Search trend "Татаров"

У понеділок 17 червня, Верховна Рада України призначила голову Державної податкової служби Руслана Кравченка генпрокурором. Він є наймолодшим, 35-річним генеральним прокурором за всю історію України. Ця структура була без очільника з кінця жовтня 2024 року - сім з половиною місяців, відколи парламент і президент прийняли нібито добровільну відставку Андрія Костіна той вирішив піти з посади після гучного скандалу з фіктивною інвалідністю прокурорів у Хмельницькій обласній прокуратурі. Увесь цей час за лаштунками владних сценаріїв за кандидатуру генпрокурора був тривалий бій, бо офіс президента не зміг оперативно визначитись із фаворитом на цю посаду. Водночас, ще в минулому році вважалось, що серед усіх фаворитів найбільші шанси очолити генеральну прокуратуру були саме в Руслана Кравченка. На той час він очолював Київську державну адміністрацію. Подейкують, що його призначення лобіював заступник голови офісу президента Олег Татаров, якого вважають негласним "куратором" правоохоронної системи від імені Банкової. Хто такий Руслан Кравченко? За фахом Руслан Кравченко спеціаліст з військової юстиції. З 15 років він навчався у Київському військовому ліцеї імені Богуна, а з 17-ти в Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Після завершення навчання отримав направлення на роботу слідчим у Севастопольську військову прокуратуру та згодом покинув півострів і перевівся до Львова. В 2014-2015 роках уже на посаді військового прокурора служив у Дебальцевому та Бахмуті. Тож Кравченко - учасник бойових дій. Молодий прокурор перебирав на себе чимало інших гучних розслідувань Навесні 2015 року Руслана Кравченка перевели у Київ - прокурором Головної військової прокуратури. Попри, здавалося б, очевидну спеціалізацію на злочинах всередині армії та амбіції тогочасного керівника військової прокуратури Анатолія Матіоса, молодий прокурор перебирав на себе чимало інших гучних розслідувань: від зловживань домайданівської влади до актуальних правопорушень під час АТО на Донбасі. І це були чи не найрезонансніші справи. Скажімо, вже восени 2015 він виступив обвинувачем у справі російських розвідників Олександра Александрова та Євгенія Єрофеєва, захоплених українськими військовими в полон під Щастям на Луганщині. Процес над російськими гру-шниками Євгенієм Єрофеєвим і Олександром Александровим став для Руслана Кравченка першою резонанансною справою. Упіймати президента Та крім російських, Кравченку доводилось обвинувачувати і українських військових, зокрема, бійців спецроти МВС "Торнадо", яким закидали низку тяжких злочинів проти мирного населення на його рідній Луганщині. Обвинувачував експрезидента у державній зраді Однак справжнім викликом для 31-річного прокурора стало кримінальне переслідування Віктора Януковича. Він спочатку керував слідством, а з весни 2017 року в суді обвинувачував експрезидента у державній зраді та пособництві у веденні агресивної війни проти України через лист-звернення до російської влади ввести війська після своєї втечі з Києва. Суперскандальний процес тривав майже два роки - за цей час обвинувачення та захист Януковича постійно закидали один одному зловживання та зневагу до основ правосуддя. Самого Кравченка навіть заочно арешутвали в Москві - місцевий Басманний суд вирішив взяти його під варту в рамках обвинувачень у "притягненні до відповідальності завідомо невинуватої людини". Зрештою колегія Оболонського райсуду Києва заочно засудила експрезидента Януковича до 13 років позбавлення волі. У ході резонансних процесів і кар'єра Кравченка стрімко йшла вгору. Вже в 2018 році він став начальником відділу, а в 2019-му - заступником військового прокурора всього Центрального регіону. Невдовзі нова влада взагалі розформувала інститут військової прокуратури. Кравченка звільнили з військової служби і поставили на чолі вкрай непублічного управління з розслідування злочинів в оборонно-промисловому комплексі. Вже звідти в березні 2021 року він вперше перейшов до повністю цивільного кримінального права - очолив Бучанську окружну прокуратуру на Київщині. І згодом Кравченко знову опинився у полі зору журналістів, як вітчизняних, так і закордонних. Після звільнення Бучі від російської окупації він координував оперативний збір доказів і розслідування масових злочинів проти мирного населення в районі: вбивств, катувань та мародерства. Кравченко впав у око керівництву Офісу президента Попри певну незлагодженість дій різних правоохоронних органів в ті дні, як запевняє близьке до генпрокуратури джерело, Кравченко впав у око керівництву Офісу президента своєю витримкою та слухняністю. У серпні 2022 року Зеленський нагородив Кравченка орденом "За заслуги". Згодом його призначили головою Київської обласної військової адміністрації. На цій посаді колишній прокурор пропонував змінити герб області, водночас запроваджуючи перевірку численних тендерів з повоєнної відбудови. Несподівані ходи й виходи Крісло очільника Київської обласної адміністрації Кравченко покинув так само несподівано, як і зайняв. У переддень Нового 2025 року Кабінет міністрів призначив його новим головою Державної податкової служби. До речі, уперше за три з половиною роки повноцінним керівником, а не виконувачем обов'язки. Прикметно, що й посада генерального прокурора тоді була вакантною уже два місяці. під керівництвом Кравченка ДПС не продемонструвала якихось помітних реформ Тоді це призначення пов'язували зі зміною контролю над Державною податковою службою. Утім неповні пів року під керівництвом Кравченка ДПС не продемонструвала якихось помітних реформ. Сам він натомість звітував про стабільне перевиконання плану податкових надходжень та антикорупційні заходи всередині податкової. Важливий штрих. Перебуваючи на різних високих посадах, на котрі його приводила Банкова, паралельно Руслан Кравченко брав участь у конкурсі на посаду директора Національного антикорупційного бюро. Однак невдало - комісія мала сумніви щодо його доброчесності, закидаючи йому приватизацію службової квартири та необґрунтоване збагачення родини батька.

Історія убивства "адвоката диявола" Андрія Портнова обростає новими деталями, роздмухується скандалами та претензіями, зокрема - й до Офісу президента України. Версії щодо замовників доволі різноманітні, подекуди полярні та юридично строкаті. Так само як і припущення про те, що Портнов міг інсценувати своє вбивство. А наразі на вершині бурхливих хвиль усіх цих перипетій - вимога партії "Європейська солідарність" до Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та офісу президента України - надати інформацію щодо підстав для перетину кордону, відвідування урядового кварталу колишнім українським політиком, юристом Андрієм Портновим. Адже за декілька днів до убивства він відвідував Україну. Майстерний жонглер правом Нагадаємо, 21 травня 2025 року іспанські ЗМІ повідомили про вбивство колишнього першого заступника голови Адміністрації президента України Віктора Януковича - Андрія Портнова. Місцеві видання Саdеnа SЕR, Rеutеrs та Sky Nеws, котрі першими повідомили про це, зазначили, що Портнова знайшли вбитим поблизу Мадрида. Коли почалася стрілянина, Портнов був за кермом автомобіля Меrсеdеs. Він підвозив своїх дітей до однієї зі шкіл іспанської столиці. Портнова вбили з вогнепальної зброї. За інфоримацією іспанських журналістів, кілери випустили йому чотири кулі в груди й ще один раз вистрілили у голову. Останній постріл і став смертельним. Також газета Еl Ра&іасutе;s повідомила, що причиною вбивства, за попередніми даним слідства, є борги. Андрій Портнов був особливою людиною. Майстерно використовуючи право - інструмент, що покликаний захищати від диктатури і свавілля, він перетворив його на засіб для утвердження тиранії та беззаконня. У цьому жонглюванні йому мало було рівних. Пиха його була захмарною. Портнов щиро обіцяв розібратися з усіма патріотами України. Писав погрози в особисті повідомлення слідчим по справах Майдану та погрожував у Фейсбук самим активістам. Тому, коли він утік, замість його ручних "ментів" і суддів з українцями на повну силу почали говорити російські гармати. Втік у Європу, проти якої по факту воював на боці РФ. Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення Основний бізнес Портнова після 2014 року судовий "рішала". Користутючись своїми справді доволі стійкими звʼязками в судовій системі, Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення. Чималою мірою вони стосуються рейдерських захоплень в інтересах різних високопосадовців. З-поміж іншого саме Портнов через свої звʼязки організував передачу українських активів одіозного Віктора Медведчука людям зі свого оточення. Водночас, цю саму передачу складно назвати рейдерством, оскільки сам Медведчук за власні активи навіть не намагався боротися. Схоже спрацювали певні домовленості, сліди котрих заплутались у лабіринтах влади. ОП під прицілом питань У політиці Андрій Портнов наслідив не менше. Наразі в медіа є чимало прикладів його боротьби з українською державністю. Однак, дещо призабулось, що в 2018 році Портнов став фігурантом справи за статтею "державна зрада", коли його звинувачували в перемовинах з помічником президента Росії Путіна Борисом Рапопортом про референдум у Криму. Як відомо, за результатами того референдуму Москва нахабно й наполегливо переконує світ у тому, що Крим - це її територія. До речі, адвокатом Портнова в тій справі був нинішній замглави ОПУ Олег Татаров. Убивство в Іспанії колишнього заступника голови АП Януковича викликало чимало запитань і до української влади. Зокрема, до офісу президента. Адже як ми вже зазначили, за декілька днів до вбивства (17-18 травня ) Андрій Портнов відвідував Україну. Він спокійно вʼїхав і так само безперешкодно виїхав. Жодні санкції на нього не накладені. Це свідчить, що влада, котра повністю контролює вʼїзд і виїзд громадян України, дала йому таку можливість. Відомо й те, що Портнов зустрічався в Києві з топовими посадовцями, котрі відповідають за роботу правоохоронних органів. Його креатура, котра відповідає за цей напрям діяльності - Олег Татаров, працює в ОП одним із заступників Андрія Єрмака. Дійсно цікаво, про що Портнов спілкувався з силовиками, а ще цікавіше які розпорядженння він їм давав? І на всі запитання щодо вбивства Портнова офіс президента відповідає стандартно: "Ми не маємо до вбивства жодного стосунку". Однак, як зазначають іспанські ЗМІ, поліція цієї країни та спецслужби низки держав блоку НАТО до відповідей офісу Зеленського-Єрмака ставляться вкрай обережно. Через прецедент, коли спецслужби України на території іншої держави Молдови, викрали суддю Чауса. Звісно Чаус був громадянином України і викрали його українські спецслужби. Однак, і Портнов був громадянином України та перебував на території іноземної держави. Низка закордонних ЗМІ називає це очевидними паралелями. Що своєю чергою народжує ще одне запитання: а чи мала українська влада мотиви для усунення Портнова? І саме такі питання ставляться між рядками у десятках розслідувань європейських та американських ЗМІ. І, якщо припустити, що іспанська поліція арештувала Портнова за вимогою Мінʼюсту США, то надалі Портнов постав би вже перед американськими слідчими. А ті вміють дуже професійно переконувати. Чи здав би він всі незручні для декотрих нинішніх топпосадовців деталі секретів, котрими він володів, гадаємо, питання риторичне. Звісно, ми не стверджуємо, що Портнов постраждав від рук українських спецслужб. І з великою долею ймовірності він став жертвою своєї бізнесової діяльності. Але відсутність чітких відповідей дає широке поле для версій, котрі наразі вивичають агенти іспанської розвідки та ЦРУ. Чи дійде саме ця версія до інтерполу незабаром побачимо. Ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля Також ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля. Майстерно позбавлятись відпрацьованого матеріалу це стиль ФСБКДБ. Щоправда, є ще одна версія, конспірологічна. Її автори, дотичні до українських спецслужб, припускають, що вбивство Андрія Портнова могло бути й інсценуванням. Її адепти звертають увагу, що на фото, яке продемонстрували іспанські ЗМІ, на потерпілому нібито немає жодної краплі крові. А в нього ж стріляли декілька разів. Та ні на голові, ні на спині немає слідів від пострілів. Тож і до цього інциденту, як це буває з одіозними політиками високого польоту, запитань значно більше, ніж відповідей. Як от, чи можна вважати це вбивство ліквідацією?

Про це в ефірі Еспресо заявив журналіст Данило Мокрик."Я знаю, що дуже багато людей називають Андрія Портнова талановитим, геніальним юристом. Мені здається, що це міф, який він дуже сильно підтримував сам. Від інших правників, я чув трохи іншу характеристику - що нічого геніального в Портнові, як в юристі не було - він був геніальний "рішала". Прикладом цього є оці позови, які він вигравав проти українських журналістів, оскаржуючи оціночні судження, що він є проросійським діячем - що в принципі оскарженню не підлягає. Він вигравав ці суди, не тому, що в нього були геніально прописані позови і не через глибоке розуміння законодавства. А просто через те, що в нього в Печерському райсуді Києва, апеляційному і так далі були люди, які були згодні виконувати його будь-який запит на "рішалово", - вважає він.На думку Мокрика, це не про юридичний талант, це про талант провести те, що ти хочеш через систему. "Повертаючись до питання, чи зміниться українська судова система після того, як з неї усунули Портнова. Я тут не є особливим оптимістом, тому що ця система звикла працювати в такий спосіб, звикла працювати в форматі рішалова. Так, це було дуже-дуже сильно зав'язано на особистості Портнова і його смерть утворила певний вакуум", - сказав Мокрик.Він висловив сумнів, що та ж судова система використає цей момент, для того, аби унезалежнитися. "Я радше очікував би того, що цей вакуум заповнить хтось інший - наприклад, Олег Татаров. Якого зараз теж багато хто серед прихильників намагається поширити наратив,  що Татаров крутий науковець, який круто розбирається в законодавстві чи праві і саме тому його тримають в Офісі президента. Його там тримають, бо він ефективно виконує функцію, які на нього поклали - кураторство правоохоронними органами і судами. Воно до юридичної роботи і експертизи нічого немає. Це зовсім інша сфера роботи - "давайте порішаєм". Я думаю, що наша судова система чекає і думає, а під кого доведеться лягти тепер", - підсумував журналіст.Що відомо про вбивство Портнова21 травня колишнього радника Януковича Андрія Портнова застрелили в столиці Іспанії Мадриді.Згодом Міністерство закордонних справ України повідомило, що посольство України в Іспанії контролює розслідування вбивства Портнова.22 травня іспанські медіа поінформували, що суд Мадрида ухвалив рішення засекретити матеріали справи щодо вбивства Андрія Портнова. Пізніше стало відомо, що тіло колишнього радника експрезидента Віктора Януковича, якого було застрелено в Мадриді, планують перевезти до Києва для поховання.За даними УП, Портнов за кілька днів до вбивства в Мадриді відвідав Україну й зустрічався з топпосадовцями.

Заступник керівника Офісу Президента України Олег Татаров і президент Агентства Європейського Союзу з питань співробітництва у сфері кримінального правосуддя (Євроюст) Міхаель Шмід обговорили шляхи притягнення до відповідальності РФ за воєнні злочини, скоєні нею в Україні.

Але тут є нюанси. І їх три:1. При розгоні Майдану у лютому 2014 міліція використовувала вогнепальну зброю і не лише її. Януковичу це не допомогло. А міліція тоді пройшла через такі жорна, що і сьогодні учасники тих подій в погонах згадують це з жахом. І пам'ятають, що їх ніхто потім не захищав та розуміють, що якщо таке станеться знову, то ніхто не захистить після всього. Тому не будуть стріляти.2. На руках така кількість трофейної зброї, що використання вогнепальної зброї або дронів проти протестувальників призведе до такої відповіді з боку протестувальників, що відіб'є бажання це робити у будь-кого. Читайте також: Комітет ВР затвердив законопроєкт про надання Нацгвардії права використовувати вогнепальну зброю під час "масових заворушень"Ну, і немає бажання у тих, хто воював та воює сьогодні, стріляти в побратимів, якщо вони будуть протестувати, на радість Татарову з Єрмаком. Тому не будуть стріляти.3. Я говорив особисто і з поліцейськими з високими званнями і з командирами Нацгвардії. У разі отримання наказу на розгін протесту чи використання зброї проти протестувальників, вони будуть класти на стіл рапорт та своє посвідчення. Тому що добре пам'ятають наслідки виконання злочинних наказів у 2014 році та розуміють ці наслідки. І всі кажуть, що нехай Татаров особисто розганяє. А інші не будуть стріляти.Тож, ми бачимо, як гора народила мишу. Але це чудово ілюструє, що Зеленський буде чіплятися за владу використовуючи всі можливості. І він, і його шобла.ДжерелоПро автора. Борислав Береза, громадський діяч, колишній народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Територія державного заводу "Буревісник" може перетворитися на житловий комплекс. Раніше це підприємство спеціалізувалося на виробництві складних приладів. Прикордонники закуповували тут радіолокаційні системи для берегових постів спостереження. Потім влада ще за часів "Партії регіонів" вирішила віддати підприємство під приватизацію. Але у 2011 році законопроєкт радника Віктора Януковича, народного депутата Юрія Каракая, Верховна Рада не підтримала. Згодом на заводі тривалий час виробляли апарати штучної вентиляції легень, незважаючи на те, що з того ж таки 2011 року стосовно підприємства розпочалась процедура банкрутства. Держава втрачає свою власність Нині "Буревісник" передали в управління Фонду державного майна і таки виставили на приватизацію. Водночас поза увагою залишилися фінансові проблеми заводу. Держава вирішила не втручатися в майнові питання підприємства. Однак, не дивлячись на відсутність повноважень розпоряджатися державними землями (власником землі є Київська міська державна адміністрація) та законодавчі заборони, державне підприємство у 2018 році уклало договір з ТОВ "Сіф Інвест" про будівництво житлового комплексу на території заводу. При цьому, в разі виконання цього договору держава втрачає землю та об'єкти державної власності. Наразі справа про визнання недійсним договору з "Сіф Інвест" - у Господарському суді Києва. До речі, це після третього перенаправлення Верховним Судом на повторний розгляд. Оскільки не кожен забудовник може отримати за схемою землі оборони під висотки, цікаво проаналізувати - а хто ж може входити в групу зацікавлених під назвою "Сіф Інвест"? Із наявних даних видно, що уповноважена особа "Сіф Інвест" Олександр Калініченко пов'язаний із фірмою ТОВ "Кій Плаза", де з-поміж засновників фігурує Людмила Міщенко. А ця пані разом з тестем заступника керівника офісу президента Олега Татарова Олександром Павлушиним, значилася у компанії "Дейрінг Капітал". У журналістському розслідуванні Віhus.іnfо йдеться про те, що фірма Павлушина одразу після призначення Татарова отримала в оренду від Київради землю у Святошинському районі столиці загальною вартістю близько 21 млн гривень. Звісно, що під забудову висоток. Це та сама ділянка, на яку раніше претендувала фірма, пов'язана із нардепом і забудовником Максимом Микитасем "Укрбуд". Але це було до того, як Микитась потрапив у СІЗО з підозрою у хабарництві. Цікаво, що Микитась прилюдно розповідав, що вони з Татаровим друзі. Зокрема, Цензор.НЕТ писав про те, що ці панове неодноразово святкували Новий рік. І такий віраж - Микитась дав слідству інформацію про дії Татарова. "Взагалі ситуація є абсурдною. Його звинувачують, а він керує. Я сиджу, а він у владі. Тут якось і до держави питання, якщо він і я проходимо у справах, то де справедливість?", Казав з досадою Микитась у інтерв'ю "Українській правді". Це було ще в 2021 році. Як відомо, Татаров досі працює в ОП на Банковій. І, вочевидь, для нього будівельний бізнес та його схеми тема не нова. Футболять заводом від суду до суду Отже справу "Сіф Інвест" судді Верховного Суду вирішили повернути на розгляд у першу інстанцію. Господарський суд міста Києва засідав з цього приводу тиждень тому. Суддя Сергій Стасюк розглядав позов Офісу генерального прокурора, Фонду державного майна та КМДА, які вимагають визнати недійсним договір з товариством, бо ця земля державна. Начальник відділу представництва інтересів держави в суді Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генпрокурора, Вікторія Шекшеєва зазначила щодо цієї ситуації: "Суди тривають п'ятий рік. Верховний Суд втретє відправив цю справу на першу інстанцію, оскільки під час попередніх розглядів судові інстанції не виконали вказівки Верховного Суду щодо встановлення всіх фактичних обставин укладення договору. Зокрема, акцентована увага на тому, що не досліджено питання чи надавала згоду Київська міська державна адміністрація як власник землі свої погодження на укладання такого договру та яка компенсація передбачена державі за цю земельну ділянку і чи могло державне підприємство розпоряджатися неналежною їм землею та ще й під час дії мораторію на вчинення державним підприємством будь-яких правочинів стосовно його майнових активів". Дійсно у своїй постанові Верховний Суд наголосив, що відправляє справу на новий розгляд, аби судді дослідили належну поведінку органів влади щодо земельної ділянки. Відповідаючи на запитання журналістів, офіцер групи страткому Київської міської військової адмністрації Іван Добровольський зазначив, що Департамент земельних ресурсів представляє інтереси Київської міської державної адміністрації та підтримує в цій справі позовні вимоги заступника Генерального прокурора щодо визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу. "Це ж стосується і земельної ділянки площею понад 9,5 гектари, яка має цільове призначення для експлуатації та обслуговування заводу з розробки та виробництва складської радіотехнічної і медичної техніки. Київська міська державна адміністрація не видавала розпорядження на вилучення або передачу вказаної ділянки будь-яким третім особам. Цільове призначення також не змінювалося", - сказав Іван Добровольський. Історія "Буревісника" - одна із тих, де через судові справи розігруються державні землі промисловості, оборони, на яких функціонували важливі для країни підприємства, що своєю чергою були навмисно доведені до банкрутства.

Наші - в Джедду, американці - в Джедду, Віткофф - до Москви. Усі перемовляються. Але найбільше бентежить у теперішній геополітично-дипломатичній ситуації, що ми надзвичайно мало розуміємо, до чого можуть дійти. Як загалом формуються ті чи інші лінії компромісу? Ми розуміємо, точиться війна, війна кривава. Ворог сильний, ворог потужний. Адміністрація Трампа генерує регулярні повідомлення, але ми в Україні також хотіли б бути учасниками чи бодай розуміти, про що можуть домовлятися і якою є формула справедливого миру.І коли ми доходимо до того, що може називатися підписанням чи певною торгово-дипломатичною пропозицією, яка буде надходити до Сполучених Штатів, а Сполучені Штати вже б якось так намагалися це все діло розподілити по дипломатичних каналах, все одно хотілося б відчувати, що ми також при ділі, що ми розуміємо, що відбувається. Якщо говорити про параметри подібних угод, протокольна частина - це одне (хоча ми її до кінця також не розуміємо, що може бути прописано в офіційній частині). А є ще й частина кулуарна?Я сиджу зараз в автомобілі на території Польщі й по польському радіо почув заклик президента Польщі Дуди дати Трампу шанс. Мовляв, ніхто не міг зупинити війну. Давайте дамо Трампу шанс. Тому я хочу підтримати президента Дуду і, оскільки я через два тижні буду в США на міжнародній конференції (там Міжнародний університет Флориди, який за 20 км від резиденції Трампа), то ще раз хочу прогнутися, і підтримати, і шанс дати президенту Трампу теж.Але якщо серйозно трошки відрефлексувати те, що відбулось у Джедді, насправді для нас це повернення в точку початкової стадії ведення переговорів. Нас із вами дуже сильно гойдає вгору-вниз. Трамп то нас дуже любить, то називає останніми словами, але на сьогодні більше нервують росіяни, тому що так уже сподобались результати зустрічі, але нас це, звичайно, насторожує. Кожен раз, коли люди, яким ми не дуже довіряємо, говорять про те, що щось сподобалось, ми відчуваємо підвох. І це стосується і американської сторони, і української влади так само. Наприклад, те, що відбувається в Суджі. Є великі підстави думати, що все-таки та інформація, як ви говорите, кулуарна, та інформація, яка просочувалася, що частиною або умовою росіян приступити до переговорів принципово по безпеці було виведення українських військ із Суджі. Я не військовий експерт, але зрозуміло, що багато було інформації, і що українським військам уже потрібно було виходити з Суджі, бо там були загрози оточення. Але хай це коментують військові експерти.З політичної точки зору ми розуміємо, що в України, в принципі, іншого варіанту, ніж погодитись на американську пропозицію про оці 30 днів, фактично не було. Хоча ми спочатку думали й досі вважаємо, що перемир'я буде слугувати тільки росіянам, а росіяни стверджують, що перемир'ям скористаються українці, бо нас із вами зараз американці завалять зброєю, - з обох сторін іде така інформаційна хвиля невдоволення, але зрозуміло, що в нас не було іншого варіанту.Після отої ситуації в Овальному кабінеті, українська делегація не мала права зараз не піти на цей контакт. І тому ми дуже вдячні президенту Трампу, під його мудрим керівництвом ми зробили свій крок. Тепер президент Трамп і його команда говорять про те, що Україна вже знову згодна на мирні переговори.Але речниця президента Трампа… Цікаво, що американські журналісти просто дуже уважно відслідковують все, що відбувається, і в адміністрації Трампа немає шансів якось там видати бажане за дійсне. От вони запитували: а що буде, якщо Росія порушить ці перемовини? А українці просто отак-от руками розводять: а що, буває так, що росіяни не порушують свої домовленості?Мало того, у них навіть публікації йдуть, що зараз міжнародну угоду треба укладати так, щоб знайти можливість, обов'язково зберегти можливість Росії вийти й порушити цю угоду, бо - мені це не подобається - росіяни кажуть, що, бачте, вони вже обпеклися на Мінських угодах.І це цікава тема. Коли Меркель заявила про те, що, виявляється, тільки заради нашої безпеки, заради того, щоб дати нам можливість відбитися, вона спочатку нам заблокувала вхід у НАТО, а потім проштовхувала ці Мінські угоди, які очевидно були вигідні Росії, в яких була очевидна формула Штайнмаєра. Штайнмаєр не українець, і його формула була дуже небезпечна. Я пам'ятаю ті моменти. І тепер, коли Меркель, по-перше, не попросила пробачення і не покаялась, на відміну від президента Клінтона, а стверджує, що це було спеціально зроблено, щоб, мовляв, дати паузу Україні, росіяни вхопилися за цю тему. І тепер у них мантра така - "нас уже більше не обманути". Ну всі ж дурять цих довірливих росіян, вони завжди виконують свої зобов'язання - а їх усі дурять.  Так, був Мінськ, був Мінськ-2. Був Стамбул, зараз може бути Джидда і може бути ще невідомо що. Був такий прогресивний "женевський формат", але чомусь американці захотіли прилетіти в Саудівську Аравію, замість того щоб на фазенді Рубіо у робочій атмосфері зустрітися. Це трошки дивно, тому що ми не потребуємо зустрічі на нейтральній території, адже довіряємо нашим американським друзям і партнерам і готові відрядити весь найцінніший український політикум - Єрмака, Умєрова, Сибігу. Ну немає в нас секретів і застережень перед американцями. Чому Саудівська Аравія?Чому Джедда? Ну, напевно, тому що Саудівська Аравія – "намолене" місце, вони вже там провели ряд успішних переговорів. Може, там уже є дисконти в готелях, їх там приймають нормально… Плюс там температура краща…Серйозно - не знаю. Я думаю, що американці у дивній ситуації, бо ми спочатку думали, що вони наш партнер. Ну а партнер - це значить, що ми разом виступаємо на переговорній позиції. Потім почали говорити, що вони ж насправді медіатор, тобто посередині. Ну, добре, посередині. Я це сприймаю. Але коли ми зараз чуємо про те, що вони відновили, дякувати Богу, - от уже в Жешуві працює аеропорт, бо говорили, що там уже плити бетонні розібрали, зброя пішла, допомога пішла, розвіддані пішли. Посередник не може допомагати одній стороні. Мало того, там держсекретар сказав, що вони не будуть надавати військову й фінансову допомогу Росії. Ну, слава Богу, а то був би вже повний абсурд.Вони трохи заплутались у цих ролях, але вони всі заручники Трампа. Трамп сказав, що буде посередині, - і от вони займають цю точку зору, хоча вона не витримує критики, коли ти починаєш аналізувати якісь ознаки, що таке, власне, посередник. Бо посередник не може давати зброю одній зі сторін конфлікту, або війни, або агресії. У нас уже був «Мінськ-1», «Мінськ-2», далі «Стамбул» був - абсолютно неприйнятний і відрізнявся від «Мінська» тим, що передбачав демілітаризацію, денацифікацію і так далі. Що можуть зараз вимагати росіяни? І що можуть намагатися пропхнути наші союзники-партнери-посередники, які десь збоку? І взагалі невідомо, що завтра напише у своєму твіттері президент Трамп.Ну, ми дуже вдячні і цінуємо Трампа за те, що він узяв на себе цю відповідальність і мудро веде нас до миру. Але так, попередній досвід нам говорить про те, що нам не варто зараз уже знову вважати, що Трамп партнер і Сполучені Штати - партнери. Усе, довіра порушена, не потрібно мати якихось надзвичайних очікувань, бо нас трохи кидає, нас свідомо розхитують ментально - то перемога, то зрада. І особливо ненадійний настрій і стан Трампа.Але Трамп сказав - я хочу повторити, бо я дивився цю цитату і вона мене дуже вразила - Трамп сказав, що він знає бачення Росією миру. Але це бачення розуміє тільки він, воно є тільки в голові у нього, у Трампа, і більше ніхто у світі не спроможний це зрозуміти. Ну от, нам треба в оцю мантру Трампа вірити. Але ми ж розуміємо чудово, що Трамп нарветься. Ми ж розуміємо, що Росія ніколи не виконувала міжнародних угод.Коли прессекретарку Трампа прямо запитали про це, вона зійшла з теми: вона не відповіла і сказала, що це ще зарано. Тому ми зараз у ситуації, коли черговий шанс американського президента перезавантажити стосунки з Росією і Росія до таких сценаріїв готова. Зараз перед Росією виклик. Ми прийняли цей мирний план, причому це мирний план американської адміністрації - оці 30 днів перемир'я. Росія каже, що ні-ні-ні. А потім Пєсков каже: ну, треба подивитися, ми ще офіційно не отримали. Але зрозуміло, що, скоріше за все, Росія буде використовувати тактику, де вони вже набили руку дуже сильно, - вони будуть тягнути час. Їм потрібно зробити так, щоб винуватою завжди була Україна.  Ми розуміємо, що основна задача Путіна - це немовби про щось домовитись із Трампом і знайти винного у зриві всіх домовленостей, звісно, нас із вами, Україну, а після того продовжити агресію. Хочеться вірити в мудрість Трампа, що він не поведеться на це.Але є ще крайній граничний сценарій. Можливо, ми бачимо лише пазли надзвичайно великої угоди й насправді все найважливіше вже відбулося, коли ми говоримо про розмови між американцями та росіянами, адже їхні делегації вже зустрічалися і Трамп міг отримати від росіян, наприклад, пропозицію «ви собі берете Арктику, а наші інтереси в Україні ви будете толерувати». Але це тільки просто може бути трошки розтягнутим у часі - на пів року, на рік і так далі.І не тільки Арктику, ми, росіяни, дамо вам певні африканські країни, ви хочете метали рідкісноземельні - ми запропонуємо вам свої, можете видобувати рідкісноземельні метали на тих територіях, які ми зараз окупували. Для мене нема жодного сумніву, що це є основна тактика Росії, розуміючи, що Трамп дуже ведеться на бізнес, на ці мільярди та трильйони якихось міфічних прибутків. І те, що основний переговорник зараз не Рубіо, а Віткофф, і з російського боку Дмитрієв, такий собі олігарх, член родини, - оці два, Віткофф і Дмитрієв, насправді домовляються і, можливо, вже й домовились про реальні речі.Тобто, зрозуміло, ми не можемо конкурувати, ми не можемо запропонувати Трампу більше, ніж може йому запропонувати Росія. Якби він міг тільки економічними інтересами керуватися, у нас би не було шансів, але є інші речі, зокрема є політичні речі, геополітичні. І реакція Європейського Союзу нам дуже була помічною. Треба сказати, що якби не така швидка, миттєва і дипломатична реакція, підтримка України Європейським Союзом, якби не зусилля Британії, президента Макрона, прем'єрки Італії, то, напевне, нам би не вдалося зараз вирулити з цієї ситуації, яка відбулася у Джедді. Там точно попрацювали європейці.І от, як ми з вами зараз говоримо, європейці вже зараз розглядають і форсують оцей план того, що терміново надати Україні, і вони, враховуючи їхні нормальні темпи, зараз розвили просто реактивну швидкість у згуртуванні. І, звичайно, на Трампа це впливає, тому що там є геополітичні інтереси в Трампа, він хоче з Китаєм якось там тягатися. Зараз уже пишуть відверто, що Китай переграє Америку вже технологічно, і якщо взяти об'єднані ринки Європейського Союзу і Китаю, то Америці нема що робити.Європейський Союз уже відповів адекватно на тарифи рівно на таку суму, на скільки Америка ввела тарифи на європейські товари. Але Трамп не пустив в Овальний кабінет Каю Каллас - міністра закордонних справ Європейського Союзу, людину, яка репрезентує собою зовнішню політику об'єднаної Європи. Не пустили її в урядовий кабінет, сказали: ми зайняті, обідаємо. Це скандал, який можна порівнювати з розмовою Зеленського з Трампом в Овальному кабінеті, це небачена історія у світовій дипломатії за останні роки, принаймні у стосунках між Америкою і Європою. Але це сталося, і Трамп теж демонструє свою готовність їхати далі тим курсом.Трамп демонстрував цю готовність поки Європа ще не роздуплилася. Він і президента Дуду, а Польща - це найбільший партнер… Згадайте, Байден скільки разів був у Польщі, він не був під час війни у жодній іншій країні, він окремо дякував полякам, бо поляки зробили дуже багато, вони - хаб для постачання зброї, ми знаємо всю цю історію. І протримати президента Польщі ледве не півтори години, а потім дати йому 10-15 хвилин аудієнції - це не менш знущальне дипломатичне приниження.Але, бачите, Дуда все рівно хоче дати Трампу шанс. І Європейський Союз, у принципі, все розуміє. Але, розуміючи, що зараз просто повністю порвати стосунки зі США неможливо, намагаються Штати втримати.Підкреслю: я думаю, що дипломати вже собі занотували, що не потрібно на майбутнє просто кидатись у підписання збройних контрактів зі США, тому що можуть бути сюрпризи і з літаками, і з дозволами. У доктрині безпеки, я думаю, ЄС точно врахує ризики, пов'язані з тим, що якщо ви дуже залежите від Сполучених Штатів, то ви будете заручниками того, хто буде там при владі. Ну, поки там буде Трамп. А якщо після Трампа буде Венс, то це набагато веселіше. А якщо після Венса буде Маск? Розуміємо, що в них міняється концепція, але якщо ми постійно будемо однією з розмінних карт, це попросту страшно. І тут ключова історія не в тому, чи ми будемо отримувати або не отримувати американську допомогу. Ми справді віримо в наших європейських союзників, але ми розуміємо, що американці можуть бути доволі мстивими і вони можуть бути послідовними у своїх діях, спрямованих проти нас. Наприклад, знову випустять на арену шановну конгресменку Вікторію Спарц з нашої сонячної Чернігівщини, і вона з папкою документів вийде, і звернеться до американського народу, і поіменно буде перелічувати всіх тих, кого вона вважатиме розкрадачем американської допомоги. І потім американське ДБР, і американський же ж Татаров, так би мовити, візьмуться за оті всі можливі зловживання, які чинилися в окремо взятих колгоспах Української Республіки.Якось так може бути. І після того можуть бути ще й санкції. Не дай Боже, звісно, але я не виключаю, коли Маск прозоро натякнув і пригрозив деяким найвидатнішим українським політикам: виїжджайте, мовляв, у нейтральну країну з амністією, нічого вам за це не буде. Ми розуміємо, що вони і так можуть - наші дорогі американські партнери.Як людина, яка займалася вступом України в Міжнародний валютний фонд, у Світовий банк, я вам скажу, що там найбільша загроза. Тому що американці - це ключовий акціонер валютного фонду Світового банку. У нас така дивовижна програма співпраці з валютним фондом: ми зазвичай підписуємо програму, і там у ній є, допустимо, 10 траншів, 10 переглядів. Ми десь на другому чи на третьому перериваємо цю програму і починаємо нову з нового стартапу. Зараз ми пройшли там найдовшу дистанцію з валютним фондом.Але рішення приймає рада директорів: підтримати чи не підтримати Україну, виконала чи не виконала Україна свої зобов'язання. І якщо валютний фонд не продовжить програму співпраці, це миттєво відіб’ється на поведінці інших кредиторів і на вартості запозичень і всього іншого. Я вже мовчу про програми Світового банку. Поки що там американці зупинили багато мільйонів. Я не знаю, між іншим, чи вони відновили програму відновлення енергоструктури, але в них дійсно є можливості тиснути, і причому не треба там виходити на окремих українських олігархів - треба просто сказати, що країна не виконує.І дуже часто у нас є підстави для того, щоб нас звинувачували в невиконанні. Якщо взяти під мікроскопом подивитися, які ми робимо реформи і як ми там боремося з корупцією, то ми з вами знаємо. Але мова зараз про інші речі, значно більші, геополітичні. З точки зору геополітичної у нас просто іншого шляху немає, ніж бути абсолютно монолітним із цим клубом охочих, які вже були відважні, - там зараз десь 37 країн. Це формується така коаліція неформальна Європейського Союзу, яка навіть розглядає можливість надати Україні своїх - не люблю слово «миротворці», бо миротворці у нас асоціюються з солдатами в білих шоломах, які ні на що не впливають, а то військові, які мали б зробити неможливим порушення Росією мирної угоди. І європейці, дуже швидкими темпами, зараз уже проводять чергову зустріч і вже проговорюють якісь деталі. Ми чули про закрите небо, ми чули багато речей. Тобто Україна зараз тільки має шанс вистояти, якщо ми будемо дуже цінувати оці стосунки з ЄС.І те, що Трамп там зробив по відношенню до головної дипломатки Європейського Союзу, - для нас це тільки свідчення того, що ЄС не на словах, а справді проявляє солідарність. У мене таке враження, що зараз треба тиснути на гальма. Зараз треба дати дошкою два на чотири по носу Маска, бо він просто псує зовнішню політику. Трамп що там - «Теслу» його рекомендував біля Білого дому? Ну, ми знаємо, як упали акції Білого дому, але бог з ними, з акціями. З точки зору технологій Маск реально непересічна людина, але давати йому можливість втручатися і так коментувати безпардонно політику… Він робить величезні проблеми для Трампа.Тепер Канада показала палець неповаги. Гренландія вчора провела вибори, переможець виборів показав палець неповаги. Китай показав більше пальців неповаги і зустрічні тарифи. Європейський Союз дає зустрічні тарифи. Просто економічно, я думаю, Трампу вже пояснять, що тут треба гальмувати, і всі економічні серйозні видання про це говорять.Тому далі просто йти оцим буром проти всіх одночасно, м'яко кажучи, з не зовсім професійною і компетентною командою, допускати таких людей, як Маск, до публічних заяв і до можливості робити політичні заяви та втручатися в справи інших країн - це реальна катастрофа. Стільки проблем створити за 50 днів - це треба зуміти. Значно більше проблем створено, ніж досягнень. Це ще не проблеми, це лише квіточки, ягідки почнуться трошки згодом. Ми знаємо, як американські капіталісти, не побоюся цього соціалістичного слівця, можуть купувати - вони люблять купувати, коли все дешево. А коли щось дороге, то вони його хочуть здешевити. Ну і от, чи не можуть вони взяти й обвалити наші зовнішні акції? Чи обвалити курс гривні до курсу 150 000 гривень за один гватемальський болівар? Після того можуть спокійно у дестабілізовану в соціально-економічному плані країну зайти зі своїми пропозиціями й за один долар скуповувати по 150 га наших родючих чорноземів і так далі.Коротка відповідь: без валютного фонду цього неможливо зробити. Бо саме основна задача валютного фонду - це організація, яка слідкує за тим, щоб країни-члени цієї організації були економічно спроможними повернути в тому числі і кредити, і борги, і виконати свої зобов'язання. Гіпотетично, дуже гіпотетично, для якогось там серіалу на «Нетфліксі» цей сценарій може бути. Але загалом немає особливого сенсу, бо в американських інвесторів, які підтримали Трампа, був списочок - скільки хто. Там, по-моєму, Маск лідер, він заслуговує десь 150 млрд.Вдумайтесь у суми: втратити за 50 днів президентства свого соратника Трампа 150 млрд - це треба бути геніальним інвестором. І там далі перелік американських мільярдерів, які втратили тільки на тому, що підтримали Трампа, бо зараз упав ринок крипти. Криптани ж святкували, що Трамп - це їхній чувак, вони вже там просто рахували ці прибутки.Вихолощений ринок капіталу, американський фондовий ринок знову в червоному, вони втрачають трильйони. І тому на цьому фоні Україна не є для них з точки зору там якихось пріоритетів важливою. Якщо не поставити на місце Росію, то яка різниця, що ти там будеш купувати, якщо нестабільний буде ринок.По-перше, та структура економіки, яка в нас була, - ми вже не будемо видобувати руду, експортувати ліс, у нас буде зовсім інша структура економіки. І вигідніше американцям зараз разом з європейцями зробити ринок України безпечним, а потім тут можна заробляти - ми ж не проти. Такого ринку відбудови України зараз в Європі точно немає. Це найбільший проєкт. Чому так шаленіють інвестори? Чому зараз інвестори, я не перебільшую, стоять у чергу і розглядають - я знаю від розмов зі своїми друзями, що вони стоять у чергу, вони хочуть взяти участь у відбудові України. І Ердоган там, і Китай навіть. Усі думають, що, подивіться, така величезна країна, її треба буде з нуля відбудувати. Це дуже привабливо. Для того щоб була успішна відбудова, потрібно, щоб тут були стабільні правила і щоб тут була безпека. Так, усі це розуміють, але, можливо, росіяни хотіли б контролювати якраз оцю точку входу іноземних інвесторів і пропускати це через путінського близького соратничка, пана Кирила Дмитрієва, уродженця, до речі, Києва. Ви про нього теж згадували. І загалом, якщо говорити про оферту, яка може надійти від Кремля, - так розуміємо, що вони готові. І Путін, і Дмитрієв говорили про те, що вони готові знову відновити їхню прекрасну економічну співпрацю з американцями - дуже продуктивну, взаємовигідну.Знаєте, у бегемота оттака пащека величезна - але там пролазять тільки яблучка. Росіяни могли б хотіти проковтнути, але зараз їм буде не до того. У росіян, у тому числі й у Путіна, виникають реально колосальні структурні економічні проблеми. Чому вони зараз скидають тему, що до 2026 року перемир'я не може бути, - тому що вони розуміють, що якщо зараз вони не підуть на пропозицію Трампа…Тут треба процитувати мого «улюбленця» Ліндсі Грема. Я кажу дуже іронічно «улюбленця», тому що це така дивовижна суміш популізму, недалекоглядності й у той же час особистої відданості Трампу. Але він зараз озвучує, цитую, що в нього вже готовий законопроєкт, який введе проти Росії «санкції, що переламають Росії всі кістки», от саме такі «кістколомні санкції», що там живого місця в Росії не залишиться, і цей проєкт готовий. Якщо тільки Путін каже, що він не погоджується, - то все. І Грем каже, що в нього є двопартійна підтримка. Я вірю, що депутати-демократи такий законопроєкт підтримають і будуть «ламати кістки» російської економіки.Я не знаю, скільки там правди, але ситуація така, що зараз поле маневру для Росії складніше. Скоріше за все, ми знаємо, що скажуть «да, но нет». У принципі погодяться і почнуть там накидати свої вимоги, які вони публікують щоденно, нічого там нового немає. Але ситуація для Путіна загрозлива.І коли ситуація досягає того рівня, що виникає загроза вже особисто для Владіміра Владімірича, - то він просто переплутав піжаму і вдягнув на себе вже військову форму і прийшов у Курськ. Усі кажуть, що це такого не було - у військовій формі його не бачили, ну, років 15, а тут так приперло.Я розумію, що Курськ, скоріше за все, тільки підтверджує: були домовленості, що наші будуть виходити з Курська. І йому ж треба продемонструвати, який він крутий перець, і він туди пішов, на передову. Але в них задача 9 Мая, 80 лєт… …перемоги над нацизмом. І вони хочуть, так би мовити, пришити капітуляцію. Якої не буде, тому що ні ми, ні американці також, не можемо погодитися на те, щоб хтось називав нашу перемогу нашою капітуляцію. І це також не лягає, особливо з урахуванням того, що частина нашого політичного істеблішменту збирається продовжувати свою політичну кар'єру.Принаймні штаби, попри оце от усе, на низькому старті. Тимчасова зупинка вогню може бути певним моментом, після того стається переформатування воєнного стану в стан надзвичайний чи ще якийсь, що дозволив би згідно з нашою Конституцією проводити це. Рішення ще має бути Дональда Трампа, можливо, він когось уже побачив іншого на посаді. Чи, наприклад, вони бачать іншу конфігурацію Верховної Ради.Вертаючись до благодатних часів, пам'ятаєте великі дискусії стосовно широкої коаліції - Юлія Володимирівна, Віктор Андрійович, Партія регіонів і так далі? Ну і, можливо, вони збираються зліпити таку Верховну Раду, яка б влаштовувала всіх і могла б блокувати будь-які рішення президента.Дуже добре пам'ятаю. Я годинами був змушений вислуховувати. РНБО, їхній секретар, радник з питань безпеки, Держдеп - на мобільний телефон. Добре пам'ятаю, що я не знав, як, якими словами їм пояснювати, що таке українська політика. А вони дуже хотіли зробити таку картинку широкої коаліції. І в мене було багато брифінгів їм потім про те, чому це неможливо, але я думаю, що вони так і досі не розуміють. У мене були вже після відставки регулярні контакти з Держдепом, і я звернув увагу на те, як вони взагалі, навіть ті чиновники, які дуже підтримували «помаранчеву» коаліцію або якісь наші атлантичні прагнення, наскільки вони у своєму світогляді близькі до русскіх у сенсі впливів.Чому я не любив «Голос Америки» і програму «Порівняння» з ВВС або радянську пропаганду - тому що «Голос Америки» у ті часи холодної війни дуже схожий був на радянську пропаганду. Говорили штампами, з не дуже глибоким аналізом, на відміну від «Німецької хвилі», чи «Радіо Свобода», чи ВВС. У них такий менталітет є, але вони дуже далекі від розуміння того, що відбувається. І ці розмови про те, що вони там проводили консультації, - ну проводьте собі консультації з українською опозицією.Вони ж самі - це ж не росіяни, не Путін. Ви маєте розуміти природу українських майданів, ви маєте розуміти, що таке українське суспільство, ви маєте розуміти, що, хто там не замінить Зеленського (чи не замінить - це не має значення), - жоден український президент не зможе ігнорувати громадську думку. Оце слово, яке вони так люблять - vіbrаnt сіvіl sосіеty, таке vіbrаnt, вібруюче, повне енергії громадянське суспільство. Вони це кліше створили, говорять - ото як невіруючі Отченаш, не розуміючи про що воно, - але не розуміють його природу. Через два тижні буду знову пояснювати - на конференції у Флориді, 20 кілометрів до Мар-а-Лаго, резиденції Трампа. Ну, я туди не поїду… Не кажіть гоп, що не поїдете. Можливо, вони наведуть такі аргументи, що все-таки вам доведеться з ними повечеряти.Там будуть багато республіканців на цій конференції. Жарти жартами, але для американців дуже важливо зрозуміти. Вони настільки стандартно повторювали речі класичні про демократію, що коли вони стикаються зі справжньою демократією, їм у голову не приходить, що це може бути, що це реально - Майдани ніким не організовані. Вони впевнені, і про це Трамп відверто сказав, це мене дуже здивувало: якби не ми, мовляв, то вас би вже не було б. «Джавеліни» «джавелінами» - та хіба це «джавеліни» зупинили російську навалу? Російську навалу зупиняв отой дядько, який стояв біля й руками упирався в танк. І ті люди, бабулі, які кидали коктейлі Молотова на російську техніку. І ми не знаємо, скільки росіян були протикнуті вилами десь там по лісах. Але вони цього не розуміють.Вони дійсно думають, що можна керувати, можна ставити своїх людей, можна змушувати керівництво країни приймати якісь рішення, які в них там у голові склалися, і при цьому повністю ігнорувати те, що відчувають українці. Вони, з одного боку, говорять нам ці стандартні компліменти - які ми мужні, які ми дивовижні, які ми стійкі. І потім, коли ми там ледве не голими руками вигнали Януковича з його гвардією, потім наші добровольчі батальйони зупинили першу навалу Росії… Ми уже давно вигнали б росіян, якби не оцей основний підхід американської політики демократів і республіканців - не допустити розвалу спочатку Радянського Союзу, а тепер Російської Федерації.Ми говоримо, що Китай - основний ворог. Але для американської зовнішньої політики, для дотримання національної безпеки їм дуже важливо, вони вбачають, що Росія має бути отакою, яка вона є, не складатися з незал­ежних національних утворень, бо там більше 100 національностей в Росії. Вони страшенно, як чорт ладану, бояться саме розпаду Росії. І тому кожен раз, коли ми приходимо до­ того, що ми можемо зараз погнати або розгромити росіян, вони включають ці інструменти для того, щоб цього не допустити.

Нагадаю, що американці винні не тільки в цьому. Всім відомо, що ракетну програму України теж зупинили американці. Американці дзвонили Зеленському і заборонили будувати укріплення зі сторони Білорусі. Бо їм Лукашенко дав чесне слово, що з Білорусі ніхто не нападе. А ще американці призначили головою СБУ лейтенанта Баканова. Зеленський намагався їм пояснити, що в нього зовсім немає досвіду роботи в спецслужбах, але вони наполягли. Також вони порадили Баканову співпрацювати з Кулінічем і Сівковичем, які просунули в СБУ кротів, які здали Херсон і весь південь.Я вже мовчу про те, як американці зірвали спецоперацію СБУ, коли кілька десятків елітних головорізів з Вагнера, на чиїх руках кров тисяч українців, так і не були привезені в Україну, бо американці попередили про це Лукашенка і вбивці не сіли в той літак. Американці настільки контролюють наш державний апарат, що не дозволили перед вторгненням закупити шоломи та бронежилети, яких би вистачило всім мобілізованим. Читайте також: Учімось жити й перемагати у звихнутому часіІ вони настільки схиблені на хороших дорогах, що прямо заборонили збільшувати чисельність ЗСУ, бо інакше не буде за що будувати дороги. Ще особисто Байден завчасно вивіз свою жінку і дітей в Європу і заборонив евакуювати жінок і дітей з Бучі та Ірпеня, щоб не було паніки. А Блінкен з ранку до ночі виступав на українському телебаченні й закликав всіх сидіти дома, бо за 2-3 тижні у росіян закінчаться ракети і війна закінчиться теж. Верхом цинізму з боку Байдена було пообіцяти випити кави в Криму у 2023 році. І це при тому, що Хантер Байден, як і всі інші родичі Байдена та американських конгресменів – ухилянти й жоден з них не служить в ЗСУ. Тому Байден то пообіцяв каву в Криму, а воювати за американця мали Кошовий із Пікаловим. Добре, що крім американців, які все псують, у нас є Олег Татаров, Андрєй Єрмак, Давід Арахамія, Богдан Яременко, Коля Тищенко, Мар'яна Безугла, Лєна Шуляк, Артем Дмитрук, Алєксандр Куніцький та інші титани, які несуть весь тягар війни на своїх плечах. ДжерелоПро автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Спочатку з міжнародними партнерами погодили текст, який повністю скасовує "правки Лозового", а потім – зареєстрували інший, який залишає ключову схему уникнення відповідальності. Причому залишити "слуги" Зеленського хочуть саме ту "правку Лозового", якою Офіс Єрмака врятував від тюрми Татарова. Піпл, переконані вони, схаває.Відповідні поправки заступник голови фракції "слуг" Мотовиловець подав до законопроєкту №11265 (в цілому голосують наступного тижня).  Окрім лишити дірку імені Татарова, автор "зовсім випадково" зробив "помилку" в іншій ключовій правці. Ми знайшли "описку" в номері статті, що в підсумку залишає "правки Лозового" неушкодженими в принципі. Читайте також: Колаборанти з Офісу допомагають підірвати західну допомогу УкраїніЧерговий "технічний рикошет", як віцепремʼєрка Стефанишина назвала минулий кидок міжнародників – зі знищенням конфіскації для топкорупціонерів (про угоди зі слідством). А робиться це все для того, щоб зберегти ключові схеми злиття топкорупційних справ. Ті, якими раніше закрили справу Татарова, а також намагалися закрити справи ОАСКу, спільників ексголови ФДМУ Сенниченка, екснардепа Микитася та інших. Уявіть собі здивування МВФ, коли корупційні справи в Україні продовжать з легкістю закривати. Хоча Іонушас/Татаров/Стефанишина зуб даватимуть — що всі-всі "правки Лозового" скасовані. Як Зеленський та Єрмак будуть пояснювати це міжнародним партнерам — теж хороше питання. Єдиний варіант зараз урятувати ситуацію — ухвалити законопроєкт №11265 із правками, які Стефанишина раніше погодила з міжнародниками (а також з НАБУ/САП).ДжерелоПро автора. Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Таким чином, ця важлива частина реформи зі слідством проіснувала аж 20 днів. Нагадаю, що це було частиною вимог для отримання €4 млрд від ЄС. Проте, гроші отримано, і вже після цього українська влада тупо кинула європейців. Нагадаю, законопроєкт про позбавлення колаборантів держнагород вніс президент. Щоправда, я не думаю, що саме він автор кидка європейців. Але Зеленський несе політичну відповідальність за людей, які точно бачили цю проблему, проте спеціально лишили її в тексті. І неважливо чи це голова профільного комітету Ради Іонушас, чи заступник Єрмака – Татаров. Читайте також: Для реформ має існувати країнаА можливо, я помиляюся, і саме таке було заплановано від початку: заховати корупційний кидок в суспільно важливий законопроєкт (про позбавлення колаборантів держнагород). Якщо це кидок корумпантами в тому числі президента, то помилку депутати виправлять вже найближчим часом. А самих схематозників – покарають. Якщо ж все залишать як є – то це планувалося від початку, і це був свідомий кидок Євросоюзу (без грошей якого ми програємо). Юридичні деталі29.10.2024 Рада приймає закон № 4033-ІХ, яким ст. 77 ККУ доповнюється частиною 2, згідно з якою при угоді зі слідством (в корупційних злочинах), може бути призначено в тому числі покарання у вигляді конфіскації майна (стає чинним – 01.11.2024). 20.11.2024 Рада приймає закон № 4074-ІХ, який набуває чинності 21.11.2024, яким та сама ст. 77 викладена в новій редакції — без частини 2 про можливість конфіскації майна корупціонерів (стає чинним – 20.11.2024).В підсумку, ч. 2 ст. 77, яка передбачала можливість конфіскації майна при угоді зі слідством (в корупційних злочинах) пробула чинною 20 днів – з 01.11.2024 по 20.11.2024.ДжерелоПро автора. Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

І так, від того, що українці вибрали президентом коміка, а депутатами весільних фотографів і крадіїв пива в супермаркеті кадрові призначення Трампа не стали кращими для України, світу і самої Америки.Виглядає так, що в сучасному світі демократія перестає працювати, бо по всьому світу демократично вибрані лідери перетворюються на диктаторів.І якщо можна зрозуміти такі перетворення у Білорусі, Росії, Туреччині, то ідіотократія Трампа в США змушує переживати за завтрашній день половину світу.Читайте також: Ілон Маск і трампісти. Як забрати гроші найбагатшої людини світу для ЗСУ?Прихильники Трампа закидають, що ми нічого не розуміємо, а насправді ці хлопці зламають систему і все стане краще. Але ми з вами вже бачили приклад зламаної системи. Замість Коломойського, Ахметова, Пінчука, які все рішали раніше, зараз в Україні все рішають Єрмак, Татаров, Арахамія. Сказати, що ці троє чимось кращі за попередників в мене язик не повертається.І якщо в когось є ілюзії, що в Америці буде інакше – ніт, на жаль, інакше не буде. Буде багато лозунгів, багато гучних слів. Почнуться якісь кампанії, започаткуються офіси простих рішень і буде свій мільярд дерев. Але зведеться все до одного: дебіли будуть розважати дебілів, щоб переобратися на другий термін.*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Українське суспільство розвʼязує ребус: чому на Заході говорять про припинення підтримки України і як республіканець реалізує обіцянку швидко завершити війну? На десятому році війни та на третьому її повномасштабної фази все очевидніше, що запит на війну переважає попит на будь-яку, навіть необхідну, цивільну продукцію. Війна все більше стає не тільки для Росії, але й для всього світу, високорентабельною і найбільш дохідною економікою. То як у такій апетитній ситуації вестиме себе бізнесмен Дональд Трамп? Фон на Росії Військові чиновники обіцяють, що найближчі 5-6 місяців Україна зможе перейти до нанесення ударів в глибину території Росії крилатими та балістичними ракетами. Це впевнено звучало до виборів в Америці. Сьогодні це проглядається не так чітко. Водночас, війська Путіна за 27 км від Дніпропетровської області. А це вже центральна Україна. Фронт не стійкий, ламається під тиском російських ударів. Західна зброя, ослаблені українські бригади і примітивні фортифікації не стримують наступальні штурмові прориви росіян. Як на сході. Так і в Курській області. Ми всі бачимо, що Путін прискорюється. Президент України Володимир Зеленський вимагає цього і від союзників. Вони стояли біля рубікону до 6 листопада. Чи переходитимуть вони тепер? Ми продовжуємо з передвиборчих агітаційних часів Америки слухати обіцянки нового старого президента США Дональда Трампа швидко закінчити російсько-українську війну. Побачимо. Виклики для Зеленського Президент Володимир Зеленський не перестає нагадувати, що далекобійні американські, може і південнокорейські, балістичні чи німецькі крилаті ракети можуть суттєво змінити баланс воєнної сили на користь України. Частково союзники вже ухвалили рішення. Вони виділили сукупно понад 10 млрд доларів на створення власного виробництва Україною своїх ОТРК середньої дальності. Від 500 до 1500 км. Можливо і більше. Український президент переконаний, що у 2025 році очікувана зброя буде бити по Росії. Що попри корупцію і невігластво, йде масове виробництво українських важких безпілотників. Ще більше їх поставляють партнери, котрі мають чи не єдину можливість вдосконалювати нові технології війни на українському полігоні. Росія підтримує гонку озброєнь для продовження війни. У бездефіцитному бюджеті Російської Федерації на наступний рік, більш, ніж половина коштів призначена на фінансування війни з Україною. Путін не лише пристосував свою країну до стратегії тривалої війни в умовах західних санкцій, але й створив новий тип економіки в умовах значних вилучень із глобальної економічної системи з високим рівнем стійкості, низького інфляційного ризику і підвищення соціального рівня населення. Також попри очікуване падіння і обмеження, прибуток російської економіки в 2023 році склав 19,6% ВВП. Удвічі більше, ніж у США. Передбачається, що доля зарплати у ВВП цього року виросте приблизно до 44%. 20-30 тис. доларів за підписання контракту в армії змушує російський уряд платити вдвічі більше цивільним робочим. Однак, палиця з двома кінцями: це підштовхує кремлівських економістів шукати інновації, модернізувати виробництво і зменшувати запити на робочу силу. Сьогодні 40% росіян живе від зарплати до зарплати. Вони бідні. Однак решта - отримують від 100 тисяч рублів і більше. Вони довірили банкам понад 500 млрд рублів. Вклади застраховані і їх в будь-який час можна забрати. Тому очікувати обвал фінансової системи Росії, якщо Захід не введе торгове ембарго, не варто. Тим більше, що розрив між офіційною інновацією у 8,5% і реальною - 14% незначний. На будь-якому рівні вона нижча, ніж доходи від депозитів. Це стало викликом одночасно і для колективного Заходу, і для президента України Володимира Зеленського. Адже потрібна серйозна і глибока зміна стратегій. Реалізація цього планувалась після виборів у Сполучених Штатах, як перші кроки Камалли Гарріс у якості президентки. Передбачалось, що Київ поглибить і продовжить реформи. Президент Володимир Зеленський мав перезавантажити всю систему політичної та воєнної влади. Це було необхідною умовою для збереження дружби й підтримки Вашингтоном та Брюсселем. Але ці всі завдання ставились за умови продовження президентства в Америці представниці Демократичної партії. Заруба з республіканцями - 2022 Як тепер виглядатиме раніше намічене й чи буде взагалі подібне перезавантаження, - питання. "Накосячили" в Україні з республіканцями ще в 2022 році. Тож конгресвумен українського походження, республіканка Вікторія Спартц, котра публічно звинувачувала главу офісу президента в особливому ставленні до країни-агресорки і отримала порцію українського лайна замість розслідування і правдивих висновків, навряд чи своє подарує. Нагадаємо, влітку 2022 року в Україні розгорівся грандіозний скандал. Членкиня Палати представників Конгресу США Вікторія Спартц оприлюднила шість блоків звинувачень, які насправді не були новиною чи сенсацією. Один з них - необхідність перевірити так звані "російські зв'язки" керівника офісу президента Андрія Єрмака. Окрім публікації списку претензій до нього Спартц сказала, що його прізвище не раз виринало в контексті невирішення українських проблем, тому вона наполягає, щоб президент Володимир Зеленський "вирішив проблему" Єрмака, водночас, закликавши МЗС України серйозно ставитися до її заяв. За ще одним визначенням Спартц, при владі в Україні реваншист заступник глави ОП Олег Татаров, котрий узурпував вплив на судову, правоохоронну системи, на все те, куди державна влада взагалі не має права влазити. Також у тому переліку були закиди, що українська влада відмовилась від нормальної системи контролю за виділеними США коштами та озброєнням, яку запропонували американці . Відповідного листа Вікторія Спартц передала президенту США Джо Байдену. Хамський пафос Навряд чи республіканці забули якою була перша реакція української влади. На Спартц посипались тонни образ і принижень. Своєрідна подяка за те, що вона з перших днів війни вимагала від керівництва США більшої допомоги для України. МЗС України кинув "під танки" не посадових осіб рівня міністра чи заступників, а речника - Олега Ніколенка. Йому доручили оприлюднити текст у стилі "сам дурень". Мовляв, ти кажеш про російського агента? Та ти сама така! Бо посміла зачепити українську владу. У хамсько-зверхньому стилі видав заяву і член спостережної ради Укроборонпрому знатний "зелений" економіст Тимофій Милованов. "Вікторія Спартц - неетичне політичне чудовисько, яке використовує Україну заради своїх політичних цілей, - написав Милованов у фейсбуці. При цьому шкодить Україні, просуваючи російські ідеї про корупцію, невідомо куди зникаючу зброю, відсутність нагляду за допомогою Україні&hеllір; Вікторія брехлива цинічна політична тварина, яка використовує Україну заради хайпу і переобрання". Усе свідчить, що пригорало тоді знатно. Що ж сьогодні? Якщо не переформатування сьогодні, то в недалекому завтра вибори. Незважаючи ні на що. Вони ідеальний шторм для "авторитарної демократії". В Україні сьогодні всі при владі проти виборів. Завтра під тиском обставин і в пошуках способів виживання та в час відчаю всі будуть "за".

Місцеві жартують: так ми ж його, того плану, не бачили. Бо додатків нам не показують.Але таким з ОВА рекомендують заткнутися, нє умнічать, підіймати дружно руки в голосуванні.- Так, а на що це вплине? Нас у НАТО візьмуть, якщо ми в нашій Забурбелівці проголосуємо?Знову ж їх заспокоюють, що в Офісі просто кажуть, що потрібно сформувати думку, що тут усі в єдиному пориві підтримують президента.Коротше, ОВА змагаються у підлизуванні. А депутатам у громадах оце нічим зайнятися.А тут ще й новий план. Тепер внутрішній. Який має на меті зробити все можливе, аби зберегти єдність та досягти результатів у різних сферах розвитку країни. Так от, зараз усю владу напрягають малювати щось фантастичне, закинувши тєкучку. Усі знизу доверху напряжуться. Вже напряглися, команда пішла.Зараз буде тисячі нарад на місцях. Відразу знайдуться досвідчені чиновники, які запропонують писати дофіга текстів великим шрифтом, щоб вийшов величезний талмуд.Щоб начальство бачило, що ми тут бдім, не лінуємся, накидали багато ідей (насправді води).А я вам скажу, треба не так.Треба короткий концепт із пунктів плану. А потім під кожен пункт, як у Зеленського в мирному плані, напрацьовуємо купу додатків, як цього досягти.І от короткий і зрозумілий план дуже простий, і лежить на поверхні, який об’єднає націю і поведе її до перемоги.Читайте також: Хмельницькі прокурори не прилетіли з Марса1. Звільнити Єрмака. Це однозначно найважча частина плану з огляду на близькі відносини короля й фаворита. Але якщо це вийде — далі буде легше.2. Створити уряд національної єдності. Або з залученням політиків.Або, якщо Володя не зможе все ж сісти за один стіл із Порошенком, — хоча б створити уряд із технократів. Уряд без політиків із вузькими спеціалістами та сильним лідером на чолі не з команди Зеленського. Бо якщо "уряд на 100%  мій" — порядні люди туди не підуть. Генпрокурор теж бажано "не 100%".3. Налагодити військове виробництво. Треба, щоб про нас, а не про росіян, казали: у них перегріта економіка, бо все вкладається в оборонку. І щоб ніяких "Вовиних тисяч".4. Поборотися з корупцією. Воно відразу не вийде. Але принаймні щоб сіли "яйця по 17", "проєкт "Куртки"", прокурори-інваліди та мсеківські мільйонери.Читайте також: Країна "інвалідів" у країні воїнівЩоб скасували ліві інвалідності. І щоб президентські відосики закінчувалися кожного дня так: "Сьогодні сіло скільки-то. З них "слуг народу" — скільки то".5. Зробити процес бронювання прозорим і зрозумілим. Зробити таким і процес призову.Треба, щоб Зеленський і куму своєму Кошовому сказав: "Женя, треба йти. Це додасть людям мотивації". І звільненого Єрмака туди ж, плиту від міномета потаскати. Справляться.6. Повернути в країну свободу слова, натомість відключити "Єдиний марафон". Говорити людям правду. Говорити з людьми, як з дорослими, а не "шашлички", "2-3 нєдєлькі", "Татаров глотки гриз".7. Повернутися в бік органів місцевого самоврядування. Повернувши їм ПДФО військових. Не намагатися ставити в стійло, в тому числі голосувати дурні одобрямси.От якщо під такий план насовати конкретні зміни в законодавство та підзаконні акти, якщо слідкувати за прозорістю, — тоді можна розраховувати на впевнену перемогу.Але Зеленський не здатен навіть зачитати подібні пункти. Не те що наповнити їх реальним змістом. Тому важко нам буде перемагати. Але тримаємось.Бо як не ми, то хто ж? Не офісні  ж?*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Віктор Бобиренко, політологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.