Search trend "парад перемоги в москві 2025"

Для Кремля це стало черговим ударом по регіональному впливу, послаблюючи позиції Москви на Південному Кавказі. Еспресо розповість більше про причини напруження у стосунках Путіна та Алієва та які нові можливості це відкриває для України.Коротка історія відносин Росії та Азербайджануфото: gеttyіmаgеs Відносини між Росією та Азербайджаном мають складну історію, що бере початок із включення території сучасного Азербайджану до складу Російської імперії на початку ХІХ століття після російсько-перських воєн. У радянський період Азербайджан став частиною СРСР як Азербайджанська РСР, а Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, отримав статус автономної області, що стало джерелом етнічних конфліктів та можливості вести свою політичну гру Кремлем. Після розпаду СРСР у 1991 році Азербайджан здобув незалежність, але відносини з Росією залишалися напруженими через підтримку Москвою Вірменії у карабаському конфлікті.З приходом до влади Ільхама Алієва у 2003 році Азербайджан почав проводити більш незалежну політику, балансуючи між Росією, Туреччиною та Заходом. Москва, зі свого боку, намагалася зберегти вплив на Південному Кавказі, зокрема через розміщення "миротворчих" сил у Нагірному Карабаху після війни 2020 року. Проте повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році послабило позицію Кремля в регіоні, а успішна операція Азербайджану в Карабаху у 2023 році, що завершилася ліквідацією невизнаної "Нагірно-Карабаської Республіки", ще більше підірвала авторитет Росії у Південному КавказіДо 2024 року відносини між Алієвим і Путіним залишалися прагматичними: Азербайджан утримувався від відкритої критики Росії, уникав приєднання до західних санкцій і навіть пропонував посередництво у російсько-українському конфлікті. Водночас Баку активно розвивав зв’язки з Туреччиною та Ізраїлем, що викликало невдоволення Кремля.Та справжня тріщина у відносинах сталася у кінці 2024 року. 25 грудня російська ППО збила пасажирський літак Аzеrbаіjаn Аіrlіnеs (рейс J2-8243) над Чечнею. Літак, що прямував із Баку до Грозного, був змушений здійснити аварійну посадку в Актау (Казахстан), унаслідок чого загинуло 38 із 67 осіб на борту. Спочатку російська сторона просувала неправдиві версії про причини катастрофи, такі як зіткнення з птахами чи вибух кисневого балона, що викликало обурення в Азербайджані. Лише через чотири дні Володимир Путін зателефонував Ільхаму Алієву, висловивши співчуття, але офіційних вибачень чи визнання провини так і не було.Алієв наполягав на визнанні відповідальності, покаранні винних і виплаті компенсацій, посилаючись на приклад Азербайджану, який швидко визнав свою провину і виплатив компенсації за збиття російських гелікоптерів у 2020 році. Відмова Росії виконувати ці вимоги посилила напругу. Азербайджанські ЗМІ, які раніше уникали різкої критики Росії, почали називати Путіна агресором, а в суспільстві зросли антиросійські настрої. Баку призупинив авіарейси до Північного Кавказу та посилив карантинний режим, зберігши закритими сухопутні кордони з Росією.Як відзначає Тhе Wаshіngtоn Роst, у травні президент Алієв навіть відмовився відвідувати російський "Парад перемоги" в Москві, а пізніше того ж місяця міністр закордонних справ України відвідав Азербайджан, що "сигналізувало про тісніші зв'язки між Баку та Києвом". Сучасне загострення: затримання та звинуваченняНинішня криза спалахнула після подій у Єкатеринбурзі наприкінці червня, коли російські силовики провели масові затримання азербайджанців, звинувачених у причетності до злочинів 2001–2011 років. Досі не зрозуміло, що стало поштовхом до таких дій, можливо, це мав бути політичний сигнал Баку, щоб тиснути на них через велику етнічну діаспору, або створити ще одного "ворога всередині" для залякування населення.Хай там як, але під час операції двоє братів, Зіяддін і Гусейн Сафарови, загинули за підозрілих обставин. Азербайджанські джерела стверджують, що їх "жорстоко вбили" силовики, адже судово-медична експертиза виявила у Гусейна Сафарова переломи ребер і крововиливи, що свідчать про застосування насильства. Генпрокуратура Азербайджану порушила кримінальну справу за статтями "тортури" та "умисне вбивство".У відповідь Баку пішов на безпрецедентні кроки: скасував усі культурні заходи за участю Росії, провів обшуки в офісі російської інформаційної агенції "Sрutnіk-Азербайджан" і затримав двох її співробітників, звинувативши їх у шпигунстві на користь ФСБ. Крім того, азербайджанський суд залишив під арештом вісьмох громадян Росії, звинувачених у транзиті наркотиків і кібершахрайстві, причому на судових слуханнях затримані мали видимі сліди побиття.Азербайджан відправив до СІЗО вісім підприємців та ІТ-фахівців з Росії, фото: Міnvаl.аz Росія, зі свого боку, викликала посла Азербайджану для пояснень і продовжила арешти азербайджанців, зокрема очільника місцевої діаспори в Єкатеринбурзі Шахіна Шахлінського. Російський пропагандист Володимир Соловйов навіть погрожував Азербайджану війною, що ще більше підігріло напругу.У підсумку Азербайджан оголосив про поступове закриття російськомовних шкіл і перехід на викладання азербайджанською мовою протягом трьох років, що стало символічним кроком у дерусифікації країни. Зараз там працює понад 300 російськомовних шкіл, 16 із них – повністю російськомовні. Тобто президент Алієв взяв максимально національний курс, щоб повністю позбутися російського впливу на культурному та політичному рівнях. Про це яскраво свідчать азербайджанські ЗМІ, які почали відкрито говорити про імперську політику Росії та про всі спірні моменти історії. Медіа навіть оприлюднили момент наказу Міноборони Росії щодо "знищення рейсу АZАL" у 2024 році. "Російський народ вважався вищою расою, а азербайджанці, узбеки, казахи, киргизи, туркмени – людьми другого сорту. І хоча імперія зникла, таке мислення не змінилося, а продовжує існувати. Раніше Сталін завдяки НКВД рубав голови, а тепер Путін давить незгідних руками ОМОНа. Як говориться, 37-рік продовжується, але набагато жорстокіше та серйозніше. Але чи розуміють в Кремлі і сам Путін, що зараз 2025 рік? І колишні союзні республіки вже 30 років як незалежні?" – риторично питають у студії держтелеканалу "АZТV" та звинувачують Росію у репресіях, шовінізмі та імперіалізмі. Аналіз наслідків і думки експертівІльхам Алієв, фото: gеttyіmаgеs Експерти вважають, що нинішнє загострення є результатом стратегічних змін у регіональній геополітиці. Азербайджан, відчувши послаблення Росії через війну в Україні та підтримку Туреччини, почав проводити більш незалежну політику. Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, зазначив "Європейській правді", що реакція Баку відображає гнів і обурення, які переважають над образою, викликаною збиттям літака. Він пов’язує це із зростанням регіонального значення Азербайджану, який прагне позбутися ролі сателіта Москви.Політтехнолог Олексій Голобуцький у розмові з "Фокусом" теж підкреслив, що конфлікт має глибші корені, ніж інцидент у Єкатеринбурзі, і пов’язаний із небажанням Росії визнавати свою провину за збиття літака. Експерт також вважає, що Азербайджан використовує цей момент для зміцнення національної ідентичності та послаблення російського впливу. Водночас він попереджає, що авторитарні режими, як-от у Росії та Азербайджані, можуть швидко перейти від конфлікту до примирення через особисті зв’язки еліт.Ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін в коментарі "Rаdіо NV" стверджує, що Азербайджан, дивлячись на Україну, зрозумів переваги послідовної політики. Він вважає, що Баку навряд чи розірве відносини з Росією, але використовує кризу для зміцнення позицій на міжнародній арені. Аналітик Ігор Тишкевич наголошує на провалі Росії на Південному Кавказі, де та втрачає контроль не лише над Азербайджаном, але й над Вірменією й іншими "союзними республіками"."Відносини Москви з колишніми "союзними республіками" зазнають докорінної трансформації. Росія звикла диктувати свою волю, але нині це працює дедалі гірше. Зростає самостійність лідерів Центральної Азії, Росія втрачає позиції на Південному Кавказі, зокрема в Азербайджані й Вірменії, триває боротьба за Молдову. У Грузії Кремль тимчасово утримує вплив. Колишні сателіти дедалі чіткіше дають зрозуміти: спілкування з Москвою можливе лише на рівних. У Росії це не приймають, але війна проти України обмежує її можливості тиску – і сусіди користуються моментом", - каже Тишкевич.  Політтехнолог та політичний консультант Олег Постернак іронічно зауважує, що Азербайджан "наразі продовжує виховувати Кремль"."Для РФ найбільш дошкульні та болючі удари саме з боку колишніх радянських республік, особливо від України, Казахстану та Азербайджану – держав, які найбільш послідовно та ефективно здійснили реальну суверенізацію та збалансування (або повний демонтаж) російського впливу. Україна – з рухом в ЄС, Казахстан – поглядом на Китай, Азербайджан – коаліцією з Туреччиною", – відзначає експерт. Нардеп та член депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв’язків з Азербайджанською Республікою, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в етері Еспресо сказав, що прогнозувати дії Росії щодо Азербайджану важко, адже Москва звикла реалізувати свої ідеї силою, тому загрозу військового втручання не варто виключати. "Але я сподіваюсь, що зв'язок Азербайджану і Туреччини не дасть можливості такого прямого військового втручання на цьому етапі", – сказав він.Вплив на російсько-українську війну У Баку створили Стіну Пам'яті загиблих захисників України, фото: fасеbооk/Vlаdyslаv Каnеvskyі Для України конфлікт між Азербайджаном і Росією виглядає стратегічно вигідним. По-перше, він відволікає увагу Кремля від війни в Україні, послаблюючи його ресурси. По-друге, Азербайджан, який підтримує територіальну цілісність України і надає нам гуманітарну допомогу, може стати важливим, навіть стратегічним партнером. Не дарма президент Володимир Зеленський одразу здзвонився з президентом Ільхамом Алієвим, щоб висловити "чітку підтримку у цій ситуації"."У нас із президентом Алієвим однакове бачення: життя та гідність кожної людини мають бути захищені. Обговорили також наші двосторонні відносини – енергетику та співпрацю в гуманітарній сфері. Домовилися про проведення засідання Спільної міжурядової комісії з економічного співробітництва. Наші урядовці активізують роботу", - відзначив Зеленський.Тобто, як бачимо з цієї заяви, послаблення впливу Росії на Південному Кавказі відкриває можливості для України в енергетичній сфері. Наприклад, транзит азербайджанського газу через Україну до Європи, що може зменшити залежність ЄС від російських енергоносіїв та допомогти Україні заробити на цьому. Проте експерти, як-от ексочільник Оператора ГТС України Сергій Макогон, ще у січні розповіли Еспресо, що для цього потрібні значні інвестиції та додаткові обсяги газу, яких Азербайджан поки не має.Натомість політолог Вадим Денисенко наголошує, що антиросійський демарш Азербайджану нам варто розглядати в ширшому контексті і сприймати його, як частину "нашої війни". "Наша війна – це не тільки й не стільки війна за території, скільки за визнання нас іншими. І те, що зараз робить Баку, те, як Пашинян садить вірменського Іванішвілі – це частинки куди складнішого процесу. Процесу примушування Путіна (колективного Путіна) до визнання того, що українці, казахи, вірмени, азербайджанці, якути інгуші та росіяни – різні народи", - відзначає Денисенко. Тож конфлікт між Азербайджаном і Росією, що загострився через збиття літака та затримання громадян, є проявом ширшої геополітичної боротьби. Азербайджан, підтриманий Туреччиною та іншими партнерами, використовує момент слабкості Росії для утвердження своєї провідної та самостійної ролі на Кавказі. Для України це створює можливості для поглиблення співпраці з Баку та послаблення позицій Росії в регіоні. Проте нестабільність у відносинах між авторитарними режимами у Москві та Баку залишає простір для несподіваних компромісів, що потребує від Києва активної дипломатії для закріплення можливих вигод від цієї кризи.Читайте також: Підготовка до війни чи стратегічний тиск: Росія розширює військові бази біля кордонів НАТО. Пояснюємо

Президент Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін офіційно підтвердив державний візит до Росії, під час якого долучиться до параду 9 травня в Москві. Про це повідомив речник Міністерства закордонних справ КНР. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іноземні гості масово ігнорують парад у Москві: хто ще відмовився їхати до Путіна Як зазначається, візит відбудеться на запрошення президента Росії Володимира Путіна та триватиме з 7 по 10 травня 2025 року. "На запрошення президента Російської Федерації Володимира Путіна президент Китаю Сі Цзіньпін здійснить державний візит до Росії з 7 по 10 травня та візьме участь у святкових заходах до 80-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, які пройдуть у Москві", - йдеться в заяві. Військовий парад у Москві на 9 травня ризикує пройти без очікуваної кількості іноземних гостей. Черговим сигналом стало рішення Індії змінити формат своєї участі. Міністр оборони Раджнатх Сінгх, який мав очолювати делегацію, не поїде до столиці РФ. Раніше про скасування візитів повідомили президент Сербії Александар Вучич і прем'єр Словаччини Роберт Фіцо, посилаючись на проблеми зі здоров'ям.

Попри різні дипломатичні конвульсії, Кремль вкотре різними голосами повторює свій старий ультиматум. Це говорять і Лавров, і Пєсков. Вони постійно вертаються до узаконення легітимізації окупованих українських територій. Американці в той самий час регулярно повторюють, що "ми рухаємось в правильному напрямку", а в разі чого погрожують виходом з переговорного процесу. Що взагалі зараз відбувається?Можна сказати коротку відповідь: Москва домагається, що і було її стратегічним планом, знищення України як держави та українців як нації. В який спосіб вона це робить? Бомбардує Україну, цивільне населення, здійснює операції на лінії фронту. Чи вона використовує для цього дипломатичні інструменти, переговорний процес, "гру в Дональда Трампа" - це не стільки важливо, як ми бачимо, бо мета не змінюється. Є лише певне домінування тих чи інших тактичних інструментів.Хочеться Дональду Трампу пограти в переговори - Москва затягує час, підсовуючи найрізноманітніші безглузді ідеї. Але вона не приймає ні конкретного, реального, безумовного, безстрокового, всеосяжного перемир'я, ні навіть означеного певними датами та обмеженнями безумовного, але 30-денного перемир'я.І тут ситуація, в яку грає ефесбешно-кадебешна система московського фюрера, з одного боку, тримає на прив'язі Дональда Трампа, використовуючи його нефаховість, нерозбірливість, непідготовленість його команди, а з іншого боку - використовує цей час для того, щоб готуватися для продовження війни як з Україною, так і з Європою. Стратегічні позиції, які висловлювалися Кремлем упродовж цього десятиліття, не змінюються.Однак змінюється ситуація навколо: приходять ті чи інші сили до влади в демократичних країнах, і це дозволяє Москві займатися маніпуляцією з використанням того чи іншого політика, тої чи іншої держави, тих чи інших кон'юнктурних моментів.Розуміючи, що сьогодні в Сполучених Штатах Дональд Трамп, з яким можна погратися, мізки його не так важко вправляти, відповідно, Кремль це робить, підігруючи мотивам, які на поверхні лежать у самого Трампа. А його мотивами та інтересами є мародерство, не просто бізнес, а мародерство. Ми ж бачимо, що він не хоче торгувати, тобто продавати зброю, а хоче мародерствувати: то йому подавай газу для забудови Рів'єри, то йому потрібна Запорізька АЕС, то переробні українські підприємства, то інфраструктура і так далі. Я вже не кажу там про Гренландію, Канаду, Панаму та все інше.Суть процесу є в тому, що Кремль тягне, розігруючи Дональда Трампа, впарюючи йому безумні ідеї. А Трамп замість того, щоб повернутися і працювати по ним же озвученій доктрині "мир через силу", приймає цю позицію Кремля і періодично гарчить то на Україну, то на Європу.Виходячи з того, що ви озвучили, не заповідається довгострокового перемир'я. Ми вже увійшли у весняну кампанію і входимо в літню, під час якої росіяни виставили собі кілька стратегічних цілей. Зокрема, йдеться і про південь нашої держави, який окупанти невпинно насичують своїм особовим складом і технікою. Пару днів тому президент України Володимир Зеленський сказав, що готується дещо і в Білорусі, зазначивши напрямок, можливо, це буде Литва, можливо, Польща. А, можливо, це буде північ нашої держави, але про це президент України не казав. Як ви думаєте, чого нам чекати в середньостроковій перспективі, коли ми говоримо про літню кампанію?Тут дуже важливо, перше, - об'єктивно оцінювати свої можливості й потенціал усіх складових, а також об'єктивно оцінювати можливості ворога, не переоцінюючи і недооцінюючи його. Це найважливіше.На даний час в Російської Федерації немає можливості проводити великі наступальні кампанії.Формується угрупування військ на території Білорусі та в сусідніх областях РФ. По цьому явно видно, що тези, які були оголошені президентом України, відповідають дійсності. Ці підрозділи з точки зору їхнього рівня і змісту підготовки, забезпеченості спрямовуються в Балтійському напрямку. Скорше за все, це той кулак, який з високою ймовірністю, за певних обставин буде використовуватися для удару по Балтійських державах і Польщі. Про це мова велася давним-давно. Яскраво про це скаже навчання "Захід-2025" - і по легенді, і по тому, що буде відбуватися. Але це не означає, що увага до українського північного напрямку має слабнути.Зрозуміло, що підтверджують це й офіційні заяви Пхеньяна і Москви про відкритість взаємодії між ними стосовно надання особового складу. Процедура завершилася ратифікацією угоди про стратегічне партнерство і, як відомо, Пхеньян і Москва офіційно заявили про те, що на боці Росії в цій війні воює КНДР. До речі, цей факт викликав не дуже зрозумілу реакцію навіть Вашингтона. Хоча зрозуміло, що Північна Корея несе в собі загрозу в першу чергу Південній Кореї, зрозуміло, і Сполученим Штатам Америки, бо і Кім Чен Ин, і його попередники неодноразово хвалилися, що завдадуть удар по США. І, власне, ця озвучка, могла б і мала б привести до тями, в тому числі Вашингтон, і дати йому зрозуміти, що Україна - перший партнер США, тому що сьогодні Україна в тому числі стримує потенціал і Північної Кореї, воюючи з представниками збройних сил КНДР на російсько-українському фронті.Тому в цьому відношенні те, що стосується можливості розгортання широкомасштабних операцій РФ, зрозуміло, що вони будуть тиснути. Однак я б все-таки наполягав на тому, щоб це питання детально коментували військові, тому що вони знають оперативну та стратегічну ситуацію, а також стратегічні плани, які виношує Росія.Щодо політичної площини, то вже очевидно, що нинішні слова, які продовжує проговорювати нескінченно Медведєв, заступник голови ради безпеки РФ, свідчать, що Москва серйозно розглядає ймовірність нападу на країни НАТО.До речі, у Вашингтоні все частіше почали говорити, що вони не збираються тратити гроші на захист Європи, бо в них великі борги, що Сполучені Штати можуть і відмовитися від гарантій стратегічної безпеки в Європі. І це якраз свідчення того, що це чують і в Кремлі, тому ведуть підготовку, в тому числі й на плацдармі, який називається Білорусь.Але ще раз хочу наголосити, що в цьому випадку не слід мінімізувати увагу з боку України до північного напрямку.І голова Євразійського центру Атлантичної Ради США Джон Гербст, і генерал Кларк говорять про стратегічний напрямок. Розуміємо, що це питання ресурсів ворога, яких явно недостатньо. Також помічник російського диктатора Патрушев також озвучив, зацікавленість Росії просуватися у південно-одеському напрямку. Як ви бачите ситуацію на півдні у середньостроковій перспективі? Наскільки серйозним може бути рух ворога?Це не вперше і не новина. Якщо повернутися до стратегічних планів Кремля 2014-2015 років, то там мова велася про відрізування півдня аж до Придністров'я. Це давні плани, Кремль продовжує реалізувати свій стратегічний план - знищення української держави й знищення українців як нації. Тобто в цьому відношенні нічого не міняється. Міняється тільки тактика залежно від того, як поводяться партнери України, зокрема такі, як США. Зверніть увагу, я не випадково, відповідаючи на попереднє питання, зв'язав повідомлення, які йдуть з Вашингтона, і те, що говориться в Кремлі та озвучується рупорами Кремля.Тепер, що стосується заяв Патрушева, який дуже рідко говорить у цій ситуації. І зазвичай це або не співпадає, або виходить за рамки того, про що говорить навіть сам московський фюрер. Такі речі розглядаються для того, щоб використовувати, як дезінформацію, з метою заплутати ворога. Наскільки на сьогодні Російська Федерація має можливості провести такі операції? Можу сказати, що з точки зору забезпеченості через Крим - мінімальна, і це відзначали всі. Щобільше, ми вже як два місяці чули з Кремля про те, що явно відчувається, що цей напрямок слабшає. Це може бути операцією прикриття чи фальшивими меседжами й повідомленнями.Однак я ще раз наполягаю на тому, що ці речі мають коментувати військові, бо вони розуміють розподіл тактичних сил, тактичний і стратегічний баланс як з точки зору ведення операцій на лінії фронту, так і стратегічного планування.На сьогодні абсолютно чітко зрозуміло, що меседжі, які були направлені останніми тижнями Дональду Трампу і НАТО, зводилися до того, що навіть позиція Вашингтона по Криму є помилковою.Чому? Бо позиція по Криму в разі того, якщо Крим буде використовуватися Росією як плацдарм для розгортання бойової одиниці, - дуже небезпечний для країн НАТО. І це НАТО акцептовано.Під час останньої поїздки до Вашингтона генсек НАТО Марк Рютте чітко зосереджувався на тому, що теза про Крим є недопустимою. У зв'язку з тим, що Крим завжди розглядався як плацдарм атаки й Радянського Союзу, і Російської імперії на Балкани та південь Європи. І це серйозний аргумент.Ситуація полягає в тому, що Європа це акцептує: Європа і нинішнє керівництво НАТО розуміють високу ймовірність такої стратегії РФ. Однак інша справа - це забезпеченість цих напрямків відповідною силою, боєздатністю і здатність української армії протистояти цьому, безумовно, з боку НАТО як у воєнно-політичному плані, так і військовому.На вашу думку, що відбулося у Ватикані? Була розмова двох глав держав, Володимира Зеленського та Дональда Трампа, навіть президента Макрона, так би мовити, вивели за дужки. І бачимо зараз пожвавлення американської дипломатії. Чи можуть послідувати ті чи інші якісь правильні конкретні кроки з боку США? Чи Дональд Трамп міг просто сказати: соррі, ми виходимо з гри?Перше - варіанту "вийти із гри", про що так багато говорять у Вашингтоні, немає. Якби Америка досягла мінімального успіху, хоча б в чомусь, тоді Дональд Трамп оголосив би себе героєм і передав би цю ситуацію Європі. Росія навмисне тримає Сполучені Штати у цьому процесі, в тому числі затягуючи ведення переговорного процесу. Тому в цьому відношенні шансів вискочити у США при такій диспозиції, тактиці сторін ніякого варіанту немає.Адже Дональд Трамп, абсолютно безглуздо влізши в Близький Схід, там зрозумів, що він має справу не стільки з "Хезболлою", ХАМАСом та Іраном, як з Росією. Точно так він це побачив в ядерній іранській програмі, бо вона не стільки іранська, скільки на даний час уже російська.Ситуація з агресією проти України й без того чітко зараз зав'язала і накинула на нашийник на голову і шию Дональда Трампа. Звідси очевидно, що нині Кремль буде тримати цей нашийник на Трампі, дурачити йому голову, затягуючи час, придумуючи найрізноманітніші способи для того, щоб Трампа перетягувати на свою сторону.І тут ситуація дуже сприйнятна, бо з одного боку Путін хворіє на гегемонізм і захоплення територій України, європейських територій і так далі. А Дональд Трамп мріє про Гренландію, Панаму, Канаду. У них однакові мрії. Один завойовує, знищуючи мирне населення, а інший у цей час мародерствує. І тому все це створює картину, ніби, погоджених дій. Зверніть увагу, Кремль готує групу в Білорусі, а з Вашингтона звучить про те, що США не будуть допомагати Європі фінансувати її оборону.Що стосується подій у Ватикані, то це був свого роду тимчасовий шок для Дональда Трампа. По-перше, в нього історія відносин була з покійним Франциском. По-друге, обставини, в яких він перебував, це були таким же шоком, де він, як людина в 78 років, думав в тому числі й про себе, і про вічне, що в такі роки вже має турбувати людину, в тому числі й Дональда Трампа. По-третє, рівень даних та інформації, яку він отримував.І четверте, маленький сюжет: ні Стармер, ні Макрон не збиралися говорити з ним на цю тему. Їхня робота, як і робота голови Ради міністрів Республіки Італія Джорджі Мелоні, зосереджувалася на підготовці та донесенні повідомлень, які готувалися в Лондоні, Парижі та Римі для президента України Володимира Зеленського і для змістовної розмови з Дональдом Трампом.Як ми бачили по результатах цієї зустрічі, що все-таки певні нюанси залишилися в голові Дональда Трампа. Але, по-перше, вони мали тимчасовий характер, а по-друге, Дональд Трамп - не та людина, яка б відмовлялася від власних переконань. Тим більше, що вони украдені й присвоєні самим Трампом. Частину він украв у московського фюрера, частину у Стіва Віткоффа і так далі. Ви ж бачите, що він фактично не користується розробками, які для нього готував, в тому числі Кіт Келлог. Він на сьогодні живе у світі плану і програми, якого насправді не існує.А озвучені тези щодо Криму та України, я вже не кажу про фразу, що відношення Трампа до України буде визначатися позицією московського фюрера. Цю белиберду, яку зморозив Трамп, ще треба зрозуміти. А що власне він вкладає? Як кажуть фахівці, Дональда Трампа необхідно постійно дешифрувати, або не спішити реагувати, бо за декілька хвилин він змінить свою позицію. Або як кажуть зовсім наближені - що вони живуть від повідомлення до повідомлення Дональда Трампа в Тruth Sосіаl (соціальна мережа, створена Тrumр Меdіа & Тесhnоlоgy Grоuр). Ось логіка його мислення.Тому, перебуваючи під шоком у Ватикані, Трамп робив певні судження, починаючи від того, що він би не проти бути Папою Римським, закінчуючи тим, що він може вийти з процесу. Але при цьому, мріючи вийти з процесу, він мріє про отримання Нобелівської премії за ініціативи миру на планеті Земля. І ці протиріччя він для себе ще не вирішив.Перше - я категорично наполягаю на тому, що в нього немає шансу вийти з процесу. Друге - він заплутався в тому, як йому далі рухатися по цьому треку. Третє - це те, що його юзає московський фюрер, використовуючи на свій інтерес.Як нам бути з історією про тимчасове перемир'я 8-9 травня? Україна висунула свою контрпропозицію, коли ми говоримо про повноцінне 30-денне перемир'я. Росіяни чомусь не хочуть йти на щось подібне. Якби передбачався той чи інший переговорний процес, то тимчасове перемир'я якраз сприяло б подібному. Але росіяни на це не йдуть, можливо, готуються якісь провокації на 8-9 травня. А з другого боку, якщо, наприклад, росіяни відкидають наші мирні пропозиції, тоді, можливо, можна і зіпсувати їхній парад перемоги?Вчергове повертаюся до своїх тез. У воєнній доктрині РФ війна ведеться зброєю, військом, переговорами, паузами в переговорному процесі. Тому це не ініціативи про перемир'я - це інструмент ведення війни. Перемир'я, як відомо, досягається в переговорному процесі та обставляється для гарантії певними підписаними документами. Ці документи мають містити визначений період, час, початок, завершення, механізми моніторингу і контролю для того, щоб розуміти та довіряти один одному.А те, що зробила зараз РФ вустами Путіна, є ніщо інше, ніж введення війни в інший спосіб. В односторонньому плані перемир'я ніким і ніколи не оголошувалися та не приймалися. Це результат, ще раз це підкреслю, переговорного процесу.Виходячи з тактичних інтересів, а тут мова йде про безпеку Сі Цзіньпіна на Червоній площі, про інші наміри, очевидно, що ворог у ці дні буде проводити диверсійні тактичні операції на лінії фронту. Він і прикриває їх відповідними тезами, тим самим морочачи голову насамперед Дональду Трампу.Україна за 11 років війни пройшла майже 50 цих перемир'їв. І нам дуже добре відомо, як РФ дотримувалася навіть двосторонньо досягнутих, підписаних, врегульованих відповідними процедурами перемирій, при цьому моніторинг здійснювався спільними групами, ОБСЄ, окремими фахівцями, але Російська Федерація на те завжди плювала і порушувала.Жодне із цих перемирій не було порушено українською стороною. Це завжди робила Російська Федерація. Тому на ці ініціативи, які висловлені Путіним, треба дивитися, перше - як на спосіб негативної відповіді на 30-денне безумовне перемир'я, про що говорить українська та американська сторона. Друге - на них треба дивитися, як на прикриття певних операцій, які будуть здійснюватися кремлівською воєнщиною. Третє - на них треба дивитися, як на спосіб впливу, в тому числі на американо-українські відносини, бо за цим ми почуємо фразу, як Путін скаже: а ми проаналізували ці три доби й виявляється, що українці їх порушили.А з ким ти дурню домовлявся у такій ситуації? Які документи й хто з тобою підписував? Тобі запропонували 30 днів, замість того, щоб сказати так чи ні, ти починаєш займатися різноманітними хитрощами та дурачити голову. І в першу чергу, чого не розуміють у Вашингтоні, він дурачить голову Трампу. На вашу думку, що привезе Сі Цзіньпін? Він же їде не для того, щоб погуляти по Красній площі, а відбудеться певна розмова і синхронізація з Кремлем. Як ви думаєте, яка буде позиція Пекіна?"Китаец и русский - братья навек". Ви таку пісню чули? Чули. І це буде всіляко підтримуватися, пропагуватися. Щобільше, у цій системі координат є збільшення постачання подвійних технологій, компонентів озброєння, що всі ці роки й продовжувалося. А мрії Трампа ще раз отримують відлуп у розмовах і діалогах і між московським фюрером і пекінським більшовиком, так само і в системних рішеннях, які будуть прийматися.А між Пекіном і Москвою, так само як між Москвою і Пхеньяном, між Москвою і Тегераном, нарощуються об'єми, структура взаємодії. І скільки раз уже говорилося про те, що немає різниці між  взаємодією Пекіна і Москви, Пхеньяна і Москви.Зараз, коли офіційно Москва отримує корейців, то за ними підуть і китайці, бо українець візуально не розпізнає китайця від корейця.І це буде всіляко використовуватися для того, щоб не 50, не 100, не 150 китайців з'явилися на лінії фронту, а набагато більше. Насправді це рішення по Північній Кореї, яке озвучено, це ще один момент формування того, що називається вісь зла.Якщо говорити про кількісний показник, скільки, на вашу думку, північних корейців чи, можливо, китайців, росіяни можуть долучити до російсько-української війни?Кількість їх буде зростати, тому що виникає проблема забезпечення війни через розширення, виникнення нових вогнищ війни. І тому для мене цілком очевидно, що Росія на сьогодні планує захоплення країн Балтії.

Заяви і дії РФ підкреслюють неготовність Кремля до доброчесних переговорів і припинення війни в Україні. Москва повторює заяву про відсутність суверенітету в України, пишуть аналітики Інституту вивчення війни (ІSW) у свіжому звіті. "У РФ стверджують, що Україна не має права вести переговори. Нібито будь-які угоди, досягнуті з Києвом у майбутньому, є недійсними. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив 16 лютого, що Росія скоригувала свій підхід до потенційних переговорів з Україною, оскільки Україна нібито має "дефіцит" суверенітету. Пєсков також продовжив давні спроби Кремля покласти провину за повномасштабне вторгнення РФ на Україну", - сказано в повідомленні. Підконтрольні Кремлю державні ЗМІ використали інтерв'ю від 15 лютого з пов'язаним з Кремлем ексдепутатом Верховної Ради Віктором Медведчуком, щоб повторити неправдивий наратив Кремля про нелегітимність президента України Володимира Зеленського. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські дрони атакували Суми - є приліт "Мінські угоди були надзвичайно сприятливими для Росії, не накладаючи жодних зобов'язань на Москву, проте російські маріонетки постійно порушували угоди за підтримки Росії. Інтерв'ю Медведчука та заяви Пєскова від 16 лютого продовжують ставити під сумнів готовність Москви до добросовісних переговорів про врегулювання війни та створюють інформаційні умови для порушення Росією будь-яких досягнутих домовленостей на тій підставі, що українська влада нібито не мала законного права їх укладати", - зазначають аналітики. Кремль направив відкрите запрошення президенту США Дональду Трампу відвідати парад 9 травня в Москві в рамках зусиль, спрямованих на демонстрацію сили Росії та її статусу глобальної держави. "Володимир Путін часто використовував свої промови 9 травня, щоб підкреслити перемогу Радянського Союзу над нацистською Німеччиною, мінімізуючи внесок інших західних союзників. Путін навіть раніше стверджував, що Радянський Союз діяв наодинці у Другій світовій війні. Парад до Дня перемоги 2025 року, зокрема, буде присвячений 80-й річниці закінчення Другої світової війни, і Путін назвав 2025 рік "роком захисника Вітчизни", - сказано в звіті. В огляді ІSW наголошують, що Путін намагається представити себе рівним Трампу і представити РФ глобальною державою - спадкоємицею статусу "наддержави" Радянського Союзу. Російські військові тим часом готуються до багаторічних зусиль із захоплення "фортифікаційного поясу" України на Донеччині, що ще раз підкреслює явну незацікавленість Путіна в тривалому і міцному мирі в Україні. Минулої доби втрати російських загарбників склали 1530 осіб вбитими та пораненими. Крім того, українські воїни знешкодили 16 танків, 52 бойові броньовані машини, 37 артилерійських систем, 128 БпЛА оперативно-тактичного рівня, 149 одиниць автомобільної та одиницю спеціальної техніки окупантів.

Про це він розповів в етері Еспресо."Щодо заяви Келлога (представник президента США з питань РФ та України – ред.) про завершення війни через 180 днів, то ця дата припадає на  24 серпня 2025 року. Путін хоче на День Незалежності України провести в себе у Москві парад перемоги над Україною. Ви ж чули повідомлення від італійського співака Аль Бано, якого вже запросили на так званий концерт миру? Тобто в уяві Путіна - 24 серпня 2025 року в Україні нічого не буде, бо Українська Незалежність закінчиться, а буде підмандатна територія Росії. А в Москві 24 серпня 2025 року буде парад та концерт, кидатимуть на Червоній площі прапори українських полків до ніг Путіна, який хоче до цього дотиснути Трампа за 180 днів", - прокоментував журналіст.За його словами, Путін вже зрозумів, що до травня реалізувати свої наміри не вийде, тому поки має плани заманити Трампа до Москви саме на 9 травня."Путін сподівається, що до серпня 2025 року не буде ніяких українців, будуть просто "русские люди", а Трамп має допомогти йому це забезпечити. Це нова маячня на рівні путінського бліцкригу лютого 2022 року. Але питання не в тому, що Путін у це щиро вірить, а в тому, що американські переговорники почали ці терміни озвучувати, і це небезпечно - щоб не грали одну оркестрову партію люди у команді Трампа та люди у команді Путіна. Одні, думаючи, що вони доб'ються миру до серпня 2025 року, а інші – остаточного знищення Української державності до серпня 2025 року", - зауважив Віталій Портников. 15 лютого спеціальний представник президента США з питань РФ та України Кіт Келлог заявив, що особисто бере 180 днів, щоб задіяти всі сторони для врегулювання війни в Україні.

Таку думку висловив журналіст Віталій Портников під час прямого етеру на YоuТubе із політиком Бориславом Березою."Відбулася перша реальна телефонна розмова президента Сполучених Штатів Дональда Трампа із президентом Росії Путіним, підтверджена обома сторонами. Я наполягаю, що ніяких перед цим розмов не було. І що Трамп з Путіним до цього не розмовляв. І що коли Трамп натякав на ці розмови, це було швидше його бажання ввести світ і медіа в оману. Ну і звичайно, я хочу прочитати коментар, який тільки що з'явився в інформаційних джерелах: "У Києві, у Брюсселі, у Парижі й у Лондоні з жахом читають зараз детальний коментар Дональда Трампа про його розмову із Путіним і не вірять власним очам". Це написав голова комітету ради федерації федеральних зборів Російської Федерації по інформаційній політиці, відомий російський пропагандист Олексій Пушков. Я думаю, що він теж до певної міри не вірить своїм очам. Я розумію, що зараз у багатьох дуже багато емоцій, але я все ж таки хотів би наполягати на тому, що поки що ніякої конкретики ми не бачимо", - сказав Портников.Він зауважив, що наразі видно лише готовність Сполучених Штатів і Росії до перемовин, але це не означає, що Дональд Трамп та Володимир Путін домовилися про щось конкретне. "Очевидно, що Трамп хоче розмовляти із Путіним. Я думаю, що коли він говорить про Другу світову війну, це не тільки його бажання знайти спільну мову із російським президентом на засадах цієї теми, яка для Путіна є дуже важливою. Тим більше у 2025 році, коли у Росії і буде відзначатися 80-та річниця перемоги у Великій Вітчизняній війні, як вони кажуть. І я думаю, що Путін, коли говорить, що він запрошує Трампа до Росії, він його запрошує не просто так. Він його запрошує на 9 травня 2025 року, на парад перемоги у Москві, де буде голова Китайської Народної Республіки Сі Цзиньпін. І якщо президент Сполучених Штатів отримає цю пропозицію і погодиться з нею, 9-10 травня 2025 року у російській столиці відбудеться саміт Путіна, Трампа і Сі Цзиньпін, на якому буде ухвалена яка з держав, якою територією світу володіє. Так буде виглядати світ 20-30-х років, 21-го сторіччя", - вважає журналіст.Віталій Портников наголосив, що у президента США можуть бути геть інші уявлення про цей саміт. Але ключовим є те, що для того, аби така розмова відбулася, сама зустріч спершу має відбутися, а до неї має завершитись російсько-українська війна."Це аналог Ялти принаймні у конструкції Путіна. Я не знаю, наскільки Трамп тяжіє до таких домовленостей. У Трампа можуть бути інші уявлення про цей саміт. Він може вважати, що під час такої зустрічі він може натиснути на Путіна і на Сі Цзіньпіна з вимогою, скажімо, зменшити свої амбіції, зменшити свої вимоги до Сполучених Штатів, зменшити свої апетити. Тобто домовитися так, щоб це було вигідно Сполученим Штатам з ним. Але знову таки, для цього потрібно, щоб, по-перше, така зустріч відбулася, а по-друге, щоб перед цією зустріччю закінчилася російсько-українська війна. Ми розуміємо, що на тлі продовження активних бойових дій, загибелі людей, неможливості домовитися між делегаціями Сполучених Штатів і Росії, ніякого приїзду Трампа до російської столиці не відбудеться. А Путін, як можна зрозуміти з цього повідомлення і з цього повідомлення, яке ми читали вже на пресслужбі Кремля, у цій подорожі зацікавлений", - зазначив він.Журналіст зауважив, що в команді Дональда Трампа для подальших консультацій немає спецпредставника з питань України та РФ Кіта Келлога, тому що Росія не буде розмовляти з жодним американським чиновником, який підтримує Україну.  "Конкретики немає ніякої. В принципі, домовилися створити команди для подальших консультацій. При чому цікаво, що в команді Трампа виявилися державний секретар Марко Рубіо, директор ЦРУ Джон Редкліф, радник з питань національної безпеки Майкл Волц та спеціальний посланник Стів Віткофф, який взагалі-то займається Близьким Сходом. Крім Кіта Келлога, я думаю, що це пов'язано із тим, що в Москві не хочуть з ним розмовляти у зв'язку з тим, що Кіт Келлог неодноразово проявляв проукраїнські симпатії. В Росії не будуть розмовляти з жодним американським чиновником, який чітко виступав у підтримку України й за її переозброєння. І до речі, мені здається, що якраз цими днями говорили про те, що є група в оточенні Трампа, яку представляє Кіт Келлог, яка говорила, що розмови з Росією мають розпочатися шляхом більшого озброєння України", - сказав Віталій Портников.З одного боку опинилися Волц і Келлог, які погоджуються на тиску на Росію, а з іншого всі інші, які кажуть, що треба домовлятися і досить озброювати Україну."І, до речі, коли сьогодні Трамп, відповідаючи на питання, чи збирається він використати для допомоги Україні оці 4 мільярди доларів, які залишилися у спадщину його адміністрації від адміністрації Байдена, він сказав: "Подивимося". Це теж свідчило про те, що президент Сполучених Штатів чітко став на бік цієї другої групи й виступає проти тих, хто виступає за подальшу підтримку України з погляду озброєння і тиску на Росію. Дональд Трамп не хоче тиснути на Росію. Він завжди проявляв симпатії і людські, і політичні до Путіна, до інших авторитарних правителів. З цими людьми він хоче домовлятися і будувати той світ, в якому ультраправі лідери будуть задавати тональність всім іншим. Світ, який буде нагадувати 30-ті роки 20-го сторіччя, аж до конфлікту між ними й жорстокої ядерної війни, в якій багато виборців Дональда Трампа можуть знайти свої останні години. Але це буде незабаром, не зараз. Зараз ми маємо говорити про російсько-українську війну", - додав Віталій Портников.Президент США Дональд Трамп 12 лютого провів телефонну розмову з очільником Кремля Володимиром Путіним.