Тренд пошуку "Масовий Вибух"
Стрічка оновлень
Коментарі
ІМІ рекомендує
22°
тернопільбуковина лнзмасовий вибухреферендум17 вереснясу-24політикакубок українипоїздвійськова допомогаслужба безпеки українибезпілотний літальний апаратзаконфлагмандень ангела сьогодніорганізація об'єднаних наційатбюнісеф16 вереснямагнітні бурі прогнозілля забарнийлікарські засобиолександр зінченкоінтерв'юштрафаяксжиронагенерал-майоркубок лігиельче – реал мадридЩе..
Про все це говоримо у новому випуску подкасту «Що з економікою?» з Вірою Савченко, виконавчою директоркою міжнародної аудиторської та консалтингової компанії BDO Україна.
А ще детально розбираємо, що робити бізнесу одразу після прильоту: як зафіксувати пошкодження, які документи зібрати, як оцінити збитки та куди звертатися по компенсацію.
Ангеліна Завадецька: Вітаю! Ви слухаєте або дивитеся подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.
Максим Самойлюк: А я — Максим Самойлюк, старший економіст ЦЕС. І сьогодні говоритимемо про наслідки російських атак для української економіки та про те, як бізнесу зберегти стійкість. Наша гостя — Віра Савченко, виконавча директорка міжнародної аудиторської та консалтингової компанії BDO в Україні. Пані Віро, вітаю вас!
Віра Савченко: Добрий день!
Ангеліна Завадецька: BDO спільно з Європейською бізнес-асоціацією у травні цього року презентували покроковий план для бізнесу — як діяти у випадку пошкодження майна внаслідок російської агресії. Хочу запитати: з якою метою ви готували такий посібник і наскільки, за вашою оцінкою, бізнес готовий, чи має напрацьовані стратегії відновлення, і чи вистачає йому урядових та неурядових рекомендацій?
Віра Савченко: Дякую за запитання і взагалі за увагу до цієї теми — на мій погляд, вона недооцінена, справді небагато інформації. У межах Європейської бізнес-асоціації наші експерти підготували цей посібник, і зараз ми вже готуємо його третю редакцію. З’являється так багато нового, щось змінюється, додаються державні програми підтримки, уточнення, роз’яснення — тобто вже третя редакція за досить короткий час. Якщо говорити, наскільки бізнесу легко зорієнтуватися в цих процесах, особливо після прильотів — хоча готуватися до цього треба завчасно, — то інформації дуже мало: різні державні органи випускають свої регуляції, і це іноді ніяк не поєднано між собою.
Тому ми й вирішили зробити цей посібник. Нова редакція, якщо не помиляюся, вийде за тиждень-два — понад 41 сторінка суто практичних рекомендацій, що робити. Обсяг інформації великий, навігація складна, саме тому ми намагаємося допомогти бізнесу зорієнтуватися. А чому вирішили випускати? Бо був великий запит: у компаній ставалися прильоти, вони зверталися куди могли, зокрема й до бізнес-асоціації, питали, що робити. І тут дуже важливий обмін досвідом — багато компаній та асоціацій, які вже проходили певні етапи, ним ділилися. Тобто посібник написаний не лише з голови консультантів: там є й практичні поради від тих, хто, на жаль, уже пережив такі випадки і поділився своїм шляхом.
Ангеліна Завадецька: Останнім часом російські атаки на український бізнес посилилися. За вашими оцінками, їхній вплив гірший, ніж торік? І які наслідки ви бачите за секторами, за регіонами — для конкретного бізнесу і для економіки загалом?
Віра Савченко: Я оперую тільки публічними, доступними даними. З того, що відбувається зараз, — так, цьогоріч атаки саме на приватний сектор посилилися порівняно з минулим роком. Найбільше страждає логістика, складська інфраструктура, але так само — енергетика, харчова промисловість. Бачила статистику (щоправда, джерело не на виду, але вона схожа на правду), що постраждав приблизно кожен п’ятий хлібозавод — ось такі зараз масштаби руйнувань.
Постраждали й машинобудування, і ретейл — дуже багато галузей. Київщина, Дніпро, Одеса, Запоріжжя — регіонально вже немає такого поняття, як глибокий тил: навіть там, де раніше вважалося більш-менш безпечно, зараз великі руйнування. Гадаю, якусь нову макростатистику ми побачимо лише на рівні RDNA наступного року. Київська школа економіки рахує цифри пошкоджень; з того, що доступно з публічних джерел, збитки українського приватного сектору — це десь від $7 до $17 млрд. Точно сказати складно, але приблизно такими цифрами оперують різні дослідження.
Максим Самойлюк: У посібнику, який ми вже згадували, є покрокова інструкція — що робити бізнесу і в якому порядку у випадку прильоту. Пропоную пройтися цими кроками. Якщо, не дай Боже, прилітає ракета чи дрон — що бізнес має зробити найперше?
Віра Савченко: Дуже дякую за запитання, воно справді критичне — у критичних ситуаціях багато людей губляться. У перші години найважливіше — безпека людей: переконатися, що всі в безпеці, надати необхідну допомогу, викликати екстрені служби (101, 102, 103). Потім якомога швидше задокументувати — поки не почали прибирати наслідки — і починати збирати документи, йти по інстанціях. Зараз є три необхідні шляхи.
Перший — зафіксувати сам факт: акт комісійного обстеження, запис у Реєстрі пошкодженого майна. Другий — оцінити розмір збитку (якщо є страховий поліс або плануєте подавати, наприклад, до суду). Третій — підтвердження форс-мажору, яким займається Торгово-промислова палата. Тобто це десь 5–7 пакетів документів, причому на деякі з них досить обмежений термін — їх не можна збирати умовно пів року. І подавати їх треба теж у кілька інстанцій — залежно від того, чи є страховка, чи бере компанія участь у програмі експортно-кредитного агентства (ЕКА), — десь у 5–7 інстанцій. І ось тут одна з головних проблем: деякі державні органи не визнають документи іншого державного органу, і підприємствам доводиться подавати дублюючі пакети до одних і тих самих органів. Це дуже затягує будь-які процеси.
Ангеліна Завадецька: А з якими саме органами ця дискомунікація?
Віра Савченко: Наприклад: обстеження не є підставою для банку, витяг із реєстру не працює для страховика, сертифікат ТПП — для податкового списання. Тобто кожен документ фіксує щось своє, а коли в підприємства згоріли офіс, сервери, сервіси — дуже складно готувати всі ці пакети. З того, що я чула від бізнесів, які збирали документи після прильотів: навіть якщо вони беруть участь у програмі ЕКА і мають право на компенсацію, саме збирання документів займає до двох місяців, а може, й трохи більше.
Тому про якесь швидке відновлення зараз говорити дуже складно — саме через цю потребу в дерегуляції. Забігаючи наперед: і Європейська бізнес-асоціація, і інші асоціації, і приватні підприємства постійно надають урядові зворотний зв’язок; сподіваюся, деякі процеси спростяться, але наразі — не менше 5–7 пакетів документів.
Ангеліна Завадецька: А чи треба до когось звертатися, щоб завели кримінальну справу проти Росії, чи це відбувається автоматично?
Віра Савченко: Ні, це відбувається автоматично: на місце викликається поліція, і відомості автоматично вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але підприємству варто переконатися, що це зроблено, і дізнатися номер кримінального провадження. Тобто певні кроки зробити треба, але саме внесення відбувається автоматично.
Максим Самойлюк: Отже, переконалися, що персонал у безпеці, зафіксували пошкодження, справу проти Росії завели автоматично. Наступний важливий крок у посібнику — зібрати всі документи на майно. Але що робити, якщо разом із товаром чи обладнанням згоріли й усі документи? Податковий кодекс дає бізнесу поза зоною бойових дій лише 5 робочих днів, щоб письмово повідомити податкову, і 90 днів, щоб відновити архіви. Як у такій ситуації не нарватися на штрафи?
Віра Савченко: Ці терміни все одно потрібно намагатися дотримати. Знищення архівів треба включити в загальну доказову базу — зафіксувати, що тут зберігалися документи і що вони втрачені, — і методично відновлювати. Дуже складно, коли знищилося все і його неможливо відновити. Але щось можна: узяти витяг із державних реєстрів, поновити установчі документи, взяти дублікати у контрагентів, виписки в банку тощо.
Зараз багато що є в електронних кабінетах — у кожного підприємства вони є в різних установах, — тому значна частина відновлюється, і це не така велика проблема, але терміни бажано не пропускати. З останньої комунікації з податковою бачу, що вона готова йти на індивідуальні рішення й відкрита до діалогу. Тобто якщо вийти на комунікацію і пояснити свою критичну ситуацію, є шанс на відкритий діалог і запобігання неприємним моментам — краще, ніж не комунікувати і пропустити всі терміни.
Ангеліна Завадецька: Наступний етап — оцінити збитки. Хочу запитати: чи можна включати у збитки простій? Як бізнесу порахувати, скільки коштує один день, коли він не працює, і який мінімальний запас грошей потрібен для перезапуску?
Віра Савченко: Тут можна підійти з двох боків. З одного боку, є затверджена Фондом держмайна методика, за якою оцінюють збитки. З іншого — якщо підприємство хоче взяти участь у програмі ЕКА, у програмі компенсації, то ймовірний збиток воно оцінює саме, не залучаючи оцінювача за жодною методикою: тобто оголошує суму ймовірного збитку, на яку хоче увійти в програму. А вже після настання випадку треба залучати сертифікованого оцінювача, який за цією методикою робить оцінку, і тоді вже подавати, наприклад, на компенсацію.
Щодо простою: зараз у програмі ЕКА застрахувати бізнес-діяльність не можна — лише майно: будівлю, виробництво, комунікації, інфраструктурні об’єкти, а простій поки ні. Упущену вигоду — прибуток, який ви не отримали через зупинку, — для суду, наприклад, ЕКА не приймає. Ми подали пропозицію розширити програму на простій, але позитивного рішення поки немає. Чому я постійно посилаюся на експортно-кредитне агентство і наводжу його як приклад? Бо поки що для бізнесу це єдина працююча і наявна програма масової компенсації після прильотів. Є точкові рішення для великих інвесторів чи інші програми, але масова, державна — одна, від ЕКА, тому всі орієнтири зараз на неї.
Ангеліна Завадецька: Просто уточню: за цією програмою бізнес сам прораховує ймовірні збитки, коли подається, і рахується лише майно. А якщо станеться приліт — заходить команда, яка переоцінює ці збитки? Ось цей момент хотіла уточнити.
Віра Савченко: Коли стався приліт, а ви учасник програми: ви оцінили, наприклад, своє майно на ₴10 млн — це був перший ліміт, зараз ₴30 млн — і сплачуєте пів відсотка. Якщо стався приліт, то, щоб отримати компенсацію, вам уже потрібен звіт незалежного оцінювача: ви викликаєте його за свій кошт, подаєте цей звіт в ЕКА, і вже за ним вони компенсують. Так зроблено, бо коли звіт оцінювача вимагався спочатку — на вході в програму — багато бізнесів казали, що це дорого й складно; щоб спростити вхід і зробити програму масовішою, звіт оцінювача перенесли на момент після настання випадку.
Максим Самойлюк: Що робити з податками і персоналом? Коли приміщення чи склад зруйновані, виробництво стоїть, грошей немає — як законно діяти керівнику, щоб не втратити команду і не загнати компанію в борги? Чи може бізнес тимчасово не платити податки? Що загалом вигідніше — оголосити простій і платити не менше двох третин окладу, чи повністю призупинити дію трудового договору, коли зарплату не виплачують взагалі?
Віра Савченко: Закон дає кілька легальних інструментів, і їх можна комбінувати; у новій версії нашого гайду ми навіть робимо матрицю відповідності — що з чим можна поєднувати. Якщо відновлення не сильно зруйнованого підприємства — питання тижнів, можна оформити простій і платити не менше двох третин окладу: це дорожче, але зберігає команду. Для тих, хто може працювати віддалено, — дистанційна робота з повною зарплатою. Якщо ж горизонт невідомий або тривалий, можна призупинити дію трудового договору, і зарплата не виплачується. Це не звільнення, але дуже великі ризики втратити команду, тож підприємство має саме вирішити, що краще: частково платити й зберегти команду, щоб потім швидко відновитися, чи піти на ризик втрати команди.
Призупинення — це майже нуль витрат проти двох третин фонду оплати праці, але треба дивитися; іноді варто комбінувати залежно від відділу та інших факторів. Робочий принцип — гібрид: частину команди на дистанційку, частину — у простій, а призупинення — тільки там, де роботи фізично немає і невідомо, коли її можна відновити. Щодо податків: немає такого, щоб їх не платити, але є часткові механізми. Можна звертатися по відстрочку чи розстрочення податкового боргу, комунікувати з податковою; списання знищених активів зменшує фінансовий результат. Кожна ситуація індивідуальна, але точно не можна не платити податки просто через сам факт, що по вашій компанії був приліт.
Ангеліна Завадецька: А ці податкові знижки, про які публічно говорить і малий, і великий бізнес після прильотів, — чи це взагалі можливо? Наскільки це допомогло б, якщо ви рахували?
Віра Савченко: Це поки лише пропозиції, проєкти. Не думаю, що податкова погодиться на такі знижки — це нереалістичний інструмент. Я більше вірю в так звані tax incentives — податкові стимули. Є два законопроєкти — якщо не помиляюся, їх подавав депутат Дмитро Кисилевський, — за якими податки можна буде зараховувати: за рахунок майбутніх податків фінансувати будівництво чи інвестицію.
У світі цей інструмент працює: інвестор заходить у країну, і частину його інвестицій потім компенсують податками. Це реалістичніший інструмент, і дуже сподіваюся, що ці два законопроєкти приймуть і бізнес зможе цим користуватися. А просто податкові знижки через сам факт пошкодження, мені здається, — нереальний інструмент; хоч про нього й говорять, мабуть, його не приймуть.
Максим Самойлюк: А чому? Адже про це говорить багато бізнесів, і з останніх найбільших прикладів — «Розетка» теж про це говорить. Чому ви все-таки вважаєте, що на це не підуть?
Віра Савченко: Тому що потрібні гроші в бюджет, а ситуація в бюджеті теж не найкраща. Якщо підприємство працює і може працювати далі, йому одразу після прильоту потрібна ліквідність — пільгові кредити, а не податкові знижки. Деякі податки нараховуються за підсумком року — це довготривалий ефект. А швидка програма компенсації, програма пільгового кредитування — з мого досвіду, бізнес запитує саме це.
Ангеліна Завадецька: Ніби все зафіксовано — але чи є реальний шанс колись отримати компенсацію і від кого саме? Додам, що в посібнику зазначено: зафіксовані збитки можна передавати до Міжнародного реєстру збитків через «Дію». Чому національне судове рішення проти Росії — це підстава отримати компенсацію в майбутньому?
Віра Савченко: Тут працює формула: без зафіксованих сьогодні збитків завтра не буде нічого. А із зафіксованими збитками — це вже питання політичних рішень і часу; це вже не питання «якщо». Тому фіксувати треба, але зараз, окрім інструменту від ЕКА, іншого компенсаційного інструменту немає. Можна йти до суду — українського чи міжнародного. В Україні, наскільки я знаю, лише одна судова справа завершилася — здається, у Сумській області, зі стягненням майна, що належало чи Росії, чи якомусь російському бізнесу.
Тобто це поодинока справа. У міжнародній практиці — я не судовий юрист і знаю про це трохи опосередковано — краще працює інвестиційний арбітраж: багато великих українських компаній подавали позови і вигравали їх. Дуже гарна практика по Криму: після 2014 року багато українських компаній втратили там активи; і Україна, і Росія до минулого року були членами цього міжнародного арбітражу. Торік членство Росії за договором завершилося, але подавати на неї позови можна ще років десять. Тобто позов подає не держава Україна, а конкретний інвестор, бізнес — до Росії. По Криму вже є кілька справ, є судова практика; рішення ухвалювали на користь українських інвесторів.
Наскільки я знаю, не лише по Криму, а й по інших активах уже було 2–3 позитивних рішення в судах Нідерландів. Практика напрацьовується, далі питання — стягнення: десь російські активи вже заблоковані, десь ще блокуються. Механізм складний. Але велика подяка тим компаніям, які проходять цей шлях, витрачають гроші на міжнародні арбітражі й напрацьовують практику, яка, впевнена, потім допоможе всьому українському бізнесу притягнути агресора до відповідальності. Як саме це буде, який механізм — поки сказати складно, але вже те, що створено реєстр і бізнес може подавати туди через «Дію», досить легко заявляючи про свою шкоду, — це великий крок уперед. До того ж це сталося зовсім недавно: раніше подавати записи до цього реєстру могли лише фізичні особи.
Ангеліна Завадецька: Віро, а чи є вже там цифри по втратах фізичних осіб і бізнесу? Скільки вже назбиралося?
Віра Савченко: Ні, на жаль, актуальних даних цього реєстру я не знаю — бізнес лише кілька місяців як отримав можливість подавати через «Дію», тому це поки неспівставні цифри; як заноситимуть минулі періоди, мені складно сказати. Як на мене, найактуальніші втрати бізнесу зараз не в цьому реєстрі, а в підрахунках Київської школи економіки та Світового банку, які публікуються в RDNA.
Максим Самойлюк: Ви згадали, що коли документи згоряють разом з усім, це велика проблема. Як бізнесу захистити свої документи й дані заздалегідь — що для цього варто зробити?
Віра Савченко: Гадаю, в Україні вже майже не залишилося підприємств, які ведуть облік лише на папері — фінансова функція майже всюди оцифрована. Але треба переконатися, що ви користуєтеся надійною хмарою, не використовуєте вороже програмне забезпечення, а паролі не записані всі на одному папірці, який лежить в офісі й про який знає лише одна людина. Бухгалтерія, облік, корпоративна пошта, документообіг, база клієнтів, договори — це дуже важливо.
Усі правовстановлюючі документи бажано мати в копії — техпаспорти, креслення; тобто все, що потрібно для роботи, має мати резервну копію. Є правило «3-2-1»: три копії, два типи носіїв і одна географічно віддалена копія. Контур можна трохи спростити, але бажано переносити в хмару — тим паче що це зараз доступно. Є українські дата-центри, які надають такі послуги, є й міжнародні — від Amazon, Microsoft. Тобто це справді легко і не так дорого й складно, як може здатися. Перехід у хмару — не лише запобіжник: він допоможе бізнесу ефективніше працювати, бо це і спільна робота над документами, і багато інших переваг.
Ангеліна Завадецька: Коли бізнес зазнає ударів, очевидно, що не всі можуть витягнути ремонт і відновлення самотужки. Тому уряд розробив кілька фінансових інструментів підтримки — від прямих гарантій до страхування ризиків, частину ми вже сьогодні згадували. Як ви загалом оцінюєте ці програми? Чи багато бізнесів можуть на них розраховувати і чи вони дієві?
Віра Савченко: Тут, мабуть, найбільша проблема в тому, що роки йдуть, а сильних позитивних змін у цьому напрямі, на жаль, немає. Є програма компенсації від експортно-кредитного агентства — вона запрацювала 1 січня цього року. Особисто я дуже дякую урядові, що вона є. Ми й самі вступили в цю програму й користуємося нею; слава Богу, ситуацій, коли довелося б просити компенсацію, у нас не було. Добре, що вона є, але з офіційних цифр, які я бачу, десь близько 400 бізнесів подали заявку на вступ. Це невелика кількість — програма не стала масовою.
Гадаю, уряд це теж розуміє: у програму вже двічі вносили корективи — збільшували ліміти, спрощували (наприклад, спершу прибрали оцінку на вході), — і зараз готується третій пакет змін. Дуже сподіваюся, що програма стане ще зручнішою. Наскільки я знаю, до майнової компенсаційної складової пропонують додати Київ і Київську область, а також орендоване майно — раніше можна було лише власне.
І дуже дякую вам, що піднімаєте це питання, — так ми певною мірою рекламуємо програму, щоб більше бізнесів про неї знали й могли вступити, адже вона справді недорога: пів відсотка, це гарна можливість. Але в програмі є обмеження: вона повністю фінансується з бюджету, і може статися так, що в разі великих пошкоджень грошей у бюджеті просто не вистачить, щоб компенсувати всім, — навіть якщо все правильно оформлено, сплачено внесок і є всі документи. Тому очікуємо — навіть не від уряду, а від Верховної Ради — можливого збільшення фінансування цієї програми в бюджеті. Але тут попит народжує пропозицію: що більше бізнесу увійде в програму, то легше буде адвокатувати збільшення фінансування. Є також програми компенсації для переробних підприємств — здається, там компенсують до ₴16 млн.
Переробні підприємства — наші флагманські, тому для них більша підтримка, і це теж добре. Зараз говорять про «5-7-9», щоб трохи розширити підтримку на ширше коло бізнесу. Тобто інструменти є, і вони гарні; сказати, що держава нічого не робить і не допомагає, не можна. Але є певні недоліки й на боці самого бізнесу — треба активніше брати участь у цих програмах, більше давати зворотний зв’язок; що масовішими вони стануть, то краще буде всім.
Максим Самойлюк: Російські удари руйнують майно підприємств, і один із варіантів фінансування відновлення — кредит. Але щоб отримати кредит, потрібне майно під заставу, а воно ще вчора було, а сьогодні могло згоріти. Немає майна — немає кредиту, немає кредиту — немає майна. Як бізнесу вийти з цього замкненого кола?
Віра Савченко: Складне питання. По-перше, є дуже гарна пілотна програма ЄБРР із «ПриватБанком» і «Райффайзен Банком» щодо часткового списання боргів за знищені війною активи. Дуже важливо, щоб — якщо пілот покаже гарні результати — він став системним компонентом цієї архітектури, а не залишився просто експериментом.
Це вже конкретна програма, яка клієнтам цих установ дає таку можливість. Є також державні портфелі гарантій, які заміщують банку частину застави: «5-7-9» на відновлення, гарантії ЕКА для експортерів, застава рухомим майном, майбутнім врожаєм, правами вимоги; є навіть лізинг — обладнання замість кредиту під заставу рухомості. Тобто якісь рішення є, але питання застави під кредит дуже критичне, особливо для великого бізнесу, де суми й застави великі, — тут масового рішення, на жаль, немає. Його треба напрацьовувати всім разом.
Ангеліна Завадецька: Ви вже неодноразово згадували експортно-кредитне агентство. З 1 січня 2026 року працює ця програма компенсацій — до ₴30 млн на одного суб’єкта. Щоб узяти участь, є нюанс: бізнес має сплатити одноразовий внесок — пів відсотка від суми ймовірного збитку, тобто до ₴150 тис. при максимальному ліміті.
Віра Савченко: Коли ви купуєте страховий поліс і наприкінці його дії з вами нічого не сталося, вартість полісу вам теж не повертають.
Ангеліна Завадецька: Пригадую фільми — не пам’ятаю, американські чи ні, — де, щоб отримати страхову виплату, люди собі щось ламають чи щось підпалюють, аби тільки їм виплатили.
Віра Савченко:Тобто так, це квазістраховий інструмент. Це не зовсім страховка, а компенсація на прифронтових територіях — там це зменшений страховий платіж. Чи виправдано? Думаю, дуже, бо ЕКА, до речі, працює на всіх прифронтових територіях: у них немає такого, що «100 кілометрів від лінії фронту не працюємо» чи «50» — програма покриває всюди. На цих територіях просто немає іншого варіанту — страхові там не працюють. Тому за пів відсотка отримати можливість компенсувати вартість майна до ₴30 млн — як на мене, дуже виправдано.
Це, щоправда, не вирішує проблеми великого бізнесу — великих компаній, великих логістичних центрів, які теж є на прифронтових територіях і працюють, — це колосальна проблема; але для малого й середнього бізнесу, який теж становить велику частину нашої економіки, це дуже гарна програма. І, як я вже казала, чекаємо на її подальше оновлення. Якщо додадуть орендоване майно та інші покращення, які заплановані, буде дуже добре. Внесок — це солідарний механізм, тому він і не повертається: сплачують багато, а компенсують тому, до кого прилетіло; самих внесків для функціонування програми недостатньо — там велика бюджетна складова.
Максим Самойлюк: Є ще питання ліміту в ₴30 млн: адже зараз потерпають і більші бізнеси, чиї збитки суттєво перевищують ₴30 млн, — та сама «Розетка», та сама «Фоззі Груп» та інші компанії, які росіяни регулярно обстрілюють. Під цю програму компенсації вони не підпадають. Які варіанти є для них? Можливо, для них є якісь інші рішення?
Віра Савченко: Інших варіантів немає. Страхові не страхують, а ця програма для них надто маленька. Є точкові програми для великого бізнесу, але — для нових інвестицій: американська DFC дозволяє застрахувати великі нові інвестиції, у ЄБРР є своя програма, але теж для нових інвестицій. Якщо ви хочете, умовно, побудувати в Україні завод, який коштуватиме десятки мільйонів, то знайдете під це якесь іноземне дороге покриття.
А для вже наявного великого бізнесу в Україні інших програм немає. І тут відповідь, мабуть, у якомусь довгостроковому рішенні, бо програма ЕКА — це швидкі кроки для малого й середнього бізнесу тут і зараз. Треба розробляти комплекснішу програму страхування воєнних ризиків — довгострокову, яка після завершення війни зможе еволюціонувати в повоєнну. Бо навіть якщо завтра бойові дії закінчаться, воєнний ризик нікуди не зникне: у нас багато замінованих територій, вибухові ризики залишаються, та й Росія лишається сусідом.
У світі є багато прикладів, коли програма компенсації під час війни згодом еволюціонувала у страхові програми проти терористичного ризику, проти катастроф, і далі ефективно працювала. Тільки комерційним ринком ми тут не впораємося, тільки державною компенсацією — теж. Потрібна багаторівнева програма, яка включала б і комерційний ринок, і державну компоненту, і міжнародний перестраховий ринок. Наскільки я знаю, уряд над такою програмою працює — то активніше, то менш активно, пріоритети змінюються. Дуже сподіваюся, що це перспектива не тижнів, а місяців, і така програма таки запрацює, наблизивши нас до комплексного розв’язання проблеми. Бо поточна програма — це nice to have, але досить точкове, короткострокове рішення.
Максим Самойлюк: У ЕКА є ще одна програма — не лише компенсація збитків, а й часткове покриття премії на страхування воєнних ризиків: якщо премія перевищує 1%, держава через ЕКА готова компенсувати різницю понад 1%, але з лімітом ₴3 млн на рік.
Що ви думаєте про цей інструмент і наскільки він реально зменшує фінансове навантаження на бізнес, який потребує такої страховки?
Віра Савченко: Це, власне, дві компоненти однієї і тієї ж програми; вона теж запрацювала 1 січня цього року. Умовно, поділ такий: на прифронтових територіях — компенсація збитків, а на решті території — компенсація страхового внеску, бо на прифронтових страхові не всюди страхують. Це теж гарна програма для бізнесу.
Зараз, якщо йти до комерційних страхових, у більш-менш спокійних регіонах ставка буде десь 4–6%, у ризикованіших — 8, 11, 12%, а подекуди страхові взагалі не працюють. І ці 8–12% для бізнесу — це дорого й складно, тож компенсація вартості страховки до 1% — дуже гарний інструмент. Так само скажу, що заявок на нього подано не так багато, тож сподіваюся, що програма житиме й працюватиме далі і що більше бізнесів до неї звертатиметься.
Важливий момент: там теж дуже короткі терміни — треба відразу після укладення договору зі страховою, у п’ятиденний строк, подати документи до ЕКА, щоб вступити в програму і щоб вони компенсували різницю у відсотках. До 1 серпня цього року — буквально до позаминулого тижня — діяла ретроспективна модель: можна було вступити в програму й за старим договором страхування, укладеним раніше, ніж за 5 днів до подання.
Зараз цей період завершився; дуже сподіваюся, що його продовжать чи відкриють новий, щоб і за старими договорами можна було вступити. З останніх новин, що я чула, по цій програмі теж збільшать ліміти: зараз компенсують до 1%, але не більше ₴3 млн на рік, — здається, є пропозиція збільшити це до ₴5 млн, що теж непогано. Тож програма гарна, треба користуватися; вона стимулює страховий ринок — більше полісів, а що ефективніше працює ринок, то більше з’являтиметься інших страхових продуктів. Нам потрібна масовість цих програм, тому дуже сподіваюся, що ця компонента програми ЕКА теж запрацює масовіше.
Ангеліна Завадецька: Віро, а чому, на вашу думку, — ви називали цифру близько 400 бізнесів, які скористалися програмою до ₴30 млн, — чому так мало, і як це змінити?
Віра Савченко: Це цифра з відкритих джерел, точної я не знаю — нею оперували в новинах. У будь-якої добровільної страхової моделі є свої пастки. Перша — катастрофічна короткозорість: людина, бізнес системно недооцінюють рідкісні події з великими збитками — «у мій об’єкт не влучить». Тобто наша психіка нормалізує навіть таку фонову загрозу: вона велика, ми всі це розуміємо, але не настільки, щоб усі масово пішли купувати поліс і вступати в програму ЕКА. Друге — так зване гіперболічне дисконтування: це коли премія платиться сьогодні, а захист — у якомусь абстрактному майбутньому.
Гроші за участь у програмі ЕКА і страховий поліс треба заплатити сьогодні, і коли є дефіцит обігових коштів, коли складно за всіма іншими напрямами, ця витрата програє будь-якій операційній. Ну і просто ліквідні обмеження: цих порівняно невеликих коштів у компанії може на цьому етапі не бути. І, на жаль, недовіра до виплат. У нас у країні до будь-якого страхування є певна недовіра — навіть за популярними полісами медичного чи автомобільного страхування буває складно довести право на виплату й доводиться довго її чекати.
Тому бізнес і тут не до кінця вірить, що він вступить у програму і одразу після прильоту отримає компенсацію в повному обсязі. Тому треба комунікувати. Мені б дуже хотілося бачити успішні кейси — коли компанія, що брала участь у програмі, справді отримала виплату. Гадаю, тоді програма стане масовішою.
Ангеліна Завадецька: Якщо уявити ідеально підготовлений до криз український бізнес — який він? Можете, на ваш розсуд, розділити цю підготовку на малий, середній і великий бізнес, чи це радше єдині поради для всіх?
Віра Савченко: Питання обширне. Дуже складно сказати «витрачайте максимум ресурсів на підготовку до можливого прильоту» або, навпаки, «покращуйте лише короткострокові речі» — кожен має вирішувати сам. Ситуація в нас унікальна, і говорити, як робити правильно, складно. Але точно в кожної компанії має бути план безперервності діяльності. Якщо його досі немає — після стількох років це, мабуть, проблема. Ми говорили про хмарні сервіси, перехід у хмару — це теж має бути. Точно має бути підготовлений персонал — і тренінгова, і безпекова складові.
Зараз у нас цього немає, але колись ми до цієї моделі дійдемо. Наприклад, у Британії страхова модель, заснована на захисті від ризиків тероризму, має цікаву річ: поліс на 10% дешевший для компаній, які самі вкладаються у свою безпеку і роблять низку речей, тобто зменшують імовірність настання шкоди і, де можуть, її вплив. Умовно: якщо одне підприємство вкладається, будує укриття, персонал навчений, вони розосередилися, а інше нічого не робить — і в обидва стався приліт, — то перше, мабуть, швидше відновиться і, можливо, справді заслуговує на якусь знижку в полісі чи трохи більшу компенсацію. Це стимул стати підготовленою компанією; гадаю, це буде гарний крок, якщо його впровадять держава чи сам ринок. Багато компаній зараз релокуються.
Сенс у децентралізації, мабуть, є, але казати всьому бізнесу з прифронтових регіонів «релокуйтеся на Західну Україну» — теж, мабуть, неправильно. Тому підготовлений бізнес — це той, хто займається своїм ризик-менеджментом: навіть із тими ризиками, з якими нічого не може вдіяти, — якщо він їх визнає і чесно прораховує, це вже частина підготовки. Усі ризики зняти ми не можемо, але хоча б знати про них і готуватися — це важливо.
Зараз є багато можливостей з боку приватного ринку: допомогти скласти план безперервності діяльності, перейти в хмару, навчити працівників, замовити навіть приватне ППО чи укриття. Тобто, залежно від сфери, кожен бізнес може багато зробити, щоб не бути захопленим зненацька, а розуміти ці ризики й те, що може статися в критичній ситуації.
Запис Що робити бізнесу після «прильоту» та хто компенсує збитки спершу з'явиться на Громадське радіо.
А ще детально розбираємо, що робити бізнесу одразу після прильоту: як зафіксувати пошкодження, які документи зібрати, як оцінити збитки та куди звертатися по компенсацію.
Ангеліна Завадецька: Вітаю! Ви слухаєте або дивитеся подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.
Максим Самойлюк: А я — Максим Самойлюк, старший економіст ЦЕС. І сьогодні говоритимемо про наслідки російських атак для української економіки та про те, як бізнесу зберегти стійкість. Наша гостя — Віра Савченко, виконавча директорка міжнародної аудиторської та консалтингової компанії BDO в Україні. Пані Віро, вітаю вас!
Віра Савченко: Добрий день!
Ангеліна Завадецька: BDO спільно з Європейською бізнес-асоціацією у травні цього року презентували покроковий план для бізнесу — як діяти у випадку пошкодження майна внаслідок російської агресії. Хочу запитати: з якою метою ви готували такий посібник і наскільки, за вашою оцінкою, бізнес готовий, чи має напрацьовані стратегії відновлення, і чи вистачає йому урядових та неурядових рекомендацій?
Віра Савченко: Дякую за запитання і взагалі за увагу до цієї теми — на мій погляд, вона недооцінена, справді небагато інформації. У межах Європейської бізнес-асоціації наші експерти підготували цей посібник, і зараз ми вже готуємо його третю редакцію. З’являється так багато нового, щось змінюється, додаються державні програми підтримки, уточнення, роз’яснення — тобто вже третя редакція за досить короткий час. Якщо говорити, наскільки бізнесу легко зорієнтуватися в цих процесах, особливо після прильотів — хоча готуватися до цього треба завчасно, — то інформації дуже мало: різні державні органи випускають свої регуляції, і це іноді ніяк не поєднано між собою.
Тому ми й вирішили зробити цей посібник. Нова редакція, якщо не помиляюся, вийде за тиждень-два — понад 41 сторінка суто практичних рекомендацій, що робити. Обсяг інформації великий, навігація складна, саме тому ми намагаємося допомогти бізнесу зорієнтуватися. А чому вирішили випускати? Бо був великий запит: у компаній ставалися прильоти, вони зверталися куди могли, зокрема й до бізнес-асоціації, питали, що робити. І тут дуже важливий обмін досвідом — багато компаній та асоціацій, які вже проходили певні етапи, ним ділилися. Тобто посібник написаний не лише з голови консультантів: там є й практичні поради від тих, хто, на жаль, уже пережив такі випадки і поділився своїм шляхом.
Ангеліна Завадецька: Останнім часом російські атаки на український бізнес посилилися. За вашими оцінками, їхній вплив гірший, ніж торік? І які наслідки ви бачите за секторами, за регіонами — для конкретного бізнесу і для економіки загалом?
Віра Савченко: Я оперую тільки публічними, доступними даними. З того, що відбувається зараз, — так, цьогоріч атаки саме на приватний сектор посилилися порівняно з минулим роком. Найбільше страждає логістика, складська інфраструктура, але так само — енергетика, харчова промисловість. Бачила статистику (щоправда, джерело не на виду, але вона схожа на правду), що постраждав приблизно кожен п’ятий хлібозавод — ось такі зараз масштаби руйнувань.
Постраждали й машинобудування, і ретейл — дуже багато галузей. Київщина, Дніпро, Одеса, Запоріжжя — регіонально вже немає такого поняття, як глибокий тил: навіть там, де раніше вважалося більш-менш безпечно, зараз великі руйнування. Гадаю, якусь нову макростатистику ми побачимо лише на рівні RDNA наступного року. Київська школа економіки рахує цифри пошкоджень; з того, що доступно з публічних джерел, збитки українського приватного сектору — це десь від $7 до $17 млрд. Точно сказати складно, але приблизно такими цифрами оперують різні дослідження.
Максим Самойлюк: У посібнику, який ми вже згадували, є покрокова інструкція — що робити бізнесу і в якому порядку у випадку прильоту. Пропоную пройтися цими кроками. Якщо, не дай Боже, прилітає ракета чи дрон — що бізнес має зробити найперше?
Віра Савченко: Дуже дякую за запитання, воно справді критичне — у критичних ситуаціях багато людей губляться. У перші години найважливіше — безпека людей: переконатися, що всі в безпеці, надати необхідну допомогу, викликати екстрені служби (101, 102, 103). Потім якомога швидше задокументувати — поки не почали прибирати наслідки — і починати збирати документи, йти по інстанціях. Зараз є три необхідні шляхи.
Перший — зафіксувати сам факт: акт комісійного обстеження, запис у Реєстрі пошкодженого майна. Другий — оцінити розмір збитку (якщо є страховий поліс або плануєте подавати, наприклад, до суду). Третій — підтвердження форс-мажору, яким займається Торгово-промислова палата. Тобто це десь 5–7 пакетів документів, причому на деякі з них досить обмежений термін — їх не можна збирати умовно пів року. І подавати їх треба теж у кілька інстанцій — залежно від того, чи є страховка, чи бере компанія участь у програмі експортно-кредитного агентства (ЕКА), — десь у 5–7 інстанцій. І ось тут одна з головних проблем: деякі державні органи не визнають документи іншого державного органу, і підприємствам доводиться подавати дублюючі пакети до одних і тих самих органів. Це дуже затягує будь-які процеси.
Ангеліна Завадецька: А з якими саме органами ця дискомунікація?
Віра Савченко: Наприклад: обстеження не є підставою для банку, витяг із реєстру не працює для страховика, сертифікат ТПП — для податкового списання. Тобто кожен документ фіксує щось своє, а коли в підприємства згоріли офіс, сервери, сервіси — дуже складно готувати всі ці пакети. З того, що я чула від бізнесів, які збирали документи після прильотів: навіть якщо вони беруть участь у програмі ЕКА і мають право на компенсацію, саме збирання документів займає до двох місяців, а може, й трохи більше.
Тому про якесь швидке відновлення зараз говорити дуже складно — саме через цю потребу в дерегуляції. Забігаючи наперед: і Європейська бізнес-асоціація, і інші асоціації, і приватні підприємства постійно надають урядові зворотний зв’язок; сподіваюся, деякі процеси спростяться, але наразі — не менше 5–7 пакетів документів.
Ангеліна Завадецька: А чи треба до когось звертатися, щоб завели кримінальну справу проти Росії, чи це відбувається автоматично?
Віра Савченко: Ні, це відбувається автоматично: на місце викликається поліція, і відомості автоматично вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але підприємству варто переконатися, що це зроблено, і дізнатися номер кримінального провадження. Тобто певні кроки зробити треба, але саме внесення відбувається автоматично.
Максим Самойлюк: Отже, переконалися, що персонал у безпеці, зафіксували пошкодження, справу проти Росії завели автоматично. Наступний важливий крок у посібнику — зібрати всі документи на майно. Але що робити, якщо разом із товаром чи обладнанням згоріли й усі документи? Податковий кодекс дає бізнесу поза зоною бойових дій лише 5 робочих днів, щоб письмово повідомити податкову, і 90 днів, щоб відновити архіви. Як у такій ситуації не нарватися на штрафи?
Віра Савченко: Ці терміни все одно потрібно намагатися дотримати. Знищення архівів треба включити в загальну доказову базу — зафіксувати, що тут зберігалися документи і що вони втрачені, — і методично відновлювати. Дуже складно, коли знищилося все і його неможливо відновити. Але щось можна: узяти витяг із державних реєстрів, поновити установчі документи, взяти дублікати у контрагентів, виписки в банку тощо.
Зараз багато що є в електронних кабінетах — у кожного підприємства вони є в різних установах, — тому значна частина відновлюється, і це не така велика проблема, але терміни бажано не пропускати. З останньої комунікації з податковою бачу, що вона готова йти на індивідуальні рішення й відкрита до діалогу. Тобто якщо вийти на комунікацію і пояснити свою критичну ситуацію, є шанс на відкритий діалог і запобігання неприємним моментам — краще, ніж не комунікувати і пропустити всі терміни.
Ангеліна Завадецька: Наступний етап — оцінити збитки. Хочу запитати: чи можна включати у збитки простій? Як бізнесу порахувати, скільки коштує один день, коли він не працює, і який мінімальний запас грошей потрібен для перезапуску?
Віра Савченко: Тут можна підійти з двох боків. З одного боку, є затверджена Фондом держмайна методика, за якою оцінюють збитки. З іншого — якщо підприємство хоче взяти участь у програмі ЕКА, у програмі компенсації, то ймовірний збиток воно оцінює саме, не залучаючи оцінювача за жодною методикою: тобто оголошує суму ймовірного збитку, на яку хоче увійти в програму. А вже після настання випадку треба залучати сертифікованого оцінювача, який за цією методикою робить оцінку, і тоді вже подавати, наприклад, на компенсацію.
Щодо простою: зараз у програмі ЕКА застрахувати бізнес-діяльність не можна — лише майно: будівлю, виробництво, комунікації, інфраструктурні об’єкти, а простій поки ні. Упущену вигоду — прибуток, який ви не отримали через зупинку, — для суду, наприклад, ЕКА не приймає. Ми подали пропозицію розширити програму на простій, але позитивного рішення поки немає. Чому я постійно посилаюся на експортно-кредитне агентство і наводжу його як приклад? Бо поки що для бізнесу це єдина працююча і наявна програма масової компенсації після прильотів. Є точкові рішення для великих інвесторів чи інші програми, але масова, державна — одна, від ЕКА, тому всі орієнтири зараз на неї.
Ангеліна Завадецька: Просто уточню: за цією програмою бізнес сам прораховує ймовірні збитки, коли подається, і рахується лише майно. А якщо станеться приліт — заходить команда, яка переоцінює ці збитки? Ось цей момент хотіла уточнити.
Віра Савченко: Коли стався приліт, а ви учасник програми: ви оцінили, наприклад, своє майно на ₴10 млн — це був перший ліміт, зараз ₴30 млн — і сплачуєте пів відсотка. Якщо стався приліт, то, щоб отримати компенсацію, вам уже потрібен звіт незалежного оцінювача: ви викликаєте його за свій кошт, подаєте цей звіт в ЕКА, і вже за ним вони компенсують. Так зроблено, бо коли звіт оцінювача вимагався спочатку — на вході в програму — багато бізнесів казали, що це дорого й складно; щоб спростити вхід і зробити програму масовішою, звіт оцінювача перенесли на момент після настання випадку.
Максим Самойлюк: Що робити з податками і персоналом? Коли приміщення чи склад зруйновані, виробництво стоїть, грошей немає — як законно діяти керівнику, щоб не втратити команду і не загнати компанію в борги? Чи може бізнес тимчасово не платити податки? Що загалом вигідніше — оголосити простій і платити не менше двох третин окладу, чи повністю призупинити дію трудового договору, коли зарплату не виплачують взагалі?
Віра Савченко: Закон дає кілька легальних інструментів, і їх можна комбінувати; у новій версії нашого гайду ми навіть робимо матрицю відповідності — що з чим можна поєднувати. Якщо відновлення не сильно зруйнованого підприємства — питання тижнів, можна оформити простій і платити не менше двох третин окладу: це дорожче, але зберігає команду. Для тих, хто може працювати віддалено, — дистанційна робота з повною зарплатою. Якщо ж горизонт невідомий або тривалий, можна призупинити дію трудового договору, і зарплата не виплачується. Це не звільнення, але дуже великі ризики втратити команду, тож підприємство має саме вирішити, що краще: частково платити й зберегти команду, щоб потім швидко відновитися, чи піти на ризик втрати команди.
Призупинення — це майже нуль витрат проти двох третин фонду оплати праці, але треба дивитися; іноді варто комбінувати залежно від відділу та інших факторів. Робочий принцип — гібрид: частину команди на дистанційку, частину — у простій, а призупинення — тільки там, де роботи фізично немає і невідомо, коли її можна відновити. Щодо податків: немає такого, щоб їх не платити, але є часткові механізми. Можна звертатися по відстрочку чи розстрочення податкового боргу, комунікувати з податковою; списання знищених активів зменшує фінансовий результат. Кожна ситуація індивідуальна, але точно не можна не платити податки просто через сам факт, що по вашій компанії був приліт.
Ангеліна Завадецька: А ці податкові знижки, про які публічно говорить і малий, і великий бізнес після прильотів, — чи це взагалі можливо? Наскільки це допомогло б, якщо ви рахували?
Віра Савченко: Це поки лише пропозиції, проєкти. Не думаю, що податкова погодиться на такі знижки — це нереалістичний інструмент. Я більше вірю в так звані tax incentives — податкові стимули. Є два законопроєкти — якщо не помиляюся, їх подавав депутат Дмитро Кисилевський, — за якими податки можна буде зараховувати: за рахунок майбутніх податків фінансувати будівництво чи інвестицію.
У світі цей інструмент працює: інвестор заходить у країну, і частину його інвестицій потім компенсують податками. Це реалістичніший інструмент, і дуже сподіваюся, що ці два законопроєкти приймуть і бізнес зможе цим користуватися. А просто податкові знижки через сам факт пошкодження, мені здається, — нереальний інструмент; хоч про нього й говорять, мабуть, його не приймуть.
Максим Самойлюк: А чому? Адже про це говорить багато бізнесів, і з останніх найбільших прикладів — «Розетка» теж про це говорить. Чому ви все-таки вважаєте, що на це не підуть?
Віра Савченко: Тому що потрібні гроші в бюджет, а ситуація в бюджеті теж не найкраща. Якщо підприємство працює і може працювати далі, йому одразу після прильоту потрібна ліквідність — пільгові кредити, а не податкові знижки. Деякі податки нараховуються за підсумком року — це довготривалий ефект. А швидка програма компенсації, програма пільгового кредитування — з мого досвіду, бізнес запитує саме це.
Ангеліна Завадецька: Ніби все зафіксовано — але чи є реальний шанс колись отримати компенсацію і від кого саме? Додам, що в посібнику зазначено: зафіксовані збитки можна передавати до Міжнародного реєстру збитків через «Дію». Чому національне судове рішення проти Росії — це підстава отримати компенсацію в майбутньому?
Віра Савченко: Тут працює формула: без зафіксованих сьогодні збитків завтра не буде нічого. А із зафіксованими збитками — це вже питання політичних рішень і часу; це вже не питання «якщо». Тому фіксувати треба, але зараз, окрім інструменту від ЕКА, іншого компенсаційного інструменту немає. Можна йти до суду — українського чи міжнародного. В Україні, наскільки я знаю, лише одна судова справа завершилася — здається, у Сумській області, зі стягненням майна, що належало чи Росії, чи якомусь російському бізнесу.
Тобто це поодинока справа. У міжнародній практиці — я не судовий юрист і знаю про це трохи опосередковано — краще працює інвестиційний арбітраж: багато великих українських компаній подавали позови і вигравали їх. Дуже гарна практика по Криму: після 2014 року багато українських компаній втратили там активи; і Україна, і Росія до минулого року були членами цього міжнародного арбітражу. Торік членство Росії за договором завершилося, але подавати на неї позови можна ще років десять. Тобто позов подає не держава Україна, а конкретний інвестор, бізнес — до Росії. По Криму вже є кілька справ, є судова практика; рішення ухвалювали на користь українських інвесторів.
Наскільки я знаю, не лише по Криму, а й по інших активах уже було 2–3 позитивних рішення в судах Нідерландів. Практика напрацьовується, далі питання — стягнення: десь російські активи вже заблоковані, десь ще блокуються. Механізм складний. Але велика подяка тим компаніям, які проходять цей шлях, витрачають гроші на міжнародні арбітражі й напрацьовують практику, яка, впевнена, потім допоможе всьому українському бізнесу притягнути агресора до відповідальності. Як саме це буде, який механізм — поки сказати складно, але вже те, що створено реєстр і бізнес може подавати туди через «Дію», досить легко заявляючи про свою шкоду, — це великий крок уперед. До того ж це сталося зовсім недавно: раніше подавати записи до цього реєстру могли лише фізичні особи.
Ангеліна Завадецька: Віро, а чи є вже там цифри по втратах фізичних осіб і бізнесу? Скільки вже назбиралося?
Віра Савченко: Ні, на жаль, актуальних даних цього реєстру я не знаю — бізнес лише кілька місяців як отримав можливість подавати через «Дію», тому це поки неспівставні цифри; як заноситимуть минулі періоди, мені складно сказати. Як на мене, найактуальніші втрати бізнесу зараз не в цьому реєстрі, а в підрахунках Київської школи економіки та Світового банку, які публікуються в RDNA.
Максим Самойлюк: Ви згадали, що коли документи згоряють разом з усім, це велика проблема. Як бізнесу захистити свої документи й дані заздалегідь — що для цього варто зробити?
Віра Савченко: Гадаю, в Україні вже майже не залишилося підприємств, які ведуть облік лише на папері — фінансова функція майже всюди оцифрована. Але треба переконатися, що ви користуєтеся надійною хмарою, не використовуєте вороже програмне забезпечення, а паролі не записані всі на одному папірці, який лежить в офісі й про який знає лише одна людина. Бухгалтерія, облік, корпоративна пошта, документообіг, база клієнтів, договори — це дуже важливо.
Усі правовстановлюючі документи бажано мати в копії — техпаспорти, креслення; тобто все, що потрібно для роботи, має мати резервну копію. Є правило «3-2-1»: три копії, два типи носіїв і одна географічно віддалена копія. Контур можна трохи спростити, але бажано переносити в хмару — тим паче що це зараз доступно. Є українські дата-центри, які надають такі послуги, є й міжнародні — від Amazon, Microsoft. Тобто це справді легко і не так дорого й складно, як може здатися. Перехід у хмару — не лише запобіжник: він допоможе бізнесу ефективніше працювати, бо це і спільна робота над документами, і багато інших переваг.
Ангеліна Завадецька: Коли бізнес зазнає ударів, очевидно, що не всі можуть витягнути ремонт і відновлення самотужки. Тому уряд розробив кілька фінансових інструментів підтримки — від прямих гарантій до страхування ризиків, частину ми вже сьогодні згадували. Як ви загалом оцінюєте ці програми? Чи багато бізнесів можуть на них розраховувати і чи вони дієві?
Віра Савченко: Тут, мабуть, найбільша проблема в тому, що роки йдуть, а сильних позитивних змін у цьому напрямі, на жаль, немає. Є програма компенсації від експортно-кредитного агентства — вона запрацювала 1 січня цього року. Особисто я дуже дякую урядові, що вона є. Ми й самі вступили в цю програму й користуємося нею; слава Богу, ситуацій, коли довелося б просити компенсацію, у нас не було. Добре, що вона є, але з офіційних цифр, які я бачу, десь близько 400 бізнесів подали заявку на вступ. Це невелика кількість — програма не стала масовою.
Гадаю, уряд це теж розуміє: у програму вже двічі вносили корективи — збільшували ліміти, спрощували (наприклад, спершу прибрали оцінку на вході), — і зараз готується третій пакет змін. Дуже сподіваюся, що програма стане ще зручнішою. Наскільки я знаю, до майнової компенсаційної складової пропонують додати Київ і Київську область, а також орендоване майно — раніше можна було лише власне.
І дуже дякую вам, що піднімаєте це питання, — так ми певною мірою рекламуємо програму, щоб більше бізнесів про неї знали й могли вступити, адже вона справді недорога: пів відсотка, це гарна можливість. Але в програмі є обмеження: вона повністю фінансується з бюджету, і може статися так, що в разі великих пошкоджень грошей у бюджеті просто не вистачить, щоб компенсувати всім, — навіть якщо все правильно оформлено, сплачено внесок і є всі документи. Тому очікуємо — навіть не від уряду, а від Верховної Ради — можливого збільшення фінансування цієї програми в бюджеті. Але тут попит народжує пропозицію: що більше бізнесу увійде в програму, то легше буде адвокатувати збільшення фінансування. Є також програми компенсації для переробних підприємств — здається, там компенсують до ₴16 млн.
Переробні підприємства — наші флагманські, тому для них більша підтримка, і це теж добре. Зараз говорять про «5-7-9», щоб трохи розширити підтримку на ширше коло бізнесу. Тобто інструменти є, і вони гарні; сказати, що держава нічого не робить і не допомагає, не можна. Але є певні недоліки й на боці самого бізнесу — треба активніше брати участь у цих програмах, більше давати зворотний зв’язок; що масовішими вони стануть, то краще буде всім.
Максим Самойлюк: Російські удари руйнують майно підприємств, і один із варіантів фінансування відновлення — кредит. Але щоб отримати кредит, потрібне майно під заставу, а воно ще вчора було, а сьогодні могло згоріти. Немає майна — немає кредиту, немає кредиту — немає майна. Як бізнесу вийти з цього замкненого кола?
Віра Савченко: Складне питання. По-перше, є дуже гарна пілотна програма ЄБРР із «ПриватБанком» і «Райффайзен Банком» щодо часткового списання боргів за знищені війною активи. Дуже важливо, щоб — якщо пілот покаже гарні результати — він став системним компонентом цієї архітектури, а не залишився просто експериментом.
Це вже конкретна програма, яка клієнтам цих установ дає таку можливість. Є також державні портфелі гарантій, які заміщують банку частину застави: «5-7-9» на відновлення, гарантії ЕКА для експортерів, застава рухомим майном, майбутнім врожаєм, правами вимоги; є навіть лізинг — обладнання замість кредиту під заставу рухомості. Тобто якісь рішення є, але питання застави під кредит дуже критичне, особливо для великого бізнесу, де суми й застави великі, — тут масового рішення, на жаль, немає. Його треба напрацьовувати всім разом.
Ангеліна Завадецька: Ви вже неодноразово згадували експортно-кредитне агентство. З 1 січня 2026 року працює ця програма компенсацій — до ₴30 млн на одного суб’єкта. Щоб узяти участь, є нюанс: бізнес має сплатити одноразовий внесок — пів відсотка від суми ймовірного збитку, тобто до ₴150 тис. при максимальному ліміті.
Віра Савченко: Коли ви купуєте страховий поліс і наприкінці його дії з вами нічого не сталося, вартість полісу вам теж не повертають.
Ангеліна Завадецька: Пригадую фільми — не пам’ятаю, американські чи ні, — де, щоб отримати страхову виплату, люди собі щось ламають чи щось підпалюють, аби тільки їм виплатили.
Віра Савченко:Тобто так, це квазістраховий інструмент. Це не зовсім страховка, а компенсація на прифронтових територіях — там це зменшений страховий платіж. Чи виправдано? Думаю, дуже, бо ЕКА, до речі, працює на всіх прифронтових територіях: у них немає такого, що «100 кілометрів від лінії фронту не працюємо» чи «50» — програма покриває всюди. На цих територіях просто немає іншого варіанту — страхові там не працюють. Тому за пів відсотка отримати можливість компенсувати вартість майна до ₴30 млн — як на мене, дуже виправдано.
Це, щоправда, не вирішує проблеми великого бізнесу — великих компаній, великих логістичних центрів, які теж є на прифронтових територіях і працюють, — це колосальна проблема; але для малого й середнього бізнесу, який теж становить велику частину нашої економіки, це дуже гарна програма. І, як я вже казала, чекаємо на її подальше оновлення. Якщо додадуть орендоване майно та інші покращення, які заплановані, буде дуже добре. Внесок — це солідарний механізм, тому він і не повертається: сплачують багато, а компенсують тому, до кого прилетіло; самих внесків для функціонування програми недостатньо — там велика бюджетна складова.
Максим Самойлюк: Є ще питання ліміту в ₴30 млн: адже зараз потерпають і більші бізнеси, чиї збитки суттєво перевищують ₴30 млн, — та сама «Розетка», та сама «Фоззі Груп» та інші компанії, які росіяни регулярно обстрілюють. Під цю програму компенсації вони не підпадають. Які варіанти є для них? Можливо, для них є якісь інші рішення?
Віра Савченко: Інших варіантів немає. Страхові не страхують, а ця програма для них надто маленька. Є точкові програми для великого бізнесу, але — для нових інвестицій: американська DFC дозволяє застрахувати великі нові інвестиції, у ЄБРР є своя програма, але теж для нових інвестицій. Якщо ви хочете, умовно, побудувати в Україні завод, який коштуватиме десятки мільйонів, то знайдете під це якесь іноземне дороге покриття.
А для вже наявного великого бізнесу в Україні інших програм немає. І тут відповідь, мабуть, у якомусь довгостроковому рішенні, бо програма ЕКА — це швидкі кроки для малого й середнього бізнесу тут і зараз. Треба розробляти комплекснішу програму страхування воєнних ризиків — довгострокову, яка після завершення війни зможе еволюціонувати в повоєнну. Бо навіть якщо завтра бойові дії закінчаться, воєнний ризик нікуди не зникне: у нас багато замінованих територій, вибухові ризики залишаються, та й Росія лишається сусідом.
У світі є багато прикладів, коли програма компенсації під час війни згодом еволюціонувала у страхові програми проти терористичного ризику, проти катастроф, і далі ефективно працювала. Тільки комерційним ринком ми тут не впораємося, тільки державною компенсацією — теж. Потрібна багаторівнева програма, яка включала б і комерційний ринок, і державну компоненту, і міжнародний перестраховий ринок. Наскільки я знаю, уряд над такою програмою працює — то активніше, то менш активно, пріоритети змінюються. Дуже сподіваюся, що це перспектива не тижнів, а місяців, і така програма таки запрацює, наблизивши нас до комплексного розв’язання проблеми. Бо поточна програма — це nice to have, але досить точкове, короткострокове рішення.
Максим Самойлюк: У ЕКА є ще одна програма — не лише компенсація збитків, а й часткове покриття премії на страхування воєнних ризиків: якщо премія перевищує 1%, держава через ЕКА готова компенсувати різницю понад 1%, але з лімітом ₴3 млн на рік.
Що ви думаєте про цей інструмент і наскільки він реально зменшує фінансове навантаження на бізнес, який потребує такої страховки?
Віра Савченко: Це, власне, дві компоненти однієї і тієї ж програми; вона теж запрацювала 1 січня цього року. Умовно, поділ такий: на прифронтових територіях — компенсація збитків, а на решті території — компенсація страхового внеску, бо на прифронтових страхові не всюди страхують. Це теж гарна програма для бізнесу.
Зараз, якщо йти до комерційних страхових, у більш-менш спокійних регіонах ставка буде десь 4–6%, у ризикованіших — 8, 11, 12%, а подекуди страхові взагалі не працюють. І ці 8–12% для бізнесу — це дорого й складно, тож компенсація вартості страховки до 1% — дуже гарний інструмент. Так само скажу, що заявок на нього подано не так багато, тож сподіваюся, що програма житиме й працюватиме далі і що більше бізнесів до неї звертатиметься.
Важливий момент: там теж дуже короткі терміни — треба відразу після укладення договору зі страховою, у п’ятиденний строк, подати документи до ЕКА, щоб вступити в програму і щоб вони компенсували різницю у відсотках. До 1 серпня цього року — буквально до позаминулого тижня — діяла ретроспективна модель: можна було вступити в програму й за старим договором страхування, укладеним раніше, ніж за 5 днів до подання.
Зараз цей період завершився; дуже сподіваюся, що його продовжать чи відкриють новий, щоб і за старими договорами можна було вступити. З останніх новин, що я чула, по цій програмі теж збільшать ліміти: зараз компенсують до 1%, але не більше ₴3 млн на рік, — здається, є пропозиція збільшити це до ₴5 млн, що теж непогано. Тож програма гарна, треба користуватися; вона стимулює страховий ринок — більше полісів, а що ефективніше працює ринок, то більше з’являтиметься інших страхових продуктів. Нам потрібна масовість цих програм, тому дуже сподіваюся, що ця компонента програми ЕКА теж запрацює масовіше.
Ангеліна Завадецька: Віро, а чому, на вашу думку, — ви називали цифру близько 400 бізнесів, які скористалися програмою до ₴30 млн, — чому так мало, і як це змінити?
Віра Савченко: Це цифра з відкритих джерел, точної я не знаю — нею оперували в новинах. У будь-якої добровільної страхової моделі є свої пастки. Перша — катастрофічна короткозорість: людина, бізнес системно недооцінюють рідкісні події з великими збитками — «у мій об’єкт не влучить». Тобто наша психіка нормалізує навіть таку фонову загрозу: вона велика, ми всі це розуміємо, але не настільки, щоб усі масово пішли купувати поліс і вступати в програму ЕКА. Друге — так зване гіперболічне дисконтування: це коли премія платиться сьогодні, а захист — у якомусь абстрактному майбутньому.
Гроші за участь у програмі ЕКА і страховий поліс треба заплатити сьогодні, і коли є дефіцит обігових коштів, коли складно за всіма іншими напрямами, ця витрата програє будь-якій операційній. Ну і просто ліквідні обмеження: цих порівняно невеликих коштів у компанії може на цьому етапі не бути. І, на жаль, недовіра до виплат. У нас у країні до будь-якого страхування є певна недовіра — навіть за популярними полісами медичного чи автомобільного страхування буває складно довести право на виплату й доводиться довго її чекати.
Тому бізнес і тут не до кінця вірить, що він вступить у програму і одразу після прильоту отримає компенсацію в повному обсязі. Тому треба комунікувати. Мені б дуже хотілося бачити успішні кейси — коли компанія, що брала участь у програмі, справді отримала виплату. Гадаю, тоді програма стане масовішою.
Ангеліна Завадецька: Якщо уявити ідеально підготовлений до криз український бізнес — який він? Можете, на ваш розсуд, розділити цю підготовку на малий, середній і великий бізнес, чи це радше єдині поради для всіх?
Віра Савченко: Питання обширне. Дуже складно сказати «витрачайте максимум ресурсів на підготовку до можливого прильоту» або, навпаки, «покращуйте лише короткострокові речі» — кожен має вирішувати сам. Ситуація в нас унікальна, і говорити, як робити правильно, складно. Але точно в кожної компанії має бути план безперервності діяльності. Якщо його досі немає — після стількох років це, мабуть, проблема. Ми говорили про хмарні сервіси, перехід у хмару — це теж має бути. Точно має бути підготовлений персонал — і тренінгова, і безпекова складові.
Зараз у нас цього немає, але колись ми до цієї моделі дійдемо. Наприклад, у Британії страхова модель, заснована на захисті від ризиків тероризму, має цікаву річ: поліс на 10% дешевший для компаній, які самі вкладаються у свою безпеку і роблять низку речей, тобто зменшують імовірність настання шкоди і, де можуть, її вплив. Умовно: якщо одне підприємство вкладається, будує укриття, персонал навчений, вони розосередилися, а інше нічого не робить — і в обидва стався приліт, — то перше, мабуть, швидше відновиться і, можливо, справді заслуговує на якусь знижку в полісі чи трохи більшу компенсацію. Це стимул стати підготовленою компанією; гадаю, це буде гарний крок, якщо його впровадять держава чи сам ринок. Багато компаній зараз релокуються.
Сенс у децентралізації, мабуть, є, але казати всьому бізнесу з прифронтових регіонів «релокуйтеся на Західну Україну» — теж, мабуть, неправильно. Тому підготовлений бізнес — це той, хто займається своїм ризик-менеджментом: навіть із тими ризиками, з якими нічого не може вдіяти, — якщо він їх визнає і чесно прораховує, це вже частина підготовки. Усі ризики зняти ми не можемо, але хоча б знати про них і готуватися — це важливо.
Зараз є багато можливостей з боку приватного ринку: допомогти скласти план безперервності діяльності, перейти в хмару, навчити працівників, замовити навіть приватне ППО чи укриття. Тобто, залежно від сфери, кожен бізнес може багато зробити, щоб не бути захопленим зненацька, а розуміти ці ризики й те, що може статися в критичній ситуації.
Запис Що робити бізнесу після «прильоту» та хто компенсує збитки спершу з'явиться на Громадське радіо.
Перейти на hromadske.radioЙого ролики містять незручні для російської влади запитання, які несподівано прозвучали в ефірі напередодні виборів до Держдуми.
Депутат Народного хуралу Бурятії Баїр Циренов, який висувається до Державної думи Росії від Комуністичної партії Російської Федерації, використав у передвиборчій кампанії гасло “Миру – мир” і питання про закінчення війни проти України.
Про це повідомляє проєкт Радіо Свобода Сибір.Реалії.
У телевізійних агітаційних роликах кандидата звучать запитання: “Коли закінчиться так звана спеціальна воєнна операція?”, “Чому все дорожчає?”, “Навіщо блокувати інтернет?”, “Навіщо потрібен утильзбір?” та “Як жити з такими податками?”. Російська влада продовжує офіційно називати повномасштабну війну проти України “спеціальною воєнною операцією”.
Циренов заявив, що здивований тим, що його передвиборчі матеріали з такими формулюваннями досі не зняли з телеетеру.
Представники КПРФ порушують тему завершення війни
Проєкт “Сибір.Реалії” звернув увагу, що представники Комуністичної партії Російської Федерації не вперше публічно говорять про необхідність припинити війну. Водночас партія неодноразово підтримувала російське повномасштабне вторгнення в Україну, розпочате 2022 року.
У травні депутат Державної думи від КПРФ Ренат Сулейманов заявив, що війну слід завершити якнайшвидше. На його думку, російська економіка не витримає її подальшого продовження.
У червні інший депутат Державної думи Валерій Мархаєв закликав оприлюднити чіткий план виходу Росії з війни. Він також попередив про ймовірність соціального вибуху.
Інші теми, які вам можуть сподобатися:
- Депутат КПРФ Ренат Сулейманов закликав якнайшвидше завершити «спеціальну військову операцію», аргументуючи це критичним навантаженням на бюджет і потребою переорієнтувати витрати на соціальні потреби.
- Представник Росії при ООН Василь Небензя заперечив підготовку масової мобілізації після виборів до Держдуми та відкинув повідомлення про виїзд росіян до Грузії.
- Володимир Зеленський заявив, що Росія наразі не демонструє готовності завершити війну. Україна та міжнародні партнери мають посилити тиск на Кремль і скоординувати подальші дії.
Перейти на mezha.netДим клубочиться після російського авіаудару по Києву, Україна, 29 серпня, який спричинив масштабну пожежу та вибухи на складі на околиці столиці. Сергій Окунев/AFP/Getty Images
Швидкісні цілі змушують Україну шукати дешевшу відповідь, адже винищувачі не можуть самостійно закрити всі напрямки під час масованих атак.
Україна прискорює створення дронів-перехоплювачів для протидії російським реактивним безпілотникам нового покоління. Апарати типу “Герань-4” і “Герань-5” останніми місяцями завдають значних руйнувань Києву та іншим регіонам країни.
Як повідомляє CNN
Реактивні безпілотники приблизно втричі швидші за перші “Шахеди”, які Росія отримувала з Ірану. Їх запускають у комбінованих атаках разом із балістичними та новими крилатими ракетами. Цілями стають склади, автозаправні станції, поштові об’єкти, підприємства й енергетична інфраструктура.
Атаки дронами не припиняються, і серед них багато реактивних “Шахедів”. За попередні чотири дні по Україні випустили майже 1 500 безпілотників усіх типів, понад половина з яких були реактивними.
– Володимир Зеленський
Радник президента Сергій Бескрестнов заявив, що в липні Росія застосувала близько 1 500 реактивних дронів, а в серпні – понад 2 500. За його словами, ці безпілотники надходять на запуск майже безпосередньо з виробництва.
У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України зазначали, що в реактивних дронах виявили сотні компонентів іноземного виробництва. Серед них є деталі компаній зі США, Великої Британії та Китаю.
Українські дрони-перехоплювачі для боротьби з реактивними “Шахедами”
Основним засобом протидії швидкісним російським безпілотникам поки що залишаються бойові літаки. Водночас можливості української авіації обмежені, а використання винищувачів для знищення дронів потребує значних витрат.
Чотири компанії вже розробили власні варіанти дронів-перехоплювачів. Наразі ці системи проходять польові випробування, а головним завданням є швидке налагодження масового виробництва.
Мета полягає в тому, щоб якнайшвидше довести ці рішення до необхідного рівня та масштабувати виробництво до тисяч одиниць.
– Євгеній Хмара
Серед перспективних українських розробок називають перехоплювач “Стінг”. За наявними даними, протягом останніх днів він збив два російські реактивні дрони.
Компанія F-Drones представила оновлений перехоплювач LITAVR , який може розвивати швидкість понад 400 км/год. Такі апарати можуть стати дешевшою альтернативою винищувачам під час відбиття масованих атак.
Колишній міністр оборони Михайло Федоров, який у липні залишив посаду та працює у приватному секторі, вирушив до США для переговорів із компаніями, що розробляють оборонні технології. Він назвав критично важливими роботизовані системи для найнебезпечніших ділянок фронту, а також недорогі ракети з наведенням за допомогою штучного інтелекту.
Ракета “Бандероль” і ризики для морського коридору України
Паралельно Росія розвиває дешеву крилату ракету “Бандероль”. Її довжина становить приблизно п’ять метрів, швидкість – 620–650 км/год, заявлена дальність – до 500 км, а маса бойової частини – 150 кг.
Такої дальності достатньо для ударів по значній частині півдня України, якщо ракети запускатимуть із вертольотів над тимчасово окупованим Кримом.
Протягом останніх тижнів десятки ракет “Бандероль” застосували проти Одеси. Це ускладнило роботу українського морського коридору та вивезення зерна.
Міністр аграрної політики Тарас Висоцький повідомив, що від початку серпня Україна експортувала 1,4 млн тонн зернових і олійних культур. Це становить приблизно третину від потенційного обсягу поставок.
Речник Військово-морських сил Дмитро Плетенчук зазначав, що постійні російські удари суттєво сповільнили морські перевезення. Водночас страхування вантажів із зерном значно подорожчало. Україна продовжує посилювати протиповітряну оборону та розробляти технологічні рішення для захисту міст, економіки й морської логістики.
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
- Михайло Федоров у Вашингтоні шукає партнерів для створення інвестиційного фонду оборонних технологій, який розвиватиме роботизацію, дрони-перехоплювачі та ракети зі штучним інтелектом.
- Україна випробувала чотири потенційні перехоплювачі для реактивних «Шахедів» і планує масштабувати їхнє виробництво до тисяч одиниць.
- Стінг виплатив колишнім учасникам The Police понад 800 тисяч доларів через судовий спір про авторські винагороди, але суперечки щодо доходів від стримінгу тривають.
Перейти на mezha.net
Через безпекову ситуацію в Києві на фоні масованих атак реактивних ударних дронів, які тривають п’яту добу поспіль, проведення святкових заходів у навчальних закладах столиці до 1 вересня — початку нового навчального року — опинилось під загрозою. Ще кілька днів тому освітня омбудсменка Надія Лещик закликала заклади освіти відмовитися від масових святкових лінійок. Водночас керівники освітніх закладів наголошують — школам потрібні не поради, а конкретні алгоритми дій щодо навчального процесу, бо збереження життя дітей в умовах війни і так є пріоритетом.
Ще у п’ятницю, 28 серпня, освітня омбудсменка Надія Лещик публічно заявила, що з огляду на безпекову ситуацію в країні та реальні ризики, пов'язані з можливими обстрілами, проведення масових заходів, зокрема шкільних лінійок, 1 вересня та й загалом під час освітнього процесу є небезпечним.
«Масові скупчення людей створюють додаткові ризики, адже в разі оголошення сигналу «Повітряна тривога» забезпечити швидку та безпечну евакуацію великої кількості дітей на відкритій території вкрай складно», - написала вона в Facebook.
Вона закликала керівників закладів освіти:
відмовитися від проведення масових урочистостей у закладах освіти;
організувати початок навчального року у форматах, що мінімізують ризики для учасників освітнього процесу;
провести інструктажі з безпеки, перевірку готовності укриттів та підготуватись до психологічної підтримки дітей.
«Безпека дитини — це спільна відповідальність. Давайте зробимо так, щоб 1 вересня запам’ятався учням та батькам безпекою, турботою, спокоєм та впевненістю у власному захисті», - наголосила вона.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Перший дзвоник без дзвоника: як починається навчальний рік у Швейцарії
Того ж дня Міністерство освіти і науки України опублікувало рекомендації щодо проведення урочистих заходів до Дня знань, в яких заявило, що рішення про проведення урочистостей заклади освіти мають ухвалювати з урахуванням безпекової ситуації у громаді. Водночас безпека учнів, освітян і батьків залишається головним пріоритетом.
На територіях із високим рівнем ризику, до яких віднесені Київ та частина Київської області, проводити масові заходи МОН не рекомендує.
Якщо ж заклад ухвалив рішення провести урочистості, то їх рекомендують за можливості організувати у захищеному приміщенні, не запрошувати більше людей, ніж може вмістити укриття та заздалегідь визначити порядок дій під час повітряної тривоги.
В міністерстві також зазначили, що святкові заходи можна провести окремо для різних класів, організувати лише для першокласників і випускників або замінити традиційну масову лінійку тематичним уроком у навчальних кабінетах.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Новий навчальний рік 2026/2027: які нові правила чекають на дітей і батьків
Зі свого боку директорка ліцею N179 Києва Ірина Чернілевська наголосила, що безпеці учнів загрожують не лінійки, оскільки більшість закладів освіти давно відмовилися від тривалих «урочистостей», а паніка від чиновників та відсутність реальних інструментів для роботи в реальності війни.
Вона зазначила, що чиновники на практиці часто просто імітують бурхливу діяльність та відверто перекладають всю відповідальність на директора закладу освіти.
«Я вже, чесно кажучи, шаленію від цих «порад». Бо ми чудово розуміємо: ніхто, крім директора, не візьме на себе відповідальність за рішення, які доводиться приймати щодня. І за будь-яке з них нас можуть потім критикувати. Насправді все дуже просто. Війна триває п’ятий рік. Діти мають вчитися. Батьки — працювати. Держава — воювати. А ми, директори, вже починаємо п’ятий навчальний рік в умовах війни.
У нас є напрацьовані алгоритми. Є системи комунікації з батьками, учнями, колегами. Є досвід, якого не знайдеш у жодній інструкції.
Але зараз маємо ще один виклик: тривога може пролунати одночасно з вибухами або за 2–3 хвилини до них.
Якщо пряме влучання в заклад — тут немає про що говорити.
Але якщо вибух стався поруч, перша небезпека — паніка.
Друга — вибухова хвиля, вікна, уламки скла», - вказала вона.
Чернілевська підкреслила, що ці питання постійно проговорюють на нарадах, як і алгоритми дій в таких умовах, а на початку навчального року ці питання детально обговорюють з батьками.
Каша, блекаут і 60 гривень. Як школи годуватимуть усіх дітей із 1 вересня
«1 вересня — це день для учнів. І якщо кількість місць в укритті розрахована на учнів — ми це знаємо. Ми це враховуємо. Ми не перший рік працюємо в умовах війни. Тому дуже хочеться попросити чиновників від освіти: не потрібно імітувати діяльність і піклування. Або надавайте конкретні, обґрунтовані та реалістичні рішення, які справді допомагають нам працювати й забезпечувати безпеку дітей, — або не заважайте», - заявила директорка.
Вона додала, що питання не в збереженні життя дітей, бо на цьому і так всі зосереджені, а у таких моментах: чи можна проводити навчання і харчування дітей у ситуації фактично постійних тривог?
Поки міська влада Києва ще не оголосила якогось плану дій на наступний навчальний рік та зокрема свято 1 вересня, деякі навчальні заклади міста самі скасували будь-які урочисті заходи. Такі повідомлення батькам ще напередодні розіслали адміністрації окремих шкіл Оболонського та Деснянського районів.
До них почали долучатись і дошкільні заклади. Один із садочків Святошинського району Києва повідомив, що заплановане для дітей свято перенесли на невизначений термін задля безпеки дітей, батьків та працівників закладу, а новий навчальний рік розпочнуть як звичайний день.
Ще у п’ятницю, 28 серпня, освітня омбудсменка Надія Лещик публічно заявила, що з огляду на безпекову ситуацію в країні та реальні ризики, пов'язані з можливими обстрілами, проведення масових заходів, зокрема шкільних лінійок, 1 вересня та й загалом під час освітнього процесу є небезпечним.
«Масові скупчення людей створюють додаткові ризики, адже в разі оголошення сигналу «Повітряна тривога» забезпечити швидку та безпечну евакуацію великої кількості дітей на відкритій території вкрай складно», - написала вона в Facebook.
Вона закликала керівників закладів освіти:
відмовитися від проведення масових урочистостей у закладах освіти;
організувати початок навчального року у форматах, що мінімізують ризики для учасників освітнього процесу;
провести інструктажі з безпеки, перевірку готовності укриттів та підготуватись до психологічної підтримки дітей.
«Безпека дитини — це спільна відповідальність. Давайте зробимо так, щоб 1 вересня запам’ятався учням та батькам безпекою, турботою, спокоєм та впевненістю у власному захисті», - наголосила вона.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Перший дзвоник без дзвоника: як починається навчальний рік у Швейцарії
Того ж дня Міністерство освіти і науки України опублікувало рекомендації щодо проведення урочистих заходів до Дня знань, в яких заявило, що рішення про проведення урочистостей заклади освіти мають ухвалювати з урахуванням безпекової ситуації у громаді. Водночас безпека учнів, освітян і батьків залишається головним пріоритетом.
На територіях із високим рівнем ризику, до яких віднесені Київ та частина Київської області, проводити масові заходи МОН не рекомендує.
Якщо ж заклад ухвалив рішення провести урочистості, то їх рекомендують за можливості організувати у захищеному приміщенні, не запрошувати більше людей, ніж може вмістити укриття та заздалегідь визначити порядок дій під час повітряної тривоги.
В міністерстві також зазначили, що святкові заходи можна провести окремо для різних класів, організувати лише для першокласників і випускників або замінити традиційну масову лінійку тематичним уроком у навчальних кабінетах.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Новий навчальний рік 2026/2027: які нові правила чекають на дітей і батьків
Зі свого боку директорка ліцею N179 Києва Ірина Чернілевська наголосила, що безпеці учнів загрожують не лінійки, оскільки більшість закладів освіти давно відмовилися від тривалих «урочистостей», а паніка від чиновників та відсутність реальних інструментів для роботи в реальності війни.
Вона зазначила, що чиновники на практиці часто просто імітують бурхливу діяльність та відверто перекладають всю відповідальність на директора закладу освіти.
«Я вже, чесно кажучи, шаленію від цих «порад». Бо ми чудово розуміємо: ніхто, крім директора, не візьме на себе відповідальність за рішення, які доводиться приймати щодня. І за будь-яке з них нас можуть потім критикувати. Насправді все дуже просто. Війна триває п’ятий рік. Діти мають вчитися. Батьки — працювати. Держава — воювати. А ми, директори, вже починаємо п’ятий навчальний рік в умовах війни.
У нас є напрацьовані алгоритми. Є системи комунікації з батьками, учнями, колегами. Є досвід, якого не знайдеш у жодній інструкції.
Але зараз маємо ще один виклик: тривога може пролунати одночасно з вибухами або за 2–3 хвилини до них.
Якщо пряме влучання в заклад — тут немає про що говорити.
Але якщо вибух стався поруч, перша небезпека — паніка.
Друга — вибухова хвиля, вікна, уламки скла», - вказала вона.
Чернілевська підкреслила, що ці питання постійно проговорюють на нарадах, як і алгоритми дій в таких умовах, а на початку навчального року ці питання детально обговорюють з батьками.
Каша, блекаут і 60 гривень. Як школи годуватимуть усіх дітей із 1 вересня
«1 вересня — це день для учнів. І якщо кількість місць в укритті розрахована на учнів — ми це знаємо. Ми це враховуємо. Ми не перший рік працюємо в умовах війни. Тому дуже хочеться попросити чиновників від освіти: не потрібно імітувати діяльність і піклування. Або надавайте конкретні, обґрунтовані та реалістичні рішення, які справді допомагають нам працювати й забезпечувати безпеку дітей, — або не заважайте», - заявила директорка.
Вона додала, що питання не в збереженні життя дітей, бо на цьому і так всі зосереджені, а у таких моментах: чи можна проводити навчання і харчування дітей у ситуації фактично постійних тривог?
Поки міська влада Києва ще не оголосила якогось плану дій на наступний навчальний рік та зокрема свято 1 вересня, деякі навчальні заклади міста самі скасували будь-які урочисті заходи. Такі повідомлення батькам ще напередодні розіслали адміністрації окремих шкіл Оболонського та Деснянського районів.
До них почали долучатись і дошкільні заклади. Один із садочків Святошинського району Києва повідомив, що заплановане для дітей свято перенесли на невизначений термін задля безпеки дітей, батьків та працівників закладу, а новий навчальний рік розпочнуть як звичайний день.
Перейти на zn.ua
31 серпня 2015 року під стінами Верховної Ради зібралися кілька тисяч людей. Вони протестували проти змін до Конституції щодо децентралізації. Їхнє обурення спричинив пункт перехідних положень, за яким нібито Донбасу надавали особливий статус.
Коли натовп почув, що парламентарії схвалили документ, у хід пішли димові шашки, петарди і шумові гранати. А в 13:46 з натовпу кинули бойову. Внаслідок вибуху понад 140 людей зазнали травм. Загинули чотири нацгвардійці: один на місці, інших намагалися врятувати лікарі. Це Ігор Дебрін, Дмитро Сластніков, Олег Костина і Богдан Дацюк. Усі четверо служили в Першій президентській бригаді оперативного призначення Нацгвардії на той час лише чотири місяці.
"Вони стояли позаду в тилу. Їхня задача полягала в тому, щоб призупинити тих, хто прориватиметься, через щільний ланцюг військовослужбовців і поліцейських, або добігатиме до дверей під'їзду Верховної Ради. Але так сталося, що граната перелетіла через досвідченіших і попала якраз у цих військовослужбовців", розповідав Володимир Мусієнко, командир військової частини 3027 НГУ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кіборга-добровольця посадили у в'язницю на 6 років
Спершу правоохоронці розслідували одну велику справу щодо подій 31 серпня. Але пізніше вирішили розділити її на два окремих провадження. Перше стосується масових заворушень і опору силовикам. Друге - кидання бойової гранати в ряди Нацгвардії та міліції кваліфікували як терористичний акт.
Обвинувачення в його вчиненні висунули двом особам Ігореві Гуменюку та Сергієві Крайняку. На час затримання 21-річний Гуменюк був бійцем-добровольцем батальйону "Січ", який згодом підпорядкували Міністерству внутрішніх справ. Але за два дні до подій під Верховною Радою він написав рапорт про звільнення. Його товариш, 21-річний Сергій Крайняк, входив до ультраправої молодіжної організації "Сокіл".
Уже за рік після подій справу передали до Шевченківського райсуду. У січні 2018-го суд ухвалив проводити розгляд у закритому режимі на прохання потерпілих. За цей час було майже 70 судових розглядів.
"Ми поспілкувалися з рідними, ситуація досі не зрушилася з мертвої точки, вона навіть погіршилася. Тому що одна особа, яка звинувачується в цих подіях, вона сьогодні знаходиться на волі. Інша особа, як кажуть родичі, затягує максимально цей процес. І вже не перший рік ми не бачимо вироку суду. Хотілося б все ж таки, щоб суд визначився і дав свою оцінку тим подіям, які відбулися в центрі держави п'ять років тому", розповідав тодішній голова Верховної Ради Дмитро Разумков.
5 липня 2023 року о 17.20 у Шевченківскому суді підорзрюваний в киданні гранати під Верховною Радою Ігор Гуменюк вчинив спробу втечі з-під варти. Коли не вдалося підірвався. Під час вибуху Гуменюк загинув. Поранень зазнали двоє бійців КОРДу. Їхні життя врятували щити, з якими рухалися спецпризначенці
Гуменюк два роки готував вибухівку для втечі з Київського СІЗО. Йому невеличкими порціями передавали під виглядом ліків речовини, з яких він зробив вибухівку, розповіла радниця зі стратегічних комунікацій Державного бюро розслідувань Тетяна Сапьян.
Гуменюк кустарно зміг створити "пояс шахіда" і кілька саморобних вибухових пристроїв.
Слідство припускає, що він хотів підірвати їх у приміщенні суду і втекти, використовуючи паніку. Але це йому не вдалося.
ДБР повідомило про підозру пʼятьом правоохоронцям, внаслідок службової недбалості яких міг загинути підозрюваний.
Адвокат Ігоря Гуменюка, якого звинувачують у теракті під парламентом 31 серпня, заявляв про психологічний і фізичний тиск на свого підзахисного. Захисник Сидір Кізін твердив, що з Гуменюком у камері сидять двоє чоловіків, які переконують його співпрацювати зі слідством. Через відмову співкамерники начебто намагалися травмувати канцелярською ручкою очі й погрожували викрасти його матір. Адвокат наполягав, що МВС намагається створити його підзахисному нестерпні умови, щоби той погодився свідчити, що саме лідери політичної сили "Свобода" замовили теракт.
Коли натовп почув, що парламентарії схвалили документ, у хід пішли димові шашки, петарди і шумові гранати. А в 13:46 з натовпу кинули бойову. Внаслідок вибуху понад 140 людей зазнали травм. Загинули чотири нацгвардійці: один на місці, інших намагалися врятувати лікарі. Це Ігор Дебрін, Дмитро Сластніков, Олег Костина і Богдан Дацюк. Усі четверо служили в Першій президентській бригаді оперативного призначення Нацгвардії на той час лише чотири місяці.
"Вони стояли позаду в тилу. Їхня задача полягала в тому, щоб призупинити тих, хто прориватиметься, через щільний ланцюг військовослужбовців і поліцейських, або добігатиме до дверей під'їзду Верховної Ради. Але так сталося, що граната перелетіла через досвідченіших і попала якраз у цих військовослужбовців", розповідав Володимир Мусієнко, командир військової частини 3027 НГУ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кіборга-добровольця посадили у в'язницю на 6 років
Спершу правоохоронці розслідували одну велику справу щодо подій 31 серпня. Але пізніше вирішили розділити її на два окремих провадження. Перше стосується масових заворушень і опору силовикам. Друге - кидання бойової гранати в ряди Нацгвардії та міліції кваліфікували як терористичний акт.
Обвинувачення в його вчиненні висунули двом особам Ігореві Гуменюку та Сергієві Крайняку. На час затримання 21-річний Гуменюк був бійцем-добровольцем батальйону "Січ", який згодом підпорядкували Міністерству внутрішніх справ. Але за два дні до подій під Верховною Радою він написав рапорт про звільнення. Його товариш, 21-річний Сергій Крайняк, входив до ультраправої молодіжної організації "Сокіл".
Уже за рік після подій справу передали до Шевченківського райсуду. У січні 2018-го суд ухвалив проводити розгляд у закритому режимі на прохання потерпілих. За цей час було майже 70 судових розглядів.
"Ми поспілкувалися з рідними, ситуація досі не зрушилася з мертвої точки, вона навіть погіршилася. Тому що одна особа, яка звинувачується в цих подіях, вона сьогодні знаходиться на волі. Інша особа, як кажуть родичі, затягує максимально цей процес. І вже не перший рік ми не бачимо вироку суду. Хотілося б все ж таки, щоб суд визначився і дав свою оцінку тим подіям, які відбулися в центрі держави п'ять років тому", розповідав тодішній голова Верховної Ради Дмитро Разумков.
5 липня 2023 року о 17.20 у Шевченківскому суді підорзрюваний в киданні гранати під Верховною Радою Ігор Гуменюк вчинив спробу втечі з-під варти. Коли не вдалося підірвався. Під час вибуху Гуменюк загинув. Поранень зазнали двоє бійців КОРДу. Їхні життя врятували щити, з якими рухалися спецпризначенці
Гуменюк два роки готував вибухівку для втечі з Київського СІЗО. Йому невеличкими порціями передавали під виглядом ліків речовини, з яких він зробив вибухівку, розповіла радниця зі стратегічних комунікацій Державного бюро розслідувань Тетяна Сапьян.
Гуменюк кустарно зміг створити "пояс шахіда" і кілька саморобних вибухових пристроїв.
Слідство припускає, що він хотів підірвати їх у приміщенні суду і втекти, використовуючи паніку. Але це йому не вдалося.
ДБР повідомило про підозру пʼятьом правоохоронцям, внаслідок службової недбалості яких міг загинути підозрюваний.
Адвокат Ігоря Гуменюка, якого звинувачують у теракті під парламентом 31 серпня, заявляв про психологічний і фізичний тиск на свого підзахисного. Захисник Сидір Кізін твердив, що з Гуменюком у камері сидять двоє чоловіків, які переконують його співпрацювати зі слідством. Через відмову співкамерники начебто намагалися травмувати канцелярською ручкою очі й погрожували викрасти його матір. Адвокат наполягав, що МВС намагається створити його підзахисному нестерпні умови, щоби той погодився свідчити, що саме лідери політичної сили "Свобода" замовили теракт.
Перейти на gazeta.uaПублікуємо статтю автора "Мілітарного" Дмитра Шумлянського.Бурхливий розвиток ударних дронів час від часу порушує питання про місце артилерії на українському полі бою та зумовлює постійну потребу в дефіцитних далекобійних снарядах, які дають змогу діяти поза межами «кілзони».Але, попри всі можливості безпілотників, війна показує, що артилерію в принципі не можна повністю замінити дронами на полі бою.Найкращий результат дає поєднання обох систем. Дрон знаходить ціль і передає координати, артилерія швидко завдає масованого вогневого ураження, після чого БпЛА оцінює відхилення й коригує наступні постріли. Під час атаки артилерія може зупинити або розосередити групу техніки, а FPV — уразити окремі машини, що залишилися.Саме ефективне застосування артилерії проти російських штурмових колон і груп піхоти призвело до появи російської тактики просочування групами по 1–2 піхотинці, по яких «немає сенсу» завдавати артилерійського удару.Яскравим прикладом неможливості замінити артилерію дронами стали бої в Курській області проти підрозділів КНДР. Через дефіцит снарядів, зокрема касетних, північнокорейська піхота, яка наступала хвилями через відкритий простір, перевантажувала контур ураження українських підрозділів кількістю цілей. Через це вона діставалася позицій української піхоти, не зазнавши критичних втрат.Атака солдатів КНДР на Курщині. 14.12.2024. Росія., фото: telegram-канал Zigun MangustaПовторення такого сценарію цілком можливе на тлі планів Росії провести мобілізацію восени цього року та повідомлень про намір розгорнути додатковий контингент із 30 тисяч військовослужбовців КНДР. Однак цього разу чисельність української піхоти на позиціях, яка могла б стримувати ці атаки, значно менша, ніж наприкінці 2024-го — на початку 2025 року.Як наголошує старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці Антон Земляний, попри інноваційність та перевагу безпілотних систем, контроль над територією на полі бою продовжує залежати від піхоти.Розвиток безпілотних технологій не замінює класичні види військ, а трансформує їхню роль і тактику застосування. Наразі у Силах оборони найризикованіші завдання дедалі частіше виконують дрони та наземні роботизовані комплекси. Вони використовуються для ураження цілей, евакуації поранених і протидії ворожим БПЛА. Такий перерозподіл функцій суттєво знижує ризики поранення чи смерті особового складу. Водночас ефективна робота безпілотних систем неможлива без взаємодії із піхотними підрозділами, які виконують ключові бойові завдання та закріплюють контроль територій.Російські військові на автотехніці, під прикриттям туману, рухаються по трасі Е50 у бік міста Покровськ. Листопад 2025., фото: ЗМІ РФПід час боїв за Покровськ яскраво виявився недолік БпЛА — залежність від погодних умов: тривалі тумани та низька хмарність значно спрощували російську інфільтрацію.Але саме поширення БпЛА змушує артилерію змінюватися. Гармату тепер часто знаходять ще до першого пострілу — під час підвезення боєприпасів, розгортання або зміни позиції. Окрім того, докорінно змінилася тактика застосування САУ: їхні екіпажі були змушені відійти від звичної парадигми «вистрілив і поїхав» та перейти до роботи з прихованих позицій, оскільки саме під час переміщення вони зазнають найбільших втрат.Через це батареї змушені відходити далі від переднього краю, розосереджуватися й скорочувати тривалість вогневих нальотів. Однак за кожен додатковий кілометр безпечнішої дистанції доводиться платити скороченням доступної глибини ураження, а більша частина світової промисловості все ще пристосована до масового випуску простіших боєприпасів.Анатомія 155-мм боєприпасівM107: дешевий стандарт попередньої епохиАмериканський M107 надійшов на озброєння на початку 1960-х років і став одним із найпоширеніших 155-мм осколково-фугасних снарядів у світі. Своєю чергою, цей снаряд базується на конструкції снаряда M102, створеного ще у 1930-х роках.Снаряд важить приблизно 43,2 кг і містить близько 6,6–7 кг тротилу або Composition B. Максимальна дальність застосування з артилерійських систем зі стволами завдовжки 39 калібрів (L39) і 52 калібри (L52) становить близько 18 км.Виробництво артилерійських снарядів M107 на VOP Nováky у Словаччині, фото: Czechoslovak GroupСильна сторона M107 — низька відносна ціна, простота й величезна виробнича база. Слабка — менша маса вибухівки та гірше контрольоване утворення уламків порівняно з новішими версіями снарядів, через що вже у 1970-х роках його почали вважати застарілим. Однак завдяки простоті та дешевизні виробництва він досі залишається найпоширенішим 155-мм снарядом у світі. Деякі навіть нові заводи досі спеціалізуються виключно на випуску M107.M795: основний снаряд армії СШАM795 створювали як наступника M107. Його прийняли на озброєння армії США на початку 1980-х років, а згодом він став основним американським 155-мм осколково-фугасним снарядом. Маса спорядженого виробу становить приблизно 46,7–47 кг, а бойова частина містить близько 10,8 кг вибухової речовини.Його корпус типу HF1 розрахований на ефективніше утворення уламків. У поєднанні зі значно більшою кількістю вибухівки це дає помітно вищий осколково-фугасний ефект порівняно з M107. Дальність застосування зі ствола завдовжки 39 калібрів становить приблизно 22,5 км, а зі ствола завдовжки 52 калібри за використання додаткових порохових зарядів може сягати 28 км.Снаряд M795 перед пострілом з гаубиці M777. Україна. Травень 2022, фото: ЗСУL15: британський снаряд збільшеної потужностіБританський L15 перебуває на озброєнні з 1986 року. Він важить приблизно 43,7 кг і містить близько 11,3 кг тротилу або Composition B. Тонкостінний корпус із високоміцної сталі дав змогу збільшити частку вибухової речовини та отримати потужний осколково-фугасний ефект без надмірного збільшення загальної маси.Зі ствола L39 дальність L15 становить приблизно 24,7–24,9 км, а зі ствола L52 — близько 30 км залежно від заряду. Саме снаряди цього типу вважаються «стандартними натовськими снарядами», однак повної уніфікації навіть усередині країн Альянсу не існує.155-мм британський артилерійський снаряд L15A2, фото: BAE SystemsDM121: німецький снаряд з оптимізованою фрагментацієюDM121, також відомий як Rh30 або M1712, розробила Rheinmetall як сучасний штатний осколково-фугасний боєприпас для САУ PzH 2000. Першу партію з 30 тисяч снарядів Бундесвер замовив у 2009 році, а з 2019-го розпочалися великі серійні закупівлі.DM121 важить приблизно 42,7 кг без підривника й містить близько 8,8 кг малочутливої вибухової речовини. Вона стійкіша до випадкового займання, ураження уламками та впливу вогню, що підвищує безпеку зберігання і транспортування боєприпасів.Снаряд 155-мм DM121 для САУ Panzerhaubitze 2000 військових України. Липень 2022, фото: Björn StritzelЗі ствола L52 його штатна дальність становить приблизно 30 км. Під час випробувань зі спеціальними зарядами Extended Range Charge Rheinmetall продемонструвала дальність близько 29,2 км зі ствола L39 та 35,9 км із PzH 2000 зі стволом L52.LU 211: основний французький снаряд для CAESARLU 211 розробила французька компанія Nexter, яка нині входить до KNDS, для гармат стандарту НАТО, насамперед CAESAR. Снаряд застосовували в бойових умовах в Афганістані, Іраку, Малі та Україні.LU 211 має модульну хвостову частину й випускається у варіантах Hollow Base та Base Bleed. Версія LU 211 HE HB важить приблизно 42,5 кг і містить 8,8 кг Composition B. Варіант із донним газогенератором важить близько 43,9 кг. Залежно від замовника снаряд також може споряджатися тротилом або малочутливою вибуховою речовиною.155мм снаряди LU 211, фото: kndsДля версії Hollow Base KNDS наводить максимальну дальність близько 30 км зі ствола L52. LU 211 із Base Bleed досягає приблизно 30 км зі ствола L39 і 40 км із L52.За твердженням KNDS, кінцева ефективність LU 211 приблизно вдвічі перевищує ефективність M107. Це забезпечують не лише більша маса вибухівки, а й оптимізований корпус, який утворює ефективніше поле уламків.ERFB: дальність завдяки аеродинаміціERFB, або Extended Range Full Bore, — клас снарядів із поліпшеною аеродинамікою. Його головна особливість — видовжений обтічний корпус із кращим співвідношенням довжини до діаметра та оптимізованою хвостовою частиною. Це зменшує аеродинамічний опір без використання ракетного двигуна.У варіанті ERFB-BT, тобто з порожнистим дном, приріст дальності забезпечують форма корпусу та звужена хвостова частина. Такий снаряд зазвичай важить близько 44 кг і може споряджатися приблизно 9–10 кг вибухової речовини. Типова дальність без використання газогенератора чи ракетного прискорювача сягає 24 км із L39 і 32 км із L52.Далекобійні уламково-фугасні снаряди з поліпшеною аеродинамікою і ведучим паском HE ERFB-ВВ – для України, фото: Defense ExpressERFB не обов’язково має більшу потужність вибуху, ніж M795 або L15. Його основна перевага — можливість доставити співмірну бойову частину на більшу відстань. Високі вимоги до геометрії, концентричності, балансування та стабільності партій роблять його виробництво складнішим, ніж виробництво M107.Снаряди з газогенераторомСнаряди з газогенератором (Base Bleed) часто помилково називають реактивними. Насправді донний газогенератор майже не створює тяги. Він заповнює газами область низького тиску позаду снаряда і зменшує донний опір, який є одним із головних джерел втрати швидкості.Для ERFB встановлення газогенератора збільшує дальність польоту приблизно з 24 до 30 км для L39 і з 32 до 41 км для L52.Схема 155 мм снаряду XM1128 з газогенератором, фото: WikiCommonsЗворотний бік полягає в тому, що газогенератор займає частину внутрішнього об’єму, а отже, зменшує простір, доступний для спорядження вибухівкою, підвищує ціну і складність виробництва та ускладнює балістику польоту снаряда.Активно-реактивні снаряди: ракетний двигун в обмін на бойову частинуАктивно-реактивні снаряди (Rocket Assisted Projectile) використовують невеликий ракетний двигун, який запускається після виходу зі ствола. На відміну від Base Bleed, він не просто зменшує опір, а додає снаряду швидкості.Найвідомішим представником цього класу є американський M549/M549A1, прийнятий на озброєння у 1970-х роках. Він важить приблизно 43,6 кг, але містить лише близько 6,8 кг тротилу, оскільки значну частину внутрішнього об’єму займає двигун. Типова дальність M549A1 зі ствола L39 становить приблизно 30 км.Схема активо-реактивного снаряду XM1113, фото: Армія СШАСучасний XM1113 отримав ефективніший двигун і заявлену дальність близько 40 км із L39 та до 60 км зі стволів завдовжки 50 калібрів і більше. Водночас він несе близько 5,4 кг вибухової речовини та приблизно стільки ж ракетного палива.Снаряди цього типу ще більше посилюють недоліки, притаманні боєприпасам із газогенератором. Перевага активно-реактивних снарядів виявляється лише тоді, коли простіший снаряд узагалі не може досягти цілі.Перехід на далекобійні снарядиКолишній міністр оборони Михайло Федоров неодноразово наголошував на прагненні повністю відмовитися від «коротких» снарядів на користь боєприпасів підвищеної дальності.Під час брифінгу перед відставкою з уряду Федоров розповів про рішення відмовитися від закупівлі коротких 155-мм снарядів, оскільки на фронті наразі є їхній профіцит, і перенаправити кошти партнерів на далекобійні боєприпаси."Але, з іншого боку, якщо в нас зараз профіцит 155-го короткого на фронті, як я морально можу сказати: давайте цій компанії зараз або цій компанії дозволимо ще продати державі 155-й короткий? І тоді доводиться ухвалювати рішення — тільки дальній. Контракти зупиняються, партнери переказують гроші на дальні контракти, які потрібно було укладати рік тому, щоб зараз не було такої проблеми", — розповів він.У червні представники "Української бронетехніки" розповіли в коментарі бельгійському військовому оглядачу Jeff2146, що Міністерство оборони вже припинило замовляти M107 і не розпочало закупівлю українських L15, повністю зосередившись на снарядах типу ERFB.Цю інформацію також підтвердив "Мілітарному" один із опитаних виробників артилерійських боєприпасів на умовах анонімності. За його словами, під керівництвом Федорова Міністерство оборони повністю відмовилося від закупівлі 155-мм снарядів із дальністю польоту до 30 км."Насправді офіційної інформації про те, що закупівлі зупиняють, немає. Але є запити лише на 30 км… У Міноборони взагалі немає ні замовлень, ні опитувань постачальників", — розповів один із виробників на умовах анонімності.Окрім того, Міністерство оборони повністю зупинило закупівлі снарядів калібрів 152 і 122 мм через "недоцільність", хоча в цілій низці українських бригад, зокрема тих, що воюють на найгарячіших напрямках фронту, вони досі становлять основу бригадної артилерійської групи.За словами виробника, Національна гвардія України водночас продовжує закуповувати снаряди всіх калібрів і типів через значну нестачу боєкомплекту на фронті.Водночас у Міністерстві оборони України у відповідь на запит "Мілітарного" заявили, що продовжують виконувати контракти із закупівлі снарядів із дальністю польоту до 30 км."Міністерство оборони України продовжує виконання державних контрактів із закупівлі снарядів із дальністю польоту до 30 км відповідно до Переліку та обсягів товарів, робіт і послуг на постачання озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та іншого військово-технічного майна і послуг в інтересах Збройних Сил України, який формується за пропозиціями Генерального штабу Збройних Сил України", — заявили у відомстві.У Генеральному штабі у відповідь на запитання "Мілітарного": "Як змінилася потреба у різних типах артилерійських снарядів в умовах дронової кілзони та глибокого проникнення ворожих піхотних груп? Чи вбачає Генштаб у цих умовах потребу в повній відмові від снарядів із дальністю менш як 30 км?" — повідомили, що не можуть розкрити запитувану інформацію.У Генштабі пояснили, що її оприлюднення «може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони та негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України».Водночас у Генеральному штабі послалися на заяву Президента України після спілкування 18 липня з командирами корпусів, які обороняють найінтенсивніші ділянки фронту."Обговорили необхідне постачання зброї та засобів для ведення бойових дій, реалізації ротацій, захисту нашої логістики й знищення логістики росіян. Потрібно більше далекобійної артилерії — снарядів 155-го калібру", — заявив Президент.Ціна великої дальностіЗа словами генерального директора компанії "Українська бронетехніка" Владислава Бельбаса в інтерв’ю "Мілітарному", ціна стандартного 155-мм боєприпасу M107 за умов глобального дефіциту снарядів сягає 2,5 тисячі євро, L15 — 3 тисячі євро, а далекобійні коштують близько 5,5 тисячі євро за одиницю.Водночас армія США закуповувала M795 у 2026 році за ціною близько 1730 доларів за одиницю, M1128 із донним газогенератором — 4550 доларів, а активно-реактивний XM1113 — за 10 240 доларів. Причому це вартість лише самого снаряда, без підривника та метального заряду для пострілу.Окремою проблемою є глобальний дефіцит порохів, який зараз залишається ключовим вузьким місцем виробництва боєприпасів.Для типового пострілу M107 із повним зарядом M4A2 потрібно приблизно 6–6,5 кг метального заряду, тоді як снаряди з дальністю близько 30 км потребують 13 кг, а далекобійні ERFB та ERFB-BB — близько 17 кг.155 мм артилерійський снаряд та модульні порохові заряди до нього, фото: RheinmetallТаким чином, у наведених прикладах типовий далекобійний постріл із максимальним зарядом потребує приблизно у 2,5–3 рази більше метального заряду, ніж M107, залежно від типу заряду.Наочним прикладом є компанія «Українська бронетехніка», яка заявляє про можливість випускати до 100 тисяч ERFB-BT та ERFB-BB на рік. Однак компанія може імпортувати метальні заряди лише для половини цього обсягу.Окрім того, посилені порохові заряди, необхідні для досягнення максимальної дальності польоту далекобійних снарядів, значно прискорюють ерозію артилерійських стволів, через що їх доводиться частіше замінювати. Стан ствола також значно більше впливає на результат пострілу, оскільки зі збільшенням відстані зростають вимоги до точності ураження.Дефіцит виробництваЗгідно з каталогом Forecast International, станом на 2024 рік лише близько 50% найбільших виробників 155-мм боєприпасів пропонували снаряди типу ERFB.Показовими щодо цього є спроможності європейського гіганта Rheinmetall із виробництва снарядів. У 2026 році компанія задекларувала плани до 2027 року збільшити виробництво артилерійських снарядів у межах усієї групи до 1,1 млн одиниць на рік.Водночас доступний обсяг випуску далекобійних боєприпасів значно менший за загальну цифру. У травні 2026 року генеральний директор Rheinmetall Армін Паппергер заявив, що концерн може виготовити й поставити Україні 100 тисяч далекобійних 155-мм снарядів на рік, зокрема виробів із дальністю до 60 км.Водночас річний запит України до союзників становить 1,2 млн боєприпасів такого типу.Аналітична компанія Fortune Business Insights оцінює, що у 2025 році сегмент снарядів із дальністю 31–50 км становив 44,27% доходу північноамериканського ринку. З огляду на вищу ціну це підтверджує тенденцію до виробництва далекобійних снарядів у кількості, що становить 10–20% загального обсягу.Водночас деякі компанії передбачили зростання попиту на далекобійні боєприпаси та адаптували своє виробництво.Зокрема, у Czechoslovak Group у відповідь на запит "Мілітарного" повідомили, що до кінця цього року далекобійні боєприпаси мають становити близько 60% виробництва 155-мм боєприпасів."Це відображає чітке зміщення світового попиту в бік артилерійських боєприпасів збільшеної та великої дальності", — наголосили в компанії.Артилерійські боєприпаси виробництва Czechoslovak Group, фото: CSGЗагалом CSG очікує, що у 2026 році обсяг власного виробництва артилерійських і танкових боєприпасів сягне приблизно 850 тисяч одиниць, а до кінця 2027 року річна виробнича потужність великокаліберних боєприпасів зросте до 1,1 млн одиниць.У компанії підкреслили, що для 155-мм боєприпасів збільшеної або великої дальності енергетичні матеріали, зокрема метальні порохи та модульні заряди, становлять приблизно 50% виробничої собівартості.Відгуки військових"Мілітарний" звернувся по коментарі до п’ятьох військовослужбовців артилерійських підрозділів, які воюють на різних напрямках фронту. Їх попросили оцінити потребу у збільшенні закупівель далекобійних снарядів та доцільність можливого повного переходу на такі боєприпаси. Один із військових надав коментар на умовах анонімності.Усі п’ятеро погодилися, що потреба у боєприпасах підвищеної дальності є надзвичайно високою. Розширення зони дії розвідувальних та ударних безпілотників змушує артилерію відсувати вогневі позиції далі від лінії бойового зіткнення.На критичності цієї потреби наголосив військовий, який надав коментар на умовах анонімності."Потреба критична. Через розширення кілзони та збільшення кількості дронів робота з M107 або подібними снарядами невдовзі може стати неможливою", — зазначив він.Командир 3-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 12-ї бригади «Азов» на позивний "Тур" звернув увагу, що далекобійні боєприпаси дають змогу уражати артилерію, пункти управління, місця запуску БпЛА, резерви та логістику противника, водночас розміщуючи гармати далі від його засобів розвідки й ураження. Це особливо важливо для великих артилерійських систем, які складно приховувати та обслуговувати в умовах постійного спостереження з повітря.Чи потрібен повний перехідЧетверо з п’ятьох опитаних військових не підтримали повної відмови від снарядів малої та середньої дальності. На їхню думку, боєприпаси різних типів виконують різні завдання й мають одночасно залишатися в боєкомплекті підрозділів."Необхідності переходити виключно на далекобійні снаряди немає. Боєприпаси різних типів і дальності мають свій спектр завдань", — пояснив командир самохідного артилерійського дивізіону 55-ї артилерійської бригади на позивний "Вулкан"."Тур" додав, що снаряди малої та середньої дальності необхідні, зокрема, для дистанційного мінування, перекриття підходів противника та обмеження руху його техніки.Цю позицію також поділяє друг "Хантер", командир самохідної артилерійської батареї 8-ї артилерійської бригади "Гармаш" 1-го корпусу НГУ "Азов"."Тому особисто я б робив акцент не на повному переході на один тип снарядів, а на достатній кількості сучасних боєприпасів, нормальній сумісності та стабільному забезпеченні", — пояснив він.Іншу позицію висловив військовий, який надав коментар на умовах анонімності та підтримав повний перехід 155-мм артилерії на боєприпаси підвищеної дальності."Далекобійним снарядом завжди можна вистрілити на меншу відстань, а звичайним на більшу — ні", — пояснив він.На його думку, це дало б артилерії змогу працювати по цілях у глибині бойових порядків противника, а не зосереджуватися переважно на передньому краї.Нестача боєприпасівНа гострій нестачі снарядів наголосив друг "Наполеон" — майор, перший заступник командира дивізіону — начальник штабу гаубичного самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 12-ї бригади "Азов"."На жаль, боєприпасів наразі гостро бракує. Для забезпечення постійного вогневого впливу необхідно 30 боєприпасів дальністю понад 30 км і 30 снарядів дальністю 18–22 км. На кожну ціль за класичними нормами необхідно 8–12 боєприпасів, якщо ми говоримо про стрільбу на ураження. Для стрільби на придушення достатньо 5–6 боєприпасів, що ми зараз і робимо в умовах дефіциту боєкомплекту", — розповів він.За його оцінкою, для постійного вогневого впливу підрозділу потрібен змішаний боєкомплект із далекобійних боєприпасів і снарядів середньої дальності.Сумісність і зношування гарматНа технічні обмеження під час застосування далекобійних боєприпасів звернули увагу "Вулкан" і "Тур". Не всі артилерійські системи можуть використовувати снаряди з дальністю понад 40 км, а окремі боєприпаси, навпаки, мають обмеження щодо застосування з довшими стволами."Тур" детально пояснив різницю між системами зі стволами завдовжки 39 і 52 калібри. За його словами, M777, FH70, сучасні версії M109 та AS90 із 39-каліберними стволами можуть застосовувати снаряди з донним газогенератором і активно-реактивні боєприпаси, зокрема M549A1, на дальності близько 30 км. Однак довжина ствола не дозволяє використовувати максимальну зону метального заряду, розраховану на 52-каліберні системи.За словами "Тура", причіпні та самохідні варіанти "Богдани", PzH 2000 й інші системи зі стволами завдовжки 52 калібри можуть застосовувати потужніші заряди та вести вогонь на відстані близько 40 км і більше.Окремим винятком "Тур" назвав керований 155-мм снаряд M712 Copperhead. За його словами, балістичні характеристики цього боєприпасу обмежують його застосування із 52-каліберними системами. На цю саму особливість також звернув увагу "Вулкан".фото: bmvg.deВикористання потужніших зарядів прискорює зношування артилерійських стволів та збільшує навантаження на ремонтну інфраструктуру. На цій проблемі окремо наголосив військовий, який надав коментар на умовах анонімності."Більша відстань — більша потужність заряду — швидший знос артилерійської частини, зокрема ствола. Перестволення й оперативний ремонт артсистем зараз ускладнені великим обсягом робіт для підприємств та проблемами з деталями", — наголосив він.За його словами, частина отриманих артилерійських систем не має формулярів, а окремі деталі відсутні в каталогах. У таких випадках їх замовлення та проведення ремонту стають практично неможливими.Отже, збільшення частки далекобійних боєприпасів потребує одночасного розвитку системи ремонту, постачання запасних частин і виробництва артилерійських стволів. Інакше перевага в дальності супроводжуватиметься швидшим скороченням кількості справних гармат.Роль калібрів 105 і 122 ммУсі опитані військові виступили за збереження та розвиток артилерії менших калібрів. Її перевагами залишаються мобільність, менші габарити, швидкість розгортання, скорострільність та можливість працювати ближче до переднього краю."105 мм — однозначно так, на рівень батальйонів для заміни мінометів. Загалом це дуже хороший калібр: влучний, із невеликим розсіюванням, чудово підходить для виконання завдань на передньому краї та в глибині роботи батальйонів", — зазначив військовий, який надав коментар на умовах анонімності.ЗСУ, фото: GeneralStaff.uaЗа оцінкою "Наполеона", 155-мм системи зі стволами завдовжки 52 калібри доцільно використовувати переважно проти планових цілей у глибині оборони противника. Системи зі стволами завдовжки 39 калібрів потрібні для підтримки піхоти, ураження скупчень і резервів на середніх відстанях. Калібри 105 і 122 мм залишаються засобами безпосередньої підтримки піхоти та протидії інфільтрації."Наполеон" також звернув увагу, що системи зі стволами завдовжки 39 калібрів, а також гармати калібрів 105 і 122 мм мають менші габарити. Це полегшує їх маскування на ділянках із недостатньою кількістю природних укриттів, тоді як велику 52-каліберну систему приховати за аналогічних умов значно складніше."Тур" доповнив, що гармати менших калібрів мають вищу маневровість, швидше розгортаються та можуть робити більше пострілів за хвилину. Це особливо важливо під час ураження піхоти й техніки, які швидко змінюють положення, а також за несприятливих погодних умов, коли застосування більших систем ускладнене.Короткий висновокПрагнення Міністерства оборони України повністю перейти на далекобійні снаряди цілком зрозуміле, оскільки цього вимагають нові умови поля бою.Забезпечення переваги в дальності не лише скоротить втрати серед української артилерії, а й змусить росіян, своєю чергою, відсувати власну артилерію, зменшуючи її зону досяжності.Однак проблема полягає не у відсутності технології, а в недостатній кількості наявних у світі потужностей із виробництва такого типу боєприпасів, спроможних забезпечити потреби української армії.фото: uk.wikipedia.orgБез довгострокових інвестицій у виробництво та значного збільшення фінансування закупівель директивна настанова щодо повного переходу на дорожчі далекобійні снаряди, які потребують більшої кількості метального заряду, призведе лише до «снарядного голоду» в українській армії. У результаті їй доведеться повернутися до звичайних недалекобійних боєприпасів через неможливість задовольнити запити на постачання.Окрім того, може виникнути ситуація, коли частина типів далекобійних снарядів буде несумісною зі старішими артилерійськими системами зі стволами завдовжки 39 калібрів, яких в українській армії досі багато.Ба більше, несумісність можлива навіть між сучасними системами. Наприклад, САУ CAESAR може застосовувати французький снаряд LU 220 з удосконаленою аеродинамічною формою на дальності 44 км із максимальним шестимодульним метальним зарядом. Водночас польська САУ Krab не може використовувати цей снаряд із таким зарядом.Однак уже зрозуміло, що дронова війна змінила структуру попиту швидше, ніж промисловість і система постачання встигли змінити структуру пропозиції.
До середини серпня вже п’ять фільмів 2026-го подолали позначку в мільярд доларів світових зборів, а американський літній прокат удруге після пандемії (уперше це сталося в рік «Барбенгаймера») перевищив 4 млрд дол. Проте осінь цікава якраз тим, що після гарантованих літніх блокбастерів студії випускають значно дивніші проєкти.
Том Круз у «Діґґері» грає літнього нафтового магната, який спричинив глобальну катастрофу. Роберт Паттінсон перевтілюється в телеведучого Кріса Гансена. Мартін МакДона відправляє Джона Малковича та Сема Роквелла на острів Пасхи напередодні перевороту в Чилі 1973 року. А Бред Пітт після «F1» проводить майже весь новий фільм посеред дикої природи поруч із собакою-рятувальником.
ZN.UA зібрало сім світових релізів, які цієї осені виходять в український прокат.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Залаштунки»: Фільм про жовті шпалери й порожні коридори зібрав понад 390 мільйонів доларів. Чому глядачів притягує безвихідь
«Практична магія 2» — 10 вересня
Коли перша «Практична магія» вийшла 1998 року, вона не виглядала очевидним кандидатом на франшизу. Фільм Ґріффіна Данна із Сандрою Буллок і Ніколь Кідман одержав стримані відгуки й провалився в прокаті, зате з роками став культовим.
Продюсерка Деніз Ді Нові згадувала, що картина фактично знайшла свою головну аудиторію вже після прокату — через домашні перегляди, стримінги, а згодом TikTok та Instagram.
Знімала сиквел Сюзанн Бір — режисерка «Пташиного короба», яка змінила Ґріффіна Данна. 28 років по тому Буллок і Кідман знову грають сестер Саллі та Джилліан Овенс. Повертаються й Даян Віст та Стокард Ченнінг у ролях тіток Джет і Френні. Молодше покоління родини представляють Джої Кінґ і Мейзі Вільямс.
Сюжет знову обертається навколо родинного прокляття Овенсів: чоловіки, яких кохають жінки цієї родини, приречені на смерть. Цього разу проблема переходить до наступного покоління, а сестрам доводиться повернутися до історії сім’ї.
Є й симпатична деталь для тих, хто пам’ятає оригінал. Для сиквелу заново відтворили будинок Овенсів, причому Буллок розповідала, що декорацію відбудували аж до дрібниць на кшталт ткацького верстата в їдальні. Це добре пояснює, на кого передусім розрахована нова «Практична магія»: фільму потрібно одночасно повернути глядача у знайомий світ і довести, що він існує не лише заради ностальгії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Шон Пенн заспіває «Червону руту», а Сеітаблаєв зіграє офіцера ГУР: п’ять українських кінопрем’єр
«Resident Evil: Оселя зла» — 17 вересня
Кіноадаптації Resident Evil за два десятиліття встигли дуже далеко відійти від ігор, повернутися до Раккун-Сіті, ще раз перезапуститися й отримати серіальну версію. Тепер Sony разом із німецькою Constantin Film здійснило чергову спробу — але цього разу режисером став Зак Креґґер, автор «Варвара» та «Зброї», який написав сценарій у співавторстві з Шеєм Гаттеном.
Головний герой Браян, якого грає Остін Абрамс, — не поліціянт, не спецагент і не знаменитий персонаж із відеоігор. Він — медичний кур’єр, який везе вантаж до лікарні Раккун-Сіті й опиняється всередині катастрофи буквально посеред робочої зміни. Креґґер розповідає нову історію, що відбувається паралельно з подіями Resident Evil 2, але переносить її у сучасність і свідомо відходить від буквальної хронології гри.
Це важлива зміна після років, коли екранізації намагалися або будувати окрему міфологію навколо героїні Мілли Йовович, або якомога швидше показати глядачам упізнаваних Леона, Клер, Вескера та інших персонажів. Креґґер отримує можливість працювати з базовою механікою Resident Evil: звичайна людина потрапляє у простір, де ще не знає правил і значно слабша за те, що на неї полює.
Із бюджетом близько 80 млн дол. Resident Evil тепер має перевірити, скільки авторської свободи можна зберегти всередині одного з найконтрольованіших брендів ігрової індустрії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Держкіно причетне до зйомок польського фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»: яка вигода для України
«Серце звіра» — 24 вересня
У «Серці звіра» Бред Пітт грає Джеймса Белмонта — ветерана Сил спеціальних операцій Армії США, який після авіакатастрофи опиняється у віддаленій частині Аляски. Поруч із ним — Одін, його бойовий пес у відставці. У другорядних ролях — Джей Кей Сіммонс та Анна Ламб.
Режисує фільм Девід Еєр, який уже працював із Піттом у «Люті». Еєр відомий історіями про поліціянтів, військових і чоловіків, замкнених усередині жорсткого середовища, але новий фільм він сам описує значно м’якше — як історію про горе, зцілення та зв’язок людини із собакою. Попри те, що дія відбувається на Алясці, картину знімали повністю в Новій Зеландії. До деяких гірських і льодовикових локацій групу доставляли вертольотами, і кількість обладнання доводилось обмежувати.
Одіна переважно грає Убер — собака з пошуково-рятувальною підготовкою, який належить новозеландському рятувальнику-волонтеру; у певних сценах його підміняли трьома його ж нащадками. Причому різних собак використовували залежно від завдання. Еєр звернув увагу на те, наскільки спокійно пес поводився навіть у вертольоті. У проморолику Пітт називає Одіна «номером один у знімальному плані» й головною зіркою картини.
Для самого Пітта це теж цікава зміна масштабу. Після великих ансамблевих і видовищних проєктів значну частину фільму на ньому триматимуться сцени, де акторові просто немає з ким вести звичний діалог. Якщо взаємини Джеймса й Одіна справді працюватимуть, «Серце звіра» може виявитися доволі камерним фільмом.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Творець “Зоряних війн” назвав штучний інтелект майбутнім кіновиробництва
«Діґґер» — 1 жовтня
Том Круз протягом останніх двох десятиліть майже методично переконував глядачів, що здатен урятувати будь-що: пасажирський літак, команду агентів, ядерний арсенал і за потреби весь світ. У «Діґґері» він грає людину, через яку світ узагалі доводиться рятувати.
Діґґер Роквелл — ексцентричний нафтовий магнат, чия компанія спричиняє екологічну катастрофу: за сюжетом вибух на свердловині відколює від ґренландського льодовика брилу розміром із Коннектикут, і це запускає ланцюгову реакцію аж до загрози ядерної війни.
Після цього Діґґер береться доводити людству, що саме він здатен усе виправити. Джон Ґудмен грає хворого президента США, який вимагає від Діґґера «прибрати за собою».
Для ролі Круз змінив голос, отримав сиве поріділе волосся, живіт і зовнішність, яка майже демонстративно суперечить його звичному образу в блокбастерах. Актор сказав, що йому знадобилося 40 років кар’єри, щоб узути чоботи Діґґера Роквелла.
Для режисера Іньярріту це перший англомовний повнометражний фільм після «Легенди Г’ю Ґласса» (2015). Сценарій він написав іще 2023-го разом зі співавторами «Бердмена» Ніколасом Джакобоне й Александром Дінеларісом та мексиканською письменницею Сабіною Берман; знімали пів року у Великій Британії, до того ж на плівку VistaVision. У картині також зіграли Сандра Гюллер, Різ Ахмед, Майкл Стулбарґ, Джессі Племонс, Емма Д’Арсі та Софі Вайлд.
Поєднання Іньярріту й Круза цікаве вже саме собою. Режисер уміє доводити акторів до фізичної й психологічної крайності. Студія Warner Bros. Pictures описує фільм як «комедію катастрофічних масштабів».
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Заплакав на «Гамлеті», провалив вступ до «акторки» і став режисером лише в 47: історія Міхаеля Ганеке
«Соціальна розплата» — 8 жовтня
У фіналі «Соціальної мережі» 2010 року Марк Цукерберг сидів перед ноутбуком і без кінця оновлював сторінку Facebook. Минуло 16 років, і режисер Аарон Соркін повертається до компанії, яка за цей час стала Meta, придбала Instagram і WhatsApp та опинилась у центрі дискусій про алгоритми, політику, психічне здоров’я підлітків і межі відповідальності технологічних платформ.
«Соціальна розплата» — не пряме продовження фільму Девіда Фінчера, а, за формулюванням Sony, його companion piece (споріднена історія). За основу взято розслідування The Facebook Files, опубліковане The Wall Street Journal 2021 року: співробітниця Facebook Френсіс Хауґен у виконанні Майкі Медісон передає журналістові Джеффу Горвіцу (Джеремі Аллен Вайт) внутрішні документи компанії. У фільмі також знялися Білл Берр, Вунмі Мосаку, Біллі Маґнуссен і Бетті Ґілпін.
Марк Цукерберг цього разу теж інший. Соркін три дні намагався переконати Джессі Айзенберга знову взяти роль, яка принесла акторові номінацію на «Оскар», але той відмовився: за словами Соркіна, Айзенберг більше не хоче, щоб його ототожнювали з Цукербергом. Його замінив Джеремі Стронг, зірка «Спадкоємців».
Стронг написав Цукербергу. Актор пояснив, що хотів попередити: підходитиме до ролі серйозно та з повагою, незалежно від ставлення до свого героя. Цукерберг відповів, але зміст листування Стронг не розкрив.
Одна з головних інтриг полягає в тому, чи залишить Соркін героям достатньо простору для суперечностей — чи перетворить складну історію Facebook на процес із уже готовим обвинувальним висновком.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Анатомія обману: як фільми-головоломки грають на тому, чого ми насправді боїмося
«Праймтайм» — 22 жовтня
У середині 2000-х американський журналіст Кріс Гансен став телевізійною знаменитістю завдяки циклу розслідувань To Catch a Predator («Спіймати хижака»). Дорослих чоловіків, які в Інтернеті домовлялися про зустріч із неповнолітніми, заманювали в підготовлений будинок. Там замість підлітка на них чекали Гансен, приховані камери, а згодом — поліція.
Саме цю історію розповідає «Праймтайм». Кріса Гансена грає Роберт Паттінсон. A24 описує події дуже лаконічно: 2006 рік, ведучий To Catch a Predator вирішує увійти в історію телебачення.
Формат швидко став масовим видовищем, породив наслідувачів, а методи творців дедалі частіше викликали питання про межу між журналістикою, правоохоронною роботою та публічним приниженням.
За час виходу проєкту в ефір і внаслідок співпраці з громадською групою Perverted Justice та поліцією було здійснено численні затримання. Серед підозрюваних опинялися люди різних професій: учителі, поліціянти, військові, священники та чиновники.
Найгучніша операція відбулася в листопаді 2006-го в містечку Мерфі, штат Техас. Один із фігурантів, помічник окружного прокурора, так і не приїхав до підставного будинку — тоді поліція разом зі знімальною групою вирушила до нього додому. Під час обшуку він застрелився. Проти решти затриманих у Мерфі місцева прокуратура згодом зняла всі обвинувачення, а сестра загиблого подала до NBC позов на понад 100 млн дол., який сторони врегулювали позасудово. До 2007-го проєкт завершився.
Для режисера Ленса Оппенгайма це дебют у повнометражному ігровому кіно після документальних робіт для HBO. Сценарій написав Аджон Сінґ. Паттінсон не тільки виконує головну роль, а й продюсує картину — серед продюсерів також Арі Астер. Цього року стрічка змагатиметься у Венеції за «Золотого лева».
«Праймтайм» може виявитися фільмом не стільки про телебачення нульових, скільки про те, чому аудиторії настільки подобається дивитися, як покарання перетворюється на контент.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ На фронті загинув актор Євген Бушмакін, відомий за фільмом “Герой мого часу”
«Дикий кінь номер дев’ять» — 5 листопада
Мартін МакДона знову збирає двох складних чоловіків, відправляє їх у красиве віддалене місце й поступово руйнує їхні стосунки. Після Брюгге та острова Інішерін цього разу місцем дії стає Рапа-Нуї, або острів Пасхи, а героями — двоє агентів ЦРУ.
Події відбуваються напередодні військового перевороту 11 вересня 1973 року, який скинув уряд Сальвадора Альєнде й привів до влади Авґусто Піночета. Агенти Кріс і Лі прибувають із Сантьяго на острів за наказом керівника бюро MJ, якого грає Стів Бушемі. Кріса грає Джон Малкович, його молодшого напарника — Сем Роквелл.
МакДона розповідав, що побував на острові Пасхи багато років тому й відтоді хотів знайти історію, яку варто було б там зняти. У центрі нового фільму він ставить Кріса — досвідченого, складного за характером агента. Саме зв’язок Кріса з двома бунтівними студентками (Маріана ді Джіроламо та Айлін Салас) ставить поїздку під загрозу.
Сам режисер описує картину як розмову про провину, гріхи й підбиття підсумків власного життя. Це його перший повний метр після «Банші Інішеріна». Світова прем’єра відбудеться на Венеційському кінофестивалі на початку вересня, де фільм змагатиметься за призи.
З МакДоною Роквелл працює втретє — після «Семи психопатів» і «Трьох білбордів за межами Еббінга, Міссурі». Том Вейтс теж повертається до режисера після «Семи психопатів». Але цього разу особливо цікавою видається пара Роквелл — Малкович: у МакДони такі чоловічі союзи майже ніколи не залишаються просто дружбою чи партнерством. Через них він говорить про образи, провину, вірність і про речі, які люди роками не можуть сказати одне одному прямо.
Втручання США у чилійську політику й таємні операції ЦРУ проти уряду Альєнде підтверджені розсекреченими документами й сенатськими розслідуваннями. Водночас прямої участі ЦРУ саме у перевороті 11 вересня 1973 року ці матеріали не встановлюють.
Перейти на zn.ua
Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен прокоментувала російську атаку на Бучанський район Київської області, жертвами якої стали щонайменше 27 осіб.
Джерело: очільниця фінського зовнішньополітичного відомства в Х, "Європейська правда"
Деталі: Валтонен зазначила, що цей удар – "жахлива асоціація з березнем 2022 року та масовим вбивством у Бучі".
"Минуло чотири роки, але Росія не змінилася. Вона, як і раніше, цілеспрямовано завдає ударів по мирних жителях, порушує міжнародне право та прагне досягти максималістських військових цілей за допомогою терору та насильства", – підкреслила вона.
Нагадаємо: Увечері 28 серпня в Бучанському районі пролунали потужні вибухи: виникла пожежа в складському приміщенні, перекрили рух усіх транспортних засобів на ділянці траси М-06 "Київ – Чоп" з 15-го по 32-й км.
За даними місцевої влади, кількість загиблих внаслідок російської атаки зросла до 37, ще 42 людини постраждали.
Джерело: очільниця фінського зовнішньополітичного відомства в Х, "Європейська правда"
Деталі: Валтонен зазначила, що цей удар – "жахлива асоціація з березнем 2022 року та масовим вбивством у Бучі".
"Минуло чотири роки, але Росія не змінилася. Вона, як і раніше, цілеспрямовано завдає ударів по мирних жителях, порушує міжнародне право та прагне досягти максималістських військових цілей за допомогою терору та насильства", – підкреслила вона.
Нагадаємо: Увечері 28 серпня в Бучанському районі пролунали потужні вибухи: виникла пожежа в складському приміщенні, перекрили рух усіх транспортних засобів на ділянці траси М-06 "Київ – Чоп" з 15-го по 32-й км.
За даними місцевої влади, кількість загиблих внаслідок російської атаки зросла до 37, ще 42 людини постраждали.
Перейти на pravda.com.uaЦього тижня директор ЦРУ Джон Раткліфф здійснив рідкісний візит до Москви, де, як вважається, передав російській стороні попередження. Його суть полягала в тому, що США знають про плани Росії, не дозволять їх реалізувати та закликають Москву відмовитися від них. Імовірно, йшлося про можливий напад Росії на НАТО, про загрозу якого вже певний час попереджають уряди різних західних країн.
Головний аналітик з міжнародних питань газети The Telegraph Роланд Оліфант пише, яким міг би бути можливий напад Росії на НАТО, яку мету він міг би переслідувати та де саме Альянс може опинитися під ударом.
Напад у «кримському стилі» на сусідні країни НАТО
Зазначається, що західні стратеги вважають цей сценарій одним із найбільш обговорюваних серед можливих варіантів дій російського диктатора Владіміра Путіна. Після розгортання російських військ у Криму та на Донбасі у 2014 році вони почали розробляти теорії щодо можливого повторення подібного сценарію вже в країнах Балтії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Пісторіус несподівано не вірить, що Путін нападе на НАТО
За таким сценарієм російські агенти, які діятимуть під виглядом «активістів», можуть організувати протести через вигадані скарги щодо етнічної російської меншини в таких містах, до прикладу, як естонська Нарва чи латвійський Даугавпілс. Під прикриттям цих «протестів» російські військові, які спочатку діятимуть непомітно та в цивільному одязі, можуть перетнути кордон і взяти під контроль ключові міста.
До того ж за такого сценарію НАТО теоретично могло б зіткнутися зі складним питанням: чи вважати ці події російським нападом, чи звичайними вуличними протестами. Також було б незрозуміло, хто має реагувати — військові чи поліція, а також чи варто застосовувати зброю проти «протестувальників».
Поки НАТО вагалося б із відповіддю, слідом за «протестувальниками» могли б з’явитися російські військові в уніформі нібито для «забезпечення миру». За кілька днів Росія таким чином могла б фактично встановити контроль над частиною території Альянсу.
Однак за оцінкою, головна проблема такого сценарію полягає в тому, що одну й ту саму операцію важко успішно провести двічі. Після подій у Криму уряди Естонії, Латвії та Литви почали готуватися саме до такого розвитку подій.
«Цього разу така тактика не зустріне вагань. Якщо на вулицях Нарви з’являться аналоги таємничих кримських "зелених чоловічків" 2014 року, їх просто застрелять», — йдеться у статті.
Звичайний напад на сусідні держави
Найгіршим, хоча й найменш імовірним, вважають сценарій прямого конвенційного нападу. За такого розвитку подій російські війська могли б одночасно вторгнутися з Калінінграда та Білорусі й перерізати «Сувальський коридор» — вузьку ділянку кордону між Польщею та Литвою.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Я не стурбований взагалі»: Трамп певен, що Росія не нападатиме на НАТО
Паралельно російські десантники або морські піхотинці могли б висадитися на Готланді — шведському острові в Балтійському морі. Там вони могли б розгорнути систему протиповітряної оборони, яка нейтралізувала б перевагу НАТО в повітрі та зробила б неможливим постачання повітряним шляхом.
За такого сценарію три країни Балтії могли б опинитися відрізаними від решти НАТО як суходолом, так і повітрям. Підрозділи операторів дронів, загартовані боями та щойно повернуті з фронту в Україні, могли б заповнити небо ударними безпілотниками й атакувати ізольовані сили країн Балтії та їхніх союзників.
До того ж серед них могла б опинитися й британська бойова група чисельністю 900 військових, розгорнута в Естонії, яку могли б знищити ще до того, як вони побачили б російських солдатів і змогли відкрити вогонь у відповідь.
Крім того, за такого розвитку подій війська НАТО, які не мають достатнього досвіду ведення бойових дій із масовим використанням дронів, швидко могли б зазнати поразки. Після цього російські сухопутні сили могли б відтіснити залишки військ противника та просуватися у напрямку Таллінна, Риги й Вільнюса.
За оцінкою, як і сценарій, що передбачає повторення подій у Криму, цей варіант уже неодноразово відпрацьовували під час масштабних навчань. Водночас основні сили російської регулярної армії зараз зосереджені на війні проти України, тому поблизу кордону з Естонією наразі немає жодного великого боєздатного російського підрозділу
Експерт із російських спецслужб Марк Галеотті зазначив, що у разі перетину російськими військами кордону та вторгнення до Естонії всі розумітимуть, як діяти. Війська, що здійснили вторгнення, опиняться під ударом, а повітряні та ракетні сили НАТО залучать для атак на їхні тилові підрозділи забезпечення.
Вторгнення
Цей сценарій показує, наскільки важливою може бути двозначність. Наприклад, у російського вертольота нібито виникають проблеми з двигуном, через що він здійснює «аварійну посадку» одразу за кордоном із Калінінградом.
Після цього для охорони місця події на території Польщі або Литви та повернення екіпажу можуть направити «рятувальну групу». Вона, можливо, навіть буде без зброї, тому формально це не виглядатиме як вторгнення, від якого країни НАТО має захищати стаття 5.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Путін погрожує Фінляндії після її вступу до НАТО: "Проблем не було, тепер будуть"
Навіть у разі швидкого відступу така операція могла б продемонструвати, що Росія здатна проникати на територію НАТО й уникати за це відповідальності. Та й варіантів сценарію із «загубленим вертольотом» може бути чимало. Наприклад, ракети чи дрони можуть нібито випадково пролетіти над Україною та впасти на території Польщі, Румунії або Молдови. Останніми місяцями кількість таких «нещасних випадків» зростає.
Зазначається, що Центр аналізу європейської політики (CEPA) у нещодавньому звіті описав п’ять рівнів ескалації таких атак — від одиничного вторгнення чи розвідки поблизу кордону до масштабного вторгнення або гібридної атаки із серйозними наслідками.
У CEPA також зазначили, що всі ці сценарії розраховані на дії нижче порогу відкритої війни. Вони використовують те, що західним урядам потрібен час, аби зрозуміти, що саме сталося, встановити винних і визначити, чи можна вважати це початком активної війни.
Професор російської політики Кінгс-коледжу Лондона та один з авторів звіту CEPA Сем Грін зазначив, що поки західні уряди проходитимуть цей процес, ситуація вже може змінитися, а Росії вдасться уникнути відповідальності.
«Це розраховано на те, щоб продемонструвати, що збитки можуть бути ще більшими, налякати західних політиків і, таким чином, змінити їхні розрахунки щодо того, наскільки вони готові підтримувати Україну», — зауважив він.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Загроза для Балтійських країн: чи готується Росія до наступного нападу? — Bloomberg
Операція під чужим прапором
Найпростіший сценарій передбачає короткочасне та нелетальне вторгнення, головною метою якого є надсилання певного сигналу. Однак останнім часом західні експерти з питань безпеки дедалі частіше висловлюють припущення, що Росія може планувати значно масштабніші дії.
З’являється дедалі більше повідомлень про те, що Кремль накопичує захоплені або збиті українські дрони. Їх Росія може використати для атаки під чужим прапором, щоб послабити єдність НАТО та підтримку України. За таким сценарієм Москва могла б видати удар по прикордонній країні за нібито помилку під час масштабної повітряної атаки України на Росію.
Однією з можливих цілей може стати Польща, де вже спостерігається зростання антиукраїнських настроїв.
Такий сценарій видається більш імовірним, ніж варіант із Нарвою, і може дати Росії потрібний політичний результат. Водночас асоційований науковий співробітник з питань Росії та Євразії в «Чатем-Хаусі» Кір Джайлз зазначив, що сам початковий інцидент може бути доволі простим. Однак менш зрозуміло, як саме Росія могла б використати його, щоб дестабілізувати НАТО та створити підґрунтя для подальших дій.
Саботаж у Європі
Росія не обов’язково має обмежуватися країнами, які розташовані біля її кордонів. Москва вже довела, що здатна проводити диверсійні та саботажні операції в різних частинах Європи, часто обираючи для цього країни, які можуть бути менш готовими до несподіваних загроз, ніж її безпосередні сусіди.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Як країни Балтії балансують перед загрозою з боку Росії — FT
Серед останніх підозрілих інцидентів — безпілотник із вибухівкою, який 4 серпня виявили поблизу українського літака в аеропорту Лейпцига в Німеччині. Також тижнем пізніше на складі зброї в Італії стався загадковий вибух.
Однак, як зазначається, обидва ці випадки мають спільну рису — вони не завдали нікому шкоди. Якщо Путін справді хоче перевірити реакцію НАТО, наступним кроком може стати операція, яка призведе до людських жертв. Наприклад, сходження поїзда з рейок або вибух на заводі могли б спричинити не лише економічні збитки, а й людські втрати. Такі дії, за умови, що Росія розраховує на відсутність силової відповіді з боку НАТО, могли б стати для Москви способом чинити тиск на Альянс.
За оцінкою, такі операції несуть для Росії значний ризик. Москва не може точно передбачити, який рівень застосування сили змусив би Захід змінити свою політику та припинити або суттєво скоротити підтримку України. Водночас надмірна ескалація може спровокувати рішучу відповідь, про яку Росія згодом пошкодує.
«Ризик не в тому, що ми спимо, поки Росія готується до вторгнення. Він полягає в іншому: через відсутність із російського боку чіткого розрахунку ризиків і вигод вони можуть припуститися помилки. Уявімо, що дрон, який літає поблизу аеропорту Схіпхол або Шарля де Голля, зіткнеться з пасажирським літаком і призведе до загибелі 200 чи 300 цивільних на території НАТО. Тоді раптом знадобиться реакція — значно рішучіша, ніж будь-яка з тих, які ми бачили досі. І раптом ми можемо отримати ескалацію, якої не хотіла жодна зі сторін», — наголосив Грін.
Кібератака
Кібератаки багато в чому схожі на саботажні операції. Вони можуть статися будь-де, часто складно встановити, хто саме за ними стоїть, а їхні наслідки можуть бути дуже серйозними. Водночас такі дії перебувають у неоднозначній сфері. Формально вони не є військовою атакою, але за певних обставин можуть стосуватися застосування статті 5 НАТО.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Путін підписав три секретні укази в день візиту директора ЦРУ: що відомо
Масштабні кібератаки теоретично можуть стати підставою для застосування механізму колективної оборони НАТО. Але через особливості таких атак часто складно точно встановити, хто за ними стоїть, а також передбачити, якою саме може бути відповідь Альянсу.
Системи охорони здоров’я особливо вразливі до перевантаження. Наприклад, гіпотетична кібератака, яка вивела б з ладу комп’ютерні системи перекачування крові Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS), могла б призвести до ситуації, коли ніхто не знав би, де знайти кров першої групи з позитивним резус-фактором. Такий збій, без сумніву, міг би коштувати людських життів і спричинити паніку.
Водночас наслідки кібератаки не обов’язково мають бути настільки фатальними. Наприклад, зупинка роботи фондової біржі для поширення паніки на ринку або закриття важливого аеропорту могли б спричинити серйозні незручності та вплинути на ухвалення політичних рішень.
За оцінкою експертів, як і в інших сценаріях, Кремль, імовірно, намагатиметься дозувати такі атаки, щоб вони майже досягали межі, після якої могла б послідувати серйозна відповідь. Саме швидкість встановлення відповідальності та реагування може стати ключовим фактором стримування таких дій. Грін вважає, що якщо Раткліфф під час візиту від імені ЦРУ чітко дав Росії зрозуміти, що цього разу реакція буде значно швидшою, ніж Москва звикла очікувати, це може змусити Кремль обережніше планувати свої подальші дії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Естонія не змінила оцінку загрози з боку РФ після візиту директора ЦРУ до Москви
Тим часом європейські чиновники впевнені, що немає жодних доказів підготовки Росії до нападу зі звичайною зброєю на НАТО чи одну з країн Балтії. Так вони спростували повідомлення про те, що саме ця тема нібито могла бути головною під час візиту директора ЦРУ до Москви цього тижня.
Головний аналітик з міжнародних питань газети The Telegraph Роланд Оліфант пише, яким міг би бути можливий напад Росії на НАТО, яку мету він міг би переслідувати та де саме Альянс може опинитися під ударом.
Напад у «кримському стилі» на сусідні країни НАТО
Зазначається, що західні стратеги вважають цей сценарій одним із найбільш обговорюваних серед можливих варіантів дій російського диктатора Владіміра Путіна. Після розгортання російських військ у Криму та на Донбасі у 2014 році вони почали розробляти теорії щодо можливого повторення подібного сценарію вже в країнах Балтії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Пісторіус несподівано не вірить, що Путін нападе на НАТО
За таким сценарієм російські агенти, які діятимуть під виглядом «активістів», можуть організувати протести через вигадані скарги щодо етнічної російської меншини в таких містах, до прикладу, як естонська Нарва чи латвійський Даугавпілс. Під прикриттям цих «протестів» російські військові, які спочатку діятимуть непомітно та в цивільному одязі, можуть перетнути кордон і взяти під контроль ключові міста.
До того ж за такого сценарію НАТО теоретично могло б зіткнутися зі складним питанням: чи вважати ці події російським нападом, чи звичайними вуличними протестами. Також було б незрозуміло, хто має реагувати — військові чи поліція, а також чи варто застосовувати зброю проти «протестувальників».
Поки НАТО вагалося б із відповіддю, слідом за «протестувальниками» могли б з’явитися російські військові в уніформі нібито для «забезпечення миру». За кілька днів Росія таким чином могла б фактично встановити контроль над частиною території Альянсу.
Однак за оцінкою, головна проблема такого сценарію полягає в тому, що одну й ту саму операцію важко успішно провести двічі. Після подій у Криму уряди Естонії, Латвії та Литви почали готуватися саме до такого розвитку подій.
«Цього разу така тактика не зустріне вагань. Якщо на вулицях Нарви з’являться аналоги таємничих кримських "зелених чоловічків" 2014 року, їх просто застрелять», — йдеться у статті.
Звичайний напад на сусідні держави
Найгіршим, хоча й найменш імовірним, вважають сценарій прямого конвенційного нападу. За такого розвитку подій російські війська могли б одночасно вторгнутися з Калінінграда та Білорусі й перерізати «Сувальський коридор» — вузьку ділянку кордону між Польщею та Литвою.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Я не стурбований взагалі»: Трамп певен, що Росія не нападатиме на НАТО
Паралельно російські десантники або морські піхотинці могли б висадитися на Готланді — шведському острові в Балтійському морі. Там вони могли б розгорнути систему протиповітряної оборони, яка нейтралізувала б перевагу НАТО в повітрі та зробила б неможливим постачання повітряним шляхом.
За такого сценарію три країни Балтії могли б опинитися відрізаними від решти НАТО як суходолом, так і повітрям. Підрозділи операторів дронів, загартовані боями та щойно повернуті з фронту в Україні, могли б заповнити небо ударними безпілотниками й атакувати ізольовані сили країн Балтії та їхніх союзників.
До того ж серед них могла б опинитися й британська бойова група чисельністю 900 військових, розгорнута в Естонії, яку могли б знищити ще до того, як вони побачили б російських солдатів і змогли відкрити вогонь у відповідь.
Крім того, за такого розвитку подій війська НАТО, які не мають достатнього досвіду ведення бойових дій із масовим використанням дронів, швидко могли б зазнати поразки. Після цього російські сухопутні сили могли б відтіснити залишки військ противника та просуватися у напрямку Таллінна, Риги й Вільнюса.
За оцінкою, як і сценарій, що передбачає повторення подій у Криму, цей варіант уже неодноразово відпрацьовували під час масштабних навчань. Водночас основні сили російської регулярної армії зараз зосереджені на війні проти України, тому поблизу кордону з Естонією наразі немає жодного великого боєздатного російського підрозділу
Експерт із російських спецслужб Марк Галеотті зазначив, що у разі перетину російськими військами кордону та вторгнення до Естонії всі розумітимуть, як діяти. Війська, що здійснили вторгнення, опиняться під ударом, а повітряні та ракетні сили НАТО залучать для атак на їхні тилові підрозділи забезпечення.
Вторгнення
Цей сценарій показує, наскільки важливою може бути двозначність. Наприклад, у російського вертольота нібито виникають проблеми з двигуном, через що він здійснює «аварійну посадку» одразу за кордоном із Калінінградом.
Після цього для охорони місця події на території Польщі або Литви та повернення екіпажу можуть направити «рятувальну групу». Вона, можливо, навіть буде без зброї, тому формально це не виглядатиме як вторгнення, від якого країни НАТО має захищати стаття 5.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Путін погрожує Фінляндії після її вступу до НАТО: "Проблем не було, тепер будуть"
Навіть у разі швидкого відступу така операція могла б продемонструвати, що Росія здатна проникати на територію НАТО й уникати за це відповідальності. Та й варіантів сценарію із «загубленим вертольотом» може бути чимало. Наприклад, ракети чи дрони можуть нібито випадково пролетіти над Україною та впасти на території Польщі, Румунії або Молдови. Останніми місяцями кількість таких «нещасних випадків» зростає.
Зазначається, що Центр аналізу європейської політики (CEPA) у нещодавньому звіті описав п’ять рівнів ескалації таких атак — від одиничного вторгнення чи розвідки поблизу кордону до масштабного вторгнення або гібридної атаки із серйозними наслідками.
У CEPA також зазначили, що всі ці сценарії розраховані на дії нижче порогу відкритої війни. Вони використовують те, що західним урядам потрібен час, аби зрозуміти, що саме сталося, встановити винних і визначити, чи можна вважати це початком активної війни.
Професор російської політики Кінгс-коледжу Лондона та один з авторів звіту CEPA Сем Грін зазначив, що поки західні уряди проходитимуть цей процес, ситуація вже може змінитися, а Росії вдасться уникнути відповідальності.
«Це розраховано на те, щоб продемонструвати, що збитки можуть бути ще більшими, налякати західних політиків і, таким чином, змінити їхні розрахунки щодо того, наскільки вони готові підтримувати Україну», — зауважив він.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Загроза для Балтійських країн: чи готується Росія до наступного нападу? — Bloomberg
Операція під чужим прапором
Найпростіший сценарій передбачає короткочасне та нелетальне вторгнення, головною метою якого є надсилання певного сигналу. Однак останнім часом західні експерти з питань безпеки дедалі частіше висловлюють припущення, що Росія може планувати значно масштабніші дії.
З’являється дедалі більше повідомлень про те, що Кремль накопичує захоплені або збиті українські дрони. Їх Росія може використати для атаки під чужим прапором, щоб послабити єдність НАТО та підтримку України. За таким сценарієм Москва могла б видати удар по прикордонній країні за нібито помилку під час масштабної повітряної атаки України на Росію.
Однією з можливих цілей може стати Польща, де вже спостерігається зростання антиукраїнських настроїв.
Такий сценарій видається більш імовірним, ніж варіант із Нарвою, і може дати Росії потрібний політичний результат. Водночас асоційований науковий співробітник з питань Росії та Євразії в «Чатем-Хаусі» Кір Джайлз зазначив, що сам початковий інцидент може бути доволі простим. Однак менш зрозуміло, як саме Росія могла б використати його, щоб дестабілізувати НАТО та створити підґрунтя для подальших дій.
Саботаж у Європі
Росія не обов’язково має обмежуватися країнами, які розташовані біля її кордонів. Москва вже довела, що здатна проводити диверсійні та саботажні операції в різних частинах Європи, часто обираючи для цього країни, які можуть бути менш готовими до несподіваних загроз, ніж її безпосередні сусіди.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Як країни Балтії балансують перед загрозою з боку Росії — FT
Серед останніх підозрілих інцидентів — безпілотник із вибухівкою, який 4 серпня виявили поблизу українського літака в аеропорту Лейпцига в Німеччині. Також тижнем пізніше на складі зброї в Італії стався загадковий вибух.
Однак, як зазначається, обидва ці випадки мають спільну рису — вони не завдали нікому шкоди. Якщо Путін справді хоче перевірити реакцію НАТО, наступним кроком може стати операція, яка призведе до людських жертв. Наприклад, сходження поїзда з рейок або вибух на заводі могли б спричинити не лише економічні збитки, а й людські втрати. Такі дії, за умови, що Росія розраховує на відсутність силової відповіді з боку НАТО, могли б стати для Москви способом чинити тиск на Альянс.
За оцінкою, такі операції несуть для Росії значний ризик. Москва не може точно передбачити, який рівень застосування сили змусив би Захід змінити свою політику та припинити або суттєво скоротити підтримку України. Водночас надмірна ескалація може спровокувати рішучу відповідь, про яку Росія згодом пошкодує.
«Ризик не в тому, що ми спимо, поки Росія готується до вторгнення. Він полягає в іншому: через відсутність із російського боку чіткого розрахунку ризиків і вигод вони можуть припуститися помилки. Уявімо, що дрон, який літає поблизу аеропорту Схіпхол або Шарля де Голля, зіткнеться з пасажирським літаком і призведе до загибелі 200 чи 300 цивільних на території НАТО. Тоді раптом знадобиться реакція — значно рішучіша, ніж будь-яка з тих, які ми бачили досі. І раптом ми можемо отримати ескалацію, якої не хотіла жодна зі сторін», — наголосив Грін.
Кібератака
Кібератаки багато в чому схожі на саботажні операції. Вони можуть статися будь-де, часто складно встановити, хто саме за ними стоїть, а їхні наслідки можуть бути дуже серйозними. Водночас такі дії перебувають у неоднозначній сфері. Формально вони не є військовою атакою, але за певних обставин можуть стосуватися застосування статті 5 НАТО.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Путін підписав три секретні укази в день візиту директора ЦРУ: що відомо
Масштабні кібератаки теоретично можуть стати підставою для застосування механізму колективної оборони НАТО. Але через особливості таких атак часто складно точно встановити, хто за ними стоїть, а також передбачити, якою саме може бути відповідь Альянсу.
Системи охорони здоров’я особливо вразливі до перевантаження. Наприклад, гіпотетична кібератака, яка вивела б з ладу комп’ютерні системи перекачування крові Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS), могла б призвести до ситуації, коли ніхто не знав би, де знайти кров першої групи з позитивним резус-фактором. Такий збій, без сумніву, міг би коштувати людських життів і спричинити паніку.
Водночас наслідки кібератаки не обов’язково мають бути настільки фатальними. Наприклад, зупинка роботи фондової біржі для поширення паніки на ринку або закриття важливого аеропорту могли б спричинити серйозні незручності та вплинути на ухвалення політичних рішень.
За оцінкою експертів, як і в інших сценаріях, Кремль, імовірно, намагатиметься дозувати такі атаки, щоб вони майже досягали межі, після якої могла б послідувати серйозна відповідь. Саме швидкість встановлення відповідальності та реагування може стати ключовим фактором стримування таких дій. Грін вважає, що якщо Раткліфф під час візиту від імені ЦРУ чітко дав Росії зрозуміти, що цього разу реакція буде значно швидшою, ніж Москва звикла очікувати, це може змусити Кремль обережніше планувати свої подальші дії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Естонія не змінила оцінку загрози з боку РФ після візиту директора ЦРУ до Москви
Тим часом європейські чиновники впевнені, що немає жодних доказів підготовки Росії до нападу зі звичайною зброєю на НАТО чи одну з країн Балтії. Так вони спростували повідомлення про те, що саме ця тема нібито могла бути головною під час візиту директора ЦРУ до Москви цього тижня.
Перейти на zn.ua
Розкажіть про we.ua своїм друзям та знайомим! Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.
Так працює реферальна програма на Платформі we.ua: Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.
Розмістіть своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників на we.ua і буде більше бонусів на бонусному рахунку.
Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.
Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.
Якщо Ви - відомий(-а) insta-блогер, чи YouTube-інфлюенсер(-ка) з великою кількістю підписників, ми будемо зацікавлені у співпраці з Вами для популяризації Платформи we.ua у вашій аудиторії читачів, глядачів та фоловерів. Дайте про себе знати на info@we.ua , ми будемо дуже раді Вашій участі в популяризації we.ua.
ЩЕ БІЛЬШЕ БОНУСІВРелокація, втрата фізичного доступу до власних міст та блокування сайтів на тимчасово окупованих територіях змусили редакції Луганської області докорінно переглянути підходи до роботи із соціальними мережами. Сьогодні це не просто інструмент для поширення посилань на веб-ресурси, а самостійні майданчики для збереження зв’язку з читачами. Головні редактори релокованих із Луганщини видань розповіли представниці Інститут масової інформації у Луганській області Валентині Троян, як адаптують контент, долають безпекові виклики та обирають пріоритетні платформи в умовах обмежених ресурсів.
Альтернатива заблокованим сайтам та місток з окупованими містами
Для видань, чиї сайти потрапили під блокування окупаційних структур, соціальні мережі стали єдиним способом залишатися на зв’язку з місцевими жителями. Як зазначає головна редакторка SD.UA Яна Мостова, команда активно розвиває свої сторінки ще з 2022 року, адаптуючи матеріали під специфіку кожного майданчика:
«Ще з 2022 року ми активно розвиваємо соцмережі SD.UA, і сьогодні це вже окремий від сайту канал комунікації з аудиторією. Для нас це особливо важливо, оскільки сайт SD.UA заблокований на окупованій території. Тож через соцмережі ми можемо залишатися на зв’язку з людьми, які там живуть», — зазначила Яна Мостова.
«Кожне речення — як ковток повітря»: Максим Буткевич про те, як почув Громадське радіо в російському полоні
Видання використовує Telegram та Facebook як дискусійні майданчики, де читачі пропонують теми та діляться проблемами. За словами Яни Мостової, саме з таких обговорень народжувалися матеріали про перейменування міста, розіграш пільгових кредитів на житло чи виділення коштів на святкування річниці міста. Водночас TikTok та Instagram дозволяють охоплювати нову аудиторію:
«У лютому 2024 року наша команда почала розвивати сторінку у TikTok. Для нас це тоді було новим досвідом, але ми вважаємо, що ця платформа може стати місточком між нами та нашим окупованим містом. Раніше там не було журналістського контенту саме від редакції. Тепер є і він затребуваний. Наприклад, нещодавно матеріал про співачку з Сіверськодонецька зібрав майже 80 тисяч переглядів», — зазначила головна редакторка.
Також добре працює журналістський контент в Instagram, де історія Ольги Жидковой зібрала понад 100 тисяч переглядів, а на YouTube видання запустило ностальгічний проєкт із картками, де герої згадують рідні міста.
TikTok для окупації та парадокси безпеки в Telegram
Головний редактор релокованої з Луганська «Реальної газети» Андрій Дихтяренко підкреслює, що TikTok став важливим інструментом для донесення оперативної інформації до людей, які перебувають під тиском російської пропаганди:
«ТікТок це класний інструмент, щоб своїми короткими відео, в які ми перепаковуємо наші статті, експлейнери, якісь блоги, новини досягти людей на окупованій території і в Російській Федерації. Ми це точно знаємо, тому що ми добре міряємо ТікТок і в нас приблизно 20% – це люди з окупованих міст Донецької і Луганської областей, які дивляться наше відео», — говорить Андрій Дихтяренко.
Він додає, що коли на окупованій території щось відбувається, а окупаційні ресурси мовчать, оперативні відео у TikTok дають вибухові охоплення. Водночас у Facebook та Instagram залученість і перегляди вже почали перекривати показники TikTok, що свідчить про успішну роботу команди з аудиторією всередині України та тими, хто використовує VPN.
Окрему увагу Андрій Дихтяренко приділяє безпеці читачів у Telegram, закликаючи їх до парадоксальних дій — не підписуватися на канал видання.
«Ми насправді закликаємо не підписуватися на наш телеграм-канал. Парадоксальна штука, тому що це може бути небезпечно, коли перевіряють на блокпостах. Були такі випадки. Ми постійно, коли на цю тему говоримо, прям підкреслюємо, що не підписуйтесь на канал Реальної газету. Просто знаходьте Реальну газету і читайте. І кожного разу так робіть», — наголосив журналіст.
Історичний вибір, молодіжні платформи та брак ресурсів
Для деяких медіа пріоритети визначилися історично. Головний редактор «ТелеГазети» Дмитро Шенгур пояснює, що після заборони «Вконтакте» видання зосередилося на Facebook, де зберегло основну аудиторію (понад 20 тисяч підписників):
«У нас історично склалося, що ми почали роботу в соцмережах Вконтакті та Facebook. Після заборони від ВК відмовились. Тоді не було особливо альтернатив Фейсбуку, отже ми й наша аудиторія опинились там. І залишаємось там разом до цього часу», — розповів Дмитро Шенгур.
Читайте також: «Ангели» на службі Z-пропаганди: як окупаційні медіа Луганщини маніпулюють темою загиблих дітей
Друге місце за популярністю посідає Instagram (близько 10 тисяч підписників). За словами Дмитра Шенгура, розвивати цей майданчик для молодшої аудиторії допомогли молоді журналістки, які виступили провідниками для старшого покоління в редакції. Натомість YouTube видання використовує обмежено, оскільки після повномасштабного вторгнення не вдалося знайти дієвого способу робити авторський відеоконтент без можливості знімати на місці, а в Telegram редакція зайшла запізно, де конкуренти скористалися перевагою анонімності для публікації чуток.
Редакційні ресурси залишаються вирішальним фактором для всіх медіа. Яна Мостова зауважує, що через невелику команду SD.UA найменше уваги приділяє X, Threads та Viber, хоча й там зберігає стабільний контент. Андрій Дихтяренко також підтверджує, що присутність на нових майданчиках на кшталт Threads чи X — це насамперед питання часу та людського ресурсу:
«Взагалі всіма соціальними мережами варто займатися, просто це питання ресурсів, часу і важливості», — зазначив Андрій Дихтяренко.
Унікальність контенту та охоплення аудиторії
Головний редактор онлайн-видання «Трибун» Олексій Артюх наголосив, що запорукою успіху є адаптація матеріалів під кожну платформу без втрати регіональної ідентичності.
«Намагаємося створювати унікальний контент під наявні платформи, враховуючи інтереси цільової аудиторії. Для нас важливо бути цікавими та відрізнятися від інших, не відходячи від контексту українського сходу та не копіюючи те, що роблять інші», — сказав Олексій Артюх.
Сьогодні сукупна аудиторія сторінок «Трибуна» — 140 тисяч людей і продовжує зростати, що свідчить про правильний вибір стратегії.
Попри відмінності в підходах, більшість релокованих редакцій погоджуються: у роботі з соцмережами головне — не першість платформи в рейтингах, а чітке розуміння її призначення та можливість донести український порядок денний до кожного читача, де б він не перебував.
Валентина Троян, представниця Інституту масової інформації у Луганській області
Запис Зберегти зв’язок із домом: як релоковані медіа Луганщини розставляють пріоритети у веденні соцмереж спершу з'явиться на Громадське радіо.
Альтернатива заблокованим сайтам та місток з окупованими містами
Для видань, чиї сайти потрапили під блокування окупаційних структур, соціальні мережі стали єдиним способом залишатися на зв’язку з місцевими жителями. Як зазначає головна редакторка SD.UA Яна Мостова, команда активно розвиває свої сторінки ще з 2022 року, адаптуючи матеріали під специфіку кожного майданчика:
«Ще з 2022 року ми активно розвиваємо соцмережі SD.UA, і сьогодні це вже окремий від сайту канал комунікації з аудиторією. Для нас це особливо важливо, оскільки сайт SD.UA заблокований на окупованій території. Тож через соцмережі ми можемо залишатися на зв’язку з людьми, які там живуть», — зазначила Яна Мостова.
«Кожне речення — як ковток повітря»: Максим Буткевич про те, як почув Громадське радіо в російському полоні
Видання використовує Telegram та Facebook як дискусійні майданчики, де читачі пропонують теми та діляться проблемами. За словами Яни Мостової, саме з таких обговорень народжувалися матеріали про перейменування міста, розіграш пільгових кредитів на житло чи виділення коштів на святкування річниці міста. Водночас TikTok та Instagram дозволяють охоплювати нову аудиторію:
«У лютому 2024 року наша команда почала розвивати сторінку у TikTok. Для нас це тоді було новим досвідом, але ми вважаємо, що ця платформа може стати місточком між нами та нашим окупованим містом. Раніше там не було журналістського контенту саме від редакції. Тепер є і він затребуваний. Наприклад, нещодавно матеріал про співачку з Сіверськодонецька зібрав майже 80 тисяч переглядів», — зазначила головна редакторка.
Також добре працює журналістський контент в Instagram, де історія Ольги Жидковой зібрала понад 100 тисяч переглядів, а на YouTube видання запустило ностальгічний проєкт із картками, де герої згадують рідні міста.
TikTok для окупації та парадокси безпеки в Telegram
Головний редактор релокованої з Луганська «Реальної газети» Андрій Дихтяренко підкреслює, що TikTok став важливим інструментом для донесення оперативної інформації до людей, які перебувають під тиском російської пропаганди:
«ТікТок це класний інструмент, щоб своїми короткими відео, в які ми перепаковуємо наші статті, експлейнери, якісь блоги, новини досягти людей на окупованій території і в Російській Федерації. Ми це точно знаємо, тому що ми добре міряємо ТікТок і в нас приблизно 20% – це люди з окупованих міст Донецької і Луганської областей, які дивляться наше відео», — говорить Андрій Дихтяренко.
Він додає, що коли на окупованій території щось відбувається, а окупаційні ресурси мовчать, оперативні відео у TikTok дають вибухові охоплення. Водночас у Facebook та Instagram залученість і перегляди вже почали перекривати показники TikTok, що свідчить про успішну роботу команди з аудиторією всередині України та тими, хто використовує VPN.
Окрему увагу Андрій Дихтяренко приділяє безпеці читачів у Telegram, закликаючи їх до парадоксальних дій — не підписуватися на канал видання.
«Ми насправді закликаємо не підписуватися на наш телеграм-канал. Парадоксальна штука, тому що це може бути небезпечно, коли перевіряють на блокпостах. Були такі випадки. Ми постійно, коли на цю тему говоримо, прям підкреслюємо, що не підписуйтесь на канал Реальної газету. Просто знаходьте Реальну газету і читайте. І кожного разу так робіть», — наголосив журналіст.
Історичний вибір, молодіжні платформи та брак ресурсів
Для деяких медіа пріоритети визначилися історично. Головний редактор «ТелеГазети» Дмитро Шенгур пояснює, що після заборони «Вконтакте» видання зосередилося на Facebook, де зберегло основну аудиторію (понад 20 тисяч підписників):
«У нас історично склалося, що ми почали роботу в соцмережах Вконтакті та Facebook. Після заборони від ВК відмовились. Тоді не було особливо альтернатив Фейсбуку, отже ми й наша аудиторія опинились там. І залишаємось там разом до цього часу», — розповів Дмитро Шенгур.
Читайте також: «Ангели» на службі Z-пропаганди: як окупаційні медіа Луганщини маніпулюють темою загиблих дітей
Друге місце за популярністю посідає Instagram (близько 10 тисяч підписників). За словами Дмитра Шенгура, розвивати цей майданчик для молодшої аудиторії допомогли молоді журналістки, які виступили провідниками для старшого покоління в редакції. Натомість YouTube видання використовує обмежено, оскільки після повномасштабного вторгнення не вдалося знайти дієвого способу робити авторський відеоконтент без можливості знімати на місці, а в Telegram редакція зайшла запізно, де конкуренти скористалися перевагою анонімності для публікації чуток.
Редакційні ресурси залишаються вирішальним фактором для всіх медіа. Яна Мостова зауважує, що через невелику команду SD.UA найменше уваги приділяє X, Threads та Viber, хоча й там зберігає стабільний контент. Андрій Дихтяренко також підтверджує, що присутність на нових майданчиках на кшталт Threads чи X — це насамперед питання часу та людського ресурсу:
«Взагалі всіма соціальними мережами варто займатися, просто це питання ресурсів, часу і важливості», — зазначив Андрій Дихтяренко.
Унікальність контенту та охоплення аудиторії
Головний редактор онлайн-видання «Трибун» Олексій Артюх наголосив, що запорукою успіху є адаптація матеріалів під кожну платформу без втрати регіональної ідентичності.
«Намагаємося створювати унікальний контент під наявні платформи, враховуючи інтереси цільової аудиторії. Для нас важливо бути цікавими та відрізнятися від інших, не відходячи від контексту українського сходу та не копіюючи те, що роблять інші», — сказав Олексій Артюх.
Сьогодні сукупна аудиторія сторінок «Трибуна» — 140 тисяч людей і продовжує зростати, що свідчить про правильний вибір стратегії.
Попри відмінності в підходах, більшість релокованих редакцій погоджуються: у роботі з соцмережами головне — не першість платформи в рейтингах, а чітке розуміння її призначення та можливість донести український порядок денний до кожного читача, де б він не перебував.
Валентина Троян, представниця Інституту масової інформації у Луганській області
Запис Зберегти зв’язок із домом: як релоковані медіа Луганщини розставляють пріоритети у веденні соцмереж спершу з'явиться на Громадське радіо.
Перейти на hromadske.radio
Джерело: Independent
Китайські вчені запропонували новий спосіб захисту Землі від великих астероїдів, який передбачає підрив ядерного заряду всередині космічного тіла. За результатами моделювання, саме такий підхід може виявитися найефективнішим у разі загрози зіткнення з великим астероїдом, особливо якщо часу на реагування буде мало.
Результати дослідження опублікували в журналі Space: Science & Technology.
Науковці нагадують, що астероїди вже неодноразово ставали причиною масштабних змін на Землі, зокрема масових вимирань. Останніми роками астрономи регулярно фіксують космічні тіла розміром від кількох десятків до кількох сотень метрів, які пролітають поблизу нашої планети.
Водночас значна кількість великих навколоземних астероїдів досі залишається невиявленою. У разі потенційного зіткнення людство може отримати лише кілька днів або тижнів на підготовку. Для астероїдів діаметром у сотні метрів наявні методи відхилення траєкторії, зокрема місія DART NASA, можуть виявитися недостатньо ефективними за такого короткого часу.
Саме тому дослідники з Китайської академії технологій ракет-носіїв розглянули можливість використання ядерного вибуху.
“В екстремальних випадках це може бути єдиним реальним способом боротьби з великими астероїдами або космічними тілами, про наближення яких стане відомо лише незадовго до зіткнення”, – зазначають автори дослідження.
Вони також звернули увагу, що в усіх запропонованих раніше концепціях неможливо було автономно визначати місце удару та підриву ядерного заряду на астероїді.
У новій роботі дослідники змоделювали інший сценарій. За ним космічний апарат спочатку доставляє спеціальний проникний пристрій, який створює глибокий кратер в астероїді. Після цього в утворену порожнину спрямовують ядерний заряд і здійснюють його підрив.
Під час моделювання вчені проаналізували вплив вибухів різної потужності та на різній глибині закладання заряду. Також вони врахували характеристики ракети-носія та швидкість зіткнення.
Результати показали, що вибух потужністю, еквівалентною 200 атомним бомбам, скинутим на Хіросіму, може повністю зруйнувати астероїд діаметром близько 100 метрів.
Крім того, дослідники встановили, що підрив заряду приблизно на 30-метровій глибині збільшує зміну швидкості астероїда утричі порівняно з вибухом біля поверхні.
За їхніми розрахунками, для астероїда діаметром близько одного кілометра підрив заряду в кратері на глибині 20 метрів може забезпечити приріст швидкості більш як 30 сантиметрів за секунду у напрямку, що віддаляє його від Землі.
На думку авторів, отримані результати можуть стати основою для розробки систем захисту від великих астероїдів або космічних тіл, про наближення яких стане відомо лише за короткий час до можливого зіткнення.
“Це дослідження може слугувати орієнтиром для інженерного проєктування систем захисту від великих навколоземних астероїдів”, – підсумували науковці.
- Астероїд, який 66 мільйонів років тому спричинив масове вимирання динозаврів, міг одночасно створити одну з найдовговічніших підземних екосистем на Землі. Такого висновку дійшли автори нового дослідження, опублікованого в журналі Communications Earth & Environment.
Запис Ядерний вибух може запобігти зіткненню Землі з астероїдом – вчені спершу з'явиться на Букви.
У кремлі дедалі частіше обговорюють можливість застосування тактичної ядерної зброї в разі подальшої ескалації війни. Тим часом директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив таємничий візит до Москви, а західні медіа з'ясовують, про що саме він говорив із володимиром путіним. Україна тим часом завдала серії ударів по російських військових об'єктах – у тимчасово окупованому Донецьку могли вперше застосувати нову далекобійну версію JDAM, а біля Петербурга підірвали автомобіль російського підполковника.
У кремлі обговорюють ядерний сценарій
Збитий над Києвом російський "Шахед" падає у Дніпро. Але дедалі частіше у світі говорять про інший сценарій – можливість застосування росією тактичної ядерної зброї.
Bloomberg із посиланням на джерела, близькі до кремля, повідомляє: дедалі більше російських чиновників нібито вважають, що в разі подальшої ескалації Москва може вдатися до ядерного удару.
Водночас ознак безпосередньої підготовки росії до застосування ядерної зброї наразі немає.
Проти такого сценарію виступають і ключові партнери Москви. За даними українських та європейських посадовців, Китай передав кремлю сигнал не переходити ядерну межу. Неприпустимість такого кроку також дала зрозуміти Індія.
Аналітики наголошують: попри зростання ядерної риторики, безпосередній ризик залишається низьким. Поки росія має можливість продовжувати війну звичайними засобами – зокрема нарощувати ракетні удари, – потреба для кремля переходити ядерний поріг залишається обмеженою.
Реткліфф приїхав до Москви
На цьому тлі особливу увагу привернув неочікуваний візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви.
Про причини поїздки офіційно відомо небагато. Президент США Дональд Трамп назвав її фактично рутинною.
"Нічого з переліченого. Він там, і це щось на кшталт напіврутинної поїздки".
Втім, американські медіа повідомляють про значно серйозніший порядок денний.
За даними CBS News, однією з головних тем Реткліффа могли бути застереження Москві щодо можливих атак на країни НАТО.
Politico пише, що йшлося, зокрема, про країни Балтії – Естонію, Латвію та Литву.
Кирило Буданов, який нині очолює Офіс президента, закликав не робити поспішних висновків щодо змісту переговорів. За його словами, Україна не була головною темою зустрічі. Основний акцент, імовірно, був на майбутніх відносинах між США та росією.
У кремлі традиційно все заперечують.
Як повідомив речник кремля Дмитро Пєсков:
"Таких страшилок зараз дуже багато публікується. Зрозуміло, це не має нічого спільного з реальністю і ніяк не стосується намірів російської федерації".
Водночас Москва продовжує звинувачувати європейські країни в нібито "агресивній політиці".
Україна б'є по командних пунктах у Донецьку
Поки у Москві говорять про можливу ескалацію, українські Сили оборони продовжують бити по російських військових об'єктах.
26 серпня Генеральний штаб підтвердив удар по командних пунктах російської армії в тимчасово окупованому Донецьку.
OSINT-аналітики повідомляють про ураження прихованого штабу в районі промислової зони колишнього науково-дослідного інституту.
Також, за їхніми даними, було влучання у підземний паркінг недобудованого житлового комплексу, де росіяни могли розміщувати пускові установки та бронетехніку.
Повідомляється щонайменше про шість ударів. Після атаки в окупованому місті фіксували масову евакуацію поранених російських військових та терміновий збір крові.
Україна могла вперше застосувати нову версію JDAM
Окрему увагу привернули уламки озброєння, яким могли завдати удару.
Видання Defence Express, проаналізувавши фото уламків, припускає, що по одній із цілей могли застосувати крилату ракету SCALP.
Однак інші фрагменти виявилися значно цікавішими.
На них помітили маркування австралійської компанії Ferra Aerospace – виробника крил для авіаційних бомб JDAM.
Звичайні JDAM мають дальність близько 75 кілометрів. Для удару по Донецьку з безпечної для літака відстані цього недостатньо.
Тому журналісти припускають, що Україна могла вперше застосувати нову версію боєприпасу – JDAM-LR.
Це модифікація авіабомби з реактивним двигуном, яка, за попередніми оцінками, здатна долати понад 550 кілометрів.
Важлива деталь: випробування цієї версії США проводили лише у квітні 2026 року.
Якщо інформація підтвердиться, йдеться про можливе перше бойове застосування JDAM-LR у світі.
У Петербурзі вибухнув автомобіль підполковника
Вибух пролунав і в російському Санкт-Петербурзі.
27 серпня у Пушкінському районі вибухнув автомобіль. За повідомленнями російських та OSINT-ресурсів, машиною користувався російський підполковник, який мав стосунок до військово-повітряних сил та протиповітряної оборони.
Військовослужбовець загинув на місці. Його дружину госпіталізували.
За даними OSINT-аналітиків, значна частина житлової забудови в районі вибуху належить Міністерству оборони росії та використовується військовими і членами їхніх родин.
Офіційної інформації про причини вибуху та можливих виконавців наразі немає.
Знищили російську РЛС за $100 мільйонів
Українські далекобійні підрозділи продовжують працювати і по російській військовій інфраструктурі.
Рота дальнього ураження 429-ї окремої бригади "Ахіллес" заявила про ураження російської РЛС "Небо-У" на аеродромі Міллерово в Ростовській області.
Орієнтовна вартість такого комплексу – близько 100 мільйонів доларів.
Міллерово має важливе значення для російської повітряної кампанії. Звідси окупанти регулярно запускають ударні безпілотники по українських містах.
Як повідомив командир 429-ї окремої бригади "Ахіллес Юрій Федоренко:
"Так справедливість повертається на територію російської федерації. В роботі – підрозділ дальнього ураження 429-ї бригади "Ахіллес".
Поки кремль намагається демонструвати готовність до подальшої ескалації, українські Сили оборони системно зменшують можливості російської армії – знищують командні пункти, засоби ППО, радари та інші критично важливі військові об'єкти.
Олексій Пасак, "5 канал"
Нагадаємо, нещодавно відбувся таємний візит директора ЦРУ до Москви. Джон Реткліфф прилетів до росії військово-транспортним літаком США, провів там декілька годин і так само непублічно залишив країну. Хто саме сидів із ним за одним столом і про що говорили, офіційно не повідомляють. кремль лише визнав: це були контакти американських і російських спецслужб.
Читайте також: Американський військовий літак приземлився в Москві: кремль прокоментував подію – ЗМІ
- Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Вони працюють там, де людські можливості обмежені, а помилка може коштувати життя. Тепер чотирилапі напарники мають і власний захист.
Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.
У підрозділах Національної поліції України нині служать майже 900 собак різних спеціалізацій. Чотирилапі помічники допомагають правоохоронцям шукати правопорушників і безвісти зниклих людей, виявляти вибухові речовини, зброю, боєприпаси, наркотики та тіла загиблих.
Очільниця кінологічної служби Національної поліції України Світлана Коломієць розповіла, що основу службового поголів’я становлять бельгійські вівчарки малінуа та німецькі вівчарки. У роботі поліції також задіяні лабрадори, кокер-спанієлі та голландські вівчарки.
На сьогодні в підрозділах Нацполіції утримується майже 900 службових собак різної спеціалізації (пошук правопорушників, зниклих людей, пошук вибухівки, зброї, наркотиків, трупів тощо). Найбільше собак – породи бельгійська вівчарка (малінуа) та німецька вівчарка. Також несуть службу собаки таких порід, як лабрадор, кокер-спанієль та голландська вівчарка.
– Світлана Коломієць
Як Нацполіція поповнює підрозділи службовими собаками
Після початку повномасштабної війни кінологічна служба отримала дорослих собак за підтримки міжнародних партнерів. Зокрема, допомогу надали Благодійний фонд Говарда Баффета зі США. Після проходження необхідної підготовки тварин залучили до службових завдань.
Водночас Національна поліція самостійно займається розведенням та відтворенням службових собак. Для цього працюють спеціалізовані розплідники кінологічної служби у Київській та Хмельницькій областях. За оцінкою служби, наявної кількості собак зараз достатньо для виконання поточних завдань.
Які завдання виконують кінологи під час війни
Повномасштабне вторгнення РФ змінило пріоритети роботи поліцейських кінологів. Особливу увагу приділяють виявленню незаконного обігу вибухівки, зброї, боєприпасів і наркотичних речовин. Собаки також допомагають під час розмінування, пошуку зниклих людей та в роботі з людьми, які постраждали внаслідок війни.
Водночас підготовка патрульних собак для реагування на масові заворушення наразі не є основним напрямом роботи.
Напрямок підготовки патрульних собак для протидії масовим заворушенням відійшов на другий план.
– Світлана Коломієць
У Нацполіції планують повернутися до проєкту підготовки патрульних собак для профілактики масових правопорушень після завершення війни. У майбутньому таких тварин можуть використовувати для забезпечення безпеки під час футбольних матчів, розважальних подій та інших масових заходів.
Захист службових собак під час завдань
Кінологічні підрозділи головних управлінь Нацполіції в областях і Києві, а також спецпідрозділи “КОРД” мають бронежилети для службових собак. Таке спорядження дозволяє оперативно захищати тварин під час виконання небезпечних завдань.
26 серпня відзначають Міжнародний день собак. Службові собаки Національної поліції залишаються важливою частиною роботи правоохоронців, допомагаючи рятувати людей, знаходити небезпечні предмети та підтримувати безпеку в умовах війни.
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
Офіційний матеріал Міноборони розповідає про роль кінологічної служби ЗСУ: кількість підрозділів і собак, завдання саперів, охорони, антинаркотичної роботи та кадрові потреби.
Основні сили ДСНС завершили роботи біля полігону на Хмельниччині після вибуху 31 липня. Територію ще обстежують сапери, водолази й кінологи.
The post Майже 900 службових собак допомагають Нацполіції працювати під час війни first appeared on Межа. Новини України..
Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.
У підрозділах Національної поліції України нині служать майже 900 собак різних спеціалізацій. Чотирилапі помічники допомагають правоохоронцям шукати правопорушників і безвісти зниклих людей, виявляти вибухові речовини, зброю, боєприпаси, наркотики та тіла загиблих.
Очільниця кінологічної служби Національної поліції України Світлана Коломієць розповіла, що основу службового поголів’я становлять бельгійські вівчарки малінуа та німецькі вівчарки. У роботі поліції також задіяні лабрадори, кокер-спанієлі та голландські вівчарки.
На сьогодні в підрозділах Нацполіції утримується майже 900 службових собак різної спеціалізації (пошук правопорушників, зниклих людей, пошук вибухівки, зброї, наркотиків, трупів тощо). Найбільше собак – породи бельгійська вівчарка (малінуа) та німецька вівчарка. Також несуть службу собаки таких порід, як лабрадор, кокер-спанієль та голландська вівчарка.
– Світлана Коломієць
Як Нацполіція поповнює підрозділи службовими собаками
Після початку повномасштабної війни кінологічна служба отримала дорослих собак за підтримки міжнародних партнерів. Зокрема, допомогу надали Благодійний фонд Говарда Баффета зі США. Після проходження необхідної підготовки тварин залучили до службових завдань.
Водночас Національна поліція самостійно займається розведенням та відтворенням службових собак. Для цього працюють спеціалізовані розплідники кінологічної служби у Київській та Хмельницькій областях. За оцінкою служби, наявної кількості собак зараз достатньо для виконання поточних завдань.
Які завдання виконують кінологи під час війни
Повномасштабне вторгнення РФ змінило пріоритети роботи поліцейських кінологів. Особливу увагу приділяють виявленню незаконного обігу вибухівки, зброї, боєприпасів і наркотичних речовин. Собаки також допомагають під час розмінування, пошуку зниклих людей та в роботі з людьми, які постраждали внаслідок війни.
Водночас підготовка патрульних собак для реагування на масові заворушення наразі не є основним напрямом роботи.
Напрямок підготовки патрульних собак для протидії масовим заворушенням відійшов на другий план.
– Світлана Коломієць
У Нацполіції планують повернутися до проєкту підготовки патрульних собак для профілактики масових правопорушень після завершення війни. У майбутньому таких тварин можуть використовувати для забезпечення безпеки під час футбольних матчів, розважальних подій та інших масових заходів.
Захист службових собак під час завдань
Кінологічні підрозділи головних управлінь Нацполіції в областях і Києві, а також спецпідрозділи “КОРД” мають бронежилети для службових собак. Таке спорядження дозволяє оперативно захищати тварин під час виконання небезпечних завдань.
26 серпня відзначають Міжнародний день собак. Службові собаки Національної поліції залишаються важливою частиною роботи правоохоронців, допомагаючи рятувати людей, знаходити небезпечні предмети та підтримувати безпеку в умовах війни.
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
Офіційний матеріал Міноборони розповідає про роль кінологічної служби ЗСУ: кількість підрозділів і собак, завдання саперів, охорони, антинаркотичної роботи та кадрові потреби.
Основні сили ДСНС завершили роботи біля полігону на Хмельниччині після вибуху 31 липня. Територію ще обстежують сапери, водолази й кінологи.
The post Майже 900 службових собак допомагають Нацполіції працювати під час війни first appeared on Межа. Новини України..
Перейти на mezha.net
Дискусії навколо
можливого залучення жінок до лав Збройних Сил України залишаються однією з
найчутливіших тем в інформаційному просторі. Провідні світові платформи
штучного інтелекту — ChatGPT та Gemini — провели комплексний аналіз цього
питання, оцінивши як унікальну ефективність жінок у сучасній технологічній
війні, так і потенційні виклики для держави.Нейромережі
солідарні в тому, що навички жінок є незамінними в операційному управлінні, аеророзвідці
та аналітиці, проте примусова загальна мобілізація несе серйозні довгострокові
ризики для демографії та тилової економіки країни.Gemini наголошує, що сучасна
війна вже давно перестала бути змаганням фізичної сили чи рукопашних сутичок.
Сьогодні це війна високих технологій, системного аналізу, дронів, артилерії
та інформаційних систем. У таких реаліях на перший план виходять
інтелектуальні здібності, психологічна стійкість та специфічні навички, де
жінки часто не просто не поступаються чоловікам, а й демонструють вищу
ефективність.Чому жінки у сучасній війні можуть бути ефективнішими за
чоловіків?Військова практика та дослідження оборонних відомств країн
НАТО виділяють кілька ключових сфер, де жінки демонструють унікальну
ефективність:
Висока
точність та посидючість (Оператори БПЛА, снайпери): Снайпінг та
керування безпілотниками вимагають тривалого фокусування, дрібної моторики
та залізного терпіння. Жіноча психофізіологія природно адаптована до
монотонної роботи, що потребує максимальної концентрації. Не дивно, що
українські жінки-операторки дронів та снайперки сьогодні демонструють
феноменальні результати.
Аналітичне
мислення та робота з даними (Розвідка та зв'язок): Сучасна розвідка —
це обробка гігабайтів інформації, супутникових знімків та
радіоперехоплень. Жінки, згідно зі статистикою кадрових служб, часто краще
взаємодіють із системами менеджменту інформації (наприклад, системи
ситуаційної обізнаності типу "Дельта"), є більш уважними до деталей та
системними у веденні штабної документації.
Психологічна
стійкість у довготривалій ізоляції: Дослідження показують, що жінки
мають вищий больовий поріг та краще за чоловіків переносять тривалий
хронічний стрес, замкнуті простори або перебування в статичних оборонних
позиціях (бліндажах, спостережних пунктах). Чоловіки частіше схильні до
імпульсивних дій під впливом адреналіну, тоді як жінки діють більш
виважено та раціонально.
Тактична
медицина: Рівень емпатії та водночас холоднокровності у критичних
ситуаціях робить жінок незамінними у питанні стабілізації поранених.
Швидкість прийняття рішень у стресі у жінок-медиків часто базується на
чіткому дотриманні протоколів (наприклад, MARCH), що мінімізує помилки
"людського фактора".
Що б відбулося, якби в Україні запровадили обов'язкову
мобілізацію жінок?Гіпотетичний запуск повноцінної мобілізації жінок мав би як
колосальні переваги для фронту, так і серйозні виклики для держави.Позитивні наслідки (Військовий аспект):
Вивільнення
чоловічого ресурсу для бойових бригад: Залучення жінок до логістики,
діловодства, зв'язку, медицини, фінансових служб та ППО (наприклад,
мобільних вогневих груп) дозволило б перевести десятки тисяч чоловіків із
тилових та забезпечувальних посад безпосередньо на лінію зіткнення.
Тотальне
кадрове насичення: Збройні Сили отримали б величезний приплив фахівців
із цивільного сектору (менеджерок, перекладачок, ІТ-спеціалісток,
юристок), що миттєво підвищило б якість військового управління та
комунікації з міжнародними партнерами.
Модернізація
армії під стандарти НАТО: Інфраструктура ЗСУ була б змушена
прискореними темпами адаптуватися до реальної гендерної рівності (побутові
умови, форма, бронежилети з урахуванням жіночої анатомії тощо).
Ризики та негативні наслідки (Політичний та демографічний
аспекти):
Демографічна
катастрофа: Вилучення молодих жінок із цивільного життя або потенційне
стимулювання їхнього виїзду за кордон через страх мобілізації завдасть
нищівного удару по народжуваності. Для країни, яка вже перебуває в
глибокій демографічній кризі, це ризик непоправних довгострокових втрат
населення.
Економічний
колапс: Жінки сьогодні тримають на собі значну частину малого та
середнього бізнесу, освіту, сферу послуг та медицину. Одночасна
мобілізація великої кількості жінок паралізує роботу тилової економіки,
яка фінансує саму армію.
Соціальний
вибух та політична криза: Українське суспільство, попри високий рівень
патріотизму, не має консенсусу щодо обов'язкового призову жінок. Подібне
рішення могло б спровокувати внутрішню дестабілізацію, чим неодмінно
скористалася б російська пропаганда.
ChatGPT вважає, що дискусія про жінок на війні
часто зводиться до фізичної сили, хоча сучасна війна давно не є змаганням лише
у витривалості та здатності переносити вагу спорядження. Армія XXI століття потребує операторів БПЛА,
фахівців зв’язку, розвідників, медиків, аналітиків, штабних офіцерів,
спеціалістів з кібербезпеки та високоточної зброї. У багатьох із цих
сферах стать не є визначальним фактором ефективності. Більше того, в окремих військових спеціальностях жінки
можуть бути ефективнішими за чоловіків. Йдеться не про "природну перевагу", а
про індивідуальні якості: уважність, дисципліну, здатність тривалий час
працювати з інформацією, дрібною технікою та складними системами. У сучасній
війні оператор дрона, який вчасно виявив противника, може мати більше значення
для результату бою, ніж кілька фізично сильних військових. Досвід України вже доводить, що жінки можуть успішно
виконувати бойові завдання. Вони служать у розвідці, артилерії, підрозділах
БПЛА, медицині, зв’язку та інших спеціальностях. Дослідження українських і
міжнародних науковців фіксують поступове розширення доступу жінок до бойових
посад, хоча проблема стереотипів та недостатньої інтеграції залишається
актуальною. Станом на вересень 2024 року в українському війську служили десятки
тисяч жінок, зокрема й у зоні бойових дій. Якби в Україні була запроваджена мобілізація жінок, її
головним наслідком стало б не обов’язкове масове відправлення жінок на штурми.
Значно раціональнішим був би принцип професійного розподілу. Жінки з
відповідною освітою та навичками могли б поповнювати технічні, медичні,
логістичні, операторські та аналітичні підрозділи. Це, своєю чергою, дозволило
б вивільнити частину досвідчених чоловіків для тих бойових завдань, де фізичні
вимоги справді мають критичне значення. Проте така мобілізація стала б серйозним соціальним
викликом. Значна частина жінок нині забезпечує функціонування тилу, виховання
дітей, догляд за літніми родичами та роботу критично важливих сфер. Тому
механічне копіювання чоловічої моделі мобілізації могло б створити нові
проблеми для економіки та соціальної стабільності. Отже, питання не в тому, чи "кращі" жінки за чоловіків на
війні. Правильніше говорити про ефективне використання всього людського ресурсу
держави.
Сучасна війна дедалі більше винагороджує професіоналізм,
технологічні навички та психологічну стійкість, а не лише фізичну силу. Якщо
Україна колись перейде до ширшого залучення жінок до оборони, найбільш
ефективною моделлю буде не символічна "мобілізація всіх", а адресний відбір за
професіями, навичками та реальними потребами війська. Саме такий підхід може
посилити армію, не перетворюючи мобілізацію на самоціль.
можливого залучення жінок до лав Збройних Сил України залишаються однією з
найчутливіших тем в інформаційному просторі. Провідні світові платформи
штучного інтелекту — ChatGPT та Gemini — провели комплексний аналіз цього
питання, оцінивши як унікальну ефективність жінок у сучасній технологічній
війні, так і потенційні виклики для держави.Нейромережі
солідарні в тому, що навички жінок є незамінними в операційному управлінні, аеророзвідці
та аналітиці, проте примусова загальна мобілізація несе серйозні довгострокові
ризики для демографії та тилової економіки країни.Gemini наголошує, що сучасна
війна вже давно перестала бути змаганням фізичної сили чи рукопашних сутичок.
Сьогодні це війна високих технологій, системного аналізу, дронів, артилерії
та інформаційних систем. У таких реаліях на перший план виходять
інтелектуальні здібності, психологічна стійкість та специфічні навички, де
жінки часто не просто не поступаються чоловікам, а й демонструють вищу
ефективність.Чому жінки у сучасній війні можуть бути ефективнішими за
чоловіків?Військова практика та дослідження оборонних відомств країн
НАТО виділяють кілька ключових сфер, де жінки демонструють унікальну
ефективність:
Висока
точність та посидючість (Оператори БПЛА, снайпери): Снайпінг та
керування безпілотниками вимагають тривалого фокусування, дрібної моторики
та залізного терпіння. Жіноча психофізіологія природно адаптована до
монотонної роботи, що потребує максимальної концентрації. Не дивно, що
українські жінки-операторки дронів та снайперки сьогодні демонструють
феноменальні результати.
Аналітичне
мислення та робота з даними (Розвідка та зв'язок): Сучасна розвідка —
це обробка гігабайтів інформації, супутникових знімків та
радіоперехоплень. Жінки, згідно зі статистикою кадрових служб, часто краще
взаємодіють із системами менеджменту інформації (наприклад, системи
ситуаційної обізнаності типу "Дельта"), є більш уважними до деталей та
системними у веденні штабної документації.
Психологічна
стійкість у довготривалій ізоляції: Дослідження показують, що жінки
мають вищий больовий поріг та краще за чоловіків переносять тривалий
хронічний стрес, замкнуті простори або перебування в статичних оборонних
позиціях (бліндажах, спостережних пунктах). Чоловіки частіше схильні до
імпульсивних дій під впливом адреналіну, тоді як жінки діють більш
виважено та раціонально.
Тактична
медицина: Рівень емпатії та водночас холоднокровності у критичних
ситуаціях робить жінок незамінними у питанні стабілізації поранених.
Швидкість прийняття рішень у стресі у жінок-медиків часто базується на
чіткому дотриманні протоколів (наприклад, MARCH), що мінімізує помилки
"людського фактора".
Що б відбулося, якби в Україні запровадили обов'язкову
мобілізацію жінок?Гіпотетичний запуск повноцінної мобілізації жінок мав би як
колосальні переваги для фронту, так і серйозні виклики для держави.Позитивні наслідки (Військовий аспект):
Вивільнення
чоловічого ресурсу для бойових бригад: Залучення жінок до логістики,
діловодства, зв'язку, медицини, фінансових служб та ППО (наприклад,
мобільних вогневих груп) дозволило б перевести десятки тисяч чоловіків із
тилових та забезпечувальних посад безпосередньо на лінію зіткнення.
Тотальне
кадрове насичення: Збройні Сили отримали б величезний приплив фахівців
із цивільного сектору (менеджерок, перекладачок, ІТ-спеціалісток,
юристок), що миттєво підвищило б якість військового управління та
комунікації з міжнародними партнерами.
Модернізація
армії під стандарти НАТО: Інфраструктура ЗСУ була б змушена
прискореними темпами адаптуватися до реальної гендерної рівності (побутові
умови, форма, бронежилети з урахуванням жіночої анатомії тощо).
Ризики та негативні наслідки (Політичний та демографічний
аспекти):
Демографічна
катастрофа: Вилучення молодих жінок із цивільного життя або потенційне
стимулювання їхнього виїзду за кордон через страх мобілізації завдасть
нищівного удару по народжуваності. Для країни, яка вже перебуває в
глибокій демографічній кризі, це ризик непоправних довгострокових втрат
населення.
Економічний
колапс: Жінки сьогодні тримають на собі значну частину малого та
середнього бізнесу, освіту, сферу послуг та медицину. Одночасна
мобілізація великої кількості жінок паралізує роботу тилової економіки,
яка фінансує саму армію.
Соціальний
вибух та політична криза: Українське суспільство, попри високий рівень
патріотизму, не має консенсусу щодо обов'язкового призову жінок. Подібне
рішення могло б спровокувати внутрішню дестабілізацію, чим неодмінно
скористалася б російська пропаганда.
ChatGPT вважає, що дискусія про жінок на війні
часто зводиться до фізичної сили, хоча сучасна війна давно не є змаганням лише
у витривалості та здатності переносити вагу спорядження. Армія XXI століття потребує операторів БПЛА,
фахівців зв’язку, розвідників, медиків, аналітиків, штабних офіцерів,
спеціалістів з кібербезпеки та високоточної зброї. У багатьох із цих
сферах стать не є визначальним фактором ефективності. Більше того, в окремих військових спеціальностях жінки
можуть бути ефективнішими за чоловіків. Йдеться не про "природну перевагу", а
про індивідуальні якості: уважність, дисципліну, здатність тривалий час
працювати з інформацією, дрібною технікою та складними системами. У сучасній
війні оператор дрона, який вчасно виявив противника, може мати більше значення
для результату бою, ніж кілька фізично сильних військових. Досвід України вже доводить, що жінки можуть успішно
виконувати бойові завдання. Вони служать у розвідці, артилерії, підрозділах
БПЛА, медицині, зв’язку та інших спеціальностях. Дослідження українських і
міжнародних науковців фіксують поступове розширення доступу жінок до бойових
посад, хоча проблема стереотипів та недостатньої інтеграції залишається
актуальною. Станом на вересень 2024 року в українському війську служили десятки
тисяч жінок, зокрема й у зоні бойових дій. Якби в Україні була запроваджена мобілізація жінок, її
головним наслідком стало б не обов’язкове масове відправлення жінок на штурми.
Значно раціональнішим був би принцип професійного розподілу. Жінки з
відповідною освітою та навичками могли б поповнювати технічні, медичні,
логістичні, операторські та аналітичні підрозділи. Це, своєю чергою, дозволило
б вивільнити частину досвідчених чоловіків для тих бойових завдань, де фізичні
вимоги справді мають критичне значення. Проте така мобілізація стала б серйозним соціальним
викликом. Значна частина жінок нині забезпечує функціонування тилу, виховання
дітей, догляд за літніми родичами та роботу критично важливих сфер. Тому
механічне копіювання чоловічої моделі мобілізації могло б створити нові
проблеми для економіки та соціальної стабільності. Отже, питання не в тому, чи "кращі" жінки за чоловіків на
війні. Правильніше говорити про ефективне використання всього людського ресурсу
держави.
Сучасна війна дедалі більше винагороджує професіоналізм,
технологічні навички та психологічну стійкість, а не лише фізичну силу. Якщо
Україна колись перейде до ширшого залучення жінок до оборони, найбільш
ефективною моделлю буде не символічна "мобілізація всіх", а адресний відбір за
професіями, навичками та реальними потребами війська. Саме такий підхід може
посилити армію, не перетворюючи мобілізацію на самоціль.
Перейти на society.comments.ua
У новому дослідженні, про яке розповідає Universe Today, астрономи показали, як газові структури у вигляді ниток і проміжків між ними живлять народження зірок у регіоні Монокерос R2. Виявилося, що до зореутворювальних «вузлів» газ надходить не лише по щільних філаментах, а й із розріджених міжниткових областей, які поповнюють запас речовини в нитках.
Зорі є ключовими «двигунами» космосу: у їхніх надрах синтезуються хімічні елементи, формується речовина для планет, а їхнє випромінювання та вибухи наднових впливають на еволюцію цілих галактик. Тому процес зореутворення та роль газових потоків у ньому досліджують особливо ретельно.
Система «вузол–нитки» в Монокеросі R2
Робота опублікована в The Astrophysical Journal Letters і має назву «From Interfilamentary Gas to Filaments and Hubs: Gas Flows in the Monoceros R2 Hub–Filament System». Провідна авторка — Джіхє Хван (Jihye Hwang), доцентка Інституту передових досліджень Університету Кюсю.
Монокерос R2 — це активна область зореутворення на відстані близько 2700 світлових років. Інфрачервоне зображення, отримане телескопом VISTA Європейської Південної обсерваторії, показує переважно освітлену хмару молекулярного водню — основного «пального» для народження зірок. У цій хмарі астрономи виділяють так звану систему «вузол–нитки» (hub–filament system, HFS).
За словами авторів, у таких системах нитки (filaments, Fs) — це витягнуті структури з великою довжиною порівняно з шириною, заповнені щільним газом. У місцях, де кілька ниток перетинаються, утворюються «вузли» (hubs) з підвищеною щільністю стовпа речовини. Саме там найактивніше формуються зорі, зокрема масивні, а також зоряні скупчення.
Як відстежували рух газу
Раніше спостереження вже показували, що щільні філаменти відіграють головну роль у доставці газу до вузлів. Однак залишалося незрозуміло, чи бере участь у цьому процесі менш щільний міжнитковий газ і як порівнюються швидкості та масові потоки вздовж ниток і в проміжках між ними.
Дослідники використали 45-метровий радіотелескоп Нобеяма, щоб простежити рух молекул монооксиду вуглецю (CO) у системі Монокерос R2. Вони вимірювали випромінювання двох рідкісних ізотопів: 13CO, який добре відстежує розріджений газ, і C18O, чутливий до щільніших ділянок.
Поєднавши ці дані з картами щільності молекулярного водню та температури пилу, отриманими космічною обсерваторією Herschel, команда виділила три щільні філаменти та три менш щільні міжниткові області. Вони проаналізували, як газ у цих структурах рухається до центрального вузла та до сусідніх ниток.
Філаменти швидші, але міжнитковий газ незамінний
Результати показали, що газ спрямовано тече як уздовж ниток, так і через міжниткові (IF) області до зореутворювального вузла. Потік у філаментах виявився швидшим, ніж у міжнитковому середовищі, що підтверджує їхню роль як основних «магістралей» постачання газу.
Водночас частина міжниткового газу не рухається прямо до вузла, а перетікає в самі філаменти. За оцінками авторів, щонайменше 30% маси газу у міжниткових регіонах може з часом перейти в нитки, поповнюючи їх запас речовини. Це означає, що філаменти не є замкненими структурами: вони постійно «підживлюються» з навколишнього середовища.
Команда також виявила, що в межах усієї системи Монокерос R2 домінують потоки газу до центрального вузла. Саме нарощування щільності газу в цій області й запускає інтенсивне зореутворення. Окрім того, зафіксовано значні масові потоки через міжниткові зони до щільних ниток, що може сприяти їхньому зростанню та формуванню в них прото-зоряних ядер.
Чому важливо враховувати весь газовий резервуар
Автори підкреслюють, що для розуміння зореутворення недостатньо вивчати лише щільні філаменти. Необхідно враховувати увесь газовий резервуар, включно з розрідженим міжнитковим середовищем, яке повільніше, але стабільно підживлює нитки.
За словами Джіхє Хван, наступним кроком стане поширення такого аналізу на інші системи «вузол–нитки» та порівняння спостережень із чисельними моделями. Це допоможе з’ясувати, наскільки типовими є виявлені схеми газових потоків і як саме вони визначають темп та ефективність народження зірок у різних куточках нашої галактики.
Стаття Газові нитки в Монокеросі R2 живлять народження зірок з'явилася спочатку на Цікавості.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець відреагував на те, що Росія знімає кіно на місці масового вбивства. Йдеться про Маріупольський драматичний театр. Він назвав це наругою над памʼяттю загиблих і спробою перетворити місце злочину на декорацію для його заперечення.
Про це Дмитро Лубінець повідомив у суботу, 22 серпня, передає Новини.LIVE.
Росія знімає кіно на території драмтеатру в Маріуполі
РФ випустила черговий псевдодокументальний пропагандистський фільм під назвою "Свідки", у якому намагається переписати історію знищення Маріупольського драматичного театру.
Зйомки стрічки відбувалися безпосередньо на сцені відбудованої окупантами будівлі — на місці масового вбивства маріупольців.
"Це не просто брехня. Це наруга над пам’яттю загиблих і спроба перетворити місце злочину на декорацію для його заперечення", — зазначив Лубінець.
Омбудсман нагадав, що 16 березня 2022 року Маріупольський драмтеатр став укриттям для сотень цивільних — серед них були діти, жінки та літні люди. Перед будівлею великими літерами було написано "ДІТИ", тож російські окупанти не могли не знати, хто перебуває всередині. Попри це, по театру завдали авіаудару, внаслідок якого загинула велика кількість людей.
Розслідування Associated Press оцінило число жертв приблизно у 600 осіб, хоча очевидці та ті, хто вижив, припускали, що загиблих могло бути ще більше.
А незалежне розслідування Amnesty International дійшло висновку, що найімовірнішою причиною руйнування Маріупольського драмтеатру став цілеспрямований авіаудар Росії. За даними організації, ймовірно, було застосовано дві 500-кілограмові авіабомби. Характер пошкоджень будівлі відповідає наслідкам вибуху боєприпасів, які пробили дах театру.
"Наратив про "підрив зсередини" — не результат жодного розслідування. Росія почала поширювати цю версію ще до удару, готуючи інформаційний ґрунт заздалегідь. Після трагедії ця брехня просто отримала нових акторів у ролі "свідків", — розповів Лубінець.
Омбудсман направив листи до Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, Міжнародного кримінального суду, Amnesty International, ЮНЕСКО, Європейського парламенту та Парламентської асамблеї Ради Європи із закликом надати оцінку черговій спробі РФ фальсифікувати обставини знищення драмтеатру в Маріуполі, а також врахувати цю інформаційну кампанію у подальшому документуванні злочинів РФ.
"Закликаю винести на політичний порядок денний Європейського Союзу питання систематичних спроб Росії через пропаганду та дезінформацію заперечувати й викривляти обставини задокументованих воєнних злочинів, а також розглянути можливість внесення до санкційних списків ЄС осіб, медіа та інших суб’єктів, причетних до систематичних кампаній з фальсифікації та заперечення російських воєнних злочинів", — зазначив уповноважений ВРУ з прав людини.
За словами Лубінця, Маріупольський драматичний театр залишається місцем страшного злочину, а не обʼєктом для російських пропагандистських сюжетів.
Росія може відновлювати зруйновану будівлю, але не здатна стерти правду про трагедію. Свідчення очевидців, докази та пам’ять тих, хто пережив ці події, нікуди не зникнуть. Жодна пропаганда не здатна змінити встановлені факти.
Як писали Новини.LIVE з посиланням на в.о. голови Маріупольської районної ради Вадим Пікуза, у липні у тимчасово окупованому Маріуполі фіксувалася масштабна паливна криза. Вартість бензину на "чорному ринку" сягнула 1,5 тисячі рублів за літр.
Раніше окупаційна адміністрація в Маріуполі оголосила "безхазяйними" близько 4 тисяч квартир. Житло передають іншим людям.
Про це Дмитро Лубінець повідомив у суботу, 22 серпня, передає Новини.LIVE.
Росія знімає кіно на території драмтеатру в Маріуполі
РФ випустила черговий псевдодокументальний пропагандистський фільм під назвою "Свідки", у якому намагається переписати історію знищення Маріупольського драматичного театру.
Зйомки стрічки відбувалися безпосередньо на сцені відбудованої окупантами будівлі — на місці масового вбивства маріупольців.
"Це не просто брехня. Це наруга над пам’яттю загиблих і спроба перетворити місце злочину на декорацію для його заперечення", — зазначив Лубінець.
Омбудсман нагадав, що 16 березня 2022 року Маріупольський драмтеатр став укриттям для сотень цивільних — серед них були діти, жінки та літні люди. Перед будівлею великими літерами було написано "ДІТИ", тож російські окупанти не могли не знати, хто перебуває всередині. Попри це, по театру завдали авіаудару, внаслідок якого загинула велика кількість людей.
Розслідування Associated Press оцінило число жертв приблизно у 600 осіб, хоча очевидці та ті, хто вижив, припускали, що загиблих могло бути ще більше.
А незалежне розслідування Amnesty International дійшло висновку, що найімовірнішою причиною руйнування Маріупольського драмтеатру став цілеспрямований авіаудар Росії. За даними організації, ймовірно, було застосовано дві 500-кілограмові авіабомби. Характер пошкоджень будівлі відповідає наслідкам вибуху боєприпасів, які пробили дах театру.
"Наратив про "підрив зсередини" — не результат жодного розслідування. Росія почала поширювати цю версію ще до удару, готуючи інформаційний ґрунт заздалегідь. Після трагедії ця брехня просто отримала нових акторів у ролі "свідків", — розповів Лубінець.
Омбудсман направив листи до Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, Міжнародного кримінального суду, Amnesty International, ЮНЕСКО, Європейського парламенту та Парламентської асамблеї Ради Європи із закликом надати оцінку черговій спробі РФ фальсифікувати обставини знищення драмтеатру в Маріуполі, а також врахувати цю інформаційну кампанію у подальшому документуванні злочинів РФ.
"Закликаю винести на політичний порядок денний Європейського Союзу питання систематичних спроб Росії через пропаганду та дезінформацію заперечувати й викривляти обставини задокументованих воєнних злочинів, а також розглянути можливість внесення до санкційних списків ЄС осіб, медіа та інших суб’єктів, причетних до систематичних кампаній з фальсифікації та заперечення російських воєнних злочинів", — зазначив уповноважений ВРУ з прав людини.
За словами Лубінця, Маріупольський драматичний театр залишається місцем страшного злочину, а не обʼєктом для російських пропагандистських сюжетів.
Росія може відновлювати зруйновану будівлю, але не здатна стерти правду про трагедію. Свідчення очевидців, докази та пам’ять тих, хто пережив ці події, нікуди не зникнуть. Жодна пропаганда не здатна змінити встановлені факти.
Як писали Новини.LIVE з посиланням на в.о. голови Маріупольської районної ради Вадим Пікуза, у липні у тимчасово окупованому Маріуполі фіксувалася масштабна паливна криза. Вартість бензину на "чорному ринку" сягнула 1,5 тисячі рублів за літр.
Раніше окупаційна адміністрація в Маріуполі оголосила "безхазяйними" близько 4 тисяч квартир. Житло передають іншим людям.
Перейти на novyny.liveЧерез повномасштабну війну дуже багато українців задумуються про придбання нерухомості за кордоном. Проте часто сподівання отримати привабливе житло біля моря або океану обертається відсутністю будь-яких комунікацій. Про це часто думають і інвестори. Їхні оцінки щодо вкладень у нерухомість коливаються від 4 до 8 балів з 10.
Про стабільність, безпеку, реальну рентабельність інвестицій у нерухомість повідомляє Money and Career, передають Новини.LIVE.
Які країни приваблюють інвесторів
Найвищу оцінку здобули Іспанія, Індонезія, Парагвай та Румунія. Іспанський ринок приваблює інвесторів завдяки низькому відношенню державного боргу до ВВП, помірним податкам та контрольованими міграційними процесами. Окрім того, попит ще підживлюють інвестори з країн Балтії, які намагаються купувати нерухомість якомога далі через можливу російську агресії проти них.
Проте експерти застерігають від купівлі житла в Барселоні. Оренда тут обійдеться близько 1800 євро на місяць. Вважаючи ціни піковими, тут радять придивитися до Валенсії чи Аліканте, де оренда може обійтись значно нижче — від 1200 до 1300 євро на місяць.
Високі прибутки за умов віддаленого управління
Індонезія вирвалася в лідери рейтингу завдяки 5% річного зростання ВВП, демографічному вибуху та лояльному 10% податку на прибуток від оренди.
Фактична дохідність на Балі сягає 10-14% на рік. Головним недоліком цього напрямку залишається складна логістика. Контролювати об'єкт на відстані 20-годинного перельоту без надійної керівної компанії практично неможливо.
Де висока інфляція та нестабільні перспективи
Турецький ринок нерухомості отримав лише 5 з 10 балів через серйозну фінансову турбулентність. Попри суттєве зростання населення, тут інфляція сягнула аж 31%. А облікова ставка Центрального банку тримається на рівні 40%.
Масовий відтік американського та німецького капіталу після 2003 року послабив будівельний сектор. Експерти вважають, що інвестиції в турецькі об'єкти є високоризиковими та радять фіксувати орендну плату виключно у твердій валюті.
Країна, що "провалилась" в очах інвесторів
Британія посіла останнє місце з найгіршим результатом у 4 бали. Наслідки виходу країни з Євросоюзу, пандемічні збитки та підняття податків на капітал спричинили релокацію великих компаній.
Тут рентабельність британської оренди впала від 3,5 до 3,8%. Погіршення ж криміногенної обстановки в мегаполісах додатково знижує інвестиційну привабливість регіону. За прогнозами, найближчими роками ринок перебуватиме в повному застої.
Експерти закликають критично оцінювати будь-які пропозиції щодо "гарантованих 15% річних". Адже оренда є повноцінним бізнесом із відповідними ризиками, а для українців інвестиції в закордонне житло варто завжди порівнювати з вітчизняними інструментами, такими як ОВДП чи ринок землі.
Що ще варто знати
Нещодавно Новини.LIVE розповідали про країни ЄС, де українцям можна найшвидше набути громадянство за натуралізацією. Однією з країн, яка дозволяє найшвидше отримати статус громадянина залишається Польща. В Польщі для набуття права на громадянство потрібно легально перебувати принаймні три роки на підставі певних визначених документів.
Також Новини.LIVE повідомляли за що можуть депортувати українців з Німеччини та Польщі. Взагалі міжнародне право забороняє депортацію громадян на територію воюючої держави лише через вік або громадянство. Проте в разі кримінальних правопорушень чи недотримання міграційних правил примусового повернення додому не уникнути.
Про стабільність, безпеку, реальну рентабельність інвестицій у нерухомість повідомляє Money and Career, передають Новини.LIVE.
Які країни приваблюють інвесторів
Найвищу оцінку здобули Іспанія, Індонезія, Парагвай та Румунія. Іспанський ринок приваблює інвесторів завдяки низькому відношенню державного боргу до ВВП, помірним податкам та контрольованими міграційними процесами. Окрім того, попит ще підживлюють інвестори з країн Балтії, які намагаються купувати нерухомість якомога далі через можливу російську агресії проти них.
Проте експерти застерігають від купівлі житла в Барселоні. Оренда тут обійдеться близько 1800 євро на місяць. Вважаючи ціни піковими, тут радять придивитися до Валенсії чи Аліканте, де оренда може обійтись значно нижче — від 1200 до 1300 євро на місяць.
Високі прибутки за умов віддаленого управління
Індонезія вирвалася в лідери рейтингу завдяки 5% річного зростання ВВП, демографічному вибуху та лояльному 10% податку на прибуток від оренди.
Фактична дохідність на Балі сягає 10-14% на рік. Головним недоліком цього напрямку залишається складна логістика. Контролювати об'єкт на відстані 20-годинного перельоту без надійної керівної компанії практично неможливо.
Де висока інфляція та нестабільні перспективи
Турецький ринок нерухомості отримав лише 5 з 10 балів через серйозну фінансову турбулентність. Попри суттєве зростання населення, тут інфляція сягнула аж 31%. А облікова ставка Центрального банку тримається на рівні 40%.
Масовий відтік американського та німецького капіталу після 2003 року послабив будівельний сектор. Експерти вважають, що інвестиції в турецькі об'єкти є високоризиковими та радять фіксувати орендну плату виключно у твердій валюті.
Країна, що "провалилась" в очах інвесторів
Британія посіла останнє місце з найгіршим результатом у 4 бали. Наслідки виходу країни з Євросоюзу, пандемічні збитки та підняття податків на капітал спричинили релокацію великих компаній.
Тут рентабельність британської оренди впала від 3,5 до 3,8%. Погіршення ж криміногенної обстановки в мегаполісах додатково знижує інвестиційну привабливість регіону. За прогнозами, найближчими роками ринок перебуватиме в повному застої.
Експерти закликають критично оцінювати будь-які пропозиції щодо "гарантованих 15% річних". Адже оренда є повноцінним бізнесом із відповідними ризиками, а для українців інвестиції в закордонне житло варто завжди порівнювати з вітчизняними інструментами, такими як ОВДП чи ринок землі.
Що ще варто знати
Нещодавно Новини.LIVE розповідали про країни ЄС, де українцям можна найшвидше набути громадянство за натуралізацією. Однією з країн, яка дозволяє найшвидше отримати статус громадянина залишається Польща. В Польщі для набуття права на громадянство потрібно легально перебувати принаймні три роки на підставі певних визначених документів.
Також Новини.LIVE повідомляли за що можуть депортувати українців з Німеччини та Польщі. Взагалі міжнародне право забороняє депортацію громадян на територію воюючої держави лише через вік або громадянство. Проте в разі кримінальних правопорушень чи недотримання міграційних правил примусового повернення додому не уникнути.
Перейти на novyny.liveДо завершення строку самовільного залишення частини (СЗЧ) залишилося 30 днів.
До 20 вересня військовослужбовці можуть обрати підрозділ та напрям служби й без додаткових бюрократичних процедур повернутися до війська. Про це Сухопутні війська повідомили у Telegram-каналі.
Роман Загородній, керівник проєкту "Армія " Міністерства оборони України, розповів, що вже тисячі військових скористалися можливістю повернутися зі СЗЧ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На межі вибуху: чому скандали навколо ТЦК та розкол у владі загрожують фронту
"Скористатися цією програмою можуть військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної спеціальної служби транспорту. Стосується виключно тих, хто був в СЗЧ до 12 червня цього року. І ця програма діє до 20 вересня поточного року. У нас вже є тисячі людей, які повернулися і вже служать", - сказав Роман Загородній.
Він також повідомив, що військові, які вирішили скористатися програмою, можуть обрати підрозділ, куди повернутися.
"Це один із найкращих підрозділів, на які ми подивилися на основі даних". Це понад 50 підрозділів Збройних Сил України. Це для військовослужбовців, які перебувають в СЗЧ в ЗСУ. Це дві військові частини Державної спеціальної служби транспорту, якщо коротко, ДССТ, і 18 частин Національної гвардії", - наголосив Загородній.
У Десантно-штурмових військах назвали основні причини масової втечі у СЗЧ. Психологічні фактори, конфліктні ситуації з командирами підрозділів, грошове і речове забезпечення можуть бути одними з головних.
До 20 вересня військовослужбовці можуть обрати підрозділ та напрям служби й без додаткових бюрократичних процедур повернутися до війська. Про це Сухопутні війська повідомили у Telegram-каналі.
Роман Загородній, керівник проєкту "Армія " Міністерства оборони України, розповів, що вже тисячі військових скористалися можливістю повернутися зі СЗЧ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На межі вибуху: чому скандали навколо ТЦК та розкол у владі загрожують фронту
"Скористатися цією програмою можуть військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної спеціальної служби транспорту. Стосується виключно тих, хто був в СЗЧ до 12 червня цього року. І ця програма діє до 20 вересня поточного року. У нас вже є тисячі людей, які повернулися і вже служать", - сказав Роман Загородній.
Він також повідомив, що військові, які вирішили скористатися програмою, можуть обрати підрозділ, куди повернутися.
"Це один із найкращих підрозділів, на які ми подивилися на основі даних". Це понад 50 підрозділів Збройних Сил України. Це для військовослужбовців, які перебувають в СЗЧ в ЗСУ. Це дві військові частини Державної спеціальної служби транспорту, якщо коротко, ДССТ, і 18 частин Національної гвардії", - наголосив Загородній.
У Десантно-штурмових військах назвали основні причини масової втечі у СЗЧ. Психологічні фактори, конфліктні ситуації з командирами підрозділів, грошове і речове забезпечення можуть бути одними з головних.
Перейти на gazeta.uaКоли йдеться про євроінтеграцію, урядовці зазвичай звітують про відсотки гармонізованого законодавства та складні макроекономічні критерії. Проте справжня готовність держави до вступу до Європейського Союзу вимірюється значно простішими речами — здатністю захистити життя та здоров'я власних громадян. Саме охорона здоров'я та якість довкілля є тим безкомпромісним лакмусовим папірцем, який показує Брюсселю нашу реальну, а не паперову євроінтеграційну зрілість.
Однак саме тут Україна ризикує спіткнутися на шляху до членства. Одним із наріжних каменів цієї системи є Директива 2014/40/ЄС, яка детально регулює процеси виробництва, презентації та продажу тютюнових і пов'язаних із ними виробів. Головна мета цього масштабного європейського документа — встановити єдині, безкомпромісні правила для держав-членів, спрямовані на захист населення, насамперед дітей і молоді, від руйнівної шкоди тютюну та нікотину.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Кіно та сигарети. Що втратили фільми разом із тютюновим димом
За що Брюссель може нас «похвалити»
Протягом останніх кількох років Україна продемонструвала вражаючу динаміку і зробила суттєвий крок назустріч суворим європейським стандартам. Головним рушієм цієї реформи стало ухвалення базового антитютюнового закону №1978-ІХ, який заклав основу для масштабної адаптації положень Директиви 2014/40/ЄС.
Найпомітнішим і візуально відчутним досягненням стало впровадження сучасних європейських вимог до маркування тютюнової продукції. Відтепер, як і в будь-якій країні ЄС, на пачках сигарет потрібно розміщувати реалістичні комбіновані медичні попередження (страхітливі фотоілюстрації хвороб разом із попереджувальним текстом), що займають щонайменше 65% площі пачки.
Окрім цього, український законодавець значно розширив інструментарій захисту: запровадив суворі вимоги до повного розкриття інформації про склад тютюнової продукції та інгредієнти; встановив чіткі правила щодо електронних сигарет і контейнерів для заправки; цілком заборонив продаж сигарет із характерними смаковими ароматизаторами (фруктовими, ментоловими тощо), які традиційно використовувалися індустрією як маркетинговий гачок для залучення підлітків до куріння.
Водночас відбулася докорінна реформа законодавства щодо захисту населення від пасивного куріння. Україна кардинально розширила перелік громадських і робочих місць, які мають бути на 100% вільними від тютюнового диму. Найважливішим кроком тут стало юридичне прирівнювання електронних сигарет, вейпів і новітніх пристроїв для нагрівання тютюну (ТВЕНів) до класичних сигарет. Будь-які ілюзії щодо «безпечного куріння» електронок у приміщеннях зруйнували на законодавчому рівні, що відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).
Особливе місце у стратегії бездимного майбутнього посідає сфера освіти. Стаття 13 закону України №2899-IV безапеляційно забороняє куріння, включно з використанням будь-яких електронних пристроїв і кальянів, у закладах освіти та на всій їхній території. Проте держава пішла далі: оновлений Закон України «Про освіту» поклав на кожного педагогічного працівника почесний, але водночас суворий юридичний обов'язок — власним прикладом формувати у дітей і студентів прагнення до здорового способу життя. Тобто вчитель чи професор більше не має права демонструвати нікотинову залежність, адже його авторитет є інструментом виховання.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
П’ять кроків до ЄС: чому героїзму недостатньо для вступу України до Євросоюзу
Хімічна пастка у шкільних портфелях
Утім, написати якісний європейський закон — це лише половина справи; набагато складніше забезпечити його неухильне виконання на практиці. Аналітичні звіти Центру громадського здоров'я (ЦГЗ) демонструють тривожну тенденцію. Попри солідну нормативну базу, у закладах громадського харчування (барах, ресторанах, нічних клубах) та на зупинках громадського транспорту і надалі фіксують масові порушення заборони куріння.
Крім того, останні роки ознаменувалися агресивним вибухом популярності нових нікотинових продуктів, які часто залишаються поза фокусом чинного законодавства. Особливе занепокоєння викликають яскраві одноразові електронні сигарети на тисячі затяжок, дизайн і смаки яких очевидно орієнтовані на молодь, а також продукти на основі синтетичного нікотину й нікотинові подушечки (паучі), які підлітки вживають непомітно для дорослих просто під час уроків.
Офіційна експертно-аналітична позиція МОЗ щодо електронних сигарет і вейпів, а також дослідження ЦГЗ України щодо негативного впливу на здоров'я дітей і молоді максимально чіткі: електронні сигарети не можна вважати безпечними виробами, особливо коли йдеться про дітей і молодь. Для неповнолітніх вони становлять високий ризик швидкого формування нікотинової залежності та негативного впливу на здоров'я. Це високотехнологічна пастка, яка завдає колосальної шкоди дитячому організму, провокує швидке формування важкої залежності, токсичні ураження легеневої тканини та розлади центральної нервової системи.
Досвід країн ЄС доводить: жоден крок із посилення антитютюнового регулювання не дається легко. Кожна спроба обмежити продаж чи рекламу нікотину супроводжується колосальним за масштабами й фінансуванням лобізмом з боку транснаціональних тютюнових корпорацій.
Так, під час ухвалення Директиви 2014/40/ЄС гіганти індустрії розгорнули масштабну юридичну війну, оскаржуючи її норми в судах і запевняючи, що обмеження ароматизаторів і великі графічні попередження знищать конкуренцію, порушать права інтелектуальної власності та призведуть до краху економіки. Проте Суд Євросоюзу ухвалив історичне рішення, повністю відхиливши позови тютюнових компаній і підтвердивши абсолютну законність та пропорційність Директиви.
Суд чітко зафіксував фундаментальний принцип європейського права: захист життя та здоров'я людей має безумовний пріоритет над будь-якими комерційними, фінансовими чи корпоративними інтересами. Цей урок надзвичайно повчальний для українського політикуму та суспільства, де лобісти й досі намагаються гальмувати корисні ініціативи під виглядом «турботи про наповнення бюджету».
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Євроінтеграція в освіті очима 190 тисяч учителів, батьків і управлінців
Гармонізація з європейськими стандартами
Україна вже довела, що здатна ухвалювати прогресивні рішення у сфері контролю над тютюном. Наша нормативна база стала значно ближчою до стандартів ЄС. Проте, щоб завершити цей шлях і виграти війну за здоров’я нації, громадянське суспільство та експертне середовище мають об’єднатися навколо адвокації чотирьох стратегічних напрямів.
Передусім необхідно ліквідувати законодавчі прогалини щодо синтетичного нікотину та нікотинових подушечок (паучів), а також суттєво посилити регулювання обігу одноразових електронних сигарет. Насамперед ідеться про повну заборону їхнього продажу неповнолітнім, дієвий контроль за дотриманням вікових обмежень, заборону маркетингових практик, орієнтованих на дітей і молодь, а також врахування екологічних ризиків, пов'язаних з утилізацією літієвих батарей.
Водночас потрібно негайно реанімувати державний контроль: повернути Держпродспоживслужбі право на реальні перевірки за скаргами громадян, запровадити дієвий моніторинг закладів і суттєво підвищити штрафи для порушників. Не менш важливий безкомпромісний захист дітей — від перекриття неконтрольованого продажу нікотинових гаджетів в Інтернеті до суворого дотримання бездимного середовища в закладах освіти та формування культури «власного прикладу» серед педагогів.
І нарешті, Україна повинна діяти на випередження, тримаючи руку на пульсі оновлень Єврокомісії та синхронізуючи своє законодавство з новітніми підходами ЄС без багаторічних затримок. Євроінтеграція — це не одноразова акція з голосування за красиві законопроєкти, а щоденна спроможність держави захищати своїх громадян.
Однак саме тут Україна ризикує спіткнутися на шляху до членства. Одним із наріжних каменів цієї системи є Директива 2014/40/ЄС, яка детально регулює процеси виробництва, презентації та продажу тютюнових і пов'язаних із ними виробів. Головна мета цього масштабного європейського документа — встановити єдині, безкомпромісні правила для держав-членів, спрямовані на захист населення, насамперед дітей і молоді, від руйнівної шкоди тютюну та нікотину.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Кіно та сигарети. Що втратили фільми разом із тютюновим димом
За що Брюссель може нас «похвалити»
Протягом останніх кількох років Україна продемонструвала вражаючу динаміку і зробила суттєвий крок назустріч суворим європейським стандартам. Головним рушієм цієї реформи стало ухвалення базового антитютюнового закону №1978-ІХ, який заклав основу для масштабної адаптації положень Директиви 2014/40/ЄС.
Найпомітнішим і візуально відчутним досягненням стало впровадження сучасних європейських вимог до маркування тютюнової продукції. Відтепер, як і в будь-якій країні ЄС, на пачках сигарет потрібно розміщувати реалістичні комбіновані медичні попередження (страхітливі фотоілюстрації хвороб разом із попереджувальним текстом), що займають щонайменше 65% площі пачки.
Окрім цього, український законодавець значно розширив інструментарій захисту: запровадив суворі вимоги до повного розкриття інформації про склад тютюнової продукції та інгредієнти; встановив чіткі правила щодо електронних сигарет і контейнерів для заправки; цілком заборонив продаж сигарет із характерними смаковими ароматизаторами (фруктовими, ментоловими тощо), які традиційно використовувалися індустрією як маркетинговий гачок для залучення підлітків до куріння.
Водночас відбулася докорінна реформа законодавства щодо захисту населення від пасивного куріння. Україна кардинально розширила перелік громадських і робочих місць, які мають бути на 100% вільними від тютюнового диму. Найважливішим кроком тут стало юридичне прирівнювання електронних сигарет, вейпів і новітніх пристроїв для нагрівання тютюну (ТВЕНів) до класичних сигарет. Будь-які ілюзії щодо «безпечного куріння» електронок у приміщеннях зруйнували на законодавчому рівні, що відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).
Особливе місце у стратегії бездимного майбутнього посідає сфера освіти. Стаття 13 закону України №2899-IV безапеляційно забороняє куріння, включно з використанням будь-яких електронних пристроїв і кальянів, у закладах освіти та на всій їхній території. Проте держава пішла далі: оновлений Закон України «Про освіту» поклав на кожного педагогічного працівника почесний, але водночас суворий юридичний обов'язок — власним прикладом формувати у дітей і студентів прагнення до здорового способу життя. Тобто вчитель чи професор більше не має права демонструвати нікотинову залежність, адже його авторитет є інструментом виховання.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
П’ять кроків до ЄС: чому героїзму недостатньо для вступу України до Євросоюзу
Хімічна пастка у шкільних портфелях
Утім, написати якісний європейський закон — це лише половина справи; набагато складніше забезпечити його неухильне виконання на практиці. Аналітичні звіти Центру громадського здоров'я (ЦГЗ) демонструють тривожну тенденцію. Попри солідну нормативну базу, у закладах громадського харчування (барах, ресторанах, нічних клубах) та на зупинках громадського транспорту і надалі фіксують масові порушення заборони куріння.
Крім того, останні роки ознаменувалися агресивним вибухом популярності нових нікотинових продуктів, які часто залишаються поза фокусом чинного законодавства. Особливе занепокоєння викликають яскраві одноразові електронні сигарети на тисячі затяжок, дизайн і смаки яких очевидно орієнтовані на молодь, а також продукти на основі синтетичного нікотину й нікотинові подушечки (паучі), які підлітки вживають непомітно для дорослих просто під час уроків.
Офіційна експертно-аналітична позиція МОЗ щодо електронних сигарет і вейпів, а також дослідження ЦГЗ України щодо негативного впливу на здоров'я дітей і молоді максимально чіткі: електронні сигарети не можна вважати безпечними виробами, особливо коли йдеться про дітей і молодь. Для неповнолітніх вони становлять високий ризик швидкого формування нікотинової залежності та негативного впливу на здоров'я. Це високотехнологічна пастка, яка завдає колосальної шкоди дитячому організму, провокує швидке формування важкої залежності, токсичні ураження легеневої тканини та розлади центральної нервової системи.
Досвід країн ЄС доводить: жоден крок із посилення антитютюнового регулювання не дається легко. Кожна спроба обмежити продаж чи рекламу нікотину супроводжується колосальним за масштабами й фінансуванням лобізмом з боку транснаціональних тютюнових корпорацій.
Так, під час ухвалення Директиви 2014/40/ЄС гіганти індустрії розгорнули масштабну юридичну війну, оскаржуючи її норми в судах і запевняючи, що обмеження ароматизаторів і великі графічні попередження знищать конкуренцію, порушать права інтелектуальної власності та призведуть до краху економіки. Проте Суд Євросоюзу ухвалив історичне рішення, повністю відхиливши позови тютюнових компаній і підтвердивши абсолютну законність та пропорційність Директиви.
Суд чітко зафіксував фундаментальний принцип європейського права: захист життя та здоров'я людей має безумовний пріоритет над будь-якими комерційними, фінансовими чи корпоративними інтересами. Цей урок надзвичайно повчальний для українського політикуму та суспільства, де лобісти й досі намагаються гальмувати корисні ініціативи під виглядом «турботи про наповнення бюджету».
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Євроінтеграція в освіті очима 190 тисяч учителів, батьків і управлінців
Гармонізація з європейськими стандартами
Україна вже довела, що здатна ухвалювати прогресивні рішення у сфері контролю над тютюном. Наша нормативна база стала значно ближчою до стандартів ЄС. Проте, щоб завершити цей шлях і виграти війну за здоров’я нації, громадянське суспільство та експертне середовище мають об’єднатися навколо адвокації чотирьох стратегічних напрямів.
Передусім необхідно ліквідувати законодавчі прогалини щодо синтетичного нікотину та нікотинових подушечок (паучів), а також суттєво посилити регулювання обігу одноразових електронних сигарет. Насамперед ідеться про повну заборону їхнього продажу неповнолітнім, дієвий контроль за дотриманням вікових обмежень, заборону маркетингових практик, орієнтованих на дітей і молодь, а також врахування екологічних ризиків, пов'язаних з утилізацією літієвих батарей.
Водночас потрібно негайно реанімувати державний контроль: повернути Держпродспоживслужбі право на реальні перевірки за скаргами громадян, запровадити дієвий моніторинг закладів і суттєво підвищити штрафи для порушників. Не менш важливий безкомпромісний захист дітей — від перекриття неконтрольованого продажу нікотинових гаджетів в Інтернеті до суворого дотримання бездимного середовища в закладах освіти та формування культури «власного прикладу» серед педагогів.
І нарешті, Україна повинна діяти на випередження, тримаючи руку на пульсі оновлень Єврокомісії та синхронізуючи своє законодавство з новітніми підходами ЄС без багаторічних затримок. Євроінтеграція — це не одноразова акція з голосування за красиві законопроєкти, а щоденна спроможність держави захищати своїх громадян.
Перейти на zn.uaКосмічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) зафіксував у ранньому Всесвіті незвично зріле скупчення галактик XLSSC 122, яке вже понад 10 мільярдів років тому було дуже масивним і щільно стиснутим у центрі. Такі властивості важко пояснити стандартними моделями формування скупчень галактик, повідомляє SciTechDaily.
Команда науковців з IPAC — наукового та дата-центру з астрофізики й планетології при Каліфорнійському технологічному інституті — описала XLSSC 122 у трьох нових роботах. Вони показали, що це найвіддаленіший відомий приклад сильного гравітаційного лінзування скупченням галактик.
Найвіддаленіше скупчення з сильним лінзуванням
XLSSC 122 розташоване на відстані близько 10,4 мільярда світлових років, у епоху, коли більшість скупчень лише починали формуватися. Попри це, за структурою воно нагадує добре організовані скупчення в сучасному Всесвіті.
Завдяки надзвичайній чутливості JWST виявилося, що XLSSC 122 випадково вирівняне з однією або кількома ще віддаленішими галактиками. Потужна гравітація скупчення викривляє їхнє світло, створюючи рідкісний ефект сильного гравітаційного лінзування — помітні дуги світла навколо центру скупчення. Це дало змогу дуже точно виміряти масу XLSSC 122.
Саме завдяки цим дугам XLSSC 122 встановило рекорд як найдальше відоме скупчення, що демонструє сильне лінзування, і стало цінним інструментом для перевірки космологічних моделей.
Скупчення з «космічного полудня»
Спостереження JWST дали найдетальнішу на сьогодні картину розподілу маси всередині раннього скупчення галактик з епохи так званого «космічного полудня» — приблизно 10 мільярдів років тому. У цей період Всесвіт досяг піку утворення зір, коли вони народжувалися у десятки разів швидше, ніж сьогодні.
XLSSC 122 виявилося ще дивнішим, ніж очікували. Його маса надзвичайно щільно зосереджена в центральній частині. Знайти настільки компактну структуру так рано в історії Всесвіту важко узгодити зі стандартними космологічними моделями, які передбачають повільніше нарощування масивних скупчень.
Після виявлення сильного лінзування команда під керівництвом Кайла Фіннера (Kyle Finner) опублікувала ще дві роботи, очолювані Закарі Скофілдом (Zachary Scofield) та Хьонджіном Джу (Hyungjin Joo) з Університету Йонсей. Разом ці дослідження роблять XLSSC 122 ключовим прикладом формування скупчень у період космічного полудня.
Темна матерія та «бачення в темряві»
XLSSC 122 вперше виявили ще 2014 року в рентгенівському огляді космосу за допомогою апарата XMM-Newton. Дані телескопа Габбл (Hubble) згодом підтвердили його відстань і несподівано «дорослу» структуру. Однак чітких ознак сильного лінзування на знімках Hubble не було — дуги світла навколо центру скупчення побачив уже JWST.
Видима речовина в XLSSC 122 — зорі та розігрітий газ — дає лише невелику частину ефекту лінзування. Основний внесок забезпечує темна матерія — невидима субстанція, що має гравітацію, але не випромінює світло. За сучасними оцінками, темної матерії у Всесвіті приблизно в п’ять разів більше, ніж звичайної.
Темна матерія визначає, як галактики утримуються разом і як формуються великомасштабні структури — групи, скупчення та гігантські нитки галактик. Вимірювання її розподілу в XLSSC 122 дає важливий тест для космологічних моделей, які описують еволюцію Всесвіту від Великого вибуху 13,8 мільярда років тому.
Сильне гравітаційне лінзування дозволяє безпосередньо оцінити масу темної матерії, не спостерігаючи її напряму, і є чутливим інструментом для перевірки теорій.
Слабке лінзування та злиття скупчення
У другій роботі команда дослідила тонший ефект — слабке гравітаційне лінзування. На відміну від сильного, воно не створює яскравих дуг, а лише злегка спотворює форми далеких галактик. Такі зміни можна виявити лише статистично, аналізуючи велику кількість об’єктів.
Сильне лінзування дало змогу виміряти масу в центральній частині XLSSC 122, тоді як слабке — простежити розподіл маси на більших відстанях, включно з зовнішніми галактиками та навколишнім середовищем скупчення. У поєднанні з рентгенівськими та радіоспостереженнями це показало, що XLSSC 122 усе ще перебуває в процесі злиття, коли окремі галактики продовжують стікатися до спільного центру.
Результати другого дослідження підтвердили висновок про дуже велику та компактну центральну масу скупчення.
Найраніший слід міжгалактичного світла
У третій роботі команда використала JWST, щоб простежити так зване внутрішньоскупчення світло (intracluster light) — слабке сяйво зір, які вже не належать окремим галактикам, а вільно дрейфують між ними всередині скупчення.
Це найраніше відоме виявлення такого світла. Його просторовий розподіл свідчить, що XLSSC 122 перебуває у стані злиття: зорі викидаються з галактик під час зіткнень і ще не встигли осісти в гравітаційному центрі скупчення.
Команда також з’ясувала, що форма внутрішньоскупчення світла в центрі дуже добре збігається з розподілом темної матерії, визначеним за сильним лінзуванням. Якщо подібний збіг виявлять і в інших скупченнях, особливо ранніх, астрономи зможуть використовувати це світло як додатковий індикатор прихованої темної матерії.
Що далі шукає JWST
Тепер дослідники прагнуть знайти й вивчити більше подібних, надзвичайно далеких скупчень галактик. Сам JWST не призначений для масового пошуку таких рідкісних об’єктів, адже спостерігає вузькі, цільові ділянки неба.
Тому астрономи покладаються на широкі огляди в рентгенівському діапазоні, як той, що відкрив XLSSC 122, а також на радіоспостереження та ефект Зельдовича–Сюняєва, коли в реліктовому випромінюванні з’являються «дірки» через розсіяння світла гарячими частинками в скупченнях.
Якщо вдасться знайти більше об’єктів, подібних до XLSSC 122, з незвично щільною темною матерією та «передчасною» зрілістю, космологам, можливо, доведеться переглянути важливі елементи сучасних моделей еволюції Всесвіту.
Дослідники наголошують, що ера JWST лише починається. Якщо вдасться отримати дані для десятків або навіть сотень таких скупчень у ранньому Всесвіті, це стане серйозним випробуванням для чинних космологічних теорій.
Стаття JWST виявив надто зріле скупчення галактик у молодому Всесвіті з'явилася спочатку на Цікавості.
Приєднуйтесь до Платформи
Слово і Діло3.5 тис новин
Суспільне82.4 тис новин
New Voice77.3 тис новин
Громадське радіо8.6 тис новин
Бабель8.6 тис новин
Радіо Свобода16.3 тис новин
Еспресо21.6 тис новин
Український тиждень1.3 тис новин
Українська правда25.2 тис новин
Дзеркало Тижня22.1 тис новин
Texty.org.ua1.9 тис новин
Останні коментарі
Польські посадовці обурилися комунікацією Володимира Зеленського щодо ракет для Patriot
Болгарія погрожує заблокувати 21-й пакет санкцій ЄС проти РФ, якщо з нього не приберуть главу РПЦ Кирила та співзасновника "Лукойла"
Vitalii3 Лип. 20:02В політиці шлюхи не переведуться ніколи.
Двоетапна перевірка у месенджерах: як налаштувати WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Messenger
Росія завдала ракетно-дронового удару по Україні, ППО збило 82 безпілотники
Білорусь втратила частину можливостей допомагати рф атакувати Україну - ЛещенкоVitalii27 Чер. 21:22Хтось ще слухає що каще СерЛещ?!
Механіки застерігають від купівлі цих дорогих автомобілів
samohodbox.com.ua22 Чер. 16:26Найбільша проблема дорогих автомобілів починається не з купівлі, а з першого серйозного ремонту.На практиці власники часто стикаються не лише з високою вартістю робіт, а й з пошуком правильних запчастин. Особливо коли мова йде про Range Rover, Mercedes-Benz, BMW або Porsche.Саме тому перед покупкою будь-якого преміального авто варто заздалегідь перевірити доступність та вартість основних вузлів і запчастин. Багато корисної інформації про OEM-номери та підбір деталей можна знайти на SamohodBox.Надійність автомобіля — це не лише бренд на капоті, а й вартість його утримання.
Голова Пентагону вперше за тривалий час прибув на міністерський саміт НАТО: не стримувався у критиці союзників та зробив заяви щодо України – подробиці (Відео)Vitalii18 Чер. 17:19When morons are in charge of the USA. :(- Центр протидії дезінформації викрив російську кінопропаганду як системну загрозу
Українців попередили про штрафи за камуфляж: коли «піксель» може стати проблемою
Нейт9 Тра. 14:09Військова і вважаю що носіння форми цивілами це аморально, для мене це на рівні як начепити чужі ордени (ну тобто тіпа приписуєш собі заслуги і досягнення яких ніколи не мав). Виняток - тактичний одяг у волонтерів, вони хоч і не воюють але роблять для перемоги не менше. Ну тобто або працюй на перемогу або не допускай щоб про тебе думали що ти працюєш на перемогу коли це не так- Втрати військ рф перевищують їхнє поповнення - Жмайло
- СБУ розслідує вербування «злодієм в законі» мешканців Львівщини для роботи на спецслужби РФ
Музей збройних сил у німецькому Кобленці заборонив українцям відвідувати експозицію
Ihor Chaban14 Кві. 16:13Бояться що би що???😅
Угорці обрали свободу, це добра новина для України і Європи - Мерц- На Закарпатті озброєний чоловік викрав жінку з дитиною, при спробі затримання стріляв у поліцейськогоIhor Chaban14 Кві. 15:59Ужас, народ божеволіє!
«Сяйво» обходить конкурентів: Українці обрали назву національної LLM
Alexander30 Бер. 21:47Це просто крінж- Для важкої роботи. Renault планує запустити 350 людиноподібних роботів на своїх заводахIhor Chaban25 Бер. 13:25350 людей залишуться без роботи! жесть!
- Передача МіГ-29 Україні була хибним рішенням – президент Словаччини
SR-Team8 Лют. 10:58цитата-Жодна інша країна не вчинила так, щоб після передачі власного озброєння стала покладатися виключно на допомогу своїх сусідів", хочу нагадати ,а Україна за Будапештом як позбулася своєї зброї ,ядерної,літаків ТУ-160 ,теж надіялась на так звані "гарантії" !Щось слабонькі у нас дипломати ,не вміють 'дипломатично"по морді врізати!!! 
Військові показали, як нині виглядає Куп'янськ
Підтримка (Support)30 Гру. 2025 15:48Сумно ((- Зеленський обговорив з Мерцом підготовку до зустрічі з Трампом
Леонід Биков26 Гру. 2025 19:45Балакай не балакай, а путлєр на своїй хвилі... - Російські спецслужби вербують агентів через TelegramНейт1 Гру. 2025 06:35особисто стикалась ще з іншими методами, військова але думаю цивіли теж можуть зіткнутись з чимось схожим. коли десь в публічних чатах пишеш про свої проблеми (думаю особливо коли це невдоволення своїм командуванням, невдоволення владою або невдоволення роботою правоохоронних органів) то в особисті пишуть люди які тіпа тебе підтримують, більшість наші і пишуть щиро але серед них є і русня. так от з тих хто мені писав один одразу почав з того що він кацап і пропонує перейти до них, звісно одразу послала і заблокувала. а другий довго прикидався нашим (можливо навіть з окупації) і його видавало тільки те що якось надміру цікавили такі речі як де я, де мій підрозділ, скільки нас тут і так далі.. звісно я йому ніхєра не казала і теж залокувала але по факту він тупо намагався маніпулювати і цілком можливо що є лохи які через брак досвіду через отаких от нахаляву нададуть кацапам інфу самі того не розуміючи. самим цим ситуаціям мабуть більше року але можливо кацапи продовжать отак вишукувати людей у яких є певні проблеми які в теорії можуть зробити їх вразливими до маніпуляцій, при тому деякі все ж вміють прикидатися своїми тому все шо нам залишається це звертати увагу на підозрілі моменти типу надмірної цікавості і не довіряти нікому
Ранкова звичка, яка підсилює мозок і допомагає отримати підвищення — що показало дослідження
Village UA23 Лис. 2025 23:52пити каву?- Небезпечна рослина сусіда почала "захоплювати" чужий двір: відео вразило МережуVillage UA22 Лис. 2025 11:19кропива?
- Топ-7 собак, які ніколи не втомлюються: породи для по-справжньому активних сімейVillage UA22 Лис. 2025 11:14там 100% є хаскі)
- Трамп зробив гучну заяву про втрату Україною територійVillage UA22 Лис. 2025 11:12голодний дєдок, вже мікрофон жере)
- Яка зброя реально змінить ситуацію на фронті: експерт відповівVillage UA21 Лис. 2025 18:55якісна)
- Трамп оголосив дедлайн для погодження Україною мирного плануVillage UA21 Лис. 2025 18:54трамп гнилий дєд, який постійно забуває випити таблетки)
- Анджеліна Джолі в ТЦК: Мережа вибухнула мемамиVillage UA5 Лис. 2025 22:22такі новини мені подобаються!
- Орбан розкритикував "невдячність" Києва за підтримку від УгорщиниVillage UA4 Лис. 2025 23:02коли його вже викинуть у вікно?
- Квіти, що захищають оселю від зла й негативуVillage UA4 Лис. 2025 19:00валерянка?
Фіналісти конкурсу кумедних фото природи 2025 — коли переможець неважливий
Miro Baida3 Лис. 2025 19:22Дійсно хороша новина- Чому не можна віджимати пакетик чаю: багато хто не знаєVillage UA2 Лис. 2025 13:56в кого?
- Новорічний зворотний відлік: скільки днів до зустрічі 2026 рокуVillage UA1 Лис. 2025 12:10а хто зустрічатись має?
- Розвідка США розкрила несподівані постачання для війни РФ: що приховують Китай і МоскваVillage UA30 Жов. 2025 11:57моцква пишеться з маленької)
- Туск розніс Орбана: лідер найбіднішої країни в ЄС "зачарований Москвою"Village UA28 Жов. 2025 21:44фото супер!🤣
- Навіщо досвідчені господарі залишають кореневища від капусти після збору врожаю на городіVillage UA24 Жов. 2025 14:14щоб поламати об них ноги.
- Зеленський прибув з візитом до Лондона: з ким зустрінеться президент УкраїниVillage UA24 Жов. 2025 14:13з кимось)
- Росія створила фейковий Telegram, який стежить за користувачами — ЦПДПідтримка (Support)21 Жов. 2025 23:33А оригінальний тоді що робив? ))
- Рада продовжила воєнний стан і мобілізацію, а Бережну призначили міністеркою культури. Головне за день
Лютий Махновець21 Жов. 2025 22:12"міністерка"?... а якби чоловік, то - "мініструк"?...