Search trend "Фіцо про україну"

Повідомлює словацьке видання Аktuаlіty Премʼєр-міністр Словаччини Роберт Фіцо висловив думку, що президент України Володимир Зеленський його “ненавидить”. Цю заяву він зробив у контексті можливих переговорів з українським лідером, про що повідомляє словацьке видання Аktuаlіty. Фіцо також підтвердив свою підтримку членства України в Європейському Союзі, зазначивши, що це рішення має більше переваг для Словаччини, ніж недоліків. […] Тhе роst Роберт Фіцо про Зеленського, Україну та санкції ЄС fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Про це повідомляє Аktuаlіty.Фіцо прокоментував плани президента Словаччини Петра Пеллегріні відвідати Україну та зустрітися із Володимиром Зеленським. При цьому він зазначив, що це був би "лише символічний візит", адже Пеллегріні не має повноважень укладати угоди в Україні Словацький прем'єр також сказав, що сам не бачить сенсу зустрічатися із Зеленським."Моя зустріч із президентом Зеленським не має жодного сенсу, бо він мене ненавидить… Я не бачу підстав для зустрічі з українським президентом", - заявив Фіцо.За його словами, це пов’язано з тим, що він "голосно висловлює свої думки". Водночас він зауважив, що для нього важливо спілкуватися з прем'єр-міністром України Денисом Шмигалем.Окрім цього, Фіцо заявив, що "членство України в ЄС має для Словаччини більше переваг, ніж недоліків".Раніше прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що Братислава вимагає відтермінувати голосування в ЄС щодо нового пакета санкцій проти Росії. 

Заявив, що думки журналістів його не цікавлять

Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо у четвер, 26 червня, під час спілкування із медіа не стримав емоцій й накинувся на журналістку, коли його запитали про одне з висловлювань угорського колеги Віктора Орбана.

Під час свого головування у Раді ЄС Данія активно просуватиме питання членства України в Євросоюзі. Про це заявила міністрка Данії у справах Європи Марі Б'єрре, повідомляє Rеutеrs. "На жаль, наразі Угорщина блокує процес, але ми докладаємо максимум зусиль, аби посилити тиск на Будапешт і водночас підтримувати Україну в продовженні необхідних реформ", - зазначила Б'єрре під час пресконференції в Копенгагені. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо озвучив умови підтримки вступу України в ЄС За її словами, як тільки стане можливим відкриття переговорних розділів щодо вступу України до ЄС, Копенгаген сприятиме їх якнайшвидшому закриттю. "Ми готові діяти оперативно, щойно з'явиться реальний шанс рухатися вперед із переговорами", - наголосила вона. Крім того, Rеutеrs зазначає, що Данія планує зосередити зусилля на досягненні консенсусу серед країн-членів ЄС щодо нових кліматичних цілей блоку на 2040 рік. Данія офіційно очолить Раду Євросоюзу з 1 липня, змінивши Польщу на цій позиції на наступні шість місяців. Угорщина постійно ставить перепони на шляху входження України до ЄС. Новообраний президент Польщі Кароль Навроцький заявив, що на даний момент не підтримує вступ України до Європейського Союзу. У свою чергу прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив про підтримку європейських прагнень України, наголосивши при цьому, що Київ повинен виконати всі передбачені умови для вступу до Європейського Союзу. За словами прем'єра, Словаччина вже отримала від європейських інституцій 101 мільйон євро для реалізації переважно енергетичних проєктів на території України. Ці кошти словацькі компанії можуть залучати як кредити для інвестування в українську інфраструктуру, причому фінансові гарантії надає ЄС.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Про це повідомляє Rеutеrs із посиланням на заяву Європейської прокуратури.Попередньо у поліції підтвердили, що проводять слідчі дії в рамках провадження Європейської прокуратури. У самій прокуратурі заявили, що четверо із затриманих є посадовцями Міноборони, а сума можливих зловживань становить €7,4 млн ($8,51 млн).За даними прокуратури, високопосадовців підозрюють у порушенні бюджетного законодавства. Зокрема, йдеться про видачу безпідставних наказів на закупівлю боєприпасів у двох приватних компаній на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року."Європейська прокуратура підозрює, що процедуру державних закупівель було сфальсифіковано, а боєприпаси могли бути суттєво переоцінені", - йдеться у заяві.Раніше видання Dеnník N повідомляло, що поліція хотіла затримати колишнього міністра оборони Ярослава Надя. Він заперечив звинувачення у правопорушеннях, пов'язаних з допомогою Україні, і написав у Fасеbооk, що пишається допомогою країні. Як відмітили у  Rеutеrs, уряд Словаччини, сформований у 2023 році на чолі з прем’єр-міністром Робертом Фіцо, припинив надання військової допомоги Україні й почав шукати кращих відносин із Росією, яка постачає країні нафту й газ. Торік уряд Фіцо звинуватив попередню адміністрацію у зраді та інших злочинах через надання допомоги Україні, що викликало критику з боку опозиції та активістів.У звіті Верховного управління фінансового контролю за минулий рік зазначалося, що під час закупівлі боєприпасів для України були допущені помилки, пов'язані з бюджетними правилами, і висновки передано поліції.Раніше прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що проситиме відтермінувати голосування за черговий пакет санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації. 

Про це йдеться у його заяві, опублікованій на сайті словацького уряду.За словами Фіцо, рішення України про вступ до ЄС є суверенним, і Словаччина його підтримує за умови виконання Україною всіх необхідних критеріїв."Словацький уряд бажає Україні європейського розвитку. Якщо Україна хоче вступити до ЄС, це її суверенне рішення, і ми підтримуємо це рішення", - сказав політик.У межах обговорення теми відновлення України стало відомо, що Словаччина вже отримала від ЄС 101 млн євро для фінансування проєктів, зосереджених переважно на відновленні енергетичної інфраструктури на території України. Ці кошти можуть бути використані словацькими компаніями у формі кредитів, гарантованих європейськими фінансовими інституціями. Восени планується чергове спільне засідання урядів Словаччини та України для узгодження подальших спільних проєктів.Окремо Фіцо відзначив успіхи в реалізації словацького плану відновлення: зі 6,4 млрд євро вже на рахунках країни понад 4 млрд, половину з яких уже витрачено. Очікується новий транш у понад 1 млрд євро, який стане шостим із дев’яти запланованих. План реалізується із випередженням графіка: із 221 передбаченого критерію вже виконано 93.Нагадаємо, що політик категорично виступає проти вступу України в НАТО.У березні Фіцо казав, що його країна ні фінансово, ні військово не підтримуватиме Україну у війні проти Росії.

Водночас прем'єр-міністр Словаччини наголосив, що не уявляє Україну в НАТО.

Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив про підтримку європейських прагнень України, наголосивши при цьому, що Київ повинен виконати всі передбачені умови для вступу до Європейського Союзу. Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на заяву Фіцо 16 червня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фіцо заявив, що буде голосувати проти 18-го пакета санкцій ЄС проти РФ За словами прем'єра, Словаччина вже отримала від європейських інституцій 101 мільйон євро для реалізації переважно енергетичних проєктів на території України. Ці кошти словацькі компанії можуть залучати як кредити для інвестування в українську інфраструктуру, причому фінансові гарантії надає ЄС. Фіцо також повідомив, що восени плануються нові міжурядові консультації між Словаччиною та Україною для обговорення спільних ініціатив. "Ми бажаємо Україні європейського майбутнього. Якщо вона прагне стати членом ЄС - це її суверенне право, і ми підтримуємо цей вибір", - зазначив глава словацького уряду. Водночас він підкреслив: повноцінне членство можливе лише за умови дотримання всіх критеріїв вступу. У заяві, розміщеній на сайті уряду Словаччини, наголошується, що інтеграція України в ЄС відкриє значно більше можливостей, аніж ризиків - як для самої України, так і для регіону в цілому. Раніше Фіцо закликав Україну відновити транзит російського газу. У разі відмови він пригрозив припиненням надання гуманітарної допомоги та застосуванням права вето в ЄС для блокування рішень, пов'язаних з Україною.

Словацький прем'єр-міністр Роберт Фіцо висловився щодо війни в Україні. Він заявив, що проситиме відкласти голосування за новий пакет санкцій Євросоюзу проти Росії до обговорення проблеми постачання газу. Повний текст новини

Премʼєр-міністр Словаччини Роберт Фіцо доручив своєму міністрові закордонних справ Юраю Бланару попросити відкласти голосування у Європейському Союзі щодо нового пакета санкцій проти росії, доки не розвʼяжуть питання з російським газом. Про це пише видання Dеnník N. Голосування за санкції має відбутися на зустрічі в середу, 18 червня. "Ми хочемо попросити, щоб ми зараз не обговорювали санкції, а […] Тhе роst Словаччина не має причин страждати через Україну: Фіцо закликав відкласти голосування за санкції ЄС проти рф арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Про це пише Dеnník N.Причиною такого кроку, за словами Фіцо, є необхідність обговорення питання постачання російського газу до Словаччини.Глава словацького уряду доручив міністру закордонних справ Юраю Бланару порушити це питання на саміті ЄС у середу, 18 червня."Ми хочемо попросити, щоб зараз не обговорювали санкції, а спочатку цю тему", – наголосив Фіцо.Прем'єр-міністр висловив занепокоєння щодо можливого припинення постачання російського газу до Словаччини з 1 січня. Він акцентував на необхідності отримати гарантії достатнього обсягу газу для країни та уникнення значного зростання цін для домогосподарств."Словаччина не має жодних підстав страждати через Україну", – підсумував він.Європейський Союз розробляє 18-й пакет санкцій проти РФ: президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн розповіла, що обмеження будуть націлені на російські енергетичний та банківський сектори.

Як заявив премʼєр-міністр Роберт Фіцо, Словаччина проситиме відкласти голосування за новий пакет санкцій ЄС проти Росії до обговорення проблеми постачання газу.

Ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься, каже Роман Безсмертний, політик і дипломат 2025 року відбулися значні зміни в міжнародній політиці: новий президент у Сполучених Штатах Америки, новий уряд у Німеччині, новий Папа у Ватикані. Як ці зміни впливають на Україну? Чи не витісняють вони питання українсько-російської війни з порядку денного? &еnsр;Війна все більше вражає інші держави й поширює свій вплив на людство. Теми російської агресії та близькосхідної війни стають невіддільними складовими міжнародних відносин і диктують зовнішню політику багатьох країн. Ці два вогнища однієї війни війни між віссю зла та несформованою коаліцією свободи й демократії визначають поведінку держав та їхніх лідерів. І це показник того, що ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься. Без адекватних рішень людство впевненими темпами рухатиметься до континентальної та глобальної війни. Ще недавно принципом Німеччини було "триматися подалі від мілітаризму", а тепер вона збільшує фінансування армії та посилює підготовку війська. Британія також змінює свою військову доктрину. Європа готується до війни з Росією? &еnsр;Вона довго очікувала, що агресію Росії вдасться вгамувати іншим способом, але в лютому 2022 року Рубікон було перейдено. Країни ЄС нині на етапі швидкого зростання оборонно-промислового комплексу, пере­оснащення збройних сил у рамках НАТО. Це підготовка до протидії агресії Кремля, про яку необхідно говорити. Це гібридна війна, що йде проти переважної більшості європейських держав. РФ виношує плани ударів по країнах НАТО. Є різноманітні варіанти, найімовірніші з них відпрацьовують на навчаннях у районі Балтики. Ті, хто розуміє цю загрозу, починають швидкими темпами посилювати підготовку та збільшувати допомогу Україні. Бо ЗСУ сьогодні забезпечують час, вкрай необхідний європейським державам, щоб підготуватися до високо­ймовірної агресії Москви. Щодо можливих варіантів прояву такої агресії, то Євро­па нині сконцентрована на Балтиці, бо напруженість там зростає. У цієї напруженості є два вогнища. Перше для Росії це одне з джерел формування її мілітаристського бюджету, бо Балтика є ключовим каналом для постачання на чорний ринок тіньовим флотом нафти й нафтопродуктів. Друге нарощування сил у районі Балтики з боку Росії, що є повторенням ситуації, яка відбувалася на українсько-російському кордоні впродовж 20192021 років. Чи можна сподіватися, що згадувана вами "несформована коаліція свободи й демократії" оформиться в реальний антиросійський союз? &еnsр;Коаліція свободи й демократії має серйозне підґрунтя, щоб бути оформленою. Таким підґрунтям є формат "Рамштайн", що діє в межах технологічних необхідностей. Йому варто тільки доповнити вищий воєнно-політичний рівень, утворити об'єднаний штаб і сформувати відповідні підрозділи під його командуванням, а також спільний оборонно-промисловий комплекс. Чи є необхідність у формуванні окремих європейських збройних сил? Переконаний, що складовою коаліції мають бути спеціальні сили оборони Європи, невіддільною частиною яких повинні стати Збройні сили України. Балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс Росія продовжує реалізовувати свій план зі знищення України та відновлення імперії. Важливо, щоб сили оборони Європи почали активно взаємодіяти між собою. За рік ми зрозуміємо, що вся балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс. Ситуація може бути така, що Альянс запрошуватиме Україну до вступу. До цього все йде балачки президента США Дональда Трампа створюють серйозну загрозу для Європи. Тому європейцям треба всіляко дбати, щоб реалізувати те, про що каже посол України у Великій Британії, генерал Валерій Залужний, утворення оборонного альянсу Європи, в який увійшла б Україна, і формування на основі європейських армій сили протидії Росії. Виборчий цикл у сусідніх з Україною державах показав, що недружні до Києва політсили набирають вагу. Як зупинити радикалізацію європейського суспільства? &еnsр;За останні 1015 років кожна європейська країна проходила випробування і лівими, як Греція, і правими, як Нідерланди, радикальними силами. Європа це електоральна демократія, яка передбачає можливість приходу до влади різних сил у конституційних рамках. Тому вона допускає такі речі, як вихід у фінал президентських виборів Джордже Сіміона в Румунії або обрання сподіваюся, востаннє Віктора Орбана в Угорщині та повернення в політику Словаччини Роберта Фіцо після гучних звинувачень проти нього. Також слід пам'ятати, що є різні праві. Новий німецький канцлер Фрідріх Мерц належить до правоконсервативного крила, як і голова італійського уряду Джорджа Мелоні. Водночас і вони дотримуються єврооптимістичної позиції, хоча Мерц значно правіший за Ангелу Меркель. Важливо, щоб праві політичні сили не підігрували ні Путіну, як це роблять Орбан із Фіцо, ні Трампу. Бо ми бачили, як періодично Орбан кидається то виконувати доручення Москви й паскудити Україні, то виконувати доручення Трампа й руйнувати Європейський Союз. Чи є загроза тотального формування антиукраїнських сил? Ніколи не кажи "ніколи". З огляду на результати виборів у Польщі перемоги Кароля Навроцького з його особливими поглядами щодо України треба готуватися до гіршого варіанта, але сподіватися на краще. Маємо розуміти, що сповідувати певні погляди право кожного європейця. Інша річ наскільки ці погляди стають офіційними. У Молдові, Румунії, Португалії, Німеччині на останніх виборах перемогли здебільшого правоконсервативні сили, але не антиукраїнські. Власне, часто в людей на виборах одна поведінка, і зовсім інша біля керма. Вибори часом здіймають таку піну, і на ній стільки сміття підіймається, що за ним не бачиш істини. Треба відстежувати, яку політику провадить той чи той обранець. Якщо виходити з балансу держав членів ЄС, то ситуація сприятлива для України. Проти двох прихильників Москви Орбана й Фіцо маємо абсолютну більшість прихильників України. Путін розглядає переговори як засіб ведення війни Як можете прокоментувати перемогу Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі? &еnsр;Колишній мер Варшави Рафал Тшасковський мав серйозні шанси перемогти, кількість прихильників у нього й Навроцького була приблизно однакова. Польща розколота навпіл: половина за ліберально-консервативний шлях, половина за традиціоналістсько-консервативний. Перевага визначилася кількістю тих, хто прийшов на вибори. Якби активність молоді була вища переміг би Тшасковський. Функції президента Польщі чималі, але вони не визначають внутрішньої та зовнішньої політики. Тому виборці й поводяться досить флегматично. У Польщі політично активніша молодь, але дисципліна на виборах краща в людей старшого віку. Загалом же в Європі скрізь видно зростання популярності правих сил. 510 років тому цей правий ухил спостерігався на Півночі, а нині він скотився до Центральної Європи й, очевидно, покотиться далі на Південь, де нещодавно повністю домінували ліві. Це маятник електоральної демократії. Перевага Європи в тому, що вона об'єднана спільним інтересом громадян її держав. ЄС ухвалив 17-й пакет антиросійських санкцій, спрямований, зокрема, проти тіньового флоту РФ. Урсула фон дер Ляєн заявила про підготовку 18-го пакета, який вдарить по найбільших російських газопроводах. Чи можуть ці санкції зупинити агресора? &еnsр;Санкції підривають економіку ворога. Чи є вони визначальними? Ні. Санкційна політика неочікувана. Чи могли ми 2020 року уявити, що 2024-го російським банкам заборонять використання системи SWІFТ, не кажучи про енергетичні санкції, визначення ціни на сиру нафту? Санкції мають проміжний характер, але вони діють. Не говоритиму про їхню ефективність, бо винятки із санкцій створюють обхідні маневри для ворога. Фривольне дотримання санкцій багатьма європейськими столицями дає рашистській системі змогу уникати обмежень. Інакше як потрапляють європейські комплектуючі в РФ? А їх можна знайти в більшості ракет, які прилітають в Україну. Потрібні не тільки санкції, а й дисципліна їх виконання та покарання за недотримання. Тож санкції мають вплив, але не є визначальним фактором перемоги над ворогом. У Стамбулі відбулися переговори між РФ та Україною. Чи виправдали вони очікування Києва? Чи можна перемогти Росію за столом переговорів? &еnsр;Кремль не вважає міжнародні відносини й дипломатію інструментом вирішення питань. Він розглядає переговори як засоби ведення війни, мета якої відновлення контролю над Центральною та Східною Європою. Росія висловила дві тези, яких не чують у Вашингтоні. Перша теза: "Законні територіальні інтереси РФ" а це кордон впливу до 1991 року, тобто східний кордон колишньої Федеративної Республіки Німеччина. Друга теза: "Виведення військ НАТО зі Східної та Центральної Європи" тобто повернення Альянсу до кордонів 1991 року, виведення з Європи американських військ і ракетних комплексів. Москва трактує вступ України в НАТО як небезпеку для себе. Росія це чорна діра, що продукує війну і кров Ми входимо в декілька років, які потребуватимуть чітких і жорстких рішень, спрямованих на формування коаліції свободи і демократії, щоб подолати російську агресію і відновити світовий порядок. Чи створити новий порядок, що базуватиметься на нормах міжнародного права і статуті ООН. Або ж закласти нові інституції, які забезпечували б дотримання норм міжнародного права. Щодо подальших переговорів українська сторона має продумувати свою інформаційну політику, яка обслуговувала б цей процес. Після попередніх раундів в Ер-Ріяді, Джидді і Стамбулі інформаційний простір був забитий рашистськими наративами. До ведення переговорів, особливо їхнього інформаційного забезпечення, треба серйозно готуватися зосереджуватися не тільки на матерії переговорів, а й на інформуванні всього світу про їх перебіг. Очевидно, що приховування змісту документів із російського боку є бажанням подиктувати наративи. Коли наша сторона прибуває на переговори, вона не знає, що обговорюватиме. Можу запропонувати такі варіанти поведінки. Перший подякувати за надані матеріали та взяти паузу для ознайомлення з ними. Другий розцінювання запізнілого надання документів як крок до зриву переговорів і заява про це. Третій із російського боку на переговори приїздить склад, що може виконувати роль стенографістів або диверсантів і не відповідає рівню події. Україна ж представлена особами, що уповноважені ухвалювати рішення, бо обтя­жені політичною відповідальністю. Зробити заяву про непродуктивність російської делегації в цій ситуації абсолютно коректно. Щодо переговорної тактики має бути відпрацьована спільна позиція української делегації та європейських партнерів. Коли відбулася перша зустріч у Стамбулі, мене здивувало, що з українського боку ніхто не сказав про резолюції, ухвалені Генеральною асамблеєю ООН після початку так званої СВО. У них дано чітку оцінку російській агресії з 2014 року та рекомендації як світу реагувати на це. Зокрема є вказівки на необхідність надання допомоги Україні, додержання принципу територіальної цілісності й суверенітету. Шкода, що представники української делегації забули про це. Ми всі заскочені думками про безсилля ООН, але не вказувати ворогу на пряме порушення цих резолюцій підігрування тим, хто хоче імпотентності Генасамб­леї. Рашистські делегати останнім часом навіть підтримують нікчемні резолюції Вашингтона. Це свідчить про небезпечну ситуацію в Раді Безпеки ООН. Але резолюції Генасамблеї не можна ігнорувати й не використовувати як аргумент для відстоювання інтересів України. 15 червня в Канаді відбудеться саміт G7, 24 червня заплановано саміт НАТО в Гаазі. Чого можна очікувати Україні від цих заходів? &еnsр;До цих подій я додав би ще червневу зустріч Європейської ради. Всі вони дадуть відповідь на запитання: як розвиватиметься ситуація далі (розмовляємо з Романом Безсмертним на початку червня Країна)? Якщо "Велика сімка" й НАТО ухвалять резолюції, що стосуватимуться об'єднання сил і збільшення допомоги Україні, буде один варіант розвитку. Якщо ж ізоляціоністські підходи Вашингтона підіграють Кремлю, восени ми станемо свідками агресивних дій Кремля в районі Балтики. Москва затягує переговори у Стамбулі, щоб отримати сигнал: що буде на зібранні "сімки" й саміті НАТО. Від цього залежатиме її поведінка посилення чи гальмування агресії. Якщо "сімка" й НАТО продемонструють єдність у підтримці України та формування нової моделі глобальної безпеки, це означатиме, що московський фюрер завів себе у капкан йому доведеться катастрофу видавати за перемогу. Дональд Трамп на початку своєї каденції робив реверанси в бік Кремля, однак після масованих травневих атак по Україні заявив, що розчарувався в Путіні. Чи означає це, що Трамп дозрів до рішучих дій? &еnsр;Розраховувати можна лише на те, що в результаті зміни кадрів до керівництва США прийдуть фахові, підготовлені люди. Не вірю, що сам Трамп може радикально змінити позицію. Він не бачить себе в системі координат, які передбачають сильну дію разом з європейськими партнерами. З його відносин із Беньяміном Нетаньягу видно, що союзництво для нього не існує як цінність. Трампа цікавлять не так державні, як особисті інтереси. Що ж до дієвої допомоги Україні вона буде, якщо в результаті кадрових змін з'являться люди, які візьмуть на себе цю роботу, як це було під час першої каденції Трампа. Я довго не розумів, як Трамп прийняв рішення про надання допомоги "джавелінами". Але згодом дізнався, що він до цього не має стосунку. Що ж до спільних дій, то активність Хакана Фідана (міністр закордонних справ Туреччини. Країна) це прояв того, що Трамп передоручає Реджепу Ердогану частину своїх функцій. У процес вступає Туреччина, яка періодично дружить то з Мос­квою, то з Києвом. Мої політичні вчителі казали: "Ніколи не довіряйте людині, яка не усміхається". А Ердоган якраз не усміхається. Тому треба бути обережним, тим паче, що для Трампа кумирами є Ердоган, Путін і Кім Чен Ин. Захід усе ще вважає РФ демократичною країною, а масові випуски ракет по українських містах непорозумінням. Як можна змінити ставлення Заходу до країни-агресора й зняти з нього рожеві окуляри? &еnsр;Починаючи з ХVІІ століття Захід сприймав Росію як тоталітарну державу. В геополітичному розкладі це чорна діра, що продукує війну і кров. Вона завжди полювала на європейські держави. Настільки низькоінтелектуальне суспільство не може бути демократичне. Захід помиляється в тому, що конкурентне середовище в Росії можливе. І перехід від розвалу Радянського Союзу до ринкової моделі сприйняли як перехід на західну модель суспільних відносин. Тому й виникла ця ідея: Росія така, як ми, з нею можна говорити. У цю гру Америка не Захід! грала від Джорджа Буша-старшого з його промовою "Котлета по-київськи". Далі був Білл Клінтон ядерне роззброєння, Джордж Буш-­молодший спершу атака на Кремль, потім пом'якшення після 11 вересня, Барак Обама перезавантаження відносин. Джо Байден і Дональд Трамп спочатку хотіли "зустрітися й вирішити", але це зазнало краху. Але то все США, не колективний Захід. Президент Володимир Зеленський заявив, що сподівається на завершення війни в червні 2026 року. Чи є у президента реальні підстави говорити про конкретні терміни завершення війни? &еnsр;Я так зрозумів, що президент спирався на дані української розвідки. Є певні дії, в результаті яких війна може завершитись і в червні наступного року, і в інший час. Усе залежатиме від ключових акторів міжнародної політики. Якщо коаліція свободи й демократії буде сформована, це прискорить перемогу над тоталітаризмом. Якщо ні розтягуватиме війну в часі, утворюватиме її нові вогнища. Будь-який конфлікт ставатиме міжнародним. 2025 року російські втрати сягнуть мільйона осіб це в Європі. Кричущий, неприпустимий факт. Такі речі мають лягти в основу дій лідерів і Європи, і США. Цю війну не можна заморозити, вона не охолоджується. Якщо знизити напруженість по лінії Москва Київ, то напруженість по лінії Москва Брюссель буде така, що запалить і Київ. Якщо погасити напруженість по цій лінії, то лінія Москва Вашингтон запалить усю Європу. Цього не розуміють у багатьох столицях світу. І це впливає на часові рамки. Ще треба згадати небувалий технологічний стрибок у площині зброї цієї війни. Вона показує війну майбутнього. І це також впливає на часові рамки. Тому визначати ці рамки можна залежно від того, як світ реагуватиме на рашистську агресію. Якщо зволікатиме з реакцією, війна набере континентального, а тоді й глобального характеру. Політика стає заручницею призначених осіб Суспільству нав'язали модель двох думок офісно-президентської і неправильної. Ворожим ІПСО називають усе, що відрізняється від позиції влади. Чи справді це так? &еnsр;Причина цього слабкість політичної системи, яка за часів Віктора Януковича була зруйнована й не відродилася. Слабкість системи призводить до слабкості політичних партій, а це призводить до відсутності в політиці професіоналів. Їх відсутність веде до заміни функції представництва в державних органах, де замість політиків з'являються мародери й рекетири. Політика стає заручницею призначених осіб. Не треба жалітися на поведінку президента, коли у країні знищено політичну систему. Через це метастази розростаються по всьому державному організму. Спроба пояснити це війною змушує мене сказати: "Не знаєте, що робити, дивіться в Конституції". Але певні особи трактують Конституцію як хочуть. Це лягає на ґрунт низької правової культури. У результаті маємо, з одного боку, громаду людей, які прикривають свої дії війною, з іншого тих, кому нав'язують монополію на істину від влади. Але немає тих, хто фахово заявив би, що цього робити не можна незалежно від того, є стан війни чи немає, бо так прописано в Конституції. Це стосується не лише тиску на певних людей та інституції, а й усіх подій, що відбуваються в державі в бізнесі, економіці, фінансовій сфері. Передплатити журнал "Країна"

Польща поповнила ряди євроскептиків та перестає бути нашим адвокатом, питання, чи взагалі вона ще буде нашим партнером. Загалом, важко сказати, що поляки щось робили нам з доброї волі. Їхня позиція під час війни була така: підтримуємо Україну зі стратегічного розрахунку, але ще маємо постійно за це щось отримувати. Коли розповідають про те, як поляки давали нам зброю, то насправді вони цю зброю просто вимінювали в США та інших держав. Аналогічно, підтримуючи українців на своїй території, вони намагались побільше вигребти з бюджету ЄС, і використовували це як аргумент. Не можна, мабуть, засуджувати їх за цю корисливість, але що точно не можна — це сидіти в рожевих окулярах щодо поляків.Тепер ситуація стане для нас значно гіршою. Польща приєднається до Угорщини та Словаччини в частині "гноблення нас", і використання війни для отримання додаткових моральних преференцій. Читайте також: Перемога Навроцького: у Польщі буде політичний шторм?Новий президент Навроцький нещадно експлуатував історичні дискурси про Волинь та УПА з метою перемоги на виборах, і від цього він точно не відступить. Щобільше, як і з угорцями, в цьому питанні не можна домовитись. Навроцький не хоче з нами розв'язати це питання — воно потрібне йому, щоб постійно тримати в тонусі своїх виборців. Йому вигідно, щоб ситуація була конфліктною, а він виглядав захисником польських інтересів. І в цьому він не буде себе стримувати. Як Фіцо й Орбан, він буде користатись будь-якою нагодою, чи то санкції проти Росії, чи блокування кордону, щоб вдарити нас.Це, безумовно, дуже погані новини для нас. Якби румуни не застосували адмінресурс, то з великою ймовірністю ми б були вже оточені ворожими до нас режимами. Попереду ще вибори в Молдові, де з великою ймовірністю Санду втратить парламент. То ж стоїть справедливе питання: чи можемо ми з цим щось поробити? Власне, ми це робили, але перестали. У 22 і 23 роках у тій же Польщі українці тримали сильну публічну позицію через акції та інформаційні заходи. Але волонтери виснажились, а держава не включилась в підтримку нових діаспорних організацій. Я прямо скажу — з 24 року ми взагалі перестали вести активні інформаційні кампанії на підтримку України на Заході. Це логічно з огляду на те, що в нас і всередині повністю провалилась комунікаційна політика. Як наслідок, цим почали користуватись росіяни, і тепер ми фактично оточені сусідами-недругами. Це ще один фронт поразка на якому завдасть нам поразки у війні в цілому.Що можна зробити в ситуації, яка склалась? Зараз в Польщі майже 1,5 млн українців. Це дуже велика сила. У них є свої організації, які на жаль тільки в зародковому стані й досить слабкі. Влада має надати їм інституційну підтримку, для того, щоб вони могли розгорнути активну діяльність на захист українців і підтримку нас у війні. Читайте також: Чому з українського дискурсу зникло слово "перемога"Ми маємо донести полякам  тільки один меседж "Спочатку перемога над Росією". Я відверто шокований, що росіяни змогли зробити тему Волині в Польщі більшою за тему Катині, де загинула значна частина еліти за сумнівних обставин. Тому мобілізувавши максимально наші організації, союзницькі організації поляків — ми точно можемо вивести питання перемоги над Росією на перше місце порядку денного. Навроцький хоча і буде нав'язувати свої питання, проте не буде йти проти такого порядку денного. В цьому питанні нам варто ще мобілізувати наших найбільших друзів — Балтійські країни. Вони теж можуть донести полякам необхідність перемоги над Путіним.На жаль, нічого з цього не буде зроблено. Бо за це відповідає міністерство і міністр, чиє прізвище ви навіть не чули. Управлінська криза наростає, і масштаб поганих новин від нас самих буде тільки збільшуватись. Кадри вирішують все. А у нас багато кадрів не вирішують нічого.Тримаймося. Вже йде четвертий рік, і ми точно не можемо сказати, що Господь був не на нашій стороні.ДжерелоПро автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцистРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

До бази сайту "Миротворець" потрапили прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та глава Республіки Сербської Мілорад Додік. Про це передає Gаzеtа.uа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Погрози Фіцо: Словаччина припинить надавати Україні гуманітарну допомогу, якщо вона не відновить транзит газу РФ Зазначається, що Фіцо було внесено до списку через поширення наративів кремлівської пропаганди, а Додік робив замах на суверенітет і територіальну цілісність України. Раніше прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо закликав Україну відновити транзит російського газу. У разі відмови він пригрозив припиненням надання гуманітарної допомоги та застосуванням права вето в ЄС для блокування рішень, пов'язаних з Україною.

США зробили перший крок, щоби дистанціюватися від європейських безпекових проблем. Поки партнери України зустрічалися у Брюсселі, Дональд Трамп говорив телефоном з кремлівським диктатором. Це екстрене засідання "Рамштайну" стало репетицією саміту НАТО в Гаазі, де вже йтиметься про актуальність трансатлантичного співробітництва та про гроші. Напередодні "Рамштайну" Андрій Єрмак у США намагався переконати чиновників адміністрації Трампа, щоби ті бути жорсткішими з Росією. Стіва Віткоффа він закликав посилити санкції проти РФ і запросив до України. Під час розмови з Кітом Келлогом Єрмак заявив: Росія ухиляється від припинення вогню, "цьому варто покласти край через силу". Та Келлог у коментарі для Fох Nеws розкритикував українську спецоперацію "Павутина". Це дуже смілива атака, відзначив він, але "коли ви це робите, цілком зрозуміло, що й інші рівні ризику зростуть. Думаю, цього ми й намагаємося уникнути". Російські натяки Навряд чи Кіт Келлог коментував "Павутину" лише від себе - член команди Дональда Трампа не міг перечити президенту США. Справді, варто було розпочатися засіданню "Рамштайну", як Москва зажадала від США та Великої Британії "чіткої реакції по атакам України на стратегічну авіацію РФ щоби не допустити ескалації", зазначив заступник російського міністра закордонних справ Сергій Рябков. Отже, росіян хвилює реакція саме цих двох країн. Чому? Відповів Рябков: адміністрація Трампа схильна дослухатися до аргументів російської сторони, але "не варто недооцінювати настрої деяких кіл у США, котрі хочуть знищення Росії". "Деякими колами" може бути сенатор-республіканець Ліндсі Грем та його однодумці, автори законопроєкту про 500% мит. А також - європейці, котрі, на думку Рябкова, зацікавлені у зриві мирної угоди, хоча їм це загрожує величезними видатками. Розмови у Європі Напередодні "Рамштайну" прем'єрка Італії Джорджія Мелоні, котру вважають політичною наслідувачкою МАGА, зустрілася окремо з прем'єром Словаччини Робертом Фіцо та з президентом Франції Емманюелем Макроном. Італія входить до "Коаліції добровольців", проте Мелоні останнім часом ігнорувала екстрені саміти групи. Фіцо розповів, що висловився проти переозброєння Європи, хоча визнав: є країни, котрі хочуть "знищити Росію" (цікаво, бо ця теза збігається з висловами Рябкова). Нема жодного слова про збройний контингент Натомість у підсумковій спільній заяві Франції та Італії акцентовано на "непохитній підтримці України", проте нема жодного слова про збройний контингент, чого, як стверджують італійські і французькі джерела, Макрон домагався від Мелоні. Замість міністра оборони США, який вперше за час існування Групи підтримки оборони України не брав участі у саміті навіть по відеозв'язку, був постпред США в НАТО Метью Вітакер. Путін сплутав Трампу карти Дональд Трамп хоче чіткого розмежування ролей: Європа постачає Україні все для боротьби - США підтримують Європу у побудові континентальної безпеки, але не Україну. Саме це і стало основою для екстреного "Рамштайну" 4 червня. Проте така комбінація можлива тільки за переговорного процесу або "заморозки" конфлікту. Путін не дає підстав для цього. Президент Володимир Зеленський 4 червня заявив про відсутність сенсу у технічних зустрічах, розкритикував зміст російського проєкту мирного меморандуму і запропонував припинення вогню до саміту лідерів. Путін у відповідь назвав українську сторону терористами, котрим "потрібен не мир, а влада". Обмін заявами це перші ознаки провалу чинної політики нової адміністрації США щодо російської війни в Україні. Однак у Білому домі поки що відмовлятися від неї не збираються. "Гіркота" з-за океану Як повідомив на засіданні "Рамштайну" міністр оборони ФРН Борис Пісторіус, США більше не головуватимуть у Групі. Їх замінять Німеччина та Велика Британія. У кулуарах учасники "перетравлювали" інші сигнали: Сполучені Штати зажадали збільшити витрати на оборону до 5% ВВП "негайно" і навряд чи дадуть ППО союзницькому контингенту на території України. "Це нереально, - відгукнувся про 5% Пісторіус, - потрібні роки. Скільки ми зможемо підтримати Україну, якщо промисловість буде не в силах забезпечити всі потреби?" Реалістичним є 3%. Європейці сподіваються зберегти трансатлантичне співробітництво Судячи з підсумкової пресконференції "Рамштайну" без Хегсета", європейці сподіваються зберегти трансатлантичне співробітництво. Тому поки що акцентують на тому, що точно не роздратує Трампа. Зі слів міністра оборони ФРН Бориса Пісторіуса, акцент - на інвестиціях в українське військове виробництво. Але поставки далекобійної зброї, котрі, за даними західних ЗМІ, у Києві очікували за кілька тижнів, "можливі до кінця поточного року", уточнив він. Міністр оборони України Рустем Умєров повідомив: досягнуто домовленості, що вироблене за кордоном українськими компаніями, буде надане Україні. Компаній він не назвав, але припустив побудову підприємств ВПК в інших країнах. Заочна дискусія Щоб у європейських колег не виникало сумнівів у настроях за океаном, голова сенатського комітету у справах Збройних сил Роджер Вікер повідомив - президент США просив поки не виносити на голосування законопроєкт Ліндсі Грема про руйнівні санкції проти Росії. А представника Сполучених Штатів не було і на підсумковій пресконференції "Рамштайну" у Брюсселі. У Європі пробують зондувати ґрунт у Білому домі У Європі пробують зондувати ґрунт у Білому домі на предмет схильності Трампа до "яструбів". Заочно опонуючи Трампу і Хегсету, Пісторіус заявив: "Надзвичайно важливо досягти припинення вогню і миру, але мова не про мир за будь-яку ціну". Росія не хоче миру, тому ми маємо бути рішучими і зробити наступні кроки, підтримав його міністр оборони Великої Британії Джон Гілі. Володимир Зеленський у відеозверненні до "Рамштайну" закликав зміцнювати повітряний щит України. Про це ж говорив Андрій Єрмак на зустрічі з держсекретарем США Марко Рубіо, поки тривало засідання "Рамштайну". Але вишенькою на торті стало повідомлення Трампа він знову розмовляв з Путіним. По телефону. І це, навіть без змісту, наочно ілюструє ставлення чинного президента США і до "Рамштайну", і до НАТО, і до Європи у безпековому сенсі. Та Трамп сказав, що розмова з Путіним "не наближає до миру", а Путін відповість на спецоперацію "Павутина". Помічник Путіна Юрій Ушаков казав, що його шеф не збирається зустрічатися з Трампом, вони, мовляв, більше говорили про Іран, з яким Путін може допомогти укласти ядерну угоду. Цікаво, що після цієї розмови Путін говорив і з папою Римським переконував понтифіка усвоїй відданості політико-дипломатичному вирішенню війни.

Таку думку в етері Еспресо кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський."Маємо розуміти, що ситуація в Польщі дещо відрізняється від Угорщини й Словаччини. Кароль Навроцький не буде премʼєр-міністром, посада якого в Польщі є найбільш вагомою. Тому його доведеться рахуватись з політичними реаліями, які є в країні. Звісно, якщо в країні не відбудеться дострокових парламентських виборів й реваншу партії "Право й справедливість", а також якщо до них доєднаються такі політичні сили, як “Конфедерація”. У такому випадку ми зможемо говорити про те, що Польща повторює шлях Угорщини", - пояснив Желіховський.Експерт додав, що новообраний президент Польщі Кароль Навроцький неодноразово висловлював свою підтримку України й чудово розуміє загрози від Росії."Зараз навряд чи варто Віктору Орбану очікувати зміни вектора політичної ситуації в Польщі. Він звісно хотів би повернути ті часи, коли "Право й справедливість" у Польщі були на піку своєї могутності. Ще тоді, до повномасштабної агресії РФ проти України, вони дійсно намагались створити єдиний фронт в Європарламенті. Варто додати, що Кароль Навроцький підтримує Україну у боротьбі проти Росії, чого не можемо спостерігати в Орбана й Фіцо", - додав він.У неділю, 1 червня, в Польщі відбувся другий тур виборів президента. Переможцем став кандидат від  партії "Право і справедливість" Кароль Навроцький. Розрив між ним і опонентом, Рафалом Тшасковським  з "Громадянської платформи", становив менш ніж 2%. Чинний польський лідер Анджей Дуда привітав наступника. Кароля Навроцького привітав з перемогою на виборах і президент України Володимир Зеленський.3 червня новообраний президент Польщі Кароль Навроцький, на своїй сторінці у соцмережі Х, подякував президенту України Володимиру Зеленському за привітання з нагоди його перемоги на виборах, висловивши сподівання на подальшу співпрацю між країнами. 

Надзвичайно тривожні й драматичні сигнали ми отримуємо зі Сполучених Штатів. Україна, а також Східна й Центральна Європа розуміють, що росіяни готуються до подальших дій. Можливо, вони будуть розширювати периметр війни. У теперішній ситуації найслабшою ланкою виявився американський президент Дональд Трамп. Ми цього не чекали. Я просив би вас оцінити теперішній драматичний момент.Мені надзвичайно приємно бути з вами. Я щойно провів тиждень в Україні — це був мій сьомий візит від початку повномасштабної війни. Новий етап європейської та світової історії розпочався 24 лютого 2022 року з повномасштабного вторгнення. Спершу ми пережили шок від самого факту вторгнення. Згодом прийшов шок від усвідомлення, що такі країни, як Китай, Індія, Туреччина, Бразилія та Південна Африка, не на нашому боці. І тепер ми стикаємося з третім великим потрясінням — шоком Трампа, можливо, найзначнішим з усіх: із відкриттям того, що Дональд Трамп, імовірно, почуває себе ближчим до Владіміра Путіна, ніж до Володимира Зеленського.Добра новина полягає в тому, що, як на мене, Україна нині майже здатна утримувати території, які вона контролює, за умови суттєвого посилення підтримки з боку Європи й за наявності критично необхідного мінімуму допомоги з боку Сполучених Штатів. Цей мінімум включає три ключові речі: розвідувальну інформацію, ракети-перехоплювачі Раtrіоt і 155-міліметрові боєприпаси.Це суттєва підтримка з боку Сполучених Штатів. А сьогодні, як свідчить реакція Європи — візити Фрідріха Мерца, Емманюеля Макрона, Кіра Стармера, Дональда Туска до Києва, приїзд усіх міністрів закордонних справ до Львова — існує реальна політична воля підтримувати Україну.Ми справді перебуваємо в надзвичайно складній ситуації — через поєднання чинників, пов’язаних із Путіним, Сі Цзіньпіном і Дональдом Трампом. Та я переконаний: Україна разом із Європою все ще здатні вистояти й впоратися з цією загрозою.Зараз не час простої дипломатії - зараз відбувається підготовка Росії до ще, можливо, масштабнішої війни, і цей процес буде тільки розгортатися. Чи встигнуть Дональд Туск, Емманюель Макрон, британський прем'єр та інші вдатися до сміливих, чесних і, можливо, жорстких і небезпечних кроків? У певному сенсі найнебезпечнішим було б, якби Путін просто погодився на припинення вогню. У такому разі Трамп міг би посилити тиск на Україну, можливо, знову припинивши військову підтримку. Наразі абсолютно очевидно, що саме Путін і Росія залишаються головною перепоною для будь-яких переговорів щодо припинення вогню, не кажучи вже про досягнення тривалого миру.І, як не дивно, в цьому є певний позитив — адже це означає, що Україна й надалі отримуватиме щонайменше мінімально необхідну підтримку з боку Сполучених Штатів. Відповідаючи на ваше запитання, скажу: так, я переконаний, що європейські лідери усвідомлюють, наскільки складною є ситуація. Якщо Росія розпочне новий наступ, можливо, доведеться ухвалювати надзвичайно складні рішення. Усе залежатиме від того, де саме відбудеться наступ і як він розгортатиметься.Проте я впевнений, що політична воля є. І якщо врахувати спільні зусилля,  зокрема Норвегії, Великої Британії, а також визначну ініціативу Чехії на чолі з президентом Петром Павелом щодо постачання Україні додаткових боєприпасів, ми маємо всі необхідні ресурси та потенціал, щоб протистояти цій загрозі.Архітектура Центральної Європи будувалася після Другої світової війни. Перша спроба після Першої світової війни закінчилася трагічно – Другою світовою. Яку роль може відіграти Центральна Європа і яке місце України в цьому теперішньому процесі?Існує проблема. Північно-Східна Європа, зокрема країни Балтії, Польща, Скандинавія та Фінляндія, з огляду на свій історичний досвід взаємодії з Російською імперією, рішуче підтримує Україну. Вони не лише на вашому боці, а й самі відчувають пряму загрозу.Ситуація може ускладнитися, якщо 1 червня пана Навроцького буде обрано президентом Польщі, адже тоді Польща буде глибоко занурена у власні внутрішні проблеми. Як відомо, серед польських правих політичних сил існують антиукраїнські настрої. Водночас загалом Північно-Східна Європа залишається солідарною з Україною та непохитною у своїй підтримці.Натомість проблему становлять Угорщина Віктора Орбана і Словаччина Роберта Фіцо, дві країни Південно-Східної Європи, а також Болгарія і Греція, які демонструють значно меншу стабільність та послідовність у підтримці України. На щастя, президентські вибори в Румунії пройшли у конструктивному ключі. Втім, у Східній Європі чітко відчувається розлом між Північчю та Півднем.Є два ключові аспекти. Перший — оборона України, адже саме з неї починається захист Східної Європи. Другий — безпосередня оборона самих європейських країн. Слід чітко усвідомлювати, що путінська Росія вже веде гібридну війну.Йдеться не про прямий збройний наступ, а про підпали, кібератаки, пошкодження підводних кабелів, спроби дестабілізувати політичні процеси через масштабні дезінформаційні кампанії, як це було під час виборів у Румунії. Тож завдання полягає не лише у стримуванні Росії, а й у перемозі в цій гібридній війні, яка охоплює всі країни регіону.Для Путіна політика — це продовження війни іншими засобами.Кілька тижнів тому я спілкувався з моїм сердечним другом Адамом Міхніком, відомим польським дисидентом, засновником "Газети виборчої". Він був надзвичайно стривожений - відчуває, що в Центральній Європі прокидається дух націоналізму, який може її дезінтегрувати. Путін також буде розраховувати на подібні сценарії для того, щоб Центральна Європа дезінтегрувалася зсередини.З іншого боку, сто років тому президент Вільсон запевняв Європу в тому, що ми будемо жити в новому світі - ми будемо жити згідно з планом Вільсона. Але план тоді не був затверджений американським конгресом - і архітектура європейської безпеки посипалась. Я з вами погоджуюсь: оцей імпульс, який зараз дав Дональд Трамп, є надзвичайно небезпечним, тому що розмикається євроатлантичний зв'язок. А євроатлантичний зв'язок - це про безпеку континенту, і для Путіна це аргумент атакувати.Ситуація, що склалась у Західній Європі після 1945 року, а в Центрально-Східній Європі — після 1989-го, є абсолютно винятковою в усій європейській історії. Протягом цього часу Сполучені Штати фактично виконували роль гаранта безпеки, створюючи захисний щит для європейської оборони. Це стосувалося спершу Західної Європи до падіння Берлінського муру і завершення холодної війни, а згодом і Центрально-Східної Європи. Проте, на жаль, це не охопило Україну, Молдову та Грузію.Паралельно ми стали свідками безпрецедентного рівня європейської інтеграції. В обох цих вимірах сучасна Європа не має історичних аналогів. Але саме тут і виникає проблема.У сучасній, більш інтегрованій Європі, як зауважує мій друг Адам Міхнік, ми спостерігаємо стрімке зростання впливу антиліберальних, націоналістичних і популістських сил дезінтеграції. І це явище вже давно не обмежується лише Східною Європою. Ці рухи набирають силу у Франції з Марін Ле Пен, у Німеччині з "Альтернативою для Німеччини", у Великій Британії з "Реформістською Британією", а також у Нідерландах та Італії.Ми стикаємося з внутрішніми загрозами європейській єдності в той момент, коли Сполучені Штати, на чию ядерну парасолю та безпекові гарантії ми довгий час покладалися, вже не є стабільною опорою. Що ще тривожніше — адміністрація Трампа, подібно до путінської Росії, відкрито підтримує ці самі антидемократичні та деструктивні сили.Це надзвичайно небезпечний момент для Європи, яку ми будували протягом останніх восьми десятиліть — Європи, що стала більш єдиною, вільною, заможною, демократичною і, в найкращому сенсі, ліберальною.Сьогодні нам як ніколи потрібен український дух, щоб захистити й нашу власну волю.Але водночас має бути точка політичної збірки, тобто пункт, або людина, яка зможе взяти на себе відповідальність. Не на словах - бути готовою дати конкретну військову відповідь Путіну.Путін намагається нас залякувати, демонструючи свою готовність вести так звану перманентну війну. Свого часу Лев Троцький запропонував концепцію перманентної революції, а Путін зараз використовує концепцію погрози перманентної війни, яка може пульсувати, точитися роками і десятиліттями.Хто може стати лідером і з якою концепцією? Це не про теорію, не про слова, не про голосування в Європейському парламенті - той із лідерів, можливо Кір Стармер, хто скаже: якщо ви нападете на Естонію, шановні російські противники, ми вступимо в війну.Перш за все, надзвичайно важливо усвідомити: у найближчому майбутньому Росія продовжуватиме війну проти Заходу. Це стало центральною ідеєю та сенсом існування режиму Путіна, навіть більшою мірою, ніж раніше.Йдеться не лише про російський реваншизм чи спробу відновити імперський контроль над Україною. Мова про постійну, перманентну війну проти Заходу, що ведеться різними засобами. Це не лише збройна агресія. І саме тому опір має бути багатовимірним, охоплюючи не лише військову, а й інформаційну, економічну та інституційну сфери.Що ж до європейського лідерства, то воно ніколи не зосереджуватиметься в руках однієї людини, як і не буде виходити виключно від Європейського Союзу.Ми стали свідками символічної миті в Києві, коли четверо лідерів стояли поруч із Володимиром Зеленським під банером із написом "Коаліція охочих". І головне питання зараз — чи буде в Європі достатньо країн і лідерів, частково серед держав-членів і поза межами ЄС, частково в європейських інституціях і в більш згуртованому НАТО, щоб зробити стримування Росії переконливим і дієвим.Це і є ключове питання. Відповідь на нього не залежатиме від однієї чи двох осіб, вона залежатиме від спільної волі багатьох. Європа ніколи не говорить одним голосом, це завжди спільна розмова.Я хотів би вам подякувати за те, що ви з Україною, за те, що приїжджаєте в Україну. Не лише ви - наприклад, мій приятель Генрі Марш, британець, регулярно приїжджає в Україну для того, щоб робити добрі справи, а ще й підтримати своєю присутністю, полковник британської армії у відставці Глен Ґрант також. Дуже багато людей, зокрема з Британії, приїжджають. Я хотів би, щоб ви поділилися власним досвідом, власним відчуттям ситуації, що вас вражає в Україні і які ви бачите виклики чи загрози, для нас тут, в Україні.Передусім варто сказати, що Генрі Марш справді видатна особистість, а перебування в Україні завжди є глибоко зворушливим, тривожним, натхненним і сповненим сенсу. Україна — це головна європейська історія нашого часу. Ми багато говорили про виклики, які несе війна, але те, що мене особливо вразило минулого тижня, це усвідомлення того, що нам слід замислитися і над викликами миру, або бодай часткового миру. Під час мого останнього візиту в Україну я відчув, наскільки глибоко людей турбує перспектива розколів у суспільстві та політичному житті, які можуть виникнути в момент укладання тривалого перемир’я.Українське суспільство сьогодні складається з дуже різних груп. Є мільйони, що переживають страшні страждання на окупованих територіях. Є внутрішньо переміщені особи. Є ті, хто живе у відносно безпечних регіонах України. Є українці за кордоном. І є ветерани, які повертаються з фронту. Ці досвіди різні за глибиною та болем, неминуче перетинатимуться, а подекуди й вступатимуть у конфлікт. І це серйозний виклик на шляху до мирного майбутнього.Об’єднати ці досвіди буде непросто. А коли повернеться повноцінне політичне життя, наприклад, якщо країна дійде до проведення виборів у належних умовах, із вільним медіапростором, повним виборчим реєстром і реальними можливостями для кожного громадянина проголосувати, політика повернеться з повною силою.Перед Україною стоїть серйозне завдання: зберегти єдність, якої вона змогла досягти в умовах війни, у час часткового миру або у період, коли активні бойові дії будуть припинені. Для мене і для багатьох людей, які підтримують Україну, викликом стане збереження високого рівня європейської підтримки. Коли гаряча фаза війни завершиться, навіть якщо тимчасово, на кілька місяців чи років, на Заході, зокрема в Європі, з’явиться сильна спокуса сказати: "Все, війна закінчилася. У нас є щось на кшталт миру. Маємо інші проблеми, давайте зосередимось на них". Саме це сталося з Боснією після 1995 року.Я не порівнюю Боснію та Україну в жодному іншому аспекті, окрім одного: існує реальна загроза втратити внутрішню єдність і водночас увагу та солідарність решти Європи.Я хотів би вас розпитати про вашу віру в перспективи дипломатичних перемовин і мирних конференцій. Віра в дипломатію в теперішній ситуації є небезпечною. Але ця віра лишається, тому що перспектива нескінченної війни з Російською Федерацією на нашій землі дуже багатьох може деморалізувати.З іншого боку, дипломатичний процес фактично стоїть на місці. І Дональд Трамп робить усе, щоб вийти з дипломатичного процесу й розповідати всьому світові, що нехай Україна та Росія домовляються за посередництва Ватикану. Це блюзнірство, наруга, цинізм, але такою теперішня ситуація є. Ми розуміємо, що світ утомився від російської агресії.Світ хотів би якось унормувати ситуацію, хоча повернутись до стану антебеллум (перед війною, - ред.) неможливо. Яким є ваше бачення ширших мирних конференцій? Адже ще є Китай зі своїм баченням, і є інші гравці.Уважаю за необхідне наголосити: навіть коли гарячі бойові дії завершаться, у найближчому майбутньому миру не буде — ані в Україні, ані в Європі.Ми опинимось у складному проміжному стані, коли це буде не війна, але і не мир. Буде щось на кшталт нової форми холодної війни. Така реальність тривала, складна й незручна для багатьох. Остаточні мирні домовленості після Другої світової були укладені лише у 1990 році, коли відбулося возз’єднання Німеччини. Минуло 45 років. А Корейський півострів досі не має такої мирної угоди.Очікувати на велику мирну конференцію найближчим часом не варто. Це малоймовірно. Проте можливе перемир’я. Його передумовою стане усвідомлення Росією поразки та відчуття болючих наслідків війни.У такому разі сценарій, ймовірно, нагадуватиме повоєнне відновлення Західної Європи у 1940–1950-х роках. Україна буде послідовно зміцнюватися, інтегруючись у західний простір і стаючи частиною системи колективної безпеки. Так створюються незворотні факти на місцях, які з часом можуть привести до справжнього миру. Ось на що ми найбільше сподіваємося.Та є серйозна загроза. Щойно буде досягнуто перемир’я, багато хто у світі скаже: ось вам і мир. Увага світу розсіється, напруга спаде, і Захід зосередиться на інших глобальних викликах. У цей момент Україна ризикує опинитися між історичним шансом і новою вразливістю.Коли ми говоримо про такі драматичні моменти, ми не можемо не розглядати роль тієї чи іншої особи в історії. Але ми говоримо не про Наполеона, Аттілу чи Гітлера. Ідеться про Путіна. Що ним рухає? Це психопатологічна історіософія чи це просто бажання повернутися в якийсь нікому не відомий світ першопричин, про які він регулярно говорить? Важливо наголосити: це і війна Путіна, і війна Росії. Імперії ніколи не здавалися без спротиву. Тому було ілюзією вважати, що Російська імперія, яка зникла на перший погляд раптово в період з 1989 по 1991 рік, не спробує відповісти ударом.Я переконаний, що незалежно від того, хто сидів би у Кремлі, ризик відновлення імперського проєкту з боку Росії завжди залишався високим. Але маємо ще й особистість Путіна. Як я пишу у своїй книжці, я познайомився з ним у 1994 році, коли він був маловідомим заступником мера Санкт-Петербурга. Уже тоді він говорив про території, які, за його словами, завжди були російськими, і наголошував, що Росія повинна їх або захищати, або повернути. Він прямо згадував Крим. Одержимість Путіна полягає не у відновленні Радянського Союзу. Його не цікавить радянське минуле як таке. Його ціль полягає у створенні російського союзу, і це чітко видно ще з 1990-х років.На мою думку, під час пандемії коронавірусу одержимість Путіна набула патологічної форми. Відтоді його політичне виживання стало прямо пов’язаним із продовженням війни. Він сформував економіку, орієнтовану на війну, і суспільство, якому нав’язується уявлення, що це останнє протистояння із Заходом.Це не просто політика, а неминучий реваншизм імперської Росії. Це соціальна психологія і викривлене історичне бачення, в яке вірить Путін. І сьогодні це вже не тільки його ідея — це внутрішній механізм його режиму.Він не зупиниться сам. Його потрібно зупинити.Як ви гадаєте, якою може бути потенційна нова "Ялта", до якої закликає Путін? Коли почалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, я був трішки оптимістичніший, тому що в Путіна не було жодного помітного асистента, який міг би підставити йому плече, можливо, крім китайців.Але зараз ми бачимо, що Дональд Трамп хоче використовувати російську агресію проти України загалом для потужних змін у всьому глобальному світі, йому війна потрібна, щоб досягати своїх політичних успіхів. Я не кажу, що вони збігаються з путінськими, це різні речі. Але Путін має свій фантомний біль за Україною і так намагається вписати себе в історичний процес.Домовленості досягнуть троє людей - Путін, Трамп і Сі Цзіньпін. Звісно, це все буде прикриватися дуже високопарними словами. Розповідатимуть про реформування Організації Об'єднаних Націй тощо. Але дуже багато речей не потрапляють в історичні протоколи - ми пам'ятаємо, що Сталін, Рузвельт і Черчилль визначили долю тої самої Польщі. Тоді Черчилль був бідним родичем. А тут ми бідного родича не бачимо - ми бачимо певну симфонію автократій: Путін, Сі Цзіньпін і, можливо, Трамп, який буде вдавати, що нічого не бачить.Ви маєте рацію: ця трійка сильних на їхній погляд лідерів прагне бачити світ саме таким. Великі держави збираються разом, якщо не в Ялті, то будь-де, щоб укладати угоди й ділити світ на сфери впливу.У Трампа простежується своєрідна одержимість Західною півкулею. Його ідеї щодо Гренландії, Канади, Панами та Мексики, уявлення про США як про домінуючу силу, такого гегемона в регіоні, доповнюються баченням Китаю в Азії і, можливо, Росії в Євразії. Такий спосіб мислення справді існує. Але саме тут криється принципова різниця.Європа сьогодні зовсім не така, якою була в 1945 році, коли в Ялті відбулася знаменита зустріч. Тоді континент лежав у руїнах, виснажений і безсилий. Сьогодні ж ми маємо найбільш об’єднану, найбагатшу і багато в чому найвпливовішу Європу за всю її історію. Сукупно економіки країн Європейського Союзу перевищують російську щонайменше в дванадцять разів.Ми справді витрачаємо значні ресурси на оборону. І якщо Європа матиме достатньо політичної волі, саме вона здатна запобігти реалізації такого сценарію. Водночас варто зауважити: Путін фактично одноосібно контролює Росію, тоді як Трамп не має аналогічної влади у Сполучених Штатах. Навіть у межах його власної Республіканської партії є чимало тих, хто не підтримує подібний підхід, не кажучи вже про представників інших політичних сил.Тож так, загроза існує. Ці троє лідерів хотіли б, щоб такий світ став реальністю, але ми маємо всі підстави й можливості цьому завадити.У мене відчуття, що ми повернулися в ті жахливі часи - просто мало хто наважується їх описати й охарактеризувати, - коли, наприклад, Сталін разом із польськими комуністами могли депортувати сотні тисяч людей, мільйони людей, коли депортовували німців із Чехії, поляків з України, коли українців, які мешкали на території теперішньої Польщі, розпорошували. Ще у Біблії було це описано як Екзодус.І зараз є відчуття, що ми повертаємось до тих страшних часів. Але, можливо, є певні червоні лінії, які можуть спрацювати? І недарма ми говоримо, зокрема, про Трампа. Трамп - це привід для багатьох, щоби сказати: ми не можемо змінити ситуацію, бачите, який Трамп. Хоча те, що Трамп виходить із континенту, подвоює - чи навіть потроює - російську загрозу.Минулого тижня я спілкувався з людьми, які були змушені тікати з Маріуполя, Мелітополя, Криму та Нової Каховки. Ми бачимо у вашій країні масштабні вимушені переміщення, що супроводжуються величезними людськими стражданнями — такими, яких Європа не знала з 1945 року.Водночас Трамп фактично дає згоду на те, щоб Ізраїль здійснював подібні дії проти двох мільйонів палестинців у Газі. Ми знову опинилися у світі не лише великих держав, які прагнуть перерозподілу глобального впливу, а й мільйонів простих людей, які стають жертвами цих процесів і зазнають неймовірних страждань. Боюся, що саме з цією реальністю ми сьогодні маємо справу.Саме тому, якщо дозволите, я хочу знову повернутися до України і підкреслити, наскільки важливо усвідомити, що сьогодні поставлено на карту. Зараз я готую коментар для "Гардіан". Протягом останніх тижнів багато журналістів і ведучих говорили: "Для України буде якась угода. Можливо, це означатиме кінець війни. Можливо, Україна поступиться частиною території." Вони використовують формулювання на кшталт "земля в обмін на мир".Потрібно постійно нагадувати: йдеться не лише про землю. Так, територія має значення. Проте передусім це — домівки, життя, особисті історії, родини, засоби до існування мільйонів людей.Ми не маємо права забувати про справжній масштаб людської трагедії, спричиненої тією самою геополітикою, яку колись щиро сподівалися залишити в минулому європейської історії.Шановний пане професоре, я хотів би вас розпитати про ідеологію нового світу. Я не знаю, хто будує цей новий світ, що собою являє ця "торгова фірма" МАГА, розуміємо, що йдеться про американський ізоляціонізм, про спробу перерозподілити загалом впливи у світі.Є певне середовище людей, і хоча офіційно публічний вплив Ілона Маска на американську політику немовби зменшується, але зрозуміло, що ми зайшли в цифрову добу. Так, цифровий контроль, намагання впливати на величезні маси населення за допомогою онлайн-придатків, адже всі люди зараз з мобільними телефонами.Свого часу Джордж Оруел доволі незле описав це в романі "1984". А яке ваше відчуття, що зараз будується? Дональд Трамп не просто самородок, який підкорив американських виборців. Ні, Дональд Трамп - це була ціла система людей, система впливів, грошей і, можливо, є певна ціль і ідеологія. Яку ви відчуваєте ціль того середовища, що будує зараз новий світ?Джордж Орвелл — один із моїх інтелектуальних і літературних героїв. Для мене він є абсолютним взірцем. Те, що ми переживаємо сьогодні, — це не "1984". Це інша реальність. Тож, мабуть справді нам потрібен новий Орвелл. Як на мене, сучасна епоха визначається трьома ключовими елементами. Перший — націоналізм, особливо великодержавний, який проявляється всюди, куди не глянути. Ми вже це обговорювали.Другий — зростання антилібералізму. Згадайте Ілона Маска чи Джей Ді Венса — вони підтримують націоналістичні популістські рухи як сили, що протистоять ліберальним цінностям і ведуть до реакційних змін.Третій — безпрецедентна цифрова революція, яку світ пережив у сфері інформації та комунікацій за останні сорок років. У результаті ми дедалі частіше не можемо відрізнити правду від брехні, факти від фейків.Це, безумовно, вигідно як Владіміру Путіну, так і Дональду Трампу, адже тоді йдеться вже не про те, що є правдою, а що — брехнею, а про те, чий наратив візьме гору.Гадаю, ми опинилися в новій, не менш небезпечній реальності. Це не один авторитарний режим, а світ, у якому під загрозою опинилася сама ліберальна демократія — система, яку ми крок за кроком вибудовували впродовж останніх десятиліть і яка тримається на спільному розумінні фактів, навіть за наявності різних поглядів і тлумачень.Можливо, сьогодні нам потрібен новий автор, здатний написати роман, який точно зафіксує суть цієї сучасної антиутопії.Якщо говорити про режим контролю, як би це мало виглядати, коли ми говоримо про окупаційні адміністрації з боку Росії чи системи керування? Тобто це було б так, що керує конкретний генерал НКВД? Чи все-таки вони шукали б формати, пов'язані з тими чи іншими генералами Ярузельськими, як свого часу було за комуністичної Польщі? Чи це взагалі може бути щось принципово інше?Не думаю, що йдеться про систему контролю в стилі генерала Ярузельського, який утримував Польщу під радянським впливом у 1980-х, або про модель Квіслінга, що забезпечував підпорядкування Норвегії нацистській Німеччині. Сценарій, про який ідеться зараз, навряд чи буде подібним.Здається, Путін мислить інакше — його мета не контроль над окремими територіями, а дестабілізація Заходу. У його уявленні Захід має бути слабким, роз'єднаним і дезорієнтованим, тоді як великі держави зберігають силу й контроль. Тобто мова не про встановлення неформального колоніального контролю, а про системне руйнування західної єдності зсередини.Китай — це зовсім інша історія. Китай Сі Цзіньпіна став головним вигодонабувачем глобалізації, вільної торгівлі та світової економіки. На відміну від Росії, Китай зацікавлений у збереженні базового міжнародного економічного порядку, який гарантує стабільність. Пекін не шукає політичних союзників, йому потрібні зручні партнери, тобто країни, які постачають ресурси і купують китайські товари. Їхній політичний устрій для Китаю не має значення. Важливе лише їхнє ставлення до Китаю.Отже, ми маємо справу з двома абсолютно різними типами геополітичних гравців.  

Про це заявив політолог та журналіст Тімоті Еш в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на телеканалі Еспресо."Північно-Східна Європа, зокрема країни Балтії, Польща, Скандинавія та Фінляндія, з огляду на свій історичний досвід взаємодії з Російською імперією, рішуче підтримує Україну. Вони не лише на вашому боці, а й самі відчувають пряму загрозу. Ситуація може ускладнитися, якщо 1 червня пана Навроцького буде обрано президентом Польщі, адже тоді Польща буде глибоко занурена у власні внутрішні проблеми. Як відомо, серед польських правих політичних сил існують антиукраїнські настрої", - сказав він.Еш додав, що водночас загалом Північно-Східна Європа залишається солідарною з Україною та непохитною у своїй підтримці."Натомість проблему становлять Угорщина Віктора Орбана і Словаччина Роберта Фіцо, дві країни Південно-Східної Європи, а також Болгарія і Греція, які демонструють значно меншу стабільність та послідовність у підтримці України. На щастя, президентські вибори в Румунії пройшли у конструктивному ключі. Втім, у Східній Європі чітко відчувається розлом між північчю та півднем",  - додав політолог.Він зазначив, що в цьому контексті є два ключові аспекти. "Перший - оборона України, адже саме з неї починається захист Східної Європи. Другий - безпосередня оборона самих європейських країн. Слід чітко усвідомлювати, що путінська Росія вже веде гібридну війну. Йдеться не про прямий збройний наступ, а про підпали, кібератаки, пошкодження підводних кабелів, спроби дестабілізувати політичні процеси через масштабні дезінформаційні кампанії, як це було під час виборів у Румунії. Тож завдання полягає не лише в стримуванні Росії, а й у перемозі в цій гібридній війні, яка охоплює всі країни регіону. Для Путіна політика - це продовження війни іншими засобами", - підсумував Еш.