Search trend "Ентоні Блінкен"

Колишній державний секретар США Ентоні Блінкен розповів, що угоду щодо рідкісноземельних ресурсів України обговорювали ще під час роботи адміністрації Джо Байдена.

Обмеження торкнулося 15 високопосадовців, серед яких Ентоні Блінкен, Джейк Салліван, Камала Гарріс, а також члени родини Байдена

"Сталевий дикобраз, неперетравний для потенційних загарбників", саме такою має стати Україна. І не сама, а за підтримки інших європейських держав. Заява звучить, як план. І озвучує його голова Єврокомісії на саміті в Лондоні, де зібралися ті, хто готовий до боротьби. Навіть за умов, що Сполучені Штати Америки вже не будуть поруч. То був, здається, січень 2022-го. Лічені тижні до вторгнення. Хтось не вірив, хтось навіть жартував, хтось готувався виїздити, а хтось, як і я, максимально плекав звичний ритм життя, ніби знаючи, що невдовзі все зміниться. На роботі, у відділі міжнародної інформації "5 каналу", я слухала пресконференцію двох високопосадовців держсекретаря США та генерального секретаря НАТО (на той час ці посади обіймали Ентоні Блінкен і Єнс Столтенберґ). Вони говорили про Україну, і вираз на їхніх обличчях був такий, що я чи не вперше справді злякалася. Адже зрозуміла дещо не з офіційних заяв і попереджень, а з живих людських емоцій, які свідчили про не просто "глибоку стурбованість", а майже античну, арістотелівську суміш жаху і співчуття. Я зняла навушники і сказала колегам: "Напад Росії неминуче станеться. І російська армія буде йти на Київ". Це читалося в очах Ентоні Блінкена та Єнса Столтенберґа. Не просто людей на високих посадах, а людей, які справді переймалися тим, що вони були в цьому абсолютно певні станеться після великого нападу. Росіяни візьмуть Київ за три дні, за розстрільними списками знищать тисячі українських політиків, військових, громадських діячів. І доки ті конатимуть, російська армія піде далі, на Львів і Ужгород, упритул до кордонів Європейського Союзу&hеllір; Але цього не сталося. Ми вистояли. Натомість хитатися і руйнуватися почав звичний світопорядок міжнародні норми й міжнародне право. Євроатлантична єдність, зв'язки, що видавалися непохитними, почали тріщати по швах. Однією з перших глибоких тріщин став виступ віцепрезидента США Джея Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки. Друга людина в найбільшій досі демократії світу розносила вщент не агресивну війну Росії проти України, а&hеllір; європейських іще поки що союзників. Критикувала за порушення демократичних норм і цінностей. І саме це, за словами Венса, а не Росія чи Китай, є найбільшою загрозою для Європи, яка до того ж мала би сама більше витрачати на власну оборону, а не сподіватися на Сполучені Штати. Далі захиталися не лише зв'язки, але й логіка подій. Нова американська адміністрація почала ставити під сумнів цілком очевидні речі. Дональд Трамп заявляє, що "Україні не слід було починати війну", вимагає повернути астрономічні суми понад 300 мільярдів доларів, які начебто Штати позичили Україні для боротьби, і зрештою першим дзвонить Путіну, припиняючи багаторічну ізоляцію кремлівського диктатора. Кремлівські парії стають стороною діалогу Події розвиваються з блискавичною швидкістю. Кремлівські парії знову стають респектабельною стороною офіційного діалогу. У Саудівській Аравії без участі України проходять переговори між США та Росією. Білий дім не бачить проблем, що Україну не запросили на ці переговори. За словами Трампа, українці мали "три роки, аби домовитися з Росією". А на диктатора тягне вже не Путін, а Володимир Зеленський. Апофеозом стає небачений скандал в Овальному кабінеті 28 лютого. Протокольна зустріч перед офіційними переговорами перетворюється на цькування президента України. Зрештою, зірвано загадкову угоду про рідкісноземельні метали, скасовано спільну пресконференцію. Володимир Зеленський їде з Білого дому останнього дня зими, яка мала би стати найважчою для українців від початку російського вторгнення. Але не стала. Весна ж почалася з ключових зустрічей у Лондоні. На саміті під назвою "Забезпечуємо наше майбутнє" не лише лідери країн Європи. Долучився і прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо, і міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан. Саме він наприкінці лютого заявив, що Туреччина підтримує членство України в НАТО. Учасники саміту за участі Володимира Зеленського говорили про конкретні кроки посиленої допомоги Україні, про розроблення плану стійкого миру і подальшої безпеки, яка не дасть Росії змоги напасти знову. Господар саміту, прем'єр Сполученого Королівства Кір Стармер підтвердив намір створити "коаліцію охочих" допомогти Україні захистити потенційну мирну угоду "чоботами на землі й літаками в небі". Також Велика Британія надає Україні 2 мільярди доларів для купівлі 5 тисяч зенітних ракет для систем ППО. Вироблятимуть їх у Белфасті, а це означає робочі місця для Сполученого Королівства. Усього за два дні після цього саміту Білий дім оголошує про призупинення всієї допомоги Україні. Питання зброї і ракет до систем протиповітряної оборони Раtrіоt стає нагальним як ніколи. А точніше як у лютому 2022-го, в перші дні російського вторгнення. Скорочення чи повна відсутність постачання зброї від США не лише виклик для України перевірити, як ми розширили власне виробництво за три роки гарячої війни. Але й виклик для Європи як розробляти нові ініціативи, як-от ініціатива Чехії із закупівлі снарядів для України. Як обходити спротив Угорщини та Словаччини, чиїх лідерів можна сміливо називати не лише друзями Путіна, але й друзями Трампа. А найперше як нарощувати власне виробництво. Уже готовий план має назву "Переозброєння Європи". Його представляє голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Згідно з планом, на перебудову безпекової архітектури реально виділити 800 мільярдів євро. Кошти підуть і для підтримки України. Також зі зміною керівництва Пентагона не зникла, а продовжує працювати Контактна група з питань допомоги Україні у форматі "Рамштайн". Її започаткував попередній міністр оборони США Ллойд Остін. Тепер засідання "Рамштайну" очолює Велика Британія. Після Мюнхенської промови віцепрезидента США заклики до європейців активізуватися залунали ще гучніше, й зовні, й у самій Європі. Активізуватися найперше заради самих себе. Якщо в Україні американські Раtrіоt закривають бодай частково небо від російських "Кинджалів" та "Іскандерів", то для європейських держав відсутність партнерства із США може означати згортання ядерної парасольки, єдиної, що у змозі протистояти російському ядерному арсеналу. І ймовірну відмову активувати 5-ту статтю НАТО щодо колективної безпеки, де напад на одну країну Альянсу означає загрозу для всіх, а отже, і спільну оборону. Що буде, якщо до того часу Сполучені Штати взагалі вийдуть із Північноатлантичного альянсу, як це не раз погрожував зробити Дональд Трамп? Чи буде в Європи достатньо сил і ресурсів для захисту? Запитання постало нагально із тріщиною в євроатлантичній осі. Зі зламом старих зв'язків чи постануть нові? Чи стане Україна важливою, якщо не ключовою ланкою в новій системі європейської оборони? Адже й безпека України невіддільна від європейської. За умов найгіршого сценарію чи не стане повністю окупована Росією Україна плацдармом для російського вторгнення в Європу? Так, як плацдармом для російського вторгнення в Україну стала Білорусь. Також Україна під російським ­контролем стане ще одним майданчиком для міграційної кризи, яку Росія активно використовувала для гібридних атак на Литву та Польщу з боку ­Білорусі, і на Фінляндію з боку власного кордону. Попри це союзники закликають Україну й самі не втрачають надії відновити відносини зі Сполученими Штатами. Європейський мирний план для України планують обговорити і втілювати разом із Білим домом адміністрації Трампа. До термінового саміту між Європою та США закликає Джорджа Мелоні, чи не єдина з глав держав ЄС, хто був на інавгурації Трампа в ротонді Капітолію. За подальшу підтримку України виступає і чимало обурених курсом Дональда Трампа американських політиків та громадян. Дедалі рідше лунають заяви "ми будемо з вами стільки, скільки це буде потрібно". (Українці завжди запитували про завершення цієї фрази. Стільки, скільки буде потрібно для чого?) Нині, так само, як і тої страшної зими ­2022-го, виконуючи звичну роботу в надзвичайний час, я слухаю заяви і вдивляюся в обличчя світових політиків, але чекаю не емоцій, а рішень про чіткі дії. Дедалі частіше звучать конкретні цілі й терміни. Укладають угоди, виділяють фінансування. Обговорюють конфіскацію заморожених російських активів і появу в Україні іноземних миротворців. На кону й нові оборонні рішення, які, як відомо, люблять тишу. Чи буде цього достатньо для захисту Європи, до якої належить і Україна?

Принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман хотів би, щоб президент Володимир Зеленський прибув на переговори в Ер-Ріяді. Але і американці, і росіяни наполягли на відсутності українців. Про це повідомила особа, обізнана з підготовкою Саудівської Аравії, передає Вlооmbеrg. "Якщо вас немає за столом у міжнародній системі - ви опинитеся в меню", - казав про це колишній глава Держдепу Ентоні Блінкен. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський висловився про переговори у Саудівській Аравії "Телефонна розмова Трампа з Путіним минулого тижня і перспектива зустрічі на вищому рівні між ними свідчить про запаморочливу швидкість, з якою нова адміністрація США намагається досягти угоди про припинення війни. Разом з європейськими лідерами, шокованими подіями, що розгортаються, Зеленський шукає способи вплинути на Трампа і уникнути угоди "бери або йди", яка ризикує відштовхнути найбільшого військового союзника України, якщо він відхилить ультиматум", - йдеться у статті. Представники США та Росії провели тригодинні переговори у Садівській Аравії. Домовилися призначити команди високого рівня для переговорів щодо України.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 18 лютого.Які мотиви зустрічі делегацій США та РФ у Саудівській Аравії Головною темою цього дня на якій сфокусовані чи не всі іноземні ЗМІ стала зустріч американської та російської дипломатичних делегацій в нейтральній Саудівській Аравії, що дало початок відновленню діалогу між Вашингтоном та Москвою на тлі бажання нового президента США знайти швидке дипломатичне рішення з припинення війни в Україні. "Зустріч у палаці Дірія в Ер-Ріяді знаменує собою ще один ключовий крок адміністрації Трампа щодо зміни політики США щодо ізоляції Росії та має на меті прокласти шлях до зустрічі між президентом США Дональдом Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним", - кажуть у Тhе Nеw Yоrk Роst. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров і радник Путіна Юрій Ушаков прибули до столиці Саудівської Аравії в ніч на понеділок. Ушаков зазначив, що переговори будуть "чисто двосторонніми" і не включатимуть українських офіційних осіб.Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не прийме результату цих переговорів, якщо Київ не запросять до обговорення."Переговори знаменують значне розширення американсько-російських контактів майже через три роки війни, яка призвела до того, що зв’язки впали до найнижчого рівня за десятиліття. Лавров і тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен коротко поспілкувалися в кулуарах зустрічі G-20 в Індії майже два роки тому, а восени 2022 року американські та російські шпигуни зустрілися в Туреччині на тлі побоювань Вашингтона, що Москва може вдатися до ядерної зброї на тлі невдач на полі бою", - пишуть у Тhе Nеw Yоrk Роst.У Вlооmbеrg додають, що за словами речниці Державного департаменту США Теммі Брюс, ця зустріч є способом "визначити, чи серйозно росіяни налаштовані, і чи вони на одній сторінці" зі США, коли йдеться про припинення війни в Україні.Натомість у СNN наголошують на неоднозначності цих переговорів, адже Росія здійснила масштабну атаку безпілотників на Україну за кілька годин до зустрічі офіційних осіб США та Росії в Саудівській Аравії для переговорів, спрямованих на припинення війни Москви проти її сусіда.Політичний аналітик та доцент кафедри національної безпеки в Університеті Нью-Гейвена Метью Шмідт сказав СNN, що виключення України з американсько-російських переговорів означає, що Києву доведеться грати за правилами Москви. Майкл Боцюрків, колишній речник Організації з безпеки та співробітництва в Європі, сказав СNN, що зараз Україна має "дуже мало важелів впливу" і покладається на США щодо "важливої ​​інформації", яка використовується на полі бою.Також у СNN відзначають, що цей поспіх Трампа до угоди з Путіним "змушує Україну та Європу здригатися"."Президент США жадає якнайшвидшого політичного тріумфу, щоб посилити свої претензії на Нобелівську премію миру. Але справедливе припинення конфлікту може не піддатися швидкому вирішенню, оскільки це створює екзистенційні проблеми для України та європейської безпеки", - наголошують у виданні. У ВВС пишуть, що протягом багатьох років Путін шукав діалогу саме зі США – країною, яку він водночас звинувачує у розв’язанні війни в Україні та вважає єдиною рівноправною з Росією силою.У Роlіtісо опублікували думку російських журналістів-розслідувачів, співробітниками Центру аналізу європейської політики, які написали, що Кремль розглядає дипломатичні кроки Трампа як "правильну відповідь на вимогу Москви поважати російського президента як рівноправного партнера". "Російський лідер може вважати себе більш досвідченим і вправним у цій тактичній грі, та насправді він набагато сприйнятливіший до раптових емоційних спалахів. Росія завжди визначала себе через свої відносини із Заходом, завжди вимагала поваги. Путін розпочав своє президентство у 2000 році, домагаючись саме цього від тодішнього президента США Джорджа Буша. Глибоко всередині він завжди шукає визнання з боку Вашингтона", - пояснюють вони внутрішні суперечності диктатора РФ. Європейці шукають спільного голосу та поки не можуть домовитися Також у Роlіtісо підкреслили цікаву деталь щодо понеділкового саміту у Парижі. У видані відзначають, що поки Європа бореться з найглибшою кризою безпеки з 1945 року, невелика група провідних держав континенту пішла на радикальний крок: вони відмовилися від традиційного прагнення до консенсусу 27 країн на самітах у Брюсселі та спробували самостійно розібратися в безладі. Цей мінісаміт президента Франції Еммануеля Макрона в Парижі в понеділок зібрав лідерів Німеччини, Італії, Іспанії, Польщі, Данії та навіть Великої Британії, яка вийшла з Європейського Союзу п'ять років тому. Але не було запрошення для Віктора Орбана з Угорщини, Роберта Фіцо зі Словаччини чи інших осіб, які є надто прихильними до Москви, щоб бути корисними в надзвичайних ситуаціях. Менші країни ЄС, такі як Латвія та Естонія, також були виключені, хоча вони є одними з найбільш агресивних членів блоку у відносинах з Росією."Це не той спосіб, у який має проводитися політика ЄС, але Паризький формат оголює серйозність геополітичного шоку, який зараз охоплює континент. Спрощений саміт є ознакою того, що терпіння закінчується через роздратованість засіданнями Ради ЄС, де країни часто не можуть узгодити спільної позиції", - наголошують у Роlіtісо. Та як показав коментар прем’єра Польщі Дональда Туска після цієї наради – консенсусу досі немає. Туск написав, що безпека Польщі – це його єдиний орієнтир і "цьому служать і дії влади, і зусилля нашої дипломатії". Тобто він, як і Німеччина, не підтримав ідеї президента Макрона розмістити свої війська в Україні після припинення російського вогню, вважаючи, що це передчасне рішення.У Тhе Wаshіngtоn Роst пишуть, що перспектива розгортання іноземних військ в Україні набула популярності серед деяких європейських лідерів останніми днями, оскільки адміністрація Трампа швидко рухається до початку прямих переговорів з Москвою. Однак європейські прихильники України борються за свою роль у переговорах, які просуваються без них, але можуть змінити безпековий ландшафт на континенті.Нагадаємо, у понеділок, 17 лютого, до Парижа на екстрений саміт прибули генеральний секретар НАТО Марк Рютте й інші лідери європейських країн і ЄС. Що сказали Рютте, Шольц, Туск і Стармер про мирну угоду для України – читайте у новині. 

Про це інформує Вlооmbеrg.За словами Мадуро реформування конституції  поштовхом до зміни територіального поділу та диверсифікації економіки."Це зусилля, спрямовані на побудову нової демократичної державної системи, що охоплює комунальну, соціальну і народну владу, - заявив він, виступаючи перед контрольованою урядом Національною асамблеєю. - Ми повинні просунутися ще далі в побудові нової диверсифікованої економіки".Серед основних змін, які пропонує Мадуро, — створення територіальних одиниць, відомих як комуни, що, за його словами, може змінити регіональну політику та зменшити роль муніципалітетів і штатів.Деякі експерти вважають, що ці заходи можуть бути спробою консолідації влади, враховуючи звинувачення опозиції в фальсифікації результатів президентських виборів у липні.Якщо дві третини членів законодавчого органу підтримають запропоновані реформи, наступним етапом стануть громадські консультації, які триватимуть 30 днів.Попередня спроба змінити конституцію 1999 року, здійснена покійним Уго Чавесом, не набрала достатньої кількості голосів на референдумі 2007 року.Вибори у Венесуелі - 202429 липня минулого року виборча комісія Венесуели оголосила переможця дострокових президентських виборів. Ним став виконувач обов’язків президента, віцепрезидент за каденції Уґо Чавеса Ніколас Мадуро. Після цього в кількох містах Венесуели спалахнули протести.Панама оголосила, що тимчасово призупиняє всі дипвідносини з Венесуелою до аналізу голосування на президентських виборах. Керівництво низки країн Латинської Америки висловило сумніви щодо достовірності підрахунку. Тоді президент США Джо Байден і лідер Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва погодилися, що Венесуела повинна оприлюднити детальні дані голосування з президентських виборів.31 липня міністр закордонних справ Перу Хав'єр Гонсалес-Олаечеа оголосив, що його уряд визнає опозиційного кандидата Едмундо Гонсалеса Уррутію обраним президентом Венесуели.31 липня Угорщина ветувала спільну заяву країн Європейського Союзу щодо результатів виборів президента у Венесуелі. Своєю чергою тодішній високий представник ЄС Жозеп Боррель заявив, що блок не буде визнавати результати виборів, поки не підрахують всі голоси. У МЗС Угорщини заперечували, що ветували спільну заяву.Згодом тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що Штати визнали опозиційного кандидата на посаду президента Венесуели Гонсалеса переможцем виборів.5 серпня стало відомо, що Євросоюз не визнає перемогу Мадуро на виборах президента Венесуели.Пізніше президент Панами Хосе Рауль Муліно  запропонував  сприяти від’їзду Мадуро до третьої країни після виборів. Той дав різку відмову і розкритикував таку ідею.За 10 днів до вступу Трампа на посаду президента США адміністрація Джо Байдена збільшила до $25 млн винагороду за інформацію, яка сприятиме арешту Мадуро.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Український політик і дипломат Роман Безсмертний в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на Еспресо зауважив, що російські інформаційні вкиди в європейські та американські медіа - лише перехідний етап реалізації ключової ідеї, якою завжди хворіла московська шантрапа, - знищення українців і України. Запустили надзвичайно потужну дезінформаційну кампанію, намагаються посіяти певні сподівання серед нашого зболеного народу, навіть викинули так званий план-графік проведення мирних перемовин з РФ, виходячи на конкретні дати та події. На вашу думку, хто за цим може стояти й з якою метою? І наскільки зараз є реалістичним просування в бік перемовин? Для того, щоб ствердитись у позиції, що це фальшивки, варто лише співставити ці графіки з офіційними матеріалами, які озвучуються у Вашингтоні. Зокрема, інтерв'ю державного секретаря Марка Рубіо, нового керівника ЦРУ Реткліффа, в яких абсолютно чітко зазначається, що на сьогодні, по суті, йде розробка підходів не до переговорного процесу, не опрацьовується зміст документів, а поки що для того, щоб відбулися якісь контакти. Тобто співставляти план-графік і визначати метою 9 травня чи липень, чи літо, то на сьогодні перебільшувати можливість такого прискореного режиму. І це дуже добре видно і з інтерв'ю, яке дав державний секретар США, де дуже ретельно обговорюється складність проблеми й говориться про підходи. Причому ці підходи поки що дуже далекі, які поки мають характер виходу із тих мітингів, які були під час виборчої кампанії. Говорити про те, що вже США відпрацювали перший діалог та взагалі готові до цього діалогу, - передчасно. Бо насправді ці дві тези, які звучать, що "Трамп хоче миру" і "Сторони мають йти на компроміс", - абсолютно нічого не означають. Іде посилена дезінформаційна атака Російської Федерації по Україні На фоні цього іде посилена дезінформаційна атака Російської Федерації по Україні, Європі й Сполучених Штатах Америки. Сигналами такої атаки є матеріали, які були розміщені в італійській і німецькій пресі, - інтерв'ю одного з ідеологів нинішнього режиму і курсу рашистської Московії Дмитра Суслова, зокрема в італійському виданні Соrrіеrе dеllа Sеrа. А щодо мастодонтів цієї політики, то російське видання "Россия в глобальном мире" розмістило матеріал Сергія Караганова (російський політолог і економіст) під заголовком "Зламати хребет Європі". І, як видно із цих матеріалів, які непоодинокі, їхні складові розійшлися по світовій пресі - і у Вlооmbеrg, і у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs - це короткі вирізки з інтерв'ю Суслова та зі статті Караганова. Мене тільки дивує те, що ні Вlооmbеrg, ні Тhе Nеw Yоrk Тіmеs не посилаються на джерела, бо це взято з двох джерел, італійської газети Соrrіеrе dеllа Sеrа і російського видання "Россия в глобальном мире", з яких можна навіть цитувати. Однак, чомусь, ці матеріали вкладаються в уста московського фюрера. Поговорімо про параметри - і Сусловський, і Карагановський, і загалом про порядок денний, який у силовий спосіб намагається нав'язати Росія. Розуміємо, що Дональд Трамп має перед собою дві перспективи: так звана добра угода і так звана погана угода. Що стосується параметрів, то, як кажуть сьогодні європейські, американські фахівці та аналітики, - це такий крайній погляд, суть якого полягає у тому, що Путін буде вимагати, щоб фактично вся лівобережна Україна і ті території, які на сьогодні є окупованими, деталі поки що не вказуються, ввійшли до складу Російської Федерації. Щодо України, то вона має бути утворена з частин Західної та Правобережної України, як там використовується теза - нейтральна держава, над якою навіть закриті польоти, тобто немає ні військової, ні цивільної авіації. Щобільше, у цього утворення немає армії та зброї. Ба більше, це утворення позбавлено будь-яких контактів, співпраці з Західним світом. Зрозуміло, що ніякого членства в НАТО та ЄС. А це виглядає приблизно так: резервація для українців, як там написано, які не хочуть бути у складі Російської Федерації та виконувати закони Російської Федерації. І підпирається цей концепт жупелом того, що "ми будемо використовувати ядерну зброю і зламаємо хребет Європі". Мало того, Європа усувається від будь-якого процесу. Європи нема у переговорах, ніякого Європейського Союзу не повинно існувати. Що стосується Сполучених Штатів Америки, то якщо вони хочуть з честю вийти з цієї ситуації, Росія їм допоможе вийти, а Штати мають погодитися на всі умови, які запропонує Росія у цих ідіотських коротких рисах, про які я щойно розказав. Якщо подивитися оці речі, вони всі базуються абсолютно на брехливих, помилкових основах Причому все це говориться у такій брудній, пересипаній лайкою мові стосовно європейців, українців, американців. А в кожній другій-третій фразі - шантаж ядерною зброєю. Як до цього треба ставитися? Тому що я прекрасно розумію, що людина, яка читає і бачить це все, її охоплює переляк та страх. Якщо подивитися оці речі, вони всі базуються абсолютно на брехливих, помилкових основах. По-перше, що Україна і Європа - це зло для всього світу. Україна і Європа - це те, що приносило тільки нещастя всьому світу. Чомусь звинувачуються і одні, і другі у тому, що вони, а не Сталін, розпочали Другу світову війну. Тобто це насправді така купа брехливого лайна, яка переплітається для того, щоб ствердити тих, хто вже прийняв позицію рашистів, і атакувати з такою жорсткістю, щоб ті, хто готуються навіть до якогось діалогу, одразу впали на живіт і почали совати ніжками, як кажуть в епосах.Тобто це такий інструмент страху для Європи, України та США. І при тому використовується ще й внесення таких тріщин, як, скажімо, США у війну втягнула Європа, тому Європа зло, треба позбавити Америку цього зла, яке завжди тягне в усі конфлікти. Ще раз скажу, що Наришкін (очільник служби зовнішньої розвідки РФ) і Патрушев (помічник Путіна) озвучили те, що спирається на ці великого розміру брехливо-теоретичні речі , які сьогодні блукають в ключових європейських виданнях і фрагментарно переповзають у видання, які тиражуються в США. Я вже сказав: це і Вlооmbеrg, і Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, і навіть окремі цитати з'явились у Тhе Wаshіngtоn Роst. Причому ці фрази приписуються чомусь Путіну, але насправді вони належать сатрапам. Хоча не можу сказати, що Суслов і Караганов - це останні люди в Росії. Вони входять у так звану президентську раду і "їздять по вухах" і Путіну, і Наришкіну, і Патрушеву. Слід розуміти, що за всім цим матеріалом стоїть продовження однієї тези, яку сьогодні треба пояснювати Європі та США, і це лише перехідний етап реалізації ключової ідеї, якою завжди хворіла московська шантрапа, - знищення українців і України. Вашингтон весь час кульгає на компроміс Роз'яснення цієї ситуації зараз немає, Вашингтон весь час кульгає на компроміс. Ми слухаємо Марка Рубіо чи Реткліффа, які кажуть: "Нас завели у глухий кут, ми фінансуємо глухий кут, тому сторони мають йти на компроміс". Вони не розуміють, що на сьогодні ні на який компроміс Путін йти не буде. Бо те, що я вам змалював, є не що інше, як просто знищення України та українців. І це у Вашингтоні мають розуміти. Очевидно, що вся купа цього лайна - це спроба вибудувати інформаційною артпідготовкою стартову позицію для першого контакту між Москвою і Вашингтоном. Розуміємо, чому РФ намагається максимально підіймати планку, градус своїх канібальських вимог. А чим Кремль може посилити ультимативні апетити? Тут я пропоную звернутися за відповіддю до того, про що пише Караганов у своїй статті "Зламати хребет Європи", де абсолютно чітко розписане продовження ядерного шантажу. Щобільше, там знову згадується тема з "Орешником". Також там є вказівки на необхідність кардинальної зміни ядерної доктрини, нарощування наступального потенціалу на лінії фронту і продовження наступу найближчі місяці. До речі, ця цифра не випадково співпадає з темою "9 травня", бо там вказано на три й чотири наступні місяці, а може й пів року, посилити наступ на лінії фронту. Там є речі, які стосуються посилення в цьому плані співпраці з Іраном і Китаєм. Очевидно, що там є речі, які стосуються використання гібридних атак по Європі й по світу в цілому. Якщо говорити про "артпідготовку" Кремля до початку якогось діалогу, то він буде використовувати силу, що характерно було завжди й не тільки для такого інституту як переговори, а навіть для кожного раунду переговорів, адже Москва завжди використовувала фактор сили, щоб тиснути на учасників переговорів. Я відверто кажу про це, бо був учасником Мінського процесу і бачив навіть графіки посилення артобстрілів українських позицій Я відверто кажу про це, бо був учасником Мінського процесу і бачив навіть графіки посилення артобстрілів українських позицій напередодні переговорів. Буквально за добу це активізувалося. Тому на сьогодні весь світ буде знаходитися під таким інформаційним шаленим тиском. А матеріали, які я вам щойно озвучив, це, скажімо, для вчених, для людей, які працюють у державній системі. А що зараз робиться у соціальних мережах, то там просто ці матеріали рвуть на шматки з цими всіма посилами, переляками, війною. І невипадково у США навіть Реткліфф у своєму першому ексклюзивному інтерв'ю артикулює позицію, що для нас головний противник - це Китай, а не Росія, тому що відлагоджується процедура переговорного процесу, тобто це така свого роду процедура загравання. Сюди ж лягає й інтерв'ю Марка Рубіо, який, до речі, єдиний серед офіційних осіб американської сторони говорить про двосторонній компроміс, але він його не розшиває, причому робить декілька пасів у бік Росії, заявляючи про те, що ми перебуваємо у колі неправдивого розуміння інформації. Хоча, виходячи з того, що він говорить, то не можна сказати, що він володіє добре інформацією щодо перебігу подій у загальноєвропейській ситуації. Мене дещо дивує, адже він проходив достатньо серйозне брифінгування з колишньою адміністрацією, про що неодноразово заявляли і Ентоні Блінкен, і співробітники державного департаменту. Але кон'юнктура ситуації його змушує так говорити. Однак його академічна мова набагато більше дозволяє говорити про те, що США поступово розвертаються в бік України. Група переговорників, про яких говорять у Кремлі та намагання делегітимізувати нашу українську владу. Тобто з одного боку вони говорять про групи перемовників, а з другого - підважують легітимність нашої влади, але не всю, тобто парламент залишають у межах певного переговорного поля. Це є складова тієї інформаційної атаки, тому що ви зараз подивитеся на соціальні мережі, YоuТubе та інші джерела, де фактично звучать ці тези - "відома держава", "відомий конфлікт у Східній Європі", "відома нелегітимна особа". Це все крутиться, і ви абсолютно правильно артикулюєте ситуацію. Це спроба делегітимізувати Україну та українську владу для того, щоб запустити перед чи під час переговорного процесу ще й виборчий процес. Як ви розумієте, перебуваючи нині у стані напруги стосовно того, як буде вести себе адміністрація Дональда Трампа під тиском політичної ситуації з протистоянням політичних сил, то ідея гібридної війни, розроблена начальником штабу РФ, є блискучим варіантом розриву ззовні та зсередини України. Це брехня, яка не відповідає дійсності, а суть її - підірвати легітимність України як держави Тому я вже багатьом, хто мені надсилав ці матеріали, пояснював, щоб не рефлексували на це, не тиражували ці речі. Мало того, треба пояснювати, що це брехня, яка не відповідає дійсності, а суть її - підірвати легітимність України як держави. Сюди відносяться ідеї Наришкіна, позиція Патрушева по цих усіх питаннях, які пов'язані з міжнародними конференціями, тому що це все буде викидатися в інформаційний простір. Сюди відносяться ідеї щодо нелегітимності нинішніх очільників України для ведення переговорного процесу. Сюди відноситься твердження все, що вони підпишуть, буде нелегітимне. Все це буде пічкатися і в слабкі суспільства, і у Вашингтон, в якого сьогодні явно підсіла інтелектуальна можливість, щоб розібратися в цих усіх моментах. І це відчувається у твердженнях, які йдуть звідти стосовно розуміння ситуації, яка розвивалася в Україні, починаючи з 2014 року. Хоча б візьміть ситуацію з твердженням Рубіо стосовно повернення до подій 2012 року, тобто вони навіть хронологічно поки що не орієнтуються чи це 2012 рік, чи 2014, чи 2022 рік. Завдаватиметься колосальний гібридний удар по Європі Для цього треба певний час, щоб відповідні служби відпрацювали ці перебіги подій і дали насамперед розуміння логіки того процесу, який відбувався в Україні. Для початку вже добре, що вони розуміють, що все це почалося не у 2022 році. Але очевидно, що ця дезінформаційна лінія, ця атака буде зараз посилюватися. І це важливо пояснювати й суспільству, і нашим партнерам, і нашим союзникам. І ще одна дуже важлива річ - завдаватиметься колосальний гібридний удар по Європі. Зверніть увагу, як комбінується атака по фізичних особах, обрив кабелів, обрив енергокомунікацій, пожежі на підприємствах, пожежі на комунікаційних системах, авіаційних перевезеннях. Я вже не кажу про такі речі як графіті на стінах столиць Європи та заворушеннями під час спортивних змагань. Також це і безпілотники, які з'являються по європейських столицях. Зрозуміло, що це необхідно не лише роз'яснювати та пояснювати, а треба й діяти. Зазначу, що тільки місяць тому НАТО прийняло рішення про створення моніторингової ескадри у Балтійському морі, де вже близько восьми разів обриваються комунікаційні системи. Тільки зараз генеральним секретарем НАТО було дано вказівку і прийнято рішення, щоб була організована експедиційна група з флотів декількох країн, яка буде моніторити ситуацію у Балтійському морі. Ви дуже делікатно, але надзвичайно правильно відзначили, що Росія розраховувала б на створення внутрішньо українського конфлікту. Вибори - це один момент, а також підживлення певного внутрішнього конфронтаційного нерозуміння в Україні. І тут ми маємо справу генералів, справу Порошенка. У мене є побоювання, що на тому ми не закінчимо. Що з тим усім? Тут є перше і найслабше місце, що воєнно-політичне керівництво України не веде діалог з усіх питань, які ми з вами щойно обговорили, ні з політичними партіями, ні з парламентом, та й вже годі говорити про суспільство. Я можу тиждень, не зупиняючись, говорити в деталях про те, яку позицію займає Вашингтон. Вони тільки розсілися по кабінетах, але їхня позиція вже відома. Чи вона досконала, чи недосконала, але є позиція, яка змінюється. Те ж саме ми можемо зараз говорити про те, що хоче наш ворог. Але найкуціше ми можемо з вами говорити про те, яка позиція українського керівництва. Якщо вона залишилася на рівні передноворічного плану перемоги президента Зеленського, то над цим треба працювати, тому що його треба адаптувати до нинішньої адміністрації з розумінням того, що у цій ситуації треба змінювати. Як ви бачите, ворог завдає дуже сильних ударів всередині країни, які пов'язані з конституційністю процесу, виборами, політичними процесами Як ви бачите, ворог завдає дуже сильних ударів всередині країни, які пов'язані з конституційністю процесу, виборами, політичними процесами. Тут посилитися можна за рахунок того, що влада та опозиція міцніше починають співпрацювати, тобто те, що називається уряд національної єдності. Це зрозумілі всім і відомі елементи політичної структури в державі: взаємодія президента, парламенту, уряду, інформаційна спрямованість певних речей, діалоги з суспільством. Над цим усім треба працювати для того, щоби приїхавши у Вашингтон на зустріч із президентом США Дональдом Трампом, сказати: "Ось, наша позиція - перше, друге, третє. Наші аргументи - перше, друге, третє, четверте. Наше суспільство веде себе ось таким чином, тому в цьому відношенні необхідний діалог". Діалог насамперед на політичному рівні, який би оформлявся у вигляді певних матеріалів та статей. Я сам сьогодні ставив собі питання стосовно того, а скільки у нас є матеріалів подібних тим, які ворог зараз розсилає? Одиниці! Це одиниці, з якими необхідно працювати. Потрібне ширше залучення людей у ці кола, треба їхня публічність для того, щоб все проговорювалося на ці брехливі посили, якими живе Москва, і давалися відповіді по цих складових. У цій ситуації питання внутрішньої консолідованості, внутрішньої стабільності, конституційності, легітимності - супер і супер важливо, тому що я чую у Вашингтоні, що підтримка української влади на сьогодні на рівні 10% - це брехня. Звідки вони це беруть? А беруть це із російських засобів масової інформації, які атакують їх по всіх складових. Тому в цьому відношенні діалог є дуже важливим. Щодо речей, які ви назвали і щодо Порошенка, і щодо генералів, очевидно, що десь ця річ була кимось спровокована, бо вона дуже чітко лягає у цю ситуацію з дестабілізацією всередині України. Треба усвідомлювати те, що в системі державної влади України ще залишилася ціла низка контрагентів І воно дуже сильно стріляє в політичну надбудову, на те, що називається легітимність, на взаємодію між Збройними Силами, Силами оборони та політичним керівництвом держави. Явно ці речі підігрують ворогу. І тому в цьому відношенні треба бути максимально виваженим і розуміти, що ти робиш. А також треба усвідомлювати те, що в системі державної влади України ще залишилася ціла низка контрагентів, які будуть провокувати систему на подібні дії. Одна справа - коли відома дама "мочила", даруйте за цей сленг, генералів, а зовсім інше - коли їх починають "мочити" державні структури. Зверніть увагу, що в багатьох випадках прізвища співпадають. Причому треба розуміти, що серед винуватців ці "граблі" в посттоталітарній системі, якою є Україна, можуть загребти взагалі все те, що тільки проростає як майбутнє, як живе, як важливе для України, тому тут необхідна максимальна компетентність. І якщо є якісь претензії, то вони мають бути опубліковані, озвучені, а не просто десь нишком відбувається якийсь процес.

Запустили надзвичайно потужну дезінформаційну кампанію, намагаються посіяти певні сподівання серед нашого зболеного народу, навіть викинули так званий план-графік проведення мирних перемовин з РФ, виходячи на конкретні дати та події. На вашу думку, хто за цим може стояти й з якою метою? І наскільки зараз є реалістичним просування в бік перемовин?Для того, щоб ствердитись у позиції, що це фальшивки, варто лише співставити ці графіки з офіційними матеріалами, які озвучуються у Вашингтоні. Зокрема, інтерв'ю державного секретаря Марка Рубіо, нового керівника ЦРУ Реткліффа, в яких абсолютно чітко зазначається, що на сьогодні, по суті, йде розробка підходів не до переговорного процесу, не опрацьовується зміст документів, а поки що для того, щоб відбулися якісь контакти.Тобто співставляти план-графік і визначати метою 9 травня чи липень, чи літо, то на сьогодні – перебільшувати можливість такого прискореного режиму. І це дуже добре видно і з інтерв'ю, яке дав державний секретар США, де дуже ретельно обговорюється складність проблеми й говориться про підходи. Причому ці підходи поки що дуже далекі, які поки мають характер виходу із тих мітингів, які були під час виборчої кампанії.Говорити про те, що вже США відпрацювали перший діалог та взагалі готові до цього діалогу, - передчасно. Бо насправді ці дві тези, які звучать, що "Трамп хоче миру" і "Сторони мають йти на компроміс", - абсолютно нічого не означають.На фоні цього іде посилена дезінформаційна атака Російської Федерації по Україні, Європі й Сполучених Штатах Америки. Сигналами такої атаки є матеріали, які були розміщені в італійській і німецькій пресі, - інтерв'ю одного з ідеологів нинішнього режиму і курсу рашистської Московії Дмитра Суслова, зокрема в італійському виданні Соrrіеrе dеllа Sеrа.А щодо мастодонтів цієї політики, то російське видання "Россия в глобальном мире" розмістило матеріал Сергія Караганова (російський політолог і економіст) під заголовком "Зламати хребет Європі". І, як видно із цих матеріалів, які непоодинокі, їхні складові розійшлися по світовій пресі - і у Вlооmbеrg, і у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs - це короткі вирізки з інтерв'ю Суслова та зі статті Караганова.Мене тільки дивує те, що ні Вlооmbеrg, ні Тhе Nеw Yоrk Тіmеs не посилаються на джерела, бо це взято з двох джерел, італійської газети Соrrіеrе dеllа Sеrа і російського видання "Россия в глобальном мире", з яких можна навіть цитувати. Однак, чомусь, ці матеріали вкладаються в уста московського фюрера.Поговорімо про параметри - і Сусловський, і Карагановський, і загалом про порядок денний, який у силовий спосіб намагається нав'язати Росія. Розуміємо, що Дональд Трамп має перед собою дві перспективи: так звана добра угода і так звана погана угода.Що стосується параметрів, то, як кажуть сьогодні європейські, американські фахівці та аналітики, - це такий крайній погляд, суть якого полягає у тому, що Путін буде вимагати, щоб фактично вся лівобережна Україна і ті території, які на сьогодні є окупованими, деталі поки що не вказуються, ввійшли до складу Російської Федерації. Щодо України, то вона має бути утворена з частин Західної та Правобережної України, як там використовується теза - нейтральна держава, над якою навіть закриті польоти, тобто немає ні військової, ні цивільної авіації. Щобільше, у цього утворення немає армії та зброї. Ба більше, це утворення позбавлено будь-яких контактів, співпраці з Західним світом. Зрозуміло, що ніякого членства в НАТО та ЄС. А це виглядає приблизно так: резервація для українців, як там написано, які не хочуть бути у складі Російської Федерації та виконувати закони Російської Федерації.І підпирається цей концепт жупелом того, що "ми будемо використовувати ядерну зброю і зламаємо хребет Європі". Мало того, Європа усувається від будь-якого процесу. Європи нема у переговорах, ніякого Європейського Союзу не повинно існувати.Що стосується Сполучених Штатів Америки, то якщо вони хочуть з честю вийти з цієї ситуації, Росія їм допоможе вийти, а Штати мають погодитися на всі умови, які запропонує Росія у цих ідіотських коротких рисах, про які я щойно розказав.Причому все це говориться у такій брудній, пересипаній лайкою мові стосовно європейців, українців, американців. А в кожній другій-третій фразі - шантаж ядерною зброєю.Як до цього треба ставитися? Тому що я прекрасно розумію, що людина, яка читає і бачить це все, її охоплює переляк та страх.Якщо подивитися оці речі, вони всі базуються абсолютно на брехливих, помилкових основах. По-перше, що Україна і Європа - це зло для всього світу. Україна і Європа - це те, що приносило тільки нещастя всьому світу. Чомусь звинувачуються і одні, і другі у тому, що вони, а не Сталін, розпочали Другу світову війну.Тобто це насправді така купа брехливого лайна, яка переплітається для того, щоб ствердити тих, хто вже прийняв позицію рашистів, і атакувати з такою жорсткістю, щоб ті, хто готуються навіть до якогось діалогу, одразу впали на живіт і почали совати ніжками, як кажуть в епосах.Тобто це такий інструмент страху для Європи, України та США. І при тому використовується ще й внесення таких тріщин, як, скажімо, США у війну втягнула Європа, тому Європа – зло, треба позбавити Америку цього зла, яке завжди тягне в усі конфлікти.Ще раз скажу, що Наришкін (очільник служби зовнішньої розвідки РФ) і Патрушев (помічник Путіна) озвучили те, що спирається на ці великого розміру брехливо-теоретичні речі , які сьогодні блукають в ключових європейських виданнях і фрагментарно переповзають у видання, які тиражуються в США. Я вже сказав: це і Вlооmbеrg, і Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, і навіть окремі цитати з'явились у Тhе Wаshіngtоn Роst. Причому ці фрази приписуються чомусь Путіну, але насправді вони належать сатрапам.Хоча не можу сказати, що Суслов і Караганов - це останні люди в Росії. Вони входять у так звану президентську раду і "їздять по вухах" і Путіну, і Наришкіну, і Патрушеву. Слід розуміти, що за всім цим матеріалом стоїть продовження однієї тези, яку сьогодні треба пояснювати Європі та США, і це лише перехідний етап реалізації ключової ідеї, якою завжди хворіла московська шантрапа, - знищення українців і України.Роз'яснення цієї ситуації зараз немає, Вашингтон весь час кульгає на компроміс. Ми слухаємо Марка Рубіо чи Реткліффа, які кажуть: "Нас завели у глухий кут, ми фінансуємо глухий кут, тому сторони мають йти на компроміс". Вони не розуміють, що на сьогодні ні на який компроміс Путін йти не буде. Бо те, що я вам змалював, є не що інше, як просто знищення України та українців. І це у Вашингтоні мають розуміти.Очевидно, що вся купа цього лайна - це спроба вибудувати інформаційною артпідготовкою стартову позицію для першого контакту між Москвою і Вашингтоном.Розуміємо, чому РФ намагається максимально підіймати планку, градус своїх канібальських вимог. А чим Кремль може посилити ультимативні апетити?Тут я пропоную звернутися за відповіддю до того, про що пише Караганов у своїй статті "Зламати хребет Європи", де абсолютно чітко розписане продовження ядерного шантажу. Щобільше, там знову згадується тема з "Орешником". Також там є вказівки на необхідність кардинальної зміни ядерної доктрини, нарощування наступального потенціалу на лінії фронту і продовження наступу найближчі місяці. До речі, ця цифра не випадково співпадає з темою "9 травня", бо там вказано на три й чотири наступні місяці, а може й пів року, посилити наступ на лінії фронту.Там є речі, які стосуються посилення в цьому плані співпраці з Іраном і Китаєм. Очевидно, що там є речі, які стосуються використання гібридних атак по Європі й по світу в цілому. Якщо говорити про "артпідготовку" Кремля до початку якогось діалогу, то він буде використовувати силу, що характерно було завжди й не тільки для такого інституту як переговори, а навіть для кожного раунду переговорів, адже Москва завжди використовувала фактор сили, щоб тиснути на учасників переговорів.Я відверто кажу про це, бо був учасником Мінського процесу і бачив навіть графіки посилення артобстрілів українських позицій напередодні переговорів. Буквально за добу це активізувалося. Тому на сьогодні весь світ буде знаходитися під таким інформаційним шаленим тиском. А матеріали, які я вам щойно озвучив, це, скажімо, для вчених, для людей, які працюють у державній системі. А що зараз робиться у соціальних мережах, то там просто ці матеріали рвуть на шматки з цими всіма посилами, переляками, війною.І невипадково у США навіть Реткліфф у своєму першому ексклюзивному інтерв'ю артикулює позицію, що для нас головний противник - це Китай, а не Росія, тому що відлагоджується процедура переговорного процесу, тобто це така свого роду процедура загравання.Сюди ж лягає й інтерв'ю Марка Рубіо, який, до речі, єдиний серед офіційних осіб американської сторони говорить про двосторонній компроміс, але він його не розшиває, причому робить декілька пасів у бік Росії, заявляючи про те, що ми перебуваємо у колі неправдивого розуміння інформації. Хоча, виходячи з того, що він говорить, то не можна сказати, що він володіє добре інформацією щодо перебігу подій у загальноєвропейській ситуації.Мене дещо дивує, адже він проходив достатньо серйозне брифінгування з колишньою адміністрацією, про що неодноразово заявляли і Ентоні Блінкен, і співробітники державного департаменту. Але кон'юнктура ситуації його змушує так говорити. Однак його академічна мова набагато більше дозволяє говорити про те, що США поступово розвертаються в бік України.Група переговорників, про яких говорять у Кремлі та намагання делегітимізувати нашу українську владу. Тобто з одного боку вони говорять про групи перемовників, а з другого - підважують легітимність нашої влади, але не всю, тобто парламент залишають у межах певного переговорного поля.Це є складова тієї інформаційної атаки, тому що ви зараз подивитеся на соціальні мережі, YоuТubе та інші джерела, де фактично звучать ці тези - "відома держава", "відомий конфлікт у Східній Європі", "відома нелегітимна особа". Це все крутиться, і ви абсолютно правильно артикулюєте ситуацію. Це спроба делегітимізувати Україну та українську владу для того, щоб запустити перед чи під час переговорного процесу ще й виборчий процес.Як ви розумієте, перебуваючи нині у стані напруги стосовно того, як буде вести себе адміністрація Дональда Трампа під тиском політичної ситуації з протистоянням політичних сил, то ідея гібридної війни, розроблена начальником штабу РФ, є блискучим варіантом розриву ззовні та зсередини України.Тому я вже багатьом, хто мені надсилав ці матеріали, пояснював, щоб не рефлексували на це, не тиражували ці речі. Мало того, треба пояснювати, що це брехня, яка не відповідає дійсності, а суть її - підірвати легітимність України як держави.Сюди відносяться ідеї Наришкіна, позиція Патрушева по цих усіх питаннях, які пов'язані з міжнародними конференціями, тому що це все буде викидатися в інформаційний простір. Сюди відносяться ідеї щодо нелегітимності нинішніх очільників України для ведення переговорного процесу. Сюди відноситься твердження – все, що вони підпишуть, буде нелегітимне.Все це буде пічкатися і в слабкі суспільства, і у Вашингтон, в якого сьогодні явно підсіла інтелектуальна можливість, щоб розібратися в цих усіх моментах. І це відчувається у твердженнях, які йдуть звідти стосовно розуміння ситуації, яка розвивалася в Україні, починаючи з 2014 року.Хоча б візьміть ситуацію з твердженням Рубіо стосовно повернення до подій 2012 року, тобто вони навіть хронологічно поки що не орієнтуються чи це 2012 рік, чи 2014, чи 2022 рік.Для цього треба певний час, щоб відповідні служби відпрацювали ці перебіги подій і дали насамперед розуміння логіки того процесу, який відбувався в Україні. Для початку вже добре, що вони розуміють, що все це почалося не у 2022 році. Але очевидно, що ця дезінформаційна лінія, ця атака буде зараз посилюватися. І це важливо пояснювати й суспільству, і нашим партнерам, і нашим союзникам.І ще одна дуже важлива річ - завдаватиметься колосальний гібридний удар по Європі. Зверніть увагу, як комбінується атака по фізичних особах, обрив кабелів, обрив енергокомунікацій, пожежі на підприємствах, пожежі на комунікаційних системах, авіаційних перевезеннях. Я вже не кажу про такі речі як графіті на стінах столиць Європи та заворушеннями під час спортивних змагань. Також це і безпілотники, які з'являються по європейських столицях. Зрозуміло, що це необхідно не лише роз'яснювати та пояснювати, а треба й діяти.Зазначу, що тільки місяць тому НАТО прийняло рішення про створення моніторингової ескадри у Балтійському морі, де вже близько восьми разів обриваються комунікаційні системи. Тільки зараз генеральним секретарем НАТО було дано вказівку і прийнято рішення, щоб була організована експедиційна група з флотів декількох країн, яка буде моніторити ситуацію у Балтійському морі.Ви дуже делікатно, але надзвичайно правильно відзначили, що Росія розраховувала б на створення внутрішньо українського конфлікту. Вибори - це один момент, а також підживлення певного внутрішнього конфронтаційного нерозуміння в Україні. І тут ми маємо справу генералів, справу Порошенка. У мене є побоювання, що на тому ми не закінчимо. Що з тим усім?Тут є перше і найслабше місце, що воєнно-політичне керівництво України не веде діалог з усіх питань, які ми з вами щойно обговорили, ні з політичними партіями, ні з парламентом, та й вже годі говорити про суспільство.Я можу тиждень, не зупиняючись, говорити в деталях про те, яку позицію займає Вашингтон. Вони тільки розсілися по кабінетах, але їхня позиція вже відома. Чи вона досконала, чи недосконала, але є позиція, яка змінюється. Те ж саме ми можемо зараз говорити про те, що хоче наш ворог. Але найкуціше ми можемо з вами говорити про те, яка позиція українського керівництва. Якщо вона залишилася на рівні передноворічного плану перемоги президента Зеленського, то над цим треба працювати, тому що його треба адаптувати до нинішньої адміністрації з розумінням того, що у цій ситуації треба змінювати.Як ви бачите, ворог завдає дуже сильних ударів всередині країни, які пов'язані з конституційністю процесу, виборами, політичними процесами. Тут посилитися можна за рахунок того, що влада та опозиція міцніше починають співпрацювати, тобто те, що називається уряд національної єдності. Це зрозумілі всім і відомі елементи політичної структури в державі: взаємодія президента, парламенту, уряду, інформаційна спрямованість певних речей, діалоги з суспільством.Над цим усім треба працювати для того, щоби приїхавши у Вашингтон на зустріч із президентом США Дональдом Трампом, сказати: "Ось, наша позиція - перше, друге, третє. Наші аргументи - перше, друге, третє, четверте. Наше суспільство веде себе ось таким чином, тому в цьому відношенні необхідний діалог". Діалог насамперед на політичному рівні, який би оформлявся у вигляді певних матеріалів та статей.Я сам сьогодні ставив собі питання стосовно того, а скільки у нас є матеріалів подібних тим, які ворог зараз розсилає? Одиниці! Це одиниці, з якими необхідно працювати. Потрібне ширше залучення людей у ці кола, треба їхня публічність для того, щоб все проговорювалося на ці брехливі посили, якими живе Москва, і давалися відповіді по цих складових.У цій ситуації питання внутрішньої консолідованості, внутрішньої стабільності, конституційності, легітимності - супер і супер важливо, тому що я чую у Вашингтоні, що підтримка української влади на сьогодні на рівні 10% - це брехня. Звідки вони це беруть? А беруть це із російських засобів масової інформації, які атакують їх по всіх складових. Тому в цьому відношенні діалог є дуже важливим.Щодо речей, які ви назвали і щодо Порошенка, і щодо генералів, очевидно, що десь ця річ була кимось спровокована, бо вона дуже чітко лягає у цю ситуацію з дестабілізацією всередині України. І воно дуже сильно стріляє в політичну надбудову, на те, що називається легітимність, на взаємодію між Збройними Силами, Силами оборони та політичним керівництвом держави. Явно ці речі підігрують ворогу. І тому в цьому відношенні треба бути максимально виваженим і розуміти, що ти робиш.А також треба усвідомлювати те, що в системі державної влади України ще залишилася ціла низка контрагентів, які будуть провокувати систему на подібні дії. Одна справа - коли відома дама "мочила", даруйте за цей сленг, генералів, а зовсім інше - коли їх починають "мочити" державні структури. Зверніть увагу, що в багатьох випадках прізвища співпадають.Причому треба розуміти, що серед винуватців ці "граблі" в посттоталітарній системі, якою є Україна, можуть загребти взагалі все те, що тільки проростає як майбутнє, як живе, як важливе для України, тому тут необхідна максимальна компетентність. І якщо є якісь претензії, то вони мають бути опубліковані, озвучені, а не просто десь нишком відбувається якийсь процес. 

Про це пише СNN із посиланням на власні джерела.Зазначено, що Гренелл та Мадуро мають зустрітись у Венесуелі й обговорити депортацію нелегальних венесуельських мігрантів зі Штатів. За словами джерел телеканалу, очікується, що сторони також порушать питання декількох затриманих американців у Венесуелі.СNN додає: зустріч має відбутися сьогодні, 31 січня.Водночас підкреслюється: Гренелл після інавгурації Трампа неодноразово зустрічався з опозицією Венесуели і, за словами співрозмовника телеканалу, цього разу він теж проведе зустріч.Вибори у Венесуелі - 202429 липня минулого року виборча комісія Венесуели оголосила переможця дострокових президентських виборів. Ним став виконувач обов’язків президента, віцепрезидент за каденції Уґо Чавеса Ніколас Мадуро. Після цього в кількох містах Венесуели спалахнули протести.Панама оголосила, що тимчасово призупиняє всі дипвідносини з Венесуелою до аналізу голосування на президентських виборах. Керівництво низки країн Латинської Америки висловило сумніви щодо достовірності підрахунку. Тоді президент США Джо Байден і лідер Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва погодилися, що Венесуела повинна оприлюднити детальні дані голосування з президентських виборів.31 липня міністр закордонних справ Перу Хав'єр Гонсалес-Олаечеа оголосив, що його уряд визнає опозиційного кандидата Едмундо Гонсалеса Уррутію обраним президентом Венесуели.31 липня Угорщина ветувала спільну заяву країн Європейського Союзу щодо результатів виборів президента у Венесуелі. Своєю чергою тодішній високий представник ЄС Жозеп Боррель заявив, що блок не буде визнавати результати виборів, поки не підрахують всі голоси. У МЗС Угорщини заперечували, що ветували спільну заяву.Згодом тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що Штати визнали опозиційного кандидата на посаду президента Венесуели Гонсалеса переможцем виборів.5 серпня стало відомо, що Євросоюз не визнає перемогу Мадуро на виборах президента Венесуели.Пізніше президент Панами Хосе Рауль Муліно  запропонував  сприяти від’їзду Мадуро до третьої країни після виборів. Той дав різку відмову і розкритикував таку ідею.За 10 днів до вступу Трампа на посаду президента США адміністрація Джо Байдена збільшила до $25 млн винагороду за інформацію, яка сприятиме арешту Мадуро.

Колишній держсекретар США Ентоні Блінкен після повномасштабного вторгнення РФ в Україну нібито підтримував ідею вбити Путіна. Про це розповів журналіст Такер Карлсон у бесіді зі своїм колегою Меттом Таїббі. Кремль зреагував швидко. Речник "потенційної жертви" Дмитро Пєсков закликав ставитися до заяви Карлсона "аккуратно". А от спікер Держдуми В'ячеслав Володін акуратним не був: пригрозив ядерною війною і закликав притягти до відповідальності експрезидента США Джо Байдена. Що у Карлсона на язику Жодних доказів Карлсон не навів. Його версія суперечлива. Припустімо, представники спецслужб могли, жартома чи всерйоз, обговорювати цю ідею. Якщо держсекретар США був нібито зацікавлений у розпалюванні війни, він мав би бажати Путіну довгих років життя. Якщо ж Блінкен волів не допустити повномасштабного вторгнення РФ на територію України, у нього було 4 роки на усвідомлення ролі чинного господаря Кремля у конфлікті та на його нейтралізацію. Та й висловлювався Такер Карлсон плутано. З прямого перекладу його слів складно зрозуміти, що саме він мав на увазі. Однак, як на невибагливу публіку, головне пролунало - "убити Путіна". Швидко до столу! У США одкровення Карлсона гучного резонансу не мали. В Україні їх сприйняли як головний козир Дональда Трампа - посилити у Путіна страх за своє життя. "Байден і Блінкен точно не схожі на тих, котрі готові були дати такий наказ, - наголосив політолог Тарас Загородній. - А Трамп дуже схожий. Генерал Сулеймані з Ірану, по якому прилетіла американська ракета за президентства Трампа, свідок тому". На думку політолога Вадима Денисенка, нинішній президент США по всіх фронтах піднімає ставки. І зараз Білий дім чекає погоджених від Росії "розумних" компромісів. "Судячи з усього, в Білому домі вважають, що варіантів у Путіна не погодитися майже немає", - зазначив експерт. Як петляє агресор Днями у британських медіа опублікували розсекречені дані про підготовку війни із Кубою, в яких стверджувалося, що в адміністрації президента Кеннеді пропонували вбивства заради провокування бойових дій, але він відмовився, - звернув увагу політолог Ігор Чаленко. Він зазначив, що дуже зручно було вкинути це в інформаційний простір перед заявою Такера Карлсона. "Проводиться паралель: якщо тоді адміністрація президента США пропонувала убивства - чому не може нині? На мою думку, це ще і внутрішньоамериканська політична боротьба між демократами і республіканцями", - переконаний експерт. Він упевнений, що така конспірологія триватиме, "сенсації" використовуватиме російська пропаганда. У тому числі - на дестабілізацію інформпростору країн Заходу зі США включно. Кров'ю за крицю Бо Росія роздратована рішучими намірами Заходу щодо Україні й готувала у липні 2024 року ліквідацію глави німецького концерну Rhеіnmеtаll Арміна Паппергера. Про це заявив помічник генсека НАТО Джеймс Аппатурай під час розгляду на засіданні комітету Європартаменту загроз гібридної війни. Паппергер і досі живий тільки тому, що плани були зірвані розвідками США і Німеччини. Водночас Аппатурай наголосив - під прицілом керівники інших європейських підприємств, котрі можуть або вже виробляють зброю і товари оборонного призначення. На думку помічника генсека НАТО, в такий спосіб країна-агресорка хотіла залякати виробників озброєння і підірвати підтримку України. Російська версія Європи Передбачалися трощі поїздів, підпали, напади на власність політиків, погрози з метою організувати вбивства лідерів галузі, додав деталей Аппатурай, адже викрито щнайменше 100 змов, про котрі не говорять публічно. Паппергер вважає, що "такі країни як Росія, не дуже задоволені, тому що, ми як найбільший у світі виробник боєприпасів великого калібру допомагаємо західним країнам захистити себе". Нині Паппергер під захистом поліції. Офіційно і неофіційно Цікаво, що Кремль швидко зреагував на офіційну заяву Карлсона, але не коментує по суті перше офіційне підтвердження від НАТО плану вбити керівника німецького оборонного концерну. "Не має достатньої аргументації", - наполягає Пєсков. В Україні до кривавих планів Росії поставилися серйозно. Частково вони пояснюють гальмування збройної допомоги Україні. Зокрема, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу Олексій Паніч звернув увагу на розповідь Аппатурая про дії тодішнього президента США після того, як були виявлені вибухові пристрої у багажі, призначеному для перевезення літаками DНL. Тоді, за словами Аппатурая, Байден зателефонував Путіну, сказав, що "це занадто", і попросив припинити. "І це припинилося. Чудова історія, правда? Вгадайте з трьох раз, чи були у Путіна зустрічні прохання щодо збройної допомоги Україні й як на них реагував Байден. Ось така вона, сучасна політика", - зауважив Паніч. Інформаційна бомба Утім, викриті змови можуть бути на користь Росії. Аналітики Інституту вивчення війни (ІSW) вважають, що Кремль здійснює інформаційні атаки, оскільки Путін вважає Росію державою, котра веде гібридну війну безпосередньо з НАТО. Відтак шум у ЗМІ працює на її імідж і на залякування європейської спільноти. На доказ - погрози ядерною війною від Володіна. "Військове мислення" Відповісти на це Захід може тільки переходом на "військове мислення", заявив генсек НАТО Марк Рютте. Він закликав країн-членів Альянсу збільшувати видатки на оборону. "Загроза від Росії може здатися далекою, але запевняю вас - це не так", - наголосив він. НАТО стикається віч-на-віч із російською загрозою, зауважив політолог Ігор Чаленко. Експерт звернув увагу на пошкодження об'єктів і магістралей інфраструктури (дороги, кабелі, газогони), на масштабні кібератаки. "Схоже на те, що відбувалося в Україні перед вторгненням, - наголосив він. - Тому нині можна припускати, що Росія готує повномасштабне вторгнення до ЄС із відкриттям другого фронту. Європа починає реагувати, але занадто повільно".

Американський блогер і ведучий Такер Карлсон стверджує, що адміністрація колишнього президента США Джо Байдена нібито намагалася вбити російського диктатора Володимира Путіна, а колишній державний секретар США Ентоні Блінкен нібито «наполегливо домагався справжньої війни».

Журналіст стверджує, що колишній держсекретар США Ентоні Блінкен робив усе для того, щоб почалася справжня війна. Водночас Карлсон не навів конкретних доказів чи подробиць щодо ймовірної організації спроб замаху на російського президента.

Про це пише Вlооmbеrg з посилання на власні джерела.За даними співрозмовника агентства, в рамках поїздки Рубіо також планує відвідати Гватемалу, Сальвадор і Коста-Ріку.Ця поїздка стане першою для Рубіо після того, як у вівторок, 21 січня, він склав присягу як головний американський дипломат. Як пише Вlооmbеrg, поїздка підкреслює зосередженість Трампа на припиненні нелегальної міграції через Центральну Америку та депортації людей до їхніх рідних країн.У виданні зазначили, що зазвичай свої перші поїздки держсекретарі США здійснювали до геополітично важливих союзників країни. Зокрема, попередник Ентоні Блінкен їздив до Японії, а Рекс Тіллерсон – до Німеччини.Читайте також: Велика Америка: чи дійсно Трамп планує змінити карту світу та приєднати до США Гренландію, Канаду, Мексику та Панаму. ПояснюємоЗаяви Трампа щодо Панамського каналуНовообраний президент США Дональд Трамп в інавгураційній промові заявив про амбіції зробити Америку більшою. Зокрема, він пообіцяв взяти під контроль Панамський канал і висадитися на Марсі. У відповідь на це президент Панами Хосе Рауль Муліно заявив, що "Панамський канал є і залишатиметься панамським".Панама також надіслала генеральному секретарю ООН Антоніо Гутеррішу лист із застереженням щодо висловлювань Трампа. 

Зізнання високопосадовців, що сталися у переддень інавгурації нового президента США, кардинально змінюють сприйняття війни в Україні. Останнім високопосадовцем з адміністрації Джо Байдена із ким спілкувалися представники України, був держсекретар Ентоні Блінкен. Він несподівано поділився цікавими деталями роботи адміністрації Джо Байдена. В інтерв'ю американським медіа припустив, шо у найближчому майбутньому остаточного рішення по Україні не буде, оскільки "зависло" питання про статус тимчасово окупованих територій, від яких Росія, на його думку, навряд чи відмовиться. Водночас Блінкен припустив досягнення угоди про припинення вогню, але "має бути надійний чинник стримування". На думку Блінкена, новий президент США може скасувати важливі напрямки роботи адміністрації Байдена по Україні. У відповідь "прилетіло" - Тhе Nеw Yоrk Тіmеs звинуватила дипломата у продовженні війни в Україні. Видатний служитель У статті йдеться, про те, що минулого тижня він відвідав Париж "як тріумфатор" на хвилі ефекту від угоди Ізраїлю з ХАМАС. Президент Емманюель Макрон нагородив гостя найвищою нагородою - орденом Почесного легіону, і назвав "видатним служителем миру". Коли ж Ентоні Блінкен повернувся до Вашингтона, активісти звинуватили його у геноциді й військових злочинах. За що? Автори статті стверджують, що на ньому провина за загострення ситуації у низці гарячих точок, за вивід американських військ із Афганістану і за продовженні війни в Україні. "Коли наприкінці 2022 року голова Об'єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі припустив, шо Україна має скористатися успіхами на полі бою у мирних переговорах з Москвою, Блінкен наполіг на продовженні війни", - зазначається у статті. Байден не такий На прикладі конфліктів в Україні і на Близькому Сході NYТ стверджувала, що Ентоні Блінкен перебрав на себе повноваження міністра оборони, впливаючи на оборонні цілі США й підігруючи Ізраїлю, іноді всупереч інтересам Вашингтона. Наступними викинули компромат у журналі Тіmе, і вже не про Блінкена, а про Джо Байдена. Журналист Саймон Шустер, котрий свого часу написав серію статей про будні Офісу президента України, нині з посиланням на ексчлена Ради нацбезпеки США Еріка Гріна, стверджує, що перемога України ніколи не була метою президента США. Насправді Байден хотів, щоб наша держава вижила і збереглася як суверенна, США здобули бішьше союзників і не допустили прямого конфлікту Росії з НАТО. Ми свідомо не говорили про територіальні параметри, наголосив Грін, а фрази, котрі Білий дім уживав для опису своєї місії на той час, "підтримувати Україну стільки, скільки потрібно", також були спеціально розмитими. Бо, за словами співрозмовника, було неможливо Києву подолати Москву "навіть за всієї підтримки Заходу". Таким чином, згуртовуючи світ на боротьбу, Байден мав на увазі те, що захист України від Росії - не те саме, що перемога над Росією. "Тому і не дивно, якщо ця мета залишається далеко від досяжності Зеленського". - резюмує він. М'яке спростування Володимир Зеленський дедалі частіше критикував Захід за недостатню допомогу. Як аргумент його закиди використовує Саймон Шустер. Але офіційний Київ зробив низку кроків для спростування припущень, котрі компрометують Джо Байдена й Ентоні Блінкена. Так, головком ЗСУ Олександр Сирський вперше дав велике інтерв'ю, де заявив, що Путін у 2024 році втратив рекордні 434 тисячі бійців, у тому числі 150 тисяч загиблими, а загальна кількість втрат перевищила цей показник за 2022-2023 роки. Відтак відкидається твердження, шо восени 2022 року Україна мала максимально сприятливу позицію на полі бою. Підбили на злеті Водночас радник голови Офісу президента Михайло Подоляк закликає не силувати Україну до мирних переговорів, доки не буде переваги на полі бою. "Суть у тому, що тут немає простих і швидких рішень. Ініціативу треба контролювати. Її не можна віддавати Росії", - заявив він, майже дослівно повторюючи тези Блінкена. За словами Подоляка, офіційний Київ намагається переконати команду Трампа у тому, що Путін затіяв війну не стільки для захоплення територій, скільки для перерозподілу геополітичного впливу. Тhе Теlеgrарh звертає увагу на "задній хід", котрий дав Дональд Трамп стосовно своєї обіцянки закінчити війну в Україні за 24 години. Зараз він каже про декілька місяців, начебто спокусившись Нобелівською премією миру і під тиском страху через невдачу, на кшталт тієї, яку мав Байден в Афганістані. Гарно не вийшло - погано не страшно У компроматів цікавим є те, що вони доповнюють один одного, як пазли. Наприклад, твердження про продовження війни Блінкеном збігається з тим, що раніше писали про експрем'єра Великої Британії Бориса Джонсона. Джонсону ці слова пришпилювали до квітня 2022 року, у розпал Стамбульських переговорів. Нині в епіцентрі уваги Блінкен, тоді як Джонсон в одній з недавніх колонок закликав до припинення вогню. Схоже на політичні ігри, оскільки експрем'єр Британії вважається близьким до Дональда Трампа або до його оточення, а Блінкен - до Байдена. Укладення історичної угоди по Близькому Сходу 19 січня було затьмарене суперечкою чинного й обраного президентів США. Трамп приписав заслугу собі, Байден це спростував. Чи міг Ентоні Блінкен сприяти тому, щоб ця угода стала реальною не 19, а 20 січня? У такому разі, обраний президент виконав би одну зі своїх найгучніших обіцянок - поклав край війні. Не важливо, що Україну було б замінено Близьким Сходом, головне - термін. Натомість Блінкен зіграв на користь Байдена і нині отримує на горіхи від розлючених опонентів, хоча й намагається виправдатися. Хто кого "підвісив" Помітно, що викид компроматів працює на одну спільну мету, - привернути увагу до української тематики. І це видається природнім на тлі жорстких російських обстрілів та сплеску активності Європи у даному напрямку. Водночас Україна стала "болісною точкою" президентства Дональда Трампа ще до його початку. Він та його команда змушені виправдовуватися за "24 години", мовляв, усе виявилося складніше. Хоч би як там було, а це підриває довіру і до самого Трампа, і до його "миру через силу". Новий господар Білого дому опиниться на тонкій кризі, оскільки ще одна-дві зірвані обіцянки, - і його політична вага значно послабшає. А це підважить геополітичні перспективи. Нові ініціативи вже сприймаються скептично. Наслідком може бути втрата підтримки у Конгресі. Тому обраний президент США поспішає організувати телефонну розмову з Путіним. Можливо, технологи Трампа вважають, що факт бесіди додасть йому ваги й частково компенсує присмак від зірваної обіцянки закінчити війну в Україні до в'їзду у Білий дім. "В'єтнам" для Трампа Побоювання не безпідставні. Ексрадник Трампа Стів Беннон припускає, що президент зануриться в українські справи і може бути втягнений у війну Путіна. У такому разі конфлікт ризикує стати для нього "другим В'єтнамом". Вірогідно, тому у ЗМІ знову є зливи "мирних планів", обговорювати які, як і конкретні терміни, немає сенсу, вважає кандидат на посаду радника з нацбезпеки президента США Майк Волтц. В інтерв'ю СВS Nеws поідії в Україні він назвав "окопною війною часів Першої світової", котру треба припиняти якомога швидше. Однак зазначив, що конкретика відсутня, оскільки немає розуміння, між ким і ким мають відбутися переговори, які бодай попередні умови угоди. "Грубі слова" і "роздуми" Тим часом під каток компромату потрапив і Володимир Зеленський. Подкастер Лекс Фрідман, котрому він недавно дав велике інтерв'ю, розповів, що український президент, замість використати шанс донести сигнали готовності до переговорів, озвучив лише "грубі слова" на адресу Путіна і гарантів Будапештського меморандуму. Український дипломат Роман Безсмертний вважає, що будь-який матеріал у західних ЗМІ варто розглядати як "роздуми". "Там завжди посилання на джерела, які побажали залишитися невідомими. Насправді мирного плану немає і відбувається артпідготовка. Стосовно "перемога" чи "забезпечення суверенності". У Грудні 2023 року Джо Байден чітко сказав, шо світовий порядок загинув. Доля його вирішується в нинішньому протистоянні між Росією і Україною. І світові, для того, щоб відстояти демократію і свободу, необхідна перемога у цій війні. Це перший і єдиний раз, коли Джо Байден використав термін "перемога". Все інше вписувалося в доктрину, котра називалася "Зрив стратегії", котру побудував Кремль. І всі виступи Байдена зводитися до того, що кремль не досяг стратегічної мети", - пояснив він. За словами експерта, лише зараз США виходять на рівень, котрий дозволяє відновити запаси, передані Україні. На думку Романа Безсмертного, центр управління процесом переміститься до Європи.

Якщо й справді він виступав проти перемир’я з Росією — я повністю схвалюю його позицію

Це сталося за день до того, як Ізраїль і ХАМАС домовилися про припинення вогню і звільнення заручників

Наприкінці свого останнього робочого дня в Білому домі, держсекретар США Ентоні Блінкен провів прощальну телефонну розмову з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою..

Наприкінці 2022 року тодішній голова Об'єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі запропонував Україні піти на переговори з Росією на тлі успіхів ЗСУ на полі бою, однак держсекретар Ентоні Блінкен не підтримав таку ідею.

Держсекретар США Ентоні Блінкен перебуває на посаді останні дні та під час його прощальних промов відбувались дві суперечливі сцени. Західні журналісти проаналізували його двоякість. Повний текст новини

Ми в передчутті того, що американці все-таки будуть формувати свою пропозицію і скерують її не лише Україні, але й Європейському Союзу. Російська Федерація в особі путінського радника Миколи Патрушева, який був секретарем російського радбезу, озвучила свої вимоги. Путінський ультиматум - це як серпневий дощ, це постійно, але тепер ключове завдання - це вимога з боку Кремля усунути наших європейських партнерів від ведення перемовин у трикутнику Москва – Вашингтон - можливо, Пекін. Також Російська Федерація запускала свого Фіцо і свого Орбана як активних репрезентантів Європейського Союзу. І тепер Патрушев каже про буцімто різночитання.Пане Антоне, за що я вас завжди поважав - ви коли спілкуєтесь із співбесідником, ви його своїм доктринальним підходом берете в кліщі і йому вже нікуди дітися, він має бігти по вашій доріжці. Я дозволю собі зруйнувати ваш підхід.Отже, перше: для Трампа Китай є основоположним противником і ворогом. Це доктринальне рішення, яке є загальноамериканським і на якому базується позиція еліт, які б вони не представляли сторони - чи демократів, чи республіканців.Друге: формально на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, яка затверджена в США, Росія - це теж противник США. Це затверджено доктриною, проходить через цілий масив законодавства. І в цих рамках нюанси реалізації цієї політики можуть впливати на методологію її реалізації, але вони не можуть ламати конструктив. І я визнаю і те, що Росія для США - хоча це лише нормативно на сьогоднішній день, бо еліта де в чому шарпається, причому вона шарпається як у складі республіканців, так і в складі демократів, є різні бачення цієї ситуації, але на сьогоднішній день з точки зору нормативної доктрини, тобто істеблішменту, Росія - це противник, це ворог. І це розуміють і у Вашингтоні, і це розуміють прекрасно в Москві.Яка нинішня ситуація тактична? Тактична ситуація полягає в тому, що США мають дефіцит - власний дефіцит озброєння, ресурсів економічного оборонно-промислового комплексу для одночасної війни проти цих двох противників. А додайте сюди ще Іран, ситуацію на Близькому Сході еtс, і ми будемо розуміти, в якій ситуації перебуває хто б не був президентом Сполучених Штатів Америки.Яка кон'юнктура моменту? Це прихід до влади нової адміністрації, який вкидає в оці дві речі - стратегічну і тактичну - дріб'язок. А це інформаційний шум, який іноді змітає і тактичну спрямованість, визначеність цілі. Я вже не кажу про стратегію - і про неї забувають, коли говорять про такі речі, - про доктринальне бачення держави тощо.Ця позиція, яку мельком упродовж останніх трьох років прострілював Трамп - що треба якось пошушукатися з Путіним і кінчить Сі Цзіньпіна, - це здогадки самого Трампа, які закінчуються нічим. На сьогодні є нерозуміння істеблішментом американським і елітою, що Пекін, Москва і Тегеран дуже близько і складають вісь зла, про що, до речі, в підсумкових звітах сказали і Ллойд Остін, і Ентоні Блінкен, і Байден у Держдепі, є блискуча стенограма в Тhе Nеw Yоrk Тіmеs Джейка Саллівана. Ви бачите, як короткі замітки Байдена, Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена заполонили світ, а цю довжелезну, майже на 30 сторінок, стенограму розмови блогера з Салліваном ніхто не помітив. Рекомендую фахівцям, у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs є внутрішні подкасти - там є розмова Джейка Саллівана, в якій дуже добре й детально розібрана тема України, як проходив цей генезис.Отже, 20 січня відбудеться інавгурація. Зрозуміло, що відсвяткують, привітають і почнеться рутинна робота. На жаль, якщо подивитися сьогодні на оці доктринальні рішення і на те, що звучить у цьому інформаційному шумі, - воно несумісне. Його сумістити неможливо. Зверніть увагу: це, мабуть, чи не єдиний випадок в історії Сполучених Штатів Америки, коли Рубіо говорить «Як сказав Дональд Трамп…», Гексет говорить «Як сказав Дональд Трамп». Таких поклонінь вождям США ніколи не було, як зараз. В Україні подібні випадки траплялися і трапляються.Так, це ж інший світ. До того матеріалу Саллівана хочу відіслати наших глядачів до величезного матеріалу дискусії журналістів у редколегії Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, які визначали як найбільшу слабкість Трампа нездатність знаходити вихід у кризових ситуаціях. Попри його великі фоліанти, які він задорого продає, про те, що він геніальний перемовник, він вміє укладати договір, - насправді це найслабше місце Дональда Трампа. Попадаючи в кризу, він насправді втікає від неї, він не може зайти в неї в середину. Як маса українських політиків - кидаються і беруть на себе відповідальність, іноді перемагаючи, іноді зазнаючи поразки, але вони не втікають від проблем.Трамп тікає від проблем. І у великій мірі, якщо відстежити його інформаційну реакцію, то це і є доказ того, що він тікає від проблем.Тепер уявімо собі, що ситуація, в яку він потрапить - навіть нинішня, ми бачимо, як інформаційно оформляється ситуація навколо сектора Гази і так званої угоди, - усі думають, і Трамп уже прокричав, що це його успіх. Насправді, він до цього має таке відношення, як я до балету, це завершення роботи адміністрації Байдена, і вчора про це було в деталях розказано. Але ж зрозуміло, що Трамп уже розказав, що це він. Можу вам зізнатися в тому, що ми дуже швидко зрозуміємо: якщо встигнуть обміняти заручників, це дуже добре. А я боюся, що розвиток ситуації такий, що, можливо, і це не вдасться.Це велика помилка – думати, що нинішня угода простилає дорогу до миру. І тут виною не є Ізраїль, не треба претензії пред'являти Ізраїлю. Так само треба розуміти, що навіть зміна керівництва в ХАМАСі, прихід брата Сінвара, Ахмеда Сінвара, не вирішить проблему, бо проблема вирішується і в Тегерані, і в Москві. Цього не розуміють ні сам Трамп, ні оточення.Куди я веду? Ось дивіться, як намагаються розділити: ірано-ізраїльська війна - так її не називають, це «війна з терористами». І російську агресію відділяють і кажуть "дві війни". Ні, це одна війна. Це друга помилка (перша - ми про Китай зафіксували), на якій сьогодні хитаються як на лопаті і у Вашингтоні, і в Брюсселі, і, боюся, навіть і в Парижі нерозуміння це існує.Тепер третя річ: зверніть увагу, що в цих екзаменах, які проходять керівники майбутньої адміністрації, звучать нотки, які перекликаються з тим, що сказав Патрушев. Уявіть собі: ви сидите біля полум'я, вам приємно дивитися, як у каміні горять дровцята. І тут вони починають гаснути. Ви починаєте підкидати туди дровенячки. Так от, оце інтерв'ю, оці пасажі Патрушева (до речі, це не інтерв'ю - це було написано і заготовлено, бо так не говорять, як там написано) - насправді це просто кидання дровеняток у це полум'я: ви до Європи маєте претензії - і ми маємо, ми ж такі, як ви (тобто ми такі, як ви, пане Трамп).Якщо подивитися на оці цитати, які звучать, - так це ж цитати з так званого стамбульського проєкту ще весни 2022 року. Там же нічого нового немає насправді. Тепер питання: а є механізм, як оце все реалізувати? Ні, нема. Зверніть увагу, що далі: Україна має зробити це, Україна має зробити те. Учора вперше за весь цей період з уст Рубіо - пам'ятаєте, я вам казав, що до цього чоловіка треба придивлятися, бо він мовчить, - учора він уперше сказав, що обидві сторони мають піти на компроміс.Отже, Україну ви вже упакували, бо ви вже так інформаційно її накрили, що навіть найбільші прихильники Трампа зрозуміли. Насправді це просто інформаційний тиск, який продовжують чинити, і на нього треба дивитися як на інформаційний тиск. То питання в мене: так а що з Росією? А які ж ви компроміси з того боку бачите? Бо насправді в чому Рубіо правий, завершення війни без перемоги - це компроміси.Я вам десятки разів казав, що війна або закінчиться перемогою, або вона не матиме кінця. І тут зрозуміло, бо природа цього конфлікту має цивілізаційний, глобальний характер світопорядку, цього не розуміють тільки ті, хто скурив підручники. А які ж звідти компроміси? І тому справа тут не про Україну, про позицію України, про допомогу чи недопомогу Україні. Бо виходячи з позицій першої і другої, з якої я починав розмову з вами, Вашингтон і Київ є крайнє необхідними союзниками. Я вже не кажу про ситуацію з Європою.А що робить Патрушев в цьому матеріалі в «Комсомольській правді» - він просто кидає дрова в це полум'я, щоб воно горіло. Патрушев ніколи не був самостійним у цій позиції. Ці меседжі добре відпрацьовані, вони робляться навмисне, у тому числі «так нащо нам Україна на цих переговорах?». Згадайте, журналіст запитує Майкла Волца: то коли буде зустріч Трампа, Зеленського і Путіна? Він утікає від теми і каже (відповідь хто послухав, той зрозумів): «Ви нічого не робите, не робили і робити не будете», що означає «можливо, через два тижні чи місяці, через декілька тижнів чи місяців відбудеться телефонна розмова чи зустріч». Я вперше в житті почув таку дивакувату формулу стосовно прикладання зусиль до чогось, щоб його реалізувати. І тому я надзвичайно тривожно сприймаю сигнали про можливу зустріч і телефонну розмову в чотири ока, з російським диктатором. Тому що недарма і Патрушев, і Лавров на колегії російського міністерства закордонних справ постійно повторюють свій ультиматум.А про що можуть говорити в цій ситуації Трамп і Путін? Ну от про що? Я зараз вам натякну про що. Росія виставляла захмарні ультиматуми: вся центральна Європа має бути демілітаризованою і деєвроатлантизованою, до кордонів 1997  року, бо інакше Третя світова, світовий катаклізм, «ми захопимо весь світ». І вони ці мантри повторюють.Нічого їм не вдалося. Можливо, вони зменшуватимуть градус своїх світових апетитів, які реалізувати неможливо в силу убогості Російської Федерації і військової та управлінської машини. Натомість вони будуть кричати: "Карфаген має бути знищено. Нас цікавить Україна. Ми вам вертаємо, шановний Дональде, наші апетити на світову гегемонію, а замість того віддайте нам важелі впливу на Україну. От цього я боюся. Ну і Трамп скаже: "А ви не будете їх в концтабори всіх там запускати і так далі, бити по Хрещатику балістичними ракетами?" - "Ні, не будемо", - скаже Путін. Ні, у цій ситуації на слово ніхто нікому не повірить. Наскільки Путін боїться України як члена НАТО, члена Європейської спільноти, настільки Трамп розуміє, що це універсальний механізм на місце ставити Москву. Іншого такого механізму нема. І це розуміють у Вашингтоні дуже добре.Є одна проблема, яка простежується і в Байдена, і в Трампа: ні Байден за період своєї каденції, ні зараз Трамп не можуть забезпечити самотужки Україну всім необхідним для того, щоб вона завдала остаточного розгрому рашистському режиму. І тому це є основою того, чому ведеться оця розмова ні про що, бо рашизм може бути лише переможений і здоланий, він не може співіснувати з іншим світом. Якщо Китай за його бандитського режиму якось може співіснувати, тому що є два Китаї: є Китай більшовицький, а є Китай вільних економічних зон, які живлять китайську економіку. Рашизм, який надмірно заповнений сировиною всього світу, не допускає розвитку свого. Як колись королі британські сиділи на подушці вовняній, так і рашизм сидить на трубі - нафтовій, газовій, і це зрозуміло.Універсальний механізм, який дає можливість світу цей бандитський режим рашизму зараз тримати в певних межах, - це Україна. І це єдиний універсальний механізм здобути перемогу над рашизмом. В іншому випадку ця зараза заполонить світ, як вона вже не одного разу заполонювала світ своїм впливом в Європі за рахунок Російської імперії, потім Радянського Союзу і так далі. І це доктринально визнано в Сполучених Штатах Америки всіма елітами.Нинішня кон'юнктурна ситуація - у зв'язку, це правда, зі слабкістю у США. Так, вони нарощують свій потенціал, але, безумовно, потенціалу самостійно протистояти цьому в США немає. І тому Трамп буде говорити, бо він звик фонтанувати ці претензії, але з точки зору і цілісності НАТО, і взаємодії з Європейським Союзом, і допомоги Україні, це все буде зберігатися.Інша справа, що тут є проблема, про яку треба реально говорити, - це ціни. Бо Сполучені Штати вустами Трампа хочуть все менше і менше платити, але це лише фінанси. Європа розуміє, що над нею нависає небезпека, і вона каже: добре, ми готові напружуватися, - але це знов лише фінанси. А ми платимо життями людей. Звідси інша наступна фраза Рубіо про те, що так, гроші - це таке діло, але закінчується mеnроwеr - те, що вони завжди розраховують як перший показник. Якщо взяти оці 12 показників, на які вони завжди дивляться, там перший - це людський потенціал. Мобілізаційний ресурс, простою мовою. Але тоді вони мали б піднапружитись, тобто комбінувати той чи інший корпус. Можливо, британці про те будуть говорити, а можливо, ідеться про додаткові стратегічні засоби стримування ворога, зокрема про зброю в належній кількості, про авіацію в належній кількості. Але вони на це не йдуть.А як їх немає? Надійшли F-16. Я думаю, що ви читали про те, які F-16 надходять - з обладнанням застарілим, вони не адаптовані до нинішніх умов ведення війни. Так у пустелях США таких одиниць тисячі, десятки тисяч! Їх треба проганяти через лінії, відбудовувати - а як? Адже ленд-ліз почив у бозі, і можу вам сказати, що, коли вже його не підняли демократи, республіканці взагалі на це не здатні. Навіть Рузвельт, як демократ, і то завдяки державно-монополістичному капіталізму зміг це зробити. У нинішній ситуації цього не зробиш.Це може зробити Європа нинішня, але її треба оживити. Оживити її можна тільки тоді, коли вона буде гуртуватись. Гуртуватись можна з переляку або з того, що дуже потужно заплатять. США можна привести в стан розуміння ситуації тільки, даруйте, Перл-Гарбором. Я не хочу цього їм, але, схоже, вони туди йдуть. Бо нерозуміння є багатьох компонентів, про які ми з вами говоримо. Ситуація зараз насправді, з моєї точки зору, у руках Брюсселя і Лондона. Брюсселю необхідно зробити все, щоби мобілізувати Європу. І тут і Трамп правий, що 2% мало, і Рютте правий, який каже, що давайте озброюватися, інакше будемо вчити російську мову. До речі, він сказав: "Ви будете вчити російську мову" - це дуже цікаво, коли людина себе відгороджує від загалу. Тому в цьому відношенні необхідна мобілізація ресурсу, який би зміг, наскільки можливо, допомогти Україні. Щоби примусити нашого стратегічного противника й нашого ворога Росію до перемовин, Сполучені Штати мають натиснути. Наскільки я розумію, ви не надто вірите в те, що буде продуктивною розмова по відкритих і закритих дипломатичних каналах між Трампом і Путіним. Тобто Трамп має або щось запропонувати, або натиснути. Інакше Путін буде посідати свою улюблену позицію російсько-совєтської дипломатії, яку свого часу озвучував Громико, міністр закордонних справ Радянського союзу, якого називали Містер Ні (у будь-якій незрозумілій ситуації, яка відступала від політики політбюро, Громико казав ні - і відкладали певний процес).Що стосується нинішньої ситуації, я додам сюди ще перцю: коли відкриваю Вlооmbеrg і там написано, що Трамп запропонує співробітництво Росії в космосі, я аж регочу, чесно кажучи.На сьогоднішній день уся кон'юнктура ситуації визначає, що сила повернулася як інструмент стримування і управління процесом. І це Трамп розуміє - невипадково ж «через силу до миру». Невипадково ж стаття Ллойда Остіна і Ентоні Блінкена завершуються фразою: "Оце є шлях через силу до миру". Браво, хоч у кінці це зрозуміло стало. Але Трамп це бачить на початку.Тепер задача дуже проста. Не про космос же пропонувати - тому що це смішно. Взагалі Вlооmbеrg у цьому відношенні мене вражає в неприємному розумінні, в останній рік особливо. Що в цій ситуації може і буде робитися - це нарощування економічного тиску через санкції. Ті рішення, які зараз приймалися, останні, вони дійсно дуже серйозно впливають стосовно можливості Росії експортувати вуглеводні. Це перше.Друге: Але є далеко незадіяні сфери, наприклад тиск у сфері атомної енергетики, він толком і не розпочинався. Я вже не кажу про те, що стосується впливу на так званий чорний ринок нафти, газу. Сюди ж відносяться дорогоцінне каміння, золото і таке інше. Це на сьогоднішній день складає, якщо брати загалом, більше 40% світового ринку. Росія полізла в Африку і використовує Африку як плацдарм для формування чорного ринку вуглеводнів, зброї, дорогоцінного каміння, золота і так далі. Сюди ж відноситься наркоторгівля і таке інше.Чого такий вереск від Роберта Фіцо, Орбана? Тому що це Ндрангета. Це один із ключових гравців на темному ринку наркоти. І коли я чую, коли в Америці Трамп чи Байден розповідають про те, що наркота, наркота, - ну так ось вам відповідь: ви ж дружите з ними. Приймаєте кожен день Орбана - я маю на увазі Трампа, - то хай вам розкаже, як Ндрангета монополізує. До речі, Україна виняток у цій системі координат, Україна не підвладна цій мережі, а Росія повністю накрита.Таким чином, інструменти в цивілізованого світу, для того щоб продовжувати тиск, є. У тому числі і тиск, який стосується на сьогоднішній день політичного впливу і на Сполучені Штати, і на Європу. Зверніть увагу на слухання у Верховному суді в Сполучених Штатах Америки питання про закриття Тік-Току там і всіх соціальних мереж. Інша справа, що не розуміють, куди Ілон Маск пнеться, він як слон у порцеляновій лавці. Можливо, він дуже добре розуміє, не дарма він свого часу купив Тwіttеr. 40 мільярдів доларів - в Україні посміялися, а Ілон Маск зробив Трампа президентом. Талановиті люди - це як отой Перельман, який розкосмачений ходить по Санкт-Петербургу, зате він геніальний математик. Так і Маск. Він геніальний чоловік, він придумав багато ідей. Але генію не дано зрозуміти оцих простих речей, про які ми з вами говоримо, такі як мир, як війна, - він цього не розуміє. Він не розуміє, що таке політика. Він оце пнеться зараз то в Німеччину, то у Велику Британію і навіть не здогадується, які це запустить механізми всередині цих країн, завдяки його ресурсу - соціальній мережі Х. Їм не дано це розуміти.Той самий Ілон Маск в частині тиску на Росію може зробити теж свій вклад. Але ж бачите, що він, не розуміючи ситуацію, просто грає у гру, яку йому пропонує Трамп. Це не гра Маска - це гра Трампа. Бо Маск, піднімаючись по вертикалі економічних здобутків і граючи в зелену енергетику, уперся в стелю. І тому йому треба вернутися до теми звичайних енергоресурсів, відійти від теми отримання дармових коштів, які платить бюджет за те, що він розвиває електронне автомобілебудування. Там же четвертий чи п'ятий пункт по популярності у Трампа - це забрати дотування електронного машинобудування. І цей указ буде підписаний. Решта можуть бути і не підписані, а цей буде. Більше того, він скаже: подивіться, біля мене Маск, який сьогодні займає половину ринку Сполучених Штатів по електроавтомобілях, - і при цьому він, Трамп, його по голові вдарить зараз ложкою в такій же ситуації. Потім буде сміятися над ним.Маску це не дано зрозуміти. Маску треба масштаб, йому треба космос, планета номер Х - ось що йому потрібно. Він цю гру грає, використовуючи в тому числі нинішню ситуацію. Що стосується інструментів тиску - безумовно, їх достатньо, бо в цьому відношенні необхідність обмежити доходи бюджету російського на сьогоднішній день колосальна. І тут дуже важлива праця Вашингтона з Нарендрою Моді. Бо на сьогоднішній день якщо подивитися по кількості закуплених енергоресурсів, то в них лідирує Індія, а не Китай. Те ж саме - робота з його авторитетом, Таїпом Реджепом Ердоганом, бо Ердоган же для Трампа є свого роду світилом, на яке він рівняється і хоче йому вторити. Тут є над чим працювати.Однак,  попри цей кон'юнктурний інформаційний прес, який тисне сьогодні на нас, усе-таки стратегічно, доктринально Сполучені Штати Америки  приречені бути з Україною, з Європою.