Search trend "Лавров"

У Росії знову заговорили про закінчення війни проти України. Там вважають, що "врегулювання українського конфлікту" можливе лише за умови юридично закріплених домовленостей. Повний текст новини

Російський диктатор Володимир Путін заявив про готовність до переговорів зі Сполученими Штатами Америки щодо війни в Україні. Водночас він висунув ультимативну вимогу - повну капітуляцію України, йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ІSW). "Путін скликав засідання Ради безпеки Росії 20 січня, на якому він разом із міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим підтвердили готовність Москви до мирних переговорів із новою адміністрацією президента США Дональда Трампа. Путін наголосив, що будь-яке мирне врегулювання має базуватися на усуненні першопричин конфлікту, що, за його словами, включає виконання жорстких вимог Кремля", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп надає пріоритет переговорам з Путіним і вже доручив помічникам їх організувати - СNN Путін також заявив, що у 2021 році тодішній президент США Джо Байден пропонував відкласти вступ України до НАТО на 10-15 років, але навіть це не запобігло російському вторгненню, яке, за його словами, було "неминучим через дії НАТО". "Високопосадовці Кремля, зокрема Путін і Лавров, протягом останніх тижнів неодноразово наголошували, що Кремль відмовляється розглядати будь-які компроміси щодо вимог Путіна, висунутих наприкінці 2021-го - початку 2022 року. Ці вимоги включають постійний нейтральний статус України, її невступ до НАТО, суворі обмеження на чисельність української армії та відсторонення українського уряду від влади", - розповіли аналітики. Президент США Дональд Трамп підтвердив, що війна між РФ та Україною має якнайшвидше завершитися. Після своєї інавгурації 20 січня Трамп в Овальному кабінеті розповів про плани зустрітися з російським диктатором Володимиром Путіним після того, як відповідні переговори будуть налагоджені. У розмові з журналістами він висловився про наміри домогтися завершення російсько-української війни.

Про це повідомляє пресслужба фундації."Це звернення підкреслює важливу роль управлінців середньої ланки менеджменту в здійсненні цих злочинів і закликає до притягнення їх до відповідальності разом з уже звинуваченими високопоставленими порушниками", - зазначили у проєкті.Звернення стосується оперативних співробітників, пособників схем, а саме: Олексій Петров: радник уповноваженої з прав дитини, який береучасть в організації переміщення дітей.Олексій Газарян: керівник офісу уповноваженої з прав дитини, якийкерує виконанням цих політик.Анна Кузнецова: Попередня уповноважена з прав дитини, якадопомогла розробити основу для широкомасштабного переміщення дітей.Андрій Воробйов і Андрій Чібіс: губернатори областей, які сприялицьому переміщенню і підтримували відповідні політики. ОSІNТ FОR UКRАІNЕ зібрала докази, зокрема різні види цифрових ресурсів, використовуючи методи розвідки на основі відкритих джерел (ОSІNТ). "Ці докази демонструють системну природу злочинів і намір знищити українську національну ідентичність, що відповідає визначенню геноциду згідно зі статтею 6(е) Римського статуту", - зауважили в організації.Звернення закликає прокурора МКС:розслідувати роль зазначених вище порушників середньої ланки менеджменту в здійсненні незаконного переміщення дітей, в якому присутні елементи геноциду згідно зі статтею 6(е) Римського статуту;видати ордери на арешт для обов’язкового притягнення цих осіб до відповідальності та запобігання подальшим злочинам;використати докази ОSІNТ для зміцнення справи проти президента Російської Федерації Володимира Путіна і уповноваженої з прав дитини при президентові Марії Львової-Бєлової. "ОSІNТ FОR UКRАІNЕ прагне притягнути до відповідальності всіх порушників, від високопоставлених керівників до оперативних співробітників. Притягнення до відповідальності на кожному рівні надзвичайно важливе для забезпечення справедливості щодо жертв і запобігання подальшим тяжким злочинам", - резюмували в пресслужбі.Ордер на арешт російських високопосадовців17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої у справах дітей у РФ Марії Львової-Бєлової.Представники різних держав та міжнародних організацій відреагували на рішення МКС. Пізніше до них приєднались представники Великої Британії та Канади, які однозначно підтримали позицію суду.А президент США Джо Байден заявив, що ордер МКС на арешт Путіна є виправданим, оскільки російський президент вчинив воєнні злочини. Відомо, що президент Росії Путін мав відвідати Південну Африку в серпні 2023 року для участі в саміті БРІКС. Керівництво Південно-Африканської Республіки знав про ордер Міжнародного кримінального суду щодо арешту Путіна й усвідомлював юридичні зобов'язання.Президент України Володимир Зеленський також відреагував на таке рішення МКС та наголосив, що Росія понесе відповідальність за кожен прояв терору проти України та її народу.Прокуратура Південно-Африканської Республіки отримала ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна: його могли арештувати у разі приїзду до ПАР.Пізніше президент ПАР Сиріл Рамафоса під присягою заявив, що Кремль погрожував йому війною, якщо Путіна арештують під час саміту БРІКС.Однак, 19 липня стало відомо, що на саміті БРІКС, який проходитиме 22-24  серпня 2023 року в ПАР, Росію фізично представлятиме голова МЗС Сергій Лавров. Президент РФ Володимир Путін візьме участь онлайн. У Держдепі США Путіна назвали "міжнародним ізгоєм".27 липня у Росії оголосили в розшук суддю Міжнародного кримінального суду (МКС) Томоко Акане, яка видала ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна.

Кремлівський диктатор Володимир Путін обговорив із Радою безпеки РФ інавгурацію президента США Дональда Трампа. Голова МЗС РФ Сергій Лавров виступив із доповіддю на цю тему, повідомляє "ТСН". Путін заявив, що адміністрація Трампа нібито висловила готовність відновити прямі контакти з Росією, які, за його словами, були перервані "не з вини російської сторони". Він також зазначив, що Трамп наголошує на важливості запобігання третій світовій війні, що, за словами Путіна, Росія підтримує. Кремлівський лідер підкреслив, що Росія ніколи не відмовлялася від діалогу, і наголосив, що співпраця між РФ і США повинна базуватися на рівноправності та взаємній повазі, враховуючи важливу роль обох країн у вирішенні глобальних питань. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що Трамп буде говорити на інавгурації: ЗМІ отримали текст промови Путін додав, що Росія готова до діалогу з адміністрацією США щодо конфлікту в Україні. На його думку, головним завданням має бути усунення "першопричини кризи". Він цинічно заявив, що метою має стати не короткострокове перемир'я чи передишка для перегрупування сил, а довготривалий мир, побудований на врахуванні "законних інтересів усіх мешканців регіону". За його словами, Росія продовжуватиме "боротися за інтереси російського народу", назвавши це сенсом і метою проведення "СВО". Обраний президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп доручив після інавгурації організувати дзвінок із російським диктатором Володимиром Путіним, аби домовитися про зустріч. Під час мітингу у Вашингтоні напередодні інавгурації Трамп вкотре пообіцяв припини війну в Україні. Будь-які переговори між двома людьми відображатимуть різкий відхід від підходу президента Джо Байдена. Він не спілкувався безпосередньо з Путіним майже три роки, побоюючись, що будь-яка розмова буде корисною для вирішення конфлікту. Трамп бачить речі інакше. Його погляд, описаний особою, знайомою з його мисленням, полягає в тому, що пряме спілкування з Путіним - саме те, що необхідно для пошуку рішення для припинення війни

Лавров заявив, що всі знають про пріоритети Трампа на посаді президента

Ми в передчутті того, що американці все-таки будуть формувати свою пропозицію і скерують її не лише Україні, але й Європейському Союзу. Російська Федерація в особі путінського радника Миколи Патрушева, який був секретарем російського радбезу, озвучила свої вимоги. Путінський ультиматум - це як серпневий дощ, це постійно, але тепер ключове завдання - це вимога з боку Кремля усунути наших європейських партнерів від ведення перемовин у трикутнику Москва – Вашингтон - можливо, Пекін. Також Російська Федерація запускала свого Фіцо і свого Орбана як активних репрезентантів Європейського Союзу. І тепер Патрушев каже про буцімто різночитання.Пане Антоне, за що я вас завжди поважав - ви коли спілкуєтесь із співбесідником, ви його своїм доктринальним підходом берете в кліщі і йому вже нікуди дітися, він має бігти по вашій доріжці. Я дозволю собі зруйнувати ваш підхід.Отже, перше: для Трампа Китай є основоположним противником і ворогом. Це доктринальне рішення, яке є загальноамериканським і на якому базується позиція еліт, які б вони не представляли сторони - чи демократів, чи республіканців.Друге: формально на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, яка затверджена в США, Росія - це теж противник США. Це затверджено доктриною, проходить через цілий масив законодавства. І в цих рамках нюанси реалізації цієї політики можуть впливати на методологію її реалізації, але вони не можуть ламати конструктив. І я визнаю і те, що Росія для США - хоча це лише нормативно на сьогоднішній день, бо еліта де в чому шарпається, причому вона шарпається як у складі республіканців, так і в складі демократів, є різні бачення цієї ситуації, але на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, тобто істеблішменту, Росія - це противник, це ворог. І це розуміють і у Вашингтоні, і це розуміють прекрасно в Москві.Яка нинішня ситуація тактична? Тактична ситуація полягає в тому, що США мають дефіцит - власний дефіцит озброєння, ресурсів економічного оборонно-промислового комплексу для одночасної війни проти цих двох противників. А додайте сюди ще Іран, ситуацію на Близькому Сході еtс, і ми будемо розуміти, в якій ситуації перебуває хто б не був президентом Сполучених Штатів Америки.Яка кон'юнктура моменту? Це прихід до влади нової адміністрації, який вкидає в оці дві речі - стратегічну і тактичну - дріб'язок. А це інформаційний шум, який іноді змітає і тактичну спрямованість, визначеність цілі. Я вже не кажу про стратегію - і про неї забувають, коли говорять про такі речі, - про доктринальне бачення держави тощо.Ця позиція, яку мельком упродовж останніх трьох років прострілював Трамп - що треба якось пошушукатися з Путіним і кінчить Сі Цзіньпіна, - це здогадки самого Трампа, які закінчуються нічим. На сьогодні є нерозуміння істеблішментом американським і елітою, що Пекін, Москва і Тегеран дуже близько і складають вісь зла, про що, до речі, в підсумкових звітах сказали і Ллойд Остін, і Ентоні Блінкен, і Байден у Держдепі, є блискуча стенограма в Тhе Nеw Yоrk Тіmеs Джейка Саллівана. Ви бачите, як короткі замітки Байдена, Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена заполонили світ, а цю довжелезну, майже на 30 сторінок, стенограму розмови блогера з Салліваном ніхто не помітив. Рекомендую фахівцям, у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs є внутрішні подкасти - там є розмова Джейка Саллівана, в якій дуже добре й детально розібрана тема України, як проходив цей генезис.Отже, 20 січня відбудеться інавгурація. Зрозуміло, що відсвяткують, привітають і почнеться рутинна робота. На жаль, якщо подивитися сьогодні на оці доктринальні рішення і на те, що звучить у цьому інформаційному шумі, - воно несумісне. Його сумістити неможливо. Зверніть увагу: це, мабуть, чи не єдиний випадок в історії Сполучених Штатів Америки, коли Рубіо говорить «Як сказав Дональд Трамп…», Гексет говорить «Як сказав Дональд Трамп». Таких поклонінь вождям США ніколи не було, як зараз. В Україні подібні випадки траплялися і трапляються.Так, це ж інший світ. До того матеріалу Саллівана хочу відіслати наших глядачів до величезного матеріалу дискусії журналістів у редколегії Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, які визначали як найбільшу слабкість Трампа нездатність знаходити вихід у кризових ситуаціях. Попри його великі фоліанти, які він задорого продає, про те, що він геніальний перемовник, він вміє укладати договір, - насправді це найслабше місце Дональда Трампа. Попадаючи в кризу, він насправді втікає від неї, він не може зайти в неї в середину. Як маса українських політиків - кидаються і беруть на себе відповідальність, іноді перемагаючи, іноді зазнаючи поразки, але вони не втікають від проблем.Трамп тікає від проблем. І у великій мірі, якщо відстежити його інформаційну реакцію, то це і є доказ того, що він тікає від проблем.Тепер уявімо собі, що ситуація, в яку він потрапить - навіть нинішня, ми бачимо, як інформаційно оформляється ситуація навколо сектора Гази і так званої угоди, - усі думають, і Трамп уже прокричав, що це його успіх. Насправді, він до цього має таке відношення, як я до балету, це завершення роботи адміністрації Байдена, і вчора про це було в деталях розказано. Але ж зрозуміло, що Трамп уже розказав, що це він. Можу вам зізнатися в тому, що ми дуже швидко зрозуміємо: якщо встигнуть обміняти заручників, це дуже добре. А я боюся, що розвиток ситуації такий, що, можливо, і це не вдасться.Це велика помилка – думати, що нинішня угода простилає дорогу до миру. І тут виною не є Ізраїль, не треба претензії пред'являти Ізраїлю. Так само треба розуміти, що навіть зміна керівництва в ХАМАСі, прихід брата Сінвара, Ахмеда Сінвара, не вирішить проблему, бо проблема вирішується і в Тегерані, і в Москві. Цього не розуміють ні сам Трамп, ні оточення.Куди я веду? Ось дивіться, як намагаються розділити: ірано-ізраїльська війна - так її не називають, це «війна з терористами». І російську агресію відділяють і кажуть "дві війни". Ні, це одна війна. Це друга помилка (перша - ми про Китай зафіксували), на якій сьогодні хитаються як на лопаті і у Вашингтоні, і в Брюсселі, і, боюся, навіть і в Парижі нерозуміння це існує.Тепер третя річ: зверніть увагу, що в цих екзаменах, які проходять керівники майбутньої адміністрації, звучать нотки, які перекликаються з тим, що сказав Патрушев. Уявіть собі: ви сидите біля полум'я, вам приємно дивитися, як у каміні горять дровцята. І тут вони починають гаснути. Ви починаєте підкидати туди дровенячки. Так от, оце інтерв'ю, оці пасажі Патрушева (до речі, це не інтерв'ю - це було написано і заготовлено, бо так не говорять, як там написано) - насправді це просто кидання дровеняток у це полум'я: ви до Європи маєте претензії - і ми маємо, ми ж такі, як ви (тобто ми такі, як ви, пане Трамп).Якщо подивитися на оці цитати, які звучать, - так це ж цитати з так званого стамбульського проєкту ще весни 2022 року. Там же нічого нового немає насправді. Тепер питання: а є механізм, як оце все реалізувати? Ні, нема. Зверніть увагу, що далі: Україна має зробити це, Україна має зробити те. Учора вперше за весь цей період з уст Рубіо - пам'ятаєте, я вам казав, що до цього чоловіка треба придивлятися, бо він мовчить, - учора він уперше сказав, що обидві сторони мають піти на компроміс.Отже, Україну ви вже упакували, бо ви вже так інформаційно її накрили, що навіть найбільші прихильники Трампа зрозуміли. Насправді це просто інформаційний тиск, який продовжують чинити, і на нього треба дивитися як на інформаційний тиск. То питання в мене: так а що з Росією? А які ж ви компроміси з того боку бачите? Бо насправді в чому Рубіо правий, завершення війни без перемоги - це компроміси.Я вам десятки разів казав, що війна або закінчиться перемогою, або вона не матиме кінця. І тут зрозуміло, бо природа цього конфлікту має цивілізаційний, глобальний характер світопорядку, цього не розуміють тільки ті, хто скурив підручники. А які ж звідти компроміси? І тому справа тут не про Україну, про позицію України, про допомогу чи недопомогу Україні. Бо виходячи з позицій першої і другої, з якої я починав розмову з вами, Вашингтон і Київ є крайнє необхідними союзниками. Я вже не кажу про ситуацію з Європою.А що робить Патрушев в цьому матеріалі в «Комсомольській правді» - він просто кидає дрова в це полум'я, щоб воно горіло. Патрушев ніколи не був самостійним у цій позиції. Ці меседжі добре відпрацьовані, вони робляться навмисне, у тому числі «так нащо нам Україна на цих переговорах?». Згадайте, журналіст запитує Майкла Волца: то коли буде зустріч Трампа, Зеленського і Путіна? Він утікає від теми і каже (відповідь хто послухав, той зрозумів): «Ви нічого не робите, не робили і робити не будете», що означає «можливо, через два тижні чи місяці, через декілька тижнів чи місяців відбудеться телефонна розмова чи зустріч». Я вперше в житті почув таку дивакувату формулу стосовно прикладання зусиль до чогось, щоб його реалізувати. І тому я надзвичайно тривожно сприймаю сигнали про можливу зустріч і телефонну розмову в чотири ока, з російським диктатором. Тому що недарма і Патрушев, і Лавров на колегії російського міністерства закордонних справ постійно повторюють свій ультиматум.А про що можуть говорити в цій ситуації Трамп і Путін? Ну от про що? Я зараз вам натякну про що. Росія виставляла захмарні ультиматуми: вся центральна Європа має бути демілітаризованою і деєвроатлантизованою, до кордонів 1997  року, бо інакше Третя світова, світовий катаклізм, «ми захопимо весь світ». І вони ці мантри повторюють.Нічого їм не вдалося. Можливо, вони зменшуватимуть градус своїх світових апетитів, які реалізувати неможливо в силу убогості Російської Федерації і військової та управлінської машини. Натомість вони будуть кричати: "Карфаген має бути знищено. Нас цікавить Україна. Ми вам вертаємо, шановний Дональде, наші апетити на світову гегемонію, а замість того віддайте нам важелі впливу на Україну. От цього я боюся. Ну і Трамп скаже: "А ви не будете їх в концтабори всіх там запускати і так далі, бити по Хрещатику балістичними ракетами?" - "Ні, не будемо", - скаже Путін. Ні, у цій ситуації на слово ніхто нікому не повірить. Наскільки Путін боїться України як члена НАТО, члена Європейської спільноти, настільки Трамп розуміє, що це універсальний механізм на місце ставити Москву. Іншого такого механізму нема. І це розуміють у Вашингтоні дуже добре.Є одна проблема, яка простежується і в Байдена, і в Трампа: ні Байден за період своєї каденції, ні зараз Трамп не можуть забезпечити самотужки Україну всім необхідним для того, щоб вона завдала остаточного розгрому рашистському режиму. І тому це є основою того, чому ведеться оця розмова ні про що, бо рашизм може бути лише переможений і здоланий, він не може співіснувати з іншим світом. Якщо Китай за його бандитського режиму якось може співіснувати, тому що є два Китаї: є Китай більшовицький, а є Китай вільних економічних зон, які живлять китайську економіку. Рашизм, який надмірно заповнений сировиною всього світу, не допускає розвитку свого. Як колись королі британські сиділи на подушці вовняній, так і рашизм сидить на трубі - нафтовій, газовій, і це зрозуміло.Універсальний механізм, який дає можливість світу цей бандитський режим рашизму зараз тримати в певних межах, - це Україна. І це єдиний універсальний механізм здобути перемогу над рашизмом. В іншому випадку ця зараза заполонить світ, як вона вже не одного разу заполонювала світ своїм впливом в Європі за рахунок Російської імперії, потім Радянського Союзу і так далі. І це доктринально визнано в Сполучених Штатах Америки всіма елітами.Нинішня кон'юнктурна ситуація - у зв'язку, це правда, зі слабкістю у США. Так, вони нарощують свій потенціал, але, безумовно, потенціалу самостійно протистояти цьому в США немає. І тому Трамп буде говорити, бо він звик фонтанувати ці претензії, але з точки зору і цілісності НАТО, і взаємодії з Європейським Союзом, і допомоги Україні, це все буде зберігатися.Інша справа, що тут є проблема, про яку треба реально говорити, - це ціни. Бо Сполучені Штати вустами Трампа хочуть все менше і менше платити, але це лише фінанси. Європа розуміє, що над нею нависає небезпека, і вона каже: добре, ми готові напружуватися, - але це знов лише фінанси. А ми платимо життями людей. Звідси інша наступна фраза Рубіо про те, що так, гроші - це таке діло, але закінчується mеnроwеr - те, що вони завжди розраховують як перший показник. Якщо взяти оці 12 показників, на які вони завжди дивляться, там перший - це людський потенціал. Мобілізаційний ресурс, простою мовою. Але тоді вони мали б піднапружитись, тобто комбінувати той чи інший корпус. Можливо, британці про те будуть говорити, а можливо, ідеться про додаткові стратегічні засоби стримування ворога, зокрема про зброю в належній кількості, про авіацію в належній кількості. Але вони на це не йдуть.А як їх немає? Надійшли F-16. Я думаю, що ви читали про те, які F-16 надходять - з обладнанням застарілим, вони не адаптовані до нинішніх умов ведення війни. Так у пустелях США таких одиниць тисячі, десятки тисяч! Їх треба проганяти через лінії, відбудовувати - а як? Адже ленд-ліз почив у бозі, і можу вам сказати, що, коли вже його не підняли демократи, республіканці взагалі на це не здатні. Навіть Рузвельт, як демократ, і то завдяки державно-монополістичному капіталізму зміг це зробити. У нинішній ситуації цього не зробиш.Це може зробити Європа нинішня, але її треба оживити. Оживити її можна тільки тоді, коли вона буде гуртуватись. Гуртуватись можна з переляку або з того, що дуже потужно заплатять. США можна привести в стан розуміння ситуації тільки, даруйте, Перл-Гарбором. Я не хочу цього їм, але, схоже, вони туди йдуть. Бо нерозуміння є багатьох компонентів, про які ми з вами говоримо. Ситуація зараз насправді, з моєї точки зору, у руках Брюсселя і Лондона. Брюсселю необхідно зробити все, щоби мобілізувати Європу. І тут і Трамп правий, що 2% мало, і Рютте правий, який каже, що давайте озброюватися, інакше будемо вчити російську мову. До речі, він сказав: "Ви будете вчити російську мову" - це дуже цікаво, коли людина себе відгороджує від загалу. Тому в цьому відношенні необхідна мобілізація ресурсу, який би зміг, наскільки можливо, допомогти Україні. Щоби примусити нашого стратегічного противника й нашого ворога Росію до перемовин, Сполучені Штати мають натиснути. Наскільки я розумію, ви не надто вірите в те, що буде продуктивною розмова по відкритих і закритих дипломатичних каналах між Трампом і Путіним. Тобто Трамп має або щось запропонувати, або натиснути. Інакше Путін буде посідати свою улюблену позицію російсько-совєтської дипломатії, яку свого часу озвучував Громико, міністр закордонних справ Радянського союзу, якого називали Містер Ні (у будь-якій незрозумілій ситуації, яка відступала від політики політбюро, Громико казав ні - і відкладали певний процес).Що стосується нинішньої ситуації, я додам сюди ще перцю: коли відкриваю Вlооmbеrg і там написано, що Трамп запропонує співробітництво Росії в космосі, я аж регочу, чесно кажучи.На сьогоднішній день уся кон'юнктура ситуації визначає, що сила повернулася як інструмент стримування і управління процесом. І це Трамп розуміє - невипадково ж «через силу до миру». Невипадково ж стаття Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена завершуються фразою: "Оце є шлях через силу до миру". Браво, хоч у кінці це зрозуміло стало. Але Трамп це бачить на початку.Тепер задача дуже проста. Не про космос же пропонувати - тому що це смішно. Взагалі Вlооmbеrg у цьому відношенні мене вражає в неприємному розумінні, в останній рік особливо. Що в цій ситуації може і буде робитися - це нарощування економічного тиску через санкції. Ті рішення, які зараз приймалися, останні, вони дійсно дуже серйозно впливають стосовно можливості Росії експортувати вуглеводні. Це перше.Друге: Але є далеко незадіяні сфери, наприклад тиск у сфері атомної енергетики, він толком і не розпочинався. Я вже не кажу про те, що стосується впливу на так званий чорний ринок нафти, газу. Сюди ж відносяться дорогоцінне каміння, золото і таке інше. Це на сьогоднішній день складає, якщо брати загалом, більше 40% світового ринку. Росія полізла в Африку і використовує Африку як плацдарм для формування чорного ринку вуглеводнів, зброї, дорогоцінного каміння, золота і так далі. Сюди ж відноситься наркоторгівля і таке інше.Чого такий вереск від Роберта Фіцо, Орбана? Тому що це Ндрангета. Це один із ключових гравців на темному ринку наркоти. І коли я чую, коли в Америці Трамп чи Байден розповідають про те, що наркота, наркота, - ну так ось вам відповідь: ви ж дружите з ними. Приймаєте кожен день Орбана - я маю на увазі Трампа, - то хай вам розкаже, як Ндрангета монополізує. До речі, Україна виняток у цій системі координат, Україна не підвладна цій мережі, а Росія повністю накрита.Таким чином, інструменти в цивілізованого світу, для того щоб продовжувати тиск, є. У тому числі і тиск, який стосується на сьогоднішній день політичного впливу і на Сполучені Штати, і на Європу. Зверніть увагу на слухання у Верховному суді в Сполучених Штатах Америки питання про закриття Тік-Току там і всіх соціальних мереж. Інша справа, що не розуміють, куди Ілон Маск пнеться, він як слон у порцеляновій лавці. Можливо, він дуже добре розуміє, не дарма він свого часу купив Тwіttеr. 40 мільярдів доларів - в Україні посміялися, а Ілон Маск зробив Трампа президентом. Талановиті люди - це як отой Перельман, який розкосмачений ходить по Санкт-Петербургу, зате він геніальний математик. Так і Маск. Він геніальний чоловік, він придумав багато ідей. Але генію не дано зрозуміти оцих простих речей, про які ми з вами говоримо, такі як мир, як війна, - він цього не розуміє. Він не розуміє, що таке політика. Він оце пнеться зараз то в Німеччину, то у Велику Британію і навіть не здогадується, які це запустить механізми всередині цих країн, завдяки його ресурсу - соціальній мережі Х. Їм не дано це розуміти.Той самий Ілон Маск в частині тиску на Росію може зробити теж свій вклад. Але ж бачите, що він, не розуміючи ситуацію, просто грає у гру, яку йому пропонує Трамп. Це не гра Маска - це гра Трампа. Бо Маск, піднімаючись по вертикалі економічних здобутків і граючи в зелену енергетику, уперся в стелю. І тому йому треба вернутися до теми звичайних енергоресурсів, відійти від теми отримання дармових коштів, які платить бюджет за те, що він розвиває електронне автомобілебудування. Там же четвертий чи п'ятий пункт по популярності у Трампа - це забрати дотування електронного машинобудування. І цей указ буде підписаний. Решта можуть бути і не підписані, а цей буде. Більше того, він скаже: подивіться, біля мене Маск, який сьогодні займає половину ринку Сполучених Штатів по електроавтомобілях, - і при цьому він, Трамп, його по голові вдарить зараз ложкою в такій же ситуації. Потім буде сміятися над ним.Маску це не дано зрозуміти. Маску треба масштаб, йому треба космос, планета номер Х - ось що йому потрібно. Він цю гру грає, використовуючи в тому числі нинішню ситуацію. Що стосується інструментів тиску - безумовно, їх достатньо, бо в цьому відношенні необхідність обмежити доходи бюджету російського на сьогоднішній день колосальна. І тут дуже важлива праця Вашингтона з Нарендрою Моді. Бо на сьогоднішній день якщо подивитися по кількості закуплених енергоресурсів, то в них лідирує Індія, а не Китай. Те ж саме - робота з його авторитетом, Таїпом Реджепом Ердоганом, бо Ердоган же для Трампа є свого роду світилом, на яке він рівняється і хоче йому вторити. Тут є над чим працювати.Однак,  попри цей кон'юнктурний інформаційний прес, який тисне сьогодні на нас, усе-таки стратегічно, доктринально Сполучені Штати Америки  приречені бути з Україною, з Європою. 

Перед інавгурацією Дональда Трампа країна-агресорка і колективний Захід укладають останні домовленості, які окреслюють їхні можливості у майбутньому світовому конфлікті. 17 січня до Москви прибув президент Ірану Масуд Пезешкіян. З Путіним він підписав договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Текст угоди ще не оприлюднений. До цього між двома країнами діяла угода про основи взаємин і співробітництва від 2001 року терміном на п'ять років, котру автоматично пролонгували. Новий договір є чинним 20 років. У Тегерані поспішили запевнити, що про спільну війну, як в аналогічній угоді з КНДР, не йдеться. Проте речник Путіна Дмитро Пєсков повідомив: договір охоплює сфери торгівлі, науки, освіти, культури і передбачає військове співробітництво. Більше про документ розповів міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров: як і договір з КНДР, він покликаний "зміцнювати обороноздатність Росії та Ірану". Східна перекомбінація Нещодавно Іран приєднався до БРІКС, а в Сирії упав режим проросійського президента Башара Асада. Росії не вдалося домогтися від нової влади Сирії угоди про збереження військових баз. Особливо це стосується присутності у регіоні військових суден країни-агресорки. Зміна влади у Сирії завдала відчутного удару по "Осі спротиву" - Ірану, котрий до того змушений був промовчати у відповідь на ліквідацію ватажків бойових угруповань, котрі підтримує ("Хезболла", ХАМАС). Останньою краплею, схоже, стала Сирія. В очікуванні інавгурації Дональда Трампа - прибічника жорсткого тиску на Іран - чинний президент Масуд Пезешкіян вирішив посилити свої позиції за рахунок зміцнення альянсу з Росією. Констатація фактів У цьому сенсі йдеться більше про констатацію факту, адже Москва і Тегеран впродовж кількох останніх років інтенсивно обмінюються технологіями і ресурсами. Так, Іран постачав РФ балістичні ракети та БпЛА, допоки російська сторона не налагодила їхнє виробництво. Хоча Кремль та Іран відкидають звинувачення про це, нині під таке співробітництво підведена міцна документальна підстава. Натомість Іран отримав від Росії технології, офіційно розраховує на побудову АЕС і, можливо, передачу засобів для створення ядерної бомби. Яка відповідь є у Європи Тим часом Київ переживає дипломатичне нашестя: після міністра оборони Бориса Пісторіуса і прем'єра Великої Британії Кіра Стармера прибули міністр оборони Італії, делегація опозиційної партії Словаччини, та й прем'єр цієї країни Роберт Фіцо вже збирається до нас. 17 січня у столиці України відбувся саміт країн Південно-Східної Європи. Високі представники десятка країн підтримали територіальну цілісність нашої держави і принцип "нічого про Україну без України". З Албанією укладено окрему угоду про співпрацю. Важливо, що у саміті взяла участь Туреччина, чиї інтереси у конфронтації з інтересами Ірану в Сирії. США, НАТО і Глобальний Південь У США оприлюднили деякі цікаві деталі допомоги Україні. Як виявилося, Вашингтон таємно інвестував у виробництво дронів. У НАТО провели позачергове засідання Ради "Україна - НАТО", в якому взяв участь український головком Олександр Сирський. Голова Військового комітету Альянсу Роб Бауер зазначив, що Індо-Тихоокеанський регіон нині пов'язаний з театром воєнних дій у Європі, переважно - через участь північнокорейських вояків на боці Росії у війні проти України. Робота з нейтральними У Тhе Wаshіngtоn Роst говорять про розбіжності у відносинах Росії та Індії через заманювання індійських громадян обманом воювати на боці країни-агресорки в Україні. Днями загинув Бініл Бабу з південного штату Керала Смерть індійця викликала різку реакцію місцевих чиновників. Тим паче, що прем'єр Нарендра Моді під час візиту до Москви особисто запросив Путіна повернути громадян до Індії й отримав запевнення у цьому. Питання не вирішене й досі. Як розповів виданню чиновник МЗС Індії, "ми рішуче обговорили це з Москвою і з російським посольством у Нью-Делі". Колективний Захід, схоже, зосереджується на роботі з Глобальним Півднем, щоб надолужити згаяне. Тим паче, угода РФ з Іраном викликає занепокоєння. Таємна угода з тридцятого разу На саміті БРІКС у Казані у жовтні 2024 року передбачалося підписання угоди, але тоді офіційний Тегеран послався на деякі неврегульовані питання. Нині міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі стверджує, що договір - крок на шляху до створення "більш справедливого і збалансованого світу" . Посол Ірану в Москві Казем Джалалі наголосив: ми не зацікавлені у вступі до будь-яких блоків. За даними британського видання"Міddlе Еаst Еyе", Росія та Іран 30 разів узгоджували остаточний текст угоди, підписаної 17 січня 2024 року. Каменем спотикання стало саме військове співробітництво. Хоча у договорі прямо не йдеться, як в угоді з КНДР, про спільну відсіч у разі агресії проти сторони угоди, але документ з Іраном передбачає не надавати допомоги країнам, котрі здійснюють агресію проти одного з підписантів. Суперечливий виявився і пункт про кордони. Росія вимагала гарантій дотримання її територіальної цілісності, тобто, з Кримом і Донбасом. Іран не пристав на цю пропозицію, маючи претензії Саудівської Аравії на кілька островів. Відкинув він і створення воєнного альянсу, котрий був передбачений в одному з ранніх варіантів угоди. Водночас, за даними видання, у договорі залишився пункт про неможливість використання території країни-підписанта для військових баз держави, котра атакувала одну з них. Є питання "І наш Верховний лідер, і всі ми переконані, що всі конфлікти мають бути вирішені шляхом переговорів між країнами регіону, - заявив Пезешкіян у Москві. - Вважаємо, що присутність позарегіональних сил у нашому регіоні може тільки дестабілізувати та погіршити ситуацію". Судячи зі слів Пезешкіяна під час спілкування з Путіним, не всі пункти угоди погоджені. Він побажав вдалого врегулювання багатьох спірних питань "нашими міністрами та експертами, впевнений, протягом дня вони домовляться". Путін, у свою чергу, акцентував на економічній складовій, але виглядав нервово і напружено. Для Ірану ця угода потрібна з огляду на атаки Ізраїлю, котрі завдали збитків іранській системі ППО, звернув увагу керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок. Тому той факт, що Росія погодилася, свідчить про те, що Путін ставить перед собою цілі в Україні (і не лише там), котрих самотужки досягти не може. Проте, на думку експерта, "більше того, що бачили, ми внаслідок цієї угоди не побачимо". На відміну від КНДР, Іран прагне зберегти зв'язки з колективним Заходом. Не останнім чинником, котрий підштовхнув Пезешкіана до підписання угоди з Путіним, стала зустріч Кіта Келлога у Парижі з представниками іранської прозахідної опозиції, а також жорсткі антиросійські нафтові санкції від США. Росія та Іран формалізували те, що давно робили, але момент обрали для демонстрації нібито зміцнення своєї спільноти, вважає політолог Олег Лісний. США на угоду РФ та Ірану відповіли своєрідно: Трамп повідомив про телефонну розмову з китайським лідером Сі Цзіньпіном, в ході якої обговорили "як зробити мир безпечним".

Останні заяви голови МЗС РФ Сергія Лаврова та помічника російського диктатора Миколи Патрушева свідчать про те, що «Кремль нарощує апетити», а плани нової адміністрації Дональда Трампа порозумітися з Москвою є примарними, констатував Київський безпековий форум.

Коротко Найкращі санкції Майбутнє "русского мира" ... у них навіть таких смітників немає... Читайте на "Цензор.НЕТ": Лавров розповідає росіянам про американські "злидні": "Там нищета на каждом шагу, если сойти с центральных магистралей". ВІДЕО Кремлівський людожер Ще хочете...

В МЗС Росії наразі спростовують будь-які двосторонні контакти з США, присвячені підготовці можливої зустрічі Путіна і Трампа. У відомстві заявили, що поки лише чекають пропозиції, адже не Росія першою перервала зв'язки між країнами. Повний текст новини

Росія викотила цілу купу вимог до України, щоб припинити війну

Побоювання через зміну президентів у США можуть бути перебільшеними. Є ознаки того, що у питанні України Трамп продовжить діяти як Байден. Те, що залишиться без змін - аналізувала Gаzеtа.uа. Суголосся радників Кандидат у радники президента США з нацбезпеки Майк Волтц в інтерв'ю телеканалу АВС заявив, що Україні потрібно знижувати мобілізаційний вік до 18 років. Він пояснив: зброї Сполучені Штати надали достатньо, потрібні люди, щоб змінити ситуацію на фронті на користь Києва. Цікаво, що те саме згодом повторив чинний радний президента США з питань нацбезпеки Джейк Салліван. Раніше питання мобілізаційного віку і ширшого залучення жінок висловлював номінант у спецпредставники адміністрації президента по Україні Кіт Келлог. Отже, щонайменше одна точка дотику команд Джо Байдена і Дональда Трампа вже є. Перетин позицій Насправді їх більше. Другий спільний погляд стосується членства України у НАТО. Як команда Джо Байдена, так і оточення Дональда Трампа принципово "за", але не зараз. Третій збіг - тимчасово окуповані території та вихід на кордони 1991 року. Ближче до 5 листопада 2024 року і у команді чинного президента США, і у Трампа сумнівалися у здатності України відвоювати їх у короткостроковій перспективі. Що про Путіна На перший погляд, кардинально відмінні погляди Трампа і Байдена на Путіна. Чинний президент США неодноразово заявляв про злочинний і протиправний характер дій очільника РФ. В одному з інтерв'ю він не заперечував, але, щоправда, і не стверджував, що Путін - убивця. Обраний президент США, навпаки - характеризував кремлівського диктатора як людину, з якою можна розмовляти. Але обидва американські політики переконані: російський керівник програв війну. На думку Джо Байдена, він не зміг загарбати Україну ні за три дні, ні за три роки. Але і Трамп 13 січня заявив: "Не можу собі представити, що Путін у захваті від стану справ, тому що, для нього все складається не вельми вдало". Єдина відмінність - у можливості контактів. Спільний знаменник 13 січня Джо Байден виголосив підсумкову промову своєї каденції. Він закликав наступну адміністрацію продовжувати підтримувати Україну, бо це відповідає стратегічним інтересам США. Дональд Трамп, хоча і критикував витрати на підтримку Києва, від 5 листопада 2024 року не заявляв про повне припинення підтримки нашої країни. У республіканців є різні погляди, але повторне спікерство у Палаті представників Майка Джонсона, котрий минулого року таки долучився до ухвали пакету допомоги Україні, стало позитивним сигналом для Києва. Тому можна очікувати, що нова президентська адміністрація США як мінімум не кине Україну напризволяще. Попередник наступнику За джерелами американських ЗМІ, команда Джо Байдена пропонує соратникам Дональда Трампа домовитися з Євросоюзом про міцнішу "заморозку" активів РФ за кордоном. Загалом, сам Байден і його чиновники стверджують, що закладають міцний фундамент для наступника щодо переговорів з Росією по Україні. Навіть відправку великих пакетів допомоги останніми днями пояснюють цим. До слова, це дає Трампу час для заяв про заощадження коштів для американців. Також на рахунках залишаться майже $4 млрд невикористаних коштів для нашої країни. Випромінює доброзичливість Новобраний президент саме зараз має грати у добрі стосунки з попередником. Причиною є не Україна, хоч стан справ у нас перетворюється на інструмент для команди Трампа. І цими днями вони спробують як він працює. Для оточення Трампа наступають "гарячі дні" - номінанти на високі посади починають проходити "сито" Конгресу. Для їх швидкого затвердження Трампу потрібні голоси. Перетини позицій команди Трампа з позиціями Байдена створюють враження спадковості основного курсу Білого дому, а отже - стабільності. Це може привернути голоси деяких демократів. Новий очільник Пентагону У вівторок, 14 січня, Сенат розпочав слухання щодо міністра оборони. Нагадаємо, Дональд Трамп номінував на цю посаду ветерана-телеведучого Піта Хегсета. Хегсет анонсував посилення військової присутності США в Європі. Американці, за його словами, будуватимуть сучасну ядерну тріаду, якщо не вдасться забезпечити контроль над озброєннями спільно з Китаєм і Росією. За повідомленнями американських ЗМІ, демократи налаштовані до Хегсета критично. Передусім - через відсутність у нього управлінського досвіду. Заступник директора програми по Росії Фонду захисту демократій Джон Харді звернув увагу, що міністру оборони США доведеться залучати двопартійну підтримку для допомоги Україні. На його думку, це доручення Хегсет чи інший кандидат, котрий буде затверджений, отримає безпосередньо від Дональда Трампа. Харді цитує обраного президента США: "Я хочу досягти угоди, єдиний спосіб для цього - не кидати Україну". Мільярди у "загашнику" Відтак позиція демократів, навіть за умови, якщо вони не дадуть голосів, важлива. Натомість із Москви надходять сигнали готовності до зустрічі по Україні. 14 січня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров на підсумковій пресконференції заявив, що Кремль чекає коли Дональд Трамп вступить на посаду і сформулює офіційну позицію по Україні. Ця позиція базуватиметься на попередніх досягненнях, котрі Трамп ніколи не заперечував. Тим паче, у нього є можливість використати $3,8 млрд допомоги Україні без згоди Конгресу - нагадав політолог Ігор Чаленко. "В оточенні Трампа є свої "яструби", є різні погляди. Але всі члени команди обраного президента розуміють, що Америка має демонструвати силу. Отже, вони не будуть відходити на ті позиції, яких хотіла би Москва, і не здаватимуть інтереси України і Європи", - вважає він. Це означає, що магістральний трек команди Джо Байдена по Україні, скоріш, буде продовжений адміністрацією Дональда Трампа. Принаймні, у перші 100 днів. Проте Хегсет у Сенаті зберіг інтригу, коли не дав чіткої відповіді щодо цього. "Вони грають у "поганого і доброго поліцейського", але це не стратегія, а частина загального бардаку, що панує у Трампа, - зазначив політтехнолог Аббас Галлямов. - Путіну вести переговори з демократами було ні про що. А Трамп не скутий зобов'язаннями, тому він бажаний для переговорів із Москвою". Утім, Кремль планує виставити дубль Путіна для переговорів - помічника Миколу Патрушева. 14 січня він заявив, що російська сторона наполягатиме на перемовинах тільки РФ і США по Україні без участі інших країн Заходу. Також, за його словами, Москва не розглядає територіальних поступок. Натомість для Трампа в пріоритеті не Україна, а Китай, стверджує експерт.

Лавров на підсумковій пресконференції, присвяченій російській зовнішній політиці у 2024 році, знову торкнувся питання ймовірних перемовин щодо закінчення російсько-української війни і навіть гарантій безпеки для України. Однак не варто вважати, що Лавров говорив про якісь справжні гарантії безпеки. Повний текст новини

Однак не варто вважати, що Лавров говорив про якісь справжні, реалістичні гарантії безпеки. Міністр закордонних справ Російської Федерації тільки підкреслив, що його країна готова обговорити реальні гарантії безпеки для країни, яка називається Україною. Для цієї частини, яка ще не самовизначилася, бо Крим, Донбас і Новоросія, як сказав Лавров, вже самовизначилися. Треба розшифрувати цю бюрократичну мову, щоб пояснити, що ж мав на увазі очільник російського зовнішньополітичного відомства. По-перше, як бачимо, Росія взагалі не збирається обговорювати питання окупованих територій. З погляду Лаврова, як і інших російських чиновників, той факт, що Крим, Донецька, Луганська, Херсонська і Запорізька області є частиною Російської Федерації, навіть не обговорюється. І тут треба нагадати, що на цій самій пресконференції Сергій Лавров схвально відгукнувся про позицію обраного президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, який, за словами міністра, визнає реалії на землі. До речі, варто нагадати, що російські політики весь час говорять саме про необхідність визнання цих реалій, як неодмінну передумову перемовин про призупинення чи припинення російсько-української війни. Що таке частина, яка не самовизначилася і держава, яка називається Україна. Це фактична пропозиція розділити Україну. Частина, яка не самовизначилася, це території на сході і півдні нашої країни, які не окуповані російськими військами. Читайте також: Байден попрощався. Що чекає нас у "світі Трампа"?Варто нагадати, що перелік цих територій був чітко виголошений у так званій Кримській промові російського президента Володимира Путіна під час засідання Федеральних зборів Російської Федерації у 2014 році, коли ухвалювалося рішення про першу анексію, анексію Криму і Севастополя. Путін тоді назвав території на сході та півдні нашої країни, так звану Новоросію, більшовицьким подарункам Україні і не приховував своїх територіальних претензій. І зараз, майже через 11 років після цієї промови, з такими ж самими тезами виступає Сергій Лавров, що, до речі, має свідчити, що умови Путіна, виголошені на початку великої російсько-української війни, не змінилися. Адже у своєму зверненні до росіян в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року Путін також говорив про необхідність самовизначення так званих народів України. І, як можна було зрозуміти, маріонетковий уряд, який він хотів створити в Києві після окупації української столиці, мав якраз дати йому можливість провести так звані референдуми у всіх тих регіонах України, які він хотів би приєднати до Російської Федерації. Так що, за великим рахунком, це не гарантії безпеки для України, це гарантії роз'єднання України та приєднання значної частини території нашої держави до Російської Федерації. А ось тій частині, яка залишиться під контролем українського уряду, Лавров, як я розумію, готовий давати так звані гарантії безпеки, однак за умови, звичайно, якщо ця частина території буде демілітаризованою і проголосить постійний нейтральний статус. Але це вже питання перемовин, які мали б відбутися. Читайте також: Волц поставив Китай та Росію в одну категорію супротивників СШАЗараз, з точки зору самого російського міністра закордонних справ, говорити якусь конкретику про ці перемовини не варто, адже Лавров підкреслив, що від команди новообраного президента Сполучених Штатів Дональда Трампа не було ніяких пропозицій щодо проведення зустрічі із Володимиром Путіним. Сам Трамп, як відомо, говорив, що ця зустріч може бути організована після того, як він буде інавгурований на посаді президента Сполучених Штатів. А номінований Трампом на посаду радника з питань національної безпеки конгресмен Майк Волтц говорив, що зустріч із російським президентом чи хоча б телефонна розмова із Володимиром Путіним має відбутися вже найближчими тижнями чи днями. Знову таки, після інавгурації Трампа на посаді президента Сполучених Штатів.Лавров говорив і на інші теми, чутливі саме для російсько-американських взаємин і, звичайно ж, для подальшого перебігу російсько-української війни. Він згадав угоду між Росією й Іраном про всеосяжне партнерство, яка має бути підписана вже цієї п'ятниці. Напередодні інавгурації Дональда Трампа угоду, яка за своєю назвою нагадує відповідний документ, підписаний між президентом Російської Федерації Володимиром Путіним та головою трудової партії Кореї Кім Чен Ином. Угода, яка зараз дає можливість Пхеньяну допомагати Російській Федерації у війні проти України не тільки технікою, але й власними військовослужбовцями. Лавров, звичайно, говорить, що ця угода між Росією й Іраном не буде спрямована проти третіх країн. Однак зміст документа, звичайно, буде достатньо важливим з точки зору подальших намірів американської адміністрації на Близькому Сході. Ну і, звичайно, ще одна країна чутлива для Сполучених Штатів — це Китайська Народна Республіка. Взаємини між Росією і Китаєм Лавров називає одним з найголовніших стабілізаційних факторів у міжнародному житті. Читайте також: Підхід Трампа може коштувати Америці глобального лідерстваІ це ще раз говорить, що всі ідеї про те, що Росію можна якимось чином, навіть з поступками на пострадянському просторі й у російсько-українській війні відірвати від Китаю, щоб полегшити Сполученим Штатам конкуренцію з цією державою, це також достатньо наївні марення тих, хто дотримується такої ідеї. Посилення зв'язків між Москвою і Пекіном є практично неминучим, принаймні з точки зору російського політичного керівництва. Як на мене, кого вже можна від кого відірвати, то це швидше Китай від Росії, ніж Росію від Китаю. Тому що у Пекіна є свої власні економічними інтереси, і він змушений враховувати важливість цих економічних інтересів у своїх взаємин зі Сполученими Штатами. А Росія якраз все більше і більше економічно залежить від Китайської Народної Республіки. І за великим рахунком, як бачимо, в американської адміністрації просто немає якихось можливостей запропонувати Путіну те, що потрібно російському президентові, а саме контроль над Україною. Який, як головну мету Москви, Сергій Лавров не приховує, а, скажімо, його колега по Раді безпеки Російської Федерації, колишній секретар і один з найближчих соратників Путіна, Микола Патрушев, так чітко й окреслює, обіцяючи, що у 2025 році України вже не буде. І за великим рахунком ці відверті слова Патрушева означають набагато більше, ніж балаканина Лаврова. ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це заявило МЗС РФ, передає Интерфакс.У заяві російського відомства йдеться, що Лавров "пояснив" Данко "першопричини українського конфлікту"."Відбувся зацікавлений обмін думками з актуальних питань міжнародного порядку денного, включаючи ситуацію в Україні. З російської сторони дано детальні пояснення першопричин і генезису конфлікту, підкреслено контрпродуктивність позиції "колективного Заходу", який продовжує "накачувати" київський режим озброєнням", - кажуть у МЗС РФ.Також зазначено, що співрозмовники обговорили перспективи співробітництва Росії й Словаччини в торговельно-економічній сфері та "відзначили важливість відновлення діалогу парламентаріїв двох країн".14 січня стало відомо, що опозиційні партії Словаччини готують вотум недовіри уряду премʼєр-міністра Роберта Фіцо, зокрема, через те, що він наближає зовнішню політику до РФ.

Лавров зробив цинічну заяву із приводу того, що цікавить Кремль в Україні

Міністр закордонних справ Росії Сергєй Лавров вкотре висловився з приводу питання України. Ворожий дипломат цинічно заявив, що Кремль не зацікавлений у територіях, а насамперед – у людях. Повний текст новини

У Москві також стверджують, що суть санкцій - у "нечесній конкуренції", а не в нападі на Україну.

Про результати розшифрування «чорних скриньок» раніше не повідомлялося

Про це пише російське пропагандистське видання РІА "Новости".За словами Патрушева, переговори щодо України мають вестися між Росією і США без участі інших країн. Він наголосив, що Москві нема про що розмовляти ні з Великою Британією, ні з Бельгією."Говорячи про перспективи України, Патрушев не виключив, що у 2025-му вона взагалі припинить існування", - ідеться у дописі.Реакція ЦПДКерівник ЦПД Андрій Коваленко написав, що Патрушев має "страх реальності, яку він десь відчуває на рівні підсвідомості, і яка може стати спасінням для Московії від варварського типу існування в майбутні 50 років. І цей страх змушує його вірити в те, чого не станеться. Україна є і буде. А от Росія в наступні 50 років має повернутися до Московії"."Патрушев - генератор випадкових заяв. Він провалив все, що міг провалити, зокрема порадив Путіну лякалку з "орєшніком", яка в підсумку не спрацювала і не дала росіянам жодних козирів перед Заходом, не кажучи вже про певні "дипломатичні" місії на Заході по задачах Путіна. Звичайний, божевільний дід, далекий від реальності. Патрушев боїться правди, що в наступні 50 років шанси контрольованого розділення РФ на національні утворення вкрай високі, і зацікавлених у цьому ставатиме все більше", - відреагував Коваленко. Глава МЗС Росії Сергій Лавров наголосив, що Україна має відмовитися від територій, і таким чином підтвердив, що РФ не зацікавлена ​​в добросовісних переговорах.