Search trend "8 березня в україні"

Еспресо розповість детальніше про нові імена в Кабінеті міністрів, хто залишився, і чому опозиція називає такі зміни "великим ліжкопересуванням". Передісторія відставки уряду ШмигаляРозмови про можливу відставку Дениса Шмигаля – рекордсмена за тривалістю перебування на посаді прем’єр-міністра (понад 5 років з березня 2020 року) – та про реорганізацію уряду точилися вже щонайменше кілька місяців, хоча перші чутки були ще від літа минулого року. Наприклад, у середині червня цього року народний депутат і ексспікер Верховної Ради Дмитро Разумков ініціював збір підписів за відставку Шмигаля, звинувативши його у провальній економічній політиці. Багато інсайдів розповідав нардеп Ярослав Железняк. За його словами, такі масштабні зміни були несподіванкою як для самого уряду, так і для провладної коаліції у ВР. Хоча, як повідомляє УП з посиланням на топчиновника з президентської команди, звільнення і призначення нового Кабміну мало відбутися ще швидше – 7 чи 8 липня. Однак цього не сталося через логістику – багато депутатів та міністрів були зайняті різними масштабними заходами, як Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе у Римі. Президент Володимир Зеленський до останнього не повідомляв суспільству про наймасштабніші зміни в Кабміні від початку повномасштабної війни. До цього були точкові перестановки, як заміна міністра оборони Резнікова на Умєрова та міністра закордонних справ Сибіги замість Кулеби. Однак у понеділок, 14 липня, Володимир Зеленський запросив на особисту зустріч першу віцепрем’єр-міністерку та міністерку економіки Юлію Свириденко та запропонував їй очолити уряд. У той же день він повідомив, що досвід прем’єра Шмигаля буде корисним на позиції міністра оборони України.Нова коаліція у Верховній Раді? фото: rаdа.gоv.uа У середу, 16 липня, Верховна Рада України 261 голосом підтримала відставку Дениса Шмигаля з посади прем’єр-міністра, що автоматично означало відставку всього Кабінету міністрів відповідно до Конституції України. Голосування відбулося швидко, після кількох годин виступів депутатів і самого Шмигаля, якого проводжали оплесками, хоча саму промову мало хто слухав. Однак опозиція, зокрема фракція "Європейська Солідарність" заявила про порушення закону. Адже стаття 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" забороняє припиняти повноваження Кабміну під час воєнного стану. Крім цього, було змінено процедуру – фактично президент подав кандидатуру, яку затвердив парламент, а мало бути, що коаліція висуває, парламент приймає і президент лише тоді схвалює, як це є у парламентсько-президентських республіках. Хоча спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук стверджував, що, за "словами юристів ВР", чіткої заборони на відставку уряду немає, оскільки подібне порушення вже мало прецедент під час звільнення омбудсмана. Проте опозиція наполягала, що швидке голосування та ігнорування конституційних норм свідчать про політичну мотивацію змін, спрямованих на посилення впливу Офісу президента. Деякі депутати, як-от Ярослав Железняк, назвали ці зміни бутафорними та "великим ліжкопересуванням" вказуючи на те, що Шмигаль не залишив уряд, а лише перейшов на іншу посаду. Те саме стосується великої частини міністрів – без якихось помітних нових облич в уряді. "Сьогодні ти міністр одного, завтра – міністр іншого, потім – посол туди, а далі – посол ще й туди, потім ще на Банкову замом прилаштують … Була б людина хороша, перевірена, "своя" – і посада знайдеться. Бо кругом – спеціалісти широкого профілю… Мабуть, ніщо так добре не показує, що на державні посади у нас призначають не найкращих професіоналів у своїй сфері, а найвірніших товаришів. Замість обіцяних колись соціальних ліфтів – натуральні каруселі і стрибання по посадових пеньках", - критично зауважив журналіст-розслідувач Данило Мокрик. У четвер, 17 липня, перед голосуванням за нову очільницю уряду у Верховній Раді виступив президент України  Володимир Зеленський. Він відзначив, що Україні зараз "потрібно більше власної сили". Відтак оновлений уряд України має провести аудит усіх домовленостей, угод, меморандумів із партнерами у сфері оборони, оборонного виробництва, усіх програм стійкості, щоб виконати домовленості на 100% в інтересах України. "Будуть і нові угоди зі Сполученими Штатами Америки, що посилять позиції України і заради яких нам потрібні зміни в дипломатичній роботі з Америкою. Ми маємо гарантувати нашим воїнам упевненість у забезпеченні Сил оборони і для цього збільшуємо, зокрема, внутрішній економічний потенціал України", - додав Зеленський, який раніше окреслив, що новий Кабмін за пів року має збільшити вітчизняне забезпечення зброї ЗСУ з теперішніх 40% до 50%. Тож у підсумку 262 нардепи, з 226 необхідних для ухвалення рішення, підтримали призначення Юлії Свириденко прем'єр-міністром. Однак склалася цікава картина з парламентською коаліцією. Адже депутати від "Слуги Народу" надали лише 201 голос. Натомість фракція "Європейської Солідарності" дала нуль голосів, "Голос" - 1, депутатська група "Відновлення" - 10, "За майбутнє" - 12, "Довіра" - 15."У нас сьогодні під час призначення премʼєра офіційно фактично зʼявилась коаліція: СН + ПЗЖМ + "Відновлення" + "За майбутнє" + "Довіра". Говорять, що навіть на фракції було менше 200 підписів у протоколі", - написав нардеп Железняк. А нардеп Петро Порошенко з трибуни ВР прямо сказав, що "наразі 231 депутат коаліції монобільшості – це фейк". "Частина з них ховаються від корупційних органів за кордоном. Частина точно не підтримують кандидатуру прем’єр-міністра і не є членами коаліції", - підкреслив експрезидент. Хто є хто: як змінився новий КабмінЮлія Свириденко, фото: gеttyіmаgеs За новий уряд України депутати дали 254 голоси. Показово, що монобільшість від "Слуги Народу", надала лише 194 голоси. Решту голосів новий уряд отримав завдяки депутатській групі "За життя" – 13 голосів, "Голосу" – 1, "Довірі" – 15, "За майбутнє" – 13, "Відновлення" – 10 та позафракційним депутатам – 7 голосів. "Уряд затверджений голосами ОПЗЖ. Прем'єр-міністра затверджено голосами ОПЗЖ. Лише 194 голоси було від "Слуги Народу". Потужна коаліція", - іронізував нардеп Олексій Гончаренко. Міністри, які змінилися: Тож найперша зміна – новий прем’єр України. Вдруге за історію країни це жінка, як і першого разу, в неї те саме ім’я.  39-річна Юлія Свириденко, родом із Чернігова, замінила Дениса Шмигаля, але вона не нове обличчя в Кабміні. Свириденко потрапила до вищих ешелонів влади під протекцією керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, заступницею якого була з грудня 2020-го по листопад 2021 року. Після цього 3 роки і 8 місяців вона працювала першою віцепрем’єр-міністеркою та міністеркою економіки в уряді Шмигаля.Читайте також: Урядова прем’єра. Що відомо про Юлію Свириденко, яка очолила урядСтосовно долі 49-річного уродженця Львова Дениса Шмигаля, як і прогнозувалося, він став новим міністром оборони України (його підтримали 267 депутатів). Денис Шмигаль потрапив до влади завдяки призначенню президентом Зеленським спершу його головою Івано-Франківської ОДА, а у 2020 році – віцепрем'єр-міністром України, міністром розвитку громад і територій. З березня 2021 року почалося найдовше прем’єрство в історії України. Ще одна важлива зміна – Олексій Соболєв, колишній перший заступник міністра економіки України, а відтепер глава об’єднаного міністерства, яке має стати "економічним гігантом". Мова йде про Міністерство економіки, сільського господарства та екології, що має об’єднати економічний потенціал України. Відповідно, посаду втратив колишній міністр аграрної політики та продовольства Віталій Коваль. Фото взяте з fасеbооk-сторінки Олесія Соболєва Стосовно біографії Соболєва, він народився у 1983 році в Києві. Вищу освіту здобув у Київському національному економічному університеті, отримав ступінь магістра фінансів. Також має сертифікат фінансового аналітика від СFА Іnstіtutе (США). Як ідеться в офіційній його біографії, він має значний досвід роботи в інвестиційному та фінансовому секторі. Працював керуючим активами у Drаgоn Аssеt Маnаgеmеnt.У політиці вже 10 років, адже у 2015-2016 роках був на посаді радника міністра інфраструктури України, координував проєкти з підвищення прозорості діяльності, відкритих даних та покращення корпоративного управління державними підприємствами.  У 2016-2018 роках керував проєктом Рrоzоrrо.Sаlе в Тrаnsраrеnсy Іntеrnаtіоnаl Ukrаіnе, здійснював координацію розробки ІТ-рішень для прозорого продажу державних активів. З 2018 року очолював ДП "Прозорро.Продажі". Посаду першого заступника міністра економіки отримав у січні 2023 року. Ще одна несподівана зміна пов’язана з міністерством енергетики. Адже колишня міністерка захисту довкілля та природних ресурсів України 39-річна Світлана Гринчук замінила Германа Галущенка й очолила Міністерство енергетики. Світлана Гринчук, фото: mерr.gоv.uа Стосовно Гринчук, вона родом із Чернівців. У 2008 році закінчила Чернівецький торговельно-економічний інститут, а в 2013 році захистила кандидатську дисертацію з економіки, здобувши ступінь кандидата наук. З 2016 року очолювала департамент з питань зміни клімату в Міністерстві захисту довкілля, працюючи над виконанням Паризької угоди та міжнародних протоколів. У 2019–2020 роках була радницею прем’єр-міністра та міністра фінансів з питань екології. А у 2022 році стала заступницею міністра захисту довкілля, відповідальною за євроінтеграцію, а у 2023 році – заступницею міністра енергетики та керівницею офісу реформ. 5 вересня 2024 року призначена міністеркою захисту довкілля та природних ресурсів України, де вона працювала до теперішнього звільнення.Натомість уже загаданий 52-річний Герман Галущенко з керівника Міністерства енергетики перестрибнув на міністра юстиції, тим самим посунувши Ольгу Стефанішину. Галущенко родом зі Львова. 30 років тому він закінчив Львівський державний університет імені І. Франка за спеціальністю "Правознавство", отримав диплом юриста з відзнакою. Герман Галущенко працював у прокуратурі Львова, МЗС України, представляв Україну в комітеті Ради Європи з боротьби з корупцією. Цікаво, що він встиг попрацювати в Адміністрації як президента Кучми, так і президента Ющенка. Від 2011-го був у Мін'юсті, після чого вперше потрапив до Енергоатому.У 2013–2014 роках був виконавчим директором з правового забезпечення НАЕК "Енергоатом", а з 2020 по 2021 рік – віцепрезидент компанії. Після 2014 року захищав інтереси України в міжнародних судах, зокрема щодо експропріації активів у Криму. Є членом Американської асоціації міжнародного права та арбітром ІСSІD та ІСС. Від квітня 2021 по липень 2025 року працював міністром енергетики України в уряді Шмигаля.А от епопея стосовно долі 39-річної Ольги Стефанішиної, яка родом з Одеси, була до останнього невідома. Тепер уже ексміністерка юстиції, яка останнім часом відзначилася через двояку піар-кампанію з її заставкою на телефонах працівників міністерства, буде уповноваженою з питань розвитку співробітництва зі США. "У цьому статусі Ольга працюватиме, щоб не втрачати темпу у відносинах з Америкою, поки тривають всі належні процедури погодження з Вашингтоном її кандидатури на посаду посла України в Сполучених Штатах", - додав Зеленський. Тобто в останній момент Офіс президента змінив рішення стосовно нового посла України в США, яким мав бути ексміністр оборони Умєров, а тепер це Ольга Стефанішина. Сам же Рустем Умєров може очолити РНБО, як кажуть в УП.Якщо коротко про їхні біографії, то варто сказати, що Стефанішина в уряді була понад п’ять років. Адже працювала віцепрем'єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України з червня 2020 року по вересень 2024 року, а після дотепер – міністеркою юстиції. Натомість 43-річний Рустем Умєров, кримський татарин, родом з Узбекистану, потрапив до влади від партії "Голос", адже був нардепом у 2019-2022 роках, однак з 2022 року перебрався в команду президента і очолив Фонд держмайна України. У 2023 році замінив Олексія Резнікова і став 18-м міністром оборони незалежної України. Тож замість Стефанішиної новим віцепремʼєр-міністром з євроінтеграції став 46-річний Тарас Качка, який до цього був заступником міністра економіки та торговим представником України. Тарас Качка, фото: fасеbооk.соm/tаrаs.kасhkа Він родом із Кіровоградської області. Тарас Качка здобув ступінь бакалавра права в Міжнародному науково-технічному університеті (Київ) та магістра права в КНУ ім. Тараса Шевченка та навчався в Національному інституті державного управління (Варшава). З 2014 року був віцепрезидентом зі стратегічного розвитку, а з листопада 2014 по квітень 2015-го – в.о. президента Американської торговельної палати в Україні. Працював у міжнародних корпораціях, Мінагрополітики та Мін’юсті. З вересня 2019 року – заступник міністра економіки та торговий представник України. Тобто роботу в уряді він розпочав ще в часи прем’єра Гончарука – першого прем’єр-міністра, якого підтримав президент Зеленський.  Ще одна зміна позицій – це 43-річний Денис Улютін, який донедавна був першим заступником міністра фінансів, а тепер став міністром соціальної політики, сім'ї та єдності - це міністерство виникло внаслідок приєднання Міністерства національної єдності, яке створили всього пів року тому, до Міністерства соцполітики. До Дениса Улютіна Мінсоцполітики очолювала львів’янка Оксана Жолнович, яка втратила роботу. Також без роботи залишився скандальний керівник Міннацʼєдності Олексій Чернишов, проти якого триває судовий процес через підозру у зловживанні службовим становищем.Денис Улютін, фото: mоf.gоv Денис Улютін здобув ступінь магістра фінансів у Національній академії державної податкової служби у 2004 році. Має понад 20 років стажу та 3-й ранг держслужбовця. Починав кар’єру головним податковим інспектором. З 2010 по 2016 рік працював в Апараті прем’єр-міністра, з 2016 по 2018 рік – керівником Патронатної служби Мінфіну. З квітня 2019 року був заступником державного секретаря Кабміну, а з квітня 2020 року – першим заступником міністра фінансів.Дещо змінилася робота у міністра цифрової трансформації 34-річного Михайла Федорова, який тепер є першим віцепрем'єр-міністром, а до цього був просто віцепрем'єр-міністром. Посада першого віцепрем'єр-міністра України передбачає, що особа є головним заступником прем’єр-міністра і виконує його обов’язки в разі відсутності чи неможливості виконання прем’єром своїх функцій. Також перший віцепрем'єр-міністр займається координацією роботи з підготовки та виконання програми діяльності Кабінету міністрів, координацією євроінтеграційних процесів тощо. Михайло Федоров народився в Запорізькій області. Здобув ступінь магістра з економіки в Запорізькому національному університеті. З 2013 року займався ІТ-підприємництвом, заснувавши цифрове агентство. У 2019 році став народним депутатом від партії "Слуга Народу" та очолив Міністерство цифрової трансформації України ще за уряду Гончарука, створивши сервіс "Дія", просуваючи цифровізацію держпослуг та останнім часом займаючись розвитком виробництва дронів. Наразі без керівника лише Міністерство культури. 57-річного Миколу Точицького, який займав це крісло з вересня 2024 року, відправили у відставку, але натомість не призначили заміну. Тому тимчасовою виконувачкою обов'язків стала 46-річна Галина Григоренко, яка була першою заступницею міністра культури та стратегічних комунікацій України. Галина Григоренко, фото: susріlnе.mеdіа Вона має економічну освіту. У 2019 році Галина Григоренко почала працювати в Офісі з розробки гуманітарної політики при Мінкульті, а з жовтня 2019 року – позаштатною радницею міністра з питань музичного мистецтва. У 2020 році очолила Держагентство з питань мистецтв, а з червня 2020 до липня 2022 року – Держагентство з питань мистецтв та мистецької освіти. З липня 2022 до серпня 2023-го була заступницею міністра культури, відповідаючи за мистецтво, мистецьку освіту та креативні індустрії.Міністри, які залишилися на посадах:Чергове старе-нове ім’я в уряді – це 41-річний киянин Олексій Кулеба. Віцепрем'єр-міністр з відновлення України – міністр розвитку громад та територій. Його робота не змінилася після перестановок. Він в уряді з осені 2024 року. До цього рік був заступником Андрія Єрмака. До вищої влади прийшов від роботи в Київській міськраді, звідки з початку президентства Зеленського перейшов до Київської міської державної адміністрації, а потім очолив Київську військову обласну адміністрацію. Також без змін у міністра фінансів 44-річного Сергія Марченка, якого раніше хотіли відправити у відставку. Марченко з Київщини. У 2002 році закінчив Академію державної податкової служби України, у 2009 році став кандидатом економічних наук. З 2002 року працював у Мінфіні, ДФС, Секретаріаті Кабміну, брав участь у розробці Бюджетного кодексу. У 2016–2018 роках – заступник міністра фінансів, у 2018–2019 – заступник глави Адміністрації президента. З 30 березня 2020 року і по сьогодні – міністр фінансів України за двох прем’єрів.  Ключову посаду за собою зберіг і Андрій Сибіга – він досі міністр закордонних справ, за нього проголосував 271 депутат. Сибіга обіймав цю посаду з вересня 2024 року. До цього 50-річний Сибіга, уродженець Тернопільщини, був першим заступником МЗС, а перед цим три роки працював заступником Офісу президента.Без змін і в Міністерстві охорони здоров’я. 45-річний Віктор Ляшко, який працює на цій посаді з 20 травня 2021 року, зберіг своє крісло після урядових змін. Народився в Рівненській області, закінчив Національний медичний університет ім. Богомольця, працював у Санітарно-епідеміологічній службі та Центрі громадського здоров’я, а також був головним державним санітарним лікарем України в часи епідемії коронавірусу.Міністр освіти і науки 52-річний Оксен Лісовий, хоча раніше його відставка розглядалася, теж зберіг посаду. Він очолює міністерство з березня 2023 року. До цього воював у лавах ЗСУ, був добровольцем у складі ДФТГ 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. А з 2010 року був директором Національного центру "Мала академія наук України". Родом Лісовий з Київщини.Оминули зміни і Міністерство спорту. 45-річний Матвій Бідний з вересня 2024 року очолює це міністерство. До цього він рік був т.в.о. міністра молоді та спорту України. Бідний родом із Києва. На початку 2000-х був членом національної збірної України з бодібілдингу. Закінчив декілька університетів, щоб стати держслужбовцем.У Міністерстві у справах ветеранів теж усе стабільно. 43-річна Наталія Калмикова зберегла посаду. Вона родом з Вінниці. Навчалася в медичному університеті, а нещодавно стала ще й магістром публічного управління та адміністрування. Працювала лікаркою. З червня по грудень 2021 року вона була радником з гендерних питань командування Сухопутних військ ЗСУ, а з лютого 2022 по вересень 2023 року була виконавчим директором Українського ветеранського фонду. Рік вона попрацювала заступником міністра оборони України з питань соціального розвитку, а тоді у вересні 2024 року стала міністеркою у справах ветеранів. Без жодних змін і в Міністерстві внутрішніх справ. Були чутки, що 52-річного Ігоря Клименка хотіли призначити міністром оборони, але він нібито відмовився від цього, зосередившись на своїй роботі в МВС. Він народився в Києві, закінчив Харківський військовий університет, має докторський ступінь з психології. З 2019 року очолював Нацполіцію, а з січня 2023 року – міністр внутрішніх справ після трагічної загибелі Дениса Монастирського.У підсумку, як бачимо, половина уряду Шмигаля зберегла за собою ті ж самі посади, в інших міністерствах відбулися рокірування, об'єднання та підвищення різних заступників до ролі міністрів.Читайте також: Україна поступово занурюється в епоху застою

Віктор Орбан вимагає від ЄС запровадити санкції проти українських посадовців, які нібито винні у смерті військовозобов'язаного із Закарпаття Йосипа Шебештеня. Угорщина наполягає, шо загиблий був етнічним угорцем і загинув він нібито через побиття співробітниками ТЦК. В ЗСУ відкинули звинувачення у насильстві, сказали, що він був громадянином України, а смерть пояснили захворюванням. Мовляв у Шебештеня відірвався тромб, що мало летальні наслідки. До чого тут множинне громадянство Заклик до ЄС про санкції проти українських посадовців Орбан озвучив у день, коли президент Володимир Зеленський підписав закон про множинне громадянство. Відтак аргумент української сторони про визнання лише одного громадянства Шебештеня відпадає. "Для України це означає чергову хвилю дипломатичної напруги, яку Орбан може використовувати для блокування наших переговорів із ЄС. Єдиний ефективний шлях відповіді - демонстрація фактів, прозорість офіційних розслідувань і залучення партнерів по ЄС для нейтралізації маніпуляцій Будапешта", - вважає експерт аналітичного центру "Обʼєднана Україна" Богдан Попов. Порушення - є? Хоч у Сухопутних військах ЗСУ відкидають звинувачення, на руках у Орбана - меморандум комісара Ради Європи Майкла О'Флаєрті, де зафіксовані зловживання у зв'язку з призовом на військову службу. Комісар відвідував Україну з 17 по 21 березня і наголосив на системності зловживань працівниками ТЦК під час військового призову. Українське МЗС тоді взяло інформацію до відома та зазначило, що причиною є російська агресія, котра "призвела до деяких обмежень прав і свобод в Україні". Віктор Орбан заявив про наявність угорських сімей в Україні, з котрих примусово вилучили чоловіків, і про свою допомогу їм. При цьому він звинувачує Брюссель в ігноруванні сигналів з України про порушення прав людини працівниками ТЦК. Київ назвав заяви угорської сторони маніпулятивними. "Вони не згадують ніде Росію. Таке враження, що в Україні навіть мобілізація існує сама по собі. Якщо Угорщину справді турбує доля етнічних угорців в Україні, логічно було б спрямувати зусилля на вплив на Росію", - пояснив речник українського зовнішньополітичного відомства Георгій Тихий. Запитання до Будапешта Угорщина не звертає увагу на власні проблеми з правами людини. 8 липня комісар з питань юстиції Єврокомісії Майкл Макграт заявив, що Угорщина практично не досягла прогресу з питань, що призвели до відкату демократії та верховенстві права. А 4 липня Європейський суд з прав людини визнав незаконність примусової депортації з Угорщини афганського студента. ЄК може заблокувати виплату Угорщині мільярдних субсидій від ЄС за недотримання критеріїв демократії та прав людини. У проурядових угорських ЗМІ вже розпочато кампанію з критики проєкту бюджету ЄС, котрий нібито занадто підтримує Україну. Як пишуть у DW, Орбан використовує справу Шебештеня для активації табуйованої теми Тріанонської угоди, через яку внаслідок Першої світової війни країна втратила чимало своєї території. Водночас цей скандал применшує інший: зятя Орбана, Іштвана Тіборца, підозрюють у незаконному отриманні преференцій у бізнесі завдяки родинним зв'язкам. На інших байдуже Орбан хоч і висуває нові претензії, та залишається байдужим до реальних проблем угорської спільноти в нашій країні. Омбудсмен Дмитро Лубінець тричі запрошував Віктора Орбана здійснити спільний моніторинговий візит до України, але той так і не відгукнувся. Депутат Закарпатської обласної ради Роланд Цебер нагадав Орбану про Ашера Бенджаміна, угорського громадянина, котрий добровільно вступив до лав ЗСУ і загинув. За даними омбудсмена, у ЗСУ є кілька добровольців з Угорщини, а ще 300 угорців Закарпаття, котрі є громадяни України і теж перебувають на фронті. Та чомусь через загибель Бенджаміна угорський прем'єр галасу не зчинив, зауважив Цебер. Чого він хоче Складається враження, що Орбан хоче не розслідування, а саботажу українського спротиву, вважає політолог Ігор Чаленко. Ця мета збігається і з цілями російської пропаганди. "Російські медіа підхопили наративи Орбана, адже саме з РФ розповсюджуються фейкові відео про "звірства" ТЦК. Нещодавно країна-агресорка цілеспрямовано атакувала будівлі ТЦК. Мета цих атак - посіяти страх і сумніви. Хоча прямих доказів "звірств" у Орбана немає, та ці заяви стають паливом для російських ІПСО", - вважає експерт. Азербайджан і гра проти Трампа Новим скандалом Віктор Орбан ризикує завадити планам Дональда Трампа. Водночас угорське керівництво могли надихнути події в Азербайджані, припустив у коментарі Gаzеtа.uа інтерн Ради зовнішньої політики "Українська призма" Михайло Сінаюк. На його думку, Будапешт проводить паралелі між вбивством азербайджанців у РФ і смертю угорця в Україні. Побачивши успішний результат подібних дій для Баку, Угорщина вирішила діяти за схожим сценарієм. Версію підтверджують тісні зв'язки Угорщини з "Великим тураном" (тюркськими державами). Нині Орбан апелює до "Турану", оскільки Алієва "Туран" підтримав. Однак у ширшому контексті інтрига Орбана послабить Україну протягом наступних 50 днів, котрі президент США Дональд Трамп дав Путіну для укладання угоди про мир. Відповідно, якщо Трамп хотів посилити переговорні позиції Києва, то Орбан підважує його зусилля. Далі позиція Будапешта залежатиме від сигналів з-за океану, але у більшій мірі - від поступок Брюсселя. "Малоймовірно, що проти України будуть запроваджені санкції, для цього немає в ЄС політичної волі - вважає Михайло Сінаюк. - Очевидно, що Анкара та Баку також не зацікавлені в агресивних діях проти України. У їхній логіці тиск на Київ зараз недоцільний, оскільки Україна є ключовим елементом балансу впливу з Москвою в їхніх зонах інтересів. Тому найбільш імовірний сценарій це поступова деескалація напруги між Києвом і Будапештом, що ми спостерігали вже не раз за останні три роки".

У першому півріччі 2025 року продаж пального (бензин, дизель, автогаз) на заправних станціях становив 3,62 млрд літрів. Це на майже 7% менше, ніж за аналогічний період 2024 року. Про це свідчать дані Державної податкової служби України, повідомляє еnkоrr. Водночас сумарна вартість реалізованого пального майже не змінилася і становить 182,9 млрд грн. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні зафіксували зростання цін на бензин на АЗС Поки найвдалішим місяцем з реалізації був червень. Минулого місяця, згідно з даними РРО, було продано 646,5 млн літрів пального, що на 1% більше, ніж у травні. Водночас вартість зросла на 3%, до 32,5 млрд грн. Порівняно з попереднім роком зниження продажів спостерігалося у кожній області. Найгірша ситуація в Одеській: -18% (214,1 млн літрів). У Херсонській і Кіровоградській областях обсяги знизилися на 16% і 15%, до 9,6 млн літрів і 78,8 млн літрів відповідно. Класично лідером з реалізації пального була Київська область (785,7 млн літрів, -1%), яка одна продала більше, ніж сумарно Дніпропетровська (308,6 млн літрів, -10%) і Львівська (289,7 млн літрів, -4%), які посіли друге і третє місця за обсягами РРО. У Києві продажі пального порівняно з першим півріччям 2024 року не змінилися і становили 379,5 млн літрів, а виторг збільшився на 8% (19,8 млрд грн). А ось у місячній динаміці у червні обсяги зменшилися порівняно з травнем на 4%, до найменших з березня цього року 64 млн літрів. Вартість бензину та дизелю на українських АЗС за останній місяць стрімко зросла і наразі не демонструє тенденцій до зниження. Зафіксоване підвищення становить у середньому до 5 грн за літр.

Про це інформує Офіс генпрокурора. Вказано, що правоохоронці встановили та викрили 8 організованих злочинних груп, учасники організували підпільні цехи з виробництва фальсифікованих пестицидів, на території 12 областей. Зокрема, з березня по липень 2025 року вони виготовили понад 400 тонн контрафактної агрохімічної продукції, за яку планували отримати понад 200 млн грн шляхом реалізації на території України та ЄС під виглядом продукції відомих міжнародних брендів.У 12 регіонах України вже провели 89 обшуків, у результаті яких викрили підпільні виробничі цехи з виготовлення фальсифікату, поліграфічний цех (виготовлення голограм, етикеток, упаковок тощо) та цех з виробництва тари.  "Реалізація фальсифікату здійснювалася через інтернет-магазини та логістичні компанії, а також контрабандними каналами до країн ЄС. Під час санкціонованих обшуків вилучено понад 175 тонн фальсифікованих пестицидів та компонентів для їх виготовлення. Також проведено контрольні закупки та відборів зразків пестицидів, які за результатами досліджень визнано контрафактними", - йдеться у повідомленні. Для фіксації злочинів українські правоохоронці створили спільну слідчу групу з правоохоронними органами іноземної держави. Наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами шахрайства, незаконного обігу сильнодіючих речовин та незаконного використання знаків для товарів і послуг (ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 229 КК України) триває."Вживаються заходи для притягнення до відповідальності всіх причетних осіб, припинення обігу фальсифікованих пестицидів та захисту прав споживачів і правовласників", - додали в Офісі прокурора. Раніше у Луцьку викрили підпільний цех з виготовлення фальсифікованих агрохімікатів. Під час обшуків у підпільному цеху та оселях підозрюваних виявили та вилучили понад 15 тисяч флаконів рідин різних маркувань та об’ємів, обладнання для виробництва хімікатів. Вартість вилученої сировини та готової продукції – близько 5 мільйонів гривень. 

RаріdRаngеr в УкраїніПро плани масштабного підсилення ППО завдяки ЗРК RаріdRаngеr стало відомо в червні 2025 року. Про це на засіданні уряду заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль."Україна залучить майже 1,7 млрд фунтів від Великої Британії для додаткової закупівлі зброї. Відповідне рішення ухвалили на засіданні Уряду. За ці кошти плануємо придбати комплекси ЗРК Rаріd Rаngеr, а також легкі багатоцільові ракети Маrlеt. Це суттєво посилить нашу протиповітряну оборону та здатність зупинити ворога", – написав Шмигаль.10 липня уряд Великої Британії офіційно повідомив про плани постачання Україні 5000 ракет, виготовлених компанією Тhаlеs."Ця заява підкреслює нашу постійну підтримку України – посилення її протиповітряної оборони від руйнівних атак безпілотників та ракет, а також підтримку критично важливої ​​роботи з відбудови цієї країни та надання їй необхідної надії", – зазначила британська віцепрем'єрка Анджела Рейнер.Вперше про рішення щодо RаріdRаngеr та ракет LММ міністерство оборони України повідомило ще на початку березня 2025 року."Запускаємо масштабний проєкт LММ-RаріdRаngеr для зміцнення протиповітряної оборони України. Ця угода – одна з найбільших в історії України у сфері безпеки та оборони", – писав тоді міністр Умєров.1,7 млрд фунтів це приблизно 2 млрд євро. Ціна ракет сягає 300 тис. євро за одиницю, тобто 5000 ракет коштує бл. 1,5 млрд. євро. Офіційної інформації про вартість самого комплексу RаріdRаngеr немає, однак у 2015-му Малайзія заплатила за шість "рейнджерів" приблизно $130 млн $, а це бл. 21–22 млн доларів за комплект.ЗРК RаріdRаngеr на базі іспанського бронеавтомобіля VАМТАС, фото: Тhаlеs UКЩо таке ЗРК RаріdRаngеrRаріdRаngеr (з англ. "швидкий рейнджер") – це зенітний ракетний комплекс малої дальності, виробництва британської компанії Тhаlеs."Зенітна система RаріdRаngеr є по суті автономною пусковою установкою вагою менш як 500 кг, яку можна інтегрувати на будь-яку платформу відповідної вантажопідйомності.Вона оснащена системою денних і тепловізійних камер для роботи в умовах слабкого освітлення та вночі, а також автоматичною системою супроводу цілей і датчиком спостереження на 360˚", – описує "рейнджерів" портал "Мілітарний".Ці можливості забезпечують автономну роботу системи. RаріdRаngеr є бойовим модулем під чотири пускові для низки різних ракет, включно з тими ж LММ або ж, наприклад, StаrStrеаk. Дальність виявлення цілей становить понад 15 км, дальність ураження – до 7 км."Це легка пускова на чотири ракети LММ або Stаrstrеаk, із власною оптико-прицільною станцією з автосупроводженням цілі, опційно може бути додана радіолокаційна станція. Вага дозволяє її монтаж на легке колісне шасі", – йдеться в матеріалі Dеfеnsе Ехрrеss.Видання наголошує, що класичні RаріdRаngеr базуються на двох елементах – британських ракетах Маrlеt LММ або Stаrstrеаk (чотири пускові) та бронеавтомобілях іспанського виробництва VАМТАС у варіанті SТ5. Різні ракети можна комбінувати на одній пусковій.Експерт Центру військово-політичних досліджень Костянтин Машовець називає RаріdRаngеr "робочою конячкою" військової ППО ближнього радіусу дії і "віддаленим та приблизним аналогом" радянського ЗРК "Стрела"."Високоефективний у сутінках, при поганій погоді, не використовує радіолокаційне випромінювання (що дуже важливо, оскільки російські літаки та вертольоти майже всі мають датчики рл-виявлення), не чутливий до теплових пасток", – описує експерт ЗРК.ЗРК RаріdRаngеr на базі іспанського бронеавтомобіля VАМТАС, фото: Тhаlеs UКРакети для ЗРК RаріdRаngеrМожливості RаріdRаngеr слід оцінювати через призму ракет LММ, які використовує комплекс, наголошує Dеfеnsе Ехрrеss. Для цих ракет заявлена дальність понад 6 км. Ракети доволі малі за розміром - при діаметрі 76 мм вони мають довжину у 1,3 метра."Наведення LММ здійснюється за принципом "лазерна стежка", коли ракета летить у структурованому лазерному полі. Це означає необхідність ведення ракети до цілі до моменту знищення, але, на відміну від інфрачервоного наведення, дозволяє повністю ігнорувати теплові пастки, а також не зважати на теплову сигнатуру цілі", – пише Dеfеnsе Ехрrеss.Читайте також: Ідеальний захисник від дронів: що таке легкі зенітні ракети LММ, які Британія планує тисячами передавати УкраїніРакети LММ уже широко застосовувалися в Україні в поєднанні з іншими комплексами.  Перший випадок застосування Маrtlеt в Україні був зафіксований ще 10 квітня 2022 року. Тоді італійський журналіст Габріель Молінелі, який спеціалізується на британській військовій історії, упізнав на відео ураження БпЛА "Орлан" бійцями 95-ї бригади британський ПЗРК LММ Маrtlеt.За три роки повномасштабної війни ці ракети продемонстрували дуже високу ефективність у боротьбі з ворожими дронами. Крім того, 27 червня 2022 року воїни 95-ї ОДШБр знешкодили ракетою з ПЗРК LММ Маrtlеt новітній російський військовий ударний вертоліт Ка-52, відомий також як "Алігатор".Технічні характеристики LММ МаrtlеtДовжина – 1,3 м,Діаметр – 7,6 см,Вага – 13 кг,Бойова частина – 3 кг,Дальність дії – до 8 км,Швидкість – 1,5 Маха (понад 1800 км/год)інфографіка: nv.uаЩо ще відомо про ЗРК RаріdRаngеrКостянтин Машовець називає закупівлю комплексів RаріdRаngеr не тільки суттєвим розширенням можливостей військової ППО Сил оборони, але й спроможностей всієї системи ППО України відбивати нальоти ударних та розвідувальних БпЛА противника у глибині своєї території."Найцікавіше, що найбільш "улюблена" ціль цих ЗРК – саме БПЛА (особливо оперативно-тактичного рівня, як ударні, так й розвідувальні), а також гелікоптери, насамперед вогневої підтримки. У комплексі з автоматизованими гарматними системами ППО штибу "Гепард", мобільними вогневими групами та низкою інших засобів, цей засіб може стати достатньо ефективною "відповіддю" на масштабування противником кількості ударних БПЛА у його повітряних ударах по території України", – переконаний Машовець.На це, пише експерт, вказують солідна закупівельна сума, виділена Великою Британією саме на ці ЗРК, а також різке нарощування нею виробництва ракет LММ в Белфасті вже з літа 2024-го року, хоча початок масового постачання цих ракет до британського війська заплановано десь на рубежі 2026-2027-го років. Крім того, британці готові допомогти налагодити виробництво ракет в Україні.Dеfеnsе Ехрrеss також наголошує, що Україна може розраховувати на локалізацію виробництва. Зокрема, у березні зазначалось, що Велика Британія має намір допомогти Україні у локалізації виробництва ракет LММ шляхом передачі технологій та створення українських виробничих потужностей.ЗРК RаріdRаngеr, фото: fоrсеsnеws 

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Росія "систематично і цілеспрямовано" використовує проти України касетні боєприпаси. Зафіксовано щонайменше 5 974 факти застосування таких снарядів. Про це йдеться у заяві Міністерства закордонних справ України. У відомстві зазначили, що РФ завдавала ударів касетними боєприпасами і по Миколаєву, Харкову, Одесі, Сумах, Херсону, Чугуєві, Добропіллю, Охтирці, Затоці, а також на територіях Донецької, Запорізької та Луганської областей. "Російські окупанти регулярно завдають по Силах оборони України та цивільних людях ракетно-бомбові удари із застосуванням ракетних комплексів "Смерч", "Град", "Ураган", "Точка-У" та авіаційних бомб, споряджених касетними боєприпасами, що містять такі елементи як 9Н210, 9Н235, КОБЕ 3Б-30, Q-16, КЕ 136В3, М42, ШОАБ-0,5 тощо", - зазначили у відомстві. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові показали, що відбувається на фронті - карти війни У МЗС нагадали, що росіяни застосовували касетні боєприпаси під час ударів: по Чернігову 17 березня 2022 року (22 убитих і 31 поранений); ракетою "Точка-У" по залізничному вокзалу в Краматорську 8 квітня 2022 року під час евакуації цивільних (54 вбитих і 135 поранених); ракетою Х-69 по Києву 17 червня 2025 року, після якого було виявлено 29 предметів, схожих на касетні боєприпаси. Ці удари призвели до численних жертв серед цивільних людей, включаючи дітей, та масштабного знищення об'єктів житлової, медичної, освітньої і критичної інфраструктури. "Російські вбивці свідомо та цілеспрямовано застосовують касетні боєприпаси для максимізації цивільних жертв і руйнувань. Це складова системної політики терору. Міжнародна спільнота має також усвідомлювати, що РФ навчає таким злочинним методам ведення війни своїх спільників - Іран та Північну Корею", - йдеться в заяві. У міністерстві закликали країни-партнери та міжнародні організації посилити тиск на Росію. Йдеться про "руйнівні санкції" проти російської економіки та промисловості, енергетичного прибутку та банківського сектору, а також фізичних чи юридичних осіб, які допомагають агресії проти України. Також у МЗС закликали надати Україні всі типи ППО та посилити далекобійні можливості Сил оборони. Триває 1219-та доба широкомасштабної збройної агресії РФ проти України. Загалом, протягом минулої доби зафіксовано 154 боєзіткнень.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у липні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у липніІз початку липня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяло мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Зростання загрози для країн Балтії з боку Росіїфото: GеttyІmаgеsЛитва, Естонія та Латвія формують найсильнішу східну лінію оборони НАТО. Адже саме вони межують із Росією та Білоруссю, а отже, перебувають у високій зоні ризику імперіалістичних посягань росіян. Особливо це стало зрозумілим після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.Тим часом останні місяці особливо помітно ознаменувалися зростанням напруги. Литва, Латвія та Естонія знову опинилися в епіцентрі гібридного тиску з боку Росії, яка вдається як до демонстративних військових кроків, так і до прихованого саботажу.Російські літаки вже неодноразово порушували повітряний простір Балтійського регіону. Зокрема, військовий літак Су-35 порушив кордон Естонії біля півострова Юмінда у травні цього року. Це порушення тривало менш як хвилину, проте стало тривожним дзвіночком, після якого генсек НАТО Марк Рютте наголосив, що союзники по НАТО діють та діятимуть колективно у гарантуванні безпеки країн-членів у Балтійському регіоні. Він нагадав, що Альянс має місію повітряного патрулювання в Балтії, а також місію Ваltіс Sеntry, яка працює над захистом критичної підводної інфраструктури НАТО.Проте проблема є не лише у повітряному просторі – зростає також активність так званого "тіньового флоту" у Балтійському морі, що пов’язується з пошкодженнями підводної інфраструктури: інтернет-кабелів, трубопроводів, електроліній. Водночас фіксується навмисне глушіння GРS, що створює ризики для цивільної авіації.Додаткову тривогу в регіоні викликає нарощення російської військової присутності поблизу Сувальського коридору, адже це є стратегічна лінія, яка з'єднує Балтійські країни з рештою НАТО. Щобільше, на тлі заяв про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі, ризик ескалації суттєво зростає.Усе це спричинило те, що наразі у регіоні панує чітке усвідомлення того, що нова фаза конфронтації з Росією вже почалася, і хоч поки що невідомо, якою вона буде, проте небезпека висока.Реакція країн Балтії на реалії загрози від Росії: збільшення витрат на оборонуфото: mіl.ееУ відповідь на ці загрози та ризики країни Балтії активно зміцнюють оборону: збільшують витрати на безпеку, модернізують інфраструктуру для швидкого перекидання військ і беруть участь у масштабних навчаннях НАТО.Гостро відчуваючи небезпеки та ризики, Естонія, Литва і Латвія витрачають на оборону більше, аніж чимало інших європейських країн. Зокрема, усі три держави найближчими роками планують збільшити витрати до 5 – 6% ВВП.Естонія вже склала свої плани та хоче швидким темпом нарощувати можливості у різних сферах військової промисловості – це і ППО, і безпілотники, і багато інших збройних елементів."Щорічний внесок Естонії в оборону в період 2026-2029 років становитиме близько 5,4%. Разом із Латвією і Литвою ми вважаємо, що в нинішній ситуації з безпекою необхідно довести витрати на оборону союзників по НАТО до 5% від ВВП. Крім збільшення витрат на оборону, ми робимо особливий акцент на інвестиціях в оборонну промисловість на рівні Європейського Союзу і держав-членів, наприклад, через загальний механізм кредитування Європейського Союзу, щоб забезпечити обороноздатність наших країн", – відзначив міністр оборони Естонії Ханно Певкур наприкінці травня.Латвія розпочне з того, що 2026 року спочатку хоче виростити витрати до 4% ВВП на тлі нинішніх 3,45%. Поряд із модернізацією військової техніки та закупівлею нових систем озброєння, ці кошти спрямовуватимуть і на навчання та підготовку військових. А вже цього року країна інвестує гроші у посилення східного кордону.Тим часом Литва також має амбітні оборонні плани на наступні роки. Спочатку країна ставила собі за мету збільшити витрати до рівня 5 – 6% упродовж наступних кількох років, проте за новими заявами, зробити це хоче вже у 2026 році.Варто також відзначити, що країни Балтії вже тривалий час активно закуповують новітнє озброєння у великих кількостях.Балтійська лінія оборониЩе одним важливим елементом підготовки до можливих загострень у регіоні став спільний проєкт, спрямований на зміцнення кордонів з Росією та Білоруссю, – Балтійська лінія оборони.Країни Балтії невеликі за територією, і ворог може проникнути вглиб країни за лічені години, якщо на кордонах не буде заздалегідь збудованих бар'єрів. Саме тому лінія оборони вкрай необхідна для ймовірного захисту територій та, якщо не зупинки, то відчутного сповільнення агресора. А війна в Україні показала, наскільки важливою є глибока оборона, аби нападник втрачав сили на кожному метрі території.Країни Балтії домовилися про створення лінії оборони, включно із будівництвом сотень бункерів, після одного із самітів НАТО. А частково її будівництво вже розпочалося із 2024 року. Захисні споруди й так звані зуби дракона тоді з’явились на кордоні Латвії з Росією.Загалом план конструкції, окрім бункерів, передбачає протитанкові рови, бетонні блоки, протитанкові міни та інші перешкоди, захисні споруди, склади з боєприпасами і сховища для них.Вихід Литви, Латвії та Естонії з Оттавської конвенціїфото: GеttyІmаgеsКраїни Балтії вперше почали говорити про денонсацію угоди в березні 2025 року, підкреслюючи, що таке рішення викликане посиленням військових загроз для тих країн НАТО, які мають кордон із Росією та Білоруссю.Що ж це за Оттавська конвенція і чому вихід із неї став важливим кроком для трьох країн, які мають таких небезпечних сусідів? Ця угода була ухвалена ще 1997 року, вона передбачала повне усунення протипіхотних мін: держави, які підписали її, зобов’язувалися не використовувати, не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати, не зберігати та не передавати такі міни.Тим часом денонсація конвенції, на думку керівництва країн Балтії, дозволить трохи врівноважити сили стримування Росії. Першим підписав закон про вихід країни з Оттавської конвенції президент Латвії Едгарс Рінкевичс 24 квітня. Наступним цей крок зробив Сейм Литви, коли 8 травня денонсував Оттавську конвенцію. І нарешті 13 червня Естонія поставила фінальну крапку в цій історії.І тут варто згадати, що на початку березня Литва також офіційно вийшла з міжнародної конвенції, яка забороняє купівлю, використання і виробництво касетних боєприпасів. Аргументували у країні це тим, що для стримування потенційного агресора потребують всього доступного арсеналу озброєння у той час, як Росія є одним із найбільших виробників та власників цього виду боєприпасів, крім того, вона активно застосовує їх у війні проти України.Війська НАТО у країнах Балтіїфото: Dеfеnсе NеwsВ Естонії, Латвії та Литві війська НАТО присутні в рамках посилення східного флангу Альянсу. Вони складаються з чотирьох бойових груп, які перебувають під командуванням НАТО та штабу багатонаціонального корпусу "Північний схід". Ці багатонаціональні бойові групи у разі війни мають разом зі збройними силами країн Балтії здійснювати їх оборону. Ключовим учасником в обороні Латвії стала Канада, у Литві – Німеччина, тоді як в Естонії цю роль виконує Велика Британія.Крім постійної військової присутності, у всіх трьох державах регулярно проводяться масштабні військові навчання НАТО, які покликані продемонструвати силу й готовність Альянсу до захисту.Підготовка закладів охорони здоров'яфото: МеgаМееtіngУсі країни східного флангу НАТО переглядають протоколи реагування на кризові ситуації для закладів охорони здоров'я, організовують навчання, інвестують в балістичні шоломи й бронежилети й переносять операційні зали під землю."Питання не в тому, чи нападе Росія, – сказав у коментарі Роlіtісо заступник генерального директора Естонського департаменту охорони здоров'я Рагнар Вайкнеметс, який контролює готовність до кризових ситуацій – від пандемій до війни. – Питання в тому, коли".Наприклад, Вільнюська університетська лікарня "Сантарос" розбудовує підземну інфраструктуру, укриття, вертолітні майданчики та автономні системи, які дозволять їй функціонувати навіть у випадку відключення електрики чи води.Тим часом в Естонії, на додаток до бронежилетів для бригад швидкої допомоги, роздаватимуть супутникові телефони, щоб підтримувати зв'язок, якщо традиційні мережі вийдуть з ладу. Існують навіть плани створити незалежну інтернет-мережу, якщо це буде необхідно. Електрогенератори встановлюються по всій системі охорони здоров'я, враховуючи досвід України.У Латвії заклади охорони здоров'я працюють над створенням національних запасів медикаментів та системою їх зберігання. Проте у кожній з них залишається проблема кількості медичного персоналу, готового надавати допомогу у разі воєнних дій. Тож, над цією сферою також необхідно працювати. Адже, зокрема в Литві,  опитування показало, що понад чверть медичних працівників, найімовірніше, втекли б під час війни, тоді як менш як 40% залишилися б, а третина не впевнені.Допомога країн Балтії Україніфото: gеttyіmаgеsЗрозуміло, що свого часу вагомим поштовхом до ретельнішої роботи над своєю стратегією оборони для Литви, Латвії й Естонії стала війна Росії проти України. Саме тому ці країни були і є тими, хто чи не найбільше намагається підтримати українців різними способами: збройно, економічно, гуманітарно, а також на міжнародній арені.Зокрема, Литва, Латвія та Естонія надали Україні військову допомогу, яка в перерахунку на ВВП стала однією з найбільших у світі – кожна держава спрямувала на підтримку близько 1,5 – 1,8% свого річного ВВП. Сукупно їхній внесок сягнув понад 1,6 млрд євро у військовій сфері. Вони не лише оперативно передали значну частину своїх арсеналів, а й закріпили довгострокову підтримку через зобов’язання фінансувати допомогу в наступні роки.Литва була серед перших країн, які відреагував на російську агресію проти України. Адже ще до початку повномасштабного вторгнення Вільнюс ухвалив рішення про постачання українцям летального озброєння. І відтоді послідовно підтримує Україну – на рівні держави, через багатосторонні механізми й за допомоги волонтерського руху.Латвія своєю чергою поєднує декілька різних рівнів підтримки – від конкретних пакетів допомоги й дипломатичного сприяння до вкладених фінансів у розвиток спроможностей України. Зокрема, йдеться і про стратегічну інвестицію в розмірі 10 млн євро у розвиток українського безпілотного виробництва.З боку Естонії можна також звернути увагу не лише на військову підтримку, зокрема артилерійську, та проштовхування проукраїнських міжнародних ініціатив, але й на значну підтримку військової медицини. Країна регулярно передає польові госпіталі, медичне обладнання та спеціалізовані засоби для лікування й евакуації поранених.Загалом, якщо об’єднано йдеться про допомогу країн Балтії, то кожна із них за роки російського повномасштабного вторгнення в Україну змогла відчутно підсилити окремий напрям. І продовжує це робити, розуміючи важливість української боротьби для всієї Європи та окремо для Литви, Латвії й Естонії.  

Сучасні дрони не тільки впевнено виходять на перші ролі у сучасній війні (часто відтісняючи на другий план, наприклад, танки, легку бронетехніку, вертольоти, кораблі та навіть артилерію), а й перебирають на себе функції іншої зброї. Зокрема, йдеться про те, що безпілотні авіаційні комплекси (БАК) “ступили на поле” засобів протиповітряної-протиракетної оборони (ППО-ПРО) та досить рішуче розширюють для себе повноваження як засобів перехоплення повітряних цілей, передусім ворожих безпілотників. Більше того, за допомогою БАК-перехоплювачів вражалися навіть гелікоптери та російські винищувачі у повітрі ( хоча в останньому випадку йдеться вже про морські дрони, що стали базою для ракет.  фото: аrmyіnfоrmЯк з’явилися БАК-перехоплювачіЯк це трапляється, нові інноваційні рішення у переозброєнні були спричинені шаленим дефіцитом наявної зброї та різким зростанням загроз. Так, починаючи з березня 2024 року противнику вдалося відчутно покращити та ефективно використовувати тактику проникнення дронів-розвідників у глибокий тил України, де вони почали полювати на важливі об'єкти та наводити на цілі балістичні ракети. Ворожі дрони-розвідники на досить великих висотах залітали на 50-100 км в тил Сил оборони України (СОУ), дуже оперативно передаючи координати на ураження. Це дозволило російській армії завдати кілька відчутних ударів по ЗСУ та українській інфраструктурі за десятки кілометрів від лінії фронту. Наприклад, у перші місяці 2024 року російській армії вперше вдалося знищити РСЗВ ЗСУ НІМАRS, уразити пускові установки системи ПРО ПС ЗСУ Раtrіоt (удар трьома балістичними ракетами ОТРК  “Искандер” за корегування розвідувального дрону SuреrСаm), знищити два гелікоптери Мі-8 під час тимчасового приземлення та ще дві РСЗВ "Буревій" на заправці у Харкові . Це сталося, як зазначали аналітики, завдяки злагодженій тактиці російського тандему “безпілотник-розвідник плюс далекобійний засіб ураження”. При цьому один з ударів – по аеродрому в селищі Авіаторське біля Дніпра відбувся майже за 100 кілометрів від лінії фронту (в РФ стверджували, що вдалося вразити кілька українських МіГ-29, склади та ЗРС С-300). У зв’язку з цим у військових аналітиків з’явилися обгрунтовані побоювання, що такі удари можуть з тактичної переваги РФ у війні трансформуватися у стратегічну. Так  виникла критична потреба у створенні системи активного перехоплення БАК розвідки РФ. Типові розвідувальні БАК ЗС РФ - Орлан, Zаlа чи Suреrсаm, мають малу відбиваючу поверхню, тож є занадто малою ціллю для ППО. Крім того, такі БАК діють на висоті 4 - 6 кілометрів, тобто поза зоною дії ПЗРК, тож їх дуже складно захопити як ціль. А використовувати для знищення таких цілей потужні системи ППО середнього радіусу дії на кшталт радянських ЗРК “Бук” або NАSАМS надто дорого. До цього слід додати, що використати засоби РЕБ через потужний вплив на власні безпілотники та велику висоту польотів безпілотників противника у 5-6 км також неможливо. Тож єдиним варіантом відповіді могли  стати саме перехоплювачі. І вони стали ними.Про перші спроби стало відомо ще на початку 2024 року: у лютому 2024 року бійці підрозділу безпілотних ударних систем “Аякс” 126-ї окремої бригади територіальної оборони вперше за допомогою FРV-дрона знищили російський ударний дрон літакового типу. За деякими даними, до кінця березня 2025 року було оприлюднено відео перехоплень вже понад 2,5 тисячі російських безпілотників розвідувального та ударного типів. БАК-перехоплювач, який застосовується на полі бою, фото: GеnеrаlStаff.uаЯк розвивались та вдосконалювались дрони-перехоплювачіВлітку 2024 року українські винахідники запропонували системні новації для розв’язання проблеми перехоплень БАК противника – варто відзначити координаційну та загальну лідерську роль платформи Вrаvе1, яка у сфері розвитку БАК стала виконувати функції структури з розвитку технологій. Та, звісно, завзятість і креативність вітчизняних винахідників. У листопаді 2024 року українські FРV-дрони вже більш ніж успішно вирішували задачу боротьби із російськими розвідувальними безпілотниками. В результаті тільки одного проєкту "Небесний русоріз" було ліквідовано понад 400 російських дронів-розвідників. Серед них 211 БАК типу Zаlа, 137 Suреrсаm, 46 БАК сімейства “Орлан”, а також 7 баражуючих боєприпасів "Ланцет". Проєкт запрацював орієнтовно з серпня 2024 року, і знову маємо говорити про хвильовий розвиток технологій: з’являється рішення щодо ураження, противником удосконалюється рішення щодо захисту, відповідаємо новим  рішенням на ураження. Майбутнє бою, та й усієї війни, пов’язане саме зі швидкістю народження нових рішень для атак і контратак, а також  зі здатністю швидко масштабувати результати.БАК Фламінго, фото: vn.20mіnut        БАК-перехоплювачі почали виготовляти у різних формфакторах - від FРV-дронів квадрокоптерного типу до дронів літакового типу зі здатністю перехоплювати швидкісні цілі. Фактично, вже у 2024 році окреслилась тенденція, що дрони-перехоплювачі розвиватимуться як квадрокоптери-камікадзе, БАК-перехоплювачі літакового типу та як дрони протидії баражуючим боєприпасам типу Shаhеd .     Далі – більше. Справді революційні події відбулися влітку 2024 року. 31 липня двокілограмовий український дрон   “приземлив” 12-тонний російський вертоліт. У серпні 2024 року було зафіксовано збиття зенітним дроном російського Мі-28 у повітряному бою. Ці події засвідчили, що відбудуться дуже значні рішення у переозброєнні, оскільки такі події, як успішно реалізований “замах” на потужно озброєні гелікоптери вартістю мільйони доларів визначатимуть нові пріоритети у переозброєнні найпотужніших країн світу.         Зрештою, у травні 2025 року з’явилося перше відео перехоплення дроном російсько-іранського ударного безпілотника типу Shаhеd. Сили оборони, як було заявлено, успішно використовували дрон-перехоплювач Stіng (“Жало”). Відео стало першою публічною фіксацією перехоплення російського БАК: перехоплювач зміг наздогнати Shаhеd на значній висоті, понад хмарами: цей безпілотник здатен літати зі швидкістю понад 160 км/год та підніматися на висоту близько 3 км.  Тоді ж було повідомлено, що підрозділ Сил безпілотних систем Dаrknоdе зі складу 412-го полку  “Nеmеsіs” знищив близько 100 ворожих дронів-камікадзе типу Shаhеd та “Гербер” за допомогою дронів-перехоплювачів.БАК Stіng, фото: tеlеgrарhЯк може відбуватись подальший розвиток сучасних БАК-перехоплювачівЗ часом дрони-перехоплювачі набули масової поширеності та де-факто поступово перетворилися на частину протиповітряної оборони. І потреба в них зростає в геометричні прогресії, оскільки у 2025 році не тільки небо над полем бою вже кишіло дронами, але й кілометрів на 20-30 в обидва боки від лінії зіткнення. Завдяки порівняно низькій вартості, простоті експлуатації та можливості виробництва на непрофільних підприємствах БАК-перехоплювачі стають усе доступнішими, і це логічна відповідь на такий виклик. Статистика свідчить, що Україна і надалі нарощує потенціал використання БАК-перехоплювачів. Зокрема, з листопада 2024 року по березень 2025 року кількість успішного перехоплення ворожих безпілотників збільшилася у 4 рази - станом на 22 березня 2025 року було зафіксовано 2517 унікальних перехоплень, 2018 з них вдалось геолокувати.        Зрозуміло, що безпілотні охоронці неба почали стрімко удосконалюватися та модернізуватися. Це так само логічні наслідки будь-якої війни, навіть нашої, що ще не завершена.        У 2025 році БАК-перехоплювачі почали збивати цілі на відстанях, які раніше були абсолютно недосяжними. Скажімо, на початку червня український зенітний FРV-дрон перехопив російський розвідувальний безпілотник “Орлан-10” вже на відстані 33 км за лінією фронту - над територією Курської області. Для такого перехоплення використовувався новітній FРV-дрон літакового типу “Чаклун”.БПЛА "Чаклун", фото: blасksеаnеws        Відносно невисока вартість перехоплювачів продовжує відігравати ключове значення у тому, що їхнє використання лише зростає: приміром, Сили оборони України у 2025 році почали використовувати БАК-перехоплювачі літакового типу “Техно Тарас” вартість якого при висоті до 6000 метрів та радіусі дії до 35 км становить лише 1600 доларів. Не випадково його встигли назвати “вітчизняним дешевим засобом ППО” .Дрон-перехоплювач "Техно Тарас", фото: фонд Сергія Притули        Важливим еволюційним напрямком стало удосконалення способів перехоплення. Наприклад, на БАК почали встановлювати боєприпас з уламковою бойовою частиною, що підривається за командою оператора та дозволяє суттєво збільшити можливість ураження.  Одним із прикладів еволюції способів ураження цілей противника стала кодифікація у червні 2025 року БАК Сhіеf-1 - для ураження як літальних апаратів, так і живої сили ворога. Дрон коптерного типу має двоствольний модуль з патронами зі шротом. До того ж БАК вже обладнаний системами автоматичного розпізнавання та досягнення оптимальної дистанції для ураження цілі.Зі свого боку, встановлення потужних батарей дозволяє БАК отримати більшу дальність та висотність перехоплення.Успішне застосування зенітних дронів проти безпілотників противника вийшла на такий рівень, що деякі бригади вже мають власні батареї БАК-перехоплювачів. Зі свого боку, противник намагається технологічно протидіяти, наприклад, з березня 2025 року почав серійно встановлювати на свої розвідувальні дрони типу Zаlа системи ухилення від зенітних дронів на базі “машинного зору”.         Серед ключових майбутніх задач – збільшення досяжності до ворожих цілей та якості оперування БАК для перехоплення.        Одним із цікавих та важливих шляхів такого удосконалення зенітних БАК стали розробки та використання носіїв перехоплювачів – за їхній рахунок почали зростати можливості самих зенітних безпілотників. Компанія Justіfіеr Drоnеs, приміром, задля збільшення дальності та висоти польоту FРV-перехоплювачів почала запускати їх з дрона-носія. При цьому завдяки тому, що носій вже перебуває у повітрі, час реагування та швидкість підльоту перехоплювача до цілі відчутно скорочуються. Що за горизонтом: автозахоплення, автонаведення,  автопідрив, штучний інтелектІдея використання дронів для перехоплення повітряних цілей виявилася настільки потужною, що фінансування виробництва нових БАК-перехоплювачів VВ140 “Фламінго” потрапило разом з іншою передовою зброєю до нового пакета військової допомоги Україні з боку Німеччини . Фактично VВ140 “Фламінго” вже є прообразом гібрида, оскільки має можливість перехоплювати дрони у повітрі на відстані до 30 км. І це яскраво свідчить про визнання нового революційного витку у технологіях війни. Додатковим свідченням цього може стати той факт, що у червні 2025 року на виставці оборонних технологій у німецькому Нюрнберзі німецька компанія Dіеhl Dеfеnсе, що її в Україні добре знають як виробника зенітно-ракетних комплексів ІRІS-Т, представила свою новітню розробку в галузі ППО-ПРО, а саме зенітний дрон Сісаdа. Комплекси ІRІS-Т SLМ, БАК мають 40-кілометровий радіус дії, Але при цьому в радіусі близько кілометра  у них є так звана мертва зона, а  Сісаdа  призначений для перехоплення безпілотників малої дальності. Тож, можливо, це і є новий шлях забезпечення безпеки важливих та дорогих озброєнь на війні – через формування мережі безпілотних “охоронців”.БАК Сісаdа, фото: Аrmy Rесоgnіtіоn        Можна спрогнозувати, що наступними кроками до удосконалення стануть автоматизація, зокрема широке застосування автоматичного захоплення та наведення на ціль та автоматизованого підриву бойової частини при наближенні до цілі. І, зрозуміло, мова йтиме про удосконаленого програмування БАК, а згодом і елементів штучного інтелекту (ШІ).Також можна передбачити, що майже напевно будуть розроблятися зенітні дрони-гібриди, тобто фактично зенітні ракети-дрони - для збиття вертольотів, великих багаторазових безпілотників оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, тобто дуже дорогої зброї. Для цього на БАК будуть використовувати реактивні двигуни. Певне уявлення про майбутній розвиток українських БАК-перехоплювачів надав після призначення командувачем Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді. Зокрема, йдеться про поетапне розгортання впливу СБС на оперативній глибині, а це прогнозоване збільшення дальності застосування.Отже, ми бачимо горизонт розвитку безпілотних авіаційних комплексів. За цим же горизонтом, хочеться вірити, в українських безпілотників не буде меж для знищення ворога. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Від того, як працюють оператори безпілотних систем, залежить успіх на фронті, каже військовий Віктор Таран Повномасштабну війну, яку веде проти нас Росія, називають війною технологій. Які саме технології найбільше вплинули на хід воєнних дій? &еnsр;Світ увійшов у четверту індустріальну революцію, і її технології плавно перейшли у війну. Перша індустріальна революція це кораблі й гармати, друга танки й літаки, третя ракети, а четверта це роботехніка, 3D і GРS-навігація, кібербезпека та роботизовані системи широкого спектра застосування дрони. На початку повномасштабного вторг­нення Україна мала технології на рівні другої індустріальної революції танки, артилерію, боєприпаси. Армія, яка нам ді­сталась у спадок від СРСР, за роки незалежності успішно розпродавалася або знищувалася. Ми не готувалися до війни. І коли почалося повноцінне російське вторгнення, виявилося, що в нас мало засобів ураження, і наприкінці весни 2022 року почало критично не вистачати боєприпасів. Нас врятували наші союзники з НАТО, які стали масово передавати зброю та боєприпаси. Водночас ми шукали, що в нас є під руками. І це були дрони ті речі, завдяки яким українці ще донедавна знімали побутові історії, стали незамінним військовим атрибутом. Разом із дронами прийшли й інші технології. Зокрема 3D-друк, який застосовують у піхоті й ­тактичній медицині. Також почали послуговуватися системами ситуаційної обізнаності "Дельта", "Кропива", "Вежа". Так само сили оборони використовують кібербезпеку, що охороняє персональний простір. Ми воюємо технологіями четвертої індустріальної революції і трансформуємо ними світ. Тобто наша війна з Росією стала першою війною з масовим використанням новітніх технологій? &еnsр;Так. Не можна сказати, що раніше ніхто не використовував технологій для воєнних дій. Згадаємо війну між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах 2010 року. Там активно застосовували "Байрактари" Азербайджан завдавав високоточних ударів по оборонних точках противника. Але це не було масово. Навесні 2022 року, коли почалося російське вторгнення, ішли танкові колони, виводили артилерію, піхота тримала оборону. Це була лінійна війна. Теперішню ситуацію аналітики НАТО називають сенсорною війною. Ми створюємо високомобільні точки, довкола яких будуються сили оборони. У їхній основі мобільні групи ударних безпілотників, танки виконують важливу, але допоміжну роль. Це повністю змінює логіку бойових дій на передовій перебувають дрони, поруч із ними засоби радіоелектронної безпеки та розвідки, щільність вогню набагато сильніша. Коли 2022 року ми починали воювати, то в нас була лінія, попереду неї сіра зона, а ззаду безпечний простір. Тепер попереду є зона 2030 кілометрів, де дрони знищують все й усіх, і така сама зона заглиблюється в тил. Ми не маємо тепер безпечної зони для евакуації та підвезення боєприпасів. Ми опинилися в ситуації, що потребує інших підходів. І цього треба вчитися, бо літають не дрони, а оператори. Від того, як працюють оператори безпілотних систем, і залежить успіх на фронті. За артилерією закріпилося прізвисько Богиня війни. Чи не претендують дрони на звання новітніх богів війни? &еnsр;Ні. Дрони не можуть виконувати ті завдання, які виконує артилерія. Дрон літає на відстань 1520 кілометрів. Артилерія б'є на 40 кілометрів. Дрон може принести 12 кілограми вибухівки, тоді як 152-міліметровий снаряд має бойову частину вагою 56 кілограмів, здатну прорвати зону оборони. Артилерію неможливо замінити, на фронті потрібні боєприпаси. На початку російського вторгнення в нас не було артилерійських снарядів. Навіть наші партнери не змогли надати потрібну нам кількість боєприпасів, вони не встигли так швидко перебудувати економіку, щоб виробляти їх. Надходили 1012 тисяч одиниць за тодішньої інтенсивності боїв це на день-два. Тому ми вимушено почали використовувати дрони як допоміжний засіб. Артилерія набагато потужніша, і вона була й залишається богинею війни. Артилерія залишається богинею війни Тобто з 2014 року дрони використовували як допоміжний засіб, а тепер їх оформили в повноцінний рід військ? &еnsр;Дрони найперше використовували як розвідники. До повномасштабного вторгнення інтенсивність бойових дій була менша, снарядів загалом вистачало. Тоді ми застосовували дрон "Фантом", що літав із зарядом акумулятора на значно меншу відстань. Такої кількості безпілотних систем, як тепер, 2014 року ще не було, ми тільки вчилися працювати з безпілотниками. Як змінювалася роль дронів із 2014-го до сьогодні? &еnsр;Після "Фантомів" з'явилися перший і другий "Мавіки" із зо­всім іншою камерою та системою навігації. Тому використання дронів змінилося якщо спершу це були розвідники, що лише інколи робили скиди, то з 2022 року вони стали повноцінними бойовими учасниками. Так само з FРV-дронами якщо у 20162017 роках їхнє використання було поодиноке, то з кінця 2022-го їх застосовують усюди. Станом на 2024 рік, Україна єдина країна у світі, що має командування Сил безпілотних систем, у яких є морські дрони, повноцінні наземні роботизовані системи. Ми починаємо створювати дрони, які виконують завдання на ураження на 500700 кілометрів. Цей шлях розвитку став можливим завдяки технологіям четвертої індустріальної революції нові чипи, системи навігації, супутники, принципово нова камера і, звісно, штучний інтелект це машинне навчання, цифрове розпізнавання камер, система наведення. Можливо, наша війна з Росією увійде в історію як війна нового типу, нового покоління? Як колись англо-бурська війна, де вперше використали кулемети й форму хакі? &еnsр;А також концтабори. Коли в березні 2022 року я з товаришем, позивний "Академік", задумав створити в Україні постійно активну систему навчання операторів БПЛА, ми про це точно не думали. Ми тоді були два старші лейтенанти, які мали мрію. На початку березня провели навчальний тренінг, здобули певні знання та навички й почали створювати школу. Учасники того тренінгу надалі заснували три школи Центр "Крук", Drоnаrіum та "Боривітер". Станом на 23 травня цьогоріч, ми навчили 20 тисяч операторів БПЛА. Внесок нашої школи більш як 8 тисяч. Це майже полк. Чи думали ми, що це якось змінить уявлення про війну чи сам спосіб її ведення? Ні, просто робили свою справу. Не знаю, як назвуть цю війну. Хтось уже називає її третім етапом Визвольної війни першим етапом були Визвольні змагання 19171922 років, другим боротьба УПА, а третій етап нині. Хтось називає війною за ідентичність, хтось вітчизняною. Степан Бандера ще у 1950-х писав, що після того, як Україна здобуде незалежність він вірив, що Радянський Союз розпадеться, її чекатиме нова агресія з боку Росії і це буде черговий етап Визвольної війни. Тому я не хотів би називати цю війну війною дронів вона ведеться за наше існування. Дрони це просто засіб. Якщо завтра їх не стане ми воюватимемо далі. Повноцінне протистояння і перші смерті серед українських військових були ще в березні 2014 року. Війна триває вже давно, тому не варто її називати війною дронів. Мені як людині з історичною освітою імпонує визначення "третій етап Визвольних змагань". Базова підготовка оператора займає від двох тижнів Скільки потрібно часу, щоб підготувати оператора дронів? &еnsр;Що довше, то краще. Але часу немає, тому в нашому центрі ми навчаємо операторів мультикоптерів два тижні, FРV два тижні, "крила" місяць. Цивільні можуть пройти скорочений курс два тижні на "крилі" й тиждень на мультикоптері. Оператори отримують сертифікати державного зразка, які є підставою для присвоєння військово-облікової спеціальності. Наш центр 2023 року перший отримав сертифікацію. Потім військові ще можуть пройти додаткове підвищення кваліфікації від тижня до двох. Тобто базова підготовка оператора займає від двох тижнів. Волонтерка Марія Берлінська заявила, що з кінця травня цього року ми почнемо все більше відставати від Росії в технічному плані. За її словами, росіяни скоро зможуть випускати понад тисячу "Шахедів" за добу. Чи зможемо ми наздогнати Росію? &еnsр;Це правда, кількість "Шахедів" з того боку зростає щодня. Чи дійде вона до тисячі на добу, не знаю. Об'єктивно ми маємо визнати, що росіяни здатні налагодити масове виробництво "Шахедів". Росія перевела майже 40 відсотків своєї економіки на військові рейки. Протистояти цьому можна лише через зміну державної парадигми. Оголошення переходу на виробництво того, що у пріоритеті для Сил оборони, перерозподіл фінансів і перебудова економіки. А також відверта розмова із суспільством. Це дискомфортно, неприємно. Але довкола Києва літають "Шахеди" і їх зустрічають мобільні вогневі групи. Завдання цих груп виконують добровольці, які вже не один рік приходять і працюють на машинах, кулеметах, чергують уночі й не отримують за це ні копійки. В Києві повно здорових чоловіків чому вони не хочуть записатися в добровольчі формування, раз на два тижні виходити на чергування? Щільність вогню була б така, що жоден "Шахед" не долетів би. І це не про мобілізацію, а про виконання громадянського обов'язку. Ми забули про війну. Таке вже було у 20152016 роках. "Шахеди" літатимуть, і єдиний варіант зупинити їх залучення кожного. Інакше не можна виграти війну зі 140-мільйонною країною, яку підтримують Китай, Іран, Білорусь, Північна Корея, частина країн Африки. Якщо ми хочемо це зупинити, треба включатися всім. Я розумію, що су­спільство втомилося за три роки, але росіяни не втомилися. Яка причина того, що Росія випереджає нас у виробництві та застосуванні дронів? Можливо, в чомусь слід переймати її досвід? &еnsр;Переймати її досвід треба давно, про це ще Ігор Луценко говорив. 2022 року ми намасштабували величезну кількість рішень. Необхідно було вибрати й реалізувати найбільш ефективні. Якби ми це зробили ­2023-го, то тепер мали б стандартизовані уніфіковані речі, які штампували б і масово застосовували б. Росіяни зробили ставку на дрони "Ланцет" і "Орлан". А в нас є "Дартс", "Скайхоппер", "Мрія 4.5.0", "Чаклун" це 1/10 того зоопарку, що літає. Вони всі ефективні, але відбувається певне розпорошення, а в цих умовах нам треба визначати пріоритети, ставити їх на потоки. Нам треба визначати пріоритети, ставити їх на потоки Економіку можна мобілізувати, якщо буде державна політика, інформаційна кампанія з поясненням, що працювати мають усі. Інакше не переможемо проти нас воює авторитарна країна, яка мобілізувала колосальні ресурси. Ще 2015 року було багато тез про те, що війна вигідна військовим і волонтерам. Насправді війна не вигідна нікому, але вона точно не зменшує обертів, а в росіян є ресурси, щоб воювати. Реальні переговори, дай Боже, щоб почалися наприкінці року. А до цього часу треба ще вистояти. Українські ентузіасти власноруч створюють дрони з підручних матеріалів. Якщо їх можна виготовити в домашніх умовах, що заважає налагодити їхнє масове серійне виробництво? У державного керівництва немає розуміння важливості розвитку безпілотних систем? &еnsр;Це питання треба ставити не військовим. Камишін (Олександр Камишін міністр із питань стратегічних галузей промисловості у 20232024 роках. Країна) ­2024-го заявив, що ми виготовили майже 2 мільйони дронів замість анонсованих 5 мільйонів. Наскільки я знаю, є проблема обмежених ресурсів. Виробники можуть створювати більше, але їм для цього потрібні кошти. Їх можна брати або з бюджету, або ж є величезні ресурси кредити Національного банку України, які можна було б перенаправити на виготовлення дронів. Також є можливість відкрити ринок збуту, щоб наші виробники продавали зброю за кордон, отримували прибуток і вкладали його у дрони. Варіантів багато, але чому це не робиться, які причини треба з'ясовувати в депутатів і чиновників. Моє завдання отримати дрон і навчити ним користуватися. Чи є в України необхідні потужності для виробництва безпілотників матеріали, устаткування, навчений персонал? &еnsр;Так, є. В Україні достатньо виробників, щоб задовольнити нашу потребу в дронах. Але я бачив виробників, які простоюють, у яких завантаженість виробництва становить 4050 відсотків. Вони теж не розуміють, чому їх не контрак­тують. Ключова причина відсутність єдиної державної стратегії на цьому полі. Урядової програми про перерозподіл ресурсів на період воєнного стану не існує. Чи можна сказати, що безпілотні системи здійснили технологічну революцію? &еnsр;Це занадто вузько. Технології четвертої індустріальної революції повністю змінюють світ той світ, у якому ми жили до 2022 року. Тепер він буде принципово інший. Дрони одна з частинок цієї революції. У наших телефонах повно додатків це так само індустріальна революція. GРS-навігатор це також революція. Кібербезпека індустріальна революція. Ми в новому світі він змінюється, він цікавий, тому давайте вчитися в ньому жити. Передплатити журнал "Країна"

Станом на кінець травня цього року кількість безробітних українців, які отримували допомогу по безробіттю в Державній службі зайнятості, становить 40,7 тис. осіб. Зараз максимальний розмір допомоги по безробіттю на рівні від 3,6 тис. до 8 тис. грн. Про це йдеться в повідомленні Держслужби зайнятості. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чехії, Німеччині та Польщі створять центри повернення українських біженців Мінімальну суму станом на кінець травня отримували майже 1,2 тис. безробітних, максимальну - майже 11 тис. Найчастіше виплати допомоги Служби зайнятості отримували люди, які втратили роботу в Дніпропетровській області - майже 4 тис., у Харківській - 2,6 тис. та Полтавській - 2,5 тис. Найменше безробітних, яким були передбачені подібні виплати, - у Херсонській області - 380 людей та в Закарпатській - трохи понад 800 шукачів роботи. Станом на кінець квітня кількість осіб, які отримували допомогу по безробіттю, становила понад 41 тис., на кінець березня - 42 тис., на кінець лютого та січня - по 45 тис. Тобто за пів року кількість отримувачів такої допомоги скоротилася. Велика кількість українців виїхала за рік з країни і навряд повернеться. В Нацбанку назвали дані.

Станом на кінець травня цього року кількість безробітних українців, які отримували допомогу по безробіттю в Державній службі зайнятості, становить 40,7 тис. осіб. Зараз максимальний розмір допомоги по безробіттю на рівні від 3,6 тис. до 8 тис. грн. Про це йдеться в повідомленні Держслужби зайнятості. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чехії, Німеччині та Польщі створять центри повернення українських біженців Мінімальну суму станом на кінець травня отримували майже 1,2 тис. безробітних, максимальну - майже 11 тис. Найчастіше виплати допомоги Служби зайнятості отримували люди, які втратили роботу в Дніпропетровській області - майже 4 тис., у Харківській - 2,6 тис. та Полтавській - 2,5 тис. Найменше безробітних, яким були передбачені подібні виплати, - у Херсонській області - 380 людей та в Закарпатській - трохи понад 800 шукачів роботи. Станом на кінець квітня кількість осіб, які отримували допомогу по безробіттю, становила понад 41 тис., на кінець березня - 42 тис., на кінець лютого та січня - по 45 тис. Тобто за пів року кількість отримувачів такої допомоги скоротилася. Велика кількість українців виїхала за рік з країни і навряд повернеться. В Нацбанку назвали дані.

Еспресо запитав у голови Місії "Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ" при Патріаршій Курії о. Полікарпа Марцелюка, як відбувається процес надання рангу святих  і кого з українців можуть визнати блаженним найближчим часом.Що таке беатифікація та канонізаціяКанонізація і беатифікація стосується підтвердження одного й того самого, святості певної особи. Однак якщо беатифікація є дозволом на публічний культ особи, то канонізація є рекомендацією Церкви і остаточним рішенням, пояснює "Католицький оглядач".Беатифікація виникла пізніше від канонізації через потреби місцевих Церков у сфері культу святих. "Існують Слуги Божі, публічний культ яких не повинен накладатись на цілу Церкву, якщо їхня слава і святість не має вселенського характеру, але вони можуть з користю бути наведені як зразки життя і приклади чеснот для деяких еклезіальних спільнот чи деяких груп вірних. Власне таку ціль має беатифікація", – йдеться в матеріалі. Тобто, беатифікація - це проголошення особи блаженною для певної локальної церкви або спільноти, а канонізація – офіційне визнання і проголошення особи святою для Вселенської Церкви, що означає визнання її святою для усього католицького світу. Хто займається беатифікацією та канонізацією в УкраїніЗагалом в Україні діє кілька гілок, підпорядкованих католицькій церкві. Римо-католицька церква в Україні, Українська греко-католицька церква, а також Мукачівська греко-католицька єпархія, яка напряму підпорядковується Святому престолу. В УГКЦ діє Місія "Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих". Глава Місії отець Полікарп Марцелюк розповів для Еспресо, що структура створена в 1992 році для допомоги у проведенні процесів беатифікації й канонізації святих. Отець Полікарп Марцелюк. Фото: httрs://synоd.ugсс.uа/ "Наші головні цілі і завдання: консультації урядовців процесу щодо прослави кандидатів на святих в організації і проведенні беатифікаційних і канонізаційних процесів; науково-пошукова робота матеріалів і документів, пов’язаних із життям і духовною спадщиною кандидатів на святих; публікація біографічних матеріалів, оригінальних творів, аналітичних студій, листів і документів до беатифікаційного процесу; популяризація кандидатів, над життям яких проводиться процес беатифікації; а також пошук і опитування наочних свідків, які знали Слуг Божих, які перебувають у беатифікаційному процесі", – розповів про свою роботу священник.Він пояснив, що кандидат до святості проходить певний беатифікаційний процес. У випадку успішного розгляду його проголошують блаженним і дозволяють літургійне вшанування у своїй єпархії чи помісній Церкві. Кого Церква може беатифікувати і за якими ознакамиСучасні норми ведення прослави святим затвердив Папа Іван Павло ІІ. Вони називаються Маtеr Sаnсtоrum ("Мати Святих") і саме за ними ведуть процеси беатифікації та канонізації. Мета – зібрати докази щодо чеснот, мучеництва або жертви життя за віру.За словами отця Полікарпа Марцелюка, кандидатом може бути практикуючий вірний чи душпастир Церкви, який має славу святості у численної громади вірних Церкви, а його приклад життя – актуальний взірець до наслідування у сучасності. Отець Полікарп Марцелюк. Фото: httрs://synоd.ugсс.uа/ "Прославу святим кандидата можна вести трьома шляхами: шлях визнання мучеництва за віру, шлях праведності геройської практики чеснот, а з 2017 р. папа Франциск виділив шлях жертви життя за віру, якщо вірний був переслідуваний і ризикував втратити життя", – пояснив духівник в коментарі Еспресо.Якщо життя і подвиг віри кандидата мають численні свідчення святості та заступництва, то громада може ініціювати звернення до єпископа місця смерті Слуги Божого з проханням розпочати процес. До процесу залучають богословів, істориків, каноністів. Чим більше експертів бере участь у праці історичної комісії та аналізі богословської спадщини, зборі свідчень під присягою перед церковним трибуналом, тим швидше триває єпархіальна стадія. Архівні документи, де проживав Слуга Божий, опрацьовують призначені фахівці-історики. Їхня мета – забезпечити автентичність матеріалів. Це складна і ретельна процедура."Всі матеріали перекладаються на мову, прийнятну для Дикастерії у справах святих, і передаються до Риму. Там аналізується роsіtіо  –  досьє, яке розглядають історики й богослови. Через велику кількість справ це може тривати роками", – розповідає священник.Як приклад священнослужитель наводить процес беатифікації митрополита Андрея Шептицького, який розпочали ще у 1957 році, переданий до Риму лише у 2011 році, оскільки багато архівних матеріалів стали доступними лише після здобуття незалежності України.Українці, які перебувають найближче до беатифікації чи канонізаціїСтаном на сьогодні, з-поміж українців чи не найближчим до беатифікації є, власне, праведний митрополит Андрей Шептицький, процес розпочато ще у 1958 році. Митрополит Андрей Шептицький "16 липня 2015 р. Папа Франциск дозволив Конгрегації у справах святих проголосити декрет про геройську практику чеснот. Наразі триває розгляд чуда з оздоровленням, яке сталося за заступництвом митрополита Андрея. Чудо вже підтверджено з канонічного боку, очікується остаточне рішення з боку Ватикану", – розповів о. Марцелюк.Щодо інших гілок, то Мукачівська греко-католицька єпархія вивела на фінальну стадію процес беатифікації священника із Закарпаття Петра Ороса. Однак процес довелося тимчасово зупинити через смерть понтифіка.Петро Орос "З болем, але й з глибоким розумінням волі Божої мусимо повідомити, що з причини відходу до вічності Папи Франциска беатифікація блаженного священномученика Петра Ороса, яка була запланована на 3 травня 2025 року, не скасовується, але відкладається на невизначений термін, очікуючи рішення новообраного Святішого Отця", – йшлося в повідомленні єпархії.Щодо УГКЦ, то за декретом Блаженнішого Любомира Гузара було розпочато кілька процесів беатифікації, що охоплюють як окремих осіб, так і групи мучеників, які постраждали за віру в умовах переслідування.Зокрема, у 2002 році у Львівській архиєпархії розпочато процес беатифікації Слуги Божого о. Петра Мекелити і 44 його товаришів-мучеників: священників, монахів і мирян, які стали жертвами більшовицького режиму. У межах цього процесу було видано короткі життєписи під назвою "Вірні до кінця", які заохочують до пізнання прикладів їхньої віри та збору свідчень про їхнє заступництво."Серед історичних процесів, де вже немає живих свідків, варто згадати Слугу Божого о. Миколу Щепанюка – священика, який душпастирював у Києві в період 1916–1935 років. У 1937 році він був заарештований і розстріляний у таборах ГУЛАГу в Магадані. У тому ж 2002 році розпочато процес беатифікації єпископа Дмитра Яремка. Його потай висвятив митрополит Андрей Шептицький на єпископа Острозького 19 вересня 1914 року в Києві. Попри небезпеку, владика Дмитро залишився з вірними, за що був заарештований і помер у неволі", – розповів отець Полікарп Марцелюк. Серед інших кандидатів-українців, процес беатифікації котрих почав Гузар, – отці Роман Бахталовський, Єремія Ломницький, Кирило Селецький, Ісидора Дольницький. Єремія Ломницький Коли предстоятелем УГКЦ став Блаженніший Святослав, було розпочато нові беатифікаційні процеси. Одним із таких є єпархіальний процес беатифікації самого Блаженнішого Любомира Гузара.Також у рамках діяльності Постуляційного центру було створено інтерактивну карту походження Слуг Божих. Тут можна побачити географію народження тих, чий шлях до визнання святості триває.Хто з українців наразі останнім був проголошений блаженнимОстаннє офіційне проголошення блаженними Української греко-католицької церкви відбулося 27 червня 2001 року. Урочистий Чин беатифікації звершив Папа Іван Павло ІІ під час свого візиту до України."Цього дня були беатифіковані Новомученики УГКЦ – 26 осіб, зокрема блаженний Миколай Чарнецький та 25 осіб, які з ним зазнали переслідувань і мученицької смерті у часи більшовицького терору. Окремо було визнано мучеництво блаженного Омеляна Ковча, який загинув у нацистському концтаборі Майданек, служачи духовно іншим в’язням", – пригадав священник.Блаженний Миколай Чарнецький Читайте також: Мученик, який відмовився покидати концтабір: 25 березня – річниця смерті священника УГКЦ Омеляна КовчаЯкий вплив має Папа Римський на канонізаційний процесПапа Римський, як найвищий авторитет Католицької церкви, має вирішальний вплив на всі етапи беатифікації та канонізації. Його роль охоплює як законодавчі, так і душпастирські аспекти процесу.Передусім Папа призначає керівника Дикастерії у справах святих. Саме ця Дикастерія відповідає за підготовку та перевірку всіх матеріалів, пов’язаних із процесами беатифікації та канонізації.Понтифік може внести зміни у процедуру, дозволивши спростити або пришвидшити окремі процеси, якщо вважає, що існують достатні докази святості кандидата. Наприклад, він може надати дозвіл на визнання геройської практики чеснот чи підтвердити чудо, не чекаючи завершення повної процедури, пояснив отець Полікарп.Визнання святості кандидата Папа підтверджує під час консисторії кардиналів, попередньо узгодивши рішення з Колегією кардиналів. Проте саме Папа має останнє слово у кожному рішенні.Традиційно Папа очолює урочисті Літургії канонізації у базиліці святого Петра у Ватикані. Проте іноді, як у випадку України, ці урочистості відбуваються в інших місцях. Так, 27 червня 2001 року в місті Львові святий Іван Павло ІІ особисто очолив беатифікацію новомучеників на чолі з блаженним Миколаєм Чарнецьким, а також преподобної Йосафати Гордашевської, процес якої відбувався на основі визнання геройської практики чеснот.Що відомо про 8 блаженних, яких Папа затвердить на канонізацію13 червня Папа Лев ХІV збере у Ватикані кардиналів, щоб остаточно затвердити канонізацію восьми блаженних, чиїми справами займався ще Папа Франциск. Про це повідомляє СNА. Консисторій – церемонія, що визначає останній етап процесу канонізації шляхом голосування, щоб встановити дату, коли блаженного проголосять святим, раніше був запланований на кінець лютого. Однак на той момент Папа Франциск лежав у лікарні і не міг провести захід. Всього на консисторії повинні затвердити вісьмох нових святих, троє з них жінки. Це, зокрема, перша канонізована жінка з Венесуели – Марія дель Монте Кармело Ренділес Мартінес, або ж просто Мати Кармен, яку, як йдеться в статті, "люблять і пам’ятають за її безмежну доброту та мудру розсудливість". Святими також стануть італійські черниці Вінченца Марія Полоні, яка зцілювала, та Марія Тронкатті, яка, крім богословської діяльності, була в місії водночас медсестрою, хірургом, ортопедом, стоматологом та анестезіологом.Також канонізація чекає на альпініста-євангеліста П'єра Джорджо Фрассаті, "лікаря бідних" Хосе Ернандеса з Венесуели, а також юриста і колишнього сатаніста Бартоло Лонґо. Першим блаженним з Папуа - Нової Гвінеї стане Пітер То Рот. Він загинув у роки японської окупації під час Другої світової війни, захищаючи чистоту католицького шлюбу від окупантів, які хотіли повернути полігамію. Канонізація чекає і на вірменського єпископа Ігнація Малояна, який загинув мученицькою смертю під час турецького геноциду 1915 року.

Про це він написав у tеlеgrаm."Провів важливу розмову з міністром оборони Норвегії Торе Оншуусом Сандвіком. Норвегія — серед лідерів за обсягом допомоги Україні: у 2025 році вона виділить 7 млрд доларів. Обговорили, як найефективніше використати ці ресурси", - розповів глава оборонного відомства.За його словами, серед пріоритетів є розвиток українсько-норвезьких проєктів у галузі БПЛА. Вони, зокрема, передбачають: закупівлю дронів виробництва України, фінансування виготовлення вітчизняних зразків, а також - спільну роботу за "данською моделлю" або в інших форматах."Представив норвезькому колезі наші технологічні рішення, які вже працюють на полі бою. Маємо потенціал масштабувати їх разом із партнерами — і Норвегія тут може відіграти важливу роль", - резюмував Умєров.6 березня парламент Норвегії ухвалив рішення збільшити підтримку України до 85 млрд норвезьких крон (майже $8 млрд) у 2025 році. Влада вважає це внеском у мир і стабільність у Європі.

Наступна історія про командира роти вогневої підтримки першого стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади Ксенію. На початку військової кар'єри вона працювала в ППО, а зараз стала жінкою - командиром. Щоб потрапити у військо жінка повернулася із закордону. Їй пропонували паперову роботу та вона рвалася на передову. Бажання служити у війську Ксенія виявила у випускному класі школи. Це був лютий 2014 року, коли почалася Революція Гідності. Жінка готувалась до ЗНО і же тоді вирішила, що потрібно готуватися захищати країну. "Мені військова справа давалася досить легко, - пригадує Ксенія. - Екзамени з фізичної підготовки я склала досить не погано, з психології теж мала високий бал. І я пам'ятаю був набір у 104-й взвод наземної артилерії. Мені вдалося туди вступити". Повномасштабну війну жінка зустріла не в Україні. Але, коли дізналася про наступ Російської Федерації, одразу вирішила повернутися додому. оскільки була офіцером запасу, то отримала повістку. "Були великі черги і дівчат не хотіли брати. Мені казали: "Ну куди ти йдеш? Посиди вдома, почекай, може пізніше, подумай". Дуже мене відмовляли. Казали, як може бути дівчина командиром? Я планувала призватися на посаду командира взводу, а мені пропонували бухгалтера чи діловода. І так з першого дня у війську мені довелось в кожній бригаді доводити, що мені не цікаво працювати з паперами, а бути на бойових. Насправді цей шлях був довгий і виснажливий", - розповіла військова. Але жінці вдалося досягти свого. Ксенію відправили на додаткове навчання і згодом вона потрапила у  138 зенітно-ракетну Дніпровську бригаду. Була заступником командира батареї матеріально-психологічного забезпечення. "Це було озброєння С - 300, - розповідає про роботу Ксенія. -  Я потрапила на зенітну установку і нічого про неї не знала. А протягом двох тижнів я навчилася і вже збивала повітряні цілі. Це були ракети Х-101, Х-55, шахеди. Найдорожчу ракету, яку збила, коштує близько 13 млн доларів. Це Х-101". У бригаді жінка прослужила майже два роки. А потім їй випала можливість перевестись в піхоту. Так і потрапила в 67-му окрему механізовану бригаду на посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. А нині командує ротою вогневої підтримки першого стрілецького батальйону. "Коли я приїхала, пам'ятаю, 14 березня, потрапила в Слов'янськ. Розмістилася, познайомилася з усіма і 16 березня кажу: "Ну що? Куди їдемо? На яку я їду позицію? Вони на мене дивляться, кажуть, та куди ти поїдеш, ти ж тільки прийшла. Вже тоді я хотіла побачити все: як функціонує, як працює логістика, мені було цікаво". Через місяць підрозділ військової перевели на відновлення в Старичі. І там вже дізналася, що буде командиром роти. Зі своїми підлеглими вирушила на Лиманський напрямок. І там першим завданням мала виставити позиції декількох взводів. "Одну ніч я ходила з артилеристами шукала місця для гармати, потім цілий день працювала і наступної ночі їхала з мінометниками, щоб розмістити три міномета. Весь час, який стосувався бойової роботи, я зі своїм підрозділом, - наголошує військова. - Я ніколи не відправляла своїх людей в посадку, де б я не була. Мені було важливо, щоб я знала дорогу, бо, якщо будуть поранені чи загиблі, я розуміла, що нам ніхто не допоможе, крім нас". Розповіла про свою успішну операцію. "Так сталося наші не втримали певну посадку, були змушені відійти і саме мій підрозділ, один з розрахунків міномета, стояв на "нулі". Я не давала команди їм відтягувати міномети, адже розуміла, що в нас є бойова робота, яку ми повинні виконувати. Я приїхала до свого керівництва і попросила для підмоги кількох людей, щоб відбити позицію. Нам потрібно було пройти трохи більше півтора кілометри, але, глянувши на карту, я поставила собі за ціль пройти ще п'ятсот метрів до іншої позиції, яку потрібно зайняти. Нас привезли до мого мінометного розрахунку і в мене були аж сльози на очах. Знаючи, що вони скоро можуть зустрічати ворожу армію, вони не збирали речі, не збиралися втікати, а приготували міни, автомати, піднесли БК, щоб приймати бій. Я тоді була дуже горда за свій підрозділ. Ми пройшли ці 1600 метрів і розуміли, що окупанти можуть бути навколо нас. Ми обійшли всі бліндажі, їх не було, тому я вирішила трьох людей залишити, закріпитися, а з одним солдатом пройти ще пів кілометра. На наше щастя ми встигли дійти до точки, куди я запланувала. Там були агси, кулемети. І як тільки ми почали готувати праву сторону, через три-чотири хвилини я чую ворожі голоси. Їх було орієнтовно п'ятеро, а нас двоє. Ми прийняли бій. Я швидко вирішила, що вийду з цієї посадки в поле на дорогу, щоб вони мене побачили і почну їх прострілювати. І, коли вони почнуть відходити в бік, мій побратим почне з кулемету їх розстрілювати. Ми так і зробили. Були дуже сильні крики з боку росіян. Точно були поранені. Посадку втримали". Ксенія також брала участь в операції на Курщині. Каже, краще воювати не на своїй землі, якби це не було важко. "Моя гармата побила тоді рекорд. Ми від "нуля" стояли один кілометр вісімсот метрів. Це дуже мало, тому що зазвичай її ставлять на відстань 6-8 кілометрів. І все одно наша гармата працювала, - з гордістю розповідає Ксенія. -  Були в нас й полонені. Коли вони почули, що я намагалась рятувати їхнього пораненого, були в шоці. Один з них сказав "я не розумію, наші по нам стріляють, а ви йдете і пробуєте нас врятувати". Вони знають, що росіяни воюють за українців. І після того, як побачили моє ставлення до побратимів, виявили бажання потрапити у мій підрозділ". Ксенія поки не планує цивільного життя, адже вважає, що до завершення війни потрібно дожити. Але наголошує, навіть після завершення, демобілізація швидко не буде. "Це може бути рік, два, три. Тим більше ми офіцери. Треба буде здати все. А з цим будуть великі проблеми, тому що, на жаль, в нас така система. А мрію я зараз лише, щоб нам дали декілька нових пікапів, снаряди. Усі мрії зараз пов'язані із війною". 

У огляді Еспресо читайте, що відомо про славетного захисника і командира армійського корпусуДитинство і юні роки Дениса Прокопенка з позивним РедісНародився Прокопенко за два місяці до проголошення Україною незалежності – 27 червня 1991 року. У 2008 році закінчив київську гімназію. З дитинства займався спортом –  футболом та єдиноборствами. До початку російсько-української війни був активним вболівальником та ультрас київського футбольного клубу "Динамо". Саме на секторі стадіону отримав прізвисько Редіс, що стало його бойовим позивним.Денис Прокопенко є нащадком етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939-1940). Після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. До слова, на знак пам’яті про свого прадіда Редіс носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки."У мого діда була така жахлива ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка... і, уявляєш, втратити свою родину? Тобто всі його брати загинули, рідня. Я не знаю, чи їх убили або кудись забрали в полон.Вийшло так, що я ріс у діда. Він мене виховував, і до 7 років я зростав там, потім переїхав до батьків, почав ходити до школи. Але дід завжди для мене був авторитетом, і я підтримував його ідеї. Я не можу сказати, що він мені їх нав'язав, він просто багато розповідав, і я свідомо розділяв його погляди. Для мене це кровна помста. У мене була мрія воювати проти росіян, і я не міг цим шансом не скористатись", — розповідав в інтерв'ю для полкової газети Денис Прокопенко.Коли Денису було 8 років, його батько загинув. Тоді дідусь виховував його та багато розповідав про їхню сімейну історію і боротьбу прадіда. Вищу освіту здобув у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "Викладач англійської мови". За здобутим фахом не працював, бо одразу по закінченню університету у віці 23 років (а це був 2014 рік) пішов добровольцем до лав батальйону "Азов".У 2020 вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією "Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ".Особисте життя і знайомство з дружиноюУ 2015 році у соцмережах познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка тоді волонтерила на потреби АТО. У 2019 році вони одружилися. Вона  – ілюстраторка та громадська активістка. Навесні 2022 року під час оборони Маріуполя, разом з іншими рідними військовослужбовців ОЗСП "Азов", Катерина доклала зусиль для збереження життів особового складу маріупольського гарнізону та свого чоловіка зокрема. Після виходу захисників у полон Катерина Прокопенко заснувала та керує громадською організацією "Асоціація родин захисників Азовсталі", займається правозахисною діяльністю, очолює кампанію для визволення оборонців Маріуполя з полону.Бойові дії 11 липня 2014 року Денис Прокопенко розпочав службу в батальйоні "Азов" і брав участь у всіх бойових операціях літньої кампанії підрозділу: бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине. Був гранатометником.Під час Павлопіль-Широкинської у 2015 році операції Редіс командував 1-ю ротою. В 2017 році Денис Прокопенко став командиром ОЗСП "Азов". Він вважається наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. На той момент йому було всього 26 років.Денис Прокопенко завжди акцентував увагу на навчанні особового складу підрозділу, а будь-яке навчання розпочиналося з опанування та повторення сучасних протоколів надання домедичної допомоги. Під час оборони Маріуполя ці знання врятували багато життів. Що найбільше виокремлюють з його  заслуг – перетворенні "Азову" з добровольчого підрозділу в професійне бойове з’єднання за лекалами сучасних військових стандартів."Кожен боєць готовий покласти життя за "Редіса", адже той своєю чергою готовий зробити те саме за кожного "азовця", – казав про нього Богдан Тавр Кротевич."Жодну людину в житті я не поважаю так сильно як нашого командира "Редіса". Це історична постать. Він пройшов шлях від звичайного гранатометника до військового командира і Героя України. Він розбирається у багатьох сферах, це суперталановитий менеджер і авторитет", – розповів бойовий медик бригади "Азов" Сергій "Джедай"."Якщо ви хочете уявити, що за людина Денис Прокопенко, уявіть собі педанта, внутрішньо добре організованого, дисциплінованого, який ніколи не дає собі поблажок і не відпочиває навіть у вихідні", – казав Андрій Білецький про Редіса.Символ спротиву – Денис Прокопенко"Підлеглі звертаються до нього просто "Друже Редіс" (з наголосом на перший склад). Ще бувши на посаді ротного, Денис виклав своє ставлення до війни з путінським рашизмом так: "Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно. Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас в жодному разі…", – писали на сайті Армія. іnfоrm.У серпні 2019 року на столичному Хрещатику капітан Прокопенко отримав із рук новообраного президента України Володимира Зеленського орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Це нагородження мало не перетворилося на скандал. На урочистому параді Прокопенко не виконав військове привітання. Цей жест був сприйнятий як демарш перед Зеленським. Водночас у ОЗСП НГУ "Азов" прокоментували, що віддавати військове вітання, за Статутом Збройних сил України, належить лише військовому керівництву. "Стройовий статут зобов’язує віддавати честь іншому військовослужбовцю, але не цивільним особам. Тому військовослужбовці "Азову" не віддавали честь президентові Петру Порошенку  під час його візиту на позиції "Азову" на фронті, і немає законних підстав віддавати честь іншим цивільним керівникам".Оборона МаріуполяНапередодні Російського вторгнення в Україну – в грудні 2021 року Денис Прокопенко застерігав про можливий напад на столицю України для примушення до капітуляції та прийняття російських умов.Згодом вище військове керівництво ставило перед командуванням гарнізону Маріуполь завдання протриматися 2 тижні для того, щоб виграти час, відтягнувши на себе сили противника, отримати зброю від союзників і мобілізувати резерв. "Азов" у надскладних умовах протримав оборону міста 86 днів.24 лютого 2022 року під командуванням Дениса Прокопенка "Азов" зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. Силами розвідки та снайперської групи полку були здійснені диверсійні спецоперації в тилу противника для уповільнення оточення Маріуполя. Також під прикриттям азовців у місто був доставлений останній боєкомплект для ведення артилерійського вогню.За умов управлінського хаосу в місті Денис Прокопенко з першого дня взяв на себе відповідальність і командування обороною півмільйонного Маріуполя. Брав участь у плануванні та здійсненні повітряно-десантних спецоперацій ГУР, під час яких в оточений ворогом Маріуполь вертольотами доправляли людей та боєприпаси, а також евакуйовували поранених бійців.19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України як командиру підрозділу.16 травня Денис Прокопенко повідомив про наказ вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону та припинення оборони міста на 86 день від початку оборони Маріуполя й 82 день повного оточення міста. Усі бійці здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян у полон.20 травня командування Маріупольського гарнізону на чолі з Денисом Прокопенко покинули "Азовсталь" в одній з останніх груп."Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців, котрі загинули у міських боях та в результаті теракту в Оленівці, і свобода сотень наших побратимів, які знаходяться у російському полоні", – заявив згодом "Редіс". Полон та поверненняРедіс разом з іншими азовцями потрапив у полон, де провів 123 дні. За спогадами пресофіцера "Азову" Валерії "Нави" Суботіної, яка теж потрапила тоді у полон, вона лише один раз перетнулась із Прокопенком у російській в'язниці і навіть там він привітався з азовцями "Слава Україні".Був звільнений з полону 21 вересня разом з іншими 214 військовими.  Після повернення в Україну практично одразу заявив, що знову стане до виконання військового обов'язку.Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Прокопенко проходив реабілітацію, а вже в серпні 2023 року взяв участь у тактичних навчаннях, під час яких особовий склад відпрацьовував управління підрозділами в бою та організацію наступальних і оборонних дій.23 серпня того року Редіс вже був на передовій. З серпня бригада "Азов" під його керівництвом розпочала виконання бойових завдань на Лиманському напрямку.Впродовж 2024 року 12-та бригада "Азов" під командуванням Прокопенка вела активні бойові дії зокрема в районі Серебрянського лісництва. Згодом підрозділ був терміново передислокований до Торецька, де виконував завдання на ділянці прориву.Напередодні нового 2025 року Редіс застеріг українців від надмірного оптимізму щодо швидкого завершення війни в 2025 році, наголосивши, що такі очікування можуть послабити обороноздатність країни, – писала Новинарня.Також на своїй сторінці у соцмережі він писав, що війна потребує великих змін і закликав змінювати систему управління військами."Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який має значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброєння та боєприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензією на проведення контрнаступальних дій (операцій) на оперативно-тактичному рівні: єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність.Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву)І найголовніше — зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пояснював Денис Прокопенко.Очолив 1-й корпус НГУ "Азов", створений у 2025 році. Раніше виступав за перехід до нової структури війська – з дивізіями та корпусами.  "Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використовує з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер. Одна з них полягає далеко не у плануванні та застосуванні військ, оскільки не вважаю тактику РФ яскравою з погляду оперативного мистецтва (з таким людським ресурсом та ВПК можна воювати набагато ефективніше), вона має виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, що дозволяє командуванню ворожих дивізій та армій готувати та надалі керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад. Бо сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів".ВизнанняУ жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від українського друкованого щотижневого суспільно-політичного журналу НВ.У листопаді 2023 увійшов до списку лідерів України УП-100.Отримав звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка", за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.Медаль "За військову службу Україні"  – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Про це інформує Rеutеrs.За словами трьох джерел, групу очолює інвестиційна компанія Fоrеst Rоаd Соmраny, що базується в Лос-Анджелесі.ОnlyFаns, що здобув популярність під час пандемії СОVІD-19, відомий тим, що дозволяє творцям контенту, зокрема порнографічного, стягувати плату з підписників за доступ до своїх матеріалів. Платформа отримує 20% від доходів авторів.Так, за рік, що завершився в листопаді 2023 року, компанія отримала дохід у розмірі 6,6 мільярда доларів. Це значний стрибок порівняно з 375 мільйонами доларів у 2020 році, що, безумовно, привернуло увагу інвесторів.Згідно з поданими до Комісії з цінних паперів і бірж США документами, деякі керівники Fоrеst Rоаd входили до складу спеціалізованої інвестиційної компанії, яка у 2022 році вела переговори про публічне розміщення акцій ОnlyFаns. Однак тоді угода не відбулася.Одне з трьох джерел і ще одне джерело, знайоме з переговорами про продаж, заявили, що Fеnіх Іntеrnаtіоnаl Ltd також веде переговори з іншими потенційними претендентами. За останні місяці платформа зацікавила кількох претендентів.Переговори тривають щонайменше з березня. Угода може бути досягнута протягом найближчих одного-двох тижнів, хоча джерела попереджають, що її укладання не є гарантованим. Також розглядається можливість первинного публічного розміщення акцій (ІРО).Довідково: Єдиним акціонером Fеnіх Іntеrnаtіоnаl Ltd є Леонід Радвінський, американець українського походження, місцеперебування якого не вдалося підтвердити. Він придбав ОnlyFаns у 2018 році та, згідно з документами, за останні три роки виплатив собі щонайменше 1 млрд доларів дивідендів.В Україні податкова служба вимагає сплати податків від моделей ОnlyFаns, які переважно заробляють за кордоном. Водночас їхній контент можуть кваліфікувати як порнографію, за яку в Україні передбачена кримінальна відповідальність.

Про це повідомила пресслужба Міноборони.Згідно з повідомленням уперше стартувала підготовка фахівців із фізкультурно-спортивної реабілітації для поранених військовослужбовців — навчання відбувається в Національному університеті оборони України.Курсанти мають ті ж соціальні гарантії, що й військовослужбовці: безоплатне проживання, харчування, медичне обслуговування та забезпечення форменим одягом. Також із березня 2025 року значно підвищено грошове забезпечення: першокурсники отримують близько 8 тис. грн щомісяця, а випускники з відмінними результатами — понад 20 тис. грн.Вступати можуть як цивільні, так і військові особи віком від 17 до 30 років, які мають середню або вищу освіту. Жінок приймають на всі спеціальності на рівні з чоловіками — у 2024 році їхня частка серед вступників становила понад 19%.Документи можна подати через ТЦК та СП до 1 червня або безпосередньо до навчального закладу до 1 липня. Вступники можуть обирати: подавати результати НМТ 2022–2025 років або складати вступні іспити в самому закладі. Також обов’язковим є проходження військово-лікарської комісії."Військова освіта в Україні зараз проходить трансформацію. Ми адаптуємо навчання під реалії війни, враховуємо потреби ЗСУ, використовуємо міжнародний досвід, впроваджуємо стандарти НАТО", – наголосив директор департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України Володимир Мірненко.Міноборони пропонує, щоб українці віком від 18 до 24 років, які укладуть контракт зі Збройними Силами, змогли здобувати вищу освіту навіть під час служби зі збереженням стипендій.

Про це йдеться в дослідженні "Репортерів без кордонів".Зазначається, що внаслідок цих обстрілів постраждали щонайменше 25 представників медіа, серед яких є як поранені, так і загиблі. Зокрема, внаслідок одного з ударів загинув журналіст агентства Rеutеrs Раян Еванс.У дослідженні йдеться про те, що з 2022 до 2025 року кількість російських атак на готелі значно зросла: якщо у 2022 році зафіксовано 8 таких випадків, то у 2024-му їх було вже щонайменше 14, більшість з яких — після серпня. Лише за перші два місяці 2025 року сталося ще чотири нові атаки. Загалом під ударами опинилися щонайменше 25 готелів.Дослідники стверджують, що ці атаки не були випадковими. Натомість вони мають ознаки систематичної, навмисної та повторюваної тактики. У більшості з атакованих готелів тимчасово проживали журналісти, представники гуманітарних місій, держслужбовці у відрядженнях, а також внутрішньо переміщені особи. Військові могли бути присутні в таких готелях, однак їхня присутність не носила регулярного чи організованого характеру.Окупанти найчастіше завдавали ударів уночі, із застосуванням ракет класу "Іскандер", і в основному атакували прифронтові міста. Зокрема, неодноразово під ударом був Кривий Ріг, який у 2024–2025 роках став однією з найчастіших цілей. Експерти вважають, що мета таких атак — створити умови страху й невизначеності для журналістів і представників гуманітарних організацій, ускладнити їхню роботу, а також обмежити доступ до інформації та унеможливити документування воєнних злочинів.Водночас російська пропаганда намагається виправдати ці обстріли, заявляючи, що в готелях начебто перебували "іноземні найманці". Така риторика використовується для легітимізації атак у публічному просторі, попри відсутність перевірених доказів.У дослідженні також згадано, що українська армія завдала щонайменше восьми ударів по готелях, розташованих на тимчасово окупованих територіях. У щонайменше чотирьох із цих випадків підтверджена присутність російських військовослужбовців. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права такі об’єкти вважаються законними цілями. Одним із яскравих прикладів є удар по готелю в окупованому Бердянську в липні 2023 року, внаслідок якого було ліквідовано російського генерала Олега Цокова.Українські та міжнародні журналісти, які працюють у зоні бойових дій, повідомляють, що атаки окупантів по готелях різко ускладнили умови їхньої роботи. Вони зазначають, що планування поїздок стало значно важчим, ризики зросли, а психологічне навантаження — підвищилосяЗагалом дослідження вказує на спробу системного тиску на незалежне висвітлення війни, а також на зусилля Росії з обмеження присутності міжнародних спостерігачів і документаторів, що може мати серйозні наслідки для фіксації воєнних злочинів і подальшого правосуддя.5 березня російська окупаційна армія здійснила ракетну атаку по готелю у Кривому Розі, внаслідок чого загинули люди.

Про це повідомляє грузинська служба Радіо Свобода.Тбіліський суд ухвалив рішення про арешт Іраклія Окруашвілі, який обіймав посаду міністра оборони Грузії з 2004 по 2006 рік. Раніше він перебував під заставою у розмірі 20 тисяч ларі (понад 280 тисяч гривень).Ексміністра звинувачують у тому, що він не виконав вимогу тимчасової слідчої комісії, куди його викликали для надання пояснень щодо війни Грузії та Росії 2008 року. Засідання було заплановане на 26 березня 2025 року, але Окруашвілі відмовився з'явитися. Після відмови проти нього було порушено справу за статтею 349 Кримінального кодексу Грузії ("невиконання вимоги тимчасової слідчої комісії парламенту Грузії"). Санкції за цією статтею передбачають штраф, ув'язнення до одного року або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Ця комісія була створена провладною партією "Грузинська мрія", яку вважають проросійською, з метою розслідування періоду правління їхнього політичного опонента – партії "Національний рух" на чолі з Міхеїлом Саакашвілі. Грузинські політологи вважають, що це розслідування є спробою "Грузинської мрії" заборонити партію, пов'язану з Саакашвілі. "Національний рух" та інші опозиційні сили Грузії не визнають легітимність чинного уряду, сформованого "Грузинською мрією".У квітні Окруашвілі також викликали до Тбіліського міського суду для дачі свідчень. Колишній міністр оборони прийшов до суду та відповів на запитання слідчого перед мировим суддею. Тоді ж йому було призначено заставу в розмірі 20 тисяч ларі та заборонено виїжджати з Грузії до завершення справи. Термін внесення застави становив 30 днів і закінчився 8 травня.На судовому засіданні Іраклій Окруашвілі заявив, що не сплачував призначену йому заставу.У березні 2022 року Іраклій Окруашвілі приєднався до грузинських легіонерів в Україні для боротьби проти російської агресії.