Search trend "22 лютого свято"

Еспресо наводить переклад статті Wybоrсzа.6 червня урядова Комісія в справах вивчення російського і білоруського впливу на внутрішню безпеку і справи Республіки Польщі в 2004-2024 рр. підвела підсумки річної діяльності. Тихо – оголошення на сайті Міністерства юстиції, яке відповідало за її організацію і діяльність, з’явилося через 4 дні і без феєрверків.Відповідно до оголошення Комісія, яка складається з 11 експертів під керівництвом генерала Ярослава Стружика, керівника Служби Військової Контррозвідки, обговорила тайний рапорт, який 7 квітня передала прем’єру Дональду Туску. Тематика аналізу – це питання безпеки, зовнішньої політики, дезінформації та економіки. Як висновок представлено 50 рекомендацій, які "повинні слугувати укріпленню супротиву країни російським впливам".Дональд Туск, фото: з відкритих джерел Генерал Стружик нагадав, що Комісія направила в прокуратуру клопотання про порушення розслідування проти Антоні Мачеревіча (звинувачення в дипломатичній зраді) і полковника Пьотра Погоновського, колишнього керівника Агентства внутрішньої безпеки (ліквідація 10 з 15 делегувань).Міністр юстиції Адам Боднар підсумував: "В умовах сучасних геополітичних викликів, які в даний час є причиною найсерйозніших загроз безпеці Польщі, висновки та рекомендовані заходи, представлені Комісією, а також висновки, подані до прокуратури, є важливим внеском у покращення безпеки Польщі".Це лише декларації. Міністри, присутні на засіданні, - крім Боднара, це міністр внутрішніх справ та координатор спеціальних служб Томаш Шемоняк та міністр культури Ганна Врублевська - та члени Комісії повністю пропустили те, що двома днями раніше було викинуто до кошику аналіз впливу Росії на польсько-українські відносини.За ініціативою ПСЛ уряд (один депутат утримався) та опозиція проголосували за Закон про створення нового державного свята: 11 липня поляки відзначатимуть Національний день пам’яті для поляків - жертв геноциду ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.Направленого - визначає акт - у 1939-1946 роках "на польське населення" "українськими націоналістами з організації українських націоналістів (ОУН), української повстанської армії (УПА) та іншими українськими націоналістичними утвореннями, що діяли на східних землях Другої Польської Республіки (воєводства Волинське, Тарнопольське, Станіславівське, Львівське, Поліське), а також сучасних воєводств Люблінського і Підкарпатського".Чому немає свята 17 вересня 1939 року, ані дня Катині, але є свято волинської бійніЦе відкрито антиукраїнські дії, оскільки немає державного дня пам'яті ані 17 вересня (вторгнення СРСР до Другої Польської Республіки в 1939 р.), ані 5 квітня (рішення радянського політбюро 1940 р. про вбивство польських офіцерів у Катині), ані також 11 серпня (наказ 00485 від 1937 р. керівника НКВС Миколи Єжова в справі так званої польської операції в СРСР, в результаті якої розстріляно 111 000 осіб).Натомість вже в 2016 році Сейм і Сенат проголосували за рішення про створення 11 липня Національного дня пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами щодо громадян Республіки Польщі.А оскільки закон мовчить про скасування резолюції, то 11 липня поляки відзначатимуть з того ж приводу і Національне свято і Національний день пам’яті. Абсурд? Не єдиний.В законі також немає згадки про те, що в 2018 році до Закону про Інститут національної пам’яті - на додаток до "єврейських" поправок, які передбачають покарання за приписування польському народу чи польській державі відповідальності за злочини, вчинені нацистською Німеччиною – введено також "українські" поправки. Згідно з ними злочини українських націоналістів були прирівняні до комуністичних та нацистських злочинів, визначено, що вони тривали в період 1925-1950 років, також встановлено штрафи за заперечення їх.Президент Анджей Дуда та Адам Боднар, тогочасний речник Громадянських Прав, засудили використання фрази "українські націоналісти" та "Східна Малопольща".Трибунал погодився з їхніми застереженнями та видалив обидва терміни з закону.фото: з відкритих джерел Виконання судових рішень Конституційного трибуналу - це зобов'язання законодавчих та виконавчих органів влади, але протягом 6 років ані влада ПіС, ані нинішня не зробили нічого. Тобто закон зобов’язує, але без визначення того, хто вчинив злочин проти поляків у 1925-1950 роках та на якій території.У грудні парламентський клуб ПіС приніс проєкт, в якому було зазначено, що злочин було вчинено 2 членами та співробітниками ОУН - Бандера (ОUN -В) і УПА та іншими українськими формуваннями, що співпрацюють з Третім Німецьким Рейхом". І що мова йде про вчинки 1921-1950 років. Перше читання проєкту відбулося в Сеймі 6 лютого, після чого він опинився в комітеті.Також проводиться підрахунок кількості польських жертв. У законі, прийнятому 4 червня, мова йде про 100 тисяч осіб, Інститут національної пам’яті стверджує, що їх було 120 тисяч, а Пшемислав Чарнек, який представляв проєкт ПіСу, - 200 тисяч.У випадку польсько-українських історичних відносин немає ані норм, ані здорового глузду, оскільки все можна сказати і прийняти.Партія "Право і справедливість", фото: gеttyіmаgеs Зовсім не Інститут національної пам’яті. Де розташований "центр Путіна" в ПольщіЩо стосується проєкту Народної партії, уряд не зайняв позиції, оскільки, як заявив заступник міністра культури Мачей Врубел під час парламентської дискусії, "наразі вже нічого не стоїть на шляху урочистого святкування 11 липня, але Міністерство культури та національної спадщини, звичайно, не вносить поправок до цього парламентського законопроекту". Чому, можна запитати, очевидно, що влада вмила руки? Зрештою, у випадку обговорених історичних законів ми маємо справу з показовою присутністю московських фахівців."Українські" поправки до Закону про Інститут національної пам’яті були написані в інтересах Росії та її спеціальних служб. Не інакше є щодо закону, внесеного ПСЛ (Польською Селянською Партією). Войцех Чухновский заявив у "Газеті Виборчій", що в лютому комісія генерала Стружика надіслала список з 25 імен людей, що розповсюджують пропаганду Кремля в Агентстві Внутрішньої Безпеки.Зі слів його співрозмовника та члена Комісії, найважливішим джерелом пропаганди Кремля в Польщі є середовище, зосереджене навколо Видавничого Дому "Польська Думка" - "головний центр" для проросійських ініціатив у Польщі."Польська думка", перерахував співрозмовник Чухновського, має власне інтернет-телебачення, просуває там Гжегожа Брауна, закликає українців, які живуть у Польщі, щоб "поверталися додому", і розповсюджує фальшиві новини про прихильність до українців у черзі до лікаря, їх злочин і гроші, які вони отримують від держави і за які вони "не виражають вдячності".У своєму підході Європейський Союз є "тоталітарним творінням", Україна це "бандерівсько - фашистська держава", а "спеціальна операція в Україні" була спровокована американцями.Крім телеканалу "Польської думки", комісія в листі до Агентства внутрішньої безпеки назвала інші портали: Nаtіоnаlіsts.nеt, Nаtіоnаl.іnfо, krеsy.іnfо. Анонімний член Комісії заявив, що загальними цілями публікації цих ЗМІ є:• зменшення довіри до польського уряду (як попереднього, так і теперішнього);• розпад Європейського Союзу;• послаблення Заходу в цілому;• посварити Польщу з Україною.І він зробив висновок: "Цими порталами як джерелами користуються сторінки в соціальних мережах, які заражають польський публічний простір. Вони значною мірою обслуговуються спеціальними підрозділами російської армії, призначеними для підтримки фейкових сторінок".Після таких висновків експертів з російської дезінформації повинні включитися всі контрольні лампи в структурах, які дбають про безпеку держави.Вони не включилися. Навпаки, лампи, що застерігають від "центрів Путіна", згасли, натомість включилися лампи, що попереджають про "небезпеку" від України.Ексгумації йдуть добре, і ПСЛ обирає дипломата з ПНР та кореспондента з МосквиПредставником для звітності по Закону від 4 червня обрали депутата Тадеуша Самборського. У 1977 році він захистив докторську дисертацію в університеті імені Ломоносова в Москві, в 1970 -х та 1980 -х роках він був першим секретарем посольства Польської Народної Республіки у В’єтнамі та Лаосі, а потім був московським кореспондентом "Зеленого Прапора", органу Об’єднаної народної партії – партії-сателіта Польської об’єднаної робітничої партії на початку існування Польської Народної Республіки.Він двічі засідав у Сеймі від імені ПСЛ (1993-1997, 2001-2005), у 2023 році він отримав мандат від списків партії "Третій Шлях", був президентом фонду "Допомога полякам на Сході", до 2017 року він належав до керівництва Товариства "Польща - Схід" - до 1990 року Товариства польсько-радянської дружби.Самборський є постійним автором "Польських думок", він часто пише про злочини ОУН-УПА, у 2023 році він опублікував збірку своїх текстів у її видавничому будинку. "Польська Думка" - це медіа-покровитель його фестивалю.Майкл Олшевський, керівник закордонного департаменту "Виборчої", - один із небагатьох журналістів, який критично писав про закон, заявив, що "заявники з ПСЛ і "Третього Шляху" побачили шанс в антиукраїнських настроях і - як практично весь наш політичний клас - стали заручниками антиукраїнської риторики".Послідовність подій показує, що мова йде не лише про перегони, хто першим досягне союзу з Конфедерацією та Брауном. Наприкінці листопада міністри закордонних справ Польщі та України, Радослав Сікорський та Андрій Сибіга підписали декларацію, яка розблокувала питання про ексгумацію польських жертв в Україні та українських жертв у Польщі.Робоча група почала працювати під егідою міністерства культури. 24 квітня, завдяки особистому залученню прем’єр -міністра Дональда Туска та президента Володимира Зеленського, ексгумаційні роботи розпочалися в Пужниках на Тернопольщинні, завершилися в травні виявленням останків 42 поляків, убитих УПА. Прем'єр-міністр назвав цю подію "проривом".У відповідь Чарнек сказав, що прориву немає. Він стверджував, що після її прийняття "неможливо буде в Польщі під загрозою покарання прославляти УПА, бандеревців, всіх тих українських націоналістів, які вбивали наших співвітчизників 80 років тому"."Закон також покладе край цим ганебним переговорам Міністерства культури та національної спадщини з українською державою щодо можливих подальших пам’ятників УПА в Польщі", - додав він, представляючи поправку від ПіС до Закону про Інститут національної пам’яті.Здавалося б, усі розуміють, що "в нас є довоєнні часи", як зазначає Туск, і що якщо Україна потрапить під удари росіян і зраду американців, ми будемо сусідами з Росією Путіна не на ділянці 628 кілометрів (Кролівець, у російській номенклатурі Калінінград плюс Білорусь), а 1163. Можливість ведення Москвою гібридної війни від дезінформації та радіоелектронної боротьби до регулярного саботажу радикально зросте.Здоровий глузд вимагає мінімізувати все, що розділяє поляків та українців. Москва навіть не приховує, що однією з її цілей є конфлікт наших націй. Але це не так - Україна також є ворогом для численних польських політиків.Чи полегшує РSL завдання БраунуСвій проєкт Польська селянська партія (РSL) подала до маршалківської палати 25 квітня, тобто на другий день після початку ексгумації у Пужниках.Тими ж днями невідомі особи на поруйнованій могилі 62 вояків УПА на горі Монастир – також відомій як Монастир – у ґміні Горинець-Здруй встановили табличку з написом: "Спільна могила українців, членів УПА, відповідальних за терор і геноцид беззахисного польського, українського та єврейського населення. Господи Боже, змилуйся над ними і не зараховуй їм тих страшних вчинків, яких вони допустилися супроти своїх братів. "Прощення не означає забуття, але – зцілення болю"".Міністерства культури Польщі та України у спільній заяві назвали цей інцидент "свідомою провокацією, що слугує інтересам держави-агресора Росії  і має на меті зірвати конструктивний діалог, який останніми місяцями розвивається між нашими країнами".Табличку демонтували, тож Браун не зміг урочисто "відкрити" її 2 травня, як це собі планував.І можна було б відзначити невеликий поступ у розплутуванні польсько-українського вузла, якби не РSL і той спосіб, у який народники домоглися ухвалення свого проєкту.Генерал Стружик передав прем’єрові закритий звіт комісії 7 квітня, у якому містилася оцінка видання "Мyśl Роlskа" ("Польська думка") як "осередку Путіна" в Польщі, а також 50 рекомендацій щодо обмеження російського та білоруського впливу.фото: jаgіеllоnіа.оrg Чи передав глава уряду звіт Владиславу Косіняку-Камишу? Ми не знаємо, хоча це було фактично непотрібно, адже віцепрем’єр і міністр оборони делегував до комісії професора Ґжеґожа Мотику – керівника Військового історичного бюро та відомого дослідника польсько-українських відносин. Генерал Стружик кілька разів доповідав про результати роботи комісії на засіданнях уряду.Спочатку доповідачем проєкту, який підписав Косіняк-Камиш, мав стати віцеспікер Сейму Пьотр Зґожельський, який змагається у радикалізмі з Брауном щодо стигматизації українських націоналістів. Однак народний політик виявився недостатньо принциповим, і 30 травня його замінили на Самборського.Це трапилося перед другим туром президентських виборів, коли РSL сподівався на перемогу Рафала Тшасковського.Метою внесення на розгляд і проштовхування законопроєкту була не лише боротьба з антиукраїнським радикалізмом і зрив ексгумації. Йшлося також про те, щоб показати, що з "хабом Путіна" не може статися нічого поганого, незалежно від висновків комісії генерала Стружика та поточної політичної констеляції. До речі, представник "хабу" був делегований для того, щоб переконатися, що в антиукраїнському котлі під коаліцією, яка називає себе демократичною, не бракує політичних дров.Символічно, що закон про антиукраїнське національне свято був прийнятий 4 червня, в День свободи і прав людини, який відзначається в пам'ять про вибори 1989 року,  які призвели до краху комунізму в нашій країні (єдиний, хто помітив цей збіг, був Владислав Фрасинюк на шпальтах Nеwswееk) та ініціювали зміни в усьому регіоні, що незабаром привели до розпаду СРСР і становлення 15 його республік, зокрема й України, як незалежних держав.Донедавна польська влада представляла безперервність повстань за свободу і демократію в нашому регіоні як підставу для польської слави і політичної величі. Від польського Жовтня 1956 року та Угорського національного повстання, через Празьку весну, Солідарність 4 червня та Осінь народів 1989-го року до українських Майданів 2004-го та 2013-2014 років і нинішньої боротьби українців проти російських окупантів.А коли День волонтерів, які допомагають біженцям з УкраїниРозуміння цієї традиції могло б підштовхнути до заснування Дня польського волонтера в пам'ять про неймовірну солідарність, виявлену мільйонам українців після 24 лютого 2022 року. Тоді величезна частина польського населення показала здивованій Європі, що таке людська щедрість і серце і в чому проявляється дух старого континенту та його цінності.Натомість політики надірвали польську солідарність щодо України, додавши ще один ком у могилу знаменитої "лінії Ґедройця" у польській східній політиці.Інституції, такі як комісія генерала Стружика, мають пройти два випробування, щоб оцінити їхню реальну користь для безпеки держави.Першим є виявлення ворожих впливів серед попередньої влади. З цим, як видається, комісія справляється.Друге – виявлення російських та білоруських впливів серед своїх. А цим керівники держави знехтували. І менш важливо – чому: чи через підтримку коаліції заради голосів народників, чи змагання у антиукраїнстві з правими, чи відверті докори "невдячним українцям", які "не хочуть знати правду про Волинь".Значення має результат – те, що в польсько-українських відносинах ми зайшли в глухий кут.Українці вчинили мудро, коли надали кілька нових дозволів на ексгумацію, попри ворожий крок Польщі.А оскільки мости не спалено, варто шукати шляхи виходу з нинішньої ситуації.Починати варто із найголовнішого, тобто з громадської думки. Під час ексгумаційних робіт у Пужниках Кароліна Левицька в ефірі ТОК FМ розмовляла з професором Мотикою. Вона зазначила, що причиною запровадження Україною у 2017 році ембарго на ексгумаційні роботи було те, що їх проведення виявило б "ще більше полів, братських могил, наповнених кістками жертв з-поміж цивільного населення. І Києву рано чи пізно довелося б зіткнутися з цією дуже складною і темною сторінкою своєї історії".Вона додала, що, зрештою, зруйновані у 2015-2017 роках "невідомими зловмисниками" українські могили та меморіали, були незаконними.Брак знань не повинен звільняти від журналістської етики. Насправді частину руйнувань здійснили місцеві органи влади, тоді як російська агентура діяла відкрито, розміщуючи відео зі своїх дій на порталах так званої Донецької Народної Республіки. Могила на горі Монастир була впорядкована на підставі угоди Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва зі Спілкою українців у Польщі.Після кількарічних складних переговорів було домовлено, що на табличці з іменами з’явиться напис "загинули за вільну Україну". Головою Ради тоді був Станіслав Бронєвський, керівником "Сірих шеренг", у переговорах брав участь Світовий союз солдатів АК, зокрема середовище 27-ї Волинської дивізії.Ці люди знали події Другої світової війни з власного досвіду, їхні близькі загинули від рук українців, вони самі брали участь у польсько-українських боях. І все ж вони підтримали угоду Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (RОРWіМ) зі Спілкою українців у Польщі (ЗUwР), вбачаючи в ній елемент ширшого порозуміння між поляками та українцями.Ось чому Росія та її агентура, а також проросійські та ендеківські сили роблять усе можливе, щоб могили на горі Монастир не відновили у погодженому вигляді. Кремль зацікавлений, щоб поляки і українці показали, що не здатні осмислити драматичне минуле і думати про спільне майбутнє.Дослідження професора Галагіди та неприємні факти для польських істориківКілька зауваг щодо істориків. У польській правовій системі відбувається жонглювання датами, назвами українських формувань і такими термінами, як "українські націоналісти", а також кількістю жертв. Це означає, що роль дослідників зведена до нуля, бо польська держава не зважає на їхні дискусії та висновки, проголошуючи "правду" залежно від політичних потреб.І це в контексті ситуації, коли під час підготовки до ексгумаційних робіт з'ясувалося кілька не дуже приємних для польської держави фактів.Підтвердилося, що єдині комплексні дослідження щодо ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років проводить команда професора Ігоря Галагіди в Українському католицькому університеті у Львові. За 7 років роботи дослідники встановили імена понад 22 тисяч українських жертв і визначили їхню загальну кількість - понад 30 тисяч. Наразі вони працюють над ідентифікацією польських жертв.Завдяки цьому українська сторона змогла представити список із 200 населених пунктів у Польщі, у яких загинуло щонайменше 5 цивільних осіб української національності.Такого комплексного переліку для населених пунктів на території України не змогли представити ні Інститут національної пам’яті (ІРN), ні жодна з численних установ, що займаються історичною політикою.Те саме стосується кількості польських жертв і встановлення якомога більшої кількості імен.Також з'ясувалося, що, всупереч твердженням деяких істориків, політиків і журналістів, ексгумація не є способом встановлення кількості жертв та їхньої ідентифікації. Стосовно конкретних населених пунктів – це ефективний і необхідний метод, але не для всієї території, на якій у 1940-х роках розгорталася польсько-українська драма.А тому історики повинні виконати свою роботу, і село за селом, місто за містом намагатися встановити імена жертв, щоб порахувати їх з відносною точністю. Це єдиний і найнадійніший спосіб дізнатися реальну картину минулого і віддати данину пам'яті тим, хто був убитий.     В ефірі ТОК FМ професор Мотика назвав дослідників, які ставлять під сумнів польську цифру 100 тисяч, "науковими антивакцинаторами". Тому що ніхто не ставив під сумнів польські дослідження, які називають таку цифру. Слова професора мають державну вагу, адже він є найважливішою посадовою особою в історичній політиці нинішньої влади. Окрім того, що він очолює ВБГ і є членом комісії генерала Стружика, він також входить до Колегії ІНП.   Але польська історіографія досі оперує оцінками, за якими кількість розстріляних обчислюється десятками тисяч людей, хоча минуло достатньо часу для ретельного дослідження цього питання.Маючи певні знання про літературу на цю тему, польські, українські, радянські та німецькі документи, а також про часткові результати ідентифікації польських жертв, я можу дати дружню пораду. Історики зроблять суспільству послугу, коли почнуть готувати громадян до сприйняття інформації про те, що польських жертв було незрівнянно менше, ніж загальноприйняті 100 тисяч.Що не применшує значення того факту, що жертв було десятки тисяч, і що кожна з них заслуговує на поховання, відновлення імені й прізвища і пам'ять.І на завершення кілька слів до службовців із ліквідації загроз для безпеки Польщі. У гучному інтерв'ю Донати Субботко "Росія вже тут" генерал Пьотр Питель, голова Служби військової контррозвідки у 2014-2015 роках, заявив, що "все, що сталося в Польщі після 2015 року, відповідає російським інтересам". І що польські служби залишили державу "голою і незахищеною" перед обличчям російської загрози.Через півтора року після того, як колеги генерала повернулися до виконання службових обов'язків, доводиться констатувати, що у сфері впливу Росії на польсько-українські відносини такий стан справ зберігається і сьогодні.

10-11 травня складно буде узгодити свої плани з планами рідних і знайомих. Люди не чутимуть одне одного. Укладені заздалегідь домовленості скасовуватимуться. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Будьте готові до експромту, - говорить астрологиня. - Покладайтеся на себе. Намагайтеся нікуди не поспішати. Нові знайомства не принесуть приємних емоцій. Справити позитивне враження на співрозмовника буде складно. Не час робити великі покупки. Навряд чи вони виявляться вдалими. Уповільнюється обмін речовин. Їжте менше, але частіше. Перевіряйте термін реалізації продуктів. Частіше траплятимуться випадки харчового отруєння. Новий курс лікування краще розпочати в середині наступного тижня. Найскладніше почуватимуться цими днями Раки, Близнюки та Діви. Не вішайте носа, бо скоро свято буде і на вашій вулиці. На сьомому небі від щастя будуть Овни, Терези і Скорпіони. Ці вихідні подарують вам свободу вибору і безкінечні можливості". Овен (21 березня - 20 квітня) Не поспішайте складати плани на майбутнє. Тихіше їдеш - далі будеш. Придивіться до конкурентів, проаналізуйте успіхи та невдачі. Скористайтеся можливістю отримати другу вищу освіту. Це допоможе збільшити заробітки. Телець (21 квітня - 20 травня) Змініть інтер'єр в оселі. Вдало пройде ремонт, який розпочнете в суботу. Від ваших рішень багато чого залежатиме. Заробітна платня збільшиться, але й вимоги зростуть. Не чекайте, що щось вирішиться без вас. Наполеглива праця допоможе збільшити заробітки. Близнюки (21 травня - 21 червня) Зміни не забаряться. Проявіть себе як сильний лідер і непересічна особистість. Хороша робота сама вас знайде. Більше часу присвячуйте самоосвіті. Не зупиняйтеся на досягнутому. Гроші йтимуть до ваших рук. Рак (22 червня - 22 липня) Вдалий час, аби купувати нерухомість. Будете задоволені від того, як вигідно вклали гроші. Цікаві пропозиції надійдуть від колишніх колег. Розгляньте їх та не баріться з відповіддю. Від цього залежатиме, наскільки успішними і багатими ви будете. Лев (23 липня - 23 серпня) Не відмовляйтеся від шансів. Не бійтеся перепон. Доля даватиме їх для того, щоб застерегти і дати час добре все обдумати. Велику роль відіграють друзі. Вони зроблять набагато більше, ніж родичі. Діва (24 серпня - 23 вересня) Заробітки не настільки високі, як ви собі уявляли, але відмовляти собі у чомусь не доведеться. Тримайте на відстані підлеглих, аби не змогли вас підсидіти. Скоро вам вдасться накопичити солідний капітал і спланувати фінансову політику на кілька років вперед. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ці два знаки мають найсильнішу інтуїцію: хто повинен прислухатися до себе, якщо хоче стати успішним Терези (24 вересня - 23 жовтня) Все складеться добре у тих, хто любить свою справу. Не втікайте від додаткових обов'язків. Вони допоможуть вам розкритися наповну. Частіше радьтеся з коханими. Це найбільш надійні бізнес-партнери і соратники. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Це час ініціативних і наполегливих. Кризи не відчує той, хто зароблятиме у кількох місцях водночас. Скільки б грошей не було у кишені, не забувайте про економію. Відмовтеся від кредитів. Їхнє повернення стане для вас тягарем. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Це період особливих змін на краще. З'являться можливості, яких ви не помічали раніше. Більшого досягатиме той, хто не боїться експериментувати. Не опустіть свій шанс розбагатіти. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не варто змінювати колектив, шукати собі помічників. Оточите себе самозванцями. Зачекайте до кінця місяця. Тоді зможете підшукати справжніх професіоналів. Добре заробити вдасться, якщо виставите на продаж речі, якими не користуєтеся. Водолій (21 січня - 20 лютого) Зараз ви здатні покорити будь-кого. Не вагайтеся, якщо хочете чогось досягти. Не варто економити на речах, які плануєте використовувати для щоденного вжитку. Вдалий період, аби купити авто. Підшуковуйте нерухомість для своєї сім'ї. Риби (21 лютого - 20 березня) Ці вихідні приємно вразять та змусять усміхнутися. З нього розпочнеться ваш травень. Удача супроводжуватиме щодня. Невеликі епізодичні надходження грошей допоможуть купити усе, що планували. Придбання нерухомості плануйте на кінець місяця. У травні гроші йтимуть до кишені креативних. Не намагайтеся усе пояснити за допомогою логіки. Довіртеся долі і працюйте на результат. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на травень і розповіла, на кого чекають багатство і процвітання.

8-9 березня вдалий час для того, аби щось змінювати на краще. Почніть із маленьких змін всередині себе. Станьте менш забобонними і заклопотаними. Озирніться навколо, аби помітити неймовірну красу. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цього дня не намагайтеся завоювати жінку подарунками, говорить астрологиня. Її цікавлять не квіти та обіцянки, а вчинки. Зробіть щось особливе для тих, кого любите. Відремонтуйте те, що давно потребує чоловічої руки. Запросіть милих на концерт їхнього улюбленого виконавця чи відвідайте разом театр. Запитайте про їхні мрії та самопочуття, плани і враження. Більше читайте. У книзі знайдете цікаві підказки. Деякі з них нагадуватимуть пророцтва. Цього дня вам вдасться зазирнути у майбутнє. Можуть наснитися віщі сни. Леви і Терези, Скорпіони і Водолії будуть на коні. Ці чотири знаки перевершать власні сподівання". Овен (21 березня - 20 квітня) Надійдуть очікувані заробітки. Робіть те, що приносить задоволення. Цінуйте особистий простір друзів. Не надокучайте дзвінками, не давайте непроханих порад. Влаштуйте собі свято шлунку. Побалуйте себе смачненьким. Дивіться улюблені фільми. Телець (21 квітня - 20 травня) Більше часу присвятіть справам, які приносять вам задоволення. Відвідайте місця, з якими пов'язані щасливі спогади. У суботу погомоніть з батьками, завітайте до них на обід. У неділю запросіть коханих на побачення. Близнюки (21 травня - 21 червня) Якщо займаєтеся торгівлею, розміщувати рекламні оголошення краще вранці. Легко буде знайти покупця. Прислухайтеся до інтуїції, довіртеся долі. Якщо доведеться змінити місце проживання чи роботи, не жалкуйте ні про що. Життя веде вас у правильному напрямку.= Рак (22 червня - 22 липня) Довіртеся долі і не намагайтеся усюди встигнути. У суботу перепон стає менше. Вас майже не контролюватимуть і це дозволить досягти бажаного за короткий час. У неділю уважно вивчайте документи, під якими ставите підпис. Якщо від вас ідуть партнери, згодом вони про це пошкодуєте. Ви ж від цього тільки виграєте. Лев (23 липня - 23 серпня) Відпустіть образу. Нема часу на такі почуття, коли поруч вирує справжня пристрасть. По вуха закохаєтеся у того, кого недавно вважали своїм другом. Візьміть відпустку на кілька днів і відчуєте, як відкриється друге дихання. Вдалий час, щоб завести домашнього улюбленця. Але перед цим порадьтеся з коханими. Діва (24 серпня - 23 вересня) Не намагайтеся будь-що сподобатися тим, хто запав вам у серце. З вами бажають познайомитися набагато достойніші партнери. Доробіть те, на що раніше бракувало часу. Це ідеальний час для купівлі одягу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Багатітимуть щогодини - астрологиня назвала знаки-щасливчики Терези (24 вересня - 23 жовтня) Вам хотітиметься усього та одразу. Не стримуйте своїх апетитів. Насолоджуйтеся життям. Проявляйте свої здібності. Використайте можливість покращити матеріальне становище та житлові умови. Перемагатиме той, хто бореться за своє. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Магнітом притягуватимете до себе гроші і розпочнете бізнес, який годуватиме вашу сім'ю багато років. Сумувати не доведеться. Вир подій потребуватиме швидких рішень і реакцій. Пильнуйте за змінами на роботі. Поява нових колег помітно вплине на звичний хід справ. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Насолоджуйтеся святковим настроєм. Запросіть у гості тих, кого любите. Друзі та знайомі будуть щедрими на подарунки. Тренуйте свою пам'ять. Добре йтиме інтелектуальна діяльність. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не бійтеся гребти проти течії. Це робить нас сильнішими та успішнішими. Грошей небагато, ви ж умудритеся зекономити, ні в чому собі не відмовляючи. Поруч будуть яскраві та сильні особистості. Не перетворюйте їх на своїх конкурентів. Водолій (21 січня - 20 лютого) Люди, яких кохаєте, запропонують дружбу. Вас такі стосунки навряд чи влаштують. Настав час змінити зовнішність. Вам пасуватиме нова зачіска. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте оточенню, як вам це вдається. Риби (21 лютого - 20 березня) Не підозрюйте усіх навколо у зраді і брехні. Довіряйте тим, кого любите. Один з найцікавіших днів у році. Придивляйтеся до свого оточення, розберіться зі своїми бажаннями. Маєте шанс стати найкращим у своїй сфері. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на березень і назвала три знаки, яким вдасться налагодити потужний грошовий потік. Весна дасть їм шанс вийти на новий рівень заробітків. Головний секрет місяця - гроші приходять до тих, хто готовий діяти.

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.

25 лютого віряни вшановують пам'ять святого Тарасія, архієпископа Константинопольського. Він протягом 22 років керував церквою. Повний текст новини

Протягом тижня з 24 лютого по 2 березня люди хапатимуться за кілька справ одночасно, але навряд чи доведуть хоч щось до кінця. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цей тиждень стане точкою перезавантаження для багатьох знаків зодіаку, - говорить астрологиня. - Дехто отримає шанс виправити помилки минулого, хтось зустріне людину, яка змінить його майбутнє, а комусь випаде нагода здійснити фінансовий прорив. Зараз час діяти, а не сумніватися. Прислухайтеся до підказок долі і не бійтеся виходити за межі звичного. Всесвіт готує несподівані можливості для тих, хто не боїться і готовий боротися за своє щастя. Прощавай самотність і безробіття. Життя Левів, Терезів, Скорпіонів і Водоліїв зміниться на краще за тиждень до весни". Овен (21 березня - 20 квітня) Задовольняйте свої естетичні потреби. Слухайте музику, ходіть у театр. Кохані бажатимуть проводити з вами увесь вільний час. Не дорікайте їм за нав'язливість. Страх примусить вас відмовитися від пропозиції руки й серця. Про це ви з часом пошкодуєте. Бо стосунки з новими партнерами не виправдають ваших сподівань. Телець (21 квітня - 20 травня) Щойно відчуваєте, що негативні думки переповнюю вашу голову, ідіть на прогулянку. Більше рухайтеся. Спорт зарядить вас енергією. Купуйте нові книги, записуйтеся на курси, про які давно мрієте. Вкладання у саморозвиток стане чудовою інвестицією. Близнюки (21 травня - 21 червня) Потерпіть, скоро свято буде на вашій вулиці. Надійде солідна сума грошей. Контролюйте вагу, не допускайте переїдання. Перші дні весни слід провести активно. Записуйтеся у спортзал, розпочинайте ранок із пробіжки. Рак (22 червня - 22 липня) Творчі особистості переживатимуть кризовий період. Не сидіть в очікуванні натхнення. Подорожуйте, займайтеся спортом, ходіть у походи. У вихідні влаштовуйте пікнік та зустріньтеся з друзями. Лев (23 липня - 23 серпня) Не призначайте зустріч одразу двом партнерам. Станеться неприємна накладка. Одруженим хотітимете чогось більшого і кращого. Відчуєте відразу до людей, яких любили багато років. Схаменіться і обійміть коханих. Якщо розіб'єте їм серце, відновити стосунки не вдасться. Діва (24 серпня - 23 вересня) Це повчальний період, який допоможе краще розібратися у собі та багато чого переосмислити. Подякуйте долі, що ненадійні і підлі люди зникають із вашого життя. За потреби побудьте наодинці. Почитайте улюблену книгу, перегляньте новий серіал. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гроші потечуть до вас рікою: перевірте, чи є ваш знак у списку щасливчиків Терези (24 вересня - 23 жовтня) Дефіциту коштів не відчуватиметься. У неділю можна розраховувати на додатковий заробіток. Задумаєтеся над розширенням бізнесу. Вкладайте гроші з розумом. Добре зважте кожен крок. Але не виставляйте на продаж своєї нерухомості. Куплені у вихідні товари служитимуть довго. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Це тиждень великих можливостей. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте іншим, як вам це вдається. Середа надихатиме на одкровення. Познайомте милих зі своїм хобі. Поділіться відкриттями та досвідом. Так ви неодмінно станете ближчими одне до одного. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) У вівторок важливо зосередитися на планах на майбутнє. Розставте пріоритети, прислухайтеся до власних бажань. Заробітня плата перевершить ваші сподівання. Не поспішайте змінювати професію. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Відчуєте, що закохалися. Не варто сліпо йти за своїми почуттями. Дізнайтеся побільше про свого обранця, перш ніж погодитеся на цивільний шлюб. Доки усі святкуватимуть Масляну та об'їдатимуться млинцями, ви обкладетеся книгами та складатимете плани на майбутнє. Водолій (21 січня - 20 лютого) У вас гарно працюватиме голова. Прислухайтеся до своєї інтуїції. Сміливо складайте плани на весну. Частину коштів відкладіть на освіту. Це найкращий час, аби здобути другу освіту або записатися на курси. Керівництво залишиться задоволеним вашою роботою. Грошей у гаманці стане більше. Виплатять премію. Риби (21 лютого - 20 березня) Не шукайте милих за морями. Придивіться уважніше до свого оточення. Ваше щастя буде поруч. Не скупіться. Відгукніться на прохання людей про фінансову допомогу. Інакше не уникнути матеріальних втрат. Протезування зубів пройде невдало. Стоматолога краще відвідати у березні. Овни - справжні хижаки у ліжку. Тельцям треба більше часу, аби завестися. У березні обом цим знакам пощастить знайти свою пару і відчути себе коханими та жаданими. Астрологиня здивувала любовним гороскопом на березень.

22 лютого у Свято-Успенському кафедральному соборі Полтави відбулося прощання з захисниками України – Геннадієм Анісімовим, Ігорем Карпаті, Максимом Перегудою та Володимиром Федієм

Сьогодні, 13 лютого, у Хмельницькому в Свято-Георгіївському храмі попрощалися із 22-річним офіцером прикордонником Сергієм Чумаком

5 лютого об 11-й годині у Свято-Успенському соборі ПЦУ влаштували поминальний чин за сім'ями Яворських та Запішніх. Всі семеро проживали у будинку, куди 1 лютого влучила російська ракета Х-22

Президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення для українців у День Соборності України, який традиційно відзначають 22 січня. У привітанні він пояснив значущість свята та чому кожен громадянин має об'єднатися. Відеозвернення Володимира Зеленського опублікувала пресслужба Офіса Президента України. "Мільйони з нас - разом. І разом змогли вистояти, зберегти Україну разом, дали відсіч окупанту, стримали цю велику навалу разом. У цьому слові - "разом" - прихована сила українців. Це про нас, про те, на що здатні ми, коли ми обираємо не якісь власні амбіції, а обираємо Україну. Обираємо її інтереси. Коли обираємо не срач, а меч. Боронити своє. Боронити своїх. Боронити всіма силами", - зазначив Зеленський. Він підкреслив, що 24 лютого стало іспитом для української єдності. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сказали, якою буде погода на День Соборності "Кожного року в цей день ми завжди згадували ці уроки соборності, ми робили живі ланцюги, ми казали, як важливо берегти єдність і бути пліч-о-пліч. Але настав день, і нам випало це довести. 24 лютого. День, який став вирішальним моментом. Таким викликом став. Таким іспитом на єдність, на зрілість, на віру в Україну. І ми об'єднались. Українці всі об'єднались. Не декларативно, не на папері, не за якоюсь командою, а за покликом всередині", - сказав Президент. Виступаючи з Софійської площі, він запевнив, що Українська держава вистоїть, і на цю площу будуть приходити діти наші, онуки, покоління. "І в День Соборності, і в усі інші свята. Під синьо-жовтим прапором. У нашій державі. І ми зробимо все, аби так було. Аби було не соромно перед ними, аби вони знали, що ми не повторили помилок минулого. І Україна є. Україна єдина. Мирна. Соборна", наголосив глава держави. Українці 22 січня відзначають День Соборності. Це свято щороку відзначається у день проголошення у 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 21 листопада українці відзначають День гідності та свободи. Це офіційне свято започаткували у 2014 році на честь двох революції, які відбулися в Україні у 2004 та 2013 роках.

22 січня православні віруючі вшановують пам'ять апостола Тимофія. Він був одним із учнів Христа. Святий апостол Тимофій жив у І столітті і походив із Лікаонського міста Лістри у Малій Азії. Він повірив у Христа, коли на його очах апостол Павло вилікував людину, яка кульгала від народження. Тимофій став учнем Павла та його супутником під час мандрівок із проповіддю. Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його у Посланнях своїм коханим сином, з вдячністю згадуючи його вірність та відданість. І перед стратою в Римі Павло викликав до себе вірного учня та друга апостола Тимофія на останнє побачення. Помер Тимофій мученицькою смертю. Язичники Ефесу влаштували свято шанування своїх богів і носили ідолів на руках містом. Апостол, прагнучи обдурити їх, почав вести бесіди з учасниками гулянь, закликаючи їх одуматися. Однак язичники, що озлобилися від цього, кинулися на нього і побили. Потім Тимофія волоком протягли всім містом і забили камінням. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що святкуємо у лютому: календар церковних свят на кожний день У народі свято прозвали Тимофієм Півзимником, тож по погоді у цей день визначали, яким буде залишок зими. Великим успіхом у цей день вважалося побачити сон. Вважалося, що все, що насниться у Тимофіїв день, обов'язково здійсниться. Прикмети дня Завірюха на вулиці - така погода буде ще кілька днів; Морозні візерунки на вікнах розташовані кінчиками нагору - морози не відступлять; Чисте небо без хмар - до ранньої весни. Що не можна робити У цей день не можна байдикувати, особливо в тому, що стосується роботи по дому. Тільки сміття краще не виносити - буде нещастя Не можна вирушати в далеку дорогу - буде нещастя. 24 лютого в Україні розпочинається Масниця, яка має особливе значення для вірян. Вона триватиме тиждень перед Великим постом, який передує Великодню. Його дата у 2025 році - 20 квітня. Традиційно протягом семи днів можна готувати млинці і ними пригощати рідних, друзів, сусідів.

Мирослав Кувалдін український співак та військовий, лідер гурту "Тhе ВЙО" та член "Культурного десанту" поділився з "Еспресо", як рухається культурний фронт, як митці знайшли своє місце в армії та чому культура завжди на часі. Я хочу розпочати нашу розмову з, як то кажуть, самого початку. Як ви, музикант, потрапили до Збройних сил України? Взагалі, з чого почалася ця ваша воєнна, так би мовити, історія? Ну, моя воєнна історія почалася з нападу Російської Федерації на нашу країну. 24 лютого, коли вони прийшли вже прямо в наші домівки. Я, в принципі, ні хвилини не вагався: на той час я був на Закарпатті, буквально в 10 км від кордону і був, в принципі, на початку черги. Тоді здоровезні черги стояли, щоб виїхати, я десь був в початку цієї черги. Ну, маю на увазі, якби було бажання. Але я пішов у Рахів у військкомат і почекав пару днів, там вже були якраз у військоматі величезні черги. І потрапив у 69-й батальйон 101-ї бригади територіальної оборони. Мені здається, я потрапив у військо, як і більшість свідомих людей, в лютому 22-го року. Хочу зараз усім нагадати останню вашу пісню на цей момент "До побачення", яка сколихнула і торкнулася дуже багатьох. Вона просто абсолютно неймовірна, зараз ми послухаємо частину, фрагмент цієї пісні, а потім уже детальніше з Мирославом поговоримо: Допоки сестри і брати Здіймають в небо прапори, Допоки молодість горить, Ти посміхаєшся з гори. Вогонь запеклих не пече, Я відчуваю за плечем Твоє гаряче серце. Знаю, ми зустрінемось іще З тобою! Друже, ми зустрінемось Іще після всіх воїн!.. Всі прості слова набули значення. Ти вже зробив більше, ніж хотів. Не прощаюсь, брате, до побачення!.. Ще зустрінемось!.. Ще зустрінемось!.." Ми послухали фрагмент цієї пісні і я, власне, у Мирослава хочу запитати, яка історія її створення. І мені от особисто самій було дуже цікаво, коли я дивилася, де було знято цей неймовірний, такий суто український краєвид. Насправді, жито там було трошки зелене, тож це жовто-зелений краєвид. Ми зняли дуже швидко, десь у полях між Миколаєвом і Херсоном. Останній рік я саме там, на південному напрямку служу. Ви ж знаєте, що я служу вже півтора роки в підрозділі, який називається "Культурний десант". Очолює цей підрозділ Микола Серга, і наш підрозділ займається морально-психологічним забезпеченням військовослужбовців. Тобто моя служба полягає в тому, що я маю компанію своїх друзів, теж артистів, людей, які були до призива митцями, але потім пішли служити. І от в нас є маленька мобільна група, в якій є один гуморист, один лялькар, один виконавець якихось таких молодіжних пісень. І ми їздимо вздовж лінії зіткнення по підрозділах з концертами. Хоча концертами це важко назвати, це, скоріше, зустрічі. Іноді буває, що нас приїжджає четверо, і четверо сидить військовослужбовців, до яких ми приїхали. Іноді нас навіть більше, ніж військовослужбовців. Це може відбуватися по хатах, по бліндажах, по якихось там напіврозбитих школах. І от наша задача - працювати з морально-психологічним забезпеченням. І на початку ми старалися просто людей трошки відволікати, якось там "ха-ха, хі-хі", дитинство згадати, поспівати "Коли я був Мануна", бо там же багато людей до мене підходять, "я ж на ваших піснях виріс", отакий Рекс підходив, в два рази більше за мене, і каже "я ж виріс на ваших піснях". Але при всіх цих зустрічах я розумію, чим далі, тим більше те, про що люди мовчать і те, про що, важко говорити, бо втрата близьких людей, це, мені здається, найважче, до чого неможливо звикнути на війні. І це торкнулося зараз не тільки військовослужбовців, це пережили і це травмує всіх людей в Україні. Мені здається, що не лишилося взагалі жодної людини, яка би не знала когось, кого забрала вже ця війна. І ці цифри ростуть. Мені здається, що не лишилося взагалі жодної людини, яка би не знала когось, кого забрала вже ця війна І от, власне, для того, щоб і самому якось сприйняття цих втрат пропрацювати і для себе знайти пояснення, як далі з цим жити, я, власне, написав цю пісню і потім зрозумів, що не одному мені треба від цього лікуватися і ми вирішили зняти кліп. І судячи з того, як люди сприйняли, я розумію, це саме ті слова, які доречні от в такому сенсі, в такій ситуації. Коли ти хочеш щось сказати про людей, яких вже не повернеш, залишається себе заспокоїти, що ми рано чи пізно всі зустрінемося. Вона, мені здається, на мою думку, дуже вчасна, ця пісня. Ну, вона завжди вчасна в такій ситуації, тому що зараз побутує така думка, багато артистів говорять, що недоречно, ще ніби зарано, що повинна війна закінчитися, потім це все осмислити і лише потім розпочинати якісь там творчі пошуки чи проєкти. Чесно кажучи, я теж спочатку так думав. Пісню я влітку десь написав, чи навіть навесні. Я теж спочатку думав, що варто почекати вже перемоги і тоді будемо сумувати по-справжньому, знаєте, зі сльозами чоловічими на очах. Але їздячи по підрозділах, зустрічаючись з хлопцями, я зрозумів, що ця пісня саме зараз потрібна, чому ми, власне, і вирішили видати її зараз. Я сподіваюсь, що вона багатьом допоможе, так як і мені допомагає. Ну, ще теж так цікаво, зараз дуже багато людей пішло на війну, які не є кадровими військовими. Ви взагалі окрема тема, музиканти. Але от дивіться, є музикант, і він патріот своєї держави. Чи може бути, наприклад так, аби під час війни займатися винятково творчістю? Чи ви поєднуєте такі ці почуття в собі, що я і музикант і громадянин? Чи це все просто відбувається гармонійно? Коли я йшов служити, я був громадянином. Півтора роки прослуживши в 69-му батальйоні, я жодного разу не тримав у руках гітару, не думав навіть про це. Я сидів, я працював з документами, я працював у штабі, але все одно, я віддавав і зараз віддаю весь свій час державі і працюю на перемогу. І відповідно, звичайно, що громадянство і патріотизм стоять на більш високому щаблі, ніж твоя професія. В принципі, що мені в армії подобається, що ти коли одягаєш піксель, то стає абсолютно всім байдуже, чим ти займався до того. Треба копати - всі копають, треба бігти - всі біжать Ну, тобто, байдуже, ти з багатої сім'ї чи з бідної, з села чи з міста. Є в тебе три вищі освіти чи взагалі ти читати не вмієш. Треба копати - всі копають, треба бігти - всі біжать. Треба стріляти - всі стріляють. І це дуже класно, але потім, з часом, людина знаходить себе в армії і всі починають уже тоді виявляти його сильніші сторони і намагатися використати їх. Так що чим швидше ви підете в армію, тим швидше ви знаєте там своє місце. Це дуже добре, що ви сказали, тому що зараз дуже багато так званої зради, як то кажуть, так? І ці розмови, як правило, вони поширюються серед так званих "тилових" людей. А військові, з якими я спілкувалась особисто, ну 99% з них говорять десь приблизно так, як ви. І от дивіться, а ви відчуваєте оцю підтримку? Я не кажу матеріальну, про якісь збори чи щось таке, не матеріальну, а якусь таку внутрішню, духовну підтримку саме від тилу. І чи не дратує вас, коли ви, наприклад, приїжджаєте в місто, десь подалі від фронту і бачите навколо суцільний, якщо не гульбан, то абсолютно розслаблений стан? Мене спочатку це тригерило, і я так щось намагався трошки визвірятися про себе, але потім я знайшов такий психоприйомчик, яким себе заспокоюю. От коли я бачу людину призовного віку, чоловіка, який там сидить, курить кальян, я собі кажу, а може це військовий у відпустці сидить, і от кальян вирішив покурити. Тобто я людям даю якийсь аванс, що вони, в принципі, нормальні люди. Це про те, чи не тригерить ця історія. А з приводу того, чи відчуваю підтримку тилу я відчуваю підтримку своєї родини. Мною пишається моя дружина, моя мама, моя сестра. І мені цього достатньо. Я не сильно зараз ходжу в соцмережах. У соцмережах ходять якраз ті люди, у яких багато є часу, які нічим не зайняті, які потенційно бояться армії і призиву. І я думаю, що людина ж так влаштована, що ти чого боїшся, те й знаходиш. Тобто, якщо мене цікавить наша перемога, я знаходжу відоси, як там Рекси розривають москалів, корейців і ще когось. А якщо тебе цікавить зрада і там, не знаю, бусифікація, то ти знаходиш такі відоси. Причому, соцмережі зчитують ці алгоритми, і якщо вони відчували, що в тебе серце ойкнуло саме на тому, як там, не знаю, жінка свариться з ТЦК, то в тебе і наступне відео буде про те, що жінка свариться з ТЦК. І тоді складається враження, що країна тільки цим і живе, що жінки сваряться з ТЦК. Це, звичайно, не так. Ми останній раз бачилися, коли ви очолювали дуже цікавий культурологічний проєкт там, власне, на Закарпатті. Як ви вважаєте, чи зараз є потреба, чи доречно підтримувати якісь проєкти саме культурологічні в Україні? Ну так, звичайно, згадуючи Черчилля, це він, здається, говорив, що якщо ми не будемо приділяти увагу культурі, то власне, за що ми воюємо? Звичайно, потрібно думати про культуру. Ви говорите про мої проєкти в селі Кваси Закарпатської області: якраз буквально перед війною ми отримали грант і виграли кошти, я купив обладнання під студію звукозапису. Треба продовжувати жити І я ось, до речі, був у відпустці, їздив в Кваси на відпочинок, побув там в санаторії. І студія стоїть, комп'ютер стоїть, на якому і муха ще не сиділа. І мені так цього, звичайно, шкода. Але я розумію, прийде час. Але щоб зовсім культурою не займатися, ні. Треба продовжувати жити, тому що це вже 10 років триває, так? І скільки тоді можна не займатися культурою? Треба, але треба нормально собі ставити пріоритети і визначати, хто цим може займатися. І в мене є вже майже стала фраза, що в принципі, зібрати Палац спорту і позбирати кошти на дрони може і Надя Дорофеєва, розумієте? Так що, я не проти. Хай цим займаються ті, хто не може воювати. Я теж так вважаю. Зараз, до речі, просто якийсь театральний та концертний бум в Києві, страшенний просто попит. І це абсолютно справедливо, і всі, нарешті, хто сумнівався, побачили, яка вона класна і висококласна українська музика. Але, знову ж таки, люди різні, скажімо так. От на вашу думку, що нас зараз може об'єднувати? Тому що не секрет, що все одно, багато хто говорить, що ті, які на війні і ті, хто в тилу, мають різні погляди на якісь такі речі, але ми нація і ми повинні бути єдиними. Ідеалу не існує, я розумію, але все ж таки, що нас може ще об'єднувати, окрім інстинкту самозбереження, окрім воєнних загроз? Що може об'єднувати і що ми можемо робити? Необхідно нам чекати якихось директив, чи що нам скаже влада, чи щось таке, щоб українці так не сварились? Завдяки тому, що на нас напала Російська Федерація так безцеремонно, у нас перші пару місяців було це об'єднання. Воно було, можливо, десь на інстинктах самозбереження, але було розуміння того, що ми держава, що ми незалежна держава і що ми маємо за це також битися. Ця історія залишилася. І я думаю, що це і має нас рухати надалі, тому що незалежність - це таке дерево, яке поливають кров'ю, і це треба усвідомлювати. Воля або смерть - це не пусті слова. Я думаю, що це найсильніший мотив. Ну, а от знаєте, є така фраза, що "на війні усі атеїсти стають віруючими". Все ж таки, що важливіше - інстинкт самозбереження, чи ще якась вища духовна складова? Ясно, що це загроза там життю, загроза здоров'ю, але людина не може жити весь час так, це проти її природи. Весь час в якомусь такому стиснутому, стресовому дуже стані. І яким чином люди себе наповнюють? Оце побратимство, наприклад. Я думаю, звичайно, що братерство військовослужбовців - це зараз уже одна окрема субкультура, і я сподіваюся, що ми будемо триматися одне одного і після перемоги&hеllір; Я б дуже хотіла, щоби якраз мистецьких творів на цю тему стало більше, тому що побратимство - це неймовірна штука. Хочеться картин, хочеться фільмів, хочеться пісень, саме про оце. Я думаю, про це буде багато написано і вже пишеться, я уже чую те, що вариться десь внизу у війську. Можливо, воно ще не доходить до телебачення, до радіо, але воно є і про це неможливо не писати. Буде багато хорошого кіна і пісень. Кожен по-різному, мені здається, знаходить свої шляхи. От наш підрозділ, власне, займається тим, що ми даємо, підказуємо, що таким сенсом має бути культура, ідентифікація, про яку ти думаєш, і ти розумієш, що ти, в принципі, б'єшся за це. Комусь допомагає релігія, комусь допомагають якісь плани наперед, хтось хоче повернутися додому і зібрати, нарешті, той карбюратор, який 24 лютого не дали козли зібрати. У кожного це різні речі, але я впевнений, що всі для себе це знаходять, тому що, коли в тебе немає цього світла в кінці тунелю, як би це заїжджено не звучало, тоді важко. Особливо коли ти нічого, крім того, що відбувається в тебе під ногами, не бачиш, а там нічого хорошого не відбувається. Кожен по-різному, мені здається, знаходить свої шляхи Ну, і з цієї навіть розмови, і з нашого знайомства, я абсолютно переконана, що ви вірите в нашу перемогу, це зрозуміло, і це не просто якісь такі, пафосні слова. Я просто це дуже спокійно відчуваю, скажімо так. І я це відчуття бачу у вас. Але на чому, все ж таки, конкретніше якщо можна сказати, тримається ваша віра у перемогу України? Я не знаю, це важко пояснити. От я чомусь впевнений, що сьогодні не помру. Хоча зрозуміло, що може бути будь-що, але я себе налаштовую так, і я звідкись це знаю. От власне, так і з перемогою. Я про це знав 24 лютого, коли йшов у військкомат, я був впевнений, що йду брати участь в перемозі. І в мене це відчуття і залишилося. Важко пояснити, це щось ірраціональне, мені здається. Ірраціональне, я так само відчуваю. Ще хочу пригадати, перш ніж ми про це поговоримо, до вашої уваги ще один музичний фрагмент. Це одна з моїх улюблених пісень, не лише Мирослава, а взагалі: Заплакало в стайні немовля, Завітало в гості три царя. Ой, сталось диво, Ой, Бога Сина сповила Марія. Завітало в гості три царя, Кожен цар дитину прославля. Ой, сталось диво, Ой, Бога Сина зігріла Марія. Ця пісня Різдвяна, як ви зрозуміли, як я вже сказала, одна з моїх найулюбленіших. І я Мирославе, хочу, щоб ми поговорили, тому що ми зустрічаємося в такий чудовий час цей Різдвяний, щоб ви розповіли, як ця пісня з'явилася, бо я знаю там рояль в кущах трохи, в історії цієї пісні. І взагалі, щоби ви розказали, людина не живе лише війною зараз. Можливо ви пригадаєте, бо коріння у вас з Полтавщини, що таке Різдво для вас? Можливо, якісь такі спогади? Але почнемо з цієї пісні. Ну, пісня "Запалала в небі зоря"&hеllір; Я от раніше не вірив, коли розказували, хтось там, Пол Маккартні, здається, розказував, що йому пісня "Yеstеrdаy" приснилася. А от власне і в мене так сталося з цією піснею. Я просто уві сні побачив і почув пісню від початку до кінця зі словами, з мелодією. У мене завжди біля ліжка лежить телефон, диктофон. Бо я пару раз, так було вже, думаю, прокинусь, потім напишу. Ні, я відразу беру диктофон, намугикав, зранку розшифрував. Це було років 10 тому. І вийшла пісня і вона, мені здається, поки що єдина в моєму репертуарі, яка може стати народною, тому що я бачив, її вже виконують. Оце ми зараз дивилися, були зйомки проекту Анжеліки Рудницької "Наше Різдво", здається, якщо не помиляюся. Класний концерт. Але я бачив, як цю пісню виконують колядники там по Івано-Франківську. Там люди ходять, вони таку велику коляду водять прямо по вулиці, там чоловік тисяча іде і оце співає. Я бачив, як співають в канадських церквах діти, якісь дитячі хори. Тобто, я розумію, що вона вже пішла в люди. І це дуже класно, але я ж кажу, тут моєї заслуги мало. Але я тут переб'ю А ви можете розписати, наприклад, цю колядку як ноти для хору? Мені здається, це вже хтось зробив. Я вас просто попрошу, тому що я співаю в аматорському хорі і подумала, що для хору було б прекрасно. Я думаю так. Ми з вами поговоримо потім про це. Ну і розкажіть трохи про ваші різдвяні сімейні традиції. Та різдвяна сімейна традиція, це, звичайно, збиратися в сімейному колі. Все, що я пам'ятаю з Полтавщини, це те, що ми намагалися колядувати, і ходили якісь комсомольці, ми тоді ще школярами, та брали всіх на олівець, і потім нас викликали на якусь лінійку ганьби. Якась така дурість. Коротше, слідкували, що не можна було колядувати, але ми колядували. На Полтавщині колядки були набагато простіші, ніж те, що я бачив потім уже десь в Коломиї, там я бував у Франківську. Не такі довгі, не такі затягнуті, але все рівно відчуття свята є. Ну і звичайно подарунки, і звичайно це родинне свято, коли збирається вся сім'я. На жаль, зараз моя родина розкидана по світу: в мене один син навчається в Ірландії, молодший син з дружиною в Німеччині і хіба що до мами, можливо, на Полтавщину з'їжджу. Але навряд, тому що відпустку мені на Різдво сказали, що не дадуть. Мене ось відправили тільки недавно у відпустку. Так що ми будемо зустрічати Різдво на Херсонщині, будемо їздити вітати побратимів і нести це свято в окопи.

Сьогодні у нас у гостях неймовірно цікава, прекрасна людина, музикант, військовослужбовець Мирослав Кувалдін. Мирославе, вітаю вас у нас в студії. Добрий день, пані Наталю. Добрий день усім глядачам, радий тут сьогодні знаходитись. Дякую, що запросили. Я хочу розпочати нашу розмову з, як то кажуть, самого початку. Як ви, музикант, потрапили до Збройних Сил України? Взагалі, з чого почалася ця ваша воєнна, так би мовити, історія? Ну, моя воєнна історія почалася з нападу Російської Федерації на нашу країну. 24 лютого, коли вони прийшли вже прямо в наші домівки. Я, в принципі, ні хвилини не вагався: на той час я був на Закарпатті, буквально в 10 км від кордону і був, в принципі, на початку черги. Тоді здоровезні черги стояли, щоб виїхати, я десь був в початку цієї черги. Ну, маю на увазі, якби було бажання. Але я пішов у Рахів у військкомат і почекав пару днів, там вже були якраз у військоматі величезні черги. І потрапив у 69-й батальйон 101-ї бригади територіальної оборони. Мені здається, я потрапив у військо, як і більшість свідомих людей, в лютому 22-го рокуХочу зараз усім нагадати останню вашу пісню, точніше останню на цей момент, "До побачення", яка сколихнула і торкнулася дуже багатьох. Вона просто абсолютно неймовірна, зараз ми послухаємо частину, фрагмент цієї пісні, а потім уже детальніше з Мирославом поговоримо:"Допоки сестри і братиЗдіймають в небо прапори,Допоки молодість горить,Ти посміхаєшся з гори.Вогонь запеклих не пече,Я відчуваю за плечемТвоє гаряче серце.Знаю, ми зустрінемось іщеЗ тобою! Друже, ми зустрінемосьІще після всіх воїн!..Всі прості слова набули значення.Ти вже зробив більше, ніж хотів.Не прощаюсь, брате, до побачення!..Ще зустрінемось!.. Ще зустрінемось!.."Ми послухали фрагмент цієї пісні і я, власне, у Мирослава хочу запитати, яка історія її створення. І мені от особисто самій було дуже цікаво, коли я дивилася, де було знято цей неймовірний, такий суто український краєвид. Насправді, жито там було трошки зелене, тож це жовто-зелений краєвид. Ми зняли дуже швидко, десь у полях між Миколаєвом і Херсоном. Останній рік я саме там, на південному напрямку служу. Ви ж знаєте, що я служу вже півтора роки в підрозділі, який називається "Культурний десант". Очолює цей підрозділ Микола Серга, і наш підрозділ займається морально-психологічним забезпеченням військовослужбовців. Тобто моя служба полягає в тому, що я маю компанію своїх друзів, теж артистів, людей, які були до призива митцями, але потім пішли служити. І от в нас є маленька мобільна група, в якій є один гуморист, один лялькар, один виконавець якихось таких молодіжних пісень. І ми їздимо вздовж лінії зіткнення по підрозділах з концертами. Хоча концертами це важко назвати, це, скоріше, зустрічі. Іноді буває, що нас приїжджає четверо, і четверо сидить військовослужбовців, до яких ми приїхали. Іноді нас навіть більше, ніж військовослужбовців. Це може відбуватися по хатах, по бліндажах, по якихось там напіврозбитих школах. І от наша задача - працювати з морально-психологічним забезпеченням. І на початку ми старалися просто людей трошки відволікати, якось там "ха-ха, хі-хі", дитинство згадати, поспівати "Коли я був Мануна", бо там же багато людей до мене підходять, "я ж на ваших піснях виріс", отакий Рекс підходив, в два рази більше за мене, і каже "я ж виріс на ваших піснях". Але при всіх цих зустрічах я розумію, чим далі, тим більше те, про що люди мовчать і те, про що, важко говорити, бо втрата близьких людей, це, мені здається, найважче, до чого неможливо звикнути на війні. І це торкнулося зараз не тільки військовослужбовців, це пережили і це травмує всіх людей в Україні. Мені здається, що не лишилося взагалі жодної людини, яка би не знала когось, кого забрала вже ця війна. І ці цифри ростуть. Мирослав Кувалдін, фото: nоtаtky.uа І от, власне, для того, щоб і самому якось сприйняття цих втрат пропрацювати і для себе знайти пояснення, як далі з цим жити, я, власне, написав цю пісню і потім зрозумів, що не одному мені треба від цього лікуватися і ми вирішили зняти кліп.І судячи з того, як люди сприйняли, я розумію, це саме ті слова, які доречні от в такому сенсі, в такій ситуації. Коли ти хочеш щось сказати про людей, яких вже не повернеш, залишається себе заспокоїти, що ми рано чи пізно всі зустрінемося. Вона, мені здається, на мою думку, дуже вчасна, ця пісня. Ну, вона завжди вчасна в такій ситуації, тому що зараз побутує така думка, багато артистів говорять, що недоречно, ще ніби зарано, що повинна війна закінчитися, потім це все осмислити і лише потім розпочинати якісь там творчі пошуки чи проєкти.Чесно кажучи, я теж спочатку так думав. Пісню я влітку десь написав, чи навіть навесні. Я теж спочатку думав, що варто почекати вже перемоги і тоді будемо сумувати по-справжньому, знаєте, зі сльозами чоловічими на очах. Але їздячи по підрозділах, зустрічаючись з хлопцями, я зрозумів, що ця пісня саме зараз потрібна, чому ми, власне, і вирішили видати її зараз. Я сподіваюсь, що вона багатьом допоможе, так як і мені допомагає. Ну, ще теж так цікаво, зараз дуже багато людей пішло на війну, які не є кадровими військовими. Ви взагалі окрема тема, музиканти. Але от дивіться, є музикант, і він патріот своєї держави. Чи може бути, наприклад так, аби під час війни займатися винятково творчістю? Чи ви поєднуєте такі ці почуття в собі, що я і музикант і громадянин? Чи це все просто відбувається гармонійно? Коли я йшов служити, я був громадянином. Півтора роки прослуживши в 69-му батальйоні, я жодного разу не тримав у руках гітару, не думав навіть про це. Я сидів, я працював з документами, я працював у штабі, але все одно, я віддавав і зараз віддаю весь свій час державі і працюю на перемогу. І відповідно, звичайно, що громадянство і патріотизм стоять на більш високому щаблі, ніж твоя професія. В принципі, що мені в армії подобається, що ти коли одягаєш піксель, то стає абсолютно всім байдуже, чим ти займався до того.Ну, тобто, байдуже, ти з багатої сім'ї чи з бідної, з села чи з міста. Є в тебе три вищі освіти чи взагалі ти читати не вмієш. Треба копати - всі копають, треба бігти - всі біжать. Треба стріляти - всі стріляють. І це дуже класно, але потім, з часом, людина знаходить себе в армії і всі починають уже тоді виявляти його сильніші сторони і намагатися використати їх. Так що чим швидше ви підете в армію, тим швидше ви знаєте там своє місце. Це дуже добре, що ви сказали, тому що зараз дуже багато так званої зради, як то кажуть, так? І ці розмови, як правило, вони поширюються серед так званих "тилових" людей. А військові, з якими я спілкувалась особисто, ну 99% з них говорять десь приблизно так, як ви. І от дивіться, а ви відчуваєте оцю підтримку? Я не кажу матеріальну, про якісь збори чи щось таке, не матеріальну, а якусь таку внутрішню, духовну підтримку саме від тилу. І чи не дратує вас, коли ви, наприклад, приїжджаєте в місто, десь подалі від фронту і бачите навколо суцільний, якщо не гульбан, то абсолютно розслаблений стан? Мене спочатку це тригерило, і я так щось намагався трошки визвірятися про себе, але потім я знайшов такий психоприйомчик, яким себе заспокоюю. От коли я бачу людину призовного віку, чоловіка, який там сидить, курить кальян, я собі кажу, а може це військовий у відпустці сидить, і от кальян вирішив покурити. Тобто я людям даю якийсь аванс, що вони, в принципі, нормальні люди. Це про те, чи не тригерить ця історія. А з приводу того, чи відчуваю підтримку тилу – я відчуваю підтримку своєї родини. Мною пишається моя дружина, моя мама, моя сестра. І мені цього достатньо. Я не сильно зараз ходжу в соцмережах. У соцмережах ходять якраз ті люди, у яких багато є часу, які нічим не зайняті, які потенційно бояться армії і призиву. І я думаю, що людина ж так влаштована, що ти чого боїшся, те й знаходиш. Тобто, якщо мене цікавить наша перемога, я знаходжу відоси, як там Рекси розривають москалів, корейців і ще когось. А якщо тебе цікавить зрада і там, не знаю, бусифікація, то ти знаходиш такі відоси. Причому, соцмережі зчитують ці алгоритми, і якщо вони відчували, що в тебе серце ойкнуло саме на тому, як там, не знаю, жінка свариться з ТЦК, то в тебе і наступне відео буде про те, що жінка свариться з ТЦК. І тоді складається враження, що країна тільки цим і живе, що жінки сваряться з ТЦК. Це, звичайно, не так. Ми останній раз бачилися, коли ви очолювали дуже цікавий культурологічний проєкт там, власне, на Закарпатті. Як ви вважаєте, чи зараз є потреба, чи доречно підтримувати якісь проєкти саме культурологічні в Україні? Ну так, звичайно, згадуючи Черчилля, це він, здається, говорив, що якщо ми не будемо приділяти увагу культурі, то власне, за що ми воюємо? Звичайно, потрібно думати про культуру. Ви говорите про мої проєкти в селі Кваси Закарпатської області: якраз буквально перед війною ми отримали грант і виграли кошти, я купив обладнання під студію звукозапису. І я ось, до речі, був у відпустці, їздив в Кваси на відпочинок, побув там в санаторії. І студія стоїть, комп'ютер стоїть, на якому і муха ще не сиділа. І мені так цього, звичайно, шкода. Але я розумію, прийде час. Але щоб зовсім культурою не займатися, ні. Треба продовжувати жити, тому що це вже 10 років триває, так? І скільки тоді можна не займатися культурою? Треба, але треба нормально собі ставити пріоритети і визначати, хто цим може займатися. І в мене є вже майже стала фраза, що в принципі, зібрати Палац спорту і позбирати кошти на дрони може і Надя Дорофеєва, розумієте? Так що, я не проти. Хай цим займаються ті, хто не може воювати.Я теж так вважаю. Зараз, до речі, просто якийсь театральний та концертний бум в Києві, страшенний просто попит. І це абсолютно справедливо, і всі, нарешті, хто сумнівався, побачили, яка вона класна і висококласна українська музика. Але, знову ж таки, люди різні, скажімо так. От на вашу думку, що нас зараз може об'єднувати? Тому що не секрет, що все одно, багато хто говорить, що ті, які на війні і ті, хто в тилу, мають різні погляди на якісь такі речі, але ми нація і ми повинні бути єдиними. Ідеалу не існує, я розумію, але все ж таки, що нас може ще об'єднувати, окрім інстинкту самозбереження, окрім воєнних загроз? Що може об'єднувати і що ми можемо робити? Необхідно нам чекати якихось директив, чи що нам скаже влада, чи щось таке, щоб українці так не сварились?Завдяки тому, що на нас напала Російська Федерація так безцеремонно, у нас перші пару місяців було це об'єднання. Воно було, можливо, десь на інстинктах самозбереження, але було розуміння того, що ми держава, що ми незалежна держава і що ми маємо за це також битися.Ця історія залишилася. І я думаю, що це і має нас рухати надалі, тому що незалежність - це таке дерево, яке поливають кров'ю, і це треба усвідомлювати. Воля або смерть - це не пусті слова. Я думаю, що це найсильніший мотив. Ну, а от знаєте, є така фраза, що "на війні усі атеїсти стають віруючими". Все ж таки, що важливіше - інстинкт самозбереження, чи ще якась вища духовна складова? Ясно, що це загроза там життю, загроза здоров'ю, але людина не може жити весь час так, це проти її природи. Весь час в якомусь такому стиснутому, стресовому дуже стані. І яким чином люди себе наповнюють? Оце побратимство, наприклад. Я думаю, звичайно, що братерство військовослужбовців - це зараз уже одна окрема субкультура, і я сподіваюся, що ми будемо триматися одне одного і після перемоги… Я б дуже хотіла, щоби якраз мистецьких творів на цю тему стало більше, тому що побратимство - це неймовірна штука. Хочеться картин, хочеться фільмів, хочеться пісень, саме про оце. Я думаю, про це буде багато написано і вже пишеться, я уже чую те, що вариться десь внизу у війську. Можливо, воно ще не доходить до телебачення, до радіо, але воно є і про це неможливо не писати. Буде багато хорошого кіна і пісень. Кожен по-різному, мені здається, знаходить свої шляхи. От наш підрозділ, власне, займається тим, що ми даємо, підказуємо, що таким сенсом має бути культура, ідентифікація, про яку ти думаєш, і ти розумієш, що ти, в принципі, б'єшся за це. Комусь допомагає релігія, комусь допомагають якісь плани наперед, хтось хоче повернутися додому і зібрати, нарешті, той карбюратор, який 24 лютого не дали козли зібрати. У кожного це різні речі, але я впевнений, що всі для себе це знаходять, тому що, коли в тебе немає цього світла в кінці тунелю, як би це заїжджено не звучало, тоді важко. Особливо коли ти нічого, крім того, що відбувається в тебе під ногами, не бачиш, а там нічого хорошого не відбувається. Ну, і з цієї навіть розмови, і з нашого знайомства, я абсолютно переконана, що ви вірите в нашу перемогу, це зрозуміло, і це не просто якісь такі, пафосні слова. Я просто це дуже спокійно відчуваю, скажімо так. І я це відчуття бачу у вас. Але на чому, все ж таки, конкретніше якщо можна сказати, тримається ваша віра у перемогу України? Я не знаю, це важко пояснити. От я чомусь впевнений, що сьогодні не помру. Хоча зрозуміло, що може бути будь-що, але я себе налаштовую так, і я звідкись це знаю. От власне, так і з перемогою. Я про це знав 24 лютого, коли йшов у військкомат, я був впевнений, що йду брати участь в перемозі. І в мене це відчуття і залишилося. Важко пояснити, це щось ірраціональне, мені здається. Мирослав Кувалдін, фото: ukr.rаdіоІрраціональне, я так само відчуваю. Ще хочу пригадати, перш ніж ми про це поговоримо, до вашої уваги ще один музичний фрагмент. Це одна з моїх улюблених пісень, не лише Мирослава, а взагалі:  Заплакало в стайні немовля,Завітало в гості три царя.Ой, сталось диво,Ой, Бога Сина сповила Марія.   Завітало в гості три царя,Кожен цар дитину прославля.Ой, сталось диво,Ой, Бога Сина зігріла Марія. Ця пісня Різдвяна, як ви зрозуміли, як я вже сказала, одна з моїх найулюбленіших. І я Мирославе, хочу, щоб ми поговорили, тому що ми зустрічаємося в такий чудовий час цей Різдвяний, щоб ви розповіли, як ця пісня з'явилася, бо я знаю там рояль в кущах трохи, в історії цієї пісні. І взагалі, щоби ви розказали, людина не живе лише війною зараз. Можливо ви пригадаєте, бо коріння у вас з Полтавщини, що таке Різдво для вас? Можливо, якісь такі спогади? Але почнемо з цієї пісні. Ну, пісня "Запалала в небі зоря"… Я от раніше не вірив, коли розказували, хтось там, Пол Маккартні, здається, розказував, що йому пісня "Yеstеrdаy" приснилася. А от власне і в мене так сталося з цією піснею. Я просто уві сні побачив і почув пісню від початку до кінця зі словами, з мелодією. У мене завжди біля ліжка лежить телефон, диктофон. Бо я пару раз, так було вже, думаю, прокинусь, потім напишу. Ні, я відразу беру диктофон, намугикав, зранку розшифрував. Це було років 10 тому. І вийшла пісня і вона, мені здається, поки що єдина в моєму репертуарі, яка може стати народною, тому що я бачив, її вже виконують. Оце ми зараз дивилися, були зйомки проекту Анжеліки Рудницької "Наше Різдво", здається, якщо не помиляюся. Класний концерт. Але я бачив, як цю пісню виконують колядники там по Івано-Франківську. Там люди ходять, вони таку велику коляду водять прямо по вулиці, там чоловік тисяча іде і оце співає. Я бачив, як співають в канадських церквах діти, якісь дитячі хори. Тобто, я розумію, що вона вже пішла в люди. І це дуже класно, але я ж кажу, тут моєї заслуги мало. Але я тут переб'ю А ви можете розписати, наприклад, цю колядку як ноти для хору? Мені здається, це вже хтось зробив. Я вас просто попрошу, тому що я співаю в аматорському хорі і подумала, що для хору було б прекрасно.Я думаю так. Ми з вами поговоримо потім про це. Ну і розкажіть трохи про ваші різдвяні сімейні традиції. Та різдвяна сімейна традиція, це, звичайно, збиратися в сімейному колі. Все, що я пам'ятаю з Полтавщини, це те, що ми намагалися колядувати, і ходили якісь комсомольці, ми тоді ще школярами, та брали всіх на олівець, і потім нас викликали на якусь лінійку ганьби. Якась така дурість. Коротше, слідкували, що не можна було колядувати, але ми колядували. На Полтавщині колядки були набагато простіші, ніж те, що я бачив потім уже десь в Коломиї, там я бував у Франківську. Не такі довгі, не такі затягнуті, але все рівно відчуття свята є. Ну і звичайно подарунки, і звичайно це родинне свято, коли збирається вся сім’я. На жаль, зараз моя родина розкидана по світу: в мене один син навчається в Ірландії, молодший син з дружиною в Німеччині і хіба що до мами, можливо, на Полтавщину з'їжджу. Але навряд, тому що відпустку мені на Різдво сказали, що не дадуть. Мене ось відправили тільки недавно у відпустку. Так що ми будемо зустрічати Різдво на Херсонщині, будемо їздити вітати побратимів і нести це свято в окопи. 

Сьогодні в Україні відзначається День гідності та свободи. Свято запровадили у листопаді 2014-го - на честь початку двох українських революцій: Помаранчевої та Революції гідності. Остання почалася саме 21 листопада 2013-го. Того дня президент Віктор Янукович заявив про призупинення переговорів про асоціацію з Європейським Союзом. У Києві на Майдан Незалежності вийшли невдоволені таким рішенням студенти. Це і стало початком Революція гідності, яку у перші тижні називали Євромайданом. Майже 1 тис. людей залишилися ночувати в центрі столиці. До ранку термін "Євромайдан" став трендом Тwіttеr. Протягом кількох днів мітинги з вимогою продовжити курс на євроінтеграцію почали збиратися в інших містах. 24 листопада в Києві на Народне Віче вийшли близько 100 тис. учасників, у Львові - майже 20 тис. Також у ці дні тривали масові акції в Луганську, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Одесі, Черкасах та інших містах. Однак у деяких - мітинги розігнали силовики. У ніч на 30 листопада на Майдані Незалежності відбувся силовий розгін демонстрантів. Близько 4:00 спецпідрозділ "Беркут" почав по-звірячому витискати активістів - били кийками та ногами. Операцію назвали "розчисткою території для встановлення новорічної ялинки". "Ніч 30 листопада і стала каталізатором, який зробив революцію. Це розгін, жорстокий силовий розгін. Потім я приїхав на Михайлівську площу. Бачив як люди стікаються туди, готові боронити. Хлопці з палками тренувалися, пораненим допомогали в соборі. Тоді я зрозумів: усе, революція станеться", згадував Сергій Кротенко, який тоді навчався в педагогічному університеті ім. Михайла Драгоманова. 1 грудня в центрі Києва пройшло віче, яке зібрало від 500 тис. до 1 млн осіб. Люди зайняли Майдан Незалежності, де київські комунальники вже почали встановлювати новорічну ялинку та готувати місце для ярмарку. Площу від мітингувальників охороняли бійці Внутрішніх військ, якими переважно були солдати строкової служби. Вони особливого опору не чинили. Зайнявши Майдан, протестувальники звели барикади, щоб запобігти повторенню розгону, що стався в ніч на 30 листопада. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столиці анонсували заходи до Дня гідності та свободи Однією із знакових подій початку Революції гідності стало 11 грудня. Вночі спецназівці знову спробували розігнати протестувальників. Уперше за кілька сотень років дзвони Михайлівського собору забили на сполох. 16 січня 2014 року у Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування прийняли 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян. За три дні в Києві на Народному Вічі зібралися кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили обурення ухваленням "Законів про диктатуру". Мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та Внутрішніми військами. Активісти зробили спробу штурму кордону охорони до урядового кварталу. Унаслідок сутичок був підпалений автобус "Беркута", а самих бійців закидали камінням і петардами. 22 січня 2014-го під час протистоянь на вул. Михайла Грушевського були вбиті з вогнепальної зброї Сергій Нігоян і Михайло Жизневський. Отримали поранення й померли наступного тижня в лікарнях Роман Сеник та Олександр Бадера. У лісосмузі в Бориспільському районі Київської області знайшли тіло Юрія Вербицького, якого викрали з лікарні. Найдраматичнішим етапом революції стали події в Києві 18-20 лютого, в ході яких загинули більш як сотня протестувальників і кілька тисяч було травмовано. У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням утік з України. Спочатку він залишив Київ й виїхав до Харкова. Там за підтримки Росії намагався влаштувати з'їзд своїх прихильників та соратників зі східних регіонів України. Однак йому нічого не вдалося. Тому Янукович та члени його уряду - втекли до РФ. 22 лютого тисячі активістів та волонтерів приїхали до Межигір'я аби перевірити інформацію про втечу Януковича. Маєток був пустим. Того ж дня Верховна Рада підтримала постанову про самоусунення Януковича з посади президента. Вибори глави держави були призначені на 25 травня 2014-го. Проти самого Януковича була порушена кримінальна справа. У січні 2019-го його заочно засудили до 13 років тюрми - за державну зраду та пособництво у веденні агресивної війни. Колишній президент-утікач нині продовжує переховуватися у Росії. День гідности та свободи святкують в Україні 21 листопада на честь початку цього дня помаранчевої революції 2004-го та Революції гідності 2013 року. Свято є наступником Дня свободи, що відзначали 22 листопада у 2005-2011 роках на честь помаранчевої революції. Його скасував указом президент Віктор Янукович. 13 листопада 2014 року президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи.