Search trend "Республіканці"

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 11 грудня.Україні виділили $20 млрд: Росія платитиме за свою шкоду Україні зі своєї кишені Важливою подією, про яку писали західні медіа, була новина про новий кредит від США для України на суму 20 млрд доларів коштом заморожених активів РФ. У Тhе Nеw Yоrk Тіmеs відзначають, що цей "економічний рятувальний круг" гарантує, що Україна матиме економічну підтримку після того, як новообраний президент Дональд Трамп вступить на посаду.Ця багатомільярдна позика буде погашена коштом відсотків, отриманих із заморожених активів центрального банку Росії."Трамп і республіканці в Конгресі навряд чи продовжуватимуть надавати Україні такий же рівень економічної та військової підтримки, який країна отримувала від демократів та адміністрації Байдена. Але конфлікт триває, і Україна значною мірою покладається на міжнародну допомогу, щоб зберегти свою економіку на плаву ", - пишуть американські журналісти. Вони нагадують, що 20 мільярдів доларів є частиною кредиту на 50 мільярдів доларів, який Група семи розробила та погодила на початку цього року. США та ЄС ввели санкції щодо заморожування активів центрального банку Росії, більшість з яких зберігається в Європі, одразу після вторгнення в Україну на початку 2022 року."Після тривалих обговорень щодо того, як ці гроші можуть бути застосовані для допомоги Україні, чиновники погодилися, що вони використають відсотки, які приносять активи, для забезпечення позики. Такий підхід фактично змушує Росію платити за шкоду, яку вона завдала Україні, і дозволив Сполученим Штатам і Європі надавати допомогу, не покладаючи додаткового економічного тягаря на своїх платників податків. Позика стала політичним досягненням для адміністрації Байдена", - наголошують у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.У ВВС додають суттєву деталь, що ці гроші, якими оперує Світовий банк, не можуть бути використані у військових цілях."Адміністрація сподівалася виділити половину грошей на військову допомогу, але для цього потрібно було б отримати дозвіл Конгресу", - пишуть у виданні. Наступного року в Росії очікується хвиля банкрутств підприємств, а США планують ввести ще жорсткіші санкції Тим часом російська еліта б'є на сполох через економіку на тлі високих процентних ставок, пишуть у Тhе Wаshіngtоn Роst.  "Затиснуті західними санкціями та надзвичайно високими процентними ставками, російські підприємства бояться банкрутства, оскільки Путін продовжує війну з Україною", - відзначають у виданні. За словами керівників підприємств, можлива низка банкрутств, у тому числі у стратегічно чутливій військовій промисловості Росії, де, за прогнозами, наступного року бум виробництва, який підживлює війну Росії в Україні, сповільниться. Результатом може стати те, що Росія більше не зможе поповнювати техніку, що втрачається на полі бою, такими високими темпами.А в Вlооmbеrg кажуть, що адміністрація Байдена зважує нові, більш жорсткі санкції проти прибуткової торгівлі нафтою в Росії, намагаючись посилити тиск на військову машину Кремля за кілька тижнів до повернення Дональда Трампа в Білий дім."Деталі можливих нових заходів ще опрацьовувалися, але команда президента Байдена розглядає обмеження, які могли б націлитися на експорт російської нафти. Байден довго опирався цьому кроку через побоювання, що він може спровокувати різке зростання витрат на енергію, особливо напередодні президентських виборів минулого місяця. Але в умовах падіння цін на нафту на тлі глобального перенасичення та зростаючих побоювань, що Трамп може спробувати змусити Україну швидко укласти угоду з Росією, адміністрація Байдена тепер відкрита для більш агресивних дій", - пишуть у виданні. Обговорення підкреслюють, що команда Байдена, яка готується до відходу, тепер готова йти на ризики у протистоянні Росії. Особливо враховуючи, що попередні спроби задушити енергетичні доходи Кремля принесли неоднозначні результати, а середні ціни на бензин у США досягли найнижчого рівня з середини 2021 року.Головне питання зараз для припинення вогню – які гарантії безпеки для України Виданню Rеutеrs стали відомі нові деталі зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа у Парижі. Там відзначають, що президент України використав свою першу зустріч із Дональдом Трампом після виборів у США, щоб пояснити потребу Києва в гарантіях безпеки в будь-якому домовленому припиненні війни з Росією."Троє лідерів, які розмовляли 35 хв без радників, не обговорювали конкретних деталей будь-якого бачення миру, але Трамп повторив, що хоче негайного припинення вогню та переговорів для швидкого припинення війни. Зустріч запропонувала деякі перші підказки щодо того, як можуть відбуватися переговори щодо припинення конфлікту, хоча процес, який залучатиме Володимира Путіна, пов’язаний із труднощами, а роль США поки що неясна", - пишуть у виданні.  За словами одного з джерел Rеutеrs, Трамп поводився дружньо, шанобливо та відкрито і "був у режимі слухання" сторін.А у Роlіtісо пишуть, що нове опитування в Україні показує цікаву тенденцію: майже половина українців довіряє Трампу. Українці налаштовані оптимістично, що він може відновити мир, кажуть у виданні. Зараз близько 44,6% українців довіряють обраному президенту США Дональду Трампу. Хоча у 2023 році лише 10% українців віддали перевагу Трампу перед нинішнім президентом США Джо Байдену. Американський щотижневий журнал Ваrrоns написав, що Дональд Трамп назвав вирішення війни в Україні своїм головним пріоритетом, зауваживши, що на Близькому Сході "менш складніша ситуація"."Я думаю, що ми повинні вирішити проблему України з Росією. Обидві ці країни втрачають цифри, в які ніхто не може повірити. Сотні тисяч солдатів гинуть". - сказав обраний президент США французькому журналу Раrіs Маtсh в інтерв'ю про пріоритети міжнародної політики.Протести в Грузії – відлуння української революції Також у світі продовжують відстежувати ситуацію в Грузії. У Тhе Nеw Yоrk Тіmеs пишуть, що протести там – "відлуння минулих українських революцій". "Цю колишню радянську республіку сколихнули антиурядові демонстрації через ті самі проблеми, які втягнули Україну у війну — її відносини з Європою та Росією", - відзначають у виданні. Американські журналісти проводять паралель, що на вулицях Грузії це починає виглядати трохи схожим на Україну 10 років тому, перед війною, коли почалася напруга з Росією. Бо дедалі більш авторитарний уряд у колишній радянській республіці "холоне до Європейського Союзу та наближається до Москви". Тому спалахують масові протести з вимогою відставки уряду. Силовики відповідають, молодих демонстрантів б'ють."На далекому східному краї континенту вступ до ЄС може бути ризикованим кроком, який загрожуватиме приватним інтересам, особливо інтересам Росії, яка остерігається втрати будь-якого свого регіонального впливу. Останніми роками ця напруженість різною мірою поширювалась у Грузії, Молдові та, як найкрайніший приклад, в Україні. Усі три є колишніми радянськими республіками, і російські війська займають різні частини кожної", – нагадують у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.Розташована між Росією та Туреччиною у важкодоступному кавказькому регіоні, Грузія протягом століть служила життєво важливим коридором між Сходом і Заходом. Але все більше і більше дивиться на Захід. Нещодавнє опитування показало, що 82% жителів країни, населення якої становить 3,7 мільйона осіб, хочуть стати частиною Європейського Союзу. Мета вступу до ЄС та НАТО закріплена в Конституції Грузії. Відповідно, протести – це відповідь на кроки уряду, які штовхають Грузію все далі від Заходу. Читайте також: Що відбувається у Грузії: протести через зупинку євроінтеграції, розгони активістів та затримання

Допомога від США може бути меншою від тої, яку надавала адміністрація Байдена.

Маст також буде використовувати свою посаду для просування підходу Трампа "Америка понад усе".

Павло Ґрод: &lаquо;Республіканці кажуть: Трамп таки зрозуміє, що з Путіним не можна домовлятися і стане йому ще більшим ворогом, ніж Байден&rаquо;

Республіканці нібито добре пам’ятають, що Порошенко свого часу нашкодив Трампу і публічно підтримав Клінтон

Чому це все не має сенсу?1. Келлог опублікував ці пропозиції у квітні, а не зараз. Якщо пригадуєте це був пік протистояння між демократами та республіканцями. Республіканці мочили Україну з політичними цілями.2. Келлог опублікував ці тези, не володіючи жодною важливою інформацією. Зараз він прочитає розвіддані й думаю дуже серйозно замислиться. Зрештою, є дані і відкриті про стан речей у РФ, які не вказують на її шанси щось кудись перемогти. 3. Келлог не визначає політику в цьому питанні. І навіть Трамп її до кінця не визначає. Читайте також: "План Трампа": пункту про капітуляцію України там немаєВсі повинні розуміти важливу річ: США неймовірно збагачуються коштом Росії. Вони стали найбільшим експортером газу в Європу. Зараз вони розпакують стратегічні резерви нафти і їм дуже вигідно, щоб російська була під санкціями. Вони завантажують своє військове виробництво в небачених масштабах, а це корпорації та робочі місця саме в США. І rеаl роlіtіk  підказує мені, що грати в піддавки Путіну  в таких обставинах ну дуже вже нелогічно.ДжерелоПро автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцистРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 5 грудня.Поки Трамп не прийде, нового фінансування України не будеСпікер Майк Джонсон відхилив запит адміністрації Байдена на виділення 24 мільярдів доларів на допомогу Україні в рамках очікуваного законопроєкту про короткострокові витрати, який Конгрес має ухвалити до 20 грудня, пише Роlіtісо.Адміністративно-бюджетне управління включило запит на фінансування до списку, надісланого до Конгресу наприкінці минулого місяця. Новий транш надзвичайного фінансування Пентагону буде спрямований на постачання зброї та обладнання для України та поповнення американських запасів.Проте Джонсон, відповідаючи на запитання журналістів, чи буде він додавати гроші, пов'язані з Україною, до того моменту, як очікується, коли буде зупинка витрат на початку наступного року, відповів, що не планує цього робити."В Україні щогодини відбуваються зміни, – зазначив він. – Не Джо Байдену зараз приймати таке рішення. У нас є новообраний президент, і ми збираємося почекати і прийняти вказівки нового головнокомандувача щодо всього цього, тому я не очікую, що будь-яке фінансування України зараз з'явиться.Конгрес має час до 20 грудня, щоб профінансувати уряд і уникнути канікул. Хоча деякі республіканці сподіваються, що їм вдасться до кінця року домовитися про всеосяжний законопроєкт про витрати, який дозволить профінансувати уряд до кінця вересня, і в Палаті представників, і в Сенаті республіканці все частіше визнають, що їм знадобиться тимчасова зупинка.Цього тижня Джонсон заявив журналістам про очікування щодо того, що цей законопроєкт буде прийнятий у березні, хоча інші республіканці хочуть, щоб він був прийнятий у січні, що, на їхню думку, допоможе їм швидше перейти до більш масштабних законодавчих ініціатив Трампа.Чому експерти з розвідки бояться Тулсі ГаббардДональд Трамп і Тулсі Габбард, Фото: gеttyіmаgеs Вибір Трампа на посаду директора національної розвідки вже давно вважається небезпечним через її контакти з Сирією та позицію щодо України, підкреслює Тhе Guаrdіаn.У 2018 році сирійський дисидент під кодовою назвою Цезар мав свідчити в комітеті закордонних справ Палати представників Конгресу США про тортури та страти без суду і слідства, які стали характерною рисою жорстоких репресій Башара Асада проти опозиції під час громадянської війни в Сирії.Це не перший візит Цезаря до Вашингтона: колишній військовий фотограф вивіз 55 тисяч фотографій та інших доказів життя в жорстоких в'язницях Асада роками раніше і проводив анонімну кампанію, щоб переконати американських законодавців запровадити жорсткі санкції проти мережі Асада як покарання за його панування терору.Проте напередодні цих слухань співробітники комітету, активісти й сам Цезар раптом занервували: чи безпечно давати свідчення перед Тулсі Габбард, конгресменом від Гавайських островів, яка лише роком раніше за власним бажанням їздила до Дамаска, щоб зустрітися з Асадом? Перед ними постало запитання чи може вона записати голос Цезаря, або, можливо, надіслати фотографію таємного свідка тим же контактам, які організували її зустріч з сирійським президентом.Під час поїздки до Конгресу у 2015 році, згадує виконавчий директор Сирійської оперативної групи з надзвичайних ситуацій Муаз Мустафа, Габбард запитала трьох молодих сирійських дівчат, чи не міг авіаудар, який вони ледь пережили, бути здійсненим не Асадом, а терористичним угрупованням ІДІЛ. Але тут одна проблема: ІДІЛ не має військово-повітряних сил.На фотографіях з брифінгу 2018 року видно, як сильно замаскований Цезар сидить у капюшоні й масці, даючи свідчення перед комітетом Палати представників. Мустафа зазначив, що завжди маскує свідків, але того дня особливо остерігався Тулсі.Немає жодних доказів того, що Габбард намагалася передати будь-яку інформацію про сирійського викривача Дамаску або будь-якій іншій країні, а також того, що вона має якісь задокументовані зв'язки з іншими розвідувальними службами.Але у вашингтонських зовнішньополітичних колах і тісно пов'язаній розвідувальній спільноті Габбард вже давно вважається небезпечною; дехто занепокоєний тим, що вона, схоже, схильна до теорій змови та підлабузництва перед диктаторами. Немає жодних доказів того, що Габбард намагалася передати будь-яку інформацію про сирійського викривача Дамаску або будь-якій іншій країні, а також того, що вона має якісь задокументовані зв'язки з іншими розвідувальними службами.Але, відзначає Тhе Guаrdіаn, у вашингтонських зовнішньополітичних колах і тісно пов'язаній розвідувальній спільноті Габбард вже давно вважається небезпечною, дехто занепокоєний тим, що вона, схоже, схильна до теорій змови й підлабузництва перед диктаторами. Інші, зокрема колишня держсекретарка і кандидатка в президенти Гілларі Клінтон, пішли далі, назвавши її "російським агентом"."Існує реальне занепокоєння з приводу її контактів [у Сирії] і того, що вона не поділяє тих самих симпатій і цінностей, що й розвідувальне співтовариство", – сказала людина, знайома з дискусіями серед вищих посадових осіб розвідки. Габбард та її прихильники засудили ці нападки як наклеп, заявивши, що її історія антиінтервенціонізму в Сирії та Україні була перекручена як свого роду "холодна війна 2.0".Габбард неодноразово ділилася теоріями змови, зокрема за являючи незабаром після вторгнення Росії в Україну, що в Україні існує понад 25 біолабораторій, що фінансуються США, які, якщо їх зламати, випустять і поширять смертельні патогени в США/світі"."Настав час відкласти геополітику в сторону і прийняти дух алохи, поваги і любові для українського народу, дійшовши згоди, що Україна буде нейтральною країною", – заявила Габбард через кілька днів після вторгнення Росії в Україну.Вона неодноразово підтримувала диктаторів, зокрема Асада, припускаючи, що повідомлення про хімічні атаки 2013 і 2017 років були неправдивими, і закликала США "об'єднати зусилля" з Москвою після її інтервенції в Сирії у 2015 році."Я стурбований тим, що може статися з незліченною кількістю американських активів, якщо хтось настільки безрозсудний, недосвідчений і відверто нелояльний, як Габбард, стане директором Національної розвідки", – написав Адам Кінзінгер, колишній конгресмен, який працював у комітеті у закордонних справах разом з Габбард у 2018 році, коли Цезар давав свідчення.

У США республіканець Джон Дуарте визнав, що програв опоненту від демократів Адаму Ґрею в 13-му виборчому окрузі Каліфорнії. Це було останнє вакантне місце в Палаті представників, де республіканці за результатами виборів отримують мінімальну перевагу.

Це може спричинити проблеми для спікера Джонсона і Трампа у спробах швидко проводити через Конгрес консервативний порядок денний.

Республіканці занепокоєні через звинувачення в сексуальних домаганнях та зловживанні алкоголем на адресу Піта Геґсета.

За даними телеканалу, щонайменше шестеро сенаторів-республіканців не підтримують кандидатуру Піта Гегсета на посаду глави Пентагону, висунутого обраним президентом США Дональдом Трампом на посаду глави Пентагону.

Події розвиваються просто надзвичайно динамічно. Реалізується відразу кілька сценаріїв. З одного боку, з російського, - це війна на винищення, щонайменше нашої енергетики. З другого боку - одна адміністрація готує передавати владу іншій адміністрації. І те, що називається сценарієм Дональда Трампа, чи планом Дональда Трампа, досі лишається для багатьох загадкою - є лише певні прояви. Але призначили уповноваженого до справ російсько-української війни Кіта Келлога. Це, без сумніву, історичний момент.Найважливішою подією в американській палаті №6 був виступ великого друга України – голови комітету з закордонних справ Майка Маккола. Ми пам’ятаємо цих трьох Майків -  Майка Маккола, Майкла Роджерса, Майка Тернера, голів комітетів палати з закордонних справ, оборони та розвідки, вони послідовно виступають як друзі України. Ще рік тому вони запропонували план перемоги України. Це був сенсаційний, я б так сказав, виступ. Він був в Аtlаntіс Соunсіl (аналітичний центр «Атлантична рада», - ред.). Це, можна сказати, центр рейганівських республіканців.Маккол коментував останні рішення Байдена зняти обмеження на удари по російській території та надати протипіхотні міни. Він оцінив це, сказав: "Ми цього вимагали понад рік тому, це надто пізно та надто мало". І він загалом схарактеризував політику Байдена впродовж трьох років як нерішучу й по суті зрадницьку по відношенню до України. Він був дуже різким. Під час його виступу була присутня пані посол України. Він сказав: «Пані посол не може цього сказати, вона дипломат. А я не дипломат і я скажу, що ми зрадили Україну Будапештським меморандумом і зраджуємо її сьогодні». Але що цікаво: це не виступ відеоблогера, це не ми з вами, – це казав і наголосив на цьому той, хто очолює більшість у конгресі, двопартійну проукраїнську більшість.Засудивши байденівську адміністрацію, Маккол продовжив: «Ще більше мене обурює ізоляціоністське крило в моїй партії» - і, не називаючи Трампа, він розбив усі аргументи трампістів. Ну, ми знаємо, що вони кажуть, - «нам потрібно зосередитися на боротьбі з Китаєм», «добре було б Путіну отримати з ним» та інші нісенітниці, які підказують із Кремля. І він сказав: "У нас є двопартійна більшість демократів і республіканців. Якщо відкинути крайнощі - так званих прогресистів-демократів і, з іншого боку, ізоляціоністів-республіканців, у нас у палаті й у конгресі двопартійна проукраїнська більшість. І ми діятимемо».І вони вже діють. Вони вже зараз володіють правом вето, проукраїнська група має право вето на будь-які призначення Трампа. Він же там попризначав уже найвідвертіших українофобів, наприклад Гейца - він уже був змушений відмовитися від посади через сенаторів… Ну, арифметика проста: у сенаті, який затверджує всі призначення, 52 республіканці, наче більшість. Але вистачить трьох республіканців, які голосували б разом із демократами. Можу зараз одразу назвати 15 як мінімум сенаторів-республіканців із твердою республіканською проукраїнською позицією. Тому ось ця гавайська блощиця Тулсі Габбард, яку Трамп призначив на найвищу посаду куратора всіх служб, - вона теж не пройде в жодному разі.Це був виступ лідера, Маккол казав про себе, як про лідера проукраїнської більшості. Він звернувся до своєї партії: ми же партія Рейгана, нумо, подумаємо, як Рейган вчинив би в цій ситуації. Рейган просто розчавив Радянський союз, так само він повівся б зараз із путінським режимом.Цікава позиція Маккола щодо Трампа. Він каменя на камені не залишив від позиції трампістів, але Трампа особисто не звинувачував. Ба більше, він досить ввічливо, коректно сказав, що Трамп зателефонував Путіну – до речі, тепер уже зрозуміло, що зателефонував, - і просив його не вдаватися до ескалації. Але той не послухався і знову підняв ставки. Ми розуміємо, як Путін буде працювати: використання міжконтинентальної балістичної ракети мало продемонструвати повну готовність злочинного кремлівського режиму йти на термоядерний злочин. Це була їхня демонстрація, так? І зрозуміло, чому Путін одразу це супроводив своїми поясненнями. Один зі сценаріїв, який може  розігруватися, - Путін справді задля того, щоби допомогти, можливо, якимсь проросійським персонажам у майбутній адміністрації Трампа, може використати це. Це станеться формально за каденції Байдена. А потім Трамп, коли вже зайде на посаду, вийде та скаже: шановні американці, гаїтянці, шановні голландці, німці і французи, я зупинив третю світову війну, але ми будемо це робити коштом України. Ось один зі сценаріїв, який хотіли б, напевно, розіграти в Кремлі. Ми не знаємо, чи піде на це Трамп, чи ні.Саме на цей сценарій і накинувся Маккол. Він прямо звернувся до Трампа: ви хочете, щоб вас пам’ятали в історії, як Чемберлена чи як Черчилля? Це дуже сильна позиція. Він розкрив усі свої карти, що двопартійна українська більшість із цим сценарієм боротиметься, його не допустять.Водночас дуже позитивна реакція в Європі. Бачите, британський прем’єр і французький президент мало не щодня зустрічаються й виступають з новими, ще більш рішучими заявами щодо України. До речі, Байден зробив ці свої позитивні кроки, зокрема, під тиском європейців - Стармер і Макрон просто щодня від нього вимагали цього. До того ж усе предметніше у французькому генеральному штабі й у британському розглядають питання відправки французьких і англійських військових в Україну. Це вже не приховують.На мій погляд, путінський шантаж провалюється. Не знаю, чи ви бачили в Україні останню спробу путінського шантажу на нараді щодо безпеки ОДКБ в Казахстані, в Астані, - ми побачили зовсім іншого Путіна. Я читав, як його в українських мережах назвали - «хворий дід». Дійсно, це дуже хворий старигань, який схилився над текстом і з великим зусиллям по складах читав ці погрози. І в чому ж полягають ці страшні погрози? Він же нам погрожував увесь час, що задаватиме ударів по центрах прийняття рішень у Лондоні, Парижі тощо. Цього разу він обмежився нескінченним повторенням: «Орешник» - «10 Махів» - «Орешник» - «10 Махів». Безглузді теревені.І він різко зменшив запал своїх погроз - уже жодних центрів прийняття рішень не було. Він говорить, що завдаватиме ударів по Україні. А щодо цих сказав, що це без’ядерні ракети, але наслідки такі, як від ядерної, лише без радіації.Я гадаю, що це результат внутрішньої боротьби його оточення, де його таки зупинили розумні люди, які не хочуть умирати. Він у цьому своєму жалюгідному виступі різко понизив рівень погроз Заходу: знищуватиму лише Україну, але не ядерними, а ядерними за своєю руйнівною силою. Ну, я бачу, як Захід підіймається перед цією загрозою. Раджу всім прочитати виступ Маккола в цьому Аtlаntіс Соunсіl, він був рівно тиждень тому. Так, я його читав, до речі, і звернув на нього увагу. І Маккол дуже переконливий, але тут є просто один процесуальний момент. Ми розуміємо, хто буде вирішувати в білому кабінеті - буде вирішувати той, у кого ключі від бухгалтерії, і в кого ключі від кадрової книги. І в даному випадку це Трамп, можливо, ті чи інші радники з національної безпеки, можливо, Ілон Маск. Позиція Маска мене радше насторожує і лякає. Тобто це люди, які будуть намагатися пропхати свій реальний порядок денний. А на рівні декларації - так, усе буде добре і буде потужний тиск з боку тих чи інших конгресменів і сенаторів. Це ви правильно говорите: «кадри вирішують усе». Це дійсно так. Так те ж саме говорить і Маккол. Він каже, що ми маємо можливість не пропустити русофільські кадри в адміністрацію. Що цікаво, уже Маск, оточення близьке Трампа - Маск, той самий Гейц, Габбард, учора божевільна Тейлор Грін кричала, вимагала відсторонити Байдена як винуватця ядерної війни, вони продовжують свої різкі висловлювання, а Трамп весь цей тиждень після виклику Маккола мовчить. Трамп нічого не сказав.На мій погляд, в американському політикумі розгорнулася дуже серйозна боротьба. А європейці не збираються пасивно спостерігати, хто переможе, чи змусить Маккол Трампа стати новим Черчиллем, а чи той відкине ці рекомендації та буде продовжувати свою політику Чемберлена. Вони розуміють безпосередню загрозу безпеці всій Європі. Я думаю, я б зробив таку пропозицію європейцям - сценарій Б, кращий сценарій Б, той, який ви вималювали. Припустимо, Трамп призначив якимсь чином своїх русофілів, навіть не зважаючи на думку сенату, і намагається реалізувати свій знаменитий «план Венса», чи, як я його називаю, «план Венса – Путіна» - заморожування конфліктів і гарантій безпомічності України, накладання на Україну цілої низки умов: неприйняття в НАТО, обмежене озброєння тощо.Європа хоче забезпечити свою безпеку незалежно від результату боротьби у Вашингтоні. Я їм рекомендував би таке: якщо Трамп стане на шлях зради, то це практично вже дезорганізує будь-яку реакцію НАТО - як воно діятиме, коли основний член НАТО не бере участі? Я запропонував би їм такий виклик: створити Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn. Провідні європейські держави, які готові битися, - це насамперед Англія, Франція і Німеччина з канцлером Мерцем за два місяці. І Україна. Чотири європейські держави, найсильніші у військовому плані.Плюс Польща і Туреччина.Так, я не забувся, я зараз додам. Ось ця перша четвірка найсильніших у військовому плані держав створює європейську армію. Тобто всі Збройні сили України, які зараз виконують - ще Кіссінджер про це кричав півтора року тому, що Україна виконує зараз ту функцію, яка покладалася на НАТО чи на європейську армію: захист Європи від східних країн. Ось ці чотири великі військові держави, плюс ще чотири держави, дуже серйозні у військовому плані, - Швеція, Фінляндія, Польща, Румунія створюють Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn, тобто всі їхні армії стають частиною європейської армії. Завдання -  приєднатися до вже наявної, яка блискуче функціонує, української європейської армії. Відповідно, Фінляндія, Польща і Румунія базують величезну кількість літаків на своїй території. Не якісь там 10-15 одиниць F-16, а сотні літаків. І ця нова організація постане на місці, яке звільнилося після…Я не говорю на 100%, але це той сценарій Б. Або Трамп почує Маккола і запропонує тоді Путіну не  «план Путіна – Венса», а «план Помпео – Кіссінджера»: так, заморожування, але жорсткі гарантії безпеки України аж до присутності там західних військ. Тобто, по суті, повторити ситуацію з ФРН, яку прийняли в НАТО в 1953 році. У чому від самого початку була злочинність «плану Венса» - що однією з умов він висуває відмову від прийняття в НАТО України, усі переговори взагалі можуть бути тільки щодо припинення вогню й визначення лінії розмежування.У жодному разі не можна обговорювати з Путіним внутрішній устрій України, питання її безпеки, її зовнішню політику. Адже в 1953 році не питали товариша Сталіна, чи хоче, чи дозволить він прийняти ФРН у НАТО -  просто західні держави прийняли й оголосили, що вони захищатимуть цю територію, як територію НАТО.Другий план, «план Венса – Путіна», - це план зрадницький, заморожений конфлікт. Я його зараз спробую масштабно змалювати. Отже, маємо надзвичайно погану ситуацію, тому що закінчується каденція певної адміністрації й наступна каденція нової адміністрації, у даному випадку Трампа, починається з білого аркушу. Вони починають, намагаючись, за доброю світовою традицією, усе скинути на попередників. І Дональд Трамп скаже: ні, це не я здав Україну, це поганий Байден і його адміністрація, і далі там почне всіх Блінкенів перераховувати поіменно, - а я вас урятую, шановні українці.Але за два місяці, які в нас залишилися до Трампової інавгурації, ми розуміємо, що буде робити Кремль: вони будуть істерично намагатися винищувати всі енергооб'єкти. Вони зараз працюють за «тактикою салямі»: квадрат за квадратом, маються на увазі великі регіони, вони намагаються повністю знеструмити, вибити всю електрику. Другий момент – це, без сумніву, ядерний шантаж. І третій - це істеричне намагання завалювати трупами російських інтервентів всю лінію фронту. Вони готуються за ті два місяці кидати в топку війни все, що в них є живе. Тому що потім приходить новий політичний цикл і Дональд Трамп може зустріти з порозумінням і скинути всі помилки і всі провали на попередню адміністрацію Байдена, кажучи, так, це вони недостатньо допомогли Україні, а я буду рятувати все, що я зможу врятувати. От так от може бути ще.Так саме це він і збирається робити. І саме проти цього спрямований увесь пафос виступу Маккола - він розносить план, а потім дуже довго розповідає про свою власну практику: спитайте себе, як Рейган вчинив би в цій ситуації. Я вважаю, що ці два місяці світ не спостерігатиме спокійно за знищенням енергоструктури в Україні. І ось ці два процеси я бачу: це консолідація двопартійної проукраїнської більшості в конгресі Сполучених Штатів і консолідація Нової Європи.Я прямо їм підкидаю ідею, але вона просто завершує логічно їхні зусилля: Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn з українською армією. Вони півстоліття, 50 років, мріяли в Європі про європейську армію, тому що в них завжди були сумніви: а чи нас захищатимуть за гострої потреби Сполучені Штати? Так ось зараз видно, що за Трампа напевно не захищатимуть. І, на їхнє щастя, ця армія заради вас – вона існує і блискуче функціонує для тих можливостей. І завдання тепер уже розглядає не як якусь благодійність, якусь допомогу українцям. Українці, стікаючи кров'ю, надають їм допомогу, захищаючи їх. Європейську армію потрібно посилювати потужною авіацією, що базується на аеродромах трьох-чотирьох країн базування, і це можна робити, не чекаючи інавгурації Трампа. Дуже гостра ситуація буде в найближчі два місяці. Середньострокова перспектива передбачала: у нас нема просто можливості чекати, що колись потім, наприклад, німці захочуть воювати за нас. Ми розуміємо, що це в їхніх інтересах, але рівень демілітаризації…За себе, за себе вони будуть. Ось у цьому також пафос промови Маккола - за себе ми воюватимемо, за нас, за нас воюють в Україні, а не ми воюємо за Україну. Питання, наскільки це вдасться імплементувати новому канцлеру Мерцу. Але вертаючись до ядерного шантажу: ви згадали про 1953 рік. Сталін в останні пару років перед своєю загадковою смертю намагався вжарити термоядерними ракетами чи, точніше, скинути термоядерні бомби. Сталін марив ядерною війною. І те, що Путін виглядає ослабленим і дещо деморалізованим, не означає, що він не може готувати подібного сценарію проти окремо взятої держави, зокрема проти України. Хоча, можливо, і ще проти якихось речей, тому що вся його концепція війни трималася на ядерному шантажі.Як би зараз виглядав ядерний шантаж Путіна? І що собою являє «Орешник», чи «Рубеж», чи що це за міжконтинентальна балістична ракета була?Танці навколо цього нещасного «Орешника» як якогось «геніального творіння» «великих російських учених» якраз показують, що ядерний шантаж провалився. Він же змінив акценти. Що таке «Орешник» - це ракета середньої дальності. Це класичний СС-20, пам’ятаєте, у 1980-х роках Радянський Союз… Так, «Сатана».Ні, «Сатана» потім уже, «Сатана» - це міжконтинентальна ракета. А СС-20 - це ракета, скерована на Європу. Це стара ракета, через неї американці у 2019 році вийшли з Договору про заборону ракет середньої дальності, тому що вона виходила за дальністю на десяток кілометрів більше за цей Договір, вони довели, що росіяни порушують. Ну ось він і вирішив приторочити цю нісенітницю. Ці ракети, по-перше, призначені для ударів по європейських містах за своєю дальністю, а по-друге, це ракети, які призначені нести ядерну зброю. Я не знаю, скільки цих ракет у Путіна. Він учора знову погрожував: я їх вироблятиму масово й таке інше. Ці ракети вирішили використовувати для суто психологічної мети. Наприклад, ті ж самі удари по Южмашу можна було завдати з не меншою ефективністю тими ж «Кинжалами». Просто щоб це якось не відразу виходило, що він відмовляється від шантажу. Для мене цей його виступ «хворого діда» (по-моєму, це сьогодні вранці було за  казахстанським часом) - це ознака слабкості. Він був у важкому психічному стані. Моя гіпотеза - що йому взагалі заборонили говорити про ядерні удари по європейських столицях. Він ще погрожує тільки ударами по Україні. Тобто по Європі він уже боїться і всю свою лють вкладатиме в удари по українській енергоструктурі.Питання, чи буде Європа на це дивитися, очікуючи приходу нового американського президента.

Про це повідомляє Nеw Yоrk Роst з посиланням на Роlіtісо.Рrо.Зазначається, що адміністративно-бюджетне управління Білого дому запропонувало Конгресу включити поновлену допомогу у своє рішення щодо запобігання закриття уряду наступного місяця.Кілька законодавців ознайомилися з цією пропозицією - вона передбачає виділення $8 млрд на Ініціативу допомоги Україні в галузі безпеки для фінансування контрактів американських компаній  і $16 млрд на поповнення запасів американського озброєння.Деякі республіканці вже висловили обурення з приводу цього запиту."Джо Байден щойно віддав $4,7 млрд ваших платників податків, в односторонньому порядку "пробачивши" кредити Україні. Конгрес не повинен дарувати йому безкоштовний подарунок для подальшого саботажу мирних переговорів президента Трампа на шляху до виходу за двері. Будь-які вимоги Байдена щодо фінансування мають бути відхилені", - написав сенатор Майк Лі (штат Юта) у Х.Білий дім подав до конгресу США заяву про намір скасувати борг України в $4,65 млрд, які були спрямовані на економічну допомогу. 

Про це Блінкен сказав на пресконференції."Ми маємо намір під час роботи цієї адміністрації робити все можливе, щоб Україна мала все необхідне, щоб вона могла воювати в 2025 році, якщо буде потрібно. Або, якщо будуть переговори, щоб вона могла вести їх з позиції сили", - сказав Блінкен.На питання щодо підтримки України Європою в разі відмови адміністрації Дональда Трампа надавати допомогу Блінкен нагадав про двопартійну підтримку України у США та міжнародну підтримку допомоги Україні."Фінансування допомоги Україні у війні з російськими окупантами підтримували у Конгресі не лише демократи, а й республіканці. При цьому допомога Україні ґрунтується на глобальних зусиллях, її підтримують понад 50 країн. ... Виходячи з того, що я чув, я переконаний, що європейська підтримка, підтримка за межами Європи буде залишатися сильною. І я сподіваюся, що США також продовжать зусилля, які ми зробили", - сказав Блінкен.15 листопада речниця Пентагону Сабріна Сінгх заявила, що президент США Джо Байден має намір використати усі надані Конгресом кошти для допомоги Україні до інавгурації обраного президента Дональда Трампа.

Україна зможе воювати у 2025 році з підтримкою Америки. Цю підтримку забезпечить Адміністрація президента США Джо Байдена Таке пообіцяв державний секретар США Ентоні Блінкен. На пресконференції його спитали, чи збережеться серед країн Європи консенсус у питанні допомоги Україні, якщо адміністрація новообраного президента США Дональда Трампа вирішить припинити підтримку країни. "Фінансування допомоги Україні у війні з російськими окупантами підтримували у Конгресі не лише демократи, а й республіканці. При цьому допомога Україні ґрунтується на глобальних зусиллях, її підтримують понад 50 країн", - відповів Блінкен. Додаав, що під час роботи цієї адміністрації юудуть робити все можливе, щоб Україна мала все необхідне, щоб вона могла воювати в 2025 році, якщо буде потрібно, або, якщо будуть переговори, щоб вона могла вести їх з позиції сили", додав держсекретар. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США готують значний пакет допомоги Україні - Сибіга Запевнив, що "США із союзниками продовжать найближчими тижнями працювати над передачею Україні боєприпасів, мобілізацією сил, навчанням українських військових і не тільки". "Я переконаний, що європейська підтримка, підтримка за межами Європи буде залишатися сильною. І я сподіваюся, що Сполучені Штати також продовжать зусилля, які ми зробили", звернув увагу Блінкен. Резонанс від ядерних погроз керівника країни-агресорки здивував Кремль, водночас колективний Захід, схоже, остаточно усвідомив необхідність спільної і потужної відповіді на виклики і провокації. Як зміниться протистояння, розбиралася Gаzеtа.uа.

Ви прийшли до нас в такі дні – 20-річчя Помаранчевої Революції, річниця Революції Гідності і фактично також річниця Студентської Революції. Українці завжди восени чомусь протестували. Мені здається, що у нашого з вами покоління не було досвіду поразок. Кожен такий етап закінчувався перемогою: шо Революція на граніті, що Помаранчева Революція.Це правда. Я би сказала навіть ширше. На плечі нашого покоління впав основний тягар відбудови незалежної України із руїн СРСР. Це труд важкий, непомітний, досі погано описаний і зафіксований, що істориками, що письменниками. Ми перехопили з Москви цей дискурс про буцімто "лихі 90-ті", де треба говорити про злидні, де треба знімати якісь суцільні кошмари. Тут є трохи вплив чорнушного радянського кіно і успіху румунської "Нової хвилі", адже українські кінематографісти до 20-х років ХХІ століття потяглися знімати руїни 90-х. Але от з цієї самої руїни 90-х якраз наше покоління країну і витягало, відбудовувало. Станом на початок повномасштабного вторгнення 2022 року виявилося, що таке збудувало і досить таки пристойну, більш-менш обладнану, порівняно з західними сусідами, країну для життя. Тобто це також невидима перемога, з якою ми собі не завжди здаємо право. Але ось ця перемога, наприклад, в мені народила відчуття, що навіть у березні 2022 року у мене не було жодного сумніву, що ми переможемо.І в мене не було. І зараз в мене немає ніколи жодного сумніву. Я це пов'язую з тим, що кожна революція, кожен протест, кожна боротьба у нас закінчувалася перемогою. Я вас пригадую дуже добре на Майдані на початку листопада 1990 року. Вам тоді було 30 років. Ви прийшли з іншими письменниками і ви теж з нами голодували. Це була така ваша одноденна акція голодування. З вами була Соломія Павличко, Ігор Римарук, в інші дні приходили інші письменники. Чи ви пригадуєте, як ви тоді бачили майбутнє? Коли ви сиділи тоді на тих сходинках площі Жовтневої революції, що ви тоді думали? Що нарешті совок кінчається, валиться. Озвучені вимоги студентів, серед яких найперша і найважливіша тоді була не та, котра фігурує сьогодні у Вікіпедії та в усіх джерелах, як ніби головна перемога – "Зняли Масола". Звісно, це теж показово, наочно та красиво. Тут є оцей момент негайності і незабарності. Але там лунали важливіші вимоги, з них найперша — служба українських хлопців в армії виключно в межах української СРСР. Це повернення до законодавства нехай і Радянської України, але 20-х років, тобто доголодоморної України. Тоді боялися українців брати в червону армію, бо українці були зв'язані ще з національно-визвольним рухом, всі були петлюрівці і їм не довіряли. Це вже після Голодомору можна було робити з нами, що завгодно. Але там були дві антиколоніальні вимоги. Перше – це армія, і друге – це "ні" союзному договору. Так, друга головна, бо цим і було спричинено Революцію на граніті. Цілий протест полягав у тому, що нас знову намагалися затягнути в якийсь там оновлений союз, і саме таким, до речі, був сценарій. Про це ми знаємо вже сьогодні, через 25 років, коли було опубліковано переговори Єльцина з Бушем, а потім з Клінтоном. Ми сьогодні можемо оцінити, наскільки був важливим і вирішальним цей внесок. Насправді це був останній студентський рух, який зливається з робітничим. От тоді, коли пішли маршем по Хрещатику вперше на пам'яті живих поколінь не на 7 листопада, "червоний день календаря", гнані раби з портретами вождей чи членів політбюро, а коли пішли студенти з намальованими від руки транспарантами, а київські робітники страйком по Хрещатику на підтримку студентів – ось це був той поворотний момент історії, коли ми ставали на шлях Польщі, де роком раніше, у 1989 році всі знаємо, що відбулося, всі знаємо наслідки. І ось ця перемога робітничого руху над підрадянським комуністичним режимом була настільки показова і настільки заразлива, що Кравчук вчасно перелякався і зрозумів, що Москва далеко, а ось тут те море під вікнами – це ті, від кого він залежить. Він зрозумів, що повинен лягати на хвилю. Він відчув цю історичну хвилю. Ви сказали про розсекречені листування і розмови Кравчука з Бушем і з Клінтоном. Вже потім, як мине буквально кілька місяців, ми почуємо спіч від Буша: "Американці не підтримують тих, хто шукає незалежності, щоб замінити віддалену тиранію місцевим деспотизмом. Вони не допомагатимуть тим, що пропонує самовбивчий націоналізм, оснований на етнічній ненависті". Тоді ми вже побачимо, наскільки все складно. Згадую, як нам прийшла телеграма з Ратгерського університету про те, що студенти там нас підтримають. Я пригадую, як я зачитую цю телеграму, і мені здається, що це вся Америка кричить, що ми вас підтримуємо і любимо. Вже пізніше, за рік чи два, я потрапила на Захід і почала розуміти, що це все не так. Чи ви тоді розуміли, що все не так, як відчувалося тоді в цій точці на Майдані? Загальне піднесення, що ніякого союзного договору не буде, ось ми тут – це майбутнє, ось тут цілий Київ на площі. Київ, який ще вчиться, який ще боїться говорити одним голосом. Це була дуже характеристична якість юрби. Ось цей тодішній, наш перший Майдан, який зрештою і дав ім'я Майданової Незалежності, він був підтримуючий, але ще не був суб'єктом. Я пам'ятаю, коли в натовпі хтось починав гукати "Ганьба" чи "Слава", людям було ніяково озиратися, бо ще не було звички. Відчуття спільнотності ще не було вироблено. Це була лише генеральна репетиція ось цього самого відчуття, яке в усій красі себе проявило вже через 14 років під час Помаранчевої Революції на тому самому Майдані Незалежності. Але загальне відчуття, що назад дороги немає, ми натисли на кнопку, історія летить, а її вітер дме нам в обличчя, почалося наприкінці 80-х - на початку 90-х років. Я була не набагато просунутіша, ніж більшість тодішніх українських інтелектуалів, котрі щиро вірили, що варто тільки нам здобути незалежність, і далі все піде як по маслу. А те, що незалежність – це не акт, а процес, це, звичайно, приходить пізніше з усвідомленням та розчаруваннями. Але в мене в житті був Юрій Володимирович Шевельов, і була з ним зустріч у Нью-Йорку в травні 1991 року. Лишається 4 місяці до підписання Декларації Незалежності, і от я молода й натхненна приїжджаю з цієї самої кипучої України, він мене запрошує до себе, я йому це все розповідаю. А він мені потім дарує свою збірку останньої есеїстики "Третя сторожа" з дарчим написом, і каже: "Зверніть увагу, там є одне есе про Ісландію, яке називається "Незалежність і що завтра?"" Я зрозуміла, на що він натякає, але мені це дуже не сподобалось. Я подумала, що цей старий бурундук починає труїти прекрасну атмосферу й перспективу. Як це? Я гадала, що далі буде тільки краще. У мене така була сцена з Дмитром Павличком, який прийшов до нас на Майдан. Там стояли я з мамою і наші друзі. І я вигукнула: "Ну все". Тому що це море людей навколо нас, люди ставили квіти, і раптом ти бачиш, що в тебе є ось такий народ. А це 90-й рік, ми вперше зустрілися, і я кажу: "Ну все". А Дмитро Васильович каже: "Ні, це ще не все". Я тоді така зла на нього була, що він взагалі це сказав і так погасив настрій. Ви знаєте, я не люблю, коли до вас звертаються "Касандра", я не люблю тему Касандри. Я думаю, що ви просто виконуєте функцію інтелектуала, який бачить невидиме й непроявлене. Який мусить говорити про те, що ще не відбулося, а не тільки про те, що вже відбулося. Я вчора згадала ваш текст "Майдан проти матриці", коли думала про нашу майбутню розмову. Його ви написали у грудні-січні 2013 року, коли була Революція Гідності. Так, тобто поки Майдан ще був мирний, до першої крові. Тобто це грудень-середина січня. І ви пишете таке: "Нас усіх, хто живе сьогодні у глобальній матриці, чекає в недалекому майбутньому велике системне перезавантаження. І так склались історичні карти, що центральним вузлом цього перезавантаження випало стати нам, Україні. І нема на то ради". Для того, щоб було зрозуміло, наскільки це точно передбачено, почнімо з того, що ви мали на увазі, коли говорили про матрицю? Давайте дамо коротке визначення: що таке матриця? Там є спроба це описати. Я шкодую, що я цей текст не встигла закінчити. Але я винесла сильний урок, який можу повторювати і через 10 років після тих подій: кров – це кінець діалогу. Особливо я це повторюю, коли починаються розмови, що рано чи пізно треба буде домовлятися. Ні, зовсім не обов'язково, що всі війни кінчаються за столом переговорів. Є ціла купа війн, які кінчалися безумовною капітуляцією агресора, іі це якраз той випадок, коли ніяких домовленостей бути не може, тому що будь-яка пропозиція вступити в діалог з агресором – це зневага й обнулення вже пролитої крові. Кров – це вихід із діалогу. Фізична агресія, гаряча війна – це вихід із діалогу.  Перші постріли на Майдані і вбиті Вербицький, Жезнєвський та Нігоян – це демонстрація виходу з діалогу. І тому матриця – це більше, ніж спроба узурпації влади. Звичайно, це не тільки якийсь нещасний Янукович, бо зрозуміло було відразу, що це не його творчість. Це творчість Путіна, а Януковича просто намагаються поставити, щоб зробити з України другу Білорусь. Але не вийшло цього самого київського аналогу Лукашенка ні з Кучмою, ні тим більше з усіма наступними сюжетами. Проте з’явився Янукович – нібито той, хто буде слухатись і грати роль за всіма прописаними йому нотами. А тут виявляється велика несподіванка для Росії, вона кожного разу трапляє з Україною в цю пастку, коли виявляється, що є ще на цій території населення, яке має власну думку з приводу того, що відбувається, на відміну від Білорусі та Росії. Оскільки в них цього немає в прошивці, вони ніколи цього не враховують. Як дальтонік може знати, що таке колір? Вони дійсно цього не знають. Ми бачимо зараз, що хоч по Курській області вже ходить ЗСУ, хоч від Ростова до Москви ПВК Вагнера з Пригожиним на чолі може спокійно проходити через міста і села, і населення тільки дивитиметься з вікон. Але в кожному разі все, що демонструє силу і владу, сприймається населенням на правах погоди-негоди, як об'єктивне, стихійне, атмосферне явище, з яким безгуздо боротися. Ось ця матриця виступає як дещо більше. Матриця – як політична система, котра є найбільш досконалою персоніфікацією світового зла. Як функціонує система, заснована саме на злі, насильстві, нагинанні тих, хто слабший і хто не може відповісти, на запереченні, обнуленні всіх здобутків людства у плані політичного діалогу, досягнення консенсусу, оркестрування згоди між різними прошарками, класами суспільства, різними інтересами різних суспільних груп. Тільки одне має значення в матриці – хто головний Люцифер? Ось ця структура вертикалі, вертикаль власті, як вони кажуть, чи драбина "генерального мордобитія", як у Шевченковому "Сні". Це абсолютно геніальна метафора. До речі, у Шевченка йшлося не тільки про Російську імперію, йшлося про всі диктатури й тиранії, зокрема, в непробудимому Китаї та темному Єгипті, які побудовані на ось цій самій вертикалі і топтанні сильнішим слабших. Це антицивілізаціний вектор, тому що все, що пов’язано з цивілізацією, прогресом, свободою особистості та усім репертуаром тих цінностей, які ми традиційно залічуємо до європейських, – це все результат урахування слабшого, того, що суспільство домовилося, як дбати про слабших. Ну і зрештою – це елементарні базові засади політології в уявленні спільноти. Я турбуюся і дбаю не тільки про тих, хто мої найближчі, але й про тих, з ким солідарність, емпатію, єдність та почуття спільнотності я мушу собі уявляти. Всім 40 мільйонам співвітчизників я руки не подам фізично і в цьому житті я їх всіх не перевірю, наскільки вони свої чи не свої, але існує саме поняття цієї спільноти, з якою я себе ідентифікую, і яка є моїм поясом безпеки, для якої я працюю і, відповідно, частиною якої я себе усвідомлюю. Ось це все обвалюється, нема горизонтальних зв'язків у матриці. У матриці не існує емпатії чи виручки. У матриці не існує нічого того, що у нас пов'язано з Майданом. У матриці існує тільки ось ця драбина, де кожен, хто нижче, хоче видряпатися на сходинку вище, скинувши того, хто там, і самому ставши на його місце, щоб топтати тих, хто внизу. Ось це дуже проста і примітивна форма суспільного зла. Це є те, що описано Джорджем Орвеллом та Олдосом Гакслі, що описано в усіх антиутопіях. Цей вірус зла зберігається постійно. Матриця вже розпросторилася, як ракова хвороба, по цілій планеті. Станом на 2014 рік це було беззаперечно, а Захід просто злякався визнати, що чергова прекрасна епоха нібито без потенційних воєн, якою вони тішились від 1989 року, скінчилася.Не сталося кінця історії, як виявилося. Я пригадую, що у 2014 році Заходу було цікавіше говорити про те, чи було насправді вторгнення, чи не було, чи має історичне право Російська Федерація на Крим, чи ні. Їм було важливіше говорити про це, аніж про те, що насправді сталося. І лише 2022 рік розставив все на свої місця. Ви сказали, що ця матриця пожирає світ. У мене теж є таке відчуття. У нас у всіх є це відчуття. На другий день, коли ми прокинулися після обрання президентом США Дональда Трампа, багато хто в Фейсбуці писав: "Ну ось, ми в світі одні дорослі". Чи ви так само це відчуваєте, ви поділяєте це відчуття? У мене це відчуття з 2014 року. Тому тут не було нічого спеціально нового, і я з Трампом цього не пов'язувала. Для мене перше президентство Трампа було достатньо травматичним, я оплакала Америку. Я по-своєму люблю чи любила ту країну. Не знаю, як доречно тут сказати, бо вона дуже змінилася з тих часів, коли я там провела певний шматок життя, і я їй багато чим завдячую. В ній були речі, які варто відстоювати. Я розумію натискання на цей триггер "Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn". В ній був ось цей дух демократичної рівності, коли немає в прошивці того, що є в кожного європейця,  – класова закладка щодо того, якого ти походження. Типу, хто у нас тут з мажорів, а хто у нас тут селюк. Там цього немає. Там нема мажорів і селюків, там всі селюки. Там всі приїхали рано чи пізно. Але спроба пишатися тим, що у мене є кілька крапель індіянської крові, що свідчить якраз про те, що мої предки приїхали сюди так давно, коли ще не було достатньо білих жінок в запасі для ось цих самих пошукувачів добра за океаном, зустрічається в Європі взагалі, а в Україні спеціально, з цілковитим нерозумінням. Коли покійний Джим Мейс спробував цим похвалитися, з нього одразу зробили нащадка бідних поневолених черокі. Казали, що саме тому він і зрозумів українську трагедію та зайнявся Голодомором, адже він черокі за походженням. Він не опирався, він з того сміявся, звичайно. Але це показник цілковитого, як вони називають сulturаl dіffеrеnсе, просто драматичного нерозуміння того, як влаштовано американське суспільство і наскільки воно наївне, але абсолютно щире в своєму ліберте, егаліте, пратерніте, тобто цих цінностях американської революції, котрі у них дійсно прописані в усіх підручниках, котрих навчають дітей у школах. Я трохи ще воловила у 90-ті роки цю протестантську етику й дух капіталізму, який два століття в тій країні забезпечував суспільне багатство. Проте водночас я вловила і ту розгубленість від відсутності противника.Ви в своєму тексті "Майдан проти матриці" пишете про те, що матриця живеться відсутністю цінностей. І я розумію, про що ви говорите, коли кажете про цінності не тільки американські, а й західного світу загалом. Говорити із західними політиками чи дипломатами для мене завжди було легше, тому що я ці цінності відчувала. Я розуміла, що людина вірить. А наші політики не вірили. Це все була імітація. Більшість політиків не вірили, і це ти теж відчував на якомусь такому невербальному рівні. Що ж сталося із цінностями американців, що половина суспільства голосує за антицінності фактично? Я би не сказала, що половина голосує за антицінності. Це різне розуміння цих цінностей, це загальна розгубленість американського суспільства від втрати тої певності себе, яку вони успадковували з покоління в покоління, і переконання, кажучи їхніми словами, що наші діти будуть жити краще, ніж ми. Ось це захиталося і рухнуло. Чому захиталося? Відповіді немає. Починається боротьба між демократами, які пропонують зосередитися на охороні здоров'я. Обама віддає Сирію Путіну і обіцяє перезавантаження стосунків з Росією. У результаті відбуваються всі ці історії як, наприклад, ганебна втеча з Афганістану. Країна, яка втратила роль світового поліцейського. Але в світі дуже складно без поліцейського. Хто тоді має спинити будь-якого пахана, який вилазить з криком, розмахуючи чи реальною ядерною битою, чи її імітацією, з криком, а я вам всім покажу, хто тут хазяїн в домі? Хто має повернути до порядку? Де той світовий поліцейський? Ніби відмовились демократи від цієї функції. Хто злив в унітаз Будапештський меморандум, як не демократи таки?Під час першої Трампової президенції я була свідком дискусії на дуже підвищених тонах між виборцем республіканців і виборцем демократів, і подумала, що за наслідками аргументації, попри те, що демократ був моїм другом, інтелектуалом, університетським професором, тобто був мені значно симпатичніший за виборця республіканців, але виборець республіканців казав: "Оbаmа f**k  Вudареst Меmоrаndum". І це правда. Після того Іран зайнявся виробництвом ядерної зброї, бо це був сигнал, що Америка перестала бути світовим поліцейським, а значить озброюйся кожен, рятуйся, як може. Це сигнал цілому світу. НАТО не працює, ООН не працює, нічого не працює, Усі ці цінності, які були анонсовані після 1945 року, згідно з якими всі ці міжнародні інституції, що створювалися в інтересах світової безпеки, після 2014 року було перекреслено. У результаті тут не те, що половина голосує за цінності, а половина за антицінності. Це суперечка з приводу того, що самі ці цінності захиталися і вивернулися догори дном і показали своє давно прогниле денце, що працює, що не працює. Дуже багато гною полізло наверх. І в умовах ось цього самого гною, котре лізе нагору, абсолютно дезорієнтована публіка, яка водить очима і шукає, кому би довіритись, а довіритися нема кому. Тому що криза політичного класу триває в масштабах цілої планети. Не обдурюймо себе, Черчилів немає, навіть Чимберленів вже немає.Ви мене змушуєте далі розвивати тему в дусі продовження статті 2014 року "Майдан проти матриці". Але це вже аналіз, відколи почалася криза політичного класу. Нинішня криза демократії – це великою мірою криза політичного класу. Про це багато писав, до речі, Умберто Еко, який проаналізував у своїй роботі "Очі Дуче" це на прикладі Берлусконі. Він розкішно показав перетворення політики на шоу-бізнес, синтез політики і шоу-бізнесу. Тут ми вертаємось до Рейгана нашого, котрий першим приніс ось цей самий елемент шоу-бізнесу в політику, і котрий на тому дуже добре голівудився як професіонал. Тут справа не в тому, чи республіканці погані, а демократи хороші, чи навпаки. Справа у загальному ціннісному замішанні в умовах глобальної кризи. І США виступає просто як найбільш таке показове, виразне, і найлегше для аналізу дзеркало. Бо, скажімо, в кожній країні Європи воно ще ускладнено особливостями своєї локальної історії, яку ми знаємо погано. Для дуже багатьох українців досі Європа – це загальне єдине поняття. Кожного разу треба пояснювати, що немає єдиної Європи, що кожна європейська нація має свої скелети в шафах і свої проблеми та болячки. І на ці болячки прекрасно тисне, до речі, російська пропаганда і російські технології. Цей зовнішній фактор теж не треба скидати з рахунку. Матриця розпросторилась, матриця працює, як і російська пропаганда. А те, що "Раша Тудей" абсолютно безкарно мала вільну руку від перших років ХХІ століття на цілому Заході і закладала свої програмові тези про те, як вони будуть поборювати фашизм на території України, цієї самої от фашистської диктатурки, котра має бути під московським контролем.Я прочитала текст на Wаll Strееt Jоurnаl про медіа і Трампа, взагалі про ситуацію з американськими медіа. Я не очікувала, але мене це вразило. Понад 50% користувачів ТіkТоk отримують тільки з цієї соцмережі будь-яку інформацію. СNN втратила майже половину своїх глядачів. Середній вік глядачів телебачення: Fох Nеws – 69 років, СNN – 68 років, тобто аудиторія старіє. Телебачення традиційне підміняють соціальні мережі. Мені здаються абсолютно апокаліптичними ці речі. Я хочу запитати вашу думку, що дає вам оптимізм чи віру в те, що з цієї історичної кризи, ми, на полі яких якраз і ведеться битва, маємо шанси?Це не просто шанси. Ми й далі демонструємо здатність перемагати, навіть якщо ми тільки в половину чи в чверть є свідомі своєї власної сили. Тобто те, що ми дорослі в домі, це я ще в 2014 році писала моїм американським друзям, коли вони мені не вірили в те, що Росія може становити для них якусь загрозу. Уже через два роки, з приходом Трампа, вони взялися за голову. Тоді ті самі люди мені писали, що навіть не могли тоді про це подумати. Насправді ми пройшли вже по такому краю за ці 33 роки війни, бо все-таки не забуваймо, що від самого 1991 року в Москві розглядали втрату України як випадковий інцидент, який має бути ліквідований в осяжному майбутньому. Вони розраховували ліквідувати Україну у 1994 році, коли Білорусь прибрали до рук і думали, що Кучма виконує ту саму функцію. А в нас був Майдан, у нас була Революція на граніті та громадянське суспільство, з яким вже не можна було не рахуватися. Наша колишня червона номенклатура, і КГБ в тому числі, вже були перелякані. Вони вже знали, що юрба може вийти на вулицю. Якщо матриця є інструментом конструювання абсолютно фальшивої реальності, коли ти можеш зробити штучно будь-який світ і через мережі, і через Russіа Тоdаy, ментально заразити мільйони людей, в який спосіб ми покажемо світу і донесемо свою правду?Ми вистояли в 2014 році. Хоча я не вірила тоді, що ми вистоїмо. Попри те, що напередодні у нас було повних 15 років повної інформаційної окупації. У нас під російським контролем були практично всі медіа, незалежно від того, чи вони виступали за владу, чи за опозицію, як це формулювалося тоді, коли українське суспільство кололи так, як нині розколоте американське. Били, били і не розбили. Мільйони українців, які всі ті роки дивилися "Бригаду", "Ліквідацію", "Кадетів", споживали усю ту люту макулатуру, якою був завалений по саме нікуди український ринок із сусідньої Росії. Звідки раптом ці люди весною 2014 року встали і вийшли на вулиці проєктивної Новоросії, від Харкова до Одеси почали писати, що їхні регіони – це Україна, і розмальовувати жовто-блакитними кольорами вулиці і все, що завгодно? Саме цей народний протест не дав відбутися "рускій весні". Стріляти у відповідь, коли прийшли вже зі зброєю на той самий Донбас, це теж був вибір українців, які весь цей час дивились телевізор, який був наповнений тим часим гидотним контентом, що і в Росії, бо про український говорилося, що це не формат. Нічого українського в українських ЗМІ на тоді вже не було. Звідки всі ці люди довідались, що вони українці, які не хочуть в союзу з Росією і взагалі хочуть продовжувати далі своє окреме незалежне життя? А очевидно, звідти, що не є нагинальною людська психіка, попри всі зусилля всіх спецслужб планети. У минулому і майбутньому людська психіка не є абсолютно керованою та абсолютно маніпулятивною. Саме це є, як на мене, головним уроком, який сьогодні Україна демонструє людству. І це важливий, дуже обнадійливий урок. Проте ми мало про нього говоримо і мало хвалимося ним в очах цілого світу. 

Республіканці в Конгресі закликали адміністрацію чинного президента США Джо Байдена, який незабаром залишить свою посаду, зберегти всю документацію, пов’язану з узгодженням можливого продажу сталеливарного гіганта U.S. Stееl японській компанії Nірроn Stееl.

За словами джерел журналістів, республіканці не сприймають аргументи про повернення Донбасу, території якого були втрачені 10 років тому, адже там уже живуть інші люди.

Ситуація ускладнюється, Кремль підвищує рівень ескалації і пішов на безпрецедентний удар, використавши міжконтинентальну балістичну ракету. Що це може означати, якщо ми говоримо про ці конкретні сигнали, що подаються як на Захід, так і в Україну?До інавгурації Дональда Трампа і до відпрацювання або публікації якоїсь зовнішньополітичної стратегії створилася смуга турбулентності приблизно на 60, а, можливо, 90 днів. Зрозуміло, що ця смуга турбулентності буде заповнена драматичними подіями, оскільки з одного боку – це вікно можливостей для конструювання різними гравцями якихось сценаріїв закінчення війни, а з іншого боку – це період ескалації. І те, про що сьогодні ми дізналися, є яскравим прикладом цьому.Кремль демонструє, і це так будуть сьогодні й завтра інтерпретувати в інших європейських столицях, що використавши міжконтинентальну балістичну ракету, про яку не було жодних відомостей, чи вона існує, чи зупинена її розробка, чи є вона на озброєнні у Росії, - і ось підтвердження, що вона є. І ще важливий момент – в першу чергу, це демонстрація Європі, а у другу чергу, Сполученим Штатам, що Росія має зброю, яка може бути використана відповідно до щойно підписаної ядерної доктрини Путіна. Я думаю, що тут буде проглядатися прямий зв'язок.Путін підписує нову ядерну доктрину, в якій зафіксовано, що можна завдавати удари по країнах-союзниках України. Путін демонструє, що він має у своєму розпорядженні таку зброю. Ось вам ця балістична ракета, яка вже створена, порушуючи ДРСМД (договір між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності) 1987 року. У 2019 році договір припинив дію і за цей час така можливість у Росії з'явилась. Ось, що тут демонструє Володимир Путін та Кремль.Ви згадали про вихід нової російської ракетної програми, також про 90 днів драматизму. На вашу думку, наскільки далеко буде готовий піти Путін щодо подій драматичного плану, враховуючи, що він підписав оновлену ядерну доктрину РФ? Можливо, було б варто Кремлю розпочинати якісь серйозні кроки до країн, які Путін мав на увазі, вносячи зміни до ядерної доктрини? Можливо, йому варто було б трішки полякати США? Але він цього не робить, бо може бути якась серйозна відповідь. Правильно ми розуміємо?Я думаю, по-перше, Путін показав, що він грає повільно, розважливо та, безумовно, розраховує на реакцію щодо своїх дій. Запуск цієї ракети також показує, що Кремль прекрасно знає, що почнеться обговорення щодо ракети, яка оснащується ядерною боєголовкою на відміну від інших видів ракет, і це демонстрація ядерної загрози у такій попередній формі та у достатньо наочній. Це все будуть обговорювати. І Кремль на це розраховує.Я думаю, що з огляду на те, що перед нами цей період турбулентності, безсумнівно, Кремль буде демонструвати жорсткість в обстрілах України тими засобами, які він має. Буде продовжена концепція минулої зими, тобто удари по енергетичній інфраструктурі. Також, думаю, що Кремль буде знову демонструвати й удари по українських портах. Плюс до цього Путін твердо переконаний, що генштаб та міністерство оборони повинні продемонструвати подальші успіхи.Коли тиждень тому говорилося про плани наступу на Запоріжжя, то це взагалі питання, яке висить у повітрі, але з усім тим до цього треба поставитися серйозно.  Оскільки Кремлю вигідно перед вступом Трампа на посаду чітко продемонструвати, що той ультиматум з чотирьох пунктів, який Путін висунув у червні 2024 року, має бути предметом переговорів, а не якась інша схема. Так, що тут зрозуміло, Кремль зі свого боку буде позначати Трампу ті рамки, в яких можуть бути консультації щодо припинення війни.Розуміємо, що Трамп також потрапляє у надзвичайно складну ситуацію. Можливо, Кремль хотів би підіграти Трампу, сподіваючись, що застосовано доктрину ескалації заради деескалації. На жаль, мова про деескалацію не йде, а, можливо, на думку Кремля, що він дає певний пас і Трамп починає зарегульовувати ситуацію, яка доходить до рівня Карибської кризи. Хрущов би напевно не пішов так далеко, як був би готовий піти Путін. Основні речі Путін намагається зробити під час останніх днів президентства Джозефа Байдена, щоб потім разом з Трампом виходити з ситуації, яку створив Путін. Чи правильно я розумію?Ну, так. Звичайно, можна погодитися з тим, що Путін не Хрущов, бо навколо Хрущова було інше Політбюро, більш самостійне щодо оцінки ситуації, та яке потім Хрущова і змістило. Оточення Путіна, як ми бачимо, нездатне ні до яких серйозних рекомендацій. Тут нема порівняння. Але я б сказав, що ціллю Путіна є не максимальна та надзвичайна ескалація, оскільки Трамп та республіканці не будуть рухатися до такої ескалації на переговорах або до якогось такого першого кроку.Радикальна ескалація з боку Кремля приведе до того, що республіканці просто займуть вихідну жорстку позицію. Тому Путін зі свого боку на 100% впевнений, що Трамп все одно зробить якийсь перший крок, буде ескалація чи ні. Просто тому, що на початку каденції Трамп буде робити перші кроки у різних напрямках, у тому числі й в цьому.І тут питання тільки в одному – після першого кроку, який нічим не завершиться, бо складно собі уявити, що пропозиція Трампа Путіну: "Давайте, завершимо цю війну", - закінчилася б чимось, окрім відмови Путіна. І Путін скаже: "Так, ми теж хочемо завершити війну. Безумовно, ми мріємо про мир, але якби на таких умовах. А які ваші умови?". У Трампа нема умов – це фундаментальний момент, тому що ні одну з умов закінчення війни Трамп не в змозі забезпечити. Трамп не може виступити гарантом, він є стороною війни, і вимоги Путіна до США при переговорах будуть відразу – припинити і фінансування, і надавати військову підтримку Україні.З точки зору Кремля війна ведеться Сполученими Штатами, а Україна – це проксі. Про це Кремль постійно повторює, це їхня концепція. Тому Трамп не може виступати тут ініціатором мирного врегулювання. Потрібна інша конструкція, її поки немає.Що Трамп може запропонувати? Багато хто очікує, що Трамп виведе США з НАТО, що Трамп зіллє Київ, як це пишуть, або, що він буде чинити якийсь тиск на Київ. Але тиск у напрямку чого? Яка концепція? Така концепція нам поки що невідома. Ми про неї дізнаємося не раніше кінця лютого, тому що абсолютно неочевидно, що республіканці будуть просто наполягати на лінії поділу – це лише одна з думок, які звучать в ході дискусій.Так само абсолютно незрозуміло, які будуть перші трітменти (англ. trеаtmеnt – трактування, підхід) нового державного департаменту щодо територіальної цілісності України та можливості там завершити війну територіальними поступками. Нічого поки цього в реальності немає.Тому зараз момент, коли для всіх відчинилося вікно можливостей. Путін діє у своєму напрямку. Європейські країни в момент турбулентності повинні приймати дуже швидкі рішення про те, як вони будуть діяти, якщо Трамп виявить слабкість. І ми добре бачимо, що де-факто у такому випадку альянс країн північної Європи стане ядром НАТО, звичайно, разом з Німеччиною та Францією і всіма країнами Східного флангу НАТО. Це буде таке ядро як підтримки України, так і оборони Східного флангу перед обличчям зростаючої російської загрози.Але це все потрібно швидко реалізовувати. І сьогодні я вже бачив публікацію, в якій правильно ставилося питання: "А де тоді європейські ракети?". Тобто потрібно не тільки розраховувати на американську військову допомогу, але й швидко розвивати власну військову відповідь Кремлю.Плюс є вікно можливостей для тих, хто хотів би мирних переговорів. Вони мають діяти зараз, тобто пропонувати Трампу сценарії, які б могли привести до припинення вогню. Я думаю, що зараз має активно діяти Ватикан, його дипломатія. Весь корпус латиноамериканських та азійських великих країн повинні намагатися здійснити якийсь крок у напрямку пропозиції Трампу, яким чином на новому етапі адміністрація США може привести до закінчення війни. Власне кажучи, така зараз ситуація.Якщо ми беремо гранично поганий сценарій, якщо вірити тим голосам з оточення новообраного президента, що Трамп може схилитися до такої версії, щоб все скидати на попередників. І, відповідно, Трамп виходить зі своєю пропозицію, про яку ми не знаємо. Ймовірно, вона має влаштовувати Кремль і, можливо, щоб це все відбувалося нашим коштом. Зокрема, нова адміністрація може "прикрити краник", який називається фінансова допомога для України. А після того, як ми зазнаємо щонайменше фінансових втрат, тоді з'явиться Трамп, пропонуючи поговорити. Поки нова адміністрація інших сигналів не дає.Все, що робив Байденом, Трамп буде відкидати, критикувати і всю відповідальність за все, що було, буде звалювати на демократів, у тому числі й у зовнішній політиці. Очевидно, що адміністрація Трампа буде звинувачувати Байдена не тільки в неправильній підтримці України, а й у неправильних відносинах з Китаєм, неправильних рішеннях на Близькому Сході і так далі. Тобто весь комплекс дій будуть піддавати критиці.Але в чому тут є нюанс, через який республіканці ніяким чином не вийдуть з підтримки України? Він полягає в наступному – Путін будує альянс з КНДР та Іраном, демонструє це чітко з викликом для США так, як це він робить зараз з балістичною ракетою та й зі всім своїм ядерним шантажем. І треба сказати, що цей альянс для республіканців є болючим, тому що тут Іран - перспектива того, з чим республіканці завжди жорстко боролися. Це така тіньова система, що спрямована безпосередньо проти США.Путін будує альянс, який буде читатися республіканцями як прямо антиамериканський, тобто скерований на те, щоб дестабілізувати й саму Америку, і створювати для неї проблеми. Простіше кажучи, у тому вигляді в якому Кремль зараз веде українську війну, вона має цю проєкцію. Якби питання стояло тільки про Україну, то тоді реакція адміністрації Трампа була б іншою. Але я переконаний, що для них цей пункт виявиться дуже важливим, це перше.Другий момент – якщо після першої розмови з Путіним Трамп і його радники скажуть, що немає сценарію, то він і республіканці залишать фінансування Україні. Це фінансування буде, але вони відсунуться у політичному сенсі. Слід зазначити, якщо це фінансування збережеться, то відсутність активності США на цьому напрямку буде позначатися негативно. Мій прогноз – фінансування України збережеться, республіканці не відмовляться від нього у 2025 році, але при тому, наскільки активно вони братимуть участь у знекровленні Кремля, тут є важливий момент – або адміністрація США приймає для себе активний план проти Кремля, або дистанціюється.В історичному минулому були епізоди, коли активні рішення, як у Рональда Рейгана, призводили до великих історичних наслідків. Коли стратегічний план був скерований не на те, щоб просто оборонятися та стримувати, а щоб завдати останній рішучий економічний та політичний удар по Радянському Союзу. Це виявилося дієвим. І тут питання тільки в цьому – яку стратегію обере Трамп, такого ескапізму з Центральної та Східної Європи або ж все-таки жорсткої політики стосовно саме до Путіна та його присутності на світовій арені.Якщо Трамп хоче бути президентом перемоги, то йому теж треба щось запропонувати. Водночас "Трампова перемога" може полягати в тому, що він буде казати про зупинення Третьої світової війни. Кремль може піти ще на підняття ескалації, не хочеться бути поганим пророком, але є тактична ядерна зброя, на яку має бути конкретна військова відповідь. Кремлю подобається грати за фолом, навіть не на межі фолу.Так, така перспектива також є. Це поганий сценарій. Єдине, що можна сказати, ми всі, я маю на увазі європейці, хто якось пов'язані з політикою, європейські дипломати – всі повинні достатньо енергійно формулювати те, що нам треба від американської політики у наступні чотири роки. Я просто тут не бачу ніякого іншого шляху.Новий склад Єврокомісії має чітко казати Вашингтону, позначити наслідки такої помилкової політики Трампа, яка буде спочивати на риториці про рятування від ядерної війни, при тому, що ніякі реальні результати не будуть досягнуті стосовно Кремля, стосовно безпеки в Європі. Тобто справ не буде, тільки одна риторика. Новий склад Єврокомісії має пропонувати своє бачення цього. Країни північної Європи самостійно повинні зараз пропонувати, у тому числі й Сполученим Штатам. Рютте, новий генсек НАТО, вітав обрання Трампа і сказав, що з Трампом була налагоджена спільна мова і не сумнівається, що НАТО буде у робочому режимі та перспективно взаємодіяти з адміністрацією Трампа.Інакше кажучи, всі ці структури повинні висувати своє бачення, яке має бути позначене у лютому на Мюнхенській конференції з безпеки, щоб було зрозуміло, як Європа та європейські країни окремо бачать 25-й, 26-й роки та перспективу цієї війни. Поганий сценарій - Вашингтон визнає, що зазнав де-факто поразки у цій війні, не зміг її врегулювати, досягти відчутного успіху.Несправедливо це звучить стосовно України, але деякі міжнародні експерти кажуть, що війна має закінчитися wіn-wіn, тобто треба щось і Путіну залишити та Україна, щоб була задоволена. Але Трамп і цього сценарію не може реалізувати.У такому випадку це все треба чітко проговорювати – що є якась серія кроків, яка б була виграшною, у тому числі й для республіканської адміністрації щодо цієї війни, і була б вигідною в цілому для глобальної економіки, а також і європейським країнам.Треба підкреслити, сама по собі концепція, що на 30-40 років Європі треба буде витратити кошти на будівництво валу, що захищає від Росії, – це дороговартісна і не дуже перспективна концепція. Насправді ніхто б цього не хотів, всі хотіли б торгувати. Так само нікому нецікаво, що була побудована ця стіна, і щоб Україна в результаті цього процесу перетворилася в озброєний форпост на 20, 30, 50 років.Україна має отримати гарантії у вигляді вступу в НАТО або в альянс великих європейських добре озброєних країн. Але ніхто не хотів би, щоб все життя України на 30-40 років було б присвячено на обслуговування цього валу між Європою та Росією, яка буде сидіти та виношувати плани помсти або подальші плани реалізації своєї величності на пострадянському просторі.Тому, я думаю, що зараз треба вам енергійно пропонувати в цей момент турбулентності, у вікні можливостей, і американській адміністрації, і в Європі, європейським урядам, як далі бачить Україна свою безпеку, також, як це бачать і невеликі європейські країни.Путін за останні кілька років отримав можливість переформатування того сценарію війни, яку називав СВО, у формат підготовки до масштабної континентальної війни. Путін погрожує не лише сценарієм ядерної ескалації, але й сценарієм масштабних дій на континенті. Щодо переговорних позицій Путіна, то його ультиматум показує, що він не готовий торгуватися. Можливо, є певні параметри, які він змушений змінити?Я схиляюся до думки, що дії тут мають бути з боку Трампа, також зараз і з боку Євросоюзу, Європи, великих європейських країн, які є лідерами на континенті. Ці дії мають бути такими, як Путін і очікує. Тобто Путін висловив тривожне очікування у зв'язку з приходом Трампа.У Кремлі панує таке уявлення, що політика демократів була русофобською, ворожою, що США вели війну проти Росії, що це була передбачена війна з боку адміністрації Байдена. Це була війна з дотриманням тих рамок, які політична філософія демократів сама собі встановлює. На мою думку, вся перспектива тут пов'язана з радикальними кроками, яких Путін чекає і він їх боїться. Тобто тільки вони тепер для нього являтимуть проблему. Власне, так було завжди.Сьогодні я маю переконання, що буквально на початку весни Трампу доведеться робити якісь сильні кроки. Я дуже гіпотетично позначив в одному своєму тексті, що доведеться перекидати літаки у великій кількості на територію Європи. Прямо демонструвати Путіну, що весь процес скорочення американської військової присутності в Європі, який тривав майже 30 років, не просто зупинений, а відбувається зворотне різке нарощування.Я думаю, що треба демонструвати Путіну те, що засоби протиповітряної оборони ближніх країн-сусідів України можуть бути використані для подавлення обстрілів.Доведеться діяти таким чином, щоб для Путіна було зрозуміло, що - якщо він збирається вести глобальну війну, то вона буде. І вона приведе його до поразки.Не можна було 10 або 6 років тому публічно сказати – якщо Кремль приведе справу до великої війни, то він в ній зазнає поразки. І так говорила американська дипломатія та весь істеблішмент казав саме так. Він казав, що військові можливості країн Альянсу у 5 разів більше військових можливостей Росії, тому Росія ніколи не кине такого виклику.На мій погляд, зараз настав той момент, коли Альянс це має продемонструвати. Фактом є те, що так звана 5 стаття договору Північноатлантичного альянсу, яка припускає захист членів Альянсу від нападу, - так, ця стаття не вступає автоматично у випадку нападу Кремля, вона вимагатиме консультації та консенсусу всередині Альянсу.Але агресія Кремля проти України примусила зараз багатьох європейських країн та політиків дуже уважно до цього ставитися. Тобто припустимо, напад на одну з країн Балтії або навіть ракетний удар по Польщі з боку Кремля, це приведе до консенсусу про те, що відбувся напад і потрібно наступати. Адже, якщо ні, то у такому випадку остаточно зруйнована вся система європейської безпеки. Тому зараз треба продемонструвати Кремлю, у цей період, і Трамп є такою можливістю, що 5 стаття уставу НАТО буде 100% застосовуватися і такі військові можливості мають бути продемонстровані. Мені здається, зараз така ситуація. На мій погляд, Трамп піде цим шляхом, а не шляхом ескапізму, аби взагалі не відійти з порядку денного Центральної Європи. 

Про це йдеться у його статті на Тhе Guаrdіаn.Автор порушив питання, наскільки серйозно слід сприймати заяви Трампа, зокрема обіцянку  "побудувати стіну" та завершити війну за один день."Трамп говорить про "мир через силу", про "перемогу" і про те, що "Америка на першому місці". Але чи означає "сила", що Америка виступає в ролі доброзичливого захисника? Це може, наприклад, означати гарантування протиповітряної оборони для України, щоб ядерні об'єкти були в безпеці від випадкових російських бомб, таким чином зупинивши потенційну ядерну катастрофу від спустошення світу. Або ж "сила" полягає в тому, щоб змусити Україну відмовитися від свого суверенітету", - зазначив журналіст.Читайте також: "Про 24 години для завершення війни вже не говорять": політик Джердж назвав причину зміни риторики команди ТрампаПозиція Росії також незрозуміла. Хоча її економіка відчуває труднощі, Путін, за оцінками Померанцева, почувається переможцем на полі бою і може розпочати переговори лише на початку 2025 року, продовжуючи воєнні дії. Його вимоги щодо України залишаються незмінними: демілітаризація та фактичний політичний контроль Кремля."Як Трамп буде вести ці переговори в стилі Путіна? Росія завжди вимагала демілітаризованої України під фактичним політичним контролем Кремля. В оточенні Трампа є люди, які можуть погодитися на це - особливо якщо Росія розірве свої військові відносини з Китаєм. Але чи відмовиться Путін від стратегічного партнерства з Сі заради нестабільної Америки. Навіть пожертвувати контактами з Тегераном може бути поганою угодою для Путіна. Однак він може побачити в Трампі та його оточенні версію своєї власної клептократії", - пояснив автор статті.Померанцев також підкреслив, що Україна може стати ключовою ланкою для зміцнення позицій США у світовій економіці та безпеці. Президент Зеленський пропонував Сполученим Штатам вигідну співпрацю, наголошуючи на значних запасах критично важливих мінералів, таких як титан."Але чи достатньо цього пряника, щоб надихнути Трампа?", - поставив риторичне питання журналіст.Читайте також: Чи є у Трампа план?Доля України, як зазначає Джек Вотлінг із Королівського інституту об'єднаних збройних сил, залежить від її здатності бути добре озброєною."Хоча Трамп заявив, що посадить Росію й Україну за стіл переговорів, люди, з якими він насправді може почати серйозні переговори, - це європейці та Велика Британія. Саме ми можемо запропонувати щось цікаве. Торгові пільги для Америки. Більші витрати на НАТО. Більше тиску на Іран. "Миротворчі" чоботи на землі всередині України. Допомога в майбутніх економічних сутичках США з Китаєм", - зауважив він.На думку автора статті, якщо ЄС і Велика Британія використають 300 млрд доларів активів РФ, які Путін "вже давно списав", вдасться залучити серйозне фінансування для майбутніх переговорів. "Трампу не потрібно більше витрачати гроші на Україну - ми можемо купити зброю. Америка може навіть отримати прибуток, забезпечуючи мир в Європі. Трамп зможе показати, як він змусив європейців-паразитів розщедритися, довести, що його недоброзичливці помиляються, перезавантаживши найбільш традиційні американські альянси - і все це, ставлячи "Америку на перше місце"", - наголосив Померанцев.Читайте також: "Мирні переговори" можливі як процес, але не як результатЖурналіст наголосив, що американці, особливо республіканці, дедалі більше схиляються до ізоляціонізму, але визнають, що країна залежить від міжнародних ланцюгів постачання."Міжнародний порядок, заснований на правилах, не є поняттям, про яке ніхто ніколи не згадує в буквальному розумінні. Вони знали, що Америка залежить від ланцюгів постачання всього - від харчових продуктів до автомобілів, оборони, технологій і медицини. Вони знають, що Америка не може виробляти все самостійно. Вони відчували, що зловмисні сили, такі як Китай і Росія, ставлять Америку в залежність від них, контролюючи морські шляхи та технології. Вони відчули, що більше не контролюють ситуацію, що Китай і Росія можуть все більше диктувати їм свою волю", - зазначив Померанцев.Автор також порушив питання переосмислення міжнародних відносин у світі. Він запропонував створити надійні ланцюги постачання з центром в Україні, що могло б сприяти економічному розвитку і політичній стабільності. "Чи можемо ми сформулювати план "дружніх берегів" - ланцюгів постачання, які мають найбільше значення як для американської, так і для нашої власної безпеки? Чи можемо ми поставити Україну в центр цього плану? Чи може це допомогти відродити проблемні частини наших економік? У цей момент, коли значення слів, з яких складаються міжнародні відносини, знаходиться під питанням, коли те, що мається на увазі під такими термінами, як "безпека", "сила" або "альянси", є плаваючим, у нас також є шанс переосмислити їх", - підсумував він.Президент України Володимир Зеленський прокоментував заяви новообраного президента США Дональда Трампа та його команди про переговори між Україною і Росією, заявивши, що у слабкій позиції українській стороні нічого робити на цих перемовинах.