Search trend "парад 2025"

Як повідомляє медіа ВFМТV Щороку, 14 липня, Франція святкує День взяття Бастилії, який символізує перемогу над абсолютною монархією та початок демократичних змін. У 2025 році святкування в Парижі включало традиційний військовий парад, що проходив під керівництвом президента Емманюеля Макрона, в якому вперше взяли участь індонезійські військові. Парад відбувся на Єлисейських полях, де зібралися 5618 військовослужбовців, […] Тhе роst День взяття Бастилії 2025 у Франції: військовий парад і міжнародна підтримка fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

14 липня Франція відзначає День взяття Бастилії 1789 року, що для народу означає перемогу над абсолютною монархією та початок демократії в країні. У 2025 році пройшов парад за участі Макрона та Індонезії

Для Кремля це стало черговим ударом по регіональному впливу, послаблюючи позиції Москви на Південному Кавказі. Еспресо розповість більше про причини напруження у стосунках Путіна та Алієва та які нові можливості це відкриває для України.Коротка історія відносин Росії та Азербайджануфото: gеttyіmаgеs Відносини між Росією та Азербайджаном мають складну історію, що бере початок із включення території сучасного Азербайджану до складу Російської імперії на початку ХІХ століття після російсько-перських воєн. У радянський період Азербайджан став частиною СРСР як Азербайджанська РСР, а Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, отримав статус автономної області, що стало джерелом етнічних конфліктів та можливості вести свою політичну гру Кремлем. Після розпаду СРСР у 1991 році Азербайджан здобув незалежність, але відносини з Росією залишалися напруженими через підтримку Москвою Вірменії у карабаському конфлікті.З приходом до влади Ільхама Алієва у 2003 році Азербайджан почав проводити більш незалежну політику, балансуючи між Росією, Туреччиною та Заходом. Москва, зі свого боку, намагалася зберегти вплив на Південному Кавказі, зокрема через розміщення "миротворчих" сил у Нагірному Карабаху після війни 2020 року. Проте повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році послабило позицію Кремля в регіоні, а успішна операція Азербайджану в Карабаху у 2023 році, що завершилася ліквідацією невизнаної "Нагірно-Карабаської Республіки", ще більше підірвала авторитет Росії у Південному КавказіДо 2024 року відносини між Алієвим і Путіним залишалися прагматичними: Азербайджан утримувався від відкритої критики Росії, уникав приєднання до західних санкцій і навіть пропонував посередництво у російсько-українському конфлікті. Водночас Баку активно розвивав зв’язки з Туреччиною та Ізраїлем, що викликало невдоволення Кремля.Та справжня тріщина у відносинах сталася у кінці 2024 року. 25 грудня російська ППО збила пасажирський літак Аzеrbаіjаn Аіrlіnеs (рейс J2-8243) над Чечнею. Літак, що прямував із Баку до Грозного, був змушений здійснити аварійну посадку в Актау (Казахстан), унаслідок чого загинуло 38 із 67 осіб на борту. Спочатку російська сторона просувала неправдиві версії про причини катастрофи, такі як зіткнення з птахами чи вибух кисневого балона, що викликало обурення в Азербайджані. Лише через чотири дні Володимир Путін зателефонував Ільхаму Алієву, висловивши співчуття, але офіційних вибачень чи визнання провини так і не було.Алієв наполягав на визнанні відповідальності, покаранні винних і виплаті компенсацій, посилаючись на приклад Азербайджану, який швидко визнав свою провину і виплатив компенсації за збиття російських гелікоптерів у 2020 році. Відмова Росії виконувати ці вимоги посилила напругу. Азербайджанські ЗМІ, які раніше уникали різкої критики Росії, почали називати Путіна агресором, а в суспільстві зросли антиросійські настрої. Баку призупинив авіарейси до Північного Кавказу та посилив карантинний режим, зберігши закритими сухопутні кордони з Росією.Як відзначає Тhе Wаshіngtоn Роst, у травні президент Алієв навіть відмовився відвідувати російський "Парад перемоги" в Москві, а пізніше того ж місяця міністр закордонних справ України відвідав Азербайджан, що "сигналізувало про тісніші зв'язки між Баку та Києвом". Сучасне загострення: затримання та звинуваченняНинішня криза спалахнула після подій у Єкатеринбурзі наприкінці червня, коли російські силовики провели масові затримання азербайджанців, звинувачених у причетності до злочинів 2001–2011 років. Досі не зрозуміло, що стало поштовхом до таких дій, можливо, це мав бути політичний сигнал Баку, щоб тиснути на них через велику етнічну діаспору, або створити ще одного "ворога всередині" для залякування населення.Хай там як, але під час операції двоє братів, Зіяддін і Гусейн Сафарови, загинули за підозрілих обставин. Азербайджанські джерела стверджують, що їх "жорстоко вбили" силовики, адже судово-медична експертиза виявила у Гусейна Сафарова переломи ребер і крововиливи, що свідчать про застосування насильства. Генпрокуратура Азербайджану порушила кримінальну справу за статтями "тортури" та "умисне вбивство".У відповідь Баку пішов на безпрецедентні кроки: скасував усі культурні заходи за участю Росії, провів обшуки в офісі російської інформаційної агенції "Sрutnіk-Азербайджан" і затримав двох її співробітників, звинувативши їх у шпигунстві на користь ФСБ. Крім того, азербайджанський суд залишив під арештом вісьмох громадян Росії, звинувачених у транзиті наркотиків і кібершахрайстві, причому на судових слуханнях затримані мали видимі сліди побиття.Азербайджан відправив до СІЗО вісім підприємців та ІТ-фахівців з Росії, фото: Міnvаl.аz Росія, зі свого боку, викликала посла Азербайджану для пояснень і продовжила арешти азербайджанців, зокрема очільника місцевої діаспори в Єкатеринбурзі Шахіна Шахлінського. Російський пропагандист Володимир Соловйов навіть погрожував Азербайджану війною, що ще більше підігріло напругу.У підсумку Азербайджан оголосив про поступове закриття російськомовних шкіл і перехід на викладання азербайджанською мовою протягом трьох років, що стало символічним кроком у дерусифікації країни. Зараз там працює понад 300 російськомовних шкіл, 16 із них – повністю російськомовні. Тобто президент Алієв взяв максимально національний курс, щоб повністю позбутися російського впливу на культурному та політичному рівнях. Про це яскраво свідчать азербайджанські ЗМІ, які почали відкрито говорити про імперську політику Росії та про всі спірні моменти історії. Медіа навіть оприлюднили момент наказу Міноборони Росії щодо "знищення рейсу АZАL" у 2024 році. "Російський народ вважався вищою расою, а азербайджанці, узбеки, казахи, киргизи, туркмени – людьми другого сорту. І хоча імперія зникла, таке мислення не змінилося, а продовжує існувати. Раніше Сталін завдяки НКВД рубав голови, а тепер Путін давить незгідних руками ОМОНа. Як говориться, 37-рік продовжується, але набагато жорстокіше та серйозніше. Але чи розуміють в Кремлі і сам Путін, що зараз 2025 рік? І колишні союзні республіки вже 30 років як незалежні?" – риторично питають у студії держтелеканалу "АZТV" та звинувачують Росію у репресіях, шовінізмі та імперіалізмі. Аналіз наслідків і думки експертівІльхам Алієв, фото: gеttyіmаgеs Експерти вважають, що нинішнє загострення є результатом стратегічних змін у регіональній геополітиці. Азербайджан, відчувши послаблення Росії через війну в Україні та підтримку Туреччини, почав проводити більш незалежну політику. Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, зазначив "Європейській правді", що реакція Баку відображає гнів і обурення, які переважають над образою, викликаною збиттям літака. Він пов’язує це із зростанням регіонального значення Азербайджану, який прагне позбутися ролі сателіта Москви.Політтехнолог Олексій Голобуцький у розмові з "Фокусом" теж підкреслив, що конфлікт має глибші корені, ніж інцидент у Єкатеринбурзі, і пов’язаний із небажанням Росії визнавати свою провину за збиття літака. Експерт також вважає, що Азербайджан використовує цей момент для зміцнення національної ідентичності та послаблення російського впливу. Водночас він попереджає, що авторитарні режими, як-от у Росії та Азербайджані, можуть швидко перейти від конфлікту до примирення через особисті зв’язки еліт.Ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін в коментарі "Rаdіо NV" стверджує, що Азербайджан, дивлячись на Україну, зрозумів переваги послідовної політики. Він вважає, що Баку навряд чи розірве відносини з Росією, але використовує кризу для зміцнення позицій на міжнародній арені. Аналітик Ігор Тишкевич наголошує на провалі Росії на Південному Кавказі, де та втрачає контроль не лише над Азербайджаном, але й над Вірменією й іншими "союзними республіками"."Відносини Москви з колишніми "союзними республіками" зазнають докорінної трансформації. Росія звикла диктувати свою волю, але нині це працює дедалі гірше. Зростає самостійність лідерів Центральної Азії, Росія втрачає позиції на Південному Кавказі, зокрема в Азербайджані й Вірменії, триває боротьба за Молдову. У Грузії Кремль тимчасово утримує вплив. Колишні сателіти дедалі чіткіше дають зрозуміти: спілкування з Москвою можливе лише на рівних. У Росії це не приймають, але війна проти України обмежує її можливості тиску – і сусіди користуються моментом", - каже Тишкевич.  Політтехнолог та політичний консультант Олег Постернак іронічно зауважує, що Азербайджан "наразі продовжує виховувати Кремль"."Для РФ найбільш дошкульні та болючі удари саме з боку колишніх радянських республік, особливо від України, Казахстану та Азербайджану – держав, які найбільш послідовно та ефективно здійснили реальну суверенізацію та збалансування (або повний демонтаж) російського впливу. Україна – з рухом в ЄС, Казахстан – поглядом на Китай, Азербайджан – коаліцією з Туреччиною", – відзначає експерт. Нардеп та член депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв’язків з Азербайджанською Республікою, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в етері Еспресо сказав, що прогнозувати дії Росії щодо Азербайджану важко, адже Москва звикла реалізувати свої ідеї силою, тому загрозу військового втручання не варто виключати. "Але я сподіваюсь, що зв'язок Азербайджану і Туреччини не дасть можливості такого прямого військового втручання на цьому етапі", – сказав він.Вплив на російсько-українську війну У Баку створили Стіну Пам'яті загиблих захисників України, фото: fасеbооk/Vlаdyslаv Каnеvskyі Для України конфлікт між Азербайджаном і Росією виглядає стратегічно вигідним. По-перше, він відволікає увагу Кремля від війни в Україні, послаблюючи його ресурси. По-друге, Азербайджан, який підтримує територіальну цілісність України і надає нам гуманітарну допомогу, може стати важливим, навіть стратегічним партнером. Не дарма президент Володимир Зеленський одразу здзвонився з президентом Ільхамом Алієвим, щоб висловити "чітку підтримку у цій ситуації"."У нас із президентом Алієвим однакове бачення: життя та гідність кожної людини мають бути захищені. Обговорили також наші двосторонні відносини – енергетику та співпрацю в гуманітарній сфері. Домовилися про проведення засідання Спільної міжурядової комісії з економічного співробітництва. Наші урядовці активізують роботу", - відзначив Зеленський.Тобто, як бачимо з цієї заяви, послаблення впливу Росії на Південному Кавказі відкриває можливості для України в енергетичній сфері. Наприклад, транзит азербайджанського газу через Україну до Європи, що може зменшити залежність ЄС від російських енергоносіїв та допомогти Україні заробити на цьому. Проте експерти, як-от ексочільник Оператора ГТС України Сергій Макогон, ще у січні розповіли Еспресо, що для цього потрібні значні інвестиції та додаткові обсяги газу, яких Азербайджан поки не має.Натомість політолог Вадим Денисенко наголошує, що антиросійський демарш Азербайджану нам варто розглядати в ширшому контексті і сприймати його, як частину "нашої війни". "Наша війна – це не тільки й не стільки війна за території, скільки за визнання нас іншими. І те, що зараз робить Баку, те, як Пашинян садить вірменського Іванішвілі – це частинки куди складнішого процесу. Процесу примушування Путіна (колективного Путіна) до визнання того, що українці, казахи, вірмени, азербайджанці, якути інгуші та росіяни – різні народи", - відзначає Денисенко. Тож конфлікт між Азербайджаном і Росією, що загострився через збиття літака та затримання громадян, є проявом ширшої геополітичної боротьби. Азербайджан, підтриманий Туреччиною та іншими партнерами, використовує момент слабкості Росії для утвердження своєї провідної та самостійної ролі на Кавказі. Для України це створює можливості для поглиблення співпраці з Баку та послаблення позицій Росії в регіоні. Проте нестабільність у відносинах між авторитарними режимами у Москві та Баку залишає простір для несподіваних компромісів, що потребує від Києва активної дипломатії для закріплення можливих вигод від цієї кризи.Читайте також: Підготовка до війни чи стратегічний тиск: Росія розширює військові бази біля кордонів НАТО. Пояснюємо

Коли Sаmsung збирається щось презентувати, то робить це не абияк, а з розмахом. І вже в липні нас чекає цілий парад новинок — включно з новими складаними смартфонами, а також оновленою лінійкою розумних годинників Gаlахy Wаtсh8. І, судячи з витоків, цього разу компанія вирішила не обмежуватись звичними двома моделями Gаlахy Wаtсh8 й Wаtсh8 Сlаssіс, а додати третю — з гучною назвою Gаlахy Wаtсh Ultrа (2025).

Кейт Міддлтон відвідала парад Тrооріng Тhе Соlоur-2025 Принцеса Уельська в компанії трьох дітей та чоловіка, принца Вільяма, потішила публіку рідкісною появою після лікування онкології.

А 7 червня очікується пік метеоритного дощу Арієтиди

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Давайте поясню. Коли я читаю прогнози, думки, впевнені твердження: Україну чекає це, Україну чекає те, Україна буде там, Україна буде тут. Я тоді кажу: цифри, покажіть грубі дані та підрахунки. Що там в закладених бюджетах? Що там в запущених процедурах? Що там в стратегіях? Що там на ринках? Що там в інвестиціях та технологіях? Там — вся правда. В речах, які не цікаві широкій аудиторії.Якісь там кластери з ЄС. Якісь там спільні компанії з виробництва зброї з десятками країн. Якісь там бюджетні прогнози та затверджене фінансування на роки. Це ж не вражає.А ось 50% від JРМоrgаnСhаsе, що Україну у 2025 році чекає "грузинський сценарій" - звучить клікабельно. Раптом що: 50% - це коли "може буде, а може ні". Класний прогноз. Але на чому базується? Як виявилось — на припущеннях "експертів". Переважно політичних.А я дивлюсь у договори. Дивлюсь у цифри. Дивлюсь у процедури. І перш ніж написати власні висновки, я лише поверхнево перелічу вам факти під основу моєї думки.Норвегія - яка надає мільярди підтримки щороку - закладає багатомільярдну підтримку до 2027 року. Японія - яка надала нам в минулому році більше $5 млрд - закладає підтримку до 2034 року. Данія - до 2035 року. І так - десятки і десятки країн. З усіма підписані двосторонні оборонні угоди. Читайте також: Не треба робити з України слона, як це спробував JРМоrgаnЗаморожені активи Росії на $300 млрд. Логіка їхнього використання розписана на десятки років уперед. Великий клуб найбагатших і найвпливовіших країн світу погодились, що вони будуть вкладати в Україну десятки мільярдів щороку під відсотки з цих заморожених активів. Віддати це Росії? Для чого? Це бустер для власного оборонного сектору. Обігові кошти на будь-яку ідею.А тепер — на секунду крок убік — куди саме підуть ці кошти, а також всі інші, які окремо (також десятки й десятки мільярдів) виділяються щорічно. Перше і найголовніше — спільні компанії. Німецько-українські. Турецько-українські. Британсько-українські. Французько-українські. Спільне виробництво бронетехніки, артилерії, боєприпасів і ракет, БПЛА та спецтехніки, колісної та гусеничної, спільний розвиток та виробництво РЕБ, ППО та ПРО.Ще раз. Західні союзники будують стратегію і вкладають грубі гроші в спільне з Україною майбутнє і формують задачі на десятки років уперед. Не з Україною, яка у 2025 році піде "грузинським сценарієм" і "опиниться в орбіті РФ". А з Україною, яка буде завтра, і післязавтра, і через 100 років — спільно з Західним світом.І ще раз. Це про гроші. Спільний бізнес — це на десятиріччя. Це горизонт планування 2030-2040 і далі. Це про війни та конфлікти майбутнього. Про потреби наступних поколінь. Бо все це — що вже створене і працює, що буде створене — про ринок зброї планети. Потреби України закриваються за один рік. А далі — це гігантський, висхідний світовий ринок зброї на трильйон. Зброя потрібна всім — і на вчора.Зброя треба всім країнам НАТО, які "взяли" поріг у 2% ВВП на армію (і піднімуть до 5%). Зброя треба на Близький Схід (всім) та в Азію (Пакистану та Індії). Зброя, зброя, зброя - це звучить на кожному континенті. І спільне виробництво справді ефективних рішень (наш досвід та руки, гроші та станки союзників) - це атомне поєднання. Україна спільно з союзниками вже виробляє дуже багато зброї. Далі - для всього світу. Це - партнерство на десятки і десятки років вперед.Читайте також: Перемогти не можна примиритисяЕкономічна частина (відбудова України, інвестиції в економіку та спільні проєкти не в частині зброї, угода з США про корисні копалини) - про це можна писати лонгрід. Якщо тут русскій мір — це занепад. Якщо тут демократія та українській погляд — це розвиток. Ви думаєте, що німці просто так не хочуть північні потоки назад? Бізнес вже змінився. Бізнес вже переорієнтувався. Там, де була Росія, тепер Норвегія та США, Туреччина та Азербайджан. Чи давайте про санкції. Знаєте, що таке санкції? Це не так, що ми беремо і відмовляємось від добрив з Росії. Це так, що ми знаходимо рішення, як замінити Росію — і тоді банимо. Тобто на місце російського бізнесу заходить інший бізнес. Кожен пакет санкцій ЄС — це про поховані галузі, які заробляли гроші на ЄС. Алмази? Нафта? Газ? Добрива? Сталь? Хімікати? Вугілля? Харчі? Ікра? Пакет за пакетом один бізнес заміщається іншим. Рік, два, три - і все. Ніша зайнята. Договори підписані. LNG-термінали збудовані. Енергетична незалежність забезпечена.Все, до побачення, Росіє. А продавати щось в Азію ми тобі заборонимо вторинними санкціями. А технологічне відставання щороку збільшується. А це веде до того, що через 10 років у світі російський продукт програє останню битву за конкуренцію.З іншого боку — що таке наше переозброєння?Перехід України на озброєння Заходу. В усіх сенсах — це оборонна прив’язка на базі грошей, а не тільки "споріднених душ", "врятування бідних українців" та інших емоцій. Це не емоції. Ти купив західний танк - купиш запчастини до нього. І снаряди до нього. І інструменти обслуговування. І збудуєш спільне підприємство. І так далі, і так далі, і так далі. Ми на західній зброї? Ми в західному збройовому потязі.Додайте сюди €150 млрд на переозброєння Європи. Мабуть, будуть спільно з Росією це робити? Дуже смішно. Захід вже це робить спільно з Україною.Далі кластери з ЄС та інтеграція в Європейський правовий, економічний, культурний, соціальний та політичний простір. Це системна робота, яка триває роками (інтеграція до ЄС). Ми підібрались до фінішної прямої. Читайте також: Київ породив — Київ уб’єІ це не те, що робиться просто так, чи для гарного настрою. Це про фундамент існування держави. Це про все взагалі — навіть про те, як ви будете платити комунальні платежі, чи як ми всі будемо переходити дорогу. І, звісно, як функціонуватиме бізнес та за якими правилами житиме. Чи як функціонуватиме судова та правоохоронна системи. Це не ігри в реформи - це злам свідомості. І ми зараз в це на ракеті залітаємо. Але через війну взагалі не відчуваємо потрясінь, бо на голову бомби падають - що нам ті нові етикетки, колір світлофора чи якась реформа. Щоб все перелічити - потрібно писати лонгрід. Я не буду. Просто зазначу: Україна-2000 та Україна-2025-30 не змогли б існувати в одному просторі. Це різні країни.Але ключова думка по інтеграції в ЄС: зміни — незворотні. Країна поступово змінюється і зміниться до невпізнаваності. Втім для всіх, хто буде всередині, зміни будуть майже непомітні. Десь приблизно так, як ви не бачите змін у зовнішності людини, якщо бачитесь щодня. Скажіть, наприклад, про ЦНАП людині з 2000 року. Це просто один приклад, який ілюструє прірву.Принципи існування України, фундаментальні речі змінюються прямо зараз. Навіть починаючи зі ставлення до Збройних Сил України — це тепер еліта. Хоча проблем в цілому багато і вони потребують наших зусиль для вирішення — як і завжди, як і далі потім — але російського варіанту існування країни вже неможливо уявити. Цифри та факти — беззаперечні.Давайте геополітично. Європейський Союз нас буквально втягує у свій простір. І багатомільярдними інвестиціями, і реформами, і правилами. Не для того, щоб завтра відпустити в "грузинський сценарій". Ми по вуха в Європі на рівні процедур, стратегій та змін. Цей шлях неможливо зупинити. Для цього як мінімум треба 300 голосів в Раді та кривава проросійська революція з мільйонами охочих в "русскій мір". Уявили таке? 226 голосів за русско-украінскую дружбу? Наприклад?Далі — рейтинги політиків в Україні. Я зараз навіть не кажу про симпатії виборців до тієї чи іншої геополітичної моделі (Захід VS Росія). Просто скажіть мені, будь ласка, хто з перших трьох, чи навіть з п'ятьох фаворитів президентських чи партійних рейтингів підтримує ідею, що Україна має стати сателітом Росії? Хоча б натяк в цей бік. Ну хоча б за русскій язик. Читайте також: Велика війна не тільки України, а й Велика війна ЄвропиЦя ідея вмерла. Сотні тисяч загиблих. Це не Грузія. Кожен українець когось втратив. Це екзистенційна історія. І вона тільки починається, якщо казати про українізацію суспільства.В усіх сенсах і на всіх рівнях — Україна інтегрується в Захід. Безповоротно. Це навіть для Республіканської партії в США очевидно, яка штовхає найбільш проросійського президента у своїй сучасній історії до тиску на Москву.Це очевидно для політиків в Євросоюзі. Для виборців в Євросоюзі, які абсолютно підтримують Україну в усьому — включно зі зброєю та інтеграцією.І це насправді очевидно навіть для Росії, яка програла війну за Україну ще в перший місяць вторгнення. Все, що відбувалося далі та відбувається зараз — це велика кривава вистава Путіна. Світ вимушено грає в неї. Бо просто розбомбити московський регіон — не варіант. Втім кожен розуміє: російський диктатор — невдаха. Кривавий, безжальний, але невдаха. Україна інтегрується з Заходом на всіх рівнях. В Україну вкладаються десятки мільярдів і планується спільна діяльність на десятки років вперед. Україна в усіх сенсах вбудовується в Західну родину. І ніякого "грузинського" чи "московського" сценарію вже бути не може.А що справді може бути, так це економічний колапс Росії. Ми — всі разом — саме туди наших дорогих східних партнерів-людожерів і ведемо. Нехай прямо зараз Москва Сіty ще світиться вогнями. Нехай прямо зараз в ресторанах Криму русскіє окупанти п'ють водку і кричать "расєя". Нехай зараз рублів куча, а унітази з Бучі гріють русскую душу (вона у них там). Головне — не це. А те, куди вкладають гроші. В що вірять грошима. Де вбачають перспективи. Де будують стратегію на десятки років вперед. В Росію — не вкладає ніхто. В цей принцип життя не вкладає НІХТО. Росію "люблять" винятково за гроші. І терплять винятково через ядерну бомбу.А якщо вже казати про емоції. Коли в зал входить президент України (забудьте про прізвища, ми про інститут) - західні лідери аплодують стоячи. Тому що ми зламали хребет тирану. Україна — це фронтир Заходу. З нами, у нас і через нас закладається і формується майбутнє всього континенту. Спільно з найвпливовішими країнами Європи, ми будуємо великий дім — сильний та багатий. І ми, Європа, не будемо більше пасивною жертвою. Ми не будемо (наступного разу) просто дивитись на парад суверенітетів, коли варварська імперія почне розкладатися. Ми обов’язково, обов’язково допоможемо молодим республікам знайти своє місце у світі — за "українським сценарієм".Всі факти, цифри та процедури вказують на те, що це Росію чекає колапс. Цей монстр існує лише на страху та грошах. Рано чи пізно або того, або іншого стане менше. І ми будемо готові забрати все своє.У лютому 2022 року цей сценарій почали писати в Києві та по всій лінії зіткнення. У травні 2025 його вже пишуть спільно з Берліном, Лондоном та Парижем. Росії не буде. Вона не існуватиме. В Україну вкладають як в майбутнє. Росія доїдає своє минуле. Росія — це пацієнт, якому не допомогти. Пацієнта відключають від штучної підтримки життя. Росія — це будівля на гнилому фундаменті. Будівлю обносять парканом, закладають вибухівку і безпечно зносять. Поступово — планово, крок за кроком — це втілюється в життя. Бо весь Захід цього бажає. І ніхто не зможе цей процес зупинити — ні орбани, ні георгески, ні трампи.ДжерелоПро автора. Петро Шуклінов, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

На небі рано вранці 3 червня 2025 року можна буде спостерігати рідкісний парад планет. Шість небесних тіл Сонячної системи вишикуються в одну дугу.

Еспресо розповість детальніше, що відомо про російського генерала Андрія Мордвічева та що це може означати у контексті російсько-української війни. Біографія та військова кар’єраАндрій Мордвічев народився 14 січня 1976 року в місті Павлодарі, Казахська РСР (нині Казахстан). У 1997 році він закінчив Новосибірське вище загальновійськове командне училище, а у 2006 році – Загальновійськову академію Збройних сил Російської Федерації. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році його кар’єра не вирізнялася особливими досягненнями, але з початком війни він швидко здобув вищі звання та посади. Мордвічев розпочав свою кар’єру в російській армії після закінчення військового училища. У 2011 році, у званні полковника, він був призначений командиром 4-ї окремої танкової бригади. У 2017 році, бувши генерал-майором, він очолював Південно-Сахалінський гарнізон і приймав парад Перемоги на Сахаліні як командир 68-го армійського корпусу. У 2018 році Мордвічев обіймав посаду першого заступника командувача та начальника штабу 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу, а у 2021 році керував парадом у Волгограді як начальник штабу 8-ї гвардійської загальновійськової армії.На початку російського вторгнення в Україну у 2022 році Мордвічев, уже у званні генерал-лейтенанта, командував частинами 8-ї армії Південного військового округу, які брали участь у наступі на Маріуполь та штурмі заводу "Азовсталь". У березні 2022 року Генштаб ЗСУ поспішно повідомив про загибель Мордвічева під час авіаудару в Чорнобаївці, але згодом той з’явився на публіці, зокрема на зустрічі з головою Чечні Рамзаном Кадировим, який вважається близьким другом генерала. У лютому 2023 року Мордвічева призначили командувачем військ Центрального військового округу, а у вересні того ж року він отримав звання генерал-полковника. Під його командуванням російські війська захопили Авдіївку в лютому 2024 року, за що він отримав звання "Героя" Росії. А вже у травні 2025 року Мордвічев замінив 70-річного "кабінетного" генерала армії Олега Салюкова на посаді головнокомандувача сухопутних військ РФ. Це показове призначення відображає прагнення Кремля "омолодити" командний склад, просуваючи на ключові посади лояльних і "перевірених у бою" генералів, зокрема своїх "героїв СВО".Воєнні злочини в Україні Андрій Мордвічев разом з Рамзаном Кадировим у Маріуполі, фото: російські ЗМІМордвічева звинувачують у численних воєнних злочинах. Насамперед через його роль у захопленні Маріуполя в 2022 році. Служба безпеки України встановила, що він віддав наказ про штурм міста та заводу "Азовсталь", що призвело до масових руйнувань цивільної інфраструктури та численних жертв серед мирного населення. За даними СБУ та Нumаn Rіghts Wаtсh, під його командуванням російські війська чинили звірства проти українських військових і цивільних, а також блокували гуманітарну допомогу під час облоги. Йому повідомлено про підозру за кількома статтями Кримінального кодексу України, зокрема за порушення законів і звичаїв війни.За словами президента України Володимира Зеленського, під час облоги та штурму Маріуполя загинуло близько 20 тисяч українців. Шалений опір українських сил в місті призвів також до численних втрат росіян, які сягають тисячі солдатів. Крім того, Мордвічев брав участь у наступі на Авдіївку, де безповоротно втратив близько 20 тис. солдатів, а ще 30 тис. зазнали поранення. А все через улюблену тактику Мордвічева – "м’ясні штурми". Ця тактика передбачає виснаження противника безперервними піхотними атаками з мінімальним урахуванням втрат власних сил.Цікаво, що такі високі втрати викликали критику серед деяких російських провоєнних блогерів, але офіційна Москва моментально нагородила Мордвічева, оскільки він приніс результат. Безкомпромісність генерала свідчать, що він готовий за всяку ціну виконувати завдання, не рахуючись з людськими життями. Також відомо, що з червня 2023 року Мордвічев перебуває під санкціями Європейського Союзу, а з листопада 2023 року – під санкціями України.Оцінка як генералаМордвічев вважається типовим представником російської військової еліти – виконує накази без зайвих питань. Його стрімке кар’єрне зростання, попри значні втрати серед особового складу та цивільного населення, свідчить про те, що Кремль цінує лояльність та готовність до жорстоких дій понад усе. Не дарма після операції в Авдіївці його прозвали "Авдіївським м’ясником", але в Росії за це він отримав звання Героя РФ та інші нагороди.Також варто відзначити, що Мордвічев є одним із наймолодших генерал-полковників російської армії. Він зарекомендував себе, як жорсткий та ефективний воєначальник. Крім цього демонструє певну адаптивність до сучасних умов війни, зокрема у використанні дронів, що вирізняє його серед інших російських генералів старої формації.Популярні російські провоєнні джерела позитивно оцінюють його за тактичні успіхи, насамперед захоплення Маріуполя та Авдіївки, а також за вдосконалення тактики "м’ясних штурмів". Адже Мордвічев найбільш відомий тим, що кидає в бій хвилі піхоти без належної підготовки та підтримки. Хоч це призводить до величезних втрат серед особового складу, але дає видиме просування на карті, якого хоче Москва. Зокрема, аналітики Інституту вивчення війни (ІSW) зазначають, що його призначення на посаду головнокомандувача свідчить про схвалення Кремлем тактики війни Мордвічева, попри її високу ціну в людських втратах. Хоча його успіхи прямо залежать від величезних ресурсів Кремля. Бо зі зменшенням цих доступних ресурсів, таких як резерви, бронетехніка та артилерія, ефективність тактики Мордвічева одразу знижується. Тому його називають грамотним виконавцем, але не більше.  У ВВС пишуть цікавий інстайт з російських військових кіл, де є думка, що начальник Генштабу Валерій Герасимов може бачити в Мордвічеві конкурента через видимі успіхи останнього на фронті (просування окупантів на Донеччині продовжується). Тому останніми тижнями Мордвічев нібито мав обмежений доступ до резервів. Відповідно, є припущення, що наразі його призначення може бути формальним підвищенням без реального впливу на оперативне командування. Адже головнокомандувач Сухопутних військ РФ частково відповідає за адміністративні функції, такі як організація парадів і управління військовими училищами. З іншого боку, новий головком також відповідає за організацію, управління та розвиток Сухопутних військ РФ, що може мати наслідки в майбутньому. Тісні зв’язки Мордвічева з Рамзаном Кадировим можуть свідчити про потенційне зростання його впливу в російській військово-політичній ієрархії. Хоча наразі він залишається виконавцем волі вищих чиновників, без ознак самостійної політичної гри. Однак, якщо Путін таки надумає замінити начальника Генштабу Валерія Герасимова, вірогідно, тоді Андрій Мордвічев може бути одним з претендентів на це місце. У будь-якому випадку, Мордвічев є продуктом системи, яка цінує лояльність і результати. Його висловлювання про те, що "Україна – це тільки початок", та згода з пропагандистськими тезами про можливі напади на інші країни свідчать про його відданість кремлівській ідеології. Таким чином, він виглядає радше як черговий гвинтик системи, ніж як реформатор, що здатний якось кардинально змінити російську військову машину. Підсуваючи, генерал Андрій Мордвічев вважається символом жорсткої та часто неефективної тактики російської армії. Його підхід до ведення бойових дій призводить до значних втрат серед особового складу та не приносить стратегічних переваг. Але все ж дає просування на карті, якого вимагає Кремль, ха це й винагороджують Мордвічева званнями та новими посадами. Можливо, саме він стане майбутньою заміною начальника Генштабу РФ.Читайте також: Радник Януковича та "сірий кардинал" судової влади України: що відомо про вбитого в Іспанії Андрія Портнова

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп планує відвідати Канаду для участі в саміті лідерів Групи семи, який відбудеться з 15 по 17 червня. Про це повідомила речниця Білого дому Керолайн Левітт під час брифінгу 22 травня. Перед цим, 14 червня, Трамп проведе великий військовий парад у Вашингтоні, присвячений 250-річчю армії США, щоб вшанувати американських військових. Левітт […] Тhе роst Дональд Трамп на саміті G7 у Канаді в червні 2025 року fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Російська держава дедалі більше нагадує геронтократію - форму правління, за якої керівники значно старші за більшу частину дорослого населення. Більшість вищого керівництва Росії, включно з очільником Кремля Володимиром Путіним (72 роки), перебувають у віці, що наближається до або перевищує середню тривалість життя чоловіків у Росії за даними за 2023 рік (приблизно 68 років). Про це повідомляє Міністерство оборони Великої Британії у Тwіttеr (Х). ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рубіо озвучив ультиматум Кремлю: або мир, або санкції Як зазначено у зведенні, секретар Ради безпеки Росії і колишній міністр оборони Сергій Шойгу продовжив свій військовий контракт ще на 5 років - до 2030 року, коли йому виповниться 75 років. Шойгу, близький союзник Путіна, пропустив військовий парад у Москві 9 травня 2025 року за станом здоров'я. "Путін, найімовірніше, намагався зберегти на керівних посадах своїх близьких союзників, щоб краще забезпечити стабільність режиму, а також власної виживаності. Політичні призначення відбуваються завдяки протекції та довгостроковій лояльності до Путіна, а не заслуг, що, ймовірно, породжує незадоволення і розчарування серед розчарування серед молодого покоління амбітних потенційних лідерів", - йдеться у зведенні. Президент РФ Володимир Путін, як вважають західні ЗМІ, переконаний, що російські війська зможуть прорвати українську оборону та встановити повний контроль над чотирма окупованими областями України - Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською до кінця 2025 року.

Еспресо з'ясував, що відомо про окупантів, яких російський диктатор Путін запросив на Красну площу.Одноногий керівник "путін'югенду"Російський телеканал "Дождь" установив, що на трибуні перебував морпіх Росії Владислав Головін, позивний Струна. Його бригада неодноразово згадувалася в розслідуваннях воєнних злочинів в Україні. Йдеться про 810-ту окрему гвардійську бригаду морської піхоти Чорноморського флоту Росії. Саме Владислав Головін, командир десантно-штурмового взводу 382-го окремого батальйону цієї бригади, першим сидів позаду Путіна.Окрему гвардійську бригаду підозрюють у воєнних злочинах на території України, зокрема у  страті українського військовополоненого, застосуванні заборонених хімічних речовин та участі в облозі Маріуполя.Сайт "Миротворець" зазначає, що особисто росіянин Головін винен у вбивствах мирних громадян Маріуполя.Народився Головін у місті Кіров у 1997 році. У 2020 році здобув військову освіту та вступив на службу до російської армії. У складі російських військ воював у Нагірному Карабасі.Під час повномасштабного вторгнення навесні 2022 року Головін, який командував взводом 810-ї окремої бригади морської піхоти Чорноморського флоту РФ, "засвітився" у пропагандистському репортажі з Маріуполя. Запам’ятався тим, що воював з червоним рюкзаком за спиною. Внаслідок нищівних ударів росіян місто зазнало критичних руйнувань, а тисячі його жителів загинули. Звірства в Маріуполі, що коштували життя в тому числі мирним українцям, які намагались вирватись з рідного окупованого міста, героїзували російські співаки. Одна з виконавиць присвятила окупанту пісню, а червоний рюкзак став одним з експонатів музею російських збройних сил у Москві.У медіа є інформація, що Головін під час боїв за Маріуполь підірвався на міні, внаслідок чого втратив ногу. Восени 2022 року йому було присвоєно звання героя Росії.Нещодавно він, як фіналіст кремлівської кадрової програми "Время героев" увійшов до складу Вищої ради провладної партії "Єдина Росія". Викладає у рязанському повітряно-десантному училищі та розробляє пропагандистську комп’ютерну гру "Отряд 22: ZОV", присвячену війні проти України.24 грудня 2024 року обраний начальником центрального штабу руху "Юнармія". До слова, Юнармія – російська молодіжна мілітарна організація, заснована міноборони РФ у 2016 році. До складу організації входять школярі віком від 8 років, серед них проводиться пропаганда ідеології "русского міра", а також військовий вишкіл, в тому числі з володіння зброєю. Окрім Росії, відділення Юнармії є у Вірменії, Таджикистані, невизнаній Абхазії та на тимчасово окупованих Росією територіях України. "Штучно героїзований рашистськими військовими пропагандистами персонаж із "патріотичного виховання" російської молоді на формування з неї гарматного м'яса", – пише про нього сайт "Миротворець".Довідково. 810-та окрема гвардійська ордена Жукова бригада морської піхоти РФ дислокується в окупованому українському Севастополі. Бійці бригади зізнавалися у стратах українських військовополонених. Під час одного з убивств український військовий лежав у безпорадному стані - з зав’язаними за спиною руками та обличчям до землі.Найманець-рекетир з АбхазіїЩе один військовий злочинець на параді Путіна – Ахра Авідзба, командир так званої інтербригади "Пятнашка". Учасників цього підрозділу звинувачують у низці важких злочинів:  мародерстві, викраденнях людей, тортурах українських військовополонених. Народився Авідзба у 1986 році в Сочі. Його батько родом з Абхазької АРСР, воював у лавах сепаратистів. Авідзба переїхав в Абхазію 2011 року після закінчення навчання. Живе в Абхазії та в Україні, на території самопроголошеної ДНР. Двічі невдало балотувався в "абхазький парламент".У 2008 році поїхав воювати до Південної Осетії для участі у війні на боці невизнаної республіки, але участі в бойових діях не брав. Влітку 2014 року поїхав на Донбас, вступив до батальйону "Оплот", який був визнаний владою України терористичним. Прихильники терористичних угруповань ДНР називали його героєм. Наприкінці січня 2021 року Служба безпеки України оголосила Авідзбу в розшук. У заяві йшлося про те, що громадянин РФ Ахра Авідзба (Абхаз) 2014 року став засновником і тривалий час очолює незаконне збройне формування "Інтернаціональна бригада "Пятнашка"". Згодом очолив відділ ракетно-артилерійського озброєння так званої ДНР. На території України найманець брав участь у боях під Шахтарськом, Іловайськом, Дебальцевим, штурмував Донецький аеропорт. "За звірства та жорстокість, проявлену стосовно українських цивільних, був нагороджений", – пише "Миротворець".На окупованих територіях Донецької області Ахра Авідзба та інші бійці "Пятнашки" займалися рекетом та викраденням автомобілів. Озброєні бійці силою забирали машини в місцевих жителів, переганяли їх до Росії, змінювали номери та перепродавали за ціною, нижчою від ринкової. У липні 2014 року сам Авідзба вихвалявся у фейсбуці крадіжкою машин в українського "ПриватБанку".У червні 2020 року Авідзба був призначений помічником президента самопроголошеної Абхазії.У вересні 2022 року Авідзба заявив, що його не випустили з контрольованої Росією території України - так званої Донецької народної республіки. Пізніше він зміг виїхати до Москви, де зустрівся з лідером партії "Справедливая Россия - за правду" Сергієм Мироновим і виступив на мітингу-концерті.За даними сайту "Ехо Кавказа" телеграм-канал ВRІЕF у лютому 2024 року повідомляв про порушення Слідчим комітетом РФ кримінальної справи проти командира батальйону "Пятнашка" Ахри Авідзби за "невиконання наказу начальника… у воєнний час" та "відмову від участі у бойових діях". На початку 2024 року він вирушив у зону бойових дій, підписавши контракт із Міністерством оборони Російської Федерації.Головоріз із ЯкутіїРосійська пропагандистська державна агенція ТАСС написала, що на трибунах був "учасник СВО Андрей Григор'єв, відомий як Тута".У січні 2025 року в соцмережах розповсюдили відео, як цей уродженець Якутії зарізав ножем солдата ЗСУ в рукопашному поєдинку. За вбивство українця Путін присвоїв Григор'єву звання героя Росії.Андрєй Григор'єв народився 12 травня 1989 року в селі Кіров Республіки Саха в багатодітній родині. Українців чоловік пішов убивати добровільно. На початку 2024 року вирушив у зону бойових дій, підписавши контракт із Міністерством оборони Російської Федерації. Молодший сержант 39-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади 68-го армійського корпусу Східного військового округу. Батько п'ятьох дітей. Став відомий після поширення відео, де він убиває українського військовослужбовця під час вторгнення Росії в Україну. За те, що росіянин зарізав українця у рукопашному бою, Путін нагородив його ножем.Як заявила правозахисна антивоєнна організація  Фонд "Вільна Якутія", що захищає права корінних народів, відео викликало "шок і осуд" у деяких, "навіть найпатріотичніших", жителів Республіки Саха. Згідно з повідомленням Фонду, те, що сталося, викликало "розбіжності й суперечки про моральний бік того, що відбувається, а також про участь представників національних меншин у бойових діях такого масштабу в чужій країні".Правозахисна група також оприлюднила аудіоповідомлення, яке Григор'єв нібито надіслав своїм товаришам по службі, в якому він каже, що не знав, що український солдат мав при собі камеру. "Я не міг сам подивитися відео... Мені стає погано, коли я намагаюся згадати, що сталося", - говорив російський вбивця Григор'єв.

Про це йдеться у редакційній колонці наближеного до влади Алієва порталу 1nеws.аz."Рішення Ільхама Алієва не їхати стало логічним наслідком всього того, що сталося у взаєминах Баку та Москви в останні місяці, і відображає принципову та виважену позицію азербайджанського керівництва з ключових питань двостороннього порядку денного. А в ній, тим часом, зібралося досить невирішених проблем", - зазначається у матеріалі.Читайте також: Як модернізується російська військова машина: що показав парад у МосквіСеред таких невирішених проблем названо:відсутність належної реакції РФ на збиття їхніми силами ППО азербайджанського пасажирського літака 25 грудня 2024 року, через що загинуло 38 людей ("російська сторона, незважаючи на очікування, що існували в азербайджанському суспільстві, не визнала відповідальності за те, що сталося, не принесла належних офіційних вибачень, не висловила готовності виплатити компенсації постраждалим сім'ям і не зробила кроків щодо встановлення та покарання винних");безпрецедента на своїм рівнем та масштабами хакерська атака на Азербайджан у лютому 2025 року, яка сталася пісдя рішення офіційного Баку припинити діяльність "Русского дома";затримання на початку травня 2025 року в московському аеропорту й депортація депутата азербайджанського парламенту Азера Бадамова.Провальна місія Гундяєва3 травня подружжя Алієвих прийняло предстоятеля Російської православної церкви Кірілла (Гундяєва), який не приховував, що прибув особисто запросити очільника Азербайджану на парад 9 травня. При цьому, як наголосив сам Гундяєв, діяв він за розпорядженням Путіна."Залишаючи Москву, я мав можливість з Володимиром Володимировичем зустрітися. Він дуже тепло теж про вас сказав добрі, правильні слова. Просив передати запрошення на 80-річчя, щоб Ви, можливо, могли б відвідати Москву для того, щоб відзначити цю важливу дату", - цитує звернення Гундяєва до Алієва азербайджанська державна інформаційна агенція АЗЕРТАДЖ.Читайте також: Лукашенко на 9 травня відмовився від георгієвської стрічки. І пояснив Путіну чомуПід час свого візиту голова РПЦ нагородив Мехрібан Алієву, першу леді й одночасно віцепрезидентку країни, церковним орденом. Подарунок віж Гундяєва було прийнято, самого його вислухано, але все ж таки до Москви Алієв не вирушив.Попри це у московському параді приймали участь азербайджанські військові. Як і в мінському - у Лукашенка.

Про це він заявив під час пресконференції в Києві після зустрічі Коаліції охочих.Туск підкреслив особливе значення цієї зустрічі в Києві, що відбулася через 80 років після завершення Другої світової війни."Можливість зустрічі, тут, у Києві через 80 років після завершення Другої світової війни має величезне значення, особливе значення. Польща від перших годин агресії Росії проти України підтримує український народ, українську державу, президента Зеленського з усіх сил. Ми народи, які мають постійно в пам'яті величезні жертви, жахливі жертви, які ми понесли під час Другої світової війни. Ми також пам'ятаємо, що перемога над фашистською Німеччиною не дала волі ані українцям, ані полякам. Ми чекали на справжню волю та незалежність довгі роки. Ми були готові боротися за волю і незалежність. Сьогодні Україна платить знов найвищу ціну, ціну крові, за ті самі цінності, за волю і незалежність, але вона не є сьогодні сама", - зауважив глава польського уряду.Читайте також: "Якщо ви серйозно думаєте про мир, саме зараз шанс це продемонструвати": Стармер у Києві звернуся до ПутінаНа контрасті з цим Дональд Туск назвав події 9 травня в Москві "парадом сорому, організованим агресором"."Вчора в Москві відбувся парад сорому, організований агресором. В Москві знов лунали брутальні слова, повні агресії та ворожнечі", - наголосив він.На противагу цьому, польський прем'єр поставив зустріч Коаліції охочих, яка відбулася сьогодні в Києві, де світові лідери говорили саме про мир."Днем пізніше. Київ. Зустріч нашої четвірки з президентом Зеленським. Зустріч, результатом якої є заклик до миру. До негайного, з понеділка, безумовного припинення вогню. Зустріч, яка відбулась у Києві, бомбардованому, нищеному, атакованому агресором. І саме звідси йдуть слова про необхідність припинення вогню, про якнайшвидші переговори про постійний справедливий мир. І це слова, які взяв до серця весь вільний світ", - підсумував Туск.У суботу, 10 травня 2025 року, у Києві відбулася зустріч лідерів країн Коаліції охочих. За її результатами учасники підтримали безумовне й повне припинення вогню в Україні на 30 днів, що має розпочатись у понеділок, 12 травня.

Про це він заявив під час пресконференції в Києві після зустрічі Коаліції охочих."Уже майже два місяці минуло відтоді, як ви (українці, - ред.) погодилися на ідею 30-денного припинення вогню. За цей час Росія здійснила одні з найбільш руйнівних атак проти цивільних, руйнуючи життя, домівки, родини. І оце пропонує Росія замість миру. Разом із намаганням запудрити мізки, разом із затримками, не реагуючи на пропозицію припинення війни", - наголосив він.Саме тому, як підкреслив Стармер, Велика Британія разом зі Сполученими Штатами відкрито звертаються до Путіна: "Якщо ви серйозно думаєте про мир, саме зараз шанс це продемонструвати". "Ідеться, наголошую, про безумовне 30-денне припинення вогню із негайним початком переговорів після досягнення припинення вогню. Без додаткових умов, без затримок", - підсумував він.Стармер пригрозив новими санкціями проти РФ з боку Британії та США"Путін хоче умов, він замість припинення вогню парад військовий організував, він ще раз кидає виклик. Він відмовляється, попри наші численні заклики, попри заклики від України. Всі лідери Коаліції охочих виступили за негайне припинення вогню без будь-яких умов, закликаючи Путіна: якщо він не повернеться на шлях миру, ми відповімо", - наголосив британський прем'єр.За його словами, у разі відмови РФ від 30-денного припинення війни Британія спільно зі США запровадить проти росіян нові обмеження."Разом із президентом Трампом ми посилимо санкції, посилимо нашу допомогу оборонній потузі України, щоб примусити Росію сісти за стіл переговорів. Саме це ми обговорювали сьогодні", - зазначив він.Він додав, що на засіданні також обговорювалися конкретні пропозиції "на суші, на морі, у небі"."На цьому засіданні Коаліції охочих із партнерами по всій Європі, по всьому світі ми об'єдналися задля майбутнього миру і безпеки України, обговорюючи конкретні пропозиції на суші, на морі, у небі. Ми хочемо, щоб Україна дивилася в майбутнє з упевненістю, тому ми готові братися до розбудови української економіки. Ми готові на місці допомогти відновленню України, як тільки буде досягнуто припинення вогню", - підсумував він.У суботу, 10 травня 2025 року, у Києві відбулася зустріч лідерів країн Коаліції охочих. За її результатами учасники підтримали безумовне й повне припинення вогню в Україні на 30 днів, що має розпочатися в понеділок, 12 травня.

Московський парад із китайським присмаком. Червона площа 9 травня 2025 року перетворилася на сцену грандіозного спектаклю, де декорації мали важливіше значення, ніж реальність. Під час традиційного параду Перемоги Москва намагалася продемонструвати світу свою...

Відповідне фото поширили на fасеbооk-сторінці Нарвського музею. Також про це повідомило ЕRR. Плакат з написом "Рutlеr " вивісили на стіні Нарвського замку, він звернений у бік Росії."Це наш меседж, який є нагадуванням про сьогоднішню повномасштабну війну і воєнні злочини. Сьогодні, в день Європи, ми відзначаємо мир і свободу. Із завершенням Другої світової війни саме мир і свобода, повага до суверенітету, принципи солідарності, стали базовими цінностями Європейського співтовариства. Ми називаємо диктатора диктатором, воєнні злочини – воєнними злочинами", – зазначила директорка Нарвського музею Марія Сморжевських-Смирнова про причини, з яких вивісили плакат.Марія Сморжевських-Смирнова наголосила, що це "не провокація, а заздалегідь спланована музеєм та організацією Рrораstор інсталяція". Після початку вторгнення Росії в Україну музей Нарви вже третій рік поспіль вивішує на 9 травня банер із гаслом "Путін — військовий злочинець", щоб його було видно на іншому березі з російської сторони кордону — в Івангороді.Своєю чергою в Івангороді щороку на 9 травня на набережній встановлюють екрани та сцену, які можна спостерігати з боку Естонії. У 2025 році на екрані росіяни транслювали сусідам "парад перемоги", а пізніше на набережній розпочався концерт "Береги Перемоги".

У 2025 році лише 11% українців вважають День перемоги, 9 травня, важливим святом. Це рекордно низький показник за останні 15 років. Такі дані наводить за результатами нового опитування Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії заявили, представники яких держав приїдуть на парад 9 травня Згідно з дослідженнями, у 2013 році свято вже втратило 18% підтримки, а до 2021 року його важливим вважали тільки 30% опитаних. У 2023 році ця цифра впала до 13%, а у 2024-2025 роках до 11%. Для порівняння: навіть День праці має більше прихильників. Як свідчать соціологічні дані, День перемоги нині частіше підтримують люди старшого віку серед респондентів віком понад 60 років таких 15%. У молодших вікових групах цей показник становить 11%. Також свято є дещо популярнішим у сільській місцевості (16%), порівнюючи з містами (10%). Показники за регіонами варіюються: на заході України 9 травня вважають важливим 9% опитаних, у центрі 11%, на півдні 14%, а на сході 13%. Причиною такого стрімкого падіння популярності дослідники називають війну, розв'язану Росією. "День перемоги, який раніше мав символічне значення для вшанування пам'яті, нині дедалі більше сприймається як інструмент російської пропаганди та мілітаризму. Це свято більше не асоціюється з миром, а радше з агресією, яку Росія здійснює під цим гаслом", зазначається у звіті.

У 2025 році Дональд Трамп оголосив про військовий парад у США та перейменування Дня перемоги, кидаючи виклик російському культу мілітаризму. Розбираємося, чому демократії та автократії змагаються у помпезних парадах і чи може символічна велич замінити реальну перемогу над сучасним фашизмом.

Чим жила країна 05 травня 2025 року