Попри різні дипломатичні конвульсії, Кремль вкотре різними голосами повторює свій старий ультиматум. Це говорять і Лавров, і Пєсков. Вони постійно вертаються до узаконення легітимізації окупованих українських територій. Американці в той самий час регулярно повторюють, що "ми рухаємось в правильному напрямку", а в разі чого погрожують виходом з переговорного процесу. Що взагалі зараз відбувається?Можна сказати коротку відповідь: Москва домагається, що і було її стратегічним планом, знищення України як держави та українців як нації. В який спосіб вона це робить? Бомбардує Україну, цивільне населення, здійснює операції на лінії фронту. Чи вона використовує для цього дипломатичні інструменти, переговорний процес, "гру в Дональда Трампа" - це не стільки важливо, як ми бачимо, бо мета не змінюється. Є лише певне домінування тих чи інших тактичних інструментів.Хочеться Дональду Трампу пограти в переговори - Москва затягує час, підсовуючи найрізноманітніші безглузді ідеї. Але вона не приймає ні конкретного, реального, безумовного, безстрокового, всеосяжного перемир'я, ні навіть означеного певними датами та обмеженнями безумовного, але 30-денного перемир'я.І тут ситуація, в яку грає ефесбешно-кадебешна система московського фюрера, з одного боку, тримає на прив'язі Дональда Трампа, використовуючи його нефаховість, нерозбірливість, непідготовленість його команди, а з іншого боку - використовує цей час для того, щоб готуватися для продовження війни як з Україною, так і з Європою. Стратегічні позиції, які висловлювалися Кремлем упродовж цього десятиліття, не змінюються.Однак змінюється ситуація навколо: приходять ті чи інші сили до влади в демократичних країнах, і це дозволяє Москві займатися маніпуляцією з використанням того чи іншого політика, тої чи іншої держави, тих чи інших кон'юнктурних моментів.Розуміючи, що сьогодні в Сполучених Штатах Дональд Трамп, з яким можна погратися, мізки його не так важко вправляти, відповідно, Кремль це робить, підігруючи мотивам, які на поверхні лежать у самого Трампа. А його мотивами та інтересами є мародерство, не просто бізнес, а мародерство. Ми ж бачимо, що він не хоче торгувати, тобто продавати зброю, а хоче мародерствувати: то йому подавай газу для забудови Рів'єри, то йому потрібна Запорізька АЕС, то переробні українські підприємства, то інфраструктура і так далі. Я вже не кажу там про Гренландію, Канаду, Панаму та все інше.Суть процесу є в тому, що Кремль тягне, розігруючи Дональда Трампа, впарюючи йому безумні ідеї. А Трамп замість того, щоб повернутися і працювати по ним же озвученій доктрині "мир через силу", приймає цю позицію Кремля і періодично гарчить то на Україну, то на Європу.Виходячи з того, що ви озвучили, не заповідається довгострокового перемир'я. Ми вже увійшли у весняну кампанію і входимо в літню, під час якої росіяни виставили собі кілька стратегічних цілей. Зокрема, йдеться і про південь нашої держави, який окупанти невпинно насичують своїм особовим складом і технікою. Пару днів тому президент України Володимир Зеленський сказав, що готується дещо і в Білорусі, зазначивши напрямок, можливо, це буде Литва, можливо, Польща. А, можливо, це буде північ нашої держави, але про це президент України не казав. Як ви думаєте, чого нам чекати в середньостроковій перспективі, коли ми говоримо про літню кампанію?Тут дуже важливо, перше, - об'єктивно оцінювати свої можливості й потенціал усіх складових, а також об'єктивно оцінювати можливості ворога, не переоцінюючи і недооцінюючи його. Це найважливіше.На даний час в Російської Федерації немає можливості проводити великі наступальні кампанії.Формується угрупування військ на території Білорусі та в сусідніх областях РФ. По цьому явно видно, що тези, які були оголошені президентом України, відповідають дійсності. Ці підрозділи з точки зору їхнього рівня і змісту підготовки, забезпеченості спрямовуються в Балтійському напрямку. Скорше за все, це той кулак, який з високою ймовірністю, за певних обставин буде використовуватися для удару по Балтійських державах і Польщі. Про це мова велася давним-давно. Яскраво про це скаже навчання "Захід-2025" - і по легенді, і по тому, що буде відбуватися. Але це не означає, що увага до українського північного напрямку має слабнути.Зрозуміло, що підтверджують це й офіційні заяви Пхеньяна і Москви про відкритість взаємодії між ними стосовно надання особового складу. Процедура завершилася ратифікацією угоди про стратегічне партнерство і, як відомо, Пхеньян і Москва офіційно заявили про те, що на боці Росії в цій війні воює КНДР. До речі, цей факт викликав не дуже зрозумілу реакцію навіть Вашингтона. Хоча зрозуміло, що Північна Корея несе в собі загрозу в першу чергу Південній Кореї, зрозуміло, і Сполученим Штатам Америки, бо і Кім Чен Ин, і його попередники неодноразово хвалилися, що завдадуть удар по США. І, власне, ця озвучка, могла б і мала б привести до тями, в тому числі Вашингтон, і дати йому зрозуміти, що Україна - перший партнер США, тому що сьогодні Україна в тому числі стримує потенціал і Північної Кореї, воюючи з представниками збройних сил КНДР на російсько-українському фронті.Тому в цьому відношенні те, що стосується можливості розгортання широкомасштабних операцій РФ, зрозуміло, що вони будуть тиснути. Однак я б все-таки наполягав на тому, щоб це питання детально коментували військові, тому що вони знають оперативну та стратегічну ситуацію, а також стратегічні плани, які виношує Росія.Щодо політичної площини, то вже очевидно, що нинішні слова, які продовжує проговорювати нескінченно Медведєв, заступник голови ради безпеки РФ, свідчать, що Москва серйозно розглядає ймовірність нападу на країни НАТО.До речі, у Вашингтоні все частіше почали говорити, що вони не збираються тратити гроші на захист Європи, бо в них великі борги, що Сполучені Штати можуть і відмовитися від гарантій стратегічної безпеки в Європі. І це якраз свідчення того, що це чують і в Кремлі, тому ведуть підготовку, в тому числі й на плацдармі, який називається Білорусь.Але ще раз хочу наголосити, що в цьому випадку не слід мінімізувати увагу з боку України до північного напрямку.І голова Євразійського центру Атлантичної Ради США Джон Гербст, і генерал Кларк говорять про стратегічний напрямок. Розуміємо, що це питання ресурсів ворога, яких явно недостатньо. Також помічник російського диктатора Патрушев також озвучив, зацікавленість Росії просуватися у південно-одеському напрямку. Як ви бачите ситуацію на півдні у середньостроковій перспективі? Наскільки серйозним може бути рух ворога?Це не вперше і не новина. Якщо повернутися до стратегічних планів Кремля 2014-2015 років, то там мова велася про відрізування півдня аж до Придністров'я. Це давні плани, Кремль продовжує реалізувати свій стратегічний план - знищення української держави й знищення українців як нації. Тобто в цьому відношенні нічого не міняється. Міняється тільки тактика залежно від того, як поводяться партнери України, зокрема такі, як США. Зверніть увагу, я не випадково, відповідаючи на попереднє питання, зв'язав повідомлення, які йдуть з Вашингтона, і те, що говориться в Кремлі та озвучується рупорами Кремля.Тепер, що стосується заяв Патрушева, який дуже рідко говорить у цій ситуації. І зазвичай це або не співпадає, або виходить за рамки того, про що говорить навіть сам московський фюрер. Такі речі розглядаються для того, щоб використовувати, як дезінформацію, з метою заплутати ворога. Наскільки на сьогодні Російська Федерація має можливості провести такі операції? Можу сказати, що з точки зору забезпеченості через Крим - мінімальна, і це відзначали всі. Щобільше, ми вже як два місяці чули з Кремля про те, що явно відчувається, що цей напрямок слабшає. Це може бути операцією прикриття чи фальшивими меседжами й повідомленнями.Однак я ще раз наполягаю на тому, що ці речі мають коментувати військові, бо вони розуміють розподіл тактичних сил, тактичний і стратегічний баланс як з точки зору ведення операцій на лінії фронту, так і стратегічного планування.На сьогодні абсолютно чітко зрозуміло, що меседжі, які були направлені останніми тижнями Дональду Трампу і НАТО, зводилися до того, що навіть позиція Вашингтона по Криму є помилковою.Чому? Бо позиція по Криму в разі того, якщо Крим буде використовуватися Росією як плацдарм для розгортання бойової одиниці, - дуже небезпечний для країн НАТО. І це НАТО акцептовано.Під час останньої поїздки до Вашингтона генсек НАТО Марк Рютте чітко зосереджувався на тому, що теза про Крим є недопустимою. У зв'язку з тим, що Крим завжди розглядався як плацдарм атаки й Радянського Союзу, і Російської імперії на Балкани та південь Європи. І це серйозний аргумент.Ситуація полягає в тому, що Європа це акцептує: Європа і нинішнє керівництво НАТО розуміють високу ймовірність такої стратегії РФ. Однак інша справа - це забезпеченість цих напрямків відповідною силою, боєздатністю і здатність української армії протистояти цьому, безумовно, з боку НАТО як у воєнно-політичному плані, так і військовому.На вашу думку, що відбулося у Ватикані? Була розмова двох глав держав, Володимира Зеленського та Дональда Трампа, навіть президента Макрона, так би мовити, вивели за дужки. І бачимо зараз пожвавлення американської дипломатії. Чи можуть послідувати ті чи інші якісь правильні конкретні кроки з боку США? Чи Дональд Трамп міг просто сказати: соррі, ми виходимо з гри?Перше - варіанту "вийти із гри", про що так багато говорять у Вашингтоні, немає. Якби Америка досягла мінімального успіху, хоча б в чомусь, тоді Дональд Трамп оголосив би себе героєм і передав би цю ситуацію Європі. Росія навмисне тримає Сполучені Штати у цьому процесі, в тому числі затягуючи ведення переговорного процесу. Тому в цьому відношенні шансів вискочити у США при такій диспозиції, тактиці сторін ніякого варіанту немає.Адже Дональд Трамп, абсолютно безглуздо влізши в Близький Схід, там зрозумів, що він має справу не стільки з "Хезболлою", ХАМАСом та Іраном, як з Росією. Точно так він це побачив в ядерній іранській програмі, бо вона не стільки іранська, скільки на даний час уже російська.Ситуація з агресією проти України й без того чітко зараз зав'язала і накинула на нашийник на голову і шию Дональда Трампа. Звідси очевидно, що нині Кремль буде тримати цей нашийник на Трампі, дурачити йому голову, затягуючи час, придумуючи найрізноманітніші способи для того, щоб Трампа перетягувати на свою сторону.І тут ситуація дуже сприйнятна, бо з одного боку Путін хворіє на гегемонізм і захоплення територій України, європейських територій і так далі. А Дональд Трамп мріє про Гренландію, Панаму, Канаду. У них однакові мрії. Один завойовує, знищуючи мирне населення, а інший у цей час мародерствує. І тому все це створює картину, ніби, погоджених дій. Зверніть увагу, Кремль готує групу в Білорусі, а з Вашингтона звучить про те, що США не будуть допомагати Європі фінансувати її оборону.Що стосується подій у Ватикані, то це був свого роду тимчасовий шок для Дональда Трампа. По-перше, в нього історія відносин була з покійним Франциском. По-друге, обставини, в яких він перебував, це були таким же шоком, де він, як людина в 78 років, думав в тому числі й про себе, і про вічне, що в такі роки вже має турбувати людину, в тому числі й Дональда Трампа. По-третє, рівень даних та інформації, яку він отримував.І четверте, маленький сюжет: ні Стармер, ні Макрон не збиралися говорити з ним на цю тему. Їхня робота, як і робота голови Ради міністрів Республіки Італія Джорджі Мелоні, зосереджувалася на підготовці та донесенні повідомлень, які готувалися в Лондоні, Парижі та Римі для президента України Володимира Зеленського і для змістовної розмови з Дональдом Трампом.Як ми бачили по результатах цієї зустрічі, що все-таки певні нюанси залишилися в голові Дональда Трампа. Але, по-перше, вони мали тимчасовий характер, а по-друге, Дональд Трамп - не та людина, яка б відмовлялася від власних переконань. Тим більше, що вони украдені й присвоєні самим Трампом. Частину він украв у московського фюрера, частину у Стіва Віткоффа і так далі. Ви ж бачите, що він фактично не користується розробками, які для нього готував, в тому числі Кіт Келлог. Він на сьогодні живе у світі плану і програми, якого насправді не існує.А озвучені тези щодо Криму та України, я вже не кажу про фразу, що відношення Трампа до України буде визначатися позицією московського фюрера. Цю белиберду, яку зморозив Трамп, ще треба зрозуміти. А що власне він вкладає? Як кажуть фахівці, Дональда Трампа необхідно постійно дешифрувати, або не спішити реагувати, бо за декілька хвилин він змінить свою позицію. Або як кажуть зовсім наближені - що вони живуть від повідомлення до повідомлення Дональда Трампа в Тruth Sосіаl (соціальна мережа, створена Тrumр Меdіа & Тесhnоlоgy Grоuр). Ось логіка його мислення.Тому, перебуваючи під шоком у Ватикані, Трамп робив певні судження, починаючи від того, що він би не проти бути Папою Римським, закінчуючи тим, що він може вийти з процесу. Але при цьому, мріючи вийти з процесу, він мріє про отримання Нобелівської премії за ініціативи миру на планеті Земля. І ці протиріччя він для себе ще не вирішив.Перше - я категорично наполягаю на тому, що в нього немає шансу вийти з процесу. Друге - він заплутався в тому, як йому далі рухатися по цьому треку. Третє - це те, що його юзає московський фюрер, використовуючи на свій інтерес.Як нам бути з історією про тимчасове перемир'я 8-9 травня? Україна висунула свою контрпропозицію, коли ми говоримо про повноцінне 30-денне перемир'я. Росіяни чомусь не хочуть йти на щось подібне. Якби передбачався той чи інший переговорний процес, то тимчасове перемир'я якраз сприяло б подібному. Але росіяни на це не йдуть, можливо, готуються якісь провокації на 8-9 травня. А з другого боку, якщо, наприклад, росіяни відкидають наші мирні пропозиції, тоді, можливо, можна і зіпсувати їхній парад перемоги?Вчергове повертаюся до своїх тез. У воєнній доктрині РФ війна ведеться зброєю, військом, переговорами, паузами в переговорному процесі. Тому це не ініціативи про перемир'я - це інструмент ведення війни. Перемир'я, як відомо, досягається в переговорному процесі та обставляється для гарантії певними підписаними документами. Ці документи мають містити визначений період, час, початок, завершення, механізми моніторингу і контролю для того, щоб розуміти та довіряти один одному.А те, що зробила зараз РФ вустами Путіна, є ніщо інше, ніж введення війни в інший спосіб. В односторонньому плані перемир'я ніким і ніколи не оголошувалися та не приймалися. Це результат, ще раз це підкреслю, переговорного процесу.Виходячи з тактичних інтересів, а тут мова йде про безпеку Сі Цзіньпіна на Червоній площі, про інші наміри, очевидно, що ворог у ці дні буде проводити диверсійні тактичні операції на лінії фронту. Він і прикриває їх відповідними тезами, тим самим морочачи голову насамперед Дональду Трампу.Україна за 11 років війни пройшла майже 50 цих перемир'їв. І нам дуже добре відомо, як РФ дотримувалася навіть двосторонньо досягнутих, підписаних, врегульованих відповідними процедурами перемирій, при цьому моніторинг здійснювався спільними групами, ОБСЄ, окремими фахівцями, але Російська Федерація на те завжди плювала і порушувала.Жодне із цих перемирій не було порушено українською стороною. Це завжди робила Російська Федерація. Тому на ці ініціативи, які висловлені Путіним, треба дивитися, перше - як на спосіб негативної відповіді на 30-денне безумовне перемир'я, про що говорить українська та американська сторона. Друге - на них треба дивитися, як на прикриття певних операцій, які будуть здійснюватися кремлівською воєнщиною. Третє - на них треба дивитися, як на спосіб впливу, в тому числі на американо-українські відносини, бо за цим ми почуємо фразу, як Путін скаже: а ми проаналізували ці три доби й виявляється, що українці їх порушили.А з ким ти дурню домовлявся у такій ситуації? Які документи й хто з тобою підписував? Тобі запропонували 30 днів, замість того, щоб сказати так чи ні, ти починаєш займатися різноманітними хитрощами та дурачити голову. І в першу чергу, чого не розуміють у Вашингтоні, він дурачить голову Трампу. На вашу думку, що привезе Сі Цзіньпін? Він же їде не для того, щоб погуляти по Красній площі, а відбудеться певна розмова і синхронізація з Кремлем. Як ви думаєте, яка буде позиція Пекіна?"Китаец и русский - братья навек". Ви таку пісню чули? Чули. І це буде всіляко підтримуватися, пропагуватися. Щобільше, у цій системі координат є збільшення постачання подвійних технологій, компонентів озброєння, що всі ці роки й продовжувалося. А мрії Трампа ще раз отримують відлуп у розмовах і діалогах і між московським фюрером і пекінським більшовиком, так само і в системних рішеннях, які будуть прийматися.А між Пекіном і Москвою, так само як між Москвою і Пхеньяном, між Москвою і Тегераном, нарощуються об'єми, структура взаємодії. І скільки раз уже говорилося про те, що немає різниці між взаємодією Пекіна і Москви, Пхеньяна і Москви.Зараз, коли офіційно Москва отримує корейців, то за ними підуть і китайці, бо українець візуально не розпізнає китайця від корейця.І це буде всіляко використовуватися для того, щоб не 50, не 100, не 150 китайців з'явилися на лінії фронту, а набагато більше. Насправді це рішення по Північній Кореї, яке озвучено, це ще один момент формування того, що називається вісь зла.Якщо говорити про кількісний показник, скільки, на вашу думку, північних корейців чи, можливо, китайців, росіяни можуть долучити до російсько-української війни?Кількість їх буде зростати, тому що виникає проблема забезпечення війни через розширення, виникнення нових вогнищ війни. І тому для мене цілком очевидно, що Росія на сьогодні планує захоплення країн Балтії.
... More