Search trend "Андрій Деркач"

Верховна Рада України ІХ скликання працює рекордно найменшою кількістю депутатів 400 осіб. За п'ять років роботи парламенту достроково склали повноваження 52 народні депутати, а із провладної фракції "Слуга народу" вийшов 41 депутат. Серед них 21 - склав мандат і ще 20 - перейшли в інші фракції та групи. Чисельність фракції більшості за цей час скоротилась з 254 до 233 членів. Нагадаємо, за результатами виборів 2019 року "Слузі народу" вдалося завести до Ради рекордні 254 депутати 124 списочники та 130 мажоритарників, які вперше в історії українського парламентаризму утворили монокоаліцію. Формально "слугам" досі вдається зберегти більшість у парламенті, адже фракція усе ще і має у своєму складі понад 226 членів. І це попри те, що за п'ять років фракцію покинув 41 нардеп. Війна. Криза політичного жанру. Не бажання аналізувати, оприлюднювати найгостріші моменти державного значення. Дехто з депутатів так і не зрозумів, де опинився. Дехто зрозумів і від жаху усвідомлення пішов у депутатське підпілля, а хтось взагалі позбувся мандату. Багатьох вибила з колії хоч не гласна, але основна вимога влади лояльність і вилизування черевиків, котрі ходять по червоних доріжках високих кабінетів, а не професійність та здатність до нестандартних проривів, необхідних під час війни. Це лише декілька факторів, котрі вказують на те, що парламент інтелектуально просів. Потреби й треби Частина депутатів вийшли з фракції у зв'язку з переходом на посади. Однак з більшістю попрощались через гучні корупційні скандали чи незгоду окремих нардепів щодо лінії партії. Троє "слуг" спершу лідер списку Дмитро Разумков та Руслан Стефанчук, а після рокіровки Олександр Корнієнко увійшли до керівництва парламенту, тому формально вийшли з фракції, ставши позафракційними. А після відкликання з посади голови ВР, наприкінці 2021 року, Дмитро Разумков не повернувся у фракцію влади. На той момент луна від гуркоту побитих із президентом горщиків котилась не лише в урядововму кварталі, а й поза межами київських околиць. Тож перший номер списку "Слуги народу" залишився позафракційним. Тоді ж Разумков оприлюднив список депутатів нового міжфракційного об'єднання "Розумна політика", до якого увійшли і 21 депутати від "слуг". Утім, формально нардепи залишились членами провладної фракції. Згодом з фракції "Слуга народу" виключили двох представників групи Разумкова Людмилу Буймістер та скандального одеського мажоритарника Артема Дмитрука. Через внутрішні чвари в грудні 2019-го зі "Слуги народу" попросили мажоритарників Анну Скороход та Антона Полякова, які згодом перейшли до групи "За майбутнє" (Коломойського). Тоді ж з фракції виключили й нардепа Романа Іванісова через наявність інформації про судимість депутата за зґвалтування. Майже через рік із фракції виключили Гео Лероса, який відкрито критикував президента, а також звинуватив голову ОП Андрія Єрмака і його брата у торгівлі посадами. Останнім гучним демаршем став вихід із фракції одіозної депутатки Марʼяни Безуглої. Через декілька днів після цього фракцію СН з третьої спроби також покинула Юлія Яцик. Чимало "слуг" покинули фракцію на тлі гучних скандалів, пов'язаних із корупцією. Зокрема, НАБУ висуноло підозу в хабарництві київському мажоритарнику Олександру Юрченку. У 2022-му із фракції вийшов Олег Воронько, щодо якого відкрили провадження за підробку документів. А у 2023 році зі "Слуги народу" витурили любителів подорожей - Миколу Тищенка після його спроби створення тероборони Таїланду та Богдана Торохтія через відпочинок нардепа за кордоном під час війни. Анатолія Гунька спіймали на хабарі. Напевне, не знає таблички ділення. Покинули фракцію і троє нардепів, підозрюваних у держзраді. Так навесні 2021 року "слуги" вигнали скандального мажоритарника Олександра Дубінського через внесення його до санкційного списку США. Тепер він "смалить" проти влади та президента Зеленського, навіть перебуваючи під вартою. А через кілька місяців із фракції виключили ще одного скандального мажоритарника Євгена Шевченка, який публічно підтримував білоруського диктатора Олександра Лукашенка. У 2022 році "Слуга народу" також виключила нардепа-колаборанта Олексія Ковальова, який від початку вторгнення активно допомагав росіянам на окупованій Херсонщині. Прикметно, що шестеро скандально відомих "слуг" врешті опинились у групі "Відновлення України", рятуючи об'єднання проросійських депутатів від можливого розпаду. Так у грудні 2023 року, коли до групи доєднався Анатолій Гунько в ній знову стало 17 депутатів, що є мінімально допустимою кількістю (адже для існування депутатської групи до її складу має входити не менше депутатів, ніж до найменшої фракції Ради). Крим і Донбас вакантні місця досі не заповнені Нинішнє скликання Ради стало вже другим, котре розпочало роботу не в повному конституційному складі. У 2019 році присягу склали 423 депутати, а 27 мандатів залишились вакантними, оскільки дострокові парламентські вибори не проводились в округах окупованих Криму, деяких районів Донеччини та Луганщини. І наразі в парламенті залишилось працювати рекордно мало депутатів 400. Загалом за п'ять років дотерміново припинили повноваження 52 нардепи. Було дві великі хвилі здачі мандатів на початку каденції у 2019 році та після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Найбільша кількість депутатів, які склали повноваження, від "Слуги народу" - 21 чоловік. Більшість з них звільнили місця в парламенті через перехід на інші посади. Так восьмеро обранців від "Слуги народу" пересіли у міністерські крісла, двоє свого часу очолювали Генпрокуратуру, а ще троє "слуг" були призначені головами ОДА. Посади отримували також кілька вихідців з інших фракцій. Зокрема, нинішній Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець ("За майбутнє") та ексголова Фонду Держмайна, а нині міністр оборони Рустем Умеров ("Голос"). В опозиційних фракціях також були випадки дострокового припинення повноважень. Так, за власним бажанням склали мандати депутати від "Євросолідарності" Ірина Луценко та генерал-лейтенант і Герой України Михайло Забродський. У "Батьківщині" припинили повноваження Ольга Бєлькова та Віталій Данілов. Також достроково відмовився від депутатства лідер і перший номер списку партії "Голос" Святослав Вакарчук. Крім того, п'ятеро нардепів цього скликання передчасно покинули земне життя. Це мажоритарник з Чернігівщини Валерій Давиденко, колишній "слуга"-мажоритарник Антон Поляков , "слуга"- колаборант Олексій Ковальов, мажоритарник з Прикарпаття Андрій Іванчук та списочник від "Голосу" Олег Макаров. Добровільно вимушено Другій хвилі дострокової здачі мандатів дала поштовх велика війна. Депутатські повноваження втратили 11 з 44 обранців проросійської ОПЗЖ після того, як діяльність партії була призупинена, а згодом заборонена. До речі, більшість з них відмовились від депутатства, добровільно склавши мандати. Першим у березні 2022-го це зробив держзрадник Ілля Кива. До середини 2023 року заяви написали ще шестеро колишніх членів ОПЗЖ. Також добровільно відмовились від мандатів позафракційні колишні "регіонали" Андрій Аксьонов, Вадим Новінський, Дмитро Шенцев, Дмитро Шпенов, Максим Єфімов ("Відновлення України"). Уперше в історії українського парламентаризму аж шестеро нардепів були достроково позбавлені мандатів через втрату громадянства. Це козирні представники забороненої ОПЗЖ Віктор Медведчук, Вадим Рабінович, Тарас Козак, Ренат Кузьмін, також "слуга" - мажоритарник з Одещини Ігор Васильковський та позафракційний проросійський мажоритарник Андрій Деркач. За власним бажанням склали мандати кілька нардепів, котрі потрапляли в корупційні скандали, зокрема пов'язані з виїздом за кордон на відпочинок під час воєнного стану. Це "слуги" Юрій Арістов та Андрій Холодов, а також фігурант скандальної ДТП Олександр Трухін. Гортаючи всі ці історії, звісно суспільство зачекалось на нові обличчя парламенту. Увесь цей антагоністичний склад домінусував і продуктивність, і якість прийнятих законів. А від співставлення життя сьогоднішніх обраних з дійсністю більшості українців явний перекос лише посилює праведний гнів.

У списку також Олександр Єфремов. Ренат Кузьмін, Дмитро Табачник. Віктор Пшонка, Андрій Деркач, Ані Лорак та інші.

Відповідна інформація оприлюднена на сайті президента України.22 листопада 2024 року Володимир Зеленський підписав указ, яким увів у дію рішення РНБО щодо позбавлення державних нагород зрадників України.До першого списку увійшло 34 особи, зокрема колишні урядовці, народні депутати, керівники СБУ та генпрокуратури, прокурори, артисти, російські політичні, релігійні та культурні діячі. Вони позбавлені державних нагород України безстроково.Почесного звання народний артист України позбавлені російські співаки Микола Басков, Філіп Кіркоров, Олександр Малінін, російський композитор Ігор Крутой. Співачки Кароліна Куєк (Ані Лорак) і Таїсія Повалій позбавлені звання заслужений артист України.Загалом до 10 з 34 у списку застосований максимальний набір санкцій – 21 вид. Ідеться не лише про позбавлення державних нагород України, а й, зокрема, про блокування активів, анулювання ліцензій і дозволів та повне припинення торгівельних операцій.Серед них до сімох санкції застосовані вперше. Зокрема, це колишній перший заступник лідера політичної партії "Партія регіонів" та голова відповідної фракції Олександр Єфремов, який мав ордени "За заслуги" І-ІІІ ступенів та князя Ярослава Мудрого V ступеня.Колишній перший заступник генпрокурора України Ренат Кузьмін мав ордени "За заслуги" ІІ-ІІІ ступенів та звання заслужений юрист України».Ще 8 осіб, які вже перебувають під іншими санкціями України, також позбавлені державних нагород України. Це екснардеп ІІ-ІV та ІХ скликань Віктор Медведчук, який був нагороджений орденами "За заслуги" І-ІІІ ступенів та князя Ярослава Мудрого V ступеня, а також мав звання заслужений юрист України.Ексміністр освіти і науки (2010–2014) Дмитро Табачник мав ордени князя Ярослава Мудрого ІV-V ступенів та звання "Заслужений діяч науки і техніки".Колишній прем’єр-міністр України (2010–2014) Микола Азаров, який був нагороджений орденами "За заслуги" І-ІІІ ступенів та князя Ярослава Мудрого V ступеня, а також мав звання "Заслужений економіст України".Крім того, державної нагороди України також позбавлений колишній генпрокурор України (2010–2014) Віктор Пшонка, який мав орден "За заслуги" ІІІ ступеня.Колишній народний депутат ІІІ-ІХ скликань Андрій Деркач мав орден "За заслуги" ІІІ ступеня.Настоятель Російської православної церкви та колишній агент КДБ патріарх Кирило був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня. 

Андрій Деркач був обраний сенатором від Астраханської області.

У вересні стало відомо, що Андрій Деркач став сенатором Ради федерації Росії від Астраханської області

Колишній народний депутат України Андрій Деркач, який втік із країни та перебуває у розшуку, увійшов до комітету безпеки і оборони Ради Федерацій РФ. Це відомо з сайту Ради Федерації РФ, передає УП. Андрій Деркач був депутатом Верховної Ради з 1998 року. Після початку повномасштабного російського вторгнення він утік із України. У червні 2022 року СБУ звинуватила Деркача у роботі на російську розвідку. Він також перебуває у списку санкцій США. У січні 2023 року президент Володимир Зеленський позбавив Деркача громадянства, а Верховна Рада мандата. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дубінський і Деркач влаштовували пресконференції на замовлення російської розвідки - ЗМІ У 2023 році НАБУ і САП скерували до суду справу щодо Деркача у державній зраді та незаконному збагаченні. Зокрема він мав дискредитувати Україну на міжнародній арені, погіршувати дипломатичні відносини зі Сполученими Штатами та заважати інтеграції України до Євросоюзу та НАТО. Слідство встановило, що він одержав щонайменше $567 тисяч від правоохоронних та розвідувальних органів РФ за підривну діяльність проти України. Перед цим був сенатором від Астраханської області РФ.

Колишній народний депутат України Андрій Деркач, який втік із країни та перебуває у розшуку, увійшов до комітету безпеки і оборони Ради Федерацій РФ. Це відомо з сайту Ради Федерації РФ, передає УП. Андрій Деркач був депутатом Верховної Ради з 1998 року. Після початку повномасштабного російського вторгнення він утік із України. У червні 2022 року СБУ звинуватила Деркача у роботі на російську розвідку. Він також перебуває у списку санкцій США. У січні 2023 року президент Володимир Зеленський позбавив Деркача громадянства, а Верховна Рада мандата. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дубінський і Деркач влаштовували пресконференції на замовлення російської розвідки - ЗМІ У 2023 році НАБУ і САП скерували до суду справу щодо Деркача у державній зраді та незаконному збагаченні. Зокрема він мав дискредитувати Україну на міжнародній арені, погіршувати дипломатичні відносини зі Сполученими Штатами та заважати інтеграції України до Євросоюзу та НАТО. Слідство встановило, що він одержав щонайменше $567 тисяч від правоохоронних та розвідувальних органів РФ за підривну діяльність проти України. Перед цим був сенатором від Астраханської області РФ.

Колишній нардеп від Сумщини Андрій Деркач увійшов до комітету безпеки та оборони Ради Федерацій РФ. Про це 14 листопада повідомив Рух "Чесно"

Андрій Деркач став членом одного з комітетів Ради Федерації

Колишній народний депутат Верховної Ради Андрій Деркач, якого звинувачують в державній зраді, увійшов до комітету безпеки й оборони Ради Федерацій Росії.

Колишній депутат Верховної Ради України Андрій Деркач, якого було обвинувачено у державній зраді, увійшов до комітету безпеки і оборони Ради Федерацій Росії.

Раніше СБУ встановила, що Деркач разом з Дубінським належали до мережі агентів ГРУ, які вели інформаційно-підривну діяльність проти України.

Обвинувачений в державній зраді екснардеп Андрій Деркач, який втік з України, увійшов до комітету безпеки і оборони Ради Федерацій Росії.

Колишній народний депутат України Андрій Деркач, який втік із країни та перебуває у розшуку, увійшов до комітету безпеки і оборони Ради Федерацій РФ. Джерело: сайт Ради Федерацыъ РФ Деталі: Перед цим повідомлялося, що Деркач став сенатором від Астраханської області РФ.

Рівно рік варилась у "кабінетах прийняття рішень" тема відкриття повітряного простору України в умовах воєнного стану. І днями знову вийшла на загал. Нагадаємо, восени 2023 року цю ідею не схвалили в уряді. А ексміністр інфраструктури Олександр Кубраков сказав, що відновлення польотів можливе за умови повної безпеки в повітряному просторі. Без уточнення якихось термінів. Україно-європейський дирижабль В останні дні жовтня політичне та військове керівництво України разом з іноземними партнерами та приватним бізнесом розробили план поступового запуску роботи аероліній. Дорожню карту презентували у Варшаві. Як повідомили у Міністерстві розвитку громад та територій України, обговорити можливості такого кроку зібрались близько ста представників авіагалузі, зокрема з Євросоюзу, Великої Британії та США. Покроковий план та потреби для часткового відкриття повітряного простору презентував заступник міністра Сергій Деркач. Економічний радник посольства США в Україні Мері Елізабет Медден наголосила на готовності Вашингтона забезпечити експертну та технічну допомогу у відновленні цивільної авіації в Україні. Перший заступник голови Державної авіаційної служби Сергій Коршук надав оцінку ризиків для цивільної авіації. Директор Украероруху Андрій Ярмак говорив про особливості встановлення безпеки аеронавігації та готовність аеронавігаційної системи. Генеральний директор міжнародного аеропорту "Бориспіль" Олексій Дубревський та генеральна директорка міжнародного аеропорту "Львів" імені Данила Галицького Тетяна Романовська поінформували про готовність аеропортів. Між тим, зазначимо, що гендиректора ужгородського аеропорту тут не було. Хоча в минулорічних планах саме регіон Закарпаття визначався як найреальніше місце для втілення задуму про оживлення аеропростору. Заступник командира Повітряного командування "Центр" з авіації начальник авіації Олег Захарчук презентував механізми координації цивільної та військової авіації. А віцепрем'єр-міністр з відновлення-міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба назвав збереження авіаційної інфраструктури України стратегічним завданням. Він висловив очікування, що робота, проведена у Варшаві разом з партнерами України, допоможе просунутись у питанні створення умов для відкриття повітряного простору. Нашаманимо в просторі Отже, рік назад керівник офісу президента Андрій Єрмак, виступаючи в Інституті Хадсона в США, анонсував можливе відкриття одного з аеропортів України для цивільних польотів. І тоді, і сьогодні це тішить нам слух. Бо, звісно, ми всі сумуємо за довоєнним небом, яке могли розсікати здебільшого цивільні літаки. І головне - пасажирський аеропотік асоціюється у нас із наближенням кінця війни. Але чи є сьогодні реальна для цього можливість? Бо те, що ми бачимо й розуміємо з нашої дійсності, - в якому місті не відкрили б аеропорт, туди стовідсотково будуть летіти російські-іранські корейські ракети та шахеди. Вони нищитимуть, руйнуватимуть села й міста довкола аеропортів та створять додаткову небезпеку життю українців. "Для відновлення України потрібна надійна парасолька посилення ППО. Водночас це підсилення дозволить нам відкрити один з аеропортів України. Ми вже працюємо над цим з нашими партнерами. І це є ознакою того, що наближається переломний момент у війні. Наступний рік стане вирішальним у цьому відношенні", - оптимістично заявляв Андрій Єрмак. Минув рік. Переломного моменту на користь України у війні не сталось. Так само як і не пахне в залишках 2024 го жодною вирішальністю. Як сьогодні нашими партнерами, так і тоді Андрієм Єрмаком не називаються конкретні часові рамки для відкриття аеропорту. З контексту всіх виступів можна зрозуміти, що йдеться про роботу цивільного аеропорту ще до закінчення війни з Росією. Але мантрам на кшталт "от коли відкриємо аеропорт для цивільних, то переламається хід війни", реально ми нічого не вирішимо. Скільки б разів не казав "халва" - в роті солодше не стає. Хіба що у влади є якісь інсайдерські прогнози та реально втілювані плани. Бо вірити в те, що "візуалізуйте і буде вам щастя" працює, це означає геть "з'їжджати з котушок". Хоча, якщо пригадати, що влада вручила нагороду одному (а може й не одному) з продавців повітря - тарологу, екстрасенсу, біоенергетику, то&hеllір; можливі варіанти. Європейські та українські експерти проти. Були. Отже розмови про відновлення польотів цивільної авіації України, що повністю припинилось 24 лютого 2022 року, активізувались у нас влітку 2023 року. Тоді в липні до Києва приїздила делегація європейського бюджетного авіагіганта Ryаnаіr. Вона не просто розвідувала ситуацію у країні, де триває війна, а привезла план відновлення авіації в Україні. Цікаво, що один з варіантів ще до завершення війни. Висувались ідеї щодо відкриття аеропортів у Києві, Львові, Одесі чи Ужгороді, проте до конкретних рішень та дій справа так і не дійшла. Генеральний директор Ryаnаіr Майкл О'Лірі пояснив, що для відновлення польотів в Україні потрібно отримати дозвіл Європейського агентства безпеки польотів (ЕАSА). Українська сторона тоді вела такі переговори. І після позитивного рішення ЕАSА мала б зміниться позиція і страхових компаній. Тобто позитивний висновок європейського авіарегулятора це основний крок, який відкриває можливість здійснювати польоти в Україну. Досі якихось сигналів від Європейського агентства безпеки польотів з цього приводу не було. Тому навіть якби Україна самостійно відкрила повітряний простір, все одно це не дозволило б перевізникам одразу взяти і полетіти бо це вважається порушенням європейських вимог. А влітку минулого року позиція європейського авіарегулятора була однозначною: Україна є активною зоною конфлікту, де цивільний авіаційний рух заборонений. ЕАSА рекомендувала європейським операторам "уникати польотів в українському повітряному просторі та в районах навколо нього". Також європейський авіарегулятор пояснив, що окремі рішення про польоти до "специфічних зон" можуть ухвалювати компетентні органи держави-оператора. Якщо говорити про Ryаnаіr , то це - Ірландія, Мальта, Польща та Британія. І за умови їхнього схвалення не потрібне окреме рішення ЕАSА. Але очевидною передумовою для цього має бути безпека повітряної навігації в цьому регіоні та відповідні консультації агентства. Але українські військові влітку минулого року на такі пропозиції відповіли однозначно - ні. "Ви бачите, що цілі від ворога долітають усюди, в будь-якій точці країни можуть з'явитись ракети, ворожі дрони. Скільки летить "Кинджал", всі прекрасно знають", - так відреагував на пропозицію відновити авіапольоти під час війни ексречник Повітряних сил України Юрій Ігнат. Скептичні з цього приводу були й інші українські військові авіаексперти. Зазначимо, що з того часу наш повітряний простір став ще небезпечнішим. З Ужгорода, як фанера над Парижем Отже серед міст, де є можливості відкриття аеропорту для цивільних літаків, найчастіше називався Ужгород. Обґрунтування Аіr Осеаn Аіrlіnеs полягали в тому, що це місто розташоване впритул до кордону з НАТО, воно межує зі Словаччиною, а тому, на думку міжнародного перевізника, ці польоти можуть бути безпечними. Українські експерти знову заперечили. Мовляв, аеропорт в Ужгороді має технологічні обмеження і не здатен приймати типові літаки більшості європейських авіакомпаній. А перебудувати його під великі літаки складно, оскільки для цього треба зносити частину житлових будинків. До того ж Росія може завдавати ракетних ударів по всій території України та за її межами. Ми всі є свідками того, як ракети агресора залітали на території і Польщі, і Румунії, і Молдови. У Закарпатській ОВА однозначно заявили, що до кінця війни про поновлення роботи аеропорту "Ужгород" не може бути й мови, бо безпека цивільних людей вища за бізнес-інтереси перевізника. "Щодо поновлення роботи аеропорту "Ужгород" це питання виникає час від часу. Але доки триває війна, про це мова не йде. У нас війна у всій країні, хоча Закарпаття тиловий регіон, але це не значить, що тут немає небезпеки. Тому наражати на небезпеку життя цивільних примарними аргументами, що, мовляв, аеродром в Ужгороді знаходиться під кордоном країни НАТО Словаччини, ми не маємо права. Безпека громадян вища, ніж комерційні інтереси перевізника", зазначили у Закарпатській ОВА. І взагалі для РФ вдарити ракетою по цивільному літаку в повітряному просторі країни НАТО, окреме задоволення. Водночас, зазначимо, що в серпні 2023 року над Україною попри закритий авіапростір пролетів пасажирський літак з Норвегії. Але це, швидше, виняток із розряду щасливого лотерейного квитка, а не керівництво до дій.