Search trend "День художника"

Про це повідомили у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.17 червня у Національному історико-меморіальному заповіднику "Бабин Яр" відбувся поетичний вечір письменника і військовослужбовця Сергія Жадана "Мак і пам’ять". На події лунала сучасна українська поезія та твори Пауля Целана в українському перекладі. Вечір став знаком стійкості у день, що почався з трагічної ракетної атаки Росії на Україну.Подію відвідали близько 500 гостей, серед яких — віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький, перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця, тимчасово повірена у справах посольства Королівства Нідерландів Есселін ван Ертен, а також дипломати з Німеччини, Австрії, Ізраїлю, Нідерландів, волонтери, студенти й шанувальники поезії."Сьогодні була жахлива ніч. Ми довго вагалися, чи варто проводити подію. І вирішили — так. Бо тут звучатимуть вірші тих, хто зумів вимовити біль. Це наша перша відкрита подія просто неба. Ми хочемо, щоб пам’ять була живою, відвертою, такою, що мотивує протистояти злу", - зазначила на початку вечора директорка Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" Роза Тапанова.Сергій Жадан читав нові вірші — про війну, втрати, силу вистояти. Прозвучали також тексти Пауля Целана, зокрема його культова "Фуга смерті"."Ця поезія не дає нам провалитись у відчай. Це спосіб триматися і дихати разом", — сказав письменник.Особливим акцентом події став виступ художника Матвія Вайсберга, автора ілюстрацій до книжки "Дорожній щоденник", створеної спільно з Жаданом. Його мурали, що стали частиною простору Бабиного Яру — "Ангел Збройних Сил України", "Зірка Давида" та "Менора"» без однієї свічки — утворили візуальне тло вечора, доповнюючи поезію мовою мистецтва.На вечорі тривав благодійний збір на підтримку бригади Національної гвардії України "Хартія". Відвідувачі заходу задонатили 500 тис. грн. 

Старий світ, в якому ми жили до 2022 року, світ цивілізації, світ європейський більшою мірою. Західний світ - він досі існує чи він уже перестав існувати і є лише якась ілюзія, тінь того, чого вже нема?Категорично цей світ не існує, його немає. Я висловив це в цій книзі, у ній є розділ, який називається "України №1, яку ми будували з 1991 року, немає". Є держава, але тієї України немає і вже не буде. І нам треба побудувати Україну №2 – це гасло цього розділу. Але це тільки що стосується України. Я хочу сказати, що в глобальному вимірі той світ, в якому мільярди людей звикли існувати, - світ більш-менш унормованих міжнародних стосунків, більш-менш безпеки, глобалізації, мільйони, мільярди людей подорожують, - він скінчився, на жаль, його немає.Але люди консервативні. Ми часто живемо в ілюзіях і за інерцією думаємо, що там залишилося, - ні, усе. Я можу це сказати, тому що я, як киянин, народжений у цьому місті 90 років тому, зустрів Другу світову війну тут, у Києві, у 1941 році. Я пам'ятаю прекрасно той день. І я зустрічав перемогу 1945 року теж тут, і прекрасно розумію: ми повернулися з Росії в 1944 році до Києва зруйнованого, ми ще зберігали пам'ять попередню довоєнного Києва, а його вже не було, уже все змінилося. І люди змінилися, і обставини, і саме місто.Його не було ні фізично, ні ментально, ні психологічно.Його не було ніяк. Почалося нове життя. Я називав окупації Києва: окупація більшовиками, окупація передвоєнна, воєнна - це німцями, вермахтом. Потім знову сталінська окупація - і вона, зберігаючи ті риси тиранічної червоної імперії, уже була інша, і все було інше.Ментальність людей - це неймовірні процеси. Я це бачив вочевидь, тому можу стверджувати, що зараз ми перебуваємо в новому стані і нам доведеться подумати, як цей новий світ побудувати, нову державу. Тому що ми любимо цю державу, ми любимо нашу країну, звичайно, але, відверто кажучи, ми ж розуміємо, що держава була побудована на корупції, держава була несправедлива до багатьох людей, політична корупція тут царювала, держава трималася на олігархах.Юрій Щербак, фото: rаdіоsvоbоdаЯкщо ми повернемось до цього стану, ми не витримаємо - Україна не витримає конкуренції шаленої, яка буде в другій половині ХХІ століття.Чи є у світі люди - мислителі, політики, лідери думок, які взагалі бачать конфігурацію нового світу? Чи, можливо, він уже є в них у головах, просто ми ще цього не знаємо?Ви людина, що безпосередньо брала участь у цьому процесі, який називався "позбавлення України третього у світі ядерного потенціалу". А чи не подумали американці, що після розпаду Радянського союзу Україна рано чи пізно повернеться до складу СРСР (у принципі, про це говорив і Єльцин, це не було якимось великим секретом), і вони спробували максимально зменшити ядерний потенціал Росії і Радянського союзу, можливо, в перспективі майбутнього за рахунок України. Чи була така мотивація у Штатів?Ні, у них була мотивація залишення Радянського Союзу горбачовського типу. Це абсолютно достеменно я знаю, бо я тут був тоді в центрі цих політичних процесів. Мені розповідали такі люди, як Строуб Телботт. Він був другою людиною, другом особистим Клінтона, і він брав участь у цих процесах. Що було величезною ілюзією і помилкою Сполучених Штатів - вони весь час живуть в ілюзіях. Це країна ідеалістична, яка не розуміє багатьох процесів - відверто треба казати.У них було гасло тоді, коли я був послом у Вашингтоні, - Russіа Fіrst. Вони мене викликали щотижня, я ходив, як на роботу, в Держдепартамент, у Раду національної безпеки, - вони мене навчали, казали: от дивіться, пане после, у Москві такі процеси, така демократизація. Вони повірили, що ліквідація комуністичної системи - це ліквідація тої Російської імперії, імперії зла, яка від часів Івана Грозного є величезною негативною, чорною силою. Вони в це повірили, потім уже Клінтон визнав це. Вони в той час перед розпадом Радянського союзу божевільно боялися, що ядерна зброя залишиться в руках так званих націоналістів. Це ж Буш закликав тут, у Києві, проти такого націоналізму самовбивчого, і що буде це погано дуже. Тому вони всіма силами підігравали Росії, аби забрати в нас ядерну зброю. Була навіть така ідея, і це серйозно обговорювалось, що вони могли провести спільну військову операцію десантну - Сполучені Штати і Росія - з окупації наших пунктів, де була ядерна зброя.Це при тому, що українська армія тоді налічувала приблизно мільйон військовослужбовців. У нас була Національна гвардія тоді, наскільки я пам'ятаю, і ми мали величезний арсенал бронетехніки, артилерії, авіація була, стратегічні бомбардувальники. Тому я думаю, що, якби вони на це зважилися, це була б війна значно більша, ніж та, що потім сталося.Я не певен, чи президент Кравчук дав би, я думаю, що блискавична операція з окупації цих західних українських міст, де зберігалася ядерна зброя, могла пройти. Але тоді, ви ж розумієте, з чого ми виходили, - усе ж починалося з Декларації про незалежність України. Там комуністи грали роль - націонал-комуністи, інша така категорія, і націонал-демократи. От коли вже була сформована формула, Іван Федорович Драч, великий український поет, але далеко не великий політик, сказав: "Давайте впишемо, що ми відмовляємося від ядерної зброї".Іван Драч, фото: umоlоdаЦе було сказано ніби в протидію доктрині радянській, що ми погрожуємо ядерною зброєю. І що ми нейтральна країна - це було вписано. Це трагедія, тому що потім Путін, росіяни всі на цьому грали весь час.Чорновіл був проти того, аби віддавати.Чорновіл був проти, але він тоді не був у центрі тих політичних процесів.Ці проблемні питання, які обговорюються і зараз, - якби Чорновіл, якби не віддали ядерну зброю. Якбитологія - це не наука, але ці теми дуже важливо обговорити, щоб закрити ці питання. Зараз такий час, коли треба говорити про непрості запитання і принаймні їх закривати або залишати відкритими й далі дискутувати. Україна - я не кажу українці, я не кажу я, ви, наші колеги, люди, які завітали до книгарні, винні в тому, що Путін вторгся повномасштабно в Україну?Ні в якому разі, це абсолютно визнана міжнародна формула: дві сесії ООН назвали це "нічим не спровокована агресія". Давайте комплекс меншовартості і нашої вини в цій війні відкинемо, тому що це чорна путінська пропаганда.Це нав'язана роль жертви.Ми абсолютно є віктимним об'єктом, тобто жертвою тої агресії. Вона не була спровокована. Вона тільки викликана маячними, божевільними теоріями російського фашиста Дугіна, який вплинув на Путіна, і почалася агресія.Ковальчука також.Переходимо до питання, яке зараз актуальне для українців: що далі? Ми чули коротку викладку розмови Путіна і Трампа. Ми дорослі люди, ви досвідчена людина, значно досвідченіша, ніж я. Ви значно більше знаєте і маєте досвід у політиці, в дипломатії, добре розумієте, що те, що було озвучене в пресі, - це навіть не п'ять відсотків із того, про що говорили Трамп і Путін. Ця розмова була досить серйозна, я думаю, конкретна і не завжди компліментарна, - мені здається.Але за фактом ми зрозуміли, що до перемир'я не домовилися, санкції Ліндсі Грема, найпекельніші, Трамп застосовувати наміру не має і якихось дій робити, які б вибили фінансові підпірки з-під путінської мілітарної машини й позбавили його можливості фінансувати війну, бо воювати він може вічно, теж. Питання лише можливості фінансувати війну теж не ставилося. І ми залишаємося зараз у ситуації невизначеності.Говоримо про 30-денне перемир'я, про можливу зустріч Зеленського і Путіна, але глобально що буде далі - ми не розуміємо. Війна триває, ресурси, допомога, підтримка - ну, ніби є, але знову ж таки ми не розуміємо, що далі. Що ви розумієте про ситуацію, де ми є і які можливі варіанти розвитку подій ви бачите?Пам'ятаючи про те, що ви сказали, власне, нас, українців, звичайно, насамперед цікавило, що буде з війною. Але я хотів, щоб ми ширше вийшли за рамки цього питання. Значить, ця розмова, яка відбулася між Трампом і Путіним, є геополітичною катастрофою для світу. Якщо все піде так, як було закладено в цій промові.Справа в тому, що під час цієї розмови Трамп, абсолютно виглядаючи слабким, нерішучим, просто партнером Путіна, який підігравав кривавому диктатору російському, звів Америку з п'єдесталу країни, як вони кажуть, кришталево чистого символу демократії, лідера демократії. Америка впала.Фото: gеttyіmаgеsІ головного захисника демократії.І головного захисника. І я скажу, що всі мої ідеали, моєї сім'ї, мого батька, під час війни який мені казав, що все, ми мріємо, що будемо з Америкою. Взагалі ця лінія проамериканська почалася від Михайла Грушевського. Він сказав, що Україна повинна дружити з Америкою. І все це впало під час цієї розмови. Трамп звів Америку. Я не знаю, коли вдасться Сполученим Штатам знову піднятися, я сподіваюся, я вірю, я хочу вірити, але те, що сталося, - це геополітична катастрофа. Світ позбавлений лідера, наймогутнішої країни економічно-мілітарного світу, яка стала союзником зони темряви і "материка зла". Материком зла я називаю, не віссю, а материком - це дуже важливо.Тут теж є розділ присвячений об'єднанню Росії, Китаю, Корейської Народно-Демократичної Республіки і Ірану, які об'єднані одними кордонами і мають спільні геополітичні інтереси.Давайте просто порахуємо ресурси цих країн. Я зараз не кажу про внутрішній валовий продукт. Я розумію, що Китай лідирує серед цих країн по внутрішньому валовому продукту. З іншого боку, у Сполучених Штатах Америки лише один штат Каліфорнія входить в п'ятірку найпотужніших за ВВП у світі, він випереджає такі країни, як Японія.Штат Каліфорнія на четвертому місці у світі. Штат Техас має ВВП більше, ніж багато розвинених країн, але ми розуміємо, що ці країни - це величезні ресурси, особливо Росія і Іран, Китай також певною мірою.І тут питання виникає Європи, Європейського континенту, європейської цивілізації, перш за все, західної цивілізації.Я якраз писав нещодавно про це в соціальних мережах - що треба згадувати, хто зупиняв можливі катастрофічні події в історії (у VІІІ столітті битва при Пуатьє, коли були зупинені магометани, у ХVІІ столітті, коли була зупинена турецька навала на Відень, на початку століття, в кінці століття, у 1618-му, потім 1621-й, потім 1683-й. І це була Європа.І тут питання в тому, чи Європа здатна сьогодні прокинутися і знову стати мілітарною силою і стати на захисті західної цивілізації, західних цінностей. Чи не буде вона грати ту саму роль, в яку намагається грати Трамп, - умиротворення Путіна, як то кажуть, аби не гірше?Європа на сьогодні, в принципі, фрагментована. Вона залишилася на самоті. І те, що американський отой могутній "танк" був головним, а за ним ішли ті європейці, які не хотіли викладати гроші на оборону, - тепер все це скінчилося. Європі треба прийняти виклик Росії і "материка зла", за яким стоїть Китай - дуже важлива постать, дуже-дуже похмура постать.І зараз я бачу якусь надію в тому, що ці країни, а це могутні країни - Німеччина, Великобританія, Франція, Польща об'єдналися. Оце коаліція великої волі, і сили, і надії, які хочуть допомагати Україні.Звичайно, все ж таки європейські мудрі політики зрозуміли, що Путін - це величезна екзистенційна загроза не тільки для України, а й для Європи. І на цьому він не залишиться.Вони зараз особливо - я знаю, я весь час польськими подіями цікавлюся і живу в тих подіях, знаю все це, наскільки там вони дуже занепокоєні тією війною, що відбувається тут, в Україні, бо вони вважають, що це їхня війна. І це так є, Польща - прифронтова держава. Але вони бояться удару Білорусі і російських військ на Сувалки. А Сувалки - це знаменитий коридор, 100 км здається, по території Польщі до Калінінграда. Між Литвою по кордону іде лінія ця. Я хочу нагадати, що свого часу Маршал Жуков, плануючи превентивний удар Радянського союзу проти Німеччини, який не відбувся, Сувальський коридор назвав головним для просування Червоної армії на захід.Gооglе mарsІ оцей причілок такий, цей коридор - це дуже вузьке місце. Вони туди зараз збільшили набагато кількість польських військ. Вони туди нагнали бойову техніку, вони бояться прориву там. І весь час Естонія - ну, ви ж розумієте, що там цей міст і там багато росіян в Естонії - вони бояться початку гібридної війни. НАТО може не відреагувати – НАТО зараз у стані грогі, як боксер після потужного удару.Фінляндія, яка лише вступила в НАТО, але…Фінляндія - це наш надійний друг, тому що багато в чому історія України і Росії нагадує їм зимову кампанію 1940 року, коли Фінляндія чинила опір. Я дуже цікавився цією історією і пригадую, що Маннергейм навчався разом і був другом Скоропадського. Вони служили разом, разом обидва стали генералами. Це дуже цікаво. Маннергейм був у Києві кілька разів. Варто було б знайти і найменувати вулицю Маннергейма. Це тверді люди.Друга країна, я її добре знаю, - Норвегія, яка, маючи спільний кордон із росіянами, дуже тверду політику проводить щодо України та її підтримки.На морі й на суші.Так. Це ж найбагатша країна світу.Казав Дональд Туск, якщо я не помиляюся, мовляв, давайте згадаємо, що нас, європейців, - 550 мільйонів - це членів Європейського Союзу. Ви сказали: Франція, Німеччина, Британія, Польща. Британія плюс-мінус 80 мільйонів, Німеччина плюс-мінус 80 мільйонів, Франція плюс-мінус теж десь 80 мільйонів, це вже виходить 240 мільйонів, Польща 35, там з українцями, можливо, під 40 мільйонів. Це виходить десь 280 мільйонів населення. Росія - плюс-мінус 130 мільйонів якщо в них є, це дуже добре. Просто треба це говорити європейцям: друзі, дивіться, вас лише кілька країн – а вас уже вдвічі більше, ніж росіян. Плюс є ще 20 мільйонів українців, з них мільйонна армія, яка пройшла такі пекла боїв, які не купиш нічим.Але кількість населення нічого не відіграє, якщо немає політичної волі. А вони не хочуть воювати. Звичайно, німецький бюргер за фрау Меркель, яка була агенткою Штазі і була на серйозному зв'язку з Путіним, прекрасно пив...А вже розкрито, що вона агентка Штазі?Я читав документи, яким вірю. Я просто дуже добре знаю історію ГДР, я там часто бував і уявляю собі. Німецькі друзі мені казали: вона ж була комсомолкою там, а батько її був головою пасторської якоїсь асоціації, але їздив весь час на Захід. Він був агентом Штазі - знайдені документи. А щодо неї я не знаю, чи є. Думаю, що є.Путін та Меркель, фото: gеttyіmаgеsІ от, уявляєте, той бюргер пив холодне пиво, дешевий газ ішов із Росії, і він повністю був як під наркозом російським. І, звичайно, там ще був один комплекс - я його назвав "комплекс Сталінграду". Німці після Сталінграду морально були просто зруйновані на два, на три покоління. Вони стали найбільш пацифістичною нацією в Європі й у світі. Вони навіть не думали про те, і я подумав: боже мій, яка... Ви уявляєте собі? Я прекрасно пам'ятаю німецькі "тигри", танки - я лазив по них, - "фердинанди", усю цю техніку могутню німецьку, але ніколи не міг подумати, що я благословлятиму німецьку техніку тепер, яку нам передали і яка захищає нас, яка бореться з російськими агресорами.Це отака зміна неймовірна, коли та країна, яка оголосила, що вона бореться з нацизмом, Росія, - вона стала нацистською країною. Оце книжка, присвячена цьому питанню - корінням і витокам російського рашизму.Етимологія рашизму.Так. Але ми вирішили зробити доволі сміливий крок. Тут серйозний текст, я досліджував усе явище рашизму. Воно унікальне, тому що всі явища негативні не мають національної приналежності. От скажімо, антисемітизм - ви ж не скажете, якої приналежності.Євреїв виганяли з Іспанії, з Англії.Так. Ясно, що це міжнародне явище. Нацизм – немає такого, що це німецький  нацизм. А тут рашизм від слова "Росія". Приклеївся цей, дуже вдалий, термін, який навічно, я думаю, за ними залишиться. Ми вирішили цей текст ілюструвати малюнками блискучого художника-карикатуриста Кустовського. Тут серйозний текст про те, що таке рашизм і всі його похідні й усі його проблеми. І тут же ідуть карикатури, дуже влучні. Це треба дивитися, це на гурманів, які дуже люблять.У книгарні Rеаdеаt уже є ці книжки і в інших.Я думаю, я сподіваюсь. Учора лишень була презентація цієї книги, так що, я думаю, що вона піде. Вона дуже гарна і як пам'ятка, мені здається, дуже важлива.Перш ніж ми перейдемо до розуміння майбутнього й узагалі здатності еліти української це майбутнє формувати, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли…Що ви елітою називаєте українською?А от ви зараз поясните. Ну, нехай це буде політична еліта, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли їх хтось за собою веде. Це як лівонська війна, яка тривала 30 років, а коли королем Польщі, Речі Посполитої став Стефан Баторій, він цю війну завершив на користь європейців. Питання лідера - воно дуже важливе. Мартел у Франції у VІІІ столітті, Карл Великий - тобто завжди має бути лідер.Але я хотів би от про що запитати. Якщо брати за основу відому формулу, що "політика - це продовження економіки, а війна - це політика іншими методами", чи бореться Росія за світ, де фактично панують енергоносії, такі як вуглеводні, нафта і газ? Бо в цьому світі їй комфортно, запаси вона має величезні, а зміни у світі можуть її фактично вивести за межі цивілізації, нормального існування і нормальної можливості заробляти гроші, зберігаючи абсолютну диктатуру у своїй країні і виснажуючи надра.Чи є ця війна також війною проти майбутнього технологічного прориву, зміни взагалі економічних стосунків і винайдення якихось нових можливостей, тому що "так нам жити зручно і ми хочемо залишити такий світ зручний"? До речі, і Китаю такий світ зручний, і Ірану. Тому що попри всі технологічні прориви, ми розуміємо, що фінансування ключове - це енергоресурси і загалом це надра.Я думаю, що те, що ви кажете, - це порівняно невеличкий фрагмент тої сили чорної, яку представляє Росія і заради якої веде війну. Не заради енергоносіїв, хоча дійсно їм треба продавати газ, нафту, це зрозуміло, але не це головне.Головне те, що Росія пішла ва-банк в лиці Путіна, тому що його ж попереджали багато політиків не починати цю війну. Він вліз у війну, з якої виходу він не має, не знає. І він не переміг і не переможе. Але логіка тої ситуації, в якій перебуває Росія, - продовжувати війну і розпочинати війну проти Європи.Іншої логіки в них немає. І їх, звичайно, тихо підтримує Китай, спільний кордон. Ви подивіться, який масив материка: спільний кордон із Кореєю, спільний кордон з Іраном. Там ще кілька країн уже примикають до цього "материка зла". І Росія веде відчайдушну боротьбу за минуле, вона тягне нас. Зараз узагалі тенденція світу повертатися в минуле.Фото: gеttyіmаgеsМи на переломному моменті перебуваємо. Я дуже люблю кіно, кінематограф, дивлюся багато фільмів і серіалів. Для мене таким знаковим є серіал "Гра престолів". Ми повертаємося туди. Де гра без жодних правил, де насильство, де злочини всякі, де зради - усе повертається в минуле, у середньовіччя. І Росія нас штовхає до минулого. Тому нам треба готувати проєкт майбутнього України й для світу. А у нас є такий проєкт, як ви думаєте?На Nеtflіх я нещодавно бачив серіал, по-моєму, він називається "Черчилль на війні". Черчилль розумів, що якби вторгнення сталося в 1940 році в червні, як планував Гітлер, він говорив про те, що "навіть якщо ми будемо окуповані", не казав про перемогу - він розумів, що так може статися, але так не сталося. А потім Гітлер напав на Радянський союз, і Британія вела в основному війни на морі і в повітрі і фактично вистояла. Британія розуміла в той час, що важливо було вижити. Потім вона, звичайно, брала активну участь у логістичних шляхах для доправлення ленд-лізу зі Штатів до Радянського союзу. Україна зараз має, напевно, тверезо говорити, що нам треба вижити, хоча слова про перемогу, розпад Росії теж лунають.Який має бути зараз ключовий меседж від політичної еліти - номінальної, формальної, реальної політичної еліти до суспільства? Який реальний меседж, виходячи з того, що ми реально маємо, які в нас є ресурси, на що ми можемо реально розраховувати? Тобто якщо в мене зараз, скажімо, у гаманці є 500 гривень, я можу розраховувати на ці 500 гривень.Ви багатий дуже. У мене немає.Я не можу розраховувати на 3000 гривень зараз, бо в мене їх немає. Можливо, мені хтось їх дасть, а можливо, не дасть. Тому ми розраховуємо на те, що в нас зараз є. І от, виходячи з цього, який має бути меседж? Ми маємо вижити, зберегтися як незалежна суверенна держава, з правом ведення зовнішньої політики, зі збройними силами, можливістю і здатністю себе захищати, провадити зовнішні торговельні відносини? Чи ми далі маємо говорити про те, що ми маємо розвалити Росію, перемогти і що таке перемога? Ну, бо люди мають чітко розуміти, за що ми зараз б'ємося реально.Є така гумористична формула: журналіст Бабченко з ізраїльським автоматом на башті американського танку їде по Красній площі - і це символ нашої перемоги. Це абсурд і цього не буде. І ніякого параду перемоги в Москві не буде. Це перше. І треба це зрозуміти.Друге: ця війна настільки екзистенційна для нас, що те, що виставляє зараз Путін - усіма силами схиляє нас до капітуляції, - кожен українець повинен зрозуміти: капітуляція – і це місто прекрасне вмре і загине. Українці будуть винищені, вивезені у Воркуту, в інші табори в Росії. Будуть страшні процеси.Нам треба всіма силами сконцентруватися і не піддатися на капітуляцію і зберегти державу. Я розумію, я не такий прекраснодушний оптиміст, щоби кричати, що… Так, я знаю, що ми переможемо, моя книжка називається "Перемога - поразка України". Я вам покажу. Але справа не в тому - справа в тому, що ми повинні зберегти державу і перед нами стоїть можливість жахливого Брестського миру з жахливими втратами. І нас спонукає Трамп до цього. Ми повинні зрозуміти, що перед нами стане дилема, яка стала перед Леніним і Троцьким. Троцький заперечив мир і сказав: "Ні війни, ні миру", Ленін боровся за державність, за ті залишки, і він був правий.І нам треба думати про те, щоби державу зберегти. Не буде української держави - нас не буде, не буде народу, не буде культури, мови, нічого не буде. Оце треба зрозуміти. Це один із найпотужніших меседжів. Влада, по-моєму, взагалі не має комунікації з суспільством.Ну, я не буду тут займатися політичними всякими справами, але просто зауважу це. Я збоку спостерігаю, маю дуже багато джерел інформації, тому що відстежую українські - звичайно, всі ті, яким я довіряю, - джерела, ізраїльські щодня моніторю, польські, безперечно, американські і так далі. Тобто можу скласти собі об'єктивну картину, збоку видніше. І друге: звичайно, нам треба думати про майбутнє, про те, як ми будемо існувати в цьому світі після війни. Не зважаючи на те, які будуть умови.Ким ми будемо? Чи знову станемо ахметовським придатком, щоб продавати безкоштовно метал і все, і на цьому вся наша економіка, ну, і на аграрних питаннях. Ні. Або ми перебудуємо Україну так, що вона стане потужною в мілітарному сенсі дуже серйозно. Бачите, що в нас зараз із дронами робиться - ми попереду йдемо. Це дуже важливий компонент. І друге - це, скажімо, технології інформаційні і штучний інтелект.Ми повинні стати передовою нацією. А для цього треба поміняти формулу й зміст тої державності, про яку я казав - Україна №2 повинна зробити висновки з існування України №1 і побудувати нову державу.Ви казали про Брестський мир, хоча тоді це подавалося в принципі як успіх, як перемога певною мірою, бо Україна залишалася як держава, так?Так, Україна, в принципі, виграла – важко, ціна була непроста, але ми виграли, нас визнали як світову державу.Індія і Пакистан, де розгорівся конфлікт на Індостані, уже домовляються про розведення військ - тобто не спалахнуло. Ізраїль - там своя історія, воно на Близькому Сході це буде, але все одно це не така гаряча війна, яка була нещодавно тут, у центрі Східної Європи, фактично вона не зупиняється. Тобто, ми маємо розуміти, очевидно, що якби це залежало лише від України і Росії… Ну, Росія хоче воювати, вона хоче просто знищити Україну, ми розуміємо.Але Індія і Пакистан? Пакистан теж є фактично великою мірою залежний від Китаю. Не скажу, що це проксі, але багато великою мірою залежний. Там є своя історія - але там домовилися. А тут уперто нищаться міста, території, виснажуються ресурси, виснажується суспільство, і воно триває, і триває, і триває, і триває. І ти десь починаєш розуміти, що, очевидно, тут питання не лише в Україні і Росії. А в чому ще питання? Чому ця війна підтримується з боку Росії, перш за все, - ми обороняємося, ми не можемо не підтримувати, тому що ми інакше не виживемо. Чому війна підтримується тими, хто підтримує Росію?Питання перш за все в тому глобальному розколі світу, який відбувається на наших очах. Світ був єдиний, і ви пам'ятаєте ті часи, коли прекрасно Китай червоний і Америка співпрацювали. Китай був майстернею, чи заводом, для Сполучених Штатів. Там навіть прапори американські були китайського виробництва - і нікому нічого це не заважало. Це був такий світ минулого, якого вже немає і не буде. Зараз іде розкол.Я не виключаю, що буде дві організації Об'єднаних Націй - північна і південна. Я не виключаю, що, по-перше, всі ці інститути часів Другої світової війни, отого ялтинсько-потсдамського миру, будуть ліквідовані, вони вже застаріли. І буде щось нове, ну, може бути світ розколотий на дві частини. Бо світ тиранії, світ авторитарної системи - такої, як у Китаї, в Ірані, в Росії, - він хоче перемагати, він хоче диктувати свої умови.Трамп мав величезну історичну можливість поставити Путіна на місце. Він міг відділити Путіна з його параноїдально-маніакальними ідеями, тому що Путін багатьом заважає і в Росії, бізнесу насамперед. Трамп міг ізолювати його, так зробити, щоб бізнес би потім прибрав Путіна заради якоїсь мирної розв'язки. І це було б непоганим рішенням.Фото: gеttyіmаgеsТрамп пішов назустріч Путіну. Трамп фактично посилив війну цю, він підлив оливи до вогню і ми не знаємо, чим це все скінчиться. Взагалі моя ідея, що зараз іде Третя світова війна. В нас вона реально гаряча. В глобальному світі вона вже в різних іпостасях існує і розвивається. І не вистачає, на щастя, не дай боже, якщо так станеться, якогось остаточного вибуху, коли почнеться вже глобальна бійня, і може проєкт людства закінчитися на цьому. Ми стоїмо перед величезними викликами. І сьогодні від української еліти, якщо вона є, то хто поведе, хто лідер, куди нас поведуть, чим? Якщо буде так, що буде перемир'я і на другий день знову хороші русскіє з'являться, російська мова знову спалахне тут в Україні, і ми ніби зробимо вигляд, що нічого не було, - це буде наш крах.Я чітко розумію, що сучасна Росія - це вже останнє проявлення оцієї Московії, народженої ще якимось Калитою, чи Василієм ІІІ, чи кимсь ще. Це вже остання така найогидніша її проява. Порівнювати Росію зараз і Росію навіть кінця ХІХ століття неможливо, тому що це просто вже карикатура - там ні культури, нічого нема взагалі.Але чи Путін дійсно настільки знекровив, вичистив все цивілізаційне, якесь розумне, хоч мінімально спраглих до якихось змін на Росії, що ця Росія, як би їй ці заклепки не забивали, вже не рвоне? Це вже все, це вже істота така, державне утворення, яке вже не те що не рвоне - воно якщо і рвоне, то лише саме себе лайном заллє.Це дуже складне питання. Я не маю відповіді. Усі наші ілюзії ви пам'ятаєте: почнеться війна, росіяни знесуть Путіна, оскільки неможливо це все, - ми ж вірили, що це неможливо. І тепер ми переконалися, що глибинний народ 85% підтримує Путіна. І тому важко сказати, що відбудеться якась там смута чи бунт, але я вірю, що там процеси підуть руйнівні. Росія не зможе після цієї війни оговтатися. Все одно вона програла цю війну. Незважаючи на якісь тактичні перемоги, захоплення наших територій і так далі, вона програла за великим рахунком цю війну. Вона вже довела, що вона безсила, і що збройні сили слабкі, і так далі. І тому, звичайно, я думаю, що там почнуться процеси - можливо, не одразу. Але це як ланцюгова реакція - повільно, повільно, а потім буде вибух.Так що я з вами тут можу погодитись. Але нам треба думати про Україну. Бо ви знаєте, якщо там почнеться щось типу громадянської війни, мільйони людей підуть на нашу територію - біженців російських. І нам треба вже й про це подумати. Нам просто треба будувати ту лінію ізоляційну на кілька десятків років від Росії, як від джерела чумної інфекції.Ми зараз у такій точці сингулярності, коли може статися вибух, і як воно далі буде, невідомо напевно. Один історик відомий сказав дуже добре, що російському народу (не російському - московському народу, це ще в часи царату) простіше уявити Московію без народу, ніж Московію без царя. І психологію цих людей треба розуміти. Я придбав собі книжку "Як зрозуміти Росію", я вважаю, що кожному треба читати ваші книжки.Яким ви бачите - і це має бути відчуття ваше, яке з досвіду виходить, з вашої душі, з вашого розуму і розуміння ситуації також - на найближчу перспективу або на середньострокову майбутнє України і місце України в новому світі?Перш за все, Україна себе затвердила вже як одна з провідних країн світу. Я колись написав книгу "Україна в епіцентрі світової історії". Ніхто тепер не має права казати з позиції нашої упослідженості, нашої меншовартості, що от ніхто у світі не знає Україну - знають в усьому світі абсолютно, від Африки до Аляски - всюди знають Україну. І це дуже важливо.Нам треба буде зберегти цю роль України як фронтира, як тої країни, яка протистоїть тій навалі орків, чумній цій інфекції, як було під час монголо-татарської навали. Нам потрібно Україну залишити як важливий компонент європейської безпеки, без якої не можна буде існувати. І нам важливо залишити Україну демократичною, щоб вона насправді стала європейською. Нам ще дуже далеко до європейськості, але в нас є, звичайно, прогрес, і ми повинні затвердити оцю нову Україну, яку я називаю "держава №2", ми повинні будувати сьогодні вже в планах і провести широкі дискусії громадські. Це дуже важлива передумова.У Писанні є слова про Люцифера, що зійде й поставить престол свій на краю півночі. Я собі подумав: ну, я тепер розумію, де стоїть престол Сатани, - очевидно, на краю півночі, там, де Росія. Тому що іншої, ніж оця якась метафізична, інфернальна, природи цієї держави для мене немає. Тоді ми маємо бути природою світла, а світло завжди долає темряву. Дякую за те, що ви це світло несете. 

Про це повідомив міністр культури та інформаційної політики Микола Точицький.У день 71-ї річниці членства України в ЮНЕСКО він разом з головою Представництва ЮНЕСКО в Україні К’ярою Децці Бардескі та ректором Академії мистецтва імені Бойчука Оленою Осадчою підписали Меморандум про співробітництво."Спільними зусиллями, завдяки підтримці Уряду Японії, будуть відновлені будівлі Академії, пошкоджені внаслідок російської ракетної атаки 25 березня 2024 року. Відбудова дасть можливість Академії повною мірою втілювати свою місію – передавати ДНК української культури –традиції народних майстрів, аби ми могли в поколіннях відтворювати унікальні складові національної ідентичності", - зазначив Точицький.Він наголосив, що українська автентика має світове визнання. До Національного переліку та до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО віднесено українські традиції вироблення кераміки, розпису, писанкарства, ткацтва і вишивки, музичного мистецтва, різьблення по дереву, килимарства. "Переконаний, успішна реалізація Меморандуму стане одним із кроків, який сприятиме відновленню української культури та вихованню майбутніх поколінь вільними і гідними громадянами. В часи, коли індоктринація молоді стає інструментом підтримки військової агресії, важливо нагадати одну з цінностей ЮНЕСКО про те, що освіта має виховувати вільну особистість", - підсумував очільник МКІП.Довідка. Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука – вищий мистецький навчальний заклад, заснований у грудні 1999 року на базі Київського художньо-промислового технікуму. До заснування та розвитку навчального закладу причетні Марфа Тимченко, Марія Примаченко, Іван Гончар, Параска Власенко та інші українські митці.  Академія названа на честь Михайла Бойчука – видатного художника-авангардиста, новатора, педагога-реформатора, представника розстріляного відродження.Нагадаємо, академію було пошкоджено російськими ракетами 25 березня 2024 року. Кілька приміщень було зруйновано повністю, кілька зазнали часткових руйнувань.

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Діана Польова.У Києві, в Центральному будинку художника, представлено всеукраїнську виставку "Жінка. Мати. Берегиня", яка має на меті показати сучасних жінок, котрі, попри жахи війни, залишаються турботливими матерями, вірними дружинами та відповідальними професіоналками.Як зазначає кураторка проєкту Тамара Чернявська, мета створення цієї виставки - нагадати суспільству значення жінки в нашому суспільстві."Жінка важлива в нашій історії, не тільки, як берегиня, не тільки, як мати, але і як жінка, як особистість.  Метою було саме цього проєкту показати, нагадати суспільству, що жінка може бути мʼякою, доброю, ніжною. Але вона може також взяти до рук зброю, коли на її сімʼю, коли на її державу нападає ворог. І вона може зі зброєю в руках піти, і захищати свою державу", - зазначила вона.Презентація виставки "Жінка. Мати. Берегиня", Фото: Еспресо\Діана ПольоваГолова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський прокоментував, що цей проєкт "Жінка. Мати. Берегиня" присвячений нашому сьогоденню, оскільки жінки є як в тилу, так і на фронті. Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь відвідав виставку, та наголосив, що вона демонструє "велич, красу та незламність української жінки". За його словами, представлені портрети та художні композиції відображають особливу позицію, характерну для української самобутньої культури, що втілює наш культурно-духовний спротив.Відвідати виставку можна у Центральному будинку художника до 25 травня, у будь-який день з 12:00 по 18:00, окрім вівторка.Виставка "Жінка. Мати. Берегиня", Фото: Еспресо\Діана ПольоваВиставка "Жінка. Мати. Берегиня", Фото: Еспресо\Діана ПольоваВиставка "Жінка. Мати. Берегиня", Фото: Еспресо\Діана Польова7 травня стало відомо, що у дизайн-просторі МLYN dеsіgn hub відбудеться відкриття експозиції "Зерно", де будуть представлені сучасні меблі, освітлення, оздоблювальні матеріали та декор від  українських виробників. 

Укрпошта оголосила про запуск нової поштової марки до Дня матері. Свято щороку відзначають у другу неділю травня. Марка отримає назву "До Дня матері. Я живу тобою&hеllір;" і з'явиться в обігу 9 травня. Про це повідомила пресслужба компанії. "Четвертий рік українці святкують День матері на тлі повномасштабної війни. Попри труднощі, ми вшановуємо жінок, які виховали незламну націю. Ця марка присвячена матерям, що проводжали дітей на захист держави, зберігають памʼять про загиблих, яка сильніша за ворожі кулі, а також тим, хто сам став до лав оборони заради майбутнього власних дітей", - зазначили в Укрпошті. Над дизайном марки працював Олександр Охапкін. Він має звання заслуженого художника України. Його попередня робота "Під покровом Богородиці" була визнана найкращою поштовою маркою року за результатами онлайн-голосування у 2024-му. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День матері 2025: коли вітаємо найдорожчих, цікаві факти та що важливо зробити в цей день На зображенні - сцена прощання. Жінка в українському строї обіймає військового в камуфляжі. Це символ матері, яка загортає сина у жовту хустку з вишивкою. На її обличчі - смуток і ніжність. Тираж марки становитиме 320 тисяч екземплярів. Її номінал - U, що відповідає вартості пересилки звичайного листа до 50 грамів. Крім того, буде надруковано 20 тисяч конвертів "Перший день" і 500 презентаційних папок. У Києві марку погасить спеціальний штемпель. В усіх інших регіонах відбудеться спецпогашення. Передзамовлення вже доступне через Поштовий маркет. З нагоди Великодня Укрпошта випустила марки з писанками різних регіонів України. Колекція вийшла в обіг 21 квітня. У березні Укрпошта випустила марки, присвячені річниці деокупації Київської області: "Не забудемо! Не пробачимо! Буча. Ірпінь. Гостомель".

У результаті отриманого уламкового поранення в шию під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута, 7 березня 2023 року загинув 27-річний Дмитро Коцюбайло. Через три дні, на Майдані Незалежності у Києві зібралися тисячі людей, щоб провести в останню путь лейтенанта, відомого за позивним "Да Вінчі".Перед труною воїна прощалися його побратими, а також вищі військові чини: Кирило Буданов, Олексій Резніков та Валерій Залужний. Президент України Володимир Зеленський також взяв участь у панахиді, яка відбувалась у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, щоб вшанувати пам'ять загиблого. "Сьогодні в бою загинув "Да Вінчі", герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість, - Дмитро Коцюбайло", - розповів у повідомлені президент.Фото: Дмитро ДідораЖиттєпис ГерояНародився 1 листопада 1995 року в Івано-Франківської області. Прадід Дмитра брав участь у боротьбі як член Української Повстанської Армії (УПА).Освіту здобув у загальноосвітній школі в селі Бовшів, де нині відкритий музей пам'яті Дмитра. Згодом навчався у професійному будівельному ліцеї. Дмитро дуже любив мистецтво та навчався на художника. Псевдонім "Да Вінчі" відображав його талант у малюванні.Да Вінчі активно долучився до подій Революції Гідності. Потім пішов як доброволець на фронт з початку війни у 2014 році, коли йому виповнилось лише 18 років. Того ж року отримав важке поранення в Пісках, що на Донеччині, однак після одужання одразу вирушив на поле бою. Із 2016 року він став командиром та очолив 1-шу окрему штурмову роту "Вовки Да Вінчі".За свою відвагу та військові заслуги він 2017 року отримав звання "Народного героя", а у 2021 році був нагороджений найвищим званням - Герой України. Цю нагороду йому особисто вручив Володимир Зеленський у залі Верховної Ради. Влітку 2023 року у віці 27 рокі, Да Вінчі приєднався до Збройних сил України та отримав звання молодшого лейтенанта.Повномасштабне вторгнення Росії застало Коцюбайла та його побратимів на Донбасі. З лютого підрозділ "вовків" активно брав участь у боях поблизу Щастя. Згодом їх підрозділ був переміщений на Криворізький напрямок. Після цього їх чекали битви на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Дмитро відзначився також активною участю під час операції з деокупації територій Харківської області.Сьомого березня 2023 року близько п’ятої ранку, Да Вінчі вирушив на передові позиції батальйону, який очолював у зоні біля Бахмута. Це час, коли росіяни зазвичай починають свої обстріли. Однак того разу обстріл почався трошки пізніше, коли Дмитро вже перебував біля пункту спостереження.Заступник Коцюбайла – капітан Юрій Капустяк розповів, що Да Вінчі дав наказ всім бійцям сховатись в укритті, а сам чекав неподалік входу, щоб пересвідчитися, що всі встигли зайти.Саме у той момент, коли Да Вінчі майже збирався пройти в укриття, поруч із ним пролунав вибух мінометної міни, один із уламків вразив його в шию. Командиру надали першу допомогу і почали його евакуацію до стабілізаційного пункту.Коли його кохана Аліна, яка була керівником медичної служби спецпідрозділу "Вовки Да Вінчі", почула по рації щодо важкого пораненого, вона одразу зрозуміла, що мова йде по Дмитра. "У цей момент у мене все впало, я зрозуміла, що це він", - розповіла парамедикиня. У шпиталі Краматорська продовжували реанімацію, однак серце героя зупинилось.  "Наш підрозділ зветься "Вовки Да Вінчі" саме тому, що ми завжди йшли за ним у бій. Він був для нас найкращим командиром, побратимом, лідером і взірцевим націоналістом. Усе своє свідоме життя Дмитро Коцюбайло присвятив боротьбі. Він пішов на фронт, коли йому заледве виповнилося 18 років. Про його бойовий шлях промовисто говорить факт, що Да Вінчі став першим добровольцем і наймолодшим командиром, котрий прижиттєво отримав звання "Героя України". За Україну у 27 років він віддав своє життя", – зазначили у дописі Fасеbооk побратими Дмитра. Героя поховали на Аскольдовій могилі.Фото: іnstаgrаm.соm/сhrіstіаnguеmyСправа всього життяНезважаючи на те, що Дмитро Коцюбайло мріяв стати художником, він більше за все хотів звільнити Українські землі від загарбників, тому став справжнім професіоналом своєї справи.Коцюбайло був одним із перших на передовій, хто почав використовувати дрони, щоб коригувати артилерійський вогонь, згадує Римарук із "Повернись Живим".Різні бригади просили його допомоги, в той час як артилеристи з роти "вовків" швидко заробили репутацію ефективних та точних бійців. "Вони зважували кожен снаряд, зайві 50 грамів теж потребують корегування", – зауважує Римарук. Детальна розвідка позицій противника, пристрілка, корегування вогню – саме ці підходи, що використовував Да Вінчі, зараз використовуються багатьма військовими.Фото: Ян Доброносов, "Телеграф"Ще задовго до повномасштабного вторгнення, Да Вінчі здобув авторитет серед військових. Його підрозділ, який брав участь в оперативних діях майже у всіх гарячих точках зони АТО, був добре підготовлений і високо цінувався багатьма командувачами. Добровольча рота не входила до складу Збройних сил України, тому фактично не була підпорядкована нікому в армії. Це дратувало деяких генералів, але інші цінували сміливість та готовність до битв."Він пройшов шлях від звичайного хлопця до командира, який має авторитет, повагу, з яким ідуть бійці в бій, а це найголовніше на війні. І цей авторитет на війні допомогла здобути його сміливість, відповідальність та рішучість", - розповів в інтерв'ю Еспресо.ТV Василь Абрамів, побратим Да Вінчі у добровольчому корпусі.Важливим є також те, як Коцюбайло вибудовував комунікацію та дружбу серед військових. Да Вінчі влаштовував найкращі заходи без алкоголю для військових. Різні люди з підрозділів та частин приєднувалися до святкових обідів, де звучали патріотичні пісні та невимушені розмови. Бійці ділилися своїми досвідом та переживаннями. Він, як командир, був прикладом не лише для свого підрозділу, а й для інших військових керівників.Навіть Валерій Залужний був знайомий та товаришував із Дмитром. Саме генерал переконав Да Вінчі вступити до лав Збройних сил України у середині 2022 року. Хоча серед добровольців це відбувалось досить рідко. "У нас було багацько мрій і планів, які ми потроху реалізовували, – сказав він на прощання воїну, – але ти маєш бути впевнений, що ми не лише помстимося, а й переможемо", - сказав Залужний під час прощання із Дмитром Коцюбайло.Пам'ять про ГерояКрім музею, який був створений у рідній школі Дмитра, меморіалів та вулиць названих на честь Героя, у різних містах є ще низка ініціатив, які мають на меті закарбувати його ім'я. Так, в квітні 2023 року у Львові на Галицькій площі, відбулося урочисте відкриття фонтану, який став символом вшанування Дмитра Коцюбайла та всіх добровольців, які брали участь у війні з Росією.Про Дмитра Коцюбайла зняли документальний фільм під назвою "Да Вінчі". До його створення навіть долучився колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Автори планували випустити стрічку у роковини смерті Героя, однак прем'єра відбулась 19 вересня 2024 року. Творці додали до фільму унікальні матеріали, які були вперше показані публічно. "Залізний Генерал поділився своїми спогадами про знайомство і дружбу з Дмитром Коцюбайлом! Вони постійно перебували на зв’язку та були дуже близькими, а коли Дмитра нагородили Зіркою Героя України він попросив, щоб саме Валерій Федорович одягнув йому цю нагороду", - повідомили у дописі на Fасеbооk-сторінці фільму.Фото: Fасеbооk-сторінка "Да Вінчі"Аліна Михайлова створила петицію на сайті президента України. Вона запропонувала створити на Аскольдовій Могилі національний Пантеон Героїв України. Ця ініциатива дуже швидко набрала потрібну кількість голосів, а президент висловив рішучу згоду та доповнив, що далі проєктом буде займатися Мінкульт спільно з Кабінетом Міністрів та КМВА.Варто зазначити, що петиція визначає Пантеон Героїв України як місце священного згуртування та вшанування пам'яті українського народу. Цей меморіальний комплекс призначений для проведення урочистих поховань та встановлення пам'ятних споруд для відзначення видатних історичних особистостей України: лідерів національно-визвольних змагань, військових керівників, та героїчних осіб, які відзначилися у боротьбі за незалежність України. У 2024 році у День Гідності та Свободи на Аскольдовій могилі відкрили пам'ятник Дмитру Коцюбайлу. "Дмитро "Да Вінч" Коцюбайло був учасником Революції Гідності і воїном який з 2014го року виборював незалежність України. Його подвиг надихає і нагадує нам про те, за що боролися і продовжують боротися герої України. Скульптура на його честь — це вічний символ пам’яті й вдячності", - зазначили на офіційній Fасеbооk-сторінці Окремого батальйону "Вовки Да Вінчі".Фото: vесhіrnіy.kyіv.uаКрім того, на початку березня 2024 року стало відомо, що КМДА на засіданні ухвалила рішення про облаштування земельної ділянки площею 0,17 га на Сквер імені Дмитра Коцюбайла. Мова йде про землю, яка розташована на вулиці Миколи Гайцана, 12/14, що у Печерському районі Києва. Архітектори вже підготували генеральний план, а сам простір матиме символічний дизайн, що відтворює удар снаряда. Центральним елементом стане бронзова скульптура вовка. "Генплан скверу – пряме віддзеркалення душі та подвигу Дмитра Коцюбайла, який загинув від осколкового поранення. Це місце буде символізувати удар снаряда, де кожен куток і кожна лінія нагадуватимуть про його служіння та відданість. Бронзова скульптура вовка, який відпочиває на щиті, буде доповнена композицією з грубого каміння", - поділився у Іnstаgrаm архітектор Артем Вахрін. 

З 20 лютого Прокат фільму "Безвихідь", режисер Тарас Костанчук Люди ховаються від обстрілів у підвалі багатоповерхівки в Чернігові в перші дні повномасштабного вторгнення. Після вибуху вхід завалює і вони залишаються в замкненому просторі на сім діб. Герої починають конфліктувати під тиском страху та невизначеності, хто їх знайде - Збройні сили України чи росіяни. Такий сюжет драми "Безвихідь". Її зняв режисер-дебютант Тарас Костанчук. Він - колишній командир штурмової групи добровольчого батальйону "Донбас", чия історія лягла в основу фільму "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас". Головні ролі зіграли Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Олег Драч та інші. Стрічку знімали дев'ять днів у підвалі 5 на 5 метрів. Актори імпровізували в межах заданої сюжетної лінії. - Ідея виникла внаслідок почутого від близьких людей, які пережили жахіття лютого-березня 2022 року, сидячи в підвалах під безперервними обстрілами російських окупантів, - каже Тарас Костанчук. - У такій ситуації опинилися десятки тисяч мирних жителів прифронтових міст. Хотілося показати, наскільки українці різні, а водночас що їх об'єднує. Вони різні за соціальним статусом, вихованням, освітою, походженням і життєвим досвідом. Але однакові у прагненні бути вільними та незалежними. У критичний момент, у найстрашніші хвилини готові піднятися, ризикуючи власним життям, заради майбутнього своєї країни. 1 березня Презентація альбому Вікторії Вітренко Lіmbо - Це 100 хвилин музики - складна, вимоглива програма для голосу та фортепіано, в якій кожен звук і пауза мають свою вагу. Це подорож через стан невизначеності, - говорить виконавиця сучасної академічної музики Вікторія Вітренко про свій сольний альбом Lіmbо. Містить вокальні цикли композиторів Алли Загайкевич, Агати Зубель, Свена-Інго Коха, Їн Ван і Максима Шалигіна. Твори зосереджуються на станах очікування, ізоляції, перебування між світами тощо. Платівка вийшла цього лютого на лейблі експериментальної музики Кyіv Dіsраtсh. - Майже вся музика була написана 2021 року. Присвячена моїй подрузі та колезі Марії Колесниковій - флейтистці, активістці та політичній ув'язненій у Білорусі, - продовжує вокалістка. - У Lіmbо йду проміжними фізичними та емоційними станами і намагаюся перекладати їх за допомогою різноманітних вокальних технік, зокрема розширених. Тембрально темні пісні Зубель співаються із закритим ротом - так, ніби голос ще треба вхопити. У Загайкевич легкий шепіт раптом переходить у народний спів. У макабричних піснях Коха - естетика бельканто і шансону. У Шалигіна - відстороненість і безтілесність голосу, який поступово розчиняється в ефірі. Протягом лютого співачка презентувала альбом у форматі перформативних лекцій у Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі. Під час концерту в Києві так само співатиме, акомпануватиме собі на фортепіано та розповідатиме про структуру творів і специфіку вокальних технік. 18:00, Київ, простір Vеrе Мusіс Нub, вул. Малопідвальна, 21/8 З 6 березня Прокат фільму "Порцелянова війна", режисери Слава Леонтьєв і Брендан Белломо - Україна - як порцеляна, що її легко пошкодити, проте неможливо знищити, - каже художник Слава Леонтьєв. Він став одним із героїв документального фільму "Порцелянова війна" спільного виробництва України, США та Австралії. Свою дебютну стрічку зняв разом з американським режисером Бренданом Белломо. За сюжетом, після початку повномасштабного вторгнення харківський художник-кераміст і військовий інструктор Слава Леонтьєв разом із дружиною Анею Стасенко залишаються в рідному місті та продовжують створювати вироби з порцеляни. Серед руїн вони знаходять красу у природі та мистецьких практиках. А зображення на їхніх статуетках "оживають" у кадрі завдяки анімації. - Ми звичайні люди у надзвичайній ситуації. Історії, що ми їх розповідаємо через мистецтво, - теж наш спротив, - продовжує Слава Леонтьєв. - Це кіно - про наше життя, творчість і боротьбу. Світова прем'єра відбулася торік на кінофестивалі "Санденс" у США, де фільм отримав гран-прі журі конкурсу американської документалістики. Загалом стрічка має майже 50 відзнак на міжнародних фестивалях і преміях, а також номінацію на цьогорічний "Оскар". 7, 8, 9, 19 березня Прем'єра вистави "Як стихне шуру-буря зла", режисер Річард Нельсон Виставу про Леся Курбаса готує американський режисер і драматург Річард Нельсон. Це його друга постановка в Україні після "Тускульських бесід" у столичному Театрі на Подолі минулого травня. Під час перебуванні в Києві Річард Нельсон зацікавився постаттю засновника українського модерного театру, дослідив інформацію про нього та за кілька місяців написав п'єсу. Дія розгортається 5 вересня 1920 року в селищі під Києвом, куди трупа Леся Курбаса виїхала з гастролями з охопленої війною столиці. Чотири акторки, піаністка та хореографиня залишаються з дітьми, поки режисер та інша частина колективу відвідують місцевий театр. Під час вечері жінки обговорюють роботу над "Макбетом", перебуваючи в невизначеності та страху за життя своїх близьких, за сюжетом. - Ідея - провести тонку паралель між обставинами, в яких творив Курбас, та українцями, що нині так само продовжують створювати мистецтво у розпал великої війни, - говорить Річард Нельсон. - Моя вистава про акторок, які репетирують постановку під час воєнних дій. Акторки, що гратимуть цю виставу, також репетирують її, перебуваючи у воєнному Києві, але водночас відчуваючи потребу та радість бути разом і створювати театр. 7, 19 березня о 18:00, 8, 9 березня о 14:00, Київ, Київський драматичний театр на Подолі, Андріївський узвіз, 20Б 9 березня Концерт "Ше.Пісня 2025" - Багато друзів мене питає: "А чому ви не проводите фестиваль Тараса Шевченка "Ше.Fеst" у Києві? Адже до Моринців не всі можуть доїхати, а хочеться потрапити на сучасну, молодіжну шевченківську подію", - каже режисерка та співведуча концерту "Ше.Пісня 2025" Єлизавета Бойко. - Відповідаю просто: приходьте на "Ше.Пісню". Це велика частина фестивалю, де ми відкриваємо молодих талантів і відбираємо найкращих виконавців на "Ше.Fеst". Це можливість відсвяткувати День народження Тараса Шевченка в колі однодумців і відчути енергетику єднання в залі. Це захід, на який хочеться вдягнути найкращу вишиванку чи стилізовану етносукню, прийти в затишну локацію та насолодитися якісним українським контентом. Національний президентський оркестр під керуванням диригента Максима Гусака разом із вокальним дуетом "Тельнюк: Сестри" виконають твори з проєкту "Наш Шевченко". Фіналісти конкурсу "Ше.Пісня" представлять власні композиції на слова поета. А запрошені актори прочитають його вірші. 18:00, Київ, Київська опера, вул. Межигірська, 2 9, 31 березня Вистава "Сойка", режисер Слава Жила - Я декілька років тому потрапив до психоаналітика. Знання про людську природу, які здобув у цьому процесі, лягли в основу режисури вистави, - говорить режисер Слава Жила, який створив постановку за твором Івана Франка "Сойчине крило". Називає її сеансом психоаналізу. Прем'єра відбулася цього лютого. За сюжетом, 40-річний самотній працівник бюро отримує лист від колишньої коханої. У тексті вона згадує історію їхнього знайомства та розлуки. - Іван Франко написав дуже поетичну новелу, але насправді тут відбувається справжня внутрішня битва з демонами. Твір максимально психологічний і містичний, - продовжує Слава Жила. - На сцені - двоє бідолашних створінь зі своїми святощами та прикрощами. Вони зустрінуться, щоб переповісти історію своїх поневірянь у пошуках одне одного. У мене на носі вік Хоми - головного героя. Саме жага до життя або криза середнього віку привела мене до театру "Актор" з ідеєю поставити цю виставу. На створення сценографії надихнула Яйої Кусама - японська художниця, яка регулярно проходить лікування у психіатричній клініці. Не шукайте у нас приземленості чи буквальності. Дія відбувається у підсвідомості героя, а ми лише намагалися раціоналізувати мотивацію вчинків. 19:00, Київ, Київський театр "Актор", вул. Велика Житомирська, 40 15, 16 березня Прем'єра вистави "Король Лір", режисер Дмитро Захоженко Історія про жорстоку реальність, яка приходить на зміну солодким ілюзіям, і про неусвідомлений вибір, що стає точкою неповернення. Так у столичному Театрі на лівому березі описують виставу "Король Лір". П'єсу Вільяма Шекспіра ставлять у перекладі Юрія Андруховича. Король Лір вирішує поділити Британію між трьома доньками. Для цього влаштовує конкурс: чим сильніше кожна висловить свою любов, тим кращу частину володінь отримає від батька. Влада засліплює, самовпевненість притупляє пильність, а великий спадок сіє ще більший розбрат у королівстві, за сюжетом. - Мене ця трагедія заворожує якоюсь неймовірною амплітудою, - каже режисер Дмитро Захоженко. - Від моменту, коли Лір у радості та щасті робить якусь феноменальну дурість - він віддає своє королівство просто по приколу. І закінчується тим, що ховає дитину, плаче над її тілом. Мені здається, багато в чому ми нині проживаємо якийсь подібний досвід. Наш "Король Лір" відрізнятиметься від умовно класичного прочитання. Це буде веселіша та драйвовіша вистава, оскільки хочеться йти у природу театру. А вона завжди про гру та надбудови, які зможемо створити всередині тексту. 18:00, Київ, Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, просп. Броварський, 25 До 30 березня Ретроспективна виставка "Всесвіт Володимира Микити" - Я прагнув показати неповторність та особливість життя закарпатців, - говорить народний художник України, лауреат Шевченківської премії Володимир Микита. Його називають легендою закарпатської образотворчості та провідником у світ Карпат, а стиль - поєднанням закарпатських традицій із модерністськими пошуками. Ретроспектива творчості Володимира Микити містить майже 100 робіт, які охоплюють 75-річний творчий шлях художника. Простежує еволюцію його мистецьких спрямувань - від реалістичного живопису раннього етапу до абстракцій та напівфігуративних експресивних композицій сьогодення. Однією з родзинок експозиції організатори називають демонстрацію трьох варіантів "візитівки" автора - картини "Ягнятко" 1960-1980-х. Поруч із пейзажами, портретами та натюрмортами представлено графічні твори. - Володимир Микита - один із найяскравіших представників Закарпатської школи живопису, - каже кураторка виставки, мистецтвознавиця Олена Боримська. - Він зберігає та водночас творить на полотні неповторний карпатський всесвіт - із традиційним побутом, магічними краєвидами, затишком осель, красивими й гордими жителями. Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 4 квітня Виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті" Найповніший на сьогодні огляд українського модернізму, за словами організаторів, пропонує виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті". Демонструє майже 60 творів живопису та графіки. Серед 27 представлених митців - Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, Михайло та Тимофій Бойчуки, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов тощо. Протягом 2022-2024 років проєкт побував у Мадриді, Кельні, Брюсселі, Відні та Лондоні. - Виставка розповідає історію художників, які прагнули оновити та європеїзувати українське мистецтво, - говорить кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач. - Вони експериментували з кубофутуризмом, конструктивізмом, неопримітивізмом і створювали власні мистецькі концепції. Попри складні історичні обставини - від Першої світової війни та короткочасної незалежності УНР до репресій 1930-х - цей період став часом розквіту українського мистецтва. Експозиція порушує питання національної ідентичності, адже тривалий час українських митців неправомірно зараховували до "російського авангарду". Проєкт уперше всебічно презентував український модернізм світовій спільноті, викликавши резонанс серед арткритиків видань Тhе Тіmеs, Тhе Guаrdіаn, Тhе Аrt Nеwsрареr. Та став актом порятунку унікальних творів під час повномасштабної війни. В умовах постійної загрози ці роботи були вивезені з Києва, щоб зберегти спадщину і донести світові правду про українське мистецтво, яке залишалося в тіні імперських і радянських наративів. Київ, Національний художній музей України, вул. Михайла Грушевського, 6 До 4 травня Виставка Анни Звягінцевої "Світлячок" - Мені цікаво фіксувати те, що складно вловити. У непомітних, ефемерних, рутинних дій часто немає результату, проте це якась повсякденна діяльність, і вона має сенс, - каже художниця Анна Звягінцева. Вона використовує різні матеріали та медіа - від металу до паперу, від фотографії до живопису. До її персональної виставки увійшли роботи, створені з 2013 року і дотепер. Серед них - інсталяція "Посадити палицю", скульптури "Недоречні доторки" та "Намалювати вікно, зімʼяти папір", відео "Декларація про намір і сумнів". - Анна Звягінцева - художниця тонкої уважності. Вона зосереджена на пошуку найдрібніших життєвих рухів. Вихоплюючи їх із потоку життя, авторка перетворює каракулі розписаної кулькової ручки, подряпини на дверній ручці чи випадкові доторки на мистецтво, - говорить кураторка виставки, мистецтвознавиця Наташа Чичасова. Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12 До 1 червня Ретроспективна виставка "Всесвіт Любові" Першу ретроспективну виставку Любові Панченко у Музеї історії міста Києва позиціюють як символічне вшанування її життя та творчості. Мисткиня-шістдесятниця померла 30 квітня 2022 року після голодування в окупованій російськими військами Бучі. Проєкт є екскурсом у творчість Любові Панченко як художниці, дизайнерки, конструкторки, вишивальниці, дослідниці старовини. Розповідає про її життя через ескізи одягу, вбрання та аксесуари, картини, колажі, декоративні розписи, фотографії, особисті речі. Пояснює, чим особливий стиль Любові Панченко, за яких умов та в якому середовищі формувався її світогляд, чому вона не отримала успіх і визнання за життя. - Пишаємося тим, що ще за життя художниця передала весь свій творчий спадок нашій філії - Музею шістдесятництва. Понад 500 експонатів нині опрацьовуються, реставруються, досліджуються науковцями та спеціалістами і є перлиною фондової колекції, - каже генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова. - Історія Любові Панченко нагадує, що всі імперії рано чи пізно зникають, а традиції живуть, допоки є ті, хто їх відроджує та плекає. Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7

1082 день війни: ситуація в Херсонській області. Російські військові обстрілюють прибережні населені пункти Херсонщини. В обласному центрі відкрили виставку робіт художника Юрія Кривого

Про це повідомили у пресслужбі музею.Працівники херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка ідентифікували вже 130 мистецьких робіт, незаконно вивезених росіянами з музею.Так, на одному кадрі з пропагандистського відео, знятого російським телеканалом у Криму ще у вересні 2023 року, вдалося упізнати 14-й твір, викрадений окупантами. Йдеться про "Портрет народного майстра Корпанюка" (1967) Петра Сахра.Учень імпресіоніста Олекси Новаківського, Сахро все ж віддавав перевагу реалістичному зображенню рідної Гуцульщини, її природи, мешканців, колоритних обрядів і повсякденного життя. Своїми полотнами український художник відтворював світ, у якому народився і виріс, передаючи його неповторну атмосферу. Проникливий портрет чоловіка у традиційному гуцульському вбранні на фоні зимової карпатської природи зображує одного з представників відомої династії Корпанюків — народних майстрів яворівської школи художнього різьблення. Ім’я портретованого автор не вказав, але ймовірно, це старійшина роду Семен Корпанюк.Також на цьому кадрі можна побачити ще 13 вкрадених творів, ідентифіковані раніше:Олександр Русаков (1898-1952). Портрет художника В. Макса. 1928. Полотно, оліяЯрослав Прохазка (1886-1949). Вид з косогору на Прагу. 1942. Полотно, оліяДанило Дзевановський (1916-2002). Хризантеми. 1953. Полотно, оліяГеоргій Курнаков (1887-1977). Осінні квіти. 1966. Полотно, оліяМихайло Шапошников (1909-1989). Натюрморт. Півонії. Полотно, оліяГеоргій Чернявський (1924-1981). Бухта Дальні Зеленці. 1970. Наждаковий папір, пастельТетяна Старосельська (1916-?). Натюрморт "Пісня". Полотно, оліяЛюдмила Петрова (1923-1997). Радість. ХХ ст. Картон, гуашВасиль Чорний (1924-?). Натюрморт з самоваром. 1980. ДВП, оліяАнатолій Платонов (1927-2005). Чуфут-Кале. Бахчисарай. 1986. Полотно, оліяЛазар Штирмер (1922-2003). Кактус. 1989. Картон, оліяІван Старенков (1955-2010). Зелений день. 1993. Полотно, оліяІван Старенков (1955-2010). Терція. 1996. Полотно, олія.Фото: fасеbооk Херсонського художнього музеюНаразі загалом ідентифіковано 130 творів мистецтва, вкрадених російською окупаційною владою з херсонського художнього музею у 2022 році, загальна кількість незаконно вивезеного перевищує 10 тисяч музейних експонатів.129 — кількість творів, які перебувають в окупованому Криму, в сімферопольському Центральному музеї Тавриди.1 — робота, точне місце якої невідомо, але є підтвердження з боку окупантів, що шедевр перебуває в їхніх руках. 

Про це повідомила комунікаційна менеджерка події Тетяна Ландесман.У Києві в культурному кластері "Краків" 25, 26 та 27 грудня пройде мініфестиваль "Вертеп Схід". У рамках заходу покажуть два вертепи, створені у першій рік повномасштабного вторгнення у Харкові харківським театром ляльок, а також виставку масок традиційних персонажів українського вертепу та свята Маланки від художника фільму "Памфір" Івана Михайлова.Обидві вистави будуть показані двічі на день: "ВЕРТЕП. Музичний перфоманс" 25 і 26 грудня та "ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ" за поезіями Сергія Жадана 27 грудня о 16:00 та о 19:00."Театри ляльок у всьому світі – це поєднання матеріалу і для дітей, і для дорослих. Харківський театр ляльок має давню славну традицію та досвід в цьому. На мою думку, це один з найцікавіших театрів України, тому, якщо хтось має час, бажання і можливість, подивіться ці вистави", – рекомендує Сергій Жадан.Режисеркою обох вистав стала Оксана Дмітрієва, яка нещодавно отримала нагороду 6-го всеукраїнського театрального фестивалю-премії "ГРА". Вона розповіла, що перший харківський мініфестиваль "Вертеп Схід" з’явився у 2022 році. Тоді ще всі театри були закриті, навіть лялькарі з Києва привезли свій вертеп. Цьогоріч мініфестиваль почнеться у Харкові, а потім харків’яни продовжать колядувати у Києві."Ці дві вистави дуже різні, але інтегровані в актуальний контекст сьогодення і навіть продовжують цю певну мандрівну традицію вертепу, опинившись тут у Києві. Наразі харківський театр не має можливості показувати вистави у власному приміщенні та потребує підтримки київської публіки", - каже організаторка гастролей харківського театру ляльок у Києві та креативна продюсерка Маrсо Соnсеrt Поліна Величко.На "Вертеп Схід" триватиме виставка масок від музею театрального, музичного та кіномистецтва України та художника фільму "Памфір" Івана Михайлова. Маски були створені за ескізами митця групою київських художників для різдвяної виставки "Зірка сходить", яка проходила на київському вокзалі взимку 2023-2024 року за ініціативи платформи Unіtеd24."ВЕРТЕП. Музичний перфоманс" складається з автентичних народних колядок Слобожанщини та уривків з Біблії. Також є колядка УПА на мотив "Нова радість стала" — вона теж про війну в Україні. У виставі немає слів, є тільки фрази з Євангелія від Матвія і пісні.Фото: Ірина Деркач"Це вистава для всіх, вона не жахлива, вона показує архетипічне зло і добро. І там дуже красиві пісні", – каже художник Костянтин Зоркін."ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ" за поезіями Сергія Жадана визначається постановниками як "божевільне балансування понад зимою". В ній прослідковуються важливі взаємозв’язки культурного складника з релігійним, адже поняття віри, як і поняття перших національних культурних джерел, йдуть завжди пліч-о-пліч, нагадуючи людям споконвічні цінності чи ставлячи довічні питання сенсу людського буття, поваги один до одного, поваги до життя, протистояння війні любов’ю та народженням нового життя.Режисерка Оксана Дмитрієва відібрала різні вірші, суголосні авторській постановній концепції – вистави-молитви, вистави-надії.Фото: Олександр Осіпов"Вертеп – це ж не лише про радість. Це про радість, яка виростає з тривоги, очікування, розпачу – це ж ціла містерія. І там все має завершуватися світлом і у прямому, і у метафоричному сенсі. Мені здається, що Оксана все так і зробила", – додав Сергій Жадан. 

У Міжнародний день художника згадуємо футболістів, які стали художниками

"Довбуш"Кінофільм "Довбуш" від режисера Олеся Саніна розповідає про народного месника Олексу Довбуша. Мова піде про боротьбу українців за свої землю та свободу…2 номінації на премію "Кіноколо": "Найкращий повнометражний ігровий фільм", "Найкращий актор"Режисер: Олесь СанінУ ролях: Сергій Стрельников, Олексій Гнатовський, Агата Бузек та інші"Відблиск"Події кінострічки"Відблиск" розгортаються у вигаданому майбутньому, – в Україні, яка перемогла у війні. Та біда прийшла, звідки не чекали - країна стала потопати в корупції…5 номінацій на премію "Золота дзиґа": "Найкращий фільм", "Найкраща чоловіча роль", "Найкраща операторська робота", "Найкраща робота художника-постановника", "Найкращий звук"Режисер: Валентин ВасяновичУ ролях: Роман Луцький, Андрій Римарук, Станіслав Асєєв та інші"Фортеця Маріуполь. Останній день на "Азовсталі"Український військовий Дмитро Козацький із позивним "Орест" провів на "Азовсталі" 84 дні. За день до полону він зняв відео, яке встиг передати обʼєднанню Ваbylоn’13. Матеріал перетворили в щемку пʼятихвилинну короткометражку…Перемога на премії "Золота дзиґа": "Найкращий короткометражний документальний фільм"Режисер: Дмитро Козацький Джерело  

День німого кіно, виставка про Південь України й показ вистави про смерть Путіна відбудуться протягом грудня в Національному центрі Олександра Довженка, що об'єднує фільмофонд, кіноархів, кінокопіювальну лабораторію, музей кіно, медіатеку, видавництво та перформативну платформу. Розповідаємо про центральні події наступного місяця у столичному культурному закладі, якому цього вересня виповнилося 30 років від заснування 14 грудня, 17:00, 19:00 День німого кіно Два кіноперформанси поспіль влаштують на мультидисциплінарній платформі Сцена 6 Довженко-Центру. Світову класику німого кіно продемонструють із новим музичним супроводом від запрошених українських артистів. О 17:00 буде показ історичної драми данського режисера Карла Теодора Дреєра "Страсті Жанни д'Арк" 1928 року. А о 19:00 пригодницької комедії американського режисера та коміка Бастера Кітона "Генерал" 1926-го. Дія "Страстей Жанни д'Арк" відбувається під час Столітньої війни. Акторка Рене Фальконетті виконала роль французької воїтельки Жанни д'Арк, яка після багатьох битв проти англійців потрапляє в полон. Вірна ворогу французька інквізиція судить її за єретичні погляди, за сюжетом. Дія "Генерала" розгортається під час Громадянської війни у США. Бастер Кітон зіграв машиніста паровоза "Генерал" Джонні Грея, якого не беруть в армію Конфедерації. Коли його локомотив викрадають шпигуни армії Союзу, Джонні вирушає в погоню, за сюжетом. Показ "Страстей Жанни д'Арк" супроводжуватиме музика вінницького композитора Костянтина Бушинського. А "Генерала" показуватимуть із саундтреком київського електронного гурту Нungry Воys, який поєднує елементи постпанку та ЕВМ. &еnsр;Мене захопив перегляд німих фільмів, занурення в атмо­сферу кіно того часу, коли історію розповідали без слів. Це певна магія, яка досі працює. Так виникла ідея поділитися нею з широким колом, каже директор дистрибуторської компанії Кіnоvе Ярослав Юшков. Для мене ніщо не зрівняється з відчуттям істинного мистецтва, яке до тебе "промовляє" сенсами під звук увімкненого кінопроєктора. Тож хотілося, щоб цей спільний досвід мали змогу пережити українські глядачі, особ­ливо ті, в кого його ще не було. Вибір локації був очевидний. Довженко-Центр насамперед кіноархів, де працюють найкращі фахівці, для яких робота з плівкою не є новою. Довірити їм фільми для збереження та показу було найкращим і єдиним можливим варіантом. Окрім того, це місце зі своєю унікальною атмосферою. Кожна з цих двох стрічок є видатною та обов'язково входить до переліків визначних фільмів усіх часів. Тому цікаво ознайомити нашого глядача з класикою, яка не лише кінематографічно цінна, а й залишається актуальною змістовно. Фільми демонструватимуть з оригінальних плівкових копій. "Страсті Жанни д'Арк" ми отримали із французького кіно­архіву Gаumоnt/Раthе. Це триацетатна копія Еаstmаn 16мм із подвійною перфорацією, створена наприкінці 1970-х під час повторного релізу стрічки. А плівку "Генерала" придбали у приватного колекціонера із США. Розуміли, що глядачу може бути доволі складно на перегляді німого фільму. Сучасне сприйняття відрізняється від спри­йняття сторічної давнини. Тож вирішили додати елемент інтерактиву та перетворити покази на кіноперформанси. Розглядали кілька варіантів музикантів і гуртів, які змогли би втілити наш задум. Важливими критеріями були професійність, оригінальність звучання та вміння працювати з кіно. Тому для написання музики до "Страстей Жанни д'Арк" обрали композитора Костянтина Бушинського. Він має великий досвід роботи над фільмами, зокрема Валентина Васяновича. А дует Нungry Воys вразив незвичним звучанням, яке виявилося ідеальним доповненням до "Генерала". Ця комедія ритмічна, що пасує до електронної музики колективу. Так само, як і Костянтин, Нungry Воys спеціально для стрічки створили музичний супровід, який можна буде почути наживо. До 15 грудня Мультимедійна виставка "Ніхто не острів. Три моря" З 24 листопада у виставковому просторі Довженко-Центру йде виставка "Ніхто не острів. Три моря", присвячена Півдню України. Автори називають проєкт аудіовізуальною мандрівкою Азовським, Чорним і Балтійським морями. Поєднує ­відеоарт, музичні твори та кераміку від українських і польських артистів. У назві початок вірша англійського поета-метафізика Джона Донна: "Ніхто не острів. Кожна людина ­частина більшого, частина континенту". &еnsр;Подорож розпочалася восени 2021 року на півострові Гіркий Кут на Херсонщині, розповідає кураторка виставки, директорка агенції "АртПоле" Мирослава Ганюшкіна. Мультимедійна художниця Оля Михайлюк та саундартист SК.ЕІN максимально наблизилися до Криму, до якого звідти 30 кілометрів, щоб створити свою химерну версію півострова із записів хвиль, вітру, трепету степових трав. Польові записи вони поєднали з українськими, турецькими та вірменськими мелодіями. Перші репетиції проходили в Довженко-Центрі. За кілька місяців Гіркий Кут окупували росіяни. Недосяжними стали обидва півострови. Музикант Сурен Восканян, який брав участь у першій частині проєкту, на початку повномасштабної війни потрапив у блокаду в Маріуполі. Наприкінці березня 2022-го йому вдалося виїхати з міста. Наприкінці того ж року разом з Олею Михайлюк і польським саундартистом Томашем Сікорою вони записали другу частину проєкту ­"Ніхто не острів. Маріуполь". До київської агенції "АртПоле" долучився польський лейбл звукозапису Соаstlіnе Nоrthеrn Сuts. Його засновник Тоmеk Ноах не раз приїжджав після повномасштабного вторгнення і став музичним амбасадором України. Розповідь про наші моря й узбережжя стала гучнішою. Музиканти, об'єднані навколо лейбла, разом з Олею Михайлюк працювали над ­наступною аудіовізуальною частиною про три моря. Усі три частини представлено на виставці у формі відео­інсталяцій. Їх доповнюють фотографії, тексти та відеоінтерв'ю, записані у 20222024 роках у Дніпрі та Херсоні. Інша важлива складова проєкту кераміка художника Рустема Скибіна. Восени 2022-го на Херсонщині вони з Олею Михайлюк втілили ідею інсталювати авторські кахлі просто серед плиток на контрольному пункті в'їзду-виїзду "Каланчак". В експозиції можна побачити серію, що поєднує кераміку ­Рустема та світлини, які зробила Оля у 20152016 роках під час поїздок на анексований півострів. 28 грудня, 18:00 Вистава "Тіні" Виставу про смерть Володимира Путіна представив у ­листопаді на Сцені 6 столичний Дикий театр. За сюжетом, коли російський диктатор раптово помирає, троє його двійників уперше зустрічаються разом у бункері. Якщо хтось дізнається новину, на них чекає та сама доля. Тому міркують, що робити далі та як продовжити справу тирана. Мають вирішити, хто з них тепер стане "справжнім". &еnsр;Один режисер відмовився працювати з матеріалом, бо вважав, що Кремль може помститися. Один фахівець відмовився брати на переклад, бо текст сильно гострий, каже автор п'єси Артем Афян, для якого це сценічний дебют. Це комедія, але про пекло, відчай і найтемніші сторони людської душі. Роздум про те, що східний тиран є втіленням і проєкцією самого російського народу. Твір є алюзією на п'єсу "За зачиненими дверима" Жана-­Поля Сартра та має посилання на фільми "Великий диктатор" Чарлі Чапліна й "Тінь воїна" Акіри Куросави. Попри велику кількість сенсових ключів текст має легко сприйматися. Колись дата спектаклю збіжиться з датою справжньої смерті диктатора. Тож подивімося, що буде там, у бункері. &еnsр;Хто б міг подумати, та вже тричі в моїх режисерських на­дбаннях справджувалися пророцтва. Мантрую, що вчетверте теж не промахнусь, говорить режисерка Вероніка Літкевич. Хто такий тиран? Який він, коли його ніхто не бачить? Як насправді ухвалюють рішення, що впливають на життя мільйонів людей? Що за лаштунками в диктаторів? За сюжетом "Тіней", у бункері, під товстим шаром землі, панує відчуття спокою та недосяжності. Але згодом його мешканці, на початку сильні й непереможні, перетворяться на тривожних маленьких опаришів, які потопають у гівні. Прочитавши п'єсу, одразу погодилася на співпрацю. Це не тільки сатира на злобу дня, а й вишуканий гумор, парадоксальні повороти та яскраво виписані персонажі. Побачила в цій роботі можливість виплеснути злість, гнів і все, що накопичилося та болить у кожного українця. Наша вистава в певному сенсі лікувальний захід, колективна медитація. Це сміх над злом. Коли над ним смієшся, воно втрачає свою значущість, а значить, і силу.

У Національному заповіднику "Софія Київська" відкрили виставку "Дві Марії". Вона присвячена творчості видатних українських художниць наївного мистецтва - Марії Примаченко та Марії Галушко. Експозиція об'єднує понад 100 унікальних робіт з фондової колекції Національного музею народної архітектури та побуту України, розповіла Gаzеtа.uа головний зберігач музею Людмила Назаренко. "Нам поталанило, що в нашому музеї зібралася ціла колекція робіт Марії Галушко, а також понад 200 розписів Марії Примаченко. Це друга за величиною колекція в Україні після Музею декоративного мистецтва", - зазначила Людмила Назаренко. За її словами, до цього музей рідко презентував такі масштабні експозиції. "Ми показували окремі роботи Примаченко, зокрема возили їх за кордон. Але Галушко досі залишалася невідомою широкій публіці. Ми вперше провели виставку її робіт у павільйоні музею, що викликала дуже теплі відгуки. Тому виникла ідея об'єднати двох художниць у спільній експозиції. Я впевнена, що Марія Примаченко вплинула на творчість Галушко. Вони мали різний матеріал для роботи, але їхні ідеї дуже схожі. Примаченко з дитинства працювала з образами звірів та квітів, а Галушко, починаючи з людських фігур, поступово перейшла до фантастичних образів. Між їхніми роботами можна знайти багато паралелей", - додала вона. Людмила Назаренко наголосила, що творчість Примаченко і Галушко має спільну ідею, хоча й втілена в різних матеріалах. "Їх об'єднує фантазія. Образи, які вони створювали, однаково вражають - чи то на папері, чи то в кераміці. Для багатьох молодих відвідувачів творчість Галушко стане відкриттям. Це чудова нагода для молоді запам'ятати, навчитися та передати наступним поколінням. Я працюю з цими роботами з 1974 року, але сьогодні вони справили на мене особливе враження. Побачити їх у кольорі, в такій експозиції - це неймовірно. Особливо всіх вражає скульптура Галушко, яка раніше ніде не виставлялася. Це щось унікальне", - сказала Назаренко. Марія Примаченко та Марія Галушко здобули світове визнання, їхні імена увійшли до "Всесвітньої енциклопедії художнього наїву" 1984 року. Експозицію створено за участі творчої команди "Lоft burо" під керівництвом Олега Волосовського. Простір виставки доповнюють роботи з артпроєкту "Наїв ковчег" сучасного скульптора Олексія Шевчука - солом'яні фігури фантастичних звірів за мотивами робіт Марії Примаченко. "Збереження культурної спадщини, підтримка стійкості культури та посилення комунікацій - ключові пріоритети МКСК. Ця виставка уособлює в собі всі три напрями, водночас відображаючи через мистецтво позитив, глибинну філософію та щирість українського народу. Це великий вклад в реалізацію нашої спільної з музеями просвітницької мети", - наголосила заступниця Міністра культури та стратегічних комунікацій Анастасія Бондар на відкритті. На превеликий жаль, у день відкриття експозиції Марія Галушко померла. Напередодні майстриня передала музею одну зі своїх останніх робіт. Її також можна побачити на виставці. "Ця виставка дуже важлива зараз, у непрості часи. Яскраві роботи Примаченко і Галушко наповнюють простір світлом, надихають і дарують радість. Навіть під час війни ми маємо пишатися такими колекціями, берегти їх і показувати людям", - підкреслила Людмила Назаренко. Виставка триватиме до 12 січня 2025 року. Її можна відвідати у столиці за адресою вул. Володимирська, 24 (Хлібня). "У цих залах ви можете побачити, які роботи двох мисткинь різні, але водночас мають багато спільного. Адже надихались вони тим, що бачили навколо. Вони обоє були українками з народу. Мисткині дуже тонко відчували український світ, культуру, пісню, кольори України", - сказала директорка Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Повякель. У США чоловік за $30 випадково придбав картину відомого німецького художника Альбрехта Дюрера, вартістю $50 млн. Бізнесмен і поціновувач мистецтва 55-річний Кліффорд Шорер, запізнюючись на вечірку з нагоди виходу на пенсію подруги, натрапив на малюнок 500-річної давнини.

Організатори події – Український ПЕН та Центр громадянських свобод.За ініціативою Міжнародного ПЕН з кінця 1980-х років 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців (Еmрty Сhаіr Dаy). Порожні стільці на правозахисних акціях цього дня стали символом авторів, які не можуть бути з нами через ув’язнення, переслідування, зникнення чи вбивство. З 2018 року Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод організовує цього дня правозахисну акцію, щоб нагадати українцям і світу про письменників, митців і всіх українців, які не можуть бути цього дня з нами через російську агресію.Захід має на меті обʼєднати зусилля всіх, хто підтримує Україну і бореться за звільнення незаконно увʼязнених цивільних осіб та військовополонених внаслідок війни росії проти  України.Під час акції на Софійській площі у Києві рідні, близькі та колеги розкажуть історії зниклих безвісти та ув’язнених і полонених українських авторів, митців та правозахисників. Участь у події візьмуть:Марина Александрович, дружина поета та дизайнера Миколи Леоновича, який зник безвісти у квітні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки;Іван Андрусяк, письменник, поет, перекладач, друг поета Бориса Гуменюка, котрий зник безвісти у боях під Кліщіївкою в грудні 2022 року;Олександра Баркова, сестра Богдана Зізи, художника із Криму, якого російська окупаційна влада в Криму незаконно засудила до 15 років позбавлення волі у червні 2023 року;Оксана Михалевич, адвокатка журналіста Дмитра Хилюка, якого військовослужбовці РФ викрали у селі Козаровичі Вишгородського району Київської області орієнтовно 4 березня 2022 року;Олена Цигіпа, дружина Сергія Цигіпи, письменника та журналіста з Нової Каховки, якого так званий "верховний суд республіки Крим" засудив до 13 років ув'язнення в колонії суворого режиму;Оксана Стоміна, маріупольська поетка та громадська активістка. Її чоловік Дмитро Паскалов, один із захисників металургійного заводу «Азовсталь», перебуває в російському полоні з травня 2022 року.Також до акції долучаться колишні незаконно ув’язнені – Людмила Гусейнова, громадянська журналістка, правозахисниця, котра перебувала у полоні з жовтня 2019 до жовтня 2022 року, та Наріман Джелял, журналіст та правозахисник, колишній політв'язень, якого російська окупаційна влада утримувала в ув’язненні з вересня 2021 року до 28 червня 2024 року.Амбасадором акції також стане актор Роман Ясіновський.Під час події на Софійській площі буде встановлено символічну інсталяцію з порожніх стільців з іменами ув’язнених, полонених та зниклих безвісти авторів, медійників, митців та правозахисників.  За даними Інституту масової інформації, сьогодні в ув’язненні перебувають щонайменше 30 цивільних українських медійників та два журналісти-комбатанти. Проте правозахисні організації досі отримують повідомлення про переслідування журналістів на окупованих територіях та їх увʼязнення.За даними Центру громадянських свобод, понад 7000 незаконно ув'язнених цивільних нині утримують в росії на тимчасово окупованих територіях, хоча справжня цифра може бути в рази більша. Водночас в Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин станом на кінець вересня 2024 року є дані про 55 тисяч людей.Український ПЕН та Центр громадянських свобод пропонують приєднатися до акції родинам цивільних увʼязнених та військовополонених, принести табличку з імʼям своєї рідної людини, яка перебуває в неволі в окупантів або зникла безвісти внаслідок бойових дій росії на території України.Організатори акції також просять надсилати інформацію про ув’язнених, полонених чи зниклих безвісти авторів, митців та правозахисників, які не враховані у публічних моніторингах, на адресу ukrаіnе.реn@gmаіl.соm.

31 жовтня 1920 року народився один із найяскравіших майстрів фотографії ХХ сторіччя німецький і австралійський фотограф - Хельмут Ньютон. Він робив не просто відверті знімки: іноді його роботи були на грані непристойного. Власні роботи Ньютон називав "дослідженням сексуальності". У дитинстві Хельмут ходив зі старшим братом у квартали "червоних ліхтарів" Берліна, де спостерігав за жінками. Свою першу камеру купив у 12 років і знімав безперервно. До 18 років Ньютон жив досить безтурботно завдяки своїм батькам. Тато керував маленькою фабрикою гудзиків, мама керувала сім'єю. Згодом Хельмут переїхав до Сінгапуру, а потім до Австралії, де прийняв австралійське громадянство. Там Ньютон одружився з актрисою Джун Браун, яка теж стала фотографом. Саме вона надихала майстра у пошуках свого художнього стилю у фотографії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справжньому фотографу все одно, скільки він проповзе по-пластунськи за метеликом - Оlyа Неlgа "З тих пір як я був підлітком, в моїй техніці фотографування змінилося небагато. Спочатку я працював влітку при денному світлі, а взимку фотографував своїх подружок за допомогою двухсотватної лампи. Тепер я доріс до такої ж лампи потужністю в п'ятсот ват", - зазначав Хельмут Ньютон про фотографію. У 1961 році Хельмут опинився в Парижі. Відтоді він приступив до регулярної роботи для французького видання Vоguе, яке відкрило художника світу. З того часу виразні моделі Ньютона постійно з'являлися на обкладинках усіх знаменитих журналів мод. Він став одним із найбільш високооплачуваних фотографів світу: його гонорар за знімальний день складав $5000. Серед моделей Хельмута були Палома Пікассо, Крістіан Діор, Карл Лагерфельд, Клаудія Шифер, Наомі Кемпбелл. Ньютон знімав на різні теми: від традиційної фотографії мод до етюдів з оголеною натурою, від еротики до сміливих експериментів та філософських роздумів на теми життя та смерті. Майстер працював над деталями в кадрі, що і зробило його світовою знаменитістю, а його знімки - вершиною фотомистецтва. "Мені не потрібно ідеальне тіло, це нудно. Для мене еротика - це обличчя, а не статеві органи. Буржуазні жінки більш еротичні, ніж перукарки або секретарки. Жінка з вищого суспільства сексуальна за своєю природою. Я знаю, що таке бідність, і мене вона не цікавить. Я вважаю за краще знімати багатих людей. Бідних людей фотографувати занадто просто", - казав майстер. Для dіgіtаl-обкладинки жовтневого номеру Рlаybоy позував філіпінський б'юті-блогер та інфлюенсер 23-річний Бретман Рок. Чоловік знявся в зухвалому образі - був у боді, колготках і на підборах.