Search trend "гімн україни"

Верховна Рада ухвалила законопроєкт №13533, який повертає незалежність Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. У вівторок, 31 липня, за документ проголосували 331 депутат. Закон частково скасовує положення попереднього - №12414, ухваленого тижнем раніше. Він суттєво розширив повноваження Генерального прокурора і поставив антикорупційні органи під його контроль. Закон №12414, підписаний президентом Володимиром Зеленським 22 липня, викликав хвилю обурення серед громадськості та різку критику з боку міжнародних партнерів. Його називали кроком назад у боротьбі з корупцією та загрозою для євроінтеграції. У відповідь на суспільний тиск глава держави подав новий законопроєкт, який мав відновити автономію НАБУ та САП. У день голосування під стінами парламенту зібралися сотні протестувальників - активістів, правозахисників, представників громадських організацій. Вони вимагали підтримати президентську ініціативу та не допустити демонтажу незалежних антикорупційних органів. Уперше з початку повномасштабної війни засідання Верховної Ради транслювалося наживо на YоuТubе - як відповідь на вимогу громадськості щодо прозорості процесу. Уже за кілька годин після голосування президент підписав закон. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на акції протесту під Верховною Радою. ПРОБЛЕМИ З ЄВРОІНТЕГРАЦІЄЮ Біля Верховної Ради близько 11:00 збираються учасники акції протесту. Люди стоять групами вздовж огорожі Маріїнського парку поблизу парламенту. Частина тримає картонки з гаслами на підтримку незалежності НАБУ і САП. Час від часу хтось викрикує гасла: "Голосуйте! Голосуйте! Голосуйте", "Стояли, стоїмо - і будемо стояти", "Руки геть від НАБУ і САП". Серед присутніх - громадські активісти, представники антикорупційних організацій, журналісти. Територію довкола парламенту перекрито колючим дротом і огорожею, чергують поліцейські. Акція відбувається спокійно. У цей час у сесійній залі депутати готуються до розгляду президентського законопроєкту №13533. Поряд із групою студентів стоїть літня жінка, загорнута в український прапор. У руках - саморобний плакат і дудка. Звати Галина, їй 71 рік. Каже, що прийшла на акцію, бо не змогла залишитись осторонь. - Я надіюся. Я дуже надіюся і дуже хочу, щоб це щось змінило. Але Зеленському я не довіряла і не довіряю. Мені хватило ще тоді, як він ішов у президенти. Його спитали: хто для вас на першому місці? А він сказав - сім'я. Ти ж батько України. Мав сказати: сім'я і Україна. А не просто - сім'я. Зеленському я не довіряла і не довіряю Галина реагує емоційно й на звинувачення, які звучать у соцмережах - що на подібні акції начебто приходять за гроші. - Та я, мабуть, уже свої два мільйони получила за те, що сюди вийшла, - каже з іронією. - Я вийшла бастувати проти них, а не за них. Голосуйте! Мітингувальники прийшли до парламенту з дітьми. Більшість уже не вперше бере участь в акції проти скандального закону. Час від часу у гучномовець активісти викрикують нові гасла. - Слава Україні! - вигукує чоловік в жилеті. - Героям Слава! - відповідає натовп. Далі люди кладуть руки на серце й співають хором державний гімн. Якщо ми не приймемо цього закону, то очевидно будемо мати проблеми з фінансуванням На підході до парламенту журналісти зупиняють народного депутата Миколу Княжицького. Йде швидко, але погоджується відповісти. - Нас помічають західні країни. Якщо ми не приймемо цього закону, то очевидно будемо мати проблеми з фінансуванням, з європейською інтеграцією, а отже - і з нашою безпекою, наголошує нардеп. - Для того, щоб вижити, ми повинні його ухвалити. Очевидно, будемо голосувати "за". На запитання, чи вистачить голосів, відповідає: - Я сподіваюся. Бо якщо ні - це буде другий постріл політичної еліти собі в ногу. І по Україні теж. ТЦК І "ВЕРХОВНА ЗРАДА" Одна з дівчат тримає картонний плакат з написом "Маєш мандат - май совість". Поруч інша - з номером антикорупційної гарячої лінії. Обидві стоять попереду натовпу й вигукують гасла в такт до ритмічних оплесків. Хлопець у темно-синій кофтині прикладає руку до грудей, говорить щось урочисто. Поруч - дівчина з намальованим на щоці жовто-блакитним прапором. У когось із протестувальників - картонка з фразою "Інституції - не рояль". Хтось приніс дитяче піаніно. За півгодини до початку засідання учасники акції формують колону й рушають углиб парку, ближче до будівлі парламенту. Ідуть спокійно, розтягнувшись між деревами - у руках плакати, на плечах рюкзаки й прапори. Колона зупиняється навпроти металевої огорожі, перед якою чергують правоохоронці. Люди стають обличчям до поліцейських і колючого дроту. Ближче до полудня на акції оголошують хвилину мовчання. Люди стають навколішки, нахиляють голови. У натовпі стихає навіть шурхіт - ніхто не говорить, не рухається. Попереду - синьо-жовтий і червоно-чорний прапори, поруч - портрети загиблих. Усі мовчки вшановують тих, хто віддав життя за Україну. Хтось тримає руку на серці, хтось заплющує очі. Не доля України вирішується, а доля влади На галявині трохи осторонь від натовпу стоїть жінка з картонною табличкою, на якій написано: "Ручка для підписання #1161". Її звати Ангеліна Шостак. Вона депутатка Краматорської міської ради, з початку повномасштабного вторгнення переїхала до Києва з Бахмута. - Це не перша акція, на яку я приходжу. Сьогодні - особлива, бо не доля України вирішується, а доля влади, - говорить Ангеліна. - Бо або вона з народом, або з тими, хто має золоті унітази, але з собою їх усе одно не понесе. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада повернула незалежність НАБУ та САП. За - 331 голос Закон №12414 остаточно знищив довіру до влади. І навіть якщо сьогодні ухвалять новий законопроєкт, це не забирає відповідальність за підпис попереднього, каже. - Я не розумію, як так можна поводитись із власним народом? Порушувати закон, прикривати своїх друзів-корупціонерів, коли на фронті щодня гинуть люди. Я з Бахмута. Я втратила дім. У мене син на фронті з 24 лютого 2022-го, - додає. - У нього народився син, а він досі не може отримати відпустку - нема кому замінити. І от замість того, щоб чесно сказати, що потрібна мобілізація, - влада проводить свідомі провокації, які тільки відштовхують людей. Люди топляться в Тисі, але не йдуть служити. І президент не викликає тієї довіри, щоб за нього йшли воювати. Президент привів цих людей до влади - і він несе повну відповідальність за кожен їхній голос Згадує, що разом із чоловіком була на Євромайдані. Відстоювали цінності, за які народ вийшов на вулиці й зараз. Каже - це її позиція, і вона її не змінить. - Не розумію, як можна було підписати той ганебний закон, а потім подавати альтернативний? Це не так працює, - говорить Шостак. - Треба було розглядати відразу всі варіанти - і від "Голосу", і від "Європейської Солідарності". А зараз Верховна Рада - це не Рада, а Зрада. Народ обрав депутатів, делегував їм повноваження. І кожен із них відповідає перед людьми. Президент привів цих людей до влади - і він несе повну відповідальність за кожен їхній голос. У глибині парку хтось несе картонну фігуру з величезними очима, обвішану дрібними плакатами. Люди сміються, фотографують, хтось читає вголос написи. ФОРМА ЗАХИСТУ Трансляцію засідання Верховної Ради вмикають на невеликому планшеті. Пристрій ставлять ближче до центру, виводять звук на максимум. Люди присідають просто на бруківку, утворюючи півколо - так, щоб усім було видно і чутно. Реагують на виступи депутатів: час від часу чути сміх або обурення. - Ганьба! - кричать мітингувальники, коли за трибуною виступає Юлія Тимошенко. - Не перебивайте актрису, дайте послухати! - каже чоловік у військовій формі з прапором у руках. Натовп заходиться сміхом. На траві з подругою сидить жінка у джинсовці й з плакатом "Виправляйте. Голосуйте". Звати її Наталя Ховерко, їй 34 роки. - Сьогодні важливий день. Розглядають закон, який, ми сподіваємось, таки ухвалять. Я не скажу, що він ідеальний, але якщо він повертає незалежність антикорупційним органам - уже добре. Бо саме це зараз ключове і для внутрішньої довіри, і для підтримки від наших партнерів. У них чітка умова: НАБУ і САП мають бути незалежними. Я була в шоці, коли минулого вівторка ухвалили той закон Каже, що покладається на голосування, але впевненою бути не може - попередній тиждень показав, як швидко можуть знехтувати думкою суспільства. - Я була в шоці, коли минулого вівторка ухвалили той закон. Це сталося настільки раптово, що я навіть спочатку не зрозуміла, що трапилось. Але протест зібрався дуже швидко, й це мене приємно здивувало, - розповідає Наталя. - Тоді стало зрозуміло: людей це хвилює, і влада змушена реагувати. Саме через це ми сьогодні тут - бо протест має дію. Вона обурюється, що скандальний законопроєкт подали під виглядом поправок до закону про зниклих безвісти. - Це було цинічно. Протягти такий закон під прикриттям - блискавично, приховано - це зневага, - додає. - Ще й аргументували нібито проросійськими людьми в НАБУ. Але ж сам закон проштовхували ті, хто роками асоціювався з проросійськими силами. Це просто насмішка. Я не була великою прихильницею президента і не мала завищених очікувань. Але підписання того закону стало дуже неприємним здивуванням. Думаю, що повної довіри вже не буде. Було б добре, якби хоч частково її повернули - бо зараз дуже важкий час. Нас вбивають - а влада ще й добиває нас зсередини. Щодо вибачень депутатів, які голосували за скандальний закон, Наталя каже, що не дуже їм вірить - але вважає сам факт реакції важливим. - Можливо, не щиро. Але добре, що взагалі озвались. Це означає, що вони бачать - суспільство не мовчить. Завжди знаходяться ті, хто каже, що це за гроші. Це просто шаблон На закиди в мережі, що на акції виходять переважно студенти, які не розуміють суть або "проплачені", реагує з усмішкою: - Мені 34. Я давно не студентка. І щоразу, коли виходиш на протест - завжди знаходяться ті, хто каже, що це за гроші. Це просто шаблон, - знизує плечима. - Було би краще, якби не доводилося протестувати. Але коли немає вибору - протест стає єдиною формою захисту. Це небезпечно, це важко. Але це потрібно, на жаль. РІШЕННЯ ПРИЙНЯТО Напруга зростає, коли доходить до голосування. У натовпі западає тиша - чути лише звук відліку у залі засідань. На екрані планшета з'являються результати - "за" 331. Натовп одразу вибухає оплесками. Лунають вигуки. Люди аплодують, піднімають руки, хтось обіймається. Коли перші емоції стихають, у натовпі лунає нова хвиля вигуків: "Влада - це народ!". Разом з усіма аплодує радісно чоловік, загорнутий в український прапор. 41-річний Євген стоїть серед людей, які ще не розходяться після голосування. Каже, що ухвалення закону - це добре, але сам факт, що довелося виходити на вулицю, вже є поразкою для влади. - Дуже шкода, що взагалі довелося виходити. Це був репутаційний удар - не стільки по владі, як по державі, - наголошує він. - Але, як кажуть, немає худа без добра. Ми трохи провчили владу. Показали депутатам, хто тут головний. Тепер сподіваємось, що цей урок засвоїли. І що люди не забудуть 263 прізвища - тих, хто голосував "за" той ганебний закон. На виборах це має мати наслідки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський підписав закон про НАБУ та САП Якщо НАБУ і САП підтримали, значить, не все погано Про новий закон каже обережно - не читав повністю, але слідкував за тим, як його оцінюють фахівці. - Якщо НАБУ і САП підтримали, значить, не все погано. Там є якісь моменти, як от поліграф. Мене трохи насторожує, що в НАБУ і САП досі немає повноважень на прослуховування. Але загалом я задоволений. Влада змушена була відкотити назад. Після голосування люди не розходяться. Частина залишається біля парламенту, обговорює результати, обіймається, дякує одне одному. Хтось знову вмикає гучномовець, звучать гасла. Кажуть: це не фінал. Попереду - вимога ухвалити решту антикорупційних законів. Однак сьогодні більшість святкуватимуть, кажуть.

Верховна Рада ухвалила законопроєкт №13533, який повертає незалежність Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. У вівторок, 31 липня, за документ проголосували 331 депутат. Закон частково скасовує положення попереднього - №12414, ухваленого тижнем раніше. Він суттєво розширив повноваження Генерального прокурора і поставив антикорупційні органи під його контроль. Закон №12414, підписаний президентом Володимиром Зеленським 22 липня, викликав хвилю обурення серед громадськості та різку критику з боку міжнародних партнерів. Його називали кроком назад у боротьбі з корупцією та загрозою для євроінтеграції. У відповідь на суспільний тиск глава держави подав новий законопроєкт, який мав відновити автономію НАБУ та САП. У день голосування під стінами парламенту зібралися сотні протестувальників - активістів, правозахисників, представників громадських організацій. Вони вимагали підтримати президентську ініціативу та не допустити демонтажу незалежних антикорупційних органів. Уперше з початку повномасштабної війни засідання Верховної Ради транслювалося наживо на YоuТubе - як відповідь на вимогу громадськості щодо прозорості процесу. Уже за кілька годин після голосування президент підписав закон. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на акції протесту під Верховною Радою. ПРОБЛЕМИ З ЄВРОІНТЕГРАЦІЄЮ Біля Верховної Ради близько 11:00 збираються учасники акції протесту. Люди стоять групами вздовж огорожі Маріїнського парку поблизу парламенту. Частина тримає картонки з гаслами на підтримку незалежності НАБУ і САП. Час від часу хтось викрикує гасла: "Голосуйте! Голосуйте! Голосуйте", "Стояли, стоїмо - і будемо стояти", "Руки геть від НАБУ і САП". Серед присутніх - громадські активісти, представники антикорупційних організацій, журналісти. Територію довкола парламенту перекрито колючим дротом і огорожею, чергують поліцейські. Акція відбувається спокійно. У цей час у сесійній залі депутати готуються до розгляду президентського законопроєкту №13533. Поряд із групою студентів стоїть літня жінка, загорнута в український прапор. У руках - саморобний плакат і дудка. Звати Галина, їй 71 рік. Каже, що прийшла на акцію, бо не змогла залишитись осторонь. - Я надіюся. Я дуже надіюся і дуже хочу, щоб це щось змінило. Але Зеленському я не довіряла і не довіряю. Мені хватило ще тоді, як він ішов у президенти. Його спитали: хто для вас на першому місці? А він сказав - сім'я. Ти ж батько України. Мав сказати: сім'я і Україна. А не просто - сім'я. Зеленському я не довіряла і не довіряю Галина реагує емоційно й на звинувачення, які звучать у соцмережах - що на подібні акції начебто приходять за гроші. - Та я, мабуть, уже свої два мільйони получила за те, що сюди вийшла, - каже з іронією. - Я вийшла бастувати проти них, а не за них. Голосуйте! Мітингувальники прийшли до парламенту з дітьми. Більшість уже не вперше бере участь в акції проти скандального закону. Час від часу у гучномовець активісти викрикують нові гасла. - Слава Україні! - вигукує чоловік в жилеті. - Героям Слава! - відповідає натовп. Далі люди кладуть руки на серце й співають хором державний гімн. Якщо ми не приймемо цього закону, то очевидно будемо мати проблеми з фінансуванням На підході до парламенту журналісти зупиняють народного депутата Миколу Княжицького. Йде швидко, але погоджується відповісти. - Нас помічають західні країни. Якщо ми не приймемо цього закону, то очевидно будемо мати проблеми з фінансуванням, з європейською інтеграцією, а отже - і з нашою безпекою, наголошує нардеп. - Для того, щоб вижити, ми повинні його ухвалити. Очевидно, будемо голосувати "за". На запитання, чи вистачить голосів, відповідає: - Я сподіваюся. Бо якщо ні - це буде другий постріл політичної еліти собі в ногу. І по Україні теж. ТЦК І "ВЕРХОВНА ЗРАДА" Одна з дівчат тримає картонний плакат з написом "Маєш мандат - май совість". Поруч інша - з номером антикорупційної гарячої лінії. Обидві стоять попереду натовпу й вигукують гасла в такт до ритмічних оплесків. Хлопець у темно-синій кофтині прикладає руку до грудей, говорить щось урочисто. Поруч - дівчина з намальованим на щоці жовто-блакитним прапором. У когось із протестувальників - картонка з фразою "Інституції - не рояль". Хтось приніс дитяче піаніно. За півгодини до початку засідання учасники акції формують колону й рушають углиб парку, ближче до будівлі парламенту. Ідуть спокійно, розтягнувшись між деревами - у руках плакати, на плечах рюкзаки й прапори. Колона зупиняється навпроти металевої огорожі, перед якою чергують правоохоронці. Люди стають обличчям до поліцейських і колючого дроту. Ближче до полудня на акції оголошують хвилину мовчання. Люди стають навколішки, нахиляють голови. У натовпі стихає навіть шурхіт - ніхто не говорить, не рухається. Попереду - синьо-жовтий і червоно-чорний прапори, поруч - портрети загиблих. Усі мовчки вшановують тих, хто віддав життя за Україну. Хтось тримає руку на серці, хтось заплющує очі. Не доля України вирішується, а доля влади На галявині трохи осторонь від натовпу стоїть жінка з картонною табличкою, на якій написано: "Ручка для підписання #1161". Її звати Ангеліна Шостак. Вона депутатка Краматорської міської ради, з початку повномасштабного вторгнення переїхала до Києва з Бахмута. - Це не перша акція, на яку я приходжу. Сьогодні - особлива, бо не доля України вирішується, а доля влади, - говорить Ангеліна. - Бо або вона з народом, або з тими, хто має золоті унітази, але з собою їх усе одно не понесе. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада повернула незалежність НАБУ та САП. За - 331 голос Закон №12414 остаточно знищив довіру до влади. І навіть якщо сьогодні ухвалять новий законопроєкт, це не забирає відповідальність за підпис попереднього, каже. - Я не розумію, як так можна поводитись із власним народом? Порушувати закон, прикривати своїх друзів-корупціонерів, коли на фронті щодня гинуть люди. Я з Бахмута. Я втратила дім. У мене син на фронті з 24 лютого 2022-го, - додає. - У нього народився син, а він досі не може отримати відпустку - нема кому замінити. І от замість того, щоб чесно сказати, що потрібна мобілізація, - влада проводить свідомі провокації, які тільки відштовхують людей. Люди топляться в Тисі, але не йдуть служити. І президент не викликає тієї довіри, щоб за нього йшли воювати. Президент привів цих людей до влади - і він несе повну відповідальність за кожен їхній голос Згадує, що разом із чоловіком була на Євромайдані. Відстоювали цінності, за які народ вийшов на вулиці й зараз. Каже - це її позиція, і вона її не змінить. - Не розумію, як можна було підписати той ганебний закон, а потім подавати альтернативний? Це не так працює, - говорить Шостак. - Треба було розглядати відразу всі варіанти - і від "Голосу", і від "Європейської Солідарності". А зараз Верховна Рада - це не Рада, а Зрада. Народ обрав депутатів, делегував їм повноваження. І кожен із них відповідає перед людьми. Президент привів цих людей до влади - і він несе повну відповідальність за кожен їхній голос. У глибині парку хтось несе картонну фігуру з величезними очима, обвішану дрібними плакатами. Люди сміються, фотографують, хтось читає вголос написи. ФОРМА ЗАХИСТУ Трансляцію засідання Верховної Ради вмикають на невеликому планшеті. Пристрій ставлять ближче до центру, виводять звук на максимум. Люди присідають просто на бруківку, утворюючи півколо - так, щоб усім було видно і чутно. Реагують на виступи депутатів: час від часу чути сміх або обурення. - Ганьба! - кричать мітингувальники, коли за трибуною виступає Юлія Тимошенко. - Не перебивайте актрису, дайте послухати! - каже чоловік у військовій формі з прапором у руках. Натовп заходиться сміхом. На траві з подругою сидить жінка у джинсовці й з плакатом "Виправляйте. Голосуйте". Звати її Наталя Ховерко, їй 34 роки. - Сьогодні важливий день. Розглядають закон, який, ми сподіваємось, таки ухвалять. Я не скажу, що він ідеальний, але якщо він повертає незалежність антикорупційним органам - уже добре. Бо саме це зараз ключове і для внутрішньої довіри, і для підтримки від наших партнерів. У них чітка умова: НАБУ і САП мають бути незалежними. Я була в шоці, коли минулого вівторка ухвалили той закон Каже, що покладається на голосування, але впевненою бути не може - попередній тиждень показав, як швидко можуть знехтувати думкою суспільства. - Я була в шоці, коли минулого вівторка ухвалили той закон. Це сталося настільки раптово, що я навіть спочатку не зрозуміла, що трапилось. Але протест зібрався дуже швидко, й це мене приємно здивувало, - розповідає Наталя. - Тоді стало зрозуміло: людей це хвилює, і влада змушена реагувати. Саме через це ми сьогодні тут - бо протест має дію. Вона обурюється, що скандальний законопроєкт подали під виглядом поправок до закону про зниклих безвісти. - Це було цинічно. Протягти такий закон під прикриттям - блискавично, приховано - це зневага, - додає. - Ще й аргументували нібито проросійськими людьми в НАБУ. Але ж сам закон проштовхували ті, хто роками асоціювався з проросійськими силами. Це просто насмішка. Я не була великою прихильницею президента і не мала завищених очікувань. Але підписання того закону стало дуже неприємним здивуванням. Думаю, що повної довіри вже не буде. Було б добре, якби хоч частково її повернули - бо зараз дуже важкий час. Нас вбивають - а влада ще й добиває нас зсередини. Щодо вибачень депутатів, які голосували за скандальний закон, Наталя каже, що не дуже їм вірить - але вважає сам факт реакції важливим. - Можливо, не щиро. Але добре, що взагалі озвались. Це означає, що вони бачать - суспільство не мовчить. Завжди знаходяться ті, хто каже, що це за гроші. Це просто шаблон На закиди в мережі, що на акції виходять переважно студенти, які не розуміють суть або "проплачені", реагує з усмішкою: - Мені 34. Я давно не студентка. І щоразу, коли виходиш на протест - завжди знаходяться ті, хто каже, що це за гроші. Це просто шаблон, - знизує плечима. - Було би краще, якби не доводилося протестувати. Але коли немає вибору - протест стає єдиною формою захисту. Це небезпечно, це важко. Але це потрібно, на жаль. РІШЕННЯ ПРИЙНЯТО Напруга зростає, коли доходить до голосування. У натовпі западає тиша - чути лише звук відліку у залі засідань. На екрані планшета з'являються результати - "за" 331. Натовп одразу вибухає оплесками. Лунають вигуки. Люди аплодують, піднімають руки, хтось обіймається. Коли перші емоції стихають, у натовпі лунає нова хвиля вигуків: "Влада - це народ!". Разом з усіма аплодує радісно чоловік, загорнутий в український прапор. 41-річний Євген стоїть серед людей, які ще не розходяться після голосування. Каже, що ухвалення закону - це добре, але сам факт, що довелося виходити на вулицю, вже є поразкою для влади. - Дуже шкода, що взагалі довелося виходити. Це був репутаційний удар - не стільки по владі, як по державі, - наголошує він. - Але, як кажуть, немає худа без добра. Ми трохи провчили владу. Показали депутатам, хто тут головний. Тепер сподіваємось, що цей урок засвоїли. І що люди не забудуть 263 прізвища - тих, хто голосував "за" той ганебний закон. На виборах це має мати наслідки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський підписав закон про НАБУ та САП Якщо НАБУ і САП підтримали, значить, не все погано Про новий закон каже обережно - не читав повністю, але слідкував за тим, як його оцінюють фахівці. - Якщо НАБУ і САП підтримали, значить, не все погано. Там є якісь моменти, як от поліграф. Мене трохи насторожує, що в НАБУ і САП досі немає повноважень на прослуховування. Але загалом я задоволений. Влада змушена була відкотити назад. Після голосування люди не розходяться. Частина залишається біля парламенту, обговорює результати, обіймається, дякує одне одному. Хтось знову вмикає гучномовець, звучать гасла. Кажуть: це не фінал. Попереду - вимога ухвалити решту антикорупційних законів. Однак сьогодні більшість святкуватимуть, кажуть.

31-річний Аслін потрапив у полон під час оборони Маріуполя та пережив тортури &ndаsh; окупанти його били, різали ножем, змушували співати гімн Росії та погрожували стратою

У столиці України, попри негоду, зібралися близько 400 людей. Вони вигукують «Влада – це народ», «Корупція вбиває», «Руки геть від НАБУ», співають гімн

Олександр Усик вважає, що гімн України не відповідає реаліям життя сьогодні.

Абсолютний чемпіон світу з боксу у надважкій вазі Олександр Усик зізнався, що йому не всі фрази у Державному гімні України подобаються, і деякі з них спортсмен хотів би змінити.

Український метальник Михайло Кохан став чемпіоном Універсіади-2025. На церемонії нагородження з нашим атлетом стався кумедний випадок, який потрапив на відео. Повний текст новини

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Абсолютний чемпіон у надважкій вазі Олександр Усик (24-0, 15 КО) розповів, що відчуває, коли слухає гімн своєї країни.

Абсолютний чемпіон світу в надважкій вазі Олександр Усик (24−0, 15 КО) поділився думкою про державний гімн України.

Усіх треба читати вчасно, щоб потім не шкодувати Ваші вірші, зокрема "Танцюй, моя пташко", декламує велика кількість людей. Як зазвичай спри­ймаєте кожну нову декламацію і чи бували випадки, коли доводилося чесно казати людині: "Не сподобалося"? &еnsр;Вірш "Танцюй, моя пташко" живе своїм життям. Він найпоширеніший саме у відеозаписах. Жартувала, що не минає жодного дня, щоб мене не позначали в соцмережах, коли хтось читає мої вірші. А коли з'явилася "Пташка", то вона просто зайняла топпозицію. Мені це лестить. Чесно кажучи, переглядаю всі відео, які мені надсилають. Важко уявити, щоб я могла сказати "Не читай мого вірша, бо ти читаєш погано". Вважаю, якщо людина це робить, то цей вірш стає частинкою її. Читають щиро, і проживають по-різному. Вірш стає гнучкий, адже, коли читаю я, роблю одні акценти, а хтось інші. У травні вийшла ваша друга поетична збірка "Вільність". Перший вірш розпочинається фразою "Так багато війни", а остання поезія закінчується рядком "Говорити, торкатися, бути". Які з вами ставалися інсайти, доки працювали над рукописом? &еnsр;Перший рядок у збірці "Так багато війни", а закінчується перший вірш словами "Багато війни. Багато любові". Це назва нашого проєкту з Ахтемом Сеітаблаєвим. Війна й любов це ті речі, які нас нині найбільше оточують. Тому вірш не лише про те, що багато війни, а й про те, що ми маємо в собі любов, яка допомагає нам триматися. І цей перший вірш справді плавно перетікає у фінальний, у якому йдеться теж про любов у часи війни, про те, де ми шукаємо світло, де беремо силу та підтримку одне для одного. Це єдиний вірш, у якому вжито слово "вільність", взяте з назви збірки. Це теж невипадково, в мене завжди все повинно скластися в один пазл. У такі буремні часи ми маємо вільність любити. "Вільність" таке гарне й усеохопне слово. &еnsр;Були дискусії з директоркою видавництва з приводу того, чи не назвати збірку "Танцюй, моя пташко". Але я сказала "ні", це було б надто прямолінійно. Були й інші варіанти, але це все було не те. Я мала відчути цю назву. Надумала слово "вільність". Воно має п'ять трактувань у словнику, і мені всі сподобалися. "Вільність" слово, яке підходить під кожен вірш у цій збірці і стає парасолькою для всіх. Якби я як журналіст міг визначити жанр цієї збірки, то це був би поетичний репортаж. Чи допомагає ваше журналістське минуле в літературній діяльності? &еnsр;Ні. Я вже давно не в журналістиці, хоча присвятила їй понад 10 років. Нині працюю в культурній сфері: література, кіно, музика. Цей вир і має вплив на творчість. Але не можу сказати, що він суттєвий. Практично всі вірші написано з початком повномасштабної війни, й це чітко простежується. Ми хотіли, щоб це була книжка-щоденник, яка відображала б наші відчуття з 2022 року й дотепер. Мабуть, нині кожен пише такий репортаж у своєму житті. У нас нині Відродження, яке стріляє у відповідь Щодо художнього оформлення книжки, то пташка центральний ілюстративний образ. На одній зі сторінок пташка, вбита стрілами. Це теж невипадково? &еnsр;Ілюстрації створювала моя подруга художниця Анастасія Усенко. Тут пташка не помирає, адже вірш про поетів, яких намагаються століттями вбити, а їхні вірші все одно живуть, дихають. Мені хотілося про це написати. Є така поширена фраза, що замість Розстріляного відродження в нас нині Відродження, яке стріляє у відповідь. Мені ця теза відгукується. Вдається впливати на дітей завдяки поезії? &еnsр;У мене бувають виступи у школах, коли я спілкуюся з підлітками. Під час зустрічей намагаюся їх надихнути, розповісти про свій шлях і сказати: якщо ви пишете вірші, не соромтеся цього. З мого боку це такі дрібні речі, але мені здається, що вони працюють. Як впливати поезією на дітей і підлітків, я не знаю, але мене тішить, що в тіктоку багато читають мої твори. І нещодавно мене позначили на відео, де 8-річна дівчинка на якомусь конкурсі красиво декламує "Танцюй, моя пташко". Її мати написала, що донька сама знайшла цей вірш і вирішила його прочитати. Одна знайома почула від підлітків, що вони вважають мистецьким батьком Жадана. Мабуть, коли автор стає популярним і його беруть за приклад, це крута історія. &еnsр;Так, у Сергія Жадана є оця унікальна риса, коли всі покоління вважають його своїм, починаючи від дітей, які ходять на концерти гурту "Жадан і Собаки", й закінчуючи старшими людьми, які добре знаються на літературі. Але це виняток: не всім вдасться повторити цей шлях. Одна коментаторка написала: "Ви ще на пілоні читали б вірші" Щодо популяризації поезії можна багато говорити. До повномасштабного вторгнення одна авіакомпанія ініціювала проєкт "Поезія, що окриляє". Суть була в тому, що українські поети й поетки під час польотів до різних міст України читали перед пасажирами свої вірші. Було цікаво й несподівано. Ми жартували, що це були найкращі виступи, бо аудиторії не було куди вийти й усім довелося слухати. Проте в соцмережах розгорілася дискусія щодо доречності, мовляв, поезію не треба читати в таких місцях, бо це елітарна річ. Одна коментаторка навіть написала: "Ви ще на пілоні читали б вірші". Не розумію, чим саме ми принизили цінність української поезії. Але то був перший дзвіночок. Досі час від часу зіштовхуюся з такими думками. Водночас ми вже відходимо від тези, що справжня література вузька і про неї практично ніхто не має знати. Я прийшла в літературу із соцмереж: мої вірші почали читати й поширювати. Це відбулося ненавмисно з мого боку. Часом запитують: "Де публікувати свої вірші, щоб вони стали популярні?" Чесно відповідаю: "Не знаю". Якщо гарний вірш, його читатимуть і без вашої участі. Із поетичними виступами ви навідуєтеся до військових і людей, які живуть на прифронтових територіях. Як реагують на вірші там? &еnsр;Якщо говорити про виступи для військових, то вмикається відчуття доречності кожного слова і якогось подання. На цих виступах завжди панує легкість, ми жартуємо, десь фліртуємо, бо не хочеться приїхати й навантажити всіх сумними віршами. Цим людям явно не до того тепер. Хочеться якось розважити їх, щоб вони бодай на оцю годину забули про війну, якщо це можливо. Тобто вже спрацьовує не сила поезії, а сила саме спілкування. Загалом атмосфера класна. Прагнемо показати вдячність нашим воїнам і надати якогось відчуття нормальності цьому всьому хоча б на період нашої зустрічі. Мені хочеться їздити до людей, не перенасичених культурними подіями. Маємо нині тур зі збіркою "Вільність" містами на сході й півдні, де справді чекають на мене. Я виступала в Херсоні невдовзі після деокупації. Цього виступу ми не анонсували, зібралися в укритті, де на стіні був напис крейдою: "Ми вдома!" Люди підходили й дякували за те, що ми приїхали. Мені також болять ті міста, в яких я виступала до повномасштабної війни: Авдіївка, Торецьк, Щастя, Станиця Луганська, Покровськ. Пам'ятаю цю аудиторію, як ми співали гімн і як кликали на сцену дітей. Боляче думати про те, що тепер із цими дітьми. Сподіваюся, що вони принаймні в безпеці. Знайомий військовий якось сказав, що жіночі голоси в сучасній українській воєнній поезії звучать переконливіше, ніж чоловічі. Піду від зворотного: а чоловічі голоси звучать для вас переконливо? І чиї саме? &еnsр;Ступінь переконливості поезії суб'єктивний. Якісь вірші, які для когось можуть здатися переконливими, для інших будуть недостатньо навіть доречні. До того ж я не люблю, коли поезію ділять за гендерною ознакою. Відокремлюю пласт саме мілітарної поезії, яку пишуть безпосередньо наші військовослужбовці й військовослужбовиці. Хочеться привертати увагу суспільства саме до неї. Це сталося після загибелі Максима Кривцова, коли прочитала про те, які йому були важливі його творчість і його книжка "Вірші з бійниці", як він хвилювався про те, щоб її читали. А більшість людей почала цікавитися нею вже після його загибелі. І мені це здалося страшенно несправедливим, тому що це потужні вірші людини, яка писала про війну зсередини. У той момент зрозуміла, що хоч би де я виступала, хоч у яких проєктах брала участь, говоритиму саме про цю поезію. Нашим військовим важливо, щоб їх читали. Ніхто не напише про війну так, як людина, яка перебуває безпосередньо в ній. У всіх нас різні воєнні досвіди, але якщо говорити про переконливість поезії про цю війну, то найпереконливішими є голоси тих, хто знає, що це таке безпосередньо близько. Тут можна згадувати зокрема Дмитра Лазуткіна, Ярину Чорногуз, Валерія Пузіка, Василя Муліка, Павла Матюшу, Миколу Кулініча, Мальву Крижанівську, Єлизавету Жарікову. Ці люди могли б лише писати вірші, а вони пішли нас захищати. Тому я прошу завжди звертати увагу саме на цих поетів, бо всіх треба читати вчасно, щоб потім не шкодувати. Повертаючись до вашої збірки, яка з поезій давалася, можливо, найтяжче? &еnsр;Є вірш, в якому йдеться про матір, яка впізнає тіло свого сина. Цей текст найважчий для прочитання на сцені. Рідко можу дочитати його до кінця без сліз, особливо, коли знаю, що в залі є жінки, які втратили дітей. Це психологічно важко. Намагаюся уникати навіть публічного прочитання цього вірша, якщо знаю, що це може стати якимось тригером для когось з аудиторії. Як ставитеся до критики? &еnsр;Спокійно і до критики, і до хейту в соцмережах. Якщо збільшується аудиторія, то збільшується кількість негативу. Хай би що ти робив, усе одно будуть ті, хто писатиме тобі неприємні речі. Коли це зрозуміла, мені стало простіше на все реагувати. Я самоіронічна й маю достатньо впевненості в собі, для того щоб цей хейт висміювати, якщо він не переходить межі. А якщо переходить, то в соцмережах завжди є функція блокування. Хоча, звісно, бувають періоди, коли виснажена емоційно або фізично й це стає болісніше переживати. Тоді треба включати якісь інші інструменти для спокою. Будьте щасливі й вільні У мене є купа історій, коли мені пишуть, що не ­можна вдягати короткі спідниці на поетичні читання або що сукня не пасує до цього вечора. Був смішний коментар після виступу з Ахтемом Сеітаблаєвим, коли мене почали оцінювати незнайомі люди. Писали: "У неї тільки перука красива, а більше нічого". Гаразд, хай буде перука! Тобто це неможливо сприймати серйозно. Ця легкість у сприйнятті критики походить від внут­рішньої свободи. Підписуючи збірку "Вільність", я часто бажаю: "Будьте щасливі й вільні". Це моє головне побажання. Нині, коли ми боремося за свободу нашої держави, внутрішня свобода стає особливо важливою. Вона робить нас спокійними, виваженими, допомагає реагувати на критику і створювати щось хороше. Звісно, повністю ми не можемо нині бути щасливими. Але якщо моя книжка комусь принесе щось позитивне, я вважатиму, що виконала частину своєї місії.

У Києві вдруге пройшов мітинг проти закону № 12414, який змінює повноваження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Протести почалися 22 липня - після того, як Верховна Рада проголосувала за законопроєкт. Попри критику президент України Володимир Зеленський підписав документ у той же день, що викликало обурення в громадян. Уже 23 липня акції відбулися щонайменше в 14 містах України, зокрема у столиці. Учасники протестів вимагають скасування закону. Закон підтримали 263 народних депутати. Він надає можливість Офісу Генерального прокурора контролювати діяльність НАБУ і САП, зокрема: доступ до матеріалів справ, втручання в розслідування, надавати письмові вказівки детективам, формувати прокурорські групи у справах НАБУ і закривати провадження на підставі клопотань сторони захисту. Керівник САП же втрачає право самостійно формувати групи прокурорів, тепер ці рішення ухвалюватиме Генпрокурор. У Європарламенті розкритикували закон №12414. Депутати деяких партій вважають це кроком назад у боротьбі з корупцією, що може завадити Україні вступити в ЄС. Також відомо, що голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн зателефонувала Володимиру Зеленському та попросила розʼяснити ситуацію. Кореспонденти Gаzеtа.uа побували на акції протесту в Києві. "СКАСОВУЙТЕ ЗАКОН" Біля театру Франка - тисячі людей. Площа перед будівлею заповнена вщент. Багато хто тримає в руках саморобні плакати, переважно на картоні. На них написи - з вимогою скасувати новий закон №12414: "Будь-яка незалежність тепер під загрозою", "12414 - тиша в залі? Ні! Опір на вулиці", "Чорні брови, карі очі - наближатись до Росії ми не хочем!", "Влада вбиває Україну", "Ідем в ЄС, а не в прірву". Акція запланована о 20:00, проте вже за кілька годин до початку на площі починає збиратися народ. Приходять і з дітьми. Деякі учасники одягнені в одяг з патріотичною символікою, на плечах - українські прапори. - Слава Україні! - кричить чоловік у рупор. - Героям слава! - відповідають в унісон протестувальники. Частина людей стоїть на сходах і газонах, дехто сидить на асфальті або влаштувався на підвищеннях біля фасадів будівель. Мітингувальники стають півколом - обличчями до будівлі Офісу президента. Піднімають руки з плакатами догори. Скандують гасла: "Одна єдина - соборна Україна", "Нах*я мені система, що працює проти мене", "Влада - це народ", "Скасовуйте закон", "Україна не Росія" та інші. Хтось кричить у гучномовець. Замість оплесків - стукають кулаками по картонках і тупотять ногами. На асфальті попереду інших учасників акції сидить жінка з українським прапором на плечах. У руках тримає картонку: "Президент, ти з нами чи проти нас?". Звати Марина, їй 21 рік. Її чоловік - військовослужбовець, уже понад рік на фронті, на Запорізькому напрямку. - Я сьогодні вийшла вперше. Учора дісталася лише о десятій вечора, вже було запізно йти, - намагається перекричати натовп, що скандує гнівно "Руки геть від САП і НАБУ". - А сьогодні прийшла, тому що маю відстоювати права своєї країни на життя без корупції. Мій чоловік воює там, а я - тут. Я борюся за права мого народу, моїх майбутніх дітей, за те, щоб у цій країні не доводилося більше сміятись крізь зуби, коли чуєш про справедливість. У нас війна - ми не маємо права дозволити собі ще й відкат назад у системі. Марина говорить швидко й прямо, хрипить від крику. За останній рік змінила ставлення до багатьох речей, побачила систему зсередини, багато дізналась, коли чоловік пішов служити, зізнається. За її словами, ухвалення закону № 12414 - це сигнал, що ситуація в державі загрозливо змінюється, і мовчати вже не можна. Якщо проти них пішли - значить, щось вони таки викривали - Я не можу стояти осторонь, коли відбуваються такі речі. Коли я вчора дізналася про закон - чесно, можна матюкатися? У мене було бажання піти й набити ї*альники деяким панам у кабінетах, які це все проштовхують, - говорить Марина. - Я не вірю у заспокійливі коментарі влади. Повірю тільки тоді, коли скасують цей закон і винесуть щось інше, аргументоване, з фактами, а не казочку, яку розповідають нам зараз. На протести буде ходити стільки, скільки буде потрібно, каже. Сьогодні залишиться до 22:00, бо вже болить горло, але завтра знову прийде. - Буду тут, поки закон не скасують. Я знаю, що це займе час, але іншого шляху нема. У першу чергу відповідальність лежить на тих депутатах, які його подали. Вони мали подумати головою - якщо вона у них є - чи треба нам це, - додає Марина. - У нас уже була структура. Були НАБУ, був САП. Так, вони працювали неідеально, але працювали. Якщо проти них пішли - значить, щось вони таки викривали. Це просто спроба змусити їх мовчати. Купити тишу про корупцію. На висловлювання у мережі, що мітинги нібито розколюють країну, реагує різко. - Я ж не лох. Це не розкол, а навпаки - єднання, - наголошує жінка. - Ми всі з різних міст: Суми, Харків, Запоріжжя, Одеса. Ми тут, тому що хочемо бути разом у цій боротьбі. Хтось воює там, хтось воює тут. НАЦІОНАЛІСТИЧНА МОЛОДЬ Близько 20:00 на площі стає ще гучніше - скандування посилюється, учасники синхронно піднімають картонні плакати вгору. Площа діє як єдиний організм: коли одна частина натовпу починає вигукувати гасло, за кілька секунд його підхоплюють інші. Уже вкотре протестувальники виконують Державний гімн України - стоячи з рукою на серці або тримаючи прапори. Крики накочуються з різних боків. На ялинці навпроти театру видніється великий синьо-жовтий стяг - один з мітингувальників виліз на дерево й під вигуки людей розмахує прапором. Попереду з червоно-чорним прапором в руках стоїть Левко - 17-річний юнак у чорному береті. - Я тут вже другий день. Ми з друзями вважаємо, що це абсолютно несправедливий закон відносно української Конституції і української антикорупційної діяльності, - каже хлопець. Левко - волонтер і речник спілки націоналістів Києва. Це вже не перша його акція протесту. Раніше він вже брав участь в антикорупційних мітингах. - Ми показуємо, що націоналістична молодь і спільнота стоїть проти антиконституційних законів, - додає Левко і щораз міцніше стискає руками прапор. - Влада має скасувати цей закон і лишити НАБУ і САП незалежними організаціями. Сутеніє - і люди вмикають ліхтарики на телефонах. Понад дорогою за сквером десятки людей тримають кількаметровий український прапор. У центрі - Олександра, їй 22 роки. Каже, що сумнівів щодо участі не мала. - Зараз здається, що вибору вже немає. Якщо ми не будемо виходити й не зупинимо це, вони просто продовжать робити з нас дурнів - як це вже було раніше, говорить дівчина, не випускаючи прапор з рук. - По суті, вирок над злочинами тепер дають в руки самим злочинцям. Ті, хто просував цей закон - тепер вирішуватимуть, хто корупціонер, а хто ні. І кого притягати, а кого покривати. Олександра вважає, що відповідальність лежить як на Верховній Раді, так і на президентові. - Правки, які стосуються НАБУ і САП, були внесені буквально за кілька хвилин до голосування. Щоб прошмигнути непомітно. І зробити вигляд, що нічого такого не сталося. Про яку прозорість тоді може йти мова?, - додає. - Це нас не наближає до Європи. Це нас віддаляє. Це вже звучить з вуст наших партнерів. Ніч планує провести вдома, але має намір повертатися на акції щодня. - Сьогодні піду додому, але прийду знову, - наголошує жінка. - Іноді буває відчуття помиральної ями. Тут такого немає. Видно, що люди борються. І це означає, що ми не залишимося на тому місці, що жертва наших військових - не марна. ЦИКЛІЧНА ІСТОРІЯ Над головами - постійний рух: таблички, прапори, ліхтарики. На будівлю позаду вивели світловий напис: "Руки геть від НАБУ і САП". Попри темряву, більшість людей не розходяться. Протестувальники залишаються стояти вздовж вулиці, на тротуарах, газонах, під деревами. На перехрестях патрулюють правоохоронці. Синє світло сигнальних вогнів підсвічує плакати й обличчя людей. Частина учасників протесту організованою колоною спускається дорогою до метро. Автомобілі, що проїжджають повз, сигналять на знак підтримки. Серед протестувальників - 66-річна Наталія Голубцова. Вона прийшла разом із донькою, але в натовпі розгубилися. Каже, що не встигла приєднатися до протесту напередодні. Війна, фронт, загиблі хлопці - і вони йдуть у відпустку - Ми довго мовчали. І, можливо, запізнилися, але краще вже зараз, ніж ніколи. Я не могла не прийти, - запевняє Наталя. - Сьогодні остаточною краплею для мене стало повідомлення, що Верховна Рада пішла у відпустку. Ви розумієте, як це звучить? Війна, фронт, загиблі хлопці - і вони йдуть у відпустку. Це не вкладається в голові. Наталя брала участь у Революції Гідності. Була на Майдані з першого дня і до самого кінця. - І коли палав Будинок профспілок, і коли нас гнали по вулиці, і коли дехто на колінах клявся, що тепер він для народу. Ми вже все це проходили, - обурюється жінка. - Те, що зараз відбувається, дуже схоже на 2013 рік. Ми віримо, а потім знову те саме. Історія циклічна. Ніхто не очікував, що така зрада може бути внутрішньо у часи війни, коли гинуть тисячі українців. Зараз дуже тонка межа. Нам не можна допустити внутрішньої війни, але ми маємо бути почутими. Єдиним правильним рішенням Наталя вважає ветування закону. Каже, що буде приходити на кожну акцію, поки не буде змін. ⁃ Ми будемо далі приходити, вимагати і не схилимося. Ми такий народ, - додає наостанок Наталя. - Там на болотах будуть мовчати, а ми вже це пройшли. Після "беркутів" нам нічого не страшно. Де б не було - тут, на Банковій, на Майдані. Будемо стояти.

Тhе роst «Ця перемога для України»: Макар Яхно здобув «золото» у плаванні на 1500 метрів у Скоп’є арреаrеd fіrst оn ШоТам. Український плавець Макар Яхно 22 липня здобув золоту медаль на ХVІІІ літньому Європейському юнацькому олімпійському фестивалі в Скоп’є (Північна Македонія). Він проплив дистанцію 1500 метрів вільним стилем і став першим серед українських спортсменів, на честь якого під час цих змагань пролунав гімн України. Про це повідомили в Національному олімпійському комітеті. Яхно взяв лідерство вже з […]

Результативний вікенд українця в Європейській Формулі-4

Речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко, фото: аrmyіnfоrm.соm.uа Червень для України був складним, але маємо і позитивні новини - повернення великої кількості наших додому. Українські військовослужбовці, які були важко поранені або перебували у поганому стані, молоді люди до 25 років - це те, чого вдалося добитися в контексті перемовин у Стамбулі, які стали можливими не в останню чергу через ініціативу президента США Дональда Трампа. В Україні вважають, що це єдиний профіт, який ми отримали з тих перемовин. Зараз контекст трошки змінюється, буквально цими днями американська адміністрація декларує підтримку Україні. Чи міняє це щось в контексті підготовки чергових обмінів? Чи не зупинила Російська Федерація ці процеси?Треба розуміти, що робота з підготовки обмінів, а це й тих, які відбулися, та ті, сподіваюсь, що будуть відбуватися, стала можливою завдяки тому, що ми, як Координаційний штаб, за дорученням президента України, проводимо дуже велику роботу. Ми збираємо інформацію, знаходимо відомості про наших людей, які перебувають в полоні та в неволі, якщо йдеться про цивільних. Частина цих обмінів відбулася б у будь-якому випадку, тому що вже цього року, ще до домовленостей у Стамбулі, обміни були. Але завдяки цим домовленостям вдалося справді звільнити велику кількість людей, і цей процес триває.Всі органи, які залучені до організації процесу обміну, працюють і будуть далі працювати, щоб не відбувалося. У нас є обмінний фонд. Зараз поширене питання, яке ставлять нам родичі: чи вистачить у вас ще російських полонених для того, щоб їх міняти?фото: Gеtty Іmаgеs Зараз діє п'ять таборів для утримання російських військовополонених. Згідно з Третьою Женевською конвенцією вони там утримуються. І в нас достатній обмінний фонд для того, щоб продовжувати ці обміни та повертати наших людей із тих жахливих умов.До якого моменту Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими супроводжує тих, хто повертається в Україну? З яких етапів складається цей шлях вже на території України?Це процес реабілітації, і не тільки фізичної, а це і реінтеграція в суспільство, тому що, по-перше, люди, які повертаються після двох, а часом і трьох років полону, навіть після року, для них в перші миті дуже важко усвідомити, що взагалі відбулося.Нещодавно я їхав в автобусі з нашими хлопцями з 80-ї та 24-ї бригад, ми спілкувалися цілу годину поки їхали з кордону до місця, де відбувається медичний огляд, де вони отримують речі першої потреби, де їх зустрічають рідні. Таке спілкування від Координаційного штабу не дає хлопцям залишатися сам на сам. Є інформація, яку ми їм надаємо, є те, про що вони хочуть запитати.А потім вони вже побачили у вікно, що їх зустрічають рідні й просто українці з прапорами, які їх чекають годинами на сонці вздовж дороги. Це надзвичайно зворушує, але навіть після цього дехто з них не вірить, що вони вже вільні.Потрібен певний час для того, щоб ці люди прийшли до тями, відіспалися, отримали належне харчування. І все це починається з того, що на кордоні вони отримують тепло і любов. Вони розуміють, що їх чекають, що все то пропаганда, яка виливалася на їхні голови, бо їм говорили, що України нема, ви нікому не потрібні, в Україні немає ні світла, ні газу, ні води. Оскільки вони були повністю інформаційно ізольовані, то, звісно, що їм потрібен певний час для того, щоб усвідомити та зрозуміти, що вони потрібні, що їх люблять та чекають.фото: Gеtty Іmаgеs Потім їх забезпечують речами, бо в них немає нічого. Це люди, які повернулися без документів, без банківських карток, без елементарних шкарпеток, шльопанців і спортивних костюмів. І все це їм надається відразу після того, як вони прибувають на точку, де отримують і харчування, можуть поїсти щось дієтичне. Також там отримують наплічники від Національного інформаційного бюро, де є все по сезону: чим помитися, що вдягнути на себе, тому що поки будуть відновлюватися їхні документи, банківські картки, їм потрібно щось мати, в щось вдягатися, адже вони не будуть ходити в тому, в чому їх звільнено.Доступу до рідних та сімей вони ще певний час не мають?Вони можуть мати доступ майже відразу. Кожен обмін - це ризик, адже може відбутися перенесення цього обміну, чи ця людина може бути не доставлена. Кожен обмін - це спецоперація, кожен обмін - це ризик. Тому Координаційний штаб інформує кожну родину лише після того, як відбувся факт перетину автобусом кордону. З'являється людина на волі, і відразу ж родина отримує SМS-повідомлення, в нас є інформаційна система, і все це автоматизовано.Інформаційна система через "Дію" надсилає повідомлення. Якщо родина в цей момент перебуває в медичному закладі, в який мають привезти їхню рідну людину з полону, то це надзвичайна подія. Ми чуємо вигуки, люди радіють, буває таке, що люди встигають приїхати, наприклад, з Києва, як тільки вони отримали ці повідомлення. Є продзвон, тому деякі родини можуть знати. Якщо сім’я перебуває далеко, то вона зі своїм рідним може зустрітися трошечки пізніше, вже на місці реабілітації.Реабілітація - тривалий процес, на жаль, ми розуміємо, що в декого він буде тривати фактично ціле життя, тому що це і фізичні травми. Лікарі кажуть, що наслідки якихось фізичних ушкоджень, наслідки тортур виліковуються, але є й психологічні травми. Тому люди потребують значно більш тривалого лікування, реабілітації. Є програми, за три роки вже є фахівці , які знають, що і як робити. Відпрацьована централізована програма щодо того, який обсяг медичної допомоги мають отримати наші хлопці. Якщо там є жінки, це так само. Тобто військові медичні заклади знають, що робити.Ми зараз намагаємося також працювати з цивільними медичними закладами, тому що за короткий час маємо велику кількість звільнених, відповідно, система має правильно з ними працювати. Кожен, хто звільнений, повинен отримати фіксований набір медичних послуг і знати, що далі робити після того, як вони пройдуть військово-лікарську комісію.Координаційний штаб опікується до моменту, коли ці люди проходять реабілітацію, далі проходять ВЛК, а потім вони можуть вирішити - або ще продовжувати службу, або згідно з законодавством вже не служити, а йти, наприклад, займатися тою діяльністю, якої вони хочуть.Всі ми спостерігаємо за тим, як величезна кількість людей з прапорами та портретами своїх рідних зустрічає наших звільнених полонених в надії знайти якусь інформацію про своїх рідних. Саме їхні свідчення є цінним джерелом інформації для вас по ідентифікації людей, які можуть бути в російському полоні. А людей, які повертаються, здебільшого підтримує така зустріч чи, навпаки, травмує?Як я вже казав, що треба розуміти цих людей, які повертаються, - вони в стані стресу, дуже погано можуть сприймати інформацію. І так само можна зрозуміти родини, які приходять на точку зустрічі для того, щоб показати обличчя своїх рідних, бо для них це надія, таке своєрідне паломництво.Були випадки, коли нам родина каже, що звільнений із полону впізнав мого чоловіка, візьміть це до уваги. А коли фахівці звертаються до цього звільненого, то він каже: "Розумієте, мені стало так шкода цю жінку, тому я це сказав, щоб їй було легше". А насправді не легше, та й ми розуміємо, що це не ті обставини, які дозволяють якісно провести цю роботу.У нас є фахівці, які проводять так звані дебрифінги. Це психологи з великим досвідом, які в спокійній обстановці, коли вже людина, яка звільнена з полону, відіспалася, відпочила, тоді вони спокійно проводять бесіди. Ми надаємо спеціальні блокноти, де можна записувати свої спогади, тому що ми розуміємо, що пам'ять фрагментована і людина не може відразу все згадати. Має пройти певний період часу, поки людина зрозуміє, де вона, що з нею, тоді виринають спогади того, що було. Тобто це має бути процес, який правильно облаштований, правильно зроблений, коли в спокійній обстановці фахівці Координаційного штабу ретельно збирають інформацію про все, що бачила та чи інша людина в полоні, кого бачила, де бачила і так далі.Тоді ж ми можемо і показати спокійно фотографії, потім всі ці дані потрапляють до унікальної інформаційної системи Координаційного штабу, яка агрегує дані з різних джерел. І одне з дуже важливих джерел - це свідчення тих, хто звільнений.А щодо можливих намагань Російської Федерації інкорпорувати в списки своїх агентів? Ми розуміємо, що умови утримання багатьох наших могли бути такими, що люди часом залишалися без вибору і могли піти на співпрацю. Є свідчення того, що в списку були звільнені люди, які співпрацювали з окупантами, брали участь у катуванні своїх побратимів. А є знову ж таки багато дорікань державній системі щодо того, як складаються списки на обмін? Чому повертаються одні та не повертаються інші? Якщо можна, хоча б поверхнево, чому саме так?Це ж не через наше небажання забрати всіх. Це, напевно, певний план Російської Федерації - віддавати тих, кого вони вважають за можливе зараз віддати. Треба розуміти, що, перебуваючи тут, ми не можемо зробити висновки про винуватість чи невинуватість людини, яка перебуває у російській неволі. У будь-якому випадку ці люди - громадяни України. А якщо це громадянин України, ми зобов'язані, як державна організація, його повернути. І потім вже тут перевіряти всі свідчення, збирати їх, а далі судова система може визначити, чи заслуговує ця людина на покарання та на яке саме. Тому забираємо всіх українців, всі повинні мати шанси та можливість бути звільненими з неволі.Були випадки, коли російська сторона могла сказати, що та чи інша людина, приміром, не хоче повертатись. Але ж ми не можемо це перевірити. І коли ця людина все-таки за наполяганням української сторони повертається, вона каже: "Мене навіть не питали". Тому в будь-якому випадку Україна рятує всіх.І повірте, якщо були факти колаборації, то ми так само розуміємо, що факти можуть бути різні. У вересні 2022 року було повернення британця Ейдена Асліна, якого росіяни змушували записувати пропагандистські відео. Основне завдання солдата-офіцера в полоні - зберегти своє життя і здоров'я. Часто вони не можуть відмовитись від тих речей, до яких їх змушують. І звісно, що за таке ніхто карати не буде. Каратимуть за колаборацію, за зраду Батьківщини, за участь у катуваннях. Це ми можемо припустити, якщо це буде доведено, бо не завжди є свідки, відомості.Координаційний штаб є підрозділом ГУР під керівництвом Кирила Буданова. Відповідно, в нас є різні джерела інформації, в тому числі й конфіденційні. І якщо справді були факти зради, то ми про це будемо знати. Відповідно, вся ця інформація буде передана компетентним органам, і той, хто порушив закон, хто працював на користь агресора, хто зрадив своїх побратимів, – це все буде відомо, і така людина за законом отримає своє покарання.Щодо теми репатріації тіл, Росія час від часу робила це предметом певних спекуляцій в інформаційному полі. Але репатріація за всіма конвенціями та усталеними правилами має відбуватися безумовно. На жаль, це стає предметом не тільки спекуляцій, але й відвертого шахрайства. Наскільки часто наші люди стають жертвами шахрайства з боку росіян, а можливо, не тільки росіян?Коли у 2022 році починав працювати Координаційний штаб, ми зіткнулись із тим, що люди не знали куди звертатися, щоб знайти будь-яку інформацію. Перше, що людина думала, - куди звертатися? Нам всім відомо: коли сталася пожежа - 101, швидка -103 і так далі. А що робити, коли рідна людина зникла чи перебуває в полоні? Про це ніхто не знав. До військових частин зверталися.Зверталися до військових частин. А ці військові частини, наприклад, воюють і не можуть з об'єктивних причин відповісти, відсутня з ними комунікація. Зараз вся комунікація з військовою частиною працює через РТЦК та СП.По-друге, ми провели інформаційну компанію про те, щоб люди не викладали дані в Інтернет: fасеbооk, tеlеgrаm, vіbеr - це не ті речі, де є люди, які вам допоможуть. Ніхто не буде для вас шукати вашого рідного в Інтернеті.А якщо це шахраї, то для них ви робите подарунок - надаєте певні дані. Наша кампанія пояснювала, як це працює, тому ми змогли уникнути дуже багатьох випадків шахрайства. Але, на жаль, все одно вони є, тому що люди згорьовані, хочуть знайти допомогу. І тут раптом з'являється хтось, хто цю допомогу намагається надати або за гроші, або це можуть бути російські спецслужби, які, наприклад, дозволять поговорити з рідним, а натомість - просять дати локацію, де стоїть ППО. І, на жаль, ми розуміємо, що родини в дуже вразливому стані й часто не знають, що робити в такій ситуації. А це ще, мабуть, гірше, ніж, умовно кажучи, попасти на гроші.Тому ми завжди радимо родинам об'єднуватися. Об'єднання родин - завжди краще, коли є група родичів, які довіряють одне одному, мають спільні питання, спільні проблеми. Вони можуть звернутись до громадських приймалень Координаційного штабу, прийти порадитися з нашими фахівцями та консультантами, щиро розказати: "Сталась така історія. Що нам робити, куди нам йти, як нам вчинити в тій чи іншій ситуації?"Є фахівці, які знають, що робити, як вийти з такої ситуації, як не потрапити на гачок, як не втратити гроші та як не опинитися за ґратами за зраду Батьківщини. Тому що може бути й така ситуація - повертається рідний з полону, а мама, наприклад, розказала, що десь спалила шафу на залізниці, бо їй так сказали. Ми маємо позитивні кейси, коли повертаються рідні тих, кого шантажували. Тому дуже важливо - не мовчати, розказувати, звертатись до офіційних структур.Бувають випадки такого шахрайства, коли шахраї удають, що вони належать до міжнародних організацій, наприклад, Червоний Хрест. Тут важливо розуміти, що без вашого звернення з вами ніхто не буде контактувати. Якщо до вас пише людина, наприклад, в месенджер: "Я представник Червоного Хреста чи якоїсь благодійної організації", - то, по-перше, не полінуйтеся і подзвоніть в цю організацію, запитайте, чи справді їхні представники з вами зв'язуються та що вони хочуть від вас. А можливо, вони хочуть просто зібрати інформацію.Росіяни так само створили дуже багато сайтів, сторінок в соцмережах, в яких вони дають якусь інформацію під виглядом блогерів, але там є фотографії з місць утримання. Жоден блогер не може отримати доступу в місце утримання і просто пофотографувати полонених. Ми розуміємо, що це роблять російські спецслужби.Вони це роблять для того, щоб зібрати інформацію, а саме контакти полонених, а потім на них та їхні родини впливати, ними маніпулювати. Треба бути дуже уважним в цьому питанні.Наскільки зараз є усталеною комунікація української держави, Координаційного штабу з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, який нібито брав на себе певні зобов'язання, наприклад, коли Маріупольський гарнізон виходив в полон? Чи все це зараз на якійсь паузі?Ми постійно співпрацюємо з Міжнародним Червоним Хрестом (МКЧХ) і з Національним Червоним Хрестом. Співпраця триває, але є величезний дисонанс і дисбаланс в тому, який доступ має Червоний Хрест на території України до місць утримання, де перебувають російські полонені, і тим доступом, який має Червоний Хрест на території країни-агресорки.Знаємо, що у РФ це одиничні випадки допуску Червоного Хреста, там функціонує понад 180 місць утримання, а в нас п'ять. Саме така величезна відмінність. Щодо цих 180 місць, то вони непристосовані, а це і в'язниці, і СІЗО, і підвали, в яких не дотримується жодне правило Третьої Женевської конвенції.Ми б хотіли очікувати й бачити вже на четвертому році російської агресії, що є якийсь прогрес в доступі міжнародних спостерігачів. МКЧХ - єдина організація, яка має міжнародний мандат до цих місць утримання. Або, якщо ви не маєте такої можливості, то, на мою думку, мали б якось про це проартикулювати. Тому що наші люди повинні мати такі самі умови, як і росіяни, які утримуються в наших таборах.Доволі цікава новина мені зустрілася декілька останніх місяців тому, що одна міжнародна правозахисна організація під час моніторингу наших місць утримання військовополонених росіян, дорікнула, що, мовляв, чи то їх змушують о 09:00 ранку слухати Гімн України, чи то якось не так їх нібито змушують дивитися? Тобто було присікування до того, як ми утримуємо цих військовополонених. Часто це буває?Слід сказати, що в неформальному спілкуванні представники МКЧХ висловлюють підтримку і розуміння. Але вони говорять: "Дивіться, якщо Україна  дотримується навіть 90% всіх правил міжнародного гуманітарного права поводження з військовополоненим, а Росія не дотримується 90%, а лише, приміром, 10%, то в наших звітах все одно буде, що ні та, ні та сторона не дотримуються".А чим вони це аргументують?Не на 100%. Треба розуміти, що міжнародні організації проводять свою політику й у своїх звітах намагаються цю відмінність свідомо чи несвідомо згладити. І тому виходить, що десь у нас вони мають доступ до місць утримання, відповідно, можуть мати якісь зауваження, а у РФ доступу вони не мають такого доступу, тому і зауважень у них немає. І тут дуже важлива відмінність, що такі організації мали б розказувати на міжнародному рівні про факт відсутності доступу і на цьому наголошувати. Але цього, на жаль, на четвертому році нема. Але в будь-якому випадку ми співпрацюємо.Міжнародний Червоний Хрест суттєво допомагає й Україні, і є програми для підтримки цивільних. Але в цьому моменті ми хочемо, щоб Червоний Хрест так само домагався і докладав більших зусиль до того, щоб отримати доступ і можливість передачі посилок, наприклад, до місць, де утримуються українці.Російська Федерація нам не надає жодних офіційних даних, хто, де, скільки перебуває. І Червоний Хрест залишається фактично єдиним офіційним способом підтвердження полону. фото: Gеtty Іmаgеs Через Червоний хрест ідуть запити на міністерство оборони РФ, яке і дає підтвердження, що людина перебуває в полоні. За процедурою представник МКЧХ мав би приїхати прямо на місце, де перебувають полонені, побачити їх увіч і описати стан здоров'я, тому що документ і папір нічого не означає. Адже ця людина може бути важко пораненою або важко хворою, або може бути загиблою, але ні ми, ні вони про це не знаємо.Тому так важко йде процес перемовин та ці всі домовленості, яких важко дотриматися, тому що ми не можемо знати, хто, де і в якому стані перебуває. В нас є інформація, яка часто дуже допомагає, коли, наприклад, російська сторона каже, що такої людини в них нема. А у нас є інформація - не тільки де ця людина є, а й в якому бараці, на якому поверсі та в якій камері її утримують.Відповідно, це допомагає для звільнення, що є дуже важливим. Це унікальна робота, в якій десятки людей з багатьох організацій над цим постійно, без вихідних працюють.Окрема болюча тема - повернення наших людей, які були ув'язнені у Російській Федерації до 2022 року. І в основному це не військові, а цивільні. Відомо, що існує програма "Хочу до своїх", за якою ідейно близькі до росіян українці, громадяни нашої країни, можуть виявити бажання і заявити: "Я хочу в Росію". І якщо Росія погоджується, то вона їх забирає. Це відкриває нам вікно можливостей - забрати когось з наших цивільних, які там є ув'язненими, дуже часто за політичними причинами. А наскільки зараз є об'ємною ця програма? По-перше, ми маємо приблизні дані, скільки українців на окупованих територіях нахапала Російська Федерація. І, по-друге, а чи вистачить тоді у нас, скажімо так, колаборантів, яких ми можемо віддати туди?Це люди, які засуджені та отримали судові вироки, тобто ми не вирішуємо, чи вони винні, бо це вирішує суд. Йдеться не про той суд, який у РФ засуджує наших людей з окупованих територій, бо ж їх фактично піддали такому виду тортур, як так званий російський суд. І це є бутафорія, тому що це не можна назвати судом, а так звані оці процеси, а це і додаткові катування наших цивільних людей, військових, їхніх родин.У нас тривалий час Координаційний штаб шукав механізм, як можна вплинути на російську сторону, щоб отримати з неволі наших  цивільних. Цивільні в дуже складному становищі. Згідно з міжнародним гуманітарним правом ці люди взагалі не повинні бути ув'язнені. Навіть за російським правом - іноземці, які схоплені на території чужої країни, то немає жодних підстав їх тримати в неволі. І ми не можемо, згідно з міжнародним гуманітарним правом, обміняти їх на російських військових, тому що це спричинить те, що росіяни схоплять нових людей на тимчасово окупованій території.Ми в досить патовій ситуації, але не сидимо, склавши руки, тому один з проєктів, який придумав Координаційний штаб, - "Хочу к своим". Для чого ми будемо утримувати колаборанта у в'язниці, який спить і бачить, умовно кажучи, себе в Росії, в тій країні, для якої він служив, якщо ця людина добровільно готова йти на той бік. Відповідно, ми можемо забрати нашу людину, яка незаконно утримується і перебуває в жахливих умовах, як і наші військовополонені.Понад 500 колаборантів підписали згоди брати участь у цьому проєкті, з них понад 270 погодилося на те, щоб їхні особи були публічними. Інформація про них є на сайті, а це і їхні фотографії, і згоди, і документи, і історії. І ці люди чекають на те, що Росія забере їх з тюрми.А Росія зараз охоче дивиться на цю ініціативу? Бо ж довго не погоджувалася, але, очевидно, щось сталося.Росія не хоче забирати власних поранених, тривалий час не хотіла. Росія не хоче забирати тих військовослужбовців, які полонені. Так відбувалося тривалий час ще до цих перемовин та відповідної роботи, але ми бачимо, що крига скресла.Проєкт був заснований минулого літа, минув рік, і тільки зараз під час обміну тисяча на тисячу, частина з цих колаборантів була передана російській стороні. Це не обмін, скажімо так, це взаємне повернення. Але ми маємо надію, що все-таки російська сторона зверне увагу на людей, які їй вірно служили і забере їх. Нам потрібні наші люди, які люблять і вірять в Україну, які страждають в неволі.Разом з тим, є запит на справедливість. Ми отримуємо дуже часто людей, які ні в чому невинні і були ув'язнені в РФ за надуманими звинуваченнями, а віддаємо реальних злочинців, яких було б добре притягнути до відповідальності за те, що вони скоїли, бо їхні дії дуже часто призводили до смерті не одного українця.Насправді є різні випадки. Наприклад, росіяни тримають тих, хто колись воював в АТО, але звільнився з армії, або колишніх поліцейських. Тобто вони розцінюють цих людей, як військовополонених, хоча де-факто це цивільні. І цих людей теж потрібно звільняти, їх потрібно забирати. Україна підходить дуже ретельно до кожного випадку і старається враховувати всі моменти.Ще один момент, можливо, проясните ситуацію та механізм дій. Днями правозахисники висвітлювали повернення на батьківщину Андрія Коломійця, який багато років тому був засуджений в Криму російською окупаційною владою. Він певний час утримувався в спеціальному таборі перед тим, як був депортований з Російської Федерації. І по прибуттю в Україну першим ділом відправився в ТЦК. Я б хотіла, щоб ви, можливо, пояснили, чому це нормальний хід, нормальний процес для людей, які, перебуваючи часто у важкому психологічному та фізичному стані, повертаються без документів, без будь-яких там облікових речей. Чому це нормально?Це трошки інша ситуація - людина була в депортаційному центрі і Російська Федерація її повернула. Тут Координаційний штаб задіяний не був. Але в будь-якій ситуації треба ставитись до людей по-людськи, дати їм можливість вдихнути повітря, прийти до тями.Певний час людина буде відновлювати документи, якщо їх нема, також людині потрібно допомогти реінтегруватися в суспільство. Їй треба десь жити, десь знайти роботу, відновити документи, а вже потім можна вимагати від неї виконання громадянських обов'язків. Але знову ж таки це інша ситуація - поза межами нашої сфери відповідальності.

Перед поєдинком Усика з Дюбуа гімн України виконувала Надя Дорофєєва. Співачка, яка обрала вбрання від української дизайнерки, поділилась враженнями від події. Повний текст новини

Співачці Наді Дорофєєвій випала честь заспівати гімн України на стадіоні Вемблі перед боєм Олександр Усик — Даніель Дюбуа у Лондоні.

Гімн України виконала українська співачка Надя Дорофєєва.

Надя Дорофєєва окрім свого голосу вразила глядачів ефектним нарядом

Увечері 19 липня в Лондоні стартувало велике шоу боксу

Лічені хвилини залишаються до головного бою 2025 року. Олександр Усик і Даніель Дюбуа вже готові до бою на "Вемблі" у Лондоні. Повний текст новини +Відео