Search trend "Молдова – Україна"

Sign up, for leave a comments and likes
News filter
Не Сирія. Мета Путіна — Україна
Разом з тим, не варто забувати, що не Сирія, а також не Казахстан, Молдова чи Грузія мають для Кремля абсолютну цінність. Такою абсолютною цінністю є лише Україна. Бо без України неможливо ні відновити, ні зберегти імперію. Без України нема підґрунтя для всієї цієї облудної доктрини "Третього Риму", яку вони напрацьовували не одне століття. Інакше їм доведеться для всього світу визнати, що вони без роду і племені та зізнатися у привласненні чужої історії та геноциді інших народів.Читайте також: Асад і Янукович: аналогіїТому заради імперії та імперських наративів пересічний російський кріпак буде жити на хлібі та воді, ходити у дранті, обходитися без найкращих світових досягнень. І не Пуйло тут є основною проблемою; він є лише віддзеркаленням садистських побажань хворого російського суспільства, яке глибоко вражене бацилами імперіалізму і ксенофобії. Не Пуйло створив суспільство, а суспільство породило Пуйла.Отже, попереду ще важка і терниста дорога. Ніхто не казав, що буде легко. Проте на довгу перспективу для України залишаюся оптимістом.ДжерелоПро автора. Андрій Магера, юрист, колишній заступник голови ЦВКРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Не Сирія. Мета Путіна — Україна
Чи привʼяже Україна гривню до євро замість долара, як це зробила Молдова
Молдова використовуватиме євро для встановлення офіційного обмінного курсу лея. Чи зробить Україна так само.
we.ua - Чи привʼяже Україна гривню до євро замість долара, як це зробила Молдова
Розкажіть друзям про we.ua та отримайте винагороду

А Ви знаєте що на Платформі we.ua діє реферальна програма?

Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.

То ж, не гайте час! Розкажіть про we.ua своїм друзям, родичам та колегам. Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.

Розміщуйте своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників і більше бонусів на бонусному рахунку.

Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.

Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.

we.ua - Розкажіть друзям про we.ua та отримайте винагороду
Як російська пропаганда розпалює в ЄС внутрішні конфлікти: ключові наративи за місяць
Підтримуючи ультраправі рухи, рупори Кремля просувають серед європейців наративи про "соціальну несправедливість" та "контроль еліт". Мета цього: змусити людей повірити в хибний курс власних країн. Цю думку Росія особливо намагається насадити громадянам країн, які активно допомагають Україні у війні.Якщо уважно придивитись до новинних агентств у будь-якій європейській країні, легко виокремити ті, що поширюють російську пропаганду. Поширені ними посили розкривають справжні цілі Росії, найбільшою з яких є зменшити підтримку України.У першій статті цього дослідження Еспресо розповідало, як російські ЗМІ та прокремлівські сайти поширюють наративи про здобутки Росії на полі бою та безсенсовність допомоги Україні. У цьому матеріалі ми розглянемо російські державні та проросійські ЗМІ в Європі, які в листопаді активно критикували уряди країн ЄС та його інституції. Наратив: "Лідери країн ЄС наближають занепад своїх країн"У листопаді сайт Сz24.nеws, який ми вже викривали на поширенні пропаганди, розповсюджував у Чехії ідею про прихований іноземний контроль над Польщею. У статті про плани поляків побудувати оборонну стіну на кордоні з Росією та Білоруссю стверджується, що польський прем'єр-міністр Туск "намагається вразити своїх західних партнерів, але це призведе до краху економіки країни".8 листопада чеське видання Сzесhfrеерrеss.сz опублікувало статтю із заголовком "ЄС, такий як він є, поганий для нас!", у якій стверджується, що ЄС завдає шкоди європейцям, бо "жорстоко карає країни, які не виконують вимоги інституції".На початку листопада, коментуючи новину про те, що президент Чехії Петр Павел дозволив 60 чехам воювати за Україну, видання Іnfоkuryr.сz опублікувало заяву речниці МЗС Росії Марії Захарової, яка стверджувала, що чеський президент ігнорує інтереси свого народу. У заголовку президента Чехії назвали "агентом Павеком".4 листопада сайт Роkес24.сz передрукував статтю з проросійського видання Рrvní Zрrávy, використовуючи ім'я чеського генерала Карела Ржеха, щоб заявити про військову хунту в Чехії. Примітно, що саме Ржеха неодноразово заявляв, що Чехія має зміцнити власну армію через війну Росії в Україні.У листопаді Роkес24.сz також намагався дискредитувати президентку Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн. Проросійський сайт зманіпулював її словами про створення європейського шпигунського агентства, опублікувавши текст із заголовком "Абвер чи гестапо? Урсула фон дер Ляєн хоче свою шпигунську службу".У Франції вебсайт Qасtus.fr, який публікує антизахідний і проросійський контент, поширив матеріал про змови іспанський уряд. У статті йдеться про те, що іспанська влада знала про повені у Валенсії та працювала із "світовою фінансовою елітою" над таємним планом контролю над країною. У тексті цитують проросійських конспірологів.Як ми вже згадували, Росія часто використовує праворадикальні групи в Європі для поширення своїх ідей. У листопаді французьке видання Lе Мédіа еn 4-4-2 продовжило критикувати французький уряд. ЗМІ цитувало Флоріана Філіппо, лідера ультраправої партії "Патріоти", який поширив дезінформацію про те, що уряд Франції планує провести дострокові президентські вибори. Філіппо без жодних доказів звинуватив Макрона у спробі маніпулювати виборчим процесом.У ще одній маніпулятивній статті, опублікованій у листопаді, Lе Мédіа еn 4-4-2 знову процитувало Філіппо, який висміював Еммануеля Макрона, закликаючи до його імпічменту.Німецький сайт Рі-nеws.nеt у листопаді лякав своїх читачів тим, що війна в Україні може призвести до великої європейської або навіть світової війни. Видання також написало, що "боротьба з правими" в Німеччині більше нічим не обмежується. ЗМІ заявило, що на "Альтернативу для Німеччини" (проросійську правопопулістську партію) чинять тиск і намагаються її знищити.RТ еn frаnçаіs, французька версія російського державного медіа RТ, попри блокування, працює далі та поширює маніпуляції про лідерів ЄС. У листопаді RТ еn frаnçаіs цитувало Путіна, який заявив, що Європі "бракує інтелекту", а європейські політики не розуміються на економіці та ухвалюють політизовані та нереалістичні рішення.У ще одній листопадовій статті RТ еn frаnçаіs на фоні зростання цін намагалося довести повну "некомпетентність" європейських лідерів.Наратив: "Новий світовий порядок з БРІКС наближається"У листопаді Володимир Путін оголосив свій новий план "світового порядку", де головною інституцією стає БРІКС. Відповідно, почалась потужна пропагандистська кампанія, щоб спершу вживити цю думку в голови звичайних громадян. Проросійські платформи в Європі вже поширюють контент, у якому стверджують, що ЄС поступово розпадається.У листопаді на чеському сайті Іnfоkuryr.сz псевдоаналітик заявляв про розбіжності всередині ЄС. Він також стверджував, що Грузія, Туреччина та Сербія, начебто не хочуть вступати до союзу, а Молдова на референдумі нібито відмовилася від курсу на членство, що є неправдою.Ми раніше писали про масовий підкуп виборців у Молдові російськими агентами перед референдумом щодо вступу до ЄС. Читайте також нашу статтю про проросійські наративи в Молдові.12 листопада прокремлівський французькомовний сайт Rіроstеlаіquе.соm опублікував статтю автора, який закликав Францію вийти з НАТО і стати союзником Росії. Пропагандист вважає, що Росія є захистом Європи від загроз з Китаю, Туреччини, Кавказу, Близького Сходу та Центральної Азії. На думку автора, Європа має бачити себе частиною Росії, а саму Росію — як європейський "Далекий Схід".У листопаді прокремлівський французький сайт Strаtроl цитував слова Путіна з на Валдайського форуму, де той розповідав про принципи "майбутнього світового порядку" та критикував "західну гегемонію". Самопроголошені експерти видання Strаtроl впевнені, що бачення Путіна неодмінно здійсниться.Той самий меседж повторює і чеське видання Сzесhfrеерrеss.сz. Автори без коментарів опублікували чеською промову Путіна з Валдайського форуму про формування "нового світового порядку".У листопаді іспанськомовна платформа РіеnsаСhіlе опублікувала статтю, де також йшлося, що "новий світовий порядок" та занепад Заходу. Медіа поширило ідеї Путіна про майбутнє за багатополярним світом та НАТО як пережиток минулого.Французьке видання Résеаu Іntеrnаtіоnаl активно просуває проросійські ідеї. У листопадовій статті під назвою "Україна, Трамп, енергетика: ЄС і Франція в агонії?" проросійський політик Тьєррі Маріані говорить, що Європа "одержима" вторгненням Росії в Україну.Платформа Оdysее стала місцем публікацій французького прокремлівського пропагандиста Ксав'є Моро, який живе в Москві. Його канал на YоuТubе заблокували в 2022 році за поширення дезінформації. Тепер на Оdysее Моро продовжує стверджувати, що західний світ розпадається, а БРІКС стає основою "нового світового порядку".У листопаді французьке видання Vоltаіrеnеt, знане поширенням теорій змов про США, заявило, що після перемоги Трампа та розширення БРІКС зміниться світовий порядок, і США втратять свій вплив.Також у листопаді франкомовний пропагандистський сайт Lеs Моutоns Еnrаgеs опублікував відверто маніпулятивний текст про занепад Франції та неминучий крах її економіки.Пропозицію Путіна "дати притулок" людям із західних країн, які втікають від "занепаду і неолібералізму", у листопаді опублікували на прокремлівському французькомовному сайті Strаtеgіkа. Аntі-Sріеgеl - прокремлівське ЗМІ, яким керує німець Томас Рьопер, і яке постійно поширює наративи, узгоджені з російською пропагандою. У листопаді Аntі-Sріеgеl опублікував маніпулятивну статтю, де йшлося, що Росії добре ведеться під санкціями.ВисновкиРосія активно працює проти європейських демократій. Пропаганда далі просуває потрібні їй наративи в Європі, знаходячи нові способи уникнути санкцій.Залучені не лише відомі російські державні платформи. Місцеві проросійські видання активно передруковують російські фейки про Україну та інші країни Європи. На жаль, країни ЄС ще не розробили ефективну стратегію, щоб ефективно протистояти пропаганді в російській гібридній війніУ наступному матеріалі Еспресо розгляне російський наратив "Захід винен у війні в Україні".
we.ua - Як російська пропаганда розпалює в ЄС внутрішні конфлікти: ключові наративи за місяць
Україна та Молдова домовилися про нові кроки у співпраці задля охорони водних ресурсів Дністра
У Кишиневі відбулося чергове засідання Дністровської комісії. За його результатами співголови Комісії — перший заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олена Крамаренко та Державний секретар Міністерства охорони навколишнього середовища Республіки Молдова Георге Хайдера — підписали протокол про подальшу співпрацю між двома країнами щодо охорони водних ресурсів Дністра. Про це пише Рубрика, посилаючись на […] Тhе роst Україна та Молдова домовилися про нові кроки у співпраці задля охорони водних ресурсів Дністра арреаrеd fіrst оn Рубрика.
we.ua - Україна та Молдова домовилися про нові кроки у співпраці задля охорони водних ресурсів Дністра
ЧС-2026: ФІФА опублікувала кошики для жеребкування. З ким Україна не зіграє у відборі
Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.
we.ua - ЧС-2026: ФІФА опублікувала кошики для жеребкування. З ким Україна не зіграє у відборі
Путіну припекло одразу у кількох місцях. Прикласти "Орєшнік" - не допоможе
До політичних криз у Грузії, Молдові та у Румунії додалося найбільше за останні роки загострення у Сирії. Що їх поєднує та чому Москва дивно себе поводить у ці дні, розбиралася Gаzеtа.uа. Після жорсткого розгону мітингувальників у ніч на 29 листопада прем'єр Грузії Іраклій Кобахідзе пригрозив "дипломатичними заходами" послу ЄС Павлу Герчинському за те, що він висловився на підтримку опозиції. Це може бути, наприклад, видворення дипломата. У Румунії 15 грудня можуть провести перевибори президента, якщо Верховний суд країни скасує результати вже проведеного голосування. Нагадаємо, там лідером несподівано став проросійський політик Колін Георгеску. Суд призначив перерахувати понад 9 мільйонів голосів і відбулися масові протести проти Георгеску. У Молдові Конституційний суд підтвердив перемогу Майї Санду на виборах президента, але Партія соціалістів республіки Молдова вимагає висловити недовіру уряду Доріна Речана через кризу в енергетиці. Додали перцю Стрімкі політичні загострення поєднує одне: Грузія, Молдова і частково Румунія перебувають у сфері інтересів Росії. У всіх трьох державах лунали заяви про російське втручання у вибори. І Кремль протягом тижня виявляв ознаки роздратування, повторюючи, що "не втручався, але пильно стежить". Та втрутитися довелося, бо рвонуло далеко і болісно. 28 листопада стало відомо про найбільшу за останні 5 років ескалацію у Сирії. Там Росія свого часу підтримала президента Башара Асада проти повстанців, найкривавішими були бої за місто Алеппо, котрі й переломили хід війни на користь Асада. Нині збройні сили повстанців перейшли у масований контрнаступ і захопили близько 100 квадратних кілометрів території, військову техніку, зайняли від 50 населених пунктів на півночі країни і обстріляли Алеппо. Це стало найбільшим досягненням повстанців протягом останніх років. Башар Асад негайно прибув до Москви з неоголошеним візитом і, попри відсутність Путіна, який був у Казахстані на саміті ОДКБ, вирішив чекати. Є куди ракети кидати Речник диктатора Дмитро Пєсков заявив, що у Кремлі не коментують візит Асада до Москви з міркувань безпеки, але "ситуація в Алеппо є зазіханням на суверенітет Сирії, Росія виступає за наведення порядку у країні". Як саме, Пєсков не уточнив. Але у російських пабліках шириться версія можливих ракетних ударів по сирійській опозиції, котру нібито інструктують турецькі спецпризначенці. Причому нібито Ердоган таким способом помстився Росії за нічні удари по "зерновому коридору" на території України. У західних ЗМІ акцентують на перемир'ї на близькому Сході як на вірогідному приводі для наступу опозиції у Сирії. За даними джерела ТWZ, Башар Асад попросив Путіна повернути сирійців, котрі воюють в Україні на боці РФ, однак дістав відмову. Нагадаємо, кілька місяців тому з аналогічним проханням до нього звертався прем'єр Індії Нарендра Моді. Його клопотання було задоволене. сирійська армія Башара Асада самотужки не здатна довго й ефективно опиратися, хоча Асад і оголосив контрнаступ. Отже, Путін перед болісним вибором Роздратування Кремля пояснюється просто: РФ і Туреччина були посередниками в укладанні перемир'я у Сирії, за яким Росія вивела частину своїх військ. Наступ сирійських повстанців зіштовхує лобами Росію з Туреччиною. Регулярна сирійська армія Башара Асада самотужки не здатна довго й ефективно опиратися, хоча Асад і оголосив контрнаступ. Отже, Путін перед болісним вибором: або після років обережних маневрувань бити горщики з Ердоганом, або обмежено підтримати Асада без завдання суттєвої шкоди повстанцям, щоб не розсваритися з Ердоганом. Якщо посваритися, то під загрозою буде "Південний потік". Та є ще один гравець, котрий спонукає до стриманості, - Іран. Іранський слід За даними іранських ЗМІ, 28 листопада сирійські повстанці вбили генерала Корпусу стражів ісламської революції (КСІР), що викликало осуд офіційного Тегерану. Наступ повстанців став частиною плану "диявольського режиму Ізраїлю і США", заявив представник МЗС Ірану Есмаїл Багаї. Логічно, що Росія мала б послати сигнали до Ірану, однак, на думку низки російських пропагандистів, нині Путіну треба терміново розбиратися з керівництвом російської групи військ у Сирії, котра проґавила потужний наступ повстанців. Натомість Іран роздратовано попередив Туреччину не втручатися у справи Сирії, бо КСІР і російські війська там перебувають за запрошенням Асада, а турецькі - ні. Проґавили загрозу Для армії Асада атака опозиції стала такою несподіванкою, що вона нездатна була відбити удари, звернув увагу директор аналітичного центру Рамі Абдель Рахман. Довелося поспіхом залучати російську авіацію. "Дивно спостерігати, як силам режиму завдають такі потужні удари попри російську авіаційну підтримку. Явні ознаки підготовки до наступу були, але їх не взяли до уваги. Можливо, розраховували на підтримку проіранського угруповання "Хезболла?" - припустив він. Але у "Хезболлі" якраз цими днями було чим зайнятися, - попри перемир'я, Ізраїль завдав ще низки ударів по територіях, де, за даними розвідки, спостерігалася активність бойовиків. Відтак дії сирійської опозиції є превентивними, вважає аналітик з Інституту стратегії та політики Нік Герас. "У них тісні зв'язки з угрупованнями, котрі підтримує Туреччина. Бойовики намагаються попередити можливість сирійської військової кампанії у районі Алеппо", - наголосив він. Вогняне коло як шлях до миру? Тож, схоже, у Кремля загострилися застарілі болячки: Грузія, Молдова, Румунія, Сирія. Якщо Путін розсвариться з Ердоганом, не виключено, що дружба з Іраном також ускладниться. Кремлівський диктатор, судячи з його поведінки під час прес-підходу в Астані, не почув на саміті ОДКБ бажаного і опинився у вогняному колі. І наявність кількох "Орєшніків" не гарантує вирішення тривалих проблем. Тому наступ сирійської опозиції видається важелем примусу Путіна до мирних переговорів, вважає голова ГО "Україна в НАТО" Юрій Романюк, адже він може бути частиною великого плану по створенню для нього складної ситуації. Причому, припускає експерт, цей план міг бути погоджений обраним президентом США Дональдом Трампом через генсека НАТО Марка Рютте, оскільки зрозуміло, що за незмінності його позицій переговори по Україні навіть теоретично неможливі. "Асаду немає чим захищатися, а російські військові були переведені на війну з Україною, - пояснив він. - Ердоган невдало з'їздив на саміт БРІКС, де його не прийняли, він затаїв образу і нині допомагає у Сирії проти Асада. Це другий фронт для Путіна. Він на шпагаті сидить. Він не може кинути Сирію, бо це його стратегічна військова закордонна база, і на фронті проти ЗСУ дуже напружена ситуація. І йому або кидати Сирію - або Україну. Тут відкривається вікно можливостей для нас". На думку експерта. Іран навряд чи допоможе Сирії, бо армія і проксі-угруповання крани значно ослаблені. Воювати ніким - воювати нічим У соцмережах пояснюють наступ сирійської опозиції так: Туреччина та її проксі воюють з Росією, Іраном, Сирією та її проксі, причому нібито готується повстання всередині армії Асада. Якщо збурення проти Башара Асада буде успішним, він ризикує залишитися без армії. Частково цим можна пояснити миттєвий візит Асада до Росії. З іншого боку, залучення до атаки на режим Башира Асада узбецького ополчення "Таухід і Джіхад" - це удар під дих Путіну, котрий протягом останніх кількох місяців спілкувався з президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим і був більш ніж задоволений результатами перемовин. Такий демарш Узбекистану став можливим тільки за однієї умови - Мірзійоєв знає, що не варто боятися відповіді, бо її не буде. Путін у війні проти України (у тому числі, в Курській області) задіяв до 90% особового складу своїх збройних сил, у гарнізонах на території РФ залишилося 10-13% особового складу, розповів військовий експерт Сергій Грабський. Та і всередині країни потрібно залишити контингент, щоб лякати сусідів, зокрема, країни НАТО. "Путін не має чим поділитися із вірним васалом Башаром Асадом. А як перекидати війська - кораблями? Сумніваюся, що хтось дозволить через Боспор і Дарданели. Літаками? Навіть із цієї точки зору, від позиції Туреччини залежить дуже багато", - зазначив він. А керівники інших держав зроблять висновки - для великої геополітичної гри одного "Орєшніка" явно недостатньо. І якщо що силою придушувати демократичний поступ - це не "вирішувати" проблему, а заганяти углиб, звідки вона обов'язково "рвоне".
we.ua - Путіну припекло одразу у кількох місцях. Прикласти Орєшнік - не допоможе
Соцопитування помилилися. На виборах президента Румунії таки лідирує проросійський кандидат
Перший тур президентських виборів у Румунії продемонстрував тенденції під час підрахунку голосів, схожі на ті, що були під час виборів у Молдові. Насамперед - різку зміну тренду вночі. За попереднім підрахунком голосів, до пізньої ночі фаворитом перегонів був чинний прем'єр країни Марчел Чолаку від Соціал-демократичної партії Румунії. Але зранку його обігнав незалежний кандидат Колін Георгеску (22,9%). У понеділок 25 листопада, по обіді, Чолаку опинився на третьому місці, а другою стала Елена Ласконі (19,7%), представниця від ліберал-консерваторів "Союз порятунку Румунії". Ці дані суперечать соцопитуванням та екзит-полам, за якими Георгеску виходив максимум на третє-четверте місце. Країни різні, проблеми схожі Жоден з двох фіналістів першого туру не набрав більше 50%, тому румуни прийдуть на виборчі дільниці 8 грудня. Очікується, що там буде людно: за даними румунської ЦВК, участь у голосуванні 24 листопада взяли 52,4% виборців. З огляду на явку в інших країнах Східної Європи на недавніх виборах, інтерес до того, хто стане президентом, у Румунії високий. Ключовими темами під час агітації став високий рівень інфляції та війна Росії в Україні. У Румунії серед інших країн ЄС найбільше громадян, котрі перебувають за межею бідності. Уряд Марчела Чолаку протягом 2024 року вимушений був переглядати рівні соціальних виплат, але але вони не встигали за зростаннями цін. Маючи спільний з Україною кордон у 650 кілометрів, Румунія регулярно стикається із "зальотом" ворожих БпЛА і уламків ракет. Розміщення системи ПРО НАТО на території країни там сприйняли неоднозначно. Як і в Молдові, Угорщині, Словаччині та Німеччині, риторика кандидатів звелася до двох протилежностей: або ЄС і НАТО - або внутрішні інтереси країни. Їх - кандидатів - балотувалося 13 осіб. До критиків Євросоюзу (аж до виходу з нього) належить і переможець першого туру Колін Георгеску, котрий хоча має зв'язки з ультраправим "Альянсом за об'єднання румунів", балотувався як незалежний. Міцне слівце і масло на сальце Вірогідно, таке рішення він ухвалив, бо від цієї ж партії участь у перегонах взяв інший кандидат - Джорджіу Сіміон. Тому Георгеску не мав би добрих стартових позицій порівняно з "розкрученим" Сіміоном. Тим паче, після зняття з перегонів Діани Шошоаке від "SОS Румунія" у країні були протести, що підігріло увагу до ультрас. На відміну від Сіміона, Георгеску зробив ставку на соцмережі та на емоційні, розмиті обіцянки і гасла, схожі на ті, що були у кампанії Дональда Трампа. Наприклад, він пообіцяв підтримати румунських фермерів та активізувати імпортозаміщення. Ключовим же стала критика НАТО. Сіміон, котрий виступав проти підтримки України та за мирний план Дональда Трампа, не піддавав сумнівам розміщення у країні системи ПРО, а також не схвалював дії Путіна в Україні. Георгеску ж на міцні слівця не скупий. Факт розміщення у Румунії систем ПРО від НАТО він назвав "ганьбою дипломатії", оскільки Альянс, на його думку, не захистить країну у випадку агресії РФ. Кого налякав Георгеску "Сьогоднішнє голосування - це молитва за націю, - написав він у день виборів. - Я голосував за ображених, принижених, за тих, хто відчуває, що не має значення у цьому світі". І така риторика імпонує румунам. Результати Георгеску у першому турі президентських виборів є, радше, протестом людей проти чинного істеблішменту, пояснив політичний консультант з Бухареста Крістіан Андрей. "Основні політичні партії втратили зв'язок з пересічними румунами, вони роздроблені та не можуть висунути сильних кандидатів", - зазначив він у коментарі Аssосіаtеd Рrеss. Рука Кремля? На користь "темної конячки" шум навколо його вірогідної проросійськості. "З огляду на позицію Георгеску відносно України і різницею між опитуваннями та фактичними результатами, ми не можемо цього виключати", - припустив професор політології в Університеті Бабеш-Бойяї Серджіу Міскою. В Україні у цьому впевнені. Як зазначила координаторка проєкту "Дельта 24" по регіону "Україна-Молдова-Румунія" фонду "Демократичні ініціативи" Маріанна Присяжнюк, Георгеску є, безумовно, проросійським кандидатом. "Кремль через його критику НАТО б'є по безпеці Східної Європи, - наголосила експертка. Для України, на її думку, важливо зберегти партнерство, вибудуване протягом останніх трьох років. Через Румунію, зокрема, пройшли максимальні обсяги зернового українського експорту. У Кремлі зазначають: чинний уряд Румунії не є дружнім до Росії, що ж до виборів - дочекаємось результатів. Речник Путіна Дмитро Пєсков, фактично, дослівно повторив тези, озвучувані після першого туру молдовських виборів. Але ще справа у парламенті Інтригу посилює той факт, що 1 грудня румуни обиратимуть ще й парламент, котрий за політичною вагою значно важливіший за президента. Результати першого туру президентських перегонів можуть вплинути на симпатії електорату під час обрання депутатів. У другому турі Георгеску протистоятиме Елена Ласконі, єврооптимістка і палка прибічниця НАТО. Цей факт може зіграти проти неї з урахуванням високих показників конкурента саме на антинатівській риториці. До того ж, друге місце їй дісталося завдяки голосам румунської діаспори, котра, як і молдовська, є чисельною, що свідчить про внутрішній розкол. А результат проєвропейського Чолаку наочно демонструє розчарування виборців у такій риториці. Удача може бути примарною Якщо порівнювати результат першого туру із соцопитуваннями, за день-два до 24 листопада вони показали різкий злет симпатій до Георгеску (що свідчить і про високу мінливість настроїв електорату). З іншого боку, між ним і Ласконі розрив менш ніж у 3%, що робить другий тур непередбачуваним. Чинником перемоги може стати, наприклад, публічна підтримка Марчелом Чолаку Елени Ласконі. А також, як не дивно, інтенсивність обстрілів Росією території України. Нашій країні потрібно підготуватися, адже, за даними Sky nеws, у випадку перемоги Георгеску Румунія може скоротити підтримку нашої країни.
we.ua - Соцопитування помилилися. На виборах президента Румунії таки лідирує проросійський кандидат
Нам важливо, щоб Росія виснажилася швидше
І навіть якщо ми уявимо, що українська держава зникне з політичної мапи світу, це не означає, що боротьба демократії та диктатур закінчиться на цьому. Навпаки, вона продовжиться ще з новим імпульсом. Я думаю, що це всі в демократичному світі прекрасно розуміють. Тому так важливо, щоб Україна в цій війні не програла, щоб вона на політичній мапі світу залишилася, щоб демократії довели, що сама ідея ревізії міжнародного права і ревізії права інших країн мати свій власний політичний і цивілізаційний вибір не може бути акцептована тими країнами, які самі цей вибір роблять. Але разом із цим ми маємо усвідомлювати, що війна відбувається на кількох фронтах одночасно.Є військова агресія Росії проти України, і не тільки Росії проти України, тому що, повторюю, Україна - це тільки фрагмент цієї історії. Ми вже маємо війну на Близькому Сході, ми маємо війну в Сирії, яка триває. Я думаю, протягом наступного часу, якщо триватиме російсько-українська війна (а політичного рішення цього конфлікту в найближчі роки не передбачається), будуть нові, не менш драматичні та трагічні війни в різних куточках світу. Оскільки Третя світова війна як війна з обміном стратегічними ядерними ударами поки що неможлива для сторін, вони працюватимуть шляхом таких от локальних конфліктів із винищенням сил противника по всьому периметру, де ці сили можна винищити. І Україна, знову-таки повторюю, є частиною цього глобального зіткнення. Читайте також: Путін вірить, що Захід віддасть йому Україну на поталуАле є і боротьба економічна. Фактично Захід нічого не може зробити в ситуації, поки він тісно економічно пов'язаний з такими країнами, як Китайська Народна Республіка. Тому що, коли Захід запроваджує санкції проти Росії, яка сама по собі вже є проксі-силою Китаю, коли Захід хоче зупинити війну на Близькому Сході, знаючи, що терористичні організації підтримує Іран, а Іран є проксі-силою Китаю, і коли західний добробут залежить виключно від того, якими будуть стосунки з Китаєм, і ніхто на Заході не хоче погодитися з бодай 10-річчям бідності та соціальної неврівноваженості в усіх країнах Заходу, якщо вони відмовляться від торгівлі з Китаєм, то або багатство, або перемога над диктатурами. Та й не можна щось зробити відразу, і це треба чітко усвідомити. Є боротьба на електоральному фронті. Диктатурам набагато легше перемагати на електоральному фронті, ніж демократіям. Люди у демократичному світі хочуть чистоти процедури. Диктатури чистоти процедури не хочуть, вони хочуть результату і вони перемагають і перемагатимуть. Тільки останнім часом ми бачили успіх Росії у Республіці Молдова. Цей майже програш європейського референдуму в ситуації, коли він мав бути точно виграний, коли Молдова отримала шанс європейської інтеграції, якого вона б ніколи не мала, якби не війна Росії з Україною, і половина її населення, більшість населення на самій території Молдови проти європейської інтеграції - що там говорити? Перемога грузинської "Мрії" в Грузії — очевидно, перемога на електоральному фронті, перемога Китаю на Мальдівських островах, що фактично вигнали індійський флот з тієї території, зменшила шанси Сполучених Штатів на воєнне партнерство з Індією в Тихому океані й на результативність цього партнерства. Перемога Китаю на президентських виборах на Шрі-Ланці — очевидна перемога Китаю, і це знову-таки зменшує можливості Сполучених Штатів і їхнього впливу в регіоні, який в 100 разів більш важливий для Америки, ніж 150 україн.Читайте також: Чи допоможе Путіну ядерний кийокНічого, вони спокійно програють і будуть програвати. Тому що вони не розуміють суті того, що відбувається з погляду електоральних процесів і можливостей Китаю як їхнього важливого економічного партнера витрачати гроші на такі речі.Я вже не кажу про Європу. Ми говоримо весь час європейцям, що ми їх захищаємо, що ми стоїмо на сторожі країн-членів НАТО. Я завжди заперечую ці тези й кажу, що ми нікого не захищаємо. До Риги з Москви ближче, ніж до Києва. І Латвія, і Естонія, і Польща мають власні кордони з Російською Федерацією. Якби Росія хотіла, вона б туди напала все одно. Але ми захищаємо ці країни інакше. Ми захищаємо ці країни, фактично створюючи реальну демонстрацію зменшення впливу Російської Федерації на Європу. Якщо Росія виграє, то очевидним чином Росія отримає можливість електоральних перемог всюди, де знайдуться сили, які намагатимуться говорити з Росією абсолютно іншою мовою. І, до речі, успіх ультраправих і ультралівих сил в Європі останнім часом демонструє, що Москва діє дуже ефективно. Поки ми з вами проводимо конференцію у Відні, прем'єр-міністр Орбан, колишній федеральний канцлер Шредер, інші провідні політики, які звикли розуміти Володимира Путіна, сидять на представницькій конференції у Швейцарії. Спікер швейцарського австрійського парламенту від ультраправих зустрічається з прем'єр-міністром Орбаном, а лідер партії, яка перемогла на парламентських виборах в Австрії, підписує з прем'єр-міністром Угорщини спільну декларацію про взаємодію в Європі. Це вам не демонстрація перемоги? Тільки однієї з перемог, далі буде більше. Чим далі ми будемо програвати на фронті, тим більше буде у Росії перемог.Я вже не кажу про пострадянський простір. У 2022 році, коли Росії не вдалося "розв'язати проблему за три дні", її вплив на пострадянський простір зменшувався на очах. Зараз він збільшується на очах. Це видно по країнах Центральної Азії, це видно по країнах Кавказу. І так буде, якщо Росія продемонструє своїм сусідам, що відмова від інтеграції з нею – це провал, це руїна, це демографічна, економічна і соціальна криза. Україна стала прекрасним, ідеальним полігоном для демонстрації того, що таке непокірність російським бажанням. І, звичайно, якщо вона наступні 3, 5, 7 років буде таким полігоном, ви можете бути впевнені — Росія буде гегемоном пострадянського простору, а після остаточного знищення української державності стане гегемоном Європи.І для цього не потрібно економічно бути сильною. Російська імперія ніколи не була економічно сильною. Просто коли "казак" приходить до Парижа, ти визнаєш, що це сильна держава і що вона має визначати правила гри на Європейському континенті.Ось чому ми маємо запобігти. Ось про що ми маємо говорити з нашими партнерами. Я, до речі, вважаю, що це абсолютно справедливо, що вони наші партнери, а не наші союзники. Якби ми хотіли, щоб вони були нашими союзниками, ми б хотіли до НАТО не після того, як на нас напала держава, яка завжди була найближчою державою для переважної частини наших з вами мудрих співвітчизників, а до того, як вона на нас напала.Не треба шукати союзників після того, як той, кого ти вважав братом, виявився тобі ворогом. Так не буває. Отак "пропєтлять" жодному народу в історії ще не вдалося. Можна "пропєтлять" тільки дорогою до могили. Так що я думаю, що наша задача – це використати розуміння партнерами ось тих, я б сказав, порушень міжнародного права, руйнування людяності, яке відбувається на нашій землі за допомогою російської агресії, щоб зберегти свої державні та національні можливості на майбутнє десятиріччя.Читайте також: Це війна, яка пропонує Цивілізації вибірІ завжди пам'ятати дуже просту річ. Навіть якщо ми зможемо якимсь чином закінчити цю війну - а кожний новий рік війни буде роком нашого програшу, щоб у вас не було жодних сумнівів, - ми будемо виснажуватися і нам буде просто здаватися, що Росія виснажується також, але нам важливо в будь-якому разі зробити так, щоб Росія виснажилася швидше. І це теж питання до наших союзників, щоб вони розуміли, що ми маємо бути завжди підтриманими. Маленька фрустрована 30-мільйонна країна не може виграти у 130-мільйонної, яку підтримує Китай, якщо не буде реальної підтримки Заходу. Але навіть якщо ця підтримка буде, навіть якщо війну вдасться зупинити, навіть якщо російські та українські війська врешті-решт зупиняться на лінії зіткнення, навіть якщо будуть ухвалені рішення, які дозволять нам стати частиною євроатлантичної спільноти в майбутньому, пам'ятайте, що ми знову будемо воювати на електоральному фронті на перших виборах. І не думайте, що ми приречені на виграш. Швидше за все, після війни, коли більшість нашого населення буде жити у відомій парадигмі "ліш би нє било войни", "тільки щоб нової кризи такої не відбулося", ми можемо очікувати нового програшу і нового геополітичного розвороту, який зараз здається абсолютно неможливим, але буде можливий через 24 години після того, як замовкнуть гармати. І ми вже з вами маємо до цього готуватися. Бо виграш у війні може абсолютно чітко означати програш у мирі. І коли ми дивимося в бік Тбілісі чи в бік Кишинева, до речі, де теж була війна у 90-ті роки, і здавалося, що Молдова ніколи не буде в орбіті російського впливу, ми маємо розуміти, що таке майбутнє, якщо ми зараз про нього не подбаємо, може очікувати й на нас.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 
we.ua - Нам важливо, щоб Росія виснажилася швидше
Путін вірить, що Захід віддасть йому Україну на поталу
У пропагандистському інформаційному рупорі путінського режиму РИА Новости розміщена стаття "Лавров: новый "крестовый поход" против России обречен на провал". В ній, зокрема, зазначається: "Більшість країн Заходу збилися в коаліцію заради підтримки України до перемоги, намагаючись нанести стратегічний удар Росії на полі бою", зазначив міністр на відкритті ХVІ Асамблеї русского міра. Росія готова битися із Заходом на полі бою."Але таке в історії бувало не раз. Більшість європейських країн теж були представлені в армії Наполеона, більшість європейських країн були представлені в армії Гітлера. І той, і інший теж хотіли нанести стратегічний удар Росії на полі бою. Ми впевнені, що такою ж буде доля і нинішнього хрестового походу проти нашої країни і нашого народу", –  підкреслив міністр.За збоченою логікою міністра закордонних справ Росії Сергея Лаврова виходить так, що це Україна і підлий Захід разом підступно напали на "миролюбну" Російську Федерацію. І тепер вона змушена протистояти їхньому хрестовому походу та у "священній війні" відстоювати інтереси міфічного "русского міра".Подібна політична маячня постійно повторюється високопосадовими членами злочинного режиму Путіна, щоб не тільки відбілити їхню криваву агресію в Україні, а й показати свою рішучість нескінченно продовжувати воєнну авантюру, котра від самого початку була приречена на провал.Читайте також: Чи допоможе Путіну ядерний кийокДовічний диктатор Путін дуже хоче, щоб з Російської Федерації були зняті санкції, однак не бажає виконувати жодну з вимог, через які ці санкції були накладені на Росію. Він свято вірить у те, що зможе пережити Захід і його ймовірні наступники, якщо він помре на посаді, теж переживуть.Видаючи пропозиції капітуляції України за "мир", володар Росії націлений продовжувати свою агресію. Адже поки московські еліти особисто на собі не відчують негативних наслідків російсько-української війни, їх і далі буде влаштовувати цей миршавенький правитель, який, не маючи на то ресурсів, необдумано замахнувся на підкорення всього світу.Путін ввів переважну частину росіян в стан перебування в альтернативній реальності, за якої біль від безпросвітного життя та почуття страху перед репресивним режимом блокують для розуму можливість критично мислити. Після чого пересічний росіянин вважає своїм обов’язком підтримувати те, що держава вважає моральним і правильним. Це пояснює неспротив плебсу все новим репресивним і обмежувальним законам.Росіяни не розуміють демократії. Адже у них її ніколи не було. На противагу Заходу, коли там громадяни постійно піддають сумніву рішення своїх лідерів, це їхній обов’язок. А якщо незадоволені, то через чотири роки демократичним шляхом вони змінюють своє керівництво.Читайте також: Путінський світ ілюзій розбивається об реальністьНа Московщині все навпаки. Інформація, яку отримує населення, жорстко обмежується і контролюється владою. З кожним місяцем росіянам стає все важче виходити на альтернативні зовнішні джерела. І коли ви виросли в країні, де настирливо переконували вас, що небо зелене, а інші твердження не тільки невірні, але й злочинні, то важко чекати від таких "громадян" бажання щось змінити або замінити.Росіяни не знають правди про те, що робить Путін від їхнього імені. Вони й досі не мають жодного уявлення про реальну економічну ціну для країни російсько-української війни, вони не бачать нестримної корупції в міністерстві оборони, вони мало чи зовсім нічого не знають про справжню кількість загиблих на фронтах війни. Їм говорять про якісь міфічні 30 тисяч, коли реальні втрати живої сили дуже скоро перевершать рубіж у 700 тисяч осіб. Вони не знають правди про те, як їхніх чоловіків на передовій погано годують,  систематично недоплачують обіцяні суми, погано екіпірують і поводяться з ними, як з м’ясом у м’ясорубці.Невпинна пропаганда тримає росіян у стані впевненості, що вони вже перемагають, переконуючи, що після цього на них чекає хороше майбутнє. Не дивлячись, що у путінського режиму немає ідеології, він її вправно заміняє пропагандою, яка здатна пояснити населенню все що завгодно, і воно буде сліпо вірити в те, що з емоційним надривом повідомить  телевізор.Дезінформаційна машина Путіна потужно працює, як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Обдурені росіяни повірили в "небезпеку", що, якщо Путін не вдереться в Україну, вона стане членом ЄС, потім НАТО, а далі цим же шляхом підуть Молдова, Грузія, Вірменія та Білорусь. І НАТО, оборонна організація, якимось чином домінуватиме в Євразії.Читайте також: Чи спрацює остання ставка Путіна?Так буває тільки у тоталітарній фашистській державі, яку створив Путін. Пропаганда діє так чітко, що московити повірять у будь-яку нісенітницю, яку їм згодовують інформаційні пропагандистські кілери. А одного разу вони прокинуться і виявлять, що Путін не тільки не зміг досягти жодної зі своїх стратегічних цілей, а що ніхто у світі його не підтримує і не хоче мати з ними нічого спільного.Геноцид Путіним українського народу є стимулом для всіх демократичних держав, що ще не встигли приєднатися до НАТО, здійснити це якомога швидше, як це зробили нещодавно колись нейтральні Швеція і Фінляндія. Яких вторгнення Російської Федерації в Україну переконало в тому, що нейтральність здатна згубно відбитися на їхньому майбутньому. Тепер, коли він зруйнував колишній оманливий імідж Росії, жодна з європейських країн не захоче прив’язувати свої човни до потопаючого корабля Путіна.Не дивлячись, що ситуація виходить в диктатора з-під контролю, він вірить в те, що Захід віддасть йому Україну на поталу.  Такі тоталітарні правителі, зрештою, піддаються тому, що можна визначити, як "диктаторську пастку". Стратегії, які вони використовують, щоб утриматися при владі, як правило, призводять до їхнього остаточного падіння. Замість того, щоб бути довгостроковими планувальниками, багато хто робить катастрофічні короткострокові помилки – ті помилки, яких можна було б уникнути в демократичних системах.Вони чують лише те, що говорять підлабузники й отримують погані поради. Вони неправильно розуміють своє населення. Вони не бачать загроз, доки не стає занадто пізно. І на відміну від обраних лідерів, які залишають посаду відразу, коли закінчується термін їхнього перебування на ній, більшість диктаторів, і серед них й Путін, не здатні він неї добровільно відмовитися. Адже тоді доведеться відповісти за усі свої злочини, а от відповідати за щось він не бажає.Путін небезпечний ще й тим, що коли ми живемо вже у ХХІ столітті, він назавжди застряв в середині ХХ-го. Адже диктатор не вміє користуватися Інтернетом, та повністю покладається на своїх підлеглих, щоб ті його інформували. А у них є маса причин, аби підсолоджувати інформацію та спотворювати правду, перш за все тому, що вони бояться гніву Путіна, якщо той почує не те, що хоче.А оскільки він дивиться російське державне телебачення, споживаючи власну пропаганду, вигадані ним та його оточенням наративи повертаються до нього назад. Це й здається йому підтвердженням правильності вибраного ним шляху. Таким чином Путіну важко розібратися з тим, що насправді відбувається в Росії та навколо неї. Оскільки він відштовхується від невірогідних фактів, розглядаючи їх як основу для прийняття рішень з того чи іншого питання.Постійно перебуваючи в "королівстві кривих дзеркал", тиран, попри все, приймає рішення, які здатні трагічним чином вплинути на долю всього світу. У цьому полягає велика небезпека для всієї західної цивілізації. Не говорячи вже, що чим старшим стає Путін, тим сильніше загострюється його его і він став ще більшим соціопатом, ніж до початку Великої війни Росії з Україною.Читайте також: Російська Федерація не має жодних шансів уцілітиВісь зла – Росія, Китай, Північна Корея та Іран вирішили, що слабкий та неповороткий Захід не може чинити спротив їхнім намаганням підім’яти під себе увесь світ. Вони роблять спробу розширити свій вплив, тестуючи  своїх сусідів і шукаючи слабкі місця, щоб використати їх. Іран поглиблює свій тиск на Ірак і прагне підім’яти під себе сусідні арабські держави та знищити Ізраїль. Китай провокує нестабільність на кордоні з Індією, погрожує Тайваню вторгненням та лякає країни Південно-Східної Азії. Росія націлена на знищення незалежності України, Грузії та Молдови.Втім, поки що не всі в американському політичному істеблішменті усвідомили, наскільки багато і для них поставлено на карту в Україні. Сполучені Штати є, мабуть, найбільш доброзичливим світовим лідером, якого бачив світ. Вони стали єдиним гегемоном, який підтримує світовий порядок (серед тих, хто до них визначав його) у справедливий спосіб. Тепер же, за дій збожеволілого від безкарності Путіна, цей порядок опинився під загрозою. Адже в разі  успіхів Росії в Україні буде не тільки знищений світовий порядок, керований Америкою. Тоді Сполучені Штати втратять безпеку і процвітання, які американці відчували протягом останніх трьох поколінь.Якщо Америка і Європа продовжать свою підтримку України, Росія програє. Санкції вже працюють, хоча не ідеально. У внутрішніх звітах РФ говориться, що залізнична система Росії близька до краху через відсутність підшипників для локомотивів, наявний цивільний авіапарк дуже потерпає через відсутність запасних частин для літаків. Російська Федерація не здатна нині взагалі щось виробляти, окрім зброї. А через те, що запаси боєприпасів у Росії вичерпуються, Путін змушений звертатися по допомогу до Північної Кореї та Ірану.Але його ідеєю фікс і надалі залишається ліквідація Української держави. Тому думки деяких західних політиків про те, що згода на "мирну угоду" на умовах Кремля припинить війну, є наївною фантазією. У 2014 році Росія підписала Мінську угоду, яка мала принести мир у регіон. Та з цього нічого не вийшло.  Путін не збирається дотримуватися будь-яких домовленостей, він розглядає їх як шанс відновити свою армію, щоб, обдуривши Захід, почати знову війну. Наразі війна, яка зараз зайшла в глухий кут, повільно обертається на користь України, оскільки вона виснажує російські активи та перемелює живу силу противника. Путін та його злочинний режим виживуть лише у тому випадку, якщо Сполучені Штати та Європа перестануть підтримувати Україну. Але зараз ті на Заході, хто й досі вважає, що Росія не є загрозою для всієї цивілізації, мають дуже короткі часові горизонти.Адже якщо ви хочете уникнути того, щоб ваші діти воювали у Третій світовій війні та, можливо, програли її, тоді зараз дайте відсіч експансіоністській силі зла, якою на сьогодні є путінська Росія.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Путін вірить, що Захід віддасть йому Україну на поталу
Під час влаштованого Сталіним голодомору вимерло 50% гагаузів, а сьогодні вони вірять російській пропаганді й Україна занехаяла цей регіон, - історик Кабачій
Про це йшлося в інтерв'ю з ним, яке оприлюднило Українське радіо в День пам'яті жертв голодоморів, 23 листопада 2024 року."Причини були такі, що Радянський Союз вирішив задобрити ті країни, які він планував мати у своїй сфері впливу", - зазначив дослідник.Мова про країни Східної Європи, тобто Угорщину, Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Румунію. "До них вивозилось зерно з України. Було поставлено задачу поставити 5 млн тонн, з яких близько 2,5 млн тонн було вивезено в ці країни. Найбільше, знов-таки, постраждав південь, і тут я можу виділити Бесарабську частину Одеської області, яка тоді називалась Ізмаїльська область, або ж етнографічно це Буджак. Там загинуло 10% населення. Передовсім це стосувалося таких громад, як болгари й гагаузи. Гагаузів у Молдові та в Україні вимерло 40%. Тобто це фактично геноцид цього народу", - наголосив Кабачій.Читайте також: Мати пекла коржики з перетертих бруньок, половина села не вижила: 100-річна жителька Черкащини розповіла про ГолодоморПри цьому зараз Гагаузька автономія в складі Республіки Молдова (гагаузи живуть як в Україні, так і в Молдові) орієнтована переважно на Москву. Очільниця автономії Євгенія Гуцул відвідує столицю РФ, де зустрічається з Путіним, і займає антиукраїнську та антиєвропейську політичну позицію."Це теж політика Молдови, яка дозволяє далі працювати російським (телевізійним, - ред.) каналам. І з цих російських каналів так само їх слухають в українській частині Бессарабії, і це велика проблема. У них забрали певною мірою тотожність: мовою спілкування між собою для них є російська, тому що болгари говорять слов'янською мовою, а гагаузи - тюркською мовою. І це такий регіон, який Україна занехаяла. Тобто там треба втручання дуже сильне, культурного плану і так далі", - зазначив історик.За словами начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова, перед повномасштабним вторгненням до України росіяни готувалися до фізичного винищення цілих груп українського населення, що є переважними носіями української національної ідентичності - учителів, науковців, журналістів, священників.
we.ua - Під час влаштованого Сталіним голодомору вимерло 50% гагаузів, а сьогодні вони вірять російській пропаганді й Україна занехаяла цей регіон, - історик Кабачій
Багато планів Трампа будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин, - британський експерт Грант
Ситуація починає прояснятися, ми вже принаймні знаємо, хто наступний президент США і що в його кабінеті будуть також люди, які навряд чи нам сподобаються з огляду на їхню біографію і професійні здібності. Потенційний голова Пентагону – ведучий Fох Nеws, держсекретар – Марко Рубіо. У нас ще є два місяці, щоб підготуватися до таких сценаріїв, бо повпливати на ситуацію в нашого основного військового донора ми не можемо.Перш за все варто звернути увагу на те, що більшість людей, які долучаються, є досить розумними. Можливо, вони не мають достатнього професійного досвіду, але їхній інтелект і потенціал очевидні. У багатьох із них є дві головні причини бути там. По-перше, це їхня відданість Дональду Трампу, яка проявлялася протягом останніх восьми чи дев’яти років, адже відданість – це те, що Дональд Трамп високо цінує. По-друге, їхні погляди та ідеї збігаються з ідеями Дональда Трампа, що робить їх частиною руху, який прагне реалізувати гасло: "Зробимо Америку великою!"На мою думку, не варто оцінювати цю групу людей, про багатьох із яких я раніше навіть не чув і не мав уявлення, через українську призму, адже йдеться про американські вибори, які стосуються Америки та її політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами.Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю,  з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо - побачимо, як він спробує втілити це в життя. Однак будь-які зміни впливатимуть і на Україну, адже питання стосується Америки. Люди більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи. Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю.Безумовно, це матиме наслідки не лише для Америки, але й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі, якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи.Щодо Дональда Трампа, на мій погляд, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики. Американський ізоляціонізм завжди закінчувався великими війнами на Європейському континенті – це доконаний історичний факт. Дональд Трамп зараз займатиметься всім, але не Європою, і це може сильно збільшити російські апетити.Водночас є фігура, до якої ставляться з недостатньою серйозністю, - Ілон Маск. Пару днів тому я спілкувався з європейськими політиками щодо Маска, вони кажуть, що за пів року Маск посвариться з Дональдом Трампом. А я більш ніж упевнений: вони не посваряться. З другого боку, у Ілона Маска, як у молодої ще людини, є багато планів і потенціалу впливу.Ще ми бачимо, як США готуються до знищення чи блокування свого класичного дипстейту – потужної середньої ланки державних управлінців, патріотів Америки, які знають, що собою являє рейганівська доктрина. Ілон Маск буде опікуватися кадрами – це стосується як США, так і американської системи управління. Радше всього, він знайде спільну мову з керівником Пентагону. Які сценарії ви бачите в цій сфері?Перш за все, варто зазначити, що Росія, ймовірно, продовжить свої дії. Я не бачу жодних механізмів чи засобів, які могли б змусити її зупинитися, оскільки, як я вже неодноразово наголошував, Путін вірить у свою перемогу. І тут хочу пояснити, чому я так вважаю. Насамперед, він користується значною підтримкою з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Це потужна допомога, яка включає постачання обладнання, техніки, технологій і, найважливіше, зброї. А тепер ще й додається жива сила.Отже, Путін має суттєву підтримку. Окрім цього, йому вдалось сформувати свій вплив у НАТО та Європейському Союзі, що створює значні проблеми для України в обох цих структурах. Для нього це потужний аргумент, і саме тому він вважає, що перемагає. Тепер перейдімо до Маска. Маск незвичайна особистість. Ми не знаємо, наскільки амбітними є його плани. У нього вже є всі гроші, які йому потрібні, і це викликає у мене занепокоєння, адже коли у людини є все багатство світу, наступною метою стає влада. Він уже є найбагатшою людиною у світі. Так, багато з його статків – борги, як і у Дональда Трампа, але формально він найбагатший у світі. Тож що буде його наступним кроком? Можливо, Дональд Трамп так активно залучає Маска, щоб він спробував очистити американську систему від зайвої бюрократії, адже є так багато урядовців, які виконують роботу не за призначенням і отримують за неї великі гроші. Це величезна, самозабезпечена індустрія, яка часто не приносить реальної чи значущої користі для США. Однак виникає питання: чи не зруйнує Маск, який не має досвіду в бюрократії, важливих речей? Чи не ліквідує він, наприклад, такі установи, як міністерство освіти, які справді мають сенс і значення для всієї країни? Це поки що невідомо, але одне очевидно: на Америку чекають справжні американські гірки.У найближчі роки частина цього руху торкнеться і нас. Як саме і наскільки сильно — сказати важко. Але я повертаюся до головного: Росія не має наміру зупинятися. Я не бачу нічого в діях чи заявах Дональда Трампа, що могло б переконати Путіна повернутися в рамки. Путін уже вийшов за них, він діє на власний розсуд і, наскільки я можу судити, планує рухатися далі. Може відбутися масштабування війни, яке охопить країни Центральної Європи. Це станеться наступного року, а частина європейських політиків тим часом нагадують бандерлогів із книжки Кіплінга. Бандерлоги дивляться на Каа, але цей пітон – то не Путін, ідеться про глобальне зрушення і глобальну війну. Треба ухвалювати швидкі, дієві й корисні рішення з урахуванням того, що система континентальної безпеки може стрімко помінятися – Трамп може знайти будь-який привід.Хочеться вірити, що все буде добре, але треба розглядати також критичний сценарій, коли Трамп зателефонує Путіну й скаже: зупиняй війну, – а Путін йому скаже: я не буду зупиняти війну, я хочу досягати своїх цілей. І що тоді? Про наслідки цієї розмови ми можемо й не дізнатися. Якщо вона ще відбудеться, адже невідомо, що Трамп може запропонувати або чим може пригрозити Путіну, щоб той вирішив зупинити війну.Якщо говорити про критичний сценарій, то це має бути напад на країну-члена НАТО. Малоймовірно, що це буде атака на країну, яка не є членом НАТО, за винятком, можливо, Грузії та Молдови, адже Грузія фактично вже контролюється Росією. Будемо відвертими: сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити а подальшому, використовуючи будь-які можливі хитрощі.Залишається ще Молдова, і, судячи з результатів останніх виборів, баланс у країні дуже хиткий між проросійськими та прозахідними настроями. Молдова ще не остаточно визначилася з орієнтацією на Захід, тож Путін може спробувати скористатися ситуацією, щоб посилити свій вплив там. Однак жодна з цих трьох подій не змусить Захід діяти активно. Лише напад на країни, такі як Норвегія, Швеція, Велика Британія, Іспанія чи інші ключові члени НАТО, здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше.Путін не збирається діяти поспіхом, адже знає, що це змінить правила гри. Він не хоче змін. Його мета – зберегти поточний стан, де зміни відбуваються повільно і поступово, через підкуп політиків, дрібні атаки то тут, то там, щоб ситуація залишалася нестабільною. Він не прагне великої ескалації. Тому, думаю, ми й надалі спостерігатимемо таку ж стратегію. Малоймовірно, що він піде на масштабний наступ, адже це не відповідає його інтересам. Внаслідок цього ми продовжуватимемо бачити слабких, політиків, які, як ви виразились, дуже нагадують бандерлогів.Єдина надія, яка зараз з’явилася на горизонті, – це позбутися Шольца, який або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір. Якщо на зміну Шольцу прийде сильніший політик у Німеччині, це може змінити баланс сил і саме цього ми дуже потребуємо. Макрон у свою чергу демонструє, що багато говорить, але мало робить.Нам необхідно, щоб Німеччина та Франція діяли разом і злагоджено, демонструючи силу та рішучість. Це означає, що потрібен сильний канцлер, а не слабкий, як зараз. Нещодавно я слухав промову Шольца в парламенті, і він говорив про те, чого не зробив, так, ніби це були його досягнення. Його поведінка нагадує поведінку розбещеної дитини, яка, не бажаючи грати у футбол, забирає м'яч і йде додому. Такі заяви просто жалюгідні. Тому чим швидше Шольц покине свою посаду, тим краще для всіх.Проте Захід досі не прокинувся. Боюсь, що це не станеться доти, доки не трапиться щось драматичне — або з боку Путіна, чого я не очікую, або, що більш імовірно, з боку Америки. Наприклад, якщо Трамп вирішить вивести війська з певного регіону і заявить: розбирайтеся самі, це не наша справа. Це могло б змусити людей діяти, але навіть тоді я не впевнений, що це станеться, оскільки сучасні політики виявляють надто велику слабкість. Путін використовує північнокорейських військових, з одного боку, щоб не оголошувати загальну мобілізацію й залишити в спокої Москву та Санкт-Петербург – міста, від яких залежить не лише функціонування Росії, але й внутрішньоросійська стабільність. Застосування корейців – це ляпас євроатлантичній спільноті. Наразі він їх використовує на території Курської області. Але непокоїть, що відбувається обкатка малообмеженого людського ресурсу. Північна Корея – диктатура, зрозуміло, що для них війна є певним шансом, соціальними сходами.З другого боку, класичним американським генералам, типу Міллі, командувача американських штабів, могло не сподобатися те, про що почав говорити генерал Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, теперішній надзвичайний і повноважний посол України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Можливо, Залужний не до кінця провів ці паралелі, але, наприклад, підводні човни повністю змінили стратегію і хід Першої і Другої світових воєн. Класичні великі держави будували потужні надводні флоти – німці будували підводний флот, субмарини. Зараз ідеться про застосування різних БПЛА, про дронові армії, які можуть перебрати на себе функції ракет, можуть сильно виснажувати систему ППО. Зараз це все змінюється буквально на очах.Я повністю погоджуюсь із коментарем Залужного. Ми вже дійшли до того моменту, коли солдати повинні не лише спостерігати за лісом, а й постійно стежити за небом, адже значна частина бойових дій тепер відбувається саме там. З точки зору росіян, вони демонструють прогрес у своїх діях. Вони активно використовують безпілотники, хоча ще не змогли повністю інтегрувати їх у структуру своєї армії. Це означає, що їхнє використання дронів все ще централізоване, і солдати часто діють ізольовано. Проте варто відзначити, що вони дуже швидко навчаються та адаптуються.Українські війська демонструють виняткову ефективність, коли мають можливість діяти самостійно. Однак під час жорсткого контролю з боку генералітету їхня ефективність у бойових діях та логістиці помітно знижується.Надзвичайно важливо досягти кращої інтеграції у використанні безпілотників, щоб забезпечити війська необхідними дронами в потрібний час. Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною. Водночас, коли українським військовим доводиться утримувати оборону конкретного села чи будівлі, росіяни отримують здобутки завдяки своїй чисельній перевазі та, що особливо важливо, більшій кількості безпілотників. Це підкреслює необхідність не лише належного забезпечення, але й автономії для українських сил у прийнятті тактичних рішень.Останнє, що нам потрібно робити в майбутньому, - це закріплювати наші війська на місці. Нам потрібно дати їм максимальну кількість безпілотників, яку ми можемо, і дозволити їм воювати. Якщо ми це зробимо, я думаю, що ми дійсно почнемо рухатися вперед, а не лише оборонятися. Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія. Ми чітко бачимо, що коли військових фіксують на місцевості, росіяни їх оточують і змушують відступати. Коли ж українські війська зберігають мобільність і мають у своєму розпорядженні достатню кількість безпілотників, вони здатні завдавати противнику значних втрат.Однак залишається проблема з урядовою системою закупівель. Хоча безпілотники постачаються, їхня кількість і типи не завжди відповідають потребам підрозділів. Значну частину забезпечення, до 70–80%, все ще покриває волонтерський рух. Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників. Наприклад, дрони Маvіс вважаються витратними матеріалами, однак військовим досі потрібно подавати звіти про їх втрату. Це створює додаткові труднощі: деякі бригади навіть не хочуть отримувати урядові дрони, оскільки це тягне за собою обов'язок звітувати і ризик бути притягнутими до розслідувань у разі їхньої втрати, що є неминучим у бойових умовах. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти, аби система працювала на підтримку військових, а не створювала для них зайвих перепон.Війна безпілотників має великий потенціал для розвитку, особливо у поєднанні зі штучним інтелектом. Із впровадженням штучного інтелекту та вдосконаленням безпілотників потреба у них, швидше за все, зростатиме, а не зменшуватиметься. Це вимагає створення ефективнішої системи доставки, покращення виробничих потужностей та оптимізації передачі технологій. Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, нам необхідно діяти ще швидше, оперативно реагуючи на їхні дії та застосовуючи всі доступні ресурси для протидії. У деяких аспектах Україна ще має пройти значний шлях, але вона рухається у правильному напрямку. Сподіваюся, що система буде вдосконалюватися, і ЗСУ зможе ефективно застосовувати потрібні дрони для виконання конкретних завдань. Хотів би вас розпитати вас про систему управління військами, зокрема про континентальну систему безпеки. Є генеральні штаби – Великої Британії, Франції, Німеччини, Литви, Польщі, України. Їм треба було б пропрацьовувати погані сценарії, готуватися до них, адже вони можуть настати впродовж кількох місяців. Ми залишаємося оптимістами, але доктрина американського ізоляціонізму є загрозою для Європейського континенту.В української армії непроста ситуація – і в середині війська, і на фронті, але це армія, яка витримала повномасштабне російське вторгнення і розгромила на окремих ділянках фронту російських інтервентів. Чи бачите ви зміни в оперативному керуванні тих держав, яким може загрожувати небезпека, - Німеччини, Франції, Польщі, Литви, щоб пропрацювати «план Б»? Попри те що населенню цих держав то може й не сподобатися, треба готувати людей до серйозних сценаріїв.Я б сказав, що ми досі перебуваємо на етапі "плану А+". Насправді не бачу ознак переходу до "плану Б". Немає жодних драматичних змін чи дій у жодній з країн, які б свідчили про те, що їхні лідери розуміють реальну ситуацію. І це сумно, адже просто вдосконалювати те, що вже робиться, недостатньо. Модернізація шляхом лише незначних покращень — це не вихід; потрібні радикальні зміни, нові підходи та повна трансформація способів ведення бойових дій.Як зазначає Залужний, це вже війна безпілотників. За останні два тижні я бачив три відео з навчань солдатів у різних європейських країнах. Люди хвалять ці тренування, але всі солдати продовжують дивитися вниз, так само, як і 20 років тому. Під час навчань не використовуються дрони, тому  солдати і не дивляться вгору, хоча це тепер життєво важливо. У деяких країнах навіть існують обмеження на запуски дронів під час тренувань із міркувань безпеки, що унеможливлює польоти дронів над солдатами. Це серйозна проблема, яка демонструє нерозуміння політиками того, що правила гри змінилися. В Україні ця зміна вже очевидна, і вона кардинально вплинула на підхід до війни. Іншим країнам потрібно якнайшвидше наздоганяти цей новий формат ведення бойових дій.Скільки офіцерів із цих країн їдуть безпосередньо на передову, щоб зрозуміти, як змінилися правила гри, і потім повертаються та запроваджують ці зміни у своїх арміях? На мою думку, їх дуже мало. Більшість із тих, хто приїжджає, — це переважно спеціалісти на пенсії, які роблять це з професійного інтересу, а не активні офіцери, готові повернутися додому та впроваджувати зміни. Я думаю, що ми повинні повернутися до вашого попереднього запитання - про те, який потрібен шок, щоб люди почали діяти. Шок може статися, але до того моменту це вже може бути запізно. Це ставить нас перед ризиком ще гіршої ситуації - не лише для України, а й для всієї Європи. Якщо люди не зрозуміють, що це серйозна історія, яка не зникне сама собою, наслідки можуть бути катастрофічними. Також є питання людського ресурсу – кількість військовозобов’язаних, комплектування частин і так далі. Невідомо, скільки Росія підготувала додаткового людського резерву, чи буде перекидати, наприклад з Курського на Харківський напрямок, північнокорейських інтервентів, але така вірогідність є. З урахуванням ширини фронту, можливо, треба було б осмислювати якісь додаткові ланки управління, можливо, треба б повертатися до якихось укрупнених ланок, переходити до дивізійної системи.За останні кілька тижнів ви, мабуть, чули заяви від Стерненка, Бутусова та від мене про те, що система управління є ключовим елементом для досягнення перемоги у цій війні. Її необхідно змінювати, адже багато її аспектів залишаються неефективними. На мою думку, надзвичайно важливо залучити більше цивільних до системи управління. На найвищих рівнях усе ще домінує армія, і часто спостерігається певна зарозумілість у припущенні, що тільки військові знають, як діяти найкраще. Це не так. Є багато цивільних фахівців, які здатні зробити значний вклад. Подивіться на приклади успішних цивільних ініціатив: виробничу ефективність і технологічний розвиток "Нової пошти" або те, як "Сільпо" вдається день за днем підтримувати безперебійну роботу супермаркетів навіть у сірих зонах. Ці приклади демонструють, що залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати.Необхідно запитати себе: де є належний рівень управління логістикою в Збройних силах? Але це лише одна з багатьох проблем. Постійне розділення бригад і переміщення батальйонів з одного місця на інше суперечить основним військовим принципам. Підрозділи мають зберігати свою цілісність.Бригада – це базова бойова одиниця, і її слід зберігати як єдине ціле. Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях, і навіть у таких випадках це рішення має бути ретельно обґрунтоване та переглянуте. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків. Військовослужбовці не отримують належного матеріально-технічного забезпечення, командування стає дезорганізованим, а довіра руйнується. Підрозділи працюють значно ефективніше, коли вони знають, з ким воюють, і хто перебуває поруч. Важливо знати обличчя, імена, мати впевненість у своїх товаришах та командирах. Солдати воюють значно краще, коли вони впевнені у професійності й компетентності свого командування. Без цієї довіри бойова ефективність підрозділів знижується, що неприпустимо в умовах війни.Коли ви опиняєтеся під командуванням нового командира, ви не знаєте, як він мислить, як працює і що від нього очікувати. Він у свою чергу не знає вас, не розуміє ваших можливостей і не знає, чи можна вам довіряти. У військовій справі розбивати бригаду – це серйозний крок, якого слід уникати. Проте у нашому випадку така практика регулярна.Як на мене, однією з найефективніших управлінських змін, які можна запровадити уже зараз, є припинення практики розділення бригад. Бригади повинні залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження – командиром має бути той, хто найкраще підходить для цієї ролі.  А може у ворога зараз, під час зимової кампанії, завершитися наступальний імпульс? Чи вони поставили собі конкретне операційне завдання на найближчі три місяці – займати якомога більше територій, не рахуючись з утратами, і врахували втрати, як санітарні, так і незворотні?Це цікаве запитання. Багато хто вважає, що Росія докладає всіх зусиль, тому що вірить у наближення миру. Можливо, вони справді так думають, але я сумніваюся, що Росія насправді вірить у якийсь мир. Важливо розуміти, що для Росії, як і для багатьох інших, припинення вогню є насамперед політичним, а не військовим кроком. Це всього лиш політичний інструмент для виграшу часу, необхідного для підготовки та продовження військових дій.Отже, миру ми не отримаємо – це очевидно. І на Заході, і в Україні це розуміють, але все ще є чимало людей, які вірять, що Росію можна змусити до миру. Це ілюзія. Однак є й ті, хто побоюється, що Трамп може вдатися до радикальних дій, оскільки вони не розуміють його логіки та не знають, як він мислить. Наприклад, вони категорично не хочуть, щоб американські, британські війська чи навіть НАТО були залучені до конфлікту.Водночас росіяни, враховуючи свій спосіб мислення, можуть сприйняти заяви Трампа про можливий вихід із НАТО як хитрий маневр, спрямований на їх дезорієнтацію. Тому слова Трампа можуть мати зворотний ефект - їх можуть протлумачити по-іншому, ніж він того очікує, і призвести до наслідків, які є протилежними до його намірів.На мою думку, Путін зараз відчуває слабкість як з боку Заходу, так і з боку української влади. Він діє з максимальною інтенсивністю, використовуючи всі доступні можливості, поки може це робити. Путін не бачить перед собою сильного спротиву. Це всього лиш моє припущення, але воно ґрунтується на спостереженні за його діями та реакцією міжнародної спільноти.
we.ua - Багато планів Трампа будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин, - британський експерт Грант
У війні потрібен компроміс, а не капітуляція, і це в інтересах України також, - Фейгін
Спрогнозувати, що відбудеться, ми не можемо, але певні напрямні є, уже представлена певна конфігурація нової адміністрації Дональда Трампа. Там присутній Ілон Маск, там є кілька дивних персонажів. Якщо вони не будуть стримані американським діпстейтом, може відбутися розкоординація американської присутності у світі. Хочеться вірити, що, навпаки, вони зберуться з силами і покарають як окремо взятого російського агресора, так і наведуть лад у стосунках із Китаєм. Але також розуміємо, що буде дуже складний період, і він почнеться буквально за пару місяців - адміністрація Байдена догулює на своїх посадах, пообіцяла позакривати всі основні фінансові питання до кінця року, до приходу Трампа. Щодо адміністрації Байдена, яка має йти, і закриття всіх фінансових зобов’язань – не зовсім зрозуміло, чому досі цього не було зроблено стосовно 6 мільярдів, чому для цього потрібно було чекати результатів виборів, як і в інших питаннях, щоб дізнатися неприємний для себе підсумок і тепер намагатися гарячково за ці два з половиною місяці створити якийсь заділ для України – для чого? Ці шість мільярдів не розв’яжуть проблему фінансування наступного року. Чому не займалися з урахуванням кінця року в США гарантіями надання допомоги на наступний рік? З нею зараз усе дуже туманно з огляду на такий результат виборів і на заяви, які робить спікер Джонсон. Так, звісно, якісь рішення ухвалюють, і Блінкен ось в Європу їздив, але цього недостатньо для війни. Для поточних справ на короткому відтинку – можливо, вони допоможуть. Засоби, боєприпаси отримає українська армія, їй буде простіше пережити зиму. А наступний рік залишається в тумані.Тепер щодо адміністрації майбутньої Трампа.Марко Рубіо, наприклад, інші дуже конкретні люди, але Україна, здається, не буде в них у пріоритетах.Бачте як – вона не в пріоритеті, судячи з заяв самого Трампа та його віцепрезидента Венса, приміром. Хоча це гранично централізована адміністрація, Трамп вибирає людей з огляду на особисту відданість і лояльність – це головний критерій, а не компетенція чи переконання, представництво від республіканського якогось істеблішменту, це не є вирішальним. Поза тим дехто з них, той самий Рубіо – авжеж, це людина елітна, з істеблішменту. А от ведучий на Fох Nеws, якого готують на місце міністра оборони, - ну аж ніяк, це антиелітний такий конфронтаційний елемент, який там повинен щось зробити, якісь радикальні реформи всередині Пентагону та інше.І що стосується України: якби взяли Помпео, ми б розуміли, що його план буде реалізовуватися. А зараз ми бачимо, що в умовах, коли Помпео, Ніккі Гейлі й іншим відмовлено, тих, кого припускали, може, інтегрувати в нову адміністрацію Трампа, це означає, що в питанні України гору бере план Венса - принаймні від Венса, від його імені цей план уже озвучували. Від Помпео ми план знаємо, він так чи інакше, з усіма застереженнями, комплементарний щодо України план.А що передбачає план, який, поки що принаймні, очевидно, буде реалізовуватися? Усе та сама ідея Трампа про те, що він може поговорити з тим і з іншим, з Зеленським і з Путіним, і тим самим мало не за добу довести до припинення вогню за допомогою переговорів. Також озвучено про те, що на 20 років заморожують, тобто мораторій запроваджують на членство України в НАТО, створюють демілітаризовану зону, а також територіальні втрати однозначно вже будуть, відторгнення територій на користь Москви, які окуповані. Ось ці три пункти плану, які публічно обговорюють.Решта пунктів залишаються загадкою, але вони точно є. Ми їх не бачимо, нам їх не озвучують, але вони є і вони мають більш чутливі деталі, щодо яких Вашингтон, я маю на увазі Трампа, не дуже хоче зараз публічно робити заяви: а що буде з українською армією? А що з фінансуванням, озброєнням, зобов’язаннями Москви – гарантіями їхніми про ненапад надалі? Про це ніхто нічого не каже.І Москва вже, що обнадіює, до речі, заявляє про те, що для неї це неприйнятно. Ми розуміємо чому - тому що якщо справді ці три публічні пункти пропонуються до обговорення, то для Москви найголовнішим неприйнятним пунктом є саме конкретно створення демілітаризованої зони з якимись під міжнародним мандатом військами.Там називали британські чи, можливо, американські - це абсолютно неприйнятно для Москви, це означає, що неможливо буде поновити нову війну, а Москва до неї, безумовно, готується, планує її по закінченню чи припиненню вогню теперішньої війни знову для того, щоб реалізувати головну мету Москви - захопити всю Україну, не частину її, не тільки ті окуповані території, навіть не ті чотири області до адміністративних кордонів, на яких наполягає Москва і Путін, а захопити всю Україну. Але якщо між тобою та Україною перебувають американські війська – ну, можна, звісно, але ризиків насправді більше.Москва за всі ці роки, починаючи з 2014-го, не погоджувалась на жодне посередництво, на жодні «прокладки» на лінії фронту, лінії ООС між собою та українськими військами. Це ж також невипадково, тому що війська, які прийшли один раз на територію України, нехай навіть «блакитні шоломи» під будь-яким міжнародним мандатом, уже з України не підуть, щонайменше тому, що Україна в цьому не зацікавлена, Україні є сенс домагатися й погоджуватися саме з появою іноземних військ під міжнародним приводом на території лінії фронту.І одночасно з тим Лавров, наприклад, сказав про план Трампа, що це нова редакція Мінських угод. Тобто їх це не влаштовує, тому що Мінські угоди, на думку нинішню Москви, були спробою відтермінування війни великої на користь України. Це і так, і не так одночасно, бо насправді Мінські угоди, можливо, і відтермінували війну на 8 років, але насправді створили безліч проблем внутрішньополітичних, адже навколо цього скільки було накручено всього щодо того, що можна було уникнути війни. Це була ілюзія, адже очевидно, що Москва весь час, з першого дня готувалася до війни. Просто намагалася досягти своїх цілей невійськовими методами - в комбінації з військовими.Але Москву це не влаштовує, зараз вона хоче все і відразу, це можна прочитати лише так. Тому насправді вони повторюють напам’ять свої пункти вимог, які містять і ті, що були оприлюднені напередодні Саміту миру. Це три вимоги: скасування санкцій, заборона на вступ до НАТО і, відповідно, передача чотирьох областей до адміністративних кордонів (тобто неокуповані частини повинні покинути сили ЗСУ й передати їх під контроль Москви, тобто не воювати, а просто подарувати їх). Ну і все те саме: демілітаризація, денацифікація, державна мова, весь той набір, який ми чули, починаючи від Стамбула з 2022 року лютого-березня, - ось це повторюється на різні лади знову.Тому, чесно кажучи, зараз зависла ситуація, явно за одну добу не вдасться ні про що домовитися. Але це було зрозуміло, на мій погляд. То була передвиборча риторика, інша річ - реальні справи, тут уже іде з боку штабу Трампа, напевно. 17 грудня тільки буде голосування вибірників, ще до нього треба дожити, ще багато чого станеться за цей період. І, власне, залежно від того, як ситуація складатиметься на фронті, буде або інтенсифікуватися цей процес, або ні.І ще останній, дуже важливий фактор, на який варто звернути увагу: на відміну навіть від Москви, Київ докладає неймовірних зусиль, щоб налагодити стосунки з майбутньою адміністрацією Трампа. І зараз, звісно, і Міністерство закордонних справ і, напевно, якесь оточення Зеленського докладає неабияких зусиль, щоб забезпечити нову зустріч Трампа та Зеленського, це зрозуміло, випередити Москву в цьому сенсі, заручитися якоюсь хоча б мінімальною підтримкою в позиції України. Є шанс, що це може принести результат, шанс є, не стовідсотковий, але шанс такий є.Ми до кінця не розуміємо, чого хоче Трамп. Адже Трамп не озвучував свого плану - ні Венса, ні Помпео, ні будь-якого іншого, а саме свого плану, як він бачить завершення цієї війни, він не озвучував. Він говорив тільки про свої бажання, він говорив тільки виключно про те, що, мовляв, через те, що я кращий за Байдена і його адміністрацію, я закінчу війну за одну добу. Але вибори закінчилися, тепер потрібно це підтвердити справами. І ось тут починаються проблеми. Ну, мабуть, потрібно трошки почекати, ми побачимо за реакцією всіх сторін, буде зрозуміло, яка тут перспектива. Спецпредставник і його функціонал, зокрема йдеться про альтер его на посаді, - Курт Волкер. Ми пам'ятаємо цю людину, він зробив дуже багато, активний, сильний переговірник. Зараз фігури ще нема. У мене було таке сподівання, що це міг би бути, наприклад, Помпео, але для Помпео це, наскільки я розумію, було би пониження, тобто своїм інтелектом, харизмою, знаннями, впливом, він міг би протягнути певні речі, але як колишній високопосадовець - не знаю, чи він би пішов.Хотілося б, щоби був певний функціонал, який дозволяв би вести серйозні рамкові перемовини. Але що могло би входити до пакету? Частина того, що вкладається у функціонал американського переговірника, стосується безпосередньо нашого суверенітету, і ця посада, і ті бачення, наприклад, з боку нового Білого дому, мали б узгоджуватися з параметрами того, як це бачать у нас. Інакше це буде внутрішній конфлікт, якщо нам почнуть навішувати те, що буде потрактовано як капітуляція. Це спровокує певну суспільну реакцію, і ми також маємо це враховувати і не допустити до подібного, адже ситуація на фронті не міняється, вона стабільно надзвичайно напружена, ведуться важкі наступальні бої. Чи врахують оті всі речі Трамп і його оточення?Я сказав би так, що шанси Майка Помпео обійняти посаду спецпосланника не дуже великі, адже щодо нього й Нікки Гейлі Трамп висловився досить виразно - що для них немає позицій в його адміністрації. Тому, чесно кажучи, я не високо розглядаю ці шанси - а навіщо ти тоді ігнорував Трампа на інших ключових постах, якщо він займатиметься війною? Радник із національної безпеки цілком міг би обійняти посаду, наприклад, а чому тільки спецпосланника? Пониження не пониження – ну, так, але війна - це дуже серйозне питання, досягнення там були б дуже записані, так би мовити, у заслугу такому спецпосланнику.Але є й інша проблема: річ у тім, що Трамп призначає людей, які не мають виражати бодай якогось свого норову. Тим паче для Трампа це другий, останній термін, він, напевно, хоче лише сам від себе діяти, не озираючись на республіканський істеблішмент. Помпео не така людина, йому не можна буде просто виконувати накази Трампа, а мені видається, що Трамп налаштувався саме на це. Спецпосланник має виконувати якусь «фасадну» роль ширми, це не людина, яка приймає рішення. Озвучувати директиви, які прописані особисто Трампом.Як Помпео озвучуватиме питання мораторію чи заборону вступу України в НАТО тощо? На мій погляд, він не надто готовий, він себе зв’язав планом, який оприлюднив. Я не знаю, чи узгодив він цей план із штабом Трампа чи це його особиста ініціатива - тут можна гадати. Тому насправді це для нього була б некомфортна ситуація, якщо його просто наймають на посаду людини, яка має прикривати своєю роботою і здійснювати ініціативи найпершої особи. Тобто в такому разі на яких умовах він би заходив - просто займати цю клітку? Я вважаю, що для Помпео ось це є пониженням, а не сама посада, не сама позиція спецпосланника. Тепер що стосується капітуляції - не капітуляції та що робити в цей період, поки є неясність, нерозуміння того, куди це все піде. Річ у тім, що капітуляція - це позиція Москви. Для Трампа, який хотів би відгородитися взагалі від проблеми, тобто ось, досягли перемир'я, точніше припинення вогню, це інше, - от і добре, а ми тепер займатимемося проблемами Китаю, Ближнього Сходу, внутрішніми проблемами, свою місію ми виконали: стрілянини нема, убивств нема, ну, щось там відбувається.Якщо ж питання не розв’язується, два варіанти поведінки Трампа такі: він може засмутитися, тобто образитися, як самозакоханий нарцис. Мовляв, чого це я не можу з цим упоратися - через Москву? Через те що вона не приймає цей план? Може, через Київ, який не згоден поступатися територіями, ділитися суверенітетом, відмовлятися від вступу в НАТО? Тобто це може його тригерити, і він продовжуватиме цим займатися, поки, не доведе всю цю ситуацію до якогось результату. Може таке бути.Але, з іншого боку, не можна виключати, що Трамп може цим скористатися, начебто зняти з себе відповідальність: ну не хочуть сторони домовлятися - що я можу зробити, у мене шансів тут небагато. Тому, певно, нехай все залишається як є. Тобто з якимось підсумком, з якимось результатом це буде завершено. Так, звісно, якщо постачання озброєнь, боєприпасів, узагалі виділення допомоги з боку Сполучених Штатів істотно, кардинально зменшиться, це погіршить становище Києва, безумовно. Хто б там що не казав, 50-55% допомоги, що виділяється Україні, військової допомоги, ідуть зі США, решта – від Європи та інших партнерів України. Питання в іншому: наскільки громадська думка в самих США та й істеблішмент, на який я б теж зважав, погодяться на такі доктринальні зміни - повне ігнорування й ізоляцію, дистанціювання від цієї війни й зняття з себе відповідальності навіть адміністрації Трампа.Так, це чотири роки, то будуть важкі чотири роки, можливо, кінцеві, бо тоді нові вибори… Є певні сумніви в тому, всі стандартно говорили про те, що Трамп подзвонить, висуне ультиматум, скаже: якщо ти не робиш так-то і так то, відповідно, тоді ми допомогу Україні збільшуємо. Ну, можливо, це фантазії, можливо, Трамп так і зробить. Але ми знаємо, хто сидить у Кремлі, і ілюзій з цього приводу ми не маємо. І розуміємо, що, не збирається Путін згортати свою агресію, тому що він за останніх два роки дуже сильно розкачав російське суспільство, а процес фашизації ти не можеш просто так зупинити. З іншого боку, він розкачав зв'язки з тою самою Північною Кореєю, з Іраном, і далі це стосується не так ідеології про вісь зла, як конкретного виробництва боєприпасів і активізації тої чи іншої оборонки.Звісно, я не перебільшую того, що зараз робиться в Росії. Ну, і от каже йому Трамп: так-то, і так-то, і так-то, - а той каже: ну, сорі, - ні. Тоді Трамп може справді обвалити ціну на нафту і обвалити ще щось. Але це знову середньостроковий період, який почне діяти не відразу, не в той момент.Позиція Путіна відома, самим фактом приходу до влади Трампа вона не змінилася б, це багато разів обговорювалося. Тобто уявити собі, що Трамп цього не розумів, - ну, напевно, таке можливо, але, чесно кажучи, слабо віриться. Просто Трамп говорив усе це, аби лише виграти вибори або роздавати популістські обіцянки, які нездійсненні. Можливо, він розумів прекрасно, що війна просто так от не закінчується дзвінками. Тобто потрібно домагатися або силою, або поступками якимись неймовірними, тоді, напевно, сильна сторона задовольниться. Уявити собі, що він цього не усвідомлював, не розумів - мені в це важко повірити, тому що він розумів, яка висока ціна всієї цієї історії, але йому треба було виграти вибори, тому він так поводився, тому він це заявляв.Вибори він виграв, так, на 4 роки він зайняв посаду. Повертаючись до того, про що я говорив, через чотири роки, якщо здати Україну, якщо це призведе до наслідків у самих США, будуть теж покарані за це – якщо наступника не залишиш. Є вірогідність того, враховуючи бекграунд Трампа, попри те що він уже вдруге стає президентом, що це дуже ризикована гра – зовсім злити Україну й сказати, що я тут ні до чого, це не моє питання. Нікуди ж не подінуться ні Демократична партія, ні еліти, з якими він воює. А Афганістан? Прекрасні демократичні хлопці сиділи в Кабулі, а потім якось так сталося, що невдобно вийшло, як кажуть у нас в Україні.Є різниця між Афганістаном і Україною, я поясню яка: Афганістан - це периферія, так, це була вимушена двадцятирічна війна, потрібно було відреагувати на події 11 вересня загалом. На якийсь час там теракти, пов'язані з Аль-Каїдою і Талібаном, який у себе прихистив Аль-Каїду, припинилися, незважаючи на те що політичних і державних та історичних завдань виконано не було, до влади прийшли ті, з ким 20 років воювали. Але це десь там, в іншій цивілізації, в середньовічному майже Афганістані, доля якого, чесно кажучи, мало кого хвилює, що там відбувається – всім байдуже, нехай він живе в цій архаїці вічно.Україна - це інше, зовсім інше. По-перше, це Європа, по-друге, це гігантська східно-європейська держава, там у найкращий свій період до 40 млн населення доходило. Це країна колишнього СРСР, яка прагнула до інтеграції з Заходом і тільки діями Заходу вона там не опинилася - наприклад, рішеннями 2007 року щодо НАТО стосовно України та Грузії. Якби опинилися обидві ці дві країни в НАТО, то, напевно, по-іншому пішла б історія.Тобто помилок і так було багато зроблено, і ось так махнути, плюнути на Україну з перспективою після поглинання України подальших дій Москви щодо Молдови, Грузії - вже зрозуміло, країн Балтії. Чи може собі дозволити доктринально американська політика і американські державні інтереси, національні інтереси? По-моєму, ні. Америка, поки що принаймні, зберігає своє лідерство західного світу і виконує функцію захисту і безпеки, яку вона повинна давати країнам, що інтегруються в колективний Захід.Тож плюнути на неї не можна. Афганістан і не прагнув до членства в НАТО, чи в ЄС, чи ще кудись. Це різні речі, ціна відповідальності за втрату України вища за Афганістан. Про Афганістан згадують цю серпневу втечу звідти у 2021 році, і це залишиться в історії за Байденом, можливо, не зовсім справедливо, бо ж Байден не 20 років був президентом.А з Україною все набагато складніше. Виходить, за Байдена - він казатиме й демократи - Україна воювала й себе зберегла, а за Трампа її здали. Такого теж не можна собі дозволити. Трамп на такі крайнощі теж піти не може. І план лише один – продовжувати надавати озброєння, продовжувати давати Україні змогу себе захищати. Просто, оскільки війна йде вже до третього року, це треба давати і робити більше, тобто по зростаючій за експонентою, а не продовжувати роздумувати, давати NLАW чи Jаvеlіn.Але це все залишилося в 2022 році, зараз уже йдеться про «Томагавки» наземного базування та про інші загалом засоби, які б дали змогу добитися паритету в цьому питанні з Москвою. І Трампу доведеться вирішувати це питання - або так, або ні - з усіма наслідками й висновками. Ми маємо зіграти зі свого боку дуже чітко, дуже правильно, дуже конкретно. Я кажу і про офіційний Київ, і про наше суспільство українське - маємо грати грамотно з новою адміністрацією, яка приходить за два місяці. Що було б помилковим, наприклад, прогнозуючи ту чи іншу нашу внутрішню українську консенсусну позицію стосовно Трампової адміністрації, тому що він може намагатися нав'язувати той чи інший так званий компроміс чи дуже жорсткий компроміс чи ультиматум. Тому що великі гравці так грають: або ти робиш, як я тобі кажу, або не буде нічого - така теж може бути торгова позиція.Ну, вона вже звучить, тому що, повторюю, фінансовий рік у жовтні закінчився, ми не знаємо, що з наступними 60 мільярдами, умовно, допомоги. А як без грошей Україна буде воювати, без озброєнь, без всього іншого? Це вже звучить. Але ж Україна готова до переговорів. Парадокс полягає в тому, що переговори, припинення вогню - Україна відповідає «так». Інше питання, що немає ніяких попередніх умов, які їй висуває Москва: от давайте ось це, і це, і це повинно бути попередніми умовами. Які ще попередні умови - ви припиніть вогонь і сідайте за стіл переговорів. Чого це відразу, зі старту, до переговорів ще треба визнавати юридично ці території російськими, які окуповані, треба взагалі відмовитися від вступу до НАТО?А що натомість? А натомість Москва пропонує тільки одне: а ми не будемо наступати на Київ, захоплювати Київ. І хто в це повірить? З урахуванням того, що з грудня минулого року, як би там не говорили про важку ситуацію на фронтах, але окуповано 2500 квадратних кілометрів Росією - нових із грудня 2023 року. Так, це успіх, але це не успіх вирішальний. А Україна на піку в серпні захопила 1200 квадратних кілометрів у Курській області. Тому так питання не можна формулювати, Україна ще не програла війну.Це не так, що якась уже настала фаза, де фронт зламався, тікає, наступає російське військо - чому вони висувають ці ультимативні умови? Вони висувають винятково з розрахунку на те, що Захід зламається і справді припинить підтримку України. Усе залежить від Заходу: якщо Захід цього не зробить, то все припиниться, все повернеться рівно до тієї точки, з якої все починалося, коли ні Москва не може перемогти, ні Україна не може повернути території до кордонів 1991 року шляхом війни. Тобто потрібен компроміс, а не капітуляція, зараз питання саме про це, що лише компромісом можна досягти задоволення інтересів того ж таки Києва.Інше питання – позиція Вашингтона. Зараз це неможливо передбачити, та якщо Вашингтон здасть Україну, то витрати для конкретно адміністрації Трампа будуть неймовірні. В чому вони будуть? Можливо, наслідки настануть лише за чотири роки, так теж може статися. Але як американське суспільство схилити до того, щоб відмовитися від України, як колись від Південного В’єтнаму, - тут так не вийде, ситуація інша. То десь в Індо-Китаї - а це поряд. І наслідки здачі України будуть негайні щодо країн НАТО, країн Балтії, Польщі. Сувальський коридор, який ми весь час обговорювали, Молдова – з Придністров’я почнеться, з Гагаузії якийсь похід російських військ і танків туди далі, там може бути різноманіття, ще когось долучать, це точно. А Путін і російське суспільство, на вашу думку, готові до довгої війни на виснаження? Втрати в російській армії колосальні, зеки закінчились, закінчились ті, хто сподівався заробити - кульок і пару мільйонів родині. З'явилися північні корейці. Але все одно, путінський план, якщо йдеться про перманентну довгу війну зі стрибком ще далі й глибше, передбачає і подальшу мобілізацію, а Путін вирішив уникнути загальної мобілізації - так и з'явилися північні корейці.Ми так вважали раніше - що є межі загиблих: сто тисяч, двісті тисяч, триста тисяч - і має настати якийсь перелом, тому що  це витрати неймовірні, яких уже Москва не уникне. Але, на жаль, за ці 2 роки і 7 місяців ми переконалися, що це не так. Звісно, вони залучають ресурси, ті ж північні корейці – це явно ресурс, який потрібно залучати. Нехай їх 12 тисяч, та ми ж не знаємо, які там плани: може, вони хочуть подивитися, як ті корейці воюють і привезти ще двадцять, тридцять чи п’ятдесят тисяч. Ми не знаємо плани, але навіщо ж привезли ці дванадцять тисяч – мабуть, щоб подивитися. А там країна понад двадцять мільйонів, резерв є.Ресурс, безумовно, не безкінечний. Але поки що - знову таки, що вважати затяжною війною – на найближчий рік Москві вистачить. Його ніколи не буде в надлишку чи достатньо, але ресурс цей є і вони готові його витрачати. Ця готовність і відсутність заперечення з боку цієї біомаси створює для Путіна неймовірну перевагу. Звісно, бо хто обурюється там цими проблемами? Ніхто. Росія зараз - це тоталітарна країна, у якій все це напівпримусово-напівдобровільно. Для зеків напівпримусово, хіба в них вибір є - або сидіти там 20 років, або їхати; це їх не виправдовує, і не вишукується для них виправдання, в жодному разі, але людина, яку змусили, обере можливість ризикнути й за шість місяців вийти на волю. Тим більше навколо цього корупція величезна.І північні корейці, і ще, можливо, щось станеться, Путін до цього по-новаторському підходить. Довго обговорювали північних корейців – будуть, не будуть, наскільки глибока співпраця у військових питаннях Північної Кореї та Москви, але, бачите, домовилися.Коли говорять про затяжну війну на десятиліття – це одне. Але зараз вирішуватимуть усе впродовж року, не більше, тому що тоді взагалі не можна передбачити, що буде далі. 
we.ua - У війні потрібен компроміс, а не капітуляція, і це в інтересах України також, - Фейгін
"Якщо Україну здадуть, то наслідки будуть катастрофічні, а ціна занадто високою": Фейгін пояснив, де Росія може розпочати нову війну
Таку думку він висловив в етері Еспресо."Так, із грудня 2023 року Росією було окуповано 2500 квадратних кілометрів. Так, це успіх, але це не успіх вирішальний. А Україна на піку в серпні захопила 1200 квадратних кілометрів у Курській області. Тому так питання не можна формулювати, Україна ще не програла війну. Це не так, що якась уже настала фаза, де фронт зламався, тікає, наступає російське військо - чому вони висувають ці ультимативні умови? Вони висувають винятково з розрахунку на те, що Захід зламається і справді припинить підтримку України. Усе залежить від Заходу: якщо Захід цього не зробить, то все припиниться, все повернеться рівно до тієї точки, з якої все починалося, коли ні Москва не може перемогти, ні Україна не може повернути території до кордонів 1991 року шляхом війни. Тобто потрібен компроміс, а не капітуляція, зараз питання саме про це, що лише компромісом можна досягти задоволення інтересів того ж таки Києва", - розповів Фейгін.Марк Фейгін переконаний, що якщо Дональд Трамп піде на поступки Путіну й Україну залишать без підтримки, то США заплатить за це дуже високу ціну. Оскільки, Росія може розпочати нову війну вже в країнах Європи"Інше питання – позиція Вашингтона. Зараз це неможливо передбачити, та якщо Вашингтон здасть Україну, то витрати для конкретно адміністрації Трампа будуть неймовірні. В чому вони будуть? Можливо, наслідки настануть лише за чотири роки, так теж може статися. Але як американське суспільство схилити до того, щоб відмовитися від України, як колись від Південного В’єтнаму,  тут так не вийде, ситуація інша. То десь в Індо-Китаї, а це поряд. І наслідки здачі України будуть негайні щодо країн НАТО, країн Балтії, Польщі. Сувальський коридор, який ми весь час обговорювали, Молдова – точно, з Придністров’я почнеться, з Гагаузії якийсь похід російських військ і танків туди далі, там може бути різноманіття, ще когось долучать, це точно", - додав він. Новообраний президент США Дональд Трамп заявив у четвер, 14 листопада, що його адміністрація зосередиться на російсько-українській війні.Постійний представник РФ при ООН у Женеві Геннадій Гатілов заявив, що Росія нібито "відкрита для переговорів щодо припинення війни в Україні", якщо їх ініціює новообораний президент США Дональд Трамп.16 листопада президент України Володимир Зеленський прокоментував заяви новообраного президента США Дональда Трампа та його команди про переговори між Україною і Росією, заявивши, що у слабкій позиції українській стороні нічого робити на цих перемовинах
we.ua - Якщо Україну здадуть, то наслідки будуть катастрофічні, а ціна занадто високою: Фейгін пояснив, де Росія може розпочати нову війну
Світу доведеться жити з Трапмом, а Україна б'є російський флот на Каспії
"Чи діждемося Вашингтона?" - риторично запитував колись Тарас Григорович. Поки що хто зна, як з тим Вашингтоном, а таки діждали другого пришестя Дональда Трампа, хоч не дуже й хотіли. Він став 47-м президентом Сполучених Штатів Америки. Трамп не просто переміг, а переміг абсолютно! Тепер за республіканцями - Білий дім, Сенат, Палата представників, Верховний Суд і більша частина губернаторів. Трамп здобув перевагу у всіх "хитких" штатах. Ми можемо дивуватися, схвалювати або засуджувати вибір американського народу, але безперечно одне: це якась інша Америка, ніж ми досі вважали. Таємна, глибинна, невідома ані нам, ні світові. Це, висловлюючись літературно, Америка Фолкнера, Карвера і Шервуда Андерсона, і добре аби сюжетно не Стівена Кінга. Найбільше говорять про заморожування російсько-української війни, і найімовірніше - по лінії розмежування на момент офіційного вступу Трампа на посаду в січні наступного року Що перемога Трампа означає для України - поки не ясно. Найбільше говорять про заморожування російсько-української війни, і найімовірніше - по лінії розмежування на момент офіційного вступу Трампа на посаду в січні наступного року. Звісно, нам би хотілося, щоб краще заморозили самого Путіна. Тим більше, що за даними деяких аналітиків-астрологів, Путін давно вмер і лежить в холодильнику десь на Валдаї. Але маємо, що маємо. Володимир Зеленський одним із перших привітав Дональда Трампа з перемогою, і сказав, що розмова була добра. За повідомленням Віld, Трамп ніби пообіцяв президенту України: "Ви будете щасливі весь час, доки я перебуватиму при владі в США"&hеllір; Сподіваюся, він мав на увазі всіх українців, а не самого Володимира Олександровича&hеllір; А вже увечері 6-го листопада до Сполучених Штатів, на зустріч з Трампом, вирушив експрем'єр Британії і давній лобіст України Борис Джонсон. За його словами, головна тема розмови з новообраним президентом - Україна! ...Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь висуне кандидатуру Трампа на здобуття Нобелівської премії миру, якщо йому вдасться завершити війну Тим часом, Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь висуне кандидатуру Трампа на здобуття Нобелівської премії миру, якщо йому вдасться завершити війну. У бульбофюрера в голові якісь свої добірні таргани, з якими він уже не здатен впоратися самотужки. А президентка Молдови Майя Санду перемогла у другому турі виборів, попри брутальне й брудне втручання Росії у виборчий процес. Промосковські кандидати програли. І Александр Стояногло, і Ренато Усатий, який його підтримував. Досить з нас одного вусатого на півночі наших кордонів. Молдова пройшла по самому лезу бритви, але встояла. Пройшла і встояла за рахунок голосів діаспори. І в референдумі за євроінтеграцію, і в голосуванні на виборах. Росія пообіцяла Кореї 700 тисяч тонн рису за участь у війні проти України. Звідкіля в Росії рис - не повідомляється. Треба ще якось злити корейцям, що за мертвих Кремль обіцяє "жигулі", чи "ладу". Хай мотивує! Генсек ООН Антоніу Гуттереш, після того як з'їздив до Казані на саміт БРІКС, вже висловив "глибоке занепокоєння" з приводу участі сил КНДР у війні на боці Росії. Я так собі гадаю, що Гуттереш теж має пару лантухів рису від Путіна. Міністри Великої сімки (G-7) рішуче завляють, що вони серйозно стурбовані розгортанням північнокорейських військ у складі російської армії і працюють над спільною відповіддю новим викликам. Очевидно, що ані життя, ані жодні хитромудрі доктрини не готували міністрів G-7 до ситуації, за якої Україні доведеться воювати з КНДР на території Курської області Росії (!). Нас теж не готувало. Свої крилаті й балістичні ракети Україна матиме до середини 2025 року Свої крилаті й балістичні ракети Україна матиме до середини 2025 року. Про це повідомив директор СП "Спецтехноекспорт" Петров. Цікаво, що монополію держави виготовлення ракет знято, тепер до цього залучений і приватний сектор. Це прискорює процес. А бельгійська компанія Тhаlеs Веlgіum допоможе Україні у спільному виробництві ракет для протидії безпілотникам. Президент Володимир Зеленський розповів, що є важливі позитивні зрушення в питаннях щодо постачання від партнерів зброї для фронту, зокрема - артилерійських боєприпасів. Канада відправляє першу замовлену для України систему ППО NАSАМS. Новий пакет підготувала і Швеція: патрульні судна, автомобілі, ваговози, засоби індивідуального захисту воїнів. А ідею про перехоплення ракет над Україною можуть обговорити на найближчому саміті НАТО, - повідомив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Адміністрація Байдена планує терміново направити Україні 6 мільярдів допомоги, які залишилися з попереднього "великого пакету". Дрони ГУР вперше атакували російські військові кораблі в Каспійському морі. За попередніми даними, вражено ракетоносці "Татарстан" та "Дагестан" та малі ракетні кораблі... Дрони ГУР вперше атакували російські військові кораблі в Каспійському морі. За попередніми даними, вражено ракетоносці "Татарстан" та "Дагестан" та малі ракетні кораблі у Каспійському морі. До Києва прибув головний інспектор Держдепу США Карделл Річардсон. Певно буде шукати незадекларовані дрова. Ще такі новини: в Черкасах "всиновили" висловуху шотландську кішку, яку покинули господарі на Курщині напризволяще. До Черкас її привезли наші бійці. Кішку назвали Мила, і скоро в неї будуть кошенята. Про це повідомляє газета "Козацький край". І це також важлива новина, бо кажуть, що для Всесвіту немає градації в добрих справах - велике добро зроблене, чи мале. Все важливо! А науковці з'ясували, що представники виду східної деревної жаби (Нylа оrіеntаlіs), які мешкають на території Чорнобильської зони, змогли успішно адаптуватися до умов високої радіації. Всі ми, як ті жаби. Як треба, то треба&hеllір; "Кожен із нас - президент" - казав Володимир Зеленський в 2019-му. - Кожен із нас - Нylа оrіеntаlіs, - кажемо ми самі собі сьогодні, на третьому році війни. Одна жінка розповідає, як вона індиферентно й спокійно спостерігає за прольотами шахедів над Києвом. Звикла&hеllір; Але ми не маємо права звикати до війни. У нас попереду ще багато важливих справ в нормальній і красивій, сильній Україні! Тримаймося!
we.ua - Світу доведеться жити з Трапмом, а Україна б'є російський флот на Каспії
Україну чекає важка зима та як Росія намагалась вплинути на вибори у Молдові. Акценти світових ЗМІ 5 листопада
Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 5 листопада. Експерти прогнозують, що взимку люди залишатимуться без електрики більшу частину дняУ РОLІТІСО пишуть, що українці змагаються з часом, щоб відновити, захистити та розвинути енергетичну систему, яка втратила половину своїх потужностей з виробництва електроенергії. Зокрема, сильні повітряні атаки Росії призвели до того, що Україна здебільшого залежить від ядерної інфраструктури, яка залишається незахищеною від ракетних ударів. І не вистачає часу, щоб це виправити.Директор Центру досліджень енергетичної галузі та радник уряду України з питань енергетики Олександр Харченко говорить, що згідно з прогнозами - люди залишатимуться без електрики більшу частину дня. "Додайте до цього різке похолодання та руйнівні удари по атомній енергосистемі, і Україна може зіткнутися з відключеннями світла на 20 годин на добу", - коментує він.Журналісти пишуть, що кожна зима під час війни досі була складною для України, але наступний сезон настане після багатьох місяців російських авіаударів по енергетичній інфраструктурі країни.За словами головного наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень України Геннадія Рябцева, лише наприкінці серпня Москва випустила понад 200 ракет і безпілотників по енергетичних об’єктах країни, що скоротило потужності виробництва електроенергії в Україні більш ніж на 9 гігават. Минулого місяця Україна звернулася до Європейського Союзу з проханням про допомогу, побоюючись, що Росія незабаром піде на її атомну інфраструктуру. Президент країни Володимир Зеленський попередив в ООН, що такі атаки можуть призвести до "ядерної катастрофи".Ще одним непередбачуваним фактором є сама погода. За словами керівника служби ЄС зі зміни клімату Сореrnісus Карло Буонтемпо, досі немає "чіткого сигналу", який би вказував на те, наскільки холодними будуть найближчі місяці в країні. Однак, він зазначив - різке похолодання є "імовірним".У найгіршому випадку — температура впаде нижче мінус 10 градусів за Цельсієм і Москва пошкодить українські атомні станції — країна може зіткнутися з відключенням електроенергії до 20 годин на добу, сказав Харченко.Остання спроба Путіна щодо втручання у вибори провалилася. Навряд чи це завадить йому спробувати зновуМая Санду з невеликим відривом виграла другий президентський термін у недільному другому турі виборів, обійшовши колишнього прокурора Александра Стояноглу. За даними Центральної виборчої комісії Молдови, після 100% підрахунку голосів Санду набрала 55% від загальної кількості, пише СNN.Віцеспікер верхньої палати російського парламенту Костянтин Косачов своєю чергою поскаржився на "ганебну організацію" виборів у дописі в Теlеgrаm у понеділок, стверджуючи, що можливість голосувати за кордоном була надана тим, хто підтримував одного кандидата (мається на увазі Молдова). Зокрема, було надано більше можливостей голосувати діаспорі в європейських країнах, яка зазвичай віддає перевагу Санду, ніж громадянам Молдови в Росії, які, можливо, віддавали перевагу її супернику, який обіцяв дружніші зв’язки з Москвою).Крім того, з російського боку були звинувачення, що нібито Молдова активно фальсифікувала голосування діаспори, що виявилося вирішальним у перемозі Санду.Росія вже має невелику військову присутність у Придністров'ї, невизнаній сепаратистській республіці в Молдові, яка межує з Україною. Географічно цей регіон є потенційним плацдармом для нападів Росії на Україну. Але занепокоєння Молдови полягає в тому, що російські наміри виходять за межі України.Новини в Росії вже підкреслюють той факт, що Санду здобула перемогу завдяки безпрецедентній явці великої кількості емігрантів у Молдові — понад 80% яких проголосували за неї.Крім того, журналісти наголошують - Молдова дивиться на Україну зі зростаючою тривогою. Росія наразі просувається на сході, що головнокомандувач Збройних сил України назвав "одним з найпотужніших російських наступальних операцій з початку війни". Напади на Одесу і українські дунайські порти вже наблизили війну занадто близько для Кишинева.Так у ніч з понеділка на вівторок, коли Молдова підраховувала останні голоси, румунські винищувачі злетіли менш ніж за 40 миль від південного кордону Молдови після того, як російські безпілотники наблизилися до її повітряного простору. "Якщо перемога Росії перетвориться з тактичної на стратегічну, Молдова зіткнеться з набагато більшою загрозою, ніж втручання у вибори", - підсумували у виданні.
we.ua - Україну чекає важка зима та як Росія намагалась вплинути на вибори у Молдові. Акценти світових ЗМІ 5 листопада
Для країни наші люди мають цінність, де б вони не перебували
Саме такий висновок Україна має зробити з результатів виборів президента та референдуму щодо євроінтеграції в Молдові. Адже саме голоси громадян Молдови за кордоном і забезпечили врешті-решт збереження курсу країни на зближення з Євросоюзом, та шлях  від Москви. Для країни наші люди мають цінність, де б вони не перебували. У Запоріжжі чи  Вроцлаві та Берліні, не має значення де, всі громадяни України повинні відчувати, що держава їх не кидає напризволяще і допомагає їм не втратити зв’язок з батьківщиною. Так, вони мають кардинально різні проблеми в житті, але це не знімає з влади обов’язку бути готовою допомагати у розв'язанні різних проблем. Читайте також: Молдова: Як відтік людей з країни впливає на вибориСоціологія свідчить, що українське суспільство не ділить саме себе на сорти залежно від тих, хто поїхав і хто лишився. Тому будь-які розколи відбуваються лише в уяві владних посадовців. Об’єднання розкиданих війною по світу українців в єдине українське суспільство – один з найважливіших викликів нашої країни. Ситуація з Молдовою лише додатково продемонструвала, що це має значення не лише з погляду економіки, а й з погляду формування вектора розвитку країни на роки вперед. Очевидно, що займатися такими речами треба концентровано, оскільки державна політика не може бути ефективною, якщо нею займаються всі одночасно без взаємної координації. Саме для цього я з колегами зареєстрував декілька місяців тому свій законопроєкт про державну політику у сфері демографії. Щиро сподіваюся, що колеги депутати підтримають його і він стане  законом найближчим часом.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.  
we.ua - Для країни наші люди мають цінність, де б вони не перебували
Молдова: Як відтік людей з країни впливає на вибори
Уроки Молдови для нас. Відтік ініціативного і працездатного населення у Європу істотно погіршує співвідношення притомних і непритомних громадян у державі. Якби не голоси молдован у Європі, то точно переміг би ставленик Кремля. Адже треба ж враховувати, що у трудових мігрантів є ще родичі (вони ж і виборці) на території Молдови. Читайте також: Вибори у Молдові: висновки для УкраїниТака ж проблема спостерігається і в Грузії. Цю проблему ще до повномасштабної війни починала відчувати й Україна. Ми не знаємо, якими будуть демографічні процеси після війни, але можемо припускати. Люди — головний капітал нації та держави. Його треба берегти в національних інтересах, де б хто не жив.ДжерелоПро автора: Михайло Басараб, політолог.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 
we.ua - Молдова: Як відтік людей з країни впливає на вибори
Сіnе е сіnе або хто є хто на президентських виборах у Молдові
Попри значну перевагу Санду, її лідерські позиції у другому турі можуть похитнутися на користь опонента. Це зумовлено передусім значно ширшим мобілізаційним ресурсом виборців проросійських кандидатів, тоді як Санду була фактично єдиним серйозним кандидатом від проєвропейських сил.Про те, як розгортається протистояння в останні години перед голосуванням, читайте в матеріалі Еспресо.Битва ідейВ останні дні кампанії активність кандидатів зросла, особливо в інформаційному полі. І це не дивно — кожен кандидат прагне перетягнути електорат опонента на свій бік. Опоненти навіть змінили звичну для себе лінгвістичну репрезентативність: етнічний гагауз та проросійський кандидат Олександр Стояногло заговорив румунською, тоді як проєвропейська кандидатка Мая Санду, навпаки, - робить акцент на російській. Але це — не єдине перевтілення.Росія традиційно веде тонку гру в Молдові, часто маскуючи свої справжні політичні активи під "проєвропейські" проєкти. І цього разу головна ставка робиться на помірного кандидата, який, здавалося б, просуває стриманість і багатовекторність. Саме такий підхід продемонстрував Стояногло під час дебатів, натякаючи при цьому на емоційність Санду в її президентській діяльності (що, звісно, виглядало, як печерний сексизм). Проте попри його намагання в останні дні показати себе прибічником європейського курсу виглядають ефемерними.Олександр Стояногло став фаворитом Кремля не так давно. Його успіх у першому турі був непередбачуваним до останнього моменту. Росія застосувала в Молдові технологію підкупу голосів майже в "промислових" масштабах, яку координував молдовський олігарх-утікач Ілан Шор, що осів у Москві. Цікаво, що кандидат, за якого мали голосувати "шорівські" активісти, залишався невідомим до останнього. Таким чином, Шор, для відведення підозр та створення альтернативних політичних фігур на проросійському полі, підтримував щонайменше ще чотирьох (а можливо, й усіх дев'ятьох з одинадцяти) кандидатів.У цьому контексті варто зазначити, що політичний стиль, який почав культивувати олігарх-утікач Ілан Шор ще з 2023 року (після місцевих виборів у автономії Гагаузія) через свою однойменну партію "Шор", а згодом — через політичне формування "Побєда", яке помпезно стартувало в Москві, - більше нагадував параноїдальний більшовицький запал. Це виглядало досить дивно, адже в Молдові, навіть серед проросійських симпатиків, такий підхід не був популярним. Проте все врешті такий контраст зіграв на користь Стояногло, підкреслюючи його "стриманість" і "миролюбність", порівняно із червоними загонами "шорівців".Офіційно кандидатуру Олександра Стояногла підтримала Партія соціалістів — традиційна вітрина Росії в Молдові. Проте розгортання повномасштабного вторгнення Росії в Україну підірвало не лише її імідж на міжнародній арені, а й бумерангом вдарило по репутації її сателітів у різних країнах, зокрема по іміджу соціалістів у Молдові. Попри це, молдовські соціалісти залишаються серйозною політичною силою в країні, представленою колишнім президентом Ігорем Додоном, який залишився партійним керівником, також партія вже кілька виборчих циклів поспіль має значну кількість депутатів у парламенті та розгалужену мережу партійних організацій по країні.У перші місяці підготовки між угрупованням Шора та соціалістами Додона навіть спостерігалося певне змагання за прихильність Кремля — тобто за фінансування, за яке Росія купує лояльність політичних еліт у різних країнах. Але врешті двом таборам довелося об’єднати зусилля у боротьбі проти європейського кандидата – Маї Санду.Мая Санду, фото: gеttyіmаgеsУ такому амплуа Стояногло в останні дні продемонстрував свою політичну гнучкість, але раптово він почав відхрещуватися від Ігоря Додона та Партії соціалістів, підкреслюючи, що, попри статус їхнього кандидата, має власну позицію і не є членом партії. І це цікавий момент у будь-якому разі, навіть незалежно від результату виборів.Якщо Стояногло програє, політичні пригоди для нього на цьому не завершаться, адже 27% підтримки — це вагомий аргумент для претензії на статус другого за впливом політика в країні, особливо перед парламентськими виборами 2025 року. Проте подальші дії Стояногло — чи то у співпраці з соціалістами, які безперечно скористаються голосами за нього, чи у запуску нового політичного проєкту — це питання, яке вже хвилює політичні кола як у Молдові, так і в Україні.Ба більше, Олександр Стояногло, який раніше критикував "режим у Києві", тепер запевняє, що зможе налагодити співпрацю з українськими партнерами. Мая Санду, його опонентка, ставить під сумнів ці заяви, вказуючи на те, що як проросійський кандидат, Стояногло може мати труднощі у вибудовуванні відносин із сусідньою Україною, яка протистоїть російській агресії.Олександр Стояногло, фото: gеttyіmаgеsНезасвоєні урокиПроєвропейська кандидатка Мая Санду, хоча й активізувалася в останні дні кампанії, не продемонструвала таких чудес, як Олександр Стояногло. Наприклад, у ці дні Санду зустрілася з мером столиці Іоном Чебаном — колишнім соціалістом і лідером новоствореної партії МАN, яка, ймовірно, має амбіції на парламентські вибори. Відносини між партією Санду та Чебаном завжди були конфліктними й напруженими. Й зустріч Санду з політиком, який зазнавав як справедливої, так і не дуже критики від влади протягом останніх років, підкреслює, що вона досі не навчилася вибудовувати стратегічні союзи, принаймні у потрібний момент. Тож, чи допоможе це Санду - питання. А от Чебану така зустріч безумовно піде на користь, особливо, враховуючи те, що значна частина, як політиків, так і виборців не надто вірять у "проєвропейськість" Чебана.Крім того, Мая Санду провела пресконференцію для російськомовних журналістів, намагаючись заручитися додатковою підтримкою. Однак, попри значні дезінформаційні кампанії Росії проти Молдови та Санду особисто, заходи, які в сусідній Молдові називають "протидією російській пропаганді", не змогли повністю захистити інформаційний простір. Навпаки, криза довіри між російськомовною та румуномовною частинами населення лише посилилася. Поки Служба інформації та безпеки демонстративно закривала сайти й блокувала Теlеgrаm-канали, такі ресурси, як Sрutnіk Моldоvа, продовжували працювати безперешкодно зі свого офісу в центрі столиці, а "Комсомольская правда" відкривала фірмові кіоски по країні.громадяни Молдови, які живуть у Москві, фото: gеttyіmаgеsДо участі в пресконференції було запрошено обмежену кількість журналістів, які працюють із російськомовною аудиторією. Це ставить під сумнів той факт, чи адекватно у команді Санду оцінюють згубні наслідки від "теплої ванни".Тож другий тур також пройде інтригуючи.Стабільна й проєвропейська Республіка Молдова має для України критичне значення й повернення до влади в країні проросійських сил означатиме перетворення Молдови на черговий полігон кремлівських провокацій на українських кордонах. В нинішніх умовах, Республіка Молдова та Україна залишаються єдиними країнами, які послідовно демонструють добросусідське ставлення до потреб України у воєнний час у контексті інфраструктури, логістики та гуманітарних потреб. Остаточне перезавантаження влади у Молдові відбудеться у 2025 році, коли громадяни обиратимуть склад парламенту. Ще одним викликом довгий час залишатиметься внутрішня соціальна розробленість в країні, яка залишатиметься за будь-якої влади й це закладатиме основу для подальшої дестабілізації, як по лінії України, так і по лінії Румунії.
we.ua - Сіnе е сіnе або хто є хто на президентських виборах у Молдові
Клімкін: Якщо вибори зроблять Молдову плацдармом РФ, Україна має протидіяти, аж до шантажу
Павло Клімкін: "Треба усвідомлювати реальність: Молдова може перетворитися на російський плацдарм... Не обов’язково дії України будуть буквальним шантажем.."
ЄС на перехресті розширення: чи єдиний шлях для України, Молдови та Західних Балкан
Звіти про розширення ЄС за 2023 та 2024 роки ілюструють еволюцію наративу, сформованого геополітичною нагальністю та прогресом, зумовленим реформами. У 2023 році в центрі уваги були Україна, Молдова та Грузія, які розпочали свій шлях до членства в ЄС на тлі неспровокованої Росією війни та стратегічного повороту ЄС до глибшої інтеграції зі своїми східними сусідами. Повний текст новини
we.ua - ЄС на перехресті розширення: чи єдиний шлях для України, Молдови та Західних Балкан

What is wrong with this post?