Search trend "8 березня 2024"

Про це повідомляє Rеutеrs.Колишнього президента Південної Кореї Юн Сок Йоля знову помістили під варту в Сеульському слідчому ізоляторі, через спробу ввести воєнний стан, яка шокувала суспільство і спричинила місяці політичних заворушень у країні. Зазначається, що суд затвердив ордер, щоб запобігти знищенню доказів.Через кілька годин після ув'язнення суд провів слухання у справі про заколот Юна, проте він не з'явився, оскільки, за словами його адвокатів, не зміг бути присутнім через проблеми зі здоров'ям.Спеціальна прокуратура розпочала розслідування проти Юна після обрання нового лідера в червні, розглядаючи додаткові звинувачення. Очікується, що група з понад 200 прокурорів прискорить розслідування, зокрема щодо можливого розпалювання напруженості з Північною Кореєю. Експрезидента планують допитати в п'ятницю, повідомивши про затримання його дружині та адвокатам.Через указ про воєнний стан політику висунуто кримінальні звинувачення в заколоті, що передбачають покарання у вигляді довічного ув'язнення або смертної кари.Що відомо про справу експрезидента 3 грудня 2024 року Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль оголосив надзвичайний воєнний стан, звинувативши опозицію в "антидержавній діяльності". У відповідь парламент ухвалив резолюцію про скасування цього стану, після чого військові спробували заарештувати опозиційних лідерів. Кабінет міністрів оперативно затвердив клопотання про скасування воєнного стану, який протривав близько 6 годин.Представники опозиції закликали Президента до негайної відставки, погрожуючи імпічментом. Вже 5 грудня 2024 року поліція Південної Кореї розпочала розслідування за звинуваченнями Юна у державній зраді, а наступного дня проти нього порушили кримінальну справу. Сам Юн Сок Йоль згодом перепросив народ за своє рішення. Попри це, парламент Південної Кореї тоді не зміг схвалити імпічмент.Згодом Юну оголосили підозру у державній зраді на підставі численних скарг. Лідер Демократичної партії Лі Чже Мьон заявив про намір своєї партії наполягати на повторному голосуванні за імпічмент. Юну також заборонили виїзд з країни, а керівна партія обговорювала можливість його відставки у лютому та дострокових виборів у квітні або травні. Пізніше парламент підтримав законопроєкт про імпічмент, проте президент пообіцяв "боротися за своє політичне майбутнє".6 грудня 2024 року Конституційний суд розпочав слухання у справі про імпічмент, а слідчі планували допитати Юна. Однак він двічі проігнорував повістки. 3 січня слідчі увійшли до його резиденції для арешту, але спробу зупинили після протестів. Згодом влада готувалася до повторної спроби арешту, оскільки політик знову ігнорував виклики та забарикадувався в резиденції. 15 січня слідчі вперше в історії заарештували тимчасово відстороненого президента Юн Сок Йоля, але він відмовився давати свідчення. Вже 18 січня Юн відвідав суд, щоб заперечити рішення про можливий арешт.У п'ятницю, 24 січня, Суд Сеула відхилив запит прокуратури щодо продовження терміну утримання Юна під вартою. 8 березня він вийшов з в'язниці після скасування арешту судом. Остаточно, 4 квітня Вищий суд Південної Кореї усунув Юн Сок Йоля з посади президента, затвердивши рішення про імпічмент.

Про це повідомила пресслужба ДБР.Там нагадали, що 8 травня президент України підписав закон, який продовжує до 30 серпня 2025 року дію спрощеного механізму повернення військових, які самовільно залишили військову частину.Закон дає можливість тим, хто вперше вчинив СЗЧ, повернутися до служби без кримінального покарання, з поновленням усіх видів забезпечення. Механізм поширюється і на тих, хто залишив частину у період з 29 листопада 2024 року до набрання чинності законом.Якщо військовий залишив частину після 10 травня 2025 року не більше ніж на 3 доби — кримінальне провадження не порушується, але передбачена адміністративна відповідальність.Якщо ж перебування поза частиною тривало понад 3 доби, але військовий добровільно повернувся до 30 серпня 2025 року та готовий продовжити службу, кримінальне провадження відкривається, однак можливе звільнення від відповідальності.Військовий також може подати клопотання через застосунок "Армія+", отримати згоду командира, передати документи до слідства чи суду, і у разі позитивного рішення — повернутись до служби.Якщо ж військовий залишив частину повторно або відмовляється повертатися — розпочинається кримінальне провадження, оголошується розшук, затримання і можливе покарання у вигляді позбавлення волі на 5–10 років."Кожен військовослужбовець, який залишив військову частину або місце несення служби, має шанс виправити ситуацію та повернутися до служби. Не зволікайте — закон діє лише до 30 серпня 2025 року", - наголосили в ДБР.З початку 2022 року до вересня 2024-го Офіс генерального прокурора зареєстрував майже 60 тис. кримінальних проваджень за фактом самовільного залишення частини та близько 30 тис. щодо дезертирства.За даними ДБР, у період з 29 листопада 2024 року по 1 березня 2025 року на службу після СЗЧ повернулися понад 21 тис. військовослужбовців.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у липні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у липніІз початку липня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяло мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Зростання загрози для країн Балтії з боку Росіїфото: GеttyІmаgеsЛитва, Естонія та Латвія формують найсильнішу східну лінію оборони НАТО. Адже саме вони межують із Росією та Білоруссю, а отже, перебувають у високій зоні ризику імперіалістичних посягань росіян. Особливо це стало зрозумілим після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.Тим часом останні місяці особливо помітно ознаменувалися зростанням напруги. Литва, Латвія та Естонія знову опинилися в епіцентрі гібридного тиску з боку Росії, яка вдається як до демонстративних військових кроків, так і до прихованого саботажу.Російські літаки вже неодноразово порушували повітряний простір Балтійського регіону. Зокрема, військовий літак Су-35 порушив кордон Естонії біля півострова Юмінда у травні цього року. Це порушення тривало менш як хвилину, проте стало тривожним дзвіночком, після якого генсек НАТО Марк Рютте наголосив, що союзники по НАТО діють та діятимуть колективно у гарантуванні безпеки країн-членів у Балтійському регіоні. Він нагадав, що Альянс має місію повітряного патрулювання в Балтії, а також місію Ваltіс Sеntry, яка працює над захистом критичної підводної інфраструктури НАТО.Проте проблема є не лише у повітряному просторі – зростає також активність так званого "тіньового флоту" у Балтійському морі, що пов’язується з пошкодженнями підводної інфраструктури: інтернет-кабелів, трубопроводів, електроліній. Водночас фіксується навмисне глушіння GРS, що створює ризики для цивільної авіації.Додаткову тривогу в регіоні викликає нарощення російської військової присутності поблизу Сувальського коридору, адже це є стратегічна лінія, яка з'єднує Балтійські країни з рештою НАТО. Щобільше, на тлі заяв про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі, ризик ескалації суттєво зростає.Усе це спричинило те, що наразі у регіоні панує чітке усвідомлення того, що нова фаза конфронтації з Росією вже почалася, і хоч поки що невідомо, якою вона буде, проте небезпека висока.Реакція країн Балтії на реалії загрози від Росії: збільшення витрат на оборонуфото: mіl.ееУ відповідь на ці загрози та ризики країни Балтії активно зміцнюють оборону: збільшують витрати на безпеку, модернізують інфраструктуру для швидкого перекидання військ і беруть участь у масштабних навчаннях НАТО.Гостро відчуваючи небезпеки та ризики, Естонія, Литва і Латвія витрачають на оборону більше, аніж чимало інших європейських країн. Зокрема, усі три держави найближчими роками планують збільшити витрати до 5 – 6% ВВП.Естонія вже склала свої плани та хоче швидким темпом нарощувати можливості у різних сферах військової промисловості – це і ППО, і безпілотники, і багато інших збройних елементів."Щорічний внесок Естонії в оборону в період 2026-2029 років становитиме близько 5,4%. Разом із Латвією і Литвою ми вважаємо, що в нинішній ситуації з безпекою необхідно довести витрати на оборону союзників по НАТО до 5% від ВВП. Крім збільшення витрат на оборону, ми робимо особливий акцент на інвестиціях в оборонну промисловість на рівні Європейського Союзу і держав-членів, наприклад, через загальний механізм кредитування Європейського Союзу, щоб забезпечити обороноздатність наших країн", – відзначив міністр оборони Естонії Ханно Певкур наприкінці травня.Латвія розпочне з того, що 2026 року спочатку хоче виростити витрати до 4% ВВП на тлі нинішніх 3,45%. Поряд із модернізацією військової техніки та закупівлею нових систем озброєння, ці кошти спрямовуватимуть і на навчання та підготовку військових. А вже цього року країна інвестує гроші у посилення східного кордону.Тим часом Литва також має амбітні оборонні плани на наступні роки. Спочатку країна ставила собі за мету збільшити витрати до рівня 5 – 6% упродовж наступних кількох років, проте за новими заявами, зробити це хоче вже у 2026 році.Варто також відзначити, що країни Балтії вже тривалий час активно закуповують новітнє озброєння у великих кількостях.Балтійська лінія оборониЩе одним важливим елементом підготовки до можливих загострень у регіоні став спільний проєкт, спрямований на зміцнення кордонів з Росією та Білоруссю, – Балтійська лінія оборони.Країни Балтії невеликі за територією, і ворог може проникнути вглиб країни за лічені години, якщо на кордонах не буде заздалегідь збудованих бар'єрів. Саме тому лінія оборони вкрай необхідна для ймовірного захисту територій та, якщо не зупинки, то відчутного сповільнення агресора. А війна в Україні показала, наскільки важливою є глибока оборона, аби нападник втрачав сили на кожному метрі території.Країни Балтії домовилися про створення лінії оборони, включно із будівництвом сотень бункерів, після одного із самітів НАТО. А частково її будівництво вже розпочалося із 2024 року. Захисні споруди й так звані зуби дракона тоді з’явились на кордоні Латвії з Росією.Загалом план конструкції, окрім бункерів, передбачає протитанкові рови, бетонні блоки, протитанкові міни та інші перешкоди, захисні споруди, склади з боєприпасами і сховища для них.Вихід Литви, Латвії та Естонії з Оттавської конвенціїфото: GеttyІmаgеsКраїни Балтії вперше почали говорити про денонсацію угоди в березні 2025 року, підкреслюючи, що таке рішення викликане посиленням військових загроз для тих країн НАТО, які мають кордон із Росією та Білоруссю.Що ж це за Оттавська конвенція і чому вихід із неї став важливим кроком для трьох країн, які мають таких небезпечних сусідів? Ця угода була ухвалена ще 1997 року, вона передбачала повне усунення протипіхотних мін: держави, які підписали її, зобов’язувалися не використовувати, не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати, не зберігати та не передавати такі міни.Тим часом денонсація конвенції, на думку керівництва країн Балтії, дозволить трохи врівноважити сили стримування Росії. Першим підписав закон про вихід країни з Оттавської конвенції президент Латвії Едгарс Рінкевичс 24 квітня. Наступним цей крок зробив Сейм Литви, коли 8 травня денонсував Оттавську конвенцію. І нарешті 13 червня Естонія поставила фінальну крапку в цій історії.І тут варто згадати, що на початку березня Литва також офіційно вийшла з міжнародної конвенції, яка забороняє купівлю, використання і виробництво касетних боєприпасів. Аргументували у країні це тим, що для стримування потенційного агресора потребують всього доступного арсеналу озброєння у той час, як Росія є одним із найбільших виробників та власників цього виду боєприпасів, крім того, вона активно застосовує їх у війні проти України.Війська НАТО у країнах Балтіїфото: Dеfеnсе NеwsВ Естонії, Латвії та Литві війська НАТО присутні в рамках посилення східного флангу Альянсу. Вони складаються з чотирьох бойових груп, які перебувають під командуванням НАТО та штабу багатонаціонального корпусу "Північний схід". Ці багатонаціональні бойові групи у разі війни мають разом зі збройними силами країн Балтії здійснювати їх оборону. Ключовим учасником в обороні Латвії стала Канада, у Литві – Німеччина, тоді як в Естонії цю роль виконує Велика Британія.Крім постійної військової присутності, у всіх трьох державах регулярно проводяться масштабні військові навчання НАТО, які покликані продемонструвати силу й готовність Альянсу до захисту.Підготовка закладів охорони здоров'яфото: МеgаМееtіngУсі країни східного флангу НАТО переглядають протоколи реагування на кризові ситуації для закладів охорони здоров'я, організовують навчання, інвестують в балістичні шоломи й бронежилети й переносять операційні зали під землю."Питання не в тому, чи нападе Росія, – сказав у коментарі Роlіtісо заступник генерального директора Естонського департаменту охорони здоров'я Рагнар Вайкнеметс, який контролює готовність до кризових ситуацій – від пандемій до війни. – Питання в тому, коли".Наприклад, Вільнюська університетська лікарня "Сантарос" розбудовує підземну інфраструктуру, укриття, вертолітні майданчики та автономні системи, які дозволять їй функціонувати навіть у випадку відключення електрики чи води.Тим часом в Естонії, на додаток до бронежилетів для бригад швидкої допомоги, роздаватимуть супутникові телефони, щоб підтримувати зв'язок, якщо традиційні мережі вийдуть з ладу. Існують навіть плани створити незалежну інтернет-мережу, якщо це буде необхідно. Електрогенератори встановлюються по всій системі охорони здоров'я, враховуючи досвід України.У Латвії заклади охорони здоров'я працюють над створенням національних запасів медикаментів та системою їх зберігання. Проте у кожній з них залишається проблема кількості медичного персоналу, готового надавати допомогу у разі воєнних дій. Тож, над цією сферою також необхідно працювати. Адже, зокрема в Литві,  опитування показало, що понад чверть медичних працівників, найімовірніше, втекли б під час війни, тоді як менш як 40% залишилися б, а третина не впевнені.Допомога країн Балтії Україніфото: gеttyіmаgеsЗрозуміло, що свого часу вагомим поштовхом до ретельнішої роботи над своєю стратегією оборони для Литви, Латвії й Естонії стала війна Росії проти України. Саме тому ці країни були і є тими, хто чи не найбільше намагається підтримати українців різними способами: збройно, економічно, гуманітарно, а також на міжнародній арені.Зокрема, Литва, Латвія та Естонія надали Україні військову допомогу, яка в перерахунку на ВВП стала однією з найбільших у світі – кожна держава спрямувала на підтримку близько 1,5 – 1,8% свого річного ВВП. Сукупно їхній внесок сягнув понад 1,6 млрд євро у військовій сфері. Вони не лише оперативно передали значну частину своїх арсеналів, а й закріпили довгострокову підтримку через зобов’язання фінансувати допомогу в наступні роки.Литва була серед перших країн, які відреагував на російську агресію проти України. Адже ще до початку повномасштабного вторгнення Вільнюс ухвалив рішення про постачання українцям летального озброєння. І відтоді послідовно підтримує Україну – на рівні держави, через багатосторонні механізми й за допомоги волонтерського руху.Латвія своєю чергою поєднує декілька різних рівнів підтримки – від конкретних пакетів допомоги й дипломатичного сприяння до вкладених фінансів у розвиток спроможностей України. Зокрема, йдеться і про стратегічну інвестицію в розмірі 10 млн євро у розвиток українського безпілотного виробництва.З боку Естонії можна також звернути увагу не лише на військову підтримку, зокрема артилерійську, та проштовхування проукраїнських міжнародних ініціатив, але й на значну підтримку військової медицини. Країна регулярно передає польові госпіталі, медичне обладнання та спеціалізовані засоби для лікування й евакуації поранених.Загалом, якщо об’єднано йдеться про допомогу країн Балтії, то кожна із них за роки російського повномасштабного вторгнення в Україну змогла відчутно підсилити окремий напрям. І продовжує це робити, розуміючи важливість української боротьби для всієї Європи та окремо для Литви, Латвії й Естонії.  

Сучасні дрони не тільки впевнено виходять на перші ролі у сучасній війні (часто відтісняючи на другий план, наприклад, танки, легку бронетехніку, вертольоти, кораблі та навіть артилерію), а й перебирають на себе функції іншої зброї. Зокрема, йдеться про те, що безпілотні авіаційні комплекси (БАК) “ступили на поле” засобів протиповітряної-протиракетної оборони (ППО-ПРО) та досить рішуче розширюють для себе повноваження як засобів перехоплення повітряних цілей, передусім ворожих безпілотників. Більше того, за допомогою БАК-перехоплювачів вражалися навіть гелікоптери та російські винищувачі у повітрі ( хоча в останньому випадку йдеться вже про морські дрони, що стали базою для ракет.  фото: аrmyіnfоrmЯк з’явилися БАК-перехоплювачіЯк це трапляється, нові інноваційні рішення у переозброєнні були спричинені шаленим дефіцитом наявної зброї та різким зростанням загроз. Так, починаючи з березня 2024 року противнику вдалося відчутно покращити та ефективно використовувати тактику проникнення дронів-розвідників у глибокий тил України, де вони почали полювати на важливі об'єкти та наводити на цілі балістичні ракети. Ворожі дрони-розвідники на досить великих висотах залітали на 50-100 км в тил Сил оборони України (СОУ), дуже оперативно передаючи координати на ураження. Це дозволило російській армії завдати кілька відчутних ударів по ЗСУ та українській інфраструктурі за десятки кілометрів від лінії фронту. Наприклад, у перші місяці 2024 року російській армії вперше вдалося знищити РСЗВ ЗСУ НІМАRS, уразити пускові установки системи ПРО ПС ЗСУ Раtrіоt (удар трьома балістичними ракетами ОТРК  “Искандер” за корегування розвідувального дрону SuреrСаm), знищити два гелікоптери Мі-8 під час тимчасового приземлення та ще дві РСЗВ "Буревій" на заправці у Харкові . Це сталося, як зазначали аналітики, завдяки злагодженій тактиці російського тандему “безпілотник-розвідник плюс далекобійний засіб ураження”. При цьому один з ударів – по аеродрому в селищі Авіаторське біля Дніпра відбувся майже за 100 кілометрів від лінії фронту (в РФ стверджували, що вдалося вразити кілька українських МіГ-29, склади та ЗРС С-300). У зв’язку з цим у військових аналітиків з’явилися обгрунтовані побоювання, що такі удари можуть з тактичної переваги РФ у війні трансформуватися у стратегічну. Так  виникла критична потреба у створенні системи активного перехоплення БАК розвідки РФ. Типові розвідувальні БАК ЗС РФ - Орлан, Zаlа чи Suреrсаm, мають малу відбиваючу поверхню, тож є занадто малою ціллю для ППО. Крім того, такі БАК діють на висоті 4 - 6 кілометрів, тобто поза зоною дії ПЗРК, тож їх дуже складно захопити як ціль. А використовувати для знищення таких цілей потужні системи ППО середнього радіусу дії на кшталт радянських ЗРК “Бук” або NАSАМS надто дорого. До цього слід додати, що використати засоби РЕБ через потужний вплив на власні безпілотники та велику висоту польотів безпілотників противника у 5-6 км також неможливо. Тож єдиним варіантом відповіді могли  стати саме перехоплювачі. І вони стали ними.Про перші спроби стало відомо ще на початку 2024 року: у лютому 2024 року бійці підрозділу безпілотних ударних систем “Аякс” 126-ї окремої бригади територіальної оборони вперше за допомогою FРV-дрона знищили російський ударний дрон літакового типу. За деякими даними, до кінця березня 2025 року було оприлюднено відео перехоплень вже понад 2,5 тисячі російських безпілотників розвідувального та ударного типів. БАК-перехоплювач, який застосовується на полі бою, фото: GеnеrаlStаff.uаЯк розвивались та вдосконалювались дрони-перехоплювачіВлітку 2024 року українські винахідники запропонували системні новації для розв’язання проблеми перехоплень БАК противника – варто відзначити координаційну та загальну лідерську роль платформи Вrаvе1, яка у сфері розвитку БАК стала виконувати функції структури з розвитку технологій. Та, звісно, завзятість і креативність вітчизняних винахідників. У листопаді 2024 року українські FРV-дрони вже більш ніж успішно вирішували задачу боротьби із російськими розвідувальними безпілотниками. В результаті тільки одного проєкту "Небесний русоріз" було ліквідовано понад 400 російських дронів-розвідників. Серед них 211 БАК типу Zаlа, 137 Suреrсаm, 46 БАК сімейства “Орлан”, а також 7 баражуючих боєприпасів "Ланцет". Проєкт запрацював орієнтовно з серпня 2024 року, і знову маємо говорити про хвильовий розвиток технологій: з’являється рішення щодо ураження, противником удосконалюється рішення щодо захисту, відповідаємо новим  рішенням на ураження. Майбутнє бою, та й усієї війни, пов’язане саме зі швидкістю народження нових рішень для атак і контратак, а також  зі здатністю швидко масштабувати результати.БАК Фламінго, фото: vn.20mіnut        БАК-перехоплювачі почали виготовляти у різних формфакторах - від FРV-дронів квадрокоптерного типу до дронів літакового типу зі здатністю перехоплювати швидкісні цілі. Фактично, вже у 2024 році окреслилась тенденція, що дрони-перехоплювачі розвиватимуться як квадрокоптери-камікадзе, БАК-перехоплювачі літакового типу та як дрони протидії баражуючим боєприпасам типу Shаhеd .     Далі – більше. Справді революційні події відбулися влітку 2024 року. 31 липня двокілограмовий український дрон   “приземлив” 12-тонний російський вертоліт. У серпні 2024 року було зафіксовано збиття зенітним дроном російського Мі-28 у повітряному бою. Ці події засвідчили, що відбудуться дуже значні рішення у переозброєнні, оскільки такі події, як успішно реалізований “замах” на потужно озброєні гелікоптери вартістю мільйони доларів визначатимуть нові пріоритети у переозброєнні найпотужніших країн світу.         Зрештою, у травні 2025 року з’явилося перше відео перехоплення дроном російсько-іранського ударного безпілотника типу Shаhеd. Сили оборони, як було заявлено, успішно використовували дрон-перехоплювач Stіng (“Жало”). Відео стало першою публічною фіксацією перехоплення російського БАК: перехоплювач зміг наздогнати Shаhеd на значній висоті, понад хмарами: цей безпілотник здатен літати зі швидкістю понад 160 км/год та підніматися на висоту близько 3 км.  Тоді ж було повідомлено, що підрозділ Сил безпілотних систем Dаrknоdе зі складу 412-го полку  “Nеmеsіs” знищив близько 100 ворожих дронів-камікадзе типу Shаhеd та “Гербер” за допомогою дронів-перехоплювачів.БАК Stіng, фото: tеlеgrарhЯк може відбуватись подальший розвиток сучасних БАК-перехоплювачівЗ часом дрони-перехоплювачі набули масової поширеності та де-факто поступово перетворилися на частину протиповітряної оборони. І потреба в них зростає в геометричні прогресії, оскільки у 2025 році не тільки небо над полем бою вже кишіло дронами, але й кілометрів на 20-30 в обидва боки від лінії зіткнення. Завдяки порівняно низькій вартості, простоті експлуатації та можливості виробництва на непрофільних підприємствах БАК-перехоплювачі стають усе доступнішими, і це логічна відповідь на такий виклик. Статистика свідчить, що Україна і надалі нарощує потенціал використання БАК-перехоплювачів. Зокрема, з листопада 2024 року по березень 2025 року кількість успішного перехоплення ворожих безпілотників збільшилася у 4 рази - станом на 22 березня 2025 року було зафіксовано 2517 унікальних перехоплень, 2018 з них вдалось геолокувати.        Зрозуміло, що безпілотні охоронці неба почали стрімко удосконалюватися та модернізуватися. Це так само логічні наслідки будь-якої війни, навіть нашої, що ще не завершена.        У 2025 році БАК-перехоплювачі почали збивати цілі на відстанях, які раніше були абсолютно недосяжними. Скажімо, на початку червня український зенітний FРV-дрон перехопив російський розвідувальний безпілотник “Орлан-10” вже на відстані 33 км за лінією фронту - над територією Курської області. Для такого перехоплення використовувався новітній FРV-дрон літакового типу “Чаклун”.БПЛА "Чаклун", фото: blасksеаnеws        Відносно невисока вартість перехоплювачів продовжує відігравати ключове значення у тому, що їхнє використання лише зростає: приміром, Сили оборони України у 2025 році почали використовувати БАК-перехоплювачі літакового типу “Техно Тарас” вартість якого при висоті до 6000 метрів та радіусі дії до 35 км становить лише 1600 доларів. Не випадково його встигли назвати “вітчизняним дешевим засобом ППО” .Дрон-перехоплювач "Техно Тарас", фото: фонд Сергія Притули        Важливим еволюційним напрямком стало удосконалення способів перехоплення. Наприклад, на БАК почали встановлювати боєприпас з уламковою бойовою частиною, що підривається за командою оператора та дозволяє суттєво збільшити можливість ураження.  Одним із прикладів еволюції способів ураження цілей противника стала кодифікація у червні 2025 року БАК Сhіеf-1 - для ураження як літальних апаратів, так і живої сили ворога. Дрон коптерного типу має двоствольний модуль з патронами зі шротом. До того ж БАК вже обладнаний системами автоматичного розпізнавання та досягнення оптимальної дистанції для ураження цілі.Зі свого боку, встановлення потужних батарей дозволяє БАК отримати більшу дальність та висотність перехоплення.Успішне застосування зенітних дронів проти безпілотників противника вийшла на такий рівень, що деякі бригади вже мають власні батареї БАК-перехоплювачів. Зі свого боку, противник намагається технологічно протидіяти, наприклад, з березня 2025 року почав серійно встановлювати на свої розвідувальні дрони типу Zаlа системи ухилення від зенітних дронів на базі “машинного зору”.         Серед ключових майбутніх задач – збільшення досяжності до ворожих цілей та якості оперування БАК для перехоплення.        Одним із цікавих та важливих шляхів такого удосконалення зенітних БАК стали розробки та використання носіїв перехоплювачів – за їхній рахунок почали зростати можливості самих зенітних безпілотників. Компанія Justіfіеr Drоnеs, приміром, задля збільшення дальності та висоти польоту FРV-перехоплювачів почала запускати їх з дрона-носія. При цьому завдяки тому, що носій вже перебуває у повітрі, час реагування та швидкість підльоту перехоплювача до цілі відчутно скорочуються. Що за горизонтом: автозахоплення, автонаведення,  автопідрив, штучний інтелектІдея використання дронів для перехоплення повітряних цілей виявилася настільки потужною, що фінансування виробництва нових БАК-перехоплювачів VВ140 “Фламінго” потрапило разом з іншою передовою зброєю до нового пакета військової допомоги Україні з боку Німеччини . Фактично VВ140 “Фламінго” вже є прообразом гібрида, оскільки має можливість перехоплювати дрони у повітрі на відстані до 30 км. І це яскраво свідчить про визнання нового революційного витку у технологіях війни. Додатковим свідченням цього може стати той факт, що у червні 2025 року на виставці оборонних технологій у німецькому Нюрнберзі німецька компанія Dіеhl Dеfеnсе, що її в Україні добре знають як виробника зенітно-ракетних комплексів ІRІS-Т, представила свою новітню розробку в галузі ППО-ПРО, а саме зенітний дрон Сісаdа. Комплекси ІRІS-Т SLМ, БАК мають 40-кілометровий радіус дії, Але при цьому в радіусі близько кілометра  у них є так звана мертва зона, а  Сісаdа  призначений для перехоплення безпілотників малої дальності. Тож, можливо, це і є новий шлях забезпечення безпеки важливих та дорогих озброєнь на війні – через формування мережі безпілотних “охоронців”.БАК Сісаdа, фото: Аrmy Rесоgnіtіоn        Можна спрогнозувати, що наступними кроками до удосконалення стануть автоматизація, зокрема широке застосування автоматичного захоплення та наведення на ціль та автоматизованого підриву бойової частини при наближенні до цілі. І, зрозуміло, мова йтиме про удосконаленого програмування БАК, а згодом і елементів штучного інтелекту (ШІ).Також можна передбачити, що майже напевно будуть розроблятися зенітні дрони-гібриди, тобто фактично зенітні ракети-дрони - для збиття вертольотів, великих багаторазових безпілотників оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, тобто дуже дорогої зброї. Для цього на БАК будуть використовувати реактивні двигуни. Певне уявлення про майбутній розвиток українських БАК-перехоплювачів надав після призначення командувачем Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді. Зокрема, йдеться про поетапне розгортання впливу СБС на оперативній глибині, а це прогнозоване збільшення дальності застосування.Отже, ми бачимо горизонт розвитку безпілотних авіаційних комплексів. За цим же горизонтом, хочеться вірити, в українських безпілотників не буде меж для знищення ворога. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Від того, як працюють оператори безпілотних систем, залежить успіх на фронті, каже військовий Віктор Таран Повномасштабну війну, яку веде проти нас Росія, називають війною технологій. Які саме технології найбільше вплинули на хід воєнних дій? &еnsр;Світ увійшов у четверту індустріальну революцію, і її технології плавно перейшли у війну. Перша індустріальна революція це кораблі й гармати, друга танки й літаки, третя ракети, а четверта це роботехніка, 3D і GРS-навігація, кібербезпека та роботизовані системи широкого спектра застосування дрони. На початку повномасштабного вторг­нення Україна мала технології на рівні другої індустріальної революції танки, артилерію, боєприпаси. Армія, яка нам ді­сталась у спадок від СРСР, за роки незалежності успішно розпродавалася або знищувалася. Ми не готувалися до війни. І коли почалося повноцінне російське вторгнення, виявилося, що в нас мало засобів ураження, і наприкінці весни 2022 року почало критично не вистачати боєприпасів. Нас врятували наші союзники з НАТО, які стали масово передавати зброю та боєприпаси. Водночас ми шукали, що в нас є під руками. І це були дрони ті речі, завдяки яким українці ще донедавна знімали побутові історії, стали незамінним військовим атрибутом. Разом із дронами прийшли й інші технології. Зокрема 3D-друк, який застосовують у піхоті й ­тактичній медицині. Також почали послуговуватися системами ситуаційної обізнаності "Дельта", "Кропива", "Вежа". Так само сили оборони використовують кібербезпеку, що охороняє персональний простір. Ми воюємо технологіями четвертої індустріальної революції і трансформуємо ними світ. Тобто наша війна з Росією стала першою війною з масовим використанням новітніх технологій? &еnsр;Так. Не можна сказати, що раніше ніхто не використовував технологій для воєнних дій. Згадаємо війну між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах 2010 року. Там активно застосовували "Байрактари" Азербайджан завдавав високоточних ударів по оборонних точках противника. Але це не було масово. Навесні 2022 року, коли почалося російське вторгнення, ішли танкові колони, виводили артилерію, піхота тримала оборону. Це була лінійна війна. Теперішню ситуацію аналітики НАТО називають сенсорною війною. Ми створюємо високомобільні точки, довкола яких будуються сили оборони. У їхній основі мобільні групи ударних безпілотників, танки виконують важливу, але допоміжну роль. Це повністю змінює логіку бойових дій на передовій перебувають дрони, поруч із ними засоби радіоелектронної безпеки та розвідки, щільність вогню набагато сильніша. Коли 2022 року ми починали воювати, то в нас була лінія, попереду неї сіра зона, а ззаду безпечний простір. Тепер попереду є зона 2030 кілометрів, де дрони знищують все й усіх, і така сама зона заглиблюється в тил. Ми не маємо тепер безпечної зони для евакуації та підвезення боєприпасів. Ми опинилися в ситуації, що потребує інших підходів. І цього треба вчитися, бо літають не дрони, а оператори. Від того, як працюють оператори безпілотних систем, і залежить успіх на фронті. За артилерією закріпилося прізвисько Богиня війни. Чи не претендують дрони на звання новітніх богів війни? &еnsр;Ні. Дрони не можуть виконувати ті завдання, які виконує артилерія. Дрон літає на відстань 1520 кілометрів. Артилерія б'є на 40 кілометрів. Дрон може принести 12 кілограми вибухівки, тоді як 152-міліметровий снаряд має бойову частину вагою 56 кілограмів, здатну прорвати зону оборони. Артилерію неможливо замінити, на фронті потрібні боєприпаси. На початку російського вторгнення в нас не було артилерійських снарядів. Навіть наші партнери не змогли надати потрібну нам кількість боєприпасів, вони не встигли так швидко перебудувати економіку, щоб виробляти їх. Надходили 1012 тисяч одиниць за тодішньої інтенсивності боїв це на день-два. Тому ми вимушено почали використовувати дрони як допоміжний засіб. Артилерія набагато потужніша, і вона була й залишається богинею війни. Артилерія залишається богинею війни Тобто з 2014 року дрони використовували як допоміжний засіб, а тепер їх оформили в повноцінний рід військ? &еnsр;Дрони найперше використовували як розвідники. До повномасштабного вторгнення інтенсивність бойових дій була менша, снарядів загалом вистачало. Тоді ми застосовували дрон "Фантом", що літав із зарядом акумулятора на значно меншу відстань. Такої кількості безпілотних систем, як тепер, 2014 року ще не було, ми тільки вчилися працювати з безпілотниками. Як змінювалася роль дронів із 2014-го до сьогодні? &еnsр;Після "Фантомів" з'явилися перший і другий "Мавіки" із зо­всім іншою камерою та системою навігації. Тому використання дронів змінилося якщо спершу це були розвідники, що лише інколи робили скиди, то з 2022 року вони стали повноцінними бойовими учасниками. Так само з FРV-дронами якщо у 20162017 роках їхнє використання було поодиноке, то з кінця 2022-го їх застосовують усюди. Станом на 2024 рік, Україна єдина країна у світі, що має командування Сил безпілотних систем, у яких є морські дрони, повноцінні наземні роботизовані системи. Ми починаємо створювати дрони, які виконують завдання на ураження на 500700 кілометрів. Цей шлях розвитку став можливим завдяки технологіям четвертої індустріальної революції нові чипи, системи навігації, супутники, принципово нова камера і, звісно, штучний інтелект це машинне навчання, цифрове розпізнавання камер, система наведення. Можливо, наша війна з Росією увійде в історію як війна нового типу, нового покоління? Як колись англо-бурська війна, де вперше використали кулемети й форму хакі? &еnsр;А також концтабори. Коли в березні 2022 року я з товаришем, позивний "Академік", задумав створити в Україні постійно активну систему навчання операторів БПЛА, ми про це точно не думали. Ми тоді були два старші лейтенанти, які мали мрію. На початку березня провели навчальний тренінг, здобули певні знання та навички й почали створювати школу. Учасники того тренінгу надалі заснували три школи Центр "Крук", Drоnаrіum та "Боривітер". Станом на 23 травня цьогоріч, ми навчили 20 тисяч операторів БПЛА. Внесок нашої школи більш як 8 тисяч. Це майже полк. Чи думали ми, що це якось змінить уявлення про війну чи сам спосіб її ведення? Ні, просто робили свою справу. Не знаю, як назвуть цю війну. Хтось уже називає її третім етапом Визвольної війни першим етапом були Визвольні змагання 19171922 років, другим боротьба УПА, а третій етап нині. Хтось називає війною за ідентичність, хтось вітчизняною. Степан Бандера ще у 1950-х писав, що після того, як Україна здобуде незалежність він вірив, що Радянський Союз розпадеться, її чекатиме нова агресія з боку Росії і це буде черговий етап Визвольної війни. Тому я не хотів би називати цю війну війною дронів вона ведеться за наше існування. Дрони це просто засіб. Якщо завтра їх не стане ми воюватимемо далі. Повноцінне протистояння і перші смерті серед українських військових були ще в березні 2014 року. Війна триває вже давно, тому не варто її називати війною дронів. Мені як людині з історичною освітою імпонує визначення "третій етап Визвольних змагань". Базова підготовка оператора займає від двох тижнів Скільки потрібно часу, щоб підготувати оператора дронів? &еnsр;Що довше, то краще. Але часу немає, тому в нашому центрі ми навчаємо операторів мультикоптерів два тижні, FРV два тижні, "крила" місяць. Цивільні можуть пройти скорочений курс два тижні на "крилі" й тиждень на мультикоптері. Оператори отримують сертифікати державного зразка, які є підставою для присвоєння військово-облікової спеціальності. Наш центр 2023 року перший отримав сертифікацію. Потім військові ще можуть пройти додаткове підвищення кваліфікації від тижня до двох. Тобто базова підготовка оператора займає від двох тижнів. Волонтерка Марія Берлінська заявила, що з кінця травня цього року ми почнемо все більше відставати від Росії в технічному плані. За її словами, росіяни скоро зможуть випускати понад тисячу "Шахедів" за добу. Чи зможемо ми наздогнати Росію? &еnsр;Це правда, кількість "Шахедів" з того боку зростає щодня. Чи дійде вона до тисячі на добу, не знаю. Об'єктивно ми маємо визнати, що росіяни здатні налагодити масове виробництво "Шахедів". Росія перевела майже 40 відсотків своєї економіки на військові рейки. Протистояти цьому можна лише через зміну державної парадигми. Оголошення переходу на виробництво того, що у пріоритеті для Сил оборони, перерозподіл фінансів і перебудова економіки. А також відверта розмова із суспільством. Це дискомфортно, неприємно. Але довкола Києва літають "Шахеди" і їх зустрічають мобільні вогневі групи. Завдання цих груп виконують добровольці, які вже не один рік приходять і працюють на машинах, кулеметах, чергують уночі й не отримують за це ні копійки. В Києві повно здорових чоловіків чому вони не хочуть записатися в добровольчі формування, раз на два тижні виходити на чергування? Щільність вогню була б така, що жоден "Шахед" не долетів би. І це не про мобілізацію, а про виконання громадянського обов'язку. Ми забули про війну. Таке вже було у 20152016 роках. "Шахеди" літатимуть, і єдиний варіант зупинити їх залучення кожного. Інакше не можна виграти війну зі 140-мільйонною країною, яку підтримують Китай, Іран, Білорусь, Північна Корея, частина країн Африки. Якщо ми хочемо це зупинити, треба включатися всім. Я розумію, що су­спільство втомилося за три роки, але росіяни не втомилися. Яка причина того, що Росія випереджає нас у виробництві та застосуванні дронів? Можливо, в чомусь слід переймати її досвід? &еnsр;Переймати її досвід треба давно, про це ще Ігор Луценко говорив. 2022 року ми намасштабували величезну кількість рішень. Необхідно було вибрати й реалізувати найбільш ефективні. Якби ми це зробили ­2023-го, то тепер мали б стандартизовані уніфіковані речі, які штампували б і масово застосовували б. Росіяни зробили ставку на дрони "Ланцет" і "Орлан". А в нас є "Дартс", "Скайхоппер", "Мрія 4.5.0", "Чаклун" це 1/10 того зоопарку, що літає. Вони всі ефективні, але відбувається певне розпорошення, а в цих умовах нам треба визначати пріоритети, ставити їх на потоки. Нам треба визначати пріоритети, ставити їх на потоки Економіку можна мобілізувати, якщо буде державна політика, інформаційна кампанія з поясненням, що працювати мають усі. Інакше не переможемо проти нас воює авторитарна країна, яка мобілізувала колосальні ресурси. Ще 2015 року було багато тез про те, що війна вигідна військовим і волонтерам. Насправді війна не вигідна нікому, але вона точно не зменшує обертів, а в росіян є ресурси, щоб воювати. Реальні переговори, дай Боже, щоб почалися наприкінці року. А до цього часу треба ще вистояти. Українські ентузіасти власноруч створюють дрони з підручних матеріалів. Якщо їх можна виготовити в домашніх умовах, що заважає налагодити їхнє масове серійне виробництво? У державного керівництва немає розуміння важливості розвитку безпілотних систем? &еnsр;Це питання треба ставити не військовим. Камишін (Олександр Камишін міністр із питань стратегічних галузей промисловості у 20232024 роках. Країна) ­2024-го заявив, що ми виготовили майже 2 мільйони дронів замість анонсованих 5 мільйонів. Наскільки я знаю, є проблема обмежених ресурсів. Виробники можуть створювати більше, але їм для цього потрібні кошти. Їх можна брати або з бюджету, або ж є величезні ресурси кредити Національного банку України, які можна було б перенаправити на виготовлення дронів. Також є можливість відкрити ринок збуту, щоб наші виробники продавали зброю за кордон, отримували прибуток і вкладали його у дрони. Варіантів багато, але чому це не робиться, які причини треба з'ясовувати в депутатів і чиновників. Моє завдання отримати дрон і навчити ним користуватися. Чи є в України необхідні потужності для виробництва безпілотників матеріали, устаткування, навчений персонал? &еnsр;Так, є. В Україні достатньо виробників, щоб задовольнити нашу потребу в дронах. Але я бачив виробників, які простоюють, у яких завантаженість виробництва становить 4050 відсотків. Вони теж не розуміють, чому їх не контрак­тують. Ключова причина відсутність єдиної державної стратегії на цьому полі. Урядової програми про перерозподіл ресурсів на період воєнного стану не існує. Чи можна сказати, що безпілотні системи здійснили технологічну революцію? &еnsр;Це занадто вузько. Технології четвертої індустріальної революції повністю змінюють світ той світ, у якому ми жили до 2022 року. Тепер він буде принципово інший. Дрони одна з частинок цієї революції. У наших телефонах повно додатків це так само індустріальна революція. GРS-навігатор це також революція. Кібербезпека індустріальна революція. Ми в новому світі він змінюється, він цікавий, тому давайте вчитися в ньому жити. Передплатити журнал "Країна"

У огляді Еспресо читайте, що відомо про славетного захисника і командира армійського корпусуДитинство і юні роки Дениса Прокопенка з позивним РедісНародився Прокопенко за два місяці до проголошення Україною незалежності – 27 червня 1991 року. У 2008 році закінчив київську гімназію. З дитинства займався спортом –  футболом та єдиноборствами. До початку російсько-української війни був активним вболівальником та ультрас київського футбольного клубу "Динамо". Саме на секторі стадіону отримав прізвисько Редіс, що стало його бойовим позивним.Денис Прокопенко є нащадком етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939-1940). Після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. До слова, на знак пам’яті про свого прадіда Редіс носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки."У мого діда була така жахлива ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка... і, уявляєш, втратити свою родину? Тобто всі його брати загинули, рідня. Я не знаю, чи їх убили або кудись забрали в полон.Вийшло так, що я ріс у діда. Він мене виховував, і до 7 років я зростав там, потім переїхав до батьків, почав ходити до школи. Але дід завжди для мене був авторитетом, і я підтримував його ідеї. Я не можу сказати, що він мені їх нав'язав, він просто багато розповідав, і я свідомо розділяв його погляди. Для мене це кровна помста. У мене була мрія воювати проти росіян, і я не міг цим шансом не скористатись", — розповідав в інтерв'ю для полкової газети Денис Прокопенко.Коли Денису було 8 років, його батько загинув. Тоді дідусь виховував його та багато розповідав про їхню сімейну історію і боротьбу прадіда. Вищу освіту здобув у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "Викладач англійської мови". За здобутим фахом не працював, бо одразу по закінченню університету у віці 23 років (а це був 2014 рік) пішов добровольцем до лав батальйону "Азов".У 2020 вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією "Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ".Особисте життя і знайомство з дружиноюУ 2015 році у соцмережах познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка тоді волонтерила на потреби АТО. У 2019 році вони одружилися. Вона  – ілюстраторка та громадська активістка. Навесні 2022 року під час оборони Маріуполя, разом з іншими рідними військовослужбовців ОЗСП "Азов", Катерина доклала зусиль для збереження життів особового складу маріупольського гарнізону та свого чоловіка зокрема. Після виходу захисників у полон Катерина Прокопенко заснувала та керує громадською організацією "Асоціація родин захисників Азовсталі", займається правозахисною діяльністю, очолює кампанію для визволення оборонців Маріуполя з полону.Бойові дії 11 липня 2014 року Денис Прокопенко розпочав службу в батальйоні "Азов" і брав участь у всіх бойових операціях літньої кампанії підрозділу: бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине. Був гранатометником.Під час Павлопіль-Широкинської у 2015 році операції Редіс командував 1-ю ротою. В 2017 році Денис Прокопенко став командиром ОЗСП "Азов". Він вважається наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. На той момент йому було всього 26 років.Денис Прокопенко завжди акцентував увагу на навчанні особового складу підрозділу, а будь-яке навчання розпочиналося з опанування та повторення сучасних протоколів надання домедичної допомоги. Під час оборони Маріуполя ці знання врятували багато життів. Що найбільше виокремлюють з його  заслуг – перетворенні "Азову" з добровольчого підрозділу в професійне бойове з’єднання за лекалами сучасних військових стандартів."Кожен боєць готовий покласти життя за "Редіса", адже той своєю чергою готовий зробити те саме за кожного "азовця", – казав про нього Богдан Тавр Кротевич."Жодну людину в житті я не поважаю так сильно як нашого командира "Редіса". Це історична постать. Він пройшов шлях від звичайного гранатометника до військового командира і Героя України. Він розбирається у багатьох сферах, це суперталановитий менеджер і авторитет", – розповів бойовий медик бригади "Азов" Сергій "Джедай"."Якщо ви хочете уявити, що за людина Денис Прокопенко, уявіть собі педанта, внутрішньо добре організованого, дисциплінованого, який ніколи не дає собі поблажок і не відпочиває навіть у вихідні", – казав Андрій Білецький про Редіса.Символ спротиву – Денис Прокопенко"Підлеглі звертаються до нього просто "Друже Редіс" (з наголосом на перший склад). Ще бувши на посаді ротного, Денис виклав своє ставлення до війни з путінським рашизмом так: "Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно. Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас в жодному разі…", – писали на сайті Армія. іnfоrm.У серпні 2019 року на столичному Хрещатику капітан Прокопенко отримав із рук новообраного президента України Володимира Зеленського орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Це нагородження мало не перетворилося на скандал. На урочистому параді Прокопенко не виконав військове привітання. Цей жест був сприйнятий як демарш перед Зеленським. Водночас у ОЗСП НГУ "Азов" прокоментували, що віддавати військове вітання, за Статутом Збройних сил України, належить лише військовому керівництву. "Стройовий статут зобов’язує віддавати честь іншому військовослужбовцю, але не цивільним особам. Тому військовослужбовці "Азову" не віддавали честь президентові Петру Порошенку  під час його візиту на позиції "Азову" на фронті, і немає законних підстав віддавати честь іншим цивільним керівникам".Оборона МаріуполяНапередодні Російського вторгнення в Україну – в грудні 2021 року Денис Прокопенко застерігав про можливий напад на столицю України для примушення до капітуляції та прийняття російських умов.Згодом вище військове керівництво ставило перед командуванням гарнізону Маріуполь завдання протриматися 2 тижні для того, щоб виграти час, відтягнувши на себе сили противника, отримати зброю від союзників і мобілізувати резерв. "Азов" у надскладних умовах протримав оборону міста 86 днів.24 лютого 2022 року під командуванням Дениса Прокопенка "Азов" зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. Силами розвідки та снайперської групи полку були здійснені диверсійні спецоперації в тилу противника для уповільнення оточення Маріуполя. Також під прикриттям азовців у місто був доставлений останній боєкомплект для ведення артилерійського вогню.За умов управлінського хаосу в місті Денис Прокопенко з першого дня взяв на себе відповідальність і командування обороною півмільйонного Маріуполя. Брав участь у плануванні та здійсненні повітряно-десантних спецоперацій ГУР, під час яких в оточений ворогом Маріуполь вертольотами доправляли людей та боєприпаси, а також евакуйовували поранених бійців.19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України як командиру підрозділу.16 травня Денис Прокопенко повідомив про наказ вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону та припинення оборони міста на 86 день від початку оборони Маріуполя й 82 день повного оточення міста. Усі бійці здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян у полон.20 травня командування Маріупольського гарнізону на чолі з Денисом Прокопенко покинули "Азовсталь" в одній з останніх груп."Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців, котрі загинули у міських боях та в результаті теракту в Оленівці, і свобода сотень наших побратимів, які знаходяться у російському полоні", – заявив згодом "Редіс". Полон та поверненняРедіс разом з іншими азовцями потрапив у полон, де провів 123 дні. За спогадами пресофіцера "Азову" Валерії "Нави" Суботіної, яка теж потрапила тоді у полон, вона лише один раз перетнулась із Прокопенком у російській в'язниці і навіть там він привітався з азовцями "Слава Україні".Був звільнений з полону 21 вересня разом з іншими 214 військовими.  Після повернення в Україну практично одразу заявив, що знову стане до виконання військового обов'язку.Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Прокопенко проходив реабілітацію, а вже в серпні 2023 року взяв участь у тактичних навчаннях, під час яких особовий склад відпрацьовував управління підрозділами в бою та організацію наступальних і оборонних дій.23 серпня того року Редіс вже був на передовій. З серпня бригада "Азов" під його керівництвом розпочала виконання бойових завдань на Лиманському напрямку.Впродовж 2024 року 12-та бригада "Азов" під командуванням Прокопенка вела активні бойові дії зокрема в районі Серебрянського лісництва. Згодом підрозділ був терміново передислокований до Торецька, де виконував завдання на ділянці прориву.Напередодні нового 2025 року Редіс застеріг українців від надмірного оптимізму щодо швидкого завершення війни в 2025 році, наголосивши, що такі очікування можуть послабити обороноздатність країни, – писала Новинарня.Також на своїй сторінці у соцмережі він писав, що війна потребує великих змін і закликав змінювати систему управління військами."Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який має значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброєння та боєприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензією на проведення контрнаступальних дій (операцій) на оперативно-тактичному рівні: єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність.Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву)І найголовніше — зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пояснював Денис Прокопенко.Очолив 1-й корпус НГУ "Азов", створений у 2025 році. Раніше виступав за перехід до нової структури війська – з дивізіями та корпусами.  "Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використовує з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер. Одна з них полягає далеко не у плануванні та застосуванні військ, оскільки не вважаю тактику РФ яскравою з погляду оперативного мистецтва (з таким людським ресурсом та ВПК можна воювати набагато ефективніше), вона має виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, що дозволяє командуванню ворожих дивізій та армій готувати та надалі керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад. Бо сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів".ВизнанняУ жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від українського друкованого щотижневого суспільно-політичного журналу НВ.У листопаді 2023 увійшов до списку лідерів України УП-100.Отримав звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка", за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.Медаль "За військову службу Україні"  – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Про це повідомила пресслужба Міноборони.Згідно з повідомленням уперше стартувала підготовка фахівців із фізкультурно-спортивної реабілітації для поранених військовослужбовців — навчання відбувається в Національному університеті оборони України.Курсанти мають ті ж соціальні гарантії, що й військовослужбовці: безоплатне проживання, харчування, медичне обслуговування та забезпечення форменим одягом. Також із березня 2025 року значно підвищено грошове забезпечення: першокурсники отримують близько 8 тис. грн щомісяця, а випускники з відмінними результатами — понад 20 тис. грн.Вступати можуть як цивільні, так і військові особи віком від 17 до 30 років, які мають середню або вищу освіту. Жінок приймають на всі спеціальності на рівні з чоловіками — у 2024 році їхня частка серед вступників становила понад 19%.Документи можна подати через ТЦК та СП до 1 червня або безпосередньо до навчального закладу до 1 липня. Вступники можуть обирати: подавати результати НМТ 2022–2025 років або складати вступні іспити в самому закладі. Також обов’язковим є проходження військово-лікарської комісії."Військова освіта в Україні зараз проходить трансформацію. Ми адаптуємо навчання під реалії війни, враховуємо потреби ЗСУ, використовуємо міжнародний досвід, впроваджуємо стандарти НАТО", – наголосив директор департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України Володимир Мірненко.Міноборони пропонує, щоб українці віком від 18 до 24 років, які укладуть контракт зі Збройними Силами, змогли здобувати вищу освіту навіть під час служби зі збереженням стипендій.

Дванадцять тисяч осіб вийшли на акцію спротиву Нова Каховка це останнє будівництво сталінської епохи. Каховську ГЕС запустили 1954 року. Саме ж місто створювали як етикетку. Воно красиве, зручне, вздовж усього Дніпра паркова зона. У Новій Каховці діяло два великих підприємства. Одне військовий завод "Сокіл", там виготовляли шпигунські буї для океанів. Інше електромашинобудівний завод, на якому виробляли гігантські електродвигуни для шахт діаметром 6 метрів. На обох заводах працювало понад 20 тисяч осіб, і всіх від зварювальників та слюсарів до інженерно-технічного персоналу завезли з Росії. Місцевого населення на роботу не брали. Це зіграло свою роль під час війни. У період мого дитинства в Новій Каховці не було жодної української школи. Це обурювало мого батька. Його звали Станіслав Панасович, а коли до нього зверталися "Афанасьевич", він відповідав: "Ніяких Афанасьєвічей, я Панасович". Мій прапрадід був писар Війська Запорозького, народився в цих краях. Його печатка зберігалася в нашому сімейному архіві. Під час російської окупації я встиг забетонувати всі наші родинні фото й цю печатку. У нашому будинку переважно жила середня ланка керівництва військового заводу. Ми з дружиною суттєво відрізнялися від цього прошарку. Щороку ми садили у дворі 12 дерев, із них половину хтось ламав. До великої війни займався художнім куванням, мав 12 працівників. Вироби нашої кузні часто представляли на виставках. Ніколи не шкодував, що віддав цій справі 22 роки життя. Нині на згадку залишилися лише рекламні буклети із фотографіями. Крім роботи в кузні, моєю духовною потребою завжди була викладацька діяльність. У місцевому училищі я викладав громадянську освіту й захист Вітчизни. Прапрадід був писар Війська Запорозького 24 лютого наша донька мала прилетіти до Києва, щоб обрати весільну сукню. Вона живе в Ірландії, працює в головному Європейському офісі фейсбуку. А 23 лютого Катя телефонує, плаче і кричить: "Мамо, тату, війна!" Ми нічого не можемо второпати миємо вікна, чекаємо сватів із Франції. А о 4-й ранку наступного дня військову частину, що за півтора кілометра від нашого будинку, почали атакувати ракетами. Нашу п'ятиповерхівку трусило. О 6:00 десант російських окупантів був на Каховській ГЕС. А о 8-й ранку на нашій вулиці вже стояли російські танки. Від Нової Каховки до Криму 62 кілометри. Усе видавалося якимось моторошним фільмом: банки, пошта й інші установи працюють, ходять люди, світить сонце, а в нас всюди ворожі танки. Це сюр. Однак саме корінне населення Нової Каховки не скорялося. 6 березня 12 тисяч осіб вийшли на акцію спротиву. Окупанти розпилювали сльозогінний газ, але стріляти бойовими кулями боялися якби тоді вбили хоч когось, ми їх гуртом розірвали б. На жаль, за пів року загарбники вичистили всіх по-проукраїнському налаштованих людей. Добре, що багатьом патріотам вдалося виїхати. Третього дня після початку великої війни сусід Сергій підходить до мене й запитує: "Ну что, Миша, ты снял свою тряпочку желто-блакитную?" Я був шокований. Але нічого дивного немає колись його батько приїхав із Челябінська працювати на військовому заводі. Ось воно й проросло. У березні директорка нашого училища, Олександра Карпенкова, зібрала педраду. У вчительську зайшла разом із ФСБшником і каже: "Это представитель российской власти. С большим удовольствием мы переходим под Российскую Федерацию. У нас начинается новая жизнь". ФСБшник дістає аркуш зі списком усіх працівників училища, де кожному потрібно було поставити підпис, що ми готові співпрацювати з РФ. Неочікувано підіймається наша бухгалтерка, 40-річна мати трьох дітей, завжди стримана, інтелігентна, й каже в тон директорці російською: "Александра Васильевна, я как мать троих детей говорю вам при всех и громко: идите на*уй!" ФСБшник лише хижо примружив очі. Десятеро з нас одразу встали й вийшли разом із бухгалтеркою. Потім мені передали, що директорка сформувала списки бандерівців, і звісно, я також був серед них. Ще б пак, викладач захисту Вітчизни і громадянської освіти автоматично став нациком. Якби тоді вбили хоч когось, ми їх гуртом розірвали б Ближче до літа російські військові почали привозити в Нову Каховку своїх жінок. Якось ішли дві з них і зупинилися якраз біля нашого вікна, а ми жили на першому поверсі. Сидимо з дружиною на кухні, вікно відчинене, а ці росіянки говорять між собою: "Вот, смотри, какая решетка кованая красивая. Квартирка, должно быть, хорошая. Запиши адресочек, надо будет прийти посмотреть". Притому вони нас бачили і ми на них дивилися. Тобто взагалі ніякого сорому немає. Така ментальність. За два місяці після початку великої війни наша донька підняла всіх своїх в Ірландії й почала передавати ліки через Крим. Ящики підписувала "Секондхенд", щоб їх пропускали і ми не мали проблем. Так ми з дружиною організували волонтерську допомогу. До нас зверталися люди з діабетом, нирковою недостатністю, серцевими хворобами. Ми ризикували, адже ліки в окупації як валюта, проте розуміли: хтось має допомагати. Згодом мене вирахували. Якось приїхав на автовокзал, щоб отримати ящики з ліками, а диспетчерка тихо каже: "Про вас запитували ДНРівці. Там уже стоїть їхня машина". Ми з товаришем вирішили розділитися він поїхав машиною, а я чкурнув велосипедом, якраз перед носом чотирьох ДНРівців. Не боявся, адже добре знаю своє рідне місто. З приятелем зустрілися біля мого будинку й почали вивантажувати ящики, аж раптом їде патрульний "Тигр". Що робити? Коробки вже на землі, а ми стоїмо та вдаємо, що весело щось обговорюємо, сміємося, жваво жестикулюємо. Вони проїхали, нічого не запідозрили. За тиждень до нас прибігла знайома з новиною: її подруга й наша сусідка розповіла, що подасть на мене заяву в комендатуру. Мовляв, до нас постійно приходять якісь люди. Так, у під'їзді від очей не сховатись, а я був учасником руху спротиву. Тому через день вирішили виїжджати я з дружиною і 92-річна теща. Взяли лише найнеобхідніші речі й колісне крісло, що його прив'язали на дах машини. Нині не знаємо, що з нашою квартирою. Поставив собі в голові бетонну стіну, щоб не думати про це. Так мені легше. Проїхали 14 блокпостів. Якщо натрапляли на дагестанців, то вони, помітивши колісне крісло й мою тещу, одразу нас пропускали їхній культурі притаманна повага до старих. Коли ж на блокпості стояли росіяни, то обшукували все. Один навіть хотів забрати їжу, яку ми взяли в дорогу. Проте дружина в мене бойова, не побоялася та сказала, як є: "Ми стару матір веземо. Чим маємо її годувати?" Три доби простояли на Василівському блокпості. Перед нами 300 машин, а позаду ще більше. На цій дорозі люди помирали. От оце нам приніс "русский мир". На цьому блокпості були ФСБшники й усіх перевіряли через комп'ютер. Не знав, чи встигли мене занести в базу даних. Переживав, що буде з дружиною і тещею, якщо мене виявлять. Проте обійшлося. На жаль, не всім патріотам вдалося уникнути переслідувань. Нашого друга Анатолія кинули на підвал, мордували там два місяці. Його дружину Тамілу, 60-річну вчительку української мови, теж катували в підвалі, електродами пропалювали шкіру. Це за те, що вона відмовилася викладати в російській школі. Коли в неї стався серцевий напад, її привезли й кинули під поріг лікарні. Дякувати Богу, вона оклигала, Анатолію теж вдалося вийти з полону, і вони виїхали на Київщину. Катували в підвалі, електродами пропалювали шкіру Ми ж спершу приїхали до Запоріжжя. Із знайомих там живе лише сестра нашої подруги Тетяна Свісенко. Зателефонували їй, щоб порадила, де можна зупинитися, а вона одразу: "Не переживайте. Приїжджайте до мене, я все повирішую". Так ми безкоштовно півтора року жили у квартирі її доньки. Але, чесно кажучи, життя в Запоріжжі, до того ж на сьомому поверсі, це справжній екстрим. Шахеди й ракети пролітали буквально поряд із балконом. А щоразу спускатися в підвал з неходячою тещею нереально. Тому вирішили шукати притулок у центральних областях. На цьому також наполягали донька з сином. Отож відкрили карту й навмання тицьнули пальцем. Вказали на місто Гайсин. Там ми раніше ніколи не були. У лютому 2024 року поїхав на розвідку сам. Знайшов будиночок без котла й опалення. Наступного дня завітала сусідка Руслана, принесла гарячого супу. Потім інша сусідка Наталя пригостила борщем. І так, доки я облаштовував дім, вони мене годували. Нині ми з дружиною і тещею понад рік живемо в Гайсині. У цьому невеликому містечку нам багато допомогли. Якось до нашого подвір'я під'їжджає машина, виходить молодий чоловік і несе поперед себе велику коробку. Дає її нам, а я запитую: "Хто ви?" Він так скромно відповідає: "Я Тарас". Уже пізніше виявилося, що це директор місцевого молокозаводу Тарас Осадчий. Привіз нам сир, масло, інші продукти. Нині Тарас допомагає мені з матеріалами для благоустрою дому. Згодом відбулася ще одна ключова для мене зустріч із завжди енергійною та ініціативною людиною, директором школи №3 Олександром Бугою. Він запропонував мені роботу вчителем трудового навчання. Пів року я жив в окупації, бачив убитих людей на вулиці й бачив, якими насправді є росіяни. Це продажна і зла нація, що знає лише одне "отнять и разделить". Тому й не вірю в перемир'я. Сподіваюся лише на те, що найближчого часу Російської Федерації в тому вигляді, як вона нині є, не буде.

Про це йдеться в дослідженні "Репортерів без кордонів".Зазначається, що внаслідок цих обстрілів постраждали щонайменше 25 представників медіа, серед яких є як поранені, так і загиблі. Зокрема, внаслідок одного з ударів загинув журналіст агентства Rеutеrs Раян Еванс.У дослідженні йдеться про те, що з 2022 до 2025 року кількість російських атак на готелі значно зросла: якщо у 2022 році зафіксовано 8 таких випадків, то у 2024-му їх було вже щонайменше 14, більшість з яких — після серпня. Лише за перші два місяці 2025 року сталося ще чотири нові атаки. Загалом під ударами опинилися щонайменше 25 готелів.Дослідники стверджують, що ці атаки не були випадковими. Натомість вони мають ознаки систематичної, навмисної та повторюваної тактики. У більшості з атакованих готелів тимчасово проживали журналісти, представники гуманітарних місій, держслужбовці у відрядженнях, а також внутрішньо переміщені особи. Військові могли бути присутні в таких готелях, однак їхня присутність не носила регулярного чи організованого характеру.Окупанти найчастіше завдавали ударів уночі, із застосуванням ракет класу "Іскандер", і в основному атакували прифронтові міста. Зокрема, неодноразово під ударом був Кривий Ріг, який у 2024–2025 роках став однією з найчастіших цілей. Експерти вважають, що мета таких атак — створити умови страху й невизначеності для журналістів і представників гуманітарних організацій, ускладнити їхню роботу, а також обмежити доступ до інформації та унеможливити документування воєнних злочинів.Водночас російська пропаганда намагається виправдати ці обстріли, заявляючи, що в готелях начебто перебували "іноземні найманці". Така риторика використовується для легітимізації атак у публічному просторі, попри відсутність перевірених доказів.У дослідженні також згадано, що українська армія завдала щонайменше восьми ударів по готелях, розташованих на тимчасово окупованих територіях. У щонайменше чотирьох із цих випадків підтверджена присутність російських військовослужбовців. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права такі об’єкти вважаються законними цілями. Одним із яскравих прикладів є удар по готелю в окупованому Бердянську в липні 2023 року, внаслідок якого було ліквідовано російського генерала Олега Цокова.Українські та міжнародні журналісти, які працюють у зоні бойових дій, повідомляють, що атаки окупантів по готелях різко ускладнили умови їхньої роботи. Вони зазначають, що планування поїздок стало значно важчим, ризики зросли, а психологічне навантаження — підвищилосяЗагалом дослідження вказує на спробу системного тиску на незалежне висвітлення війни, а також на зусилля Росії з обмеження присутності міжнародних спостерігачів і документаторів, що може мати серйозні наслідки для фіксації воєнних злочинів і подальшого правосуддя.5 березня російська окупаційна армія здійснила ракетну атаку по готелю у Кривому Розі, внаслідок чого загинули люди.

Про це повідомляє Суспільне.Зазначається, що у ході засідання суд призначив запобіжні заходи у вигляді нічного домашнього арешту. Вони триватимуть до 12 липня. Нічний домашній арешт триватиме з 21:00 до 06:00 наступної доби.Адвокат Миколи Тищенка Євген Солодко виступив проти цілодобового домашнього арешту для нардепа.Та само запобіжний захід змінили для експоліцейського Богдана Писаренка. Його адвокатка Олена Чернова зазначила, що цілодобовий арешт порушує права людини, бо сукупний строк для особи не має за конвенцією прав людини перевищувати 6 місяців, а для Писаренка це триває майже 11 місяців. "У батька Писаренка є пенсійне посвідчення, яке свідчить про те, що він інвалід третьої групи, він також потребує допомоги свого сина. Також Писаренко має дворічну сестричку, і він проживає з матірʼю, яка зараз перебуває у декретній відпустці, доглядає за маленькою дитиною. Звісно сімʼї потрібна допомога їхнього сина, для того, щоб він працював", - сказала вона.Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Що відомо про справу ТищенкаУ центрі Дніпра 20 червня 2024 року невідомі в балаклавах і камуфляжі напали на колишнього бійця спецпідрозділу Кrаkеn. Згодом стало відомо, що перед нападом у військового виникла суперечка з нардепом Миколою Тищенком і його охороною.Тодішній генеральний прокурор України Андрій Костін 25 червня повідомив про підозру Тищенку за фактом незаконного позбавлення волі ексвійськовослужбовця.  Печерський районний суд Києва відправив нардепа під цілодобовий домашній арешт на 60 діб. Печерський райсуд Києва на засіданні 15 листопада 2024 року продовжив запобіжний захід Тищенку до 23 грудня 2024 року. Однак 23 грудня 2024 року нардеп не з'явився на судове засідання у Дніпрі через нібито стан здоров'я.У середу, 8 січня, Тищенко приїхав на засідання Верховної Ради. Через це він нібито не зміг відвідати засідання суду 10 січня.27 січня Тищенка повернули під домашній арешт. 5 березня суддя прийняла рішення до справи цивільний позов Дмитра Мазохи щодо відшкодування моральної компенсації в розмірі 35 млн гривень.21 березня Тищенку продовжили запобіжний захід.

Про це 8 травня заявила висока представниця ЄС у закордонних справах Кая Каллас, передає "Європейська правда"."Завтра ми дамо остаточне політичне схвалення створенню трибуналу щодо воєнних злочинів, злочинів агресії. Безкарності не буде. Буде відповідальність за скоєні злочини", – сказала вона."Основна група досягла згоди на технічному рівні щодо того, як буде створено цей трибунал. Тепер ми також маємо схвалення на політичному рівні. Отже, це (створення трибуналу щодо злочину агресії, – ред.) буде зроблено Радою Європи. Генеральний секретар Ради Європи приєднається до нас завтра по відеозв'язку", – додала дипломатка.Каллас також повідомила, що 9 травня планується оголосити про виділення 1 млрд євро на оборонну промисловість України. Кореспондентка Еспресо Тетяна Висоцька розповіла: "Європарламент звернувся до всієї світової спільноти, що винні у цих злочинах мають бути покарані на рівні Міжнародного кримінального суду, суду ООН, а також нового трибуналу за злочин агресії Росії проти України, який зараз перебуває у процесі створення. Якраз щодо трибуналу, то я маю новини. Декілька годин тому, виступаючи після неформального засідання міністрів закордонних справ ЄС у Варшаві, головна дипломатка Європи Кая Каллас та міністр закордонних справ Радослав Сікорський проінформували, що завтра, 9 травня, міністри закордонних справ Євросоюзу їдуть в Україну. Вони будуть у Львові, де і приймуть остаточне політичне рішення про створення трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України". Тетяна Висоцька зауважила, що цей трибунал має за мету покарати особисто Путіна та очільників РФ. Також Сікорський та Каллас під час пресконференції зазначили, що, на жаль, поки що США не будуть брати участь у створенні цього трибуналу. Сікорський навіть назвав це поступкою Кремлю. 20 квітня 2024 року Комітет міністрів Ради Європи доручив генеральному секретареві розпочати підготовку документів, що сприятимуть проведенню консультацій з Україною на тему створення спецтрибуналу щодо злочинів Росії.У лютому 2025 року генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе висловив сподівання, що спецтрибунал для РФ запустять уже цьогоріч. Для цього потрібно створити структуру й надати ресурси.21 березня очільник МЗС Андрій Сибіга повідомив, що у Страсбурзі завершили роботу над ключовими правовими документами для створення спецтрибуналу для Росії.5 травня в ОП заявили, що спецтрибунал для Росії може запрацювати вже наступного року.

Станом на початок березня 2025 року 31% українців вживають тютюнові або нікотинові вироби. З них 27% роблять це щоденно, ще 4% - епізодично. Такі дані отримано за результатами загальнонаціонального опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології з 14 лютого по 4 березня. Порівняно з жовтнем 2024 року частка споживачів зросла на чотири відсоткові пункти. Особливо помітно збільшилась кількість щоденних курців - з 23% до 27%. Серед чоловіків курить майже кожен другий - 45%. Серед жінок - 19%. Найчастіше вживають тютюнові вироби молоді та люди середнього віку, незалежно від статі. У віковій групі 18-29 років тютюн споживають 45% опитаних. З віком цей показник знижується. Серед осіб старших за 70 років - лише 11%. Основне зростання відбулося саме серед людей віком 18-39 років. Більшість споживачів віддають перевагу сигаретам промислового виробництва. Таких - 73%. Далі йдуть ТВЕН - 19%, електронні сигарети - 17%, кальяни - 9%, звичайний тютюн - 8%, нікотинові подушечки - 3%. У всіх цих категоріях, крім звичайного тютюну, суттєвих змін не зафіксовано. Використання тютюну зросло з 4% до 8%, переважно серед старших респондентів. ТВЕН, вейпи та кальяни більш популярні серед молоді. Серед курців 18-29 років 37% користуються ТВЕН, 39% - електронними сигаретами, 24% - курять кальян. Найвищий рівень споживання тютюну зафіксовано на сході країни - 35,7%. У південних регіонах курить 33,7%, у центрі - 31,7%, найменше - на заході - 25,6%. У великих містах з населенням понад 100 тисяч вживають тютюн 34,5% мешканців. У селах - лише 24,8%. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки людей вбиває куріння за рік - шокуюча статистика ВООЗ Частіше курять люди із середнім рівнем доходу - 32,8%. Менше - ті, хто має низький або високий дохід. Найменше - люди з дуже низьким рівнем достатку, лише 25,1%. Опитування проводилося методом телефонного інтерв'ю з використанням комп'ютера. Загалом було опитано 2029 повнолітніх респондентів з усіх контрольованих територій України. Максимальна статистична похибка для результатів, близьких до 50%, становить 2,4%. Для показників поблизу 1% або 99% - не перевищує 0,5%. Електронні пристрої для куріння теж є небезпечними для оточення. Куріння будь-яких тютюнових виробів шкодить організму незалежно від дози. Тютюновий дим містить понад 7 тис. хімічних елементів. З яких щонайменше 250 є токсичними, а 69 спричиняють онкологічні захворювання. Захворіти на туберкульоз можуть ті, хто мають шкідливі звички - зокрема тютюнопаління, повідомило МОЗ.

Україна у квітні 2025 року експортувала 11,94 тис. т молочних продуктів, що на 3% менше показників березня, і на 8% більше, ніж у квітні 2024 року.

"Еспресо" пояснить, чому найпотужніші країни планети шукають способи взяти під контроль північний полярний регіон Землі, який, на перший погляд, видається шматком суші без цивілізації з величезними льодовиками.Що приховується під кригою, яка щороку стає тоншоюДля початку, аби краще зрозуміти інтереси, потрібно точно визначити, що ж таке цей "білий материк".З уроків географії: Арктика – північний полярний регіон земної кулі, який охоплює околиці материків Євразії та Північної Америки. З усієї його площі, яка становить понад 27 млн км², 60% – водні простори. Доволі масивний шмат цієї території – це льодовики, які у 2016 році, за підрахунками Національного центру даних снігу і льоду в Колорадо (США), мали площу 4,14 млн км².Враховуючи природну сухість арктичних пустель, рослинний світ цих країн дуже бідний, а тваринний обмежується вузьким колом видів, які здатні пережити суворі умови. А тепер виникає логічне запитання – що ж приваблює країни на цій землі? Обжити її важко, зручну інфраструктуру не створити за сьогоднішнього рівня технологічного розвитку. І феєрична відповідь криється, як не дивно, у тих самих льодовиках. Доволі промовистою для цього буде доповідь Геологічної служби США 2016 року "Стратегічна важливість Арктики в політиці США". У ній стверджують, що до 22% світових запасів нафти та газу можуть бути розташовані під водами Арктики. Ідеться про мільярди барелів "чорного золота" та квадрильйони кубометрів газу.Також ідеться й про всім відомі рідкісноземельний метали, які є обов'язковим компонентом напівпровідників, та більш звичні копалини, зокрема золото та залізо. Однак цінність регіону полягає не лише в його ресурсах. Сама по собі Арктика вже сьогодні дає змогу скорочувати шляхи найбільшому на планеті вантажному транспорту – кораблям. Йдеться про Північний морський шлях, який є найкоротшим на планеті судноплавним маршрутом, що з’єднує західну частину Євразії та Азійсько-тихоокеанський регіон. Контроль над ним означає контроль над доброю часткою глобальної торгівлі. І що найцікавіше, усі ці арктичні блага лише починають розкриватися, адже приховані під льодом, який щороку тане, відкриваючи по собі нові багатства. У зв’язку з цим перегони за землі "вічної зими" з кожним сезоном лише набирають обертів. "Арктична вісімка", або Хто та як розділяє "білий континент"Перш за все, варто підкреслити, що за міжнародним правом жодній країні Арктика на теперішній час не належить. Однак є п’ять країн, йдеться про Росію, США (через Аляску), Канаду, Норвегію та Данію (через Гренландію), чиї землі оточують північний полярний регіон. Тож території, а також 200 морських миль навколо них, є виключними економічними зонами цих держав. На таких територіях дозволено видобуток та користування розташованими там ресурсами.До речі, саме за цим принципом вищезгаданий Північний морський шлях, надважлива артерія глобальної торгівлі, перебуває під контролем Росії. Фото: WіkіреdіаЗ кожним роком, як уже згадувалося раніше, льодовики Арктики зменшуються, а тому на світ "споглядає" все більше ресурсів та корисних маршрутів. Відтак країни заявляють свої претензії на нові острівці для розширення зони впливу. Цікаво, що Конвенція ООН з морського права ніяк не забороняє цього. Для розширення своєї виключно економічної зони країні необхідно довести, що її континентальний шельф простягається понад ліміт у 200 морських миль від найбільш заглибленої в море частини суші. Усе ж інше, що лежить за їхніми межами, вважається "вільними водами", а от морське дно – "спадщиною всього людства" і керується Міжнародним органом з морського дна ООН.Однак є інший високий міжурядовий орган, який займається питаннями країн Арктики, – Арктична рада. Її членами є 8 країн – Канада, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Росія, Швеція та США. Окрім того, вона передбачає включення інших країн зі статусом спостерігачів. Фото: Арктична РадаРада функціонувала з 1996 року як форум для просування співпраці, координації та спілкування серед арктичних країн, з залученням корінних народів та інших жителів Арктики з таких питань, як сталий розвиток та охорона довкілля. Окрім того, Рада займалась дослідженнями зміни клімату, нафти та газу та арктичних морських перевезень.Спершу після створення цей орган не передбачав розгляд питань миру та безпеки у регіоні. Проте зміни в Арктиці, а насамперед танення льодовиків та зменшення об’ємів криги, призвели до перегляду відносин між геополітичними питаннями та роллю Ради як такої.Таким чином, у далекому 2011 році за сприяння Арктичної ради її країни-члени та країни-спостерігачі уклали першу зобов'язувальну угоду – "Угоду про пошук та рятування в Арктиці".Однак 3 березня 2022 року через російське вторгнення в Україну робота Арктичної Ради була поставлена на паузу. Сім арктичних країн тимчасово припинили співпрацю з РФ в Раді. 8 червня 2022 року вони опублікували спільну заяву, в котрій передбачався "намір здійснити обмежене відновлення роботи в Арктичній Раді за проєктами, які не передбачають участі Російської Федерації". Нарощення російської присутності, погрози Трампа та появи військ в АрктиціРазом зі зменшенням площі льодовиків в Арктиці все гостріше постає питання панування. Основні країни, які мають свої частини в регіоні, продукують все більше претензій на землі. Тож не встиг 47-й президент США Дональд Трамп пройти церемонію інавгурації, як вже заявив про претензії на найбільший острів планети, Гренландію, який розташований в північному полярному регіоні. Такі висловлювання він аргументував стратегічною важливістю острова для міжнародної безпеки та наростальною присутністю російських і китайських суден в Арктиці.Вже за два місяці після цього в інтерв'ю NВС Nеws Трамп сказав, що у нього "абсолютно точно" були реальні розмови про анексію Гренландії, та висловив упевненість, що США "100% отримають Гренландію". Ба більше, він додав, що не виключає жодних варіантів дій для анексії Гренландії, зокрема розглядає і можливість застосування військової сили.Однак політична проблема криється в тому, що фактично Гренландія – автономна установча країна в складі Королівства Данія. Як пояснював аналітик Данського королівського оборонного коледжу в Копенгагені Марк Якобсен у матеріалі "Голосу Америки", Сполучені Штати давно вважали Гренландію вкрай важливою для своєї оборони. "Поза сумнівом, це геостратегічно важливо для захисту національної безпеки США від російських ракет. Найкоротший шлях для російських ракет у бік США – через Північний полюс, через Гренландію", – пояснив Якобсен. Аналітик також пояснює загострення політичної ситуації й тим, що останніми роками Росія інвестувала значні кошти в арктичну військову присутність. Вже зараз найпівнічніша авіабаза РФ "Нагурське", що на північному узбережжі Сибіру, містить ядерні стратегічні бомбардувальники, ракети та системи спостереження. А окрім того, російські атомні підводні човни патрулюють арктичні моря, тоді як все більший флот атомних криголамів поширює вплив Кремля на весь регіон.Хоч і не має там своїх земель, проте ще один суттєвий геополітичний гравець претендує на свої інтереси у регіоні. Йдеться про Китай, який ще у 2018 році заявляв про створення "Полярного шовкового шляху" в межах міжнародного проєкту КНР "Пояс і шлях". Його реалізація скоротить шлях з Китаю та інших східноазійських держав до Північної та Західної Європи у порівнянні з традиційним шляхом через Суецький канал.Уже зараз Китай називає себе "приарктичною державою", проводячи спільні військові навчання у регіоні спільно з РФ. Ще у листопаді 2024 року посол США з питань Арктики Майкл Сфрага повідомляв у інтерв’ю Rеutеrs, що таку співпрацю Америка розцінює як "тривожні сигнали". Водночас збройні сили США присутні в Гренландії з часів Другої світової війни, коли американські війська були розміщені на острові після падіння Данії під натиском нацистської Німеччини. Максимальна кількість військовослужбовців США, які там перебували, становила 10 тис. людей. Натомість зараз космічна база "Пітуффік" на північно-західному узбережжі Гренландії, раніше відома як авіабаза "Туле", є найпівнічнішим військовим об’єктом Сполучених Штатів. Станом на січень 2025 року там розміщено близько 200 військовослужбовців разом із системами попередження про ракети, засобами оборони та космічного спостереження.Паралельно до того Rеutеrs повідомляє, що Данія планує виділити додаткові 14,6 млрд данських крон, тобто 2,05 млрд доларів для посилення своєї військової присутності в Арктиці через наміри президента США Дональда Трампа встановити тотальний контроль над островом Гренландія. А поки країни переглядають свої інтереси на ресурси та території "білого материка", дослідження NАSА, для яких проводили вимірювання крижаного покриву в Арктиці в березні 2024 року, свідчать, що площа морського льоду скоротилась до найнижчого рівня в цьому регіоні в зимовий період за всю історію спостережень. Отже, можна припустити, що нові логістичні шляхи через Арктику з’являтимуться частіше, а розробка нових родовищ на крижаній землі ставатиме лише перспективнішою. Вже зараз країни, навіть не всі з яких мають території в північному полярному регіоні, активізуються у своїх територіальних претензіях, надалі ж процес лише загострюватиметься. 

Для Еспресо вони розповіли свої історії – на кого чекають, чи мають зв'язок із рідними й чому вирішити вдатись до радикальних дій.Наталія, мати 24-річного Іллі Вороновича, на акцію у Києві приїхала з міста Славути, Хмельницької області. Готувалась до голодування ґрунтовно: взяла спальник, каримат, попередила про це своїх близьких і була налаштована витримати декілька днів без їжі."Я була готова тримати голодування кілька днів, а, якщо потрібно, то навіть більше. Наші діти трималися на Азовсталі, і ми маємо бути сильними тут", – каже вона.Іллю Вороновича, бійця полку "Азов", росіяни засудили до 27 років ув'язнення. Офіційна причина, за версією Росії, "тероризм", однак насправді воїн захищав Україну під час оборони Маріуполя. Пройшовши пекло "Азовсталі", полон та теракт в Оленівці, він досі залишається в неволі в Росії. 27 років в'язниці за захист вітчизниІлля Воронович родом зі Славути, Хмельницької області. У 2021 році, коли йому було лише 20 років, він підписав контракт із полком "Азов" і поїхав до Маріуполя. Встиг пройти тільки курс молодого бійця, далі почалася повномасштабна війна. Під час оборони міста Ілля опинився на території заводу "Азовсталь", де разом з іншими захисниками тримав оборону 86 днів.Унаслідок обстрілів зазнав тяжких поранень."Там він отримав осколкові ураження ніг та сідниці, зламав руку, яка зрослася неправильно через відсутність належної медичної допомоги. Згодом рука втратила повноцінну рухливість через пошкодження нервових закінчень та сухожиль", – розповіла пані Наталія.У травні 2022 року Ілля вийшов у полон. Його вивезли до Оленівки, де вже 28-29 липня стався жахливий теракт. Внаслідок теракту Ілля опинився серед тяжко поранених. Про це рідні дізнались відео з донецького госпіталю, опублікованого росіянами.Після теракту сім'я тривалий час нічого не знала про долю Іллі. Лише у вересні 2022 року з'явилася перша інформація від одного зі звільнених полонених, який бачив Іллю в Оленівці."18 березня 2024 року ми побачили Іллю серед тих, кого російська окупаційна влада незаконно засудила. Його звинуватили спочатку у "руйнуванні майна", а потім — змінили статтю на "тероризм". Тоді отримав вирок 27 років ув'язнення", – пригадує мати Іллі.Після суду Іллю перевели до Макіївської колонії. Однак із грудня 2024 року рідним про нього нічого не було відомо."Ми не знаємо, де він і в якому стані. Після двох тяжких поранень його могли кудись вивезти, але офіційної інформації немає",  – говорить Наталія Воронович.Поки син перебуває у полоні росіян, жінка бере активну участь у заходах на підтримку полонених. Неодноразово була на мітингах у Києві та у своєму рідному місті. Під час акцій підтримки родичі полонених закликають владу вжити реальних заходів для повернення захисників додому.Понад два роки не бачили навіть фотоДо акції у Києві також долучилась пані Олена, сестра важкопораненого військовополоненого Андрія Іванова з Сумщини.Про брата жінка розповідає, що він з дитинства був надійною опорою для своєї родини. 10 років працював газоелектрозварювальником на Конотопському заводі, де його дуже цінували. У 2014 році, після початку війни, хотів стати на захист Батьківщини, але через травму руки не зміг одразу поїхати. З кінця 2014 року почав службу під Маріуполем. Брав участь у Широкинській операції, боях на Світлодарській дузі. У 2022 році Андрій планував закінчити контракт і повернутися до цивільного життя. Та повномасштабне вторгнення Росії змінило все.Андрій Іванов до війни"Ми росли разом, були майже однолітками. Він завжди допомагав, підтримував і цього дуже не вистачає зараз. Коли я дивлюсь ворожі телеграм-канали, то дуже боюся, що не впізнаю його. Я три роки не бачила його фотографій, боюся, що він змінився. Бо він був статним хлопцем, а зараз, мабуть, похудав, змарнів після всього пережитого", – ділиться переживаннями жінка.Про Маріуполь, про "Азовсталь" він розповідав мало. Довгий час із ним не було зв'язку, а згодом написав: "Якщо я помру, то потраплю в рай, бо в пеклі я вже побував". Андрій Іванов разом із побратимами вийшов з території "Азовсталі" 20 травня 2022 року. Родина дізналася про це з телевізійних новин. Останній зв'язок із братом був ще 8 травня."Думали, що їх врятують: дадуть їсти, обміняють, як обіцяли. Тільки цими надіями і жили", – розповідає сестра Андрія.Три кола пекла українських захисниківУ червні "Червоний Хрест" повідомив, що Андрій вийшов із полону. Більше жодної офіційної інформації родина не отримувала. Шоком для них і всієї країни став вибух у бараці в Оленівці. У списках, розповсюджених Росією, сестра побачила ім’я Андрія серед важкопоранених."Ніхто не пояснював нічого. Всі сподівалися, що хлопці живі й що Росія прибрехала. Згодом на ворожих телеграм-каналах з'явилося відео, де було видно живого Андрія. Його перевозили назад до Оленівки", – розповідає пані Олена.Після великого обміну полоненими у вересні 2022 року Андрія серед звільнених не було. Завдяки самостійним зусиллям родин вдалося дізнатися, що в грудні 2023 року він перебував у СІЗО №2 в Таганрозі. Пізніше, у Пермському краї.Андрій Іванов у полоніЗа весь цей час родина не отримала жодного листа чи підтвердження про стан здоров'я. Лише від звільнених військових стало відомо про важкі опіки та контузію Андрія."Він пройшов перше пекло на Азовсталі, друге –  в Оленівці, і тепер третє –  у російській в'язниці. Але я впевнена: він повернеться додому", – вірить сестра Олена.Зустріч з представниками владиПід час акцій родичі полонених зустрічалися із представниками Координаційного штабу та СБУ і кажуть, що налаштовані боротися до кінця, якщо їх знову не почують."Ми будемо виходити на акції, будемо говорити про них. Будемо боротися за наших рідних доти, доки не повернуть їх додому. Якщо буде зустріч із Зеленським, я обов'язково поїду. Долучатимусь до всіх акцій. Поки моя дитина не буде вдома, я не здамся", – каже Наталія Воронович.Представники влади запевнили родичів полонених, що "їх почули та взяли до уваги їхні вимоги", а також робитимуть все можливе для повернення полонених додому. Родичі наголосили, що, якщо вимоги акції не виконають, то протести триватимуть.До слова, на акціях присутні не тільки родичі тих, хто перебуває в полоні, але й ті, хто вже втратив своїх близьких. ДовідковоТеракт у тюремному бараку росіяни влаштували проти ночі на 29 липня 2022 року на території колишньої виправної колонії № 210 смт Оленівка на тимчасово окупованій території Донеччини. У будівлі, де утримували українських військовополонених, стався потужний вибух. Російські пропагандистські ЗМІ тоді повідомляли, що загинуло 50 українських захисників, ще 70 зазнали важких поранень. Як повідомляли у ГО "Спільнота Оленівки" точно відома доля 63 людей, щодо інших немає інформації. Зв‘язку з тими, хто досі перебуває у полоні, теж немає.ГО "Спільнота Оленівки" – це організація, що об'єднує родини постраждалих у теракті в ніч на 29 липня 2022 року. 

Після Корейської війни, яка тривала упродовж 1950 – 1953 років, велика частина інфраструктури КНДР була зруйнована, проте за підтримки СРСР і Китаю ключові промислові об’єкти відновили. Це стало поштовхом для формування воєнно-промислової бази Північної Кореї. І вже сьогодні вона не лише виробляє весь спектр озброєння та військової техніки, - від стрілецької зброї до міжконтинентальних балістичних ракет - а й активно експортує вироблене, заробляючи на цьому. Експерти Консорціуму оборонної інформації в черговому номері журналу "Рефлексії" проаналізували роботу оборонного комплексу КНДР та наслідки його розвитку. Еспресо переповість головні тези та факти зібрані аналітиками.Матеріал підготований у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Для Еспресо текст впорядкувала Андріана Стахів.Як організована оборонна промисловість КНДР: "дві економіки" та підземна інфраструктураФото: ukr.rаdіоПоряд з офіційною цивільною економікою у Північній Кореї діє також система так званої другої економіки, яка займається конкретно військовими потребами. Керує нею так званий ДЕК (Другий економічний комітет), кожне його спеціалізоване бюро відповідає за певну категорію озброєння, як то ракетні програми чи артилерія й гармати. У своїй збройній промисловості КНДР активно використовує підземну інфраструктуру. Передовсім йдеться про те, що багато виробничих об’єктів розташовані й працюють під гірськими масивами, або приховані в системах тунелів. Завдяки такому підходу їх складно виявити чи знищити.Як зауважують аналітики, найяскравіше це проявляється у провінції Чагандо, яка є одним із центрів північнокорейського виробництва озброєння. Її гірські райони пронизані лабіринтами бункерів, тунелів і величезних підземних заводів. Наприклад, так званий Загальний тракторний завод у Кангє (завод №26) зовні виглядає як скупчення звичайних промислових будівель, тим часом всередині сусідньої гори розташований багаторівневий підземний комплекс, до якого веде не менше дев’яти окремих тунельних входів. Його вважають одним із найбільших підземний збройовий заводів у країні, оскільки тут працюють близько 20 тисяч осіб. Саме за такою моделлю, коли наземні адмінбудівлі слугують суто прикриттям, а все виробництво триває у підземних приміщеннях, функціонують більшість інших збройних об’єктів, зокрема й відомі заводи із виробництва боєприпасів КНДР. Окрім заводів, існують підземні авіабази і підземні військово-морські сховища вздовж узбережжя для захисту підводних човнів.Виробництво бронетехніки, танків та артилеріїФото: GеttyІmаgеsПівнічна Корея може похвалитися як великим парком танків і броньованих машин, так і тисячами артилерійських установок,  значна частина яких виготовлена власними силами. Основним підприємством зі збирання танків вважають Танковий завод імені Рю Гьон Су в місті Сінхин у провінції Південна Хамгьон. Південнокорейська розвідка визначає його як основний виробничий центр двох основних видів танків. Ймовірно, зазначають аналітики, цей завод співпрацює з іншими підприємствами, зокрема з Загальним тракторним заводом у Канге. Власне "тракторні" заводи, які існують у Північній Кореї, не виробляють цивільну техніку, а спеціалізуються саме на виробництві важкої техніки військового призначення. Арсенал бронетехніки охоплює й основні бойові танки, і легкі танки, БТР та БМП. Багато зразків засновані на застарілих моделях – наприклад, гусеничний БТР типу 63/"VТТ-323" або колісні бронемашини з формулою 6×6 чи 8×8. До виробничого процесу залучені також моторний завод у Сунгрі (м. Токчхон) та тракторний завод у Кумсоні (м. Нампхо), які формально виготовляють цивільні вантажівки чи трактори, а от фактично слугують постачальниками важких шасі й вантажівок військового призначення. Серед тисяч артилерійських установок, доступних північнокорейській армії, велика частина спроєктована і виготовлена всередині країни – від причіпних гаубиць до самохідних гармат і реактивних систем залпового вогню.Одним із флагманських зразків артилерійського виробництва КНДР є самохідна гармата "Коксандо" калібру 170 мм, яка була представлена ще у 1970-х роках. Вона має дальність стрільби понад 50 км і призначена для ураження цілей на території Південної Кореї – з безпечної відстані за лінією фронту. Свого часу Північна Корея виробила обмежену кількість цих установок, близько кількох десятків, але вони стали відомими після експорту до Ірану та використання під час війни в 1980-х роках. Тим часом набагато масштабнішою є кількість артилерійських систем калібрів 152 мм та 122 мм. Їх КНДР виготовляє масово як у причіпному, так і в самохідному виконанні.У сфері РСЗВ Північна Корея також поступово створювала системи дедалі більшого калібру: від 107-мм і 122-мм ракет, змонтованих на вантажівках, до 240-мм установки з 12 або 22 пусковими трубами. А упродовж останніх років у них з’явилися керовані ракети більшого радіуса. Найновіший зразок – надвелика 600-мм реактивна система з чотирма пусковими установками на одній машині, представлена за правління Кім Чен Ина. Ця зброя здатна запускати як тактичні балістичні ракети, так і некеровані ракети. За даними південнокорейських джерел, у 2023 та 2024 роках північнокорейські артилерійські заводи суттєво наростили виробництво боєприпасів для постачання до Росії. Відомими виробничими майданчиками є два заводи – Завод озброєнь у Пхьорхарі, який асоціюють із реактивною артилерією, і Завод імені 16 березня або ж Пхьоннамський машинобудівний завод, який, імовірно, виготовляє частини для ракет або ракетних систем.Виробництво ракет у КНДР: від малої досяжності до міжконтинентальних  Фото: ЦТАКПівнічна Корея виготовляє широкий спектр ракет, які мають різне призначення та дальність. Зокрема, ракети малої дальності (SRВМ) здатні уражати Південну Корею, ракети середньої дальності досягають до Японії, а міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) теоретично здатні уразити навіть територію США. Для цього працює низка заводів. За інформацією із супутникових знімків та північнокорейських фото, Машинобудівний завод Тхесон виготовляє двигуни на рідкому паливі для стратегічних ракет і космічних носіїв. Але нові виробничі корпуси на цьому заводі свідчать про намір наростити потужності зі складання міжконтинентальних ракет. Також є дані про те, що щонайменше два заводи, які виготовляли окремі частини до ракет, переобладнують на повний цикл виробництва крилатих ракет.Разом із тим Північна Корея продовжує дослідження та виробництво нових ракет. У дослідницьких центрах складають міжконтинентальні балістичні ракети та створюють прототипи різних ракет. А вже після того запускають серійне виробництво на великих заводах, які розташовані в укріплених об’єктах, зокрема в тунелях або на територіях із посиленими заходами безпеки. Наприклад, у повітах Кусон, Тегван, Сакджу та Течхон нині створюються виробничі лінії для гіперзвукових ракет за прямими вказівками Кім Чен Ина. Наразі асортимент північнокорейських ракет суттєво розширився: від ранніх Скадів до середньої дальності "Нодон" ("Хвасон-7"), ракет "Мусудан" ("Хвасон-10"), і до міжконтинентальних "Хвасон-14", "Хвасон-15" та гігантської "Хвасон-17". Усі вони виробляються з локально виготовлених компонентів.Прорив Північної Кореї у сфері виробництва БПЛАФото: kсnа.kрПопри те, що КНДР не мала успіху у створення сучасних винищувачів і транспортних літаків, країна зробила суттєвий прорив у сфері безпілотних літальних апаратів. Розвідувальні БПЛА використовувалися ще до правління Кіма Чен. Проте за нього програма стрімко активізувалася і 2021 року КНДР представила нові далекобійні БПЛА, які нагадували американські МQ-9 Rеареr і RQ-4 Glоbаl Наwk. Під час військового параду у 2023 році вперше були продемонстровані великі ударні БПЛА, здатні до бойових місій, а також літак з радарним куполом, модифікований для виконання функцій ДРЛВ (АЕW).Північнокорейські підприємства почали виробляти сучасні комплектуючі та інтегрувати іноземну електроніку. Супутникові знімки також фіксували нове будівництво на заводах у Пангхьоні та Течхоні, яке ймовірно означає розширення для обслуговування безпілотної програми. Повідомляється, що Північна Корея отримала або скопіювала конструкції дронів із кількох джерел, зокрема зразки китайського та близькосхідного походження, і тепер на різних заводах запускає виробничі лінії для БПЛА різних типів. Російські інвестиції після початку повномасштабного вторгнення до України та допомога Китаю з сировиноюФото: YNАПісля початку повномасштабної війни Росії проти України Пхеньян значно поглибив військово-технічне співробітництво з Москвою. За оцінками південнокорейського інституту КІDА, військова підтримка, яку КНДР надає Росії, принесла Пхеньяну понад $20 млрд інвестицій. Основна частина цієї суми – це вартість боєприпасів та озброєння. Зокрема, північнокорейські артснаряди покривають до половини потреб російської армії в боєприпасах на фронті.За даними того ж звіту, КНДР воліє отримувати свою оплату у вигляді озброєнь і технологій, обмінюючи снаряди й ракети на російське сучасне озброєння, військову техніку та ноухау, що зміцнюють ВПК. Західні розвіддані також свідчать, що Росія розплачується за північнокорейські боєприпаси постачанням продовольства та сировини. Критичною складовою цієї співпраці є передача Росією військових технологій та техніки Пхеньяну. Зокрема, Росія вже передала Північній Кореї зенітні ракетні комплекси та радари протиповітряної оборони. За інформацією Ради національної безпеки Південної Кореї, у 2024 році росіяни забезпечили КНДР системами ППО та зенітними ракетами, щоб підсилити слабку протиповітряну оборону Пхеньяна.Також здійснюються постачання бойової авіації та інших озброєнь. У грудні 2024 року командувач Тихоокеанського командування США адмірал Джон Аквіліно повідомляв, що Росія готується передати КНДР винищувачі МіГ-29 та Су-27 в обмін на тисячі північнокорейських снарядів і відправку військ на український фронт. Ще одним напрямом можливої підтримки можуть бути космічні та ракетні технології. Є ознаки, що Росія може надати КНДР технології зі свого ракетно-космічного сектора, які можуть бути використані для вдосконалення точності й надійності балістичних ракет. Тим часом Китай традиційно залишається так званою економічною "лінією життя" для КНДР, і після 2022 року ця роль тільки зросла. Пекін виступає головним постачальником сировини, промислового обладнання, електроніки та запчастин для північнокорейських заводів – часто через напівлегальні та таємні схеми. Попри санкції ООН, Північна Корея налагодила системи закупівель через китайські компанії, які постачають їй мікросхеми, компоненти та матеріали часто за долари США через фіктивні рахунки. З Китаю також під виглядом цивільних товарів до КНДР надходять метали, хімікати, верстати та важка техніка. Китайські трейдери часто відправляють в Північну Корею партії сировини, які можуть бути використані в оборонних проєктах.Швидке зростання військового потенціалу Північної КореїЗавдяки новим ресурсам і технологіям, які КНДР отримала після 2022 року, вона помітно прискорила темпи розвитку свого ВПК. Зросли обсяги виробництва боєприпасів та ракет. Наприклад, із серпня 2023 по березень 2025 року Пхеньян відвантажив до Росії близько 4,5 – 5,8 мільйона артилерійських снарядів різного калібру. Такий масштаб можливий лише за умови роботи північнокорейських заводів у кілька змін і, ймовірно, розширення їхніх потужностей.Восени 2024 року Кім Чен Ин урочисто передав 250 нових тактичних ракетних пускових установок до армійських підрозділів на кордоні з Південною Кореєю. Це безпрецедентна цифра, яка свідчить про масове серійне виробництво балістичних ракет малої дальності та відповідних мобільних пускових платформ. Навіть якщо частина з цього є елементом пропаганди, масштаби випуску ракетних систем у КНДР зараз на найвищому рівні за всю історію. Зовнішня допомога забезпечила КНДР критичні ресурси, тобто необхідні матеріали та електроніку. Завдяки цьому такі обсяги стали можливими. А під захистом російсько-китайського вето на міжнародне ембарго Пхеньян у 2022–2023 роках провів рекордну серію військових випробувань.Щобільше, пряма участь КНДР у війні дала її військовим цінний бойовий досвід, який теж опосередковано впливає на ВПК. Понад 10 тисяч північнокорейських солдатів побували в російському тилу і поблизу фронту в Україні. Вони мали нагоду переймати сучасну тактику, технічні навички обслуговування російської техніки та передавати цей досвід. Північна Корея сьогодні не лише значно збільшила виробництво боєприпасів і ракет, але й здійснила якісний стрибок у можливостях свого ВПК, що впливає на зростання її збройних можливостей. Якщо нинішня тенденція збережеться, то підтримка з боку Росії та Китаю може перетворити КНДР на ще потужнішу воєнну силу, здатну швидкими темпами масово випускати щораз досконалішу зброю.

Розвиток ШІ, нові виклики в кібербезпеці, міграція фахівців і навіть поява Дія Сіty — спонукають ІТ-компанії створювати нові посади. DОU поспілкувався з роботодавцями й обрав найцікавіші нові позиції, які з’явилися у них за останні два роки. Які основні завдання тут треба виконувати і за скільки часу знаходять потрібних фахівців — у матеріалі. НR / Lеgаl / Соmрlіаnсе 📌 НR & Міlіtаry Соmрlіаnсе Sресіаlіst Компанія: RаіlswаrеДата появи: 2024 Серед основних завдань — ведення: штатного розпису (і оновлення);посадових інструкцій та особових карток;військового обліку;документів у межах Дія Сіty. Зарплатна вилка: зарплатня на цій позиції зіставна з винагородою для НR-фахівця з 1-2 роками досвіду (за даними DОU, медіана — $880). «Потреба в позиції зʼявилася через вступ до Дія Сіty [компанія приєдналася до спецрежиму 8 травня 2024 року — ред.] і зміну регуляторних процедур у взаємодії з фахівцями. Спеціалістові на цій позиції потрібна значно більша (порівняно з пересічним НR в tесh-індустрії) експертиза щодо юридичних і кадрових нюансів і належного оформлення документації. Ми знайшли НR&Міlіtаry Соmрlіаnсе Sресіаlіst доволі швидко — буквально за кілька співбесід. Під час пошуку звернули увагу на повторюваний патерн у вимогах кандидатів: майже всі претенденти шукали часткову зайнятість, щоб поєднувати цю роль з іншою роботою. Ми підійшли до ситуації з гнучкістю і запропонували формат співпраці, який влаштував обидві сторони», — Дарина Кузьмик, Таlеnt&Сulturе Lеаd, Rаіlswаrе. 📌 Іmmіgrаtіоn Sресіаlіst Компанія: RаіlswаrеДата появи: до 2022-го, оновлено 2023–2024 Основні завдання: підготовка документів на релокацію;взаємодія з міграційними службами;нагляд за процесом розгляду заявок;підтримка колег за кордоном. Зарплатна вилка: як у Міddlе НR Sресіаlіst (за даними DОU, — медіана — $1400) «Ця посада була в компанії і до повномасштабного вторгнення. Проте нині обсяг завдань значно зріс. Стало більше людей за кордоном, яким потрібна допомога в легалізації. Ми не шукали нової людини — релокували фахівчиню всередині компанії. Вона вже частково відповідала за ці напрями, тож лише оновили її зону відповідальності», — Дарина Кузьмик, Таlеnt&Сulturе Lеаd, Rаіlswаrе. АІ/МL / Dаtа / Рrоmрt Еngіnееrіng 📌 Аlgоrіthms Теаm Lеаd Компанія: аррflаmеДата появи: березень 2025 Основні завдання: лідерство над командою, яка створює і підтримує метчинг-алгоритми та МL/АІ моделі;співпраця з продуктовими та інженерними командамивизначення пріоритетів і технапряму;менторство і розвиток інновацій у команді. Зарплатна вилка: не вказана (за даними DОU, медіана — $5000) «Ми розробляємо дейтинг-застосунок, і важливо, щоб користувачі бачили релевантні профілі для метчингу. Це один з основних елементів продукту, і від цього напряму залежить користувацький досвід у дейтингу. Оскільки розробкою алгоритмів метчингу та МL-моделей переважно займалися продуктові аналітики з різних команд, цьому процесу бракувало цілісного бачення та сфокусованої роботи. Так зʼявилася ідея створити окрему Аlgоrіthms Теаm — команду, яка буде саме покращувати алгоритми метчингу. У березні 2025 року відкрили посаду Аlgоrіthms Теаm Lеаd — і я її обійняв. Починав з Міddlе Рrоduсt Аnаlyst чотири роки тому», — Сергій Грезін, Аlgоrіthms Теаm Lеаd Ніly в аррflаmе. 📌 Рrоmрt Еngіnееr Компанія: еSрutnіkДата появи: березень 2025 Основні завдання: створення, тестування та оптимізація промптів;аналіз якості відповідей моделей;зниження галюцинацій і упередженості;співпраця з UХ, маркетингом і розробкою;тестування і впровадження рішень на базі нових АІ-моделей. Зарплатна вилка: орієнтувалися на зарплати розробників, медіана — $4000. «Щоб продовжувати поліпшувати предиктивні інструменти для клієнтів, потрібна була людина, яка глибоко розуміє, як „говорити“ з моделями та бачити їхній потенціал і обмеження. Тому з’явилася вакансія Рrоmрt Еngіnееr. Ця роль стрімко еволюціонувала з нішевої у критично важливу для компанії. Вже за три тижні ми знайшли фахівця», — Альбіна Продан, НR СDР еSрutnіk. 📌 Gеnеrаtіvе АІ/МL Еngіnееr Компанія: СіklumДата появи: 2023 Основні завдання: файн-тюнінг моделей;побудова АІ-пайплайнів;інтеграція АІ у клієнтські системи;Опрацювання етичних та безпекових аспектів застосування. Зарплата: вища від середньоринкової (за даними DОU, медіана — $3030) Позицію Gеnеrаtіvе АІ/МL Еngіnееr в компанії запровадили через інтерес клієнтів до інтеграції LLМ-рішень, автоматизації процесів за допомогою ШІ та розробки нових продуктів із використанням штучного інтелекту. Спеціаліста знаходять протягом 2–3 місяців. 📌 Dіrесtоr оf Еngіnееrіng, АІ Компанія: SРD ТесhnоlоgyДата появи: початок 2025 Основні завдання: формування ШІ-команди;інтеграція ШІ-рішень у бізнес-процеси;технічне лідерство;підтримка пресейлу;навчання та підтримка команд. Зарплатна вилка: індивідуальне обговорення (за даними DОU, медіана — $8163) У 2024 році компанія вирішила розвивати експертизу в галузях АІ та МL. Для цього створили окрему команду. Її формуванням займеться Dіrесtоr оf Еngіnееrіng АІ, якого шукають з березня. 📌 Еdgе АІ Dеvеlореr Компанія: СіklumДата появи: 2023 Основні завдання: адаптація МL-моделей до lоw-rеsоurсе пристроїв;оптимізація інференсу;робота з ТеnsоrRТ, ОреnVІNО;інтеграція rеаl-tіmе рішень. Зарплатна вилка: вище від середньоринкової (за даними DОU, медіана — $2000). Роль виникла через підвищення кількості запитів щодо розробки автономних МL-рішень для ІоТ-пристроїв, автомобільної та медичної індустрій. Вона також передбачає завдання Еmbеddеd МL Еngіnееr. Через вузьку спеціалізацію ця роль залишається однією з найскладніших для закриття. 📌 Dаtа & АІ Соmреtеnсе Lеаd Компанія: SоmbrаДата появи: 2024 Основні завдання: розвиток Dаtа & АІ-компетенцій;підтримка внутрішньої експертизи;участь у пресейлах;побудова ШІ-напряму всередині компанії. Зарплатна вилка: не розголошується. Ми створили позицію Dаtа & АІ Соmреtеnсе Lеаd, оскільки у клієнтів зріс інтерес до рішень на основі даних і штучного інтелекту. Пошук тривав близько чотирьох місяців. Nо-соdе / Аutоmаtіоn / Іntеrnаl tооls 📌 Nо-соdе Аrсhіtесt Компанія: Аjах SystеmsДата появи: середина 2024 Основні завдання: проєктування архітектури nо-соdе/lоw-соdе рішень (від прототипу до масштабування);вибір і поєднання платформ;побудова логіки роботи з даними;валідація безпеки, продуктивності та витрат;менторство команди, технічне лідерство;впровадження bеst рrасtісеs, ревʼю рішень. Зарплатна вилка: не розголошується. Nо-соdе Аrсhіtесt — фахівець, який проєктує архітектуру цифрових рішень на основі nо-соdе/lоw-соdе інструментів. Він відповідає за стратегічне планування, масштабованість, безпечну інтеграцію та довгострокову підтримку nо-соdе/lоw-соdе продуктів. Завдання людини на цій позиції збирати кілька nо-соdе компонентів у цілісне, гнучке та життєздатне рішення. Роль з’явилася, коли кількість nо-соdе/lоw-соdе рішень в компанії зросла і виникла потреба в єдиному підході до архітектури, даних, безпеки тощо. 📌 Nо-соdе Сrеаtоr Компанія: Аjах SystеmsДата появи: початок 2024 Основні завдання: створення і підтримка nо-соdе/lоw-соdе продуктів (застосунки, роботи, автоматизації);налагодження інтеграцій між сервісами;спілкування з внутрішніми замовниками, збір вимог;проєктування рішень, навчання користувачів. Зарплатна вилка: не розголошується. Nо-соdе сrеаtоr — фахівець, який створює цифрові продукти, такі як застосунки, роботів, автоматизації, за допомогою nо-соdе/lоw-соdе платформ. Роль з’явилася через зростання внутрішніх запитів на автоматизацію рутинних операцій і бізнес-процесів. Nо-соdе рішення пришвидшувати запуск проєктів у 3–5 разів швидше. Різне 📌 Соnvеrsаtіоn Dеsіgnеr Компанія: Маstеr оf Соdе GlоbаlДата появи: 2024–2025Основні завдання: аналіз потреб клієнтів і кінцевих користувачів;відбір релевантних usе саsеs для автоматизації;дизайн діалогових сценаріїв, включно з винятками;створення голосу/персони бота;робота з промптами і тюнінг ШІ-поведінки;оптимізація на основі фідбеку і метрик. Зарплатна вилка: не розголошується (залежить від локації і рівня фахівця). «Останнім часом зростає попит на Соnvеrsаtіоnаl АІ та Gеnеrаtіvе АІ рішення. Клієнти частіше зацікавлені у впровадженні таких проєктів „під ключ“, а також у тому, щоб ключові сlіеnt-fасіng члени команди працювали в таймзонах, максимально наближених до їхньої. З часом стало очевидно, що створення ефективного розмовного досвіду потребує окремої спеціалізації — такої, що поєднує продуктове мислення, розуміння логіки й поведінки користувача, досвід роботи з NLР і креативний підхід до побудови діалогу. Це не про звичайне написання текстів для ботів. Це роль, яка балансує між архітектором, UХ-ером, стратегом і промпт-інженером. Соnvеrsаtіоn Dеsіgnеr — це спеціаліст, який продумує логіку, структуру, сценарії та стиль спілкування між ботом і людиною. У середньому для закриття позиції нам потрібно 40 календарних днів залежно від географії та рівня позиції», — Наталія Єрісова, Неаd оf Glоbаl Rесruіtmеnt у Маstеr оf Соdе Glоbаl. 📌 Сlоud DеvSесОрs Еngіnееr Компанія: СіklumДата появи: 2022 Основні завдання: захист СІ/СD-пайплайнів;автоматизація безпекових контролів;розробка політик доступу;забезпечення відповідності безпековим стандартам (АWS, GСР, Аzurе). Зарплатна вилка: вища від середньоринкової (за даними DОU, медіана — $4000) Ця роль з’явилася у 2022 році, але стала популярною 2023-го як реакція на зростання кіберризиків у хмарних інфраструктурах. У середньому спеціаліста вдається знайти протягом двох місяців. 📌 Еmаіl Dеlіvеrаbіlіty Sресіаlіst Компанія: RаіlswаrеДата появи: 2023 Основні завдання: контроль і підтримка репутації інфраструктури;аналіз причин недоставки;моніторинг блоклистів;впровадження найкращих практик доставки;робота з імейл-системами для проходження спам-фільтрів. Зарплатна вилка: як в інженера-мідла (за даними DОU, медіана — $2450). «Ця позиція зʼявилася з розвитком нашого продукту — платформи для доставлення імейлів Маіltrар. Такий фахівець має працювати разом з продакт-менеджерами, розробниками та маркетологами. Нам вдалося закрити позицію приблизно за місяць. Аплікантів було небагато — що, зрештою, було очікувано через вузьку спеціалізацію», — Дарина Кузьмик, Таlеnt&Сulturе Lеаd, Rаіlswаrе. Можливо, ви подавалися на ролі, які раніше вам не траплялися? Діліться у коментарях.

Іран звернувся до Міжнародного суду ООН із позовом проти України, Канади, Швеції та Великої Британії у зв'язку з рішенням Ради Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) від 17 березня 2024 року щодо збиття рейсу РS752 авіакомпанії МАУ поблизу Тегерана. Про це йдеться у пресрелізі суду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іран спеціально збив літак МАУ - секретар РНБО Тегеран вважає, що ІКАО перевищила свої повноваження, ухваливши це рішення. Іран також оскаржує участь Великої Британії в процесі, наполягаючи на її виключенні з розгляду. Крім того, іранська сторона стверджує, що процедура голосування в ІКАО була порушена - зокрема, два окремі заперечення було об'єднано в одне питання, що, на думку позивача, суперечить принципам справедливого розгляду. У своєму зверненні Іран просить суд визнати, що ІКАО не має юрисдикції в цій справі, також виключити Велику Британію з процесу та скасувати ухвалене Радою ІКАО рішення як юридично недійсне. Позов подано на основі Статуту Міжнародного суду ООН. 8 січня 2020 року в Ірані був збитий літак авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України", який виконував рейс РS752 за маршрутом Тегеран - Київ. На борту перебували 176 громадян шести країн: Ірану, Канади, України, Швеції, Афганістану та Великої Британії. Усі вони загинули. Іранська влада після кількох днів заперечень визнала, що український літак був помилково збитий зенітно-ракетним комплексом протиповітряної оборони. У червні 2021 року прокуратура Ірану висунула обвинувачення десятьом посадовим особам у зв'язку з катастрофою літака МАУ. Верховний суд канадської провінції Онтаріо визнав знищення літака МАУ терористичним актом.

У березні 2025 року автозаправні станції в Україні реалізували 604,2 млн літрів пального (бензин, дизель та LРG), що на 8% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Така ж динаміка спаду простежується і за підсумками першого кварталу. Про це повідомляє Державна податкова служба. Попри зниження обсягів реалізації, фінансові показники зросли. У березні загальна сума виторгу від продажу пального становила 30,8 млрд грн - це на 8% більше, ніж у лютому, і майже дорівнює показнику березня 2024 року. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні падає попит на пальне За підсумками січня-березня 2025 року українські АЗС реалізували 1,71 млрд літрів пального на суму 87,7 млрд грн - це на 3% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Найбільше зростання обсягів реалізації фіксується у Чернігівській області - на 14% (до 26 млн л), а також у Вінницькій (+13%, до 27,2 млн л) та Волинській областях (+13%, майже до 23 млн л). У лідерах за обсягами продажу залишаються Київська область (131,8 млн л, +9%), Дніпропетровська (51,1 млн л, +7%) і Львівська (47,8 млн л, +10%). На ці три регіони припадає понад третина всього реалізованого пального - 38%. У столиці за березень було продано 64 млн літрів пального (+6%), а виторг склав 3,37 млрд грн. Верховна Рада проголосувала заповернення акцизного податку на пальне. Податок на бензин та дизель становитиме 100 на 1 тис. л, повідомив народний депутат Олексій Гончаренко. На газ - 52. За рішення проголосували 255 депутатів.