Search trend "День авіації України"

3 липня 2025 року святкували перший в історії України День Армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України. Саме цього дня 1994 року Армійська авіація як рід військ була переведена до складу Сухопутних військ. Повний текст новини

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Наталя Стареправо.На залізничному вокзалі в Києві представили 50 світлин великого формату, які розташовані в приміщенні зі сторони південного вокзалу. Зйомки відбувалися у Полтавській, Харківській, Київській і Львівській областях упродовж 2023-2024 років.Авторка світлин — Ірина Сульдіна, яка зробила фото під час зйомок фільму "Підйомна сила". На фото зображені тренувальні вильоти авіаторів, підготовка техніки, робота на базах і щирі портрети пілотів. Експозиція розповідає про людей, які щодня ризикують життям, захищаючи наше небо.фото: Наталя Стареправо Фотографка поділилась, коли почали знімати фільм і знайомитись із цими людьми, зрозуміли, що треба зробити щось велике, щоб світ про них дізнався.фото: Наталя Стареправо "Хлопці закохують у себе, вони всі трохи романтики, тому що всі вони обрали небо. Але при цьому романтизм міксується з трохи шаленим бойовим настроєм", - зазначила Сульдіна.Надихнув на створення цих фото і фільму вертолітник, підполковник Василь Мулік.фото: Наталя Стареправофото: Наталя Стареправо "У мене давно є ідея продемонструвати саме роботу армійської авіації, тому що ми затіняємося Повітряними силами, але ми в жодному разі не ревнуємо до них. Ми є, ми працюємо, ми зробили величезну роботу і продовжуємо виконувати її щодня. Головний аспект для мене — це те, що ми є частиною Сухопутних військ. Ми працюємо для підтримки піхоти, для підтримки тих, хто веде бій на землі, на ногах, колесах, траках", - наголосив Мулік.Цього року вперше відзначають День армійської авіації Сухопутних військ України ЗСУ. Відповідний указ 8 січня 2025 року підписав президент України Володимир Зеленський.   

Зеленський подякував всім екіпажам авіації Сухопутних військ за внесок в оборону України

Сьогодні, 3 липня, День армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України. Віряни вшановують пам’ять святого мученика Якинта. До Нового року залишився 181 день.

Ситуація надзвичайно складна: світовий порядок дав величезні тріщини. Розуміємо, ці тріщини почалися з окупації Криму, згодом було повномасштабне вторгнення РФ. То на Близькому Сході, то в Європі відбувається поглиблення певних тріщин. З'явилися нові потужні гравці, які хотіли б змінити світову безпекову конструкцію. Відбувався саміт у Гаазі, ми б хотіли бачити консолідацію дуже багатьох різних еліт для того, щоб спільно давати відповідь на виклик, який кинув світовій спільноті Іран, і той виклик, який кинув Путін. Як ви бачите зараз теперішню велику трансформацію і наслідки її?Атака Ізраїлю на Іран і рішення Сполучених Штатів приєднатися до цієї операції - нового виміру.З української точки зору, ключове питання полягає в тому, наскільки цей розвиток подій змістить акценти порядку денного саміту. Очевидно, що лідери НАТО приділятимуть значну увагу ситуації на Близькому Сході.Утім остаточні наслідки цього спалаху насильства визначатимуть події, що ще попереду. Якщо застосування сили з боку США та Ізраїлю виявиться ефективним, це може стати вагомим сигналом щодо потужності американського військового потенціалу – сигналом, який Росія та Путін не зможуть ігнорувати.Якщо після саміту конфлікт на Близькому Сході переросте у ширшу та затяжну війну, яка втягне Сполучені Штати та охопить увесь регіон, це неминуче відверне ресурси й увагу від України, особливо з боку США. Це також може створити враження слабкості та виснаженості Сполучених Штатів і посилити розкол у трансатлантичному Альянсі.Такий розвиток подій безперечно зашкодить інтересам України і зменшить здатність Заходу, передусім США, зберігати фокус і підтримку в питанні допомоги Україні.У цьому й полягає головний ризик. Саме тому конфлікт на Близькому Сході вже сьогодні кидає тінь на події в Гаазі.Як ірано-ізраїльська війна може відбитися на ситуації з російською агресією проти України та й загалом на російсько-українській війні? Адже частина уваги світової спільноти зараз переключена на Близький Схід. Іран має союзників - це Російська Федерація і, можливо, Китай. Розуміємо, що Близький Схід завжди буде вагітний війнами. Як це зараз може вплинути на російську агресію і на допомогу для України?Як я щойно зазначив, остаточний вплив цієї кризи на Близькому Сході, зокрема військових ударів Ізраїлю та Сполучених Штатів по Ірану, на хід російсько-української війни ще належить оцінити.Якщо ці удари виявляться ефективними у припиненні конфлікту та стримуванні ядерної програми Ірану, це стане яскравою демонстрацією сили, ефективності та рішучості Сполучених Штатів. Такий сигнал обов’язково буде почутий у Москві.Водночас, якщо конфлікт затягнеться та набуде масштабів широкої регіональної війни, це може втягнути США у складну й тривалу ситуацію. Ресурси, які могли б бути спрямовані на підтримку України, зокрема оборонна допомога, політична увага та фокус керівництва, будуть частково розпорошені. І саме це найімовірніше підштовхне Росію до ще більшої агресивності.Ситуація і надалі розвивається, і її остаточний вплив на Україну залишається невизначеним. На цей момент, з огляду на військову ефективність ударів, особливо бомбардувань США по ядерних об'єктах Ірану, це виглядає як потужна демонстрація американського військового потенціалу.Утім ситуація на місцях на Близькому Сході ще далека від завершення. Її можливі наслідки для російсько-української війни досі залишаються неясними. Я не знаю, що собою являє в теперішній фазі президент Дональд Трамп та якою є його теперішня політика щодо України. З'являється дуже багато різних повідомлень. Дуже часто ті повідомлення взаємосуперечливі, але розуміємо, що у Трампа лежать певні сценарії на столі, які він розглядає. Свого часу президент Трамп озвучував готовність США вийти з переговорного процесу. Перед тим він поміняв статус Сполучених Штатів з друга і партнера України до посередника. Це надзвичайно серйозна зміна статусу. Якщо говорити про теперішню фазу, які сценарії є вірогідними?Щоб зрозуміти підхід президента Трампа до вторгнення Росії в Україну, необхідно поглянути ширше й поставити запитання: що він вважає життєво важливими інтересами Сполучених Штатів у Європі?Складається враження, що він не бачить на європейському континенті справжніх інтересів національної безпеки США. Натомість він розглядає Європу насамперед як ринок для американських товарів і послуг, а також як центр економічної конкуренції, зокрема з боку Європейського Союзу.У його розумінні європейські країни тривалий час користувалися американськими гарантіями безпеки, не беручи на себе достатньої відповідальності за власну оборону. Він не сприймає Європу як спільноту, віддану ідеї колективної безпеки. Коли він дивиться через Атлантику, його, схоже, більше цікавить перспектива нормалізації відносин з Росією, ніж посилення того, що багато хто вважає фундаментальними трансатлантичними інтересами. Я не поділяю такої точки зору, але, на мою думку, саме вона лежить в основі його мислення.Дивлячись на Україну, він не вбачає там життєво важливих інтересів Сполучених Штатів. Він переконаний, що європейці не докладають достатніх зусиль для підтримки України, і навряд чи сам піде далі, ніж готові піти союзники в Європі.Під час передвиборчої кампанії він пообіцяв завершити війну. Я чув, як після обрання президентом він заявляв, що візьме на себе відповідальність за хід російсько-української війни протягом 100 днів – або як за власне досягнення, або як за провал під час свого перебування на посаді.Загалом існує три можливих шляхи, якими він міг би піти у цій війні. Найбільше мене турбував той варіант, який він, здається, почав реалізовувати відразу після інавгурації: використання сили США для нав'язування Україні несправедливого й нестабільного миру. За такий крок довелося б заплатити високу ціну не лише Україні, а й усьому трансатлантичному співтовариству – як у Європі, так і в Північній Америці.Другий шлях – повна відмова від переговорів.Третій варіант, можливо найнеочікуваніший, – рішуча підтримка України, протилежна до підходу Байдена, а саме активне використання американського впливу та відновлення лідерства у трансатлантичній спільноті.Наразі він, схоже, обрав другий шлях. Трамп не вірить у можливість швидкого досягнення миру. Сотий день його президентства вже минув, і війна перетворилася на політичний тягар. Складається враження, що зараз він намагається знайти шлях до виходу з переговорного процесу.На мою думку, це особливо помітно у тому, як адміністрація поступово зменшує акценти саміту НАТО на питанні війни. Це тривожний сигнал, який свідчить, що він активно шукає спосіб дистанціюватися від цієї теми.Американський дипломат Майкл Карпентер в нашому етері сказав, що не бачить причин, щоб Дональд Трамп і його адміністрація змінювали ставлення до російсько-української війни. І водночас пару днів тому я спілкувався з Девідом Ігнатіусом, заступником головного редактора Тhе Wаshіngtоn Роst, який сказав, що нам в Україні варто розглядати критичні сценарії, якщо адміністрація Трампа буде реалізовувати погані для нас варіанти. Просив би вас прокоментувати, які можливі погані сценарії?Спершу окреслю найгірший сценарій, а потім перейду до більш позитивного, який, на мою думку, є цілком реалістичним.У найгіршому випадку Трамп може ухвалити рішення вийти з переговорного процесу і припинити надання Україні безпекової допомоги — зброї, ракет та іншого озброєння, необхідного для самозахисту. Це стало б серйозним ударом по обороноздатності України, хоча й не критичним. Україна все ще здатна тримати оборону, однак зробити це буде набагато складніше й дорожче.Путін, без сумніву, сприйме це як сигнал і отримає певне моральне підживлення. Проте це аж ніяк не означатиме швидкого завершення війни на російських умовах, принаймні не у найближчій перспективі. У такому сценарії на європейців ляже ще більша відповідальність за підтримку України та посилення тиску на Росію. Вони мають для цього всі ресурси — питання лише в наявності політичної волі.А тепер щодо обнадійливого сценарію. Гадаю, якщо європейські країни значно посилять свої зусилля на підтримку України, нарощуючи безпекову допомогу, використовуючи свій економічний потенціал для запровадження жорсткіших санкцій і завдаючи серйозного удару по російській військовій економіці, це може суттєво змінити хід війни.Паралельна підтримка російської опозиції, як проти самого режиму, так і проти війни, здатна ще більше підірвати спроможність Кремля продовжувати агресію. Такий комплексний підхід може дати Україні реальну перевагу і послабити російську військову машину.Якби Трамп побачив, що Європа діє рішуче й активно сприяє перемозі України, я переконаний, що він не захотів би залишитися осторонь. Він не побажає виглядати слабким, а тим більше співучасником підтримки Росії. Мені здається, саме так він сприймає ситуацію. Тож якщо Європа зробить більше, дуже ймовірно, що і він діятиме активніше.Одна з великих трагедій цієї війни полягає в тому, що трансатлантична спільнота має колосальну перевагу над Росією, але досі не використовує її в повному обсязі. У сценарії, який я описую, Трамп міг би очолити Альянс із сукупним ВВП у 55 трильйонів доларів проти лише 2 трильйонів у Росії. Це колосальна економічна міць, яка наразі залишається незадіяною.Країни Альянсу витрачають на оборону приблизно 1,5 трильйона доларів щороку, тоді як Росія – лише близько 200 мільярдів і при цьому не здатна формувати справді високопродуктивні війська. У Заходу є всі можливості, бракує лише політичної волі.З огляду на нинішнє бачення Трампа щодо Європи та трансатлантичного партнерства, ініціатива сьогодні має перейти до Європи. Саме вона має активізуватися і задіяти свій економічний, військовий та дипломатичний потенціал, щоб допомогти Україні переломити ситуацію. Якщо Європа справді візьме на себе цю роль, дуже ймовірно, що Трамп долучиться до цих зусиль. Якщо ж ні, то він навряд чи зробить більше, ніж робить зараз.Єдине, що я хотів би додати, – коли безліч американських чи європейських політиків та аналітиків говорять про Путіна і про Кремль, то не враховують такого елемента, як ірраціональність. Питання російсько-української війни для Путіна є пріоритетним і формулюється як екзистенційна війна. Ми в Україні регулярно зазнаємо звірячих бандитських обстрілів, російські ракети вбивають простих пересічних українців. І треба казати "Стоп!". Певний час тому була реалізована надзвичайно цікава спеціальна операція, яка вивела з ладу частину російської стратегічної авіації за допомогою наших дронів. І в Кремлі відчули цей біль. Якщо говорити про траєкторію цієї екзистенційної війни, ви взагалі бачите якісь перспективи, що щось могло б зупинити Путіна в теперішній ситуації, адже він завжди погрожує термоядерною війною?Я вважаю, що існує кілька ключових елементів, які можуть сформувати ефективну стратегію завершення війни на умовах України або принаймні наближених до них.Перш за все, йдеться про значне посилення безпекової допомоги з боку Заходу. По-друге, рішуче застосування економічних санкцій проти російської економіки. Досі більшість заходів мали поступовий характер. Такий інкрементальний підхід дозволив Росії адаптуватися й підготуватися до наступних кроків. По суті, це тільки підвищило її стійкість до майбутнього тиску. Нині потрібне повномасштабне й рішуче використання економічної сили. Мета – зупинити російську військову машину. Це в наших силах. Ми здатні запровадити справді жорсткі санкції проти тих, хто досі підтримує російські військові зусилля через торгівлю.Третій ключовий напрям – активізація підтримки тих, хто всередині Росії виступає проти війни та режиму. Це інформаційна боротьба, і ми повинні використовувати силу правди, щоб посилити опір війні в самому російському суспільстві.Отже, йдеться про комплексну стратегію: військова допомога, потужні економічні санкції, м’яка сила.Четвертий компонент – чітка перспектива членства України в НАТО. Це складне питання, враховуючи нинішню позицію окремих союзників, але якщо Сполучені Штати візьмуть ініціативу і відкрито заявлять про підтримку якнайшвидшого вступу України, це кардинально змінить міжнародне сприйняття як і з боку друзів, так і з боку ворогів.Це був би чіткий сигнал, що Україна більше не є сірою зоною для геополітичних маніпуляцій Путіна. Це підтвердило б її належність до трансатлантичної спільноти, її захищеність і недоторканність перед загрозами імперської агресії.Путін, схоже, визнає лише силу – зокрема, дію статті 5 НАТО. Коли Україна залишається поза межами цієї гарантії, Захід мимоволі залишає простір для подальшого наступу Росії.Саме тому Захід має ухвалити стратегію, що поєднує економічний тиск, військову підтримку та ідеологічну рішучість, щоб зупинити Путіна та забезпечити перемогу України.Хотів би вас розпитати про Китай. Майже за два місяці - 2 вересня має відбутися в Пекіні великоформатна зустріч Путіна і лідера китайських комуністів Сі Цзіньпіна. Розуміємо, що роль Китаю є комплексною, він підставив потужне плече Росії в її агресії проти України, але не перейшов певної червоної лінії. Однак якби позиція Китаю була б іншою, то російська агресія була б на порядок слабшою і ми б не побачили на лінії фронту північнокорейських солдатів. Чого нам зараз чекати від Китаю і чого хоче досягнути Сі Цзіньпін? Він використовує Путіна як інструмент, яким торпедує світовий лад. Китай хоче значно більше, ніж хоче Путін, який прагне дуже конкретних речей. Чого нам чекати від 2 вересня? На мою думку, Китай уже перетнув червону лінію. Його підтримка військової економіки Росії – це прямий акт агресії проти України та трансатлантичної спільноти.Що стосується російсько-китайських відносин, то Сі Цзіньпін отримує все, чого хоче. Росія фактично перетворилася на випробувальний полігон для Китаю. У цій війні Росія тестує свою зброю проти західних систем, а Китай спостерігає, аналізує і вчиться. Він оцінює технічні можливості західного озброєння, ефективність тактики й політичну реакцію Заходу.До того ж війна поступово виснажує ресурси США, європейських союзників і партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вичерпуються запаси озброєнь, спалюються ракети та артилерійські снаряди.По-третє, ця війна виснажує Росію. Вона вже зазнала катастрофічних втрат і невдовзі, ймовірно, перетне межу в мільйон убитих і поранених солдатів. Водночас Китай отримав безцінну інформацію про військові можливості та доктрину Заходу. Захід дещо послабився, але Росія – значно більше. І це очевидна стратегічна перевага для Пекіна.Саме тому мене вражає, що Росія добровільно дозволила себе використати як інструмент для зміцнення глобальних позицій Китаю. Генерал Кіт Келлог, який є уповноваженим Дональда Трампа з питань України, прибув у Білорусь на перемовини з Лукашенком. Було звільнено кількох політичних в'язнів білоруського режиму. Але чому генерал Келлог, який пов'язаний з Україною, за своїми посадовими обов'язками поїхав до Білорусі? Які погані сценарії можуть розгортатися у Білорусі? Розуміємо, що Путін хотів би використати Білорусь як плацдарм, можливо, для того щоб відкрити північну ділянку фронту в російсько-українській війні, а можливо, для того щоб тиснути та провокувати Литву, Польщу, а можливо, і готуватись до ще якихось форматніших дій проти держав Балтії.Гадаю, ви майже відповіли на своє запитання. Я досі не зовсім розумію, навіщо Келлог поїхав до Білорусі. Це дуже добре, що йому вдалось звільнити кілька білоруських дисидентів з тих жахливих в’язниць. Проте в Білорусі досі залишаються тисячі політичних в’язнів, які продовжують гнити в тюрмах Лукашенка. Тож, хоч це й була позитивна подія, ми не можемо ігнорувати серйозну та триваючу проблему репресій проти опозиції.Маю підозру, що Келлог намагався оцінити, чи можливо хоч якось послабити вплив Путіна на Білорусь. Але, якщо чесно, це виглядає малоймовірно і навряд чи є реалістичним у нинішніх умовах.Водночас я не вважаю, що Келлог припустився помилки, поїхавши до Білорусі. Принаймні, ця поїздка дала йому змогу глибше зрозуміти поточний стан стосунків між Лукашенком і Путіним.Однак я не бачу в цьому візиті сигналу про якісь суттєві зрушення в ширшому геополітичному контексті чи зміни у фундаментальній динаміці, яка визначає хід російсько-української війни.Якщо ми говоримо про перспективи україно-ізраїльської співпраці, наскільки це б було реалістично і чи це могло б стати певним геополітичним геймченджером?Думаю, обом країнам було б вигідно істотно зміцнити співпрацю.Ізраїль і Україна мають унікальний досвід у веденні сучасної війни — зокрема у використанні дронів, спецоперацій та нових бойових тактик. Таке партнерство могло б бути цінним. Проте я не думаю, що воно кардинально змінить перебіг війни. Воно може дати Україні додаткові тактичні переваги, але не стане стратегічно визначальним.Путін неодноразово посилав сигнали на Захід, зокрема до американської адміністрації стосовно готовності використати ядерну зброю. Була неофіційна чітка і безкомпромісна відповідь з боку представників і Пентагону, і Білого дому – якщо Путін застосує ядерну зброю, можливо, тактичну ядерну зброю проти України, відповідь буде надзвичайно жорсткою. Відповідь буде, зокрема і військовою. Але іранська ядерна програма знов повернула та актуалізувала проблему використання ядерної зброї. Наскільки ми наблизились до подолання цього юридично-військового і морального порогу використання ядерної зброї?У новинному просторі більше уваги зараз приділяється ударам США по Ірану, але в контексті російського вторгнення саме ядерний шантаж був ключовим елементом стратегії Путіна.На мою думку, хоча адміністрація Байдена згодом рішуче відреагувала на загрозу можливого застосування ядерної зброї, сам факт використання Путіним ядерного примусу виявився досить ефективним.Згадаймо, наскільки часто лунала фраза про необхідність уникати безпосередньої участі.  Усе це з остраху спровокувати ядерну відповідь.Постачання західного озброєння Україні від самого початку супроводжувалося обмеженнями. Спершу не надавали танків, обмежували дальність ударних систем – усе це продиктовано страхом перед ескалацією.У результаті ці рішучі зусилля на підтримку російської опозиції були послаблені, розмиті або заблоковані через побоювання ескалації з боку Путіна. Він зумів ефективно використати ядерний шантаж для досягнення своїх цілей, створивши небезпечний прецедент, який тепер потребує серйозної протидії.Такий прецедент заохочує Путіна і надалі вдаватися до ядерних погроз. Це вже саме по собі є небезпечним, адже коли ядерний шантаж спрацьовує, зростає ймовірність його повторення. Саме це ми спостерігаємо впродовж останніх трьох років. І я б сказав, що така повторюваність, через саму людську природу, лише підвищує ризик реального застосування ядерної зброї.Це тривожний прецедент не лише у контексті цієї війни, а й у глобальному масштабі. Інші держави уважно стежать за подіями. Зокрема, Китай, який має амбіції щодо Тайваню. Вони бачать, що ядерна зброя може стати інструментом для реалізації імперських або гегемоністських прагнень. Це викликає серйозне занепокоєння.Зараз ми ризикуємо стати свідками того, як ядерний примус підживлює нову хвилю розповсюдження, оскільки інші країни розмірковують над тим, як використати ядерну зброю, якою вони вже володіють, для досягнення своїх стратегічних цілей, або, якщо вони її ще не мають, то чи варто їм її придбати. Прикладом є нинішні дискусії в Південній Кореї.Ядерний шантаж, який Путін використав проти України, уже вплинув на хід війни та заклав небезпечні прецеденти, що резонують далеко за межами Європи.Є питання 5-ї статті Євроатлантичного договору, на якій будувалась вся Європа після Другої світової війни. І тут з'являються сумніви, безліч народів на європейському континенті переживають. Якщо говорити про 5-ту статтю НАТО і загалом переосмислення ролі Альянсу, то це вже не просто політичний клуб на континенті, а об'єднання держав, яким, можливо, доведеться захищатись без американської присутності.5-та стаття є основою НАТО, ключовим елементом Північноатлантичного договору. Це серйозне і глибоке зобов’язання.Попри певну невизначеність, яку створив Трамп, я досі вважаю, що Сполучені Штати загалом залишаються надійними у виконанні цього обов’язку – стати на захист союзника у разі нападу.Так, Трамп часом озвучував сумніви, але можу сказати одне: істеблішмент у сфері національної безпеки у Вашингтоні твердо вважає, що цей обов’язок є священним. І ця думка практично одностайна на Капітолійському пагорбі, незалежно від партійної належності.Це переконання поділяє переважна більшість американців. За даними нещодавнього опитування Інституту Рональда Рейгана, 69% респондентів вважають, що США повинні захистити союзника по НАТО в разі нападу, навіть якщо агресором буде Росія. Це чітка й послідовна позиція.Ще цікавіший результат цього опитування полягає в тому, що, коли його проаналізували за політичними групами в США, з’ясувалося: 69% прихильників МАGА, основної електоральної бази Трампа, тих самих людей у червоних кепках за його спиною на мітингах, вважають, що Америка повинна дотриматися цього зобов’язання у разі нападу на союзника.Тому я глибоко переконаний, що США виконають свої обіцянки. Водночас розумію, чому деякі заяви Трампа викликають стурбованість.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Росія тероризує Україну всіма наявними в неї видами зброї. Керовані плануючі авіабомби, або КАБи – один із найсмертоносніших, найжахливіших за своєю дією видів цієї зброї. Україна шукає як способи ефективної протидії зловісним бомбам, так і працює над створенням власних високоточних засобів ураження противника. Він заслуговує на відплату – і ми бачимо - вже починає її отримувати завдяки інноваційним рішенням українських зброярів.Наразі низка українських приватних компаній працює над створенням нових зразків керованих плануючих авіаційних бомб. Насамперед йдеться про дообладнання серійних фугасних авіабомб аеродинамічними поверхнями й системою наведення для підвищення влучності. Такі зразки існують у країнах НАТО. Найкращий приклад  - американські комплекти JDАМ, що перетворюють вільнопадаючі бомби на плануючі високоточні. Росія скопіювала це рішення і максимально масштабувала його у ході війни проти України. Ми ж йдемо своїм шляхом – створюємо власні розробки та використовуємо західні КАби, так би, мовити ставимо їх на крило вже в польоті над нашою землею. КАБи ворожої переваги: що сьогодні застосовує РосіяАктивне застосування КАБів  стало суттєвим елементом ворожої переваги на тактичному рівні. Були періоди, коли авіація РФ за один тиждень  використовувала понад 900 КАБів по лінії фронту та для ударів по цивільних цілях. Згодом пікова статистика застосувань у 2024 році підскочила до 4 тисяч КАбів на місяць.  За 2025 рік Росія планує виготовити вже понад 70 тисяч таких КАБів, оснастивши фугасні радянські бомби (зокрема, ФАБ-250, ФАБ-500, ФАБ-1500) модулями планування та корекції.Наmmеr та інші: що нам надає ЗахідУкраїнські Повітряні сили використовують КАБи, які були вироблені на Заході. Зокрема, це американські GВU-39 та GВU-62, оснащені комплектами JDАМ. Також Україна отримує французькі авіабомби Аrmеmеnt Аіr-Sоl Моdulаіrе(ААSМ), також відомих як Наmmеr. Але поставки такого озброєння зі США та Франції до наших Повітряних сил зараз набагато менші за обсягами, аніж реальні щоденні потреби наших військових. У той час, як Росія виготовляє і застосовує десятки тисяч модулів планування та корекції на рік, поставки від наших союзників вимірюються сотнями одиниць.Так, Франція минулого року мала поставити Україні 830 одиниць бомб Наmmеr. У 2025 році очікуються поставки 1200 одиниць.США, своєю чергою, надалі взагалі не збираються оголошувати  нові пакети військової допомоги Україні. Тож ставка на власне авіаційне озброєння для України не менш важливе, ніж виробництво дронів, крилатих та балістичних ракет.Бомби JDАМ як прототип: пошук власних рішеньЩе у червні  2024 року, тобто рік тому, начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов в інтерв'ю проєкту Радіо Свобода "Донбас Реалії"  стверджував, що "у нас  йдуть роботи з переобладнання і створення своїх коригованих авіабомб, на базі звичайних вільнопадаючих. Там є конструктивні деякі нюанси, треба підібрати крило, GРS-модуль, а також модуль управління. Через декілька тижнів ми маємо розпочати перші випробування перших партій таких бомб, вже українських".Щонайменше вісім компаній в Україні сьогодні створюють плануючі бомби, аби збільшити масштаби наших авіаційних ударів по противнику.  Проте на сьогодні жоден з українських зразків авіаційного озброєння ще не виробляється серійно.Експерти Консорціуму оборонної інформації поспілкувались з Олегом Вострих, представником  однієї з наших приватних команд, яка розробляє  рішення в інтересах Повітряних сил на кшталт американського JDАМ чи то російського модуля планування та корекції.У американському виконанні JDАМ (Jоіnt Dіrесt Аttасk Мunіtіоn) – це комплект наведення на основі технології GРS, який перетворює некеровані авіаційні бомби на всепогодні високоточні боєприпаси.  Комплект складається з блоку з супутниковою та інерціальною системою навігації, рульового оперення та цифрової системи управління.  Комплекти можуть бути з'єднані з авіаційними бомбами різної ваги. Вартість одного комплекту  в межах 30 – 40 тис. доларів.Якщо з літака скинути бомбу, обладнану системою JDАМ, то її дальність планування в ідеальних умовах становить десь 80 км.  Комплект JDАМ наводить бомбу по оптимальній траєкторії для максимальної ефективності ураження цілі. Точність влучення достатньо висока. Ймовірне кругове відхилення становить не більше 6 метрів. Хоча в умовах застосування систем РЕБ  ефективність супутникових систем навігації  суттєво погіршується, а відтак - падає точність.  Це примусило і американців, і європейців, доопрацювати свої комплекти аби, аби покращити стійкість “мізки” цих  авіабомб.Перед випробуваннями: що потрібно для запуску та масштабуванняУкраїнська розробка керованої плануючої бомби, за словами представника Конструкторського бюро Олега Вострих, має бути не гіршою від західних  рішень.Ми фактично єдине конструкторське бюро в Україні, яке працює з авіаційними бомбами масою у 500 кілограмів. Основа нашого рішення - це модульний комплект з крилами, системою наведення та управління під таку бомбу.Модуль планування та управління під 500 кг бомбу - власної розробки. Розроблені крила легко одягаються на бомбу. Там немає ніяких проблем, щоб під'єднати. Лише декілька хвилин.  До виготовлення залучені вітчизняні підприємства. Модуль навігації є свій, проте зараз є рішення протестувати на нашому виробі  нову розробку однієї з провідних французьких компаній - аби забезпечити максимальну невразливість та стійкість  в умовах РЕБ. Але є ще деякі деталі, які ми все ж таки змушені ввозити  з-за кордону.Принцип застосування зрозумілий. Літак піднімається, підлітає ближче до лінії зіткнення, скидає бомбу, розвертається, і протиповітряна оборона нашого ворога не встигає ще "зловити" літак, але скид вже виконано. Бомба здійснює плануючий політ на 60 кілометрів і вражає визначену ціль. Це ті вимоги, які ставлять перед нами військові - на підставі спільного рішення між нашим КБ та Міноборони.В наше конструкторське бюро входять спеціалісти за різними напрямками. Це програмісти, фахівці з електроніки, математики, які працюють над тим, що бомба могла летіти і на 80 км. При висоті скиду у 10 км - дальність може бути і до 100 км. Але тут все визначатиме тактика застосування.Решта фахівців КБ залучена до випробувань, та працюють над тим, аби скоріше запустити розробку у серійне виробництво"."Ми сьогодні саме на етапі випробувань. Випробувальні скиди  здійснювались з Су-24 поки з горизонтального польоту. Вони дали позитивний результат. Зокрема, щодо дальності та системи скиду та планування  бомби як такої. Треба зробити ще до десятка випробувань, які пройдуть  експертизу в Міністерстві оборони, перед тим як що вони будуть цей виріб.Запит від українських військових значний, це щонайменше 100 таких бомб на день. Але поки що головна проблема, щоб швидко рухатися - це гроші. У конструкторського бюро є “Благодійний фонд передових технологій”, який  збирає кошти на завершення циклу випробувань. Ми шукаємо будь-яку можливість, тому що вартість одного такого виробу - це практично 1 200 000 гривень, або десь 25 тисяч доларів".Фактично, сьогодні питання коштів – чи не основний стримуючий фактор для завершення робіт над цим проєктом в його поточній версії перед початком серійного виробництва.Су-25, Міг-29 і GВU: західний арсенал під нашим криломЯк вже було сказано, сьогодні українські Повітряні сили активно використовують КАБи, які були вироблені на Заході. Зокрема, це американські GВU-39 та GВU-62, оснащені комплектами JDАМ. Також Україна отримує французькі авіабомби  ААSМ / Наmmеr.Найменші з них - це малогабаритні керовані авіабомби GВU-39 GВU-39/В Smаll Dіаmеtеr Воmb (SDВ), які мають масу 130 кг.  Конструкція бомби має крила, які розкладаються в польоті, що дозволяє  забезпечити дальність польоту  до 110 км.  Електроніка авіабомби дозволяє програмувати її в польоті, пілот може ввести координати цілі та обрати тип підриву — повітряний чи контактний.Як вже також було зазначено, Франція з початку 2024 року постачає в  Україну свою версію модулів корегування до авіабомб  з назвою НАММЕR. Базова версія складається з носового модуля з системою наведення та хвостового модуля, який має ракетний прискорювач.У базовому варіанті НАММЕR випускається під 250-кілограмову бомбу. Заявлена максимальна дальність застосування  – до 70 кілометрів. Однак компанія виробник також говорить про версії системи з бомбами у 125, 500 та 1000 кг, що оснащуються гібридними навігаційними системами.Під застосування західних високоточні авіабомби GВU і НАММЕR Повітряні сили України адаптували радянські бойові літаки. Їхня вага дозволяє використовувати їх на винищувачах МіГ-29 та Су-27. Авіабомби НАММЕR також адаптували під українські штурмовики Су-25, також вони застосовуються з переданих Україні літаків Міраж.   Звісно, GВU-39 також застосовуються з літаків  F-16.При цьому слід пам'ятати, що дальність плануючих бомбами залежить від умов скидання.Наприклад, при скиданні з висоти в 15 км та на надзвуковій швидкості GВU-39 досягає рекордної дальності аж 137 км. Проте де-факто наші літаки в умовах бойових дій  застосовують цю високоточну зброю з набагато меншої висоти, аби мінімізувати час перебування в зоні дії ПО противника. Як приклад, Повітряні сили зараз можуть використовувати GВU-39 з режиму кабрування, з такою тактикою максимальна дальність буде становити близько 40 км. Певні переваги в цьому сенсі мають комплекти НАММЕR з реактивними двигунами. Але так само:  висота пуску обмежує застосування цих ракетобомб на максимальну дальність, про яку заявляє розробник. Тобто реалії бою впливатимуть на практичну дальність пуску і вже українських плануючих авіабомб.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Як Україна отримала другий шанс для "прориву" На початку травня Україна та Сполучені Штати Америки підписали угоду про створення інвестиційного фонду партнерства у сфері корисних копалин. Це шанс, зокрема для "стратегічного" металу титану. Саме так його охарактеризував президент Володимир Зеленський у своєму указі 2021 року. Проте шанс буде змарновано, якщо не врахувати помилок Що маємо та як видобуваємо Титанова галузь України стратегічно важливий сектор економіки. Маємо майже 20 тис. родовищ титанових руд, які сукупно оцінюють у $7,5 трлн. Частка України в розвіданих запасах титанової руди у світовому масштабі досягає 20%. &еnsр;Титанова сировина не рідкість у світі, пояснює академік, почесний директор Інституту металофізики Академії наук Орест Івасишин. Це четвертий показник за запасами руд серед металів: залізо, алюміній, марганець і титан. Але дійти до чистого титану складно. Завдання відокремити всі корисні елементи й далі відновити титан у чистому вигляді, без кисню. Більшу частину концентрату титанових руд споживає хімічна галузь, яка виробляє пігменти й фарби, і майже 67% використовують у металургії. Але саме титан як метал має стратегічне значення. Держави, які вміли виготовити метал із титану й використати його для авіації та космосу, об'єдналися в Міжнародний титановий комітет. У ХХ ст. таких було шість: США, Франція, Німеччина, Японія, Велика Британія та СРСР тобто Україна, бо саме на її території є найбільші поклади ільменіту й рутилу, з яких отримують титан. Володіючи такими запасами, Україна має потужні підприємства з видобутку. Наймасштабніші Іршанський гірничозбагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат на Дніпропетровщині. Хребет нашої титанової галузі Запорізький титаномагнієвий комбінат єдиний у Європі виробник титанової губки. Його побудували ближче до сировини та доступної електроенергії Дніпровської ГЕС. ЗТМК як хребет титанової промисловості На початку 2000-х для ЗТМК постала нагальна проблема реконструкція. Але держава як власниця підприємства була неспроможна вкладати в це кошти. Спочатку погляд звернули на Захід. Першими приїхали представники німецької компанії "Дойче Титан". У них не було металургії, але вже були вироби з титану. Вони намагалися домовитися з українськими урядовцями. Але відповіді від Міністерства промислової політики не дочекалися. Друга спроба відбулася 2005 року. Її намагалися реалізувати представники компанії Воеіng. Адже авіація є найбільшим споживачем титану він є у двигунах, шасі, інших деталях. Академік Івасишин, який супроводжував гостей до Запоріжжя, розповідає: Держава не підготувала завод до співпраці з Воеіng &еnsр;Я запропонував метод порошкової металургії. Інколи це вигідніше, ніж плавити зливок. Але нікому не вдавалося досягти високої якості виробу з порошку. Я винайшов унікальний варіант, за якого можна використовувати порошок гідриду титану. Стверджували, що цього не може бути, бо водень вважається найбільшим ворогом титану. Але ми використовуємо його тільки на початковій стадії, а на останній операції він зникає. Ми це довели, запатентували, знайшли союзників у США в особі корпорації Воеіng. 2009 року вони перевірили й заявили про готовність щорічно закуповувати майже 15 тисяч тонн порошку гідриду титану у ЗТМК і зробити комбінат своїм базовим виробництвом. Але держава не змогла підготувати підприємство до співпраці. Контракту не підписали. Воеіng налагодив співпрацю з Росією. Тим часом "хребет української титанової галузі" почувався все більш хворим. Держава мала рятувати ЗТМК. Порятунок побачили у приватизації. Титановий Фірташ, або Приватизація без хепіенду Історію приватизації Запорізького титаномагнієвого комбінату можна описувати як драму, детектив і ще в десяткові жанрів. Але в усіх варіантах головним персонажем буде український олігарх Дмитро Фірташ. 2012-го компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед", що належить Grоuр DF, перемогла в конкурсі з відбору недержавних учасників ТОВ "Запорізький титаномагнієвий комбінат". 51% акцій став належати державі, а 49% олігарху, бенефіціару "Толексіс Трейдінг Лімітед". За ці відсотки компанія мала внести до статутного капіталу ЗТМК майже 720 млн грн та майже 160 млн як фінансове забезпечення технічної модернізації виробництва. Мав би бути хепіенд. Новий співвласник Дмитро Фірташ добився, що комбінатом керував його менеджмент, пообіцяв мільярди, щоб зробити підприємство технологічнішим. Але згодом все пішло не за планом. Що ж завадило? Насамперед електроенергія. Держава не готова була знизити ціни на електроенергію. Тож реконструкція була неможлива, вважають експерти. Інститут титану, який готовий був розробити цю реконструкцію, теж не дочекався грошей. Європа продовжує закуповувати титан у Росії Про другу причину "Країні" розповіло джерело, знайоме із ситуацією. Фірташа переконали, що для випуску титанової губки досить модернізувати тільки перший етап виробництва. Академік Івасишин відмову від повної реконструкції вважає помилкою, бо комбінат втратив те, за що його в Україні і Європі цінували, титанову губку. Протягом усього періоду управління ЗТМК групою Фірташа виробництво гідриду титану зупинили, обсяг виробництва титанової губки впав більш як удвічі. Але і шлак, який кинувся продавати комбінат, не пішов. Не додавали ентузіазму і кримінальні справи. "Країна" з'ясувала, що директора ЗТМК Володимира Сивака ­2016-го САП звинуватила у зловживанні службовим становищем і розтраті коштів на 492 млн грн. Справа тягнулася вісім років. За цей час Сивака виправдали у справі про розтрату всієї суми майже в пів мільйона грн, але звинуватили у зловживанні службовим становищем на 18 млн грн. Судиться із ЗТМК і Фірташ після того як держава звинуватила його в ­невиконанні інвестиційних зобов'язань та ініціювала повернення комбінату в державну власність. Представники олігарха звинувачують нове керівництво заводу в тому, що вони під час ковіду продавали продукцію за зниженими цінами, чим продукували збитки. У травні 2022-го Касаційний цивільний суд визнав законними рішення судів про розірвання договору зі створення ЗТМК, до статутного фонду якого держава внесла цілісний майновий комплекс комбінату. Фактично це означало повернення унікального підприємства у власність держави. Але процес цей триває досі. З початком повномасштабної російсько-української війни ЗТМК зупинив випуск титанової губки через брак хлору, що є основним компонентом виробництва. За даними аналітичної системи Опендатабот, 2024 рік підприємство закінчило з 212,5 млн грн збитків. Україна видобуває, а Росія заробляє Зазначимо, що успішний запуск ЗТМК сприяв розширенню виробництва титану в СРСР. Так з'явився титановий комбінат на Уралі. Верхнєсалдинське металургійне виробниче об'єднання, яке з 1957-го по 1990 рік було найбільшим постачальником напівфабрикатів із титану для аерокосмічної та військової промисловості, суднобудування в СРСР. Запроєктований комбінат був Інститутом титану із Запоріжжя. Під час проєктування усунули недосконалості ЗТМК. У чому недосконалість? З кожним новим етапом збільшувався об'єм титанового зливка. А економіка виробництва залежить саме від цього. ЗТМК був налаштований на реторти вагою 1 т. А росіяни видають за один цикл 10 т. Тож сьогодні РФ має фінальну частину виробництва готової продукції зі сплавів титану для світового аерокосмічного комплексу. Сучасні літаки Воеіng-787 Drеаmlіnеr та Аіrbus-380 не можуть обійтися без продукції з Уралу. Обидві компанії отримали аванс на замовлення понад 2000 літаків. Тож важко уявити, як діятимуть ці виробники в разі зриву постачання з Уралу. У Воеіng залежність від постачань із РФ становить 45%, у ЕАDS близько 60%, Воmbаrdіеr, Еmbrаyеr, РrаttWhіtnеy, RоllsRоyсе майже 100%. Така залежність виникла протягом останніх 10 років, відколи СП Воеіng Urаls Маnufасturіng розпочало відвантажувати продукцію на експорт. За даними експерта, з яким поговорила "Країна", 30% шасі для літаків Воеіng отримує з РФ. І змінити це важко, бо виробництво зав'язане на патент росіян. До речі, українці були дотичні до цього патенту, але втілити його на виробництві вдалося не нам. На початку березня 2022-го Воеіng призупинив закупівлю титану з Росії. Робота на основному устаткуванні неможлива, оскільки використання цих верстатів "обмежено експортними ліцензіями від уряду США та Японії". Експерт вважає, що інформація не зо­всім відповідає дійсності. США могли зупинити співпрацю в рамках СП, але заміну російському титану знайти нелегко. Тому він досі не під санкціями. Російський титан і санкції З початку великої війни 27 держав ЄС запровадили 17 пакетів санкцій проти РФ. Діють обмеження на торгівлю нафтою, вугіллям, деревиною та багатьма іншими ресурсами. Однак титан Європа продовжує закуповувати в Росії. 2022-го російський титан нарешті внес­ли в санкційні списки. Але це рішення заблокували Франція та інші країни члени ЄС: через залежність від російського титану найбільшого виробника літаків Аіrbus. У вересні 2023-го Бюро промисловості та безпеки міністерства торгівлі США внесло корпорацію "ВСМПО-Авісма" до так званого Еntіty Lіst як виробника зброї. Але ці обмеження не передбачають блокування діяльності компанії й зупинки придбання титану. Тож, як каже генеральний директор ТОВ ВКФ "Велта" Андрій Бродський, внесення російської компанії до Еntіty Lіst не заважає їм отримувати прибутки від титанової галузі. Півтора року під час війни титанову сировину вивозили до РФ У жовтні 2024-го американці під час зустрічі заступників міністрів фінансів країн G7 таки звернулися до союзників, аби розглянути запровадження санкцій проти російського паладію і титану. Але питання зависло. Звісно, в разі санкцій проти експорту титану з Росії більше уваги було б до українського титану. Але, щоб Воеіng зайшов на наш ринок після підписання з американцями угоди про корисні копалини, потрібні суттєві зрушення, а експерти оцінюють їх досить песимістично. &еnsр;Щоб Україна стала для Воеіng на місце Росії це не можна зробити за один день. У нас немає нічого, крім сировини, каже академік Орест Івасишин. Москва тримає їх на гачку, бо свого часу розробила сплав, що має унікальні властивості. Ніхто, крім Росії, не може виготовити великогабаритні деталі потрібної міцності. Нам іти до цього ще далеко, у кращому разі років 10. Титан у ланцюгу війни Але в основі багатьох досягнень росіян українська руда. Тож Україна під час війни зробила все, щоб заблокувати постачання титану в Росію. Це вдалося не одразу. Ось один з епізодів цієї боротьби. 24 лютого 2022 року в Україну вторг­лася не тільки армія РФ. Того ж дня до Дніпра приїхав Олександр Федосеєв, радник гендиректора російської металургійної корпорації "ВСМПО-­Авісма". Права рука власника ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" Михайла Шелкова. Федосеєв мав організувати схему прихованого вивезення з України в РФ титанової сировини. І це йому вдалося. Півтора року схема працювала. У червні 2023-го СБУ заарештувала Федосеєва, пізніше ДБР встановить, що було створено злочинну організовану групу, до складу якої увійшли колишній директор ТОВ "Демурінський гірничо­збагачувальний комбінат", бенефіціар і директорка австрійської компанії й один із топменеджерів комбінату. Вищий антикорупційний суд ухвалить рішення про конфіскацію ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат". Але в Росію встигли переправити майже 11 т мінералів на майже $2 млн за даними СБУ. Ще один епізод допомоги ворогу стосується компанії "Мотор Січ". У березні цьогоріч Солом'янський районний суд Києва виніс вирок Олегу Дзюбі, заступнику директора зовнішньоторговельного департаменту АТ "Мотор Січ". Слідство встановило, що, отримавши вказівку від президента АТ "Мотор Січ" В'ячеслава Богуслаєва, саме Олег Дзюба налагодив через китайську компанію Сніnа Таly Аvіаtіоn Тесhnоlоgіеs Соrр постачання "запасних частин для ремонту двигунів літаків та гелікоптерів російського ЗАТ "Двигатели Владимир Климов Мотор Сич". За даними російського реєстру, 20% компанії належить АТ "Мотор Січ", а 50% російській корпорації "МіГ". Було поставлено запчастин, зокрема з титану, на понад 71 млн грн. Діяли також схеми, за якими частину концентрату експортували до європейських компаній у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині, зареєстрованих росіянами, щоб зрештою надійти до російських металургійних підприємств, зокрема VSМРО-Аvіsmа. Але на сьогодні даних про такі постачання немає. А що з наукою? Війна вплинула і ще на одну структуру, пов'язану з титановим виробництвом, АТ "Інститут титану". Інститут, що проєктував титанове виробництво в Україні, РФ, Казахстані, Китаї, Ізраїлі й навіть Гватемалі, держава вирішила приватизувати. 2024-го Фонд держмайна двічі виставляв його на аукціон і не знайшов покупця. Вартість лота 76 млн грн. Не допомогло і зниження ціни вдвічі. Бо важко знайти покупця, якому знадобилася база відпочинку на березі Дніпра й пів сотні проєктувальників. "Країна" з'ясувала, що потенційних власників також стримують борги з виплати заробітної плати й незакриті договірні зобов'язання на чималі гроші. &еnsр;Цінність становить будівля в центрі міста й науково-технічна продукція у вигляді архівів, досліджень, сертифікатів, ліцензій, патентів, розповів "Країні" доктор технічних наук, професор Олександр Овчинніков. Уже під час війни Інститут титану підписав меморандум на проєктування титаномагнієвого комбінату у В'єтнамі. Ціна 3 млн євро. Науковці створили проєкт, але його не реалізували, бо замовнику потрібні були державні гарантії, яких інститут надати не міг. А держава вкотре схибила. Але, на щастя України, не схибили люди. Які роблять усе, щоб зберегти титанову індустрію у країні. Додає оптимізму й Інститут металофізики НАНУ, який співпрацює з колегами з Німеччини. &еnsр;Ми нині працюємо над упроваджен­ням технології методу МІМ (метал інжекшн-молдінг) для виготовлення деталей для двигунів безпілотників, розповідає почесний директор інституту Орест Івасишин. Ідея в тому, щоб зробити деталь, яка не вимагала б жодної додаткової механічної обробки. Коли процес дійде до промислового виробництва, це зменшить вартість деталей двигуна безпілотника. Також науковці з Інституту металофізики працюють над розробкою порошку для титанових імплантів. Це покращить наявні імпланти на 50 відсотків. Як вивести титанову галузь із кризи Угода із США про корисні копалини не панацея, але дає певні можливості для порятунку галузі та виведення її в лідери. Україна має сировинні ресурси, виробництво, науку та досвід. Потрібні інноваційні рішення, сучасний менеджмент та інфраструктура. Експерти кажуть, що насамперед необхідно провести повноцінну реконструкцію ЗТМК поновити виробництво титанової губки, впровадити сучасні технології. Маємо знайти рішення проблеми з електроенергією. Очищення від корупції та прозоре управління ще дві необхідні умови. І нарешті нам потрібні серйозні зусилля у сфері дипломатії та міжнародні зусилля в лобіюванні санкцій на російський титан. Констатуємо: Україна мала всі шанси стати світовим титановим гравцем іще в 2000-х. Але через байдужість держави, невмілу приватизацію, корупцію та прорахунки в менеджменті втратила їх. І ось тепер, попри війну, маємо нові можливості. Але цього разу шанс треба використати.

Про це повідомив французький авіаційний оглядач АТЕ СНUЕТ, який зустрівся з представником компанії SНАRК.АЕRО під час Паризького авіасалону 2025 та "Мілітарний".За словами представника компанії, цей варіант літака спеціально адаптований для умов електронної війни в Україні. Його оснастили спеціальною антеною, здатною виявляти та відстежувати електромагнітні сигнали, які випромінюють дрони, зокрема типу Shаhеd та Орлан. Після виявлення таких загроз, під літаком активуються глушильні пристрої, які можуть нейтралізувати роботу безпілотників.Антидронова система РЕБ складається з двох компонентів. Перший спрямований на придушення сигналів системи позиціювання GNSS, а другий — для глушіння відеоканалів і системи керування дронами.Читайте також: Нічна комбінована атака РФ: сили ППО знешкодили 28 ворожих БПЛАКонтейнер РЕБ розміщується під фюзеляжем у центрі мас літака. При польоті на висоті 1800 метрів літак може придушувати ворожі системи у радіусі 4,5 кілометра.Хоча безпілотники типу Shаhеd, окрім системи GNSS, оснащені також інерційною навігаційною системою, вона розрахована на те, аби коригувати відхилення при заході БПЛА у відносно невеликі зони, де придушені сигнали навігаційних систем, оскільки сама по собі з часом накопичує похибку. Тому, якщо подібні літаки РЕБ будуть супроводжувати групу ворожих дронів тривалий час, вони, хоча і не примусять їх впасти, однак можуть значно відхилити від цілі.Літак обладнаний класичним двигуном Rоtах потужністю 100 кінських сил з карбюратором та оснащений посиленим генератором, щоб забезпечити потужністю додаткові системи РЕБ.Дальність польоту на крейсерській швидкості 270 кілометрів на годину становить 2000 кілометрів. А при використанні економного режиму літак може протриматися в повітрі майже 12 годин. Максимальна швидкість становить 300 кілометрів на годину.Читайте також: Для одночасної атаки 800-1000 БПЛА Shаhеd росіянам потрібна підготовка від 5 до 7 днів, - авіаційний експерт ДолінцеОкрім того, літак обладнаний парашутом, який розрахований на безпечне приземлення всього літака у разі нештатної ситуації. Він може бути активований або пілотом, або штурманом.Максимальна висота польоту становить до 18 000 футів (5500 метрів). Для польотів на такій висоті літак оснащений кисневим генератором.Окремо важливість легкомоторної авіації для протидії БПЛА, зокрема типу Shаhеd підкреслив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський під час зустрічі з журналістами, на якій був присутній кореспондент "Мілітарного"."Одним із перспективних напрямків протидії “шахедам” є застосування легкомоторної авіації. Вона у нас є, і є нові проєкти за рахунок фінансової й матеріальної допомоги з боку наших іноземних партнерів. Цей напрямок буде розвиватися. Ми отримуємо сучасні літаки легкомоторної авіації, які мають сучасне озброєння та засоби навігації, що підвищить ефективність протидії ударним дронам росіян", — заявив він.Також варто відзначити, що в рамках експериментального проєкту з посилення ППО, запропонованого Міністерством оборони, члени воєнізованих формувань та ДФТГ зможуть допомагати Силам оборони України збивати російські безпілотники.Вони зможуть виявляти, супроводжувати й збивати повітряні цілі ворога за допомогою дронів, літаків, особистої зброї, а також залучати власні авто та обладнання.Росія не виробляє стільки дронів, щоб запускати їх по 500 чи 1000 в день на територію України. Така ситуація збережеться в найближчі місяці. Про це в ефірі Еспресо сказав президент Української авіаційної асоціації пілотів та власників літаків "АОПА Україна" Геннадій Хазан.

Ми розуміємо, що всі конфлікти, які зараз відбуваються у світі, є взаємопов'язаними. Є певний сигнал від Дональда Трампа, який перебував на саміті G7 і сказав, що достроково покидає засідання, на якому, нагадаю, мала відбутися його зустріч із Володимиром Зеленським, зокрема, про купівлю зброї для України. Так само Трамп сказав про те, що зараз не планує запроваджувати санкції проти Росії, тому що очікує угоду, і тому що санкції не вигідні США. З огляду на те все, що зараз несеться, на вашу думку, наскільки ірано-ізраїльська війна наразі може заважати Україні залучати підтримку західних партнерів, і чи є взагалі якісь плюси, які ми можемо отримати внаслідок того, що зараз ця війна триває? Багато фахівців вважають, що навпаки ця війна вигідна Росії, тому що ціни на нафту можуть підвищитись, і загалом увага з українського питання конкретно перебазовується на Близький Схід. Усі конфлікти у світі пов'язані, особливо, якщо в цих війнах беруть участь ті самі дійові особи. Тобто це вісь зла, в якій бере участь Росія, Іран, КНДР, а за ними стоїть Китай. І якщо ці сили ведуть війну в різних куточках світу, то це все взаємопов'язано, і ці країни моделюють ситуацію для того, щоб максимально посилюватися, граючи на різних аспектах розвитку ситуації в різних регіонах. На жаль, адміністрація Сполучених Штатів не досягла такого рівня аналітики. Я зараз не жартую, насправді це так. Трамп, наприклад, перебуває у своїй реальності, в якій є добра Росія, яка допомагає йому домовлятися з Іраном, хоча ми знаємо, що у Путіна жодних реальних важелів впливу на ситуацію немає, він може її тільки дестабілізувати і вносити ще більше напруженості. Відразу скажу, що для Росії найголовніше – щоб війна між Іраном і Ізраїлем була максимально довгою, затяжною, кривавою і завдавала шкоди більше Ірану, аніж Ізраїлю. фото: gеttyіmаgеsДійсно, ціни на нафту не те, що можуть піднятися, вони вже піднялися через те, що на Близькому Сході відбувається велика війна. Якраз Іран сам і через свої проксі може блокувати поставки нафти через основні шляхи – це Баб-ель-Мандебська й Ормузька протоки, які можна блокувати і таким чином завдати величезної шкоди саме аспектам транспортування нафти. Відповідно, ринки будуть моментально реагувати, чим вони зараз і займаються. Росії це вигідно. Не знаю, чи Трамп реально вірить Путіну, чи грає п'єсу з ним. Це важко зрозуміти, тому що Трамп постійно щось грає, і, як правило, все в одні ворота. Тобто, і США отримують страшні геополітичні удари, від яких вони можуть і не оговтатися, і своїм союзникам насамперед. А от вісь зла постійно відчуває як підтримку з боку Трампа. Тобто він чомусь вірить Путіну, який блефує і говорить, що може якось допомогти з ірано-ізраїльським конфліктом, або просто з переговорами з Іраном про ядерну угоду і так далі. Тобто все це маячня, ніякого впливу в Росії немає. Росія намагається максимально затягувати цю війну. І це є тим фактором, який є центральним в тому, що відбувається. На цьому фоні Трамп дійсно не зустрівся з президентом Зеленським, поїхав з Канади до Сполучених Штатів. Там летіти не дві доби, там дуже швидко все логістично відбувається, і навіщо він потрібен у Вашингтоні, важко сказати. Без нього, чесно кажучи, військові б краще все зробили. Я не впевнений, що Трамп може ухвалювати якісь рішення, наближені хоч трошки до реальності. Тому дійсно ситуація розвивається негативно для нас, але позитивно для Росії. І Кремль цим користується. Путін, я впевнений, особисто дає команди для того, щоб, наприклад, один день бити по Кременчуку, знищувати місто, завтра бити по Запоріжжю, післязавтра по Дніпру, потім по Західній Україні, а цю ніч саме по Києву. Але тут головне все ж таки психологічний фактор. Він демонструє, що попри те, що довкола є багато країн, на кілька голів сильніших, ніж Росія, яка економічно взагалі є карликом у військовому сенсі, адже якби вона була сильною, вона б давно вже Україну перемогла. Це країна, яка не може досягти військового успіху над Україною. І тому країни НАТО, США, інші країни Західного світу можуть спокійно придушити цього монстра, невеликого, чесно кажучи, але дуже-дуже шкідливого. Можуть, але чи хочуть? Проблема в тому, що ми три роки воюємо із сильним ворогом з підтримкою західних партнерів. Якщо великий шмат цього пакета допомоги, який Україна отримувала від Сполучених Штатів перестане існувати, то сам Зеленський, до речі, в одному з інтерв'ю сказав, що він навіть не хоче уявляти, як нам буде важко жити і боротися без допомоги від США. Чи може в такому випадку Путін цим скористатися? Мені здається, що зараз для нього це найбільш сприятливий період за весь час повномасштабної війни, коли Україна в найбільш слабких позиціях перебуває, коли немає консолідації ні на Заході, ні в самому Євросоюзі, і він може поставити на кон просто все, що в нього є, для того, аби добити Україну в той момент, коли вона найбільш вразлива.Путін так думає, але насправді це не так, як ви описуєте. В Європі є розуміння, що Росія загрожує європейській безпеці. Насправді вони нарешті зрозуміли те, що з 2008 року Україна говорила, що не можна йти під тиском Путіна на рішення, які невигідні західній коаліції. Перше рішення – це було не надання Україні та Грузії планових дій щодо членства НАТО в Бухаресті. Це призвело саме до тих наслідків, які ми бачили – негайна війна проти Грузії у серпні 2008 року, а потім вторгнення в Крим та на Донбас у 2014 році. Європа і Сполучені Штати з того моменту пройшли великий шлях розуміння, а лютий 2022 року взагалі став для них холодним душем. Але Україна їх вразила своєю стійкістю і вони після того почали все ж таки рухатися до розуміння того, що навіть без Сполучених Штатів Європі треба виживати. Європа може бути неконсолідованою і розслабленою, коли війна йде між Іраном і Ізраїлем, а коли війна – ось вона, коли "шахеди" залітають в Румунію, ракети залітають в Польщу, а щоб напасти на Естонію Путіну треба просто сказати одне слово начальнику генерального штабу збройних сил РФ. Німецька розвідка може говорити, що Росія може напасти на країни НАТО через 4-6 років. Я вважаю, що може через 4-6 секунд напасти на Естонію, Литву або Латвію. І дійсно Європі треба розуміти, що їй негайно треба бути готовою до протидії російському агресору. уламок ракети, що впала в селі Пшеводув на території Польщі, фото: АР РhоtоЩо стосується оборонної промисловості, то Європа зробила величезний крок вперед. Якщо взяти, наприклад, те, що було в 22-му році, і зараз – це просто різні системи, різні два континенти, тому що зараз Європа разом з Україною значною мірою вже може закривати той пробіл, що може виявитися після того, як Сполучені Штати остаточно припинять допомогу. Я би сказав, що США і так вже припинили допомогу. Тобто вони продовжують поставляти нам певні озброєння, боєприпаси і розвідану інформацію, але нових пакетів допомоги з 20 січня 2025 року, коли прийшов до влади Трамп, нема і не буде. Ми маємо розуміти – допомоги вже не буде. Якраз президент Зеленський наполягає приблизно з лютого цього року, що ми готові купувати. У Європи є гроші, Європа готова купувати ракети для "Петріот", системи "Петріот", ракети для "Хаймарса" і F-16 – тобто тих елементів, яких в Європі фізично немає.Традиційно так склалося, що був розподіл між союзниками в НАТО, тобто Сполучені Штати відповідають за стратегічну розвідку, наприклад, стратегічні елементи управління і так далі, мають в своєму розпорядженні озброєння для F-16, ракети до "Петріотів", і Європа готова це купувати. Але Трампу настільки важко сказати, що це таке, що це за явище. Він зачарований Путіним, чи в нього дійсно свій план обдурити Путіна. Він вже сказав, що обдурив іранців з ізраїльцями, він зіграв начебто роль, що він говорив про угоду, а насправді Ізраїль готувався до удару, він про це знав і так далі. Я вважаю цей варіант малоймовірним, що Трамп зараз блефує з Путіним, більше все-таки Путін блефує з Трампом, і в нього це досить непогано виходить. Стосовно того, чи зможемо ми без американської допомоги, – зможемо. Єдине, що нам буде дуже важко насамперед в системі протиповітряної оборони, чим зараз, до речі, і намагається скористатися Путін. Він запускає оці сотні "шахедів" по Києву для того, щоб пробити, виснажити нашу ППО. Ми можемо вистояти, якщо ми зараз прискоримося в деяких елементах – це масове виробництво дронів-перехоплювачів, спеціально розроблених для знищення "шахедів". Такий продукт у нас вже виробляється, просто треба масштабувати та прискорити. А у нас є гроші для того, щоб масштабувати ці процеси? Чи європейці будуть готові давати на це гроші? Грошей у нас вистачає. Європа виділяє 800 млрд євро. Але суть в тому, що у Європи такої продукції немає. Зараз передовий ОПК в України, а не у Європі. Європа не може виробляти те, що виробляє Україна. Недаремно комісар з питань оборони і космосу Андрюс Кубілюс сказав, що у разі, якщо у Європи є 20 млрд євро, а у США 20 млрд доларів, навіть якщо Штати не дадуть ці гроші, але якщо розмістити 20 млрд євро в українському ОПК, то це буде за обсягами те саме, що американці б у себе виготовляли, а європейці – у себе. Тобто в Україні виготовляти швидше, дешевше, треба інвестувати.Я кажу не про гроші зараз, а про організаційні моменти, коли виглядає так, що, наприклад, чомусь Міністерство оборони України не звернуло увагу на замовлення тих перехоплювачів, дронів-перехоплювачів для знищення "шахедів". Я можу помилятися, але я думаю, що тут є певні проблеми. Тобто мають бути концентровані замовлення Міноборони, тому що закупівлі дронів-перехоплювачів зараз на плечах волонтерів. Це питання треба виправляти. "Шахеди" можна збивати, це не балістика. З ними досить легко боротися, якщо мати достатньо відповідних інструментів. У нас є мобільні групи, але вони, очевидно, вже не справляються з такою кількістю дронів, бо Росія зараз змінила тактику – концентровано б’є по одному з міст. Росіяни обирають, наприклад, Київ і завалюють його дронами, інколи додають туди ракети. наслідки ворожої атаки по Києву, фото: Наталя СтареправоПісля спецоперації "Павутина", яку провела СБУ в Росії, у них стратегічної авіації мало, її використовувати вони можуть рідко. Так само з "калібрами" – у Чорному морі вони не можуть вільно діяти, тому що Україна тримає їх в східній частині Чорного моря, не пускаючи в західну. Тому я думаю, що зараз нам самим треба більше концентруватися. Американці тут насправді нам мало чому можуть допомогти. "Петріотами" ми "шахеди" не будемо збивати, а саме вони зараз є основною проблемою. Якщо ми купимо ще кілька систем "Петріот", і у нас буде можливість купувати у Сполучених Штатах за європейські гроші ракети для них, то з балістиками ми справимося. От треба вирішувати питання з "шахедами", оскільки це починає дійсно загрожувати вже, я думаю, і боєздатності Збройних Сил, і все ж таки безпеці і цивільного населення, і інфраструктури. Росія б'є по транспортній інфраструктурі, логістиці, а це дуже важливо з точки зору нашої економіки і, звісно, забезпечення фронту.Які конкретні виклики нам потрібно буде подолати внаслідок війни на Близькому Сході, яка розгорілася між Іраном та Ізраїлем, і які є можливості, що ми можемо використати в цей момент? За російським сценарієм – це максимальне затягування війни та декларування, що у них союзницькі відносини фактично з Іраном, у них досить непогані відносини з прем'єр-міністром Ізраїля Нетаньягу. Тобто росіяни знову ж таки обрали таку позицію, щоб максимально негативно впливати на ситуацію і максимально затягувати цю війну. Про якісь вигоди для України з цієї війни, звісно, говорити дуже цинічно, краще нехай війни закінчаться. Але для цього всього-навсього Трамп має працювати, а не розказувати якісь красиві історії у себе в соціальних мережах. Тому зиски для нас – це максимально швидке закінчення цієї війни, причому з максимальною шкодою для Ірану. Те, що відбувається зараз, наприклад, якщо знищуються виробничі потужності "шахедів", балістичних і крилатих ракет, взагалі знищується технологічно Іран, не сама нація іранська, а саме режим Аятол, – це в будь-якому разі є позитивним для України. Попри те, що багато хто вважає і я приєднуюсь до цієї думки, що Росія вже сама налагодила максимально повний цикл виробництва "шахедів", я вважаю, що все одно знищення цього оригінального кубла, звідки ці "шахеди" з'явилися в Росії, коли Іран передав їх їм, нам буде максимально вигідно. Так само Росія постійно просила в Ірана балістичні ракети, тому що у нього є велика кількість ракет різної дальності – і 70 км, і 100 км, і 300, і декларується там і більше, і 2000 км. Треба максимально знищувати ці виробничі можливості і пускові установки, щоб Росія забула про ці ракети. іранська ракета "Sаеqеh", фото: gеttyіmаgеsКрім того, якщо реально ця війна швидко призведе до падіння режиму, і Іран перетвориться із союзника Росії на притомного гравця регіону, регіон відразу стабілізується. Мало того, повернення Ірану в нафтовий цикл, я маю на увазі добування нафти і продаж на ринок, різко обвалить ціни. Тобто, крім того, що буде стабілізована ця ситуація взагалі, яка зараз перебуває під загрозою через неадекватні або агресивні дії іранського сучасного режиму, може перекривати протоки – основні комунікаційні лінії, якими постачається нафта на світовий ринок, навпаки Іран може стати важливим нафтовим гравцем — продавати її та заробляти собі гроші. Але ці здобутки будуть перетворюватися не на збагачення урану для того, щоб створити ядерну бомбу, не для того, щоб допомагати Росії, закуповувати у РФ літаки або виготовляти ракети чи "шахеди" для Росії. Це буде стабільний цивілізований гравець, який навпаки відразу розвалить вісь зла, яка тримається на тому, що є кілька країн, які системно ідеологічно воюють проти заходу – це КНДР, Росія, Іран і Китай. Ці країни ідеологічно завжди дивляться на будь-яку подію з точки зору, скільки можна шкоди нанести Сполученим Штатам. От якщо Іран виб'ють, вісь зла відразу почне хитатися. Вона і так вже хитається, так само як БРІКС, наприклад, але це призведе до того, що у стратегічному плані все це буде руйнуватися і призведе до зниження можливостей ведення Росією війни. Крім того, Путіну буде важче блефувати, у нього не буде приводу для того, щоб розказувати Трампу, що він може допомогти з Іраном. Я думаю, що американці самі можуть розібратися з Іраном. У них набагато більше досвіду, ніж у Путіна, працювати з точки зору інвестицій і розбудови нормальної країни, якої, до речі, був Іран колись до Ісламської революції. Це те, що може бути позитивним розвитком подій.Негативний розвиток подій – це коли Іран зможе протриматися під атаками Ізраїля і Сполучених Штатів, якщо вони приєднаються. Тобто, якщо не буде внутрішнього руху в Ірані проти режиму Аятол і режим утримається, без сухопутної операції ми розуміємо, що режим знести дуже важко. Чи призведуть просто повітряні ракетні удари по іранських об’єктах, це мені важко сказати зараз. Дехто зі спеціалістів каже, що є такі підстави говорити про це, дехто каже, що ніяких підстав немає, тому що насправді може відбутися зворотній процес – консолідація іранського суспільства проти американців і Ізраїлю, і режиму навпаки стане легше зберігати свою владу. Це ми перевіримо на практиці. Однак чим довше триває ця війна і чим більше країн у неї втягується, тим більше негараздів це приносить Україні. Демократична західна коаліція буде все більше втягуватися в цю війну, менше буде і ресурсів, і уваги для допомоги Україні. Проте Європа розуміє вже нарешті, що Росія – це загроза, і перемикаючись на ізраїльсько-іранський конфлікт, все рівно європейські політики будуть розуміти, хто є головною загрозою. Іран все ж таки далеко, і там є Сполучені Штати, які можуть допомогти Ізраїлю. А от в Європі Трамп відкрито говорить, що не буде допомагати. Він каже: "Ви, європейці, самі з Росією своєю розбирайтеся. Мені це не цікаво". І це дійсно загроза, з якою Європа зараз рахується. Що стосується того, які детальні зиски чи проблеми, передусім вони пов'язані з цінами на нафту і військово-технічним співробітництвом Росії та Ірану. Якщо ці питання будуть вирішення за рахунок перемоги над Іраном, для України це буде позитивним розвитком подій.

Наступна історія про Христину з позивним Кудрява. Вона навчалася бойової роботи в американських інструкторів і служить в батальйоні, який побудований за стандартами НАТО. Успішне навчання дозволило організувати ефективну оборону Рубіжного та Бахмута. Нині служить у Національній гвардії України. Хоч і залишається у війську, але мріє про маленький виноградник і робити вино, яке назве на честь своїх побратимів та посестер. Христина з позивним Кудрява - начальниця служби технічних засобів в одному з управлінь Національної гвардії України. Долучилася до війська ще до Революції Гідності та вторгнення Росії у 2013 році. А саме у 2014 році усвідомила, що на своєму місці. До 2022 року Христина не брала участі у військових діях. Але їй вдалося отримати вищу військову освіту, звання офіцера і потрапити у бригаду гвардії наступу під назвою Рубіж, яка формувалася на стандартами НАТО. Там стала заступницею командира мінометної батареї. Христина зазначає, у Національній гвардії навчатися на офіцерів дівчатам дозволили ще у 2013 році. Це був перший набір жінок в академії. Тож у 2015 - му жінка у підпорядкуванні мала відділення з 13 дівчат. "Це був, напевно, один з таких переломних моментів сприйняття жінок на навчаннях, а в результаті і можливості обіймати командні посади. Я би дуже хотіла, щоб у війську було більше дівчат-командирок", - наголосила Христина. Розповідає про випадок, який трапився під час служби. "Я залишилася за командиром і один з курсантів, сказав, що "баба мною командувати не буде". Я тоді зробила крок в сторону і сказала, що він може взяти на себе командування і відповідальність за рішення, які ти будеш нести. Він відмовився, - каже Христина. -  Був такий певний дисонанс, бо він не хоче, щоб ним командувала жінка, але і відповідальність на теж брати не хоче. Проте пізніше, коли почалася активна фаза бойових дій, гендерні стереотипи почали відходити і стали важливі твої компетенції, біологічні якості та готовність брати на себе відповідальність". Тож за весь час перебування у війську отримала спеціалізацію військового перекладача і заступниці по роботі з особовим складом. Пізніше стала заступницею мінометної батареї. А зараз є начальницею служби технічних засобів. Це кардинальні зміни у виді діяльності.  Повномасштабне вторгнення жінка зустріла у Станиці Луганській. Розповідає, бачила збільшення військ на кордоні з Росією. А вночі 24 лютого була на бойовому чергуванні і по радіоперехопленнях дізналася, що росіяни планують артобстріл. "Я почала будити своїх побратимів, щоб їх повідомити, - пригадує жінка. - Найстрашніше і найнеочікуваніше особисто для мене було застосування російської авіації. Також були потужніші артилерійські системи. Якщо раніше противник працював на 82 мінометі, максимум на 120, то тут підтягнули системи більшого калібру. Дуже нестерпно було не усвідомлювати, де противник зупинився, а де сіра зона. Таких технічних засобів розвідки, як в нас є зараз, тоді не було і інформацію ми дізнавалися безпосередньо у командирів на місцях. Тож росіяни намагалися максимально знищити засоби зв'язку. Прицільно били по вишках зв'язку, знищували точки роздачі інтернету".Підрозділ Христини був один з ключових, який намагався налагодити взаємодію між всіма підрозділами на напрямку. У результаті сформували рубіж, який пізніше виконував завдання в Сєвєродонецьку. Командир частини очолив цей підрозділ і йому підпорядковувалися усі інші сили, які перебували на напрямку. За всю історію війни таких випадків було тільки два. Ще один під час оборони Маріуполя. "Ми навчалися на полігонах з американськими та канадськими інструкторами. І структура побудови штабу батальйону була за стандартами НАТО. У не було класичної побудови командування, а був командир і його заступники по секціях. Тобто ми ухвалювали рішення за парадигмою НАТО. І в результаті це було ефективно, - наголошує Христина. - Враховуючи, що нам дуже довгий час вдавалося утримувати рубежі в Рубіжному, ми стерли об себе величезну кількість противника, який в результаті втратив свій наступальний потенціал. Я вважаю, що це успішне командування".Протягом 2022 року Христина з побратимами не виїжджали на ротації. Адже було дуже багато роботи і не було можливості покидати передову. "Та величезна мотивація і сила, з якою мої військові виконували завдання не дозволяла опускати руки. Були моменти, коли я себе запитувала, чи роблю достатньо, - зазначає військова. - Був момент, коли по радіоперехопленнях я дізналася, що росіяни взяли у полон наших військових. І через деякий час мені повідомили, що мій дуже хороший друг потрапив у полон, який є офіцер. І серед цих радіоперехоплень було повідомлення про те, що "ахматівці" планують відрізати офіцеру голову. І в цей момент тебе розриває на шматки, тому що ти розумієш, що ти абсолютно нічого не можеш зробити. Найскладніше на війні - втрачати. Втрачати людей, яких ти знаєш, яких любиш, з якими пліч-о-пліч виконував і виконуєш завдання. Все решту нам під силу. Я кажу, що все це нас не вбиває, це все наш досвід, який робить нас кращими, сильнішими та впертішими". Христині з групою вдалося організувати ефективну роботу, яка не дозволила окупантам обійти Бахмут з флангів. "Ви пам'ятаєте фотографію з дронів, де була випалена земля снарядами? Це була дорога життя в Бахмуті, яку нам доводилося обороняти. Та кількість противника, яка була на напрямку не була еквівалентна природі речей. Вони "перли" цілодобово. Там навіть були групи розгородження, які вночі чистили стежку від трупів інших груп, які перед цим штурмували. Для того, щоб наступні штурмовики не боялися рухатися цією дорогою. Логіка і тактика противника була в тому, що не виконати завдання не можна. По перехопленнях ми почули розмову, коли вийшов старший з групи вагнерів і просить повернутися,  а вони розстріляють когось тільки одного. Бо в одного з групи зламана рука, а в другого витекли очі. І коли ти усвідомлюєш ту абсолютну відсутність військового обліку в противника, це дуже страшно". Але є у Христини й позитивні історії на фронті. Як за один бій вдалося визволити одразу два села. "Історія, яку я дуже пам'ятаю. Командир мого взводу мав важливу зустріч і в нас був дуже поганий зв'язок, - пригадує Христина.-  По радіостанції командир поставив завдання моєму командиру відштурмувати населений пункт на букву Д. І командир, який розуміє, що в нього обмеження по часу, штурмує населений пункт. А потім виявляється, що це не той населений пункт. І вони штурмують вже наступний населений пункт і просувається вперед. Я дуже переживала тоді, тому що я не брала участь у штурмі, а забезпечувала роботу бойових груп. І так вийшло, що в той день звільнили два населених пункти на букву Д". Для Христини, як для командира, найважливіше - зберегти життя та здоров'я побратимів. Але й не жаліє своїх воїнів."Я керуюся фразою свого командира бригади. Він казав, що особовий склад потрібно берегти, але не жаліти. Тобто, коли є якась вільна хвилинка, її потрібно витрачати, щоби навчитися нового і покращити роботу, що дозволить в результаті зберегти життя", - наголосила військова.Під час артилерійських обстрілів Христина  читала. І це для неї була як медитація. Крім того любили курити кальян."Я насправді згадую про це з дуже великою посмішкою, бо це було так дивно. Над тобою літають снаряди противника і ти розумієш, що маєш хвилинку для себе. Там не було ніякого освітлення, електрики, живлення і вугілля на кальяні засвічує як зірочка на небі, - розповідає Христина. - А з поезії найбільше люблю читати Іздрика. Вона, напевно, була ключовою, тому що я думала про хлопців, які потрапили в полон. Знаєте, вночі, коли ти мусиш бути дуже сконцентрованим і кожен шорох приносить якусь тривожність. І от ця поезія дуже відображає те, що нам насправді потрібно, щоб ми не були самі в цій історії. Не бійся, я поруч з тобою".Повертатися у цивільне життя Христина зараз не планує. Хоча й має мрії після нашої перемоги. "Не потрібно жити ілюзіями про швидку перемогу, тому що Росія з карти світу не зникне. Я однозначно для себе визначила, що поки у мене є сили, поки в мене є компетенції і професійні знання, я буду з своїми побратимами і посестрами в цій боротьбі. Десь в рожевих мріях, я, звісно, мрію про малесенький виноградник біля дому, де я зможу вирощувати свій виноград і робити крафтове вино. Назву його в честь своїх побратимів і посестер. Проте найближчі десятиліття однозначно, якщо не будемо в боротьбі захищати свої кордони, то будемо відбудовувати і відроджувати те все, що уже знищила Росія і ще знищить", - наголосила Христина. 

У місті Енгельс Саратовської області Росії третю добу не вщухає пожежа на нафтобазі. Об'єкт, розташований поблизу бази стратегічної авіації РФ, у ніч на 6 червня був атакований українськими силами. Про це повідомляють російські ЗМІ. Полум'я досі охоплює нафтобазу "Кристал", густий чорний дим видно з різних частин міста. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Удар на випередження: Сили оборони України атакували аеродроми та інші важливі об'єкти РФ Попри масштаб загоряння, місцева влада запевняє мешканців, що повітря в місті нібито залишається безпечним. "Фахівці Росспоживнагляду постійно моніторять якість повітря. Сьогоднішні аналізи не виявили перевищення концентрації шкідливих речовин у межах житлової зони Енгельса. Відбір проб триватиме до повної ліквідації пожежі", - заявили в уряді Саратовської області. У ніч проти 6 червня оператори підрозділів Сил безпілотних систем у взаємодії з ГУР та іншими складовими Сил оборони завдали удару по військовому аеродрому "Енгельс-2" в Саратовській області РФ, а також по нафтобазі "Комбінат Кристал", розташованій поруч. "Комбінат Кристал" - стратегічний об'єкт, який використовується як база зберігання нафтопродуктів: бензину, дизельного та авіаційного палива для аеродрому стратегічних бомбардувальників "Енгельс-2". Це вже третє успішне ураження цього об'єкта Силами безпілотних систем від початку 2025 року.

Росія атакувала Україну дронами і ракетами, передусім Київ - нібито як відповідь на знищення частини її стратегічної авіації. Москва розпочала літній нступ. Путін хоче прориву на фронті, і захопити решту Донбасу. Україні у війні бракує людей і стабільних західних військових поставок. Слабка сторона Росії брак бронетехніки та накопичення проблем в економіці. Якщо Київ за допомоги Європи витримає російський наступ, Москва може піти на справжні переговори. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ. "Росія обстрілює Київ після обіцянки помсти", Тhе Guаrdіаn, Велика Британія Росія влаштувала смертельний обстріл Києва після обіцянки помститися за атаку України на бомбардувальники. Четверо загиблих і 20 поранених від ракетних обстрілів та атак дронів 6 червня на столицю України. Українські ВПС заявили, що місто атакували дронами та крилатими ракетами "Калібр". Голова Київської військової адміністрації Тимур Ткаченко заявив, що дрони вразили багатоповерхівки та спричинили пожежі. Минулого тижня українці знищили на землі російські стратегічні бомбардувальники за допомогою дронів, захованих у дерев'яні будиночки, під час однієї з найзухваліших атак на Росію. Президент Дональд Трамп після телефонної розмови з Володимиром Путіним заявив у середу, що Кремль планує відповідь на цю атаку. У четвер Трамп заявив, що, може, краще дозволити Україні та Росії "поборотися деякий час" перш, ніж негайно прагнути миру. Трамп заявив, що сказав Путіну, що дві країни схожі на "двох малих дітей, які сваряться, як божевільні", коли вони розмовляли по телефону в середу. "Путін планує завдати нищівного удару Україні літнім наступом", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Президент Володимир Зеленський каже, що Росія не шукає миру, а готується до ескалації. "Є докази, що росіяни готують нові наступальні операції", заявив він минулого тижня. Деякі аналітики вважають, що наступ вже почався. Влітку у війні в Україні бойові дії зазвичай загострюються, каже науковий співробітник з питань сухопутних воєн лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (ІІSS) Бен Баррі. Протягом минулого понад року росіяни поступово захопили українську територію, майже 4000 кв км, що еквівалентно 0,7% від площі України. Але ціна в життях була величезною. За українськими оцінками, Росія втратила 434 тис. солдат. Майже 109 солдат за 1 кв км. Але зараз імпульс може змінитися. Минулого місяця росіяни просувалися найшвидшими темпами від листопада 2024-го, захоплюючи в середньому 140 кв км на день у травні - вдвічі більше, ніж у квітні, за даними DеерStаtе. Російські командири сподіваються на прорив. Особливо на Донбасі Російські командири сподіваються на прорив. Особливо на Донбасі. Росіяни контролюють 99% Луганська та 77% Донецької області. Захоплення решти міст Донецької області буде головною метою наступу. Але мало хто вірить, що Росія зможе захопити весь регіон. Час наступу не випадковий. Літнє листя забезпечує кращі укриття для військ, що наступають. Росія провела зиму, нарощуючи людські ресурси, усуваючи технічні недоліки, вдосконалюючи тактику, покращуючи бойовий зв'язок та летальність і маневреність своїх дронів. Тепер вона готова випробувати все це. Прорив малоймовірний, хоча Путін впевнений, що зможе досягти значного прогресу на багатьох фронтах. Бої загострилися у Сумській області. Після того, як у березні ЗСУ витіснили з Курської області, вони тепер стикаються з тиском у сусідній Сумській, де Путін хоче створити буферну зону, щоб запобігти майбутнім вторгненням на територію Росії. За даними української розвідки, 125 тис. російських військ зосереджені вздовж кордонів Сумської і Харківської областей. За останні десять днів, росіяни захопили там чотири села. Малоймовірно, що Суми чи Харків - головні цілі Путіна Малоймовірно, що Суми чи Харків - головні цілі Путіна. Росії бракує сил на цих фронтах для проведення серйозних наступів на великі міста. Ці операції можуть бути спрямовані на те, щоб відтягнути сили ЗСУ від головної мети Донецької області. Вивівши війська з Курської області, українське командування хотіло посилити перевантажені частини в Донецькій. Необхідність оборони Сум завадила цьому. Відтак російські війська прорвали оборону між Покровськом і Торецьком, посилюючи тиск на Костянтинівку - життєво важливий логістичний вузол на перехресті автомобільних та залізничних доріг. Вона є частиною українського "поясу фортець" у Донецькій області. Її втрата ускладнить оборону, постачання та потенційно поставить Краматорськ, найбільше неокуповане місто області, в зону дії російської артилерії. Відтак Костянтинівка - головна початкова ціль літнього наступу Росії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Убивство російського майора і нова тактика України на фронті: про що пишуть світові ЗМІ Росія зараз має перевагу на полі бою, що дозволяє її командирам вибирати ключові пункти для просування. Ця перевага зумовлена перевагою у людях та нещодавніми технологічними досягненнями в наступальній та оборонній зброї. Після 2022-го Росія почала імпорт з Ірану дронів Shаhеd, а пізніше уклала угоду на $1,36 млрд на виробництво власної версії цього БПЛА. Росія збільшила їх виробництво з 300 на місяць минулого року до 100 на день цього року, і цю цифру, за словами Зеленського, Москва прагне потроїти. Окрім нарощування виробництва, Росія модернізувала двигун цих дронів, що дозволило політ на більших висотах, ускладнило перехоплення і дозволило нести більше корисного навантаження. З кінця травня Москва не раз била дронами і ракетами по українських містах, зокрема Києву, щоб подолати ППО. Загинули десятки мирних жителів. Масові удари можуть стати частішими, бо Росія прагне підірвати моральний дух українців З огляду на ці покращення, такі масові удари можуть стати частішими, бо Росія прагне підірвати моральний дух українців. Аналітики попереджають, що атаки понад сотні дронів можуть бути неминучими. Зі зменшенням кількості діючих бомбардувальників дальньої дії від операції "Павутинка", атаки крилатими ракетами можуть зменшитися, що збільшить шанси для українських перехоплювачів ловити їх. "Поширене використання FРV-дронів на оптоволокні дозволяє росіянам на фронті ефективніше атакувати та знищувати укріплені позиції на передовій. Вони покращили координацію між FРV-ударами і наземними штурмами. Це одна з головних причин, чому Росія показує зараз кращі результати", - каже польський військовий аналітик Конрад Музика. Українські підрозділи кажуть, що дрони на оптоволокні завдовжки до 40 км, не випромінюють жодного сигналу. Лише зрідка українцям вдавалося їх нейтралізувати, фізично перерізавши кабелі. "Вони змінюють правила гри. Усі намагаються знайти контрзаходи. У нас їх немає, як і в росіян", - сказав один солдат. Іншою перевагою Росії є здатність залучати нових солдатів значно швидше, ніж в України. Цей успіх зводиться до грошей. Зокрема, добровольцям пропонують бонуси за вступ до $22 тис. та потенційний річний заробіток у $65 тис., що значно вище за середню зарплату росіян. "Росія витратила купу грошей на вербування. Вони збільшили зарплату найманців, масово вербують людей з бідних районів і етнічні меншини", - каже Баррі. Чисельність російських військ в Україні зросла з 500 до 620 тис Стратегія окупилася. Чисельність російських військ в Україні зросла з 500 до 620 тис. за рік, попри те, що у 2024-му росіяни втратили понад 400 тис. солдат, каже Микола Бєлєсков з київського Національного інституту стратегічних досліджень. Україна стикається з серйозними викликами цього літа. Опір тиску Заходу щодо мобілізації чоловіків до 25 років стає все важчим. Водночас цей крок був би вкрай непопулярним для Зеленського. Натомість Київ розпочав кампанію "18-24", пропонуючи молоді до 25 років $24 тис. за контракт. Але набір юнаків таким чином залишається значно нижчим за планові показники. Також є занепокоєння щодо майбутніх поставок західної зброї. Трамп навряд чи відновить значну підтримку, навіть якщо його терпець до Путіна увірветься. Малоймовірне повторення щедрості Джо Байдена, коли США надали Києву майже $70 млрд лише військової допомоги. Дві життєво важливі форми допомоги США зараз під сумнівом: системи ППО та обмін розвідданими. Європа не може зрівнятися зі США в цих сферах. Попри це, в Києві вважають, що збитки можуть бути обмежені, якщо Трамп дозволить Європі купувати зброю США та реекспортувати її в Україну. Європа починає заповнювати прогалину, принаймні в масштабах, якщо не в досконалості зброї. Німеччина, яка вже поставила ППО Раtrіоt, допомагає Києву поповнювати запаси ракет-перехоплювачів, що вичерпуються. Ріст європейських інвестицій в оборонний сектор України може виявитися ще важливішим. Київ сам закриває до 40% своїх потреб в ударних силах. Ця цифра може значно зрости за умови додаткової підтримки. Найбільше надбання України - її так звана "стіна дронів" Найбільше надбання України - її так звана "стіна дронів". Це величезний парк FРV-дронів, який дозволив підрозділам бити по російських військах на відстані в понад 15 км за лінією фронту. Дрони порушили логістику Росії, притупили її артилерійську перевагу та уповільнили просування військ, створюючи оборонні коридори вздовж більшої частини фронту. Хоча Москва швидко впроваджує інновації у відповідь, Україна планує цього року більш ніж удвічі наростити виробництво - до 5 млн FРV-дронів, що допоможе їй зберегти перевагу. "Якби не дрони, українці опинилися б у дуже скрутній ситуації. Збільшуючи виробництво, Україна намагається пом'якшити проблеми, спричинені нестачею людей, і вони роблять це з хорошим результатом", - каже Музика. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Україні вдається протистояти "потрійній удавці" від РФ: світові ЗМІ написали Але деякі українські солдати хвилюються, що їхня перевага за допомогою дронів зменшується. "Нашу перевагу в дронах, яку мали з 2023-го, перевершили росіяни. Ми першими почали використовувати дрони як зброю, але не змогли масштабувати виробництво достатньо швидко, щоб це мало значний стратегічний ефект. Росія та Україна зараз мають якісний паритет, а росіяни мають кількісну перевагу", каже офіцер 3-ї штурмової бригади. Навіть зі "стіною дронів", Україна залишається переважно в обороні. Контрнаступ малоймовірний, що змушує Київ вести кампанію на виснаження російських сил та уповільнити їхнє просування. Якщо Україна зможе пережити літо, і за умови, що не буде дипломатичних проривів, Росія зіткнеться з двома довгостроковими обмеженнями щодо змоги підтримувати війну на такому рівні інтенсивності. Росія відчуває брак бронетехніки, і близька до виснаження танкових резервів часів СРСР Росія відчуває брак бронетехніки, і близька до виснаження танкових резервів часів СРСР. За даними консалтингової компанії Rосhаn Соnsultіng, Москва збудувала близько 300 танків у 2024-му та відремонтувала 1300 старих. За даними ІІSS, вона втратила 1400 танків минулого року. Такі темпи втрат є неприйнятними. Хоча Росія може мати на складі до 3500 танків, багато з них в такому стані, що не підлягають ремонту. Танки самі по собі не застаріли. Вони більше не можуть діяти ізольовано на полі бою, де домінують дрони, але залишаються критично важливими для війни, за умови, що оснащені належним радіоелектронним захистом. Однак їх дефіцит може суттєво перешкодити росіянам. Ще більша загроза для зусиль Путіна може критися в економіці. Витрати на оборону становлять 40% держвитрат. Використання коштів Фонду національного добробуту країни поки що допомогло стимулювати ріст. Але перехід до воєнної економіки разом з санкціями спотворює економічний баланс. Дефіцит людей призвів до зростання зарплат на 18% минулого року. Інфляція кусається. "Ця модель росту не є сталою в середньостроковій перспективі", писав у звіті Світовий банк у квітні. Аналітики очікують, що ліквідна частина Фонду національного добробуту вичерпається протягом кількох місяців. Російська економіка ще не на межі колапсу. Але росіяни вже відчувають тиск. Жорсткіші санкції, якщо їх схвалить Трамп, і посилення ударів українських дронів і ракет по російській енергетичній інфраструктурі можуть посилити тиск. Наразі Росія має перевагу на полі бою. Але її військова машина виснажується економічно, промислово, демографічно. Якщо Україна витримає наступні місяці, тиск може змусити Росію сісти за стіл переговорів не з позиції сили, а на умовах, більш прийнятних для Києва.

В ніч на святу неділю, та в перший день літа Служба безпеки України провела спеціальну таємну операцію, аналогів якої немає у військовій історії. До дальніх і "недосяжних" аеродромів російської авіації, відразу в кількох регіонах, приїхали "вулики" на колесах, з яких вилетіли бойові бджоли і знищили понад 40 стратегічних літаків. Особливо важливо, що цілком знищені та виведені з ладу відразу два А-50. Це літаки ДРЛО (дальнього радіолокаційного виявлення), вартістю сотні мільйонів доларів. Їхня відсутність робить і протиповітряну оборону і стратегічну авіацію - "сліпими". У Росії немає можливості відновити ці літаки. За деякими даними, в них взагалі залишився лише один такий борт. Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування... Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування - написала Dіе Wеlt. Видання також пише про сором в російських військових колах і паніку в регіональних адміністраціях, які не були готові до такої глобальної інфільтрації. В України є "козирі", всупереч всім твердженням Дональда Трампа - пише Тhе Теlеgrарh. Недосяжних об'єктів в Росії більше не існує, включно з силами ядерної "тріади". А 3 червня Служба безпеки України провела ще одну унікальну операцію. До Керченського мосту, під водою, було доставлено більше тонни вибухівки. О 4.44 ранку перший вибуховий пристрій був активований. Підводні підпірки опор сильно пошкоджені на рівні дна. Фактично, міст перебуває в аварійному стані. І це попри те, що міст охороняють майже так само ретельно, як і самого Путіна. Ці успіхи українських спецслужб можуть змінити стратегічний характер війни. А досвід українських сил неодмінно увійде у підручники з основ військової майстерності у всіх країнах світу. Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! За інсайдерською інформацією, на окремих переговорах між спецпредставником Путіна Мединським та міністром оборони України Умеровим Росія запропонувала Україні відмовитися від прозахідної орієнтації та піти шляхом Грузії і Білорусі. Тобто шляхом повільного і добровільного узалежнення. За це нам обіцяли дати дешевий газ і коробку пряників. Не на тих напали. На всі свої забаганки Росія отримала однозначну й категоричну відмову. Україна наполягає на негайному припиненні вогню без всяких попередніх умов. Але Росія не бажає припинення вогню. І це вже зрозуміло всьому світові, навіть тугодумній адміністрації 47-го президента США. Радник постпредства США при ООН Антон Йонгенейл на засіданні Радбезу сказав: "Кожен член Радбезу розуміє, що Україна не є перешкодою для припинення вогню&hеllір; Це Росія! Саме Росія!". Ми ж чекаємо від Білого дому обіцяних серйозних висновків щодо Кремля. Зокрема, вбивчого пакету санкцій за авторством сенатора Ліндсі Грема. Однак Дональд Трамп все ще перебуває в "хорошому діалозі" з Путіним. Про це він навіть написав пост у власній соціальній мережі, в якому зазначив, що "розуміє російського диктатора у його бажанні помститися за знищені стратегічні бомбардувальники". Потім Трам пост видалив, бо, очевидно, хтось із оточення таки наважився сказати, що він виглядає як закінчений довбень. Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде. Китай купляє літаки Аіrbus, а не Воеіng. Комп'ютерні чіпи Пекін згоден надати Європі, але не США. Мита на американську продукцію зростають. А восени в Штатах вибори, які для республіканців можуть закінчитися дуже погано. До всього іншого, Трамп брутально посварився з Маском. Скінчилася і любов, і дружба. Маск натякнув, що має компромат на президента. Зокрема, йшлося про можливі його зв'язки з одіозним сексуальним злочинцем Джефрі Епштейном та про співучасть у секс-торігівлі. У п'ятницю Маск видалив аккаунт Трампа з соціальної мережі Х. А Трамп сказав, що хоче продати свою "Теслу", яку він придбав після виборів. Таке враження, що спостерігаємо не за реальною політикою в найпотужнішій державі світу, а дивимося чергову серію "Чорного дзеркала". Буде весело, коли за наказом Трампа Маска депортують до Південної Африки. А ще недавно казали, що Маск - можливий наступник діда Дональда. Сік транзіт глорія мунді&hеllір; Через цю сварку акції "Тесли" обвалилися вщент: мінус 150 мільярдів впродовж одного дня. У четвер Збройні Сили України в координації з СБУ завдали результативного удару по пускових комплексах "Іскандер" на Брянщині. Ворог цілився на Київ. Це - також дуже крута операція. Бо збивати "іскандери" може лише "Петріот", яких у нас мало. А тут - знищено відразу три ворожі пускові, на землі, і ще до пусків. До цього ще варто додати, що виявити на землі таку ціль, як пускові "іскандерів", майже неможливо. В ніч на п'ятницю Росія атакувала Україна чотирма ТУ-шками. Раніше було по 15-ть. Цікаво, куди вони поділися? Нідерланди передадуть Україні великий пакет військової підтримки у сфері морської безпеки, до якого входять кораблі, катери та морські безпілотники. Про це повідомив міністр оборони країни Рубен Брекельманс. Німеччина виділяє новий пакет на 5 мільярдів, до якого ввійде фінансування далекобійного озброєння, що вироблятиметься в Україні. ...європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги... 350 мільйонів фунтів надасть Британія на виробництво ста тисяч дронів. Від Бельгії - протимінні кораблі. А ще окремі пакети - від Норвегії та Канади. Генерал Бундесверу Крістіан Фройдинг, який очолює Оперативний штаб допомоги Україні, заявив, що європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги, й за наявності політичної волі здатні фактично повністю компенсувати навіть повне зникнення підтримки США. На президентських виборах у Польщі перемогли "не наші". Вірніше - не наш. Новим главою держави з мінімальною перевагою обрано Кароля Навроцького, значна частина виборчої кампанії якого була побудована на антиукраїнській риториці. Його ще іноді називають "польським Трампом". Втім, нічого аж такого драматичного в цьому немає. Якщо новий президент Польщі і не проукраїнський, то вже точно й не проросійський. Цікаво, що відразу після оголошення результатів виборів, міністерство внутрішніх справ РФ проголосило нового президента Польщі в розшук. Таким був ще один тиждень 2025-го року. Перший тиждень цього літа. А завтра - свята Трійця, велике свято для всіх християн. Пора йти по клечання, яким можна прикрасити оселю: любисток, чабрець, аїр, полин, м'ята, меліса. У нас красиві свята. І ми - красиві! Тримаймося!

Про це йдеться у ранковому зведенні Генерального штабу ЗСУ 3 червня.Вчора противник завдав по позиціях українських підрозділів та населених пунктах 2 ракетних і 78 авіаційних ударів, застосував три ракети і 137 керованих бомб. Крім цього, здійснив 5736 обстрілів, з них 106 — із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 3270 дронів-камікадзе.Агресор завдавав авіаударів, зокрема, по районах населених пунктів Бояро-Лежачі, Петрушівка, Угроїди Сумської області; Вовчанські Хутори, Артільне Харківської області; Мирне, Миролюбівка, Новопіль Донецької області; Ольгівське, Полтавка, Гуляйполе, Червона Криниця, Оріхів, Новоандріївка Запорізької області; Ольгівка Херсонської області. Вчора авіація та ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили 10 районів зосередження особового складу, озброєння та військової техніки противника, чотири пункти управління, вісім артилерійських засобів та один засіб ППО ворога.Ситуація по напрямкахМинулої доби на Харківському напрямку відбулося три боєзіткнення у районі населеного пункту Вовчанськ та в напрямку Довгенького.На Куп’янському напрямку зафіксовано сім атак окупантів. Сили оборони відбивали штурмові дії противника в районах населених пунктів Западне, Степова Новоселівка, Піщане, Загризове та Зелений Гай. На Лиманському напрямку ворог атакував 15 разів, намагаючись просунутися вперед поблизу населених пунктів Греківка, Ольгівка, Новий Мир, Глущенкове, Рідкодуб, Карпівка, Зелена Долина, Торське та в напрямку Григорівки. На Сіверському напрямку ворог п’ять разів йшов на позиції наших підрозділів в районі Григорівки, Верхньокам’янського та в напрямку Серебрянки. На Краматорському напрямку Сили оборони відбили шість ворожих штурмів в бік Білої Гори та Курдюмівки. На Торецькому напрямку ворог здійснив 11 атак у районах населених пунктів Диліївка, Плещіївка, Торецьк, Неліпівка та в напрямку Яблунівки. На Покровському напрямку наші захисники зупинили 46 атак агресора в районах населених пунктів Полтавка, Миролюбівка, Єлизаветівка, Малинівка,  Лисівка, Даченське, Новоукраїнка, Удачне, Новосергіївка, Муравка, Котлярівка, Андріївка та у напрямку Покровська. На Новопавлівському напрямку Сили оборони відбили 22 ворожі штурми у районах населених пунктів Костянтинопіль, Багатир, Одрадне, Новосілка, Вільне Поле, Зелене Поле, Новопіль, та в бік Новоукраїнки і Комара. На Оріхівському напрямку, поблизу Степового, загарбники здійснили марну атаку на позиції наших захисників. На Курському напрямку відбулося 18 боєзіткнень. Ворог здійснив 182 артилерійських обстріли, з них два — із реактивних систем залпового вогню, здійснив 17 авіаційних ударів, скинувши 28 керованих авіаційних бомб. На Гуляйпільському та Придніпровському напрямках за вчора боєзіткнень не зафіксовано. На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.Упродовж минулої доби на фронті в Україні російська окупаційна армія втратила ще 1100 своїх солдатів, а також сотні одиниць техніки й озброєння.

Україна могла б отримати розвідувальну інформацію для проведення спецоперації "Павутина" від різних країн. Але саме у Сполучених Штатів є найкращі можливості. Напередодні реалізації спецоперації росіяни постійно змінювали позиції своїх літаків, переганяючи їх між аеродромами, в етері "Rаdіо NV" розповів Роман Костенко, народний депутат від "Голосу", секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. "Тому в день операції повинен був мати стовідсоткову розвідку, яка тобі підтвердила б, що ці літаки дійсно там знаходяться. А таку інформацію можуть нам надати лише партнери. І це відповідь на питання - а знали, чи не знали. Адже коли ми беремо дані, вони бачать, якими районами ми цікавимося. Тому можна зробити висновок, що про цю операцію знали партнери", - сказав Костенко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Спецслужби світу тепер орієнтуються не на Моссад, а на СБУ" - експерт про операцію "Павутина" Але він підкреслив, що для партнерів це може бути штатне надання якїсь інформації - можна запросити ще один день просто розвідки. " І це не обовʼязково мало дійти до самого Трампа. Є багато проміжних ланок. Тому точно хтось із партнерів знав напрямки роботи. Чи це дійшло саме до Трампа - тут вже важко сказати", - наголосив Костенко. 1 червня СБУ провела історичну спецоперацію в тилу РФ: уразила 41 ворожий літак стратегічної авіації. Дрони СБУ відпрацювали цілі відразу на 4-х військових аеродромах РФ - "Бєлая", "Дягілєво", "Олєнья" та "Іваново".

Американські військові похвалили синхронність і скоординованість атаки. Відставні американські генерали відреагували на масштабний український удар по аеродромах Росії, похваливши скоординованість атаки, пише Nеwswееk. На їхню думку, така атака показала, "що в України є багато козирів у рукаві". "Протягом кількох місяців дехто вважав, що в України немає "жодних карт". Багато хто з нас спростовував це твердження, кажучи, що скоро на полі бою настане переломний момент - через невдачі російської військової економіки та тривалу неадаптованість російського керівництва, але особливо завдяки збереженій сильній підтримці українського уряду, військових і населення, а також їхній волі, змішаній з інноваційним використанням спеціальних операцій, безекіпажних систем (різних дронів) та оптоволоконних можливостей для протидії російським засобам радіоелектронної боротьби", - написав екскомандувач армією США у Європі Марк Хертлінг. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Білому домі оголосили реакцію Трампа на удари України по аеродром стратегічної авіації РФ Він зазначив, що скоординована і синхронізована атака, яка, схоже, знищила більшу частину російського повітряного флоту, що базувався за понад 4000 км від лінії фронту, показує, що в України, "безумовно, є багато козирів у рукаві". Зі свого боку адмірал ВМС США у відставці Джеймс Ставрідіс, який обіймав посаду Верховного головнокомандувача НАТО в Європі, з іронією згадав про Путіна, написавши в повідомленні в соцмережі Х: "У Володимира дуже поганий день", додавши: "Ти пожинаєш те, що посіяв, Путіне". У своєму коментарі для СNN Ставрідіс назвав атаку України "чудовою". "Це свого роду троянський кінь... Ці дерев'яні ящики, які вони затягли в країну, і раптом із них з'являються ці воїни, які знищують усі ці літаки, і в жодному з них немає людей. Це дійсно вражаючий військовий подвиг", - додав він. Водночас колишній член Палати представників США від штату Іллінойс Адам Кінзінгер наголосив, що нанесення ударів по російських бомбардувальниках "абсолютно легальне й очікуване в умовах війни". "Дії у відповідь Росії будуть спрямовані на цивільне населення і будуть воєнним злочином. Але це ж Росія. Вони бомблять лікарні в Україні та Сирії. Вони - ... терористична держава", - додав він. Першого червня Служба безпеки України провела унікальну спецоперацію "Павутина". Атаки проведені одразу по чотирьох російських аеродромах - Бєлая, Дягілєво, Оленья та Іваново. Уражено більше 40 ворожих літаків.

2 червня "Телеграф" продовжує в режимі реального часу розповідати про всі головні події, пов’язані з боротьбою України проти російських окупантів

Україна провела унікальну спецоперацію, вразивши майже третину стратегічної авіації ворога. Орієнтовані втрати Росії за сьогоднішній день 7 мільярдів доларів. Про це повідомляє Рубрика, посилаючись на Службу безпеки України. "7 млрд. доларів. Така орієнтовна вартість стратегічної авіації ворога, яка була вражена сьогодні в результаті спецоперації СБУ "Павутина"", – повідомили в службі. За даними СБУ, вражено 34% стратегічних […] Тhе роst Внаслідок операції “Павутина” уражено третину стратегічних носіїв крилатих ракет росіян, – СБУ арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Російські блогери вважають, що спецоперація СБУ пройшла успішно через слабкий захист аеродромів.