Search trend "день друзів"

Sign up, for leave a comments and likes
Gazeta.ua on gazeta.ua
Найбільші щасливчики цього літа - ці два знаки притягуватимуть до себе гроші, наче магніт
11 липня більше часу присвячуйте улюбленій справі. Відкритий зараз бізнес даватиме високі заробітки. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Доки інші мріятимуть і зволікатимуть, ви впевнено рухатиметеся вперед, - говорить астрологиня. - Цікаві пропозиції отримаєте від старих друзів. Не варто йти працювати на них чи вкладати гроші у їхній бізнес. Це може зіпсувати стосунки, перевірені часом. Батьки та друзі намагатимуться нав'язати вам знайомство з людиною, яка не подобається. Не погоджуйтеся на побачення наосліп, бо розчаруєтеся. Найбільшими щасливчиками цього літа себе відчують Тельці і Риби. Ці два знаки притягуватимуть до себе гроші, наче магніт". Овен (21 березня - 20 квітня) Бачитимете перспективи, і це додаватиме упевненості. Зірки підтримують ваші починання. Зорієнтуйтеся у своїх бажаннях. Не бійтеся, бо лише сміливі мають щастя. Телець (21 квітня - 20 травня) Від вівторка усі ваші плани отримають зелене світло. Не ревнуйте коханих. П'ятниця стане щедрою на заробітки. Не з'ясовуйте стосунки з коханими і дітьми у присутності батьків. Близнюки (21 травня - 21 червня) Не женіться за модним крамом. Витратите гроші на непотріб. Читайте при денному освітленні. Увечері віддавайте перевагу аудіокнигам. Знайомство в інтернеті матиме несподіване продовження. Готуйтеся їхати на побачення в інше місто. Рак (22 червня - 22 липня) Краще відкласти похід по крамницях. Є ризики витратити багато грошей. Покупками навряд чи залишитеся задоволені. Важко буде справити гарне враження на когось. Люди швидше бачитимуть одне в одному недоліки, а не чесноти. Лев (23 липня - 23 серпня) Не загромаджуйте його одягом, який не носите кілька років. Похід по крамницях буде вдалим, якщо бажання збігатимуться із можливостями. Не викидайте гроші на вітер. Пам'ятайте, дорогий презент не завжди кращий. Не дозволяйте іншим нав'язувати вам свої думки. Діва (24 серпня - 23 вересня) Проведіть час з приємними людьми. Не з'ясовуйте стосунків. Така розмова швидко перетвориться на конфлікт. Знайдіть для себе цікаве заняття. Більше гуляйте пішки, дихайте свіжим повітрям. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На голову вище за інших: на які знаки чекають королівські лаври Терези (24 вересня - 23 жовтня) Можна дозволити собі сміливі експерименти із зовнішністю. Час оновити гардероб. Куплені речі стануть вашими улюбленими. Цього дня щаститиме закоханим у свою справу дивакам. Не зраджуйте своєму покликанню. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Займайтеся тим, що приносить вам радість. Заробітки згодом виправдають ваші сподівання. Настрій піднімуть домашні улюбленці. Слідкуйте за поведінкою собак і котів. Наведіть лад у гардеробі. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Доля усміхатиметься вам на кожному кроці. Не відмовляйте собі у задоволенні. Як мед то й ложкою. Таланитиме тим, хто вміє нестандартно мислити. Будьте відважними та наполегливими. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не бійтесь іти напролом і змінюватися, як того вимагають обставини. Завершуйте важливі справи. Не відволікайтеся на речі, які не варті вашої уваги. Дотримуйтеся слова. Не говоріть неправди. Краще змовчіть. Водолій (21 січня - 20 лютого) Знайомі відбиратимуть надто багато часу й енергії. Усамітніться, аби з головою зануритися у роботу. Грошей достатньо, аби ні в чому собі не відмовляти. Не критикуйте дітей. Згадайте себе в їхньому віці. Схід сонця - найкращий час для навчання. З першого разу мало що вдаватиметься. Але для закріплення набутих знань цей день найбільш вдалий. Риби (21 лютого - 20 березня) Присвятіть ці дні процедурам, які зроблять вас красивішими і здоровішими. Не шкодуйте грошей на себе. Придбаний одяг пасуватиме, а нова зачіска додасть краси та впевненості. Липень - це час успіху і перемог. Люди "вистрілюватимуть" з ідеями, які довго виношували у собі. Працьовиті та наполегливі відкриють для себе новий напрямок діяльності, що дозволить добре заробити. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на липень і назвала чотири знаки, які відкриють справжній грошовий потік.
we.ua - Найбільші щасливчики цього літа - ці два знаки притягуватимуть до себе гроші, наче магніт
ТСН on tsn.ua
Яку суму грошей можна дарувати на день народження 2025 року, щоб іменинник не образився
День народження – це завжди особлива подія, коли хочеться приємно здивувати рідних і друзів. Гроші залишаються універсальним подарунком, проте важливо визначити таку суму, яка порадує іменинника і водночас не стане для вас фінансовим тягарем.
we.ua - Яку суму грошей можна дарувати на день народження 2025 року, щоб іменинник не образився
Gazeta.ua on gazeta.ua
"З Днем народження, кохана" - футболіст "Динамо" підтвердив стосунки з Дашею Квітковою
Футболіст київського "Динамо" Володимир Бражко більше не приховує особисте життя. Спортсмен офіційно підтвердив стосунки з відомою блогеркою Дашею Квітковою. "З днем народження, моя кохана", - звернувся спортсмен до блогерки і тим самим надав розголосу про своє особисте життя. Пара поділилася романтичним фото в обіймах. На знімку Даша Квіткова поклала голову на плече Володимира Бражка, тим часом усміхнений футболіст робив селфі. Допис футболіст доповнив смайликами з обіймами та червоним серцем. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Володимир Бражко підігрів чутки про роман з Квітковою До цього часу про їхній роман лише здогадувались. 9 липня Даша Квіткова святкує день народження. Їй виповнюється 27 років. У своєму сторіз блогерка приймає вітання на свою адресу. З подругами свій день святкуватиме в Амстердамі. Даша Квіткова закрутила роман з футболістом "Динамо" 23-річним Володимиром Бражко. У мережу злили відео, де пара разом відвідала весілля друзів.
we.ua - З Днем народження, кохана - футболіст Динамо підтвердив стосунки з Дашею Квітковою
Gazeta.ua on gazeta.ua
Ваш зоряний час настає прямо зараз: у цих трьох знаків "виростуть крила"
9 липня почнуть здійснюватися заповітні мрії. Буде бажання завести нових друзів. Випадкові знайомі стануть вашими друзями надовго. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Середа - найкомфортніший день тижня, - говорить астрологиня. - Сьогодні ви готові гори звернути. Не чекайте на допомогу. Беріться за все самотужки. Відчуєте, що рухаєтеся правильним шляхом. Це буде помітно по заробітках. Розплануйте витрати до кінця літа. Можна купувати телевізори, ноутбуки, гральні приставки. Попрощайтеся з агресивними людьми. Заплануйте подорож із коханими. У Терезів, Скорпіонів і Водоліїв "виростуть крила". Ваш зоряний час настає прямо зараз". Овен (21 березня - 20 квітня) У коханні пауза не буде зайвою. Розберіться в собі, а потім дійте. День вимагатиме неквапливості та зосередженості. Упевнено рухайтеся до мети. Більше часу проводьте з дітьми. Вони вбиратимуть ваші поради й настанови. Телець (21 квітня - 20 травня) Домашні справи сьогодні принесуть більше задоволення, ніж світські зустрічі. Час для нових підходів до побуту й виховання дітей. Уникайте надмірної відвертості. Це може обернутися плітками. Близнюки (21 травня - 21 червня) Відчуєте себе бажаними та коханими. Нові стосунки ощасливлять надовго. Радійте успіху чоловіка чи дружини. Підтримайте їхні починання, навіть якщо для цього треба пожертвувати власними інтересами. У середу легко буде завагітніти. Рак (22 червня - 22 липня) Гарні заробітки принесуть налагодженні на початку року справи. Молоді подружжя можуть сваритися на людях. Не виносьте своїх проблем на загал. Ревнощі безпідставні. Знижки в інтернет-магазинах потішать. Вдасться вигідно оновити гардероб. Лев (23 липня - 23 серпня) Будете поспішати на потяг чи літак. Аби нічого не забути, пакуйте валізу заздалегідь. Може губитися багаж. Пильнуйте за документами, квитками і грошима. Шукайте нових друзів, а не коханих. Романтичні пригоди принесуть головний біль. Діва (24 серпня - 23 вересня) Ваше серце відкрите до кохання. І це помітно. Запросіть партнера на побачення, погоджуйтеся на нові знайомства. Не чекайте чогось надзвичайного. Просто насолоджуйтесь моментом. Успіх можливий, якщо будете щирими. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гороскоп на тиждень: ці знаки отримають цікаві пропозиції та багато грошей Терези (24 вересня - 23 жовтня) Переконати кого-небудь буде непросто. Але завдяки вашій харизмі й влучним компліментам ви досягнете свого. Побалуйте себе новим ароматом або кавою з другом. Вдалими будуть покупки одягу і взуття. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Цінуйте кожну гривню. Це не день для марнотратства, але час мудрих інвестицій, зокрема в нерухомість або майбутнє. Вдалий період, щоб завершити те, що давно відкладаєте. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Не відмовляйтесь від побачень. Слухайте інтуїцію, але не нехтуйте порадами друзів. Обережно з таємницями. Не всі заслуговують на довіру. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Ви зараз у вдалому періоді для реалізації сміливих ідей. Командна робота буде продуктивною, не замикайтеся у собі. Фінанси стабілізуються, якщо не чекати "ідеального моменту", а діяти вже сьогодні. Водолій (21 січня - 20 лютого) Вами захоплюватимуться. Це вдалий час, аби заявити про себе. Роботи буде багато, і за неї гарно платитимуть. Під час закордонної подорожі не сидіть днями на пляжі. Відвідайте музей, запишіться на екскурсію. Враження надихатимуть весь рік. Риби (21 лютого - 20 березня) Турботи відступлять. Настає період приємних змін. Не хвилюйтеся, що про вас подумають інші. Живіть, як подобається. Нахлинуть приємні спогади з дитинства. Поверніться до свого місця сили. Це допоможе акумулювати енергію, яка рухатиме вами наступні пів року. Липень - це час успіху і перемог. Люди "вистрілюватимуть" з ідеями, які довго виношували у собі. Працьовиті та наполегливі відкриють для себе новий напрямок діяльності, що дозволить добре заробити. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на липень і назвала чотири знаки, які відкриють справжній грошовий потік.
we.ua - Ваш зоряний час настає прямо зараз: у цих трьох знаків виростуть крила
Еспресо on espreso.tv
Олів’є зникне з меню українців через 40 років, - Клопотенко
Клопотенко: Підводка цікава, провокативна відразу. А чим провокативна? Одразу за олів'є ми набралися хейту, що не можна забирати у людей минуле, бо олів'є – це минуле. Тому я про нього намагаюся менше говорити, бо сенсу немає. На початку повномасштабного вторгнення більшість українців кинулися шукати себе. Ті, хто, можливо, не мав якогось коріння і тяглості, кинулися до українського. Тепер є певний відкат з тими деколонізацією і декомунізацією. А що з деолів'єзацією і детевтелізацією? Насправді відкату немає. Це лише за відчуттями так, бо немає прогресу. Грубо кажучи, якщо раніше кожен день всі щось шукали, то зараз цього трошки менше робиться, і здається, що ми скатуємося назад. Насправді ні. Зараз ми маємо, як на мене, реальну Україну. Той, хто їсть їжу Радянського Союзу, – це не є погано, це просто така ситуація. Вчора я їхав в потязі, хтось там кричав, що любить українську мову, просто нею не говорить. Я думаю, що нам треба прийняти, що це і є Україна. На початку це була якась трансформація, потім був період стабілізації, а зараз вже етап, коли нам треба визнати, що оце є Україна – з такими вподобаннями. Хтось любить той Київський торт і буде його їсти. Хтось любить оці страви, які я не можу називати, типу солянки і ще чогось. Але ти нічого вже з цим не поробиш, от є така фундаментальна ситуація. Багато людей досі не говорить українською. Це не окей, але нічого ти вже з цим не поробиш. Треба хіба з цим працювати зараз. Насправді що з їжею, що з культурою відбувається одне і те саме. Тут суспільство зробило вже дуже багато, але зараз для того, щоб цей трек продовжувався, треба, по-перше, освіта, а по-друге, позиція держави. Потрібно все більше популяризувати культуру, говорити про ту саму їжу, про епоху Радянського Союзу, і мати якийсь бренд України у світі. Згадуючи Україну, кожна людина має знати, що це не лише війна, а культурні діячі, одяг, мова, їжа. Треба цей бренд створити, щоб будеш популяризувати правильні цінності. Це такий вектор, під який треба перенавчати вже нове покоління. Його треба навчати таким цінностям, про які ми всі мріємо і хочемо. Бо покоління старе, яке сформоване в інших умовах, дуже важко змінюється і навряд чи вже зміниться. Але нове покоління точно треба, щоб було з абсолютно іншими цінностями.Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТо олів'є коли-небудь зникне з меню українця? Зникне. Років через 40. Це два покоління. Мені 38 років, я народився в Радянському Союзі. У 1991 році стався розпад Союзу, але лише документально. У головах багатьох людей нічого не змінилось. Навіть я пам'ятаю цей смак бідності – хліб з цукром. З однієї сторони, це смачно, бо це спогади, а з іншої сторони, у мене просто не було вибору. Люди, яким зараз 30 років і вони були народжені в Незалежній Україні, все одно ще мають спадок в голові Радянського Союзу, бо все одно їли цю їжу. Ну а вже ті, кому десь 15 років зараз, вже зараз мають змогу їсти базилік або про нього чути принаймні. Вони вже не бояться слова "дубайський шоколад". Це покоління вже може обирати. Воно формує інші смакові звички. Звичайно, в них точно від батьків ще лишиться оцей фльор "майонез в роті". Це ж більше не про їжу, а про спогади. Багато людей не зіставляють їжу і культурну тяглість. Бо для них їжа – це їжа. Дехто каже: "Відстань від цього олів'є, я буду його їсти". А я кажу: "Їж, але просто знай, що це їжа радянського періоду". олів'є, фото: gеttyіmаgеsАле зараз ще люди скажуть, що олів’є – це ж дешевше, ніж, наприклад, авокадо чи спаржа.Дешевше. Порахуйте, скільки коштує авокадо й олів'є, і все зрозумієте. Однак не проблема саме в олів'є, ми так само можемо говорити про окрошку і солянку. Це все одна велика структура. Справа не у грошах. Це просто про любов до минулого. Це про їжу минулого. У нас зараз таке кулінарне міжсезоння, бо Великдень відійшов вже, а Різдво ще не настало. Але для великої кількості українців оцей радянський Новий рік завжди був важливішим за Різдво. Частина людей мала в минулому олів'є чи бутерброди зі шпротами на новорічний стіл, а для частини є узвар на Різдво, кутя, вареники. У вашому дитинстві за СРСР яке свято було головним і зараз що святкуєте передусім? Зараз і в дитинстві – це різні речі. Я думаю, що в цьому році було супер ідеально. До Різдва, яке перед Новим роком, ти намагаєшся встигнути все зробити. Потім 26 грудня сидиш і думаєш, що це через п'ять днів Новий рік, а тобі вже якось так... Я на Новий рік приготував три-чотири страви, купив собі Лего і два дні його збирав, не виходячи на вулицю.Це якраз супер важлива модель – те, що ми почали з великою частиною світу відзначати Різдво перед Новим роком. Це змінює загальний вайб. Хочеш чи не хочеш, але всі починають щось під Різдво вже робити і це стає головним святом. Раніше ж першим був Новий рік, тому всі чекали його, а потім Різдво вже було як для родини. У Києві точно це було просто свято, коли мама казала, що треба збиратися, їсти вареники.Але зараз через те, що держава зробила дії, от так змінюється суспільство. Вона від'єднала нас від календаря і традиції. Ну це ж вау! Так само треба, щоб держава продовжувала діяти і далі. Чи тільки держава увімкнула у вас ось цей тумблер, що тепер я готуюся до Різдва? Як тим людям, які не мали тяглості традиції, ніколи ніхто в них не готував кутю, або може і готували, то так для галочки? Можна розглядати це свято з точки зору релігійної події, сімейної події, і просто суспільної. Як на мене, оця суспільна подія – це якраз те, що потрібно. Дехто з людей і не знає, що на то Різдво робити, ще хтось в протесті. Але людям просто треба час. Я сам почав тільки два роки тому. У суспільстві так працює – люди дуже часто не хочуть змінюватись, бо не розуміють навіщо. Це більше вже психологія.Тут треба просто показати приклад, що отак тепер треба, і вони потім всі будуть так святкувати. Людина – це ж соціальне створіння, їй важливо бути частиною чогось. І так само Новий рік. Уже немає ніяких концертів, нічого. Скоро, я думаю, ці промови новорічні потихеньку десь зникнуть, і буде Різдво. Є люди, які не вірують, і кажуть: "А нащо я буду це Різдво святкувати?"І не треба. Різдво – це ж не Великдень. Коли на Великдень отримують вихідний додатковий, це всім подобається. Якщо ти невіруючий, не треба просто йти в церкву і все. Але це ж сімейне, по-перше, свято, а по-друге, це суспільне свято. Це про те, що ти частина якогось суспільства. Не обов’язково все робити за тими релігійними канонами, готувати всі страви. Релігія – це величезна частина нашого суспільства, і до неї треба просто ставитися. Ти віриш? Вір. Не віриш? Не вір, але не забороняй нікому вірити. А свята відзначати можна? То, звісно, це ж прикольно. Зараз, на Новий рік ти навіть не знаєш, що робити. Раніше як було? Пробиває 12-та ночі, ти до цього готуєшся, накривається стіл, відкривається шампанське, щось по телевізору показують, всі веселі. А тут реально ніхто навіть нічого не знімав. Всі до Різдва знімали. І ти сидиш і щиро не розумієш, що робити. Раніше всі збиралися, один до одного ходили, а зараз комендантська година, ніхто не ходить.Яка улюблена страва Євгена Клопотенка на Різдво? На Різдво кожен рік різна. Я пізнаю, вивчаю щось нове. Коли я святкував Різдво 6-7 січня, були якісь стандартні страви, я їх їв і все. І так було з року в рік. А потім, коли я почав відновлювати українську їжу, коли я почав її відшукувати, я такий: "Ооо, те, що я їв, це все, бувай". Є стільки багато різних страв. У мене немає якоїсь улюбленої страви на Різдво, бо я ще її не знайшов.На Закарпатті є різдвяний хліб крайчун, або, наприклад, той самий калач. Це ж як пампушки, наче зібрані. Це ж прикольно. Я в цьому році закохався в цей калач. У нас все панетоне їдять на Великдень, але це різдвяний хліб. Така фішка у людей в голові. А виходить, що у нас є своє. Хто у нас на Різдво який хліб готував? Те, що я знаю, це не масова культура готувати якийсь хліб. А виходить, що є калач або карачун. Це мене прям надихає. Є ще там якісь голубці з кукурудзяною крупою. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоМене найбільше ламає, що до першої зірки ти маєш їсти тільки пісні страви, а вже на ранок м'ясні. Я думав тоді, а що мені готувати? Я наготував усе вдень, а потім думаю –  візьму і з'їм, навіть не буду чекати. Чого мені кажуть, що не можна їсти ковбасу ввечері? А зранку я уже не хочу. Це якась така трохи для мене дивнувата річ. Наприклад, страва з цибулі є така. Ти береш 2 кг цибулі, ставиш до духовки, температура 160 градусів на 3 години. Вона карамелізується, стає така ніжна, потім береш хліб і так їси. Ну це вау! Чому в наших людей є так, що або кулічі, або панетоне? У нас же є своя паска.Просто треба, щоб з часом сформувалося, що правда, а що неправда. Я думаю, що "куліч" - це не зовсім правильне твердження. Але паска - це ще великодній хліб також. Його на Великдень їдять і багато людей називають паскою. Панетоне раніше були модними, воно повернеться ще обов'язково. Але зараз основна група людей, які формували оцю моду на дивну продукцію, виїхала за кордон. Багато закладів, куди ця аудиторія ходила, наприклад, в Києві, всі позакривалися.Ви маєте на увазі якихось пафосних людей таких? Ну, така аудиторія, яка не сильно розбиралася в культурі, їм це було не цікаво, а розбиралася в смаку. Для них у світі нема кордонів, все окей, сила – це любов. І вони формували цю культуру панетоне. Поки їх немає, інші люди створюють модні тренди. Зараз навіть паска з тим дубайським шоколадом, мабуть, вже окей. А це ж вже не паска. Цьогоріч багато пасок готували без верхушок, без прикрас, просто, як воно раніше було. І це стає трендом. Тож треба трішки трохи часу. Ми хочемо, щоб одразу за один день нація змінилася. Згадай, що було ще 5-10 років тому. Це ж колосальна різниця. Ми отакий зробили крок. А ми хочемо, щоб за день всі полюбили паски, всі перестали їсти олів'є, шуби, всі їли лише верещаку, шпундру, гамулу. Ми такі ходили в українському одязі, купували українські продукти, були всі заможні, освічені, щоб слухали українську музику, ухвалювали правильні рішення в політиці, були свідомі, не інфантильні, щоб у нас була культура на найвищому рівні, всі пам'ятки захищені, всі люди розбиралися в політиці… Але ж у світі такого немає. Ми прагнемо до кращого, але треба працювати кожен день і розуміти, що не всі люди зі своїм набором даних можуть швидко щось зробити. Хтось каже: ми маємо паски з верхушками, бо ми інноватори, ми розібралися, почитали історію, поговорили з етнографами поговорив, туди сходили, це зробили, і ось – тримайте отаку паску. Більшість людей сидітиме з нерозумінням, які етнографи, яка культура. У когось ще гугл не налаштований українською. На наступний рік вони вже скажуть, що пам'ятають про ці паски, і погуглять, чи важко їх робити. На третій рік ці паски будуть показуватися всюди і людина задумається приготувати і собі, бо вже всі це роблять. Четвертий рік ти вже знаєш, що це не важко, і робиш це. От вам приклад про просто паску без верхушки. Чотири роки треба, щоб люди почали про це щось розуміти.Десять років тому Клопотенко був Женею, а тепер Євген. Чому це важливо і яка в цьому різниця? Як друзі сприйняли? Чи зараз кажуть, що ви здуріли? Моя мама обирала мені ім’я, щоб гарно підходило до по батькові. Ну от, вона каже Євген Вікторович звучить, як науковий працівник. Їй сподобалося, і вона називала мене Євген Вікторович, а потім почала називати Женя. Я спитав, а що не так було 30 років? Вона сама не знає. У дитсадку, коли мені було 3-4 роки, у мене була російськомовна викладачка, і я став спілкуватися російською мовою. І вона почала називати мене Женя. Але від дитинства ви українською спілкувалися? Два роки я чув українську мову, а потім російську. Потім всі почали кликати Женя, і це мені давало значення. У 2014 році мене перемкнули, я почав копатися в собі, шукати українськість. Бо на той момент у мене були в голові російські пісні якісь, слова, прислів’я. Тож я почав змінювати. У 2017 році перейшов на українську мову, у 2018-му зробив це публічно. Також я почав шукати традиції, вчити історію, щось дивитися на YоuТubе і досі це роблю. Я геть нічого про ту історію не знав. А потім я був ведучим програми "Енеїда", і там до мене приходило усвідомлення, що весь цей час я наче жив у зомбіленді, з якого вийшов з нульовими знаннями.Я почав відновлюватися і все старе в собі рубати. Я просто вбив своє дитинство, вбив свої шкільні роки, вбив дискотеки під російську музику. Ці спогади я вбивав систематично протягом п'яти років. І ось настав момент, коли в мені нічого не лишилося пострадянського. Звичайно, щоб його викорінити повністю, це треба ще пів життя, але в основних моментах у мене немає більше емоційного зв'язку з цим всім. Останній момент, який був, – це лише ім’я Женя. Коли я сказав, що всі називали мене Євгеном, я всередині себе закрив цей етап свого пострадянського життя, цього всього болота, зомбіленду, де все брехня. Коли хтось мене називає Женя, я не якось агресивно реагую. Я просто наголошую на тому, що я Євген. Але ви людина народжена ще за радянських часів. А що тоді робити з батьками, які називають своїх дітей, або з дітьми, які мають українські варіанти імен? Наприклад, до повномасштабного вторгнення моя пасербиця ходила в одну з київських шкіл, і там бувало так, що батьки приходили раз на рік читати уроки. І от мене запросили, я їм розповідала на уроці літератури про Івана Франка, і на першій парті сидів хлопчик, який весь час щось піджартовував. Я вирішила його долучити до розмови і спитала, як його звати. Він каже: "Нікіта". Я кажу, ну який же ж Нікіта, коли Франко навіть написав казку "Лис Микита", а він каже: "А я нічого не знаю, я Нікіта". Це все про одне і те саме. Людям ти нічого не докажеш, бо люди не хочуть нічого знати. Їм бажано просто не паритися. У мене є інший приклад. Зі мною в компанії працює Олена, в неї є чоловік і двоє дітей. Вони раніше російською говорили, а потім Олена перейшла на українську, але діти віком 5-6 років російською говорять і досі. Вона їм це не забороняє, але сама розмовляє українською. Пройшло вже десь рік, і діти починають говорити вже суржиком. А ще через рік вони будуть спілкуватися вже українською. Це батьківський свідомий вибір. Я розумію взаємозв'язки, мені не треба нічого пояснювати.Насправді у мене є багато знайомих, у яких є діти також раніше спілкувалися російською мовою, але потихеньку це все змінюється. Це йде все від батьків. Батьки пояснюють – ти Нікіта, але українською Микита. Можливо, дитина зараз не може обрати, не треба на неї тиснути. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоАле, може, і батьки самі вважають, що Микита краще? Звичайно, 100%. Бо, наприклад, мене так називала моя бабуся, для мене цей спогад важливий. Коли ти міняєш своє ім'я, ти міняєш свою ідентичність. Якщо вона сформована, то це дуже боляче. Якщо ти Альона, а тобі треба Олена… Я думаю, що якщо ти готовийдо зміни свого ім'я, то ти готовий до зміни своєї ідентичності. А це фундаментально, як на мене, важка річ. Тому я більше за те, що якщо хтось готовий, то це круто. Якщо ти не готовий, то краще Альону називати, але українською мовою. Але ж в тебе в паспорті Альона або Євгеній. Я пішов і поміняв паспорт. Це взагалі не важко. Є такі центри, де ти приходиш, кажеш, я здаю паспорт, мені паспорт не потрібен, зробіть мені цифровий. Я там Євгеній був, але там трошки по іншому написано. Тисяча гривень, два чи три тижні чекаєш, і в тебе новий паспорт. Проблем з цим нема ніяких. Але це треба ж бути до цього готовим і мати бажання. Чи справа лише в мові, що ти носиш вишиванку, їсиш борщ, не їсиш олів'є і так далі? Що тебе робить українцем? Це таке питання, на яке немає відповіді однозначної. Вишиванка, до речі, для мене не є показником українськості. Для мене вишиванка – це одяг. Є просто одяг, який ритуальний, а є вишиванка на кожен день. Я не вважаю, що коли я одягаю, я стаю більшим українцем. Я одягаю вишиванку, бо мені так прикольно і все. Мова – 100%. Але якщо ти не спілкуєшся українською, це також якоюсь мірою не робить тебе менше українцем. Наприклад, якщо грузини говорять грузинською, але воюють або просто є в українському істеблішменті, то вони теж можуть не говорити українською. Але в більшості всі вони вивчають українську і потім переходять. У мене багато друзів американців, які українською говорять. Мені дуже легко це пояснити через борщ. Можливо, не всі зрозуміють, але у нас у кожного є свої вподобання щодо борщу. Виходить так, що ми можемо бути всі різні, але приходимо додому і їмо один той самий борщ, але за різним рецептом. Ми єдині борщем, бо ми всі знаємо, що він точно український. Те, як ми його готуємо, у кожного своє, і ми готові за це боротися. Ми готові там з усіма сперечатися. Ми точно його любимо. І для мене це є найпростіший маркер зрозуміти, українець ти чи ні, якщо ти їси борщ, якщо ти до нього ставишся як до культури. Якщо ти, коли його називають суп, ти починаєш злитись. Коли хтось каже, що це російська страва, ти починаєш злитися. Для мене це є проста, зрозуміла річ. Бо у нас бути українцем – це точно хотіти Україну, про яку мріяли наші предки. Але чи всі українці знають, про що наші предки мріяли наші предки? Можливо, ні. Але це ж не робить нас менше українцями. Коли я починав інтерв'ю, я говорив про бренд України за кордоном. Те, що ми хочемо, щоб про нас говорили за кордоном, це те, що ми вважаємо самі про себе. Найкраще експортуємо у світ. Так ось тут і є питання до гуманітарної політики чи гуманітарного направлення. Треба зібрати всі відтінки України і сказати, що оце і є бренд України. Бо якщо робити його сильно націоналістичним, то ніколи воно не зможе бути реально об'єднаною якоюсь однією ідеєю.І от якраз одна з найпростіших ідей для мене – це борщ. Навіть якщо ти можеш говорити російською мовою, слухати російську музику, як би це дивно не звучало, але ти проти Росії. Взаємозв'язки, може, не розумієш, але приходиш додому і їси борщ, і точно знаєш, що він український.Мені здається, що ми дійшли до етапу суспільства, коли ми можемо вже визнати якісь особливості кожної людини й об'єднати це в одну екосистему. І тоді це стане чимось крутим. Але треба розуміти, що і у світі є таке. Наприклад, Баварія не вважає, що це взагалі Німеччина. У Калабрії, що на півдні Італії, кажуть, що вони – це Італія, а все інше ні. Єдиний раз, коли італійці об'єднуються, це коли йде футбол. У нас зараз є час, коли ми можемо побачити досвіди інших держав, і на них ми можемо зробити висновки, зробити найкращий кейс, бо ми не є чимось унікальним. Раніше, коли формувалися інші держави, у багатьох не було досвіду, що робити. Вони просто формувалися. А у нас вже є доступ до інформації, і ми можемо спробувати зробити іншу річ, яка точно буде відповідати на питання про те, що таке бути українцем.Український борщ вже вписаний у закордонних меню на рівні з японськими суші чи італійською піцою? Сто відсотків. Це супер прикольна штука, бо все життя, коли я їздив за кордон, то я згадую зазвичай таку ретроспективу, що десь у 2008 році, коли ти кажеш Україна, згадували лише футболіста Шевченка чи боксерів Кличко. Ти говорив, що Україна – це не Росія. Потім воно почало еволюціонувати, всі вже розуміли, де розташована Україна. А потім питання: що вони їдять? У 2019 році про борщ майже ніхто нічого не знав. А ось була Олімпіада торік в Парижі, я готував там борщ, і там було 50 людей. Я всіх питав, чи знають вони, що таке борщ. Всі відповідали, що знають. Лише одна людина сказала, що ніколи про нього не чула. З 500 іноземців 499 сказали, що знають, що таке борщ. Я задумався, як це ми прийшли з того, що у 2008 році вони не знали, що таке Україна, до 2024-го, де знають, що їдять українці.  Звичайно, що всі делегації, які приїжджають до нас, їдять борщ. І ми зараз йдемо далі. Там ще є такі бюрократичні моменти, бо я годую більшість безкоштовно для того, щоб не вступати в якийсь тендер. Я інвестую свої 40-50 тис. грн в те, щоб делегації поїли українську кухню. Борщ – це обов'язково. А ще трошки качаної каші, про яку мало й українці чули, а ще сирники, бо для них це все дивина, чого це сир смажать. Вони це їдять, і вони шоковані. Але, окрім того, ще бувають прийняття на рівні президента. Я спілкуюся з організаторами, щоб більше було української кухні для лідерів світу. Так, нещодавно Макрон їв наші галушки. А це є вже українська пропаганда. Є відео, де ви озвучуєте замовлення для іноземних лідерів, а кухарі відповідають "Да, шеф". Ви казали, що всі співробітники розмовляють українською.Це просто слова. Воно в тебе в голові сидить, навіть коли ти перейшов на українські налаштування, воно десь в глибині, бо ти все життя говорив у цю ситуацію цю фразу. Я спочатку навіть не почув це "Да, шеф". А потім думаю, ох, Євген. Так, це проблема. Бути українцем – треба все, щоб було чітко, ідеально. Ти нагодував найкращих людей, але на кухні запостив відео, де сказав: "да", а не "так", і все – тебе повісити. Це дійсно моя помилка, але я вважаю, що вона не критична. Треба ще працювати. Тим не менше, Макрону сподобався борщ і качана каша? Так. Вони їли чотири рази. Перший раз взагалі нічого не поїли, бо вони просто були втомлені. Вони їхали з Польщі в Київ, потім в Києві вони поїли галушки, а потім сіли і з Києва вже їхали до Польщі. Там вже вони поїли все. Я попросив Укрзалізницю, щоб вони попитали фідбек.Вони були в такому приємному шоці, адже ніколи такого не їли. Це наче ти їдеш на Шрі-Ланку, а тобі дають таку гарну їжу. Це прикольно, це має наш сенс, бо це їли наші покоління, і ти так приємно здивований. Звичайно, українська кухня і борщ – це ще не суші і не піца, але це вже потихеньку, такими маленькими кроками стає нашою унікальною ідентифікацією. Якщо посадять Макрона, скажуть, описуй українців, і він точно скаже – борщ. Це важливо.Наші українські жінки, які через війну були змушені виїхати за кордон, кажуть, що страшенно сумують за українською їжею. Чи ця розповідь про українську їжу, що вона надзвичайно смачна, це щось таке ностальгійне, туга за своєю країною, чи все-таки справді українська кухня на тлі інших кухонь є смачною? Це такий прикольний прикол. Коли ми говоримо, що ми любимо українську кухню і вона найкраща, ми взагалі не розуміємо, про що ми говоримо. А я нікому й не пояснюю. Бо як тільки ти не можеш у всьому розбиратися, то люди не знають, про що вони говорять. Вони кажуть, що українська кухня смачна і все. У нас кухня це про щирість. Це про те, як ми годуємо, віддаємо останній шматок хліба. Така у нас нація, ми так звикли. Це доброта. У всіх є спогади, як бабуся готувала вареники. Я вже навіть, як та бабуся, коли до мене приходять друзі, кажуть, ми будемо через 2 години, зайдемо на 5 хвилин і підемо, у мене через 2 години вже стоять 20 страв. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТак, українська кухня смачна, але якщо говорити простою, функціональною мовою, то більшість людей не знає, що таке українська кухня, бо це ще не сформована річ. У ній є багато страв, які прийшли ще з радянщини. Багато страв, які готувала моя бабуся, це також страви Радянського Союзу, але це про гарні спогади. Таким чином, оце все, це якраз місце, де треба щось почистити, прибрати, додати автентичність, зібрати старі рецепти, і тоді вона буде прям крута. Якщо коротко відповідати на ваше питання, то українська кухня крута тим, що вона унікальна для світу. У світі ми були заморожені 70 чи 100 років, і кухня була заморожена.Всі інші кухні розвивалися і заполоняли європейсько-американські світи, і таким чином вони розповсюджувалися. Тому вже важко когось здивувати в цивілізованій країні якоюсь їжею. А тут з’являється Україна і каже, що буряк можна варити і їсти, як першу страву. Так само вони дивуються, що домашній сир можна смажити. Вони такі: "Де ви взялися? Де ви це берегли?" Ми просто трошки запізнилися. Коли вони вже все зробили, ми просто дуже довго бігли.А качана каша, що це таке? Це пшоно, яйце і борошно. Воно так качається, кожна пшеничка укривається тістом. Це така наша супер прикольна штука. Вона поширена в центральній Україні, на Житомирщині, навіть у Донецькій області, на Кубані. Пшоно, кисляк, насіння кропу, банош, бринза – у світі взагалі не розуміють, що це. Так само ми думаємо, що всі знають, що таке вишня. Ніхто не знає, що таке вишня. Вишня перекладається як "чері", а це неправильний переклад. "Чері" – це черешня.Так, вони всі їдять черешню. І коли ти їдеш в магазин, купуєш чері – купуєш черешню. І італійською черешня була "черідже". Виходить, що це все неправильний переклад. А правильний переклад вишні має бути "вишня". Вони з'їдають вишню і кривляться, бо для них вишня – це солодке. Якщо ти хочеш купити десь прямо в Європі справжню вишню, ти маєш знайти "саур чері", кислу черешню. Або є там на Поліссі квашена капуста, туди натерту картоплю запихають і тушкують. Вони питають: "Що це за знущання – квашена капуста з натертою запеченою картоплею?". Для них це все суцільний культурний шок. Бо вони їли все, у різних варіаціях, їм навіть десь там в Нью-Йорку щось інтегрувала Російська імперія. У них це вже все намішано. Вони хочуть щось модерне, тому французька кухня дає там оці всі прикольні штуки, і вони хоч трошки насолоджуються, бо все інше вони вже звикли. А тут ми їм з мішком, нате сто страв, ви такого ніколи не їли, ми пішли. Наша кухня для світу – це найзагадковіше, найприємніше, що може бути на даному етапі існування. Звичайно, у нас є конкуренти невеличкі. Це Грузія, бо у них схожа ситуація. Вони дають хачапурі, хінкалі, борщ, качана каша, кисіль. Хоча хачапурі для них це наче якась піца з сиром, щось трохи зрозуміле, то ми – це взагалі таємнича таємність. І в цьому наша унікальна суперсила. Поговорімо про Російську імперію і про її впливи на світову кухню. Є такий десерт Павлова. Його придумали в Австралії і нині він популярний в усьому світі. Він названий на честь російської балерини. Всеволод Поліщук, популяризатор української кухні, відомий більше на Заході України, сказав, що вже у Львові перейменували цей десерт на прими Богачевської. Це прима-балерина Львівської опери, потім Австрійських театрів, а потім опери у Вінніпезі. Євген Клопотенко разом з Мирославою Новосад вирішили, що треба цей десерт назвати іменем балерини, яка родом з Харкова, Варвари Каринської. Вона втекла з СРСР в 1924 році, створила пачку, яку ми всі знаємо зараз, і отримала Оскар за костюми, які робила. Я розумію, що тут закладена ідея популяризації, але якщо вже є десерт прими Богачевської, чим вам львівська балерина не вгодила? Це якийсь такий сепаратизм? По-перше, Поліщук сам запропонував, так що це до нього питання. Ми створимо продукт, і потім кожен заклад буде вирішувати, чи хоче, чи не хоче це брати. Але, як на мене, це має бути прикольна, конкурентна страва. До речі, ми вже дуже скоро вийдемо із презентацією, зі смаком, і будуть, можливо, люди обирати, яка краще. Бо ми зараз думаємо, чи просто покращувати цей десерт, чи створити абсолютно інший. Це дуже важлива дискусія. Але це так само як з усім: 5% людей відразу все введуть, потім пройде рік чи півтора, будуть шукати нові десерти, до тих 5% приклеїться ще 15% людей, буде 20%. Потім мине другий-третій рік, і, дай Боже, в кінці четвертого року ми почнемо вже говорити про це, як про качану кашу. Качану кашу я десь знайшов років 7 тому, я її знайшов. Зараз її їсть Макрон. Так само з цим десертом Каринської. Якщо ми візьмемось і будемо його вести, десь 4-5 років і тоді можна буде його їсти. Але чому важливо, щоб не було десерту Павлова? Не можна кенцелити те, що весь світ їсть, бо тоді це точно такий крайній націоналізм. У світі десерт називається Павлова, і що нам треба зробити? Нам треба створити продукт крутий, полюбити його в Україні, щоб його їли всі. Щоб Каринська була крута, конкурентна, підходяща була за ціною підходяща і смачна. Тоді ми отримаємо три конкурентні переваги. І після цього ми почнемо експортувати це у світ. Можливо, через 15-20 років ця Каринська буде на рівні з Павловою або вище. Важливо не просто кенсилити, а важливо створювати кращий і конкурентніший варіант. Це ж якийсь кухар-кондитер створив Павлову, і вона стала популярна. Так само і тут. Ми зараз маємо створити потужне українське і спробувати його реалізувати у світі. А, можливо, воно буде ще краще, і люди захочуть використовувати його. Важливо показувати, що ми інша культура, ми вміємо робити речі не гірше, ніж світові. І світ, будь ласка, оціни, прийми і зрозумій, що у нас є все інше, і ми готові інвестувати, щоб всі це зрозуміли. Ще одна вічна дискусія між Заходом і Сходом країни, яка розділяє українців: зупа чи суп? У літературній мові вписано слово "суп". Яка зупа? Що це ви таке говорите? А чому суп? Хто сказав, що суп? Суп – це французьке слово, а зупа – німецьке. Але суп до нас прийшов через Росію, а зупа – все-таки з Європи. З Європи, звичайно, бо у Львові ближче до Європи. Але я вважаю, що і зупа, і суп – це неправильно.А як правильно? Юшка. Бульйон – французький, зупа – німецька. А яке наше? Наше – це юшка. Борщ – це що таке? Це борщ, це не суп і не зупа. А юшка – це юшка, бо так воно було створено. Юшка з усім може бути: зі світлою капустою, грибами. Бульйон – це відвар. Просто овочевий відвар. На заході України є багато впливу, і тут також кожен має вирішувати для себе, чи хоче це змінювати. Так само, чи хочемо змінювати в Києві назву "конфєта" на "цукерка".Ти кажеш, що розмовляєш українською мовою, але використовуєш при цьому слова зупа, слоїк і розсіл. Якщо ви хочете говорити українською мовою, то давайте тоді справді українською мовою спілкуватися. У ваших закладах що є в меню: юшка чи суп? Звичайно, суп. Якщо я напишу "юшка", всі будуть думати, що це грибна. Це ж вже бізнес, це інше. Спочатку я беру якісь речі і починаю їх інтегровувати. У ресторані "100 років тому вперед" – це експериментальне місце. Водночас у закладі "Полтава" та інших ми називаємо речі, як люди звикли, наприклад, бульйон курячий. Але це не бульйон, бо це французьке слово. Якщо я напишу "товченка" замість "пюре", хто її купить? Треба крок за кроком. Тому ми зараз тестимо в "100 років". У нас немає соусів, бо це підлива. Це така величезна кількість нормативних слів, які ми зараз тестимо. Ми дивимось, як туди реагують, і далі віддаємо в "Полтаву" й інші заклади. Це займає десь рік-півтора. Багато хто може сказати, що це подвійні стандарти. Мовляв, ти пропагандуєш одне, а робиш інше. Але ні, це те, як я мислю, як я використовую спілкування зараз, а потім я беру і змінюю це. Наприклад, у нас є доставка їжі, і там ми почали з нуля, тож там якраз написано "юшка", "товченка". У такому форматі, можливо, люди до такого більше готові. Якщо я буду писати багато слів, які люди не розуміють, вони будуть думати, що це якась диковинка. У меню "100 років", наприклад, є страва верещака – це буряковий квас з ялівцем. Люди думають, як таке їсти. Або шпундра, або гамула. Я не хочу їсти гамулу. Так само тут в меню мають бути зрозумілими людям речі, але потихеньку пояснювати, що насправді воно зветься інакше. І ми над цим працюємо постійно. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоКоли в меню з'явиться тільки юшка, і не буде тих суперечок між українцями: зупа чи суп? Між українцями суперечки будуть завжди. Це років 40, мінімум два покоління.Тобто до консенсусу з юшкою не дійдемо? Дійдемо, треба назвати юшка і тоді супер. Не суп і не зупа. Я за це. Це так, як називали раніше в "Енеїді" Котляревського, так, як на Слобожанщині називають всю їжу, нам треба так її називати по всій Україні. Я точно певен, що це те, куди нам треба прийти. Бо товчанка, це по факту, якщо англійською мовою говорити mаshеd роtаtо, це є товчена картопля. Тож ми маємо товчанка її називати і ніяк по-іншому. Але зазвичай , коли дві людини сидять в студії і щось там розказують, у багатьох викликає або агресію, або схвалення. У кожного є своя позиція, точно я вважаю, що треба перейти до Слобожанщини, а кожна людина на місцях має вирішувати, хоче вона це робити, чи не хоче. І хай так воно буде. Я буду точно це змінювати, я буду показувати, як воно є, а якщо більшість людей сприймуть і будуть це робити, то я буду радий. Але, як і зі шкільним харчуванням, з багатьох з чим, я точно вірю, що це робота на десятиліття. Швидко нічого не буває. 
we.ua - Олів’є зникне з меню українців через 40 років, - Клопотенко
Come Back Alive on we.ua
Charitable Foundation «Come Back Alive»
The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.
we.ua - Charitable Foundation «Come Back Alive»
24 Канал on 24tv.ua
Найгарніші привітання зі святом Івана Купала 2025: яскраві листівки для рідних і друзів
Вже за кілька годин настане свято Івана Купала за старим стилем. У цей день люди традиційно збираються біля води, розпалюють вогнища, плетуть вінки, водять хороводи та співають пісні. Повний текст новини
we.ua - Найгарніші привітання зі святом Івана Купала 2025: яскраві листівки для рідних і друзів
Еспресо on espreso.tv
Ми всі єдині борщем, бо він точно український, - ресторатор Клопотенко
Про це заявив український ресторатор та громадський діяч Євген Клопотенко в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.Він відповів на питання, що робить його українцем."Це таке питання, на яке немає відповіді однозначної. Вишиванка, до речі, для мене не є показником українськості. Для мене вишиванка – це одяг. Є просто одяг, який ритуальний, а є вишиванка на кожен день. Я не вважаю, що коли я одягаю, я стаю більшим українцем. Я одягаю вишиванку, бо мені так прикольно і все", - зазначив Клопотенко.Він додав, що мова – 100%. "Але якщо ти не спілкуєшся українською, це також якоюсь мірою не робить тебе менше українцем. Наприклад, якщо грузини говорять грузинською, але воюють або просто є в українському істеблішменті, то вони теж можуть не говорити українською. Але в більшості всі вони вивчають українську і потім переходять. У мене багато друзів американців, які українською говорять", - сказав ресторатор.Він наголосив, що це дуже легко пояснити через борщ. "Можливо, не всі зрозуміють, але у нас у кожного є свої вподобання щодо борщу. Виходить так, що ми можемо бути всі різні, але приходимо додому і їмо один той самий борщ, але за різним рецептом. Ми єдині борщем, бо ми всі знаємо, що він точно український. Те, як ми його готуємо, у кожного своє, і ми готові за це боротися. Ми готові там з усіма сперечатися. Ми точно його любимо", - сказав Клопотенко.Ресторатор додав, що для нього це є найпростіший маркер зрозуміти, українець ти чи ні, якщо ти їси борщ, якщо ти до нього ставишся як до культури. "Якщо ти, коли його називають суп, ти починаєш злитись. Коли хтось каже, що це російська страва, ти починаєш злитися. Для мене це є проста, зрозуміла річ. Бо у нас бути українцем – це точно хотіти Україну, про яку мріяли наші предки. Але чи всі українці знають, про що наші предки мріяли наші предки? Можливо, ні. Але це ж не робить нас менше українцями", - наголосив він.Клопотенко нагадав, що коли починав інтерв'ю, говорив про бренд України за кордоном. "Те, що ми хочемо, щоб про нас говорили за кордоном, це те, що ми вважаємо самі про себе. Найкраще експортуємо у світ. Так ось тут і є питання до гуманітарної політики чи гуманітарного направлення. Треба зібрати всі відтінки України і сказати, що оце і є бренд України. Бо якщо робити його сильно націоналістичним, то ніколи воно не зможе бути реально об'єднаною якоюсь однією ідеєю. І от якраз одна з найпростіших ідей для мене – це борщ. Навіть якщо ти можеш говорити російською мовою, слухати російську музику, як би це дивно не звучало, але ти проти Росії. Взаємозв'язки, може, не розумієш, але приходиш додому і їси борщ, і точно знаєш, що він український", - підсумував ресторатор.
we.ua - Ми всі єдині борщем, бо він точно український, - ресторатор Клопотенко
Еспресо on espreso.tv
Кеті Перрі і Орландо Блум розійшлися через 6 років після заручин
Про це повідомляє ВВС.Кеті Перрі та Орландо Блум офіційно підтвердили розставання через шість років після заручин. Пара була разом з 2016 року, і виховує спільну чотирирічну доньку.За словами представників пари, у спільній заяві зазначено, що вони останні місяці трансформували свої стосунки, щоб зосередитися на вихованні дитини."Вони й надалі будуть з'являтися разом як родина, оскільки їхній спільний пріоритет – і завжди буде – виховання доньки з любов'ю, стабільністю та взаємоповагою", - йдеться в заяві.Раніше повідомлялося, що 40-річна Кеті Перрі та 48-річний Орландо Блум розлучалися у 2017 році, але швидко відновили стосунки. Заручини відбулися на День святого Валентина 2019 року. Через рік Перрі оголосила про вагітність у кліпі "Nеvеr Wоrn Whіtе", а пізніше того ж року народилася їхня донька Дейзі Доув.Голлівудський актор Джонні Депп, який важко пережив п'ятирічний судовий процес з ексдружиною Ембер Герд, 23 червня зізнався, що йому боляче від зради колишніх друзів та колег.
we.ua - Кеті Перрі і Орландо Блум розійшлися через 6 років після заручин
Gazeta.ua on gazeta.ua
Наймагічніший день у році: чиє життя дивним чином зміниться на краще
1 липня - не просто новий день, а своєрідний міст між мрією та її втіленням. Допомагайте тим, хто просить. Не нав'язуйте свої послуги знайомим, які не потребують цього. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Годі боятися, час діяти, - говорить астрологиня. - Перейматиметеся всім навколо, та забудете про власний спокій. День буде щедрим для тих, хто дозволяє собі бути живим: сміятись, ризикувати, кохати. Найгучніше відкриття може статися всередині вас. Не намагайтесь стати ідеальними. Будьте справжніми. Цього вистачить, щоб запустити магію. Життя Тельців, Дів і Риб дивним чином зміниться на краще. Це стане наймагічнішим днем у році. Запускайте нові проєкти, заявляйте світу про себе. Не починайте жити з кимось. Це розчарує обох. Якщо в домі з'явиться домашня тварина, вона стане талісманом для родини. Не проганяйте кошенят і цуценят, які з'являться на вашому порозі. Це будуть невипадкові улюбленці у вашому житті". Овен (21 березня - 20 квітня) Мало зробите, якщо боїтеся розчаруватися. Беріться до роботи на світанку. Тоді найкраще працює голова. Життя вноситиме корективи у плани. Але не треба відмовлятися від чогось. Забороніть родичам шукати вам пару. Давно знайомі з людиною, яку кохаєте. Зважтеся на перший крок. Телець (21 квітня - 20 травня) Рухайтеся поволі й багато встигнете. Не розповідайте про наболіле випадковим знайомим. Краще поплакати в подушку, ніж стати героєм пліток. Якщо йдуть кохані, з якими планували прожити решту життя, відпустіть і не шкодуйте. Цікавіша людина опиниться поруч найближчим часом. Близнюки (21 травня - 21 червня) Клопоти відступлять. Життя налагодиться. Стане достатньо сил і впевненості. Вівторок поверне в життя спокій і гармонію. Частину заробленого віддайте на ремонт сантехніки. Знайомим кортить посваритися. У розмовах оминайте політику, не критикуйте особисте життя одне одного. Рак (22 червня - 22 липня) Заробити багато грошей вдасться завдяки власній винахідливості. У ваших руках звичайні речі перетворяться на шедеври. Не варто відмовлятися від власного хобі. Воно допоможе подвоїти заробітки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стільки грошей вам і не снилося: для кого липень почнеться з високих заробітків і винагород Лев (23 липня - 23 серпня) Ідіть з роботи, де постійно погрожують звільненням. Попереду набагато кращі пропозиції. Не поспішайте бігти на співбесіду. Дайте собі час добре все обдумати і підтягнути знання, яких бракує. Беріть від життя по максимуму. Час складати плани на рік вперед. Діва (24 серпня - 23 вересня) Гроші йтимуть до ваших рук. Доля вам усміхнеться. Заробітки зростають. Почуватиметеся щасливим, бо все вдаватиметься з першого разу. Діліться одне з одним рецептами успіху. Відкладіть купівлю авто, уникайте кредитів. Терези (24 вересня - 23 жовтня) Заводьте нових друзів. Вирушайте на пошуки пари. Серед нових знайомих буде чимало гідних кандидатів. Зберегти гарні стосунки цього дня зможе той, хто вміє поступатися і прощати, не зважає на плітки й ревнощі, знає ціну коханню і дружбі. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Вдалий день, аби почати вивчати англійську. Не бійтеся випробувань. Будьте готові почати усе заново і поборотися за місце під сонцем. Не пришвидшуйте успіх, бо навпаки відштовхнете його від себе. Фортуна - на вашому боці. Зустрічатимуться потрібні люди. Перед вами відкриватимуться усі двері. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Ти сьогодні виглядаєш яскраво і магнітно, і цим треба скористатися. Не соромся проявляти ініціативу. У стосунках важливо не доводити, що ти сильна. Краще просто бути поруч без захисного щита. Не витрачай гроші на компенсацію втоми. Краще дозволь собі нормально відпочинок. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зустрінуть кохання свого життя - два знаки, які у липні забудуть про самотність назавжди Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не набивайся бути половинкою для того, хто цього не потребує. Якщо хтось мовчить занадто довго, дозволь собі зробити висновки. День сприятливий для покупки речей, які зроблять твій дім теплішим і затишнішим. Водолій (21 січня - 20 лютого) Торговельні справи просуватимуться краще. Але з відкриттям нових точок продажу слід зачекати кілька днів. Дуже вдалий тиждень для людей, які уміють працювати в команді. Домовляйтеся, радьтеся, діліться досвідом. Похід по крамницях краще відкласти. Особливо якщо планували придбати побутову техніку. До перукаря ідіть після обіду. Риби (21 лютого - 20 березня) Не розраховуйте лише на удачу. Ваші досягнення - результат щоденної копіткої роботи. Розпочинайте ремонтні роботи. Душа проситиме гармонії та затишку. Подбайте про оновлення інтер'єру. Задовольняйте свої естетичні потреби. Малюйте, фотографуйте, створюйте красу своїми руками. Липень - це час успіху і перемог. Люди "вистрілюватимуть" з ідеями, які довго виношували у собі. Працьовиті та наполегливі відкриють для себе новий напрямок діяльності, що дозволить добре заробити. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на липень і назвала чотири знаки, які відкриють справжній грошовий потік.
we.ua - Наймагічніший день у році: чиє життя дивним чином зміниться на краще
Еспресо on espreso.tv
Журналіст з Польщі Решка: Велика проблема, як нам боротися за правилами з диктатором, який ними знехтував
Ви зараз в Україні, бо презентуєте тут свою книгу. "Столик з видом на Кремль". І, звичайно, там йдеться про Росію, але починається книга з України, з Бучі.Насправді зараз без України неможливо розповісти про Росію. На  початку книги я пишу, що Росія сама спакувала себе до чорного мішка  і скоїла самогубство. Якби хоч трохи людяності залишилося в цій країні, то вона б заплакала від того, що сталося в Бучі чи Ірпені. Ви добре про це знаєте, бо Ви там жили, а для мене це було щось вражаюче. Моя оповідь  починається в Києві, в порожньому Києві, виють сирени, невдовзі почнеться обстріл. Я сам у квартирі, в місті - пустка. З-поміж мешканців будинку залишився тільки я. Я повернувся з Бучі, і вся квартира просякнута запахом Бучі, запахом тіл, які були розкидані цим містом. Я пишу текст про це, зрештою, не перший день, вже працюю кілька днів. Публікую це не лише в тижневику "Політика", але й на Фейсбуці, щоб якнайбільше людей довідалися про це. Раптом виявляється, що хтось перекладає ці тексти російською, не запитуючи мене, але перекладає їх дуже добре і розміщує їх на сайті "Радіо Свобода". І тоді я подумав, що всі люди, яких знаю в Росії, повинні знати, що я тут, повинні читати те, що пишу, дивитися фотографії, які  зробив. Я очікував, що невдовзі вони почнуть мені писати, телефонувати, невдовзі я отримаю купу повідомлень звідти, але телефон мовчав. Зателефонувала тільки одна людина, і, власне, про це моя книга. Що ця людина сказала?Запитала, чи це відбувається насправді.Росіяни завжди кажуть, що те, що вони зробили в Бучі - неправда.Це був один дзвінок, під час якого ця людина, яка є головною героїнею книги, хотіла дізнатися, що там відбувається. І, власне, далі я розповідаю про нашу з нею дружбу, про нашу симпатію. Вразило мене те, що більше ніхто не дзвонив. Це було дивно і до болю сумно. Важко, знаючи Росію, вірити в неї на політичному рівні, коли країною керує офіцер КГБ, то на що можна сподіватися. У ширшому сенсі соціальні дослідження демонстрували, що росіянам подобаються такі речі, як, наприклад, обстріли Грозного чи відбирання частини території у своїх сусідів (маю на увазі Крим). Це все призвело до того, що російська влада зараз є все  популярнішою. Але для мене це не було чимось дивним. Я радше був розчарований, що люди, яких я знав на такому дружньому рівні, на рівні довгих розмов, симпатії, не помічали нічого з того, що було очевидним.Якби Вам зателефонували ці російські друзі і запитали у Вас, що Ви робите в Україні під час повномасштабного вторгнення (я так розумію, що ви потрапили до Бучі після деокупації), то що б Ви їм відповіли?Що я тут для того, щоб задокументувати воєнні злочини і вбивства людей, які коїть Росія на території сусідньої держави, яка не зробила нічого поганого, що це не якісь партизани, бойовики, а люди, офіцери, які носять російські однострої. І що неможливо змити ганьбу з їхньої військової форми. Знаєте, моя свекруха - етнічна росіянка, яка в Сибіру познайомилася з моїм свекром - українцем за походження. Відтак, вона переїхала з ним в Україну.  Ще в 2014, коли вони жили в Криму, свекруха телефонувала своїм родичам і запитувала "Навіщо ви це робите, що я змушена втікати зі свого дому?" У 2022 році, коли вона вирвалася з обстрілюваного Києва, зателефонувала російській родині з тим самим запитанням. На що її сестра відповіла:  Росія ніколи не починає першою.Так, це, звичайно, неймовірно! Скажу Вам, що я теж фіксую подібні  історії. Їх у мене багато в записнику, багато у книзі. Адже є в Україні родини, які живуть і по той бік кордону. До прикладу, людина, про яку я хочу розповісти, знаючи, що я знову приїхав в Україну, що у мене презентація книжки, написала мені: "Пане Павле, ми знайомі, я з Харкова, з Салтівки, ви якось пили у мене чай під час обстрілу". Це не було звичайне чаювання,  бо та пані розповідала, що їй телефонував брат, який переїхав колись до Росії (працював там якимось інженером), а вона залишилася на Салтівці, яка дійсно розбомблена, знищена. Так от він до неї дзвонить і питає: "Сестро, чому ви по нас стріляєте"? Вона каже: "Тобто? Адже я навіть житла тут не маю, твої племінники звідси поїхати, тут гинуть люди". А він відповідає: "У нас на телебаченні сказали, що це ви в нас стріляєте". Отже, ось таке бачення когось, хто не може в це повірити, але мусить. З іншого боку, у 21-му столітті, коли є інтернет, ютуб, все доступне в мережі - правдива і неправдива інформація, вдавати, що чогось не знаєш, не можна. Чесно кажучи, взагалі, вдавати, що моя країна вчиняє вбивства, що армія, на яку сплачуються податки, вчиняє вбивства, ніколи не вийде. У 30-х, 40-х роках минулого сторіччя німці вдавали, що немає чогось такого. Але це не означає, що не знали, що не мали зеленого поняття, що їхні єврейські сусіди, які жили поруч усе життя, раптово зникли, бо раптом переїхали до якогось кращого світу. Що німці не знали про те, як тих катують. Я не думаю, що середньостатистичний росіянин може не знати якихось речей. Не може бути жодного виправдання. Мене це не переконує, вважаю, що це просто відмовка. Власне, ваша розповідь у книжці  починається з Бучі, але там також багато про Росію, бо Ви жили в Росії певний час, приблизно 4 роки, так?Якщо все додати, то може вийти навіть більше, бо це була одна з тих країн, які мене найбільше цікавили. Як кореспондента видання Rzесzроsроlіtа?Так, я був кореспондентом Rzесzроsроlіtа. Постійно там працював три роки, подорожував Росією, потім повертався. Раніше повертався, а потім вже не міг. Ви були закохані в Росію?Росія була неймовірно цікавим місцем для репортера. З точки зору журналістики там завжди було, що описувати. Цей край подобався мені з професійного погляду, але й подобався… Я жив там, мав друзів, мені здавалося, що у мене там є близькі друзі, а потім виявилося, що багато чого, мені лише здавалося.  Як так сталося, що Ви опинилися в Росії? Це Ви захотіли туди поїхати, чи це було завдання редакції?Життя журналіста – це випадок, я їхав до Афганістану, коли почалася війна з талібами в Афганістані, і я летів через Москву. Треба було летіти до Москви, потім до Ташкента, потім треба було їхати до Душанбе. Загалом дорога не була легкою. У Москві працював наш багаторічний кореспондент Славомир Поповський, неймовірний знавець Росії. Це був такий старший пан, який ходив Москвою з цигаркою і собакою басетом. І я, коли приїхав, кажу: "Друже, тут стільки всього, що можна описати!". Він каже: "Ні, тут все таке нецікаве, сіре", а я йому "Але подивись! Цілий світ в одному місті - в Москві", на що він відповів, що це все не має значення. Повертався я з Афганістану, також через Москву, і Славомир (дуже приємна людина, чудовий журналіст, він залюбки допомагав молодшим колегам) зустрів мене в аеропорту. Я був дуже втомлений після того відрядження, тож Славомир приготував вечерю і каже: "Я за тебе домовився". Я питаю: “Щодо чого?”, а він: "У мене зупинявся наш керівник, і я сказав, що ти хочеш зайняти моє місце кореспондента у Москві. Я насправді вже хочу повернутися до Польщі, а ти будеш тут". І так я опинився в Москві та почав там працювати кореспондентом. Яким було ваше перше враження від Москви? Це велике місто.Але воно незатишне. До війни, тобто до 2014-го, я була якось у Москві у відрядженні. І коли повернулася звідти до Києва, то подумала, що обожнюю його. Раніше вважала, що Київ – це місто, яке стоїть в заторах, але Москва просто живе в тих заторах.Так, Москва дуже специфічна, її можна любити, або не любити. Я колись її дуже любив, натомість я не любив Петербург. Це місто мені завжди здавалося похмурим. Воно ж побудоване на кістках. Попри це, його архітектура вражала. А от Москва для мене - це інший вимір. Я там працював, і життя там вирувало. Мені це дуже подобалося! Але, звичайно, коли я приїхав перший раз до Києва на Помаранчеву Революцію, то подумав: "О, тут круто!" Київ, з одного боку, це велике місто, а, з іншого, воно дає можливість його опанувати, зрозуміти. Але маю визнати, що Москва мене, як журналіста, дуже приваблювала, там постійно щось відбувалося, тим більше, що в той час, коли я там жив, багато всього відбувалося на околицях колишньої імперії: Революція Троянд в Грузії, Помаранчева Революція. Було видно, що ці народи, колись пов’язані з Росією політично, мають іншу думку, обрали для себе інший шлях. Також було помітно, і це було неймовірно, це було дуже цікаво, що Росія не хоче це зрозуміти. Але як так? Адже ми брати. Росія не могла зрозуміти, що не всі хочуть братніх стосунків, що країни, народи, які мають сумніви щодо сусідства з Росією, не мають бажання з нею ще більше зближуватися, хотіли б послабити ці відносини. І це все було цікаво. Росія в ті часи була трохи шалена, але вже тоді було помітно, що закручуються гайки. Я з цікавістю спостерігав, що все менше прислухаються до  людей, яких я неймовірно поважав, які бували у мене вдома, таких як Сергій Ковальов (царство небесне). З людей, які були демократами та вважали, що Росія могла б мати інший вигляд, робили божевільних, зрадників. Таке відбувалося, але це теж було цікаво, це не був різкий процес, це відбувалося крок за кроком. А найцікавішим було те, що люди, яких я знав, теж змінювалися. Звісно, ці зміни були дуже повільними, та я міг їх помітити.Свою книгу я писав майже все життя, але у мене в голові вона добре повкладалася якраз в ту ніч у Києві, після повернення з Бучі, коли я почав помічати речі, які я не хотів би помічати, як почали змінюватися люди. Я тоді почав усе аналізувати, пазли зійшлися. У цій книзі багато чого переплітається, є ретроспектива Росії і розповідь про війну, про вторгнення в Україну, про те, що я бачив, бо я був в багатьох місцях під час цього вторгнення, не лише в Бучі й Ірпені, а й у Лисичанську, Сіверськодонецьку, Вугледарі. Багато міст, які я називаю: Часів Яр, Бахмут - не можна назвати містами, це вже згарища насправді. Водночас вони є демонстрацією того, що означає той "рускій мір", і що означає братнє рукостискання, рукостискання з Москвою. І воно не раз уже повторювалося. Це вже було. Наприклад, із Грозним. Але для чого це росіянам? Всі ці українські знищені міста, які Ви перелічили - Ви вірите в те, що вони їх відбудують. У Вас в книзі є фрагмент, де Ви розмовляєте зі своєю подругою про Курильські острови і про те, нащо вони Росії. Чи це щось подібне?Я вважаю, що ця історія має сенс.  Це повторюється і повторюється у 20 столітті, у 21-му. Росія така є. Я також описую свою подорож з Владивостоку до Москви транссибірською магістраллю. Дорога потягом займає 7 днів і 7 ночей. Після неї тебе хитає наче на кораблі. Виходжу я на вокзалі, і мій друг, який зараз є емігрантом, який ще до анексії Криму, або одразу після покинув Росію, (потім жив в Україні, допомагав, зараз у Фінляндії) зустрічає мене на пероні і каже: "Слухай – це цікаво, я ніколи так не їздив. А можеш мені розповісти про свою подорож? Я задумався, а потім кажу: "Можу описати цю мандрівку одним словом, і це слово – пустка”.7 днів і 7 ночей пустки?Так. Звичайно, упродовж подорожі відбувається різне, потяг проїжджає Байкал.  Але в цілому, якщо описати це одним словом, то це – порожнеча. У мене також був цікавий досвід, бо я випадково взяв з собою у  потяг книгу "Острів Сахалін" Чехова, який мандрував тією ж дорогою, коли ще не було залізниці, тільки в протилежний бік - від Москви на Сахалін, на Далекий Схід. І, щиро кажучи, у мене було враження, що те, що я бачу за вікном, і те, що він описував, дуже схоже! Тобто минуло стільки років, а за великим рахунком, я в книзі Чехова читаю про те ж, що бачу за вікном: якесь болото, руїни, відмінність лише в тому, що з’явилися електроопори. І в той момент у мене з’являється така рефлексія: "Люди, якщо у вас є так багато всього, але ви не дбаєте про це, то навіщо вам ще більше".Власне, це Ви запитали у своєї подруги щодо Курильських островів, для чого?ТакІ що вона відповіла?Це була розмова у неділю. Кінець вихідних. Завтра на роботу. Ми дивилися телевізор. І я спитав М.: "Може ви б віддали якийсь там острів на Курильських островах японцям? Настав би мир, підписали б якісь торговельні відносини?", на що вона обурилася, що "Ми не віддамо жодного острову, жодного шматочка землі". Я сказав: "Чому?" Вона ж відповіла: "Бо там проливалася кров наших предків!" "Але ж це гори!” - апелював я. Втім, вона стояла на своєму твердо:  “Нікому нічого не віддамо!” Те, що вони нікому нічого не віддадуть, - це один пункт програми, але те, що хочуть ще більше. Адже Путін ще в 2021 році сказав, що він має на думці, і там була не тільки Україна, а набагато більше. Україна була тільки початком, ще б мало бути витіснення військ НАТО з таких країн, як, наприклад, Польща. Тобто, якби там не було військ НАТО, то утворилася б така сіра зона. Але для чого він хоче створити таку сіру зону? Не вірю в те, що Литва, Латвія, Естонія і Польща нападуть на Росію, бо у нас є цікавіші справи, так само, як в  українців є цікавіші справи, ніж напад на Росію. Це така ідея, щоб нас ослабити, розбити єдність Заходу і зробити наступний крок. Я абсолютно впевнений, абсолютно – абсолютно, що путінська Росія не зупиниться на Україні, що Україна – це лише певний етап. Я знайшов таку метафору, в романі братів Стругацьких про злу планету, яка існує тільки для того, щоб пожирати інші планети. То Росія трохи у мене з цим асоціюється. Знаючи історію Росії, то їм постійно мало, постійно хотіли б ще. Я думаю, що вони почнуть себе почувати в безпеці тільки тоді, як з одного боку буде Атлантичний океан, а армія буде розташована в Португалії, а потім будуть говорити, що з іншого боку океану ще є такий острів, який називається Сполучені Штати, і теж нам загрожує. Якщо керуватися такою логікою, то на всьому світі буде тільки одна велика Росія. А потім вони почнуть окуповувати космос. Тому я вважаю, що Україна не може програти в цій війні, це була би величезна трагедія! Я вважаю, що Україна повинна бути в НАТО, повинна отримати гарантії безпеки! Українська армія, яка показала, що може роками захищати свою країну, від, не будемо приховувати, значно більшої армії, краще оснащеної, повинна бути включена до системи безпеки всіх демократичних країн, і не тільки Захід повинен дати гарантії Україні, але Україна повинна бути частиною цих гарантій безпеки.Ви їздите на український фронт,  бачите все на власні очі, але чи всі Ваші співвітчизники так зараз думають? На початку повномасштабного вторгнення Польща дуже допомагала українцям. Але нинішні настрої серед поляків, зважаючи навіть на недавні вибори, видаються нам антиукраїнськими.  Чому так?Я дуже пишаюся поляками, що вони повели себе так добре, коли наші друзі – сусіди були у великій біді, коли на них напали. Зараз з’явився  політичний чинник. Я вважаю, що, на жаль, польська політика дуже змінилася. Політики замість того, щоб задавати суспільні настрої, вони роблять дослідження, які показують, що поляки можуть чогось побоюватися. І замість того, щоб зменшувати такі настрої, вони їх підносять, і кожен хоче на цьому отримати більше відсотків. Я вважаю, що це дуже погано, що є такі висловлювання, що Україна не повинна бути в НАТО. Це чи нерозуміння політичної ситуації в Польщі, чи якась майже зрада. Я не песиміст, хоча з фактами не посперечаєшся. Коли бачиш ентузіазм в підтримці України і українців на початку російського вторгнення і зараз, то звичайно зараз ця підтримка менша. Але з іншого боку, так, українці вдячні, але через це розсипання зерна, через такі історії, настрої змінилися. Колись ми мали максимум довіри, а зараз інші країни нас випередили і це не добре, це знецінює суспільний настрій, і настрій країни. Адже, треба сказати, що не лише суспільство допомагало українцям, але й на державному рівні теж було багато потрібних і відповідних рішень - наприклад, надання доступу до навчання, до системи охорони здоров’я. Це все було в порядку! І що ми бачимо зараз? Те, що українці дуже потрібні польській економіці! Згідно з  деякими дослідженнями, їхній вплив на зростання ВВП у Польщі може становити навіть 1 відсоток. Це люди, які працюють, які не простягають руку за соціальною допомогою, які платять податки, які хочуть інтегруватися, інвестувати. Вони не тільки винаймають, але й хотіли би купувати житло. Це ідеальна міграція! Така міграція зміцнює Польщу, але, на жаль, послаблює Україну. Я дуже сподіваюся, що коли весь цей жах закінчиться, то зникнуть кордони між Польщею і Україною, ви будете в Європейському Союзі, і буде такий непомітний кордон між Польщею. Я сам із західної Польщі, то у нас там був був кордон, заставлений пунктами пропуску. Нещодавно моя кузина там їхала, помилилася дорогою і каже: "Знаєш, я їду, їду, якась незнайома місцевість, а я їду додому, і раптом бачу: всі написи німецькою, зрозуміла, що  мушу повертатися". Ось такий тепер кордон з Німеччиною, тобто його немає. Сподіваюся, що ми дочекаємося, коли будемо так їздити в Україну. І  українська економіка буде пришвидшувати польську, а польська – українську. Українська мова дуже популярна на вулицях Польщі, скрізь можна зустріти українця або українку, і з ними співпрацювати, можна зустріти в магазині, в лікарні, познайомитися. Отже, я думаю, що поляки бачать, що це класні люди, і як можна не любити когось, хто від ранку до вечора працює, усміхнений, незважаючи на те, що пережив жах, намагається збудувати своє життя, допомагає своїй країні. На рівні людей маємо дуже позитивні приклади. Я не чув, щоб хтось на щось скаржився, на такому побутовому рівні. Звісно, в інтернеті ситуація виглядає, на жаль,  по-іншому. Власне, про пропаганду. Чи лише в ній причина в сьогоднішньому ставленні поляків до українців - про це ми поговоримо після короткої паузи. Пане Павле, чи це російська пропаганда, або ж якісь внутрішні сили в Польщі намагаються посварити поляків і українців? І навіщо їм це?Напевно, російський слід там помітний, щодо цього немає сумнівів. Звісно, найпростіше все звалити на Росію, але я б не перебільшував її роль у цьому. Я навіть досліджував, як, наприклад почали з’являтися історії, так майстерно складені, що хтось пише, що знайома знайомого мені розповідала, ніби це історія з життя, а потім ідентична історія з’являється у Вроцлаві, в Кракові, в Гданську, аж важко повірити, що одна й та сама ситуація могла  відбутися в стількох місцях. Або ж інша бувальщина “гуляла” соцмережами,  що жінку з України взяла до себе родина, бо їй не було, де жити, вона втекла від війни. І от ця українка закохує в себе чоловіка, а бідна нещасна полька плаче і залишається сама. Я думаю, що серцю не накажеш і така історія могла би статися, але ж не одночасно у стількох містах. Тому зрозуміло, що це вигадка, бо деталі збігаються, відрізняються тільки назви міст. Інша історія, яка дуже часто повторюється в інтернеті, абсолютно абсурдна, мовляв, поляк із дитиною, яка задихається, йде до лікарні, а медик каже, що не може його прийняти, бо начебто приймає тільки українців. Навіть я чула цю історію.Ось бачите. Це такий абсурд! Це важко уявити, що дитина не може дихати, а лікар ось так відповідає. Немає таких лікарів, а навіть, якщо і є, то це самогубці, бо зрозуміло, що наступна розмова буде вже з прокурором. Але ця історія була дуже поширена. Її перевірили, і помітили, що вона розповсюджується з якихось російських сайтів. Абсурд. Однак, якщо навіть до Вас ця історія дійшла, то дійсно вона розійшлася.Я це прочитала і подумала "Боже, що за нісенітниця?!". Але як журналістка вирішила подивитися на профілі людей, які писали про цю та інші історії в своїх коментарях. Звісно, шо були реальні користувачі, але було й багато ботів з порожніми сторінками.Так. А скільки ще таких вигаданих історій пішло в люди – невідомо. Це одна справа. Також я вважаю, що хтось хотів з цього отримати політичну вигоду, думаю партії, політики, скоріш за все праві, ніж ліві, які мають більше почуття національної гордості, не знаю, може хотіли заробити якісь політичні дивіденди. На мою думку, це не має сенсу. У нас є велика спільна справа з українцями і це – безпека. Звичайно, є речі, які нас відрізняють, і будуть нас відрізняти.А які?Велике занепокоєння в Польщі викликає можливість відкриття ринків для сільськогосподарських товарів з України. В Україні великі площі сільськогосподарських земель, кращий ґрунт, у цілому це все на іншому рівні, тому нашим фермерам важко з цим конкурувати, і це викликає занепокоєння. Був контекст ввезення збіжжя, думаю, що зараз не ввозиться, адже його немає, але треба думати про те, що, якщо Україна стане членом  Європейського Союзу, то треба думати, як це узгодити. На мою думку, можна домовитися, щоб це було вигідно і для одних, і для інших. Схожа ситуація була, коли Польща приєднувалася до Європейського Союзу, то французькі фермери теж дуже непокоїлися, і мали аргументи. Але все це можна обговорити. Інша справа, яка поляків непокоїть, - це історичні суперечки, серед яких вбивства на Волині. Було дуже незрозуміло, коли Україна не погоджувалася на ексгумацію останків жертв Волинської трагедії. Але зараз це зрушило з місця, і знаєте - це чудово. І я сподіваюся, що Польща також відповість приязно, бо знаю, що є проблема з таблицею на горі Монастир. Я сподіваюся, що буде так, що українці будуть задоволені тим, який вигляд матиме та таблиця, і що це вдасться вирішити. Натомість те, що міністр Сибіга домовився з польським інститутом закордонних справ, знайшли якийсь вихід – це чудово. Знаєте чому? По-перше, це треба зробити, а по-друге, це позбавить аргументів людей, які з якихось причин не прихильні до нормальних, класних, добрих, дружніх відносин між Польщею і Україною. Я абсолютно переконаний, що це треба зробити якомога швидше, адже це не робиться проти когось. Я знаю, що під час війни це нелегко, також я знаю, що, коли а Тернопільській області відбувалася ексгумація, то була пересторога, щоб, не дай Боже, росіяни там не поцілили якоюсь ракетою, бо була б ще одна велика трагедія. Я знаю, що є багато чинників, які непокоять, але я сподіваюся, що це зрушить із мертвої точки, що це все закінчиться так, що пам’ять про всіх буде вшанована належним чином, і що ми зможемо йти далі, що це не буде лежати якимось важким тягарем, який буде нам заважати йти вперед, і говорити про майбутнє. Ви знаєте росіян, знаєте вже українців, і знаєте поляків, бо Ви поляк. Чи ми схожі між собою?  Росіяни завжди переконують, що вони слов’яни, українці заперечують, що ті - радше монголи. У чому ми схожі, а чим відрізняємося?Мені здається, що поляки і українці дуже між собою схожі, мають такий дух, що поєднує анархію і демократію. Отже, думаю, що це схоже. Звичайно, колись ваш експрезидент написав книгу, що Україна – не Росія, це мене дуже потішило. Ну, і справді, ці дві країни і ці два суспільства не можна сплутати, це точно. Точно знаю, приїжджаючи багато років до України, викладаючи тут, знаючи цю країну, і маючи російський досвід, то ні.Але росіяни говорили, що ми – брати, один народ.Ну так, знаю.Отже, на Ваш погляд, що відрізняє українців і росіян?Мені здається, що українці, наприклад, ніколи б не погодилися з диктатурою. Диктатура, тиранія може бути насаджена українцям силою, але вони будуть викручуватися як той в’юн, будуть боротися, будуть намагатися цього позбутися. Я не можу собі уявити, щоб Україною почав керувати диктатор. Навіть в цій політичній ситуації, яка не є такою очевидною, бо у нас війна.У нас воєнна цензура.У вас війна, воєнна цензура, телемарафон, багато обмежень.  З іншого боку, коли у українців запитують, чи вони хочуть зараз вибори, то говорять: "Ні, давайте зачекаємо". Традиції Запорозької Січі були такі, що то була така дуже демократична, анархічна спільнота, але коли справа доходила до війни, то вони обирали отамана, який міг робити все, але коли війна закінчувалася, то той отаман мав понести за все відповідальність, а якщо програв, то тим більше. Отже, я вважаю, що і у поляків, і у українців є неймовірна жага до свободи. І це без пафосу. Навіть інколи.Це не йде на користь, так?Так. Аж занадто. Однак, в Росії я мав таке враження… Так, там добре жилося, якщо у тебе паспорт іншої країни, тож ти завжди можеш виїхати. Але  Росія мені нагадувала в'язницю. В'язницю для свого народу. В Україні я ніколи не відчував нічого схожого, навіть в складні часи шаленої корупції, не було так, що людина, побачивши українського поліцейського,  хотіла перейти на інший бік вулиці. А там, якщо комусь це було вигідно, то з тебе могли зробити і дилера наркотиків, ким завгодно. В Росії було задушливо.А до Вас прискіпувалися російські міліціонери?Знаєте, у мене були різні пригоди в Росії, навіть одного разу мене сильно побили російські спецслужби. Це була така історія дуже відома, пов’язана також і з польсько-українськими відносинами, бо польсько-російські відносини дуже погіршилися, і ніколи вже не покращувалися, після того, як президент Квасневский з дипломатом Кучковським взяли участь в Помаранчевій Революції, з метою якось налагодити комунікацію між політиками, президентами Кучмою, Ющенком і Януковичем. Квасневський звичайно підключився до цього, а Росії це не подобалося. Як завжди.Так, як завжди. Чесно кажучи, Польща підключилася на прохання президента Кучми, який дуже не хотів кровопролиття, що відрізнялося від позиції президента Януковича, який призвів до кровопролиття. Але! Відтоді відносини дуже охололи. Коли я працював у Москві як журналіст, то в Польщі сталася така історія: хулігани побили дітей російських дипломатів і вкрали у них мобільні телефони. Троє дітей були побиті. Владімір Путін сказав, що Росія дасть пропорційну відповідь, і тоді почали бити польських дипломатів. Але тих їм трохи забракло, оскільки посольство запровадило заходи безпеки, дипломатам заборонили виходити на вулицю по одному. Втім, російські спецслужби мали будь-що виконати. І оскільки третього дипломата для побиття знайти не могли, то вирішили побити польського журналіста.О Боже!Так, і побили мене в підземному переході на Кутузовському проспекті, недалеко від мого житла. Але що ж. Загоїлося. От така була Росія. Було зрозуміло, грщо щось подібне може статися. Зараз я вже не поїхав би до Росії, бо велика вірогідність, що мене звинуватять у  шпигунстві, як багато іноземців, а особливо журналістів. Або звинуватять в продажі наркотиків, або в чомусь ще гіршому - наприклад, розповсюдженню дитячої порнографії. Вони можуть зробити все! І мушу сказати, що це відчувалося. Там було добре, поки у тебе був польський паспорт, і можна було поїхати в аеропорт і сказати "Відчепіться, у мене є квиток". Я мав таку пригоду. Оскільки редакція відправляла мене в різні відрядження, то я мав   багаторазову візу для іноземних журналістів. Цю візу треба було отримувати раз на рік. І я як раз був на відпочинку, повернувся до Росії з одноразовою візою, і мав піти, щоб мені поставили багаторазову, але якраз почалася Революція Троянд в Грузії, і редакція каже: "Знаємо, що ти щойно приїхав, але поїдь до Тбілісі". Ну добре, я взяв рюкзак, сказав "вау, летимо до Тбілісі". І я поїхав в аеропорт, а там кажуть, що я не можу виїхати. Питаю: "Чому? Я не є громадянином Росії", а вони кажуть, що у мене є тільки віза для в’їзду, і немає візи на виїзд. Виявилося, що я не можу виїхати. Маю Вам сказати, це було досить травматично, бо я подумав, що гарна розвага, поки ти  спостерігач, але коли ти вже учасник, то це дуже погано.Чому росіяни не хочуть з цього ув’язнення, як Ви описали Росію, втекти, або зробити так, щоб перетворити цю вʼязницю на нормальну країну?Мустафа Джемілєв сказав мені під час інтерв’ю, що Росія, - а він знає і Росію, і Радянський Союз, був дисидентом, відсидів роки, людина, яку я дуже поважаю, - сказав мені, що Росія може змінитися тільки тоді, коли програє цю війну, коли розпадеться на частини, або коли її окупують інші демократичні держави. Чи росіяни не хочуть? Мені здається, що переважна більшість не хоче, є поодинокі випадки, люди, які виїхали, які чинять опір, я знаю таких, вони живуть у Варшаві. Але навіть ті, хто виїхав, чесно кажучи, я співпрацюю з журналістами з "Тhе Іnsіdеr", інколи пишемо разом тексти, вони справляють на мене велике враження, вони реально вистежують агентів КГБ, які гуляють Європою, викрадають людей, вбивають їх якимись "Новачками" і Доброхотов і ціла команда дбають про те, щоб їх було менше. І це чудово. Я з великою повагою ставлюся до них. Натомість, я замислююся над тим, чому на українському боці в цій війни воює так мало росіян? Чому є різні легіони, але немає легіону, наприклад "Демократична Росія"?Але якийсь є.Але це не те. Я сподівався наНа більшу кількість?Так! Я сподівався, що Курську область будуть звільняти самі росіяни. Бо Україні не дуже потрібна Курщина, а їм якраз має бути потрібна, вони могли би створити там міні демократичну квазі-країну і там розмножуватися. Але у них немає такого бажання. Немає також такого, щоб в Західній Європі був оголошений великий набір до міграційних сил вільної Росії, це би означало, що все серйозно. Розмови про демократію, права людини, про те, що Росія має змінитися, є, але оскільки триває війна, і Росія атакує інші країни, скоює військові злочини, то може варто би було поборотися з тією диктатурою не лише на словах, а й зі зброєю в руках.Може справа в тому, що це і є російська душа? Така, яку не можна зрозуміти.Я не знаю, чи її неможливо зрозуміти.А можна? Що таке російська душа?Мені здається, що після цих трьох років війни …Великої війни, бо вона почалася в 2014 році.Так, після вторгнення, після Криму, після Чечні, і після суспільної реакції на це, я можу сказати, що я підозрюю …Що вони не мають душі?Так, скоріше не мають душі. Дуже шкода. Часто це кажу, у мене є одна з найважливіших книг, це, як Томас Манн виступав для своїх співгромадян, які жили в Третьому Рейсі, він з Америки читав їм свої фейлетони, розмови, і це дійсно важлива книга для мене, бо це було зібрано і видано в Польщі. Його головним посланням було, він кричав до них з-за океану: "Рятуйтесь! Бо те, що ви вдаєте, що ходите в кінотеатри, театри, вдаєте, що те, що відбувається, насправді не відбувається, це вас вбиває, забирає у вас людяність, душу". Він мав надію, що його хтось там почує, але його скоріше за все ніхто не почув, і  Але німці змінилися, тому що вони програли, були окуповані, і їм треба було показати фотографії з Аушвіцу, Треблінки, з усіх жахливих місць і сказати їм: "Ні-ні, це ви, ваші батьки, сини, матері, це ви катували всіх цих людей, і нічого вас не врятує, ані ваша література, ані ваша музика, ви - вбивці".Ну добре. Є росіяни, які живуть в Росії, в своїй вʼязниці - хтось свідомо, хтось ні. Є росіяни, які виїхали з Росії і не хочуть погоджуватися з цим режимом, але є також росіяни, які виїхали з Росії, давно живуть, до прикладу, в Польщі, Литві, Естонії, вже мають паспорти Європейського Союзу, але щороку 9 травня вони виходять на вулиці європейських країн з червоними прапорами з серпами і молотам і викрикують, що можуть повторити. Як це зрозуміти? Де-юре вони вже європейці, але де-факто залишаються русскомірівцями.Кілька років тому я би сказав, що це мине, але зараз видно, що не дуже минає. Я думаю, що це велика проблема в таких країнах, як країни  Балтії, де ця меншість є суттєва. Я розумію, що загроза не в тому, що якісь дідусі вийдуть з прапорами і щось покричать, але загроза полягає в тому, що Росія може там збудувати якусь п’яту колону. Питання полягає в тому, що з цим робити, як дотримуватися демократичних стандартів. І це велике питання. Як протистояти Росії, не лише російській пропаганді, але і таким гібридним атакам. Оскільки ми демократичні країни, оскільки Європа – це еклектичний організм, а вони – диктатура, перш ніж ми ухвалюємо якесь рішення, минають тижні, місяці, а там приходить диктатор і говорить, що робити, і ніхто йому не скаже, що він зійшов з глузду, "Чому ми скидаємо бомби на Харків, в якому ще на минулому тижні ми були і робили покупки, в якому живуть наші знайомі". А тільки говорять "Ура! Скидаємо бомби на Харків, це правильно, бо Харків на нас напав". І це велика проблема: як боротися з диктатором, як боротися з кимось, хто знехтував всіма правилами, в той же час намагаючись їх не порушувати. Це великий виклик. Немає сил. Якщо ми не будемо протистояти, то історія з російською окупацією повториться ще раз.Коли ця війна закінчиться. А ми сподіваємося, що вона закінчиться і, звісно, хотілося б, щоб перемогою України. Чи Ви зателефонуєте тоді своїм друзям з Росії? Знаєте вже, що скажете їм?  Я б не телефонував.Взагалі?Просто не дзвонив би. Я не знаю, напевно, не дзвонив би. Я вважаю, що було достатньо часу, щоб розплющити очі. З багатьма, на жаль, мені нема про що говорити. І скоріше за все, вже ніколи не буде, про що поговорити. Так, я думаю, що з людьми, які були мені близькі, мені не було б цікаво вже говорити, хоча сам процес, з точки зору журналіста, дуже цікавий: спостерігати, як людина змінюється: коли показують фотографії з Аушвіцу, і ти не можеш відвернутися, не можеш вдавати, що цього не було! Тому хотів би побачити їхню реакцію. Але не хотів би.
we.ua - Журналіст з Польщі Решка: Велика проблема, як нам боротися за правилами з диктатором, який ними знехтував
Еспресо on espreso.tv
Аналітик Аtlаntіс Соunсіl Бжезінський: Захід має ухвалити стратегію, щоб зупинити Путіна та забезпечити перемогу України
Ситуація надзвичайно складна: світовий порядок дав величезні тріщини. Розуміємо, ці тріщини почалися з окупації Криму, згодом було повномасштабне вторгнення РФ. То на Близькому Сході, то в Європі відбувається поглиблення певних тріщин. З'явилися нові потужні гравці, які хотіли б змінити світову безпекову конструкцію. Відбувався саміт у Гаазі, ми б хотіли бачити консолідацію дуже багатьох різних еліт для того, щоб спільно давати відповідь на виклик, який кинув світовій спільноті Іран, і той виклик, який кинув Путін. Як ви бачите зараз теперішню велику трансформацію і наслідки її?Атака Ізраїлю на Іран і рішення Сполучених Штатів приєднатися до цієї операції - нового виміру.З української точки зору, ключове питання полягає в тому, наскільки цей розвиток подій змістить акценти порядку денного саміту. Очевидно, що лідери НАТО приділятимуть значну увагу ситуації на Близькому Сході.Утім остаточні наслідки цього спалаху насильства визначатимуть події, що ще попереду. Якщо застосування сили з боку США та Ізраїлю виявиться ефективним, це може стати вагомим сигналом щодо потужності американського військового потенціалу – сигналом, який Росія та Путін не зможуть ігнорувати.Якщо після саміту конфлікт на Близькому Сході переросте у ширшу та затяжну війну, яка втягне Сполучені Штати та охопить увесь регіон, це неминуче відверне ресурси й увагу від України, особливо з боку США. Це також може створити враження слабкості та виснаженості Сполучених Штатів і посилити розкол у трансатлантичному Альянсі.Такий розвиток подій безперечно зашкодить інтересам України і зменшить здатність Заходу, передусім США, зберігати фокус і підтримку в питанні допомоги Україні.У цьому й полягає головний ризик. Саме тому конфлікт на Близькому Сході вже сьогодні кидає тінь на події в Гаазі.Як ірано-ізраїльська війна може відбитися на ситуації з російською агресією проти України та й загалом на російсько-українській війні? Адже частина уваги світової спільноти зараз переключена на Близький Схід. Іран має союзників - це Російська Федерація і, можливо, Китай. Розуміємо, що Близький Схід завжди буде вагітний війнами. Як це зараз може вплинути на російську агресію і на допомогу для України?Як я щойно зазначив, остаточний вплив цієї кризи на Близькому Сході, зокрема військових ударів Ізраїлю та Сполучених Штатів по Ірану, на хід російсько-української війни ще належить оцінити.Якщо ці удари виявляться ефективними у припиненні конфлікту та стримуванні ядерної програми Ірану, це стане яскравою демонстрацією сили, ефективності та рішучості Сполучених Штатів. Такий сигнал обов’язково буде почутий у Москві.Водночас, якщо конфлікт затягнеться та набуде масштабів широкої регіональної війни, це може втягнути США у складну й тривалу ситуацію. Ресурси, які могли б бути спрямовані на підтримку України, зокрема оборонна допомога, політична увага та фокус керівництва, будуть частково розпорошені. І саме це найімовірніше підштовхне Росію до ще більшої агресивності.Ситуація і надалі розвивається, і її остаточний вплив на Україну залишається невизначеним. На цей момент, з огляду на військову ефективність ударів, особливо бомбардувань США по ядерних об'єктах Ірану, це виглядає як потужна демонстрація американського військового потенціалу.Утім ситуація на місцях на Близькому Сході ще далека від завершення. Її можливі наслідки для російсько-української війни досі залишаються неясними. Я не знаю, що собою являє в теперішній фазі президент Дональд Трамп та якою є його теперішня політика щодо України. З'являється дуже багато різних повідомлень. Дуже часто ті повідомлення взаємосуперечливі, але розуміємо, що у Трампа лежать певні сценарії на столі, які він розглядає. Свого часу президент Трамп озвучував готовність США вийти з переговорного процесу. Перед тим він поміняв статус Сполучених Штатів з друга і партнера України до посередника. Це надзвичайно серйозна зміна статусу. Якщо говорити про теперішню фазу, які сценарії є вірогідними?Щоб зрозуміти підхід президента Трампа до вторгнення Росії в Україну, необхідно поглянути ширше й поставити запитання: що він вважає життєво важливими інтересами Сполучених Штатів у Європі?Складається враження, що він не бачить на європейському континенті справжніх інтересів національної безпеки США. Натомість він розглядає Європу насамперед як ринок для американських товарів і послуг, а також як центр економічної конкуренції, зокрема з боку Європейського Союзу.У його розумінні європейські країни тривалий час користувалися американськими гарантіями безпеки, не беручи на себе достатньої відповідальності за власну оборону. Він не сприймає Європу як спільноту, віддану ідеї колективної безпеки. Коли він дивиться через Атлантику, його, схоже, більше цікавить перспектива нормалізації відносин з Росією, ніж посилення того, що багато хто вважає фундаментальними трансатлантичними інтересами. Я не поділяю такої точки зору, але, на мою думку, саме вона лежить в основі його мислення.Дивлячись на Україну, він не вбачає там життєво важливих інтересів Сполучених Штатів. Він переконаний, що європейці не докладають достатніх зусиль для підтримки України, і навряд чи сам піде далі, ніж готові піти союзники в Європі.Під час передвиборчої кампанії він пообіцяв завершити війну. Я чув, як після обрання президентом він заявляв, що візьме на себе відповідальність за хід російсько-української війни протягом 100 днів – або як за власне досягнення, або як за провал під час свого перебування на посаді.Загалом існує три можливих шляхи, якими він міг би піти у цій війні. Найбільше мене турбував той варіант, який він, здається, почав реалізовувати відразу після інавгурації: використання сили США для нав'язування Україні несправедливого й нестабільного миру. За такий крок довелося б заплатити високу ціну не лише Україні, а й усьому трансатлантичному співтовариству – як у Європі, так і в Північній Америці.Другий шлях – повна відмова від переговорів.Третій варіант, можливо найнеочікуваніший, – рішуча підтримка України, протилежна до підходу Байдена, а саме активне використання американського впливу та відновлення лідерства у трансатлантичній спільноті.Наразі він, схоже, обрав другий шлях. Трамп не вірить у можливість швидкого досягнення миру. Сотий день його президентства вже минув, і війна перетворилася на політичний тягар. Складається враження, що зараз він намагається знайти шлях до виходу з переговорного процесу.На мою думку, це особливо помітно у тому, як адміністрація поступово зменшує акценти саміту НАТО на питанні війни. Це тривожний сигнал, який свідчить, що він активно шукає спосіб дистанціюватися від цієї теми.Американський дипломат Майкл Карпентер в нашому етері сказав, що не бачить причин, щоб Дональд Трамп і його адміністрація змінювали ставлення до російсько-української війни. І водночас пару днів тому я спілкувався з Девідом Ігнатіусом, заступником головного редактора Тhе Wаshіngtоn Роst, який сказав, що нам в Україні варто розглядати критичні сценарії, якщо адміністрація Трампа буде реалізовувати погані для нас варіанти. Просив би вас прокоментувати, які можливі погані сценарії?Спершу окреслю найгірший сценарій, а потім перейду до більш позитивного, який, на мою думку, є цілком реалістичним.У найгіршому випадку Трамп може ухвалити рішення вийти з переговорного процесу і припинити надання Україні безпекової допомоги — зброї, ракет та іншого озброєння, необхідного для самозахисту. Це стало б серйозним ударом по обороноздатності України, хоча й не критичним. Україна все ще здатна тримати оборону, однак зробити це буде набагато складніше й дорожче.Путін, без сумніву, сприйме це як сигнал і отримає певне моральне підживлення. Проте це аж ніяк не означатиме швидкого завершення війни на російських умовах, принаймні не у найближчій перспективі. У такому сценарії на європейців ляже ще більша відповідальність за підтримку України та посилення тиску на Росію. Вони мають для цього всі ресурси — питання лише в наявності політичної волі.А тепер щодо обнадійливого сценарію. Гадаю, якщо європейські країни значно посилять свої зусилля на підтримку України, нарощуючи безпекову допомогу, використовуючи свій економічний потенціал для запровадження жорсткіших санкцій і завдаючи серйозного удару по російській військовій економіці, це може суттєво змінити хід війни.Паралельна підтримка російської опозиції, як проти самого режиму, так і проти війни, здатна ще більше підірвати спроможність Кремля продовжувати агресію. Такий комплексний підхід може дати Україні реальну перевагу і послабити російську військову машину.Якби Трамп побачив, що Європа діє рішуче й активно сприяє перемозі України, я переконаний, що він не захотів би залишитися осторонь. Він не побажає виглядати слабким, а тим більше співучасником підтримки Росії. Мені здається, саме так він сприймає ситуацію. Тож якщо Європа зробить більше, дуже ймовірно, що і він діятиме активніше.Одна з великих трагедій цієї війни полягає в тому, що трансатлантична спільнота має колосальну перевагу над Росією, але досі не використовує її в повному обсязі. У сценарії, який я описую, Трамп міг би очолити Альянс із сукупним ВВП у 55 трильйонів доларів проти лише 2 трильйонів у Росії. Це колосальна економічна міць, яка наразі залишається незадіяною.Країни Альянсу витрачають на оборону приблизно 1,5 трильйона доларів щороку, тоді як Росія – лише близько 200 мільярдів і при цьому не здатна формувати справді високопродуктивні війська. У Заходу є всі можливості, бракує лише політичної волі.З огляду на нинішнє бачення Трампа щодо Європи та трансатлантичного партнерства, ініціатива сьогодні має перейти до Європи. Саме вона має активізуватися і задіяти свій економічний, військовий та дипломатичний потенціал, щоб допомогти Україні переломити ситуацію. Якщо Європа справді візьме на себе цю роль, дуже ймовірно, що Трамп долучиться до цих зусиль. Якщо ж ні, то він навряд чи зробить більше, ніж робить зараз.Єдине, що я хотів би додати, – коли безліч американських чи європейських політиків та аналітиків говорять про Путіна і про Кремль, то не враховують такого елемента, як ірраціональність. Питання російсько-української війни для Путіна є пріоритетним і формулюється як екзистенційна війна. Ми в Україні регулярно зазнаємо звірячих бандитських обстрілів, російські ракети вбивають простих пересічних українців. І треба казати "Стоп!". Певний час тому була реалізована надзвичайно цікава спеціальна операція, яка вивела з ладу частину російської стратегічної авіації за допомогою наших дронів. І в Кремлі відчули цей біль. Якщо говорити про траєкторію цієї екзистенційної війни, ви взагалі бачите якісь перспективи, що щось могло б зупинити Путіна в теперішній ситуації, адже він завжди погрожує термоядерною війною?Я вважаю, що існує кілька ключових елементів, які можуть сформувати ефективну стратегію завершення війни на умовах України або принаймні наближених до них.Перш за все, йдеться про значне посилення безпекової допомоги з боку Заходу. По-друге, рішуче застосування економічних санкцій проти російської економіки. Досі більшість заходів мали поступовий характер. Такий інкрементальний підхід дозволив Росії адаптуватися й підготуватися до наступних кроків. По суті, це тільки підвищило її стійкість до майбутнього тиску. Нині потрібне повномасштабне й рішуче використання економічної сили. Мета – зупинити російську військову машину. Це в наших силах. Ми здатні запровадити справді жорсткі санкції проти тих, хто досі підтримує російські військові зусилля через торгівлю.Третій ключовий напрям – активізація підтримки тих, хто всередині Росії виступає проти війни та режиму. Це інформаційна боротьба, і ми повинні використовувати силу правди, щоб посилити опір війні в самому російському суспільстві.Отже, йдеться про комплексну стратегію: військова допомога, потужні економічні санкції, м’яка сила.Четвертий компонент – чітка перспектива членства України в НАТО. Це складне питання, враховуючи нинішню позицію окремих союзників, але якщо Сполучені Штати візьмуть ініціативу і відкрито заявлять про підтримку якнайшвидшого вступу України, це кардинально змінить міжнародне сприйняття як і з боку друзів, так і з боку ворогів.Це був би чіткий сигнал, що Україна більше не є сірою зоною для геополітичних маніпуляцій Путіна. Це підтвердило б її належність до трансатлантичної спільноти, її захищеність і недоторканність перед загрозами імперської агресії.Путін, схоже, визнає лише силу – зокрема, дію статті 5 НАТО. Коли Україна залишається поза межами цієї гарантії, Захід мимоволі залишає простір для подальшого наступу Росії.Саме тому Захід має ухвалити стратегію, що поєднує економічний тиск, військову підтримку та ідеологічну рішучість, щоб зупинити Путіна та забезпечити перемогу України.Хотів би вас розпитати про Китай. Майже за два місяці - 2 вересня має відбутися в Пекіні великоформатна зустріч Путіна і лідера китайських комуністів Сі Цзіньпіна. Розуміємо, що роль Китаю є комплексною, він підставив потужне плече Росії в її агресії проти України, але не перейшов певної червоної лінії. Однак якби позиція Китаю була б іншою, то російська агресія була б на порядок слабшою і ми б не побачили на лінії фронту північнокорейських солдатів. Чого нам зараз чекати від Китаю і чого хоче досягнути Сі Цзіньпін? Він використовує Путіна як інструмент, яким торпедує світовий лад. Китай хоче значно більше, ніж хоче Путін, який прагне дуже конкретних речей. Чого нам чекати від 2 вересня? На мою думку, Китай уже перетнув червону лінію. Його підтримка військової економіки Росії – це прямий акт агресії проти України та трансатлантичної спільноти.Що стосується російсько-китайських відносин, то Сі Цзіньпін отримує все, чого хоче. Росія фактично перетворилася на випробувальний полігон для Китаю. У цій війні Росія тестує свою зброю проти західних систем, а Китай спостерігає, аналізує і вчиться. Він оцінює технічні можливості західного озброєння, ефективність тактики й політичну реакцію Заходу.До того ж війна поступово виснажує ресурси США, європейських союзників і партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вичерпуються запаси озброєнь, спалюються ракети та артилерійські снаряди.По-третє, ця війна виснажує Росію. Вона вже зазнала катастрофічних втрат і невдовзі, ймовірно, перетне межу в мільйон убитих і поранених солдатів. Водночас Китай отримав безцінну інформацію про військові можливості та доктрину Заходу. Захід дещо послабився, але Росія – значно більше. І це очевидна стратегічна перевага для Пекіна.Саме тому мене вражає, що Росія добровільно дозволила себе використати як інструмент для зміцнення глобальних позицій Китаю. Генерал Кіт Келлог, який є уповноваженим Дональда Трампа з питань України, прибув у Білорусь на перемовини з Лукашенком. Було звільнено кількох політичних в'язнів білоруського режиму. Але чому генерал Келлог, який пов'язаний з Україною, за своїми посадовими обов'язками поїхав до Білорусі? Які погані сценарії можуть розгортатися у Білорусі? Розуміємо, що Путін хотів би використати Білорусь як плацдарм, можливо, для того щоб відкрити північну ділянку фронту в російсько-українській війні, а можливо, для того щоб тиснути та провокувати Литву, Польщу, а можливо, і готуватись до ще якихось форматніших дій проти держав Балтії.Гадаю, ви майже відповіли на своє запитання. Я досі не зовсім розумію, навіщо Келлог поїхав до Білорусі. Це дуже добре, що йому вдалось звільнити кілька білоруських дисидентів з тих жахливих в’язниць. Проте в Білорусі досі залишаються тисячі політичних в’язнів, які продовжують гнити в тюрмах Лукашенка. Тож, хоч це й була позитивна подія, ми не можемо ігнорувати серйозну та триваючу проблему репресій проти опозиції.Маю підозру, що Келлог намагався оцінити, чи можливо хоч якось послабити вплив Путіна на Білорусь. Але, якщо чесно, це виглядає малоймовірно і навряд чи є реалістичним у нинішніх умовах.Водночас я не вважаю, що Келлог припустився помилки, поїхавши до Білорусі. Принаймні, ця поїздка дала йому змогу глибше зрозуміти поточний стан стосунків між Лукашенком і Путіним.Однак я не бачу в цьому візиті сигналу про якісь суттєві зрушення в ширшому геополітичному контексті чи зміни у фундаментальній динаміці, яка визначає хід російсько-української війни.Якщо ми говоримо про перспективи україно-ізраїльської співпраці, наскільки це б було реалістично і чи це могло б стати певним геополітичним геймченджером?Думаю, обом країнам було б вигідно істотно зміцнити співпрацю.Ізраїль і Україна мають унікальний досвід у веденні сучасної війни — зокрема у використанні дронів, спецоперацій та нових бойових тактик. Таке партнерство могло б бути цінним. Проте я не думаю, що воно кардинально змінить перебіг війни. Воно може дати Україні додаткові тактичні переваги, але не стане стратегічно визначальним.Путін неодноразово посилав сигнали на Захід, зокрема до американської адміністрації стосовно готовності використати ядерну зброю. Була неофіційна чітка і безкомпромісна відповідь з боку представників і Пентагону, і Білого дому – якщо Путін застосує ядерну зброю, можливо, тактичну ядерну зброю проти України, відповідь буде надзвичайно жорсткою. Відповідь буде, зокрема і військовою. Але іранська ядерна програма знов повернула та актуалізувала проблему використання ядерної зброї. Наскільки ми наблизились до подолання цього юридично-військового і морального порогу використання ядерної зброї?У новинному просторі більше уваги зараз приділяється ударам США по Ірану, але в контексті російського вторгнення саме ядерний шантаж був ключовим елементом стратегії Путіна.На мою думку, хоча адміністрація Байдена згодом рішуче відреагувала на загрозу можливого застосування ядерної зброї, сам факт використання Путіним ядерного примусу виявився досить ефективним.Згадаймо, наскільки часто лунала фраза про необхідність уникати безпосередньої участі.  Усе це з остраху спровокувати ядерну відповідь.Постачання західного озброєння Україні від самого початку супроводжувалося обмеженнями. Спершу не надавали танків, обмежували дальність ударних систем – усе це продиктовано страхом перед ескалацією.У результаті ці рішучі зусилля на підтримку російської опозиції були послаблені, розмиті або заблоковані через побоювання ескалації з боку Путіна. Він зумів ефективно використати ядерний шантаж для досягнення своїх цілей, створивши небезпечний прецедент, який тепер потребує серйозної протидії.Такий прецедент заохочує Путіна і надалі вдаватися до ядерних погроз. Це вже саме по собі є небезпечним, адже коли ядерний шантаж спрацьовує, зростає ймовірність його повторення. Саме це ми спостерігаємо впродовж останніх трьох років. І я б сказав, що така повторюваність, через саму людську природу, лише підвищує ризик реального застосування ядерної зброї.Це тривожний прецедент не лише у контексті цієї війни, а й у глобальному масштабі. Інші держави уважно стежать за подіями. Зокрема, Китай, який має амбіції щодо Тайваню. Вони бачать, що ядерна зброя може стати інструментом для реалізації імперських або гегемоністських прагнень. Це викликає серйозне занепокоєння.Зараз ми ризикуємо стати свідками того, як ядерний примус підживлює нову хвилю розповсюдження, оскільки інші країни розмірковують над тим, як використати ядерну зброю, якою вони вже володіють, для досягнення своїх стратегічних цілей, або, якщо вони її ще не мають, то чи варто їм її придбати. Прикладом є нинішні дискусії в Південній Кореї.Ядерний шантаж, який Путін використав проти України, уже вплинув на хід війни та заклав небезпечні прецеденти, що резонують далеко за межами Європи.Є питання 5-ї статті Євроатлантичного договору, на якій будувалась вся Європа після Другої світової війни. І тут з'являються сумніви, безліч народів на європейському континенті переживають. Якщо говорити про 5-ту статтю НАТО і загалом переосмислення ролі Альянсу, то це вже не просто політичний клуб на континенті, а об'єднання держав, яким, можливо, доведеться захищатись без американської присутності.5-та стаття є основою НАТО, ключовим елементом Північноатлантичного договору. Це серйозне і глибоке зобов’язання.Попри певну невизначеність, яку створив Трамп, я досі вважаю, що Сполучені Штати загалом залишаються надійними у виконанні цього обов’язку – стати на захист союзника у разі нападу.Так, Трамп часом озвучував сумніви, але можу сказати одне: істеблішмент у сфері національної безпеки у Вашингтоні твердо вважає, що цей обов’язок є священним. І ця думка практично одностайна на Капітолійському пагорбі, незалежно від партійної належності.Це переконання поділяє переважна більшість американців. За даними нещодавнього опитування Інституту Рональда Рейгана, 69% респондентів вважають, що США повинні захистити союзника по НАТО в разі нападу, навіть якщо агресором буде Росія. Це чітка й послідовна позиція.Ще цікавіший результат цього опитування полягає в тому, що, коли його проаналізували за політичними групами в США, з’ясувалося: 69% прихильників МАGА, основної електоральної бази Трампа, тих самих людей у червоних кепках за його спиною на мітингах, вважають, що Америка повинна дотриматися цього зобов’язання у разі нападу на союзника.Тому я глибоко переконаний, що США виконають свої обіцянки. Водночас розумію, чому деякі заяви Трампа викликають стурбованість.
we.ua - Аналітик Аtlаntіс Соunсіl Бжезінський: Захід має ухвалити стратегію, щоб зупинити Путіна та забезпечити перемогу України
Еспресо on espreso.tv
Коли День апостолів Петра і Павла у 2025 році: традиції та значення свята
Це свято має особливе значення в церковному календарі, оскільки вшановує пам'ять двох видатних апостолів, які зробили великий внесок у розвиток і поширення християнства.Коли відзначають День святих апостолів Петра і Павла у 2025 році?Зазвичай пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла вшановували в Україні 12 липня православні християни, відповідно до юліанського календаря. Однак після однієї із найбільших важливих подій 2023 року у релігійному світі  – переходу українських церков на новоюліанський календар, дата святкування змінилась.День святих апостолів Петра і Павла відзначатимуть 29 червня. Це свято є важливою подією у християнському календарі.Історія апостола Петра та ПавлаАпостол Петро, уроджений Симон, був одним з найближчих учнів Ісуса Христа. За своє життя він пройшов шлях від простого рибалки до одного з найвпливовіших проповідників християнства. Петро відіграв ключову роль у формуванні первісної християнської церкви. Згідно з Євангеліями, Ісус назвав його "Петром" (що означає "камінь") і сказав, що на цьому камені збудує свою церкву. У Писанні від Матвія 16:18 йдеться:Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. Я також кажу тобі, що ти — Петро, й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті не переможуть їїПетро був присутній при багатьох важливих подіях життя Ісуса, включно з Преображенням і Воскресінням.Апостол Павло, відомий також як Савл з Тарсу, спочатку був ревним переслідувачем християн. Проте після драматичного осяяння на шляху до Дамаска, він став одним з найпалкіших проповідників християнства. У дев'ятій главі Книзі Діяння святих апостолів сказано:Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: "Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?"Савл запитав: "Хто ти, Господи?"І голос відповів: "Я Ісус, Якого ти переслідуєш. "Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити"Павло здійснив кілька місіонерських подорожей, під час яких поширював християнське вчення серед язичників та засновував храми на території тодішньої Римської імперії. Апостоли Петро і Павло загинули мученицькою смертю за свою віру під час переслідувань християн у Римі. Їхні смерті стали символом відданості Христу і були значущими подіями в ранній релігійній історії.Апостол Петро, згідно з віруваннями, був розп'ятий у Римі під час правління імператора Нерона. За легендою, Петро попросив розіп'яти його вниз головою, оскільки не вважав себе гідним померти так само, як Ісус Христос. Місце його страти традиційно вважається Ватиканським пагорбом, де нині знаходиться базиліка Святого Петра.Апостол Павло також загинув мученицькою смертю в Римі приблизно в той самий час, що й Петро, під час правління Нерона. Оскільки Павло був римським громадянином, його стратили шляхом обезголовлення, що вважалося менш болісним і принизливим способом порівняно з розп'яттям. Місце його страти знаходиться за межами стародавнього Риму, де тепер стоїть базиліка Святого Павла за мурами.Фото: fssрх.nеwsСвято Петра і Павла символізує єдність і різноманітність у християнстві. Апостоли були дуже різними за своїм походженням і шляхом до віри, але обидва стали стовпами церкви. Їхні життєві приклади демонструють, що шлях до Бога може бути різним для кожного, але мета завжди одна – служіння Богу і ближнім.Традиції відзначенняВ Україні та інших країнах з християнськими традиціями день Петра і Павла відзначається урочистими богослужіннями, де віряни згадують подвиги і вчення апостолів. У цей день багато людей відвідують церкву, де проходять святкові літургії. Також прийнято читати уривки з Послань апостола Павла і Євангелій, де йдеться про життя та діяльність первоверховних Петра і Павла.Серед народних традицій також є звичаї, пов'язані з завершенням Петрівки – посту, який передує святу. У цей період люди відвідують родичів і друзів, а також займаються благодійністю.Також, на це свято існує традиція готувати мандрики – це солодкі сирні булочки або пампушки, які стали невід'ємною частиною святкового столу на "Петрів день". Мандрики готуються з тіста на основі сиру, яєць, цукру та борошна. За легендою, ця страва має давнє походження і символізує мандрування світом апостолів.День святих первоверховних апостолів Петра і Павла – це нагадування про важливість віри, відданості та служіння. Вшанування цих великих апостолів зміцнює духовний зв'язок між віруючими, нагадуючи про фундаментальні цінності християнства. Свято Петра і Павла надихає на духовне зростання і єднання у вірі, де кожен може знайти свій шлях до Бога, як це зробили великі апостоли.У народі казали: "Прийшов Петро — почалось жниво". Саме з цього дня в багатьох регіонах починали масово косити сіно, збирати врожай, особливо жито. Апостол Петро вважався покровителем хліборобів.
we.ua - Коли День апостолів Петра і Павла у 2025 році: традиції та значення свята
BBC News Україна on bbc.com
Серед друзів, але без гарантій: як Зеленського прийняли на саміті НАТО в Гаазі
У Гаазі відбувається саміт НАТО, у якому бере участь український президент Володимир Зеленський. У перший день чиновники, радники та дипломати сперечалися про майбутнє оборонної політики альянсу, роль США та перспективи України.
we.ua - Серед друзів, але без гарантій: як Зеленського прийняли на саміті НАТО в Гаазі
Gazeta.ua on gazeta.ua
Починається ваше щасливе літо - чотири знаки, яким доля подарує незабутній шанс
25 червня важко буде завоювати чиєсь серце. Будьте великодушними. Пам'ятайте, вчасно все приходить до тих, хто уміє зачекати і приймає виклики долі. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Не опирайтеся зовнішнім обставинам, а використовуйте їх як шанс, - говорить астрологиня. - Намітяться зміни на краще. Будьте вірними коханим. Любіть, освідчуйтеся, цінуйте і нічого не вимагайте у відповідь. Зірки сприяють успіху. Вдаватимуться справи, в яких зневірилися. Поряд будуть люди, на яких варто рівнятися. Обмінюйтеся досвідом. Починається ваше щасливе літо. Дівам, Стрільцям, Терезам і Рибам доля подарує незабутній шанс. Повернуться сили. Працюватимете вдвічі більше й не втомлюватиметеся. Ставте перед собою завдання щогодини. Довгострокові плани навряд чи спрацюють. Не давайте завдатку за речі, які купуєте в інтернеті". Овен (21 березня - 20 квітня) Розум буде генерувати нестандартні ідеї, які варто терміново монетизувати. Якщо давно думав про запуск блогу, каналу або курсу не зволікай. Вдасться вигідно купити техніку, що допомагає транслювати тебе світу: мікрофони, камери, світло. Телець (21 квітня - 20 травня) Це час конфліктів із найближчим оточенням. Набридне миритися із поведінкою друзів і родичів. Вимагатимете більше поваги до себе. Вечір краще провести наодинці. Пильнуйте за своїм гаманцем. Не витрачайте багато грошей на одяг. Близнюки (21 травня - 21 червня) Вдасться знайти житло, яке неочікувано підійде і по серцю, і по кишені. Головне - довірся внутрішньому компасу і не бійся показати себе світові. Відчуєте міцний ґрунт під ногами. Заробітку вистачатиме на втілення у життя чергової мрії. Потішить придбання білизни. Ви почуватиметеся звабливими. Рак (22 червня - 22 липня) Люди погано розумітимуть одне одного. Не поспішайте, коли намагаєтеся когось навчити. Залишайтеся наполегливими, готовими пояснювати кілька разів. Лев (23 липня - 23 серпня) Роботи буде вдосталь і заплатять за неї гарно. Ходити на співбесіди і надсилати резюме не варто. Побачення не виправдає сподівань. Марно шукаєте кохання в інтернеті. Посильте догляд за волоссям. Підживіть його масками та бальзамами. Діва (24 серпня - 23 вересня) Відчуватимете підтримку зірок, але не людей. Не покладайтеся на когось, навіть якщо він багато обіцяє. Заробітки зростають. Не плачте за тими, хто йде від вас. Такі друзі й кохані не варті вашої уваги. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гроші, кар'єра та здійснення мрії: астрологиня назвала найуспішніші дні тижня Терези (24 вересня - 23 жовтня) Після важкого дня в офісі прогуляйтеся вечірніми вулицями. Це дозволить переключитися і зайти до коханих з усмішкою. Бажання співпадатимуть із можливостями. Варто купувати смартфони та телевізори. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Утримайтеся від покупок в інтернеті. Прогадаєте з розміром та кольором одягу, який купуєте. Не псуйте стосунки з коханими та дітьми. Пощастить тому, хто вміє переконувати. До вас магнітом тягнутиме гроші та успішні проєкти. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Не поспішайте щось доводити. Робіть, що маєте, і результат приємно здивує. Вашими кулінарними здібностями захоплюватимуться рідні й друзі. Смачні вийдуть кондитерські вироби. Закохаєтеся в людину, яка пожаліє та вислухає. Але поруч із нею навряд чи почуватиметеся щасливими. Не плутайте співпереживання із закоханістю. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Цей день навчить терпіти та чекати. Відкладіть операції з нерухомістю. Не час орендувати дім чи квартиру. Зміните одну незручність на кілька нових. Багато часу витрачатимете на дорогу до роботи. Водолій (21 січня - 20 лютого) Життя стримуватиме від помилок. Не бійтеся змінювати напрямок діяльності. Вдалий час заявити про свої вміння. Лідерських рис не бракує, але не завадить навчитися виступати перед авдиторією. Риби (21 лютого - 20 березня) Годі бігти попереду потяга. Дочекайтеся слушного моменту й отримаєте те, на що заслуговуєте. Подбайте про покращення житлових умов. Час переїхати в нову квартиру, розпочати ремонт. Не намагайтеся завоювати чиєсь серце нахабними витівками. Зіпсуєте враження про себе. Липень - це час успіху і перемог. Люди "вистрілюватимуть" з ідеями, які довго виношували у собі. Працьовиті та наполегливі відкриють для себе новий напрямок діяльності, що дозволить добре заробити. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на липень і назвала чотири знаки, які відкриють справжній грошовий потік.
we.ua - Починається ваше щасливе літо - чотири знаки, яким доля подарує незабутній шанс
Gazeta.ua on gazeta.ua
Вітання зі святом Івана Купала: вірші та картинки
Народне свято Івана Купала відзначають традиційно разом із церковним днем Різдва Івана Хрестителя. За новоюліанським календарем ці свята припадають на 24 червня. Gаzеtа.uа зібрала приємні вітання та теплі побажання у свято Івана Купала для друзів, рідних та близьких. Привітання зі святом Івана Купала в картинках ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Івана Купала: головні заборони цього дня і що не можна робити з волоссям Привітання зі святом Івана Купала у віршах На Івана, на Купала, Розгулятись місця мало. Хочуть всі у ліс піти, Квітку-папороть знайти. Якщо квітку цю знайдеш, То багато заживеш! Як не знайдеш - то не злися, Гуляй, співай і веселися! *** На Івана на Купала Шлю вам радісний привіт. Від душі бажаю щастя, Довгих і щасливих літ! Хай чарівний день сьогодні Мрії ваші всі здійснить. І Всевишній вас любов'ю, Благом хай нагородить. *** Зі святом Івана Купала вітаємо, Всього найкращого Вам бажаємо: Веселіться, відпочивайте, Про друзів та рідних не забувайте. *** На Івана, на Купала Я віночок свій пускала, Щоб суджений прийшов, І мене скоріше знайшов. Вас, подружки, я вітаю, Женихів і вам бажаю! Привітання зі святом Івана Купала у прозі Зі святом Івана Купала. Нехай буде радісним і багатим твоє життя, нехай запам'ятається яскравими фарбами і посмішками це свято. Бажаю здоров'я на довгі роки, щирої любові і казкової романтики. *** Я бажаю вам в ніч Купали, звершення різних чудес. Нехай у всіх збувається те, про що він довго мріяв. Нехай вінки, що пливуть по річці, передадуть ваші прохання і молитви всім святим і в житті кожного настане благодать і щастя. Нехай іскри святкового багаття розпалять у ваших серцях любов, а дівочий спів в Купальську ніч, наповнить душу радістю. *** Чарівне свято Івана Купала приносить тепло і радість в серця всіх людей. Нехай цей день стане початком нових можливостей і благополуччя у вашому житті! *** Вітаю зі святом Івана Купала! Нехай цей день стане часом особливого чаклунства, коли можна знайти нові сили та можливості. Бажаю побачити світ яскравіше, почуватися вільним та веселитися разом із близькими та друзями! Різдво Іоанна Предтечі - одне з найбільших свят після Різдва Богородиці та Різдва Христового. Іоан Предтеча, відомий також як Іоан Хреститель - найбільш шанований християнський святий після Богородиці. Зараз це церковне свято збігається з народним святом Івана Купала. На свято не можна займатися важкою фізичною працею, роботою по дому, а також рукоділлям. Слід відвідати церкву, помолитися святому, подати милостиню.
we.ua - Вітання зі святом Івана Купала: вірші та картинки
Gazeta.ua on gazeta.ua
Дні літнього сонцестояння: ці чотири знаки купатимуться у славі та розкоші
21-22 червня відбудеться рідкісна мить року - дні літнього сонцестояння. Це час потужного оновлення, перезавантаження думок, накопичування позитивного досвіду, натхнення та романтики. Використовуйте його для творчих проривів, пошуку свого призначення, сміливих кроків у бізнесі та освідчень у коханні. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Друзі неохоче відповідатимуть на дзвінки, - говорить астрологиня. - Не намагайтеся їх розговорити. Дайте час, аби розібратися з думками. У ці дні не можна ні на кого давити. Відпустіть ситуацію. Леви, Терези, Скорпіони та Водолії купатимуться у славі та розкоші. Почуватиметеся щасливчиком, бо все вдаватиметься. Доки інші шукатимуть вихід зі складної ситуації, ви зумієте гарно заробить. Неприємності оминатимуть. Гості вноситимуть напруження у ваш дім. Захистіть сім'ю від нав'язливих знайомих. Літнє сонцестояння - це один із найсильніших енергетичних днів у році. У вихідні варто проводити більше часу на природі, щоб наповнитися енергією Сонця. Медитуйте і налаштовуйтеся на свої цілі. Займайтеся творчістю. Натхнення, яке приносить цей день, допоможе створити щось особливе". Овен (21 березня - 20 квітня) Не бійтеся перешкод. Це робить нас сильнішими та успішнішими. Грошей небагато, ви ж умудритеся зекономити, ні в чому собі не відмовляючи. Телець (21 квітня - 20 травня) Допомагайте тим, хто просить. Не нав'язуйте свої послуги знайомим, які не потребують цього. Якщо дуже кортить щось змінити тут і зараз, відкладіть усі справи і ляжте спати. На ранок емоції вляжуться і ваші рішення не будуть такими категоричними. Близнюки (21 травня - 21 червня) Бачитимете людей наскрізь. Та не спішіть судити про це вголос. У ці дні дуже легко нажити собі ворога. Не варто купувати вживані холодильники і пральні машинки. Пам'ятайте: скупий платить двічі. Оберіть дорожчу, але нову річ. Рак (22 червня - 22 липня) Доля відводитиме від недобрих людей. Не засмучуйтеся, якщо якусь зустріч доведеться перенести. Занадто багато знайомих втручатимуться у ваші справи. Не зривайте свою злість на рідних. Краще очистіть простір від тих, хто невряд чи бажає вам добра. Лев (23 липня - 23 серпня) Проведіть цей час у відпустці, складаючи плани до кінця року. Боятиметеся помилки, тому не зважитеся на нові кроки у бізнесі. Розслабтеся і з впевненістю рухайтеся вперед. Переможе той, хто зуміє перелаштувати бізнес на нові рейки і впорається з власними емоціями. Діва (24 серпня - 23 вересня) Багато хто дізнається, що при надії. Не лякайтеся, якщо не планували вагітність. Народжуватимуться здібні і красиві діти. По можливості перенесіть операційні втручання на грудях і спині. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сексуальність зашкалює: які два знаки можуть закохати і звабити будь-кого Терези (24 вересня - 23 жовтня) Утримайтеся від запрошення жити з кимось під одним дахом. Це буде ненадовго і розчарує обох. Не плутайте друзів із психологами. Балачки втомлюватимуть їх. Голова розболиться через зміну погоди. Обмежте прийом знеболювального, кави та енергетиків. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Будьте сміливі й наполегливі. Контролюйте дії дітей, але не вчіть їх жити. Ваші поради зрозуміють лише тоді, коли отримають власний досвід. Гроші надійдуть у суботу вранці. Їх вистачатиме на всі забаганки. Тільки вдалих покупок не буде. Одруженим небезпечно вести подвійну гру. Все швидко стане відомо загалу. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Перейматиметеся усім навколо, та забудете про власні справи. Не накручуйте себе і не надокучайте пересторогами рідним. Ваш контроль дратуватиме їх. Якщо у вашому домі з'явиться домашня тварина, вона стане талісманом для родини. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не обговорюйте з колегами своїх керівників. Не шукайте пару серед людей, набагато старших за віком. Уникайте стосунків з колегами. Службовий роман нашкодить репутації. Непокоїтимуть висипання на шкірі. Зверніться до дерматолога. Водолій (21 січня - 20 лютого) Це останній тиждень, коли проблеми сипатимуться на голову і позбавлять вас упевненості в майбутньому. Потерпіть. Тримайте язик за зубами, якщо не хочете розпустити плітки та нашкодити собі у майбутньому. Можете випадкового проговоритися і розповісти малознайомим людям свої секрети. Риби (21 лютого - 20 березня) Не дивіться з сумом у минуле. Усі зміни на краще. Не ревнуйте коханих до роботи і друзів. Вони мають право на власні час і простір. Ви теж не засиджуйтеся біля ноутбука. Сходіть з друзями на каву. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.
we.ua - Дні літнього сонцестояння: ці чотири знаки купатимуться у славі та розкоші
Еспресо on espreso.tv
Біжи разом з УКУ: у Львові відбудеться благодійний забіг з митрополитом Борисом Ґудзяком
Мета заходу — залучити нових підписників у стипендійний фонд УКУ «ДоНація». Кожен учасник обирає сам: скільки донатити, скільки бігти, а чи може просто йти.Підписка на будь-яку посильну суму стає квитком на забіг, а також допоможе студентам здобути якісну освіту, а вам – стати частиною кола друзів УКУ."Коли біжиш — відчуваєш життя. А коли біжиш заради іншого — відчуваєш любов. Цей забіг не про швидкість, а про солідарність. Це крок до майбутнього, в якому українська молодь має доступ до якісної освіти, а отже — до гідності й сили творити країну. Запрошую вас долучитися серцем і підпискою. Бо бігти з УКУ — означає дати шанс іншим зрушити з місця і йти своєю дорогою», — закликає митрополит Борис Ґудзяк.Світовий бізнес-лідер та друг УКУ Адріан Сливоцький помножить на 3 кожну пожертву, якщо до стипендійного фонду "ДоНація" своїми підписками долучиться 1000 благодійників. Тому кожна сума підписки є для університету дуже важлива."Ми були щасливі, коли почули, що УКУ має амбітний план залучити тисячу нових підписників у стипендіальний фонд щомісячних пожертв ДоНація. І хочемо долучитися до його наповнення не словом, а ділом. Ми зобов’язалися множити кожну пожертву на 2 впродовж цього навчального року (з вересня 2024 і до серпня 2025). А якщо план буде виконано і 1000 нових підписників долучиться до 31 липня 2025 року, ми помножимо кожну пожертву, яка буде складена у фонд – на три", – пообіцяв Адріан Сливоцький, член дорадчої ради Бізнес-школи УКУ, автор світових бестселерів з питань стратегічного управління, директор компанії Оlіvеr Wymаn.Формат забігу: офлайн у Львові чи дистанційно в будь-якій точці світу.У рамках заходу кожен учасник також зможе долучитися до формування фонду пам’яті загиблих Героїв УКУ.Програма заходу:9:00 
Молитва за загиблих внаслідок збройної агресії Росії проти України9:10 
Розминка і старт благодійного забігу10:00 
Нагородження учасників медалями, почастунок, спілкування та фотографії10:30 
Натхненна лекція від митрополита Бориса ҐудзякаМісце старту і фінішу: м. Львів, площа Святої Софії 1 (Університетське містечко УКУ на вул. Стрийській).Як взяти участь у місті Львів?Зареєструйтесь на сайтіЗробіть підписку на довільну суму в стипендійний фонд УКУ “ДоНація”Отримайте свій стартовий номер в день забігу. Пройдіть/пробіжіть довільну дистанцію. Опісля вас чекатиме лекція просто неба від владики Бориса.Отримайте свій пакет учасника та відзнаку після забігу.Як взяти участь дистанційно?Зареєструйтесь на сайтіЗробіть підписку на довільну суму в стипендійний фонд УКУ “ДоНація”Отримайте свій символічний стартовий номер напередодні забігу та стартовий номер з підписом владики та відзнаку опісля.Біжіть/йдіть із нами, де б ви не були: біля свого дому, в парку, чи заплануйте легку прогулянку з родиною. О 10:30 підключайтесь онлайн на мотиваційну лекцію владики Бориса, аби сповна відчути свою участь.Серед стипендіатів ДоНації – студенти, які втратили батьків; люди з інвалідністю; діти з родин із невисоким рівнем доходу; діти, батьки яких брали, чи беруть участь у російсько-українській війні; ті, які потрапили у складні життєві обставини. Студенти, які отримали стипендію від ДоНації, проходять також відбір за критерієм "суспільна активність та ініціативність". Кандидатів обирає стипендійна комісія УКУ, а сама стипендія покриває повну або часткову оплату навчання.   
we.ua - Біжи разом з УКУ: у Львові відбудеться благодійний забіг з митрополитом Борисом Ґудзяком
Gazeta.ua on gazeta.ua
Море по коліна: які два знаки відчують себе господарями життя
17 червня життя відвертатиме від того, що не потрібно. Тому не засмучуйтеся, якщо деякі плани не здійсняться. Довіртеся долі. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Не ставайте на сторону тих, хто звинувачує інших у своїх проблемах, - говорить астрологиня. Тверезо дивіться на речі. Інакше наживете собі ворогів і зіпсуєте репутацію. Уникайте травм голови. Це призведе до зниження гостроти зору. Зустріч зі старими друзями на мить поверне вас у дитинство. Насолоджуйтеся спогадами. Не бійтеся виглядати смішними. Тельці і Скорпіони відчують себе господарями життя. Цим двом знакам буде море по коліна". Овен (21 березня - 20 квітня) Можете поплатитися через власну нетерплячість. День підштовхуватиме до активних дій, але не варто забувати про обачність. Не дозволяйте стороннім керувати вами. Телець (21 квітня - 20 травня) Залишайтеся вірними своїм принципам. Вистачить сили та енергії, щоб відстояти власні права та інтереси. Виникатимуть конфлікти з дітьми та племінниками. Виявляйте дипломатичні здібності, щоб налагодити мирну атмосферу вдома. Від цього залежатиме ваше щасливе завтра. Близнюки (21 травня - 21 червня) Непокоїтиме все, що відбуватиметься навколо. Робота відійде на другий план. Важко буде контролювати рух грошей. Як ніколи хотітиметься перемін. Але люди не йтимуть на зустріч. Не варто виставляти на продаж нерухомість та авто. Рак (22 червня - 22 липня) Захочеться встигнути скрізь і одразу. Важко буде зробити вибір між родиною і роботою. Попросіть поради у впливових друзів. Коли йдете на поступки з коханими, будьте готові, що так доведеться діяти найближчі кілька днів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усе найкраще - попереду: кому середина червня насипе міх грошей і суперможливостей Лев (23 липня - 23 серпня) Розберіться з тим, що заважає вам розвиватися. Хотітиметься оновлення. Зробіть ремонт вдома, поміняйте старі меблі і техніку. Участь у лотереї виграшу не принесе. Краще пожертвуйте ці кошти на хорошу справу. Діва (24 серпня - 23 вересня) Заробітки надійдуть увечері. Частину коштів краще заощадити. Неспокійна атмосфера вдома заважатиме зосередитися на роботі. Через постійну нервову напругу можуть турбуватимуть судоми. Будьте обережними під час купання у водоймах. Терези (24 вересня - 23 жовтня) Відкиньте забобони. Ваша тривога буде марною. Ваша балакучість може образити близьку людину. Тримайте язик за зубами, якщо не хочете зіпсувати собі іміджу. Не обговорюйте колег та знайомих. Бережіть чужі таємниці. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Цього дня варто бути чесними перш за все з собою і найближчим оточенням. Вислухайте свою дитину і поділіться з неї життєвим досвідом. Не перевантажуйте голосові зв'язки. Ризикуєте втратити голос. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Вдалий час позбавитися фінансової залежності. Доведеться взяти на себе домашні обов'язки коханих, які впадуть у депресію. Не бажано планувати вагітності. Штучне запліднення не принесе очікуваного результату. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Варто тільки захотіти: які чотири знаки цього тижня здійснять усі свої бажання Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не плануйте романтичної зустрічі. Зірветься побачення, загостряться стосунки між людьми, які довгий час живуть у шлюбі. Вибратися зі стану відчаю допоможе відрядження чи подорож. Водолій (21 січня - 20 лютого) Не вчіть інших жити, краще допоможіть матеріально. Скористайтеся знижками на побутову техніку. Вдалий день, аби купувати холодильники, телевізори, кондиціонери та смартфони. Люди помітять найкращі риси вашого характеру. Не намагайтеся завоювати чиєсь серце силою чи подарунками. Вас любитимуть просто так. Риби (21 лютого - 20 березня) Коли щось не вдається, сприймайте це з гумором. Не набирайте на себе зайві обов'язки. Займайтеся тим, що любите. Грошей побільшає. Відмовтеся від придбання техніки у кредит. Знайомство в інтернеті розчарує. Однодумця зустрінете у найбільш несподіваному місці. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.
we.ua - Море по коліна: які два знаки відчують себе господарями життя
Gazeta.ua on gazeta.ua
Усе найкраще - попереду: кому середина червня насипе міх грошей і суперможливостей
16 червня прокидайтеся раніше, якщо хочете бути на крок попереду від конкурентів. Цей день принесе багато цікавих можливостей. Не скористається ними тільки байдужий або ледачий. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Це день підведення підсумків чергового етапу життя, - говорить астрологиня. - Оцініть свої здобутки за попередні пів року. Подумайте, що заважає успішно вирватися вперед. Не час змінювати роботу. Це негативно позначиться на вашій кар'єрі. Уникайте стресів. Залишайтеся чесними самі з собою. Добро повернеться до вас сторицею. За все погане доведеться відповісти сповна. Загострюються сімейні конфлікти. Якщо вчасно не звернетеся за порадою до психолога - розлуки не уникнути. Не скупіться на подарунки. Вони краще за слова допоможуть помиритися з коханими та підняти їм настрій. Не бійтеся додаткової роботи. Вона відкриє у вас нові таланти. Не шукайте відповідей у минулому. Усе найкраще - попереду. Середина червня насипе міх грошей і суперможливостей Овнам, Ракам і Стрільцям. Спочиватимете на лаврах і насолоджуватиметеся перемогою". Овен (21 березня - 20 квітня) Це день боротьби добра зі злом. Серце жадатиме злагоди, милосердя і співчуття. Розум вимагатиме помсти. Очистіть простір від людей, які тягнуть на дно. Якщо почнете мислити позитивно, це стане найкращим днем у році. Телець (21 квітня - 20 травня) Усе в житті приходить вчасно. Не біжіть попереду потяга. Щастить на вірних друзів і цікаві фінансові пропозиції. Заробітки зростуть, якщо докладете трохи зусиль. Уникайте копчених і жирних страв. Це позначиться на роботі печінки та нирок. Побережіть свій організм. Близнюки (21 травня - 21 червня) Прислухайтеся до думки людей, які на 10-20 років старші. Вони не випадково з'являтимуться на вашому шляху. Цінуйте друзів. У цьому справжнє багатство. Не допускайте перевтоми і недосипання. Організм погано відреагує на дієту. Рак (22 червня - 22 липня) Доведеться приймати важливі рішення. Не слухайте чиїхось намовлять. Довіряйте серцю. На вас покладатимуться брати і сестри. Допоможіть порадою, а не звинуваченням. Вони обиратимуть, де навчатися, з ким одружуватися. Відкладіть візит до перукаря та стоматолога. Лев (23 липня - 23 серпня) Ангел-охоронець захистить від неприємностей, доля буде щедрою на подарунки. Поруч є люди, яким не так щастить, як вам. Простягніть руку допомоги. Не кричіть на рідних. Спробуйте зрозуміти мотиви їхньої поведінки. Діва (24 серпня - 23 вересня) Хотітиметься, щоб все було, як раніше. Не ведіться на пропозиції нових знайомих, які тягнуть у неприємності. Робіть те, чого прагне серце. Для кожного з нас це час внутрішнього вибору між добром і злом, руйнуванням і красою. Станемо свідками дива. Мрійте і дійте. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайдуть своє покликання і почнуть багатіти щогодини: астрологиня озвучила список знаків Терези (24 вересня - 23 жовтня) Працюйте над тим, що розпочали. Будь-які зміни тільки нашкодять. У вас закохуватимуться, помічатимуть найкращі риси вашого характеру. Це хороший час, аби заводити хом'яків, кролів та папуг. Ці домашні улюбленці стануть розрадою і втіхою для дітей. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Будете почуватися на коні. Ви надто багато уваги присвячували іншим. Час побалувати себе. Відмовтеся від великих покупок. Поки не варто витрачати гроші на кухонну техніку. Візьміть за звичку пити тепле молоко чи м'ятний чай перед сном. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Не розривайтеся між кількома людьми. Час зробити вибір, з ким попрощатися, а кому запропонувати жити разом. Найкращу підказу дасть серце. Укріплюйте м'язи спини. Варто відновити похід до басейну чи масажиста. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не дозволяйте паніці довести вас до відчаю. Не зривайте злість на коханих. Краще складіть плани на майбутнє, купіть новий одяг для себе та рідних. Сподіватися на допомогу друзів марно. Вони з головою поринуть у власні проблеми. Водолій (21 січня - 20 лютого) Бажання не співпадатимуть із вашими можливостями. Важко буде впоратися із виплатами. Скористайтеся заощадженнями. Кишеня наповниться у четвер. Нагадають про себе нерозв'язані родинні конфлікти. Контролюйте свою вагу. На дієти сідати не слід. Нашкодите гормональній системі. Риби (21 лютого - 20 березня) Не знатимете, за що взятися. Розгубленість викликатиме небажання рухатися вперед. Будьте готові змінювати плани. Кінець тижня виявиться плідний і цікавий. Не варто добиватися уваги людей, які вам подобаються. Симпатія не буде взаємною. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.
we.ua - Усе найкраще - попереду: кому середина червня насипе міх грошей і суперможливостей
Gazeta.ua on gazeta.ua
День батька: добірка чуттєвих вітальних листівок для найрідніших
15 червня українці відзначають День батька. Сьогодні отримують вітання найрідніші, яким буде не зайвим ще раз сказати "люблю" і "дякую". У цей день ми даруємо обійми, щирі слова та теплі спогади. А щоб зробити привітання ще зворушливішим, оберіть красиву листівку з нашої добірки. Gаzеtа.uа зібрала добірку чуттєвих листівок, які допоможуть передати ваші почуття батькам. П'ять коротких і зворушливих привітань до Дня батька прозою Дякую тобі, тату, за силу, підтримку і безмежну любов. Ти - наш герой щодня. Вітаю з Днем батька! Твоя турбота - мій найбільший подарунок у житті. Ти не просто тато - ти мій приклад, опора і натхнення. Зі святом тебе! ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Є час підготуватись: що недоречно дарувати найріднішим у День батька Батьку, дякую за все, чого ти навчив, і за те, що завжди вірив у мене. Твоє добре серце і міцні обійми - найкращий захист у цьому світі. З Днем батька! У перший місяць літа на українців чекає чимало важливих державних та професійних свят. У червні ми вшановуємо медиків, держслужбовців, журналістів. 1 червня - День захисту дітей, а 15 червня - день батька. Також у червні святкуємо Міжнародний День друзів
we.ua - День батька: добірка чуттєвих вітальних листівок для найрідніших
Last comments

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules