Search trend "Авдіївка"

Ситуація на лінії фронтуПочнемо з ситуації на лінії фронту. Найгарячіше зараз на Покровському напрямку, а точніше - на стику Покровського та Торецького напрямків, де, за оцінками ОSІNТ-аналітиків, ситуація є досить складною. Насамперед з'явилися повідомлення про просування окупаційних військ у самому Торецьку, а також поблизу кількох населених пунктів на Покровському напрямку, зокрема Романівки та Новооленівки.Романівка розташована на дорозі Авдіївка - Костянтинівка, а Новооленівка - на  іншій трасі Т-0504, Покровськ - Мирноград - Костянтинівка. Протягом останніх двох тижнів у цьому районі точилися запеклі бої, внаслідок яких противник просунувся в напрямку траси до Костянтинівки. Йдеться про ділянку приблизно 9 км, де зафіксовано просування щонайменше на трьох відтинках цієї траси - на схід від Малинівки, у південній частині Нової Полтавки, де тривають бої, а також у самій Новооленівці. Траса обстрілювалася і раніше, однак залишається критично важливою для логістичного забезпечення наших підрозділів, які нині утримують позиції на низовині перед Костянтинівкою та в околицях Торецька.Напрямок зусиль противника, судячи з цих подій, доволі очевидний - спроба прориву до Костянтинівки з півдня та південного заходу. Костянтинівка – наша перша фортеця, хоча, напевно, варто уникати термін "фортеця". Але розуміємо, що Костянтинівка й Дружківка – підступи до Слов'янсько-Краматорської агломерації, яка для загарбника є центром тяжіння поточених зусиль.У Новооленівці просідання оборони сталося приблизно на початку травня, коли ворог просувався в напрямку Тарасівки. З якихось причин противнику вдалося просунутися на 4 км, навіть не було мінування перед його просуванням. Після цього почалися активні бойові дії, внаслідок яких російські вояки вже ведуть бої  в Новооленівці.З нашого боку здійснювалися перекидання резервів, як і з боку противника. Ця ділянка фронту й надалі залишається вкрай складною. Вважаю, що Генеральний штаб ЗСУ має зробити відповідні висновки, адже просування ворога в цьому векторі є доволі небезпечним. І висновки треба робити шляхом посилення цього сегменту протистояння з противником.Про оборонно-промисловий форум у БрюсселіДалі говоритимемо не лише про фронт, а й про зброю. У Брюсселі відбувся другий оборонно-промисловий форум, на якому обговорювали напрями співпраці між європейськими та українськими оборонними компаніями. У заході взяли участь керівництво ЄС, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України, а також представники численних українських і європейських оборонних підприємств.З європейського боку були присутні щонайменше 100 компаній, з українського - близько 30 компаній та профільних асоціацій. На тлі спільних загроз, які нині створює Росія, Європейський Союз та європейські держави готуються не лише посилювати власні оборонні можливості, а й допомагати Збройним Силам України зброєю та технологіями, водночас підтримуючи розвиток українського оборонного сектору.На форумі також йшлося про програму RеАrm - план переозброєння Європи на суму 800 мільярдів євро. 650 млрд з цієї суми передбачено на зміцнення оборонних спроможностей країн ЄС, а 150 млрд - кредитні кошти, які можуть використовуватися і для закупівлі українського озброєння спільно з європейськими компаніями. Це надзвичайно важлива ініціатива, яка має стати підґрунтям для розширення кооперації між європейськими та українськими оборонними компаніями.Більш детально, що саме відбувалося на форумі, які ініціативи там проголошувалися та які наслідки може мати українська оборонка, поговоримо з нашим гостем.Артем Вʼюнник, директор компанії "Атлон Авіа", розповів, що риторика і посадовців ЄС, і компаній, які виробляють зброю в Європі, є позитивною, налаштована на кооперацію з українськими виробниками, триває пошук шляхів до спільних проєктів. Найближчим часом все більше буде з'являтися кейсів, коли українські компанії кооперуються з європейськими, що в першу чергу забезпечуватиме зброєю наш фронт у війні з РФ. Звісно конкуренція є, бо коли українська компанія заходить в Європу, то в певному сенсі може бути загрозою для європейських компаній. До речі, про це були питання на форумі до посадовців ЄС. Якщо це питання формулюється, відповідно, воно "висить в повітрі". Тому, є відчуття певної обережності у форматах співпраці, але при цьому українські та європейські компанії наближаються до кооперації. Вже завтра якихось проривів очікувати не можна, але динаміка є значно кращою, ніж, наприклад, пів року тому.Директор компанії "Атлон Авіа" зазначив, що закупівля українських зразків європейськими партнерами неможлива без партнерства з локальними компаніями. Наприклад, представники міністерства оборони Данії сказали про те, що вони допомагали й допомагають, але постійно допомагати та нічого не отримувати натомість – неправильно. Вони зацікавлені у спільних підприємствах, застосуванні потенціалу та розвитку виробництв в Європі. Українським виробникам треба добре подумати, як захищати свій інженерний потенціал, інтелектуальну власність. Бо сьогодні є позиція, щоб не випускати конструкторську документацію, вироби на експорт, однак, якщо дивитися глобально, це хибна стратегія. Якщо ми не зможемо частково передати чи разом розробити якісь вироби для спільного підприємства, то всі ці розмови та ідеї знівелюють можливість отримати гроші, що єдиним можливим шляхом їх заробити. А через заборону передачі інтелектуальної власності нічого не відбудеться.Український виробник додав, що бачить велику проблему та загрозу для українського ВПК, бо нема можливості продажу виробів за кордон або кооперації з іноземними партнерами. Якщо за законодавством не можна вивозити продукцію, яка сьогодні виробляється, то нові розробки почнуть створюватися вже за межами України, відповідно, інтелектуальна власність буде формуватися також за межами України, тому треба зважити короткострокові ризики та подивитися, як це вплине на довгострокову перспективу. Якщо ситуація буде залишатися без змін, то через 2-3 роки майже всі вироби, що виготовлені в Україні, будуть збиратися з великих вузлів, що вироблені іноземними компаніями, які належать українським виробникам.Вʼюнник резюмував, що зараз компанія "Атлон Авіа" має контракти та завантаження в Україні, але робота на інші ринки, з іноземними партнерами ні в якому разі не вплине негативно на вироби для ЗСУ, бо це залишається завжди пріоритетом.   

Високотехнологічність, винахідливість та збереження особового складу, власна наукова, виробнича та навчальна інфраструктура все це про 414 окрему бригаду безпілотних систем "Птахи Мадяра". Вона стала еталоном для розбудови підрозділів БПЛА в ЗСУ. Бригада включена до ініціативи Президента України "Лінія дронів", яка має масштабувати передовий досвід бойового застосування БПЛА на весь фронт. П'ять спеціалізованих військових з'єднань, серед яких і "Птахи Мадяра" - нині набирають (drоnеlіnе.аrmy.gоv.uа) до своїх лав добровольців, готових нищити ворога за допомогою безпілотних систем та впливати на результат війни. Gаzеtа.uа публікує матеріал про бригаду. СОТНІ ТИСЯЧ ВИЛЬОТІВ - Усе, що сьогодні може літати, є у "Птахів Мадяра"", - коротко пояснює майор і командир 414 бригади Роберт Бровді на позивний "Мадяр". Ми навчилися якісно та професійно вбивати ворога, продовжує комбат. - Вбиваємо тими засобами, які створюються в Україні. А в Україні роблять найкращі в світі дрони! - переконаний "Мадяр". - Зараз в нас на озброєнні лише деякі одиниці "крил" іноземного виробництва. Ну і "Мавік", бо йому немає альтернативи. Всі інші засоби ударного характеру, РЕБ і РЕР - українського виробництва. Вони щоденно адаптуються. Тому що в нас коротке "плече" від фронту до інженерів. І в нас (у "Птахів Мадяра". - Gаzеtа.uа) є власна потужна інженерія чотири інженерні підрозділи. "Птахи Мадяра" це високотехнологічне з'єднання. Виявлення і знищення ворога, радіоелектронна боротьба (РЕБ), радіоелектронна розвідка (РЕР), дистанційне мінування, прикриття території від ворожих дронів, патрулювання та коригування вогню - воїни цієї бригади вміють усе. На їхньому рахунку сотні тисяч бойових вильотів та десятки тисяч знищених ворожих цілей за три роки. І цей показник невпинно зростає: щодоби "Птахи Мадяра" нищать понад двісті російських об'єктів, при цьому ворог втрачає вбитими й пораненими приблизно півтора взводи особового складу. - Тут у нас є мотивація і чіткий визначений план: маємо вийти на роту знищених пі...рів щодобово! Ми розуміємо, як це зробити, запевняє комбриг "Птахів Мадяра". ДОСВІД, ЗДОБУТИЙ У БОЯХ - 414 бригада протягом трьох років виросла навіть не з взводу - з відділення, - пригадує Роберт Бровді, який за цей час пройшов шлях від звичайного стрільця до комбрига. Він народився, жив та здобував освіту в Ужгороді. До повномасштабного вторгнення не був професійним військовим. Бровді розвивав бізнес, працював топменеджером кількох державних компаній. Але в лютому 2022-го добровільно вступив до Територіальної оборони ЗСУ та зрештою став одним із тих, хто вивів українську безпілотну авіацію на якісно нові рівні. Перші БПЛА з'явилися у взводі "Мадяра" під час оборони Херсонського напрямку, коли він у складі 206-го окремого стрілецького батальйону ТрО тримав позиції. За плечима Роберта Бровді та його побратимів вже було визволення Ірпеня, Бучі та Бородянки. Побачені наслідки російських звірств, за словами командира, ледь не звели його з глузду. Але водночас дали ще більше мотивації не допустити подібного в інших куточках України. - На момент, коли ми приєдналися до ТрО, жодної думки про альтернативні способи впливу на ворога не було, згадує він. "Птахи Мадяра" мали величезне бажання не тільки спостерігати за ворогом, а й завдавати йому ураження Навесні 2022 року інтенсивність ворожого вогню змушувала стрільців "Мадяра" ховатися в зрошувальних каналах Херсонської області. Так виникла потреба дізнатися, звідки ведеться обстріл. - У той момент ми просто хотіли жити, - розповідає Роберт Бровді. - А потім виявилося, що те, що ми бачимо на пульті дрона, можна транслювати через інтернет. Потім - що це можна передавати іншим військовим. Потім - що є можливість спробувати вразити те, що бачиш. І як мінімум, патрулювати смугу, щоб унеможливити неконтрольовані штурми, прориви ДРГ або мінування. А далі - попит на (наші) "очі" з'явився в сусіда праворуч і ліворуч. У травні 2022-го оформилася окрема група аеророзвідників "Птахи Мадяра": 12 осіб, які в той час працювали разом із 28-ю ОМБр імені Лицарів Зимового Походу. Тоді перші дрони вони купували за власні гроші. "Птахи Мадяра" мали величезне бажання не тільки спостерігати за ворогом, а й завдавати йому ураження. Так окрім "очей" в них з'явилося "жало". У серпні 2022 року аеророзвідники купили перший FРV-дрон і на базі, розташованій за декілька кілометрів від фронту, почали тренуватися: скидати "подарунки" на голови росіян. Так народилося явище масового застосування FРV-дронів у ЗСУ. Відбили 16 зафіксованих атак вагнерівців "Птахи Мадяра", які пройшли всю південну наступальну кампанію аж до визволення Херсона в листопаді 2022-го, потім були перекинуті на Бахмутський напрямок. Там у складі 251-го батальйону ТрО вони 110 днів шарпали росіян безпілотниками під час оборони Бахмута, Опитного, Кліщіївки, Курдюмівки, Соледара, Берхівки, Красної Гори. - За чотири доби лише силами однієї кулеметної обслуги ТрО і чотирьох екіпажів дронів - відбили 16 зафіксованих атак вагнерівців, які мали успіх на інших ділянках фронту. Їх було зупинено на одному гектарі. Його й назвали "кривавий гектар", бо він був усіяний їхніми трупами. На землі їх тримав великокаліберний кулемет, а з повітря ми навалювали всім, чим можна було, та коригували артилерію, згадує "Мадяр". У березні 2023 року тактичну групу "Птахи Мадяра" реорганізували в окрему роту ударних БпЛА та включили до 59-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ. Дрони "Мадяра" діяли на найважчих ділянках фронту Відтоді дрони "Мадяра" діяли на найважчих ділянках фронту: Первомайське, Авдіївка, Піски, Старомихайлівка, Красногорівка, Мар'їнка на Донецькому напрямку, Урожайне та Старомайорське - на Бердянському. Усі вісім місяців боїв на плацдармі в Кринках, на Лівобережжі Херсонщини, ротно-тактична група "Птахів Мадяра" нищила ворога, підтримуючи українські війська. Вже тоді підрозділ відточував майстерність застосування засобів РЕБ і РЕР: "Птахи" виявили 10 тисяч російських дронів, знищивши 70% з них. Тоді ж навчилися збивати російські розвідувальні та ударні "крила" ("Ланцети", "Орлани" та ZАLА) за допомогою FРV-дронів. За 2023 рік змінилася роль підрозділу безпілотних авіакомплексів. - Питома вага розвідки та патрулювання не перевищує 20 %, решта - ударна діяльність. Закінчений комплекс дій від виявлення до розвідки, знищення та фіксації, - окреслює принцип бойової роботи Роберт Бровді. У січні 2024-го рота розгорнулася в 414-й окремий батальйон ударних безпілотних авіаційних систем (ОБУБАС) "Птахи Мадяра", який було переведено до Корпусу морської піхоти ВМС України. "Птахи Мадяра" стали першим в Україні батальйоном ударних дронів, за чиїм взірцем почалося нарощування безпілотних сил у військах. Лише протягом 2024 року "Птахи Мадяра" виросли спершу до окремого полку, а потім і до бригади, яка нині діє у складі Сухопутних військ. ЗНИЩИТИ ВОРОГА І ЗБЕРЕГТИ СВОЇХ - Ви мене питаєте: завдяки чому люди живі? Тому й живі, що дисципліна, - сказав одного разу "Мадяр" в розмові з журналістами. Окрім технологічної оснащеності та бойової ефективності, популярність "Птахів Мадяра" визначається саме тим, що тут бережуть людей. Рівень безповоротних втрат особового складу не перевищує 1 %. - Санітарні втрати в різні періоди - різні, але коливаються в діапазоні 34 %. Причому три чверті (поранених) повертаються назад до нашого підрозділу, додає комбриг. Завдяки такому підходу тільки під час реорганізації "Птахи Мадяра" одержали 5 тисяч анкет від охочих долучитися до військової частини. Стабільний потік кандидатів забезпечує також підхід до комплектування, який Роберт Бровді називає "компетентна мобілізація". - Це мобілізація з чітким приписом долучення до нас у підрозділ. Ми захищаємо свого майбутнього бійця, щоб він по дорозі не пропав, пояснює "Мадяр". "БЕЗПІЛОТНІ" ІННОВАЦІЇ "Птахи Мадяра" вважаються одним з лідерів серед безпілотних з'єднань українського війська. Масштаб їхньої бойової роботи вражає: бригада здійснює комплексний вплив на смугу фронту довжиною понад 150 кілометрів. Окрема "фішка" бригади власне виробництво боєприпасів. У спеціальних майстернях виготовляють понад 50 моделей бойових частин. Сюди додається і власне промислове виробництво протитанкових мін, які отримують також інші підрозділи Сил оборони України. А ще бригада має центр розробок та впроваджень, центр кастомізації дронів та збірки оптоволоконних сетів, виробництво комплексів РЕБ та РЕР... Крім того, 414 ОБрУБАС "Птахи Мадяра" розробляє та модернізує радіолокаційні станції (РЛС). Новобранці, які йдуть до "Птахів Мадяра", отримують якісну підготовку і зможуть надалі вдосконалювати її: бригада розгорнула мережу з пʼяти шкіл пілотів БпЛА та радіорозвідки. У складі бригади також діють спеціалізовані підрозділи, які відповідають за перехоплення та знищення ворожих БпЛА, та навіть за бойове застосування штучного інтелекту. Лідерами є два види засобів: FРV-дрони та гексакоптери нічні "бомбери" Але є два найважливіших напрямки, завдяки яким "Птахи Мадяра" впливають на поле бою та на смертність російських окупантів: "Безперечними лідерами є два види засобів: FРV-дрони та гексакоптери нічні "бомбери". Ці два засоби... формують до 90%, без перебільшення, уражень ворожої техніки та особового складу", розповів Роберт Бровді. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як готують операторів дронів, які нищитимуть ворога: репортаж з фото ЛІНІЯ ДРОНІВ Майбутнє російсько-української війни залежить від низки чинників: зброя, ефективне використання технологій, якісне управління та взаємодія сил і засобів. Але найважливіший чинник - це люди, які готові знищувати російських загарбників завдяки своїй хоробрості, інтелекту та високотехнологічним системам. Проєкт "Лінія дронів" - це поєднання стійкості й винахідливості піхоти та високотехнологічного світу БпЛА. Він має на меті масштабувати на весь фронт досвід найкращих підрозділів безпілотних систем: "Птахи Мадяра", "К-2", "Ахіллес", "РАРОГ" (Сухопутні війська) і "Фенікс" (Державна прикордонна служба). Результатом буде захист українських воїнів, які тримають передній край, а також створення для окупантів зони повного знищення (kіllzоnе) на глибину 10-15 кілометрів від лінії зіткнення. Загарбники, які вирушили в атаку, повинні захлинутися власною кров'ю, ще навіть не наблизившись до українських позицій. І безпілотні системи - один з найкращих засобів для цього. Долучитись до "Лінії дронів" може кожен Долучитись до "Лінії дронів" може кожен: на сторінці проєкту (drоnеlіnе.аrmy.gоv.uа ), а також в додатках "Дія", Армія+ та Резерв+ Потрібно зробити кілька простих кроків: обрати військову частину, в якій ви хотіли би служити, визначитися з майбутньою спеціальністю, заповнити анкету і пройти співбесіду та тестування. Серед вакансій: - Оператори безпілотних систем різних типів; - Фахівці наземної групи обслуговування. - Дешифрувальники та аналітики. Фахівці з інженерії, техніки та ремонту. Рекрутери "Лінії дронів" допомагають кандидатам на всіх етапах: від ТЦК і до військової частини (для цивільних), сприяють із переведенням та навіть з поверненням із СЗЧ (для військових).

Про це повідомив начальник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш у fасеbооk."Ця клята війна забирає найкращих. Загинув наш Олексій Савкевич. Відважна, благородна, добра і сильна духом людина. Авдіївка дихала його мріями, силою його ідей. Він був світлом, що зігрівало людей повсякчас: культурно розвивав Авдіївку, вивозив містян і їхніх тварин з-під обстрілів, багато волонтерив і підтримував авдіївців, доставляючи гуманітарну допомогу. А згодом пішов захищати країну", - написав Барабаш.Як зазначає "Читомо", Олексій Савкевич був перекладачем, співзасновником громадських організацій "Сила ідей" і "Музична варта", організатор фестивалю "Авдіївка ФМ".Після початку повномасштабного вторгнення він залишився в Авдіївці допомагати місцевим: евакуював людей і тварин, доставляв гуманітарну допомогу.У 2024 році Олексій Савкевич доєднався до лав ЗСУ, отримавши позивний Маестро."Він міг працювати ким завгодно, відсиджуючись в офісі в спокійному регіоні України, але не став. А став до лав Збройних Сил", - написала його знайома Віра Хоменко.У воїна залишилися дружина та двоє дітей. 

На війні загинув захисник та волонтер Олексій Савкевич. З початку повномасштабного вторгнення чоловік допомагав мешканцям рідної Авдіївки, а у 2024 долучився до лав ЗСУ.

Захищаючи Україну, на фронті загинув перекладач, організатор музичних фестивалів, відомий волонтер з Авдіївки, який у 2024 році став до лав ЗСУ, Олексій Савкевич. Про це у вівторок, 11 березня, повідомив начальник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш. “Ця клята війна забирає найкращих… Загинув наш Олексій Савкевич…. Відважна, благородна, добра і сильна духом Людина. Авдіївка дихала […] Тhе роst На фронті загинув відомий авдіївський волонтер, військовослужбовець ЗСУ Олексій Савкевич fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Минув рік з окупації міста Авдіївка на Донеччині російськими військами. Як наразі окупанти створюють картинку у зруйнованому місті, як обороняли міста, як начальник МВА був поранений — інтерв'ю

«У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, Марина Григорівна була змушена покинути рідне місто. Її будинок було зруйновано, а Авдіївка опинилася під постійними атаками»

24 січня 2024 року у районі населеного пункту Авдіївка під час бойового зіткнення Микола зник безвісти

У Києві бійці 65-ї окремої механізованої бригади "Великий Луг" показали трофейну зброю, здобуту в боях. Виставка пройшла в одній зі шкіл, де військові розповіли дітям про війну та дали приміряти бронежилети. Також у 65-й бригаді анонсували відкриття рекрутингового центру, де очікують на добровольців. Про ситуацію на фронті, трофейне озброєння та майбутнє України - з військовими на виставці та у рекрутинговому центрі говорили кореспондентки Gаzеtа.uа. ВІЙНА - НЕ ФІЛЬМ На площі позаду однієї зі столичних шкіл поставили деревʼяну карту, національний і військові стяги. Із колонок лунають патріотичні пісні. Вчителі виводять з навчального закладу учнів і, пояснюючи правила безпеки, підводять до зброї. Під мапою бійці 65-ї бригади розклали трофеї, які вони здобули у бою з ворогом. Там - збиті дрони, каски, залишки зброї, пачки цигарок "Папиросы Путина", аптечка часів Другої світової війни, іржаві частини техніки та патрони різного калібру. 65-ту ОМБр створили 16 квітня 2022 року. До червня 2023-го бійці бригади тримали оборону Запоріжжя та області на ділянці протяжністю понад 110 км. Пізніше вони перейшли в наступ на Оріхівському напрямку. У результаті важких боїв звільнила понад 25 кв. км території та вийшли на південні околиці Роботиного. 7 квітня 2024 року бригада отримала свій бойовий прапор, а 20 грудня - їй було присвоєно почесне найменування "Великий Луг". Усі трофеї були здобуті біля Роботиного та Оріхова, розповідає 31-річний військовослужбовець Іван із позивним "Гном". Він служить із 2018 року, після короткої перерви повернувся у військо на початку повномасштабного вторгнення. Зараз він - інструктор. - Це автоматичний гранатомет станкового типу (АГС), це осколкова зброя радянського зразка, - Іван показує на один з трофеїв. - Він може бити на 1400 метрів і зараз також використовується на наших позиціях для вогневого ураження. Війна - це не фільм із Чаком Норрісом, це величезна структура, у якій є різні рівні роботи: оперативні, тактичні, штурмові групи, групи тактичного забезпечення. Це великий організм, у якому застосовуються різні види озброєння, які працюють на різні відстані, - пояснює військовий. Під час інженерної підготовки, пояснює "Гном", бійців вчать, що ці трофеї: одяг, зброю, магазини тощо - можна знімати лише з убитого в бою ворога. Часто трупи загиблих потім мінують. - Люди, що пізніше йдуть по трофеї, можуть на них підірватися, - каже він. - Тому ці всі трофеї здобуті під час ведення бойових дій. На підлозі лежить військова форма окупанта. Її охоче топчуть учні, водночас розглядаючи мапу бойового шляху бригади. - Діти роблять так званий "акт доброї волі", - усміхається "Гном". - Витирають ноги об їхні рюкзаки, комплектацію, мішки. Ось як було в "совєтскій армії", так їх, грубо кажучи, і комплектують, просто лінійні сили наступу, не спецпідрозділи. Спецпідрозділи в них добре вдягнені. Наступний експонат у цій "колекції" - пошарпана тканинна сумка із червоним хрестом. Це аптечка санінструктора, каже Іван. - Це людина, яку у нас називають бойовий медик. Там індивідуальні перевʼязочні пакети, можливо, евакуаційні лямки, - веде далі він. - Це - кулемет з підбитого танку. Він має багато дірок, виведений з ладу і слугує експонатом. А ось цей лом, схожий на ракету, - підкаліберний снаряд. Також залишки кулеметів та автомату, полюбому якогось штурмовика. Тут також їх рації, цигарки, якими їх забезпечують ще зі старих запасів. Військова наука дуже обширна, там можна вчитися все життя Чоловік бере в руку зелений шолом, побитий зовні уламками. Всередині від удару утворилася глибока вмʼятина. Іван піднімає важкий металевий предмет. - Це педаль з лінійних установок - кулемети, які відстрілюють. Військова наука дуже обширна, там можна вчитися все життя, - підкреслює військовий. - Ось їхнє дігтярне мило, вонюче капець. Це не всі здобуті бійцями речі. Багато трофеїв наші військові дарують волонтерам за допомогу або обмінюються ними між собою. - Ось такі тубуси є з боєприпасів, - "Гном" показує на декілька тубусів, що стоять у ряд. - Це як транспортний чохол для боєприпасів. Коробки та ящики від кулемету для ДШК, можуть бути патрони абощо. Інші тубуси від протитанкової зброї, є багато цікавих моментів. Частина виставки - демонструє сучасну зброю та амуніцію українських військових. Військові вишикувалися біля столів і пильно стежать за малечею. Дехто з дітей просить приміряти амуніцію - шоломи, бронежилети, автомати. Спорядження бійцям доводиться трохи притримувати руками - бо надто важке для дітлахів. Воїни розповідають та показують учням, як працює зброя та як її перезарядити. ДРОНИ Й ГОЛОДНІ РОСІЯНИ Біля виставки метушаться діти, викрикують із захватом, коли беруть у руки зброю. За їхнім гомоном майже не чути музики та реву мотору баггі. Щоб покататися на бойовій машині, учні вишикувалися в довгу чергу. - Та ти не зможеш підняти, давай разом! - каже хлопчик своєму другові біля одного з автоматів. Над головами дітей літає дрон. Ним керує військовослужбовець 65-ої ОМБр. Поряд із бійцем стоїть боєць із позивним "Атей" - узяв його в честь царя скіфів. Має невеликий шрам на носі і вбраний у форму. У 65-й бригаді служить майже рік. На захист України став добровільно 3 березня 2022 року. До цього працював у сфері продажів, зізнається. - Я став оператором, як почав служити в бригаді, до цього моя професія була пов'язана зі зв'язком, - каже він. Дрони на фронті завжди потрібні, і військові роблять все, щоб їх вистачало, додає "Атей". Дрони надходять з усіх можливих напрямків, зокрема від держави, волонтерів і благодійних фондів. - Це допомога як від великих благодійних фондів, так і від маленьких організацій, - ділиться він. - Також люди самі нас знаходять, телефонують і пропонують дрони, кажуть що можуть зробити один-два на замовлення, якщо нам потрібно, або зберуть кошти. Робота з дронами на фронті нелегка. На позиції є чергова група, яка працює залежно від характеру цілі. FРV-дрони працюють тільки на ураження. - Ми фіксуємо, що ціль знайдена, і вилітаємо знищувати, незалежно від того, яка вона. Більше дронів чи менше - головне ефективність. Нам потрібна щодня певна кількість для бойового виконання - і це досить немаленька цифра. Військовий розповідає, що дрон - це конструктор. Його можна зібрати самостійно за декілька годин, якщо розуміти що за чим. - Ми робимо їх самі, а також самі ремонтуємо, - пояснює "Атей". Якщо ти вмієш користуватися паяльником, це не є щось складне. Одного разу достатньо, щоб побачити, як це працює і збирається. Будь які дрони використовуються, але ми підбираємо їх безпосередньо під завдання. Раніше ширилися чутки про те, що для ворога оператор дрону бажана ціль, проте "Атей" переконаний, що просто виконує свою роботу, не замислюючись над небезпекою. Бригада не втратила жодного метру землі - Це завдання, яке потрібно виконувати. Я знаю, чому і для чого це роблю, і знаю, який результат це приносить. Хоч і розумію, які можуть бути наслідки. Керувати дроном навчився за два дні, зізнається боєць. Серед трофеїв, каже, дронів також дуже багато. - Вони на фронті постійно. Ти можеш вийти зі свого місця, пройти 50 метрів і знайти дрон. Їх багато падає, тому що зараз добре працює система РЕБ і їх багато втрачається саме через це, а не через роботу пілота. Це не заважає виконувати бойове завдання. Їх може піти більше, але свою ціль ми завжди досягаємо. - Наша бойова задача на околицях Роботино - не пропустити ворога. Бригада не втратила жодного метру землі. Я не можу сказати про рух росіян, тому що ми не відступаємо. Ми знищуємо ворога, який підходить, і все. Військовий відверто каже про те, що не розуміє, навіщо окупанти продовжують наступ, адже багато з них здаються в полон або просто йдуть на загибель. - Вони сунуть, але це знищення. Я не розумію, для чого це все, - зі здивуванням в голосі каже воїн, - здаються в полон, особливо зимою, бо їм холодно. Вони голодні, холодні. У них немає обігріву, їх просто відправляють, а вони розуміють - або замерзнути, або здатися в полон. - Що думаєте щодо можливих переговорів з країною-агресоркою і припинення активних бойових дій? - питаємо. - Чим жертвувати і заради чого - це треба все порівнювати. Якщо дійсно ми матимемо гарантії безпеки, то я вважаю, що дійсно потрібно припинити це масове вбивство. Якщо припинення на якийсь період, то це не має сенсу. Хай приймають рішення ті, хто бачить загальну картину. Тому що ми на місцевому рівні можемо зробити невірні висновки, - наостанок каже "Атей". ПОЛЬОВА КУХНЯ І ТРАМП Неподалік виставки бійці організували польову кухню. Запах гречаної каші з м'ясом, вогнища розноситься площею. Військовий кухар розкладає на столі тарілки і готовий пригощати всіх охочих смачною їжею. Школярі стають у чергу, щоб скуштувати страву. У тарілку до каші кладуть консервовані огірки, помідори та хліб - чорний або білий. Кухаря звати Артем, має позивний "Барі". Йому 39 років. Він доєднався до бригади в 2022 році. До служби працював помічником ветеринара. З 2018-го по 2021 рік служив в 44-ій бригаді - теж кухарем. Окремої складності в своїй роботі не виділяє. Якщо знати, що робити, то все складається, ніяково відповідає. - Ворог непередбачуваний і буває, що б'є по тилу. У мене був випадок, коли ми переїхали з одного місця на інше - і туди прилетіло. Я далеко від лінії зіткнення, бувають відправляють ближче, - додає воїн. Меню польової кухні регулюється залежно від підрозділів. Якщо багато бійців, то там все документують і є чітке меню. Іноді можна приготувати страви й за побажаннями бійців, зізнається. - Часто просять борщі, іноді буває солянка і гороховий суп. Частіше це все ж таки перші страви, - каже військовий, помішуючи кашу, - Для приготування їжі ми використовуємо підручні кухні. Якщо кудись виїхали, то беремо плиту і балон - це простіше і легше. Доводилося готувати і на вогні, бувало що піч мурували самостійно з цегли чи підручних матеріалів. У казанах варять чорний солодкий чай. Наливають дітям у пластикові склянки і просять, щоб пили повільно, бо гаряче. Допомагає "Барі" на кухні побратим - Ігор Дяченко із позивним "Дуда". Для чоловіка сьогодні - особливий день. До повномасштабного вторгнення у цій школі Ігор працював вчителем фізкультури. - Чотирьох друзів похоронив і сказав, що нада мені йти&hеllір; - пояснює своє рішення вступити у військо чоловік. - Серед трофеїв сьогодні моїх немає. Але я в бою здобув автомат. Потім використовував її на фронті. Коли ти на позиціях - то все згодиться. Зараз ситуація на фронті нестабільна. Ми більше стримуємо росіян зараз. - Як розвиватимуться події на фронті у найближчі місяці? - питаємо. - Очікуємо дій Трампа. Він може змусити Росію зупинитися, але на яких умовах? Нам доведеться теж йти на поступки, бо ворог не віддасть ті території, які вже захопив, - каже "Дуда". - Такої перемоги, як очікували на початку всі, її не буде. Росія ще Запорізьку область хоче, але її ми точно не віддамо. Але мир потрібен&hеllір; Як вчитель я міг би повернутися, але захищати Україну - це мій вибір. РЕКРУТИНГОВИЙ ЦЕНТР Виставку організували в честь відкриття нового рекрутингового центру бригади "Великий луг" у Дніпровському районі столиці. Він розташований за кілька вулиць звідси. Це вже другий центр 65-ї ОМБр. Перший запрацював у Запоріжжі наприкінці минулого року. Одразу на вході рекрутингового центру - кабінет прийому громадян. На стіні за трьома письмовими столами висить бойовий прапор бригади "Великий луг", обрамлений фотографіями з бійцями 65-ї бригади під час виконання бойових завдань. Кабінет світлий і затишний, із зручними диванами, на яких можна почекати своєї черги. На журнальному столику розклали почесні нагороди. Тут проводитимуть набір добровольців, а також займатимуться їх підготовкою та формуванням кадрового резерву ЗСУ. Головна мета центру - дати можливість громадянам потрапити в ЗСУ, самостійно обравши вакансію чи посаду відповідно до своїх навичок чи вподобань. Часто добровольці опиняються на випадкових посадах без урахування їхнього життєвого та професійного досвіду. Це впливає на мотивацію й загальну ефективність армії, зізнається командир 65-ї ОМБр "Великий луг" Володимир Ізбаш. - Головне - це прозорість. Людина знатиме від моменту, як прийде сюди, ким вона буде. і до моменту виконання завдань повністю свій шлях. Центр здійснюватиме супровід щодо проходження медичної комісії і навчання, - каже Ізбаш. - У нашій бригаді наразі багато відкритих вакансій. Найбільше підрозділам не вистачає піхотинців, стрільців, кулеметників, гранатометників, снайперів. Також потрібні артилеристи й фахівці з безпілотних систем. Це підрозділ, який розвивається й потребує молодих спеціалістів - Це підрозділ, який розвивається й потребує молодих спеціалістів, які мають хист до цифрових технологій, - пояснює Ізбаш. У центрі є велика кімната для проведення інформаційних заходів. Раніше у сусідньому приміщенні цієї будівлі була перша на лівому березі капличка Православної церкви України. - Її відкрили у 1996-му. Служили тут понад шість років, - згадує після освячення центру капелан, заступник голови Синодального управління ПЦУ протоієрей Павло Основенко. Коли доброволець прийде до центру, то зможе ознайомитися з наявними вакансіями й вибрати ті, що його зацікавили. Після цього з ним проведуть співбесіду для уточнення деталей. У разі взаємної згоди розпочинається процедура мобілізації або переведення чинних військовослужбовців до обраного підрозділу. Згодом бригада організовує додатковий вишкіл добровольців на власній базі. - Після ВЛК військовослужбовець із комплектом документів прибуває одразу в бригаду без потреби йти в ТЦК. 65-та бригада, попри молодий вік, має достатній бойовий досвід і сформований потужний кістяк, - каже Володимир Ізбаш. Два роки бійці виконують бойові завдання на одному з найскладніших напрямках Запорізької області. Тому я вважаю, що прийти й виконувати завдання в 65-й бригаді - це потужно. Нам просто треба допомогти, і ми разом наблизимося до перемоги. ВИГІДНІ УМОВИ - У них арсенал здебільшого радянський, але ворога не можна недооцінювати. Готуйся до бою з левом - і переможеш муху, - слідкуючи очима за дітьми, розказує інструктор "Гном". - Окупантів дуже багато, їх не споряджають висококласною зброєю, а просто за радянськими нормами. Ворог не переймається за збереження особового складу, але є підрозділи, яких дуже якісно готують. Військовий радить українцям звертатися до рекрутингового центру. Так людина буде знати, що її навички будуть задіяні правильно та ефективно. - Не треба думати, що всі йдуть помирати. Це не так, - запевняє чоловік. - Людині кажуть, що треба зробити, щоб залишитися живою. Я б на місці ТЦК проводив серед людей саме просвітницьку роботу. Зупинити людину, не тиснути й розказати за пʼять хвилин, як можна долучитися до армії. Але думаю, що всі відео в мережі з діями ТЦК - це вирвано з контексту. Тобто нам не показують, що до цього призвело. А людям треба просто розвивати критичне мислення. 45-50-річні йти не хочуть, так давайте заберемо молодь - і що? Лишимо цю країну без надії і майбутнього&hеllір; Чоловік наголошує, що підготовка бійців дуже важлива. За півроку на посаді інструктора помітив, що вдалося зменшити кількість, саме завдяки навчанням. Оборона не те що успішна, а навіть вдається потроху наступати - Менше поранених, ампутацій. Ми відкидуємо ворога, тобто збільшуємо сіру зору, - розповідає Іван. - Оборона не те що успішна, а навіть вдається потроху наступати. Особовий склад у цьому зацікавлений, ми бійців мотивуємо. На Запорізькому напрямку важко через особливість ландшафту - нема де сховатися. Вони роблять все, щоб відтягнути нас і забрати залишки регіону. У них нічого не вийде. Ворог не вів жодного бою за велике місто. Першим буде Покровськ, де вони зіштовхнуться з великими проблемами. Це не Авдіївка з 60 тисячами, яку вони закидали авіабомбами і сказали, що захопили. Постійно стримувати російський наступ - важко, додає інструктор. - І надія є, і плани є, і все робиться для того, щоб їх було менше. Але не можна вічно тримати російський наступ. Це великий ресурс - його треба десь брати, десь готувати. Постійно зберігати тиск неможливо, бо це війна, - зітхає чоловік, дивлячись на стяг бригади. - Люди виснажені. Особливо ті, хто воює довго. Грубо кажучи, костяки бригад. У цьому й проблема. Має бути якийсь мобілізаційний ресурс. Не може бути так, що одні кладуть життя за державу, а інші просто кажуть: "Ну, молодець". Чоловік переконаний, що демобілізації очікувати не варто. На місці командира він би не відмовився від повністю підготовленої людини. - Це неправильно. Але з іншого боку, має бути якась система, бо люди виснажені. Війна змінюється, кожного дня щось нове. Як у нас, так і у ворога. Але всі війни завершуються переговорами. Це факт. Але ми військові, ми не лобісти. Це не наша справа. Вони мають вирішувати, поки ми робимо свою роботу. Вигідна умова - це справедливість. А справедливість - просто знищити їх. Оце дуже класна умова, - говорить Іван і йде розповідати дітям про трофеї. Діти смакують військову кашу на алеї поблизу. Для старших учнів у школі виступає гурт "Великий Луг". У його складі грають бійці бригади. Після цього військові ділитимуться історіями з фронту.

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Стосовно Покровського напрямку є інформація про те, що ворог скорочує активність наступальних дій. Водночас також є повідомлення, що ворог має просування на цьому напрямку. Зменшення кількості бойових зіткнень за даними Генштабу, але десь ворог все-таки намагається просуватись. Тому, коли мене просять прокоментувати цю інформацію, я відповідаю, що нам потрібно трішки почекати для того, щоб точно зрозуміти, чи є зменшення активності ворога на Покровському напрямку. Втім, Генштаб ЗСУ так чи інакше фіксує зменшення бойових зіткнень на Покровському напрямку", - розповів Попович.Оглядач зауважив, що в ЗСУ залишається все менше можливостей організовувати оборону в Часовому Яру. Саме тому у перспективі слід розглядати відхід підрозділів Сил оборони з міста."Щодо Часового Яру, який належить до Краматорського напрямку. Цей напрямок немає відношення до Покровського. Утім, у Часовому Яру ворог теж має просування. Часів Яр ми маємо розглядати разом з Торецьким напрямком. Так чи інакше це будуть плацдарми для подальшого наступу на Костянтинівку. Часів Яр тримається вже понад рік. За місто почались активні бойові дії після того, як впала Авдіївка. У боях за місто ворог втратив дуже велику кількість ресурсів та живої сили. Однак, ймовірно, ЗСУ доведеться виходити з міста. Залишається все менше можливостей для організації оборони Часового Яру, бо місто зруйноване", - підсумував він.За добу 3 лютого на російсько-українському фронті зафіксували 110 бойових зіткнень. На Покровському напрямку Сили оборони відбили 38 ворожих атак.4 лютого головний редактор Суспільне Донбас Андрій Крамченков в етері Еспресо розповів, що інтенсивність боїв на Покровському напрямку трохи зменшилася, але на цьому тлі зросла кількість штурмів на Краматорському напрямку 

На думку аналітиків, окупантам вдалося налагодити залізничне сполучення за маршрутом Авдіївка — Очеретине. А для захисту своїх ешелонів із військовими вантажами противник використовував бронепоїзд.

Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ІSW).Аналітики нагадали, що, за даними головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, втрати РФ у війні у 2024 році склали понад 420 тис. осіб."ІSW спостерігав за геолокаційними доказами, щоб оцінити, що російські сили просунулися на 4168 квадратних кілометрів у 2024 році, що свідчить про те, що російські сили зазнали приблизно 102 втрат на квадратний кілометр захопленої території України", - йдеться у звіті.Експерти вказують на те, що російське військове командування "надавало пріоритет зусиллям із захоплення решти Донецької області та створення буферної зони на півночі Харківської області у 2024 році, але не змогло досягти цих цілей"."За оцінками західних і українських джерел, у 2023-му і 2024 роках Росія мала намір захопити всю територію Донецької та Луганської областей до кінця 2024 року, але повільне просування російських військ на початку і в середині 2024 року, ймовірно, змусило російське військове командування переоцінити свої плани й визначити захоплення Покровська головним наступальним завданням російських військ на решту 2024 року", - зазначили в ІSW.У грудні 2024 року, як зауважує Інститут вивчення війни, спостерігалося значне сповільнення темпів російського просування на фронті. Російські війська захопили 593 квадратних кілометри, що в середньому становить 18,1 квадратного кілометра на день, у порівнянні з 27,96 кв. км на добу в листопаді 2024 року.Особливістю 2024 року є те, що російські війська, окрім захоплення низки населених пунктів, таких як Авдіївка, Селидове, Вугледар і Курахове, не змогли здійснити значного прориву у стратегічно важливі українські оборонні вузли. Оцінки ІSW вказують, що ці населені пункти не мають особливого оперативного значення, оскільки їхнє захоплення не загрожує ключовим оборонним позиціям України.Згідно з оцінками ІSW, вільними залишаються близько 8559 квадратних кілометрів Донецької області, які містять важливі оборонні позиції та великі міста, зокрема вздовж так званого поясу укріплень. Аналітики підкреслюють, що при збереженні поточних темпів російським військам може знадобитися більш як два роки, щоб захопити решту цієї території, однак це припущення базується на умові, що їхні наступи будуть лише в межах Донецької області й вони зможуть захоплювати великі міста так швидко, як малі села та поля, що виглядає малоймовірним.Для України важливо зберігати стійкість у ключових секторах фронту та зупиняти просування ворога. Аналітики ІSW також наголошують, що підтримка з боку західних партнерів є вирішальною для стабілізації лінії фронту у 2025 році. Водночас українські війська значною мірою зупинили просування росіян поблизу Часового Яру та Торецька, але бойові дії тривають у напрямку Покровська, Курахового та Великої Новосілки.За даними Генштабу, станом на 1 січня 2025 року втрати армії РФ у війні проти України перевищили 790 тис. військових.

"Дорогий народе! За мною – "Україна-мати". Україна, яка твердо стоїть на ногах. Не схиляє голови, дивиться вперед, вірить у своє майбутнє й перемогу над усім тим злом, що Росія нам принесла. Україна, яка здатна досягти справедливого миру, маючи щит і меч. Захищаючи свій народ, свої кольори, свою незалежність. Я звертаюся сьогодні до всіх, хто цінує Україну, береже свою державу, каже з любов’ю про неї: "Моя". Я дякую вам за 2024-й. Нашим людям, що проходять усі труднощі з гідністю. Людям, для яких бути громадянами України – гордість", - наголосив Зеленський, додавши, що для мнього гордість – бути Президентом таких людей, українців та українок, які доводять, що жодні крилаті ракети не здолають народ, у якого є крила.Він підкреслив, що протягом цього високосного року ми доводили це щодня і бачили це вчора, 30 грудня: "Коли були окрилені щастям, бо на рідну землю з полону повернулося 189 українців. Бо вони зустрінуть Новий рік удома. Бо ми повертаємо своїх. 1358 людей за цей рік. 3956 українців за цей час. І я називаю не приблизні, а дуже точні цифри, бо кожна з них – це людина, наша людина, дуже важлива людина. І з поверненням кожної ми повертаємо в Україну життя".Президент України вазначив, що щоразу, коли це стається, плачуть усі українці: "неважливо, розчулена мати, або це дитинка, яка дочекалась татуся, чи президент України, ми плачемо всі, бо всі ми – люди й зберегли в собі світло".За його словами, це допомагало вистояти ці понад тисячу днів і бути сміливими, коли це потрібно, бути сильними, коли це так важливо. Як це робили наші вчителі, наші медики, наші енергетики, наші транспортники, як це робили всі наші ППОшники, мобільні вогневі групи, додав Зеленський. Він зауважив, що воїни ППО збили за цей рік 1310 крилатих і балістичних ракет, 7800 іранських "шахедів": "Браво! Гордість! Дякуємо! Ми пройшли цей рік разом. Долали разом усе, що приносив 2024-й. Перемоги й невдачі. Радощі й виклики. Сльози щастя, коли нам вдавалось. І сльози болю, коли нас ранили – в серце".Президент також згадав удар по дитячій лікарні "Охмадит" у Києві, наголосивши, що всі українські діти сильніші за все російське зло."Липень. Ранок. "Охматдит". Так б’ють слабаки й боягузи. І ми ніколи не забудемо ці дитячі очі. І ми ніколи їм цього не пробачимо! Коли зло несе смерть, наша відповідь – живий ланцюг. Такий вигляд має сила українців. І ту нашу єдність було помітно з космосу. Її бачив Бог. Бачив, які в нас люди. Які в нас діти. І я не забуду ті неймовірно дорослі та сильні очі хлопчика з "Охматдиту". Скільки в ньому життя, енергії, гідності! І наскільки одна ця дитина сильніша за Путіна! Наскільки всі наші діти сильніші за все їхнє зло. Українські хлопчики та дівчатка, які перемагають цю війну, здобувають знання онлайн і навіть у підземних школах, виграють світові наукові олімпіади, збирають кошти для нашої армії, вигадують технічні рішення, що допомагають нашій обороні. Ви – фантастичне покоління! Ось за кого ми боремось", - сказав Зеленський. Він підкреслив, що діти - це ті, кого передусім захищають наші герої, наші воїни: "Хто тримається сам і тримає на своїх плечах незалежність. Там, де воля й доблесть б’ються щодня, і зараз – в цю новорічну ніч. На всіх наших напрямках. На всіх. На сході, де зараз дуже, дуже важко й дуже непросто. Але ми віримо, ми знаємо: вистоїте. Вистоять наші хлопці. Вистоять ваші дух і сміливість. Усе те, завдяки чому ви цьогоріч не віддали наші Суми й Харків, наш Херсон і наше Запоріжжя. А росіяни цього дуже хотіли. Та натомість ви віддали окупантам борг, повертаючи війну назад додому, у Росію. І той, хто сіяв лихо на нашій землі, отримав його на своїй. На Курщині та в інших місцях, куди цьогоріч прилітала наша відповідь, наша справедливість".Володимир Зеленський наголосив, що справедливість - слово, за яким стоять сотні тисяч наших людей: "наша "оборонка" й наша наука. Чиї розум і праця робили нас міцнішими, бо 30 % усього, що в цьому році було в наших хлопців на полі бою, – усе це було зроблено в Україні.Він розповів, що на одному такому заводі я запитав у молодого інженера: "Як же вам стільки вдалося, як же ці люди стільки змогли?". І хлопець пожартував: "Так то ж не просто люди, вони – ракети".За словами президента, в цей момент йому стало соромно як громадянину, що з 90-х років держава не помічала таких наших людей: "І я пишаюся, коли весь рік, зустрічаючись із ними, чую: вони щасливі, що потрібні Україні. І що Україна знову будує своє, свої ракети. І вперше робить понад мільйон БпЛА за рік. Змушує ворога вчити українську. "Паляниця", "Пекло", "Рута". Змушує тремтіти від слів "Нептун" і "Сапсан". Усе це – наші ракети. Українські. "Гор", "Вампір", "Колібрі", "КАМІК", "Лютий", Неаvy Shоt, Fіrе Роіnt. Усе це – наші дрони. Українські. І все це – наші аргументи, аргументи для справедливого миру".Президент згадав спортивні перемоги і здобутки України у світі: "Його здобувають тільки сильні. І те, що ми такі, доводили не раз. Наші спортсмени. Олександр Хижняк, наш Танк. Ольга Харлан, Ярослава Магучіх, усі наші олімпійці та паралімпійці, за яких ми так уболівали, переживали, так кричали від радості й гордості, коли вгору здіймався синьо-жовтий прапор. Ми тримали удари й давали здачі разом з Олександром Усиком. Усе це – про дещо більше, аніж тільки спорт. Це про наш характер. Про те, ким ми є і на що здатні. Сенси й символи. Про те, що бої Сашка, як щоденні битви всієї України, показують нам: байдуже, наскільки противник більший за тебе, важливо, наскільки більша твоя воля. Тоді це захоплює подих усього світу! І всі лідери мені відверто казали: "Ми ніколи такого не бачили – коли повна зала Нотр-Дам-де-Парі аплодує". І це були оплески вам. Усім нашим людям. Ось так звучить повага до України. Ось що таке незалежність."Володимир Зеленський наголосив, що Україна бротиметься за кожкого громадянина, який потрапив до російського полону або опинився в окупації."Це коли ми не віддаємо своє. І коли не забуваємо своїх. Тих, хто в полоні. І ми будемо боротися за кожну людину, яка, на жаль, досі там. І будемо боротися за всіх, кого Росія загнала в окупацію, та не змогла окупувати їхні українські серця. І скільки б зло під дулом автоматів не роздавало паспортів, наші люди кажуть: "Ви тут не рідні, ви – тимчасові». І весь той завезений бур’ян не приживеться на нашій землі, не переможе корінних. І я завжди згадую історію про нашого одного українського дідуся, у якого окупанти запитали: "Который час?" І почули відповідь: "Час звалити з нашої землі". Ось що таке воля всередині, яку просто неможливо окупувати. І я звертаюся до всіх, хто несе в собі цю волю, на тимчасово окупованих територіях. Дорогі українці! Я знаю, що ви зустрічаєте Новий рік за нашим часом і зараз ви чуєте ці слова. У нашому Криму, на Донбасі, в Мелітополі, в Маріуполі – всюди, де чекають Україну. І куди одного дня Україна повернеться, щоб бути разом. І єдине, що розділятиме українців, – це щедро накритий стілЯ знаю: за цим столом будуть усі наші люди. Ті, хто зараз за кордоном, але зберегли Україну в собі. Тож сьогодні в першу хвилину нового року у Варшаві, Нью-Йорку чи Буенос-Айресі лунатиме "Ще не вмерла…". В Берліні, Празі чи Токіо сьогодні скажуть: "Слава Україні!" І світ відповість: "Героям слава!". Бо Україна не наодинці. Бо з нами – наші друзі. І з перших хвилин цієї війни Америка була з Україною. І я вірю, що Америка буде з Україною і в перші хвилини миру", - зазначив президент. Він згадав розмову з Джо Байденом після російського вторгнення, з Дональдом Трампом після його обрання, усі розмови з конгресменами, сенаторами, простими американцями, з усіма, хто нас підтримує у США, Європі, світі, – у цих багатьох і різних розмовах завжди була єдність у головному: Рutіn саnnоt wіn. Ukrаіnе wіll рrеvаіl. Путін не має виграти. Україна переможе, заявив Зеленський.Він подякував всім американцям за те, що ці слова доводилися справами. І наголосив, що не має сумніву : "Розуміє, що перше неможливе без другого. Бо це не вулична розбірка, де треба втихомирити дві сторони. Це повномасштабна агресія божевільної держави проти цивілізованої. І я вірю, що ми разом зі США здатні на цю силу. Змусити Росію до справедливого миру. Тобто не забути й не обнулити все, що скоїла Росія. Буча, Оленівка, Авдіївка, усі наші знищені міста й села. Ось чому дійсно справедливий мир не може настати за принципом "почнімо з чистого аркуша". Бо рахунок не 0:0. На рахунку – тисячі, тисячі українців, життя яких украла Росія"."І сьогодні серце України всіяне шрамами. Це імена наших полеглих героїв. Не дай боже жодній родині у світі пережити такі втрати. Жодному лідеру у світі я не побажав би пережити ці відчуття – у ту мить, коли передаєш нагороди посмертно. Бачиш очі матері, дружини, дитини воїна, який віддав життя за Україну, і чуєш від них: "Будь ласка, нехай це все буде не даремно". Тисячі наших хлопців і дівчат не пішли в небуття. Вони з нами, вони поруч, завжди, вони дивляться на нас із небес. І ми не маємо права їх підвести й не можемо зрадити їхній подвиг і пам'ять. І щодня в наступному році я, усі ми маємо боротися за Україну, яка буде достатньо сильною. Бо тільки таку Україну поважають і чують. Як на полі бою, так і за столом переговорів", - сказав президент України.Він дякує всім, хто цьогоріч був поруч із нами - нашим партнерам, союзникам, друзям, лідерам: "Дійсно лідерам. Не тому, що так заведено звертатись, а які доводять своє лідерство ділом. Хто не боявся приїжджати в Україну, знаючи, як цінно бачити, що ми пліч-о-пліч. Із ким попри відстань і різницю в часі ми працювали, знаходили рішення і здобували результати. "Петріоти", "айріси", "насамси", "атакамси", F-16, "скальпи", "сторм шедоу". Чеська ініціатива та мільйон снарядів. Данська модель і сотні мільйонів у наше вітчизняне виробництво. 27 безпекових угод і 40 мільярдів на підтримку нашої армії. Європейський Союз і 50 мільярдів на підтримку нашої економіки. "Велика сімка" і рішення про 50 мільярдів доларів заморожених російських активів. Це наша велика міжнародна робота. Це наша велика міжнародна перемога. Дякую партнерам, дякую вам за це, дякую команді. Армія, уряд, Офіс, парламент, регіони, громади, волонтери. Усім, хто робить нашу країну міцнішою всередині, дбає про людей".Володимир Зеленський також подякував всім, завдяки кому Україна стоїть і вистоїть, подолає свій шлях до миру, сильної України, і до України європейської. "І це вже не просто слова – це реальність, яка настала в червні цього року з відкриттям переговорів про вступ України до ЄС. І це історичний результат. Цей шлях уже безповоротний. І Україна буде у Євросоюзі. І одного дня Україна буде в НАТО й посилить Альянс. Посилить стійкість світу. Єдність Європи, яка визначає долю кожного народу на континенті. І цю єдність мають поважати всі. І Будапешт із Братиславою. Я знаю, і угорський, і словацький народи – насправді вони з нами, з Україною, з українцями, на боці правди. Правду має визнати і влада цих країн. Не треба боятися, що Україна буде у Європі. Треба робити все, аби у Європі не було Росії. Її танків, її ракет і зла, яке вона неодмінно понесе далі, якщо Україна не вистоїть. Якщо сьогодні Росія тисне вам руку, це не значить, що завтра цією ж рукою вона не почне вас убивати. Бо росіяни бояться вільних. Того, що їм не знайомо. Бояться свободи. Вони народилися за Путіна, пішли в школу за Путіна, пішли служити за Путіна й гинуть за його хворі ідеї", - зазначив він.Зеленський наголосив, що тому так важливо сьогодні підтримувати всі народи, які відстоюють свободу.: "Хто не віддає її в Кишиневі. Хто бореться за своє майбутнє у Тбілісі. І я впевнений, настане день, коли всі ми скажемо: "Жыве Беларусь!".Наприкінці звернення президент України Володимир Зеленський знову звернувся до українців, побажавши усім громадянам та країні жити в мирі. Він підкреслив, що робитиме все для цього."Нехай 2025-й стане нашим роком, роком України. Ми знаємо, що мир нам не подарують. Але ми зробимо все, щоб зупинити Росію й закінчити війну. Те, чого хотів би кожен із нас. За кожним із нас – "Україна-мати". І вона заслужила жити в мирі. Я нам усім цього бажаю. І як Президент України, і як громадянин я буду в наступному році робити для цього все. Знаючи, що буду не один. Знаю, що пліч-о-пліч зі мною ви – мільйони українців. Сильні. Вільні. Прекрасні. Незалежні. З Новим роком, дорогий народе! З Новим роком, Україно! Слава Україні!", - сказав Володимир Зеленський.

Про це повідомив віцепрем'єр-міністр – міністр з питань інновацій, розвитку освіти, науки і технологій України Михайло Федоров.Ставки за облігації та дати виплат:Вугледар – ставка від 15,6 %, дата виплати – 29.04.2026; Скадовськ – ставка від 16,4 %, дата виплати – 07.04.2027. "Коли купуєте військові облігації, допомагаєте забезпечити військових технікою, їжею й медикаментами, а ще підтримуєте економіку країни. Кожна облігація відображатиметься в застосунку й нагадуватиме про вашу допомогу державі", – додав Федоров.У жовтні у Дію додали нові військові облігації з назвами міст Донецької області - Авдіївка й Дебальцеве.

За даними Джорджа Барроса, керівника групи щодо Росії в Інституті вивчення війни, хоча Вугледар і Авдіївка були важливими цілями, ЗС РФ не вдалося розхитати оборонні позиції України. Окупанти здебільшого захоплювали сільськогосподарські землі й зазнавали високих втрат — 30–50 000 убитими або пораненими на місяць.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 3 грудня.Байден збільшив поставки зброї в Україну через побоювання щодо дій ТрампаБайден збільшив поставки зброї в Україну, побоюючись, що Трамп припинить допомогу США, пише Тhе Wаshіngtоn Роst.Директива викликала дебати, оскільки деякі чиновники побоюються, що вона занадто глибоко скоротить американські запаси та поставить під загрозу військові потреби в інших країнах.Ініціатива була частково підштовхнута динамікою бойових дій Росії та побоюваннями головних прихильників України, що після вступу на посаду новообраного президента Дональда Трампа 20 січня відбудеться різка зміна американської політики щодо війни.Проте дехто в адміністрації вважає, що незалежно від того, що робитиме Вашингтон, київські військові залишаться в меншості, не маючи набагато більшої кількості солдатів, щоб продовжувати боротьбу. І навіть попри прискорення поставок зброї, зростає розчарування українськими лідерами, які чинять опір закликам США знизити призовний вік з 25 до 18 років.Упродовж останніх тижнів російські війська захоплюють українську територію найшвидшими темпами з 2022 року, що викликає тривогу у Вашингтоні. Представники адміністрації заявляють, що їхній поштовх озброєнь наприкінці терміну разом із рішенням президента Джо Байдена дати зелене світло ракетним ударам вглиб російської території та розгортанням протипіхотних мін, які давно критикують правозахисні групи, може дати Києву певний простір для маневру. Але вони закликають українських лідерів скористатися моментом і розширити свої збройні сили."Ми абсолютно точно продовжимо надсилати Україні зброю та обладнання. Ми знаємо, що це життєво важливо. Але так само важливі і людські ресурси на цьому етапі, – заявив минулого тижня речник Білого дому Джон Кірбі. – Насправді, ми вважаємо, що людські ресурси – це найбільш життєво важлива потреба, яку вони мають. Тому ми також готові посилити наші навчальні можливості, якщо вони зроблять відповідні кроки для поповнення своїх лав".Радник з національної безпеки Джейк Салліван  нагадав, що Байден у вересні оголосив про намір виділити все фінансування на військову допомогу Києву до свого відходу з посади. Салліван повідомив, що до інавгурації Трампа адміністрація відправить Києву сотні тисяч артилерійських снарядів і тисячі ракет."Президент прагне поставити Україну в якомога сильнішу позицію", – сказав він.Українські лідери кажуть, що на призов негативно вплинуло скорочення військової допомоги на початку цього року, оскільки потенційні солдати не бажають йти добровольцями, якщо вони не впевнені, що матимуть зброю, щоб стріляти у ворога, і що західні поставки зброї продовжують затримуватися."Немає сенсу чути заклики до України знизити мобілізаційний вік, нібито для того, щоб призвати більше людей, коли ми бачимо, що раніше анонсоване обладнання не надходить вчасно. Через ці затримки в Україні не вистачає зброї для оснащення вже мобілізованих солдатів", – написав у соціальних мережах радник президента України Володимира Зеленського з питань комунікацій Дмитро Литвин.Тим часом Трамп пообіцяв закінчити війну в Україні за "24 години", як тільки вступить на посаду. Минулого тижня він оголосив, що призначить генерала у відставці Кіта Келлога своїм спеціальним посланником у справах Росії та України. Келлог, високопосадовець з питань національної безпеки в першій адміністрації Трампа, запропонував обумовити майбутню підтримку України з боку США її участю в переговорах щодо припинення конфлікту, але він також запропонував озброїти Київ ще більш агресивно, щоб підштовхнути Кремль до поступок.Майбутнє безпекової допомоги з боку Вашингтона, який сьогодні є головним військовим донором України, після інавгурації Трампа залишається під питанням. Військові успіхи Росії занепокоїли адміністрацію Байдена, хоча високопосадовці та інші представники адміністрації заявили, що не очікують серйозного прориву оборонних ліній України в найближчі місяці, навіть якщо Москва продовжуватиме наступати. Однак вони застерегли, що перегони за використанням решти коштів із 61 мільярда доларів додаткової допомоги можуть призвести до перенапруження американських збройних сил. Один високопоставлений представник оборонного відомства США заявив, що головним ризиком короткострокового прискорення надання допомоги Україні передовсім буде загроза для інших місій, оскільки військові спрямовують більше повітряних засобів і особового складу на перекидання величезної кількості обладнання до Європи. Високопоставлений представник адміністрації сказав, що Білий дім зважує ці суперечливі вимоги, просуваючи свої плани щодо допомоги Україні.На думку американських офіційних осіб, у довгостроковій перспективі розрив між російськими та українськими зусиллями з вербування, ймовірно, матиме набагато більше значення у визначенні ходу війни. Виснажена українська армія зіткнулася з проблемою вкрай недоукомплектованих фронтових підрозділів, а також з повільною мобілізацією і навчанням. Кремлю, тим часом, вдається дещо розширити свої сили, навіть попри те, що він зазнає значних втрат, сказав один із чиновників.На думку американських офіційних осіб, у довгостроковій перспективі розрив між російськими та українськими зусиллями з вербування, ймовірно, матиме набагато більше значення у визначенні ходу війни. Виснажена українська армія зіткнулася з проблемою вкрай недоукомплектованих фронтових підрозділів, а також з повільною мобілізацією і навчанням. Кремлю, тим часом, вдається дещо розширити свої сили, навіть попри те, що він зазнає значних втрат, сказав один із чиновників.Пентагон також уважно стежить за подіями в Курську, щоб виявити як нещодавнє рішення скасувати заборону на запуск ракет американського виробництва по цілях в глибині Росії впливає на перебіг бойових дій. Поки що, за словами одного з чиновників, ці ракети мали лише "дезорганізуючий" ефект на загальну боротьбу, сповільнюючи інтеграцію північнокорейських сил.Кремль пообіцяв наслідки для західних прихильників Києва і нещодавно запустив нову потужну ракету по Україні після ударів, завданих всередині Росії. Проте представники адміністрації Байдена вважають, що жодна зі сторін не зацікавлена в тому, щоб грати в азартні ігри з прямою війною між двома ядерними державами.Українські солдати тримають оборону на КурщиніСвітанковий штурм у Курській області Росії так і не дійшов до перестрілки, але показав, наскільки напруженою була битва на території Кремля. П'ятеро росіян пішли вперед на сірому недільному світанку, але, як показали тепловізійні знімки з безпілотника, були вбиті або поранені безпілотником, коли намагалися сховатися в лісосмузі, розпочинає свій матеріал про Курщину СNN."У мене таке враження, що (росіяни) мають необмежену кількість людей, – сказав журналістам командир підрозділу 225 штурмового батальйону Олександр, описуючи бої вже з кафе в українському місті Суми 11 годин потому. – Вони посилають групи, і майже ніхто не залишається в живих. А наступного дня знову йдуть групи. Наступні росіяни, здається, не знають, що сталося з попередніми росіянами. Вони йдуть туди, в невідомість. Ніхто їм нічого про це не розповідає, і ніхто не повертається".Як розповідають журналісти видання, Олександр і двоє його колег, з якими він сидить, погано чують через постійні обстріли. Вони дають змогу отримати рідкісне уявлення про майже чотиримісячну українську окупацію Курська.Прихильники Курської операції вважають, що вона надала Києву життєво важливі важелі впливу на будь-які майбутні мирні переговори, які можуть бути ініційовані новообраним президентом США Дональдом Трампом, а це означає, що Україні необхідно утримати плацдарм у цьому регіоні щонайменше до весни."Ви забрали нашу ядерну зброю? Ви обіцяли нам дах над головою, – говорить Олександр. – Тримайте своє слово. Нас вбивають, а ви все ще намагаєтеся грати в ігри, відстоювати свої інтереси. Ви повинні були віддати все, що могли, щоб закінчити цю війну за два дні".Нещодавні російські атаки в його районі Курська виявилися настільки ж неефективними, наскільки й дорогими, зазначив військовим. Окремо українські офіційні особи визнали, що 40% території, яку вони зайняли наприкінці літа, з того часу було відвойовано росіянами. За словами Олександра, його підрозділ не спав три дні, не залишав лінію фронту протягом восьми місяців і брав участь у запеклих боях в українських містах Бахмут, Авдіївка та Часів Яр. Російські війська, з якими українці зіткнулися в Курську, складалися з добре підготовлених десантників 76-ї бригади, а також менш організованих чеченців і африканських найманців. Але він не бачив жодних ознак 12 тисяч північнокорейських військових, які, за даними Пентагону, були направлені до Курська."Коли ми їх спіймаємо або побачимо тіло, – додав він. – Тоді я точно знатиму, що вони тут".За його словами, трьома тижнями раніше його підрозділ зазнав нападу з боку 40 бронемашин і близько 300 піхотинців. Тоді вони знищили 50 росіян.

Про це у Fасеbооk повідомив його брат Тарас Кулик."В бою з Росією віддав своє життя мій брат - Мирослав Кулик, у місті Авдіївка, Донецької області", - йдеться у повідомленні.Мирослав Герасимович Мирослав Герасимович (Кулик) - воїн ЗСУ, поет, прозаїк, кіносценарист, музикант, фундатор Школи Вільних Мистецтв імені Вечірнього Простору.Народився 29 листопада 1967 року в місті Луцьк. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

На фронті 25 листопада загинув Мирослав Герасимович (справжнє прізвище Кулик) – військовослужбовець ЗСУ, український поет, прозаїк та кіносценарист. Про це в соцмережах 29 листопада повідомив його брат Тарас Кулик. “В бою з Росією віддав своє життя мій брат – Мирослав Кулик в місті Авдіївка, Донецької області”, – написав Тарас Кулик. Мирослав Герасимович загинув за чотири дні […] Тhе роst На війні за Україну поліг поет, кіносценарист і воїн Мирослав Герасимович fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Збройні Сили України боронять наші землі на всіх напрямках фронту. Кожен відтінок бойових дій має певні особливості, які дають змогу нашим захисникам протистояти окупантам. Повний текст новини +Відео

Від колишньої Авдіївки залишилися лише руїни