Тренд пошуку "mirage-2000"

США не мають перед Україною союзних зобов’язань ні де-юре, ні де-факто. Водночас абсолютно чітко зрозуміло, що саме американська зброя та технології в захисту від російської агресії мають вирішальне значення. Як цьому зарадити? Є ознаки, що США рухаються до надання Україні гарантій безпеки. Однак в разі надання Україні таких гарантій обмеження на використання Україною американської зброї, а також на використання американської та власної зброї союзниками накладає відсутність союзних відносин між США та Україною. До певної міри, ці обмеження не створюють нездоланних проблем. Але вони вимагають пошуку форм розв'язання проблеми поза рамками таких союзних відносин зі США. Від HIMARS до ERAM: куди веде еволюція дозволівДо 2024 року західна зброя могла застосовуватись лише проти цілей на тимчасово окупованих територіях України. Першим винятком став “харківський дозвіл” адміністрації Байдена навесні того року: ЗСУ отримали право завдавати ударів американськими системами по російських військах у прикордонній смузі, які безпосередньо атакували Харків. Найдальша зброя в рамках того дозволу – HIMARS. Наприкінці 2024-го цей дозвіл розширили: після появи північнокорейських підрозділів в російських військах адміністрація Джо Байдена погодила використання ATACMS по об’єктах у Курській області РФ. Це виглядало як поступове зняття обмежень.Проте вже навесні 2025 року адміністрація Дональда Трампа ввела “review mechanism”, за якого кожен пуск ATACMS, британських Storm Shadow чи іншої далекобійної зброї, що покладалася на американські технології, мав отримати окреме схвалення Пентагону. Такий підхід практично згорнув курське продовження харківського дозволу й перетворив процедуру надання дозволів на інструмент її блокування.Але цього літа ситуація знову змінилась. США запустили процедуру постачання Україні новітньої відносно дешевої тактичної зброї з оперативною дальністю – Extended Range Attack Munition (ERAM, ударний боєприпас збільшеної дальності).Ракета ERAM (Extended Range Active Missile), фото: Coaspire Йдеться про програму постачання 3 350 одиниць цих наближених до ракетної зброї боєприпасів дальністю до 450 км, які можуть запускатися з F-16, Mirage 2000 і навіть радянських літаків. Масове постачання зброї такої дальності, очевидно, не співвідноситься з процедурою погодження кожного пуску окремо, як це відбувається сьогодні. Це означає, що для ERAM неминуче доведеться шукати інший механізм – групові або рамкові дозволи, без яких постачання втратить сенс.Зрештою, у серпні 2025 року вже сам Дональд Трамп написав: “Дуже важко, якщо не неможливо, виграти війну, не атакуючи країну-агресора”. Тож, очевидно, процедура отримання дозволів буде змінюватись. Виникає питання, наскільки сильно вона може змінитись, щоб не створити приховані союзні зобов’язання США щодо України, які є табу для адміністрації Дональда Трампа.Дружній експорт, військова кооперація, союзна інтеграція як формати співпраці зі СШАТип озброєння, яке надають США, є певним індикатором глибини довіри й ступеня союзних відносин. Баланс між політичною і комерційною компонентою, звісно, може бути різним. Політична компонента важливіша за комерційну для глибоких союзних відносин.  Для партнерства вона менш значуща. Але загалом, треба визнати, для американської зброї вона ніколи не може бути нульовою. Від цього і маємо відштовхуватись. Приклад найтіснішої союзної інтеграції – спільне ядерне планування з Великою Британією. Договори 1950-х і 1960-х років створили особливий рівень двосторонніх відносин порівняно із загальним рівнем НАТО. Британські атомні підводні човни озброєні американськими балістичними ракетами міжконтинентальної дальності Trident II, якими також оснащені підводні човни США. Британські Trident II несуть власні боєголовки, але засновані на спільній зі США технології. Тож бойове чергування підводних ядерних сил США і Великої Британії здійснюється за спільним планом.Менш зобов'язальний рівень можна позначити як глибоку військову кооперацію. Прикладом є програми спільної розробки авангардних платформ, як у випадку F-35. Не всі партнери США в цьому проєкті є членами НАТО, але всі мають оформлену систему військового партнерства та високий рівень довіри: спільну юридичну базу, фінансування та доступ до технологій. Однак все-таки ці відносини не настільки “особливі”, як у випадку британських Trident II. США контролюють експорт F-35, модернізацію, обмін даними та оновлення програмного забезпечення.Балістична ракета підводного базування Trident II D5, фото: Lockheed Martin Третій, ще менш зобов'язальний, але партнерський рівень – це отримання американської зброї за стандартними процедурами Foreign Military Sales (FMS) та Direct Commercial Sales (DCS), що регулюються американським законом AECA (Arms Export Control Act, Акт про контроль експорту озброєнь). Зброя передається під чіткі умови кінцевого використання. У правилах прописано: тільки для власної оборони, самооборони або колективних дій у межах Статуту ООН. Дотримання перевіряється через спеціальні програми контролю – Golden Sentry і Blue Lantern. Для України такі постачання означають, що ATACMS, HIMARS, Patriot чи ERAM у власності сил оборони України все одно обмежені у застосуванні окремими дозволами США. Цей рівень важко назвати союзним чи навіть партнерським. Скоріше це дружній експорт.Окрема категорія – доступ до чутливих технологій: штучний інтелект, супутникові розвіддані, системи цілевказання. Україна отримує ці можливості у форматі обміну й спільного використання. Це вимагає значної довіри, але знову ж таки не створює союзних зобов’язань: у будь-який момент канал доступу до технологій може бути закритий рішенням США.Загалом кореляція між доступом до американських озброєнь і рівнем союзних відносин виглядає так: чим стратегічніше озброєння, тим більше воно сигналізує про союзні зобов’язання. Спільний Trident II означає союзну інтеграцію, спільний F-35 – поглиблену військову кооперацію з високою довірою, ATACMS і ERAM – відносини, які допускають дружній контрольований експорт. Це базовий рівень відносин зі США, він особливий, але не ексклюзивний. Щодо доступу до технологій – він означає довіру без зобов’язань.Є водночас дві важливі обставини. Описана вище схема поки що не відбиває тієї революції у воєнних технологіях, яку створили дрони та штучний інтелект. Це потенційно може до певної міри розглядатись як швидкий ліфт для підняття військових відносин між США та Україною на вищий рівень. З іншого боку, є “ядерна компонента”, що має свій величезний вплив на цю проблему. Як впливає на збройові дозволи "ядерний кодекс"Існують усталені правила поведінки між ядерними державами і їхніми союзниками в рамках стратегії недопущення ядерної війни, зниження ядерних ризиків і поступового ядерного роззброєння. І вони досить суттєво впливають на рішення  США щодо дозволів на використання американської зброї. Правила ці існують з часів укладання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), тобто виникли ще до набуття Україною незалежності й діють уже понад півстоліття. Востаннє їх публічно зафіксували у 1995 році резолюцією Ради Безпеки ООН №984 у зв’язку з безстроковим подовженням ДНЯЗ. До резолюції додали п’ять зобов'язальних заяв офіційних ядерних держав. У документах сказано: ядерна зброя не може бути застосована проти неядерних держав – за винятком випадку, коли напад такої держави здійснюється в альянсі чи асоціації з ядерною державою. Формула проста, і здається, що її легко порушити. Але за півстоліття цього не сталося. Інакше консенсус між неядерними і ядерними державами був би зруйнований, глобальний ядерний порядок дестабілізований, а ядерне розповсюдження стало б неконтрольованим. Цього не хоче навіть сучасна РФ, попри її налаштованість на створення глобального хаосу.Зазначене правило “ядерного кодексу” потрапило до Будапештського меморандуму 1994 року (конкретно це правило не було порушене, про що постійно нагадує РФ). 3 січня 2022 року, перед початком повномасштабного російського нападу на Україну, коли його невідворотність була зрозуміла всім ядерним державам, з’явилася їхня спільна заява. У ній ішлося, що “ядерна війна не може бути виграна і ніколи не повинна бути розв’язана”, що ядерні арсенали мають оборонний характер і призначені для стримування агресії. Це був очевидний референс до дотримання “ядерного кодексу” у звичайній війні. Ініціатором цієї заяви, показово, виступила РФ. Вона, вочевидь, хотіла перед широкомасштабним нападом на Україну підтвердження правил, які обмежували отримання Україною звичайних озброєнь ядерних держав, здатних допомогти вистояти.Ядерна безпека, фото: uatom.org Розглянемо ці правила. У заявах, доданих до резолюції №984 1995 року, Китай пішов далі інших ядерних країн у самообмеженнях, пообіцявши ніколи та за жодних обставин не застосовувати ядерну зброю проти неядерних країн. США, Велика Британія, Франція та Росія залишили виняток на випадок вторгнення або нападу на себе чи на союзників, здійснених в альянсі або спільно з іншою ядерною державою.У заявах містяться важливі деталі. Зокрема, тригером застосування ядерної зброї ядерною країною може бути не лише вторгнення на її територію, а й напад на війська. Тобто напад на збройні сили ядерної держави або її союзників, здійснений неядерною державою в альянсі чи спільно з іншою ядерною державою, може трактуватися як виняткова підстава для застосування ядерної зброї.Дуже цікаво, що російсько-українська війна, а саме один з її епізодів – надзвичайно смілива спецоперація України “Павутина”, внесла свої корективи в те, що ми назвали  «ядерним кодексом». Про це детально  йшлося в матеріалі “Чи відповість Росія ядерним ударом на "Павутину" , пригадаємо цей важливий момент. Як “Павутина” внесла корективи в “ядерний кодекс”Отже, рамка “ядерного кодексу” була перевірена під час українських ударів по інфраструктурі, яку використовують ядерні сили РФ, і по збройних платформах, які заведено відносити до ядерних сил РФ. Нагадаємо, операція “Павутина” знищила на аеродромах частину російських бомбардувальників Ту-95 у неядерному оснащенні, які активно застосовувалися для завдання ударів по цивільній інфраструктурі України.З одного боку, це мало відрізняється від регулярного знищення бомбардувальників Ту-22, пускових установок Іскандер і кораблів з ракетами Калібр, а також північнокорейських KN-23, які за певних обставин можуть нести ядерну зброю. Але Ту-95 є предметом контролю в рамках формально чинного договору щодо стратегічних озброєнь СНВ-3 між США і РФ і можуть майже з однаковою ймовірністю вилітати з аеродромів, поруч із якими зберігається ядерна зброя: на північ – для ядерних ударів по США або на захід – для неядерних ударів по Україні.Ще заплутаніша ситуація з “Орєшніком”. При транспортуванні та при старті вони не відрізняються від мобільних комплексів міжконтинентальних ракет “Тополь-М” і “Ярс”; принаймні РФ не оголошувала процедур для визначення відмінностей. Тож такі мобільні комплекси майже так само уразливі для дронів “Павутини”, як і літаки на аеродромах. Україна не застосовувала “Павутину” проти “Орєшників”, але якщо це станеться, відрізнити їх від удару по “Тополю-М” і “Ярсу”, які зазвичай несуть ядерне оснащення, буде дуже складно.операція "Павутина", фото: СБУ Тож показово, що після “Павутини” РФ не підняла свій звичайний “ядерний галас”. Причиною, вочевидь, є те, що “ядерний кодекс” не було порушено. Удар завдали, по-перше, по військових платформах у неядерному оснащенні, які сама РФ вивела з режиму ядерного планування для ведення неядерної війни проти України. По-друге, удар “Павутини” був завданий Україною поза альянсом і не спільно з будь-якою іншою ядерною державою. Тож РФ де-факто прийняла цей удар як законний.Підсумуємо: рамки “ядерного кодексу” продовжують існувати. Але сьогодні вже  невідомо, де саме проходять межі, що можуть бути розцінені як їх порушення.Очевидно, що США, Велика Британія і Франція не взяли б на себе жодної ролі у проведенні на території РФ операцій типу “Павутина”, вважаючи, що  наближають ситуацію до нападу на територію чи війська РФ в альянсі чи асоціації з ядерною державою. Так буде доти, доки Україна не матиме союзних відносин зі США, Великою Британією і Францією. Але водночас можна констатувати: “Павутина” продемонструвала, що рамки “ядерного кодексу” досить широкі для проведення конвенціональних операцій проти військових цілей на території РФ.Якими можуть бути американські дозволи європейським союзникам для гарантій УкраїніСоюзники США, які стали об’єктом нападу, можуть застосовувати американське озброєння в межах права на індивідуальну та колективну самооборону. Стаття 51 Статуту ООН дозволяє самооборону, включно з колективною, доки Рада Безпеки не вжила необхідних заходів, а Північноатлантичний договір у статті 5 допускає всі необхідні для оборони дії, включаючи застосування збройної сили.У практиці НАТО це означає, що коли союзник обороняється, американське озброєння може застосовуватися проти законних воєнних цілей агресора, включно з цілями на його території, якщо це відповідає Статуту ООН та Північноатлантичному договору. Тобто на союзників США обмеження, характерні для України як не союзника, не поширюються. Іншими словами, в рамках НАТО побоювань, що занадто потужні види зброї можуть де-факто створити небажані союзні зобов’язання, бути не може, адже відносини й так офіційно союзні. Побоювань, що бойові дії союзників по НАТО з РФ із використанням американської зброї призведуть до прямого зіткнення США і РФ, теж бути не може. Адже саме така перспектива і зупиняє РФ від нападу на союзників США. У цьому й полягає сенс НАТО.Водночас обмеження на американську зброю діють і для союзників. Проте сам характер цих обмежень не може розголошуватися: знання їх без потреби лише збільшило б вразливість колективної оборони НАТО для агресора.РФ публічно сумнівається, що, наприклад, у разі нападу тактичними засобами на прикордонну латвійську Нарву з боку НАТО може бути завданий відчутний удар по території РФ, адже це може стати кроком до ядерної ескалації. Так само РФ сумнівається, що США наважаться реагувати, якщо конвенційний напад РФ буде супроводжуватися ядерним ударом по європейській країні НАТО чи навіть його погрозою. Однак після отримання Україною “харківського” і “курсько-північнокорейського” дозволів на використання американської зброї РФ не наважилася атакувати жодного союзника США.Ситуація може змінитися, якщо союзники США по НАТО нададуть власні гарантії безпеки Україні, яка не має союзних відносин зі США. У такому разі питання “втягування” США у війну з РФ для України може стати актуальним. Тож виходить, що питання про використання американської зброї проти цілей у РФ для ефективних європейських гарантій Україні стає ключовим: потенційним гарантам потрібні такі дозволи.Якими можуть бути в такому разі принципово можливі сценарії їх надання? Перший – у рамках реалізації гарантій Україні поза межами НАТО європейські країни будуть обмежені тими ж рамками використання американської зброї й технологій, що й Україна. Другий – європейські країни матимуть ті ж дозволи на використання американської зброї, що й у межах НАТО для власної самооборони.Політика США полягає у тому, щоб підштовхнути європейські країни до першого сценарію. А це, зрозуміло,  звужує потенціал реалізації гарантій. З іншого боку, США сигналізують, що базовий рівень дозволів для України розширюється, і це вже відбувається у зв’язку з масовими постачаннями ERAM.Які дозволи для України реалістично отриматиСтаном на сьогодні реалістично припустити, що механізми європейських гарантій Україні, які обговорюються, щодо американських дозволів на використання зброї можуть включати як елементи:  формулу “харківського дозволу” на удари по цілях РФ в окресленій географічній зоні, “курсько-північнокорейський” дозвіл на ATACMS по підрозділах союзників РФ у війні проти України, а також потенційний дозвіл на групове і рамкове використання ERAM.Якщо змоделювати конкретно, без порушення “ядерного кодексу” та загрози ескалації сили оборони України та країни-гаранти, які розгортатимуть підрозділи та патрулюватимуть небо, зможуть у разі відновлення російської агресії отримати такі дозволи:  (1) необмежено застосовувати американську зброю по російських цілях на контрольованій території України;(2) завдавати ударів по військових об’єктах і військовій інфраструктурі РФ на тимчасово окупованих територіях за груповим дозволом (для визначеної географічної зони);(3) завдавати ударів по військових об’єктах на території РФ, безпосередньо залучених до продовження агресії, за цільовим дозволом (у рамках визначеної операції реагування на агресію);(4) завдавати ударів по стратегічно важливих об’єктах на території РФ за спеціальними дозволами (для окремих ударів).Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. 

В чому революційність кроку про поставки ERAMПісля театру абсурду на Алясці та супер-позитивного, але поки що безрезультатного, саміту у Вашингтоні, основний акцент у розвитку подій повернувся на фронт. Власне, на російсько-українському фронті вирішується подальший хід історії і доля демократичного світу. Саміти та зустрічі слугують більше фоном – часто неадекватним і відірваним від реальності. Тим часом на відміну від заяв Трампа та його зусиль “відтягнути” Росію від Китаю, конкретні рішення адміністрації США та наших європейських партнерів стосовно поставок озброєнь мають набагато важливіше значення.Саме від цих поставок значною мірою залежить стійкість та спроможність Сил оборони України продовжувати ефективну протидію російській агресії. Новину про те, що США ухвалили рішення продати Україні 3 350 новітніх ракето‑бомб ERAM (Extended Range Attack Munition), було сприйнято в нашому інформаційному просторі досить прохолодно. Ні вартість пакету допомоги (близько 850 млн доларів США), ні дальність ERAM (до 450 км) не додали оптимізму спостерігачам. Головною претензією скептиків стала та обставина, що адміністрація Трампа, найбільш ймовірно, не дозволить застосовувати високоточні гібридні ракето-бомби ERAM по російській території. Ракета ERAM (Extended Range Active Missile), фото: Coaspire Але, на мою думку, для того, щоб посипати голову скепсисом, варто оцінити факт поставок ERAM трохи глибше. По-перше, Extended Range Attack Munition – це, фактично, удосконалений КАБ – тобто, авіаційна бомба вагою 270 кг, з модулем планування та корекції, а також двигуном. По-друге, саме таких інструментів (тобто, далекобійних КАБів) для винесення російської військової інфраструктури, яка забезпечує наступальний рух ЗС РФ, фактично, з грудня 2023 року, критично не вистачає ЗСУ.По-третє, за попередніми даними, ERAM створений за модульним принципом, який, в тому числі, дозволяє застосовувати їх з різних авіаційних платформ, в тому числі, з літаків F‑16, МіГ‑29, Су‑27, Су‑24, Mirage 2000 – тобто, більшості літаків, які стоять на озброєнні Повітряних сил України. А ще анонсована кількість ракет (3350), а також терміни початку реалізації проекту (1 жовтня ц.р.) свідчать про серйозність намірів США розпочати масштабні поставки озброєнь Україні за умови фінансування європейськими країнами. Фінансові механізми реалізації “ракетного” рішення СШАНещодавно було презентовано PURL - механізм (Prioritised Ukraine Requirements List), створений НАТО, який дає можливість європейським країнам та Канаді закуповувати американське озброєння для України шляхом спільного фінансування, на основі пріоритетного переліку потреб, сформованого Україною. Вже на даний момент підтверджено близько 2 млрд зобов`язань в рамках PURL: $500 млн – Нідерланди, $500 млн - Данія + Норвегія + Швеція, $500 млн – Німеччина, $500 млн – Канада.Ці дві події – тобто, створення PURL і ухвалення рішення про продаж ERAM, очевидно, пов`язані. Це означає, що погоджений на останньому саміті НАТО принцип фінансування Європою передачі озброєнь Україні почав працювати. Таким чином, комерціалізація поставок американської зброї може призвести до зняття значної частини обмежень на номенклатуру зброї, виробленої в США для України. Хоча при цьому, найбільш ймовірно, будуть збережені (а можливо й посилені) обмеження на застосування ЗСУ американської зброї по території РФ. Але поглянемо на це тепер вже через призму поставок ERAM.Чи є критичною проблемою обмеження на застосування американської зброї: новий факторОчевидно, що дозвіл бити по російській території американською зброєю без обмежень став би жахливою новиною для Кремля і чудовим бонусом для Сил оборони України. Однак, якщо адміністрація Байдена обмежувала можливості застосування американської зброї по території РФ через страх “ескалації”, то Трамп забороняє бити по Росії, вважаючи, що у нього є шанс домовитися з Путіним про припинення війни проти України і зближення з США з відповідним послабленням зв`язків з Китаєм. Для більшості українців та європейців ці сподівання президента США виглядають абсолютно відірваними від реальності. Однак, на жаль, керівництво Сполучених Штатів формують свою стратегію саме на таких наративах: Китай – головний противник, Росію можна відірвати від Пекіну і, як результат – перемогти у цьому глобальному протистоянні. Змінити переконання Трампа поки що не вдається ні президенту Зеленському, ні лідерам європейських країн. Тому, варто це сприймати як об`єктивний аспект загальної обстановки. Що в цій ситуації важливо – максимально ефективно використати особливості позицію нинішньої адміністрації США. А ще важливо - продаж Україні за європейські фінанси широкої номенклатури американської зброї дозволить вплинути насамперед на фронт. Зокрема, як приклад - поставки ERAM дозволять активізувати ураження ключових цілей: складів, командних пунктів, логістичних вузлів, аеродромів, засобів ППО, фактично, на всю глибину фронту, включно з Кримом. Масоване застосування ERAM дозволить змінити оперативну обстановку, знизити спроможності противника проводити наступальні дії, порушити ланцюги постачання й комунікації. Крім того, збільшена дальність ERAM дозволить підвищити безпеку українських пілотів, які будуть використовувати американські ракето-бомби за межами дії російської ППО та авіації. І тут важливо пригадати недавні новини про українські ракети “Фламінго” та "Довгий Нептун".ERAM,  “Фламінго” та "Нептун": синергія американських та українських можливостейНа цьому фоні, удари по російській території можуть наноситися українськими інструментами: далекобійними дронами та ракетами. Презентація чергового ракетного проекту “Фламінго”, а також перша публікація відео “Довгого Нептуна” додає сподівань, що Україна нарешті зможе завдати масованих ударів крилатими та балістичними ракетами по важливим російським військовим та промисловим об`єктам. Ефективність таких ударів, окрім суто військового ефекту, матиме й інший досить важливим імпакт на хід мирних зусиль Трампа. Здатність України самостійно масово бити ракетами по Росії продемонструє наявність на руках президента Зеленського “козирних карт”, про які так завжди печеться Трамп. Крім того, будь-які намагання Трампа заборонити Україні бити по російській території може бути використано Києвом як аргумент для підвищення ставок у “мирному” процесі. Тобто, якщо Путін скаржиться Трампу, що Україна б`є по російській території ракетами, а Трамп вимагає від Києва їх припинити, то Путін має погодитися на припинення бойових дій і тоді Україна також припинить бити по Росії. Українська ракета "Фламінго" з дальністю польоту 3 000 км, фото: facebook.com/efrem.lukatsky Наразі, це виглядає не зовсім реалістично. Однак, на фоні бензинової кризи, яка поступово загострюється в РФ через удари українських дронів, масовані ракетні удари з боку України, можуть призвести до повного колапсу ринку нафтопродуктів Росії. Тому, як би це парадоксально не виглядало, однак, заборона бити американською зброєю по РФ, може стати стимулом для ще більш активної розробки та виробництва українських ракетних систем. В результаті, може скластися військово-технічний баланс: американська далекобійна зброя може суттєво змінити ситуацію на фронті (включно, з Кримом), а українські ракети – матимуть стратегічний вплив на ситуацію в самій Росії і стійкість путінського режиму.крилата ракета "Нептун" на Військовому ярмароку "Зброя та Безпека" в Києві 2021 рік, фото: VoidWanderer Залишилося довести до практичної реалізації обидва напрямки: ERAM поставити на озброєння Повітряних сил, і запустити серійне виробництво “Фламінго”, “Довгого Нептуна” та української балістики.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.   

Суд у Франківську взяв під варту майора ЗСУ, який шпигував для Росії і допомагав готувати обстріли по аеродромах з F-16 та Mirage 2000. Його триматимуть в СІЗО до 27 вересня 2025 року без права на заставу

Офіцера Повітряних Сил України заарештували та звинуватили у шпигунстві на користь Росії через розголошення інформації про місцеперебування винищувачів F-16 та Mirage 2000.

Військова контррозвідка Служби безпеки за сприяння Головнокомандувача ЗСУ викрила у лавах Сил оборони ще одного агента російської воєнної розвідки (більш відомої як гру)

СБУ затримала льотчика-інструктора за підозрою у передачі росіянам даних про базування літаків F-16, Mirage 2000 та Су-24

Майор ЗСУ передавав дані про літаки та пілотів російській розвідці

Зрадник давав поради ворогові про те, як оминати українську ППО

Військова контррозвідка Служби безпеки за сприяння Головнокомандувача Збройних Сил України викрила у лавах Сил оборони ще одного агента воєнної розвідки РФ. Про це СБУ повідомила у Telegram. Ним виявився льотчик-інструктор, майор однієї з авіабригад ЗСУ. Підрозділ, в якому проходив службу цей фігурант, виконує бойові завдання із збиття ворожих ракет і дронів, а також відпрацьовує по наземних цілях, підтримуючи операції української армії з повітря. Як встановило розслідування, цей агент виконував одночасно декілька ворожих завдань. По-перше, він передавав інформацію для підготовки нових ракетно-дронових атак рф по об'єктах повітряних сил. Зокрема, пріоритетними цілями ворога були аеродроми базування літаків F-16, Mirage 2000 та Су-24. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Продавець дитячих візочків коригував масовані ракетно-бомбові удари РФ За даними СБУ, агент збирав координати розміщення цих повітряних суден, графіки та принцип черговості їхнього вильоту. Крім того, щоб забезпечити успішність ворожого удару, фігурант підготував та передав окупантам аналітичну довідку щодо необхідної, на його думку, тактики завдання комбінованих ударів. Це мало дозволити рашистам завдати удару "в обхід" захисту відповідних військових об'єктів. По-друге, агент передавав російській воєнній розвідці особові дані пілотів ЗСУ, бортові номери та озброєння їхніх літаків і тактику бойових вильотів. Зазначається, що для конспірації фігурант виходив на зв'язок з російським спецслужбістом через анонімний канал електронної пошти та використовував "секретні чати" у месенджерах. Співробітники СБУ задокументували злочини агента і затримали його після спроби зібрати "нову порцію" інформації. Зловмиснику загрожує довічне ув'язнення з конфіскацією майна. Військова контррозвідка Служби безпеки затримала агента ФСБ в одному з бойових підрозділів Сил оборони на Харківщині. Фігурантом виявився 26-річний мобілізований. Окупанти завербували його через Telegram,-канал із пошуку легких заробітків. Агент погодився на співпрацю з ворогом, оскільки шукав кошти, щоб покрити свої борги за азартні ігри. Фігурант наводив російські авіабомби та важку артилерію на позиції свого підрозділу, який стримує наступ рашистів у районі Великого Бурлука.

Військова контррозвідка Служби безпеки України затримала майора однієї з авіабригад ЗСУ, який збирав інформацію для підготовки ударів РФ по аеродромах базування літаків F-16, Mirage 2000 та Су-24. Джерело: повідомлення СБУ Дослівно: "Ним ("кротом" - ред.

Як повідомляє сайт Служби безпеки України В Івано-Франківській області затримали майора, який виконував обов’язки льотчика-інструктора в одній з авіаційних бригад Збройних сил України. За даними слідства, він був причетний до підготовки ударів Російської Федерації по аеродромах, де базуються літаки F-16 та Mirage 2000. Цю інформацію оприлюднила Служба безпеки України. Згідно з інформацією, отриманою з надійних […] The post Затримання майора ЗСУ за шпигунство для Росії: передача даних про F-16 та Mirage 2000 first appeared on Межа. Новини України..

СБУ затримала майора авіабригади ЗСУ, який готував удари по аеродромах з F-16 та Mirage 2000

Зрадник запропонував росіянам тактику завдання комбінованих ударів «в обхід» захисту військових об’єктів.

The post СБУ викрила російського агента у Повітряних силах, який передавав дані про F-16 та Mirage 2000 appeared first on ШоТам. СБУ затримала військовослужбовця ЗСУ, який передавав російській розвідці інформацію про українські літаки, зокрема F-16 і Mirage 2000. Також підозрюваний допомагав росіянам планувати атаки на українські аеродроми. Про це повідомили в СБУ. Що відомо про затриманого СБУ викрила агента російської воєнної розвідки у лавах Сил оборони. Затриманим виявився льотчик-інструктор, майор однієї з авіаційних бригад ЗСУ. Його […]

Військова контррозвідка Служби безпеки за сприяння Головнокомандувача Збройних Сил України викрила у лавах Сил оборони ще одного агента російської воєнної розвідки (більш відомої як гру).

Зрадник планував допомогти російським агресорам поцілити по аеродромах базування F-16 та Mirage 2000.

Затриманий майор проходив службу у підрозділі, який виконує бойові завдання із збиття ворожих ракет і дронів, а також відпрацьовує по наземних цілях, підтримуючи операції української армії з повітря.

Військова контррозвідка СБУ викрила у лавах Сил оборони агента російської воєнної розвідки, який готував ворожі удари по аеродромах базування літаків F-16, Mirage 2000 та Су-24.

Затриманим виявився льотчик-інструктор, майор однієї з авіабригад ЗСУ

На Франківщині СБУ затримала завербованого російськими спецслужбами майора, який допомагав РФ готувати нові удари по аеродромах. Йому загрожує довічне ув'язнення за підозрою у держзраді