Search trend "закарпаття"

Президент Володимир Зеленський після нічної масованої російської атаки по Україні наголосив, що з Москви досі немає жодного сигналу про намір іти на змістовні перемовини та завершувати війну. Про це Зеленський написав у соцмережах. За його словами, вночі російська армія «встановила один з божевільних антирекордів», била по підприємствах цивільної інфраструктури, житлових будинках, та по цивільних: «Витратили... Запис Зеленський про обстріл росіянами Закарпаття: цивільне підприємство виробляло кавомашини спершу з'явиться на Громадське радіо.

У місті не діє комендантська година, а останній удар був ще у 2024

Російські війська під час атаки на Закарпаття завдали удару по американському підприємству, що виготовляло електроніку.

Депутати голосують за багатомільйонні проєкти, суди роками тягнуть справи, а гори та полонини знищуються Ландшафт Закарпаття останніми роками кардинально змінюється. У горах з'являються нові гіганти-вітряки, що генерують електроенергію. Багато екологів та місцевих жителів протестує, розслідувачі пишуть про нехтування законами під час будівництва. Натомість інші екологи, місцева влада та підприємці доводять, що це нові перспективи для регіону. "Країна" розбиралася, хто ближче до істини Чому в Карпатах і кому це вигідно На вершинах Карпат швидкість вітру може сягати 68 м/с, що оптимально для економічно ефективної генерації електроенергії. Тож Карпати є одним із найперспективніших регіонів для вітроелектростанцій. Ідея встановлення вітрових електростанцій у Карпатах виникла як частина курсу України на розвиток зеленої енергетики та зменшення залежності від викопного палива. По-перше, Закарпаття межує з ЄС, а це дає перевагу для експорту зеленої електроенергії. Саме через цей регіон планується (або вже йде) інтеграція українських електромереж з європейськими, тож надлишок енергії можна буде продавати. По-друге, це посилення енергетичної автономії західних регіонів. Після масованих обстрілів енергосистеми Закарпаття один із найстабільніших регіонів, де можливо зберегти та розвивати генерацію. А децентралізація енергогенерації ключ до енергобезпеки України в умовах війни. По-третє, це розвиток громади, додаткові надходження до місцевих бюджетів, розвиток інфраструктури, робочі місця для місцевого населення. Але в опонентів вітряків на Закарпатті є свої аргументи. Про природу, якої не відновити, і закони, які можна ігнорувати Противники вітрогенерації у промислових масштабах наголошують, що це шалений удар по унікальній природі регіону. Високогірні полонини навколо Воловця, Нижніх Воріт і Тур'ї Реметів є частиною Полонинського хребта. Тут збереглися незаймані полонини, луки, букові та хвойні ліси, а також рідкісні природні угруповання, які майже не зазнали техногенного впливу. А будівництво вітропарків передбачає розчищення лісів, прокладання доріг, технічну інфраструктуру, що фрагментує середовище існування диких тварин, зокрема ведмедів, рисей, оленів. Будівельні локації перетинатимуться з міграційними шляхами птахів, які можуть гинути від лопастей турбін. Воно постійно гуде й гуде, безперестанку. Реве над головою цілу добу Гірські громади цінують автентичність ландшафту. Вітропарки змінять краєвид Карпат і відштовхнуть туристів, які шукають дику природу або етнотуризм. Розслідувачі пишуть про небезпеку корупції та маніпуляцій навколо вітрогенерації, непрозорі процедури погодження проєктів, зокрема без належного екологічного аудиту, про слабку участь місцевих громад в ухваленні рішень. Багато екологів також б'є на сполох через порушення природоохоронного законодавства вітропарки будують у межах або поблизу національних парків, заказників, територій Смарагдової мережі, наприклад Свидовця чи Боржави. Це порушує не лише українські, а й міжнародні зобов'язання щодо охорони природи. Із Києва зрозуміти, що відбувається насправді на Закарпатті, непросто. Тож їду туди, щоб говорити з владою, бізнесом та експертами про вітрові електростанції на полонинах гір. Турецькі бізнесмени як піонери вітроенергетики на Закарпатті На під'їзді до Ужгорода, на черговому повороті дороги, виринає вітряк. Спочатку один, потім іще вдалині, і ще. Нарахувала близько десятка на гірських хребтах поблизу селища Воловець. Вітряки в цих горах понад п'ять років тому встановило ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", власниками якого є громадяни Туреччини. Планували розширити проєкт і збудувати ще більше вітроелектростанцій. Однак реалізацію цих планів остаточно зупинили в червні. Спочатку Закарпатська облдержадміністрація не погодила необхідної документації. Відповідно, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не видало дозволу на реалізацію проєкту. А Верховний суд відхилив касаційну скаргу ТОВ ­"Атлас Воловець Енерджи" на рішення Закарпатської облдержадміністрації. Компанія, яка планувала масштабне будівництво, так і не завершила його. Але встановлення вітряків поблизу Воловця на висоті близько пів тисячі метрів вказало шлях до встановлення їх на території Нижньоворітської громади, що трохи вище в горах. І це вже досить цікавий розвиток подій із багатьма несподіваними поворотами. Бо ініціативу підхопили вже місцеві гравці. І гравці цікаві. Реве та стогне вітряк високий Як з'ясувала "Країна", деякі жителі продали свої паї, щоб на них встановили вітряки, інші ж пішли до суду, коли зрозуміли, що на пасовищах з'являться вітряки. Так на початку 2025 року жителька села Латірка подала позов до Закарпатського окружного адмінсуду на Нижньоворітську громаду та ТОВ "УК "Вітропарки України". У позові просила суд скасувати незаконне будівництво всіх вітряків в урочищах Бескид, Рубань і Цоцково. Адже ця земля є загальнодоступним пасовищем. "Це дає змогу випасати корів і заробляли гроші чесною працею", йдеться в позові. Є в ньому й заклик до односельців отямитися, а суд посприяти їх покаранню та повернути урочищу колишній вигляд. Ще одна важлива проблема, яку порушила позивачка, шум. Вітряки справді шумлять. Масштаб розбіжності більш як у 62 рази Оксана Губинець, жителька села Білосовиця, розповіла "Країні", як шум вітряків руйнує життя її родини: "Воно постійно гуде й гуде, безперестанку. Реве над головою цілу добу". Каже, що вікна мусить тримати зачиненими. Сьогодні працюють три вітряки. Коли проєкт реалізують, поряд із будинком Оксани Губинець їх працюватиме вісім. Жінка зверталася до представника компанії-забудовника, але їй відповіли, що всі дозволи отримано, й довести, що вітряки перевищують припустимий рівень шуму, їй навряд чи вдасться. Згодом я дізнаюся від екологині Оксани Станкевич-Волосянчук, що й інші місцеві жителі постійно скаржаться на шум від вітряків. "За доброго вітру люди в селі за 2 кілометри його чують", каже екологиня. Позивачка також просила зобов'язати ТОВ "УК "Вітропарки України" підписати угоди з жителями про те, що вітропарки не забруднять річки й ділянки, на якій розташовані. Але коли в суді реєстрували позов, у жительки села Латірка не взяли документів. А потім суд відхилив позов, бо ж нема документів позивачки! Доки це з'ясувалося, час було втрачено. А екологи вже фіксують забруднення території внаслідок роботи будівельної техніки. Саме після появи цієї техніки місцеві зіткнулися з борщівником Сосновського. Засилля цієї рослини на Закарпатті стало справжнім лихом. Ця небезпечна отруйна рослина заввишки до 3 метрів дає 1520 тисяч летючих насінин, які можуть прорости навіть через 10 років. На сайті Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області сказано, що необхідні заходи із захисту земель від заростання бур'янами покладено на власника землі та на місцеву владу. Судіть самі, чи це спрацює: адміністративна відповідальність від 850 до 1700 гривень. Неважко здогадатися, чи це потурбує Нижньоворітську громаду та її голову Івана Григу. Вони прийшли і три відсотки принесли На відео з відкриття першого вітряка в серпні 2024 року, розміщеному на фейсбук-сторінці інвестора, сільський голова звітував про економічну вигоду вітрового парку. Каже, що інвестори допомогли селу з ремонтом Центру адміністративних послуг і школі з комп'ютерами. А ще пів сотні селян працевлаштувалося на ВЕС і їх забронювали від військової служби. От і виходить, що місцеві власники просто продали ці гори… за 1,5 млн грн на рік, які бюджет громади отримує від роботи одного вітряка. Такі дані "Країні" надало ТОВ "УК "Вітропарки України", що реалізовує проєкт.  Цьогоріч ми завершуємо будівництво першої вітроелектростанції на Закарпатті, в Нижньоворітській громаді. Станом на початок липня, генерують електроенергію п'ять вітротурбін. Решта 11 турбін перебувають на різних етапах монтажних робіт і підключення до енергомережі. Після підключення до мережі та початку генерації всіх 16 вітротурбін до місцевого бюджету надійде понад 20 мільйонів гривень, повідомила заступниця директора із зв'язків з громадськістю та інформаційної політики ТОВ "УК "Вітропарки України" Ольга Поштак.  Це перший приклад в Україні, де платять такі гроші громаді. Ніде нема, щоб платили 3 відсотки вартості виробленої електроенергії. Тільки оренда землі. Вони нам просто прийшли й на тарілці принесли, каже голова Нижньоворітської громади Іван Грига. Голова громади по суті підтвердив, що це заслуга ексголови Закарпатської ОДА, а нині заступника голови Офісу президента Віктора Микити, який опікується регіональною політикою. Якщо аргументи опонентів вітряків зрозумілі, то чим керуються селяни, які голосували за надання дозволу на будівництво за ті "тридцять срібняків", тобто 3%, що мають надходити на спеціальний рахунок виконкому сільської ради, незрозуміло. Бо, як з'ясувала "Країна", 2,83 млн грн просто лежать на рахунку. Є поширений міф серед прибічників будівництва ВЕС на високогір'ї. Під час перебування на Закарпатті я чула це від багатьох людей у різних варіантах від "менше платитимемо за електрику" до "зате ми не платитимемо зовсім". Запитала про це в голови Нижньоворітської громади й почула: "Які пільги? Коли через Карпати прокладали газогін, хіба закарпатці отримали пільги? Ні". І він має рацію. Бо систему енергопостачання влаштовано так, що все зливається в один казан і навіть не всеукраїнський. Пам'ятаєте, Україну підключено до європейської системи енергопостачання? Але хтось же ці міфи поширює та плекає ґрунт для інших зручних міфів. Наприклад, про те, що вигода від вітрогенерації довгострокова, а екологічна шкода скороминуча. На відкритті першого вітряка Іван Грига сказав: "А те, що розрили землю, то вона заросте". Знаєте, Іване Івановичу, скільки часу треба, щоб земля в Карпатах приросла на 1 сантиметр? Сторіччя. Деякі екологи називають локацію під ВЕС у Нижніх Воротах компромісною. Територія є відносно урбанізованою і пролягає вздовж дороги, тож значного негативного впливу на довкілля начебто не мало бути. Але це відкрило дорогу до знищення полонини Рівної, або, як її гарно називають місцеві, полонини Руни. Сільрада за, екологи проти І тут ключову роль зіграла ще одна громада Тур'є-Реметівська. Її сільська рада 2023 року дала дозвіл на розроблення проєктів землеустрою під об'єкти ВЕС щойно зареєстрованому ТОВ "Вітряний парк Турянський", де офіційно працює одна людина. Ця компанія, яка, згідно з даними аналітичної системи Опендатабот, ані копійки не заробила за 2023 рік, одразу переказала на рахунок розвитку Тур'є-Реметівської громади 3 млн грн. Дві третини депутатів цієї сільради 23 травня 2024-го затвердили детальний план території, який передбачає будівництво 30 вітряків на полонині Руні. Міжнародна благодійна організація "Екологія. Право, Людина" наполягала, що рішення ухвалили з порушеннями. У вересні 2024-го Закарпатський адмінсуд відкрив провадження про визнання протиправним та скасування рішення Тур'є-Реметівської сільської ради щодо детального плану території. Третіми особами до процесу залучили ТОВ "Вітряний парк Турянський" та Наталію Майстренко. Минув майже рік. Справа тягнеться завдяки ланцюжку клопотань на зразок долучити до справи Кабмін чи зробити експертизу про те, що територія гори є гірською територією. На щастя, знайшовся експерт, який визнав, що експертиза неможлива. Позитивний результат зняв би всі обмеження й виправдав би інші будівельні майданчики в горах. Увесь цей час у його розпорядженні було Пояснення щодо позову, надане третьою стороною в судовому процесі Наталією Майстренко, з якого випливає, що сільська рада вийшла за межі своїх повноважень. По-перше, розміщення ВЕС на території не відповідає регіональній стратегії розвитку Закарпатської області на 20212027 роки. По-друге, чинна схема планування території Закарпатської області не передбачає будівництва вітро­установок на території урочища Полонина Руна, більша частина якої є заказником "Соколові скелі". Усього цього суд чомусь не бачить. Тим часом Закарпатська облдерж­адміністрація, та, що зупинила вітроенергетиків із Туреччини, тут допомагає знайти обхідний маневр. У березні 2025 року ОДА провела тендер за 12 млн грн на внесення змін до Схеми планування території Закарпатської області в розділ "Охорона навколишнього середовища" без оприлюднення документації. Тож громадськість не може знати, які саме зміни в результаті внесли в документ. Та можна здогадатися, що вони не суперечитимуть появі нових вітряків на Закарпатті. І третє, Детальний план території мали розробити на 18 га. Але, згідно з поясненням щодо позову, наданим суду, площа території, на яку зробили план, 1128 га. Масштаб розбіжності більш як у 62 рази! Суд продовжує розгляд справи. Але шансів, що він скасує спірне рішення Тур'є-Реметівської сільради, кажуть юристи, небагато. Посилаються зокрема, на те, що суд не підтримав позову громадської організації на його забезпечення. А на полонині Руні повним ходом іде будівництво першого вітряка. Хоч Міністерство довкілля ще в березні призупинило видання основного документа "Оцінка впливу на довкілля". Як повідомила "Країні" компанія-­забудовник, "будівництво на полонині Руні фундаментів та під'їзних доріг до ВЕУ ведеться за всіма правилами на підставі виданих та підтверджених раніше дозвільних документів від Державної інспекції архітектури і містобудування (ДІАМ)". На практиці це вилилось у твердження, що фундамент вітроустановки це не вітряк і на нього не потрібні інші дозвільні документи. Соцмережі публікують численні фото руйнування полонини, виїмку скельної породи і навіть залиття бетону. Та компанія "УК "Вітряні парки України" повідомила в запиті "Країні", що "про зведення самих вітроенергетичних установок наразі не йдеться". Але тоді що тут будується? Потік машин на полонину призвів до знищення дерев під лісову дорогу на виїзді з Жденієва та руйнування мосту на дорозі державного значення. Їду в Жденієво… Був міст і нема 24 червня, о 18:00, між селом Підполоззя та селищем Жденієво раптово впав 34-метровий міст. Він є частиною автомобільної дороги державного значення Т-0710 "Нижні Ворота Ужок". У результаті жителі восьми населених пунктів Жденіївської громади залишилися без прямого сполучення. Цього ж дня зареєстрували кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 277 КК України. Це відповідальність за пошкодження шляхів сполучення, за значну матеріальну шкоду, яку спричинило руйнування мосту. Місцеві жителі неодноразово зауважували, що інтенсивний рух важкої техніки з камінням загрожує мосту. Камери відеоспостереження із системи моніторингу "Безпечне Закарпаття" свідчать: о 17:48 автомобіль марки MAN, завантажений кам'яним бутом рухався через міст у бік Жденієва. А за 10 хв. міст перетнула ще одна вантажівка, теж із кам'яним бутом. В ухвалі суду немає інформації, звідки возили кам'яний бут і як до цього причетні компанії, що будують вітроелектростанції. Сама компанія також заявляє: "До падіння ми точно не маємо стосунку". Але вже згадана траса Т-0710 збігається з логістичними потребами ТОВ "УК "Вітропарки України", які розпочали будівництво ВЕС на полонині Руні. Ще одна близька до них компанія ТОВ "Френдлі Логістик" зверталася до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Закарпатській області з питанням (увага!): чи можна провозити через цей міст великогабаритні вантажі? Чиновники запропонували компанії самостійно замовити експертизу, бо в бюджеті на обстеження додаткових коштів немає. Як думаєте, замовили? Когось із водіїв арештованих самоскидів визнають винним у руйнуванні мосту Нині досудове розслідування встановлює фактичні обставини руйнування мосту через річку Жденіївка, до якого можуть мати стосунок великовагові автомобілі, як через їх перевантаженість, так і через частоту руху. Загалом шість транспортних засобів арештовано й визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Однак, імовірно, що в подальшому когось із водіїв цих арештованих самоскидів визнають винним у руйнуванні мосту і йому доведеться сплатити чималий штраф. Гроші в нього знайдуться. Саме так відбувалося під час попередніх надзвичайних ситуацій. Наприклад, 20 вересня 2023 року в селі Латірка під час земляних робіт на будівництві ВЕС "Нижні Ворота-1" працівник Воловецького КП "Агрошляхбуд", керуючи кар'єрним самоскидом Volvo, рухався заднім ходом ґрунтовою дорогою, не дотримався правил безпеки й наїхав на пішохода, який від отриманих тяжких травм помер на місці. У результаті ніхто не став з'ясовувати, як було організовано роботу на будівельному майданчику і хто за це відповідав. Згідно з вироком Воловецького райсуду від 11 березня 2025 року, в усьому винен водій, який порушив правила дорожнього руху, що спричинило смерть пішохода. Але при тому за смерть людини його навіть не по­збавили прав на водіння автомобілем, не кажучи вже про реальний термін покарання. І звісно, ні компанія, чий працівник загинув, ні вдова загиблого позовів на відшкодування моральної шкоди не подавали. І звісно, компанія, яка будує вітряки, тут ні до чого. Ще один показовий випадок. Як видно з тексту вироку Воловецького райсуду 2 грудня 2024 року, підприємець підписав договір із ТОВ "УК "Вітряні парки України" на роботи з розширення та формування гірської дороги. Оператор екскаватора своєю чергою під час її будівництва в межах природо-заповідного фонду Закарпаття заказника "Привододільний" здійснив незаконне вирубування 240 дерев різних порід без відповідного дозволу. Свої дії він виконував із прямим умислом та порушенням екологічного законодавства, завдавши державі шкоди на понад 2 млн грн. У суді обвинувачений визнав провину, щиро розкаявся та відшкодував державі мільйонні збитки. Ось так екскаваторник спочатку з якогось дива раптом узяв і знищив понад дві сотні дерев. Але потім розкаявся, дістав із заначки 2 млн грн і відшкодував збитки. У результаті суд виніс вирок про умовне покарання. Але повернімося до зруйнованого мосту. Як повідомили "Країні" у Службі відновлення та розвитку інфраструктури області, граничний строк появи нового мосту жовтень. Погодьтеся, це доволі швидко. Як пояснюють у Службі, тимчасова переправа не витримає повноводної Жденіївки, а ще інвестору нагадаю, він не має жодного стосунку до руйнування мосту треба працювати. Хто ж є бенефіціарами вітрів Закарпаття? Компанії, які будують вітроелектростанції в Карпатах, пов'язані з екснардепом Максимом Єфімовим, який починав кар'єру промисловця на Донеччині та свого часу входив до Партії регіонів. Очолював парламентський Комітет з питань промислової політики та є засновником групи компаній, що спеціалізуються на енергетичних проєктах. Його вплив на політичному та бізнесовому рівні, за словами експертів і активістів, відіграв ключову роль у просуванні будівництва вітропарків, попри численні застереження екологів. Максим Єфімов і його мати Любов Єфімова, громадянка США, є також бенефіціарними власниками ТОВ "Френдлі Логістик", яке вже згадувалося в історії про міст. 2024-го кількість працівників компанії зросла майже вшестеро, а чистий прибуток, за даними аналітичної системи Опендатабот, становив майже 68 млн грн. У червні 2025-го компанія перереєструвалася з Донецької області в Закарпатську в село Тур'ї Ремети. Можна пригадати, що й у Києві на багатьох рівнях влади в масштабного "засівання" Закарпаття вітряками є свої потужні союзники. Приміром, уже згадуваний ексголова Закарпатської ОДА, а нині заступник голови Офісу президента Віктор Микита. Замість післямови Важко не погодитися з експертом Української природоохоронної групи Олексієм Василюком: "Проблема не сам вітряк, проблема його будівництво. Ніхто з правоохоронців не каже, що у принципі вітряки погана технологія. Так, класна технологія: вітер дме, крутить турбіну, утворюється електроенергія, нічого не треба вилучати з природи. Але факт його будівництва може нашкодити сильно". Саме це ми сьогодні бачимо на Закарпатті. Люди скаржаться на хащі борщівника, втрачені пасовища, знищені поля чорниці, пошкоджені дерева в лісі та брак води в регіоні. Влада ж рапортує про енергонезалежність для країни і заради цього готова продати гори. Передплатити журнал "Країна"

Попередньо, 15 людей постраждали внаслідок обстрілу на Закарпатті у ніч на 21 серпня. Росіяни завдали ракетних ударів по території одного з промислових об’єктів у Мукачевому. Про це повідомили у Державній службі з надзвичайних ситуацій. Зазначається, що зайнялася масштабна пожежа, площею близько 7 тис. кв. м. На місці події працюють всі оперативні служби. Триває ліквідація наслідків... Запис Унаслідок нічного обстрілу постраждало Закарпаття: що відомо спершу з'явиться на Громадське радіо.

Унаслідок ракетної атаки в Мукачеві сталося влучання у підприємств, поранено 12 людей

Продукти горіння можуть бути шкідливими для здоров’я.

Вранці 21 серпня Закарпаття атакував російський безпілотник, повідомив очільник ОВА Мирослав Білецький. За його словами, зафіксовано падіння БпЛА (попередньо — "шахед") у селі Липовець Хустського району

Ракетна атака рф на підприємство на Закарпатті: зруйновано склади - ОВАросія атакувала Закарпаття крилатими ракетами, зруйнувавши складські приміщення на Мукачівщині. Внаслідок удару дванадцять людей отримали травми, триває рятувальна операція.

"Шахед" атакував село Липовець Хустського району Закарпаття.

Вночі 21 серпня ворог вдарив крилатими ракетами по одному з підприємств у Мукачево. Внаслідок удару зруйновано складські приміщення, зайнялася пожежа.

Цього тижня українські сили оборони, а саме "Птахи Мадяра", провели атаку дронами на ключові об'єкти нафтопроводу "Дружба" в Росії, що призвело до тимчасової зупинки постачань російської нафти до Угорщини та Словаччини. Хоча потік було відновлено вже за день-два, цей інцидент підкреслив стале геополітичне значення трубопроводу як інструменту російського впливу в Європі, джерела доходів для Кремля та потенційної цілі в умовах повномасштабної війни. "Дружба" продовжує бути символом залежності деяких європейських країн від російських енергоносіїв, навіть попри санкції ЄС. Детальніше про це розповість Еспресо.Історія виникнення та розбудови нафтопроводубудівництво нафтопроводу у 60-ті роки минулого століття, фото: ВікіпедіяНафтопровід "Дружба" був ініційований Радянським Союзом у 1950-х роках як частина ширшої стратегії економічної інтеграції країн Варшавського договору (аналогу НАТО від СРСР). Рішення про його будівництво було ухвалено Радою економічної взаємодопомоги у 1958-1959 роках, з метою забезпечити постачання нафти з родовищ у Волго-Уральському регіоні СРСР до союзних республік та сателітних держав Східної Європи, таких як Польща, Чехословаччина, Угорщина та НДР. Головні цілі були економічними та політичними. По-перше, задовольнити зростаючі потреби в енергоносіях для індустріалізації соціалістичного блоку. А, по-друге, посилити залежність союзників від Москви, що слугувало інструментом контролю. Ну і звісно, щоб таким чином розширити експорт нафти до Західної Європи для отримання твердої валюти. Будівництво розпочалося в грудні 1960 року і тривало до 1964 року. Кожен учасник відповідав за свою ділянку: труби вироблялися в СРСР та Польщі, фітинги (елемент з’єднання труб) – в Чехословаччині. Загальна довжина склала близько 4000 км (в Україні - понад 600 км), з розгалуженнями: північна гілка через Білорусь до Польщі та Німеччини, південна – через Україну до Угорщини, Словаччини та Чехії.Попри опір США, які намагалися заблокувати проєкт ембарго в 1963 році, "Дружба" став найбільшим нафтопроводом у світі на той час, транспортуючи до 18 млн тонн нафти на рік до Чехословаччини до 1989 року. Використання після розпаду СРСР фото: інфографіка DWПісля розпаду Радянського Союзу в 1991 році "Дружба" залишився ключовим маршрутом для експорту російської нафти до Європи, але почав проходити через незалежні держави: Росію, Білорусь, Україну. Це призвело до зміни динаміки: транзитні країни почали вимагати справедливих тарифів за прокачування, що спричинило численні суперечки.Росія продовжувала використовувати трубопровід для постачань до Центральної Європи, але залежність від транзиту через Україну стала все більш вразливою, особливо після газових криз 2006-2009 років, коли подібні спори призводили до перерв у постачаннях. Для України "Дружба" став важливим джерелом доходів від транзиту (близько 720 млн дол. на рік до будівництва Nord Stream), але також ареною конфліктів. У 2007-2010 роках були часті дискусії щодо тарифів, а в 2019 році стався скандальний інцидент: "брудна нафта" з органічними хлоридами забруднила трубопровід, призвівши до зупинки на понад два тижні – найсерйознішої кризи в історії "Дружби". Українська влада підозрювала, що Росія здійснила навмисний саботаж, який коштував значних втрат для європейських споживачів.Суперечки навколо "Дружби" з угорцями інфотабличка про нафтопровід "Дружба", фото: соцмережіЗа останні роки нафтопровід "Дружба" завжди був у центрі геополітичних баталій. Україна неодноразово намагалася диверсифікувати маршрути нафтопроводу, щоб зменшити європейську залежність від РФ. І це питання особливо загострилося з початком повномасштабної війни. Попри різноманітні європейські санкції через російську війну, нафтопровід продовжував працювати. Північна гілка через Білорусь постачала нафту до Польщі та Німеччини, а південна – через Україну до Угорщини, Словаччини та Чехії. До Польщі та Німеччини російська нафта йшла по "Дружбі" аж до середини 2023 року, коли не ввели санкції, які дозволили розірвати контракти з росіянами. Натомість для Угорщини, Словаччини та Чехії, які сильно залежать від російської нафти через свою географічну позицію, зробили винятки. Однак чехи все ж змогли знайти альтернативу, тому у березні-квітні цього року теж відмовилися від російської нафти. Натомість Будапешт блокує посилення санкцій ЄС проти російської нафти, аргументуючи залежністю від дешевих постачань, і звинувачує Україну в "атаці на суверенітет" через транзит. А угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто неодноразово заявляв, що "Дружба" – основний маршрут для Угорщини, і навіть погрожував перестати продавати Україні електрику, якщо нафтопровід не буде працювати.  Найбільше на російській нафті через "Дружбу" заробляє угорська компанія MOL, яка володіє нафтопереробними заводами в Угорщині та Словаччині. MOL обіцяє, що до кінця 2026 року переобладнає заводи й зможе переробляти як російську, так і неросійську сиру нафту. Хоча цей термін неодноразово переносили. При цьому угорці мають можливості отримувати нафту із середземноморського ринку через хорватський термінал "Омішаль" і трубопровід Adria, але не укладають відповідних угод.Водночас транзит через Україну приносить Києву певні доходи, але також на мільярди фінансує російський бюджет. Як відзначив екскерівник ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон, Україна транзитувала минулого року близько 14 млн тонн російської нафти до Європи через "Дружбу", що принесло у бюджет РФ $6 млрд. Натомість "Укртранснафта", державний оператор нафтопроводу, отримав за транзит близько $240 млн, тобто майже у 25 разів менше, ніж росіяни.Атака "Птахів Мадяра" та відновлення "Дружби"Супутниковий знімок пошкоджень станції "Нікольськоє" після ударів ЗСУ, фото: Geospatial IntelligenceЯк повідомив український Генштаб у ніч на 18 серпня підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ, у взаємодії з іншими складовими Сил оборони, завдали удару по нафтоперекачувальний станції "Нікольське" (Тамбовська область в РФ)."У результаті влучення на об'єкті спалахнула пожежа. Перекачування нафти магістральним нафтопроводом "Дружба" повністю зупинено. Нафтоперекачувальна станція "Нікольське" є частиною економічної інфраструктури РФ та задіяна у забезпеченні окупаційних військових російського агресора. Сили оборони України працюють над зниженням воєнно-економічного потенціалу РФ з метою повного припинення збройної агресії проти України. Далі буде…", - написали в Генштабі.Згодом командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді (етнічний угорець з Закарпаття, критик прем’єра Орбана) підтвердив участь "Птахів Мадяра" у цьому."Нафтопровід "Дружба" відпочиває. Повний стоп перекачки нафти на невизначений термін. Вітаннячко від Птахів СБС. Нафтоперекачувальну станцію "Нікольскоє" (Тамбовська область, РФ) дефлоровано Птахами 14 полку Сил безпілотних систем ЗСУ", - написав він. Читайте також: "Мадяр" і його "птахи": хто такий Роберт Бровді, який став командувачем Сил безпілотних системДо цього уночі 13 серпня було здійснено удар по нафтоперекачувальній станції "Унеча" в Брянській області, який є важливим для забезпечення російської армії, оскільки обслуговує два нафтопроводи. У підсумки ці два удари спричинили остаточну зупинку постачань до Угорщини та Словаччини.Угорщина відреагувала гостро, назвавши це "неприйнятним" способом "затягнути угорців у війну" в Україні, але Київ відповів просто: "Звертайтеся до Москви". "Саме Росія, а не Україна, розпочала цю війну і відмовляється її закінчувати. Угорщині роками кажуть, що Москва є ненадійним партнером. Попри це, Угорщина докладає всіх зусиль, щоб зберегти свою залежність від Росії. Навіть після початку повномасштабної війни. Тепер ви можете надсилати свої скарги - і погрози - своїм друзям у Москві", - написав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.Зауважимо, що у 2024 році Україна отримала з Угорщини 2,14 ТВт·год електроенергії — майже 40% від своїх потреб. А понад половина імпорту газу надходить також через Угорщину – 1,65 млрд кубометрів станом на 2025 рік. Тобто угорці мають важливе значення для нашої енергетичної безпеки.Вже на вечір 19 серпня Росія відновила пошкоджену магістраль і знову поновила поставки нафти. Про це повідомили у Reuters. "Україна посилила атаки на енергетичну інфраструктуру Росії, ключовий канал для отримання коштів для воєнних зусиль Кремля, причому продаж нафти і газу становить чверть загальних надходжень до державного бюджету Росії", - відзначили у виданні. Геополітичне значення: думки експертівДілянка нафтопроводу "Дружба" над річкою Стрий на Львівщині, фото: ВікіпедіяЕксперти підкреслюють, що "Дружба" – один з ключових для Росії способиів обходу санкцій, який продовжує щороку генерувати мільярди доларів для війни. Тому нічого дивного, що Україні вигідно зупинити його, бо це зменшує доходи Кремля та послаблює залежність Європи від Москви, посилюючи тиск на Угорщину для диверсифікації. З початку року українські ракети далекого радіусу дії вразили військові та енергетичні об'єкти глибоко всередині Росії, завдавши збитків, які оцінюються в понад 74 мільярди доларів, що еквівалентно 4,11% річного ВВП Росії (за інформацією Генштабу ЗСУ)."Майже 80% цих атак були спрямовані на нафтопереробні заводи та нафтобази, що спричинило внутрішній дефіцит палива та погіршило здатність Росії постачати нафтопродукти до військових вузлів, розташованих ближче до українського кордону. Однак, починаючи з початку серпня, серія українських та російських ударів по нафтогазових об'єктах свідчить про те, що цілі обох країн вийшли далеко за межі поточного поля бою та вийшли глибоко вглиб Євразійського континенту", - пишуть у  Центрі аналізу європейської політики (CEPA).Аналітики CEPA вказують, що нещодавні обопільні удари по енергетичній інфраструктурі свідчать, що їхня мета є більш геополітична, ніж військова. Україна поступово посилює співпрацю з Азербайджаном, і атаки на трубопроводи напряму пов’язані з цим новим союзом. Зокрема, 2 серпня після вибухів у Волгоградській області зупинився газопровід "Центральна Азія – Центр", яким російський "Газпром" останнім часом користувався для виходу на ринки Центральної Азії. Після цього Росія вразила вимірювальну станцію на Трансбалканському трубопроводі, поблизу румунського кордону. А тоді обстріляла інфраструктуру Трансбалканського газопроводу та нафтосховище SOCAR (азербайджанська компанія) під Одесою. Водночас Київ і Баку зблизилися на тлі репресій проти азербайджанців у РФ. Азербайджан вже виробляє для України вкрай важливі боєприпаси до снарядів калібру 122 мм та 155 мм. (спектр зброї може розширитися) та розглядає нові маршрути експорту енергоресурсів у Європу в обхід Росії. Український "Нафтогаз" у серпні імпортував невеликі обсяги газу азербайджанського походження. Все це підсилює позиції Києва у Каспійському регіоні й ще більше послаблює Кремль, а також дає Азербайджану нові можливості для експорту своїх енергоресурсів.  Цього не хоче РФ. Тому війна з нафто- та газопроводами – це не лише про теперішнє, але й про майбутні ринки та їх контроль. Читайте також: Від друзів до ворогів: чому тріщать відносини між Росією та Азербайджаном та яка користь Україні. ПояснюємоСтосовно Угорщини, то прем’єр Орбан використовує дешевшу російську нафту для протидії ЄС. Зокрема, у Центрі досліджень енергетики та чистого повітря вказують на те, що залежність Угорщини й Словаччини від "Дружби" у 2024 році зберігалася на рівні 87% від споживання, хоча технічних бар’єрів для зміни цього стану немає, але бракує саме політичної волі й домовленостей щодо альтернативного трубопроводу Adria."Як Угорщина, так і Словаччина скористалися винятком із заборони ЄС на російську сиру нафту та збільшили свій імпорт трубопроводом "Дружба" на 2% у 2024 році порівняно з рівнями до повномасштабного вторгнення в Україну. ЄС повинен запровадити юридично обов'язкові заходи, щоб зупинити подальший потік російської сирої нафти, яка фінансує вторгнення Кремля в Україну", - наголошують аналітики.Наразі ЄС розглядає механізми, як змусити угорців та словаків відмовитися від такого великого споживання російської нафти. В цьому ключі Європейська комісія заявила після зупинки "Дружби", що нещодавній удар по енергетичній інфраструктурі РФ не становить загрози для безпеки постачання енергоресурів до ЄС. Тобто між рядків можна прочитати, що ЄС схвалює тактику України, яка таким чином змушує прихильні до Кремля уряди Угорщини та Словаччини більше задуматися про пошуки альтернатив. З іншого боку, як заявив дипломат Олександр Хара в етері Еспресо, якщо Україна повністю перекриє транзит російської нафти до Угорщини, тоді буде більше блокування рішень ЄС пов'язаних з Україною від Будапешта. Тому він вважає, що не варто сильно "бити горщики" з угорцями. "Я думаю, що тут найголовніший момент – це те, щоби не настільки побити горщики з Угорщиною, щоб вона буквально в кожному рішенні ламала загальний консенсус європейців", - зазначив експерт.Читайте також: Парк із підігрівом землі, система бункерів і власний зоопарк в Орбанленді: які таємниці приховує угорський прем'єр-міністр у маєтку, називаючи його сільськогосподарською фермою

Понад десять осіб отримали травми різної складності.

Містян просять щільно закривати вікна та без нагальної потреби не виходити на вулицю.

Російська атака дісталася Закарпаття.

Туристи, які приїжджають на Закарпаття, більше не зможуть підкорити популярну гору Гимба за допомогою джипів. Поблизу однієї з вершин Боржавського хребта заборонили рух позашляховиків. Повний текст новини

"Місія: Свобода України. Остання зйомка серця — медійники і кінематографісти на щиті" — книга кінорежисера В'ячеслава Бігуна. Автор родом із Закарпаття. Він розповідає про 169 загиблих медійників і кінематографістів

Густий ліс та гірські масиви Закарпаття надійно приховали неймовірної краси бірюзове озеро – Ворочівське. Ця чарівна водойма залишається маловідомою для туристів, адже дістатися до неї доволі непросто. Для того щоб побачити цю водну перлину на власні очі, потрібно щонайменше три години йти пішки. Проте всі зусилля будуть повністю винагороджені, адже кришталево чиста вода, оточена прадавнім лісом, створює атмосферу справжньої гармонії з природою, що надихає та допомагає відновитись.Ворочівське озероВорочівське озеро – мальовнича високогірна водойма, що має синьо-бірюзовий колір води. Воно розташоване в Українських Карпатах на схилах Анталовецької Поляни, що неподалік Ворочово. Місцеві називають водойму Синім озером, адже в сонячних променях кришталь води переливається всіма відтінками синього та бірюзового. Озеро розкинулось у природній западині на висоті близько 700 метрів, має вулканічне походження та живиться з підземних джерел. Воно складається з двох невеликих водойм, загальна площа яких 0,4 га. Навколо водойми розкинулись старі ліси, серед яких ще й досі лежать брили вулканічних порід, нагадуючи про минуле місцини. Якщо триває сезон опадів, тоді тонка сполучна межа двох водойм повністю йде під воду. Проте під час тривалої посухи лісове озеро може сильно обміліти, а деякі частини навіть заболочуватись. Звідси з'явилась друга місцева назва водойми – Синє болото.Прогулюючись тут, ви відчуєте особливу тишу гір, прохолоду лісових стежок та побачите заспокійливу дзеркальну поверхню Ворочівського озера. Це місце дійсно унікальне, саме тому ще у 1984 році його було внесено до списку пам'яток природи Закарпаття, що охороняються законом. Ворочівське озеро, фото: mukachevo.net (Ostap Tsapulych)Чим зайнятися на Ворочівському озеріКрім неспішних прогулянок біля озера, ви також можете залишитись у цій місцині для пікніка. Поруч облаштовано зручне місце для відпочинку, де можна спокійно перекусити, насолоджуючись красою природи.Приблизно у 300 метрах нижче водойми, з-під кам'яного насипу пробиваються на поверхню кришталеві джерела. Вони зливаються між собою й утворюють струмок, що біжить униз до річки Уж. А якщо ви хочете більш детально дослідити місцевість поруч, то вже за пів години ходьби можна дістатися вершини Анталовецької Поляни – гори, що відкриває захопливі панорами. Чарівне озеро Закарпаття: як дістатись До Ужгорода курсують потяги та автобуси з більшості великих міст України. Далі в обласному центрі необхідно знайти автобус, який прямує до Перечина, та зійти в селі Кам'яниця або їхати до Ворочово. Один із маршрутів до озера пролягає з села Ворочово, де лісова стежка веде прямісінько до озера. Проте цей шлях складний та місцями навіть захаращений. Тому інколи туристам пропонують альтернативний маршрут із села Кам'яниця (однією з точок стежки буде Невицький Замок) до Анталовецької Поляни, а далі вже до Ворочівського Озера та кінцевої зупинки в населеному пункті Тур'ї Ремети чи Ворочово. Цей шлях має маркування, але на відрізку від Анталовецької Поляни до озера позначки відсутні. У будь-якому разі без належної підготовки пройти цей маршрут буде доволі складно. Крім того, краще уникнути зайвого ризику та довіритись досвідченому гіду, адже блукати лісом самостійно дуже небезпечно.Джерела: Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса, Funtime, Карпатіум

Організатором схеми виявився місцевий 21-річний юнак, а "ціна питання" - $15 тисяч

Правоохоронці викрили трьох мешканців Львівщини та Закарпаття, підозрюваних у контрабанді дорогоцінних металів. За даними слідства, вантаж декларували як будівельні матеріали.