Search trend "Хусити це"

Хусити погрожують атаками на ізраїльські судна у Червоному та Аравійському моряхЄменські повстанці-хусити заявили про відновлення атак на ізраїльські судна в прилеглих водах. Це сталося після закінчення терміну, встановленого Ізраїлю для поставок допомоги в Газу.

Про це інформує Тhе Тіmеs оf Іsrаеl.Лідер угруповання Абдулмалік аль-Хуті заявив, що на такі кроки хусити вимушені піти через блокування допомоги для сектору Гази з боку ізраїльської влади. Він додав, що якщо Ізраїль не зніме блокаду протягом чотирьох днів, хусити вживуть відповідних військових заходів.Довідково. Хусити - це воєнізоване угруповання, яке діє на території Ємену. Бойовим крилом руху вважають угруповання "Ансар Аллах". У листопаді 2014 року Рада Безпеки ООН наклала санкції на військових лідерів угруповання Абдель-Халіда аль-Хуси і Абдаллаха Яхью аль-Хакіма за "загрозу миру, стабільності країни, і перешкоду політичному процесу". 19 січня єменські хусити оголосили про припинення атак на кораблі в судноплавному коридорі Червоного моря, за винятком суден, пов'язаних з Ізраїлем.Згодом кораблі США та Великої Британії почали повертатися до Червоного моря.

Я просто відчуваю: ми з вами починаємо нашу розмову, а в Сполучених Штатах відбуваються паралельні процеси. І поки ми з вами будемо оцінювати одну ситуацію, буквально за п'ять хвилин з'явиться якщо не Марко Рубіо, так Ді Венс, а можливо, канцелярія Трампа опублікує ще чергову геополітичну «нєтлєнку». Аж страшно стає жити, хоча, знаєте, і без Трампа було непросто.Російсько-українських перемовин немовби й бути безпосередньо не може, але ми відчуваємо «трампівський вітер», Трампу потрібна перемога - перемога Трампа, можливо, навіть не перемога України. Він готовий нас підтримувати для того, щоб «пошатати» і китайців, і китайських союзників у Кремлі. І, звісно, Трамп узагалі збирається перебудовувати світову архітектуру безпеки і всерйоз «побрити» наших європейських друзів. Путін немовби готовий іти на контакт - і немовби ті контакти відбуваються.Ось із чого варто почати, щоб зрозуміти, що відбувається, шляхом аналізу: усе суперечливе та неоднозначне, що лунає з Вашингтона, викликане тим, що Москва не збирається домовлятися не на своїх умовах. Саме тому там борються дві тенденції. Одна полягає в тому, щоб продовжувати тиснути на Москву, змусити її піти на переговори та укласти мир через перемир’я, через прийняття умов, які передбачає американський план. Очікується, що цей план буде озвучений на Мюнхенській конференції в середині лютого.З іншого боку, є група, яка каже: навіщо нам тиснути на Москву, якщо це складно й, можливо, безперспективно? Вони пропонують тиснути на Київ, змусити його прийняти кабальні умови. Адже Трамп під час виборчої кампанії обіцяв завершити цей конфлікт. Та він його й завершив — погляньте, гармати мовчать, люди не гинуть. А от на яких умовах - то вже деталі, які потребують доопрацювання. І якщо поступок буде більше, ніж вимагають інтереси України, то нічого страшного.Хтось може сказати, що це абстрактна схема. Але як тоді розцінювати заклики провести вибори в Україні до 2025 року? Адже всім зрозуміло, що як би не ставитися до влади в Україні, бути противником чи прихильником чинної влади, - реально провести чесні вибори під час війни саме в Україні неможливо.Тому що близько 9 мільйонів людей перебувають за межами країни - для них потрібно організувати голосування. Частина території окупована, звідти люди втекли, не тільки в РФ. До речі, в РФ також будуть дільниці створюватися? Москва, ймовірно, на це розраховує. Дільниці потрібно створювати й усередині України.Яким би не був результат виборів, у Москві точно, а й у Вашингтоні, можливо, теж, розраховують на зміну влади в Україні, що прийдуть ті, з ким можна буде домовитися. Я таких не бачу й не розумію, як вони можуть прийти в країні, де понад мільйон людей у військовій формі, на передовій сотні тисяч. Чи можливо привести до влади політиків, готових підписати капітуляцію перед Москвою?Отже, заяви Келлога та деяких осіб із команди Трампа – для чого вони зроблені? А тут ключова історія в тому, хто згенерував. Політ Трампа над гніздом зозулі: Гренландія, Панамський канал, торгова війна з Канадою і так далі - і тут вибори в Україні. Якби він хотів знести Спаську вежу одним прицільним пострілом «томагавку» - це одна історія, а от вибори, значить, хтось згенерував, хтось запропонував і хтось наполіг.Я не вірю в те, що Трамп буде танцювати по цій партитурі, але це лягає в російський сценарій, Тому що в Путіна особиста ненависть, зокрема, і до Зеленського. Тобто до всього українського політикуму, але до Зеленського персонально.На кого Трампу простіше тиснути і від кого добиватися результату? Він досягає успіху від тих, хто є частиною західної спільноти. Він добивається поступок від Мексики, Канади, хоча це може бути виправдано питанням боротьби з наркотрафіком, фентанілом тощо. Але тиснути на своїх простіше, неважливо, чи це Колумбія, Гренландія, точніше Данія, чи вже Україна. На них тиснути простіше, добиватися результатів легше. А ти спробуй натиснути на Пекін або Москву. Це значно складніше, ніж змушувати європейських союзників виконувати певні умови. Наприклад, щодо збільшення оборонних витрат у Європі. Ніхто не заперечує, що це необхідно. Але методологія, яку застосовують,  працює щодо союзників, тих, хто є слабшим відносно Вашингтона і не хоче сваритися з Вашингтоном через можливі економічні та інші наслідки.Але вибори в Україні, безперечно, в інтересах Москви. Чому? Бо Зеленський їх не влаштовує. Та й загалом українська державність їх не влаштовує - в особі Зеленського, Залужного, Порошенка, Тимошенко, та будь-кого. Їх влаштовує лише Медведчук або хтось подібний.Так, тільки Медведчук, це очевидно. Але які в нього шанси не просто посісти президентський пост, а навіть вижити? Тому Вашингтон у цьому питанні певною мірою діє відповідно до вимог Москви.Москва ставить питання: з ким ми будемо домовлятися? З ким підписувати угоду? Де легітимна влада? Але чому взагалі Москва бере на себе право оцінювати легітимність української влади? А легітимність влади в самій Москві - там хоча б коли-небудь відбувалися реальні вибори президента? Ні, таких не було. У 1990-х ще можна дискутувати, але у 2000-х виборів не було взагалі – навіть не йдеться про сфальсифікований результат, просто виборів не було. В Україні ж влада змінювалася: лише Кучма був два терміни, всі інші президенти йшли після першого, а на їхнє місце приходили опоненти.Якщо Вашингтон виходить із того, що з кимось іншим буде легше домовлятися, ніж із Зеленським, - це ілюзія. Це спроба Москви внести хаос в український політикум через підтримку і Вашингтона також. Щоб люди займалися не війною, а виборами. Але для Путіна також непросто спілкуватися з Зеленським. Водночас Кремль може зірвати будь-які перемовини.Путін використовує різні інструменти, щоб домогтися перемир’я на своїх умовах, тобто капітуляції України та знищення її суверенітету. Він тестує різні напрями: вибори, рішення РНБО про заборону переговорів із ним, ультиматуми щодо територій. Його тези «на землі» означають, що Росія наступає й може все захопити, то вимагає їй віддати навіть ті території чотирьох областей, які ще не окуповані.Стамбульські так звані домовленості, про які він говорить, передбачали скорочення армії, русифікацію через нав’язування російської мови. Це не питання мови – це питання суверенітету України. Денацифікація, демілітаризація – це прагнення деукраїнізувати Україну. Це все пропонується у вигляді різних способів, щоб не було демілітаризованої зони, не було членства в НАТО України. Ідеться про збереження російської військової присутності в Україні через окупацію областей, навіть якщо вони юридично визнаються тимчасово окупованими, перебувають під контролем Москви й Україна поки не має достатньо сил для їхнього звільнення. В підсумку Москва прагне встановити в Україні владу, яка буде підконтрольна їй, за тим же сценарієм, що і в Грузії, де вже повністю маріонеткова, підконтрольна Москві, встановлена й підтримувана Москвою влада.Кінцева мета цього сценарію – повне захоплення української політичної системи, її влади, а згодом і всієї України. Вони рухаються до цього поступово, поетапно, і їх не лякає, що це забере час. Тобто сценарій рухається поетапно. Як вони почали у 2014 році зі спроби окупувати Крим, так і далі по накатаній.Проблема Трампа в тому, що він не бачить у цьому небезпеки. Він не хоче втрати суверенітету України. Він не хоче продовження війни, це очевидно. Але через різні причини, зокрема через власні зобов’язання, він опинився у складній ситуації. Він пообіцяв, що завершить війну за 24 години. Хоча б за 100 днів, але завершить.Він став заручником своїх обіцянок. Він має виконати їх за будь-яку ціну, тому що дав слово під час передвиборчої кампанії, а він людина, яка вважає себе людиною слова. Якщо пообіцяв припинити війну у Східній Європі й Україні – значить, зроблю це будь-якими методами. Це дуже спокусливо для нього - показати, що він здатний вирішити те, чого не змогли інші.Але якою буде ціна за швидкість і поступки? Якщо задекларують поступки, такі як відмова від демілітаризованої зони з європейськими, натівськими контингентами всередині, це буде серйозна поступка, навіть небезпечніша за територіальні втрати чи мораторій на вступ України до НАТО.Це означатиме, що війна може розпочатися знову, коли Москва цього забажає. Вибори пройшли «погано», знову обрали Зеленського - Москва просто відновлює бойові дії. У цьому немає сумнівів. Мусить бути реальна військова, політична та економічна перешкоди для нового вторгнення. Щоб його неможливо було розпочати, і щоб у разі атаки жертвами стали не лише українці, а й британці, французи, німці й інші. Але не американці, так? Америка потрошечку виходить з Європейського континенту. І це дуже серйозно, це серйозніше, ніж вихід американських військ із Сирії. Це навіть серйозніше, ніж дуже дивна конструкція Трампа стосовно так званої палестинської автономії. Це дуже небезпечно, і поки всі ще обговорюють лайтовіші сценарії про американські гроші, але зміна sоftроwеr американської - ось вона, на поверхні, тобто заморозка старих класичних програм. І це програми не тільки демократів. Це програми ще і старих республіканців часів молодшого Буша.  От в USАІD взяли і приїхали ревізори.Безумовно, хоча варто підкреслити, що є певна різниця між тим, як Трамп діє на Близькому Сході (я схвалюю його політику, вона ефективна), і тим, як він діє в Європі, зокрема у війні в Україні.Наприклад, щодо палестинської автономії, сектору Гази під час останнього візиту прем'єр-міністра Нетаньягу Трамп заявив, що США беруть на себе відповідальність. Це означає аж навіть до введення військ у сектор Гази. Він про це сказав: ми беремо відповідальність. Не арабські країни, не Саудівська Аравія – вони всі по черзі відмовляються, не хочуть брати на себе цей тягар. Там він готовий брати відповідальність, а тут, у демілітаризованій зоні на території України – чомусь ні.Хтось може сказати: ну, ти порівняв - ядерну Росію, великомасштабну війну в Україні і сектор Гази, локальну операцію на Близькому Сході. Хоча зараз охоплений вогнем увесь Близький Схід, ці осередки загрози гасяться і в Сирії, і в Лівані, і в інших місцях. Подивимося, що буде з хуситами, що буде з Іраном. А тут масштаб інший, але проблема не в цьому, а в методах.Якщо в одному випадку Трамп ставить жорсткі умови, то чому він цього не робить у випадку з Україною? Наприклад, щодо Близького Сходу він заявив: "Не віддасте заручників – я вам влаштую пекло", звертаючись до ХАМАСу. Було укладено мирну угоду, хоч і далеко не ідеальну, але все ж таки укладено. Він попередив Іран, що якщо той не піде на умови Вашингтона, то війна можлива. У листопадовому інтерв’ю журналу Тіmе йому прямо поставили запитання: чи можлива війна з Іраном? Він відповів: можлива.А що він говорить про Москву? "Я хочу допомогти своєму другу Путіну, я йому роблю послугу, у нього погана економіка, нехай укладе вигідну угоду". Він каже, що слово за Москвою, що Зеленський готовий. Саме це він заявив після 20-го числа.Чому ж він не ставить такі ж ультиматуми Москві? Чому не каже: припиняйте це безумство, інакше ми запускаємо «томагавки» та вмикаємо режим повного ембарго на ваші вуглеводні? Було б цікаво подивитися, як цей механізм спрацював би. Самі ж декларують принцип миру через силу. Але мир через силу – це не порятунок режиму Путіна через укладення вигідної йому угоди щодо України та збереження його влади. Це означає встановлення чітких умов: досить, ви вже вбили сотні тисяч людей, захопили території, занурили Європу в хаос з мігрантами, з ринками. Досить, або ми застосуємо механізми, які коштуватимуть вам удесятеро більше, навіть без безпосереднього втягування США у війну - як на Близькому Сході, у секторі Гази, де американські війська не беруть безпосередньої участі, але результат досягається швидко.Але чомусь цього не робиться. Хтось скаже: це страх. Можливо. А можливо, небажання сваритися з Путіним. Можливо, це просто інше ставлення до опонентів. До Китаю також - замість 25% мита, як для Канади чи Мексики, запровадили лише 10%, хоча й відклали ці заходи на 30 днів. Але тут тактика інша у взаєминах із сильними суперниками – Москвою та Китаєм, тут набагато обережніше діють Трамп і його адміністрація, ніж з Іраном чи іншими опонентами США. Саме через відсутність єдиної політичної лінії ці конфлікти лише розпалюються. Якби Вашингтон мав єдину методологію, то результати були б досягнуті значно швидше, а через поступки чи тиск на Київ результату досягти не вийде, це вже випробувано - ось у чому проблема. Тобто, наскільки я розумію, хімія між Трампом і Зеленським на порядок менша, ніж могла би бути, і ця історія може тягнутися з часів старої образи, яка була пов'язана з першим трампівським імпічментом. Тоді з'явилася нечесна, недобра пропозиція - щоб в Україні почали полювати в слідчий спосіб за сином президента Джозефа Байдена, Гантером Байденом. Тут, можливо, є ще якісь особистісні моменти між Трампом і Зеленським.Ні, вони точно є. Не можна робити велику політику заручником особистих відносин - ось у чому суть. До речі, Трампа дуже легко образити. Він навіть на Нетаньягу ображався, коли той у 2020 році привітав президента Байдена з перемогою на виборах. Трамп сприйняв це як особисту образу, як певне приниження. Але він це подолав – і ось перший державний візит до Вашингтона здійснив саме прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу.Це ж означає пріоритети американської зовнішньої політики. Тож теоретично Трамп може долати такі речі.  Сьогодні президентом є Зеленський. Якщо завтра буде хтось інший –  з ним теж доведеться вибудовувати відносини. Це стосується і Банкової, президента Зеленського та його адміністрації. Був Байден – тепер Трамп.Зрештою, державна політика має бути послідовною. Саме в цьому її сутність – вона не повинна залежати від особистих симпатій, компліментарності, якоїсь особливої теплоти у стосунках. Якщо все ґрунтуватиметься лише на особистих уподобаннях, далеко не заїдеш. Я не допомагатиму, бо мені не подобається Зеленський? Добре, але що як він знову виграє вибори в Україні - що з цим робити? Тому зараз це, безумовно, впливає, але цілком можливо, що цю проблему буде подолано.Зрештою, відносини між країнами-союзниками будують не лише на взаємодії Трампа та Зеленського, не лише на образах чи старих рахунках через справу "Бурісми", Гантера Байдена тощо. Вони формуються у співпраці адміністрацій, міністерств, відомств, військових структур. Наприклад, якщо в Умєрова та нового глави Пентагону складуться хороші відносини, що це змінить? Це може стати навіть важливішим фактором, ніж особисті відносини між президентами.Так, головні питання вирішуються на найвищому рівні, але це комплекс відносин. І якщо Трамп не має особливої симпатії до Зеленського, це не є нездоланною перешкодою. Чотири роки – це лише чотири роки. За цей час потрібно досягати результатів, а не чекати зміни влади в Україні чи намагатися стимулювати цей процес. Тим більше що з огляду на війну це не буде швидким процесом.Тому я вважаю, що цю проблему буде подолано. Це точно не стане головною перепоною. Тим більше що Україна перебуває в залежному становищі, і Зеленський не стане свідомо дратувати Трампа чи його адміністрацію. Навіщо це робити, якщо Україна потребує підтримки США?За багатьма ознаками можна судити, що цей бар’єр уже долається. Адже військову допомогу Україні відновлено – її ж не скасували повністю. Так, можливо, її обсяги недостатні, необхідні нові засоби. Але це точно не буде залежати лише від особистих відносин між Трампом і Зеленським. Скоріше за все, з цим якось упораються. Повертаючись до параметрів – тих, які висуватиме Кремль, тих, на які можуть погодитися у Вашингтоні, і тих, які відповідають нашим інтересам, - цей трикутник не складається. Відповідно, можуть тиснути на нас шляхом ненадання нам певної допомоги - фінансової чи військової. Наприклад, по-тихому її скоротити. Але, якщо вірити кільком аналітикам-блогерам, адміністрація Байдена теж трошки зекономила і далеко не все, що вона обіцяла, було виділено Україні. Це також така собі не надто порядна арифметика. Але тиснутимуть на нас.І якщо брати, наприклад, Кремль і опозицію, вони, в принципі, були готові вступати в перемовини з Вашингтоном. Але вони будуть намагатись продавлювати свою лінію, чи купувати свою лінію. Торгова позиція: ви нам можете поступитися в українському питанні, а ми віддамо вам ваші права на Панамський канал. Це я надто грубо формулюю. Але  це питання торгів, так? І ось питання: як нам правильно озвучити нашу позицію і продавлювати нашу позицію? Тому що ми не можемо собі дозволити сваритись із Вашингтоном, але якщо ми не будемо активними, тоді Кремль буде просто продавлювати чи купувати  конкретні переговірні ситуації. Тому що для Путіна війна з Україною - це екзистенційна історія. Це не про гроші, не про вплив. Путін живий завдяки агресії проти України. І це може тривати нескінченно.По-перше, чи має Москва торгову позицію? У цьому є великі сумніви. Москва ніколи не торгує чимось реальним. Навіть раніше вона не пропонувала жодних реальних поступок. Це завжди були фантомні пропозиції.Я поясню, про що це. Москва завжди пропонує щось нематеріальне, якесь «повітря». Наприклад, ви віддаєте їй Україну, а вона обіцяє не просуватися далі в Європу, не йти в Сувальський коридор, Гельсінкі, Жешув, країни Балтії тощо. Але нічого реального ніколи не пропонувалося.А що Москва може реально запропонувати? Не втручатися в Арктику? Але там її можливості обмежені – і фінансові, і військові, і технологічні. Дотримуватись угод, з яких вона давно вийшла? Навіть Вашингтон, якщо говорити про ДРСМД, його вже не дотримується. Чим Москва може торгувати зараз? Близьким Сходом? Але там вона все втратила. Іранський союзник - у кризі, і невідомо, чим це закінчиться. «Хезболла» більше не є самодостатньою силою, ХАМАС у підвішеному стані, невідомо, чи він взагалі залишиться. Проксі-угруповання, які Москва вважала союзниками, зокрема хусити, також у складному становищі.Чим Москва може торгувати? Що вона може запропонувати? Бази в Тартусі вже нема, «Хмейміма» може скоро не бути. Москва не має жодного реального ресурсу для торгу. Вона продає лише фантоми.Вона заявляє, що агресивно налаштована й має плани повернути всі пострадянські території під свій контроль – Молдову, Грузію, Україну, можливо, країни Балтії, а також інші країни НАТО, що межують із Росією. Вони наполягатимуть на виконанні меморандуму Путіна – того, що він запропонував у грудні 2021 року, коли вимагав демілітаризації країн, які вступили в НАТО після 1997 року. Тобто фактично скасування членства цих держав у Північноатлантичному альянсі.Москва торгує лише обіцянками не робити чогось. Вона ніколи не пропонує щось натомість, якщо це вимагатиме від неї реальних жертв. Наприклад, якщо їй запропонувати розірвати відносини з Китаєм, як хоче Трамп. Але це точно не відбудеться. Це наївне та недалекоглядне припущення. Москва та Пекін тісно пов’язані, і Москва не може погодитися на такий розрив із Китаєм, щоб його геополітично огороджувати від Вашингтона і його союзників. І Москві доводиться пропонувати лише фантомні речі.Щодо України, вона може пропонувати рідкісноземельні метали, розробку сланцевої нафти, інвестиційні проєкти, співпрацю в рамках плану Маршалла після війни. Але це другорядне. Головним активом є повне інтегрування України в західне співтовариство.Втрата України стане для Заходу стратегічною катастрофою. Це найбільша країна Східної Європи, яка до війни мала 40 мільйонів населення. Зараз, можливо, 25 мільйонів. Але все одно це не можна просто так віддати. Це єдиний геополітичний буфер, який відділяє Європу від Росії. Без нього Європа залишиться беззахисною перед східною загрозою.Якщо Україна буде поглинута, а Білорусь уже фактично окупована, тоді три найбільші східнослов’янські народи опиняться під контролем Москви. Це стане серйозною загрозою для країн Балтії, Польщі та інших держав.Тому для України не потрібно нічого вигадувати. Якщо Захід не зрозуміє, що існування України – це питання його власної безпеки, то жодні аргументи вже не допоможуть. Якщо не буде України, загроза прийде безпосередньо до них.У Європі це вже розуміють. У США – менше, бо вони за океаном, вони «острів». Але в Європі все частіше говорять, що війна з Росією можлива через рік чи два. Вони вже розуміють реальність конфлікту з Москвою, намагаються готуватися: змінюють законодавство, повертаються від контрактних армій до призову - у Німеччині цей процес уже триває, у Франції поки що добровільний.Європа збільшує витрати на оборону, військовий бюджет. Раніше був мінімум 2% ВВП, зараз говорять уже про 5%. Хоча це відбувається під тиском Вашингтона, не всі країни можуть собі це дозволити, але дискусія вже йде, уже розглядають ці нормативи для забезпечення обороноздатності Європи.Але поки не буде України як редуту проти Москви, всі ці зусилля марні. Якщо Європа хоче захиститися від загрози зі сходу, без України вона цього не може зробити. Та ключова проблема – це непередбачуваний Дональд Трамп. Якщо брати ті самі параметри, так сказали, що не буде в нас «Мінська-3». І «Стамбула-2» чи «Стамбула-3» також не буде. Може бути Женева, якийсь Лісабон чи Ер-Ріяд. Стосовно нашого членства в євроатлантичній спільноті американці сказали, що це далеко не факт, а може, і ні.Другий момент - ядерна зброя. Відразу після того як Зеленський згадав про неї, одразу почали: о ні, вірогідність мінімальна або навіть від'ємна. Відповідно, що нам залишається? Виведення російських окупантів з наших територій - так наразі ніхто нічого не спростовував.Я би сказав, що жоден із цих пунктів не знімається з порядку денного.Щодо ядерної зброї – це відкрите питання. Незважаючи на те що й Україна декларує свою відданість без'ядерному статусу та не має офіційних планів щодо його перегляду, ситуація може змінитися та розвиватися радикально. Україна, напевно, не закриває для себе цей шлях. Зеленський недаремно про це обмовився.У вересні 2024 року, наприкінці Генеральної Асамблеї ООН, під час зустрічі з Трампом він сам себе цитував: "А який у нас вихід? Або членство в НАТО, або ядерна зброя". І Трамп, за словами Зеленського, навіть погодився, що це логічно. Якщо Вашингтон не приймає Україну в НАТО, вводить мораторій на 20 років або щось подібне, то має бути щось взамін.Гарантії безпеки, які Україна укладала раніше, або ж розміщення військового контингенту, який не дозволить відновити війну в демілітаризованій зоні, – це фактично майже НАТО. Якщо 100 000 військових європейських контингентів НАТО опиняться на території України, це буде майже аналогічно членству в Альянсі, не повністю, але все ж таки дуже близько, адже це суттєві сили, які, прибувши в Україну, вже ніколи не підуть.І Москва це розуміє, тому буде всіма силами перешкоджати, аби ці контингенти не з'явилися. Інакше заради чого вона воювала? Це піррова перемога, це означає, що решта, 80% України ніколи не буде під контролем Москви. У військовому сенсі точно, а питання суверенітету випливає з військової безпеки України, що також очевидно.Україна може втратити ще більше територій, якщо їй взамін запропонують щось конкретне, а не абстрактне. Єдиною реальною пропозицією може бути тільки військова допомога, втручання або постійна військова присутність на її території, що гарантуватиме захист від відновлення війни та збереження суверенітету. Усе інше – фікція.Москва може в певний момент піти на маневр - погодитися на демілітаризовану зону, не заперечувати проти військових контингентів, але не НАТО. Вона може пропонувати присутність військ М'янми, Північної Кореї, Білорусі чи інших союзників, щоправда, невідомо, хто на це пристане. Гутерреш особисто приїде в касці миротворця на розмежувальну лінію фронту. Але очевидно, що це не розв’яже проблему, а лише зробить відновлення війни неминучим. І питання не буде розв’язане з появою лояльних до Москви чи союзних їй армій, казахстанської наприклад.Тому Москва буде опиратися до останнього, аби не допустити військової присутності НАТО в Україні під будь-яким мандатом. І питання зведеться до того, чи готові Вашингтон та європейські країни самостійно реалізувати гарантії безпеки, розмістити війська на території України, що є абсолютно законним - якщо український уряд і народ на це погоджуються, ніхто не може цьому завадити. Також можливо створення безпольотної зони над Україною, щоб ці війська НАТО не зазнавали авіаударів. Це логічно.Це безальтернативне рішення. Коли Вашингтон і НАТО зважаться на це? Ймовірно, коли стане очевидним, що Путін не збирається домовлятися й іти на жодні поступки. Він хоче всього. Його маневри, заяви про готовність до переговорів – лише слова, які нічим не підкріплені. А реальні дії – це продовження наступу, нарощування військового виробництва, залучення північнокорейських військових.Отже, слід чекати тупикової ситуації в мирному процесі, коли всім стане зрозуміло, що з Москвою домовитися неможливо. Ось такою є моя оцінка ситуації.  

Про це він розповів в етері Еспресо. "Дивлячись, який підхід до саудитів продемонструє уже тепер нова адміністрація Трампа. Їхні вимоги, в принципі, лишаються незмінними з часів ще попередньої каденції Трампа, до речі. Коли він виконував свій знаменитий танок з шаблями разом з саудівськими господарями, які приймали його в 17-му році в Ер-Ріяді. То власне, тоді були позначені потреби королівства, і вони залишаються незмінними. Ну, там адміністрація Байдена як би ігнорувала все це. Головні вимоги, чи побажання саудитів до американської адміністрації були і лишаються незмінними. Це з точки зору, скажімо, укладення договору про спільну оборону, щось на кшталт японо-американської, тобто з реальними, а не паперовими гарантіями", - зауважив він.Михайло Гончар також вважає, що вимогою саудитів буде надання з боку США найсучаснішого озброєння та співпраця у сфері ядерної енергетики."Надання саудитам, отримання найсучаснішої зброї. Ну, так і це було, в принципі, в часи холодної війни. Ну, хіба що Ізраїль отримав трошки раніше, а потім саудити. Ну і, власне, в сфері ядерної енергетики максимально можлива співпраця, але з таким прицілом, що це має бути паливно-ядерний цикл з можливістю збагачення урану, якщо виникне необхідність виготовити атомну зброю з благословення американців для захисту королівства. А вороги королівства нікуди не поділись. Вони поруч: Іран через протоку, хусити - проксі з Ірану поруч. І тому саудити хочуть реальних безпекових гарантій, як це було в часи холодної війни. А тут є питання, звичайно", - вважає він. Експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин зауважив, що своєю чергою Трамп також хоче заробити. За його словами він свою умову до саудитів: "Цифра була названа - 600 мільярдів інвестицій в американську економіку. Ну, мається на увазі, я думаю, значною мірою це будуть закупівлі тих озброєнь, які в принципі Сполучені Штати будуть готові надати Саудівській Аравії". Читайте також: Росія за рік заробила на експорті нафти близько $130 млрд, це майже повністю збігається з бюджетом війни, - експерт з енергетики ОмельченкоВін вважає, що або найближчим часом, або вже йдуть відповідні торги. "Недаремно Трамп позначив, що він буде готовий прибути до Ер-Ріяду замість Лондона. Ну, в принципі, він так робив і минулого президентства. А як розгорнуться події далі? Ну от в понеділок, буде сесія ОПЕК у Відні, яка, зрозуміло, що вимогу Трампа відкине. Вони її не схвалять. Але одна справа - це те, що йде в форматі ОПЕК чи ОПЕК плюс точніше, де є Росія. І зрозуміло, що вони будуть це ігнорувати. Інша справа, власне, те, як поведуть себе саудити. А вони просто тримають паузу", - сказав експерт. Водночас Михайло Гончар зауважив, що зміни цін на нафту вже відбуваються."Тому сценарій в принципі такого, ну, я б не сказав, що це буде круте піке нафтових цін, але ми бачимо, що ціни все ж таки зрушили. Хай на кілька доларів, але напрямок руху зрозумілий. І це, безперечно, не може не викликати стурбованості у Кремлі. Тому, я думаю, що найближчі, ну, не тижні, може, місяці, ми подивимось, куди буде розвертатися ось цей тренд, який позначився", - додав він.22 січня Трамп закликав російського диктатора Володимира Путіна укласти угоду щодо припинення війни в Україні. У разі ж відмови пригрозив Росії запровадити високі податки, тарифи й санкції на весь експорт у США.23 січня президент США Дональд Трамп заявив, що проситиме знизити ціни на нафту Саудівську Аравію й ОПЕК. На його думку, війна Росії проти України тоді припинилася б.

Еспресо розповість про значення підводних кабелів та гібридну війну, яка відбувається під водами Балтійського моря.Як виникли підводні комунікаційні кабелі та чому без них не працював би інтернет Фото: Вікіпедія, мережа підводних кабелів станом на 1901 рікПідводні комунікаційні кабелі є основою сучасного глобального зв’язку. Однак їхня історія почалася майже 200 років тому, коли в 30-х роках ХІХ століття винайшли телеграф. Цей пристрій став революційним для свого часу, адже дозволяв майже моментально передавати важливу інформацію на відстані, куди простягався його дріт. Успішна комерціалізація цього винаходу та залучення до державного управління, спонукала тодішніх бізнесменів й владу шукати способи, як прокласти дріт під водою, щоб з’єднати між собою цілі материки. Перші спроби розпочалися в 50-х роках позаминулого століття. Лідером у цьому ділі була Британська імперія, чия найбільша у світі морська держава потребувала якісного зв’язку між Лондоном й Індією та іншими колоніями. Спершу кабелями обростали узбережжя, але згодом виникла потреба в появі трансатлантичного підводного кабелю, щоб інформаційно з’єднати ринки Старого і Нового світів. Декілька таких кабелів на тисячі кілометрів проклали вже у 60-х роках ХІХ століття і відтоді Європа та Америка вже не лягали спати без того, щоб оперативно знати, що діється у світі.До початку ХХ століття ці кабелі з’єднували Європу не лише з Північною Америкою, але й з Південною, Африкою, Азією та навіть Австралією. Таким чином світ став єдиним "інформаційним вуликом". Однак проблемою тодішніх проводів була їх мала пропускна здатність. Тому знадобилося ще 50 років, щоб прокласти відповідні підводні дроти, які дозволяли здійснювати, наприклад, телефонний дзвінок з Парижа до Нью-Йорка.Наступна революція у цій галузі, що змусила прокладати все більшу кількість нових проводів по дні морів та океанів, сталася у 80-х роках ХХ століття з появою сучасного оптоволокна, яке у рази збільшує кількість та якість передачі даних. У 90-х та 00-х роках у всьому світі стався інтернет-бум, який у підсумку призвів до того, що майже 99% світового інтернет-трафіку передається саме через підводні комунікаційні кабелі. Тому вони є критично важливою інфраструктурою сучасної цивілізації, яка потребує онлайн режиму 24 на 7. До речі, найдовший у світі підводний кабель — 2Аfrіса, який завершує прокладати Меtа (Fасеbооk) спільно з іншими компаніями, має довжину понад 45 000 км, охоплюючи Африку, Європу та Азію. Хоч такі компанії як SрасеХ та Аmаzоn намагаються максимально розширити свої супутникові проєкти, зокрема, Stаrlіnk, проте підводні кабелі залишатимуться основним засобом передавання даних через свою високу швидкість та низьку затримку сигналу. Вірогідно, що так воно буде протягом багатьох наступних років, якщо не десятиліть.Які підводні кабелі є у Балтійському морі Фото: submаrіnесаblеmарУ Балтійському морі один із перших підводних телеграфних кабелів проклали між Швецією та Данією ще в 50-х роках ХІХ століття. Згодом інші країни Балтійського регіону також долучилися до розвитку підводних комунікацій. Протягом ХХ століття з популярністю телефонного зв’язку підводні лінії стали невід’ємною частиною міжнародних комунікацій країн довкола Балтійського моря. З появою інтернету у 1990-х роках Балтійське море стало важливим маршрутом для прокладання оптоволоконних кабелів, які забезпечили високошвидкісний зв’язок між Європою та світом.Сьогодні підводні кабелі в Балтійському морі є основою для інтернету, фінансових транзакцій та комунікацій між урядами й корпораціями. Деякі з найважливіших кабельних систем у цьому регіоні:С-Lіоn1 (2016) – з’єднує Гельсінкі (Фінляндія) та Росток (Німеччина). Важливий для трафіку між Скандинавією та Західною Європою.Еаstеrn Lіght – система, що зв’язує Швецію, Фінляндію, Естонію та Латвію.Ваltіс Саblе – забезпечує з’єднання між Швецією та Німеччиною.Nоrdіс-Ваltіс Gаtеwаy – з’єднує країни Балтії з Польщею та Швецією.Як відзначає видання Віld, ці та багато інших кабелів є критично важливими для стабільності інтернет-з’єднання в Європі, зокрема для фінансового сектору, оборони та кібербезпеки. 11 атак в Балтійському морі: чому підводні кабелі так часто виходять з ладу і чи причетна Росія  Фото ілюстративнеЗа свою історію підводні комунікаційні кабелі неодноразово зазнавали пошкоджень з різних причин. У більшості мова йде про природні фактори. Наприклад, землетруси, підводні зсуви. Також неодноразово фіксували випадки, коли кити заплутувалися у них, або навіть акули їх прокушували. Присутній і людський фактор, у більшості через риболовлю і кидання якорів в недозволених місцях. Тому щороку підводні комунікаційні кабелі постійно ремонтують по всьому світові. Та крім ненавмисних людських дій присутній також інший фактор – цілеспрямовані диверсії між ворогуючими країнами, а також бажання підзаробити. Наприклад, вперше атака на підводну комунікацію відбулася ще під час Першої світової війни, тоді німецький крейсер "Нюрнберг" атакував атол Фаннінг у Тихому океані, де була розташована британська ретрансляційна станція. А у 2000-х роках фіксували випадки, коли морські пірати викрадали кілометри кабелю, щоб продати його на металобрухт. На початку березня 2024 року стався масштабний збій у роботі ключових інтернет-сервісів, а все, тому що були пошкоджені одразу три підводні комунікаційні кабелі у Червоному морі. Офіційно досі невідомо, хто це зробив, але головна версія – єменські хусити, які в той час активізувалися і погрожували іншим країнам. Останнім часом незрозумілі дії, які підпадають під загальну класифікацію гібридної війни, відбуваються теж у Балтійському морі. Там стаються, найпевніше, диверсійні дії, нитки слідів яких ведуть до Росії та її війни не лише проти України, але й всього Західного світу.   Вперше про таке пошкодження повідомлялося ще у жовтні 2023 року. Тоді постраждав підводний газопровід Ваltіссоnnесtоr, що сполучає Фінляндію з Естонією, а також телекомунікаційний кабель, який пролягає поруч. Тоді президент Фінляндії заявив, що ймовірна причина була в зовнішньому втручанні, розпочалося розслідування. Як відзначає ЄП, високопосадовці не хотіли прямо звинувачувати Росію в цьому, але експерти чітко назвали винуватця – ймовірно, російський корабель, який умисно протягнув по дні моря свій якір. Згодом уряд Швеції повідомив про ще одне пошкодження телекомунікаційного кабелю, що йде до Естонії. "Ми живемо в час, коли цивільна інфраструктура також перебуває під великою загрозою. Ми маємо дуже чіткий урок з України, де відбуваються атаки росіян на інфраструктуру", – сказав тоді прем’єр Швеції, коментуючи інцидент. У 2024 році таких інцидентів сталося ще більше. У листопаді 2024 року пошкодили кабелі зв’язку між Швецією та Литвою, а також між Фінляндією та Німеччиною. Слідство виявило, що китайський суховантаж Yі Реng 3 міг навмисно протягнути якір дном Балтійського моря. 25 грудня стався обрив кабелю Еstlіnk 2 між Фінляндією та Естонією. Підозрюють нафтовий танкер Еаglе S, що входить до тіньового флоту РФ, його затримали. Правоохоронці знайшли сліди від якоря танкера, які тягнулися на десятки кілометрів.Як нарахували у виданні Коrrеsроndеnt.nеt, таких атак станом на 20 січня було 10. Однак уранці 26 січня зазнав пошкодження ще один підводний оптоволоконний кабель, що прокладений між Латвією і Швецією. За кілька днів у Норвегії затримала судно Sіlvеr Dаnіа, яке підозрюють у причетності до цієї диверсії. Показово, що всі члени екіпажу – росіяни. Тобто за останні півтора року загалом вже нараховується 11 таких атак на підводні комунікаційні кабелі в Балтійському морі, імовірна причина яких – свідоме "катання" якорів по дну моря з боку росіян та китайців. "Попри відсутність публічної інформації, яка б чітко доводила координацію та змову Китаю та Росії, я не вірю у випадковість у міжнародних справах", — сказав Fох Nеws колишній заступник помічника міністра оборони США у справах Східної Азії Хайно Клінк. "Обидва зловмисники процвітають у сірій зоні, і ці атаки, здається, взаємопідсилюють і надихають їх, оскільки вони демонструють неефективну міжнародну відповідь на теперішні виклики".Як реагують у НАТО і що кажуть експерти на гібридну війну в Балтійському моріВертоліт Королівського флоту Wіldсаt, оснащений ракетною системою Маrtlеt, Фото: dеs.mоd.ukНещодавно речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук в телеефірі заявив, що росіяни могли опанувати новий вид нападу на європейські країни – "якірний напад"."Росіяни бояться відкрито діяти, тому що фактично Балтійське море вже стало внутрішнім морем НАТО і, звісно, у росіян там переваг ніяких немає. Більше того, вони можуть там опинитися в реальній блокаді. Але щодо тих кейсів і цих гібридних способів впливу на сусідів, ну насправді я якраз був прихильником того, що це випадковість. Тому що з точки зору практики таке вчинити в такий спосіб ну, насправді, якщо навмисно це робити, це доволі складно зробити. Але кількісний показник вже каже про те, що, ймовірно, це вже якась тактика, і, мабуть, вони опанували такий новий вид нападу, як "якірний напад", коли відбувається те, що ми з вами спостерігаємо", – зауважив Плетенчук.У відповідь на таку закономірність "випадкових" атак на підводну інфраструктуру, у кінці грудня країни НАТО посилили свою присутність в Балтійському морі. А в середині січня Генеральний секретар НАТО Марк Рютте оголосив про початок нової місії Ваltіс Sеntry ("Балтійський вартовий"), котра передбачає гарантування безпеки інфраструктури в Балтійському морі. Керівником місії призначили головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Крістофера Каволі. Альянс залучив більшу участь фрегатів, літаків, дронів та інших передових технологій для патрулювання моря.Міністр оборони Естонії Ханно Певкур запропонував стягувати податки з суден, які проходять через Балтійське море, щоб таким чином мати кошти на покриття витрат із захисту підводних кабелів. Але поки щодо цього немає згоди, тому розглядаються різні варіанти. Як відзначає експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар, західні військові ще до повномасштабної війни Росії проти України неодноразово говорили про те, що підводна інфраструктура потребує більшої захищеності, однак до останнього часу на ці застереження не зважали."Бездіяльність чи недостатня діяльність провідних країн Заходу США, Великої Британії, Німеччини, Франції та НАТО загалом створили чималу зону вразливості, якою вже користується Росія у своїй гібридній агресії (гібресії) проти Альянсу. Якщо загальна слабкість Росії робить конвенційний конфлікт з НАТО малопривабливим для Кремля, то це автоматично підвищує привабливість асиметричних дій, таких як знищення підводних телекомунікаційних мереж в час "Ч", - наголошує експерт.Час "Ч" – це загальноприйнятий у військовій справі термін, яким позначається час початку військової операції. Михайло Гончар припускає, що Росія продовжує працювати над тим, щоб в час "Ч" створити "стан дезінформації, хаосу та дезорганізації системи державного управління США та країн ЄС й отримати вікно можливостей для геополітичного відкидання Заходу". "Дисфункція енергетичних та телекомунікаційних мереж автоматично означає хаос в державному управлінні, обороні та безпеці, а також, що не менш важливо — в національних фінансових та міжнародних платіжних системах. Цього й прагне Росія, щоб в час "Ч" комплексно та багатовимірно уразити свого екзистенційного ворога – Захід", - пояснює експерт.Однак варто відзначити, що не всі погоджуються з тим, що зростання інцидентів з підводними кабелями у Балтійському морі обов’язково пов’язане з діяльністю Кремля. 19 січня у Тhе Wаshіngtоn Роst написали ексклюзив, що серед американських і європейських служб безпеки нібито "з’явився консенсус щодо того, що за пошкодженням підводних кабелів стоять морські аварії, а не російська диверсія". "Розслідування за участю США та європейських спецслужб не виявило доказів навмисних дій підозрюваних суден або їхнього зв’язку з Москвою", - кажуть у виданні. Зібрані дані, зокрема перехоплені комунікації, начебто вказують, що аварії могли спричинити "недосвідчені екіпажі на суднах, що погано обслуговуються". Тому американські та європейські офіційні особи у правоохоронних органах погоджуються, що пошкодження, ймовірно, були випадковими, а доказів вини Росії немає. Хоча, як відзначають Тhе Wаshіngtоn Роst, деякі європейські чиновники вказують на "контрдокази, які свідчать про протилежне". Зокрема, фінський євродепутат і колишній керівник військової розвідки Пекка Товері вважає інциденти в Балтійському морі "типовою гібридною операцією" Москви. Він наголошує, що головне в таких операціях — заперечення, і хоча Росія могла не залишити доказів для суду, вважати це нещасними випадками — "повна дурниця".Товері зазначає, що РФ роками досліджувала вразливість західної морської інфраструктури. Він та інші експерти вказують на аномальну поведінку підозрюваних суден, деякі з яких тягнули якорі понад 160 км. За його словами, у разі випадкового обриву екіпаж негайно б реагував на це.У будь-якому разі, розслідування всіх інцидентів з обривами кабелів комунікацій тривають. Цілком ймовірно, що могли бути випадкові моменти, але їхня кількість та безвідповідальна діяльність членів команд цих кораблів все ж свідчать на користь скоординованої атаки Кремля на лінії комунікації країн НАТО. Читайте також: Війна за острів Готланд: як Швеція готується до можливого конфлікту з Росією. Пояснюємо

Про це він розповів в етері Еспресо."Дональд Трамп вже за перший тиждень перебування на посаді президента, це пише саме американська преса, зробив більше ніж президенти за роки до нього, тут прізвища неважливі. Насправді та інтенсивність, з якою почав працювати Трамп та його команда, вражає. Ми й раніше говорили, що у нього як американського президента на першому місці – США, тобто внутрішні справи країни: нелегальна еміграція, кордон з Мексикою, тарифи й так далі. І зараз у США ініціюються указами президента дуже серйозні зміни", - зауважив колишній голова Служби безпеки України.За його словами, укази президента США – це укази керівника виконавчої влади, де президент та уряд є одною адміністрацією. А також важливо сказати, що з самого старту президент Трамп має повну підтримку у конгресі та сенаті, оскільки у республіканців більшість в обох палатах. Тому так швидко і пройшли всі призначення нового президента."Думаю, що з подальшими призначеннями маховик прийняття швидких рішень призведе до змін, можливо, для когось неприємних, і темп буде тільки збільшуватися. Я впевнений, що з призначенням людей на посади особливо в силових відомствах відбуватиметься нарощування сили, тиску, який і Путін, і його режим далі будуть відчувати ще більше", - резюмував Валентин Наливайченко.21 січня президент США Дональд Трамп у перший день президентства піписав указ про смертну кару. Генпрокурор має "вжити всіх необхідних і законних заходів", щоб забезпечити країну достатньою кількістю смертельних ін'єкційних наркотиків.22 січня Дональд Трамп своїм  указом призупинив фізичний в'їзд іноземців у США через південний кордон.23 січня Трамп поставив свій підпис  під указом, який передбачає розсекречення документів щодо убивств 35-го президента США Джона Кеннеді, сенатора Роберта Кеннеді та громадського діяча Мартіна Лютера Кінга-молодшого.Також був підписаний указ, яким визнав угрупування "Ансар Аллах", також відоме, як хусити, іноземною терористичною організацією26 січня Дональд Трамп звільнив із понад десяти федеральних відомств генеральних інспекторів, відповідальних за боротьбу з корупцією та контроль за законністю діяльності урядових агентств28 січня президент США підписав указ про створення протиракетного щита наступного покоління, відомого як "Залізний купол". Він доручив голові Пентагону Піту Хегсету протягом 60 днів представити проєкт та план розгортання системи ПРО

Про це повідомляє Вlооmbеrg.За інформацією Об'єднаного морського інформаційного центру (JМІС), який збирає інформацію про напади бойовиків з різних флотів, з 19 січня, коли хусити заявили, що припинять нападати на судна, шість кораблів, пов'язані зі США і Великою Британією, успішно пройшли через цей район, не зазнавши нападу."За оцінками JМІС, в міру того, як мирна угода просувається, а судна та інфраструктура залишаються нецільовими, очікується поліпшення стабільності; однак ризик в Червоному морі й Аденській затоці залишається підвищеним", - йдеться в повідомленні.У виданні зазначили, що забезпечення безпечного проходу може спонукати інші судноплавні компанії, які наразі уникали Червоного моря, повернутися до цього маршруту. Проте такі компанії, як данська А.Р. Моllеr-Маеrsk А/S, швейцарська МSС Меdіtеrrаnеаn Shірріng Со. SА та японська Міtsuі ОSК Lіnеs Ltd., не планують відновлювати транзитні перевезення найближчим часом через тривалу невизначеність щодо безпеки.Напади змусили багато суден обирати довший маршрут навколо Африки, щоб уникнути Червоного моря, що збільшило час у дорозі і підвищило вартість перевезень.19 січня єменські хусити оголосили про припинення атак на кораблі в судноплавному коридорі Червоного моря, за винятком суден, пов'язаних з Ізраїлем.

Троє українських моряків, які провели 14 місяців у полоні хуситів у Ємені, повернулися додому. Зустріч з рідними організували в будівлі Одеської обласної військово-цивільної адміністрації. Про це повідомляє ГУР. Як проходило звільнення Звільнення моряків стало можливим завдяки спецоперації, яку провели Головне управління розвідки Міністерства оборони України та Міністерство закордонних справ. Учасників екіпажу судна Gаlахy Lеаdеr хусити […] Тhе роst В Одесі зустріли українських моряків, звільнених із полону в Ємені (ФОТО) арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Про це інформує Rеutеrs. В ООН заявили, що затримання відбулися в районі столиці Сани. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш засудив цей крок і зажадав негайного звільнення затриманих."Організація Об'єднаних Націй продовжуватиме працювати по всіх можливих каналах, щоб забезпечити безпечне і негайне звільнення тих, хто був свавільно затриманий", - заявив він. Наразі усі пересування персоналу ООН у районах, контрольованих хуситами, призупинили з метою захисту безпеки співробітників.Rеutеrs не вдалося сконтактувати офіційними представниками хуситів для коментарів щодо ситуації. 7 червня 2024 року стало відомо, що у Ємені за нез'ясованих обставин повстанці-хусити затримали 11 місцевих співробітників установ Організації Об'єднаних Націй. 

Гармати перестали стріляти за день до інавгурації Дональда Трампа, а саме 19 січня, одразу ж відбувся перший обмін заручниками. Про історію цього конфлікту, яким чином вдалося досягти угоди і як довго може протривати перемир’я, все це пояснить Еспресо. Чому між ХАМАС та Ізраїлем виникла війна: контекст та історія подій колаж ЕспресоВід моменту відновлення держави Ізраїль у 1948 році, ізраїльтяни стикнулися з гострим антисемітизмом та агресією з боку своїх мусульманських сусідів, а особливо – від палестинців. Відлуння тих подій і нагромадження нових – корінь теперішніх проблем.Багато років тому ізраїльтяни змушені були розпорошитися по світу і покинути історичну батьківщину через дії та укази тогочасних правителів імперій. А коли вдома немає господаря, тоді на його місце приходить новий. Так і сталося, адже на території ізраїльтян оселилися нові народи, зокрема, й палестинці, які після появи й експансії мусульманства змішалися з арабським населенням. Тому, коли у кінці ХІХ та на початку ХХ століття серед ізраїльтян поширилася ідеологія сіонізму, тобто повернення на історичну батьківщину, їх давня територія вже була щільно заселена палестинцям. Як наслідок – це породило сутички і непорозуміння, адже арабське населення сприймало ізраїльтян як чужинців-загарбників.Після Другої світової війни склалися сприятливі обставини, щоб втілити давню мрію ізраїльтян – відновити свою державу на історичній батьківщині. Водночас мала з’явитися й держава Палестина, однак палестинці не погодилися віддавати частину земель і жити в близькому сусідстві з ізраїльтянами. Це породило війну до якої підключилися інші мусульманські країни. У підсумку ізраїльтяни декілька разів змушені були воювати за свою незалежність і щодня жити з думкою, що завтра на них знову можуть напасти. Постійний тиск дозволив їм створити сильну державу з потужною армією, яка за допомогою насамперед США (стратегічного союзника) змогла не лише відбити всі загрози, але й розширити території держави. Таким чином палестинці опинилися у фактичній окупації ізраїльтян, що і призвело до появи радикальних організацій, як ХАМАС, які відстоювали повну незалежність Палестини й вигнання ізраїльтян. Особливо гостро ця проблема постала в секторі Гази – невеликій території (трохи більша за площу Харкова), де компактно проживало близько 2 млн палестинців. Бойовики ХАМАС, які стали основною владою в секторі Гази, неодноразово запускали звідти ракети та провокували ЦАХАЛ (ізраїльські Збройні сили), що призводило до періодичних сутичок. Однак події 7 жовтня 2023 року стали кардинально іншими за попередні, ніби відкрили скриньку Пандори. До війни приєдналися й інші ультраправі мусульманські організації за підтримки Ірану, зокрема, це ліванська Хезболла, єменські хусити та сирійські діячі. У перший же день раптового нападу загинуло понад тисячу ізраїльтян, бойовики ХАМАС прорвали кордон, вбивали цивільних і брали заручників. Ця трагедія шокувала весь світ і на довго переключила вектор уваги громадськості з російсько-української війни на події в Ізраїлі. ЦАХАЛ дуже швидко прогнав бойовиків і розпочав спершу ракетний удар, а потім і наземний наступ у секторі Гази. Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу поставив чітку ціль – викорінити ХАМАС та повернути всіх заручників. Та це виявилося не так просто зробити, особливо враховуючи те, що палестинські бойовики ховалися під цивільними структурами. Як наслідок, десятки тисяч палестинців загинули, а майже 60% будівель пошкоджено, відповідно, світ перейшов від співчуття ізраїльтянам, до засудження їхніх методів боротьби. Тому світові лідери почали закликати ізраїльську владу піти на переговори про припинення бойових дій та обміну заручниками. Читайте також: Війна на трьох фронтах: чому Ізраїль одночасно воює з ХАМАСом, "Хезболлою" та Іраном. ПояснюємоЯк відбувалися переговори між Ізраїлем та ХАМАС: від ультимативних заяв до пошуку порозуміння rеutеrsПісля початку масштабних бойових дій у жовтні 2023 року між Ізраїлем та палестинським угрупованням ХАМАС, питання про припинення вогню та обмін заручниками стало одним з центральних на міжнародній дипломатичній арені. Однак переговорний процес був складним, наповненим багатьма перешкодами через складну історію та ультимативність влади Ізраїлю, де події 7 жовтня стали національною травмою, яка вимагала помсти. Стартував переговорний процес ще у листопаді 2023 року, однак це були лише перші спроби домовитися про перемир'я з боку міжнародної спільноти. Посередниками виступили Катар, Єгипет та США, долучалися також й інші країни.Початкові переговори були спрямовані на короткострокове припинення вогню для обміну заручниками. Та вони нічого не принесли, бо ці переговори кілька разів заходили в глухий кут, особливо після відновлення бойових дій через відмову ХАМАС надати список живих заручників. До того ж Біньямін Нетаньяху виявляв небагато бажання йти на компроміс, зайнявши однобоку позицію у своєму релігійно-націоналістичному кабінеті.Вимоги Ізраїлю:Повернення заручників. Основна вимога Ізраїлю полягала у поверненні всіх утримуваних заручників. Ізраїль був готовий до короткострокових пауз у бойових діях в обмін на заручників, але відмовлявся від постійного припинення вогню без гарантій безпеки та остаточного вирішення питання з ХАМАС.Безпека та усунення ХАМАС. Ізраїль також наполягав на демілітаризації сектора Гази, вимагаючи від ХАМАС припинити будь-яку військову діяльність проти Ізраїлю. Тобто ізраїльтяни вимагали, щоб ХАМАС здався і склав зброю. Вимоги ХАМАС:Припинення бойових дій. ХАМАС насамперед вимагав тривале та всеосяжне припинення вогню, яке включало б відведення ізраїльських військ від Гази.Зняття блокади. Також однією з ключових вимог було зняття ізраїльсько-єгипетської блокади сектора Гази, що дозволило б вільний доступ гуманітарної допомоги та матеріалів для відбудови.Обмін полоненими. ХАМАС пропонував звільнити ізраїльських заручників в обмін на звільнення палестинських в'язнів, включаючи тих, хто відбуває довічне ув'язнення.Та знадобилося чимало місяців та дипломатичних зусиль, щоб між обома сторонами знайшлося порозуміння для припинення гарячої фази конфлікту. На ХАМАС тиснули насамперед Катар та Єгипет, які виступили основними посередниками в переговорному процесі. Катар, маючи тісні зв'язки з ХАМАС, та Єгипет, як регіональний гравець з історичним впливом на палестинську політику, відіграли критичну роль у координації переговорів. До того ж ключовий партнер ХАМАС Іран зараз не в найкращих позиціях через втрату контролю над частиною Сирії та невдачами Хезболли в Лівані.Читайте також: Крах Асада в Сирії як черговий провал Кремля: що це означає для України. ПояснюємоНатомість на Ізраїль чинили тиск їхні американські партнери. Адміністрація експрезидента Джо Байдена декілька разів ставила ультиматум кабінету Нетаньягу і у підсумку запропонувала план перемир'я в кілька етапів, який і змогли погодити. Як відзначають американські журналісти, важливу роль тут зіграв і новообраний президент США Дональд Трамп, який чітко дав зрозуміти, що потребує цієї угоди, інакше він застосує всі можливі методи для її досягнення та "зробить справжнє пекло на Близькому Сході", якщо заручників не повернуть додому. Також варто наголосити, що внутрішні протести та суспільний тиск у Ізраїлі щодо повернення заручників стали важливим мотиватором для уряду. Натомість гуманітарна криза у секторі Гази – тиснула на ХАМАС. Крім цього для бойовиків ХАМАС досягнення перемир’я завдяки дипломатії – це також досягнення, адже є свідченням легітимності їхньої влади, попри втрату чи не всіх ключових лідерів.Про що йдеться в домовленості: від перемир’я до "розбудови Дубай" в секторі Гази Gеtty ІmаgеsУ січні 2025 року Ізраїль та ХАМАС дійшли до історичної угоди про припинення бойових дій, яка має на меті зупинити кровопролиття в секторі Гази та розпочати процес обміну заручниками.Угода була офіційно підписана 16 січня 2025 року представниками обох сторін в Катарі. Після цього, 17 січня, уряд Ізраїлю затвердив угоду на засіданні кабінету міністрів. Про початок дії перемир'я було оголошено 19 січня о 11:15 за місцевим часом, після того, як ХАМАС передав список заручників для звільнення, що було ключовою умовою для Ізраїлю.Ця угода має три головних етапи, які планують поступово впроваджувати:Найперше – тимчасове припинення вогню. Перший етап передбачає шеститижневе перемир'я. В цей час Ізраїль має поетапно виводити свої війська з центральних районів Гази. Паралельно відбувається обмін заручниками, ХАМАС зобов'язався регулярно звільняти певну кількість заручників, в обмін на звільнення палестинських в'язнів з ізраїльських в'язниць (33 ізраїльтянина на приблизно 1900 палестинців). Також має суттєво збільшуватися обсяг гуманітарної допомоги, що надходить до Гази. Тобто мова про розблокування ізраїльської блокади.Другий етап значно складніший – це переговори щодо постійного припинення вогню. За час шеститижневого перемир'я сторони мають провести інтенсивні переговори про сталий мир в регіоні. Цей етап включає обговорення повного виведення ізраїльських військ з Гази, гарантій безпеки для обох сторін та механізмів управління Газою, щоб уникнути повернення до конфлікту.Важливо відзначати, якщо переговори все ж триватимуть понад шість тижнів, перемир'я автоматично продовжується до досягнення угоди за умови, що не почнеться нове збройне протистояння. Третій етап заключний – це відновлення та реконструкція сектору Гази. Тоді розпочинається великий план реконструкції Гази, що включає відновлення інфраструктури, житла та економіки регіону. Для цього запроваджуються міжнародні механізми для моніторингу угоди та забезпечення її виконання. Також під час третього етапу передбачається повернення всіх останків загиблих. Та як відзначив міністр економіки Ізраїлю, коментуючи про реконструкцію сектора Гази, насамперед це залежатиме від палестинців, чи хотітимуть вони "створити там Дубай і жити дружно з ізраїльтянами", чи повернуться до старого. Якщо ж перший варіант, тоді Ізраїль буде вкладати гроші в розбудову сектора Гази та перетворення регіону у фінансово привабливий. Думки аналітиків: як довго триватиме перемир’я і чи можливий сталий мир в регіоні wsj.nеtПісля досягнення перемир'я між Ізраїлем та ХАМАС, міжнародна спільнота та регіональні аналітики активно обговорюють, наскільки довготривалою буде ця угода і чи є реальні перспективи для встановлення стійкого миру на Близькому Сході. Якщо коротко – ні, адже це далеко не перший мир, який погоджували та ймовірно не остання війна між ізраїльтянами й палестинцями. Та у будь-якому разі – це важливе рішення для збереження життів. У перший же день роботи новообраний президент США Дональд Трамп поставив під сумнів тривалість цього перемир'я, особливо через масштаби руйнувань та довгу історію конфлікту. Також багато аналітиків ставляться скептично до можливості впровадження всіх трьох домовлених етапів. Наприклад, заступник керівника відділу міжнародної політики німецького медіа Таgеssріеgеl Крістіан Бьоме зауважив, що ця угода була укладена занадто пізно, коли багато втрат з обох боків, що робить імовірність нового вибуху дуже великим. Те саме каже ізраїльський експерт Давид Шарп, який відзначає, що угода може бути порушена у будь-який момент через недовіру між сторонами та відсутність гарантій виконання.Як пише міжнародний редактор ВВС Джеремі Боуен, що хоч перемир’я може зупинити людські жертви, повернути ізраїльських заручників та палестинських в’язнів, але ця угода точно не усуне природу конфлікту. "Після 15 місяців війни в Газі конфлікт, який триває вже понад століття, залишається таким же запеклим і нерозв'язним, як і раніше. … Наслідки такої кількості руйнувань і смертей відчуватимуться ще принаймні одне покоління", — каже експерт.Український аналітик Ігор Тишкевич у статті для NV вказує на те, що це перемир'я фактично є замороженням конфлікту без вирішення основних проблем, що залишає відкритим шлях до нового спалаху насильства. Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов в етері Еспресо висловив думку, що перемирʼя між Ізраїлем та ХАМАС у довгостроковій перспективі "можна вважати, як програш для двох сторін". Він зазначив, що сектор Гази сильно постраждав, ХАМАС втратив більшість своїх військових можливостей, тоді як в Ізраїлі вважають перемир'я поразкою саме через незавершене знищення ХАМАС. Політичний оглядач Тhе Nеw Yоrk Тіmеs Брет Стівенс теж відзначає на майбутніх проблемах, які можуть виникнути для Ізраїлю через цю угоду. Бо наразі Нетаньяху фактично погодився, що ХАМАС продовжує керувати у секторі Гази.Бойовики ХАМАС у масках і зі зброєю вийшли на вулиці після підтвердження припинення вогню і тим самим показують як світу, так і палестинцям, що вони не зазнали поразки. Крім цього за угодою ЦАХАЛ має вийти з Філадельфійського коридору (розділяє сектор Гази та Єгипет), відповідно, ХАМАС матиме можливість у майбутньому переозброїтися і знову напасти. До того ж на кожного ізраїльського заручника Ізраїль звільняє значно більше палестинських в’язнів (перший обмін був 3 на 90). Аналітик та громадський діяч Віктор Андрусів вважає, що це перемир’я буде зірвано і, скоріше за все, це зробить сам Нетаньяху, щоб переконати Трампа, що він може дотиснути ХАМАС. Він також висловив цікаву думку, що цей тимчасовий мир "вже розглядають як модель для України, бо його суть в компромісах, які не влаштовують жодну зі сторін". Адже щось подібне зараз відбувається і в різних розмовах про завершення російсько-української війни, коли обидві сторони не можуть бути задоволені частковою перемогою. Експерти також говорять про те, що важким буде інша домовленість, яка могла б відбутися, коли б не напад ХАМАС у жовтні 2023 року – визнання Саудівською Аравією держави Ізраїль. Це б стало історичним досягненням, яке б докорінно змінило регіональну політику на Близькому Сході. Однак саудити прагнуть, щоб ізраїльтяни вирішили конфлікт з палестинцями і дозволили їм створити окрему Палестинську державу. Однак як відзначає Тіmе оf Іsrаеl, ізраїльська влада поки всіляко применшує повідомлення про те, що палестинська влада відіграватиме все більшу роль у післявоєнному секторі Газа і те, що майбутня угода з Саудівською Аравією може включати створення Палестинської держави. А це значить, що уряд Нетаньягу поки не готовий говорити про довгостроковий мир.Тому для сталого миру потрібна значна зміна внутрішньої політики як в Ізраїлі, так і в Палестині, коли обидві сторони готові слухати, а не воювати. Відновлення сектора Гази та економічна інтеграція регіону в мирний процес стали б ключовими для довгострокового миру. Однак це вимагає значних інвестицій та часу без військових конфліктів. У підсумку перемир'я між Ізраїлем та ХАМАС, на думку більшості аналітиків, має обмежену тривалість. Мир на довгий період в регіоні залишається складним завданням, що вимагає не тільки зупинки поточного насильства, але й вирішення глибоких політично-соціальних проблем, які накопичилися за століття протистояння.Читайте також: Велика Америка: чи дійсно Трамп планує змінити карту світу та приєднати до США Гренландію, Канаду, Мексику та Панаму. Пояснюємо

Про це йдеться на сайті Білого дому. "Цей наказ запускає процес, за допомогою якого організація "Ансар Аллах", також відома як "хусити", буде розглядатися на предмет включення до переліку іноземних терористичних організацій відповідно до розділу 219 Закону про імміграцію та громадянство", - йдеться у повідомленні. Вказано, що хусити з 2023 року "десятки разів обстрілювали військові кораблі ВМС США", наражаючи на небезпеку американських військових. Також вони у 2014-2015 здійснювали численні напади на цивільну інфраструктуру, включаючи атаки на цивільні аеропорти в Саудівській Аравії, атаки на Об'єднані Арабські Емірати в січні 2022 року та на Ізраїль з жовтня 2023 року. "Хусити також понад 100 разів нападали на комерційні судна, що прямували через Баб-ель-Мандеб, вбивши щонайменше чотирьох цивільних моряків і змусивши частину морських комерційних перевезень у Червоному морі змінити маршрути, що призвело до глобальної інфляції. Діяльність хуситів загрожує безпеці американського цивільного населення і персоналу на Близькому Сході, безпеці наших найближчих регіональних партнерів і стабільності світової морської торгівлі", - наголошено у тексті. Підкреслено, що політика США полягає у співпраці з регіональними партнерами для ліквідації можливості операцій хуситів та позбавлення їх ресурсів. Довідково. Хусити - це воєнізоване угрупування, яке діє на території Ємену. Бойовим крилом руху вважають угруповання "Ансар Аллах". У листопаді 2014 року Рада Безпеки ООН наклала санкції на військових лідерів угруповання Абдель-Халіда аль-Хуси і Абдаллаха Яхью аль-Хакіма за "загрозу миру, стабільності країни, і перешкоду політичному процесу". 20 січня єменські хусити оголосили про припинення атак на кораблі в судноплавному коридорі Червоного моря, за винятком суден, пов'язаних з Ізраїлем. 

Про це повідомило інформагентство Rеutеrs із посиланням на телеканал Аl Маsіrаh, який належить хуситам.Як зазначено в повідомленні, звільнення відбулося за посередництва Оману в межах угоди про припинення вогню в Секторі Гази. За словами власника Gаlахy Маrіtіmе, до складу екіпажу входять 25 громадян Болгарії, України, Філіппін, Мексики та Румунії. Судно було зафрахтоване японською компанією Nірроn Yusеn.Спеціальний посланник ООН у Ємені Ханс Грундберг заявив, що "звільнення екіпажу Gаlахy Lеаdеr є радісною новиною, яка кладе кінець свавільному ув’язненню та розлуці, які вони та їхні сім’ї терпіли понад рік".Судно Gаlахy Lеаdеr під прапором Багамських островів хусити захопили ще в листопаді 2023 року біля єменського узбережжя Червоного моря, коли воно прямувало з Туреччини до Індії. Пізніше бойовики опублікували відео операції.  МЗС України тоді відреагувало на захоплення судна в Червоному морі та доручило причетним українським посольствам перевірити інформацію про можливе перебування українців на борту, а також звернутися до компанії-власника задля з'ясування точного складу екіпажу судна та інших деталей.

Єменські повстанці-хусити звільнили екіпаж судна Gаlахy Lеаdеr, яке 19 листопада 2023 року захопили у Червоному морі. Що про це відомо

У перші дні миру Ізраїль та ХАМАС чекають, коли хтось із них порушить тишу. Чого бояться і чому це важливо для нас, з'ясовувала Gаzеtа.uа. Угода про припинення вогню вступила у дію 19 січня 2025 року. За дві доби до того домовленості були під загрозою зриву, бо Ізраїль і ХАМАС звинуватили один одного у нових вимогах. Ізраїльський прем'єр Беньямін Нетаньягу не зміг зібрати уряд для ратифікації угоди з ХАМАСом. Очільник уряду опинився під тиском міністрів та вулиці, де мітингували як прибічники, так і противники перемир'я. Зокрема, на знак протесту у відставку подав міністр нацбезпеки Ітамар Бен-Гвір. Міністр фінансів Бецалель Смотрич залишився в уряді тільки під обіцянку Нетаньягу повністю знищити ХАМАС. Якщо цього не станеться, він теж вийде з Кабміну. На думку "яструбів", цілей війни не досягнуто, адже угруповання ХАМАС вижило. Натомість 19 і 20 січня, після того, як ХАМАС передав трьох ізраїльських заручників, Ізраїль звільнив 69 палестинських жінок і 21 дитину. Обидві сторони вітали їх як героїв і героїнь. Історії щасливих возз'єднань заповнили ізраїльські ЗМІ й палестинські пабліки. Проте за 15 місяців війни зрив режиму тиші здається вірогіднішим за його дотримання. Тривалість перемир'я на Близькому Сході багато в чому залежить від Сполучених Штатів Америки. "Гармати у Газі замовкли", - так сказав Джо Байден в останні години своєї президентської каденції. "ХАМАС ніколи не управлятиме Газою", - запевнив номінант на посаду радника президента США з нацбезпеки Майк Волтц. У Газі бойовики вперше за 15 місяців вийшли з підземних тунелів У Газі бойовики вперше за 15 місяців вийшли з підземних тунелів і дістали купу привітань від місцевих жителів. Тому уточнення від Майка Волтца було не зайвим. За його словами, команда Трампа запевнила Беньяміна Нетаньягу, що якщо ХАМАС відмовиться від угоди або зірве її, "щоб би ви не робили, ми підтримаємо Ізраїль". Хто перший порушить тишу Водночас спливають неприємні деталі укладання угоди. Так, колишній прем'єр Катару (країни-посередниці) шейх Ахмад бін Джассім Аль Тані написав у соцмережі, що переговори були тривалими тільки через бажання Беньяміна Нетаньягу зберегти свої політичні позиції. Багато хто в регіоні не хоче справедливого і всеосяжного миру Можливо, ця обставина зумовила скепсис Аль Тані. На його думку, без переоцінки "корінних причин конфлікту" досягнення сталого і справедливого миру в регіоні неможливе. "Це може потребувати зусиль, набагато складніших, ніж бойові дії, оскільки багато хто в регіоні не хоче справедливого і всеосяжного миру", - вважає він. Більша частина армії оборони Ізраїлю і навіть члени кабінету Нетаньягу сподіваються на повернення до війни після обміну заручниками, переконаний незалежний журналіст Гвін Дайєр. Близкий Схід на трьох? Найвірогіднішим є другий етап, котрий вимагає повного виводу бійців ЦАХАЛу із Сектору Гази, - вважає він. "Ізраїльтяни сприймуть це як поразку", припустив Дайєр. З іншого боку, є варіант дуумвірату Ізраїлю і Саудівської Аравії в регіоні. З огляду на значне послаблення Ірану, принц-спадкоємець Мухаммед бін Салман може бути більш схильними до такої угоди, що стане дипломатичним тріумфом адміністрації Дональда Трампа. ХАМАС, у свою чергу, не довіряє ізраїльтянам. Хусити з Ємену кілька разів обстріляли Ізраїль на знак солідарності з угрупованням у Газі. Лідер хуситів Абдул-Малік аль-Хусі пояснив - якщо Нетаньяху порушить режим тиші, то хусити атакуватимуть у відповідь. Оскільки Ємен не є стороною угоди, то формально звинуватити ХАМАС у зриві не буде підстав. Є питання і немає плану Як і у рамках мирного процесу по Україні, на Близькому Сході дві проблеми: території та взаємна недовіра. Згідно з угодою про припинення вогню, сторони мають утриматися від бойових дій протягом 42 днів. ЦАХАЛ залишається на певних позиціях у секторі Гази і на кордоні Гази з Єгиптом. Якщо виникне потреба, "ми швидко і потужно відновимо бойові дії", запевнив Нетаньягу. Щодо територій, угода була під загрозою зриву через суперечку про присутність ізраїльтян у Філадельфійському коридорі. Підрозділи ЦАХАЛу неохоче вийшли з густонаселених районів Гази. Сторони і 19 січня грали на нервах: Ізраїль затяг припинення вогню, а ХАМАС - видачу заручників. Громадсько-правова компанія NDR (Німеччина) звертає увагу, що у Нетаньягу не має плану мирного існування Гази, а "ХАМАС усе ще існує і навіть набирає нових прибічників", відсутнє політичне врегулювання по Газі". Загрози стабільності За аналогією, таке ж хитке перемир'я можливе і в Україні, але перспективи його туманні - через те, що військова міць Росії не буде знищена або підірвана. З огляду на позицію Кремля, загроза для Києва залишиться постійною. Єдина надія Ізраїлю, як і, гіпотетично, України, - на стримування агресора зовнішніми потужними силами. У випадку Близького Сходу - це США і Саудівська Аравія, Єгипет і Катар. Другий етап передбачатиме відмову однієї зі сторін від своїх базових вимог. Для Ізраїлю це усунення ХАМАСу від влади Перший етап цілком може бути реалізований, а що далі - невідомо. На 16 день перемир'я має стартувати другий етап, контури якого наразі невідомі. Другий етап передбачатиме відмову однієї зі сторін від своїх базових вимог. Для Ізраїлю це усунення ХАМАСу від влади, водночас угруповання наполягає на протилежному. Якщо ізраїльська сторона поступиться, то ХАМАС отримує панування на прикордонних територіях і тисячі звільнених бойовиків. Якщо ХАМАС не поступиться, то війна спалахне знову. "Це і визначить, хто зазнав найбільшої невдачі, або війна відновиться, або буде поставлено три крапки. Сподіваємося, стратегічні інтереси держави не будуть поставлені під удар, якщо ХАМАС залишиться при владі. Через кілька років це буде дуже серйозна сила", - прогнозує ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп. Трампа "нагнув" ізраїльський уряд і нав'язав цю угоду, щоб гарно увійти у Білий дім, тому ми можемо з високою вірогідністю говорити тільки про перший етап, погоджується й ізраїльський політолог Михайло Пелліверт. "Перемога над ХАМАСом буде лише тоді, коли у Палестині з'явиться влада, котра не буде по-людожерськи налаштована до ізраїльтян і хоча б припустить формат добросусідського існування. У найближчому майбутньому такого не проглядається. Треба визнати, Ізраїль припустився прорахунків, навіть не спробував запропонувати владну альтернативу сектору Гази, а це треба було зробити, для цього в Ізраїль була симпатія світового співтовариства, США і симпатії поміркованих арабських країн", - вважає він. Нині ж більшість ізраїльтян не здатні відповісти на запитання що таке "повна перемога", але конкретне бачення цього є у політичних "яструбів".

Про це повідомляє Тhе Тіmеs оf Іsrаеl.Оголошення було зроблено через Центр координації гуманітарних операцій хуситів. У заяві підкреслюється, що у зв'язку з угодою про припинення вогню та звільнення заручників між Ізраїлем і ХАМАС, угруповання вирішило "припинити санкції" щодо інших суден, які регулярно піддавалися атакам з листопада 2023 року.Хусити уточнили, що "санкції" щодо ізраїльських суден будуть зняті лише після виконання всіх етапів угоди про припинення вогню в секторі Гази.Крім того, сьогодні хусити планують зробити військову заяву, що, ймовірно, стосуватиметься прийнятого рішення.19 січня набула чинності угода про перемир'я між Ізраїлем і ХАМАС. У межах домовленостей терористичне угруповання передало список заручників, яких мали звільнити у перший день. Перемир'я передбачає припинення бойових дій, надсилання допомоги до Гази та звільнення 33 із майже 100 ізраїльських та іноземних заручників протягом шеститижневого першого етапу в обмін на майже 2000 палестинських в'язнів, яких утримують в ізраїльських в'язницях.Того ж дня ХАМАС повернув трьох ізраїльських заручниць — Ромі Гонен, Емілі Дамарі та Дорону Штайнбрехеру — Міжнародному комітету Червоного Хреста. Обмін відбувся в районі коридору Нецарім. Натомість Ізраїль повернув 90 палестинських ув’язнених у рамках угоди про перемир'я.

Таку думку висловив сходознавець, кандидат історичних наук, науковий співробітник сходознавчого відділення Фрайбурзького університету Михайло Якубович в етері Еспресо.Зокрема він зауважив, що угоди між Росією та КНДР та Росією й Іраном відрізняються. "Пхеньян і Тегеран - абсолютно різна реальність. Тегеран намагається все ж таки зберегти можливість рукостискань зі світовими лідерами. Тегеран намагається зменшити санкції. Тегеран намагається умовно вдавати притомного і того гравця, який здатен на перемовини. Що, до речі, багато в чому так і є, враховуючи історію відносин їхню із, наприклад, Сполученими Штатами, і з європейськими країнами. Ну, з Пхеньяном інша історія. По-друге, там в договорі питання територіального його якогось захисту чи взаємних військових зобов'язань, воно не дуже добре прописане. Є відповідні умовності, про які вже відзначають аналітики, що нібито Іран не підтримує в даному випадку російську анексію певних територій України, що десь так і є, бо Іран в ООН, ми знаємо, голосує, або проти взагалі будь-якого осуду Росії, але з іншого боку говорить, що він за завершення конфлікту на умовах територіальної цілісності. Зрозуміло, що це лицемір'я іранського режиму, але, питання в тому, що цей договір кому дає, кому він більше дає, іранцям чи росіянам", - сказав він. Михайло Якубович зауважив, що Іран готується до перемовин із Трампом. І співпраця з Москвою буде для Тегерану аргументом у цих переговорах."І тут можна дуже легко зважити ці дві шальки терезів. Для росіян це додатковий засіб тиску на Захід, що у них є співпраця з Тегераном, і що ця співпраця може навіть передбачати ядерний компонент, хоча навряд це можливо найближчим часом, та і Китай не буде вочевидь за. Для іранців це можливість отримати ще більше доступу до космічних технологій, модернізувати свої газотранспортні системи. Ну і так само розвивати далі різного роду технології пов'язані із освоєнням ядерної енергії. Зараз по суті Іран готується до перемовин із Трампом. Тобто Трамп нібито завжди робить такі голосні заяви проти Ірану, що Іран буде ледь не ворогом номер один, буде потужний тиск. Ми бачимо, що Трамп говорить одне, його радники потім інтерпретують це зовсім інакше, тобто тиск буде зберігатися, але судячи з усього для Ірану ось ця співпраця із Росією, це буде один із таких аргументів, що “якщо ви не знімете з нас санкцій, не буде можливості продавати нафту в дедалі більше країн, то ми можемо ще далі працювати з Москвою", - зазначив сходознавець.На його думку, Іран може дати задній хід у співпраці з Росією за умови зняття санкцій. "Іранці не будуть такими для росіян, як був Башар Асад, чи яким став Пхеньян, ну, можливо, Пхеньян ще контролюється Китаєм. Тобто це буде союзник ситуативний, враховуючи їхні історично проблемні відносини, але це той договір, яким вони будуть вимахувати перед Трампом і говорити, що: “Ми можемо дати задній хід і договір це передбачає, якщо з нас знімуть санкції, якщо з нами будуть далі спілкуватися”. І як в даному випадку будуть говорити Сполучені Штати - питання. Але іранські аналітики, навіть близькі до режиму, в принципі наразі налаштовані все ж таки на перемовини. І оскільки, тим більше, проксі Ірану, ті ж самі хусити, та ж сама Хезболла, той ж самий Хамас перебуває не в найкращому становищі для продовження атак проти Ізраїлю. Власне, тому зараз для них добре мати ще один додатковий аргумент, але чи спрацює - це велике питання", - вважає Михайло Якубович. Російський диктатор Володимир Путін та президент Ірану Масуд Пезешкіан 17 січня підписали договір про "всеосяжне стратегічне партнерство" між країнами терміном на 20 років

Піт Хегсет перетворив комітетські слухання про своє призначення на посаду керівника Пентагону на яскраве шоу, яке миттєво розлетілися інтернетом. Для України міністр оборони США є одним із ключових у сенсі безпеки й оборони. З ким матиме справу офіційний Київ, якщо Хегсета затвердять, - з'ясовувала Gаzеtа.uа. Голова комітету, республіканець Роджер Вікер був налаштований серйозно. Він наголосив, що у світі єднаються диктатури і разом готують війська, а тим часом Пентагон, хоч і розширив коаліцію, та провалив розробку і закупівлі зброї та боєприпасів. "Міністерство оборони вкрай потребує цивільного керівника, котрий слухає бойових командирів, - наголосив він. - Ми знаємо, що венчурний капітал в оборонній галузі отримує менше 1%, а оборонні контракти досі не можуть пройти аудит Пентагону. Міноборони має спростити свою бюрократію", - сказав Вікер. Добрий батечко і злі критики На думку Вікера, Хегсет - несподіваний, але чудовий кандидат: "Він заведе бойовий дух ветеранів у Пентагон". Проте сенатор-демократ Джек Рід нагадав про сексистські і расистські погляди Хегсета, його зловживання алкоголем і неефективність роботи, сексуальне насилля і домагання до жінок. "Ваше призначення дискредитуватиме кожного військовослужбовця. Ви не підходите на цю посаду", - констатував він. Сенатор демократ Гері Пітерс закинув Хегсету, що той ніколи не керував великими колективами. А коли очолював організацію "Ветерани за свободу" з бюджетом у $10, витрати значно перевищували цю суму, Звітів, звідки гроші, досі немає. Особливо розлютив демократів той факт, що Піт Хегсет не зустрівся з ними перед слуханнями. "Ваші публічні висловлювання свідчать, що ви розглядаєте їх (демократів. - Gаzеtа.uа) як ворогів", - застеріг Рід. "Здібний боєць" "Він чудовий комунікатор, здібний боєць, він подолав величезні особисті проблеми, - захищав Піта сенатор-республіканець Норм Колеман. - Нам потрібні люди, здатні на зміни. Будь ласка, не піддавайтесь цинічній думці, що люди не змінюються, і підтримайте того, хто здатен зробити нас маяками Надії для всього світу". Колеман нагадав як Сенат затвердив "порядну людину" (Ллойда Остіна, - Gаzеtа.uа), після чого Росія вдерлася в Україну, хусити активізувалися, а на Близькому Сході США, скоріш, заважали. "Він буде першим міністром оборони, котрий служив на передовій, а не у штабі, - заявив номінант у радники президента з питань нацбезпеки Майк Волтц. - Його доля подібна долі мільйонів ветеранів. Він не лише усвідомлює загрози, але, на мою думку, геніально доводить це до мільйонів американців". Коли маяк очолить Пентагон Після такого "розігріву" сенатори мали б почути справжнього вояка, та кандидат на посаду міністра оборони США Піт Хегсет почав свій виступ, публічно зізнавшись у любові до дружини Дженні, котра була у залі, сказав, що у нього семеро дітей та те, що щоранку він ревно молиться. Від подяки Ісусу він перейшов до подяки всім бійцям. Його перебив невідомий гучними вигуками "ти - жінконенависник!" Хегсету явно не вдалося розчулити сенаторів своєю праведністю, тоді він перейшов до справ. Він заявив, що серед пріоритетів буде політика стримування: оборона кордонів США - робота з партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні, припинення воєн, перебудова й посилення бойового духу американських Збройних сил. Про Україну Хегсет не згадав би, якби не сенатор-демократ Ангус Кінг. Але відбувся загальними фразами: знаємо, хто агресор, і хто "добрий хлопець, війну треба негайно припинити максимально вигідно для українців. У кого вистрілить рушниця на стіні Після слухань затвердження Хегсета зависло на волосині. Головною претензією до нього стали особисті якості. Зрозуміло, кандидат від такого керівника, як Дональд Трамп, навряд чи перечитиме президенту США. А як нап'ється? У такому стані Хегсет розпускає руки, розповів сенатор-демократ Тім Кейн. Піт заперечив, що бив котрусь зі своїх трьох дружин. Сенаторку-демократку Мазі Хіроно не переконав. Вона зажадала, щоби кандидат у міністри оборони пішов у відставку, якщо хильне зайвого. Піт Хегсет нагадав, що поклявся республіканцям у тверезості. Але демократи поцікавилися чи виконає він наказ Трампа із застосування армії проти американців, по силовому захопленню Гренландії та чи дотримуватиметься Женевської конвенції, в якій прописані правила ведення воєн. Відповіді насторожили: Хегсет вважає, що правила ведення воєн де-факто змінилися, а щодо застосування армії проти американців нагадав - він був на площі Лафайєта у 2020 році і "тримав щит", коли були протести та погроми через вбивство поліцейськими афроамериканця Джорджа Флойда. Спікер підтримує Хегсета Спікер Палати представників Майк Джонсон відразу після слухань опублікував пост із твердженням, що "порядний Ллойд Остін" керував "катастрофічним виводом військ із Афганістану" і "дозволив китайцям наздогнати наші військові потужності". Нам потрібна "РІШУЧА людина", себто Піт Хегсет, додав він. Демократи, натомість, занепокоєні тим, що урядові структури будуть заповнені особами схильними до алкоголю, насилля, здатні на сексуальні домагання. Адже Хегсета звинуватили у сексуальному насильстві, хоча він стверджує усе було за обопільною згодою. Ще і дружині з немовлям зрадив, - викрив його сенатор-демократ. Уряд сильних чи насильників? Слухання були ганебною демонстрацією некомпетентності кандидатів Трампа. Піт Хегсет ухилявся від прямих запитань про жахливі звинувачення проти нього "і дав зрозуміти, що не має розуміння ролі та основних навичок управління Пентагоном", розповіла директор з комунікацій Національного комітету Демократичної партії Розмарі Беглін. Голосування за підсумками слухань по Хегсету стане показовим - чи здатні республіканці конвертувати кількісну перевагу у Конгресі в конкретні рішення. "Результати спрогнозувати майже неможливо", зазначив директор Маrіst Іnstіtutе fоr Рublіс Оріnіоn Лі Мірінгофф. На його думку, кандидатури дуже суперечливі, їм потрібно зібрати підтримку, "якщо тільки Трамп не допоможе їм". За процедурою, після попередніх слухань профільний комітет має визначитися чи варто далі розглядати кандидатуру Хегсета у Сенаті. Своє рішення комітет має ухвалити у понеділок, 20 січня. Наразі перевага республіканців у комітеті лише один голос.

Про це повідомляє Тhе Тіmеs оf Іsrаеl.Армія оборони Ізраїлю заявила, що спробувала перехопити ракету, яка викликала сирени на значній території в центральній частині Ізраїлю.Додатково, хусити повідомили про запуск чотирьох безпілотників, що також були націлені на Ізраїль.Представники угруповання пообіцяли продовжувати свої напади до "кінця агресії проти палестинців".Поліція відзвітувала, що уламки від ракетного обстрілу знайшли в населених пунктах поблизу Єрусалиму. Наразі сапери вилучають фрагменти в громадах Цур Хадасса і Мево Бейтар, закликаючи мешканців уникати контакту з ними.На опублікованих фото видно великий циліндр, імовірно частину ракети, що поцілила в житловий будинок.Інформації про постраждалих не надходило.У ніч на  21 грудня з території Ємену була випущена гіперзвукова балістична ракета, яка влучила в один із районів Тель-Авіва, унаслідок чого щонайменше 16 людей поранено. 

Сполучені Штати Америки поки не можуть офіційно підтвердити інформацію про те, що єменські хусити беруть безпосередню участь у війні проти України на боці Росії. Так інформацію про залучення агресором громадян Ємену до війни прокоментував речник Державного департаменту США Метью Міллер, повідомляє Укрінформ. "Ми бачили повідомлення про те, як росіяни заманювали іноземних громадян, у тому числі громадян Ємену, обіцянками роботи, громадянства, вступу до університетів, аби залучити їх до війни проти України", - сказав Міллер. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США вдарили по складах зброї хуситів у Ємені Однак, він зазначив, що не може офіційно підтвердити або коментувати такі повідомлення. "Але я б сказав, що це точно те питання, яке нас хвилює", - додав речник. Він також нагадав, що це не перший випадок, коли росіяни намагаються завербувати іноземців для бойових дій. У США це вважають проявом відчаю з боку російського диктатора Володимира Путіна. За даними західних ЗМІ, Росія обманом завербувала сотні чоловіків із Ємену для участі в бойових діях проти України. РФ здійснює вербування через компанію, пов'язану з повстанським угрупованням хуситів. Новобранцям з Ємену обіцяли роботу з високою зарплатою і навіть російське громадянство. Але коли вони прибули в РФ, їх насильно призвали в армію і відправили на передову в Україну.

Про це повідомляє Аssосіаtеd Рrеss.За даними UКМТО, капітан судна побачив, що "ракета пролетіла в безпосередній близькості від судна", коли воно проходило поблизу Баб-ель-Мандебської протоки, що з'єднує Червоне море з Аденською затокою.Атака сталася приблизно за 48 кілометрів на захід від єменського портового міста Мокка."Судно і екіпаж перебувають у безпеці і прямують до наступного порту заходу№, - додали в UКМТО.Ця атака є однією з багатьох, що сталися з початку війни в Газі у жовтні 2023 року. За даними UКМТО, з того часу хусити атакували понад 90 торгових суден, використовуючи ракети та безпілотники. В результаті цих атак було захоплено одне судно, потоплено два, а четверо моряків загинули. Деякі атаки були успішно перехоплені коаліцією на чолі з США. Представники хуситів поки що не коментували останній інцидент.14 листопада повідомлялось, що американські військові завдали низки авіаударів по військових складах хуситів у Ємені, де вони зберігали сучасне озброєння.