Тренд пошуку "trump"

Президент Дональд Трамп повернувся до Білого дому 1 вересня після того, як провів день у гольф-клубі Trump National Golf Club у Стірлінг, Вірджинія. Al Drago/Getty Images Як стало відомо з CNN Політичний успіх президента Дональда Трампа багато в чому залежав від того, як часто він з’являвся на екранах. Нині його раптовий зникнення з публічної сцени […] The post Дезінформація про смерть Дональда Трампа в соцмережах: як поширюються фейки first appeared on Межа. Новини України..

Особливо масло у вогонь додав помітний синець на руці Трампа, помічений на фотографіях з 25 серпня під час зустрічі з президентом Південної Кореї. А відсутність його публічних виступів, яка незвична для нього, породила спекуляції: від конспірологічних теорій про отруєння Володимиром Путіним під час зустрічі на Алясці до більш приземлених припущень про хронічні захворювання. Детальніше розповість Еспресо.Чутки та їх походженняЗникнення політичних лідерів або їхня тимчасова відсутність у публічному просторі часто породжують чутки про смерть чи серйозні проблеми зі здоров’ям.Одна з найвідоміших сучасних історій пов’язана з португальським диктатором Антоніу Салазаром. У 1968 році, у віці 79 років, під час сеансу педикюру Салазар впав, ударився головою й після операції став недієздатним через інсульт. Його відсторонили від посади, але замість того, щоб визнати відставку, оточення ще два роки створювало ілюзію влади Салазара виключно для нього: інсценувало засідання уряду, вигадані візити та друкувало для нього єдиний примірник газети з "правильними" новинами й його фото на першій шпальті. Чутки про його смерть і недієздатність ширилися, але офіційно їх спростовували. Салазар прожив ще два роки, так і не дізнавшись, що вже не керує державою, управління в якій перейняв його наступник Марселу Каетану.Дональду Трампу теж 79 років. Це вік, коли звичайні "старечі" коливання зі здоров’ям викликають тривогу, бо можуть стати фатальними. Та й Трамп найстаріший президент США, який будь-коли вступав на цю посаду. Нові чутки про смерть або серйозні проблеми зі здоров’ям Дональда Трампа почали ширитися наприкінці серпня, коли президент США зник із публічного простору на кілька днів. Трамп не з’являвся на публіці більшу частину тижня, що викликало хвилю спекуляцій у соціальних мережах. Деякі користувачі звернули увагу на дивні деталі, такі як синець на руці президента, помічений під час зустрічі з президентом Південної Кореї 25 серпня. Інші вказували на відсутність запланованих публічних заходів у його офіційному розкладі. Дональд Трамп під час зустрічі з корейським лідером 25 серпня, фото: мережа "Х" Додатковим поштовхом для чуток стала заява віцепрезидента Джей Ді Венса про готовність взяти на себе обов’язки президента, якщо з Трампом "станеться щось жахливе". Це підігріло конспірологічні теорії, зокрема ідею про те, що адміністрація Трампа приховує правду про його стан. Наприклад, у мережі X з’явилися дописи, які припускали, що в Трампа деменція або інші серйозні захворювання. Ще чимало людей писали, що Трамп має дублера через несхожість у зовнішності на свіжих фото відео. Did the Russians poison Trump in Alaska? People are asking the question. pic.twitter.com/A4DLmphd6q— Jake Broe (@RealJakeBroe) September 2, 2025 Напевно, найфантастичніша теорія стверджувала, що президент був отруєний під час переговорів із Володимиром Путіним на Алясці в середині серпня. Хоча ця версія не має жодних доказів і виглядає як класична конспірологія від прихильників теорії змови."Єдині новини, які зараз обговорюють, - це те, що протягом тривалого часу, для американських медіа, президент не з'являється в публічному просторі вже 4 чи 5 днів. При цьому існують чутки про його стан здоров’я. Це, напевно, зараз і є найважливішою новиною", - сказала в етері Еспресо викладачка університету Temple (США) Олена Міщук. Вона додала, що останнім часом у президента Трампа також набрякають ноги, він намагається сидіти за столом під час пресконференцій, щоб їх не було видно і це звертають багато уваги.Стан здоров’я Трампа та гра у гольфПоважний вік Трампа сам по собі є фактором ризику для здоров’я, і медичні проблеми, такі як хронічна венозна недостатність, про яку повідомляв Білий дім у липні, лише посилюють увагу до його фізичного стану. Хронічна венозна недостатність може спричиняти набряки, біль і, в рідкісних випадках, серйозні ускладнення, такі як виразки чи втрата кінцівки. Однак ще у квітні особистий лікар Трампа заявляв, що президент не має проблем зі здоров’ям, які б заважали йому виконувати обов’язки."Президент Трамп демонструє відмінне когнітивне та фізичне здоров’я і повністю придатний для виконання обов’язків Головнокомандувача та глави держави", – відзначив лікар у своєму звіті. Трамп також спростував всі ці чутки у своїй соцмережі Truth Social 1 вересня, заявивши: "У житті не почувався краще". Крім того, його бачили за грою в гольф, хоча деякі джерела зазначають, що відео з гольфом, яке адміністрація поширювала для спростування чуток, було двомісячної давнини.Цікаво те, що за даними ресурсу, який відстежує активність Трампа, він провів щонайменше 55 днів на гольф-полях за час свого другого президентського терміну (24,3 % свого часу на посту президента), що може свідчити як про його активність, так і про спроби адміністрації відволікти увагу від чуток.Свіже фото Трампа, опубліковане 1 вересня, викликало нову хвилю дискусій: президент виглядав блідим, і деякі коментатори в мережі припустили, що це могла бути якась "силіконова маска". 1/13More proof of a Trump health cover-up:-Trump leaves WH again this morning, mouth agape.-Not allowed to speak with reporters.Then it gets weirder...Like full-on AI gaslighting kinda weird...! pic.twitter.com/uIwT4GJeAZ— Adam Cochran (adamscochran.eth) (@adamscochran) September 1, 2025 А 2 вересня на фоні чуток про погіршення здоровʼя Трампа, духовний радник президента Марк Бернс написав: "Молюся за тебе, президенте Трампе".Хоча всі ці заяви є досить спекулятивними, вони підкреслюють рівень недовіри до офіційної інформації. А ще промовисто свідчать про велику недовіру Трампу в США. Власне, за останніми даними, рейтинг схвалення президента Трампа серед американців упав до 37%, що стало найгіршим показником його другого терміну. А якщо це "помножити" на любов американців до конспірологічних теорій, особливо коли офіційна інформація обмежена, виходить такий наслідок про часті пошуки за тегом "Трамп помер".Ввечері 2 вересня за (київським часом) президент Трамп має зробити публічну заяву у Білому домі і остаточно розвіяти сумніви. Але журналістка Fox News Джекі Гайнріх із посиланням на спікера Білого дому Керолайн Левітт відзначила, що тема не буде безпосередньо пов’язана зі здоров’ям президента, а з Пентагоном. У WSJ кажуть, що Трамп задумав перейменувати Пентагон на "Міністерство війни", як він називався до 1949 року.Що відбувається, якщо президент США не може керувати або помирає?Білий дім, фото: Getty Images У разі недієздатності чи смерті президента США Конституція та 25-та поправка чітко визначають порядок дій. Якщо президент тимчасово не може виконувати обов’язки, він може передати повноваження віцепрезиденту, письмово повідомивши Конгрес. У разі смерті чи постійної недієздатності віцепрезидент автоматично стає президентом, а новий віцепрезидент призначається за згодою Конгресу. У поточній ситуації віцепрезидент Джей Ді Венс уже згадувався як потенційна заміна, що підігріває спекуляції.Але так було не завжди.Наприклад, у 1881 році президент Джеймс Гарфілд був смертельно поранений і залишався недієздатним протягом 80 днів, та через відсутність чітких механізмів на той час повноваження не передавалися віцепрезиденту. Також у 1919–1921 роках президент Вудро Вільсон переніс інсульт, і його дружина та помічники фактично контролювали доступ до нього, що викликало суперечки.Сучасна 25-та поправка була прийнята в 1967 році, саме вона вирішила ці проблеми, чітко визначивши процедуру. Наприклад, у 1985 році Рональд Рейган тимчасово передав повноваження Джорджу Бушу-старшому під час операції, а в 2002 і 2007 роках Джордж Буш-молодший робив те саме під час своїх медичних процедур.Тож чутки про смерть або проблеми зі здоров’ям Дональда Трампа є сумішшю реальних підстав (через його вік і свої хронічні захворювання) та конспірологічних вигадок. Для Трампа стан здоров’я особливо був важливим у президентських перегонах минулого року, коли на фоні ще старшого Джо Байдена (якому приписували деменцію, а потім виявили рак), він виглядав особливо енергійним та хизувався своєю "спортивною" формою через часту гру в гольф. Однак цього року тривала відсутність Трампа на публіці і його надмірне захоплення гольфом миттєво зруйнували старанно вибудуваний образ цілком здорового президента, яким намагалася представити його адміністрація попри поважний вік.Читайте також: "Ядерна парасолька" США дала збій: як Токіо, Сеул та Київ думають про свою бомбу у непевному світі Трампа й війн. Пояснюємо

Токен Trump WLFI викликає ажіотаж на криптовалютному ринку: обсяг пропозиції- понад $30 млрдПов'язаний з родиною Дональда Трампа токен WLFI дебютував на криптовалютній біржі, досягнувши 30 мільярдів доларів. За оцінками, його вартість може становити 34 мільярди доларів, що потенційно виведе його в топ-10 криптовалют.

Мені здається, що вже треба писати продовження книги "Мова-меч" про те, як мова далі бореться з тим язиком у час повномасштабного вторгнення. Ви знаєте, я ще не відійшла від цього дослідження. "Мова-меч" – це науково-популярна книжка, яку я писала близько чотирьох років. Тобто я не готова починати далі, хоча в мене є ідеї, що би варто було написати. Ця ідея досить непопулярна в Україні, тому що я вважаю, що в Україні потрібна своя русистика. Мені здається, ось цю мову, яка стала мечем для нашої країни, нам потрібно теж досліджувати, тому що в Росії цього не роблять. За кордоном, можливо, і роблять, але якось так випадково, точково, бо у них немає такого знання ворога, як у нас. Тому я за те, щоб у нас були нові катедри русистики, і щоб ми досліджували ці мовні явища, що робить з мовою тоталітаризм. А чому у нас це непопулярно? Тому що у нас зараз основний наратив, і це абсолютно зрозуміло під час війни, що нам треба просто забути російську, заплющити очі, відмовитися від неї, і взагалі жодним чином нас не повинно переймати, що там за поребриком взагалі робиться. З одного боку, я з цим погоджуюся, якщо, наприклад, йдеться про дітей. Так, треба огороджувати їх від цього контенту. Але з академічною, науковою метою, якщо ми вже маємо ці навички, якщо в нас є вже глибоке розуміння цих людей, цієї країни і цієї тоталітарної системи, мені здається, що ми маємо це досліджувати. Євгенія Кузнєцова, фото: facebook/eugenia.kuznetsovaАле ми зараз вже не маємо радянських часів, а маємо незалежну Україну, більше того, маємо повномасштабне вторгнення. На наші міста летять російські ракети, а разом з тим наші діти, наприклад, в Польщі, з'їжджаються з усіх європейських країн на концерт білоруського репера, який співає російською мовою.Мабуть, не наші з вами діти, так? Ні, на щастя. Але я маю на увазі українські. Так, на щастя, але поки що. Тому що ми не можемо гарантувати, що цього не станеться з нашими дітьми. Хоча нам здається, що ми ж їх правильно виховували, як вони можуть. Але можуть, тому що підлітки, які живуть із батьками, наприклад, суперпатріотичними, які вкладають їм ці цінності, роблять усе можливе, щоб вони виростали україноцентричними, в певному віці для них нормально відштовхувати батьків, бути у цій протестній культурі. Для них принципово сепаруватися від батьків. Тому я думаю, річ не в тім, що у нас якась погана державна політика, і тому ми не втримали цих дітей в україноцентричному світі. Я думаю, що можуть бути дуже різні причини, чому ці діти опинилися там. Хтось відштовхувався від батьків, хтось був під впливом друзів, комусь щиро подобається ця музика, хтось ще не пройшов цей етап, що музика поза політикою. Тому я не бачу в цьому чогось аж такого проблематичного. Більше проблематична – реакція на це в Польщі і те, що польський прем'єр каже, що він депортує скількись людей через цей концерт. Але мені здається, що це проблема польського народу більше, ніж наша.Ви згадали дітей. У вас є син Лукаш підліткового віку, йому зараз 14 років. Є також донечка Соломія, якій три рочки. Так чи інакше, я думаю, що ви стикаєтеся з тим, як оберегти дітей від російського контенту.Це дуже просто. Якщо діти зростають у більш-менш англомовному середовищі, вони повністю пірнають в цей англомовний великий інтернет-світ. З іншого боку, я не можу сказати, що я повністю через це щаслива, тому що ставлення дітей до цього великого мовного світу дуже нагадує те, як свого часу ми ставилися до цього російськомовного світу. Це ніби щось вище, щось цікавіше, щось справжнє, а українське локальне – це нижче. Це Лукаш так каже?Він не каже цього. Я просто розумію, чому він туди тягнеться. Тому що йому здається, що все важливе, все круте, передове і сучасне тільки англійською мовою. Я навіть помічаю за ним те, що він до носіїв англійської мови прислухається. Він вважає, що ці люди трошки ніби як кращі. Тому що це підлітковий такий стан, що ти намагаєшся зрозуміти, хто ти є і з ким ти хочеш бути. І, звичайно, ти намагаєшся тягнутися до компанії крутих. Особливо, якщо діти інтровертні, а це історія мого сина. Він не є якимось суперпопулярним в школі, в нього немає багато друзів. Тож він, звичайно, тягнеться до цих онлайн-світів, де можна бути ким хочеш, і він тягнеться до англомовного. До російськомовного, очевидно, він не тягнеться, як і до тих сегментів англомовних, які такі проросійські. Це він вже може самостійно відсікати. Але я розумію, що треба, щоб діти слухали цей англомовний контент ще змалечку, щоб потім їм було легко доєднатися до цього глобального онлайн-світу. Але ми також не знаємо, що з того потім вийде. Але Британія чи США нас не окуповували кілька століть. Більше того, вони на нас не пішли зараз із великою війною. Так, абсолютно. Тому я і не вбачаю в цьому такої великої проблеми. Просто ділюся своїми такими материнськими тривогами, що в цьому теж можуть бути якісь такі неочікувані, можливо, для нас речі. А щодо російськомовного – це складно, тому що якщо діти перебувають у цій україномовній бульбашці, там обов'язково будуть домішки. Ми це знаємо самі, коли ми тупим в ці рілси чи щось таке. Не дай Бог ти затримався на російськомовному рілсі на 10 секунд, воно тобі наступний підтягує вже російський. А особливо, якщо в нас є ще український російськомовний контент, тут вже взагалі ховайся. Бо ти вже не можеш відрізнити, чи ця дівчина, яка робить туторіал косметики, з Тули, чи вона з Полтави. Тому це проблема тих алгоритмів теж. Які практичні поради від Євгенії Кузнєцової щодо того, як оберегти дітей від цього російськомовного поля у соцмережах? Вчити англійську мову, щоб вони були частиною цього англомовного світу. Які б у нас не були проблеми, що ми би не хотіли, щоб діти долучалися саме до цих англомовних груп, але все-таки це гарантія, що вони не підуть туди. З іншого боку, потім треба стежити, чи вони раптом не починають дивитися якийсь такий праворадикальний MAGA-контент (Make America Great Again (англ. — «Зробімо Америку великою знову»), - ред.). Нещодавно говорила з колегою, він розповів, що знайшов у своєї доньки в історії відео таких дуже жорстких Trump supporters ще з виборчої кампанії. Діти часто це не фільтрують. Тому має бути така інформаційна гігієна. Але, чесно кажучи, я досить розгублена в цьому. Я не можу тут нічого порадити. Хіба що обговорювати якісь загальні цінності з дітьми, і потім продовжувати з ними говорити. Мій знайомий, який україномовний з дитинства, каже, що вмикає своїй дитині мультик "Маша і ведмідь", але вже перекладений українською. Я йому кажу, що є дослідження, що у мультику все одно зашиті маркери руського міра, які так тоненько прибираються в твій мозок і там оселяються. А які мультфільми дивиться ваша трирічна донька? Є класний проєкт на YouTube Суспільного "Бробакс". У кого є малі діти, ті, мабуть, знають. І там є мультики українські, Соломії дуже вони подобаються. Мені колись просто написали на Фейсбуці з Суспільного, що ось, мовляв, спробуйте, подивіться, можливо, напишете, щоб більше людей дивилося українське. Я досить скептично увімкнула ці мультики, але донька їх дуже полюбила. Дуже симпатичні мультики з класними темами. Там, наприклад, є певні епізоди з нашої реальності, де в когось з героїв воює тато, в когось тато ветеран, десь там говорять про війну. Тому от можете зайти на YouTube канал Бробекс, і там у них є різні мультики. Я знаю, про яке дослідження щодо "Маші і ведмедя" ви казали. Я думаю, що, можливо, воно дещо перебільшене, але все одно воно не варте того, щоб це дивитися. Світ такий великий, щоб туди ще помістити "Машу і ведмедя". Якщо раптом щось таке російське пролазить в соцмережі дітей, ви якось це відфільтровуєте? Так, звичайно. Лукаш взагалі не цікавиться цим, і повністю відсікає все російське. Тут я на нього покладаюся, він сам це все блокує. А Соломії я просто кажу, що це російське, тому ми це не дивимось. Для мене здається нормальним ставити межі для дітей. Мама сказала, що не можна, – значить, не можна. Але добре, що в Соломії і в Лукаша є така мама, яка каже, що не можна, і пояснює, що не так. Не всім дітям так щастить. Є мами, які, наприклад, продовжують розмовляти російською зі своїми дітьми навіть зараз. Або мама може говорити з якоюсь подругою чи сусідкою російською, обертатися до дитини і говорити українською. І що тоді робити з такими мамами? І з татами так само. Ви із самого початку зачепили таку дуже сумну тему, тому що в мене немає відповіді, що робити. Я загалом не дуже підтримую такі розмови, що треба, аби прямо кожен громадянин і громадянка в Україні терміново перейшли на українську мову і говорили тільки нею. Це, звичайно, була б моя країна мрії. Але я не думаю, що це щось кардинально вирішить для нас, якщо, скажімо, кожна харківська пенсіонерка перейде на українську мову. Просто є люди, які дуже агресивно доводять, що треба так зробити. Але з малими дітьми мене це дуже засмучує. У мене немає відповіді на це питання. Я не знаю, що робити і не знаю, до життя в якій країні готують ці люди своїх маленьких дітей і чому вони з ними продовжують говорити російською. Мене це дуже засмучує. Особливо, коли йдеться взагалі про маленьких дітей. Я часто кажу людям, які тільки збираються мати дітей, – подаруйте їм себе україномовними. Вони мають змогу бути повноцінними громадянами своєї країни, щоб у дітей потім не виникало питань: "А чого це ми говоримо мовою країни, яка нас обстрілює?". У кожної дитини рано чи пізно виникає такий дисонанс, якесь таке некомфортне почуття. Євгенія Кузнєцова, фото: facebook/eugenia.kuznetsovaА що з тими, хто виїхав уже під час вторгнення, і діти інтегрувалися у суспільство іншої країни, але так і не вивчили українську, чи не вважали за потрібне підтримувати її?Історія з життя. Знайома дівчина, яка закінчила німецьку філологію і поїхала підзаробити трохи грошей, влаштувалася вчителькою в австрійській школі, щоб українським дітям полегшити цю інтеграцію в австрійське суспільство. Ця дівчина із Заходу України, тож зрозуміло, що вона не вчила російської. І вона прийшла в клас, а в класі кажуть, мовляв, давайте ви з нашими дітьми будете вести уроки російською і німецькою, бо їм так легше і зрозуміліше. Бо вони української не розуміють – діти, народжені в незалежній Україні. Це дуже дивно, але так є. Війна вже триває 4 роки. Скажімо, якщо дитина виїхала у віці 2 роки, то вона вже йде у школу в Німеччині у 6 років. От ми і маємо цих дітей, які вдома спілкувалися російською, і не побували ще в державних садочках, школах. Ось вони і є російськомовні.Коли чуєте російську десь поруч, воно вас не тригерить? Можливо, це буде не найприємніша частина цієї розмови. Я насправді досить толерантна до приватного простору. Я розумію, де закінчуються мої права і починається приватний простір інших, але я ж маю право на власні почуття. І коли я, наприклад, в черзі на потяг дивлюсь на якусь пару здалеку, і дівчина мені здається якоюсь такою неприємною, вульгарною, але коли вона приближається до мене, я чую українську мову, та дівчина вже здається не такою неприємною. Звичайно, ми оцінюємо через свою призму. І так само часто, коли ти бачиш людину, вона тобі здається дуже красивою і приємною, але тут ти підходиш, чуєш російську, ти точно так само відштовхуєшся. Таке у мене триває роками. Це не сталося у 2022 році, що в мене такі емоції викликає російська. Я колись говорила таку метафору, що це ніби як лелеки, які дуже красиво виглядають здалеку, а коли ти підходиш, вони зазвичай або жаб якихось їдять, або змій. Тобто вони зблизька виглядають не настільки приємно. Про що ми переконалися, коли нам транслювали Грицька і Одарку. Як вони їли пташенят і так далі. Ви розповідаєте, що народилися у Кривому Розі в україномовній родині, але було так, що з російськомовними українцями переходили на російську. Приклад моєї пасербиці Терези, яка народжена в україномовній родині. Вона пішла до школи вже в незалежні часи, і щоб бути на одній ноті з однокласниками, почала переходити на російську. Тато відводить на "Пласт", щоб показати, що українська може бути модною. Вона ламається, але наступає знову підлітковий вік, і вона навіть хвалиться, що так грамотно листується зі своїми однокласницями російською начебто з поваги до них. Я питаю, а в них повага до тебе є? Вона довго роздумувала, але все ж переходить впевнено на українську, попри всі штрикання ровесникі. І зараз знову маємо цих підлітків, які можуть бути народжені в україномовних родинах, але переходять на російську, тому що так говорять їхні ровесники. А потім вони знову будуть українізовуватися. Скільки ще триватимуть такі кола? Скільки ще поколінь це може відбуватися? Я не думаю, що це кола. Мені це виглядає досить лінійним процесом, принаймні, із 90-х, з 2000-х років. Ми просто дуже швидко забуваємо, як було раніше. Коли я закінчила університет у 2008 році, я шукала роботу в журналістиці. У мене не було жодної співбесіди українською мовою в Києві. Тобто наскільки зараз відрізняється ситуація. Вона відрізняється кардинально. Українська все-таки стала робочою мовою, мовою всіх медіа. Пригадайте, як ми взагалі не могли уявити, що про гроші можна писати українською. "Форбс" був російськомовним. І взагалі казали, що мова бізнесу — це російська. Мова моди, мова глянцю, мова гламуру, – звичайно, російська. Зараз це все змінюється. Звичайно, є якісь приватні історії, як-от ви згадали про свою пасербицю, переживання конкретної людини в конкретних умовах. Це може бути. Але є і суспільний процес, який мені видається досить лінійним.Просто ми ще любимо чомусь порівнювати з тим, як було в лютому 2022 року. Тоді сталася дуже різка хвиля, що всі казали радикально: "Все, я ніколи ні слова не скажу російською". Тому що це були дуже сильні емоції, дуже був високий градус. Це абсолютно нормально і природно, що потім цей градус почав спадати. Хтось повернеться назад на російську, хтось не повернеться. Але суспільний процес – незворотний. Якою має бути державна політика? Я не є експерткою з державних мовних політик. Я просто україномовна людина в Україні, і я знаю свої права. Я хочу, щоб всі послуги мені надавалися українською, щоб мова першого звертання була українською. Щоб я могла свою дитину відвезти на будь-який гурток, і там була за замовчуванням українська мова. Щоб я прийшла на якийсь громадський захід, на лекцію, і щоб вона була українською. Ось це мої права. І думаю, що держава в принципі з цим досить справляється. Ми зараз на радіо чуємо лише україномовні і якісь іноземні пісні. І в тих іноземних піснях немає російських. Але ж може настати такий момент, коли закінчиться війна, пройде якийсь час, і люди скажуть, мовляв, можна і кілька якихось російських пісень увімкнути. Давайте тоді і вирішимо. Коли настане цей довгоочікуваний момент нової Росії, я не думаю, що це буде вирішувати нам, на жаль. Я не думаю, що ми з вами застанемо цей період. Але все можливе, знаєте. Може, Росія розлетиться на друзки, і ми будемо з вами слухати якихось чувальських пісень. Можливо, на її місці опиниться багато різних країн. Росія — це багатомовна країна. То, може, ми послухаємо пісні на мові комі, яка вимирає в РФ. Все це може бути, але коли ми говоримо про цей культурний кенселінг всього російського, я завжди кажу, давайте поговоримо про це, коли нас перестануть вбивати. Тільки тоді ця розмова буде доречною. Євгенія Кузнєцова, фото: facebook/eugenia.kuznetsovaАле ви кажете, щоб були кафедри русистики, що треба було би вивчати російську літературу, яку ми зараз кенселимо. Так, але це має бути професійне середовище. Ці кафедри російської мови, які є тепер, мають бути повністю реформовані. Так було по всьому світу, що кафедри російської мови – це такі русофільські кафедри. Туди йшли вчитися ті, хто захоплювався поезією "Серебряного века", або мали великі сентименти до російської культури, її романтичний образ. Дуже часто в Європі і США можна почути, що люди мріють два тижні їхати "Транссибірським експресом". Є абсолютно ілюзорні мрії і уявлення про Росію, як країну снігів, баринь, шуб, ікри, самоварів, Достоєвського, цього всього дуже загадкового, як ноу-ленд. Знаєте, якщо є пробіл в чомусь, ми його самі заповнюємо. І з цим дуже гарно намагалися впоратися кафедри русистики таким своїм русофільством. Туди не йшли вчити російську, щоб працювати в розвідці. Ну, були і такі часи, була і така русистика за кордоном. Принаймні в Україні точно ні, тому що у нас взагалі вважалося, що ми за замовчуванням знаємо російську, тож нам цього не потрібно. Але я думаю про майбутнє, що якщо пройде три покоління, то нам треба будуть люди, які знатимуть російську. І це має бути таке академічне вивчення, в тому числі російської літератури і їхньої "загадочної души". Це, звичайно, трошки злить, бо і це ми мусимо робити за них. Але в них ніхто цього не робить. У них фактично було лише 10 років такої більш-менш демократично-ліберальної науки і суспільних досліджень. 10 років – це дуже мало. Це навіть не ціле покоління. Це просто так трошечки привідкрили двері і зразу їх зачинили. І навіть потім, уже у 2000 році, коли починають закручувати гайки, в них немає нормального суспільствознавства. У них немає і гуманітарної науки нормальної. Якщо ви почитаєте онлайн-ресурси різних російських бібліотек, там можна знайти їхні академічні статті. Мені доводилось це робити для "Мови-меч". Там є всі оці наративи, політичні меседжі про "марксизм-ленінізм", якщо хоч якось це стосується суспільствознавства і гуманітарних наук. Гуманітарної науки як такої в Росії зараз немає, тому що нею не можна займатися в тих тоталітарних умовах. Тоталітаризм виключає будь-яку гуманітарну науку. І, до речі, не тільки гуманітарну. У Радянському Союзі ми знаємо приклади і про мовознавство. Там був Микола Марр – абсолютно антинауковий шизофренік, на якого молилися 30 років. Ми знаємо приклади з генетики з СРСР.Тобто тоталітаризм не сприяє академічній неупередженості і науці як такій. І якщо ми це вміємо робити, ми цю країну знаємо, чому ми не можемо взяти на себе цю русистику просто для того, щоб робити внесок у світове розуміння цієї недоімперії? Тому що те, що ми маємо зараз, і те, що ми з вами говоримо в цей день після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці, те, що ми маємо захоплення Путіним і те, що ми мали скількох "путінферштейнів" в Європі весь цей час, – це в принципі наслідок того, що ці кафедри русистики були русофільськими. Бо Росію дуже мало хто розумів і досліджував так, як треба її досліджувати. Самого Снайдера недостатньо для того, щоб це робити. Тому, я думаю, що ми маємо право і навички, щоб цим займатися. А діти в школі мають вивчати Анну Карєніну, Булгакова, Чехова чи ще якихось російських письменників? Я думаю, що без Булгакова абсолютно можна спокійно обійтися навіть і після війни. Але знову ж таки у мене відповідь на це питання така сама. Давайте спочатку наших дітей перестануть намагатися вбити, а потім ми подумаємо, наскільки великий внесок конкретно Толстого чи Чехова у світову літературу.Я маю на увазі вивчати не так, як, наприклад, ще в мої часи викладалося, що російська література – це щось таке вау. А з поясненням, що ось тут і тут маркер руського міра, це не зовсім нормально.Світ такий великий і так багато хорошої літератури. Звісно, якщо людина піде вивчати в університеті, скажімо, філологію чи якийсь конкретний напрям, я думаю, що там треба буде читати ту ж Анну Карєніну, і знайомитися з оповіданнями Чехова. Але якщо ми говоримо про середню школу, це не той рівень, що вимагає ось такої університетської обізнаності. Університет — це коли ми намагаємося охопити велику площу знань. І там, звичайно, не можна буде ігнорувати повністю російську літературу. Але в школі, я думаю, абсолютно спокійно можна обійтися без Толстого і Булгакова. Книга "Мова-меч" – це ж радше така місія. Чому з’явилося присвятити чотири роки життя порпанням у російських бібліотеках? Це, напевно, не дуже приємне заняття. Це науково-популярна книжка. Вона не розповість спеціалістам щось нове. Вона для широкого кола читачів. І насправді ця книжка мала бути колонкою слів на 500. І як Марк Твен казав – не маю часу на короткого листа, напишу довгого. От приблизно так вийшло і з моєю книжкою. Просто коли я почала писати цю колонку, моя сестра, яка працює з іноземними журналістами, казала, що її бісить, як вони говорять про те, що нащо ви заперечуєте реальність, у вас же двомовна країна і вам так і далі треба будувати хорошу Росію чи стати антиподом Росії. І сестра моя мені запропонувала написати колонку, бо вона розуміла на рівні емоцій, що це все дуже тупо, але не мала таких аргументів, щоб їм пояснити так чітко і влучно. Я поголилася написати колонку. Але так склалося, що я написала досить об'ємну книгу з цього приводу, бо я просто зрозуміла, що ні в яку колонку це ніяк не втиснеться. Є багато речей про культурну колонізацію, які не є очевидними. Вони не є на поверхні. Тому що Радянський Союз був у цьому плані підліший за царську Росію, тому що царська Росія прямо забороняла українську мову, і ми можемо показати всі документи заборон. А в Радянському Союзі такого ж не було. Які там документи про заборони? 1938 рік – це обов'язкове вивчення російської мови в школах. І потім 50-ті роки – це добровільний вибір мови навчання для дітей батьками. Розумієте, наскільки це хитро зроблено, що просто все суспільство було вибудоване так, щоб батьки частіше обирали російську, і російська поступово витісняла це. Це все робилося під цим соусом добровільності. Таке насилля, мені здається, ще гірше, ніж пряме насилля.Євгенія Кузнєцова, фото: facebook/eugenia.kuznetsovaІ скільки ми часу маємо побороти наслідки того насилля? Через скільки ті люди, які зґвалтовані, можуть позбутися цього?Дуже важко переконати людей, що вони травмовані. Я думаю, що у всіх, особливо зараз, в ці стресові часи, є якісь родичі чи друзі, яким очевидно потрібна допомога, бо вони ментально не окей. І дуже важко переконати людину, що їй треба допомога, якщо вона цього не усвідомлює і не хоче цього визнавати. Це відчуття, коли опускаються руки, ти безсилий просто в цій ситуації, але ти хочеш допомогти людині. І таке відчуття у мене часто з мовою, коли ти кажеш, що у тебе це відібрали, а людина каже, що це не моє, у мене цього ніколи не було, бо у нас завжди була російськомовна родина. Я пригадую, що багато людей вперше почули українську мову від своїх батьків, коли розвалився Радянський Союз і вони вперше поїхали на гробки чи проводи. Тоді ж не було Великодня, а потім, коли стало можна святкувати і їздити на оці великодні гробки, як хто називає, і тоді ці діти, які вже виросли в міському середовищі, знали своїх батьків як російськомовних, приїхали на кладовище і вперше почули, що їхні родичі говорять українською до якихось своїх сільських родичів. Для багатьох це була така сторона, про яку вони не знали. Або сюрпризом було, що батьки знають якихось українських пісень, і вони на якомусь застіллі опинялися і співали тих пісень, яких діти від них ніколи не чули. А в когось не було ніяких ні гробків, ні проводів. І хтось так і не дізнався цих сторінок з життя батьків. Або просто, якщо це бабусі чи дідусі, то травма могла б пролягати раніше. Просто цього не знали і не застали, і живуть такі ілюзії, що так завжди було.Богдан Логвиненко – український журналіст, письменник, культурний діяч, який заснував проєкт Ukraïner, людина, яка намагається щось зробити, щоб українці відчули себе українцями. Ще до повномасштабного вторгнення він організував таку акцію, де запросив людей, які розмовляють українською,  в один з київських рестранів. І я була однією з тих людей. Ми сиділи за столом з офіціантами. Власне, була ця акція для того, щоб вони не боялися говорити з клієнтами українською, бо завжди так було, що до клієнта краще звертатися російською, тому що так от має бути. То так ніби це пан, а ти так йому прислуговуєш. Я запитала у цих офіціантів, – це здебільшого були молоді люди років там 20-25 – звідки вони. Називали Київщину, Полтавщину, Черкащину, центральну Україну здебільшого. Я питала, якою мовою розмовляють їхні батьки? Російською. А бабуся з дідусем? Українською. Загалом молодиків було п'ятеро чи шестеро, і лише одна дівчинка з Києва сказала, що в неї батьки і бабуся з дідусем російськомовні. Наглядна картина. Дуже часто ще було, коли офіціанти займалися таким синхронним перекладом. Я це дуже гарно пригадую, коли ти просиш каву з молоком, і офіціант записує "кофе с молоком". І я часто робила такі компліменти, що ви так гарно перекладаєте, чи тренуєтесь для чогось, просто не зрозуміло це. Я просто хочу хоч у чомусь бути оптимістом. Так важко зараз взагалі бути оптимістом в нашій ситуації. Але я все-таки бачу тут дуже серйозний поступ. Я пригадую, скажімо, 2017-2018 роки, можливо, це якраз ті роки, коли Богдан придумав цю ідею. Це класна ідея. Я пригадую, що не можна було в усіх закладах в Києві побачити україномовне меню. Дуже часто мова першого звертання була російська. Було повно цих закладів, як зараз на Київській трасі. Я вже їх і не бачу. Там були час якісь царські ресторани. Тобто зараз ми все-таки живемо в іншому світі. Крім того, українська набуває статусу престижу. Це дуже важливо, і це ключове. Отакі події, як ми зараз з вами записуємо цю розмову, відбуваються виключно українською. Ви не знайдете російських книжок. Бестселери продаються українською. Хоча книги Іларіона Павлюка були написані спершу російською, і вийшли в українському перекладі в Україні, але все рівно він вже український автор. І діти його, що цікаво, розмовляють виключно українською мовою. Тобто це такий елемент престижу. Елемент того, що якщо ти хочеш стати кимось в цій країні, ти мусиш долучатися до україномовної спільноти. Багато хто зауважує, що змінилася мовна географія. Бо якщо раніше у Києві україномовними були лише такі робочі окраїни, а центр весь був російськомовним, то зараз це змінилося. І це дуже приємно. Я вже в нашій розмові кілька разів сказала, що ми з вами до цього не доживемо. З мене оптимістка не дуже, але тут я справді не вірила, що я доживу до того, що російськомовна компанія, заходячи в якийсь крутий бар на Золотих Воротах, перейде з офіціантом на українську одразу ж. Я таке чула не раз вже, що вони між собою говорять російською, а заходять у заклад і кажуть "Добрий день", роблять замовлення українською мовою. Тому що місце тебе зобов'язує до цього. Має бути чуття, до якого культурного простору ти хочеш бути дотичним. Якщо ти хочеш зайти в цю прекрасну книгарню "Сенс", де написано прямо на дверях "У нас можна все, аби не російською", і виходить, що це і є ця верхівка культурна. Якщо ця вершина буде україномовна, очевидно, що потім це все поступово буде спускатися далі. Але якщо при цьому будуть російськомовні робочі окраїни, то хай будуть. Євгенія Кузнєцова, фото: facebook/eugenia.kuznetsovaАле ми ще говоримо про такі бульбашки, які деколи вриваються в наші бульбашки. І ми тоді дивуємося, що справді таке є. Так, блогерка Алхім, яка вже сказала, що не буде жити в Україні, і я сподіваюся, що вона не повернеться. Вона каже: "А навіщо мені знати українську?" Або на цьому ж таки концерті білоруського російськомовного репера Коржа було дуже багато блогерів - чоловіків українських. Наприклад, Kyivstoner, про якого я вперше дізналася. Він десь теж там казав, ось навіщо переходити з російської на українську. Вони є, і вони мають величезні аудиторії. Я заглядаю в їхні інстаграми, а там просто тисячі лайків і тисячі коментарів. Можливо, вони націлюються теж на весь російськомовний мір, де їх начебто читають в Казахстані і десь ще. Можливо, ці лайки походять не тільки з України. Вчора я була у Перемишлі на українсько-польському фестивалі, де мала розмову з перекладачем Марчином Гачковським, який перекладає з української на польську. Іі він говорив про те, що якщо оці люди, які такі без роду, без племені, "внє політики", які не хочуть переходити на українську мову, і зараз масово так виїхали, то, можливо, вони Україні не настільки і потрібні. Україна виштовхнула із себе з різних причин якихось людей, або вони самі добровільно залишили країну. Чи варто нам боротися за них? Не знаю. А якщо вони повернуться і почнуть тут диктувати свої умови? Уявімо, що тут вже все вляжеться, вже не буде страшно цим київстонерам, що їх візьмуть до війська, і вони прийдуть і скажуть, а що такого?Поговоримо тоді, як нас перестануть вбивати. Чи може маятник хитнутися в іншу сторону? Може, якщо Україна втратить свою державність. Якщо нас загарбають, окупують, знищать, то маятник, очевидно, хитнеться в іншу сторону. За інших умов, поки Україна буде продовжувати боротися, – навряд. А що робити з військовими, які боронять зараз Україну, і розмовляють російською: Я до них не маю претензій, звичайно, тому що вони жертвують і ризикують своїм життям. Але потім вони повернуться з війни і скажуть, що далі хочуть розмовляти російською. Ну, нехай розмовляють. Ви так питаєте, що нам з ними робити? Нам своє робити. От ми зараз з вами конкретно займаємося саме тим, що нам треба робити, і в тому просторі, який нам треба робити і розвивати. Ми на великому книжковому фестивалі, сюди приходить дуже багато людей. Я впевнена, що сюди приходять і російськомовні люди теж, які люблять українську літературу. А перевчати якогось конкретного військового нам абсолютно не потрібно. Це приватний простір, ніхто не може його порушувати. Наскільки я знаю, в багатьох підрозділах є правило, що якісь комунікації відбуваються українською, просто щоб не збивати одне одного на виході, наприклад, бойовому. Але якщо людина при цьому розмовляє російською, то нехай. Якщо військовий потім повернеться в цивільне життя і, наприклад, створить якийсь ветеранський бізнес, наприклад, піцерію, СТО, юридичну компанію, чи зможе він надавати послуги російською мовою? Ні, не зможе. Тому що в Україні є конкретне законодавство, що всі послуги мають надаватися українською мовою. І отут ми вже зможемо потім критикувати кого завгодно, попри будь-який статус, якщо послуги надаються російською. А поки військовий говорить російською зі своїми – абсолютно нема проблем. Ви назвали своїх дітей такими цікавими іменами. Може, Соломія вже більш поширене, але Лукаш – досить рідкісне. Одразу згадується Леся Українка і її "Лісова пісня". І знову згадуючи ось цей концерт Макса Коржа, хлопець, якого там затримали, виявився українцем, але в інстаграмі він був підписаний "Дмітрій". Дуже багато українців чомусь в соцмережах підписують себе на російський манер, але латинкою.Згадайте 2009 рік. Дуже багато такого було. Я навіть пригадую себе в 2008 році, коли я десь записувала своє місце народження, і мені просто здавалося, що латинкою написати "Кривий ріг", а не "Кривой рог", мені здавалося, що це якось неправильно. Згадайте, наскільки в нас була популярна соцмережа "ВКонтактє". Я можу хвалитися, що мене не було там ніколи. Взагалі соцмережі тоді сприймалися як російськомовний світ. Фейсбук потім став такою більш україномовною бульбашкою. Я згадую, як хотіли мого брата назвати Дмитром, але я була проти, бо його б кликали Діма. Тому він став Остапом. Це був 1992 рік. Чи нам треба щось робити з українськими іменами? Бо деколи батьки кажуть, що це їхня приватна справа. Але потім, наприклад, мені полька в коментарях відповідає, що українці і росіяни – одне і те ж, начебто у нас всі однакові імена. Це вона каже мені – людині з таким дуже українським іменем Леся. І я не маю аргументів ніяких їй сказати, бо цей хлопець підписаний Дмітрій. Або дуже багато є Кирілів чи Нікіт. Так буде тривати, аж поки це видаватиметься людям недоречним. Поступово це видається вже недоречним. Записати Кіріл або записати Данііл, а не Данило, Кирило, тому що Кирило і Данило комусь звучить, як село. Це просто питання такого внутрішнього смаку, внутрішньої доречності. Ніяк ми не можемо на це вплинути, і ми не можемо нікого змусити називати іншими іменами своїх дітей. Це поза нашою сферою впливу. Але Росія ж робила це. СРСР робив це.Робили це під соусом добровільності, розумієте? Мою маму хотіли записати Лесою, батьки прийшли в цей паспортний стіл, це було місто на Заході України, і там кажуть, що у їхньому переліку такого імені немає. Є Лариса, наприклад, або Олександра. І так вона стала Олександрою. Мама поїхала потім вчитися в Тернопіль в медінститут, і там була викладачка російськомовна, яка до неї казала Сашенька чи Шурочка. Маму мою від цього аж пересмикувало. Тому що тоталітарна держава дуже часто перебирає на себе функції церкви. Раніше у церкві теж не можна було записати будь-яким іменем. У ліберальній державі такого підходу до імен, до приватного життя людей, не може бути. Тому ми, звичайно, не можемо робити перелік імен і заборонити називати когось Кірілом. Люцифером назвали, і що держава може зробити? Це поза нашим впливом, ми не можемо нічого з цим робити. У Радянському Союзі робили так, щоб тобі зі своїм іменем було незручно жити. От недавно я замовляла стільницю на кухню у хлопця з прізвищем Покиньчереда. Дуже красиве козацьке прізвище. І от ці люди все життя жили із тим, що їм незручно за своє прізвище чи за свої імена. Часом дітям давали прізвище матері просто тому, що це було соціально неприйнятно. Тому тут слід соціум вибудовувати так, якщо ми хочемо, щоб в нас були якісь менш російські імена. Але я не з тих, хто каже, що батьки не мають права називати дитину Діма, а це має бути тільки Дмитрик. Прекрасно, якщо хтось кличе Дмитриком, але це приватна справа батьків.Але чому Лукаш і Соломія? Соломією зараз називають через одну дівчинку. У книжці "Спитайте Мієчку" я використала всі жіночі імена, які мені подобалися. Мені дуже подобається ім'я Меланія, і я хотіла доньку Меласю, але тоді вирішила, що зараз ще Трамп виграє вибори, і буде така асоціація з його дружиною Меланією. Хоча Трамп, звісно, – це явище тимчасове, може, треба було і називати. А Лукаш – це мені просто таке ім'я подобалося. Воно справді асоціюється з Лесею Українкою. Мені воно здавалося таким м'якеньким, як котичок Лукаш. Тепер я знаю декількох Лукашів у своєму оточенні. 

Президент Дональд Трамп йде поруч із своїм онуком Спенсером Трампом після раунду гольфу на Trump National Golf Club у Стірлінгу, Вірджинія, у суботу. Фото Кейли Барковського/Getty Images За даними CNN У серпні 2025 року Білий дім пережив чимало подій, попри кінець літа та сезонні зупинки в роботі парламенту. Президент Дональд Трамп продовжував залишатися в центрі […] The post Дональд Трамп у серпні 2025: активність, гольф та здоров’я президента first appeared on Межа. Новини України..

Про це очільниця Єврокомісії написала у соцмережі X. "Путін має сісти за стіл переговорів. Ми повинні забезпечити справедливий і тривалий мир для України з твердими й надійними гарантіями безпеки, які перетворять країну на сталевого дикобраза", - акцентувала фон дер Ляєн.Вона відмітила, що "Європа повністю виконає свою роль"."Наш оборонний інструмент SAFE, наприклад, стане важливим для посилення мужніх Збройних Сил України", - додала очільниця Єврокомісії.Just spoke with President @ZelenskyyUa, then @POTUS Donald Trump, following the massive strike on Kyiv which also hit our EU offices.Putin must come to the negotiating table. We must secure a just and lasting peace for Ukraine with firm and credible security guarantees that…— Ursula von der Leyen (@vonderleyen) August 28, 2025 Розмову із очільницею Європейської комісії прокоментував президент України Володимир Зеленський.Український лідер подякував за співчуття та солідарність з українцями після цинічного та жорстокого російського обстрілу. "Обговорили нашу дипломатичну роботу для зупинення вбивств, зупинення цієї нічим не спровокованої російської агресії та для гарантування нашим людям справжньої безпеки. Зараз багато роботи на різних рівнях саме заради цього. Але поки Росія не зробить реальних кроків до миру, тиск на неї має посилюватися. Урсула розповіла про підготовку 19-го пакета санкцій Європейського Союзу та координацію з іншими партнерами", - зазначив глава держави. Також, за його словами, під час розмови йшлося про євроінтеграційний шлях України та про одночасне відкриття переговорного кластера для України та Молдови. "Очікуємо на позитивне рішення найближчим часом", - резюмував Зеленський.Раніше президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн відреагувала на російську атаку на Україну 28 серпня та пообіцяла найближчим часом представити 19-й пакет санкцій проти РФ. 

Trump Media купить токени Cronos (CRO) на $105 млн, а Crypto.com отримає акції DJT на $50 млн у межах партнерства. Це зробить токен  CRO центральним для системи винагород Truth Social.

Протестувальники демонструють жест пальцем вниз, коли проходять повз Trump Tower у Чикаго, як частина загальнодержавного дня демонстрацій «No Kings», що відбувся 14 червня. Jim Vondruska/Getty Images Як інформує CNN Президент США Дональд Трамп заявив у п’ятницю, що Чикаго стане наступним містом, де його уряд запровадить федеральний тиск у боротьбі зі злочинністю. “Ми розберемося з цим, […] The post Дональд Трамп планує посилити боротьбу зі злочинністю в Чикаго first appeared on Межа. Новини України..

Trump Phone T1, про який раніше оголошувала компанія Trump Mobile, наближається до релізу, але його зовнішність знову змінилася. Якщо спочатку смартфон був майже копією iPhone, то тепер він дивним чином нагадує Galaxy S25 Ultra. Додатковий скандал викликав новий рендер, адже уважні користувачі помітили на зображенні логотип виробника аксесуарів Spigen, який, очевидно, забули прибрати. Це свідчить […] Запис Trump Phone T1 знову змінив дизайн: тепер схожий на Galaxy S25 Ultra спершу з'явиться на iTechua - Новини про смартфони, гаджети і різні девайси.

Про це пише The Independent.Згідно з повідомленням, ввечері 21 серпня Трамп відвідав приміщення поліції парків США в Анакостії, щоб висловити подяку місцевим та федеральним правоохоронним органам за їхні зусилля в тому, що президент назвав "історичною акцією з порятунку столиці нашої країни від злочинності, кровопролиття, хаосу, бруду і гіршого".Під час промови Трамп заявив, що планує реконструювати парки Вашингтона та поліпшити їхній стан, а потім перейшов до дивної тиради про те, що він "дуже добре розбирається в траві"."У мене багато полів для гольфу по всьому світу. Я думаю, що знаю про траву більше, ніж будь-яка людина у світі. І ми пересадимо траву у всіх ваших парках, встановимо нові системи поливу, найкращі з тих, що можна купити", — наголосив американський лідер.Читайте також: У Білому домі збудують бальну залу площею понад 8 тис. квадратних метрівВін додав, що трава у парках Вашингтона буде виглядати так само як на знаменитому гольф-полі в Аугусті, Джорджія, де проводиться турнір Masters."Вона буде виглядати як в Аугусті. А що ще важливіше, вона буде виглядати як у Trump National Golf Club. Це ще краще, - наголосив Трамп. - Знаєте, як і все інше, трава має своє життя. Ви знаєте про це? ... А трава тут загинула близько 40 років тому. Тому ми відновимо всі ваші парки, і це відбудеться швидко".На заході також були присутні генеральний прокурор Пем Бонді, міністр внутрішньої безпеки Крісті Ноєм, міністр внутрішніх справ Дуг Бургум і прокурор округу Колумбія Джанін Пірро.Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі у Вашингтоні подарував американському лідеру Дональду Трампу ключку для гольфу, яку йому передав молодший сержант ЗСУ Костянтин Картавцев. 

Trump Mobile опублікувала нове зображення свого майбутнього смартфона T1, яке викликало хвилю здивування через дивну схожість із Samsung Galaxy S25 Ultra. На рендері навіть помітний логотип Spigen, що ще більше посилює підозри, що зображення було створене не зовсім чесно. Компанія позиціонує T1 як “Made in America”, проте ці твердження зазнали корекції після численних критичних зауважень. [...]

Суддя вирішив, що завдана президентом США та його синами шкода за завищення вартості майна у Trump Tower не є "катастрофічною"

Про це пише Reuters.Так, Дональд Трамп на перемовинах із диктатором РФ Володимиром Путіним матиме делегацію, у складі якої: держсекретар Марко Рубіо;спецпредставник з питань Стів Віткофф;міністр фінансів Скотт Бессент та міністр торгівлі Говард Лутнік;директор ЦРУ Джон Реткліфф;речниця президента США Керолайн Левітт;голова адміністрації Білого дому Сьюзі Вайлз та її заступник Ден Скавіно.Станом на 14:58 Sky News поінформувало, що Дональд Трамп вилетів з бази в Меріленді до Аляски.JUST IN: President Donald Trump boards Air Force One as he departs for high-stakes summit with Russian President Vladimir Putin in Alaska.Follow live updates: https://t.co/vOBfs02NnM pic.twitter.com/LYHA16BM1P— ABC News (@ABC) August 15, 2025  Раніше речниця Білого дому Керолайн Левітт сказала, що зустріч з диктатором РФ на Алясці стане можливістю для Дональда Трампа "подивитися Путіну в очі й побачити прогрес", який можна досягти задля регулювання в Україні. У найбільшому місті штату Аляска, Анкориджі, де має пройти зустріч президента США Дональда Трампа і російського диктатора Володимира Путіна, відбуваютьсядемонстрації на підтримку України.

Власнику ресторанів швидкого харчування Trump Burger, де віддають пошану президенту США Дональду Трампу, загрожує депортація. Запис Власнику ресторанів Trump Burger у США загрожує депортація спершу з'явиться на Букви.

The meeting between the special envoy of U.S. President Donald Trump, Steve Witkoff, and Putin looked rather strange

Світові ЗМІ пишуть про можливу зміну підходів президента Сполучених Штатів до війни Росії в Україні. Звісно, дуже б хотілося, щоб так  і було. Однак одночасно виникає багато питань: дійсно Трамп змінив свою позицію щодо українського питання, чи просто політично маневрує, щоб не дати своїм опонентам фору? В той час, коли підтримка допомоги Україні серед членів Республіканської партії, котрі голосували за нього на президентських виборах, нині сягає понад 70 відсотків.Можна по-різному ставитися до Дональда Трампа. Та не дивлячись на те, що він людина настрою, Трамп чітко усвідомлює, які ризики для нього виникнуть в ситуації, якби Україна програла Російській Федерації. Його може не дуже цікавити історична доля Української держави, але для Трампа  успішність його президентства означає все.Саме з цього мусить виходити Україна та наші союзники в Європі, коли розглядається можливість побачити нового Трампа, який раптово став палким прихильником нашої держави. І він зовсім не слабкий політик, як про це за командою з Кремля, почали оголошувати на всіх телеканалах штатні російські пропагандисти.Просто Трамп піддавався на інформаційне навіювання з боку наближених до нього впливових осіб, чим донедавна успішно користувалися московські агенти, яких путінському режиму вдалося кооптувати до його оточення. Саме це проросійське оточення налаштовувало його на думку, що з Путіним дуже легко домовитися. Потрібно для цього тільки  враховувати його інтереси.Читайте також: На Заході не хочуть думати про війнуНа цьому вже більше, як пів року й грала з Трампом Москва, поки до президента Америки нарешті таки дійшло, що Путін ні про який мир з Україною домовлятися не збирається. А просто затягує час, намагаючись захопити якомога більше українських територій. Путіністи аргументують це тим, що було б безглуздям припиняти вогонь, коли вони мають переваги. І тому не збираються від цих переваг в жодному разі відмовлятися.Тепер важливо, чи погрози Путіну від Трампа – лише частина його нової гри, чи американський президент вже остаточно визначився, що з Кремлем ні про що домовитися не вдасться. Тому вирішив поставити Путіна на місце, знаючи, що російська економіка знаходиться в критичному стані, а позиції  диктатора серед еліт Російської Федерації вже не такі міцні, як це було навіть декілька місяців тому.Хотілося б вірити, що ми побачимо нового Трампа. Трампа, рішення якого щодо України не будуть спотворені власним его, а він сам почне керуватися принципами справедливості, неупереджено поставившись до терористичної діяльності Путіна, якого він ще зовсім недавно неодноразово публічно називав своїм другом.Трамп любить говорити, але не дуже любить слухати. Чи готовий він буде прислухатися до аргументів української сторони, щодо терору Росії в Україні та геноциду українського народу?  Президент США має козирі, але чи поверне він їх проти Путіна? Адже досі одним із чинників трампівської прихильності до російського диктатора було, що той реалізував мрію 47 президента щодо повного контролю над своєю країною.Тепер же, коли Путін цей контроль над Росією починає втрачати, чи не зміняться підходи Трампа до некритичного ставлення до "досконалості" свого "друга"? Можливо, що тоді в минулому залишаться часи, коли Дональд Трамп ніколи не засвоював жодних уроків, які давало йому життя. Особливо тоді, коли у 2026 році американці святкуватимуть 250-річчя з часу створення Американської держави.  І навряд чи Дональд Трамп хотів би виглядати під час цього святкування, як слабкий президент, що в надзвичайно складній геополітичній грі програв Путіну.Крім того, "бунт" Трампа проти Путіна здатен різко підняти рейтинги президента США серед його прихильників. А це дуже важливо, якщо президент США не хоче програти у 2026 році Конгрес та Сенат демократам. І тут вибір для 47 президента буде простий – кого він має більше любити, Путіна, чи себе? Однозначно, що він вибере себе. На цьому тепер може ґрунтуватися і вибір цивілізованого світу на найближчі десятиліття.Читайте також: Чому санкції діють тричіУ такому разі, про відмову від "перезавантаження" взаємин між Сполученими Штатами та Російською Федерацією можна буде говорити, як про завершене рішення. Недолуга ідея, що з тоталітарним правителем можна так само домовлятися, як з лідером демократичної держави, вкотре не спрацювала. Як і тоді, коли державний секретар в адміністрації Барака Обами Гілларі Клінтон, з таким захопленням від своєї історичної політичної місії, натискала символічну "кнопку перезавантаження" з Росією.Раніше в Москві постійно використовували на свою користь величезне его Дональда Трампа. Він вважав Путіна своїм другом і готовий був підлаштовуватись під його бажання підкорити Україну та виконувати всі його вимоги, щоб показати всьому світові, що він тут головний перемовник. Путін підігрував, щоб протестувати, на які поступки буде готовий йти Трамп, поки він безперестанку бомбує Україну.Тепер Трамп нарешті побачив, що Путін нічого для нього не зробить, а посміхаючись, продовжує свій терор на українських землях. Зараз у президента США немає іншого вибору, окрім як підтримувати Україну перед загрозою постійних атак Путіна.Для президента Трампа важлива зовнішня повага до нього. А коли Путін почав відверто з нього глузувати, виставляючи його перед всім світом телепнем, то навряд чи він буде готовий терпіти це далі. Залишається вірити, що в Дональда Фредовича акумулюється достатньо гніву, щоб його весь вилити на свого колишнього "дружбана". Побачимо, чи може це статися.Як показує увесь попередній досвід спілкування світових лідерів з американським президентом, не потрібно боятися хвалити Дональда Трампа. Адже, у своїх очах, він найвеличніший президент за всю історію Сполучених Штатів. Він: більший патріот Америки, ніж Джордж Вашингтон, більший державний діяч, ніж Томас Джефферсон, більший воїн, ніж Ендрю Джексон – 7-й президент США та генерал, відомий своїми воєнними перемогами, більший лідер, ніж Авраам Лінкольн та Теодор Рузвельт, та головне – набагато кращий у ліжку, ніж Джон Кеннеді та Білл Клінтон. Він "Містер Досконалість", і це потребує повсякчасного йому нагадування.Очевидно, що найближчим часом президент США Трамп зможе наочно показати всім, чи він дійсно переглянув свої колишні погляди, і перестав бути вірним путіністом. Для цього потрібно не так вже й багато:ввести реальні санкції проти Російської Федерації;конфісковувати будь-яке судно, котре транспортує  російську нафту;ввести Україну до НАТО в кордонах січня 2014 року, і дати Путіну 10 днів для того, щоб вивести всі російські окупаційні війська з українських територій;стягнути з Російської Федерації орендну плату розміром 1 мільйон доларів за місяць окупації кожного захопленого силою квадратного кілометра української землі; повністю відшкодувати Україні всі витрати на цю війну, включаючи розмінування територій та відбудову зруйнованих міст;нарахувати 1 мільйон доларів виплати Росією кожній родині українських військовослужбовців, що загинули під час війни;встановити довічні пенсії, які буде виплачувати Російська Федерація, для дітей, дружин та батьків українських воїнів, які загинули на цій війні;порахувати додаткову компенсацію за всі активи викрадені Росією, враховуючи майно підприємств, літаки, машини, комбайни, трактори та іншу українську техніку, яку Російська Федерація незаконно присвоїла собі;закрити протоку Босфор для всього російського торгового або військового флоту, поки Російська Федерація не почне виплачувати всі збитки нанесені нею Українській державі та її громадянам.Читайте також: Що буде на 51-й день після завершення ультиматуму Трампа Путіну?Першим підтвердженням того, що президент Сполучених Штатів Дональд Трамп дійсно відвернувся від Путіна, може стати те, що Америка виділить Україні абсолютно новий пакет озброєнь та прийме зобов’язання підтримувати Україну до часу звільнення усіх її міжнародно визнаних територій. Якщо ж ні, то всі публічно озвучені наміри Трампа будуть не більше, ніж пустими словами. Щоб так це виявилося,  можливо, потрібно підіграти американському президенту. Адже він завжди наголошує на необхідності виявляти належну повагу до нього.Почати можна з того, що повідомити президенту Сполучених Штатів, що Україна готова прийняти рішення допомогти Трампу побудувати в одному з центральних районів Києва найбільшій у світі Trump Tower.Сповістити, що вже вирішено назвати одну з київських площ – площею Дональда Трампа. А також проінформувати, що тепер центральна вулиця Києва носить ім’я Дональда Трампа. Оголосивши, що сквер біля неї також має назву – імені Дональда Трампа. А біля цього скверу встановити бронзовий бюст Дональда Трампа.Ніколи не потрібно скупитися на повагу до людини, одне рішення, якої може вирішити долю світу.Ми мусимо за будь-яку ціну протриматися, поки в Америці прийдуть до розуміння важливості України, як стратегічного партнера ті, хто вповноважений від її імені приймати вирішальні історичні рішення. Іншого шляху у нас немає.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Як зазначає CNN Президент Дональд Трамп у п’ятницю вирушив до Шотландії, де поєднує свої президентські обов’язки з бізнесом та грою в гольф. Ця поїздка є ще одним прикладом того, як Трамп використовує свій статус для просування власних бізнес-інтересів. Під час візиту Трамп планує відвідати два своїх гольф-курорти: спочатку він проведе вихідні на Trump Turnberry, а […] The post Дональд Трамп у Шотландії: бізнес і президентські обов’язки first appeared on Межа. Новини України..

Президент США Дональд Трамп 25 липня прибув з чотириденним візитом до Шотландії, він зупинився на своєму гольф-курорті Trump Turnberry в Південному Ерширі. Про це у суботу, 26 липня, повідомляє BBC.

Насамперед хотів би вас розпитати про надзвичайно дивну поведінку американського президента. З одного боку Дональд Трамп продемонстрував, що в нього закінчується терпіння, а з другого – вирішив подарувати Путіну ще 50 днів. Однак з'явилася інформація, що Трамп запитав Зеленського, а чому не вдарити по військових об'єктах в Москві чи в Санкт-Петербурзі. А пізніше Трамп дезавуював, сказавши, що проти ударів по Москві. Оцініть вашим професійним оком дивну для багатьох поведінку президента США.Так, вірно ви говорите, - виходить дивна траєкторія, Трамп не припиняє дивувати. Мабуть, цей стиль ним обраний вже надовго. Ми вже зрозуміли, що надавати велику увагу цим всім висловам, доволі складно. І попри це все, публіка з великою цікавістю спостерігає за цим шоу "Trump TACO" (TACO — Trump always chickens out (Трамп завжди здає назад), його вже називають TACO в Америці - боягузливий Трамп. Мається на увазі - надовго боягузливий Трамп.Як ви вірно зазначили, - якщо дивитися з позиції спецслужб, то явно видно, що Трамп всіляко показує, що він залежить від Росії. Всі його дії за останній час, за ці пів року, свідчать про те, що він йде повністю на поводі у Путіна, російських спецслужб, російського криміналітету. Як відомо, майже всі 2000-ні та 1990-ті роки Трамп був на певній дотації з боку і криміналітету, і спецслужб Росії, і уряду Російської Федерації, яка у тому числі допомагала в обидвох передвиборчих президентських кампаніях у США на користь Трампа.Тому серйозно дивитися на його викрутаси вже не можливо. Чітко видно, як неодноразово з'являлося, що він є стратегічним активом Росії, але при цьому він вимушений робити найменші дії в інтересах справедливості, в інтересах протидії агресії Російської Федерації проти України. З одного боку він йде на якісь висловлювання негативного характеру на адресу Путіна, і водночас боїться, що Путін якимось чином може вплинути на нього, використати якийсь компромат.Взагалі дивна ситуація. Чому він боїться Путіна? Не зрозуміло, чому він боїться російських спецслужб. Людина, яка є засудженим злочинцем у США і при цьому плював на всі види компроматів, які є на нього у США: досьє Епштейна про педофілію, численні хабарі, корупція, аморальні вчинки - при цьому всьому він боїться якогось компромату з боку РФ. Мені це абсолютно не зрозуміло.Людина, яка здатна відкидати будь-які види компрометуючих матеріалів, а стосовно Росії діє таким чином, що намагається бути на боці РФ. Але пропри це все він всупереч особистим корисливим інтересам буде вимушений здійснювати власну політику, яка відповідатиме хоча б якимсь нормативам міжнародних відносин.І це в першу чергу стосуватиметься допомоги Україні у захисті від агресії Росії. Він вимушений буде надавати озброєння. Як ми знаємо, сьогодні ще зберігається велика сума грошей – $32 млрд, які торік були виділені конгресом США. І в рамках цих грошей, достатньо серйозних грошей, США вимушені будуть постачати. Від цього він нікуди не подінеться.Він, звісно, перед Путіним буде вдавати: "Ні, ми не постачаємо. Ми тільки продаємо своїм партнерам в НАТО, а в Україну не постачаємо". Але при цьому всі ці гроші Трамп вимушений буде реалізовувати. Він буде ставити перепони, виконувати всі доручення, які надходять від спецслужб РФ, особисто від Путіна, але при цьому його дії будуть в рамках надання допомоги Україні – і далекобоєм, і системами Patriot, та іншими видами дуже важливих для України озброєнь. Я б це так оцінив.А те, що ви кажете про вислів, що він спершу говорив про удар по Москві та Санкт-Петербургу, то в одній з розмов, здається, 4 липня з президентом Зеленським, а потім різко дезавуював, то я чудово розумію, що він реально міг запитати у Зеленського про удари по цих основних містах РФ. Він однозначно це запитував, не почали б журналісти підіймати цю тему. І потім, звісно, з переляку почав дезавуйовувати цю ситуацію.Взагалі – мав би промовчати. Нормальний політик у такій ситуації, на ці всі пересуди власних промов, не повинен реагувати. Однак Трамп - шоумен, він буде продовжувати цю гру, як він каже про гру в карти - "є в нього козирі чи нема козирів". Сьогодні козирі є в Зеленського, завтра якісь козирі – у Путіна, і в цих рамках він весь час буде продовжувати свою зовнішньополітичну риторику.Я б з вами погодився, але є невелике уточнення – Путін категорично відмовляється підігравати Трампу. Замість цього він постійно підставляє Трампа. Поговорив Путін з Трампом і тієї ж ночі почав бомбардувати українські міста, є загиблі. Це змушує Трампа реагувати. Просив би вас проаналізувати цей момент.Знову таки, хочу оцінити цю ситуацію з позиції спецслужб. Путін поводить себе як оперпрацівник з агентом, тобто з одного боку він його нахвалює, говорить йому приємні речі, а в реальності виконує ту задачу, яка перед ним поставлена. Оскільки це його джерело інформації, наприклад, агент-стукач, то він до нього дуже зневажливо ставиться. Достатньо чітко було зазначено, що з одного боку він з ним добре розмовляє, і сам Трамп це так оцінює, а другого боку він повність нехтує інтересами свого підопічного. Путін до Трампа ставиться як до свого підопічного. І тому він повністю ігнорує інтереси Трампа. Трамп міг реально обуритися на Путіна, надати Україні озброєння, посилити санкції проти Росії, ще якісь дії. Але він не може це зробити. В їхніх взаєминах Путін – ведучий, Трамп – підлеглий, по всіх параметрах це видно. Тому Путін і поводить себе так: з одного боку нахвалює його, підтримує бажання бути на одній дошці з Путіним, а з іншого боку – повністю нехтує його інтересами.Інтерес Трампа – бути миротворцем, досягнути перемир'я та інших питань, це все відкрита інформація. І при цьому Путіну наплювати на інтерес Трампа і він веде власну гру.Яка ваша думка щодо стратегічного задуму Путіна у теперішній ситуації, адже він публічно отримав 50 днів "на подумати". Триває наступ. У всьому світі відбувається переформатування ВПК: змінюються технології безпілотників, РЕБ – сталася військова революція. Водночас Путін намагається усіляко просувати свої інтереси як у військовий спосіб, так і коаліційний, зокрема це співпраця з Північною Кореєю та Китаєм. У Путіна є своя конкретна ціль, але він не має ресурсів з того, що ми бачимо і розуміємо. У РФ можуть мобілізувати 50 тис. або 200 тис. росіян, однак це не створює переломного моменту на полі бою, бо сьогодні показало себе питання технологій. Наприклад, дронова війна – дуже і дуже серйозно, і в Москву прилітає, і була реалізована наша операція "Павутина". Тобто Кремлю не вдається, але він продовжує.Питання важливе і серйозне. У мене невеличке зауваження – в теперішній час наявність у Путіна якогось великого стратегічного задуму прогнозувати достатньо складно. Багато хто з політологів, військових, діячів спецслужб чудово оцінили те, що Путін – не стратег, він максимум, на що здатен, - тактик. На початок війни у 2022 році у нього була стратегічна задача – захопити Україну, зробити її васалом Росії.А після провалу цієї так званої стратегії Путін просто зав'яз у своїй агресивній війні, кінця якої на сьогодні не видно. Ніхто не бачить кінця. І сам Путін не бачить кінця. Він в черговий раз сказав Трампу, що за 60 днів захопить всі чотири регіони, які записав собі в конституцію. Трамп вимушений був піти йому на зустріч і сказати: "Так, даю тобі час до вересня. Будь ласка, захоплюй". Сьогодні ситуація абсолютно змінилася. На мій погляд, у Путіна немає якоїсь стратегії. У нього є бажання в цей черговий сезон організувати великий наступ по всіх напрямках, але реалізація, за оцінками багатьох фахівців, - дуже складна ситуація для Путіна. Україна нині здатна стримувати цей наступ.Наступ триває, ми це чудово розуміємо і знаємо, що на сході України, на Донбасі, йдуть бої, на півночі в районі Сум зайняли якийсь плацдарм, здійснюють спроби наступати на Запоріжжя – все це ми помічаємо. За оцінкою військових фахівців, готується якийсь удар, який, можливо, буде протягом трохи більше, як двох найближчих місяців. Тому стратегії якоїсь нема. А використати цих 50 днів, які він сам і випросив у Трампа, якщо офіційно виходити з цієї ситуації, то за цей час ситуація також змінюється.Мені дає надію те, що Україна в будь-якому випадку буде вже застосовувати далекобій. Як заявляють німецькі кола, особливо Rheinmetall, про те, що готують на території України далекобійні ракети. Тому далекобій буде. Масове виробництво безпілотників вже йде. Америка буде надавати снаряди. У ЗСУ є можливість відбити літній наступ Росії на Україну, така відсіч цілком можлива.Дуже є малоймовірним, що Путін зможе захопити повністю якісь регіони – Херсон, Запоріжжя або остаточно добити свої проблеми, які є в Донецькій області. Тому говорити про якусь стратегію сьогодні майже неможливо. Це затяжна, на жаль, довга війна, зі змінним успіхом, але вона буде продовжуватися поки Трамп буде там сидіти та вдавати все, що він вдає останніх пів року: і наче допомога Україні, і наче допомога Путіну, і не знає що, якби тільки люди не вмирали. Для того, щоб люди не помирали, він має зупинити агресора. І США мають для цього всі можливості. Але, на жаль, Трамп при владі.Просив би вас прокоментувати операцію "Павутина". Як ця операція вплинула на психоемоційний стан російського генералітету та самого Путіна? І чи можна в тій чи іншій комбінації повторювати подібні речі?Це дуже серйозний психологічний удар. Якщо відкинути всю матеріальну складову, яка була надефективною щодо ударів по стратегічній авіації Росії, то по генералітету, політичному керівництву Росії завданий серйозний психологічний удар.Сьогодні всім силовим структурам в Росії дана команда – періодично перевіряти вантажні транспортні засоби, також і на залізниці. Я точно знаю, що у масовому порядку перевіряються залізничні вантажні вагони. А про те, що перевіряються вантажівки, була вже інформація. Ця ситуація буде постійно продовжуватися та напружувати всі російські силові структури на всій території РФ, від Далекого Сходу до Краснодара. Це і є головний ефект – напружити всі силові структури РФ. Це один з головних ефектів, не кажучи про психологічний стан не тільки генералітету, а й найвідбитіших побєдобєсов, зетніков та інших військкорів. Приблизно так оцінюю.Якщо дивитися з позиції спецслужб, то це просто унікальніша річ. Ми в Казахстані неодноразово розглядали свого часу, правда, не такого масштабу операції, але навіть теоретично припустити, що в умовах, коли між двома державами йде війна, проводити на території противника подібні операції, це найскладніша штука.Я думаю, що на цьому Україна не зупиниться, українські спецслужби відчули смак не тільки від цієї операції. "Павутина" - це як апогей в діяльності спецслужб. Вони отримали смак, відчули, як кажуть, кров ворога, і однозначно, на мій погляд, і СБУ, і військова контррозвідка, і ГУР – всі займаються підготовкою подібних надскладних операцій на території РФ.Сьогодні відчувають загрозу особистої безпеки і політичне керівництво РФ. У нас в Європі кажуть: "Ніхто не піде на вбивство керівництва Росії". Можливо, і не піде. На мою думку, Україна – обережна держава, мова про керівництво України, але при цьому Путін та його найближче оточення дуже бояться можливих операцій. Особливо після "Павутини" особиста безпека керівництва Росії перебуває у достатньо напруженому положенні, а особливо служби, які займаються охороною керівництва Росії, – все це сьогодні у великій напрузі.Тому Росія може чекати удару подібного до "Павутини" звідки завгодно, як завгодно, в будь-якому вигляді – всі варіанти прораховуються ФСБ. А результат, на мій погляд, буде досить неочікуваним.Щодо консультацій між Москвою та Пекіном, адже знаємо нещодавно була зустрічі Лаврова з очільником Китаю, а у вересні має відбутися зустріч Путіна із Сі Цзіньпіном, хоча вони регулярно комунікують. Можливо, саме термін в 50 днів, які Трамп подарував Путіну, для того, щоб вони звірили геополітичні годинники.Останній політичний вітер з боку Китаю, я б закцентував на тому, що Пекін заявив, що він проти будь-якої поразки Росії в цій війні. На мій погляд, з боку китайців це не дуже добре оціночне судження, яке виникає на фоні того, що США показують свою слабкість передусім і щодо війни в Україні, і щодо економічних відносин зі всім світом: то вводять мита, то не вводять, то проти Китаю ввели жорсткі мита, потім все це пом'якшили. На фоні слабкості США Китай укріплює власні політичні позиції, а це і підтримка свого васала – Росії. Це зараз перебуває на першому місці у взаємодії Росії та Китаю – це, однозначно, потепління відносин. І, як ви сказали, Лаврова приймає Сі Цзіньпін, це достатньо серйозна позиція.Але Китай буде триматися осторонь, така у них політика: вони не лізуть якимись серйозними вкладеннями у РФ, якимись інвестиціями, якоюсь найсерйознішою військовою підтримкою – це все не в стилі Китаю і цього не буде. Однак на фоні ослаблення США політична підтримка буде відчуватися.Водночас Китай весь час озирається на Європу, бо для Пекіна ці взаємовідносини є важливими. Я прогнозую, що до того терміну, який ви назвали, - у вересні візит Сі Цзіньпіна до Москви, європейці обов'язково будуть будувати відносини з Китаєм. Однозначно, якісь високі делегації поспілкуються, європейські посадові особи зустрінуться з китайцями, і ця ситуація буде урівноважена. Тільки Європа може урівноважити цю ситуацію. Китай буде з оглядкою дивитися і на Європу, яка прямо та відкрито підтримує Україну.А для Китаю позиція Європи також є важливою. Тому цей китайський баланс буде продовжуватися. Жодної відкритої допомоги Росії не буде, крім політичної підтримки у контактах, у взаємодіях, в якихось заявах – таке буде.А Сі Цзіньпін не може передати через Лаврова Путіну меседж: "Припинити бити по мирних українських містах"? Чи все це по-іншому працює?Китай – авторитарна держава, приблизно так, як і в Росії, "м'ясо" ніхто не цінить, а тим більше іншої країни.Для них неважливо мирне населення. Для них інколи важливо – Палестина, Китай щось говорить, і то дуже обережно. Здавалося, вони могли б стати в якусь конфронтацію з Ізраїлем та США, але все одно не звертають уваги. Тому подібний меседж на адресу Путіна через Лаврова, на мій погляд, неможливий. Не будуть вони дивитися, демонструвати як Трамп, що він переживає за життя людей і при цьому не може зупинити агресора, то в такі ігри Сі Цзіньпін не буде грати. Це не в його стилі. Треба визнати, він достатньо серйозний політик. 

Про це пише Reuters."З огляду на надмірну увагу, яку привертає справа Джеффрі Епштейна, я попросив генерального прокурора Пем Бонді надати всі відповідні свідчення великого журі за умови схвалення суду. Ця афера, яку увічнюють демократи, має припинитися негайно!" –  написав Трамп у соціальній мережі Truth Social (недоступна в Україні).Пем Бонді у відповідь написала в соціальній мережі X, що міністерство юстиції готове вже сьогодні, 18 липня, звернутися до суду з клопотанням про розсекречення свідчень.  President Trump—we are ready to move the court tomorrow to unseal the grand jury transcripts. pic.twitter.com/hOXzdTcYYB— Attorney General Pamela Bondi (@AGPamBondi) July 18, 2025  Раніше Бонді публічно заявляла про плани розкрити важливу інформацію у справі Епштейна, включаючи "безліч імен" і "багато журналів польотів".Раніше міністерство юстиції США дійшло висновку, що немає доказів, які підтверджували б теорії змови стосовно кола спілкування Епштейна й обставин його смерті у в’язниці 2019 року. Деякі прихильники Трампа недовірливо поставилися до таких висновків і продовжували вимагати оприлюднення додаткових матеріалів. Ситуація навколо Епштейна викликала розкол серед електорату Трампа. Сам президент США назвав інтерес до цієї теми надуманим і політично мотивованим.Президент США Дональд Трамп виступив із різкою критикою на адресу The Wall Street Journal після того, як видання опублікувало матеріал про його нібито лист-привітання до Джеффрі Епштейна з нагоди 50-річчя. Трамп назвав історію фальшивкою й пригрозив судовим позовомЩо відомо про справу ЕпштейнаУ 2007 році мільярдера Джеффрі Епштейна звинувачували у сутенерстві та схилянні декількох десятків неповнолітніх до проституції, нагадує "Громадське".  Розслідування тривало у 2002-2005 роках у Нью-Йорку та Флориді. Тоді Епштейн пішов на угоду зі слідством — його справу вів Алекс Акоста, який тоді був прокурором Південної Флориди й погодився на угоду з Епштейном. У підсумку той провів у в'язниці лише 13 місяців замість багаторічного, а можливо, й довічного терміну, який міг призначити йому суд. Крім того, Акоста погодився приховати факт угоди зі слідством від жертв у цій справі.Проте в листопаді 2018 року газета The Miami Herald опублікувала власне розслідування, присвячене справі Джеффрі Епштейна і ролі в ньому Алекса Акости. За старою справою журналістам вдалося знайти близько 60 жертв насильства з боку Епштейна.У лютому нинішнього року суддя окружного суду по Південній Флориді Кеннет Марра ухвалив, що приховування інформації від жертв було незаконним.7 липня 2019 року влада США затримала Епштейна. За версією слідства, Епштейн отримував сексуальні послуги від неповнолітніх дівчат і "позичав" їх впливовим людям. Мільярдер не визнав провину, а занадто м'яка угода з Епштейном викликала публічну критику на адресу Акости. Звинувачений у торгівлі людьми та педофілії американський мільярдер Джеффрі Епштейн повісився у камері в 2019 році.