Search trend "Старий Новий рік"

Sign up, for leave a comments and likes
News filter
These news items are translated using machine learning and machine translation technologies. We apologize for any inaccuracies or errors in the text. Switch to the Ukrainian language to read the news in the original.
We move into a new culture, remember: A product about the creation of the National military memorial class and the concept of the National Pantheon
Програма "Власні назви з Мирославою Барчук" - це серія розмов з українськими та західними інтелектуалами, письменниками, митцями, правозахисниками, де обговорюються, з одного боку, події та суспільні явища сьогодення, а з іншого – історичний контекст, який ці явища сформував. Проєкт спільно створюють український ПЕН та телеканал "Еспресо".  Почнемо з питання про загальний меморіал, місце вшанування наших героїв. Чому за 30 років у нас не виникло такого місця пошанівку героїв битв різних часів? Натомість у нас є Парк Слави у центрі Києва, який став місцем радянських вшанувань та комуністичних шабашів. Тут є декілька причин. Перш за все, якщо ми говоримо про тривалість української державності, де українці дійсно є повноправними власниками процесу, не радянської псевдореспубліки, яка начебто була суверенною за конституцією, але ми всі розуміємо, що це була просто колонія Москви або залежна територія від Москви, то фактично 30 років для держави це не так багато. Відповідно, нація, яка намагається якби опанувати саму себе, свій символічний простір, потребує часу для того, щоб побудувати такий меморіал. Фото: theukrainians.org   Але з іншого боку багато українців, зокрема інтелектуали ХІХ століття, відчували, що українська нація - це спільнота, яка дуже довго мандрує до самої себе. І в частині суспільства, у політичному класі могла б виникнути ідея та наполегливість створити такий меморіальний об'єкт навіть у 1990-х. Однак ми бачимо, що це так і не стало сильною політичною тезою ні у 1990-ті, ні у 2000-ні роки. Якщо говорити про місця пам'яті, то виникли деякі, зокрема біля парламентської бібліотеки невеликий меморіал, який побудований, до речі, містом. Цей меморіал присвячений Революції Гідності, героям Небесної Сотні. Меморіалізація Небесної Сотні у якомусь сенсі стало цим місцем, простором пам'яті, що пробуджує оцей запит, про який ви говорите. Але з концептуальної точки зору нормально опрацював цю ідею тільки Український інститут національної пам'яті (УІНП) десь вже після 2015 року. Там були експертні групи й Кабмін затвердив оргкомітет. Ще за Володимира В’ятровича (голова УІНП у 2014–2019 рр.) це почалося, і ми подали проєкт військового меморіального кладовища, навіть підібрали декілька варіантів місць. Зараз є два найбільш авторитетні місця. Перше - там, де зараз Арка свободи українського народу, колишня Арка Дружби народів. Це перша локація, яка первинно обговорювалася як одна з найбільш ймовірних. А щодо другої локації, ми переговорили з керівником Національного Заповідника Києво-Печерської Лаври паном Остапенко, біля Лаври є стародавній київський локус (від лат. locus — місце) - соляна гірка, де цей знаменитий єпископ Московського патріархату Павло "Мерседес" набудував якихось незаконних будівель. Той локус також розглядається, як одна з можливих локацій для побудови такого національного Пантеону. Розумію, що зараз війна, але поки що уряд вже декілька років не приймає і не дорозглядає проєкт концепції цього Пантеону. Логіка була така - трирівнева система пам'ятань на сектори військових поховань у всіх населених пунктах. Було понад чотири сотні у 2015-2016 роках. Тобто на усіх кладовищах є сектор військових поховань, це перший рівень. Другий рівень - Національне військово-меморіальне кладовище, це біля Києва великий простір, про який ми далі будемо говорити. І третій рівень - Національний Пантеон. От така архітектура оцієї системи пам'ятань була запропонована УІНП. Мені здається, вона доволі логічна, дещо більш класична. "У нас нема такої інфраструктури пам’яті, і загалом у світовій тенденції ми приходимо у нову культуру пам'ятань". Нам треба завершити цей гештальт старого, класичного, і далі не перешкоджати творенню нових меморіалів. Нещодавно у Вишгороді відкрився меморіал "Хрест Героїв", який є прикладом сучасного меморіалу. Парк Вічної Слави в центрі Києва, до речі, біля Лаври, був побудований ще у 1957 році. Там поховані якісь радянські військові, серед яких українці, і там є Вічний вогонь. Через те, що це місце не було переосмислене, воно стало місцем, де проходили на 9 травня проросійські мітинги. Чому ми не могли допоховати туди, в цей Парк Вічної Слави, прах наших вояків з різних полів битв і зробити це Пантеоном? Мені здається, це було найкраще місце пам'яті, такий символічний знак вшанування невідомого українського вояка. "Я б хотів просто зауважити, що Пантеон, принаймні у тій концепції, яка зараз обговорюється, це не тільки військовий Пантеон, тому що українську спільноту, українську націю, як і український простір відтворює не тільки військова слава". Видатні діячі мистецтва, науковці, творці зараз серйозно обговорюють теми, щоб Пантеон відображав оці різні етапи поступу, щоб це були і Великі князі минулого, і гетьмани, і письменники, тобто люди, які є представниками різних груп. І в цьому щось є. Чому ми такого не зробили? Це проблематичне питання, тому що воно показує зокрема і наше ставлення, як спільноти, до пам'яті про Другу світову війну. Російський наратив, всі ці скрєпоносці намагалися інструменталізувати місця пам'яті про Другу світову війну, застовпити це як руський мир, радянський простір і так далі. У них не вийшло до кінця. Наприклад, Музей історії України у Другій світовій війні. Вони дуже намагалися створити з нього простір такого радянського символу, але у них не вийшло. Тобто і сам музей пручався, і науковці пручалися, був спротив місця. Тому з одного боку у 1990-ті та 2000-ні роки ніхто б навіть не задумував такого, бо це не була проблематизована пам'ять про Другу світову війну. А після 2000-х років, навіть після прийняття у 2015 році декомунізаційних законів, якщо уважно подивитися в пакеті з декомунізаційними законами був закон про увічнення пам'яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. І цей закон - це розпис всіх тодішніх партій парламента в тому, що вони не чіпають пам'ять Другої світової війни, тобто свідомий компроміс. Зал голосує декомунізацію, українська культура, так би мовити, не торкається теми Другої світової війни в критичному сенсі переосмислення. "Таким чином з одного боку декомунізаційне законодавство запустило цей процес викорінення радянського, а з іншого боку - поставили табу на торкання теми Другої світової війни". Тема серйозного переосмислення Другої світової війни для росіян була принциповою, бо це частина "скрєп". Для частини суспільства так і не відбувся цей дискурс у 1990-х та 2000-х роках. Всі розуміють, що це важлива пам'ять, бо ми втратили від 8 до 10 млн людей у Другій світовій війні. Для нас ця тема ніколи не зникне, але як відійти, як торкнутися, перевернути навіть з політичним лідерством, тобто президент, парламент не могли торкнутися цієї теми й до повномасштабної війни так і не торкнулись. Вже тільки з прийняттям законів про подолання імперської спадщини фактично були зняті ці запобіжники. Зараз ми серйозно можемо про це говорити, а до того ніхто не торкався. Навіть самі великі та яскраві патріоти поодиноко намагалися, зокрема УІНП намагався підіймати цю тему, але на найвищому рівні це все гасилось. Я пригадую, що першим цієї теми торкнувся Віктор Ющенко, коли він виступав біля цього музею Другої світової війни туди були запрошені і радянські ветерани, і вояки УПА. Він сказав, що усі люди, які воювали у Другій світовій війні за незалежність України, є нашими героями, ми їх вшановуємо. Але стояв гул, люди не сприймали, суспільство не було готове. А тепер ми готові, сакральність впала. Що заважало нам після 2014-2015 років це зробити, що зараз заважає? Після 2015 року сакральність не впала. Декомунізаційні закони фіксують недоторканність цієї теми. Подивіться, як виглядає архітектура цього закону, що крім місць пов'язаних з пам'яттю про Другу світову війну, крім пам'яток Другої світової війни там все виключено, тобто цей простір був наче поставлений на паузу. Фото: theukrainians.org Ніхто ж не каже, щоб щось викидати з Парку Слави, а допоховати, щоб це перестало бути лише тільки символічним радянським меморіалом. Дивиться, як виглядає здоровий процес роботи зі складною пам'яттю: ми запускаємо суспільну дискусію, яка триває декілька років, може п'ять років. Наприклад, ставляться питання про те, що треба змінити назву меморіалу чи серії меморіалів з "1941-1945" на "1939-1945". Це запускається, держава має підтримувати цей дискурс, не ставити заборону, що пам'ятки взагалі не чіпаються, а каже, що треба переосмислити, на політичному рівні посилається. А цього не було зроблено. Відповідно, перша частина - це суспільно-експертна дискусія, друга - держава приймає результати суспільно-експертної дискусії, третя – держава підтримує ключові об'єкти, починає фінансувати та показує приклад. А далі вже на місцях органи місцевого самоврядування підтримують свої місцеві меморіали. Ось так би мало виглядати. Кожен з цих етапів може займати декілька років. Але цей процес так і не був запущений у 2015 році. Точно можу сказати, що у 2019 році ми запустили цей дискурс про подолання імперської спадщини, яку називають декомунізацією, і на юридичному рівні почали це просувати. І на наш запит, як держави, зреагували економічне середовище, громадянська спільнота, тому це питання зараз вже легше йде після початку війни. Цей процес сам по собі не станеться, тут потрібно лідерство. Це питання має бути поставлено голосом держави. Щодо символічних просторів маю останнє запитання, про Байкове кладовище у Києві як принцип такої собі ціннісної шизофренії, коли напроти могил дисидентів Стуса, Литвина і Тихого поховання якихось КДБшних генералів. Що з цим робити? Оскільки питання місць поховань ще більш складне і делікатне з точки зору законодавства, ніж навіть у місць пам'яті, то найкращий спосіб - це спеціальна програма чи зусилля держави з посилення оцих локусів. Наприклад, ми зараз обговорюємо реставрацію могили Лесі Українки, яка на тому самому Байковому цвинтарі. Відповідно, якщо держава зробить реставрацію алеї на цьому кладовищі, модернізує, поставить належні меморіали, наприклад, Грушевському чи Лесі, чи іншим постатям, то це вже буде жест, який змінює цей символічний простір. Але це не тільки добре побажання, а й політичне розуміння цього процесу, лідерство, щоб, наприклад, в час війни сказати: ми виділимо на це певну суму коштів з бюджету. Тобто це політична відповідальність: сказати, що це буде так, тому що це правильно. І далі складова - виділити ці кошти, бо роками у 1990-ті, 2000-ні, 2010- ті всі тільки базікали про те, що культура важлива. "Навіть зараз багато розказують, що культура важлива стратегічна сфера, але до того, як тільки доходить до бюджетних призначень. Держава має показати приклад, не тільки базікати". Єдине виключення - це Ющенко і то тільки з проєктами, що пов'язані з Голодомором. Тобто за Ющенка слова перестали розходитися зі справою у питаннях меморіалізації. Але це була тільки крапля в морі, це був тільки початок. Системності цього ніколи не було, на жаль, у сфері культури. Нам важлива нація, яка пам'ятає, вшановує і в символічному просторі фіксує важливість, як маяки із минулого, світло, яке вони посилають вперед, в майбутнє. Фіксує цих героїв, цих видатних постатей минулого, але робить їх частиною живого життя, живої дискусії суспільства, науковців. Бо, якщо цього не буде, ми матимемо прекрасні фоліанти, мертві меморіали, на які просто ніхто не буде ходити. Власне про занедбаність могил. Згадали про Лесю Українку, але є багато інших могил українських письменників чи історичних діячів, які у дуже занедбаному стані. Хто повинен опікуватися цими могилами, це УІНП чи якісь міські служби? Яким чином це мусить юридично працювати? Фото: theukrainians.org   Це зараз виглядає так, що, якщо таке кладовище як Байкове, у якого особливий статус, то це відповідність служби цього кладовища. До речі, воно належить місту Києву, це вони зобов'язані опікуватися про нього. Але одна річ опікуватися, що там пару раз на рік серебряночкой олдскульно напис оновити, а інша річ фандрайзити (від англ. fundraising - збір коштів), запускати громадське обговорення та процес привернення уваги. Але по-хорошому це мали б бути громадянські ініціативи бізнесу, який показує приклад, що от ми беремо опіку над оцією могилою. А в ідеалі взагалі це мав би бути державний реєстр, щось на типу національної програми опіки за місцями пам'яті, місцями останнього спочинку найважливіших постатей історії України. І цей список має формуватися, за ним мають доглядати. Мені здається, що є такий термін у сучасному законодавстві - люди з особливими заслугами перед державою. У них там є процедура безкоштовного поховання, створення меморіалу. Але це має бути не про партійних чи високопосадовців, а саме про таких людей рівня Стуса, бо, при всій повазі, ні один з там похованих представників найвищих посадовців незалежної України не дотягує до рівня Стуса. Відповідно, могила Стуса чи Миколайчука має бути такою, щоб було видно це. Очевидно, мала б бути державна програма. Але я вас запевняю, як тільки ми зашлемо від себе таку програму, то Мінфін нам скаже: додаткові видатки державного бюджету не передбачено, до побачення. А це має бути політична воля, це має бути принципово. Наприклад, є інформаційний фронт, є фронт у сфері культури, є топові майданчики, де ми можемо перемагати. У нас вже давно війна у сфері культури з Росією. І щорічно нам треба мати декілька мільйонів доларів у бюджеті на переклади на інші мови таких книг, як Лариси Якубової (український історик), яка розглядає всю анатомію рашизму, чи Олени Стяжкіної (українська письменниця, професорка історії), чи переклади Тімоті Снайдера (американський історик) і так далі. Ми маємо це робити, бо, якщо не ми, то цього ніхто не зробить. Відповідно, це конкретна програма, конкретні кошти, і не такі великі гроші. Суспільство має приходити до своїх депутатів, брати їх за піджаки та питати: ти подав до державного бюджету цей пункт? чому ти не підтримав Інститут пам'яті? Але більшість громадян зайняті іншими питаннями й депутати зайняті іншими питаннями. Ми маємо посісти цю державу нарешті, використати її для блага цієї ж держави. Пригадую виступи Світлани Алексієвич (письменниця), коли вона отримала Нобелівську премію, то приїжджала і зустрічалася зі студентами, здається, у Могилянці. І тоді вона сказала про радянських людей, що постгеноцидні нації дуже легко переступають через своїх полеглих, бо їх було стільки мільйонів, що звикли до того. Чи не тому ми не шарпаємо наших політиків і займаємося своїми справами, бо ми є постгеноцидна нація? Чи це якось пов'язано з тим, що ми достатньо не шануємо героїв? Тут як мінімум три причини, можливо, фахівці й більше назвуть, ніж я. Перша причина - це те, що, можливо, нам страшно усвідомити, скільки ж таких могил може бути. Тобто навіть підійти до цієї теми, скільки ж таких людей лежить по всьому простору сучасної України. Це певна така система перестороги, страху. Друге - треба визнати, що 1990-ті роки були дуже складні в економічному плані. Це був час, коли люди реально виживали. Хороші родини, які б мали у першу чергу стати совістю цієї нації, змушені були торгувати панталонами на стадіонах, щоб виживати. У тебе троє дітей, місяцями не сплачують зарплату, і тобі просто психологічно важко піти комусь щось розказувати про чиїсь могили. Третя причина – безпорадність, яку культивувала радянська система, яка була заточена на те, що людина не вмішувалася у ці справи. Тобто простір громадянської відповідальності радянської людини мав закінчуватися дверми її квартири. І держава чужа, відповідно, не могли опанувати чужу державу. Це навіть абстрактно звучить: під'їзд чужий, тому там завжди напльовано. І це тільки зараз, коли ми поступово створивши ОСББ, коли по-іншому вибудували стосунки з приватною власністю, ми почали трішки розширятися, то разом з сусідами прибрали під'їзд, далі почали садити квіти навколо будинків, далі децентралізація. Ми почали відчувати громаду. Потрошку вибудовується розуміння, що це моє, це наше, це спільне. Відповідно, поки цього не було, це були якісь чужі могили чужої родини. Ці три фактори точно вплинули й, розуміючи це, працюючи з цим, змінюючи потрошки це конкретними прикладами, держава повинна заохочувати та підтримувати. Але вона не буде робити замкнене коло, допоки ми, як громадяни, не почнемо це вимагати. Представники державної влади - це ж ми самі. Я, наприклад, у 2019 році не був представником органу влади, а на свою голову пішов на цей конкурс і потрапив у цю систему. Правильний шлях - працювати на всіх нас, тільки так ми опануємо цю державу, змінимо цей підхід і нарешті у нас з'явиться цей перелік місць пам'яті, за які ми відповідаємо, всі разом і кожен принципово. Чому так довго відбувається дискусія пошуку місця, прийняття закону про Національне меморіальне військове кладовище? Я почну з передісторії, щоб нічого не упустити, бо це важливо для логіки розуміння. Найперший проєкт кладовища виник ще з якихось часів майже за Януковича, зібралися якісь генерали, бо десь в Росії побудували військове кладовище, і оці всі заслужені-перезаслужені ветерани у тому числі й ще радянських систем хотіли мати теж собі хороше місце. Але цей проєкт не взлетів. Потім уряд дав розпорядження - чи у 2015, чи у 2016 році, я вже забув - зокрема Інституту нацпам'яті розробити концепт. УІНП ще тоді розробив цей проєкт, були консультації. І у перших же консультаціях з Держгеокадастром виникла конкретна земельна ділянка для цього цвинтаря, бо потрібно було багато державної землі, декілька сотень гектарів. "Всі розуміли, що це має бути фундаментальний простір пам'яті на століття, тоді ще ніхто не думав про повномасштабну війну". Відповідно, єдина ділянка, як підходила, тоді говорили про Віту-Поштову (село у Фастівському районі Київської області), а зараз це Гатнянська громада (село Гатне Фастівського району Київської області). І тоді постала ця ділянка, яка з рештою зараз вже затверджена, і сам інститут її пропонував. Це сусідня ділянка з Південним кладовищем, що є плюсом, бо там дорога на Одесу, а це велика траса, яка дозволяє багатьом зручно під'їхати. Крім того, поряд вже існує цвинтар, відповідно, санітарна зона дотримана. Також ще один плюс, там лісиста місцевість, якщо подивитися, то це перемежований деревами простір. Потім Інститут розробив закон про кладовище разом з Міноборони, мені досталися ці походи на всі проблемні групи, на яких погоджувалася низка принципових пунктів. Ми вибороли, що це має бути державний цвинтар з меморіалом, з відповідною інфраструктурою і так далі. А закон, на жаль, був прийнятий тільки у 2022 році після початку повномасштабної війни. "Однак сама боротьба за цей закон розтягнулась на роки. Я думаю, якби не війна, ми б ще за цей закон бодалися". У 2022 році почалася, як я називаю, вакханалія. Почалися фонтанування ідеями, бо закон не фіксує місце, закон фіксує цвинтар. І тут починають: а давайте побудуємо на Лисій Горі або у Бабиному Яру, або на Співочому полі. Ми не встигали відкоментувати. А родини загиблих чують цю історію і думають, що дійсно в центрі Києва було б непогано, але потім вони починають стикатися з елементарними питаннями. Чи знайдемо ми десь у центрі Києва 100+ гектарів? Ні, бо немає в центрі Києва 100+ гектарів. Одна з таких, я вважаю, провокаційних ідей була зробити цей цвинтар у Биківні (північно-східна околиця Києва) і це була, мабуть, остання крапля, бо багато родин дуже сильно за цю локацію взялися. А чому? Тому що їм сказали, що це майже в Києві, що там багато місця, але їм не сказали одну дуже важливу річ, що це місце пам'яті уже в якому, на жаль, в цьому лісі, скоріш за все, з дуже високої ймовірності будуть масові поховання часів сталінських репресій. І тут включився ще один оцей тригер, що більшість наших людей, навіть деякі високопосадовці не в курсі й не усвідомлюють цієї проблеми. Биківня навіть не фіксувалася як отаке місце пам'яті, яке не можна чіпати. Це була серйозна історія дискомунікації, люди були спровоковані. До нас приходять родини, яким кажемо, що ми первинно пропонували це робити в Гатному. "А потім це все вийшло у політичні спекуляції, бо частина парламенту внесла проєкт закону під Биківню і Рада проголосувала". Але президент не підписав його. Розкажу детальніше. Мені дзвонять з Офісу президента, а я на фронті під Оріховим на Запорізькому напрямку, і питають: а у чому проблема щодо Биківні? Я пояснив, на що президент сказав, що це слушно і чому раніше це не врахували. Виходить, що парламент проголосував, а президент розуміє, що буде біда, що ще на 5 років чи скільки ми там зможемо застрягнути, і тоді ініціюється питання зміни місця. Відповідно, щодо місця під це кладовище повертаються до Гатного, яке ми одразу і пропонували. Парламент голосує на підтримку рішення уряду за ділянку в Гатному. Але мене вразило, що понад 300 депутатів підтримали це за виключенням однієї фракції, яка говорила, що президент не поважає парламент і не підписав щодо місця у с. Биківня. Це стало дуже некрасивою політичною ситуацією. Здається, ніхто з депутатів проти не проголосував, були ті, хто утрималися. Знаєте, цей кейс говорить, що ми дуже часто не можемо переступити через політичні амбіції, навіть в таких дуже важливих питаннях. Прем'єр дав доручення за пів року 2024-го побудувати перший сектор. Яка ідея цього великого простору меморіального кладовища? Закон передбачає, що це має бути великий об'єкт, де буде музей, який розповідає про історію війн, які вела Україна, у які часи та чому власне це місце пам'яті представляє різних борців за свободу України. Велика частина цього музею буде присвячена сучасній війні, бо більшість, на жаль, місць поховань, хоча первинно так не передбачалося, але вона звісно буде тим людям, які загинули у цій війні. Потім уже, після перемоги, спокійно доживуть, а коли помруть, то матимуть право бути поховані на цьому кладовищі. Також має бути великий Національний меморіал, який вшанує всіх загиблих, всіх, хто боровся. Далі там має бути великий крематорій, тому що у нас не вистачає крематоріїв. Міський крематорій у Києві уже не витримує навантаження, ця інфраструктура стара, взагалі старі технології, які треба реставрувати. Відповідно, цей крематорій обслужить сам цей цвинтар та допоможе з цією інфраструктурою. Далі передбачається, що там будуть великі простори, колумбарії. Будуть сучасні технічні та адміністративні будівлі, архів, який буде вести список тих людей. Можливо, навіть будуть виробничі майстерні. Військове меморіальне кладовище - це дисциплінарний простір, який чітко обмежений вимогами, кращими світовими зразками лаконічності, стандартизації. Будь-яка родина не зобов'язана ховати на військовому кладовищі, а має право вибору, або поховати на цвинтарі своєї громади у секторі військових поховань, де їй зручно, або на військовому меморіальному кладовищі. Розкажіть, які є варіанти надгробків. Є два варіанти надгробків, на яких ми наполягаємо, також і архітектор, і більшість людей на круглому столі теж підтримують це. Перший і основний варіант - це козацький хрест.  "Якщо ми подивимося традицію поховання воїнів в Україні, то традиції ховати воїна під козацьким хрестом понад 500 років".  Це дуже важлива традиція, причому Одещина, Черкащина, Київщина, Тернопільщина, Вінниччина - знайдіть старий цвинтар 200-300 років і там скрізь буде козацький хрест. Для нас принципово, що козацький хрест має бути основною меморіальною надгробною фігурою на цьому кладовищі, тому що не у всіх країн є історія в 500 років. А у нас є конкретна меморіальна традиція поховання воїнів під козацьким хрестом і це надзвичайно важливо зберегти. Тобто це вже не релігійний сенс, а просто культурний сенс. Так, значно більше, ніж про релігію. Багато людей були поховані під козацькими хрестами. Вахтанг Кіпіані, український історик і популяризатор історії, досліджував один з цвинтарів в американському містечку Баунд-Брук, де поховано дуже багато українських військових армії УНР. Він каже, що навіть там близько 70% хрестів, бо люди вибирали козацький хрест, хоча в Америці вільний простір, свобода вибору. Це перша форма надгробків, тобто спочатку вирізається плита, а потім з неї хрест. Але для людей, які не сповідують християнство, для яких принципово не бути похованим під хрестом, то тоді з цієї плити не буде вирізатися хрест, а буде рівна плита, на якій буде зображений відповідний релігійний символ. Цвинтар буде мати два таких варіанти надгробки, людина сама вибере, тому ніякої проблеми. Чи роботи вже почалися і коли ми вже будемо мати цей простір завершеним? Найкраще на це питання відповість Міністерство у справах ветеранів, у них є державна установа, яка цим займається. Наскільки мені відомо, роботи почалися, проведено геологічне дослідження на території, є вже ескізний проєкт, зараз працюють над документацією і готують ділянку під будівельні роботи.
we.ua - We move into a new culture, remember: A product about the creation of the National military memorial class and the concept of the National Pantheon
Bolton: The chances that Bayden administration agree with Macron's statements equal to zero
Mr. Ambassador, my first question will be a bit of an introduction. Why is Ukraine important to the United States of America if it's actually important? I think it's very important. Since 1945, the US's key national interest is peace and stability in Europe. We've gone through cold war and really have great perspectives to achieve these goals. However, through Russia's desire to reproduce the Russian Empire, and though Ukraine is not a member of NATO, the security of Ukraine is vital to the rest of the European continent, and therefore to the United States. You know, George Bush offered to take Ukraine to NATO in April 2008 at the Battle of NATO, and frankly, if our French and German friends agreed to that then maybe we would avoid invasion and in 2014 and in 2022. Let's talk about the recent statement of President of France, Emmanuel Matron, that we should not exclude the possibility that at some point the history of Western troops might be located in Ukraine. President Joe Bayden's administration has already responded to this, and John Kirby, a coordinator with the White House Security Council, announced that the only American military members currently in Ukraine are the ones that work in the American Embassy, and no US troops in Ukraine will be. But over the past few days, there have been different thoughts from different western leaders about this. Some say the western troops can't be in Ukraine because that means further escalation. But some of them, for example, the Prime Minister of Estonia, Kai Kallus, said we should not exclude that opportunity. What is your opinion about this considering that you are one of the best countries in the security and foreign policy world? What would you advise the President of the United States of America about this if you were his advisor? I don't agree with President Matron that often, but I'm happy to say that this time I would agree. I must say that we are in the midst of the presidential campaign, and I think the chances of the Bayden administration claim that they agree with Macron are zero. This is about a fundamental question about the total U.S. response and the West response to the Russian invasion two years ago. Obviously, we couldn't stop Russians from attack. In fact, I'd say we weren't even trying very hard. One way we could do it is in addition to several other things that we could do is put more troops into Ukraine, especially American troops, not to fight the Russians before the invasion, but for training purposes, and let the Russians worry about what it means to amplify the American or amplify the nation's presence. As I said, it was necessary to act differently -- more economic sanctions, more rapid weapons, but inability to hold the Russians up for two years of conflict in constant fear that the White House called a wider war. It inhibits the strategic supply of weapons that allow Ukraine to wage war most efficiently. This is what led to the current deep corner in which we were found. So it was very unfortunate to observe the behavior of the White House, and I think that this disparity through fear of causing the Russians to produce what they want for free. What do you think about the two-way security agreements Ukraine signs with different European and world countries? Do you think it's possible or even better to have that agreement with the United States of America? This is an unparalleled alternative to members of NATO until we reach what each member of NATO calls our goal to fully restore sovereignty and territorial integrity in Ukraine. According to NATO's practice, we don't accept the members under the occupation of the enemy state, because it immediately puts us all at war. The first step here is to win the current war, and the next step is to introduce Ukraine to the NATO alliance. What we're seeing today is that the threat is that Russia is multiplying the Addnistra Republic. I'm sure by the Moscow initiative, Ukraine has requested protection from the Russians, and if this leads to more Russian troops entering the Sudnistra, it will be a very bad development. We are in a unstable situation. We need a strategy for the future, and now we don't have it. Mr. Ambassador, there are some world leaders and even European leaders who are still cautious with the assistance of Ukraine, to provide the necessary for the fight against Russian aggression. Does the West really fear the asymmetric response to Putin, and so they're so careful? If Russians attempt to attack NATO members directly in cyberspace or elsewhere, they risk very much, and they need to know. The thing is, this whole concern about the potential of a wide war predicts that Russia has the ability to make a huge war. With her failure in Ukraine, I doubt it. Even when it comes to nuclear intimidation over the last two years, we've never seen evidence of the movement of Russian nuclear forces threatening Ukraine or the rest of Europe. So I don't think there's a lot of reserves in Silicon. I believe that their military failures in Ukraine have given them great difficulties, and yet the deterrence effect that they've been doing on us has really hurt Ukraine, unfortunately. About three weeks ago, the Bloomberg agency reported, sending to its own sources, and I'm going to quote, "Donald Trump is looking at the opportunity to push Ukraine into negotiations about the end of the war with Russia, if he returns to power next year." It's the end of the quote. One of Trump's advisors told the agency that the threat of the anti-military aid could push Ukraine to negotiations while it only provoked Russia. Can I say Trump is on its way? In response to doing the last piece of aid through Congress, there is total confusion. And I hope they find a way to overcome these problems. The problem with the total budget of this fiscal year is also relevant. Now her progress is obvious, and I think there's a lot of support in most of the palaces to get this package. The agitation inhibits such as the disability of the Bayden administration to implement effective policies on the Mexican border versus illegal immigrants. But I'm worried about Trump, because he, first of all, as President, announced the U.S. output from NATO, and secondly, during the campaign, he also promised to put Zielinski and Putin into one room and solve the problem in 24 hours. Now, as Zielinski said, it's ridiculous. But I'd be worried if they tried to do it and it didn't work. Apparently, Trump won't blame himself. It's not his fault, but I'd be worried he's going to blame Zielinski, not his friend Puttin. So the Trump president, I think, would be dangerous for the United States as well as for Ukraine. Since you've already started talking about Trump, I'll ask you a question about it. What are the chances that he will win the election of this fall? Unfortunately, now he has a very good chance to win. They think it's too old to be president. He doesn't look younger in November, and Democrats don't seem to understand it. I think that the final decision will be made by a large group of American voters who don't like any of them, and the question will be in November, who they don't like anymore, and that means that they can win another. It's not the best way to choose the president. But I think this is a perspective that we have, and it's impossible now to predict who will be more unpopular in November. Can the court prevent Trump from becoming President of the United States of America? No, oddly enough, even a convicted criminal can be elected president. Now it's unclear if any of the four criminal cases go to court until November. And even if the jury of the jury takes a verdict against Trump, it will give an appeal. I think for many Americans who don't want to pick president of a convicted criminal, that's going to be a major factor. But even it's hard to say. Trump support increased after he was four times convicted. And it became even richer than I know after that. Putin said, in fact, a week ago, that said it would be better for Russia if the new President of the United States of America was Joe Bayne, not Donald Trump. Still, do you think the president of the United States would actually be better for Putin? Putin, former KGB agent, conducted another surgery on American voters, saying he supports Bayen. All of this to get some people to support Trump. But I was once in a room with Putin and Trump. I had a few meetings with Putin without a Trump. And I can tell you that, I think, whether the Lord of Putin or CNN, the Americans are looking forward to Donald Trump's president because they think he's a winning party for them. And that's one of the reasons why I don't think Trump is fit to be president. They think he's a winning party. But what is a phenomenon, I would call it this, the popular Trump among Americans, particularly the Republicans? Why do some of them seriously think he's even president of God? Something hard to understand. But I think it reflects a lot of people's minds that are quite alienated from the system. They feel that Democrats look at them properly. Remember, in 2016, Hillary Clinton called Trump Lippe the miserable followers, and they don't think they're pathetic. They don't like how they're treated with educated elites, and they express frustration and discontent by supporting Trump. And I understand, and in fact, there's a lot of sympathy for their feelings. But Trump is the wrong way to express these feelings. I hope the Americans, I mean, the Americans, the Republicans, find the right way to themselves. I hope so. We're working on it. We're working on it. Are there any other candidates yet? Now, no, I mean, I think it's realistic, Trump with great probability will be removed from the Republicans. I don't see anyone who can stop him at this stage. But before we go to July, we're seeing a very strange period in American history. Many things can happen. How real is this threat? I understand this threat to Trump, not even for the United States of America, but for the world. But is there any sort of inhibited factors in the American right system for the president in case Trump becomes the new president of the United States? The law has to stand up for every citizen of the United States. Trump claims immunity, and against it, a few criminal cases are broken. The Supreme Court decided to consider this question and make decisions. I think they'll make a decision against him. Yeah, there's limitations, but he's taking things through the lens that Donald Trump is profitable for, and laws and rules that owe most people with sound sense, responsible citizens don't care very much about Trump. It's one of the reasons why I think his second term will result in utter chaos. What is Trump's worth? Could Congress somehow limit it to this? Well, they took the law that was trying to prevent him from taking the country out of NATO without being approved by Congress. I think it's unconstitutional. The president has a constitutional authority to come out of treaties, even very good treaties. And eventually, there's no paperwork in the world that can stop someone who doesn't feel any limitations. If Trump wins, it will be a trial for the American Constitution and our institutions. I think we're going to win and he won't be able to do anything he wants, but he's going to try all the limits. I don't think there's any doubt about this. So if he decides not to help Ukraine financially, nobody and nothing in the United States of America will ever change his mind? They can try and declare it again. Remember, the first impique was related to the question whether he was trying to bribe Selenski, denying him in military help if he didn't get help finding the Gallar Clinton computer server and all that stuff. So there might be an intense political struggle around many things that want to make Trump, and it can go to the level of a constitutional crisis, which is one of the reasons that no one should expect the second term of the Trump. And my last question to you, Mr. Ambassador, who do you think is the major challenges facing the world in 2024 and is the world really ready for them? The war in Ukraine remains in its first place, the war in the Middle East is another very disturbing situation, and I think the threat that China can do something on its Indian Pacific periphery, while the United States and other captured Europe and the Middle East are also very serious concerns. It's a dangerous world, and I fear that the weak one locked in America will make the world even more dangerous
we.ua - Bolton: The chances that Bayden administration agree with Macron's statements equal to zero
Amarok New console plays Nintendo 64 games in 4K
company Analogue, created by & # 8220; modern & # 8221; Gameboy, release the new console in 2024. This time, there's no less cult in the Nintendo 64 game industry. Analogue 3D needs to be 100% compatible with old cartridges and can even produce 4K games. For those who prefer to be blurred, you can [# 8230; ] Writing the New Console will play Nintendo 64 games in 4K first appear on ITechua - Smartphones, diggings, and various departments
we.ua - Amarok New console plays Nintendo 64 games in 4K
Charitable Foundation «Come Back Alive»
The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.
we.ua - Charitable Foundation «Come Back Alive»
Paul Maracron has been chosen from the European Altarpiece of caution
In addition to "escalation of the conflict" the French President Emmanuel Macron did not cease easily but under the pressure of a range of Eastern EU countries. The new members of the European Union believe that Silicon can attack one of them this year: This is why "Western" is so active in the help of Ukraine, and Macron's position, except for another reason, gives Paris a chance to reclaim leadership within the EU, in the background of Berlin conservative, in the slender Washington, and the Maroon is very bright in Bayden a safe leadership in Europe. Here are some of the French president's claims: It creates a new coalition with Ukraine's production of missiles and ammunition of great wealth. It's about 800,000 ammunition. This is a cool decision because before that Paris wanted to save: So drive money to expand production within the EU and eventually send it to Ukraine for the Food in EU. And this would turn out to be an extra year of expectations, and on the horizon there would be a signal to the French fighters of the Merage, although the master of the Yale Palace said that we're not talking about this, but a lot of foreign information shows the opposite. The Macron didn't exclude the firearms of the west tendons to fight the spitters. Read also: Do not wait for NATO legions in Ukraine the French president has shown that there may be a good Kremlin troll. Because his key statements are a beautiful response to "peaceful negotiation." It is important to note that there are no official members of the NATO soldiers in the RF saying, The options are very complex in implementation, and against them, not only are the mental silicon vessels in the European community, but also some of the friends of Kyiv, such as Mr. Peter Phil. In vain, Stelltenberg quickly said that no NATO troops will be sent to Ukraine. "There's nothing to exclude." In other words, he has suggested that several European countries can strengthen the Zizu with their own army divisions. This is a kind of political welcome to Putin, so that he doesn't think much worse for Ukraine on the front. Foreign troops in Ukraine: NATO's "lazy" option for us, followed by London, is now the second European capital, which has taken a sensitive position on the situation in Ukraine, ignoring the ghost of "escalating conflict with Putin." This company lacks Berlin, but the German government behind the habit of beating the Shelz and joining at the most critical moment. It's too early to make conclusions like "Europe wakes up." Let's see what happens next. The source of the author, Orestle Sahar, journalist, Head Editor of Obozrevatel Edition does not always share thoughts spoken by blogs
we.ua - Paul Maracron has been chosen from the European Altarpiece of caution
The default history of the developer who rejected the Google buffer went to a startup and is now making $11,000
The core of this text is C + + developer with 13-year-old experience in the industry. He never asked for a salary, but in the last two years his income grew by $6500. And it happened after an amateur turned down the farm from Google and decided to work in a startup. We spoke to the developer about how his wages changed, how he would reach and how it would -- refuse to work at FAANG. In order for history not to lose detail and sincerity, we were forced to preserve the anonymity of the speaker. "I was the only developer in the background, so it was doomed." The first job I started interested in programming at age 12. Then I went to Kna Shenchenko's radio department and I started looking for a job in the second year. I looked at different options, so I'm actually very lucky that I found a C + + development position in a startup. The interview went through a semi-annual programming course that was at the university. I asked half the questions, but they took me anyway. I can tell you what a job it was. This was 2011, and my salary at the time was 1000 dollars, and with constant delay. The object was originally planned to finish in three months, then six months later, but as a result, when I quit a year later, it was still not finished. The thing is, the only designer was me -- a student without experience. Even though I wanted to, I still couldn't handle it myself. I recognize that the object was doomed to this developer. But through one year of experience, it turned out to be easier to find a new job. Also, the classmates started working, so they could do something. I found a vacancy on Qt for $5,000. In a year's work, my salary went up to 7,000 dollars. I worked on one signal for eight years and became indispensable. In a large company, I worked on that signal about a year and in 2013, finally I went into a big international company where I was making a dollar salary. It wasn't hard for me to clean up because then everyone needed jungle and copper. At the beginning, I was offered $1500. When I was at the company, I changed a few things. The first one was about musical instruments. Everyone spent about a year and then I moved to a new one. In the end of 2016, I was invited to a much longer-term experiment that had been developed for years, but the end of development was not seen. I worked on it until 2022. My salary was $2,500, and on the out, it was $4500. By the way, I've never been an initiator to watch the paycheck, the company has decided to increase it himself. At the first year of the scan, we had a repairing of all the commands and seduction. We shared a team of 10, and each of them had their own responsibility. We developed solutions for providers who were handing over the internet through a cooperative cable. A speech package requires a long way to turn into an optics at the center of the ISP to packets in the user's mouth. This road provided dozens of libraries, and my path was one of them. In years of work, I became indispensable, and I was no longer seen in another position. That was one of the reasons I was thinking about quitting. They offered $8,000, but "clean" only went out half. I didn't know if I wanted to quit, I wanted to get paid fully. But in 2021, wages in IT began to increase dramatically. I read an article on the DOU on an iPhone that received the clipboard at $10,000 in Ukraine. I was so impressed by finding a job with more payment. I've been filtering on Djnny's salary as much as $8,000 and became a resume. I was invited to an interview at Lyft, but I did it badly. I didn't really like the attitude during the interview, it was pretty amazing. So in return, I wasn't upset. And then I got a tip from Google, but eventually I didn't. An important condition of employment was to move to Warsaw. The payment was offered $8,000, but it was a purely compensation, which was made up of bonuses, shares and wages themselves. Bonuses promised to pay off at the end of the year and the stock was according to the plan. So the net was even less than $4500 that I was getting. I was offered to join up and expect a promotion, because I couldn't pay the company any more. But it didn't work out for me. I liked the company myself. They have the ability to communicate with all the teams that you can potentially work for. That's very cool, because you're gonna love each other. Besides, you can interview any employee and ask him how he's in the corporation. In general, Google didn't see any unpleasant people. Everyone was the kind I'd be happy to work with. I was afraid of no information, but I took my chances. So on a start-up job and doing it in January of 2022, I started to think about what I could do with Google. I went to Djini to see if there were any new interesting vacancies and found it -- an American startup in the car industry looking for a C + + development team. I decided to try. I had three interviews all week long. I had a nice impression about employees, and I had a very interesting job. Although the interview went great, over $8,000 couldn't offer me. This was the maximum wage for Ukraine. I agreed to this department, and I never complained. Anyway, I've been looking for a total of five months, but at that time, I worked closely on an old subject. Well, I admit, I had a bit of a debate about a startup at first. The company is stable. When the coronation plague started, we were having a very quiet time. It was scary that a startup was a risk and an unknown risk. But nothing fundamentally different. There were objects in companies that at the beginning, literally, you could call startups because there's nothing else on them. They're developing and growing teams already in the company. It's the same in a startup. Two years ago, our startup was looking for a way to shoot, and now it's not even quite a startup. We have our clients, we build up the processes, and we keep typing. In my work today, I most like flexibility. But actually, it's lost gradually. At the beginning, there was more to offer their ideas and their archetypes. Since 2022, I've doubled my salary for $1500, so now I'm getting $11,000. By the way, I didn't ask myself to see it, it was a surprise for me. Obviously, my managers decided I wasn't getting enough. The full-blown war didn't affect my wages negatively, so I started actively working. In February of 2022, all of their savings was set up in a few big funds. When he realized that the war was long enough, he started sending 20,000 bucks at a meeting every month, and about the same as tens of others. "I don't know which manager I am, but the programmer is definitely good." My job love is the code. We write the code machines use in machines. I work with code, and I get really good at it. Now I feel like I'm doing my job well and that I'm at my place. I never even had any heat. There were boring tasks, but there was no burning. You just have to love what you're doing. I don't even have a special career in war right now, I enjoy work and life. I don't know if I'll be a good manager, but I know I'm a good programmer. There were two critical moments in my life. The first is when a small company came to work in a big company and the second was when he quit. I realized working in a small company, when you have years of experience, it's not that bad. Six tips for iPads 1. In Ukraine, when a specialist is taking jobs, they check how well he knows the programming language. And at the same time, in many American companies or startups at the beginning of an interview, they watch how a specialist solves algorithms. So I suggest you sign up for the LeetCode and practice there. And that's exactly what I did -- a few months later, I learned how to do most of these problems. 2. And I encourage everyone to read the paper that I just mentioned. It affected my life and my career. Even though the market is different right now, there's something useful you can do. 3. Try English, buy a nice webcam and a microphone to show you well at the interview. 4. Sell the vitamin D analysis, because people who work at home, it's practically always in scarcity. Be more positive. You can come into the audience in the spring or in summer when mood is better. And what I really love about American companies is that they don't hire professionals that are uncomfortable to work with. They can randomly hire someone who doesn't have enough knowledge, but it's always going to be nice to work with. 5. Don't ever come to a boring interview, be interested in vacancy and companies. 6. I recommend reading Robert Martin's book "Clean Code," Clean Architecture, "and" Clean Code. "
we.ua - The default history of the developer who rejected the Google buffer went to a startup and is now making $11,000
Thomas Resociative from RF, returned from the war in Ukraine, committed a violent double homicide in the home village
According to this, the BBC wrote a link to the local edition. A 24-year-old man washed his head with a .34-year-old man and hit her hand with a 64-year-old woman -- as a statement of investigators, on the ground of old images. The death of Valentina Theodora was a teacher of early school in the 40-year-old. She was the winner of Russia's Best Teacher and CEO of the RF grant. The local edition of Sakhidy reported that the suspect was sentenced to 9.5 years of murder colony in 2023, but in 2023, he went to war, and then returned to Quantan's hometown. "The villagers of Quantan are extremely concerned that the killer, even if they have the maximum prison term for 20 years, will go free and most likely return to the home village," says, "Tell Moscow," finds out that the suspect is called Victor Savwinin. From 2010, the full subject of Savannah was once again convicted of grievous damage, theft, stolen machines, threats, robbery, and robbery on robbery. In 2020, the Viceroy of Yakul recognized him guilty in the murder of the woman he was using for the party, he beat her and stabbed her four knives at once. Savannah was given 11 years of strict regime colonies. But he ended up imprisoned him and he went to war in Ukraine. According to the telegram Channel DVD, he decided to avenge the woman for the day before she complained about the police. Before the murder, 23 February, the Savannah would go into the village and complain that "he wasn't respected enough." The sentence adds that Putin in the message of the 29th February said that the characters of the FAA are a new elite and they "fills his heart with pride."
we.ua - Thomas Resociative from RF, returned from the war in Ukraine, committed a violent double homicide in the home village
Mike This guy
All the things this guy wants to do is lie in bed, smoke pot and one after another watching old movies. Life is a series of passion that aims to avoid the influence of this guy or to interrupt him. Oh, I know this guy very well! He's been living in my head for a long time, trying to drive and drive my life without me. For the first time, he dived himself to the surface of consciousness when I was still quite young and unexperienced, decided to radically change the three lives that had been made entirely randomly. An alcoholic surplus, all these girls, wandering the world, a pack of cheap cigarettes for breakfast, a song under a guitar for dinner, etc. So I decided to make a determined turn to reason that he had been seen in the full creative work of life, freely from addiction and temptation. By throwing away the carnivorous places of living, rejecting random relationships and attachment, I settled in a tiny village and went to build myself in a new way. Or to be born again, right now. Wake up at 6: 00 in the morning? You're still a hymn to sing standing. You're not in the army and you're not in jail. What, are you performing at the Olympics? Sit down, have a smoke. What god? There's no god, it's been done by science for a long time. We'll buy a bottle of moonshine. And with night fears. And with infinite depression that was on your knees last night, and today on the chest. Read also: Ukrainian juggle in my tomese diary, fragments that were later published as "The Book of Champ-Trojan," were preserved as a reference to this dedicated satellite, which I then called "not-me": ... "because you're not me, because it's hard for me, it's so hard for me, it's so hard for me." The key word to save from this guy was "difficult." The reality of free effect of addiction, complexes, chutes, black man was a deluge of working effort, not one, but a lack of effort to produce solid personality. It was really like an army, but no longer Soviet, where I was ruled by watchmen, officers, and sergeant, and an army from one person or, in terms of the wonderful formulation of Thomas Edward Lawrence, an army focused on myself. No one saw this army. No one saw the purpose that engulfed all my powers: To be yourself by solving this guy's influence. He didn't want to wake up at 6: 00. Okay, so we'll wake up at 5: 00. He avoided physical overload. All right, I'm cutting this off by myself with the butt wires. Read also: War as a poet, this guy doesn't really like religion, prayers, reading the Holy Book. From the very mention of confession, he's got facial bumps. Instead, he's incredibly fond of using holy words to laugh, he's just dying of puke. Once after my marriage, he nearly won again. My wife and I came to confession. I haven't been practicing my confession for a long time, so I was getting pregnant and awkward every time. My wife went to the same notice, and I stayed behind a column waiting for my turn to the second. And that's when the voice of a hateful shadow came about: - Listen, why do you need to tell me about all these secret things of a strange priest, which is much younger than you? Will he understand? Maybe it's worse, you don't know. Your wife can't see you from a column, tell me you've already punished and got a divorce. And everything! I sighed, crossed and went to confess, including from this temptations at the hermit. She's never done it again. We're all fighting this guy. My English-speaking friend and I, and you're reading these lines today. I want to tell you that the best things in life cannot be achieved for free. They never get easy. And for the sake of winning this guy, you have to be fully taught. Otherwise, when you feel like you've done it once, second, third, this filth of mine, and try to be your only full master. Don't give up this guy under any circumstances. Don't swear to him, don't listen to his subjects, speech, rational outsiders, and irrational intimidation. Only hard to win is real. But the vanquished anger and the vanquished temptations give the strength to live on, to live worthy, to live the way you are, not this guy, you want. Constantine Moschow, the writer of the Editor doesn't always share thoughts spoken by blogs
we.ua - Mike This guy
Electric transformators: In the Bush, they send the power system
You know, the Buchana community got new transformations. Devices will be installed instead of the old ones who worked in the city since the '60s of the past century
we.ua - Electric transformators: In the Bush, they send the power system
Paul Soldier NATO at work? What Macron really wants
Over the course of 70 years, the relative peace after World War Il blew up old Europe. And for a long time, her leaders, like Chancellor Olaf Sheltz or president of France, Emmanuel Macron, thought you could come together from Russia somewhere in the middle and sell carbohydrates and diamonds. President of France Emmanuel Macron has called a political tool saying, "We will not exclude Western troops to Ukraine." Although a lot of countries have already done the retraction that no, there will be no feet of British or Italian soldiers somewhere under Robotics, the European Union, or the first time they thought of their security and the acceptance of that, with Putin not to come out, but the new Gorbachev in the eternal future will not be. Germany's leadership in the EU has withstood a decisive refusal of the Chancellor Olaf Scholtz to provide a rocket to Tuurus, because all of a sudden his country will be drawn to war with Russia. And the point to this is that German engineers can't do what the British and the French can't do is adjust the ability and control of the technology passed on. So it's no surprise that President Matron took an initiative to the hospital, although at the extreme meeting of Parliament he had already received a series of criticism from the Russian Maroon Pen, the leader of the extreme left Jean Melschon and the Socialist Party. He said, well, how come the children of France would die somewhere in Ukrainian liposts. With good, France has supported Czech initiative to buy artillery equipment for Ukraine that is not part of the European Union. So this is a Cop that can finally get to Ukraine about 800 thousand artillery ammunition of the attovian and Soviet calibrates that you can send to Ukraine as quickly as possible. Where will they come from? Most of India, who is now mad at the pace of rearming the income of Russian oil. Read also: Key facts and figures 11 / 10 / 05 12: 55 Page 38 being or not being? On the first time, the European Union promised that a million missiles were unsustainable. "Reality is that in a very short term you can only give the ammunition that you have in the warehouse, or the ones you're producing," said the French president. And indeed, the advancements and national armies of a set of countries have shown that the armed forces of our Western neighbors are in a planned state. And it's pretty likely that if they were an RF neighbor, their capital would definitely be occupied in three days. Conservation for a purchase of projectiles for Ukraine in three countries and a small discussion in the National Assembly on the subject -- sending French troops or not to war in Ukraine -- our arm. Because fear is the driving force of all wars and incentives to find best decisions. Since the United States is strongly stuck in internal political services during the pre-presidential election - to France, as before the EU's economic leader, it's not going to help if Ukraine loses and the Russians go on. Communication about NATO's soldiers in Ukraine can become a shoe to look for paths if we go out to freeze conflict. This is just going to be something similar to the Korean version where we have our parallel that divides light and dark. However, there are spouses here, and minuses, because the NATO soldiers on the current transversal line might mean it's fixation for the future. So you can forget about the return of Crime and the control of the Black Sea. Read also: Do not wait for NATO's legions in Ukraine until they want this choice, because it's not for mom to grow up to die on someone else's land from the Soviet QA. So Europe is now looking for solutions to how to get out of the current war in terms of unstable relationships from the United States. And that's why it starts to make voices about the European NATO, where Ukraine and its wonderful experience of the great war can become a pillar of security. In the same way, Europeans are concerned about fighting wars elsewhere in the Shire forest. It's good for us. And you can verify that the same Macron, who called us laughing on the phone deals with Putin, has Plan B. It's good for us because France wants to be the leader of Europe. Their misunderstandings of Germany and Helz. And in their Parliament, they are already unaware -- their Prime Gabriel Attal's prime minister is severely criticized for politicians who have done business with RF for decades. Read also: "A security umbrella" instead of the United States will hold Europe, why would the Maron do such a sharp statement? He won't run for president anymore, that's his second term. But the French president is interested in his own historical investment, and he's interested in fixing French leadership in cold Europe. Such a chance for Ukraine. Absolutely, we'll take this war out on the battlefield and we'll be alone in the rear. But Europe was first afraid that they would come to them. And the conversation of "I bring you and the kids a syringe" and "Mom," I love torturing people so much -- can not only be concerned with us, but also the weary alien war in the young Europeans. It won't be like it used to be. Whatever you like Russian ballet and the supermodel of Irina Shak is not true Russia. A real show of myself in the current war in Ukraine. Especially for the author's espresso: Marina Denicechus-Yaramyevev, a journalist Editor doesn't always share thoughts spoken by blogs
we.ua - Paul Soldier NATO at work? What Macron really wants

What is wrong with this post?

Forgot password?
Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules