Search trend "День ЗСУ"

Оперативно про головне за добу

Президент України Володимир Зеленський у четвер, 12 грудня, офіційно представив нового командувача Сухопутних військ, генерал-майора Михайла Драпатого.

Президент України Володимир Зеленський у четвер, 12 грудня, відвідав військових у Запоріжжі, де привітав їх із Днем Сухопутних військ ЗСУ, нещодавнім Днем ракетних військ і артилерії, а також вручив державні нагороди.

Сухопутні війська збільшилися майже в тричі за період повномасштабної війни За період повномасштабного вторгнення РФ Сухопутні війська України збільшилися майже втричі. Сьогодні, 12 грудня, українці відзначають День Сухопутних військ ЗСУ, заснований у 1997 році.

Сьогодні Україна відзначає професійний день воїнів нашого війська. Президент Володимир Зеленський 12 грудня звернувся до українців у День сухопутних військ ЗСУ, повідомляє Gаzеtа.uа. "Сьогодні - День сухопутних військ. Найбільш численний елемент Збройних сил України. Воїни, які на своїх плечах тримають оборону нашої країни й проходять важкі бої. Дякуємо за те, що захищаєте, ризикуєте й не зупиняєтесь. З Днем сухопутних військ України. Слава нашим захисникам і захисницям", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові розказали про складну ситуацію на фронті Загалом, минулої доби втрати російських загарбників склали 1390 осіб. Також українські воїни знешкодили шість танків, 28 бойових броньованих машин, п'ять артилерійських систем, дві крилаті ракети, 54 автомобілі та одиницю спеціальної техніки.

День заснування 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ: 12 грудня виповнюється 32 роки. Військовослужбовці завжди одні з перших опиняються в гарячих точках, так було і коли почалося повномасштабне вторгнення РФ до України

12 грудня в Україні відзначають День Сухопутних військ Збройних сил. Із професійним святом воїнів Сухопутних військ привітали міністр оборони України Рустем Умєров, головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський та командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий. Про це інформує Рубрика з посиланням на Фейсбук Рустема Умєрова, Фейсбук Олександра Сирського, Фейсбук Михайла Драпатого. День Сухопутних військ, який відзначають щороку […] Тhе роst В Україні сьогодні відзначають День Сухопутних військ арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Сьогодні в Україні відзначається День Сухопутних військСвято встановили у 1997 році, щоб відзначити "заслуги Сухопутних військ України як найчисленнішого виду Збройних Сил України в забезпеченні обороноздатності держави".Сухопутні війська – це моноліт механізованих, танкових, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, частин і підрозділів протиповітряної оборони та спеціальних військ, який має фундаментальне значення у забезпеченні обороноздатності нашої держави.Як найчисельніший вид та основа бойового потенціалу Збройних Сил України, вони несуть найбільше навантаження і відіграють вирішальну роль під час виконання завдань операції Об’єднаних сил щодо забезпечення територіальної цілісності та недоторканності кордонів держави.Церковне святоФото: з відкритих джерел12 грудня в церковному календарі – день пам’яті священномученика Олександра Єрусалимського. Жив він у ІІ столітті, був пастором та учнем Климента Олександрійського. В Єрусалимі Олександр вклонився святим місцям, після чого почав чути Господні одкровення.Що не можна робити 12 грудняне варто фізично працюватизаборонено ворожити й лаятисяне можна носити старий одяг                                                                                        Народні прикмети й традиції на 12 груднядомашня худоба сама зайшла в стійло — чекайте на снігопадгілки ялівцю зігнулися донизу — буде хуртовинаранок похмурий — весна прийде раноіній на деревах, а день похмурий — на Новий рік буде така ж погода.Цього дня народилися:1884 рік — видатна українська та французька художниця з родини Бенуа-Лансере Зінаїда Серебрякова1924 рік — український літературознавець, професор Львівського університету Іван Денисюк1927 рік — український філософ, письменник, літературний критик, церковний діяч, в'язень радянських концтаборів Євген СверстюкКалендар важливих подій в Україні:1674 рік — у Києво-Печерській друкарні виходить перший короткий нарис історії України — "Синопсис"1818 рік — у Полтаві відкрили Інститут шляхетних панянок1990 рік — рішенням 14-ї сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО у Банфі (Канада) до списку Світової спадщини ЮНЕСКО вносять перший український об'єкт під назвою "Софійський собор у Києві та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра"1991 рік — Верховна Рада України ухвалює закон, яким скасовує кримінальну відповідальність за добровільні гомосексуальні стосунки1991 рік — Незалежність України визнає Грузія 

Зеленський у День Сухопутних військ показав кадри роботи українських воїнівПрезидент України опублікував відео роботи військових з нагоди Дня Сухопутних військ. Зеленський подякував захисникам за оборону країни та відзначив їх важливу роль у ЗСУ.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський і командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий привітали воїнів Сухопутних військ із професійним святом, яке відзначається 12 грудня. “Новинарня” публікує тексти їхніх звернень. Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський “Шановні бойові побратими й посестри! Славетні українські воїни! Щиро вітаю з Днем Сухопутних військ України! Ви — основа нашої армії. У […] Тhе роst Сьогодні – День Сухопутних військ ЗСУ. Вітають Сирський і Драпатий fіrst арреаrеd оn Новинарня.

В Україні 12 грудня відзначають День Сухопутних військ.

Сьогодні, 12 грудня, День Сухопутних військ ЗСУ. Віряни вшановують пам'ять святого святителя Спиридона, єпископа Трімитійського. До Нового року залишилося 19 днів.

Головні новини середи, 11 грудня, – ЗСУ вдарили по нафтобазі рф у Брянській області, а екснардеп отримав підозру в держзраді.

Курщина готується до інавгурації ТрампаКурський фронт останні тижні має стійку тенденцію до стабілізації. Зс РФ наступають, залучаючи значну кількість людських і технічних ресурсів, але їхнє просування є таким, що про нього, мабуть, навіть соромно доповідати Путіну. Тому вони вигадують різні небилиці. Єдиним більш-менш помітним успіхом, який ворог може записати собі в актив, є витіснення наших воїнів із плацдарму на південь від Плехово. Тут українські військові відступили орієнтовно на 2 км та зайняли позиції на правому березі річки Псел. Водночас ЗСУ все ще ведуть бої за саме село, контролюючи його північну частину й усю ділянку на північ між населеним пунктом і річкою. Неприємним моментом нашого відступу став захід окупантів на Сумщину, де вони зайняли кілька кілометрів незаселеної прикордонної території. Але не факт, що планують втримувати чи розширяти цей плацдарм, адже він не має ні стратегічних, ні тактичних перспектив.Карта бойових дій за 4-11 грудня. Фото: ЕспресоСили оборони спалили механізований наступ росіян у Дар’їно, а також відбили їхні атаки на Погребки, Черкаську Конопельку та Мартинівку. В Новоіванівці наші воїни здійснили низку контратак і знищили російських десантників ще на підступах до села. Тенденції російського наступу вказують на те, що зс РФ не зможуть відвоювати Курщину до зміни президентів у США.  Часів Яр: ЗСУ тримають оборону на заводіСитуація в місті поступово погіршується. Ворог наразі контролює орієнтовно 25% Часового Яру і ще стільки ж перебуває у сірій зоні боїв. Основне протистояння розгорнулося за мікрорайони Жовтневий і Новий. Сили оборони зосередилися на території Вогнетривкого заводу, звідки росіяни намагаються їх вибити. Бій за завод триває вже кілька тижнів, але наразі рашисти зуміли закріпитися тільки в кількох господарчих будівлях на околицях його території. Наприкінці тижня зс РФ розпочали потужний наступ на центральні райони Часового Яру, але ЗСУ контратакували та вибили ворога з цієї частини міста, знявши загрозу заходу в тил.Карта бойових дій за 4-11 грудня. Фото: Еспресо Торецьк – битва за центральну шахтуУ Торецьку ситуація доволі схожа до тієї, що склалася в Часовому Ярі: рашисти поступово витісняють нас із міста, але цей процес відбувається вкрай повільно – кілька мікрокварталів за тиждень. Окрім того, як стверджують бійці безпосередньо з поля бою, неможливо провести чітку лінію фронту, адже наші та російські позиції доволі переплетені та часто заходять у глибину одні одних.Карта бойових дій за 4-11 грудня. Фото: ЕспресоЗа цей тиждень окупанти захопили значну частину мікрорайону Забалка, ще 50% не контролює ніхто – за них зараз триває бій. У разі захоплення всієї Забалки ворог зможе почати обходити промислову забудову міста ще й з південного флангу, що значно ускладнить її оборону. Наразі ключове протистояння, на яке окупанти кинули максимум своїх зусиль, відбувається довкола шахти "Центральна", де ЗСУ мають потужний укріпрайон. Ворог намагається проламати тут нашу оборону та має невелике просування. Так само росіянам вдалося зайняти кілька десятків будинків на північ від центрального проспекту. ЗС РФ знову пробили лінію оборони біля ПокровськаПоки умовний північний фланг підступів до Покровська (а це Часів Яр і Торецьк) дуже гідно тримає свої позиції, на південному ЗСУ ніяк не можуть стримати ворога та продовжують відступати. Саме тут рашисти мали найбільші територіальні успіхи. За тиждень вони пробилися на 4 км у напрямку Покровська та повністю окупували села Новопустинка, Новотроїцьке і Відродження (колишній Новий Труд), а також за кілька днів захопили селище Шевченко, що за 4 км від південних околиць районного центру. До того ж ворог має тактичну перевагу, адже може вибирати будь-який вектор наступу. Тому він одразу впроваджує кілька сценаріїв. Один із головних – це обхід Покровська з півдня з прицілом на перерізання залізничного сполучення, а потім вихід до головної траси Покровськ – Павлоград. Карта бойових дій за 4-11 грудня. Фото: ЕспресоРазом із тим інше угруповання росіян наступає на захід для забезпечення глибини своїх флангів. Тут вони вже перерізали трасу на Курахове, а також, наступаючи на південь на Новооленівку, сформували кишеню для наших військових, які тримають позиції в Чумацькому (колишнє Пушкіне). Щоб не опинитися в оточенні, Сили оборони повинні відійти зі своїх позицій. Ще південніше росіяни розвивають наступ на Українку, фактично перерізаючи один із можливих шляхів відступу для оборонців Чумацького. Крім того, вони тим самим заходять у селі Зоря в тил нашим захисникам, які тримають тут оборону вже кілька тижнів і не дають ворогу просуватися на захід. Ще одним напрямком атак росіян стало формування широкого поясу довкола південно-східних підступів до Покровська. Тут рашисти продовжили наступ по дорозі з Селидового та розпочали бої за Даченське, що за 5 км від Покровська. Одночасно продовжується наступ через Лисівку. Військові на місці вказують на прорахунки керівництва під час підготовки оборони Покровська. Лунають публічні заклики до дій, які дозволили б стабілізувати ситуацію, щоб не допустити катастрофи. Карта бойових дій за 4-11 грудня. Фото: ЕспресоПадіння Курахового стало неминучимЗ одного боку, попри понад 300 штурмів щотижня, рашисти мають доволі скромні успіхи на Курахівському фронті. Ймовірно, це вказує на їхню виснаженість і брак ресурсів. Однак навіть ці невеликі просування, зважаючи на загальну ситуацію, стали кинджальними ударами, які наближають падіння Курахового, хоча цей процес і буде розтягнутим ще на тижні. А відтак сьогодні йдеться не про утримання Курахового, а про вивід військ як із самого міста, так і на південь від нього, з мінімальними втратами.Однією із найбільш вразливих для нас ділянок є оборона Успенівки та кількох сіл на схід від неї. Росіяни зробили прорив із Дальнього на 2,5 км і підійшли до околиць Успенівки, де вже тиждень тривають бої. Одночасно з півдня окупанти наступають через Трудове, яке вже на половину захоплене. І попри це ЗСУ тримають оборону в кишені, яка повністю прострілюється, адже в найвужчому місці ширина зони нашого контролю становить трохи більш ніж 2 км. Утім бійці з передової розповідають, що саме тут вони "двохсотять" найбільше окупантів і беруть багато полонених. Але така ситуація не може тривати довго, відхід Сил оборони в напрямку Успенівки, а потім Костянтинопольського мав би відбутися з дня на день. Тим паче, що в усіх селах на шляху відходу вже тиждень тривають бої, зокрема і в Сухих Ялах, і в Костянтинопольському, і тепер уже й в Успенівці. Тому єдиний вектор відходу – це дорога на село Дачне.Карта бойових дій за 4-11 грудня. Фото: ЕспресоОднак і тут ситуація складається доволі критично. На північному фланзі Курахового росіяни зуміли повністю окупувати село Старі Терни та встановити вогневий контроль над єдиною дорогою з міста. Тут вони вже майже тиждень роблять спроби форсувати річку Вовча, щоб остаточно закрити шлях виходу Сил оборони, а також розвивають наступ на село Шевченко, щоб розтягнути лінію фронту.І це попри те, що ЗСУ дещо стабілізували становище в самому Кураховому та не дозволили ворогу стрімко просуватися. Гарнізон Курахового зобов’язаний втриматися доти, доки до нього не підтягнуться наші підрозділи з південного флангу. Тільки тоді можна буде відходити на нові позиції в районі сіл Богатир і Костянтинопіль. Наступні дні або максимум тижні дадуть відповідь, чи зуміють наші військові одночасно вийти з кількох кишень, в яких їх хочуть закрити окупанти.Ще далі на північ ЗСУ зуміли вийти з кишені на північ від Берестків та з ар’єргардними боями відступають у напрямку Сонцівки та Шевченка. Однак ворог також посилив наступ і зайняв половину Сонцівки, намагаючись перерізати Силам оборони шлях до відступу.  Велика Новосілка готується до масштабної навали з усіх боківХоча ЗСУ тимчасово відбили наступ ворога з півночі, вибивши його з Нового Комара, а також здійснили низку контратак на Роздолівку, росіяни стискають своє кільце довкола нашого найбільш потужного укріпрайону на Бердянському напрямку. Зокрема, ворог окупував Благодатне та вирівняв фронт уздовж річки Мокрі Яли. Одночасно рашисти пробили нашу оборону на схід від Рівнополя. Таким чином вони намагаються створити ще один мішок для наших оборонців у Макарівці, адже ті опинилися під перехресним вогнем і не зможуть довго тримати оборону в такому становищі. Карта бойових дій за 4-11 грудня. Фото: ЕспресоВідтак, імовірно, незабаром ми побачимо відхід ЗСУ у напрямку Великої Новосілки або спробу стабілізувати фронт на її підступах у Нескучному. Отже, оборонці Великої Новосілки опинились у ситуації, коли доведеться тримати кругову оборону зі сходу, півдня, а також, цілком можливо, і з півночі. Найбільш критичним залишається західний фланг, через який росіяни можуть перекрити логістику. Тоді втрата Великої Новосілки буде неминучою. Проте наразі це перспектива навіть не цього року.  Попри все, на фронті спостерігається зменшення ефективності наступу окупантів. Динаміка знищення ворога й у живій силі, й у техніці також сповільнилася. І це на тлі нарощування постачання нам боєприпасів. Це все може вказувати на те, що росіяни почали вичерпуватися. Наступні кілька тижнів продемонструють, наскільки правдиві ці припущення.   Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.

Про це він розповів кореспондентці Еспресо Тетяні Голуновій після дискусії до Дня прав людини, що відбулася у Національному музеї історії України у Другій світовій війні."Садисти там є, є нормальні люди, є ті, хто сприймає це як частину роботи", - сказав Буткевич.Він наголосив, що умови утримання полонених у РФ порушують міжнародне право. Росіяни застосовують фізичне насильство, не забезпечують доступ до денного світла, прогулянок. Також правозахисник згадав про відсутність харчування та базової гігієни."Потім умови дещо змінювалися - вони різні в різних локаціях, але немає локації, наскільки мені відомо, де утримувалися полонені, де б дотримувалися усіх вимог Женевської конвенції. Її не існує: просто питання того, який ступінь порушення прав і свобод", - пояснив він.Водночас військовий підкреслив, що полонені - це найменш захищена категорія населення, якщо мова йде про їхні права."Полон - це одне суцільне порушення прав і свобод. Полон теперішній не має нічого спільного з Міжнародним гуманітарним правом і Женевськими конвенціями, які держава-агресор порушує постійно. Тому саме сьогодні, у День прав людини, дуже важливо памʼятати про те, що ті, хто в полоні - їхні права порушуються постійно. Боротьба за них - це боротьба за їхні права", - заявив Буткевич.Також він наголосив на потребі дотриманні прав українських захисників та захисниць, які воюють на фронті."Я бачу, що є великий запит на зокрема допомогу й підтримку правову багатьох військовослужбовців. Ресурсів для забезпечення цього недостатньо, на жаль", - додав співзасновник ZМІNА.  @еsрrеsоtv Про ДОСВІД У ПОЛОНІ розповідає правозахисник Максим Буткевич❗️#новини #україна #полонені ♬ sоm оrіgіnаl - АV musіс  Максим Буткевич долучився до лав ЗСУ в березні 2022 року, а потрапив у полон того самого року влітку.У березні 2023 року російські окупанти винесли "вироки" трьом українським військовополоненим, серед яких був і правозахисник Максим Буткевич. Його визнали винним у "жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів" та "замаху на вбивство двох осіб загальнонебезпечним способом та умисному ушкодженню чужого майна загальнонебезпечним способом". У МЗС України тоді назвали вироки незаконними та нікчемними. Згодом верховний суд Росії залишив вирок українському правозахиснику без змін – його засудили до 13 років колонії18 жовтня Максим Буткевич повернувся додому з російського полону.

За день росіяни у Торецьку втрачають не менше сотні одиниць живої сили тільки ліквідованими

Президент Володимир Зеленський у День ЗСУ, 6 грудня, представив дрон-ракету "Пекло". Нова зброя може літати на більші відстані та переносити важчі вантажі, ніж інші українські реактивні БпЛА. Повний текст новини +Відео

Еспресо розповість про ракету-дрон "Пекло", яка демонструє не лише технічні можливості українських інженерів, а й стратегічний підхід до сучасної війни, де безпілотні технології відіграють ключову роль.Чому заговорили про "Пекло"У п’ятницю, 6 грудня, відзначали День Збройних сил України. Саме в цю символічну дату Силам оборони передали нові ракети-дрони "Пекло", які український виробник, як кажуть, створив у рекордні терміни – за рік. Читайте також: Армія, яка захищає свободу й незалежність: День Збройних Сил УкраїниПрезидент України Володимир Зеленський повідомив, що дрон-ракета "Пекло" має вже підтверджене бойове застосування, а тепер завдання – "нарощувати виробництво та застосування". За даними "Укрінформ", вже є пʼять успішних застосувань ракет-дронів "Пекло".Очільник Мінстратегпрому Герман Сметанін відзначив, що ЗСУ отримали першу партію, а саме "кілька десятків одиниць" цих ракет-дронів."Це результат винахідливості та наполегливої праці українських зброярів. Новий тип зброї, перший у своєму класі – ракета-дрон", – зазначив він.Що таке ракета-дронДрон-ракета — це зброя, яка поєднує властивості безпілотного літального апарата (дрона) і ракети. Вона здатна здійснювати автономний політ, уражати цілі на великій відстані та нести боєзаряд. Дрон-ракета відрізняється від традиційних ракет своєю здатністю змінювати курс, обминати перешкоди й діяти в умовах протидії електронним системам. Хоча в англомовній літературі немає терміну "дрон-ракета", найближче до цього визначення "lоіtеrіng munіtіоn", тобто "бродячий боєприпас", або як ми кажемо дрон-камікадзе. Вперше про появу "нового класу зброї", тобто ракет-дронів, заговорив президент України 24 серпня цього року, коли повідомив про успішне застосування "Паляниці". Тобто знову таки це сталося у символічний день, що може натякати не лише про їхнє військове, але й суспільно-політичне значення. Не тільки мотивація для громадськості, гордість за вітчизняний оборонно-промисловий комплекс, але й месидж для Кремля, що Україна активно розвиває нову зброю, яка може все далі сильніше й точніше уражати противника."Традиційно, вже після "Паляниці", цей виріб чомусь класифікували, як "дрон-ракета". Хоча на фото – звичайна крилата ракета, але у відносно малих габаритах", - кажуть у dеfеnсе-uа.Справді, доволі важко знайти відмінності між сучасними ракетами, дронами та їх варіаціями. Адже, по суті, всі ці розробки є продовженням перших літаків-снарядів, виготовлених німцями ще в часи Другої світової війни, тобто Фау-1. Безперечно, що теперішній прогрес технологій, а саме супутникової навігації та штучного інтелекту зробив ракети, дрони та ракети-дрони геть іншими, ніж колись, тому вони стали ключовим інструментом у сучасних війнах.Розробка таких нових систем мотивована необхідністю точного ураження цілей, мінімізації ризиків для військових та зниженням вартості порівняно з традиційними засобами. Сучасні дрони-ракети мають автономність, здатність обходити системи ППО та адаптуватися до різних завдань завдяки модульній конструкції.Які характеристики ракети-дрона "Пекло"Найперше варто сказати, що точних даних про цю зброю не надають, адже в умовах війни з Росією, важливо мати будь-які козирі в рукаві. Однак, як заявив очільник Мінстратегпрому, відомо, що "Пекло" летить зі швидкістю 700 км/год на відстань до 700 км.Говорячи про розміри, то за оцінками аналітиків, орієнтовна довжина та розмах крила "Пекла" схоже складає до 2 метрів, а вага бойової частини – не більше 40-50 кг.З опублікованих фото видно, що ця зброя має малогабаритний турбореактивний двигун. Крила та інші деталі "Пекла" кажуть, що воно створене за аеродинамічною схемою з інерційною системою навігації, що дозволяє максимально уникати засобів радіоелектронної боротьби й протиповітряної оборони."На носу ракети - приймач повітряного тиску, який необхідний для вимірювання швидкості. Це також дає відповідь на питання щодо систем навігації "Пекла" - інерціальна, супутникова та можливо ТЕRСОМ чи DЕSМАС з порівнянням рельєфу або зображення місцевості з еталоном", - відзначають у dеfеnсе-uа. Цікава деталь є на верхній частині фюзеляжу ракети-дрона, де видно конструкцію кріплення, яка може говорити про те, що вона запускається не з землі, а з повітряних носіїв, тобто винищувачів."Якщо це дійсно так, то перед нами принципово новий підхід до запуску БПЛА, який раніше не застосовувався під час російсько-української війни. Таким чином можна стверджувати, що дрон-ракета "Пекло" ближча до крилатих ракет, ніж власне до безпілотників. Також вона має схожість з високоточними західними плануючими авіабомбами типу французької ААSМ (НАММЕR), на якій теж встановлюється ракетний прискорювач і система навігації", - відзначають у ВВС.Хоча не всі експерти погоджуються з цим, дехто вважає, що ці дрон-ракети запускають з землі й для них потрібен прискорювач, як радянський дрон Ту-141 "Стриж", яким ЗСУ ще у 2022 році вражали російські аеродроми.Аналітики також відзначають, що цей дрон-ракета дуже схожий на представлений раніше реактивний дрон "Паляниця". Однак той не має зовнішнього двигуна та обладнаний рухомими хвостовими рулями та запускається, згідно із заявами, саме зі спеціальної платформи.Раніше міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров заявив, що нова українська ракета-дрон "Паляниця" коштує менше ніж $1 млн. Враховуючи, що "Пекло" має кращі характеристики, відповідно, ціна, напевно, понад $1 млн. Значення для війни та як оцінюють нову зброю експерти Технологічна перевага у сучасній війні є вирішальною. Українські інженери все більше створюють зброю, здатну ефективно протидіяти сучасним викликам - від ударів по інфраструктурі до високоточного ураження в умовах електронного придушення. Нові розробки демонструють прогрес країни навіть у складних умовах війни. До того ж Україна поступово стає все більше технологічно незалежною у виробництві зброї, що знижує залежність від міжнародної допомоги. Якщо "Пекло" буде здатне ефективно завдавати ударів по критичних об'єктах ворога в тилу, це зробить цю зброю стратегічно важливою для послаблення ресурсної бази російської армії.Читайте також: Шлях до перемоги: як український ОПК долає історичні труднощі та залучає міжнародні компанії. ПояснюємоВійськовий експерт, полковник ЗСУ, речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017) Владислав Селезньов в етері Еспресо відзначив, що одної такої ракети-дрона вистачить, щоб "перетворити на купу згорілого металолому один з сучасних літаків російської армії", який може перебувати на відстані досяжності зброї."Можливо, саме тому росіяни поспіхом почали будувати захисні споруди на території своїх летовищ, щоб убезпечити свої літаки та іншу цінну техніку та озброєння від впливу наших ракет. Хоч бойова частина ракети-дрона "Пекло" не надто велика, однак швидкість 700 км/год і дальність 700 км – це цифри, які мають жахати росіян. Якщо ми зможемо масштабувати її виготовлення, ця відносно невелика за розмірами ракета-дрон може створити справжнє пекло для російських сил та засобів", - вважає Селезньов.Військовий оглядач Денис Попович в ефірі Rаdіо NV зауважив, що "Пекло" може долетіти до Москви, що вже має хвилювати росіян."До Москви це "Пекло" долетить. Якщо цієї зброї буде багато, то і в Москві буде гаряче. Подивимося, яким чином воно буде використовуватися", - сказав експерт і додав, що, на його думку, все ж для пусків будуть використовуватися не винищувачі, а "якась пускова установка з землі". На думку головного редактора Dеfеnsе Ехрrеss Олега Каткова, яку він висловив у коментарі Суспільному, ця розробка –  про масове промислове виробництво, адже використані прагматичні матеріали, зокрема, авіаційний алюміній, а він поширений, дешевий і фюзеляж ракет з нього роблять вже десятиріччями."Імовірне призначення "Пекла" — ураження стаціонарних наземних цілей з відомими координатами. Система її наведення може бути схожою на дрон "Лютий", яким Україна атакує, наприклад, російські нафтопереробні заводи", - каже Катков. Експерт додає, що у "Пеклі" має бути дієва автономна система навігації, а також потужна супутникова навігація.Головний сержант роти ударних БПЛА Єгор Фірсов в ефірі Новини.LІVЕ відзначив, що "Пекло" має далекобійність, яка дозволяє діставати також до таких цілей, як Ростов, Курськ і Таганрог. Він вважає, що така зброя допомагатиме знищувати ворожі логістичні вузли, склади та підприємства, які займаються виготовленням боєприпасів.Читайте також: Десятки БПЛА над різними областями РФ, вибухи у Курську, Курчатові і Таганрозі та диверсія біля Москви: де в росіян вибухало та палало цього тижня

Секретар Чернігівської міськради, виконуючий обов&rsquо;язки міського голови, Олександр Ломако в День місцевого самоврядування заявив, що подає заяву про звільнення. За його словами, керівники військових адміністрацій взяли місто в облогу, заблокувавши роботу дитячих садочків, лікарень, громадського транспорту, виділення допомоги для ЗСУ. Ломако полишає обрану посаду, щоб розблокувати роботу міста

На Київщині працює унікальний підрозділ протиповітряної оборони, де більшість добровольців - жінки. Їх називають "Бучанськими відьмами". Вони проходять бойову підготовку, освоюють кулемети, працюють у мобільних вогневих групах і виходять на нічні чергування. Їхня ціль - дрони-камікадзе. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на чергуванні підрозділу й поспілкувалася з доброволицями. Дізналася їхні історії, як вони вчаться збивати ворожі дрони і чому вирішили долучитися до "Бучанських відьом". ДОБРОВОЛИЦІ Біля штабу на світанку добровольці Бучанського ДФТГ збираються разом. Поки чекають командира - пʼють каву, спілкуються, виносять у двір важкі рюкзаки. Нова група готується заступити на добове чергування. Більшість військових тут - жінки. На плацу за штабом всі збираються на шикування. Одягнені у піксель, теплі шапки або кепки, добровольці стають у дві шеренги. Обличчя стомлені, але зосереджені. Про поточну ситуацію розповідає начальник штабу Бучанського ДФТГ полковник Андрій Верлатий - статний чоловік із суворим поглядом. Сьогодні він відʼїжджає на фронт, тому має обмаль часу. - На сьогоднішній день у підрозділі 150 осіб, із них 93 - жінки, близько 12 - чоловіки. Інші посади поки що вакантні, тому зараз ми проводимо доукомплектацію особового складу, - розповідає після шикування Верлатий. - Основна маса нових заявок - це жінки. Я розумію, що з огляду на підвищення мобілізаційних заходів в Україні, у нашому підрозділі, можливо, невдовзі всі 100% особового складу становитимуть жінки. Підрозділ Бучанського ДФТГ був сформований після початку повномасштабного вторгнення. На початку у його складі переважали чоловіки. - У той час ми фактично мали дві повні роти особового складу, і це все були чоловіки. Наразі всі чоловіки, які були в добровольчому формуванні, несуть службу в різних підрозділах ЗСУ та з честю виконують свої завдання, - підкреслив начальник штабу. - Частина бере участь у заходах протиповітряної оборони. За весь час існування нашого підрозділу ми збили сім шахедів: три чорних і чотири білих. Варто зазначити, що три з цих дронів були знищені жіночими або спільно з жіночими групами. Для виконання завдань "Бучанські відьми" використовують мобільні вогневі точки - пікапи, оснащені кулеметами "Максим". Їхнє основне завдання - патрулювання території та оперативне реагування на ворожі повітряні цілі, що становлять загрозу. У підрозділі служать жінки різного віку та професій. Вони поєднують бойову діяльність із повсякденним життям, роботою та сімейними обов'язками. Чергують доброволиці за графіком доба-три. - Через те, що у більшості з них є діти, вони не можуть повноцінно долучитися до ЗСУ. Але вони вмотивовані й таким чином роблять усе, щоб внести свою частку в захист країни, - наголошує Верлатий. - Багато дівчат, які доєднуються до підрозділу, проходять курс молодого бійця, починають розуміти службу й підписують контракт з підрозділами ЗСУ - в основному сухопутка або Нацгвардія. І ця тенденція тільки зростає. Сьогодні навіть у Покровську є дівчата, які виконують завдання по забезпеченню обладнання другої лінії оборони. Вони зголосилися піти добровольцями. Щоб вступити у підрозділ, найголовніше - бажання й мотивація, пояснює начальник штабу. А також - не мати відкритої карної справи й важких психічних захворювань. Починають розуміти службу й підписують контракт з підрозділами ЗСУ - Усе підтягується. Наприклад, "Валькірія" уже кулемет сама споряджає. У нас немає проблем з тим, щоб людина не дійшла до виконання завдань. Ніхто не перегружає, колектив завжди може допомогти, - додає Андрій Верлатий. - Але це звичайна служба. Єдине, що ви йдете не в казарму, а можете повернутися до своєї сімʼї. Також у підрозділі служать чоловіки, яких демобілізували. Це переважно бійці з пораненнями чи ампутаціями, які не можуть виконувати бойові завдання. Однак вони вмотивовані продовжувати захищати країну добровільно. Андрій Верлатий розповідає, що волонтери й територіальна громада підтримують підрозділ, зокрема допомагають з автівками. - Завдяки співпраці з мером і територіальною громадою, маємо одне з найбільш забезпечених добровольчих формувань в Україні, - наголошує він. - Допомагають також міста-побратими інших країн. Народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк запрошує для навчань закордонних досвідчених інструкторів, зокрема з Франції, які мали десятки виходів в Афганістані, Сирії. Їх дуже важко запросити, але таки вдається. СТРІЛЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ Після шикування жінки розходяться. Складають речі у пікап і мінівен, одягають бронежилети, беруть із собою зброю. Зі всією амуніцією доброволиця Лідія із позивним "Булочка" носить цивільний невеликий рюкзак. - Ноутбук сина потрібно занести в ремонт після чергування, - пояснює жінка. Лідія проживає в Бучанському районі. Вона долучилася до підрозділу, коли дізналася про набір у кінний патруль, але цей напрямок ще не був запущений. Замість цього Лідія обрала мобільну вогневу групу, яка спеціалізується на знищенні шахедів. - Я попросилася в групу МВГ - це мобільна вогнева група. Мені тут сподобалося, я тут із початку червня. Основна мотивація - захист країни, - наголошує жінка. - Багато чоловіків зараз йдуть на фронт, і я розумію, що хтось має залишатися тут, підтримувати спокій. Перший досвід поводження зі зброєю був для Лідії складним і хвилюючим. Вона зізнається, що раніше навіть не тримала автомат у руках. - До цього я зброї ніколи в руках не тримала. Коли вперше взяла автомат, руки трусилися, серце калатало. Навіть жартували, що мене до дерева прив'язати треба, щоб я не впала. Це було страшно, адже це не іграшка, - зізнається. - Але згодом я швидко освоїлася. Найбільше запамʼятолося чергування, коли ми виїхали на бойову позицію в поле, а все небо було червоне - шахеди летіли, ракети летіли. Ми були тоді групою, з кулеметом. Я тоді працювала з автоматом. Влучити в шахед складно: він летить зі швидкістю 180 км/год, треба стріляти на випередження, вираховувати траєкторію. Лідія не боялася за себе, проте хвилювалася, щоб усі цілі знищили й вони не могли завдати шкоди. - Страх був за те, що він може прилетіти в цивільний будинок, у дитячий садочок чи в лікарню. Ми не могли цього допустити, - каже вона спокійно і впевнено. - Наш командир казав, що у жінок є сильний інстинкт оберігання, і саме це стало основою для створення підрозділу. Мої діти у мене під захистом Нічні чергування також уже увійшли у звичку. Після служби жінка повертається до повсякденних справ. - Спочатку це важко, але організм адаптується. Головне - дотримуватися зміни: доба через три. Три доби вдома я сплю спокійно, міцно, - розказує доброволиця. - Але тут, на чергуванні, я постійно у бойовій готовності. "Булочка" виховує чотирьох дітей, наймолодшому - сім років, а найстаршому - сімнадцять. Діти звикли до її служби і підтримують її вибір. Вони пишаються тим, що їхня мама військова. - Мені з дитинства подобалася військова справа, тут є дисципліна, - говорить Лідія і наостанок додає, - Коли я на чергуванні, то відчуваю, що мої діти у мене під захистом. "ЗМОЖУ ДАТИ ВІДСІЧ" У сосновому лісі спокій порушують лише рівномірні кроки та стишені голоси. Перед чергуванням "Бучанські відьми" пройдуть чергове навчання зі злагодженості. Інструктор підпалює цигарку й чекає, поки жінки зберуться. - Перевірте, щоб в автоматах немає патронів, - дає вказівки з техніки безпеки він. Це - меткий чоловік низького зросту у темних тактичних окулярах. На підборіддя опустив чорний баф. Імені не називає та просить не фотографувати. Жінки стають рівним строєм, уважно слухаючи інструктора. Усі вдягнені в камуфляж, перед собою тримають зброю, на бронежилетах видніються шеврони. За ними простягається густий ліс, крізь який пробивається сонячне світло. Прохолодне повітря наповнене запахом хвої й свіжої землі. Кроки відлунюють глухо. У тиші чути, як клацає зброя. Між деревами вириті окопи й капоніри, височіють земляні насипи. - Готуємося! Зброю на огляд! - віддає команди інструктор. - Пусто! - відповідають жінки по черзі, виходячи зі строю, щоб перевірити автомати. Коли хтось збивається чи робить щось не так - група починає все знову. На полігоні встановили модульні будинки, лазню й кухню. Із коминів повільно клубочиться дим, зникаючи на сонці. Кілька будинків поставили колом, щоб вийшов внутрішній дворик. Там розмістили склад, накриття для дров, місце для відпочинку. Біля модулів поставили старі мʼякі крісла, столи й лавки. Подекуди імпровізовані ґанки прикрили покривалами, щоб не задувало холодне повітря. Нових завдань, гріючись на сонці, чекає мешканка Гостомеля Світлана. Вона лише нещодавно приєдналася до "Бучанських відьом". Жінка розповідає, що хотіла вступити до війська до Великої війни. Працює менеджеркою з обліку й поєднує постійну роботу зі службою. Якщо чергування припадає на робочий день, то колеги її підміняють. - Я побачила в інтернеті про підрозділ, побачила "Валькірію", Валентину, і вона мене дуже надихнула, - говорить Світлана, посміхаючись очима. - Думаю, якщо не можу бути на передовій, то хоча б тут можу допомогти. Хлопцям і дівчатам, які зараз на передовій, дуже складно, бо ворог наступає. Якщо, не дай Боже, знов на нас підуть з Білорусі, то я хоч буду знать, що зможу дати якусь відсіч і захистити людей. З кожним днем стаю сильнішою Під час чергувань Світлана виконує наземне патрулювання. У підрозділі є кулеметники, однак у разі необхідності вона може збити ціль з автомата. - Ми тренувалися стріляти по гелевому шарику, який піднімали на нитці. Він рухається від вітру, і ти вчишся влучати в рухому ціль. У мене вийшло з першого разу! Тут можна і жити, і спати. У нас є кухня - готують борщі, супи, плов, макарони. Є польова лазня, яку, за потреби, можна розтопити. Хоча це трапляється рідко, в основному влітку, - зазначає вона. - Під час чергувань намагаємося навчатися чомусь новому: стріляти, бігати, проходити смугу перешкод. Іноді буває фізично важко. Я до служби не тренувалася, але зараз відчуваю, що з кожним днем стаю сильнішою. Після огляду зброї доброволиці групою мають обстежити територію. Стають у пари, прикриваючи одна одну зі спини. Військові імітують пересування в бойовій обстановці. Усі сконцентровані, крокують злагоджено. Лише час від часу жінки тихо сміються, жартуючи між собою. Тепер інструктор дає команду штурмувати ворожі позиції. Жінки групою розходяться по лісу. Ступають тихо й обережно, лише чути поодинокий тріск сухих гілок під важкими чоботами. Олена "Акума" у спорядженні й касці підходить до ворожого окопу - її прикриває посестра. Напарниця кидає гранату в окоп. Потім Олена стає на коліно, прицілюючись із автомата. Жінки захоплюють ворожого командира. - Рухаємося тихо, - коментує тренер. "БОЙОВІ ВІДЬМИ" У перерві дівчата годують цуценят, що живуть тут, на позиції. Доброволиця Валентина "Валькірія" нахиляється до одного, простягаючи руку. Цуценя піднімається на задні лапи, легенько торкаючись її долоні. Валентині 51 рік. Якось вона дізналася про набір жінок до мобільної вогневої групи. І ось уже пʼять місяців служить у підрозділі. Валентина - ветеринарний лікар за освітою. Але вирішила змінити своє життя і присвятити себе захисту країни. - Навчаюся зараз володіти зброєю, кулеметами. Ми всі чергуємо, - розповідає жінка. - Зараз покинула роботу і зосередилася на вивченні тактичної медицини. Усе своє життя присвячую нашому підрозділу. Ми всі змінилися, бо змінилися реалії. Просто займатися своїм повсякденним життям не вийде, бо воно залежить від того, як хлопці стоять і боронять наші рубежі. Але у бійців залишилися тут сімʼї, діти, а сюди долітає ця св*лота, ці шахеди. Тому комусь потрібно тут стояти. До Великої війни Валентина жила звичайним життям, але російська окупація її селища змінила все. Вона з родиною пробула в окупації близько трьох тижнів. - Цього було достатньо, щоб побачити і почути всі жахи. Ми знали, що твориться в Бучі, що відбуваються розстріли, вбивають чоловіків і навіть дітей. Чекали, що і до нас прийдуть, бо їх було багато, - згадує "Валькірія" початок повномасштабного вторгнення. - Колони техніки йшли по нашому селищу. Ми не знали, що робити. Була тривожна валізка, запаси води, але сиділи, як жертви. У Валентини троє дітей. Через їхній будинок літали ворожі снаряди. У середині березня родина вирішила виїжджати. На шляху вони бачили зруйновані будинки, підбиту техніку та загиблих. - Ми їхали через два блокпости. Це було в середині березня, надворі -10, а навколо горіли будинки. Дитина бачила загиблих, але, здається, пам'ять стерла ці моменти. Тоді було дуже страшно. Ми бачили наших хлопців, яких було зовсім мало. Це не було так, як зараз - великі підрозділи. Там стояли по п'ятеро, по троє, хто у формі, хто в цивільному, - говорить вона здавленим від сліз голосом. - Нас їхало восьмеро в одній машині, з нами була собака. Ми взяли мінімум речей - більше забирали живих. Того дня нам пощастило: нашу колону не обстріляли, хоча ми проїжджали через два ворожих блокпости. Валентина зупиняє розповідь, щоб перевести подих від важких спогадів і зізнається, що після таких подій її життя змінилося назавжди. Пізніше вона вирішила долучитись до "Бучанських відьом", щоб захищати свою громаду. Командир дає наказ, орієнтири - і ми працюємо - Ми працюємо на чергуваннях, у темну пору доби виявляємо цілі акустично та за допомогою планшетів. Видно, як дрони підлітають, їхню швидкість і напрямок. Командир дає наказ, орієнтири, і ми працюємо, - пояснює "Валькірія". - Під час мого чергування таких випадків не було, але дівчатка, які були до нас, змогли збити три шахеди. Вони, мабуть, дізналися, що у нас тут такі підрозділи - такі "відьми", і тепер часто облітають нас. Назва "Бучанські відьми" виникла з перших днів існування підрозділу. Однією з перших жінок у групі була власниця шеврону із зображенням відьми. Їхній екіпаж стали називати "бойовими відьмами", а згодом ця назва поширилася на весь підрозділ. - Мої перші тренування далися важко. Жара, ми в броніках і зі зброєю. Треба було бігти по колоді, під якою прірва, - із посмішкою ділиться Валентина. - Інструктор допоміг, то я раз-другий - а потім: "Давайте ще". Зараз уже спокійно виконую завдання. Навчаємося на кожній ділянці, а сьогодні з групою буду як командир і працюватиму на планшеті. Є на чергуванні кулеметниця, помічник кулеметника, охорона периметру. У нічний час є людина, яка керує ліхтарями для моніторингу неба. ФЕЄРВЕРКИ І ПАНІЧНИЙ СТРАХ Після перерви жінки вирушають на вогневу позицію. Закидують у пікап спорядження, перевіряють на справність кулемет. Залазять у кузов, і як тільки той рушає - міцно тримаються руками за борти. Мотор пікапа працює гучно. Кузов хитається на дорозі. Раптом авто різко зупиняється, здіймаючи пісок і пил. Навколо розкинулось сухе й потріскане поле. Жінки швидко збирають кулемет, заливають всередину воду й заряджають набої. Помічниця кулеметниці Олена "Акума" розповідає про використання кулемета "Максим". - Кулемет "Максим" було створено у 1883 році, модернізовано у 1910 році, і зараз у нас зразок саме цього року. Це архаїчна зброя, але вона потужна, страшна і зла. Навіть наш президент відзначав, що мобільні вогневі групи, які використовують цю зброю, дуже ефективні, - говорить вона, зничуючи плечима. - Ми маємо дешеве знаряддя, яке може знищувати шахеди. Адже збивати їх ракетами Раtrіоt невигідно, це все одно що айфоном цвяхи забивати. Прицільна дальність кулемета становить до 1 км, ефективна - до 3 км. Швидкість пострілу - понад 600 куль за хвилину. Завдяки охолодженню водою "Максим" може стріляти майже безперервно. Проте Олена визнає, що використовувати цю зброю складно через її вагу, яка становить 27 кг без води, і ще більше - із водяним охолодженням. - Кулемет важкий, його доводиться переносити вдвох. Ми виїжджаємо на позиції, і вже на місці збираємо його, бо турель не витримала б наших доріг, - пояснює "Акума". - Ми переміщаємося по полях, по ямах, часто на великій швидкості. Робота мобільних вогневих груп передбачає оперативну реакцію на загрози. Групи не виїжджають на кожну повітряну тривогу чи ракетну небезпеку, оскільки їхнє завдання - збивати дрони. - Виявлено ворожу ціль! - голос командирки звучить різко, і військові швидко займають позиції. Рудоволоса військова повертає кулемет. "Акума" на платформі підводиться, щоб підстрахувати, а "Валькірія" біля пікапу моніторить інформацію у планшеті. - По виявленій цілі три корпуси вперед безперервним - вогонь! - постріл кулемета розрізає повітря, залишаючи сліди диму у повітрі. Після "знищення" цілі жінки розбирають зброю. Кулеметниця Тетяна зі співзвучним позивним "Таяна" важко дихаючи злазить з кузова авто. У бронежилеті працювати важко, зізнається, бо він не адаптований під жіноче тіло й важкий. Тому час від часу жінка припіднімає його, щоб зняти напругу. "Таяна" родом з Ірпеня, де й застала початок повномасштабного вторгнення. У підрозділі "Бучанські відьми" вона вже понад п'ять місяців. - Моя мотивація долучитися до підрозділу - це перемога. У мене діти живуть за кордоном через війну. Загинув чоловік, брат чоловіка, а мій племінник зник безвісти. Через усі переживання у матері стався інфаркт, і вона також померла&hеllір; - розповідає вона швидко, щоб приховати емоції. - Моє житло зруйнували на початку повномасштабного вторгнення, і я була змушена відправити дітей за кордон. Вони вже два з половиною роки там, і повернутися зможуть тільки після перемоги. Тому для мене перемога - це головне. На початку повномасштабного вторгнення з родиною вона перебувала всього за сто метрів від блокпоста "Жираф". Ховалися в офісному приміщенні, і в один із днів росіяни вдарили по цій будівлі. - Я собою прикривала дітей. У мене була тільки одна думка&hеllір; щоб діти не злякалися, коли будуть скидати моє тіло з себе. Я віддавала собі звіт, що можу більше не вийти, але моє головне завдання було, щоб діти залишилися живими, - каже вона. - Для дітей війна - це величезна психологічна травма. Коли ми опинилися в Іспанії, там у середині березня було національне свято. Вони запускали феєрверки безперервно. Але мої діти через пережите ховалися між ліжком і стінкою. Це був панічний страх. Цей підрозділ став для мене справжньою родиною Тетяна вивезла дітей, але у квітні 2022 року повернулася в Україну, щоб після деокупації Ірпеня та Бучі допомагати відновлювати міста. Спершу почала волонтерити, очолювала громадську організацію, яка допомагала родинам захисників і загиблих військових. - Війна пройшла по мені дуже боляче, але це тільки зміцнило моє бажання діяти. Після обстрілу в Костянтинівці, де я була волонтеркою, зрозуміла, що просто бути в тилу для мене недостатньо. Коли дізналася, що "Бучанські відьми" набирають дівчат, одразу зателефонувала. Пройшла співбесіду, підписала контракт - і тепер я тут. Цей підрозділ став для мене справжньою родиною. Всі дівчата тут більше, ніж сестри. Ми робимо важливу роботу: збиваємо шахеди, які несуть із собою біль і руйнування. Я не хочу, щоб вони приносили більше страждань. Ситуація на фронті зараз критична, каже наостанок "Таяна". - Боюсь, це не закінчиться швидко. Ми не віддамо їм своє, а вони не зупиняться на тому, що взяли, - пояснює доброволиця. - Для багатьох війна закінчилася. Я коли прийшла у підрозділ, то мала основну роботу, а добові чергувала тут. Від багатьох людей чула: "А нащо воно тобі треба?" або "Це твоє хобі - воно заважає". Ну якщо це моє хобі, то давайте всі такі, як я, кинемо його й побачимо, де ми будемо? Військові обережно зістрибують із платформи, прикривши брезентом кулемет. Завершився черговий день підготовки. У полі запанувала звична тиша. Лише на дорогах видно сліди від коліс. Військові збираються, піднімають з сухої трави рюкзаки, а вкритий пилом пікап чекає на наступний виїзд.