Search trend "15 листопада свято"

Еспресо наводить переклад статті Wybоrсzа.6 червня урядова Комісія в справах вивчення російського і білоруського впливу на внутрішню безпеку і справи Республіки Польщі в 2004-2024 рр. підвела підсумки річної діяльності. Тихо – оголошення на сайті Міністерства юстиції, яке відповідало за її організацію і діяльність, з’явилося через 4 дні і без феєрверків.Відповідно до оголошення Комісія, яка складається з 11 експертів під керівництвом генерала Ярослава Стружика, керівника Служби Військової Контррозвідки, обговорила тайний рапорт, який 7 квітня передала прем’єру Дональду Туску. Тематика аналізу – це питання безпеки, зовнішньої політики, дезінформації та економіки. Як висновок представлено 50 рекомендацій, які "повинні слугувати укріпленню супротиву країни російським впливам".Дональд Туск, фото: з відкритих джерел Генерал Стружик нагадав, що Комісія направила в прокуратуру клопотання про порушення розслідування проти Антоні Мачеревіча (звинувачення в дипломатичній зраді) і полковника Пьотра Погоновського, колишнього керівника Агентства внутрішньої безпеки (ліквідація 10 з 15 делегувань).Міністр юстиції Адам Боднар підсумував: "В умовах сучасних геополітичних викликів, які в даний час є причиною найсерйозніших загроз безпеці Польщі, висновки та рекомендовані заходи, представлені Комісією, а також висновки, подані до прокуратури, є важливим внеском у покращення безпеки Польщі".Це лише декларації. Міністри, присутні на засіданні, - крім Боднара, це міністр внутрішніх справ та координатор спеціальних служб Томаш Шемоняк та міністр культури Ганна Врублевська - та члени Комісії повністю пропустили те, що двома днями раніше було викинуто до кошику аналіз впливу Росії на польсько-українські відносини.За ініціативою ПСЛ уряд (один депутат утримався) та опозиція проголосували за Закон про створення нового державного свята: 11 липня поляки відзначатимуть Національний день пам’яті для поляків - жертв геноциду ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.Направленого - визначає акт - у 1939-1946 роках "на польське населення" "українськими націоналістами з організації українських націоналістів (ОУН), української повстанської армії (УПА) та іншими українськими націоналістичними утвореннями, що діяли на східних землях Другої Польської Республіки (воєводства Волинське, Тарнопольське, Станіславівське, Львівське, Поліське), а також сучасних воєводств Люблінського і Підкарпатського".Чому немає свята 17 вересня 1939 року, ані дня Катині, але є свято волинської бійніЦе відкрито антиукраїнські дії, оскільки немає державного дня пам'яті ані 17 вересня (вторгнення СРСР до Другої Польської Республіки в 1939 р.), ані 5 квітня (рішення радянського політбюро 1940 р. про вбивство польських офіцерів у Катині), ані також 11 серпня (наказ 00485 від 1937 р. керівника НКВС Миколи Єжова в справі так званої польської операції в СРСР, в результаті якої розстріляно 111 000 осіб).Натомість вже в 2016 році Сейм і Сенат проголосували за рішення про створення 11 липня Національного дня пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами щодо громадян Республіки Польщі.А оскільки закон мовчить про скасування резолюції, то 11 липня поляки відзначатимуть з того ж приводу і Національне свято і Національний день пам’яті. Абсурд? Не єдиний.В законі також немає згадки про те, що в 2018 році до Закону про Інститут національної пам’яті - на додаток до "єврейських" поправок, які передбачають покарання за приписування польському народу чи польській державі відповідальності за злочини, вчинені нацистською Німеччиною – введено також "українські" поправки. Згідно з ними злочини українських націоналістів були прирівняні до комуністичних та нацистських злочинів, визначено, що вони тривали в період 1925-1950 років, також встановлено штрафи за заперечення їх.Президент Анджей Дуда та Адам Боднар, тогочасний речник Громадянських Прав, засудили використання фрази "українські націоналісти" та "Східна Малопольща".Трибунал погодився з їхніми застереженнями та видалив обидва терміни з закону.фото: з відкритих джерел Виконання судових рішень Конституційного трибуналу - це зобов'язання законодавчих та виконавчих органів влади, але протягом 6 років ані влада ПіС, ані нинішня не зробили нічого. Тобто закон зобов’язує, але без визначення того, хто вчинив злочин проти поляків у 1925-1950 роках та на якій території.У грудні парламентський клуб ПіС приніс проєкт, в якому було зазначено, що злочин було вчинено 2 членами та співробітниками ОУН - Бандера (ОUN -В) і УПА та іншими українськими формуваннями, що співпрацюють з Третім Німецьким Рейхом". І що мова йде про вчинки 1921-1950 років. Перше читання проєкту відбулося в Сеймі 6 лютого, після чого він опинився в комітеті.Також проводиться підрахунок кількості польських жертв. У законі, прийнятому 4 червня, мова йде про 100 тисяч осіб, Інститут національної пам’яті стверджує, що їх було 120 тисяч, а Пшемислав Чарнек, який представляв проєкт ПіСу, - 200 тисяч.У випадку польсько-українських історичних відносин немає ані норм, ані здорового глузду, оскільки все можна сказати і прийняти.Партія "Право і справедливість", фото: gеttyіmаgеs Зовсім не Інститут національної пам’яті. Де розташований "центр Путіна" в ПольщіЩо стосується проєкту Народної партії, уряд не зайняв позиції, оскільки, як заявив заступник міністра культури Мачей Врубел під час парламентської дискусії, "наразі вже нічого не стоїть на шляху урочистого святкування 11 липня, але Міністерство культури та національної спадщини, звичайно, не вносить поправок до цього парламентського законопроекту". Чому, можна запитати, очевидно, що влада вмила руки? Зрештою, у випадку обговорених історичних законів ми маємо справу з показовою присутністю московських фахівців."Українські" поправки до Закону про Інститут національної пам’яті були написані в інтересах Росії та її спеціальних служб. Не інакше є щодо закону, внесеного ПСЛ (Польською Селянською Партією). Войцех Чухновский заявив у "Газеті Виборчій", що в лютому комісія генерала Стружика надіслала список з 25 імен людей, що розповсюджують пропаганду Кремля в Агентстві Внутрішньої Безпеки.Зі слів його співрозмовника та члена Комісії, найважливішим джерелом пропаганди Кремля в Польщі є середовище, зосереджене навколо Видавничого Дому "Польська Думка" - "головний центр" для проросійських ініціатив у Польщі."Польська думка", перерахував співрозмовник Чухновського, має власне інтернет-телебачення, просуває там Гжегожа Брауна, закликає українців, які живуть у Польщі, щоб "поверталися додому", і розповсюджує фальшиві новини про прихильність до українців у черзі до лікаря, їх злочин і гроші, які вони отримують від держави і за які вони "не виражають вдячності".У своєму підході Європейський Союз є "тоталітарним творінням", Україна це "бандерівсько - фашистська держава", а "спеціальна операція в Україні" була спровокована американцями.Крім телеканалу "Польської думки", комісія в листі до Агентства внутрішньої безпеки назвала інші портали: Nаtіоnаlіsts.nеt, Nаtіоnаl.іnfо, krеsy.іnfо. Анонімний член Комісії заявив, що загальними цілями публікації цих ЗМІ є:• зменшення довіри до польського уряду (як попереднього, так і теперішнього);• розпад Європейського Союзу;• послаблення Заходу в цілому;• посварити Польщу з Україною.І він зробив висновок: "Цими порталами як джерелами користуються сторінки в соціальних мережах, які заражають польський публічний простір. Вони значною мірою обслуговуються спеціальними підрозділами російської армії, призначеними для підтримки фейкових сторінок".Після таких висновків експертів з російської дезінформації повинні включитися всі контрольні лампи в структурах, які дбають про безпеку держави.Вони не включилися. Навпаки, лампи, що застерігають від "центрів Путіна", згасли, натомість включилися лампи, що попереджають про "небезпеку" від України.Ексгумації йдуть добре, і ПСЛ обирає дипломата з ПНР та кореспондента з МосквиПредставником для звітності по Закону від 4 червня обрали депутата Тадеуша Самборського. У 1977 році він захистив докторську дисертацію в університеті імені Ломоносова в Москві, в 1970 -х та 1980 -х роках він був першим секретарем посольства Польської Народної Республіки у В’єтнамі та Лаосі, а потім був московським кореспондентом "Зеленого Прапора", органу Об’єднаної народної партії – партії-сателіта Польської об’єднаної робітничої партії на початку існування Польської Народної Республіки.Він двічі засідав у Сеймі від імені ПСЛ (1993-1997, 2001-2005), у 2023 році він отримав мандат від списків партії "Третій Шлях", був президентом фонду "Допомога полякам на Сході", до 2017 року він належав до керівництва Товариства "Польща - Схід" - до 1990 року Товариства польсько-радянської дружби.Самборський є постійним автором "Польських думок", він часто пише про злочини ОУН-УПА, у 2023 році він опублікував збірку своїх текстів у її видавничому будинку. "Польська Думка" - це медіа-покровитель його фестивалю.Майкл Олшевський, керівник закордонного департаменту "Виборчої", - один із небагатьох журналістів, який критично писав про закон, заявив, що "заявники з ПСЛ і "Третього Шляху" побачили шанс в антиукраїнських настроях і - як практично весь наш політичний клас - стали заручниками антиукраїнської риторики".Послідовність подій показує, що мова йде не лише про перегони, хто першим досягне союзу з Конфедерацією та Брауном. Наприкінці листопада міністри закордонних справ Польщі та України, Радослав Сікорський та Андрій Сибіга підписали декларацію, яка розблокувала питання про ексгумацію польських жертв в Україні та українських жертв у Польщі.Робоча група почала працювати під егідою міністерства культури. 24 квітня, завдяки особистому залученню прем’єр -міністра Дональда Туска та президента Володимира Зеленського, ексгумаційні роботи розпочалися в Пужниках на Тернопольщинні, завершилися в травні виявленням останків 42 поляків, убитих УПА. Прем'єр-міністр назвав цю подію "проривом".У відповідь Чарнек сказав, що прориву немає. Він стверджував, що після її прийняття "неможливо буде в Польщі під загрозою покарання прославляти УПА, бандеревців, всіх тих українських націоналістів, які вбивали наших співвітчизників 80 років тому"."Закон також покладе край цим ганебним переговорам Міністерства культури та національної спадщини з українською державою щодо можливих подальших пам’ятників УПА в Польщі", - додав він, представляючи поправку від ПіС до Закону про Інститут національної пам’яті.Здавалося б, усі розуміють, що "в нас є довоєнні часи", як зазначає Туск, і що якщо Україна потрапить під удари росіян і зраду американців, ми будемо сусідами з Росією Путіна не на ділянці 628 кілометрів (Кролівець, у російській номенклатурі Калінінград плюс Білорусь), а 1163. Можливість ведення Москвою гібридної війни від дезінформації та радіоелектронної боротьби до регулярного саботажу радикально зросте.Здоровий глузд вимагає мінімізувати все, що розділяє поляків та українців. Москва навіть не приховує, що однією з її цілей є конфлікт наших націй. Але це не так - Україна також є ворогом для численних польських політиків.Чи полегшує РSL завдання БраунуСвій проєкт Польська селянська партія (РSL) подала до маршалківської палати 25 квітня, тобто на другий день після початку ексгумації у Пужниках.Тими ж днями невідомі особи на поруйнованій могилі 62 вояків УПА на горі Монастир – також відомій як Монастир – у ґміні Горинець-Здруй встановили табличку з написом: "Спільна могила українців, членів УПА, відповідальних за терор і геноцид беззахисного польського, українського та єврейського населення. Господи Боже, змилуйся над ними і не зараховуй їм тих страшних вчинків, яких вони допустилися супроти своїх братів. "Прощення не означає забуття, але – зцілення болю"".Міністерства культури Польщі та України у спільній заяві назвали цей інцидент "свідомою провокацією, що слугує інтересам держави-агресора Росії  і має на меті зірвати конструктивний діалог, який останніми місяцями розвивається між нашими країнами".Табличку демонтували, тож Браун не зміг урочисто "відкрити" її 2 травня, як це собі планував.І можна було б відзначити невеликий поступ у розплутуванні польсько-українського вузла, якби не РSL і той спосіб, у який народники домоглися ухвалення свого проєкту.Генерал Стружик передав прем’єрові закритий звіт комісії 7 квітня, у якому містилася оцінка видання "Мyśl Роlskа" ("Польська думка") як "осередку Путіна" в Польщі, а також 50 рекомендацій щодо обмеження російського та білоруського впливу.фото: jаgіеllоnіа.оrg Чи передав глава уряду звіт Владиславу Косіняку-Камишу? Ми не знаємо, хоча це було фактично непотрібно, адже віцепрем’єр і міністр оборони делегував до комісії професора Ґжеґожа Мотику – керівника Військового історичного бюро та відомого дослідника польсько-українських відносин. Генерал Стружик кілька разів доповідав про результати роботи комісії на засіданнях уряду.Спочатку доповідачем проєкту, який підписав Косіняк-Камиш, мав стати віцеспікер Сейму Пьотр Зґожельський, який змагається у радикалізмі з Брауном щодо стигматизації українських націоналістів. Однак народний політик виявився недостатньо принциповим, і 30 травня його замінили на Самборського.Це трапилося перед другим туром президентських виборів, коли РSL сподівався на перемогу Рафала Тшасковського.Метою внесення на розгляд і проштовхування законопроєкту була не лише боротьба з антиукраїнським радикалізмом і зрив ексгумації. Йшлося також про те, щоб показати, що з "хабом Путіна" не може статися нічого поганого, незалежно від висновків комісії генерала Стружика та поточної політичної констеляції. До речі, представник "хабу" був делегований для того, щоб переконатися, що в антиукраїнському котлі під коаліцією, яка називає себе демократичною, не бракує політичних дров.Символічно, що закон про антиукраїнське національне свято був прийнятий 4 червня, в День свободи і прав людини, який відзначається в пам'ять про вибори 1989 року,  які призвели до краху комунізму в нашій країні (єдиний, хто помітив цей збіг, був Владислав Фрасинюк на шпальтах Nеwswееk) та ініціювали зміни в усьому регіоні, що незабаром привели до розпаду СРСР і становлення 15 його республік, зокрема й України, як незалежних держав.Донедавна польська влада представляла безперервність повстань за свободу і демократію в нашому регіоні як підставу для польської слави і політичної величі. Від польського Жовтня 1956 року та Угорського національного повстання, через Празьку весну, Солідарність 4 червня та Осінь народів 1989-го року до українських Майданів 2004-го та 2013-2014 років і нинішньої боротьби українців проти російських окупантів.А коли День волонтерів, які допомагають біженцям з УкраїниРозуміння цієї традиції могло б підштовхнути до заснування Дня польського волонтера в пам'ять про неймовірну солідарність, виявлену мільйонам українців після 24 лютого 2022 року. Тоді величезна частина польського населення показала здивованій Європі, що таке людська щедрість і серце і в чому проявляється дух старого континенту та його цінності.Натомість політики надірвали польську солідарність щодо України, додавши ще один ком у могилу знаменитої "лінії Ґедройця" у польській східній політиці.Інституції, такі як комісія генерала Стружика, мають пройти два випробування, щоб оцінити їхню реальну користь для безпеки держави.Першим є виявлення ворожих впливів серед попередньої влади. З цим, як видається, комісія справляється.Друге – виявлення російських та білоруських впливів серед своїх. А цим керівники держави знехтували. І менш важливо – чому: чи через підтримку коаліції заради голосів народників, чи змагання у антиукраїнстві з правими, чи відверті докори "невдячним українцям", які "не хочуть знати правду про Волинь".Значення має результат – те, що в польсько-українських відносинах ми зайшли в глухий кут.Українці вчинили мудро, коли надали кілька нових дозволів на ексгумацію, попри ворожий крок Польщі.А оскільки мости не спалено, варто шукати шляхи виходу з нинішньої ситуації.Починати варто із найголовнішого, тобто з громадської думки. Під час ексгумаційних робіт у Пужниках Кароліна Левицька в ефірі ТОК FМ розмовляла з професором Мотикою. Вона зазначила, що причиною запровадження Україною у 2017 році ембарго на ексгумаційні роботи було те, що їх проведення виявило б "ще більше полів, братських могил, наповнених кістками жертв з-поміж цивільного населення. І Києву рано чи пізно довелося б зіткнутися з цією дуже складною і темною сторінкою своєї історії".Вона додала, що, зрештою, зруйновані у 2015-2017 роках "невідомими зловмисниками" українські могили та меморіали, були незаконними.Брак знань не повинен звільняти від журналістської етики. Насправді частину руйнувань здійснили місцеві органи влади, тоді як російська агентура діяла відкрито, розміщуючи відео зі своїх дій на порталах так званої Донецької Народної Республіки. Могила на горі Монастир була впорядкована на підставі угоди Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва зі Спілкою українців у Польщі.Після кількарічних складних переговорів було домовлено, що на табличці з іменами з’явиться напис "загинули за вільну Україну". Головою Ради тоді був Станіслав Бронєвський, керівником "Сірих шеренг", у переговорах брав участь Світовий союз солдатів АК, зокрема середовище 27-ї Волинської дивізії.Ці люди знали події Другої світової війни з власного досвіду, їхні близькі загинули від рук українців, вони самі брали участь у польсько-українських боях. І все ж вони підтримали угоду Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (RОРWіМ) зі Спілкою українців у Польщі (ЗUwР), вбачаючи в ній елемент ширшого порозуміння між поляками та українцями.Ось чому Росія та її агентура, а також проросійські та ендеківські сили роблять усе можливе, щоб могили на горі Монастир не відновили у погодженому вигляді. Кремль зацікавлений, щоб поляки і українці показали, що не здатні осмислити драматичне минуле і думати про спільне майбутнє.Дослідження професора Галагіди та неприємні факти для польських істориківКілька зауваг щодо істориків. У польській правовій системі відбувається жонглювання датами, назвами українських формувань і такими термінами, як "українські націоналісти", а також кількістю жертв. Це означає, що роль дослідників зведена до нуля, бо польська держава не зважає на їхні дискусії та висновки, проголошуючи "правду" залежно від політичних потреб.І це в контексті ситуації, коли під час підготовки до ексгумаційних робіт з'ясувалося кілька не дуже приємних для польської держави фактів.Підтвердилося, що єдині комплексні дослідження щодо ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років проводить команда професора Ігоря Галагіди в Українському католицькому університеті у Львові. За 7 років роботи дослідники встановили імена понад 22 тисяч українських жертв і визначили їхню загальну кількість - понад 30 тисяч. Наразі вони працюють над ідентифікацією польських жертв.Завдяки цьому українська сторона змогла представити список із 200 населених пунктів у Польщі, у яких загинуло щонайменше 5 цивільних осіб української національності.Такого комплексного переліку для населених пунктів на території України не змогли представити ні Інститут національної пам’яті (ІРN), ні жодна з численних установ, що займаються історичною політикою.Те саме стосується кількості польських жертв і встановлення якомога більшої кількості імен.Також з'ясувалося, що, всупереч твердженням деяких істориків, політиків і журналістів, ексгумація не є способом встановлення кількості жертв та їхньої ідентифікації. Стосовно конкретних населених пунктів – це ефективний і необхідний метод, але не для всієї території, на якій у 1940-х роках розгорталася польсько-українська драма.А тому історики повинні виконати свою роботу, і село за селом, місто за містом намагатися встановити імена жертв, щоб порахувати їх з відносною точністю. Це єдиний і найнадійніший спосіб дізнатися реальну картину минулого і віддати данину пам'яті тим, хто був убитий.     В ефірі ТОК FМ професор Мотика назвав дослідників, які ставлять під сумнів польську цифру 100 тисяч, "науковими антивакцинаторами". Тому що ніхто не ставив під сумнів польські дослідження, які називають таку цифру. Слова професора мають державну вагу, адже він є найважливішою посадовою особою в історичній політиці нинішньої влади. Окрім того, що він очолює ВБГ і є членом комісії генерала Стружика, він також входить до Колегії ІНП.   Але польська історіографія досі оперує оцінками, за якими кількість розстріляних обчислюється десятками тисяч людей, хоча минуло достатньо часу для ретельного дослідження цього питання.Маючи певні знання про літературу на цю тему, польські, українські, радянські та німецькі документи, а також про часткові результати ідентифікації польських жертв, я можу дати дружню пораду. Історики зроблять суспільству послугу, коли почнуть готувати громадян до сприйняття інформації про те, що польських жертв було незрівнянно менше, ніж загальноприйняті 100 тисяч.Що не применшує значення того факту, що жертв було десятки тисяч, і що кожна з них заслуговує на поховання, відновлення імені й прізвища і пам'ять.І на завершення кілька слів до службовців із ліквідації загроз для безпеки Польщі. У гучному інтерв'ю Донати Субботко "Росія вже тут" генерал Пьотр Питель, голова Служби військової контррозвідки у 2014-2015 роках, заявив, що "все, що сталося в Польщі після 2015 року, відповідає російським інтересам". І що польські служби залишили державу "голою і незахищеною" перед обличчям російської загрози.Через півтора року після того, як колеги генерала повернулися до виконання службових обов'язків, доводиться констатувати, що у сфері впливу Росії на польсько-українські відносини такий стан справ зберігається і сьогодні.

Вишиванка пасує кожному і доречна всюди - на вулиці, дитячому святі, роботі, у волонтерському центрі, на фронті. Це не просто вбрання - у ній наш характер, історія, воля. У вишиванці закодовано те, чого не зітреш ні часом, ні війною. Вона нагадує, хто ми, поєднує традицію із сучасністю, говорить мовою кольору, орнаменту, історії. Героїв спецпроєкту Gаzеtа.uа та Благодійного фонду "МХП-Громаді" об'єднує любов до вишивки, бажання зберегти традиції та передати їх наступним поколінням. А ще вони переможці конкурсу бізнес-ідей "Роби своє", який став можливістю реалізувати власні ініціативи та рухатися вперед. Також розкажемо про досвід громади на Київщині, що прагне зберегти і відтворити традиційний одяг, взуття, головні убори та прикраси в межах унікального проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини". Реліквії моєї родини дарують радість "Я дуже часто ношу вишиванки. Маю їх багато. Серед улюблених синьо-жовта сорочка та сукня з біло-рожевою вишивкою на синій тканині. А ще зберігаю справжню сімейну реліквію мамину сорочку. Моя бабуся мала чотирьох доньок і всім вишила довгі сорочки. Це була складна робота: техніка кручена, візерунки дуже дрібні. Мамину сорочку я постійно вдягала у школі на виступи. Тепер її часто просять у мене напрокат. Якось тітка побачила, що на мамину сорочку такий попит, і подарувала мені ще і свою. Реліквії моєї родини дарують радість іншим. Це дуже ексклюзивні речі: домоткане полотно, ручна робота їх важко повторити", розповідає вінничанка Тетяна Панасенко, авторка проєкту "Пошиття одягу з елементами національної вишивки" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року. Тетяна багато років займається пошиттям і прокатом карнавальних костюмів. Планувала розширити асортимент і створювати одяг з елементами вишивки, але через війну та фінансові труднощі не могла самостійно придбати вишивальну машину. "Про конкурс "Роби своє" від Благодійного фонду "МХП-Громаді" дізналась із соцмереж і вирішила спробувати. Уже 20 років офіційно працюю як підприємець, сплачую податки це була одна з умов участі. Єдине, що лякало, я ніколи не писала бізнес-плану. Але допоміг син. Потім разом освоювали комп'ютерну вишивальну машину, яку придбала за грантові кошти. Завдяки перемозі вдалося суттєво розширити асортимент. Вишивка нині дуже актуальна отримую багато замовлень на національний одяг. Клієнти поділилися на два напрями: одні хочуть етновишивку, інші в сучасному стилі. Дехто замовляє вишивку бісером. Серед найпопулярніших кольорів чорно-червоні та синьо-жовті", ділиться підприємиця. Національний одяг у Тетяни часто замовляють до Дня вишиванки, Дня матері, Дня Конституції. Серед її клієнтів багато вчителів, які шукають сукні для Першого вересня, шкільних вечорниць, вистав. "Нещодавно один хлопчик-співак виграв пісенний конкурс в Україні, і його запросили виступити за кордоном. Я шила для нього жупан із полотна, козацьку шапку з брошкою та пір'ям у гетьманському стилі. Костюм викликав справжній фурор. Тепер він мій постійний клієнт. А ще одному хлопчині також співаку шила костюм січового козака", додає переможниця конкурсу бізнес-ідей "Роби своє". 548 бізнес-ідей на 38 млн грн підтримав Благодійний фонд "МХП-Громаді" У вишиванках намагаюся втілити мрії людей "Мої клієнти найбільше люблять вишивку гладдю вона гарно лягає на полотно. Кожен обирає свою символіку: орнаменти, колоски, що нині в моді, ластівок. Для себе ще до війни я вишила сукню з білими ліліями на синьому тлі. Виготовляю також футболки для хлопців на фронт із написами, що зігрівають душу: "Молимося за тебе", "Чекаємо вдома". Була одна футболка від родини бійця: "Любимо тебе, татку. Твої дівчатка", розповідає Наталія Михальчук із села Четвертня Волинської області, переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року з проєктом "Одяг має значення". Наталія закінчила швейне училище в Луцьку. Спочатку займалася ремонтом одягу, шила пальта й куртки. Згодом освоїла вишивку. "Назбирала грошей купила маленьку побутову вишивальну машинку. Попит був великий, хотіла розвиватися. Мріяла створити власну лінію вишитого одягу, запатентувати бренд. Навіть планували з чоловіком збудувати для мене майстерню біля дому. Але не склалося", пригадує майстриня. Про конкурс Наталія дізналася від знайомої. З поданням заявки допомогла односельчанка Оксана Леонідівна. "І от одного дня чую: "Вітаємо!" Мурашки по шкірі. Ми з чоловіком не вірили, поки не побачили мого прізвища серед переможців. Отримала 100 тисяч гривень гранту. Придбала комп'ютерну вишивальну машинку, промисловий оверлок і парогенератор. Думала брати кредит на оренду приміщення, але чоловік подарував свій гараж і допоміг зробити ремонт. 24 листопада ми відкрилися. Тепер кажу всім: якщо людина має мету все обов'язково вийде. Головне не боятися", ділиться Наталія. За її словами, тепер працювати непросто: війна, високі податки. Але вона вірить у майбутнє мріє запатентувати власний бренд і найняти помічницю. Нині допомагають донька й чоловік. "У своїх вишиванках я втілюю мрії людей. Усі роботи - ексклюзивні, не повторюються. Частину ідей вигадую сама, частину знаходжу в інтернеті або купую в дизайнерки. Мала замовлення від родини, яка їхала до дітей у США: вишивала одяг для зятя, доньки та двох дівчаток. Мої вишиванки вже є в Нідерландах, Німеччині", підсумовує Наталія Михальчук. За орнаментом можна впізнати регіон В'ячеслав Горегляд, власник студії "Черешня" з міста Липовець на Вінниччині, до повномасштабної війни разом із дружиною вів невеликий бізнес ательє з ремонту одягу та магазин поруч. На Новий рік перед вторгненням подружжя придбало просту вишивальну машинку й почало виготовляти крижми та рушники. "З першого дня повномасштабної війни я пішов на фронт. Демобілізувався наприкінці 2023 року. Все здавалося гнітючим. Потрібно було знайти себе, зайнятися чимось важливим. Конкурс бізнес-ідей "Роби своє" допоміг мені реалізуватися. Участь запропонував знайомий. Я пройшов пітчинг, захистив бізнес-ідею. Однією з умов було співфінансування: переможець отримував 100 тисяч гривень гранту й мав додати ще стільки ж. Разом із дружиною ми інвестували 200 тисяч у потужну вишивальну машину та витратні матеріали", розповідає В'ячеслав. За його словами, вишиванки були популярні ще до війни, а нині попит значно зріс. "Орнамент часто підказує, з якого регіону людина. Наприклад, троянди характерні для Донеччини, на Вінниччині поширена сніжинка-хрестик. У нас великий вибір тканин і ниток. Як на мене, найкраща вишиванка це чорне з червоним на білому тлі. Сам ношу сорочку з боковим орнаментом, вишитим зеленими нитками. А з дружиною маємо сімейний лук із подільським орнаментом з пташками. На 20-річчя шлюбу запросили друзів усі прийшли у вишиванках. Так святкуємо й дні народження, і річниці", ділиться підприємець. Студія "Черешня" працює виключно з індивідуальними замовленнями, створюючи унікальні дизайни. "Син мого побратима випускався зі школи, ми пошили для всієї родини святкове вбрання - батькам, випускнику й маленькій сестричці. Кажуть, на святі всі захоплювалися їхніми образами. А нещодавно жінка замовила рушник і дві вишиванки для доньки й онуки, які живуть в Ізраїлі", додає В'ячеслав. Він зазначає, що раніше популярними були класичні вишиванки, а тепер усе більше клієнтів обирає асиметричну вишивку з елементами з боку чи візерунками, що виходять зі складки. "Якось клієнтка замовила вишиванку білими нитками на білому полотні. Коли побачила результат, сказала: "Я в неї закохалася", згадує переможець конкурсу "Роби своє" 2023 року. Просять відтворити вишиванки бабусь і прабабусь "За фахом я юристка. Але доля склалася інакше: вже понад вісім років займаюся вишивкою. Починала з картин і постільної білизни. Люди захоплювалися моїми роботами, просили продати. Тоді і придбала побутову вишивальну машинку, але вона не дає такого результату, як промислова. Завдяки участі в конкурсі "Роби своє" мені вдалося вийти на професійний рівень", ділиться Світлана Гудима з міста Рудки на Львівщині, власниця "Майстерні вишиванок" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2024 року. Світлана працює зі старовинними вишивками, фасонами та тканинами, приділяючи увагу найменшим деталям. Вона цінує довіру клієнтів і віддана своїй справі. "Дуже люблю те, що роблю. Якось знайома виграла конкурс "Роби своє", і це надихнуло мене спробувати. Хоча довго вагалася бізнес-план у мене був, але не вистачало рішучості. Саме тоді мій син дуже прагнув на фронт. Просила його зачекати, та він усе ж пішов. Через хвилювання я навіть забула, що подала заявку. А тоді до магазину зайшла знайома та привітала з перемогою. Емоції були неймовірні важко передати словами", пригадує Світлана. Майстриня мріє створити повноцінну колекцію вишиванок Львівщини. "У нас надзвичайне розмаїття візерунків. Сокальська вишивка лише чорними нитками по білому полотну, яворівська яскрава, кольорова. На Городоччині в кожному селі свої елементи: десь квіточка, десь ромбики. Вишивка це код нації. У кожному візерунку наша доля, боротьба, любов, перемоги". З особливою ніжністю Світлана розповідає про вишиванку своєї бабусі. "Після її смерті у скрині знайшла сорочку зберігала в паперовому пакеті з лавровим листом, щоб не з'їла міль. Я зрозуміла: це її дівоча сорочка. Поставила собі за мету відтворити. Тепер у мене є і оригінал, і моя версія", ділиться майстриня. За словами Світлани, клієнти часто приносять вишиванки своїх бабусь чи прабабусь, просять відтворити їх максимально автентично. "Сьогодні особливо популярна саме давня вишивка", зазначає власниця "Майстерні вишиванок". Спадок для майбутніх поколінь Зберегти традиційний український одяг для майбутніх поколінь таку мету поставили в Миронівській громаді на Київщині. Торік учасники виїзних етнографічних експедицій у межах проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини" зібрали 39 зразків народного одягу та 51 інтер'єрний предмет із 20 сіл громади. Проєкт реалізовано за підтримки Благодійного фонду "МХП-Громаді". Під час експедицій представники Миронівського краєзнавчого музею спілкувалися зі старожилами, які ділилися унікальними знаннями та спогадами про культурну спадщину рідного краю. "Мета проєкту дослідити, відтворити й оцифрувати традиційний одяг Миронівщини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, який зберігся в музеях, школах, будинках культури та приватних колекціях. Ми вже мали досвід співпраці з Фондом: 2022 року реалізували проєкт "Відродження", присвячений традиційному ткацтву. Тоді вперше торкнулися й теми народного одягу. Адже традиційний костюм це обличчя не лише країни, а й кожного регіону. Саме тому обрали його темою наступного дослідження", розповідає Інна Савсюк, директорка Миронівського краєзнавчого музею. Проєкт "СПАДОК. Одяг Миронівщини" стартував у липні 2023 року та складався з кількох етапів. Перший етап експедиції Команда здійснила 20 поїздок у села громади. До роботи долучилися провідні фахівці - Володимир Щибря, директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, та Наталія Телегей, етнологиня з Державного наукового центру захисту культурної спадщини. Усі поїздки зафіксували на відео. На основі матеріалів створили ютуб-канал, де публікують інтерв'ю з очевидцями. Другий етап оцифрування 118 автентичних експонатів, зокрема з музейних фондів, завантажено на міжнародний музейний портал musеum-dіgіtаl: Ukrаіnе. Завдяки цьому колекцію можуть побачити поціновувачі традиційного одягу в усьому світі. Третій етап відтворення Обрали зразки одягу та архівні фотографії, які були оцифровані й використані як основа для реконструкції. Одяг, головні убори, прикраси та взуття виготовляли фахівці майстерень Неrіtаgе аnd Тrаdіtіоn, "ВидимоНевидимо" та Сhоrnе. На сьогодні Миронівський краєзнавчий музей має шість комплектів традиційного вбрання Миронівщини чотири жіночі й два чоловічі. Їх використовуватимуть для виставок, реконструкцій, фотосесій та культурно-просвітницьких заходів. "Тепер ми можемо показати, який вигляд мали миронівці 100 і більше років тому. Для нашого регіону характерна вишивка в чорно-червоній гамі, з орнаментами у вигляді квітів, ягід полуниць, вишень, винограду. Найпоширеніша техніка - хрестик, але трапляється й гладь", підсумувала Інна Савсюк. Тест: Що ти знаєш про вишиванки Традиційно третього четверга травня в Україні святкують День вишиванки. Цього року він припадає на 15 травня. Вишиванка - це не просто одяг, а ознака національної ідентичності. Українці одягають традиційне вбрання, щоб продемонструвати єдність і любов до своєї країни. Пропонуємо пройти тест і перевірити свої знання про вишиванки. Якого року вперше відзначили День вишиванки? 1) 2006 Правильно. Перше святкування відбулося за ініціативи студентів. 2) 1991 Це рік проголошення незалежності України, а День вишиванки виник значно пізніше. 3) 2014 Важливий для сучасної історії рік, але День вишиванки існував раніше. Яке місто стало батьківщиною Дня вишиванки? 1) Київ Столиця активно святкує День вишиванки, але свято започаткували в іншому місті України. 2) Чернівці Правильно, саме в Чернівцях студенти та викладачі Національного університету імені Юрія Федьковича обрали один день і всі разом одягнули вишиванки. Згодом ця традиція стала всеукраїнською. 3) Львів Місто має давні традиції, але не є ініціатором свята. Якими кольорами вишила мати сорочку у відомій пісні "Два кольори"? 1) Червоний і чорний Правильно. "Два кольори мої, два кольори: червоне то любов, а чорне то журба" - співається в пісні на слова Дмитра Павличка. 2) Синій і жовтий Це кольори прапора України. Також їх часто використовують у вишиванках. 3) Зелений і білий Популярні кольори для вишиванок, але не згадуються в цій пісні. Скільки видів і технічних прийомів вишивки налічують в Україні? 1) 10 Значно більше. Також для кожного регіону характерні свої орнаменти. 2) 50 Їх більше. Наприклад, у решетилівській вишивці білим по білому, внесеній до спадщини ЮНЕСКО, поєднують 5-7 технік одночасно. 3) Близько 100 Правильно. Популярні техніки - гладь, хрестик, мережка, низь, бігунець тощо. Кожен символ на вишиванці має своє значення. Нині часто використовують зображення колосків пшениці. Що вони означають? 1) Сімейне щастя, благополуччя Символом цього на вишиванках є виноград. 2) Багатство, достаток, здоровʼя Правильно, це древній символ. Такі вишиванки вважаються ще й оберегами. 3) Любов, краса, материнство Символом є калина. Результати тесту: 12 правильні відповіді Твій шлях тільки починається. Але вже сьогодні ти знаєш більше про вишиванки, ніж учора! 34 правильні відповіді: Чудовий результат. Вишиванка тобі пасує і зовні, і внутрішньо! 5 правильних відповідей: Ти знаєш багато і цінуєш традиції. Вишиванка для тебе не просто одяг. Це мова, якою українці передають історію, любов і силу.

Про це повідомили на сайті Євробачення.Швейцарський мовник частково оприлюднив лайнап виступів в інтервал-актах. Шоу в прямих ефірах відбудуться 13, 15 травня (перший і другий півфінали) та 17 травня (гранд-фінал).SRG SSR реалізує три святкові теми. У фокусі буде повернення до початків Євробачення. Глядачам нагадають, що перший конкурс провели саме у Швейцарії в 1956 році.Кожне з шоу розповість свою історію, які разом об’єднаються девізом "Ласкаво просимо додому".Перший півфінал, який відбудеться 13 травня, проведуть під темою "З чого все почалося", щоб вшанувати Луґано - місце народження пісенного конкурсу "Євробачення".Другий півфінал, 15 травня, відзначатиме шанувальників Євробачення - "Фанати Євробачення". Це буде свято для єврофанів усіх часів.Гранд-фінал, 17 травня, відбудеться під гаслом "Святкуймо нового переможця". 26 країн змагатимуться за омріяний скляний трофей.Хейзел Бруггер і Сандра Студер будуть ведучими двох півфіналів, а у гранд-фіналі до них приєднається Мішель Хунцікер.На шоу виступатимуть виконавці, які об’єднають різні музичні жанри: від неочікуваних сюрпризів до суміші швейцарської самобутності та міжнародної попкультури.Виступатимуть представники Швейцарії попередніх років — Раоlа, Реtеr, Suе & Маrс, Luса Нännі та Gjоn’s Теаrs, які виконають попурі, присвячене багатій спадщині країни. Окремо віддадуть шану історичній перемозі Nеmо на конкурсі 2024 року.До створення шоу приєдналась шведська хореографка, танцівниця й продюсерка Саша Жан-Батист, яка працювала над виступами Lоrееn, Елені Фурейри та Gjоn’s Теаrs.У суботу, 8 лютого 2025 року, відбувся фінал національного відбору на Євробачення-2025, у якому переміг гурт Zіfеrblаt з піснею Віrd оf Рrаy. Після змін умов для отримання листа сприяння від Мінкульту для перетину кордону митцями і медійниками у МКСК пояснили, чи зможе Zіfеrblаt поїхати на Євробачення за новими правилами виїзду.Гранд-фінал 69-го пісенного конкурсу "Євробачення-2025" відбудеться 17 травня в місті Базель, а півфінали проведуть 13 і 15 травня. Раніше у липні правохристиянська націонал-консервативна політична партія Швейцарії "Федерально-демократичний союз" (UDF) виступила проти фінансування пісенного конкурсу "Євробачення-2025". Питання про це політики запропонували винести на референдум. Наприкінці листопада Базель проголосував за фінансування Євробачення-2025. Виборці підтримали рішення про державне фінансування Євробачення на суму майже $40 млн.У Базелі оголосили, що гаслом пісенного конкурсу залишається "Об'єднані музикою", а також показали, який вигляд матиме головна сцена Євробачення-2025.

З грудня 2013-го у Криму активно працювали російські спецслужби &еnsр;Одягатися треба тепліше, щоб не застудитися, майор Сергій Цехоцький промовляє під час зустрічі свою незмінну фразу. Говоримо 9 листопада в розташуванні одного з підрозділів Ваш позивний "Андре". Чому обрали його? &еnsр;Він уособлює моє ставлення до життя. Сама назва прообраз професії військового, яку визначив для себе ще у школі. Читав багато літератури. Особливо в дитинстві і старших класах. Складався свій образ ставлення до життя. Він збірний, не прив'язаний до конкретного героя. Яке було ваше дитинство? &еnsр;Щасливе. Я виріс у сім'ї, де всі любили одне одного. Проте було нелегко радянська влада давала всім можливість жити стабільно важко. Тільки окремі люди могли претендувати на більше. Якщо обіймали високі партійні посади. У сім'ї було троє дітей. Я найстарший. Весь тягар відповідальності ніс на собі будівництво, господарство. І сварили батьки найчастіше мене. Але жодних образ. Влітку обов'язково працював. У колгоспі. Усі зароблені гроші віддавав матері. Батько був вольовий, чутливий, емоційний. З повагою ставився до людей. Депутат районного рівня, він часто бував на різних нарадах, сесіях, конференціях. Звідти неодмінно привозив книжки. Я завжди їх читав. Товстенну міг ковтнути за вечір. Ті, що сподобалися найбільше, перечитував двічі-тричі. Бувало так: приходиш із роботи важкої, помічником комбайнера й усе одно берешся за книжку. Батьки чітко розподіляли свої ролі. За все, що стосувалося домашнього господарства, відповідала мама. Кому купити куртку, черевики вона. Батько забезпечував зовнішній захист родини. Померли в один день із різницею в 20 років. Спочатку пішов тато. 30 серпня 1999-го у 58. Мені за кілька тижнів мало виповнитися 32 роки. Жив тоді у Криму Приїхав до батька в лікарню Бердичева. Він був у комі, все стало ясно. Коли повернувся до Сімферополя, вийшов на водосховище, бо там не було людей, і вив вовком. Минуло 20 років. Їду з Києва до Бердичева. Мама телефонує і запитує: "Де ти?" "За 20 хвилин буду", відповідаю. "Ок, чую, я тут стіл накриваю, сьогодні в батька роковини". Приїжджаю додому, заходжу в хату і бачу: мама вже лежить. Викликав швидку, благав їх щось зробити. Не може так бути, горлав. Але мама пішла. Кажуть, легка смерть. Досі цього не сприймаю. Не віриться. Батьки померли в один день із різницею у двадцять років Після таких моментів замислюєшся над сенсом життя. Для чого це все? Жити, щоб що? Максимально триматися за життя і до 100 років? Чи мати мету й заради неї жити? Напередодні смерті матері сестрі наснився батько. Сказав: "У мене буде велике свято на день народження". Виявилося, що, коли цей день настав, з ним уже була мама. Коли зрозуміли, що Радянський Союз зло? &еnsр;Батько був комуніст. Справжній вірив в ідеали. Хоча його старші брат і сестра пережили Голодомор. Моя бабуся по маминій лінії німкеня. Бачила Гітлера, коли той приїжджав до Бердичева 1941-го. Врятувала дівчинку-єврейку, коли ту з матір'ю вели на розстріл. Це сталося 1516 вересня, за два тижні до трагедії в Бабиному Яру. Бабуся з натовпу різко вихопила дитину і сховала за собою. Колона пішла далі. Матір дівчинки розстріляли серед інших 30 тисяч за два дні. Дитина залишилася жива. 1943-го бабусю погнали в Німеччину. За два роки "звільнили". Приходять радянці. Кажуть, додому їдемо, батьківщина чекає. Німецька сім'я подарувала їй купу всього. Радянський Союз підігнав м'які вагони з квіточками. Бабуся сідає в нього разом із дитиною, яка щойно народилася. Тільки-но перетнули кордон лунає команда: вийти з вагона без речей! Дитина в одній пелюшці. Бабусю в товарняк і до житомирської в'язниці. Стаття 58 зрада Батьківщини. Пощастило, що разом із нею була дружина Героя Радянського Союзу. Він знав Василя Сталіна. Поїхав до нього й вирішив питання щодо звільнення. Обох, і моєї бабусі також, бо дружина сказала: "Вийду тільки з нею і її немовлям". Мені було 15, коли почув цю історію. Це був перший штрих. Коли 1991-го наша держава проголосила незалежність, був уже офіцером, служив у Москві. Після 24 серпня 1991-го не вагався ні на мить. "Повертаємося", сказав дружині. Не уявляв себе поза Україною. І коли служив у ЗСУ, бачив великий відсоток офіцерів із Костроми, Владіміра, Новосибірська. У Росію повертатися не хотіли. Бачили, що в Україні зовсім інше життя. У 1990-х ви жили у Криму. Який тоді був півострів? &еnsр;"Веселий". Групування, поділ грошей, постійні стрільби та вбивства. Моє правило тоді: ні з ким не мати близьких стосунків. Знав багато кого. Але тримав ди­станцію. Бо я з цим товариством різний духом. Ви говорили, що велика війна для вас почалася 23 лютого 2014 року. Як так сталося? &еnsр;Бачив напруженість, яка росте на території Криму. Саме того дня на площі в Сімферополі зібрався кримськотатарський мітинг. Уже втік Янукович, було зрозуміло, що Євромайдан переміг, а Україна пішла правильним шляхом. Продавали ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік Я тоді був членом Української республіканської партії. Її голова Левко Лук'яненко попросив виступити на цьому мітингу. "Не готовий, відповів, мене там ніхто не почує". Він зрозумів. Я постояв, подивився і пішов до Верховної Ради Криму. Там уже формували роти самооборони, призначали командирів. Вони видавали зброю. Потім був мітинг 26 лютого. Коли проросійські елементи хотіли зібрати сесію і проголосити незалежність Криму, кримські татари й проукраїнські активісти не дали це зробити. Після цього в ніч на 27 лютого люди російського терориста Гіркіна захопили будівлю Верховної Ради та Ради міністрів Криму. Чи могла Україна зберегти півострів? &еnsр;Вважаю, так. З'являються люди без розпізнавальних знаків, захоплюють державні будівлі. Поводять себе, як терористи. Що роблять із терористами? Знищують. Тільки альфівців було в Криму 2 тисячі людей, заточених на боротьбу з тероризмом. Що мали вони зробити? Оточити приміщення, поставити БТР і розтрощити всіх ворогів. Чому цього не зробили? Бо з грудня 2013-го у Криму активно почали працювати російські спецслужби. У них був зв'язок із місцевим криміналітетом, командирами військових частин. Ті почали збирати людей, "любящих Россию". Було боляче дивитися, знаючи, хто це робить. Що Україна за роки незалежності зробила не так, щоб допустити нинішню війну таку, яка загрожує втратою державності? &еnsр;Весь час ми перебували під протекторатом Росії. Це все результат програмування КДБ та вищого партійного керівництва. І комсомолу. У їхніх керівників були великі гроші. Кожен член партії чи комсомолу платив внески. Фінанси вивозили за кордон, вкладали у валюту. Коли розпався Радянський Союз, запровадили ваучери. Насамперед на об'єкти промисловості. Приклад: оцінили Запоріжсталь у мільярд. Скільки там працівників? Тисяча. Розділіть цей мільярд на тисячу працівників. Дали робітнику 100 ваучерів. Ті думають, що з ними робити? Люди ж здебільшого неграмотні. І тут підходить директор і каже: готовий у вас купити ці ваучери. На окремих підприємствах директори шантажували працівників: або ти продаєш, або я тебе звільняю. А гроші йому дав хто? Агент КДБ чи колишній секретар обкому партії. Зрозуміло, що робітники продають ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік. Так директор отримує контрольний або навіть домінантний пакет акцій. І стає власником заводу, яким розпоряджається як хоче. Є мізки розвиває підприємство. Немає скорочує штат, ріже на брухт. Підтягується нижча ланка рекет. "Підмітають" готелі, санаторії. Ідуть бандитські розбірки. Гине "піхота", а верхівка залишається. Нікому не поскаржишся, бо з мілі­цією всі пов'язані. Потихеньку починають купувати суддів. Ті відчули смак валюти й не встояли перед спокусою. Не було розчарувань під час війни. Умію добирати коло спілкування Усе було зроблено штучно. Державні інституції ослаб­лені. Весь час, із 1991-го, в нас постійна експансія Росії кіно, музика, мова. Ключові гравці на будь-якому ринку пов'язані з Москвою. Там вважали, що Україна це плід, який достиг і варто тільки його зірвати і з'їсти. Окремо про армію. В останні роки до війни росіяни почали її цілеспрямовано нищити. Запорізька область вибух боєприпасів, Харківська. Через своїх агентів московити почали скорочувати чисельність ЗСУ. Спочатку в нас були дивізії, корпуси. Трансформували у бригади, як 32-й Сімферопольський. А корпус це корпус, там пункти управління, фронт може тримати. Плюс за російський газ ми розраховувалися ракетами. Путін почав війну 2014-го. Але на "обмеженій" українській території. Це була його помилка? &еnsр;Так. Але він не стратег, а оперативник. Може мислити тільки на короткий проміжок часу не далі. Тому й дали прізвисько Бліда Міль. Якби тоді пішов далі, взяв би Україну, поставив би гауляйтером Медведчука чи Януковича, розстріляв непокірних і царював би. Власне, це планувалося, коли почав повномасштабну війну в лютому 2022-го. Але з 2014-го наша армія почала відроджуватися. Тепер ми готові давати відсіч окупантам і робимо це. Ми робимо це. У якій точці війни ми перебуваємо наприкінці 2024-го? &еnsр;Нульовій. Вона дає можливість стартанути й піти в плюс. Що для цього потрібно? Насамперед усій державній машині переключитися на війну. Поки що цього не помітно. Депутати, приміром, як працюють? Їм сказали зібратися такого-то дня і проголосувати за такий-то закон. А в наших умовах народні обранці повинні працювати цілодобово, а не час від часу. Як можна закони, пов'язані з ухваленням бюджету чи допомогою військовим, переносити на потім, після вихідних? Це в державі, що воює, відбувається. На місцях треба ставити людей, готових гарувати 24 на 7. Те саме стосується і дипломатів. У всіх країнах світу мають порушувати тему про війну в Україні: виставки, фільми, в яких нагадують, що тут дітей убивають. Частина українців втомилася від війни. Вас це непокоїть? &еnsр;Втомилися ті, хто сидить в окопах, їхні родичі, волонтери. Інші відчувають незручності. Тривога, інколи світла немає, манікюр зробити не можна й за кордон поїхати, якщо ти військовозобов'язаний. Відчуваєте різницю? Це несправедливе ставлення громадян нашої країни до тих, хто вивозить війну. Недаремно військові просять офіційного дозволу, щоб дати по пиці тому, хто їх перестріне у відпустці і скаже: "Я тебе туди не посилав". Ви часто спілкуєтеся з іноземними журналістами. Який ваш головний меседж Заходу? &еnsр;Перше: доносити громадянам своїх країн і їхнім урядам, щоб активніше допомагали Україні. Бо ми воюємо за демократичні цінності, за те, щоб минуле не перемогло майбутнього. Друге: завжди дякую іноземцям за те, що прихистили наших людей. Третє: щоб західні уряди тиснули на український. Це допоможе звернути увагу на корупцію в державі. Чиновник обласного рівня офіційно доларовий мільйонер. І весь час на державній службі. Звідки гроші? Чи можливі в нас компроміси з Росією? &еnsр;Можливі. Після того як країна-агресор виведе свої війська з нашої території. І не по лінії 24 лютого 2022 року, а на кордони 1991-го. Плюс репарації. Тоді можна буде говорити про компроміси. І забути про них назавжди. У вас були розчарування за час війни? &еnsр;Ні. Я вмію добирати коло спілкування й емоційно підлаштовуватися під ситуацію. У наш час це необхідно. Що можна сказати про українського солдата? &еnsр;Він герой. ЗСУ роблять щось неймовірне, стримуючи таку орду. Що найбільше цінуєте в людях і намагаєтеся вкладати у своїх дітей? &еnsр;Чесність і любов до світу. Дітей завжди націлював на те, щоб поважали старших. А головний мій принцип у їх вихованні не нагодувати, а образно кажучи, навчити ловити рибу. Вважаю, вдалося. Якось потішив онук. Мав 6 років і сказав: "Дідусю, я придумав. Доки буде ніч і росіяни спатимуть, треба забрати в них ядерну бомбу й бахнути по них їхньою ж бомбою".

L'Оr&еасutе;аl Україна оголошує про успішне завершення дев'ятого сезону програми "Краса для всіх". В рамках цієї ініціативи 35 жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах, отримали можливість безкоштовно здобути професію перукаря. Програма реалізується за підтримки Фундації L'Оr&еасutе;аl та у партнерстві з UNFРА, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні. Протягом трьох місяців, з вересня по листопад 2024 року, учасниці пройшли інтенсивний курс навчання, що включав понад 240 годин теоретичних та практичних занять. Досвідчені викладачі та провідні майстри бренду Маtrіх забезпечили високий рівень підготовки майбутніх перукарів. Навчання проходило як онлайн, так і офлайн у Києві (у приміщенні Київського коледжу легкої промисловості) та Львові (на базі Молодіжного навчального центру імені св. Івана Боско). Окрім професійної підготовки, програма передбачала психологічну підтримку учасниць та консультації з питань розвитку кар'єри, включаючи просування у соціальних мережах та створення професійного портфоліо. 29 листопада відбувся випускний, на якому 35 випускниць отримали дипломи, що підтверджують їхню кваліфікацію. Загалом за дев'ять сезонів існування програма "Краса для всіх" допомогла понад 490 жінкам в Україні здобути освіту у сфері краси. "Завершення дев'ятого сезону "Краса для всіх" - це справжнє свято сили духу та жіночої стійкості. Ці 35 випускниць - втілення незламності українських жінок. Вони не просто опанували нову професію, вони перешагнули власні страхи та невпевненість, повірили у себе та зробили важливий крок до відновлення та створення стабільного майбутнього для себе та своїх близьких. Їхня сміливість та рішучість надихають! Ми пишаємося їхнім успіхом!" - Діна Турчина, старша спеціалістка з комунікацій L'Оr&еасutе;аl Україна. Веаuty fоr а Веttеr Lіfе! L'Оr&еасutе;аl - косметична Група № 1 у світі, і понад 100 років присвячує себе красі. В унікальному портфоліо компанії - 35 всесвітньо відомих брендів, як-от: L'Оr&еасutе;аl Раrіs, Gаrnіеr, Lа Rосhе-Роsаy, СеrаVе, Lаnс&осіrс;mе, Yvеs Sаіnt Lаurеnt Веаuty, Gіоrgіо Аrmаnі, К&еасutе;rаstаsе та інші. 100% наших брендів віддані принципам різноманітності, рівності та інклюзивності. Місія компанії L'Оr&еасutе;аl - пропонувати жінкам і чоловікам у всьому світі найкращі косметичні інновації з точки зору якості, ефективності та безпечності. Зобов'язання L'Оr&еасutе;аl охоплюють амбітні цілі до 2030 року в межах програми сталого розвитку "L'Оr&еасutе;аl в інтересах майбутнього" і мають на меті залучити всю екосистему заради створення більш інклюзивного та сталого суспільства.Соціальна місія компанії L'Оr&еасutе;аl, спрямована на вирішення важливих для суспільства питань, є частиною ДНК її корпоративної відповідальності. L'Оrеаl Україна всіляко допомагає громадянам України через свої соціальні ініціативи, гуманітарну допомогу і проекти, направлені на підтримку жінок, які постраждали під час війни, підтримку молоді і тд. 15 жінок-науковиць отримали премію в межах програми "Для жінок у науці" з 2018 року. 362 жінки здобули професію перукарки завдяки загальноосвітній програмі "Краса для всіх" з 2017 року. 200 000 гелів для санітарної обробки було доставлено під час пандемії СОVІD-19 у 2020 році. З початку війни Росії проти України компанія забезпечила українців 800 000 засобів для гігієни. У листопаді 2023 року L'Оr&еасutе;аl Україна у партнерстві з Національним реабілітаційним центром НЕЗЛАМНІ (UNВRОКЕN) запустила соціальний проєкт "Не До краси", покликаний допомогти жінкам позбутися слідів війни на обличчі й тілі та загоїти душевні рани. UNFРА, Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні, є провідною агенцією ООН, яка зосереджує свою роботу у сфері гендерної рівності, репродуктивного здоров'я та розбудови потенціалу молоді. Спільно з партнерами ми працюємо у 150 країнах та територіях світу, а з 1997 року - і в Україні. Вебсайт: www.ukrаіnе.unfра.оrg.

Різдво символізує народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Згідно з віруваннями, Ісус був посланий Богом, щоб спокутувати гріхи людства та подарувати йому спасіння. Його народження стало переломним моментом в історії, з чого почалася сучасна епоха - "наша  ера". Цьогоріч українці вже вдруге будуть відзначати Різдво разом із західними країнами 25 грудня.Різдво Христове: підготовка до святаСвяткування традиційно розпочинається з Різдвяного посту, або Пилипівки, що триває 40 днів - із 15 листопада по 24 грудня. Цей багатоденний піст символізує очищення душі й тіла від зла та гріхів перед великим святом.Особливе місце в українській культурі займає Святвечір, який припадає на вечір перед Різдвом, тобто на 24 грудня. У цей день вся родина спочатку прибирає оселю, а потім збирається за спільним столом, де головною стравою є кутя – символ єдності та благословення. Крім того, на трапезі обов'язково має бути узвар – традиційний напій із сушених фруктів. Святковий стіл ретельно готують, він повинен містити 12 пісних страв, що символізують 12 апостолів. У матеріалі "УП. Життя" етнологиня Наталія Громова розповіла: Все те, що відбувається до сходження першої зірки, – тривала підготовка. Вона також несе в собі ідею не лише підготувань, а саме програмування добробуту та врожаю на майбутнє12 страв на Святвечір. Фото: РіntеrеstТрадиції святкування: Святвечір та РіздвоУ Святий Вечір заборонено сваритися або лихословити, бажано знайти примирення та згладити конфлікти. Всі члени сім'ї мають бути вдома, а молодші - допомагати у приготуванні до свята. Хоча стіл зазвичай заставлений стравами досить пишно, однак не заведено переїдати. Крім того, будь-які побутові справи, рукоділля чи фізична праця цього вечора - під забороною.За святковий стіл починають сідати, щойно зійде перша зірка на небі, її ще називають Віфлеємською, адже саме вона вказала шлях мудрецям до місця народження Ісуса. Вечір починається із запалювання свічки – це символ Божого благословення. Свічка ставиться на стіл, а родина молиться за мир та добробут. Господар будинку благословляє вечерю, і всією родиною, включно з наймолодшими, розділяють цей особливий момент єдності та радості.Особливе значення на Святвечір має оформлення столу, яке теж є частиною святкового обряду. Його спершу накривають свіжим сіном чи соломою, що символізує ясла, в яких народився Ісус Христос. Зверху посипають трохи зерна, як знак достатку і благополуччя, а потім накривають скатертиною. У кутах під скатертину закладають часник, що має стати оберегом від хвороб та нечисті.Одне із головних місць біля столу займав Дідух - традиційний різдвяний символ, що уособлює родовід та зв’язок поколінь. Його виготовляють зі снопа жита чи пшениці, встановлюють на покутті біля столу, як символ врожаю, достатку й процвітання.Наш традиційний дідух – це просто сніп із жита чи пшениці, додатково там могли бути ще якісь трави. Було дуже важливо, щоб цей сніп проходив через основні точки календарного року. Тому це був або обжинковий сніп, зібраний з поля останнім, або перший – зажинковий. Він уже містив у собі ідею врожаю, – пояснила етнологиня.Дідух. Фото: РіntеrеstРанок 25 грудня починається з радісного вітання "Христос народився!"  — на що заведено відповідати: "Славімо його!" У цей день українці йдуть на святкову літургію в храмах, після чого відвідують родичів і друзів, щоб поділитися радістю великого свята. Завершення посту дозволяє урізноманітнити стіл м’ясними та іншими ситними стравами, що символізує початок нового етапу.Особливе місце в різдвяних традиціях займає колядування. Зі Святого Вечора або з першого дня Різдва колядники йдуть від хати до хати, створюючи справжнє свято. У руках вони тримають яскраво прикрашену зірку, що уособлює Віфлеємську.Колядування розпочинається лише з дозволу господарів. Після цього виконавці співають колядки - особливі пісні з побажаннями миру, здоров’я та багатства, часто супроводжуючи їх веселими сценками. У піснях зазвичай прославляють господарів будинку. Після виступу колядників їм дякують солодощами, невеликими подарунками чи грошима, тим самим підтримуючи стародавню традицію.Різдво. Фото: Дивись.ІнфоЯкі Різдвяні традиції ще існуютьВ Україні давньою і унікальною різдвяною традицією є ходіння з вертепом. Хоча в більш традиційному розумінні вертеп – це ляльковий театр, де показували мініатюрні вистави на різдвяну тематику, однак традиція вертепу в Україні дещо була розвинена. Значної популярності набув живий вертеп, де ролі біблійних персонажів виконують люди. Учасники перевдягаються в костюми, відтворюючи сцени з Євангеліє.Ворожіння на Різдво — старовинний звичай, що зберігся донині. Молоді дівчата ворожать, аби дізнатися про свою долю чи майбутнього нареченого. Щоб привідкрити завісу майбутнього, в обрядах використовували різні предмети: віск, волосся, прикраси, сніг тощо.Оскільки Святки тривають ще 12 днів після Різдва, тобто до 5 січня, варто також згадати про щедрівки. Їх зазвичай виконують напередодні Нового року, тобто вони також є частиною різдвяного циклу. Найвідомішою українською щедрівкою, яка здобула популярність у всьому світі, є "Щедрик" Миколи Леонтовича.Що не можна робити на РіздвоВсі звичаї додають святу певної атмосфери, а також зберігають зв’язок із багатою культурною спадщиною нашого народу. Тому, важливо пам'ятати, що не варто робити на Різдво:Лаятися та конфліктувати, адже будь-які сварки порушують мир та гармонію в родині. Це свято бажано провести в любові та злагоді.Вишивати, стригтися, займатися рукоділлям чи іншими побутовими справами. Загалом, всі важкі роботи прийнято відкладати аж до закінчення Святок, а цей період варто присвятити духовним справам.Давати або брати гроші в борг. Крім того, важливо завершити всі фінансові справи, погасити борги та пробачити старі образи. Різдво — це час для духовного спілкування, молитви та милосердя. Даруйте добро та проведіть день у родинному колі, приділіть увагу близьким, щоб вони відчули тепло й підтримку.Джерела: УП. Життя, НВ, Ехрlаіnеr

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Історія Міжнародного дня студентівІсторія бере початок з розгону мирної демонстрації з нагоди 21-ї річниці створення Чехословацької Республіки поліцією і підрозділами СС. Це сталося 28 жовтня 1939 року в місті Прага. Під час розгону був тяжко поранений студент медичного факультету Ян Оплетал. Через два тижні хлопець помер у лікарні. Його похорон почався 15 листопада й переріс у масштабний протест проти окупації. В протесті взяли участь тисячі людей. Знову дійшло до сутичок з поліцією. 16 листопада у Берліні відбулася нарада за участю Адольфа Гітлера. На цій нараді було прийнято рішення закрити чеські вищі навчальні заклади. Майно університетів підлягало конфіскації. 17 листопада в Празі та інших університетських містах відбулися вже масові арешти чеських студентів. 9 провідних ватажків студентських організацій було страчено в празьких в'язницях, понад 1200 студентів було заарештовано.  На зборах у Лондоні в 1941 році Міжнародна рада студентів прийняла заяву, в якій день 17 листопада було оголошено Міжнародним днем студентів в пам'ять про події в Чехії. Сьогодення 17 листопада серед студентської молодіВ наші дні День студента вже традиційно позиціюють не як траурний день пам'яті, а як свято молодості та великих звершень. У цей день студенти розважаються, збираються разом, слухають музику, танцюють, спілкуються.Традиційно відбуваються такі формати святкування:самоорганізовані вечірки в гуртожиткуквартирникисамоорганізовані вечірки в університетахвечірки клубного типуофіційні заходи з нагоди Дня студентаВ такий день заведено проводити у вишах різні заходи, конференції тощо.

15 листопада віряни вшановують пам'ять святих мучеників Гурія, Самона й Авіва. Сьогодні також розпочався Різдвяний піст. Повний текст новини

Народне свято 15 листопада відоме під назвами Гурів день, Гурій Морозний, Акіндін і Пігасій.

Сьогодні, 15 листопада, Європейський день музичної терапії. Віряни вшановують пам'ять святих мучеників та ісповідників Гурія, Самона, Авіва. До Нового року залишилося 46 днів.

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

15 листопада згадують святих мучеників та ісповідників Гурія, Самона, Авіва. Гурій був християнським священиком, який служив у місті Сесарія Кападокійська (сучасна Туреччина). Згідно з легендою, Гурій був спочатку одержимий безліччю мучень і катувань через відмову від відмови від своєї віри в Христа. Після стійкого відмовлення від відречення його і ще двох його побратимів стратили. Самон - ймовірно, був другом і товаришем Гурія. Він, як і його товариші, був активним проповідником християнства. Коли почалися переслідування християн, він постраждав разом з іншими за свою віру і приніс мученицьку смерть. Авів - третій із мучеників, який, ймовірно, разом з Гурієм і Самоном здійснив мучеництво через відмову поклонятися язичницьким богам. Вони стали свідками віри, а їх мучеництво стало основою для пам'яті про них у християнській церкві. Прикмети Сніжить - сніг лежатиме дуже довго. Сонце вийшло тільки після обіду - грудень буде теплим. Випало багато снігу - до великого урожаю наступного року. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Святого Миколая-2024: головні традиції дня, про які має знати кожний Що не можна робити, а що варто Цього дня не можна проводити ритуали, пов'язані зі здоров'ям, інакше можна серйозно захворіти. Не слід відмовляти у допомозі тим, хто її потребує, інакше можете накликати на себе фінансові біди. Обов'язково помоліться святим, якщо у вас болять зуби. Вони допоможуть вирішити проблему. Також вважалося, що в ніч проти 15 листопада сняться віщі сни. Починається Різдвяний піст, тому потрібно їсти лише пісну їжу, молитися і не розважатися. 21 листопада українці відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Третьою Пречистою. Раніше, до переходу ПЦУ на новоюліанський календар, його відзначали 4 грудня. Свято присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа, та вважається одним із найважливіших релігійних подій. Введення в храм Пресвятої Богородиці - це духовне народження Марії. За значимістю це двунадесяте свято порівнюють із Різдвом. Основна ідея цього свята полягає в тому, що батьки-віряни мають залучати також своїх дітей до віри. Також цей вдалий для того, щоб привести дитину для першої сповіді.

Дізнайтеся, якої заборони варто дотриматись, щоб уникнути фінансових труднощів

В цей день не можна влаштовувати гуляння та танцювати

Цього дня починається Різдвяний піст та вшановують пам'ять мучеників Гурія, Самона, Авіва та преподобного Паїсія Величковського

Розповідаємо, яке церковне свято відзначають 15 листопада за новим і старим стилем, заборони дня, у кого іменини.

Розпочалась 994-та доба широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. Протягом минулої доби зафіксовано 162 бойових зіткнення, повідомив 13 листопада Генеральний штаб Збройних сил України. "Учора противник завдав по позиціях українських підрозділів та населених пунктах два ракетних удари із застосуванням чотирьох ракет, а також 87 авіаударів, скинувши 151 КАБ. Крім цього, здійснив 5168 обстрілів, з них 110 - із реактивних систем залпового вогню", - йдеться у повідомленні. Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Уди, Вільча, Липці, Амбарне, Лозова, Загризове Харківської області; Новоєгорівка, Білогорівка Луганської області; Терни, Дружківка, Верхньокам'янське, Серебрянка, Сіверськ, Свято-Покровське, Червоне, Торецьк, Петрівка, Мирноград, Курахове, Дальнє, Андріївка, Роздольне, Велика Новосілка Донецької області; Запоріжжя, Степногірськ та Кам'янське Запорізької області. За минулу добу ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили 13 районів зосередження озброєння і військової техніки, два склади боєприпасів та пально-мастильних матеріалів, чотири артилерійські засоби та два інших важливих об'єкти російських загарбників. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оголосили масштабну тривогу: в столиці лунають вибухи За вчорашній день на Харківському напрямку противник вісім разів штурмував позиції наших підрозділів в районі Вовчанська. На Куп'янському напрямку за добу відбулося 17 атак окупантів. Сили оборони відбивали штурмові дії противника неподалік Колісниківки, Загризового, Кругляківки та Лозової. На Лиманському напрямку ворог атакував шість разів. Намагався просунутись уперед поблизу Новомихайлівки, Греківки та Торського. На Сіверському напрямку українські воїни відбили атаку в районі Верхньокам'янського. На Торецькому напрямку ворог, в деяких випадках за підтримки авіації, здійснив 11 атак неподалік Торецька та Щербинівки. На Покровському напрямку наші захисники зупинили 28 штурмових і наступальних дій агресора в районах населених пунктів Миролюбівка, Промінь, Лисівка, Григорівка, Пустинка та Новоолексіївка. На Курахівському напрямку Сили оборони відбили 47 атак. Найактивніше окупанти намагалися просунутися вперед в районах Іллінки, Новоселидівки, Вознесенки, Новодмитрівки, Дальнього та Антонівки. На Времівському напрямку противник здійснив 15 штурмів наших позицій у районах Трудового, Максимівки, Макарівки, Рівнополя та Новодарівки. Активно залучав для ударів на напрямку штурмову і бомбардувальну авіацію. На Придніпровському напрямку російські загарбники атакували наші позиції п'ять разів. Отримали жорстку відсіч, зазнали втрат. На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено. На кордоні з Чернігівською та Сумською областями противник з території РФ активно застосовує артилерію й авіацію по районах українських населених пунктів. Триває операція у Курській області, де українські воїни стримали 20 атакувальних дій загарбників. Також російська терористична армія не припиняє бомбардування власних територій; за наявною інформацією, минулої доби противник завдав 24 авіаудари із застосуванням 34 КАБ. Наші воїни завдають окупаційним військам відчутних втрат в живій силі, техніці та активно підривають наступальний потенціал ворога у тилу. Загалом, минулої доби втрати російських загарбників склали 1770 осіб. Також українські воїни знешкодили 24 танки, 49 бойових броньованих машин, 56 артилерійських систем, 61 БпЛА оперативно-тактичного рівня, 96 автомобілів та три одиниці спеціальної техніки окупантів.

Студенти не дали провести військовий парад на Хрещатику у Києві 7 листопада 1990-го. Тоді відзначали державне свято - річницю більшовистського перевороту. Щороку проводили парад. За кілька днів до події Українська студентська спілка оприлюднила заяву про недопуск танків на центральну вулицю столиці. Група активістів у ніч на 7 листопада 1990-го чергувала на теперішньому майдані Незалежності. Київська міська рада перенесла парад на площу Перемоги. Студенти взялися пікетувати площу, але їх відтіснила міліція. Травмувалися 30 студентів. 15 із них звернулися до прокуратури, а 13 - до судмедекспертів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові давили демонстрантів танками, а потім спалювали їхні тіла За підтримку студентів 7 листопада 1990-го затримали народних депутатів Степана Хмару, Михайла Ратушного та Володимира Головача. За кілька днів "більшість" у Верховній Раді позбавила Хмару депутатської недоторканості. Історики важають, що побиття студентів на площі Перемоги засвідчило поразку системи. Вона потребувала повноцінного реформування. Півсотні молодих людей зібралися 2 жовтня 1990-го біля пам'ятника Кию, Щеку й Хориву на столичній площі Жовтневої революції. Вони проголосили голодування і висунули низку вимог до діючої влади. В історію ця акція мирної громадянської непокори увійшла під назвою "Революція на граніті".Студенти вимагали перевиборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991-го, а також відставки голови Ради міністрів УРСР Віталія Масола, повернення на територію УРСР українських солдатів, націоналізацію майна Комуністичної партії.

21 листопада українці відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Третьою Пречистою. Раніше, до переходу ПЦУ на новоюліанський календар, його відзначали 4 грудня. Свято присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа, та вважається одним із найважливіших релігійних подій. Історія свята Діва Марія народилася в Назареті в родині Іоакима та Анни, які довго були бездітними. Вони багато молилися Богу про дитину, Іоаким довгий час провів у молитві в пустелі. У той момент його дружині Анні з'явився ангел, який приніс благу звістку - в їхній родині з'явиться дитина. Іоаким і Анна дали обітницю, що, якщо це диво станеться, то їхня дитина буде служити Богу. Дівчинку назвали Марією, і до трьох років вона жила в родині. Потім Іоаким і Анна відвели її в Єрусалимський храм. За переказами, в дорозі вони провели три дні, разом із ними йшли родичі. Маленькій Марії допомогли зійти на першу круту сходинку храму, решту 14 вона подолала сама і здивувала цим архієрея Захарія та священиків, які її зустрічали. Захарії (він був батьком Іоанна Хрестителя) було відомо про особливу долю дівчинки, тому він відвів її до вівтаря та показав місце молитви. У храмі Марія провела 12 років - вона читала Божі заповіді, молилася, займалася рукоділлям. Коли їй виповнилося 15 (у деяких джерелах 14 років) років, їй мали знайти чоловіка. Але оскільки батьки Марії обіцяли, що вона присвятить життя Богові, то Захарія в молитвах попросив Всевишнього про пораду. Ангел, який з'явився йому, підказав, що опікуном дівчини має стати овдовілий тесля Йосип, він же мав допомогти Марії дотриматись обітниць. Йосип і Марія побралися і повернулися в Назарет. Традиції Введення в храм Пресвятої Богородиці - це духовне народження Марії. За значимістю це двунадесяте свято порівнюють із Різдвом. Основна ідея цього свята полягає в тому, що батьки-віряни мають залучати також своїх дітей до віри. Також цей вдалий для того, щоб привести дитину для першої сповіді. У цей день прийнято ходити до церкви і молитися. Адже Богородиця уособлює спокій і гармонію та вважається берегинею сімейного вогнища. У неї просять здоров'я для дітей, батьків, родичів, міцної родини. Вагітні жінки просять про вдалі пологи, а ті, хто лише планує стати матерями - молиться про дарунок нового життя. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Собор Архистратига Михаїла: чому молитва у цей день матиме особливу силу Також у свято накривають стіл, але оскільки в цей час триває Різдвяний піст, то подію потрібно відзначати скромно і з пісними стравами. Щоправда, у це свято дозволяється поставити на стіл рибу, страви з рослинною олією і трохи вина. Важливо це свято проводити у колі рідних та близьких. Що не можна робити У цей день не можна нічого робити по господарству - прибирати, прати, прасувати. Усі клопоти слід відкласти на потім, але краще зробити роботу напередодні. розважатися; робити важку роботу; лаятися, злословити, думати про когось погано; шити та в'язати; не рекомендується позичати або віддавати гроші; укладати шлюби та вінчатися. Ця заборона стосується всіх днів Різдвяного посту, але особливо важлива в Третю Пречисту. У листопаді є кілька великих церковних свят, які відзначають українці. За новим церковним календарем ПЦУ другий рік поспіль їхня дата вже інша. Зокрема. 8 листопада святкуємо Собор Архістратига Михаїла, а 21 листопада відзначаємо Введення в храм Пресвятої Богородиці, апостола Андрія Первозванного - 30 листопада. Також у листопаді починається Різдвяний піст і триватиме до Різдва Христового.