Search trend "Фіцо про україну"

 По-перше, сигнал дуже правильний і потрібний — у момент, коли в Москві парад і збір усіх диктаторів, лідери сильної коаліції демократії зібралися в столиці демократичного світу і виразили спільну позицію підтримки. Поки що ми не говоримо про якусь конкретику (то питання для перемовних команд і самітів), ми говоримо про політичну рамку формату, який для нас готують як проміжний варіант на період припинення вогню.По-друге, спільний дзвінок Трампу. Так, усіх дістали колективні зумколи (жарт), але тут випадок інший. Ще місяць тому Європа Трампу заважала у переговорах, але ось уже декілька тижнів кожного разу, коли він пише про Україну, він пише про "спільну позицію з Європою", "наші спільні кроки з Європою" і взагалі бачить в Україні відповідь саме на питання європейської безпеки, а не просто переговорний елемент з росіянами. Європейці цьому вдало підіграють, ллючи воду на млин Трампового самолюбства, а тому з дрібкою помпезності (дзвінок усіх разом із Києва) це може працювати дуже і дуже добре.Читайте також: Прямі переговори з РФ — це втрата підтримки ЄСПо-третє, ніхто не скасовував старе добре таборування. Якщо ми вже так чітко проводимо лінію "ми — вони", як в часи Холодної війни, то вона має бути найчіткіше видна для нерішучих — умовних орбанів, фіцо, вучічів та, звісно ж, Китаю. Не забувайте, що за день до параду Китай та ЄС вирішили зняти значну частину взаємних тарифних обмежень і розпочали переговори про обмін технологіями та обережно поширювати чутки про "зону вільної торгівлі" в майбутньому. Тому показуха показухою, але треба знати, де лежать твої гроші та інтереси.ДжерелоПро автора. Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан виступив проти плану Єврокомісії щодо відмови від російських енергоносіїв. Таким чином він підтримав позицію словацького прем’єра Роберта Фіцо. Повний текст новини

Як сьогодні Україну сприймають в угорському суспільстві? Чи існує розрив між позицією уряду та громадською думкою?На щастя, маємо багато опитувань громадської думки, проведених за останні кілька місяців і протягом минулого року в Угорщині щодо України. Є європейські дослідження, такі як "Євробарометр", а також угорські національні опитування.Мушу зазначити, що, на жаль, сприйняття України здебільшого стосується не українців як нації. Це важливо розрізняти. Більшість опитувань фокусуються на Україні як державі та на українському керівництві. На жаль, більшість угорців не мають позитивного ставлення ані до України як держави, ані до її керівництва. Кількість угорців, які підтримують Україну, також суттєво зменшилася за останній період. Наприклад, у 2022 році близько 60 % угорців сприймали Україну як партнера. Нині, на початку 2025 року, таких лише 46 %.Тобто сьогодні Україну як потенційного партнера для співпраці сприймає меншість. Подібна тенденція спостерігається і щодо питання про Україну та Росію — хто несе більшу відповідальність за війну і хто повинен докласти більше зусиль для її припинення. На жаль, Росія та Україна сприймаються угорцями майже однаково. Близько 50 % - 51 % або 53 % угорців вважають, що Україна несе таку ж відповідальність за припинення війни, як і Росія. Отже, більшість угорського суспільства має саме таке емоційне ставлення та таке сприйняття України.Нині угорська опозиція відіграє доволі помітну роль у вашій країні. Яким чином уряд Угорщини виступає проти вступу України до ЄС? Поясніть, будь ласка, ситуацію всередині самої Угорщини.Є кілька причин для такої позиції. Важливо розуміти, що угорський уряд офіційно не виступає проти вступу України до ЄС. Його заперечення стосується прискореної процедури вступу, запропонованої деякими лідерами Європейського Союзу. Було озвучено певні часові рамки, за якими Україна могла б стати членом ЄС уже до 2030 року, тобто приблизно за п’ять років. Якщо пригадати, у попередні роки угорський уряд підтримував прагнення України до членства в Європейському Союзі.На початку 2022 року і Петер Сіярто, і Віктор Орбан заявляли, що майбутнє України пов’язане з Європейським Союзом. Однак нинішня позиція уряду полягає в тому, що ми не можемо дозволити вступ України до ЄС без виконання Копенгагенських критеріїв і без реформування самого Європейського Союзу, зокрема механізмів розподілу фондів згуртованості та принципів функціонування європейських інституцій. Україна повинна виконати всі необхідні зобов'язання, і це процес, який потребує часу.Як експерт, можу зазначити, що, виходячи з досвіду останніх 30 років, у середньому країні потрібно близько 10 років для вступу до Європейського Союзу після отримання статусу кандидата. І це стосується держав, які не перебували у стані війни. У цьому контексті уряд Угорщини наголошує, що навіть за найоптимістичнішими прогнозами вступ України можливий орієнтовно у 2035–2040 роках. Це тривалий процес, і наразі Угорщина не може погодитися на приєднання України на умовах, що не відповідають усталеним процедурам ухвалення рішень.Ще однією важливою причиною є те, що в черзі на вступ до ЄС уже перебувають інші країни. Уряд Угорщини протягом останніх 5-10 років послідовно підтримує інтеграцію країн Західних Балкан до Європейського Союзу. Для Будапешта було і залишається пріоритетом надати можливість таким державам, як Сербія, Чорногорія та інші країни регіону, приєднатися до ЄС. Проте їхній процес вступу фактично зупинено. Тому нинішня офіційна позиція Угорщини звучить так: як можна дозволити Україні приєднатися, обминаючи країни, які вже чекають на вступ понад 10–15 років? Дозволити Україні обійти їх було б безвідповідально. Саме в цьому і полягають ключові причини позиції угорського уряду.Однією з ключових проблем, що ускладнюють українсько-угорські відносини, є питання прав угорської меншини. Як ви вважаєте, наскільки щирою є турбота Угорщини про угорську громаду на Закарпатті? Чи йдеться переважно про захист культурної ідентичності, чи все ж більше про використання політичних важелів впливу?Я не вважаю, що у випадку України мова йде про використання політичних важелів. Радше йдеться про історичні та культурні причини. До початку війни на Закарпатті проживало близько 150 000 угорців. Скільки з них залишилося нині, достеменно невідомо. Вони становили приблизно 12–13 % населення області. Хоч ця частка і не є великою, потрібно враховувати ширший контекст — увесь Карпатський басейн та загальну політику Угорщини щодо угорських меншин у регіоні. Населення самої Угорщини становить близько 10 мільйонів осіб, тоді як ще близько 5 мільйонів угорців живе за межами країни. Більшість із них мешкає в Румунії, переважно у Трансільванії, а також у Словаччині, Україні та Сербії, зокрема у Воєводині.Тому я вважаю, що мова йде не про вибірковий підхід - Угорщина не акцентує увагу лише на угорцях в Україні, залишаючи поза увагою інші громади. Йдеться про послідовну і цілісну політику. В угорській конституції закріплено обов'язок уряду захищати права угорських меншин, які проживають за межами країни в межах історичних кордонів Угорщини. Угорщина послідовно проводить таку політику щодо всіх своїх сусідів. Так, у 2011–2012 роках вона мала гострі суперечки зі Словаччиною, зокрема за часів уряду Роберта Фіцо, а також тривалий час зберігаються напружені відносини з Румунією у питаннях захисту прав угорської меншини. Фактично єдиною сусідньою країною, з якою Угорщина має стабільно добрі відносини у сфері захисту меншин, є Сербія. Це пов'язано з тим, що сербська влада надала угорській громаді культурну та політичну автономію. Отже, питання не обмежується Україною. Це частина ширшої, послідовної та довгострокової регіональної політики Угорщини.А як ви оцінюєте зусилля України щодо захисту прав меншин, особливо після прийняття мовного законодавства в Україні?Мушу сказати, що в грудні 2023 року я був налаштований дуже оптимістично. Коли угорські ЗМІ запитали мене про майбутнє двосторонніх відносин між Україною та Угорщиною, я висловлював упевненість, що після багатьох років певного глухого кута або напружених стосунків ми нарешті виходимо на шлях покращення відносин. Після того, як у грудні 2023 року було запроваджено винятки для національних меншин Європейського Союзу, які проживають в Україні, у січні 2024 року відбулася зустріч Петера Сіярто з Дмитром Кулебою, тодішнім міністром закордонних справ України. Згодом, улітку 2024 року, до Києва з візитом прибув Віктор Орбан. Як ви, мабуть, пам'ятаєте, на початку 2024 року Угорщина передала Україні перелік із 11 пунктів, у яких було окреслено, що, на думку Будапешта, слід покращити у сфері захисту прав меншин, які проживають в Україні, для подальшого поліпшення двосторонніх відносин. Серед порушених питань були використання угорської мови, можливість складання іспитів угорською у школах та статус угорських навчальних закладів. Востаннє я чув про ці питання у вересні 2024 року, понад пів року тому, під час візиту до Будапешта міністра закордонних справ України Андрія Сибіги. Відтоді жодних новин про будь-який прогрес чи покращення у виконанні цих 11 пунктів не надходило. Ще влітку 2024 року Ольга Стефанішина заявляла, що Україна рухається у правильному напрямі щодо виконання домовленостей, однак із того часу нової інформації більше не було.Тоді траєкторія виглядала позитивною, але згодом, з невідомих причин, процес застопорився: обговорення припинилися, а повідомлення щодо подальших кроків зникли. Сподіваюся, що найближчим часом відбудуться зрушення, адже для Угорщини це питання залишається надзвичайно важливим.Як Угорщина сьогодні сприймає Україну - як потенційного партнера у сфері регіональної безпеки чи переважно як зону конфлікту? І чому Будапешт відмовляється надавати нам зброю?Це справді складне питання. Дозвольте почати із теми зброї. Що стосується її постачання, то, на жаль чи на щастя, важко дати однозначну оцінку, адже Угорщина просто не мала необхідних ресурсів, які могла б надати. Ще у 2016 році було розпочато масштабну програму переозброєння "Зріні 2026".Відповідно до плану до 2026 року Угорщина має повністю оновити свої збройні сили. На момент початку війни в Україні, коли Росія здійснила напад, країна перебувала у розпалі цієї модернізації. Стару військову техніку та озброєння, частина яких залишалася ще з радянських часів, уже було списано, тоді як нове обладнання ще не надійшло. Таким чином, Угорщина фактично не мала достатніх запасів зброї, які могла б передати Україні. Згодом було ухвалено рішення на рівні урядових комунікацій офіційно заявити, що Угорщина не постачатиме зброю. Однак на практиці це пояснювалося тим, що на той момент країна просто не мала реальної можливості надати суттєву допомогу.Крім того, частина стратегії базувалася на питанні статусу угорської меншини, що проживає на Закарпатті. Очевидно, уряд намагався зважити ризики і переваги своєї комунікаційної політики. Якби ми офіційно заявили, що надаємо Україні все можливе, навіть попри те, що фактично не мали чого надати, це могло б поставити під загрозу безпеку угорської меншини на Закарпатті. Так само під загрозою могли опинитися постачання газу й нафти з Росії, адже Угорщина перебуває у залежному становищі від російських енергоресурсів.Тож справа була не лише у зброї чи захисті меншин. Це також питання енергетичної безпеки, оскільки близько 60 % газу, що споживається в Угорщині, надходить із Росії. Ми не маємо виходу до моря й, відповідно, не можемо дозволити собі розкіш побудувати термінал для прийому скрапленого газу й отримувати ресурси, наприклад, з Катару чи США. На жаль, цей фактор також був серйозно врахований. Якби Угорщина зробила кроки чи заяви, які сприймалися б як надто жорсткі щодо Росії, існував реальний ризик того, що Росія могла б припинити постачання енергоресурсів до Угорщини. Це завдало б серйозного удару по угорській економіці, яка значною мірою залежить від свого промислового сектору. Усі провідні німецькі автомобільні концерни мають виробничі потужності на території Угорщини. У разі зупинки постачання нафти чи газу угорська економіка опинилася б у глибокій кризі. Тож саме це також було одним із ключових чинників, який Угорщина мусила враховувати, вибудовуючи свою політику і визначаючи червоні лінії щодо війни в Україні.Що могло б стати так званою точкою перезавантаження у двосторонніх відносинах між Угорщиною та Україною? Можливо, це освіта, культура, прикордонне співробітництво чи економіка?Перш за все, я вважаю, що важливим кроком для поліпшення відносин стало призначення нового українського посла в Будапешті. Більше ніж два роки Угорщина залишалася без офіційного представника України. Попередню послиню, Любов Непоп, було відкликано ще влітку 2022 року, а згодом оголосили, що новим послом стане Федір Шандор.За моїми спостереженнями, перші повідомлення про це з’явилися наприкінці 2022 або на початку 2023 року. Федір Шандор прибув до Будапешта й офіційно приступив до виконання обов'язків у лютому 2025 року.Минуло чимало часу, перш ніж новий посол розпочав роботу, і я переконаний, що його присутність є надзвичайно важливою для відновлення і нормалізації українсько-угорських відносин.Залишається відкритим і питання захисту прав меншин, про яке ми вже згадували. Сподіваюся, що найближчим часом ми побачимо реальний прогрес у реалізації обговорюваних 11 пунктів, і що це дозволить нам говорити про конкретні позитивні результати у цій важливій сфері.Зрештою, гадаю, що потенційний момент для перезавантаження відносин може настати після завершення війни – після початку відбудови України, оскільки для Угорщини це має ключове значення як у сфері безпеки, так і в питаннях економіки та торгівлі. Україна є нашим сусідом, і саме Угорщина була однією з перших країн, яка визнала її незалежність ще у 1991 році.Тому я вважаю, що може з'явитися реальний шанс перезавантажити двосторонні відносини, якщо у питаннях захисту прав меншин ми будемо діяти злагоджено й матимемо спільне бачення. Після завершення війни та з початком відбудови України ми могли б відкрити нову сторінку у наших відносинах.І я дуже сподіваюся, що нам вдасться перезавантажити наші відносини. 

У Словаччині багатьом біженцям доводиться працювати на двох роботах Ви опинилися після 24 лютого 2022-го у Словаччині. Чому саме там? &еnsр;На реабілітацію після операції на моєму попереку ми з дружиною поїхали до Трускавця. З початку великої війни в місто приходили переповнені поїзди, особливо з Харкова. У магазинах навіть із хлібом були обмеження. Мої закордонні друзі-колеги пропонували виїхати. Ми з дружиною прийняли переконливе запрошення Петера Разуса, в якого я був кілька разів членом міжнародного журі конкурсів карикатур. Він організував потужний у Східній Європі Центр карикатур. Ми перетнули кордон з тими ж рюкзачками, які прихопили до Трускавця. Петер забрав нас у Пряшів. Це центр словацьких русинів і третє за чисельністю місто країни. За ці роки ми декілька разів поверталися в Україну і, коли були в Києві і місяць, і тиждень, жили без обстрілів. Напрошувалася думка: якщо повернемося назовсім, то по столиці не буде прильотів. Чому словаки обрали проросійського Фіцо? &еnsр;У багатьох містах, включно з Братиславою, проходили мої гострі антивоєнні й антипутінські виставки, були зустрічі з глядачами, студентами. Після обрання Фіцо я не хотів цих акцій. Мої словацькі друзі ненавидять Фіцо, виходять із протестами. У країні склалася ситуація, схожа на ту, коли в нас обрали Януковича. Фіцо поставив на всі важливі пости своїх людей. Його проросійські виборці обізлилися проти України: Бандера, бандерівці. Російська пропаганда добре попрацювала. За Фіцо голосували малоосвічені, зокрема старі люди, які бачили російські танки 1968 року. Словаки самі дивувалися такому вибору. Які умови у Словаччині для українських біженців? &еnsр;Друзі допомагали в усьому, організовували виставки. Проте бути біженцем прикро й гірко, навіть за моїх тепличних умов відчував себе людиною другого сорту. Підтримки матеріальної у Словаччині майже нема, крім як на дітей і старих. Євросоюз сплачував за житло, але рік тому це скасували. Багатьом біженцям доводиться працювати на двох роботах, щоб звести кінці з кінцями. Життя складне, але в Україну не вертаються вивчили мову, зрозуміли що до чого. Три роки критичні для повернення. У Словаччині 5,5 мільйона жителів, із них десята частина роми, які працюють переважно на брудних і важких роботах, на які не претендують навіть наші біженці. Які здобутки в жанрі карикатур за минулі три роки? &еnsр;Здобутки є в наших воїнів. Я просто робив те, що мені серце підказувало. Як професіонал малюю карикатури краще, ніж можу робити інші справи. Малював щодня. Зранку і весь день ми з дружиною слухали новини, а ввечері всяких балакучих українських хлопців. Але час від часу мені надсилали новини з Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, Lе Моndе, щоб я мав різні оцінки подій, а не тільки ті, про які каже офіційний Київ. Мої словацькі друзі ненавидять Фіцо Які свої виставки виділяєте за ці три роки? &еnsр;Мені організували сім виставок у Словаччині, дві в Парижі, по одній в Норвегії та Італії. Але головне в журналі "Країна" виходили мої антипутінські малюнки. Ті ж малюнки в мене запрошував Американський синдикат карикатуристів зі штаб-квартирою в Санта-Барбарі, газета Lе Моndе. Їх показували на телебаченні Frаnсе-24. Це велика корпорація, в яку входить багато ЗМІ. У цих організаціях я побачив специфічне ставлення до нашої війни. Паризький журнал Соurrіеr Іntеrnаtіоnаl друкує карикатури з понад 60 країн багато років. Після початку війни моїх антипутінських карикатур вони не друкували. Завідувачкою відділу, що веде матеріали Східної Європи, була жінка з російськими коренями, а за Україну відповідав француз, який не знав ні української, ні російської мови. Але дружина в нього українка, тому він очолив цей підвідділ. Газета Lе Моndе друкувала мої карикатури про війну тільки в перші місяці, а потім виходили не такі гострі серед тих, які пропонував я. Які загрози Україні відчули у ЄС? &еnsр;Багато спілкувався зі впливовими особами на Заході, особливо в Парижі. По-перше, наше ставлення до росіян їх не влаштовує. Вони вважають, що ми повинні вести діалог із "хорошими русскими". Пропонував зробити в Українському домі в Парижі міжнародну виставку карикатур і запросити до участі міжнародний центр карикатуристів "Карикатури за мир". Представники Українського культурного центру заявили, що не згодні на антипутінській виставці бачити російських митців, навіть якщо ті ненавидять Путіна. Проте нас запевняли, що треба бути толерантними. Ми шукали компроміс 2 години. Французи запропонували компроміс: Український культурний центр запрошує, кого вважає за потрібне, а французи лише нам допомагатимуть. Отож я запросив друзів-карикатуристів з усього світу, крім російських. По-друге, в Європі надто м'яко ставляться до нашої війни. Коли в Парижі відбувалася моя персональна антипутінська виставка, одна немолода француженка висловилася, що вона уважно передивилася карикатури та тільки тоді відчула, що в нас жахлива війна, і відтепер ­заохочуватиме допомагати Україні своїх друзів. На той час 50 відсотків французів підтримували Україну. Зрозумів, що мої карикатури справді працюють на нашу перемогу. Які ваші враження від "хороших русских", що виїхали з РФ? &еnsр;Мені присудили нагороду Кофі Аннана "За сміливість у карикатурі". На церемонії в Женеві вручали нагороди нобелівські лауреати Премії миру. Зокрема, головний редактор російської газети "Новое время". До речі, вони колись брали в мене інтерв'ю. Організатори питали, чи погоджуюся, щоб саме він вручив мені нагороду, бо цей редактор спеціально приїхав. Я не погодився. Мені нагороду вручала тендітна лауреатка з Філіппін. А нагорода важила кілограмів 10. Спочатку росіянин узяв цю "каменюку" й пішов до мене, але організатори перенаправили до другого нагороджуваного. Це був угорець, що малює карикатури проти Орбана. А росіянину вручили медаль почесного громадянина Женеви, і він сказав, що цю медаль відвезе до Горбачова в лікарню. Згодом він продав свою золоту нобелівську медаль на аукціоні в Нью-Йорку, а гроші віддав на підтримку дітей України. Спочатку росіянин узяв цю "каменюку" й пішов до мене На вечірці я поговорив з цим російським нобеліантом. Він полюбляє карикатури, має на дачі підшивку "Крокодила". Але, коли ми розмовляли про можливий мир, він транслював вимоги Путіна. Отакі вони "хорошие русские". Потім дізнався, що його десь за кордоном облили кислотою. Що непублічного почули на вечірці, яка відбулася після нагородження? &еnsр;Вечеря після вручення відбулася на тій віллі в Женеві, де зустрічалися Путін із Байденом перед повномасштабною війною. Організатори посадили мене за стіл поруч із молодою головою Женеви. Коли ми випили, вона жалілася, як важко працювати, коли робота заважає бачити своїх дітей. Розповідала, як усі налякалися, коли дізналися, що прилетить Путін. Перед візитом приїхали представники американської та російської спецслужб. Американська подивилася маєток і дала добро, а російська почала вказувати, що не так і де робити реставрацію, бо позолота облупилася. Прилетів Путін двома літаками в другому було пальне для рейсу назад. Його броньований лімузин був настільки важкий, що пошкодив дорогу з аеропорту до вілли. Територію було оточено, навкруги поставили навіть ракетні установки. Засідали в бібліотеці. Там і підписували документи. Путін відмовився від запропонованої ручки й підписав своєю. Байден залишився в готелі "Інтерконтиненталь", а Путін одразу сів у літак і полетів до Москви. Як просувається ваша робота над новим графічним романом? &еnsр;Торік я майже не працював над карикатурами, а займався моєю улюбленою роботою робив графічний роман про біженців "Валізи". У мене біженці це такі люди, в яких горб валіза. Щойно закінчив роман, скинув із себе ярмо біженця, і ми повернулися до Києва. Я написав іще й прозовий роман. Він готовий до друку у видавництві "АДЕФ Україна", але виникла проблема з грошима. Назва роману "Любов бога Беса". Давньоєгипетський бог Бес бог веселощів та охоронець вагітних жінок. У видавничій сфері України забагато слабких ланок. Одна з них літагент. А у вас американський. Як його знайшли? &еnsр;Я надсилав свої графічні романи до десятка західних видавництв, і вони відповіли, що ведуть справи з літагентами від авторів рукописів не приймають. Після інтерв'ю зі мною в газеті Wаshіngtоn Роst на початку війни до мене звернувся літагент, який працює в Нью-йоркському будинку літераторів і веде відділ графічних романів. Йому сподобалося інтерв'ю, він надіслав список художників, із ким працює, і хотів би, щоб я був серед них. Контракт виявився зручним. Агент запропонував створити графічний роман історію про біженців. Я зробив нотатки, які він почав надсилати у видавництва Нью-Йорка. Одне поважне видавництво, яке заснувала газета Wаshіngtоn Роst, запропонувало створити одразу й другу частину роману про майбутнє, для чого мені нададуть іще двох журналістів у допомогу. Навіть назвали термін та скільки сторінок буде у книжці. Але в першій частині в мене було багато антипутінських карикатур. Як про майбутнє робити карикатури, я не знав і не відчував потреби роман втратив би цільність і сердечність. Я відмовився. У вашого сина відбулася виставка в Музеї Тараса Шевченка в Києві, де була недавно й у вас. &еnsр;Славко професійний художник-монументаліст, він закінчив художню академію. Бачу його пошук, важкий шлях у мистецтві. Ставлюся до його робіт або критично, або хвалю середнього не буває. Моя дружина Людмила не дуже любить жанр карикатури. До моєї творчості ставиться архікритично. Вона моя антимуза. І це добре, бо я повинен її переконувати, що можу зробити щось гарне. Хоча вона ніколи не говорить, що щось вдалося добре, а каже: "Може бути". Коли я відчуваю, що її зауваження знаходять у мене відгук, розумію, що недопрацював. Щойно закінчив роман, скинув із себе ярмо біженця Які зміни за три роки відчули в Україні після повернення? &еnsр;На жінок не можу надивитися. Відчуваю привітність українців. Сьогодні гарний весняний день, сходив із шампанським та цукерками на пошту, де я головний клієнт. Назустріч ішла красива жінка, а в її очах була така печаль, якої не бачив у житті. Театральне життя у столиці б'є ключем. Хотіли з дружиною взяти квитки на виставу по Кафці "Процес". Але квитки є тільки на покази за два місяці. До речі, у Пряшеві є український театр імені Олександра Духновича збирача земель русинських, і там вони ставлять вистави русинською, українською і словацькою мовами. Чим нині живете? &еnsр;У мене велика бібліотека карикатур, каталогів із багатьох країн світу понад 1000. Домовився подарувати своє зібрання одній із найкращих бібліотек України. З першого дня існування журналу "Країна" весь час спів­працюю з ним. Загалом, українські журнали зроблені як закордонні кальки. Але "Країна" має власний формат. Пам'ятаю свій перший малюнок для пілотного випуску. У Парижі здивувалися, що журнал виходить на папері навіть під час війни. А ще я співпрацюю з видавництвом "АДЕФ Україна", тим самим, що видало факсимільне Пересопницьке Євангеліє. Вони надрукували мій графічний роман "Динозаврія", котрий спочатку вийшов у Словаччині. Видавництво надрукувало також мій графічний роман "Нутро війни" з антипутінськими карикатурами. Відчуваю свою затребуваність в Україні.

Про це свідчать результати опитування громадської думки, проведеного компанією Ірsоs для незалежної організації Сеntrаl Еurореаn Dіgіtаl Меdіа Оbsеrvаtоry (СЕDМО), пише "Європейська правда" із посиланням на Dеnník N.Понад 18% опитаних громадян Словаччини хочуть, аби РФ перемогла у війні в Україні. 33% підтримують те, аби війна завершилася тимчасовим миром без перемоги будь-якої сторони. Водночас 16% респондентам байдуже, як завершиться конфлікт.Зазначено, що найменше перемогу України підтримують виборці партії влади Словаччини Smеr премʼєра Роберта Фіцо - 43% хочуть перемоги Москви, коли 3% - Києва.Натомість найбільше Україну підтримують прихильники опозиційних "Прогресивної Словаччини" (75%) та позапарламентської партії "Демократи" (63%) на чолі з колишнім міністром оборони Ярославом Надем. Водночас перемоги росіян бажають лише 4% виборців "Демократів" та 1% від "Прогресивної Словаччини".Зокрема, 7% респондентів у віці 16-24 років бажають перемоги Росії. Таку ж думку мають 18% словаків у віковій категорії 35-44, 20% - від 55 до 64 років, а серед людей старше 65 років такий відсоток сягає 26. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що його країна ні фінансово, ні військово не підтримуватиме Україну у війни проти Росії.

Про це пише Аktuаlіty.Словацький прем'єр висловив критику європейських послів біля меморіального комплексу "Славін" у Братиславі, де відбувались урочистості до дня звільнення міста.Серед гостей на заході також були присутні посол РФ Ігор Братчиков та посол Білорусі Андрій Дапкюнас, а також представники проросійської групи "Брат за брата" та антисеміт Даніель Бомбіч."Через те, що я запросив сьогодні посла РФ, посла Білорусі та інших, і дав їм можливість сказати два речення, посли Європейського Союзу сказали нам, що вони не прийдуть", – заявив Фіцо.Він порівняв їх із дітьми, мовляв, "маленька дитина може дутися", а дипломати повинні працювати."У мене теж був син, який дувся. Але обов'язок послів – не дутися, а працювати", – вважає словацький прем'єр.Також Фіцо нагадав про запланований візит до Москви, 9 травня. Він висловив сподівання, що зможе "особисто подякувати за той вклад, який внесла Червона Армія у перемогу над фашизмом".Нещодавно прем'єр-міністр Словаччини заявив, що його країна ні фінансово, ні військово не підтримуватиме Україну у війни проти Росії. 

Влада Словаччини зацікавлена у зустрічі з представниками українського уряду. Глава уряду країни Роберт Фіцо заявив про готовність провести телефонні переговори з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем, повідомляє Dеnn&іасutе;k N. "Ми готові негайно ", - сказав Фіцо. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо розповів, як Урсула фон дер Ляєн назвала його "повним ідіотом" Він додав, що на будь-якій зустрічі темою переговорів будуть виключно цивільні проєкти, а не питання про надання зброї. Востаннє переговори України та Словаччини відбувалися 2024 року. Фіцо тоді розкритикував президента Володимира Зеленського за припинення транзиту газу. Раніше Фіцо заявив, що його країна не підтримуватиме Україну ані фінансово, ані військово для продовження війни, вказавши, що Київ ніколи не буде достатньо сильним для переговорів з позиції військової сили. Прем'єр також вимагає, щоб саміт ЄС містив формулювання про негайне припинення вогню, незалежно від того, чи буде досягнута остаточна мирна угода.

Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо поділився історією про те, як голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала його "повним ідіотом" під час телефонної розмови через переговори з президентом США Дональдом Трампом. Про це словацький прем'єр розповів на пресконференції, передає tа3. За словами Фіцо, він обговорював з Трампом питання тарифів, які президент США планує запровадити щодо Європи. Через це Урсула фон дер Ляєн сильно його розкритикувала. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо зробив нову заяву щодо закінчення війни в Україні "Вона страшенно мене насварила. Роберте, що ти накоїв? Як ти міг вести такі переговори з Трампом? Ти нормальний? Вона сварила мене пів години, називаючи повним ідіотом", - згадав прем'єр. Трохи пізніше Фіцо написав на своїй сторінці у Fасеbооk: "Я сподіваюся, що голова Єврокомісії зрозуміла жарт, який я сказав на пресконференції, коли пояснив журналістам, що вона страшенно сварила мене за те, що я не зробив нічого, щоб запобігти запровадженню нових американських тарифів, як стверджує словацька опозиція. Боюся, що словацькі ЗМІ та опозиція не зрозуміли мій жарт". Раніше Фіцо заявив, що його країна не підтримуватиме Україну ані фінансово, ані військово для продовження війни, вказавши, що Київ ніколи не буде достатньо сильним для переговорів з позиції військової сили. Прем'єр також вимагає, щоб саміт ЄС містив формулювання про негайне припинення вогню, незалежно від того, чи буде досягнута остаточна мирна угода.

Про це він заявив членам Європейського комітету словацького парламенту, цитує Nоvіny."Ми не можемо наполягати на санкціях за будь-яку ціну. Може настати момент, коли ми скажемо, що ми не згодні, або я думаю, що це суперечить мирним крокам, які зараз здійснюються. Якщо ми сприймемо спробу запровадити подальші санкції як щось, що підірве мирний процес, ми готові накласти вето", - сказав Фіцо.Також премʼєр додав, що санкційний європейський список на понад 2400 людей і організацій може скоротитися найближчими тижнями або місяцями.1 березня Фіцо заявив, що його країна ні фінансово, ні військово не підтримуватиме Україну у війни проти Росії.

Європейська комісія спростувала заяву прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який попереджав про серйозні наслідки для Словаччини та Європи через припинення транзиту російського газу через Україну. В ЄС не вважають, що країни зазнають "мільярдних втрат". Повний текст новини

Таку думку він висловив в етері Еспресо. "Загалом, я думаю, так можна вважати їх (перемовини між Україною та США в Саудівській Аравії, - ред.)  успішними, оскільки вони свідчать про те, що адміністрація Дональда Трампа, його команда, зовнішньополітична зокрема, реалізовує план мирного врегулювання за класичною схемою почергового тиску на сторони конфлікту і, так би мовити, домагаючись від них певних поступок. Тобто от на попередньому етапі американці домоглися від України значних поступок. Не буду їх перелічувати, вони всі на наших очах відбувалися. Нагадаю лише, що одною з останніх заяв президента Зеленського була та, що Україна не погодиться на припинення вогню без майбутніх, так би мовити, гарантій безпеки. Отже, ми почули, що, скоріш за все, Україна погодилася на припинення вогню без попередніх умов, хоча на 30 днів. Тепер, так би мовити, настає черга тиснути на Росію і наближати її до цього компромісного рішення", - сказав він.Максим Розумний зауважив, що Україну має втішати те, що це більше схоже на класичну переговірну схему, ніж на класичну схему втечі американців, як, наприклад, це відбувалося в Афганістані.Щодо того, які можуть бути важелі впливу на Росію та особисто Путіна, політолог вважає, що такими важелями є, до прикладу, удари українськими безпілотниками по Москві. Вони є тривожними для російського диктатора на тлі того, що він хоче показати себе переможцем до річниці завершення Другої світової війни."Я думаю, що ми минулої ночі вже частково це побачили. Тобто обстріли Москви безпілотниками українськими, це дуже прозорий натяк на дуже важливі обставини. Я продовжую думати і дивитися таким чином на ситуацію, що для Путіна всі ті речі, про які ми говоримо як стратегічні: контроль над Україною, світова гегемонія, поширення якоїсь ідеології є речами глибоко вторинними. Для нього головне - це втриматися при владі у Росії, власне, зберегти свій рейтинг, популярність, контроль над ситуацією, контроль над елітами і все таке інше. Українські обстріли Москви - це дуже поганий сигнал саме в контексті того враження, яке справляє, так би мовити, ситуація на російське населення. Ми ж повинні пам'ятати, що є ключова дата 9 травня, 80 років “велікой побєди”. І, звичайно, в цій ситуації, коли приїдуть до нього (до Путіна, - ред.) Фіцо, Вучич, не знаю ще хто, Путін має виглядати переможцем, спадкоємцем перемоги і знову-таки переможцем", - зазначив він.На думку Максима Розумного, обіцяне відновлення постачання Сполученими Штатами зброї та розвідданих Україні ставлять під загрозу плани Путіна. "Якщо в цей час знову будуть летіти українські ракети на Москву, ну це буде виглядати для російського обивателя трошки незрозуміло. Тобто Путін має до 9 травня або здобути дипломатичну перемогу, тобто досягнути такого миру, на тлі якого він скаже: "Ну от, ми все, що хотіли, ми всього добилися". Або Росія рухається швидко до перемоги, перемагає на всіх фронтах і так далі. Тому продовження, те, що анонсував Дональд Трамп, продовження поставок зброї, обмін розвідданими, ці кроки ставлять під загрозу, власне, оцей ключовий перфоманс цієї весни для Путіна. І це такий батіг, який, я думаю, є дуже серйозним", - додав політолог.У Джидді 11 березня відбулася зустріч української та американської делегацій за підсумками якої Київ погодився на 30-денне припинення вогню з РФ, а США - негайно відновити обмін розвідданими та безпекову допомогу.Уночі вівторка, 11 березня, у Росії заявили про наймасованішу атаку БПЛА з початку вторгнення в Україну. Сили ППО нібито знищили або перехопили 337 дронів.

Про це інформує Європейська правда, посилаючись на заяву організаторів збору. Вказано, що збором коштів опікується словацька громадська кампанія "Боєприпаси для України". Вона має гасло "Якщо не уряд, то ми надішлемо" і виникла у квітні 2024 року, коли прем'єр-міністр Роберт Фіцо заявив, що Словаччина не надаватиме Україні військову допомогу. Станом на січень словакам вдалося зібрати 4,7 мільйона євро. Згодом асоціація "Мир Україні" оголосила про додатковий збір коштів на снаряди й було зібрано додаткові 600 тисяч євро. Відтак, загальна сума зібраних коштів перевищила позначку в 5 мільйонів євро.Словаки збирають кошти на боєприпаси для України вже не вперше. 7 жовтня 2024 року в Україну доставили 122 тонни боєприпасів, на які громадяни Словаччини зібрали понад 4 млн євро. Ще на ще 500 тис. євро закуплять постріли для гранатометів. 

Віцепрезидент словацької партії влади Smеr-SD та соратник прем'єр-міністра Роберта Фіцо Ерік Каліняк висловив думку, що не бачить проблеми в тому, щоб росіяни були в Києві, адже це означало б надійного сусіда. Таку заяву він зробив у відповідь на запитання журналіста про те, як би змінилася ситуація для Словаччини, якби Москва захопила Київ, повідомляє Аktuаlіty. Каліняк зазначив, що не хотів би бачити росіян на кордоні зі Словаччиною, проте вважає Москву надійнішим партнером, ніж Київ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо висунув ультиматум ЄС: без газу через Україну заблокує рішення саміту "Я буду циніком і скажу, що ми б нарешті мали надійного сусіда. Якщо подивитися на словацько-українські відносини, то видно, скільки разів ми змушені були їх рятувати після того, як Україна вступала в економічні конфлікти з Росією, і скільки разів Київ не зміг нам допомогти. З цієї точки зору росіяни для нас є більш надійним партнером", - заявив політик. Його слова викликали різку реакцію опозиції. Партія "Прогресивна Словаччина" назвала такі висловлювання зрадою та звинуватила Фіцо у віддаленні країни від Європи. "Фіцо спалює мости із союзниками та веде нас в руки Путіна і Трампа. Його уряд не має на це жодної легітимності. Єдине рішення - дострокові вибори",- йдеться у заяві опозиціонерів. Раніше Фіцо заявив, що його країна не підтримуватиме Україну ані фінансово, ані військово для продовження війни, вказавши, що Київ ніколи не буде достатньо сильним для переговорів з позиції військової сили. Прем'єр також вимагає, щоб саміт ЄС містив формулювання про негайне припинення вогню, незалежно від того, чи буде досягнута остаточна мирна угода.

Про це пише Європейська правда з посиланням на Аktuаlіty.Каліняк заявив, що не хоче бачити росіян на словацьких кордонах, але водночас вважає росіян більш надійними партнерами, ніж українців.На запитання журналістки, що означало б для Словаччини, якби росіяни були в Києві, Каліняк відповів, що в такому випадку його країна "нарешті мала б надійного сусіда"."Я буду циніком і скажу, що ми б нарешті мали надійного сусіда. Тому що, якщо ви подивитеся на словацько-українські відносини й скільки разів нам доводилося їх рятувати після того, як вони вибудовували економічний конфлікт з Росією, і скільки разів вони не змогли нам допомогти, то з цієї точки зору росіяни для нас є більш надійним партнером", – сказав віцепрезидент Smеr-SD.Опозиційна партія "Прогресивна Словаччина" вважає слова Каліняка державною зрадою. "Фіцо віддаляє нас від Європи, спалює мости з нашими союзниками, віддає нас в руки Путіна і Трампа. Це зрада. Він не має на це жодної легітимності, цей уряд повинен піти у відставку якнайшвидше, і єдиним рішенням є дострокові вибори", – заявили у партії.Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявляв, що його країна ні фінансово, ні військово не підтримуватиме Україну у війни проти Росії.

Президент Франції Еммануель Макрон запросив прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана прибути до столиці країни. Їхня зустріч відбудеться у середу, у Парижі. Про це повідомляє Теlех. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо висунув ультиматум ЄС: без газу через Україну заблокує рішення саміту Головною темою переговорів буде війна між Росією і Україною. Подробиці щодо ймовірних заходів невідомі. Угорщина у березні заблокувала проєкт документа ЄС, який передбачав новий пакет військової допомоги і гарантії безпеки для України. Це рішення стало частиною ширшої розбіжності серед країн ЄС щодо підходу до підтримки Києва в умовах війни з Росією.

Словацький премʼєр-міністр Роберт Фіцо висунув вимогу стосовно відновлення транзиту російського газу через Україну, інакше погрожує заблокувати висновки саміту. Політик хоче, аби його ультиматум ухвалили на саміті Європейського Союзу 6 березня. Про це пише Рубрика, посилаючись на Фіцо у Fасеbооk. У своєму дописі словацький премʼєр знову нагадав, що його країна не підтримуватиме Україну "ні фінансово, ні […] Тhе роst Слідом за Орбаном словацький прем’єр перед самітом ЄС висунув свій ультиматум арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Словацький прем'єр Роберт Фіцо висунув ультиматум перед самітом ЄС, який відбудеться 6 березня. Він заявив, що готовий заблокувати підсумки саміту, якщо не буде ухвалене рішення щодо відновлення транзиту російського газу через Україну. Фіцо повторив, що його країна не підтримуватиме Україну ані фінансово, ані військово для продовження війни, вказавши, що Київ ніколи не буде достатньо сильним для переговорів з позиції військової сили. Прем'єр також вимагає, щоб саміт ЄС містив формулювання про негайне припинення вогню, незалежно від того, чи буде досягнута остаточна мирна угода. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо повторив звинувачення Трампа щодо Зеленського та виправдав напад РФ на Україну Крім того, Словаччина наполягає на відновленні транзиту російського газу через Україну до Європи, зазначаючи, що без нього не можна забезпечити конкурентоспроможність Європи. За словами Фіцо, допомога Україні з боку ЄС не повинна бути квитком в один кінець. Прем'єр-міністр також попередив, що якщо на саміті не буде враховано різні точки зору щодо війни, Європейська рада може не досягти згоди щодо висновків про Україну. Наразі схожу вимогу озвучив прем'єр Угорщини Віктор Орбан, який закликав ЄС розпочати прямі переговори з Росією про припинення вогню та сталий мир в Україні. Роберт Фіцо звинуватив президента України Володимира Зеленського у небажанні "проводити вибори". Він фактично виправдав російську агресію проти України. "Коли йде війна, важко розслідувати, куди пішла величезна частина коштів, наданих Україні", стверджує Фіцо.

Лише за минуле століття топи США намагалися тричі врятувати Росію від розпаду. Урешті — вона розпадалась. Але поганий той американський лідер, який не мріє понатискати разом кнопку "перегрузка". Бебібумер Дональд Трамп теж не виняток. Коли ввечері пересічний українець після тяжкого робочого дня смажить картопельку, наливає кухлик пива і намагається розвантажити голову, на тому кінці світу прокидається Трамп. Заходить у соцмережу Х і починає новий сеанс атаки мізків треш-новинами.Із зовсім свіжого — Трамп заявив, що Україні потрібно забути про НАТО, бо це причина через яку почалась війна. Взяли, спровокували Росію і все — почалась велика бійня. Якби американський президент міг знати щось третє між "Dеаl" та "mоnеy bасk" — то побачив б цікаві дослідження щодо настроїв про НАТО в Україні у різні роки. Там добре видно, що десь років поспіль до 2014, коли Росія вирішила "анексувати" Крим та запустила окупацію частини Донбасу — антинатівські настрої в Україні сягали 70% і вище. А у Вашингтоні тоді рушив Барак Обама, який не те що не бачив Україну в НАТО, а скоріше навряд чи пальцем на глобусі показав би — де там та Україна. Попри те, вторгнення відбулось. І на той момент Україна по суті була "нейтральною". І ще й планомірно скорочувала озброєння та кількість якісної армії. Читайте також: Образ російського диктатора є рольовою моделлю ТрампаТрамп безумовно любить забирати слова — ще позавчора у нього Зеленський був диктатором. А зараз уже "хороший хлопець", якого він не пам'ятає, що називав "диктатором". Але що ж — стосовно обіцянок американських політиків та наших синців об НАТО — ще свіжа пам'ять у тих, хто має структуру трошки складніше за інфузорію. Щобільше, ми так і не дізнались, настільки міцне це НАТО у реальній війні, адже його зараз захищають мобілізовані Василі, які точно не сиділи на круглих столах про хвалені стандарти. Ба більше — ще кілька таких беззмістовних таких посиденьок із російськими делегатами в Ер-Ріяді — і НАТО саме зайде у велику політичну кризу. А там хто знає, чи потрібен такий оборонний альянс узагалі. Скоро мине майже два роки, як помер один з архітекторів чинного глобального порядку — американський дипломат Генрі Кіссінджер. Він все життя хвалився тим, що розуміє диктаторів і сформулював правило трикутника — Вашингтон — Пекін — Москва. В ідеалі двоє мають дружити проти третього. І в цих розкладах Росії помилково відводилась роль друга, з яким США має товаришувати проти Китаю. Читайте також: Чи вистоїть Україна в разі припинення Трампом військової та фінансової допомоги УкраїніОчільники нинішньої адміністрації США — виросли на цих постулатах. І тому логічно влаштовують танці з бубнами навколо Москви, де Трамп готовий запропонувати Путіну угоду з єдиною метою — відірвати РФ і "завербувати" у власну зону впливу. Єдина поправка — теорія Кіссінджера дала збій і Росія тепер бажаний трофей для великих гравців. Україні у цій грі за ідеальним сценарієм має відводитись роль смаженого барана. Такого мовчазного, який проковтне всі пропозиції пристати на стамбульський формат у 2025 році й стулити пельку. І вибори провести до великої мирної угоди — обовʼязково змусивши вимазатись кровʼю та соромом, якщо не Зеленського, то Залужного — фаворита симпатій левової частки українців. Гіркі уроки 24 лютого 2022 року підштовхують Україну бути незручною, голосною і пробивною. Час стати частиною обʼєднаної Європи, яка також виступатиме субʼєктом у геополітичних розкладах. І саме момент диктувати свою повістку попри гарчання Фіцо, Орбана та купки правих радикалів на грошах чи то Москви, чи то Ілона Маска. Україна стоїть третій рік, хоча міністри та премʼєри знизували плечима і давали усього кілька годин на життя. Відмовлялись від санкцій, говорили, що постачання зброї уже немає сенсу, а Росія така сильна, що жодна сила її не зупинить. Тож як би не пручався Зеленський змінам — ключ до перетворень у нас самих. Треба посилюватися самим, а для цього кардинально поміняти систему управління -- армією, економікою та урядовцями. Просто хороші хлопці по знайомству із Кривого Рогу не тягнуть. І це бачать навіть ті, хто підтримав президента в останні тижні у зарубі з Трампом.Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Країни Балтії, Польща, Румунія можуть стати нашою новою опорою, каже Володимир Огризко, дипломат Чому Росія напала на Україну і чому це сталося саме 2022 року? &еnsр;Невеличке уточнення Росія напала на Україну 2014-го, понад 10 років тому. Причин було декілька. Головна полягала в тому, що на Заході не захотіли розуміти, що Росія незмінна і за своєю суттю є імперською державою. Друга причина те саме не хотіли розуміти й у нас. Таке ставлення породило в Росії відчуття безкарності. Не було реакції світу на те, що вона робила на своїй території влаштовувала геноцид чеченців під час другої російсько-чеченської війни. Не було реакції, коли Росія 2008-го напала на Грузію. Були сподівання, що з Путіним можна домовитися. У підсумку отримали спочатку 2014-й, а потім 2022 рік. Авторитарні режими роблять лише те, що їм дозволяють. І все-таки чому початком повномасштабної війни став 2022 рік, а не, скажімо, 2019-й або 2014-й, коли наша армія була не готова? &еnsр;Російська армія тоді так само не готувалася до великої війни. Агресія у Грузії чітко це продемонструвала. 2014-го Росія ще не була готовою до повномасштабної війни. Захопити Крим і розпочати війну на Сході України їй вдалося через те, що, по-перше, ми були психологічно не готові до спротиву, а по-друге на нас тиснули наші західні партнери, закликаючи не провокувати Путіна ще більше. Російський диктатор скористався цією ситуацією і відрізав український півострів. А 2022 рік став можливим тому, що Путін побачив: після захоплення частини України Захід почав накладати санкції на Росію, але ці санкції були примарні. Серйозної реакції на його дії не було йому дозволили робити те, що він хотів. Путін продовжував провокувати Захід, насамперед Німеччину, природним газом. Він наповнив Європу шпигунами й корисними ідіотами. І після років підготовчої роботи вирішив, що час настав і що знову не буде ніякої серйозної реакції з боку Заходу. Інших причин немає Путін зрозумів, що може йти далі, і пішов. Якщо шукати аналогії в історії, чи можна порівняти ситуацію 2022-го з обставинами 1938 року, які дали Гітлеру змогу розчленувати Чехословаччину? &еnsр;Я проти історичних аналогій у сучасній політиці, бо вони завжди хибують. Ті чи ті події відбувалися за різних історичних умов, були різні політичні гравці й інтереси. Спроба накласти одне на інше викривлює реальність. 1938-го ще не було Гельсінського заключного акта, підписаного 1975-го. Цей акт чітко та ясно задекларував, що віднині питання про кордони в Європі знімається з порядку денного. 1938 року ситуації була геть інша, тому й таке порівняння не підходить. Ми живемо у своїй політичній реальності, Німеччина жила у своїй. Єдине, що тут збігається, це боягузтво наших західних партнерів як тоді, так і тепер. Путін зрозумів, що може іти далі, і пішов Чи можна було цієї війни уникнути? Хто мав би найдужче до цього докластися Україна чи Захід? &еnsр;І Україна, і Захід мали б однаково докластися. Частина відповідальності лежить і на нас не слід забувати, що в України було стратегічне партнерство з Росією. Українці так само не хотіли бачити, що Росія це монстр, який чекає слушної нагоди, для того щоб знову показати свої пазурі. Не хотіли цього бачити й на Заході, тому що вірили у вигадану ними ж казку, ніби Росія може бути демократична. Демократія і Росія це дві паралельні прямі, що не перетинаються і ніколи не перетнуться. В російській історичній традиції демократії немає місця і ніколи не буде, допоки вся ця величезна територія буде об'єднана під московським проводом. Тому ця війна це спільна помилка, наша й західна. Якби на Заході дивилися на Росію без рожевих окулярів, то побачили б, що вона знову прямує в бік імперськості. Але не захотіли побачити. А в нас спрацювала та сама корупційна складова, яка давала Росії купувати і продавати українські активи оптом і вроздріб. Тому ми теж винні в тому, що ця війна стала можливою. Але чи був шанс уникнути війни або принаймні уникнути її переростання в повномасштабну? &еnsр;Єдиний шанс полягав у тому, щоб здатися і лягти під Росію, як Білорусь. Але українці собі такого шансу не малювали ніколи, бо наш національний характер відрізняється від російського. Поняття свободи для нас є визначальним. Можливо, зіграла роль зміна влади 2019 року? &еnsр;Не думаю, що це мало якесь принципове значення для Путіна. Він побачив, що попри зміну прізвищ президентів Україна розвертається й іде в бік Заходу і рано чи пізно цей рух пришвидшиться. Для Росії це принципово важливо, бо якщо Україна стане частиною Заходу, це буде заперечення імперськості самої Московії її історична назва, яку ми забули. Без України в неї немає псевдовеличі та псевдоісторії тих опор, на яких тримається російський міф. Московитська недоімперія завжди сприймала Україну як свою "окраїну". Іншої долі вони нам ніколи не прописували. Тому ця війна для Путіна стала останнім шансом повернути колесо історії назад. Та він обламав зуби. Але в режиму Путіна досі лишився запас міцності. Наскільки вистачить цього запасу? &еnsр;Запас міцності вимірюється кількома факторами економічною спроможністю країни, військовою міццю і настроями суспільства. Якщо брати перші два фактори тут тенденція для Росії є очевидно негативною. Незалежні експерти, які реально оцінюють стан російської економіки, роблять висновок, що коли санкції будуть збережені, а тим паче посилені, то 2025 рік стане для неї рубежем небезпечного етапу, на якому економіка припинить розвиватися. Наслідком економічної стагнації стане те, що можливостей фінансувати війну в Росії буде значно менше. А військовий фактор свідчить про те, що всі намагання Росії утриматися на цьому рівні війни не дають результатів. Комічний, але показовий приклад це віслюки на полі бою. Це сигнал того, що так звана друга армія світу перетворюється на армію віслюків. Третій фактор настрої суспільства залежить від перших двох. Пропаганда забиває мізки громадянам РФ постійно й успішно. Але коли політична ситуація для пересічних росіян стане нестерпно поганою хоча вони звикли жити в багні, це теж їхня історична традиція коли певну межу буде перейдено, тоді зміняться і настрої суспільства. Тому якщо ми говоримо про перспективи Росії як держави, яка ще начебто на плаву, то у світлі спільної позиції України й Заходу зовсім недалекі її перспективи є доволі сумними. Треба вести потужну дипломатичну роботу Що потрібно Україні для перемоги над Росією? Військова міць, дипломатична активність, єдність суспільства? &еnsр;Безумовно, всі ці фактори важливі. Якщо ми матимемо достатньо зброї і ця зброя надходитиме швидко й у великих обсягах, то ми буквально впродовж кількох місяців зможемо остаточно винищити військово-промисловий потенціал Росії на її європейській частині. Тоді вона втратить свою матеріальну базу в цій війні. Для цього треба вести потужну дипломатичну роботу. На неї мають бути націлені зусилля на всіх рівнях від президента до найнижчого чиновника. А єдність суспільства це запорука того, що ми не прокинемося одного дня знов у ситуації внутрішньополітичних чвар. Яку роль грають США на цьому етапі війни? Хто такий новий президент Дональд Трамп союзник, посередник чи людина, що переслідує власні інтереси? &еnsр;Відповідь на це запитання ми отримаємо найближчими тижнями. Поки що відповідати на нього неможливо й передчасно. Заява міністра оборони Рустема Умерова щодо готовності України до переговорів викликає серйозні запитання. На мою думку, ця позиція неадекватна. Цілісної картини дій нового американського президента поки що немає. Коли ми побачимо, що запропонує Трамп, для того щоб зупинити цю війну, поступитися агресору чи покарати його, буде зрозуміла його політична позиція. Обрання Трампа це рішення американського народу. Ми не можемо казати, що американці помилилися чи вчинили неправильно. Ми маємо прийняти цей вибір, бо він є результатом демократичного процесу. А вже виходячи з конкретних дій нової адміністрації, ми розумітимемо, наскільки ці дії відповідають нашим національним інтересам. Я завжди був прихильник наступальної логіки, яка нав'язує партнеру те, що є важливим для нас. Інше питання наскільки це можна реалізувати. Щонайменше слід вести активну зовнішню політику й намагатися просувати свої національні інтереси, доводити, що є принципи, яких треба дотримуватися, це азбука дипломатії. Якою Україна вийде з цієї війни? Як війна змінить Україну і світ? &еnsр;Поки що рано про це говорити. Ми нині на етапі, коли формується позиція адміністрації Трампа, а від неї багато залежить. Очевидно, що прихід нового американського президента запускає нові тенденції, які, на мою думку, є непоганими для України. Трамп відверто говорить Європі, частиною якої ми є: "Ваша безпека у ваших руках". Треба думати про те, яким чином об'єднана Європа, а це третій у світі економічний гравець із населенням 500 мільйонів людей може консолідуватись і стати потужним фактором міжнародних відносин. Усі чомусь забувають, що після Другої світової війни утворився Західноєвропейський союз. Щоправда, Північноатлантичний альянс перехопив ініціативу, після падіння соціалістичної системи в нього вступили всі європейські країни. Тому було вирішено, що існування двох паралельних структур зі схожими функціями непотрібне. Якщо нині американці демонструють, що вони не хочуть грати надзвичайну роль у російсько-українській війні, треба думати про інший спосіб захисту своїх інтересів. Це має бути потужна європейська військова одиниця. Західноєвропейський союз був прообразом Євросоюзу це була добре продумана, структурована організація, яка, щоправда, не розвинулась у щось подібне до НАТО. Але якщо нині історичні обставини змусять, то цю структуру можна буде взяти за зразок. На території Європи в України, що матиме одну з найпотужніших і найнасиченіших армій світу, будуть стратегічні партнери країни Балтії, Польща, Румунія, що можуть стати нашою новою опорою. Інші підтягнуться це питання національної безпеки. Не можна бути успішним, якщо ти постійно перебуваєш під загрозою. Цей тренд може призвести до появи потужної європейської системи безпеки, до певної міри автономної, але такої, що не буде втрачати зв'язку з Америкою. Трансатлантична солідарність має грати свою роль. Після закінчення війни Європу чекає новий порядок, як це було після Другої світової? Можливо, створення нової міжнародної організації на базі Організації Об'єднаних Націй, що віджила своє? &еnsр;На базі ООН нічого не можна створювати це організація, яка продемонструвала свою нежиттєздатність та імпотентність. Тому має постати нова структура, яка найперше охоплюватиме цивілізовані демократичні країни й базуватиметься на зрозумілих принципах дії. Мають бути чітко прописані як правила набуття членства, так і його позбавлення. Бо з теперішніх ЄС і НАТО неможливо вигнати країну, яка грає на користь агресора. Це треба переосмислити. Наступний великий етап європейської історії має стати часом самопізнання на новому витку розвитку. Без цього Європа не втримається. Що буде з післявоєнною Росією? Чи збереже вона цілісність, чи перетвориться, як СРСР, на ряд нових держав? Чи зникне російська загроза для України? &еnsр;Це питання нині стає актуальним. Щоб жити у спокої, треба усунути загрозу. Загроза в особі цілісної Росії, навіть із псевдодемократами на чолі, все одно зрештою виродиться в чергову недоімперію. Запитайте будь-якого російського демократа чи ліберала, який нині сидить на Заході, що вони думають про право на самовизначення народів, які живуть на території Російської Федерації? І ви почуєте, що такого права вони не повинні мати. Їхній світогляд мало чим відрізняється від путінського. Імперськість у головах московитів не може бути вивітрена нічим, окрім як розпадом самої конструкції під назвою "Росія". Коли ця конструкція під вагою власних проблем завалиться, а щодо цього в мене немає жодних сумнівів, тоді виникне нова історична реальність. Бо це найбільша за площею країна світу, це величезна територія, і коли на ній виникнуть нові держави, в наших західних партнерів постане питання: "Що з ними робити?" Знову буде реактивна політика замість креативної, бо для колективного Заходу розумніше й вигідніше мати план Б план контрольованого роз'єднання народів, що живуть у межах РФ, замість плану А "зачекаємо та подивимося, що станеться". Коли ж усе пустити за течією, це може мати неприємні наслідки. Якщо ж думати наперед, у перспективі а це якраз величезна проблема для західних політиків, бо вони живуть періодом чотирьох років, не більше, то очевидно, що коли замість одного ядерного монстра на величезній території буде нехай кільканадцять держав, вільних від ядерних амбіцій, що працюватимуть для власного добробуту й не створюватимуть загрози для інших, то від цього виграють усі. На жаль, для західних лідерів це вища математика. Не можна бути успішним, якщо ти постійно перебуваєш під загрозою Чи зможемо ми переконати Захід у правильності саме нашого погляду що нові демократичні держави на теренах імперії були би благом для всіх? &еnsр;З власного досвіду контактів із багатьма людьми, що себе зараховують до інтелектуально-політичної еліти Заходу, в мене складається враження, що вони не готові це прийняти. Для багатьох значно важливішим є питання: як утриматися при владі чи щонайменше не зробити неправильного кроку, щоб потрапити під приціл опозиції. Особисті інтереси беруть гору над системним баченням, над тим, що лежить на поверхні, але потребує інтелектуальних і практичних зусиль. Тому ситуація з Росією відсувається на задній план, а на перший виходять парламентські вибори. Це робить наших західних партнерів політично короткозорими, вони не хочуть бачити жодної перспективи. На жаль, це проблема всієї сучасної демократії. Яким є ваше бачення післявоєнної України? Як вона має розвиватися, в який бік рухатися? &еnsр;Напрямок руху України визначений у нашій Конституції це Європейський Союз і НАТО, або нова система європейської безпеки. Водночас Україна має озброїтися до зубів, щоб за будь-яких обставин дати відсіч агресору. Після того, що відбувається тепер, іншого варіанта немає. Наше членство в західних структурах ЄС і НАТО залежить від багатьох факторів. Якщо в Америці візьме гору та лінія, що Україна в Альянсі це загроза для Росії, а з Росією треба дружити, тоді ми не зможемо найближчими роками досягти цієї мети. Якщо ж гору візьме перспективне бачення, що Росія це загроза, якої треба нарешті позбутися, то ситуація буде зовсім інша. Щодо Європейського Союзу шансів увійти туди в нас значно більше, хоча сьогодні існують проросійські режими в Угорщині та Словаччині, які можуть довго чинити нам перепони на шляху до членства в ЄС. Бо без ратифікації парламентами цих країн воно буде неможливе. Але позиції і Фіцо, і Орбана не настільки потужні, і наступні вибори можуть змінити владу в цих двох країнах на адекватну і проєвропейську. Тоді шлях у ЄС для України буде відкритий. Передплатити журнал "Країна"

Фіцо підтримав критику президента США Дональда Трампа на адресу Зеленського, заявивши, що останньому "справді потрібна ця війна".