Search trend "Татаров"

Компанію Блінкену у Києві склали очільник Пентагону Ллойд Остін та керівник британського МЗС Девід Леммі. Пікантна деталь – супроводжував делегацію посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. За іронією долі – на початку цього року саме Зеленський вимагав у нього план перемоги. Але тепер усе інакше. Чого хочуть США? США хочуть отримати від президента Володимира Зеленського реалістичний план щодо завдання ударів по території Росії, перш ніж скасувати обмеження на використання західної зброї. Достеменно невідомо, чому команда президента так і не могла прописати план А і план Б, з огляду. що Зеленського не раз попереджали подумати – чи вистачить в України ресурсів для реалізації його формули про кордони 1991 року. Останнім часом президент досить активно захищав публічно своїх людей в особі Андрія Єрмака та Олега Татарова, і паралельно продовжив сваритися з українськими журналістами. Читайте також: Зміни в уряді як демонстрація сили безсилої влади Тож команда політтехнологів Блінкена додала перцю, і надіслала сигнал Банковій, що її дещо втомили накиди бруду на громадських активістів та незалежну пресу. На закриту зустріч державний секретар запросив антикорупціонера Віталія Шабуніна, журналіста Юрія Бутусова та експертку з антикорупційного законодавства Світлану Мусіяку. Є в цьому певний символізм — дружні до Банкової телеграм-канали щодня розказують про те, що це російські агенти на зарплаті Кремля, але фото з ними друга особа в США викладає на своїх сторінках. Фото: Fасеbооk Але повернемось до плану Зеленського і чому західні союзники вимагають його тут і зараз? Видання WSJ у матеріалі перед візитом зазначило, що "Захід все ще підтримує довгострокову мету президента Володимира Зеленського — відновити контроль України над своєю територією, але деякі європейські дипломати кажуть, що Україні потрібно бути більш прагматичною у своїх цілях і стратегії у воєнний час, оскільки це, зокрема, могло б допомогти західним чиновникам відстоювати перед своїми виборцями необхідність надання зброї та допомоги країні". Не секрет, що у низки наших біженців аборигени періодично запитують, а що там в Україні? Вже не стріляють. І ні, тут не варто винити європейців у байдужості, просто на третьому році повномасштабної війни тяжко втримати такий же градус уваги. А ще підтискають власні проблеми – мігрантів, соціальної захищеності та локальних економік. Тож Ентоні Блінкен і міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі, які прибули до Києва, обговорювали, серед іншого, й те, як найкраще визначити перемогу України. Читайте також: У питаннях війни з Росією команда Трампа демонструє політичне божевілля Бо ж за даними WSJ, "переговори вказують на постійну напруженість між Києвом і Заходом у тому, аби узгодити бажання вивести російські війська з території України та військовою реальністю на місцях. Високопоставлені європейські чиновники кажуть, що Києву повідомили, що повна перемога України вимагатиме від Заходу підтримки на сотні мільярдів доларів, чого ні Вашингтон, ні Європа реально зробити не можуть". Реалістичний план потрібен не лише для того аби Захід нарешті перестав боятися погроз Путіна та дав дозвіл на використання далекобійної зброї вглиб Росії. Він необхідний, в першу чергу, нам, аби українське суспільство не билось в істериці, коли умовний Шольц чи Джей Ді Венс – виходять в публічний простір і радять віддати трохи територій Росії, бо, мовляв, Путін теж не хоче воювати. План перемоги Б потрібен самому Зеленському, бо очевидно, що з російськими питанням розбиратиметься не лише він, а й наступна влада. І ненависть Російської імперії до української ідентичності не вирішиться некрологом про Путіна. Пан Зеленський сам активно перегрів очікування обіцянками дипломатичного примусу Росії до миру. Утім його команда мало говорить про реальні гарантії безпеки для підконтрольної частини, бо ж найменше чого хочеться, щоби Росія отримала зручні плацдарми для нового акту агресії. Бо ж далеко не все може вирішити просто демілітаризована зона і фортифікації, враховуючи як здібно РФ використовує КАБи. І як добре у них із віссю зла – разом з Іраном та Китаєм. Авторитетна газета Вlооmbеrg обережно написала, що рішення щодо послаблення Заходом обмежень на удари далекобійною зброєю по цілях на території РФ ймовірно не буде ухвалене до зустрічі світових лідерів на Генасамблеї ООН у США 24 вересня. Британський міністр Леммі підтвердив це, сказавши, що засідання ООН стане наступною можливістю обговорити ракети дальнього радіуса дії та подальшу підтримку України. Судячи з усього, Зеленський потрапив на той самий гачок, на який намагався упіймати Залужного до відставки. Спочатку вимагав стратегію перемоги, далі розказував, що є план перемоги, але його нікому не покажуть. Аж ось виявилось, що у Зеленського самого просять план. Спеціально для Еспресо Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Олег Рибачук, екс-віцепрем'єр з питань європейської інтеграції, колишній шеф Секретаріату Віктора Ющенка, співзасновник руху ЧЕСНО. Розпочати нашу розмову насамперед хотілося б з великих рокіровок, "перестановок меблів" у нашому уряді - одні пішли на ще більше підвищення, перемістившись до Офісу президента, інші, так би мовити, втратили. Але невідомо, що з ними буде. Але ключова історія - прем'єр-міністр Денис Шмигаль з полегшенням видихнув. Що з нашим урядом? З нашим урядом принципово нічого не міняється. Якщо просто зробити елементарний аналіз, коли президент пояснював необхідність всього цього хаотичного "руху ліжок" в урядовій палаті, він сказав, що потрібна нова енергія, люди втомилися. І ми мали б теоретично очікувати появу якихось нових енергійних чиновників із баченням, з новою силою, з новим запалом. Але цього всього не відбувається, ми з вами реально аналізуємо, яке ліжко з якого кутку переставили в який куток. Ну, деякі "ліжка" пішли на підвищення, ставши двоярусними ліжками. І тепер у нас послаблення офісу, посилення, чи це конкретні рішення того самого Андрія Єрмака? Наприклад, віце-прем'єрка Верещук перейшла до Офісу на рівень заступника Єрмака чи заступниці, точніше. Так, із соціальних питань. По-перше, для неї це реально підвищення, тому що треба чесно сказати, що в неї було міністерство, яке невідомо чим наповнене, і невідомо чим займалося. У неї буйна енергія - от чого їй не бракує, так це енергії та бажання стати міністеркою оборони. В неї є освіта, в неї є минулий досвід, і вона не втомлюється це демонструвати. Але насправді чогось іншого, яке було б помітно з точки зору наших, - я не думаю, що її взагалі знають наші партнери в Європейському Союзі чи наші західні партнери, тому що вона там відсутня. Але стало більше Єрмака, просто це помічають практично всі оглядачі: коли ми раніше аналізували кадрові зміни, на що дивилися медіа, яка це група проштовхує цю людину - чи це група Ахметова, чи це від Пінчука, чи це від Коломойського, шукали якісь політичні зв'язки, то зараз фактично всі ці групи зійшлися в одній особі Єрмака. І коли аналізують кадрові перестановки, то буквально через одне прізвище виникає аргумент, що це людина або з орбіти Єрмака, або близька Єрмаку, або цю людину підтримує Єрмак. Андрій Єрмак, фото: рrеsіdеnt.gоv.uа   Тому в нас стало значно більше Єрмака, але чи стане від цього більше енергії уряду, я не думаю, тому що виникає банальне питання, банальна проблема. Наприклад, президенту подобаються активні, енергійні люди, професійні - у нас такі були. До них  можна віднести Кубракова Залужного, Кудрицького - професійні, енергійні, з баченням. Але чомусь ці люди зникли з владного Олімпу, бо їхня енергія, їхні прагнення до ініціативи не сподобалися Єрмаку. І ти маєш оце балансувати: якщо ти дуже енергійний, починаєш дуже подобатися президенту - у тебе виникають проблеми з Єрмаком, і Єрмак потихеньку, нашіптуючи, прибирає цих людей з орбіти. Президент у нас такий емоційний - він захоплюється кимось, а потім йому стає нудно, потім людина йому не подобається. Я звернув увагу на те, як на останній пресконференції він зреагував, коли журналісти запитали про ініціативу Кулеби: як вони сказали щодо створення нового  міністерства для людей, які опинилися за кордоном, і яка була мова тіла президента. Він був дуже роздратований. Він сказав: взагалі, це моя ініціатива. І мені стало зрозуміло, що вже для Кулеби питання вирішено. Він і начебто лояльний, і професійний. Одні кажуть, що він взяв на себе таку легку роботу, їздив по країнах Глобального Півдня - так його туди заслав Єрмак. Єрмак забрав у нього фактично більшу частину повноважень міжнародного штибу, Єрмак очолював делегації, Єрмак зустрічався з міністрами закордонних справ, Єрмак зустрічався з Блінкіном. Єрмак вліз туди з елегантністю слона в крамниці посуду, і фактично в Кулеби варіантів не було - він просто був відтіснений, і щоб він не робив - претензія така, що все, президент уже до тебе не прихильний. А Єрмак, я думаю, натякав на те, що Кулеба багато медійно присутній. Я б просто звернув увагу на цю пресконференцію – там дуже яскраво було видно, як нервово Зеленський зреагував на прізвище свого дипломата, який там вірою і правдою служив фактично йому, намагався ні в чому не перечити і реалізував волю президента. Але зараз закидають, що Кулеба не виконував основного завдання президента… А яке основне завдання президента? Пам'ятаєте, в радянський час фігурувала найстрашніша таємниця, яку не можна було видавати, - таємниця Радянського Союзу чи таємниця буржуїв. Тут закинули в інформаційний простір, ви напевно бачили, що президент вимагав від міністра закордонних справ добитися від західних урядів дозволу на використання точної зброї на території Росії. А міністр цього не зміг зробити - то чому не доручити це тоді Єрмаку? Він у нас мега-супер! Але Єрмак зараз там про щось домовляється в Штатах. Просто місія неможлива. З точки зору людей, які хотіли б - і могли б, і хотіли б, і мають бачення робити якусь кар'єру, слугувати Україні, ця система, де ти маєш подобатися Зеленському, але не настільки, щоб дратувати Єрмака, де ти маєш враховувати різні там настрої, маєш те, що ти президенту сьогодні подобаєшся, а завтра ти вже йому набрид, - ну, це точно не мотивація і не можливість реалізувати себе на печерських пагорбах, будучи державним чиновником високого рівня. А чому так довго терпіли? Ми розуміємо, що там низка людей, час від часу виринали ті чи інші скандали або час від часу не було виявлено якоїсь надмірної активності, але в розумних межах - як ви слушно відзначили, щоб не дратувати того самого Єрмака. Можливо, на Заході чекали потужного кадрового сигналу - що прийде нова команда технократів і технократи почнуть активніше комунікувати, активніше представляти екселівські листочки, де все буде прописано, як ми правильно освоїли ті чи інші мільярди доларів. Замість того ми побачили не зовсім те, що хотіли на Заході. Водночас не було якогось публічного тиску чи публічних дискусій з боку чи країн окремих Європейського Союзу, чи Єврокомісії як такої. Тобто, якщо сигнали і подавали, то подавали їх загорнутими в такі собі папірці-фантики. Більше був запит внутрішній, і це відчувалося на останній пресконференції президента, коли там зачепили знову ефективність і якісь критерії підбору чи оцінки діяльності оцих усемогутніх  радників президента, зокрема, Єрмака і особливо Татарова. Було видно, що для президента це гірке питання, і було очевидно, що медіа - оці ваші колеги-піраньї не дають спуску, вони весь час присікуються до оточення, до того, що треба щось робити, хтось має відповідати. І тому треба було демонструвати бурхливу діяльність. Я 24 серпня, на День Незалежності, якраз був на міжнародній конференції в Кишиневі. Ту конференцію відкривала президентка Молдови Мая Санду, і я був глибоко вражений професійністю, високим рівнем розуміння президентом країни того, що означає набуття членства в Європейському Союзі. Тема конференції якраз була про Україну, Молдову й західнобалканські країни і про проблеми та виклики, які є під час переговорів про набуття членства. Мая Санду, фото: Іntеrnаtіоnаl Маyоrs Summіt   Знаєте, це просто дивовижно - це такий разючий контраст у тому, як процес європейської інтеграції побудований у Молдові. Молдова зараз точно є лідером у цьому процесі. Ми не говоримо про розміри країни, але є виклики, у них вибори на осінь, великі шанси, що президент і її партія переможуть на цих виборах. Я розмовляв багато з керівником Офісу президента Молдови – це просто вражаюча різниця. Але що я почув на цій конференції основне, важливе для нас з вами: це буде велике розширення - наступна хвиля розширення, близько 10 країн, і Європейська комісія зробила висновки з попередніх розширень, і з попередніх помилок, і дуже чітко виписала такі вимоги, які неможливо обійти. Один високопоставлений дипломат сказав фразу, що кожні переговори по кожному розділу (там у нас є 36 розділів про приєднання до Європейського Союзу: економічний, енергетичний, сільськогосподарський) будуть починатися з інституційних речей, з того, як функціонує держава, як інституції взаємодіють згідно з європейськими стандартами. І спуску тут ніякого не буде, тому ота формула влади, яку зараз демонструє Зеленський, не має шансів. Просто нас змусять розділити повноваження, зробити незалежні. Це було сказано дуже дипломатично, що найбільша увага Європейського Союзу, який зробив висновки з того, що раніше він прийняв Болгарію і Румунію, які були не готові, і які ще довгий час демонстрували неспроможність відповідати критеріям Європейського Союзу, і далі, у цій хвилі, розширення подібного не буде. Дожити б до тих благодатних часів, коли ми отримаємо вже реальні, наповнені конкретним змістом перемовини, й коли ми будемо, наприклад, пояснювати у Брюсселі, чому ми не можемо замінити ту чи іншу нашу форму, чи якесь наше бачення, чи нашу рецепцію проблематики. Ви згадували на початку нашої розмови про дозвіл, який мав би отримати Кулеба. Зараз доведеться його отримувати Сибізі, а можливо, доведеться докласти зусиль і всьому нашому верховному політичному командуванню. Зокрема, про дозволи і від американців - історія значно складніша, тому що це непогано Кулеба домовлявся. Розуміємо, що це так сприймають ситуацію у Сполучених Штатах, вони, я думаю, теж дуже чітко давали сигнали. І ворог також свій сценарій намагається реалізувати - терористичні удари по цивільних об'єктах, по містах, де гинуть цивільні люди. Сполученим Штатам теж від цього нікуди не дітися, тим більше що Джозеф Байден "догулює" свої останні "медові" осінні місяці перед великою заміною. Чи вдасться нам отримати дозволи на далекобійні удари по території РФ? Скоріше за все вдасться, і про це вже надто багато витоків. Ми просто добре розуміємо, як приймають такі рішення, згадуючи початок - "джавеліни", танки, літаки, потім ракети, ракети дальнього радіусу дії. І можна прогнозувати досить упевнено, що так, ці дозволи будуть. Я не можу сказати, що вони будуть повністю вирішувати нашу проблему, але з абсолютно істеричної реакції Росії, яка просто дибки стає, що у випадку, якщо Захід дозволить використовувати ракети дальньої дії по території Росії, то от тоді це вже все, і просто вони аж слиною заливаються на своїх ток-шоу - значить, це для них уже питання. Але, з іншого боку, це знову буде відтерміновано в часі. Я зверну увагу знову на виступ Кірбі, який щодо "атакамсів" пояснював, що, мовляв, вони вже і не грають такої ролі великої, тому що вони не зможуть знищити авіацію, про що говорить Україна, бо росіяни вже перенесли свої літаки й авіабази за 300 і далі кілометрів. Це трошки дивна логіка, тому що - дайте нам ракети, ми з ними розберемося, що вони зможуть і що вони не зможуть, там же тема Криму ще стоїть. Але загалом потрібно звернути увагу на репліку Байдена, що зараз для Байдена, для його адміністрації найбільше задавдання, найважливіше - це зробити Камалу Гарріс наступною президенткою Сполучених Штатів. Приймаючи ті чи інші рішення, вони обов'язково будуть враховувати, як це вплине на вибори. І, розуміючи, що Трамп час від часу починає говорити про те, що Америку втягують у Третю світову війну й залякувати там пересічних американців цим, то, очевидно, що й адміністрація Байдена, приймаючи ті чи інші рішення, буде враховувати саме цей фактор - як Трамп може використати це для того, щоб збити з високого лету Камалу Гарріс, яка реально набирає оберти, набирає бали. Із позитиву: ще з Кишинева інсайдерська дуже достовірна інформація, що в оточенні Камали Гарріс зібралася дуже потужна група міжнародників, які мають дуже принципову позицію щодо Росії, щодо Путіна, щодо авторитарних режимів, і ця команда значно, на порядок сильніша за Саллівана та йому подібних. Камала Гарріс, фото: rеutеrs   Це важливий сигнал, та головне, щоб за ті пару найближчих місяців нічого не сталося додатково, ми не будемо недооцінювати ворога. І не менш важливий момент - свого часу радники з нацбезпеки біля  Дональда Трампа теж не були слабачками і теж часом проявляли свої яструбині дзьоби, але вирішував все одно Трамп. Так само, як із Байденом - все одно дід вирішує, не вирішує Салліван. Ключові історії в ключових теках приносить Салліван, а дід каже: ну, гаразд, я ручку забув, підпис не поставлю. Моє основне побоювання - щоб Камала Гарріс у теперішній ситуації не перетворилася на Камалу Обаму. Пам'ятаєте, свого часу також демократ - видатний Обама намагався перевлаштувати всесвіт. Знаємо, що закінчилося це величезними втратами для нас: тоді тимчасово росіяни окупували Крим. Найближчі пару місяців чого нам чекати від віянь зі Сполучених Штатів? Між іншим, найкраще нам допомогти тим, щоб вони швидше навіювалися, - це робити те, що ми робимо, це говорити і налагодити випуск власних точних ракет великого радіуса дії. Я, зокрема, звернув увагу на одну статтю відомого західного експерта, який говорить, що якщо Україна не отримає гарантію членства в НАТО, то єдиною альтернативою для неї буде виробництво ядерної зброї. В цій статті він говорить про те, що Україна в порівнянні з будь-якою іншою країною стоїть найближче до спроможності виробити власну зброю - це і наявність людського персоналу, це і технології,  і запаси урану. І це вперше заявили серйозні міжнародні експерти, я думаю, що це один із тих факторів, які будуть, у тому числі, сприяти швидшому навіюванню будь-якої команди, будь-якого американського президента. Тому, якщо нас залишать без виборів, ми в результаті російської агресії переконаємося в тому, що насправді Захід і НАТО неспроможні виконати свої зобов'язання перед Україною, ми будемо збільшувати випуск власної зброї. І скоріше за все ми можемо технічно і реально приступити до виробництва власної ядерної зброї, чимось нагадуючи Ізраїль, який сказав, що в Ізраїлю ядерної зброї немає, але якщо треба буде, то ми нанесемо відповідний ядерний удар по агресорах. Фото: gеttyіmаgеs   Вибори: почалася надзвичайна метушня, а це зазвичай свідчить, що хтось комусь по партійних каналах злив інформацію, що, можливо, є той чи інший сценарій. Виборів проводити не можна - Конституція, війна і так далі. Але ця метушня, біганина й активність свідчать про те, що за пів року, коли будуть мінятися великі глобальні сценарії, можливо... До речі, і фонд "Демініціативи", не без участі руху ЧЕСНО, теж провели своє соцопитування, і з'ясувалося, що хотіли б українці бачити і військових у політичних силах, за які українці віддавали б голоси. Що з нашими виборами? Проводити не можна - але всі до них готуються. Я на власному досвіді, тобто на власній шкірі це відчуваю, тому що в мене було декілька запрошень до ще не партій, але кола людей… Політичних ембріонів. Так. Вони по-різному називаються, але це точно навіяно тим, що політичні гравці відчувають і готуються до виборів. Повноцінно до цього готуються парламентські партії, зокрема, наші старожили – і "Європейська Солідарність", і "Батьківщина". Про це говорять народні депутати, шукають якісь можливі комбінації. Але люди впевнені в тому, що десь через рік, можливо, вибори будуть реальністю. І тому починають готуватися зараз. Чому вони так упевнені? Тому що ми на кожному кроці фактично чуємо ці розмови про те, що війна має закінчитися переговорами, що це на осінь - після виборів і приходу в американській системі нової адміністрації, десь на весну вже будуть реальні спроби посадити сторони за переговори й зупинити цю криваву війну. Китай, Бразилія носяться зі своїми мирними планами, говорять про те, що вже сотні країн їх підтримують. Суть тих планів - давайте перестанемо стріляти, зупинимо агресію і давайте шукати компроміс мирним шляхом мирних переговорів. Політики це розуміють, що якщо тільки в Україні гаряча фаза війни якось притухає, навіть термін з'явився - не "перемир'я", а "охолодження" війни. Це китайці, по-моєму, запустили, що треба все зробити для того, щоб охолодити. І як тільки тут охолодиться все, то, зрозуміло, що в Україні виникне проблема виборів. Ви говорили про це, що це зараз дуже хотіли б зробити президент і його офіс, розуміючи, що далі буде ще складніше, але до цього готуються політичні сили. У нас проблем у зв'язку з цим багато. Основна проблема - чи ми усвідомлюємо, що за тією конструкцією влади, яку ми маємо, бо в нас уже ідея прозвучала, десь був витік інформації, що офіс президента бачить можливість проведення виборів одночасно і президента, і парламентські, і місцеві. У Конституції трошки по-іншому в нас прописано, але ж там можна підкоригувати деякі технічні моменти - не вперше і не востаннє. Але розуміємо, що хотіли б масштабний процес, для того, щоб сили були рівномірно розпорошені, чи то розмазані серед активних громадян по регіонах і так далі, щоб усе, так би мовити, відбулося чинно, гладко і з відповідним результатом. Правильно розуміємо? Так, про це люди думають, але соціологія показує, що все більше українців розуміє, що президент і його офіс користуються невластивими їм і недозволеними Конституцією повноваженнями, що вони значно більше беруть на себе повноважень. І все більша кількість українців це розуміє. Але в мене знову питання: чи українці розуміють, що якщо не внести зміни до правил гри, якщо не обмежити чітко повноваження президента і його офісу, то в нас оце продовжиться, у нас буде наступний президент, наступні ідеї. Бо ми не говоримо зараз про парламент. Наступний чи той самий - яке ваше внутрішнє відчуття? Так, черговий. Мені здається, що наступний, тому що якщо охолодиться або закінчиться гаряча фаза війни і доведеться відповідати за результати цієї війни, то просто міжнародний досвід показує, що навіть такі діячі як Черчилль, фактично вигравши війну, не змогли виграти вибори після війни: люди, громадяни виставляють дуже великий рахунок тій владі, яка вела цю війну, і влада має брати на себе відповідальність за всі прорахунки, за втрачені життя, за руйнацію. Крім усього іншого, дуже складно нам зараз буде знайти якісь аргументи для того, щоб продовжити мандат нинішньої структури влади на мирний час. Тому що ми пам'ятаємо, що в мирний час у президента Зеленського рейтинг стрімко пішов вниз, він просто зіграв, використав усі свої особисті здібності, талант, майстерність для того, щоб надихати і проштовхувати підтримку України, використовуючи так звану емоційну дипломатію. В умовах економіки, в умовах рутинної роботи в команди президента Зеленського немає жодних якихось досягнень і немає спроможностей. Тому я думаю, що буде дуже нелегко спробувати переконати українців, що нам треба продовжити оцю структуру Зеленський - Єрмак на наступний президентський термін. Але навіть не в цьому питання, що прийдуть інші: якщо ми не поміняємо правила гри, то я не хочу бути  Кассандрою, але я чітко розумію, що неминуче з'являться нові друзі, немає балансів. Але тут знову згадую розмову в Кишиневі, і в мене з цим великі надії, що все-таки Європейський Союз дуже уважно буде слідкувати за тим, як в Україні взаємодіятимуть інституції. Фото: gеttyіmіgеs   До речі, такий "дрібний" прояв теперішньої ситуації - зміна очільника Укренерго: стали дибки двоє членів Наглядової ради, вийшли. Це скандал. З урахуванням усіх подій подібні речі губляться, так, але ті, хто сидить на енергетичних потоках у Брюсселі - чи комісар, чи представники великих фірм - знають, що відбувається, і реагують на це також у свій спосіб. Що з Укренерго, на вашу думку? Це одна з дуже серйозних помилок української влади, зокрема, і команди Зеленського, Галущенка, якого знову там пов'язують із цим усюдисущим Єрмаком і з цими потоками. Це просто ще раз демонструє, що не професійність, не нова енергія, не бачення, а от такі речі, як лояльність, злагодженість з певними людьми, які виявляють політику і, зокрема, впливають на фінансові речі, - це є основним. Наскільки Захід може зараз реагувати - сказати складно, тому що, з одного боку, ми маємо оці корупційні прояви української влади, а з іншого боку, мова йде про те, що зараз енергетична безпека - це основа виживання України, особливо напередодні чергового осінньо-зимового періоду, коли нам з вами розказують, що ми можемо вже мати електроенергію. Та її будуть не виключати, а включати на декілька годин на добу. І з Кудрицьким дуже некрасива історія вийшла. Я не знаю, якими словами це будуть пояснювати, але я впевнений, що є можливості впливати, у тому числі за рахунок надання допомоги або фінансових ресурсів. Але знову ми, з одного боку, маємо недобросовісних чиновників, а з іншого боку, маємо сектор, який критично важливий для всіх українців. У перспективі Захід буде вимагати, щоб подібні речі були неможливі, щоб не можна було звільнити керівника такої важливої організації, яка оперує колосальними ресурсами, яка має наглядову раду, а члени наглядової ради деякі позичили очі в Сірка й проголосували. Тільки два західних експерти (вийшли на знак протесту з наглядової ради, - ред.), але для європейців це дуже важливо, це дуже показово, тому що вони орієнтується якраз на таких людей, і це можна вітати, це правильний крок з боку членів наглядової ради. Я знаю, що хто б не був новим міністром закордонних справ, і скільки ще там президент почує в приватних розмовах запитань, неприємних йому, на цю тему, але факт відбувся - українська влада ще раз продемонструвала, що потоки важливіші за війну, за європейську інтеграцію, за американську допомогу. Дуже важливо мати під повним контролем Офісу і правильних міністрів, ключові енергетичні потоки і мати людей, які розуміють з півслова, що їм треба робити. Ви згадували про китайсько-бразильський план так званого охолодження російської агресії. Але є ще Російська Федерація, є Путін, і ми розуміємо, який це план, - вони намагаються взяти стільки, скільки в них вистачить солдатів, умовно кажучи. Тобто вони не демонструють своїх готовностей до чогось. Як бути з китайсько-бразильським планом? Від їхньої активності також, на превеликий жаль, чимало залежить. Дуже правильно ви все підмітили, треба звернути увагу на таку бурхливу активність зараз Путіна - Азербайджан, Монголія, виклик Міжнародному кримінальному суду, а також такі вперті заяви про те, що Росія не готова й не буде приступати до переговорів, бо Україна захопила певну частину Курської області. Настільки дивовижно все це слухати, але Китай, Індія і Бразилія намагаються зробити такий майданчик, на якому, вони кажуть, будуть присутні всі сторони, і на якому можна буде вислухати будь-які варіанти охолодження війни в Україні, і там обов'язкова присутність Росії. Але Україна має також на це погодитись. Олег Рибачук, фото: 24tv   Для мене зрозуміло, що цю діяльність треба сприймати дуже серйозно, тому що на наших очах дуже швидко виростає черговий міжнародний блок, який уже зараз за кількістю населення більший за Європейський Союз разом з Америкою - блок демократичних країн. Тому що  Глобальний Південь значно переважає за кількістю населення, і навіть з економічними факторами вони намагаються змагатися. Тобто оця поява альтернативної системи влади, альтернативних підходів, альтернативного блоку має спонукати європейців і американців до значно згуртованіших дій, і до демонстрації того, що ці країни готові відстояти той демократичний порядок, який панує у світі після Другої світової війни. Росія тут буде робити максимально все можливе для того, щоб не допустити цього сценарію, щоб збільшити той блок, до якого зараз уже хочуть приєднатися Туреччина, Азербайджан. І це треба сприймати серйозно.

Ах, не на часі: Покровськ, енергетика, Татаров. Якраз оте тридцятирічне "неначасі" врешті закінчилося страшним і кривавим часом. І саме зараз отой найвищий час, коли двері лише прочинилися, а далі, там, у глибині самих себе Чому 24 серпня День проголошення незалежності, а не відновлення? Що за ідіотське відзначення Дня прапора 23 серпня, а не 25 червня, коли в 1848-му синьо-жовтий уперше було піднято над львівською Ратушею і врешті був прийнятий розділеною Україною? Так-так, від совєцкої комуністичної символіки вже навчилися позбавлятися. Так-так, шаг — це перший крок до скасування символіки синьо-жовтої УССР Кравчука - Кучми. Але навіть це — передсіння нашої колективної підсвідомості. Там далі, в темних кімнатах, і Великдень із західним світом, і (о, Боже) латинка. Читайте також: Куни, різани, ногати і шаги: чи на часі? Хоча б як паралельна абетка, або заміна тих літер, які не мають аналогів у латинці. Страшно, знаю. П'ять років тому і Різдво 25 грудня виглядало ідеєю чокнутих маргіналів. Традиція! Наші баби й діди! Ніколи! Церкви будуть порожні! Моїй православній бабці 88 років, і торік вона абсолютно спокійно святкувала Різдво 25 грудня. З таких маленьких виграних битв і складається перемога у великій семантичній війні. У війні за майбутнє. На багато сотень років. Цю війну поляки, фіни та балтійські нації виграли в 1918-20 роках і хоча русскіє ще пробували їх окупувати, але вже ніколи не вважали своїми. Ми маємо стати для них чужими. Бо якщо ми скасуємо російську армію, російську церкву, російські пам'ятники, російські вулиці та російську капєйку — ми скасуємо Росію в Україні. * Публікується зі збереженням стилю автора Джерело Про автора: Олег Манчура, журналіст. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Я на кілька днів випустив з уваги ситуацію з податками, а там все погано. 1. В бюджеті діра. Розмір діри завеликий, між іншим, тому, що треба було цим займатися на початку року, коли стало зрозуміло, що є проблеми. Нині, нагадаю, вересень. 2/3 року втрачено, бо всі боялися зізнатися. 2. Пропозиції з підняття податків не пройшли. Значить, дуже скоро доведеться різати оборонні видатки, з усіма наслідками, які нескладно уявити. 3. Витрачати менше (наприклад, менше красти, див. нещодавні корупційні скандали в енергетиці, або ж скасувати невдалі витратні проєкти на кшталт кешбеку за "купуй українське") в планах не стоїть. (Поправка: певні видатки таки скоротять, це зовсім свіжа інформація). Читайте також: Звільнення Кудрицького — плювок в обличчя партнерів 4. Підіймати податки під час війни — хоч і погане, але єдино можливе рішення. Для цього рішення є одна умова та два хороших правила. Хороше правило перше - не запроваджувати нові податки, а підняти ті, що є. Частково це пробили. Хороше правило друге - збільшувати податки на споживання (ПДВ), а не на працю. Тут вирішили навпаки, це збільшує навантаження на білий бізнес та викривлює економічні стимули (живить тінь). Умова ж полягає в довірі до держави. Для цього треба прибрати Татарова, Гетманцева та інші символи здирництва. Цього не станеться. Значить, і результат буде так собі. Що буде в підсумку: податки підняли, грошей не зібрали, довіра зменшилася, бізнес скоротився, в бюджеті діра. Всі наїлися лайна задарма. Джерело Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

І не тому, що, як відповів Президент журналістам, критика — це коли "спустили "темники" чи "хтось замовив критику команди Офісу президента". А тому, що важко висувати зауваження до чотирьох словосполучень "про все добре і проти поганого". Якщо в такому вигляді план буде представлений союзникам, їх роздратування від несерйозності підходу української влади лише посилиться. З негативним результатом для подовження допомоги, не кажучи вже про розширення. Потужний план (без цього епітету не обходиться жоден виступ Зеленського) передбачає доволі розмиті "напрямки". За належного підходу, їх можна застосувати для порятунку країни. Але цей порятунок передбачає вимоги, відповідати яким нинішня владна команда за природою не здатна. Про це кричить п'ятирічна історія їх перебування біля керма. Читайте також: Не відводити очей, або Чому найлегше відрапортувати у телеграм-каналі Тож, про що "потужний план" Зеленського? "Один із напрямків — це Курщина". Тут утримаємось від коментарів. Скажу лише, що різницею плану від хаосу є розуміння мети, кроків до неї та логіки та послідовності кожного кроку. Нам кажуть, що все в порядку і під контролем, і ми не несемось під гаслом "нас веде Доля". Стане зрозуміло вже у найближчі тижні. Проте, в будь-якому разі керівництво має усвідомлювати: якщо буде допущено втрату Покровська, наслідки не можна буде перебити жодним піаром. І ані на Байдена, ані на Макрона, ані на Дуду, ані на Сирського чи будь-кого з військових відповідальність перекласти не вдасться. А надто — рішення, які доведеться ухвалювати. Наразі схоже, що влада воліє подумати про це "завтра". Але це "завтра" стрімко наближається. Другий напрямок — стратегічне місце України в безпековій інфраструктурі світу. За задумом, мало б ітись про чотири літери. НАТО. Однак натомість бачимо "багатолітер" розмірковувань про потужні гарантії, які такими не є, і документи про співпрацю, кожен з яких потребує глибокого опрацювання. Такому опрацюванню — як і вступу до НАТО — мав би сприяти третій напрямок. Але і тут є нюанс. Читайте також: Підміна героїв. Чому Зеленський так "топить" за Татарова Третій напрямок - "потужний пакет примусу Росії до закінчення війни дипломатичним шляхом". Заплутані пояснення перспектив всадити Росію за стіл "другого саміту миру" дають зрозуміти, що "потужною" буде хіба що фігура Єрмака на ще одному "сімейному фото". Такому, яке стало єдиним підсумком першого "саміту миру". Натомість має йтися про постійне зростання тиску на Росію — дипломатичного, санкційного, економічного. І займатися цим мають не "5-6 менеджерів", які з тим очевидно не справляються (навіть на чолі з менеджером всього Офісу). Мають бути залучені, як ідеться у резолюції Європарламенту, усі сили українського політикуму і суспільства. Однак поки йде гра у "випущу — не випущу". А дмитруки тим часом тікають. Четвертий напрямок — економічний. Тут влада пропонує гасла "або воюй, або працюй" - і підвищення податків. Тобто, дії, спрямовані на зниження мотивації працювати. А мали б думати про: залучення інвестицій і українського, і іноземного бізнесу у спільні проєкти (а для цього — верховенство права та урізання сваволі перевіряльників і органів контролю); скорочення надмірних витрат (привіт "марафону", "крадівництву" і тим же "контролюючим і перевіряючим органам"); оподаткування не доходів людей і бізнесу, а надмірних витрат і споживання. Що із цих умов реально виконати — судіть самі. Читайте також: Ціна української зброї: як уряд перекладає бюджетні проблеми на виробників І насамкінець. Нинішню команду багато хто вважає "майстрами комунікацій". Мовляв, змогли ж вони отримати владу у 2019. Однак є один нюанс. Вони майстри дуже специфічного жанру. Знецінення опонентів, висміювання, наклеювання ярликів. Це справді корисно для боротьби за владу. Але для управління державою потрібні інші чесноти — зокрема, й у комунікаціях. Треба уявляти собі, що робиш, які можливості маєш, і як ними розпорядитися для країни. вірити в те, що робиш, і для чого. І вміти це спокійно розповісти, з повагою до аудиторії. Без цього не допоможе ані монопольний "марафон", ані тотальна перевага у російському "телеграмі", ані кривляння на пресконференціях і виступах. Це стає дедалі більш очевидним. Джерело Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України ІХ скликання Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

«Hospitaliers» is a volunteer organization of paramedics. It was founded by Yana Zinkevich at the beginning of hostilities in Ukraine in 2014. Then Russia annexed Crimea and started hostilities in the east of the country. The motto of our organization is "For the sake of every life." And Hospitaliers prove every day that these are not just words for us.

Президент Володимир Зеленський звільнив Ростислава Шурму, який з листопада 2021-го відповідав в Офісі президента за економіку та енергетику. Чому ж фаворит президента втратив посаду? Сина одіозного проросійського політика Ігоря Шурми — близького до братів Медведчуків — можна назвати класичним nеро bаbіеs. Це коли звʼязки тата з ОПЗЖ та Партією регіонів робили тебе топменеджером повʼязаних із ними структур і давали зелене світло легко там, де люди роками тяжко працюють. Коли восени 2021 року Зеленський підібрав Шурму-молодшого і призначив його відповідальним за економічні ноу-хау, чимало хто цього не зрозумів. Особливо на вістрі перших повідомлень, що Росія готує велику повномасштабну війну від західних розвідок. Тож озираючись на підсумки майже трьох років Шурми, я пишу цей текст під хор шести генераторів приватних бізнесів унизу. І хочу спитати: так що там економіка? А що енергетика? Тим паче ми памʼятаємо, як саме Шурму й Татарова пан президент прохав особисто ходити на зустрічі з бізнесом та вивчати його болі. Читайте також: Індульгенція для щурів. Як Зе-влада хоче зберегти своїх корупціонерів? Ростислав Шурма, як подейкують депутати зі "Слуги Народу", уже кілька місяців гострив лижі на вихід. Адже краще зійти з дистанції зараз і тихо піти в ліс, як миша, аніж потім опинитись під ударами гнилих помідорів. Не виключено, що потужний Зе-менеджер пошукає себе в інших політичних проєктах.  І, знаючи поганий смак низки політиків, можу припустити, що хтось таки може спокуситися на такі видатні таланти. Для ЗМІ версія звільнення Шурми дещо інша. Мовляв, серед ключових причин – Шурмі дедалі важче знаходити спільну мову з міжнародними партнерами, а кількість негативу навколо нього постійно зростала. Під негативом, очевидно, розуміють огидну схему, яку викрили журналісти-розслідувачі команди Віhus.іnfо. Коли стало відомо, що сонячні станції під російською окупацією, співвласником яких є оточення Шурми (рідний брат Олег Шурма та колишній підлеглий, Руслан Божко), нібито отримували оплату за "зеленим тарифом" до літа 2023 року. Мова йшла аж про 320 мільйонів гривень з державного бюджету. Шурма тоді всіляко розказував про маніпуляції з боку преси, що, мовляв, все брудний наклеп. Утім про всяк випадок у квітні 2024 року його адвокати змогли закрити справу НАБУ через одіозний Печерський суд. Читайте також: Траєкторія зниження довіри збігається з траєкторією закручування гайок Цікаво, що попри цю резонансну справу Шурма тривалий час був у складі наших делегацій, які вели різні переговори зі США. І зараз провладні коментатори кажуть, що от не справився Ростислав Ігорьович зі стратегічним напрямком, не зумів налагодити теплий контакт. Тому і пішов у відставку. Якщо чесно — подібних мажорів та менеджерів, які лише і шукають, де б то осідлати золоті бюджетні дощі, треба тримати подалі від Вашингтона. Бо саме такі публічні делегати є головною причиною, чому адміністрація Джо Байдена не довіряє Україні достатньо. І Пентагон досі вагається, коли питають: так а що там із дозволом на удари по глибокому російському тилу? Варто лише нагадати, як восени 2023 року Шурма відповідав на прямі питання Саймона Шустера у Тіmе про братський схематоз і торгівлю з окупованими територіями енергетикою. Тоді  елітний уже колишній менеджер говорив про проплачені ворогами атаки ворогів Зеленського. А ще - що йому не можна йти в тінь, бо "завтра всі в команді президента стануть мішенню". Тож ключиків до дверей Білого дому не могло навіть бути. І дуже шкода, що Банкова вирішила "загубити" свого потужного менеджера лише на третьому році війни. Та ще й в умовах щоденного терору — коли російські ракети нищать університети в Полтаві, Сумах, онколікарні та вокзали у Львові та Дніпрі. Читайте також: Управлінська прірва в час війни Нині, аби позагравати з західними партнерами, влада вирішила трошки попереставляти ржаві ліжка в уряді. Загублять Ірину Верещук, Малюська піде на пенсію, Ольга Стефанішина, яка відповідає за євроінтеграцію, — чи то на підвищення піде, чи просто спробує себе в амплуа очільниці Мін'юсту. На своїх посадах лишаться стовпи влади Зеленського — Андрій Єрмак та Олег Татаров. Утім нарешті треба серйозно запитати себе, як суспільство обходиться без жодної цензури — чи концентрація влади в такий час без жодного делегування допомагає виграти війну? Чому смертоносні удари "кинджалами" страшні, але не такі страшні, як зневіра у власному уряді, який все більше малокомпетентний і маргінальний? А вся ця бурхлива імітація оновлення Кабміну викликає лише втому і логічне питання: "Ну, і хто там - людина Єрмака чи Татарова?" Коли все скінчиться — з Шурми можуть не спитати. Бо хтось його забуде, а хтось зітре його з памʼяті, як страшний сон. Однак Володимиру Олександровичу варто було б задуматись, які випещені щурята вилізли у владу на його горбу. І щодня роблять усе, аби президент із колись народного улюбленця не перетворився на того, кого не гріх відшмагати на Майдані кийками. Стосовно ж Шурми — варто уважно дивись, де далі спливе це молоде обдаровання. І ніколи-ніколи знову подібних персонажів не можна випускати до Вашингтона говорити з сильними світу цього. Спеціально для Еспресо Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

І це не Татаров.

Квак би нє квак. Це може і щодо генерала Залужного таке пояснення буде? Планова ротація? Це так все можна тепер списати на планову ротацію. Особливо якщо перемішувати. Бо під планову ротацію можна списати й сто разів зашквареного Колю Котлету. А можна і бойового генерала. А гляньмо, що вийшло. 1. Мар'янка, яка є фактично озвучувачем позицій Єрмака, заявляє, що катастрофа з F-16 - дружній вогонь. Тіпа зальот, неузгодженість. Воно ж дєвушка в школі й медінституті погано історію вчила. Не розуміє, що "дружній вогонь" супроводжує усі армії світу. У війнах до 5% втрат від дружнього вогню. У тому числі й у США. І термін, власне, їхній. Війна. На війні буває. Читайте також: Що спільного у Мар'яни Безуглої з російською церквою або Телеграмом Проте, я б версію про дружній вогонь не виводив як основну. Бо уявіть себе людиною, яка тицяє на кнопку в ППО: з якого дива ви маєте розцінювати літак, який у повітряному просторі України (а не ерефії), як російський? Ну це ж не весна 22-го. Вони тут давно не літають. Бо зіб'ють. 2. І все ж Мар'яна вимагає зняти військове повітряне керівництво. Яке показало ефективність. В умовах війни. Не диверсія? Не зрада? Просто дура? От дуже схожа, але враження — що диверсія. 3. І Зеленський знімає Олещука. І у мене головне питання. Західна традиція — звільняти керівників після скандалів. Але після розслідування, мабуть? А не після заяви малоосвіченої депутатки. Ми й самі пам'ятаємо Мар'яну в ролі голови ТСК щодо вагнерівців. Чомусь там Мар'янка вимагала у суспільства робити висновки за результатами роботи слідчої комісії. Хоча там якраз все було очевидно: Володимир Олександрович сам зізнався, що все виляпав Лукашенку. То як же так у Безуглої: якщо по Зеленському — то розберімось? Якщо по Олещуку — то що там розбиратися? Я в усьому шарю, знімайте. 4. І головне. В цивілізованій країні знімають на вимогу громадянського суспільства. Чи експертного середовища. Тобто якби 20-30 військових експертів поскаржились Верховному. Ну чи суспільна думка була проти генерала. А у нас ніхто відставки не вимагав. В Україні маємо дивний парадокс: Мар'яна Безугла підміняє собою громадську думку. І купу експертів. І коли Зеленському тисячі людей і союзні посли кричать: зніми Татарова. Но ніззя: бо він герой і його росіяни вб'ють. А Мар'янка сказала щось — і тут же реакція. Бо вона, на думку Зеленського, і є голосом країни. Чи тіко голосом Єрмака? І тоді виходить, що голос Єрмака для Зе! важливіший за голос України. Читайте також: Підміна героїв. Чому Зеленський так "топить" за Татарова Отаке от рівняння. І як нам війну вигравати? Тому я стверджую вкотре: Україна тримається і переможе попри усі зусилля "зеленої" влади і асабіста Кращебвтіка! *Публікується зі збереженням стилю автора Джерело Про автора. Віктор Бобиренко, політолог Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Ексміністр оборони Олексій Резніков підтвердив, що на початку повномасштабного вторгнення в Києві були диверсійно-розвідувальні групи. Так він відреагував на слова президента Володимира Зеленського, який казав, що заступник керівника Офісу президента Олег Татаров «вбивав чеченців» у Києві. Про це він сказав в інтерв’ю для «Радіо Свобода». За його словами, він, як тодішній міністр оборони, «точно знає», що ДРГ […] Тhе роst Резніков прокоментував слова Зеленського про “вбивства чеченців” у Києві в перші дні повномасштабного вторгнення fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Про це він сказав в інтерв’ю "Радіо Свобода". "Що стосується, чи були ДРГ в Києві, так, вони були. Я це точно знаю як міністр оборони. І вони знищувалися нашими силами безпеки і правопорядку", - наголосив Резніков. Також він підтвердив трагічні випадки "дружнього вогню", під час яких гинули зокрема військові Нацгвардії. Водночас ексміністр підкреслив, що ворожі ДРГ не проривалися через лінії оборони ЗСУ, а були інфільтровані заздалегідь. "Мені навіть ресторатори розповідали, як за два дні до того люди не розраховувались в ресторані і казали: "нічого, нічого, через два дні ви нам будете всі винні". Тому росіяни або їх колаборанти були в Києві, це правда", - розповів Резніков. Нещодавно на форумі "Україна 2024. Незалежність" президент Володимир Зеленський заявив, нібито радник керівника ОП Олег Татаров і голова СБУ Василь Малюк брали участь у ліквідації чеченців у столиці. Резніков же не зміг ані підтвердити, ані спростувати цю інформацію.