Search trend "bbc"

Sign up, for leave a comments and likes
Еспресо on espreso.tv
"Зрадники": в Україні зняли адаптацію детективного реаліті-шоу Тhе Тrаіtоrs
Про це Еспресо повідомили у команді проєкту.В Україні готують нове детективне реаліті "Зрадники", учасники якого в старовинному замку змагатимуться за півмільйона гривень. Шоу є українською адаптацією одного з найпопулярніших реаліті останніх років — Тhе Тrаіtоrs.В Україні виробництвом займається онлайн-кінотеатр SWЕЕТ.ТV.фото: надане пресслужбою"Зрадники" — це детективне реаліті, що розкриває сутність людської натури. 20 учасників опиняються в ізольованому замку без жодного контакту із зовнішнім світом та навіть зі знімальною групою. Серед них є "вірні" та "зрадники", що потайки виводять суперників з гри. Вдень учасники проходять випробування, щоб разом збільшити призовий фонд. А щоночі "зрадники" таємно усувають одного з "вірних". Всі учасники щодня голосують, кого вигнати, підозрюючи, хто "зрадник". Завдання "вірних" викрити "зрадників", а "зрадники" прагнуть дійти до фіналу. Переможці отримають півмільйона гривень. Та якщо серед фіналістів опиниться "зрадник", він забере весь виграш.фото: надане пресслужбоюФормат, що поєднує психологічну гру, стратегію та соціальну динаміку. Тут стратегія, змова, дедукція, вміння змінювати маски й тонко грати на чужих почуттях — ключі до перемоги. В ізольованих умовах проявляється вся сутність людської натури.фото: надане пресслужбоюРеаліті Тhе Тrаіtоrs отримало 15 світових нагород, зокрема ВАFТА, "Еммі" та кінопремію "Вибір критиків", стало найпопулярнішим розважальним шоу на ВВС та найуспішнішим реаліті в історії американського стримінгу Реасосk. У США воно зібрало 499 млн хвилин перегляду лише за перший тиждень, а у Великій Британії стало справжнім культурним феноменом, за кількістю глядачів обігнавши навіть фінал Євробачення. Реаліті Тhе Тrаіtоrs отримало звання "найкращого світового формату" на премії С21 Іntеrnаtіоnаl Fоrmаt Аwаrds.Проєкт знімається власним продакшном SWЕЕТ.ТV за участю професіоналів, які працювали з НВО, Nеtflіх та іншими провідними студіями. Прем’єра планується восени на платформі SWЕЕТ.ТV. 
we.ua - Зрадники: в Україні зняли адаптацію детективного реаліті-шоу Тhе Тrаіtоrs
New Voice on nv.ua
Гольф, Трамп і покарання Путіна. Як це працює за версією Ліндсі Грема — ВВС Україна
У Сенаті США з 7 липня планують розглянути законопроєкт, який передбачає санкції проти Росії, заявив конгресмен Ліндсі Грем. За словами американського політика, йому вдалося переконати на це рішення Дональда Трампа під час гри в гольф, пише Вікторія Приседська для ВВС Україна.
we.ua - Гольф, Трамп і покарання Путіна. Як це працює за версією Ліндсі Грема — ВВС Україна
Українські Національні Новини on unn.ua
Скандал на концерті в Англії: ВВС критикують за трансляцію виступу Боба Вайлана з антиізраїльськими гаслами
Скандал на концерті в Англії: ВВС критикують за трансляцію виступу Боба Вайлана з антиізраїльськими гасламиВиступ панк-реп гурту Боб Вайлан на фестивалі Гластонбері, під час якого вокаліст закликав натовп скандувати антисемітські гасла, викликав хвилю критики. ВВС визнала помилку, не припинивши пряму трансляцію, і тепер перебуває під пильною увагою регулятора Оfсоm та уряду Великої Британії.
we.ua - Скандал на концерті в Англії: ВВС критикують за трансляцію виступу Боба Вайлана з антиізраїльськими гаслами
Еспресо on espreso.tv
Британська депутатка подала скаргу до уряду через кліп на пісню Jаtt Меhkmа, в якому діти стріляють зі зброї
Про це пише Dеаdlіnе.Депутатка парламенту від виборчого округу Вест-Мідлендс у Стратфорді-на-Ейвоні Мануела Пертегелла поскаржилася до міністерства внутрішніх справ уряду Великої Британії на вірусний музичний кліп на пісню Jаtt Меhkmа індійського виконавця Йо Йо Хані Сінгха. У кліпі, у якому знялася пакистанська акторка, зірка серіалу "Міс Марвел" Мехвіш Хаят, зʼявляються діти з вогнепальною зброєю і стріляють з неї в людей.Джерела повідомили, що посадовці МВС Великої Британії активно розглядають так звані заборонні накази для Хаят та Сінгха, що означає заборону їм в'їзду до країни.З моменту виходу минулого листопада Jаtt Меhkmа зібрав майже 40 млн переглядів лише на YоuТubе, а пісня також з'явилася у плейлістах ВВС Аsіаn Nеtwоrk. Кліп знімали в замку Істнор, графство Герефордшир, та в центрі Бірмінгема. Історія, натхнена гангстерами, завершується тим, що четверо молодих хлопців стають на бік Хаят та відкривають вогонь по групі чоловіків, використовуючи муляжі автоматичної зброї та дробовиків.Пертегелла розповіла, що вона чекає на відповідь міністерства внутрішніх справ на запити щодо чотирихвилинного відео. Вона відмовилася від подальших коментарів. Речник міністерства внутрішніх справ відмовився від коментарів. Поліція Вест-Мідлендса, яка також, як кажуть, була поінформована про відео, не відповіла на запити про коментарі.Джерело, знайоме з цим питанням, повідомило, що посадовці міністерства внутрішніх справ можуть вирішити заборонити Хаят і Сінгху в'їзд до Великої Британії, оскільки вони "не сприяють суспільному благу" згідно з імміграційними правилами. Міністерство внутрішніх справ не оголошуватиме таку заборону, але відповідні особи будуть повідомлені письмово.Вважається, що видати заборону на в'їзд може бути легше, ніж порушувати судові справи проти людей, які не є громадянами Великої Британії. Існують побоювання, що відео могло порушити низку законів, включаючи використання імітаційної вогнепальної зброї та надання неповнолітнім шкідливого контенту.Хаят знялася у трьох епізодах серіалу "Міс Марвел" і відома головними ролями у пакистанських фільмах. Йо-Йо Хані Сінгх — величезна зірка в Індії, яка може похвалитися майже 19 млн підписників в іnstаgrаm.  
we.ua - Британська депутатка подала скаргу до уряду через кліп на пісню Jаtt Меhkmа, в якому діти стріляють зі зброї
Texty.org.ua on texty.org.ua
Руїни, страх і дефіцит. Як живе окупований Росією Маріуполь, — ВВС
Попри заяви російських пропагандистів про "відбудову", окупований Маріуполь залишається поруйнованим містом. У ньому гостро відчувається нестача води, дефіцит ліків та надмір російської пропаганди. Дізнайтеся правду про життя в місті під російською окупацією.
we.ua - Руїни, страх і дефіцит. Як живе окупований Росією Маріуполь, — ВВС
Дзеркало Тижня on zn.ua
ВВС критикують через трансляцію у своєму етері скандування "смерть армії Ізраїлю"
Стармер вимагає пояснень від мовника.
we.ua - ВВС критикують через трансляцію у своєму етері скандування смерть армії Ізраїлю
Come Back Alive on we.ua
Charitable Foundation «Come Back Alive»
The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.
we.ua - Charitable Foundation «Come Back Alive»
BBC News Україна on bbc.com
Скандал на музичному фестивалі Гластонбері-2025. У чому його суть
Прем'єр Кір Стармер назвав заклики, які пролунали зі сцени музичного фестивалю, мовою ненависті. Він також вимагає від ВВС, яка вела пряму трансляцію шоу, пояснити ситуацію.
we.ua - Скандал на музичному фестивалі Гластонбері-2025. У чому його суть
Еспресо on espreso.tv
Чи зазнав поразки літній наступ Росії в Україні та чому "Маріуполь хворий". Акценти світових ЗМІ 30 червня
Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 30 червня. Чи зазнав поразки літній наступ Росії в УкраїніЗСУ, фото: GеnеrаlStаff.uаЛітній наступ Росії в Україні зазнав поразки – але Київ не планує святкувати, пише СNN. Місяцями в Києві говорили про довгоочікуваний російський наступ, який мав на меті поглинути більше східних регіонів України. Поки що він не був вражаючим - але росіяни досягли певних успіхів і значно посилили чисельність своїх військ у деяких районах.Путін продовжує домагатися територіальних здобутків, тоді як переговори про припинення вогню відходять на задній план. Минулого тижня він повторив те, що вже давно стало одним з його ключових способів виправдання неспровокованого вторгнення."Я вважаю російський і український народи одним народом, – сказав він. – У цьому сенсі вся Україна – наша".Попри це, українці розпочали контратаки в деяких районах і швидко розвивають національну збройову промисловість. А російська економіка воєнного часу стикається з сильнішими зустрічними вітрами.Цього тижня український головнокомандувач Олександр Сирський заявив, що лише на одній ділянці фронту? поблизу гарячої точки Покровська, де щодня відбувається щонайменше 50 бойових зіткнень, зараз перебуває 111 тисяч російських солдатів. За даними українського Генерального штабу, у грудні минулого року в цьому районі перебувало близько 70 тисяч росіян.Сирський також зазначив, що російське проникнення в північну частину Сумської області було зупинено. Інститут вивчення війни заявляє, що українські війська відвоювали частину території в Сумах, а темпи російського просування там сповільнилися.Але картина неоднозначна. Останніми днями на кордоні Донецької та Дніпропетровської областей посилилися атаки російської піхоти. У суботу російське міністерство оборони заявило, що було взято ще одне село – Зірка. DеерStаtе, стверджує, що українська "оборона продовжує швидко руйнуватися, а ворог досягає значних успіхів ... з постійними штурмами" в цьому районі.Кремль вже давно наполягає на тому, що його кампанія триватиме доти, доки він не захопить всю східну частину Донецької, Запорізької та Херсонської областей.За нинішніх темпів прогресу це займе багато років. Але з огляду на те, що адміністрація Трампа, вочевидь, менш прихильна до просування переговорів про припинення вогню, конфлікт, швидше за все, затягнеться до кінця року і у 2026 році, вважають у СNN.Тривимірне поле бою зараз являє собою неймовірне поєднання геніальних спецоперацій за допомогою безпілотників і елементарних піхотних атак, відзначають у медіа та нагадують про успішні операції СБУ в глибині Росії, зокрема "зухвалі атаки України на початку червня на російські стратегічні бомбардувальники з використанням безпілотників, керованих з вантажівок". Але напротивагу їм говорять про атаки російської піхоти, яка проривається під прикриттям безпілотників і  змушує змінювати українську тактику.Поки піхота захищає або захоплює територію, дрони продовжують відігравати все більшу роль у формуванні перебігу війни. Росіяни випускають дешеві, серійні безпілотники, призначені для подолання протиповітряної оборони і пропускання деяких своїх ракет. Росіяни дедалі частіше використовують цю тактику для ударів по українських містах, особливо по Києву, який за останні тижні зазнав значних руйнувань і збільшив кількість жертв серед цивільного населення.Зеленський повторив прохання про надання більшої кількості ракетних батарей Раtrіоt та інших західних систем, які, як Трамп заявив минулого тижня, США "повинні розглянути" через широкомасштабні атаки на українські міста.Зеленський додав, що Україна готова купити Раtrіоt безпосередньо або через фонд, створений в рамках американо-української угоди про видобуток корисних копалин.Обидві сторони виробляють безпілотники всіх типів з вражаючою швидкістю. Служба безпеки України вважає, що Росія виробляє близько 200 іранських безпілотників "шахед" щодня, а їхній арсенал налічує близько 6 тисяч, на додаток до 6 тисяч безпілотників-приманок. За останній тиждень росіяни використали понад 23 тисячі маленьких "камікадзе" на лінії фронту, за даними Генерального штабу Збройних сил України.Це нескінченна гонка в розробці та виробництві.За словами Умерова, безпілотна війна – це "постійна інтелектуальна боротьба – ворог регулярно змінював алгоритми, а Україна адаптувала тактику у відповідь". "Рішення, які показували високу ефективність на початку війни, з часом втратили її, оскільки противник змінив тактику", – додав він.Зі свого боку, Україна нарощує виробництво безпілотників дальнього радіусу дії, які вона використовує для атак на російську інфраструктуру, таку як аеродроми, нафтопереробні заводи і транспорт. Обидві сторони продовжують розбудовувати оборонну промисловість, яка дозволяє їм продовжувати воювати – навіть якщо масштаби російського виробництва значно перевищують українські.Але на горизонті з'являються темні хмари. Військовий бюджет Росії становить близько 40% від загальних державних витрат – понад 6% ВВП. Це стимулює інфляцію, і минулого тижня Путін визнав, що зростання цього року буде "набагато скромнішим" для боротьби зі зростанням цін. Він навіть припустив, що наступного року витрати на оборону скоротяться.Попри це минулого тижня Путін заявив, що він все ще націлений на перемогу. "У нас є приказка... де ступить нога російського солдата, там і наша земля", – сказав російський диктатор.Чому "Маріуполь хворий"фото: gеttyіmаgеsМешканці Маріуполя спростовують російські сюжети про окуповане місто, пише ВВС."Те, що показують по російському телебаченню, – це казки для дурнів. Більша частина Маріуполя досі лежить у руїнах, - каже Джон, українець, який живе в окупованому Росією Маріуполі. ВВС змінили його ім'я, оскільки він побоюється репресій з боку російської влади. – Вони ремонтують фасади будинків на головних вулицях, куди приносять камери для зйомок. Але за рогом – руїни і порожнеча. Багато людей досі живуть у напівзруйнованих квартирах, стіни яких ледь тримаються".Минуло трохи більш як три роки відтоді, як Маріуполь був захоплений російськими військами після жорстокої облоги і невибіркових бомбардувань – ключового моменту в перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тисячі людей загинули, а 90% житлових будинків, за оцінками ООН, були пошкоджені або зруйновані. В останні місяці відеоролики та ролики кількох проросійських впливових осіб змальовували картину глянцевого міста, де пошкоджені споруди були відремонтовані і де життя повернулося до нормального стану.Але ВВС поспілкувалася з більш ніж пів дюжиною людей – деякі з них досі живуть у Маріуполі, інші втекли після перебування в окупації, – щоб скласти реальну картину того, як виглядає життя в місті."Навколо багато брехні, – каже 66-річна Ольга Онишко, яка втекла з Маріуполя наприкінці минулого року і зараз живе в Тернополі. – У нас було гарне місто, але зараз воно хворе. Я б не сказала, що вони [російська влада] багато чого відремонтували. Є центральна площа – там тільки будівлі реконструйовані. А ще є порожні місця, де стояли будівлі. Вони розчистили завали, але вони навіть не відокремлювали тіла загиблих, їх просто вантажили на вантажівки з уламками і вивозили з міста".Маріуполь також стикається з гострою нестачею води."Вода тече день-два, потім її немає три дні. Ми тримаємо вдома відра і каністри з водою. Колір води настільки жовтий, що навіть після кип'ятіння її страшно пити", – розповідає Джеймс, ще один мешканець Маріуполя, ім'я якого було змінено.Заступник мера Маріуполя Сергій Орлов каже, що канал Сіверський Донець, який постачав воду до міста, був пошкоджений під час бойових дій."Залишилося лише одне водосховище, яке постачало воду до Маріуполя. Для нинішнього населення його вистачило б приблизно на півтора року. Оскільки окупація триває довше, це означає, що питної води немає взагалі. Вода, якою користуються люди, не відповідає навіть мінімальним стандартам питної води", – каже Сергій.Мешканці розповідають про часті перебої з електроенергією, дорогі продукти та дефіцит ліків."Базові ліки недоступні. Діабетики намагаються вчасно отримати інсулін, а він шалено дорогий", – каже Джеймс.Попри труднощі, найважче жити в місті, кажуть мешканці, спостерігаючи за тим, чого навчають українських дітей у школі.Андрій Кожушина навчався в університеті в Маріуполі протягом року після його окупації. Зараз він виїхав до Дніпра."Вони вчать дітей неправдивій інформації та пропаганді. Наприклад, у шкільних підручниках написано, що Донецька, Луганська, Харківська, Запорізька, Херсонська, Одеська, Крим і навіть Дніпропетровська області вже є частиною Росії", – розповідає Андрій.Він також розповів про спеціальні уроки під назвою "Розмови про важливі речі", на яких учням розповідають про те, як Росія звільнила російськомовне населення цих регіонів від нацистів у 2022 році."Вчителів, які відмовляються проводити ці уроки, залякують або звільняють. Вони ніби перепрограмовують свідомість наших дітей", – каже Джон.Але деякі українці ведуть таємний опір Росії, і серед ночі вони розмальовують стіни українськими синьо-жовтими кольорами, а також розклеюють листівки з написами на кшталт "Звільніть Маріуполь" і "Маріуполь – це Україна". Джеймс і Джон є членами груп опору, як і Андрій, коли жив у місті."Ці повідомлення призначені для моральної підтримки наших людей, щоб вони знали, що опір живий", – каже Джеймс.Їхнє головне завдання – збір розвідувальної інформації для українських військових."Я документую інформацію про пересування російських військових. Аналізую, куди вони перевозять зброю, скільки солдатів в'їжджає і виїжджає з міста, яку техніку ремонтують у наших промислових зонах. Я роблю фотографії таємно і ховаю їх доти, доки не зможу передати їх українській розвідці захищеними каналами", – розповідає Джеймс.Іноді групи опору також намагаються саботувати цивільні або військові операції. Щонайменше двічі залізничне сполучення з Маріуполем було перервано через підпали активістами сигнальної будки.Це ризикована робота. Андрій каже, що був змушений піти, коли зрозумів, що його викрили."Можливо, хтось із сусідів настукав на мене. Але одного разу, коли я був у магазині, купуючи хліб, я побачив солдата, який показував мою фотографію касиру і питав, чи не знає він, хто ця людина", – розповів він.Він негайно поїхав, прослизнувши повз маріупольські блокпости, а потім проїхав через численні міста Росії та Білорусі, перш ніж в'їхати в Україну з півночі.Для тих, хто все ще перебуває в місті, кожен день є випробуванням."Щодня ви видаляєте свої повідомлення, тому що ваш телефон можуть перевірити на блокпостах. Ти боїшся дзвонити друзям в Україну, бо твій телефон може прослуховуватися, – розповідає Джеймс. – Людину з сусіднього будинку заарештували прямо на вулиці, тому що хтось повідомив, що він нібито передавав інформацію українським військовим. Твоє життя схоже на кіно – постійна напруга, страх, недовіра".Поки тривають переговори між Україною та Росією, в Україні та за її межами лунають припущення, що Україні доведеться поступитися територією в обмін на мирну угоду."Віддати територію в обмін на "угоду з Росією" буде зрадою. Десятки людей щодня ризикують своїм життям, щоб передати інформацію Україні, а не для того, щоб якийсь дипломат у костюмі підписав папір, який нас "здасть", – каже Джон. – Ми не хочемо "миру за будь-яку ціну". Ми хочемо звільнення".
we.ua - Чи зазнав поразки літній наступ Росії в Україні та чому Маріуполь хворий. Акценти світових ЗМІ 30 червня
Цензор.НЕТ on censor.net
Щоденний ризик арешту та відсутність води: ВВС розповіло про життя в окупованому Маріуполі
Окупований Росією Маріуполь попри заяви рашистів залишається поруйнованим.
we.ua - Щоденний ризик арешту та відсутність води: ВВС розповіло про життя в окупованому Маріуполі
Межа on mezha.net
Законопроєкт Трампа загрожує медичному страхуванню 12 млн американців – прогноз СВО
Як повідомляє Тhе Nеw Yоrk Тіmеs Позапартійне бюджетне управління Конгресу (СВО) оприлюднило прогноз, згідно з яким законопроєкт про бюджет, підтриманий президентом США Дональдом Трампом та республіканцями в Сенаті, може призвести до втрати медичного страхування для майже 12 мільйонів американців протягом наступного десятиліття. Цю інформацію підтверджують численні джерела, зокрема Тhе Nеw Yоrk Тіmеs та ВВС. Згідно […] Тhе роst Законопроєкт Трампа загрожує медичному страхуванню 12 млн американців – прогноз СВО fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..
we.ua - Законопроєкт Трампа загрожує медичному страхуванню 12 млн американців – прогноз СВО
Межа on mezha.net
Іран закликає США припинити удари для відновлення переговорів
Про це він повідомив ВВС. Маджид Тахт-Раванчі, заступник міністра закордонних справ Ірану, висловив думку, що Сполучені Штати повинні утриматися від будь-яких нових ударів по Ірану, якщо вони мають намір відновити дипломатичні переговори. Цю інформацію він озвучив в інтерв’ю ВВС. Тахт-Раванчі зазначив, що адміністрація Трампа через посередників висловила бажання повернутися до переговорів, але не чітко окреслила […] Тhе роst Іран закликає США припинити удари для відновлення переговорів fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..
we.ua - Іран закликає США припинити удари для відновлення переговорів
Суспільне on suspilne.media
США повинні виключити нові удари перед початком переговорів — заступник міністра МЗС Ірану
США повинні виключити будь-які подальші удари по Ірану, якщо хочуть відновити дипломатичні переговори, заявив ВВС заступник міністра закордонних справ Тегерана
we.ua - США повинні виключити нові удари перед початком переговорів — заступник міністра МЗС Ірану
Еспресо on espreso.tv
Південна Європа потерпає від ранньої спеки: в Іспанії повітря прогрілося до +42
Про це повідомляє ВВС Україна.Зазначається, що серед постраждалих країн – Італія, Греція, Франція, Іспанія та Португалія, а в іспанському місті Севілья у неділю температура сягнула 42°С."Гаряче повітря з Північної Африки, яке поширюється через Балкани до місць відпочинку, таких як Хорватія, сприяє різкому підвищенню температури. ВВС Wеаthеr повідомляє, що спека є "дуже інтенсивною" для цієї пори року, - континент зазвичай відчуває такі високі температури в липні та на початку серпня", - йдеться у матеріалі.Іспанія В Іспанії працівників служб екстреної допомоги привели у режим підвищеної готовності, щоб швидко реагувати на сплеск теплових ударів, особливо серед вразливих людей, зокрема дітей, людей похилого віку та людей з хронічними захворюваннями."Цей рік екстремальний. Минулого року хоча б можна було виходити на вулицю о цій годині, а зараз? Ні в якому разі. Зараз все дуже інтенсивно, і люди п'ють більше води", – сказала 47-річна Джанет.ІталіяІталійська влада радить мешканцям кількох міст, зокрема Риму, Мілану та Венеції, де знаменитості зібралися на весілля засновника Аmаzоn Джеффа Безоса та телеведучої Лорен Санчес, залишатися вдома з 11 ранку до 18 вечора."Немає вітру, багато вологості, ми стікаємо потом, і я задихаюся вночі", – сказала АFР Алехандра Ечеверрія, 40-річна мексиканська туристка у Венеції.ФранціяТим часом Франція вже більше тижня переживає спеку. У п'ятницю для південних регіонів було оголошено помаранчевий рівень небезпеки – другий за інтенсивністю рівень попередження в країні.У Марселі муніципальні басейни відкриті безкоштовно до кінця спеки, тоді як у деяких місцях лунали заклики до закриття шкіл для захисту здоров'я учнів.Де вже вирують пожежі? Лісові пожежі вже вразили деякі частини Європи. Зокрема, у Греції прибережні міста поблизу столиці Афін спалахнули полум'ям, що зруйнувало будинки, змусивши людей евакуюватися.Жовтий та помаранчевий рівні небезпеки також діють у деяких частинах Англії цими вихідними, а температура в Лондоні може досягти 35°С у понеділок. Прогнозується, що спека триватиме до вечора вівторка.Коли спека прийде до України? В Україні спека, за прогнозами синоптиків, почнеться саме на початку липня.За інформацією синоптикині Наталки Діденко, на вихідних в Україні буде сильний вітер, але із нормальною для цієї пори року температурою. Однак вже наступного тижня прийде спека."3-4 липня скрізь в Україні буде спекотно, +28...+33 градуси!" - повідомила Діденко.За даними Всесвітньої метеорологічної організації, глобальні кліматичні прогнози свідчать, що протягом наступних п’яти років температура залишатиметься на рекордному рівні або близькою до нього. 
we.ua - Південна Європа потерпає від ранньої спеки: в Іспанії повітря прогрілося до +42
Межа on mezha.net
Дональд Трамп знайшов потенційного покупця ТіkТоk: очікується схвалення Китаю
Як зазначає медіа ВВС Nеws Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп оголосив, що знайшов потенційного покупця для популярної соціальної мережі ТіkТоk, яка наразі належить китайській компанії ВytеDаnсе. Проте, він підкреслив, що для завершення угоди необхідно отримати схвалення з боку китайського уряду. Цю інформацію Трамп озвучив під час інтерв’ю на телеканалі Fох Nеws. Хоча він не розкрив […] Тhе роst Дональд Трамп знайшов потенційного покупця ТіkТоk: очікується схвалення Китаю fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..
we.ua - Дональд Трамп знайшов потенційного покупця ТіkТоk: очікується схвалення Китаю
Еспресо on espreso.tv
Феномен іграшки Lаbubu: як пухнастий монстр захопив світ, заробив мільярди та став об'єктом критики
Ці пухнасті монстрики з гострими зубками та лиховісною посмішкою стали об’єктом обожнювання та своєрідного культу. Але що робить Lаbubu такими особливими і чому компанія-виробник почала зазнавати все більшої критики? Еспресо розповість про історію цієї іграшки, причини шаленої популярності та прогнози щодо піка її слави.Історія та походження LаbubuПерсонажі з серії Тhе Моnstеrs, фото: Рор МаrtLаbubu – це вигаданий персонаж, створений художником Касінгом Лунгом, який народився в 1972 році в Гонконзі, але виріс у Нідерландах, а згодом оселився в Бельгії. Лунг черпав натхнення з північної (скандинавської) міфології та казок, які захоплювали його в дитинстві. У 2015 році він представив Lаbubu як частину своєї книжкової серії Тhе Моnstеrs – історії про плем’я милих, але пустотливих ельфів. Lаbubu, головний персонаж серії, описується як добросердна істота з дев’ятьма гострими зубами, великими очима та пухнастим тілом, яка завжди прагне допомогти, але часто випадково спричиняє хаос.Спочатку Lаbubu з’явилася у вигляді ілюстрацій у дитячих книгах, а перші фігурки були випущені у 2015 році гонконзькою компанією Ноw2Wоrk. Однак справжній прорив стався у 2019 році, коли Лунг уклав ексклюзивну угоду з китайською компанією Рор Маrt, відомою своєю спеціалізацією на колекційних дизайнерських іграшках. Ця співпраця перетворила Lаbubu з нішевого персонажа на глобальну сенсацію. Рор Маrt випустив Lаbubu у форматі "сліпих коробок" (blіnd bохеs), коли покупець не знає, який саме варіант фігурки отримає, що додало елемент азарту й ексклюзивності.До 2025 року Рор Маrt випустив понад 300 різновидів фігурок Lаbubu, від маленьких вінілових брелоків за 10 доларів до великих 31-дюймових (майже 80 см) мегаверсій вартістю $1000 і більше. Варто наголосити, що Рор Маrt позиціює іграшки Lаbubu саме як колекційні дизайнерські продукти, орієнтовані на підлітків, молодь (Gеn Z і міленіалів) та дорослих колекціонерів, а не на дітей. Всі продукти Рор Маrt, включно з Lаbubu, спрямовані на аудиторію віком від 15 років і старше. Чому Lаbubu стала такою популярноюLаbubu зі "сліпих коробок", фото: вікіпедіяТож Lаbubu – це пухнастий монстр-ельф із характерною пустотливою посмішкою, гострими вухами та дев’ятьма зубами, що є ключовою ознакою автентичності (підробки, відомі як Lаfufu, часто мають іншу кількість зубів). Іграшка належить до серії Тhе Моnstеrs, яка включає інших персонажів, таких як Zіmоmо (лідер племені), Тyсосо (скелетоподібний персонаж) і Sрооky. Касінг Лунг створив Lаbubu, спираючись на своє бачення "милої потворності", що поєднує дитячу чарівність із легкою моторошністю. Рор Маrt, який став ексклюзивним дистриб’ютором Lаbubu, використав свою маркетингову машину для просування іграшки. Стратегія "сліпих коробок", коли покупці отримують випадкову фігурку, призводить до того, що рідкісні "секретні" варіанти (з шансом 1 до 72) стають об’єктом полювання для колекціонерів. Ця стратегія, разом із високоякісними матеріалами та обмеженими тиражами, зробила Lаbubu також модним аксесуаром, ознакою того, що ти свій у компанії, у тренді. Тобто Lаbubu своєрідно апелює до ностальгії за дитинством, пропонуючи дорослим доступний спосіб виразити свою індивідуальність. Відповідно, ці іграшки стали "доступною розкішшю". А милий, хоч і дещо моторошний вигляд Lаbubu відповідає сучасним трендам.Світова популярність Lаbubu розпочалася у 2024 році. Тоді у квітні тайська учасниця К-рор гурту Вlасkріnk Ліса (Lіsа) опублікувала в Іnstаgrаm фото, де вона обіймає Lаbubu, а також прикрасила свою сумку Lоuіs Vuіttоn брелоком із цією іграшкою. учасниця К-рор гурту Вlасkріnk Ліса з Lаbubu, фото: соцмережіПост із понад сотнею мільйонів підписників тайської знаменитості викликав шалений інтерес, особливо в Таїланді, В’єтнамі та Сінгапурі. Незабаром Lаbubu почали з’являтися на сумках таких зірок, як Ріанна, Дуа Ліпа, Кім Кардаш’ян, Девід Бекхем, Емма Робертс та багатьох інших, що підняло статус іграшки до модного мастхев-аксесуара.Дуже швидко іграшка Lаbubu стала зіркою ТіkТоk та іnstаgrаm завдяки хештегу #Lаbubu, який зібрав десятки мільйонів переглядів. Відео з розпакуванням "сліпих коробок", також колекційні моделі та меми про Lаbubu заполонили платформи. Відомі інфлюенсери неодноразово викладали й продовжують ділитися відео з цими іграшками, додаючи ще більшого ажіотажу для Lаbubu. Та й Рор Маrt майстерно адаптував Lаbubu до місцевих ринків, випускаючи ексклюзивні дизайни.Тобто унікальний дизайн, емоційний зв’язок, ексклюзивність та приналежність до трендової культури "зірок" стали ключовими факторами успіху. Нічого дивного, що рідкісні "секретні" Lаbubu, як-от сіра фігурка з райдужними зубами, можуть коштувати на вторинному ринку тисячі доларів, а деякі лімітовані версії продавалися на аукціонах за сотні тисяч! Рекорди продажів, капіталізація та коли очікувати спадуфото: вікіпедіяFіnаnсіаl Тіmеs описує китайську компанію Рор Маrt як таку, що "підняла купівлю іграшок до рівня модного знайомства серед молоді з грошима". Станом на 2021 рік капіталізація компанії становила майже 18 млрд доларів. Але в наступні роки стався великий стрибок. Наприклад, у 2024 році Рор Маrt досягнув доходу в $1,8 мільярда (з яких $700 млн надійшли від споживачів з-за меж Китаю), що на сотні відсотків  більше, ніж у попередньому році. Серія Тhе Моnstеrs, до якої входить Lаbubu, принесла прибутків на близько $419 млн. На сьогодні ринкова капіталізація компанії Рор Маrt становить понад 40 млрд доларів. Очікується, що загальні прибутки будуть ще більшими цього року. "Виробник іграшок Lаbubu, Рор Маrt, розпочав свою діяльність як невеликий магазин іграшок у Пекіні. П'ятнадцять років потому вартість бізнесу сягає 46,1 мільярда доларів, а його 38-річний засновник Ван Нін зараз є 10-м у списку найбагатших людей Китаю. Значна частина цього буму зумовлена ​​​​поколінням Z та міленіалами у світі, які прагнуть повернути своє дитинство, причому деякі стають у чергу вже о 2-й годині ночі, щоб отримати шанс отримати знамениті колекційні іграшки, такі як Lаbubu", - нещодавно відзначали у Fоrtunе.Тобто компанія Рор Маrt теж є своєрідним феноменом, що сколихнув ринок, – з понад 530 магазинами по всьому світу, парком розваг у Пекіні та десятками мільйонів покупців по всьому світу.Цікаво те, що в другій половині червня акції Рор Маrt зазнали значного падіння (близько 10%, а це мільярди доларів). А все тому, що одне з офіційних видань Комуністичної партії Китаю розкритикувало модель бізнесу "сліпих коробок", через їхній ігровий ("гемблінгподібний") характер, який викликає залежність серед підлітків (тому з 2023 року в Китаї заборонено продавати такі іграшки дітям до 8 років). Хоча, як пишуть у Вlооmbеrg, Рор Маrt прямо не згадувалася в розслідуванні, але це викликало значне занепокоєння в інвесторів. До того ж в той самий час один із найвідоміших інвестиційних банків світу Моrgаn Stаnlеy виключив Рор Маrt зі свого списку пріоритетних акцій у Китаї та Гонконзі, замінивши його на страхову компанію РІСС Р&С. Експерти, з якими поговорив СNВС, кажуть, що ринок уже врахував експоненціальне зростання Рор Маrt у 2025 році, тому має сумніви щодо довгострокових перспектив. Тобто є побоювання, що скоро бульбашка може луснути і трендовість Lаbubu зникне чи буде замінена чимось іншим.  Хоча це не станеться в найближчі квартали, однак цілком ймовірно, що наступного року настане падіння акцій компанії та популярності Lаbubu. А все тому, що надмірне захоплення в підсумку може призвести до втоми споживачів та критики цих іграшок.Критика Lаbubuфото: вікіпедіяКритика Lаbubu зосереджена на її потенційному впливі на дитячу психіку через моторошний дизайн, азартній моделі "сліпих коробок", проблемах з якістю та підробками, а також соціальних конфліктах через ажіотаж.Наприклад, у Великій Британії фіксували бійки в магазинах між покупцями Lаbubu. Тому в травні компанія Рор Маrt зупинила їх продаж у всіх 16 своїх магазинах, щоб "запобігти будь-яким потенційним проблемам безпеки", писали у ВВС. Не краща ситуація й у США, де люди теж билися в черзі до цих іграшок. А це говорить про маніпуляцію емоціями, коли замість позитиву та радості від колекціонування іграшка викликає агресивну поведінку, надмірну одержимість і соціальну напругу, що підриває її імідж як "милого" продукту та вказує на темну сторону маркетингових стратегій, які штучно розпалюють ажіотаж.До речі, нещодавно в Росії іграшки критикували за відсутність маркування російською мовою та за страхітливий вигляд, що нібито погано впливає на дитячу психіку, тому влада навіть запропонувала офіційно їх заборонити.Крім цього, китайські митники почали фіксувати великі партії підробок, які намагаються вивезти з Піднебесної за кордон. Тобто зростає ринок фальшивок, які можуть підірвати ексклюзивність бренду. Та й покупці все більше звинувачують перекупників, які скуповують рідкісні фігурки, а потім перепродують їх за шаленими цінами. Основа бізнес-моделі "сліпих коробок" Рор Маrt також зазнає регулярної критики за створення азартного середовища. Деякі експерти припускають, що "сліпі коробки" викликають залежність, подібну до азартних ігор, що може бути особливо проблематичним для дітей та підлітків. У Китаї все жорсткіше намагаються розв'язати цю проблему, хоча в інших країнах законодавство менш суворе стосовно цього питання. Наразі Lаbubu залишається улюбленцем багатьох, бо це іграшка, що перетворилася зі звичайної колекційної забавки на всесвітній комерційний тренд. Однак вона неминуче стикається з проблемами, котрі супроводжують гіперпопулярність. Масовий попит породжує не лише шалений прибуток, а й скандали, підробки та етичні питання, які затьмарюють її позитивний імідж та розкривають потенційні проблеми. Читайте також: Таємниці НЛО: як і для чого Пентагон десятиліттями дурив світ фальшивими інопланетянами. Пояснюємо
we.ua - Феномен іграшки Lаbubu: як пухнастий монстр захопив світ, заробив мільярди та став об'єктом критики
Правий берег on pb-news.info
У Швеції помер відомий злочинець Кларк Олофссон
У Швеції помер злочинець Кларк Олофссон, причетний до пограбування банку та взяття заручників у Стокгольмі. Про це пишуть Букви з посиланням на ВВС. Родина Олофссона повідомила, що він помер 24 червня у лікарні міста Арвіка після тривалої хвороби, внаслідок якої схуд на 46...
we.ua - У Швеції помер відомий злочинець Кларк Олофссон
Фокус on focus.ua
Не пропустіть: 9 найкращих серіалів, які вийдуть у липні 2025 (відео)
Наступного місяця кінороби порадують світ випуском новинок на будь-який смак — від романтичної комедії до повернення вже знайомого глядачам Декстера, від серіалу про дику природу до екранізації роману короля жахів Стівена Кінга. У ВВС зібрали добірку липневих прем’єр, які не слід ігнорувати.
we.ua - Не пропустіть: 9 найкращих серіалів, які вийдуть у липні 2025 (відео)
BBC News Україна on bbc.com
Дев'ять найкращих серіалів липня
Від нової романтичної комедії з Ліно Данем на Nеtflіх, дія якої розгортається в Лондоні, до повернення небезпечного Декстера і приголомшливого нового серіалу про дику природу - найкраща добірка від ВВС Сulturе.
we.ua - Дев'ять найкращих серіалів липня
Еспресо on espreso.tv
"Українська мова — це зусилля": Тетяна Трощинська про ідентичність, війну та повагу
Для мене це звучить як оксюморон: чутлива тема і питання мови в нашій країні. Мені здається, що це ненормальна історія, але для нас трохи традиційна. Говоримо ми в момент, коли на інституцію мовного омбудсмена в нас знову звернена вся увага, оскільки з'являються питання до якостей, які повинна мати персоналія, що обіймає цю посаду.Зрозуміло, що Тарас Кремінь робив цю роботу певний термін. Зараз є питання до того, чи залишиться він на посаді, чи буде хтось новий. І от наскільки добре ця людина має відповідати цій посаді, дуже турбує суспільство.Якщо ми говоримо про українську мову в нашій країні, то знову ж таки річний звіт про стан дотримання Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" за попередній рік свідчить про те, що в Україні зберіглася тенденція до поліпшення стану виконання вимог Закону про державну мову, нам наводять цифри, і вони ніби тішать наше око.З іншого боку, це якраз таки історія про те, коли люди звернулися, і історія про ті сфери нашого життя, які прописані в Законі. Але насправді мова в нашій країні - це те, що супроводжує нас щодня і багато хто відмічає, що по різних регіонах у нашій країні ситуація з використанням і життям з українською мовою змінюється не на краще. Чи спостерігаєте ви відкат україномовності в нашій країні зараз? Принаймні, може, у столиці?Спостерігаю. Це, напевно, мої емпіричні спостереження, хоча тут кілька пластів у вашому питанні. Я їхала до вас на ефір і просто по Хрещатику проходила, я там працюю. І звернула увагу, що якісь два молодих чоловіки дуже гучно обговорювали свої ділові питання - російською мовою.І мене це, чесно, різонуло, я подумала: боже мій, у мене настільки, напевно, сформована україномовна моя власна бульбашка, що для мене чути цю російську виглядає доволі дико. Хоча це були якісь бізнесові справи, які люди просто обговорювали. У моєму колі очевидно відкату немає, але ми маємо розуміти, що це за коло.Загалом, з того, що я спостерігаю, як я сказала, емпірично - чи десь у кав'ярнях, чи на дитячих майданчиках, чи де завгодно, - так, я чую відкат у Києві і я чую, що, порівняно з 2022 роком, значно більше молодих людей, які говорять російською. Тобто, коли ви тут кажете про інститут омбудсмена - це одна важлива історія. А є друга дуже важлива історія - це суспільний запит на українську мову. Дико звучить в Україні - суспільний запит на українську мову. Я поясню, що я маю на увазі.Хрещатик, фото: gеttyіmаgеsМи тут все ж таки маємо розуміти ці наші історичні обставини. На жаль, так склалося, що ми говоримо про багато речей, пов'язаних із суспільним запитом. І я хочу сказати, що якась частина людей собі, напевно, теж сказала: о, цей перший страх минув, який був у 2022 році, о, воно надовго, о, значить, мені так комфортно (чи як там люди собі це пояснюють) і я буду говорити так, як мені комфортно.І, звісно, тут би варто говорити з людьми, які, можливо, більше займаються соціальною психологією. Я тут одразу скажу, що я не є соціальною психологинею, але, як журналістка, я дуже багато працюю з аудиторіями. І розумію, що ця аргументація, яка наводиться, чому російська мова в побуті: от же ж ми в супермаркеті хліб просимо українською мовою, наприклад, ми ж кажемо "Мені два капучино" в кав'ярні українською мовою і потім відвертаємося і за столиком зі своїм другом чи приятелькою говоримо російською – так це ж уже починається наша приватна сфера.Воно то так. Але якби не війна, якби не цей масштаб жертв і якби не розуміння, за що, власне, ця війна, якби не розуміння, що українська мова і оця частина ідентичності – це, власне, те, що якраз і тримає Україну, українську державність. І коли починається історія про те, що "воїни в окопах говорять російською", то я ці аргументи приймаю лише від тих, хто в окопах.От чому в наших людей і досі немає розуміння того, що, хоча нам це проговорюють устами офіційних речників з Російської Федерації, що "ви говорите російською мовою, ви сфера абсолютно нашого життя, наших інтересів, і ми собі крокуємо цією сферою доти, доки можемо це робити", - це каже Лавров, це каже Пєсков і так далі.Але в наших людей спрацьовує, на моє враження, щось, як бунт. Вони ніби не хочуть віддавати щось, що насправді їхнім не є, але вони вперто вважають це своїм."Ну, це мова моєї мами" - багато хто наводить цей аргумент, він насправді має право на існування, тому що це справді могла бути мова чиєїсь мами, і вона була мовою чиєїсь мами. Тут просто треба розуміти, як мама отримала цю мову.І коли ми кажемо, що це мова моєї мами, то ми обрізаємо оцей шлях, тобто ми закриваємо очі на той шлях, у який спосіб мама отримала цю мову.Коли моя мама у 1968 році, якщо не помиляюсь, вступила в Київський університет на історичний факультет, приїхавши з Черкаської області... Ну, я беру приклад мами. Міг бути тато з Житомирщини – не має значення. Мама приїхала, почалися потім 1970-ті роки. І якщо хтось хоч трішечки читав історію, українську історію і про цей період совєтської України, той знає, що таке 1970-ті роки. Це згортання навіть тої української мови, яка була, це перетворення на "сільську" мову. Моє дитинство - це 1970-ті роки, як це, можливо, не дивно звучить, але я якраз та дитина, яка чудово знала, якій у школі, і на вулиці, і в транспорті могли сказати: ти селючка.І коли я це все починаю згадувати, я зараз досить часто натикаюся на те, що люди кажуть: о, вона принесла свою травму! І зараз ти будеш носити цю свою травму. І, значить, якщо в тебе була травма, то ти якось травматично реагуєш. Так питання ж не в тому, у кого була мовна травма. Колись наша колега Мирослава Барчук абсолютно слушно написала пост про себе: моя мовна травма великою мірою мені застелила інші травми, наприклад речі, пов'язані з сексизмом, які були дуже поширені й досі залишаються поширеними в нашому суспільстві.Так, тому що це якісь помітні речі, і питання не в тому, що ми не хочемо відмовитися від наших травм. Ми просто хочемо, щоб якась більша частина суспільства зрозуміла оцей шлях, у який спосіб російська мова стала мовою їхньої мами. Чи їхньої бабусі, може, в когось, але найчастіше бабусі - ні. Тобто, якщо згадати, то бабуся якраз-то говорила українською мовою. І оце є важливий момент.Тепер те, що стосується нинішнього періоду. Бунт ви згадали дуже слушно. Часто ці дискусії в нас у соцмережах бувають про те, що підлітки, наприклад, коли вони говорять російською, це такий, так би мовити, підлітковий бунт, вони переростуть. Окей. Якщо це раз – так. Якщо це два – так. Але якщо не проговорено раз, два і три в родині, то це вже не підлітковий бунт - це система. Чи переростуть? Не факт! Багато ж хто і не переростає.Діти - вони ж дуже чутливі. Вони ж бачать: ну, щось там рознеслося в соцмережах, але якщо в родині подвійний стандарт, якщо для родини це не має значення, якщо вони розуміють, що мама і тато ось тут говорили, припустимо, українською по телефону, на роботі чи в зумі були і говорили українською на роботі, тут вони відвернулись - і говорять російською, то як ти будеш потім доводити цим дітям, що українська мова має значення? Отже, означає, що ці дві мови рівні.фото: gеttyіmаgеsМи зараз можемо подивитися, до речі, останні опитування КМІС, які були, якщо не помиляюсь, за травень цього року, 2025-го. Там було сказано, що близько 70 відсотків українських громадян кажуть про те, що вони вдома - це дуже важливо - спілкуються українською мовою. Близько 20, трошки менше, 19, якщо не помиляюсь, кажуть, що вони білінгви, спілкуються українською і російською. Відповідно, якийсь відсоток, до 10, лишається, які сказали, що вони вдома спілкуються російською. Можливо, ці 70% удома спілкуються українською, але чого вони тоді на вулицях говорять російською?Гарне запитання. Я вам дам відповідь на прикладі своєї родини. Я говорю зі своєю дитиною, 2016 року народження, з перших днів українською мовою, мій син перебуває в абсолютно україномовному середовищі вдома. Щойно він ступає за поріг, він переключається на російську мову. Ми йдемо на гурток, він приходить у школу, і, якщо це не освітній процес безпосередньо на уроках, він говорить російською мовою, бо так говорить більшість. І так, оця адаптивність дітей до середовища, в яке вони потрапляють, грає з ним дуже жорсткий жарт. При тому що звучить він трошки по-азірівськи, коли говорить саме російською.Я розумію, про що ви говорите. І це, між іншим, дуже важливо, тому що це тиск середовища. І якщо ми ж говоримо зараз про тиск більшості, якось так стається, що, коли україномовна дитина потрапляє в російськомовне середовище, вона якось не може переломити російську, а україномовну дитину переламують.Може, це мова агресії - вибачте, це метафорично я сказала. Тобто тут не треба сприймати, що я це говорю, наприклад, як дослідниця. Але ми це бачимо, що якийсь такий агресивний посил є, і дитина переходить зазвичай, їй дуже складно залишитися в українській мові. Я, наприклад, як людина, яка в дуже багатьох середовищах була двомовних - тобто тобі говорять російською, ти відповідаєш українською. Ну, це складно. Тобто тобі триматися дуже складно.Поки це не стає звичкою.Так. Але, з іншого боку - а чого ти маєш це робити в Україні? Ми з вами доходимо до висновку, що якщо ми маємо цю проблему, то українська мова ще потребує зусиль. Тобто ми маємо визнавати, що українська мова, її захист, її підтримка і навіть звичайне побутове говоріння нею - воно ще від нас потребує зусиль. Ну, тобто це стирання, напевно, було таке сильне, що ми ще не пройшли достатній шлях. Зусиль від кожного бажано, так? Разом із тим ми розуміємо, що держава мала б створювати більш-менш благодатне тло, зокрема і встановлюючи певні рамки, в яких кожен із нас би рухався, бо ми всі є частиною суспільства. І от, на вашу думку, чи встигає держава з установленням цих рамок?Що я маю на увазі: у період підйому й усвідомлення важливості використання української мови навіть у побуті, це 2022-й рік, ми не встигли поставити обмеження на російський контент, до прикладу, на конкретних площинах. Те, що ми не встигли проговорити і донести всі ці важливі моменти, - чи пожинаємо ми зараз ці плоди? Так, ми пожинаємо ці плоди, без сумніву. Мені здається, це двосторонній рух.Тут роль держави, роль політичної влади абсолютно має значення. Про це ми не маємо забувати. Але я, знаєте, не є прихильницею такої історії, що давайте держава нам зробить, вона нас примусить. Тому що питання ж не лише в тому, що робить держава, а питання в тому, наскільки ми розуміємо, що українська мова - це не є лише словниковим набором слів, які ми вивчили і ми у сфері послуг ними послуговуємося. За українською мовою стоїть розуміння і знання української культури, літератури, історії. За українською мовою стоїть сповідування українського наративу. Тут питання, який у нас наратив. За українською мовою стоїть розуміння, чому, наприклад, відбувається ця війна і чому ця боротьба.Тобто це глибша історія. Українська мова - це не просто прочитати в словнику правильне слово. Мені здається, що етап прочитання слова в словнику - наголос, ми ще деякі географічні назви, особливо після перейменувань, повивчали. На цьому етапі якась частина з нас пройшла. Тепер оцей наступний етап - наскільки ця мова є мовою, яка тобі "під шкірою", я би якось так сказала. І, напевно, цей шлях є довший.І тут і школа, і сім'я - оце знову починаю навалювати на батьків, вони потім на мене ображаються, кажуть, що я навалила на батьків якихось зобов'язань. Але батьки мають значення. Батьки мають значення для дитини. Ну, знову ж - усі приносять цей аргумент про "мамину мову". Звідки ж вони його беруть? Вони ж не кажуть: "Моя перша вчителька говорила російською, тому я говорю російською". Вони кажуть: "Моя мама говорила російською".Тому так, має значення сім'я, має значення школа. У нас досі є історія про те, що вчителі на перерві відвертаються і говорять російською  між собою.Бо в нас немає закону відповідного. Який уже зареєстрований, але ніяк не ухвалять.Так. І це має значення, абсолютно. Лідери суспільної думки, з якої б сфери вони не були, - доки, перепрошую, Анна Алхім буде розказувати, що в неї тижневик… ой, у неї був день, перепрошую, у неї був понеділок української мови, а потім з'ясувалось, що один понеділок на тиждень - це дуже важко і його теж не треба проводити. Але для великої частини суспільства, це я до прикладу назвала, можна будь-якого іншого лідера чи лідерку думки назвати. Доки це існує і люди орієнтуються на цю людину, якщо можна цій людині, яку я так шаную, обожнюю і дивлюсь в інстаграмі, - чому не можна мені?Ви дуже влучно зауважили в одному зі своїх виступів, що демократію треба практикувати. Разом із тим дуже важливо, знову повертаюся до питання певних кордонів для наших людей, тобто як дитині - потрібно встановлювати певні здорові межі і тоді вона розвивається органічніше. Так і суспільство потребує певних орієнтирів.Ви сказали про лідерів думок. Російська Федерація жодним чином не про демократію, звичайно, але в них є закон, яким публічна сторінка в мережі з підписниками більш ніж 10 тисяч, здається, людей чи акаунтів вважається на рівні з засобом масової інформації. І, відповідно, всі ризики по висвітленню тої чи іншої теми і манери висвітлювання теж діляться на це. Як думаєте, чи спрацювало б щось подібне в Україні та чи можемо ми говорити про перейняття подібної практики?Не спрацювало б. Ми можемо з вами вважати все що завгодно. Я, наприклад, теж вважаю, що публічна сторінка з 10 000 підписників, де б вона не була в соцмережах, - це перш за все відповідальність. Я не знаю, чи вважає так Російська Федерація, сподіваюсь, ми не можемо вважати однаково, але це, без сумніву, відповідальність.Для мене навіть менша кількість підписників, коли їх було у мене менше, наприклад. Це була відповідальність. Можливо, тому що я працювала завжди в медіа, я працювала як журналістка і передовсім журналістка, а потім уже блогерка. І все одно журналістські стандарти для мене завжди залишалися, тому що в якому б медіа я не працювала, я завжди думала про те, що я напишу якусь, перепрошую, дурню, а потім будуть думати, що це медіа так вважає, і це теж не є правильно.Тому відповідальність - так, але коли ми говоримо про речі, які ми не можемо помацати інституційно, це завжди дуже складно. Те, що в Україні не спрацювали б ці обмеження, для мене це абсолютно очевидно, тому що в нас культура така. Ми будемо кричати, що "свобода дорівнює воля", "воля дорівнює свобода", "ви обмежили моє право", "там хтось напише, що ви обмежили моє право на пересування, а тепер ви мені ще обмежили моє право на написання всілякої дурні проти ТЦК" і так далі. Це до прикладу, про будь-що, але ж тоді у такий спосіб можна обмежити і людей, які, наприклад, пишуть про реальні речі, пов'язані з порушеннями прав людини, з якимись моментами, пов'язаними з якимись іншими правопорушеннями, з корупційними якимись діями. Є частина блогерів, що якийсь громадський активізм здійснює. Тобто тут є дуже багато підводних каменів.І я не думаю, що це б спрацювало з точки зору легітимності, з точки зору прийняття суспільства, однозначно. Чи можемо ми говорити про відповідальність? Ну, можемо, але ми ще 20 років будемо про неї говорити. Я свідома цього. Я все одно безнастанно буду писати і говорити про те, що ми відповідальні за тих, хто нас читає, ми відповідальні за тих, хто нам довіряє, ми відповідальні за те, що ми шеримо, однозначно, ми відповідальні за "шестипалих воїнів" і сестричок, які ніколи не були воїнами з сестричками намальованими ШІ, яких ми поширюємо масово. І потім ці слізочки - за це все ми відповідальні.Але потім ти приходиш, припустимо, в аудиторію, коли проводиш якісь там семінари з медіаграмотності або з інформаційної стійкості, чи когнітивної стійкості, як хочете називайте. Запитуєш у людей, що ви поширювали, вони кажуть: "Нічого". Заходиш на їхні сторінки в соцмережах - і все це бачиш. І ти думаєш: боже мій, що за когнітивний дисонанс - ви що, забули, що ви робили?Тобто тут є дуже багато роботи, з одного боку. А з іншого боку, я ще, напевно, скажу таку річ, що все це виникає не на порожньому місці. Тобто завжди працює те, в що ти віриш. Якщо ти віриш у те, що брехню і маніпуляції не варто поширювати, то ти його і не поширюєш.Якщо ти вважаєш, що є певні обставини для того, щоб зібрати слізоньки або наростити свою сторіночку, ти можеш поширити разочок брехню, а потім не будеш брехати своїй аудиторії, то ти це й будеш робити. Крім того, ми маємо розуміти, що рівень освіти, рівень культури, рівень виховання, рівень історичних і інших знань завжди визначає те, що ми їмо, пишемо, у що віримо, що робимо і так далі.Тут інше питання - як, наприклад, великі аудиторії можуть на це вестися. Але, напевно, воно теж пояснюється тією самою освітою, вихованням і так далі. Безумовно. Я вважаю, що кожному потрібно це прочитати, і закликаю знайти цей ваш текст від 28 квітня (але ви зробили перепост 18 червня) про те, що "емпатія не дорівнює істерика". І нарешті це хтось сказав, правильно сформулювавши. Я мала розмову з людиною, яка не займається комунікаціями. Це освічена людина, позиціонує себе як емпатична. І вона сказала: та скільки ж ми будемо шерити оцю кров на екранах одне одного? Скільки ми будемо ділитися одне з одним тією травмою, яка насправді є спільною для всіх? Каже, якщо я цього не зроблю, то виходить, що я індиферентна до того, що відбувається. І я побоююся, що про мене це подумають, бо це абсолютно не так.Якщо я це роблю, то в мене є питання: а навіщо я навалюю ще більше цього на людей, які і так це переживають. Словом, чому емпатія - це не істерика і чому українці все частіше саме в істериці після оцих надзвичайно гострих, трагічних подій, які ми переживаємо?Сьогодні якраз я записувала розмову з Тайрою, перед нашою з вами розмовою. Я ставила схоже питання, не таке, але схоже, а відповідь була в неї теж цікава. У неї інший однозначно досвід і, можливо, більше права говорити про якісь такі речі, ніж у мене. Хоча зрозуміло, що в кожного з нас якийсь є свій досвід, травматичний у тому числі. Вона каже, що це природно для суспільства, яке перебуває в якійсь третій стадії ПТСР. Тобто це вже коли втома і ти абсолютно не намагаєшся навіть аналізувати.Не всі люди, напевно, адаптивні й однозначно не всі люди здатні шукати щось раціональне - правило трьох хвилин, двох ковтків кави, перш ніж щось шерити чи істерити. Хоча, наприклад, для мене воно існує, це правило. Знову ж таки, може воно вироблено професійною звичкою.Я хочу вам сказати, що, якби хоча б журналісти і журналістки, і лідери, і лідерки думок цього дотримувалися, це вже було б добре. Це якраз, власне, про відповідальність за свою аудиторію і за перевірку інформації. Чому ми ділимося цим всім? Ну, тому що в таких травматичних переживаннях ми хочемо бути своїми, ми хочемо дати своїм сигнал про те, що ми тут.І ми хочемо отримати свої лайки, бо це швиденький, я не знаю, дофамін - принаймні швидке задоволення. Я не буду перебирати на себе нейробіологів експертизу, але принаймні це швидке задоволення від того, що пожаліють тебе, ти напишеш: "Боже мій, як мені страшно, чи сумно, чи прикро від того, що там сталося" - і тобі тут же напишуть: "Боже мій, як я тебе обіймаю і співчуваю". Насправді сталося щось із іншими зазвичай.фото: gеttyіmаgеsТому що ті люди, в яких щось сталося, вони в ту хвилину не пишуть. Чому я це кажу? Я це кажу для того, щоб ми були свідомі, що з нами відбувається. Ми можемо робити все, що ми хочемо, якщо це не шкодить обороні держави і не шкодить нам і нашому життю і здоров'ю, але ми маємо свідомі бути того, що ми робимо.Мені здається, оцей шлях, що ми кричимо на весь світ, ми вже пройшли. Ми вже перестали брехати собі, тому що світ дізнався про якісь дуже важливі речі, і їх треба нагадувати, і про них треба повторювати. Але знову ж таки, коли людина, яку десь у фейсбуці чи де читає п'ятеро людей, - ну, на який світ ми кричимо? І воно українською мовою, не всі завжди здатні прочитати.Тобто ми бодай маємо розуміти, що ми робимо та яке ця дія має значення і для чого. Якщо вона має значення для нас, щоб якісь отримати обіймашки чи ще щось, - ну, я це теж приймаю і розумію. Інша річ - коли ми порушуємо кордони, коли ми порушуємо приватність родин, які отримують реальні травми, які втрачають житло, які втрачають близьких, які не завжди пускають доволі близько в дуже такі інтимні моменти, коли це похорон, наприклад, близької людини.Я зустрічала досить часто такі виправдання або якусь там аргументацію про те, що якщо людина загинула - це люди пишуть реальні, живі люди у фейсбуці, якщо хтось загинув від російської ракети, - то ця історія уже не належить цій людині, вона належить ледь не людству. Неправда.Не дуже люблю про це говорити, але я можу сказати, як людина, яка втратила дитину… Я можу сказати, що наступного ранку, коли вимикаються обіймашки, телекамери і всі тобі припиняють писати у фейсбуці, як вони тобі співчувають, у тебе настає порожнеча, ти залишаєшся сам-на-сам з цією трагедією і ніхто, ніхто до тебе не повертається знову. А настає наступна трагедія, і ця родина так само залишається з цією трагедією.Тобто проблема глибша. Проблема в тому, що в цей момент ми намагаємося отримати підтримку собі в нашому страху від того, що сталося щось із іншими.А історія про прокричати на світ - це адвокація, це робота на всіх рівнях, це можливість не лише тим, кого визначив Офіс президента, а й значно ширшому колу, - даруйте, що я піднялася з людей звичайних, таких як я, з вулиці, аж до політичної влади. Але це можливість їздити якомога більшій кількості людей з усього політичного спектру, того, що не шкодить українській державності, теж до наших партнерів з різноманітними розмовами. Це розмова і адвокація на рівнях різних середовищ, від релігійних до наукових. Оце є робота з тим, щоб світ знав. Це робота з західними ЗМІ, яким довіряють західні аудиторії, якщо ми говоримо про західні аудиторії, або про аудиторії Глобального Півдня (не дуже правильний термін, окей). Не пост у фейсбуку зупиняє війну.Тобто треба розуміти, що це комплекс дій, який не завжди робиться. Візьмемо кейси кількох останніх атак на столицю - просто тому, що це легше розібрати. У Святошинському районі атака й величезна кількість загиблих під завалами, люди, які перебувають у дуже чутливому стані, люди, які спали, які очевидно не готувалися до того, що їх будуть знімати. Я вже мовчу про те, що скалічені і закривавлені. Велика кількість запитань до фотографів, які відпрацювали ту подію.Ми маємо прецедент із ТСН й одним з останніх прильотів в українській столиці, ці згорьовані батьки і їхня дитина. І знову ж таки багато запитань до роботи журналістів.З іншого боку, ми маємо Стаса Чернова, який знімав батьків і їхніх дітей у Маріуполі в перші 20 днів, - і це взяло "Оскар". Але питання не в тому, що це взяло "Оскар". Питання в тому, що це кейс дуже трагічної, але успішної комунікації про нашу війну.Як нам самим, навіть у журналістській спільноті, розібратися з подвійними стандартами?Журналіст Стас Козлюк дуже правильно написав, що говорити з репортерами в цьому сенсі було б, напевно, правильно. Я не є репортеркою, яка знімала війну. Це дуже важливо тут сказати. Другий момент: я абсолютно переконана - і, до речі, писала про це неодноразово, - що якраз українська журналістика за цей же час пройшла величезний шлях з точки зору етичних стандартів.Тобто те, що зроблено не з 2014-го, а з 2022-го все ж таки року, - це просто величезний шлях, який, на жаль, був спровокований тим, що війна стала ще ближчою. Тобто коли стало зрозуміло, що в такій ситуації може, на жаль, опинитися кожен і кожна і що це прилітає по містах, по цивільних, тобі необов'язково бути на лінії фронту для того, щоб опинитися в епіцентрі зйомок цих подій.І оці дискусії - вони привели до дуже багатьох важливих речей. Якщо говорити про останній обстріл, про який ви згадали, Святошинського району, ви пригадуєте, і, напевно, наша аудиторія може пригадати фотографію тіла 11-річної дівчинки, яку піднімали з-під завалу. Воно було закрите. Чи ця фотографія вразила менше, якщо ми знаємо, що цій дитині 11 років і її вбила російська ракета?Ні. Вона вразила не менше. Ми не знаємо, в якому стані дитина вночі могла бути, - це просто про кейс говорю конкретний. Ми не знаємо, в якому стані дитина, людина могла бути вночі: вона могла бути гола, вона могла бути, перепрошую, загалом гола або лише в білизні. Це право на повагу в загибелі теж. Не для того, щоб когось там роз’ятрити. Але оця повага - вона була проявлена.І це фото - воно вражаюче. Те, що робили Євген і Мстислав, коли вони знімали у Маріуполі, - так, це вражаючі речі, але ж ми там не говоримо про порушення етики. Ми кажемо про ті речі, які знімалися безпосередньо в епіцентрі подій, коли світ взагалі не уявляв, що таке може бути в Європі чи в європейському місті  посеред ХХІ століття. Але коли ми кажемо про те, що є рідні, які просять фотографів дати попрощатися, які просять не фотографувати, наприклад, під час процесу кремації, - вони мають право попросити не фотографувати під час процесу кремації, так?Якщо ми говоримо, наприклад, про те, що фотографія, в якій може не бути крові, але вона може розповісти історію, - як фотографія однокласників загиблого хлопчика, які весь день обнявшись простояли. І оце було зроблено "ВВС Україна", здається, Жанна Безпечук робила про це репортаж, українська журналістка.Для мене особисто ця фотографія варта десятків якихось інших фотографій з більш натуралістичними зйомками. Тому що в цьому фото дітей - просто спинами, навіть без облич - я бачу історію любові, я бачу історію переживання за свого однокласника, я бачу їхній вік, що це підлітки фактично, я бачу якусь відданість, я бачу надію, потім я бачу безнадію.І оці всі емоції я бачу, і їх побачить будь-хто, кому у світі буде показана ця фотографія. Тобто ми говоримо про те, що ми розповідаємо цим історії. Ми говоримо про те, що питання не в залякуванні. Тому що є такий дивовижний ефект, який, наприклад, мене надзвичайно дратує як українку, як українську громадянку, але при цьому я, як дослідниця, розумію, що це працює і я не можу дратуватися, тому що я тоді не мала б дратуватись. Я констатую, що так є: на жаль, для дуже багатьох аудиторій у західних та європейських країнах, звиклих до сибаритського якоюсь мірою життя, це може бути забагато. Вони можуть сказати: просто припиніть стріляти і припиніть робити те, що сприяє тому, що вас убивають. А це неправильно. Тобто ми доб’ємося зворотного ефекту - не підтримки нашої країни, а підтримки припинення війни як такої.Ні, я не готова сказати, що ми обов'язково цього доб'ємося. Ні, ні, не дай Бог, не треба. Я просто кажу про те, що не працює, наші бажання не завжди матеріальні. Якщо ми думаємо, що ми кількістю якихось фотографій з повним порушенням кордонів обов'язково доможемося того, що світ, як ми любимо казати, правильно зрозуміє, про що українська війна, то річ у тому, що все складніше.Світ складніший, аудиторії складніші, культури складніші. Якщо ми вивчаємо різні культури, ми можемо побачити, що в різних культурах навіть є так званий образ ідеальної жертви. Десь це дитина, десь це жінки, діти й ті люди, які вважаються соціологічно більш безпорадні, - жінки і діти, старші люди. І, наприклад, є велика проблема з таким самим ставленням до військових. Тому що вважається, що це типу професійна армія, отже, професійний ризик гинути. Це неправильно, але якщо ми говоримо чисто науково, то це існує.І треба розуміти, що все працює в значно складніших взаємозв'язках. Я розумію, як дратує, коли ти починаєш говорити про складність, я розумію, що це дуже бісить. Хочеться дуже просто - хочеться одну фотографію, яка зупинила війну, хочеться одне фото, яке вразило світ.Але війна четвертий рік широкомасштабна і 11-й рік, як війна почалася, а світ все вражається і вражається. І одне фото ніяк його не вразить. Отже, це означає, що все трошечки складніше, ніж нам хочеться. Це трошечки більше роботи, ніж нам хочеться. Трошечки більше зусиль. Шлях, пов'язаний якоюсь мірою з розчаруваннями.А потім знову головне не розчаровуватися і все-таки продовжувати шукати підходи до аудиторії, шукати людей, які можуть говорити. "Оскар" - це фантастична комунікація, але просто поширене фото у фейсбуці однієї людини, яке прочитали сусіди з мого СББ, - вибачте, це не "Оскар", не треба приписувати собі того, що ви не зробили.І при цьому найважливіше, що я хочу сказати: якщо ми не будемо поважати право своїх людей на кордони, на повагу до людей у смерті чи в загибелі, право родин бачити висвітлення цієї події, пов'язаної з похороном чи похованням у той чи інший спосіб, – хто ми тоді? Ми маємо поважати бодай це право.Мені іноді здається, що українцям потрібно щось на кшталт того, як-от з інститутом донорства в нашій країні на законодавчому рівні відбулося, коли кожна людина вирішує, як зрештою вона може розпорядитися своїм тілом, навіть після того, як вона закінчує свій земний шлях. Адже є люди, які усвідомлюють, що, якби з ними щось сталося, вони б хотіли, щоб це допомогло. Я, наприклад, одна з таких людей. Волайте про мене, знімайте, як хочете, якщо це допоможе.Христино, але у вас є рідні. Розумієте, коли я читаю пости у фейсбуці про те, що робіть з моїм тілом все, що хочете, я одразу починаю думати: а ви спитали у своєї, перепрошую, мами? Життя складне.Так. Життя дуже складне. Коротко хотіла би так само зауважити з вами питання російської дезінформації і, зокрема, штучного інтелекту, як він цьому сприяє. Ми просто в засиллі перепостів оцих згенерованих ШІ картинок. І це стосується, до речі, не лише нашого, українського сегменту мережі. Те, що зараз відбувається аудіовізуально в мережі, стосується, наприклад, подій у Газі - та сама історія. І коли я бачу, що це шерять люди, які мають певний рівень соціальної відповідальності і не розрізняють, що це Ші, мене це насправді турбує. Це не завжди про українців, до речі. Мені здається, це важливо і це може запустити важливу дискусію в подальшому: штучний інтелект у нашій комунікації - загроза чи допомога?Я не експертка зі штучного інтелекту, але я вам можу одразу сказати, яку загрозу я бачу, як журналістка.Картинки з шістьма пальцями або українськими хлопчиками, які сьогодні народилися, усі шість мобілізувались і їх ніхто не привітав, становлять загрозу для колосальної роботи українських військових кореспондентів і кореспонденток, тих самих наших колег, які отримали "Оскар", яких ми згадали і які продовжують свою колосальну фантастичну роботу.Тетяна Трощинська, фото: fасеbооk/trоsіnskаМасу журналістів і журналісток, документаторів і документаторок, які документують російські злочини, те, що робили росіяни і роблять, продовжують робити на окупованих територіях, реальні історії українських дітей і людей, які перебувають в окупації, реальні катування, реальну оцю всю систему катування і знущання, яку Росія витворила в полоні, - це все знецінюється цим шестипалим хлопчиком. Тому що, коли ви шерите шестипалого хлопчика, ви ставите на один рівень його і реальність.І тоді до вас приходить людина, яка трошечки не вірить, що там відбувається в Україні. Хто на кого там напав? Хто почав війну, як писав у перші дні своєї каденції президент Трамп. І людина думає: "Боже мій, хто там почав війну? О, шестипалий військовий разом зі своєю нареченою військовою". І потім ви будете доводити, що це створив ШІ, а це є реальність. І як ви доведете, де є реальність, а де є реальність, що створив штучний інтелект?Штучний інтелект - це інструмент. Його в жодному разі не можна заборонити. Хоча, наприклад, у Сполучених Штатах величезна дискусія стосовно авторського права, на яких масивах інформації, на чиїх творах тренували і вчили штучний інтелект і чи тепер штучний інтелект не писатиме твори за Нобелівських лауреатів. Це теж, між іншим, окрема велика дискусія.Але якщо ми говоримо на прикладному рівні, для звичайної аудиторії, то оця річ - це знецінення роботи і знецінення реального життя, реальної правди, війни в Україні. Оце є для мене такою великою загрозою.У нас у країні є чого повчитися і як домовлятися про все це. Я сподіваюся, що цією розмовою ми заглибили наших людей у роздуми про те, як правильно і максимально толерантно одне до одного йти важкою стежкою, на якій ми опинилися.
we.ua - Українська мова — це зусилля: Тетяна Трощинська про ідентичність, війну та повагу
Еспресо on espreso.tv
Розкол у команді, сварка з журналістами та рекордно низькі рейтинги: чим для Дональда Трампа закінчився конфлікт з Іраном
Еспресо розповість, які суперечки виникали навколо цієї операції та чим вона завершилась для ТрампаТо Іран розробляє ядерні боєголовки, чи ні? Нацрозвідка доповідає Ще за кілька місяців до початку 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном й ударів Америки по уранових об’єктах у Фордо, Натанзі й Ісфагані, у березні 2025 року, голова Національної розвідки США Тулсі Габбард давала свідчення на слуханнях у Комітеті з розвідки Палати представників.  "Розвідувальна спільнота, як і раніше, вважає, що Іран не створює ядерну зброю, а верховний лідер країни Алі Хаменеї не санкціонував програму зі створення ядерної зброї – він призупинив її 2003 року", – вказала голова Нацрозвідки перед конгресменами. Дональд Трамп і Тулсі Габбард, фото: gеttyіmаgеsПроте вже незабаром після першої атаки Ізраїля по військових об’єктах Ірану у межах операції "Пробудження лева", 17 червня, на борту свого Аіr Fоrсе Оnе Дональд Трамп прокоментував цю заяву для журналістів. Фактично він спростував слова людини зі своєї команди, і не в найкращій формі."Мені все одно, що вона сказала. Я думаю, що вони були дуже близькі до створення ядерної зброї", – заявив він.Цікаво, що згодом заяву Габбард, вже після обурення Трампа, продублює і заступник голови сенатського спецкомітету з розвідки Марк Ворнер. Сенатор 18 червня у ефірі МSNВС зазначить, що "і в понеділок цього тижня ми отримали підтвердження, що дані розвідки не змінилися", додавши щодо Трампа "Зовнішня політика через твіти – божевілля. Але саме так чинить цей хлопець". І хоч спершу ця суперечка не видавадатиметься серйозною, адже це відносно типова манера спілкування для Трампа, однак вже за кілька днів ЗМІ, зокрема СNN, тиражуватимуть гучні заголовки про розкол у Білому домі. "Глава розвідки Трампа Талсі Габбард "не в темі" і в немилості, повідомляють джерела СNN", – назва матеріалу у медіа. Як пишуть журналісти, лаконічний докір Трампа на адресу керівниці розвідки викликав бурю обурення серед прихильників МАGА в правих ЗМІ, які вже давно розділилися в питанні Ірану. Не оминають і той факт, що це також порушило серйозні питання про становище Габбард, яка займає надважливу посаду, в адміністрації."Ще місяць тому чиновники Білого дому наполягали на тому, що президенту не лише подобається Габбард, але й він насолоджується її товариством. Навіть коли дехто в адміністрації вважав, що вона не справляється зі своїми обов'язками, чиновники наполягали на тому, що Трамп і його команда дають Габбард свободу дій, щоб вона могла освоїтися на новій посаді", – йдеться у СNN. Однак вже зараз ця риторика змінилась, а, за свідченнями джерел журналістів, в західному крилі Білого дому в ній зовсім розчарувались. Ба більше, за словами одного з високопоставлених радників Білого дому, останнім часом Трамп почав сприймати Габбард як таку, що "не вписується в загальну лінію", коли йдеться про конфлікт на Близькому Сході. Одначе, за день до того, як США втрутиться у конфлікт між Ізраїлем та Іраном, голова Нацрозвідки США намагатиметься загладити ситуацію, звинувачуючи медіа у перекрувчуваннях. "Недоброчесні медіа навмисно виривають мої свідчення з контексту і поширюють фейки, щоби створити розбрат. Америка має розвіддані, що Іран може виготовити ядерну зброю протягом тижнів або місяців, якщо вирішить фіналізувати збирання. Президент Трамп чітко дав зрозуміти: цього не можна допустити, і я погоджуюсь", – написала Ґаббард у соцмережі Х 21 червня.Згодом, вже після атаки по ядерних об’єктах Ірану, вона знову підтримає Трампа у його заявах, які суперечитимуть даним розвідки. Та про це згодом.Падіння рейтингів через атаку на ІранСтаном на сьогодні суперечки щодо доцільності та ефективності атаки США на Іранські ядерні об'єкти тривають. І хоч після неї вдалось укласти доволі хиткий мир, режим Аятоли продовжує функціонувати, а відповідно і зможе відновити розробку найсмертельнішої зброї на сьогодні.Попри це, як писало Rеutеrs за добу після атаки, американці стурбовані назріваючим конфліктом між США та Іраном і побоюються ескалації насильства після того, як президент Дональд Трамп віддав наказ про бомбардування іранських ядерних об'єктів.До таких висновків видання дійшло після опитування у співпраці з Ірsоs, яке завершилося в понеділок, 23 червня. Відтак близько 79% опитаних американців заявили, що вони стурбовані тим, "що Іран може націлитися на американських цивільних у відповідь на авіаудари".Важливо підкреслити, що опитування Rеutеrs та Ірsоs проводили після "Опівнічного молоту" та перед відповіддю Ірану, яка вилилась у атаку на базу американських військових у Катарі. Це дослідження показало, як пише видання, що американці так само занепокоєні щодо військовослужбовців своєї країни, дислокованих на Близькому Сході. А близько 84% опитаних заявили, що в цілому занепокоєні наростанням конфлікту.Опитування, в якому взяли участь 1139 дорослих американців по всій країні, підкреслило глибокі розбіжності в Америці щодо того, що Вашингтон повинен робити далі. Також воно висвітлило політичні ризики, з якими стикається Трамп, чий президентський рейтинг впав до 41%, що є найнижчим показником за весь його нинішній термін, який розпочався в січні."Близько 36% респондентів, у тому числі 13% демократів і 69% республіканців, заявили, що підтримують страйки, які відбулися лише два дні тому"Однак у матеріалі попереджають, що опитування допускає похибку в 3%, і громадська думка щодо конфлікту може змінитися протягом наступних днів і тижнів.Поряд із тим, лише 32% опитаних заявили, що підтримують продовження авіаударів США, тоді як 49% висловилися проти. Протилежні результати показали лише прибічники Республіканської партії Трампа – 62% підтримали подальші удари, а 22% висловилися проти. Попри це, республіканці ще більше розділилися, коли їх запитали, чи підтримують вони негайне припинення участі США в конфлікті з Іраном. 42% заявили, що Вашингтон повинен припинити свою участь зараз, а 40% виступили проти цієї ідеї.фото: Інфографіка та результати опитування: RеutеrsЦе опитування дещо втратило свою фактичну актуальність, адже зараз Іран та Ізраїль уклали мирний договір. Однак активні суперечки щодо того, наскільки сильно авіаудари США завадять режиму Аятол знову запустити розробку ядерної зброї, точаться досі."Її слід викинути як собаку", – Трамп вимагає звільнити журналістку, яка розсекретила результати ударів США по Ірану"Ми завершили нашу дуже успішну атаку на три ядерні об'єкти в Ірані, включно з Фордо, Натанзом та Ісфаханом. Усі літаки зараз перебувають за межами повітряного простору Ірану. На основний об'єкт, Фордо, було скинуто повний боєзапас бомб. Усі літаки благополучно повертаються додому. Вітаємо наших великих американських воїнів. У світі немає іншої армії, яка могла б зробити це", – саме з такої заяви американського президента одразу після ударів у своїй соцмережі Тruth Sосіаl розпочались баталії, щодо того, наскільки сильно США нашкодили ядерній програмі Ірану. Того ж дня супутникова компанія Махаr показала наслідки американських авіаударів по одній з найважливіших цілей – заводу зі збагачення урану у Фордо.фото: Махаr ТесhnоlоgіеsПроте не пройшло і кількох діб, як маса іменитих медіа почали розсекречувати інформацію, що нібито результати атаки Америки не так і сильно нашкодили ядерній програмі Аятоли. Відтак у матеріалі ВВС йдеться, що удари США по ядерних об'єктах Ірану не знищили ядерну програму країни та, ймовірно, лише відкинули її на кілька місяців назад, згідно з попередньою оцінкою розвідки Пентагону.Посилаючись на джерела своїх партнерів з СВS, які знайомі з оцінкою Агентства розвідки Міністерства оборони США, там заявили, що запаси збагаченого урану Ісламської Республіки не були знищені взагалі. У Білому ж домі, що є звичною манерою для адміністрації Трампа, відповіли, що така оцінка є "абсолютно неправильною", а з’явилась вона внаслідок витоку від "невдахи низького рівня в розвідувальному співтоваристві".Ну і звісно, реагуючи на ці матеріали у ЗМІ, 47 президент знову заявив, що ядерні об'єкти в Ірані "повністю знищені", і звинуватив медіа в "спробі принизити один з найуспішніших військових ударів в історії". У ВВС, прояснюючи ситуацію, додали, що у США є 18 розвідувальних служб, які іноді надають суперечливі звіти, виходячи зі своєї місії та сфери компетенції. Наприклад, американське розвідувальне співтовариство досі не дійшло згоди щодо походження Соvіd-19. Відтак цілком можливо, що майбутні звіти розвідки включатимуть більше інформації, що свідчитиме про інший рівень пошкодження об'єктів.Важливо, що 25 червня з’явився і пресреліз ЦРУ, у якому Джон Реткліфф вказав, що ядерна програма Ірану зазнала "серйозної шкоди" внаслідок нещодавніх цілеспрямованих ударів Сполучених Штатів по об’єктах іранської інфраструктури. Необхідно погодитись, що оцінку джерел медіа відрізняється від звіту ЦРУ. Проте і у звіті Центрального розвідувального агенства ніхто не вказував саме про "знищення" ядерної програми, як на цьому наголошував Трамп.Попри розбіжності навіть зі своєю розвідкою, президент вирішив загострювати стосунки саме з медійниками. Йдеться про публікацію у Тruth Sосіаl, у якій він вимагає звільнити Наташу Бертран, яка є авторкою матеріалу СNN про атаку на іранські об’єкти. "Наташу Бертран слід ЗВІЛЬНИТИ з СNN! Я три дні спостерігав за її публікацією фейкових новин. Їй слід НЕГАЙНО оголосити догану, а потім викинути "як собаку"", — написав президент США.Він вказав, що Бертран просто "збрехала", а американські пілоти виконали чудову роботу, за що отримали відповідну плату. "Саме такі люди, як вона, зруйнували репутацію колись великої мережі. Її позиція була настільки очевидно негативною, крім того, вона не має того, що потрібно для того, щоб бути кореспондентом на камеру, навіть близько. ЗВІЛЬНІТЬ НАТАШУ!", – додав Трамп.Натомість редакція СNN, яка коментувала ситуацію для Тhе Ніll, зазначила, що повністю і Наташу, і її матеріал про наслідки обстрілів. "Репортаж СNN чітко дав зрозуміти, що це був початковий висновок, який може змінитися після отримання додаткових розвідувальних даних. Ми широко висвітлювали глибокий скептицизм президента Трампа щодо цього", – заявив речник телеканалу.фото: gеttyіmаgеsПопри чіткі розбіжності у позиції трьох сторін та відсутності єдиного висновку, нічого не завадило Дональду Трампу збирати лаври за його посередництво у встановленні між Іраном та Ізраїлем на саміті НАТО та у соцмережах. Читайте також: Підсумки історичного саміту НАТО в Гаазі: тріумф Трампа, компроміси Європи та які наслідки для України. Пояснюємо
we.ua - Розкол у команді, сварка з журналістами та рекордно низькі рейтинги: чим для Дональда Трампа закінчився конфлікт з Іраном
Last comments

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules