі, подолав її вето й остаточно затвердив цей закон. За подолання вето проголосували 84 депутати, проти – 4.Згідно з грузинською Конституцією, якщо президент після подолання вето відмовляється від підписання закону, його в 5-денний термін підписує та публікує голова парламенту.3 червня спікер парламенту Грузії Шалва Папуашвілі підписав скандальний закон "Про прозорість іноземного впливу", який фактично є повторенням російського закону про "іноагентів".15 липня президентка Зурабішвілі до конституційного суду подала позов із вимогою призупинити й остаточно скасувати дію закону про "іноагентів".Станом на 30 серпня з моменту набуття чинності закону "про прозорість іноземного впливу" в реєстр організацій, що представляють інтереси іноземних держав, внесли 233 суб'єкти.9 жовтня Конституційний суд Грузії не призупинив дію закону "Про прозорість іноземного впливу", позови щодо якого раніше подали президентка Саломе Зурабішвілі, опозиційні депутати й представники неурядових організацій. 

Про це йдеться у розслідуванні "Української правди".За інформацією джерел видання, на початку повномасштабного вторгнення Баканов влаштував свого сина в СБУ на посаду лейтенанта в 6 управління департаменту контррозвідки.Відповідно до функціоналу, на цій посаді він має курувати роботу військових заводів та підприємств оборонного комплексу під час повномасштабного вторгнення.Від відповідей на запитання журналіста про те, як він потрапив до СБУ, чим займався до цього, та що робить на посаді, Артур Лазаренко втік та відмовився розповідати про "особисте життя", зазначають у виданні.Сам Іван Баканов у телефонній розмові спочатку відмовився розкривати інформацію про "діючого працівника СБУ під час війни". Згодом він надіслав журналістам уточнення, у якому розповів, що його син з дитинства будує військову кар'єру. Зокрема, його першою освітою був Київський військовий ліцей імені Івана Богуна."Я, як батько свого сина Лазаренка Артура Івановича, пишаюся ним. З березня 2022 року він приєднався до лав ЗСУ та станом на сьогодні виконує складні службові завдання по протидії збройній агресії проти України, у тому числі й в зоні бойових дій", - зазначив Баканов.У пресслужбі СБУ підтвердили виданню, що Лазаренко був прийнятий на службу 21 березня 2022 року, у період, коли Іван Баканов очолював відомство. Там також зазначили, що під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовців Служби безпеки України можливе виключно за наявності підстав, визначених у статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".Нагадаємо, що 17 липня 2022 року президент України Володимир Зеленський усунув Івана Баканова від виконання обов'язків голови СБУ. 18 липня Володимир Зеленський подав до Ради проєкт постанови про звільнення Баканова. Вже 19 липня 2022 року за звільнення Баканова з посади проголосувала Верховна Рада.У липні 2023 року повідомлялося, що ексголова СБУ Іван Баканов отримав посвідчення адвоката від Ради адвокатів Полтавської області. Перед цим він склав іспити, пройшов стажування та склав присягу.