Search trend "Гімн України"

На це звернула увагу літературна критикиня, книжкова оглядачка Тетяна Гонченко на своєму ТГ-каналі "Нерозбувний книгочитун". "Вгадайте, звідки ця карта України без Криму? У шкільних підручниках з української мови для 7 класу (авт. Онатій А. В., Ткачук Т. П.). Це надруковано прямо поруч з текстом гімну України. Переконатися можна ось тут в електронній версії на сайті Інституту модернізації змісту освіти. Надруковані ці підручники в 2024 році. Рекомендовані Міністерством освіти і науки України", - зазначає вона. За словами Гонченко, у паперовій версії цього підручника ця сторінка виглядає так само. Після появи її допису, співавторка підручника Анастасія Онатій заявила у себе на фейсбуці, що карта України без Криму з'явилася у посібнику "через прикру неуважність", й запропонувала колегам-освітянам, які отримають її підручник, проводити на уроках флешмоб "Домалюй Крим". Читайте також: Лісовий хоче об'єднати шкільну "історію України" з "всесвітньою історією". У науково-педагогічній спільноті із цим не всі згодні та збирають підписи Зі свого боку верстальники кажуть, що "технічна помилка" сталася через те, що на стокових сервісах було придабно стилістичне зображення карти України необхідних параметрів й там, на жаль, не було Криму. "Лишається питання, як це пропустили усі наступні люди, які вичитували підручник, разом з міністерством", - підсумовує Гонченко.

"Від жодної дитини, яка повернулася з окупації, я не чула, щоб в школах були сховища, укриття і їх туди виводили. А це ж постійна небезпека і немає захисту", – сказала психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Юлія Тукаленко.  Вона працює з дітьми, які були в окупації. "Голоси дітей" надають психологічну підтримку і супроводжують під час опитування правоохоронцями дітей, які прибули з РФ чи окупації відповідно до статті 226 Кримінального процесуального кодексу України. Фонд має відповідний меморандум з Офісом омбудсмана. Психологи також працюють як офлайн, так і онлайн з родинами, які самі звертаються після перебування в РФ чи в окупації. На тимчасово окупованих росіянами українських землях, за приблизними підрахунками, є 1,6 мільйона дітей, близько 615 тис. із них – шкільного віку. Загалом, 19 546 українських дітей вважають депортованими або примусово переміщеними. Це дані державної платформи "Діти війни". Точно встановити неможливо через активні бойові дії та тимчасову окупацію територій. Скільки родин виїхали з дітьми з окупації, достеменно невідомо. Офіс омбудсмана Дмитра Лубінця періодично повідомляє про вдалі виїзди поодиноких сімей. Еспресо розпитав Юлію Тукаленко, якими повертаються діти з окупації, що там з ними відбувається, і яким є процес їхнього зцілення. Далі – її пряма мова. Тиск Діти в окупації перебувають в стані тривалого тиску та обмежень. Після 14 років підлітки там часто переживали примусову паспортизацію РФ. Діти чують про погрози окупаційної влади позбавити їхніх батьків прав у разі відмови отримати російське громадянство або відмови відвідувати російську школу. Через це відчувають тиск. Дії окупаційної “місцевої влади” також травмують їх під час періодичних та раптових обшуків домівок військовими зі зброєю. Знаємо про випадок, коли під час подібного обшуку діти проходили допит начебто представником ФСБ без присутності батьків. В такі моменти дитина відчуває тиск, залякування, страх – ніхто не має права допитувати дитину без батьків або інших законних представників. За розповідями дітей, вони зіштовхуються з озброєними військовими і в школі. Так звана військова поліція приходить туди навіть через порушення поведінки. Є школи в окупації, де на території є військова охорона і діти постійно проходять огляд своїх речей. У деяких окупованих селах на Херсонщині місцева влада під час навчання забирала старшокласників та примусово везла ставити їх на облік у військомат. Це теж один із прикладів порушення прав дитини. Подібні ситуації формують у дітей високу тривожність, відчуття постійної небезпеки та безахисність. Ізоляція Багато родин, за можливості, залишають дітей навчатися вдома, намагаючись максимально їх захистити. При цьому не завжди є змога продовжити навчання онлайн в українській школі через поганий зв’язок, або через страх, що про це може дізнатися місцева влада.  Траплялося, що дитина протягом двох років майже постійно була на території свого приватного будинку і подвір’я. Рідні боялися контакту з військовими, які окуповували села та вільні будинки.  При цьому дитина переживає обмеження у спілкуванні з однолітками, в навчанні, розвагах, не має того, що було в її житті до окупації. Причин кілька: багато друзів виїхало, або не дуже безпечно виходити на вулиці, бо в різних селах по-різному себе поводили російські військові. Вони можуть бути в стані алкогольного сп’яніння, чіплятися до дітей. Це формує страх вільного пересування і відчуття небезпеки поза межами будинку. Страх говорити правду Діти в окупації швидко запам’ятовують, чого не можна казати та робити. Це відчувається при першому спілкуванні з ними. Діти після окупації певний час дуже обережні. Бояться, що їхні слова можуть стати небезпечними, бо ставали свідками побиття батьків чи знайомих. Унаслідок такого досвіду дитина постійно перебуває в стані емоційного напруження: добирає слова або довго мовчить, не знаючи, можна чи ні це казати, покарають за це чи ні.  Зміна системи освіти на російську, зміна мови, вчителів, поява військових у школі формує розуміння, що слід утримуватись від розмов на певну тему. Не можна з друзями бути близькими, якщо не поділяєш їхні радощі щодо російської влади. Це закладає відчуття недовіри, високу тривожність.  Діти, які проживали в окупованому Криму, розповідали, що у школі їм формували відчуття престижності, якщо ти в лавах "Юнармії" (це російська молодіжна мілітаристична організація, до навчальної програми якої входять, зокрема, змагання з кульової стрільби, збирання-розбирання автомата Калашникова, метання гранати в ціль, уроки з маскування та евакуації поранених тощо).  В школах в окупації діти мусять обов’язково відвідувати "уроки о важном" (щось подібне до класної години), де розповідають про велич Росії, як треба пишатися, що ти росіянин і подібне. Обов’язковими є церемонії підняття прапора, спів гімну, відвідування російських державних свят. Дітям кажуть писати листи російським солдатам, вчителі в деяких школах навіть ставлять оцінку за них, прирівнюючи до обов’язкового завдання. При цьому в окупації є родини, в яких хтось з батьків чи близьких у ЗСУ. Можна лише уявити, що переживає школяр, який має написати листа російському солдату.  Лояльність вчителів і прояви тиску на дітей у регіонах відрізняються. Є різні вчителі. Деякі спеціально завезені з території Росії і забороняють учням будь-яке застосування української мови в школі.   Усе перераховане – фактори, які травмують і можуть мати довготривалі наслідки в подальшому житті дитини. Не так просто виїхати з окупації Буває, в окупації в родини – лежачі батьки, дідусі, бабусі, тож вони поки не можуть виїхати. Чимало з них чекають, що, можливо, ситуація зміниться, українська армія їх звільнить. Часто родини втрачають більш-менш прибуткову роботу, тож погіршується фінансове становище. Тож довго накопичують, аби могти оплатити подорож. В окупації людям дуже складно отримати інформацію, як Україна може допомогти їм виїхати. Достукатися туди важко: російська влада блокує інтернет, а за проукраїнський вміст у телефоні можуть покарати. Були випадки, коли діти казали: "О, там ще в мене є друг, а його родина не може виїхати". Тоді інформацію про такі родини передають фахівцям, які допомагають вибратись. Варто враховувати ці нюанси при спілкуванні з людьми, які пережили окупацію і утриматись від оціночних дій або засудження. Наприклад, родина хлопчика з Донеччини довго не могла виїхати з окупації, кілька разів їх розвертали, чіплялись до документів. Хлопчик розповідав, що під час окупації українська мова перший рік ще була у школі, другий рік уже ні. Але в табелі було написано, що був предмет рідна мова, навіть була оцінка, хоча дисципліну не викладали. Інша дівчинка розповіла, що в школі в окупації факультативно раз на тиждень була українська мова. Але у закладі спалили всі українські підручники, діти про це знали. Вони знайшли дуже старі підручники української мови для факультативу, але їх не можна було забирати додому. Повернення на контрольовані Україною території також може бути травматичним Після повернення до України дитина адаптується до нових умов і переживає це разом з родиною. Після виїзду з окупації люди були в стані надзвичайної психічної мобілізації – їм треба було виїхати, довезти дитину в нове місце, подбати про різні аспекти життя. Коли це вже позаду, коли сім’я в умовній безпеці, може початися емоційне розморожування. Відчувається це по-різному: можуть початися проблеми в новій школі, може бути страх не впоратись, страх шукати нових друзів і будувати нові стосунки.  У дитини загалом може бути страх йти до нової школи через те, що в іншій був травматичний досвід. А дитина, повернута з окупації, може боятись української школи, бо в окупованій їй багато чого забороняли, вона не могла там говорити. Або боїться колективу, бо довго мусила сидіти тільки вдома. І тепер страшно навіть йти на гурток, бо в окупації була ізоляція. У неї вже є стійке переконання: поза домом небезпечно! Травматизація може бути від багатьох факторів. Наприклад,  якщо дитина часто стикалася з російськими військовими, які приходили з обшуками, допитами, то українські бійці у формі можуть злякати її як сам факт – люди у формі. Він стає тригером. Там одні люди у формі були загрозою, інші тепер стали захистом, і до цього треба звикнути. Дитина може відчувати неприйняття в новому колективі: батьки втратили роботу або певний соціальний статус, не має можливості мати крутого телефона (а серед підлітків це нерідко ознака престижу), тож може стикатися з проявами булінгу і болісно переживає новий досвід. У випадках, коли родина втратила домівку, налагоджене життя, між батьками виникає багато конфліктів. Підлітки можуть досить свідомо на це реагувати і відчувати постійну тривожність, невизначеність, страх майбутнього. Це формує думку: "Я не знаю, що буде далі. У батьків немає роботи, як ми будемо жити, де?", "усе змінилося, довіри до світу мало". У новому оточенні дитину також можуть виставляти жертвою, привертати до неї увагу або ж намагатися героїзувати. Але це звичайна дитина, яка має вікові потреби і право на дитинство. Не кожен хоче, щоб інші однолітки знали про його досвід окупації. У нас немає культури толерантності до болю іншої людини, до її почуттів. Ніхто з нас не знає, чому вона була довго в окупації, що там довелося пережити. А їй можуть казати: "Чому сиділи, раніше не виїхали? А я б на твоєму місці…". Такі питання травмуючі. "А як ти себе відчував? А тобі було страшно?" – цього не можна питати, діти і так пережили травму. Повертаючи їх до переживання минулого на емоційному рівні, ви не можете спрогнозувати, що буде далі буде. Можливо, з’являться нічні жахіття, порушення сну, замкнутість та відстороненість, підвищиться рівень тривожності… Ретравматизація може статися в будь-який момент. Був випадок, коли дитину змусили розповідати журналістам знову і знову, що сталось і що вона відчувала. Тоді ніхто не повідомив дитині, що вона має право не спілкуватися з журналістами. Це ретравматизувало її. Як тільки дитині ми повідомили, що є право не говорити, вона була здивована і одразу скористалася ним. Трапляється, що часом у дитини немає навичок говорити про те, що їй потрібно, тим паче, якщо це щось болісне. Дорослий сказав, що треба це зробити, і все. Якщо діти довго перебували під тиском, із заборонами, то вони і в дорослому віці будуть виконувати навіть болісні їм речі. Де шукати допомогу родинам з окупації Знаємо з розповідей, що прикордонники на пунктах перетину звертають увагу на родини з дітьми, інформують, де отримати допомогу і як (ідеться про оформлення документів, матеріальну підтримку, психологічну допомогу). А ми після опитування обов’язково даємо наші контакти, говоримо про те, що родина може прийти за безкоштовною допомогою наживо в нас або онлайн.  Повернення на підконтрольну територію і такі заходи повертають відчуття умовної безпеки, опіки, піклування. З часом після повернення відбувається "розмороження". Дитина довго була скута, контролювала свої емоції, боялась, а тепер можна бути собою. Ця публікація/стаття була підготовлена за підтримки фонду “Партнерство за сильну Україну“, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Естонії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю благодійного фонду “Голоси дітей“ і не обов’язково відображає позицію фонду та/або його фінансових партнерів. Авторка: Ольга Мироненко

Ігор Цвєтов завоював золото на 100-метрівці у класі Т35, випередивши двох нейтралів.

Nataliya Yusupova, a well-known volunteer and public figure, has been cooperating with the Main Military Hospital of Ukraine since 2014.

Since the beginning of the full-scale invasion of the Russian Federation in 2022, it has been conducting regular fundraisers to help the Armed Forces purchase the most necessary equipment that brings our victory closer and saves the lives of our soldiers.

More information about Natalia: https://www.patreon.com/nyusupova, https://www.facebook.com/nataliya.vetvitskaya.

We ask the community to help and raise funds for the Ukrainian Armed Forces: https://send.monobank.ua/jar/62bAtM3t8z

Американським чиновникам не вистачає грошей та досвіду, щоб гарантувати безпеку програмних засобів для виборів у США, розповіли журналісти. Про це свідчить співпраця з компанією, яка віддає замовлення на аутсорс і не стежить, що виконавці є громадянами РФ.

"Динамо" і "Шахтар" дізнались суперників у єврокубках Цього тижня були зіграні завершальні матчі кваліфай-раундів єврокубків. Київське "Динамо" не змогло подолати австрійський "Зальцбург" у Лізі чемпіонів, тож зіграє у Лізі Європи. На пряму в основний раунд ЛЧ пройшов "Шахтар". Ще один представник України - "Кривбас" - боровся за Лігу конференцій. Проте українські гравці поступились іспанському "Бетісу" і не кваліфікувались у жоден з єврокубків. Фото: Gеtty Іmаgеs Після матчів кваліфікації відбулось жеребкування. У цьому сезоні єврокубки проходять за новим форматом. Більше немає групового раунду.  В основному раунді ЛЧ та ЛЄ, які триватимуть з вересня по січень, беруть участь по 36 команд. Кожен зіграє по 8 матчів. Вісім найкращих команд вийдуть в 1/8 фіналу, а клуби, які посядуть місця з 9-го по 24-те місце зіграють у стикових матчах. Для всіх інших - єврокубковий сезон завершиться. Фото: Gеtty Іmаgеs На "Шахтар" у Лізі чемпіонів чекають матчі проти "Баварії", "Боруссії Дортмунд", "Аталанти", "Арсеналу", "Янг Бойза", ПСВ, "Болоньї" і "Бреста". "Динамо" зіграє у Лізі Європи з "Ромою", "Лаціо", "Ференцварошем", "Реал Сосьєдадом", "Галатасараєм", "Вікторією" Плзень", РФШ та "Гоффенгаймом".  Фото: Gеtty Іmаgеs На війні загинув колишній боксер "Українських отаманів"  Колишній боксер збірної України та "Українських отаманів" Денис Ящук загинув на війні проти російського агресора. Денис Ящук вихованець клубу "Максим" (місто Нетішин, Хмельницька область). Виступав у ваговій категорії до 52 кг, здобув звання Майстра спорту міжнародного класу. Спортсмен відомий виступами за збірну України та команду "Українських отаманів". Фото: Соцмережі Старт Паралімпійських ігор. Надважлива золота медаль Комарова У четвер, 29 серпня, у Парижі стартували ХVІІ літні Паралімпійські ігри. За підсумками 2-го змагального дня, лідером медального заліку Паралімпійських ігор були спортсмени з Китаю, які завоювали 12 золотих медалей. На Іграх Україну презентують 140 спортсменів. Після 2-х днів наші паралімпійці мали в активі золото, 5 срібних та 2 бронзові нагороди. Наша збірна посідала 13 позицію у медальному заліку. Окремо варто відзначити золоту медаль, яку завоював наш плавець Олександр Комаров на дистанції 100 м вільним стилем у класі S5. Українець пройшов дистанцію за 1:07.77 хвилини та встановив новий паралімпійський рекорд класу S5. Фото: Gеtty Іmаgеs На подіумі з нашим українцем опинився "нейтральний" Кірілл Пульвер, який завоював бронзу. Комаров вказав, що намагався не звертати на нього уваги, попри те, що негативно ставиться до росіян.  "На п'єдесталі знав, що буде грати наш український гімн і почувався впевнено, це було почуття гордості. Я сам з Маріуполя, пережив важкі часи під бомбардуванням. Мої всі минулі нагороди згоріли у Маріуполі, і до росіян я ставлюся дуже негативно, бо вони хоч і виступають як наче "нейтральні", але вони підтримують війну і радіють смертям українських людей. І тому я не можу перебувати поруч з цими людьми", - заявив Олександр Комаров.   Фото: Gеtty Іmаgеs УПЛ вдалось вперше в історії створити єдиний телепул У середу, 28 серпня, футбольні клуби "Динамо" та "Зоря" долучилися до UРL ТV. Відтепер усі матчі Української Прем’єр-ліги транслюватимуться на UРL ТV.  "Всі клуби УПЛ підтвердили, що дивляться у майбутнє разом, а UРL ТV — чудова платформа для розвитку і популяризації чемпіонату України, на якій, завдяки об’єднанню зусиль, для всіх учасників відкриваються нові можливості для інновацій, спрямованих на підвищення рівня професіоналізму, створення комфортних умов для залучення спонсорів та партнерів, покращення інфраструктури та прогресу чемпіонату України", - йдеться у повідомленні пресслужби. Кияни й луганчани стали останніми, хто приєднався до проєкту. Фото: ФК "Динамо" Померла капітанка збірної України з гандболу Глібко У віці 34 років померла гандболістка збірної України Ірина Глібко. Останніми роками спортсменка боролась з онкологічним захворюванням. Ірина Глібко - уродженка Одеси. Гандболістка виступала за збірну України з 2010 року, була капітанкою команди. Зі сезону 2012-2013 Глібко грала у чемпіонаті Румунії. До цього в Україні презентувала "Галичанку", ЗДІА та "Податковий університет". Фото: Gеtty Іmаgеs Циганков видав космічний матч за "Жирону" На тижні "Жирона", кольори якої презентує Віктор Циганков, розгромно перемогла "Осасуну" (4:0). Український вінгер вийшов у стартовому складі, а за версією статистичного порталу FlаshSсоrе був найкращим на полі. На 34-й хвилині Циганков виконав розкішну навісну передачу на Браяна Хіля, дует вінгерів вивів "Жирону" вперед. А на старті другого тайму відзначився і сам українець. Свій гол гравець відзначив у стилі "Зоряних війн". Фото: Gеtty Іmаgеs Схоже, що лідер збірної України відновився від пошкоджень і готовий запалювати у матчах Ліги націй, де наша національна команда зіграє вже у вересні. До слова, Циганков потрапив у склад, який вже оголосив Сергій Ребров. 

Про це він розповів Суспільному Спорт.  Спортсмен зазначив, що він плаває вже понад 15 років, тому вважає, що наприкінці дистанції йому, ймовірно, допоміг досвід, адже відрив від представника Китаю був невеликим.   "Дуже цим пишаюся і дякую нашим Збройним Силам, всім українцям, які борються щодня з російською навалою. Україна завжди перемагає, хоча цей шлях дуже складний. Але все буде Україна, і ми переможемо", - сказав Комаров.  Він розповів, що враження від перемоги є як дуже добрі, так і не дуже.  "Те, що показав дуже гарний результат, покращив час та виборов золоту нагороду - це добре. Проте було таке відчуття, що сьогодні важче було вибороти цю медаль, ніж вчора на вдвічі довшій дистанції. В кінці було важко, але я знав, для чого я це роблю, що я цілеспрямовано готувався до цієї дистанції", - сказав плавець.  Також він прокоментував бронзу "нейтрального" Кірілла Пульвера. Комаров вказав, що намагався не звертати на нього уваги, попри те, що негативно ставиться до росіян.  "Подіум з "нейтральним" плавцем? На п'єдесталі знав, що буде грати наш український гімн і почувався впевнено, це було почуття гордості. Я сам з Маріуполя, пережив важкі часи під бомбардуванням. Мої всі минулі нагороди згоріли у Маріуполі, і до росіян я ставлюся дуже негативно, бо вони хоч і виступають як типу "нейтральні", але вони підтримують війну і радіють смертям українських людей. І тому я не можу знаходиться поруч з цими людьми", - додав плавець. Комаров став переможцем запливу на дистанції 100 метрів вільним стилем на Паралімпіаді у Парижі. Як виступає Україна На Іграх у Парижі українські паралімпійці здобули золото, 4 срібні та 2 бронзові нагороди. Наша збірна посідає 10 позицію у медальному заліку. Золоті медалі: Олександр Комаров (плавання, 100 м, вільний стиль, чоловіки, клас S5) Срібні медалі: Антон Коль (плавання, 100 м, спина, клас S1), Ірина Пойда (плавання, 200 м, вільний стиль, клас S5), Владислав Білий (метання списа, клас F38), Ірина Пойда (плавання, 100 м, вільний стиль, клас S5), Бронзові медалі: Анна Ґонтар (плавання, 50 метрів, вільний стиль, клас S6), Олександр Комаров (плавання, 200 м, вільний стиль, клас S5)

На заході, присвяченому полоненим і зниклим безвісти, спалахнув неабиякий скандал.

Премʼєра пісні відбулася на YоuТubе-каналі співачки. Представниця України на Євробаченні-2024, співачка Яна Шемаєва, відома як Jеrry Неіl, представила нову пісню Аll еyеs оn kіds ("Усі погляди на дітей"). Композиція покликана привернути увагу до однієї з найгостріших тем – депортації українських дітей до Росії. В Іnstаgrаm співачка поширила історії дітей, які стали жертвами Росії. "Вони сказали нам, що це евакуація, а потім нарешті сказали, що ми повинні залишитися на невизначений час і що тільки наші батьки можуть приїхати, щоб витягнути нас", - цитує слова 15-річної Анастасії з Харкова. 14-річна Даяна з Херсона поділилась, що росіяни змушували дітей співати гімн Російської Федерації, особливо коли приходили з перевіркою. "Я хотів утекти через двір, але боявся, що мене застрелять. Тому мені довелося сісти з ними у вантажівку. Це було так страшно", - розповідав 13-річний Артем із Харкова. Депортація українських дітей до Росії: що відомо В умовах повномасштабного вторгнення РФ масово депортує українських дітей з окупованих територій України. Їх вивозять до окупованого Криму, Росії чи Білорусі нібито на оздоровлення або на відпочинок у таборах. 13 травня 2023 року президент України Володимир Зеленський на брифінгу в Римі з прем’єр-міністркою Італії Джорджею Мелоні заявив, що достеменно відомо про понад 19,3 тис. дітей, яких депортували  росіяни. А 29 травня уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець виступив на неформальному засіданні Радбезу ООН з питання викрадення Росією дітей з окупованих територій України й розповів, що РФ навмисно змінює законодавство, щоб унеможливити повернення українських дітей на Батьківщину, і застосовує для цього в тому числі примусову зміну їхнього громадянства на російське. Також Лубінець зазначив, що Росія не надає жодних даних про українських депортованих дітей - невідомо навіть, де вони перебувають і в яких умовах. 8 червня 2023 року комітет сенату США підтримав проєкт резолюції, яка засуджує викрадення українських дітей Росією та називає дії окупантів геноцидом. Пізніше з'явилися докази причетності Білорусі до депортації українських дітей. 27 червня 2023 року білоруська опозиція передала в Міжнародний кримінальний суд докази причетності до воєнних злочинів самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка та його оточення. Очільниця МЗС Німеччини Анналена Бербок закликала країни ООН об’єднати зусилля й примусити Росію повернути українським батькам їхніх дітей, вивезених до РФ. 29 липня 2023 року посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс заявила, що росіяни викрадають українських дітей із метою винищення наступного покоління захисників України. Тоді ж російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова заявила, що з початку повномасштабного вторгнення Росія "прийняла" близько 4,8 млн жителів України, з них понад 700 тис. – діти. 7 грудня 2023 року уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що офіційно підтверджено депортацію Росією 19 540 українських дітей. 25 січня ПАРЄ закликала парламенти країн ЄС визнати депортацію українських дітей до РФ воєнним злочином. У квітні Україна у співпраці з німецькими правоохоронцями встановила на території ФРН 161 українську дитину, яку Росія викрала з тимчасово окупованих територій.

Колишня посадовиця Львівської ОВА Лідія Данько подасть до суду на волонтерку Лесю Менкуш-Мальків, яка опублікувала відео у соцмережах, на якому вона показувала на камеру непристойний жест.

Новини України та світу станом на 19:30, 26 серпня 2024 року, в огляді ТСН спеціально: — Найпотужніший обстріл України: 127 ракет та 109 шахедів! — Луцьк: прильоти в будинки та інфраструктурний обʼєкт. — Атака на Саратов та Енгельс: українські БПЛА в російському небі. — Героям України надаватимуть безкоштовне житло — Зеленський. — Солдати РФ здаються в полон, адже не хочуть загинути у боях. — 146 бойових зіткнень зафіксовано впродовж минулої доби на фронті. — Схеми евакуації поранених через обстріли на Покровському та Курахівському напрямках ускладнюються, але працюють. — Наслідки атаки на Україну сьогодні, 26 серпня: руйнування житлових будинків та обʼєктів енергетики, загиблі, постраждалі. — Евакуаційний потяг з Донеччини прибув на Закарпаття, людей розміщають у тимчасових місцях. — Співробітника «Ройтерс», який дістав поранення внаслідок удару росіян по Краматорську, зараз рятують в Дніпрі. — Президент Франції Макрон прокоментував затримання Павла Дурова. — Працівницю Львівської військової адміністрації, яка не схотіла піднятися під час виконання Державного гімну, звільнили з посади. — На Львівщині матір про звільнення сина дізналася під час свого виступу на майдані. — Віце-премʼєр міністр Федоров анонсував старт всеукраїнського опитування про проблеми освіти. — На Київщині відбулися перегони безпілотників. — Воїн з однією рукою та ногою встановив національний рекорд з присідання. — Оновлений проєкт «Говорить вся Україна» стартував на каналі «1+1 Україна». — Світанок над морем під живу музику: одесити та гості міста вітали перші промені сонця на пляжі «Ланжерон» під гру на піаніно.