Search trend "Хрещення — свято"

Sign up, for leave a comments and likes
News filter
These news items are translated using machine learning and machine translation technologies. We apologize for any inaccuracies or errors in the text. Switch to the Ukrainian language to read the news in the original.
the baptism of the Lord! Nice cards and warm welcome to the Saint
In Ukraine, under old style, the 19th of January, is the baptism of the Lord, which is one of the most important Christian holidays -- this day, the kings celebrated the baptism of Jesus Christ in the river of Jordan
we.ua - the baptism of the Lord! Nice cards and warm welcome to the Saint
althy heart and a strong faith! ♪ On the Gate of 2024 ♪
Красиві листівки-привітання з Хрещенням Господнім 2024 - в матеріалі.
we.ua - althy heart and a strong faith! ♪ On the Gate of 2024 ♪
Vodobray for old style: I don't know how to celebrate holidays and what to do
The Pope, on the new calendar, the Battle of the East, has already been celebrated on the 6th of January, and today, 19th of January, some of the rights will celebrate the last great church of January, the coming of the Lord, for old style. At this date, the kings are remembered by a series of baptism Jesus Christ in the river of Jordan by John the Baptist
we.ua - Vodobray for old style: I don't know how to celebrate holidays and what to do
Do it, and you'll be healthy all year
The dawn of January 19th is known as the coming of the Lord, the Magic, Jordan, the Magronian
we.ua - Do it, and you'll be healthy all year
Public organization «Sprava Hromad»
The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid! Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!
we.ua - Public organization «Sprava Hromad»
Good days and good dates for the wedding in 2024
The first month of the new year, the first month of the new 2024, has already gone half, which means that the tide of days is faster, the holidays are over, and everyone has been actively back to work, learning, and business. Everyone has already built their plans, and someone has even come to terms with the dates of important days of themselves, of which of course the wedding, the children's baptism, and so on
we.ua - Good days and good dates for the wedding in 2024
Request a question of unity. The most defining trait of her is Ukrainian language
Без мови нема народу Без народу нема держави А якщо немає мови – народу – держави, то кому і навіщо потрібна Україна? Найвичерпнішу відповідь на це питання розробили й утвердили в Москві. Без історії Київської Русі, мови, створеної на її основі культури, надто – Свято-Володимирового хрещення 988 року – Московії просто не існує. Вони собі все це присвоїли, замість того, аби утверджувати свою власну історію на основі тих подій, які творилися на території межиріччя Оки-Волги і до Уралу. А тому в період самодержавної імперії видали понад 130 царських указів, циркулярів, інструкцій, міністерських розпоряджень, які зводились до одного: "Нікакого украінского язика нє било, нєт і бить нє можєт, єсть только малоросійскоє нарєчіє". А відтак – немає ніякого українського народу й такої країни, як Україна, це "южнорусская губернія", щонайбільше – "малороcія", органічна і невід’ємна частина "єдіного і нєдєлімого вєлікорусского государства". За часів московсько-большевицької імперії робили те саме, але хитріше: придумали "демократичну" програму злиття націй і мов ув одну суспільно-політичну єдність – "совєцький народ". Усі розуміли, що процес "злиття" на практиці означає відмову від усього свого, національного, всі мали стати москалями, з однією їхньою мовою, в одній державі. При сучасному рашистському "устройстві" Москва повертається до самодержавних тверджень: територія України – це "ісконно русская зємля" (адже тут колись існувала Київська Русь, а за їхніми ординськими уявленнями – це Росія (найменування вони вкрали у нас 1721 року), ніякого українського народу не було і немає, його придумали у австрійському військовому штабі під час І світової війни як протистояння Москві, тож немає ні української мови, ні історії, ні культури, а відтак – само собою – ніякої самостійної держави української не може бути. Москва нині пішла війною, аби відновити на цих землях "історичну справедливість", сформувавши державне утворення - Новоросія. Два "мінірусскіє государства" - ДНР і ЛНР – їм таки вдалося зліпити. Загальновідомі історичні факти. Та ми, українці, таки маємо безнастанно проголошувати, що ведемо боротьбу не тільки за звільнення територій, а за саме право на життя. В основу сучасної московської гібридної війни проти нас (як і в попередні століття) поставлене завдання – знищити українську націю внаслідок знищення української мови. Для реалізації цього завдання в минулому московські нащадки Золотої орди на виселені в "сибір нєісходімую", винищені репресіями в гулагах, виморені трьома голодоморами українські опустілі землі масово переселяли свою людність. Усі війни, які досі велися у світі, мусили мати (і мали) свій мотив. Путін же чітко, на найвищому їхньому державному рівні, визначив: Росія простягається доти, доки існує російська мова. І війну в Україні вони ведуть на захист російської мови й "русскоязичного насєлєнія". Під час апогею Голодомору – Геноциду української нації, у травні 1933 р., Королівський консул Італії в УРСР Серджо Граденіго писав зі столичного Харкова до Риму донесення своєму зверхнику Муссоліні: "Теперішня катастрофа спричинить колонізацію України переважно російським населенням. Це змінить її етнічну ідентичність. Можливо в недалекому майбутньому не доведеться більше говорити ні про Україну, ні про український народ, а, отже, не буде й української проблеми, тому що Україна фактично стане частиною Росії". ("УП", 1. 11. 2023). Читайте також: Українська Військова Організація: уроки та висновки Це катастрофічне явище колонізації шляхом винародовлення (є такий місткий термін у мові галичан) засвідчене іноземним дипломатом на основі особистих спостережень реальної дійсності. Так що поширене твердження, нібито Західний світ тоді не знав, що робиться в Україні, не відповідає дійсності. Знав, та не хотів тягатися з Москвою. "Європа мовчала", - як писав з величезним болем геніальний Олександр Олесь. Зараз уже не зовсім мовчить, хоча також не хоче втягуватися у війну з Ордою. В українській літературі є унікальна книжка – дослідження Ірини Магрицької "Врятована пам'ять. Голодомор 1932-1933 років на Луганщині" (Луганськ, 2008 р.) У ній містяться свідчення 296 осіб із 122 сіл 16 районів, що прилягають до РФ. Страшні, моторошні картини! Туди, на їхній бік, усього за кількасот метрів чи кілька кілометрів, виснажені голодом українці несли все, що можна було винести з хати, аби обміняти на щось їстівне. Але їх ловили червонопагонники і все відбирали. А дома від голоду пухли і вмирали діти. Читайте також: Зближення з історією Розпач! Гнів! Ненависть! Бажання відомститися злочинцям… Такі відчуття мали б залишитися в історичній пам’яті українців . За ініціативою групи народних депутатів у Верховній Раді VI скликання (на чолі з Левком Лук’яненком) наприкінці 2009 р. було організовано відкриття кримінальної справи за 422 статтею ККУ : "Організація і здійснення геноциду українського народу". Судове подання здійснило Головне слідче управління СБУ. Виконавець позивача – генерал-майор юстиції Вовк В. В. Подякуймо сьогодні генералові за сміливість і сумлінно пророблену працю, яка завершилася епохальним рішенням. Було зібрано для судового розгляду 230 томів найрізноманітніших державних документів і понад 2000 свідчень жертв, які чудом вижили. Апеляційний суд міста Києва 13 січня 2010 р. ухвалив Постанову (не вирок, тому що усіх обвинувачених у злочині голодомору-геноциду вже не було в живих). У судовому документі сказано: "Після повалення Української Народної Республіки в листопаді 1920 року більшовицький режим почав на її території активні дії щодо недопущення відновлення незалежної української держави шляхом жорстокої репресивної політики, спрямованої на встановлення комуністичного ладу і придушення будь-яких партій і рухів , які відстоювали ідею української самостійності. З цією метою Сталін Й.В. , разом з вищенаведеними особами (а це, уточнимо: Молотов (Скрябін) В.М., Каганович Л.М., Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я., Хатаєвич М.М.) розпочали насильницьку колективізацію сільського господарства та депортацію українських селянських родин, незаконну конфіскацію їхнього майна, репресії і фізичне знищення українців". Великий англійський письменник Роберт Конвест, який глибоко перейнявся долею української нації, пише у своїй книзі "Жнива скорботи": "Українських селян виморювали не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями-селянами". Саме так, у побуті українського села зберігалося все те, що становить національну ідентичність: українська мова і створена на її основі культура – різдвяні колядки, вертеп, новорічні щедрівки, великодні гагілки, колискові приспіви й примовляння, найрізноманітніші обрядові пісні, історичні балади…Кажучи словами Шевченка: "Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть…". Це все потрібно було знищити, щоб зліквідувати українську національну Духовність, а вслід за нею – й українську націю. Усе, що робить Москва супроти України, має ознаки геноциду. Для підтвердження цього наведемо ще один уривок із Постанови Апеляційного суду: "Про спрямованість геноциду саме проти української національної групи" свідчить і такий факт: "Відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКПб і РНК СРСР, на місце виморених голодом українців в Одеську, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Харківську області України була організовано переселена людність із Росії та Білорусії, тобто здійснювалась заміна етнічного складу сільського населення в Україні". Читайте також: Євроінтеграція без русифікації! Аналогічні процеси проходили також і в неназваних ще пятьох південних, східних, північних областях України – Херсонській, Миколаївській, Сумській, Запорізькій, Чернігівській. Просто тоді не встигли повністю упорядкувати і підготувати до судового розгляду відповідні документи. З містами було "легше". Там ще з часів "сучої дочки" Катерини ІІ відбувалося тотальне знищення і переселення українців і заповнення спорожнілих місць московитами. Матеріали цієї судової справи, зокрема саму Постанову разом із свідченнями іноземних дипломатів і журналістів, необхідно було б опублікувати сьогодні масовим накладом, переклавши й англійською мовою. Отже: наші співвітчизники, які належать до російської національної меншини, з’явилися на українській землі як представники московського окупанта з метою окупації. На них, на їхню російську мову, було поставлене завдання: "колонізація шляхом асиміляції". Звісно, ми нині не маємо права нашим співвітчизникам за це докоряти. Вони ж у тому не винні. Одначе: знати історичну правду таки необхідно. Спотворення дійсности веде до нового й нового зла. Оце слухаю черговий, найсвіжіший маразм московського головного рашиста, який мовбито виправдовується, що змушений був піти війною проти України, "патаму што оні там совсєм абарзєлі": не визнають, що росіяни на своїх "ісконно русскіх" землях – це "корєнной народ". Але минулого року він у виступі перед своєю думою мусив зізнатися, що ідея створити в Україні державне формування у вигляді "нової Росії" провалилася. Виходить, що нащадки "організовано переселеної людности з Росії" (у 1933 році) тепер уже не хочуть бути під Москвою. Який висновок з цього маємо винести ми всі, представники "Українського народу – громадяни України всіх національностей"? Якщо ми, згідно із зацитованим твердженням преамбули Конституції, один народ, то єдиною найосновнішою, найвизначальнішою ознакою національної єдности українського народу є українська мова. Без неї не може бути суспільної єдности, без неї не може існувати Українська Держава. Маємо це усвідомити. Всі, якщо хочете жити в цивілізованій, успішній державі, де існує і матеріальний, і духовний добробут для всіх. Освіта – вся, без жодних винятків – українською мовою. УПЦ, що є фактично РПЦ в Україні, має бути знята з реєстрації (з усіма відповідними наслідками) згідно з минулорічною постановою ВР. А відтак і все інше – в галузі культури, видавничій сфері, теле- і радіомовлення, аудіо- і відеореклама, словом – усе суспільне життя в Україні має вестися, відповідно до прийнятого на початку 2019 р. Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Читайте також: Про джерела запроданства в Україні Для захисту прав і свобод людей різних національностей в нас існує широка законодавча база, починаючи із "Декларації про державний суверенітет України". Згодом було прийнято "Декларацію прав національностей України", закони " Про національні меншини в Україні", "Про громадянство України". Звісно, найосновнішим законодавчим актом з цього питання (як і всього суспільного життя Держави) є Конституція України. Зокрема, постійно посилаються на 10-ту статтю. Її положення розроблялися, узгоджувалися, дискутувалися, остаточно схвалювалися у Комітеті з питань культури і духовності, яким тоді мені судилося керувати. Хочу згадати гострі дебати, що велися при формуванні другої частини статті. Ми пропонували такий текст: "В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин". Вони наполягали, що російську треба назвати і виділити окремо. В їхньому формулювання: "…російської і мов національних меншин". Таким чином: між термінами "використання і захист" сполучник "і" забираємо і ставимо кому, а після них додаємо: " російської і…". Уявляєте, якого значення набуває у цьому контексті сполучник "і"? Це означає, що російська мова виділяється, вона існує окремо, не належить до мов національних меншин. Це вже після неї, окремішньої, йдуть "і мови національних меншин…" Ми таки відстояли "кому" і ввели слово "інших". Коли часом говоримо, що під час прийняття Конституції боротьба йшла не тільки за окрему правову норму, речення, слово, а навіть за розділовий знак – то це так, ось вам конкретний приклад. Згадую про це ще й тому, що тепер, коли ми проводимо декомунізацію і дерусифікацію, в 10-ту статтю Конституції України треба повернути той правовий варіант, який пропонували ми і який "зарубали" комуністи й симпатики москви. Саме зараз, у час війни, скерованої Москвою на наше повне національне знищення, наступив історичний момент: Україна має стати українською Україною. Якщо хочемо вижити. Джерело Про автора. Михайло Косів, український політик, народний депутат України I-IV та VI скликань. Заслужений діяч мистецтв України. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Request a question of unity. The most defining trait of her is Ukrainian language
Яке свято 7 січня та чому сьогодні заборонено лінуватися

У неділю, 7 січня, відзначається Міжнародний день програмістів та День прядки. Віряни сьогодні святкують Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.

Яке сьогодні свято – 7 січня 2024 року

7 січня (20 січня за старим стилем) у церковному календарі – Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Свято завжди відзначається наступного дня після Хрещення Господнього.

Сьогодні віряни відвідують богослужіння в церкві та згадують одного з найшанованіших святих. Іоан Предтеча був тим, хто передбачив появу Спасителя в особі Ісуса, а пізніше провів обряд його хрещення. Разом із Сином Божим у річці тоді охрестилися всі, хто цього бажав.

За свою відданість Христу та викриття гріховних зв’язків царя Ірода, Предтеча поплатився життям. Святого ув’язнили і відрубали йому голову.

Хто святкує день ангела 7 січня

День ангела 7 січня відзначають Афанасій, Василь, Іван та Ян.

Що не можна робити 7 січня 2024 року

Вважається, що сьогодні не можна приймати подарунки від чужих людей і незнайомців. Заборонено різати домашню худобу чи птицю, конфліктувати та виконувати важку фізичну роботу.

Однак не варто лінуватися, оскільки весь рік можна провести у злиднях та голоді. Також не можна сумувати та думати про погане, інакше можна проплакати цілий рік.

Що можна робити сьогодні

Сьогодні віряни зазвичай відвідують ранкову церковну службу. Після богослужіння заведено снідати, а залишки і крихти зі столу віддавати худобі.

Господині цього дня займалися рукоділлям і шиттям, однак в неділю краще утриматися від цього заняття. Від Собору Іоана Хрестителя починався період гулянь і весіль.

Також наші предки вірили, що вранці 7 січня потрібно натщесерце випити склянку освяченої води, оскільки вона допомагає позбутися хвороб.

Народні прикмети на 7 січня 2024

  • Похмура та снігова погода – до щедрого врожаю.
  • Ясна погода – до посушливого літа.
  • Над водою туман – буде хороший урожай хліба.
  • Сніг та хуртовина 7 січня – снігова погода буде до Масляної.
Читайте також Водохреще та День Соборності: календар свят на січень 2024
we.ua - Яке свято 7 січня та чому сьогодні заборонено лінуватися
Looking for the Lord John the Baptist: History and holidays traditions

Щороку християни східного обряду відзначають Собор Предтечі та Хрестителя Господнього Івана. Цей день присвячений Івану Хрестителю, який хрестив Ісуса Христа у водах річки Йордан. Раніше це свято відзначали 20 січня, але у цьому році його дата змінилася. Це пов'язано з тим, що Православна церква України (ПЦУ) перейшла на новий календар свят. Тепер парафіяни ПЦУ відзначають Собор Івана Предтечі на 13 днів раніше – 7 січня.

Історія свята

За біблійною легендою, Іван Хреститель народився у сім'ї святих Єлизавети та Захарії. Вони довго не мали дітей і молили Бога про них. Звістку про швидке народження дитини Захарія отримав під час богослужіння. До нього спустився Архангел Гавриїл та повідомив, що незабаром Єлизавета народить сина, якого назвуть Іваном.

[see_also ids="576833"]

Він народився за пів року до Ісуса Христа. Івану вдалося уникнути смерті серед тисяч немовлят, які були вбиті у Віфлеємі за наказом Ірода. Захарія відмовився віддати сина. За цю непокору його вбили, але Єлизавета з малюком змогла втекти до пустелі.

Іван прожив у пустелі до 30 років. Він дотримувався аскези, харчувався диким медом, молився. Іван залишався самітником, поки Господь не покликав його до проповіді єврейському народові. Він вийшов на берег річки Йордан, щоб проповіддю підготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). У Йордані Іван також проводив усім людям особливий обряд очищення, який називають «Івановим хрещенням». Саме тому Івана називають Хреститель.

За легендою, під час хрещення в Йордані до Івана прийшли люди з Назарету та Ісус. Іван одразу впізнав Спасителя і сказав: «Мені треба хреститися від Тебе чи тобі йти до мене?» Ісус відповів, що «потрібно нам виконати будь-яку правду», і прийняв хрещення від Івана.

[see_also ids="577029"]

Традиції свята

Цього дня віряни відвідують зранку богослужіння у храмі.

На свято також заведено влаштовувати пишні гуляння, пити брагу. Вважалося, що хто вип'є в цей день, той не матиме сліз і печаль відступить.

На Собор Івана Хрестителя худобі давали хліб з сіллю та млинці. В народі вірили, що це може підвищити плодючість тварин.

В цей день жінки діставали свої вишивки та нитки, які ховали перед Різдвом, «щоб нечисть нитки не плутала».

З цього дня також розпочиналися м'ясниці. Вони тривали кілька тижнів. У цей час хлопці та дівчата влаштовували вечорниці, а також організовували весілля. Після м'ясниць все це заборонялося, оскільки наставав Великий піст.

we.ua - Looking for the Lord John the Baptist: History and holidays traditions
Wednesday 28 February

14

°

Хмарно

6° - 15°

0 %

1018 mm

3.69 m/s

  • 15:00

    14°
  • 18:00

    12°
  • 21:00

    11°
  • 00:00

    10°
  • 03:00

    9°

What is wrong with this post?

Forgot password?
Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules