Search trend "19 березня"

З нагоди зимових свят Тrustее Рlus запустила спеціальну акцію, яка триватиме з 5 грудня по 5 січня. У цей період користувачі можуть оформити криптокартку абсолютно безплатно. Щоб скористатися пропозицією, достатньо здійснити сім транзакцій на суму від 50, після чого вартість картки автоматично повернеться на ваш євровий баланс у криптогаманці. Тrustее Рlus - це універсальний фінансовий інструмент, який дозволяє використовувати криптовалюту для розрахунків у будь-якій точці світу, де приймають банківські картки. Завантажте додаток з Арр Stоrе або Gооglе Рlаy, перенесіть свої активи з бірж чи холодних гаманців, оформлюйте картку та витрачайте криптовалюту з комісією лише 0,5%. До речі, картка Тrustее Рlus була визнана найкращою криптокарткою 2024 року за версією Іnсryрtеd, провідного криптомедіа в Східній Європі, та отримала високі оцінки користувачів на незалежних платформах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп збирається отримати власну криптовалютну біржу - ЗМІ "Дрібні плюшки, такі як автоматичне зарахування 10 євро на баланс після виконання умов акції, - це лише маленька частина айсберга, над яким працює наша команда. Приєднуйтесь до нас зараз безкоштовно, і ви зрозумієте, про що я говорю", - зазначила Ксенія Житомирська, головний розробник і СТО Тrustее Рlus. Отже, цей додаток у смартфоні допоможе легко купити крипту з телефону, поповнити рахунок криптовалютою або вивести, обміняти стейблкоїни без комісії та багато іншого. Тrustее Рlus також працює над розширенням функціональності свого продукту. Незабаром компанія запропонує фізичну версію криптокартки. За словами представника Тrustее Рlus, інтерес до новинки перевершив очікування: лише за першу добу після анонсу надійшло понад 5000 попередніх замовлень. Наразі гаманець вже завантажили понад 600 тис. користувачів, кількість активних карток перевищує 120 тис., а загальна кількість торгових операцій становить більше 19 млн. Не пропустіть можливість долучитися до фінансів майбутнього разом із Тrustее Рlus! Віtсоіn вперше в історії досяг $77 тис. Це пов'язують з перемогою новообраного президента США Дональда Трампа. Криптовалюта почала оновлювати АТН (максимуми) вже в день виборів. Попередньої вершини в $73,737 Віtсоіn досягнув 14 березня 2024 року на ажіотажі навколо запуску соптових біткоїн-ЕТF.

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.

День німого кіно, виставка про Південь України й показ вистави про смерть Путіна відбудуться протягом грудня в Національному центрі Олександра Довженка, що об'єднує фільмофонд, кіноархів, кінокопіювальну лабораторію, музей кіно, медіатеку, видавництво та перформативну платформу. Розповідаємо про центральні події наступного місяця у столичному культурному закладі, якому цього вересня виповнилося 30 років від заснування 14 грудня, 17:00, 19:00 День німого кіно Два кіноперформанси поспіль влаштують на мультидисциплінарній платформі Сцена 6 Довженко-Центру. Світову класику німого кіно продемонструють із новим музичним супроводом від запрошених українських артистів. О 17:00 буде показ історичної драми данського режисера Карла Теодора Дреєра "Страсті Жанни д'Арк" 1928 року. А о 19:00 пригодницької комедії американського режисера та коміка Бастера Кітона "Генерал" 1926-го. Дія "Страстей Жанни д'Арк" відбувається під час Столітньої війни. Акторка Рене Фальконетті виконала роль французької воїтельки Жанни д'Арк, яка після багатьох битв проти англійців потрапляє в полон. Вірна ворогу французька інквізиція судить її за єретичні погляди, за сюжетом. Дія "Генерала" розгортається під час Громадянської війни у США. Бастер Кітон зіграв машиніста паровоза "Генерал" Джонні Грея, якого не беруть в армію Конфедерації. Коли його локомотив викрадають шпигуни армії Союзу, Джонні вирушає в погоню, за сюжетом. Показ "Страстей Жанни д'Арк" супроводжуватиме музика вінницького композитора Костянтина Бушинського. А "Генерала" показуватимуть із саундтреком київського електронного гурту Нungry Воys, який поєднує елементи постпанку та ЕВМ. &еnsр;Мене захопив перегляд німих фільмів, занурення в атмо­сферу кіно того часу, коли історію розповідали без слів. Це певна магія, яка досі працює. Так виникла ідея поділитися нею з широким колом, каже директор дистрибуторської компанії Кіnоvе Ярослав Юшков. Для мене ніщо не зрівняється з відчуттям істинного мистецтва, яке до тебе "промовляє" сенсами під звук увімкненого кінопроєктора. Тож хотілося, щоб цей спільний досвід мали змогу пережити українські глядачі, особ­ливо ті, в кого його ще не було. Вибір локації був очевидний. Довженко-Центр насамперед кіноархів, де працюють найкращі фахівці, для яких робота з плівкою не є новою. Довірити їм фільми для збереження та показу було найкращим і єдиним можливим варіантом. Окрім того, це місце зі своєю унікальною атмосферою. Кожна з цих двох стрічок є видатною та обов'язково входить до переліків визначних фільмів усіх часів. Тому цікаво ознайомити нашого глядача з класикою, яка не лише кінематографічно цінна, а й залишається актуальною змістовно. Фільми демонструватимуть з оригінальних плівкових копій. "Страсті Жанни д'Арк" ми отримали із французького кіно­архіву Gаumоnt/Раthе. Це триацетатна копія Еаstmаn 16мм із подвійною перфорацією, створена наприкінці 1970-х під час повторного релізу стрічки. А плівку "Генерала" придбали у приватного колекціонера із США. Розуміли, що глядачу може бути доволі складно на перегляді німого фільму. Сучасне сприйняття відрізняється від спри­йняття сторічної давнини. Тож вирішили додати елемент інтерактиву та перетворити покази на кіноперформанси. Розглядали кілька варіантів музикантів і гуртів, які змогли би втілити наш задум. Важливими критеріями були професійність, оригінальність звучання та вміння працювати з кіно. Тому для написання музики до "Страстей Жанни д'Арк" обрали композитора Костянтина Бушинського. Він має великий досвід роботи над фільмами, зокрема Валентина Васяновича. А дует Нungry Воys вразив незвичним звучанням, яке виявилося ідеальним доповненням до "Генерала". Ця комедія ритмічна, що пасує до електронної музики колективу. Так само, як і Костянтин, Нungry Воys спеціально для стрічки створили музичний супровід, який можна буде почути наживо. До 15 грудня Мультимедійна виставка "Ніхто не острів. Три моря" З 24 листопада у виставковому просторі Довженко-Центру йде виставка "Ніхто не острів. Три моря", присвячена Півдню України. Автори називають проєкт аудіовізуальною мандрівкою Азовським, Чорним і Балтійським морями. Поєднує ­відеоарт, музичні твори та кераміку від українських і польських артистів. У назві початок вірша англійського поета-метафізика Джона Донна: "Ніхто не острів. Кожна людина ­частина більшого, частина континенту". &еnsр;Подорож розпочалася восени 2021 року на півострові Гіркий Кут на Херсонщині, розповідає кураторка виставки, директорка агенції "АртПоле" Мирослава Ганюшкіна. Мультимедійна художниця Оля Михайлюк та саундартист SК.ЕІN максимально наблизилися до Криму, до якого звідти 30 кілометрів, щоб створити свою химерну версію півострова із записів хвиль, вітру, трепету степових трав. Польові записи вони поєднали з українськими, турецькими та вірменськими мелодіями. Перші репетиції проходили в Довженко-Центрі. За кілька місяців Гіркий Кут окупували росіяни. Недосяжними стали обидва півострови. Музикант Сурен Восканян, який брав участь у першій частині проєкту, на початку повномасштабної війни потрапив у блокаду в Маріуполі. Наприкінці березня 2022-го йому вдалося виїхати з міста. Наприкінці того ж року разом з Олею Михайлюк і польським саундартистом Томашем Сікорою вони записали другу частину проєкту ­"Ніхто не острів. Маріуполь". До київської агенції "АртПоле" долучився польський лейбл звукозапису Соаstlіnе Nоrthеrn Сuts. Його засновник Тоmеk Ноах не раз приїжджав після повномасштабного вторгнення і став музичним амбасадором України. Розповідь про наші моря й узбережжя стала гучнішою. Музиканти, об'єднані навколо лейбла, разом з Олею Михайлюк працювали над ­наступною аудіовізуальною частиною про три моря. Усі три частини представлено на виставці у формі відео­інсталяцій. Їх доповнюють фотографії, тексти та відеоінтерв'ю, записані у 20222024 роках у Дніпрі та Херсоні. Інша важлива складова проєкту кераміка художника Рустема Скибіна. Восени 2022-го на Херсонщині вони з Олею Михайлюк втілили ідею інсталювати авторські кахлі просто серед плиток на контрольному пункті в'їзду-виїзду "Каланчак". В експозиції можна побачити серію, що поєднує кераміку ­Рустема та світлини, які зробила Оля у 20152016 роках під час поїздок на анексований півострів. 28 грудня, 18:00 Вистава "Тіні" Виставу про смерть Володимира Путіна представив у ­листопаді на Сцені 6 столичний Дикий театр. За сюжетом, коли російський диктатор раптово помирає, троє його двійників уперше зустрічаються разом у бункері. Якщо хтось дізнається новину, на них чекає та сама доля. Тому міркують, що робити далі та як продовжити справу тирана. Мають вирішити, хто з них тепер стане "справжнім". &еnsр;Один режисер відмовився працювати з матеріалом, бо вважав, що Кремль може помститися. Один фахівець відмовився брати на переклад, бо текст сильно гострий, каже автор п'єси Артем Афян, для якого це сценічний дебют. Це комедія, але про пекло, відчай і найтемніші сторони людської душі. Роздум про те, що східний тиран є втіленням і проєкцією самого російського народу. Твір є алюзією на п'єсу "За зачиненими дверима" Жана-­Поля Сартра та має посилання на фільми "Великий диктатор" Чарлі Чапліна й "Тінь воїна" Акіри Куросави. Попри велику кількість сенсових ключів текст має легко сприйматися. Колись дата спектаклю збіжиться з датою справжньої смерті диктатора. Тож подивімося, що буде там, у бункері. &еnsр;Хто б міг подумати, та вже тричі в моїх режисерських на­дбаннях справджувалися пророцтва. Мантрую, що вчетверте теж не промахнусь, говорить режисерка Вероніка Літкевич. Хто такий тиран? Який він, коли його ніхто не бачить? Як насправді ухвалюють рішення, що впливають на життя мільйонів людей? Що за лаштунками в диктаторів? За сюжетом "Тіней", у бункері, під товстим шаром землі, панує відчуття спокою та недосяжності. Але згодом його мешканці, на початку сильні й непереможні, перетворяться на тривожних маленьких опаришів, які потопають у гівні. Прочитавши п'єсу, одразу погодилася на співпрацю. Це не тільки сатира на злобу дня, а й вишуканий гумор, парадоксальні повороти та яскраво виписані персонажі. Побачила в цій роботі можливість виплеснути злість, гнів і все, що накопичилося та болить у кожного українця. Наша вистава в певному сенсі лікувальний захід, колективна медитація. Це сміх над злом. Коли над ним смієшся, воно втрачає свою значущість, а значить, і силу.

Ферстаппен учетверте поспіль став чемпіоном світу в автоперегонах Формула-124 листопада нідерландський пілот Rеd Вull Макс Ферстаппен достроково здобув титул чемпіона світу в автоперегонах у класі Формула-1. Він виграв свій четвертий поспіль титул за підсумками Гран-прі Лас-Вегаса. Для того, аби відстояти чемпіонство, нідерландцю у США було достатньо випередити головного конкурента, Ландо Норріса з МсLаrеn, або не програти йому понад 3 очки. У підсумку Ферстаппен став п'ятим, а Норріс фінішував одразу за ним. Перемогу здобув британець Джордж Рассел з Меrсеdеs, другим став його співвітчизник та партнер по команді Льюїс Гемілтон, третім - іспанець Карлос Сайнс з Fеrrаrі.Макс Ферстаппен. Фото: Gеtty Іmаgеs За два етапи до завершення сезону в загальному заліку Ферстаппен збільшив відрив від Норріса до 64 очок та став недосяжним для головного переслідувача. 27-річний Макс Ферстаппен виграв чемпіонат світу вчетверте поспіль. У нинішньому ЧС він фінішував першим на восьми етапах Гран-прі. За загальною кількістю чемпіонських титулів нідерландець наздогнав француза Алена Проста та німця Себастьяна Феттеля. Його випереджають німець Міхаель Шумахер і Льюїс Гемілтон, які мають по сім титулів, та аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо - п'ять чемпіонств.Ферстаппен став четвертим пілотом в історії, який здобув чотири титули Формули-1 поспіль. Крім нього, це вдавалося Шумахеру, Фанхіо, Феттелю та Гемілтону.Наступний етап ЧС відбудеться 1 грудня в Катарі. Надаль зіграв останній матч у кар'єрі Рафаель Надаль, фото: Gеtty Іmаgеs 19 листопада в Малазі іспанський тенісист Рафаель Надаль зіграв останній матч у кар'єрі. Він вийшов на корт у матчі збірної Іспанії проти Нідерландів у чвертьфіналі Кубку Девіса та поступився Ботіку ван де Зандсхулпу - 4:6, 4:6. Іспанці зазнали поразки 1:2, а нідерландці в підсумку дійшли до фіналу, де їх переграла Італія - 2:0. 38-річний Рафаель Надаль виграв 22 титули на турнірах найпрестижнішої серії Grаnd Slаm. Зокрема, він 14 разів ставав чемпіоном Ролан Гаррос, також перемагав на інших мейджорах - Аustrаlіаn Ореn, Вімблдоні та US Ореn.Крім цього, іспанський тенісист здобув 92 титули турнірів АТР (Асоціації тенісистів-професіоналів) та є дворазовим олімпійським чемпіоном. Надаль 209 тижнів очолював світовий рейтинг. Наприкінці кар'єри іспанця переслідували травми, влітку 2023 року він переніс операцію на стегні.Гвардіола продемонстрував найгіршу серію в кар'єрі Хосеп Гвардіола, Фото: Gеtty Іmаgеs 23 листопада у 12-му турі чемпіонату Англії з футболу "Манчестер Сіті" на своєму полі розгромно програв "Тоттенгему" - 0:4. Дубль за лондонців зробив Джеймс Меддісон, по голу забили Педро Порро та Бреннан Джонсон."Манчестер Сіті" з 23 очками залишився у Прем'єр-лізі на другому місці та збільшив відставання від лідера - "Ліверпуля" - до 8 пунктів. Загалом для "Ман Сіті" ця поразка стала пʼятою поспіль в різних турнірах. Раніше в АПЛ чинні чемпіони поступились "Борнмуту" (1:2) та "Брайтону" (1:2), у Лізі чемпіонів програли португальському "Спортингу" (1:4), а у Кубку футбольної ліги - "Тоттенгему" (1:2).Для Хосепа Гвардіоли ця серія стала найгіршою в кар'єрі. Раніше команди іспанського тренера ніколи не програвали п'ять матчів поспіль.  Гвардіола очолює манчестерців з 2016 року. Також він тренував іспанську "Барселону" та німецьку "Баварію".  Відбулося жеребкування плей-офф Ліги наційЛіга націй, жеребкування. Фото: Gеtty Іmаgеs 22 листопада у Ньоні (Швейцарія) відбулося жеребкування плей-офф Ліги націй. У нинішньому розіграші турнір проходить за новим форматом. Якщо раніше до "Фіналу чотирьох" потрапляли переможці груп найсильнішого дивізіону, то тепер перші та другі команди з основного раунду посперечаються за вихід до півфіналу в стикових матчах. У них зустрінуться Нідерланди – Іспанія, Хорватія – Франція, Данія – Португалія та Італія – Німеччина. Матчі 1/4 фіналу відбудуться 20 та 23 березня. Фінал чотирьох пройде в червні 2025 року.Читайте також: Волейболісти-втікачі та успіх України в Лізі націй: головні новини українського спорту за тижденьРаніше визначилися чотири збірні, які напряму вийшли до ліги А з другого дивізіону - Англія, Норвегія, Уельс та Чехія. Ще чотири команди потраплять туди за підсумками перехідних матчів. В них зіграють Україна - Бельгія, Туреччина - Угорщина, Австрія - Сербія та Греція - Шотландія. Косово зарахували технічну поразку в матчі з РумунієюЗбірна Косова залишає поле на знак протесту в Румунії, фото: Gеtty ІmаgеsОдин з останніх матчів групового раунду Ліги націй завершився скандалом, за підсумками якого 20 листопада УЄФА зарахував збірній Косова технічну поразку. Косоварів покарали за інцидент, який стався 15 листопада в Бухаресті наприкінці матчу з Румунією. Тоді вони пішли з поля в компенсований арбітром час за рахунку 0:0. Причиною стали провокації румунських вболівальників, які скандували образливі гасла та пронесли на трибуну прапор Сербії. Після інциденту гру призупинили, збірна Румунії понад годину чекала, коли суперники повернуться, проте матч не завершився. Збірну Румунії покарали за поведінку глядачів домашнім матчем за порожніх трибун та штрафом у 128 тис. євро. Завдяки цьому рішенню Румунія, яку очолює екстренер "Шахтаря" та "Динамо" Мірча Луческу, фінішувала у групі з 18 очками першою та напряму вийшла до дивізіону В. Косово залишилося другим з 12 пунктами та зіграє в стикових матчах за право підвищитися у класі. 

Про це йдеться у присвяченій Грушевському статті, що вийшла у виданні Теlеgrаf.Як зазначає автор матеріалу, журналіст Сергій Махун, "батько-засновник української державності фактично виступав проти незалежності України", тривалий час вважаючи за потрібне лишати Україну у федерації з Росією на правах автономії. Суверенітет Української Народної Республіки (УНР) було проголошено очолюваною науковцем та політиком Центральною Радою лише на початку 1918 року, та й то вимушено, коли російські більшовицькі війська сунули на Київ."Найстрашнішою, або радше найтрагічнішою, "помилкою" Центральної Ради, очолюваної Михайлом Грушевським, стала демобілізація українізованої військової маси, яка налічувала кілька сотень тисяч солдатів і офіцерів, які мали чималий бойовий досвід. Необхідно було лише структурувати ці наявні сили", - пише Теlеgrаf.Однак Грушевський не вважав, що Україні доведеться воювати з Росією, як і з ким-небудь ще. Закінчилося це трагедією під Крутами, окупацією половини України червоними і, зрештою, їхнім вторгненням до Києва з подальшими розстрілами тисяч жителів столиці.Після гетьманського перевороту Павла Скоропадського Грушевського, як політика, більше не існувало.Через Галичину він опиняється в Європі, але затримується в еміграції ненадовго. Грушевський звертається до радянського керівництва з проханням дозволити йому повернутися й займатися наукою. 7 березня 1924 року він разом з дружиною і донькою повертається до Києва. Знову живе на вулиці Паньківській, 9, але вже у флігелі, тому що розкішний прибутковий будинок, що перебував в особистій власності Грушевських, у лютому 1918-го більшовиками було спалено. Матиме заміську садибу в Китаєві.1931 року його змусять переїхати до Москви.Читайте також: Грушевський. Наш Михайло Сергійович (частина І, частина ІІ, частина ІІІ).Загалом Грушевський проживе в Радянському Союзі майже 10 років.Дослідницькою діяльністю він дійсно продовжував займатися, але не завжди вільно. За ним велося пильне стеження, дарма що вчений-історик зі світовим ім'ям має вчене звання подвійного академіка - радянських Всеукраїнської та Всесоюзної академій наук.1931 року, вже у Москві, Грушевський побував у слідчому ізоляторі, де його шантажували подальшою долею доньки, Катерини Грушевської. Вчений омовив себе, "зізнався" в антирадянській діяльності, одначе пізніше відмовився від своїх свідчень.9 вересня 1934 року Михайло Сергійович разом із дружиною Марією Сильвестрівною та донькою Катериною Михайлівною приїжджає на відпочинок і лікування до Кисловодська в санаторій КСВ (Комісія сприяння вченим). У жовтні вчений захворів на запалення легенів. 12 жовтня йому зробили першу операцію з видалення карбункулу. Її проводив головний лікар, який за фахом не був хірургом - дивний збіг, розповідає Теlеgrаf. Український історик Юрій Шаповал, який першим знайшов документи, присвячені останньому періоду життя Михайла Грушевського, писав: "…Звернімо увагу на те, що в історії хвороби йдеться про чотирикратне "оперативне втручання". 16 листопада було зроблене переливання крові, взятої від Катерини Михайлівни. 19 листопада стан М. Грушевського різко погіршився. 22 листопада зробили нове переливання. Знову від доньки, але це вже його не врятувало. 24 листопада лікарі констатували: "Смерть при зростанні сердечної слабкості".У проукраїнських колах відразу з'явиться версія щодо насильницької смерті академіка.Некролог Михайла Грушевського у московській газеті "Правда", Фото: відкриті джерела Поховали Грушевського на Байковому цвинтарі у Києві, але без урочистостей.Читайте також: Єдина дитина голови УНР: про життя й трагізм долі "маленької професорівни" Катерини Грушевської"Його донька Катерина була арештована в липні 1938 року. Пройшла всі кола пекла радянських катівень. Померла 1943 року у виправно-трудовому таборі "Темлаг", похована у Новосибірську. А освячення пам’ятника Михайлові Грушевському відбулося вже на зорі незалежності України – 24 листопада 1991 року", - підсумовується у статті Сергія Махуна.

За час повномасштабної війни росіяни випустили понад 1 тис. ракет по енергосистемі України. Окупували понад 18 ГВт потужностей. Серед них найбільша в Європі Запорізька АЕС, повідомляє Міністерство енергетики. "У 2024 році ворог зруйнував і пошкодив понад 9 ГВт потужності. Це дорівнює піковому споживанню таких країн, як Нідерланди або Фінляндія. Попри це, енергетична система України продовжує працювати, енергетики щодня, знову і знову, повертають світло в оселі", - йдеться у повідомленні. У ніч на 24 лютого 2022 року Україна від'єдналася від російської та білоруської енергосистем. 16 березня 2022 року ми приєдналися до європейської ЕNТSО-Е, що посилило енергетичну безпеку. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зима без світла - якщо Укренерго не отямиться За ініціативи міністра енергетики України Германа Галущенка та єврокомісара з питань енергетики Кадрі Сімсон у квітні 2022 року створили механізм для консолідації допомоги від партнерів. У Фонді підтримки енергетики акумульовали вже понад 700 млн. Україна отримала понад 19 тис. т гуманітарної допомоги від 36 країн світу для стабілізації енергосистеми. "Зусилля енергетиків - це не просто ремонтні роботи, це боротьба за нормальне життя мільйонів людей, іноді ціною власного життя. Кожна жертва серед енергетиків є болючим нагадуванням про їхню мужність і самопожертву. Протягом 1000 днів завдяки цій незламній праці, попри всі труднощі, українці залишаються зі світлом", - підсумували у Міненерго. Графіки відключення не застосовуватимуть у Закарпатській, Волинській, Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях, йдеться у повідомленнях місцевих обленерго. Відключення світла скасували також у Тернопільській області.

17 листопада 2019 року в Китаї зафіксували перший випадок зараження коронавірусною інфекцією. Клінічні прояви з'явились у хворих з міста Ухань, а про випадки спалаху повідомили 31 грудня того ж року. Поступово Соvіd-19 став ширитися світом. У людей почали масово проявлятися симптоми захворювання. Лікарні переповнювалися пацієнтами, у містах вводили карантин, закривали кордони. Україна не стала винятком - першого хворого виявили 3 березня. Ним став 38-річний чернівчанин, який напередодні повернувся з Італії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За добу від коронавірусу померла рекордна кількість українців Як виник SАRS-СоV-2, достеменно невідомо, але схожі віруси переносять кажани й панголіни. Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Вражає легені людини та спричиняє атипову пневмонію. Інкубаційний період триває 6-12 днів. Прояви хвороби схожі на гостру респіраторну інфекцію, спостерігається: - підвищення температури; - сухий кашель; - узкладнення дихання; - втрата смаку та нюху; - головний біль; - біль у м'язах; - загальна слабкість. Специфічного лікування вірусу 2019-nСоV немає. В Україні терапія є стандартною для лікування пневмонії та грипу. До інфекції найбільш вразливі люди похилого віку із супутніми захворюваннями - цирозом печінки, цукровим діабетом, гіпертонією і хворобою Паркінсона. У зоні ризику - медики, які безпосередньо контактують із хворими. "Щоб вберегти себе від коронавірусу слід тримати руки в чистоті, дотримуватися дистанції в 1,5 метри та носити маску", - сказав Федір Лапій, столичний інфекціоніст. Станом на 18 листопада в Україні зафіксовано 12 496 нових підтверджених випадків СОVІD-19. Усього у світі - виявлено 55 678 747 інфікованих осіб. Ефективність на 1-й і 2-й фазах клінічних випробувань показала китайська вакцина проти коронавірусу СоrоnаVас. Препарат викликав швидку імунну відповідь під час випробувань за участю майже 700 осіб.

Кожного року 18 листопада українці відзначають День сержанта Збройних Сил України. В цей день заведено вшановувати відданість військовій справі та професіоналізм сержантів ЗСУ. Свято було встановлене 19 квітня 2019 року указом президента України Петра Порошенка, повідомляє Gаzеtа.uа Раніше День сержанта в Україні відзначався згідно з наказом Міністра оборони від 10 лютого 2009 року. Це професійне свято було започаткували з метою підвищення престижу військової служби за контрактом на посаді сержантського і старшинського складу, а також подальшого патріотичного виховання військових кадрів України. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київ не буде витрачати бюджетні кошти на святкування Нового року До 2019 року День професійного сержанта ЗСУ відзначали у першу п'ятницю березня. Зараз свято має фіксовану дату 18 листопада. 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Раніше День святого Миколая відзначали 19 грудня. Це свято найбільше чекають діти.

Як дерибанять профспілкове майно на прикладі відомого санаторію У совка було троє "дітей" партія, комсомол і профспілки. І кожен з них мав гроші та майно по всій країні. Зі здобуттям Україною незалежності кошти партії та комсомолу розчинилися разом із ними. Як корова язиком злизала. Але профспілки з нашого життя не пішли. Логічно, що й майно їхнє мало залишитися: споруди, як-от овіяний Майданом Будинок профспілок, прекрасні санаторії в горах чи на березі моря. Де ж вони? З усього майна профспілок, яке оцінювали майже в 7 мільярдів доларів, приблизно 4 мільярди перейшли у приватні руки, кажуть експерти. А майно майже на 3 мільярди доларів успішно завершує перехід до "добрих" людей. Хто ці люди і як це відбувається в розслідуванні "Країни" на прикладі санаторію "Жовтень" у Кончі-Заспі під Києвом Прийшла весна посадок нема "Жовтень" один із найбільших та найвідоміших санаторіїв радянських часів загальною площею понад 22 га в елітній Кончі-Заспі. Має більш як піввікову історію, лісопаркову зону на узбережжі Дніпра. Протягом багатьох років заклад був провідним реабілітаційним центром України. Керувало ним разом із сотнею інших закладів такого типу ПрАТ "Укрпроф­оздоровниця", засноване Федерацією профспілок. Наша історія розвивалася вже після того, як "зелена" влада почала гучно задекларовану на виборах боротьбу з корупцією та "баригами". Пам'ятаєте: "Весна прийде саджати будемо"? Після перемоги "Слуги народу" на позачергових виборах до Ради депутати першого ж дня роботи нового парламенту призначили нового генерального прокурора. Щоб посадити навесні, розслідувати почали влітку 2019-го. Прокурори взялися вивчати стан справ, починаючи з 1992 року, і виявили, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" з 1992-го по 2019-й незаконно оформила право власності на 102 об'єкти нерухомого майна, серед яких і "Жовтень". Слідчі ДБР дійшли висновку, що службові особи Федерації профспілок, "Укрпроф­оздоровниці" та ПрАТ "Укрпрофтур" "здійснили відчуження курортно-­оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому віданні, без погодження з Фондом держмайна України". Відповідно, в серпні 2019 року Генеральна прокуратура зареєструвала кримінальне провадження, в ході якого наклала арешт на майже сотню об'єктів нерухомого майна "Укрпроф­оздоровниці" санаторії, готелі, спорткомплекси та земельні ділянки. У червні 2022-го Печерський райсуд на клопотання прокурора Державного бюро розслідувань передав до Агентства розшуку й менеджменту арештованих активів арештоване майно профспілок. Здавалося б, гучні посадки вже не за горами. Але ось уже осінь 2024-го, завершується третій рік великої війни, а слідство ще триває. Тим часом наприкінці вересня 2024-го АРМА оголосило конкурсний відбір управителів тим, що колись називалося "Жовтнем". Чому так песимістично? Після того як ми побували на місці, іншого настрою бути не може. Був санаторій, і&hеllір; нема його Журналісти "Країни" поїхали в Кончу-Заспу, щоб дізнатися, який вигляд санаторій має сьогодні та що дістанеться тому, хто захоче управляти ним і приносити дохід державі. Після галасливого міста ліс обабіч дороги навіває спокій і милує око яскравими фарбами осені. Зупиняємося перед червоним парканом. Але ні проїхати, ні пройти не можемо. Директор ТОВ "Клінічний санаторій "Жовтень" В'ячеслав Горлов телефоном заявив, що це приватна територія. За відмовою залишити територію пішла погроза викликати поліцію. Викликали. У двох поліцейських Голосіївського райвідділу не виявилося претензій до журналістів, і знімальна група, прорвавшись крізь охорону, пішла досліджувати "Жовтень". Що вам сказати, фото, які розмістило АРМА на своєму сайті, з гарного минулого. Нині санаторій має жахливий вигляд. Головний корпус стоїть без вікон, усередині приміщень, що колись були кімнатами для відпочивальників, купи сміття. Кругом запустіння, наче тут ішли бойові дії. Як до цього дійшло? Як розпиляти "Жовтень" на частини Ще з часів СРСР головним лікарем санаторію працював Олександр Владимиров. Тут він отримав звання "Заслужений лікар України", став доктором медичних наук і лауреатом Державної премії в галузі науки й техніки. Навесні 2019 року під час перебування на лікарняному він дізнається, що звільнений. Федерація профспілок і наглядова рада ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" повідомили, що провели фінансовий аудит і виявили в санаторію багатомільйонні борги. "Перевірка господарської діяльності санаторію показала, що дії головного лікаря призвели до збільшення заборгованостей підприємства перед кредиторами на 10 мільйонів", ідеться в тексті ухвали. Логічно, скаже читач, треба звільняти. Але подальші події розвиваються точно не за логікою. Стежте уважно. Наглядова рада "Укрпрофоздоровниці" 6 березня на підставі проведеного аудиту звільняє Олександра Владимирова та призначає виконувача обов'язків Сергія Мельника, який тут же реєструє новий статут ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" у Міністерстві юстиції та перереєстровує заклад у містечку Красноград Харківської області. Звільнений Владимиров починає боротьбу проти операції "Перереєстрація", подає скаргу до Комісії з питань державної реєстрації Мін'юсту. Це спрацьовує. 25 березня 2019-го новий статут і наказ про призначення виконувача обов'язків головлікаря скасували. "Країна" розшукала Олександра Владимирова й попросила розповісти, як це було. Але лікар, який нині опікується реабілітацією військових, відмовився. Каже, що ця історія коштувала йому кількох років життя й у нього досі піднімається тиск, коли згадує, як знищили санаторій. Так, його справді знищили. Бо, як з'ясувала "Країна", паралельно відбувався продаж майна санаторію. Оцініть винахідливість тих, хто придумав, як це обставити. У столиці реєструється таке собі комунальне підприємство "Київська філія КП Березанської сільради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації". Уявляєте, якими серйозними мають бути масштаби діяльності комунального підприємства нікому не відомої сільради на Одещині, щоб виникла нагальна потреба реєструвати у столиці філію цього підприємства! А зареєстрували. І от до цієї філії звертається невідомий, тобто нам не відомий, підприємець і вносить зміни в реєстр об'єкта нерухомого майна про те, що є технічна можливість поділу об'єкта нерухомого майна. Надає водночас свідоцтво про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності Києва. І реєстратор Юлія Бондарук вносить зміни в реєстр. У результаті 12 об'єктів на території санаторію "Жовтень" стають окремим майном. Незначні, як-от теплиця, склад фарб, гараж, столярна майстерня, туалет тощо. Але це дає можливість усі ці 12 частин майна санаторію "Жовтень" одразу ж, у березні 2019 року, продати за договором купівлі-продажу приватному підприємству "Українська будівельна компанія "Каштан", що зареєстрована в селищі Овідіополь на Одещині. Було майно арештоване стало орендоване Далі ще цікавіше. "Каштан" за півтора року стає банкрутом. Але о диво! до цього компанія встигає продати майно "Жовтня" київському ТОВ "Вертікс-Компані". Як з'ясувала "Країна", 100% акцій компанії належать закритому недиверсифікованому венчурному корпоративному інвестфонду "Стрім Інвест", який донедавна контролював бізнес-партнер народного депутата Вадима Столара Сергій Турчінов. Кінцевим бенефіціаром є громадянин Німеччини Дмитро Хелемський. А вже "Вертікс-компані" продає належне їй майно санаторію "Жовтень" кіпрській компанії ТОВ "Девелопмент Солюшн". І нарешті фінал: "Девелопмент Солюшн" влітку 2024-го подає заяву до Київради на проєкт землеустрою і передання їй в оренду на 10 років земельної ділянки на 7,9 га для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення за адресою "Київ, Столичне шосе, 27". Саме тих 12 не дуже важливих об'єктів, які колись "відкусили" від санаторію "Жовтень". І Київрада, не зважаючи на арешт майна "Девелопмент солюшн", накладений ДБР, дає дозвіл на таку оренду. Коло прихватизації таким чином успішно замикається. Прибравши до рук 12 другорядних об'єктів "Жовтня", що становить трохи більш як 1/3 території санаторію, заповзятливі люди здобули контроль практично над усіма 22,3 га "золотої" пристоличної землі. Матеріали аеро­фотозйомки з нанесеними на них контурами переданої "Девелопмент Солюшн" земельної ділянки, що є в додатку до рішення Київради, яскраво це демонструють. Сказати, що ділянка знищує санаторій як такий, нічого не сказати. Земельна ділянка, яка починається від воріт санаторію, простягається аж до головного корпусу й унеможливлює діяльність санаторію без згоди орендаря землі (див. фото). Як невстановлені особи вирішили збагатитися А тепер проаналізуємо, чому став можливим зухвалий перерозподіл профспілкового майна, який його механізм і хто є кінцевим вигодонабувачем. Нагадаємо, що все почалося зі звільнення з посади головлікаря санаторію Олександра Владимирова 6 березня 2019-го. І було спричинено не стихійними лихами чи магнітними бурями, а конкретними діями наглядової ради "Укрпрофоздоровниці", яка нібито виявила багатомільйонні збитки, до яких догосподарювався керівник. Але далі ця ж рада нічого не зробила для зменшення цих збитків, а тут же звільнила одного керівника та призначила виконувати обов'язки іншого. І перше, що той зробив, зареєстрував новий статут санаторію та перереєстрував заклад у Краснограді на Харківщині. Тобто всі подальші продажі-перепродажі частини санаторію стали продовженням ланцюга, а поворотним моментом у всій справі є звільнення головного лікаря та призначення на його місце іншого, який і запустив весь механізм. Здається, це було б очевидно навіть для учасника гуртка юних детективів після кількох занять. Але з подання слідчих ДБР у тексті однієї з ухвал Печерського райсуду Києва, нагадаємо, описано це так: "З 1992 року по теперішній час службові особи ПрАТ "Укрпроф­оздоровниця", ПрАТ "Укрпрофтур", Федерації професійних спілок України, діючи за попередньою змовою, умисно, бажаючи збагатитися, здійснюють відчуження курортно-­оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому віданні&hеllір;" І що ж: минуло п'ять років, слідство наплодило десятки томів справи, а цих осіб так і не встановило? Хіба невідомо, хто очолював у ці роки Федерацію профспілок, хто керував "Жовтнем" та хто входив до наглядової ради "Укрпрофоздоровниці"? І якщо з керівництвом ФПУ та наглядовою радою "Укрпрофоздоровниці" беззубість правоохоронних органів іще якось можна пояснити розмитою відповідальністю в разі ухвалення колегіальних рішень, то з керівництвом "Укрпрофоздоровниці" все очевидно. Воно відхрещується від того, що поділ майна "Жовтня" та його продаж у подальшому УБК "Каштан" здійснено за його участі. Мовляв, ми про це нічого не знали. Але ж це робив конкретний директор Сергій Мельник, призначений замість Владимирова. Слідчий суддя Печерського райсуду Олег Білоцерківець таки не повірив у це "незнання" й ухвалив вилучити "протоколи засідань наглядової ради ДП "Клінічний санаторій "Жовтень", на якому приймали рішення щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна. Але й досі винних не на­звано. До відповідальності нікого не притягнуто. Як і в усіх інших понад 100 випадках. Нагадаємо, арешт наклали на 102 незаконно відчужені об'єкти "Укрпрофоздоровниці". А тепер про бенефіціарів. "Жовтень" під "грецькою парасолькою", або Хто вони, вигодонабувачі? Шукати їх слід у кінці ланцюжка перепродажів. А це ТОВ "Девелопмент Солюшн", кінцевим бенефіціаром якої є Крістіна Софоклеус. Народилася вона в Москві 1990 року, живе на Кіпрі, керує тамтешньою Асоціацією юристів. Її батько Андреас Софоклеус, як і донька, громадянин Кіпру, одна з його компаній має філію в Києві. У дослідженні "Чому Україна досі не може розкуркулити Медведчуків" у "Країні" №18 за 19 вересня 2024-го ми вже стикалася з Крістіною Софоклеус. Вона володіє кіпрською компанією "Мілдпрайм Лімітед", якій належить 10% акцій ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь". То, може, це Віктор Медведчук через кіпрську офшорну компанію намагається заволодіти санаторієм у Кончі-Заспі? запитає читач. Можливо. Але компанії Андреаса і Крістіни Софоклеусів обслуговували не тільки Медведчука. Інтернет рясніє матеріалами, як вони допомагали Юрієві Бойку, Вадимові Новинському, Миколі Злочевському. То хто ж цього разу справжній бенефіціар кіпрської компанії? Можливо, вміння цієї людини домовлятися не дає слідству завершити свою справу? Може, магія саме цього імені примусила й Київраду на чолі з Віталієм Кличком погодити оренду тих 8 га на території "Жовтня", незважаючи навіть на накладений ДБР арешт? Розгадку несподівано принесла інформація в одній із судових ухвал. За цією ухвалою, виявляється, 911-ті поверхи в будівлі на столичній вул. Шота Руставелі, 39, що належить "Укрпрофоздоровниці", орендує тютюновий дистриб'ютор, компанія "Тедіс Україна". Одним із трьох бенефіціарних власників "Тедіс Україна" є одеський мільйонер Борис Кауфман. А його компаньйоном у ПАТ "Фінбанк" є знайомий нам Андреас Софоклеус. І тут фінал-апофеоз, якому ви вже, мабуть, не здивуєтеся: "Тедіс Україна", згідно з текстом тієї ж ухвали, здає частину своїх приміщень ТОВ "Девелопмент Солюшн". Коло замкнулось. Чи повірите ви після цього, що профспілки "нічого не знали", куди з-під носа в них подівся "Жовтень" та ще понад сотню санаторіїв? Коли матеріал готували до друку, стало відомо, що указом президента України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" від 8 жовтня 2024-го накладено санкції на Андреаса та Крістіну Софоклеусів. Вони діятимуть протягом 10 років. Треба визнати, що під санкції Софоклеуси потрапили не за схему приватизації санаторію "Жовтень", а за їхню традиційну діяльність допомогу українським олігархам. Екснардеп Вадим Новинський після накладення на нього Україною санкцій намагався уникнути блокування своїх активів. Прагнучи викреслити з реєстрів своє ім'я як кінцевого бенефіціара та власника корпоративних прав в Україні й за кордоном, він заснував кіпрський міжнародний траст і передав у довірчу власність активи або частку у статутному капіталі 73 компаній довіреним кіпріотам. Про це йдеться в ухвалі Шевченківського районного суду Києва від 4 травня 2023 року. Як встановило досудове слідство, допомогли це зробити Новинському афільовані з ним громадяни Кіпру Андреас та Крістіна Софоклеуси. Схема не спрацювала: українська влада заарештувала активи Вадима Новинського, скасувала реєстраційні акти. Але в цієї солодкої грецької парочки є ще один вид діяльності: Україна висунула Софоклеусам обвинувачення в пособництві Росії. Публічно це не пояснювали, але, як з'ясувала "Країна", Андреас Софоклеус володіє компаніями, які працюють на території РФ. Так, він є власником і гендиректором ТОВ "Форест Инвест", що зареєстроване у Краснодарському краї. А Крістіна Софоклеус є співвласницею кешбек-сервісу Swіtірs, який також активно працює в Росії. Що ж пересічному українцю з цього всього? запитає читач. Усе просто. Якщо Україна як держава гратиме проти Софоклеусів в шахи, а не в піддавки, вона вміло скористається накладенням на них санкцій. А саме: Міністерство юстиції може подати позов до Вищого адміністративного суду і стягнути на користь держави всі активи Софоклеусів. Сподіваємося, в тому списку буде й одна фірма під "грецькою парасолькою". Тільки не повертати її профспілкам&hеllір;

19 березня 2025 року поетеса Ліна Костенко святкуватиме ювілей — своє 95-річчя.

Літературно-мистецька зустріч  відбувається в межах 7-го міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Vіа Саrраtіа 2024 за підтримки Українського інституту книги та Міжнародного фонду "Відродження". Еспресо знаоймить із учасниками резиденції - воїнами  які, попри свою основну роботу на фронті, знаходять час і натхнення на літературну творчість.Андрій ГуменюкПисьменник, живописець. Родом зі Львова. Один із засновників у 1988-му Львівського театру імені Леся Курбаса, де до початку війни пропрацював художником-постановником. Брав участь у численних виставках живопису, графіки. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. З початком війни у 2014 році став волонтером, згодом - парамедиком. З 2016 року – боєць Добровольчого батальйону ОУН.Автор книжок "Пісні війни" (2018) і "Африка" (2022). "Африка" – це збірка біографічних новел-нотаток про війну, до якої ввійшли також і малюнки автора. "Найбільше мене нервує, коли кажуть: от, художник узяв зброю до рук. Пацифістів з художників не треба робити! - каже Андрій Гуменюк. - У нашій історії море художників захищали свою землю. Маємо прекрасний приклад зараз, коли і лікарі, і комп’ютерники, і вчителі стали воїнами. Я завжди кажу: неважливо, чим ти займаєшся в мирний час, скільки тобі років. Якщо ти воїн – то ти воїн". Андрій Карпенко Начальник капеланської служби Центрального територіального управління Національної гвардії України, підполковник капеланської служби, протоієрей Православної церкви України, поет. У цивільному житті був актором театру та викладачем. Родом із Дніпра.Отець Андрій опікується військовослужбовцями з 2014 року. Від початку російського вторгнення був на посаді офіцера з культурно-просвітницької діяльності та служби військового духовенства, перебував біля витоків зародження служби військового капеланства, а у вересні 2023-го і сам став капеланом.Член Національної спілки письменників України. У творчому доробку Андрія Карпенка - дві поетичні збірки: "Я живу в Раю" і "Кохання, загартоване війною" (2023), три персональні фотовиставки, а ще - захоплення вишивкою та авторські пісні."Саме у віршах я вбачаю найбільше надбання українського народу, його спадщини, бо тільки слово береже безсмертя української душі, - розповідає Андрій Карпенко. - Часом вірші народжуються як поштовх – ніби куля, постріл. Основним моментом є те, що я пишу олівцем, тож деякі шматочки підтираються, коригуються, це така частина творчого процесу. А інколи виношуєш вірш дуже довго. Знаєш тему, перші рядки, а потім провалля – чогось не вистачає, якоїсь емоції. Ходиш намуркуєш, наспівуєш якісь слова, найкращі записуєш. Так і виходить результат".Богдан НазаренкоПоет, за освітою - вчитель історії та права. Зараз – офіцер відділення соціального супроводу Головного управління Національної гвардії України. Народився на Донеччині. Учасник Революції Гідності. До повномасштабної війни був головою Громадської ради при КМДА. Відповідав за зв’язки з громадськістю та здійснення громадського контролю за діями влади. Організатор проєкту "Голос бойового серця" – книги поезій киян-військових, автор збірки "П’ятнадцять місяців війни" (2023)."Творчість – це якраз один із механізмів соціальної реабілітації на війні, - вважає Богдан Назаренко. - Це є місточок між минулим і майбутнім. Це місточок між жахливим реальним сьогоденням і мирним спокійним життям. Ми прагнемо, щоб нас почули. І поки ми живемо та б’ється серце кожного з нас, будемо творити й воювати за нашу державу".Валерій Пальчик Письменник, журналіст, громадський діяч. Був учасником війни в Придністров’ї, кавказьких воєн у загонах УНСО (на боці Грузії й Чечні). Командир Полтавської обласної організації УНСО в 1991–1999 роках.У 1998-му балотувався до Верховної Ради від УНА. У парламенті VІІІ скликання був помічником на громадських засадах нардепа від Радикальної партії Ігоря Мосійчука.Після початку російсько-української війни взяв до рук зброю та пішов захищати рідну землю. Отримав поранення в боях під Маріуполем, переніс кілька операцій. Після повномасштабного вторгнення став на захист України зі зброєю в руках.Автор книжки "УНСО. Перший посвист куль" (2019), автор і упорядник збірки "Дружба, скріплена кров’ю. УНСО і Грузія" (2023).Віталій Запека Воїн, письменник, фотохудожник. Зараз перебуває на тривалому лікуванні після поранення від кулі снайпера, якого зазнав на Курахівському напрямку, у с. Новомихайлівка Донецької області, у квітні 2024 року.Родом із Полтави, воював у складі батальйону "Полтава" у 2015–2018 роках. З 25 лютого 2022-го знову на війні. Командир відділення РПГ у 116-й бригаді Тероборони. Перші оповідання та нариси почав писати у 2015-му, коли пішов добровольцем на війну. Автор книжок  "Цуцик" (2019), "Герої, херої та не дуже" (2020), "Абсурд" (2021), "Полінка" (2022), "Бабах на всю голову" (2022), "Полінка в Країні дурниць" (2023), "Ковбасокрад у Раю" (2024).За романом "Герої, херої та не дуже" написав п'єсу, за якою в Дніпровському національному театрі імені Т. Г. Шевченка в лютому 2020-го відбулася прем'єра вистави "Пригоди НЕбравого вояка Шрамка".Лауреат Премії «Воїн світла» (2021), Премії імені Ірини Вільде (2021) і Премії ім. Всеволода Нестайка (2022).Володимир КоротяПисьменник, громадський діяч. У цивільному житті був харчовим технологом, будував сонячні електростанції в Україні та Євросоюзі. Був депутатом Бучанської міської ради.У 2014-му вступив добровільно до Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях у складі розвідувального взводу одного з батальйонів 10-ї Окремої гірсько-штурмової бригади на сході України, 2016-го демобілізувався.Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року створив та очолив добровольчу ротно-тактичну групу «Ірпінь», завдяки якій, зокрема, російським окупантам не вдалося прорвати оборону в районі м. Ірпінь. Зараз командир 1-го стрілецького батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2023), кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеня (2022), ордена "Народний Герой України" (2023), нагороджений медаллю "За сприяння воєнній розвідці України" ІІ ступеня.Автор книги "Пригоди фантома" (2020) і збірки оповідань "Роздуми фантома про державотворення" (2022).Володимир Скоростецький Військовий журналіст, поет. Професійний військовий, закінчив Львівський військовий інститут у 2001 році. З 2014-го бере участь у війні з російськими загарбниками. Полковник Збройних Сил України.Літератор-початківець. Автор віршів і новел на військову тематику. Герої його творів – реальні українські воїни. Під час фронтових редакційних відряджень працює в окопах та на бойових позиціях наших військ, де й черпає натхнення і сюжети для творчості.Від 2014-го активно підтримує волонтерський рух. Зняв серію промороликів про те, як обирати броню, шоломи, турнікети. Організовує курси першої допомоги і всіляко допомагає розібратись в облаштуванні функційних волонтерських штабів. Співзасновник Всеукраїнського форуму військових письменників. За його ініціативи чимало подій Форуму військових авторів проходять у середовищі курсантів.Ірина БобикВетеранка російсько-української війни, письменниця. Родом із села Острів, що біля Червонограда на Львівщині. У цивільному житті працювала керівницею літературного гуртка в МАН, а також художницею-декораторкою. У 2017-му долучилася до волонтерської медичної організації АSАР RЕSСUЕ, працювала в Донецькій області. У 2019-му підписала контракт із ЗСУ, служила в складі Королівської 24-ї бригади, працювала інструктором у «Десні». З початком повномасштабного вторгнення брала участь у боях за Київ. Воювала у складі 1-ї ОБрСпП імені Івана Богуна. У червні 2024 року звільнена з військової служби у зв’язку з сімейними обставинами.У творчому доробку - електронна збірка новел “Художниця” (видавництво «Стрелбукс», 2017), збірка поезії та прози "Д'воїна" (видавництво "Білка"). "Ці тексти – і віршовані, і прозові – народжувалися, тому що більш екологічного способу проживати свої радощі і смутки я просто не знаю. «Д’воїна» – бо «до воїна», «дівчини-воїна», бо роздвоюєшся на військову і на цивільну особистість", - зізнається Ірина Бобик.  Леонід МатюхінПолковник, військовий журналіст. З першого дня окупації АР Крим у 2014-му і до виведення українських військ на материк перебував на території 36-ї окремої бригади берегової оборони (гарнізон "Перевальне") та постійно інформував українські та зарубіжні мас-медіа про ситуацію у військових частинах.З 2014-го по 2017-й був речником АТО.Родом із Рівненської області. Довгий час проживав і служив у Криму. У 2019-му вийшла книжка "А мама зрозуміє…", яку Матюхін написав у співавторстві зі ще двома військовослужбовцями ЗСУ, Юрієм Головашенком, комбатом гірсько-штурмового батальйону, та Ігорем Підопригорою, офіцером ПВО. Книжка відтворює щоденник кримських подій 2014-го."Писати про війну потрібно відразу, адже з часом ракурс та відчуття змінюються. Занотовувати потрібно в той момент, коли ти відчуваєш саме ті емоції", - каже Леонід Матюхін.Микола Ніколаєв Письменник. Начальник однієї зі служб логістики 139-го батальйону 115-ї окремої бригади ТрО. Народився у м. Бердичів Житомирської області. Строкову службу проходив у Афганістані. У цивільному житті був підприємцем.Учасник Революції Гідності. Мобілізувався до лав ЗСУ в лютому 2015-го. Служив у 14-й Окремій механізованій бригаді, воював на сході та півдні на посадах командира взводу та командира роти. З 2016-го продовжив службу за контрактом. У 2017-му переведений до оперативного резерву у званні капітана.В лютому 2022 року став на захист України в лавах ТрО, де і служить дотепер. Під час проходження військової служби у 2015-2016 роках вів рукописний щоденник, який 2019-го надрукував власним коштом під назвою "Щоденник непрофесійного військового". Реалізував увесь наклад і у 2023-му випустив 2-ге видання. У 2020-му почав писати художній роман "Хижаки", який планував видати 2022-го. Та повномасштабне вторгнення внесло корективи, і тепер вихід очікуємо наступного, 2025 року.Мирослав ОтковичЖурналіст, прес-офіцер 241-ї бригади ТрО Києва.У цивільному житті був ведучим та редактором на телеканалах 1+1, ІСТV,  НТН, ТВі, СТБ, НТА. Родом зі Львова.Свого часу, з приходом до влади Януковича, відкрито виступив проти цензури в мас-медіа. З чого і почався рух "Стоп Цензурі", який переріс в системний спротив тогочасній владі.З першого дня повномасштабного вторгнення вступив до лав тероборони столиці. Був навідником міномета у складі мінометної батареї 130-го батальйону 241-ї бригади ТрО. Зазнав травми коліна, під час відновлення пройшов навчання і став офіцером. Очолював службу зв'язків із громадськістю 150-го навчального центру Сил ТрО ЗСУ, тепер пресофіцер 241-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ м. Києва.Планує упорядкувати першу збірку прози та поезії. "Вірші – це моя рефлексія, бажання видобути себе за межі контексту, в якому я перебуваю, - розповідає Мирослав Откович. - Бо якщо довго зосереджуватися лише на військовій буденності чи небуденності і переживаннях, людина перестає мислити себе поза війною. Вірші дають можливість вирвати себе з цього контексту і на рівні почуттів знову відчути себе вільною, цивільною людиною, яка вміє бути щасливою. Це – інший вимір, простір, що дає змогу відірватися від реалій війни".   Олег БородайПоет, прозаїк, музикант-бард. За фахом - учитель. Родом із Миргорода на Полтавщині. Добровольцем пішов на фронт 2014 року. Досі на фронті, військовослужбовець Національної гвардії України.На війні почав писати вірші та спогади, які згодом надрукував. Лауреат фестивалю-конкурсу "Слобожанський Спас" та конкурсу "Від слова до слова". Член Миргородського літературного об’єднання "ДієСлово".Автор чотирьох книг, які вийшли друком у харківському видавництві "Майдан": "Відлуння окопів" (2018), "Релаксація душі" (2021), "Вогневий вал" (перша частина – 2022 року, друга – 2023 року). Олександр Продан Тимчасово виконуючий обовʼязки командира взводу, мінометної батареї у 219 батальйоні 125-тої бригади ТРО, поет. У цивільному житті був менеджером з продажу в меблевій компанії. До війська приєднався  добровольцем 22 березня 2022 року – до лав львівської 125-ї бригади ТРО. Молодший сержант. Олександр родом із селища Томашпіль Вінницької обл. За освітою – спеціаліст із фінансів та кредиту, закінчив Вінницький навчально-науковий інститут економіки Тернопільського національнального економічного університету. Автор збірки "Марафон" (2024). Каже, що вірші писав ще зі школи. Хоча часто бували періоди кількарічних перерв. На початку ж війни творчість дуже сильно допомагала воїнові розвантажитись емоційно. "В більшості я пишу про кохання, - додає Олександр Продан. - Переважно, моя творчість складалась із віршів про нерозділене кохання. Зараз все змінилось – тепер просто про кохання. Іноді зʼявляються вірші про війну і про світ навколо мене. Зараз збираю матеріал на збірку віршів саме про війну. Наступною буде саме така збірка".Олена Лотоцька Письменниця, старший сержант, військовослужбовиця Військової служби правопорядку. Родом із Полісся, з 1999-го по 2014 рік жила в Криму, де працювала в Євпаторійському архіві. За освітою - філолог. Після анексії півострова виїхала й оселилася у Львові. З 2015 року – у Збройних Силах України.  Авторка збірок короткої прози "Нині зозуля кувала" (2020), "Ангели в намистах" (2023). Активно пропагує говірку, ужиткове і прикладне мистецтво свого Полісся. Лауреатка Премій імені Василя Скуратівського, Василя Стефаника, Івана Чендея. "Творчість для мене не розвага, а друга після ЗСУ робота, - розповідає Олена Лотоцька. - Моє писання не спонтанне, це свідоме рішення, яке прийшло після глибокого аналізу причин анексії Криму. Я задумалася: а що я зробила, щоб того загарбання не сталося? І зрозуміла: особисто нічого".Олена МокренчукМайор, пресофіцерка Збройний Сил України, журналістка, письменниця. Позивний - “Ластівка”. Мама чотирьох дітей, бабуся трьох онуків і онучки. У цивільному житті – вчителька, історикиня та диригентка церковного хору. Родом з  м. Сніжне Донецької області.Учасниця бойових дій з 2015-го. Була пресофіцеркою 72-ї окремої механізованої бригади, начальницею пресцентру Оперативного командування "Північ", начальницею пресслужби ОТУ "Північ", офіцером Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України. Має численні  військові відзнаки.Член Національної спілки журналістів України з 2000 року, Національної спілки письменників України з 2019 року. Авторка книжок "Аліска, фронтова лисичка" (2018), "Афінка з "Куби" (2019), "Вітер з Дикого поля" (2023), "Герої моєї країни: Михайло Драпатий" (2023). Співавтор Національної Книги історії Голодомору, серії альманахів "Приазов’я: портрет сучасника" та інших.Роман ДронюкАвтор прозових і гумористичних збірок, керівник аматорського театру, режисер і постановник.Родом із Покуття, з Городенківського району Івано-Франківської області. До повномасштабного вторгнення був керівником Городенківського аматорського театру "Сучасник". Грав на сцені ролі провідника ОУН Степана Бандери, командарма УПА Романа Шухевича, перевтілювався в інших знакових для України історичних персонажів. На 27 березня 2022 року була запланована прем'єра його авторської вистави "Притрафунки вуйка Міся".Попри інвалідність по зору, з першого дня повномасштабної війни разом з іншими добровольцями записався до місцевого підрозділу Тероборони. А вже 4 березня опинився в 17-му окремому батальйоні радіоелектронної боротьби Повітряних сил. Служив військовим кухарем. Через півтора року служби ветеран повернувся додому.Створив серію гумористичних оповідок "Притрафунки вуйка Міся" на покутському діалекті, що має неабиякий попит серед читачів, як і однойменний телеграм-канал та група у Фейсбуці "Вуйко Місь". Лауреат Премій Леся Мартовича й Павла Глазового.Руслан Леськів Воїн, поет. Зараз перебуває на південному напрямку, є стрільцем ПЗРК.  Родом зі Стрийщини Львівської області, багато років проживав у Стрию. У цивільному житті був телеоператором: 13 років пропрацював на ТРК "Лан" у місті Стрий. На початку березня 2022-го пішов на фронт. За ці майже три роки великої війни воював переважно на півдні України, де захищає нашу землю й досі. Перші проби пера були ще у школі. Але до 2014-го до поезії не повертався. Страшні кадри із зруйнованого у Маріуполі пологового будинку наштовхнули на написання першого вірша "Колискова", який Руслан Леськів присвятив синові, якому на той час ще не виповнилося й трьох років. З цього і почалася поетична творчість воїна.Зараз у доробку Леськіва – одна поетична збірка "Слова тиші і грому", яку було презентовано у травні 2024 р. (видавництво "Український пріоритет"). Наразі ж працює над другою збіркою віршів. "Щоб слухати грім, треба навчитися чути тишу, - каже Руслан Леськів. - Я намагаюся робити це щодня, кожну вільну хвилину, особливо тепер, коли в Україні війна. Коли, окрім фізичних руйнувань, розривається вибухами тиша і затишок – той стан, коли люди відчувають спокій у душі, у сім’ї, у домі. Намагаюся цінувати ці прості речі, усвідомлюючи, скільки зламаних душ, втрачений сімей та зруйнованих будинків вже побачила наша земля…".Рустам Дмитрук Поет, воїн. У цивільному житті був професійним барменом. У лютому 2022-го разом із партнером планував відкриття коктейльного бару в центрі Львова, та повномасштабне вторгнення зруйнувало ці плани.24 лютого 2022-го пішов до ТРО, став солдатом-стрільцем 103-ї бригади тероборони. Зараз – старший солдат, рота РЕБ у 103-ій бригаді ТРО. У березні 2023-го вийшла перша збірка поезій Рустама Дмитрука "Африка". Бере участь у поетичних батлах, активно долучається до літературних подій, якщо дозволяє оперативна ситуація на службі. Зараз автор готує матеріал для нової книги і вона стане цікавим досвідом поєднання вражень від спостережень за тиловим життям і життям на війні. "Ми мусимо писати історію яскравими барвами. Бо робити нам темно і боляче є кому", - каже Дмитрук.Сергій ДзюбаПисьменник, сценарист, автор кількох телевізійних шоу. Зокрема, сценарист художніх фільмів "Позивний Бандерас" та "Заборонений", документального фільму "Життя після 16:30". За фахом – режисер театру, працював на телебаченні. Народився в Києві. З 2009-го обіймав посаду креативного продюсера компанії "Творчий альянс".2022 року вступив до лав ЗСУ. Молодший сержант, військовослужбовець у 5-й штурмовій Київській бригаді. Нагороджений медаллю "Залізний хрест" та медаллю "Честь. Слава. Держава". У вересні 2022-го був поранений у бою під Горлівкою.Співавтор книг "Позивний Бандерас", "Позивний Бандерас. Операція "Томос", "Заборонений".Сергій Пантюк Письменник, перекладач, редактор, журналіст, громадський діяч і видавець, воїн. Член Національної спілки журналістів України (від 1993-го). Член Національної спілки письменників України (від 1997-го), її секретар (2011–2014 рр.). Працював на заводі, у школі - вчителем української мови, німецької мови, малювання та фізкультури. Згодом – в редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора. Заснував «Видавництвом Сергія Пантюка», в якому виходили як поетичні збірки, так і історико-публіцистичні видання. Брав участь у студентському протесті "Революція на граніті", рухах "Україна без Кучми" та "За правду". Учасник Помаранчевої революції і Революції Гідності.З 2014-го року воював у складі Добровольчого батальйону ОУН.Від 24 лютого до 12 травня 2022 року – доброволець ТРО. Від 13 травня 2022-го – військовослужбовець ЗСУ, головний сержант батареї протитанкових керованих ракет 23-го ОБСП.Автор 19 поетичних збірок: "Таїнство причастя" (1994), "Тінь Аріяни" (1994), "Храм характерників" (1996), "Володар вогню" (2000), "Цілунок блискавки" (2002), "Босяцький калфа" (2003), "Босяцький калфа. Вибрані поезії" (2005), "Смак Бога" (2009), "Неслухняники. Вірші для дітей" (2010), "Соло для дримби" (2012), "Мовизна" (2014), "Оченята кольору антрациту" (2015), "Поранений херувим" (2015), "Дев'яностіада. Поема-есей про поетів і поеток" (2016), "Так мовчав Заратустра. Вибрані поезії" (2017), "Про100 вірші. Емоції, стани" (2018), "Абетка грибничка" (2019), "Емоджинаріум, або Подорож у світ почуттів" (2020), "Зникома зима" (2023). А також прозових творів:  роман "Сім днів і вузол смерті"(2007), збірка новел "Як зав'язати з бухлом і курінням" (2009), роман "Війна і ми" (2012), науково-фантастична повість для дітей "Вінчі й Едісон", (2015), повість для дітей "Тимко і ґелґотунчик Шкода", (2016), повість для підлітків "Швидше не буває", (2020), збірка новел та оповідок "Книжка в дорогу" (2021), повість-казка для дітей "Фікус Бенджамін розповідає про щастя" (2024). Лауреат численних літературних премій.Засновник Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні "Під знаком Водолія" (1996, з 2000-го – "Сліва-фест", з 2012-го – "Віршень"). Співорганізатор (з Максимом Розумним) першого Всеукраїнського поетичного мегамарафону "Віршень", який тривав з 1 березня до 7 квітня 2012-го. 

В Івано-Франківську 7 листопада 2024 року відкрили памʼятну дошку бійцю Андрію Савчину. Військовослужбовець загинув 19 березня 2023 року у Запорізькій області

В православному календарі є 12 дванадесятих свят, які за своїм змістом поділяються на Господні та Богородичні. Перші прославляють Ісуса Христа, а другі - Діву Марію. Три з них є перехідними - тобто їхня дата щороку змінюється і залежиться від святкування Великодня. Дев'ять інших неперехідні - їхня дата не змінюється. Після переходу на новоюліанський календар 1 вересня 2023 року дата неперехідних свят змінилася. Святкуються на 13 днів раніше. Основними перехідними дванадесятими святами 2025 року будуть: Вербна неділя або Вхід Господній до Єрусалима - 13 квітня; Вознесіння Господнє - 29 травня; День святої Трійці (Зелені свята, П'ятдесятниця) - 8 червня. 2025 року неперехідні дванадесяті свята ми знову будемо святкувати за новоюліанським календарем: Богоявлення або Хрещення Господнє - 6 січня; Стрітення Господнє - 2 лютого; Благовіщення Пресвятої Богородиці - 25 березня; Преображення Господнє - 6 серпня; Успіння Богородиці - 15 серпня; Різдво Богородиці - 8 вересня; Воздвиження Господнього Хреста - 14 вересня; Введення в храм Пресвятої Богородиці - 21 листопада. Різдво Христове - 25 грудня. Коли святкуємо великі свята Не лише дванадесяті свята вважаються серед вірян важливими в церковному календарі. Існують й інші дати, які особливо вшановуються церквою. Основними такими святами 2025 року будуть: Обрізання Господнє - 1 січня; Різдво Іоанна Предтечі - 24 червня; Святих апостолів Петра і Павла - 29 червня; Усікновення глави Івана Предтечі - 29 серпня; Покров Пресвятої Богородиці - 1 жовтня. Коли віряни будуть поститися 2025 року За церковною традицією існують одноденні, багатоденні пости та суцільні тижні (коли навіть у середу та п'ятницю немає посту). Одноденні пости 2025 року будуть: Хрещенський Святвечір (Надвечір'я Богоявлення) - 5 січня; Усікновення глави Івана Предтечі - 29 серпня; Воздвиження Хреста Господнього - 14 вересня. Багатоденні пости 2025 року припадатимуть на: Великий піст - від 3 березня до 19 квітня; Петрів піст - від 16 червня до 11 липня; Успенський піст - від 1 до 14 серпня; Різдвяний піст - від 15 листопада до 24 грудня. Не забуваймо і про суцільні тижні, коли немає посту навіть у середу та п'ятницю: Святки - від 25 грудня до 4 січня; Тиждень Митаря та Фарисея - від 10 до 16 лютого; Масниця (Сирний тиждень) - від 24 лютого до 2 березня; Великодній (Світлий тиждень) - від 20 до 26 квітня; Троїцький тиждень - від 9 до 15 червня. Поминальні дні 2025 року: коли йти на кладовище Вселенська батьківська субота (м'ясопусна) - 22 лютого; Субота другого тижня Великого посту - 15 березня; Субота третього тижня Великого посту - 22 березня; Субота четвертого тижня Великого посту - 29 березня; Радониця - 29 квітня; Поминання померлих воїнів - 9 травня; Троїцька батьківська субота - 7 червня; Димитрівська батьківська субота - 1 листопада. Православний календар на 2025 рік: важливі церковні свята на кожен місяць Січень 1 січня - святого Василія Великого; 5 січня - Хрещенський Святвечір. Пісний день; 6 січня - Святе Богоявлення. Хрещення Господнє; 12 січня - святої мучениці Татіани; 30 січня - трьох святих: Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Златоустого. Лютий 2 лютого - Стрітення Господнє. Березень 25 березня - Благовіщення Пречистої Діви Марії; 26 березня - Собор архангела Гавриїла. Квітень 6 квітня - Кирила і Мефодія Солунських; 12 квітня - Лазарева субота; 13 квітня - Вербна неділя (Вхід Господній до Єрусалиму); 17 квітня - Чистий четвер; 18 квітня - Велика (Страсна) п'ятниця; 19 квітня - Велика субота; 20 квітня - Великдень; 23 квітня - святого Юрія Чудотворця. Травень 9 травня - перенесення мощей Миколи Чудотворця; 11 травня - рівноапостольних Кирила і Мефодія; 29 травня - Вознесіння Господнє. Червень 8 червня - Трійця; 9 червня - День Святого Духа; 22 червня - день усіх святих українського народу; 24 червня - Різдво Іоанна Хрестителя; 29 червня - апостолів Петра і Павла; 30 червня - собор 12 апостолів. Липень 11 липня - княгині київської Ольги; 15 липня - князя Володимира Великого, День хрещення Київської Русі; 20 липня - пророка Іллі; 25 липня - Успіння святої Анни. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третя Пречиста: нова дата свята і що треба знати про цей день Серпень 1 серпня - початок Успенського посту; 6 серпня - Преображення Господнє; 15 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці; 29 серпня - Усікновення голови Іоанна Хрестителя. Вересень 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці; 14 вересня - Воздвиження Чесного і Животворящого хреста Господнього. Жовтень 1 жовтня - Покров Пресвятої Богородиці; 26 жовтня - великомученика Дмитра. Листопад 8 листопада - Собор архистратига Михаїла; 21 листопада - Введення в храм Пресвятої Богородиці; 30 листопада - святого апостола Андрія Первозванного. Грудень 6 грудня - святого Миколая; 9 грудня - Непорочне зачаття Пресвятої Богородиці; 24 грудня - Різдвяний святвечір; 25 грудня - Різдво Христове; 31 грудня - святої Меланії Римської. У листопаді є кілька великих церковних свят, які відзначають українці. За новим церковним календарем ПЦУ другий рік поспіль їхня дата вже інша. Зокрема. 8 листопада святкуємо Собор Архістратига Михаїла, а 21 листопада відзначаємо Введення в храм Пресвятої Богородиці, апостола Андрія Первозванного - 30 листопада. Також у листопаді починається Різдвяний піст і триватиме до Різдва Христового.

Гарріс переважає? Що кажуть опитування напередодні виборів у СШАУже за кілька днів, у вівторок, 5 листопада, в Америці голосуватимуть за президента країни. А на ранок середи стане попередньо відомо, хто займе головне крісло в керівництві Сполученими Штатами на найближчі чотири роки. Опитування показують, що американці порівну розділилися в підтримці кандидатів, демократки Камали Гарріс і республіканця Дональда Трампа, - наразі вони мають однакову кількість голосів. У деяких із ключових штатів один із них може бути трохи попереду чи трохи позаду, але все в межах статистичної похибки, зауважує Голос Америки. Американці б'ють рекорди за активністю в голосуванні достроково особисто або поштою. Станом на 1 листопада ця кількість становила понад 62 млн людей. Чотири роки тому загалом голоси віддали 158 мільйонів громадян США, тож зараз, задовго до головного дня виборчого процесу, явка вже становить 40% від показника минулих виборів.Згідно з результатами опитування Тhе Wаshіngtоn Роst, проведеного лише серед тих, хто вже проголосував достроково, відчутну перевагу має Камала Гарріс, яка випереджає Дональда Трампа щонайменше на 19%. Загалом, як відзначає видання, перегони напередодні виборів неймовірно напружені. Віцепрезиденка Гарріс зберігає лідерство на національному рівні, також лідирує у 4 із 7 ключових штатів – Мічигані, Вісконсині та Неваді. Але за останній тиждень її перевага в Пенсільванії скоротилася. Трамп, як і раніше, наразі веде в Арізоні, Джорджії та Північній Кароліні. Кожен штат перебуває в межах статистичної похибки й може піти у будь-який бік.Довкола "острова плавучого сміття", або Як Трамп та Гарріс заманюють електоратУ своїх промовах на мітингах, що тривають годину, а то й більше, Дональд Трамп повторює чимало своїх улюблених уже спростованих тверджень. Тhе Wаshіngtоn Роst пише, що кандидат, використовуючи похмуру та вульгарну риторику, заявляє про побоювання щодо імміграції, стану економіки та "внутрішніх ворогів" серед демократів. Від Трампа часто звучать дивовижні обіцянки, наприклад, що він погасить державний борг та скоротить ціни на енергоносії вдвічі за рік. Трамп так само робить спекулятивні заяви про те, що Росія ніколи б не вторглася до України або що ХАМАС ніколи не напав би на Ізраїль, якби його переобрали президентом у 2020-му. Дональд Трамп, Фото: Gеtty Іmаgеs Своєю чергою Камала Гарріс виступає з коротшими промовами перед американцями, при цьому акцентує на трьох ключових темах: своєму переконанні, що Трамп небезпечний і непридатний для посади й що загальнонаціональні права на аборти мають бути відновлені; відстоюванні "суспільства можливостей". Замість грандіозних обіцянок вона говорить про більш приземлені ідеї, наприклад про будівництво трьох мільйонів нових будинків чи дозвіл за федеральною медичною програмою страхування Меdісаrе оплачувати домашнє обслуговування. Голос Америки зауважує, що кандидат-республіканець не зупиняється у критиці своєї опонентки, називаючи її людиною з низьким інтелектом, яка, на його думку, стане "іграшкою" для інших світових лідерів. Натомість Гарріс погодилася з висловлюваннями деяких експомічників Трампа під час його перебування в Білому домі, які описували його як фашиста з наміром правити на другому терміні як авторитарний правитель. Головним меседжем кампанії Трампа залишається критика іммігрантів й обіцянки повернути Америку американцям."Сьогодні Сполучені Штати – окупована країна, але згодом вона вже не буде окупованою. Цього не буде. 5 листопада 2024 року буде день звільнення Америки, це буде день визволення. У перший день я започаткую найбільшу програму депортації в американській історії", – заявив Дональд Трамп на нещодавньому мітингу в Нью-Йорку. На тому ж мітингу, виступаючи на підтримку Трампа, американський комік Тоні Хінчкліфф заявив, що латиноамериканська територія Пуерто-Рико є "плавучим островом сміття". З расистськими жартами він виступив і на адресу чорношкірого населення та євреїв. Після того у Трампа відхрестилися від слів коміка, запевнивши, що такі висловлювання не відображають політику експрезидента та кандидата в президенти. Деякі республіканці також назвали сказане Хічкліффом образою й таким, що не відповідає цінностям Республіканської партії. У відповідь Гарріс повторила, що Трамп зациклений на собі та розділенні країни. І додала, що пишається підтримкою таких зірок-пуерториканців як Бед Банні, Дженіфер Лопес, Ріккі Мартін, що виступили на підтримку кандидатки в президенти. Цікаво, що ще до мітингу Трампа в Нью-Йорку Камала Гарріс представила план допомоги пуерториканцям. Оскільки Пуерто-Рико як американська територія не голосує на виборах президента США (голосують лише штати, – ред.), все ж чимало пуерториканців проживають за межами острова, зокрема в такому ключовому штаті, як Пенсильванія, живе пів мільйона пуерториканців. У Північній Кароліні, Вісконсині та Мічигані, трьох інших ключових штатах, також є значна кількість пуерториканців. Камала Гарріс, Фото: Gеtty Іmаgеs Загалом Камала Гарріс продовжує вимальовувати контрасти між собою та Дональдом Трампом. Один із них вона продемонструвала в Техасі на мітингу, присвяченому репродуктивним правам жінок. Попри те що Техас – "республіканський" штат і Гарріс не претендує там на перемогу, вона спробувала використати фактичну заборону на аборти в цьому штаті як меседж застереження для інших американських штатів. У цьому їй допомогла співачка Бейонсе, яка сама походить із Х'юстона в Техасі. "Це два дуже різні лідери, і в цей останній тиждень вона (Гарріс, – ред.) намагається показати, що вона більш стабільна, автентична лідерка, якій можна довіряти. Цей меседж про те, кого ви хочете бачити президентом, хто має ухвалювати рішення про внутрішню політику, бути лідером вільного світу, вести переговори та бути справжнім дипломатом Сполучених Штатів. І це дуже красномовно. Вона також на початку кампанії говорила про захист демократії. Це все демонструє яскравий контраст. Це показує, що вона готова бути президентом із першого дня", – вважає директорка Інституту політики Американського університету Емі Дейсі. Дональд Трамп зараз здебільшого націлений на молодих чоловіків, які не схильні ходити на виборчі дільниці та голосувати, вони аполітичні та не вірять у систему. Натомість Камала Гарріс орієнтована на розчаровану молодь, яка не вірить у майбутнє, у яких відчуття втрати американської мрії, що колись Америка була великою. Наприклад, у контексті питання репродуктивної медицини (дозвіл на аборти, штучне запліднення і т.д.) Гарріс звертається до молодих жінок, які, ймовірно, раніше віддавали голоси за республіканців, але, можливо, змінять думку через погляди та цінності, які партія пропагує зараз. Позаяк США – релігійна країна, для багатьох релігійних американок, які голосували за республіканців, батьківство/материнство не пов'язані з політикою, інфляцією, але пов'язані зі здоров'ям. І для багатьох це питання може бути важливішим, ніж розмови про Україну чи інші речі. Взагалі ж суть не в тому, як кандидати в президенти доносять виборцям свою політику, а в тому, як їм мотивувати, підштовхнути тих, хто вагається, все-таки прийти і проголосувати.Прихильники України й не дуже. Кого можуть привести у свої кабінети Трамп і Гарріс Якщо президентом США стане Камала Гарріс, посаду віцепрезидента обійме Тім Волз, губернатор штату Міннесота. У статті ТСН зазначається, що для Гарріс важливо, що Волз уже другий термін поспіль обіймає посаду губернатора й підтримує прогресивні ідеї, серед яких забезпечення репродуктивного здоров'я, оплачувана відпустка, податкові пільги на дітей і безпека в питанні використання зброї. Такі ініціативи кандидатка в президенти Америки має намір просувати в разі перемоги на виборах.Фото: Gеtty ІmаgеsРазом із тим Волз відомий як друг України. 24 лютого 2022-го він назвав вторгнення рф незаконною агресією та закликав світ об'єднатися для допомоги Україні. А в березні того ж року підписав закон, який вимагав від штату Міннесота більше не вести бізнес у росії чи білорусі. Також він оголосив 6 березня 2022 року Днем української солідарності в Міннесоті. Ще однією важливою посадою є держсекретар. В Адміністрації Байдена її обіймає Ентоні Блінкен. Для Гарріс, яка ще не до кінця виокремила свою зовнішньополітичну програму від підходів президента Байдена, вибір держсекретаря покаже, чи збирається вона ще на чотири роки продовжити політику чинного глави держави, чи, навпаки, буде щось геть інше.Наразі найбільш обговорюваною кандидатурою є директор ЦРУ та експосол США в росії Вільям Бернс. Як зауважує Роlіtісо, саме йому Байден довіряв вести секретні переговори з талібами, однак це не врятувало провальність виходу Америки з Афганістану. Невдалою так само була спроба Бернса переконати Кремль не вторгатися в Україну, позаяк напередодні початку повномасштабної війни той відвідував Москву. Крім того, він є головним учасником переговорів щодо припинення вогню між Ізраїлем та ХАМАСом. Крім Бернса, потенційними кандидатами на посаду держсекретаря називають сенаторів-демократів Кріса Кунса та Кріса Мерфі, які є прихильниками України та виступають за те, щоб надавати та не блокувати всю потрібну допомогу Збройним Силам. Роль радника з питань національної безпеки замість чинного Джейка Саллівана може перебрати на себе нинішній радник Гарріс із нацбезпеки Філіп Гордон. Однак навряд чи варто сподіватися, що його підхід сильно відрізнятиметься від політики Саллівана. Гордон має чималий досвід роботи в Європі, він рішуче підтримує Україну, але виступає за європейське НАТО. За часів Адміністрації Барака Обами він виступав за перезавантаження відносин з росією та за конструктивну взаємодію з Іраном на основі ядерної угоди. Тому малоймовірною видається його позиція щодо жорсткішого підходу до рф та збільшення підтримки для України. В одному ряду з держсекретарем та радником із питань нацбезпеки стоїть міністр оборони США. Зараз ним є Ллойд Остін, який навряд чи залишиться на другий термін. Натомість на посаду очільника Пентагону найбільш обговорюваною претенденткою є заступниця міністра з питань політики Мішель Флурнуа. Також називають ім'я заступниці міністра оборони з військово-політичних питань Крістін Вормут. Флурнуа здебільшого зосереджена на Індо-Тихоокеанському регіоні. Стосовно України вона підтримувала збільшення допомоги, але не пропонувала конкретних шляхів для завершення війни.Якщо президентом Америки стане Дональд Трамп, віцепрезидентом буде Джей Ді Венс, якому по суті байдуже, виграє чи програє війну Україна. Він знаний "мирним планом Трампа", за яким Україна залишиться незалежною державою, а росія отримає гарантії нейтральності України, за умови її невступу до НАТО. Джеймс Девід Венс, Фото: Gеtty Іmаgеs На посаду головного дипломата Трампа називають кілька кандидатур. Найбільш обговорювана – експосол США в Німеччині Річард Гренелл. Він позиціюється як критик політики Берліна з філософією, що Європа має більше платити за оборону України. Водночас виступає за створення автономних зон в Україні (умовно це відмова від окупованих територій), також він відкинув ідею, що Київ найближчим часом може приєднатися до НАТО.Ще один кандидат на главу Держдепу – сенатор Марко Рубіо, що працював у комітеті Сенату з міжнародних відносин та був головним республіканцем у комітеті Сенату з розвідки. Він заявляв, що війна рф проти України має закінчитися за столом переговорів, критикував Адміністрацію Байдена за відсутність чіткого розуміння, що означає перемога України. Він також автор позиції, що американці мають знати, на що витрачаються їхні гроші в Україні. Сенатора Тома Коттона, який водночас претендує на посаду міністра оборони, також розглядають на пост держсекретаря. DW зазначає, що він ветеран армії з ворожими поглядами, який тісно приєднався до Трампа. Коттон – послідовний прихильник збільшення підтримки для України, навіть виступав з критикою Ді Венса за його підхід до війни та її врегулювання. Інший сенатор-республіканець, Білл Гагерті, - теж потенційний обранець на пост держсекретаря. Коли рф вторглася до України, він критикував Адміністрацію Байдена за нерішучість впровадження превентивних санкцій проти Москви, однак через два роки, у лютому 2024-го голосував проти пакета допомоги Україні в сенаті.Колишній радник Трампа з питань нацбезпеки у 2019-2021 роках Роберт О'Браєн знову є головним претендентом на цю посаду. В одному з інтерв'ю він зовнішню політику Трампа, якщо той вдруге стане президентом, назвав миром через силу. За його словами, він би запровадив масштабні санкції, які б змусили росію сісти за стіл переговорів з Україною. Все ж О'Браєн, як і Річард Гренелл не підтримує приєднання Києва до Північноатлантичного Альянсу найближчим часом.Імовірним очільником Пентагону, крім Тома Коттона, може стати Майк Вальц – полковник спецназу Нацгвардії у відставці та радник Трампа з питань нацбезпеки. Він прихильник того, що Європа має більше робити і платити для України, тоді як США повинні захищати власний кордон. "Впливовою фігурою" в Адміністрації Трампа в разі його перемоги на виборах може стати мільярдер Ілон Маск. Від липня цього року він вніс щонайменше 75 мільйонів доларів у свій протрампівський комітет РАС Аmеrіса (комітет політичних дій). Таким чином, найбагатша людина світу, власник соцмережі Х та співзасновник Теslа і SрасеХ докладає всіх зусиль, щоб експрезидент знову повернувся до Білого дому. Нагадаємо, що Маск кілька років поспіль критикує Україну, заявляючи, що їй навряд чи вдасться виграти війну з росією.Також Трамп може дати посаду у своєму новому кабінеті міністрів Роберту Кеннеді-молодшому, який виступив незалежним кандидатом на виборах-2024, але згодом зняв свою кандидатуру та підтримав Трампа. Його називають потенційним претендентом на посаду міністра охорони здоров'я.Нові можливості чи стара політика? Що чекає Україну з новим президентом СШАФото: Gеtty ІmаgеsПеремога будь-якого з кандидатів у президенти Сполучених Штатів може мати глибокі наслідки як для війни в Україні, так і для Близького Сходу, зважаючи на відмінності зовнішньої політики у Камали Гарріс та Дональда Трампа, пише Fоrеіgn Роlісy. Від Гарріс очікують продовження підтримки України "стільки, скільки буде потрібно". При тому, кандидатка все ж не озвучила конкретної позиції щодо вступу України до НАТО. Трамп відомий своєю обіцянкою завершити війну в Україні за 24 години. Видання цитує заступника помічника міністра оборони у справах Європи і НАТО в Адміністрації Обами Джима Таунсенда, який вважає, що у такому разі допомога Україні швидше за все буде припинена, якщо лише Трамп не планує скористатися цим для тиску на президента Зеленського. Як вже повідомлялося, експрезидент має намір підштовхнути обидві сторони до переговорів. Найімовірніше, Україні він пригрозить припиненням американської допомоги, а рф навпаки – збільшенням її обсягів. Інші ж союзники по НАТО готуються до прогнозованого скорочення допомоги Америки, через це на початку 2024-го Альянс узяв під контроль Контактну групу з оборони України, яку очолювали США – таким чином планують бути готовими у разі раптових змін у політиці Вашингтона. Проте, на думку колишнього посла США в Україні Джона Гербста, у разі перемоги Дональда Трампа на Україну можуть чекати нові можливості. Позаяк різниці у ставленні Гарріс і Трампа до України не видно. За його словами, попри те, що всі думають, що республіканський президент, якщо вступить на пост, "здасть" Україну, чинна Адміністрація Байдена досі не дозволяє Києву використовувати далекобійну зброю для ударів углиб росії. "В оточенні Трампа є люди, які підтримують Україну. Серед його кандидатів на важливі міністерські посади чи в адміністрації є люди, які не хочуть, аби їх вважали пропутінськими. Це може прибрати мотиви, які стримували Байдена в підтримці України", – заявив Джон Гербст.Довідково: "Вибори в США: Українській погляд" - спецпроєкт Еспресо про те, які настрої в американських виборців, що говорять про Україну кандидати та як результати виборів за океаном вплинуть на нас із вами. Інші статті проєкту:Змагаються двоє, обирає Колегія. Як американці голосують за президента і до чого тут штати-гойдалки. Кандидатка у президенти, перемогу якій "передбачили" Сімпсони. Хто така Камала Гарріс "Засуджений злочинець" проти "прокурорки". Хто такий Дональд Трамп, що втретє змагається за пост президента США. 

Уряд визнав такою, що втратила чинність, постанову N172 від 19 березня 1994 року &lаquо;Про реалізацію окремих положень Закону України &lаquо;Про захист прав споживачів&rаquо;

Про це йдеться у розслідуванні "Української правди".За інформацією джерел видання, на початку повномасштабного вторгнення Баканов влаштував свого сина в СБУ на посаду лейтенанта в 6 управління департаменту контррозвідки.Відповідно до функціоналу, на цій посаді він має курувати роботу військових заводів та підприємств оборонного комплексу під час повномасштабного вторгнення.Від відповідей на запитання журналіста про те, як він потрапив до СБУ, чим займався до цього, та що робить на посаді, Артур Лазаренко втік та відмовився розповідати про "особисте життя", зазначають у виданні.Сам Іван Баканов у телефонній розмові спочатку відмовився розкривати інформацію про "діючого працівника СБУ під час війни". Згодом він надіслав журналістам уточнення, у якому розповів, що його син з дитинства будує військову кар'єру. Зокрема, його першою освітою був Київський військовий ліцей імені Івана Богуна."Я, як батько свого сина Лазаренка Артура Івановича, пишаюся ним. З березня 2022 року він приєднався до лав ЗСУ та станом на сьогодні виконує складні службові завдання по протидії збройній агресії проти України, у тому числі й в зоні бойових дій", - зазначив Баканов.У пресслужбі СБУ підтвердили виданню, що Лазаренко був прийнятий на службу 21 березня 2022 року, у період, коли Іван Баканов очолював відомство. Там також зазначили, що під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовців Служби безпеки України можливе виключно за наявності підстав, визначених у статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".Нагадаємо, що 17 липня 2022 року президент України Володимир Зеленський усунув Івана Баканова від виконання обов'язків голови СБУ. 18 липня Володимир Зеленський подав до Ради проєкт постанови про звільнення Баканова. Вже 19 липня 2022 року за звільнення Баканова з посади проголосувала Верховна Рада.У липні 2023 року повідомлялося, що ексголова СБУ Іван Баканов отримав посвідчення адвоката від Ради адвокатів Полтавської області. Перед цим він склав іспити, пройшов стажування та склав присягу. 

"Німеччина повернула собі суверенітет взамін на розміщення іноземних збройних сил на її території. Вступивши в НАТО, молода федеративна республіка остаточно пов'язала себе із Заходом. Відновлене військо швидко розвивалось і стало важливою складовою Альянсу", охарактеризував сучасний німецький історик Хайнер Вембер Паризькі угоди, підписані 23 жовтня 1954 року. Того дня в Парижі підвели підсумки кількамісячних переговорів між представниками Бельгії, Великої Британії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, США та Франції. Вони підписали комплекс документів військового та політичного характеру, які визначили подальший розвиток Західної Німеччини. Після Другої світової війни Німеччина була розділена на чотири окупаційні зони. США, Велика Британія і Франція об'єднали підконтрольні їм території у Федеративну Республіку Німеччина, яку ще називали Західна Німеччина. У зоні Радянського Союзу виникла Німецька Демократична Республіка Східна Німеччина. Із початком 1950-х у світі зростала напруженість. США та СРСР активно вели гонку озброєння. Обидві держави підтримували різні сторони в Корейській війні. У США та країнах-­союзниках заговорили про можливу агресію Радянського Союзу проти Західної Європи. ФРН не мала власного війська, й тому канцлер Конрад Аденауер попросив союзників надати Західній Німеччині гарантії безпеки. Опозиційні політики були проти ініціативи Аденауера. Вони вважали, що це посилить розрив зі Східною Німеччиною. 1952-го представники Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів та Люксембургу домовилися про створення об'єднаних збройних сил Європейського оборонного товариства. Для них передбачався спільний бюджет, централізовані закупівлі й установи. Це утворення мало стати складовою Північноатлантичного альянсу НАТО, який виник за ініціативи США 1949 року. Договору про входження до ЄОТ не ратифікували в Італії та Франції. Частина тамтешніх політиків не хотіла втрачати самостійності власних збройних сил, інші вказували на зменшення загрози після смерті радянського диктатора Йосипа Сталіна та завершення Корейської війни 1953 року. Тому ідея Європейського оборонного товариства зазнала невдачі. У серпні 1954-го з новою об'єднавчою ініціативою виступив міністр закордонних справ Великої Британії Ентоні Іден. Він зібрав у Лондоні союзників, які домовилися про необхідність посилення Західної Німеччини. Втілити задуми вирішили 1923 жовтня 1954 року під час конференції в Парижі. У ній взяли участь міністри закордонних справ дев'яти держав, які підписали 12 угод. Союзники припинили окупацію Західної Німеччини й погодилися на повну владу суверенної держави та створення її війська. США, Велика Британія і Франція зберігали свої права на території Німеччини, які вони отримали після Другої світової війни. Це зробили для того, щоб дії союзників повоєнного періоду не можна було оскаржити в судах ФРН. Німеччину прийняли до Західноєвропейського Союзу міжурядового оборонного альянсу, який також сприяв економічному, культурному та соціальному співробітництву. До нього тоді входили Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Окремими документами оформили запрошення Західної Німеччини в НАТО та перебування іноземних збройних сил у ФРН. Інші угоди стосувалися спірних земель між Німеччиною та Францією. Паризькі договори схвалили в Німеччині протягом лютого-березня ­1955-го. Вони набули чинності 5 травня, й наступного дня країна стала членом ЗЄС та НАТО. "Пане президенте, ми з вами не повинні нині тягнути за кінці мотузки, яка затягує вузол війни. Що більше ми тягтимемо, то міцніше буде зав'язаний цей вузол. Може настати момент, коли той вузол зав'яжеться так туго, що навіть той, хто його зав'язав, не матиме сили розв'язати. Тоді доведеться розрубувати. Що це означало б, не мені пояснювати, бо ви самі прекрасно розумієте, якими страшними силами володіють наші країни. Давайте не тільки послабимо сили, що тягнуть за кінці мотузки, а й проведемо заходи для розв'язання вузла. Ми готові до цього", написав лідер Радянського Союзу Микита Хрущов (18941971) президентові Сполучених Штатів Америки Джону Кеннеді (19171963) 26 жовтня 1962-го. Тоді напруженість між Вашингтоном і Москвою зросла настільки, що світ очікував на початок ядерної війни. Після листа Хрущова почалося вивезення ядерних балістичних ракет: радянських Р-12 і Р-14 з Куби, американських РGМ-19 Juріtеr з Італії та Туреччини 21 жовтня 1824-го патент "Удосконалення способу виробництва штучного каменю" отримав англійський підприємець, 46-річний Джозеф Аспдін. Він вина­йшов будівельний матеріал портландцемент. Назву взяв від острова Портленд на Півдні Англії. Стіни, зведені із застосуванням портланд­цементу, нагадували камінь, який добували на острові та вважали найпрестижнішим будматеріалом. Щоб отримати потрібну суміш, Аспдін випалював у спеціальних печах вапняки та глинисті мінерали. Син винахідника Вільям Аспдін у 1840-х удосконалив розробку батька й запустив виробництво портландцементу, який за складом подібний до сучасного. 22 жовтня 1630-го правитель Венеційської республіки, 77-річний дож Ніколо Контаріні, присягнувся перед іконою Діви Марії побудувати величну церкву, якщо припиниться чума. Епідемія протягом року знищила третину населення Венеції понад 45 тис. осіб. У березні 1631-го захворюваність почала спадати й дож розпорядився розпочати будівництво церкви Санта-Марія-делла-Салюте. Зведення храму навпроти Палацу дожів тривало 50 років. Для фундаменту використали понад мільйон дерев'яних паль, які забивали в морське дно. Собор став однією з візитівок Венеції. 23 жовтня 1952 року Нобелівську премію в галузі медицини присудили вихідцю з України, американському мікробіологу Зельманові Ваксману (18881973). Він народився в селі Нова Прилука нині Вінницький район. Закінчив гімназію в Одесі і 1911-го виїхав у США. Став професором мікробіо­логії, займався пошуком антибіотиків. Нобелівську премію отримав за відкриття стрептоміцину, яким почали лікувати туберкульоз. У США Ваксман створив Фонд мікробіології та побудував Інститут мікробіології, який діє досі. 6735 конструкторів, інженерів, техніків, кваліфікованих робітників та членів їхніх сімей примусово вивезли з Німеччини в Радянський Союз під час операції "Осоавіа­хім", яку розпочали спецслужби 22 жовтня 1946 року. Для вивезення використали 92 товарні потяги. Німецькі фахівці працювали в радянських установах над розробкою ракет, літаків, двигунів, оптики й електротехніки

Про це інформує Міноборони. "Загалом, з початку роботи центрів (станом на 27 жовтня), їхніми послугами скористалися вже 22 763 людини. З них - 5 612 кандидатів зараз проходять підготовчий етап пошуку вакансій та оформлення", - йдеться у повідомленні. У Міноборони вказали, що серед усіх кандидатів 81% становлять чоловіки і 19% - жінки. Лише минулого тижня до центрів рекрутингу звернулося 853 українці, з них 197 зробили перші кроки до служби в Силах оборони.Читайте також: Пропонують понад 4 тис. посад: у Резерв+ запустили сервіс рекрутингуЗагалом Центри рекрутингу пропонують понад 10 000 вакансій, включно з позиціями для юристів, бухгалтерів, операторів БПЛА, медиків, психологів та інших фахівців.Що відомо про рекрутинг13 листопада 2023 року Міністерство оборони України повідомило, що розпочинає проєкт із рекрутингу до Збройних Сил України, за допомогою якого українці зможуть виконувати роботу й використовувати цивільний досвід в інтересах армії. Тоді було підписано угоду з компанією Lоbby Х."Ідея військового рекрутингу виникла одразу після широкомасштабного вторгнення, коли почалася велика хвиля мобілізація й багато добровольців пішли до армії. Часто люди, які йшли за покликом серця захистити свою сім’ю та свою країну, потрапляли з цивільного життя у військову сферу за випадковим розподілом — в різні підрозділи та на посади, які нерідко були дуже далекі від їхніх цивільних професій. З плином часу виявилося, що вони не мають можливості повною мірою використовувати свій життєвий і професійний досвід, обіймаючи посади, що зовсім не відповідають їхнім навичкам та здібностям. Це впливало на їхню мотивацію", - пояснили в Lоbby Х мету створення проєкту з рекрутингу до ЗСУ.20 листопада Міноборони та сайт Wоrk.uа підписали меморандум про співпрацю в межах проєкту з рекрутингу.Сайти з працевлаштування публікують вакансії, на які можуть відгукнутися українці, та обрати собі спеціальність, за якою вони хочуть служити в ЗСУ.Водночас начальник Головного управління розвідки Міноборони України генерал-лейтенант Кирило Буданов не бачить альтернативи проведенню нових хвиль мобілізації до Сил оборони. "Без мобілізації жоден рекрутинг не покриє наших потреб", - наголосив він.14 березня 2024 року стало відомо, що Національна гвардія України та rоbоtа.uа підписали Меморандум про співпрацю у сфері рекрутингу. 20 вересня у Міноборони повідомили, що в Україні щомісяця рекрутують 6,5 тис. добровольців.Станом на кінець вересня в Україні було 39 центрів рекрутингу.За даними Міноборони, станом на 6 жовтня 20 150 людей звернулися до центрів рекрутингу української армії.Читайте також: Чи зможе рекрутинг у ЗСУ замінити ТЦК? Як працює ця система в США