Search trend "12 листопада свято"

Вишиванка пасує кожному і доречна всюди - на вулиці, дитячому святі, роботі, у волонтерському центрі, на фронті. Це не просто вбрання - у ній наш характер, історія, воля. У вишиванці закодовано те, чого не зітреш ні часом, ні війною. Вона нагадує, хто ми, поєднує традицію із сучасністю, говорить мовою кольору, орнаменту, історії. Героїв спецпроєкту Gаzеtа.uа та Благодійного фонду "МХП-Громаді" об'єднує любов до вишивки, бажання зберегти традиції та передати їх наступним поколінням. А ще вони переможці конкурсу бізнес-ідей "Роби своє", який став можливістю реалізувати власні ініціативи та рухатися вперед. Також розкажемо про досвід громади на Київщині, що прагне зберегти і відтворити традиційний одяг, взуття, головні убори та прикраси в межах унікального проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини". Реліквії моєї родини дарують радість "Я дуже часто ношу вишиванки. Маю їх багато. Серед улюблених синьо-жовта сорочка та сукня з біло-рожевою вишивкою на синій тканині. А ще зберігаю справжню сімейну реліквію мамину сорочку. Моя бабуся мала чотирьох доньок і всім вишила довгі сорочки. Це була складна робота: техніка кручена, візерунки дуже дрібні. Мамину сорочку я постійно вдягала у школі на виступи. Тепер її часто просять у мене напрокат. Якось тітка побачила, що на мамину сорочку такий попит, і подарувала мені ще і свою. Реліквії моєї родини дарують радість іншим. Це дуже ексклюзивні речі: домоткане полотно, ручна робота їх важко повторити", розповідає вінничанка Тетяна Панасенко, авторка проєкту "Пошиття одягу з елементами національної вишивки" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року. Тетяна багато років займається пошиттям і прокатом карнавальних костюмів. Планувала розширити асортимент і створювати одяг з елементами вишивки, але через війну та фінансові труднощі не могла самостійно придбати вишивальну машину. "Про конкурс "Роби своє" від Благодійного фонду "МХП-Громаді" дізналась із соцмереж і вирішила спробувати. Уже 20 років офіційно працюю як підприємець, сплачую податки це була одна з умов участі. Єдине, що лякало, я ніколи не писала бізнес-плану. Але допоміг син. Потім разом освоювали комп'ютерну вишивальну машину, яку придбала за грантові кошти. Завдяки перемозі вдалося суттєво розширити асортимент. Вишивка нині дуже актуальна отримую багато замовлень на національний одяг. Клієнти поділилися на два напрями: одні хочуть етновишивку, інші в сучасному стилі. Дехто замовляє вишивку бісером. Серед найпопулярніших кольорів чорно-червоні та синьо-жовті", ділиться підприємиця. Національний одяг у Тетяни часто замовляють до Дня вишиванки, Дня матері, Дня Конституції. Серед її клієнтів багато вчителів, які шукають сукні для Першого вересня, шкільних вечорниць, вистав. "Нещодавно один хлопчик-співак виграв пісенний конкурс в Україні, і його запросили виступити за кордоном. Я шила для нього жупан із полотна, козацьку шапку з брошкою та пір'ям у гетьманському стилі. Костюм викликав справжній фурор. Тепер він мій постійний клієнт. А ще одному хлопчині також співаку шила костюм січового козака", додає переможниця конкурсу бізнес-ідей "Роби своє". 548 бізнес-ідей на 38 млн грн підтримав Благодійний фонд "МХП-Громаді" У вишиванках намагаюся втілити мрії людей "Мої клієнти найбільше люблять вишивку гладдю вона гарно лягає на полотно. Кожен обирає свою символіку: орнаменти, колоски, що нині в моді, ластівок. Для себе ще до війни я вишила сукню з білими ліліями на синьому тлі. Виготовляю також футболки для хлопців на фронт із написами, що зігрівають душу: "Молимося за тебе", "Чекаємо вдома". Була одна футболка від родини бійця: "Любимо тебе, татку. Твої дівчатка", розповідає Наталія Михальчук із села Четвертня Волинської області, переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року з проєктом "Одяг має значення". Наталія закінчила швейне училище в Луцьку. Спочатку займалася ремонтом одягу, шила пальта й куртки. Згодом освоїла вишивку. "Назбирала грошей купила маленьку побутову вишивальну машинку. Попит був великий, хотіла розвиватися. Мріяла створити власну лінію вишитого одягу, запатентувати бренд. Навіть планували з чоловіком збудувати для мене майстерню біля дому. Але не склалося", пригадує майстриня. Про конкурс Наталія дізналася від знайомої. З поданням заявки допомогла односельчанка Оксана Леонідівна. "І от одного дня чую: "Вітаємо!" Мурашки по шкірі. Ми з чоловіком не вірили, поки не побачили мого прізвища серед переможців. Отримала 100 тисяч гривень гранту. Придбала комп'ютерну вишивальну машинку, промисловий оверлок і парогенератор. Думала брати кредит на оренду приміщення, але чоловік подарував свій гараж і допоміг зробити ремонт. 24 листопада ми відкрилися. Тепер кажу всім: якщо людина має мету все обов'язково вийде. Головне не боятися", ділиться Наталія. За її словами, тепер працювати непросто: війна, високі податки. Але вона вірить у майбутнє мріє запатентувати власний бренд і найняти помічницю. Нині допомагають донька й чоловік. "У своїх вишиванках я втілюю мрії людей. Усі роботи - ексклюзивні, не повторюються. Частину ідей вигадую сама, частину знаходжу в інтернеті або купую в дизайнерки. Мала замовлення від родини, яка їхала до дітей у США: вишивала одяг для зятя, доньки та двох дівчаток. Мої вишиванки вже є в Нідерландах, Німеччині", підсумовує Наталія Михальчук. За орнаментом можна впізнати регіон В'ячеслав Горегляд, власник студії "Черешня" з міста Липовець на Вінниччині, до повномасштабної війни разом із дружиною вів невеликий бізнес ательє з ремонту одягу та магазин поруч. На Новий рік перед вторгненням подружжя придбало просту вишивальну машинку й почало виготовляти крижми та рушники. "З першого дня повномасштабної війни я пішов на фронт. Демобілізувався наприкінці 2023 року. Все здавалося гнітючим. Потрібно було знайти себе, зайнятися чимось важливим. Конкурс бізнес-ідей "Роби своє" допоміг мені реалізуватися. Участь запропонував знайомий. Я пройшов пітчинг, захистив бізнес-ідею. Однією з умов було співфінансування: переможець отримував 100 тисяч гривень гранту й мав додати ще стільки ж. Разом із дружиною ми інвестували 200 тисяч у потужну вишивальну машину та витратні матеріали", розповідає В'ячеслав. За його словами, вишиванки були популярні ще до війни, а нині попит значно зріс. "Орнамент часто підказує, з якого регіону людина. Наприклад, троянди характерні для Донеччини, на Вінниччині поширена сніжинка-хрестик. У нас великий вибір тканин і ниток. Як на мене, найкраща вишиванка це чорне з червоним на білому тлі. Сам ношу сорочку з боковим орнаментом, вишитим зеленими нитками. А з дружиною маємо сімейний лук із подільським орнаментом з пташками. На 20-річчя шлюбу запросили друзів усі прийшли у вишиванках. Так святкуємо й дні народження, і річниці", ділиться підприємець. Студія "Черешня" працює виключно з індивідуальними замовленнями, створюючи унікальні дизайни. "Син мого побратима випускався зі школи, ми пошили для всієї родини святкове вбрання - батькам, випускнику й маленькій сестричці. Кажуть, на святі всі захоплювалися їхніми образами. А нещодавно жінка замовила рушник і дві вишиванки для доньки й онуки, які живуть в Ізраїлі", додає В'ячеслав. Він зазначає, що раніше популярними були класичні вишиванки, а тепер усе більше клієнтів обирає асиметричну вишивку з елементами з боку чи візерунками, що виходять зі складки. "Якось клієнтка замовила вишиванку білими нитками на білому полотні. Коли побачила результат, сказала: "Я в неї закохалася", згадує переможець конкурсу "Роби своє" 2023 року. Просять відтворити вишиванки бабусь і прабабусь "За фахом я юристка. Але доля склалася інакше: вже понад вісім років займаюся вишивкою. Починала з картин і постільної білизни. Люди захоплювалися моїми роботами, просили продати. Тоді і придбала побутову вишивальну машинку, але вона не дає такого результату, як промислова. Завдяки участі в конкурсі "Роби своє" мені вдалося вийти на професійний рівень", ділиться Світлана Гудима з міста Рудки на Львівщині, власниця "Майстерні вишиванок" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2024 року. Світлана працює зі старовинними вишивками, фасонами та тканинами, приділяючи увагу найменшим деталям. Вона цінує довіру клієнтів і віддана своїй справі. "Дуже люблю те, що роблю. Якось знайома виграла конкурс "Роби своє", і це надихнуло мене спробувати. Хоча довго вагалася бізнес-план у мене був, але не вистачало рішучості. Саме тоді мій син дуже прагнув на фронт. Просила його зачекати, та він усе ж пішов. Через хвилювання я навіть забула, що подала заявку. А тоді до магазину зайшла знайома та привітала з перемогою. Емоції були неймовірні важко передати словами", пригадує Світлана. Майстриня мріє створити повноцінну колекцію вишиванок Львівщини. "У нас надзвичайне розмаїття візерунків. Сокальська вишивка лише чорними нитками по білому полотну, яворівська яскрава, кольорова. На Городоччині в кожному селі свої елементи: десь квіточка, десь ромбики. Вишивка це код нації. У кожному візерунку наша доля, боротьба, любов, перемоги". З особливою ніжністю Світлана розповідає про вишиванку своєї бабусі. "Після її смерті у скрині знайшла сорочку зберігала в паперовому пакеті з лавровим листом, щоб не з'їла міль. Я зрозуміла: це її дівоча сорочка. Поставила собі за мету відтворити. Тепер у мене є і оригінал, і моя версія", ділиться майстриня. За словами Світлани, клієнти часто приносять вишиванки своїх бабусь чи прабабусь, просять відтворити їх максимально автентично. "Сьогодні особливо популярна саме давня вишивка", зазначає власниця "Майстерні вишиванок". Спадок для майбутніх поколінь Зберегти традиційний український одяг для майбутніх поколінь таку мету поставили в Миронівській громаді на Київщині. Торік учасники виїзних етнографічних експедицій у межах проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини" зібрали 39 зразків народного одягу та 51 інтер'єрний предмет із 20 сіл громади. Проєкт реалізовано за підтримки Благодійного фонду "МХП-Громаді". Під час експедицій представники Миронівського краєзнавчого музею спілкувалися зі старожилами, які ділилися унікальними знаннями та спогадами про культурну спадщину рідного краю. "Мета проєкту дослідити, відтворити й оцифрувати традиційний одяг Миронівщини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, який зберігся в музеях, школах, будинках культури та приватних колекціях. Ми вже мали досвід співпраці з Фондом: 2022 року реалізували проєкт "Відродження", присвячений традиційному ткацтву. Тоді вперше торкнулися й теми народного одягу. Адже традиційний костюм це обличчя не лише країни, а й кожного регіону. Саме тому обрали його темою наступного дослідження", розповідає Інна Савсюк, директорка Миронівського краєзнавчого музею. Проєкт "СПАДОК. Одяг Миронівщини" стартував у липні 2023 року та складався з кількох етапів. Перший етап експедиції Команда здійснила 20 поїздок у села громади. До роботи долучилися провідні фахівці - Володимир Щибря, директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, та Наталія Телегей, етнологиня з Державного наукового центру захисту культурної спадщини. Усі поїздки зафіксували на відео. На основі матеріалів створили ютуб-канал, де публікують інтерв'ю з очевидцями. Другий етап оцифрування 118 автентичних експонатів, зокрема з музейних фондів, завантажено на міжнародний музейний портал musеum-dіgіtаl: Ukrаіnе. Завдяки цьому колекцію можуть побачити поціновувачі традиційного одягу в усьому світі. Третій етап відтворення Обрали зразки одягу та архівні фотографії, які були оцифровані й використані як основа для реконструкції. Одяг, головні убори, прикраси та взуття виготовляли фахівці майстерень Неrіtаgе аnd Тrаdіtіоn, "ВидимоНевидимо" та Сhоrnе. На сьогодні Миронівський краєзнавчий музей має шість комплектів традиційного вбрання Миронівщини чотири жіночі й два чоловічі. Їх використовуватимуть для виставок, реконструкцій, фотосесій та культурно-просвітницьких заходів. "Тепер ми можемо показати, який вигляд мали миронівці 100 і більше років тому. Для нашого регіону характерна вишивка в чорно-червоній гамі, з орнаментами у вигляді квітів, ягід полуниць, вишень, винограду. Найпоширеніша техніка - хрестик, але трапляється й гладь", підсумувала Інна Савсюк. Тест: Що ти знаєш про вишиванки Традиційно третього четверга травня в Україні святкують День вишиванки. Цього року він припадає на 15 травня. Вишиванка - це не просто одяг, а ознака національної ідентичності. Українці одягають традиційне вбрання, щоб продемонструвати єдність і любов до своєї країни. Пропонуємо пройти тест і перевірити свої знання про вишиванки. Якого року вперше відзначили День вишиванки? 1) 2006 Правильно. Перше святкування відбулося за ініціативи студентів. 2) 1991 Це рік проголошення незалежності України, а День вишиванки виник значно пізніше. 3) 2014 Важливий для сучасної історії рік, але День вишиванки існував раніше. Яке місто стало батьківщиною Дня вишиванки? 1) Київ Столиця активно святкує День вишиванки, але свято започаткували в іншому місті України. 2) Чернівці Правильно, саме в Чернівцях студенти та викладачі Національного університету імені Юрія Федьковича обрали один день і всі разом одягнули вишиванки. Згодом ця традиція стала всеукраїнською. 3) Львів Місто має давні традиції, але не є ініціатором свята. Якими кольорами вишила мати сорочку у відомій пісні "Два кольори"? 1) Червоний і чорний Правильно. "Два кольори мої, два кольори: червоне то любов, а чорне то журба" - співається в пісні на слова Дмитра Павличка. 2) Синій і жовтий Це кольори прапора України. Також їх часто використовують у вишиванках. 3) Зелений і білий Популярні кольори для вишиванок, але не згадуються в цій пісні. Скільки видів і технічних прийомів вишивки налічують в Україні? 1) 10 Значно більше. Також для кожного регіону характерні свої орнаменти. 2) 50 Їх більше. Наприклад, у решетилівській вишивці білим по білому, внесеній до спадщини ЮНЕСКО, поєднують 5-7 технік одночасно. 3) Близько 100 Правильно. Популярні техніки - гладь, хрестик, мережка, низь, бігунець тощо. Кожен символ на вишиванці має своє значення. Нині часто використовують зображення колосків пшениці. Що вони означають? 1) Сімейне щастя, благополуччя Символом цього на вишиванках є виноград. 2) Багатство, достаток, здоровʼя Правильно, це древній символ. Такі вишиванки вважаються ще й оберегами. 3) Любов, краса, материнство Символом є калина. Результати тесту: 12 правильні відповіді Твій шлях тільки починається. Але вже сьогодні ти знаєш більше про вишиванки, ніж учора! 34 правильні відповіді: Чудовий результат. Вишиванка тобі пасує і зовні, і внутрішньо! 5 правильних відповідей: Ти знаєш багато і цінуєш традиції. Вишиванка для тебе не просто одяг. Це мова, якою українці передають історію, любов і силу.

У результаті отриманого уламкового поранення в шию під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута, 7 березня 2023 року загинув 27-річний Дмитро Коцюбайло. Через три дні, на Майдані Незалежності у Києві зібралися тисячі людей, щоб провести в останню путь лейтенанта, відомого за позивним "Да Вінчі".Перед труною воїна прощалися його побратими, а також вищі військові чини: Кирило Буданов, Олексій Резніков та Валерій Залужний. Президент України Володимир Зеленський також взяв участь у панахиді, яка відбувалась у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, щоб вшанувати пам'ять загиблого. "Сьогодні в бою загинув "Да Вінчі", герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість, - Дмитро Коцюбайло", - розповів у повідомлені президент.Фото: Дмитро ДідораЖиттєпис ГерояНародився 1 листопада 1995 року в Івано-Франківської області. Прадід Дмитра брав участь у боротьбі як член Української Повстанської Армії (УПА).Освіту здобув у загальноосвітній школі в селі Бовшів, де нині відкритий музей пам'яті Дмитра. Згодом навчався у професійному будівельному ліцеї. Дмитро дуже любив мистецтво та навчався на художника. Псевдонім "Да Вінчі" відображав його талант у малюванні.Да Вінчі активно долучився до подій Революції Гідності. Потім пішов як доброволець на фронт з початку війни у 2014 році, коли йому виповнилось лише 18 років. Того ж року отримав важке поранення в Пісках, що на Донеччині, однак після одужання одразу вирушив на поле бою. Із 2016 року він став командиром та очолив 1-шу окрему штурмову роту "Вовки Да Вінчі".За свою відвагу та військові заслуги він 2017 року отримав звання "Народного героя", а у 2021 році був нагороджений найвищим званням - Герой України. Цю нагороду йому особисто вручив Володимир Зеленський у залі Верховної Ради. Влітку 2023 року у віці 27 рокі, Да Вінчі приєднався до Збройних сил України та отримав звання молодшого лейтенанта.Повномасштабне вторгнення Росії застало Коцюбайла та його побратимів на Донбасі. З лютого підрозділ "вовків" активно брав участь у боях поблизу Щастя. Згодом їх підрозділ був переміщений на Криворізький напрямок. Після цього їх чекали битви на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Дмитро відзначився також активною участю під час операції з деокупації територій Харківської області.Сьомого березня 2023 року близько п’ятої ранку, Да Вінчі вирушив на передові позиції батальйону, який очолював у зоні біля Бахмута. Це час, коли росіяни зазвичай починають свої обстріли. Однак того разу обстріл почався трошки пізніше, коли Дмитро вже перебував біля пункту спостереження.Заступник Коцюбайла – капітан Юрій Капустяк розповів, що Да Вінчі дав наказ всім бійцям сховатись в укритті, а сам чекав неподалік входу, щоб пересвідчитися, що всі встигли зайти.Саме у той момент, коли Да Вінчі майже збирався пройти в укриття, поруч із ним пролунав вибух мінометної міни, один із уламків вразив його в шию. Командиру надали першу допомогу і почали його евакуацію до стабілізаційного пункту.Коли його кохана Аліна, яка була керівником медичної служби спецпідрозділу "Вовки Да Вінчі", почула по рації щодо важкого пораненого, вона одразу зрозуміла, що мова йде по Дмитра. "У цей момент у мене все впало, я зрозуміла, що це він", - розповіла парамедикиня. У шпиталі Краматорська продовжували реанімацію, однак серце героя зупинилось.  "Наш підрозділ зветься "Вовки Да Вінчі" саме тому, що ми завжди йшли за ним у бій. Він був для нас найкращим командиром, побратимом, лідером і взірцевим націоналістом. Усе своє свідоме життя Дмитро Коцюбайло присвятив боротьбі. Він пішов на фронт, коли йому заледве виповнилося 18 років. Про його бойовий шлях промовисто говорить факт, що Да Вінчі став першим добровольцем і наймолодшим командиром, котрий прижиттєво отримав звання "Героя України". За Україну у 27 років він віддав своє життя", – зазначили у дописі Fасеbооk побратими Дмитра. Героя поховали на Аскольдовій могилі.Фото: іnstаgrаm.соm/сhrіstіаnguеmyСправа всього життяНезважаючи на те, що Дмитро Коцюбайло мріяв стати художником, він більше за все хотів звільнити Українські землі від загарбників, тому став справжнім професіоналом своєї справи.Коцюбайло був одним із перших на передовій, хто почав використовувати дрони, щоб коригувати артилерійський вогонь, згадує Римарук із "Повернись Живим".Різні бригади просили його допомоги, в той час як артилеристи з роти "вовків" швидко заробили репутацію ефективних та точних бійців. "Вони зважували кожен снаряд, зайві 50 грамів теж потребують корегування", – зауважує Римарук. Детальна розвідка позицій противника, пристрілка, корегування вогню – саме ці підходи, що використовував Да Вінчі, зараз використовуються багатьма військовими.Фото: Ян Доброносов, "Телеграф"Ще задовго до повномасштабного вторгнення, Да Вінчі здобув авторитет серед військових. Його підрозділ, який брав участь в оперативних діях майже у всіх гарячих точках зони АТО, був добре підготовлений і високо цінувався багатьма командувачами. Добровольча рота не входила до складу Збройних сил України, тому фактично не була підпорядкована нікому в армії. Це дратувало деяких генералів, але інші цінували сміливість та готовність до битв."Він пройшов шлях від звичайного хлопця до командира, який має авторитет, повагу, з яким ідуть бійці в бій, а це найголовніше на війні. І цей авторитет на війні допомогла здобути його сміливість, відповідальність та рішучість", - розповів в інтерв'ю Еспресо.ТV Василь Абрамів, побратим Да Вінчі у добровольчому корпусі.Важливим є також те, як Коцюбайло вибудовував комунікацію та дружбу серед військових. Да Вінчі влаштовував найкращі заходи без алкоголю для військових. Різні люди з підрозділів та частин приєднувалися до святкових обідів, де звучали патріотичні пісні та невимушені розмови. Бійці ділилися своїми досвідом та переживаннями. Він, як командир, був прикладом не лише для свого підрозділу, а й для інших військових керівників.Навіть Валерій Залужний був знайомий та товаришував із Дмитром. Саме генерал переконав Да Вінчі вступити до лав Збройних сил України у середині 2022 року. Хоча серед добровольців це відбувалось досить рідко. "У нас було багацько мрій і планів, які ми потроху реалізовували, – сказав він на прощання воїну, – але ти маєш бути впевнений, що ми не лише помстимося, а й переможемо", - сказав Залужний під час прощання із Дмитром Коцюбайло.Пам'ять про ГерояКрім музею, який був створений у рідній школі Дмитра, меморіалів та вулиць названих на честь Героя, у різних містах є ще низка ініціатив, які мають на меті закарбувати його ім'я. Так, в квітні 2023 року у Львові на Галицькій площі, відбулося урочисте відкриття фонтану, який став символом вшанування Дмитра Коцюбайла та всіх добровольців, які брали участь у війні з Росією.Про Дмитра Коцюбайла зняли документальний фільм під назвою "Да Вінчі". До його створення навіть долучився колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Автори планували випустити стрічку у роковини смерті Героя, однак прем'єра відбулась 19 вересня 2024 року. Творці додали до фільму унікальні матеріали, які були вперше показані публічно. "Залізний Генерал поділився своїми спогадами про знайомство і дружбу з Дмитром Коцюбайлом! Вони постійно перебували на зв’язку та були дуже близькими, а коли Дмитра нагородили Зіркою Героя України він попросив, щоб саме Валерій Федорович одягнув йому цю нагороду", - повідомили у дописі на Fасеbооk-сторінці фільму.Фото: Fасеbооk-сторінка "Да Вінчі"Аліна Михайлова створила петицію на сайті президента України. Вона запропонувала створити на Аскольдовій Могилі національний Пантеон Героїв України. Ця ініциатива дуже швидко набрала потрібну кількість голосів, а президент висловив рішучу згоду та доповнив, що далі проєктом буде займатися Мінкульт спільно з Кабінетом Міністрів та КМВА.Варто зазначити, що петиція визначає Пантеон Героїв України як місце священного згуртування та вшанування пам'яті українського народу. Цей меморіальний комплекс призначений для проведення урочистих поховань та встановлення пам'ятних споруд для відзначення видатних історичних особистостей України: лідерів національно-визвольних змагань, військових керівників, та героїчних осіб, які відзначилися у боротьбі за незалежність України. У 2024 році у День Гідності та Свободи на Аскольдовій могилі відкрили пам'ятник Дмитру Коцюбайлу. "Дмитро "Да Вінч" Коцюбайло був учасником Революції Гідності і воїном який з 2014го року виборював незалежність України. Його подвиг надихає і нагадує нам про те, за що боролися і продовжують боротися герої України. Скульптура на його честь — це вічний символ пам’яті й вдячності", - зазначили на офіційній Fасеbооk-сторінці Окремого батальйону "Вовки Да Вінчі".Фото: vесhіrnіy.kyіv.uаКрім того, на початку березня 2024 року стало відомо, що КМДА на засіданні ухвалила рішення про облаштування земельної ділянки площею 0,17 га на Сквер імені Дмитра Коцюбайла. Мова йде про землю, яка розташована на вулиці Миколи Гайцана, 12/14, що у Печерському районі Києва. Архітектори вже підготували генеральний план, а сам простір матиме символічний дизайн, що відтворює удар снаряда. Центральним елементом стане бронзова скульптура вовка. "Генплан скверу – пряме віддзеркалення душі та подвигу Дмитра Коцюбайла, який загинув від осколкового поранення. Це місце буде символізувати удар снаряда, де кожен куток і кожна лінія нагадуватимуть про його служіння та відданість. Бронзова скульптура вовка, який відпочиває на щиті, буде доповнена композицією з грубого каміння", - поділився у Іnstаgrаm архітектор Артем Вахрін. 

30 листопада віряни вшановують апостола Андрія Первозванного, одного з дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа. Апостола Андрія прозвали Першозваним тому, що він став першим із найвірніших учнів Христа і був із ним поруч до самого розп'яття, бачив Воскресіння і Вознесіння Ісуса. Також, завдяки Андрію, у Христа з'явився ще один учень - Симеон, брат Андрія, якого згодом назвали Петром. Прикмети гарна погода стоїть - взимку не буде ні снігу, ні морозу; мороз за вікнами - і зима буде холодною; віночок навколо місяця, що світиться, - до поліпшення погоди; лід на річці темний - влітку буде гарний урожай. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимове сонцестояння-2024: що потрібно зробити у найдовшу ніч року Що можна робити На іконах Андрія Первозванного зображують розп'ятого або поруч із хрестом. Святого шанують як покровителя рибалок і моряків - за переказами, одного разу він силою молитви воскресив сорок потопельників, своїх майбутніх учнів, які прямували до нього. У православне свято сьогодні в молитвах до святого Андрія звертаються з проханнями про захист від ворогів і стихійних лих, зцілення від різних захворювань, зміцнення віри, вдале заміжжя, збереження шлюбу, благополуччя дітей. За традицією в Андріїв день накривають багатий стіл, але з пісними стравами. Дівчата в Андріїв день традиційно ворожать на судженого, але церква ворожінь не схвалює. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".

За новоюліанським календарем свято Андрія Первозванного українці відзначають 30 листопада. Цього дня християни вшановують одного з найважливіших апостолів, якого вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України. Теплі вітання, вірші та листівки, які можна відправити близьким у свято Андрія Первозванного зібрала Gаzеtа.uа. Вітання зі святом Андрія Первозванного у листівках ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Давні обряди ворожіння на Андрія Вітання зі святом Андрія Первозванного у віршах Я помолюсь за Андрія всім ангелам в світі І попрошу волошку у стиглому житі, І попрошу здоров'я і щастя для тебе, Радості світлої, синього неба. Я попрошу для тебе тільки віри і сили, Щоби біди тебе не змели, не скосили. Я попрошу для тебе сили криці і сталі, Щоб турботи щоденні в дорозі відстали. Я помолюсь за тебе всім ангелам в світі, Хай дарують роки тобі довгі і світлі. *** Рано-вранці, до сходу сонця Ангел стукав у віконце І сказав мені новину, Що в Андрія іменини! Бажаю тобі: тихих зоряних ночей, Блакитних чи карих, чи сірих очей, І щастя безмежного, щастя людського, В житті кохати когось, лише одного! *** Ти Андрій у нас боєць, І в роботі молодець! Люблять всі тебе дівчата, Липнуть всі, немов ти м'ята, Ти в нас гордий, не здаєшся, На любов не піддаєшся! Хай завжди тобі везе, І в житті буде усе! Вітання зі святом Андрія Первозванного у прозі У День Андрія Первозванного від щирого серця хочу побажати простого і доброго життя, непереможних сил і міцної віри, невтомного бажання творити добро і допомагати нужденним, не відступати від своїх цілей і прагнень, осягати любов рідних і осявати цей світ добротою душі. *** Вітаю із Днем Андрія Первозванного. Бажаю, щоб святий Андрій завжди допомагав у добрих справах, щоб у це свято тихі води ознаменували не лише добру та спокійну зиму, а й довге твоє щасливе життя. Бажаю міцного та взаємного кохання, світлої та радісної надії! *** Щиро вітаємо з Днем Андрія Первозванного, який жив і страждав в ім'я віри, що заступається нам і понині. Побажаємо ж усім Андріям бути такими ж завзятими у досягненні своїх цілей і вірними своїм принципам та поглядам як апостол, ім'ям якого вони названі. *** Вітаю всіх із днем Андрія Первозванного. Нехай ангел-охоронець усіх чоловіків з його ім'ям дбайливо зберігає, а жінкам дарує відчуття надійності, турботи та захисту. Нехай у цей день трапляються лише гарні події, беруть нагору лише позитивні емоції, здійснюються бажані зустрічі та мрії. 30 листопада за новим церковним календарем українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах.

26 листопада віряни відзначають річницю освячення храму, створеного на честь великомученика Георгія Побідоносця, у Києві. Хто такий Георгій Побідоносець Це один із найшанованіших святих, які увійшли в історію православ'я. З давніх часів у київських князів був звичай засновувати храми на честь своїх ангелів-охоронців. Рівноапостольний князь Володимир - у хрещенні Василь - побудував у Києві та Вишгороді храми імені святителя Василя Великого, князь Ізяслав І - у хрещенні Димитрій - звів храм і монастир у Києві на честь святого великомученика Димитрія. Князь Ярослав Мудрий, який у хрещенні отримав ім'я Георгій, започаткував храм і чоловічу обитель на честь великомученика Георгія, а також побудував храм в ім'я великомучениці Ірини, ангела-хранителя своєї дружини Інгігерди. Храм на честь великомученика Георгія, Георгіївська церква, - це один із перших монастирських київських храмів, збудований у ХІ столітті. Він знаходився перед брамою Святої Софії, на розі сучасної Володимирської вулиці та Георгіївського провулка. Відомо, що на його будівництво князь Ярослав витратив великі кошти, у зведенні храму брала участь велика кількість будівельників. Георгіївська церква згадується в Лаврентіївському літописі, згідно з яким храм міг бути освячений 26 листопада 1051 року святителем Іларіоном, митрополитом Київським. Храм було зруйновано, ймовірно, внаслідок занепаду стародавньої частини Києва після того, як місто було розорено ордами хана Батия 1240 року. Прикмети дощ цього дня - наступного року буде хороший сінокіс; намело багато снігу - чекай гарний урожай; ворони каркають - до потепління; зоряне небо - буде сильний холод; дрібний сніг сипле - чекай на сильні морози, а якщо йде великими пластівцями - до тепла. Що не можна робити Лаятися і лихословити, сваритися, ображати старих і дітей, відмовляти в допомозі, лінуватися і байдикувати. Не можна залишатися в боржниках цього дня, тому краще віддати всі позичені кошти. Цього дня також не можна ходити на полювання і вирушати в далеку дорогу. Якщо поїздку перенести не можна, то слід помолитися про її благополучне завершення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли найкраще прикрашати новорічну ялинку: не пропустіть цю дату Що можна робити У це свято можна піти до храму. Георгія Побідоносця вважають покровителем хліборобів і воїнів. Святого просять про захист від ворогів і недоброзичливців, допомогу в бою, зцілення від хвороб, уберегти людей від злоби, а домашню худобу - від диких звірів. Вважається, щоб заслужити прихильність святого, потрібно добре попрацювати. За народною традицією до цього дня намагалися розрахуватися з усіма боргами - щоб прийдешній рік був вдалим і грошовим. Також за старих часів на Юрія слухали воду біля колодязів: було тихо - зима буде теплою, а якщо чути шум - потрібно готуватися до сильних морозів і хуртовин. Тим, хто дотримується посту, цього дня дозволяється гаряча їжа з олією, риба і вино. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".

24 листопада за новим календарем - день пам'яті святої Катерини, Олександрійської мучениці, преподобного Меркурія, пісника Києво-Печерського, а також преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського. Катерина жила в ІV столітті і була родом із багатої сім'ї правителя Олександрії Єгипетської. Дівчина мала рідкісну красу і розум, здобула гарну освіту, і юнаки з найіменитіших родин шукали її руки. Але Катерина оголосила, що вийде заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, мудрості та красі. Якось дівчина зустріла старця, і він повідав їй, що свого нареченого вона знайде за допомогою ікони Богоматері. Катерина прийняла хрещення і довго молилася перед іконою. Одного разу їй наснилася Богоматір із Немовлям на руках - Він простягнув їй перстень, а прокинувшись, дівчина й справді виявила на руці каблучку. У цей час в Олександрію прибув імператор Максимін на язичницьке свято. Були влаштовані жертвопринесення, зокрема й людські. Катерина пішла до імператора - просити його відмовитися від цього. Максимін був вражений красою дівчини і спробував її повернути в язичництво. Але натомість Катерина своєю проповіддю навернула в християнство 50 найрозумніших мужів імперії - за це їх потім спалили. Саму ж святу кинули до в'язниці, а потім привели на страту. За переказами, від неї Катерину врятував ангел. Імператриця Августа, царедворець Порфирій із 200 воїнами тієї ж миті увірували в Христа, за що були страчені. Загинула разом із ними і Катерина. Її мощі перенесли на Синайську гору, частина святині в VІ столітті перебувала в храмі Синайського монастиря. Преподобний Меркурій Бригинський (у миру Максим Мойсейович Матвієнко) народився 1870 року в селі Щаснівка (нині Бобровицький район Чернігівської області). У Максима була багатодітна сім'я, де дітей виховували в православній вірі. Максим з юності відвідував богослужіння, а пізніше пішов до Києво-Печерської Лаври, де його постригли в ченці з ім'ям Меркурій - на честь преподобного Меркурія в Дальніх печерах. Незабаром ченця Меркурія висвятили в сан ієрод 1926 року комуністична влада перетворила Києво-Печерську Лавру на "Всеукраїнське музейне містечко", а 1930 року монастир ліквідували. Ієромонах Меркурій став вигнанцем і якийсь час жив неподалік від Лаври на квартирах у своїх духовних чад, а потім пішов із Києва на Чернігівщину. Дорогою отець Меркурій бачив зруйновані новою владою храми і, щоб не нашкодити родичам, пішов не до рідного села, а оселився недалеко від нього, в с. Бригинці. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли найкраще прикрашати новорічну ялинку: не пропустіть цю дату Під час німецької окупації України наприкінці 1942 року масово відкривалися храми, і отець Меркурій став настоятелем місцевої парафії в будинку однієї благочестивої жінки. Святий престол для храму отець Меркурій змайстрував своїми руками. У 1946 році було освячено і відкрито для парафіян церкву на честь Пресвятої Трійці. Відомо, що за молитвами преподобного не раз відбувалися зцілення, до Меркурія йшли за порадою, в горі і в радості. Якось сільський голова з двома енкаведистами вивели батюшку в поле, щоб учинити розправу, але зброя дала відсіч тричі, і преподобний залишився неушкодженим. Тільки й сказав: "Цього разу не довелося померти". На Бригинській парафії преподобний залишався до 1956 року, цього ж року і помер. Поховали батюшку біля вівтаря ним побудованого Свято-Троїцького храму, де він прослужив 10 років, на Бригинецькому цвинтарі. У наш час документально зафіксовано щонайменше п'ять випадків чудесного зцілення від хвороб, переважно ніг, біля могили ігумена Меркурія. 21 жовтня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату благословив зарахувати ігумена Меркурія Бригинського до лику святих для місцевого шанування. Це сталося через рік. Прикмети дощ або мокрий сніг - до грудня ще потеплішає; погода тепла - такою і зима буде; вночі на небі багато зірок - наступного року буде багато грибів. Що не можна робити Уникайте гнів, лайку, лихослів'я, заздрощів, жадібності, розпачу і ліні. Не можна відмовляти в допомозі тим, хто просить. Не можна веселитися, шуміти, пиячити, займатися важкою роботою, пранням і прибиранням. Також не варто підмітати підлогу, щоб не вимести з дому удачу. Що можна робити У православне свято сьогодні звертаються в молитвах до святої Катерини - вона вважається покровителькою шлюбу, наречених, вагітних жінок, допомагає під час пологів. Заступниці моляться про хорошого чоловіка і хорошу дружину, міцний шлюб, просять поради, як залагодити розлади в сім'ї і допомогти у вихованні дітей. За старих часів, щоб зберегти рід, у Катеринин день наші предки запалювали три свічки біля ікони святої мучениці. 30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися".

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Різдво символізує народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Згідно з віруваннями, Ісус був посланий Богом, щоб спокутувати гріхи людства та подарувати йому спасіння. Його народження стало переломним моментом в історії, з чого почалася сучасна епоха - "наша  ера". Цьогоріч українці вже вдруге будуть відзначати Різдво разом із західними країнами 25 грудня.Різдво Христове: підготовка до святаСвяткування традиційно розпочинається з Різдвяного посту, або Пилипівки, що триває 40 днів - із 15 листопада по 24 грудня. Цей багатоденний піст символізує очищення душі й тіла від зла та гріхів перед великим святом.Особливе місце в українській культурі займає Святвечір, який припадає на вечір перед Різдвом, тобто на 24 грудня. У цей день вся родина спочатку прибирає оселю, а потім збирається за спільним столом, де головною стравою є кутя – символ єдності та благословення. Крім того, на трапезі обов'язково має бути узвар – традиційний напій із сушених фруктів. Святковий стіл ретельно готують, він повинен містити 12 пісних страв, що символізують 12 апостолів. У матеріалі "УП. Життя" етнологиня Наталія Громова розповіла: Все те, що відбувається до сходження першої зірки, – тривала підготовка. Вона також несе в собі ідею не лише підготувань, а саме програмування добробуту та врожаю на майбутнє12 страв на Святвечір. Фото: РіntеrеstТрадиції святкування: Святвечір та РіздвоУ Святий Вечір заборонено сваритися або лихословити, бажано знайти примирення та згладити конфлікти. Всі члени сім'ї мають бути вдома, а молодші - допомагати у приготуванні до свята. Хоча стіл зазвичай заставлений стравами досить пишно, однак не заведено переїдати. Крім того, будь-які побутові справи, рукоділля чи фізична праця цього вечора - під забороною.За святковий стіл починають сідати, щойно зійде перша зірка на небі, її ще називають Віфлеємською, адже саме вона вказала шлях мудрецям до місця народження Ісуса. Вечір починається із запалювання свічки – це символ Божого благословення. Свічка ставиться на стіл, а родина молиться за мир та добробут. Господар будинку благословляє вечерю, і всією родиною, включно з наймолодшими, розділяють цей особливий момент єдності та радості.Особливе значення на Святвечір має оформлення столу, яке теж є частиною святкового обряду. Його спершу накривають свіжим сіном чи соломою, що символізує ясла, в яких народився Ісус Христос. Зверху посипають трохи зерна, як знак достатку і благополуччя, а потім накривають скатертиною. У кутах під скатертину закладають часник, що має стати оберегом від хвороб та нечисті.Одне із головних місць біля столу займав Дідух - традиційний різдвяний символ, що уособлює родовід та зв’язок поколінь. Його виготовляють зі снопа жита чи пшениці, встановлюють на покутті біля столу, як символ врожаю, достатку й процвітання.Наш традиційний дідух – це просто сніп із жита чи пшениці, додатково там могли бути ще якісь трави. Було дуже важливо, щоб цей сніп проходив через основні точки календарного року. Тому це був або обжинковий сніп, зібраний з поля останнім, або перший – зажинковий. Він уже містив у собі ідею врожаю, – пояснила етнологиня.Дідух. Фото: РіntеrеstРанок 25 грудня починається з радісного вітання "Христос народився!"  — на що заведено відповідати: "Славімо його!" У цей день українці йдуть на святкову літургію в храмах, після чого відвідують родичів і друзів, щоб поділитися радістю великого свята. Завершення посту дозволяє урізноманітнити стіл м’ясними та іншими ситними стравами, що символізує початок нового етапу.Особливе місце в різдвяних традиціях займає колядування. Зі Святого Вечора або з першого дня Різдва колядники йдуть від хати до хати, створюючи справжнє свято. У руках вони тримають яскраво прикрашену зірку, що уособлює Віфлеємську.Колядування розпочинається лише з дозволу господарів. Після цього виконавці співають колядки - особливі пісні з побажаннями миру, здоров’я та багатства, часто супроводжуючи їх веселими сценками. У піснях зазвичай прославляють господарів будинку. Після виступу колядників їм дякують солодощами, невеликими подарунками чи грошима, тим самим підтримуючи стародавню традицію.Різдво. Фото: Дивись.ІнфоЯкі Різдвяні традиції ще існуютьВ Україні давньою і унікальною різдвяною традицією є ходіння з вертепом. Хоча в більш традиційному розумінні вертеп – це ляльковий театр, де показували мініатюрні вистави на різдвяну тематику, однак традиція вертепу в Україні дещо була розвинена. Значної популярності набув живий вертеп, де ролі біблійних персонажів виконують люди. Учасники перевдягаються в костюми, відтворюючи сцени з Євангеліє.Ворожіння на Різдво — старовинний звичай, що зберігся донині. Молоді дівчата ворожать, аби дізнатися про свою долю чи майбутнього нареченого. Щоб привідкрити завісу майбутнього, в обрядах використовували різні предмети: віск, волосся, прикраси, сніг тощо.Оскільки Святки тривають ще 12 днів після Різдва, тобто до 5 січня, варто також згадати про щедрівки. Їх зазвичай виконують напередодні Нового року, тобто вони також є частиною різдвяного циклу. Найвідомішою українською щедрівкою, яка здобула популярність у всьому світі, є "Щедрик" Миколи Леонтовича.Що не можна робити на РіздвоВсі звичаї додають святу певної атмосфери, а також зберігають зв’язок із багатою культурною спадщиною нашого народу. Тому, важливо пам'ятати, що не варто робити на Різдво:Лаятися та конфліктувати, адже будь-які сварки порушують мир та гармонію в родині. Це свято бажано провести в любові та злагоді.Вишивати, стригтися, займатися рукоділлям чи іншими побутовими справами. Загалом, всі важкі роботи прийнято відкладати аж до закінчення Святок, а цей період варто присвятити духовним справам.Давати або брати гроші в борг. Крім того, важливо завершити всі фінансові справи, погасити борги та пробачити старі образи. Різдво — це час для духовного спілкування, молитви та милосердя. Даруйте добро та проведіть день у родинному колі, приділіть увагу близьким, щоб вони відчули тепло й підтримку.Джерела: УП. Життя, НВ, Ехрlаіnеr

Завтра відзначатимуть одне з 12 головних церковних свят: ПЦУ розповіла про особливостіПравославна церква України нагадує про святкування 21 листопада Введення в храм Пресвятої Діви Марії. Свято має давню історію та особливе значення, оскільки висвітлює дитинство Божої Матері.

20 листопада, в православному календарі день пам'яті блаженної преподобної Йосафати. Блаженна преподобна Йосафата (в миру Юлія-Євгенія Хоружинська) народилася 17 листопада 1869 року в родині православних християн у селі Кривчинці, на Чернігівщині. Вона з раннього дитинства виявляла глибоке релігійне почуття і прагнення служити Богу. Юлія отримала освіту в родині та в монастирських школах. Протягом своїх молодих років вона відчувала великий потяг до духовного життя. Згодом, 1892 року, після смерті батька, вона вирішила вступити до монастиря. Її прихід до монашества припав на час, коли в Україні спостерігалися значні релігійні переслідування, зокрема через намагання польських католицьких сил і російських урядових кіл асимілювати православних українців у католицьку церкву. 1894 року вона прийняла чернецтво і отримала ім'я Йосафата на честь святої праведної Йосафати, яка також була відома своєю відданістю монашому життю. Йосафата оселилася в монастирі святого Йоана Богослова в Лаврові (нині - Лаврівський монастир), який став центром її духовної діяльності. 1905 року Блаженна Йосафата була призначена настоятелькою Житомирського жіночого монастиря, де працювала над відновленням православ'я серед українських католиків, борючись за те, щоб люди не втрачали своїх духовних коренів у важкі часи. 1919 року, під час хвилі політичних та релігійних переслідувань, Йосафату арештували більшовицьким режимом за її активну підтримку православної віри. Її заслали в табори, де вона терпіла великі страждання. Померла Блаженна Йосафата 7 грудня 1919 року, ймовірно, від фізичних страждань або від хвороби, яку вона здобула в таборах. 20 листопада - день пам'яті святого преподобного Григорія Декаполіта. Святий Григорій народився приблизно в кінці VІІ на початку VІІІ століття на території сучасної Малої Азії (на території Візантійської імперії). Він походив з багатої та знатної родини. В юному віці Григорій відчув потяг до монашого життя і прийняв рішення стати ченцем. У монастирі він отримав глибоке духовне виховання, що зміцнило його в рішенні слідувати за Христом в монашому житті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Святвечір: яку страву першою поставити на стіл серед 12 інших займався місіонерською діяльністю, проповідуючи християнство серед язичників і тих, хто ще не сприймав істинну віру. Особливу відзнаку святий Григорій здобув завдяки своїй боротьбі з іконоборцями, що було однією з найбільших єресей його часу. Прикмети Сніжить весь день до заморозків. Домашні тварини не виходять на вулицю - будуть сильні морози. Сонячно - чекайте на відлигу. Що не можна робити Не можна брати до рук будь-які гострі предмети, особливо ніж. Тому що інакше можете накликати на себе біди. Також не слід відправлятися у далеку дорогу, подорож буде невдалою. Що можна робити Щоб захистити себе і свою оселю від людей з поганими думками, перед входом ставили віник і вішали ніж. Вірили, якщо віник впаде, значить, людина, яка прийшла в гості, має негативні думки. Ніж же їх всі "відріже". 21 листопада українці відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Третьою Пречистою. Раніше, до переходу ПЦУ на новоюліанський календар, його відзначали 4 грудня. Свято присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа, та вважається одним із найважливіших релігійних подій. Введення в храм Пресвятої Богородиці - це духовне народження Марії. За значимістю це двунадесяте свято порівнюють із Різдвом. Основна ідея цього свята полягає в тому, що батьки-віряни мають залучати також своїх дітей до віри. Також цей вдалий для того, щоб привести дитину для першої сповіді.

30 листопада за новим церковним календарем ПЦУ українці відзначають Андрія Первозванного. Раніше за старим стилем його вшановували 13 грудня. Це один з 12 апостолів Ісуса Христа, який першим відгукнувся на заклик Спасителя. Нині його вважають покровителем України. Андрію Первозванному приписується пророцтво про створення міста на київських горбах. Вирушивши разом з іншими апостолами проповідувати християнство, святий Андрій прибув до Скіфії. Там його схопили язичники і розіп'яли на хресті, який пізніше назвали Андріївським. На святкування 1015-річчя Хрещення Русі цю реліквію привезли до столиці України. А взагалі вона розміщується у православному соборі в Патрі. За свідченнями в давньоруській "Повісті минулих літ", біля Київських пагорбів апостол зупинився і промовив: "Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике і Бог спорудить багато церков". Потім він піднявся і встановив на горі хрест. Традиції свята Цього дня віряни йдуть до церкви, читають молитви. В народі пекли коржики, які називалися "Калитою". Їх підвішували до стелі, а молоді хлопці намагалися підстрибнути і відкусити шматочок, не використовуючи рук. Якщо вдалося, то їхнє одруження буде щасливим. З особливим нетерпінням на свято Андрія завжди чекали молоді дівчата, які цього вечора ворожили на майбутнє, особливо на свого судженого. Наприклад, вірили, що в ніч проти 30 листопада (13 грудня за старим календарем) дівчина може побачити уві сні свого майбутнього нареченого. Для цього під подушку клали шматочок хліба, випеченого власними руками, і промовляли: "Суджений-ряджений, приходь мого хлібця скуштувати". Також під ліжко клали різні предмети з чоловічого гардеробу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Давні обряди ворожіння на Андрія Апостол Андрій вважається покровителем моряків і всіх професій, пов'язаних з морем. Тому йому завжди моляться про захист тих, хто виходить у плавання. В давнину існувало повір'я: якщо цього дня гарно попаритися, то весь рік будеш здоровим. Що не можна робити Саме від дня святого Андрія Первозванного, за народними традиціями, чинними ставали заборони, що діяли до Нового року чи навіть до Хрещення. Не можна шити, в'язати, вишивати, щоб біля загонів дикі звірі "не моталися". 8 листопада за новим церковним календарем українці відзначають Михайлів день. Раніше його святкували 21 листопада. В церковному календарі свято має назву Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних. Воно присвячене архангелу Михаїлу, який є архистратигом, тобто главою небесних сил. Оскільки це свято припадає на той час, коли селяни вже не працювали на городі, то можна було відпочити. Традиційно в цей день ходять у гості і пригощаються різноманітним частуванням.

Зеленський встановив нове професійне свято для ДБР: коли відзначатимутьПрезидент підписав указ про встановлення Дня Державного бюро розслідувань, який відзначатимуть щороку 12 листопада. Також він нагородив співробітників ДБР, двох із них - посмертно.

12 листопада віряни вшановують пам'ять святого Іоанна Милостивого, патріарха Олександрійського. Він присвятив своє життя служінню Господу. Повний текст новини

Народне свято 12 листопада Іван Милостивий, Зіновій і Зіновія.

Сьогодні, 12 листопада, Всесвітній день боротьби з пневмонією. Віряни вшановують пам'ять святого священномученика Йосафата. До Нового року залишилося 49 днів.

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

12 листопада віряни вшановують день пам'яті святого священномученика Йосафата. Святий священномученик Йосафат (в миру - Василь Кунцевич) був архієпископом Полоцьким і мучеником, який прославився своїм служінням у боротьбі за єдність Православної Церкви з Римом і захистом православної віри. Його життєвий шлях є прикладом великої віри, духовної відданості і любові до Бога та людей. Василь Кунцевич народився 17 листопада 1580 року в місті Вітебськ (тепер Білорусь). Він походив із благочестивої родини, яка була глибоко вірною православною. Ще в юному віці він виявив бажання присвятити своє життя служінню Богу. У 1604 році Василь вступив до монастиря у Вільно, де прийняв монаше ім'я Йосафат. Після постригу в монахи святий Йосафат продовжував своє духовне вдосконалення. Завдяки своїй глибокій вірі, мудрості та розважливості, він здобув повагу серед братії. 1617 року Йосафат був призначений архімандритом монастиря в Вітебську, де він почав активно займатися благочинням і духовним вихованням. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відзначаємо у листопаді: новий церковний календар з найбільшими святами 1617 року Йосафат був обраний архієпископом Полоцьким, що стало важливим етапом у його житті. Як архієпископ він активно пропагував ідею єдності Православної Церкви з Римом, що було важливим кроком у контексті історичних подій того часу. Йосафат намагався повернути багато православних церков до єдності з Римським престолом і підтримував духовне оновлення серед пастви. Попри його прагнення до єдності, це викликало велику опозицію серед ряду православних, які не бажали приймати католицьке вплив. Йосафат відстоював свою позицію на основі християнських принципів і віри, а також намагався зберегти права православних у Речі Посполитій. Святий Йосафат зазнав мученицької смерті 12 листопада 1623 року. Після того, як Йосафат відмовився відмовитися від своїх переконань і залишити єдність з Римом, він був убитий місцевими православними, які вважали його зрадником віри. Його вбивство стало результатом релігійної ворожнечі того часу. Прикмети Дощить - до Нового року буде сиро і тепло. Низько пливуть хмари - до похолодання. Хмари пливуть проти вітру - чекайте на снігопад. Що не можна робити, а що варто Не варто після заходу сонця виносити з будинку сміття - вважається, що разом з ним ви винесете з оселі й фінансовий добробут родини. Також не слід дарувати квіти - коли вони засохнуть, то удача відвернеться від людини. Це сприятливий день для роботи в саду і на городі. Можна закінчити всі справи, підготувати ділянку до зими. Вдалою буде купівля будь-якої вартісної речі. 21 листопада українці відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Третьою Пречистою. Раніше, до переходу ПЦУ на новоюліанський календар, його відзначали 4 грудня. Свято присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа, та вважається одним із найважливіших релігійних подій. Введення в храм Пресвятої Богородиці - це духовне народження Марії. За значимістю це двунадесяте свято порівнюють із Різдвом. Основна ідея цього свята полягає в тому, що батьки-віряни мають залучати також своїх дітей до віри. Також цей вдалий для того, щоб привести дитину для першої сповіді.

Що треба знати про 12 листопада – яке міжнародне свято, що відзначають християни цього дня

Сьогодні заборонено займатися важкою фізичною працею

Дізнайтеся, яка народна прикмета сьогодні вважається дуже хорошою