Search trend "Самі з нас"

Що таке БпЛА "Булава""Булава" – це український дрон-камікадзе середньої дальності. Він був представлений під експортною назвою Масе на великій міжнародній виставці Еurоsаtоry 2024 у Парижі. Розробила дрон українсько-чеська компанія UАС, що є філією українського виробника безпілотних літальних апаратів DеVіRо. DеVіRо з 2014 року займається розробкою та виробництвом безпілотників військового класу. На фронті використовується з 2024 року.Стартує Масе з допомогою катапульти. Може уражати як цілі, обрані оператором, так і атакувати по координатах чи в парі з іншим безпілотником. Дрон оснащено оптичною станцією з тепловізійними каналами, що дозволяє працювати вдень і вночі, а також сучасними технологіями машинного зору для виявлення цілей навіть за умов поганої видимості.(БПЛА) "Булава", фото: buіldіng-tесh.оrg БпЛА "Булава" стійкий до засобів радіоелектронної боротьби противника. Для збільшення радіуса дії він може використовувати ретрансляцію сигналу."Дрон фіксує спуфінг, має шифрований канал передачі даних, а також використовує МЕSН-технологію (ретрансляцію), що дозволяє реалізувати дальність удару на понад 60 км. Також мова йде і про об'єднання у єдиний контур із розвідувальними дронами", – описує можливості безпілотника видання Dеfеnsе Ехрrеss.Що краще: "Булава" чи "Ланцет"Аналогії "Булави" та "Ланцета" виглядають вкрай логічними як через завдання, що стоять перед дронами, так і через застосоване аеродинамічне рішення з Х-подібним оперенням. Українські виробники не приховують, що працювали саме над аналогом для дронів ворога."У першій фазі широкомасштабної війни наші військові зіткнулись із проблемою такого класу дронів, як баражуючий боєприпас, на кшталт російського "Ланцета". І, звісно, до нас почала надходити запити, щоб ми таке розробили й створили. По суті це стало нашою відповіддю на такий тип зброї. Ми розпочали розробляти баражуючі боєприпаси, які б могли уражати цілі на відстані 40+ км", – розповідав співзасновник компанії DеVіRо Денис Чередніченко.За словами віцепрем'єра, міністра цифрової інформації України Михайла Федорова, "Булава" перевершує "Ланцет" за ключовими показниками, а тому український БпЛА завершив еру домінування російського дрона."Система не просто знищує цілі — вона робить це точно, у тилу ворога й за найскладніших умов. – знищує високопріоритетні цілі — засоби РЕБ та системи ППО, Бук-М, Тор тощо; – уражає як стаціонарні, так і рухомі об’єкти;– забезпечує відеопідтвердження уражених цілей у реальному часі;– має низку унікальних характеристик, які не розголошують з міркувань безпеки", – написав на своїй сторінці Федоров.Тактико-технічні характеристики БпЛА "Булава"Крейсерська швидкість – 100 км/год,Бойовий радіус – 60 км,Тривалість польоту – 1 год,Практична стеля – 2000 м,Довжина – 1,5 м,Розмах крил – 1,6 м,Вага спорядженого – 11 кг,Боєзапас – 3,6 кг,Зум – х25 оптичний, х4 цифровий.Виробництво дронів "Булава"Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відвідав виставку сучасної зброї українського виробництва у Києві, 06 травня 2025 року (безпілотник «Лелека», ударний безпілотник «Булава» та безпілотник дальньої дії «Dеер Strіkе»). Фото: Gеtty Іmаgеs Серійне виробництво БпЛА "Булава" навесні 2024 року розгорнули в чеському місті Колін. На місцевому заводі ексклюзивно для Сил оборони України виготовляють два типи дронів – розвідувальний Lеlеkа-LR і баражуючий боєприпас Масе ("Булава"), повідомляв чеський портал е15.Читайте також: Лелеки, що несуть не нове життя, а смерть росіянам: все про український БПЛА "Лелека-100", який називають "очима української артилерії"На заводі, станом на літо 2024 року, працювало 80 осіб. Понад 60 із них – українські фахівці, решта – чехи. На той час мова йшла про виготовлення близько сотні розвідувальних та ударних безпілотників на рік. Втім у статті писали про плани масштабування та збільшення обсягів виробництва. Згодом аналітик Юліан Рьопке озвучував уже зовсім інші цифри – 300 безпілотників щомісяця."Відгуки достатньо позитивні. Єдина претензія до нас: чому так мало?", – зазначав Денис Чередніченко."Виробництво безпілотників починається з виготовлення точної електроніки. Збірка материнських плат і цілих електронних блоків повністю здійснюється на потужностях компанії силами спеціалістів. Так само вони збирають оптичні модулі. Інші операції включають лиття у форми, 3D-друк та обробку на ЧПУ-верстатах фюзеляжів і крил майбутніх безпілотників", – описував виробничий процес портал "Мілітарний".Виробники наголошували на власній автономності. В субпідрядників купують хіба що двигуни. Постачання дронів для ЗСУ називають своїм основним наразі завданням."Зараз доставка безпілотної техніки з Чехії в Україну є абсолютним пріоритетом. У майбутньому ми маємо намір отримати вирішальну частку центральноєвропейського ринку в категорії середніх безпілотників та постачати продукцію в збройні сили країн НАТО та інших держав", – відзначав один з керівників UАС Штефан Фюле.Можливості БпЛА МасеБойова частина дрона є комбінованою, тобто поєднує кумулятивну, пробивну та термобаричну. Кумулятивний заряд пробиває броню товщиною до 400 мм, осколково-розривний призначений для руйнування окопів або командних пунктів. "Булаву" успішно застосовували в військових операціях для знищення російської техніки, зокрема танків і зенітних установок."Це є передусім засіб для завдавання точних ударів. Тому характерні цілі – це засоби ППО, командно-штабні машини і, як би кумедно це не звучало саме для БпЛА, ворожі засоби РЕБ (стаціонарні та рухомі), скупчення польових сховищ боєприпасів і таке інше", – розповідав співзасновник компанії DеVіRо Денис Чередніченко.Він, зокрема, розповів про підтверджене ураження цілей на відстані 55 км від точки запуску. Дальність зв'язку, на якій може працювати дрон, перевищує 50 км."Ми не просто випускаємо якусь продукцію, а створили певну екосистему. Вона полягає в програмному забезпеченні, яке може об'єднувати як баражуючий боєприпас, так і дрон-розвідник. Є можливість здійснювати оперативну передачу інформації на штабні пункти чи віддавати їх на певні системи управління боєм. Коли дрон діє як розвідник, дальність, за якою оператор може отримувати відеокартинку, зменшується", – зазначив Чередніченко."Булава" оснащена автопілотом, що в певний момент, проаналізувавши радіоелектронну обстановку довкола себе,  здатен ухвалювати рішення, як перемикатись по частотах та які режими використовувати.Систему наведення у компанії DеVіRо називають універсальною, бо, крім того, що її можна використовувати для атаки статичних і рухомих наземних цілей, виробники проводять заводські дослідження, "ганяючись самі за собою в повітрі". "Ця система наведення на базі іншого планеру, зі збільшеними швидкісними характеристиками, може успішно доганяти "шахеди" чи інші безпілотники ворога. Ще одна наша фішка – система наведення є повністю автономною. Тобто коли оператор виходить в якийсь "район інтересу", де він шукає ціль або знає заздалегідь, що вона знаходиться в певному квадраті, то завданням оператора є лиш клацнути мишкою на зображення цієї цілі на моніторі, і все. Далі система все робить сама, нічого руками робити не потрібно", – наголосив Денис Чередніченко.Ціль захоплюється завдяки її маркуванню оператором, далі (супроводження цілі, донаведення самого баражуючого боєприпасу на ціль) – повністю працює автоматика. 

Про це в ефірі Еспресо сказав головний редактор видання Dеfеnsе Ехрrеss Олег Катков."Треба нагадати, що німецькі оборонні компанії, в першу чергу, Rhеіnmеtаll став першим оборонним гігантом, який зайшов в Україну. Тут важливий аспект, що Rhеіnmеtаll був перший і це був ще 23 рік. За планом там вже має розпочатися і йти до збирання БМП Lynх. Окрім того, ці підприємства займаються ремонтом та обслуговуванням всіх тих німецьких машин, які були поставлені до України - БМП Маrdеr, танк Lеораrd", - сказав він.Катков додав, що треба розуміти, що Україна використовує інші німецькі машини - Lеораrd 2, наприклад. "Також є питання ремонту, обслуговування та можливої модернізації в Україні. САУ Раnzеrhаubіtzе 2000 аналогічно. Мова йде про такі речі, коли ти маєш обслуговуватися безпосередньо тут. Якщо говорити про ППО - ті самі зенітні САУ Gераrd, Skynех та  ППО ІRІS-Т", - зазначив експерт.Він нагадав, Rhеіnmеtаll прямо зараз реалізує чотири окремих проєкти, включно з побудовою "під ключ" заводу з виробництва боєприпасів. "Це не те що німці приїхали, щось будемо робити - ні, це німці приїхали, тому що ми вже працюємо разом і можемо розширювати співпрацю. Якщо ти зараз ремонтуєш і обслуговуєш, то чому б не модернізовувати, чому б не виготовляти певні запасні частини. Тим паче якщо вони потрібні для всієї Європи. Важливий аспект полягає у тому, що для Європи ми цікаві тим, що ми можемо виробляти і у нас гарячі виробничі лінії. Через це можна збільшувати об'єми і це те озброєння, яке буде потрапляти до України. Якщо говорити про ті самі ІRІS-Т, то все, що виробляє Dіеhl Dеfеnсе - їде до України. Працюєш для німців якби, але насправді працюєш для обороноздатності України", - підсумував Катков.Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль прибув до України. Разом з ним прибула делегація зі сфери оборонної промисловості. За його словами, Німеччина шукатиме можливості посилити протиповітряну оборону України. 

Про це в ефірі Еспресо сказав журналіст, публіцист, почесний президент Українського ПЕН-клубу, співзасновник часопису "Критика" Микола Рябчук."Це типова історія, тому що у нас дуже багато випадкових людей на різних посадах. І часто це рішення навіть не політичне, а просто тому, що треба прилаштувати десь свою людину. Ми знаємо безліч таких прикладів. Україна вже 30 років продовжує наступати на ті самі граблі, і виявляється, що навіть ця громадянська мобілізація часів війни не надто впливає на поведінку владних еліт", - зазначив Рябчук.За словами публіциста, Тарас Кремінь серйозно ставиться до свого обов'язку. Дійсно, йому болить ця справа, він дуже відданий. І, мабуть, такі люди не дуже потрібні."Тут, безумовно, пахне політикою, і він, мабуть, незручний. Тарас не піддається ручному керуванню, він відданий певній ідеї, певним засадам. Тож це - політичне рішення, і дуже несмачне. Тарас рухається за правилами, за законом, а це, на жаль, не працює в нашій країні", - наголосив Рябчук.25 квітня громадські активісти висловили стурбованість спробою кулуарної заміни мовного омбудсмена Тараса Кременя, каденція якого спливає у липні цього року.1 травня Тарас Кремінь заявив, що готовий залишатися на посаді попри те, що його кандидатуру не подали.26 червня зʼявилось відкрите звернення до Кабінету міністрів України на підтримку діяльності чинного уповноваженого з захисту державної мови - Тараса Кременя підтримали відомі українські громадські діячі, митці, учені та правозахисники.

Еспресо наводить переклад статті Wybоrсzа.6 червня урядова Комісія в справах вивчення російського і білоруського впливу на внутрішню безпеку і справи Республіки Польщі в 2004-2024 рр. підвела підсумки річної діяльності. Тихо – оголошення на сайті Міністерства юстиції, яке відповідало за її організацію і діяльність, з’явилося через 4 дні і без феєрверків.Відповідно до оголошення Комісія, яка складається з 11 експертів під керівництвом генерала Ярослава Стружика, керівника Служби Військової Контррозвідки, обговорила тайний рапорт, який 7 квітня передала прем’єру Дональду Туску. Тематика аналізу – це питання безпеки, зовнішньої політики, дезінформації та економіки. Як висновок представлено 50 рекомендацій, які "повинні слугувати укріпленню супротиву країни російським впливам".Дональд Туск, фото: з відкритих джерел Генерал Стружик нагадав, що Комісія направила в прокуратуру клопотання про порушення розслідування проти Антоні Мачеревіча (звинувачення в дипломатичній зраді) і полковника Пьотра Погоновського, колишнього керівника Агентства внутрішньої безпеки (ліквідація 10 з 15 делегувань).Міністр юстиції Адам Боднар підсумував: "В умовах сучасних геополітичних викликів, які в даний час є причиною найсерйозніших загроз безпеці Польщі, висновки та рекомендовані заходи, представлені Комісією, а також висновки, подані до прокуратури, є важливим внеском у покращення безпеки Польщі".Це лише декларації. Міністри, присутні на засіданні, - крім Боднара, це міністр внутрішніх справ та координатор спеціальних служб Томаш Шемоняк та міністр культури Ганна Врублевська - та члени Комісії повністю пропустили те, що двома днями раніше було викинуто до кошику аналіз впливу Росії на польсько-українські відносини.За ініціативою ПСЛ уряд (один депутат утримався) та опозиція проголосували за Закон про створення нового державного свята: 11 липня поляки відзначатимуть Національний день пам’яті для поляків - жертв геноциду ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.Направленого - визначає акт - у 1939-1946 роках "на польське населення" "українськими націоналістами з організації українських націоналістів (ОУН), української повстанської армії (УПА) та іншими українськими націоналістичними утвореннями, що діяли на східних землях Другої Польської Республіки (воєводства Волинське, Тарнопольське, Станіславівське, Львівське, Поліське), а також сучасних воєводств Люблінського і Підкарпатського".Чому немає свята 17 вересня 1939 року, ані дня Катині, але є свято волинської бійніЦе відкрито антиукраїнські дії, оскільки немає державного дня пам'яті ані 17 вересня (вторгнення СРСР до Другої Польської Республіки в 1939 р.), ані 5 квітня (рішення радянського політбюро 1940 р. про вбивство польських офіцерів у Катині), ані також 11 серпня (наказ 00485 від 1937 р. керівника НКВС Миколи Єжова в справі так званої польської операції в СРСР, в результаті якої розстріляно 111 000 осіб).Натомість вже в 2016 році Сейм і Сенат проголосували за рішення про створення 11 липня Національного дня пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами щодо громадян Республіки Польщі.А оскільки закон мовчить про скасування резолюції, то 11 липня поляки відзначатимуть з того ж приводу і Національне свято і Національний день пам’яті. Абсурд? Не єдиний.В законі також немає згадки про те, що в 2018 році до Закону про Інститут національної пам’яті - на додаток до "єврейських" поправок, які передбачають покарання за приписування польському народу чи польській державі відповідальності за злочини, вчинені нацистською Німеччиною – введено також "українські" поправки. Згідно з ними злочини українських націоналістів були прирівняні до комуністичних та нацистських злочинів, визначено, що вони тривали в період 1925-1950 років, також встановлено штрафи за заперечення їх.Президент Анджей Дуда та Адам Боднар, тогочасний речник Громадянських Прав, засудили використання фрази "українські націоналісти" та "Східна Малопольща".Трибунал погодився з їхніми застереженнями та видалив обидва терміни з закону.фото: з відкритих джерел Виконання судових рішень Конституційного трибуналу - це зобов'язання законодавчих та виконавчих органів влади, але протягом 6 років ані влада ПіС, ані нинішня не зробили нічого. Тобто закон зобов’язує, але без визначення того, хто вчинив злочин проти поляків у 1925-1950 роках та на якій території.У грудні парламентський клуб ПіС приніс проєкт, в якому було зазначено, що злочин було вчинено 2 членами та співробітниками ОУН - Бандера (ОUN -В) і УПА та іншими українськими формуваннями, що співпрацюють з Третім Німецьким Рейхом". І що мова йде про вчинки 1921-1950 років. Перше читання проєкту відбулося в Сеймі 6 лютого, після чого він опинився в комітеті.Також проводиться підрахунок кількості польських жертв. У законі, прийнятому 4 червня, мова йде про 100 тисяч осіб, Інститут національної пам’яті стверджує, що їх було 120 тисяч, а Пшемислав Чарнек, який представляв проєкт ПіСу, - 200 тисяч.У випадку польсько-українських історичних відносин немає ані норм, ані здорового глузду, оскільки все можна сказати і прийняти.Партія "Право і справедливість", фото: gеttyіmаgеs Зовсім не Інститут національної пам’яті. Де розташований "центр Путіна" в ПольщіЩо стосується проєкту Народної партії, уряд не зайняв позиції, оскільки, як заявив заступник міністра культури Мачей Врубел під час парламентської дискусії, "наразі вже нічого не стоїть на шляху урочистого святкування 11 липня, але Міністерство культури та національної спадщини, звичайно, не вносить поправок до цього парламентського законопроекту". Чому, можна запитати, очевидно, що влада вмила руки? Зрештою, у випадку обговорених історичних законів ми маємо справу з показовою присутністю московських фахівців."Українські" поправки до Закону про Інститут національної пам’яті були написані в інтересах Росії та її спеціальних служб. Не інакше є щодо закону, внесеного ПСЛ (Польською Селянською Партією). Войцех Чухновский заявив у "Газеті Виборчій", що в лютому комісія генерала Стружика надіслала список з 25 імен людей, що розповсюджують пропаганду Кремля в Агентстві Внутрішньої Безпеки.Зі слів його співрозмовника та члена Комісії, найважливішим джерелом пропаганди Кремля в Польщі є середовище, зосереджене навколо Видавничого Дому "Польська Думка" - "головний центр" для проросійських ініціатив у Польщі."Польська думка", перерахував співрозмовник Чухновського, має власне інтернет-телебачення, просуває там Гжегожа Брауна, закликає українців, які живуть у Польщі, щоб "поверталися додому", і розповсюджує фальшиві новини про прихильність до українців у черзі до лікаря, їх злочин і гроші, які вони отримують від держави і за які вони "не виражають вдячності".У своєму підході Європейський Союз є "тоталітарним творінням", Україна це "бандерівсько - фашистська держава", а "спеціальна операція в Україні" була спровокована американцями.Крім телеканалу "Польської думки", комісія в листі до Агентства внутрішньої безпеки назвала інші портали: Nаtіоnаlіsts.nеt, Nаtіоnаl.іnfо, krеsy.іnfо. Анонімний член Комісії заявив, що загальними цілями публікації цих ЗМІ є:• зменшення довіри до польського уряду (як попереднього, так і теперішнього);• розпад Європейського Союзу;• послаблення Заходу в цілому;• посварити Польщу з Україною.І він зробив висновок: "Цими порталами як джерелами користуються сторінки в соціальних мережах, які заражають польський публічний простір. Вони значною мірою обслуговуються спеціальними підрозділами російської армії, призначеними для підтримки фейкових сторінок".Після таких висновків експертів з російської дезінформації повинні включитися всі контрольні лампи в структурах, які дбають про безпеку держави.Вони не включилися. Навпаки, лампи, що застерігають від "центрів Путіна", згасли, натомість включилися лампи, що попереджають про "небезпеку" від України.Ексгумації йдуть добре, і ПСЛ обирає дипломата з ПНР та кореспондента з МосквиПредставником для звітності по Закону від 4 червня обрали депутата Тадеуша Самборського. У 1977 році він захистив докторську дисертацію в університеті імені Ломоносова в Москві, в 1970 -х та 1980 -х роках він був першим секретарем посольства Польської Народної Республіки у В’єтнамі та Лаосі, а потім був московським кореспондентом "Зеленого Прапора", органу Об’єднаної народної партії – партії-сателіта Польської об’єднаної робітничої партії на початку існування Польської Народної Республіки.Він двічі засідав у Сеймі від імені ПСЛ (1993-1997, 2001-2005), у 2023 році він отримав мандат від списків партії "Третій Шлях", був президентом фонду "Допомога полякам на Сході", до 2017 року він належав до керівництва Товариства "Польща - Схід" - до 1990 року Товариства польсько-радянської дружби.Самборський є постійним автором "Польських думок", він часто пише про злочини ОУН-УПА, у 2023 році він опублікував збірку своїх текстів у її видавничому будинку. "Польська Думка" - це медіа-покровитель його фестивалю.Майкл Олшевський, керівник закордонного департаменту "Виборчої", - один із небагатьох журналістів, який критично писав про закон, заявив, що "заявники з ПСЛ і "Третього Шляху" побачили шанс в антиукраїнських настроях і - як практично весь наш політичний клас - стали заручниками антиукраїнської риторики".Послідовність подій показує, що мова йде не лише про перегони, хто першим досягне союзу з Конфедерацією та Брауном. Наприкінці листопада міністри закордонних справ Польщі та України, Радослав Сікорський та Андрій Сибіга підписали декларацію, яка розблокувала питання про ексгумацію польських жертв в Україні та українських жертв у Польщі.Робоча група почала працювати під егідою міністерства культури. 24 квітня, завдяки особистому залученню прем’єр -міністра Дональда Туска та президента Володимира Зеленського, ексгумаційні роботи розпочалися в Пужниках на Тернопольщинні, завершилися в травні виявленням останків 42 поляків, убитих УПА. Прем'єр-міністр назвав цю подію "проривом".У відповідь Чарнек сказав, що прориву немає. Він стверджував, що після її прийняття "неможливо буде в Польщі під загрозою покарання прославляти УПА, бандеревців, всіх тих українських націоналістів, які вбивали наших співвітчизників 80 років тому"."Закон також покладе край цим ганебним переговорам Міністерства культури та національної спадщини з українською державою щодо можливих подальших пам’ятників УПА в Польщі", - додав він, представляючи поправку від ПіС до Закону про Інститут національної пам’яті.Здавалося б, усі розуміють, що "в нас є довоєнні часи", як зазначає Туск, і що якщо Україна потрапить під удари росіян і зраду американців, ми будемо сусідами з Росією Путіна не на ділянці 628 кілометрів (Кролівець, у російській номенклатурі Калінінград плюс Білорусь), а 1163. Можливість ведення Москвою гібридної війни від дезінформації та радіоелектронної боротьби до регулярного саботажу радикально зросте.Здоровий глузд вимагає мінімізувати все, що розділяє поляків та українців. Москва навіть не приховує, що однією з її цілей є конфлікт наших націй. Але це не так - Україна також є ворогом для численних польських політиків.Чи полегшує РSL завдання БраунуСвій проєкт Польська селянська партія (РSL) подала до маршалківської палати 25 квітня, тобто на другий день після початку ексгумації у Пужниках.Тими ж днями невідомі особи на поруйнованій могилі 62 вояків УПА на горі Монастир – також відомій як Монастир – у ґміні Горинець-Здруй встановили табличку з написом: "Спільна могила українців, членів УПА, відповідальних за терор і геноцид беззахисного польського, українського та єврейського населення. Господи Боже, змилуйся над ними і не зараховуй їм тих страшних вчинків, яких вони допустилися супроти своїх братів. "Прощення не означає забуття, але – зцілення болю"".Міністерства культури Польщі та України у спільній заяві назвали цей інцидент "свідомою провокацією, що слугує інтересам держави-агресора Росії  і має на меті зірвати конструктивний діалог, який останніми місяцями розвивається між нашими країнами".Табличку демонтували, тож Браун не зміг урочисто "відкрити" її 2 травня, як це собі планував.І можна було б відзначити невеликий поступ у розплутуванні польсько-українського вузла, якби не РSL і той спосіб, у який народники домоглися ухвалення свого проєкту.Генерал Стружик передав прем’єрові закритий звіт комісії 7 квітня, у якому містилася оцінка видання "Мyśl Роlskа" ("Польська думка") як "осередку Путіна" в Польщі, а також 50 рекомендацій щодо обмеження російського та білоруського впливу.фото: jаgіеllоnіа.оrg Чи передав глава уряду звіт Владиславу Косіняку-Камишу? Ми не знаємо, хоча це було фактично непотрібно, адже віцепрем’єр і міністр оборони делегував до комісії професора Ґжеґожа Мотику – керівника Військового історичного бюро та відомого дослідника польсько-українських відносин. Генерал Стружик кілька разів доповідав про результати роботи комісії на засіданнях уряду.Спочатку доповідачем проєкту, який підписав Косіняк-Камиш, мав стати віцеспікер Сейму Пьотр Зґожельський, який змагається у радикалізмі з Брауном щодо стигматизації українських націоналістів. Однак народний політик виявився недостатньо принциповим, і 30 травня його замінили на Самборського.Це трапилося перед другим туром президентських виборів, коли РSL сподівався на перемогу Рафала Тшасковського.Метою внесення на розгляд і проштовхування законопроєкту була не лише боротьба з антиукраїнським радикалізмом і зрив ексгумації. Йшлося також про те, щоб показати, що з "хабом Путіна" не може статися нічого поганого, незалежно від висновків комісії генерала Стружика та поточної політичної констеляції. До речі, представник "хабу" був делегований для того, щоб переконатися, що в антиукраїнському котлі під коаліцією, яка називає себе демократичною, не бракує політичних дров.Символічно, що закон про антиукраїнське національне свято був прийнятий 4 червня, в День свободи і прав людини, який відзначається в пам'ять про вибори 1989 року,  які призвели до краху комунізму в нашій країні (єдиний, хто помітив цей збіг, був Владислав Фрасинюк на шпальтах Nеwswееk) та ініціювали зміни в усьому регіоні, що незабаром привели до розпаду СРСР і становлення 15 його республік, зокрема й України, як незалежних держав.Донедавна польська влада представляла безперервність повстань за свободу і демократію в нашому регіоні як підставу для польської слави і політичної величі. Від польського Жовтня 1956 року та Угорського національного повстання, через Празьку весну, Солідарність 4 червня та Осінь народів 1989-го року до українських Майданів 2004-го та 2013-2014 років і нинішньої боротьби українців проти російських окупантів.А коли День волонтерів, які допомагають біженцям з УкраїниРозуміння цієї традиції могло б підштовхнути до заснування Дня польського волонтера в пам'ять про неймовірну солідарність, виявлену мільйонам українців після 24 лютого 2022 року. Тоді величезна частина польського населення показала здивованій Європі, що таке людська щедрість і серце і в чому проявляється дух старого континенту та його цінності.Натомість політики надірвали польську солідарність щодо України, додавши ще один ком у могилу знаменитої "лінії Ґедройця" у польській східній політиці.Інституції, такі як комісія генерала Стружика, мають пройти два випробування, щоб оцінити їхню реальну користь для безпеки держави.Першим є виявлення ворожих впливів серед попередньої влади. З цим, як видається, комісія справляється.Друге – виявлення російських та білоруських впливів серед своїх. А цим керівники держави знехтували. І менш важливо – чому: чи через підтримку коаліції заради голосів народників, чи змагання у антиукраїнстві з правими, чи відверті докори "невдячним українцям", які "не хочуть знати правду про Волинь".Значення має результат – те, що в польсько-українських відносинах ми зайшли в глухий кут.Українці вчинили мудро, коли надали кілька нових дозволів на ексгумацію, попри ворожий крок Польщі.А оскільки мости не спалено, варто шукати шляхи виходу з нинішньої ситуації.Починати варто із найголовнішого, тобто з громадської думки. Під час ексгумаційних робіт у Пужниках Кароліна Левицька в ефірі ТОК FМ розмовляла з професором Мотикою. Вона зазначила, що причиною запровадження Україною у 2017 році ембарго на ексгумаційні роботи було те, що їх проведення виявило б "ще більше полів, братських могил, наповнених кістками жертв з-поміж цивільного населення. І Києву рано чи пізно довелося б зіткнутися з цією дуже складною і темною сторінкою своєї історії".Вона додала, що, зрештою, зруйновані у 2015-2017 роках "невідомими зловмисниками" українські могили та меморіали, були незаконними.Брак знань не повинен звільняти від журналістської етики. Насправді частину руйнувань здійснили місцеві органи влади, тоді як російська агентура діяла відкрито, розміщуючи відео зі своїх дій на порталах так званої Донецької Народної Республіки. Могила на горі Монастир була впорядкована на підставі угоди Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва зі Спілкою українців у Польщі.Після кількарічних складних переговорів було домовлено, що на табличці з іменами з’явиться напис "загинули за вільну Україну". Головою Ради тоді був Станіслав Бронєвський, керівником "Сірих шеренг", у переговорах брав участь Світовий союз солдатів АК, зокрема середовище 27-ї Волинської дивізії.Ці люди знали події Другої світової війни з власного досвіду, їхні близькі загинули від рук українців, вони самі брали участь у польсько-українських боях. І все ж вони підтримали угоду Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (RОРWіМ) зі Спілкою українців у Польщі (ЗUwР), вбачаючи в ній елемент ширшого порозуміння між поляками та українцями.Ось чому Росія та її агентура, а також проросійські та ендеківські сили роблять усе можливе, щоб могили на горі Монастир не відновили у погодженому вигляді. Кремль зацікавлений, щоб поляки і українці показали, що не здатні осмислити драматичне минуле і думати про спільне майбутнє.Дослідження професора Галагіди та неприємні факти для польських істориківКілька зауваг щодо істориків. У польській правовій системі відбувається жонглювання датами, назвами українських формувань і такими термінами, як "українські націоналісти", а також кількістю жертв. Це означає, що роль дослідників зведена до нуля, бо польська держава не зважає на їхні дискусії та висновки, проголошуючи "правду" залежно від політичних потреб.І це в контексті ситуації, коли під час підготовки до ексгумаційних робіт з'ясувалося кілька не дуже приємних для польської держави фактів.Підтвердилося, що єдині комплексні дослідження щодо ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років проводить команда професора Ігоря Галагіди в Українському католицькому університеті у Львові. За 7 років роботи дослідники встановили імена понад 22 тисяч українських жертв і визначили їхню загальну кількість - понад 30 тисяч. Наразі вони працюють над ідентифікацією польських жертв.Завдяки цьому українська сторона змогла представити список із 200 населених пунктів у Польщі, у яких загинуло щонайменше 5 цивільних осіб української національності.Такого комплексного переліку для населених пунктів на території України не змогли представити ні Інститут національної пам’яті (ІРN), ні жодна з численних установ, що займаються історичною політикою.Те саме стосується кількості польських жертв і встановлення якомога більшої кількості імен.Також з'ясувалося, що, всупереч твердженням деяких істориків, політиків і журналістів, ексгумація не є способом встановлення кількості жертв та їхньої ідентифікації. Стосовно конкретних населених пунктів – це ефективний і необхідний метод, але не для всієї території, на якій у 1940-х роках розгорталася польсько-українська драма.А тому історики повинні виконати свою роботу, і село за селом, місто за містом намагатися встановити імена жертв, щоб порахувати їх з відносною точністю. Це єдиний і найнадійніший спосіб дізнатися реальну картину минулого і віддати данину пам'яті тим, хто був убитий.     В ефірі ТОК FМ професор Мотика назвав дослідників, які ставлять під сумнів польську цифру 100 тисяч, "науковими антивакцинаторами". Тому що ніхто не ставив під сумнів польські дослідження, які називають таку цифру. Слова професора мають державну вагу, адже він є найважливішою посадовою особою в історичній політиці нинішньої влади. Окрім того, що він очолює ВБГ і є членом комісії генерала Стружика, він також входить до Колегії ІНП.   Але польська історіографія досі оперує оцінками, за якими кількість розстріляних обчислюється десятками тисяч людей, хоча минуло достатньо часу для ретельного дослідження цього питання.Маючи певні знання про літературу на цю тему, польські, українські, радянські та німецькі документи, а також про часткові результати ідентифікації польських жертв, я можу дати дружню пораду. Історики зроблять суспільству послугу, коли почнуть готувати громадян до сприйняття інформації про те, що польських жертв було незрівнянно менше, ніж загальноприйняті 100 тисяч.Що не применшує значення того факту, що жертв було десятки тисяч, і що кожна з них заслуговує на поховання, відновлення імені й прізвища і пам'ять.І на завершення кілька слів до службовців із ліквідації загроз для безпеки Польщі. У гучному інтерв'ю Донати Субботко "Росія вже тут" генерал Пьотр Питель, голова Служби військової контррозвідки у 2014-2015 роках, заявив, що "все, що сталося в Польщі після 2015 року, відповідає російським інтересам". І що польські служби залишили державу "голою і незахищеною" перед обличчям російської загрози.Через півтора року після того, як колеги генерала повернулися до виконання службових обов'язків, доводиться констатувати, що у сфері впливу Росії на польсько-українські відносини такий стан справ зберігається і сьогодні.

Приправа - це все, що підсилює смак їжі. Соуси, пасти та навіть самі приправи вважаються приправами. Серед улюблених - кетчуп, майонез, гірчиця, соєвий соус, васабі та гострий соус. Багато хто з нас любить різні соуси, але майже ніхто не замислюється, чи корисні вони. Адже соуси можуть приховувати зайві вуглеводи та калорії, роблячи навіть здорові страви шкідливими. Дієтологиня Еббі Шарп розповіла виданню USА Тоdаy, чи може соус вплинути на здоров'я. Чи корисні приправи для здоров'я Хоча багато хто вважає, що приправи зводять нанівець усі корисні властивості продуктів, з якими вони поєднуються, Шарп стверджує, що вони можуть допомогти нам харчуватися повноцінніше й різноманітніше. "Я б вважала за краще, щоб люди додавали приправу, яка справді скрасить їхній день і зробить їхню їжу приємною, а не повністю відмовлялися від неї", - каже вона. Яка приправа найкорисніша Найнизькокалорійніша приправа не завжди є найздоровішим вибором. Дієтологиня рекомендує шукати можливість додати до страви додаткові поживні речовини. Її улюблена приправа - гуакамоле, бо авокадо містить корисні жири, калій і клітковину. "Коли приправа може додати корисні жири, клітковину або білок, вона фактично додає поживні речовини в загальний раціон", - каже Шарп. Найкорисніші соуси: гуакамоле; гірчиця; бальзамічний оцет; сальса; гострий соус; цацики; хумус; песто. Суміші спецій, як-от таджин, - ще один цікавий і низькокалорійний спосіб надати стравам смаку. Як купувати корисні приправи По-перше, не піддавайтеся на маркетингову рекламу "без жиру". У знежирені та низькокалорійні приправи часто додають додатковий цукор або сіль, щоб компенсувати смак. "Я б вважала за краще, щоб люди брали повножирну версію, в якій більше ситості, а не знежирений варіант, в якому насправді більше цукру", - каже Шарп. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Здатні спалювати жир і контролювати вагу: п'ять спецій, які варто додати до щоденного раціону Додатковий цукор і сіль можна виявити в списку інгредієнтів, зокрема сиропи. Як правило, найздоровіші продукти мають прості списки інгредієнтів. "Гострий соус (здебільшого) складається зі спецій та оцту, можливо, трохи томатної пасти. Саме на них ми і хочемо звернути увагу - коли ми отримуємо більше смакову віддачу за наші калорії", - каже Шарп. Чи шкідливий майонез Майонез містить більше калорій і насичених жирів, ніж деякі інші приправи, але це не означає, що треба повністю відмовитися від його вживання. Варто лише стеждити за розміром порції. Шарп радить "розтягувати" порції - змішувати майонез з іншою приправою, що має високу поживну цінність, замість того щоб їсти його самостійно. Для солоних страв спробуйте змішати столову ложку майонезу зі столовою ложкою нежирного грецького йогурту. При приготуванні салату з яєць, тунця або курки Шарп любить змішувати майонез із пюре з авокадо. "Це чудовий спосіб додати корисні жири, але водночас отримати кремоподібну консистенцію і набагато більше смаку", - каже вона. За словами Шарп, цей прийом можна використовувати практично з будь-якими приправами або соусами: додавши трохи курячого або кісткового бульйону, ви зробите ваш магазинний соус більш насиченим і менш калорійним. Дієтологи визначили, що спеції можуть позитивно впливати на процес схуднення. Звичні приправи роблять страви смачними і прискорюють метаболізм. Кардамон чудово долає депресивний стан. Якщо проблеми з вагою виникли через "заїдання" депресії, треба додавати до страв цю приправу. Також кардамон здатен спалювати жир.

Ви зараз в Україні, бо презентуєте тут свою книгу. "Столик з видом на Кремль". І, звичайно, там йдеться про Росію, але починається книга з України, з Бучі.Насправді зараз без України неможливо розповісти про Росію. На  початку книги я пишу, що Росія сама спакувала себе до чорного мішка  і скоїла самогубство. Якби хоч трохи людяності залишилося в цій країні, то вона б заплакала від того, що сталося в Бучі чи Ірпені. Ви добре про це знаєте, бо Ви там жили, а для мене це було щось вражаюче. Моя оповідь  починається в Києві, в порожньому Києві, виють сирени, невдовзі почнеться обстріл. Я сам у квартирі, в місті - пустка. З-поміж мешканців будинку залишився тільки я. Я повернувся з Бучі, і вся квартира просякнута запахом Бучі, запахом тіл, які були розкидані цим містом. Я пишу текст про це, зрештою, не перший день, вже працюю кілька днів. Публікую це не лише в тижневику "Політика", але й на Фейсбуці, щоб якнайбільше людей довідалися про це. Раптом виявляється, що хтось перекладає ці тексти російською, не запитуючи мене, але перекладає їх дуже добре і розміщує їх на сайті "Радіо Свобода". І тоді я подумав, що всі люди, яких знаю в Росії, повинні знати, що я тут, повинні читати те, що пишу, дивитися фотографії, які  зробив. Я очікував, що невдовзі вони почнуть мені писати, телефонувати, невдовзі я отримаю купу повідомлень звідти, але телефон мовчав. Зателефонувала тільки одна людина, і, власне, про це моя книга. Що ця людина сказала?Запитала, чи це відбувається насправді.Росіяни завжди кажуть, що те, що вони зробили в Бучі - неправда.Це був один дзвінок, під час якого ця людина, яка є головною героїнею книги, хотіла дізнатися, що там відбувається. І, власне, далі я розповідаю про нашу з нею дружбу, про нашу симпатію. Вразило мене те, що більше ніхто не дзвонив. Це було дивно і до болю сумно. Важко, знаючи Росію, вірити в неї на політичному рівні, коли країною керує офіцер КГБ, то на що можна сподіватися. У ширшому сенсі соціальні дослідження демонстрували, що росіянам подобаються такі речі, як, наприклад, обстріли Грозного чи відбирання частини території у своїх сусідів (маю на увазі Крим). Це все призвело до того, що російська влада зараз є все  популярнішою. Але для мене це не було чимось дивним. Я радше був розчарований, що люди, яких я знав на такому дружньому рівні, на рівні довгих розмов, симпатії, не помічали нічого з того, що було очевидним.Якби Вам зателефонували ці російські друзі і запитали у Вас, що Ви робите в Україні під час повномасштабного вторгнення (я так розумію, що ви потрапили до Бучі після деокупації), то що б Ви їм відповіли?Що я тут для того, щоб задокументувати воєнні злочини і вбивства людей, які коїть Росія на території сусідньої держави, яка не зробила нічого поганого, що це не якісь партизани, бойовики, а люди, офіцери, які носять російські однострої. І що неможливо змити ганьбу з їхньої військової форми. Знаєте, моя свекруха - етнічна росіянка, яка в Сибіру познайомилася з моїм свекром - українцем за походження. Відтак, вона переїхала з ним в Україну.  Ще в 2014, коли вони жили в Криму, свекруха телефонувала своїм родичам і запитувала "Навіщо ви це робите, що я змушена втікати зі свого дому?" У 2022 році, коли вона вирвалася з обстрілюваного Києва, зателефонувала російській родині з тим самим запитанням. На що її сестра відповіла:  Росія ніколи не починає першою.Так, це, звичайно, неймовірно! Скажу Вам, що я теж фіксую подібні  історії. Їх у мене багато в записнику, багато у книзі. Адже є в Україні родини, які живуть і по той бік кордону. До прикладу, людина, про яку я хочу розповісти, знаючи, що я знову приїхав в Україну, що у мене презентація книжки, написала мені: "Пане Павле, ми знайомі, я з Харкова, з Салтівки, ви якось пили у мене чай під час обстрілу". Це не було звичайне чаювання,  бо та пані розповідала, що їй телефонував брат, який переїхав колись до Росії (працював там якимось інженером), а вона залишилася на Салтівці, яка дійсно розбомблена, знищена. Так от він до неї дзвонить і питає: "Сестро, чому ви по нас стріляєте"? Вона каже: "Тобто? Адже я навіть житла тут не маю, твої племінники звідси поїхати, тут гинуть люди". А він відповідає: "У нас на телебаченні сказали, що це ви в нас стріляєте". Отже, ось таке бачення когось, хто не може в це повірити, але мусить. З іншого боку, у 21-му столітті, коли є інтернет, ютуб, все доступне в мережі - правдива і неправдива інформація, вдавати, що чогось не знаєш, не можна. Чесно кажучи, взагалі, вдавати, що моя країна вчиняє вбивства, що армія, на яку сплачуються податки, вчиняє вбивства, ніколи не вийде. У 30-х, 40-х роках минулого сторіччя німці вдавали, що немає чогось такого. Але це не означає, що не знали, що не мали зеленого поняття, що їхні єврейські сусіди, які жили поруч усе життя, раптово зникли, бо раптом переїхали до якогось кращого світу. Що німці не знали про те, як тих катують. Я не думаю, що середньостатистичний росіянин може не знати якихось речей. Не може бути жодного виправдання. Мене це не переконує, вважаю, що це просто відмовка. Власне, ваша розповідь у книжці  починається з Бучі, але там також багато про Росію, бо Ви жили в Росії певний час, приблизно 4 роки, так?Якщо все додати, то може вийти навіть більше, бо це була одна з тих країн, які мене найбільше цікавили. Як кореспондента видання Rzесzроsроlіtа?Так, я був кореспондентом Rzесzроsроlіtа. Постійно там працював три роки, подорожував Росією, потім повертався. Раніше повертався, а потім вже не міг. Ви були закохані в Росію?Росія була неймовірно цікавим місцем для репортера. З точки зору журналістики там завжди було, що описувати. Цей край подобався мені з професійного погляду, але й подобався… Я жив там, мав друзів, мені здавалося, що у мене там є близькі друзі, а потім виявилося, що багато чого, мені лише здавалося.  Як так сталося, що Ви опинилися в Росії? Це Ви захотіли туди поїхати, чи це було завдання редакції?Життя журналіста – це випадок, я їхав до Афганістану, коли почалася війна з талібами в Афганістані, і я летів через Москву. Треба було летіти до Москви, потім до Ташкента, потім треба було їхати до Душанбе. Загалом дорога не була легкою. У Москві працював наш багаторічний кореспондент Славомир Поповський, неймовірний знавець Росії. Це був такий старший пан, який ходив Москвою з цигаркою і собакою басетом. І я, коли приїхав, кажу: "Друже, тут стільки всього, що можна описати!". Він каже: "Ні, тут все таке нецікаве, сіре", а я йому "Але подивись! Цілий світ в одному місті - в Москві", на що він відповів, що це все не має значення. Повертався я з Афганістану, також через Москву, і Славомир (дуже приємна людина, чудовий журналіст, він залюбки допомагав молодшим колегам) зустрів мене в аеропорту. Я був дуже втомлений після того відрядження, тож Славомир приготував вечерю і каже: "Я за тебе домовився". Я питаю: “Щодо чого?”, а він: "У мене зупинявся наш керівник, і я сказав, що ти хочеш зайняти моє місце кореспондента у Москві. Я насправді вже хочу повернутися до Польщі, а ти будеш тут". І так я опинився в Москві та почав там працювати кореспондентом. Яким було ваше перше враження від Москви? Це велике місто.Але воно незатишне. До війни, тобто до 2014-го, я була якось у Москві у відрядженні. І коли повернулася звідти до Києва, то подумала, що обожнюю його. Раніше вважала, що Київ – це місто, яке стоїть в заторах, але Москва просто живе в тих заторах.Так, Москва дуже специфічна, її можна любити, або не любити. Я колись її дуже любив, натомість я не любив Петербург. Це місто мені завжди здавалося похмурим. Воно ж побудоване на кістках. Попри це, його архітектура вражала. А от Москва для мене - це інший вимір. Я там працював, і життя там вирувало. Мені це дуже подобалося! Але, звичайно, коли я приїхав перший раз до Києва на Помаранчеву Революцію, то подумав: "О, тут круто!" Київ, з одного боку, це велике місто, а, з іншого, воно дає можливість його опанувати, зрозуміти. Але маю визнати, що Москва мене, як журналіста, дуже приваблювала, там постійно щось відбувалося, тим більше, що в той час, коли я там жив, багато всього відбувалося на околицях колишньої імперії: Революція Троянд в Грузії, Помаранчева Революція. Було видно, що ці народи, колись пов’язані з Росією політично, мають іншу думку, обрали для себе інший шлях. Також було помітно, і це було неймовірно, це було дуже цікаво, що Росія не хоче це зрозуміти. Але як так? Адже ми брати. Росія не могла зрозуміти, що не всі хочуть братніх стосунків, що країни, народи, які мають сумніви щодо сусідства з Росією, не мають бажання з нею ще більше зближуватися, хотіли б послабити ці відносини. І це все було цікаво. Росія в ті часи була трохи шалена, але вже тоді було помітно, що закручуються гайки. Я з цікавістю спостерігав, що все менше прислухаються до  людей, яких я неймовірно поважав, які бували у мене вдома, таких як Сергій Ковальов (царство небесне). З людей, які були демократами та вважали, що Росія могла б мати інший вигляд, робили божевільних, зрадників. Таке відбувалося, але це теж було цікаво, це не був різкий процес, це відбувалося крок за кроком. А найцікавішим було те, що люди, яких я знав, теж змінювалися. Звісно, ці зміни були дуже повільними, та я міг їх помітити.Свою книгу я писав майже все життя, але у мене в голові вона добре повкладалася якраз в ту ніч у Києві, після повернення з Бучі, коли я почав помічати речі, які я не хотів би помічати, як почали змінюватися люди. Я тоді почав усе аналізувати, пазли зійшлися. У цій книзі багато чого переплітається, є ретроспектива Росії і розповідь про війну, про вторгнення в Україну, про те, що я бачив, бо я був в багатьох місцях під час цього вторгнення, не лише в Бучі й Ірпені, а й у Лисичанську, Сіверськодонецьку, Вугледарі. Багато міст, які я називаю: Часів Яр, Бахмут - не можна назвати містами, це вже згарища насправді. Водночас вони є демонстрацією того, що означає той "рускій мір", і що означає братнє рукостискання, рукостискання з Москвою. І воно не раз уже повторювалося. Це вже було. Наприклад, із Грозним. Але для чого це росіянам? Всі ці українські знищені міста, які Ви перелічили - Ви вірите в те, що вони їх відбудують. У Вас в книзі є фрагмент, де Ви розмовляєте зі своєю подругою про Курильські острови і про те, нащо вони Росії. Чи це щось подібне?Я вважаю, що ця історія має сенс.  Це повторюється і повторюється у 20 столітті, у 21-му. Росія така є. Я також описую свою подорож з Владивостоку до Москви транссибірською магістраллю. Дорога потягом займає 7 днів і 7 ночей. Після неї тебе хитає наче на кораблі. Виходжу я на вокзалі, і мій друг, який зараз є емігрантом, який ще до анексії Криму, або одразу після покинув Росію, (потім жив в Україні, допомагав, зараз у Фінляндії) зустрічає мене на пероні і каже: "Слухай – це цікаво, я ніколи так не їздив. А можеш мені розповісти про свою подорож? Я задумався, а потім кажу: "Можу описати цю мандрівку одним словом, і це слово – пустка”.7 днів і 7 ночей пустки?Так. Звичайно, упродовж подорожі відбувається різне, потяг проїжджає Байкал.  Але в цілому, якщо описати це одним словом, то це – порожнеча. У мене також був цікавий досвід, бо я випадково взяв з собою у  потяг книгу "Острів Сахалін" Чехова, який мандрував тією ж дорогою, коли ще не було залізниці, тільки в протилежний бік - від Москви на Сахалін, на Далекий Схід. І, щиро кажучи, у мене було враження, що те, що я бачу за вікном, і те, що він описував, дуже схоже! Тобто минуло стільки років, а за великим рахунком, я в книзі Чехова читаю про те ж, що бачу за вікном: якесь болото, руїни, відмінність лише в тому, що з’явилися електроопори. І в той момент у мене з’являється така рефлексія: "Люди, якщо у вас є так багато всього, але ви не дбаєте про це, то навіщо вам ще більше".Власне, це Ви запитали у своєї подруги щодо Курильських островів, для чого?ТакІ що вона відповіла?Це була розмова у неділю. Кінець вихідних. Завтра на роботу. Ми дивилися телевізор. І я спитав М.: "Може ви б віддали якийсь там острів на Курильських островах японцям? Настав би мир, підписали б якісь торговельні відносини?", на що вона обурилася, що "Ми не віддамо жодного острову, жодного шматочка землі". Я сказав: "Чому?" Вона ж відповіла: "Бо там проливалася кров наших предків!" "Але ж це гори!” - апелював я. Втім, вона стояла на своєму твердо:  “Нікому нічого не віддамо!” Те, що вони нікому нічого не віддадуть, - це один пункт програми, але те, що хочуть ще більше. Адже Путін ще в 2021 році сказав, що він має на думці, і там була не тільки Україна, а набагато більше. Україна була тільки початком, ще б мало бути витіснення військ НАТО з таких країн, як, наприклад, Польща. Тобто, якби там не було військ НАТО, то утворилася б така сіра зона. Але для чого він хоче створити таку сіру зону? Не вірю в те, що Литва, Латвія, Естонія і Польща нападуть на Росію, бо у нас є цікавіші справи, так само, як в  українців є цікавіші справи, ніж напад на Росію. Це така ідея, щоб нас ослабити, розбити єдність Заходу і зробити наступний крок. Я абсолютно впевнений, абсолютно – абсолютно, що путінська Росія не зупиниться на Україні, що Україна – це лише певний етап. Я знайшов таку метафору, в романі братів Стругацьких про злу планету, яка існує тільки для того, щоб пожирати інші планети. То Росія трохи у мене з цим асоціюється. Знаючи історію Росії, то їм постійно мало, постійно хотіли б ще. Я думаю, що вони почнуть себе почувати в безпеці тільки тоді, як з одного боку буде Атлантичний океан, а армія буде розташована в Португалії, а потім будуть говорити, що з іншого боку океану ще є такий острів, який називається Сполучені Штати, і теж нам загрожує. Якщо керуватися такою логікою, то на всьому світі буде тільки одна велика Росія. А потім вони почнуть окуповувати космос. Тому я вважаю, що Україна не може програти в цій війні, це була би величезна трагедія! Я вважаю, що Україна повинна бути в НАТО, повинна отримати гарантії безпеки! Українська армія, яка показала, що може роками захищати свою країну, від, не будемо приховувати, значно більшої армії, краще оснащеної, повинна бути включена до системи безпеки всіх демократичних країн, і не тільки Захід повинен дати гарантії Україні, але Україна повинна бути частиною цих гарантій безпеки.Ви їздите на український фронт,  бачите все на власні очі, але чи всі Ваші співвітчизники так зараз думають? На початку повномасштабного вторгнення Польща дуже допомагала українцям. Але нинішні настрої серед поляків, зважаючи навіть на недавні вибори, видаються нам антиукраїнськими.  Чому так?Я дуже пишаюся поляками, що вони повели себе так добре, коли наші друзі – сусіди були у великій біді, коли на них напали. Зараз з’явився  політичний чинник. Я вважаю, що, на жаль, польська політика дуже змінилася. Політики замість того, щоб задавати суспільні настрої, вони роблять дослідження, які показують, що поляки можуть чогось побоюватися. І замість того, щоб зменшувати такі настрої, вони їх підносять, і кожен хоче на цьому отримати більше відсотків. Я вважаю, що це дуже погано, що є такі висловлювання, що Україна не повинна бути в НАТО. Це чи нерозуміння політичної ситуації в Польщі, чи якась майже зрада. Я не песиміст, хоча з фактами не посперечаєшся. Коли бачиш ентузіазм в підтримці України і українців на початку російського вторгнення і зараз, то звичайно зараз ця підтримка менша. Але з іншого боку, так, українці вдячні, але через це розсипання зерна, через такі історії, настрої змінилися. Колись ми мали максимум довіри, а зараз інші країни нас випередили і це не добре, це знецінює суспільний настрій, і настрій країни. Адже, треба сказати, що не лише суспільство допомагало українцям, але й на державному рівні теж було багато потрібних і відповідних рішень - наприклад, надання доступу до навчання, до системи охорони здоров’я. Це все було в порядку! І що ми бачимо зараз? Те, що українці дуже потрібні польській економіці! Згідно з  деякими дослідженнями, їхній вплив на зростання ВВП у Польщі може становити навіть 1 відсоток. Це люди, які працюють, які не простягають руку за соціальною допомогою, які платять податки, які хочуть інтегруватися, інвестувати. Вони не тільки винаймають, але й хотіли би купувати житло. Це ідеальна міграція! Така міграція зміцнює Польщу, але, на жаль, послаблює Україну. Я дуже сподіваюся, що коли весь цей жах закінчиться, то зникнуть кордони між Польщею і Україною, ви будете в Європейському Союзі, і буде такий непомітний кордон між Польщею. Я сам із західної Польщі, то у нас там був був кордон, заставлений пунктами пропуску. Нещодавно моя кузина там їхала, помилилася дорогою і каже: "Знаєш, я їду, їду, якась незнайома місцевість, а я їду додому, і раптом бачу: всі написи німецькою, зрозуміла, що  мушу повертатися". Ось такий тепер кордон з Німеччиною, тобто його немає. Сподіваюся, що ми дочекаємося, коли будемо так їздити в Україну. І  українська економіка буде пришвидшувати польську, а польська – українську. Українська мова дуже популярна на вулицях Польщі, скрізь можна зустріти українця або українку, і з ними співпрацювати, можна зустріти в магазині, в лікарні, познайомитися. Отже, я думаю, що поляки бачать, що це класні люди, і як можна не любити когось, хто від ранку до вечора працює, усміхнений, незважаючи на те, що пережив жах, намагається збудувати своє життя, допомагає своїй країні. На рівні людей маємо дуже позитивні приклади. Я не чув, щоб хтось на щось скаржився, на такому побутовому рівні. Звісно, в інтернеті ситуація виглядає, на жаль,  по-іншому. Власне, про пропаганду. Чи лише в ній причина в сьогоднішньому ставленні поляків до українців - про це ми поговоримо після короткої паузи. Пане Павле, чи це російська пропаганда, або ж якісь внутрішні сили в Польщі намагаються посварити поляків і українців? І навіщо їм це?Напевно, російський слід там помітний, щодо цього немає сумнівів. Звісно, найпростіше все звалити на Росію, але я б не перебільшував її роль у цьому. Я навіть досліджував, як, наприклад почали з’являтися історії, так майстерно складені, що хтось пише, що знайома знайомого мені розповідала, ніби це історія з життя, а потім ідентична історія з’являється у Вроцлаві, в Кракові, в Гданську, аж важко повірити, що одна й та сама ситуація могла  відбутися в стількох місцях. Або ж інша бувальщина “гуляла” соцмережами,  що жінку з України взяла до себе родина, бо їй не було, де жити, вона втекла від війни. І от ця українка закохує в себе чоловіка, а бідна нещасна полька плаче і залишається сама. Я думаю, що серцю не накажеш і така історія могла би статися, але ж не одночасно у стількох містах. Тому зрозуміло, що це вигадка, бо деталі збігаються, відрізняються тільки назви міст. Інша історія, яка дуже часто повторюється в інтернеті, абсолютно абсурдна, мовляв, поляк із дитиною, яка задихається, йде до лікарні, а медик каже, що не може його прийняти, бо начебто приймає тільки українців. Навіть я чула цю історію.Ось бачите. Це такий абсурд! Це важко уявити, що дитина не може дихати, а лікар ось так відповідає. Немає таких лікарів, а навіть, якщо і є, то це самогубці, бо зрозуміло, що наступна розмова буде вже з прокурором. Але ця історія була дуже поширена. Її перевірили, і помітили, що вона розповсюджується з якихось російських сайтів. Абсурд. Однак, якщо навіть до Вас ця історія дійшла, то дійсно вона розійшлася.Я це прочитала і подумала "Боже, що за нісенітниця?!". Але як журналістка вирішила подивитися на профілі людей, які писали про цю та інші історії в своїх коментарях. Звісно, шо були реальні користувачі, але було й багато ботів з порожніми сторінками.Так. А скільки ще таких вигаданих історій пішло в люди – невідомо. Це одна справа. Також я вважаю, що хтось хотів з цього отримати політичну вигоду, думаю партії, політики, скоріш за все праві, ніж ліві, які мають більше почуття національної гордості, не знаю, може хотіли заробити якісь політичні дивіденди. На мою думку, це не має сенсу. У нас є велика спільна справа з українцями і це – безпека. Звичайно, є речі, які нас відрізняють, і будуть нас відрізняти.А які?Велике занепокоєння в Польщі викликає можливість відкриття ринків для сільськогосподарських товарів з України. В Україні великі площі сільськогосподарських земель, кращий ґрунт, у цілому це все на іншому рівні, тому нашим фермерам важко з цим конкурувати, і це викликає занепокоєння. Був контекст ввезення збіжжя, думаю, що зараз не ввозиться, адже його немає, але треба думати про те, що, якщо Україна стане членом  Європейського Союзу, то треба думати, як це узгодити. На мою думку, можна домовитися, щоб це було вигідно і для одних, і для інших. Схожа ситуація була, коли Польща приєднувалася до Європейського Союзу, то французькі фермери теж дуже непокоїлися, і мали аргументи. Але все це можна обговорити. Інша справа, яка поляків непокоїть, - це історичні суперечки, серед яких вбивства на Волині. Було дуже незрозуміло, коли Україна не погоджувалася на ексгумацію останків жертв Волинської трагедії. Але зараз це зрушило з місця, і знаєте - це чудово. І я сподіваюся, що Польща також відповість приязно, бо знаю, що є проблема з таблицею на горі Монастир. Я сподіваюся, що буде так, що українці будуть задоволені тим, який вигляд матиме та таблиця, і що це вдасться вирішити. Натомість те, що міністр Сибіга домовився з польським інститутом закордонних справ, знайшли якийсь вихід – це чудово. Знаєте чому? По-перше, це треба зробити, а по-друге, це позбавить аргументів людей, які з якихось причин не прихильні до нормальних, класних, добрих, дружніх відносин між Польщею і Україною. Я абсолютно переконаний, що це треба зробити якомога швидше, адже це не робиться проти когось. Я знаю, що під час війни це нелегко, також я знаю, що, коли а Тернопільській області відбувалася ексгумація, то була пересторога, щоб, не дай Боже, росіяни там не поцілили якоюсь ракетою, бо була б ще одна велика трагедія. Я знаю, що є багато чинників, які непокоять, але я сподіваюся, що це зрушить із мертвої точки, що це все закінчиться так, що пам’ять про всіх буде вшанована належним чином, і що ми зможемо йти далі, що це не буде лежати якимось важким тягарем, який буде нам заважати йти вперед, і говорити про майбутнє. Ви знаєте росіян, знаєте вже українців, і знаєте поляків, бо Ви поляк. Чи ми схожі між собою?  Росіяни завжди переконують, що вони слов’яни, українці заперечують, що ті - радше монголи. У чому ми схожі, а чим відрізняємося?Мені здається, що поляки і українці дуже між собою схожі, мають такий дух, що поєднує анархію і демократію. Отже, думаю, що це схоже. Звичайно, колись ваш експрезидент написав книгу, що Україна – не Росія, це мене дуже потішило. Ну, і справді, ці дві країни і ці два суспільства не можна сплутати, це точно. Точно знаю, приїжджаючи багато років до України, викладаючи тут, знаючи цю країну, і маючи російський досвід, то ні.Але росіяни говорили, що ми – брати, один народ.Ну так, знаю.Отже, на Ваш погляд, що відрізняє українців і росіян?Мені здається, що українці, наприклад, ніколи б не погодилися з диктатурою. Диктатура, тиранія може бути насаджена українцям силою, але вони будуть викручуватися як той в’юн, будуть боротися, будуть намагатися цього позбутися. Я не можу собі уявити, щоб Україною почав керувати диктатор. Навіть в цій політичній ситуації, яка не є такою очевидною, бо у нас війна.У нас воєнна цензура.У вас війна, воєнна цензура, телемарафон, багато обмежень.  З іншого боку, коли у українців запитують, чи вони хочуть зараз вибори, то говорять: "Ні, давайте зачекаємо". Традиції Запорозької Січі були такі, що то була така дуже демократична, анархічна спільнота, але коли справа доходила до війни, то вони обирали отамана, який міг робити все, але коли війна закінчувалася, то той отаман мав понести за все відповідальність, а якщо програв, то тим більше. Отже, я вважаю, що і у поляків, і у українців є неймовірна жага до свободи. І це без пафосу. Навіть інколи.Це не йде на користь, так?Так. Аж занадто. Однак, в Росії я мав таке враження… Так, там добре жилося, якщо у тебе паспорт іншої країни, тож ти завжди можеш виїхати. Але  Росія мені нагадувала в'язницю. В'язницю для свого народу. В Україні я ніколи не відчував нічого схожого, навіть в складні часи шаленої корупції, не було так, що людина, побачивши українського поліцейського,  хотіла перейти на інший бік вулиці. А там, якщо комусь це було вигідно, то з тебе могли зробити і дилера наркотиків, ким завгодно. В Росії було задушливо.А до Вас прискіпувалися російські міліціонери?Знаєте, у мене були різні пригоди в Росії, навіть одного разу мене сильно побили російські спецслужби. Це була така історія дуже відома, пов’язана також і з польсько-українськими відносинами, бо польсько-російські відносини дуже погіршилися, і ніколи вже не покращувалися, після того, як президент Квасневский з дипломатом Кучковським взяли участь в Помаранчевій Революції, з метою якось налагодити комунікацію між політиками, президентами Кучмою, Ющенком і Януковичем. Квасневський звичайно підключився до цього, а Росії це не подобалося. Як завжди.Так, як завжди. Чесно кажучи, Польща підключилася на прохання президента Кучми, який дуже не хотів кровопролиття, що відрізнялося від позиції президента Януковича, який призвів до кровопролиття. Але! Відтоді відносини дуже охололи. Коли я працював у Москві як журналіст, то в Польщі сталася така історія: хулігани побили дітей російських дипломатів і вкрали у них мобільні телефони. Троє дітей були побиті. Владімір Путін сказав, що Росія дасть пропорційну відповідь, і тоді почали бити польських дипломатів. Але тих їм трохи забракло, оскільки посольство запровадило заходи безпеки, дипломатам заборонили виходити на вулицю по одному. Втім, російські спецслужби мали будь-що виконати. І оскільки третього дипломата для побиття знайти не могли, то вирішили побити польського журналіста.О Боже!Так, і побили мене в підземному переході на Кутузовському проспекті, недалеко від мого житла. Але що ж. Загоїлося. От така була Росія. Було зрозуміло, грщо щось подібне може статися. Зараз я вже не поїхав би до Росії, бо велика вірогідність, що мене звинуватять у  шпигунстві, як багато іноземців, а особливо журналістів. Або звинуватять в продажі наркотиків, або в чомусь ще гіршому - наприклад, розповсюдженню дитячої порнографії. Вони можуть зробити все! І мушу сказати, що це відчувалося. Там було добре, поки у тебе був польський паспорт, і можна було поїхати в аеропорт і сказати "Відчепіться, у мене є квиток". Я мав таку пригоду. Оскільки редакція відправляла мене в різні відрядження, то я мав   багаторазову візу для іноземних журналістів. Цю візу треба було отримувати раз на рік. І я як раз був на відпочинку, повернувся до Росії з одноразовою візою, і мав піти, щоб мені поставили багаторазову, але якраз почалася Революція Троянд в Грузії, і редакція каже: "Знаємо, що ти щойно приїхав, але поїдь до Тбілісі". Ну добре, я взяв рюкзак, сказав "вау, летимо до Тбілісі". І я поїхав в аеропорт, а там кажуть, що я не можу виїхати. Питаю: "Чому? Я не є громадянином Росії", а вони кажуть, що у мене є тільки віза для в’їзду, і немає візи на виїзд. Виявилося, що я не можу виїхати. Маю Вам сказати, це було досить травматично, бо я подумав, що гарна розвага, поки ти  спостерігач, але коли ти вже учасник, то це дуже погано.Чому росіяни не хочуть з цього ув’язнення, як Ви описали Росію, втекти, або зробити так, щоб перетворити цю вʼязницю на нормальну країну?Мустафа Джемілєв сказав мені під час інтерв’ю, що Росія, - а він знає і Росію, і Радянський Союз, був дисидентом, відсидів роки, людина, яку я дуже поважаю, - сказав мені, що Росія може змінитися тільки тоді, коли програє цю війну, коли розпадеться на частини, або коли її окупують інші демократичні держави. Чи росіяни не хочуть? Мені здається, що переважна більшість не хоче, є поодинокі випадки, люди, які виїхали, які чинять опір, я знаю таких, вони живуть у Варшаві. Але навіть ті, хто виїхав, чесно кажучи, я співпрацюю з журналістами з "Тhе Іnsіdеr", інколи пишемо разом тексти, вони справляють на мене велике враження, вони реально вистежують агентів КГБ, які гуляють Європою, викрадають людей, вбивають їх якимись "Новачками" і Доброхотов і ціла команда дбають про те, щоб їх було менше. І це чудово. Я з великою повагою ставлюся до них. Натомість, я замислююся над тим, чому на українському боці в цій війни воює так мало росіян? Чому є різні легіони, але немає легіону, наприклад "Демократична Росія"?Але якийсь є.Але це не те. Я сподівався наНа більшу кількість?Так! Я сподівався, що Курську область будуть звільняти самі росіяни. Бо Україні не дуже потрібна Курщина, а їм якраз має бути потрібна, вони могли би створити там міні демократичну квазі-країну і там розмножуватися. Але у них немає такого бажання. Немає також такого, щоб в Західній Європі був оголошений великий набір до міграційних сил вільної Росії, це би означало, що все серйозно. Розмови про демократію, права людини, про те, що Росія має змінитися, є, але оскільки триває війна, і Росія атакує інші країни, скоює військові злочини, то може варто би було поборотися з тією диктатурою не лише на словах, а й зі зброєю в руках.Може справа в тому, що це і є російська душа? Така, яку не можна зрозуміти.Я не знаю, чи її неможливо зрозуміти.А можна? Що таке російська душа?Мені здається, що після цих трьох років війни …Великої війни, бо вона почалася в 2014 році.Так, після вторгнення, після Криму, після Чечні, і після суспільної реакції на це, я можу сказати, що я підозрюю …Що вони не мають душі?Так, скоріше не мають душі. Дуже шкода. Часто це кажу, у мене є одна з найважливіших книг, це, як Томас Манн виступав для своїх співгромадян, які жили в Третьому Рейсі, він з Америки читав їм свої фейлетони, розмови, і це дійсно важлива книга для мене, бо це було зібрано і видано в Польщі. Його головним посланням було, він кричав до них з-за океану: "Рятуйтесь! Бо те, що ви вдаєте, що ходите в кінотеатри, театри, вдаєте, що те, що відбувається, насправді не відбувається, це вас вбиває, забирає у вас людяність, душу". Він мав надію, що його хтось там почує, але його скоріше за все ніхто не почув, і  Але німці змінилися, тому що вони програли, були окуповані, і їм треба було показати фотографії з Аушвіцу, Треблінки, з усіх жахливих місць і сказати їм: "Ні-ні, це ви, ваші батьки, сини, матері, це ви катували всіх цих людей, і нічого вас не врятує, ані ваша література, ані ваша музика, ви - вбивці".Ну добре. Є росіяни, які живуть в Росії, в своїй вʼязниці - хтось свідомо, хтось ні. Є росіяни, які виїхали з Росії і не хочуть погоджуватися з цим режимом, але є також росіяни, які виїхали з Росії, давно живуть, до прикладу, в Польщі, Литві, Естонії, вже мають паспорти Європейського Союзу, але щороку 9 травня вони виходять на вулиці європейських країн з червоними прапорами з серпами і молотам і викрикують, що можуть повторити. Як це зрозуміти? Де-юре вони вже європейці, але де-факто залишаються русскомірівцями.Кілька років тому я би сказав, що це мине, але зараз видно, що не дуже минає. Я думаю, що це велика проблема в таких країнах, як країни  Балтії, де ця меншість є суттєва. Я розумію, що загроза не в тому, що якісь дідусі вийдуть з прапорами і щось покричать, але загроза полягає в тому, що Росія може там збудувати якусь п’яту колону. Питання полягає в тому, що з цим робити, як дотримуватися демократичних стандартів. І це велике питання. Як протистояти Росії, не лише російській пропаганді, але і таким гібридним атакам. Оскільки ми демократичні країни, оскільки Європа – це еклектичний організм, а вони – диктатура, перш ніж ми ухвалюємо якесь рішення, минають тижні, місяці, а там приходить диктатор і говорить, що робити, і ніхто йому не скаже, що він зійшов з глузду, "Чому ми скидаємо бомби на Харків, в якому ще на минулому тижні ми були і робили покупки, в якому живуть наші знайомі". А тільки говорять "Ура! Скидаємо бомби на Харків, це правильно, бо Харків на нас напав". І це велика проблема: як боротися з диктатором, як боротися з кимось, хто знехтував всіма правилами, в той же час намагаючись їх не порушувати. Це великий виклик. Немає сил. Якщо ми не будемо протистояти, то історія з російською окупацією повториться ще раз.Коли ця війна закінчиться. А ми сподіваємося, що вона закінчиться і, звісно, хотілося б, щоб перемогою України. Чи Ви зателефонуєте тоді своїм друзям з Росії? Знаєте вже, що скажете їм?  Я б не телефонував.Взагалі?Просто не дзвонив би. Я не знаю, напевно, не дзвонив би. Я вважаю, що було достатньо часу, щоб розплющити очі. З багатьма, на жаль, мені нема про що говорити. І скоріше за все, вже ніколи не буде, про що поговорити. Так, я думаю, що з людьми, які були мені близькі, мені не було б цікаво вже говорити, хоча сам процес, з точки зору журналіста, дуже цікавий: спостерігати, як людина змінюється: коли показують фотографії з Аушвіцу, і ти не можеш відвернутися, не можеш вдавати, що цього не було! Тому хотів би побачити їхню реакцію. Але не хотів би.

«Сільпо» — один із найпомітніших гравців на українському ринку е-соmmеrсе. В ІТ-команді цієї компанії працює кілька сотень спеціалістів, і до цього часу компанія не розповідала детально про їхню роботу назагал. В інтерв’ю для DОU СТО напряму е-соmmеrсе «Сільпо» Ігор Дрозд поділився, над чим і як працює ця команда, що з наймом спеціалістів і які підходи до архітектури й управління у «Сільпо». Також ми поговорили про проблеми е-соmmеrсе в Україні та впровадження штучного інтелекту. «Десять DеvОрs можуть забезпечувати сервіс для 28 продуктових команд» Загалом в ІТ-команді понад 350 спеціалістів. Вони розподілені між 28 продуктовими та 6 сервісними командами. Ми працюємо за моделлю unFІХ. Тобто робота побудована так, що замість жорсткої ієрархії створюються невеликі автономні команди (від 5 до 12 людей). Окрема команда зосереджена на окремому продукті або завданнях. Команди згруповуються у стріми, кожен з яких відповідає за окремий бізнес-напрям. Найбільшою структурною одиницею є департаменти, до яких входять стріми. Усього департаментів п’ять: Розвиток LОКО. Це наша доставка. Він охоплює стріми LОКО та мерчантів. Останній відповідає за інтеграцію зовнішніх партнерів — ресторанів, аптек та інших бізнес-екосистем, з яких ми робимо доставку.Оптимізація операційних процесів і розвитку мережі. До нього входить стрім, що відповідає за платформу «Збирання». Це наш основний інструмент, яким користуються в магазинах для комплектування замовлень.«Фронти Сільпо». До якого входить 10 команд. Це наш найбільший стрим, оскільки він охоплює розробку мобільного застосунку та вебнапряму. Крім того, кілька команд займаються певними бекофіс-функціями.Екосистема та кур’єрська платформа. Цей департамент об’єднує «Власний рахунок» (п’ять команд), кур’єрську платформу та підписки. Також тут працюють команди, які відповідають за наш платіжний шлюз і продукти для роботи з даними клієнтів. Зокрема, це авторизація та кабінет гостя.Аналітика охоплює операційну та маркетингову аналітику, а також власну дата-платформу. У нас є така одиниця, як форуми. Це спільноти фахівців певної експертизи. Наприклад, є форуми бекенд-розробників, мобільної та фронтенд-розробки. У моделі unFІХ ролі розподілені за рівнями відповідальності. Стратегічні рішення ухвалюють керівники департаментів, розвитком напрямів займаються стрим-лідери. У командах працюють продукт-оунери, а за координацію і людей відповідають капітани команд, якими можуть бути навіть QА. Технічну експертизу підтримують форуми, якими керують капітани форумів — досвідчені фахівці у конкретних технологіях. У складі самих команд працюють бекенд-розробники, фронтенд-розробники та QА-інженери. Решта — це сервісні функції, до яких належать DеvОрs-спеціалісти, дизайнери та співробітники підтримки. Вони не закріплені за конкретними командами, а надають свої послуги всім продуктовим командам. «Найбільше відмов ми даємо саме на фінальному етапі» Ми постійно розширюємося, наймаємо фахівців. Зараз активно шукаємо архітекторів, розробників, бізнес-аналітиків і дата-аналітиків. Відкриті вакансії регулярно з’являються на DОU. Навіть якщо на момент зустрічі з кандидатом у нас немає релевантної позиції, ми завжди знайдемо місце для талановитої людини. Наш процес найму зазвичай складається з трьох ключових етапів: Спілкування з НR. Спочатку наш НR-спеціаліст знаходить кандидатів або опрацьовує заявки. На цій співбесіді він збирає базову інформацію та оцінює софт-скіли: наскільки людина комунікабельна, як себе презентує, чи є попередній метч.Технічна співбесіда. З кандидатом спілкується капітан форуму — наш найбільш досвідчений технічний спеціаліст, а також хтось із команди, до якої потенційно приєднається людина. Ми перевіряємо технічні навички, але не тільки. Нам важливо, як людина комунікує на технічному рівні та аргументує думку. Іноді можемо змоделювати мікроконфлікт, схожий на робочу суперечку за технічні рішення. Дуже показово, як кандидат у такій ситуації відстоює свою позицію.Співбесіда на відповідність цінностям. Цей етап проводить Sсrum-майстер команди, іноді разом з Рrоduсt Оwnеr. Це вже глибока перевірка на сумісність. Ми аналізуємо, як людина поводиться у різних ситуаціях і, найголовніше, чи збігаються її життєві цінності з цінностями компанії. Найбільше відмов даємо на фінальному етапі. Як показує практика, якщо нема повного метчу, з часом можуть виникнути труднощі у спільній роботі. Раніше у нас були ще співбесіди з СТО чи Неаd оf dеvеlорmеnt, але ми їх прибрали. Що довша воронка найму, то вищий ризик втратити кандидата. Це як у продажах зі складним процесом оплати, де клієнти «відвалюються» на кожному кроці. Іноді, наприклад для DеvОрs-інженерів, ми можемо спростити процес до однієї технічної співбесіди з лідом після спілкування з НR. Але загалом стандартна практика охоплює два з половиною етапи: скринінг з НR, технічна співбесіда і фінальна перевірка на цінності. «Плинність кадрів серед сеньйорів дуже низька» Шукати співробітників — це виклик. Наприклад, пошук одного архітектора може зайняти пів року або й більше. Оскільки ми маємо чіткі вимоги до процесів і технічної підготовки кандидатів. Ми використовуємо сuttіng-еdgе технології, мікросервісну архітектуру та новий підхід до її побудови — продукто-орієнтовану архітектуру. Це означає, що кожен продукт є окремим SааS-рішенням, здатним функціонувати самостійно. За моїми спостереженнями, багато архітекторів на ринку мають обмежений досвід роботи з мікросервісами у великих масштабах — скажімо, 20-30, але не понад 500 мікросервісів, або взаємодії між понад 10 продуктами. Ключовим аспектом для нас є продуктовий майндсет. Це означає, що співробітник — чи то розробник, QА, чи архітектор — не просто виконує вказівки бізнесу, а сам активно формує бізнес. Кожен має ставити питання: «Як це відповідає нашим річним чи квартальним цілям? Яку метрику ми драйвимо? Навіщо нам реалізовувати цю фічу?». На жаль, на ринку недостатньо спеціалістів з таким рівнем продуктового мислення. Розкажу на прикладі архітектора. Для нас це не просто виконавець, а людина, яка трансформує бізнес-потреби в технічні рішення. Архітектор має драйвити бізнес, пропонувати оптимальні рішення, а не просто дотримуватися вказівок. Він аналізує завдання та пропонує варіанти реалізації, враховуючи план розвитку продукту на рік, два, три, п’ять років. Він будує технічну експертизу та продуктову лінію з погляду архітектури та техніки. За моїми спостереженнями, на ринку багато архітекторів, які просто отримують завдання, розкладають його на схеми, передають командам і не заглиблюються в долю продукту. Розробників теж непросто знайти. Пошук може тривати від трьох до п’яти місяців. У нас постійно відкриті 3-4 вакансії, і їхнє закриття часто затягується, особливо коли йдеться про сеньйорні позиції. Досить поширена ситуація, коли кандидат позиціонує себе як сеньйор, але після співбесіди, згідно з нашою скіл-матрицею, його рівень відповідає мідлу. Якщо кандидат погоджується на такі умови, ми пропонуємо йому план розвитку. У будь-якому разі є тримісячний випробувальний термін. Якщо ми бачимо, що людина прагне навчатися і має мотивацію до зростання, ми завжди готові її додатково навчити, щоб згодом вона досягла рівня сеньйора. Однак плинність кадрів, особливо серед сеньйорів, у нас низька. Чимало співробітників працюють з нами по три-чотири роки і постійно розвиваються, змінюють позиції. Ми намагаємося закривати вакансії через внутрішнє навчання, і лише за потреби наймаємо мідлів або сеньйорів з ринку. Ми не беремо людей без досвіду. Єдиний «вхідний квиток» у такому разі — це команда підтримки. Саме із сапорту маємо чимало успішних кейсів, коли люди виростали до девопсів, QА-спеціалістів та розробників. Може здатися, що втрата фахівця з підтримки — це не суттєво, але це зовсім не так. За час роботи людина досконало вивчає, як функціонують наші системи та всі їхні нюанси. Тому заохочуємо їх до зростання — навчаємо і допомагаємо перейти на технічні ролі, коли виникає таке бажання. «У нас не працює підхід „протестував, віддав, а що там далі буде — не моя справа“» Є стереотип, що всі міжнародні компанії суперстабільні, не скорочують персонал і платять високі зарплати. Тому більшість тих самих архітекторів, інших спеціалістів прагнуть працювати саме в таких. Тому українським ІТ-компаніям, які працюють на внутрішній ринок, зокрема нам, важче шукати людей. Доводиться докладати зусиль для боротьби із цим стереотипом. Ми теж пропонуємо ринкові зарплати. З якості продуктів ми перевершуємо середньоринковий рівень. Проте стереотип є. Ми відправляємо наших архітекторів та продукт-оунерів на різні заходи, щоб показати, яке гідне місце займаємо на цьому ринку і чому до нас варто йти. У нас було багато випадків, коли люди приходили з очікуванням тимчасового працевлаштування, думаючи «пересиджу тут, пошукаю щось інше». Однак вони зрештою щиро дивувалися і залишалися. Багато нових співробітників приходять за рекомендаціями і відчувають можливості для розвитку. Наші QА-спеціалісти, наприклад, відповідають за весь процес забезпечення якості, а не просто за тестування. Це людина, яка може рішуче сказати: «Ні, ми не релізимо, це вимагає доопрацювання». У нас не працює підхід «протестував, віддав, а що там далі буде — не моя справа», У нас кожен розуміє, для чого він робить свою роботу, і несе відповідальність за якість. Розробник відповідає за те, як його продукт працює в продакшені. Якщо щось виходить з ладу, він має це виправити. Це стимулює розробників створювати якісний продукт, щоб не доводилося розв’язувати проблеми на вихідних. Завдяки такій зміні філософії та поліпшенню процесів ми зменшили річні втрати від інцидентів. Наприклад у 2023-му ці витрати становили — 80 мільйонів гривень, а у 2024-го — вже 8 мільйонів гривень. «Якщо всі раптом захочуть прийти в офіс, столів може не вистачити» Основна модель зараз — гіг-контракти, але є можливість працювати і як ФОП, а для деяких позицій передбачене класичне працевлаштування в штат «Сільпо». Ми підбираємо формат, який найкраще підходить фахівцеві й типу співпраці. Щодо соціального пакета, то він у нас досить широкий: медичне страхування;компенсація витрат на спорт;сесії з психологом або коучем (ми приділяємо велику увагу ментальному здоров’ю);покриття витрат на професійне навчання — курси, сертифікації, вивчення іноземних мов;спеціальні пропозиції на кулінарію в «Сільпо»;спеціальні пропозиції в партнерських зоомагазинах і аптеках;консьєрж-сервіс — персональний помічник, який допомагає з побутовими справами: організувати подорож, дібрати подарунок тощо. Після 2022 року ми повністю переорієнтувались на гнучкий формат. Якщо раніше фокусувалися на Києві й офісах, то тепер наймаємо людей по всій Україні та за кордоном. Єдина вимога — знання української мови. Офіси у нас залишились, і ними користуються — щодня приходить 30–40 людей. Хтось працює постійно з офісу, хтось навідується раз чи два на тиждень. Формат офісу ми змінили — тепер це коворкінг без закріплених місць. Якщо всі раптом захочуть прийти в офіс, столів може не вистачити. Після перемоги повертатися до класичної офісної моделі не плануємо. Це вже неможливо фізично — наші спеціалісти працюють з різних міст і країн. Було б дивно втрачати сильних людей через їхню геолокацію. «Всі бачать прозорі метрики, тому одразу можна виявити, хто як працює» Наша система оцінки ефективності прямо пов’язана з переглядом зарплати. Я не можу розкривати комерційні таємниці, але розповім про загальний підхід. Все починається з глобальних бізнес-цілей компанії. Потім вони розбиваються на конкретні КРІ для керівників, а далі спускаються на рівень команд. Таким чином, кожна команда чітко знає, на яку метрику вона впливає. Наприклад, у мене це uрtіmе на рівні 99,9%, для когось — час життя клієнта (LТV) або конверсія з кошика в замовлення тощо. Загальний пріоритет — це оцінка гостя та його задоволеність. Ми постійно вимірюємо цей показник, Nеt Рrоmоtеr Sсоrе (NРS), на щотижневій основі. Окрім бізнес-метрик, у нас є власна унікальна розробка — система, що автоматично моніторить технічну та процесну якість продуктів. Раз на пів року проводимо комплексну оцінку, яка є основою для перегляду зарплат. Під час неї враховуємо кілька факторів: виконання командою її ключових метрик, досягнення співробітником цілей з персонального розвитку, а також його внесок у загальний результат на думку колег. Така система має цікавий ефект. Всі бачать прозорі метрики, тому одразу можна виявити тих, хто як працює, хто «відсиджується». І коли члени команди розуміють, що від них залежить їхній дохід і розвиток, вони впливають на таких працівників. І зазвичай проблема вирішується без вказівок менеджера. «Замість скорочень ми обрали інвестиції» У нас не було скорочень з початку роботи над LОКО в листопаді 2021 року. Ми тільки зростаємо. Навіть із початком повномасштабного вторгнення в е-соmmеrсе та екосистемі не скоротили жодної людини. Ба більше, за цей час від нас пішли одиниці — їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. У нас сформувалася супермотивована команда, яка чітко усвідомлювала виклики війни й важливість нашої ролі — забезпечити людей продуктами. Всі були на своїх місцях і працювали. Ми почали активно вкладалися в операційні процеси і трансформуватися. І ця стратегія спрацювала. Поки ринок скорочував штати, ми зберегли команду і продовжили наймати. Як результат — сьогодні на ринку fооd е-соmmеrсе в Україні ми в лідерах. Багато хто тільки зараз усвідомлює потребу в онлайн-доставці й намагається зібрати ІТ-команду, стикаючись із шаленим дефіцитом спеціалістів. Хороші менеджери не ходять вільно по ринку, чекаючи, поки хтось прийде і скаже: «Ану, заходь, побудуй мені е-соm». «Ми не хочемо опинитися серед тих, хто не встиг адаптуватися» Штучний інтелект — це вже наша реальність, і хто його не використовуватиме — просто відстане або взагалі зникне. Ми активно інтегруємо ШІ у робочі процеси, і для нас є три ключові напрями. Розробка. Застосовуємо ШІ для генерування коду, документації, соdе rеvіеw. Це про підсилення команди, а не заміну. Я вважаю, що за 3–5 років класичне програмування трансформується, і до цього треба готуватися вже зараз.Маркетинг і контент. ШІ допомагає обробляти матеріали, оптимізує рекламні кампанії.Управління командами. У нас є внутрішній продукт для оцінки ефективності, плюс використовуємо ШІ для підсумків зустрічей — щоб швидше фіксувати домовленості. Тестуємо нові ідеї для інтеграції штучного інтелекту для гостей. Але дотримуємось простого правила: поки самі не будемо задоволені — на ринок не випустимо. Ми самі як менеджери, як розробники замовляємо продукти через застосунок, даємо фідбек. Нам важливо зберігати високий NРS і лояльність гостей. Якщо інструмент не вирішує реальну потребу або викликає хейт у користувачів — він нам не потрібен. Наприклад, пробували рішення для підбору меню. Звучить круто, але під час тестів нерідко ШІ починає видавати некоректні результати. На запит «романтична вечеря з морепродуктами» може видавати, умовно, «квашена капуста» або ще щось. Ринок зараз експериментує з ШІ-рецептами, раціонами, підрахунком калорій. Але я ще не бачив реально успішного кейсу на великих обсягах. Коли в тебе мільйони гостей — система часто дає збій. Плюс це шалено дорого, якщо використовувати, скажімо, АРІ СhаtGРТ. Тому ми думаємо про власні моделі, які будуть економнішими. Ми навіть запускали фановий продукт: після покупки гість отримував згенеровану тваринку з продуктів, які він замовив. Воно розлетілося соцмережами, але ШІ іноді генерував страшних істот — таке дитині не покажеш. Тому знову ж — тестуємо, експериментуємо, але підходимо обережно. «Найпростіший спосіб це наздогнати — скопіювати й спробувати покращити» Ми почали системно інвестувати в е-соmmеrсе ще у 2022 році — і саме це дозволило вирватися вперед. Дійшло до того, що деякі інші гравці ринку почали переймати наші ідеї. Наприклад, мені знайомі з команд конкурентів чесно зізнавались: «Ми відкриваємо ваш застосунок і дивимось, як ви це зробили, і повторюємо». Загалом е-соm в Україні зростає. Це молодий ринок із великим потенціалом. Але є проблеми. Головна — наслідки повномасштабної війни: багато людей виїхало і продовжують виїжджати,купівельна спроможність падає через інфляцію і загальне подорожчання. Це зменшує базу користувачів і уповільнює розвиток ніші. Але попри все магазини «Сільпо» давно стали лавмарками — їх відвідують як музеї. Ми прагнемо, щоб і наш е-соm був на такому ж рівні. Коли не було світла, ми не припиняли доставку. Кур’єри піднімалися пішки на 20-й поверх із замовленнями вагою 20–30 кілограмів. Це не виняток, це стандарт. Ми сказали: «Доставка до дверей — без компромісів». Зараз ми продовжуємо розвиток. Наприклад, до кінця 2025 року готуємо запуск внутрішніх продуктів у сфері роботи з асортиментом, щоб зробити цей процес більш ефективним. Тут плануємо нову команду, яка покращуватиме пропозиції для гостей. Також хочемо розвивати В2В-напрям. Наш сайт орієнтований на В2С, і для В2В-клієнтів він не зовсім зручний. Тож маємо на меті зробити якісний окремий сервіс під їхні потреби. Паралельно готуємось до високого сезону. Літо — традиційно найповільніший період для fооd е-соm, тож уже зараз плануємо активності на Чорну пʼятницю, Новий рік та інші пікові навантаження. Окрім цього працюємо над тим, щоб не стати lеgасy-продуктом. Виходить РНР 8.4 — оновлюємось, новий Symfоny Frаmеwоrk — теж. Бо ми вже великі, маємо понад 500 мікросервісів. А якщо працюватимемо на застарілих технологіях, до нас не йтимуть круті спеціалісти.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

От тільки коли хтось наводить такі приклади, то я бачу зовсім іншу картину. Тобто я бачу приклади 20-річних мільярдерів у США, але не знаю жодного такого прикладу в Україні. Також я знаю приклади, коли українці в молодому віці ставали мільярдерами в США, але не в Україні.Тому навіть такий простий приклад з мільярдерами доводить, що не тільки від таланту чи геніальної ідеї залежить те, що ти станеш мільярдером. Також твоя стеля обмежується місцем, де ти проживаєш. Також я не бачу проблем, коли люди в молодому віці створюють бізнеси, будують стрімкі карʼєри. От тільки навіть за тим успіхом часто не враховується, в якому середовищі виросли діти. У нас цю тему ніхто не досліджував, але в США переважна кількість молодих підприємців - це діти з заможних сімей. Бо діти з заможних сімей завжди могли розраховувати на фінансову підтримку від батьків, а бідні - ні. Навіть коли відомі батьки кажуть, що нічим не допоможуть своїм дітям, але ці діти мають за спиною впливове імʼя, що часто є важливішим, ніж гроші. І якщо в них достатньо розуму, то вони зуміють цим скористатися.Читайте також: В Україні немає економічного лідераКолись я вже наводив цей приклад. Акіо Моріта заснував компанію у 25 років, а Соічіро Хонда лише в 40. Просто тому, що Моріта був із заможної сімʼї, а Хонда з бідної. І це лише приклад, як соціальне становище впливає на успіх. Однак факторів, які впливають на успіх, може бути набагато більше. На успіх дуже сильно впливає та ж сама самовпевненість, яка не завжди є еквівалентом компетентності. Той самий синдром Даннінга-Крюгера чого вартий. Чи може бути навіть таке, коли людина розуміє свою невідповідність посаді, але все одно бреше, бо посада - це статус. Може бути, коли люди, що приймають рішення щодо призначення, самі не розуміють вимог до кандидата і беруть тих, хто, на їхню субʼєктивну думку, підходить на неї. І це лише приклади недосконалості ринкової системи. Без непотизму. А якщо сюди ще додати непотизм? Причому непотизм стосується не лише просування тупих, а й навіть людей зі здібностями вище середніх. Коли й підкопатись нема до чого. От тільки навіть такі випадки суттєво зменшують можливості для тих, у кого таких звʼязків нема. Навіть якщо вони краще підходять на цю роль. І таких нюансів є дуже багато.ДжерелоПро автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра ПоляРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Ніккі Гейлі. "Якщо хочеш, щоб справу зробили..." Уроки лідерства від сміливих жінок. – К.: Наш Формат, 2025Кожен розділ у цій книжці - це урок лідерства, викристалізований з досвіду конкретної жінки. Ще й в тяжкі (часом навіть страшні) для її країни (чи власної долі) часи. Так, прем’єрка Тетчер учить боротися за принципи, правозахисниця Мурад - бути сильнішою за болісний досвід (навіть якщо це сексуальне рабство у ХХІ столітті), спортсменка Ергарт - доводити свою силу в небі, а шпигунка Колвін - стояти, чи то пак сидіти, за те, що правильно. Втім, у фокусі авторки "Якщо хочеш, щоб справу зробили..." Ніккі Гейлі - не тільки біографії, а й цінності, що допомагають діяти, коли страшно, важко, самотньо. Авторка ділиться й багатьма власними історіями - не для порівняння, а щоб показати, як досвід видатних людей вплинув і на її життя. Тож що об’єднує прем’єрку, спортсменку, правозахисницю й шпигунку? Усім їм довелося діяти в умовах, які потребували надзусиль. І всі вони змінили світ. Авторка, яка сама пройшла шлях від чужинки і "занадто молодої" до представниці США в ООН і кандидатки в президенти, ділиться десятьма історіями жінок, чия рішучість переписувала історію. "Багато героїнь цієї книжки були першими: - нагадує авторка, - перша прем’єрка; перша жінка, яка виступила проти несправедливості; перша жінка, яка підняла в небо літак. Бути першою важко. Можна почуватися самотньою та ізольованою, не мати жодних дороговказів, і більшість вважає щось неможливим просто тому, що досі ніхто цього не робив. Ці жінки — лідерки, бо проклали шлях для інших жінок, які прийшли після них. Ми йдемо їхніми слідами і залишаємо вторований шлях для жінок, які йтимуть за нами".Рік Ріордан. Персі Джексон. Прокляття Титана. – Х.: Ранок, 2025Героєві цієї книжки – навіть після того, як він дізнався, що є напівбогом – так само буває страшно, особливо, коли життя щораз підкидає смертельні випробування. Йому здавалося, що тепер він готовий зустрітися з будь-чим. Навіть з міфічними істотами. "І тоді, із могутнім ревом та ламаючи дерева, на дорозі з’явилася найбільша свиня, яку я коли-небудь бачив. Це був вепр майже тридцяти футів заввишки, зі шмаркатим рожевим рилом та іклами завтовшки з каное. Брунатна шерсть стояла дибки в нього на хребті, а очі були дикі та злі. Пронизливо заверещавши, він розкидав іклами трьох зомбі. Сила удару була такою великою, що вони перелетіли через дерева і врізалися у схил гори, де розбилися вщент: стегнові кістки і кістки рук полетіли на всі боки. Потім кабан обернувся до нас". Втім, трагічне зникнення Аннабет, доброї подруги головного героя, остаточно вибиває хлопцю ґрунт із-під ніг. Ба більше, Артеміда, богиня полювання, також щезла. За усім цим стоїть хтось дуже могутній, і, попри невтішне пророцтво Оракула, наш герой Персі разом із друзями - дочкою Зевса Талією, сатиром Ґровером та двома безсмертними мисливицями - вирушає на пошуки. Здолавши древніх монстрів та зробивши не один складний вибір, йому зрештою доведеться пізнати не лише титанічну силу свого ворога, а й біль утрати. Та й кому до снаги ув’язнити могутню богиню? Або дізнатися, чи жива Аннабет? Або про те, що це за страшне чудовисько, яке має стати кінцем Олімпу? Питань чимало, та ще й пророцтво лягає на серце героя важким тягарем: хтось із його друзів у цих пошуках неодмінно загине. Й Оракул, на жаль, ніколи не бреше…Амір Аксель. Чому наука не спростовує Бога. – К.: Наш Формат, 2025У цій книжці, в назві якої – чи то твердження, а чи приховане питання, що стосується також попередньої історії про Артеміду -  автор вступає у двобій з атеїстами, використовуючи математику, фізику, астрономію та інші науки. Мовляв, чимало людей вважає, що сучасна наука здатна пояснити походження нашого Всесвіту та спростовує існування Бога. Водночас такі відомі сучасні науковці й мислителі, як Лоренц Краусс, Річард Докінз, Деніел Деннетт, Сем Гарріс і нині покійний Крістофер Гітченз десятиліттями критикували релігію та заперечували ідею розумного задуму. "Як науковий письменник, що здебільшого працює з математикою, фізикою та космологією, - згадує автор, - я сотні разів замислювався над тим, що для мене становить найбільшу з усіх таємниць: як у надзвичайно гарячому й густому первинному бульйоні, за частку секунди після Великого вибуху, кварки раптом зібралися по троє, до того ж саме два "верхніх" і один "нижній", щоб утворити протони, а два "нижніх" і один "верхній", - щоб утворити нейтрони. Як така малоймовірна подія взагалі сталася без будь-якого заздалегідь спланованого розумного втручання? І ще, як так сталося, що маси елементарних частинок мають саме таке ідеальне співвідношення, за якого наш світ атомів і молекул узагалі може існувати?" Великою перевагою книжки є доступний стиль написання, завдяки якому читач краще розбиратиметься в таких складних дисциплінах, напрямах і темах, як квантова теорія, космологія, математична логіка, таємниця антиматерії або теорія про паралельні світи. Окремою перлиною є цікава історія ставлення до віри у Творця найбільших науковців людства - від аргументів Декарта, Ньютона і Ляйбніца до поглядів Айнштайна, знаменитих теорем Ґеделя та ідей про Бога відомих нобелівських лауреатів сучасності.Джек Стін. Сповіді з божевільні. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2025"Можливо, ці бездушні виродки просто морочили мені голову -  сумнівається автор цієї "страшної" книжки, - грали в останню гру у своєму житті: маніпулювали словами, забивали мені баки і вкладали в мій мозок те, що їм було потрібно... Можливо, зараз вони затуманять і ваші голови". Страшно, чи не так? Утім, крім страху, "Сповіді з божевільні" Джека Стіна також викличе цікавість, обурення, огиду, заперечення, співчуття, розгубленість, але точно не залишить байдужим. Адже мова не про ті жахи, які кояться у психлікарнях, а про ті, які чатують зовні - у "нормальному" світі, біля нас із вами. Тож чотири історії, викладені в цій книжці - це чотири спроби подивитися на світ очима в’язнів тюремної психлікарні. Тобто чотири "сповіді" чотирьох пацієнтів психдиспансеру, у якій працює герой книги, медбрат, та який доносить історії спеціально для читачів, щоб вони змогли зрозуміти весь трагізм цих нещасних людей. З якою метою? Залізти в їхню шкуру й усвідомити, що вони такі самі люди, як і ви, а потім здригнутися від несподіваного вчинку чи думки, які показують, що між нами прірва. Але чи настільки вона глибока? "Розпочнемо із Шефа, - запрошує автор, - мабуть, найулюбленішого серед усіх моїх пацієнтів. Але будьте обережні, бо Шеф не для слабких шлунком... і не для тих, хто нещодавно був на похороні. Скажу одне: після його історії я більше не дивлюся на поховання так, як раніше. Кен - справжній козел, і ми терпіти не могли один одного. Бакет зворушила й дійняла до живого, і, коли вона померла, я плакав по-справжньому, немов дитина. Няня... Я досі не знаю, що про неї думати. Подивимося, що скажете ви, коли дізнаєтеся її історію…"Пема Чодрон. Коли життя стає руїнами. Дієві поради для важких часів. - К.: ВооkСhеf, 2025На думку авторки цієї книжки не лише від страху, але й від будь-чого, що приносить нам негатив, втікати й ховатися не варто. Навіть навпаки - варто рухатися назустріч йому, й тоді зближення з тригерами може допомогти нам впоратися з ними у спосіб, якого ми ніколи раніше навіть не уявляли. Тож "Коли життя стає руїнами" Пеми Чодрон - для людей, що бажають досягти внутрішньої рівноваги та перетворити страждання на щось позитивне. Свого часу авторка цього бестселера працювала вчителькою і виховувала трьох дітей. Та якось вона зрозуміла, що не відчуває гармонії, однак дуже потребує її, і стала буддійською черницею. Це допомогло їй віднайти рівновагу у світі, в якому все не так. Можна сказати, що книга "Коли життя стає руїнами" - про всіх нас. Як ми можемо жити своїм життям, коли здається, що все навколо ламається, зникає і псується, коли нас постійно долають страх, тривога й біль? Тим часом авторка, спираючись на традиційну буддійську мудрість, пропонує інструменти, що змінюють життя, бо допомагають перетворити страждання й негатив на легкість, радість і впевненість.

Про це в ефірі Еспресо заявив військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак."Про ракету цю говорили дуже багато. В чому головне питання? Як розумно, швидко і якісно перейти від вдалих випробувань до серії. Я мушу констатувати, що з кінця 2022 року з'явилась оновлена ракетна програма, де була і ця ракета. Програма таємна, тому не будемо про неї нічого більше говорити, окрім цієї ракети про яку вже всі сказали - що далі випробування дозволяють говорити про серійне виробництво", - сказав він.Бадрак сказав, що є застереження до того, що промислове відомство - Мінстратегпром спромігся забезпечити підготовку до серійного виробництва. Йдеться про те, щоб це не були ділянки на державних підприємствах, про які ворог дуже знає і буде туди бити, а приховані ділянки."Один мій товариш розгорнув величезне виробництво дронів максимально приховано, але днями влучив ворог. Чому це сталося? Я бачив документ ДСНС, де написана назва цього підприємства, профіль роботи та що воно уражене. Це просто злочин. Підприємства оборонні мусять повідомляти про своє знаходження, про знаходження виробництв - там, де обладнання стоїть. З цим треба щось робити, бо в червні били дуже точно по українських підприємствах і це чистий наслідок зради", - додав експерт.Бадрак наголосив, що також він Міноборони дуже важливо не тільки зосереджуватися на тестуванні того, що робить українська промисловість, а й розвивати військово-технічне співробітництво. "Його коштом можна дуже серйозно посилити якість ракетної техніки й зокрема, балістичних ракет. Після того, як Трамп прийшов до влади, через кілька днів Франція заявила про створення балістичної ракети. Зрозуміло, що якщо в Європі немає власної балістичної ракети, хтось має займатися цим. Для України дуже чудове вікно можливостей спрацювати. Але дивіться, як повільно працює європейська оборонна промисловість - в листопаді заявили, а в червні був форум і французи лише макет продемонстрували. Це дуже слабко", - зазначив він.Експерт додав, що по факту українські зброярі набагато швидше все зробили."Я гадаю, що це те, що є зараз як версія, що пройшла випробування - я не кажу, що це готова ракета. Бо самі ракетники кажуть, щоб казати, що ракета готова - треба 10 вдалих пусків поспіль. Деякі речі щодо цього можна вдосконалити коштом військово-технічного співробітництва. Такі можливості є, але зараз пауза з американськими компаніями, які працюють над вдосконаленням ракет РrSМ, але я переконаний, що ми повернемось і до цього", - наголосив Бадрак.Він додав, що зараз ми можемо це робити з європейськими компаніями. "Головне з нашої розмови - є можливість запустити ракету в серію. Я гадаю, що вона буде запущена в серію і це було б правильне   рішення і вже в серійній ракеті щось удосконалювати, допрацьовувати й робити. Так роблять і американці, бо в нас зараз ракета РrSМ четвертої серії. Ми маємо йти таким шляхом, це дуже правильне рішення. Ми будемо мати ракету у 2025 році", - підсумував експерт.14 червня президент Володимир Зеленський повідомив про підготовку до масового виробництва балістичної ракети "Сапсан".Керівник ОП Андрій Єрмак заявив, що Україна розпочала масове виробництво власної балістичної ракети малої дальності "Сапсан"

Про це він заявив після засідання Вищої Євразійської економічної ради в Мінську, передає російське пропагандистське видання РИА Новости.Зокрема, глава Кремля прокоментував санкції західних країн проти РФ словами "самі скоро здохнуть, а нас ховають".За його словами, оборонні витрати РФ у 13,5 трлн рублів "це немало"."Ми заплатили за це інфляцією, але країна з нею бореться", – додав Путін.Водночас диктатор заявив, що Москва прагне завершити "спецоперацію" з "потрібним результатом" для Росії."Оборонні витрати спрямовані на це, а не на агресію стосовно Європи", – сказав він.Також Путін висловився щодо введення нових обмежень проти російської економіки: "Чим більше санкцій, тим гірше для тих, хто ці санкції запроваджує".Тоді ж Путін заявив про готовність до третього раунду переговорів з Україною, вперше прокоментувавши пропозиції, передані Москві під час зустрічі у Стамбулі.

Кішки здавна славляться особливими здібностями "відчувати" хвороби своїх господарів. У них надзвичайний нюх, гостра спостережливість і глибокий емоційний зв'язок з людиною. Головним інструментом котячого "діагностування" є їхній феноменальний нюх, який багаторазово перевершує людський. Якщо у людини налічується близько 5 мільйонів нюхових рецепторів, то у кішки їхня кількість сягає 60-80 мільйонів. Ця колосальна різниця дозволяє їм вловлювати найдрібніші, непомітні для нас зміни в хімічному складі повітря і запахах, які виділяє людський організм. Кішки сприймають світ передусім через запахи. Їхній надзвичайно чутливий ніс є головним інструментом для розпізнавання людей, інших тварин і навколишніх предметів. Запах допомагає їм орієнтуватися під час полювання, знаходити воду та навіть обирати місце для туалету. І, звісно, нюх відіграє ключову роль у їхньому спілкуванні з нами, людьми. Кіт запам'ятовує ваш унікальний, звичний аромат і миттєво помічає найменші зміни в ньому. Наприклад, коли ви повертаєтеся додому після контакту з іншою твариною, кішка одразу вловить чужий запах на вашому одязі чи шкірі і може навіть висловити своє невдоволення зміненим поглядом. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки років вашому коту: ознаки, які не збрешуть Але котячий нюх здатен вловлювати не лише "чужинців". Кішки також відчувають ледь помітні для нас гормональні зміни в людському тілі. Гормони впливають на безліч внутрішніх процесів, а, отже, і на природний запах тіла. Хоча ми самі цих змін не помічаємо, кішка з легкістю їх розрізняє, що робить її своєрідним барометром нашого внутрішнього стану. Коли людина хворіє, її тіло починає виробляти специфічні леткі органічні сполуки - свого роду "маркери хвороби". Ці речовини виділяються через піт, дихання, сечу, шкіру або навіть ротову порожнину. Для котячого носа такі зміни в "хімічному профілі" господаря є дуже чіткими та інформативними сигналами. Коти вловлюють зміни в поведінці На додаток до свого феноменально гострого нюху кішки - це неймовірно спостережливі істоти, які тонко відчувають навколишній світ. Вони формують надзвичайно глибоке розуміння того, як ми, їхні господарі, поводимося у повсякденному житті, і тому здатні миттєво помічати найменші відхилення від звичної рутини. Коли людина почувається недобре, це неминуче проявляється у низці змін, які кішка безпомилково фіксує. Наші пухнасті улюбленці помічають зміни в рухах і рівні активності: господар може стати млявішим, рухатися повільніше або, навпаки, проявляти незвичну для нього метушливість чи занепокоєння. Так само кішки зазначають зміни в позах і положенні тіла: якщо людина частіше лежить, приймає незвичні для себе пози, можливо, скручується або тримається за певну частину тіла, це не залишається непоміченим. Зміни в голосі та диханні також є чіткими сигналами: поява кашлю, хрипів, прискорене чи ускладнене дихання - усі ці звукові маркери кішка легко розпізнає. Вона також відчуває зміни настрою та емоційного стану, помічаючи, якщо ви стали дратівливими, апатичними, більш чутливими чи замкнутими. Навіть найменше підвищення температури тіла за лихоманки створює теплі ділянки, до яких кішка може притулятися, можливо, шукаючи власного комфорту або реагуючи на ваш дискомфорт. Помітивши ці зміни, кішка, звісно ж, реагує по-різному. Деякі пухнасті друзі починають виявляти підвищену турботу: вони частіше лягають поруч, ніжно муркочуть, труться об ноги, ніби намагаючись "лікувати" вас своїм теплом або вібрацією муркотіння. Інші ж можуть стати більш настороженими, спостерігаючи здалеку, або навіть уникати контакту, якщо ваш запах чи поведінка здаються їм незвичними чи навіть загрозливими. Кішки здатні проявляти каяття за своїх дії по-своєму. Хоча пухнасті улюбленці не просять вибачення так, як люди, їхня мова тіла й поведінка можуть багато сказати уважному господарю. Але кішкам особливо не властиве почуття провини, так вже розпорядилася природа, що муркотуни не можуть повною мірою переживати через свої вчинки.

Цей лист є відповіддю на аналогічний лист до українців та України, який підписали угорські інтелектуали та громадські діячі 21 червня цього року. У ньому вони висловили незгоду з незгодою з антиукраїнською риторикою уряд Віктора Орбана, засудили російську агресію, закликали до негайного справедливого і тривалого миру, надання гарантій безпеки Україні, відшкодування збитків та притягнення до відповідальності винних за воєнні злочини. Також у листі висловлюється сподівання, що угорська національна меншина України не стане жертвою ганебної та політично вмотивованої риторики угорського уряду. Повний текст угорського листа на підтримку українського народу можна прочитати за посиланням. Його підписало уже понад 30 тисяч угорців, а прем"єр Орбан розкритикував. Лист українських інтелектуалів та громадських діячів до угорського народу ініціював Інститут Центральноєвропейської Стратегії (ІСЕS). Наводимо повний текст відкритого листа угорському народу: Дорогий угорський народе, всі ті, хто ініціював та підписав цього сміливого відкритого листа з підтримкою України! Ми зворушені та натхненні отримати його з Угорщини та від угорців. Особливо в цей момент. Ми дякуємо за ці слова підтримки. Вони безцінні та історичні. Сказати їх публічно у, мабуть, найскладніший період сучасних українсько-угорських відносин означає бути на правильному боці історії та відстоювати правду. Ми знаємо й ніколи не сумнівалися, що є Угорщина, яка не прагне зиску шляхом зради та служіння чужим інтересам, як ви написали у своєму листі. Що є Угорщина, яка солідарна з Україною, підтримує нас та вшановує воїнів Збройних Сил України в нашій боротьбі проти російського імперіалізму. Ми знаємо, що саме це і є справжня, а не інша Угорщина. Угорщина Шандора Петефі та Імре Надя.Історична боротьба проти імперій та брехні, за свободу, незалежність та суверенітет — це те, що обʼєднує наші народи й нації, всю Центральну Європу. Обʼєднує крізь століття — від 1956-го до 2014-го і 2022-го років. Об'єднує досі. У нас навіть гасло спільне: “Героям Слава”. Ми впевнені, що цю єдність не можуть зруйнувати політики, дезінформація та російська пропаганда, хай би якими потужними вони не були. Ми з вами сильніші. Ми усвідомлюємо, як багато ще нам треба пояснити одне одному про одне одного. Ми дуже жалкуємо, що в Угорщині та серед угорців переважає думка, що Україна коли-небудь прагнула чи прагне досі обмежити права угорської нацменшини. Це не так. Ми в Україні ніколи не прагнули обмежувати права етнічних угорців, лише хотіли створити кращі умови для вивчення державної мови, щоб сприяти самореалізації угорців в Україні. Ми відчуваємо відповідальність за це непорозуміння та прагнемо це виправити. Як і угорська, так і українська історія — це постійна боротьба за власну ідентичність, за нашу мову, культуру та права. Тому ми, українці, не можемо світоглядно прагнути того, від чого століттями страждали самі. Наш опір путінському імперіалізму зараз — саме про цю боротьбу. Тим паче, що Росія цинічно використала як прикриття для своєї геноцидальної агресії проти України саме питання ідентичності та прав російськомовних в Україні. Захищати російськомовних вбиваючи їх, що робить Росія уже понад 11 років в Україні, — це справді диявольський план.Диявол має бути зупинений. І зробити це ми можемо лише разом. Україна ніколи не прагнула цієї війни. Нікому іншому не бажає цієї війни. Ми прагнемо зупинити Росію в Україні, на наших кордонах. Хоча путінський режим відверто каже, що не планує на Україні зупинятися. Як і в 1956-ому році.Україна прагне миру, безпеки та добробуту. Для себе та Європи, яка є нашим справжнім історичним домом на відміну від російської імперії. Тому ми прагнемо в ЄС і НАТО. Так само як свого часу Угорщина. Ми, українська нація, яку ділили століттями, також розуміємо, наскільки важливо для вас, угорської нації, розділеної історією, знову бути обʼєднаними в Європі. Це ще одне світоглядне прагнення, яке нас обʼєднує. Політичні доктрини, які намагаються обґрунтувати, що Україна не має бути членом ЄС та НАТО, є не тільки антиукраїнськими, вони є антиугорськими та антиєвропейськими.І ми впевнені, що мудра угорська нація це розуміє сьогодні. Ми це бачимо. Ми це відчуваємо. І ми неймовірно тішимося, що з боку угорської народу нині отримуємо такий потужний сигнал солідарності та підтримки. Щиро дякуємо вам за нього.Наjrá Маgyаrоrszág! Слава Україні! Лист підписали (імена наведені в алфавітному порядку): Алім Алієв, засновник літературного проєкту "Кримський інжир"; Станіслав Асєєв, журналіст, колишній в’язень катівні "Ізоляція" в Донецьку, військовослужбовець ЗСУ;  Олександр Алфьоров, історик, майор запасу;  Юрій Андрухович, письменник; Максим Буткевич, БФ "Принцип надії", офіцер ЗСУ, колишній військовополонений; Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма”; Ярослав Грицак, історик; Володимир Єрмоленко, український філософ, президент Українського ПЕН; Йосиф Зісельс,спів-президент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України, Виконавчий віце-президент Конгресу національних общин України;  Павло Казарін, журналіст, військовослужбовець ЗСУ, лауреат Шевченківської премії; Євген Клопотенко, шеф-кухар, ресторатор; Андрій Курков, письменник, президент Українського ПЕН 2018-2022; Андрій Любка, письменник, волонтер, директор Інституту Центральноєвропейської Стратегії; Геннадій Максак, виконавчий директор Ради зовнішньої політики “Українська призма”; Мирослав Маринович, публіцист, колишній політв’язень (1977-1987); Олександра Матвійчук, правозахисниця і голова Центру громадянських свобод, нагородженого Нобелівською премією миру 2022 року; Юрій Назарук, співзасновник Холдингу емоцій !FЕSТ, підприємець; Юрій Панченко, редактор онлайн-видання “Європейська правда”; Віталій Портников, політичний оглядач, журналіст, телеведучий, лауреат Шевченківської премії; Сергій Притула, волонтер, засновник Благодійного Фонду Сергія Притули; Олег Сенцов, український режисер і військовий, колишній політв’язень Кремля; Сергій Сидоренко, редактор онлайн-видання “Європейська правда"; Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" в Україні.Лист відкритий до підписання, щоб зробити це, пишіть на оffісе@ісеs.оrg.uа.

Ветеран це частина громади, й він повертається до неї, каже колишній військовий Вадим Свириденко Що для вас було найголовніше за останній рік у плані реабілітації учасників бойових дій? &еnsр;Усі ті, хто потребують реабілітації, мали однозначно її отримати, не дивлячись на складність травми. У нас є нові виклики. Міністерства, відомства й усі, хто займаються цим, їх приймали. Реабілітація не стояла на місці. Весь час іде моніторинг, ухвалюють нестандартні рішення. Розкажіть про лікування комбінованих травм. &еnsр;Це такі ураження, де можуть бути ампутації, черепно-мозкові травми, втрата зору, контузії долучаються, уламкові поранення. Медики дивляться, що першочергово робити, щоб довезти до стабпункту, там уже надають первинну допомогу, далі госпіталь. А потім поступове відновлення. Не все так просто, тому що в госпіталі має працювати мультидисциплінарна команда, до якої входять усі лікарі, яких знаєте. Окрім педіатрів. Такі команди мають працювати в лікарнях усіх рівнів. Ми розуміємо, що хвороби наздоганятимуть бійців у мирний час. Варто зробити таку систему, щоб не доводилося продавати квартири, аби вилікуватися. Якщо це втрата зору, соціалізація має відбуватися ­якнайякісніше. Людині треба видати ціпок, ті гаджети, які допомагають орієнтуватися, навчати її освоювати простір навкруги. У якому стані нині психологічна допомога бійцям? І чи навчені азів психології соціальні менеджери? &еnsр;Психолог спілкується з пацієнтом. Це частина медичної допомоги. До того ж говоримо про мультидисциплінарну команду, коли кожен виконує свою частину роботи. З бійцем працюють місяць, два, три, а потім за пів року знову. У госпіталі має працювати мультидисциплінарна команда А соціальний менеджер займається проблемами, які бійцю у важкому стані не потрібно вирішувати: втрата документів, документи про поранення, проблеми якісь життєві. І за законодавством, він має надати роз'яснення, як що й куди рухається. Соціальні менеджери вперше з'явилися в Рівненській області? &еnsр;Так, пілотний проєкт почав працювати в Рівному. Ми побачили, що це правильний шлях. Відстежується кожен ветеран, його здоров'я, можливості. У 62 громадах обрали соціальних менеджерів когось із ветеранів, когось із соціальних служб. Вони проходили навчання в Острозькій академії, складали іспити. Виникла довіра між територіальною громадою і бійцем, державою і бійцем. І коли кажуть, що суспільство має піти до ветерана й розв'язати всі питання, цього не станеться, якщо ветеран не зробить хоч якихось кроків назустріч суспільству. З розумінням, що йому це потрібно. Є механізми, є проєкти розроблені, є ті самі соціальні менеджери ветеран має розуміти: якщо звернеться до того чи того фахівця, він отримає те, що йому потрібно. Нині це масштабується по всій Україні. Ми не забуваємо, що багато хто повернувся з інвалідністю, різним ступенем травм, з полону. До кожного треба свій підхід, своя програма. Тому це справді розв'язання питань на рівні територіальних громад. І тут мають бути залучені Міністерство ветеранів, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство соціальної політики, депутати Верховної Ради. Сьогодні в нас суспільство поранене, це нам на десятиліття роботи. Восени торік відбувся міжнародний ветеранський форум "Ветерани: шлях додому". І спортивний фестиваль там був. &еnsр;Протягом року відбулося п'ять форумів і наприкінці року заключний у Львові. Спортивні фестивалі робили по всій Україні, їх теж було п'ять. Це ми говоримо не про великі досягнення і не про великий спорт. Бійці могли прийти подивитися, розслабитися, зробити якісь вправи, побути з людьми. І воно спрацювало: багато бійців, які були в собі замкнуті, почало спілкуватися, грати в петанк, піклбол, баскетбол на візочках. Ми плануємо на цей рік такі фестивалі робити в Житомирській області, Івано-Франківській, провести Карпати Уоmр це марш-кидок, де будуть три дистанції: 16, 32 і 48 кілометрів. Кілька років ми приїжджаємо на Саtеrаn Yоmр у Шотландії, де наші бійці беруть участь у марш-кидках 35, 62 і 75 кілометрів. Це міжнародні ветеранські змагання. Ми хотіли зробити в нас подібне, але не з такою складною дистанцією. Плануємо, що Карпати Yоmр відбуватимуться щороку і там ветерани збиратимуться, спілкуватимуться. Якщо з часом це будуть тисячі ветеранів, це буде прекрасно. Ідеться не тільки про важкопоранених, може долучитися будь-яка людина, ветеран чи цивільний, яка хоче підтримати, просто бути поряд. Був форум у Львові про спроможності громад у захисті прав та задоволенні потреб ветеранів. Чи все гаразд у громаді з ветеранами? &еnsр;Ветеран це частина громади, й він повертається до неї. Якщо ветеран важкопоранений, то громада має прийти до нього в хату, подивитися, в яких умовах він живе. Нормальна реакція громади виділення грошей, допомога, якась соціалізація. А якщо людина прийшла без травм, зрозуміло, що вона буде далі в цій громаді працювати, спілкуватися, приходити щодня на роботу, податки платити. Але ветерану теж треба допомогти: якась перекваліфікація або навчання, дати можливість допомагати іншим. Але без згоди ветерана, його бажання повернутися, цього ніколи не станеться. Тому ці шляхи мають перетнутися десь посередині. Карпати Уоmр це марш-кидок, де будуть три дистанції Людина, яка втратила зір, може працювати насправді продуктивно. Ми стільки разів бачили, що такі ветерани стають хорошими психологами. Соціальні програми, соціалізація мають удосконалюватися. Це стосується і цивільних, які можуть життя побудувати абсолютно по-іншому. Я давно бачив у Чехії реабілітаційні центри, де люди, які народжуються зі складними вадами, стають дизайнерами, ще якісь професії опановують. Тобто було б бажання такі програми розробляти. Ви брали участь у 49-му марафоні морської піхоти США? &еnsр;Я був із командою. 10 кілометрів біг, як завжди. Цілої дистанції не пробігаю, виконую свої завдання як тренер на дистанції, щоб хлопці не травмувалися, робили все правильно. Марафони це для мене підтримка як фізична, так і психологічна: треба тренуватися, бути у формі. Я допомагаю іншим і показую, що це можливо. Як справи у спортивного клубу ІRОN WАRRІОRS? &еnsр;Ходимо тренуватися до спортивного залу "Меридіан" у вівторок та четвер: піклбол, петанк, баскетбол на візочках. Там така атмосфера, що ми психологічно розвантажуємося. Немає великих навантажень, але це динаміка, рух, які відновлюють. Тому хочемо розширюватися. Мріємо про свій спортивний зал із різними видами спорту, який працюватиме з ранку до вечора, щоб там були психологи. Потім можна було би відправляти на якісь змагання, якщо є бажання бійця. І сім'ї можуть приходити. Ми прагнемо відновлювати й дивитися, як боєць іде по життю, яка фізкультурно-спортивна реабілітація в нього, яка підтримка вдома. Бо розуміємо, що якщо боєць поранений чи просто повернувся з війни, то з ним треба спілкуватися, дивитися, чи в нього стабільно все в житті, може, він сам захоче комусь допомагати. Війна буде нас наздоганяти в мирні часи. Кількість реабілітаційних центрів збільшилася останнім часом? &еnsр;Так. Будуватимуть центри, нові відділення. Ми нині боремося не за кількість центрів, а за якість. Тому тепер і пакети НСЗУ змінюються, і прагнемо, щоб була достатня кількість фахівців, щоб не було на одного реабілітолога 30 людей. На жаль, фахівців поки що недостатньо. Яка ситуація в нас із протезуванням? &еnsр;Держава повністю покриває вартість протезів. Черги є, тому що всі хочуть потрапити до фахового протезиста чи майстерні, але вони некритичні. У реабілітаційних центрах паралельно приходить протезист, розповідає, як відновлюватиметься боєць, як із ним працюватиме реабілітолог, щоб не просто дати протез, а ще й навчити ним користуватися, обслуговувати. І на сьогодні робимо великий крок уперед: протезисти почали вчитися у вищих навчальних закладах. Іще декілька років тому цим займалися протезні майстерні, які самі навчали. Це буде здорова конкуренція. Наш ринок отримає хороших якісних протезистів. Черги є, тому що всі хочуть потрапити до фахового протезиста Дніпровський протезний завод це потужне державне підприємство, яке виконує складні протезування. Нині по всій Україні багато хороших протезних установ: полтавський "Ортопед", запорізький "Ортотех". А ви надаєте перевагу яким протезам? &еnsр;У мене є і механічні, й електричні, й біонічні протези, й повсякденні, і спортивні. Це залежить від того, як ми навчилися ними користуватись і що робимо. Я завжди звертаюся до протезистів, ерготерапевтів, читаю літературу. До речі, в Полтаві "Ортопед" виготовляє багато приладів для ерготерапії. Наприклад, для хлопців і дівчат, які втратили кінцівки нижче ліктя і вище ліктя, щоб справді вони були самостійні й могли їсти без допомоги протеза, є спеціальні манжети, куди вставляють виделку, або спеціальні виделки. Така співпраця триває, ми весь час пробуємо ці предмети повсякденного обслуговування вдосконалювати. Чи продовжуєте займатися легкою атлетикою, футболом? &еnsр;Уже не так, як це було після поранення. Я тепер більше себе підтримую непрофесійно, щодня роблю якісь вправи, гантелі, відтискання. Інколи вибігаю на стадіон, а футбол просто люблю коли бачу м'яч, буцаю його із задоволенням. Тому це повсякденна підтримка, без якої не можна, тому що м'язи швидко втрачають фізичну форму й має бути створений м'язовий корсет.

Кажуть, що розумні вчаться на чужих помилках, а дурні на своїх. З цієї ілюстрації можна зробити певні висновки.Ядерний баланс вже давно склався, порушити його складно, дорого і небезпечно. Порушити цей баланс можуть лише великі та багаті країни, але вони вже всі здебільшого мають ядерну зброю. А ті великі та багаті, які не мають, — демократичних устроїв і не можуть порушити сталий баланс. Приміром, як Німеччина. Чи Польща, яка б із задоволенням купила чи зробила собі ЯЗ, з огляду на близькість до агресора. Але ні.Зрештою, тут напрошується питання — якщо ЯЗ наче б має захищати від нападу, а Ізраїль її наче б має — то він не мав би боятись Ірану, а Іран боявся б їх фігачити ракетами. Але щось ні. Бо просто робити таємничий вигляд — цього недостатньо. Читайте також: У повітрі пахне Третьою світовою...Суть ЯЗ якраз у тому, щоб голосно кричати про неї, якщо треба, щоб вона працювала. Як робить Росія вже три роки, наприклад. Російська ядерка працює навіть без запусків — три роки вона стримує НАТО і США від надактивної допомоги Україні й дуже повільному пересуванні червоних ліній, по міліметрику. Якби вони совались швидше — це б зберегло безліч життів. Але на жаль.З чим я в принципі згоден — якби в нас станом на 2014-й і, особливо, на 2022-й вже була ЯЗ, то б війни не було. Але не тому, що Росія б побоялась напасти, бо вона вже давно заграбастала собі країну-сусіда з ядеркою, за яку наче б то іде боротьба між Росією та НАТО. Під чиїм впливом вона буде. Росія б тратила незмірно більші кошти на підкупи, Янукович з ЯЗ, швидше за все, не тікав би з країни, бо ті ж самі США та Європа чинили б на нього менший тиск. Ми вже давно були б сателітом Росії на кшталт Білорусі. Щось таке як спочатку хотів Путін у 22-му - поставити Медведчука і навіть не чіпати державні символи. Бо українська ядерна зброя 91-го року — це зброя СРСР, єдиного утримувача. І могла вона існувати лише за таких умов, згадайте знамениту промову "котлета по-київськи" Буша-старшого. Ми справді могли зберегти свою ядерку, але лише за умов об'єднання у військовий союз з Росією, щоб вона далі все контролювала. За таких умов США побоялись би в нас забирати ядерну зброю, так. Але чи треба було нам це?Взагалі, як показує досвід, то за останні роки ядерна зброя працює добре лише тоді, коли нею лякати. Всі бояться ядерки, якою розмахують в повітрі та не бояться тієї, про яку скромно мовчать. Або удавати, що нікому не скажуть чи вона є. Ядерка, якою не погрожують — не дуже і захищає.ДжерелоПро автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогерРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у липні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у липніІз початку липня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяло мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

У спеку піт може стати справжнім випробуванням, навіть якщо ви дотримуєтеся гігієни та носите легкий одяг. Їжа теж впливає на активність потових залоз. Йдеться не тільки про звичну гостру їжу, розповідає Тhе Sun дієтологиня Люсі Даймонд. Щоб менше пітніти влітку, варто виключити зі свого раціону сім популярних продуктів - і тіло скаже вам дякую. Кава та напої з кофеїном Ранкова кава або баночка енергетика не тільки допомагають прокинутися або підбадьоритися, а й викликають рясне потовиділення. Кофеїн стимулює центральну нервову систему й активізує потові залози. Він діє як судинозвужувальний засіб, а це може підвищувати температуру тіла і провокувати пітливість. При цьому, зазначає експерт, помітний ефект видно, якщо ви вживаєте кофеїн у великих дозах, або ж просто п'єте кави більше, ніж зазвичай. Білок Погана новина для любителів м'яса - дієта з високим вмістом білка хоч і допомагає контролювати вагу, але також часто викликає підвищене потовиділення. Організму потрібно більше енергії на переробку білка, ніж на засвоєння жирів або вуглеводів - і це підвищує внутрішню температуру і провокує пітливість. Таке явище навіть отримало свою назву - "м'ясний піт". Причому йдеться не тільки про м'ясо: сюди відносяться також яйця, риба, молочні продукти, бобові - всі вони можуть спричиняти схожий ефект. Випивка Багато хто любить потягнути на сонечку холодний коктейль або випити крижаного пивка - ці напої можуть здатися порятунком від спеки, але насправді посилюють потовиділення. Як пояснює експерт, алкоголь розширює кровоносні судини і посилює приплив крові до шкіри - як результат, ви починаєте відчувати жар і активно потієте. Крім того, спиртне порушує природну терморегуляцію організму, і роблять нас ще більш вразливими до літньої спеки. Фастфуд і снеки Фастфуд, закуски та снеки, на кшталт чипсів, можуть здаватися ідеальним перекусом на спеці, але насправді вони також посилюють потовиділення. За словами експерта, високий вміст солі в таких продуктах спричиняє затримку рідини в організмі - у спробі відновити баланс він починає інтенсивніше потіти. Крім того, перетравлення фастфуду вимагає більше енергії, що, як і у випадку з білковою їжею, підвищує внутрішню температуру тіла - і це, знову-таки, призводить до активного потовиділення. Гарячі напої Відомо, що в багатьох країнах зі спекотним кліматом заведено пити гарячі напої - вони допомагають впоратися з високою температурою. Однак, за словами дієтолога, такий підхід може зіграти подвійну роль. "Будь-який гарячий напій - навіть просто гаряча вода - підвищує температуру тіла і запускає потовиділення, за допомогою якого організм намагається охолодитися, - пояснює Люсі. - Виходить парадокс: гаряче пиття посилює виділення поту, але саме тому й охолоджується тіло". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шість дієвих способів, як зменшити пітливість ніг Солодке Надмірне вживання солодощів також призводить до несподіваного потовиділення. За словами лікаря, коли ви споживаєте їжу з високим вмістом цукру, організм активно виробляє інсулін, щоб переробити глюкозу і перетворити її на енергію. Це спричиняє різкий стрибок цукру в крові, за яким часто слідує настільки ж різке його падіння - цей стан відомий як реактивна гіпоглікемія. Саме в цей момент людина відчуває слабкість, тремтіння і посилене потовиділення. Цибуля і часник Цибуля і часник самі по собі не посилюють потовиділення, але вони можуть створювати враження, що ви пітнієте більше, ніж зазвичай. Це відбувається тому, що аліїн, який міститься в цих овочах, перетворюється в організмі на сірчисті сполуки, які надають поту різкого специфічного запаху. Цей запах і призводить до відчуття, що ви стали пітніти сильніше. Водночас, каже дієтологиня, якщо ви помітили, що постійно і надмірно пітнієте без видимої на те причини (спеки чи фізичного навантаження), то це може бути симптомом гіпергідрозу - у такому разі варто проконсультуватися з лікарем. Люди, які сильно пітніють, будь то від фізичних вправ або впливу спеки, можуть відчувати тягу до солоних продуктів. Це реакція організму на відновлення балансу рівня електроліту натрію, який необхідний для загального функціонування. Якщо ви хочете солі саме з цієї причини, ви можете відчувати й інші симптоми, такі як спрага та втома.

Валерій Чуркін — заступник міністра оборони, який відповідає за технології у війську. Серед завдань його команди — розробити рішення з протидії «Шахедам», масштабувати його і поставити на озброєння. До свого призначення Валерій Чуркін був командиром Центру масштабування технологічних рішень, ІТ-підрозділу ЗСУ, де служать сотні айтівців. А в цивільному житті — техлідом в одній з українських ІТ-компаній. Нещодавно минуло 100 днів Валерія на посаді заступника міністра оборони. DОU поспілкувався з ним про ворожі «Шахеди», потребу в уніфікації FРV, військовий стандарт для діпстрайків і айтівців в оборонці. «Інженери починають виходити з тіні» — На старті вашого призначення міністр оборони Рустем Умєров зауважив, що ви як заступник зосередитеся на цифровізації та технологічному розвитку української армії. Чи можете окреслити конкретні речі, за які відповідаєте? І як розподілені зони відповідальності між вами та Катериною Черногоренко, заступницею міністра з цифровізації? Цифровізацією я займаюся частково, і вона стосується безпосередньо бойових систем (і софт-розробки, і хард). Такими продуктами, як Армія+, Імпульс, ЕRР-системи, опікується Катерина Черногоренко. Я відповідаю за те, щоб військо мало технологічні засоби і вони були масштабовані. — Чи могли б ви назвати структури, які вам підпорядковуються? У чому успіх технологічної переваги? Він у тому, що про технології не можна, на жаль, розповідати. Є всього кілька підрозділів, про які я можу сказати. Це Департамент військово-технічної політики, Головне управління забезпечення супроводження життєвого циклу ОВТ... — Ми також знаємо військовий продукт DЕLТА. Чи відповідаєте ви за нього? Деталізувати цю тему не можу. Русня копіює наші розробки і випереджає нас у їх масштабуванні. І одна з проблем, які я вбачаю, — ми розповідаємо ворогу забагато. Значний обсяг розвідувальної інформації ворог отримує саме з відкритих джерел. Тобто вони сформували про нас технологічну картину й готують протидії. — Якщо згадати приклад з Центром масштабування технологічних рішень, який був під загрозою розформування. Ви самі зауважували, що, розповідаючи про свою діяльність, її можна більше захистити і просунути. Яка нині ситуація з військовими ІТ-підрозділами? Чи знаєте, яка доля спіткала тих, кого перевели на бойові посади? Чи є загроза розформування якоїсь частини? Ситуація загалом позитивно змінилася. Ризику розформування немає. Деякі частини навіть отримали невеличке розширення. Зараз більша проблема в налагодженні процесів. В інших військових підрозділах почали формуватись аналогічні ІТ-команди. Інженери починають виходити з тіні. Хоча я за те, щоб зберігати інформаційну тишу. А тим, хто хоче знати більше інсайдів про військо, рекомендую приєднуватися. — Яка, на вашу думку, потреба в айтівцях у новостворених структурах? В армії система рекрутингу майже така, як у бізнесі. Якщо ти айтівець, ти маєш знайти собі роботу, а тут, відповідно, посаду й місце служби. Цьому сприяють самі ж військові частини. «Шахед» не ухвалює складні рішення. Але, імовірно, це питання часу — Росіяни модернізували «Шахеди». Наскільки просунуті розробки вони мають? І чи є в нас засоби протидії? «Шахед» — це проста стабільна платформа, яку можна технічно удосконалювати, і росіяни це роблять. На початку ми мали можливість протидіяти «Шахедам». Зараз модулі «Шахеда» «Комета» більш стійкі до РЕБ, вони постійно нарощують кількість каналів зв’язку. Їх реально складніше спуфити. — Але ШІ-розробок на ньому немає? Безпосередньо на самому «Шахеді» немає, він не ухвалює складні рішення. Поки що. Але, імовірно, це питання часу. І ми, і росіяни над цим активно працюємо. Нині «Шахед» виконує запрограмований порядок дій з елементами керування. В останніх версіях вже є системи донаведення (соmрutеr vіsіоn). Якщо імплементують систему, яка дасть змогу вирішувати складніші завдання, це збільшить летальність «Шахеда» і коефіцієнт ефективності. Те саме, як ми прокачуємо FРV-дрони. На звичайний дрон ми поставили донаведення, і коефіцієнт його якості застосування підвищився на 30 відсотків. І ми думаємо, як досягти ще більшої ефективності. Чекаємо виходу дрона, який буде основним засобом ураження від тисячі кілометрів. — А наскільки розвинені наші технології протидії «Шахедам»? Це один з напрямів, який ми пушимо. У нас є і приватні, і військові рішення на протидію. Є успішні технологічні кейси. І питання в масштабуванні і комплексному застосуванні. Свого часу ми сформували мобільні вогневі групи як протидію. росіяни підвищили ешелон польоту «Шахедів». Нині нова ітерація. «Шахеди» — це велика проблема. І якщо вони їх будуть технологічніше накачувати, вона стане ще більшою. Не одна технічна команда у секторі безпеки та оборони, а також у приватному секторі над цим працює. — А скільки часу треба, щоб масштабувати наші рішення? Наші команди зараз активно працюють, щоб це сталося. Відповідь буде за кілька місяців. У нас просто немає іншого виходу. Тут потрібні, по-перше, кошти, тому що це не мільйони гривень, а значно більше. І здатність промислового сектору виготовляти всі ці речі. У нас є класні локальні просування, а потрібен масштаб і одночасність. Якщо поетапно, ворог встигне виготовити протидію. — Чи є щось, у чому росіяни не можуть нас догнати? Скажу, перед початком широкомасштабного вторгнення у росіян військова потуга була ще більшою. Ми вистояли. Ми вмотивовані, рухаємся вперед. На DОU триває збір для Третьої штурмової. За донат від 300 грн ви не тільки робите внесок у боєздатність армії, а й отримуєте шанс виграти цінні призи. Приєднуйтеся! Уже розроблені стандарти для вибухових речовин і боєприпасів — Які загалом технологічні проблеми ви бачите на фронті і які рішення пропонуєте станом на зараз? Є низка основних проблем, які треба розв’язати: КАБи, протидія FРV-дронам, протидія «Шахедам», потребу у засобах ППО. Зараз готуємо до масштабування кілька технологій, пов’язаних з донаведенням FРV-дронів. Торік інженери ЦМТР отримали патент на «Вітряк-М». Це пристрій, який виявляє ворожі БПЛА. Його вже кодифіковано і допущено до експлуатації у ЗСУ. Фото Центру масштабування технологічних рішень Працюємо над уніфікацією і стандартизацією. Вже розроблені стандарти для окремих зразків озброєння, зокрема окремих категорій боєприпасів, вибухових речовин. Працюємо над стандартами до безпілотних літальних апаратів, передусім — FРV та скидів до них. Кінцевою метою уніфікації має стати впровадження у масове виробництво найефективніших, найнадійніших зразків безпілотників. «Сьогодні до використання у підрозділах допущено близько 600 зразків БПЛА різних типів та призначення» Таким технічним розмаїттям складно ефективно управляти, обслуговувати, оперативно модернізувати. Це означає, що в нас ускладнений mаіntеnаnсе, обслуговування техніки, навчання особового складу. Є речі, які можна швидко опанувати, а є ті, що мають свою специфіку, потребують ресурсів, логістики тощо. Йдеться також про інтероперабельність, взаємосумісність. Оптимальний варіант, коли в арсеналі Сил оборони буде не сотні, а десятки уніфікованих зразків БПЛА у кожній категорії і ми зможемо їх максимально масштабувати. Тоді фронт отримає більше кращих рішень. Наведу аналогію з автоматами. В українських військових є кілька версій автоматів, і абсолютно будь-який солдат розбереться з АК. Те саме має бути з дронами та роботизованими комплексами. Сьогодні маємо понад 200 зразків боєприпасів для дронів. А їх має бути, умовно, 10-20. І всі будуть їх однаково використовувати. Ще працюємо над модульністю безпілотних комплексів. Що повинно бути модульним? Антена, камера і так далі. Тобто це уніфікація, стандартизація всього, що дотичне до безпілотних систем. — А скільки часу стандартизація і уніфікація має зайняти для безпілотників? Коли ми зможемо передати вимоги виробникам і бачити результат? Усе залежить від номенклатури озброєння. Для окремих зразків ці процеси можуть зайняти близько місяця, для інших — більше часу. До роботи ми залучили й приватний сектор. Розробити військовий стандарт не так просто. Але це важливо. Щоб на кожному підприємстві можна було робити дрон з дотриманням техпроцесів і він був очікуваної якості. У липні-серпні плануємо завершити роботу над стандартами до FРV, Dеер Strіkе, бойових частин до них. — Виробники жаліються, що не можуть масштабуватися через заборону на експорт. Його відкриють? Це питання активно обговорюють. І при цьому шукають фреймворки, як зробити правильно. Тому що деякі виробники просто здобувають тут досвід і виїжджають. Тут потрібне національне бачення. Ми не думаємо одним підприємством. Проблема зрозуміла, і ми хочемо максимально завантажити виробничі потужності оборонного сектора. Ми залучаємо партнерів для фінансування виробництва українського ОВТ. Вже досягнуто домовленостей з окремими країнами про фінансування виробництва зброї для ЗСУ на українських підприємствах. [21 червня Володимир Зеленський заявив, що цього літа Україна підпише перші угоди в межах програми Вuіld wіth Ukrаіnе. Йдеться про передачу українських військових технологій за кордон і запуск виробництва зброї — зокрема дронів, ракет і, можливо, артилерії — у країнах-партнерах — ред.]. Є близько 70 кодифікованих БПЛА з керуванням по оптоволокну — Як ви оцінюєте темпи розробки та виробництва інноваційних зразків озброєння українськими виробниками? Що треба зробити, щоб отримати суттєву технологічну перевагу над російською армією? Темпи досить високі. З початку року кодифіковано (допущено до використання) майже 600 зразків ОВТ вітчизняного виробництва. З них: БПАК — майже 250;боєприпаси — понад 100;РЕБ/РЕР — 50;НРК — майже 30. Для порівняння, у 2024 році за перші шість місяців було кодифіковано близько 320 зразків ОВТ. На початку року у нас було лише кілька зразків кодифікованих БПЛА з керуванням по оптоволокну. Сьогодні їх вже близько 70. Щоб отримати технологічну перевагу над ворогом, потрібно вибухове масштабування найефективніших зразків озброєння. Цьому має посприяти уніфікація. — Нерідко наші співрозмовники, які заступають на державні посади, зауважують, на скільки часу вони прийшли або до моменту створення яких речей залишаться. Чи є у вас схожі комітменти? Ті процеси, ініціативи, які ми почали робити, довгострокові. Наприклад, розробка мілтек-політики, створення екосистеми оборонних інновацій, вирішення питань інтелектуальної власності. Якщо більш практично, один з комітментів — це протидія «Шахедам». Працюємо, щоб ворог думав, яку протидію створювати нашій зброї. І тут важливо реалізувати ще один комітмент — пришвидшити цикл R&D у війську. Інтерв’ю скорочене та редаговане з огляду на чутливість інформації.

І особисто Зеленський, і його оточення впродовж своєї сценічної кар’єри звикли до статусу "улюбленців", "народних героїв", "суспільних авторитетів". Схвалення публіки – важкий наркотик, який не відпускає і штовхає на пошуки нових доз.Здавалося б, це лише на користь суспільству. Раціональні очікування наче ведуть до "природного" прагнення такої влади до задоволення виборців. А отже, влада мала б шукати якнайкращі способи розв'язання проблем. Домагатися якнайкращих результатів.Зеленський і його "менеджери" мали б розбитись ущент, але домогтися, наприклад, ефективних фортифікацій. Швидкого масштабування технологій. Надійного постачання дронів. Виявлені розкрадачі оборонних бюджетів мали б "іти штурмувати посадки", а невмілі управлінці – як мінімум, поступатися місцем умілим.Але так не відбувається. Мільярдні розкрадання на обороні лишаються безкарними. От уже і Тімур Міндіч, пишуть, утік з країни. Хтось перед тим "тихо пішов у ліс", хтось вийшов за сміховинними (порівняно із завданими збитками) заставами.Скандали навколо відсутніх фортифікацій – попри виділення мільярдних сум з бюджету – спалахують раз за разом після проривів росіян. І тут-таки згасають, придушені зустрічними скандалами – як не "переслідуванням Порошенка", то черговим "мовним" чи "культурним" скандалом.Постачання фронту залишається справою благодійників і волонтерів – а  держава надає пізно, мало і таке, що іще треба доводити до ума в польових умовах.Читайте також: Що треба порадити президенту, щоб у нас почали з’являтися засоби проти "шахедів"Річ у тім, що аплодисменти досягаються не тільки й не стільки результатом. Дуже важливо натомість панувати над емоціями та тримати під контролем засоби донесення інформації до аудиторії.Завдяки цьому можна, зазнавши катастрофи на переговорах в Овальному кабінеті 28 лютого, вдома отримати навіть тимчасовий сплеск рейтингу. Люди обговорюють не те, що позбавлення даних розвідки й далекобійної зброї призвели до численних втрат на фронті та безславного завершення Курської операції – а хто, кому, що і як сказав."Розбір польотів" - це нудно. Дивитись в очі фактам – страшно. Набагато приємніше споживати солодку казочку про "все в нас під контролем", закривати очі на кричуще, нахабне у своїй багатомільярдності "крадівництво" і "вірити в Перемогу". Адже це всі так роблять. Так модно і безпечно.Є у такого підходу величезна вада. Він не вирішує реальних проблем: з фортифікаціями, з постачанням фронту, з мобілізацією людей. А це означає – об’єктивно ситуація погіршується і буде погіршуватись.Запасів міцності лишається на лічені місяці – і, виглядає, це менше, ніж запасів міцності у ворога. Перед владою насправді невеликий вибір. Або продовжувати вдавати, що "ми з усім впораємось самі, бачите, нас люблять" - цілком у дусі лютого 2022 року. А коли кувалдою вдарить по голові – сподіватися, що народ знов урятує. Проте, це дуже ризикована ставка.  Або, не доводячи до крайнощів, вже зараз змінити систему управління. І найперше – вже зараз створити надпартійний, технологічний Уряд національного порятунку. Залучивши туди учасників залежно від здібностей і результативності.Влада чітко обирає перший шлях. Маємо готуватися, що робити, коли (саме коли, а не якщо) резерви вичерпаються.ДжерелоПро автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України ІХ скликанняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це в ефірі сказав дипломат та експосол України в Ірані Олександр Самарський."Якщо говорити відверто, то ядерна програма Ірану, з моєї точки зору, не є основною причиною початку цієї війни саме зараз. Основна причина в тому, що і Нетаньягу, і Трампу потрібна була маленька переможна війна. Нетаньягу - тому, що він під судом за корупційні справи і якщо він зараз улаштовує ситуацію в Газі, він підпадає під нову кримінальну справу за свої ігрища з ХАМАС. Він випестувався Нетаньягу як політична сила і як взагалі сила, здатна протидіяти Організації звільнення Палестини. Тому що, головне зовнішньополітичне завдання Ізраїлю - не допустити формування незалежної Палестинської держави", - вважає він.На думку Самарського, прем'єру Ізраїлю потрібна зараз маленька війна, інакше його особисті справи погані. "Трамп - те саме, він подивився, глянув. Ізраїль почав, наче все йде нормально, літаки не збивають. "Чого б мені не приклеїтися і не приписати у разі успіхів всю славу собі? А у разі програшу сказати, що Ізраїль нас тут підвів". До всієї цієї інформації, яка надходить потрібно ставитися дуже-дуже обережно", - підсумував дипломат. У найкоротшу ніч року, на 22 червня, Сполучені Штати Америки атакували ядерні об'єкти Ірану. За повідомленням медіа, удари здійснювали американські бомбардувальники В-2, що їх напередодні передислокували з бази на території США на тихоокеанський острів. Самі ці літаки є єдиними носіями супербомби GВU-57 МОР. Цю зброю застосували вперше в історії заради того, щоб зупинити ядерну програму Ірану.22 червня міністр оборони США Піт Гегсет на спільному з очільником Об'єднаного комітету начальників штабів генералом Деном Кейном брифінгу розкрив подробиці ракетно-бомбових ударів по Ірану.У понеділок, 23 червня, Іран випустив ракети по американських військах на авіабазі Аль-Удейд у Катарі у відповідь на бомбардування іранських ядерних об'єктів. Повідомляється й про атаку в Іраку