Search trend "8 березня в Україні"

Про це повідомила пресслужба Адміністрації морських портів України (АМПУ)."Український коридор продовжує демонструвати свою ефективність та надійність, навіть у надскладних умовах війни. Станом на сьогодні, завдяки його функціонуванню було транспортовано вже понад 85 млн т вантажів, із яких 56,7 млн т зернових успішно відправлено на експорт для забезпечення світової продовольчої безпеки", - йдеться у повідомленні.Зазначається, що загалом за час роботи коридору понад 3000 суден скористалися його можливостями."Попри постійні обстріли, повітряні тривоги та вимушені зупинки роботи, портовики продовжують виконувати свої завдання з максимальною віддачею. Їхня праця – це фундамент стабільності, який підтримує економіку України та забезпечує зв'язок зі світом. Кожна тонна вантажу – це ще один крок до спільної перемоги на економічному фронті та підтримки глобальної продовольчої стабільності", - додали в АМПУ.Що відомо про роботу морського коридору17 липня 2023 року Росія оголосила про припинення дії зернової угоди. У відповідь на це президент України Володимир Зеленський заявив, що слід продовжувати використовувати зерновий коридор, навіть попри вихід РФ з угоди.Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олексій Данілов 4 серпня заявив, що Україна відправлятиме кораблі з власним зерном туди, куди вважає за необхідне, і ні в кого не проситиме на це дозволу.10 серпня Військово-Морські сили Збройних Сил повідомили про тимчасовий гуманітарний коридор для торговельних суден, що йдуть до та з портів України.12 серпня в Україні відкрили реєстрацію торговельних суден та їхніх власників, які готові проходити тимчасовими маршрутами до українських портів у Чорному морі.16 серпня з Одеського порту вийшло перше судно після оголошення Росією про припинення дії зернової угоди.14 листопада президент Володимир Зеленський заявив, що Україна має намір залишатися гарантом продовольчої безпеки для багатьох країн світу, зокрема на Африканському континенті.Станом на 10 березня 2024 року з українських портів Чорного моря вийшли 1005 кораблів. Вони доставили близько 30 млн тонн вантажів на світові ринки.18 вересня президент Зеленський сказав, що за рік роботи морського коридору з українських портів вийшли понад 2500 суден, які вивезли 70 млн тонн вантажів.Російська окупаційна армія 14 жовтня атакувала балістичною ракетою припортову інфраструктуру Одеси. Внаслідок цього загинула людина, 8 постраждалих. Також пошкоджені два цивільних судна. Однак у Мінінфраструктури запевнили, що обстріл не вплинув на роботу морського коридору.На початку листопада повідомлялося, що українським морським коридором перевезли понад 80 млн тонн вантажів.

Ліга націй: перемога над Албанією, жеребкування стиків і скандал на пресконференціїЗвісно, що головна новина тижня для українського спорту - це перемога футбольної збірної над Албанією (2:1) у 6-му турі групового раунду Ліги націй.Наша національна команда швидко вийшла вперед: Олександр Зінченко, який після перерви повернувся у стартовий склад, відкрив рахунок на 5-й хвилині.Подвоїти перевагу вдалось на 10-й хвилині. Георгій Судаков віддав класний крос з лівого флангу на дальню штангу, після цього Юхим Конопля скинув м'яч під удар Роману Яремчуку, а той у падінні головою забив другий гол для нашої команди.Албанія скоротила відставання ближче до кінця матчу. На 75-й хвилині голкіпер Анатолій Трубін порушив правила проти суперника, за що арбітр призначив пенальті у ворота України. Недім Байрамі реалізував одинадцятиметровий удар.У паралельному матчі Чехія перемогла Грузію (2:1). У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна посіла друге місце з 8 балами і зіграє у плей-офф за вихід у Лігу А. Напряму у вищий дивізіон вийшла Чехія, у них 11 очок. Грузія з 7 балами - третя - гратиме за збереження місця у Лізі В. Албанія фінішувала четвертою і вилетіла у нижчий дивізіон.Сzесhіа аrе рrоmоtеd tо Lеаguе А ✅#NаtіоnsLеаguе ріс.twіttеr.соm/GWХ4wsfSВА— UЕFА ЕURО 2024 (@ЕURО2024) Nоvеmbеr 20, 2024 Не можна не згадати про інцидент, який стався на передматчевій пресконференції. Сергій Ребров виступив з коротким зверненням, де нагадав присутнім про те, що в Україні триває війна, а Росія обстрілює мирні міста. Головний тренер збірної висловив слова підтримки родинам загиблих і подякував усім тим, хто допомагає Україні.Після цього звернення перекладач попросив Реброва повторити свої слова російською, на що тренер української збірної відповів: "Nо russіаn".Албанська сторона надала перекладача, який не розумів української мови, тому не міг перекласти слова Реброва албанською. Натомість він планував перекладати з російської албанською і навпаки. У результаті представники України спілкувалися з журналістами англійською.Як повідомляє проєкт "Взбірна", представниця футбольної федерації Албанії після пресконференції пояснила журналістам, мовляв, вони вважали це "найкращим рішенням, адже російська схожа на українську".Сергій Ребров, фото: Дан Балашов/uаf.uаУ пʼятницю ж відбулося жеребкування стикових матчів Ліги націй. За результатами жереба збірна України отримала у суперники збірну Бельгії, з якими ми нещодавно зустрічались на Євро-2024.Перший матч проти бельгійців збірна України зіграє номінально вдома 20 березня 2025 року. Зустріч-відповідь відбудеться 23 березня.Переможець протистояння вийде у дивізіон А Ліги націй."Жереб – це завжди виклик, особливо коли йдеться про команди такого рівня, як збірна Бельгії. Ми добре знаємо цю команду, адже вже зустрічалися з нею на Євро-2024, тож маємо уявлення про її стиль гри та сильні сторони. Безумовно, це буде непросте протистояння. У плей-офф Ліги націй за право виходу до дивізіону А немає слабких суперників", - сказав Сергій Ребров після жеребкування.Збірна України. Фото: Gеtty ІmаgеsОлімпійському чемпіону Хижняку запропонували перейти у профіЗа словами Олександра Хижняка, пропозицію щодо переходу на професійний ринг він отримав від Олександра Красюка - промоутера Олександра Усика."Так, я вдячний Олександру, він слідкує за моєю карʼєрою й постійно хоче й намагається допомогти мені чимось, хоче, щоб я спробував професійний ринг. Також є інші люди, які хотіли б мене побачити на професійному ринзі. Мені важливо для себе вирішити, кому я хотів би довіряти, з ким би я хотів працювати й продовжувати далі це робити", – зізнався олімпійський чемпіон Парижу-2024.Фото: Карина Рева - спеціально для ЕспресоТроє волейболістів клубу "Решетилівка" не повернулися в Україну12 та 13 листопада в Бельгії відбулись матчі 1/16 фіналу Кубка виклику ЄКВ, де Україну презентувала "Решетилівка" з Полтавщини.Обидва матчі проти "Менена" українська команда програла. Проте важливо, що до України не повернулось троє гравців: 27-річний Андрій Оробко та 33-річний Дмитро Шаврак, а також 25-річний Руслан Осипенко.Оробко пояснив, що пішов на такий крок через дії клубу, який нібито "не захистив" волейболістів від мобілізації."Коли ми їхали на єврокубкову гру в Бельгію, на кордоні нашого ключового гравця забрали в ТЦК. Клуб не зміг нічого вдіяти. Зараз він на навчаннях, хоча керівництво розповідало, що у нього все добре і він вдома", - каже волейболіст.У "Решетилівці" заявили, що вчинки волейболістів - це особисте рішення гравців, яке категорично не підтримує і не поділяє клуб, усі спортсмени та менеджмент. Андрій Оробко, фото: ВК "Решетилівка"

Спрогнозувати, що відбудеться, ми не можемо, але певні напрямні є, уже представлена певна конфігурація нової адміністрації Дональда Трампа. Там присутній Ілон Маск, там є кілька дивних персонажів. Якщо вони не будуть стримані американським діпстейтом, може відбутися розкоординація американської присутності у світі. Хочеться вірити, що, навпаки, вони зберуться з силами і покарають як окремо взятого російського агресора, так і наведуть лад у стосунках із Китаєм. Але також розуміємо, що буде дуже складний період, і він почнеться буквально за пару місяців - адміністрація Байдена догулює на своїх посадах, пообіцяла позакривати всі основні фінансові питання до кінця року, до приходу Трампа. Щодо адміністрації Байдена, яка має йти, і закриття всіх фінансових зобов’язань – не зовсім зрозуміло, чому досі цього не було зроблено стосовно 6 мільярдів, чому для цього потрібно було чекати результатів виборів, як і в інших питаннях, щоб дізнатися неприємний для себе підсумок і тепер намагатися гарячково за ці два з половиною місяці створити якийсь заділ для України – для чого? Ці шість мільярдів не розв’яжуть проблему фінансування наступного року. Чому не займалися з урахуванням кінця року в США гарантіями надання допомоги на наступний рік? З нею зараз усе дуже туманно з огляду на такий результат виборів і на заяви, які робить спікер Джонсон. Так, звісно, якісь рішення ухвалюють, і Блінкен ось в Європу їздив, але цього недостатньо для війни. Для поточних справ на короткому відтинку – можливо, вони допоможуть. Засоби, боєприпаси отримає українська армія, їй буде простіше пережити зиму. А наступний рік залишається в тумані.Тепер щодо адміністрації майбутньої Трампа.Марко Рубіо, наприклад, інші дуже конкретні люди, але Україна, здається, не буде в них у пріоритетах.Бачте як – вона не в пріоритеті, судячи з заяв самого Трампа та його віцепрезидента Венса, приміром. Хоча це гранично централізована адміністрація, Трамп вибирає людей з огляду на особисту відданість і лояльність – це головний критерій, а не компетенція чи переконання, представництво від республіканського якогось істеблішменту, це не є вирішальним. Поза тим дехто з них, той самий Рубіо – авжеж, це людина елітна, з істеблішменту. А от ведучий на Fох Nеws, якого готують на місце міністра оборони, - ну аж ніяк, це антиелітний такий конфронтаційний елемент, який там повинен щось зробити, якісь радикальні реформи всередині Пентагону та інше.І що стосується України: якби взяли Помпео, ми б розуміли, що його план буде реалізовуватися. А зараз ми бачимо, що в умовах, коли Помпео, Ніккі Гейлі й іншим відмовлено, тих, кого припускали, може, інтегрувати в нову адміністрацію Трампа, це означає, що в питанні України гору бере план Венса - принаймні від Венса, від його імені цей план уже озвучували. Від Помпео ми план знаємо, він так чи інакше, з усіма застереженнями, комплементарний щодо України план.А що передбачає план, який, поки що принаймні, очевидно, буде реалізовуватися? Усе та сама ідея Трампа про те, що він може поговорити з тим і з іншим, з Зеленським і з Путіним, і тим самим мало не за добу довести до припинення вогню за допомогою переговорів. Також озвучено про те, що на 20 років заморожують, тобто мораторій запроваджують на членство України в НАТО, створюють демілітаризовану зону, а також територіальні втрати однозначно вже будуть, відторгнення територій на користь Москви, які окуповані. Ось ці три пункти плану, які публічно обговорюють.Решта пунктів залишаються загадкою, але вони точно є. Ми їх не бачимо, нам їх не озвучують, але вони є і вони мають більш чутливі деталі, щодо яких Вашингтон, я маю на увазі Трампа, не дуже хоче зараз публічно робити заяви: а що буде з українською армією? А що з фінансуванням, озброєнням, зобов’язаннями Москви – гарантіями їхніми про ненапад надалі? Про це ніхто нічого не каже.І Москва вже, що обнадіює, до речі, заявляє про те, що для неї це неприйнятно. Ми розуміємо чому - тому що якщо справді ці три публічні пункти пропонуються до обговорення, то для Москви найголовнішим неприйнятним пунктом є саме конкретно створення демілітаризованої зони з якимись під міжнародним мандатом військами.Там називали британські чи, можливо, американські - це абсолютно неприйнятно для Москви, це означає, що неможливо буде поновити нову війну, а Москва до неї, безумовно, готується, планує її по закінченню чи припиненню вогню теперішньої війни знову для того, щоб реалізувати головну мету Москви - захопити всю Україну, не частину її, не тільки ті окуповані території, навіть не ті чотири області до адміністративних кордонів, на яких наполягає Москва і Путін, а захопити всю Україну. Але якщо між тобою та Україною перебувають американські війська – ну, можна, звісно, але ризиків насправді більше.Москва за всі ці роки, починаючи з 2014-го, не погоджувалась на жодне посередництво, на жодні «прокладки» на лінії фронту, лінії ООС між собою та українськими військами. Це ж також невипадково, тому що війська, які прийшли один раз на територію України, нехай навіть «блакитні шоломи» під будь-яким міжнародним мандатом, уже з України не підуть, щонайменше тому, що Україна в цьому не зацікавлена, Україні є сенс домагатися й погоджуватися саме з появою іноземних військ під міжнародним приводом на території лінії фронту.І одночасно з тим Лавров, наприклад, сказав про план Трампа, що це нова редакція Мінських угод. Тобто їх це не влаштовує, тому що Мінські угоди, на думку нинішню Москви, були спробою відтермінування війни великої на користь України. Це і так, і не так одночасно, бо насправді Мінські угоди, можливо, і відтермінували війну на 8 років, але насправді створили безліч проблем внутрішньополітичних, адже навколо цього скільки було накручено всього щодо того, що можна було уникнути війни. Це була ілюзія, адже очевидно, що Москва весь час, з першого дня готувалася до війни. Просто намагалася досягти своїх цілей невійськовими методами - в комбінації з військовими.Але Москву це не влаштовує, зараз вона хоче все і відразу, це можна прочитати лише так. Тому насправді вони повторюють напам’ять свої пункти вимог, які містять і ті, що були оприлюднені напередодні Саміту миру. Це три вимоги: скасування санкцій, заборона на вступ до НАТО і, відповідно, передача чотирьох областей до адміністративних кордонів (тобто неокуповані частини повинні покинути сили ЗСУ й передати їх під контроль Москви, тобто не воювати, а просто подарувати їх). Ну і все те саме: демілітаризація, денацифікація, державна мова, весь той набір, який ми чули, починаючи від Стамбула з 2022 року лютого-березня, - ось це повторюється на різні лади знову.Тому, чесно кажучи, зараз зависла ситуація, явно за одну добу не вдасться ні про що домовитися. Але це було зрозуміло, на мій погляд. То була передвиборча риторика, інша річ - реальні справи, тут уже іде з боку штабу Трампа, напевно. 17 грудня тільки буде голосування вибірників, ще до нього треба дожити, ще багато чого станеться за цей період. І, власне, залежно від того, як ситуація складатиметься на фронті, буде або інтенсифікуватися цей процес, або ні.І ще останній, дуже важливий фактор, на який варто звернути увагу: на відміну навіть від Москви, Київ докладає неймовірних зусиль, щоб налагодити стосунки з майбутньою адміністрацією Трампа. І зараз, звісно, і Міністерство закордонних справ і, напевно, якесь оточення Зеленського докладає неабияких зусиль, щоб забезпечити нову зустріч Трампа та Зеленського, це зрозуміло, випередити Москву в цьому сенсі, заручитися якоюсь хоча б мінімальною підтримкою в позиції України. Є шанс, що це може принести результат, шанс є, не стовідсотковий, але шанс такий є.Ми до кінця не розуміємо, чого хоче Трамп. Адже Трамп не озвучував свого плану - ні Венса, ні Помпео, ні будь-якого іншого, а саме свого плану, як він бачить завершення цієї війни, він не озвучував. Він говорив тільки про свої бажання, він говорив тільки виключно про те, що, мовляв, через те, що я кращий за Байдена і його адміністрацію, я закінчу війну за одну добу. Але вибори закінчилися, тепер потрібно це підтвердити справами. І ось тут починаються проблеми. Ну, мабуть, потрібно трошки почекати, ми побачимо за реакцією всіх сторін, буде зрозуміло, яка тут перспектива. Спецпредставник і його функціонал, зокрема йдеться про альтер его на посаді, - Курт Волкер. Ми пам'ятаємо цю людину, він зробив дуже багато, активний, сильний переговірник. Зараз фігури ще нема. У мене було таке сподівання, що це міг би бути, наприклад, Помпео, але для Помпео це, наскільки я розумію, було би пониження, тобто своїм інтелектом, харизмою, знаннями, впливом, він міг би протягнути певні речі, але як колишній високопосадовець - не знаю, чи він би пішов.Хотілося б, щоби був певний функціонал, який дозволяв би вести серйозні рамкові перемовини. Але що могло би входити до пакету? Частина того, що вкладається у функціонал американського переговірника, стосується безпосередньо нашого суверенітету, і ця посада, і ті бачення, наприклад, з боку нового Білого дому, мали б узгоджуватися з параметрами того, як це бачать у нас. Інакше це буде внутрішній конфлікт, якщо нам почнуть навішувати те, що буде потрактовано як капітуляція. Це спровокує певну суспільну реакцію, і ми також маємо це враховувати і не допустити до подібного, адже ситуація на фронті не міняється, вона стабільно надзвичайно напружена, ведуться важкі наступальні бої. Чи врахують оті всі речі Трамп і його оточення?Я сказав би так, що шанси Майка Помпео обійняти посаду спецпосланника не дуже великі, адже щодо нього й Нікки Гейлі Трамп висловився досить виразно - що для них немає позицій в його адміністрації. Тому, чесно кажучи, я не високо розглядаю ці шанси - а навіщо ти тоді ігнорував Трампа на інших ключових постах, якщо він займатиметься війною? Радник із національної безпеки цілком міг би обійняти посаду, наприклад, а чому тільки спецпосланника? Пониження не пониження – ну, так, але війна - це дуже серйозне питання, досягнення там були б дуже записані, так би мовити, у заслугу такому спецпосланнику.Але є й інша проблема: річ у тім, що Трамп призначає людей, які не мають виражати бодай якогось свого норову. Тим паче для Трампа це другий, останній термін, він, напевно, хоче лише сам від себе діяти, не озираючись на республіканський істеблішмент. Помпео не така людина, йому не можна буде просто виконувати накази Трампа, а мені видається, що Трамп налаштувався саме на це. Спецпосланник має виконувати якусь «фасадну» роль ширми, це не людина, яка приймає рішення. Озвучувати директиви, які прописані особисто Трампом.Як Помпео озвучуватиме питання мораторію чи заборону вступу України в НАТО тощо? На мій погляд, він не надто готовий, він себе зв’язав планом, який оприлюднив. Я не знаю, чи узгодив він цей план із штабом Трампа чи це його особиста ініціатива - тут можна гадати. Тому насправді це для нього була б некомфортна ситуація, якщо його просто наймають на посаду людини, яка має прикривати своєю роботою і здійснювати ініціативи найпершої особи. Тобто в такому разі на яких умовах він би заходив - просто займати цю клітку? Я вважаю, що для Помпео ось це є пониженням, а не сама посада, не сама позиція спецпосланника. Тепер що стосується капітуляції - не капітуляції та що робити в цей період, поки є неясність, нерозуміння того, куди це все піде. Річ у тім, що капітуляція - це позиція Москви. Для Трампа, який хотів би відгородитися взагалі від проблеми, тобто ось, досягли перемир'я, точніше припинення вогню, це інше, - от і добре, а ми тепер займатимемося проблемами Китаю, Ближнього Сходу, внутрішніми проблемами, свою місію ми виконали: стрілянини нема, убивств нема, ну, щось там відбувається.Якщо ж питання не розв’язується, два варіанти поведінки Трампа такі: він може засмутитися, тобто образитися, як самозакоханий нарцис. Мовляв, чого це я не можу з цим упоратися - через Москву? Через те що вона не приймає цей план? Може, через Київ, який не згоден поступатися територіями, ділитися суверенітетом, відмовлятися від вступу в НАТО? Тобто це може його тригерити, і він продовжуватиме цим займатися, поки, не доведе всю цю ситуацію до якогось результату. Може таке бути.Але, з іншого боку, не можна виключати, що Трамп може цим скористатися, начебто зняти з себе відповідальність: ну не хочуть сторони домовлятися - що я можу зробити, у мене шансів тут небагато. Тому, певно, нехай все залишається як є. Тобто з якимось підсумком, з якимось результатом це буде завершено. Так, звісно, якщо постачання озброєнь, боєприпасів, узагалі виділення допомоги з боку Сполучених Штатів істотно, кардинально зменшиться, це погіршить становище Києва, безумовно. Хто б там що не казав, 50-55% допомоги, що виділяється Україні, військової допомоги, ідуть зі США, решта – від Європи та інших партнерів України. Питання в іншому: наскільки громадська думка в самих США та й істеблішмент, на який я б теж зважав, погодяться на такі доктринальні зміни - повне ігнорування й ізоляцію, дистанціювання від цієї війни й зняття з себе відповідальності навіть адміністрації Трампа.Так, це чотири роки, то будуть важкі чотири роки, можливо, кінцеві, бо тоді нові вибори… Є певні сумніви в тому, всі стандартно говорили про те, що Трамп подзвонить, висуне ультиматум, скаже: якщо ти не робиш так-то і так то, відповідно, тоді ми допомогу Україні збільшуємо. Ну, можливо, це фантазії, можливо, Трамп так і зробить. Але ми знаємо, хто сидить у Кремлі, і ілюзій з цього приводу ми не маємо. І розуміємо, що, не збирається Путін згортати свою агресію, тому що він за останніх два роки дуже сильно розкачав російське суспільство, а процес фашизації ти не можеш просто так зупинити. З іншого боку, він розкачав зв'язки з тою самою Північною Кореєю, з Іраном, і далі це стосується не так ідеології про вісь зла, як конкретного виробництва боєприпасів і активізації тої чи іншої оборонки.Звісно, я не перебільшую того, що зараз робиться в Росії. Ну, і от каже йому Трамп: так-то, і так-то, і так-то, - а той каже: ну, сорі, - ні. Тоді Трамп може справді обвалити ціну на нафту і обвалити ще щось. Але це знову середньостроковий період, який почне діяти не відразу, не в той момент.Позиція Путіна відома, самим фактом приходу до влади Трампа вона не змінилася б, це багато разів обговорювалося. Тобто уявити собі, що Трамп цього не розумів, - ну, напевно, таке можливо, але, чесно кажучи, слабо віриться. Просто Трамп говорив усе це, аби лише виграти вибори або роздавати популістські обіцянки, які нездійсненні. Можливо, він розумів прекрасно, що війна просто так от не закінчується дзвінками. Тобто потрібно домагатися або силою, або поступками якимись неймовірними, тоді, напевно, сильна сторона задовольниться. Уявити собі, що він цього не усвідомлював, не розумів - мені в це важко повірити, тому що він розумів, яка висока ціна всієї цієї історії, але йому треба було виграти вибори, тому він так поводився, тому він це заявляв.Вибори він виграв, так, на 4 роки він зайняв посаду. Повертаючись до того, про що я говорив, через чотири роки, якщо здати Україну, якщо це призведе до наслідків у самих США, будуть теж покарані за це – якщо наступника не залишиш. Є вірогідність того, враховуючи бекграунд Трампа, попри те що він уже вдруге стає президентом, що це дуже ризикована гра – зовсім злити Україну й сказати, що я тут ні до чого, це не моє питання. Нікуди ж не подінуться ні Демократична партія, ні еліти, з якими він воює. А Афганістан? Прекрасні демократичні хлопці сиділи в Кабулі, а потім якось так сталося, що невдобно вийшло, як кажуть у нас в Україні.Є різниця між Афганістаном і Україною, я поясню яка: Афганістан - це периферія, так, це була вимушена двадцятирічна війна, потрібно було відреагувати на події 11 вересня загалом. На якийсь час там теракти, пов'язані з Аль-Каїдою і Талібаном, який у себе прихистив Аль-Каїду, припинилися, незважаючи на те що політичних і державних та історичних завдань виконано не було, до влади прийшли ті, з ким 20 років воювали. Але це десь там, в іншій цивілізації, в середньовічному майже Афганістані, доля якого, чесно кажучи, мало кого хвилює, що там відбувається – всім байдуже, нехай він живе в цій архаїці вічно.Україна - це інше, зовсім інше. По-перше, це Європа, по-друге, це гігантська східно-європейська держава, там у найкращий свій період до 40 млн населення доходило. Це країна колишнього СРСР, яка прагнула до інтеграції з Заходом і тільки діями Заходу вона там не опинилася - наприклад, рішеннями 2007 року щодо НАТО стосовно України та Грузії. Якби опинилися обидві ці дві країни в НАТО, то, напевно, по-іншому пішла б історія.Тобто помилок і так було багато зроблено, і ось так махнути, плюнути на Україну з перспективою після поглинання України подальших дій Москви щодо Молдови, Грузії - вже зрозуміло, країн Балтії. Чи може собі дозволити доктринально американська політика і американські державні інтереси, національні інтереси? По-моєму, ні. Америка, поки що принаймні, зберігає своє лідерство західного світу і виконує функцію захисту і безпеки, яку вона повинна давати країнам, що інтегруються в колективний Захід.Тож плюнути на неї не можна. Афганістан і не прагнув до членства в НАТО, чи в ЄС, чи ще кудись. Це різні речі, ціна відповідальності за втрату України вища за Афганістан. Про Афганістан згадують цю серпневу втечу звідти у 2021 році, і це залишиться в історії за Байденом, можливо, не зовсім справедливо, бо ж Байден не 20 років був президентом.А з Україною все набагато складніше. Виходить, за Байдена - він казатиме й демократи - Україна воювала й себе зберегла, а за Трампа її здали. Такого теж не можна собі дозволити. Трамп на такі крайнощі теж піти не може. І план лише один – продовжувати надавати озброєння, продовжувати давати Україні змогу себе захищати. Просто, оскільки війна йде вже до третього року, це треба давати і робити більше, тобто по зростаючій за експонентою, а не продовжувати роздумувати, давати NLАW чи Jаvеlіn.Але це все залишилося в 2022 році, зараз уже йдеться про «Томагавки» наземного базування та про інші загалом засоби, які б дали змогу добитися паритету в цьому питанні з Москвою. І Трампу доведеться вирішувати це питання - або так, або ні - з усіма наслідками й висновками. Ми маємо зіграти зі свого боку дуже чітко, дуже правильно, дуже конкретно. Я кажу і про офіційний Київ, і про наше суспільство українське - маємо грати грамотно з новою адміністрацією, яка приходить за два місяці. Що було б помилковим, наприклад, прогнозуючи ту чи іншу нашу внутрішню українську консенсусну позицію стосовно Трампової адміністрації, тому що він може намагатися нав'язувати той чи інший так званий компроміс чи дуже жорсткий компроміс чи ультиматум. Тому що великі гравці так грають: або ти робиш, як я тобі кажу, або не буде нічого - така теж може бути торгова позиція.Ну, вона вже звучить, тому що, повторюю, фінансовий рік у жовтні закінчився, ми не знаємо, що з наступними 60 мільярдами, умовно, допомоги. А як без грошей Україна буде воювати, без озброєнь, без всього іншого? Це вже звучить. Але ж Україна готова до переговорів. Парадокс полягає в тому, що переговори, припинення вогню - Україна відповідає «так». Інше питання, що немає ніяких попередніх умов, які їй висуває Москва: от давайте ось це, і це, і це повинно бути попередніми умовами. Які ще попередні умови - ви припиніть вогонь і сідайте за стіл переговорів. Чого це відразу, зі старту, до переговорів ще треба визнавати юридично ці території російськими, які окуповані, треба взагалі відмовитися від вступу до НАТО?А що натомість? А натомість Москва пропонує тільки одне: а ми не будемо наступати на Київ, захоплювати Київ. І хто в це повірить? З урахуванням того, що з грудня минулого року, як би там не говорили про важку ситуацію на фронтах, але окуповано 2500 квадратних кілометрів Росією - нових із грудня 2023 року. Так, це успіх, але це не успіх вирішальний. А Україна на піку в серпні захопила 1200 квадратних кілометрів у Курській області. Тому так питання не можна формулювати, Україна ще не програла війну.Це не так, що якась уже настала фаза, де фронт зламався, тікає, наступає російське військо - чому вони висувають ці ультимативні умови? Вони висувають винятково з розрахунку на те, що Захід зламається і справді припинить підтримку України. Усе залежить від Заходу: якщо Захід цього не зробить, то все припиниться, все повернеться рівно до тієї точки, з якої все починалося, коли ні Москва не може перемогти, ні Україна не може повернути території до кордонів 1991 року шляхом війни. Тобто потрібен компроміс, а не капітуляція, зараз питання саме про це, що лише компромісом можна досягти задоволення інтересів того ж таки Києва.Інше питання – позиція Вашингтона. Зараз це неможливо передбачити, та якщо Вашингтон здасть Україну, то витрати для конкретно адміністрації Трампа будуть неймовірні. В чому вони будуть? Можливо, наслідки настануть лише за чотири роки, так теж може статися. Але як американське суспільство схилити до того, щоб відмовитися від України, як колись від Південного В’єтнаму, - тут так не вийде, ситуація інша. То десь в Індо-Китаї - а це поряд. І наслідки здачі України будуть негайні щодо країн НАТО, країн Балтії, Польщі. Сувальський коридор, який ми весь час обговорювали, Молдова – з Придністров’я почнеться, з Гагаузії якийсь похід російських військ і танків туди далі, там може бути різноманіття, ще когось долучать, це точно. А Путін і російське суспільство, на вашу думку, готові до довгої війни на виснаження? Втрати в російській армії колосальні, зеки закінчились, закінчились ті, хто сподівався заробити - кульок і пару мільйонів родині. З'явилися північні корейці. Але все одно, путінський план, якщо йдеться про перманентну довгу війну зі стрибком ще далі й глибше, передбачає і подальшу мобілізацію, а Путін вирішив уникнути загальної мобілізації - так и з'явилися північні корейці.Ми так вважали раніше - що є межі загиблих: сто тисяч, двісті тисяч, триста тисяч - і має настати якийсь перелом, тому що  це витрати неймовірні, яких уже Москва не уникне. Але, на жаль, за ці 2 роки і 7 місяців ми переконалися, що це не так. Звісно, вони залучають ресурси, ті ж північні корейці – це явно ресурс, який потрібно залучати. Нехай їх 12 тисяч, та ми ж не знаємо, які там плани: може, вони хочуть подивитися, як ті корейці воюють і привезти ще двадцять, тридцять чи п’ятдесят тисяч. Ми не знаємо плани, але навіщо ж привезли ці дванадцять тисяч – мабуть, щоб подивитися. А там країна понад двадцять мільйонів, резерв є.Ресурс, безумовно, не безкінечний. Але поки що - знову таки, що вважати затяжною війною – на найближчий рік Москві вистачить. Його ніколи не буде в надлишку чи достатньо, але ресурс цей є і вони готові його витрачати. Ця готовність і відсутність заперечення з боку цієї біомаси створює для Путіна неймовірну перевагу. Звісно, бо хто обурюється там цими проблемами? Ніхто. Росія зараз - це тоталітарна країна, у якій все це напівпримусово-напівдобровільно. Для зеків напівпримусово, хіба в них вибір є - або сидіти там 20 років, або їхати; це їх не виправдовує, і не вишукується для них виправдання, в жодному разі, але людина, яку змусили, обере можливість ризикнути й за шість місяців вийти на волю. Тим більше навколо цього корупція величезна.І північні корейці, і ще, можливо, щось станеться, Путін до цього по-новаторському підходить. Довго обговорювали північних корейців – будуть, не будуть, наскільки глибока співпраця у військових питаннях Північної Кореї та Москви, але, бачите, домовилися.Коли говорять про затяжну війну на десятиліття – це одне. Але зараз вирішуватимуть усе впродовж року, не більше, тому що тоді взагалі не можна передбачити, що буде далі. 

Як дерибанять профспілкове майно на прикладі відомого санаторію У совка було троє "дітей" партія, комсомол і профспілки. І кожен з них мав гроші та майно по всій країні. Зі здобуттям Україною незалежності кошти партії та комсомолу розчинилися разом із ними. Як корова язиком злизала. Але профспілки з нашого життя не пішли. Логічно, що й майно їхнє мало залишитися: споруди, як-от овіяний Майданом Будинок профспілок, прекрасні санаторії в горах чи на березі моря. Де ж вони? З усього майна профспілок, яке оцінювали майже в 7 мільярдів доларів, приблизно 4 мільярди перейшли у приватні руки, кажуть експерти. А майно майже на 3 мільярди доларів успішно завершує перехід до "добрих" людей. Хто ці люди і як це відбувається в розслідуванні "Країни" на прикладі санаторію "Жовтень" у Кончі-Заспі під Києвом Прийшла весна посадок нема "Жовтень" один із найбільших та найвідоміших санаторіїв радянських часів загальною площею понад 22 га в елітній Кончі-Заспі. Має більш як піввікову історію, лісопаркову зону на узбережжі Дніпра. Протягом багатьох років заклад був провідним реабілітаційним центром України. Керувало ним разом із сотнею інших закладів такого типу ПрАТ "Укрпроф­оздоровниця", засноване Федерацією профспілок. Наша історія розвивалася вже після того, як "зелена" влада почала гучно задекларовану на виборах боротьбу з корупцією та "баригами". Пам'ятаєте: "Весна прийде саджати будемо"? Після перемоги "Слуги народу" на позачергових виборах до Ради депутати першого ж дня роботи нового парламенту призначили нового генерального прокурора. Щоб посадити навесні, розслідувати почали влітку 2019-го. Прокурори взялися вивчати стан справ, починаючи з 1992 року, і виявили, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" з 1992-го по 2019-й незаконно оформила право власності на 102 об'єкти нерухомого майна, серед яких і "Жовтень". Слідчі ДБР дійшли висновку, що службові особи Федерації профспілок, "Укрпроф­оздоровниці" та ПрАТ "Укрпрофтур" "здійснили відчуження курортно-­оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому віданні, без погодження з Фондом держмайна України". Відповідно, в серпні 2019 року Генеральна прокуратура зареєструвала кримінальне провадження, в ході якого наклала арешт на майже сотню об'єктів нерухомого майна "Укрпроф­оздоровниці" санаторії, готелі, спорткомплекси та земельні ділянки. У червні 2022-го Печерський райсуд на клопотання прокурора Державного бюро розслідувань передав до Агентства розшуку й менеджменту арештованих активів арештоване майно профспілок. Здавалося б, гучні посадки вже не за горами. Але ось уже осінь 2024-го, завершується третій рік великої війни, а слідство ще триває. Тим часом наприкінці вересня 2024-го АРМА оголосило конкурсний відбір управителів тим, що колись називалося "Жовтнем". Чому так песимістично? Після того як ми побували на місці, іншого настрою бути не може. Був санаторій, і&hеllір; нема його Журналісти "Країни" поїхали в Кончу-Заспу, щоб дізнатися, який вигляд санаторій має сьогодні та що дістанеться тому, хто захоче управляти ним і приносити дохід державі. Після галасливого міста ліс обабіч дороги навіває спокій і милує око яскравими фарбами осені. Зупиняємося перед червоним парканом. Але ні проїхати, ні пройти не можемо. Директор ТОВ "Клінічний санаторій "Жовтень" В'ячеслав Горлов телефоном заявив, що це приватна територія. За відмовою залишити територію пішла погроза викликати поліцію. Викликали. У двох поліцейських Голосіївського райвідділу не виявилося претензій до журналістів, і знімальна група, прорвавшись крізь охорону, пішла досліджувати "Жовтень". Що вам сказати, фото, які розмістило АРМА на своєму сайті, з гарного минулого. Нині санаторій має жахливий вигляд. Головний корпус стоїть без вікон, усередині приміщень, що колись були кімнатами для відпочивальників, купи сміття. Кругом запустіння, наче тут ішли бойові дії. Як до цього дійшло? Як розпиляти "Жовтень" на частини Ще з часів СРСР головним лікарем санаторію працював Олександр Владимиров. Тут він отримав звання "Заслужений лікар України", став доктором медичних наук і лауреатом Державної премії в галузі науки й техніки. Навесні 2019 року під час перебування на лікарняному він дізнається, що звільнений. Федерація профспілок і наглядова рада ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" повідомили, що провели фінансовий аудит і виявили в санаторію багатомільйонні борги. "Перевірка господарської діяльності санаторію показала, що дії головного лікаря призвели до збільшення заборгованостей підприємства перед кредиторами на 10 мільйонів", ідеться в тексті ухвали. Логічно, скаже читач, треба звільняти. Але подальші події розвиваються точно не за логікою. Стежте уважно. Наглядова рада "Укрпрофоздоровниці" 6 березня на підставі проведеного аудиту звільняє Олександра Владимирова та призначає виконувача обов'язків Сергія Мельника, який тут же реєструє новий статут ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" у Міністерстві юстиції та перереєстровує заклад у містечку Красноград Харківської області. Звільнений Владимиров починає боротьбу проти операції "Перереєстрація", подає скаргу до Комісії з питань державної реєстрації Мін'юсту. Це спрацьовує. 25 березня 2019-го новий статут і наказ про призначення виконувача обов'язків головлікаря скасували. "Країна" розшукала Олександра Владимирова й попросила розповісти, як це було. Але лікар, який нині опікується реабілітацією військових, відмовився. Каже, що ця історія коштувала йому кількох років життя й у нього досі піднімається тиск, коли згадує, як знищили санаторій. Так, його справді знищили. Бо, як з'ясувала "Країна", паралельно відбувався продаж майна санаторію. Оцініть винахідливість тих, хто придумав, як це обставити. У столиці реєструється таке собі комунальне підприємство "Київська філія КП Березанської сільради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації". Уявляєте, якими серйозними мають бути масштаби діяльності комунального підприємства нікому не відомої сільради на Одещині, щоб виникла нагальна потреба реєструвати у столиці філію цього підприємства! А зареєстрували. І от до цієї філії звертається невідомий, тобто нам не відомий, підприємець і вносить зміни в реєстр об'єкта нерухомого майна про те, що є технічна можливість поділу об'єкта нерухомого майна. Надає водночас свідоцтво про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності Києва. І реєстратор Юлія Бондарук вносить зміни в реєстр. У результаті 12 об'єктів на території санаторію "Жовтень" стають окремим майном. Незначні, як-от теплиця, склад фарб, гараж, столярна майстерня, туалет тощо. Але це дає можливість усі ці 12 частин майна санаторію "Жовтень" одразу ж, у березні 2019 року, продати за договором купівлі-продажу приватному підприємству "Українська будівельна компанія "Каштан", що зареєстрована в селищі Овідіополь на Одещині. Було майно арештоване стало орендоване Далі ще цікавіше. "Каштан" за півтора року стає банкрутом. Але о диво! до цього компанія встигає продати майно "Жовтня" київському ТОВ "Вертікс-Компані". Як з'ясувала "Країна", 100% акцій компанії належать закритому недиверсифікованому венчурному корпоративному інвестфонду "Стрім Інвест", який донедавна контролював бізнес-партнер народного депутата Вадима Столара Сергій Турчінов. Кінцевим бенефіціаром є громадянин Німеччини Дмитро Хелемський. А вже "Вертікс-компані" продає належне їй майно санаторію "Жовтень" кіпрській компанії ТОВ "Девелопмент Солюшн". І нарешті фінал: "Девелопмент Солюшн" влітку 2024-го подає заяву до Київради на проєкт землеустрою і передання їй в оренду на 10 років земельної ділянки на 7,9 га для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення за адресою "Київ, Столичне шосе, 27". Саме тих 12 не дуже важливих об'єктів, які колись "відкусили" від санаторію "Жовтень". І Київрада, не зважаючи на арешт майна "Девелопмент солюшн", накладений ДБР, дає дозвіл на таку оренду. Коло прихватизації таким чином успішно замикається. Прибравши до рук 12 другорядних об'єктів "Жовтня", що становить трохи більш як 1/3 території санаторію, заповзятливі люди здобули контроль практично над усіма 22,3 га "золотої" пристоличної землі. Матеріали аеро­фотозйомки з нанесеними на них контурами переданої "Девелопмент Солюшн" земельної ділянки, що є в додатку до рішення Київради, яскраво це демонструють. Сказати, що ділянка знищує санаторій як такий, нічого не сказати. Земельна ділянка, яка починається від воріт санаторію, простягається аж до головного корпусу й унеможливлює діяльність санаторію без згоди орендаря землі (див. фото). Як невстановлені особи вирішили збагатитися А тепер проаналізуємо, чому став можливим зухвалий перерозподіл профспілкового майна, який його механізм і хто є кінцевим вигодонабувачем. Нагадаємо, що все почалося зі звільнення з посади головлікаря санаторію Олександра Владимирова 6 березня 2019-го. І було спричинено не стихійними лихами чи магнітними бурями, а конкретними діями наглядової ради "Укрпрофоздоровниці", яка нібито виявила багатомільйонні збитки, до яких догосподарювався керівник. Але далі ця ж рада нічого не зробила для зменшення цих збитків, а тут же звільнила одного керівника та призначила виконувати обов'язки іншого. І перше, що той зробив, зареєстрував новий статут санаторію та перереєстрував заклад у Краснограді на Харківщині. Тобто всі подальші продажі-перепродажі частини санаторію стали продовженням ланцюга, а поворотним моментом у всій справі є звільнення головного лікаря та призначення на його місце іншого, який і запустив весь механізм. Здається, це було б очевидно навіть для учасника гуртка юних детективів після кількох занять. Але з подання слідчих ДБР у тексті однієї з ухвал Печерського райсуду Києва, нагадаємо, описано це так: "З 1992 року по теперішній час службові особи ПрАТ "Укрпроф­оздоровниця", ПрАТ "Укрпрофтур", Федерації професійних спілок України, діючи за попередньою змовою, умисно, бажаючи збагатитися, здійснюють відчуження курортно-­оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому віданні&hеllір;" І що ж: минуло п'ять років, слідство наплодило десятки томів справи, а цих осіб так і не встановило? Хіба невідомо, хто очолював у ці роки Федерацію профспілок, хто керував "Жовтнем" та хто входив до наглядової ради "Укрпрофоздоровниці"? І якщо з керівництвом ФПУ та наглядовою радою "Укрпрофоздоровниці" беззубість правоохоронних органів іще якось можна пояснити розмитою відповідальністю в разі ухвалення колегіальних рішень, то з керівництвом "Укрпрофоздоровниці" все очевидно. Воно відхрещується від того, що поділ майна "Жовтня" та його продаж у подальшому УБК "Каштан" здійснено за його участі. Мовляв, ми про це нічого не знали. Але ж це робив конкретний директор Сергій Мельник, призначений замість Владимирова. Слідчий суддя Печерського райсуду Олег Білоцерківець таки не повірив у це "незнання" й ухвалив вилучити "протоколи засідань наглядової ради ДП "Клінічний санаторій "Жовтень", на якому приймали рішення щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна. Але й досі винних не на­звано. До відповідальності нікого не притягнуто. Як і в усіх інших понад 100 випадках. Нагадаємо, арешт наклали на 102 незаконно відчужені об'єкти "Укрпрофоздоровниці". А тепер про бенефіціарів. "Жовтень" під "грецькою парасолькою", або Хто вони, вигодонабувачі? Шукати їх слід у кінці ланцюжка перепродажів. А це ТОВ "Девелопмент Солюшн", кінцевим бенефіціаром якої є Крістіна Софоклеус. Народилася вона в Москві 1990 року, живе на Кіпрі, керує тамтешньою Асоціацією юристів. Її батько Андреас Софоклеус, як і донька, громадянин Кіпру, одна з його компаній має філію в Києві. У дослідженні "Чому Україна досі не може розкуркулити Медведчуків" у "Країні" №18 за 19 вересня 2024-го ми вже стикалася з Крістіною Софоклеус. Вона володіє кіпрською компанією "Мілдпрайм Лімітед", якій належить 10% акцій ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь". То, може, це Віктор Медведчук через кіпрську офшорну компанію намагається заволодіти санаторієм у Кончі-Заспі? запитає читач. Можливо. Але компанії Андреаса і Крістіни Софоклеусів обслуговували не тільки Медведчука. Інтернет рясніє матеріалами, як вони допомагали Юрієві Бойку, Вадимові Новинському, Миколі Злочевському. То хто ж цього разу справжній бенефіціар кіпрської компанії? Можливо, вміння цієї людини домовлятися не дає слідству завершити свою справу? Може, магія саме цього імені примусила й Київраду на чолі з Віталієм Кличком погодити оренду тих 8 га на території "Жовтня", незважаючи навіть на накладений ДБР арешт? Розгадку несподівано принесла інформація в одній із судових ухвал. За цією ухвалою, виявляється, 911-ті поверхи в будівлі на столичній вул. Шота Руставелі, 39, що належить "Укрпрофоздоровниці", орендує тютюновий дистриб'ютор, компанія "Тедіс Україна". Одним із трьох бенефіціарних власників "Тедіс Україна" є одеський мільйонер Борис Кауфман. А його компаньйоном у ПАТ "Фінбанк" є знайомий нам Андреас Софоклеус. І тут фінал-апофеоз, якому ви вже, мабуть, не здивуєтеся: "Тедіс Україна", згідно з текстом тієї ж ухвали, здає частину своїх приміщень ТОВ "Девелопмент Солюшн". Коло замкнулось. Чи повірите ви після цього, що профспілки "нічого не знали", куди з-під носа в них подівся "Жовтень" та ще понад сотню санаторіїв? Коли матеріал готували до друку, стало відомо, що указом президента України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" від 8 жовтня 2024-го накладено санкції на Андреаса та Крістіну Софоклеусів. Вони діятимуть протягом 10 років. Треба визнати, що під санкції Софоклеуси потрапили не за схему приватизації санаторію "Жовтень", а за їхню традиційну діяльність допомогу українським олігархам. Екснардеп Вадим Новинський після накладення на нього Україною санкцій намагався уникнути блокування своїх активів. Прагнучи викреслити з реєстрів своє ім'я як кінцевого бенефіціара та власника корпоративних прав в Україні й за кордоном, він заснував кіпрський міжнародний траст і передав у довірчу власність активи або частку у статутному капіталі 73 компаній довіреним кіпріотам. Про це йдеться в ухвалі Шевченківського районного суду Києва від 4 травня 2023 року. Як встановило досудове слідство, допомогли це зробити Новинському афільовані з ним громадяни Кіпру Андреас та Крістіна Софоклеуси. Схема не спрацювала: українська влада заарештувала активи Вадима Новинського, скасувала реєстраційні акти. Але в цієї солодкої грецької парочки є ще один вид діяльності: Україна висунула Софоклеусам обвинувачення в пособництві Росії. Публічно це не пояснювали, але, як з'ясувала "Країна", Андреас Софоклеус володіє компаніями, які працюють на території РФ. Так, він є власником і гендиректором ТОВ "Форест Инвест", що зареєстроване у Краснодарському краї. А Крістіна Софоклеус є співвласницею кешбек-сервісу Swіtірs, який також активно працює в Росії. Що ж пересічному українцю з цього всього? запитає читач. Усе просто. Якщо Україна як держава гратиме проти Софоклеусів в шахи, а не в піддавки, вона вміло скористається накладенням на них санкцій. А саме: Міністерство юстиції може подати позов до Вищого адміністративного суду і стягнути на користь держави всі активи Софоклеусів. Сподіваємося, в тому списку буде й одна фірма під "грецькою парасолькою". Тільки не повертати її профспілкам&hеllір;

Про це повідомила пресслужба Адміністрації морських портів України (АМПУ).Згідно з повідомленням, експорт 53,5 млн тонн агропродукції став ключовим фактором для забезпечення продовольчої безпеки в багатьох країнах."За даними Мінекономіки у жовтні 2024 року Україна встановила річний рекорд з експорту товарів, поставивши продукції на 3,8 млрд доларів, що на 18,7% більше показників вересня. Загальний експорт з початку року досяг 34,6 млрд доларів. Зростання відбулося передусім завдяки збільшенню експорту агропродукції та ефективній роботі морського коридору", – зазначив голова ДП "АМПУ" Юрій Литвин.За оперативними даними січня-жовтня 2024 року, українські морські порти обробили 82,1 млн тонн вантажів, що майже вдвічі перевищує показник 2023 року (46,1 млн тонн). З них 50,7 млн тонн становить аграрна продукція.Порти Дунайського регіону залишаються надійним альтернативним маршрутом для українського експорту та критичного імпорту, наголосили в АМПУ. Там зазначили, що всі порти на 100% забезпечено альтернативними джерелами живлення для їхньої безперебійної роботи.Що відомо про роботу морського коридору17 липня 2023 року Росія оголосила про припинення дії зернової угоди. У відповідь на це президент України Володимир Зеленський заявив, що слід продовжувати використовувати зерновий коридор, навіть попри вихід РФ з угоди.Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олексій Данілов 4 серпня заявив, що Україна відправлятиме кораблі з власним зерном туди, куди вважає за необхідне, і ні в кого не проситиме на це дозволу.10 серпня Військово-Морські сили Збройних Сил повідомили про тимчасовий гуманітарний коридор для торговельних суден, що йдуть до та з портів України.12 серпня в Україні відкрили реєстрацію торговельних суден та їхніх власників, які готові проходити тимчасовими маршрутами до українських портів у Чорному морі.16 серпня з Одеського порту вийшло перше судно після оголошення Росією про припинення дії зернової угоди.14 листопада президент Володимир Зеленський заявив, що Україна має намір залишатися гарантом продовольчої безпеки для багатьох країн світу, зокрема на Африканському континенті.Станом на 10 березня 2024 року з українських портів Чорного моря вийшли 1005 кораблів. Вони доставили близько 30 млн тонн вантажів на світові ринки.18 вересня президент Зеленський сказав, що за рік роботи морського коридору з українських портів вийшли понад 2500 суден, які вивезли 70 млн тонн вантажів.Російська окупаційна армія 14 жовтня атакувала балістичною ракетою припортову інфраструктуру Одеси. Внаслідок цього загинула людина, 8 постраждалих. Також пошкоджені два цивільних судна. Однак у Мінінфраструктури запевнили, що обстріл не вплинув на роботу морського коридору.