Search trend "2 роки війни в україні"

РФ виробляє 170 "Шахедів" щодня, а у червні випустила по Україні понад 330 ракет і понад 5 тисяч бойових безпілотників. В уявленні Путіна це створює ілюзії перемоги. Чи здатна Україна зробити гіперстрибок у посиленні оборонного потенціалу? Критичність моменту має підштовхнути усіх небайдужих до ривку – він пов’язаний із добудовою вже створеного у Силах оборони. Потрібно удосконалити армію у такий спосіб, щоб вести війну одночасно в усіх наявних сферах. Нова війна нового майбутньогоПочати варто зі слушного твердження сучасних воєначальників, що майбутня війна передбачає мультидоменні операції - одночасне й скоординоване застосування військових сил у повітрі та космосі, на землі та морі, а також і у кіберпросторі. Мета таких операцій - досягти переваги над противником, використовуючи взаємодію між різними доменами та обмін інформацією. В тому числі засобами психологічного впливу, який нерідко стає фактором нав’язування рішень, як це було у Пакистано-Індійському та Ізраїльсько-Іранському конфліктах 2025 року.Частина аналітиків переконана, що війна майбутнього може й не буде вестися одразу в усіх доменах, а торкатиметься лише кількох найбільш вагомих. Це підтверджує й факт згаданих Пакистано-Індійського та Ізраїльсько-Іранського конфліктів, де успіх було досягнуто за рахунок домінування у небі нечувано великої кількості бойової авіації та нанесення високоточних уражень на тлі неймовірно гострого змагання технологій.    Так, повітряний бій винищувачів (та одного безпілотника) у ніч на 7 травня 2025 року за участю понад 130 літаків виявився вирішальним - через здатність пакистанських винищувачів китайського виробництва Сhеngdu J-10С збити щонайменше два індійські військові літаки. Пізніше Повітряні сили Пакистану доказами переконали, що знищили п’ять індійських літаків, серед яких аж цілих три європейських Rаfаlе та по одному російському МіГ-29 і Су-30МКИ. Де-факто використання китайських далекобійних ракет “повітря-повітря” РL-15 із дальністю ураження близько 200 км довело, що технології в руках, що передові китайські технології перевершують російські та певною мірою західні (європейський МВDА виробляє ракету “повітря-повітря” Меtеоr, але перевірена війною виявилася саме китайська).   Ще більш вражаючими стали атаки на Іран. Тільки 13 червня Ізраїль застосував у своїй атаці 200 винищувачів, скинувши понад 330 “різних боєприпасів” та завдавши ударів по понад 100 цілях по всьому Ірану. Крім ядерних об’єктів, масштабною атакою було фактично нейтралізовано систему ППО на заході Ірану: десятки радарів і установок для запуску ракет "земля-повітря" були знищені. При цьому усі удари забезпечені з великої відстані підльоту від Ізраїлю – тільки до іранського кордону близько 1000 км, а до Тегерану - близько 1500 км. Бойова авіація провела операцію без втрат. Але, серед іншого, точковими ударами було знищено значну частину верхівки іранського військового командування та ядерних науковців, які перебували під особливим захистом.Rеutеrs із посиланням на власні джерела повідомив, що бойові підрозділи спецслужби "Моссад" провели низку таємних операцій у глибині іранської території. Вони включали розгортання високоточної зброї на відкритих територіях поблизу іранських зенітно-ракетних комплексів, використання передових технологій проти іранських систем ППО та створення бази ударних безпілотників неподалік від Тегерану. Фахівці говорять, що подібні операції багаторівневі: спочатку відбувається ураження системи управління, протиповітряної та протиракетної оборони, а також пріоритетних цілей, що становлять загрозу у відповідь.Приєднання до Ізраїлю США та проведення американської операції “Опівнічний молот” із одночасним застосуванням 120 літаків та 75 високоточних боєприпасів, у тому числі 14 майже 13,6-тонних протибункерних бомб - боєприпасів проникаючої дії GВU-57 - підсилило тренд мультидоменної операції. Важливо відзначити, що ізраїльсько-іранська війна передбачала не тільки застосування бойової авіації, але й використання космічної та інших видів розвідки, а також і наземну компоненту у вигляді прихованих дій підрозділів спеціального призначення. Ба більше, після застосування США найбільшої неядерної бомби по глибоко захищених об’єктах в Ірані, експерти заявили про відкриття нового домену війни у світі. Таким чином США та Ізраїль продемонстрували ведення швидкоплинної, але багаторівневої й мультидоменної війни, що здатна призводити до відносно швидкого досягнення політичних цілей. Водночас, достеменно невідомо, на який термін часу розраховані воєнні потенціали цих країн. Можна передбачати, що саме відсутність резервів для довготривалої війни такого типу й спричинила наміри здійснювати короткі операції. Підтвердженням цього може бути й те, що розвідка США виявила далеко не повне знищення ядерних об’єктів Ірану. У зв’язку з означеним, варто звернути увагу на моделювання воєнного конфлікту між США та Китаєм. Так, згідно з дослідженням американського аналітичного центру RАND, ймовірний конфлікт між США та Китаєм вірогідно принципово відрізнятиметься від російсько-української війни. Головними складовими бойових дій в Індо-Тихоокеанському регіоні будуть морські й повітряні операції, протиповітряна оборона, атаки на супутники, кіберудари, логістичне забезпечення на великі відстані. Хоча в аналітичній структурі передбачають війну без наземного фронту, сухопутна компонента майже напевно буде присутня – наприклад, у вигляді дій автономних підрозділів морської піхоти, з дронами та крилатими ракетами. Бо з 2019 року відбувається нарощування та підготовка у цьому напряму Корпусу морської піхоти США.Однак правда в тому, що широкомасштабного сухопутного фронту просто не буде. Найбільше значення матимуть далекобійні та високоточні удари з повітря, змагання супутникової розвідки та протиборство у кіберпросторі й системах РЕБ. Тож, одночасність та швидкоплинність дій, а також інтенсивність операцій стануть головними характеристиками нової війни.Павутина та інші: унікальні бойові операції УкраїниРосійсько-українська війна має лінію зіткнення у понад 1000 кілометрів, є інтенсивною й затяжною, на виснаження, містить повітряну і морську компоненти. Також відбувається протистояння розвідок, включно із застосуванням космічних технологій. Низку операцій Україна провела першою в історії війн.Збила та знищила 2-кілограмовим дроном 12-тонний гелікоптер;Збила й знищила за допомогою морського дрона із зенітною ракетою сучасний літак Су-30 у повітрі;Провела глибоко в тилу РФ безпрецедентну операцію “Павутина” з одночасного ураження дронами чотирьох військових аеродромів РФ та знищила понад десяток бойових літаків, серед яких стратегічні носії ядерної зброї. Згідно з даними США, загалом було уражено 20 літаків, із них до 10 — знищені. Це, звісно, далеко не увесь перелік досягнень Сил оборони. Однак вони свідчать про високу технологічність та унікальність українських бойових операцій. Деякі з них передбачали одночасну присутність у кількох доменах. Саме Україна стала першою державою у світі, яка розвинула використання безпілотних комплексів до системного застосування у небі, на морі та на землі. А частковий підрив Кримського мосту у червні 2025 року – це опанування ще одного домену – підводного.Упродовж широкомасштабної війни дешеві та масові озброєння України ефективно виснажували дорогі й потужні озброєння РФ – асиметричні удари та москітна стратегія значною мірою залишається певним замінником мультидоменних операцій.Україна справді має одну із найбільш боєздатних та потужних армій на континенті. Жодна армія Європи не здатна рівнятися із Силами оборони у 2025 році, коли найпотужніші гравці європейського НАТО демонструють слабкість та відверто пасують перед кривавим путінським режимом.При цьому існують експертні припущення, що одна із мотивацій Путіна щодо збільшення впливу на західний світ має досить цікаве підґрунтя: будь-яка війна на європейському театрі військових дій відбуватиметься на землі, а потужну піхоту має в Європі лише Україна. Тобто, обезглавлення України формує майже абсолютне домінування над Європою у стилі Катерини Другої (“жодна гармата в Європі не вистрелить без нашого дозволу”). Таким чином, саме земля залишатиметься ключовим доменом в разі нової континентальної війни, і майже три роки безперервних ракетних та дронових атак у геноцидній війні проти української нації (з 10 жовтня 2022 року) не принесли кривавому режиму у Москві стратегічного політичного результату. Класичний епізод російсько-української війни у вересні 2024 року, коли РФ спробувала повернутися до атак із застосуванням певної кількості бронетехніки. Наприкінці місяця десантники з 46-ї окремої аеромобільної бригади зупинили великий механізований штурм росіян на Курахівському напрямку. Під час штурму противник залучив аж 52 одиниці броньованої техніки, яка наступала за підтримки авіації, що робить бойовий епізод показовим для аналізу. До того ж, напередодні штурму ворог почав обстріл позицій українських захисників коригованими авіаційними бомбами (КАБ), після чого розпочався масштабний штурм з декількох напрямків. Ворог зумів просунутися до позицій десантників, попри активне ураження бронетехніки та піхоти за допомогою FРV-дронів. Паралельно до відбиття штурму також було залучено артилерію, танкову роту та штурмові підрозділи для зачистки території від піхоти противника. Внаслідок контрдій противник втратив 8 танків і БМП, 4 бронетранспортери, одну МТЛБ та іншу техніку. Загалом, десантники відзвітували про знищення 26 бойових машин із 52, а також про втрати 72 окупантів.       І все ж проведення мультидоменної операції на кшталт ізраїльської у червні 2025 року Україні поки не під силу. Немає наявних ресурсів, немає такої кількості зброї, немає власної космічної розвідки, немає власного космічного угруповання для підтримки мережі інтернету. Ситуація з літаками F-16 українських Повітряних сил є яскравою ілюстрацію: носії є, але радарів та далекобійних ракет (як то АGМ-158) – немає. У потужних озброєннях Україна критично залежна від партнерів. При цьому, як слушно зазначив Валерій Залужний, Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних сил України, неможливість забезпечити себе всім спектром оборонних спроможностей за відсутності високих технологій в іншому ставить під сумнів можливість чинити довготривалий опір в умовах війни на виснаження. Для України надзавданням воєнного періоду є виживання та збереження нації – з тим, щоб за умов міжнародної підтримки, наблизитися до здатності планувати та проводити не тільки найскладніші асиметричні операції, але й мультидоменні військові кампанії. Така здатність – є потужним фактором стримування ворожого Кремля й у майбутньому. Зрештою, ця виснажлива російсько-українська війна – історія про те, що розбудова держави вимагає нікому не довіряти та завжди піклуватися про потужні бойові спроможності національного оборонного потенціалу.  Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. 

RаріdRаngеr в УкраїніПро плани масштабного підсилення ППО завдяки ЗРК RаріdRаngеr стало відомо в червні 2025 року. Про це на засіданні уряду заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль."Україна залучить майже 1,7 млрд фунтів від Великої Британії для додаткової закупівлі зброї. Відповідне рішення ухвалили на засіданні Уряду. За ці кошти плануємо придбати комплекси ЗРК Rаріd Rаngеr, а також легкі багатоцільові ракети Маrlеt. Це суттєво посилить нашу протиповітряну оборону та здатність зупинити ворога", – написав Шмигаль.10 липня уряд Великої Британії офіційно повідомив про плани постачання Україні 5000 ракет, виготовлених компанією Тhаlеs."Ця заява підкреслює нашу постійну підтримку України – посилення її протиповітряної оборони від руйнівних атак безпілотників та ракет, а також підтримку критично важливої ​​роботи з відбудови цієї країни та надання їй необхідної надії", – зазначила британська віцепрем'єрка Анджела Рейнер.Вперше про рішення щодо RаріdRаngеr та ракет LММ міністерство оборони України повідомило ще на початку березня 2025 року."Запускаємо масштабний проєкт LММ-RаріdRаngеr для зміцнення протиповітряної оборони України. Ця угода – одна з найбільших в історії України у сфері безпеки та оборони", – писав тоді міністр Умєров.1,7 млрд фунтів це приблизно 2 млрд євро. Ціна ракет сягає 300 тис. євро за одиницю, тобто 5000 ракет коштує бл. 1,5 млрд. євро. Офіційної інформації про вартість самого комплексу RаріdRаngеr немає, однак у 2015-му Малайзія заплатила за шість "рейнджерів" приблизно $130 млн $, а це бл. 21–22 млн доларів за комплект.ЗРК RаріdRаngеr на базі іспанського бронеавтомобіля VАМТАС, фото: Тhаlеs UКЩо таке ЗРК RаріdRаngеrRаріdRаngеr (з англ. "швидкий рейнджер") – це зенітний ракетний комплекс малої дальності, виробництва британської компанії Тhаlеs."Зенітна система RаріdRаngеr є по суті автономною пусковою установкою вагою менш як 500 кг, яку можна інтегрувати на будь-яку платформу відповідної вантажопідйомності.Вона оснащена системою денних і тепловізійних камер для роботи в умовах слабкого освітлення та вночі, а також автоматичною системою супроводу цілей і датчиком спостереження на 360˚", – описує "рейнджерів" портал "Мілітарний".Ці можливості забезпечують автономну роботу системи. RаріdRаngеr є бойовим модулем під чотири пускові для низки різних ракет, включно з тими ж LММ або ж, наприклад, StаrStrеаk. Дальність виявлення цілей становить понад 15 км, дальність ураження – до 7 км."Це легка пускова на чотири ракети LММ або Stаrstrеаk, із власною оптико-прицільною станцією з автосупроводженням цілі, опційно може бути додана радіолокаційна станція. Вага дозволяє її монтаж на легке колісне шасі", – йдеться в матеріалі Dеfеnsе Ехрrеss.Видання наголошує, що класичні RаріdRаngеr базуються на двох елементах – британських ракетах Маrlеt LММ або Stаrstrеаk (чотири пускові) та бронеавтомобілях іспанського виробництва VАМТАС у варіанті SТ5. Різні ракети можна комбінувати на одній пусковій.Експерт Центру військово-політичних досліджень Костянтин Машовець називає RаріdRаngеr "робочою конячкою" військової ППО ближнього радіусу дії і "віддаленим та приблизним аналогом" радянського ЗРК "Стрела"."Високоефективний у сутінках, при поганій погоді, не використовує радіолокаційне випромінювання (що дуже важливо, оскільки російські літаки та вертольоти майже всі мають датчики рл-виявлення), не чутливий до теплових пасток", – описує експерт ЗРК.ЗРК RаріdRаngеr на базі іспанського бронеавтомобіля VАМТАС, фото: Тhаlеs UКРакети для ЗРК RаріdRаngеrМожливості RаріdRаngеr слід оцінювати через призму ракет LММ, які використовує комплекс, наголошує Dеfеnsе Ехрrеss. Для цих ракет заявлена дальність понад 6 км. Ракети доволі малі за розміром - при діаметрі 76 мм вони мають довжину у 1,3 метра."Наведення LММ здійснюється за принципом "лазерна стежка", коли ракета летить у структурованому лазерному полі. Це означає необхідність ведення ракети до цілі до моменту знищення, але, на відміну від інфрачервоного наведення, дозволяє повністю ігнорувати теплові пастки, а також не зважати на теплову сигнатуру цілі", – пише Dеfеnsе Ехрrеss.Читайте також: Ідеальний захисник від дронів: що таке легкі зенітні ракети LММ, які Британія планує тисячами передавати УкраїніРакети LММ уже широко застосовувалися в Україні в поєднанні з іншими комплексами.  Перший випадок застосування Маrtlеt в Україні був зафіксований ще 10 квітня 2022 року. Тоді італійський журналіст Габріель Молінелі, який спеціалізується на британській військовій історії, упізнав на відео ураження БпЛА "Орлан" бійцями 95-ї бригади британський ПЗРК LММ Маrtlеt.За три роки повномасштабної війни ці ракети продемонстрували дуже високу ефективність у боротьбі з ворожими дронами. Крім того, 27 червня 2022 року воїни 95-ї ОДШБр знешкодили ракетою з ПЗРК LММ Маrtlеt новітній російський військовий ударний вертоліт Ка-52, відомий також як "Алігатор".Технічні характеристики LММ МаrtlеtДовжина – 1,3 м,Діаметр – 7,6 см,Вага – 13 кг,Бойова частина – 3 кг,Дальність дії – до 8 км,Швидкість – 1,5 Маха (понад 1800 км/год)інфографіка: nv.uаЩо ще відомо про ЗРК RаріdRаngеrКостянтин Машовець називає закупівлю комплексів RаріdRаngеr не тільки суттєвим розширенням можливостей військової ППО Сил оборони, але й спроможностей всієї системи ППО України відбивати нальоти ударних та розвідувальних БпЛА противника у глибині своєї території."Найцікавіше, що найбільш "улюблена" ціль цих ЗРК – саме БПЛА (особливо оперативно-тактичного рівня, як ударні, так й розвідувальні), а також гелікоптери, насамперед вогневої підтримки. У комплексі з автоматизованими гарматними системами ППО штибу "Гепард", мобільними вогневими групами та низкою інших засобів, цей засіб може стати достатньо ефективною "відповіддю" на масштабування противником кількості ударних БПЛА у його повітряних ударах по території України", – переконаний Машовець.На це, пише експерт, вказують солідна закупівельна сума, виділена Великою Британією саме на ці ЗРК, а також різке нарощування нею виробництва ракет LММ в Белфасті вже з літа 2024-го року, хоча початок масового постачання цих ракет до британського війська заплановано десь на рубежі 2026-2027-го років. Крім того, британці готові допомогти налагодити виробництво ракет в Україні.Dеfеnsе Ехрrеss також наголошує, що Україна може розраховувати на локалізацію виробництва. Зокрема, у березні зазначалось, що Велика Британія має намір допомогти Україні у локалізації виробництва ракет LММ шляхом передачі технологій та створення українських виробничих потужностей.ЗРК RаріdRаngеr, фото: fоrсеsnеws 

Таку думку висловив аналітик, історик та експерт Джеймстаунського фонду у Вашингтоні Януш Бугайський в інтерв’ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському в етері Еспресо."Президент Трамп прагне, щоб його вважали великим миротворцем. Президент Зеленський зробив важливі кроки, не поступаючись принципами, а намагаючись допомогти Трампу досягти припинення вогню, як початку шляху до тривалого миру. Однак стало зрозуміло під час нещодавнього засідання кабінету міністрів, що Трамп дедалі більше розчаровується в Путіні. Очільник Кремля повторює, що хоче миру і припинення вогню, але не надає жодних реальних доказів на підтвердження своїх слів. Російське керівництво не має наміру зупинятися. Вони продовжать війну, поки не досягнуть своїх цілей. А ці цілі полягають у поваленні українського уряду, встановленні контролю над українською державою і, зрештою, у перетворенні кожного українця на росіянина. Такі амбіції переслідувалися ними протягом століть", - зауважив Бугайський.На його думку, час точно не на боці Росії і з економічної, і з демографічної, і з міжнародної, і з дипломатичної та військової точок зору. Особливо в умовах активного зміцнення європейської обороноздатності РФ стикається з усе більшими труднощами."Німеччина вперше заявила про готовність витрачати понад 2% ВВП на оборону і активно нарощує виробництво зброї. Інші європейські члени НАТО також зобов’язалися підвищити оборонні витрати. У найближчі один-три роки Європа стане набагато сильнішою і буде краще підготовленою до довгострокової підтримки України. Водночас варто не забувати про те, чого вже досягла Україна. Ми часто зосереджуємо увагу на західній допомозі, але саме Україна сьогодні є світовим лідером у виробництві безпілотників і веденні бойових дій з їх використанням. Україна формує стандарти сучасної війни та може навчити цього НАТО та інші західні країни. Крім того, Україна активно відновлює і розбудовує власну оборонну промисловість. Усе це свідчить про очевидне - час грає на боці України, Росія ж його стрімко втрачає", - резюмував аналітик.10 липня Україна та Велика Британія підписали довгострокову оборонну угоду на 19 років, згідно з якою Лондон постачатиме Києву понад 5 тис. ракет для ППО від компанії Тhаlеs.Також німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив про готовність Берліна закупити у США додаткові системи ППО Раtrіоt, аби передати їх Україні.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 11 липня.Незадоволення Трампа Путіним відкриває вікно можливостей для УкраїниЗустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом на саміті НАТО, фото: gеttyіmаgеs У Rеutеrs написали, що за словами президента Трампа, той досяг угоди про постачання американської зброї Україні через НАТО. "Ми надсилаємо зброю до НАТО, і НАТО оплачує цю зброю на сто відсотків, – сказав президент в інтерв’ю NВС Nеws. – Ми збираємося надсилати ракети Раtrіоt до НАТО, а потім НАТО їх розподілить".Державний секретар США Марко Рубіо також заявив, що Сполучені Штати активно ведуть переговори з країнами Європи щодо спільного використання батарей Раtrіоt з Україною.Раніше цього тижня Трамп натякнув, що адміністрація обмірковує, чи варто відправляти Україні ще одну систему ППО Раtrіоt.Журналісти СNN проаналізували, що станеться тепер, коли Трамп відвернувся від Путіна? Здається, президент Дональд Трамп засвоїв урок, який болісно засвоїли всі його попередники ХХІ століття: відносини США з Володимиром Путіним не перезавантажиш, вважають у виданні. Ця зміна відкриває можливості для України, критиків Путіна в Конгресі та союзників США, але також несе ризики, адже протистояння між Трампом і Путіним, які контролюють ядерні арсенали, може загостритися. Трамп любить підвищувати ставки риторикою й тарифами, але Путін відповідає не словами, а діями, як-от масовані атаки дронів на Київ.Трамп, відомий своєю транзакційною політикою, може швидко змінити гнів на спроби нової угоди з Путіним. Хоча він пообіцяв Україні протиракетні системи Раtrіоt через НАТО, його підтримка навряд чи зрівняється з мільярдами допомоги часів Байдена. Угода про Раtrіоt залишається нечіткою, але свідчить про зрушення: Трамп звинувачує не Україну, а Росію в затягуванні війни.Натомість Путін відкидає пропозиції Трампа щодо миру, адже для нього війна – це виправлення "історичної несправедливості" та протистояння Заходу. Він не бачить сенсу в угоді, яка не гарантує його перемоги, а війна стала для нього екзистенційною. Трамп, схоже, лише зараз це зрозумів, хоча його спроби переконати Путіна тривали роками. Чи готовий Трамп посилити тиск? За словами СNN, можливі кроки – збільшення поставок зброї Україні та підтримка санкцій проти Росії, Китаю й Індії за купівлю російської нафти. Проте його мотиви можуть бути не стратегічними, а особистими – роздратування через невдачу в ролі миротворця. Путін, зі свого боку, може вдавати до маневрів, пропонуючи "новий підхід" у переговорах, як зазначив держсекретар США Марко Рубіо після зустрічі з Лавровим. Але це може бути черговою тактикою затягування. Російська економіка, попри санкції, тримається завдяки Китаю та обходу обмежень, що послаблює ефект тиску.Напруженість між Трампом і Путіним підвищує ризик ескалації. Трамп уникає прямого протистояння, а частина його прихильників бачить у Путіні союзника проти "західного занепаду". Водночас Путін періодично брязкає ядерною зброєю, щоб залякати Захід. Чи зміниться стратегія Трампа, чи він повернеться до ідеї "залицяння" з Росією, ігноруючи війну? Поки його розчарування Путіним може принаймні розвіяти ілюзії про "чудові стосунки", підсумовують у СNN.У Вlооmbеrg кажуть, що Трамп планує "важливу заяву щодо Росії в понеділок та обмірковує санкції". Але у виданні додають, що ціни на нафту почали зростати, оскільки трейдери вже реагують на можливі нові тарифи США та нові санкції щодо Росії. У Роlіtісо теж роздумували над тим, чи справді "роман Трампа і Путіна закінчився"? "Залишається незрозумілим, чи справді президент США чинитиме такий тиск, який може змусити російського лідера задуматися. І в цьому полягає частина проблеми", - кажуть у виданні. Ще нещодавно Трамп називав Путіна "дуже добрим", але його риторика змінилася. "Путін обсипає нас нісенітницями", – заявив Трамп, натякаючи, що російський лідер його обманув. Експосол США в Україні Білл Тейлор вважає, що Трамп нарешті зрозумів: проблема в Путіні, і тепер він має тиснути на нього. Цього тижня Трамп пообіцяв відновити постачання зброї Україні після інвентаризації Пентагону, підкресливши, що Україна "зазнає сильного удару". Проте чи готовий він до жорстких дій? Його дипломатія швидкого реагування, яка працювала в бізнесі, може бути неефективною проти Путіна, який, схоже, ігнорує погрози. Кремль спокійно реагує на заяви Трампа, а Росія посилила атаки, зокрема здійснивши рекордну атаку 728 безпілотниками та здійснюючи регулярні масовані удари по Україні.Президент Трамп розглядає жорсткіші санкції, зокрема 500-відсоткові тарифи на російські енергоресурси. Законопроєкт має широку підтримку в Конгресі, але експерти зазначають, що він символічний, адже президент і так має повноваження для санкцій. Натомість Україна сподівається, що роздратування Трампа Путіним призведе до більшої підтримки, але не вірить у мирну угоду без військового тиску та РФ.Аналітики вважають, що Путін не зупиниться через економічні санкції. Російська економіка, попри інфляцію і дефіцит робочої сили, адаптувалася завдяки Китаю та обходу санкцій. Історично санкції рідко досягали мети, особливо коли їх часто застосовують. Тож погрози Трампа навряд чи змусять Путіна відступити, а його нетерплячість поки не призвела до рішучих дій.Зухвале вбивство полковника СБУфото: ssu.gоv.uа Також чимало світових медіа звернули увагу на резонансне вбивство у Києві, коли серед білого дня був застрелений полковник СБУ."З початку вторгнення Росії у 2022 році українська внутрішня розвідувальна служба, відома як СБУ, стала відомою своїми зухвалими таємними операціями, що включали диверсії та вбивства всередині Росії. У четвер українська влада заявила, що один з офіцерів СБУ з елітного підрозділу був застрелений серед білого дня в столиці України, Києві", - пишуть у Nеw Yоrk Тіmеs. У виданні додають, що двоє українських чиновників ідентифікували жертву як полковника Івана Воронича, який був офіцером Центру спеціальних операцій "Альфа" СБУ та пропрацював у відомстві протягом десятиліть. На відеозаписі з камер спостереження, опублікованому українськими ЗМІ, видно, як озброєний чоловік у темному одязі підбігає до полковника Воронича на парковці та кілька разів стріляє з чогось, схожого на пістолет."Полковник Воронич брав дуже активну участь у протидії російській агресії з 2014 року, – сказав Іван Баканов, який очолював СБУ в перші місяці війни та особисто знав полковника Воронича. – Якщо мотивом є вбивство на ґрунті побуту, це одне. Але це може бути публічна страта, здійснена росіянами, що є зовсім іншою справою і вимагатиме комплексу негайних заходів від СБУ".Прихильники Кремля вітали вбивство, відзначають у Nеw Yоrk Тіmеs.За словами колишнього колеги, який побажав залишитися анонімним, підрозділ спеціальних операцій, відомий як П'яте управління, який певний час очолював Воронич і який отримував технічну підтримку від ЦРУ, був відповідальний за вбивство високопоставленого командира російських сепаратистів на ім'я Арсен Павлов, відомого під псевдонімом Моторола.За словами колег, у роки після вторгнення Росії полковник Воронич був частиною елітного підрозділу, відповідального за дії в "сірій зоні" між лініями фронту. Його підрозділ відіграв ключову роль у несподіваному нападі України на Курську область Росії минулого літа. А минулого місяця СБУ здійснила зухвалу атаку глибоко всередині Росії, використовуючи дрони, заховані в збірних будинках, прикріплених до вантажівок, припаркованих по всій країні, для атак на російські аеродроми. У Тhе Теlеgrарh написали, що "високопоставленого українського розвідника застрелив кілер з пістолета з глушником на вулицях Києва".Роман Червінський, колишній офіцер української розвідки, заявив виданню, що полковника Воронича вбили, коли він виходив зі своєї квартири."П’ятьма пострілами з близької відстані, виходячи з квартири сьогодні о 8 ранку, ворожий кілер виконав свою брудну роботу", – сказав пан Червінський.Понад третина витрат на відбудову України може лягти на Росіюфото: рrеsіdеnt.gоv.uа У Тhе Guаrdіаn написали, що "занепокоєння щодо розколу України кидає тінь на переговори щодо реконструкції". Європейські лідери зустрілися в Римі на тлі прогнозів, що понад третина витрат на відбудову може лягти на Росію, якщо Україна поступиться територією, кажуть у виданні.Ескалація російських атак безпілотниками та побоювання щодо можливого розділу України в рамках мирного плану затьмарили конференцію європейських лідерів у Римі, присвячену відбудові країни, відзначають у Тhе Guаrdіаn. Участь взяли Володимир Зеленський, Фрідріх Мерц, Джорджія Мелоні та Дональд Туск. Зустріч відбулася на тлі економічного тиску на Україну через рекордні атаки далекобійних безпілотників, які посилив Путін.План мирного врегулювання, очолюваний США, викликає невизначеність, адже може передбачати територіальні поступки. За оцінками, відбудова чотирьох регіонів, які може контролювати Росія (Донецьк, Луганськ, Запоріжжя, Херсон), коштуватиме $188 млрд, а загальні витрати на відновлення України до 2035 року сягнуть $524 млрд. Ці регіони зазнали 66% прямих збитків від війни. Якщо Київ поступиться ними, Росія може взяти на себе частину витрат.Зеленський у Римі наголосив на атаках на Київ, а Мерц назвав їх "тероризмом проти цивільних" і закликав посилити санкції проти Росії, зокрема переконати Словаччину зняти вето на новий пакет санкцій ЄС. Конференція зосередилася на залученні приватних інвестицій, але нагальні потреби захисту від дронів відсунули це питання на другий план. Тим часом економіка України страждає: інфляція зросла до 15%, зростання ВВП сповільнилося до 2%. Збитки енергосектору зросли на 93% за рік, а найбільше постраждали житловий сектор ($57 млрд), транспорт ($36 млрд) та енергетика ($20 млрд). Аналітики, зокрема Курт Волкер, критикують конференції за брак реальних результатів і закликають створити постійний орган для залучення інвестицій на відбудову постраждалої від війни країни. А у Rеutеrs написали репортаж, як Київ повертається до міської рутини після ночей жахів і оптимістично назвали статтю: "Ми продовжуємо жити".  "Місто з населенням 3 мільйони людей кілька тижнів поспіль зазнає ескалації смертельних атак російських безпілотників та ракет. Але, рішуче налаштовані зберегти певну нормальність, багато його мешканців з ентузіазмом живуть своїм повсякденним життям", - пишуть у виданні.Читайте також: Вже потихеньку перетворюють цю війну на АТО, - ветеран російсько-української війни Симороз

Відбулася серія ударів по ТЦК: 7 липня росіяни били по військкоматах Запоріжжя і Харкова, 6 липня - по ТЦК в місті Кременчук, 3 липня – в Полтаві, 30 червня - у Кривому Розі. Начальник управління комунікацій командування Сухопутних військ Віталій Саранцев заявив про те, що в такий спосіб росіяни хочуть зірвати процес мобілізації в Україні. Але мене в цій ситуації вражає, що є частина українського суспільства, яка цьому радіє. Це вперше за час повномасштабної війни, коли російські обстріли не викликають у людей обурення, агресію, гнів, а навпаки - радість. На вашу думку, чому росіяни зараз почали активно бити по ТЦК? Як ви ставитесь до такої реакції українців?Насправді це є складним питанням тих глибинних проблем, про які я постійно говорив, що це, на жаль, погіршується і загострюється. Тут не слід говорити про всіх українців, не потрібно узагальнювати. Я б вживав термінологію щодо окремих громадян. І все ж таки я оптимістична людина і вважаю, що в нас більшість людей абсолютно адекватні й патріотичні, захищають або підтримують країну. В іншому випадку, якби я помилявся, то у нас з вами не було б країни. Але справді є цей відсоток, про який ви говорите, і це болюча тема.Тут дуже багато факторів. Перше питання - чому б'ють? До слова, це є порушенням міжнародного законодавства, всіх міжнародних правил, норм, звичаїв ведення війни. Власне кажучи, ті люди, яких привозять у ТЦК. Там, по-перше, дуже багато цивільних працює, які не беруть участь в бойових діях. А найголовніше - люди, яких туди привозять, ще не прийняли присягу. За всіма міжнародними правилами вони не є військовими. Відповідно це не може бути військовим об'єктом, бо основна кількість людей, яка там перебуває, не є військовими.За міжнародним законодавством такі об'єкти в містах, як армійські центри комплектування та надання послуг, не можуть бути військовою ціллю.Але Росія вчергове нехтує міжнародним законодавством, тому тут немає навіть про що говорити. А за логікою росіян це десь є логічним, прагматичним, тому що в майбутньому ці рекрути стають військовослужбовцями на різних посадах, відповідно, це і є ці скупчення.фото: gеttyіmаgеsЧотири роки не велася робота і знову клюнув півень у слабке місце. Здавалось би, де у нас є скупчення цих людей? Знову ж таки - ігнорування повітряних тривог, неготовність та жахливий стан укриттів, нема дисципліни. Вдумайтесь, уже у військовому підрозділі Міністерства оборони, де є командування Сухопутних військ, нема дисципліни. Ну, немає. Не ходить там ніхто в укриття, ніхто не займається облаштуванням укриттів. Це такий приклад ми даємо нашим майбутнім військовим, які бачать кругом оцю безладність, що призводить, на жаль, до трагічних речей?Щодо реакції окремої групи людей, які, можливо, себе пробують називати українцями, то жахливе явище - радіти смертям військових.Дуже багато поранених служить у Центрах комплектування. Якщо дійсно хтось цьому радіє, то для мене це точно ті люди, з якими - інші цінності, інша країна. Я волів би, щоб таких людей не було в нашій країні, хто справді цьому радіє.фото: gеttyіmаgеsНа мою думку, загалом набагато більше - не сприймають ТЦК. Хтось, можливо, на емоціях таку дурість говорить та зловтішається. Ви просто подумайте, чому ви зловтішаєтесь? Якщо ці люди добре подумають, то зрозуміють, що їх просто не туди несе.Але в цілому це загальна проблема в країні, яка є, про яку я постійно говорю, - несприйняття мобілізаційних процесів і роботи ТЦК.Тому, відповідно, така реакція, тут нема особливо нічого дивного, хоча це бридко, тому що абсолютно провалена робота. Робота ця провалена, до речі, навіть не через методи роботи, чого дуже багато ми бачимо, та ще й російська ІПСО додає, але в цілому вистачає вибірки по всій Україні, щоб сказати, що у нас ТЦК далекі від адекватної роботи, від того, щоб українці їх поважали. І це правда. Однак основна проблема не в цьому, і це треба відчувати. Я як ветеран, як людина, яка добровільно мобілізувалася у 2022 році у віці 24 роки, то я цю проблему гостро відчуваю і розумію в чому вона - це несправедливість.Загалом процес мобілізації побудований у кращих традиціях несправедливості, а це і за класовою нерівністю, і економічними бронюваннями, і просто схематозами. Коли служба в піхоті перетворилася на те, що "ти не відмазався, значить, грошей, можливо, в тебе нема". Тобто зараз отак у нас піхоту сприймають та й в принципі службу в армії - нема грошей, значить, нема впливової якоїсь роботи, тому ти, дурень, і служиш.Ми все це бачимо. Бачимо і золоту молодь, яка присутня в ресторанах, і Буковель, і зараз Одесу, де цвітуть і пахнуть ці лоби. І це все бачать прості українці. Як ви думаєте, яке буде сприйняття від цього? Покажіть мені чиновників, з якими є вже купа всяких історій, де діти за кордоном, заброньовані або просто йому в 30 років чомусь не приходить повістка. От, так "не щастить" комусь з дітей топпосадовців, щоб їм приходила повістка. Це все накопичується, накопичується, і в результаті - призвело до несприйняття у людей за рівнем справедливості.Навіть, якщо ми подивимося на принцип роботи. Наприклад, куди у нас витрачаються сили ТЦК? Знаю, що відбувається в Києві та Київській області: рейди по заводах, блокпости на виїзді з міста і так далі. Я не кажу, що це непотрібний елемент. Але поки їх систематично не буде в найдорожчих клубах Києва, поки біля мажорів на ВМW, які дрифтують у столиці, не буде працівників ТЦК, то люди не сприйматимуть такі заходи. Це ж очевидно, як ясний день.Бачимо, як проводиться зараз мобілізація, також бачимо, як деякі артисти мобілізовуються в якісь ансамблі. Ми бачимо на що перетворюють службу в армії, а простим людям говорять: "Давайте". Відповідно, рівності цієї нема.Я не дуже люблю когось ставити за приклад, особливо мене дратує, що ми занадто загострені на прикладі Ізраїлю. У нас дуже багато своїх прикладів. Але ви подивіться по мобілізаційних процесах, скільки родичів чи дітей топпосадовців та чиновників служило в армії Ізраїлю. І візьміть наш приклад. Тому у нас і несприйняття.І тому ми зараз говоримо про те, що є люмпени, антисоціальні елементи, які радіють зі смертей у ТЦК. Я вам більше скажу, що це є, і воно наростає. Ми бачимо, що відбувається в соціальних мережах. Тільки чомусь українська влада думає, що це від того, що ми знімаємо погані рекламні ролики чи соціальні якісь фільми та серіали. Проблема не в цьому. Вони зараз не відчувають глибини проблеми, навпаки - лізуть ще більше, хочуть зробити відверту економію, так зване економічне бронювання, щоб за гроші можна було легально взагалі відмазатись від армії. Але, хочу нагадати, що це війна, а не просто незручна служба в армії, де ти не будеш бачити родину. Ти там життям ризикуєш, захищаючи свою країну, бо це війна. Поки війна не стане для всіх верств населення, класових елементів, ми далеко не заїдемо.Війна дуже масштабна, нам потрібно, на жаль, дуже багато людей на цю війну. У нас дуже ресурсний ворог. І один з найбільших ресурсів противника – людський, якби важко це не було. Це не конфлікт, це не війна проти якихось племен на Ближньому Сході, а серйозна, велика, повномасштабна війна, якої не було тут з часів Другої світової війни. І це треба розуміти.ЗСУ, фото: GеnеrаlStаff.uаЯ думаю, що зараз не треба розповідати лекції про те, що буває на тих територіях і з тим населенням, куди приходить Росія. Відповідно, це війна на виживання. Не війна за якогось депутата чи суддю, а війна на виживання. Але щоб нам вижити, має бути державна політика в мобілізаційних процесах. Мають бути люди, зокрема в піхоті.Ми бачимо низький рівень фінансового забезпечення, фінансової мотивації. Забирають 20 000 грн заробітної плати у піхотинця, коли він приїжджає після бойових дій і не може свою другу половинку зводити на каву. Це приниження українського військового.Ми бачимо досі незрозумілі речі в командуванні: відсутність впливу на це командування, іноді безглузді їхні накази. Бачимо, як командирів, які виходять в публічну площину і говорять абсолютно здраві речі, коли не хочуть скласти свій підрозділ, і як їх швиденько знімають з посад.Люди бачать всі ці речі, не треба думати, що населення, вибачте, тупе. Зараз у всіх вас в армії є друзі, родичі. І ми всі це обговорюємо. Адже ваш родич або друг рано чи пізно приїжджає у відпустку, і ви чітко знаєте, що відбувається в армії.Проблема української влади, що вона хоче удавати, що нічого не відбувається. Таке несприйняття, що всі живуть ось так і що всі, мовляв, проблеми від того, що у нас ТЦК погано працює, використовує такі методи. Якби ж проблема була тільки в методах, то ми б зараз з вами поговорили про те, як набрати якісний персонал у ТЦК, щоб вони не били людей на вулицях.Проблема ж набагато глибша, вона класова. Це дуже страшна проблема, запущена, чотири роки кинута напризволяще. Ще два-три роки тому я говорив про неї абсолютно по-іншому, зазначав, що це дуже небезпечно. Я бачив, як її просто відпускали в плавання.А ви вважаєте, що ми вже пройшли точку неповернення в цьому процесі? Чи ми ще можемо якось змінити ставлення суспільства до проблем мобілізації, якщо дійсно у влади буде бажання знайти інший підхід? Чи вже настільки багато часу пройшло і всього утекло, що це вже неможливо зробити?Я не думаю, що це точка неповернення, адже більшість людей захищають країну та підтримують військо. Насправді я оптиміст по життю, але за чотири роки - це величезна проблема. Тут потрібні відповідні державницькі рішення, до яких я не бачу зараз політичної волі у нинішньої української влади. Ми про це говоримо, а вони говорять про перейменування, чорт забирай, як з ВЛК було. Тобто вони серйозно думають, що нам просто не подобається ТЦК, але проблема є глибинною.Щобільше, з рекрутингу ми не вивеземо, на жаль. Я кажу ще раз, на жаль. Тому що це велика війна, а на війні нема нічого хорошого. Ми від мобілізації не відмовимося. Відповідно, треба цей мобілізаційний процес адаптовувати. У нас є парламентарі, представники монобільшості "Слуга Народу", української влади, які всім чим завгодно займаються в парламенті, але нереальними державницькими рішеннями, не підняттям мотивації.Ви знаєте, що в їхніх помічників у міністерствах, у нардепів зарплати виросли з 2022 року? Знаєте, у кого зарплата зменшилася? В українського піхотинця, солдата. Він у 2022 році, перебуваючи на ППД (пункт постійної дислокації), а не в бойових діях, отримував 40 000 грн, а зараз - 20 000 грн. Це ось таке от "дякую" за захист країни. Ми ж говоримо з вами про мотивацію.Потрібні жорсткі, швидкі, різкі рішення, тому що війна. Війна не пробачає такі соплі, не пробачає цієї бездіяльності. Подивіться на світових лідерів в історії, які приймали жорсткі, швидкі рішення. Вони були на коні й вигравали. Ось, є такі сопляки, імпотенти. А такими імпотентами війни не виграють. Я зараз бачу абсолютну імпотентність.Ми зараз реально могли б з вами поговорити: "Ой, ТЦК, знаєте, погане, люди не сприйняли". Ну, і добре - крапка. Однак, по-перше, треба щось робити, а друге - треба дивитись в глибину проблеми. Я її чітко відчуваю. Українська влада для своєї зручності хоче вдати, що нічого не відбувається, тому що кожен другий, третій ухилянт - це є куми. Тоді ж армію доведеться фінансувати та урізати свої безглузді витрати.Вони хочуть перетворити й вже потихеньку перетворюють цю війну все ж таки на АТО, їм це більше подобається.Щоб були некритичні видатки з міських бюджетів, щоб досі наші хапуги ставили лавочки з плиточкою. Адже це ще досі відбувається, у 2025 році, бо їм так зручно. Від їхнього "зручно", від їхнього небажання щось змінювати, ми маємо ось таку ситуацію, про яку з вами говоримо. Вона болюча та неприємна.Можете зрозуміти, що в цих ТЦК гинуть в тому числі учасники бойових дій? Це жахливі речі. Але, як є, і це результат їхньої роботи.Виправити ще можна. Ми зараз сидимо переважно на шиях у добровольців з 2014 року та здебільшого з 2022 року. Точка неповернення буде тоді, коли в армії не буде людей. Зараз в армії дуже сильно бракує людей, особливо на бойових посадах. Точка неповернення буде тоді, коли оці люди, у яких сидимо на шиях, закінчаться. Вони вже закінчуються.А проблема тієї точки неповернення буде в тому, що, можливо, буде пізно щось змінювати. А війна - це така річ, тому я й казав про необхідність прийняття швидких рішень. Війна не пробачає, коли пізно. Ми дуже часто починаємо думати про нашу оборону та як красиво було б побудувати фортифікації, коли вже пізно, коли територія втрачена. Це щось схоже з ТЦК.Чесно вам скажу, я втомився про це говорити, адже це очевидні речі, я просто бачу небажання. Не думайте про тупість, що вони не розуміють, про що я говорю. Я кажу очевидні речі максимально доступною мовою. Але їм так зручно. Ціна цієї зручності - страждальний український народ, який вигрібає і в окопах, і українські родини: українська мама, українська дружина – всі вигрібають результати цих товаришів.фото: аrmyіnfоrmНа вашу думку, чи вдасться росіянам такими ударами по ТЦК паралізувати процес мобілізації і які це буде мати наслідки? Вже навіть в деяких регіонах розосереджують особовий склад працівників ТЦК, посилюють заходи безпеки для того, щоб мінімізувати наслідки таких можливих атак. Крім того, ми розуміємо, що ціла мережа ботів працює для того, аби виявляти адреси місць, де проводять мобілізаційні заходи. Я не думаю, що це критична проблема при всій сукупності, що ми бачимо. Розосередження та укриття проблему закриють. У нас є стратегічні органи виконавчої влади, ви не повірите, вони розосереджені з перших днів. За чотири роки не постраждало жодне міністерство і жодний представник органів вищої виконавчої влади.Були прийняті абсолютно правильні, адекватні рішення щодо розосередження. Коли це своя дупа, можна здогадатися про розосередження, знайти приміщення, забезпечити роботу і так далі. ТЦК - той приклад, коли не своя дупа, моя хата з краю, і ось результат.Але це все фікситься, це не ракетну програму будувати. Приміщення знайдуться, вони існують по всій Україні, є укриття. Їх треба справді буде розосередити, поділити, можливо, я навіть думаю, по районах. Подивімося на специфіку - ці приміщення є, їх просто треба використовувати, забирати, а правовий режим воєнного стану це дозволяє. Я думаю, ми питання закриємо щодо скупчення людей, і все.Коли перебуватиме по 10-15 людей і таких точок буде 5-10 в області, то вони не будуть на це витрачати ракети та "шахеди". Зараз вже загальновідомий факт, я можу про це вже говорити, що навіть ледачий знає з ТікТоку про те, куди в обласному центрі та в області звозять резервістів, які перебувають на цих розподільчих пунктах від 2-3 днів до тижня. І їх там, як у казармі, вибачте, до біса. Це адекватно на четвертому році війни? Це неадекватно!Ба більше, люди, які відповідають за це в Сухопутних військах, мають понести відповідальність. Є накази ще з 2022 року про недопустимість таких скупчень, про відповідні заходи, коли оголошується сигнал повітряної тривоги. Я ж знаю, що ця робота абсолютно провалена, завалена, всім чхати було на неї. Але я думаю, що це можна буде вирішити. Якщо поставити собі за мету, то по часу за місяць ми про цю проблему можемо не говорити. Питання - якщо поставлять. Адже насправді у нас ті, хто керують центрами комплектування, хоча там є нормальні люди та й в керівництві теж, але здебільшого це такі вороваті полковники, яким абсолютно чхати, бо ж вони дома ночують. У нас війна на дворі, більшість бойових підрозділів навіть не потрапляє на положення, коли ніхто додому не їздить. У нас, я ж знаю, керівництво центрів комплектування дома ночує. Чи їм є різниця, як і куди "шахед" буде заїжджати? Я ж кажу, трошки АТО. Такий от гнилий запах. Якщо прийняти відповідні управлінські рішення і нагадати, що у нас війна, провести відповідні заходи, то навіть не буде додаткових витрат. Я вам серйозно говорю. Ми з бойовими частинами це зробили, з ППД частин це зробили. Ви помітили щодо проблем, наприклад, з полігонами, що там є скупчення, відкритість? У нас на ППД дуже низький рівень уражень. Прийняли відповідні рішення. Не буду говорити які, це працює навіть в тих частинах, де є громіздке озброєння, як артилерія і тому подібне. Ми знайшли вихід з цього. А щодо ТЦК, не можна знайти? Це в чергове – просто профнепридатність, і все.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Еспресо розповість, що коїлось навколо вже третьої зупинки допомоги від США Україні та що передувало рішенню Трампа про її відновлення.США призупинили допомогу Україні. Вже втретє…Нещодавно, а саме 2 липня, Білий дім втретє повідомив, що зупиняє постачання озброєння Україні. Йшлось про заряди для систем ППО Раtrіоt, протитанкові ракети Неllfіrе, переносні Stіngеr, високоточні боєприпаси GМLRS, а також артилерійські снаряди калібру 155 мм. Ба більше, частина з них вже перебувала в Польщі та чекала команди на відправку. І хоча з огляду сьогодні можна констатувати, що як і у інших двох випадках у лютому та травні, зупинка тривала не більше ніж тиждень, однак кожне з цих повідомлень провокувало неабиякі занепокоєння не лише в українському суспільстві, а й стало справжнім сюрпризом, як повідомляє NВС, для Державного департаменту США й членів Конгресу. В чому ж справа? Посилаючись на трьох помічників Конгресу та колишнього чиновника, у NВС стверджують, що ініціатором третьої зупинки втретє став очільник Пентагону Піт Хегсет. Таке рішення підтримав його заступник й фахівець з національної оборони Елбридж Колбі, який давно ратує за переорієнтації ресурсів, а особливо військових, на Тихоокеанський регіон, аби стримувати Китай. Міністр оборони США Піт Хегсет, фото: Gеtty ІmаgеsПричини? З офіційних – занепокоєння щодо низького рівня запасів озброєння, яке, за словами високопоставлених осіб, викликали урядовці. Однак важливо, що ті ж джерела заявили про проведений аналіз старшими офіцерами. І той показав, що пакет допомоги не поставить під загрозу власні запаси боєприпасів американських збройних сил.Рішення про зупинку викликало критику і від демократичних, і від республіканських сил. Зокрема провідний демократ Палати представників Конгресу Адам Сміт заявив, що Пентагон маніпулює, використовуючи стан речей у військовій готовності США для виправдання припинення допомоги. Справжньою ж причиною, на його думку, є те, що Міноборони просто хоче припинити надання американської допомоги Україні."Ми не перебуваємо на нижчому рівні з точки зору запасів, ніж за 3,5 роки конфлікту в Україні", – зазначив провідний член Комітету з питань збройних сил Палати представників Конгресу США Адам Сміт в інтерв'ю для NВС Nеws. Також він вказав, що його співробітники "бачили цифри" і, не вдаючись у подробиці, заявили, що немає жодних ознак дефіциту, який би виправдовував призупинення допомоги Україні.До тих самих висновків дійшов і Об’єднаний штаб Пентагону, якому доручили провести ревізію після меморандуму, виданого Хегсетом. І так, вона нібито і справді показала, що деякі запаси високоточних боєприпасів зменшились, проте ще не вийшли за межі критичного мінімуму. Відтак у штабі дійшли висновку, що надання подальшої допомоги Україні не призведе до виснаження американських запасів нижче порогу, необхідного для забезпечення військової готовності.Як влучно наголосили у матеріалі Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, 47 президент США неодноразово говорив про те, що хоче припинити війну РФ проти України. Однак відмова його уряду від постачання зброї Києву призведе до ще більшої кількості смертей і більш тривалої війни. Телефонні розмови до Дня незалежності США: Трамп нарешті "незадоволений" ПутінимВже наступного дня після оголошення про припинення постачань зброї України, 3 липня, відбулась чергова щомісячна розмова між президентами США та Росії. Першим про неї повідомив Кремль, а саме помічник Путіна Юрій Ушаков, який у коментарі російському "РБК" роз’яснив, що Путін привітав Трампа з прийдешнім Днем незалежності США. Однак основою розмови стало питання припинення війни РФ з Україною.  "Звісно, обговорювалася українська проблематика. Трамп знову порушив питання про якнайшвидше припинення військових дій. Путін зазначив, що ми продовжуємо шукати політичне переговорне вирішення конфлікту", – вказав Ушаков. Не стане здивуванням, що російська сторона вкотре вказала, що не відмовиться від так званих "першопричин" конфлікту. Згодом на військовій авіабазі "Ендрюс", що у Мериленді, США, про цю ж розмову журналістам розповів і Трамп. Останній був дещо категоричніший і, здається, вперше визнав, що не досяг жодних результатів. "У нас була телефонна розмова. Це була досить тривала розмова. Ми говорили про багато речей, зокрема Іран, а також про війну в Україні. І мені це не подобається. Я незадоволений його позицією щодо угоди з Україною. Ні, сьогодні я зовсім не досяг із ним жодного прогресу", – сказав Трамп.Цікаво і те, що у межах тієї ж розмови 47 президент США наголосив, що його країна продовжує постачати зброю Україні, проте наразі вони повинні переконатися, що у них самих достатньо запасів.Після розмови з Путіним Трамп провів таку ж із Зеленським. Вже 4 липня, у визначну для США дату, вона відбулась. Першим про її результати повідомив оглядач-міжнародник американського видання Ахіоs Равід Барак. За його словами, вона тривала близько 40 хвилин.Зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом на саміті НАТО, фото: gеttyіmаgеs"Президент Трамп розмовляв з президентом України Зеленським сьогодні вранці. Джерело, знайоме з президентом, сказало, що це була "хороша розмова", – заявив у Х журналіст.Згодом телефонне рандеву прокоментував і сам Володимир Зеленський. Попри тоді ще невідновлені постачання зброї, президент вказав, що вони розмовляли про посилення атак РФ по українських містах. "Обговорили можливості щодо ППО й домовились, що будемо працювати над збільшенням захисту неба. Домовилися про відповідну зустріч наших команд", – написав Зеленський у Теlеgrаm.Поруч із тим, гаранти обговорили і можливості оборонної промисловості та спільного виробництва зброї, а також економічну співпрацю, взаємні закупівлі та інвестиції й дипломатичну ситуацію.Показово і те, що Білий дім, зокрема спецпредставник США з питань України Кіт Келлог у Х, схвально відгукнувся про телефонну розмову між Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським, на відміну від перемовин з Путіним. "Обидва президенти усвідомлюють біль втрати молоді в мирний час і на війні. Співчуття – ключовий складник лідерства", – підкреслив Келлог.Зелене світло для постачань зброї в УкраїнуПозитивна розмова із Зеленським, негативна із Путіним, заклики конгресменів та лідерів Європи й НАТО – усе це, здається, провокувало скасувати наказ про зупинку постачання зброї. Однак окремо хочеться виділити заяву одного з найбільших консервативних видань США Nеw Yоrk Роst з промовистою назвою "Vlаd gаvе hіs аnswеr tо реасе, Мr. Рrеsіdеnt: Wе must rе-аrm Ukrаіnе". До слова, це одна з тих газет, які, як вважається, Дональд Трамп любить найбільше та читає щоранку.У матеріалі привернули увагу до того, що у День незалежності США відбувся потужний та жахливий обстріл Києва росіянами, в той час, як Америка призупинила допомогу Україні за 2 дні до цього. "Він (Володимир Путін, – ред.) відповів на ваш заклик найбільшим за всю війну ударом з безпілотниками і ракетами (удар у День незалежності США, який станом на 4 липня був наймасштабнішим, – ред.), в результаті якого загинула щонайменше одна людина. То чому ж ваша адміністрація, пане президенте, карає Україну?", – йдеться у заяві. Там наголосили на тому, що падіння України загрожує не лише їй самій. Ця трагедія "дестабілізує світ, послабить Америку і негативно позначиться на вашому президентстві". Також у NYР підкреслили, що диктатор розуміє лише силу, а тому продовжить плюндрувати США, якщо ті і надалі відступатимуть від підтримки України. І ось, на ранок 7 липня за київським часом Дональд Трамп заявив, що США повинні відновити підтримку України. Виступаючи під час вечері з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху та членами їхніх апаратів, у президента Америки запитали, чи планує він надіслати більше зброї для використання Києвом. На це він відповів журналістам ствердно: "Ми надішлемо ще зброї". фото: Кеvіn Lаmаrquе / RеutеrsПісля цього з’явилась перша інформація від видання Ахіоs, яке з посиланням на чиновників США повідомило, що Трамп наказав відправити Україні 10 ракет-перехоплювачів для Раtrіоt, а також тисне на Німеччину, аби та продала одну зі своїх батарей Раtrіоt Україні.Наразі від медіа та Білого дому сипляться заяви про підтримку України зброєю для оборони. І якщо з цим питанням наразі все відносно вирішено, то незрозумілим залишається той факт, хто ж таки винен у таких кількаденних зупинках та затримках, які критично впливають на ситуацію на фронті і дають можливість РФ безтурботно бити по мирному населенню України. На запитання журналістів, хто ж ініціював зупинку постачання зброї, Трамп відповів: "Я не знаю, про що ви мені кажете".Враховуючи політичний тиск, який здійснювали на нього протягом останнього тижня, і повідомлення ЗМІ про причетність очільника Пентагону до цього, така заява видається доволі дивною. І тут можна зробити висновки, що або президент Трамп намагається відгородити Хегсета від скандалу й приховати безлад у своїй адміністрації, або хаос у Білому домі досяг рівня, за якого критично важливі рішення для країни приймаються без відома її президента. Читайте також: Трамп vs Путін: Диктатор викинувся з вікна можливостей, – Віталій Портников

1. США, Німеччина, Польща купують бронетехніку2. Зміни технологій на полі бою3. Полювання на танки: як подолати вразливість4. Бронетехніка майбутнього і шляхи її вдосконалення На початку липня 2025 року з’явилося кілька новин, які напряму пов’язані із майбутнім танків. Як відомо, з появою в Силах оборони України влітку 2024 року важкого "бомбера" - безпілотника Nеmеsіs, який у противника охрестили "Баба Яга" за здатність виконувати місії на відстані понад 20 км, російську техніку відігнали від лінії фронту на два десятки кілометрів, і у такий спосіб значно розширилася буферна зона небезпеки для танків та іншої броньованої техніки противника. Загалом 2024 рік поставив під сумнів майбутнє танків та легкої бронетехніки. Але провідні західні гравці у розробках нових озброєнь поводяться так, начебто стратегічного виклику танки не отримали, а тактичні виклики подолати не проблема.Повернення до армій ХХ століття?Досить несподіваним стало рішення США закупити системи пасивного захисту від атак зверху для своєї бронетехніки, передусім танків. Це прямий вплив досвіду війни в Україні, а плани американської армії передбачають закупівлю одразу 1500 комплектів додаткового пасивного захисту верхньої напівсфери, що дуже схоже з поширеними на полях російсько-української війни антидроновими конструкціями із металевих решіток та сіток. Ще більш дивним здається рішення німецького уряду. А саме, Берлін нині наблизився до придбання до 2500 БМП GТК Вохеr і до 1000 танків Lеораrd 2 на суму до 25 млрд євро у рамках спільних європейських зусиль зі створення нових бригад для стримування Росії. Окрім цього, Бундесвер уже отримав схвалення на придбання понад 1000 фінських бронетранспортерів Раtrіа на суму до 2 млрд євро – для заміни застарілих БТР Fuсhs. Ці рішення Берліну суттєво розширили минулорічне, коли у липні 2024 року Німеччина погодила закупівлю різного озброєння та військової техніки на близько 6 млрд євро, але танків Lеораrd 2А8 у замовленні було тільки 105 – на суму 2,93 млрд євро. На тлі цього в Польщі, яка сотнями скуповує танки в США та Південній Кореї, саме танкісти несподівано почали опановувати складання FРV-дронів. І якщо поляки своє рішення чітко ув’язують із боротьбою з дронами, то німці поводяться досить дивно – наче безпілотники не домінують на полі бою. Французи та англійці діють більш обережно. Франція лише модернізуватиме 100 своїх танків Lесlеrс у конфігурацію Lесlеrс ХLR: замовлення було без зайвого рекламування розміщено наприкінці грудня 2024 року у КNDS Frаnсе. А от Британія, з травня 2025 року за крок до радикальної зміни військової доктрини: Лондон схиляється до переходу до безпілотної, автономної структури, яка на 80% складається з безпілотників.  То чи виживуть танки у війні майбутнього?Вразливість на полі бої: що відбулося із танкамиТехнології масового застосування безпілотників у 2022 – 2025 роки, особливо ударних модифікацій, кардинально вплинули на роль танків та іншої бронетехніки на полі бою. 18 січня 2025 року ОSІNТ-проєкт Оryх за час повномасштабної російсько-української війни задокументував втрату Росією щонайменше 20 тисяч одиниць техніки. При цьому загарбницька армія втратила щонайменше 3708 танків та 5366 БМП, та 1863 бойових броньованих машин. Серед підрахунків можна знайти вражаючі дані: за один рік боїв лише на Покровському напрямку російські окупанти втратили щонайменше 554 танків, а за два місяці боїв на Курському напрямку - 45 танків. Дійшло до того, що військо окупантів почало використовувати на полі бою навіть архаїчні бронетранспортери БТР-50 (йдеться про БТР-50ПК та командирський варіант БТР-50ПУ, появу яких зафіксували на полі бою). З літа 2024 року РФ майже відмовилася від використання танків для штурмів, хоча епізоди танкової підтримки піхоти також мали місце – усі вони виявилися невдалими. Танкові атаки стали самогубством для росіян на фронті в Україні. Fоrbеs на початку січня 2025 року констатував, що невеличкі ударні безпілотники перетворили практично на самогубство для росіян широкомасштабні штурми бронетехнікою на фронті в Україні. "Кожного разу, коли російські полки намагаються атакувати техніку, результат нульовий". Однак війна у її сучасному вигляді довела вразливість не тільки танків радянського (пострадянського) виробництва, але й кращих західних зразків, зокрема американських Аbrаms, німецьких Lеораrd, британських Сhаllеngеr. Танки й бойові броньовані машини (ББМ), як дуже помітні мішені, стали об’єктами полювання для операторів безпілотних систем і станом на початок 2025 року відчутно зменшили можливості для підтримки наступів і штурмових атак піхоти.Під час війни виявилося, що американські Аbrаms мають низку слабких місць, які ставлять під сумнів ефективність використання такої бронетехніки. Згідно з даними українських військових, американський танк не має достатньої броні, здатної витримати сучасне озброєння та захистити екіпаж. Тим більше, що Аbrаms був і залишається "ціллю номер один" для російських окупантів. Звісно, усе згадане однаково стосується практично й усіх інших типів танків та менш захищених бойових машин. Хоча військові визнають: західна техніка беззаперечно забезпечує живучість екіпажу – на відміну від радянсько-російської. І це може стати точкою відліку для нового життя танків та бронетехніки в цілому. Роль бронетехніки за три з половиною роки широкомасштабної війни змінилася, бо масове використання безпілотників, а також масове застосування протитанкових мінних полів та й використання високоточних боєприпасів, серйозно ускладнило життя танків на полі бою. Танки доводиться захищати антидроновими сітками та саморобними "мангалами" у вигляді захисних ґрат, а також засобами РЕБ, і проблема забезпечення їх живучості не розв’язана.Військові свідчать, що на рівні командування батальйонів та бригад нині немає єдиного розуміння, як використовувати танки, погоджувати взаємодію танкістів та піхоти. Тим більше, що обидві сторони завдяки розвідувальним дронам та баражуючим боєприпасам влаштовують справжні "полювання" на танки, які намагаються здійснювати ризиковані операції на полі бою. Власне кажучи, використання танків стало навіть більш ризикованим, ніж вертольотів. фото: з відкритих джерел Вдосконалення та захистДля головних гравців європейського континенту цілком очевидним є необхідність перегляду загального вигляду та майбутньої ролі бронетехніки, і передусім танків. Певні ознаки того, що Європа "пробуджується" та прискорюється з наміром розв’язати "танковий вузол", з’явилися у перші місяці 2024 року. В березні західні медіа рознесли новину про прорив у оновлених домовленостях Франції та Німеччини – згоду всередині франко-німецького концерну КNDS (створено з французької Nехtеr та німецької Кrаuss-Маffеі Wеgmаnn) розробити танк майбутнього. Власне, це свідчить про розуміння, що потрібні нові рішення на полі бою. Занадто слабкі результати застосування танків Lеораrd (та й інших) на війні в Україні стали очевидними для розробників і виробників. Виявилося, що усі танки однаково добре горять від ураження різною зброєю: від протитанкових комплексів до баражуючих боєприпасів типу "Ланцет".Концепція сучасної бойової машини вимагає значних змін: від інтеграції в неї засобів РЕБ і протидронової зброї до новітніх засобів захисту і ураження, як от лазерна зброя чи боєприпаси електромагнітної дії. Варто звернути увагу, МGСS – це не просто проєкт наступного покоління, а значно глибша та важливіша розробка. Адже дослівно Маіn Grоund Соmbаt Systеm (МGСS) – основна бойова система для наземного бою (хоча його розробка офіційно стартувала ще у травні 2020 року, тільки з 2024 року у вітрила спрямували новий вітер). І підходи будуть ймовірно не тільки й не стільки у збільшенні калібру гармати чи створенні башти, що працюватиме у бою без екіпажу. Серед іншого, йдеться й про синергію у досягненні результату – з цим пов’язане приєднання до амбітного плану створення перспективних танків МGСS й згаданої вище Італії. На момент приєднання передбачалося, що новий проєкт буде створено на базі перспективного німецького танка КF51 Раnthеr. Цей танк насправді став варіантом модернізації попередника - Lеораrd 2А4. У червні 2024 року КNDS представив перспективний варіант танку Lеораrd 2 з безекіпажною баштою. Це – очевидний та вагомий тренд, спрямований на підвищення стійкості машини та збереження людських життів. Екіпаж скоротився до трьох осіб, які розміщуються у спеціальному захищеному відсіку - капсулі. При цьому конструкція башти має максимально низький профіль, що суттєво зменшує помітність танку. Механізм заряджання забезпечує швидкість стрільби у три постріли за 10 секунд. Сама башта адаптована під встановлення гармат калібрів 120-мм, 130-мм та 140-мм. На башту може бути встановлений дистанційно керований бойовий модуль, присутня можливість інтеграції протитанкових ракет та безпілотників. Корпус танку додатково захищений блоками динамічного захисту, присутня й можливість встановлення комплексу активного захисту. Про те, що європейці не відмовляються від танків, свідчить поява вже в січні 2025 року нового повідомлення від КNDS – про проведення випробування бікаліберної 140/120 мм танкової гармати АSСАLОN (вперше про розробку нової танкової гармати повідомлялося у квітні 2021 року).В цілому, збільшення калібру можна вважати ще одним трендом у розвитку танків майбутнього, однак напевно не головним. Фахівці відзначали, що на оприлюдненому відео були показані випробувальні стрільби, ймовірно багатоцільовим кумулятивним снарядом, та можливість швидкої заміни ствола калібру 140 мм на 120 мм (для обох калібрів використовується одна й та сама казенна частина). Тоді ж був продемонстрований новий 140 мм бронебійний оперений підкаліберний снаряд, розроблений для цієї гармати.Цікавим стало рішення німецьких розробників створити Lеораrd 3 з новою гарматою та автоматом заряджання, який стане своєрідним "мостом" до новітнього МGСS . Модифікована машина отримає нову гармату з автоматом заряджання у збільшеному калібрі, відбудеться заміна двигуна та передбачено посилення захисту. У лютому 2025 року Німеччина почала прискорюватися, а компанії КNDS Dеutsсhlаnd, Rhеіnmеtаll і Неnsоldt мають провести технічні дослідження для розробки більш потужного двигуна, різних типів 130-мм боєприпасів, нового типу системи захисту та автоматичної системи коректування поля для основного бойового танка.Фахівці вбачають необхідність появи "проміжного" танку Lеораrd 3 із тим, що МGСS може з'явиться лише десь у 2040-х роках. Проте, надзвичайна стрімкість розвитку технологій під час війни  2022 – 2025 років вказує, що такі погляди можуть бути помилковими, і реальні рішення можуть з’явитися вже через 2-3 роки, а може й швидше. Бо інакше танки й БПМ будуть просто "вигнанні" з сучасного поля бою, й позбавлені традиційних функцій.Вже у 2025 році з’явилися певні рішення, які можуть стати передвісником повернення танків на поле бою. Зокрема, у травні зафіксована цікава спроба приборкати домінування дронів на полі бою – шляхом застосування самих дронів. Так, німецька компанія ТYТАN Тесhnоlоgіеs створила дрон-перехоплювач Іntеrсерtоr S із штучним інтелектом – саме для захисту колісних бронемашин Вохеr від ударних FРV-дронів. Відомо, що маса бойової частини перехоплювача складає один кілограм. Бронетехніка майбутньогоДомінування різних типів безпілотників на полі бою повномасштабної війни Росії проти України не змогло "поховати" танк як вид озброєння. Цілком очевидними є кілька висновків з оцінки поточної ситуації.Основний бойовий танк та більш легкі бойові машини на нинішньому етапі трансформації поля бою під тиском стрімкого розвитку нових (нерідко, досить дешевих і масових) засобів ураження, передусім безпілотних систем, відчутно зменшили вагу озброєння, що відігравало ключову роль у підтримці піхоти у наступі в умовах сучасної повномасштабної війни.В нинішніх умовах нерідко йдеться про нетипові ролі танків та ББМ. Наприклад, у квітні 2024 року стало відомо, що у 37-й окремій бригаді морської піхоти ЗСУ французькі АМХ-10RС використовувалися як САУ для стрільби з закритих позицій – при цьому на машину у польових умовах прийшлось встановлювати артилерійську бусоль. І це вимушені рішення, які свідчать про певну втрату частини традиційної ролі танків та БМП. На цьому етапі низка світових виробників здійснює спроби вирішити питання захисту танків та ББМ різними шляхами. Деякий розвиток має концепція використання впливу на безпілотні системи, включно із засобами на нових фізичних принципах. Хоча фахівці вважають, що питання використання лазерних пристроїв до кінця не відпрацьовано, прийняте Індією рішення у червні 2024 року виробляти американські бронетранспортери Strykеr останнього покоління, включно з лазерними системами протидії дронам, може свідчити про певний розвиток напрямку. Також у 2024 році фахівці профільного порталу Тhе Wаr Zоnе запропонували схожу концепцію - ставити на танки малогабаритні лазери, які б могли "засліплювати" оптичні елементи систем наведення ударних безпілотників з тим, що зменшувати ефективність використання цього виду озброєння. Ставки на лазери роблять США, Британія, Китай, Південна Корея та деякі інші. У червні 2024 року лазер армії США вперше збив безпілотник в бойових умовах. У зв’язку з цим в США почали говорити, що саме лазери, ймовірно, можуть стати головним засобом протидії безпілотникам. Військові США наразі мають приблизно 31 різну програму бойових лазерів. На початку 2024 року Велика Британія провела випробування лазерного комплексу DrаgоnFіrе, які підтвердили можливість ефективного використання системи проти повітряних цілей по типу квадрокоптерів та військових безпілотників. В ході одного з випробувань британська 50+ кВт енергетична лазерна установка перехопила у польоті випущену артилерійську міну. У 2025 році Британія прийняла рішення встановлювати ці надзвичайно дорогі лазерні комплекси (два комплекси коштують близько 326 млн доларів) на ракетні есмінці Тyре 45. Однак ключові розробники реалізовують наміри посилення танків і ББМ лазерами разом із встановленням бойових ракетних модулів для боротьби з повітряними цілями.     Наявні пропоновані в Європі рішення удосконалення танків здаються "проміжними" - такими, що на цьому етапі до кінця не розв’язують проблеми, а тільки позначають перспективні напрямки розвитку. У зв’язку з цим не виключено, що саме Україна може швидше наблизитися до проривних рішень. Зокрема, йдеться про те, що як у побудові наступальної тактики, так і у побудові захисту найважливішої номенклатури зброї прийдеться будувати багаторівневу систему. При цьому еволюція розвитку самих безпілотників вже довела, що тут цілком дієвим виявився принцип "подібне лікується подібним". Тобто, найкращою протидією дронам виявляються самі дрони, перехоплювачі. Наявні припущення, що одним із найбільш ефективних способів захисту танків, чи вже сучасних наземних бойових платформ, можуть виявитися саме дрони, наприклад, "прив’язані" до танків та БМП на оптоволокні, вже мають певний практичний розвиток. Тож, скоріше за усе, ми станемо свідками, як вже у 2025 році буде побудовано нові системні рішення захисту атакуючої бронетехніки, як і відшліфовано технології нападу на бронетехніку – зрештою виграватимуть більш навчені команди та ті, кому першим вдасться інтегрувати у такі системи надсучасні програми, тобто елементи штучного інтелекту.    Тому й військові наголошують: танки та бронетехніку взагалі, попри шалений тиск з боку безпілотних систем сьогодні списувати ще надто рано. У цьому контексті досить цікавою є думка професійного військового, кадрового танкіста: заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генштабу ЗСУ, полковник Євген Межевікін (Герой України, повний кавалер орденів Богдана Хмельницького) вважає, що "танки і далі залишаться технікою, яка може вирішити результат бою". Командир тактичної групи "Адам", який воює з 2014 року, у листопади 2024 року зробив дуже просту й логічну заяву: "Застосування бронетехніки збільшуватиметься тоді, коли буде дієва система захисту".Природньо, що  у відповідь на будь-який вид зброї відбуватиметься розвиток захисту від неї: це - класичне протистояння зброї. Потрібні засоби, які можуть боротися з безпілотниками, з протитанковими комплексами різного типу. Силам оборони у цій ситуації треба постійно грати на випередження. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Що таке МRАРБронемашини МRАР (від англ. Міnе Rеsіstаnt Аmbush Рrоtесtеd – захист проти мін і засідок) – це клас броньованих військових автомобілів, спеціально розроблених для захисту екіпажу від підриву на саморобних вибухових пристроях (СВП), мінах, а також від засідок (стрілецької зброї).Боєць 68-ї бригади з ноутбуком сходить із бойової броньованої машини МаххРrо МRАР біля бази за кілька кілометрів від лінії фронту 20 жовтня 2023 року в Харківській області, фото: Gеtty Іmаgеs "Бронемашини класу МRАР з’явилися у відповідь на виклики асиметричних бойових дій із терористичними та повстанськими угрупованнями, які через брак сил та засобів використовують партизанські методи. Застосування у великій сучасній конвенційній війні виявило, що такі машини заслуговують на життя через постійну небезпеку артилерії, дронів та мін", – розповідав портал "Мілітарний".Переміщення особового складу може бути небезпечним навіть у тилу – все через дрони і масштабне мінування місцевості спеціальними системами дистанційного мінування. Від підривів, навіть на обкатаних маршрутах, на 100 відсотків не захистять ні розмінування, ні інженерна розвідка. Саме для того, щоб захистити екіпаж під час підриву на мінах, і були створені спеціальні машини категорії МRАР.Як і коли створили бронемашини МRАРПерші бронемашини, які використовували одну з головних особливостей  МRАР – V-подібне днище для захисту екіпажу та десанту – з’явилися ще в роки Другої світової війни (наприклад, австрійсько-німецький АDGZ та шведський Теrrängbіl m/42 КР)."Бронемашини, які можна називати першими МRАР у сучасному розумінні, тобто з високим кліренсом, V-подібним днищем та специфічною підвіскою з’явилися в кінці 1960-х років в Африці, а активний розвиток припав на середину 1970-х – кінець 1980-х. Основними операторами таких машин були Південна Африка (ПАР) та нині неіснуюча Родезія (Зімбабве). Тоді, під час південноафриканських прикордонних воєн та війни за незалежність Родезії, гостро постало питання захисту бронемашин від мін та саморобних вибухових пристроїв, які активно використовували місцеві угруповання та племена", – розповідає "Мілітарний".Тоді народилися бронемашини, які зазвичай відносять до категорії прото-МRАР, наприклад південноафриканські Нірро, Вuffеl та ін. У Родезії тоді ж з’явилися бронемашини Sрооk, Lеораrd, Сrосоdіlе, Рооkіе та МАР75.МRАР Нірро, Вuffеl, фото: еn.wіkіреdіа.оrg У 1995 році ПАР взяли на озброєння БТР Маmbа, вагою 11 тон. Він мав захист від підриву на двох протитанкових мінах (еквівалент 14 кг тротилу) або від бокового вибуху еквівалента 30 кг тротилу. Було виготовлено понад 700 одиниць БТР Маmbа. Коли у збройних конфліктах на Балканах міни стали значною загрозою, британська та канадська армія придбала саме бронетранспортери Маmbа для використання в Боснії.Саму класифікацію МRАР американці запровадили вже на початку ХХІ століття. Програма розробки та закупівлі бронемашин класу МRАР офіційно стартувала у 2007 році, коли значно зросла кількість підривів на саморобних вибухових пристроях та мінах під час кампаній в Іраку та Афганістані. Американський оборонно-промисловий комплекс, хоча й не вигадав нічого кардинально нового, вивів існуючі розробки на новий технологічний рівень.Першим серійним виробом, який підпадав під потреби програми, стала бронемашина Соugаr, що її почали розробляти у 2002 році на замовлення Корпусу морської піхоти США. У той же час Армія США у 2003-му обрала БТР Вuffаlо. На ці машини був установлений потужний гідравлічний маніпулятор для розмінування шляхів. На початку 2007 р. в експлуатації було понад 90 одиниць БТР Вuffаlо, вони зазнали понад 800 підривів на СВП без жодної смерті екіпажу.Як захищають машини МRАРМашини цього класу зазвичай мають V-подібну форму нижньої частини корпусу для розсіювання енергії вибуху. Крім того, таке днище, порівняно з пласким, має більшу товщину, через що зростає вірогідність непробиття або відхилення кумулятивного струменя чи ударної частини вибухівки.КОЗАК 2М1, фото: рrасtіkа.uа "Часто V-подібне днище є багатошаровим, у деяких бронемашин воно комбінується з рамною підвіскою. При цьому шасі, зокрема, й двигун машини, зазвичай не мають бронезахисту. Відповідно, енергія вибуху руйнує шасі, майже не передаючись далі на бронекапсулу", – розповідає портал "Мілітарний".Кут V-подібного днища є важливим параметром. Чим він гостріший, тим більше енергії при вибуху спрямовується назовні, а екіпаж – краще захищений. Однак гострий кут підвищує центр тяжіння і висоту бронемашини. Це робить її вразливішою до протитанкових гранатометів і знижує стійкість до перекидання. Натомість при тупішому куті захист від вибуху міни є гіршим, однак нижчі висота та центр тяжіння роблять бронемашину стійкішою та більш захищеною від гранатометів.КОЗАК 2М1, фото: рrасtіkа.uа Серед інших елементів можна згадати спеціальні амортизаційні крісла."Конструкція крісел десанту у бронеавтомобілях МRАР вбирає в себе кінетичну енергію вибуху, зберігаючи життя військовослужбовців. Крісла встановлені у місцях найменшого впливу вибухової хвилі. Під час вибуху бронемодуль рухається, а крісла залишається на місці. За подібним амортизаційним принципом на бронеавтомобілі встановлюються й інші вузли, щоб під час вибуху не завдали шкоди особовому складу. Приміром, уламки уражених агрегатів вилітають назовні", – пояснює АрміяІnfоrm.Захист зазвичай забезпечений лише для екіпажу: все, що розташоване ззовні, у тому числі моторний відсік, захищене слабо. Бронеавтомобілі МRАР спроєктовані за модульним принципом. Монолітна захищена бронекапсула та дистанційні малозахищені зовнішні агрегати (колеса, елементи шасі, двигун) вбирають у себе всю кінетичну енергію вибуху. Колеса на бронеавтомобілях МRАР також мають спеціальну конструкцію – широкі шини низького тиску з високим профілем. Створюючи слабкий тиск на поверхню, вони не активовують протитанкових мін.Бронекапсула автомобілів МRАР має посилений балістичний захист, виготовлена з урахуванням впливу не лише стрілецького озброєння, а й уламків від вибухових пристроїв різної потужності.Недоліки бронемашин МRАРЗагалом машини класу МRАР отримують високі оцінки від військовослужбовців завдяки високому ступеню захисту екіпажу. Однак є і низка недоліків. Так, високий центр ваги, разом із високим кліренсом, істотно збільшують імовірність перекидання після підриву на мінах чи саморобних вибухових пристроях.Крім того, перешкодою для "мрапів" часто можуть стати стають насипи, гірки та круті повороти."Під час кампаній в Іраку та Афганістані були задокументовані випадки перекидання цих машин через різкі повороти або спроби виїхати та з’їхати з гірки. Такі самі випадки спостерігалися й під час повномасштабної російсько-української війни. Розмір цих велетнів грає проти них, збільшуючи видимість для засобів спостереження ворога та зменшуючи їхню мобільність. Бували випадки, коли машина не могла проїхати під мостом, стрілець у кулеметному гнізді травмувався через зіткнення з гілками або дротами", – пише "Мілітарний".Велика вага та розміри бронемашин МRАР сильно обмежують їхню мобільність в сільській місцевості та під час перетинання річок через мости. За оцінкою Nаtіоnаl Dеfеnsе 72% мостів у світі не витримують ваги машин класу МRАР.Українські броньовики категорії МRАРПершою бронемашиною, "яку з натяжкою можна класифікувати як МRАР", оглядачі "Мілітарного" називають харківський "Дозор". Він з'явився у 2004 році, має V-подібне днище, здатне захистити екіпаж і десант від підриву з тротиловим еквівалентом до 1 кг у разі підриву під корпусом та 3 кг - під колесом. "Другою, уже повноцінною машиною, яку можна класифікувати як МRАР, став КрАЗ-АSV Раnthеr у варіантах на шасі КрАЗ-5233ВЕ та КрАЗ-6322. Вперше його показали у 2010 році, він розроблявся разом із компанією Аrеs Sесurіty Vеhіlсlеs. Теоретично у максимальній комплектації Раnthеr мав би витримувати підрив на протитанковій фугасній міні з масою вибухової речовини до 10 кг під колесом. Для порівняння, американський Соugаr витримує підрив 14 кг тротилу під колесом і 7 ​​кг - під днищем", – ідеться в статті.10 "пантер" від КрАЗа купила ООН, інші країни та організації бронемашина не зацікавила. А от ще одна машина від Кременчуцького заводу – Shrеk Оnе стоїть на озброєнні окремих підрозділів МВС, а також збройних сил Буркіна-Фасо та Сенегалу.Справді потужною розробкою стала українська бронемашина МRАР "Варта" від компанії "Українська бронетехніка", яку презентували в 2015 році. Бронемашина з’явилася на озброєнні спочатку в загонів спеціального призначення МВС, а з 2017-го – і на озброєнні ЗСУ.МRАР "Варта", фото: ukrаrmоr.соm "Машина отримала кулестійке скло з протиосколковим шаром, змонтоване на спеціальних рамках. У разі необхідності можна швидко замінити пошкоджене скло. Подібне днище та багатошарова структура підлоги поглинає енергію вибуху. Спеціальні протимінні крісла кріплять до бокових стінок корпусу", – описує "Варту" АрміяІnfоrm."Варта" може витримати вибух 8 кг тротилу під днищем, а модульна структура дозволяє замінити його без втручання в бронекапсулу. Бронемашина активно застосовувалася ще з часів АТО/ООС, а її проблеми – типові для цього класу: великі габарити та перекидання.Ще однією масовою розробкою стали "Козак-2" та "Козак-2М" від компанії НВО «Практика». А останньою вагомою – розробка компанії Іnguаr Dеfеnсе. Ідеться про броньовик МRАР із високим ступенем захисту SТАNАG-3. Його називають першим українським зразком у цій категорії, повністю спроєктованим і виготовленим "з нуля". Він не на цивільному шасі, тому конструктори пристосували його якнайкраще до бойових умов.КОЗАК 2М1, фото: НВО «Практика» Іноземні бронемашини МRАР в УкраїніНаймасовішою західною бронемашиною МRАР на службі Сил оборони України є американський Іntеrnаtіоnаl МаххРrо. За оцінками Тhе Міlіtаry Ваlаnсе, їх Україні передали 240 одиниць. "Бронемашина може витримувати підрив під днищем, потужністю до 7 кг у тротиловому еквіваленті."Бронекапсула має два шари бронювання: один роздроблює кулю чи уламок, інший – зупиняє. Бронескло машини важить майже 120 кілограмів, були випадки, коли воно зупиняло обстріл із великокаліберного кулемета. Українські військові високо оцінили цю бронемашину, відзначаючи її живучість та мобільність, однак водії застерігають, що слід дотримуватися швидкісного режиму та обережно входити в повороти, щоб не "покласти" бойову машину на бік. Повна вага машини становить 14 тонн, бували випадки, коли машина застрягала у ґрунті", –  описує МаххРrо портал "Мілітарний".Іншими американськими бронемашинами МRАР на захисті України є Оshkоsh М-АТV, а також Соugаr та його британські версії Маstіff та Wоlfhоund. Щодо "британців", то на потреби ЗСУ передали чимало Нusky Мk ІІІ/Нusky 2G.МRАР Нusky 2G, фото: АрміяІнформ. Австралійські Вushmаstеr можуть витримати вибух до 6 кг тротилу під колесом. Серйозну допомогу Сили оборони отримали від Канади – понад 1700 бронемашин МRАР Rоshеl SеnаtоrЧитайте також: Можна пережити будь-яку катастрофу: що таке бронемашина Rоshеl Sеnаtоr і як українці в Канаді роблять техніку для ЗСУЕстонія передавала обмежену кількість бронемашин Маmbа, які можуть витримати вибух 10 кілограмів тротилу під днищем і 14 кілограмів під колесом. Невеликими партіями були поставлені Dіngо (Німеччина) та Аmіr (Ізраїль). "Агресивними, потужними та надійними в бойових умовах" називали українські військові турецькі Кіrрі.Читайте також: Допомогли звільнити Херсон і Харківщину: що відомо про турецькі бронемашини Кіrрі і як їх використовують ЗСУЗагалом повномасштабна російсько-українська війна показала, що "мрапи", які досі вважали незамінними для переміщень у тилу та на лінії фронту, цілком можна використовувати й для штурмових операцій.Бронемашини МRАР у РосіїПрацюють у цьому напрямку, звісно, і агресори. Найвідомішими зразками бронемашин МRАР у росіян є "Выстрел" (призначений насамперед для прикордонних військ, кілька разів його фіксували у бойовиків ПВК Вагнера в Сирії), "Тайфун" (версія -К надходить лише до саперних підрозділів, військової поліції та розвідки), "Медведь" (розробили на замовлення внутрішніх військ), "Тигр" та інші.МRАР "Выстрел", фото: wіkіреdіа.оrg "Варто зафіксувати одну цікаву деталь. Якщо на Заході та й в Україні бронеавтомобілі, зокрема з технологією МRАР, – клас бронетехніки для широкого вжитку у військах, то росіяни наслідують політику радянської імперії: найкраща зброя і техніка – для силовиків, які призначені для захисту режиму і спецпідрозділів. Для звичайної піхоти достатньо і "трилінійки"", – йдеться в матеріалі АрміяІnfоrm.Автори, проаналізувавши відкриті дані по замовленнях бронеавтомобілів у РФ, зокрема МRАРів, виявили, що основні їхні експлуатанти – це підрозділи Росгвардії, силові підрозділи поліції (ОМОН, СОБР), ФСБ тощо."ББМ у росармії дісталися десантникам, розвідникам і саперам. А от для решти сухопутних військ командування армії окупантів не поспішає впроваджувати нові технологічні та інженерні безпекові рішення, бо життя і здоров’я особового складу не є для них пріоритетом", – пише АрміяІnfоrm. 

Як змінилася безпекова ситуація у світі після застосування США своєї стратегічної авіації в ірано-ізраїльській війні? Трамп уперше продемонстрував, що вона в нього є і що він готовий її застосувати. Ясно, що це не спричинить відступу росіян, ситуація надзвичайно складна, але США починають чіткіше окреслювати свою позицію.Я вважаю, що президент Трамп ухвалив це рішення, оскільки побачив, що Ізраїль демонструє певні успіхи у своїй повітряній кампанії проти Ірану.Хоч удар бомбардувальника В-2, на мою думку, і справді завдав серйозної шкоди ядерній програмі Ірану, мене турбує те, що ми досі не знаємо, де Іран зберігає 400 кілограмів урану, збагаченого до 60%, і не впевнені, чи має він інші центрифужні об’єкти. Тому наразі складно оцінити, наскільки серйозною була завдана шкода.Одні вважають, що цей удар відкинув програму на кілька років назад, інші – що лише затримав її на кілька місяців. Тож головне питання залишається: що президент Трамп зробить далі?Як зараз поводитиметься адміністрація президента Трампа стосовно Росії та Китаю? Митна війна з Китаєм була дещо стабілізована. Назріває питання великих санкцій щодо держав, які закуповують за демпінговими цінами російські ресурси і в такий спосіб дозволяють Путіну вести війну й нарощувати виробництво у військово-промисловому комплексі.За останні п’ять місяців відносини між США і Китаєм пережили чимало злетів і падінь. Представники адміністрації Трампа чітко дали зрозуміти, що розглядають Китай як головний стратегічний виклик для Сполучених Штатів. Водночас на економічному фронті спостерігалося постійне коливання – тарифи запроваджувалися, скасовувалися, а згодом знову вводилися. Тож хоча нині торговельні відносини виглядають стабільними, складно передбачити, що може змінитися через місяць чи два.Абсолютно слушно зазначено, що Китай надає суттєву підтримку російській військовій та оборонній промисловості. На жаль, адміністрація Трампа досі не вжила жодних серйозних кроків для посилення економічного тиску на Росію. Саме в цій сфері я неодноразово критикував її дії. Попри заяви  Трампа про невдоволення окремими вчинками президента Путіна та відсутністю поступок з боку Росії в переговорах, він так і не використав значні важелі впливу, якими володіють Сполучені Штати.Він міг би звернутися до Конгресу з проханням надати додаткове фінансування для підтримки України. Міг би посилити чинні санкції проти Росії. Міг би активно співпрацювати з країнами G7 та Європейським Союзом, аби вжити заходів щодо арешту заморожених активів Центрального банку Росії й спрямування їх до спеціального фонду для України.Такі дії поставили б Путіна перед фактом: якщо він продовжить війну, військові, економічні та політичні втрати для Росії лише зростатимуть. Проте Трамп не зробив жодного з цих кроків. На мою думку, це означає, що його спроба виступити посередником у припиненні війни між Росією та Україною, або, точніше, війни, яку Росія розв’язала проти України, не матиме шансів на успіх, якщо він не скористається наявними у нього важелями впливу.Що ви думаєте щодо можливої зустрічі Сі Цзіньпіна з Путіним 2 вересня? Розуміємо, що найближчі два місяці буде надзвичайно складно, росіяни бомблять наші міста. Сі Цзіньпін свого часу закликав світову спільноту поважати суверенітет, кордони, – але це все китайська риторика, дипломатична мова. Тому що, з іншого боку, якби не Пекін, то Північна Корея не допомагала б Росії військовими, щоб атакувати наші позиції. Що, на вашу думку, лежатиме на столі під час розмови Путіна і Сі Цзіньпіна? Путін проситиме допомагати більше, але й китайці теж можуть сформулювати свою позицію, реагуючи насамперед на пропозиції американської адміністрації.Так, ви маєте рацію. Ми дійсно бачимо, як Китай підтримує Росію. Водночас складається враження, що за останні роки Росія, а точніше президент Путін, поставив країну в позицію, коли вона фактично стала молодшим партнером Китаю.Путін зробив Росію вкрай залежною від Китаю, і ця залежність дала Пекіну значний простір для маневру. Хотілося б, аби Захід знайшов ефективний спосіб тиску на Китай, щоб спонукати його обмежити підтримку Росії. Схоже, що певні рамки вже є: зокрема, ми не спостерігали, щоб Китай постачав Росії завершену зброю.Однак цілком зрозуміло, що Китай суттєво допомагає російській оборонній промисловості нарощувати виробничі потужності. У Сенаті США наразі розглядається низка ініціатив, зокрема законопроєкт, який передбачає санкції щодо країн, що продовжують купувати російські нафту та газ. Таке рішення могло б завдати Китаю серйозного економічного удару.Наразі, наскільки мені відомо, 82 зі 100 сенаторів підтримують цей законопроєкт, однак з причин, імовірно пов’язаних із Білим домом, республіканське керівництво поки що не винесло його на голосування.Одне з ключових питань, яке, на мою думку, має розглянути Захід, полягає в тому, чи існують реальні механізми впливу на Китай, щоб спонукати його ще більше скоротити підтримку Росії. Це могло б суттєво посилити економічний тиск на Кремль і змусити Росію або припинити війну, або принаймні погодитися на більш конструктивну позицію в переговорах щодо мирного врегулювання.Позицію американської адміністрації важко збагнути, вона занадто плинна, вона трансформується, змінює колір, наче хамелеон. Ми звикли до стійкої американської позиції, яка полягала в тому, що США є нашим другом, партнером і, можливо, навіть союзником. Більше ста днів тому Трамп змінив Америку на негоціатора, посередника, учасника мирних перемовин, а не на безпосереднього донатора і проєктора сили, міці та засобів ураження нашого ворога.Ми вдячні адміністрації Байдена за всю надану допомогу, але зараз – момент невизначеності. То Піт Геґсет обіцяє, що Україна отримуватиме менше, бюджет США, зокрема щодо України, є незатвердженим. Також Україну та Росію недоречно прирівняли: мовляв, це як діти, які на вулиці б’ються, – а ця війна забрала сотні тисяч життів, мільйонні втрати, включно з пораненими. Як зараз може з нами повестися теперішня американська адміністрація?Передусім я категорично не згоден із тим, як адміністрація Трампа, зокрема сам Трамп, говорить про російсько-українську війну. Яка це бійка між двома дітьми? Це неоімперіалістична війна, яку Росія розв’язала проти України. І це не викликає сумнівів.Мене глибоко турбує те, що адміністрація Трампа, схоже, не вважає цю війну такою, що стосується інтересів Сполучених Штатів. Навіть якщо відкинути важливість двосторонніх відносин із Україною, перемога Росії у цій війні означатиме суттєве зростання загрози як для Європи, так і для самих Сполучених Штатів. Складається враження, що Трамп цього не визнає.Зупинити Путіна в Україні – це не лише в інтересах самої України, це безпосередньо відповідає інтересам національної безпеки США. Втім знову виникають серйозні сумніви щодо того, чи Трамп це розуміє. Я всерйоз занепокоєний тим, що американську підтримку України може бути суттєво скорочено або навіть повністю припинено.Озираючись на останні п’ять місяців і зважаючи на те, як Трамп висловлюється про цю війну, стає очевидним, що він не використав наявні в нього важелі впливу для того, щоб змусити Росію перейти до більш гнучкої та відповідальної переговорної позиції.Замість цього він зробив низку поступок Росії. Зокрема, дав принципову згоду на зустріч із Путіним, хоча протягом останніх трьох років лідери Заходу уникали таких контактів. Він також працює над відновленням нормальних відносин із Росією.Протягом останніх чотирьох місяців на Генеральній Асамблеї ООН Сполучені Штати голосували разом із Росією проти резолюцій щодо війни в Україні лише тому, що ці документи прямо називають Росію агресором.Попри всі ці сигнали та інші поступки на адресу Кремля, Сполучені Штати не отримали жодних реальних результатів. Росія не змінила свою переговорну позицію, яка, як і раніше, залишається набором вимог, що фактично дорівнюють капітуляції України. Це не відповідає національним інтересам США, і мене непокоїть, що Трамп не усвідомлює вплив цієї війни на американську безпеку та стратегічні позиції.Я все ж сподіваюся, що він перегляне свою позицію, адже підтримка, яку Сполучені Штати надавали Україні за адміністрації Байдена, хоч і була меншою, ніж хотілося б, цілком відповідала як американським, так і українським інтересам.З Путіним домовлятися надзвичайно важко, це починає усвідомлювати Дональд Трамп. Він, мабуть, ще не стикався за таких критичних обставин із людьми з історіософським мисленням і не знає, що це так само, як Черчилль або Чемберлен намагалися домовитися з Гітлером - це неможливо, бо в Гітлера були інші цілі. Коли Трамп робить оферту Путіну, що він може запропонувати в обмін, коли Путіну потрібно реалізувати свою схиблену історіософську модель – знищити Україну? Трампу, з урахуванням інтересів Америки, доведеться підняти градус стримування і можливої ескалації – це означає додаткову зброю і авіацію для України, щоб рятувати громадян, яких убивають у наших містах.Де закінчується терпіння Дональда Трампа, чи не розтягуватиметься воно нескінченно? Чи в певний момент він скаже: окей, раз так не працює, то ми даємо Україні "томагавки"?Я щиро сподіваюся, що позиція Трампа зміниться і він продовжить підтримку, яку Сполучені Штати надавали Україні протягом останніх трьох років. На мою думку, Трамп не терпить, коли його сприймають як слабкого. І в контексті російсько-української війни за останні п’ять місяців президент Путін зробив усе, щоб виставити його саме таким – слабким і нерішучим.Складається враження, що Путін відверто маніпулює Трампом. Він розмовляє з ним, запевняє, що Росія прагне миру, але при цьому не робить жодних конкретних кроків  – ані до припинення війни, ані до початку змістовних переговорів, ані навіть до оголошення перемир’я.Пригадайте: майже чотири місяці тому адміністрація Трампа запропонувала режим припинення вогню. Україна погодилася майже одразу, тоді як Росія цю пропозицію відкинула, і це не мало жодних наслідків. Видається, що Путін успішно водить Трампа за ніс, не даючи нічого взамін і лише зміцнюючи власні позиції.Залишається лише здогадуватися, чи настане момент, коли Трамп усвідомить, що його просто використали, що Путін не має жодного наміру змінювати курс і продовжуватиме агресивну військову кампанію. Цікаво, чи дійде до нього, що в столицях по всьому світу його дедалі більше сприймають як слабкого,  і чи зможе це усвідомлення стати поштовхом до зміни його позиції.Та ця ситуація триває вже чотири місяці, і, на жаль, поки що немає жодних ознак того, що Трамп зробив відповідні висновки. Хотілося б вірити, що це ще можливо, але впевненості в цьому немає.Нещодавно я спілкувався з колишнім командувачем американських військ Сил НАТО в Європі генералом Веслі Кларком. Легендарний військовий сказав, що в росіян є стратегічні плани щодо захоплення Одеси й просування на півдні. Наші бійці напоготові.Але війна – це не лише лінія фронту, це ще й ресурси і гроші. Наскільки довго Путін збирається вести інтенсивну війну проти України, наскільки йому стане сил на це?Сьогодні, спостерігаючи за розвитком війни, вважаю, що першочерговою метою Росії цього року є повна окупація Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Ми пам’ятаємо, що ще у вересні 2022 року Путін оголосив про їхню анексію, хоча насправді Росія так і не змогла встановити повний контроль над цими територіями. Саме тому, як видається, зараз це його головний пріоритет.Якщо подивитися ширше на перебіг війни, головна складність для України полягає в тому, що Росія є значно більшою державою з більшими людськими й військовими ресурсами. Але Україна має те, чого Росії бракує, – справжню мотивацію. За останні три роки ми бачили, як російська армія діє без ентузіазму, часто змушуючи своїх солдатів воювати за допомогою страху й примусу з боку власного командування. У той час як українські військові мають глибоку внутрішню переконаність.Українці воюють за своє право захищати власну землю та самостійно визначати як внутрішню політику, так і зовнішньополітичний курс. На моє переконання, саме ця мотивація стала визначальним чинником у цій війні протягом останніх трьох років.Згадайте, що ще у лютому 2022 року майже всі на Заході, у Вашингтоні та в кожній столиці країн НАТО, очікували, що російські війська здобудуть перемогу впродовж кількох місяців. Однак Україна здивувала світ, і, на мою думку, ключову роль у цьому відіграла саме її мотивація.Нині ж усе впирається в питання ресурсів.Гадаю, Владімір Путін продовжує цю війну, бо вірить, що має більше ресурсів і зможе виснажити Україну. Саме тут особливо помітною є нездатність Трампа використати потужні американські важелі впливу, що, по суті, дозволило Путіну зберегти впевненість у власній перевазі та шансах на перемогу.А що, якби Трамп звернувся до країн Великої сімки та Європейського Союзу з ініціативою заарештувати 300 мільярдів доларів заморожених активів Центрального банку Росії та спрямувати ці кошти до спеціального фонду на підтримку України?Якщо ці кошти, разом із подальшою підтримкою з боку Заходу, дадуть Україні змогу воювати ще два, три, чотири чи навіть п’ять років, Путіну доведеться серйозно замислитися: чи варто продовжувати війну, якщо вона означатиме для Росії триста або чотириста тисяч втрат щороку. Саме такий сценарій може змінити хід думок у Кремлі.Ось чому мене глибоко розчаровує те, що Трамп не задіяв жодного з доступних важелів. Він нічого не зробив для того, щоб змінити розрахунки Путіна чи переконати його в тому, що підтримка з боку США та Заходу не припиниться, що Україна матиме все необхідне для оборони і надалі завдаватиме Росії відчутних військових та економічних втрат.Саме тому я розчарований поточним курсом політики моєї країни. Переконаний, що ми мали можливість зробити кроки, які могли б докорінно змінити очікування Путіна. Однак Трамп цього так і не зробив.Уже відбулося кілька засідань у рамках переговорів з Росією, наслідком яких було звільнення полонених, тобто врятовані життя. Водночас відбуваються негласні консультації між американською адміністрацією і Путіним, зустрічаються радники, комунікують між собою. Коли, на вашу думку, може настати перемовний момент, у якому форматі?І якою може бути рамка, адже напад Путіна на Україну починався з ультиматуму євроатлантичній спільноті: Путін вимагав повернення НАТО до кордонів 1997-2005 років? Зараз Путін через представників свого МЗС почав вимагати демілітаризації країн Балтії, що означає, що він не готовий до мирного процесу.Гадаю, справжні переговори мають відбуватися між Москвою та Києвом. Сполучені Штати не можуть і не повинні вести переговори від імені України. Цілком очевидно, що Путін хотів би обійти українську сторону і вийти на прямий діалог із Дональдом Трампом. Такий формат переговорів, на мою думку, був би приречений на провал, оскільки привів би до результату, неприйнятного для України –  і це цілком зрозуміло.Путін час від часу заявляє про необхідність усунення так званих першопричин війни. Коли він вживає цей термін, мається на увазі дві речі. Перша – він не визнає права України бути суверенною державою, самостійно визначати свій внутрішньополітичний курс і зовнішньополітичну орієнтацію. На його переконання, саме прагнення України до незалежності і стало джерелом конфлікту.Друга нібито першопричина – трансформація європейської архітектури безпеки, яка відбулася за останні тридцять років. Уявлення, що нині можна повернути хід історії назад і відкотити ситуацію до рівня 1997 року, здається мені повною ілюзією.Світ, і особливо Європа, протягом останніх п’ятнадцяти років, ще до незаконної анексії Криму, спостерігали за дедалі агресивнішою зовнішньою політикою Росії, яка супроводжувалася масштабним нарощуванням її військового потенціалу. Починаючи з 2014 року, ми бачимо, що Росія не лише готова застосовувати силу для досягнення політичних цілей, а й робить це навіть тоді, коли проти неї не було жодного нападу чи жодної легітимної провокації.У нинішній ситуації країни НАТО в Балтійському регіоні та Північній Європі, як виглядає, всерйоз занепокоєні можливістю військової загрози з боку Росії. Помітно, що й інші члени Альянсу, зокрема Велика Британія, Німеччина та Франція, вже почали робити конкретні кроки з посилення своїх збройних сил, оскільки дедалі більше побоюються, що Росія може не зупинитися на Україні, а амбіції Путіна матимуть продовження.Коли я міркую про подальші плани Росії, не можу не поставити собі запитання: чи справді Владімір Путін наважився б напасти на країну-члена НАТО?Якщо сьогодні запитати більшість західних експертів із питань Росії, вони, найімовірніше, скажуть, що Путін ніколи не наважиться напасти на таку країну, як Естонія. Це було б нелогічно, вважають вони. І, можливо, вони мають рацію. Однак я додав би важливе застереження.У 2018 чи 2019 році ці ж експерти заперечували б можливість того, що Путін розпочне повномасштабне вторгнення в Україну. Вони вважали б це неймовірним, майже немислимим. Та саме це й сталося у 2022 році.Отже, існує цілком реальний ризик. Ризик для НАТО, для Сполучених Штатів і для Заходу загалом. Він полягає у тому, щоб знову недооцінити масштаби і рішучість путінських амбіцій.Саме тому вважаю надзвичайно важливим, щоб Захід вжив реальних, системних заходів для гарантування своєї безпеки. І ця стратегія, без сумніву, має включати допомогу Україні у її боротьбі. Адже оборона України, на моє глибоке переконання, є водночас і обороною Заходу.Про що могли говорити президент Трамп і президент Зеленський у Гаазі? 50 хвилин розмови між президентами в подібній ситуації – це надзвичайно серйозно. Після розмови у Ватикані позиція Трампа покращилась. Але досі немає розуміння, що могли сказати Дональд Трамп і Володимир Зеленський.Які речі можуть дратувати теперішню американську адміністрацію? Мова навіть не про Трампа, але ж, мабуть, є речі, які напевно хотіли б чути у Вашингтоні, і дії, які хотіли б бачити з боку України. Вважаю, що зустрічі між президентами Зеленським і Трампом, і у Ватикані, і в Гаазі, пройшли досить конструктивно.Схоже, обидві сторони доклали чималих зусиль, щоб подолати наслідки серйозного інциденту в Овальному кабінеті наприкінці лютого, коли, на мою думку, віце-президент Венс навмисно поставив президента Зеленського у складне становище й намагався зірвати саму зустріч. Зараз ситуація, вочевидь, дещо врегульована, але залишається відкритим питання: чого саме прагне Трамп від України. Так само неясно, які ще кроки може зробити Київ, аби змінити його підхід до російсько-української війни, якщо такі кроки взагалі ще залишилися.Президент Зеленський та інші українські посадовці неодноразово публічно і щиро висловлювали подяку Сполученим Штатам і всьому Заходу за надану допомогу. Крім того, Україна погодилася на угоду щодо розвідки та розробки рідкісноземельних копалин на своїй території, ініціативу, яка має потенціал бути вигідною для американських інвесторів.Не бачу, що ще Україна могла б зробити. Здається, справа вже не в діях Києва, а в тому, чи усвідомлює Трамп, що став об’єктом маніпуляцій з боку Путіна. Якщо це розуміння прийде, воно може стати переломним і змінити його ставлення до війни.Мене серйозно турбує, що Путін уже понад чотири місяці використовує його у своїй грі, і Трамп або не бачить цього, або готовий миритися з тим, що в очах Москви виглядає слабким. Саме це викликає найбільше занепокоєння. Україна самотужки цього не змінить.Тепер завдання полягає в тому, щоб у самих Сполучених Штатах знайшли спосіб переконати Трампа, адже шлях, яким він рухається, не просто шкодить Україні, він підриває інтереси самих США і завдає шкоди його власному авторитету. Якщо він продовжить діяти у тому ж напрямку, дедалі більше світових лідерів бачитимуть у ньому слабкого політика, і це враження може переслідувати його ще довго.Кілька днів тому ми записували інтерв’ю з Девідом Ігнатіусом, легендарним американським журналістом, і він порадив нам розглядати в разі чогось і погані сценарії, якщо оптимістичні й добрі сценарії не будуть реалізовані. Наскільки високою є вірогідність поганих сценаріїв для нас? Якщо можна, назвіть їх.У найкращому випадку я щиро сподіваюся, що підхід Трампа зміниться в суттєвий спосіб і Сполучені Штати продовжать надавати Україні ту підтримку, яку ми бачили у 2022–2024 роках. Це мало б ключове значення не лише для України, але й могло б змінити розрахунки Кремля щодо того, чи варто далі вести цю виснажливу і руйнівну війну.На мою думку, сьогодні в Європі існує потужна й стабільна підтримка України. Відверто кажучи, ще три роки тому я не міг передбачити такого рівня відданості. Складається враження, що європейські держави готові продовжувати допомагати Україні, навіть якщо Сполучені Штати згорнуть свою участь. Це дуже обнадійлива тенденція.Проте проблема полягає в тому, що Європа наразі, ймовірно, не має достатнього оборонно-промислового потенціалу, щоб самостійно забезпечити Україну всім необхідним для тривалого опору. Тому найгіршим сценарієм, як на мене, було б припинення американської допомоги. Я дуже сподіваюся, що цього не станеться, адже переконаний: підтримка України повністю відповідає інтересам національної безпеки США. Йдеться не лише про Україну, йдеться про стабільність і безпеку в ширшому сенсі.Є серйозні підстави вважати, що адміністрація Трампа може вирішити не ініціювати нове фінансування для України. У такому разі майже весь тягар підтримки автоматично перейде на Європу. Можливо, Вашингтон усе ж залишить відкритими можливості для продажу певних видів озброєння. Після зустрічі в Гаазі Трамп, зокрема, заявив, що розгляне надання додаткових систем Раtrіоt.Попри бажання бачити продовження масштабної американської підтримки, Україна повинна мати запасний план. Потрібно вже сьогодні готуватися до того, як продовжувати опір у разі, якщо допомога з боку США в період президентства Трампа припиниться.Щиро сподіваюся, що цей сценарій не справдиться. Та все ж існує ризик, що саме в цьому напрямі нині рухається американська зовнішня політика.  

Кількість школярів в Україні досягла найнижчого рівня за останні 30 років. На початок навчального року 2024-2025 в системі загальної середньої освіти нараховувалося лише 3,74 млн учнів. Про це йдеться у свіжому дослідженні аналітичного ресурсу NGL.mеdіа. Дослідники прогнозують подальше скорочення кількості дітей та молоді в Україні, адже освітня система країни продовжує втрачати учнів - значна частина родин обирає виїзд за кордон. Кризова ситуація спостерігається і на рівні вищої освіти. У 2024 році до українських університетів вступили лише 197 тис. студентів - це найменший показник за останні дев'ять років. За даними програми RАІ fоr Ukrаіnе, яка проаналізувала реєстрацію та місце складання Національного мультипредметного тесту (НМТ), у 2022 році 10% українських випускників (понад 23 тис. осіб) складали тест за кордоном. Водночас 32% узагалі не реєструвалися на НМТ, що є обов'язковим для вступу до українських вишів. "Навіть ті, хто складає тест за кордоном, роблять це не завжди з наміром залишатися в Україні. Частина з них просто страхується. Тому реальна кількість тих, хто не планує вступати до українських вишів, іще більша", - зазначила Тетяна Захарченко, дослідниця з Українського католицького університету. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Профільне навчання замість одноманітності: МОН змінює підхід до 10-12 класів Аналіз даних Міносвіти за 2021-2025 роки свідчить про щорічну втрату учнів у старших класах: від 2 до 4% школярів не переходять до наступного класу. Хоча частина з них могла залишити школу з інших причин, автори дослідження вважають, що переважно мова йде саме про виїзд за кордон. Значну частину цієї групи, ймовірно, становлять 17-річні хлопці, які намагаються перетнути кордон до досягнення призовного віку, оскільки після 18 років виїзд з України під час воєнного стану заборонено. Втім, з країни масово виїжджають не лише хлопці. Хоча у старших класах традиційно дещо більше дівчат, різниця незначна - лише 1-2%. Захарченко пояснює це соціальними факторами. "Підлітки дуже орієнтуються на своїх однолітків. Якщо друзі виїжджають -це запускає ланцюгову реакцію", - зазначила вона. Головною причиною еміграції старшокласників дослідники називають питання безпеки - як страх за життя дітей у країні, що перебуває у стані війни, так і побоювання щодо потенційного зниження мобілізаційного віку до 18 років. Також велике значення має відсутність повноцінного офлайн-навчання. За словами Тетяни Ковриги, директорки фундації GоGlоbаl, в Україні багато шкіл не мають достатньо укриттів, щоб проводити очне навчання. Натомість за кордоном діти мають стабільну офлайн-освіту, що сприяє кращій соціалізації. Ще одна тенденція - випускники дедалі частіше обирають закордонні університети. Польща, Німеччина, Чехія серед найпопулярніших напрямів. Однак аналітики звертають увагу: все більше молоді подається не до провідних вишів, а до менш відомих регіональних закладів. "Якщо раніше за кордон їхали здобувати якісну освіту, то тепер інколи обирають просто доступну альтернативу. Провінційний університет у Чехії чи Польщі часто поступається хорошому українському вишу", - зауважив Володимир Страшко, засновник школи дистанційного навчання Unісоrn Sсhооl. Раніше освітній омбудсмен Надія Лещик заявила, що українські підлітки масово залишають країну ще до повноліття. Серед них як юнаки, батьки яких остерігаються можливого призову, так і дівчата. Проте точних статистичних даних про масштаб цього явища наразі немає. "Офіційної статистики у мене немає, але освітні управлінці на рівні областей і громад звертають увагу, що в 10-11 класах навчання починає одна кількість дітей, а закінчує - вже інша", - зазначила Лещик.

Свого часу Троцький породив формулу "ні війни, ні миру". І зараз Ізраїль та Іран пережили важкі воєнно-дипломатичні моменти. З одного боку, ніби на щось вийшли, Дональд Трамп нас запевнив, що буде мир, але відчуття такого немає. Розуміємо, що Іран – не та держава, яка зможе зупинити свою ненависницьку антиізраїльську державну програму.Я згоден із вами, дійсно так. Ситуація вийшла "ні миру, ні війни". З одного боку, добре, що закінчилися воєнні дії, тому що мешканцям Ізраїлю довелося пережити досить нелегкі часи.Вперше за всі війни були такі великі руйнування, загинуло 28 людей, пошкоджено 1000 будинків – це абсолютно нова ситуація для Ізраїлю.З іншого боку, ця невизначеність створює ситуацію, за якою війна може поновитись у будь-який момент. Якщо Іран зараз запустить якусь чергову ракету або якийсь безпілотник у бік Ізраїлю, відповідно, Ізраїль повинен буде відреагувати. І наново почнуться бойові дії, Іран вкотре почне відповідати, і знову буде потрібне втручання США, напевно, особисто президента Трампа, щоб припинити ці воєнні дії.Поки це перемир'я дотримується. В Ізраїлі скасовані обмеження для громадян, всі повернулися на свої робочі місця. Сьогодні частина шкіл почала працювати, а від завтра працюватимуть усі школи. Ось, така, я б сказав, ситуація.А Ізраїль же має реагувати на інформацію, що іранська ядерна програма не була знищена. Це Дамоклів меч, який висить не лише над державою Ізраїль, а й над усім цивілізованим Західним світом. Відпрацювали американці, ЦАХАЛ та всі можливі служби, але нема відчуття, що іранську ядерну доктрину згорнуто. Що собою буде являти іранська ядерна програма? І загалом, якщо вірити Медведєву, якщо Іран "в якомусь воєнторзі може купити ядерну бомбу"? Ми бачили, що на цю медведєвську маячню навіть особисто зреагував Дональд Трамп - тобто все серйозно.Так, усе серйозно. Дійсно, немає точного розуміння, яка була завдана шкода іранській військовій ядерній програмі. Без жодного сумніву, шкоди завдано. Після такої кількості бомбардувань, після такої кількості вильотів ізраїльської авіації, а потім ще бомбардування американців стратегічними бомбардувальниками В-2 – зрозуміло, що шкода завдана.А тепер усі розмірковують про те, яка саме шкода. Розвідки Ізраїлю, США та країн Європи зрозуміють це через декілька тижнів і навіть декілька місяців, тому що оцінити цю шкоду у даній ситуації достатньо складно. По-перше, потрібна інформація зсередини, яку зараз агенти різних розвідок будуть здобувати. Друге – це супутникові знімки, які не завжди в тій резолюції чітко показують, що відбулося. Не завжди з супутників можна розгледіти руйнування під землею та зрозуміти, що саме зруйновано.Є декілька версій. Зрозуміло, що в інформаційному полі є багато дезінформації. Наприклад, Тhе Nеw Yоrk Тіmеs писав, що американці бомбардували Фордо (це найстрашніший ядерний об'єкт) таким чином, щоб закрити входи та виходи та щоб те, що там усередині, залишилося без електрики, а це завдає шкоди всім центрифугам. Так це чи не так, але про це йдеться з якихось джерел.Є й оцінки, які говорять про те, що на інших ядерних об'єктах нема стовідсоткової шкоди, є тільки якась часткова. Відповідно, ця ситуація для нас стане зрозумілою протягом 2-3 місяців, думаю, тоді ми точно будемо знати, наскільки була завдана ця шкода. Марко Рубіо, держсекретар США, заявив, що програма Ірану відкинута назад. А от наскільки відкинута назад - на рік, два, десять, ми не знаємо.І останнє питання, найголовніше: де зараз збагачений уран? З того, що бачимо в інформаційному полі, незрозуміло. З відкритих джерел та витоків ми не розуміємо, де дійсно є цей збагачений уран. Мова йде про 400 кг, а можливо, до 600 кг, є різні свідчення. З цього збагаченого урану можна зробити так звану брудну бомбу, найсправжнісіньку брудну атомну бомбу.Хотів би вас розпитати про Дональда Трампа. Пам'ятаєте, епопея одного військового злочинця починалася із запитання: "Whо іs Мr. Рutіn?" А от і питання: "Whо іs Мr. Тrumр?" Як він себе продемонстрував? Адже в кейсі російсько-української війни Трамп дивував усіх: відкладав рішення, вступав у дуже дивну комунікацію, формував переговорницький пул. Але зараз він віддав наказ і дозволив застосувати американську стратегічну авіацію. Після того як Трамп повернувся до своєї місії великого миротворця, у вас є розуміння, якою буде подальша траєкторія його діяльності? Це питання не тільки щодо стримування Ірану, а й Росії. Давно так багато не залежало від одної людини.Цілком з вами згоден. Все залежить від рішення Трампа і від того, що він вирішить. Оскільки він абсолютно непередбачувана людина, нам дуже складно передбачити, як він ухвалює рішення, яким буде наступне його рішення, але є деякий позитивний момент. Трамп з першого дня своєї другої каденції намагався себе представляти миротворцем: будемо з усіма розмовляти, Росія – не злодій, Путін – хороший хлопець, за 24 години припинимо війну, якби я був президентом на місці Байдена, то не було б війни. А Путін повторює, йому вигідний цей наратив.І ось тут, є один позитивний момент, який полягає в тому, що він дав вказівку бомбардувати Іран. Відповідно, якщо є якісь ситуації, то Трамп не побоїться застосувати силу. Це серйозний сигнал для Путіна.Путін погрожував: зараз ми скинемо тактичну зброю на Україну, зараз ми будемо застосовувати, ми зараз розбомбимо Лондон, Париж, Бонн – усіх покараємо. А Трамп просто дав наказ, літаки прилетіли, була проведена ціла військова операція. Ми думали, що одні літаки будуть бомбардувати, а бомбардували зовсім інші. Був зроблений спеціальний маневр, все відбулося, і він дав наказ.У цій ситуації, я думаю, що реакція Медведєва, який відразу злякався та написав, що він не казав, що Росія дасть атомну бомбу Ірану, що взагалі мав на увазі інші країни. І сам той факт, що особисто Трамп відреагував, то це говорить про те, що там в адміністрації зараз дуже уважно прислуховуються до всього, що відбувається. Певною мірою це дає якусь надію - якщо цей злодій, який сидить в Кремлі, перейде якісь межі, то цілком ймовірно, що від Трампа можна чекати різкої реакції.Наведу ще такий приклад. 24 червня Трамп розлютився на Ізраїль та Іран, промовивши: "Що це таке?! Я сказав припинити вогонь - значить треба припинити вогонь!" Був дзвінок Нетаньягу, через катарців передали іранцям, і все припинилося. І це позитивний момент, тому що до цієї ситуації ми розмірковували, як же він буде поводитися.Тепер найголовніше питання – як переконати Трампа, що в Кремлі злодій, а не "хороший хлопець"? Як донести до його розуміння, що необхідні рішучі дії, аби припинити цю страшну, криваву війну в Україні та змусити Путіна піти на поступки, компенсувати всю шкоду, яку він завдав Україні, і зробити так, щоб Україна отримала реальні гарантії безпеки? І це зараз найголовніше питання, яке є на порядку денному.Генеральний секретар НАТО Марк Рютте саме цей саміт присвятив тому, щоб заспокоїти Трампа та змусити інші країни виділити 5%. Правда, Іспанія нічого не хоче робити, але там дивний уряд і прем'єр-міністр, який живе в іншій реальності.Є ще один момент: 24 червня був витік в британській газеті Тhе Dаіly Теlеgrарh про те, що декларація НАТО після цього саміту щодо Росії буде доволі короткою. Однак найголовніше, що там написано, - НАТО буде продовжувати підтримувати Україну. І мова йде про те, що, ймовірно, країни НАТО напряму надаватимуть зі свого військового бюджету гроші Україні. Це витік. Ми ще не бачили офіційного тексту. Але, якщо це так, то, попри сумніви Трампа щодо припинення війни в Україні, це певною мірою є важливим кроком, тому що країни НАТО, а це всі європейські країни та Канада, окрім США, більшість із них дійсно зацікавлені, щоб Україна могла встояти у цій війні. Це дуже важливий момент.Нам потрібно зараз дивитися не на порожню половину стакана, а на ту половину, яка наповнена. І треба розуміти, як із цієї ситуації виходити.Ви знаєте не тільки як функціонує Кремль, а й що плюс-мінус відбувається у кремлівських головах. Маєте власну думку і щодо Медведєва, і щодо Путіна з урахуванням того, що вони останні пару років витворяють. Вони б'ють балістичними ракетами по наших містах, а з другого боку демонструють готовність Росії вести війну рівно стільки, скільки в них вистачить військово-технічного ресурсу. Можливо, все може дуже швидко змінитися, бо ми чекаємо 2 вересня, коли відбудеться зустріч Сі Цзіньпіна з Путіним.Другий кейс – зустріч у Кремлі міністра закордонних справ Ірану. Росія та Іран є стратегічними союзниками. І ця ірано-ізраїльська чи ірано-західна війна має пульсуючу форму, вони можуть підіймати амплітуду або знижувати градус. Задача Ірану – вступ до ядерного клубу, щоб почуватися у статусі, в якому почувається Росія. Тобто у будь-якій незрозумілій ситуації Путін каже, що може щось неприємне для всіх використати. Ваше відчуття: на яку траєкторію вийшов Кремль?Я згоден з вами, що амплітуда то підіймається, то опускається, і градус то підвищується, то знижується. Дійсно, як ви описали ці кейси - це правильне бачення тієї ситуації, в якій ми перебуваємо. По-перше, Кремль почувається в стані великого дискомфорту після того, як американці бомбардували його стратегічного партнера, Іран. Росія попереджала, що ні в якому випадку не бомбардувати, були зроблені заяви, попередження. Однак нічого не допомогло, Трамп прийняв рішення бомбардувати. І що найцікавіше – не було навіть офіційної реакції на це. Було якесь засудження, мовляв, американські бомбардування, але, окрім таких загальних осудливих слів, більше нічого не змогли сказати. Вони перебувають у шоці, бо не вірили, що це станеться.Другий момент, і це я ще раз підкреслюю, Кремль здивувало, що за три дні ізраїльські ВПС в небі Ірану робили все, що хотіли: і бомбардували Тегеран, і скільки треба, стільки бомбардували, і 24 на 7. Всю цю операцію розпочали 200 літаків, потім постійно в небі перебувало від 50 до 100 літаків – робили все, що хотіли.Це взагалі для Кремля був шок. Чому? Вони ж перед усіма хизувалися, що за три дні підуть парадом по Києву, по Хрещатику. А вже майже три з половиною роки воюють з Україною і не можуть захопити Україну, і не можуть перемогти Україну.А тут, будь ласка, - Ізраїль три дні робив, що хотів, з їхнім важливим стратегічним партнером. Якби не Трамп, то і далі  бомбардував би. Це для них створює дуже серйозний психологічний дискомфорт, тому що вони розуміють, що не можуть нічого зробити. Що більше - вони бояться американців. Вони розуміють, що Трамп дав наказ бомбардувати, то від цього непередбачуваного президента можна очікувати все. Тому треба поводитися більш-менш акуратно в усьому, що стосується американців.І, зверніть увагу, вони бояться цього потепління у відносинах з приходом Трампа між Америкою та Росією. Путін боїться порушити цей баланс, він постійно лебезить перед Трампом, говорить, який Трамп розумний, який Трамп хороший, дарує портрет, розповідає, як молився за нього, коли був на того замах, "от якби Трамп був президентом, то не було б війни в Україні". Путін боїться перейти якусь червону лінію, яка розсердить Трампа.Трамп уже одного разу сказав, що, можливо, Путін з'їхав з глузду, "Владімір, стоп! Досить бомбардувати!". І це, безумовно, у Кремлі насторожує. Вони бояться різкої реакції Трампа.Скажімо так, їхній психологічний стан погіршився щодо російської економіки. Зараз на економічному форумі в Петербурзі заявляли, що економіка Росії, напевно, входить в рецесію. Путін сам показав наказ про скорочення бюджету. Зараз відбулася ізраїльська операція нападу превентивним ударом по Ірану і ціна на нафту трохи підросла, але вже пішла на спад. 24 червня нафта зросла тільки на 1%, але в принципі ціна знижується. І Трамп зацікавлений у зниженні ціни на нафту.Найголовніше питання для країн Заходу, особливо для Європи та Америки, - зробити все, щоб ціна на нафту впала. Якщо ціна на нафту впаде, у Путіна не буде звідки брати гроші на війну. Вони у нього закінчуються, це не безлімітний гаманець. Не на все життя вони мають ресурси, на 100 років наперед. Це так здається.По-друге, це також важливий психологічний момент, і у нас в Ізраїлі, як і раніше, існує у певних колах військо-політичного істеблішменту якийсь психологічний страх, що Росія може щось зробити. Ось, факт: вони погрожували ядерною бомбою, американці зробили декілька серйозних попереджень, і Путін відразу замовк. І не один місяць боявся зі своїх уст випустити слово "ядерний". Тому вони й надалі будуть робити хорошу міну за поганої гри.Значить, інструменти є. Якщо американський дипломат чи посадовець розвідки передає до Кремля попередження "не робіть цього", відповідно, можна натиснути на Путіна, щоб він і не бив по наших містах. Водночас можна було б натиснути на Путіна перед початком повномасштабного вторгнення і він на нього не наважився б, але тиск був заслабкий. Путін втягується в довгу війну, сподівається завдяки своїй ресурсній базі вести активні бойові дії проти України ще пару років, а то й, як заявляють кремлівці, і 10 чи 20 років. Відповідно, нам потрібно йти ізраїльським шляхом - не розтягувати війну на роки. Можливо, ви маєте відчуття, як правильніше було б зіграти Україні в теперішній ситуації?Довга війна – це жахливий сценарій. Поки що ми перебуваємо в цьому жахливому сценарії. Тут потрібні два вектори. Один вектор: все одно, чи хочемо ми, чи не хочемо, і в Ізраїлю, і в України є одна задача – бути у найкращих відносинах з американською адміністрацією. Тому що від американської адміністрації та від Трампа особисто залежить не все, але настільки всього багато, що не можна в жодному випадку нехтувати. І за будь-якої ситуації треба триматися та вирулювати ці відносини на той рівень, який буде допомагати. Я б сказав, що це має бути виключно інструментальний підхід.Тих інструментів, які мають США, нема ні в кого. Тому з ними потрібно дружити за будь-якої ситуації. Інколи це складно, це зрозуміло, враховуючи характер особистості, яка там зараз займається різними питаннями, враховуючи складний характер самого Трампа. Безумовно, це не проста задача. Нема виходу. Це обов'язково! На 150%! Якщо цього не буде, то буде дуже погано.Другий вектор: для України значно більше ресурсів, можливостей, переконання, налагодження контактів – це, безумовно, Європа - Німеччина, Франція, Британія, також Італія плюс Польща, в якій зараз складна обстановка, бо там антиросійські настрої у цього президента, але й антиукраїнські. Польща була важливим фактором останні три роки. Подивимося, як це буде. Але, якщо Німеччина, Мерц, і якщо Макрон, і якщо британський Стармер, а особливо Німеччина та Британія, які значно серйозніше ставляться до загрози, яка йде від Росії, Макрон трохи менше, то при правильному тиску на Росію можна досягнути ще більшої співпраці та передачі більшої кількості зброї.У чому проблема? Європа за ці три роки війни не переналаштувалася на військові рейки. Найголовніший аргумент України, з яким я абсолютно згоден, - Україна зараз захищає Європу. Якщо Україна, не доведи Боже, впаде, то наступною буде Європа. Путін не зупиниться. Попри те, чи є в нього ресурси, чи нема, він розпочне війну і проти європейських країн – це і Фінляндія, і країни Балтії, і Польща, і так далі. Тому Україна дійсно захищає Європу. А те, що Зеленський говорить європейським лідерам, що неприємно чути, але він абсолютно правий, тому що Україна зараз веде війну за національну безпеку всього Європейського континенту. І тут у Зеленського та української адміністрації більше аргументів на користь того, щоб Європа допомагала.Європа повинна перейти на військові рейки. Вони мають більше виробляти, а сьогодні їхнє виробництво – стільки на рік, можливо, скільки у Росії за два чи три місяці. І ці різні цифри з обох боків ускладнюють роботу ЗСУ.Але є і позитивні моменти – Rhеіnmеtаll, який будує підприємства, наскільки я розумію, в Україні вже є об'єкти, які працюють. І сама українська військова промисловість плюс-мінус на 40% забезпечує потреби ЗСУ, але цього недостатньо. Тут потрібні особливі зусилля Європи, тому треба постійно тиснути, постійно переконувати, бо часу нема. Неможливо вести цю війну ще 5 років, ще 10 років. Це неможливо, для цього необхідні неймовірні зусилля, я не впевнений, що вони дійсно існують. Можна ці ресурси настільки виснажити, а що далі буде? Росія не буде заспокоюватися, це все довготривале. Відповідно, з Європою мають бути постійні контакти, переконання, що Європа повинна діяти значно рішуче і не боятися Путіна. Оцей страх, що Путін щось зробить, - дуже негативний фактор в поведінці європейців.

За кілька тижнів до саміту НАТО, що готувався у нервовій обстановці зростання напруженості між Ізраїлем та Іраном (що давало ще більше стратегічних балів Росії), здавалося, що зустріч на найвищому рівні в Гаазі може стати ледве не останнім заходом Північноатлантичного альянсу. Глобальний фон переваги “осі зла”, бравада Кремля з планами продовження війни проти України та захоплення нових українських територій, постійні нерішучі маневри президента США Трампа (за принципом “крок вперед - два назад” або Тrumр аlwаys сhісkеns оut) вимагали концентрації та зосередженості від країн НАТО, чого вже насправді не очікували в Гаазі.Кімната для засідань саміту НАТО, фото: gеttyіmаgеsБуло очевидно: без остаточного усвідомлення країнами Європи того, що лише європейці (включно з Україною) можуть взяти на себе відповідальність за оборону й безпеку континенту в протистоянні агресії Росії, подальше існування НАТО неможливе. Лише чіткий розподіл відповідальностей між Європою та США в рамках інтегрованої системи євроатлантичної  безпеки може зупинити катастрофічне насування “осі зла”. Однак, для цього потрібна серйозна розмова, глибока дискусія і детальний аналіз. Чи можна було цього досягти за півтора дні саміту? Існували великі - і небезпідставні - сумніви. Про це ми писали в матеріалі “Саміт НАТО на межі кризи”.  Між тим, як не парадоксально, нетрадиційний “трампівський” формат саміту виявився несподівано успішним. Хоча ця успішність, мабуть, пояснюється саме емоційним наповненням цього заходу, який дійсно був трампоцентричним. Організатори професійно закрутили весь сюжет зустрічі лідерів НАТО довкола американського президента - і це спрацювало. Трамп, на хвилі тріумфу після вдалого удару по Ірану, був незвично схильний до компромісу й погодився фактично на всі пропозиції європейських колег. І хоча про реальну успішність/неуспішість головної зустрічі країн НАТО можна буде говорити пізніше, все ж результати саміту дають підстави говорити про надію на подальший прогрес Альянсу. А це, безумовно,  є критично важливим для України.Підсумковий документ саміту: компактно, але ефективноДискусії стосовно заключної декларації саміту НАТО в Гаазі демонстрували нерозуміння та засудження підходу організаторів. Замість грунтовного концептуального документу (він традиційно сягав 50-60 сторінок) щодо визначення головних загроз і викликів у сфері безпеки для Альянсу та їх системної нейтралізації цього разу планувалося підписати короткий, буквально на кілька абзаців, документ. Очевидно, що в такому форматі мова про концептуальність уже не йшла. Головна ідея такого підходу – спробувати максимально обійти можливі суперечки з президентом США Трампом стосовно його вимог про збільшення витрат на оборону до 5% і уникнути різких формулювань з приводу агресивної війни Росії проти України.За результатами саміту, варто визнати, цей підхід виявився ефективним. При цьому важливо, що, незважаючи на компактність, заключний документ гаазького саміту НАТО демонструє високий рівень стратегічної цілісності, політичної злагодженості та рішучості Альянсу щодо актуальних викликів безпеці. І це не лише підтвердження дії статті 5 як наріжного каменю НАТО, а й важливий сигнал про адаптацію до нової геополітичної реальності.Передусім винесення Росії як єдиної держави у статус "довгострокової загрози" фіксує якісну зміну безпекової оцінки Альянсом. Це означає, що російська загроза більше не розглядається як тимчасове або регіональне явище, що може бути врегульоване дипломатичними компромісами чи політичними маневрами. Йдеться про системну, екзистенційну загрозу, яка вимагає довгострокового стратегічного планування, переозброєння та зміни оборонних пріоритетів.Особливо знаковим є узгоджене зобов’язання союзників інвестувати до 5% ВВП у сферу безпеки та оборони. Цей крок означає де-факто трансформацію НАТО в оборонну структуру воєнного часу. Вперше за історію Альянсу встановлено кількісно визначені параметри не лише загальних витрат, але й їхньої структурної складової: зокрема 3,5% на збройні сили та ще до 1,5% – на інфраструктуру, інновації та оборонну промисловість. У практичному вимірі це означає системну модернізацію національних армій, посилення індустріальної спроможності та приведення інфраструктури до стандартів воєнної мобілізації.Ще однією стратегічною новелою є включення витрат на допомогу Україні до оборонних зобов'язань країн-членів. Це означає інституційну легітимізацію військової допомоги Україні як складової колективної безпеки НАТО. Такий підхід створює механізм стабільного і довгострокового забезпечення Сил оборони України ресурсами, технологіями та політичною підтримкою. Водночас вказане положення фактично включає витрати на оборону України у забезпечення оборони НАТО, а це, у свою чергу – створює прецедент, коли країна, яка не є формальним членом Альянсу, вже є частиною системи оборони НАТО. Крім того, вербальна (хоча й не зафіксована у заключній декларації) згадка генеральним секретарем НАТО Марком Рютте про незмінність зобов’язань НАТО щодо майбутнього членства України на фоні “союзницьких” норм про витрати на оборону України створює особливий статус Києва – без формального вступу, але з практичною інтеграцією в систему безпеки НАТО.Генеральний секретар Марк Рютте проводить прес-конференцію під час 76-го саміту НАТО, фото: gеttyіmаgеsЗазначена в документі мета ліквідації бар'єрів у торгівлі зброєю та стимулювання трансатлантичного оборонно-промислового співробітництва, хоча і має дещо декларативний характер, відкриває перспективи для створення єдиного ринку оборонної продукції в межах НАТО. Для України це важливо в контексті інтеграції її ОПК у західні виробничі ланцюги, зокрема в умовах переходу від грантової допомоги до повноцінної закупівлі та кооперації.Отже, підсумковий документ саміту в Гаазі є стислим, але стратегічно сфокусованим. Він містить елементи трансформації Альянсу в структуру довготривалого стримування, з опорою на нову економіку оборони, посилену індустріальну базу, технологічне партнерство і пріоритетну підтримку України. При цьому важливо, що на всі ці трансформації та принципи (як підтримки України, так і визнання Росії “довгостроковою загрозою”) погодився Трамп (а з ним і Орбан та Фіцо, які напередодні саміту говорили про опозицію Україні та загальноєвропейським трендам протистоянню Росії). Фактична згода Трампа з базовими принципами вказаного порядку денного свідчить, що, попри загрозу політичної фрагментації, стратегічна логіка безпеки в Альянсі наразі перемагає.Трамп vs ЗеленськийНайважливішою подією саміту, якщо не зважати на протокольні заходи, безумовно, стала зустріч президентів США та України Дональда Трампа та Володимира Зеленського. Після складної еволюції розвитку особистих стосунків та трансформації розуміння Трампом російсько-української війни чергова зустріч між двома лідерами мала визначити наступний напрям розвитку не лише двосторнніх стосунків між Україною та США, але, що не менш важливо, – вектор зусиль щодо припинення російської агресії проти України.Важливим фоном для цієї зустрічі (власне, як і для всього саміту) став піднесений настрій та, можна сказати, бойовий кураж Трампа після вдалого (хоча в самих США існують різні оцінки ефективності) удару стратегічними бомбардувальниками В-2 по ядерних об`єктах Ірану. Рішучі (що для багатьох глобальних та регіональних гравців стало несподіванкою) дії Трампа, очевидно, приголомшили не лише керівництво Ірану, але й Росії та Китаю. У всякому разі, відчутно “просів” БРІКС, а Сі Цзіньпін взагалі скасував візит на наступний саміт цієї амбіційної до останнього часу організації, яку і Китай, і Росія розглядали як альтернативний полюс Заходу та модель власного геополітичного тріумфу. Не виключено, що саме такий “бойовий” настрій і успіх у дійсно серйозній операції змінили тон і характер поведінки американського президента на зустрічі з Зеленським. Уже не було несмішних жартів чи неадекватних витребеньок. Судячи з повідомлень обох учасників 50-хвилинних переговорів, теми для дискусій були найбільш актуальні: можливість продажу Україні систем ППО, перспективи припинення вогню між Україною та РФ, співпраця в оборонно-промисловій сфері. На своїй прес-конференції Трамп припустив, що може розглянути питання передачі/продажу Україні систем Раtrіоt та інших систем озброєння. Також він пообіцяв знову провести розмову з Путіним, зауваживши, що той все ж таки “хоче це закінчити”.Володимир Зеленський і Дональд Трамп, фото: gеttyіmаgеsПопри те що результативність комунікації Трампа з Путіним традиційно викликає сумніви, все ж варто особливо відзначити, що президент США цього разу був незвично чемний до України й українців. Відповідаючи на запитання журналістки "ВВС Україна" стосовно зброї для захисту від російських ударів, Трамп несподівано побажав українській журналістці “великої удачі” і передав вітання її чоловіку, який служить у Силах оборони України. Цей жест, безперечно, свідчить про зміну в ставленні Трампа до російської війни проти України і дає надію на більш рішучі дії на російсько-українському треку.Україна - НАТО: фокус на практику без офіціозуОкремий пласт саміту НАТО в Гаазі – ціла низка двосторонніх та багатосторонніх зустрічей президента Зеленського та української делегації з лідерами країн НАТО, а також спеціалізованими групами по напрямах співпраці. На полях саміту НАТО в Гаазі відбулися переговори, що, можливо, окреслили контури нової європейської коаліції підтримки України. Лідери Великої Британії, Італії, Німеччини, Польщі та Франції провели зустріч із президентом України та генеральним секретарем НАТО. Однією з тем перемовин стало поглиблення зусиль з підтримки ініціатив щодо досягнення припинення вогню, однак фактично зустріч продемонструвала готовність провідних європейських держав координувати оборонно-промислову, економічну та політичну допомогу Києву незалежно від турбулентностей у Вашингтоні.Володимир Зеленський під час зустрічі з лідерами країн НАТО, фото: gеttyіmаgеsПоказовою стала також окрема двостороння розмова Зеленського з премʼєркою Данії Метте Фредеріксен, країна якої перебирає головування в Раді ЄС у другій половині 2025 року. Центральною темою стала спільна розбудова оборонного виробництва. Як підкреслив президент України, саме Данія стане першою державою, з якою Київ офіційно запустить проєкт із спільного виробництва зброї. Цей крок є не лише символом довіри, але й початком нового етапу європейсько-українського оборонно-промислового партнерства, яке поступово стає структурним елементом безпекової архітектури Європи.Серед інших ключових новин – рішення Норвегії виділити 550 млн євро на розвиток безпілотних технологій для Сил оборони України, а також сигнал Великої Британії, яка вперше надасть Україні озброєння, профінансоване за рахунок заморожених російських активів. Це прецедент, що може бути масштабований іншими країнами G7 і сформує нову юридичну та фінансову модель підтримки України через репараційні механізми.Загалом, попри надто негативні очікування, незвичну компактність та стриманість декларації саміту НАТО в Гаазі, реальні результати роботи лідерів країн Альянсу демонструють готовність і налаштованість членів організації до відродження, а не занепаду. Усвідомлення нової ролі Європи та партнерські (а не підлеглі) стосунки зі США, безумовно стануть новими трендами розвитку Організації Північноатлантичного договору на найближчі роки. До того ж інтеграція України (навіть більше не формальна, а практична) до євроатлантичної системи безпеки дає новий шанс для формування ефективного механізму стримування “осі зла” і в першу чергу - путінської Росії, яка формує не лише довгострокову, але й негайну загрозу Західній демократичній цивілізації. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Останніми днями інформаційний простір збурили повідомлення з Сумщини про недобудовані фортифікації, які не лише не стримали наступ ворога,  а й потенційно можуть допомогти окупантам міцніше вгризтись у нашу землю. Що відбувається загалом зі спорудженням українських фортифікацій на цьому етапі війни? Чому ми навчились за ці роки, чого так і не досягли та що потрібно, щоб досягти значно більшого – зупинити наступ ворога? Аналізуємо ці аспекти. Говорити про них, зрозуміло, менш цікаво, аніж про дрони зі штучним інтелектом чи лазерну зброю. Однак важливість цієї сфери важко переоцінити.конфігурація оборонних споруд на Сумщині, фото: DеерStаtеДе ми спрацювали та де не спрацювалиУ нашій пам’яті про Битву за Київ весною 2022 року залишиться зокрема той момент, як Змієві вали часів Київської Русі допомогли стримати навалу російських окупантів і таким чином непрямо захистити столицю нашої країни.З того моменту питання будівництва новітніх, а головне ефективних "Змієвих валів" постійно стоїть гостро. І всім зрозуміло, що воно на порядок загострилось на тлі спроб підрозділів армії РФ зайти на територію Дніпровщини та розвинути той успіх, який вони отримали під час боїв на прикордонні Сумщини.Тут ми як країна та суспільство отримали момент організаційної неефективності: ресурси на фортифікації були витрачені, але це не принесло бажаного ефекту. Насамперед для підрозділів наших військових, які безпосередньо обороняють ці напрямки. Не кажучи вже про стратегічний результат в масштабах усієї воюючої України.Але далі треба зафіксувати, що ми маємо не тільки приклади неефективності фортифікацій на Сумщині та Дніпропетровщині. За оцінками західних ОSІNТ-аналітиків, на Донбасі для ЗСУ будуються укріплення в достатньо ефективній конфігурації, яка ускладнює ворогу застосування піхоти та ударних безпілотників. Особливого секрету в цьому насправді нема: будівництво фортифікацій набуло такого масштабу, що його можна оцінювати буквально за знімками з космічних супутників.Типова схема побудови укріплень ЗСУ на Донбасі станом на кінець травня 2025 року, схема від ОSІNТ-аналітика РlаyFrа, фото: DеерStаtНа думку багатьох експертів, спорудження ефективних фортифікацій можна суттєво покращити тим, що передати військовим напряму необхідні техніку, людей та інші ресурси. А це підводить нас до необхідності посилення складової інженерних військ ЗСУ. Особливо коли ми говоримо про перехід на корпусну систему організації.Як сьогодні організовані інженерні підрозділи Збройних СилЗа публічними даними, наразі до складу Сил підтримки Збройних Сил України входять:дві інженерні бригади (47-ма та 48-ма) та  одна інженерно-штурмова бригада (новостворена 49-та), дві бригади підтримки (70-та та 808-ма) та два полки підтримки (12-й та 16-й); інженерно-позиційний полк (23-й);три окремі інженерно-саперні батальйони (1-ий, 2-й та 3-й відповідно), 534-й окремий інженерно-саперний батальйон (зі складу 128-ї ОГШБр) та 15-та окрема понтонна рота;143-й об’єднаний навчальний центр “Поділля” та 507-й окремий навчальний ремонтно-відновлювальний батальйон.Ці частини зосереджені на таких завданнях:інженерне обладнання місцевості, спорудження фортифікаційних споруд та постановка мінних загороджень;подолання укріплень та мінних полів ворога, розмінування місцевості.налагодження переправ та облаштування переходів через перешкоди.Чи усвідомлює наше вище військове керівництво важливість проблеми та необхідність більших зусиль? Це очевидно. Дві згадані вище бригади підтримки (70-та та 808-ма) були сформовані на базі існуючих полків підтримки (70-го та 808-го відповідно), і це сумарно з фактом створення 49-ї інженерної штурмової бригади наочно показує масштаб зусиль, який уже був докладений для зміцнення інженерної складової ЗСУ.Робота 23-го інженерно-позиційного полку ЗСУ по установці лінії "зубів дракона"Для прикладу варто згадати дії згаданої вище 49-ї інженерної штурмової бригади та формат її використання під час Курської операції. Величезне захоплення та пошану викликали дії українських штурмових бригад у цій операції. Але цього прориву не було б, якби не інженери, які допомагали йти в бій там, де територію ворога було захищено. Зокрема, як свідчать публічно доступні дані, підрозділи "сорок дев’ятки" активно використовувались для пророблення проходів у мінних полях та загородженнях із “зубів драконів”, для облаштування переходів через перешкоди та протитанкові рови.Як здійснювався цей прорив? Відомо, що 49-та інженерно-штурмова бригада використовувала інженерні машини Wіsеnt 1 МС та броньовані мостоукладачі Віbеr, а також системи дистанційного розмінування (УР-77 та М58 МІСLІС). І найменування «інженерно-штурмова» в цьому випадку означає, що бригада забезпечувала інженерну підтримку саме при активних штурмових діях.Тепер про те, що засвідчила Курська операція. Якщо зробити поправку на те, що до складу тактичної групи “Суджа”, задіяної на піку операції на території Курщини, входили шість бригад (чотири ОМБр, одна ОДШБр та окрема бригада ТрО), то оптимальним для ефективної інженерної підтримки в масштабах ЗСУ виглядає співвідношення одна інженерна (інженерно-штурмова) бригада на шість бойових бригад. І на цьому тлі наявна кількість підрозділів інженерного забезпечення в Збройних Силах сьогодні - загалом п’ять бригад та три полки - виглядає очевидно недостатньою та потребує кількісного розширення.Тут також варто пригадати історичні дані про те, що на початок 1992 року ЗСУ мали у своєму складі 7 інженерних бригад та 10 інженерних полків, 9 корпусних та 22 дивізійні окремі інженерно-саперні батальйони. Їхня загальна штатна чисельність складала 32 тисячі військовослужбовців, або ж 3,3% від поточної чисельності збройних сил на той момент (780 тисяч військовослужбовців). Наведені тут цифри можна вважати певною “стелею”, до якої є необхідним кількісне розширення інженерної складової Сил оборони України, чисельність яких на поточному етапі війни становить до 1 мільйона осіб. Водночас слід зауважити, що вагому підтримку в спорудженні фортифікаційних споруд для ЗСУ також надають відповідні підрозділи зі складу Державної спеціальної служби транспорту (ДССТ), напрямку підпорядкованого Міноборони.Як облаштовані інженерні війська ЗС РФ на цьому етапі війниПротягом повномасштабної війни проти України держава-агресор кількісно значно посилила свої інженерні війська. На початок 2022 року сухопутні війська армії РФ мали у своєму складі чотири інженерні бригади, сім інженерних полків та одну понтонно-мостову бригаду. Протягом же двох останніх агресор сформував мінімум п’ять нових інженерних полків, які були створені в рамках “часткової мобілізації”. Вони отримали порядкові номери з 88-го по 92-й, із яких три (89-й, 90-й та 92-й) були залучені для дій на Запорізькому напрямку, один (91-й) – на Херсонському напрямку, та ще один (88-й) – для облаштування фортифікацій на Курщині.Крім того, в тому ж 2022 році регіональні адміністрації РФ створили кілька “добровольчих” інженерних батальйонів, які потім також були влиті напряму до складу російських окупаційних військ. Також привертає увагу, що за останні два роки росіяни сформували мінімум два окремі інженерні полки для забезпечення дій підрозділів морської піхоти на суходолі, під що була закладена відповідна концептуальна основа. Тобто кількісне розширення російських інженерних військ відбувалось шляхом саме створення додаткових полків.При цьому також привертає увагу те, що для будівництва фортифікаційних споруд ворог активно залучає цивільні будівельні компанії, котрі виступають певним доповненням наявних інженерних підрозділів ЗС РФ.Ворог також експериментує із використанням дистанційно керованих систем для забезпечення своїх інженерних військ, головним чином – для проведення розмінування: мова, зокрема,  про системи “Уран-9” та “Проход-1”.Інженерні підрозділи ЗС РФ відпрацьовують застосування ИМР-2 напередодні вторгнення в Україну, грудень 2021 рокуЯк Україні посилювати інженерні підрозділиБезумовно, позитивно, що протягом повномасштабної війни проти країни-агресора Україна значно розширила та посилила інженерні  підрозділи Збройних Сил.  Однак так само очевидно, що лишається значний потенціал для подальшого кількісного розширення інженерних підрозділів ЗСУ. При цьому необхідно й далі розширювати кількість інженерних підрозділів ЗСУ шляхом створення не тільки нових бригад, а й полків та батальйонів. Тут багато в чому можна повчитись у ворога, але це той випадок коли таке навчання виправдане.  При зміні структури управління ЗСУ окремо актуальним стає формування нових інженерно-саперних батальйонів, які б напряму підпорядковувались бригадам (враховуючи приклад 128-ї ОГШБр) та командуванню армійських корпусів.Які позитивні фактори для посилення інженерної складової для нашої перемоги ми маємо? Приміром, загальновизнано, що Україна здійснила значний прорив в розвитку БПЛА. Тож використання безпілотних систем дає значний потенціал для якісного збільшення можливостей інженерних підрозділів ЗСУ, зокрема для дистанційної постановки мін або ж для дистанційного підриву важливих цілей ворога на полі бою.Інженерні підрозділи ЗСУ встановлюють на Чернігівщині "мінні поля", фото: fасеbооk/1оgtbНарешті, зрозуміло, що інженерні війська це не лише люди, а й техніка. Західні партнери під час війни своїми поставками сучасного та досконалого обладнання зробили вагомий внесок у наш спротив ворогу. Для створення нових інженерних підрозділів необхідні нові надходження інженерної техніки та допомога у навчанні персоналу.  І це ще одна тема для подальших перемовин. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.   

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 20 червня.Мирний процес не рухаєтьсяфото: rеutеrs У Тhе Wаshіngtоn Роst написали, що всього через кілька днів після того, як російський напад на Київ зруйнував багатоквартирні будинки та забрав життя 28 людей, Путін у своїх заявах, опублікованих у четвер, цинічно заперечив, що Москва атакувала цивільних осіб, і заявив, що він відкритий для зустрічі з Володимиром Зеленським, навіть якщо він все ще сумнівається в його легітимності.Путін заявив, що переговори між робочими групами можуть відновитися наступного тижня, але додав, що зустрінеться із Зеленським лише після того, як будуть узгоджені всі деталі мирної угоди. Він припустив, що навіть тоді демократично обраний український лідер не матиме законного права підписувати угоду."Вимоги Росії до України як умови миру не змінилися та рівносильні капітуляції Києва: згода ніколи не вступати до НАТО, бути нейтралітетом, відмовитися від п'яти українських регіонів, включаючи територію, яку Росія навіть не окупує, скоротити чисельність своїх збройних сил та припинити військову підтримку Заходу", - кажуть у Тhе Wаshіngtоn Роst. У виданні також відзначають, що у четвер міністр закордонних справ України Андрій Сибіга зазначив. що минуло 100 днів з моменту прийняття Україною запропонованого США припинення вогню, тоді як Росія продовжує вимагати численних умов, перш ніж розглядати можливість припинення бойових дій. "Попри те, що президент Дональд Трамп запропонував Росії значні поступки, зокрема підтримав її вимогу виключити Україну з НАТО та зберегти окуповану нею територію, мирний процес зайшов у глухий кут. Адміністрація Трампа, схоже, відступила від посередницьких зусиль, а деякі аналітики заявили, що його спроби швидко досягти угоди практично провалилися", - підсумовують американські журналісти. А у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs відзначили, що щорічний економічний форум у Санкт-Петербурзі який раніше приносив багатомільярдні угоди, а на ньому виступали зірки світової музики, тепер втратив свій блиск і все ціна розлучення РФ із Заходом через війну в Україні. Журналісти нагадують, що у перші роки правління Путіна економічний форум у Санкт-Петербурзі був майданчиком для залучення західного бізнесу. Укладалися багатомільярдні угоди, як-от "Північний потік-2", а західні корпорації, зокрема ВР, Сhеvrоn і Тоtаl, надсилали своїх топменеджерів. У 2018 році гостем був Емманюель Макрон, а в 2011-му Стінг виступав перед Зимовим палацом. Та форум 2025 року відображає Росію, радикально змінену війною в Україні. Почесним гостем став Бахрейн, офіційним авто – китайський Таnk, а не Меrсеdеs. Замість західних банкірів – делегація Талібану, замість Соса-Соlа – російський аналог. Виступали лише другорядні російські артисти. У Тhе Nеw Yоrk Тіmеs вказують, що конференція сигналізує: Росія відвертається від Заходу. Попри діалог між Путіним і Трампом, американські інвестори уникали події. Зустріч Росія-США, присвячена "спільним інтересам", була закритою, а серед учасників – маловідомі особи.Кирило Дмитрієв, кремлівський посередник із США, заявив, що Росія не залежатиме від Заходу, але прагне "балансу". Він сподівається на результати діалогу до кінця року, якщо буде прогрес у російсько-українському конфлікті. Надії на зняття санкцій після розмови Трампа й Путіна в лютому підняли рубль на 40%, але санкції залишилися, а західні компанії не повернулися. Міністр економіки Максим Решетніков попередив про загрозу рецесії. Росія шукає партнерів у Китаї, Індії та арабських країнах, але їхні бізнес-лідери на форумі були майже відсутні. До того ж війна нагадувала про себе: на виставці демонстрували дрони й бронетехніку. Губернатор Самарської області В’ячеслав Федорищев зазначив, що десять років тому форум шукав іноземні інвестиції, а тепер – способи захисту російських технологій і бізнесу.Американці втомилися від ЄрмакаАндрій Єрмак, фото: ОП У Роlіtісо написали статтю із промовистим заголовком: "Вашингтону набрид Андрій Єрмак". Вони відзначають, що головний помічник президента України "може зірвати переговори Києва з американськими чиновниками"."Посеред напружених політичних баталій у Вашингтоні щодо України є одна рідкісна точка двопартійного консенсусу: усі втомилися від Андрія Єрмака, керівника Офісу президента України Володимира Зеленського. Єрмак, друга за впливовістю людина в Україні, був особливо неприємним співрозмовником для адміністрації Трампа, за словами 10 осіб, знайомих з його спілкуванням", - пишуть у виданні.З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Андрій Єрмак, керівник Офісу президента України, часто відвідував Вашингтон, виступаючи посередником для Володимира Зеленського. Проте у США його вважають погано обізнаним у американській політиці, різким, надто вимогливим і нездатним орієнтуватися в тонкощах вашингтонського істеблішменту. Дехто звинувачує його в неточній передачі позицій США Києву, що загрожує і без того напруженим відносинам з адміністрацією Трампа, коли Україна критично залежить від підтримки США проти російської агресії.Понад десяток джерел Роlіtісо називають його "двопартійним подразником", що ускладнює діалог на тлі спроб Трампа підштовхнути Україну до переговорів з Росією.Єрмак заявив, що його мета – захист України, і він готовий "чекати біля будь-яких дверей", якщо це допоможе. Він визнав, що не прагне розібратися в американській політиці, а фокусується на Україні. Зеленський пропустив зустріч із Трампом на саміті G7 через достроковий від’їзд президента США, а на майбутньому саміті НАТО питання України відійде на другий план, щоб уникнути конфлікту з Трампом, кажуть у Роlіtісо.Журналісти відзначають, що адміністрація Байдена також була розчарована Єрмаком, але стримувала критику через терміновість війни. Натомість адміністрація Трампа менш терпима. Під час візиту Єрмака в червні 2025 року він ледве організував зустрічі з високопосадовцями, прибувши без чіткого плану. Джерела повідомили, що Марко Рубіо скасував зустріч, а Сьюзі Вайлз змусила Єрмака чекати, після чого скасувала переговори. Офіс віцепрезидента Венса проігнорував запит. Однак речник Єрмака Олексій Ткачук заперечив провал візиту, заявивши, що відбулися планові зустрічі з Рубіо та Вайлз, а також брифінг для сенаторів про війну й санкції.У Роlіtісо пишуть, що Єрмак, екскінопродюсер, після шести років на посаді все ще не освоївся у Вашингтоні. Наприклад, джерела кажуть, що він помилково вважав угоду про корисні копалини достатньою для гарантій безпеки від Трампа, а також звинувачував його посадовців у зв’язках із Росією. Це посилює недовіру до адміністрації Зеленського, що може підірвати підтримку України, особливо серед республіканців, які скептично ставляться до допомоги Києву.Візит Єрмака не був безрезультатним: він зустрівся з конгресменами та спецпосланником Трампа Кітом Келлогом, але залишився розчарованим. Джерела називають його "екзистенційним тягарем" для України через нездатність зрозуміти політичну динаміку США. Однак Зеленський і Єрмак мають тісні зв’язки, і переконати президента обмежити вплив помічника складно, кажуть у Роlіtісо. Цікаво, що  ексдержсекретар Блінкен і посол Брінк просили виключити Єрмака з деяких зустрічей, але Зеленський відмовив. Тож поведінка Єрмака може посилити голоси в США за припинення підтримки України, загрожуючи її позиціям перед ключовим союзником, вважають у виданні. Три роки полону: історія морпіха фото: Офіс президента А у Тhе Guаrdіаn написали історію про українського морського піхотинця, який розповів про три роки мук у російському полоні. Дмитро Чорний, 23-річний український воїн ЗСУ, пережив три роки російського полону, зазнавши голоду, побиттів і тортур, перш ніж обмін полоненими повернув його додому до Кропивницького. Там він одружився з Діаною Шикот, яка чекала його, надсилаючи сотні любовних листів і борючись за його звільнення. Пропозицію руки і серця Дмитро зробив наступного дня після повернення, перед друзями та майбутньою тещею.З лютого 2022 року понад 5000 українців звільнено з полону, але психологічні травми залишаються. Дмитро бореться з гнівом, тривогою від звуків, схожих на літаки, та ірраціональними ревнощами до Діани. У полоні він змирився зі смертю, переживши бої в Маріуполі, бомбардування "Азовсталі" та нелюдські умови в тюрмах Оленівки, Камишина, Волгограда, Ряжська та Мордовії. Його били, катували електрошокерами, змушували співати російські пісні та стояти цілими днями. Листи Діани дійшли до нього лише раз, викликавши сльози. Діана невтомно писала листи, брала участь у протестах і поширювала інформацію про Дмитра. Звільнений 19 квітня 2025 року, він провів місяць у реабілітації, але психологічні травми залишаються. Дмитро намагається прийняти реальність, забувши ідеалізоване минуле, яке уявляв у полоні. "Забудь, що ти був громадянином, що мав дівчину, рідних, – каже він. – Ти народився в полоні". Та любов Діани та їхнє весілля дають надію на зцілення.Читайте також: Що довше триває війна в Ізраїлі та що більше країн у неї втягується, то більше негараздів це приносить Україні, - військовий аналітик Самусь

П'ять випадків, коли Росія залякувала ядерним ударом Уранці 21 листопада російські війська атакували Україну балістичною ракетою, яку запустили з Астраханської області. Вдарили по критичній інфраструктурі Дніпра. Під вечір із відеозверненням виступив президент РФ Володимир Путін. Підтвердив застосування цього типу зброї. Сказав, що випустили її із системи "Орешник". Сучасні засоби протиповітряної оборони не можуть її перехопити, додав. Застосовування ракети назвав відповіддю на нещодавній обстріл Силами оборони території РФ американськими далекобійними ракетами АТАСМS. &еnsр;Тривають експертизи, щоб чітко встановити всі деталі та специфікації цієї ракети. У світі є системи протиповітряної оборони, здатні протидіяти таким загрозам. Росія має відчувати, що кожен крок, який вона робить для розширення війни, матиме для неї наслідки. Ми повинні послідовно робити все, щоб змусити її шукати миру. Цього можна досягти лише двома шляхами допомогою Україні та тиском на РФ, говорить президент Володимир Зеленський. Заступниця речника Пентагона Сабріна Сінгх підтвердила застосування Росією нового типу зброї. Це була експериментальна балістична ракета середньої дальності, каже. У її основі модель міжконтинентальної балістичної ракети РС-26 "Рубеж", яка здатна нести як звичайні, так і ядерні боєголовки. Незадовго до обстрілу Путін затвердив зміни в російській ядерній доктрині, які суттєво розширили принцип застосування ТЯЗ. Зробив це після інформації в ЗМІ, що президент США Джо Байден дозволив бити по Росії далекобійною зброєю 1. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров пригрозив світу ядерною війною під час вересневого виступу на Генеральній асамблеї ООН в американському Нью-Йорку. Тоді заявив, що Захід намагається завдати Росії стратегічної поразки. А це неприпустимо через ядерний статус РФ. &еnsр;Я не говоритиму тут про безглуздість і небезпеку самої ідеї боротися до перемоги з ядерною державою, якою є Росія, каже російською Лавров. Такі спроби є небезпечними і можуть мати катастрофічні наслідки. З початку повномасштабного вторгнення Росія регулярно використовує метод ядерного шантажу. Він розрахований на залякування країн партнерів України та послаблення їхньої підтримки. 2. Влітку цьогоріч ядерною зброєю погрожував заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков. Мовляв, Захід недооцінив готовність Росії відстоювати власні інтереси всіма наявними в неї засобами. І це може мати фатальні наслідки для інших країн. Про це він сказав на конференції в Москві, коли відповідав на запитання про ядерні технології в час розвитку штучного інтелекту. &еnsр;За останні роки в галузі ядерного стримування створено таку основу, що дасть нам змогу забезпечити власну безпеку на десятиліття вперед, сказав російський чиновник. Рябков курує в російському МЗС питання ядерного стримування й двосторонніх відносин із США. 3. Вдарити ядерною зброєю по Нідерландах у червні цьогоріч закликав генерал-лейтенант та депутат Держ­думи РФ від путінської партії "Единая Россия" Андрій Гурульов. За його словами, саме в Нідерландах зберігається майже 60% усіх вуглеводнів Європи. &еnsр;Це жирна ціль із переліку тих, які нині існують. Ми чудово розуміємо, як завдати критично неприйнятної шкоди, щоб Європа стала на коліна, розмірковує в ефірі пропагандистської передачі Володимира Соловйова Гурульов. Це справа одного дня, з мінімальним використанням ядерних боєприпасів. Такі заяви від Гурульова звучать регулярно. У вересні 2022-го погрожував Німеччині та Великій Британії. &еnsр;Байден розмірковує про застосування нами ядерної зброї, говорить про наслідки для Росії. Україна в цьому випадку нецікава, нам там іще жити, цинічно заявляв представник російської влади. Задоволений ситий німецький бюргер повинен чітко розуміти: якщо раптом по Берліну буде завдано удару, то це викличе повний хаос у всій державі та її кончину. А якщо ми Британські острови перетворимо на марсіанську пустелю тактичною оперативною зброєю без ядерного потенціалу, то про які наслідки для нас можна говорити? Як вони свою п'яту статтю ухвалять, якщо від держави, яку треба б захистити, нічого не залишиться? Торік Гурульов закликав вдарити по Україні ТЯЗ, якщо Захід передасть їй свої винищувачі. Серед його останніх погроз вдарити ядерною зброєю по американській Алясці. &еnsр;Пряма загроза території головного нашого противника це ідеальний варіант, підсумовує російський депутат. 4. Торік, наприкінці січня, США оголосили новий пакет допомоги Україні. Серед вказаної зброї були далекобійні GLSDВ. Вони здатні бити на відстань до 150 км. У ЗМІ на той час почали обговорювати інформацію про використання ракет для деокупації Криму. У Пентагоні їх призначення не коментували. Лише зазначили, що Україна сама вирішуватиме, як звільняти власні території. Заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв одразу ж пригрозив "ударом відплати", якщо українці битимуть по військових об'єктах росіян в окупованому Криму. Натякав на ядерне озброєння й обіцяв, що "палатиме вся Україна". Такі заяви від Медведєва звучать часто. "Міжнародне право чітке. Україна може звільняти свої території, застосовуючи будь-які інструменти. Крим це Україна. Тому погрози офіційних осіб Росії про "удари відплати" це тільки фіксація наміру вчинення масових убивств і спроба лякати у традиційному стилі РФ", написав тоді у твіттері радник голови Офісу президента Михайло Подоляк. 5. Голова Державної думи Росії В'ячеслав Володін погрожував знищенням Польщі й України, якщо в останньої з'явиться ядерна зброя. Так відреагував за заяву ексміністра закордонних справ Польщі, депутата Європейського парламенту Радослава Сікорського влітку 2022-го. Останній тоді сказав, що США та Велика Британія, країни гаранти Будапештського меморандуму, за яким Україна відмовилася від свого ядерного статусу, повинні захистити український суверенітет та з власних арсеналів передати нашій державі ядерні боєголовки. "Сікорський провокує ядерний конфлікт у Центрі Європи. Він не думає про майбутнє ні України, ні Польщі. У разі реалізації його пропозицій цих країн не стане, як і Європи. Саме через таких, як Сікорський, необхідно звільнити Україну не лише від нацистської ідеології, а й демілітаризувати її, забезпечивши без'ядерний статус", написав у телеграмі представник російської влади Володін.

Хоч ці маневри є частиною регулярних навчань білоруської та російської армій, але їхній контекст, масштаби та й зрештою минулі прецеденти змушують багатьох аналітиків і офіційних осіб уважно стежити за подіями. Еспресо розповість ключові деталі про ці навчання, потенційні загрози, а також думки експертів щодо можливих сценаріїв.Що відомо про навчання "Захід-2025" Навчання "Захід-2025" є спільними стратегічними маневрами Росії та Білорусі, які проводяться в рамках так званої "Союзної держави" кожні два роки починаючи ще з 2009 року. За інформацією Міністерства оборони Білорусі, підготовка до теперішніх навчань розпочалася ще в жовтні 2024 року, а їхній активний етап заплановано на середину вересня 2025 року. Офіційно заявлено, що в маневрах візьмуть участь понад 13 тисяч військовослужбовців, хоча аналітики, зокрема з естонської розвідки, припускають, що фактична кількість може сягати до 100 тисяч осіб, якщо врахувати технічну підтримку та резерви.Цікаво те, що в кінці травня Білорусь офіційно оголосила про зменшення масштабів навчань і перенесення основних маневрів углиб своєї території, подалі від західних кордонів із країнами НАТО (Польщею та Литвою). Міністр оборони Білорусі Віктор Хренін назвав це рішення "демонстрацією миролюбної позиції" та готовності до "діалогу й зниження напруженості в регіоні". Проте такі заяви викликають скептицизм, оскільки Росія раніше використовувала подібні навчання як прикриття для підготовки до війни в Україні.Зокрема, у 2022 році навчання "Союзна рішучість" передували повномасштабному вторгненню Росії в Україну з території Білорусі. Аналогічно, у 2021 році навчання "Захід" із залученням близько 200 тисяч військових стали плацдармом для концентрації російських військ перед нападом. Тому ці прецеденти роблять "Захід-2025" об’єктом пильної уваги з боку України та країн НАТО. До того ж останнім часом аналітики з АvіVесtоr зафіксували активне перекидання російських військових вантажів до Білорусі, зокрема на авіабазу "Мачулищі", літаками Іл-76 та Ан-124. Це може вказувати на підготовку до формування значного військового угруповання, хоча офіційно такі дії пояснюються логістикою для навчань.Натомість аналітики Інститут вивчення війни пояснюють скорочення масштабів навчань і перенесення маневрів углиб Білорусі тим, що це може бути спробою, щоб створити "видимість співпраці та відволікти увагу від обмеженого військового потенціалу Росії за межами українського театру військових дій". Чому ці навчання становлять небезпеку для Українифото: колаж ЕспресоБілорусь межує з північними областями України (Волинською, Рівненською, Житомирською, Київською та Чернігівською), що робить її зручним плацдармом для потенційних наступальних дій. Як вже було згадано, історичний прецедент використання навчань як прикриття є головним побоюванням України. Росія неодноразово використовувала військові маневри для маскування підготовки до наступальних операцій, при цьому до останнього заявляючи, що цього не станеться.Нещодавно президент України Володимир Зеленський наголосив, що Росія може готувати "щось" під виглядом "Захід-2025", і закликав бути готовими до різних сценаріїв, включно з можливими атаками на Україну, Литву чи Польщу."Подивіться на Білорусь – цього літа Росія готує там щось, прикриваючись військовими навчаннями. Саме так зазвичай починаються її нові атаки. Але куди цього разу? Я не знаю. Україна? Литва? Польща? Не дай боже! Але ми всі маємо бути готовими", - сказав Зеленський. За словами спікера Державної прикордонної служби України Андрія Демченка, під час навчань загроза для України зростає, оскільки Росія може перекинути додаткові підрозділи до Білорусі. Хоча наразі ударних угруповань на кордоні не зафіксовано, сам факт присутності російських військ у Білорусі створює ризик. "Потрібно відстежувати, яку кількість своїх сил Росія зможе або планує залучити під час цієї активної фази, адже не можна виключати ні провокацій, ні інших дій. Вкотре можу зазначити, що цей напрямок є для нас загрозливим", - додав речник ДПСУ.Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також не виключає, що навчання можуть бути використані для створення ударного угруповання."Всі навчання мають якусь мету. І одна з таких цілей – це приховане створення угруповань наступальних військ. Тобто видимість навчань — це найбільш прийнятний спосіб перебазувати, перекинути війська, сконцентрувати на якомусь напрямку і створити угруповання військ. Власне, так розпочиналося і 2022 року", - сказав Сирський. Заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Максим Жорін висловив думку, що Росія може використати навчання для підготовки наступу на Україну, але швидше за все їх голова мета – розсіяти увагу ЗСУ. "Загроза існує, хоча рішення в Москві ще, ймовірно, не ухвалене. Остаточно ситуація проясниться ближче до початку навчань. Очевидно, що це спроба змусити Україну перекидати частину сил на північ, послаблюючи інші напрямки. Якщо ж Росія побачить там недостатню оборону, може спробувати прорвати кордон", - сказав Жорін.Натомість військовий експерт Ігор Романенко в інтерв’ю ТСН зазначив, що основну роль у цих навчаннях вірогідно відіграватимуть білоруські війська, оскільки Росія сама вже має обмежені ресурси через війну в Україні. Спільний наступ за участі російських і білоруських сил залишається можливим сценарієм, оскільки Путін хоче втягнути Лукашенка у війну, як це вже зробив з КНДР."Лукашенко "маневрує" вже четвертий рік. Він всіляко допомагає Путіну з озброєнням, технікою, надає аеродроми, навчальні центри для тренувань, лікує поранених росіян у шпиталях. Але цього Путіну замало. Маючи досвід співпраці з Північною Кореєю, російський диктатор прагне втягнути Білорусь у війну, точніше, в активні бойові дії. А Лукашенко, намагається цього уникнути, оскільки розуміє, чим для нього особисто це може закінчитися", - вважає Романенко. Однак генерал армії України, голова Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010) Микола Маломуж в етері Еспресо чітко сказав, що в будь-якому разі "повтору не буде", ситуація 2022 року з проривом кордону не повториться. "Тоді ми не забезпечили потужні укріпрайони та дії на кордоні нашими й ракетними артилерійськими системами, спецпідрозділами, що неодноразово говорили перед війною: "Перекрити основні траси між лісами, які забезпечують просування російських військ". Оце була величезна помилка. Цю помилку врахували, тепер постійні укріпрайони. Бойові позиції надзвичайно потужні. Відслідковуємо будь-які маневри російських і білоруських військ. Тобто ніяких альтернативних дій ми їм не дозволимо робити в режимі онлайн. Мало того, знищуючи величезну кількість на східному фронті, а це 1300 кілометрів, ще Росії відкрити один фронт на Білорусі, ще 2 тисячі кілометрів, я прямо скажу, реально в Росії ресурсів немає. Але провокації можуть бути з боку російських спецпідрозділів і деяких спецпідрозділів Білорусі. Армія Білорусі не готова воювати. І я думаю не вступить в бій", - сказав він.Що викликає тривогу у Литви й ПольщіСувалкський коридор, фото: dеfеnсе-uа.соmРозвідка західних країн давно попереджає, що Росія має плани наступу на країни Балтії, Фінляндію та Польщу. Тому навчання можуть бути використані для підготовки таких операцій. Зокрема, нещодавно голова Федеральної розвідувальної служби Німеччини Бруно Каль заявив, що "є конкретні докази", що РФ планує напад на територію НАТО, бо не вірить у дотримання 5 статті колективної безпеки. Фактично, Путіну цікаво "перевірити свою теорію". Дипломат, надзвичайний і повноважний посол України в Республіці Білорусь (2010-2011) Роман Безсмертний в етері Еспресо теж висловив думку, що "Захід-2025" спрямований не на Україну, а, власне, на західні країни."На білоруському напрямку йде формування угруповання військ із плануванням російського удару по країнах Балтики. Це не буде удар по Україні. Росіяни чудово розуміють, що удар по Україні нині не дасть Росії жодного ефекту. Балтійський напрямок буде актуальним для Росії. І він надзвичайно важливий для того, щоб зміцнювати потужність НАТО, європейських країн і ЄС", - наголосив Безсмертний.Кандидат історичних наук, співробітник Секретаріату ООН (1987-2019 рр.) Дмитро Довгополий в етері Еспресо вказав можливу ціль – це Сувальський коридор."Я б там очікував чи збройних провокацій, чи якихось дипломатичних демаршів", - відзначив він. Власне, що росіян давно цікавить Сувальський коридор – вузька ділянка території між Польщею та Литвою, що межує з Білоруссю та російським Калінінградським регіоном. Цей невеличкий регіон є стратегічно важливою зоною для НАТО, натомість росіяни мріють прокласти сухопутний коридор через Білорусь до Калінінграда (Кенігсберга, що був ними анексований у Німеччини після Другої світової). Тому є припущення, що Росія може використати навчання для створення потужного угруповання, здатного захопити цей коридор, ізолюючи країни Балтії від решти НАТО. А заяви МЗС РФ, де неодноразово погрожували Естонії, лише посилюють ці побоювання."Латвія вважає, що там буде від 100 до 150 тисяч військових. Але все залежить від війни в Україні. Якщо буде якесь перемир'я, вони можуть перекинути сили з фронту в Україну до Білорусі й тренувати призовників, бо, дуже ймовірно, в навчаннях братимуть участь і призовники, і резервісти", - сказав в інтервʼю Rаdіо NV заступник державного секретаря міністерства оборони Латвії з питань логістики, національний директор з озброєння, генерал-майор Андіс Діланс. Прем’єр Литви Гінтаутас Палуцкас заявив, що литовські спецслужби та НАТО уважно стежать за підготовкою до навчань, але наразі не бачать додаткових загроз. Однак це може бути слова для заспокоєння населення, адже водночас Литва, Латвія та Естонія домовилися розробити плани масової евакуації населення та обміну даних на тлі можливих ризиків. Крім цього НАТО посилило свою повітряну присутність у Литві задля моніторингу ситуації. Цікаво, що Польща проведе спільні військові навчання з країнами НАТО у відповідь на маневри Росії та Білорусі "Захід", тобто також готується адекватно реагувати на маневри."Це буде відповідь, пропорційна масштабам використання російсько-білоруських військ. Треба показати силу і єдність", - сказав заступник міністра національної оборони Польщі Цезарій Томчик.Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська теж зазначила, що "Захід-2025" може становити загрозу для східного флангу НАТО.Тож навчання "Захід-2025" викликають у багатьох занепокоєння через можливе використання їх як прикриття для агресії, з огляду на попередні дії РФ та близькість Білорусі до України, Польщі й Литви. Попри заяви Мінська про "миролюбність", всі експерти попереджають про ризики для Сувальського коридору та півночі України. Адже Путін завжди шукає слабинки оборони, щоб ними скористатися і ще більше просунути своїх окупантів. Тому НАТО та Україна посилюють моніторинг, зміцнюють кордони й готуються до потенційних провокацій.Читайте також: Підготовка до війни чи стратегічний тиск: Росія розширює військові бази біля кордонів НАТО. Пояснюємо

Усі нас обдурили, всі доклались до нашої війни, зросійщення та ослаблення. Росія напала, Америка обдурила і забрала ядерку, поляки то взагалі. Ну, а ми шо, шо ми могли вдіяти у такій ситуації? Ми ж старались як могли, але стільки ворогів і всі проти нас.1998 рік, парламентські вибори в Україні. Україна вже пройшла майже десятиліття незалежності, перші десять років завжди важкі, й от наче нове тисячоліття і століття, вже може початись нарешті рух України до поступу. Хто стає переможцем на цих парламентських виборах із великим відривом випередивши конкурентів? Та-дааам! Комуністична партія України. 25% голосів. Це звучить настільки безглуздо з теперішньої точки зору, що виглядає як брехня та ІПСО. Але ні, шановні українці, така от правда нашого життя. Ліпшого ІПСО, аніж ми самі собі, нам ніхто не здатен організувати.Читайте також: Про ціну поразки Напрошується питання — як таке могло трапитись? Певне знов Схід наголосував. Але ні. КПУ перемогли у кожній області від Сходу до Хмельницької включно. А у Львівській зайняли друге місце — набравши 12% голосів, а перше зайняв Народний рух із 32%. Єдині дві області, де КПУ не пройшли взагалі, не подолавши 4% бар'єр — Тернопільська та Івано-Франківська. Без коментарів, як то кажуть.І от подумайте самі — якого поступу, українізації, приймання проукраїнських законів, руху в НАТО і ЄС ми могли очікувати на початку 2000-х років, якщо у нас у Верховній раді більшість депутатів — комуністи??? Це якась тотальна шизофренія. І при чому багато людей, які тоді голосували за них — зараз живі-здорові та проклинають Путіна. Як вони собі це пояснюють, інтересно. Чи заблокували ці спогади у пам'яті наглухо, щоб не псувати життя.Читайте також: Чому серед українців розвелося чимало корисних ідіотів?І от нарешті Україна вступає у нове тисячоліття, 2002 рік, за два роки Помаранчева революція — нарешті почалось! На парламентських виборах 2002 року нарешті перемагає проукраїнська партія Ющенка "Наша Україна" і набирає 23% голосів. Наче все ок, та? Вгадайте, яка партія зайняла друге місце із 20%? Так, бляха. Саме так. І то, комуністи набрали так мало, бо з'явилась партія "За єдину Україну", яка потім стане Регіонами і ОПЗЖ і відібрали їх голоси собі.І тут у мене одне лише питання — які претензії взагалі можна мати до Заходу? Якщо у нас в парламенті у 2000-х роках одна з найбільших фракцій – законотворці — під червоним прапором з серпом і молотом? Кого вони мали тягти в НАТО?А хочете ще трохи болю? У 2012 році, за 2 роки до початку цієї війни, у виборах до Верховної ради комуністи стали п'ятими, набравши 11% голосів, трошки менше за "Свободу" і "Удар" Кличка. Це вже майже нова історія. Клінтон і Меркель вам шось винні? Дапашліви, як казав Микола Янович.*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогерРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Життя тисяч українців залежить від донорської крові. Один донор може врятувати три життя. І ця можливість є рушійною силою для тих, хто ділиться найціннішим - своєю кров'ю. Чому українці стають донорами Більшість донорів здає кров одноразово. Лише близько 15% робить це регулярно - хоча б раз на 2 роки. Проте кров потрібна щодня - і її запаси критично важливо поповнювати постійно. Регулярна донація не лише підтримує життєво важливий резерв у лікарнях, але і стимулює оновлення крові в організмі самого донора, сприяючи його здоров'ю. За результатами опитування, яке провели на початку 2025 року медична лабораторія ДІЛА і громадська організація "Агенти крові", допомога іншим - це найбільша мотивація для українців, щоб доєднатися до донорства. На другому місці - усвідомлення, що допомагають підтримувати запаси крові в медичних установах. Також стимулюють користь донорства для власного здоров'я, безкоштовні обстеження перед донацією та інші пільги. Ще частина людей здає кров, коли та потрібна родичу чи близькій людині. Серед донорів є й ті, хто раніше отримав донорську кров і тепер хоче підтримати тих, хто цього потребує. "Попри усвідомлення важливості донорства, багато хто з українців ніколи не здавав кров. Найчастіше людей стримують медичні протипоказання, страх неприємних відчуттів, відсутність поруч пунктів крові та брак інформації про процес донорства, що породжує невпевненість. Разом із ДІЛА ми працюємо над тим, щоб це виправити: популяризуємо донорство, розвінчуємо міфи про цей процес, робимо донації зручними та доступними", - говорить Іванна Коваль, виконавча директорка ГО "Агенти крові". Зазначає, що співпраця з ДІЛА почалася з прохання допомогти донорам перевірити рівень феритину. "Це складний білковий комплекс, що виконує роль основного внутрішньоклітинного депо заліза в організмі людини. Раніше під час здавання крові його не перевіряли, а потім людям роками доводилося відновлюватися. ДІЛА відгукнулась і запропонувала нашим донорам знижку на це дослідження до 99 відсотків. Ми перевірили понад 600 осіб. Отримали класний фідбек. Вважаю це нашою спільною перемогою", - додала Іванна Коваль. Як корпоративне донорство об'єднує команду Важливість і безпечність донорства ДІЛА демонструє також власним прикладом. Мережа відділень медичної лабораторії ДІЛА провела вже 5 корпоративних донацій. Перша була закритою - лише для співробітників. На наступні запрошували клієнтів мережі, друзів і знайомих колег. "Першу корпоративну донацію ми провели в липні 2024 року. Очікувала, що людей буде більше, але прийшло лише 19. Щоб мотивувати інших, почали розказувати вау-історії наших перших донорів у корпоративних каналах комунікації", - розповіла Інна Тітова, менеджерка з корпоративної соціальної відповідальності ДІЛА. Зокрема, одна донорка, яка працює медсестрою у Вишгороді, дуже поспішала, щоби встигнути на донацію. Але потрапила в затор і могла запізнитися. "Просила водія таксі, щоб їхав швидше. Для неї це було так важливо, що всіх підганяла. І таки встигла. Ще одна співробітниця після донації не хотіла віддавати довідку до відділу кадрів. Ми даємо її донорам для того, щоб забезпечити додатковий вихідний, бо це передбачено законодавством. Каже: "Я не через вихідний це роблю, а тому, що маю внутрішню потребу допомогти, поділитися своєю кров'ю", - пригадує Інна Тітова. Історії колег-донорів надихнули й інших долучитися до донацій. "Співробітники почали питати: "Можна я приведу свою подружку чи друга?" Отак і народилася ідея зробити відкриту донацію. У нас багато свідомих клієнтів. Інколи не всім зручно відвідати центр крові - треба проїхати пів міста, витратити багато часу. А наші відділення - біля дому. І коли є змога, люди долучаються. Ми з "Агентами крові" робимо часові слоти. Людина приходить на зазначений час. Це зручно. Здає кров і йде у своїх справах", - додає Інна Тітова. До донацій у ДІЛА загалом долучилося 200 осіб. На останній зібрали 15,3 л крові. Потенційно це 102 врятованих життя. Адже одна порція крові ділиться на три компоненти - еритроцити, тромбоцити та плазму, які можуть врятувати життя трьом різним людям. "Щоразу до донацій долучається хтось, хто здає кров уперше. Була дівчина, яку раніше не допускали через вагу. За законом, здавати кров можуть люди з масою тіла не менш як 50 кг. Але в деяких центрах крові цей поріг можуть завищувати. Бригада, яка приїхала до нас, дозволила їй стати доноркою. Вона була на сьомому небі від щастя", - каже Інна Тітова. Корпоративне донорство - це не лише про добру справу, а й про те, що згуртовує і об'єднує колектив. На донаціях завжди панує тепла атмосфера, всі щасливі й задоволені, що допомагають. Дні донора в ДІЛА проводять так, щоб між ними було 60 днів перерви - стільки часу потрібно донорам для відновлення. Наступну донацію заплановано на липень. "Корпоративні донації - це організовані заходи із взяття крові на території компаній або з виїздом працівників до центрів крові. Це про те, як із мінімальними зусиллями залучити прогнозовану кількість донорів. Взяття крові відбувається на комфортній для людей території. Досвід ДІЛА мотивує і спонукає багатьох повертатися до донорства", - зазначила Іванна Коваль, виконавча директорка ГО "Агенти крові". Історії донорства працівників ДІЛА За кожною донацією стоїть особистий вибір. Gаzеtа.uа поговорила з трьома донорами - працівниками ДІЛА, які розповіли свої історії. ДОНОР 1 Імʼя: Катерина Моргун Вік: 37 років Посада: старша медична сестра відділення ДІЛА №135 Група крові: В (ІІІ) Rh+ Найпоширеніший міф, що його чула: це небезпечно - Уперше здавала кров для мами своєї куми, яка боролася з онкологією. Зголосилася, бо це важлива справа - допомогти іншій людині. Страху взагалі не було. Як медичний працівник я розуміла, що відбувається. Після донації здавалося, що виросли крила, бо допомогла конкретній людині. Тоді в лікарні мені сказали, що крові не вистачає. І через якийсь час я знову поїхала здавати. Потім мені подзвонили: є потреба у крові. Я знову здала. А згодом двічі донатила з ДІЛА. Перед здаванням крові дотримуюся всіх рекомендацій. Між донаціями харчуюся, як зазвичай. Найпоширеніший міф, що його чула про донорство: це небезпечно. Але насправді все стерильно, консультує лікар, можна запитати про все, що хвилює. Мій чоловік майже завжди зі мною, коли здаю кров. Хотів теж долучитися. Але, на жаль, виникли проблеми зі здоров'ям. ДОНОР 2 Імʼя: Дарина Мовчан Вік: 35 років Посада: керівниця сектору партнерських форматів ДІЛА Група крові: А (ІІ) Rh+ Здавала кров уже більш як 10 разів - Хотіла здати кров ще у 16 років. Але батьки не дозволяли. Казали: ще рано. Потім був період, коли мала низький тиск. І лікарі не дозволяли. Але бажання стати доноркою мала завжди, особливо коли це було потрібно комусь із родичів. Уперше стала доноркою у 22 роки. Кров була потрібна колезі, яка мала онкологію. Страху перед донацією в мене ніколи не було. Я медик і розумію, що це безболісна процедура, яка не завдає шкоди організму. Переживала тільки за те, щоб не нашкодити іншій людині, організм якої ослаблений. Тому завжди ретельно й відповідально готувалася до донації, проходила дослідження. Найбільше запам'яталася перша донація після початку повномасштабної війни. Чоловік колеги захворів, і вона попросила здати кров. Я пройшла контроль, дослідження, і тут лікар каже: "Ви не йдете далі. У вас низький тиск". А до цього вже відсіяли двох дівчат: одну - через вагу, другу - через низький гемоглобін. Я не могла дозволити, щоб і мене забракували, бо людині ж була потрібна кров. Сказала лікарю: "Я себе нормально почуваю. Коли маю низький тиск, відчуваю це і кров тоді не здаю, я ж не ворог своєму здоров'ю". Він відправив пити чай. Попила, з'їла печиво. Перед кабінетом лікаря поприсідала. Він поміряв тиск - у нормі. Після процедури намагалася не перевантажуватися, пила більше води. Організм швидко відновився. Здавала кров уже більш як 10 разів. Це моя соціальна відповідальність. Маю суму, яку повинна задонатити раз на місяць. Можу більше, але ніколи не менше. А здати кров - це можливість для здорових людей задонатити ще й у такий спосіб. ДОНОР 3 Імʼя: Владислав Швець Вік: 29 років Посада: системний адміністратор ДІЛА Група крові: О (І) Rh+ Відчуття, що можеш комусь зберегти життя, реально класне - Уперше став донором у студентські роки. Подумав: "Чому б і ні? Це хороша справа, яка може комусь зберегти життя". Долучився разом із однокурсниками, яких теж на це підбив. Були побоювання щодо стерильності і безпечності. Щоб позбутися цих страхів, вивчаю організатора, який робить донацію: чи має репутацію, чи є досвідчений медперсонал. Після донацій завжди маю піднесений настрій. Відчуття, що можеш комусь зберегти життя, реально класне. Загалом здавав кров 5-6 разів. Найбільше запам'яталася остання донація, яку проводила ДІЛА з "Агентами крові". Вийшов такий собі соціальний нетворкінг. Кров здавали у стерильних умовах, з професіоналами. Колеги були в доброму настрої. Було приємне відчуття того, що ми всі об'єднані однією ідеєю. Перед донаціями читаю брошури з базовими рекомендаціями та виконую їх. Не вживати алкоголю за 3 дні до здавання крові, не переїдати, не перевтомлюватися. Між донаціями для відновлення організму радять вживати більше овочів і фруктів, менше шкідливої їжі. Але цих правил я і так дотримуюся. Правильно харчуюся, займаюся бігом - намагаюся щодня підтримувати свій організм. Відмова - не вирок. Як долучитися до донорського руху тим, хто не може здавати кров Найчастіше люди не можуть здавати кров через постійні чи тимчасові медичні протипоказання. Постійні протипоказання: - серцево-судинні захворювання - захворювання центральної нервової системи та шлунково-кишкового тракту - інфекційні хвороби: гепатити, ВІЛ, сифіліс - порушення згортання крові та її хвороби - операції з часткового видалення органа чи його ампутації - цукровий діабет та інші ендокринні захворювання - наркоманія, алкоголізм Тимчасові протипоказання: - низька вага (за законом, мінімальна має бути 50 кг, але деякі центри беруть донорів із масою від 60 кг; також звертають увагу на співвідношення ваги та зросту людини) - низький рівень гемоглобіну - татуювання (після процедури кров не можна здавати 6 міс.) - грип, ГРВІ - деякі види вакцинацій - онкологія - приймання медикаментів - ризикова поведінка (вживання наркотиків, безладне статеве життя) - тиск - і низький, і високий - недостатній сон чи стрес перед донацією - вагітність, грудне вигодовування (донатити кров можна через пів року після пологів, якщо був кесарів розтин - через рік) "Донором не має бути кожен. До цього процесу можна долучитись і в інший спосіб. Зокрема, громадська організація "Агенти крові" виникла завдяки тому, що наша засновниця не може бути донором крові. Вона почала приводити людей до центрів крові, а потім створила ГО. Ті, хто мають відводи, можуть долучитися до цього процесу як волонтери. Допомагати організовувати донорські акції, працювати з донорами в центрах крові, поширювати інформацію про донорство в соцмережах, розвінчувати міфи, надавати фінансову допомогу організаціям, які займаються популяризацією донорства", - пояснює Іванна Коваль. Тест: Твоя кров - врятовані життя Отож, регулярні донації крові допомагають рятувати життя та підтримувати на необхідному рівні резерви в лікарнях. Особливо важливим це стало під час повномасштабної війни, коли донорська кров потрібна щодня пораненим військовим і цивільним після ракетних обстрілів. Перевір, що ти знаєш про донорство, і долучайся до донацій. 1. Хто може бути донором крові в Україні? а) Будь-яка людина старше 18 років незалежно від стану здоров'я б) Особа віком від 18 років, вагою не менш як 50 кг, без медичних протипоказань в) Лише чоловіки, оскільки жінки не можуть здавати кров 2. Які продукти необхідно виключити з раціону за 24 години до здавання крові? а) Каші на воді, фрукти б) Молочні продукти, жирну та смажену їжу, яйця в) Солодкий чай, хліб 3. Чому важливо не палити мінімум за 2 години до здавання крові? а) Це може викликати запаморочення в донора б) Нікотин впливає на властивості крові й може бути шкідливим для реципієнта в) Це може зіпсувати обладнання для взяття крові 4. Який документ обов'язково потрібно мати при собі для здавання крові? а) Будь-який документ із фотографією б) Водійські права в) Паспорт громадянина України 5. У яких випадках здавання крові може бути протипоказаним? а) Наявність татуювання, зробленого місяць тому б) Після завершення прийому антибіотиків минуло понад 14 днів в) Якщо не знаєш свою групу крові та резус-фактор 6. Яка група крові вважається універсальною і може бути перелита більшості людей у невідкладних випадках? а) А (ІІ) Rh+ б) О (І) Rh- в) АВ (ІV) Rh- 7. Скільки крові здає донор за раз? а) 550 мл б) 250 мл в) 450 мл 8. Що не рекомендується робити одразу після здавання крові? а) Пити багато рідини б) Піднімати важкі речі або виконувати фізичні вправи в) Довго сидіти Результати: 0-4 правильні відповіді: Ви поки що початківець. Нині саме ідеальний час для того, щоб зануритись у тему й дізнатися, чому донорство - це важливо. Переходь до наступного розділу, щоб дізнатися більше про донації крові. 5-6 правильних відповідей: Знавець донорської справи. Ти вже добре орієнтуєшся в темі. Розуміння вимог і самого процесу - чудова основа для того, щоб глибше дослідити питання й поділитися своїми знаннями з рідними та друзями. Переходь до наступного розділу, щоб дізнатися більше про донорство крові. 7-8 правильних відповідей: Експерт із донорства. Браво! Твої знання про донорство крові на висоті. Ти чудово розумієш усі вимоги, особливості підготовки та важливість цього процесу. Можеш стати амбасадором донорства й надихати інших своїм прикладом. Переходь до наступного розділу, щоб дізнатися ще більше про донації крові. Донорство має бути відповідальним Перед донацією потенційний донор проходить медогляд прямо в центрі крові. Під час співбесіди лікар має переконатися в безпечності процедури для нього й майбутнього реципієнта. Відразу ж після взяття крові з пальця будуть відомі рівень гемоглобіну, група крові та резус-фактор. А за тиждень після донації можна отримати результати тестування на інфекції. Перерва між донаціями має становити не менш як 60 днів. Тим, хто регулярно здає кров, важливо стежити за показниками свого здоров'я. Медична лабораторія ДІЛА разом із ГО "Агенти крові" розробили чекап для донорів. У дослідження входить загальний розгорнутий аналіз крові за 35 показниками, а також феритин, трансферин, фолієва кислота і вітамін В12. "Після проходження цього дослідження донор знатиме, де є дефіцит, на які показники звернути свою увагу. Бо коли людина приходить на донацію, їй вимірюють базові показники. А треба стежити й за іншими, щоб мати можливість допомагати далі й не шкодити собі. Нині в рамках співпраці з "Агентами крові" ми надаємо знижку на цей чекап. А співробітників мотивуємо тим, що даруємо це дослідження після донації", - розповіла Інна Тітова, менеджерка з корпоративної відповідальності ДІЛА. Вона поділилася власною історією: здавала кров із 2021 року, притому не перевіряла стану свого здоров'я. Наслідком стала анемія. Поки показники не відновляться, Інна має утримуватися від донації крові. "Здавала кров 5 разів. Коли поставили відвід через медичні показники, я дуже засмутилася. Але потім зрозуміла: якщо самостійно не можу донатити кров, то зможу організовувати корпоративні донації і приводити багато людей, які в рази більше допоможуть іншим. Тому більше не засмучуюся. Хоча під час кожної донації все одно прагну здати кров, але поки що не можу", - каже Інна Тітова. Донорство не забере багато часу, але подарує комусь надію на майбутнє. Приєднуйся до тих, хто дарує життя! Знайди свій центр крові та долучайся.

Від того, як працюють оператори безпілотних систем, залежить успіх на фронті, каже військовий Віктор Таран Повномасштабну війну, яку веде проти нас Росія, називають війною технологій. Які саме технології найбільше вплинули на хід воєнних дій? &еnsр;Світ увійшов у четверту індустріальну революцію, і її технології плавно перейшли у війну. Перша індустріальна революція це кораблі й гармати, друга танки й літаки, третя ракети, а четверта це роботехніка, 3D і GРS-навігація, кібербезпека та роботизовані системи широкого спектра застосування дрони. На початку повномасштабного вторг­нення Україна мала технології на рівні другої індустріальної революції танки, артилерію, боєприпаси. Армія, яка нам ді­сталась у спадок від СРСР, за роки незалежності успішно розпродавалася або знищувалася. Ми не готувалися до війни. І коли почалося повноцінне російське вторгнення, виявилося, що в нас мало засобів ураження, і наприкінці весни 2022 року почало критично не вистачати боєприпасів. Нас врятували наші союзники з НАТО, які стали масово передавати зброю та боєприпаси. Водночас ми шукали, що в нас є під руками. І це були дрони ті речі, завдяки яким українці ще донедавна знімали побутові історії, стали незамінним військовим атрибутом. Разом із дронами прийшли й інші технології. Зокрема 3D-друк, який застосовують у піхоті й ­тактичній медицині. Також почали послуговуватися системами ситуаційної обізнаності "Дельта", "Кропива", "Вежа". Так само сили оборони використовують кібербезпеку, що охороняє персональний простір. Ми воюємо технологіями четвертої індустріальної революції і трансформуємо ними світ. Тобто наша війна з Росією стала першою війною з масовим використанням новітніх технологій? &еnsр;Так. Не можна сказати, що раніше ніхто не використовував технологій для воєнних дій. Згадаємо війну між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах 2010 року. Там активно застосовували "Байрактари" Азербайджан завдавав високоточних ударів по оборонних точках противника. Але це не було масово. Навесні 2022 року, коли почалося російське вторгнення, ішли танкові колони, виводили артилерію, піхота тримала оборону. Це була лінійна війна. Теперішню ситуацію аналітики НАТО називають сенсорною війною. Ми створюємо високомобільні точки, довкола яких будуються сили оборони. У їхній основі мобільні групи ударних безпілотників, танки виконують важливу, але допоміжну роль. Це повністю змінює логіку бойових дій на передовій перебувають дрони, поруч із ними засоби радіоелектронної безпеки та розвідки, щільність вогню набагато сильніша. Коли 2022 року ми починали воювати, то в нас була лінія, попереду неї сіра зона, а ззаду безпечний простір. Тепер попереду є зона 2030 кілометрів, де дрони знищують все й усіх, і така сама зона заглиблюється в тил. Ми не маємо тепер безпечної зони для евакуації та підвезення боєприпасів. Ми опинилися в ситуації, що потребує інших підходів. І цього треба вчитися, бо літають не дрони, а оператори. Від того, як працюють оператори безпілотних систем, і залежить успіх на фронті. За артилерією закріпилося прізвисько Богиня війни. Чи не претендують дрони на звання новітніх богів війни? &еnsр;Ні. Дрони не можуть виконувати ті завдання, які виконує артилерія. Дрон літає на відстань 1520 кілометрів. Артилерія б'є на 40 кілометрів. Дрон може принести 12 кілограми вибухівки, тоді як 152-міліметровий снаряд має бойову частину вагою 56 кілограмів, здатну прорвати зону оборони. Артилерію неможливо замінити, на фронті потрібні боєприпаси. На початку російського вторгнення в нас не було артилерійських снарядів. Навіть наші партнери не змогли надати потрібну нам кількість боєприпасів, вони не встигли так швидко перебудувати економіку, щоб виробляти їх. Надходили 1012 тисяч одиниць за тодішньої інтенсивності боїв це на день-два. Тому ми вимушено почали використовувати дрони як допоміжний засіб. Артилерія набагато потужніша, і вона була й залишається богинею війни. Артилерія залишається богинею війни Тобто з 2014 року дрони використовували як допоміжний засіб, а тепер їх оформили в повноцінний рід військ? &еnsр;Дрони найперше використовували як розвідники. До повномасштабного вторгнення інтенсивність бойових дій була менша, снарядів загалом вистачало. Тоді ми застосовували дрон "Фантом", що літав із зарядом акумулятора на значно меншу відстань. Такої кількості безпілотних систем, як тепер, 2014 року ще не було, ми тільки вчилися працювати з безпілотниками. Як змінювалася роль дронів із 2014-го до сьогодні? &еnsр;Після "Фантомів" з'явилися перший і другий "Мавіки" із зо­всім іншою камерою та системою навігації. Тому використання дронів змінилося якщо спершу це були розвідники, що лише інколи робили скиди, то з 2022 року вони стали повноцінними бойовими учасниками. Так само з FРV-дронами якщо у 20162017 роках їхнє використання було поодиноке, то з кінця 2022-го їх застосовують усюди. Станом на 2024 рік, Україна єдина країна у світі, що має командування Сил безпілотних систем, у яких є морські дрони, повноцінні наземні роботизовані системи. Ми починаємо створювати дрони, які виконують завдання на ураження на 500700 кілометрів. Цей шлях розвитку став можливим завдяки технологіям четвертої індустріальної революції нові чипи, системи навігації, супутники, принципово нова камера і, звісно, штучний інтелект це машинне навчання, цифрове розпізнавання камер, система наведення. Можливо, наша війна з Росією увійде в історію як війна нового типу, нового покоління? Як колись англо-бурська війна, де вперше використали кулемети й форму хакі? &еnsр;А також концтабори. Коли в березні 2022 року я з товаришем, позивний "Академік", задумав створити в Україні постійно активну систему навчання операторів БПЛА, ми про це точно не думали. Ми тоді були два старші лейтенанти, які мали мрію. На початку березня провели навчальний тренінг, здобули певні знання та навички й почали створювати школу. Учасники того тренінгу надалі заснували три школи Центр "Крук", Drоnаrіum та "Боривітер". Станом на 23 травня цьогоріч, ми навчили 20 тисяч операторів БПЛА. Внесок нашої школи більш як 8 тисяч. Це майже полк. Чи думали ми, що це якось змінить уявлення про війну чи сам спосіб її ведення? Ні, просто робили свою справу. Не знаю, як назвуть цю війну. Хтось уже називає її третім етапом Визвольної війни першим етапом були Визвольні змагання 19171922 років, другим боротьба УПА, а третій етап нині. Хтось називає війною за ідентичність, хтось вітчизняною. Степан Бандера ще у 1950-х писав, що після того, як Україна здобуде незалежність він вірив, що Радянський Союз розпадеться, її чекатиме нова агресія з боку Росії і це буде черговий етап Визвольної війни. Тому я не хотів би називати цю війну війною дронів вона ведеться за наше існування. Дрони це просто засіб. Якщо завтра їх не стане ми воюватимемо далі. Повноцінне протистояння і перші смерті серед українських військових були ще в березні 2014 року. Війна триває вже давно, тому не варто її називати війною дронів. Мені як людині з історичною освітою імпонує визначення "третій етап Визвольних змагань". Базова підготовка оператора займає від двох тижнів Скільки потрібно часу, щоб підготувати оператора дронів? &еnsр;Що довше, то краще. Але часу немає, тому в нашому центрі ми навчаємо операторів мультикоптерів два тижні, FРV два тижні, "крила" місяць. Цивільні можуть пройти скорочений курс два тижні на "крилі" й тиждень на мультикоптері. Оператори отримують сертифікати державного зразка, які є підставою для присвоєння військово-облікової спеціальності. Наш центр 2023 року перший отримав сертифікацію. Потім військові ще можуть пройти додаткове підвищення кваліфікації від тижня до двох. Тобто базова підготовка оператора займає від двох тижнів. Волонтерка Марія Берлінська заявила, що з кінця травня цього року ми почнемо все більше відставати від Росії в технічному плані. За її словами, росіяни скоро зможуть випускати понад тисячу "Шахедів" за добу. Чи зможемо ми наздогнати Росію? &еnsр;Це правда, кількість "Шахедів" з того боку зростає щодня. Чи дійде вона до тисячі на добу, не знаю. Об'єктивно ми маємо визнати, що росіяни здатні налагодити масове виробництво "Шахедів". Росія перевела майже 40 відсотків своєї економіки на військові рейки. Протистояти цьому можна лише через зміну державної парадигми. Оголошення переходу на виробництво того, що у пріоритеті для Сил оборони, перерозподіл фінансів і перебудова економіки. А також відверта розмова із суспільством. Це дискомфортно, неприємно. Але довкола Києва літають "Шахеди" і їх зустрічають мобільні вогневі групи. Завдання цих груп виконують добровольці, які вже не один рік приходять і працюють на машинах, кулеметах, чергують уночі й не отримують за це ні копійки. В Києві повно здорових чоловіків чому вони не хочуть записатися в добровольчі формування, раз на два тижні виходити на чергування? Щільність вогню була б така, що жоден "Шахед" не долетів би. І це не про мобілізацію, а про виконання громадянського обов'язку. Ми забули про війну. Таке вже було у 20152016 роках. "Шахеди" літатимуть, і єдиний варіант зупинити їх залучення кожного. Інакше не можна виграти війну зі 140-мільйонною країною, яку підтримують Китай, Іран, Білорусь, Північна Корея, частина країн Африки. Якщо ми хочемо це зупинити, треба включатися всім. Я розумію, що су­спільство втомилося за три роки, але росіяни не втомилися. Яка причина того, що Росія випереджає нас у виробництві та застосуванні дронів? Можливо, в чомусь слід переймати її досвід? &еnsр;Переймати її досвід треба давно, про це ще Ігор Луценко говорив. 2022 року ми намасштабували величезну кількість рішень. Необхідно було вибрати й реалізувати найбільш ефективні. Якби ми це зробили ­2023-го, то тепер мали б стандартизовані уніфіковані речі, які штампували б і масово застосовували б. Росіяни зробили ставку на дрони "Ланцет" і "Орлан". А в нас є "Дартс", "Скайхоппер", "Мрія 4.5.0", "Чаклун" це 1/10 того зоопарку, що літає. Вони всі ефективні, але відбувається певне розпорошення, а в цих умовах нам треба визначати пріоритети, ставити їх на потоки. Нам треба визначати пріоритети, ставити їх на потоки Економіку можна мобілізувати, якщо буде державна політика, інформаційна кампанія з поясненням, що працювати мають усі. Інакше не переможемо проти нас воює авторитарна країна, яка мобілізувала колосальні ресурси. Ще 2015 року було багато тез про те, що війна вигідна військовим і волонтерам. Насправді війна не вигідна нікому, але вона точно не зменшує обертів, а в росіян є ресурси, щоб воювати. Реальні переговори, дай Боже, щоб почалися наприкінці року. А до цього часу треба ще вистояти. Українські ентузіасти власноруч створюють дрони з підручних матеріалів. Якщо їх можна виготовити в домашніх умовах, що заважає налагодити їхнє масове серійне виробництво? У державного керівництва немає розуміння важливості розвитку безпілотних систем? &еnsр;Це питання треба ставити не військовим. Камишін (Олександр Камишін міністр із питань стратегічних галузей промисловості у 20232024 роках. Країна) ­2024-го заявив, що ми виготовили майже 2 мільйони дронів замість анонсованих 5 мільйонів. Наскільки я знаю, є проблема обмежених ресурсів. Виробники можуть створювати більше, але їм для цього потрібні кошти. Їх можна брати або з бюджету, або ж є величезні ресурси кредити Національного банку України, які можна було б перенаправити на виготовлення дронів. Також є можливість відкрити ринок збуту, щоб наші виробники продавали зброю за кордон, отримували прибуток і вкладали його у дрони. Варіантів багато, але чому це не робиться, які причини треба з'ясовувати в депутатів і чиновників. Моє завдання отримати дрон і навчити ним користуватися. Чи є в України необхідні потужності для виробництва безпілотників матеріали, устаткування, навчений персонал? &еnsр;Так, є. В Україні достатньо виробників, щоб задовольнити нашу потребу в дронах. Але я бачив виробників, які простоюють, у яких завантаженість виробництва становить 4050 відсотків. Вони теж не розуміють, чому їх не контрак­тують. Ключова причина відсутність єдиної державної стратегії на цьому полі. Урядової програми про перерозподіл ресурсів на період воєнного стану не існує. Чи можна сказати, що безпілотні системи здійснили технологічну революцію? &еnsр;Це занадто вузько. Технології четвертої індустріальної революції повністю змінюють світ той світ, у якому ми жили до 2022 року. Тепер він буде принципово інший. Дрони одна з частинок цієї революції. У наших телефонах повно додатків це так само індустріальна революція. GРS-навігатор це також революція. Кібербезпека індустріальна революція. Ми в новому світі він змінюється, він цікавий, тому давайте вчитися в ньому жити. Передплатити журнал "Країна"

У 2022 році Тhе Есоnоmіst застеріг: зростання світових оборонних бюджетів матиме сенс лише тоді, коли його супроводжуватиме структурна реформа систем закупівель, випробувань та впровадження військової техніки. Якщо більші кошти просто проганяти через застарілі канали, це лише посилить неефективність. З часом це застереження стало стратегічною настановою для західних столиць. Але поки бюрократії дискутували про зміни, Україна діяла.Опинившись перед загрозою існування, вона зробила перший крок до переписування правил: створила систему постачань, у якій швидкість, імпровізація та зворотний зв’язок із фронту стали важливішими за формальні технічні вимоги й сертифікацію. Це рішення дозволило Україні впроваджувати передові спроможності – від програмно керованих дронів до систем наведення з елементами штучного інтелекту – раніше, ніж це було б можливо за процедурами НАТО. Так Україна перетворилася на реальний акселератор оборонних інновацій.Український далекобійний ракетний безпілотник "Пекло", фото: gеttyіmаgеsТепер настав час для другого кроку. Якщо швидкість забезпечила виживання, то масштабування потребує інвестицій. І тут виникає парадокс: хоча Україна діяла швидше, саме союзники – маючи стабільніші інституції й глибші фінансові ресурси – можуть першими побудувати майбутнє. Щоб уникнути цього сценарію, українська революція в системі постачань має перетворитися на структуру, якій довірятимуть інвестори і з якою зможуть інтегруватися партнери. Інакше інноваційний прорив ризикує зупинитися на рівні окопів.Як Україна навчилася спресовувати час при переозброєнніПісля початку повномасштабної агресії Росії Україна вийшла в авангард спрощення оборонних закупівель. Це було не окремим реформаторським актом, а радикальною відповіддю на обставини – спробою швидко забезпечити сили оборони засобами, які неможливо було отримати через застарілі бюрократичні ланцюги. І ці імпровізовані рішення поступово оформилися в систему, яка нині демонструє стабільну ефективність.Спрощення процедур постачання оборонної продукції почалося ще у 2014 році з початком російської агресії. Тоді було запроваджено механізм ініціативного прийняття на озброєння – можливість для виробника самостійно подати зразок техніки на випробування і, за їхніми результатами, отримати дозвіл на постачання без державного замовлення. З 2022 року, після початку повномасштабної війни, цей підхід набув якісно нового масштабу. Було створено Агенцію оборонних закупівель, яка централізувала процес контрактування та суттєво його спростила. Міністерство цифрової трансформації запровадило паралельну процедуру швидкого відбору технологічних рішень – передусім у сферах БПЛА, РЕБ, штучного інтелекту та зв’язку. У межах платформи Вrаvе1 держава відкрито залучила стартапи, спростивши їм доступ до бойових випробувань і фінансування. Ця система діяла поза межами класичного оборонного бюджету.Лише за перші два роки повномасштабної війни силами оборони було прийнято на озброєння понад 300 нових зразків озброєння і військової техніки за спрощеною процедурою. У багатьох випадках постачання відбувалося впродовж 4–8 тижнів – від моменту подання зразка до його надходження на фронт. Це стосується передусім БпЛА, мобільної наземної техніки, засобів спостереження, зв’язку та РЕБ. Для складніших систем, таких як ППО або автоматизовані бойові модулі, типовий термін становив 3–4 місяці. Це в рази швидше за звичайний цикл прийняття нової техніки в арміях країн НАТО, який зазвичай триває від п’яти до п’ятнадцяти років.Компактна система радіоелектронної розвідки "ЕТЕР", фото: Михайло ФедоровОкрім швидкості, критично важливим виявився якісний результат. Спрощені процедури дали змогу Україні стати середовищем бойового випробування інновацій, які в системах постачання країн-партнерів досі залишаються на стадії прототипів. Йдеться насамперед про впровадження елементів штучного інтелекту в системи обробки зображень, цілевказання і керування вогнем.Також в Україні масово модифікуються західні зразки озброєння – від протитанкових систем до дронів-носіїв – з урахуванням вимог стійкості до російської радіоелектронної боротьби. Це включає зміну програмного забезпечення, адаптацію каналів зв’язку, конструктивні зміни в системах керування. Модернізації здійснюються або українськими компаніями, або у співпраці з іноземними виробниками, які отримують бойовий зворотний зв’язок ще до початку серійного виробництва.У спільних інтересах партнери також випробовують в Україні нові рішення, які ще не були допущені до експлуатації у власних збройних силах. Зокрема, у польових умовах тестуються дослідні партії безпілотних наземних платформ, мобільні блоки ППО та тактичні сенсорні системи ближнього радіусу дії. Бойовий досвід в Україні став каталізатором адаптації цих технологій до складних умов, які в країнах НАТО отримали назву "соntеstеd ЕW еnvіrоnmеnts" – "умови активної РЕБ-протидії". SРЕЕD вам у поміч, або як перебудовуються союзникиСША, Сполучене Королівство, Франція та Німеччина усвідомлюють, що їхні традиційні канали оборонних закупівель не відповідають умовам сучасної війни. Американські законодавці вже використовують термін "українські часові рамки" як орієнтир. Британські аналітики говорять про "тактичну валідацію, а не відповідність". Французькі й німецькі чиновники вивчають логіку польового циклу. Водночас інерція їхніх систем залишається глибокою.Серед західних союзників найглибше в юридичну реформу системи оборонних закупівель просунулися Сполучені Штати. Протягом останнього десятиліття міністерство оборони США розробило низку альтернатив до надзвичайно повільної системи затвердження нових озброєнь JСІDS (Об’єднана система інтеграції та розробки спроможностей), яка була створена в мирний час і орієнтована на відповідність процедурі, а не на швидке реагування. У реаліях сучасної війни вона дедалі більше втрачає функціональність.Щоб обійти ці обмеження, було запроваджено три ключові інструменти:ОТА (Оthеr Тrаnsасtіоn Аuthоrіty) – правовий механізм, що дозволяє укладати нетипові угоди з приватними постачальниками поза межами класичних тендерних процедур. Особливо ефективний у залученні стартапів та інноваційних компаній.МТА (Міddlе Тіеr оf Асquіsіtіоn) – проміжна категорія закупівель, що дозволяє розпочати розгортання або випробування систем без проходження повного формального циклу JСІDS. Вона забезпечує більшу гнучкість у ситуаціях невизначеності.Rаріd Сараbіlіtіеs Оffісеs – офіси швидкого реагування у структурах окремих родів військ, які мають повноваження запускати критично важливі проєкти без багаторівневого узгодження з Вашингтоном.Попри наявність цих інструментів, прогрес поки що обмежений. Більшість прискорених програм стикаються із затримками, браком персоналу та проблемами інтеграції в бюджетний процес. Колишній заступник міністра оборони США Вільям Грінволт, виступаючи в Конгресі, назвав чинну систему "реліквією холодної війни, оптимізованою для мирної неефективності".Снаряди калібру 155 мм після виробничого процесу на заводі боєприпасів у Пенсільванії, США, фото: gеttyіmаgеsНа цьому тлі з’явилися дві нові ініціативи – SРЕЕD (Sесurіng Рrосurеmеnt оf Еssеntіаl Еquірmеnt аt Dеfеnsе-sрееd) і FОRGЕD (Fоstеrіng Ореrаtіоnаl Rаріd Grоwth аnd Ехреrіmеntаl Dерlоymеnt), які пропонується закріпити в оборонному бюджеті США.SРЕЕD передбачає створення постійної процедури швидкого закупівельного циклу, яку можна буде застосовувати і в мирний час. Ініціатива передбачає передачу повноважень польовим командуванням, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні, щоб ті могли автономно закуповувати обладнання для локальних операцій. Водночас вона дозволяє приймати на озброєння техніку, яка ще не пройшла повну сертифікацію, але вже показала ефективність у бойових умовах.Ініціатива FОRGЕD орієнтована на масштабування перевірених бойовими діями  прототипів. Вона створює юридичні механізми для серійного фінансування інновацій, які вже пройшли випробування – зокрема в Україні. У цьому сенсі FОRGЕD визнає українське поле бою як джерело інноваційної валідації, що заслуговує на перехід до виробництва.Це спроба перетворити виняток на норму. Якщо раніше спрощені процедури застосовувалися лише епізодично, тепер ідеться про інтеграцію українського темпу в саму структуру американського законодавства про оборонні закупівлі. США можуть стати першою країною, яка формально закріпить уроки війни в Україні як новий стандарт швидкого постачання.Сполучене Королівство також модернізує систему постачань під впливом нового українського досвіду і власних хронічних проблем. Найяскравішими прикладами невдач є програми бронетехніки Аjах і Wаrrіоr СSР, які зазнали багаторічних затримок. У випадку Аjах проєкт затримався на понад десять років, і серійне постачання досі не розпочато через технічні проблеми. Модернізація машин Wаrrіоr також вийшла за межі початкових строків і бюджетів.Wаrrіоr 2, фото: wаrthundеrУряд Британії запустив кілька тактичних реформ. Перший напрям – цифрові контракти в ІТ-сфері, логістиці та постачанні тактичного обладнання. Це має скоротити час на ухвалення рішень і підвищити прозорість. Другий напрям – модульне прототипування: окремі компоненти тестуються і поступово інтегруються, що дозволяє використовувати часткові рішення до завершення повного циклу розробки.Крім того, в пілотному режимі випробовується гнучке контрактування, подібне до американського ОТА. Невеликі компанії та стартапи отримують можливість брати участь у закупівлях без проходження повного циклу сертифікації. Поки що такі практики обмежені переважно сферами дронів та програмного забезпечення з елементами ШІ.Важливо, що в офіційних стратегічних документах дедалі частіше згадується Україна як приклад моделі "польової валідації через ітерації". Це означає, що озброєння тестується у бойових умовах і вдосконалюється за результатами зворотного зв’язку, а не проходить роками лабораторних перевірок перед введенням в експлуатацію. Такий підхід раніше вважався у Великій Британії надто ризикованим.Франція зберігає централізовану модель постачань, яка гарантує якість, але стримує швидке експериментування. У порівнянні зі США та Великою Британією, Франція відстає у залученні нетрадиційних постачальників і повільно переходить до адаптивного тестування поза контрольованими умовами. Деякі зміни розпочато – зокрема збільшено обсяг закупівель прототипів і розширено практику "пісочниць" – але загалом система залишається обережною. Французькі посадовці уважно спостерігають за українськими процесами, проте впровадження іноземного досвіду поки що обмежене.Німеччина демонструє парадокс: обсяги фінансування на масштабне переозброєння суттєво зросли, однак інституційна структура залишається малорухомою. Після заяви канцлера про Zеіtеnwеndе (переломний момент) було створено фонд у 100 мільярдів євро, однак внутрішня бюрократія не зазнала адекватного оновлення. Хоча Німеччина прискорила деякі закупівлі в окремих категоріях, загалом вона й надалі спирається на процедури, де пріоритет надається ціновій стабільності та зниженню ризиків, а не швидкості. Заклики до нової філософії закупівель здебільшого залишаються риторичними.Від ефективної імпровізації – до ефективних інституцій, або що маємо зробити разом з союзникамиНагадаємо про дилему, яку сформулював Тhе Есоnоmіst у 2022-му: зростання оборонних бюджетів або прискорить прогрес, або посилить неефективність. Залежить від того, чи зможуть системи постачання досить швидко адаптуватися до нових обсягів фінансування. Ніде ця напруга не проявилася так виразно, як в Україні. Вона довела, що швидкість можлива. Але чи вдасться перетворити цю швидкість на сталу систему – здатну до масштабування і привабливу для інвесторів – залишається відкритим питанням.Нинішня модель України ефективна для оперативного розгортання нових спроможностей. Проте їй бракує інституційної основи для стратегічного масштабу – таких елементів, як довгострокове планування, захист інтелектуальної власності, типові контракти, експортна сертифікація, угоди про спільне виробництво. Максимальне спрощення процедур було корисним для запуску постачань у війська на тлі початкового хаосу повномасштабної війни. Але тепер ці інституційні прогалини обмежують здатність України інтегруватися в глобальні виробничі ланцюги та брати участь у довгострокових циклах міжнародного співфінансування в оборонному секторі.Коли союзники навчаються в України, як пришвидшити власні процеси, вони дедалі частіше адаптують здобуті знання у власних національних рамках. Американські, німецькі й британські уряди та компанії вже починають вбудовувати ідеї, перевірені на українському фронті, у свої виробничі програми. Однак не обов’язково при цьому вони залучають українських виробників. Україна, таким чином, стає фронтиром інновацій, але ризикує так і не стати виробничою базою.фото: gеttyіmаgеsЯк подолати цю суперечність? Як скласти інші головоломки: у нас є унікальний досвід, але немає достатніх коштів; у союзників є прагнення імплементувати наш досвід, але є європейська бюрократія.Іншими словами, нам слід рухатись з нашими союзниками в одному напрямку, не будучи членами Євросоюзу та НАТО, натомість маючи статус воюючої країни. Виникає, так би мовити, триєдине завдання – для України, для країн Заходу та наша спільна робота. Якщо брати українську частину цієї роботи, нам необхідно знайти відповідь на головне запитання: як перетворити швидкість імпровізації на інституційну швидкість. Це має означати запровадження постійних процедур пришвидшених закупівель із чіткими критеріями їх застосування, створення бюджетів "розумного ризику" для фінансування прототипів до укладення контрактів, а також закріплення прозорих і зрозумілих для союзників правил поводження з інтелектуальною власністю у сфері оборони – таких, що сприятимуть спільному володінню розробками та створенню технологій подвійного призначення.Що мають зробити наші партнери? Коротко підсумовуючи вже сказане сьогодні, забезпечити зовнішню адаптацію та відкритість.Визнати українські бойові випробування як офіційний стандарт валідації. Інтегрувати українських виробників у власні оборонні ланцюги — не просто запозичувати ідеї, а створювати консорціуми. Надати доступ до механізмів фінансування інновацій (приміром, вже згадуваний механізм FОRGЕD тощо) — Україна мала б стати не лише бенефіціаром допомоги, а й учасником інноваційних програм. Також потрібне спрощення процедур спільної розробки — менше бар’єрів, більше шаблонів ІР-договорів, fаst-trасk ліцензування. Потрібна передача повноважень на тактичному рівні — дозвіл польовим структурам закуповувати або тестувати українські рішення.Нарешті, якщо говорити про спільні зусилля, ідеально було б створити єдиний майданчик (фізичний або цифровий) для прискореної валідації технологій, узгодження інтелектуальних прав, координації виробництва та модернізації, прозорого допуску до донорських фондів - не через бюрократію, а через спільний відбір, спільне ліцензування з урахуванням воєнного досвіду. Можливо, прототипом цієї структури стане Офіс оборонних інновацій Європейського Союзу (ЕU Dеfеnсе Іnnоvаtіоn Оffісе), який офіційно розпочав свою роботу в Києві у вересні 2024 року. Можливо, це буде інша структура. Головне – рухатись вперед. В цьому ми обопільно зацікавлені разом з нашими союзниками.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.