Search trend "День військ зв'язку"

Зі святом військовослужбовців вже привітав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський."Сучасні Збройні сили України успадкували хоробрість і волелюбність у попередніх українських військових формувань новітнього часу: українських січових стрільців, армії УНР та української Галицької Армії, героїв Холодного Яру, української Повстанської Армії. Сьогодні ми знову боремося за Незалежність. Ворог той самий, що й сто років тому. Українці знову покликані боротися і ми повинні перемогти!", - зазначив Сирський.Він відмітив, що наразі ЗСУ "загартовані у десятилітній війні з російськими окупантами"."Це сучасна українська армія, яка має досвід повномасштабних бойових дій нового зразка з переважаючими силами противника. Військовослужбовці Збройних сил уславили себе успішними та героїчними військовими операціями", - додав головком.Він подякував усім воїнам, які беруть участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині, захищають Запоріжжя, прикордоння на Чернігівщині та Сумщині, тим, хто б’ється за Чорне море та боронив Київ, а також тим, хто брав участь у Харківській наступальній операції, операції зі звільнення правобережної Херсонщини та Курській наступальній операції.Головком також наголосив, що під час реалізації наступальних операцій ЗСУ російські окупанти зазнавали в обороні вдвічі більших втрат, ніж Сили оборони України в наступі. "Подвиг і жертва героїв, принесена нашими побратимами і посестрами заради нашої перемоги, назавжди в наших серцях! Вічна їм слава і пам’ять! Пишаюся Збройними силами України! Щиро дякую всім за боротьбу і служіння українському народові! Перемагає лише той, хто бореться і не складає зброї. Ми вистояли, ми тримаємося, ми здолаємо ворога", - додав Сирський.До привітань долучився і міністр оборони України Рустем Умєров, зазначивши, що воїни Збройних сил України є втіленням героїзму та патріотизму.Ви – щит, що стоїть між свободою та тиранією, світлом і темрявою, захищаючи Україну від агресії російських окупантів. Кожен із вас –  від солдата до генерала –  є втіленням героїзму та патріотизму. Ваша мужність на полі бою, стійкість перед обличчям небезпеки та відданість присязі надихають націю та служать прикладом для майбутніх поколінь. Ми глибоко вдячні за ваші жертви та зусилля, спрямовані на збереження миру та безпеки. Держава робить усе можливе, щоб забезпечити вас найсучаснішою технікою та необхідними ресурсами, зміцнюючи нашу обороноздатність і підтримуючи кожного з вас. Нехай ваша сила духу та відданість служать променем надії для усіх нас. Бажаю вам міцного здоров’я, незламної волі та швидкого повернення до мирного життя", - зазначив міністр оборони.До захисників і захисниць України звернувся також прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. "Українські воїни – сила і гордість нашої Батьківщини. Велич духу й воля до перемоги українського війська вражає весь світ. Завдяки відважним захисникам і захисницям наша держава вистояла та продовжує боротьбу за своє майбутнє. Завдяки їхнім неймовірним зусиллям, українці мають змогу жити у вільній країні, виховувати дітей, щодня робити Україну кращою та міцнішою", - зазначив він. Прем’єр-міністр подякував усім військовим за сміливість, та наголосив, що завдяки їм Україна і весь світ впевнені в нашій перемозі. "Ви героїчні і нескорені. Ви ті, хто щодня, щогодини, щохвилини захищає нашу свободу та наш європейський шлях. Дякуємо вам за любов до своєї землі. Вічна шана всім, хто загинув за нашу правду, волю та незалежність", - додав Шмигаль.Історія святаДень Збройних Сил України збігається з початком Першого зимового походу армії УНР.Перший зимовий похід — похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.)Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, відповідаючи за важливі державні справи, перебував зі своїм штабом у Варшаві.Фото: З відкритих джерелНа фото: Учасники Першого зимового походу, старшини конвою Михайла Омеляновича-ПавленкаПочинаючи з 2009 року, до Дня ЗСУ присуджується Премія ім. Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в декількох номінаціях.За Конституцією, армія відповідає за оборону країни, захист її територіальної цілісності, суверенітету й недоторканності. В ЗСУ виділяють три основні види військ: Сухопутні війська, Військово-морські сили та Повітряні сили. Також є окремі роди військ ЗСУ: Десантно-штурмові, Сили спецоперацій, Війська зв'язку та кібербезпеки, Сили територіальної оборони, Медичні сили й Сили логістики. Кожен із цих видів має свій професійний святковий день, але 6-те грудня об’єднує всіх військовослужбовців України.Традиції святаУ цей день у всіх військових частинах та гарнізонах України проводяться урочисті заходи. Найважливішим моментом святкування є урочисте підняття державного прапора, а також нагородження військовослужбовців за високі досягнення та відданість службі.У День Збройних Сил України нагороджують військовослужбовців, які відзначилися в ході виконання військового обов’язку. Серед нагороджених можуть бути:військовослужбовці, які зробили значний внесок у розвиток Збройних Сил Українивійськовослужбовці, які досягли високих результатів у службівійськовослужбовці, які проявили героїзм і відвагу в бою.Сучасні захисники України завзято продовжують традиції козаків війська Запорозького, Українських січових стрільців, армії Української Народної Республіки, Вільного козацтва, Української Галицької та Української Повстанської армій.Жінки в українському військуОлена Степанів-Дашкевич — перша українка, яка була офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера Української Галицької Армії. Також в Армії УНР воювали Харитина Пекарчук та Христина Сушко. У Легіоні Українських Січових стрільців існувала Жіноча чота, організатором якої була розвідниця Ольга Басараб. Фото: З відкритих джерел                                                                                                                                             На фото: Олена Степанів-Дашкевич Починаючи з 2017 року, українські захисниці мають доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад. Територіальна оборона - рід сил сучасних ЗСУОдин із нових родів сил сучасних ЗСУ — це Сили територіальної оборони. Все почалось 1 січня 2022 року відповідно до закону "Про основи національного спротиву". Уже за перший тиждень повномасштабної війни лави ТрО поповнили понад 100 тисяч добровольців. Вони прийняли бій у Київській, Сумській та Чернігівській областях. Разом з бійцями інших родів військ сили ТрО обороняли Маріуполь, брали участь у контрнаступі на Харківщині. Сили ТрО й по сьогоднішній день тримають оборону на Півдні, Сході та Півночі України.

Країни-сусідки Україна та Білорусь обрали два кардинально різних вектори розвитку. В той час, коли наша держава почала шлях до Євроінтеграції, Білорусь на чолі з диктатором Олександром Лукашенком - впевнено рухалася в бік Кремля. Це негативно позначилося на стосунках між Києвом і Мінськом, а останньою краплею стало повномасштабне вторгнення РФ. Тоді режим самопроголошеного білоруського президента надав росіянам плацдарм для розв'язання війни. Тож нині відносини між країнами знаходяться у глухому куті. Про суспільні настрої в Білорусі, утиски емігрантів, білоруську опозицію та очікування від майбутніх виборів президента - спеціально для Gаzеtа.uа розповів білоруський політолог, доктор політичних наук та керівник Центру політичного аналізу та прогнозу Павло Усов. Як білоруське суспільство сприйняло початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну в лютому 2022-го? Після початку повномасштабної війни суспільство знаходилося у шоковому стані. Чималим ударом стало те, що агресія відбулася саме зі сторони Білорусі. Крім того, до 24 лютого 2022 року - багато громадян РБ сприймали РФ як джерело стабільності, благополуччя та політичних змін. Після виборів президента Білорусі в 2020 році очікувалося, що РФ підтримає опозиційних Олександру Лукашенку політиків. Тим паче, що вони орієнтувалися на Росію. Тоді вважалося, що РФ може стати фактором демократичних змін в Білорусі, навіть не дивлячись на анексію Криму і війну на Донбасі. Це не було проблемою для більшості білорусів, в тому числі і тих опозиційних кандидатів, які балотувалися в президенти. Тож, повномасштабна агресія обумовила світоглядний злам в білоруському суспільстві, особливо у тих, хто постав в 2020 році. Усі наративи щодо великої Росії та мудрого Путіна зруйнувалися. Суспільство опинилося в підвішеному стані. Частина людей стали чітко налаштовані проти Росії і навіть радикалізувалися. Зокрема, проводили диверсійні дії на білоруських залізничних дорогах, аби саботувати перевезення військової техніки з РФ. Також розпочався процес мобілізації добровольців для того, щоб брати активну участь у війні на боці ЗСУ, сформувався Полк імені Кастуся Калиновського. В цілому у свідомості білорусів війна РФ проти України була неприпустимою та сприйнялася як абсолютне зло. Як на сьогодні білоруси реагують на новини з України? Наразі настрої в білоруському суспільстві досить динамічні. Ми бачимо звикання білорусів до ситуації всередині країни і до війни в Україні. Російська агресія сприймається як даність, на яку люди не можуть вплинути. Громадяни прагнуть впорядкувати своє життя і займатися своїми проблемами. Війна стала фоном, хоча деякі фази і викликають напругу. Дрони на території Білорусі тригерять і владу Що саме ви маєте на увазі? До прикладу, Курська операція. Вона призвела до стурбованості навіть самого Лукашенка, бо виявилося, що такий сценарій було б імовірно організувати і в Білорусі. Напругу також створюють активні зальоти "Шахедів" на територію РБ. Тобто, якщо вчора війна була десь за кордоном, то безпілотники на власній території викликають ще більшу тривожність у суспільства. Крім того, дрони на території Білорусі тригерять і владу. Політики прагнуть максимально знизити поширення інформації про те, що в країні десь впали російські "Шахеди". Це свого роду демонстрація слабкості, коли влада не в стані захистити свою територію. Збиттям "Шахедів" Лукашенко демонструє силу, на відміну від очільників країн-членів НАТО, які боялися це робити, хоча звісно убезпечити повністю територію він не в змозі, бо є співагресором. Ба більше, динаміка війни сприяє й тому, що населення на прикордонних територіях відчуває, що війна у будь-який момент може перекинутися на територію РБ. Варто розуміти, що РФ буде намагатися провести провокації на території Білорусі. До прикладу, пролукашенківські ЗМІ завжди кажуть, що це не російські "Шахеди" порушили повітряний простір РБ, а українські безпілотники. Ніколи не згадується, що це РФ. За цими прильотами може стояти мета спровокувати якусь диверсію чи атаку на нафтопереробні заводи для того, щоб втягнути Білорусь у війну. А яке ставлення у білорусів останнім часом зберігається до режиму Лукашенка? Всередині держави зберігається критичний настрій по відношенню до режиму. Це проявляється в прихованому невдоволені, суспільній агресії. В майбутньому це може означати, що в умовах ослаблення режиму почнеться "турбулентність". Наприклад, якщо війну програє Росія чи впаде Путін. Однак, наразі серед демократичної опозиції і у активного населення Білорусі велике хвилювання викликає можливий примус України до мирних домовленостей з РФ. Якщо їх буде досягнуто в тих обставинах та умовах, що склалися на фронті - без звільнення територій України та без військової поразки РФ - то це буде означати, що Білорусь довгі роки залишатиметься під контролем Росії. Національний рух в Білорусі представлено Зеноном Позняком Що можете сказати про білоруську опозицію? Який наразі рівень її активності? Якогось єдиного широкого фронту немає. Існують різні політичні течії. Домінуюча сформувалася в результаті виборів 2020 року, на чолі зі Світланою Тихановською. Також є Координаційна рада (недержавний політичний та громадський орган на території Білорусі Gаzеtа.uа). Як я вже казав, спочатку це не було чітко окресленим національним рухом, який би представляв національні інтереси, а навпаки в основному орієнтиром була Росія. Сама Тихоновська і її оточення неодноразово повторювали, що Росія це друг, що мудрий Путін розуміє все, що відбувається у Білорусі та має підтримати опозицію білоруського народу. Згодом це викликало крайнє роздратування серед національно орієнтованого руху. На сьогоднішній день можна сказати, що опозиційні структури перебувають у критичному стані, переживають крах довіри через те, що протягом п'яти років практично нічого істотного не зроблено. Не було представлено жодної стратегії. Надії людей були обдурені. Національний рух в Білорусі представлено Зеноном Позняком - лідером національного відродження та білоруської незалежності 1990-х, одним із засновників білоруського народного фронту "Відродження". Його часто порівнюють із українським політичним і громадським діячем В'ячеславом Чорноволом. Наразі поплічники Позняка стоять за національне визволення, відродження Білорусі. Тобто, зараз люди, що прагнуть демократії і свободи для Білорусі, орієнтуються саме на нього? Через проросійські настрої у білоруському суспільстві національний рух і роль Позняка відійшли на задній план. Але зараз, у зв'язку з війною та загалом агресією Росії, національний рух набув нового значення та нових смислів, як і значення Позняка. Добровольчі загони орієнтовані на національне відродження, національну ідею і для них абсолютно неприйнятна Росія. Співіснування з Росією, по суті, неможливе навіть після закінчення війни. Що стосується опори для цих структур усередині Білорусії, то на сьогоднішній день ситуація повністю контрольована режимом. Найбільш активний пласт населення в кількості близько 150 тисяч людей змушений був емігрувати за кордон. Ще близько 400 тисяч людей зазнали репресій. Це - моральний тиск з боку спецслужб, арешти, штрафи за участь у різноманітних антисистемних заходах, тиск на членів сім'ї, вироки на значні терміни ув'язнення. До прикладу, члени моєї родини змушені були на собі відчути всі принади політичного впливу, обшуки, допити, слідчі дії, а мене самого засудили до 11 років позбавлення волі за спробу в організації державного перевороту. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо переходити до загальної мобілізації" - що чекає Україну за каденції Трампа А ті білоруси, що були вимушені виїхати, відчувають якийсь утиск зі сторони режиму Лукашенка? Так. У людей заарештовують майно, що залишилося на території Білорусі. Крім того, влада обмежила й консульські послуги за кордоном. Якщо раніше можна було зробити якісь нотаріальні дії, вирішити питання з паспортом і так далі, то зараз це просто неможливо. З боку держави такі послуги не надаються. Щоб це зробити, потрібно повертатися в країну, але незрозуміло, чи виїдеш назад. Ризики залишаються великими. Росія та Білорусь готуються до спільних військових навчань Повертаючись до питання кооперації РФ та РБ, хотілося б почути вашу думку щодо військової співпраці? Чи вважаєте ви це актом шантажу? Наразі Росія та Білорусь готуються до спільних військових навчань "Захід-2025". Залучення великого контингенту військ на території РБ можна розглядати як додаткову загрозу. В цій парадигмі не можна виключати повторення сценарію 2022 року. Хоча "Захід-2025" - це насамперед демонстрація сили та експансіоністської енергії Росії. Важливим залишається питання, скільки людей росіяни зможуть задіяти, бо зараз усі ресурси переважно поглинені війною в Україні, а акумуляція сил може стати додатковою напругою. Найбільшим гальмом на сьогоднішній день для перемоги України є Захід. І в цих обставинах Росія має повністю вільні, розв'язані руки для того, щоб шантажувати західні країни. І, звичайно ж, навчання "Захід-2025" - будуть формою політичного та геополітичного шантажу Заходу. Вплив на іноземних партнерів для того, щоб сісти за стіл переговорів саме з прийняттям російських умов для квазімирних домовленостей - одна з найголовніших цілей РФ станом на зараз. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Важливо не лише щоб Україна перемогла, але й щоб у Росії усвідомили, що програли" Радослав Сікорський А що стосується тактичної ядерної зброї? На сьогоднішній день формальних причин використати тактичну ядерну зброю проти України досить багато. Найпростіший привід це успішна операція українських військ у Курській області. У військовій доктрині Російської Федерації прописано, що будь-яка агресія проти російської держави відкрито залишає за нею право використовувати ядерну зброю. І неважливо, де вона буде на території Білорусі чи на території Росії. Але для того, щоб усунути можливість безпосереднього удару по території Росії з боку союзників, РФ могла б використати Білорусь. Тобто, щоб тактичні ядерні удари по України було завдано з території РБ. І тоді союзники НАТО залишають за собою право завдання ударів по Білорусі або Україна може завдати їх по Білорусі, але не по Росії. Хоча загалом, я думаю, при бажанні РФ давно би вже використала ядерну зброю. Передумов для повстання, революції чи то змін - немає 26 січня 2025 року в Білорусі заплановані вибори президента. Подейкують, що їх вирішили проводити взимку, аби унеможливити протести. Як би ви могли це прокоментувати та що чекає Білорусь після них? Станом на осінь 2024 року якихось передумов для повстання, революції чи то змін - немає. Вибори президента, які відбудуться, Лукашенко прискорив демонстративно, обравши найближчий термін, коли вони можуть бути проведені. Він прагне перезапустити політичний контракт усередині суспільства. Закріпити свою політичну позицію на тлі імовірного розмноження опозиції. Те, що вибори відбудуться взимку, ніяк не стосується того, що в цю пору року нібито ніхто не вийде на протести. Наразі будь-які мітинги в РБ неможливі. Відсутні й будь-які умови створення плацдарму для повороту Білорусі від російського вектору, а у разі таких намагань - РФ негайно здійснить відкриту окупацію територій Білорусі. Перед черговими президентськими виборами для Лукашенка дуже важливо зберегти стабільність та безпеку. Тому він докладає всіх зусиль, щоб продемонструвати ефективність у реалізації безпекових питань перед своїми громадянами. Звичайно він може щось сказати і навіть покритикувати Росію, полякати війною. Нещодавно в інтерв'ю Лукашенко говорив, що якщо хтось намагатиметься захопити Білорусь чи включити її до складу Росії, то буде війна, але це лише слова напередодні виборчої кампанії. Що, на вашу думку, можна зробити, щоб Білорусь стала прозахідною країною і почала орієнтуватися на Європу? Необхідно максимально відривати Білорусь та білорусів від "русского миру" за допомогою інформаційного впливу. Тобто, вбивати їм в голови, що Росія агресор, яка захопила Білорусь та використовує її. Як це зробити? Через системні інформаційно-психологічні операції. На жаль, на сьогоднішній день такого системного інформування немає. Я вважаю, що одним із рішень для цього могла б бути Україна. Але тут потрібне політичне рішення для створення повноцінного інформаційного каналу. Другий момент це створення саме на території України військово-політичних інститутів на основі, наприклад, того ж полку Калиновського, які могли б у перспективі розглядатися, як основа для нової системи безпеки Білорусі. Щоб в майбутньому змінити білоруську систему потрібні такі інститути, військові академії, військові установи, які готуватимуть білорусів саме для Білорусі. І ось таким центром могла б стати Україна з багатьох причин. Бо у вас йде війна, бо це близький народ, бо ми розуміємо українську мову, ми можемо швидко навчитися говорити українською, а українці - розуміють білоруську. У нас одне бачення майбутнього і для нас єдиний ворог - це Росія.

Україна відзначає трагічну та водночас героїчну дату 19 листопада – 1000 днів із початку повномасштабного вторгнення Росії. Цей період став справжнім випробуванням для кожного українця, змусивши переосмислити цінності, подолати страх і об'єднатися заради перемоги. Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися до перемоги.З нагоди 1000 днів війни в Україні, 19 листопада Європарламент проведе позачергове пленарне засідання, яке включатиме спеціальне звернення президента України Володимира Зеленського. Про це повідомила президентка Європарламенту Роберта Мецола, пише Радіо Свобода.Світ визнав Росію агресором, що сіє терор і хаос, та відповів їй санкціями та ізоляцією. Натомість Україна стала прикладом незламного духу, об’єднавши довкола себе країни, що підтримують її прагнення до свободи. Наша боротьба уособлює глобальні цінності: перемоги світла над темрявою, демократії над тиранією, людяності над варварством.Болючі втрати Тисячі життів мирних людей та військових було втрачено через агресію РФ. Кожна смерть - це невимовний біль та трагедія, яка залишає рани у серцях близьких та народу загалом. Війна не оминає жодного регіону та населеного пункту, залишаючи по собі руїни та ріки сліз. У лютому 2024 року президент України вперше відкрито заявив про втрати серед наших захисників на пресконференції за підсумками форуму "Україна. Рік 2024". За його словами, станом на 25 лютого армія втратила близько 31 000 військових. Водночас втрати російської сторони, за оцінками, становили приблизно 180 000 осіб (загиблих та поранених - до 500 тисяч).Втім, у вересні 2024 року американське видання Wаll Strееt Jоurnаl опублікувало матеріал, де зазначалося, що кількість загиблих українських військових сягнула 80 000, а ще 400 000 зазнали поранення. Щодо російських втрат, оцінки дещо різняться: за одними даними, загинуло 200 000 окупантів, а поранених — також близько 400 000. За даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на сьогодні росіяни втратили понад 717 тисяч військових. Проте, визначити реальну кількість загиблих і поранених сьогодні неможливо. Україна та РФ не розкривають повних даних про свої втрати, зокрема, з міркувань безпеки та задля протидії маніпуляціям.Ми всі пам’ятаємо, як проводжали в останній шлях Дмитра Коцюбайла на позивний "Да Вінчі", який став символом нескореності, Олександра Мацієвського, чий вигук "Слава Україні" перед лицем смерті став уособленням нашої сили, льотчика Валентина Коренчука на позивний "Бджоляр", відомого своєю майстерністю та відданістю небу. Нажаль, із кожним днем війни таких історій стає все більше. Кожного полеглого захисника українці проводжають в останній путь, стоячи на колінах. Перелічити всіх героїв складно, однак на їх честь переназивають вулиці та сквери, встановлюють пам'ятники та закарбовують імена у мистецьких творах. Пам’ятаймо про кожного військового, їх жертва ніколи не буде забута, бо вони боролися за наше сьогодення та наше майбутнє.Людина – це найцінніший скарб нашого народу. Багато цивільних сьогодні також пройшли нелегкий шлях, так, лише з серпня 2024 року понад 170 000 людей були змушені залишити свої оселі на сході України через активні бойові дії. Деякі з них знайшли безпеку в інших регіонах України, де вже перебуває близько 4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, а інші - приєдналися до 6,7 мільйона біженців, які знайшли прихисток за кордоном.З початку 2024 року майже 400 000 українців перетнули кордони ЄС у пошуках захисту від вибухів та небезпеки. Ці цифри — не просто статистика, за ними приховуються долі, історії та мрії тих, хто був змушений залишити рідні місця. На підконтрольній частині нашої країни нині проживає близько 25-27 мільйонів людей. Руйнування інфраструктуриЗагарбники цілеспрямовано знищують критичну інфраструктуру: школи, лікарні, житлові будинки, електростанції. Особливо складним став опалювальний сезон 2022–2023 років через масовані обстріли енергетичної системи.За 2023 рік українська енергетика зазнала значних втрат внаслідок цілеспрямованих атак російських окупантів. Було зафіксовано 271 удар по об’єктах генерації, що призвело до масштабних руйнувань та пошкоджень. Як зазначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, в Україні не залишилося жодної теплоелектростанції (ТЕС) чи гідроелектростанції (ГЕС), яка б не постраждала від ворожих обстрілів упродовж зими. Низка населених пунктів залишались протягом декількох діб без електроенергії та водопостачання. За декількох років війни масштаби пошкоджень настільки великі, що відновити повну потужність енергетичної системи до початку нового опалювального сезону виявилося неможливо. Україна зазнала масштабних втрат у сфері енергетики також у 2024 році, адже близько 65% енергогенеруючих потужностей було зруйновано через масовані обстріли РФ. Загроза й досі залишається високою, оскільки обстріли тривають, ускладнюючи зусилля щодо відновлення енергетичної системи та забезпечення стабільності в умовах наближення холодної пори року. Навіть за умови, якщо більше не буде пошкоджень енергетичних об'єктів, експерти прогнозують, що за сильних морозів в українських оселях не буде світла щонайменше до чотирьох годин на добу. Енергетики та уряд продовжують працювати над мінімізацією наслідків для населення, відновлюють пошкоджені об'єкти та запроваджують нові технологічні моделі, однак всі ці процеси потребують значних ресурсів та часу. Сьогодні енергетичний терор – це ще один психологічний прийом агресора, що не полишає спроби дестабілізувати життєво важливі системи країни та посилити гуманітарну кризу. Вплив на довкілляВійна завдала Україні колосальних екологічних втрат, які мають довгострокові наслідки, деякі з них зараз навіть складно повністю оцінити.Через військові дії, на місці тисяч гектарів природних зон залишились вигорілі ліси та поля. Це не лише знищує природне середовище тварин, а й збільшує рівень СО2 у атмосфері. Заміновані поля, ліси та річки перетворюють величезні площі в зони екологічної катастрофи, роблячи їх небезпечними для використання людиною та природою. Сумна статистка говорить про те, що сьогодні Україна є найбільш замінованою країною у всьому світі. Станом на 1 липня 2024 року понад 144 тисячі квадратних кілометрів України вважаються потенційно небезпечними через вибухонебезпечні предмети, тобто замінованими. Цю інформацію оприлюднило Міністерство внутрішніх справ України.Війська РФ окупували та знищили десятки національних парків та заповідників.  Так, відомий своєю унікальною фауною та флорою регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса", був просто спалений. Нелюдське ставлення до довкілля загарбники показали також в заповіднику "Асканія-Нова", знищуючи рослини та вивозячи тварин із їх природного ареалу. Однак, справжній екоцид та техногенну катастрофу світ побачив 6 червня 2023, вночі окупанти підірвали машинну залу Каховській ГЕС зсередини, повністю знищивши станцію. За даними "Укргідроенерго", відновлення ГЕС неможливе через масштабність руйнувань. Цей акт агресії завдав Україні збитків на суму майже 14 мільярдів доларів США, як зазначають на веб-порталі ООН України.Цей удар не лише завдав значної шкоди енергетичній інфраструктурі. Під воду пішли десятки населених пунктів, а в небезпеці опинились цивільні як на підконтрольній частині України, так і на окупованій. Підрив греблі має серйозні екологічні наслідки, адже знищено екосистеми, назавжди втрачено ендемічні види тварин, а купи сміття та відходів були змиті у Чорне море.Підрив Каховської ГЕС, Фото: Колаж Еспресо ТVВажливі досягнення та перемогиУкраїнська армія вразила світ своєю мужністю та професіоналізмом. Відбиття російського наступу на Київ, звільнення Харківщини, Херсона та багатьох інших населених пунктів — це перемоги, які увійдуть до підручників історії.Битва за Київ, де умовною точкою відправки є початок повномасштабного вторгнення, тривала приблизно до квітня 2022 року. Цей етап війни мав надзвичайно велике значення, оскільки окупанти були впевнені, що зможуть захопити столицю без супротиву. Російські війська почали наступ на столицю з декількох напрямків, зокрема через Ірпінь, Ворзель і Бучу, з метою стрімко прорватися до центру Києва і захопити урядові будівлі. ЗСУ та тероборона продемонстрували надзвичайну стійкість і рішучість, зірвавши плани агресора.Особливу важливість мали бої за ключові об'єкти, такі як аеропорт "Антонов" у Гостомелі, де війська агресора зазнали великих втрат, намагаючись захопити стратегічний пункт. Стійка оборона Києва та злагоджені дії українських сил, змусили ворога відступити. Ця перемога мала вирішальне значення для подальшого розвитку ситуації в країні, адже поставила російське командування в скрутне становище.Харківську стратегічну наступальну операцію можна назвати однією з найбільш значущих та яскравих подій у контексті російсько-української війни. Завдяки стратегічній майстерності та чітким військовим діям, українські сили змогли обманути противника, створивши враження, що наступ відбудеться в іншому напрямку. Цей маневр дозволив українським військам не тільки здобути стратегічну перевагу, а й розгромити деморалізовані російські підрозділи, які відступили до лінії державного кордону України.У вересні Сили оборони України звільнили від ворога важливі населені пункти, зокрема Богородичне та Святогірськ, що на півночі Донецької області. За результатами операції було звільнено понад 300 сіл та міст, а також очищено 3800 кв. км території, на яких проживає понад 150 тисяч українців. Ця невелика перемога стала важливим кроком у контексті звільнення окупованих територій і зміцнення українських позицій на Сході країни.Операція зі звільнення правобережжя Херсонської області стала важливою віхою в боротьбі України. Російські війська укріплювали свої позиції на цьому напрямку протягом місяців, зокрема, створюючи потужні фортифікації: бетоновані укриття, окопи та добре організовані вогневі точки. Однак завдяки майстерності українських командирів та точно спланованим тактичним маневрам, ЗСУ змогли провести серію ефективних операцій.А 11 листопада 2022 року Херсон був звільнений. Тисячі громадян зустрічали своїх визволителів з українськими прапорами, що стало символом великої перемоги та надії для всіх, хто пережив окупацію. Херсонці з українським військовим на площі Свободи, 11 листопада 2022 р. Фото: Ігор Цуркан/Fасеbооk, Ще однією новиною, яка задавалась просто неможливою на початку повномасштабного вторгнення РФ – це те, що українці наважаться перенести військові дії на територію ворога. Курська наступальна операція стала однією з найбільш значущих в історії війни, продемонструвавши відвагу та стратегічне планування Сил оборони. Операція розпочалася орієнтовно 6 серпня 2022 року, саме тоді Росія заявила, що українські війська прорвали кордон і зайшли на територію Курської області. Однак, "прорив" не став кінцевою точкою, а українські підрозділи продовжували ефективно просуватися вглиб території та закріплюватись на цих територіях.До кінця серпня ЗСУ досягли значних результатів, зокрема, взяли під контроль 100 населених пунктів, це близько 1294 кв. км території, та захопили в полон майже 600 солдатів РФ. Ця наступальна операція надала Україні деякої стратегічної переваги та значно зміцнила моральний дух на фронті.Крім того, всі пам'ятають запеклу боротьбу та звільнення острова Зміїний, блискавичне знищення флагмана російського Чорноморського флоту - крейсера "Москва", ретельно сплановане повернення під контроль України "вишок Бойка" та інше. Насправді, наші військові щодня виконують важливі завдання, як крок за кроком допомагають наближати нашу перемогу. Дуже багато місій та операцій сьогодні засекречені, їх подробиці ми зможемо дізнатись лише після закінчення війни. Вишки Бойка, Фото: Головне управління розвідкиВажливо згадати, що наші люди показали унікальний приклад згуртованості: волонтери, медики, підприємці та звичайні люди стали до лав опору. Кожен робить свій внесок у перемогу. Якщо росіяни намагались розколоти наше суспільство, тоді можна з впевненістю сказати, що війна стала поштовхом для піднесення української культури.Крім того, світова спільнота об’єдналася навколо України, надаючи фінансову, військову та гуманітарну допомогу. Постачання сучасної зброї, санкції проти РФ та політична підтримка стали важливими для нашої країни у цій війні.Що чекає українців попереду?Найбільша мрія всіх українців – перемога у війні та повернення всіх військових і цивільних додому, до мирного життя. Експерти зазначають, що війна в Україні найімовірніше буде продовжуватися і в 2025 році. Найближчими місяцями прогнозується зниження активності російського наступу на Донбасі, хоча це не означає завершення бойових дій. Залежно від подій, можливий розвиток низки сценаріїв. Серед низки варіантів розглядаються як нові контрнаступальні дії Збройних Сил України, так і політичні зміни, що вплинуть на хід війни. Зокрема, йдеться про потенційні переговори з Росією, адже міжнародна політична ситуація також відіграє важливу роль.Останніми місяцями інфопростір переповнений можливими сценаріями розвитку війни у зв'язку з обранням нового президента США. Дональд Трамп неодноразово наголошував на тому, що зможе зупинити війну в Україні "за один день". Деякі фахівці зазначають, що Трамп може ініціювати укладення мирного договору між Україною та РФ. На думку колишнього спеціального радника з російських і євразійських питань при головнокомандувачі сухопутних військ США в Європі Марка Войгера, такий договір може бути досягнутий "не заради справедливості, не заради відновлення суверенітету України та покарання російської агресії", а шляхом посиленого тиску на Київ. Однак, існують інші думки, зокрема, військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко припустив, що Путін не погодиться на пропозицію Трампа про заморожування конфлікту на нинішній відмітці фронту. Це пов’язано з тим, що Росія претендує на території, які залишаються підконтрольні Україні, тому такий план може викликати внутрішню критику в РФ. Коваленко вважає, що за таких умов, Трамп буде змушений активніше постачати Україні озброєння, навіть більше, ніж це відбувалось за адміністрації Байдена. Володимир Зеленський і Дональд Трамп, Фото: Gеtty ІmаgеsІнтерпретацій та сценаріїв розвитку подій дуже багато, напевно ніхто не може точно передбачити події, які будуть відбуватись. Однак кожен українець вірить, що Росія відповість за свої злочини: міжнародний трибунал, репарації та покарання винних. Це питанням не лише справедливості, а й безпеки.Сьогодні 1000 днів війни показали незламність українців, які вірять у свою перемогу, незважаючи на неймовірні труднощі. Попереду ще чекає багато випробувань, але об'єднана нація, яку підтримує цивілізований світ, зможе подолати всі перешкоди. Слава Україні! Героям слава!

Попри це позитивне рішення, для України вечір 17 листопада та день 18 листопада ознаменувалися черговим терором росіян проти мирного населення. Удар по багатоповерхівці в Сумах забрав життя 11 людей та майже сотня зазнала поранень, також в Одесі подібна атака вбила 10 людей та скалічила десятки. Чи є це відповіддю Росії на нові можливості ЗСУ? Цілком можливо, адже росіяни неодноразово показували своїми діями, що життя цивільних їх мало цікавить, вони готові не задумуючись знищувати українців, щоб залякати і змусити робити так, як їм вигідно. Тому всі ці російські страшилки, що удари західними ракетами по території РФ спровокують Третю світову, на жаль, часто закінчуються однаково – смертями цивільних українців.  Поки Україна не завдавала ударів американськими далекобійними ракетами по цілях на території РФ, проте, швидше за все це, може статися вже цього тижня. Еспресо розповість, що передувало цьому рішенню та як воно може вплинути на ситуацію на фронті. Зараз або ніколи: чому США так довго зволікали з наданням цього дозволуДжо Байден і Володимир Зеленський, Фото: Gеtty Іmаgеs Якщо коротко відповідати – через "не бажання ескалації конфлікту", як це пояснювали в адміністрації Бадейна впродовж всього часу повномасштабної війни. У виданні СNN вдало зауважують, що Вашингтон працює за звичною схемою – місяцями відмовляє задовольнити запит України на отримання бажаної зброї, побоюючись, що це може призвести до ескалації, а тоді Київ голосно засуджує відмову, і саме, коли запит начебто стовідсотково заблокований, адміністрація Байдена його погоджує. Так було щодо НІМАRS, танків Аbrаms, F16 та й самих тактичних ракет АТАСМS. Дозвіл використовувати ракети АТАСМS адміністрація Байдена схвалила лиш восени минулого року. Вперше офіційно їх використали проти окупантів в Бердянську 17 жовтня 2023 року. Тобто вже рік українські сили застосовують різні версії АТАСМS по позиціях росіян на тимчасово окупованих територіях України. Пентагон надав українцям АТАСМS, які мають касетні боєприпаси та є ефективними проти піхоти, а також ракети з одним зарядом різної дальності (максимум – 300 км), які використовують для знищення ворожих об’єктів, наприклад, аеродромів. Тож, чому США таки вирішили змінити думку? Адже цей пункт був у Плані перемоги президента Володимира Зеленського, який він особисто представив Джо Байдену понад місяць тому, однак той не відповів позитивно на запит. Як відзначають офіційні особи Білого дому, вся справа в діях КНДР, яка відправила 10 тис. солдатів на допомогу режиму Путіна та може спрямувати ще 100 тисяч, якщо росіяни домовляться з північнокорейцями. Такі дії потребували якоїсь сильної відповіді, оскільки це новий виток для російсько-української війни, коли третя країна напряму залучається у конфлікт. Читайте також: Сувора дисципліна та любов до порнографії: якими є північнокорейські солдати, що воюють проти України. Пояснюємо Про це пишуть чи не всі західні ЗМІ. Наприклад, у ВВС відзначили, що зміна політики адміністрації Байдена стала відповіддю на нещодавнє розгортання північнокорейських військ для підтримки Росії на Курщині. Те саме говорять у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, що Білий дім тим самим хоче підкреслити – ось наша відповідь на ескалацію з боку Москви через солдатів КНДР у Курській області. Тобто з позицій Байдена, такий крок, наче, чергова санкція, яку він наклав за дії Росії, яка порушує міжнародні правила.Крім цього варто пам’ятати і про те, що вже 20 січня республіканець Дональд Трамп визначатиме політику США, а в нього, як відомо, чимало ідей про мирні способи врегулювання, вірніше, замороження війни. Читайте також: Мирна угода в обмін на що: які сценарії завершення війни розглядає Дональд Трамп. Пояснюємо"Повернення Дональда Трампа в Білий дім викликає побоювання щодо майбутньої підтримки України з боку США, і президент Байден, очевидно, прагне зробити все можливе, щоб допомогти за той короткий час, що залишився на посаді. Зміцнення позицій України у військовому плані, могло б надати Україні важіль впливу на будь-яких мирних переговорах, які можуть бути в майбутньому", - відзначають британські журналісти ВВС.У Тhе Wаshіngtоn Роst пишуть, що РФ хоче повернути Курщину до цих можливих переговорів. Ба більше, аналітики кажуть, що Москва не почне жодних переговорів, доки не змусить піти з Курщини всіх українських солдатів. "Президент Росії Володимир Путін не хоче, щоб Курськ використовувався як розмінна монета, а також не хоче, щоб його змусили відмовитися від української території, яку він захопив після вторгнення Росі", - відзначають у виданні. Варто зауважити і цікавий момент щодо європейських ракет SСАLР/Stоrm Shаdоw, які ще з весни 2023 року використовують ЗСУ. Коли 17 листопада медіа почали писати, що американці дали дозвіл на застосування своїх далекобійних ракет по території РФ, французьке видання Lе Fіgаrо повідомило, що Франція та Велика Британія також дозволили застосовувати їхні далекобійні ракети SСАLР/Stоrm Shаdоw по цілях у РФ. Але вже наступного дня Lе Fіgаrо змінило свою статтю, написавши, що ці країни й раніше начебто дозволяли удари по Росії, а не чекали на окреме рішення лиш після дозволу бити АТАСМS. Однак згодом міністр із європейських справ Франції Жан-Ноель Барро заявив Rеutеrs, що дозвіл для України бити по території РФ французькими далекобійними ракетами "все ще залишається лише одним із варіантів і у позиції Парижа нічого не змінилось". Тобто європейці дотримуються в цьому плані політики стратегічної невизначеності, яку запропонував президент Франції Емманюель Макрон ще на початку цього року. Можливо є такий дозвіл, а можливо і нема.Втримати Курщину до переговорів: як новий дозвіл допоможе УкраїніВикористання АТАСМS по території РФ отримало й свої обмеження з боку Білого дому. Бо, як можна зрозуміти з причин надання дозволу, американці дали "зелене світло", щоб завдавати ударів АТАСМS саме на Курщині й стримати росіян та північнокорейців, які зосередили великі ресурси, щоб витіснити ЗСУ з території Росії. Про це, зокрема, пишуть у Тhе Wаshіngtоn Роst."Один американський чиновник сказав, що цей крок частково спрямований на те, щоб утримати Пхеньян від надсилання додаткових військ. Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин повинен розуміти, що початкове розгортання було "дорогою помилкою". Очікується, що початкові зусилля України будуть зосереджені на Курській області та навколо неї, хоча, за словами чиновника та іншої людини, знайомої з цим питанням, вони можуть розширитися", - пишуть у виданні. Це ж підтверджують у СNN: за словами офіційних осіб, зброя наразі призначена "для використання переважно на Курщині"."Маючи там величезне нагромадження військ, Росія намагається забрати Курськ зі столу як потенційну розмінну монету для українців у будь-яких майбутніх мирних переговорах, чого США не хочуть допустити. Ідея полягає в тому, щоб допомогти Україні якомога довше утримати Курськ", - відзначають у виданні. Тому не варто очікувати, що цей дозвіл змінить хід війни, адже його основне призначення – насамперед допомогти втримати Курщину і змусити Кім Чен Ина утриматися від надсилання додаткових військ на допомогу Росії. "Україна отримує обмежену кількість АТАСМS. Тож навіть те, що Київ здатний завдати удару глибоко всередині Росії – не призведе до зміни на полі бою за одну ніч", - додають у СNN.Якщо говорити про кількість ракет, директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець зазначив в етері Еспресо, що Україна загалом отримала за рік часу, можливо, до декількох сотень АТАСМS. Але треба врахувати, що вони не стоять на складах, а їх постійно використовують по позиціях противника на тимчасово окупованих територіях, тому точна кількість цих ракет, яка доступна Україні – це таємниця.  Важливо відзначити, що ЗСУ можуть стріляти ракетами АТАСМS не лише по скупченню піхоти й техніки ворогів, але й різних військових об’єктах, зокрема аеродромах. Ще у серпні Інститут вивчення війни нарахував, що загалом існує близько 250 російських військових об’єктів, включаючи 17 авіабаз, які знаходяться в зоні дії українських АТАСМS. Раніше українці могли використовувати лише НІМАRS, які оснащені ракетами GМLRS, що досягали лиш до 20 із цих військових об’єктів. Тепер же великі військові бази, станції зв'язку, логістичні центри, ремонтні майстерні, паливні склади, склади боєприпасів і постійні штаби – всі вони під прицілом АТАСМS, які здатні завдати потужних прильотів. Однак стосовно авіабаз є нюанс. Раніше у Пентагоні, коли пояснювали, чому не поспішають надавати дозволу бити АТАСМS по російських аеродромах, неодноразово відзначали, що росіяни передислокували на дальні авіабази велику частину винищувачів, які стріляють КАБами по українській території. Тому навіть за умови, що ЗСУ матимуть дозвіл бити по аеродромах не лише Курщини, важко сказати, наскільки це допоможе зменшити кількість КАБів, яких щодня росіяни пускають десятками.У Rеutеrs пишуть, що за словами військових аналітиків, хоча цей дозвіл може допомогти Курській операції ЗСУ, він навряд чи змінить ситуацію в цілому. "Рішення приймається пізно, і, як і інші рішення в цьому ключі, може бути занадто пізно, щоб суттєво змінити хід бойових дій. Удари на далекі відстані завжди були частиною головоломки, і в цій війні вони були надто обтяжені очікуваннями", — сказав старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир Майкл Кофман.Перші українські удари можуть статися найближчими днями і, ймовірно, будуть здійснені за допомогою ракет АТАСМS, які мають радіус дії до 300 км, повідомляє Rеutеrs.Представник центральноєвропейського оборонного відомства сказав виданню, що удари дадуть Києву більше шансів захиститися від повітряних атак, завдяки ударам по аеродромах, але не сприятимуть вирішальному повороту конфлікту на користь України.Що кажуть політики про цей дозвілЗапуск тактичної ракети МGМ-140 АТАСМS із системи М270, Фото: відкриті джерела Росія традиційно повідомила, що такі дії США втягують світ у Третю світову. Бо за логікою росіян, Україна не може запускати ракети по цілях всередині Росії без прямої допомоги союзників по НАТО. У понеділок Кремль заявив, що будь-яке таке рішення означатиме, що Сполучені Штати безпосередньо втягнуті в конфлікт. Зокрема, прессекретар російського диктатора Володимира Путіна Дмитро Пєсков назвав цей дозвіл "новим витоком напруженості, що знаменує новий рівень залученості Вашингтона в конфлікт в Україні".У німецькому Dеr Sріеgеl підкреслили, що Росія "попередила про ескалацію" використання Україною американської зброї великої дальності. Перший заступник голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимир Джабаров заявив, що рішення Байдена "може призвести до Третьої світової війни та призведе до швидкої реакції". А російська депутатка Марія Бутіна сказала, що дуже сподівається, що новообраний президент США Дональд Трамп скасує це рішення.Представники команди Дональда Трампа також розкритикували Джо Байдена, адже вони хочуть змусити росіян та українців сісти за стіл переговорів. Наприклад, про це сказав Річард Гренелл, один із найближчих зовнішньополітичних радників Дональда Трампа. Також проти дозволу виступив й Ілон Маск, який в команді Трампа займає щораз важливіше місце. Тому складно сказати, чи цей дозвіл буде чинним і після 20 січня, коли Трамп офіційно стане президентом. Угорщина вже звично виступила у дусі російської пропаганди. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто сказав, що "провоєнний мейнстрим зробив останню, відчайдушну атаку на нову реальність". "Ці сили, схоже, навіть не ухиляються від найгіршого: розширення війни в Україні до глобальних масштабів", – написав Сійярто.Натомість президент Польщі Анджей Дуда назвав рішення Сполучених Штатів дозволити Україні удари вглиб РФ можливим "переломним моментом у війні""Росія чітко бачить, що Україна отримує сильну, рішучу підтримку, і що ця сильна і жорстка позиція Заходу щодо агресії проти суверенної і незалежної держави тут абсолютно непохитна і послідовна. Це дуже важливий, можливо, навіть переломний момент у цій війні", - підкреслив він.Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс стримано заявив, що "поки що не відкриває шампанське", оскільки невідомо, скільки ракет було в українців і чи вистачить їх, щоб змінити ситуацію на полі бою. Так само стримано відреагував і президент України Володимир Зеленський, заявивши, що "потрібні не слова, а ракети"."Сьогодні багато в медіа говорять про те, що ми отримали дозвіл на відповідні дії. Але ударів завдають не словами. Такі речі не анонсують. Ракети самі за себе скажуть", - сказав у вечірньому зверненні в неділю Зеленський.Читайте також: Чому удари по РФ західною зброєю під питанням: позиція союзників і наслідки для фронту. Пояснюємо

Активісти "Кібер Спротиву" та КіbОrg завантажили шпигунський вірус на особистий комп'ютер командувача силами РФ на Запорізькому напрямку у 2023 році генерал-полковника Олександра Романчука. У результаті вдалося зламати його комп'ютер, а також низку пристроїв у головному штабі угруповання військ РФ. Про це повідомляє Центр національного спротиву. Операція зі стеження тривала понад півтора року. Вона дала змогу отримати інформацію про плани ворога, розташування його сил та розвідувальні засоби. Частину здобутого матеріалу передали аналітикам ЦНС. "Оскільки активний період операції завершено, з'явилася змога ознайомити з низкою її деталей публічно. Також мотивом для публікації стала риторика російської пропаганди стосовно Романчука. Деякі її елементи спричинюють гострі напади сміху в людей, які поінформовані з першоджерел. Якщо скласти портрет Романчука з публікацій частини російських "воєнкорів" у телеграмі, то постає справжній Рембо з розумом Клаузевіца чи Сунь-цзи, який ледь не особисто зупинив український наступ на Запорізькому напрямку у 2023 році", - пишуть аналітики. Зокрема, канал "Рыбарь" пише, що Романчук під час відрядження до Сирії захопив танк, "влаштував вогневу карусель" та "витягнув з котла 40 бійців". Інший популярний канал "Дети Арбата" додає Романчука в десятку найталановитіших російських полководців. А канал "Сосед" пише, що Романчук - ключовий елемент оборони росіян на Запоріжжі у 2023 році. Він також отримав право відкрити парад у москві 9 травня 2024 року. "Насправді ж, під керівництвом Романчука на Запорізькому напрямі росіяни традиційно закидали лінію фронту гарматним м'ясом. Це стало зрозуміло в деталях завдяки публікації статистики капітаном Вячеславом Дондоковим з Бурятії, який тоді очолював тактичну групу 42-го медбату РФ саме на відповідній ділянці. Лише одна тактична медична група ворога (стабпункт) приймала понад 1,1 тис. поранених на місяць. Подібних груп, за даними української розвідки, було щонайменше 11 у Запорізькій області. Це означає, що російські війська у 2023 році втрачали там щомісячно понад 12 тисяч лише пораненими", - зазначають в ЦНС. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ГУР атакувало банки окупантів: які результати Найбільш вражаючим відкриттям аналітики називають те, що "героїчний" генерал, перебуваючи на посаді керівника цілого напрямку, не виявляв жодного інтересу до справ на фронті. Романчук буквально не займався ввіреними йому справами. Сили оборони мали повний доступ до особистого комп'ютера Романчука і записували всі дії, коли той використовував пристрій, а також мали повний доступ до облікових запис генерал-полковника у пошті й соцмережах. "У Романчука була дуже своєрідна зайнятість у робочий час. Судячи з дій на його комп'ютері, левову долю часу займав вибір на сайтах оголошень дачі та квартири для потреб родини. Або вибір у дівчат на сайті знайомств для особистих потреб. Детальніше про те, як відбувалося стеження за Романчуком, можна побачити на відео. Це повний запис діяльності на робочому комп'ютері командувача силами ЗС РФ на Запорізькому напрямі за один день. Дата - 7 червня 2023-го. Розпал українського наступу. Командувач силами РФ не робив на комп'ютері нічого, що стосується управління військами. Наступного дня Романчук доповідатиме про результати боїв особисто Путіну, про що повідомляла російська преса", - йдеться у публікації. Ще один пласт інформації викриває те, як Романчук здобув репутацію "мудрого генерала". З високою імовірністю, просто утискаючи незгодних із цим. З листування Романчука в месенджері Теlеgrаm значну частину займає переписка з абонентом за номером +7 914 596 6919. У ній генерал часто викладає свої думки стосовно того чи іншого контенту з війни. Пошук за номером телефона показав, що той належить Романові Малишеву. Це російський військовий щонайменше у званні капітана, а також, судячи з листування, помічник Романчука. Листування з Малишевим є й на пошті Романчука. Один із листів демонструє, що генерал пильно стежить за недружніми до нього "воєнкорами", і навіть вимагає розібратися зі "шкідниками". Зокрема, такими він називає канали "Два майора" та "Тринадцатый". Обидва свого часу писали про помилки російської армії на Запорізькому напрямі. Єгор Гузєнко, який писав під псевдонімом "Тринадцатый", зараз арештований нібито за напад на поліцейського. У самого Романчука виявилося досить мало інформації про дії російської армії на Запорізькому напрямку через його незацікавленість власною роботою. Однак завдяки генералові вдалося отримати доступ до інших пристроїв у штабі угруповання РФ на Запорізькому напрямі. "Публікувати здобуту інформацію у повному обсязі досі неможливо. Але Силам оборони вдалося здобути мапи розміщення камер відеоспостереження противника поблизу лінії зіткнення, з яких росіяни відстежували переміщення підрозділів. Також здобуто дані про місця розміщення ворожих складів, спостережних пунктів, скупчення боєкомплекту і особового складу. Ці точки наносили на електронну мапу, як на прикладі зі знімком з екрана. Крім електронних мап, вдалося отримати доступ до фотографій детальних паперових мап розміщення підрозділів росіян", - зазначають у ЦНС. Здобуто також чималу кількість документації про внутрішню діяльність штабу угруповання РФ. Це бойові звіти, доповідні та різноманітні зведення. Згідно з ними, у російської армії "потєрь нєт", а дрони збивають ледь не голими руками. "Окремою темою є поведінка "геніального полководця" у контексті мобілізації у РФ. Попри бравурні заяви російської влади про те, що проблеми з мобілізацією є тільки в Україні, це не так. Дискусія стосовно мобілізованих саме для відбиття наступу України у 2023 році, і їхнє нинішнє становище, досить болюча для російської держави, хоча й не потрапляє на шпальти передових державних медіа. Відгомін цієї проблеми постійно зустрічається на сторінках тих самих "воєнкорів-шкідників", які розповідають про безкінечні випадки "утилізації" мобілізованих під час штурмів", - йдеться у повідомленні. У ЦНС також зазначають, що син генерала Володимир Романчук - 1992 року народження. Він цілком здатен нести військову службу, крім того, здобув профільну військову освіту. Однак улітку 2023 року, замість армії, Романчук-молодший відправився у довгий відпочинок за кордон. "Під час кровопролитних боїв та втрат російських військ в Україні, Романчук-молодший відвідує популярний розважальний парк "Вікно у світ" у китайському Шеньчжені. Також зупиняється на кемпінг поблизу чудового озера Іссик-Куль у Киргизстані. Тим часом мобілізованих для відбиття українського наступу у 2023 досі тримають в лавах армії РФ без жодних гігантських виплат за укладання контракту, які з'явилися пізніше, а "геніальний полководець" Романчук здобуває все нові нагороди та славу", - додали у ЦНС. Хакери Головного управління розвідки Міноборони України ГУР здійснили черговий кіберудар по РФ. Вони атакували мережеву інфраструктуру Північнокавказького федерального університету. Цей заклад готує операторів БПЛА, фахівців з цифрового зв'язку, інженерів та фізиків для окупаційної армії РФ.

Завтра, 30 жовтня 2024 року, у Кривому Розі Дніпропетровської області буде оголошено день жалоби у зв'язку із ракетним ударом військ РФ по місту, внаслідок якого загинув чоловік та поранено 14 людей.