Search trend "День художника"

Про це повідомила комунікаційна менеджерка події Тетяна Ландесман.У Києві в культурному кластері "Краків" 25, 26 та 27 грудня пройде мініфестиваль "Вертеп Схід". У рамках заходу покажуть два вертепи, створені у першій рік повномасштабного вторгнення у Харкові харківським театром ляльок, а також виставку масок традиційних персонажів українського вертепу та свята Маланки від художника фільму "Памфір" Івана Михайлова.Обидві вистави будуть показані двічі на день: "ВЕРТЕП. Музичний перфоманс" 25 і 26 грудня та "ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ" за поезіями Сергія Жадана 27 грудня о 16:00 та о 19:00."Театри ляльок у всьому світі – це поєднання матеріалу і для дітей, і для дорослих. Харківський театр ляльок має давню славну традицію та досвід в цьому. На мою думку, це один з найцікавіших театрів України, тому, якщо хтось має час, бажання і можливість, подивіться ці вистави", – рекомендує Сергій Жадан.Режисеркою обох вистав стала Оксана Дмітрієва, яка нещодавно отримала нагороду 6-го всеукраїнського театрального фестивалю-премії "ГРА". Вона розповіла, що перший харківський мініфестиваль "Вертеп Схід" з’явився у 2022 році. Тоді ще всі театри були закриті, навіть лялькарі з Києва привезли свій вертеп. Цьогоріч мініфестиваль почнеться у Харкові, а потім харків’яни продовжать колядувати у Києві."Ці дві вистави дуже різні, але інтегровані в актуальний контекст сьогодення і навіть продовжують цю певну мандрівну традицію вертепу, опинившись тут у Києві. Наразі харківський театр не має можливості показувати вистави у власному приміщенні та потребує підтримки київської публіки", - каже організаторка гастролей харківського театру ляльок у Києві та креативна продюсерка Маrсо Соnсеrt Поліна Величко.На "Вертеп Схід" триватиме виставка масок від музею театрального, музичного та кіномистецтва України та художника фільму "Памфір" Івана Михайлова. Маски були створені за ескізами митця групою київських художників для різдвяної виставки "Зірка сходить", яка проходила на київському вокзалі взимку 2023-2024 року за ініціативи платформи Unіtеd24."ВЕРТЕП. Музичний перфоманс" складається з автентичних народних колядок Слобожанщини та уривків з Біблії. Також є колядка УПА на мотив "Нова радість стала" — вона теж про війну в Україні. У виставі немає слів, є тільки фрази з Євангелія від Матвія і пісні.Фото: Ірина Деркач"Це вистава для всіх, вона не жахлива, вона показує архетипічне зло і добро. І там дуже красиві пісні", – каже художник Костянтин Зоркін."ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ" за поезіями Сергія Жадана визначається постановниками як "божевільне балансування понад зимою". В ній прослідковуються важливі взаємозв’язки культурного складника з релігійним, адже поняття віри, як і поняття перших національних культурних джерел, йдуть завжди пліч-о-пліч, нагадуючи людям споконвічні цінності чи ставлячи довічні питання сенсу людського буття, поваги один до одного, поваги до життя, протистояння війні любов’ю та народженням нового життя.Режисерка Оксана Дмитрієва відібрала різні вірші, суголосні авторській постановній концепції – вистави-молитви, вистави-надії.Фото: Олександр Осіпов"Вертеп – це ж не лише про радість. Це про радість, яка виростає з тривоги, очікування, розпачу – це ж ціла містерія. І там все має завершуватися світлом і у прямому, і у метафоричному сенсі. Мені здається, що Оксана все так і зробила", – додав Сергій Жадан. 

У Міжнародний день художника згадуємо футболістів, які стали художниками

"Довбуш"Кінофільм "Довбуш" від режисера Олеся Саніна розповідає про народного месника Олексу Довбуша. Мова піде про боротьбу українців за свої землю та свободу…2 номінації на премію "Кіноколо": "Найкращий повнометражний ігровий фільм", "Найкращий актор"Режисер: Олесь СанінУ ролях: Сергій Стрельников, Олексій Гнатовський, Агата Бузек та інші"Відблиск"Події кінострічки"Відблиск" розгортаються у вигаданому майбутньому, – в Україні, яка перемогла у війні. Та біда прийшла, звідки не чекали - країна стала потопати в корупції…5 номінацій на премію "Золота дзиґа": "Найкращий фільм", "Найкраща чоловіча роль", "Найкраща операторська робота", "Найкраща робота художника-постановника", "Найкращий звук"Режисер: Валентин ВасяновичУ ролях: Роман Луцький, Андрій Римарук, Станіслав Асєєв та інші"Фортеця Маріуполь. Останній день на "Азовсталі"Український військовий Дмитро Козацький із позивним "Орест" провів на "Азовсталі" 84 дні. За день до полону він зняв відео, яке встиг передати обʼєднанню Ваbylоn’13. Матеріал перетворили в щемку пʼятихвилинну короткометражку…Перемога на премії "Золота дзиґа": "Найкращий короткометражний документальний фільм"Режисер: Дмитро Козацький Джерело  

День німого кіно, виставка про Південь України й показ вистави про смерть Путіна відбудуться протягом грудня в Національному центрі Олександра Довженка, що об'єднує фільмофонд, кіноархів, кінокопіювальну лабораторію, музей кіно, медіатеку, видавництво та перформативну платформу. Розповідаємо про центральні події наступного місяця у столичному культурному закладі, якому цього вересня виповнилося 30 років від заснування 14 грудня, 17:00, 19:00 День німого кіно Два кіноперформанси поспіль влаштують на мультидисциплінарній платформі Сцена 6 Довженко-Центру. Світову класику німого кіно продемонструють із новим музичним супроводом від запрошених українських артистів. О 17:00 буде показ історичної драми данського режисера Карла Теодора Дреєра "Страсті Жанни д'Арк" 1928 року. А о 19:00 пригодницької комедії американського режисера та коміка Бастера Кітона "Генерал" 1926-го. Дія "Страстей Жанни д'Арк" відбувається під час Столітньої війни. Акторка Рене Фальконетті виконала роль французької воїтельки Жанни д'Арк, яка після багатьох битв проти англійців потрапляє в полон. Вірна ворогу французька інквізиція судить її за єретичні погляди, за сюжетом. Дія "Генерала" розгортається під час Громадянської війни у США. Бастер Кітон зіграв машиніста паровоза "Генерал" Джонні Грея, якого не беруть в армію Конфедерації. Коли його локомотив викрадають шпигуни армії Союзу, Джонні вирушає в погоню, за сюжетом. Показ "Страстей Жанни д'Арк" супроводжуватиме музика вінницького композитора Костянтина Бушинського. А "Генерала" показуватимуть із саундтреком київського електронного гурту Нungry Воys, який поєднує елементи постпанку та ЕВМ. &еnsр;Мене захопив перегляд німих фільмів, занурення в атмо­сферу кіно того часу, коли історію розповідали без слів. Це певна магія, яка досі працює. Так виникла ідея поділитися нею з широким колом, каже директор дистрибуторської компанії Кіnоvе Ярослав Юшков. Для мене ніщо не зрівняється з відчуттям істинного мистецтва, яке до тебе "промовляє" сенсами під звук увімкненого кінопроєктора. Тож хотілося, щоб цей спільний досвід мали змогу пережити українські глядачі, особ­ливо ті, в кого його ще не було. Вибір локації був очевидний. Довженко-Центр насамперед кіноархів, де працюють найкращі фахівці, для яких робота з плівкою не є новою. Довірити їм фільми для збереження та показу було найкращим і єдиним можливим варіантом. Окрім того, це місце зі своєю унікальною атмосферою. Кожна з цих двох стрічок є видатною та обов'язково входить до переліків визначних фільмів усіх часів. Тому цікаво ознайомити нашого глядача з класикою, яка не лише кінематографічно цінна, а й залишається актуальною змістовно. Фільми демонструватимуть з оригінальних плівкових копій. "Страсті Жанни д'Арк" ми отримали із французького кіно­архіву Gаumоnt/Раthе. Це триацетатна копія Еаstmаn 16мм із подвійною перфорацією, створена наприкінці 1970-х під час повторного релізу стрічки. А плівку "Генерала" придбали у приватного колекціонера із США. Розуміли, що глядачу може бути доволі складно на перегляді німого фільму. Сучасне сприйняття відрізняється від спри­йняття сторічної давнини. Тож вирішили додати елемент інтерактиву та перетворити покази на кіноперформанси. Розглядали кілька варіантів музикантів і гуртів, які змогли би втілити наш задум. Важливими критеріями були професійність, оригінальність звучання та вміння працювати з кіно. Тому для написання музики до "Страстей Жанни д'Арк" обрали композитора Костянтина Бушинського. Він має великий досвід роботи над фільмами, зокрема Валентина Васяновича. А дует Нungry Воys вразив незвичним звучанням, яке виявилося ідеальним доповненням до "Генерала". Ця комедія ритмічна, що пасує до електронної музики колективу. Так само, як і Костянтин, Нungry Воys спеціально для стрічки створили музичний супровід, який можна буде почути наживо. До 15 грудня Мультимедійна виставка "Ніхто не острів. Три моря" З 24 листопада у виставковому просторі Довженко-Центру йде виставка "Ніхто не острів. Три моря", присвячена Півдню України. Автори називають проєкт аудіовізуальною мандрівкою Азовським, Чорним і Балтійським морями. Поєднує ­відеоарт, музичні твори та кераміку від українських і польських артистів. У назві початок вірша англійського поета-метафізика Джона Донна: "Ніхто не острів. Кожна людина ­частина більшого, частина континенту". &еnsр;Подорож розпочалася восени 2021 року на півострові Гіркий Кут на Херсонщині, розповідає кураторка виставки, директорка агенції "АртПоле" Мирослава Ганюшкіна. Мультимедійна художниця Оля Михайлюк та саундартист SК.ЕІN максимально наблизилися до Криму, до якого звідти 30 кілометрів, щоб створити свою химерну версію півострова із записів хвиль, вітру, трепету степових трав. Польові записи вони поєднали з українськими, турецькими та вірменськими мелодіями. Перші репетиції проходили в Довженко-Центрі. За кілька місяців Гіркий Кут окупували росіяни. Недосяжними стали обидва півострови. Музикант Сурен Восканян, який брав участь у першій частині проєкту, на початку повномасштабної війни потрапив у блокаду в Маріуполі. Наприкінці березня 2022-го йому вдалося виїхати з міста. Наприкінці того ж року разом з Олею Михайлюк і польським саундартистом Томашем Сікорою вони записали другу частину проєкту ­"Ніхто не острів. Маріуполь". До київської агенції "АртПоле" долучився польський лейбл звукозапису Соаstlіnе Nоrthеrn Сuts. Його засновник Тоmеk Ноах не раз приїжджав після повномасштабного вторгнення і став музичним амбасадором України. Розповідь про наші моря й узбережжя стала гучнішою. Музиканти, об'єднані навколо лейбла, разом з Олею Михайлюк працювали над ­наступною аудіовізуальною частиною про три моря. Усі три частини представлено на виставці у формі відео­інсталяцій. Їх доповнюють фотографії, тексти та відеоінтерв'ю, записані у 20222024 роках у Дніпрі та Херсоні. Інша важлива складова проєкту кераміка художника Рустема Скибіна. Восени 2022-го на Херсонщині вони з Олею Михайлюк втілили ідею інсталювати авторські кахлі просто серед плиток на контрольному пункті в'їзду-виїзду "Каланчак". В експозиції можна побачити серію, що поєднує кераміку ­Рустема та світлини, які зробила Оля у 20152016 роках під час поїздок на анексований півострів. 28 грудня, 18:00 Вистава "Тіні" Виставу про смерть Володимира Путіна представив у ­листопаді на Сцені 6 столичний Дикий театр. За сюжетом, коли російський диктатор раптово помирає, троє його двійників уперше зустрічаються разом у бункері. Якщо хтось дізнається новину, на них чекає та сама доля. Тому міркують, що робити далі та як продовжити справу тирана. Мають вирішити, хто з них тепер стане "справжнім". &еnsр;Один режисер відмовився працювати з матеріалом, бо вважав, що Кремль може помститися. Один фахівець відмовився брати на переклад, бо текст сильно гострий, каже автор п'єси Артем Афян, для якого це сценічний дебют. Це комедія, але про пекло, відчай і найтемніші сторони людської душі. Роздум про те, що східний тиран є втіленням і проєкцією самого російського народу. Твір є алюзією на п'єсу "За зачиненими дверима" Жана-­Поля Сартра та має посилання на фільми "Великий диктатор" Чарлі Чапліна й "Тінь воїна" Акіри Куросави. Попри велику кількість сенсових ключів текст має легко сприйматися. Колись дата спектаклю збіжиться з датою справжньої смерті диктатора. Тож подивімося, що буде там, у бункері. &еnsр;Хто б міг подумати, та вже тричі в моїх режисерських на­дбаннях справджувалися пророцтва. Мантрую, що вчетверте теж не промахнусь, говорить режисерка Вероніка Літкевич. Хто такий тиран? Який він, коли його ніхто не бачить? Як насправді ухвалюють рішення, що впливають на життя мільйонів людей? Що за лаштунками в диктаторів? За сюжетом "Тіней", у бункері, під товстим шаром землі, панує відчуття спокою та недосяжності. Але згодом його мешканці, на початку сильні й непереможні, перетворяться на тривожних маленьких опаришів, які потопають у гівні. Прочитавши п'єсу, одразу погодилася на співпрацю. Це не тільки сатира на злобу дня, а й вишуканий гумор, парадоксальні повороти та яскраво виписані персонажі. Побачила в цій роботі можливість виплеснути злість, гнів і все, що накопичилося та болить у кожного українця. Наша вистава в певному сенсі лікувальний захід, колективна медитація. Це сміх над злом. Коли над ним смієшся, воно втрачає свою значущість, а значить, і силу.

У Національному заповіднику "Софія Київська" відкрили виставку "Дві Марії". Вона присвячена творчості видатних українських художниць наївного мистецтва - Марії Примаченко та Марії Галушко. Експозиція об'єднує понад 100 унікальних робіт з фондової колекції Національного музею народної архітектури та побуту України, розповіла Gаzеtа.uа головний зберігач музею Людмила Назаренко. "Нам поталанило, що в нашому музеї зібралася ціла колекція робіт Марії Галушко, а також понад 200 розписів Марії Примаченко. Це друга за величиною колекція в Україні після Музею декоративного мистецтва", - зазначила Людмила Назаренко. За її словами, до цього музей рідко презентував такі масштабні експозиції. "Ми показували окремі роботи Примаченко, зокрема возили їх за кордон. Але Галушко досі залишалася невідомою широкій публіці. Ми вперше провели виставку її робіт у павільйоні музею, що викликала дуже теплі відгуки. Тому виникла ідея об'єднати двох художниць у спільній експозиції. Я впевнена, що Марія Примаченко вплинула на творчість Галушко. Вони мали різний матеріал для роботи, але їхні ідеї дуже схожі. Примаченко з дитинства працювала з образами звірів та квітів, а Галушко, починаючи з людських фігур, поступово перейшла до фантастичних образів. Між їхніми роботами можна знайти багато паралелей", - додала вона. Людмила Назаренко наголосила, що творчість Примаченко і Галушко має спільну ідею, хоча й втілена в різних матеріалах. "Їх об'єднує фантазія. Образи, які вони створювали, однаково вражають - чи то на папері, чи то в кераміці. Для багатьох молодих відвідувачів творчість Галушко стане відкриттям. Це чудова нагода для молоді запам'ятати, навчитися та передати наступним поколінням. Я працюю з цими роботами з 1974 року, але сьогодні вони справили на мене особливе враження. Побачити їх у кольорі, в такій експозиції - це неймовірно. Особливо всіх вражає скульптура Галушко, яка раніше ніде не виставлялася. Це щось унікальне", - сказала Назаренко. Марія Примаченко та Марія Галушко здобули світове визнання, їхні імена увійшли до "Всесвітньої енциклопедії художнього наїву" 1984 року. Експозицію створено за участі творчої команди "Lоft burо" під керівництвом Олега Волосовського. Простір виставки доповнюють роботи з артпроєкту "Наїв ковчег" сучасного скульптора Олексія Шевчука - солом'яні фігури фантастичних звірів за мотивами робіт Марії Примаченко. "Збереження культурної спадщини, підтримка стійкості культури та посилення комунікацій - ключові пріоритети МКСК. Ця виставка уособлює в собі всі три напрями, водночас відображаючи через мистецтво позитив, глибинну філософію та щирість українського народу. Це великий вклад в реалізацію нашої спільної з музеями просвітницької мети", - наголосила заступниця Міністра культури та стратегічних комунікацій Анастасія Бондар на відкритті. На превеликий жаль, у день відкриття експозиції Марія Галушко померла. Напередодні майстриня передала музею одну зі своїх останніх робіт. Її також можна побачити на виставці. "Ця виставка дуже важлива зараз, у непрості часи. Яскраві роботи Примаченко і Галушко наповнюють простір світлом, надихають і дарують радість. Навіть під час війни ми маємо пишатися такими колекціями, берегти їх і показувати людям", - підкреслила Людмила Назаренко. Виставка триватиме до 12 січня 2025 року. Її можна відвідати у столиці за адресою вул. Володимирська, 24 (Хлібня). "У цих залах ви можете побачити, які роботи двох мисткинь різні, але водночас мають багато спільного. Адже надихались вони тим, що бачили навколо. Вони обоє були українками з народу. Мисткині дуже тонко відчували український світ, культуру, пісню, кольори України", - сказала директорка Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Повякель. У США чоловік за $30 випадково придбав картину відомого німецького художника Альбрехта Дюрера, вартістю $50 млн. Бізнесмен і поціновувач мистецтва 55-річний Кліффорд Шорер, запізнюючись на вечірку з нагоди виходу на пенсію подруги, натрапив на малюнок 500-річної давнини.

Організатори події – Український ПЕН та Центр громадянських свобод.За ініціативою Міжнародного ПЕН з кінця 1980-х років 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців (Еmрty Сhаіr Dаy). Порожні стільці на правозахисних акціях цього дня стали символом авторів, які не можуть бути з нами через ув’язнення, переслідування, зникнення чи вбивство. З 2018 року Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод організовує цього дня правозахисну акцію, щоб нагадати українцям і світу про письменників, митців і всіх українців, які не можуть бути цього дня з нами через російську агресію.Захід має на меті обʼєднати зусилля всіх, хто підтримує Україну і бореться за звільнення незаконно увʼязнених цивільних осіб та військовополонених внаслідок війни росії проти  України.Під час акції на Софійській площі у Києві рідні, близькі та колеги розкажуть історії зниклих безвісти та ув’язнених і полонених українських авторів, митців та правозахисників. Участь у події візьмуть:Марина Александрович, дружина поета та дизайнера Миколи Леоновича, який зник безвісти у квітні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки;Іван Андрусяк, письменник, поет, перекладач, друг поета Бориса Гуменюка, котрий зник безвісти у боях під Кліщіївкою в грудні 2022 року;Олександра Баркова, сестра Богдана Зізи, художника із Криму, якого російська окупаційна влада в Криму незаконно засудила до 15 років позбавлення волі у червні 2023 року;Оксана Михалевич, адвокатка журналіста Дмитра Хилюка, якого військовослужбовці РФ викрали у селі Козаровичі Вишгородського району Київської області орієнтовно 4 березня 2022 року;Олена Цигіпа, дружина Сергія Цигіпи, письменника та журналіста з Нової Каховки, якого так званий "верховний суд республіки Крим" засудив до 13 років ув'язнення в колонії суворого режиму;Оксана Стоміна, маріупольська поетка та громадська активістка. Її чоловік Дмитро Паскалов, один із захисників металургійного заводу «Азовсталь», перебуває в російському полоні з травня 2022 року.Також до акції долучаться колишні незаконно ув’язнені – Людмила Гусейнова, громадянська журналістка, правозахисниця, котра перебувала у полоні з жовтня 2019 до жовтня 2022 року, та Наріман Джелял, журналіст та правозахисник, колишній політв'язень, якого російська окупаційна влада утримувала в ув’язненні з вересня 2021 року до 28 червня 2024 року.Амбасадором акції також стане актор Роман Ясіновський.Під час події на Софійській площі буде встановлено символічну інсталяцію з порожніх стільців з іменами ув’язнених, полонених та зниклих безвісти авторів, медійників, митців та правозахисників.  За даними Інституту масової інформації, сьогодні в ув’язненні перебувають щонайменше 30 цивільних українських медійників та два журналісти-комбатанти. Проте правозахисні організації досі отримують повідомлення про переслідування журналістів на окупованих територіях та їх увʼязнення.За даними Центру громадянських свобод, понад 7000 незаконно ув'язнених цивільних нині утримують в росії на тимчасово окупованих територіях, хоча справжня цифра може бути в рази більша. Водночас в Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин станом на кінець вересня 2024 року є дані про 55 тисяч людей.Український ПЕН та Центр громадянських свобод пропонують приєднатися до акції родинам цивільних увʼязнених та військовополонених, принести табличку з імʼям своєї рідної людини, яка перебуває в неволі в окупантів або зникла безвісти внаслідок бойових дій росії на території України.Організатори акції також просять надсилати інформацію про ув’язнених, полонених чи зниклих безвісти авторів, митців та правозахисників, які не враховані у публічних моніторингах, на адресу ukrаіnе.реn@gmаіl.соm.

31 жовтня 1920 року народився один із найяскравіших майстрів фотографії ХХ сторіччя німецький і австралійський фотограф - Хельмут Ньютон. Він робив не просто відверті знімки: іноді його роботи були на грані непристойного. Власні роботи Ньютон називав "дослідженням сексуальності". У дитинстві Хельмут ходив зі старшим братом у квартали "червоних ліхтарів" Берліна, де спостерігав за жінками. Свою першу камеру купив у 12 років і знімав безперервно. До 18 років Ньютон жив досить безтурботно завдяки своїм батькам. Тато керував маленькою фабрикою гудзиків, мама керувала сім'єю. Згодом Хельмут переїхав до Сінгапуру, а потім до Австралії, де прийняв австралійське громадянство. Там Ньютон одружився з актрисою Джун Браун, яка теж стала фотографом. Саме вона надихала майстра у пошуках свого художнього стилю у фотографії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справжньому фотографу все одно, скільки він проповзе по-пластунськи за метеликом - Оlyа Неlgа "З тих пір як я був підлітком, в моїй техніці фотографування змінилося небагато. Спочатку я працював влітку при денному світлі, а взимку фотографував своїх подружок за допомогою двухсотватної лампи. Тепер я доріс до такої ж лампи потужністю в п'ятсот ват", - зазначав Хельмут Ньютон про фотографію. У 1961 році Хельмут опинився в Парижі. Відтоді він приступив до регулярної роботи для французького видання Vоguе, яке відкрило художника світу. З того часу виразні моделі Ньютона постійно з'являлися на обкладинках усіх знаменитих журналів мод. Він став одним із найбільш високооплачуваних фотографів світу: його гонорар за знімальний день складав $5000. Серед моделей Хельмута були Палома Пікассо, Крістіан Діор, Карл Лагерфельд, Клаудія Шифер, Наомі Кемпбелл. Ньютон знімав на різні теми: від традиційної фотографії мод до етюдів з оголеною натурою, від еротики до сміливих експериментів та філософських роздумів на теми життя та смерті. Майстер працював над деталями в кадрі, що і зробило його світовою знаменитістю, а його знімки - вершиною фотомистецтва. "Мені не потрібно ідеальне тіло, це нудно. Для мене еротика - це обличчя, а не статеві органи. Буржуазні жінки більш еротичні, ніж перукарки або секретарки. Жінка з вищого суспільства сексуальна за своєю природою. Я знаю, що таке бідність, і мене вона не цікавить. Я вважаю за краще знімати багатих людей. Бідних людей фотографувати занадто просто", - казав майстер. Для dіgіtаl-обкладинки жовтневого номеру Рlаybоy позував філіпінський б'юті-блогер та інфлюенсер 23-річний Бретман Рок. Чоловік знявся в зухвалому образі - був у боді, колготках і на підборах.