Search trend "Перший канал онлайн"

Фізичним особам присвячено президентський указ №344/2025, а юридичним - указ №345/2025.Громадяни УкраїниБогуслаєв Олександр В'ячеславович - син впливового екс-"регіонала" із Запоріжжя В'ячеслава Богуслаєва, якому раніше було підконтрольне стратегічне підприємство "Мотор Січ". Нині колишній нардеп підозрюється у розкраданні майна підприємства.Наразі Богуслаєв-старший перебуває у СІЗО, а Богуслаєв-молодший має паспорт Гренади й продовжував вести бізнес в Україні. 22 травня Служба безпеки України заарештувала активи Олександра Богуслаєва.Мосійчук Ігор Володимирович - в минулому народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка. Наразі проживає у Відні (Австрія), звідки веде YоuТubе-канал, в якому особиста оцінка поточних подій перемежована з типовими російськими наративами про "необхідність домовлятися", "мир" тощо.Шапошніков Ростислав Сергійович - засновник громадського руху "Дорожній контроль", проживає у США.Громадяни РосіїДудаєв Ахмед Махмудович - головний пропагандист Рамзана Кадирова.Лалакін Сергій Миколайович - керівник російського кримінального угруповання "подільських", має прізвисько Лучок.Михайлов Сергій Анатолійович - він же Михась, лідер російського організованого злочинного угруповання "сонцевських".Петров Геннадій Васильович - шеф російської мафії в Іспанії. За даними журналістів-розслідувачів, як той, хто стояв біля витоків "малишевського" угруповання у Санкт-Петербурзі, міг бути завербованим КДБ-ФСБ.ФірмиТОВ "УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ"ТОВ "ТРАНІТАДЕВЕЛОПМЕНТ"ТОВ "ТУРБО.ЮА"ТОВ "ВІКТОРІЯ-СОФТ""КОМАНДА ГУРУФЛОУ ЛТД" (Кіпр)"ПІПРОС ХОЛДИНГ ЛТД" (Кіпр)"МОНАК ЛІМІТЕД" (Кіпр)"Бі.Дабл'ю.Ай. БЛЕК-ВУД ЛІМІТЕД" (Кіпр)"КАРЛЕТТА Н. В." (Кюрасао, Нідерланди)Згідно з відкритими даними, названі суб'єкти господарювання належать до орбіти онлайн-казино Ріn-Uр. Як стверджує Державне бюро розслідувань, Ріn-Uр лише формально є українським, а насправді належить росіянам.З повідомлень українських медіа можна дізнатися, що перераховані вище юрособи пов'язані з номінальним українським власником Ріn-Uр Ігорем Зотьком, тоді як кінцевим бенефіціаром є росіянин Дмитро Пунін, котрий з 2019 року проживає на Кіпрі.Як Зеленський пояснив нові санкціїУвечері 25 травня український президент написав, що країна працює над синхронізацією санкцій із санкційними режимами Євросоюзу та інших ключових світових юрисдикцій.За його словами, перший пакет обмеження був застосований проти російських осіб, які причетні до фінансування російської терористичної діяльності, фінансових махінацій та схем обходу санкцій в інтересах РФ.Другий пакет – це пропагандисти, які своєю брехнею підсилюють російські удари по Україні. Своєю чергою третій санкційний пакет – проти представників російських мафіозних угруповань, які значно допомогли становленню путінського режиму та досі пов’язані з ним."Зараз уже готуються нові санкційні рішення України. Напрямок санкцій цілком зрозумілий – це фізичні та юридичні особи з Росії й такі, що пов’язані з нею, які працюють на війну, а також на яких тримається російський режим. Нові рішення РНБО – незабаром", - додав він.

Український ПЕН - культурна і правозахисна громадська організація, що об'єднує українських авторів і є одним із національних центрів Міжнародного ПЕНу. До українського ПЕНу входять понад 180 письменників, правозахисників, перекладачів, журналістів, науковців-гуманітаріїв, видавців, культурних менеджерів, драматургів та сценаристів.Міжнародний ПЕН був заснований у Лондоні 1921 року за ініціативи письменників Джона Голсуорсі та Кетрін Емі Доусон-Скотт і став однією з перших міжнародних правозахисних організацій, а також першим міжнародним об'єднанням письменників. Першим президентом українського ПЕН був Микола Вінграновський. Пізніше організацію очолювали Євген Сверстюк, Мирослав Маринович, Микола Рябчук та Андрій Курков. З 2022 року президентом українського ПЕН став Володимир Єрмоленко. Діяльність ПЕН в Україні спрямована на захист свободи слова та прав авторів, популяризацію української літератури та культури, відстоювання цінностей і стандартів незалежної журналістики, налагодження міжнародної культурної співпраці.Ти вже вдруге президент українського ПЕНу. Що для тебе ПЕН? Чому ти вирішив, попри страшенну зайнятість, його очолити і як ти відчуваєш місію ПЕНу?Для мене ПЕН - це спільнота передусім. Спільнота дуже багатьох людей, десь 180+. Я завжди вірив у те, що Україна будується через спільноти - через маленькі спільноти. Стара ідея Драгоманова, що в нас усе будується на ідеї громади: громада маленька, локальна, потім яка поєднується з іншими громадами й формує селище чи місто, які поєднуються з іншими містами, формують державу і так далі. Мені здається, що це велика ідея України, яка на цьому будується.У радянські часи, в імперські російські часи це все стиралося, винищувалося. Ми пам'ятаємо з нашої історії, що дуже велику роль в Україні відігравали братства (можемо сьогодні сказати - братства і сестринства) у барокову добу, спроби відновлювати ці братства були в ХІХ столітті через кирило-мефодіївців, потім через власне громади - київську громаду і багато інших. І мені здається, що ПЕН - це одна з таких спільнот, громад, і чим більше таких громад буде, тим краще.Водночас є елемент - включеність у міжнародний процес, тому що є міжнародний ПЕН. Це не є вертикальна структура - це є горизонтальна структура, є дуже багато національних осередків літературних, але це не тільки літературні правозахисні осередки. Тому що засадничі документи, Хартія ПЕН - там дуже багато про права людини, про свободу, про свободу творчості. Там дуже багато про те, що література не знає меж. І для нас це теж зараз виклик, тому що ми розуміємо, що не завжди ця теза повністю актуальна. Ми розуміємо, що інколи треба вибудовувати стіну до тих, хто хоче тебе знищити.Але мені здається, що ПЕН є однією з тих дуже живих насправді спільнот, не вертикальних, дуже горизонтальних. І через те в ПЕН, звичайно, відбуваються час від часу дуже цікаві, гострі дискусії.ПЕН є велике поле для комунікації з закордонними авторами. Яким чином ПЕН український комунікує з закордонними авторами?Щойно ми випустили книжку "Діалоги про війну". Це був дуже цікавий, дуже амбітний проєкт, коли українські автори і авторки й закордонні автори і авторки зустрічалися між собою в зумі й вели цей діалог. Це робили мої колеги Ольга Муха, і Оксана Мамченкова, і Тетяна Терен передусім, людина, яка великою мірою побудувала інституцію за останні десь шість років. Це було дуже цікаво: там, з того боку, були зірки - був Салман Рушді, був Тімоті Снайдер, Маргарет Етвуд, Енн Епплбаум, дуже багато зірок. І мені здається, що це як би вирівняло нас дуже сильно.Тобто ось український автор або авторка - ось визнана фігура, нобелівській лауреат, лауреати великих премій. І вони говорять на рівних. Зараз ми видали книжку українською й англійською. Мені здається, це надзвичайно цікаво.Друга річ - дуже багато наших авторів, авторок присутні на міжнародних фестивалях. Вони виступають з лекціями, з виступами. Постійно присутні на Франкфуртському ярмарку, на Лейпцизькому ярмарку книжковому, на великих американських фестивалях, на Неy Fеstіvаl, що такий міжнародний, і в нас люди бувають і в Латинській Америці, і в Африці, і в Азії. Це спосіб говорити про Україну, говорити через спілкування з іншими, бо ти не можеш говорити про Україну просто коли в тебе монолог, такого не буде ніколи. Це велика наша помилка, мені здається, дуже часто навіть і в державних комунікаціях, і в суспільстві це є.Лейпцизький книжковий ярмарок,фото: gеttyіmаgеsЯк просунути українські наративи? Це неправильна постановка питання. Тобто ти не можеш просунути українські наративи - ти можеш вести діалог з іншими культурами, бо в кожній культурі щось болить. І є культури, у яких дуже багато воєн відбувається або відбулося. Є культури, які так само, як і ми, страждали від голоду і голодоморів. Є культури, для яких ворогом є якісь інші країни, західні імперії і так далі. І через них з ними треба вміти говорити, бо культура - це завжди переклад досвіду. Цим дуже тонким заняттям дуже багато авторок і авторів ПЕН займаються.ПЕН - дуже якісний канал комунікації, інструмент комунікації і з Заходом, і зі Сходом, і з Півднем. Чи тобі здається, що ми здійснили дуже якісний прорив - навчилися вести діалоги, виходячи з того, що кожна країна розуміє нас по-своєму в питанні війни?І так, і ні. Мені здається, що ти ніколи не можеш уміти говорити зі світом, тому що світ змінюється. І світ зараз змінюється особливо. Ну от американці вміють говорити зі світом? Ми завжди думали, що нібито вміють, а виявилось, що зовсім не вміють.Європейці вміють говорити з Африкою? Насправді ніхто ні з ким не вміє говорити, це не тільки наша проблема. А що - Захід умів говорити з нами, коли сюди приїжджали купа журналістів у 2013-2014 роках на Майдані й робили одні й ті самі помилки, шукали тут ультраправих постійно, питали про утиски російської мови і так далі?Ти маєш бути готовим до того, що це дуже складний насправді процес, дуже довгий процес. Не завжди вміння говорити означає вміння переконати іншого в тому, що ти правий. Дуже часто комунікація з іншим світом закінчується, що ми в цьому погоджуємося, а в цьому ми не погоджуємося і ніколи, можливо, і не погодимося. Але важливо бути присутнім на сцені. От нас не було на сцені.Тому що коли, наприклад, Іван Багряний випускає неймовірно сильний роман про ГУЛаг "Сад Гетсиманський", мало кому це цікаво - і досі мало хто про це знає. А потім через чверть століття виходить Солженіцин з "Архіпелагом ГУЛаг" - і це змінює все, тому що всі французи починають це читати, це крах французької лівиці.Що - Солженіцин кращий письменник, ніж Багряний? Звісно, ні. Що - у Солженіцина якийсь сильніший досвід? Ні, у Багряного сильніший досвід, мені здається. Але просто ми не були на сцені. Зараз ми пробиваємося на цю сцену. Це дуже багатьох дратує насправді, тому що чим більше ми присутні на сцені, тим менше присутній хтось інший.Насправді, наприклад для африканських багатьох суспільств, чим більше Україна на порядку денному, тим менше вони на порядку денному. І ти не можеш це сприйняти, тому що людям, які живуть у Судані чи в Ефіопії, ти не можеш пояснити, чому війна російська проти України важливіша, ніж їхні війни. Тут треба дуже обережно завжди, а мені здається, що ми часто комунікуємо зі світом досить прямолінійно - після 2014-го, після 2022-го трішечки все одно в нас оцей комплекс жертви, що ми жертви, ми травмовані, слухайте нас. Ми праві тільки тому, що нам болить.Звісно, ми праві, тому що нам болить, але це тільки початок розмови. Люди, суспільство, які пройшли через війну, краще нас розуміють. І парадоксально, що ці люди здебільшого не в Європі і не в Америці, а в Африці, Азії, в Латинській Америці. Зверни увагу, що з Латинської Америки найбільше інтерес почали проявляти до України колумбійці - тому що колумбійці мають цей досвід війни.Тобто насправді ми раптом розуміємо, що світ набагато ширший. Європа, звичайно, це наша родина, наш великий дім, і ми маємо туди йти. Але водночас ми маємо розуміти, що вуха - як казав Заратустра, чи є у вас вуха, щоб чути мене, - дуже часто є в інших суспільствах.Ініціатива "Солідарні з Україною", якою самовіддано займається виконавчий директор Максим Ситніков, перекладачка Аня Вовченко чудова, - це зустрічі з західними авторами, і не тільки західними, тими самими латиноамериканцями й африканцями. Яке для тебе значення цих зустрічей із людьми - з медійниками, з авторами, філософами?Головне - що вони бачать. І тут команда робить дуже важливу роботу, що ці люди не є тільки в Києві. Тобто їх возять, звичайно, навколо Києва, їх возять в Ягідне, відому точку болю українського. Але коли є можливість, ми їх возимо і далі - у Харків, у Херсон. Був дуже цікавий досвід, організований Танею Огарковою передусім, - це підпільне читання французької поезії в Харкові. Харків'яни знають це місце, я не буду його називати, але, я думаю, вони знають, де це може відбуватися. Не буду називати з міркувань безпеки, тому що там багато цікавого відбувається. І от ми читаємо французьку поезію. Приїхав один із ключових французьких письменників, Емманюель Каррер, приїхали кілька інших фігур важливих. Ми читаємо французьку класику французькою мовою, а Таня читає переклади українською. Це була дуже важлива подія.Емманюель Каррер, фото: gеttyіmаgеs Потім у Херсон ми їздили кілька разів, теж привозили іноземців - і французів, і литовців, і багато кого. Дуже важливо цей досвід. Це ж ніколи не передати - ані зумом не передати, ані мейлом, ані якимось сториз у твіттері. Як би в нас не було відчуття присутності скрізь через екран телефону, все одно присутність справжня набагато важливіша. Як би не було оцих симулякрів присутності, оцих ілюзій присутності, які дають соцмережі, - присутність є великою цінністю сьогодні, тому ми намагаємося цю присутність забезпечити. І в нас були всі континенти - у нас було дуже багато там латиноамериканців, були бразилійці, були люди з Південної Африки і був один із ключових південно-африканських письменників Деймон Гелгут, букерівський лауреат. У нас були люди з Азії, з Індії наприклад, з латинської Америки.Дивовижно, що в перший день, коли приїжджає делегація, переважно є вечеря з ними, і ти бачиш таку певну настороженість, ніби відсутність, можливо, невключеність, а потім за кілька днів це вже стають найкращі друзі.Потім  - ми робимо з ними подію, записуємо з ними розмову. Причому більшість цих розмов можна слухати англійською мовою. У нас спільні подкасти Українського ПЕН, Ukrаіnе Wоrld та Українського інституту. Можете зайти на подкаст Ехрlаіnіng Ukrаіnе, якщо глядачі твої слухають англійською.Якщо чесно, у мене з того, що я читаю в соцмережах, відгуки людей, які небагато знають про український ПЕН, - люди часто сприймають ПЕН як елітарний закритий клуб. Ми, до слова, навмисне називаємо Український ПЕН, а не Український ПЕН-клуб, щоб не було цього враження, що це клуб. Але таке враження в людей є.Я тебе попрошу розказати про те, як ми працюємо всередині країни, про наші поїздки волонтерські. Але спочатку, для того щоб зрозуміти всю елітарність цієї організації, ми будемо показувати фотографії, на яких зображено, як ми возимо книжки на деокуповані прифронтові території, а я розкажу про кілька проєктів, які є дуже важливі.Автори ПЕН часто їздять на схід і возять книжки в бібліотеки, які були зруйновані, пошкоджені російськими обстрілами. Ця ініціатива називається "Незламні бібліотеки" - передача українських і англомовних книжок. І уявіть собі, що лише англомовних книжок було передано 40 тисяч у прифронтові бібліотеки від Вооk Аіd Іntеrnаtіоnаl. Це книжки великих британських видавництв, від класики до дитячих і навчальних. Ви бачите зараз на фотографіях те, як автори ПЕН заносять їх у бібліотеки цих регіонів.Ще один важливий проєкт ПЕН – "Люди культури, яких забрала війна". Його ініціювала Тетяна Терен. Це серія текстових портретів митців, які загинули у війні. І, власне, всі їх портрети є на окремому сайті. Є проєкт чудовий "Мереживо" - це літературні читання в містечках України. Цей проєкт теж придумала Таня Терен і його втілюють десятки авторів ПЕН.Є також фестиваль-воркшоп "Прописи" для молодих авторів, де вже знані автори українські навчають, виступають тьюторами, зустрічаються з молодими. І це теж важливий проєкт. ПЕН також організує візити іноземних письменників і журналістів "Солідарні з Україною", про які ми щойно з Володимиром говорили.фестиваль-воркшоп "Прописи", фото: gаlkа.іf.uаОкрема історія - це премії ПЕНу: Премія Василя Стуса, Премія Ґонґадзе, Премія Шевельова за есеїстику, перекладацька Премія Drаhоmаn Рrіzе. Окрім того, є регіональні зустрічі ПЕН-центрів. Це розмови з західними інтелектуалами про те, через які трансформації сьогодні проходить Європа і якою є роль України в цих змінах. Це теж надзвичайно важлива робота.Мені важливо було розповісти про ці проєкти, тому що вони ніби відомі в нашій бульбашці, але я думаю, що вони заслуговують на те, щоб про них розповісти. І адмінкоманда ПЕНу теж заслуговує, тому що це велике це робиться величезними зусиллями адмінкоманди ПЕНу. Розкажи, будь ласка, про ці прекрасні волонтерські поїздки Україною з книжками.Це дуже цікава історія. Вона насправді дуже наша сімейна з моєю дружиною Танею Огарковою, тому що колись, коли в нас народилася третя дитина, я так подивився на все це і сказав Тані, що нам потрібен бус. І ми купили бус - найдешевший, який був на ринку. Це Rеnаult Тrаfіс вантажний, перероблений у Бердичеві на пасажирський. Це було перед великою війною. Ми їздили на нашу улюблену Десну, ми дуже любимо там зупинятися з наметами і проводити час, ночувати там. А коли почалася велика війна, цей бус фактично став інструментом перевезення гуманітарної допомоги з західного кордону, з Чернівців до Києва. Оце були наші поїздки в березні 2022 року.А потім після деокупації Київщини ми почали з Танею їздити передусім по Броварському району. Багато було сіл зруйновано, ми просто возили гуманітарну допомогу. І влітку 2022-го, коли вже зрозуміло було, що на Київщині більш-менш усе гаразд, ми почали їздити на схід.Перша поїздка, я пам'ятаю, була в Харків, вона була потягом. І там були ми з Танею, Таня Терен, Остап Сливинський і Віка Амеліна. Це була та дуже важлива поїздка в червні, здається, 2022 року. Ще Харківщина не була деокупована, ще до операції осінньої.А потім ми почали їздити бусом, тому що зрозуміли, що дуже багато чого треба, ми почали щось шукати для військових, якісь там приціли, якісь генератори і так далі. І от так поступово, поступово… А паралельно ж була ця історія - "Мереживо", пенівський проєкт. І поступово ми зрозуміли, що люди дуже зближуються, які перебувають в одному бусі. Ти пам'ятаєш, ми з тобою їздили на Чернігівщину, це літо 2022 року.Теж з Вікою Амеліною.Щось ми туди возили, я пам'ятаю, для волонтерів Чернігова. Це дуже-дуже зближує, неймовірно. І цей час, проведений у бусі, і час якихось подій, і розмови з місцевими людьми. Тобто це завжди розмови: ми приїжджаємо в бібліотеку, приходять люди - ось живі українські письменники, письменниці, ось їхні книжки, ви можете їх підписати.Вікторія Амеліна, фото: Fасеbооk Інколи ми приїжджаємо в місця, куди київські письменники приїжджали останній раз десь у 1980-х роках - з Києва, наприклад, чи зі Львова.Це абсолютно точно. Тебе не було на Чернігівщині того разу, але нам у Новгороді-Сіверському сказали, що останній письменник, який до них приїжджав, - це Павло Глазовий у 1989 році. Тобто це не жарт, це насправді так.Аудиторія приходить, і дуже часто це такі сеанси взаємної психотерапії. Я пам'ятаю деякі епізоди, наприклад в Охтирці ми були, чи в Глухові, чи в тому самому Херсоні, чи в Ізюмі. Якщо перерахувати всі населені пункти, які ми об'їздили, це, мабуть, під сотню вже буде. Люди починають читати свої вірші, люди починають ділитися тим, як вони творять під час війни. Виявляється, що деякі люди, яким за 60, за 70, почали писати якісь тексти через війну. Тобто вони волонтерили - а зараз вони пишуть вірші. Або вони розповідають якісь історії, від яких то смієшся, то плачеш. І це, мені здається, якесь таке зшивання - маленьке зшивання, маленькими ниточками ти зшиваєш це все.Потім ми взяли в оренду бус. І тепер у нас їх два - ну, якби в нас немає, але один в нас сімейний, інший узятий в оренду, називається "ПЕН-бус". Інколи ми двома бусами вже можемо їхати. Тобто це вже два буси - це вже 18 людей.І паралельно ж ця історія теж, що ми купуємо автівки для фронту, привозимо. І це дуже часто поїздки, які поєднуються.Тобто ви завозите автівки з Танею, а потім повертаєтеся до бібліотеки, в культурні центри, говорити з людьми, зустрічаєтеся. Але дуже часто в регіонах, в цих містечках маленьких і в селах люди дуже дякують нам, а виходить, що я повертаюся з цих поїздок набагато сильнішою. Питання, кому це потрібніше, я ставлю постійно, тому що насправді ми їдемо теж заряджатися - якщо можна так сказати, мабуть, це не зовсім так – стійкістю. Звичайно, чим ближче ти до фронту, тим більше відчуваєш, що в людей більше болю, але й більше стійкості, є таке відчуття.І так само іноземці. От чому іноземці сюди приїжджають? Найбільш повторювані люди, які постійно сюди приїжджають, - вони теж сюди приїжджають за чимось. Або за справжністю, відчуття справжності дуже важливе, тобто тут, в Україні, набагато менше ігор, набагато менше вдавання. Хоча воно теж, звичайно, є, його дуже багато. Хтось приїжджає за відчуттям ризику, хтось приїжджає за відчуттям якоїсь необхідності, якогось вчинку.Звичайно, це такий обмін завжди, і тут не треба приховувати, що й ми їздимо на ці прифронтові території за певною силою, яка там є.Я пригадую, як ми були - ви з Тетяною Огарковою були теж - у цій поїздці до Херсона, а з нами був бельгійський журналіст Ульріх Хугвельде. Я пам’ятаю, наскільки він вражений був тим, як виглядає Херсон… Я брала в нього інтерв'ю, і він навіть не міг говорити, такий був розчулений. І що його найбільше вразило - це те, що люди в Херсоні його підтримують і мають сили ще усміхатися.Те, що переживають наші військові, - це взагалі якийсь інший рівень досвіду. Я дуже обережно завжди про це можу судити, намагаюся не робити ніяких припущень. Але я пам'ятаю свої перші досвіди, коли ми в'їжджали в повністю зруйновані села. Перший досвід - коли звільнили Харківщину, оці села між Ізюмом і Слов'янськом - Кам'янка, Долина і деякі інші ще в бік, Богородичне. Це був 2022 рік, листопад чи грудень. Ми повезли одну автівку якраз у Слов'янськ. Я пам'ятаю, з Ізюма йде дорога вниз. Сам по собі Ізюм - це страшне видовище. Ти в'їжджаєш в це село Кам'янка - згори ти на нього дивишся і не бачиш жодного будинку цілого. Оці перекриття дерев'яні на дахах - таке враження, що це якісь скелети тварин, що ти на якомусь цвинтарі великих живих істот.зруйнований Слов'янськ, фото: gеttyіmаgеs Я пам'ятаю, що ми теж плакали тоді, це неможливо вперше, але потім ти призвичаюєшся до цього, на жаль. Можна сказати, це такий синдром баналізації руїни, є теж такий момент. З цим треба якось боротися, але він є.Але в цьому синдромі баналізації - Сьюзен Зонтаґ писала про це, до речі, - стаєш менш чутливим до болю інших. Але, з іншого боку, коли під час обстрілу зруйнували хлібзавод, на якому випікали паски, мене до сліз чомусь пройняли саме оці паски, які розкотилися. І ти ніколи не очікуєш - чому саме це може тебе добити?Я пам'ятаю дуже багато історій, які пов'язані з хлібом. В одному з сіл Київщини нам староста говорив, що фактично в нього було дві головні функції. 20% усього мешканців села залишилися в окупації. І він залишився, сказав: я не залишу своїх людей. Він казав, що два головних обов'язки було - ховати померлих і діставати хліб. Це я дуже сильно запам'ятав.А пам'ятаєш - чи ти була з нами? - в Охтирці чи в Тростянці, в Охтирці, по-моєму, нам розповідали, як хліба не було і як дістали десь борошно й потім почали випікати самі. І якийсь військовий просто дав тисячу гривень за хлібину, бо тисячу гривень нікому не потрібно, а хлібину - дуже потрібно.Я пам'ятаю, у Святогірську коли ми були, теж дуже страшне видовище. Прекрасне місце Святогірськ, ліси там неймовірні, красиві. Сіверський Донець - взагалі одна з моїх улюблених річок. Яка вона історична насправді, скільки містечок нашої Слобожанщини на цій річці - Ізюм, і Зміїв, і Чугуїв, і Святогірськ, і так воно аж до Донеччини йде. Насправді сакральна річка. Про неї, до речі, Ярина Чорногуз пише в одному зі своїх віршів, для неї це Стікс і Лета одночасно.І от приїжджають волонтери зі Слов'янська - з гарячим хлібом, з цими гарячими батонами. І приїжджають жінки здебільшого або чоловіки на велосипедах, і вони беруть цей хліб… А пам'ятаєш у Жанни Кадирової мистецький об'єкт – "Паляниця", здається, називається, - де каміння порізане, як хліб. Дуже-дуже точно.Хочу тебе запитати про велику дискусію, яка була всередині ПЕН буквально місяць тому. Я думаю, що більшість людей і дізналися про ПЕН, про існування Українського ПЕНу саме через цю дискусію, яка була пов'язана з тим, що онлайн-видання "Збруч" надрукувало колонку - текст Юрія Винничука, члена ПЕН, яка називалася "Була колись розпусна епоха".Частина спільноти ПЕН, і не лише спільноти ПЕН, я би сказала, частина культурної спільноти сприйняла цю колонку як вияв свободи творчості і святе право письменника говорити так, як він хоче. Частина сприйняла цю колонку як вияв мізогенії чи нормалізації нечутливості і   сексистського підходу. У цій колонці, власне, автор ділився своїми роздумами на тему аб'юзу, домагань колись ще в радянські часи і зміни сприйняття особистих кордонів молодим поколінням.Отже, було рішення виконавчої ради ПЕНу, яка майже одноголосно - одна людина утрималася - вирішила виключити Юрія Винничука з ПЕНу. Але через широку дискусію ти прийняв рішення все ж таки скликати загальні збори, і загальні збори ухвалили рішення Винничука лишити. Ухвалили з великою перевагою.2:1 - 70 до 40, десь так.Мені здається, що суть цієї дискусії - вона ширша, ніж просто конфлікт усередині ПЕН. Де проходить лінія конфлікту?По-перше, моє відчуття було, що більшість письменників, письменниць, журналістів, які є в ПЕН, дуже погано сприйняли цей текст. Я не чув, чесно кажучи, якихось схвальних відгуків. Можливо, вони є, але я їх не чув. Тобто це вже певний сигнал: свобода слова - це дуже важлива, ключова, фундаментальна цінність, але що стається, коли вона чинить жорстокість? Що стається, коли вона нормалізує насильство? Наприклад, я так само прочитав оцей текст - як певну нормалізацію насильства. Тобто "тоді було так - зараз так", "ми не знаємо, що краще, можливо, те було краще".Я дуже обережно ставлюся до абсолютних моральних суджень, я людина дуже обережна в цьому, я не схильний рубати з плеча і казати: ось добро і зло. Я філософ, я бачу дуже багато напівтонів. Але мені здається, що контекст війни абсолютно нас теж робить людьми, які по-іншому сприймають взагалі проблему насильства, і проблему приниження, і проблему певної нормалізації насильства. Україна повстала проти насильства на Майдані. Коли після побиття студентів один мільйон вийшов у Києві - для мене оце було ключем до Майдану, це було головним. Не євроінтеграція, не антитиранія проти Януковича, хоча це теж було дуже важливо, а оця нетерпимість до насильства. Росія нам, навпаки, показує, що насильство - це прийнятно, насильство - це нормально, насильство - це єдиний спосіб вести справи в суспільстві.Мені здається, що все-таки ми змінюємося, і зараз для українського суспільства і для письменницької спільноти свобода слова – так, без сумніву, але врахування чутливості інших, певна чутливість до болю іншого, певна обережність має бути не меншою цінністю. І мені здається, що більш-менш у спільноті якраз щодо цього консенсус є.Хоча ми ще будемо говорити, я особисто хочу зібрати ще одну таку дискусію після того, як ці пристрасті, емоції певною мірою вляжуться. Питання було в тому, як реагувати на це. Виконавча рада вирішила зреагувати досить-таки радикально - виключити. Загальні збори вирішили по-іншому. Загальні збори мають більшу вагу, ніж виконавча рада, загальні збори ніби скасовують рішення виконавчої ради. Але наявність цих двох рішень, цих двох позицій показує, що це досить-таки серйозна проблема. І нам насправді нелегко і в самому суспільстві знайти розуміння.Так, тому я й кажу, що це не тільки про ПЕН, це ширше - про культурне середовище, і навіть ширше - про все суспільство.І не тільки про українське. Дам тобі один приклад. Я не знаю, чи ти помічаєш, але є тренд в англомовному гуморі. Я час від часу слідкую, що там в американському гуморі відбувається. Бо гумор - це дуже важливо, не тільки американський, взагалі англомовний чи франкомовний, який я розумію. Гумор - це дуже важливий індикатор дозволеності, і в публічному гуморі, в стендап-камеді, відбулася за останні 10 з чимось років антиполіткоректна революція. Тобто стало популярно дуже жорстко, неполіткоректно, сексистськи, як завгодно, жартувати. Я не та людина, звичайно, яка буде це обмежувати й хотіти це обмежувати - я просто слідкую за тенденціями. Але мені здається, що трампізм - це якраз наслідок цього.Можливо, це відповідь на те, що дискурс - назвімо це ліволіберальним дискурсом, який передбачає захист меншин, захист прав різних людей, в тому числі прав жінок, - ця група радикальна вважає, що це зайшло занадто далеко, що це вже обмежує нашу свободу. І тому відповіддю на це стала максимальна неполіткоректність. І мені здається, що і політкоректність, коли вона заходить занадто далеко, коли вона справді робить людину фактично не здатною на трішки складний жарт - я, наприклад, люблю чорний гумор, я дуже часто ним користуюся, але мене хвилює оця контратака людей, які кажуть "свобода понад усе".Володимир Єрмоленко Трампізм - це ж дуже цікаве явище. Там є консерватори, які кажуть, що "релігія понад усе", а є лібертаріанці, які кажуть "свобода понад усе". Ми можемо говорити все що завгодно, і ніхто нам нічого не може сказати, не може обмежити наші права на висловлювання. І мені здається, це проблема. Я не знаю, як її вирішити, але цю проблему треба усвідомлювати. Мирослав Маринович, людина, яка для мене є великим авторитетом, якраз це формулює в термінах. Я точно не пам'ятаю його формулювання, але це питання жорстокості чи нежорстокості вільного слова. Бо вільне слово може бути жорстоким, і наскільки ми маємо все ж таки тримати це у себе.Юрій Винничук, без сумніву, талановитий письменник, я жодним чином не роблю ніяких суджень щодо нього як письменника, але мені здається, що він показав цим текстом нечутливість до оцих  змін, що свобода - ну, ти розумієш, тут іще дуже цікаво, тому що для покоління тих, хто мав досвід боротьби з Радянським Союзом, і я захоплююсь цим поколінням, для цього покоління свобода є абсолютно недоторканною цінністю. Для них оці спроби - мені здається, все ж таки тут генераційний, поколіннєвий розрив є, - спроби зараз більш молодих людей переосмислити це і поставити питання про межі свободи для них є якимось дуже небезпечним трендом. А для нас - навпаки, ми бачимо, до чого може призводити ця необмежена свобода.Але як ти бачиш собі порозуміння в цьому? От ти кажеш, що ти ініціюєш розмову про це, коли вляжуться пристрасті. А як ти бачиш порозуміння між людьми, для яких свобода понад усе і які у відповідь, скажімо, на болючий досвід мій чи твій кажуть: слухайте, це, перше, - замах на свободу, друге - це політика скривдженості, третє - це ліваки, оцей ваш кенселінг, полювання на відьом і так далі. Якщо людина, захищаючи свободу, не має чутливості до болю іншого чи досвіду іншого, то яке може бути порозуміння? Як ти це бачиш - це можна натренувати?Мені здається, нам треба пробувати чути одне одного.Ну от не чують. Ми вже побачили.Тут теж треба розуміти, що дискусія велася здебільшого мейлом. І в мейлі, коли ми зібрали, власне, загальні збори, коли принаймні це було в зумі, коли люди дивилися одне одному в очі, у мене було відчуття – можливо, помилкове, але в мене було відчуття, що люди більш терпимо ставляться до позиції одне одного.Тому що це проблема онлайну. В онлайні більше жорстокості, в тексті більше жорстокості. Ти можеш написати, ти набагато більше готовий до жорстокості, коли ти пишеш коментар до людини, яку ти не бачиш в обличчя. Психологи говорять про різні речі, що там не працюють дзеркальні нейрони чи ще щось. Але мені здається, що навіть у спільноті культурній, письменницькій не є достатньо усвідомлення дуже часто, як працює онлайн і як певна частина нашої людяності в онлайні, особливо в мейлі, в мейловому спілкуванні, в текстовому спілкуванні, зникає. Тобто ми недостатньо рефлексуємо над цим, а нам треба над цим рефлексувати.Мені здається, що це певне зіткнення цінностей. З одного боку - цінність абсолютної свободи, з іншого боку - цінність свободи, яка дуже самообмежує чутливість до досвіду іншого. Як у будь-якій ціннісній дискусії, люди дуже часто переходять межі і перетворюють свою цінність на протилежність. Це так стається.Чи ти думаєш, що оця нетерпимість - це достатньо, не побоюсь цього слова, природно для того стану, того жаху, в якому ми живемо?Я не думаю, що це наслідок війни, тому що це відбувається скрізь. Подивися на Америку. В Америці немає війни, в Америці є бажання громадянської війни всередині себе. І вони ведуть дуже жорстоко цю війну. Я присутній у твіттері, у Х, давно, тому що ця платформа була головним майданчиком донесення якихось позицій України. Х, порівняно з фейсбуком, набагато більш жорстока мережа. Нам здається, що фейсбук жорстока мережа. Я не знаю, що відбувається в інстаграмі, я не дуже там присутній, мені здається, інстаграм - найбільш няшна мережа, найбільш добра, але я не певен. Але Х дуже жорстокий. І американські дискусії ведуться через Х, тобто колишній твіттер.Ну і от чому так? Зрозуміло, що в них є відчуття втрати колишньої могутності, і це їх дуже ковбасить. І друге, мені здається, що (я це відчув уже в кінці 1990-х, навіть тоді на початку 2000-х писав) люди втомилися бути політкоректними, люди втомилися бути чемними, люди знову захотіли стати тваринами. Звичайно, на нас накладається війна, тому що нам дуже хочеться зробити погано якомусь ворогу. Якщо ми не бачимо реального ворога, ми знаходимо уявного ворога, дуже часто - людину поруч. Але це загальна тенденція. І це тенденція, пов'язана з відходом від, умовно кажучи, культури ввічливості, культури політкоректності якоїсь, яка теж мала свої проблеми. Повернення якогось такого анімалістичного в нас, бестіального. І плюс на це накладаються соцмережі, де ми не бачимо іншого, а значить, можемо завдати якого завгодно болю йому.Але мені здається, що наше суспільство і так непогано тримається на тлі того, що ми переживаємо.Коли ти фізично говориш з людьми, навіть людьми абсолютно інших поглядів, - це ж інша абсолютно комунікація. Тому моє побажання для всіх: менше вступайте в конфлікти в соцмережах, так звані срачі, менше беріть участь у цьому, більше зустрічайтеся особисто, дивіться одне одному в очі. І намагайтеся робити щось разом.

Похорон Папи Римського Франциска відбудеться в суботу, 26 квітня. Прощальна літургія розпочнеться о 10:00 на площі Святого Петра у Ватикані. Після церемонії труну з тілом понтифіка перенесуть до базиліки Санта Марія Маджоре, де й відбудеться поховання, передає NV. У цьому храмі, починаючи з середи, 23 квітня, тіло Папи було виставлене у відкритій труні для прощання. Десятки тисяч людей годинами стояли в чергах, аби попрощатися з Франциском. До вечора п'ятниці останню шану йому віддали близько 250 тис. осіб. Через наплив людей довелося змінити режим доступу до базиліки Святого Петра: її закривали лише на кілька годин уночі. За традицією понтифіків ховають у трьох вкладених одна в одну трунах - із кипариса, свинцю та дуба. Однак Франциск заповів поховати себе у простій дерев'яній труні, вистеленій цинком. Він також побажав, щоб церемонія була скромною і більше нагадувала прощання зі звичайним християнином. Ще одним його бажанням було поховання не у Ватикані, а у римській базиліці Санта-Марія-Маджоре - храмі, присвяченому Діві Марії, до якого Папа мав особливу духовну прихильність. Саме там він молився протягом усього понтифікату, і востаннє відвідав цю базиліку за дев'ять днів до своєї смерті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Для похорону Папи Франциска залучать есмінець, винищувачі та системи протидії дронам Таким чином, вперше за понад століття поховання Папи відбудеться поза межами Ватикану. Богослужіння під час церемонії очолить декан Колегії кардиналів - кардинал Джованні Баттіста Ре. Франциск також просив, щоб на його могилі було викарбуване лише його духовне ім'я - Франциск, а надгробок залишався простим, без пишного оздоблення. Витрати на поховання, за його бажанням, покриє благодійник. Італійське видання Lа Stаmра 21 квітня повідомило про список 14 кардиналів, які можуть стати наступниками Франциска. Найбільші шанси, за оцінкою журналістів, має італійський кардинал П'єтро Паролін, чинний державний секретар Ватикану. Де і коли дивитися онлайн-трансляцію похорону з України Пряму трансляцію похорону Папи Франциска можна буде переглянути на YоuТubе-каналах, зокрема на сторінках мовних редакцій Радіо Ватикану та телеканалу ЕWТN. Події з Ватикану висвітлюватиме "Живе телебачення", а саму церемонію 26 квітня транслюватимуть "Перший канал" та "Суспільне в Україні". Тисячі віруючих продовжують прощатися з Папою Франциском, чиє тіло було виставлене для поклоніння у базиліці Святого Петра з 23 квітня 2025 року. Люди з усього світу, стоячи в довгих чергах, заповнили вулицю Віа делла Кончіліаціоне та площу Святого Петра, щоб віддати останню шану понтифіку. За перші доби після початку церемонії, з 11:00 середи до 8:30 четверга, майже 49 тис. осіб змогли потрапити до базиліки. Офіційно храм мав бути відкритим до опівночі, але, через великий наплив вірних, його зачинено було лише о 5:30 ранку, після чого знову відкрили о 7:00.

DОU поцікавився в ІТ-компаній, скільки в них зараз мобілізованих спеціалістів, на яких позиціях вони служать та на яку фінансову й іншу підтримку можуть розраховувати. У процесі розмови ми з’ясували, що майже у всіх опитаних компаніях є фахівці, які працюють вже після своєї демобілізації. Далі — розповідаємо про кожну компанію окремо. А як підтримують мобілізованих фахівців у вашій компанії? Розповідайте в коментарях! ЕРАМ Понад 450 спеціалістів у війську (5% від загальної кількості співробітників в Україні). «Наші фахівці служать на різних посадах — від бойових медиків до операторів БпЛА. Частина колег приєдналась до ІТ-підрозділів своїх частин. Мобілізовані спеціалісти отримують одноразовий бонус на початку служби та щомісячну фінансову допомогу, яка дорівнює заробітній платі. За кожним ми закріплюємо робоче місце. Матеріальну допомогу отримують також родини загиблих героїв. Понад 70 колег демобілізувалися після служби, 55 з них повернулися до проєктної роботи в компанії. Ми також почали найм ветеранів з ринку, зокрема через освітню програму ЕРАМ „ІТ для ветеранів“». SоftSеrvе 384 спеціалістів у війську (6%). «SоftSеrvе зберігає за усіма колегами у ЗСУ їхні робочі місця та продовжує надавати усім базову щомісячну винагороду. Також наші колеги та їхні рідні мають постійний доступ до сервісу психологічної допомоги. У нас діє програма для сімей співробітників, які загинули на війні. Ми надаємо одноразову фінансову допомогу від компанії та співробітників SоftSеrvе, які можуть добровільно долучитися донатом. Наші юристи консультують сім’ї щодо оформлення документів для отримання допомоги від держави. У компанію після служби повернулось 87 фахівців, працюють зараз майже 60. Також маємо найнятих з ринку ветеранів». GlоbаlLоgіс 322 спеціалістів у війську (5,7%). «За мобілізованими колегами зберігаються місця на проєктах. Упродовж року з дати мобілізації компанія виплачує їм допомогу. Проводимо також благодійні заходи для підтримки колег, волонтеримо. З початку повномасштабної війни 85 наших фахівців демобілізувалися. Сьогодні з GlоbаlLоgіс співпрацюють 47 ветеранів». Аjах Systеms 100 спеціалістів у війську. «За всіма мобілізованими зберігаються робочі місця, а компанія надає матеріальну допомогу, рівноцінну заробітній платі. Ми намагаємось підтримувати звʼязок, з нашими мобілізованими співробітниками, коли та де це можливо. Також завжди відкриті до комунікації з родичами і готові підтримати їх. До підтримки активно долучається й уся команда — колеги ініціюють та закривають збори». DХС Luхоft 160 спеціалістів у війську (6%). «Ми продовжуємо виплачувати мобілізованим фахівцям зарплату. Маємо внутрішній телеграм-канал, в якому збираємо гроші за запитом для наших колег у ЗСУ. Зараз у компанії працює 35 ветеранів». ZОNЕ3000 Понад 50 спеціалістів у війську (2%). «Зберігаємо робоче місце і розмір доходу, який був на момент мобілізації, до завершення служби та повернення в компанію. Допомагаємо із запитами. Від початку великої війни до роботи повернулися шість демобілізованих колег». Іntеllіаs 93 спеціалістів у війську (5%). «Фахівці Іntеllіаs обіймають різні посади: від солдата до командира. Вони несуть службу в різних структурах Сил безпеки та оборони: Збройні сили, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Головне управління розвідки тощо. Ми зберігаємо за мобілізованими колегами робочі місця. Також вони отримують mіlіtаry-компенсацію упродовж двох років служби. У випадку, якщо за час служби проєкт завершується, такий колега має перевагу при влаштуванні на інший. Упродовж цього процесу спеціалісту виплачується зарплата, яка залежить від часу перебування на резерві. Відстежуємо і допомагаємо із запитами: це і необхідне обладнання, тактичний одяг, психологічна й медична допомоги, і закриття запитів підрозділів, у яких служать спеціалісти компанії. Також надаємо фінансову допомогу у випадках травмування. Міlіtаry-координатор компанії перебуває на постійному зв’язку з мобілізованими колегами, ветеранами та їхніми сім’ями. Від початку повномасштабного вторгнення у компанію повернулися 23 ветерани. Двоє повернулися зовсім недавно та проходять процес реінтеграції і розглядаються на проєкти». DаtаАrt 83 спеціалістів у війську. «Ми зберігаємо робочі місця. Щомісяця компанія продовжує надавати виплати всім мобілізованим колегам, надає страхування. За необхідності колеги можуть звернутися за безплатною консультацією до юриста. Надаємо психологічну допомогу (DаtаАrt Неlрlіnе), є військовий психолог. Є інтенсивна програма адаптації „Ехtrа оnbоаrdіng fоr соllеаguеs аftеr Lоng-Теrm Lеаvе“ для колег, які мали паузу в роботі впродовж довгого часу. В рамках ініціативи „Suрроrt Ukrаіnе“ відкриваємо збори колег, а компанія подвоює зібрані кошти. Допомагаємо сім’ям загиблих колег. Також маємо ветеранів в команді». Сіklum 91 спеціаліст у війську (4,4%). «Зберігаємо робочі місця, також щомісячно сплачуємо колегам у війську фіксовану матеріальну допомогу. У разі, якщо колега гине під час служби, ми надаємо разову підтримку родині. Є 13 колег, які демобілізувалися і повернулися до роботи в компанії». Sіgmа Sоftwаrе 48 спеціалістів у війську (3,3%). «Зберігаємо за мобілізованими фахівцями робочі місця, надаємо фінансову підтримку. Наш Unіty Fund постійно обробляє запити та забезпечує всім необхідним як окремих колег, так і їхні підрозділи. Четверо наших спеціалістів повернулися до роботи після демобілізації». N-іХ 60 спеціалістів у війську (3,5%). «За мобілізованими фахівцями зберігаються робочі місця в компанії, виплачуємо щомісячну матеріальну допомогу. Надаємо й іншу підтримку — робимо закупівлі на різні потреби (техніка, авто, подарунки до свят тощо). У нас працює понад 10 ветеранів, які повернулись після завершення служби». ЕLЕКS 67 спеціалістів у війську (5,2%). «Ми чекаємо на повернення наших експертів на свої робочі місця і надаємо їм матеріальну підтримку, поки вони служать. У компанії також діють групи психологічної підтримки для сімей та близьких військовослужбовців. З нагоди Дня захисника та захисниці, а також різдвяних свят компанія надсилає бокси вдячності. У нас діє внутрішня робоча група Неlр Ukrаіnе, яка допомагає із закупівлею обладнання та екіпірування за кошти компанії. Ми постійно на зв’язку з рідними військових, намагаємося оперативно дізнаватися про актуальні потреби й надавати допомогу. 16 колег повернулися після демобілізації на робочі місця». Аvеngа 37 спеціалістів у війську (4%). «Багато наших колег стали командирами взводів в окремих стрілецьких батальйонах. Як кажуть ветерани-авенгівці: „Дуже корисним на війні виявився досвід роботи проджект-менеджером на великих ІТ-проєктах“. Ми зберігаємо за мобілізованими фахівцями робоче місце і щомісячно виплачуємо 50% компенсації, повністю забезпечуємо їх амуніцією. Організовуємо волонтерські збори. Щороку проводимо благодійний захід Сhаrіty Stоrе. Це наша онлайн-крамниця, де ми можемо придбати наш мерч за кошти, які потім донатимо на ЗСУ. 16 фахівців компанії служили у війську після 24 лютого 2022 року та наразі повернулися до роботи». ЕVО 30 спеціалістів у війську (7-8%). «Серед наших колег є і розвідники, і штурмовики, і комунікаційники, і розробники. Ми чекаємо їх повернення, підтримуємо з ними зв’язок, за потреби допомагаємо. Щомісячно виплачуємо третину зарплати, яку вони отримували до мобілізації. Часто наші колеги звертаються по допомогу з купівлею дронів чи авто. Ми допомагаємо закривати ці збори. Наші співробітники самоорганізовуються для проведення благодійних аукціонів, де за вечір збирають близько двох мільйонів гривень — так закупили уже понад 400 дронів. Зараз у нас працюють пʼятеро ветеранів». Еdvаntіs 14 спеціалістів у війську (3,5%). «Кілька наших колег служать у Центрі масштабування технологічних рішень. Інші виконують бойові завдання, проте назви підрозділів не можемо розголошувати. Ми виплачуємо компенсації мобілізованим фахівцям. Після демобілізації пропонуємо їм повернення до компанії, враховуючи побажання працівника та наявні вакансії. Із нашого стабілізаційного фонду покриваємо запити на придбання спорядження для мобілізованих співробітників. У нас є колега, який після демобілізації повернувся на свій проєкт. Також у команді є новий співробітник із бойовим досвідом, який приєднався до компанії вже як ветеран». Рwrtеаms 13 спеціалістів у війську (4%). «Компанія зберігає робоче місце і платить щомісячну фіксовану фінансову підтримку колегам в Силах оборони. Ми з ними на зв’язку, підтримуємо колег фінансово, донатимо на їхні потреби. Серед наших спеціалістів зараз є двоє ветеранів: один з них — наш колега, який був в компанії раніше і повернувся після демобілізації, інший — новий спеціаліст, який долучився до Рwrtеаms». Сustоmеrtіmеs 12 спеціалістів у війську (3%). «Компанія зберігає робочі місця без привʼязки до конкретного проєкту. Також мобілізованим фахівцям виплачуємо щомісячний фіксований бонус, надаємо страхування. Наразі у компанії немає ветеранів». SРD Тесhnоlоgy 10 спеціалістів у війську (1,5%). «Один з наших колег обіймає зараз посаду першого заступника командира батальйону. Ми зберігаємо за мобілізованими фахівцями робочі місця та щомісячно виплачуємо 40% компенсації. Чекаємо на їх повернення і будемо раді, якщо вони продовжать співпрацю з компанією. Пропонуємо бенефітний пакет, який включає медичне страхування, індивідуальні бюджети на спорт, навчання, сесії з психологічної підтримки. Також за потреби забезпечуємо необхідними речами та амуніцією. Влаштовуємо внутрішні благодійні ініціативи для підтримки їхніх зборів. У нас є один демобілізований фахівець, який повернувся в команду». Віnаrіks 7 спеціалістів у війську (4-5%). «Серед наших колег є представники як бойових, так і логістичних підрозділів. У перший рік повномасштабного вторгнення компанія виплачувала 100% компенсації всім, хто вступив до лав ЗСУ чи ТрО. Згодом ми переглянули розмір виплат і наразі надаємо від 50% заробітку. Також зберігаємо за колегами у війську робочі місця. Регулярно допомагаємо із забезпеченням військовою амуніцією, спорядженням та іншими необхідними ресурсами як за індивідуальними запитами, так і за запитами підрозділів, у яких колеги проходять службу. Також за всіма спеціалістами у війську збережено страхування. Співробітникам, які отримали поранення або перебувають на лікуванні, ми надаємо виплати та підтримуємо їх у процесі реабілітації. У нашій компанії працює один ветеран». Іnnоvаtіоn Grоuр 7 спеціалістів у війську (4%). «Компанія зберігає за мобілізованими фахівцями їхні робочі місця та продовжує виплачувати зарплату і бонуси. Також ми всією компанією допомагаємо закривати збори для потреб підрозділів, де служать колеги. Серед наших співробітників є три ветерани. Один з них повернувся до своєї посади після демобілізації, а ще двоє — нові колеги, які приєдналися до нашої команди після служби». аррflаmе 5 спеціалістів у війську (1,4%). «Ми виплачуємо компенсацію мобілізованим співробітникам та зберігаємо за ними робочі місця. Також підтримуємо всіх мобілізованих членів команди: передаємо кошти для придбання потрібних речей для служби і надання першої медичної допомоги, допомагаємо закривати збори. У нашій компанії є два ветерани. Один співробітник повернувся зі служби, на яку добровільно пішов від початку повномасштабного вторгнення, та один ветеран, який служив із 2014 року». Glоbаl Меdіаtоr 4 спеціалістів у війську (5%). «Один колега служить командиром у бригаді на Сході. Дехто керує дронами. Є й ті, хто займається адміністративною роботою, підтримуючи армію в тилу. Ми зберігаємо робочі місця за нашими співробітниками. Вони продовжують отримувати заробітну плату в межах 1000-1500 євро. Ми створили фонд на початку війни, завдяки якому можемо робити додаткові виплати за необхідності. Підтримуємо зв’язок із колегами, цікавимося їхнім станом і швидко реагуємо на запити про допомогу. Співробітники компанії організували ініціативну групу, яка виготовляє дрони та передає їх у підрозділ, де служить один із наших колег. Поки що в нашій компанії немає ветеранів». Вrіngg 3 спеціалістів у війську (8%). «Зберігаємо за мобілізованими фахівцями робочі місця, також виплачуємо підтримковий платіж. Допомагаємо закривати збори на необхідні речі. У компанії працює один ветеран».

У неділю, 23 березня, збірна України зіграє вирішальний поєдинок плей-оф Ліги націй проти Бельгії. Матч відбудеться у бельгійському Генку на стадіоні "Сегека-Арена", початок гри - о 21:45 за київським часом. Українські вболівальники зможуть переглянути поєдинок у прямому ефірі на платформі МЕGОGО: ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зінченко про матч-відповідь з Бельгією: "Нас чекає складне випробування" Канал "Футбол 1" - для підписників Канал "МЕGОGО Спорт" - безкоштовно Також текстову онлайн-трансляцію поєдинку проведе ZN.UА. Перший матч між Україною та Бельгією, що відбувся в Іспанії, завершився перемогою команди Сергія Реброва з рахунком 3:1. За "синьо-жовтих" забивали Гуцуляк, Ванат і Забарний, а єдиний м'яч у складі бельгійців провів Ромелу Лукаку. Переможець двоматчевого протистояння отримає путівку до елітного дивізіону Ліги націй. Господарів підтримуватиме переповнений стадіон: за даними Королівської бельгійської футбольної асоціації, усі 25 тисяч квитків уже продані. Бельгія Україна: ключова інформація Дата та місце: 23 березня, Генк, "Сегека-Арена" Час початку: 21:45 (за Києвом) Трансляція: МЕGОGО Головний арбітр: Даніель Зіберт (Німеччина) Орієнтовні склади команд: Україна: Лунін - Зінченко, Забарний, Матвієнко, Миколенко - Шапаренко, Калюжний - Гуцуляк, Циганков, Судаков - Яремчук Бельгія: Куртуа - Меньє, Мехеле, Де Вінтер, Дебаст, Де Кейпер - Ванакен, Де Брюйне - Доку, Лукаку, Де Кетеларе Чи зможе Україна втримати перевагу та здобути путівку до еліти Ліги націй? Дізнаємося вже незабаром! Збірна України перемогла команду Бельгії в першому матчі плейоф за право виступати в елітному дивізіоні наступного розіграшу Ліги націй. Поєдинок в іспанській Мурсії завершився з рахунком 3:1 на користь українців. Бельгійці відкрили рахунок на 40-й хвилині зустрічі - Ромелу Лукаку головою замкнув подачу Кевіна Де Брейне зі штрафного.

Низка провайдерів, що транслюють українські телеканали, зазнали хакерської атаки — в ефір запустили проросійські ролики. Про це увечері в четвер, 5 грудня, повідомило “Суспільне” в розсилці. “Провайдери зазнали хакерської атаки: Перший канал Суспільного доступний онлайн, в Т2, ОТТ та на супутнику”, – йдеться в повідомленні. Провайдер “Тріолан” повідомив, що розв’язуватиме проблему із сигналом орієнтовно до […] Тhе роst Низка українських провайдерів зазнали хакерської атаки: в ефір пішли проросійські ролики fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Більше про "бавовну" в Росії та на тимчасово окупованих територіях – у тижневому огляді Еспресо.Атака на аеродром "Халіно", пожежа в Єкатеринбурзі та уражена нафтобаза "Атлас" у Ростовській областіУ ніч на понеділок, 25 листопада, у РФ заявили про атаку безпілотників по нафтобазі у Калузі. Також атаки зазнав аеродром "Халіно" на Курщині. Генштаб ЗСУ підтвердив причетність до ударів Сил оборони. "Результати бойової роботи по інших об’єктах уточнюють. Спільна вдала бойова робота всіх складових Сил оборони по важливих цілях російських загарбників триватиме і далі", – зазначили у Генштабі.  За даними tеlеgrаm-каналу Ваzа, що посилається на слова очільника Калузької області Владислава Шапши, на місці падіння уламків безпілотника на території промислового підприємства міста виникло загоряння. Російський tеlеgrаm-канал АSТRА пише, що дрони атакували нафтобазу АТ "Калуганефтепродукт" та Калузький приладобудівний завод "Тайфун". У силових структурах також підтвердили, що до атаки причетна українська розвідка. Окрім того, у РФ стверджують, що щонайменше одна ракета атакувала військовий аеродром "Халіно". Повідомляють, нібито про двох постраждалих. За інформацією джерел, на які посилаються ці tеlеgrаm-канали, атака на "Халіно" була здійснена із застосування ракет АТАСМS.Російська влада вночі вівторка, 26 листопада, заявила про нібито відбиття атаки безпілотників, зокрема у Ростовській області. Тимчасово виконуючий обов'язки губернатора Ростовщини повідомив, що постраждалих і руйнувань на землі нібито немає. А вранці міноборони РФ писало про збиття 39 безпілотників: "Над територією Ростовської області знищено 24 БПЛА, п'ять – над територією Брянської області, три – над територією Бєлгородської області, три – над територією Курської області, один - над територією Орловської області, один – над територією Воронезької області та два – над територією Республіки Крим".Також росіяни вночі четверга, 28 листопада, заявили про нібито атаку безпілотників на Краснодарський край.  За  словами місцевого губернатора, російська ППО нібито відбила масовані атаки безпілотників у двох районах краю - Слов'янську-на-Кубані та хуторі Чигрина. "На місці НП працюють усі оперативні та екстрені служби. Голови районів доповідають про ситуацію. Дав доручення в найкоротші терміни провести експертну оцінку збитків і надати допомогу у відновленні постраждалих будинків", – написав він.У ніч на 29 листопада удару зазнала нафтобаза "Атлас", що в Ростовській області РФ. В результаті ураження виникла пожежа на території обʼєкта, фіксується щонайменше два осередки займання. Влітку цього року вказана нафтобаза уже зазнавала атаки Сил оборони. У Генштабі розповіли, що "Атлас" є частиною російського військово-промислового комплексу, який забезпечує постачання нафтопродуктів для армії РФ. Губернатор Ростовської області Юрій Слюсар заявив, що регіон потрапив під атаку дронів. За його словами, йшлося про щонайменше 30 БПЛА. Проте російська влада не розголошувала інформацію про пожежу саме на нафтобазі. Слюсар лише заявив, що більше ніж 100 "рятувальників" борються з пожежею на "промисловому обʼєкті". Згодом він також написав про пожежу на промоб'єкті: "У Кам'янському районі чергово-рятувальні підрозділи гасять велику пожежу на промоб'єкті. Загалом задіяно 109 осіб, 38 одиниць техніки".  Місцеві телеграм-канали також повідомили про атаку БПЛА на Туапсе Краснодарського краю РФ. Зазначається, що над морем у Туапсе видно дим після масової атаки БПЛА, про що свідчать онлайн камери одного з місцевих пляжів. Влада не коментувала.У ніч проти неділі, 1 грудня, у Росії заявили про атаку 29 безпілотників на 4 регіони. У Калузькій та Брянській областях уламки дронів нібито призвели до руйнувань. Губернатор Калузької області Владислав Шапша підтвердив атаку дронів на регіон і заявив, що внаслідок падіння БПЛА виникло загоряння на околиці одного з населених пунктів поза територією житлової забудови. За даними влади, постраждалих немає. Крім того, про пожежу після атаки БПЛА повідомили у Стародубському районі Брянської області РФ. Очільник регіону Владислав Богомаз заявив про "важку ніч". За його словами, внаслідок атаки дронів нібито загинула дитина і повністю знищено один житловий будинок. У російському місті Єкатеринбург спалахнула пожежа на заводі з виробництва полістиролу. За словами очевидців, перед пожежею було чутно звуки вибуху, після чого з цеху підприємства повибігали працівники.  Спочатку повідомлялося, що вогонь охопив 1500 кв  м. Згодом з’явилася інформація, що на палаючому об’єкті обвалилася покрівля на 400 кв м. Партизанські підривні дії на адмінкордоні окупованого Криму та Херсонщини, вибухи у Севастополі та уражені три російські РЛС в окупованому КримуАгент партизанського руху "Атеш" провів диверсію на адміністративному кордоні тимчасово окупованої Херсонської області та Криму – знищено електрообладнання релейної шафи. Зазначається, що диверсія сталося у населеному пункті Олексіївка Херсонської області. І таким чином була порушена військова логістика окупантів на залізниці на ділянці Новоолексіївка-Мелітополь. Саме ця залізнична гілка постачає російські війська в Запорізьку область.Тим часом уранці 27 листопада у тимчасово окупованому Севастополі були чутні звуки вибухів. Росіяни заявили про нібито збиття 25 українських дронів над Чорним морем та Кримом. про роботу ППО в Севастополі повідомляв так званий губернатор Михайло Розвожаєв. "У Севастополі військові відбивають атаку ЗСУ, працює ППО. За попередньою інформацією, вже збиті дві повітряні цілі над акваторією в районі Північної сторони", – написав так званий губернатор Михайло Розвожаєв. Пізніше він додав, що росППО збила два безпілотники над акваторією в районі Качі. Також за інформацією від Рятувальної служби Севастополя, зафіксовано падіння уламків у районі Орлівки поряд із Качинським шосе.А вже у четвер, 28 листопада,  українські розвідники знищили на території тимчасово окупованого Криму російський радіолокаційний комплекс "Подлет". У ГУР розповіли, що мобільна РЛС 48Я6-К1 "Подлет" використовується росіянами для виявлення повітряних цілей на малих і гранично малих висотах у складній обстановці з перешкодами. Зазначається, що орієнтовна вартість знищеного ворожого радіолокаційного комплексу становить 5 млн доларів. І от у п'ятницю, 29 листопада, бійці Головного управління розвідки Міноборони України знищили в тимчасово окупованому Криму ще три радіолокаційні комплекси росіян. "У результаті операції ГУР МО України у  тимчасово окупованому Криму завдано успішних ударів по дороговартісних радіолокаційних комплексах Росії", – йдеться у повідомленні. Зокрема, бійці ГУР уразили РЛС "Каста-2е2" і дві  РЛС "Подльот". У розвідці наголосили, що вогнева робота по військових обʼєктах російських окупантів триває. Уночі 30 листопада у тимчасово окупованому Бердянську Запорізької області було чутно вибухи. Після цього в деяких районах міста сталося відключення світла та виникли проблеми з інтернетом.  "Увечері 29 листопада мешканці декількох мікрорайонів (8 березня, Колонія, Східний проспект та ін.) чули звуки вибуху. Одразу після цього частково на 8 березня та в Колонії зникла електроенергія. Деякі містяни засвідчували пожежу в районі трансформаторної підстанції", - йшлося у повідомленні Бердянської міської військової адміністрації. У МВА також додали, шо мешканці окупованого Бердянська повідомляють про перебої з інтернетом."Оператор "Поінт" оприлюднив інформацію про аварію на магістральній лінії та переключення на резервний канал зв'язку", – додали в МВА.РЛС "Подльот", Фото: rіа.ruДумки експертівРечник Військово-Морських Сил ЗСУ, капітан 3 рангу Дмитро Плетенчук прокоментував знищення бійцями ГУР російського радіолокаційного комплексу "Подлет" на території тимчасово окупованого Криму. На його думку, ймовірно, це певною мірою наближає українську армію до ударів по Керченському мосту. Адже все, що стосується російської військової логістики, є важливим."Насправді, це не перший "Подлет", який було уражено. Так, це доволі серйозний комплекс, і він виконував свою частину роботи. Це також штучний товар,  який є складовою протиповітряної оборони росіян в Криму. Будь-яке знищення подібних систем є важливим елементом, оскільки всі ці системи працюють у зв'язці. Крим періодично піддається ударам українських систем озброєння, які наводять там порядок. На заваді цим засобам залишаються подібні системи. Але місцеві жителі в Криму періодично чують результати роботи українських сил", – відзначив він.

Про це повідомила пресслужба Укрпошти."Цьогоріч Українське радіо - найпопулярніше розмовне радіо України та флагманський канал Суспільне Мовлення - відзначає століття з початку мовлення. І з цієї нагоди Укрпошта анонсує нову поштову марку", - йдеться у повідомленні.Зазначається, що дизайн поштового набору "Нове сторіччя Українського радіо" розробив художник Володимир Таран.Таран давно працює над дизайном монет, банкнот і поштових марок, кілька разів отримував приз Фундації Георгія Нарбута (США) за найкращу українську марку року та перемагав у конкурсі від Монетного двору Японії за дизайн українських монет.Поштовий набір містить аркуш "Нове сторіччя Українського радіо" та конверт "Перший день". Тираж становить 280 тисяч марок. Передзамовити набір можна вже зараз на сайті, а з 15 листопада він стане доступний для купівлі не лише онлайн, а й у відділеннях та філателістичних крамницях.Також нещодавно Укрпошта випустила сім нових марок із зображенням комах України. Вони стали продовженням серії, яка у 2018 році здобула чимало міжнародних нагород.