Search trend "Дитина війни"

Сьогодні моя гостя — це людина, для якої нецікаво, коли легко і просто. Вона завжди ставить вище потребу служіння, ніж своє особисте. Вона хотіла займатися культурою, але взялася, напевно, за одну з найбільш просякнутих радянщиною сфер — медицину, взялася її змінювати.Пані Уляно, напередодні 2013 року, тих бурхливих подій 2013 року, ви приїхали в Україну. І з того часу тут ще жодного разу не пожалкували? Ані разу.Серйозно?Серйозно. Ані революція, ані війна, яка почалась у 14-му, ані повномасштабне вторгнення, життя під ракетами, вибухи, всяке різне…Ну, ніби є китайське таке прислів'я, що хочеться жити у цікавих часах. Я думаю, що так і відбулося в нашому житті.Це знову той випадок, коли не все просто і легко, але вам це подобається.Так, найбільш цікаво.Але зараз це цікаві часи не лише в Україні, а й у Сполучених Штатах, де ви народилися. Як вам зараз з України спостерігати за тим, що там відбувається? Що думаєте, що сталося з американцями? Трохи важко дивитися на ті речі, які зараз відбуваються у Штатах.Найважливіше — як змінюється політика підтримки України у нашій, на жаль, війні. Чи буде зброя, чи не буде, що зупиняється, які вимоги є від нового президента і його адміністрації супроти України, щоб нарешті у нас була перемога. Це найбільше турбує. Те, що відбувається всередині суспільства, ті зміни, які відбуваються, — це їхнє внутрішнє.Важко мені дивитися, я колись там жила і хотіла, щоб життя було краще для тих людей, які залишилися у Штатах, але це був їхній вибір. Дуже багато українців за походженням чи ті, які пізніше переїхали жити у Сполучені Штати Америки, голосували за Трампа. Як ви думаєте, чому так сталося?Українська діаспора традиційно голосувала за республіканців, бо в часи Радянського Союзу, коли Україна була поневоленою нацією, республіканці були тими, хто більше підтримував Україну. І навіть Ейзенхауер започаткував щорічний тиждень поневолених народів, під час якого про українців говорили, розмовляли.Дуже багато людей говорять, що Рейган був тим президентом, який призвів до розпаду Радянського Союзу. Ну, я не знаю, чи це стовідсотково правда, але так традиційно думають.Також є питання щодо того, що відбулося після розвалу Радянського Союзу, чи республіканці, чи демократи більше підтримували українців. Це не 100% по одній стороні або іншій стороні. Але багато українців традиційно є республіканцями, і я думаю, що вони підтримували не стільки Трампа, скільки республіканську партію. Декотрі з них думали, повірили, що він зможе закінчити війну дуже скоро, швидко, як тільки стане президентом, і вони б хотіли побачити, що війна закінчилася.Проблема в тому, що ми не хочемо, щоб вона (війна, – ред.) лише закінчилася, ми хочемо, щоб Україна здобула перемогу, щоб російське військо вийшло з країни і щоб ми знову жили у своїй суверенній незалежній державі. Можливо, вони трохи помилилися.Як воно взагалі жити в Україні, коли ти народилася в Америці і сформувалася там? Ви приїхали в Україну вже в такому доволі сформованому віці, 50 років вам було, якщо я не помиляюся.Так, ми приїхали, коли я вже була дорослою, я вже працювала лікаркою багато років, то це вже, так, доросла людина. Але ми дуже часто приїжджали в Україну. Я навіть була в Україні, коли була ще маленькою дівчинкою, у 74-му році, тоді я була в кінці "совка", у 90-му році.А від 91-го року ми часто приїжджали в Україну, то це не було так, що я стовідсотково з американського суспільства переїхала в Україну, бо часто приїжджала і побачила, можливо, навіть трохи краще, ніж українці, які саме живуть в Україні, як змінилася країна у ті часи - від 91-го, 92-го року до сьогоднішнього дня, чи, можливо, 10 років тому. Бо, коли точково приїжджати, то ми бачимо ті зміни, а коли людина є саме у тій країні, вона, можливо, не бачить, що насправді дуже багато змінилося, і позитивно змінилося.Слухайте, ну але в 70-ті роки приїхати в Україну зі Сполучених Штатів Америки, більше того, приїхати нащадкам українців, які звідти втікали, втікали від совєтів, було не так просто. Наскільки я знаю, то треба було отримати візу в Сполучених Штатах Америки. І це перевірялося всілякими службами. Не знаю, чи ви до родини сюди приїжджали. Родина тут в Україні теж, напевно, перевірялася. Які у вас тоді враження були? Скільки вам тоді було років? Ви приїхали з вільної країни в країну невільну?Мені було 11 років. Я приїхала зі своєю мамою і з таким трохи дальшим родичем, священником, він вже покійний. В той час ми не могли приїжджати в Україну до своїх родичів, чи самі, але треба було їхати через туристичну агенцію, і за нами слідкували весь часМи були в готелях, автобусах, ми лише могли зустрічатися з нашими родичами на вулиці. Ми не могли в готелі з ними бачитися. І коли ми пробували виїхати, щоби поїхати до села, де моя мама народилася, нас зупинили поза містом. Це ми були у Львові, ми пробували виїхати, і вони нас зупинили і не дозволили, щоб ми далі їхали.Коли мені було 11 років, я це бачила, мої емоційні враження були, що все було дуже таке сіре. Я приїхала з країни, де були такі яскраві кольори, а в Україні все було дуже сіре. А друге, що я не могла розуміти, чому так було. Чому ми не можемо піти до наших родичів? Чому у них буде проблема після цього?Ми мусили їхати через Москву і через, в той час, Ленінград. Як ми були в Москві, нам дали 40 сторінок меню, щоб замовляти в ресторані, в готелі. А коли ми пробували замовляти, нічого з того меню не було в ресторані. Ми питали: "А що у вас є?" І вони мали там одну страву, то ми питали: "А чому даєте людям це меню?" Вони відповідали: "Ну, не знаємо", і дали нам те, що ми могли поїсти. Це трохи відкрило мені очі у дуже молодому віці, що це означає жити у країні, яка була в тюрмі.Це була країна-тюрма. Люди не мали змоги ходити, читати, зустрічатися, навіть працювати там, де вони хотіли.Коли ми виїхали, після того, наші родичі, які були у Києві, ми були у них в квартирі і спілкувалися. Після того до них приходили багато разів і питали: "А чому ми були у них, про що ми розмовляли?" І у них були певні проблеми. Інші родичі відмовлялися з нами зустрічатися, бо не хотіли мати ті проблеми.Я колись спілкувалася також з українцем, батьки якого втікали з України під час Другої світової війни. І він теж розповідав, як приїжджав ще в радянські часи зі своїми батьками і теж їх так супроводжували певні люди зі структури на три букви — КГБ. І його дивувало тоді, що у ванній ті його родичі, до яких вони прийшли, відкручували воду. І він не розумів, для чого це. Аж потім йому вже в дорослому віці пояснили, що для того, щоб не було чути, про що вони говорять. А окрім того, його дивувало, (він з Канади), він каже: "В нас уже були пральні машинки, які все робили самі, були посудомийки, а тут цього всього не було. Тобто більш побутовий рівень його здивував, хоча "Совєтський Союз" розказував, що він найкращий. Тут найпередовіші винаходи і людям живеться найліпше в цілому світі".Чи у вас були теж якісь такі спостереження за цим, що це "най-най-най", окрім того, що 40 сторінок меню, якого насправді не було, тих страв не було? Ще щось таке, що вдавалося, але не було насправді?Здавалося, що це є як, скажімо, люди з України, коли виїжджають за кордон, у них уява світу є такою, що весь світ є як моя країна, або там, де я живу. І так само у Штатах, коли я виростала, я думала, що весь світ виглядає, як у мене вдома. І що ця Україна, яка існує, про яку мені розповідали мої бабусі і дідусі, яку вони пам'ятали, то моя уява про Україну була більше такою, скажімо, як Шевченко розповідає, або як ми бачимо на картинках: гарне село, люди, всі сусіди знають один одного, всі допомагають.Ну, трохи по-іншому вийшло. І знову для мене була велика різниця між Штатами, і я відчула цю несправедливість, бо я зі Штатів розуміла, що світ може бути іншим. Багато людей в Україні ніколи не бачили інший світ і вони думали, що цілий світ є як їхній світ. А тому що я була з іншого, я бачила і бачила цю несправедливість.Мені було 11 років, я про це не розмовляла із дорослими людьми, але з дітьми я питалася у них. От, скажімо, в мене був інший одяг, інші футболки. Ми привезли ляльки, які мали одяг, який можна було змінювати, і для них це все було дивним. Я їм розповідала про своє життя, про школу, вони про своє, і воно було дуже різним.Ваші батьки опинились у Сполучених Штатах ще зовсім маленькими дітьми, так? Мамі було п'ять, а татові десять.Вони виїхали, вони були примушені виїхати з України, бо їхні батьки були задіяні у підпільних організаціях, коли совєти прийшли, повернулися на західну Україну. Вони обидва із західної України, то вони виїхали зі своїми батьками, пережили кілька років у таборах для переселенців у Німеччині, а тоді приїхали в Штати. Моя мама через Луїзіану, через християнські організації, які їх спонсорували, а батьки мого батька приїхали через родичів, які їх спонсорували. І вони опинилися — і одна сім'я, і друга — в кінці опинилися в Детройті, і там мої батьки познайомилися. Ви кажете кілька років у цих DР таборах, таборах для переміщених осіб, але життя в тих DР таборах теж було "не мед". Більше того, бувало так, що Совєтський Союз дуже стежив за тим, щоб потім тих людей повернути назад. Я маю на увазі українців чи білорусів, чи інших, які намагалися втекти від Совєтського режиму, повернути назад. Вони змушували родичів писати з України листи: "Давайте назад. Тут така хороша влада, так добре живеться".Бувало, що люди спокушалися, думали: "Я повернусь, там же моя родина". І там їх чекало пекло: заслання або тюрми. Чи ви говорили колись із батьками, як їхні батьки прийняли це рішення, що ні, ні кроку назад, і не можна вірити Совєтській системі?Вони були досить обізнані з тою системою, яка поверталася на українські землі, і ніхто навіть на мить не подумав, щоб повертатися в ту систему, бо розуміли. Їм було важко, бо вони залишили своїх братів, сестер, які залишилися в Україні, і вони переживали, що ті будуть покарані за їхні дії. Але вони свідомо розуміли, що якщо вони повернуться, це буде або тюрма, або смерть, то вони залишилися.Мій дід по батьковій стороні був комендантом табору переселенців. Вони організували там школи, культурні проєкти, "Пласт", "Сум". Там було ціле українське життя в тих таборах. Так само моя мама, як вони виїжджали, її батьки подорожували багатьма містами Німеччини, і вони опинилися в Мюнхені. Коли була можливість переїхати в Штати, вони скористалися цією можливістю.Як відбувалося ваше становлення українкою у Сполучених Штатах Америки? Роман Ващук, той, який був послом Канади в Україні, має теж подібну історію до вас, бо його батьки також в часи Другої світової втікали звідси й опинилися в Канаді. Я розмовляла з ним про це. Ми говорили про Квітку Цісик. Теж подібна історія, так?Він розповідав, що всі діти ходили до школи п'ять днів. А українські діти ще й в недільну школу. Він казав: "Я хотів на вихідних просто побавитися, м'яча поганяти, а треба було йти і вчити українські віршики. Або всі святкували Різдво в один час, а ми святкували в інший".І мама сварилася, вона наполягала, що в нас має бути таке Різдво, як Різдво в Україні, а не те "американізоване" Різдво, яке ми бачимо, наприклад, в художніх фільмах американських. І він казав: "Коли я став дорослим, аж тоді я зрозумів, навіщо були ті вірші Шевченка, навіщо було те Різдво, навіщо було багато інших моментів". Як це відбувалося у вашій родині? Чи були конфлікти, що ви казали: "О Боже, скільки можна того? Можна я просто піду зі своїми американськими друзями погуляю і проведу час?"Ми ходили зі своїми американськими колегами також. Це не було так, що ми ексклюзивно були в українській громаді. У нас були друзі, які не були українцями, і багато з них поважали те, що ми хотіли розвивати наше українство, навіть не проживаючи в Україні. Коли я виростала вдома, ми розмовляли українською. Англійську мову я вивчила через старших брата і сестру, які ходили до школи.Мої бабусі й дідусі розмовляли лише українською, вони дуже калічили англійську. Це для нас було як дихати, – бути українцем, це було нормально.Так, ми ходили до іншої церкви, додатково вчилися ще один день на тиждень у школі Українознавства, яка була по суботах. Але це все було нормально, бо наше оточення в більшості було таким самим.Також ще до 91-го року було дуже важливо, щоб ми якось могли захистити це українство, бо ми бачили, що в Україні не дозволяли українцям бути українцями, а нам дозволено було, то ми ніби це хотіли захистити.І коли в 91-му році Україна вже стала незалежною, було розуміння, що вже є ця держава, про яку ми мріяли, що вона буде колись незалежною. Але, як ми всі знаємо, так само як коли народжується дитина або народжується ідея, це не з самого початку все нормально, і треба дорослішати до моменту, коли бути вже дорослою країною.І це доросла людина зробила цей вибір. Ті, які народилися, багато з них роблять цей вибір також. Вони беруть участь не лише у культурних, мовних, а також і політичних процесах, і вони всі є частиною – бути українцем. Але вам в Україні не раз ставили такі докори, що, мовляв, та яка ви українка, якщо ви народилися в Сполучених Штатах Америки? Як вам оці докори? Наскільки вони справедливі? Що ви відповідали таким людям? Ну я є українкою, я маю громадянство. Мої батьки і по батьковій, і по маминій стороні, дуже багато родичів, генерації, які були в Україні. Це не є так, що я не маю ніяких українських коренів.Те, що я народилася на території іншої країни, це не є мій вибір, і це не був вибір моїх батьків. Вони би хотіли залишитися в Україні, а їм не було дозволено залишитися. Що це означає бути українцем? Це є вибір, це є стати українцем. Лише народитися на якійсь землі не автоматично робить людину цієї національності.І в Сполучених Штатах, як ми бачимо, це є країна іммігрантів. І можна бути з будь-якої країни і стати американцем. Я думаю, що Україна також після війни, коли вже в нас буде перемога і буде відновлення України, і ми будемо процвітати, в нас також будуть іммігранти, які схочуть прийти і стати українцями. Ви повернулися сюди волонтеркою, але так якось закрутилося, що ви стали міністеркою. Ви сподівалися на такий розвиток подій? Ні, не сподівалася. Як зараз ви оцінюєте свою реформу, яку не вдалося до кінця довести? Ви задоволені чи, навпаки, сумуєте, що не все вдалося?Я можу вам відкрити маленьку таємницю: реформа ніколи не закінчується. Вона ніколи не завершена, бо завжди є нові ідеї, нові способи, нові процеси, і треба покращувати. Це би було як якби я, як лікарка, лікувала людей методами 80-х років у ХХІ столітті. Ну, це вже не потрібно.То воно завжди продовжується. Реформа, трансформація системи охорони здоров'я, яку ми запланували, була запланована на кілька етапів. Перший етап пройшов, другий етап, ну, наполовину пройшов. І тоді почалася пандемія. А це трохи заважало у цьому, щоби продовжувати реформу. Тоді знову включилися у реформу, а тоді почалася повномасштабна війна. А чи воно продовжується? Так. Чи воно до кінця завершилося? Думаю, що навіть те, що ми запланували, до кінця ще не було зроблено, але дуже багато позитивних змін було здійснено. І я думаю, що одна з найважливіших речей — ми змінили культуру довкола охорони здоров'я. Замість того, щоб система існувала задля системи, охорона здоров'я має мати пацієнта в центрі уваги, а не саму систему.Але у Сполучених Штатах ми бачимо, що їхня система охорони здоров'я кульгава, бо люди не завжди мають доступ до лікарів, не завжди мають доступ до медичних послуг. І якщо ти бідний, то ти трохи приречений. Чи ви впроваджували саме американську систему тут, або ж іншу? Яку?Це не американська система. Американська система здебільшого базована на приватних компаніях, які продають своїм клієнтам страховку, щоб ця страховка тоді платила за їхню медичну допомогу. Або, якщо це людина старшого віку, понад 65 років, або людина, яка не має фінансових можливостей, щоб заплатити, тоді держава має програми, щоб допомогти.Це 100% не та система, яку ми хотіли, планували і впроваджували в Україні. В Україні є єдиний платник, який купує послуги медичної допомоги, і це Національна Служба Здоров'я України. Якщо хтось хоче, вони можуть додатково купувати страховку або піти і самостійно заплатити у приватних закладах. Але кожна людина, яка живе в Україні, має доступ до медичних послуг через Національну Службу Здоров'я.І ця служба більш базована на британській системі, але це унікальна українська система, бо є багато речей, які були запозичені з багатьох інших країн. Скажімо, важливість первинної допомоги, цієї первинної ланки — це частково британське, але також ізраїльська система. І щоб змінювати систему, не можна взяти з однієї країни і пересадити її в іншу, бо культура інша, люди інші, і не можна такого робити. Знаєте, я сьогодні намагалася згадати прізвище нинішнього міністра охорони здоров'я, хоч я журналістка і маю знати, і так воно довго мені згадувалося.Але я думаю, що поки ви були міністеркою, якщо би так вийти на вулицю і спитати, хто міністр охорони здоров'я, то кожен українець, навіть той, який не дуже цікавиться політикою, знав би, що це Уляна Супрун. Як гадаєте, чому така була увага до вашої діяльності, до вашого імені і прізвища, і чому навіть вам прізвисько приклеїли "Доктор Смерть"?А я думаю, що це заслуга ворогів медичної реформи. Вони найбільше це обговорювали, називали і протестували проти того, що ми робимо. Ми комунікували, як могли.Я думаю, що позитивна комунікація — на моєму Фейсбуці був блог про здоровий спосіб життя, про ті зміни, які відбуваються. Я думаю, що це було позитивне, але було стільки негативного і стільки бруду, що кожна людина знала, хто я, і це прізвисько, яке надали мені. Ви знаєте автора того прізвиська? Ні. Не знаєте. А хотіли би дізнатися, хто це? Ні. Я знала, що буде проблематично, коли перед тим, як я навіть зайшла в міністерство, коли мене призначили на першого заступника. І в перший день, коли я зайшла у дворик у Маріїнському парку до міністерства, там вже були протестувальники, які казали, що я творю "геноцид" української нації. То це було зрозуміло, що буде важко. Але те, що щось важко, не означає, що воно не є правильним.Знову ж таки, то ви не любите, коли просто все і легко. Ну, було би гарно, якби було просто, але думаю, що ні. Ви кажете, що була частина людей в тій системі, яким дуже не подобалося те, що ви руйнуєте якісь корупційні схеми. Чи ці люди вже не є частиною системи зараз? Частково ні, але багато з них залишилося в системі. Вони менше мають доступу до тих корупційних схем, що були раніше. Але декотрі з них залишаються в системі, і це забере час, я думаю, щоб нова генерація людей і лідерів прийшла до верхівки системи, щоб вона насправді змінилася.Я недавно мала зустріч із молодими медичними лідерами, і вони вже по-іншому бачать, як світ працює, як система повинна працювати, то я думаю, це забере трохи часу. Ви сказали, що ми зараз маємо інший час, і тому звертаємо увагу на інше. Війна, повномасштабне вторгнення — це зрозуміло. Колись ви виступали перед студентами Українського Католицького університету. У вас була промова, яку розібрали на цитати.І ви в цій промові згадали такого Лефевра — дослідника, соціолога, математика, який провів дослідження, як американці, які народилися в Сполучених Штатах Америки, і вихідці з Совєтського Союзу, які опинилися в Америці, по-різному реагують на правду і брехню. І в ході його дослідження він запитував, чи можна лікареві збрехати пацієнту, який хворий на рак, заради блага, щоб не казати йому правду і, можливо, щоб він не засмучувався, що в нього є онкологія. І що цікаво, що лише 8% корінних американців дали відповідь: "Ну так, можна збрехати."А от серед вихідців з "Совєтського Союзу" таких було 89%. Чи правда під час війни є важливою? Ми зараз чуємо між людьми багато дискусій про те, що не треба було українців попереджати про те, що буде повномасштабне вторгнення, чи просто про те, що буде вторгнення Росії і що воно буде таким. Не треба було казати: "Слухайте західні розвідки."Навіть якщо б українцям сказали, то вони все одно би не послухалися, не сприйняли це всерйоз. І тому добре, що українців заспокоїли. Хтось каже, що ні, навпаки, треба було казати, бо люди би були підготовлені. Тут дослідження Лефевра теж доволі можна накласти на ці події. Як ви вважаєте, чи правда важлива під час війни? Що треба було людям казати — правду чи солодку брехню?Я думаю, краще говорити правду, а як люди сприймають — це вже не ваша відповідальність. Люди будуть реагувати, як вони будуть реагувати. Як ми накладаємо те, що ми думаємо, ми знаємо, як вони будуть реагувати — то це неправильно.Ми у нашому офісі, в нашому видавництві, дивилися не лише українські новини, а загалом, і ми побачили, що виглядає, що дуже швидко почнеться якесь вторгнення, і ми готувалися до нього. І коли воно сталося, хоча це був шок, навіть як воно сталося, бо ми не хотіли вірити, що воно станеться, ми були готові. Я думаю, що це краще.Це нас навчають як лікарів: ми повинні подумати про найгірший сценарій і бути готовими до нього, тоді будь-що, що відбудеться, ми будемо готові. Я думаю, має бути більша відкритість у політиків щодо того, що відбувається. У чому би ця відкритість мала проявлятися?Я думаю, варто, щоб було зрозуміло, які є наші втрати серед військових і цивільних, щоб це було більш відкрито. Бо навіть, скажімо, на Заході, коли пишуть, скільки було цивільних втрат, там пишуть лише тих, яких Об'єднані Нації могли самі побачити на власні очі. І це досить низькі цифри.І ми знаємо, що це є набагато вищі цифри. І якби ми були більш відкриті про ті речі, я думаю, що світ би реагував по-іншому. Навіть наші люди би реагували по-іншому. То я би саме точково про це поговорила. Як би наші люди мали реагувати по-іншому? Що б їм дало знання наших втрат, наприклад, серед військових? Я думаю, що це є масштабність, яка міняється. Коли ми дивимося на 20 людей, а на 20 тисяч — це є велика різниця. Скажімо, навіть як Голодомор. Коли ми дивимося на Голодомор, як це було два-три села, де померли люди, там люди не знали по цілій країні, що відбувається, воно виглядало більш локальним. Тоді пізніше, коли ми дізналися масштабність, воно змінює, що це є.І ця масштабність може дати нам більше розуміння, що відбувається в нашій країні, і саме у війську, чому нам потрібно більше наших військових і що ми можемо зробити, щоб їх зберегти, щоб не було таких втрат. Коли ви були міністеркою, у вас був свій блог на Фейсбуці, де ви розвіювали якісь міфи, вели комунікацію з українцями. Цей блог вже не працює, так? Чи працює? Не на Фейсбуці. Коли я вже перестала бути міністром, то я закрила сторінку, яка була сторінкою виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, і взяла декотрі із тих найбільш цікавих, і ми видали книжку. Наше видавництво АRС.UА видало книжку "Мочи манту".І в цьому можна прочитати дуже багато з тих цікавих, але також в інтернеті залишилися ті дописи на сайті suрrun.dосtоr. І там можна знайти більшість тих дописів, які були.Ми, як я вийшла з міністерства, вирішили створити видавництво, щоб займатися більше культурними питаннями, видавати книжки, також журнал, який є онлайн, називається аrс.uа. І ми видаємо книжки, і була панельна дискусія на тему нової книжки.Це є "Клептократія по-американськи”, – як США створила найбільшу у світовій історії схему відмивання коштів, яка дуже вчасно вийшла, якраз на початку нової адміністрації в Сполучених Штатах. Ми також маємо журнал англомовний, який видається в Лондоні, і українськомовний, який називається Тhе Аrk. І в нас вже є два примірники Аrk, але на сайті є набагато більше оповідей.Як я була в міністерстві і до того, як зайшла в міністерство, було розуміння, що щоб змінити, навіть, скажімо, як ми поговоримо про систему охорони здоров'я, нам потрібно змінити культуру в країні, щоб система охорони здоров'я змінилася. А що це культура? Це не лише мистецтво, а це – як ми живемо. І наша культура, як ми спілкуємося один з одним, яке є наше ставлення до державних структур, до суспільних, до соціальних. І єдиний спосіб, в який можна змінювати цю культуру, — зайти саме у мистецькі проєкти і дивитися, як можна нове спілкування мати. То у наших оповідях це є українські автори.Багато з них є нові автори-українці. Це нові голоси, і вони мають свій голос, який не був почутий. Бо в Україні дуже важко видавати свою книгу або своїми словами описувати щось, щоб воно було доступне для ширшого суспільства. І ми концентруємося на довгі читання, бо наше розуміння також є, що у 200 до 500 слів не можна вглибитися в якусь тему і розвивати її. То читання є від 3,000 до 10,000 слів оповіді — є Fісtіоn, Nоn-Fісtіоn і чудові ілюстрації українських ілюстраторів.Просвітництво — це те, чим ви зараз вирішили зайнятися, або на що прийшов час у вас. Але чи воно спрацює, зважаючи на світові тенденції, що люди все менше і менше читають?Ну, я б хотіла, щоб ці тенденції трохи змінилися. І що ми зауважили в Україні, що немає такої зацікавленості у електронних книгах, а саме у паперових. Люди купують паперові книги. І вони читають. За останні п'ять років дуже підвищився рівень видавництва книжок, видання книжок і кількість українськомовних книжок та книжок, які написані українськими авторами. То я думаю, що, можливо, в Україні трохи по-іншому, ніж у решті світу, щодо цього, як люди читають.    

Але якщо у муніципальних школах скорочення склало 9%, то наповнюваність приватних за цей же час зросла на понад 28%. А враховуючи той факт, що дитина, яка відвідує приватний заклад, не завжди офіційно зарахована – показники недержавної освіти ще вищі. Чому за час великої війни платна освіта стала популярнішою?

На думку аналітиків Інституту вивчення війни (ІSW), в разі перемир'я сильна українська армія, підтримувана Заходом, зможе стримувати майбутню російську агресію і гарантувати безпеку всій Європі. Це один із головних результатів так званої СВО Путіна, зокрема в частині "демілітаризації": Збройні сили України - найсильніші на континенті! В усьому світі стабільно неспокійно. Дональд Трамп вимагає репарацій від Європи і ставить ультиматуми Китаю. Європейські політики на ці вимоги стиха крутять пальцем біля скроні, а китайські - тримають дулю в кишені. Ринки лихоманить, особливо - азійські. Біржа Гонконгу пережила найбільше падіння за тридцять років. Трамп додатково накинув Пекіну мит до фантастичних 125%, Пекін відповів дзеркально. Єврокомісія пропонує запровадити 25% мита у відповідь на алюмінієві тарифи Трампа. ...Брюссель вводить мита на апельсиновий сік, соєві боби і мотоцикли. Вся ця продукція випускається переважно в республіканських штатах США Крім того, Європа завдала підступного точкового удару трампістам: Брюссель вводить мита на апельсиновий сік, соєві боби і мотоцикли. Вся ця продукція випускається переважно в республіканських штатах США. Аррlе підіймає ціни на власну продукцію. ОПЕК збільшив видобуток нафти, тому ціни не неї падають, що для нас є добрим знаком. Аналітик з Wеdbush Sесurіtіеs Ден Дайвз каже, що це "шторм п'ятої категорії для глобального ринку". Акції "Тесли" обвалилися на 55% щодо грудневого максимуму, Ілон Маск закликав Трампа скасувати тарифи та назвав економічного радника президента Пітера Наварро ідіотом, "тупішим за мішок з цеглою". "Біда навчить" - писала Леся Українка про дурного й легковажного горобця. Сам Трамп як бізнесмен - начебто втратив півмільярда доларів через власні тарифні ініціативи. Зрештою, наприкінці тижня Трамп таки трохи здувся і відклав мита на 90 днів для тих країн, що утрималися від дзеркальнх санкцій. Кажуть, що на рішення Трампа про скасування (відкладення) мит вплинули міністр фінансів Скотт Бессент та міністр торгівлі Говард Лютнік, стурбовані станом фінансових ринків. Відразу після скасування мит акції європейських компаній поповзли вгору, чому Дональд Трамп зрадів, як мала дитина, і записав це ринкове диво собі в актив. Втім, не все у тарифній справі так просто. Сенатор-демократ Адам Шифф планує провести розслідування на предмет інсайдерської торгівлі за участю президента Америки. А сам Трамп похвалився, що його бізнес-друзі заробили мільярди на тарифній паніці. ...Трамп чимось нагадує короновірус початку наших 20-х, який спромігся паралізувати світову економіку за лічені тижні. І ефективної вакцини від Трампа поки не придумали Загалом, Трамп чимось нагадує короновірус початку наших 20-х, який спромігся паралізувати світову економіку за лічені тижні. І ефективної вакцини від Трампа поки не придумали. Українці за всім цим рукотворним хаосом спостерігають здебільшого з допитливою відчуженістю, позаяк кілька останніх років прожили в таких обставинах, коли вже важко чимось здивувати чи налякати. Всяке може буть! Дональд Трамп вкотре закликав Путіна припинити обстріли українських міст, і назвав російські війська божевільними. Ця репліка американського президента залишилася без усякої відповіді, і на російські обстріли це ніяк не вплинуло. Якось аж невдобно за того Трампа-миротворця. До Путіна вже втретє вирушив спепосланець з США Стів Віткофф. Хоча толку від подібних візитів - нуль. Американський оборонний бюджет сягне $1 трлн. Це буде найбільший воєнний бюджет в історії людства. Сподіваємося, якась частина в ньому - потенційно наша. ... на засіданні контактної групи "Рамштайн" погодили збільшення військової допомоги Україні на понад 21 млрд Німеччина оголосила про пакет військової допомоги України на суму 11 млрд: комплекси ІRІS-Т, БМП Маrdеr 1А3, танки Lеораrd 1А5, ракети для Раtrіоt, артилерійські системи, переносні ЗРК МАNРАDS, радари, снаряди. Міністр оборони Британії Джон Гілі заявив, що на засіданні контактної групи "Рамштайн" погодили збільшення військової допомоги Україні на понад 21 млрд. Норвегія додатково надає Україні 415 млн на артилерійські боєприпаси. Бельгія зобов'язалася щороку передавати Україні мільярд євро на оборонні потреби, а також пару F-16, та запчастини до них. Головна дипломатка Єврокомісії Кая Каллас повідомила, що до кінця 2025 року кількість переданих Україні артилерійських снарядів сягне 2 млн. Євросоюз перерахував Україні 1 млрд кредиту за рахунок заморожених коштів РФ. Британія розглядає можливість розгортання своїх військ в Україні терміном на п'ять років, - про це пише Тhе Теlеgrарh. "Коаліція рішучих", до якої входять три десятки держав, сформувала чотири основні цілі безпеки України: безпечне небо, безпечне море, мир на землі, сильна українська армія. Україна отримала проривну технологію, яка може зупинити російську армію. Це потужна електронна система під назвою "Ліма", що порушує навігацію російських бомб Україна отримала проривну технологію, яка може зупинити російську армію. Це потужна електронна система під назвою "Ліма", що порушує навігацію російських бомб з УМПК. "Ліма" здатна усунути тактичну перевагу росіян на фронті. Чиновники Міноборони Німеччини кажуть, що українська "Ліма" випереджає і західні, і російські аналоги. Сили оборони впродовж однієї доби знищили відразу три російських ЗРК "Бук" на Курщині. Вартість одного такого комплексу складає $45 млн. А воїни Третьої штурмової бригади на Луганщині знищили півбатальйону рашистів за один день. До інших новин: колишній голова Державної фіскальної служби Роман Насіров, більше відомий під ім'ям "Ковдра", мобілізувався в ЗСУ, аби уникнути судового вироку у справі про корупцію. Але ЗСУ не прийняли Насірова і скерували назад, до суду. Посол США в Україні Бріджит Брінк пішла у відставку через розбіжності з адміністрацією Трампа. Членкиня Палати представників, колишня українка Вікторія Спартц в інтерв'ю Тhе Теlеgrарh розповіла, що Україна має поступитися своїми територіями, а потім цілий тиждень спростовувала цю версію. Наступного тижня цим буде займатися Кіт Келлог. Тиждень, що минає, видався в Україні суровим. Нас атакували різні циклони з півночі та сходу. По небу літав цвіт абрикосів впереміш зі снігом. Романтично, але холодно. Втім, ми вже навчилися боронитися від різних північних атак та циклонів будь-якого характеру. Так склалося історично&hеllір; І вже завтра, у Вербну Неділю, до України прийде справжня, тепла, сонячна, квітнева весна. Наступного тижня будемо мити вікна, прибирати й митися в Чистий четвер та пектимемо паски. Тримаймося!

Про це повідомив керівник Офісу президента Андрій Єрмак.У рамках ініціативи президента України Вrіng Кіds Васk UА вдалося врятувати чотирирічну дівчину. Коли почалось повномасштабне вторгнення, дитина перебувала у бабусі, а їх місто опинилося в окупації з перших днів війни. "Через постійні обстріли, перебої з електро- та водопостачанням, а також постійну загрозу депортації дівчинки, дитинство перетворилось на боротьбу за виживання", - написав Єрмак.Він також поділився, що батько дитини, який перебував на підконтрольній території, неодноразово намагався самостійно евакуювати доньку, але безрезультатно.Раніше з тимчасово окупованої території вдалося повернути ще двох дітей. Один із них - хлопець, матір якого вбили російські загарбники.

Про це пише Аktuаlіty.Словацький прем'єр висловив критику європейських послів біля меморіального комплексу "Славін" у Братиславі, де відбувались урочистості до дня звільнення міста.Серед гостей на заході також були присутні посол РФ Ігор Братчиков та посол Білорусі Андрій Дапкюнас, а також представники проросійської групи "Брат за брата" та антисеміт Даніель Бомбіч."Через те, що я запросив сьогодні посла РФ, посла Білорусі та інших, і дав їм можливість сказати два речення, посли Європейського Союзу сказали нам, що вони не прийдуть", – заявив Фіцо.Він порівняв їх із дітьми, мовляв, "маленька дитина може дутися", а дипломати повинні працювати."У мене теж був син, який дувся. Але обов'язок послів – не дутися, а працювати", – вважає словацький прем'єр.Також Фіцо нагадав про запланований візит до Москви, 9 травня. Він висловив сподівання, що зможе "особисто подякувати за той вклад, який внесла Червона Армія у перемогу над фашизмом".Нещодавно прем'єр-міністр Словаччини заявив, що його країна ні фінансово, ні військово не підтримуватиме Україну у війни проти Росії. 

Я така екстравагантна, що й заміж виходила екстравагантно. У мене було четверо чоловіків. Двоє, на жаль, померли. Із першим чоловіком художником Остапом Патиком перед тим як одружитися, лише раз ходили в кіно. Мені було 17. Вони якось у майстерні з друзями цілу ніч сиділи й під ранок вирішили, що йому пора женитися. Вбрали вишиванки, прийшли до мене та й давай про куницю і дівицю говорити. А я погодилася, бо подумала, що стану старою дівою, як відмовлю. У нас було три весілля. Перше в українських строях, з кіньми, в Шевченківському гаю. На друге ми в загс приїхали в джинсах на мотоциклах. Третя забава була в лісі. Стріляли з козацької гармати. Після розлучення не змінювала прізвища на дівоче, бо треба було переробляти велику кількість документів. Тепер воно стало особистим брендом. Спілкуємося і з колишнім чоловіком, і з його теперішньою дружиною. Образ ідеального чоловіка для мене образ мого тата. Він перша скрипка і в оркестрі, і в житті: і зірка, і сім'янин, і все вміє в хаті зробити, і вчудити теж уміє. Мама його називає порядним батяром. На мотоциклі "Ява" вони з мамою, вагітною мною, їздили у Крим і назад. Вдячна батькові, що прийняв моє рішення не грати на скрипці після 18 років навчання музики. Відчувала, що підприємництво мені вдається краще. За відчуттям, мені 38. Я вся про енергію. Енергія нова валюта. Стараюся, щоб її рівень не понижувався в тілі нижче за 70 відсотків. Якщо нижче треба відпочивати. Бо нічого не можу створювати. Колись я виграла грін-карту й мала можливість жити в Америці. Пробула там неповних два роки і зрозуміла, що хочу бути в енергетичному полі України. Бракувало мого богемного оточення. З одного боку, українці за кордоном гуртуються, а з іншого усвідомлюють, що їхні діти, вже народжені там або які приїхали туди в малому віці, асимілюються. Щоб бути успішною у США і я мала б асимілюватися. У 24 роки мала відчуття перегною, який удобрює американську землю. 1996 року я не мала можливості дзвонити зі Штатів додому по відеозв'язку, тож у телефонних будках залишала 300 доларів на місяць тоді, як за житло платила 600. Енергія нова валюта Коли почалася війна, я придбала стареньку хатину на околиці села Буковець на Закарпатті, де вовки на подвір'я приходять. Ця земля і гори відновлюють мою енергію за 2 години. Із найменшою дитиною не біжимо в укриття під час повіт­ряної тривоги, бо його в нас немає поблизу. Ховаємося за диван. Допомагає психологічно. До третьої річниці повномасштабного вторгнення ми з командою "Зерна" привезли в Бельгію прем'єру перформансу, створеного за участю американських музикантів. Поєднує українську класику, народні пісні та колискові в сучасному аранжуванні зі звучанням електроніки та скрипки, а також відеоряд із кадрами наслідків війни. 24 лютого презентували в Європарламенті. Це моя культурна дипломатія. Люди поділяються на споживачів і творців. Перші прийшли в цей світ, щоб заробити гроші й щось за них купити. Другі мають мету бути кимось, а не мати щось. Неlісорtеr Vіеw це коли піднімаєшся над проблемою, над своїм життям. Мене перезавантажує, коли ходжу в гори й бачу горизонт. Це як живеш на першому поверсі й бачиш мало, але на 25-му вже бачиш більше. Так само працює і наш розум. Варто розширювати масштаби. Відколи Трамп став президентом, є фрустрація, ніби за нас вирішують нашу долю. Людина діє за певними патернами, сценаріями, які в неї утворилися в голові, і має той самий результат. Треба змінювати підсвідоме. Найкращу пораду в житті мені дала найстарша донька Устина піти в терапію. Це сталося у 48 років. Ухвалюю рішення, слухаючи своє тіло. Коли починає крутити живіт або не можу вдихнути, голова розболілася, отже щось відбувається не так. Навчилася говорити "Ні". Я в тих роках, коли ще сповнена енергії, але вже не можу витрачати час на непотрібне. Можу вимкнути фільм на третій хвилині або припинити спілкуватися з неприємною людиною. Між моєю старшою і молодшою дитиною різниця в 20 років. Я рано народила першу, і вона отримала від мене менше проявленої любові. Менше казала: "Я тебе люблю", "Ти найкраща у світі". Тепер шкодую про це. З молодшими все було по-іншому. За такої невизначеності у світі маємо перебувати у спокої, рівновазі, балансі, ресурсі і ще щось створювати. Важливий момент у вихованні прийняття. Треба, щоб дитина розуміла, що її ніхто не засудить за будь-який вибір, навіть якщо він буде невдалий. Я виросла в чудовій галицькій родині, але мої батьки з повоєнного покоління і передали мені переконання, з якими працюю в терапії. Наприклад, релігійне ставлення до грошей. Досить почути, що легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство небесне, і все, гроші заробляти не треба, бо страшно, що Бог тебе не буде любити. Я несвідомо боялася заробляти. Коли винесла це на рівень свідомості, то зрозуміла, що гроші це ресурс, завдяки якому можу реалізувати багато добрих справ. Інше переконання з дитинства не проявлятися. Тато казав про українську інтелігенцію і Розстріляне відродження: "Голови понаставляли, їх постинали". В юності я собі шкодила тим, що бунтарка. Мама вчила мене економити, бо вона не знала, як навчити більше заробляти. А я, ніби на зло, була марнотратка. Навчилася ніжно говорити сама із собою. Кажу: "Слухай, ти така молодець. Христя, ти все зможеш". Бо якщо ти себе постійно критикуєш і кажеш, що ти безнадійна, то так воно й буде. У мене хороші стосунки з Богом. Це точно не бородатий старець, який мені щось дозволяє чи забороняє. Розумію свою віру в Бога на рівні енергії. Є купа наукових досліджень, що в різних емоцій можна поміряти рівень вібрацій. І найвищі вони в енергіях вдячності, любові божественних емоціях. А от у заздрості, безпорадності найнижчі. Вірю в концепцію структурованої води, що через медитацію, молитву, дихальні вправи можна врегулювати свій психоемоційний стан, свою воду всередині, з якої складаємося приблизно на 80 відсотків. Недарма кажуть, із рознервованої людини аж дим іде. Умію бути вдячна й навчила того своїх дітей. Наймолодша каже: "Мам, я вдячна за кожну фісташку". Це не тому, що нам їх важко купити, а тому, що розуміє, часи бувають різні. Фісташка це як образ чогось, що не купувалося щодня в гірші часи, а купували лише необхідне. Бідність чи достаток відчуваю не через кількість грошей, а через спроможність їх заробити. Нині не можу похвалитися великими статками, але почуваюся спроможною. У своїй компанії запровадила систему додаткової мотивації: внутрішню валюту такі круглі медальки з написами "Я молодець". 1 "молодець" 100 гривень. Наприкінці місяця співробітники міняють "молодці" на гроші. Токсичні люди не працюють у моїй команді. Не дозволяю, щоб забирали енергію в мене чи інших працівників. Не буває конструктивної критики. Вся критика руйнує тебе, якщо ти не просила про зворотний зв'язок і не готова її почути. Як прийде час, то вмру, треба тримати всі справи в порядку. В усіх українців нині є шанс померти не у старості чи від хвороби, а героями. Третій свій спортивний мотоцикл я продала, коли завагітніла третьою дитиною. Це вже про відповідальність і за дітей, і за колег, які зі мною працюють. Переживаю, щоб зі мною нічого не сталося. З тих же причин не йшла в соло-похід у гори. Розуміла, що розплодилося багато вовків, узяла провідника. Критика руйнує, якщо ти про неї не просила У нас живуть різні сутності: і жадібність, і гординя, і різні ображалки. Якщо цього не висловлювати, воно гнитиме всередині і шкодитиме. Юрій Покальчук колись казав: "Любов це "на", а не "дай". Ця фраза запала мені в душу. Якщо людина не вміє любити себе, то не вміє любити й когось. Буде упирем у стосунках. Стосунки це як поєднання двох перснів. Є спільний простір, але з обох боків кільця є і особистий. Важливо дати людині можливість бути собою і мати своїх друзів чи час побути самому. Любов це всепроникна сутність, яка наповнює все: простір, погляди, слова, тембр, голос. Це й відсутність страху втратити чи бути неприйнятим. Даю собі право на агресію. Але швидко відходжу. Просто кажу: "Міняю одну емоцію на другу". І дітей своїх так учу. Якщо тебе щось зачіпає із тебе щось стирчить. Значить, його можна якось облагородити, підстригти цей кущ, працювати над ним усе життя. Колись подивилася фільм "Лессі" про те, як собака через усю Шотландію біг до свого господаря, і відтоді мріяла про такого пса. Купила коллі у 48. За кілька місяців мене попросили взяти ще одного коллі, бо його господар виїхав за кордон. Третього собаку папільйона я купила наймолодшій доньці Вероніці на закінчення першого класу. Потім узяла собаку з Авдіївки, в якої від обстрілу відірвало ногу. Її прооперували й тепер бігає. П'ятий пес мого бойфренда наполовину лайка й наполовину вівчарка. Господар живе в Канаді, а собака зі мною. Нашу пару внук називає "бабця і її хлопець". У нас стосунки на відстані. Усе почалося рік тому, як приїхав до Львова й випадково зайшов до мене в шоурум сорочку купити. Для побудови гармонійних стосунків важливі спільні проєкти. Нині мій бойфренд скрипаль у спільному міжнародному перформансі. У батьків є кантичка (нотний зошит. Країна), яку почала писати ще моя бабця, а потім продовжив тато. Він зібрав туди ноти і слова всіх відомих у нашій родині українських колядок. Це наш великий скарб. На великі свята розгортаємо і співаємо.

Відбувся цілеспрямований російський ракетний удар по Кривому Рогу 2 квітня. Усі необхідні служби на місці, усувають наслідки обстрілу та допомагають людям. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський у Теlеgrаm-каналі. Він розповів, що внаслідок атаки є постраждалі. Їм надають медичну допомогу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни обстріляли Харків: постраждала дитина Станом на зараз відомо, що життя чотирьох людей, на жаль, забрав цей удар. Серед загиблих усі цивільні. "Мої співчуття рідним та близьким", заявив політик. З його слів, всюди у світі такі удари називають однаково: це терор. Зеленський вважає, що припинити це можна лише достатнім тиском на Москву, на російську систему, щоб вони були змушені відмовитись від війни й терору, і це залежить від партнерів від Америки, від Європи, від інших у світі. "Нас усіх відділяє щонайменше від повного й безумовного припинення ударів лише відсутність згоди Росії припиняти війну. Тільки тиск світу може забезпечити таку згоду. І також усі подібні російські удари доводять, що Україні потрібно достатньо систем і ракет ППО, щоб ми могли захистити всіх людей в Україні від російського терору", додав він. Війська РФ 2 квітня атакували Кривий Ріг. Попередньо атака відбулася балістичною ракетою, за оновленими даними, загинули четверо людей, ще троє зазнали поранень.

Про це повідомила кореспондентка Еспресо Наталя Стареправо.Сьогодні, 2 квітня, у Києві відбулося вручення Всеукраїнської літературної премії імені Всеволода Нестайка. Нагороду отримала письменниця Олена Фінберг за книжку "Неймовірні історії кота Бучика". Нагородження проходило в Національній бібліотеці України для дітей.Книжка про Бучика Олени Фінберг. Фото: Еспресо/Наталя Стареправо В книжці розповідається історія про нелегкі пригоди кота, а саме окупацію та полон у Бучі. Герой пізніше стає на захист Батьківщини разом з українськими військовими. За словами авторки, вона написала цю казку для свого онука, аби розповісти про війну простими словами, оскільки ця книжка є психотерапевтичною для дітей."Я мала пояснити, що таке війна, полон, аби дитина не налякалася. Бо наші діти й без того були дуже налякані. І тоді з'явився кіт Бучик. Кіт, який розповідав про те, що відбувається. Але коли це розповідає кіт, то не так страшно. У казці йдеться про перші місяці війни. Про окуповану Бучу, про полон, про втечу. Потім Бучик їде зі своїм господарем на фронт. Ця книжка - про нас із вами", - розповіла Олена Фінберг.Також лауреатка зазначила, що вона лікарка за фахом і не є професійною письменницею. Додає, що дуже пишається своєю нагородою.Письменниця Олена Фінберг. Фото: Еспресо/Наталя Стареправо "Я дуже пишаюся тим, що я лауреатка Премії імені Всеволода Нестайка. Це людина, яка ввійшла в історію української літератури як добрий янгол дитячої літератури. Премія такого рівня письменника, як Всеволода Нестайка, - це дуже велика честь. Я б хотіла, щоб діти дослухалися до хороших книжок", - підкреслила письменниця.Окрім цієї казки, авторка створила ще три книжки: про пригоди Бучика в Лондоні, у Львові та про післявоєнне життя героя та його друзів.Станом на 1 березня, за державною програмою підтримки молоді 18-річні українці отримали загалом 97,5 млн грн для придбання книжок. 

Пане Кшиштофе, я знаю, що колись ви мали можливість зустрічатися з Путіним і, звісно, спостерігати за ним як режисер. А чи мали ви можливість також зустрічатися з Трампом? Трамп актор, і чи він цікавий для вас - не тільки як актор і президент, але як людина?Не знаю, я не мав можливості зустрітися з Трампом. Не знаю, чи він такий актор, який був би мені найбільш потрібний, оскільки маю інше зацікавлення, але кілька, напевно, разів шість, я мав нагоду бути поблизу Путіна. Це – досвід, звичайно, але тільки психологічний, тому що я не маю що розповісти про його політичні погляди, які він сам представляє, а вони змінюються протягом років. Політики взагалі цікаві як особистості. Однак цікавіша їхня психологія, ніж їхні погляди. Погляди змінюються залежно від обставин.Якою була психологія Путіна, коли ви з ним зустрічалися? Я не знаю, я говорю лише як аматор. Сидячи, я спостерігав за його рухами, жестами, інтонацією, і маю певне враження, так, як мають враження усі, хто з ним стикався, - що це людина досить замкнена, яка дуже себе контролює, має багато характерних рис, притаманних кагебістам, що розвиваються в житті. Але це нічого не вирішує, оскільки з такою вдачею, таким темпераментом і характером  можна вчинити багато доброго і багато злого. А що зробить для світу Трамп, який він має характер? Знаєте, тут я вже боюся будь-що сказати, щоб не сказати нісенітниці, тому що щось глибоко змінилося. Людина, така як Трамп, я думаю, ще з двадцять років тому не зміг би стати президентом Сполучених Штатів Америки. Його електорат просто не наважився б на такий ризик або таку легковажність, тому що це людина, яка не політик, не справжній політик. Це певний тип очільника, який опирається не на програму, а на популістські гасла. І питання, як американська демократія, яка так добре стабілізована, як вона це витримає, чи має досить гальм, щоб не допустити, щоб таке президентство не перетворилося на шкоду для Америки і світу. Тому що так може трапитися. Але може виявитися, що ці його нетрадиційні дії щось зламають у цій безвихідній ситуації, яка тепер існує. Я не маю великих сподівань, але я б не виключав цього і не хотів би бути смішним, як через кілька років дивитимемося назад  на це президентство і тоді довідаємося, чи воно щось принесло світу  щось добре, чи підвело.Чому американці голосували за Трампа й обрали його? Ви часто буваєте в Сполучених Штатах і часто спілкуєтеся зі студентами, колегами, різними людьми - як це трапилося?Ви знаєте, я запитую, але розважливих відповідей не отримую. Звісно, що більшість моїх друзів голосує за демократів. Це середовище нью-йоркське, яке я знаю найліпше, є традиційно продемократичне, але цей вибір не був теж вибором республіканця. Це був вибір особливої особистості: з'явилася якась туга за іншою політикою – люди мають досить традиційної політики, такої, коли ми вибираємо представників, то дивимося, чи вони компетентні, чи добре підготовлені, чи мають програму – це все ніби відійшло вбік і з'явилися емоції. У політиці емоції дуже небезпечні. Здалося, що тут хтось такий, хто насправді розкидає опонентів, точно майбутній переможець. Я не до кінця розумію, як така сильно стабілізована демократія могла примиритися з так далеко поширеним популізмом, але примирилася. Навколо президента ціле гроно американських олігархів, яких ми раніше і не називали олігархами, але які є впливовими і казково багатими, як Маск. І тепер якщо таке відбувається, це означає, що це не виборець - важливіший гравець, а тільки акціонер, цей, який володіє акціями, вибирає наглядову раду своєї корпорації. Тобто щось зміщується цей тягар від загальних виборів до корпоративних виборів. Це, звичайно, таке досить спрощене пояснення, звісно, не з власної голови зачерпнуте, але я десь це читаю і, звичайно, щось таке видно. І такі особистості, дуже сильні в політиці, - це корпоративні особистості, а не постаті з політичного життя.Але більшість американців спокусилася, можливо, на те що вони почули Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn («Зробимо Америку знову великою»), і ми бачимо цю ностальгічну прив’язаність не тільки в Сполучених Штатах, цю тугу за минулим життям, бо зрештою Путін теж хоче повернутися до колишніх часів і відродити Радянський Союз, і значна частина росіян підтримує це. Чи це може повернутися? Я думаю, що це сентиментальний погляд назад, це не пробуджує в мені жодних сподівань. Ніколи минуле не повернеться, буде по-іншому.  Отож, дійсно: Америка була великою і ніби перестає бути великою. Це «знову» - «Зробимо Америку знову великою» не є таким оптимістичним гаслом, як гасло китайців, які були великими вже тисячі років тому, але не говорять про повернення, однак говорять про повільне розширення свого впливу і свого значення у світі. Тож складно голосувати за таке простеньке гасло, оскільки виникає питання: зроби Америку великою, але як, в який спосіб можеш це зробити? А тут уся ця програма - досить нецілісна, і невідомо, чи виявиться ефективною. І не факт, що друга сторона політичної сцени Америки теж не мала заохочувальних пропозицій, і це теж було причиною, чому вони програли. Програли, але однак з честю, тому що кількість демократів була досить високою, нею не можна легковажити. Це не був стовідсотковий успіх, але це була перевага, що привела, що є така адміністрація, а не інша.Ви сказали, що світ не повернеться до того, яким був раніше. Але яким буде? Чи буде ліпшим?Напевно, не до цього часу. Можна сказати, що останнім часом світ був без великих війн між найбільшими країнами. Справді, це був певний поступ, але він був досить нетривалий. Тепер вже це закінчилося. Чи світ стає кращим? Так, звичайно, що ліпшим: за часів, коли люди билися на булавах, тоді був гірший, ніж сьогодні. Я не втрачаю віри, що світ повільно розвивається: часто спочатку робить кроки назад, а потім уперед. Але це не змінює факту, що немає тепер бачення, чого дійсно ми б хотіли. Нещодавно я отримав такі роботи від випускників шкіл у Польщі, тобто молодих людей, які складали іспити й писали про омріяний світ. Цей світ увесь був складений із суперечливих очікувань. Це означає, що такий світ не зміг би існувати, він одразу б завалився. Узагалі світ без перешкод, без труднощів, без зусиль, такий світ тільки з приємних речей неможливий, як і неможливо людині жити в таких умовах. Це світ, який самознищиться. До Ренесансу, відповідно, наша цивілізація жила таким прагненням порятунку. Це було найважливіше – бути зціленим. Тепер це зникло, але з'явилося прагнення бути багатим. Проте це теж закінчиться у певний момент, тому що не має сенсу бути багатим. Щоразу більше людей бачить, що не варто бути багатим, не варто мати п’ять кімнат і володіти чотирма автівками. Це не приносить  ані радості, ані задоволення. Шукатимемо щось інше. Ми хотіли б, щоб кожен вів цікаве багате життя, але багате не в матеріальному сенсі, тобто вистачить оминути біду і нещастя. Тоді людині не так багато потрібно. Скільки потрібно? Скільки треба мати метрів квадратних для проживання, скільки  треба проїхати чи використати енергії на одну людину – це певні маркери розвитку цивілізації. Але існує ще інший розвиток: задоволення життям, радість і сенс від того, що ми робимо, що це має якусь цінність. І власне з тим маємо певний клопіт, тому що як формуємо, що б ми хотіли, це найчастіше неможливо виконати, ба, гірше – це нищівне. Знаємо це з дослідів над тваринами: якщо мишам створити комфортні умови, то вони загинуть, просто не матимуть потомства. Кожного з нас «запрограмовано» так, щоб за щось боротися, клопотатися, докладати зусиль, долати труднощі, страждання – це все записано у програму кожного життя. І тільки є питання: на якому рівні це все відбувається? Оскільки якщо життя складається з  боротьби, то боротьба може бути на обухах чи булавах, але може бути боротьба на олімпіаді. А на олімпіаді це прекрасна боротьба. Ми б не хотіли жити без таких зусиль, яких, наприклад, від нас вимагає спорт. Але спорт – це певний виняток, бо так, як решту життя хочемо прожити, як бачу з тих анкет, надісланих  молодими людьми, у такій собі лінивій вигоді, але так не вдасться. Не вдасться так.Власне, бути багатим, нічого не робити - і бути щасливим…Власне, це не йде у парі з щастям, і багаті насправді часто мають проблеми і звертаються до психологів, щоб їм хтось пояснив, що в їхньому житті є хибне, плинне. Зрештою, дуже багато багатих людей кидаються у певні суспільні роботи, в якийсь «ремонт» світу, і це Білл Гейтс дав приклад, як можна допомагати багатьом фундаціям, бо лише тоді це матиме якийсь сенс. Ми говоримо такими гаслами, але це справді хороше гасло: «Багатий не тим, чим володіє, а тим, що віддає». І якщо людина зможе чогось позбутися, щоб дати іншому, тоді стає багатшою. Але це повинні розуміти ті, які є багатими…Але Путін – багата людина, має вплив на весь світ, як видно, і, напевно,  міг би заплатити найліпшому психологу, але не скористався послугами психолога і почав таку війну і такого масштабу… Навіщо, який у цьому сенс, щоб бути щасливим? Це робить його щасливим?Я не намагатимуся ввійти в голову очільника однієї з супердержав. Який мотив це має? Точно, це якесь суб’єктивне переконання, що це служить на благо. Об’єктивно здається, що це з точністю до навпаки. Ці дії – це пережиток минулого, повернуті назад, а не вперед, і нічого доброго не принесе в Росії. Але це мої передбачення, передбачення старшої людини, яка з досвіду пережитої історії знає, що такі починання не принесуть нічого доброго, але як буде – лише згодом побачимо. Справді, тут участь одиниці в історії неприпустима, якщо б це був хтось інший, з іншим темпераментом, з іншою психікою, то вів би Росію іншим шляхом.Чи може світ існувати без вільної України?Ви знаєте, може існувати… Це дуже сумно. Ми, поляки, це вже проходили, і це теж було неможливо уявити, що світ може існувати без Польщі, але однак майже 140 років існував. Уже пізніше, як добрі часи для Польщі були в минулому, отож це було б великим нещастям, і я думаю, що це завжди був би непостійний стан. Я не можу уявити собі, щоб українці на постійно відмовилися від своєї суверенності і щоб сказали: хай нами керують, ми не будемо собою керувати. Я не можу собі цього уявити. Але скільки це ще коштуватиме страждань, цього я теж не можу собі уявити. Оскільки вже так було багато страждань за останні роки, що це навіть не вкладається в голові. І викликає захоплення, що цей народ так сильно прагне волі і так сильно хоче самостановлення.Трамп звертається до європейців і говорить, що тепер ви, європейці, більше допомагайте Україні. За вашими спостереженнями в Польщі та інших країнах, де ви буваєте, чи видно, що європейці готові, я не говорю про політиків, а саме громадяни цих країн, чи вони готові, що, можливо, житимуть гірше, але витрачатимуть кошти на те, щоб Європа підтримувала Україну в цій війні?Я думаю, що вони не готові, але до прийняття таких рішень людей примушує страх. А той страх потенційно є, Європа пронизана страхом,  кілька сотень мільйонів людей в Африці, чия земля перетворюється на степи через зміни клімату, і вони хотіли б приїхати в Європу, але Європа не хоче поділитися і знизити свої стандарти, неймовірно сильно знизити. І тепер для того, щоб була вільна Україна, Європа теж муситиме щось цьому присвятити. А люди увесь час думають, що вдасться нічим не жертвувати. Звичайно, що не вдасться. І це усвідомлення, можливо, повільно прийде, якщо в такий конкретний спосіб про це говорити, бо люди починають згадувати, уявляти, що було з Європою після війни, коли вона збідніла, але відбудовувала свої цінності. І вільна Україна є частиною цих європейських цінностей, тому що становлення народу є чимось, що записане в загальноприйняте розуміння прав людини. І це триватиме постійно, доти, поки Україна не буде сама собою. Це буде постійне відчуття, що ми, в Європі, не допомогли у добрій справі. Де-не-де це вдається роз’яснити, але не усюди.Де-не-де, поволі, скільки ще часу, тому що ми, як українці, не маємо багато часу, оскільки також втратили багато людей, наше військо виснажене, і від цього, зокрема, теж залежить, де буде ця межа між Європою і російською імперією?Для нас, поляків, це дуже важливе тепер, і більшість у Польщі це розуміє. Натомість у Західній Європі чим далі від цієї межі, тим менше розуміння, що це справа життя. І я думаю, що це розуміння повільно до них доходить, але повільно. Оскільки людський егоїзм теж велика сила. Зручності, щоб було, як було, і щоб нічого не змінювалося. Це така спокуса, яка постійно повертається, але вона може бути деструктивною. Ми в Польщі  часто повертаємося, а я і сам собі пригадую, що розповідали мені батьки, як це було на початку війни, в 1939 році, як цей світ, який був таким безпечним, здається, що ми функціонуємо щоденно, може у будь-який день завалитися: неочікувано зачиняться банки, не виплачуватимуть грошей, раптом гроші перестануть мати якесь значення, також кардинально змінюється ієрархія, директор банку стоїть у черзі, щоб з’їсти тарілку супу, який видають безплатно... Це все такий досвід, коли згадується, то людина розуміє, що треба захищати те, що маємо, і чимось жертвувати, але якщо цього не пам’ятати, то охочих до жертовності немає. Ви тільки-но згадали про Другу світову війну, адже ви народилися через кілька місяців після того, як вона почалася, і вам було, напевно, з 6 років, як закінчилася та війна. Які ваші спогади про ту війну? Як це було?Світ не можна повернути, оскільки дуже змінюється оцінка, оцінювання людей. Після війни у нас раз на місяць, під час недільного обіду, бував якийсь чоловік, який був страшенно нудний, і завжди кожен з тих обідів був справжньою мукою. Я запитував батьків, маючи тих 7 чи 8 років, чому цей пан мусить до нас приходити? А батько говорив мені суворо, що ти не знаєш, як благородно поводився цей чоловік, коли ми були під утисками, і те, що він нудний, не має жодного значення. І ми будемо його запрошувати завжди, бо він на це дуже заслуговує. Це була та, інша оцінка. І як виявилося, що це не ті, які виявляли приязнь, були друзями, а ті, хто зміг довести цю приязнь і були справжніми приятелями, на них можна було розраховувати і їм вірити. І це залишилося у моїй пам’яті, що війна кардинально переоцінює наше ставлення, оцінки, як би кожен поводився і що б вибрав.Психологи говорять, що дитяча психіка має властивість забувати якісь переживання, якщо ці переживання негативні. Тепер, коли ви чуєте ці тривоги, можливо у якихось відео з України, чи викликає це у вас якісь емоції з дитинства?Звичайно, нагадує. Це ніколи не покидало, з часів, коли були  укриття,  бомбардування, а я мав 4-5 років, то я протягом усього життя усвідомлюю, що можуть бути загрози. І саме тому, можливо, коли я вранці завжди налаштовую радіо з таким занепокоєнням, чи світ існує надалі таким, яким був ще вчора, чи, можливо, протягом ночі щось трапилося і раптом виявиться, що житиму в іншому світі. Я завжди можу собі це уявити. Це, можливо, некомфортне уявлення, але відповідає істині: можливо, ліпше знати, ніж не знати.Справді, Варшаву знищили нацисти під час Другої світової війни. Я якось натрапила на такі світлини в соціальних мережах - відновлені, кольорові - Варшави, з укриття, де сидів один чоловік і  дві жінки, мали якусь їжу, біля них була дитина у візку. Мене зацікавило, що саме пишуть поляки під цією фотографією, і я думала, що побачу багато коментарів зі словами емпатії до українців. Але я була вражена, бо, можливо, це якісь інтернет-тролі, але дуже багато поляків писали, що, власне, ось такий вигляд має справжня війна, а не так, як  в українців, які живуть добре, і, відповідно, що українці разом із німцями, бо були там також і такі коментарі: знищили нам Варшаву і Польщу під час Другої світової війни. Я була шокована - навіщо так пишуть, пане Кшиштофе, як це пояснити?Я думаю, що ці тролі присутні і плекання таких низьковартісних почуттів у людях - це частина цієї пропагандистської війни. І, звичайно, якщо з'явився якийсь акт жертовності, а поляки насправді дуже багато зробили, допомагаючи Україні протягом останніх років, то пізніше прийшла така дзеркальна хвиля розчарування і висловлювання, що «вони невдячні і нас не люблять, живуть за наш рахунок». Це нещасне, невдале, морально досить принизливе. Я не вірю, бо не зустрічаю людей, які б думали подібне, а якщо і зустрічаю, то десь на околицях, зазвичай це маніяки, які постійно таким чином намагаються «потопити» свої комплекси. Натомість точно над тим, щоб порізнити українців з поляками, працює великий штаб пропагандистів, який блукає в Інтернеті  і вигукує так, як може. Але я не маю відчуття, щоб це було автентичне, хоч, звичайно, людська заздрість така універсальна, а окрім цього люди, часто буває, «дадуть, а потім шкодують». Це ганебне, і мені соромно за таких людей. І як кажуть польською, вони «марнославлять»: хто відбирає, той у пеклі поневіряється. Як ми даємо, то не повертаємося до цього і не можемо потім мати відчуття оплакування. Даємо - і кінець…Коли ви чуєте від поляків такі слова, що, мовляв, українці під час Другої світової чинили погано щодо Польщі і не переживають цю війну так, як поляки, не вірять їм, що українцям важко в цій війні, що ви тоді відповідаєте?Я перевіряю, яку шкалу цінностей вони сповідують. Якщо людина говорить такі речі, то що вона знає ще, крім цього, звідки черпає новини, і завжди виявляться, що тут є проблема у сфері почуттів, певні комплекси, почуття меншовартості. Це ганебні відчуття і мені соромно за таких людей, оскільки я також і таких зустрічаю. Але я думаю, що найбільшу роль у цьому відіграє пропаганда, маніпулювання і це під’юджування, яке спостерігаємо в інтернеті, і походить від тролів, а не від живих людей. Думаю, що це має вирішальне значення.Чому росіянам завжди хочеться розсварити українців з поляками? Це не лише тепер відбувається, так було і за радянських часів.Звісно, це є, як каже римське правило «розділяй і володарюй», щоб утримати імперію, яка має відцентрові традиції, то треба порізнити між собою ці народи,  які, можливо, хотіли б від цієї «матриці» усунутися. І поляки, які абсолютно в жоден спосіб не хотіли бути частиною цієї царської імперії, і українці, які прагнули незалежності, були цінним матеріалом для сварок. Якби це комусь вдалося, то на цьому б хтось мав зиск для Росії, але це за своєю суттю – короткозоре, тому що ці порізнені народи неохоче залишаться у своїй метрополії. Але своєю чергою метрополії - це велика відмінність. Там, де була колонізація - французька, англійська, там цивілізація з  метрополії перевищувала цивілізацію колонізованих країн. Ми, в Польщі, у ХІХ столітті не мали такого враження, тому що наша промисловість була ліпша, ніж російська, наш спосіб життя здавався нам як більш розвинутий і цивілізований. Ми не відчували ностальгії за товарами, які були Маdе іn Russіа, хоч тоді так про це і не говорили. Але ми були зацікавлені тим, що несе з собою Захід, бо Захід був більш розвинений. Нас тягнуло до Заходу.Я думаю, що  українці в цей момент теж мають таке відчуття, тяжіння до більш розвиненої цивілізації.Росія – це та цивілізація, якій ще багато треба надолужити. Як подумаю про цю «ґлубінку» російську, то вона, як модель хорошого життя, не притягує, а натомість замість хорошого життя можна мати імперську  ілюзію і сказати: що з того, що нас не люблять, що нічого не маємо, але зате нас бояться. Чи вистачає цієї мотивації? Я вважаю, що це намарно. Якось так я думаю.Але росіяни довго повторювали, що вони – європейці і, відповідно, ставилися до українців, як до простіших, гірших, неосвічених, з біднішою культурою, як до людей із села.Добре, але виявилося, що цінності, якими люди з села пишаються, - вищі цінності, ніж монгольська слухняність тиранам. Оскільки відомо, що Росія прийняла цю цивілізацію, яка розпочалася з Київської Русі, і що потім та Русь Московська, зокрема через перемогу під Новгородом, у такий спосіб «вбилася» таким клином азійства в Європу, але Україна набагато менш азійська, ніж решта Росії. В цьому  сенсі «азійське» -  це не про позитивні цінності. Звичайно, я не маю на увазі Японії чи навіть Китаю, з їхньою багатою культурою, тільки тих монголів, які нападали на Європу і не створили держави, створили найкоротше існуючу імперію, яка розпалася, бо не мала жодного з’єднувального елемента, жоден елемент не зліпив би імперії – маю на увазі, імперію Чингісхана.Європа досить довго і навіть тепер, як кажуть наші письменники, режисери, актори, митці, які виїжджають до європейських країн і там зустрічаються, то відчувають, що там існує це захоплення Росією і її великою культурою - чому це ще існує? Це також робота Росії чи просто такі люди? І, відповідно, як так, що Росія,  така країна, з такою великою культурою, виявилася не такою культурною, освіченою, з добрим вихованням?Ви знаєте, це те, про що ми теж запитували: як німці, звідки  походить Ґете і Бетховен, могли породити нацизм і Другу світову війну  з демократично вибраними урядами націонал-соціалістів? Це теж неможливо було зрозуміти, як  ця висока культура могла не відбитися на рівні виборця, який колись голосував за нацистську партію. Я думаю, що Росія все ще має свої великі поклади культури і, як бачу, більшість відомих російських митців опинилися в еміграції або мовчать. І я думаю, що вони не мають такого активного опору проти пропаганди, але я не мав відчуття, що багато з них допустилося своєрідної зради, тобто було доводом проти правди. Отож, я думаю, що це треба цінувати. І я думаю, що і надалі захоплюватимемося Достоєвським, хоч корені багатьох негативних явищ Достоєвський описав і можна, читаючи його, їх відгадати. Так що, я щодо російської культури не роблю жодних застережень, щоб якось її оминати чи недооцінювати. Це нерозумно, ми втрачаємо певне багатство, яке існує. Але однак це не змінює факту, що сьогодні російська політика є для нас живою загрозою.Українці повторюють, що Росія перестане бути для нас загрозою, для цивілізованого світу і для України, тоді, коли залишиться меншою державою. Але ми чуємо голоси з закордону, чуємо, що світ боїться, щоб Росія сталася меншою. І як тут нам відновити рівновагу, щоб знайти золоту середину? Як у цій ситуації діяти? Це питання політологічне, тому що треба подумати над тим, що доброго є в політиці і суспільному житті. Якщо це живий розвиток громадян, розвиток потенціалу кожної людської одиниці, то може, дійсно, виявитися, що Росія, якби не була такою великою країною, була б більшою країною у вимірі людської удачі, це могло б спрямуватися у ліпшу сторону для росіян. Якби не були пригнічені тим централізованим урядом, який не може впоратися з усією територією. І Росія ніколи не мала своєї чудової адміністрації чи зразкових судів – це все абсолютно ніколи не було їхні надбанням. Звичайно, що для росіян це страшна образа, якщо сказати, що замість однієї Росії могло б бути кілька, можливо, якісь федералізовані. Але на момент, коли об’єднувалися обидві Німеччини за часів Горбачова, президент Міттеран, який спочатку був проти об’єднання Східної та Західної Німеччини, сказав, що «так люблю Німеччину, що я хотів би, щоб було її якнайбільше». Німеччину, тобто йдеться про країну Німеччину, «так люблю німецькі країни, нехай їх буде більше». Потім він відмовився від цього речення, бо було це так неврівноважено, навіть несправедливо щодо німців, тому що  їм забороняли те, за чим вони сумували протягом кількох десятків років. Але можна сказати, що це було вираженням переконання, що об’єднання не завжди на добре. Натомість бажати комусь, щоб його держава розпалася на дрібніші держави, - це глибоке втручання в чужі справи. Якщо росіяни відчують, в якій моделі держави мали б більший потенціал, за якої моделі держави вони врешті б змогли дожити до цього золотого віку, до якого ніколи не дожили, але на який заслуговують точно як дуже потенційно сильний народ і сильна держава.Чи знаєте ви, чи маєте таке відчуття, що десь незабаром кінець цієї війни? Чи насправді цього кінця не видно?Не видно… для мене, я його не бачу. Я чекаю постійно, коли на цій півкулі, як говориться поетично, з’явиться якась нова фігура і щось зміниться, що надійде якийсь зовнішній чинник, який розблокує ситуацію. Я не політолог  і не можу собі уявити, але я читаю найрізноманітніші гіпотези, який може мати вигляд цей світ через рік, і всі непереконливі і незадовільні, з жодної я не був би задоволений.А як повинна закінчитися ця війна?Точно очікується більших поступок від України, а це передбачає, звичайно, що конфлікт тлітиме надалі. Які будуть поступки? Невідомо. Я б не здивувався, але це такий вимисел, якби я був письменником у стилі sсіеnсе fісtіоn, що раптово може змінитися ситуація на фронті, а президент Сполучених Штатів зненацька виявиться прихильником суворих санкцій щодо Росії, якщо це буде в інтересах Америки, і також цієї сировини, якої потребує. Тут все може обернутися з кожним днем – така  сутність політики.  Такий стиль політики тепер з'явився: жодних наслідків, але багато здивування. Отож, позитивного вирішення не бачу, тут Росія мусила б змінити свої наміри, а саме зрікаючись від своїх імперських цілей, а зосереджуючись на власному внутрішньому розвитку, що я їй і бажаю, але я не бачу таких реальних заповідей.Саме так, вони  і надалі говорять, що українців не існує, що це неправильна держава, що мова – не окрема, а подібна до російської, тож  нічого не змінюється, хоч вони і втратили багато своїх людей у цій війні, понад 900 тисяч загинули і поранені у цій війні… Це велика кількість…Це страшне число… Одна людина - і це  велика катастрофа, космічна, а що ж тоді, коли йдеться про десятки, сотні, тисячі – це вражаюче. І вражає те, як росіяни легко погоджуються з тим, що стільки з них гине в такій незрозумілій справі, бо це навіть не зветься війною у Росії, тільки якоюсь «операцією». Але що ж це за операція, навіщо ці люди гинуть і яка від цього буде користь у майбутньому? Це все разом – трагічне, і насправді ця трагічність проходить так, без загального крику обурення. Це дуже сумно, але так відбувається. Відомо, що ці жертви, яких зазнає Україна, вирішать долю майбутнього. Навіть коли б у цей момент були якісь великі поступки, то однак, як Майдан був безповортним, цей другий Майдан, це було щось, що не вдалося повернути назад. Так і тепер будь-що, що буде спеціальним рішенням, то прагнення до незалежності і самостановлення – це, напевно, не відмінити.  Я вже кілька років не був в Україні і  не пам’ятаю, як  з часів довоєнних це почуття лише росло, але, напевно, тепер воно розквітло. І я маю враження, що люди усвідомлюють, навіщо були ці жертви з українського боку.Якраз на початку ми говорили про сенс життя. Можливо, для росіян перебувати у стані війни - це і є сенсом їхнього життя?Складно сказати, чи так було. Як я читаю «Війну і мир» Толстого, це не так звучить. Звичайно, що це точка зору аристократа, тобто найвищих російських еліт, які мали у багатьох справах такі найвищі стандарти і в якийсь спосіб їх дотримувалися. Натомість як людина нічого не має, як я  думаю про тих монголів, які підкорювали світ і Європу, світ, також Китай, то вони, власне, мали сенс тільки у війнах, бо їм нічого було втрачати,  не мали ані будівель, ні університетів, ані жодних інституцій, які б утворили таку потужну державу, і тому ця імперія програла. Недовго проіснувала така імперія, як виявилося,  що це було слабке.А який сенс тепер для Китаю?Я думаю, що Китай надолужує цей період, коли він був позаду за більш розвиненою цивілізацією, тобто за Європою.Європа заслужила перед Китаєм на багато розчарувань і ненависті, бо принижувала Китай у ХІХ столітті в нечуваний спосіб, бо те, що французькі війська спалили Літній імператорський палац у Пекіні для розваги, напевно, це залишилося у пам’яті як міф «приниження», який тепер треба перекреслити. Отож, те, що тепер Китай так прагне домінування, це можна зрозуміти історично. Але чи це добре для світу і чи це добре для самого Китаю? Це якраз покаже історія. Я маю сумніви.Чи ми вже у Третій світовій війні, пане Кшиштофе?Напевно, так. Але я вже думаю, що холодна війна була третьою, а тепер уже говорять, що ця війна  є четвертою, бо так хочемо залякувати себе цією назвою, поки бомби не летять на наші домівки, то ми вважаємо, ця війна не є світовою. Але як подивимося, що коїться на Близькому Сході, що відбувається в тих далеких від нас місцях, то постійно десь палає недобрий вогонь. І це доказ, що війна - це ніби натуральний стан, в якому перебуває людство, хіба б не розійшлася на великий масштаб.Чи Польща готується до війни, яка може поширитися на територію Польщі?Так, мусимо реально брати це до уваги. Ніхто, звичайно, в це не вірить. Усі живемо з надією, що так не трапиться. Але це тільки сподівання. Розум говорить, що це може статися.Тепер Польща живе виборами, виборчою кампанією, і якраз багато кандидатів говорить: навіщо підтримувати Україну, це не наша війна, у нас свої проблеми. Чому саме так? Ваші відчуття - чи люди підтримують таких кандидатів і за кого голосуватимуть? Кого Польща вибере? Чи може бути якась несподіванка?У політиці завжди може бути якась несподіванка. Я думаю, що серед тих кандидатів, яких я поважаю і вважаю позитивними, ніхто з них таких речей не говорить: ні пан Тшасковський, ні пан Головня, ані пані Беят, а ці решта голосів, здаються мені, дуже підозрілими - опортуністичні, передусім немудрі, незгідні з національними інтересами, і я маю надію, що жоден з цих кандидатів, який ставить під сумнів усю серйозність війни в Україні і необхідність нашої допомоги, що жоден з них не виграє цих виборів. Я б цього дуже бажав.Дійсно, щодо відносин між Україною і Польщею, завжди або перед виборами, або на річниці Волинської трагедії, тоді починається пригадування нашої складної ситуації. І за ці три роки, вже 4-й рік великої війни, чи ми зробили кроки між нами в цьому питанні, щоб вирішити його? Наскільки я орієнтуюся, то існує така свідомість у пресі. Я повторюю, що в справі пам’яті Волині певний поступ є, якісь ексгумації стануть можливими. Це, очевидно, неймовірно трагічна і болісна сторінка нашої історії, але ми також намагаємося її зрозуміти і в далекій перспективі, як через минулі століття формувалися наші відносини. І тоді мусимо визнати, що тоді Польща не створила обіцяної Речі Посполитої трьох народів і що разом з литовцями ми не дали цій, українській, русинській стороні, не дали рівних прав. Як ми це пам’ятаємо, то незважаючи на те, що ця волинська різанина є абсолютною річчю, яку не можна захищати, але принаймні дає нам можливість зрозуміти, що там були такі глибокі мотиви, закоренілі у минулому, і що ми мусимо це подолати. З німцями ми маємо, відповідно, подібну ситуацію, оскільки також існують історичні минулості в минулому, хоч наш кордон з німцями був більш мирним, ніж кордони між німцями і французами. Відомо, що можна це подолати, такі  історії з минулого. Наш спільний інтерес наказує нам, що в майбутньому ми повинні бути близькими країнами, бо  у нас спільні інтереси.А скільки ще може тривати таке непорозуміння між нами, українці не розуміють поляків, а поляки не розуміють українців щодо цієї справи?Це походить з ХVІІІ-ХІХ століття, так як описано в літературі, і ми знаємо, що Річ Посполита дійсно не дала цієї рівності, передусім козаччині - не дозволила їй стати шляхтою. Це все було помилкою тодішньої історії.  Оскільки ми були на шляху створення такої багатонаціональної держави, яка була б певним прототипом об’єднаної Європи, що потім вчинила монархія Габсбургів, тільки певною мірою, теж не до кінця вдалим чином. Але до цього прагнула Європа: від єдності ще за часів Каролінзької імперії, а ще раніше за часів Римської імперії, до цієї сьогоднішньої єдності під керівництвом Брюсселя. І цей континент має багато спільних цінностей. І Україна повинна мати своє місце у цьому співтоваристві. Я б так  дуже бажав.Саме так, я теж нещодавно прочитала такий коментар, стосувався він мого рідного міста, що мене здивувало. Ви колись гостювали у Ходорові. Хтось написав, що був у Ходорові і там не побачив прапора Європейського Союзу, отож, чи маємо допомагати українцям, коли ж вони вважають, що борються за європейські цінності, а прапора не було. Я відповіла цьому коментаторові, що якраз я з Ходорова і такий прапор висить біля міської ради. Але чи дійсно українці вже заплатили таку високу ціну для того, щоб опинитися в Європейському Союзі?Ви знаєте, це справа ментальної трансформації, тому  що по-справжньому Європейський Союз є союзом Західної Європи і такі країни, як Греція, яка за своїм духом інша і не походить з Латинської імперії, Румунія, Болгарія, ці країни ментально досить віддалені від таких європейських ідеалів. І питання, як в цьому всьому віднайде себе набагато більша і потужніша Україна. Чи це «щось» нас єднає, робить міцнішим за те, що нас роз’єднує? Оскільки ділить нас добрий шмат історії й іншого способу  мислення, тобто мислення, яке походить з християнського православ’я. Це дуже відрізняється від того, що приніс Захід, тобто католицизм і протестантизм. Вони по-іншому моделювали образ світу, людини, суспільства, суспільної доктрини тощо, тому якраз тільки тоді і виявиться, чи ця європейська пропозиція буде достатньо «апетитна», щоб Україна захотіла її засвоїти, і чи почуватиметься в цьому добре. І якою буде гнучкість Європи? Адже Європа сама по собі великою мірою засумнівалася, що тепер і викидають нам американці, зрештою, це досить кумедно. Але так насправді й було, що найбільші ідеали Європи реалізовувалися в певний момент в Америці, це було так у час, коли звільнялися з-під британської колоніальної влади.Ви згадали про відмінність мислення, що ми мали іншу історію, бо у нас було православ’я. Отож, як виглядає це «інше» мислення? Це десятки речей, часто дуже дрібних речей. Скажімо так, Захід орієнтується на одиницю, наприклад, коли ми називаємо себе, то спочатку називаємо ім’я, а далі прізвище. Не дай бог навпаки, бо це слід російського гноблення. Натомість люди зі Сходу, починають із прізвища чи племені, бо найважливіше, до якого племені належать, а хто це – Іван чи хтось інший, - це вже другорядна справа. Це дріб’язок, але це формує мислення і ставлення до світу. Адже відрізняємося тим, що над нами тяжіє традиція хрестових походів, які створили так званий «етос лицаря». Схід цього не знав, бо  не брав участі у цих війнах у такій формі, як ми. Ми також були провінційними, але багато від цього навчилися, а відповідно, питання честі, втрата обличчя – це все напрацьовано протягом тих років. Люди на Заході гірше зносять таку брехню прямо у вічі, бо говориться «стати обличчя до обличчя», «я більше не віритиму йому». На Сході, здається, більше толерують брехню, я говорив тоді так, а тепер говорю навпаки. І так може залишитися. Отож, десятки речей, які переносяться з цього Сходу, не згадуючи вже про спадщину від більшовиків. А також те, що люди зі Сходу, як правило, наприклад, коли хочуть визначити певну суму, яку хотіли б отримати, за певну роботу чи предмет у торгівлі, то завжди дивляться, чи платитиме бідний, чи багатий. На Заході це взагалі не вирізняють: скільки це коштує, то стільки і коштуватиме – і від багатого, і від бідного оплата така ж сама. Це речі, які видно щодень і часто перешкоджають. Але це речі, які можна опанувати, тому, можливо, в об’єднаній Європі Україна почуватиметься зручно, бо відчуватиме, що, можливо, ці ідеали, за своєю суттю, вже і так є в голові.Ви також сказали, що у західній культурі було таке правило, що не б’ють лежачого…Так, це своєрідне рицарство, яке перенеслося до нас практично. Коли я зустрічаю азійських студентів, то вони здивовано запитують: чому? Бо якщо хтось лежить, то тим більше його треба бити, тому що і так не встане.Я думаю, що під час цієї великої війни те, що ми тепер спостерігаємо, як росіяни поводяться з українськими полоненими, а як ми, українці, поводимося з російськими полоненими. Тепер росіяни вчиняють так, що безпосередньо стріляють в українських полонених. Це, відповідно, те, що називається порушенням правила «лежачого не б’ють».Так, це трагічне. Оскільки весь світ прийняв Женевську Конвенцію, але її порушують. Нацисти, як тільки-но трохи ослабли, перестали її порушувати. Були тоді вже згодні з цим правилом, бо це правило гуманності, елементарне, в розвинутому світі.Дійсно, нацизм був покараний. Чи рашизм, як тепер називаємо те, що відбувається з Росією і що Росія робить з нами, нарешті теж буде покараний, тому що корені рашизму походять з радянських часів, а також з часів Другої світової війни, оскільки комунізм теж не був покараний.Напевно, це велика помилка нашої усієї Європи, що покарання Німеччини і нацизму було, але завдяки втручанню американської демократії, що союзники змусили німців, щоб вони відповіли за минуле. У Польщі ця відповідь за заподіяне, хоч невеликою мірою, але відбулася. Не можу сказати, що було це цілковито. Ця люстрація була в обмеженому вимірі, однак все ж була. Натомість у Росії навіть не визнали свою провину, не було сказано: «я припустився помилки, вчиняв погано, вірив в погані ідеали,  навчав дурниць» – це хотілося б почути від кожного університетського професора, який брав участь у радянський пропаганді. Цього не було ніколи, тоді говорилося: «що так треба було тоді, а тепер треба по-іншому». Це і є ця відмінність між Заходом і Сходом. Завжди є так само – правда є завжди правдою.    

Про це інформує Служба безпеки.Згідно з даними слідства, наказ вдарити по по Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театру імені Тараса Шевченка віддав генерал-лейтенант Михайло Зусько – перший заступник командувача-начальник штабу угруповання військ ЗС РФ "Захід".Раніше він отримав відповідне розпорядження від свого керівника, генерал-полковника Євгена Нікіфорова. Потім Зусько наказав реалізувати удар начальнику управління ракетних військ ворожого угруповання – генерал-майору Олександру Драговаловському."Для вогневого ураження окупанти застосували крилату ракету оперативно-тактичного ракетного комплексу "Іскандер-М", яку запустили з Курської області РФ. Тоді крім загиблих і постраждалих людей було пошкоджено багатоквартирні будинки, адмінбудівлі та приватні автомобілі громадян", - нагадують у СБУ.Унаслідок атаки росіян загинули 7 мешканців Чернігова, серед них була 6-річна дитина. Понад 200 людей отримали поранення різного ступеня тяжкості.Зуську й Драговаловському повідомили про заочну підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб).Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Раніше Служба безпеки оголосила підозру трьом чоловікам, які за завдання російських окупантів коригували ворожі повітряні удари по столиці України.

УЄФА розробляє план повернення Росії у міжнародний футбол26 березня джерела Тhе Іndереndеnt повідомили, що УЄФА розробляє кроки для повернення російської збірної та клубів до офіційних міжнародних змагань. Питання обговорюватиметься вже цього тижня в Белграді на конгресі організації. Британське видання стверджує, що Росія досі має великий вплив у футболі, а ФІФА та УЄФА відсторонили росіян від змагань не безпосередньо через повномасштабне вторгнення в Україну. Вагомішою причиною для організацій нібито стало те, що близько 20 європейських асоціацій відмовлялися виступати разом з представниками РФ. Тhе Іndереndеnt зазначає, що ФІФА та УЄФА традиційно намагаються уникати відсторонення країн від футболу з політичних причин, оскільки "не хочуть вдаватися в складність законодавства щодо кожного глобального конфлікту". За історію було всього лише три випадки відсторонення через політику. Окрім Росії, це Югославія після санкцій ООН внаслідок війни на Балканах у 1992 році та Південна Африка через апартеїд.Збірна Росії з футболу. Фото: Gеtty ІmаgеsПрезидент УЄФА Александер Чеферін вже заявив, що організація нібито прагне використовувати футбол для досягнення миру."У той момент, коли російська дитина приїде, скажімо, до Словенії, і її обійме словенська дитина, вона побачить, що ми не вороги й що життя має тривати", - розповів Чеферін. Він також стверджує, що раніше пропозиція, стосовно повернення російських молодіжних збірних  "зазнала жорсткої атаки з боку політиків, особливо лівого крила".Водночас Тhе Іndереndеnt підкреслює, що росіян не повернуть на міжнародну арену без повного припинення вогню в Україні. Попри це, стратегія їхнього повернення вже розробляється, на випадок, якщо бойові дії зупиняться. ІВF примусила Дюбуа захищати титул у бою з Чісорою Олександр Усик та Даніель Дюбуа (праворуч). Фото: Rеutеrs27 березня стало відомо, що ІВF (Міжнародна боксерська федерація) вирішила призначити британця Дерека Чісору обов'язковим претендентом на чемпіонський титул, яким володіє його співвітчизник Даніель Дюбуа. За даними Тhе Rіng, таке рішення ІВF ухвалила після того, як зірвався поєдинок між нігерійцем Афою Еджегбою та Мартіном Баколе, які мали 3 травня визначити обов'язкового претендента на пояс. Однак конголезець 22 лютого погодився замінити хворого Даніеля Дюбуа в поєдинку проти новозеландця Джозефа Паркера та програв йому нокаутом у другому раунді. Після цього ІВF вирішила, що часу на ще один відбірковий бій немає, оскільки Дюбуа мусить захистити чемпіонське звання до 21 червня. Водночас сам Дюбуа прогне провести об'єднавчу зустріч з Олександром Усиком, який володіє титулами WВС (Всесвітньої боксерської ради), WВО (Всесвітньої боксерської організації) та WВА (Всесвітньої боксерської асоціації). У ІВF зауважили, що не перешкоджатимуть проведенню бою Усик - Дюбуа, якщо британець вирішить зустрітися з українцем. Водночас самого Усика раніше зобов'язали провести захист титулу WВО проти Паркера.  Українець раніше зустрічався з обома британцями. У 2020 році він переміг Чісору за очками, а у 2023-му нокаутував Дюбуа. Бразилія після поразки від Аргентини звільнила головного тренера Дорівал Жуніор та Матеус Кунья (праворуч). Фото: Gеtty Іmаgеs26 березня збірна Аргентини перемогла Бразилію та достроково вийшла до фінальної частини чемпіонату світу з футболу. У 14-му турі кваліфікаційного турніру в Південній Америці чинні чемпіони світу перемогли бразильців у Буенос-Айресі з рахунком 4:1. На голи Хуліана Альвареса, Енцо Фернандеса, Алексіса Макаллістера та Джуліано Сімеоне, гості відповіли м'ячем Матеуса Куньї. Ліонель Мессі не грав за аргентинців через травму. А вже 29 березня головного тренера збірної Бразилії Дорівала Жуніора звільнили з посади. "Дорівал Жуніор більше не очолює національну збірну Бразилії. Керівництво дякує фахівцю та бажає йому успіхів у продовженні кар'єри. Відтепер СВF працюватиме над пошуком йому заміни", - написали у Конфедерації футболу Бразилії. 62-річного Дорівала Жуніора призначили головним тренером збірної Бразилії у січні минулого року. Під його керівництвом команда здобула шість перемог, тричі зіграла внічию та зазнала п'яти поразок у відборі ЧС-2026. Бразилія з 21 очком йде в турнірній таблиці кваліфікації четвертою. Аргентина із 31 пунктом достроково здобула місце у фінальній частині турніру.  На чемпіонат світу від Південної Америки напряму виходять шість збірних, сьома команда зіграє у стикових матчах.У Європі стартувала кваліфікація ЧС-2026 з футболуГаррі Кейн (у центрі), Англія - Латвія. Фото: Gеtty ІmаgеsЯкщо у Південній Америці відбірковий турнір у розпалі, то у Європі він лише розпочався. Більшість найсильніших збірних в боротьбу вступлять пізніше, оскільки вони у березні грали у чвертьфіналах Ліги націй. З топкоманд виступи у кваліфікації розпочала лише Англія, яка перемогла Албанію (2:0) та Латвія (3:0). По дві перемоги також здобули Польща (Литва - 1:0, Мальта - 2:0), Боснія і Герцеговина (Румунія - 1:0, Кіпр - 2:1), Норвегія (Молдова - 5:0, Ізраїль - 4:2), Чехія (Фарери - 2:1, Гібралтар - 4:0) та Чорногорія (Гібралтар - 3:1, Фарери - 1:0). Загалом участь у відборі ЧС-2026 візьмуть 54 європейських команди. Збірні розподілені на 12 груп по 4 чи 5 команд. Вони зіграють між собою вдома та на виїзді за традиційною коловою системою.Переможці груп напряму вийдуть на чемпіонат світу, команди, які фінішують другими,  сперечатимуться за ще 4 путівки у стикових матчах. Україна потрапила в групу D, де зіграє проти Франції, Ісландії та Азербайджану. Відбір для нашої збірної стартує у вересні.ЧС-2026 відбудеться одразу в трьох країнах – США, Канаді та Мексиці. Матч-відкриття турніру заплановано на 11 червня 2026 року в Мехіко, а фінальну гру 19 липня прийме Нью-Йорк.Суд зняв з Блаттера та Платіні звинувачення у корупціїЗепп Блаттер. Фото: Gеtty Іmаgеs25 березня суд у Швейцарії ухвалив рішення про зняття звинувачень у корупції з колишнього президента ФІФА 89-річного швейцарця Зеппа Блаттера та ексочільника УЄФА 69-річного француза Мішеля Платіні. Виправдувальний вирок був винесений у Надзвичайній апеляційній палаті швейцарського кримінального суду.Слухання відбулося після того, як Федеральна прокуратура Швейцарії подала апеляцію на виправдувальний вирок, винесений у 2022 році судом нижчої інстанції. Обидва чиновники заперечували звинувачення."Після двох виправдувальних вироків навіть Генеральна прокуратура Швейцарії повинна усвідомити, що це кримінальне провадження остаточно провалилося. Мішель Платіні повинен нарешті отримати спокій у кримінальних справах", - заявив у своїй заяві адвокат француза Домінік Неллен.Справа стосувалася виплати $2,26 млн, яку Блаттер санкціонував для Платіні за консультаційні послуги, надані між 1998 і 2002 роками. Скандал спалахнув у 2015 році, коли Платіні був президентом УЄФА та фаворитом у боротьбі за право стати наступником Блаттера на посту керівника ФІФА. "Кримінальне провадження мало не лише юридичні, але й величезні особисті та професійні наслідки для Мішеля Платіні, хоча жодних доказів, які б вказували на його провину так і не було представлено. Серед іншого, кримінальне провадження завадило його обранню на посаду президента ФІФА у 2016 році", - підсумував Неллен.Блаттер очолював ФІФА у 1998 - 2015 роках. Платіні керував УЄФА в 2007 - 2016 роках. 

Журі глобальної платформи Wоrld Рrеss Рhоtо 2025 обрало кращі кадри, зняті фотографами світу у 2024 році, і серед них виявили кадри з війни РФ. У одній з номінацій поруч поставили фото дівчинки Ангеліни з Куп'янська та фото солдата російської армії, який убивав українців в Бахмуті. Українські фотографи відреагували на рішення платформи, а журі взагалі не помітило проблеми.

Еспресо з'ясовував, яких зусиль необхідно докласти, аби витягнути юних українців з російської неволі, що вони розповідають про перебування на території Росії, та як Україні у цьому допомагає міжнародна спільнота.Масштаби злочину, що триває більше десятиліттяВикрадення і примусове переселення українських дітей набуло масового характеру під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Однак працювати в цьому напрямку окупаційна адміністрація розпочала відразу після початку російсько-української війни у 2014 році. Так 13 жовтня 2014 року на тимчасово окупованій території України РФ оголосила про програму "Потяг надії. Крим", за якою українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віддавали у сім'ї росіян. У 2019 році Володимир Путін підписав указ, який забезпечував спрощене набуття громадянства РФ людям із окупованих територій. Це дало новий поштовх викраденням і вивезенню малих українців. Ще один указ, що стосувався спрощення процедури набуття громадянства РФ уже власне для дітей, Путін підписав у травні 2022 року. Особливо масовим викрадення і депортації українських дітей стало після початку повномасштабної війни. Росія не приховувала масштабів злочину, навпаки, ще й вихвалялась цим. У квітні 2022 року постійний представник Росії в ООН Василій Небензя заявив, що за кілька місяців від початку вторгнення РФ в Україну до Росії перевезли понад 119 тисяч українських дітей. Улітку 2023 року у Держдумі РФ повідомляли вже про депортацію 700 тис. малюків. Такі цифри приблизно збігаються і з даними України. Платформа "Діти війни" інформує про 744 тис. депортованих з України дітей. А загалом під контролем РФ перебуває близько 1,6 млн українських дітей."України вже немає. Вашим батькам ви не потрібні"Росіяни викрадають дітей після того, як їхніх батьків убили або заарештували окупанти, під приводом дитячих "літніх таборів" чи навіть лікування, інколи навмисне вигадуючи діагнози. Викрадають і з українських державних установ, які розташовані на тимчасово окупованих територіях. Часто на ТОТ батьків під вигаданими приводами позбавляють батьківських прав. Або просто розділяють з дітьми під час фільтраційних заходів у спеціальних таборах. Найчастіше викрадають дітей, які живуть на прифронтових територіях і там, де перебувають російські війська. Одна з найпоширеніших маніпуляцій – наступ українських військових, з якими, мовляв, прийдуть американські найманці, що ґвалтуватимуть дівчат і жінок, розповідала юристка фонду Sаvе Ukrаіnе Мирослава Харченко. Через це жінки й діти часто втікають разом із російськими військовими, а потім опиняються у притулках, звідки їх намагаються визволити наші правозахисники.Після вилучення дітей їх піддають пропагандистським заходам та русифікації. Основна мета – стерти національну ідентичність. В офісі омбудсмена з прав людини фіксували масові випадки, коли окупанти били дітей за те, що вони називали себе українцями."А ще дітям кажуть, що українська держава про них не подбає, що треба вчити російську мову, історію та гімн Росії, і тільки тоді вони зможуть зробити своє життя стерпним. У нас були випадки, коли дітей повертали додому, а вони були певні, що України вже немає", – розповідала Мирослава Харченко.Викрадених дітей, за аналогією з українськими військовополоненими, кидають в інформаційний вакуум. Розповідають фейкові новини, переконують, що там, в Україні, вони нікому не потрібні. Їм кажуть забути про батьків, стверджують, що рідні від них відмовилися. Росіяни не приховують фактів психологічного насильства над дітьми і "промивання мізків". Так уповноважена при президентові РФ з прав дитини Марія Львова-Бєлова, яку звинувачують у воєнний злочинах, цинічно заявляла, що українські діти, всупереч усьому, "таки полюбили Росію"."Спочатку діти негативно відгукувалися про президента [Росії], говорили всякі гидоти, співали гімн України. Є ось цей якийсь негатив, можливо, напочатку, але потім він перетворюється на любов до Росії", – сказала вона про дітей зі знищеного Маріуполя.Окрім того, для психологічного впливу на українських дітей у зруйнованому Маріуполі у 2022 році почала функціонувати російська молодіжна військова організація "Юнармія". Згодом такі осередки створили і в інших українських окупованих містах. А за проукраїнську позицію дітей переслідують. Так у 2022-му окупанти заарештували у Маріуполі підлітків за те, що вони співали гімн України. Дітей у школах на тимчасово окупованій території Запоріжжя та Херсонщини змушували носити військову форму, писати привітання та подяки окупаційним військам. Втрата мови та операція без анестезії: історії тих, хто повернувсяРеєстром викрадених дітей в Україні займається Національне інформаційне бюро. Дані отримують від людей, у яких зникли чи переміщені родичі, від Уповноваженого з прав людини, правоохоронних органів. Станом на зараз, як повідомляє платформа "Діти війни" ідентифіковано майже 20 тис. депортованих та примусово переміщених дітей. Кожна історія повернення перетворюється на справжню спецоперацію із залученням країн-посередників, а найбільшою перешкодою стає небажання росіян йти назустріч. "Якщо ми говоримо про понад 19 тисяч офіційно викрадених дітей, то Росія визнає лише 500. Знайти й повернути кожну дитину – великий виклик для України. Передусім діти залякані й бояться повертатися додому, тому що їм розказують, що на них заведуть справу СБУ та посадять", – розповідала Мирослава Харченко.Громадська організація Sаvе Ukrаіnе займається пошуком і порятунком дітей з окупації і території Росії. Станом на березень цього року повернула 579 дітей. Ще одна ініціатива з повернення додому українських дітей, яких депортувала та примусово перемістила Росія  – Вrіng Кіds Васk UА. ЇЇ директорка Дарія Зарівна каже, що їм вдалось повернули 1200 дітей. Власне ГО Sаvе Ukrаіnе та ініціатива Президента України Вrіng Кіds Васk UА  займалась поверненням 27 березня цього року 5-річного Івана – сина українського військового. Обшуки та погрози зброєю з боку російських військових настільки травмували хлопчика, що він перестав розмовляти. Понад рік він не міг вимовити навіть слово "мама". А коли російські військові почали погрожувати розстрілом усій родині за відмову отримати російський паспорт, мама з Іваном та його бабусею вирішили рятуватися.Іншій звільненій дитині – Світланці виповнився лише рік, коли її тата забрали окупанти на допит, погрожували, катували, а потім змусили сім'ю покинути рідний дім. Після переїзду на інше місце до них знову прийшли з обшуком, позбавили сім'ю зв'язку й вилучили всі документи. А коли окупаційна влада дізналася, що у дівчинки залишилося українське свідоцтво, мамі почали погрожувати, що дитину в неї заберуть. Ще одна історія мами з дитиною: "Ольга з дочкою прожила в окупації майже три роки. Кожен з цих днів був боротьбою. Доводилося постійно ховати дитину від небезпеки, пережити чимало обшуків, буквально добувати їжу та ліки, щоб просто не вмерти з голоду чи від хвороб. Та попри випробування, донька росла. І чим старшою вона ставала, тим більше її мама розуміла, що чекати більше не можна. Потрібно рятуватися", – врятували її з окупації представники ГО Sаvе Ukrаіnе.Громадські активісти допомогли возз'єднатися з мамою 13-річній Оксані. Тато дівчини дуже переживав, що росіяни заберуть доньку на одному з блокпостів. Команді Sаvе Ukrаіnе довелося шукати максимально безпечні шляхи для виїзду дитини.Дванадцятирічний Ілля з Маріуполя вже понад рік як визволений з окупації. За своє коротке життя зазнав багато болю. Коли його рідне місто нещадно обстріляли росіяни, під уламками загинула його мати, хлопчик отримав численні осколкові поранення. Окупанти відвезли його до Донецької лікарні, де він зазнав ще більшого фізичного та душевного болю. Операцію з видалення осколка з ноги проводили без анестезії. Дорослі знущалися, мовляв, тепер дитина повинна говорити не "Слава Україні", а "Слава Україні в складі Росії" і змушували писати російською, йдеться на сторінці ініціативи Президента з повернення додому українських дітей – Вrіng Кіds Васk UА."До війни я мав гарну маму, гарних друзів, моє місто було класне. Спочатку було все тихо, а як почались вибухи, то я зрозумів вже, що це війна. Якось ми пішли до сусідки, бо в наш дім прилетіла ракета і в ньому неможливо було жити. І там також прилетіло. Мені прилетіло, а мамі в голову потрапило. Я зрозумів, що мама померла, коли ця сусідка підійшла до неї і поміряла пульс. Я більш-менш тримався, але морально було більше набагато боляче, аніж від поранення, що я отримав. Сусідка маму поховала у дворі нашого дому. Вони не просто вбили мою маму, а й не дали шансу вижити усім людям у Маріуполі", – розповідав хлопчик.За кілька днів прийшли російські військові і дитину забрали. У Донецьку, розповідає Ілля, було багато операцій з видалення осколків. Зараз дитина має усе тіло понівечене шрамами, а операцію йому робили без наркозу.  У тісній співпраці з бабусею хлопчика Оленою, Іллю вдалося повернути з депортації. Юридична кваліфікація дій РосіїВиховання дітей війни у чужій нації та культурі з метою стерти їхню національну ідентичність кваліфікується як геноцид. Згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього геноцидом вважають будь-яку дію, вчинену з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу. У переліку є вбивство, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, умисне створення умов життя, розрахованих призвести до повного або часткового фізичного знищення групи, заходів із запобігання дітонародженню, а також примусове переміщення дітей такої групи до іншої групи. Останній пункт  – примусове перевиховання українських дітей як росіян - має всі ознаки геноциду.Підтвердила депортацію українських дітей ООН, назвавши такі дії воєнними злочинами. 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої РФ у справах дітей Львової-Бєлової. Обох звинувачують у воєнних злочинах, а саме в незаконній депортації українського населення, зокрема дітей. У відповідь Росія розірвала всі зв'язки з МКС і оголосила в розшук його суддів і прокурора. У зв'язку з тим, що Кремль не визнає юрисдикції суду в Гаазі, наразі єдиним покаранням для Путіна стало те, що він став обмеженим у пересуванні. Країни, які ратифікували Римський статут, а отже визнають юрисдикцію МКС, повинні заарештувати російського диктатора, якщо він прибуде на їхню територію. Таких країн є шість десятків.Крім того, французький юрист Емманюель Доуд, за позовом якого МКС видав ордер на арешт Путіна, наголошував, що ордери на арешт видаються раз і назавжди. Такі злочини не мають терміну давності. Європа допомагатиме повернути українських дітей"Викрадення українських дітей – це жахливий злочин, і Велика Британія докладе всіх зусиль, щоб повернути їх додому. Це різке нагадування, що будь-яке мирне врегулювання має передбачати притягнення Росії до відповідальності за її ганебні дії", – зазначив 27 березня цього року прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер після зустрічі з українською делегацією.Маючи беззастережну підтримку в Європі, Україна зіткнулася із зміною політичного курсу в США, що також може вплинути як на повернення дітей, так і на фіксацію воєнних злочинів росіян. Так українські ініціативи з повернення дітей співпрацювали з програмами USАІD, фінансування яких урізав офіційний Вашингтон. Крім того, держдепартамент США припинив фінансування програми Єльського університету, що проводив дослідження і фіксував дані про викрадених українських дітей. Деякі медіа повідомили, що ці дані нібито можуть бути видалені. Однак спочатку Державний департамент США офіційно спростував видалення даних, а згодом Wаshіngtоn Роst написав, що адміністрація Трампа тимчасово скасувала своє рішення про закриття програми Соnflісt Оbsеrvаtоry, яка відстежує викрадених Росією дітей. Фінансування продовжать на 6 тижнів, аби за цей час передати базу даних Європолу, щоб європейські правоохоронці змогли продовжити розслідування.Тим часом один із переговорників від США, що виступають посередником між Україною та Росією, радник президента США з питань національної безпеки Майк Волц заявив, що повернення РФ вивезених українських дітей може стати "одним із засобів зміцнення довіри" між учасниками перемовин.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у квітні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 8 лютого до 9 травня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися двома найважливішими функціями цього додатку. "Армія+" - це застосунок для військовослужбовців. Перші дві найголовніші функції, які ми будемо робити доступними - військове ІD, фактично посвідчення військового, військовослужбовця. Друга, дуже важлива функція - це електронні рапорти", - зазначила Черногоренко, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, що передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у квітніІз початку квітня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяє мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Зі свого боку, в особистій колонці Тhе Теlеgrарh висловив думку колишній міністр оборони Британії Бен Воллес: "Середній вік бійців на фронті — понад 40. Я розумію бажання президента Зеленського зберегти молодь на майбутнє, але факт — Росія нишком мобілізує всю країну".  Бен Воллес підкріплює свою тезу тим, що він на власні очі бачив навчання молодих українських військових на базі за кордоном та визнає їх значний потенціал, уміння та наполегливість.Українська сторона відреагувала на заяву ексміністра оборони Британії. "Кого призвати, ми вирішимо самі, а ви нам допоможіть більше зброєю, технічними засобами. А кого за цю зброю і засоби посадити, які вікові категорії, ми вирішимо самі з урахуванням наших соціальних зрізів, наших можливостей потенційних", - сказав голова Ради резервістів Сухопутних військ Іван Тимочко під час етеру марафону "Єдині новини".Насправді, причин такого рішення може бути багато. Тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України підготували пропозиції щодо змін у законодавстві та указах президента, які стосуються добровільного контракту для чоловіків до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачатиме низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень передбачає авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Катерина Черногоренко розповідала, що із жовтня минулого року понад 36 тисяч українців вже скористалися цим сервісом рекрутингу. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.У другій половині вересня 2024 року також стало відомо, що Кабмін виділив майже 72 мільйони гривень на відправлення повісток "Укрпоштою". До кінця року мали надіслати загалом 900 тисяч повісток.Якщо людина не оновила до 16 липня дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ чекає на підпис Володимира Зеленського. Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Про це повідомляє видання Тhе Іndереndеnt."Наразі розробляються кроки, щоб повернути Росію у футбол", - пише видання з посиланням на своє джерело. Також зазначено, що РФ досі має великий вплив на гру. А в УЄФА зростає внутрішній тиск.Видання зазначає, що ФІФА (Міжнародна федерація футбольних асоціацій) та УЄФА призупинили участь росіян у змаганнях не через моральні цінності, коли країна розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Причиною відсторонення було те, що 12 європейських асоціацій відмовилися грати, і очікувалось, що ця кількість зросте до 18. ФІФА та УЄФА повинні були вирішити: "викинути" 12 команд, чи одну. Тому Росію тимчасово відсторонили через "технічну" причину."Керівні органи активно прагнуть уникати призупинення діяльності країн з політичних причин, оскільки вони не хочуть вдаватися в складність законодавства щодо кожного глобального конфлікту", - пише Тhе Іndереndеnt. Також зазначається, що за історію було всього лише 3 відсторонення через політику, а саме: Росія, Югославія після санкцій ООН внаслідок війни на Балканах та апартеїд у Південній Африці.Президент УЄФА Александер Чеферін заявляв, що більш високопоставлені особи мають вищі ідеї, щодо використання футболу для досягнення миру."У той момент, коли російська дитина приїде, скажімо, до Словенії, і її обійме словенська дитина, вона побачить, що ми не вороги і що життя має тривати", - пояснив він.Чеферін також зазначав, що пропозиція, стосовно повернення російських молодіжних збірних нібито "зазнала жорсткої атаки з боку політиків, особливо лівого крила".Зазначається, що відсторонення РФ не зміниться без повного припинення вогню. Але високопоставлені особи вже розробляють стратегію повернення росіян, якщо це станеться. Тому припинення вогню зі сторони агресора призведе до "нормалізації", і спорт "буде на першому місці".25 березня нова президентка Міжнародного олімпійського комітету Кірсті Ковентрі оголосила про намір розпочати переговори щодо повернення збірної Росії на Олімпійські ігри. Вона заявила, що виступає проти заборони країнам брати участь в Іграх через конфлікти. 

Про  це заявила речниця Єврокомісії Аніта Гіппер на брифінгу у Брюсселі, повідомляє "Європейська правда".Вона підтвердила європейську підтримку Києва й територіальної цілісності України, наголосивши, що "референдуми" РФ є повною фальсифікацією."Дозвольте мені нагадати висновок Європейської ради від 21 березня, де вона підтверджує непохитну підтримку незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України", - сказала Гіппер на запит журналістів прокоментувати тези Віткоффа в інтерв'ю Такеру Карлсону."Останній пункт щодо цих референдумів – вони були повною фальсифікацією і під дулом пістолета", - додала речниця.Також вона акцентувала увагу на позиції ЄС стосовно перемовин, яка полягає в тому, що саме Україна має визначати їхні фактичні умови. "По-друге… нічого про Україну без України", - наголосила Гіппер."Також, зважаючи на безперервні атаки РФ, це показує, що Росії не можна довіряти. Ми бачили її атаки на вихідних, у тому числі удар по Києву, де загинуло троє людей, в тому числі п'ятирічна дитина… РФ має продемонструвати справжню політичну волю до припинення своєї незаконної агресії", - сказала речниця Єврокомісії.22 березня Стів Віткофф заявив, що Крим та і "так звані чотири регіони: Донбас, Луганськ і ще два" є найбільшими перешкодами для урегулювання війни, розпочатої Росією.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 21 березня.В Україні почався фейковий мир, лише Трамп вірить у його реальністьДональд Трамп, Фото: gеttyіmаgеsПереговори Дональда Трампа з Володимиром Путіним паралізували союзників України в Європі. Ніхто не готовий до миру, пише Роlіtісо.Минуло лише п'ять тижнів відтоді, як президент США приголомшив Захід закликом до Путіна розпочати процес, який, як він пообіцяв, "покладе край цій жахливій війні". У відповідь обурені лідери ЄС вимагали центрального місця за столом переговорів і заявили, що не повинно бути жодних переговорів "про Україну без України". Ці гнівні вимоги впали на кам'янистий ґрунт.Неприємні сюрпризи з'являлися майже щодня – від Дональда Трампа та його заступника, які публічно вичитували президента-"диктатора" України в Овальному кабінеті, до критики ЄС за його підхід до ультраправих партій, а потім оголошення про нову хвилю тарифів на алюміній та сталь. "Зрештою, США та Україна достатньо підлатали свої побиті відносини, щоб провести переговори в Саудівській Аравії та узгодити план 30-денного припинення вогню, призупинивши всі бойові дії вздовж лінії фронту на суші, на морі та в повітрі. Існувала лише одна зникаюче скромна умова для того, щоб Україна запровадила перемир'я: Росія повинна була погодитися зробити те ж саме", – підкреслює Роlіtісо.Але коли цього тижня Трамп знову говорив з Путіним, щоб наполягти на 30-денному перемир'ї, російський лідер фактично відмовився. Замість цього Путін висунув низку нездійсненних умов, які здавалися неможливими, разом з мінімальною обіцянкою не атакувати "енергетичну інфраструктуру". Потім він негайно розпочав нове бомбардування українських міст за допомогою сотень безпілотників і ракет. З боку Білого дому не пролунало жодного звуку критики. Наступного дня Трамп розмовляв із Зеленським."Ми дуже добре рухаємося", – сказав американський президент.У четвер Зеленський поінформував лідерів ЄС під час відеодзвінка, коли вони зібралися в Брюсселі, щоб ще раз обговорити, як вони можуть підтримати Україну і захистити себе, оскільки США знижують свою прихильність до безпеки регіону. Зеленський сказав їм, що переговори з Трампом пройшли добре, а потім гнівно відкинув вимоги Путіна щодо нейтралітету України та скорочення її військового потенціалу.Як зауважує Роlіtісо, зустріч Європейської Ради показала, наскільки сильно застрягли лідери ЄС. Відсторонені від реальних справ між Трампом, Путіним і Зеленським, вони опинилися в пастці, у власноруч створеній петлі іноді химерних відволікань, і намагаються досягти прогресу в наданні допомоги Україні або переозброєнні своїх власних збройних сил. В офіційних висновках саміту відзначається необхідність "термінового" нарощування власної оборонної промисловості. А лідери закликали "продовжити роботу над відповідними варіантами фінансування". Але не всіх їх переконали плани щодо структурування нової кредитної програми на суму 150 млрд євро для підтримки оборонних інвестицій країн ЄС в озброєння європейського виробництва. Кредитний план ЄС у його нинішньому вигляді виключає витрачання євро на зброю американського виробництва, а також на високо оцінені британські товари, оскільки Велика Британія більше не є членом блоку. У той час, коли Лондон пліч-о-пліч з Парижем працює над формуванням миротворчого контингенту для України, декому це здається бюрократичною надмірністю. У Брюсселі кажуть, що рішення полягає в тому, щоб прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписав всеосяжний пакт про оборону і безпеку з ЄС на запланованому на травень саміті. Але це також має певні затримки.Європейці тепер визнають, що вони ніколи не будуть частиною мирних переговорів, які має на увазі Трамп, і, схоже, вони не зможуть замінити підтримку, яку Америка надала Києву у вигляді військової допомоги, як би того не хотіла Каллас.  У Великій Британії Стармер зустрівся з військовими стратегами, які працюють над створенням потенційних збройних сил з таких країн як Велика Британія і Франція, що допоможуть гарантувати будь-який майбутній мир від нападу Росії. Проте навіть він не був упевнений, неодноразово обмежуючи свої коментарі словами "якщо буде угода". "Ми сподіваємося, що угода буде укладена, – сказав Стармер. – Але що я точно знаю, якщо угода буде, то час для планування настав. А не після того, як угода буде досягнута. Я добре розумію, що угода може бути поетапною".Президент Франції Емманюель Макрон наступного тижня знову скличе лідерів на останній саміт "коаліції добровольців" на випадок, якщо миротворці колись знадобляться.Тим часом у Вашингтоні Трамп зберігає спокій, поки Путін продовжує бомбити Україну. Одеса у вогні після атаки РФПівденноукраїнське портове місто Одеса було охоплене полум'ям пізно ввечері в четвер після масштабної атаки російського безпілотника, через кілька годин після того, як президент США Дональд Трамп висловив оптимізм щодо завершення війни, а мирні переговори мають поновитися в понеділок, пише СNN.Трамп, який нещодавно провів окремі телефонні розмови з Путіним і Зеленським щодо впровадження часткового припинення вогню, в четвер висловив оптимізм щодо досягнення кінця війни, заявивши, що "ми робимо все досить добре в цьому напрямку".Очікується, що делегації Росії і США відновлять переговори про припинення війни в понеділок у Саудівській Аравії, повідомили офіційні представники обох країн після попереднього раунду переговорів у лютому.Зеленський сказав, що команда з України також буде присутня, і, ймовірно, відбудуться паралельні зустрічі, і закликав Путіна "припинити висувати непотрібні вимоги, які лише затягують війну".За кілька годин після виступу Трампа Росія здійснила масовану атаку безпілотників на Одесу, в результаті якої були уражені цивільні об'єкти і поранені щонайменше три людини, зокрема дитина, повідомили місцеві чиновники.За словами місцевого губернатора Олега Кіпера, серед цілей були багатоповерховий житловий будинок і торговий центр.На відео, поширених у соціальних мережах, видно, що горить цивільна інфраструктура, а над містом здіймаються величезні шлейфи диму.Як повідомив український урядовець Дмитро Кулеба, президент Чехії Петер Павел перебував у портовому місті з офіційним візитом під час нападу.Тим часом, за словами місцевого губернатора Івана Федорова, в результаті російських атак у четвер було поранено щонайменше п'ять осіб поблизу Запоріжжя.Майже 200 безпілотників також завдали удару по Кіровоградській області в центральній Україні в ніч з четверга на п'ятницю, поранивши 10 осіб, зокрема чотирьох дітей, і пошкодивши будинки, церкву і ключові об'єкти інфраструктури, заявив Зеленський."Російські удари по Україні не припиняються, попри їхні пропагандистські заяви. Щодня і щоночі росіяни запускають майже сотню або більше безпілотників, а також проводять ракетні обстріли. З кожним таким запуском росіяни демонструють світові своє справжнє ставлення до миру", – заявив Зеленський.Україна і Росія обмінялися повітряними ударами в дні, коли Кремль погодився тимчасово припинити атаки на об'єкти енергетичної інфраструктури, але так і не підписав ширшого перемир'я, якого домагалися США.У ніч на четвер Україна завдала удару по військовому аеродрому в глибині російської території, спричинивши потужний вибух і зруйнувавши прилеглі будинки, заявили російські та українські офіційні особи.Українські військові підтвердили, що саме вони стоять за атакою на авіабазу в Енгельсі, розташовану за 465 миль від українського кордону, заявивши, що авіабазу було обрано мішенню, оскільки вона використовується російськими ВПС для завдання ракетних ударів по території України і здійснення терористичних атак проти цивільного населення.У середу Зеленський звинуватив Путіна в тому, що він вже порушив свою обіцянку, заявивши, що Росія атакувала Україну за допомогою 150 безпілотників, включаючи удари по енергетичних об'єктах.Зеленський заявив, що готовий призупинити атаки на російську енергетичну та цивільну інфраструктуру, зазначивши, що його команда підготує список цивільних об'єктів, які будуть включені в майбутню угоду.Путін оголосив про припинення атак на енергетичну інфраструктуру у вівторок після тривалої телефонної розмови з Трампом. У рамках своїх вимог щодо ширшого припинення вогню Кремль висунув кілька жорстких умов, на яких Путін наполягав раніше - таких як припинення всієї іноземної військової допомоги та розвідки Києву, а також припинення будь-якої української мобілізації або переозброєння протягом цього періоду.У четвер Зеленський виступив перед європейськими лідерами, які підтвердили свою підтримку України, і закликав інших західних лідерів підкріпити слова підтримки Києва справами, оскільки Трамп посилює свої загравання з Росією."Чим сильніші вони на полі бою, тим сильніші вони за столом переговорів", – сказала про українців провідна дипломатка Європейського Союзу Кая Каллас.Зустрічі в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді в понеділок покликані допомогти офіційним особам США і Росії виробити конкретніші формулювання щодо угоди, досягнутої Трампом і Путіним, а також інших напрямків переговорів, спрямованих на повне припинення вогню. У переговорах не братимуть участі американські урядовці.

Звечора Росія атакувала регіони України понад двома сотнями ударних дронів та дронів-імітаторів. Були також і керовані авіабомби, заявив 21 березня президент Володимир Зеленський. "Одещина, Запоріжжя, Сумщина, Київщина, Хмельниччина, Чернігівщина постраждали від обстрілів. Внаслідок масованих ударів окупантів по Одещині сталися пожежі в торговому центрі, магазинах, пошкоджена багатоповерхівка. Троє дітей дістали поранення. У Запоріжжі через російські авіабомби травмовані шестеро людей, серед яких 4-річна дитина. Пошкоджені звичайні будинки та автомобілі. У цих та в усіх інших регіонах постраждалим допомагають. Працюють наші екстрені служби", - зазначив він. Саме спільний тиск на Росію, посилення санкцій та оборонної підтримки нашої держави - це шлях до припинення такого терору й затягування РФ війни. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни всю ніч атакували низку міст - які наслідки "Ми чекаємо від США, Європи та всіх наших партнерів реального тиску на Росію. І це те, що дозволить спрацювати дипломатії. Дякую всім нашим партнерам, які це розуміють і продовжують допомагати Україні, кожному й кожній у Силах оборони за постійний захист наших людей та всім, хто захищає та рятує українців від терору", - додав президент. У ніч на 21 березня противник атакував 214-ма ударними БпЛА типу Shаhеd і безпілотниками-імітаторами різних типів. Станом на 09:30 підтверджено збиття 114 ударних БпЛА типу Shаhеd та безпілотників інших типів на півдні, півночі та в центрі країни. 81 ворожий безпілотник-імітатор - локаційно втрачений (без негативних наслідків). Внаслідок російської атаки постраждали Одещина, Хмельниччина, Сумщина та Київщина.

Унаслідок російської атаки у трьох локаціях спалахнули потужні пожежі

Про це повідомив СЕО організації Микола Кулеба."Sаvе Ukrаіnе працює над тим, щоб знайти країни, які будуть готові підхопити роботу Єльського університету зі збору інформації про викрадених росіянами українських дітей, які залишись без батьків", - написав він.За його словами, організація веде перемовини з партнерами в Європі, зокрема з Великою Британією та Канадою.Кулеба наголосив на необхідності зберегти інформацію, зібрану Єльським університетом, адже ці дані – неспростовні докази воєнних злочинів російського диктатора Володимира Путіна.Благодійник нагадав, що з початку повномасштабної війни держдеп США був ініціатором створення програми пошуку викрадених українських дітей."Була домовленість про те, що держдепартамент США фінансує Єльський університет, а він проводить дослідження. Було виявлено місце перебування викрадених українських дітей, які залишились без батьків, у тому числі дітей, чиї батьки були вбиті або заарештовані. Ці діти розпорошені по всій Росії. Зібрану інформацію мали передати іншим країнам, у Європол, Генеральну прокуратуру України для проведення розслідування і збору доказів у Міжнародний кримінальний суд", - розповів Кулеба.Він подякував США за участь  у процесі пошуку зниклих українських дітей на окупованих територіях і висловив сподівання на подальшу співпрацю."Жодна дитина не має бути забутою! Працюємо далі, щоб повернути всіх викрадених додому!" - наголосив Кулеба.Напередодні стало відомо, що адміністрація президента США Дональда Трампа зупиняє програму відстеження викрадених Росією українських дітей.