Тренд пошуку "7 липня"

Перша половина 2025 року показує, що тут формується низка умов, ігноруваннями якими може мати наслідки для всієї країни. Серед таких умов найбільш значущими є такі.У 2025 р. імпорт товарів зростає, а експорт падаєЗа 7 місяців 2025 р. імпорт товарів зріс на 17,2%, у той час, як експорт зменшився на 3,7%. Зростання імпорту відбулося майже у всіх агрегованих групах товарів, переважно в частині енергетичного обладнання та мінеральних продуктів, таких як газ та електроенергія. Імпорт товарної групи "машини, устаткування, транспортні засоби та прилади" зріс на 33,8% (частка у структурі імпорту 40,0%), товарної групи "мінеральні продукти" – на 14,2% (частка у структурі імпорту 13,4%), товарної групи "продовольчі товари та сировина для її виробництва" – на 13,2% (частка у структурі імпорту 10,7%). Падіння експорту відбулося переважно через скорочення аграрного виробництва та добування металевих руд. Експорт продовольчих товарів та аграрної сировини скоротився на 8,3% (частка у структурі експорту 60,1%), мінеральних продуктів — на 14,0% (частка 8,7%), зокрема залізних руд – на 20,1% (частка 6,8%). Водночас зросли обсяги експорту хімічної, легкої, деревообробної промисловості, будматеріалів, металургійної та машинобудівельної продукції.  Для нарощування експорту необхідні: інвестиції у розширення та модернізацію виробничого потенціалу, доступне кредитне фінансування, запуск повноформатної системи страхування від військових ризиків, розвиток транспортної інфраструктуриЗміни в структурі імпорту: підвищується частка зброї та інвестиційних товарівЗа 7 міс. 2025 р. імпорт товарів зріс на 17%, випереджальними темпами зростав імпорт зброї та товарів для оборони (+36%) та інвестиційних товарів (+25%).  Серед сировинних товарів випереджальними темпами зростав імпорт енергоносіїв (і зв'язку із руйнуваннями вітчизняної енергетики), тоді як інші товари сировинної групи мали помірні темпи приросту. Значна частина інвестиційного імпорту припадає на відновлення енергетичних потужностей (понад 30%) та вантажних автомобілів (10%). Низькі обсяги інвестиційного імпорту пояснюються низькою інвестиційною активністю підприємств, яка своєю чергою стримується жорсткою монетарною політикою та воєнними ризиками.Читайте також: Чи наступить нарешті влітку дефляція?Зміни в структурі експорту: підвищується частка інвестиційних товарів, падіння сировинного експортуЗа 7 міс. 2025 р. експорт товарів скоротився на 3,7%, переважно коштом групи сировинних товарів (із-за падіння аграрного та металургійного експорту).  Позитивною тенденцією є випереджальне зростання експорту продукції з високою часткою доданої вартості (інвестиційних товарів) (+20%), однак обсяги такого експорту залишаються незначними (близько 2% загального експорту).Платіжний баланс має суттєвий дефіцит, основні причини якого – негативне торгівельне сальдо та купівля готівкової іноземної валютиСтруктурний дефіцит (без врахування допомоги) за останні 12 міс (з липня 2024 р. по червень 2025 р.) : 44,2 млрд дол. СШАПротягом останніх 12 місяців структурний дефіцит платіжного балансу (без врахування зовнішньої допомоги) розширився до 44,2 млрд дол. або 22 % ВВП. Дефіцит перевищує оцінки МВФ на 2025 р., зроблені в кінці 2024 року, на 7 млрд дол. або на 20 %. Основні канали відтоку валюти з країни останні 12 місяців: негативне торгове сальдо: 46,7 млрд дол. США; від'ємний приріст готівкової іноземної валюти (поза банками): 13,0 млрд дол. США; виплата процентів та доходів за інвестиціями: 9,1 млрд дол. США. Основні канали притоку валюти в країну останні 12 місяців: міжнародна офіційна допомога: 50,0 млрд дол. США;оплата праці трудових мігрантів: 7,0 млрд дол. США;грошові перекази та трансферти недержавному сектору: 9,4 млрд дол. США. Частка грантів у загальному обсязі міжнародної допомоги підвищилася до 37 % проти 32 % за 2024 рік. Однак, це значно менше ніжу середньому за 2022-2023 роки – 44%. Читайте також: Які завдання стоять перед урядом УкраїниСтруктурний валютний дефіцит у 2025 році продовжує розширюватися.Основний чинник збільшення валютного дефіциту – торговий дефіцит. Додатковий чинник розширення валютного дефіциту — політика валютної лібералізації НБУ, яка призводить до фундаментально необґрунтованого підвищення попиту на іноземну валюту та надмірних втрат валютних резервів. За 2024 рік фактичний відтік іноземної валюти, пов’язаний з лібералізацією, вдвічі перевищив очікування НБУ. Політика валютної лібералізації НБУ не допомогла поглинути шоки платіжного балансу, а навпаки – дестабілізувала валютні очікування. За 2024 р. населення наростило нетто-купівлю іноземної валюти у 2,6 раза порівняно з 2023 р., у 2025 р. "валютну естафету" перехопив бізнес, валютний попит якого (неттопокупки валюти) зріс на 51% проти попереднього року, тоді як попит населення скоротився на 36%. На задоволення попиту населення НБУ витрачає 25% своїх інтервенцій. •Валютні резерви країни поки що залишаються достатніми для покриття валютних розривів, однак ситуація може швидко погіршитися у разі перебоїв з надходженням нової зовнішньої допомоги. •Політика валютної лібералізації є поспішним рішенням для умов економіки України, яка знаходиться у стані структурної кризи, викликаної неринковими воєнними шоками.Таким чином, маємо ситуацію коли економіка країни функціонує в умовах перманентного валютного дефіциту, який покривається переважно з неринкових джерел зовнішньої допомоги. Основна причина розширення валютного дефіциту – від'ємний торгівельний баланс, додатковий чинник – політика валютної лібералізації НБУ. Для зменшення торгового дефіциту потрібні інвестиції у посилення конкурентоспроможності реального сектора та розвиток транспортної системи. Міжнародна допомога залишається ключовим фактором збереження валютної та макроекономічної стабільності. Валютні інтервенції НБУ на підтримку гривні суттєво зросли (у 2024 р. на 22 % порівняно з попереднім роком, у січні-липні 2025 року — ще на 20%). У 2025 р. валютний попит зростає, переважно користуючись з попиту бізнесу, тоді як і у 2024 р. ключовим фактором нарощування валютного попиту була поведінка населення.Політика валютної лібералізації НБУ розбалансувала валютні очікування бізнесу та населення. Режим гнучкого курсоутворення не відповідає економічним умовам і не сприймається суб'єктами ринку як фактор стабілізації. В умовах збереження гігантського структурного дефіциту валюти, продовження росту доходів населення, відсутності інших надійних інструментів заощаджень, слабких темпів економічного відновлення та появи невизначеності щодо обмінного курсу — населення та бізнес природно почали віддавати перевагу виведенню коштів у валютні активи. Переваги режиму гнучкого курсоутворення не можуть бути реалізовані в умовах України, оскільки валютний дефіцит є переважно неринковим, а рівень обмінного курсу фактично визначається не торговим балансом, а інтервенціями НБУ. Непередбачуваність валютного ринку (яка залежить від інтервенцій НБУ) посилює невизначеність, що своєю чергою перешкоджає інвестиційним процесам.Спеціально для Еспресо.Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Обсяги забою великої рогатої худоби в Україні у липні 2025 року склали 14,8 тис. т, що на 6 тис. т більше (+63%) відносно червня 2025 року і на 1 тис. т більше (+7%) відносно липня 2024-го.

Перероблювання нафти на Куйбишевському нафтопереробному заводі в Самарській області Росії зупинили після української атаки дронами, яка відбулася 28 серпня. Підприємство належить компанії "Роснефть". Про пошкодження на заводі розповіли два джерела у нафтопереробній галузі, передає Reuters. За їхньою інформацією, внаслідок удару виведені з ладу дві головні установки первинної переробки нафти CDU-4 і CDU-5. Потужність кожної становила 70 тис. барелів на добу. Пошкоджено також кілька допоміжних об'єктів підприємства. Куйбишевський завод відновив роботу лише 21 серпня після масштабного ремонту, що тривав з 1 липня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії атакували два НПЗ: у Самарській області спалахнула велика пожежа Цей НПЗ є частиною Самарської групи підприємств "Роснефти", до якої також входять Сизранський та Новокуйбишевський заводи. Сизранський завод зупинив роботу ще 15 серпня після атаки українських безпілотників. А Новокуйбишевський НПЗ постраждав від ударів дронами 2 серпня. Загальна потужність Куйбишевського заводу становить 7 млн т нафти на рік, що дорівнює приблизно 140 тис. барелів на добу. За 2024 рік він переробив 4,7 млн т сировини. З цього обсягу випущено 0,8 млн т бензину, 1,4 млн т дизельного пального та 1,3 млн т мазуту, зазначають джерела. Україна активізувала атаки безпілотниками на російські нафтопереробні заводи та експортні термінали. Ці удари спрямовані на найважливіший сектор економіки Росії, що є відповіддю на просування російських військ на фронті та обстріли українських енергетичних об'єктів. За оцінками інформагенства, атаки на 10 заводів вивели з ладу щонайменше 17% потужностей з перероблювання нафти в Росії, що становить близько 1,1 млн барелів на добу.

З 4 вересня Прокат фільму "Антарктида", режисер Антон ПтушкінТиждень провів на українській антарктичній станції "Академік Вернадський" на острові Галіндез блогер Антон Птушкін. Цього березня він знімав там свій другий повнометражний документальний фільм "Антарктида", присвячений роботі полярників. Зафільмував етапи ювілейної 30-ї Української антарктичної експедиції. Торішній режисерський дебют Антона Птушкіна "Ми, наші улюбленці та війна" входить у п'ятірку найуспішніших вітчизняних документальних стрічок.- Криголам "Ноосфера", станція "Академік Вернадський", пінгвіни та багато кадрів найбільш дикого та одного з найпрекрасніших місць, де я коли-небудь був. Це, напевно, найцікавіший матеріал, з яким працював, - каже режисер. - Коли половина випуску була змонтована, ми зняли невеличкий кінотеатр. Подивилися на те, що виходить, і вирішили, що Антарктиду все ж таки треба показувати на великому екрані.- Кіно переконливо доводить, що маємо і світового рівня науку, і такого ж світового рівня документалістів, - говорить директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий. 5-7 вересняПоетичні читання Meridian Czernowitz- Не так щоб есеїстика, але й не сказати, що ні. Спогади? Почасти. Роздуми? Мабуть. Про війну? В першу чергу. Але не лише. Про самотність, невідворотність, біль. Про страх, розпач, розчарування. Не так про той-самий-досвід, як про його емоційне відтінювання. Про повернення до нового старого світу, де живі помирають, а мертві постають у спогадах, - каже письменник і військовослужбовець Артем Чех про книжку "Гра в перевдягання", яка вийшла в червні. Це збірка коротких розповідей, написаних на фронті. У видавництві Meridian Czernowitz новинку називають своєрідним продовженням щоденникових записів Артема Чеха "Точка нуль".Презентація відбудеться під час поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Також представлять роман "Вечір у Стамбулі" Андрія Любки, збірки віршів "Нічийний шафран" Ярини Чорногуз і "Наживо" Юлії Паєвської (Тайри), репортажі та есеї "Списки" Мирослава Лаюка. Ще у програмі - поетичні читання за участю німецьких і швейцарських поетів, лекції та винно-книжкові дегустації.Чернівці, Літературний целанівський центр, вул. Ольги Кобилянської, 51; ресторан "Бартка", вул. Головна, 124 З 11 вересняПрокат фільму "Медовий місяць", режисерка Жанна Озірна24 лютого 2022 року психотерапевт Тарас і скульпторка Оля не встигають покинути містечко поблизу Києва. Російські війська облаштовують штаб у їхньому будинку. Пара опиняється в пастці у власній квартирі без електрики, водопостачання та мобільного зв'язку. Вони - герої трилера "Медовий місяць". Це повнометражний дебют режисерки Жанни Озірної.Головні ролі виконали актори Роман Луцький та Ірина Нірша. Світова прем'єра відбулася минулого вересня на Венеційському кінофестивалі.- Хотіла зробити фільм, де кіномова максимально точно відтворювала б внутрішній стан героїв і змінювалася разом із їхньою зміною, а мінімалістичні засоби виразності працювали б на широку емоційну амплітуду, - говорить режисерка. - Частина з цієї історії сталася з конкретною людиною. Деякі моменти - переосмислені мною фрагменти з життя. Це фільм-стан - стан застиглості, страху, вразливості, слабкості. Про екзистенційні виклики, які стояли переді мною, моїм поколінням і моєю умовно богемною бульбашкою - наскільки ми взагалі потрібні й корисні нині. 13, 14 вересняПрем'єра вистави "Дім", режисер Андрій ЖолдакПонад чотири години триватиме вистава "Дім" режисера Андрія Жолдака за власною пʼєсою. Це його перша за 17 років постановка в Україні. Розповідає про три покоління однієї родини в умовах війни.Андрій Жолдак називає виставу сколком часу. Наголошує, що її події можуть відбуватися скрізь і ніде.- "Дім" задумував давно. Поставити в Києві - місті, де народилися мої батьки, я і мої діти - було головною умовою, - каже режисер. - А тепер, коли Україна б'ється на смерть за своє майбутнє, мені важливо бути тут і в цей лихий час сказати своє громадянське та художнє слово, поставити виставу разом з українськими акторами в театрі, який з перших днів війни знайшов у собі сили встояти та відродитися для життя і нових сенсів.15:00, Київ, Національний драматичний театр імені Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 5 13, 14 вересняПрем'єра вистави "Мами", режисерка Анжеліка ЧорнойванНайплідніша письменниця сучасності, яка пише так гостро, що відчуваєш, як біль пронизує твоє тіло. Такими словами Марію Матіос характеризує директор - художній керівник Рівненського музично-драматичного театру Володимир Петрів. Новий театральний сезон заклад відкриє виставою за книжкою Марії Матіос "Мами". Збірка вийшла друком 2023 року. Містить п'ять новел про українок, які втратили синів.- Від травня ми готуємо прем'єру за однією з найсвіжіших книг Марії Матіос, - говорить Володимир Петрів. - Опісля кількох місяців виснажливої праці та чи не щоденних зідзвонів із Марією Василівною в нас майже готова постановка.16:00, Рівне, Рівненський музично-драматичний театр, пл. Театральна, 1 З 13 вересня до 17 листопадаТур Україною співачки Jerry Heil13 міст під час туру Україною відвідає співачка Яна Шемаєва, більш відома як Jerry Heil. Вона - найбільш прослуховувана українська артистка минулого року. На стримінгових сервісах Spotify, Apple Music і YouTube її треки вмикали майже 500 млн разів. Найбільше - пісню для Євробачення-2024 Teresa Maria в дуеті з alyona alyona.- З великим трепетом презентую пісні з нового альбому, - каже Jerry Heil. - Коли демок накопичилося вже на кілька альбомів, зрозуміла: час випустити хоча б один. І нехай він буде саме таким, як я щодня: різним. Грайливим, сумним, енергійним, танцювальним.Цей альбом - своєрідна капсула часу. Він закарбував мене і сучасною, і тією, що була п'ять років тому. Кожен трек - як окремий мій архетип. Не юнгіанський, а власний: лірична наївка, інтровертка-бунтарка, грайлива Джеррі з 2019-го, мавка. З 18 вересня до 16 листопадаВсеукраїнський тур співачки Domiy "Криком з душі"Відкриттям року за версією національної музичної премії Yuna у квітні стала Domiy. Справжнє ім'я співачки - Марія Довгаюк. Вона дебютувала 2020-го з переспівом пісні "Обійми" гурту "Океан Ельзи". Пише авторські композиції. Її позаторішній кліп "Нагадай" переглянули 56 мільйонів разів.Серед інших робіт артистки - треки "На порозі", "Тепло так", "Не було", фіти з Shumei і Samchuk, пісня Тіни Кароль "Що ти наробила". Перший сольний концерт Domiy у Києві відбувся в листопаді торік у Міжнародному центрі культури та мистецтв. У межах туру "Криком з душі" вона виступить у 38 містах.- За короткий час співачці вдалося стати проривом в українській музичній індустрії, випускаючи хіт за хітом. Її треки стабільно входять до чартів на стримінгових платформах, що є показником популярності та любові слухачів, - говорить музична оглядачка Нателла Кірс.- Це селфмейд-артистка. Вона фактично сама себе створила та моментально сподобалася публіці. Полонила слухача та глядача щирістю, - додає музичний редактор Саня Димов. До 28 вересняВиставка "УКRАЇNKИ" Присвятою світовому українському жіноцтву вважають організатори виставку " УКRАЇNKИ". Проєкт відкрили 10 липня з нагоди 100-річчя Союзу українок Америки.В історичному розділі експозиції - архівні світлини та друковані матеріали про діяльність Союзу українок Америки. Мистецький розділ містить живопис, графіку та скульптуру 16-ти українсько-американських художниць різних поколінь - від Катерини Кричевської-Росандіч, Людмили Морозової та Ірини Твердохліб-Банах до Юлії Пінкусевич та Юлії Ґасіо.- Проєкт присвячено кільком генераціям американських українок, які зберігають зв'язок із батьківщиною та здійснюють внесок у боротьбу за її незалежність. Твори, нещодавно передані до музейної колекції, представлено на історичній батьківщині вперше, - каже керівниця Музею української діаспори Ганна Лексіна.Київ, Музей української діаспори, вул. Князів Острозьких, 40Б До 20 жовтняВсеукраїнський тур творчого об'єднання МУР із мюзиклом "Ребелія", режисер Олександр ХоменкоІсторією про здобуття незалежності називають свій другий мюзикл творці торішньої вистави "Ти [Романтика]". Прем'єрний показ "Ребелії" від творчого об'єднання МУР відбувся 21 серпня в МЦКМ. Проєкт представлять у 19 містах.Серед героїв мюзиклу - Іван Світличний, Вʼячеслав Чорновіл, Віктор Кукса, Василь Стус, Алла Горська, Іван Дзюба, Леонід Кравчук та інші постаті.- Це історія про головну нашу перемогу, - каже режисер Олександр Хоменко. - Мазепа програв, Шевченка посадили, Відродження розстріляли - так тривало майже всі століття. Але нам вдалося розірвати це коло. Це історія нашого успіху. Вона проходить через Клуб творчої молоді в Києві та шістдесятників. Через редакцію газети в Черкасах, де працює Василь Симоненко. Через ліси Биківні та збори Народного руху, де засідають Іван Драч і Вʼячеслав Чорновіл. Через Чорнобильську АЕС, мітинги у Львові та приїзд американського президента в Україну. Через падіння ГКЧП та внесення жовто-блакитного прапора у Верховну Раду.- У порівнянні з "Ти [Романтика]" ця вистава складніша та масштабніша. Охоплює більший проміжок часу, подає події анахронічно, часом нелінійно. Це історія спротиву, яку хочеться розказати не як хроніку, а як енергію, - додає сценографка Софія Пляцко. До 26 жовтняВиставка "Віч-на-віч з Іваном Айвазовським"Пейзажі Івана Айвазовського "Буря", "Гарба в полі", "Кримський берег" та "У кримських горах. Кизил-Таш" показують у межах проєкту "Віч-на-віч" із 26 липня. Також представлено чорно-білі світлини картин художника, втрачених під час Другої світової.- Айвазовський супроводжував морські військові експедиції та уславлював на полотні колоніальні завоювання Російської імперії. Держава використовувала талант митця з метою пропаганди, - каже заступниця генерального директора з наукової роботи Анастасія Коваленко. - Утім, за імперським фасадом відкривається щирий романтик моря, піонер українського гірського та степового краєвиду, майстер жанрової картини, який досліджував розмаїття Півдня України.- Життєтворчість художника поєднувала імперський та антиімперський дискурси, колоніальне мислення й укоріненість в український і кримськотатарський культурний ландшафт. Це спонукає до деколоніальної дискусії та перевідкриття спадку майстра, - говорить в.о. генерального директора Оксана Підсуха.Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 9 листопадаВиставка "Іван Марчук. Пробудження"- Ця виставка - про світло, яке ми шукаємо всередині себе, про мить, коли душа прокидається, - каже Іван Марчук про проєкт "Пробудження", що працює з 6 серпня.Основу експозиції з понад 100 робіт із різних періодів творчості становлять цикли "Голос моєї душі", "Пейзаж" та "Цвітіння". Частина творів уперше представлена на широкий загал.- У час, коли Україна героїчно протистоїть ворогу та щоденно проходить випробування, творчість Івана Марчука звучить як особистий і водночас національний акт пробудження, - каже генеральна директорка музею Вікторія Муха. - Ця виставка про кожного з нас, про мужність не зрадити себе у найскладніші часи, про любов до рідної землі, що проростає силою. Це наш вияв поваги й любові до маестро. І, сподіваємося, передмова до його великого ювілею, який відзначатимемо наступного року.Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7

Якими стали найкращі серіали липня, що минає? Кінооглядач УП.Культура Ярослав Підгора-Ґвяздовський передивився чимало прем'єр, щоб вибрати для вас сімку, вартої перегляду.

Про це свідчить опитування Квінніпекського університету, пише The Hill.За результатами 5-денного опитування, 37% зареєстрованих виборців кажуть, що схвалюють політику Трампа. Натомість 55% респондентів не підтримують її, коли 7% вказали, що не знають, як відповісти.Видання зазначає, що цей рейтинг Трампа негативного схвалення у 18 пунктів є найнижчим зафіксованим із січня 2021 року. Також він показав падіння підтримки на 4 пункти з липня цього року: тоді рейтинг чинного президента США становив 40% підтримки та 54% несхвалення."Останнє опитування зафіксувало найнижче схвалення Трампа під час його другого терміну, так і його найбільше несхвалення", – наголошує The Hill.Попередній найнижчий рейтинг схвалення Трампа був на початку червня, коли 38% опитаних американців підтримували його, а 54% – навпаки.У квітні рейтинг підтримки президента США Дональда Трампа став найнижчим серед усіх новообраних президентів Сполучених Штатів за перші 100 днів їхнього правління, починаючи щонайменше з часів Дуайта Ейзенхауера.

У Каспійському морі стався потужний землетрус. Поштовхи відчули жителі кількох російських регіонів і сусідніх країн, пишуть російські ЗМІ. "Поштовхи відчувалися у Дагестані, Чечні, Астрахані, а також у П'ятигорську, Кисловодську та Актау (Казахстан) і Азербайджані. Щонайменше тисяча жителів Махачкали вийшли на вулиці, побоюючись повторних поштовхів", - ідеться у повідомленні. Епіцентр землетрусу знаходився за 28 км на схід від міста Ізбербаш на глибині 10 км. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Румунію сколихнув землетрус, його відчули й в Україні Наразі інформації про руйнування чи постраждалих немає. A 5.5 magnitude earthquake struck the Caspian Sea, 53 km NNNW of Derbent, Russia, on Aug 26, 2025, at 20:33 UTC. 11 km deep. No damage reported yet, though it was largely felt in Derbent and nearby areas.#землетрясение #sismo #deprem #gempa https://t.co/jsWWmYFBPM pic.twitter.com/d6cTTPe8Ru GeoTechWar (@geotechwar) August 26, 2025 Раніше на півострові Камчатка в РФ прокинулись одразу кілька вулканів. Серед них - Ключевська сопка. За 30 кілометрів від нього, згідно з даними Google Maps, знаходиться населений пункт Ключі та військовий аеродром. Недалеко знаходиться ракетний полігон Кура, який служить для випробування міжконтинентальних балістичних ракет. Вулкан активізувався в кінці липня після землетрусу на Камчатці. Як відзначають вчені, в найближчі дні можливе посилення виверження з попеловими викидами до 10 км. В Україні зберігається висока ймовірність серйозного землетрусу в Криму. Сейсмологи очікують повторення потужних поштовхів інтенсивністю до 7 балів вже до 2027 року.

Станом на 31 липня 2025 року, державний та гарантований державою борг України становив 7 773,87 млрд грн, або 186,13 млрд дол. США.

Про це пишуть Reuters та Politico.Перед першою зустріччю з президентом США Лі розповів, що його команда "стурбована тим, що ми можемо зіткнутися з "моментом Зеленського". Це сталося після опублікування Трампом допису в TruthSocial щодо південнокорейської демократії."Що відбувається в Південній Кореї? Схоже на чистку або революцію. Ми не можемо мати це і вести там бізнес. Сьогодні я бачу нового президента в Білому домі. Дякую за вашу увагу до цього питання!!!" – написав він.Однак після події лідер Південної Кореї заявив, що вона "перевершила його очікування". За його словами, вони з Трампом говорили про зміцнення економічних звʼязків Сеула й Вашингтона, а також про "модернізацію нашого двостороннього альянсу, щоб він був більш взаємним та орієнтованим на майбутнє відповідно до мінливого ландшафту безпеки".Водночас Лі Дже Мьон висловлював впевненість, що його не спіткає ситуація, подібна до зустрічі президента України Володимира Зеленського й Трампа в Овальному кабінеті в лютому."Це тому, що я прочитав книгу президента Трампа "Мистецтво угоди", – пояснив Лі. 7 липня президент США Дональд Трамп заявив про запровадження з 1 серпня тарифів у 25% на товари з Японії та Південної Кореї.

У Росії арештували кількох посадовців із керівництва прикордонних з Україною регіонів через провал захисту кордонів від рейдів ЗСУ. Про це пише Інститут вивчення війни (ISW). 25 серпня у Курській області російські силовики затримали виконувача обов'язків заступника губернатора Володимира Базарова. Його арешт пов'язали з кримінальною справою про привласнення коштів, що виділялися на спорудження оборонних укріплень на межі Курської та Бєлгородської областей у час, коли він працював в адміністрації регіону. Виконувач обов'язків губернатора Курської області Олександр Хінштейн заявив, що Базаров нібито привласнив 1 млрд рублів, що еквівалентно приблизно 12,4 млн доларів. Раніше за аналогічними обвинуваченнями затримали колишнього губернатора Курської області Олексія Смирнова, ексзаступника губернатора Брянської області Миколу Симоненка та колишнього заступника губернатора Бєлгородської області Рустема Зайнулліна. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії заарештували колишнього заступника Шойгу У звіті ISW нагадали, що 7 липня російський диктатор Володимир Путін відправив у відставку міністра транспорту і колишнього губернатора Курської області Романа Старовойта. Того ж дня він загинув за підозрілих обставин, які назвали самогубством. "В ISW надалі переконані, що ці арешти та кадрові перестановки, є частиною скоординованих зусиль Кремля зробити чиновників прикордонних областей крайніми за провал Росії у відбитті українського вторгнення в Курську область у серпні 2024 року", - переконані аналітики. Також в аналітичному центрі зазначили, що Москва намагається покласти відповідальність на місцеву владу за невдачі у протидії українським рейдам у Бєлгородській області у 2023 і 2024 роках. 12 травня президент РФ Володимир Путін зняв із посади міністра оборони Сергія Шойгу. Його замінив колишній віце-прем'єр і радник Путіна з економічної політики Андрій Бєлоусов. Сам Шойгу стане секретарем Ради безпеки.

На початку липня 2022 року президент Володимир Зеленський звільнив В’ячеслава Яцюка з посади посла України в Норвегії та 7 квітня 2025 року призначив на цю посаду Гавриша

На Черкащині п'яний водій автомобіля ВАЗ спричинив ДТП, в якому травмувалися троє дітей. Найменша, 2-річна дитина, перебуває у важкому стані. Про це повідомляють у відділі комунікації поліції Черкаської області. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Хмельницькій області внаслідок ДТП постраждали 16 людей "Дорожньо-транспортна пригода сталася 23 серпня, близько 20:30 години. Попередньо, 39-річний водій автомобіля ВАЗ-2107 не впорався з керуванням та виїхав на узбіччя, де в'їхав у дерев'яні шпали і перекинувся. Унаслідок ДТП травмувалися троє дітей: 15, 13 та двох років", - йдеться у повідомленні поліції. Дворічна дитина нині перебуває у тяжкому стані. Водій пройшов освідування, результат - 1,34 проміле. Його затримали та оголосили про підозру. Затриманому загрожує від 5 до 8 років в'язниці з позбавленням права керувати транспортними засобами. 7 липня у місті Перечин на Закарпатті сталась смертельна ДТП. Автомобіль BMW X5 на великій швидкості врізався в контрольно-ревізійний пункт правоохоронців. Загинув 45-річний прикордонник. Виявилося, що водійка була п'яною, тому не впоралася з керуванням.

Портников: Коли ми говоримо про Україну як незалежну державу — як реального суб’єкта світової історії та міжнародного права — маємо розуміти: саме цього Росія намагається нас позбавити. Та не менш важливо поставити собі інше запитання: наскільки всередині такої України є українці, які ототожнюють себе з цією державою, з її викликами, відповідальністю, шляхом? Я добре пам’ятаю, як 24 серпня 1991 року було проголошено незалежність України. Але тоді таких українців — свідомих, внутрішньо готових прийняти й захищати цю незалежність — було небагато. Навіть у сесійній залі Верховної Ради їх, чесно кажучи, було менше, ніж хотілося б.Віталій Портников, фото: apostrophe.ua Зінченко: Якщо згадати 1 грудня 1991 року, то 90,32% громадян, які взяли участь у всеукраїнському референдумі, проголосували "за" — за підтвердження Акта проголошення незалежності. Це був потужний сигнал довіри до ідеї власної державності. І коли ми дивимось на 2022 рік — то маємо майже той самий показник: близько 90%, а подекуди й більше, українців знову підтверджують свою підтримку незалежності. Це при тому, що ще 10–15 років тому ми спостерігали зовсім іншу тенденцію. Тоді рівень підтримки ідеї незалежної України падав — у деякі моменти він опускався до позначки близько 50%. Тобто ми пройшли довгий шлях — із широкою амплітудою сумнівів і надії, зростання і спаду. Але що важливо — ми вистояли. І зараз ця віра — як ніколи глибокаОлександр Зінченко, фото: Суспільне мовлення Портников: З одного боку, результати референдуму 1 грудня 1991 року — справді переконливі й промовисті для всіх. Хоча, зізнаюсь, я знав лише одну людину, яка змогла точно спрогнозувати ці цифри ще до голосування.Зінченко: І це був, здається, Степан Хмара. Портников: Це був Степан Хмара. А потім, пам’ятаю, він навіть "плясав" — у доброму сенсі. Приїхав до Москви, до Верховної Ради Радянського Союзу, і з гордістю сказав: "От бачите, я виявився абсолютно точним у своєму прогнозі." Ця Верховна Рада, до речі, тоді вже доживала свої останні дні.Зінченко: А знаєш, як Степан Хмара зустрів незалежністьПортников: У в'язниці. Пам'ятаю.Зінченко: І він не хотів виходити. Цього епізоду ти, мабуть, не знаєш.Портников: Ні, не знаю. Зінченко: Прекрасний епізод, який мені розповідав Михайло Ратушний. Суть історії полягала в тому, що їх начебто "загребли" через інциденти під час останнього воєнного параду в Києві, що відбувся 7 листопада. Саме тоді нібито Степан Ількович побив офіцераполіції.Портников: Так, я пам'ятаю історію. Зінченко: І в результаті через це Ратушний опинився у в’язниці. Та 25 серпня президія Верховної Ради оголосила амністію для всіх, хто потрапив під переслідування. Михайло вийшов на свободу, а Степана Ільковича не було. Він каже: "Ну, давайте я за ним піду". Його відводять до того місця, де на той час перебував Степан Хмара. І відбувається прекрасний діалог:— Степане, нас випускають. Пішли!— "Та відстаньте!" — відповідає Степан (Він навіть сказав інше слово, більш різке).— Дайте мені дописати статтю!У цей момент він сидів у камері і працював над важливою для себе статтею.Портников: Важливо також зрозуміти, чому Степана Ільковича не випустили 24 серпня — це дуже цікавий момент. Я був свідком цих подій і, здається, що в момент проголошення незалежності багатьом людям, як це часто буває в такі історичні хвилини, "відключилися мізки". Після того, як усі проголосували, комуністи не зовсім розуміли, що робити далі. А люди з Народної Ради — з їхніми дисидентськими біографіями — співали "Червону калину", обнімалися, святкували. Це було своєрідне українське свято в Раді. Тоді Кравчук закрив засідання — і, здається, всі просто забули про справжню роботу, яку треба було зробити.Зінченко: Вони не зовсім забули — просто всі були на той момент виснажені. Але вже в кулуарах, після закриття засідання, опозиція і Народна Рада виступили з критикою щодо Плюща та Кравчука. Вони запитали: "А чому ж ми голосували за амністію політичних в’язнів?" В результаті амністію ухвалили вже наступного дня — підписом президії Верховної Ради.Портников: Ну, насправді наступний день був не менш цікавий, ніж попередній, тому що наступного дня заборонили комуністичну партію України.Зінченко: Але заборону ввели досить цікавим і навіть забавним способом. Спочатку Київська міська рада ухвалила рішення заборонити діяльність, зокрема, Центрального комітету Комуністичної партії на території Києва та опечатали його приміщення. Лише згодом президія Верховної Ради підтримала це рішення і заборонила діяльність КПРС, принаймні, на той час, а також призупинила її розслідування.Портников: Мушу сказати, що сама ця заборона завжди здавалася мені неймовірно гротескною — особливо з огляду на контекст проголошення незалежності. Адже Україна оголошувала свою незалежність у той час, коли в Російській Федерації у Верховній Раді одночасно відбувалося паралельне засідання, на яке Борис Єльцин привів Михайла ГорбачоваЗінченко: Це було напередодні. Так, це було 23го числа. фото: з відкритих джерел Портников: Я маю на увазі не те, що ці події відбувалися в один і той самий день, а саме — що вони відбувалися на тлі один одного. 23 серпня Борис Єльцин видав указ про заборону КПРС на території Російської Федерації і примусив Михайла Горбачова з ним погодитися. Цей указ став поштовхом для скликання сесії 24 серпня — вже з метою врятувати ситуацію.Зінченко: 22 серпня Верховна Рада прийняла рішення провести надзвичайну сесію в суботу, 24 серпня. І саме того дня вони зібралися для ухвалення важливих рішень. 23 серпня в Москві відбулися знакові події: Борис Єльцин у прямому ефірі підписав указ про заборону Комуністичної партії в присутності Михайла Сергійовича Горбачова. Горбачов був розгублений — адже ніхто раніше не звільняв із роботи в прямому ефірі. Хоча він залишався президентом Радянського Союзу ще деякий час, посаду генерального секретаря ЦК КПРС він, фактично, втратив у цей момент, при чому, дуже несподівано і публічно. Водночас, друга посада ще деякий час залишалася за ним.Портников: 23 серпня, коли Комуністична партія Радянського Союзу вже була заборонена на території Російської Федерації, я був на пресконференції першого секретаря ЦК незабороненої частини партії — Станіслава Горенка. Ця пресконференція відбувалась на Банковій, і ми вже знали, що ЦК КПУ брав участь у ГКЧП, а Горенко разом з Варенниковим зустрічалися із Кравчуком, примушуючи його погодитися з ГКЧП. Горенко пояснював, що комуністична партія гратиме стабілізуючу роль і буде серйозною, впевненою організацією. Я сидів там і сміявся. Мені це здавалося тінню минулого, яку ще не подолали. Причини мого сміху були й особистими. Коли його попередник на посаді першого секретаря ЦК Компартії України, Володимир Івашко, пішов з посади заступника генсекретаря голови Верховної Ради і став заступником генерального секретаря ЦК КПРС, я саме зустрівся з Горенком у Кремлі. Я сказав йому, що він має врахувати всі помилки і зрозуміти: якщо перший секретар ЦК партії стає головою Верховної Ради - він не може залишати партійну посаду, бо всі інші так не робили. Горенко не прислухався до моїх порад, бо виконував усі вказівки Горбачова, чим, фактично, поховав комуністичну партію. Мені не шкода, але дуже цікаво. Горенко гордо заявив, що буде першим секретарем ЦК, і голова Верховної Ради йому не потрібен, адже це, на його думку, перша посада в республіці. А на голову Верховної Ради, фактично, висунули Леоніда Кравчука, якого в ЦК вважали дуже амбітним. Таким чином вони, як вони думали, елегантно від нього позбулися. Після "путчу" я йому говорив, як варто було б діяти з політичної точки зору, щоб "зберегтися", і радий, що він мене не послухав. Коли він уже виступав у ролі залишку минулого, я жартував: "Щось не слухаєш розумних людей, тоді йди собі до в’язниці". Він відповів: "Сміється той, хто сміється останнім". Я ж сказав: "Подивимося, хто буде останнім". Ось така у нас була чудова остання розмова в центральному комітеті партії зі Станіславом Івановичем.Зінченко: Через два дні по Центральному комітету партії розліталися якісь незрозумілі аркуші папери, як розповідав наш колега Микола Вересень, який теж блукав там. А о 17:00 25 серпня над будівлею Центрального комітету партії було спущено червоний прапор — знову ж таки, за участі Вересня, Юрія Луканова, Юрія Бадзьо та багатьох інших учасників цих подій.Портников: Звичайно, потрібно розуміти, що комуністи не очікували, що їх заборонять уже 25-го числа. Фактично, ця ж президія Верховної Ради, яка ухвалила рішення про заборону КПРС, складалася повністю з членів партії, деякі з яких були дуже активними її учасниками. Тобто, їм не було куди діватися. Проте я хочу повернутися до референдуму. Нам варто зрозуміти, за що люди голосували 1 грудня, наскільки вони розуміли, що таке незалежність, і наскільки пов’язували її з ідентичністю чи економічною самостійністю. Вся пропагандистська кампанія перед референдумом була побудована на простій тезі: "Краще, щоб у родині була одна дитина, ніж кілька". Я особисто погоджуюся з цією ідеєю, але знаю багато сімей з багатьма дітьми, де діти почуваються прекрасно. Це, звичайно, моя суб’єктивна думка. Саме тому мене здивувало, наскільки ця пропаганда спрацювала на людей, які майже не мали ідентичності, навіть там, де її, фактично, знищили.Зінченко: Ну, дивись, я розпитував багатьох учасників і свідків тих подій про їхні відчуття та мотивації більшості українців під час голосування. І в цьому сенсі мені найближче до душі думка Юрія Щербака — відомого письменника та політичного діяча як союзного, так і українського масштабу. Він оцінював, що приблизно третина людей, які проголосували за незалежність у грудні 1991 року, були справді ідеологічно налаштовані: їх надихала ідея української незалежності, для них важливими були українська культура, мова, традиції тощо. Таких було приблизно третина тих, хто прийшов на виборчі дільниці і віддав свій голос "за". Ще третина — це так зване "ковбасне" голосування, пов’язане з економічною нерозвиненістю та побоюваннями, які я вже згадував. Ця частина виборців голосувала за незалежність, спираючись на економічні аргументи. До речі, був цікавий епізод із так званим "прогнозом Дойче Банку", який, наскільки я розумію, фактично, був жартом студентів географічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. "Це інтелектуальна ідея, яка поширювалася ще перед квітневим загальнорадянським референдумом, де йшлося, що Україна, як самостійне економічне утворення, значно спроможніша, ніж у складі союзу з іншими менш розвиненими республіками. Цей аргумент активно працював на грудневому референдумі й допоміг переконати багатьох".І ще третина — це ті, хто голосував, керуючись вказівками начальства. А начальство в ті часи — це Леонід Кравчук, який публічно закликав голосувати за незалежність. І ніхто не заперечував, особливо враховуючи, що в той самий час відбувалися перші президентські вибори, де спочатку було сім кандидатів, але один із них, Олександр Миколайович Ткаченко — найбільш ортодоксальний комуніст серед них — зняв свою кандидатуру перед голосуванням. Для виборців, лояльних до комуністів, це означало, що альтернатив небагато, і вони, в основному, слідували вказівкам Кравчука.Леонід Кравчук, фото: з відкритих джерел Портников: Я маю сказати, що на підтвердження цієї версії я зустрічався напередодні референдуму — у жовтні–листопаді 1991 року — з Григорієм Івановичем Ривенком. Він був останнім очільником адміністрації президента Радянського Союзу. Перед цим — членом президентської ради СРСР, а ще раніше — кандидатом у члени Політбюро та першим секретарем Київського обкому партії. Це був типовий український партноменклатурник, який несподівано для себе зробив блискучу кар’єру у керівництві Радянського Союзу. Чому несподівано і навіть "непотрібно"? Бо, якби Горбачов його не помітив і не запросив до Москви, він, швидше за все, залишився б одним із керівників незалежної України. І з його тодішньою популярністю та потенціалом міг би бути і прем’єр-міністром, і, можливо, колись навіть президентом — це була серйозна постать. Горбачов був набагато більш впливовою фігурою, ніж той самий Володимир Івашко, оскільки Ривенко мав авторитет у партійному апараті України, якого Івашко ніколи не здобув. Звичайно, Ривенко, як і більшість партійних функціонерів, був щасливий: хто він тепер? Голова адміністрації президента Радянського Союзу. А хто такий президент СРСР? Ніхто. Це був неймовірний кульбіт. Він мімікрував, як більшість із них, і для мене залишається загадкою, що практично всі, кого брали на союзні посади, залишилися в Москві. Візьмемо, наприклад, Віталія Коротича, який став яскравим "путіністом" після повернення до Москви. Можливе виключення — Валерій Цибух, один із останніх перших секретарів комсомолу України, який був головою комітету з молоді Верховної Ради СРСР, а після цього повернувся в Україну й зробив тут політичну та дипломатичну кар’єру. Він був набагато більше вкорінений в український контекст і, я б сказав, був більше українцем, ніж усі ті, про кого я говорив, з точки зору розуміння свого місця.Зінченко: Питання ідентичності все ж таки є важливим. Портников: Це дуже важливо. Я зустрічався з Григорієм Івановичем Ривенком, який уже повністю мімікрував під союзного начальника. Під час нашої розмови він говорив українською. І ось що він мені каже: "Віталію, ти ж не думаєш, що українці проголосують проти союзу з російським народом? Як ти це собі уявляєш? Українці не підтримаєте таке дивне рішення Верховної Ради. Я не розумію, хто це готував. За це українці не проголосують. Це викличе кризу, бо вони проголосують проти рішення парламенту. Будуть дострокові вибори". Я відповів: " Ви що, хочете зі мною історичної дискусії? Ви ж знаєте мої погляди". Він: "Ні, я взагалі не хочу ніякої дискусії. Просто пояснюю, як буде". Тоді я кажу: "Можна я перед прощанням задам вам одне питання, не історичного характеру?" Він погодився. Я продовжив: " Уявіть собі, Григорію Івановичу, що ви не сидите в цьому кабінеті, а у тому, де провели свої останні роки — на посаді голови Київської обласної державної адміністрації. І вам телефонує Леонід Макарович Кравчук і питає: "Гріша, скільки ти мені даш відсотків на референдумі?"". Григорій Іванович, не замислюючись, відповідає: "75%". Я запитую: "Можна я піду?" Він почервонів, усвідомлюючи, що тільки-но сказав. І додав: "Ні, це ж не таке питання — екзистенційне". Після цього я зрозумів: референдум — це буде не стільки про ідеї, скільки про авторитет. Я побачив людину, яка зробила блискучу кар’єру, і точно знав, що саме її авторитет дозволить отримати потрібний результат на голосуванні. Не через фальсифікації — тоді навіть не знали, що це таке — а через довіру людей до великого начальника. От і весь референдум про незалежність міг на 25% складатися саме з такої поваги до перших секретарів, очільників адміністрацій, директорів заводів, пароплавів, голів колгоспів — до тих, кому люди довіряли.Зінченко: І от дивіться, наскільки унікальною була та ситуація, яка з різних причин змогла консолідувати всю українську націю. Тоді близько 90% українців прийшли на референдум і проголосували так, як, в принципі, слід було проголосувати. Хоч мотивації були різними. Наша спільна знайома, Марія Бурмака, свого часу чітко сказала: "Я йшла вбивати СРСР". Проте таких людей на той час було меншість. Інші ж мотиви мали більш значущий вплив, і добре, що вони існували — адже саме завдяки цьому голосування відбулося у правильному напрямку.Портников: Вбивати СРСР можна було в багатьох місцях одночасно — у Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Азербайджані. Кожна з цих криз підривала Радянський Союз. Мені, чесно кажучи, цікаво, що люди запам’яталися як символи цієї боротьби, навіть якщо фактично не брали в ній участі. Наприклад, я не був на барикадах у Ризі в січні 1991 року. Приїхав туди лише через кілька місяців. Нещодавно мені зателефонувала латвійська колега і попросила поділитися мемуарами про моє перебування у Ризі в той час — розповісти про події на барикадах. Я був дуже здивований, бо, чесно кажучи, не пам’ятав жодних барикад і подумав: "Господи, невже вже починається Альцгеймер?" Та я заглянув у свої архіви і виявив багато важливих матеріалів із січня 1991 року — інтерв’ю з міністром закордонних справ Латвії, розмови з активними учасниками тих подій. Я їх висвітлював, але сам там не був і не пам’ятав. Проте завдяки власним щоденникам зміг відновити хронологію і переконатися, що дійсно не був на місці подій. Я телефонував учасникам, бо був одним із небагатьох журналістів, які розмовляли з усіма латвійськими активістами. Вони бачили свої інтерв’ю в московській та київській пресі і вважали, що я був саме там, але насправді я спостерігав за подіями на відстані. Тоді було багато таких подій, які я висвітлював і про які розмовляв із учасниками, але їх було так багато, що не можна було бути всюди одночасно. Тож для мене велике щастя, що я пам’ятаю 24 серпня 1991 року в Києві — на відміну від тих барикад.Зінченко: От, між іншим, у тебе був прекрасний, як на мене, один з найкращих, найдотепніших спогадів про те, як ти побачив, що говорили між собою перший секретар ЦК Григоренко і голова КГБ УРСР Голушко. Я вважаю, що це прекрасна історія. Портников: Так, коли Голушко привітав Горенка словами: "Стас, а ми тепер вільні", це було справді неймовірно. Адже Галушко працював у Москві, у комітеті держбезпеки УРСР, а потім повернувся до Москви. Він був радянським КГБістом, але з абсолютно українським менталітетом. У мене з Голушком пов’язана інша історія — вона відбулася на з’їзді народних депутатів СРСР і заслуговує на увагу. Один мій колега — відомий український радянський журналіст, який пізніше працював на високих посадах за часів Леоніда Кучми — доніс на мене щодо моєї роботи на цьому з’їзді. Він повідомляв співробітникам КДБ УРСР, що я спілкуюсь із "неправильними" людьми, беру інтерв’ю у "неправильних" людей і веду підривну діяльність. І це було правдою — я справді вів підривну роботу, і акредитувався на з’їзд саме для цього. Я розмовляв із депутатами-демократами, дружив із членами міжрегіональної депутатської групи, писав про український молодіжний клуб у Москві. І навіть зараз час від часу зустрічаюсь з професорами львівських університетів, які теж займалися підривною діяльністю. Отож довелося визнати — цей "донощик" був правий. Під час з’їзду до мене підійшов генерал Голушко — народний депутат СРСР і голова КДБ УРСР — і сказав: "Віталію, ти можеш бути більш обережним?" Я відповів: "Щось трапилося?" Він: "Один із твоїх колег доніс на тебе в КДБ". Я відповів: "Навіщо мені бути обережним, якщо ви — голова КДБ УРСР? Ви ж уже знаєте про мою підривну діяльність. Хто ще може про неї дізнатися?" Тоді Голушко подивився на мене і сказав: "А є ще голова КДБ Радянського Союзу". Я відповів: "Ну і добре". І пішов шукати голову КДБ СРСР — Крючкова. Я його кілька днів розшукував, ходив довкола, навіть сидів у спеціальній кімнаті, де члени політбюро ЦК КПРС відпочивали після з’їзду. Врешті зустрів його в ліфті разом із двома охоронцями. Я звернувся до нього по імені, Володимире Григоровичу, і згодом взяв у нього інтерв’ю для усного проекту з української історії. Це була дуже цікава зустріч, вже коли він не був головою КДБ. Я розповів йому, що один із моїх колег доніс на мене, а голова КДБ УРСР повідомив про це й поцікавився, як йому слід діяти в такій ситуації. Крючков відповів: "Ви можете мати контакт із власним головою КДБ". Я сказав: "Добре". Це був неймовірний час. Після проголошення незалежності перший заступник голови Верховної Ради України Іван Степанович Плющ приїхав до Москви, щоб зустрітися з народними депутатами СРСР від України. Ми всі йшли на цю зустріч, а я, як український журналіст, мав висвітлювати подію. Іван Степанович перед зустріччю сказав мені: "Я їх усіх зараз зроблю. Я їм покажу. Депутати СРСР — це вже немає СРСР. Я їм покажу, як треба любити рідну землю". Поруч зі мною йшов генерал Голушко, який промовив: "Віталію, ви можете розповісти Івану Степановичу, що я справжній український патріот?".Зінченко: А він не уточнив, коли саме він став справжнім українським патріотом? Портников: Дуже часто читаю у різних медіа, а також чую від проросійських блогерів, що я нібито агент Комітету державної безпеки. "Але не мене вербували — це я вербував очільників КГБ. Дуже важко завербувати людину, до якої самі керівники комітету державної безпеки звертаються по підтримку".Зінченко: Слухай, між іншим, це справді цікава історія, але там було ще кілька абсолютно фантастичних епізодів. Справа в тому, що генерал Голушко літав до Москви напередодні початку ГКЧП — це було, здається, або в п’ятницю, або в суботу, тобто 16 або 17 серпня. Він прилетів, брав участь у тих зустрічах, на які його запрошували, а потім повернувся в неділю, 18-го, вранці. Прокинувся і почув усі ці повідомлення про раптове захворювання Горбачова — несподівано, причому саме на території України. Почали оголошувати документи ГКЧП, указ №1 і так далі. Але про це генерал нічого не знав. У своїх спогадах він пише, що не міг зрозуміти, як таке сталося. Чи його перевіряли на лояльність? Чи як так вийшло, що напередодні він був на Луб’янці, і йому нічого не сказали? Він був у повному потрясінні. Далі у спогадах починаються досить кумедні моменти. Кравчук телефонував йому зранку. Спершу — начальник Київського військового округу, генерал Чичеватов, повідомив, що до Голушка летить Варенников із генералами, і вони будуть з ним зустрічатися. Потім Кравчук сам намагався додзвонитися до Голушка, щоб з’ясувати ситуацію, але той не відповідав. Врешті слухавку взяв його син Саша, який сказав, що тато пішов на рибалку. Отже, 19 серпня 1991 року, у розпал ГКЧП, генерал Голушко... пішов на рибалку.Портников: Бо він просто не розумів, що робити. Але мене це не дивує. Знаєш, що я думаю? Він насправді знав усе — всі ці історії про те, що він ніби був ошелешений і нічого не знав, — це була лише гра. Я зустрічав іншу людину — теж генерала, полковника, мабуть, нині Федеральної служби безпеки Росії. А тоді він був високопоставленим офіцером Міністерства внутрішніх справ СРСР, який одразу після путчу перейшов до новоствореної Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації (або СРСР — точну назву зараз важко пригадати). Ця людина була прессекретарем міністра внутрішніх справ Бориса Пуга, який закінчив життя самогубством, і керувала медіаблоком Міністерства внутрішніх справ. Дуже впливова і серйозна фігура, яка пізніше зробила кар’єру і за часів Путіна, завершивши її на високому рівні. Оскільки я знав його реакційні погляди, які повністю відповідали позиції ГКЧП, було загальноприйнятою думкою, що саме він написав звернення інтелігенції до партійного апарату — одне з підстав для створення ГКЧП, а також маніфест ГКЧП до народу. Хоча ніхто офіційно не підтвердив це авторство, ці чутки ходили довго. Коли я дізнався про поразку ГКЧП, ця людина вже працювала журналістом, і я подумав, що її кар’єра завершена. Адже як інакше могло бути? Але я приїхав до Москви за кілька днів після проголошення незалежності України, йду по Кремлю, і раптом зупиняється машина. З неї виходить мій знайомий у новій формі — уже генерал-майор, не полковник, з чудовою формою. Я питаю його: "Як так вийшло?" Він відповідає: "А ви знаєте, я Борису Карловичу (Пугу) казав, що він не втручався в цю справу". Я здивовано: "А що сталося?" Він пояснює: "На початку серпня я розпустив усіх у відпустку. Всі були у відпустці, а він пішов на рибалку. Багато людей, які знали, що буде, просто пішли на рибалку, бо були впевнені, що ГКЧП програє. Це була для них спецоперація, і вони не збиралися брати в ній участь — натомість вони планували керувати тим, що відбудеться після".Зінченко: Генерал Голушко потім дуже ображався через те, що Кравчук у своїх спогадах описав епізод, коли він телефонував, говорив із сином Сашею, а той нібито кудись зник. Голушко стверджував, що насправді був на місці і потім повернувся. І тут відбувається цікавий епізод — версії подій не збігаються. Голушко почав формувати нову версію того, що відбувалося: мовляв, він із Фокіним приїхав із Кончезаспи до Києва, потім у нього було багато зустрічей, він окремо спілкувався з Варенниковим і так далі. Отже, у спецслужб тих часів існував якийсь внутрішній конфлікт версій подій.Портников: Я думаю, ми з тобою, Сашо, дійшли до суті подій, і це дивовижно, що ми змогли це зробити майже випадково, реконструювавши всю картину. Насправді для багатьох людей, особливо на рівні Комітету державної безпеки СРСР та інших силових структур, ця історія виглядала так, ніби вони просто виставили "ґкачепістів" на передній план. Вони знали, що ті програють, знали, хто вийде переможцем. Водночас не хотіли світитися і не хотіли прямо конфліктувати з ними, адже це було вищим керівництвом Радянського Союзу. Тому вирішили триматися осторонь. Було дві групи людей: одні брали участь у "путчі", інші – у боротьбі з ним. І саме ці другі згодом зіграли важливу роль — це, наприклад, Євген Примаков, який опинився на барикадах Білого дому, та Едуард Шеварднадзе. Всі вони були соратниками Горбачова, але фактично стояли поруч із Єльциним. Було й багато інших, які не брали безпосередньої участі, але згодом обіймали серйозні посади. Зокрема, генерал Голушко, який пізніше став міністром державної безпеки Росії, очолював Федеральну службу контррозвідки. Українська незалежність вибила ґрунт із-під їхніх планів. Їхня мета полягала в тому, щоб створити новий режим без КПРС і без Горбачова, можливо, на території усього Радянського Союзу.Зінченко: Слухай, а чи не має в цьому якоїсь конспірології? Я поясню, чому так думаю. Бо коли йдеться про формування ГКЧП, зокрема про склад "Державного комітету з надзвичайного стану", то от товариш Янаєв, фактично, був змушений брати участь. Дві години — з 8-ї до 10-ї — його буквально "переконували" підписати всі документи від свого імені як віцепрезидента, адже президент не міг виконувати свої обов’язки. І він ці дві години чинив опір.Портников: А хто його переконував? Зінченко: А ну на нього всі насіли — і наш друг Крючков, і Валентин Павлов, прем’єр-міністр Радянського Союзу. Їм потрібен був хтось, хто підпише всі документи, і це міг бути лише Янаєв. Але він дізнався про свою участь у ГКЧП вже після того. Спочатку Павлов телефонує йому десь ближче до полудня, а потім, здається, Крючков — по обіді, з проханням приїхати ввечері до Кремля. На той момент Янаєв вже був "добре під шафе". Отже, реконструюємо першу добу його участі в ГКЧП. Він дізнається, що повинен приїхати в Кремль у неділю 18-го, приблизно по обіді. Приїжджає о 8-й вечора і дізнається, що має очолити переворот. Він дві години цьому опирався, але врешті-решт його переконали. Та на цьому справа не закінчилася — вони продовжували вечір із Павловим і ще кимось, пили майже до ранку. І ось ранковий епізод: наш хороший друг, фактичний ініціатор усієї історії — Володимир Крючков, ідеолог "путчу" — намагається зібрати перше засідання ГКЧП, але не може додзвонитися ані до Янаєва, ані до Павлова. Зрештою він зв’язується з Дмитром Язовим, головою Міністерства оборони. Той пояснює, що Янаєв і Павлов до ранку пили і вже не дуже "в кондиції". Коли Павлов трохи прийшов до тями, в нього стався гіпертонічний криз, і він більше не брав участі. Отож ця історія з ГКЧП виглядає як погано спланований водевіль. І всі наші реконструкції, що хтось "втік", "сховався" чи "пішов на дипломатичну рибалку", можуть бути трохи конспірологічними теоріями.Портников: Пропонуй, бо те, що ти розповідаєш — це події, які розгорталися кілька днів поспіль. І знову ж таки, я вважаю, що український акт про незалежність зламав всю цю операцію, а також підсумки того плану. Але я добре пам’ятаю літо 1991 року. Зокрема, пам’ятаю Ігоря Смірнова — першого так званого президента Придністров’я, який приїздив на нараду до Кремля. Як ти пам’ятаєш, "пуч" відбувся саме тоді, коли мав бути підписаний новий союзний договір.Зінченко: 20 серпня мало відбутися підписання цього договору. Водночас, це означало, що такі люди, як прем’єр-міністр СРСР Валентин Павлов, міністр оборони Дмитро Язов і Крючков, мали позбутися своїх посад. Також йшлося про звільнення Янаєва з його посади.Портников: Але цікаво, що Михайло Грибачов не збирався 20-го числа повертатися до Москви. Зінченко: Він збирався. Вважаю, що це підтверджено, адже за ним вже був відправлений літак до Криму. Саме йому о 4-й годині телефонував Янаєв і обіцяв зустріти його наступного дня, 19 серпня, в аеропорту. Цей факт підтверджено під час слідства, яке розслідувало справу ГКЧП. Покази всіх учасників подій збігаються: Горбачов планував повертатися 19 серпня.Портников: Окей, я це приймаю. Але влітку відбулася одна нарада — про неї я писав, адже саме Смірнов мені про неї розповідав. Пізніше про цю нараду згадував і Валерій Ліцкай, так званий міністр закордонних справ Придністров’я, який, чесно кажучи, не зовсім розумів сенс того, що відбувається. Нараду проводив Анатолій Іванович Лук’янов, голова Верховної Ради СРСР, який на той час не був членом ГКЧП. Лук’янов чітко заявив цим людям — керівникам самопроголошених республік Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, а також представникам естонських та латвійських інтерфронтів, що ситуація скоро, через місяць, нормалізується і вони мають бути готові. До речі, Придністров’я дуже активно підтримало ГКЧП, і Лук’янов запевняв, що їх зібрали саме для цього, що в них велике майбутнє. На цій нараді кілька хвилин був присутній і Михайло Сергійович Горбачов — він заходив у кабінет Лук’янова. Я переконаний, що Горбачов і Лук’янов, по суті, самі себе перехитрили: з одного боку, вони не хотіли підписувати цей союзний договір, але водночас не бажали, щоб відмова від нової моделі співпраці з союзними республіками відбулася їхніми руками. Тож вони "поставили в гру" цих "чудіків", а в результаті з’явилися інші сили, які намагалися діяти у цій ситуації. Це була дуже багатошарова і складна історія. І я не вважаю це конспірологією — це просто свідчить про те, що імперія так просто не руйнується. А от подія, яку ніхто не передбачав, — це незалежність України. Саме вона стала початком того, що згодом назвуть "парадом суверенітетів" або "парадом незалежностей" у новому форматі. До моменту ухвалення рішення про незалежність Українською Верховною Радою інші колишні радянські республіки теж не поспішали діяти. Я добре пам’ятаю реакцію своїх колег у Москві після проголошення незалежності України. Я зателефонував на радіостанцію "Ехо Москви" й попросив вийти у прямий ефір. Тоді події розгорталися дуже стрімко. Мені відповіли: "Прямий ефір? Ти розумієш, що відбувається? Що такого трапилось, Віталію, що ти хочеш виходити в прямий ефір?" А я їм кажу: "Та що? Україна проголосила незалежність і виходить із Радянського Союзу".Зінченко: А вони це навіть не помітили. Портников: Вони в це не вірили. Ведучий сказав мені: "Ні, не може бути, цього не може бути, але це вже сталося". З переляканим виглядом він додав: "Тоді виходь у прямий ефір". Під час ефіру я звертався українською мовою до українців Росії, закликав їх повертатися додому, адже тепер у них є власна Батьківщина. Але навіть через кілька днів після мого приїзду до Москви я стикався з абсолютною невірою росіян у те, що Україна може стати незалежною державою. Вони просто не хотіли це приймати — від керівників до простих людей.Зінченко: Слухай, вибач, але ніхто не вірив, що українська незалежність постане так швидко. Я не раз питав багатьох "батьків" української незалежності — депутатів, які голосували за неї у Верховній Раді, тих, хто редагував сам Акт проголошення незалежності. Запитував: уявіть собі, що 31 грудня 1990 року вам скажуть — наступний Новий рік ви святкуватимете вже в незалежній Україні. Що б ви тоді відповіли? Відповідь була проста: ми були переконані, що незалежність обов’язково настане. Але також вірили, що на це знадобиться щонайменше 5–6 років — доки Кремль остаточно ослабне і ми зможемо це здійснити. А 1 серпня 1991 року до Києва приїжджає президент США Джордж Буш-старший і застерігає українців: будьте обережні, не піддавайтеся суїцидальному націоналізму. Власне, це була відверта промова проти української незалежності. ЦРУ у квітні й червні того року випускає великі доповідні рапорти про ситуацію в Радянському Союзі та про можливість проголошення незалежності. І там теж роблять висновок: якщо українська незалежність і станеться, то не раніше ніж за 5–6 років.Портников: Ну, мушу зізнатися, що й я наприкінці нашої розмови теж думав про таку перспективу — кілька років на становлення незалежності. Адже напередодні візиту Джорджа Буша я зустрічався з його командою в Москві, десь наприкінці липня. Серед них були кілька моїх знайомих з попередніх зустрічей — людей, які пізніше відіграли ключову роль у формуванні нових американо-українських відносин та визнанні незалежності України. Роман Попадюк, перший посол США в Україні, а також представники пресслужби Білого дому — зокрема заступник прес-секретаря Марліна Фіціотора, яка відповідала за міжнародні питання, — розповіли мені, що Джордж Буш збирається виступити з промовою у Верховній Раді України. Я навіть казав їм: "Слухайте, не робіть цього, краще нехай він утримається. Бо через кілька років Україна обов’язково стане незалежною. Це беззаперечна тенденція. І за цю промову їм буде соромно". А вони мені відповідали: "Ну що таке кілька років? Хто взагалі пам’ятатиме цю промову через такий час? І Джордж Буш, напевно, вже не буде президентом". Власне, тоді він ще не був "старшим" — просто Джордж Буш, і вони вважали, що він не залишатиметься довго на посаді президента США. Головне їхнє заперечення було не в тому, що Україна не стане незалежною, а в тому, що це не станеться так швидко — аніж за 24 дні після його промови.Зінченко: Через три тижні. І через три тижні в тебе був ще один цікавий епізод. Портников: Який саме? Зінченко: А в кулуарах Верховної Ради в перерві між 4-ю і 5-ми годинами 24-го серпня. Портников: А, коли я викреслював слово республіка з "Акту незалежності".Зінченко: Ти маєш розповісти це докладніше, бо, знаєш, нещодавно, коли ти коментував одну ситуацію, я спочатку не дуже повірив і трохи примружив очі. Коли ти вперше розповів цю історію, я подумав: ну, це якісь казки Віталія Портнікова, правда? Але потім я взявся перевірити — подивився факсиміле документу, акту з підписами. Ось, дивлюся: тут є підпис Дмитра Павличка, а ще одне слово дописане Іваном Зайцем. І коли я порівняв колір ручки, якою викреслено слово "республіка", — він відрізняється від інших.Портников: Ну, тому що ніхто не давав мені ручку. Я користувався своєю. Але, якщо серйозно, це ще один момент, який показує, як це відбувалося. Чому ми взагалі викреслювали слово республіка? Зінченко: Чого Павличко взагалі сам не викреслив? Чому він тобі дав і сказав: "От Віталій – на, викресли". Портников: У нього було багато іншої роботи, вони там постійно сперечалися. Ну, вибач, але викреслити слово "республіка" міг і будь-який хлопчина — для цього не обов’язково був потрібен Дмитро Павличко. Вони просто боялися налякати комуністів. Вважали: якщо напишуть "Республіка Україна", то ті одразу зрозуміють, що йдеться не про УРСР, і піднімуть паніку. Тому вирішили піти нейтральним шляхом. Левко Лук’яненко взагалі пропонував назвати державу "Українська Народна Республіка". Я, до речі, цю ідею підтримував. Але тоді це виглядало надто радикально: відразу постала б асоціація з націоналізмом, петлюрівщиною — комуністи б цього не витерпіли. Та навіть формулювання "Республіка Україна" для них звучало надто буржуазно. Вони просто не проголосували б. А їм потрібен був результат — потрібна була більшість. "Тому слово "республіка" й викреслили, і залишили просто "Україна". Це не був компроміс у повному розумінні. Це було прагнення не налякати комуністів і отримати їхні голоси. І саме так з’явилася держава з простою, але символічно потужною назвою — Україна".Зінченко: Ще Богдан Гаврилишин залишив у своїх спогадах, у своїх інтерв'ю певні деталі цього моменту. І він каже: "Я був абсолютно вражений, що оця дискусія щодо того, як має бути названа нова країна, вона тривала там лічені хвилини. У нього було відчуття, що це було 2 чи 3 хвилини десь."

Про це в етері Еспресо розповів економіст Олег Пендзин, член Економічного дискусійного клубу."На сьогодні стан економіки РФ є надзвичайно складним. У російському бюджеті стоїть дефіцит 3.8 трлн рублів, фактичний дефіцит - під 5 трлн рублів. А основне джерело покриття дефіциту, яке було до сьогодні у РФ, - Фонд національного добробуту, в якому лишилося 2,6 трлн рублів. Підняття податків і девальвація російського рубля не врятують ситуацію, тому що це ще більше вдарить по економіці РФ. Простіше кажучи, на жовтень у росіян не буде грошей покривати дефіцит бюджету", - зауважив Олег Пендзин.За його словами, у 2023 році РФ зверталася до Китаю з проханням надати стабілізаційний кредит в юанях, тоді Пекін відмовив. Росіяни зверталися до африканських країн, які також відмовили."Навіть російські пабліки говорять, що Путін збирається до Сі Цзіньпіна на 80-ту річницю перемоги над Японією у Другій світовій війні й буде підіймати питання, щоб отримати від Китаю стабілізаційний кредит в юанях приблизно на 7-8 трлн російських рублів, щоб і далі продовжувати фінансувати війну. Це якраз і буде той момент - Рубікон, точка біфуркації, коли стане всім все ясно. Якщо Китай надасть цей кредит, то по суті він стане на бік РФ, бо на сьогодні Росія відокремлена від міжнародних фінансових ринків. І тоді це дасть можливість РФ фінансувати війну, це чітко позиціюватиме Китай, який зараз намагається демонструвати свою нейтральність. І це до деякої міри дасть європейським країнам можливість більш широко застосовувати санкційні обмеження проти Китаю, як країни, що стала на бік РФ", - прокоментував економіст.На його думку, Китай перебуває на "шпагаті", тому що дуже залежить від європейського ринку. Слід пояснити, що річний обсяг товарообороту між Китаєм та ЄС – приблизно $750 млрд, а із США – десь $650 млрд, тобто разом – біля $1,4 трлн."Китай зараз активізувався у пошуках механізмів для припинення гарячої фази бойових дій, бо він не хоче дотягнути до того моменту, коли треба буде визначатися. Але я маю глибоке переконання, що російсько-українська війна зупиниться не на рішеннях у Москві, а на перемовинах між Сі Цзіньпінем і Трампом, бо саме там Україна буде використовуватися або однією, або другою стороною, як аргумент, у досягненні їхніх торговельних відносин. У даному випадку і Росія, і Україна будуть об’єктами перемовин, а не суб’єктами участі", - резюмував Пендзин. 18 липня стало відомо, що лідер Китаю Сі Цзіньпін планує запросити президента США Дональда Трампа до Пекіна на святкування 80-ї річниці закінчення Другої світової війни, яке відбудеться у вересні. Очільник Кремля Володимир Путін уже прийняв запрошення. 

22 серпня на Полтавщині пройшов буревій. 26 населених пунктів залишилися без електропостачання, понад 10 тисяч абонентів постраждали, повідомив керівник Полтавської військової адміністрації Володимир Когут. В Пирятинській громаді пошкоджено близько 100 покрівель та зафіксоване падіння дерев. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Київській області випав град розміром із яйце За інформацією АТ "Полтаваобленерго" без світла залишилися 938 юридичних та 9211 побутових абонентів у Лохвицькій, Пирятинській, Лубенській, Миргородській, Полтавській, Чорнухинській, Чутівській громадах. "Аварійні бригади вже працюють над відновленням електропостачання", - розповів Когут. Увечері 7 липня потужний буревій із грозою пройшовся територією Львівської та Рівненської областей, спричинивши пошкодження інфраструктури та знеструмлення. У Львові зафіксовано сильну бурю з грозою та шквальним вітром. Мер закликав мешканців залишатися в безпечних місцях та уникати перебування під деревами чи біля рекламних конструкцій. На Рівненщині негода найбільше вдарила по Дубенському та Вараському районах. За словами начальника Рівненської ОВА Олександра Коваля, у Дубенському районі в понад 10 житлових будинках пошкоджено покрівлю, також є численні випадки повалених дерев.

Про це повідомляє Центр протидії дезінформації у telegram-каналі.Платформа TikTok заблокувала канал підсанкційного народного депутата Артема Дмитрука, який є фігурантом кримінального провадження та оголошений у міжнародний розшук. Зазначається, що контент, поширюваний через цей канал, мав ознаки наративів, характерних для російської пропаганди.Що відомо про справу ДмитрукаУ серпні минулого року народний депутат України Артем Дмитрук, відомий лобіюванням інтересів Московського патріархату в парламенті, опублікував низку дописів про підготовку його затримання.24 серпня 2024 року він незаконно виїхав до Молдови. Наступного дня, 25 серпня, нардепу оголосили підозру.Згодом Дмитрук заявив, що його сім'ю переслідували та намагались викрасти з готелю у Європі.Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук прокоментував незаконний виїзд за кордон Дмитрука. Він заявив, що за результатами розслідування будуть ухвалені рішення, зокрема й у парламенті. Своєю чергою міністр внутрішніх справ Молдови Адріан Ефрос повідомив, що народний депутат не заявляв, що він є посадовцем Верховної Ради, – він виїхав як звичайний громадянин.На початку вересня ЗМІ припустили, що Дмитрук перебуває в Лондоні.24 вересня політик розповів, що в Лондоні його затримали співробітники правоохоронних органів. За його словами, після цього відбулося судове засідання.Офіс генпрокурора готує матеріали для екстрадиції нардепа Артема Дмитрука, який перебуває в розшуку у зв’язку з переховуванням від органів правосуддя в Україні.7 жовтня Дмитрук голосував на засіданні Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності в режимі онлайн.14 листопада стало відомо, що нардеп дав інтерв'ю російському пропагандистському медіа RT.22 червня 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ про запровадження нових санкцій щодо фізичних і юридичних осіб, які здійснюють діяльність на ТОТ і співпрацюють з окупаційними силами РФ, зокрема проти Артема Дмитрука.2 липня YouTube заблокував на території України ще два канали, які поширювали співзвучну російській пропаганді інформацію, а саме колишнього нардепа Ігоря Мосійчука та Артема Дмитрука.

У минулому місяці найбільшими регіональними ринками нових легкових авто в Україні були: місто Київ, Київська, Дніпропетровська, Одеська та Львівська області. Ці регіональні ринки забезпечили 63% липневих продажів нових легковиків, повідомляє Укравтопром. "За місяць у столиці придбали - 2162 авто. Це на 5% менше, ніж торік. На Київщині було зареєстровано 624 од. (+30%). Реєстрацію Дніпропетровщини отримали 530 авто. (+7%). В Одеській обл. - 382 од. (+10%). На Львівщині - 360 од. (+11%)", - ідеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні створять бюро з розслідування транспортних аварій Бестселером липня на ринку нових авто Києва був RENAULT Duster. На Київщині, Одещині та Львівщині першість у BYD Song Plus. Мешканці Дніпропетровської області частіше купували HONDA eNS1. Назвали також найпопулярніші електромобілі липня. У минулому місяці український автопарк поповнили понад 7 тис. автотранспортних засобів на акумуляторних джерелах живлення (BEV).

Про це інформує Reuters. Новий акаунт @whitehouse запрацював у вівторок ввечері. На ньому опублікували перше відео, на якому президент Трамп заявляє: "Я ваш голос"."Америко, ми повернулися! Як справи, TikTok?", - йдеться в описі. Речниця Білого дому Керолайн Левітт пояснила рішення запуску TikTok-акаунту бажанням доносити інформацію до ширшої аудиторії. "Адміністрація Трампа прагне донести історичні успіхи, яких президент Трамп досяг для американського народу, до якомога ширшої аудиторії та на якомога більшій кількості платформ. Повідомлення президента Трампа домінували в TikTok під час його президентської кампанії, і ми раді розвивати ці успіхи та комунікувати так, як це не робила жодна інша адміністрація раніше", - заявила вона. Reuters зазначає, що Трамп прихильний до цієї соцмережі, оскільки вважає, що  вона допомогла йому здобути підтримку серед молодих виборців під час виборів у листопаді 2024 року. Його особистий акаунт @realdonaldtrump має понад 15 мільйонів підписників.Заборона TikTok у США: що відомоУ лютому 2024 року група законодавців закликала міністерство торгівлі США внести ByteDance, материнську компанію TikTok, до списку експортного контролю, аби запобігти отриманню доступу до американського програмного забезпечення.5 березня до конгресу США внесли законопроєкт, який вимагав від китайської компанії ByteDance відмовитися від соцмережі TikTok, щоб уникнути заборони відеозастосунку на території країни. Тодішній президент США Джо Байден заявив про готовність підписати закон, який обмежить роботу TikTok у США, а згодом палата представників ухвалила законопроєкт, яким використання TikTok може бути заборонене на території країни. Згодом стало відомо, що TikTok і його китайська материнська компанія ByteDance подали до суду на США. Своєю чергою Дональд Трамп заявив, що не варто забороняти платформу TikTok протягом "деякого часу", згадавши про результати охоплень свого контенту під час передвиборчої кампанії. Він також звернувся до Верховного суду з проханням відкласти очікувану заборону TikTok, яка могла набути чинності за день до його інавгурації.14 січня повідомляли, що офіційні особи Китаю розглядають можливість продажу американського підрозділу TikTok мільярдеру Ілону Маску, якщо компанія не зможе уникнути заборони соцмережі.Пізніше Верховний суд США відмовився задовольнити апеляцію TikTok щодо питань свободи слова. Це рішення відкрило шлях до виконання закону про заборону платформи у країні.18 січня TikTok на якийсь час припинив роботу у США, втім  відновив її після вступу Трампа на посаду президента – новий глава США підписав указ про відтермінування заборони TikTok на 75 днів.Наприкінці березня Трамп висловив упевненість у тому, що угоду про продаж TikTok американському покупцю з китайською компанією ByteDance буде укладено до суботи, 5 квітня.Проте 4 квітня Трамп продовжив роботу застосунку TikTok у державі на 75 днів та висловив сподівання на роботу з Китаєм, який "не дуже задоволений тарифами".17 червня в Білому домі повідомили, що президент США Дональд Трамп продовжив на 90 днів термін для продажу американських активів TikTok.Наприкінці червня Трамп заявив, що знайшов потенційного покупця для платформи TikTok. За його словами, йдеться про групу "дуже заможних людей". Згодом він повідомив, що 7 або 8 липня розпочне переговори з Китаєм щодо продажу TikTok. За його словами, сторони вже практично досягли угоди. 

Наступний саміт НАТО відбудеться в Анкарі 7 та 8 липня 2026 року. Захід відбудеться у президентській резиденції у Бештепі в Анкарі, заявив генсек Альянсу Марк Рютте, пише пресслужба Північноатлантичного альянсу. Це вже вдруге, коли Туреччина прийматиме саміт. Перед цим лідери зустрічались у Стамбулі у 2004 році. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європа опирається забаганкам Трампа і примусила його до вірності НАТО - підсумки саміту у Гаазі На саміті лідери продовжать роботу з перетворення НАТО на сильніший, справедливіший і смертоносніший альянс, готовий відповісти на критичні виклики нашої безпеки, проанонсував Рютте. "Я хочу подякувати Туреччині за організацію цієї важливої зустрічі. Туреччина вже понад 70 років є надійним союзником НАТО, вносячи неоціненний внесок у забезпечення нашої спільної безпеки", - заявив генсек. Попередній саміт відбувся 24-25 червня у нідерландському місті Гаага. Держави-члени Північноатлантичного альянсу, включно зі Сполученими Штатами та Угорщиною, погодилися, що допомога Україні у війні проти Росії буде частиною їхнього внеску у євроатлантичну безпеку. Водночас члени НАТО погодилися, що допомога Збройним силам України буде зарахована як частина оборонних витрат.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте 19 серпня оголосив, що наступний саміт Альянсу відбудеться 7 – 8 липня 2026 року. Місцем проведення заходу обрали турецьку столицю – Анкару. Повний текст новини