Search trend "Бразилія – Перу"

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.  У 14-му турі кваліфікаційного турніру в Південній Америці чинні чемпіони світу перемогли бразильців у Буенос-Айресі з рахунком 4:1. На голи Хуліана Альвареса, Енцо Фернандеса, Алексіса Макаллістера та Джуліано Сімеоне, гості відповіли м'ячем Матеуса Куньї. Ліонель Мессі не грав за аргентинців через травму. Аргентина набрала 31 очко та достроково гарантувала собі місце у фінальній частині ЧС-2026, який влітку наступного року прийматимуть Канада, Мексика та США. Бразилія має 21 пункт та йде в турнірній таблиці четвертою. Від Південної Америки напряму на чемпіонат світу виходять шість збірних, ще одна команда зіграє у стикових матчах. ЧС-2026Кваліфікація. Південна Америка. 14-й тур26 березняАргентина - Бразилія 4:1Голи: Альварес, 4, Фернандес, 12, Макаллістер, 37, Сімеоне, 71 - Кунья, 26Венесуела - Перу 1:0Гол: Рондон, 41 Колумбія - Парагвай 2:2Голи: Діас, 1, Дуран, 13 - Алонсо, 45+4, Енкісо, 62Чилі - Еквадор 0:0Болівія - Уругвай 0:0 24 березня розпочався 2-й тур європейської кваліфікації чемпіонату світу - 2026, Англія та Польща здобули другі перемоги у відборі.  

Про це написав міністр оборони Франції Себастьян Лекорню в Х.Він нагадав, що 6 червня 2024 року французький президент Емманюель Макрон оголосив про постачання в Україну французьких винищувачів Міrаgе 2000."Перші з них прибули в Україну сьогодні. З українськими пілотами, які пройшли кількамісячну підготовку у Франції на борту, вони тепер допомагатимуть захищати українське небо", - написав він.Читайте також: Літаки від Макрона - що таке винищувачі Міrаgе 2000, які Франція передає Україні і як вони змінять ситуацію на фронтіДовідка. Міrаgе 2000 – це французький багатоцільовий винищувач, який у 1970-х роках розробила фірма Dаssаult Аvіаtіоn, основний бойовий літак військово-повітряних сил Франції наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Перший політ зафіксовано в 1978 році (на рік пізніше за МіГ-29), прийнятий на озброєння у Франції у 1984-му. Крім того, є на озброєнні армій Греції, Єгипту, ОАЕ, Індії, Перу та Тайваню. Раніше операторами "міражів" були ще й Бразилія та Катар. "Міражі" використовували під час бойових дій у Боснії, Афганістані, Сирії, Лівії та ін.Що відомо про передачу Україні Міrаgе 2000Про те, що Франція віддасть Україні свої винищувачі, 6 червня оголосив Емманюель Макрон. Наступного дня президент Франції повідомив про початок навчань з пілотування та технічного обслуговування цих літаків. Макрон не уточнив, про яку кількість літаків наразі йдеться.У жовтні міністр оборони Франції Себастьян Лекорню заявив, що в першій половині 2025 року Україна отримає винищувачі Міrаgе 2000, які будуть оснащені новим обладнанням.Пізніше повідомлялося, що Франція поставить Україні перші три реактивні винищувачі Міrаgе 2000-5 вже в першому кварталі 2025 року.25 грудня стало відомо, що українські пілоти та механіки завершили підготовку на французьких винищувачах Міrаgе 2000-5F після шестимісячного навчання.

Про це заявив міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро в інтерв'ю Sud Rаdіо, передає Суспільне."Скоро французькі "Міражі" літатимуть в українському небі. Це станеться до кінця першого кварталу цього року", - сказав Барро.Він також наголосив, що санкції проти Росії продовжаться. За його словами, ЄС працює над 16 пакетом санкцій.Довідка. Міrаgе 2000 – це французький багатоцільовий винищувач, який у 1970-х роках розробила фірма Dаssаult Аvіаtіоn, основний бойовий літак військово-повітряних сил Франції наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Перший політ зафіксовано в 1978 році (на рік пізніше за МіГ-29), прийнятий на озброєння у Франції у 1984-му. Крім того, є на озброєнні армій Греції, Єгипту, ОАЕ, Індії, Перу та Тайваню. Раніше операторами "міражів" були ще й Бразилія та Катар. "Міражі" використовували під час бойових дій у Боснії, Афганістані, Сирії, Лівії та ін.Що відомо про передачу Україні Міrаgе 2000Про те, що Франція віддасть Україні свої винищувачі, 6 червня оголосив Емманюель Макрон. Наступного дня президент Франції повідомив про початок навчань з пілотування та технічного обслуговування цих літаків. Макрон не уточнив, про яку кількість літаків наразі йдеться.У жовтні міністр оборони Франції Себастьян Лекорню заявив, що в першій половині 2025 року Україна отримає винищувачі Міrаgе 2000, які будуть оснащені новим обладнанням.Пізніше повідомлялося, що Франція поставить Україні перші три реактивні винищувачі Міrаgе 2000-5 вже в першому кварталі 2025 року.25 грудня стало відомо, що українські пілоти та механіки завершили підготовку на французьких винищувачах Міrаgе 2000-5F після шестимісячного навчання.

Перші три модернізовані французькі винищувачі Dаssаult Аvіаtіоn Міrаgе 2000-5F прибудуть до України вже до 20 січня. Літаки передаються зі складів Повітряно-космічних сил Франції та адаптовані для виконання завдань Повітряних сил ЗСУ, повідомляє Аvіоns Lеgеndаіrеs. Загалом Україна має отримати до десяти таких бойових машин. Передача Міrаgе 2000-5F стала можливою завдяки домовленостям між президентом України Володимиром Зеленським та президентом Франції Еммануелем Макроном. Ці літаки долучаються до переліку ключової військової допомоги Франції, поруч із артилерійськими системами Саеsаr і броньованими машинами АМХ-10RС. Французькі спеціалісти оснастили винищувачі можливістю застосування крилатих ракет Sсаlр-ЕG і Stоrm Shаdоw. Це значно розширює бойові можливості літаків, дозволяючи здійснювати точні удари по цілях на великій відстані. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Журналісти підрахували ймовірну кількість літаків Міrаgе 2000, які зможе передати Франція Україні Деякі джерела припускають, що літаки вже знаходяться на території країни та виконують тренувальні польоти. Таким чином Міrаgе 2000-5F стане другим "західним" винищувачем у складі Повітряних сил після американських F-16. Міrаgе 2000 є на озброєнні армій Греції, Єгипту, ОАЕ, Індії, Перу та Тайваню. Раніше операторами Міrаgе були ще й Бразилія та Катар. Міrаgе використовували під час бойових дій у Боснії, Афганістані, Сирії, Лівії та інші. 7 червня французький лідер Емманюель Макрон офіційно оголосив, що його країна передасть Україні винищувачі Міrаgе-2000. Також він анонсував початок навчань та технічного обслуговування цих літаків. Проте президент Франції не став розголошувати, скільки саме літаків такого типу Франція зможе передати Україні.

Про це - в інтерв"ю Марії Гурській, яке пубікує видання Sеstry.uа.Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що західні системи ППО, які отримає Польща, захищатимуть повітряний простір виключно країн НАТО. Ідеться про отримання Варшавою норвезьких багатоцільових літаків F-35, зенітних систем NАSАМS, а також додаткових систем Раtrіоt для захисту повітряного простору. Як слід розцінювати заяву Косіняка-Камиша? Чи є вона елементом передвиборчої риторики напередодні президентських виборів, які можуть відбутись у травні 2025 року? Чи можливий консенсус щодо закриття неба принаймні над Західною Україною з боку Польщі? Я особисто виступаю за збиття російських ракет над територією України, але це має бути рішення всього НАТО, в тому числі, звичайно, США. Я не думаю, що заява міністра Косіняка-Камиша була елементом передвиборчої гри, хоча проблема, звичайно, експлуатується на виборах, особливо крайніми правими, зокрема, «Конфедерацією», яка стверджує, що якби було ухвалено рішення про введення військ в Україну, як це пропонують французи, або якби ракети НАТО збивали російські ракети над територією України, то це було б автоматичним оголошенням війни Росії з боку НАТО або Польщі. Це неправда. Але ми повинні усвідомлювати, що будь-які рішення про залучення потужностей Північноатлантичного Альянсу Польщею мають бути рішеннями всього НАТО.Україна повинна працювати над переконанням всіх членів Альянсу, тому що це — елемент спільної союзницької оборониКанцлер Німеччини Олаф Шольц за довгий час вперше відвідав  Україну — очікувалось, що він привезе з собою рішення про надання Україні німецьких крилатих ракет великої дальності Таurus. Дива не сталося. Чи очікувати Україні посилення оборонних потужностей після виборів у Німеччині, які заплановані на лютий 2025 року?Про нові декларації Німеччини та нову, можливо, більш рішучу її стратегію щодо Росії ми зможемо дізнатися лише після виборів. Це стане можливим, якщо там переможуть сили, які будуть менш дипломатично обережними, ніж канцлер Шольц і його коаліція. Зараз в міжнародній та європейській політиці дуже багато змінних — і це не лише вибори в Німеччині і зміна команди в США, а й зміна геополітики в Центральній і Західній Європі, невизначеність щодо багатьох урядів. Ми, наприклад, не знаємо, хто буде при владі у Румунії, а це дуже важливо для України та Польщі, враховуючи дедалі більшу проросійську позицію не лише Угорщини, до чого ми, на жаль, звикли, а й Словаччини. Зараз час для дипломатичного наступу України. Потрібно знову і знову нагадувати про базові речі, що це Росія напала на Україну, що це вона хоче знищення українських земель та народу, що це вона вчиняє військові злочини, а Україна захищається. А як виглядає ситуація з допомогою Україні між виборами і інавгурацією нового президента в США?Союзники України — країни Скандинавії, Нідердланди, Велика Британія ​​і, звісно ж, адміністрація Джо Байдена продовжують підтримувати Україну і надсилати важливі оборонні системи. Переламним став крок президента Байдена, який, хоч і з запізненням на два роки, але все ж зняв обмеження на застосування американських ракет великої дальності для ураження цілей на території Росії. І все ж ключовим в поточній ситуації буде поворот — невідомо, в який бік та наскільки глибокий, — який відбудеться в американській політиці після 20 січня, коли Дональд Трамп знову вступить на посаду президента країни. Тим не менше спікер Палати представників США Майк Джонсон відхилив запит адміністрації президента США Джо Байдена включити $24 мільярди допомоги Україні до законопроєкту про короткострокові витрати, який Конгрес має ухвалити до 20 грудня. Чи отримає Україна кошти на оборону і чого чекати далі?Я сподіваюся, що Україна все ж отримає ці десятки мільярдів доларів допомоги ще за адміністрації президента Джо Байдена. Серед республіканців також є значна група, можливо, навіть домінуюча, яка не хоче, щоб Україна і Захід програли в російсько-українській війні. Навпаки, хочуть щоб Україна і Захід у цій війні виграли. Звичайно, оточення Трампа різноманітне, там є люди, які хотіли б перемир'я або припинення вогню за будь-яку ціну, однак, мені здається, що переважають там ті, хто не хочуть дати Путіну забагато, тому що це було б капітуляцією не лише України і європейців, а й нового американського уряду. Про цю тенденцію говорить висунення Марка Рубіо на посаду очільника Державного департаменту.Трамп не може дозволити собі імідж слабака, тому що він сам звинувачував в цьому Джо Байдена — в основному, коли йшлося про Афганістан, але й не тількиНа Заході зростають побоювання, що Володимир Путін може вирішити вторгнутися в Східну Європу найближчими роками. Як пише Тhе Тіmеs, на думку воєначальників НАТО, Велика Британія має бути готовою до конфлікту до 2027 року. У випадку ізоляціонізму США за Трампа, чи візьме Європа відповідальність за власну безпеку? Яким є тут погляд Польщі?Якби Путін, не дай Боже, переміг, а я визначаю його можливу перемогу в першу чергу в тому аспекті, що Україна була б позбавлена ​​можливості приєднатися до ЄС і НАТО, для всієї Європи і передусім для нашого регіону є очевидним, що Путін піде далі, він не відступить. Відновивши сили, він захоче отримати ще більше геополітичних здобутків. Цілі Росії, чітко визначені МЗС Росії у грудні 2021 року, не змінилися — РФ хоче не тільки підпорядкувати собі Україну, а й вимагає виведення військ НАТО зі Східної Європи, на що, звісно, ​​не погодиться ані Польща, ані інші країни Центральної Європи, ані весь Північноатлантичний альянс, включаючи США/Польща перебуває серед країн, які найсуттєвіше збільшують витрати на оборону. Цього року буде понад 4% ВВП, а наступного, я сподіваюся, ще більше. Як член комітету з питань оборони можу сказати, що збільшити армію в 2-2,5 рази за кілька років зі зміною більшості систем озброєнь або їхнім значним розширенням — це дуже складний процес, але ми це робимо, бо це необхідно. Водночас я не вважаю, що президент Трамп виведе США з НАТО і відмовиться від допомоги Україні. Це — частина великої глобальної політичної гри, яка ведеться головно між Вашингтоном і Пекіном. У цій грі найважливішим союзником США є Європа, а найважливішим союзником Китаю — Росія. Відмовитися допомагати Україні і Європі для Трампа буде невигідноТому я не з тих, хто вірить, що ми зіткнемося з трагічно негативними рішеннями адміністрації нового американського президента в перші тижні чи місяці. Це не означає, що можна забути про розбудову оборонного і стратегічного потенціалу Європи. Це беззаперечний пріоритет.‍Володимир Зеленський заявив про готовність до переговорів щодо припинення війни за умови вступу України в НАТО — тією частиною території, яка не є тимчасово окупованою Росією. Про таку можливість раніше говорили в апараті Генсека НАТО, висловлювалися на цю тему й інші європейські політики. Наскільки це реалістично станом на зараз?Я сподіваюся, що так виглядатиме кінець цієї війни. Мені дуже подобаються сильні заяви з цього приводу, наприклад, Марка Рютте, нового генерального секретаря НАТО. Та скажу вам трохи навпаки. Я вважаю, що не можна погоджуватися на жодне перемир'я, яке містило б умову невходження України в структури ЄС і НАТО. Це значило б, що Путін досягнув своєї цілі, заради якої він розпочав цю війну, а саме — геополітичної васалізації України. Ані Захід, ані Україна не можуть на таке погодитися, і я сподіваюся, що США під керівництвом нового президента також на таке не погодяться і не запропонують цього.‍В якій часовій перспективі, на вашу думку, може реально відбутися вступ України в НАТО? По-перше, я вважаю, що Україна може вступити в НАТО і в ЄС навіть, якщо частина території України буде окупована. Тут я згадую випадок Кіпру, який приєднався до ЄС, коли частина його території була і досі залишається окупованою турками. Не бачу причин, чому так не могло б відбутися і з Україною. Скажу так: хотілося б, щоб це відбулося якнайшвидше. Та все залежить від політичної волі. Потрібно переконати всіх 32-х членів НАТО погодитися на це. Вступ до ЄС — це інше, тому що це не просто політичний процес, а дуже складний юридичний процес. Польща майже десять років вела переговори про вступ до Європейського союзу. Звичайно, політична воля має велике значення, але передусім ідеться про готовність з боку України, українського парламенту та української адміністрації якомога швидше провести переговори та адаптувати українське законодавство до європейського права в різних аспектах — від сільського господарства до промисловості, від верховенства права до боротьби з корупцією. У цьому випадку все залежатиме від швидкості дій самої України та її влади.Польща дуже хоче допомогти, і я знаю, що вже готуються місії експертів для допомоги Україні в переговорах з Євросоюзом, у тому числі тих, які понад 20 років тому вели переговори про вступ Польщі до ЄС‍Якщо ми говоримо про ЄС, вступ — це перспектива близько 5-ти років. Якщо говорити про НАТО, це може відбутися швидше. Як швидко? Я політик і не хотів би бавитись у ворожку, тому просто підкреслю — вступ України в ЄС і НАТО — це пов’язані, але різні процеси. Процес вступу до Євросоюзу є правовим і політичним процесом і вимагає реформ. Вступ до Північноатлантичного альянсу вимагає переважно політичної волі. Нагадаю, що Фінляндія та Швеція увійшли в НАТО протягом року від декларації готовності до завершення процесу ратифікації в усіх країнах.‍Російська пропаганда зараз активно експлуатує меседж про те, що Східний щит» є спробою Польщі відгородитися від війни в Україні. Яке місце цей проєкт відіграє в обороні Польщі і яке значення він має для України?Це абсурдна і тупа пропагандистська гра Росії. "Східний щит" призначений для захисту Польщі від можливого нападу з боку РФ або російсько-білоруських сил. Ми маємо дуже довгий кордон з Білоруссю, понад 400 кілометрів, але також бачимо загрозу на півночі, з боку Крулевецької або Калінінградської області, де маємо майже 300 км кордону. Ми повинні його зміцнювати, але це не змінює нашої дуже твердої позиції допомагати Україні усім, чим можемо, і доставляти вам західну допомогу, яка тече транспортними коридорами в Україну через наш південно-східний кордон. Як я вже сказав, між цими проєктами немає конкуренції — один доповнює інший. Ми хочемо вам допомогти, і це збігається з нашим власними інтересами максимально відштовхнути від Польщі росіян.Після великої перерви фермерські протести на кордоні Польщі та України знову поновилися. Фермери погрожують посилити їх після 10 грудня. Який відсоток внутрішньої політики у цих протестах? Чи є тут елементи російського впливу? І як бути з тим, що кожен такий протест є ударом по економіці воюючої країни?Причини протестів фермерів різні. Частково вони справедливі, адже угода ЄС з країнами Меркосур (це економічний союз держав у Південній Америці, до якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай й Болівія, а також асоційовані члени — Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор. — Авт.) може й справді вплинути на них. Але методи цих протестів абсолютно неправильні. Те, що кордон з Україною є елементом протесту проти угоди з країнами Південної Америки, — це абсурд. Я думаю, що польський уряд не дозволить перекрити кордон. І те, що деякі фермери пробують це зробити, свідчить про те, що, на жаль, у тих громадах є російська агентура.Щойно досягли порозуміння голови МЗС Польщі та України у питаннях ексгумацій жертв Волинської трагедії, як представники РіS зареєстрували в парламенті законопроєкт, згідно з яким пропонується карати за "пропагування ідеології" ОУН-б та Української Повстанської Армії, які, мовою законопроєкту, призвели до "геноциду поляків на Волині та суміжних територіях в 1943-1945 роках". Голова міжпарламентської групи співпраці з Республікою Польща у Верховній Раді України Микола Княжицький каже: "Емоційності українців годі дивуватися, бо це чергова хвиля політичних спекуляцій на темі Волині під час геноцидної війни Росії проти України".  Попри декларації прем'єра Польщі Дональда Туска про підтримку України, ризик політизації теми спільного минулого перед президентськими виборами зростає. Чого очікувати?На жаль, це вже не ризик, а реальність. Я вважаю, що і "Конфедерація", тобто крайні праві сили, і, на жаль, набагато більша і серйозніша сила "Право і Справедливість" вже розігрують цю карту у внутрішній політиці, абсолютно забуваючи про дві речі. РіS за вісім років свого правління не змогла зробити нічого, щоб розпочати процес ексгумацій на Волині. Тож тепер, коли це сталося за менше, ніж рік правління нашої коаліції, вони будуть робити ставку на націоналізм, щоб завоювати довіру свого електорату. Ось як я прочитав цю постанову. Я вважаю, що на даний момент ми досягли того, чого можна було досягти, того, що було правильним і реалістичним, і я сподіваюся, що ексгумації розпочнуться.Потрібен серйозний польсько-український діалог про УПА і його ключових діячів — таких, як Бандера чи Шухевич — постатей, які належать до національного пантеону українців, оскільки боролися з радянською владою за незалежність України й водночас яких ми оцінюємо однозначно негативно через Волинську різанину. Та для дискусій про це настане час після війни, коли Україна не буде змушена чинити відсіч російській агресії. На жаль, через свій передвиборчий цинізм про це забувають наші праві сили — від "Конфедерації" до РіS. Україна перебуває у смертельній загрозі, і зараз ми повинні, не забуваючи про важку історію, якомога більше допомагати їй у війні з Росією. Крапка.‍Чи буде ухвалений скандальний законопроєкт і чи не призведе передвиборче роздмухування пристрастей до погіршення підтримки України і ставлення до українських біженців в Польщі?До нового року Сейм не займатиметься цим проектом. Чи ухвалять його — не знаю, але це точно не буде справжня дискусія про історію. Це інструмент пропаганди РіS та її виборчої кампанії, їхнього кандидата на президентських виборах. Такі умови ускладнюють щиру розмову про важку історію. УПА ніколи не буде для нас тим, чим вона є для українців, бо для нас це сила, відповідальна за Волинь. Та те, що пишуть про УПА в підручниках у Польщі та Україні, мають визначити історики, а не постанови Сейму, і зараз для цього точно не час. Ключові політичні сили оголосили своїх кандидатів на пост президента Польщі.  У чому полягатиме різниця для України у випадку перемоги того чи іншого кандидата?Звісно, ​​є більший ризик якогось загострення польсько-українських відносин через історію, якщо б виграв Кароль Навроцький, який протягом останніх років очолював наш Інститут національної пам’яті і не продемонстрував здатності ефективно та конструктивно співпрацювати з колегами в Україні. Але у Польщі зовнішню та оборонну політику проводить уряд, а не президент.Президент, звичайно, має велике символічне значення. Він є главою держави, але поки Дональд Туск буде прем’єр-міністром Польщі, а Радослав Сікорський — міністром закордонних справ, суттєвих змін у політиці щодо України не буде.‍Як ви для себе формулюєте головне питання польсько-українского діалогу сьогодні і який головний спільний виклик для Польщі і України?Перше і головне — Польща, як самостійно, так і в складі західної коаліції, має максимально допомогти Україні виграти цю війну. Друге — це, безсумнівно, процес вступу України до ЄС. Польща як найбільша країна, яка зробила це за останню чверть століття, може дуже допомогти, тому що ми маємо досвід, професіоналізм, знання і хочемо поділитися ними з вами. І, нарешті, третє — знешкодження так званих мін. Об’єктивно існують розбіжності щодо нашої непростої історії або в сільськогосподарських відносинах. Таких деструктивних моментів не бракує. Та геостратегічна мета Польщі та України полягає в перенесенні кордону безпечної, інтегрованої зі структурами Заходу Європи  до східного кордону України, а також, розбудові сильного осередка всередині структур Заходу, тобто, ЄС і НАТО, Центральної та Східної Європи, головними опорами яких мають бути Польща та Україна. Так я оцінюю стратегічні цілі Польщі, і вони незмінні з 1991 року, відколи Україна відновила незалежність і вже точно з 2014 року, коли Україна чітко заявила, що хоче бути членом ЄС і НАТО. 

Після 10 грудня польські фермери можуть поновити акції протесту та заблокувати всі пункти пропуску на кордоні з Україною. На такий крок вони підуть, якщо уряд Польщі не виконає вимог протестувальників. Про це повідомляє Rzесzроsроlіtа. Погрози про можливість блокади усіх пунктів пропуску фермери висловили під час їхніх переговорів з міністром сільського господарства Польщі Чеславом Секерським у Медиці. Польський чиновник заявив, що до 10 грудня підготує відповідь на вимоги протестувальників. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польські фермери продовжують протест - ситуація на кордоні При цьому польські фермери очікують сильного спротиву з боку Варшави щодо угоди про вільну торгівлю між ЄС і країнами Південної Америки. За інформацією видання, вони побоюються, що "бездіяльність може призвести до надходження сільськогосподарської продукції з країн МЕРКОСУР (економічний союз держав у Південній Америці, до нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай та Болівія, та як асоційовані члени - Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор) на польський ринок". Фермери також вимагають від уряду зберегти сільськогосподарський податок на 2024 рік на рівні попереднього року. Польські мітингувальники 23 листопада почали блокування пункту пропуску "Медика-Шегині" на кордоні. Причинами назвали невиконання вимоги зберегти сільськогосподарський податок на рівні 2023 року. А також - занепокоєння щодо підписання Європейським Союзом угоди про вільну торгівлю з південноамериканськими країнами. Увечері 24 листопада рух вантажівок через пункт пропуску "Шегині - Медика" було відновлено.

Світова спільнота у форматі "Великої двадцятки" замість обговорення гострих проблем вирішила за краще їх не помічати. У чому причина і що це означає для України, розбиралася Gаzеtа uа. У Бразилії завершив роботу один із найскандальніших самітів "Великої двадцятки". Злагоди не було навіть під час протокольного фотографування. Гості саміту стали до фотографії, але - без президента США Джо Байдена, прем'єра Канади Джастіна Трюдо і прем'єр-міністерки Італії Джорджії Мелоні. Натомість китайський лідер Сі Цзіньпін вийшов у центрі фото в оточенні президента Бразилії Лули да Сілви, прем'єра Індії Нарендри Моді та президента ПАР Сиріла Рамафоси. Перед фотокамерою був і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Тож виникла версія, що Байден, Трюдо і Мелоні не пішли на спільну фотосесію через нього. Представники США пояснювали, що це сталося через про погану логістику. Мовляв, низка двосторонніх зустрічей затяглися у часі, а фотозйомку заплановано значно раніше, ніж зазвичай. Бразильська сторона твердила, що ті самі винні, що запізнилися. Врешті-решт, вперше за час існування Групи Двадцяти фотосесію повторили. І вже тоді Байден та Моді в кадрі трималися за руки під пильним поглядом Сі. І це був кадр, який точно не ілюструє єднання Глобального Півдня, якого так добивалися Путін і Сі Цзіньпін. Недобра воля У випадковість мало хто повірив. І недарма: Лула да Сілва застосував той же трюк і з підсумковим комюніке. Документ був опублікований на добу раніше, ніж передбачалося, і не всі підписанти схвалили його з доброї волі. Так, президент Аргентини Хав'єр Мілей натякнув на зовнішній тиск. "Аргентина не є супердержавою, вона у складній економічній ситуації, тиску було достатньо, щоб послабити спротив аргентинської сторони", - пояснив професор міжнародних відносин Університету Бразилія Гуларт Менезес. Підсумкове комюніке зафіксувало пріоритетними для G20 боротьбу з голодом і протидію змінам клімату. Зокрема, підписанти підтвердили Паризьку угоду про обмеження глобального потепління із закликом значно збільшити фінансування заходів з цього "з мільярдів до трильйонів з усіх джерел". Крім того, Група Двадцяти наголосила на необхідності реформування структур глобального управління (ООН). Маніпуляції з часом і "чашка кави Орбана" Зміст документа розлютив європейців. Як пише Rеutеrs, загальне обурення висловив канцлер Німеччини Олаф Шольц: у комюніке не зазначено про відповідальність Росії за розв'язання війни в Україні. Комюніке, як правило, публікується з підсумками саміту, однак цього разу воно було схвалене у понеділок, 18 листопада, під час пленарного засідання. Гра з часом зрозуміла: наступного дня була тисяча днів війни Росії в Україні, а також день завершення зустрічі G20. Не згадати Україну у відповідних формулюваннях було б складно. Але напередодні, 18 листопада, це вдалося. Щоправда, за відсутності у залі лідерів США, Німеччини і Франції з якими зіграли у "чашку кави Орбана". Відтак "текст не відповідав позиції, котру ми могли б зайняти", пояснював президент Франції Емманюель Макрон. "Наша позиція залишається незмінною", - запевняв він. Слова і руки Але під час зустрічі на полях саміту із Сі Цзіньпінем Макрон заявив, що поділяє його прагнення досягти миру в Україні і послався на дотримання Статуту ООН. Це ще не підтримка китайсько-бразильського мирного плану, але крок Франції назустріч Китаю. Як і у випадку з Аргентиною, президенту Франції довелося зважати на економічні перспективи своєї країни і на вплив Сі на Путіна. Однак китайський лідер не кинувся у французькі обійми, а доволі прохолодно зазначив, що Пекін працюватиме над поглибленням двосторонніх відносин. А на зустрічі з Шольцем підняв питання про обмежувальні тарифи на китайські електромобілі - достатньо чутливе саме для німецької економіки. Прагнення Макрона убезпечити країну від ризиків підкреслило рукостискання з Лавровим. Жест ілюструє тренд саміту у Бразилії "кожен сам за себе". Два підсумки Максимум, на який спромоглися учасники саміту, - в підсумковому комюніке закликати до досягнення всеосяжного, міцного і справедливого миру без осуду Росії за вторгнення до України. На противагу, 19 листопада країни Європи (Іспанія, Італія, Польща, Німеччина, Велика Британія та Франція) ухвалили спільну заяву, у якій рішуче засудили Росію. Але цей документ на рівні міністрів закордонних справ за статусом не здатен замінити підсумкове комюніке G20. До того ж, і він містить лише заклик до країн Європи тісніше взаємодіяти з європейськими і трансатлантичними партнерами у сенсі безпеки. Пильнуй своє Саміт G20 проілюстрував глобальний розкол, через що Колективний Захід не формує і не визначає порядок денний, вважають в агенції Вlооmbеrg. Тінь Трампа була незримо присутньою на саміті, ситуація невизначеності надавала країнам Глобального Півдня більше можливостей просувати власні тези. Це дозволило їм наполягти на м'якіших формулюваннях, ніж того бажали західні лідери. Однак тут є елемент маневру і Колективного Заходу. З одного боку, да Сілва ще до початку саміту заявив, що українське питання, як і близькосхідний конфлікт, не буде включене до порядку денного. Західні лідери могли проігнорувати саміт, але вони вирішили взяти участь і поговорити напряму з країнами Глобального Півдня. Нагадаємо, взимку і навесні 2024 року Макрон говорив про розкол Глобального Півдня як про тактичну мету протидії Росії і Китаю. Для цього за його словами, потрібна була невизначеність. Але саме завдяки невизначеності Китай уклав кілька стратегічно важливих угод: із Болівією (запропонував участь у проекті "Один пояс один шлях") і з Аргентиною. Росія, як ми припускали раніше, погодила зміну ядерної доктрини, чого навряд би вдалося досягти у більш чітко окреслених політичних координатах. Зрештою, учасники саміту пильнували кожен свої власні інтереси. Україну на цей саміт не запросили навіть виступити у відео форматі. Що нам з того Сі Цзіньпін міг бути задоволений, - відігрався у Бразилії за негативи після зустрічі з Джо Байденом у Перу. Не приховують емоцій і в Москві власні інтереси держав взяли гору над спільними, і це було не просто наочно продемонстровано, але й зафіксовано в документах. У Бразилії навіть частково зірвали кліматичний порядок денний, котрий да Сілва оголосив пріоритетним. Але відстороненість від України на саміті Групи Двадцяти може зіграти Києву на користь. Адже й досі комюніке "двадцятки" не були дієвими, за три роки війни країни-учасниці не спромоглися засудити Росію або бодай рішуче відреагувати на зміну нею ядерної доктрини. Натомість бразильському президенту вдалося затвердити створення Глобального фонду по боротьбі з голодом і зубожінням, а також забезпечити у комюніке рішучі формулювання по оподаткуванню надприбутків (щоправда, з урахуванням податкового суверенітету країн). Збалансована риторика Справді, у підсумковому комюніке саміту простежується збалансований дипломатичний підхід, розповів Gаzеtа.uа політолог-міжнародник і президент Першого міжнародного фонду розвитку України Микола Волківський, котрий був на цьому саміті у Бразилії. За його словами, учасники уникали прямого засудження, але водночас звернули увагу на ширші наслідки війни. "Лідери G20 визнали значні людські страждання, спричинені війною, а також значні глобальні економічні та геополітичні наслідки. Вони наголосили на дотриманні Статуту і принципах ООН, особливо на повазі до територіальної цілісності, суверенітету й міжнародного гуманітарного права. У комюніке засуджується будь-яке застосування сили для надбання територій без назв конкретних агресорів. Згадуючи дискусії на саміті у Нью-Делі 2023 року, нині лідери висловили підтримку конструктивним ініціативам, які сприяють всеосяжному, справедливому і тривалому миру. Однак це формулювання залишається неконкретним, залишаючи простір для різних інтерпретацій того, чим є мирне врегулювання", - наголосив експерт. Також Микола Волківський звернув увагу на те, що у підсумковому документі саміту російська війна в Україні пов'язана з продовольчою та енергетичною глобальними кризами. А це важливо, адже Кремль послідовно відкидає будь-які натяки на такий причинно-наслідковий зв'язок і навіть готовий безкоштовно постачати зерно у країни Африки аби заперечити його. І ось тут саміт у Бразилії поставив Путіну підніжку створенням Глобального альянсу проти голоду і бідності до якого, зазначив Микола Волківський, увійшли понад 70 країн, у тому числі, Україна. "Це особливо актуально з огляду на очікування, що у 2025 році голод загрожуватиме понад 73 мільйонам людей на планеті, - зазначив експерт. Причому паралельно з цим учасники саміту підкреслили необхідність реформування інститутів глобального управління. Новації включатимуть тіснішу і сталу співпрацю між Північчю і Півднем, а також між Півднем і Півднем". Для України надзвичайно важливими є нові конфігурації співпраці, у тому числі, економічної, активніше долучатися до яких потрібно вже нині. А ще пропонувати свої ідеї щодо більш потужних механізмів для перетворення зобов'язань на відчутні результати, у тому числі, щодо глобальної безпеки, резюмував Микола Волківський. Іншими словами, зосередженість лише на внутрішньому порядку денному України далася взнаки на саміті у Бразилії. Тhе Fіnаnсіаl Тіmеs фіксують втому деяких важливих гравців колективного Заходу від української кризи. Вихід, котрий підказує саміт у Бразилії, - активніше включати Україну до глобальних процесів і пропонувати механізми, можливо, й напрацьовані в екстремальній ситуації, але - дієві.

Те, як обраний і чинний президенти США активізувалися у зовнішній політиці, свідчить про приховану гру світового масштабу. 13 листопада у столиці Перу - Лімі - розпочав роботу саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), найпомітнішою подією якого має стати зустріч чинного президента Джо Байдена із керівником Китаю Сі Цзіньпінем. Після цього Байден, візьме участь у саміті G20, котрий відбудеться 18-19 листопада у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). У Білому домі висловили сподівання, що зустрічі Джо Байдена з очільниками низки інших держав стануть традиційними за нового президента США. Нинішній господар Білого дому встиг провести тристоронні перемовини з прем'єрами Південної Кореї та Японії, а також - окремо - з президенткою Перу Діною Болуарте. З якою, до речі, вже встиг зустрітися Сі Цзіньпін. Китайський високий гість привіз царський подарунок: на відкритті порту Чанкай запропонував Болуарте зробити його відправною точкою сухопутного коридору між Китаєм і Латинською Америкою. Порт того вартий: один із найбільших на узбережжі Тихого океану. Причому Сі натякнув на мільярдні інвестиції, котрі Перу були б не зайві. Примара Трампа Хоча обраний президент США Дональд Трамп не бере участі у самітах, більшість дискусій точаться навколо змін, котрі можуть статися за його каденції. Лідери низки країн занепокоєні через загострення торгових воєн, на чому намагається зіграти Китай, пропонуючи багатообіцяючі перспективи та шалені за обсягами інвестиції. Альтернативний шлях запропонував прем'єр Австралії Ентоні Альбанезе. Він закликав лідерів держав співпрацювати, а не ізолюватися одна від одної, навіть якщо США займуть таку позицію. Хоча яку саме позицію вони займуть - досі невідомо. Схоже, після вкрай негативних сигналів з Росії те спільне бачення завершення конфліктів на Близькому Сході та в Україні, котрого могли досягти Дональд Трамп і Джо Байден на зустрічі у Білому домі, втрачає актуальність. Показовою у цьому сенсі була таємна зустріч бізнесмена Ілона Маска з представником Ірану в ООН Саїдом Іравані. Начебто йшлося про зняття частини санкцій і переведення частини бізнесу Маска до Тегерана в обмін на лояльність Ірану. Офіційного підтвердження цієї зустрічі жодна зі сторін не надала, але і не спростувала її. Одночасно команда Трампа своєрідно підготувала ґрунт для зустрічі Байдена із Сі: за даними Rеutеrs, новий президент США скасує субсидію у $7,500 тис. при купівлі електромобіля, що, після запровадження ЄС обмежувальних мит, завдасть ще одного болючого удару по Китаю. Борода Пашиняна і заворушення в Абхазії Тим часом сам Дональд Трамп знову шокував публіку призначенням "антиваксера" Роберта Кеннеді-молодшого міністром охорони здоров'я і соціальної політики. Від цієї новини різко здешевшали акції кількох фармацевтичних компаній. На мітингу у Флориді обраний президент США натомість знову зробив беззмістовну заяву по Україні: "Це має припинитися. Росія і Україна мають зупинитися". Чи почули його у Москві? Речник Путіна Дмитро Пєсков заявив про відсутність діалогу між Росією і США. Можливо, у Кремлі були б відкритішими до сигналів зі США, якби не загострення в Абхазії. У п'ятницю, 15 листопада, протестувальники проти інвестиційної угоди з РФ зайняли низку приміщень у парламенті. На час підготовки цього матеріалу угода скасована, але протестувальників попередили про можливий штурм будівлі парламенту силовиками, тому вони почали будувати барикади і вимагати відставки президента. Протести можуть мати фінансово-політичне підґрунтя, вважає виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. Він припускає, що угода зламала б фінансові схеми експомічника Путіна й неофіційного "смотрящого" України Владислава Суркова і колишнього губернатора Краснодарського краю Олександра Ткачова. Сурков хоче повернутися у Кремль через швидке "вирішення абхазької кризи", випхавши Дмитра Козака. На користь цієї версії може свідчити, що координатором дій опозиції є Адгур Ардзінба, батько якого кілька років працював в Кремлі в команді Суркова. А прем'єр Вірменії Нікол Пашинян раптом поголив бороду, котру носив шість років. Пояснень не дав, але у парламенті сказав дивне: у вірмен "антидержавна колективна підсвідомість", оскільки вони жили переважно у колоніях. Тому, коли мають державність, то опираються їй. Чи не тому, що Кремль зумів натиснути на болючі точки у Віірменії на свою користь у період між Байденом і Трампом? Без рішення Для України такі маневри можуть означати, що у Кремлі нині немає рішення або відповіді на будь-чиї плани, однак є сумніви у поточній тактиці. Тож Кремль прагне захопити якнайбільше територій до 20 січня 2025 року. Канцлер Німеччини Олаф Шольц 15 листопада провів першу з 24 лютого 2022 року телефонну розмову з Путіним. Він закликав диктатора продемонструвати готовність до переговорів. За офіційними повідомленнями, співрозмовники нібито домовилися про регулярні контакти. Утім, на пропозицію Шольца вивести війська з України Путін відповіді не дав. Європейський котел А європейці вже почали скаржитися на Україну. На зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте 15 листопада віце-прем'єр і міністр нацоборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що в України коротка пам'ять: якби не польська допомога у перші місяці війни, нині ситуація була б гіршою, але нині Польща не дозволить втягнути себе у війну. Заява викликала гостру реакцію Києва: керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко висловив здивування, адже українські бійці більше двох років рятують Польщу від війни на її території. Натомість президент Володимир Зеленський подав пас Трампу: за його адміністрації "війна завершиться швидше". Два сценарії для одного Готуючи поїздку Джо Байдена до Латинської Америки, його команда, за даними американських ЗМІ, готувала два сценарії: або політичне прощання - або пакет гарантій, котрий не залежить від зміни президента США. Зрештою, робочим виявився комбінований варіант. За словами радника Джо Байдена з нацбезпеки Джейка Саллівана, у спілкуванні на цих самітах буде наголошено на незмінності підтримки союзників США, на їхній важливості як для Сполучених Штатів, так і для глобальної безпеки. Але ключовими можуть стати гарантії команди Джо Байдена Китаю в обмін на припинення підтримки Росії. Американська сторона робить ставку на факти участі північнокорейських військових у війні на боці країни-агресорки, що невигідно і турбує КНР. Тим часом, всередині США посилюється критика команди Трампа, особливо Ілона Маска. Деякі джерела вважають, що він забезпечив перемогу кандидата від республіканців, отже претендуватиме на майже президентські повноваження. Щоправда, без такої відповідальності, як посадова особа. В Україні аналогічний неформальний інститут мав назву "смотрящого". Осінній багатокутник З огляду на заяву канцлера ФРН Олафа Шольца Путіну про незмінну підтримку України, частина Європи готова продовжувати битися. Та інша частина, неформально керована прем'єром Угорщини Віктором Орбаном, хоче миритися. Цей розкол наочно ілюструє різницю в підходах Джо Байдена і Дональда Трампа до вирішення двох конфліктів, котрі болючі для цих політиків. Чинний президент США ще має час і можливості, щоб завершити свою каденцію бодай одним мирним договором, щоб перекрити критику за вихід з Афганістану. Натомість команда обраного президента США контактує з іранською стороною, від якої багато в чому залежить бодай перемир'я на Близькому Сході. У свою чергу Джо Байден може залишити подарунок" своєму наступникові у вигляді загострення на Корейському півострові та навколо Тайваню: у переддень його зустрічі з Сі між КНР і Філіппінами знову виник конфлікт у Південно-Китайському морі. "Лебеді" у рукавах І у Байдена, у і Трампа є свої "чорні лебеді", яких ті припасли один для одного. Списаний з перегонів чинний президент США зумів доказати, що він є сильним політиком і ховати його, м'яко кажучи, зарано. Він міг ситуативно підіграти Трампу й убезпечити себе від його помсти, але у всіх інших питаннях Дональд прагне діяти вільно, без моральних чи політичних зобов'язань. Кожен його крок відносно Байдена лідери більшості держав світу примірюють до себе. Трамп чудово розуміє, що доки він не вступив на посаду, може діяти на власний розсуд. Цей період завершиться 20 січня 2025 року. Тому він поспішає закласти основні рейки другої президентської каденції саме зараз. Натомість Байден після 20 січня поміняється з Трампом місцями і вже натякає, що удвох вони були б успішним тандемом. Можливо, це він і спробує довести, або посилити свої позиції до максимуму, перехоплюючи ініціативу в українському і близькосхідному питанні, а також у ключовому для команди Трампа - китайському. У 2025 році в Угорщині станеться те, чого ніколи не було, і це "буде круто", анонсував Віктор Орбан. Принаймні, у цьому сумнівів не виникає.