Search trend "авангард"

Росіяни вивозять неповнолітніх українців на навчання до спеціально створених військових таборів у Росії. Зокрема, до табору "Авангард" під Волгоградом. Там їх вчать воювати. Серед інструкторів - "вагнерівці". Про це розповів керівник благодійної організації Sаvе Ukrаіnе Микола Кулеба. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РФ незаконно переміщує та утримує українських дітей з ТОТ України - ГУР "Цього року там проходять підготовку тисячі українських дітей віком від 14 до 17 років, переважно з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Нам вдалося врятувати кількох дітей, які пройшли через "Авангард". Зараз вони проходять реабілітацію в центрі Sаvе Ukrаіnе. Їм обіцяли поїздку "на море", а в результаті - вони опинилися в казармах, серед танків та військових гелікоптерів. Замість купальників - військова форма", - розповів Кулеба. За його словами, у таборі, який курує всеросійський центр "Воїн", підлітків навчають бойової підготовки як-от встановлювати "розтяжки" з гранатами, мінувати територію, збирати й розбирати автомати, стріляти. "Їм відкрито кажуть: "Це вам знадобиться в житті". Тренерами виступають військові інструктори, у тому числі бійці "Вагнера". У разі невдалого виконання завдань дітей карають: 150 присідань і 5 хвилин у планці - навантаження, яке не кожен дорослий витримає. З українських дітей готували солдатів для війни - проти України, проти Заходу", - додав керівник організації. Кулеба повідомив, що нині діти, яких вдалося повернути, у безпеці, під наглядом психологів, лікарів і проходять шестимісячну реабілітацію. Росіяни продовжують примусову депортацію українських дітей з територій, які РФ окупувала після повномасштабної війни. Дітей вивозять з метою перевиховати та стерти ідентичність. Крім того, на тимчасово окупованих територіях України росіяни перетворюють школи на військові табори з реальною зброєю. Школярів 8-11 класів навчають поводитися зі зброєю і дронами - не на дерев'яних макетах, а на справжніх бойових зразках.

Урочисту ходу випускників гімназій та ліцеїв провели 21 червня у Рівному. Випускники, їхні батьки та вчителі зібралися на стадіоні "Авангард", де разом виконали гімн. У 2025 році 9 класів закінчили понад дві тисячі випускників

У 2022 році Тhе Есоnоmіst застеріг: зростання світових оборонних бюджетів матиме сенс лише тоді, коли його супроводжуватиме структурна реформа систем закупівель, випробувань та впровадження військової техніки. Якщо більші кошти просто проганяти через застарілі канали, це лише посилить неефективність. З часом це застереження стало стратегічною настановою для західних столиць. Але поки бюрократії дискутували про зміни, Україна діяла.Опинившись перед загрозою існування, вона зробила перший крок до переписування правил: створила систему постачань, у якій швидкість, імпровізація та зворотний зв’язок із фронту стали важливішими за формальні технічні вимоги й сертифікацію. Це рішення дозволило Україні впроваджувати передові спроможності – від програмно керованих дронів до систем наведення з елементами штучного інтелекту – раніше, ніж це було б можливо за процедурами НАТО. Так Україна перетворилася на реальний акселератор оборонних інновацій.Український далекобійний ракетний безпілотник "Пекло", фото: gеttyіmаgеsТепер настав час для другого кроку. Якщо швидкість забезпечила виживання, то масштабування потребує інвестицій. І тут виникає парадокс: хоча Україна діяла швидше, саме союзники – маючи стабільніші інституції й глибші фінансові ресурси – можуть першими побудувати майбутнє. Щоб уникнути цього сценарію, українська революція в системі постачань має перетворитися на структуру, якій довірятимуть інвестори і з якою зможуть інтегруватися партнери. Інакше інноваційний прорив ризикує зупинитися на рівні окопів.Як Україна навчилася спресовувати час при переозброєнніПісля початку повномасштабної агресії Росії Україна вийшла в авангард спрощення оборонних закупівель. Це було не окремим реформаторським актом, а радикальною відповіддю на обставини – спробою швидко забезпечити сили оборони засобами, які неможливо було отримати через застарілі бюрократичні ланцюги. І ці імпровізовані рішення поступово оформилися в систему, яка нині демонструє стабільну ефективність.Спрощення процедур постачання оборонної продукції почалося ще у 2014 році з початком російської агресії. Тоді було запроваджено механізм ініціативного прийняття на озброєння – можливість для виробника самостійно подати зразок техніки на випробування і, за їхніми результатами, отримати дозвіл на постачання без державного замовлення. З 2022 року, після початку повномасштабної війни, цей підхід набув якісно нового масштабу. Було створено Агенцію оборонних закупівель, яка централізувала процес контрактування та суттєво його спростила. Міністерство цифрової трансформації запровадило паралельну процедуру швидкого відбору технологічних рішень – передусім у сферах БПЛА, РЕБ, штучного інтелекту та зв’язку. У межах платформи Вrаvе1 держава відкрито залучила стартапи, спростивши їм доступ до бойових випробувань і фінансування. Ця система діяла поза межами класичного оборонного бюджету.Лише за перші два роки повномасштабної війни силами оборони було прийнято на озброєння понад 300 нових зразків озброєння і військової техніки за спрощеною процедурою. У багатьох випадках постачання відбувалося впродовж 4–8 тижнів – від моменту подання зразка до його надходження на фронт. Це стосується передусім БпЛА, мобільної наземної техніки, засобів спостереження, зв’язку та РЕБ. Для складніших систем, таких як ППО або автоматизовані бойові модулі, типовий термін становив 3–4 місяці. Це в рази швидше за звичайний цикл прийняття нової техніки в арміях країн НАТО, який зазвичай триває від п’яти до п’ятнадцяти років.Компактна система радіоелектронної розвідки "ЕТЕР", фото: Михайло ФедоровОкрім швидкості, критично важливим виявився якісний результат. Спрощені процедури дали змогу Україні стати середовищем бойового випробування інновацій, які в системах постачання країн-партнерів досі залишаються на стадії прототипів. Йдеться насамперед про впровадження елементів штучного інтелекту в системи обробки зображень, цілевказання і керування вогнем.Також в Україні масово модифікуються західні зразки озброєння – від протитанкових систем до дронів-носіїв – з урахуванням вимог стійкості до російської радіоелектронної боротьби. Це включає зміну програмного забезпечення, адаптацію каналів зв’язку, конструктивні зміни в системах керування. Модернізації здійснюються або українськими компаніями, або у співпраці з іноземними виробниками, які отримують бойовий зворотний зв’язок ще до початку серійного виробництва.У спільних інтересах партнери також випробовують в Україні нові рішення, які ще не були допущені до експлуатації у власних збройних силах. Зокрема, у польових умовах тестуються дослідні партії безпілотних наземних платформ, мобільні блоки ППО та тактичні сенсорні системи ближнього радіусу дії. Бойовий досвід в Україні став каталізатором адаптації цих технологій до складних умов, які в країнах НАТО отримали назву "соntеstеd ЕW еnvіrоnmеnts" – "умови активної РЕБ-протидії". SРЕЕD вам у поміч, або як перебудовуються союзникиСША, Сполучене Королівство, Франція та Німеччина усвідомлюють, що їхні традиційні канали оборонних закупівель не відповідають умовам сучасної війни. Американські законодавці вже використовують термін "українські часові рамки" як орієнтир. Британські аналітики говорять про "тактичну валідацію, а не відповідність". Французькі й німецькі чиновники вивчають логіку польового циклу. Водночас інерція їхніх систем залишається глибокою.Серед західних союзників найглибше в юридичну реформу системи оборонних закупівель просунулися Сполучені Штати. Протягом останнього десятиліття міністерство оборони США розробило низку альтернатив до надзвичайно повільної системи затвердження нових озброєнь JСІDS (Об’єднана система інтеграції та розробки спроможностей), яка була створена в мирний час і орієнтована на відповідність процедурі, а не на швидке реагування. У реаліях сучасної війни вона дедалі більше втрачає функціональність.Щоб обійти ці обмеження, було запроваджено три ключові інструменти:ОТА (Оthеr Тrаnsасtіоn Аuthоrіty) – правовий механізм, що дозволяє укладати нетипові угоди з приватними постачальниками поза межами класичних тендерних процедур. Особливо ефективний у залученні стартапів та інноваційних компаній.МТА (Міddlе Тіеr оf Асquіsіtіоn) – проміжна категорія закупівель, що дозволяє розпочати розгортання або випробування систем без проходження повного формального циклу JСІDS. Вона забезпечує більшу гнучкість у ситуаціях невизначеності.Rаріd Сараbіlіtіеs Оffісеs – офіси швидкого реагування у структурах окремих родів військ, які мають повноваження запускати критично важливі проєкти без багаторівневого узгодження з Вашингтоном.Попри наявність цих інструментів, прогрес поки що обмежений. Більшість прискорених програм стикаються із затримками, браком персоналу та проблемами інтеграції в бюджетний процес. Колишній заступник міністра оборони США Вільям Грінволт, виступаючи в Конгресі, назвав чинну систему "реліквією холодної війни, оптимізованою для мирної неефективності".Снаряди калібру 155 мм після виробничого процесу на заводі боєприпасів у Пенсільванії, США, фото: gеttyіmаgеsНа цьому тлі з’явилися дві нові ініціативи – SРЕЕD (Sесurіng Рrосurеmеnt оf Еssеntіаl Еquірmеnt аt Dеfеnsе-sрееd) і FОRGЕD (Fоstеrіng Ореrаtіоnаl Rаріd Grоwth аnd Ехреrіmеntаl Dерlоymеnt), які пропонується закріпити в оборонному бюджеті США.SРЕЕD передбачає створення постійної процедури швидкого закупівельного циклу, яку можна буде застосовувати і в мирний час. Ініціатива передбачає передачу повноважень польовим командуванням, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні, щоб ті могли автономно закуповувати обладнання для локальних операцій. Водночас вона дозволяє приймати на озброєння техніку, яка ще не пройшла повну сертифікацію, але вже показала ефективність у бойових умовах.Ініціатива FОRGЕD орієнтована на масштабування перевірених бойовими діями  прототипів. Вона створює юридичні механізми для серійного фінансування інновацій, які вже пройшли випробування – зокрема в Україні. У цьому сенсі FОRGЕD визнає українське поле бою як джерело інноваційної валідації, що заслуговує на перехід до виробництва.Це спроба перетворити виняток на норму. Якщо раніше спрощені процедури застосовувалися лише епізодично, тепер ідеться про інтеграцію українського темпу в саму структуру американського законодавства про оборонні закупівлі. США можуть стати першою країною, яка формально закріпить уроки війни в Україні як новий стандарт швидкого постачання.Сполучене Королівство також модернізує систему постачань під впливом нового українського досвіду і власних хронічних проблем. Найяскравішими прикладами невдач є програми бронетехніки Аjах і Wаrrіоr СSР, які зазнали багаторічних затримок. У випадку Аjах проєкт затримався на понад десять років, і серійне постачання досі не розпочато через технічні проблеми. Модернізація машин Wаrrіоr також вийшла за межі початкових строків і бюджетів.Wаrrіоr 2, фото: wаrthundеrУряд Британії запустив кілька тактичних реформ. Перший напрям – цифрові контракти в ІТ-сфері, логістиці та постачанні тактичного обладнання. Це має скоротити час на ухвалення рішень і підвищити прозорість. Другий напрям – модульне прототипування: окремі компоненти тестуються і поступово інтегруються, що дозволяє використовувати часткові рішення до завершення повного циклу розробки.Крім того, в пілотному режимі випробовується гнучке контрактування, подібне до американського ОТА. Невеликі компанії та стартапи отримують можливість брати участь у закупівлях без проходження повного циклу сертифікації. Поки що такі практики обмежені переважно сферами дронів та програмного забезпечення з елементами ШІ.Важливо, що в офіційних стратегічних документах дедалі частіше згадується Україна як приклад моделі "польової валідації через ітерації". Це означає, що озброєння тестується у бойових умовах і вдосконалюється за результатами зворотного зв’язку, а не проходить роками лабораторних перевірок перед введенням в експлуатацію. Такий підхід раніше вважався у Великій Британії надто ризикованим.Франція зберігає централізовану модель постачань, яка гарантує якість, але стримує швидке експериментування. У порівнянні зі США та Великою Британією, Франція відстає у залученні нетрадиційних постачальників і повільно переходить до адаптивного тестування поза контрольованими умовами. Деякі зміни розпочато – зокрема збільшено обсяг закупівель прототипів і розширено практику "пісочниць" – але загалом система залишається обережною. Французькі посадовці уважно спостерігають за українськими процесами, проте впровадження іноземного досвіду поки що обмежене.Німеччина демонструє парадокс: обсяги фінансування на масштабне переозброєння суттєво зросли, однак інституційна структура залишається малорухомою. Після заяви канцлера про Zеіtеnwеndе (переломний момент) було створено фонд у 100 мільярдів євро, однак внутрішня бюрократія не зазнала адекватного оновлення. Хоча Німеччина прискорила деякі закупівлі в окремих категоріях, загалом вона й надалі спирається на процедури, де пріоритет надається ціновій стабільності та зниженню ризиків, а не швидкості. Заклики до нової філософії закупівель здебільшого залишаються риторичними.Від ефективної імпровізації – до ефективних інституцій, або що маємо зробити разом з союзникамиНагадаємо про дилему, яку сформулював Тhе Есоnоmіst у 2022-му: зростання оборонних бюджетів або прискорить прогрес, або посилить неефективність. Залежить від того, чи зможуть системи постачання досить швидко адаптуватися до нових обсягів фінансування. Ніде ця напруга не проявилася так виразно, як в Україні. Вона довела, що швидкість можлива. Але чи вдасться перетворити цю швидкість на сталу систему – здатну до масштабування і привабливу для інвесторів – залишається відкритим питанням.Нинішня модель України ефективна для оперативного розгортання нових спроможностей. Проте їй бракує інституційної основи для стратегічного масштабу – таких елементів, як довгострокове планування, захист інтелектуальної власності, типові контракти, експортна сертифікація, угоди про спільне виробництво. Максимальне спрощення процедур було корисним для запуску постачань у війська на тлі початкового хаосу повномасштабної війни. Але тепер ці інституційні прогалини обмежують здатність України інтегруватися в глобальні виробничі ланцюги та брати участь у довгострокових циклах міжнародного співфінансування в оборонному секторі.Коли союзники навчаються в України, як пришвидшити власні процеси, вони дедалі частіше адаптують здобуті знання у власних національних рамках. Американські, німецькі й британські уряди та компанії вже починають вбудовувати ідеї, перевірені на українському фронті, у свої виробничі програми. Однак не обов’язково при цьому вони залучають українських виробників. Україна, таким чином, стає фронтиром інновацій, але ризикує так і не стати виробничою базою.фото: gеttyіmаgеsЯк подолати цю суперечність? Як скласти інші головоломки: у нас є унікальний досвід, але немає достатніх коштів; у союзників є прагнення імплементувати наш досвід, але є європейська бюрократія.Іншими словами, нам слід рухатись з нашими союзниками в одному напрямку, не будучи членами Євросоюзу та НАТО, натомість маючи статус воюючої країни. Виникає, так би мовити, триєдине завдання – для України, для країн Заходу та наша спільна робота. Якщо брати українську частину цієї роботи, нам необхідно знайти відповідь на головне запитання: як перетворити швидкість імпровізації на інституційну швидкість. Це має означати запровадження постійних процедур пришвидшених закупівель із чіткими критеріями їх застосування, створення бюджетів "розумного ризику" для фінансування прототипів до укладення контрактів, а також закріплення прозорих і зрозумілих для союзників правил поводження з інтелектуальною власністю у сфері оборони – таких, що сприятимуть спільному володінню розробками та створенню технологій подвійного призначення.Що мають зробити наші партнери? Коротко підсумовуючи вже сказане сьогодні, забезпечити зовнішню адаптацію та відкритість.Визнати українські бойові випробування як офіційний стандарт валідації. Інтегрувати українських виробників у власні оборонні ланцюги — не просто запозичувати ідеї, а створювати консорціуми. Надати доступ до механізмів фінансування інновацій (приміром, вже згадуваний механізм FОRGЕD тощо) — Україна мала б стати не лише бенефіціаром допомоги, а й учасником інноваційних програм. Також потрібне спрощення процедур спільної розробки — менше бар’єрів, більше шаблонів ІР-договорів, fаst-trасk ліцензування. Потрібна передача повноважень на тактичному рівні — дозвіл польовим структурам закуповувати або тестувати українські рішення.Нарешті, якщо говорити про спільні зусилля, ідеально було б створити єдиний майданчик (фізичний або цифровий) для прискореної валідації технологій, узгодження інтелектуальних прав, координації виробництва та модернізації, прозорого допуску до донорських фондів - не через бюрократію, а через спільний відбір, спільне ліцензування з урахуванням воєнного досвіду. Можливо, прототипом цієї структури стане Офіс оборонних інновацій Європейського Союзу (ЕU Dеfеnсе Іnnоvаtіоn Оffісе), який офіційно розпочав свою роботу в Києві у вересні 2024 року. Можливо, це буде інша структура. Головне – рухатись вперед. В цьому ми обопільно зацікавлені разом з нашими союзниками.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

На стадіоні «Авангард» у Рівному завершився фінал жіночого Кубка України з футболу.

Жіноча збірна України з ампфутболу 10 червня зіграла товариський матч із рівненською командою "Верес Мрія" на стадіоні "Авангард". У обох командах грали цивільні та військові, які отримали поранення під час війни

«Hospitaliers» is a volunteer organization of paramedics. It was founded by Yana Zinkevich at the beginning of hostilities in Ukraine in 2014. Then Russia annexed Crimea and started hostilities in the east of the country. The motto of our organization is "For the sake of every life." And Hospitaliers prove every day that these are not just words for us.

Ефектна та ефективна спецоперація України по стратегічних аеродромах Росії досі в центрі уваги світу. Обговорюються різні аспекти цієї теми, і  серед них – чи може Росія відповісти, зокрема, ядерним ударом. Які варіанти розвитку подій - аналізуємо в розмові з експертом Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновником Концерну оборонної інформації Олексієм Їжаком.Олексій Їжак. Фото: rаdіоsvоbоdа.оrgЯдерний шантаж як імунітет від покарання за агресіюОтже, пане Олексію, Україна ударила по стратегічних аеродромах Росії, обороняючись у цій кривавій війні. Росія натомість агресивно кричить на весь світ: це загроза російській ядерній безпеці, тож за нашою ядерною доктриною ми відповімо. На жаль, ми знаємо, що далеко не всі приймають нашу логіку. Що з цим робити світові?Нічого. Це хронічне російське питання ядерної ескалації. У РФ його часто трактують як право на імунітет від покарання за агресію. Як вони цим маніпулюють? Російська ядерна доктрина у своєму публічному викладі, закріплена указом президента РФ №355 від 2 червня 2020 року й оновлена у листопаді 2024 року, передбачає надзвичайно широкий перелік підстав для застосування ядерної зброї. Така розмитість формулювань створює враження, що Росія залишає за собою право на ядерну ескалацію майже в будь-яких критичних обставинах на полі бою.А що на практиці? На практиці ми маємо добитись, щоб світ визнав: це максималістське трактування втрачає сенс. Реальність війни доводить, що ядерні погрози є переконливими лише тоді, коли йдеться про виняткові обставини — загрозу самому існуванню держави. Це є загальновизнаним критерієм, якого дотримуються інші ядерні держави і який сприймається більшістю неядерних країн. Інакше — руйнується світовий ядерний порядок. І навряд чи Росія готова, а інші ядерні держави дозволять їй вийти за ці межі.Який аргумент мають застосувати ці держави до Росії?Той, що Москва системно залучає компоненти ядерних сил до ведення війни проти України. Російські системи подвійного призначення - Іскандер-М, Іскандер-К, «Кинджал», Су-24М, Су-34, Ту-22М3 — регулярно використовуються Росією у звичайному спорядженні для ударів по Україні. У таких випадках Росія не повинна очікувати, що їх потенційно ядерний статус забезпечить їм якийсь імунітет. Україна систематично знищує  і буде знищувати ці системи на полі бою, і для Заходу немає ніякого аргументу, який міг би спростував логіку дій України.Четверо людей загинули і ще щонайменше 20 отримали поранення внаслідок російської ракетної атаки. Киів, 6 червня 2025 року. Фото: Gеtty ІmаgеsМожете проілюструвати це якоюсь аналогією? Іноді такий прийом більше переконує, ніж найточніша формула… Спробую. Уявіть, що ракети КN-23 КНДР запустили у напрямку українських міст. І нам кажуть: не можна перехоплювати системами Раtrіоt лише тому, що це може спровокувати Кім Чен Ина на ядерну відповідь. Хіба не абсурд? Ці ракети можуть належати до ядерного арсеналу? Можуть. Але світ же не чекає після цього негайного ядерного удару від північної Кореї? Тобто Росія використала систему подвійного призначення в у звичайній війні…… після чого ця система втрачає будь-який особливий статус, пов’язаний із її потенційною ядерною функцією. Це повністю відповідає принципам міжнародного гуманітарного права, яке оцінює не потенціал, а фактичне використання та наслідки.Але далеко не всі наші читачі розуміються на тому, з чого складається ядерна потуга Росії, чому в одному випадку – це власне ядерна зброя, а в іншому – вона стає вже неядерною. Давайте розберемось в цьому.Давайте.Стратегічні і нестратегічні ядерні сили РосіїОтже, з чого складається російська ядерна потуга?Насамперед, російські ядерні сили мають стратегічний та нестратегічний (тактичний) компоненти. Стратегічний компонент перебуває у вищому ступені готовності - боєголовки змонтовані на носіях і стоять на бойовому чергування. Вони є предметом постійної комунікації зі Сполученими Штатами. Це понад 4 000 боєголовок, з них приблизно 1 700 розгорнуті, тобто встановлені на носіях у межах стратегічних ядерних сил. Решта перебуває на зберіганні, зазвичай у централізованих сховищах.Які носії Росія може використати для стратегічних ядерних боєголовок? Це  три основні компоненти, та сама тріада, яка часто на слуху:міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) — розміщені як у шахтних пускових установках, так і на мобільних платформах. Загалом — приблизно 330 ракет, які можуть нести до 1 250 боєголовок;балістичні ракети підводних човнів (БРПЧ) — розгорнуті на 12 стратегічних субмаринах проєктів «Дельфін» і «Борей», які сумарно можуть нести до 992 боєголовок, з яких близько 640 перебувають на бойовому чергуванні;нарешті, стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160 — здатні нести крилаті ракети з ядерною бойовою частиною. Теоретично вони можуть нести до 586 боєголовок, але у звичайному режимі ядерні боєзаряди зберігаються окремо. Їхнє встановлення означало б демонстративну підготовку до ядерної війни, чого Росія на практиці не робить.Що тоді відноситься до нестратегічних ядерних сил? Це: морські тактичні системи — ракети типу «Калібр», «Онікс», торпеди, для яких у централізованих арсеналах передбачено ядерне оснащення;авіаційні системи подвійного призначення — літаки Ту-22М3, Су-24М, Су-34, МіГ-31К, які переважно виконують звичайні бойові завдання, але теоретично можуть бути оснащені ядерними боєприпасами;оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер-М/К» з опцією ядерного оснащення;зенітні ракетні комплекси типу С-300 і С-400, для яких, за деякими оцінками, у централізованих арсеналах можуть досі зберігатися ядерні боєголовки.І під час операції «Павутина» ударила саме по літаках з цього переліку…Так, 1 червня українські дрони завдали ударів по двох компонентах цієї структури: по стратегічних бомбардувальниках Ту-95МС на авіабазах Бєлая та Олєнья; по субстратегічних бомбардувальниках Ту-22М3 на авіабазі Бєлая.Окрім шахтних МБР і підводних балістичних ракет, майже всі інші носії ядерної зброї в арсеналі Росії є багатофункціональними. Стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160, хоч і вважаються ядерними платформами, регулярно використовуються для запуску крилатих ракет зі звичайними боєприпасами. Так само нестратегічні Ту-22М3, Су-34, «Кинджал», «Іскандер» є атрибутами повсякденної війни РФ проти України. Повторюсь, для цих систем ядерне оснащення є резервною опцією: ядерні боєприпаси зберігаються окремо від носіїв і можуть бути застосовані лише після спеціальної підготовки.Тож правильно я розумію: світ має визнати - такий статус позбавляє ці платформи будь-якого особливого імунітету у контексті російсько-української війни?Так, це звичайна зброя нападу з боку РФ, яка є об’єктом повсякденного знищення в межах законної оборони з боку України.Але тут деякі так звані незалежні експерти посилаються, що російські ядерні сили підпадають під дію договору Nеw SТАRТ, і це, мовляв, є важливим моментом в цій дискусії. Кого захищає Nеw SТАRТ?Президенти США і Росії Барак Обама і Дмитро Медведєв у Празі підписали історичний договір про скорочення ядерних арсеналів своїх країн, 8 квітня 2010 р. Фото: Gеtty ІmаgеsЩо ми маємо розуміти про цей договір?Так, частина російських ядерних сил підпадає під дію договору Nеw SТАRТ - останнього, хоча й частково призупиненого Росією, двостороннього договору між США і РФ у сфері контролю над озброєннями. Він формально залишається чинним до початку 2026 року. Договір установлює перевірювані обмеження на кількість розгорнутих стратегічних боєголовок і засобів їх доставки — тих самих міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводного базування та важких бомбардувальників, таких як Ту-95МС і Ту-160. Особливістю його є те, що Nеw SТАRТ не забороняє використання облікованих стратегічних систем у звичайних (неядерних) операціях, а також не вимагає постійного спорядження носіїв ядерними боєголовками. І росіяни посилаються саме на це? Так, але тут треба говорити про того самого диявола, що, його, як відомо, ховають в деталях. Договір передбачає процедури, які унеможливлюють сприйняття звичайного чи навчального застосування цих систем як початку ядерного удару — зокрема, засобами супутникового або дальнього радіолокаційного спостереження.Стратегічна авіація є найменш жорстко регламентованою складовою ядерної тріади. На відміну від шахтних МБР чи БРПЧ, бомбардувальники не перебувають у постійній бойовій готовності, а їхній статус значно гнучкіший і менш прозорий. Зліт бомбардувальника, який летітиме над океанами майже півдоби, не є ознакою негайного початку ядерної війни — на відміну від запуску міжконтинентальної ракети, яка досягає цілі менш ніж за годину й не залишає часу на роздуми щодо типу її бойового спорядження.Тож, наскільки я розумію, Росія педалює те, що  стратегічні бомбардувальники, для яких боєголовки зазвичай зберігаються окремо, контролюються не так суворо, як міжконтинентальні ракети на суші та підводні човни на морі? Так,  США та РФ не зобов’язані повідомляти одне одного про кожен зліт стратегічного бомбардувальника — на відміну від кожного запуску міжконтинентальної ракети, який підлягає обов’язковому інформуванню. І саме це дає Росії простір для широкого використання Ту-95МС з крилатими ракетами Х-101 у неядерній війні проти України — без жодних наслідків для договору Nеw SТАRТ. Але, і це ключове та найважливіше вже для нашої аргументації: так само, знищення цих літаків не суперечить договору, окрім, можливо, необхідності узгодження з США додаткових процедур їх ліквідації та виведення з обліку. Єдина потенційна юридична або політична складова, що могла б вплинути на вибір цілей, — це те, чи призначений конкретний Ту-95 або Ту-160 виключно для ядерних місій. Тож можна припустити, що відсутність наших ударів по місцях базування Ту-160 є наслідком того, що в окремих випадках важко достовірно відрізнити ядерні й неядерні конфігурації бомбардувальників.Отже, чи вірно я сформулюю, коли скажу, що критерій тут простий: якщо стратегічна ядерна система свідомо виводиться з ядерного планування для тривалого застосування у звичайній війні — вона стає законною військовою ціллю у цій війні?Абсолютно. Ми могли б навіть припустити, якби не знали нашого ворога: Росія, маючи таку політичну волю, могла б через нейтральні країни повідомити Україну, які саме бомбардувальники вона зберігає виключно для ядерного стримування проти інших ядерних держав і ніколи не використовуватиме у війні проти України. Чи можна дуже гіпотетично виключити таку можливість? Немає жодних ознак, що вона робила такі повідомлення. Тож просто констатуємо: РФ свідомо наражає на ризик увесь свій флот стратегічної авіації.Сумнівна неядерна роль ядерних силЧи є стратегічні бомбардувальники єдиним компонентом ядерних сил, який Росія вирішила використати у неядерному оснащенні? Давайте прояснимо ситуацію зі славнозвісним «Орешніком»…Колаж ЕспресоМи знаємо, що принаймні одного разу було підтверджено запуск неядерного варіанту МБР «Ярс», названого «Орешнік». Виведемо за дужки сумнівну бойову ефективність світлошумового запуску міжконтинентальної балістичної ракети на малій дистанції та надмірну вартість такого кроку. Констатуємо:  Росія заздалегідь повідомила США про запуск у рамках процедур Договору Nеw SТАRТ.Несхоже на нашого ворога…Так, але жодної політики в цьому не було — американські супутники фіксують запуск МБР, і США відповідно до договору мають знати, що ракета не летить у їхній бік, аби не реагувати на це як на початок ядерної війни. Інакше постраждала б сама Росія. Тож тут вони діяли дуже раціонально, не бавлячись з вогнем: краще заздалегідь повідомити, розуміючи, що така інформація моніториться американцями і доступна їм.А як до цього ставитись світові, коли Росія як звичайну зброю використала навіть міжконтинентальну балістичну ракету, що її важко відрізнити від ядерного варіанту «Ярсу»?Дуже негативно треба ставитись. Росія готова ризикувати, перетворюючи частину «Ярсів», а можливо, й інших стратегічних систем, на засоби звичайної війни. Про інші – це гіпотеза, але... Згадаємо, що неодноразово в різних контекстах Путін згадував МБР УР-100НУТТХ з бойовим блоком «Авангард», який може бути неядерним, але може здійснювати маневри в атмосфері як нове покоління гіперзвукової зброї. Ця ракета, відома у США як SS-19, розміщується у шахтах і обліковується відповідно до Nеw SТАRТ як така, що несе до шести ядерних боєголовок.Давайте спробуємо підсумувати ваші слова. «Павутина» чітко показала небезпеку змішування ядерних та неядерних ролей стратегічних ядерних сил РФ. Тепер сам агресор – ядерна держава цинічно волає про захист від неядерної країни, проти якої вона застовувала  елементи своєї ядерної тріади. Саме так. Росія сама зробила крок у цьому небезпечному напрямку й активно експлуатувала його в публічній риториці доти, доки не виявилася вразливість ядерних платформ до нових засобів ураження.При цьому вразливі не лише стратегічні бомбардувальники, які виявилися великими незахищеними цілями. Ледь захищеними є й мобільні комплекси «Тополь-М» та «Ярс» — по суті, великі військові вантажівки з небезпечною у космосі, але вразливою на землі ракетою.А що з ядерною балістикою?Хоча шахтні МБР захищені навіть від ядерного удару, при виході із шахти для запуску вони можуть бути не менш вразливими, ніж бомбардувальники, навіть для легкої кінетичної зброї. Стратегічні підводні човни, які у доках прикриті гротами, у відкритому морі чи бухтах стають майже такими ж вразливими, як і крейсер «Москва», знищений ракетою, або корвети й катери РФ, знищені українськими морськими дронами.З одного боку, це надихає, але, з іншого, погодьтесь, лякає реальною ядерною загрозою для світу…Справедливо. Втім, хто несе цю реальну загрозу? Упродовж десятиліть Росія виправдовувала свій спротив розширенню НАТО, серед іншого, аргументом про наближення неядерних ракетних систем до її ядерних сил, що начебто підриває їх живучість і стратегічний баланс. Кремль лякав цим російське населення, військові лякали Кремль. І ось тепер демонстрована уразливість ядерної тріади РФ у війні проти України робить цю аргументацію беззмістовною. Розшириться НАТО чи ні — нова вразливість російських ядерних сил не зникне.Допоки не зникне?Доки Росія не змінить власну політику, передусім — не припинить агресію проти України. Ядерним силам РФ не загрожує нічого, окрім їх використання для захоплення чужих територій. Якщо російська ядерна тріада не становитиме загрози іншим — її ніхто й не чіпатиме. Що з нею буде? Як і багато інших радянських арсеналів, благополучно згниє сама по собі протягом кількох десятиліть. Це буде найкращий вихід для людства. Розмовляв Олександр Калініченко

Антимонопольний комітет України наприкінці травня розпочав розгляд справи щодо груп компаній «Авангард» та Оvоstаr Unіоn за ознаками антиконкурентних дій при формуванні цін на курячі яйця.

Клуб Першої ліги використовуватиме стадіон «Авангард», розташований у Рівному

Йдеться про двох найбільших виробників курячих яєць в Україні - групи компаній Авангард та Оvоstаr Unіоn.

Антимонопольний комітет України (АМКУ) розпочав справу через ознаки порушення у діях двох найбільших виробників курячих яєць – групи компаній «Авангард» та Оvоstаr Unіоn.

Антимонопольний комітет України (АМКУ) розпочав розгляд справи щодо найбільших виробників курячих яєць в Україні – груп "Авангард" та Оvоstаr Unіоn.

Росія модернізує пускові шахти стратегічних ракет біля кордону з Казахстаном, поблизу міста Ясний. Це відбувається на тлі виходу РФ з договору про обмеження стратегічної зброї. Навіщо Кремль оновлює ядерні об'єкти та чи загрожує це Україні — розбирався Фокус.

З 29 травня до 1 червня Літературний фестиваль "Книжковий арсенал" Понад 200 подій відбудуться під час Книжкового арсеналу: дискусії, лекції, презентації, читання, музичні виступи та виставки. Також проведуть книжковий ярмарок за участю 111 видавництв, шести книгарень і стендів військових та волонтерських ініціатив. Фокус-тема нинішнього фестивалю - "Все між нами переклад" під кураторством американської історикині Марсі Шор і видавчині та перекладачки Оксани Форостини. - Книжковий арсенал - це наше спільне свідчення сміливості жити, творити, читати, писати, рефлексувати, створювати культуру, - каже генеральна директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта. Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12 З 29 травня Ретроспективний прокат фільму "Тіні забутих предків", режисер Сергій Параджанов Найкращим фільмом в історії українського кіно за версією кінокритиків стали "Тіні забутих предків" 1964 року. Драма режисера Сергія Параджанова очолила рейтинг, сформований Довженко-Центром. Відреставровану версію екранізації повісті Михайла Коцюбинського покажуть у кінотеатрах. На Гуцульщині ХІХ століття пастух Іван Палійчук закохується в сусідку Марічку з ворожого роду Гутенюків. Коли юнак вирушає на заробітки, дівчина зривається зі скелі й гине. Іван намагається забути померлу кохану, але вона починає йому ввижатися, за сюжетом. - "Тіні забутих предків" уособлювали вершину поетичного кіно, - каже кінокритик і режисер Станіслав Битюцький. - Фільм став поворотною подією для розвитку української культури. Починаючи від дисидентського скандалу на прем'єрі в київському кінотеатрі "Україна", продовжуючи протистоянням послідовників поетичної школи з радянською цензурою та закінчуючи перетворенням стрічки в ікону стиля для молодого кіно незалежної України. 4 червня Опера GАІА-24. Ореrа dеl Моndо, композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко Найкращою подією минулого року в галузі класичної музики за версією національного агентства "Укрінформ" стала експериментальна опера GАІА-24. Ореrа dеl Моndо. У ній композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко осмислюють наслідки руйнівної діяльності людства. Вистава лабораторії сучасної опери Ореrа ареrtа поєднує оперу та реп, авангард і поп, фольклор і рейв та інші жанри. Поштовхом до створення стало знищення росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023-го. Прем'єра відбулася в Києві минулого травня. Оперу показали на фестивалях у Роттердамі, Відні, Берліні та Венеції. Вдруге виконають в Україні. - Три дії настільки різні, що для нас це три опери в одній. Кожна з них - трансформація виконавців на сцені, - розповідає Роман Григорів. - Перший акт Sоngs оf Моthеr Еаrth - це музика народів світу, чітка за структурою та формою. Другий акт Саbаrеt Меtаstаsіs - історія голих тіл, чиста звуком, голосом і пластикою. Усі артисти на сцені - без одягу, бо костюми цієї дії - оголені тіла. Третій акт Dаnсе fоr Моthеr Еаrth - суміш сучасної музики. Це постлюдія, карнавал та афтепаті. 18:00, Київ, Національний драматичний театр ім. Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 5 6-13 червня Фестиваль документального кіно про права людини Dосudаys UА У Києві та в онлайн-форматі проведуть кінофестиваль Dосudаys UА. Покажуть 50 документальних фільмів - українські та закордонні повні й короткі метри переважно 2024-2025 років. До національного конкурсу увійшло п'ять стрічок - "З любов'ю з фронту" Аліси Коваленко, "Зшиті кроки" Аліни Максименко, "Стрічка часу" Катерини Горностай, "Пісні землі, що повільно горить" Ольги Журби та "Мілітантропос" Єлизавети Сміт, Аліни Горлової та Семена Мозгового. - Корпус українських документальних фільмів значною мірою сповнений тривожних передчуттів та історій, які об'єднує сфокусованість на боротьбі як процесі та на суб'єктності як меті й одночасно обов'язку, - каже програмна директорка фестивалю, кінокритикиня Юлія Коваленко. - Цьогорічну програму "Dосu/Україна" можна назвати насиченим екстрактом цього кіносвіту - складного, болючого, але впертого до життя та з відкритим майбутнім. У ньому героям і героїням часто доводиться робити те, що у світі, за який ми боремося, люди не мали б робити. Київ, кінотеатр "Жовтень", вул. Костянтинівська, 26; кінотеатр Кіnо42, вул. Костянтинівська, 11б 7-8 червня Фестиваль сучасної попкультури FАNСОN Понад 58 тисяч примірників за два з половиною роки сягнув наклад науково-фантастичного роману "Колонія" про життя на Марсі у ХХІІ столітті. У червні письменник Макс Кідрук випустить настільну гру за мотивами свого бестселера. Представить її на фестивалі FАNСОN. - Це головний фестиваль попкультури в Україні, - каже Макс Кідрук. - Ми з видавництвом "Бородатий Тамарин" привеземо не тільки новенькі книжки. Наша команда також презентує настільну гру "Нові Темні Віки. Колонія". FАNСОN збере на одній локації фанатів ігор, фільмів, серіалів, аніме, манґи та коміксів, а також авторів, видавців, колекціонерів, блогерів, косплеєрів та ілюстраторів. Заплановано, зокрема, косплей-шоу, ігрові турніри та зони для тестування новинок, презентації книжок, коміксів, настільних і відеоігор, маркет із тематичними товарами. Київ, Міжнародний виставковий центр, просп. Броварський, 15 7, 18 червня Вистава "Бука", режисерка Тетяна Губрій Іронічна сповідь сучасної жінки, яка виросла на казках, але опинилась у реальності, де замість щастя до кінця життя - комуналка, кредитка та культурний тиск бути "ідеальною". Так у столичному театрі "Золоті ворота" описують трагікомедію "Бука" режисерки Тетяни Губрій. Прем'єра постановки п'єси драматургинь Лєни Лягушонкової та Катерини Пенькової відбулася цього травня. 35-річна філософиня на прізвисько Бука орендує квартиру в Києві разом зі співмешканкою, працює дитячою аніматоркою та зустрічається з актором театру. Вона втомилася так жити й готова чесно говорити про свої провали, мрії та право бути собою, за сюжетом. - Пам'ятаєте, як нам пропонували Бріджит Джонс як канонічну невдаху? Їй 32, вона незаміжня, має кілограмів 60 і вважається товстою, в неї робота в піар і своя хата в Лондоні, - каже співавторка п'єси Лєна Лягушонкова. - Ну, думаю, я вам покажу - хто така юкреніан невдаха. 18:00, Київ, Київський академічний театр "Золоті ворота", вул. Шовковична, 7а 10 червня Балет "Ескапістіко", хореограф-постановник Ілля Мірошніченко Герой балету "Ескапістіко" вирішує втекти від світу. Він зачиняється в порожній кімнаті, але стикається з альтернативними версіями самого себе. Постановку театру сучасного танцю Іnshа Dаnсе Соmраny на музику латвійського композитора Петеріса Васкса та артистів вистави вперше показали у травні. У роботі над балетом використали хореоакустичний метод - створення музики рухом танцівників. - Це експеримент із часом, звуком і рухом. Центральний об'єкт - велика металева напівсфера - перетворюється на живий інструмент. Кожен дотик і взаємодія тіл створює музику в реальному часі, - каже хореограф-постановник Ілля Мірошніченко. - Танець генерує музику безпосередньою взаємодією тіла танцівника з металевою напівсферою, яка підключена до модульного синтезатора. Він обробляє сигнал, отриманий від напівсфери після дотику до неї тіла, і робить із цього сигналу ноту. 18:30, Київ, Київська опера, вул. Межигірська, 2 13-22 червня Фестиваль дитячого та підліткового кіно "Чілдрен Кінофест" У 12 містах та онлайн пройде "Чілдрен Кінофест". У програмі - 12 повнометражних фільмів із різних країн Європи. Серед стрічок цьогорічного кінофестивалю для дітей і підлітків - "Мая, дай мені назву" Мішеля Ґондрі, "Найцінніший вантаж" Мішеля Азанавічуса, "Востаннє, коли ми були дітьми" Клаудіо Бізіо, "Як Гітлер вкрав рожевого кролика" Кароліни Лінк, "Пеппі Довгапанчоха" Олле Гелльбома. Також покажуть добірку українських короткометражок. Це фільми-фіналісти дитячого кіноконкурсу, створені режисерами віком від 7 до 14 років. - Це простір, де діти можуть творити, мріяти та відкривати світ через кіно, - каже амбасадорка фестивалю, співачка Світлана Тарабарова. -​ "Чілдрен Кінофест" не лише знайомить юних глядачів із найкращими європейськими стрічками, а й дає можливість їм створювати власні фільми, висловлюючи емоції та переживання через творчість. Обрані кінотеатри Києва, Львова, Вінниці, Житомира, Дніпра, Луцька, Одеси, Полтави, Тернополя, Хмельницького, Запоріжжя, Чернігова 14-21 червня Фестиваль глядацького кіно "Миколайчук Ореn" Фантастична драма "Життя Чака" відкриє кінофестиваль "Миколайчук Ореn" у Чернівцях. Екранізація новели Стівена Кінга розповідає про чоловіка, який раптово стає відомим усьому місту. Ніхто не знає, хто такий Чак, але подейкують: якщо він помре, з ним загине весь світ, за сюжетом. - "Життя Чака" - стовідсотковий глядацький хіт та ідеальний фільм-відкриття для цьогорічної едиції "Миколайчук Ореn", яка пройде під гаслом "Людина в центрі історії". Це найдобріший проєкт американського горормейкера Майка Фленаґана. Режисер радить після перегляду танцювати, але це відчуття виникає само собою, - каже програмний директор фестивалю, кіножурналіст Алекс Малишенко. Загалом продемонструють більш як 50 повнометражних і короткометражних новинок. Також буде ретроспективний показ стрічки про композитора Миколу Лисенка "І в звуках памʼять відгукнеться" Тимофія Левчука 1986 року, яку відсканували спеціально для фестивалю. - Це один із тих фільмів за участі Івана Миколайчука, про який майже немає інформації у відкритому доступі. Він існував лише на плівці, тому подивитися його було непросто, - продовжує Алекс Малишенко. Чернівці, Культурно-мистецький центр ім. Івана Миколайчука, вул. Головна, 140 27, 28, 29 червня Концерти "Той день у Львові" гурту "Океан Ельзи" - Концерт - завжди більше, ніж просто музика. Це зустріч давніх знайомих, яким достатньо кількох акордів, щоб зрозуміти, що на серці одне в одного, - каже лідер "Океану Ельзи" Святослав Вакарчук. Рок-гурт дасть три концерти у Львові з нагоди свого 30-річчя. Минулого жовтня серія виступів "Той день" із тою самою програмою відбулася в Києві. За неї колектив отримав національну музичну премію Yunа в номінації "Найкраще концертне шоу". "Той день" - це назва десятого альбому "Океану Ельзи", який вийшов у вересні 2024-го. За словами фронтмена колективу, платівка схожа на ранню творчість ОЕ та асоціюється з поверненням до себе після тривалих пошуків. 18:00, Львів, територія FЕSТrерublіс, вул. Старознесенська, 24-26 До 28 вересня Фотовиставка "Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов" Два найвпливовіші сучасні фотографи зі Сходу та Заходу. Так характеризують українця Бориса Михайлова та німця Вольфґанґа Тільманса історикині мистецтва Марія Іссерліс і Тетяна Кочубінська. Вони - кураторки виставки, яка поєднує знакові роботи цих авторів. - Мало хто з митців формував сферу сучасного мистецтва та вплинув на молоде покоління більше, ніж Вольфґанґ Тільманс. А Борис Михайлов - ключова фігура Харківської школи фотографії та один із найвидатніших майстрів сучасної фотографії, - кажуть кураторки проєкту. - Михайлов і Тільманс кожен у свій спосіб розширювали межі медіуму. Михайлов - через експериментальні маніпуляції та гостру соціальну критику, Тільманс - через інноваційні підходи до друку та поліграфії, інсталяції та абстракції. "Парне катання" - рідкісна можливість дослідити мистецьку спорідненість авторів. Вони розмовляють схожою мовою фотографії. Обидва фіксують в об'єктивах крихкість, стійкість і гумор, що притаманні стану людини, а також вразливість тіла та поняття обмежень - політичних, соціальних чи особистих. Харків, ЄрміловЦентр, Майдан Свободи, 4

Пітерський "Авангард" у списках стратегічних підприємств росії

10 червня 2025 року на рівненському стадіоні «Авангард» відбудеться фінал Кубка України з футболу серед жіночих команд. У матчі за трофей зійдуться «Металіст 1925» (Харків) та «Ворскла» (Полтава). Початок гри – о 16:00

У російському Санкт-Петербурзі спалахнула масштабна пожежа на заводі "Авангард", який входить до так званого ВПК РФ і спеціалізується на виробництві мікросхем та іншої продукції радіоелектроніки.

Російські підприємства, залучені до виробництва засобів, які використовуються для терору та вбивств українців, є цілком законними військовими цілями

Про це в ефірі Еспресо сказав військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Валерій Рябих."Завод "Авангард" є одним із підприємств, що входять до так званого військово-промислового комплексу РФ. Це одне з небагатьох підприємств держави-терористки, яке здатне виготовляти різноманітні електронні засоби. Йдеться про різні вузли та компоненти для військової техніки - як для військово-морських сил РФ, так і для ракет стратегічного призначення. Це ті технологічні елементи, виробництво яких РФ зберегла ще з часів Радянського Союзу, і намагається розширити свої можливості, зокрема шляхом придбання іноземних технологій", - зауважив Рябих. За словами військового експерта, до повномасштабного вторгнення в Україну Росія отримувала такі компоненти, зокрема, і з країн Заходу. Нині ж основним джерелом постачання виступає Китай."Таким чином, удари по російських підприємствах, залучених до виробництва засобів, які використовуються для терору й убивств українців, є абсолютно законними військовими цілями. Таких об'єктів на території РФ - понад тисячу. Ураження не обов'язково відбуватиметься засобами, запущеними з території України, все ширше для цього залучатимуться підпільники безпосередньо на території РФ", - зазначив Рябих.Директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss також додав, що подібні інциденти впливатимуть і на настрій населення в центральних регіонах РФ, зокрема в таких ключових для політичної стабільності містах, як Москва та Санкт-Петербург."У цих містах тривалий час існувала впевненість у непорушності та "непробивності" їхньої системи протиповітряної оборони. Але все більше інцидентів відбувається на цій території. Це неминуче сприятиме як знищенню військового потенціалу РФ, так і зміні її політичного та суспільно-політичного клімату", - наголосив Рябих. Виробляє компоненти для ракет стратегічного призначення та засоби для ВМС: Dеfеnsе Ехрrеss про пожежу на заводі "Авангард" у Санкт-Петербурзі.Завод "Авангард" є одним із підприємств, що входять до так званого військово-промислового комплексу РФ. Це одне з небагатьох підприємств… ріс.twіttеr.соm/9546хОgRхZ— Еспресо (@ЕsрrеsоТV) Маy 29, 2025 Агенти партизанського руху "Атеш" провели розвідку заводу з виробництва авіаційних двигунів у Санкт-Петербурзі.

У ніч проти 29 травня у російському Санкт-Петербурзі спалахнула пожежа на території заводу "Авангард", який внесено до переліку стратегічно важливих об'єктів РФ

В ніч на 29 травня у Санкт-Петербурзі горів завод "Авангард", що входить до списку стратегічних підприємств РФ.