Search trend "азербайджан"

Про це повідомляє офіційний сайт Міжнародної федерації футбольних асоціацій. Команда Сергія Реброва в новій класифікації втратила одну позицію та тепер йде 26-ю. Це сталося після червневих матчів на турнірі Саnаdіаn Shіеld, де українці поступилися Канаді (2:4) та здолали Нову Зеландію (2:1).Із суперників збірної України по відбірковому турніру чемпіонату світу - 2026 найвище перебуває Франція, яка йде третьою, Ісландія - 74-та, Азербайджан - 112-й. Лідерство в рейтингу зберігає Аргентина, другою йде Іспанія, четвертою - Англія, п'ятою - Бразилія, шостою - Португалія, яка у червні виграла Лігу націй.  фото: fіfа.соmЗбірна України у кваліфікації ЧС-2026Участь у відборі на ЧС-2026 беруть 54 європейських команди. Збірні розподілені на 12 груп по 4 та 5 команд. Вони зіграють по одному матчу між собою вдома та на виїзді за традиційною круговою системою.Переможці груп напряму вийдуть на чемпіонат світу, команди, які фінішують другими розіграють ще три путівки на ЧС-2026 у плей-офф відбору.Україна потрапила у групу D та зіграє проти Франції,  Ісландії й Азербайджану. ЧС-2026 відбудеться одразу в трьох країнах – США, Канаді та Мексиці. Матч-відкриття турніру заплановано на 11 червня 2026 року в Мехіко, фінал 19 липня прийме Нью-Йорк.

Азербайджан та Вірменія наблизилися до укладання мирної угоди, яка оздоровить атмосферу в регіоні та відкриє нові перспективи, зокрема – для держав Центральної Азії. Для Росії це все навпаки – відкриває дуже сумну реальність. Повний текст новини

Національна збірна України з футболу опустилася на 26-те місце у свіжому рейтингу Міжнародної федерації футболу. Це сталося після двох матчів у турнірі Саnаdіаn Shіеld, де команда програла Канаді й обіграла Нову Зеландію. Згідно з оновленими даними, Україна має 1557,21 бала. Серед європейських збірних посідає 13-ту сходинку, передає ФІФА. У червні синьо-жовті провели два поєдинки. У першому матчі українці поступилися господарям турніру - канадцям з рахунком 2:4. У другому здобули мінімальну перемогу над Новою Зеландією - 2:1. Попри одну перемогу, наша збірна втратила одну позицію в загальному рейтингу. У групі D європейського відбору до ЧС-2026 суперники української команди розмістилися так: Франція залишилась на 3-й позиції, Ісландія зберегла 74-те місце, а Азербайджан втратив 3 рядки і тепер перебуває на 122-й позиції. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збірна України піднялась у рейтингу ФІФА Тим часом триває клубний чемпіонат світу. У півфіналі турніру ПСЖ розгромив мадридський "Реал" із рахунком 4:0. Голи забивали Руїс (двічі), Дембеле та Рамуш. Лондонський "Челсі" також пройшов до фіналу, обігравши бразильський "Флуміненсе" 2:0 завдяки дублю Жоао Педро. Фінальна зустріч відбудеться в американському Іст-Резерфорді (штат Нью-Джерсі) 13 липня о 22:00 за київським часом. 26 березня Україна обіграла Ісландію у фіналі відбіркового плей-оф (2:1). Сергій Ребров побив національний рекорд. Він став першим головним тренером в історії збірної України з футболу, якому вдалось вивести команду на чемпіонат Європи з першого відбіркового для себе циклу на чолі збірної.

Очільника азербайджанської діаспори Підмосков'я Ельшана Ібрагімова позбавили громадянства РФ і депортували з країни в Азербайджан.

Азербайджан прийме команду Реброва до Баку

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Зустріч в Абу-Дабі стане першою офіційною зустріччю двох лідерів двох країн після узгодження проєкту тексту мирної угоди.

Зустріч в Абу-Дабі стане першою офіційною зустріччю двох лідерів після узгодження проєкту тексту мирної угоди

Офіційний Баку не передає озброєння жодній зі сторін конфлікту, проте й справді надає Києву гуманітарну допомогу.

Про це в ефірі Еспресо сказав заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов."Імовірно, відбудуться військові навчання російської флотилії або сухопутні маневри біля кордонів з Азербайджаном. Наразі до Баку прибув міністр з надзвичайних ситуацій Росії - колишній охоронець Путіна, який має особисті зв'язки з керівництвом Азербайджану. Очевидно, сторони намагатимуться домовитися", - вважає Данилов.За його словами, нині ширяться чутки про можливий обмін. Ідеться про азербайджанців, затриманих у Росії, яких, попри серйозні звинувачення, що передбачали відкриття кримінальних справ і можливе ув'язнення, можуть депортувати без суду."Тобто шанси 60% на те, що конфлікт тимчасово вдасться "загнати під килим", і 40%  - що він триватиме", - припустив Данилов. Що відбувається між РФ та Азербайджаном28 червня 2025 року міністерство іноземних справ Республіки Азербайджан терміново звернулося до російської влади. Причиною стали події 27 червня у місті Єкатеринбург (Урал, РФ).30 червня міністерство внутрішніх справ Азербайджану провело спецоперацію, у результаті якої затримали двох агентів ФСБ, що працювали в російському агентстві Sрutnіk – відділенні медіагрупи "Россия сегодня" в Баку. Натомість Москва викликала посла Азербайджану.У Баку 1 липня за результатами операції МВС у філії російського пропагандистського інформагентства RТ "Sрutnіk Азербайджан" заарештували його виконавчого директора Ігоря Картавих і шеф-редактора Євгена Бєлоусова.  Їх звинуватили в тому, що вони є "агентами ФСБ". Також протягом того ж дня правоохоронна та судова системи Азербайджану провели затримання, допити й засідання суду з обрання запобіжного засобу для 8 громадян РФ.Міністерство закордонних справ Азербайджану 2 липня викликало російського посла Михайла Євдокимова, якого поінформували про протест через недружні дії та кроки, які "завдали шкоди відносинам між двома країнами".4 липня стало відомо, що главу діаспори Азербайджану в Підмосковʼї Ельшана Ібрагімова позбавили російського громадянства. 

Попри дедалі агресивнішу політику Кремля щодо азербайджанців, Азербайджан та Росія залишаються пов’язаними авторитарними режимами, а конфлікт між Алієвим та Путіним неможливий, бо йдеться не лише про політику, а про багатомільярдні спільні інтереси.

Таку думку висловив керівник Південно-Кавказького філії Центру досліджень армії конверсії та роззброєння Володимир Копчак у проєкті "Світ і ми" з Євгеном Магдою."Навіть якщо зараз цей треш, це протистояння в інформаційному полі згасне між Баку і Москвою, вже, скажімо так, пасту в тюбик запхнути назад вже не вийде. В жодному разі не вийде, навіть якщо буде здаватися, якщо нам навіть покажуть картинку порозуміння, по-любому в будь-якому разі Москва щось вчверить і це знову вилізе на поверхню. За найбільш навіть спокійного варіанту. Може бути, що завгодно. Я згоден з вашою логікою, що Москва мала б себе поводити обережно, але це не в її стилі, тобто вона, наприклад, вважає себе приниженою в наслідок того, що її контингент, наприклад, полишив Карабах. Вона вважає себе приниженою, що Нікол Пашинян зміг проштовхнути в двосторонньому форматі перемовин з Ільхамом Алієвим, знову ж таки, перепрошую за тавтологію, двосторонній формат мирного процесу перемовин", - сказав він.Читайте також: Від друзів до ворогів: чому тріщать відносини між Росією та Азербайджаном та яка користь Україні. ПояснюємоВолодимир Копчак зауважив, що Росія почуває себе приниженою з багатьох приводів."Вони себе почувають приниженими через те, що Баку не проковтнув просто банальне збиття, свідоме збиття, ідентифікованої як пасажирський літак цілі в грудні минулого року авіакомпанії Азал. І вбили, якщо не помиляюсь, 38 людей. Розумієте, банально, вони вважають себе приниженими через це, за те, що Баку просто, ну, вимагає людської реакції. Мені кажуть: "Чому реакція була на збиття від така такою,загинули більше людей, а зараз в Єкатеринбурзі двоє, а вона більш є рішучою з боку Баку". Так це один і той самий процес. Це абсолютно наслідок катастрофи або збиття, вбивства людей в небі над Грозним", - зазначив він.Політолог вважає, що нині Росія піднімає ставки тиску на Азербайджан. А Баку в силу того, як може собі дозволити, дозовано, подекуди дзеркально, відповідає. "Тому я вважаю, що зараз все лише починається, а якщо брати контекст текст регіональної безпеки чи навіть, в широкому сенсі, геополітичної, головна проблема Москви, що зараз там от здається, що Кремль гібридно у відповідь даруйте за їхній сленг мочат ледь не в унісон, Баку і Єреван. Оце просто після синхронного візиту Ільхама Алієва і Нікола Пашиняна до Туреччини, просто Кремль злетів з коліс, так як ми бачимо зараз в Єкатиренбурзі і не лише щодо Азербайджану. І окремо тема для дискусії - це реанімація так званого церковного антимайдану чи майдану у Вірменії і просто банальна спроба, чергова спроба заколоту або державного перевороту в Єревані", - додав Володимир Копчак.Що відбувається між РФ та Азербайджаном28 червня 2025 року міністерство іноземних справ Республіки Азербайджан терміново звернулося до російської влади. Причиною стали події 27 червня у місті Єкатеринбург (Урал, РФ).30 червня міністерство внутрішніх справ Азербайджану провело спецоперацію, у результаті якої затримали двох агентів ФСБ, які працювали в російському агентстві Sрutnіk – відділенні медіагрупи "Россия сегодня" в Баку. Натомість Москва викликала посла Азербайджану.У Баку 1 липня за результатами операції МВС у філії російського пропагандистського інформагентства RТ "Sрutnіk Азербайджан" заарештували його виконавчого директора Ігоря Картавих і шеф-редактора Євгена Бєлоусова.  Їх звинували у тому, що вони є "агентами ФСБ". Також протягом того ж дня правоохоронна та судова системи Азербайджану провели затримання, допити й засідання суду з обрання запобіжного засобу для 8 громадян РФ.Міністерство закордонних справ Азербайджану 2 липня викликало російського посла Михайла Євдокимова, якого поінформували про протест через недружні дії та кроки, які "завдали шкоди відносинам між двома країнами".Главу діаспори Азербайджану в Підмосковʼї Ельшана Ібрагімова позбавили російського громадянства.Авіакатастрофа у КазахстаніУранці 25 грудня 2024 року в розташованому на східному узбережжі Каспійського моря казахстанському Актау розбився пасажирський літак, який спершу прямував зі столиці Азербайджану Баку до міста Грозний у Чечні (РФ), тобто рухався на захід від Каспію. В авіакатастрофі загинули 38 людей.Дані попереднього розслідування показали, що причиною катастрофи пасажирського літака в казахстанському Актау є російська ракета класу "земля – повітря".Аzеrbаіjаnі Аіrlіnеs та міністр цифрового розвитку і транспорту Азербайджану Рашад Набієв назвали "зовнішній вплив" попередньою причиною авіакатастрофи в Казахстані.Читайте також: Сергій Фурса. Кадиров, азербайджанський літак і теорія змовиРадник Білого дому з комунікацій у сфері національної безпеки Джон Кірбі 27 грудня 2024 року заявив, що США виявили ознаки того, що літак Аzеrbаіjаnі Аіrlіnеs могла збити російська система ППО. Росіяни кажуть, що того ранку Грозний, Моздок і Владикавказ начебто атакували українські безпілотники, й "російські засоби ППО відбивали ці напади".29 грудня 2024 року стало відомо, що глава азербайджанської держави Ільхам Алієв публічно звинуватив РФ у збитті літака Еmbrаеr Е190 авіакомпанії Аzеrbаіjаn Аіrlіnеs (АZАL).Того ж дня комісія з розслідування авіаційної події, очолювана міністром транспорту Казахстану Маратом Карабаєвим, ухвалила рішення про направлення бортових самописців до Бразилії. 

Жіноча збірна України U18 здобула три перемоги на старті групового раунду чемпіонату Європи у Дивізіоні В. Наша юнацька команда у Вільнюсі здолала Косово, Азербайджан та Боснію і Герцеговину.

В останні тижні загострились відносини між Баку та Москвою через утиски представників азербайджанської діаспори в Росії. З боку Азербайджану на адресу країни-агресорки звучать все різкіші заяви. Повний текст новини +Відео

Завдяки Україні президент Азербайджану може проводити жорстку риторику щодо Росії.

Чекаємо новин – з нового, можливо, фронту: Баку і Москва вирішили остаточно з’ясувати стосунки. Чому Кремль пішов на загострення, усвідомлюючи наслідки? Адже Баку – це не просто столиця південнокавказької республіки, це стратегічний союзник Туреччини. Що з цього може вийти?Іноді такі конфлікти починаються начебто з випадковості, з чогось незначного. У Росії після "Крокусу" по діаспорах ідуть силовики, і зрозуміло, як вони діють: чи є підстави, чи нема – жодних церемоній. І тут двох убивають фактично – внаслідок тортур, побиття один помирає від серцевої недостатності, другий - у машині швидкої допомоги. До того ж, усе керівництво діаспори в Єкатеринбурзі хапають і вішають на них статті. Часто статті вішають, щоб обґрунтувати те, що вже вийшло назовні, щоб сказати: а навіщо ви це зробили? Можливо, вони йшли по інше: мовляв, у них там убивство на початку 2000-х сталося – ось ми через це прийшли. Нема чого очікувати від беззаконня, воно часто має такі наслідки.Ось тут починається реакція азербайджанської сторони. Скоріш за все, вони не до кінця зрозуміли, звернулися до Москви: а що це відбувається? З чого це ви всю голову діаспори в Єкатеринбурзі просто зрізали? А їм, можливо, сказали: у нас працюють правоохоронні органи, а ви не лізьте. Це взагалі громадяни РФ (деякі справді з 2000-х років є громадянами РФ, мають російські паспорти).Тоді Баку почав діяти різкіше. І тут, як це часто відбувається, у відповідь Баку відразу почалися якісь заяви, дії Москви – частіше пропагандистські, "ми вас взагалі зараз можемо однією лівою". Але через випадок, з якого стартував конфлікт, потрібно побачити систему й послідовність, а вона така, що відносини між Баку і Москвою погіршувалися протягом дуже довгого періоду. І збитий літак – лише один із його проявів.Річ у тім, що Баку зближується з Туреччиною, до того ж посилюється тими можливостями, які надає Азербайджану статус вуглеводневої держави в нафтоносному регіоні Закавказзя. Країна має значні ресурси, завдяки чому посилила свою армію, може дозволити собі поводитися незалежно від думки Кремля, будувати відносини не лише з Туреччиною, а ще й з Вашингтоном і Лондоном, не є членом жодної організації московської, типу ОДКБ. Ба більше – ще й стосовно Ближнього Сходу має позицію, окрему від Москви, радикально іншу відносно дій Ізраїлю щодо Ірану та боротьби з тероризмом. Зрозуміло, Ізраїль і Азербайджан – союзники: ті допомагали в карабаській війні - ці висловили підтримку у війні теперішній.Це багато чого визначає в позиції Москви відносно Баку – з чого це ви такі гонористі, так поводитеся? Плюс є щось таке, чого ми з вами не бачимо й до кінця не розуміємо. Все ж таки нафта – дуже гостре питання, "кому скільки чого". Була інформація, що Азербайджан готовий був видавати російську нафту за свою, щоби збільшити прибуток продажем ще й російської нафти – вона ж додає відсотки, тобто вигоду. Я не виключаю, що тут проблема якась виникла. Можливо, Баку задрав ціну, можливо, не схотів обходити санкції – не знаю, немає в мене точної інформації. Але не виключаю, що тут також конфліктна зона, не домовилися. Є якісь нафтопроводи, ще щось, але то все таке – геостратегія, геоекономіка. Азербайджан разом із Туреччиною були проти Ірану (конфлікт сунітів і шиїтів). Зараз триває конкуренція за Південний Кавказ, і Іран, як не дивно, підтримував Вірменію. Після того, як обнулили Іран, суніти, зокрема Азербайджан, Туреччина і не лише, відчули, що Москва – збитий льотчик. І тепер наморщують чоло і говорять хлопцям у Москві: не треба нам нарізати завдання й залякувати, бо можемо й відповісти. Чи ковтне це Кремль?Звісно, адже Іран – воєнний союзник Москви. Він бере участь у військових постачаннях, хоча тепер обсяги радикально зменшилися. На війні в Україні "шахеди" з'явилися з Ірану, це не азербайджанська і не турецька зброя, а суто іранська. Іран у війні Росії проти України має ясно виражену позицію і сторону. І це на контрасті з позицією Азербайджану й Туреччини - хоча Туреччини меншою мірою, у неї з Іраном свої суперечки. З цієї точки зору це для Москви дуже дошкульно – що вони не можуть викликати Алієва й сказати йому, що він не так поводиться, мовляв, міг би й промовчати десь у кутку. Тут це змішує карти, незрозуміло, як треба реагувати, адже якщо не кориться один, його приклад неминуче наслідуватимуть інші. Якщо так можна з Москвою – це ж заразливо, так можуть повестися й інші республіки колишнього СРСР, нині суверенні держави.Тому тут потрібно покарання якесь, а воно неможливе. От із Вірменією можна – з нею теж важкі суперечності через її бажання інтеграції, образи, що не допомогли у двох карабаських війнах. А з Азербайджаном так не вийде, це точно, бо за ним стоїть Туреччина, а Туреччина – країна НАТО, має особливі відносини з Вашингтоном, перемовини будуть щонайтісніші із Лондоном, з Вашингтоном дуже активні перемовини в Азербайджану сім’ї Алієва. Тому вони почуваються впевнено: а що Москва може зробити – другий фронт відкриє? Не відкриє.І тут уже настав час перевести Москву з рівня гегемону в Євразійському регіоні до рівня субгегемону: ну, так, ти теж можеш бути, але в нас і з іншими людьми є стосунки. Для Москви це надзвичайно дошкульно. Але це є наслідком того, що вона не перемогла у війні з Україною. Війна триває вже 3,5 роки і три дні, і це прямий наслідок і розуміння того, що в Москви можливості для відкриття другого фронту, спочатку політичного, а може, і більше – немає таких можливостей. Москва вся повністю затонула в українському питанні, там треба вирішувати. Там вирішується дуже важко, тому Азербайджан у цьому сенсі таку сміливість виявляє невипадково.Є два взаємно суперечливі напрями: Мединський і Ко переконували всіх, що Росія може вести війну, як Московія проти Шведського Королівства, хоч і 21 рік. Але водночас самі кремлівці визнають, що гроші закінчуються і треба переглядати загальний і військовий бюджети, що означатиме зменшення видатків на війну або намагання локалізуватися.Ми чули різні заяви на Петербурзькому міжнародному економічному форумі – вони всі були неоптимістичні щодо ситуації в економіці - у зв’язку з війною. Такий собі Макаров, голова бюджетного комітету держдуми, Набіулліна частково, ще деякі особи говорили про те, що взагалі Росія завалюється в рецесію. Чи розуміє це Путін? Чи повідомили йому це? Я впевнений, що так, він це розуміє, цифри в нього на столі, управлінці доповідають.Інше питання – а чи може Путін, виходячи з цієї оцінки, зупинити війну чи знизити видатки на війну? Відповідь: ні, не може. Тому що навіть за такого напруження сил результат – ви бачите в Україні – поки що скромний. Він Путіну навіює оптимізм, але ж Суми не взяли, це конкретний приклад. Хоча на Донецькому напрямку просування інтенсивніше, ніж на кордоні з Сумами.Але я ще раз наголошую: швидше за все, це словесна маніпуляція, спроба відгукнутися, мовляв, так, так, потрібно оптимізувати видатки - менше крадіть, наприклад. Зараз ще якісь гучні справи можуть виникнути на тлі строку Артема Іванова, колишнього заступника міністра оборони Шойгу. Але знизити реальної можливості нема. Вони все ж таки підуть, скоріше, з високим ступенем імовірності, на зниження видатків, які пов’язані не з війною в Україні, а інших – соціальних, на апарат, на багато чого.Тому уявити собі, що це робиться для закінчення війни чи через закінчення можливостей Москви продовжувати війну з точки зору економічної, грошей, - мені так не видається, я вважаю, що тут більше пропагандистські тезиси. Це не скасовує кризове, непросте становище в економіці – статистика свідчить про те, що падає виробництво, що росте інфляція, що ціноутворення не навіює оптимізм. Але поза тим, ще раз наголошую, Москва, Путін мають намір воювати далі. Кризові явища в російській економіці їх не зупинять, конкретно Путіна, продовження війни – це питання його влади. Чи може Путін цим поступитися? Ніколи за жодних обставин, він "за ценой не постоит".Але ж Путін не аятолла, не шахід, він доволі цинічно й обережно ставиться до таких речей. Коли в Ірані бомбардували глибинні лабораторії, "ракети прилітали" у святая святих, в путінський бункер, - так він це відчував. Як працює його логіка: я американцям сказав не чіпати, а вони влізли, я з Трампом говорив, але ми не домовилися. Але Трамп себе проявив. Він може казати: Вова, ти такий класний, дякую за портрет, - і в той же час робити таке, що Путін називає геополітичною зрадою. Я не ідеалізую Трампа, ми навіть не знаємо, чим закінчиться епопея з американською допомогою. Але як щодо путінського бункера?Моя оцінка така, що Путін не надто вірив, що Трамп зважиться на участь у бомбардуваннях. Я думаю, йому здавалося, що діями Ізраїлю все обмежиться, а Трамп, попри тиск американської сторони на Тегеран, усе-таки влізти безпосередньо у війну не ризикне. Адже застосовувати бомбардувальники, глибинні бомби 13-тонні – це такий важливий крок суттєвий, Трамп весь час казав про прагнення до угод, жодного мілітаризму. Гадаю, це було неочікувано. Розуміння того, що це обговорюється американською адміністрацією, було, ми бачили відображення цих дискусій у Кремлі. А чого він Трампу телефонував? А, вітав із днем народження. Скористався приводом обговорити Іран - уже вирувала 12-денна війна.Тому, так, для Путіна це було неочікувано. Але все-таки він вірить – я наголошую, не знає, а вірить,  - що Трамп буде схильний до відносин саме з Путіним і не піде на загострення, яке матиме такі небезпеки і ризики у вигляді ударів по його бункерах в Уральських горах чи деінде - гадаю, у це він не вірить зовсім. Чому? Бо в його уявленні Трамп не ставить на один рівень Іран і Україну, пріоритет на користь першого, авжеж.По-друге, Путін вважає, що може домовитися з Трампом, продовжуючи йому щось обіцяти. І поки що Трамп Путіна в українському питанні не підводив, скажімо чесно. Тобто з Іраном, попри те що ініціювала війну ізраїльська сторона, Трамп зважився - адже ясно, що він особисто віддав наказ, -бомбили, бо це ж не Росія, у якої ядерних боєголовок три тисячі на бойовому чергуванні. А в Ірану збагаченого урану, може, пів тони і є, але ж бомби нема, бо якби була, застосували б.Навіть попри цю різницю з Росією Трамп міг би вжити заходів, які не змусять США вступити у війну безпосередньо. Але він і цього не робить, ми цього не бачимо, будемо чесними. Тому насправді Путін не боїться, як йому здається, можливої реакції, подібної до тієї, що була у випадку з іранською війною, він вважає, що на таке Трамп щодо нього не піде. І ми більше схильні триматися цієї позиції. Трамп і тут може діяти щонайрішучіше, наприклад забезпечити безполітну зону над Україною – це, повірте, навіть більше, ніж бомбардування об’єкта Фордо, набагато більше. Якщо раптом на Україну не летітимуть балістичні ракети й F-35 захищатимуть небо України, американські і європейські, натівські судна це робитимуть і застосовуватимуть засоби ППО, - це був би дуже радикальний крок. Але навіть у це Путін не вірить – ось у чому річ. Він вважає, що за інерцією боєприпаси ще постачатимуть, але на щось суттєвіше Трамп не наважиться. Ось таке його переконання.Президент України і президент США про щось говорили 50 хвилин у Гаазі. Є ще додатковий кейс, який, як ви сказали, відображає певні процеси. Генерал Келлог, уповноважений Трампа з питань України, летить у Білорусь до Лукашенка. Могли б призначити іншого емісара, проте обрали саме довіреного хлопця, який у темі щодо України та війни - щоб він займався обміном політв’язнів? Звісно ж, ні.Я не виключаю, що там відбувалося обговорення, - можливо, ініціатором була навіть не американська сторона, а Лукашенко, - що є якась ескалація з боку сусідніх держав. У мене на території, каже Лукашенко, дійсно стоять російські боєголовки тактичні, але ж ми вирішили не проводити навчання "Захід-2025" (які вони щороку проводять разом із Росією, начебто ці навчання відсунуті), деескалація і таке інше. Можливо, і американці це також обговорювали – що вам, Білорусі, не треба долучатися до війни в Україні. Я переконаний, що їх застерігають від цього. Ви ж хочете відносин із Заходом – то не треба загострювати.Усі розуміють, що з північного напрямку, від кордонів із Білоруссю є велике угруповання українське, звідти знімають війська на Суми й далі, бо не вистачає військових. І це не має стати спусковим гачком, що дозволить Москві з території Білорусі знову напасти на Україну й зробити нову Бучу. Я гадаю, Келлог це обговорював із Лукашенком. І бонусом за прихильність той віддав не лише Тихановського, а 14 політв’язнів. І, можливо, пообіцяв віддати наступних, якщо діалог триватиме і йому зроблять поступки. Я не виключаю, що він просить пом’якшення санкцій, взаємодії економічної, щоби Білорусь була більш самостійною в цих питаннях, - це цілком можливо. Зі слів Лукашенка – а він часто видає бажане за дійсність, - він звернувся до Келлога, аби передати Україні, щоб вона припинила обстрілювати територію РФ. Чесно кажучи, звучить непереконливо, що Келлог обіцяв поговорити. А чому тоді з Росією не поговорити, щоб вона припинила обстрілювати територію Україну? Що – в односторонньому порядку?Можливо, тут стояло питання, щоб Лукашенко не дозволяв або заволокитив питання використання Білорусі як військового плацдарму чи для обстрілів України. Лукашенко ж розуміє, що Мінськ тоді отримає все те, що може отримати, і солодко нікому не буде.Поза тим, Лукашенко, мабуть, хотів би знову зробити майданчиком для переговорів Мінськ, зробити "Мінськ-3". Може таке бути? Лукашенко амбіційний і марнославний, проблеми інтересів реалізує через особисті контакти, уміння маневрувати, мімікрувати. Я не думаю, що ситуація сприяє, що є шанс йому надати майданчик чи стати посередником, адже для України і для Заходу Лукашенко такий самий воєнний злочинець, як і Путін, може трохи менший, але поза тим оцінку йому дано: він надав можливість, і з його території на територію України в лютому 2022 року заходили війська і бронетехніка, ми всі пам’ятаємо ці події, і закінчилося це все жахливими злочинами в Бучі, Ірпені та інших місцях.Тож ілюзій стосовно Лукашенка нема, карт-бланшів йому ніхто не даватиме. Навіть якщо пообіцяють, то точно не виконають. Але Лукашенку це дуже потрібно. Можливо, він ще підіймає ставки перед Москвою, але він дуже потребує цієї комунікації – її ж нема після смерті Макея. Попри його репутацію навіть. Але ж це до війни все було – його покійний міністр закордонних справ мав ці особисті взаємодії зі значимими європейськими політиками. До речі, це почалося з 2020 року, коли в січні в Мінську побував держсекретар США Майк Помпео. І були тоді довгострокові плани.Щоправда, була конфліктна ситуація з Москвою, саме обговорювали дорожню карту, 35-й протокол щодо інтеграції Білорусі, тоді це було дуже актуально, починаючи від грудня 2019 року й до січня 2020-го. І до серпня це тривало - до виборів, коли Лукашенко опинився в ситуації фактичного програшу виборів Тихановській, бо цифри не мали значення, політична думка досить ясно висловилася, мітинги це показали. Він тоді змінив тактику, репресії збільшилися, на Захід зважали менше. А тепер повільно процес повертається до можливої взаємодії. Бо ж Москва так робить, співпрацює зі США – чому Лукашенку не скористатися ситуацією й не повирішувати свої питання? Він до цього готовий цілком. Чи йому це вдасться? На мій погляд, ні, але варто подивитися.Але про що могли говорити президенти в Гаазі? Що міг просувати Трамп?Трамп розмовляв із Зеленським, напевно Зеленський просив про зброю і підтримку, не виходити з переговірного процесу, зайняти проактивну позицію, скоріше за все. А Трамп, скоріше за все, нічого не обіцяв, а казав щось непевне, тому зараз ця невизначеність із військовими постачаннями з боку США, навіть купівлями за європейські гроші Раtrіоt для України. Трамп уже так робив. Пам’ятаєте, у Ватикані, коли помер Папа Франциск, вони ж теж на стільчиках сиділи розмовляли – і що? Які наслідки цих переговорів  - ви їдьте в Стамбул, поговоріть із Путіним. І що?Українська сторона весь час вимагає одне й те саме, як сам Трамп сказав, "він весь час ракети просить". А що він має в тебе просити – сніг узимку? Це природно: країна воює, потрібна зброя, якомога більше. А що він має просити – хліб-сіль, щоб зустрічати російських окупантів? Дивне формулювання "просить і просить". Звісно, просить, бо свого нема, чи не досить, чи дефіцит, чи не виробляється. Що тут такого, якщо Україна не виробляє протиракети Раtrіоt, але потребує їх. Але ми не бачимо відповіді Трампа, лише здогадуємося, що вона негативна. Я не вважаю, що там були якісь неймовірні теми для розмов, які ми не можемо зрозуміти.Позиція Трампа глибинна, на мій інтуїтивний погляд, полягає в тому, що "от Москва висунула меморандум – треба погоджуватися". Можна поторгуватися по незначних пунктах, але треба погоджуватися, інакше не вийде, краще так. Україна і Європа з цим не погоджуються абсолютно – віддати чотири області, скоротити армію, виводити все, що передано, за програмою демілітаризації, якої вимагає Москва. Цього не може зробити Україна – це неможливо. А Трамп, можливо, цю ідею сприйняв. Оскільки не пройшла ідея 30-денного припинення вогню - то чому б і ні. Ось такі справи.

Про це повідомляє міністерство закордонних справ Швейцарії. 6 липня Швейцарія оголосила про відновлення роботи свого посольства в Тегерані, яке було закрите 20 червня через загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном. Цю інформацію підтвердило Міністерство закордонних справ Швейцарії. Посол Надін Олів’єрі Лозано разом з невеликою групою дипломатів повернулися до Тегерана наземним шляхом через Азербайджан. “Рішення про […] Тhе роst Швейцарія відновлює посольство в Тегерані на тлі конфлікту Ізраїлю та Ірану fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Казахстан, Узбекистан и Азербайджан образовали компанию о создании зеленого энергетического коридора в Европу

Основний фактор впливу — Україна, що виснажує росіян у війні. Ну як виснажує: просто мінусує їх десятками тисяч в місяць і знищила значну частину військового потенціалу. Але, на жаль, в цьому регіоні своєї гри ми зараз не пропонуємо. Війна давно вже вийшла за кордони України. Треба вміти завдавати ударів ворогу й складними геополітичними схемами.Азербайджан, Вірменія, можливо, з часом Грузія вже хочуть "розкрити московську матрьошку Кавказу". Читайте також: Азербайджан буде змушений відповідати РосіїЯка буде російська реакція?Їм немає куди подітися — треба чимось відповідати. Скоріше за все, будуть демонструвати силу (її залишки) та дестабілізувати ситуацію, там де зможуть, в умовах зменшення ресурсів. Пропагандистські механізми відпрацьовані в Україні: "нацисти", "роззброїти", "ісконниє зємлі", "нас не поважають". Головною метою буде створити хаос, додати картинку збереження впливу в регіоні на кордоні з Іраном, щоб потім торгуватися із США. Чи вдасться це зробити? Залежить насамперед від Туреччини й Китаю.Як би там не склалося — Росія  все більше нагадує "колоса на глиняних ногах". Ще б скоріше долетів той біблейський камінь з гори, що нарешті зруйнує цю недолугу конструкцію!ДжерелоПро автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у СШАРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це в ефірі Еспресо сказав журналіст Віталій Портников."Я в цьому абсолютно впевнений, що Азербайджан захищає не Туреччина, а Україна. Що Ільхам Алієв може себе так впевнено вести з Путіним, тому що він точно знає, як досвідчений політик, що зараз жодний російський брудний чобіт не з'явиться на азербайджанській землі, тому що такого чобота немає в асортименті. Всі брудні чоботи російських військовослужбовців на нашій землі", - зазначив він.Портников наголосив, що ніякої іншої армії для того, щоб напасти на Азербайджан, жодного зайвого літака, щоб бомбити Баку чи Гянджу у Путіна немає. "І він це прекрасно знає. І Алієв це прекрасно знає. Тому він може дозволити собі оту таку жорстку реакцію. Дякуючи нам, завдяки тому, що ми тримаємо фронт за азербайджанців і за всіх інших мешканців колишніх радянських республік. Це нам вони мають забути зобов'язані своєю гідністю", - сказав журналіст.Він вважає, що якби не було російсько-української війни - так звані російські миротворці на території Нагірного Карабаху залишилися б на десятиріччя. "І жодний Ільхам Алієв їх би звідти не викурив. А так Росія позбулася половини сили і можливостей. Я вважаю, що Алієв скористався двома ситуаціями. Перше - це ненависть Путіна до вірменів, які повалили проросійську владу. І друге - це те, що Путін зав'яз в російсько-українській війні. Це просто говорить про те, що він політик, здатний скористатися ситуацією, якій йому надає сама історія. Не кожний політик користається. Але треба не забувати у зв'язку з чим все це відбулося реально", - підсумував Портников.Що відбувається між РФ та Азербайджаном28 червня 2025 року міністерство іноземних справ Республіки Азербайджан терміново звернулося до російської влади. Причиною стали події 27 червня у місті Єкатеринбург (Урал, РФ).30 червня міністерство внутрішніх справ Азербайджану провело спецоперацію, у результаті якої затримали двох агентів ФСБ, що працювали в російському агентстві Sрutnіk – відділенні медіагрупи "Россия сегодня" в Баку. Натомість Москва викликала посла Азербайджану.У Баку 1 липня за результатами операції МВС у філії російського пропагандистського інформагентства RТ "Sрutnіk Азербайджан" заарештували його виконавчого директора Ігоря Картавих і шеф-редактора Євгена Бєлоусова.  Їх звинуватили в тому, що вони є "агентами ФСБ". Також протягом того ж дня правоохоронна та судова системи Азербайджану провели затримання, допити й засідання суду з обрання запобіжного засобу для 8 громадян РФ.Міністерство закордонних справ Азербайджану 2 липня викликало російського посла Михайла Євдокимова, якого поінформували про протест через недружні дії та кроки, які "завдали шкоди відносинам між двома країнами".4 липня стало відомо, що главу діаспори Азербайджану в Підмосковʼї Ельшана Ібрагімова позбавили російського громадянства.5 липгя ГУР МОУ проінформував, що Росія активізувала розгортання своєї військової бази у вірменському місті Ґюмрі, намагаючись посилити політичний і військовий вплив на країни Південного Кавказу на тлі напруженості з Азербайджаном.

Про це розповів в етері Еспресо Ельхан Нурієв, експерт з Південного Кавказу, голова оборонного штабу Нагорного Карабаху (1992-1993)."Щодо подальших дій Росії на Кавказі, то від неї можна очікувати все, що завгодно. Малоймовірно, що щось може відбутися в Азербайджані, а для Вірменії такі ризики можуть бути, бо там країна напічкана фсбшниками, які хотіли повалити обраного прем'єра Пашиняна. Присутність Росії була і під час конфлікту у Нагірному Карабасі, всі ці війни вона провокувала, йдучи наказам їхнього Петра І "поділяй та володарюй". Однак зараз вже народи не ті: все добре розуміють і вірмени, і азербайджанці", - прокоментував експерт з Південного Кавказу.За його словами, є інсайдерська інформація про те, що найближчими тижнями в ОАЕ, Дубаї, без присутності Росії Азербайджан та Вірменія, скоріш за все, підпишуть мирний договір."У цьому договорі будуть гарантовані Вірменії й суверенітет, і підтримка, і торгівельні коридори. Вірменія буде залучена до всіх транзитних міжнародних економічних програм. А це дратує Москву, бо вона хоче в Єревані змінити владу, знову привести карабаських терористів "качарянів-саркісянів" до влади. Добре, що вірменський народ цьому не піддається. Рейтинг прем'єра Пашиняна у Вірменії є високим, а про рейтинг Алієва в Азербайджані й говорити не доводиться, адже він повністю володіє ситуацією в країні", - резюмував Ельхан Нурієв.4 липня МЗС Вірменії оголосило ноту протесту Росії через втручання в її внутрішні справи, зокрема – пропаганду в російських ЗМІ проти влади Єревану.