Search trend "День авіації України"

Росія продовжує вести війну проти України, проте ЗСУ стримують навалу ворога. Так, військові повідомили, що ЗСУ зупинили просування росіян на Куп'янському напрямку. Повний текст новини

Про це повідомляє Генеральний штаб станом на 22:00. З початку доби відбулося 148 бойових зіткнень. Окупанти завдали 60 авіаційних ударів із застосуванням 79 КАБів, 473 удари дронами-камікадзе та здійснили 2768 обстрілів позицій наших військ і населених пунктів із використанням різних типів озброєння. Ситуація по напрямках На Харківському напрямку загарбники впродовж дня здійснили три атаки поблизу Вовчанська. Підрозділи Сил оборони успішно відбили дві штурмові дії противника, ще одне боєзіткнення триває.  На Куп’янському напрямку Сили оборони відбили 13 атак противника в районі Синьківки, Степової Новосілки, Глушківки, Лозової, Мясожарівки та Стельмахівки. Ворог 12 разів атакував на Лиманському напрямку, намагався просунутися в напрямку населених пунктів Невське, Новосадове, Торське, Діброва та Чернещина, на даний час точиться два боєзіткнення. На Сіверському напрямку впродовж дня наші захисники відбили п’ять штурмових дій ворога в районах Верхньокам’янського, Спірного та Григорівки. Наразі, в трьох локаціях ще тривають бої. На Краматорському напрямку мали місце вісім бойових зіткнень. Активність окупанти проявляли в районі Андріївки, Майського, Часового Яру, Білої Гори, Предтечиного та Кліщіївки. Сім спроб противника потіснити наші підрозділи виявились марними, одна атака триває. Ситуація контрольована. За підтримки авіації ворог 17 разів намагався вклинитися в нашу оборону на Торецькому напрямку. Протягом дня окупанти атакували позиції українських оборонців поблизу населених пунктів Північне, Залізне та Нью-Йорк, Торецьк, Неліпівка та Дружба. Наші захисники відбили 13 штурмів, чотири атаки тривають досі. На Покровському напрямку з початку доби в районах населених пунктів Зеленого Поля, Воздвиженки, Новотроїцького, Гродівки, Новогродівки, Селідового, Маринівки та Михайлівки відбито 29 наступальних та штурмових дій ворога. Ще сім боєзіткнень триває. Наші війська вживають заходів з утримання визначених рубежів. За попередніми даними за сьогодні ворог втратив 314 ліквідованих та поранених окупантів, один потрапив у полон, також українськими військовослужбовцями знищено десять автомобілів та один БпЛА. Окрім того, уражено дві гаубиці, два танки, один автомобіль та один міномет. На Курахівському напрямку на цей час доби нараховується 25 бойових зіткнень. Загарбники зберігають активність, намагаючись просунутися в районах населених пунктів Красногорівки, Долинівки, Українська, Георгіївки та Костянтинівки. Підрозділи Сил оборони відбили 20 атак, п’ять штурмів досі тривають. На Времівському напрямку відбулося два боєзіткнення в напрямку Водяного. На Оріхівському напрямку наші війська відбили дві атаки противника поблизу Малої Токмачки та Роботиного, противник успіху не мав. Президент Володимир Зеленський заявив, що основними цілями України восени 2024 року є зміцнення позицій ЗСУ, а також захист цивільного населення від російської агресії.

 Більше про "бавовну" в Росії та на тимчасово окупованих територіях – у тижневому огляді Еспресо. Атаки на Білгородську область, пожежа на заводі у Тульській області та детонація від вогню на складі з північнокорейськими ракетами у Воронезькій області У понеділок, 2 вересня, вранці у Росії заявили про роботу ППО над Білгородом і Білгородським районом. Нібито є влучання в соціальний і комерційний об'єкти. "У місті Білгород є прямі попадання в один соціальний і один комерційний об'єкти.Також сталося загоряння автомобіля", – зазначив місцевий губернатор. За його словами, у селищі Дубове загорілися 2 будинки і 4 автомобілі. Уночі четверга, 5 вересня, влада російського Новоросійська у Краснодарському краї, який є важливим транспортним центром, повідомила, що місто перебуває під атакою безекіпажних катерів. Варто відзначити, що у цьому місті розташована військово-морська база Чорноморського флоту РФ та Новоросійський морський порт – найбільший порт Росії та Чорного моря. Він має у своєму складі пасажирський, вантажний порти та нафтоналивну гавань. А вже 6 вересня у Росії зайнялася пожежа на заводі "Пластик" у Тульській області. За даними російських ЗМІ, вогонь охопив понад 2 тисячі квадратних метрів. Повідомляли також, що горіли ємності із машинним мастилом. Що могло стати причиною потужної пожежі – не уточнювали. Уночі суботи, 7 вересня, у селі Солдатське Воронезької області Росії дрони Служби безпеки України вразили великий склад з боєприпасами і технікою окупантів, спричинивши там пожежу і детонацію. Місцева влада запровадила режим надзвичайної ситуації. Росіяни активно використовували цей склад для перекидання техніки в Україну. Після удару українських дронів на ньому зафіксували чотири потужні пожежі, а боєприпаси безперервно детонували. Про атаку на регіон спершу повідомив губернатор Воронезької області Олександр Гусєв. За його словами, цієї ночі в Острогозькому районі сили ППО і засоби радіоелектронної боротьби виявили та нейтралізували безпілотний літальний апарат. "За попередніми даними, постраждалих немає. Унаслідок падіння дрона почалася пожежа, яка поширилася на вибухонебезпечні об'єкти, що призвело до детонації", – заявив Гусєв. Він також додав, що ухвалив рішення тимчасово евакуювати мешканців одного із сіл у сусідній населений пункт. На місці події працювали екстрені служби та представники місцевої адміністрації. І ще одна пожежа спіткала Росію цього тижня: у Волоконовському районі Білгородської області РФ безпілотник атакував майданчик для зберігання палива. АSТRА з посиланням на місцевих жителів повідомляє, що інцидент стався в населеному пункті Ютанівка. Зазначили, що там палають залізничні цистерни. Вибухи на полігоні біля села Новопетрівка Бердянського району  Про вибухи на полігоні біля села Новопетрівка Бердянського району 3 вересня повідомив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. А згодом заступник голови Бердянської районної ради Віктор Дудукалов розповів про ймовірні наслідки вибухів на полігоні. "Однозначно наслідки класні і 200-ті є 100%, тому що полігон між Новопетрівкою і Куликівським селом. Цей полігон з початку окупації, може, не з перших місяців, а от після пів року окупації, окупанти продовжували використовувати до сьогоднішніх днів постійно. Практично кожного дня у них відбувалися навчання на цьому полігоні. Там зосереджено достатньо і особового складу, відповідно до навчань вони привозять і боєкомплект", – розповів він. Фото: t.mе/аndrіyshТіmе Думки експертів Військовий експерт Dеfеnsе Ехрrеss Іван Киричевський вважає, що для ударів по аеродромах стратегічної авіації РФ Україні потрібно розвивати власну далекобійну ударну систему.  "Ракетами АТАСМS, якщо навіть нам дадуть дозвіл, до аеродромів стратегічної авіації РФ ми не дістанемо. Щоб ударити по авіабазі "Енгельс", "Саваслейка" чи аеродрому в районі Мурманська "Оленья", нам потрібна більш далекобійна зброя або потрібно розвивати власну далекобійну систему. АТАСМS не дотягне до тих цілей", – зауважив Киричевський. Тим часом керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов заявив, що розроблені в Україні дрони мають здатність вражати об'єкти в Росії на відстані до 1800 км від кордону.  "Безпілотні системи, над розвитком яких зараз працюють кращі фахівці, зокрема, представники Головного управління розвідки, вже дозволяють вражати військові об’єкти держави-агресора на відстані до 1800 км. Військові аеродроми, які є джерелом постійної загрози для мирних українських міст, здригаються від повітряних атак. Вся інфраструктура РФ, що працює на війну, зазнає і буде зазнавати втрат", – підкреслив голова ГУР.

Олег Рибачук, екс-віцепрем'єр з питань європейської інтеграції, колишній шеф Секретаріату Віктора Ющенка, співзасновник руху ЧЕСНО. Розпочати нашу розмову насамперед хотілося б з великих рокіровок, "перестановок меблів" у нашому уряді - одні пішли на ще більше підвищення, перемістившись до Офісу президента, інші, так би мовити, втратили. Але невідомо, що з ними буде. Але ключова історія - прем'єр-міністр Денис Шмигаль з полегшенням видихнув. Що з нашим урядом? З нашим урядом принципово нічого не міняється. Якщо просто зробити елементарний аналіз, коли президент пояснював необхідність всього цього хаотичного "руху ліжок" в урядовій палаті, він сказав, що потрібна нова енергія, люди втомилися. І ми мали б теоретично очікувати появу якихось нових енергійних чиновників із баченням, з новою силою, з новим запалом. Але цього всього не відбувається, ми з вами реально аналізуємо, яке ліжко з якого кутку переставили в який куток. Ну, деякі "ліжка" пішли на підвищення, ставши двоярусними ліжками. І тепер у нас послаблення офісу, посилення, чи це конкретні рішення того самого Андрія Єрмака? Наприклад, віце-прем'єрка Верещук перейшла до Офісу на рівень заступника Єрмака чи заступниці, точніше. Так, із соціальних питань. По-перше, для неї це реально підвищення, тому що треба чесно сказати, що в неї було міністерство, яке невідомо чим наповнене, і невідомо чим займалося. У неї буйна енергія - от чого їй не бракує, так це енергії та бажання стати міністеркою оборони. В неї є освіта, в неї є минулий досвід, і вона не втомлюється це демонструвати. Але насправді чогось іншого, яке було б помітно з точки зору наших, - я не думаю, що її взагалі знають наші партнери в Європейському Союзі чи наші західні партнери, тому що вона там відсутня. Але стало більше Єрмака, просто це помічають практично всі оглядачі: коли ми раніше аналізували кадрові зміни, на що дивилися медіа, яка це група проштовхує цю людину - чи це група Ахметова, чи це від Пінчука, чи це від Коломойського, шукали якісь політичні зв'язки, то зараз фактично всі ці групи зійшлися в одній особі Єрмака. І коли аналізують кадрові перестановки, то буквально через одне прізвище виникає аргумент, що це людина або з орбіти Єрмака, або близька Єрмаку, або цю людину підтримує Єрмак. Андрій Єрмак, фото: рrеsіdеnt.gоv.uа   Тому в нас стало значно більше Єрмака, але чи стане від цього більше енергії уряду, я не думаю, тому що виникає банальне питання, банальна проблема. Наприклад, президенту подобаються активні, енергійні люди, професійні - у нас такі були. До них  можна віднести Кубракова Залужного, Кудрицького - професійні, енергійні, з баченням. Але чомусь ці люди зникли з владного Олімпу, бо їхня енергія, їхні прагнення до ініціативи не сподобалися Єрмаку. І ти маєш оце балансувати: якщо ти дуже енергійний, починаєш дуже подобатися президенту - у тебе виникають проблеми з Єрмаком, і Єрмак потихеньку, нашіптуючи, прибирає цих людей з орбіти. Президент у нас такий емоційний - він захоплюється кимось, а потім йому стає нудно, потім людина йому не подобається. Я звернув увагу на те, як на останній пресконференції він зреагував, коли журналісти запитали про ініціативу Кулеби: як вони сказали щодо створення нового  міністерства для людей, які опинилися за кордоном, і яка була мова тіла президента. Він був дуже роздратований. Він сказав: взагалі, це моя ініціатива. І мені стало зрозуміло, що вже для Кулеби питання вирішено. Він і начебто лояльний, і професійний. Одні кажуть, що він взяв на себе таку легку роботу, їздив по країнах Глобального Півдня - так його туди заслав Єрмак. Єрмак забрав у нього фактично більшу частину повноважень міжнародного штибу, Єрмак очолював делегації, Єрмак зустрічався з міністрами закордонних справ, Єрмак зустрічався з Блінкіном. Єрмак вліз туди з елегантністю слона в крамниці посуду, і фактично в Кулеби варіантів не було - він просто був відтіснений, і щоб він не робив - претензія така, що все, президент уже до тебе не прихильний. А Єрмак, я думаю, натякав на те, що Кулеба багато медійно присутній. Я б просто звернув увагу на цю пресконференцію – там дуже яскраво було видно, як нервово Зеленський зреагував на прізвище свого дипломата, який там вірою і правдою служив фактично йому, намагався ні в чому не перечити і реалізував волю президента. Але зараз закидають, що Кулеба не виконував основного завдання президента… А яке основне завдання президента? Пам'ятаєте, в радянський час фігурувала найстрашніша таємниця, яку не можна було видавати, - таємниця Радянського Союзу чи таємниця буржуїв. Тут закинули в інформаційний простір, ви напевно бачили, що президент вимагав від міністра закордонних справ добитися від західних урядів дозволу на використання точної зброї на території Росії. А міністр цього не зміг зробити - то чому не доручити це тоді Єрмаку? Він у нас мега-супер! Але Єрмак зараз там про щось домовляється в Штатах. Просто місія неможлива. З точки зору людей, які хотіли б - і могли б, і хотіли б, і мають бачення робити якусь кар'єру, слугувати Україні, ця система, де ти маєш подобатися Зеленському, але не настільки, щоб дратувати Єрмака, де ти маєш враховувати різні там настрої, маєш те, що ти президенту сьогодні подобаєшся, а завтра ти вже йому набрид, - ну, це точно не мотивація і не можливість реалізувати себе на печерських пагорбах, будучи державним чиновником високого рівня. А чому так довго терпіли? Ми розуміємо, що там низка людей, час від часу виринали ті чи інші скандали або час від часу не було виявлено якоїсь надмірної активності, але в розумних межах - як ви слушно відзначили, щоб не дратувати того самого Єрмака. Можливо, на Заході чекали потужного кадрового сигналу - що прийде нова команда технократів і технократи почнуть активніше комунікувати, активніше представляти екселівські листочки, де все буде прописано, як ми правильно освоїли ті чи інші мільярди доларів. Замість того ми побачили не зовсім те, що хотіли на Заході. Водночас не було якогось публічного тиску чи публічних дискусій з боку чи країн окремих Європейського Союзу, чи Єврокомісії як такої. Тобто, якщо сигнали і подавали, то подавали їх загорнутими в такі собі папірці-фантики. Більше був запит внутрішній, і це відчувалося на останній пресконференції президента, коли там зачепили знову ефективність і якісь критерії підбору чи оцінки діяльності оцих усемогутніх  радників президента, зокрема, Єрмака і особливо Татарова. Було видно, що для президента це гірке питання, і було очевидно, що медіа - оці ваші колеги-піраньї не дають спуску, вони весь час присікуються до оточення, до того, що треба щось робити, хтось має відповідати. І тому треба було демонструвати бурхливу діяльність. Я 24 серпня, на День Незалежності, якраз був на міжнародній конференції в Кишиневі. Ту конференцію відкривала президентка Молдови Мая Санду, і я був глибоко вражений професійністю, високим рівнем розуміння президентом країни того, що означає набуття членства в Європейському Союзі. Тема конференції якраз була про Україну, Молдову й західнобалканські країни і про проблеми та виклики, які є під час переговорів про набуття членства. Мая Санду, фото: Іntеrnаtіоnаl Маyоrs Summіt   Знаєте, це просто дивовижно - це такий разючий контраст у тому, як процес європейської інтеграції побудований у Молдові. Молдова зараз точно є лідером у цьому процесі. Ми не говоримо про розміри країни, але є виклики, у них вибори на осінь, великі шанси, що президент і її партія переможуть на цих виборах. Я розмовляв багато з керівником Офісу президента Молдови – це просто вражаюча різниця. Але що я почув на цій конференції основне, важливе для нас з вами: це буде велике розширення - наступна хвиля розширення, близько 10 країн, і Європейська комісія зробила висновки з попередніх розширень, і з попередніх помилок, і дуже чітко виписала такі вимоги, які неможливо обійти. Один високопоставлений дипломат сказав фразу, що кожні переговори по кожному розділу (там у нас є 36 розділів про приєднання до Європейського Союзу: економічний, енергетичний, сільськогосподарський) будуть починатися з інституційних речей, з того, як функціонує держава, як інституції взаємодіють згідно з європейськими стандартами. І спуску тут ніякого не буде, тому ота формула влади, яку зараз демонструє Зеленський, не має шансів. Просто нас змусять розділити повноваження, зробити незалежні. Це було сказано дуже дипломатично, що найбільша увага Європейського Союзу, який зробив висновки з того, що раніше він прийняв Болгарію і Румунію, які були не готові, і які ще довгий час демонстрували неспроможність відповідати критеріям Європейського Союзу, і далі, у цій хвилі, розширення подібного не буде. Дожити б до тих благодатних часів, коли ми отримаємо вже реальні, наповнені конкретним змістом перемовини, й коли ми будемо, наприклад, пояснювати у Брюсселі, чому ми не можемо замінити ту чи іншу нашу форму, чи якесь наше бачення, чи нашу рецепцію проблематики. Ви згадували на початку нашої розмови про дозвіл, який мав би отримати Кулеба. Зараз доведеться його отримувати Сибізі, а можливо, доведеться докласти зусиль і всьому нашому верховному політичному командуванню. Зокрема, про дозволи і від американців - історія значно складніша, тому що це непогано Кулеба домовлявся. Розуміємо, що це так сприймають ситуацію у Сполучених Штатах, вони, я думаю, теж дуже чітко давали сигнали. І ворог також свій сценарій намагається реалізувати - терористичні удари по цивільних об'єктах, по містах, де гинуть цивільні люди. Сполученим Штатам теж від цього нікуди не дітися, тим більше що Джозеф Байден "догулює" свої останні "медові" осінні місяці перед великою заміною. Чи вдасться нам отримати дозволи на далекобійні удари по території РФ? Скоріше за все вдасться, і про це вже надто багато витоків. Ми просто добре розуміємо, як приймають такі рішення, згадуючи початок - "джавеліни", танки, літаки, потім ракети, ракети дальнього радіусу дії. І можна прогнозувати досить упевнено, що так, ці дозволи будуть. Я не можу сказати, що вони будуть повністю вирішувати нашу проблему, але з абсолютно істеричної реакції Росії, яка просто дибки стає, що у випадку, якщо Захід дозволить використовувати ракети дальньої дії по території Росії, то от тоді це вже все, і просто вони аж слиною заливаються на своїх ток-шоу - значить, це для них уже питання. Але, з іншого боку, це знову буде відтерміновано в часі. Я зверну увагу знову на виступ Кірбі, який щодо "атакамсів" пояснював, що, мовляв, вони вже і не грають такої ролі великої, тому що вони не зможуть знищити авіацію, про що говорить Україна, бо росіяни вже перенесли свої літаки й авіабази за 300 і далі кілометрів. Це трошки дивна логіка, тому що - дайте нам ракети, ми з ними розберемося, що вони зможуть і що вони не зможуть, там же тема Криму ще стоїть. Але загалом потрібно звернути увагу на репліку Байдена, що зараз для Байдена, для його адміністрації найбільше задавдання, найважливіше - це зробити Камалу Гарріс наступною президенткою Сполучених Штатів. Приймаючи ті чи інші рішення, вони обов'язково будуть враховувати, як це вплине на вибори. І, розуміючи, що Трамп час від часу починає говорити про те, що Америку втягують у Третю світову війну й залякувати там пересічних американців цим, то, очевидно, що й адміністрація Байдена, приймаючи ті чи інші рішення, буде враховувати саме цей фактор - як Трамп може використати це для того, щоб збити з високого лету Камалу Гарріс, яка реально набирає оберти, набирає бали. Із позитиву: ще з Кишинева інсайдерська дуже достовірна інформація, що в оточенні Камали Гарріс зібралася дуже потужна група міжнародників, які мають дуже принципову позицію щодо Росії, щодо Путіна, щодо авторитарних режимів, і ця команда значно, на порядок сильніша за Саллівана та йому подібних. Камала Гарріс, фото: rеutеrs   Це важливий сигнал, та головне, щоб за ті пару найближчих місяців нічого не сталося додатково, ми не будемо недооцінювати ворога. І не менш важливий момент - свого часу радники з нацбезпеки біля  Дональда Трампа теж не були слабачками і теж часом проявляли свої яструбині дзьоби, але вирішував все одно Трамп. Так само, як із Байденом - все одно дід вирішує, не вирішує Салліван. Ключові історії в ключових теках приносить Салліван, а дід каже: ну, гаразд, я ручку забув, підпис не поставлю. Моє основне побоювання - щоб Камала Гарріс у теперішній ситуації не перетворилася на Камалу Обаму. Пам'ятаєте, свого часу також демократ - видатний Обама намагався перевлаштувати всесвіт. Знаємо, що закінчилося це величезними втратами для нас: тоді тимчасово росіяни окупували Крим. Найближчі пару місяців чого нам чекати від віянь зі Сполучених Штатів? Між іншим, найкраще нам допомогти тим, щоб вони швидше навіювалися, - це робити те, що ми робимо, це говорити і налагодити випуск власних точних ракет великого радіуса дії. Я, зокрема, звернув увагу на одну статтю відомого західного експерта, який говорить, що якщо Україна не отримає гарантію членства в НАТО, то єдиною альтернативою для неї буде виробництво ядерної зброї. В цій статті він говорить про те, що Україна в порівнянні з будь-якою іншою країною стоїть найближче до спроможності виробити власну зброю - це і наявність людського персоналу, це і технології,  і запаси урану. І це вперше заявили серйозні міжнародні експерти, я думаю, що це один із тих факторів, які будуть, у тому числі, сприяти швидшому навіюванню будь-якої команди, будь-якого американського президента. Тому, якщо нас залишать без виборів, ми в результаті російської агресії переконаємося в тому, що насправді Захід і НАТО неспроможні виконати свої зобов'язання перед Україною, ми будемо збільшувати випуск власної зброї. І скоріше за все ми можемо технічно і реально приступити до виробництва власної ядерної зброї, чимось нагадуючи Ізраїль, який сказав, що в Ізраїлю ядерної зброї немає, але якщо треба буде, то ми нанесемо відповідний ядерний удар по агресорах. Фото: gеttyіmаgеs   Вибори: почалася надзвичайна метушня, а це зазвичай свідчить, що хтось комусь по партійних каналах злив інформацію, що, можливо, є той чи інший сценарій. Виборів проводити не можна - Конституція, війна і так далі. Але ця метушня, біганина й активність свідчать про те, що за пів року, коли будуть мінятися великі глобальні сценарії, можливо... До речі, і фонд "Демініціативи", не без участі руху ЧЕСНО, теж провели своє соцопитування, і з'ясувалося, що хотіли б українці бачити і військових у політичних силах, за які українці віддавали б голоси. Що з нашими виборами? Проводити не можна - але всі до них готуються. Я на власному досвіді, тобто на власній шкірі це відчуваю, тому що в мене було декілька запрошень до ще не партій, але кола людей… Політичних ембріонів. Так. Вони по-різному називаються, але це точно навіяно тим, що політичні гравці відчувають і готуються до виборів. Повноцінно до цього готуються парламентські партії, зокрема, наші старожили – і "Європейська Солідарність", і "Батьківщина". Про це говорять народні депутати, шукають якісь можливі комбінації. Але люди впевнені в тому, що десь через рік, можливо, вибори будуть реальністю. І тому починають готуватися зараз. Чому вони так упевнені? Тому що ми на кожному кроці фактично чуємо ці розмови про те, що війна має закінчитися переговорами, що це на осінь - після виборів і приходу в американській системі нової адміністрації, десь на весну вже будуть реальні спроби посадити сторони за переговори й зупинити цю криваву війну. Китай, Бразилія носяться зі своїми мирними планами, говорять про те, що вже сотні країн їх підтримують. Суть тих планів - давайте перестанемо стріляти, зупинимо агресію і давайте шукати компроміс мирним шляхом мирних переговорів. Політики це розуміють, що якщо тільки в Україні гаряча фаза війни якось притухає, навіть термін з'явився - не "перемир'я", а "охолодження" війни. Це китайці, по-моєму, запустили, що треба все зробити для того, щоб охолодити. І як тільки тут охолодиться все, то, зрозуміло, що в Україні виникне проблема виборів. Ви говорили про це, що це зараз дуже хотіли б зробити президент і його офіс, розуміючи, що далі буде ще складніше, але до цього готуються політичні сили. У нас проблем у зв'язку з цим багато. Основна проблема - чи ми усвідомлюємо, що за тією конструкцією влади, яку ми маємо, бо в нас уже ідея прозвучала, десь був витік інформації, що офіс президента бачить можливість проведення виборів одночасно і президента, і парламентські, і місцеві. У Конституції трошки по-іншому в нас прописано, але ж там можна підкоригувати деякі технічні моменти - не вперше і не востаннє. Але розуміємо, що хотіли б масштабний процес, для того, щоб сили були рівномірно розпорошені, чи то розмазані серед активних громадян по регіонах і так далі, щоб усе, так би мовити, відбулося чинно, гладко і з відповідним результатом. Правильно розуміємо? Так, про це люди думають, але соціологія показує, що все більше українців розуміє, що президент і його офіс користуються невластивими їм і недозволеними Конституцією повноваженнями, що вони значно більше беруть на себе повноважень. І все більша кількість українців це розуміє. Але в мене знову питання: чи українці розуміють, що якщо не внести зміни до правил гри, якщо не обмежити чітко повноваження президента і його офісу, то в нас оце продовжиться, у нас буде наступний президент, наступні ідеї. Бо ми не говоримо зараз про парламент. Наступний чи той самий - яке ваше внутрішнє відчуття? Так, черговий. Мені здається, що наступний, тому що якщо охолодиться або закінчиться гаряча фаза війни і доведеться відповідати за результати цієї війни, то просто міжнародний досвід показує, що навіть такі діячі як Черчилль, фактично вигравши війну, не змогли виграти вибори після війни: люди, громадяни виставляють дуже великий рахунок тій владі, яка вела цю війну, і влада має брати на себе відповідальність за всі прорахунки, за втрачені життя, за руйнацію. Крім усього іншого, дуже складно нам зараз буде знайти якісь аргументи для того, щоб продовжити мандат нинішньої структури влади на мирний час. Тому що ми пам'ятаємо, що в мирний час у президента Зеленського рейтинг стрімко пішов вниз, він просто зіграв, використав усі свої особисті здібності, талант, майстерність для того, щоб надихати і проштовхувати підтримку України, використовуючи так звану емоційну дипломатію. В умовах економіки, в умовах рутинної роботи в команди президента Зеленського немає жодних якихось досягнень і немає спроможностей. Тому я думаю, що буде дуже нелегко спробувати переконати українців, що нам треба продовжити оцю структуру Зеленський - Єрмак на наступний президентський термін. Але навіть не в цьому питання, що прийдуть інші: якщо ми не поміняємо правила гри, то я не хочу бути  Кассандрою, але я чітко розумію, що неминуче з'являться нові друзі, немає балансів. Але тут знову згадую розмову в Кишиневі, і в мене з цим великі надії, що все-таки Європейський Союз дуже уважно буде слідкувати за тим, як в Україні взаємодіятимуть інституції. Фото: gеttyіmіgеs   До речі, такий "дрібний" прояв теперішньої ситуації - зміна очільника Укренерго: стали дибки двоє членів Наглядової ради, вийшли. Це скандал. З урахуванням усіх подій подібні речі губляться, так, але ті, хто сидить на енергетичних потоках у Брюсселі - чи комісар, чи представники великих фірм - знають, що відбувається, і реагують на це також у свій спосіб. Що з Укренерго, на вашу думку? Це одна з дуже серйозних помилок української влади, зокрема, і команди Зеленського, Галущенка, якого знову там пов'язують із цим усюдисущим Єрмаком і з цими потоками. Це просто ще раз демонструє, що не професійність, не нова енергія, не бачення, а от такі речі, як лояльність, злагодженість з певними людьми, які виявляють політику і, зокрема, впливають на фінансові речі, - це є основним. Наскільки Захід може зараз реагувати - сказати складно, тому що, з одного боку, ми маємо оці корупційні прояви української влади, а з іншого боку, мова йде про те, що зараз енергетична безпека - це основа виживання України, особливо напередодні чергового осінньо-зимового періоду, коли нам з вами розказують, що ми можемо вже мати електроенергію. Та її будуть не виключати, а включати на декілька годин на добу. І з Кудрицьким дуже некрасива історія вийшла. Я не знаю, якими словами це будуть пояснювати, але я впевнений, що є можливості впливати, у тому числі за рахунок надання допомоги або фінансових ресурсів. Але знову ми, з одного боку, маємо недобросовісних чиновників, а з іншого боку, маємо сектор, який критично важливий для всіх українців. У перспективі Захід буде вимагати, щоб подібні речі були неможливі, щоб не можна було звільнити керівника такої важливої організації, яка оперує колосальними ресурсами, яка має наглядову раду, а члени наглядової ради деякі позичили очі в Сірка й проголосували. Тільки два західних експерти (вийшли на знак протесту з наглядової ради, - ред.), але для європейців це дуже важливо, це дуже показово, тому що вони орієнтується якраз на таких людей, і це можна вітати, це правильний крок з боку членів наглядової ради. Я знаю, що хто б не був новим міністром закордонних справ, і скільки ще там президент почує в приватних розмовах запитань, неприємних йому, на цю тему, але факт відбувся - українська влада ще раз продемонструвала, що потоки важливіші за війну, за європейську інтеграцію, за американську допомогу. Дуже важливо мати під повним контролем Офісу і правильних міністрів, ключові енергетичні потоки і мати людей, які розуміють з півслова, що їм треба робити. Ви згадували про китайсько-бразильський план так званого охолодження російської агресії. Але є ще Російська Федерація, є Путін, і ми розуміємо, який це план, - вони намагаються взяти стільки, скільки в них вистачить солдатів, умовно кажучи. Тобто вони не демонструють своїх готовностей до чогось. Як бути з китайсько-бразильським планом? Від їхньої активності також, на превеликий жаль, чимало залежить. Дуже правильно ви все підмітили, треба звернути увагу на таку бурхливу активність зараз Путіна - Азербайджан, Монголія, виклик Міжнародному кримінальному суду, а також такі вперті заяви про те, що Росія не готова й не буде приступати до переговорів, бо Україна захопила певну частину Курської області. Настільки дивовижно все це слухати, але Китай, Індія і Бразилія намагаються зробити такий майданчик, на якому, вони кажуть, будуть присутні всі сторони, і на якому можна буде вислухати будь-які варіанти охолодження війни в Україні, і там обов'язкова присутність Росії. Але Україна має також на це погодитись. Олег Рибачук, фото: 24tv   Для мене зрозуміло, що цю діяльність треба сприймати дуже серйозно, тому що на наших очах дуже швидко виростає черговий міжнародний блок, який уже зараз за кількістю населення більший за Європейський Союз разом з Америкою - блок демократичних країн. Тому що  Глобальний Південь значно переважає за кількістю населення, і навіть з економічними факторами вони намагаються змагатися. Тобто оця поява альтернативної системи влади, альтернативних підходів, альтернативного блоку має спонукати європейців і американців до значно згуртованіших дій, і до демонстрації того, що ці країни готові відстояти той демократичний порядок, який панує у світі після Другої світової війни. Росія тут буде робити максимально все можливе для того, щоб не допустити цього сценарію, щоб збільшити той блок, до якого зараз уже хочуть приєднатися Туреччина, Азербайджан. І це треба сприймати серйозно.

Подій відбувається надзвичайно багато, і всі вони важливі, проте ситуація на Покровському напрямку вимагає додаткової уваги. Відомо, що ворог визначив цей напрямок як один із пріоритетних. Щодо перебігу бойових дій у російсько-українській війні, зокрема на Донбасі, ситуація не стала легшою. Є відчуття, що ворог кидає всі наявні ресурси для прориву нашої оборони.  Цілком зрозуміло, що Росія продовжуватиме наступати на сході України, і наразі її не зупинити. Однак, що дійсно важливо, так це те, що ми зі свого боку повинні підтримувати цілісну лінію оборони. Аж ніяк не можна допускати утворення котлів, до речі, один із них зараз формується в районі Зоряного. Тобто маємо бути дуже обережними і утримувати лінію фронту якомога прямішою, адже це дає нам змогу задіювати менше військ безпосередньо на передових позиціях. Як тільки лінія зіткнення викривляється великими ділянками, що просуваються туди-сюди, необхідно буде задіювати більше військ, щоб протистояти росіянам. Тому ми повинні тримати лінію фронту максимально прямою, навіть якщо це означатиме втрату кількох сіл, з пріоритетом збереження нашого особового складу. Зараз проблема на Сході полягає в тому, що ми не маємо довгострокового бачення, як зробити так, аби військові орієнтувалися на місцевості, яку вони захищають. Війська найкраще воюють тоді, коли вони володіють конкретною територією. Якщо поглянути на минулий рік, коли конкретна бригада була відповідальною за свою ділянку, вона добре воювала і утримувала свої позиції. Однак, як тільки почати їх перекидати, їм доводиться наново вивчати місцевість. Тож варто пам'ятати, що тактика і місцевість нероздільні – тактика безпосередньо залежить від знання місцевості, і якщо солдати з нею не ознайомлені, на значний успіх сподіватися не варто. Вкрай важливо, щоб війська залишалися там, де вони є, підкріплені та укріплені на своїх нинішніх позиціях. На жаль, ми цього не робимо. Ми переміщуємо їх туди-сюди, як коней на шаховій дошці, і це недобре. Щоразу після переміщення вони повинні освоювати нову місцевість, адаптуючи свою тактику, тому що воювати в полі – це не те ж саме, що воювати в лісі. Необхідно зосередитися на встановленні стабільності на Сході, а це, безумовно, означає створення дивізійних штабів. Наразі головні штаби розташовані надто далеко і не мають належного зв'язку з тим, що відбувається на місцях. Генерали в штабах корпусів просто не можуть ефективно керувати боєм, тому що вони занадто далеко – вони не в курсі того, що реально відбувається на полі бою. Малі піхотні групи у великій кількості посилені артилерійськими обстрілами, ЗРК та авіацією. Ми розуміємо, що ворог заздалегідь підготував ресурси для цих дій. Раніше припускали, що ворог намагатиметься посилювати дві основні ділянки фронту — це, наприклад, Покровський напрямок і північ, зокрема Харківську область. Але в мене є особисте відчуття (хоча я не є фахівцем у цій сфері), що також буде посилюватися Вугледарський напрямок на південному сході Донеччини. Видається, що ворог хоче працювати так званим широким охопленням, посилюючи дії на Покровському напрямку й одночасно активізуючи наступальні операції на півдні. Чи є це взагалі можливим, враховуючи описану тактику малих піхотних груп у поєднанні з артилерією й авіацією? Наразі вони, здається, намагаються зберігати бронетехніку, що теж про щось свідчить. Схоже, що всю найбруднішу й найкривавішу роботу мали б виконати російські піхотинці, які гинуть буквально тисячами. Від Росії завжди можна очікувати чергового штурму, тому що в них усе ще є резерви, і те, що вони утримують свою бронетехніку, свідчить про їхні сподівання  на прорив, щоб потім швидко проїхатися на цій техніці до Києва. Ось якою є їхня мета, і саме тому вони вичікують момент, коли можна буде вивести свою бронетехніку вперед і коли її вже не зупинити. І все ж найперше має бути прорив, тому важливо йому запобігти, не давши ворогу можливості промчати на своїй бронетехніці на нашому боці поля бою. Росія намагатиметься діяти там, де, на їхню думку, ми неготові. Сподіваюся, що Білорусь уже вийшла за дужки цієї війни. Схоже, що білоруси усвідомлюють, що їм варто бути на боці Заходу, а не на боці Росії. У них уже було багато можливостей воювати за Росію, але вони цього не зробили. Тому можна справедливо вважати, що білоруський кордон – це не те місце, де вони збираються нападати, але у них є багато інших місць, з яких вони можуть завдати удару. Розумієте, тут задіяна російська доктрина, а це означає, що вони будуть продовжувати тиск на сході, зокрема на Покровському напрямку, шукаючи, куди б ще відтягнути наші резерви. Противник знає, що більшість наших резервів на півночі, і він буде шукати решту, атакуючи деінде, чи то в Запорізькій, чи то в іншій області. Росіяни точно готують щось подібне, тому що хочуть повернути собі ініціативу. Йдеться про ініціативу, яку вони втратили, коли  українці ввійшли в Курську область, і тепер зі шкіри лізуть, щоб її повернути. Відкриття наступальних дій на території Російської Федерації стало неочікуваним для ворога. Ні Герасімов, ні Шойгу, ні Путін цього не передбачали. Ніхто не знав, що це станеться, і це не лише військова операція, але й військово-політична, оскільки не було жодних витоків інформації. Ворог був не готовий, і наші війська ввійшли на територію Курської області, де досі тривають бої. Курська область має не лише символічне значення, це не просто ляпас Путіну, але й важливі стратегічні моменти. За моїми припущеннями, там ще з радянських часів могла бути частина континентальної системи протиракетної оборони, що робить цей удар для росіян особливо болісним. Прорив ЗСУ в Курській області став несподіванкою для всіх, і це чудово, оскільки було продемонстровано, що оперативна безпека сил оборони була на висоті. Впродовж перших кількох тижнів ініціатива була на боці українців, але зараз ми стикаємося з дедалі сильнішою обороною росіян. Операція може перетворитися на чергову ділянку лінії оборони, якщо наші війська не зможуть знову десь прорватися. Дивлячись на карту, важко сказати, де зараз найбільший тиск на Курському напрямку, але ми можемо бути абсолютно впевнені, що Росія уже готує і обов'язково здійснить контрнаступ. Вони намагатимуться витіснити наші війська з Курська, і тоді це стане питанням ресурсів. У найближчі два-три тижні буде незрозуміло, що відбуватиметься далі. Ми не можемо цього передбачити, натомість можемо лише спостерігати, сподіватися і вірити, що Збройні сили України готові до всього, що Росія проти них розгорне, чи то на Курському напрямку, чи то на сході України. І все ж тиск з боку Росії залишатиметься. Без сумніву, ми втратили ініціативу в Курській області, і нам потрібно десь її повернути. Шановний пане полковнику, нещодавно ви опублікували важливу статтю, і ми говоримо про одночасне ведення Покровської оборонної операції та наступальної операції на Курському напрямку. У своїй статті ви наголошуєте на необхідності дещо розмежовувати певні повноваження. Це важливий сигнал. Хотілося б, щоб ви пояснили, що саме маєте на увазі. Командування армією передбачає наявність одного командувача, який чітко віддає накази, а всі їх виконують і несуть відповідальність у разі невиконання. Це називається армійська відповідальність. Проте навіть найгеніальніший командувач потребує сильної команди, якій можна довіряти і яка здатна реалізовувати його накази. І все ж помилки можуть траплятися. Як ви вважаєте, як найкраще посилити роботу Генштабу? Різнобічні запитання, і деякі з них у своїй статті я не розкривав. Основна думка, яку я висловив, полягає в тому, що робота начальника Генштабу не полягає в тому, щоб воювати. Якщо він воює, то нічого іншого робити не може. Тобто є два окремих види обов'язків, які відбуваються одночасно: один із них – воювати, а інший – управляти обороною. І зараз оборонний менеджмент належно не виконується. Проблема не в тому, як ми воюємо, – воювати ми вміємо. Деякі з українських бригад продемонстрували професіоналізм світового масштабу, зважаючи на наявні у них ресурси, ніхто б не впорався краще. Вони просто аси в бою. Але коли ніхто належно не управляє обороною, коли ніхто не змушує систему працювати, тоді війська на фронті не отримують достатньої підтримки, через те що система належно не функціонує. Завдання головкома – змусити систему працювати, забезпечити належну підтримку бойових дій і переконатися, що все в системі злагоджено функціонує. І він не може делегувати ці обов'язки іншим. Він не може делегувати навчання, відбір кадрів чи будь-яке з цих критично важливих завдань. Його роль полягає в тому, щоб система працювала, однак він зараз не в тому місці. Сирський воює, і ніхто інший не займається реорганізацією, вдосконаленням системи, підвищенням ефективності структур. Він намагається робити все сам, і в результаті система не працює – і ми це бачимо. ТЦК – працюють, але не так як треба. Ними ніхто не керує і їх ніхто не контролює, вони просто продовжують існувати, вбиваючи моральний дух і займаючись не потрібними для країни речами. Головнокомандувачу потрібно або відступити і дозволити своїм офіцерам вести війну належним чином, вибравши для цього правильних командирів, або піти у відставку і стати бойовим командиром, дозволивши комусь іншому керувати Генштабом і всією оборонною системою. Він не може робити і те, і інше. Доба має лише 24 години. Якщо Сирський розривається між Покровським та Курським напрямками – то так далі бути не може, бо це абсурд. Вам потрібні два компетентні командири: один орієнтується на Курськ, і є чітко налаштованим просуватися вперед, а інший – на Покровськ, націлений утримувати позиції на сході. Наразі цього немає. У нас немає цих командирів, тому що Головком намагається робити все сам, і це не працює. Найбільше прогалин є в системі оборони. Я можу перерахувати 30 чи 40 речей в системі оборони, які не працюють належним чином. Хтось має за них взятися. Ви можете сказати, що це робота керівника апарату, але я б сказав, що керівник апарату повинен працювати над забезпеченням належного функціонування системи, а не виконувати функції командира. Головком повинен зосередитися на таких завданнях, як внесення змін до законів, регулярне інформування уряду та президента і забезпечення правильності правил і положень, що стосуються всього. Наразі цього не відбувається. Ми все ще воюємо радянською доктриною, радянськими правилами і нормами, радянською практикою і радянською системою кадрів. Якщо ми всього цього не змінимо, то програємо війну. Хтось має стати справжнім головнокомандувачем і реформувати систему, тоді як ведення бойових дій варто доручити комусь іншому. Ось що я хочу донести у своїй статті. Так, це важко і жорстко, але це реально. Нам добре відома реальність, адже люди в соцмережах повсюдно і щодня пишуть про проблеми, які потрібно вирішувати. Якщо цього не робити, то від бойового духу армії невдовзі нічого не залишиться. Адже бойовий дух – це найважливіша річ, яку ми маємо в Україні. Без високого морального духу перемоги не буде. Два роки тому, коли основним кумиром і військовим експертом для нашої публіки був Арестович, який розповідав байки, в які люди хотіли вірити, ми з вами говорили про те, що нас чекає довга, затяжна й дуже складна війна. І, на превеликий жаль, попри оптимістичні обіцянки багатьох оракулів, які коментують цю війну, ви казали, що ворог не виснажиться швидко. І ось зараз ми входимо в осінь — гарячу, криваву та надзвичайно складну, а ворог не демонструє втоми. Він готовий продовжувати кидати своїх солдатів на наші вогневі позиції, буквально закидаючи "м'ясом". Це питання ресурсів, але також і правильності організації цих ресурсів, а також додаткових ударів, зокрема по глибині російської території. Ми повинні зосередитися на тому, щоб завдати шкоди армії, яка прямо перед нами, а не надто турбуватися про тили. Якщо ж ми збираємося завдати удару по більш глибоких цілях, використовуючи засоби дальньої дії, які вже в нас є, тоді ми повинні зосередитися на тому, що впливає на населення, тобто не вбиває його, а власне завдає негативного впливу. Ми вже активно скорочуємо запаси палива РФ, що вплине на ситуацію з опаленням взимку, але ми повинні переконатися, що ефект буде довготривалим і що ми не просто витрачаємо зусилля на ресурси, яких у них в надлишку. Нам слід звернути увагу на пошкодження інфраструктури, які дійсно вплинуть на повсякденне життя росіян. Наприклад, каналізаційні системи.  Ми також повинні зосередитися на головних мостах у таких містах, як Санкт-Петербург, де вони спрощують маршрути для людей. Їхнє руйнування може ускладнити життя людей. Прийдешня осінь буде складною, тому що Росія все ще має багато ресурсів, і, схоже, вони у них не закінчуються. Їм досі вдається вербувати по 29-30 тисяч солдатів щомісяця, і, хоча ми можемо вбивати стільки ж, вони все ще поповнюють свої ряди і просуваються вперед. Не можна сподіватися, що нам стане легше. Це означає, що нам потрібно більше зосередитися на передовій. Ми не можемо дозволити поточній ситуації виснажити нас. Нам слід використовувати лінію фронту більш ефективно. Одна з проблем полягає в тому, що, якщо ми постійно переміщуємо наші війська, вони втрачають життєво важливий зв'язок з артилерією. Довіра між артилерією та підрозділами має вирішальне значення, і, якщо постійно передислоковувати підрозділи, вони не знатимуть мови спілкування або тактики, що перешкоджає співпраці. Тож необхідно зосередитися на тому, що ми повинні робити зараз, а не на тому, що ми хотіли б робити або сподіваємося, що США дозволять нам це зробити. Наш час має бути витрачений на боротьбу в тій битві, в якій ми опинилися сьогодні, а не в тій, яку ми хотіли б вести. Якщо ми не зосередимося з наближенням осені, то нас просто відкидатимуть назад. Нинішня активізація ворога, зокрема на Покровському напрямку і загалом на Донбаській ділянці фронту російсько-української війни, є тимчасовою чи вона вписується в якусь ширшу кампанію? Простими словами, ворог зараз дуже активізувався на землі — Покровськ, Вугледар та інші напрямки. Чи вони чекають на результати американських виборів, побоюючись приходу для них невигідного кандидата? Чи все ж таки готові тримати такий темп довго, наскільки вистачить сил? І є відчуття, що вони можуть продовжувати кидати свої війська на позиції ще певний час. Гадаю, що вони будуть продовжувати рухатися вперед. Російська доктрина дуже чітка: використовуй успіх. Тобто якщо ви досягаєте успіху, ви продовжуєте рухатися вперед. Ви не зупиняєтесь і спрямовуєте все, що у вас є, туди, де успіх. Наразі цей успіх на Донбасі, тому вони продовжуватимуть там просуватися і намагатимуться не відволікати задіяні там резерви. Отже, вони збільшать вогневу підтримку Донбасу коштом більшої кількості артилерії та інших ресурсів, тому що вважають, що вони близькі до прориву. І вони справді в це вірять, тому що кожного дня вони досягають певних успіхів. Росіяни продовжуватимуть рухатися вперед і раптово не зупинятимуться. Ми повинні бути до цього готові. Ми маємо передбачити їхнє безперервне просування вперед і встановити лінії оборони на кращих позиціях в глибині, які ми зможемо утримувати. Ми також повинні бути готові до того, що вони будуть долати кілометр за кілометром. На щастя, вони просуваються повільно, що дає нам час на коригування нашої системи. Однак ми не використовуємо цей час ефективно. Ми марнуємо його, діючи без урахування довгострокових наслідків наших дій. Якщо ми хочемо виграти цю війну, то маємо думати про систему в довгостроковій перспективі. Якщо ми продовжуватимемо відступати, не готуючись рухатися вперед, то, відступивши 50 чи 100 км, ми стикнемося з тими ж проблемами, що й сьогодні. Ми повинні змінити систему, про що я вже неодноразово згадував. Путін і хоче, і боїться посилення мобілізації в Росії. Чи наважиться він на неї, чи ні? Наразі чергова мобілізація Путіну непотрібна. Він все ще обходиться своїми смішними грошовими пропозиціями і фактично отримує ту кількість військ, яка йому потрібна для продовження битви. Він може вирішити застосувати мобілізацію в разі якщо ми прорвемося і візьмемо Курськ, що може стати приводом для цього. Але зараз справа не лише в тому, що йому не потрібна мобілізація. Я не впевнений, що в нього є система управління, здатна впоратися з великим припливом людей. Путін втратив багато своїх офіцерів і тих, які добре знали свою справу, тому управління додатковими військами буде складним завданням. Зрештою, армійців будуть готувати шкільні вчителі та ІТ-спеціалісти, а не досвідчені солдати, тому що в Путіна недостатньо підготовленого персоналу для виконання більшого обсягу завдань, аніж той, яким він керує зараз. Тож він буде продовжувати поточний процес доти, доки зможе. Дуже дякую вам, пане полковнику, за цю надзвичайно важливу розмову. Gоd sаvе thе Кіng! Слава Україні! Боже, бережи короля! Героям Слава! І ми переможемо, сер. Ми переможемо, просто роблячи те, що роблять американці, – спочатку перепробуємо все неправильне, а тоді нарешті зробимо щось правильне.

Про це повідомляє Rmf24. "Обшук території завершився в середу ввечері. Об'єкт не знайдено. Незабаром ми оприлюднимо заяву", – сказала заступниця речника Оперативного командування Збройних сил (DОRSZ) Ева Злотницька. Протягом 10 днів польські військові щодня обшукували територію поблизу Томашува Любельського та Замостя. Бійці 19-ї бригади територіальної оборони "Буг" та 2-ї бригади територіальної оборони міста Люблін за підтримки кінних підрозділів і безпілотного літального апарату обстежили понад 200 квадратних кілометрів. Також місцевість обстежували за допомогою військових вертольотів. Підтримку бійцям надали й мисливці з Польського мисливського товариства. Видання зазначає, що безпілотник, імовірно, "шахед" залетів у Польщу під час масованої атаки на Україну 26 серпня. Він пробув у повітряному просторі країни 33 хвилини, а потім зник із радарів. Польські військові не виключають, що об'єкт міг не впасти в Польщі, а полетіти далі або повернути назад, але радарні системи не змогли цього помітити. Уранці понеділка, 26 серпня, Польща підняла авіацію у південно-східній частині через масований обстріл України. На територію країни залетів невідомий обʼєкт.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid! Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Загалом мобілізовані військовослужбовці отримують такі ж права, пільги та можливості, як і контрактники: забезпечення, просування по службі, кар’єрні перспективи тощо. Проте між цими двома формами служби все ж є певні відмінності. Що таке мобілізація? Мобілізація — це залучення громадян до військової служби в лавах Збройних Сил в умовах надзвичайного стану, зокрема під час війни. Усі чоловіки віком від 18 до 60 років є військовозобов'язаними, але підлягають мобілізації ті, хто віком від 25 до 60 років. Однак і тут можуть бути винятки залежно від стану здоров’я, професії або сімейних обставин. Громадяни, які отримають повістку, зобов’язані з'явитися до ТЦК та СП. Далі людина має пройти медогляд, а паралельно співробітники військкомату перевіряються усі факти, що стосуються відстрочки. Якщо ніяких передумов для звільнення або відстрочки до проходження служби немає, тоді документально оформлюють призов та військовозобов'язаного відправляють на підготовку в навчальному центрі, а далі розподіляють у місце проходження служби, де необхідно доукомплектування. Тривалість служби мобілізованих визначається потребами держави і може бути продовжена на невизначений термін до закінчення воєнного стану. Що таке служба за контрактом? Контрактна служба передбачає добровільне підписання угоди зі Збройними силами України на певний термін. Контрактник має чітко визначені обов’язки, а також може самостійно обрати бажану спеціалізацію для проходження служби та рід військ. Рядові військовослужбовці можуть укладати контракти на термін до трьох років, тоді як сержанти та старшини мають можливість підписати угоди на періоди від трьох до п’яти років. Для окремих спеціальностей,наприклад, в авіації, контракт може тривати до десяти років. Під час мобілізації укладений контракт автоматично продовжується і не підлягає розірванню. Відповідно до закону "Про військовий обов’язок і військову службу", військовослужбовці за контрактом служать до настання таких обставин: дія воєнного стану завершилась, оголошено демобілізацію або до наявності підстав для звільнення. Однак, для людей віком від 18 до 25 років термін контрактної служби на час дії воєнного стану обмежений одним роком. Військова служба за контрактом доступна громадянам, які відповідають вимогам щодо здоров’я та віку — від 18 до 45 років (до 60 років під час особливого періоду). Які ще категорії людей можуть укласти контракт або бути мобілізованими? Жінки можуть стати військовозобов'язаними як за власною ініціативою, ставши на військовий облік, так у зв'язку з отриманням медичної або суміжної професії. Іноземці та особи без громадянства також мають право лише на контрактну службу, якщо їм виповнилось 18 років. Основні вимоги для підписання контракту – відсутність судимості, тоді як для українців також важливою є наявність базової освіти. Іноземці, які підписали контракт на військову службу в Україні, мають право розірвати його за власним бажанням, якщо відслужили щонайменше пів року. Контракт також можуть підписати й ті, хто залишився на строковій службі після 24 лютого 2022 року. Зміни, які були закріплені законодавчо з серпня 2023 року, дозволяють строковикам (хоча призив на строкову службу в умовах війни не відбувається, але є люди, які не завершили її до початку повномасштабного вторгнення та змушені нести службу понаднормово) на добровільній основі мобілізуватися, що також має неабияке значення. Це дає можливість військовим строкової служби отримати повноцінний статус мобілізованого військовослужбовця зі всіма правами й обов'язками. Які є умови для звільнення зі служби контрактників та мобілізованих? Під час військової служби існують кілька підстав для звільнення: Відповідно до стану здоров’я. Можливе звільнення за рішенням ВЛК, якщо людину буде визнано непридатною для служби (зняття із військового обліку або з можливістю переогляду через кожні 6-12 місяців). Досягнення граничного віку 60 років (або 65 років, якщо йдеться про людину з числа вищого офіцерського складу). Судові вироки щодо позбавлення/обмеження волі. Це також стосується вироків суду про позбавлення громадянина військового звання. Сімейні обставини - це найчисленніша група для звільнення, але для контрактників та мобілізованих існують деякі відмінності. Мобілізовані також мають додаткові причини для звільнення, які не застосовуються до контрактників: Інвалідність чоловіка або дружини (І-ІІ групи). Інвалідність близьких - йдеться про одного з батьків (своїх чи партнера), які входять до числа людей з інвалідністю (однак варто враховувати, що є певні обмеження та умови). Якщо найближчі родичі, такі як чоловік/дружина, діти, батьки, дідусі, бабусі, а також брати і сестри, загинули чи пропали безвісти внаслідок бойових дій в ООС чи в період дії воєнного стану. У разі, коли на утриманні перебуває троє та більше дітей, які не досягли 18 років. Різниця у грошових виплатах та інші особливості Грошові виплати для мобілізованих і контрактників також дещо відмінні, сума визначається залежно від багатьох факторів. До уваги беруть посаду, військове звання, тривалість й умови служби, а також кваліфікація та інші особливості. Громадяни, які підписують контракт вперше, отримують одноразову виплату. У 2024 сума такої виплати становить 24224 гривень для рядових військових, 27 252 гривень – для військових сержантського та старшинського складу, 30 280 гривень – офіцерам. Контрактники також можуть розраховувати на виплату підйомної допомоги та добові, якщо доведеться переїхати на нове місце служби або через передислокацію частини. Додатково можуть надаватися місце для проживання або часткове відшкодування оренди житла. Як мобілізованим, так і контрактникам надається однакова кількість днів відпустки. У сфері медичного обслуговування особливих відмінностей немає. Контрактники можуть проходити амбулаторне лікування вдома за рекомендацією лікаря, в той час як інші військовослужбовці після прийому лікаря мають повертатись до частини. Джерело: ТСН, УП. Життя

Про це повідомило російське пропагандистське видання RТ. 80-річний британський музикант Роджер Вотерс, відомий своєю прокремлівською позицією, звернувся до росіян в ефірі пропагандистського телеканалу Russіа Тоdаy. Співзасновник популярного гурту ХХ століття Ріnk Flоyd заявив, що світ досі не віддячив Росії за перемогу над Німеччиною у 1945 році. "Мене особливо приваблює думка, що я розмовляю зі славетним народом Росії, якому ми так досі й не віддячили за перемогу над німцями у Другій світовій війні, за перемогу, яка обійшлася йому у 22 млн життів. Дякую!", - наголосив Вотерс. Музикант також зазначив, що Нормандська операція не була настільки важливою подією. "Ми дякуємо вам, народе Росії, за ту величезну жертву, яку ви принесли. І ні, ми зовсім не виграли війну в день висадки в Нормандії. Війну ви виграли на Східному фронті. Ви. Росіяни. Дякую", - додав Вотерс. Як зазначає Український інститут національної памʼяті, Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 року із німецьким вторгненням в Польщу. До 120 тис. українців у лавах війська польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу із заходу нацистськими військами, зі сходу – радянськими. СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. В цей день радянські війська вступили в Польщу на допомогу німецьким та окупували Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 році ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР. Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тис. людей), Польщі (120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (80 тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, понад 2 тис. стали героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі. Україна зазнала надзвичайних втрат унаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 2,8 млн українських військових і підпільників зі всіх сторін, 5,2 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу. Отже, безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8 млн осіб, ще 2,4 млн склали втрати ненародженими. Матеріальні збитки становили 285 млрд тогочасних рублів (40% загальносоюзних страт). Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств.  

Про це повідомляє RМF24. Як зазначили у виданні, військові не виключають, що об'єкт міг не впасти на польську територію, а полетіти далі або розвернутися назад, але радарні системи не змогли цього зафіксувати. За словами заступниці речниці Оперативного командування збройних сил (DОRSZ) майорки Еви Злотницької, у понеділок близько 150 солдатів сил територіальної оборони проводили пошуки непізнаного повітряного об'єкта.  Вони обстежили територію на схід від Комарова-Осади, Замойський повіт, включно з населеними пунктами Кадлубіска, Снятиче, Волиця Бжозова. "Восьмий день пошуків закінчився негативним результатом. Нічого не було знайдено. Оперативний командувач РСЗ вирішив продовжити наземні пошуки у вівторок", - заявила Злотницька. Ранком понеділка, 26 серпня, Польща підняла авіацію у південно-східній частині через загрозу ракетного обстрілу України. На територію країни залетів невідомий обʼєкт.

Масштабна атака українських дронів по Росії  Ракетні й комбіновані атаки вже стали буденністю за час війни із РФ. При оцінках ми часом зважаємо на кількість або на результати. Вчора, 1 вересня, відбулася наймасштабніша атака по Росії та Москві з використанням значної кількості українських ударних далекобійних дронів. Думаю, їх було понад 200, якщо ворог каже, що збив 158. Україна уразила Московський НПЗ у Капотні. Цікаво, що цей завод розміщений за 16 км від Кремля. Також дві ДРЕС і кілька місць розташування російських військових, і ще два інших підприємства. Вкотре російська система ППО розписалася у власній безпорадності, тому що навколо Москви розміщено понад два десятки дивізіонів ЗРК С-300 і С-400 і до десятка ЗРК "Панцирь". Навіть ті, які росіяни привезли з Арктики, встановили на вежах, але це не допомогло. Ракетний удар РФ по Києву 2 вересня А ворог сьогодні, 2 вересня, вночі здійснив удари крилатими та балістичними ракетами по Україні та по столиці. Було 58 цілей, які побачило наше ППО. З них 35 - ракети, і ще 23 - безпілотники. З приводу ракет, на диво, було багато балістики. Командування ППО сказало, що з 16 північнокорейських ракет КN-23 та "Іскандер-М" було збито 9 одиниць. З 14 крилатих ракет збили 13, а ще одна не долетіла до цілі, напевно, з технічних причин. Проте після обіду агенція Dеfеnsе Ехрrеss з власних джерел отримала фото уламків ще однієї збитої ракети, це була не крилата ракета й не північнокорейська ракета. За маркуванням це був шматок російської ракети 48Н6ДМ від комплексу С-400. Такі ракети час від часу ворог використовує для ударів по столиці. Це зенітна керована ракета з дальністю понад 200 км, але в форматі "земля - земля" вона досить швидко втрачає керованість. Керується лише інерційною системою. Можна зробити висновок, що противник свідомо обстрілював Київ, розуміючи, що ракета долетить до столиці, десь впаде і будуть жертви. Це неприцільна ракета в цих умовах, в яких вона використовується. Але цю ракету ППО збила, що досить позитивно. Це означає, що на додачу до тих ракет, про які сьогодні звітувало командування Повітряних сил, можна додати й збиту ракету від комплексу С-400. Добре, що ППО з цим завданням справилася, хоч і не прозвітувала, але це краще, ніж було б навпаки. Покровський напрямок На лінії фронту найскладніша ситуація на Покровському напрямку. На мапі видно у бік Покровська виступ, який приблизно завширшки - 18 км та у глибину - близько 15 км. На цій ділянці  відбувається третина бойових зіткнень з усієї протяжності фронту в 1200 кілометрів. Тут сконцентрована значна кількість сил ворога.  Яка динаміка за останні дні?  Ми знаємо, що ворог намагався просуватися у бік Покровська, тобто по лінії Гродівка, Новогродівка, Красний Яр у бік Мирнограда. Але по цій лінії просування противника пригальмовано. Два фактори зіграли свою роль. Перший - резерви. Знаємо, що туди перекинули бригаду оперативного призначення Нацгвардії "Кара-Даг". І вже бачили відео, де танк цієї бригади прямою наводкою розвалює російський БТР зі штурмовою групою. Просування загарбника також загальмувалося й з інших причин, бо зараз він основні свої зусилля переніс на дві ділянки на півдні. Таке враження, що від розв'язки ситуації на цих напрямках потім будуть залежати темпи просування ворога до Покровська, якщо такі темпи взагалі будуть. Це насамперед Селидове, де противник штурмує, намагаючись убезпечити свій фланг просування на Покровськ. Наразі по Селидовому є фронтальні й флангові атаки. Але Селидове тримається, лінія бойового зіткнення достатньо стабільна, попри усі спроби ворога. І друга непроста ділянка - на південний схід, де розташовані населені пункти Мемрик, Карлівка. Там ворог прагне рухатися вздовж західного й східного берегів річки Вовча у бік Курахівки. Маневри ворога досить небезпечні, тому що для наших військ, які розміщені у трикутнику Карлівка - Невельське - Красногорівка, від населених пунктів Галицинівка та Красногорівка десь 6 км. На захід від цієї умовної лінії є розміщення наших бригад, які продовжують тримати оборону. Там перебуває до 4 боєздатних бригад. І питання полягатиме у тому, що буде далі? Або відбуватиметься утримання цієї ділянки, або виведення військ? Прогноз зробити складно, тому що динаміка залежатиме від резервів з обох сторін. Розуміємо, що зараз цей напрямок є вкрай пріоритетним, відбувається перекидання сил і  засобів на цю ділянку. Будемо слідкувати за змінами й за повідомленнями Генерального штабу ЗСУ. Торецький напрямок А зараз поговоримо про інший напрямок, де так само ситуація вкрай непроста. Це Торецький напрямок, де кількість бойових зіткнень дещо менша, ніж на Покровському. Євген Алхімов, пресофіцер 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, розповів, що ворог продовжує штурмувати населені пункти поблизу Торецька, використовуючи малі штурмові групи. Наприклад, якщо ворожа штурмова група намагається закріпитися на якійсь ділянці чи у будівлі, то українські оборонці використовують і піхоту, і дрони. Якщо немає можливості зачистити будівлю піхотою, то FРV-дрони унеможливлюють утримання противником будівлі, а далі дрони зачищають підвали та все, що залишається. Пресофіцер зазначив, що кожного дня загарбник використовує КАБи. А нещодавно 28-ма бригада збила російський літак Су-25, це вдалося зробити за допомогою ПЗРК. Підрозділ зенітників чергував на позиції, побачив літак, зміг навестися та збити. Менше ворожої авіації не стало, але тепер ворог залітає далі. Оскільки штурмова авіація працює ближче до фронту, то росіянам стало важче, а їхня точність впала. Військовослужбовець додав, що у вигляді експерименту у підрозділі бригади використовується робот-собака, який себе добре показує у міських забудовах. Бо на відміну від FРV-дрона робота-собаку можна завести у будівлю, він може лазити по сходах, тобто проводить розвідку замість піхоти. Якщо "собаку" пустити попереду піхоти, то вона являє собою такий наземний дрон, який більш маневровий саме у міській забудові. У випадку, коли противник засів у підвалі, то можна до такого робота прикріпити фугас та запустити його у підвал. Алхімов зауважив, що у використанні FРV-дронів на даний час є паритет з противником, але все-таки це залежить від ворожого підрозділу, який заїжджає на певну ділянку. З одним російським підрозділом була перевага, а потім заїхав на ділянку інший підрозділ і вирахувався паритет. Зараз загарбник більше використовує штурмові групи, тому на даний час у дронах ми превалюємо.  Євген розказав, що на сьогодні рота ударних БПЛА у 28-й бригаді розширилася до батальйону, бо цей напрямок дуже важливий, тому що потужні ураження по ворогу завдаються операторами FРV-дронів. Відповідно, всі хто хоче до цього батальйону, запрошуємо. Важливо сказати, що у 28-ї бригади працює рекрутинговий центр, який веде людину від цивільної особи до становлення військовим. А сама підготовка проводиться на базі бригади, тобто людину готують саме до того, що їй дійсно знадобиться.