Search trend "гімн україни"

Про це інформує кореспондентка Еспресо Наталя Стареправо.Так, родини військовополонених пройшли від парку Шевченка до Бессарабської площі, майдану Незалежності, через Європейську площу, алею Магдебурзького права, Паркову дорогу та до вул. Грушевського, 26/1, де розташований готель "Київ".О 09:00 на перехресті біля парку Тараса Шевченка був зупинений рух авто, пролунала хвилина мовчання та гімн України. Фото: Наталія Стареправо/Еспресо"Вже близько трьох років перебувають у полоні. Вони витримують жахливі умови – голод, холод, тортури. Кожен день у неволі – це боротьба за виживання. Ми не маємо права мовчати! Ми маємо нагадувати світові про їхню долю та вимагати їхнього повернення додому. Ми вимагаємо активізації міжнародних процесів щодо звільнення наших військовополонених", – наголосили організатори. Наталія, чий син перебуває в полоні вже третій рік, зазначила, що цією акцією "хочемо сказати, що ми їх дуже чекаємо". "Ми звертаємося до всього світового товариства, щоб допомогли нам звільнити наших хлопців, повернути наших дітей, чоловіків. Таку акцію організували, щоб весь світ бачив і допомагав нашим хлопцям", – сказала Наталія.Фото: Наталія Стареправо/ЕспресоНа акції була присутня Світлана, чий син також уже третій рік у російському полоні. Окупанти засудили його до 22 років колонії суворого режиму торік 3 жовтня – в його день народження."Ми хочемо нагадати суспільству і світу, що наші рідні, а саме військова частина 357 полку "Азов" з перших днів стояли на захисті України й на захисті Маріуполя. 86 днів у повній облозі вони вели бої без їжі, без ліків, без води. Витримали 86 днів. Потім за наказом верховного головнокомандувача вони вийшли з Азовсталі для збереження життя поранених і цивільних, які знаходились теж в Азовсталі, і з того часу нічого не міняється, їх не повертають. Саме "Азов" не хочуть повертати, хоча вони знаходяться в дуже важких умовах, зі слів тих людей, яких уже обміняли", – розповіла Світлана.Фото: Наталія Стареправо/ЕспресоФото: Наталія Стареправо/ЕспресоВдень у неділю, 2 березня 2025 року, ініціативна група киян, яка вимагає визволення українських бранців РФ, зібралася на столичному житловому масиві Оболонь.

Цьогоріч виповнюється 160 років з дня першого публічного виконання Державного Гімну України. З цієї нагоди сьогодні, 10 березня, на площі Ринок сотні львів'ян заспівали Гімн України та розгорнули величезний Прапор України. Про це пише Рубрика, посилаючись на Львівську міську раду. Спершу перед міською радою розгорнули великий Прапор України, розміром 12м х 17м. Відтак, хвилиною мовчання […] Тhе роst Сотні містян у центрі Львова урочисто заспівали Гімн та розгорнули державний прапор України арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Свою думку він висловив в етері Еспресо. "Хочеться сказати, що давайте не тільки показувати, як ми любимо Україну, одягаючи вишиванки і красиво співаючи гімн. А все ж таки нарешті згадаємо, що у нас же не перший рік йде війна. І останні події показують, що окрім того, що ми повинні спиратися на власні сили, нам дуже небезпечно спиратися на іншу допомогу. І ми повинні максимально спрямовувати свої зусилля на підтримку українських виробників. На жаль, це поки що відбувається тільки на словах. Наші неодноразові звернення на те, що давайте унормуємо питання штрафних санкцій. Бо зрозуміло, що за несвоєчасне постачання треба буде стягувати штрафні санкції. За неякісне постачання продукції, тим більше обов'язково треба вживати штрафні санкції. Але вони повинні бути адекватними і не багаторівневими - за одне й те саме порушення декілька разів. Саме це ми намагаємося донести і народним депутатам, і нашим небайдужим громадським активістам. Проте, на жаль, вони вибирають методи конфронтації і спекуляції, доволі таки дешевої", - сказав він. Сергій Гончаров зауважив, що найбільше від цих санкцій потерпають приватні виробники зброї, тому необхідне унормування. "Коли всі намагання вирівняти умови для українських виробників, вони перекривають тим, що нібито хтось хоче штрафні санкції державним підприємствам, які не поставили продукцію у 22-му році. Вибачте це абсурд. Державне підприємство вже належить державі, їм абсолютно байдуже, скільки їм штрафних санкцій нарахують. Бо це гроші держави все одно, так чи інакше. Тому мільйон чи мільярд - для них різниці немає. А для українського виробника, зазвичай приватного підприємства, це надзвичайно важливо. У нас є і пеня за прострочення термінів постачання продукції, і штраф за прострочення термінів постачання продукції. І ще фактично друга пеня за використання коштів попередньої оплати", - додав виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України.9 січня народна депутатка України Галина Янченко зазначила, що держава та державні замовники системно дискримінують українських виробників озброєння.

160 років тому вперше виконали гімн України: де це відбулося

Це мелодія, з якої починається кожен наш день і яка викликає гордість у кожного українця, особливо під час війни. До Дня Державного Гімну України ШоТам пропонує дізнатися, що, крім слів та мелодії, ви про нього знаєте. Читайте також: День Державного гімну України: цікаві факти та яскраві виконання Тhе роst Що ви знаєте про гімн України? Перевірте себе! (Тест) арреаrеd fіrst оn ШоТам.

У Львові на площі Ринок з нагоди 160-річчя з дня першого публічного виконання Державного Гімну України розгорнули величезний Прапор України та заспівали Гімн.

У центрі Львова розгорнули державний прапор та виконали гімн України. Захід провели з нагоди 160-ї річниці з дня першого публічного виконання Державного гімну України. Як відбувся захід?

Щороку 10 березня українці відзначають День Державного Гімну, що є нагадуванням про важливість української символіки та її роль у формуванні свідомості народу. Ця урочиста після є особливою для кожного, вона викликає щемливі емоції та гордість. Щоразу, коли звучать перші ноти гімну, українці відчувають єдність, незламність та віру в краще майбутнє.Гімн закріплений в Конституції поряд з Державним Прапором та Гербом, як символ нашої держави. Державний Гімн України: історія Вперше текст вірша Павла Чубинського світ побачив у 1863 році, а з музикою, яку було створено Михайлом Вербицьким, він був опублікований вже у 1865-му. Композиція швидко набула популярності, особливо на теренах Західної України. Її перше публічне виконання відбулося 10 березня 1865 року у місті Перемишль під час концертної програми, присвяченої вшануванню пам’яті Тараса Шевченка. Тому, через багато років саме ця дата стала ключовою для відзначення Дня Державного Гімну України. У період 1917–1920 років цей твір слугував у ролі офіційного гімну як УНР, так і ЗУНР, а згодом — і Карпатської України."Символічно, що вірш "Ще не вмерла Україна" був створений на Наддніпрянській Україні, а піснею-гімном став у Галичині", – зазначив Олександр Штоквиш у матеріалі до 200-річчя Михайла Вербицького, згідно з даними інституту Національної нацпам'яті. На офіційному рівні музичну частину Державного Гімну України було офіційно затверджено Указом Президії Верховної Ради у січні 1992 року, а його статус як одного з головних державних символів закріплено у статті 20 Конституції. Текст гімну, що складається з першого куплету вірша Павла Чубинського та приспіву, був офіційно затверджений 6 березня 2003 року та відображено у законі "Про Державний Гімн України".Як декілька віків тому, так і нині, кожне слово Гімну ніби передає глибинні почуття нашого народу, його прагнення та національні цінності. Тому, ця велична композиція звучить на початку та вкінці важливих урочистостей, супроводжує державні церемонії та інші офіційні події, символізуючи єдність та силу народу.Цікаві факти про головну урочисту пісню УкраїниУ 1863 році львівський літературно-політичний журнал "Мета" опублікував текст "Ще не вмерла Україна" серед добірки творів Кобзаря, що включала такі знакові поезії, як "Лічу в неволі", "Мені однаково", "Заповіт". Через цю публікацію у Галичині певний час побутувала думка, що автором слів гімну є Тарас Шевченко.Прониклива поезія Павла Чубинського зачепила серце композитора Михайла Вербицького, адже поєднувала в собі силу патріотичного духу та легкість звучання. Спершу він особисто виконав пісню на зібранні гімназійної "Громади" в Перемишлі. Усвідомлюючи значення цього твору для українців, Вербицький адаптував його для хорового виконання, надавши йому ще більш урочистого і натхненного звучання. Так народилася пісня, яка згодом стала одним із найважливіших символів національної ідентичності.Уперше Державний Гімн України було записано в жовтні 1910 року в німецькому місті Кельн. Цю знакову подію увіковічнив видатний український оперний співак Модест Менцинський, виконавши гімн у супроводі оркестру. Цікаво також те, що у 2005 році до 140-ї річниці першого публічного виконання Державного Гімну України, було випущено пам’ятну срібну монету номіналом 10 гривень. Вона стала символом пошани та національної гордості. 

У 2025 році Україна святкує 160-річчя першого виконання свого національного гімну — це відбулося 10 березня 1865 року. Тепер 10 березня відзначають як День Державного Гімну України.

Щорічно, 10 березня, українці з гордістю виконують Гімн. Саме цього дня, під час концерту до дня пам'яті Тараса Шевченка в Польщі, вперше пролунала композиція, що згодом стала символом України. Бажаємо вам найкращого і даруємо чудові картинки до цього важливого свята.

Українцем у часи совєцької окупації мене формувала батькова бібліотека. Знаходив там нарбутівську гривню доби УНР і перемальовував із неї тризуб. Школа й вулиця за совєтів були переважно москвомовні. Якось прийшов із прогулянки й заговорив російською. Мама запитала: "Ти що, мене не любиш?" Потім якось узяв бандуру й заграв пісню "Ах, только бы тройка не сбилась из круга". Бабуся запитала: "На бандурі й російською?" Я розплакався й кинув інструмент. Це був урок національної гідності на все життя. Мова формує людину. Важливо розрізняти, де наше, а де окупантське. З юності дивувала двоїстість реальності. З одного боку столиця Київ, а з другого Москва. Мій дід замість червоного прапора вивішував червоно-синій прапор УРСР, аби підкреслити, що українці не москалі. Коли я приїхав на перші вакації до Сум із прикарпатського Косова, переконував друзів: московський міф про бандерівців-зарізяк пропагандистська брехня. Сусідка ж сказала на це: "Та що про них говорити: у них там, у Косові й на Западній, нема совєцької власті. Навіть прапор мають не червоний, як у нас, а червоно-синій". Москва вдало будувала серед нас міжукраїнське провалля. Завжди відчував свою родову україноцентричність. Якось, 6-річний, їхав із мамою в Суми. Розмовляли в поїзді українською. Хтось почув і питає: "Националистика растите?" Мама була шокована, але гідно відрізала: "Я вам вирощу націоналіста". Здається, вдалося. Образна реакція на життя це і є мистецтво. Кобзарство це автентика серця. Поет-дисидент Степан Сапеляк познайомив мене зі скульптором Олесем Бадьом. Той привів до Миколи Будника, який став моїм учителем. Пощастило вчитися у відомого кобзаря Георгія Ткаченка. Найважливіше, що взяв від них, уміння не фальшувати. Жити так щиро, як співаю в піснях. Традиція це тяглість і сталість. Її націєтворча функція непорушна підвалина ідентичності. Запам'ятався козацький дух піднесення в лютому 2022-го. Він був міцніший за гармати. Для Москви він був несподівано сильний. Українці зібралися в кулак і почали діяти. Та, крім духу, потрібні технології. Армія невпинно українізується. Побратим Микола три роки тому був москвомовний. Колеги переконували: час переходити на українську. Він сприймав це як наругу над його свободою. Та на передку фраза "Братан, свои" може коштувати життя. Війна Миколу українізувала. Визнання кобзарства нематеріальним спадком людства перемога українського духу. Це наша культурна зброя у світі, бо засвідчує українську бутність упродовж століть. Немає малих і великих культур. Росія нав'язує іноземцям привабливу мистецьку ширму, що приховує найлютіші злочини світового терориста-маніяка. Москалі намагаються привласнити феномени нашої культури: борщ, вареники, гуцульський кептар і наддніпрянські строї. Чи колядування-щедрування та кобзарство-лірництво. Маємо ставити їм чіткий культурний кордон. Кобзарство це автентика серця Українці не мають грати російських композиторів. Євреї не виконують Вагнера в Ізраїлі. Треба триматися музичної гігієни. Універсальність культури в поєднанні традиційного та креативного, плеканні свого й запозиченні найкращого чужого. Враження урухомлюють емоцію. Емоції народжують думку. Слово відображує думку. Вчинок показник того, ким ти є. Наскільки вірний ідеям, які сповідуєш. Наскільки тримаєш слово. Сенс життя в реалізації місії, на яку покликаний. Хтось її відчуває, хтось ні. Побратим Андрій Козак робить дримби. Подарував мені й каже: це моя місія нести дримбу в люди. Розвага може стати сенсом, якщо несе традицію. Здавалося б, можна прожити й без дримби, але є потреба її створювати. Розвага не завжди безсенсова. Скажімо, національний танець. Ніби й розвага, але і спосіб збереження ідентичності. Частина культури. Людина це наче сукупність пісень. Кожна має свій характер. Хтось жартівливий, хтось задумливий. Насправді ми суміш емоцій. Хоча почергово домінує якась одна. Звідси й виникає: той жартун, а той лицар сумної подоби. Бог це той, хто дозволяє нам бути співтворцями. Для цього треба бути в гармонії з ним і з собою. Тоді твориш для себе, для людей і для нього. Найбільше ми від нього чекаємо розуміння й любові. Праведник це взірець морального життя, світоч-орієнтир, носій людяності та чеснот. Біля праведника не завжди солодко. Пророк Єремія був праведник, але говорив незручну правду. Смерть учить цінувати час і розпоряджатися ним. Чи це пошук сенсів, чи творчість і добродійництво людина обирає сама. Якщо збагнув, як використати час найдієвіше для розкриття свого потенціалу, ти щасливець. Астрономічний час тече однаково, та людина відчуває його по-різному. Коли запізнюєшся, він летить, як вихор. Коли чекаєш на лікаря нескінченно довго. Я озираюся в минуле, щоб жити майбутнім. Занурююся в колишнє, щоб пізнати досвід нації й передати традицію далі. Сказати: українці, ви співакціонери великої скарбниці. Почуваюся містком сучасності між минулим і майбутнім. Майбутнє можна обирати. Конструювати його в теперішньому своїми діями. Прийдешнє формується нині. Ми ковалі свого майбуття. Бог це той, хто дозволяє нам бути співтворцями Намагаюся не спинятися в духовному зростанні, розвивати інтелект, прощати ворогам. Росіяни мені більше, ніж вороги. Це потвори, тому я їх не прощаю. Вони навіть не чорти. Бо чорт в українській міфології свій. Його можна запрягти й поїхати по черевики для Оксани. Вороги мають спільні цінності й шанують їх. У нас із росіянами різне розуміння блага. Їхнє "загарбать і з собою взяти в домовину", за Шевченком. Вони підсвідомі некрофіли, людожерні імперці. Їхня мета, як писав Маяковський: "В одно истолочь", асимілювати. Вони ґвалтівники свободи, а ми її оборонці. Українці переважно волюнтаристи, бунтарі. Росіяни фаталісти. Росія це колективний Дубровський чи Безухов, герой, якому бракує харизми дійти до кінця. Україна радше граф Монте-Крісто. Свобода вибору для нас пріоритет. Тому й воюємо за неї. Росіяни безвольні та жорстокі, українці справедливі й емпатичні. Українець завжди сумнівається у своїй праведності. В "Думі про Олексія Поповича", де корабель потрапляє у шторм, отаман каже: "Я не праведник" і починає каятися. І ця його молитва-каяття рятує екіпаж від загибелі. Мораль: ти не вхопив Бога за бороду вдосконалюйся. Ти не святий, а грішний молись. Усвідомлення недосконалості ознака здорової людини. Українці це стихія. Природа. Росіяни ґвалтівники природи. Вони знищили свободу якутів, тувинців, ерзян і решти поневолених народів. А українців не змогли, тому й казяться. Націям треба мати точки повернення. Німці каялися за сподіяне Гітлером упродовж 13 років. Вони мали куди вертатися після покаяння до цивілізованої Німеччини, якої не забули. Куди вертатися Росії, я не знаю. 1917-го вони вдавали жертву. Називали себе народом-страждальцем, замість того щоб каятися перед народами, яких скривдили. Сталінізму й комунізму не засудили належно. Історія не знає умовності. Та якби міг опинитися в минулому й змінити його, спробував би вберегти Українську Народну Республіку. Хоч розумію: причини втрати держави об'єктивні. Передовсім незнання Заходу про нас як самобутню націю та неготовність відстояти нашу самостійність. Знаю, прості формули в історії не працюють. Маю друзів, які кажуть: якби при владі не було соціалістів Петлюри й Винниченка та лишився Скоропадський, Україна мала би державу. Не вірю, що це урятувало б ситуацію. Головне не повторювати помилок: щоб єдність перемогла розбрат і недовіру. Ми створені Богом бути українцями. Зі своєю мовою, культурою і державою. Без нас світ був би бідніший. Маємо виконувати свою місію. Наші матеріальна й нематеріальна спадщини стверджують те, що ми були і є. Тому їх треба берегти. ­2014-го в Пісках на Донеччині я з колегами вивіз бусиком цимбали з місцевого музичного куточка. Їх подарували цимбалісту Василеві Паланюку. Якби лишили там, їх знищила б російська зброя. Є люди, які рятують важливі артефакти, та вони діють несистемно. Тому в Збройних силах створено підрозділ із порятунку культурних цінностей. Давня українська музика була і є засобом становлення національної ідентичності. Намагаюся щоденно це доводити. На відміну від Західної Європи, давня українська музика та пісня в сучасній Україні виконують не лише естетичну та культурну функції. Вони беруть участь у формуванні модерної національної ідентичності. Українізація має бути інституційно-законодавча. Культурна сфера має її нести передовсім. У свідомості українця має закарбуватися: якісний продукт українськомовний. Культура має українізувати. Інакше жерла російських танків зроблять вибір за нас. І тоді аргументи "мне так удобней" і "я не успел выучить" не матимуть ваги. Гумор це рятівний човен у хитавиці життя Правда відкриває очі. Прозріння мотивує. Знімався в ролі кобзаря у "Поводирі" Олеся Саніна. Одну зі сцен знімали в Університеті Карпенка-Карого. Сиджу перед знімальною групою, яка далека від теми сліпих кобзарів та їхньої місії. Санін каже: "Зараз Тарас гратиме пісні зі свого репертуару, а ми виберемо найвідповіднішу". Заспівав думу тиша. Далі красивий кант, який завжди вражав. Жодної реакції. Вирішив заграти "Думу про Олексія Поповича". Це було для них потрясінням. Знімальна група мовчки встала й почала аплодувати. Санін каже: "Щойно ти мотивував їх. Вони зрозуміли, що саме знімають і про кого". Після цього актори перейшли в розмові на українську. Найбільше бракує друзів, яких не повернеш. Шкодую, що вони не почують новонаписаних і віднайдених мною творів. Їхні оцінка та сприйняття багато важили б. Гумор це рятівний човен у хитавиці життя. Я працеголік. Сприймаю відпочинок як зміну форм праці. Люблю море. Подорожувати та відкривати незнані світи. Найкращий відпочинок духовне збагачення в театрах, галереях і на концертах. Я доволі тонкосльозий. Можу розчулитися від поезії, вистави чи кінофільму, драматичної історії з фронту. Все пропускаю крізь призму емоцій. Почуватися щасливим мій постійний робочий стан. Навчив своїх дітей розраховувати на свої сили. Діти вчать мене бути цілеспрямованим. А ще поблажливішим і любити конкурентів. Кажуть: усі актори Голлівуду дружать між собою, а вкраїнці одне одного затоптують. Радять: якщо тебе хтось зачіпає чи плагіатить, візьми й познач його в соцмережах. Похвали. Гляди й він тебе похвалить, скаже: наслідую Компаніченка. Часом критикую деяких виконавців. Діти кажуть: не треба ти ж усе життя боровся, щоб ми мали мистецьке розмаїття. Мрію створити приватний музей. Щоб моя колекція музичних інструментів, ікон і картин була доступна широкому загалу. Адже все, що я роблю, для громади і спільної справи. А ще записати якнайбільше альбомів. Сольних та "Хореї Козацької" із симфонічним оркестром. Хочу встигнути це реалізувати. Багатьом доведеться полягти, бо свобода не дістається дешево. Та сонце слави ми вже запалили. Воно тільки яскравішатиме. Після перемоги заспіваю гімн України зі словами "Вже воскресла Україна", як співала колись капела Кошиця. Головне, перемогти.

Закон "Про державний гімн" Верховна Рада прийняла 6 березня 2003 року. "Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського", - йдеться в законі. Його підписав другий президент України Леонід Кучма. Закон підтримали 334 народних депутати. Проти були 46 із 433. Не брали участі в голосуванні фракції соціалістичної і комуністичної партій. Згідно із законом, урочисті заходи загальнодержавного значення мають розпочинатися і закінчуватися виконанням державного гімну. Музичне виконання гімну має здійснюватися під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Авторам слів і музики гімну України не вдалося познайомитися Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Слова гімну склав 1862-го громадський діяч із Наддніпрянщини Павло Чубинський, а музику написав композитор та священник із Галичини Михайло Вербицький. Тоді українські землі перебували у складі Російської та Австро-Угорської імперій, де відбувалося активне пробудження національної свідомості. Пісня стала символом єднання українців. Основа оригінального тексту зберігалася, але сам він змінювався багато разів.

25 лютого 1994 року фігуристка Оксана Баюл стала олімпійською чемпіонкою. Це була перша золота медаль в історії незалежної України.

Вперше ініціатива ввімкнення гімну України як акту солідарності виникла три роки тому в Латвії. Цьогоріч в акції вперше взяли участь медіа Естонії та Литви.

24 лютого о 6 ранку у Варшаві пролунали звуки вибухів та повітряної тривоги – так польські та українські активісти розбудили російських дипломатів у третю річницю повномасштабної війни Росії проти України. Повний текст новини

Про це з ВР повідомила кореспондентка Еспресо Катерина Галко.У понеділок, 24 лютого, до пленарного засідання ВРУ долучилися не лише народні депутати, а й члени Кабміну, єврокомісари, Рада церков та представники європейських країн.У залі виконали духовний гімн України - "Боже великий, єдиний, нам Україну храни". Фото: Катерина ГалкоФото: Катерина ГалкосУ понеділок, 24 лютого 2025 року, до столиці України прибули президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і голова Євроради Антоніу Кошта та низка інших союзників.У третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз ухвалив 16-й пакет економічних та індивідуальних санкцій проти РФ.Також президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що у березні Європейський Союз виділить Україні 3,5 мільярда євро допомоги та посилить підтримку у забезпеченні енергетичної безпеки.

Демонструючи свою позицію та висловлюючи єдність у підтримці України у боротьбі з агресією РФ, третій рік поспіль 24 лютого о 12:00 понад 50 латвійських ЗМІ, а також суспільні медіа Литви та Естонії відтворять гімн України.

На тимчасово окупованих територіях України проживає близько 600 тисяч дітей. Зараз росіяни навчають їх ненавидіти Україну та говорять про "честь померти за РФ".

Бригада має не тільки гасло, яке в перекладі з латині натякає на королівське минуле, а й неофіційний гімн