Search trend "КРАЇНИ З старим роком"

Sign up, for leave a comments and likes
News filter
These news items are translated using machine learning and machine translation technologies. We apologize for any inaccuracies or errors in the text. Switch to the Ukrainian language to read the news in the original.
We move into a new culture, remember: A product about the creation of the National military memorial class and the concept of the National Pantheon
Програма "Власні назви з Мирославою Барчук" - це серія розмов з українськими та західними інтелектуалами, письменниками, митцями, правозахисниками, де обговорюються, з одного боку, події та суспільні явища сьогодення, а з іншого – історичний контекст, який ці явища сформував. Проєкт спільно створюють український ПЕН та телеканал "Еспресо".  Почнемо з питання про загальний меморіал, місце вшанування наших героїв. Чому за 30 років у нас не виникло такого місця пошанівку героїв битв різних часів? Натомість у нас є Парк Слави у центрі Києва, який став місцем радянських вшанувань та комуністичних шабашів. Тут є декілька причин. Перш за все, якщо ми говоримо про тривалість української державності, де українці дійсно є повноправними власниками процесу, не радянської псевдореспубліки, яка начебто була суверенною за конституцією, але ми всі розуміємо, що це була просто колонія Москви або залежна територія від Москви, то фактично 30 років для держави це не так багато. Відповідно, нація, яка намагається якби опанувати саму себе, свій символічний простір, потребує часу для того, щоб побудувати такий меморіал. Фото: theukrainians.org   Але з іншого боку багато українців, зокрема інтелектуали ХІХ століття, відчували, що українська нація - це спільнота, яка дуже довго мандрує до самої себе. І в частині суспільства, у політичному класі могла б виникнути ідея та наполегливість створити такий меморіальний об'єкт навіть у 1990-х. Однак ми бачимо, що це так і не стало сильною політичною тезою ні у 1990-ті, ні у 2000-ні роки. Якщо говорити про місця пам'яті, то виникли деякі, зокрема біля парламентської бібліотеки невеликий меморіал, який побудований, до речі, містом. Цей меморіал присвячений Революції Гідності, героям Небесної Сотні. Меморіалізація Небесної Сотні у якомусь сенсі стало цим місцем, простором пам'яті, що пробуджує оцей запит, про який ви говорите. Але з концептуальної точки зору нормально опрацював цю ідею тільки Український інститут національної пам'яті (УІНП) десь вже після 2015 року. Там були експертні групи й Кабмін затвердив оргкомітет. Ще за Володимира В’ятровича (голова УІНП у 2014–2019 рр.) це почалося, і ми подали проєкт військового меморіального кладовища, навіть підібрали декілька варіантів місць. Зараз є два найбільш авторитетні місця. Перше - там, де зараз Арка свободи українського народу, колишня Арка Дружби народів. Це перша локація, яка первинно обговорювалася як одна з найбільш ймовірних. А щодо другої локації, ми переговорили з керівником Національного Заповідника Києво-Печерської Лаври паном Остапенко, біля Лаври є стародавній київський локус (від лат. locus — місце) - соляна гірка, де цей знаменитий єпископ Московського патріархату Павло "Мерседес" набудував якихось незаконних будівель. Той локус також розглядається, як одна з можливих локацій для побудови такого національного Пантеону. Розумію, що зараз війна, але поки що уряд вже декілька років не приймає і не дорозглядає проєкт концепції цього Пантеону. Логіка була така - трирівнева система пам'ятань на сектори військових поховань у всіх населених пунктах. Було понад чотири сотні у 2015-2016 роках. Тобто на усіх кладовищах є сектор військових поховань, це перший рівень. Другий рівень - Національне військово-меморіальне кладовище, це біля Києва великий простір, про який ми далі будемо говорити. І третій рівень - Національний Пантеон. От така архітектура оцієї системи пам'ятань була запропонована УІНП. Мені здається, вона доволі логічна, дещо більш класична. "У нас нема такої інфраструктури пам’яті, і загалом у світовій тенденції ми приходимо у нову культуру пам'ятань". Нам треба завершити цей гештальт старого, класичного, і далі не перешкоджати творенню нових меморіалів. Нещодавно у Вишгороді відкрився меморіал "Хрест Героїв", який є прикладом сучасного меморіалу. Парк Вічної Слави в центрі Києва, до речі, біля Лаври, був побудований ще у 1957 році. Там поховані якісь радянські військові, серед яких українці, і там є Вічний вогонь. Через те, що це місце не було переосмислене, воно стало місцем, де проходили на 9 травня проросійські мітинги. Чому ми не могли допоховати туди, в цей Парк Вічної Слави, прах наших вояків з різних полів битв і зробити це Пантеоном? Мені здається, це було найкраще місце пам'яті, такий символічний знак вшанування невідомого українського вояка. "Я б хотів просто зауважити, що Пантеон, принаймні у тій концепції, яка зараз обговорюється, це не тільки військовий Пантеон, тому що українську спільноту, українську націю, як і український простір відтворює не тільки військова слава". Видатні діячі мистецтва, науковці, творці зараз серйозно обговорюють теми, щоб Пантеон відображав оці різні етапи поступу, щоб це були і Великі князі минулого, і гетьмани, і письменники, тобто люди, які є представниками різних груп. І в цьому щось є. Чому ми такого не зробили? Це проблематичне питання, тому що воно показує зокрема і наше ставлення, як спільноти, до пам'яті про Другу світову війну. Російський наратив, всі ці скрєпоносці намагалися інструменталізувати місця пам'яті про Другу світову війну, застовпити це як руський мир, радянський простір і так далі. У них не вийшло до кінця. Наприклад, Музей історії України у Другій світовій війні. Вони дуже намагалися створити з нього простір такого радянського символу, але у них не вийшло. Тобто і сам музей пручався, і науковці пручалися, був спротив місця. Тому з одного боку у 1990-ті та 2000-ні роки ніхто б навіть не задумував такого, бо це не була проблематизована пам'ять про Другу світову війну. А після 2000-х років, навіть після прийняття у 2015 році декомунізаційних законів, якщо уважно подивитися в пакеті з декомунізаційними законами був закон про увічнення пам'яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. І цей закон - це розпис всіх тодішніх партій парламента в тому, що вони не чіпають пам'ять Другої світової війни, тобто свідомий компроміс. Зал голосує декомунізацію, українська культура, так би мовити, не торкається теми Другої світової війни в критичному сенсі переосмислення. "Таким чином з одного боку декомунізаційне законодавство запустило цей процес викорінення радянського, а з іншого боку - поставили табу на торкання теми Другої світової війни". Тема серйозного переосмислення Другої світової війни для росіян була принциповою, бо це частина "скрєп". Для частини суспільства так і не відбувся цей дискурс у 1990-х та 2000-х роках. Всі розуміють, що це важлива пам'ять, бо ми втратили від 8 до 10 млн людей у Другій світовій війні. Для нас ця тема ніколи не зникне, але як відійти, як торкнутися, перевернути навіть з політичним лідерством, тобто президент, парламент не могли торкнутися цієї теми й до повномасштабної війни так і не торкнулись. Вже тільки з прийняттям законів про подолання імперської спадщини фактично були зняті ці запобіжники. Зараз ми серйозно можемо про це говорити, а до того ніхто не торкався. Навіть самі великі та яскраві патріоти поодиноко намагалися, зокрема УІНП намагався підіймати цю тему, але на найвищому рівні це все гасилось. Я пригадую, що першим цієї теми торкнувся Віктор Ющенко, коли він виступав біля цього музею Другої світової війни туди були запрошені і радянські ветерани, і вояки УПА. Він сказав, що усі люди, які воювали у Другій світовій війні за незалежність України, є нашими героями, ми їх вшановуємо. Але стояв гул, люди не сприймали, суспільство не було готове. А тепер ми готові, сакральність впала. Що заважало нам після 2014-2015 років це зробити, що зараз заважає? Після 2015 року сакральність не впала. Декомунізаційні закони фіксують недоторканність цієї теми. Подивіться, як виглядає архітектура цього закону, що крім місць пов'язаних з пам'яттю про Другу світову війну, крім пам'яток Другої світової війни там все виключено, тобто цей простір був наче поставлений на паузу. Фото: theukrainians.org Ніхто ж не каже, щоб щось викидати з Парку Слави, а допоховати, щоб це перестало бути лише тільки символічним радянським меморіалом. Дивиться, як виглядає здоровий процес роботи зі складною пам'яттю: ми запускаємо суспільну дискусію, яка триває декілька років, може п'ять років. Наприклад, ставляться питання про те, що треба змінити назву меморіалу чи серії меморіалів з "1941-1945" на "1939-1945". Це запускається, держава має підтримувати цей дискурс, не ставити заборону, що пам'ятки взагалі не чіпаються, а каже, що треба переосмислити, на політичному рівні посилається. А цього не було зроблено. Відповідно, перша частина - це суспільно-експертна дискусія, друга - держава приймає результати суспільно-експертної дискусії, третя – держава підтримує ключові об'єкти, починає фінансувати та показує приклад. А далі вже на місцях органи місцевого самоврядування підтримують свої місцеві меморіали. Ось так би мало виглядати. Кожен з цих етапів може займати декілька років. Але цей процес так і не був запущений у 2015 році. Точно можу сказати, що у 2019 році ми запустили цей дискурс про подолання імперської спадщини, яку називають декомунізацією, і на юридичному рівні почали це просувати. І на наш запит, як держави, зреагували економічне середовище, громадянська спільнота, тому це питання зараз вже легше йде після початку війни. Цей процес сам по собі не станеться, тут потрібно лідерство. Це питання має бути поставлено голосом держави. Щодо символічних просторів маю останнє запитання, про Байкове кладовище у Києві як принцип такої собі ціннісної шизофренії, коли напроти могил дисидентів Стуса, Литвина і Тихого поховання якихось КДБшних генералів. Що з цим робити? Оскільки питання місць поховань ще більш складне і делікатне з точки зору законодавства, ніж навіть у місць пам'яті, то найкращий спосіб - це спеціальна програма чи зусилля держави з посилення оцих локусів. Наприклад, ми зараз обговорюємо реставрацію могили Лесі Українки, яка на тому самому Байковому цвинтарі. Відповідно, якщо держава зробить реставрацію алеї на цьому кладовищі, модернізує, поставить належні меморіали, наприклад, Грушевському чи Лесі, чи іншим постатям, то це вже буде жест, який змінює цей символічний простір. Але це не тільки добре побажання, а й політичне розуміння цього процесу, лідерство, щоб, наприклад, в час війни сказати: ми виділимо на це певну суму коштів з бюджету. Тобто це політична відповідальність: сказати, що це буде так, тому що це правильно. І далі складова - виділити ці кошти, бо роками у 1990-ті, 2000-ні, 2010- ті всі тільки базікали про те, що культура важлива. "Навіть зараз багато розказують, що культура важлива стратегічна сфера, але до того, як тільки доходить до бюджетних призначень. Держава має показати приклад, не тільки базікати". Єдине виключення - це Ющенко і то тільки з проєктами, що пов'язані з Голодомором. Тобто за Ющенка слова перестали розходитися зі справою у питаннях меморіалізації. Але це була тільки крапля в морі, це був тільки початок. Системності цього ніколи не було, на жаль, у сфері культури. Нам важлива нація, яка пам'ятає, вшановує і в символічному просторі фіксує важливість, як маяки із минулого, світло, яке вони посилають вперед, в майбутнє. Фіксує цих героїв, цих видатних постатей минулого, але робить їх частиною живого життя, живої дискусії суспільства, науковців. Бо, якщо цього не буде, ми матимемо прекрасні фоліанти, мертві меморіали, на які просто ніхто не буде ходити. Власне про занедбаність могил. Згадали про Лесю Українку, але є багато інших могил українських письменників чи історичних діячів, які у дуже занедбаному стані. Хто повинен опікуватися цими могилами, це УІНП чи якісь міські служби? Яким чином це мусить юридично працювати? Фото: theukrainians.org   Це зараз виглядає так, що, якщо таке кладовище як Байкове, у якого особливий статус, то це відповідність служби цього кладовища. До речі, воно належить місту Києву, це вони зобов'язані опікуватися про нього. Але одна річ опікуватися, що там пару раз на рік серебряночкой олдскульно напис оновити, а інша річ фандрайзити (від англ. fundraising - збір коштів), запускати громадське обговорення та процес привернення уваги. Але по-хорошому це мали б бути громадянські ініціативи бізнесу, який показує приклад, що от ми беремо опіку над оцією могилою. А в ідеалі взагалі це мав би бути державний реєстр, щось на типу національної програми опіки за місцями пам'яті, місцями останнього спочинку найважливіших постатей історії України. І цей список має формуватися, за ним мають доглядати. Мені здається, що є такий термін у сучасному законодавстві - люди з особливими заслугами перед державою. У них там є процедура безкоштовного поховання, створення меморіалу. Але це має бути не про партійних чи високопосадовців, а саме про таких людей рівня Стуса, бо, при всій повазі, ні один з там похованих представників найвищих посадовців незалежної України не дотягує до рівня Стуса. Відповідно, могила Стуса чи Миколайчука має бути такою, щоб було видно це. Очевидно, мала б бути державна програма. Але я вас запевняю, як тільки ми зашлемо від себе таку програму, то Мінфін нам скаже: додаткові видатки державного бюджету не передбачено, до побачення. А це має бути політична воля, це має бути принципово. Наприклад, є інформаційний фронт, є фронт у сфері культури, є топові майданчики, де ми можемо перемагати. У нас вже давно війна у сфері культури з Росією. І щорічно нам треба мати декілька мільйонів доларів у бюджеті на переклади на інші мови таких книг, як Лариси Якубової (український історик), яка розглядає всю анатомію рашизму, чи Олени Стяжкіної (українська письменниця, професорка історії), чи переклади Тімоті Снайдера (американський історик) і так далі. Ми маємо це робити, бо, якщо не ми, то цього ніхто не зробить. Відповідно, це конкретна програма, конкретні кошти, і не такі великі гроші. Суспільство має приходити до своїх депутатів, брати їх за піджаки та питати: ти подав до державного бюджету цей пункт? чому ти не підтримав Інститут пам'яті? Але більшість громадян зайняті іншими питаннями й депутати зайняті іншими питаннями. Ми маємо посісти цю державу нарешті, використати її для блага цієї ж держави. Пригадую виступи Світлани Алексієвич (письменниця), коли вона отримала Нобелівську премію, то приїжджала і зустрічалася зі студентами, здається, у Могилянці. І тоді вона сказала про радянських людей, що постгеноцидні нації дуже легко переступають через своїх полеглих, бо їх було стільки мільйонів, що звикли до того. Чи не тому ми не шарпаємо наших політиків і займаємося своїми справами, бо ми є постгеноцидна нація? Чи це якось пов'язано з тим, що ми достатньо не шануємо героїв? Тут як мінімум три причини, можливо, фахівці й більше назвуть, ніж я. Перша причина - це те, що, можливо, нам страшно усвідомити, скільки ж таких могил може бути. Тобто навіть підійти до цієї теми, скільки ж таких людей лежить по всьому простору сучасної України. Це певна така система перестороги, страху. Друге - треба визнати, що 1990-ті роки були дуже складні в економічному плані. Це був час, коли люди реально виживали. Хороші родини, які б мали у першу чергу стати совістю цієї нації, змушені були торгувати панталонами на стадіонах, щоб виживати. У тебе троє дітей, місяцями не сплачують зарплату, і тобі просто психологічно важко піти комусь щось розказувати про чиїсь могили. Третя причина – безпорадність, яку культивувала радянська система, яка була заточена на те, що людина не вмішувалася у ці справи. Тобто простір громадянської відповідальності радянської людини мав закінчуватися дверми її квартири. І держава чужа, відповідно, не могли опанувати чужу державу. Це навіть абстрактно звучить: під'їзд чужий, тому там завжди напльовано. І це тільки зараз, коли ми поступово створивши ОСББ, коли по-іншому вибудували стосунки з приватною власністю, ми почали трішки розширятися, то разом з сусідами прибрали під'їзд, далі почали садити квіти навколо будинків, далі децентралізація. Ми почали відчувати громаду. Потрошку вибудовується розуміння, що це моє, це наше, це спільне. Відповідно, поки цього не було, це були якісь чужі могили чужої родини. Ці три фактори точно вплинули й, розуміючи це, працюючи з цим, змінюючи потрошки це конкретними прикладами, держава повинна заохочувати та підтримувати. Але вона не буде робити замкнене коло, допоки ми, як громадяни, не почнемо це вимагати. Представники державної влади - це ж ми самі. Я, наприклад, у 2019 році не був представником органу влади, а на свою голову пішов на цей конкурс і потрапив у цю систему. Правильний шлях - працювати на всіх нас, тільки так ми опануємо цю державу, змінимо цей підхід і нарешті у нас з'явиться цей перелік місць пам'яті, за які ми відповідаємо, всі разом і кожен принципово. Чому так довго відбувається дискусія пошуку місця, прийняття закону про Національне меморіальне військове кладовище? Я почну з передісторії, щоб нічого не упустити, бо це важливо для логіки розуміння. Найперший проєкт кладовища виник ще з якихось часів майже за Януковича, зібралися якісь генерали, бо десь в Росії побудували військове кладовище, і оці всі заслужені-перезаслужені ветерани у тому числі й ще радянських систем хотіли мати теж собі хороше місце. Але цей проєкт не взлетів. Потім уряд дав розпорядження - чи у 2015, чи у 2016 році, я вже забув - зокрема Інституту нацпам'яті розробити концепт. УІНП ще тоді розробив цей проєкт, були консультації. І у перших же консультаціях з Держгеокадастром виникла конкретна земельна ділянка для цього цвинтаря, бо потрібно було багато державної землі, декілька сотень гектарів. "Всі розуміли, що це має бути фундаментальний простір пам'яті на століття, тоді ще ніхто не думав про повномасштабну війну". Відповідно, єдина ділянка, як підходила, тоді говорили про Віту-Поштову (село у Фастівському районі Київської області), а зараз це Гатнянська громада (село Гатне Фастівського району Київської області). І тоді постала ця ділянка, яка з рештою зараз вже затверджена, і сам інститут її пропонував. Це сусідня ділянка з Південним кладовищем, що є плюсом, бо там дорога на Одесу, а це велика траса, яка дозволяє багатьом зручно під'їхати. Крім того, поряд вже існує цвинтар, відповідно, санітарна зона дотримана. Також ще один плюс, там лісиста місцевість, якщо подивитися, то це перемежований деревами простір. Потім Інститут розробив закон про кладовище разом з Міноборони, мені досталися ці походи на всі проблемні групи, на яких погоджувалася низка принципових пунктів. Ми вибороли, що це має бути державний цвинтар з меморіалом, з відповідною інфраструктурою і так далі. А закон, на жаль, був прийнятий тільки у 2022 році після початку повномасштабної війни. "Однак сама боротьба за цей закон розтягнулась на роки. Я думаю, якби не війна, ми б ще за цей закон бодалися". У 2022 році почалася, як я називаю, вакханалія. Почалися фонтанування ідеями, бо закон не фіксує місце, закон фіксує цвинтар. І тут починають: а давайте побудуємо на Лисій Горі або у Бабиному Яру, або на Співочому полі. Ми не встигали відкоментувати. А родини загиблих чують цю історію і думають, що дійсно в центрі Києва було б непогано, але потім вони починають стикатися з елементарними питаннями. Чи знайдемо ми десь у центрі Києва 100+ гектарів? Ні, бо немає в центрі Києва 100+ гектарів. Одна з таких, я вважаю, провокаційних ідей була зробити цей цвинтар у Биківні (північно-східна околиця Києва) і це була, мабуть, остання крапля, бо багато родин дуже сильно за цю локацію взялися. А чому? Тому що їм сказали, що це майже в Києві, що там багато місця, але їм не сказали одну дуже важливу річ, що це місце пам'яті уже в якому, на жаль, в цьому лісі, скоріш за все, з дуже високої ймовірності будуть масові поховання часів сталінських репресій. І тут включився ще один оцей тригер, що більшість наших людей, навіть деякі високопосадовці не в курсі й не усвідомлюють цієї проблеми. Биківня навіть не фіксувалася як отаке місце пам'яті, яке не можна чіпати. Це була серйозна історія дискомунікації, люди були спровоковані. До нас приходять родини, яким кажемо, що ми первинно пропонували це робити в Гатному. "А потім це все вийшло у політичні спекуляції, бо частина парламенту внесла проєкт закону під Биківню і Рада проголосувала". Але президент не підписав його. Розкажу детальніше. Мені дзвонять з Офісу президента, а я на фронті під Оріховим на Запорізькому напрямку, і питають: а у чому проблема щодо Биківні? Я пояснив, на що президент сказав, що це слушно і чому раніше це не врахували. Виходить, що парламент проголосував, а президент розуміє, що буде біда, що ще на 5 років чи скільки ми там зможемо застрягнути, і тоді ініціюється питання зміни місця. Відповідно, щодо місця під це кладовище повертаються до Гатного, яке ми одразу і пропонували. Парламент голосує на підтримку рішення уряду за ділянку в Гатному. Але мене вразило, що понад 300 депутатів підтримали це за виключенням однієї фракції, яка говорила, що президент не поважає парламент і не підписав щодо місця у с. Биківня. Це стало дуже некрасивою політичною ситуацією. Здається, ніхто з депутатів проти не проголосував, були ті, хто утрималися. Знаєте, цей кейс говорить, що ми дуже часто не можемо переступити через політичні амбіції, навіть в таких дуже важливих питаннях. Прем'єр дав доручення за пів року 2024-го побудувати перший сектор. Яка ідея цього великого простору меморіального кладовища? Закон передбачає, що це має бути великий об'єкт, де буде музей, який розповідає про історію війн, які вела Україна, у які часи та чому власне це місце пам'яті представляє різних борців за свободу України. Велика частина цього музею буде присвячена сучасній війні, бо більшість, на жаль, місць поховань, хоча первинно так не передбачалося, але вона звісно буде тим людям, які загинули у цій війні. Потім уже, після перемоги, спокійно доживуть, а коли помруть, то матимуть право бути поховані на цьому кладовищі. Також має бути великий Національний меморіал, який вшанує всіх загиблих, всіх, хто боровся. Далі там має бути великий крематорій, тому що у нас не вистачає крематоріїв. Міський крематорій у Києві уже не витримує навантаження, ця інфраструктура стара, взагалі старі технології, які треба реставрувати. Відповідно, цей крематорій обслужить сам цей цвинтар та допоможе з цією інфраструктурою. Далі передбачається, що там будуть великі простори, колумбарії. Будуть сучасні технічні та адміністративні будівлі, архів, який буде вести список тих людей. Можливо, навіть будуть виробничі майстерні. Військове меморіальне кладовище - це дисциплінарний простір, який чітко обмежений вимогами, кращими світовими зразками лаконічності, стандартизації. Будь-яка родина не зобов'язана ховати на військовому кладовищі, а має право вибору, або поховати на цвинтарі своєї громади у секторі військових поховань, де їй зручно, або на військовому меморіальному кладовищі. Розкажіть, які є варіанти надгробків. Є два варіанти надгробків, на яких ми наполягаємо, також і архітектор, і більшість людей на круглому столі теж підтримують це. Перший і основний варіант - це козацький хрест.  "Якщо ми подивимося традицію поховання воїнів в Україні, то традиції ховати воїна під козацьким хрестом понад 500 років".  Це дуже важлива традиція, причому Одещина, Черкащина, Київщина, Тернопільщина, Вінниччина - знайдіть старий цвинтар 200-300 років і там скрізь буде козацький хрест. Для нас принципово, що козацький хрест має бути основною меморіальною надгробною фігурою на цьому кладовищі, тому що не у всіх країн є історія в 500 років. А у нас є конкретна меморіальна традиція поховання воїнів під козацьким хрестом і це надзвичайно важливо зберегти. Тобто це вже не релігійний сенс, а просто культурний сенс. Так, значно більше, ніж про релігію. Багато людей були поховані під козацькими хрестами. Вахтанг Кіпіані, український історик і популяризатор історії, досліджував один з цвинтарів в американському містечку Баунд-Брук, де поховано дуже багато українських військових армії УНР. Він каже, що навіть там близько 70% хрестів, бо люди вибирали козацький хрест, хоча в Америці вільний простір, свобода вибору. Це перша форма надгробків, тобто спочатку вирізається плита, а потім з неї хрест. Але для людей, які не сповідують християнство, для яких принципово не бути похованим під хрестом, то тоді з цієї плити не буде вирізатися хрест, а буде рівна плита, на якій буде зображений відповідний релігійний символ. Цвинтар буде мати два таких варіанти надгробки, людина сама вибере, тому ніякої проблеми. Чи роботи вже почалися і коли ми вже будемо мати цей простір завершеним? Найкраще на це питання відповість Міністерство у справах ветеранів, у них є державна установа, яка цим займається. Наскільки мені відомо, роботи почалися, проведено геологічне дослідження на території, є вже ескізний проєкт, зараз працюють над документацією і готують ділянку під будівельні роботи.
we.ua - We move into a new culture, remember: A product about the creation of the National military memorial class and the concept of the National Pantheon
The number of voters who do not approve of Bayden's work as President of the United States, have reached record 47%, survey
The New York Times report to the Times / Siena query. A survey conducted by the New York Times Orchestra showed that Bayden of 43% supported by voters all over the country gets rid of Trump of 48%. According to the survey, only every fourth election (24%) believes that the country is moving in the right direction, and more than twice as many voters have said that Warden's politics has committed to them personally. The survey showed that among those who believe that the country is moving in the wrong direction, 63% of the country is proclaimed to vote for Trump. In addition, the survey showed that most voters believe that the U.S. economy is in a difficult situation. Bayden's ranking is 38%, and Trump has the best performance of 44% of its followers. The percentage of voters who do not approve of both were 19%, but what Bayden perceive is slightly better, with a difference of 7% between Bayden (38%) and Trump (45%). As Times suggests, this difference is significant: The candidate less hated double haters, won the last two presidential elections. In particular, according to the survey, there are colored voters who belong to a working class and don't have university education, Bayden is dealing with a little break -- 47% against 41% in Trump. In order to compare, four years ago, we're looking forward to Trump by 50 points. According to the Wall Street Journal survey, most of the voters in the United States believe the current president Joe Bayden is too old to run for a second commission
we.ua - The number of voters who do not approve of Bayden's work as President of the United States, have reached record 47%, survey
Public organization «Sprava Hromad»
The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid! Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!
we.ua - Public organization «Sprava Hromad»
Bolton: The chances that Bayden administration agree with Macron's statements equal to zero
Mr. Ambassador, my first question will be a bit of an introduction. Why is Ukraine important to the United States of America if it's actually important? I think it's very important. Since 1945, the US's key national interest is peace and stability in Europe. We've gone through cold war and really have great perspectives to achieve these goals. However, through Russia's desire to reproduce the Russian Empire, and though Ukraine is not a member of NATO, the security of Ukraine is vital to the rest of the European continent, and therefore to the United States. You know, George Bush offered to take Ukraine to NATO in April 2008 at the Battle of NATO, and frankly, if our French and German friends agreed to that then maybe we would avoid invasion and in 2014 and in 2022. Let's talk about the recent statement of President of France, Emmanuel Matron, that we should not exclude the possibility that at some point the history of Western troops might be located in Ukraine. President Joe Bayden's administration has already responded to this, and John Kirby, a coordinator with the White House Security Council, announced that the only American military members currently in Ukraine are the ones that work in the American Embassy, and no US troops in Ukraine will be. But over the past few days, there have been different thoughts from different western leaders about this. Some say the western troops can't be in Ukraine because that means further escalation. But some of them, for example, the Prime Minister of Estonia, Kai Kallus, said we should not exclude that opportunity. What is your opinion about this considering that you are one of the best countries in the security and foreign policy world? What would you advise the President of the United States of America about this if you were his advisor? I don't agree with President Matron that often, but I'm happy to say that this time I would agree. I must say that we are in the midst of the presidential campaign, and I think the chances of the Bayden administration claim that they agree with Macron are zero. This is about a fundamental question about the total U.S. response and the West response to the Russian invasion two years ago. Obviously, we couldn't stop Russians from attack. In fact, I'd say we weren't even trying very hard. One way we could do it is in addition to several other things that we could do is put more troops into Ukraine, especially American troops, not to fight the Russians before the invasion, but for training purposes, and let the Russians worry about what it means to amplify the American or amplify the nation's presence. As I said, it was necessary to act differently -- more economic sanctions, more rapid weapons, but inability to hold the Russians up for two years of conflict in constant fear that the White House called a wider war. It inhibits the strategic supply of weapons that allow Ukraine to wage war most efficiently. This is what led to the current deep corner in which we were found. So it was very unfortunate to observe the behavior of the White House, and I think that this disparity through fear of causing the Russians to produce what they want for free. What do you think about the two-way security agreements Ukraine signs with different European and world countries? Do you think it's possible or even better to have that agreement with the United States of America? This is an unparalleled alternative to members of NATO until we reach what each member of NATO calls our goal to fully restore sovereignty and territorial integrity in Ukraine. According to NATO's practice, we don't accept the members under the occupation of the enemy state, because it immediately puts us all at war. The first step here is to win the current war, and the next step is to introduce Ukraine to the NATO alliance. What we're seeing today is that the threat is that Russia is multiplying the Addnistra Republic. I'm sure by the Moscow initiative, Ukraine has requested protection from the Russians, and if this leads to more Russian troops entering the Sudnistra, it will be a very bad development. We are in a unstable situation. We need a strategy for the future, and now we don't have it. Mr. Ambassador, there are some world leaders and even European leaders who are still cautious with the assistance of Ukraine, to provide the necessary for the fight against Russian aggression. Does the West really fear the asymmetric response to Putin, and so they're so careful? If Russians attempt to attack NATO members directly in cyberspace or elsewhere, they risk very much, and they need to know. The thing is, this whole concern about the potential of a wide war predicts that Russia has the ability to make a huge war. With her failure in Ukraine, I doubt it. Even when it comes to nuclear intimidation over the last two years, we've never seen evidence of the movement of Russian nuclear forces threatening Ukraine or the rest of Europe. So I don't think there's a lot of reserves in Silicon. I believe that their military failures in Ukraine have given them great difficulties, and yet the deterrence effect that they've been doing on us has really hurt Ukraine, unfortunately. About three weeks ago, the Bloomberg agency reported, sending to its own sources, and I'm going to quote, "Donald Trump is looking at the opportunity to push Ukraine into negotiations about the end of the war with Russia, if he returns to power next year." It's the end of the quote. One of Trump's advisors told the agency that the threat of the anti-military aid could push Ukraine to negotiations while it only provoked Russia. Can I say Trump is on its way? In response to doing the last piece of aid through Congress, there is total confusion. And I hope they find a way to overcome these problems. The problem with the total budget of this fiscal year is also relevant. Now her progress is obvious, and I think there's a lot of support in most of the palaces to get this package. The agitation inhibits such as the disability of the Bayden administration to implement effective policies on the Mexican border versus illegal immigrants. But I'm worried about Trump, because he, first of all, as President, announced the U.S. output from NATO, and secondly, during the campaign, he also promised to put Zielinski and Putin into one room and solve the problem in 24 hours. Now, as Zielinski said, it's ridiculous. But I'd be worried if they tried to do it and it didn't work. Apparently, Trump won't blame himself. It's not his fault, but I'd be worried he's going to blame Zielinski, not his friend Puttin. So the Trump president, I think, would be dangerous for the United States as well as for Ukraine. Since you've already started talking about Trump, I'll ask you a question about it. What are the chances that he will win the election of this fall? Unfortunately, now he has a very good chance to win. They think it's too old to be president. He doesn't look younger in November, and Democrats don't seem to understand it. I think that the final decision will be made by a large group of American voters who don't like any of them, and the question will be in November, who they don't like anymore, and that means that they can win another. It's not the best way to choose the president. But I think this is a perspective that we have, and it's impossible now to predict who will be more unpopular in November. Can the court prevent Trump from becoming President of the United States of America? No, oddly enough, even a convicted criminal can be elected president. Now it's unclear if any of the four criminal cases go to court until November. And even if the jury of the jury takes a verdict against Trump, it will give an appeal. I think for many Americans who don't want to pick president of a convicted criminal, that's going to be a major factor. But even it's hard to say. Trump support increased after he was four times convicted. And it became even richer than I know after that. Putin said, in fact, a week ago, that said it would be better for Russia if the new President of the United States of America was Joe Bayne, not Donald Trump. Still, do you think the president of the United States would actually be better for Putin? Putin, former KGB agent, conducted another surgery on American voters, saying he supports Bayen. All of this to get some people to support Trump. But I was once in a room with Putin and Trump. I had a few meetings with Putin without a Trump. And I can tell you that, I think, whether the Lord of Putin or CNN, the Americans are looking forward to Donald Trump's president because they think he's a winning party for them. And that's one of the reasons why I don't think Trump is fit to be president. They think he's a winning party. But what is a phenomenon, I would call it this, the popular Trump among Americans, particularly the Republicans? Why do some of them seriously think he's even president of God? Something hard to understand. But I think it reflects a lot of people's minds that are quite alienated from the system. They feel that Democrats look at them properly. Remember, in 2016, Hillary Clinton called Trump Lippe the miserable followers, and they don't think they're pathetic. They don't like how they're treated with educated elites, and they express frustration and discontent by supporting Trump. And I understand, and in fact, there's a lot of sympathy for their feelings. But Trump is the wrong way to express these feelings. I hope the Americans, I mean, the Americans, the Republicans, find the right way to themselves. I hope so. We're working on it. We're working on it. Are there any other candidates yet? Now, no, I mean, I think it's realistic, Trump with great probability will be removed from the Republicans. I don't see anyone who can stop him at this stage. But before we go to July, we're seeing a very strange period in American history. Many things can happen. How real is this threat? I understand this threat to Trump, not even for the United States of America, but for the world. But is there any sort of inhibited factors in the American right system for the president in case Trump becomes the new president of the United States? The law has to stand up for every citizen of the United States. Trump claims immunity, and against it, a few criminal cases are broken. The Supreme Court decided to consider this question and make decisions. I think they'll make a decision against him. Yeah, there's limitations, but he's taking things through the lens that Donald Trump is profitable for, and laws and rules that owe most people with sound sense, responsible citizens don't care very much about Trump. It's one of the reasons why I think his second term will result in utter chaos. What is Trump's worth? Could Congress somehow limit it to this? Well, they took the law that was trying to prevent him from taking the country out of NATO without being approved by Congress. I think it's unconstitutional. The president has a constitutional authority to come out of treaties, even very good treaties. And eventually, there's no paperwork in the world that can stop someone who doesn't feel any limitations. If Trump wins, it will be a trial for the American Constitution and our institutions. I think we're going to win and he won't be able to do anything he wants, but he's going to try all the limits. I don't think there's any doubt about this. So if he decides not to help Ukraine financially, nobody and nothing in the United States of America will ever change his mind? They can try and declare it again. Remember, the first impique was related to the question whether he was trying to bribe Selenski, denying him in military help if he didn't get help finding the Gallar Clinton computer server and all that stuff. So there might be an intense political struggle around many things that want to make Trump, and it can go to the level of a constitutional crisis, which is one of the reasons that no one should expect the second term of the Trump. And my last question to you, Mr. Ambassador, who do you think is the major challenges facing the world in 2024 and is the world really ready for them? The war in Ukraine remains in its first place, the war in the Middle East is another very disturbing situation, and I think the threat that China can do something on its Indian Pacific periphery, while the United States and other captured Europe and the Middle East are also very serious concerns. It's a dangerous world, and I fear that the weak one locked in America will make the world even more dangerous
we.ua - Bolton: The chances that Bayden administration agree with Macron's statements equal to zero
Paul Maracron has been chosen from the European Altarpiece of caution
In addition to "escalation of the conflict" the French President Emmanuel Macron did not cease easily but under the pressure of a range of Eastern EU countries. The new members of the European Union believe that Silicon can attack one of them this year: This is why "Western" is so active in the help of Ukraine, and Macron's position, except for another reason, gives Paris a chance to reclaim leadership within the EU, in the background of Berlin conservative, in the slender Washington, and the Maroon is very bright in Bayden a safe leadership in Europe. Here are some of the French president's claims: It creates a new coalition with Ukraine's production of missiles and ammunition of great wealth. It's about 800,000 ammunition. This is a cool decision because before that Paris wanted to save: So drive money to expand production within the EU and eventually send it to Ukraine for the Food in EU. And this would turn out to be an extra year of expectations, and on the horizon there would be a signal to the French fighters of the Merage, although the master of the Yale Palace said that we're not talking about this, but a lot of foreign information shows the opposite. The Macron didn't exclude the firearms of the west tendons to fight the spitters. Read also: Do not wait for NATO legions in Ukraine the French president has shown that there may be a good Kremlin troll. Because his key statements are a beautiful response to "peaceful negotiation." It is important to note that there are no official members of the NATO soldiers in the RF saying, The options are very complex in implementation, and against them, not only are the mental silicon vessels in the European community, but also some of the friends of Kyiv, such as Mr. Peter Phil. In vain, Stelltenberg quickly said that no NATO troops will be sent to Ukraine. "There's nothing to exclude." In other words, he has suggested that several European countries can strengthen the Zizu with their own army divisions. This is a kind of political welcome to Putin, so that he doesn't think much worse for Ukraine on the front. Foreign troops in Ukraine: NATO's "lazy" option for us, followed by London, is now the second European capital, which has taken a sensitive position on the situation in Ukraine, ignoring the ghost of "escalating conflict with Putin." This company lacks Berlin, but the German government behind the habit of beating the Shelz and joining at the most critical moment. It's too early to make conclusions like "Europe wakes up." Let's see what happens next. The source of the author, Orestle Sahar, journalist, Head Editor of Obozrevatel Edition does not always share thoughts spoken by blogs
we.ua - Paul Maracron has been chosen from the European Altarpiece of caution
almost like Brezhiew, but it's short of Gorbachev: RF was analysing the length of Putin's speech
According to this, The Moscow Times. The total Putin has been on two hours and six minutes, beating his own previous record set in 2018 (1 hour 55 minutes). Last year, Putin spoke 1 hour 45 minutes and 2021 and 2020 nearly twice as much: 1 hour 20 minutes and 1 hour 12 minutes respectively. The shortest message in Putin was in 2004 and 2005 (48 minutes), and on average he spoke 1 hour of 10 minutes. During the passage of the message in 2024, Putin came nigh to the Soviet Genians, who had closed a lot of surveillance reports on the USS Dynasty, five years ago. Yes, in 1981, in the XXVI, with a 75-year-old Leonda Brezhiew speaking in 2 hours 10 minutes of report on "party job in the area of domestic and foreign policy." In order for the old Bregniew to degrade language techniques to prove the speech to the end, the meeting had to have a break. In 1986, in the following year, XXVII, CIRS, Mikhail Gorbachev was speaking with a political report for over 3 hours, signifying public archives of the USSR. With the Soviet tradition, Puttin's speech was repeatedly interrupted by the lists. This was 116 times. In his message, Putin declared massive support for society, population and business, and threatened the nuclear blow of NATO countries, if they were to send their troops to Ukraine. President of Russia Vladimir Putin during the federal meeting announced that RF does not plan to attack Europe, but has a weapon that can impress targets on its territory. He also pointed out that rumor about the Russian position of nuclear weapons in space is an attempt to push the RF into a negotiation of the United States
we.ua - almost like Brezhiew, but it's short of Gorbachev: RF was analysing the length of Putin's speech
Paul Soldier NATO at work? What Macron really wants
Over the course of 70 years, the relative peace after World War Il blew up old Europe. And for a long time, her leaders, like Chancellor Olaf Sheltz or president of France, Emmanuel Macron, thought you could come together from Russia somewhere in the middle and sell carbohydrates and diamonds. President of France Emmanuel Macron has called a political tool saying, "We will not exclude Western troops to Ukraine." Although a lot of countries have already done the retraction that no, there will be no feet of British or Italian soldiers somewhere under Robotics, the European Union, or the first time they thought of their security and the acceptance of that, with Putin not to come out, but the new Gorbachev in the eternal future will not be. Germany's leadership in the EU has withstood a decisive refusal of the Chancellor Olaf Scholtz to provide a rocket to Tuurus, because all of a sudden his country will be drawn to war with Russia. And the point to this is that German engineers can't do what the British and the French can't do is adjust the ability and control of the technology passed on. So it's no surprise that President Matron took an initiative to the hospital, although at the extreme meeting of Parliament he had already received a series of criticism from the Russian Maroon Pen, the leader of the extreme left Jean Melschon and the Socialist Party. He said, well, how come the children of France would die somewhere in Ukrainian liposts. With good, France has supported Czech initiative to buy artillery equipment for Ukraine that is not part of the European Union. So this is a Cop that can finally get to Ukraine about 800 thousand artillery ammunition of the attovian and Soviet calibrates that you can send to Ukraine as quickly as possible. Where will they come from? Most of India, who is now mad at the pace of rearming the income of Russian oil. Read also: Key facts and figures 11 / 10 / 05 12: 55 Page 38 being or not being? On the first time, the European Union promised that a million missiles were unsustainable. "Reality is that in a very short term you can only give the ammunition that you have in the warehouse, or the ones you're producing," said the French president. And indeed, the advancements and national armies of a set of countries have shown that the armed forces of our Western neighbors are in a planned state. And it's pretty likely that if they were an RF neighbor, their capital would definitely be occupied in three days. Conservation for a purchase of projectiles for Ukraine in three countries and a small discussion in the National Assembly on the subject -- sending French troops or not to war in Ukraine -- our arm. Because fear is the driving force of all wars and incentives to find best decisions. Since the United States is strongly stuck in internal political services during the pre-presidential election - to France, as before the EU's economic leader, it's not going to help if Ukraine loses and the Russians go on. Communication about NATO's soldiers in Ukraine can become a shoe to look for paths if we go out to freeze conflict. This is just going to be something similar to the Korean version where we have our parallel that divides light and dark. However, there are spouses here, and minuses, because the NATO soldiers on the current transversal line might mean it's fixation for the future. So you can forget about the return of Crime and the control of the Black Sea. Read also: Do not wait for NATO's legions in Ukraine until they want this choice, because it's not for mom to grow up to die on someone else's land from the Soviet QA. So Europe is now looking for solutions to how to get out of the current war in terms of unstable relationships from the United States. And that's why it starts to make voices about the European NATO, where Ukraine and its wonderful experience of the great war can become a pillar of security. In the same way, Europeans are concerned about fighting wars elsewhere in the Shire forest. It's good for us. And you can verify that the same Macron, who called us laughing on the phone deals with Putin, has Plan B. It's good for us because France wants to be the leader of Europe. Their misunderstandings of Germany and Helz. And in their Parliament, they are already unaware -- their Prime Gabriel Attal's prime minister is severely criticized for politicians who have done business with RF for decades. Read also: "A security umbrella" instead of the United States will hold Europe, why would the Maron do such a sharp statement? He won't run for president anymore, that's his second term. But the French president is interested in his own historical investment, and he's interested in fixing French leadership in cold Europe. Such a chance for Ukraine. Absolutely, we'll take this war out on the battlefield and we'll be alone in the rear. But Europe was first afraid that they would come to them. And the conversation of "I bring you and the kids a syringe" and "Mom," I love torturing people so much -- can not only be concerned with us, but also the weary alien war in the young Europeans. It won't be like it used to be. Whatever you like Russian ballet and the supermodel of Irina Shak is not true Russia. A real show of myself in the current war in Ukraine. Especially for the author's espresso: Marina Denicechus-Yaramyevev, a journalist Editor doesn't always share thoughts spoken by blogs
we.ua - Paul Soldier NATO at work? What Macron really wants
Let's get some money if the U.S. doesn't help. A conversation of Espresso with Sergei Fuerse
President of the Ukrainian Catholic university, and the constant author of the Emporco Rur wrote his answer. Where will the government take the money to defend and social benefit of why are the Polish farmers protesting the Polish farmers? Did the Green Sea Trust in Ukraine -- it's treason or winning, worth dropping employees for money Who and how will pay Ukraine back how to restore the Ukrainians home, what is the budget if the US does not support Ukraine? The first potential source is the expiration of external debt. It's probably going to be an ongoing time for the debt benefit. These will release significant financial resources. The second source is internal resources, which is domestic equity bonds. In the Ukrainian banking system there's high liquidity (ie; there's money, red.), like a dollar, and flu, and so the government can view it as a potential alternative revenue. Another source of use that will be tangible is increasing taxes, such as military collecting and taxes on consumption, a soap meeting on a premium segment, especially importing expensive cars. This is where you can radically increase taxes. The last rubit is a printing press. But despite the amount of reserves that would allow a certain amount of ethnicity, the National Bank would be able to resist this option. Is there a valid temporary limitation of tax simplified system that is present in the National Economic Strategy for 2030? This revenue strategy is not the wish of Ukrainian Minfiin, but of the requirements of the IMF. I mean, the documentation is made, but whether we keep track of it as a locomotive, we don't know. And the limitation of taxation is not the problem in the system itself, it's about abuse. Large and medium enterprises use it to minimize taxation. For example, the EpiCenter network gets benefits by working on a simplified system. This uses physical entrepreneurs to avoid taxation is wrong. The simplified tax system must only use small businesses. More and more, this is the use of FlPue, which sets Ukrainian business into a trap. Using a business structure through Flux makes it harder to get funding from banks because there's no transparency in their activities. That might cause a lot of businesses to stay on a small business level, not develop, because their structure isn't transparent to potential investors. Polish farmers protest against the EU's environmental policy and against cheap import of wheat and other food products from Ukraine, Warsaw, 27 February 2024. AP Photo / Czarek Sokoowski What's wrong with Polish farmers? They have claims not to Ukraine, but to Brussels. The farmers' test is a common European trend because agriculture is organized under the socialist principle. People pay to stay and work in a village because the agricultural sector in Europe is not full and incapable of making money. It only saves that in modern economies, agriculture is just the minimum part of the economy. So no developed country is an agrarian. Why do farmers test? They want money. The commodity prices have fallen three times over the last year. The European Union provides green requirements that include forbidden pesticides to reduce negative impacts on the environment. But the biological alternatives are much more expensive and expensive, and the farmers in Poland have chosen to block borders, as soon as Bruce's attention is possible. There is also an influence of Russian propaganda that defeats the Polish society by throwing myths about the sleep of Ukrainian grain. In fact, only 5% of Ukrainian grain is carried by a transit through Poland. For me, the smartest thing would be just to redirect those 5% through the other channels until the protein wave comes back. How did the Greenland beat the oligolic? The Olympics fought the war, because now they're less than it was a few years before the war. But Zielenski doesn't have any merit here, it's just a circumstance that has led to that outcome. Photo illative: Anton Schshaszek / hedseke swam in the oligards dramatically diminished, which also helps us with American partners. There's a fear that after the war, oligolic people will return to great power, but I think the point of not returning is already over. Modern oligars have formed as a result of total privatization of 90 years. Old oil holes remain in Pinchuk and Ahmed. One is trying to play the role of the philanthropist, and that's useful for the country. The second is the Achemi -- he built his business for Capitalization, and he had a transparent structure, unlike the Colummojan who sat on [mumbo] currents, is there any oil in the West, such as lon Musque, which is thanks to his business and his capital, the oligolic features? In the West, there are powerful businesses, but the rule of rule of law inhibits businesses from becoming oligolic traits, which prevent them from getting the price of the state. The land market in Ukraine is bad or bad? In Ukraine, a very deep environment of land with something holy. And the ground, first of all, is an object of purchase, so the land market is perfectly normal. The more liberal he is, the more wealthy Ukrainian agriculture. Because of the private parasites of popalists and the influence of Russians, the land market was cut off because it was a chance for Ukraine to develop. In the same Russian, this market was introduced 15 years earlier. In general, the market is there, but it's limited, and it inhibits development and increased land owners' income. Like I said, [Echoir of Health] "No reform can be a compromise." These limitations that were entered in the market of land have not been enabled by the most high quality of Ukrainian companies to buy land that holds growth and profit from land. How good is the idea of dropping employees for money? It's a completely adequate idea. The military financing requires money. They never fight. The state has a natural interest so that the person who pays high taxes stays in the rear. Also, this is a matter of efficiency and rational approach to work management. Large factories like Frowgerol cannot increase resources because there are no people missing. There's no fear of being mobilized right after the official job registration. So we don't hold taxes or mobilized. Photo illative: The Mynobon TV channel is right, it's not going to be a popular solution, but if you were to throw away all the emotions and dementia, it would be one of the right things to do. Some of the people who are not fighting will always be, let's say that the difference is going to be the number of tax-paid taxes. Is it clear how Ukraine will be restored? Who's going to control the money of foreign investors? No, not yet. Ukraine's renewal is likely to be made through the tennis system, where clients will speak Ukrainian government and local communities. They will define the priority of recovery, and then the World Bank's newly created institutions will be conducted by experts, and will send financing to recovery projects. The power control will probably be used by Europeans, which is one of the optimal possibilities. What is the probability of getting money for Ukraine's recovery if the United States is now hesitating with our support? Ukraine's recovery will be connected to the European integration anyway, so financing will be provided by European resources and institutions. The American contribution will be on secondary positions, and it's important for us to accept it. Ukrainian refugees go to Poland to photograph: The Associated PresMillion Ukrainians have gone to countries where the average wages and aid are higher. How do we get people back? Most of those who left won't come back because they've had enough to adjust their wealth. For parts of immigration, life was the purpose of life (before full-scale invasion). We're not doing anything here. We are a poor country, and we will remain poorer than Poland or Germany for a long time. Only people who have jobs here, assets and resources will return. There's no point in doing anything else. We need to have economic growth and stability
we.ua - Let's get some money if the U.S. doesn't help. A conversation of Espresso with Sergei Fuerse
Canada can become part of the RF and what threats to Ukraine. Explains the essence of conflict
Так звана Придністровська Молдавська Республіка виникла одразу на другий день після проголошення Україною незалежності, тобто 25 серпня 1991 року. Її площа становить всього 4 163 км² (у п’ять разів більше за місто Київ), де проживає близько півмільйона людей. З серії війн, які розпочали й підтримували росіяни після розпаду СРСР, конфлікт у Придністров’ї був, так би мовити, першою серією, яка триває вже понад три десятки років. Еспресо розповість історію виникнення Придністровської псевдодержави, чому там думають над тим, щоб стати частиною Росії, та яким чином цей невеликий клаптик землі може становити загрозу для безпеки України. Про що у статті: Коротка історія Придністров’я;   Як виник і розвивався Придністровський конфлікт;    Плани вирішення Придністровської кризи;  Як російська війна вплинула на відносини України та "ПМР"; Теперішнє ситуації в Придністров’ї та можливі сценарії розвитку подій, думки експертів. Коротка історія Придністров’я Фото: Вікіпедія Формування Придністров’я тісно пов’язане з тими ж подіями, що мали вплив і на розвиток України. Адже ця територія також була заселена слов’янами, на яких також напали монголи, де також промишляли татари, згодом тут керували як литовці з поляками, так і козаки, а тоді росіяни. Однак землі при річці Дністер мали ту відмінність від більшої частини теперішньої України, що вони зазнали великого впливу Молдавського князівства, яке проіснувало близько 500 років та більшість часу було під турецьким впливом. Однак на початку 19 ст. Російська імперія внаслідок переможної війни з турками приєднала до свого складу половину Бессарабії (серцевину Молдавського князівства) – землі між річками Прут та Дністер. Ця територія в майбутньому стала ядром для формування теперішньої держави Молдова. Коли в 1859 році відбулося об'єднання князівств Волощини та Молдавії в одне політичне утворення, яке згодом призвело до появи Румунії, колишнє Молдавське князівство припинило своє існування. Відповідно, половина жителів Молдавського князівства стала румунами, а інша половина – продовжила своє окреме життя в Бессарабській губернії Російської імперії.   Однак безпосередні причини виникнення теперішнього конфлікту у Придністров’ї пов’язані з подіями, що мали місце в 20 ст. – діями комуністів, які прийшли до влади. Після розпаду Російської імперії, у 1918 році молдовани (румуномовні мешканці Бессарабії) проголосили про створення незалежної Молдовської Демократичної Республіки. Однак в тому ж році її анексувала Румунія. Після утвердження радянської влади на території України, комуністи почали думати, як поширити свої впливи далі. Їх цікавила Бессарабія, яка майже повністю відійшла до Румунії. На початку 1924 року в Москві відбулася нарада за участю радянських військових і румунських комуністів, учасники якої запропонували визнати назву "молдавани", як назву окремого народу, який населяв Бессарабію на сусідні райони Української РСР, і створити на цій підставі автономію у складі УРСР, яка претендувала б згодом на "возз’єднання" з румунською Бессарабією. Хоча така ідея викликала спротив керівництва української компартії, адже в жодному з районів дністровського лівобережжя "майбутні" молдовани не складали більшості, та все ж у 1924 році на території УСРР утворили штучну Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку. Площа цього автономного утворення становила удвічі більше за площу теперішнього Придністров’я – 8288 км2. Першою столицею було місто Балта, та з 1929 року – Тирасполь. Перед початком Другої світової війни два диктатори Сталін та Гітлер поділили Європу на сфери впливу. У 1940 році Радянський Союз домігся того, щоб Румунія повернула захоплену нею Бессарабію, де комуністи швидко проголосили створення Молдавської РСР, до якої приєднали західну (придністровську) частину Молдавської АРСР, а північно-східні райони колишньої автономної республіки передали до складу Одеської області України. Таким чином фактично завершуючи формування території як сучасної Молдови, так і України на цих землях. Як виник і розвивався Придністровський конфлікт Фото: Вікіпедія Будучи від початку штучним формуванням, Придністров’я різко відрізнялося від решти Молдови. Адже воно було заселене більше українцями та росіянами, ніж самими молдаванами. Придністровці "згадали" про свою ідею автономії вже у період розпаду СРСР. На той час в Молдові відбулася консолідація двох поглядів — з одного боку консервативної придністровської, орієнтованої на збереження СРСР та економічних зв'язків із Росією та Україною; з іншого — націоналістичної молдовської, що прагнула незалежності Молдови та її можливого приєднання до Румунії. Безпосередньою причиною конфлікту стало мовне питання. В останні роки СРСР у Молдові відродився прорумунський націоналізм, члени цього руху вимагали оголосити молдовську мову єдиною державною, повернулася до використання латинського алфавіту та визнала загальну етнічну ідентичність молдован та румунів. У серпні 1989 року молдавський парламент ухвалив закон про державний статус молдовської мови та її повернення до латинської графіки. Цікаво, що у 2023 році у Молдові скасували молдовську мову, бо та була штучно створена Радянським Союзом для потреб росіян і українців, адже це була румунська мова переведена на кирилицю. Зараз офіційною мовою Молдови є румунська мова на латинській графіці.   Тож, основними ініціаторами створення Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) були представники російськомовного населення та локальні еліти Придністров'я, які шукали "захисту" від націоналістичних прорумунських молдаван в Москви та Києва. 2 вересня 1990 року на Надзвичайному з'їзді депутатів усіх рівнів Придністров'я оголосили про незалежність "ПМР" як нової радянської республіки в складі СРСР. Однак тодішній очільник Кремля Михайло Горбачов не підтримав цієї ідеї. Тому депутати Придністров’я вирішили взяти справу у свої руки і оголосили в серпні 1991 року незалежність свого краю, а вже за кілька днів Молдавська РСР також проголосила свою незалежність, сказавши, що лівий берег Дністра - це законна частина Молдови. Так почалося протистояння. Спершу війна відбувалася на дипломатичному рівні. Молдовський парламент звернувся до уряду СРСР з вимогою "розпочати переговори з урядом Придністров'я з метою припинення нелегальної окупації території Республіки Молдова і негайного виведення радянських військ". Цікаво, що лідер ПМР росіянин Ігор Смирнов (був президентом до 2011 року) 28 серпня 1991 року відвідав Київ з метою обговорити ймовірний перехід республіки під юрисдикцію України, проте 29 серпня молдовські спецпідрозділи заарештували його в Києві (хоча за кілька місяців відпустили). Після цього в конфлікт втрутилася 14-та радянська (з 1992 року – російська) армія, яка була розміщена в Придністров'ї. До її складу входило понад 10 тис. бійців і в її розпорядженні було чимало важкої військової техніки, яка була відсутня в молдаван. Тож, за допомогою озброєння 14-ї армії придністровська влада здійснила задумане і змогла силою захопити й втримати владу на лівому березі Дністра і частково на правому. Тому 28 березня 1992 року Республіка Молдова оголосила про запровадження надзвичайного стану в країні. Конфлікт перейшов у військову фазу.   Кілька місяців тривали військові дії з різними фазами загострення. Присутність регулярних російських військ завадила молдовській владі реалізувати силовий сценарій розв'язання конфлікту. Хоча молдаванам допомагала Румунія, однак військова потуга була за "ПМР", до якої також линули добровольці з Росії та України (пів сотні членів УНА–УНСО нагороджені медаллю ПМР "Захисник Придністров'я"). Бій за правобережне місто Бендери (червень 1991 року) став найбільшою битвою впродовж всього конфлікту, адже загинуло близько 1000 солдат з обох сторін, а кількість біженців перевищила десятки тисяч осіб. Таким чином наступ молдовських військ був зупинений. Після кривавих боїв розпочалася мирна фаза врегулювання конфлікту, яка триває й досі. 21 липня 1991 року у м. Бендери було введено миротворчі сили. Того ж дня в Москві президент РФ Борис Єльцин і президент Республіки Молдова Мірча Снєгур в присутності президента самопроголошеної ПМР Ігоря Смирнова підписали угоду "Про принципи врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова". Хоч ця угода зупинила активні бойові дії, але жодним чином не врегулювала проблеми спірного статусу Придністров'я. Плани вирішення Придністровської кризи Фото: фото з відкритих джерел З того часу "ПМР" та Молдова підписали низку документів, що визначають принципи вироблення статусу Придністров'я. Згідно із законодавством Молдови, Придністров'я має статус Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом. Натомість у "ПМР" вважають себе незалежною державою, хоча це не визнає жодна країна-член ООН, лише кілька маріонеткових проросійських держав з невизнаним сепаратистським статусом. На початках "ПМР" розглядала можливість входження своєї території в склад України. Коли в 1992 році розгорівся придністровський конфлікт, президент України Леонід Кравчук заявив, що Україна гарантує незалежність Придністров'я, якщо станеться молдовсько-румунське об'єднання. Також є інформація, що на той час українська влада потай вела переговори з урядом Придністров'я щодо можливого приєднання. Адже у "ПМР" близько третини населення – це українці (українська мова має статус державної). Однак не знайшовши бажаної підтримки, влада "ПМР" зосередила погляд на РФ.    В 1999 відповідно до рішення Стамбульської наради ОБСЄ Росія зобов'язалася вивести зброю і весь особовий склад своєї армії з території "ПМР" до ​​2003 року. Однак у 2003 році уряд президента РФ Володимира Путіна розробив так званий "Меморандум Козака" (чи "План Козака"). В основі була ідея, щоб створити федеративну молдавську державу, щоб зберегти автономію Придністров’я, до того ж російська армія мала право залишитися ще на 20 років. Таким планом росіяни хотіли поширити свої впливи на всю Молдову. Та населення Молдови виступило проти цього плану, почалися масові виступи, тому молдовська влада хоч і була проросійською, та не підписала документу. Фото: Вікіпедія Цікаво, що президент України Віктор Ющенко також намагався запропонувати свою формулу розв’язання конфлікту. Однак, як пише Радіо Свобода, у 2005 році презентація українського плану врегулювання Придністровського конфлікту під час саміту країн ГУУАМ (регіональне об'єднання) в Кишиневі ледь не розсварила союзників та не зірвала сам саміт. "Що ж до суті плану, авторство якого, як кажуть експерти, належить відомству Петра Порошенка, Раді Безпеки та Національної Оборони, то він докорінним чином не співпадає з позицією інших членів ГУУАМ – Грузії, Азербайджану та самої Молдови. Натомість він був надто схожий на попередній план врегулювання Придністровської проблеми, сумнозвісний російський "меморандум Козака", який передбачав легалізацію придністровського керівництва та "федералізацію" Молдови. Обидва пункти Молдова, Європейський Союз, ОБСЄ, Сполучені Штати та решта країн ГУУАМ вважають неприйнятними", - писали у Радіо Свобода. Таким чином конфлікт продовжився. У 2006 році в "ПМР" пройшов невизнаний світом референдум, у результаті якого за приєднання до Росії проголосували майже 100% виборців. Та він не призвів до якихось політичних змін у статусі краю. Коли в Україні президентом став проросійський Віктор Янукович, в інфопросторі почала з’являтися інформація про відновлення таємних домовленостей щодо приєднання Придністров'я до України. Та цього не сталося, натомість у "ПМР" ще більше зросли проросійські настрої. У грудні 2013 року, в розпал Революції Гідності в Україні, верховна рада "ПМР" прийняла законопроєкт про застосування Російського федерального законодавства в Придністров’ї. А в березні 2014-го, коли почалася військова агресія РФ проти України, придністровські депутати попросили Держдуму Росії розробити закон, який дозволив би прийняти невизнану республіку до складу Росії. Цікаво, що у листопаді 2017 року проросійський президент Молдови Ігор Додон зробив неочікувану заяву про те, що Придністров'я може стати або частиною України, або Молдови. Тобто до остатнього часу статус "ПМР" росіяни використовували як козир в рукаві, щоб таким чином, можливо, змусити Україну проміняти анексований Крим на Придністров’я.    Влітку 2018 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію "Про повне та безумовне виведення зарубіжних збройних сил з території Республіки Молдова". Та звісно росіяни не підтримали цієї ідеї. У серпні 2019 року міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу та президент "ПМР" Вадим Красносільський заявили про відмову виведення російських військ з території Придністров’я. Тобто таким чином знову відклавши вирішення Придністровського конфлікту. Адже, якби росіяни хотіли його завершити, то достатньо було б вивести свої війська з "ПМР" і дати можливість законному уряду Молдови взяти ситуацію під контроль. Це нагадує ситуацію, яку РФ повторила на Сході України в 2014 році: організувала і підтримала сепаратистів, допомогла їм військово і відмовилася відвести війська. Як російська війна вплинула на відносини України та "ПМР" Фото: Вікіпедія   До початку війни на Сході України, Росія проводила ротацію свого військового контингенту в Придністров'ї через територію України. Однак після початку російсько-української війни, у травні 2015 року Україна денонсувала угоду з РФ. Тому російські офіцери, що вирушали до Придністров'я, були змушені летіти до Молдови, як цивільні, приховуючи справжню мету своєї поїздки. Та їх часто затримували. Через те після 2014 року росіяни в основному займали керівні пости у складі російського угрупування в Придністров'ї, але її рядовий склад почав складатися в основному з місцевих жителів, які щоправда теж мають російські паспорти. Також ця ситуація з закритими кордонами не дозволяла російським військовим отримувати нове озброєння. Тому вони змушені покладатися на старі радянські зразки, які в основному зосереджені на складі боєприпасів в селі Ковбасна (на кордоні з Україною). Стосовно торгівлі, то після початку війни Росії проти України влада "ПМР" неодноразово заявляла про "торгову блокаду" з боку України. Україна також закрила в'їзд на свою територію з боку Придністров'я за російськими паспортами. Повномасштабна війна Росії проти України відкрила очі не лише на природу штучно створеного конфлікту на сході України в 2014 році, але й також на проблеми Придністров’я. В березні 2022 року ПАРЄ прийняла поправку, згідно з якою Придністровський регіон визнаний окупованим Росією: згідно з нею, Росія здійснила акт військової агресії проти Молдови. До того ж, російські пропагандисти відкрито заявляли, що їхня мета – захопити всю східну і південну Україну, щоб таким чином мати сухопутний міст в тому числі до маріонеткової "ПМР".   У кінці квітня 2022 року на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки сталася серія вибухів та обстрілів, які пошкодили низку будівель та об'єктів інфраструктури. Влада "ПМР" назвала це "терактами", які нібито зроблені українськими силами. Натомість Київ та Кишинів назвали це російськими провокаціями. Тоді експерти порівнювали ситуацію в Придністров'ї із ситуацією на Донбасі напередодні російського вторгнення 24 лютого, коли на підконтрольній "ДНР" території сталася серія вибухів та "диверсій". Тому були побоювання, що це стане приводом, щоб Придністров’я вступило у війну на боці Росії, щоб напасти чи то на Україну, чи то на Молдову. Також йшла мова про можливе перекидання росіянами повітряного десанту в Придністров’я, щоб посилити там військовий контингент РФ. Однак цього не сталося. Хоча 26 квітня 2022 року Генеральний штаб ЗСУ заявив, що угруповання російських військ у Придністров'ї приведено в повну бойову готовність. А вже 30 квітня представник НАТО повідомив, що Альянс допускає подальші провокації в Придністров'ї хоча і не бачать неминучих військових ризиків. Теперішнє ситуації в Придністров’ї та можливі сценарії розвитку подій, думки експертів Фото: thepage   У кінці лютого 2024 року стало відомо, що у столиці "ПМР" на 28 лютого призначено "VII з'їзд депутатів усіх рівнів", який не проводився вже 18 років. ЗМІ одразу підхопили цю тему, адже з’явилася інформація, що на з’їзді депутати нібито "мають озвучити від імені громадян, які проживають на лівому березі Дністра, прохання прийняти Придністров'я до складу Російської Федерації, а 29 лютого Путін оголосить про це у своєму зверненні, і федеральні збори у прискореному порядку ухвалять рішення задовольнити це прохання", як написав опозиційний придністровський політик Генадій Чорба. Однак в уряді Молдови заявили, що не бачать передумов погіршення ситуації в регіоні. "Офіс політики реінтеграції уважно стежить за ситуацією у придністровському регіоні, перебуваючи у постійному контакті з місією ОБСЄ та іншими міжнародними партнерами. За інформацією, що є у нас, немає підстав вважати, що ситуація в регіоні може погіршитися", — йшлося у коментарі відомства. В українській розвідці також сказали, що це лише чергова кампанія з дезінформації. Посол України у Молдові Марко Шевченко підтвердив, що, за його даними, питання приєднання Придністров'я до РФ наразі не стоїть на порядку денному. Крім цього він відзначив, що Україна надасть всю необхідну допомогу, якщо про це офіційно попросить влада Кишинева, у разі загострення конфлікту в невизнаному Придністров'ї. Колишній міністр закордонних справ України (2007-2009) Володимир Огризко сказав в етері телеканалу Еспресо, мовляв, все, що зараз відбувається в Придністров’ї спрямовано лише на те, щоб "протестувати як на це будуть реагувати в Кишиневі, Києві, Бухаресті, і в цілому на Заході. Це і є метою всього, що зараз планується, але не більше". Якщо будуть спроби провокації якоїсь неприємної ситуації і уряд Молдови звернеться до України по допомогу, то Придністровське питання можна розв'язати раз і назавжди, вважає Огризко. "Але ми не можемо робити щось без прохання Молдови. Зараз там знаходяться лиш залишки армії, близько 3 тис. особового складу. Ця так звана армія ні на що не здатна. Зараз нічого зробити не можна, бо Придністров'я затиснуто з двох боків Україною і Румунією. І якщо ці дві країни кажуть, що припиняють усю економічну роботу з ними, то про що ми взагалі говоримо. За що живе Придністров'я, яким чином функціонує?", - додав він. Начальниця об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України, полковник Наталя Гуменюк в етері телеканалу Еспресо сказала, що ЗСУ готові до будь-яких можливих провокацій з боку так званої ПМР. "Наразі там не спостерігається ворожа активність. Навчально-методичну роботу підрозділи проводять регулярно. Вони підсилюють свої навички щодо роботи у складі штурмових груп. Це проводиться на навчальній базі, на основі тренувань. Військові навчання, які проголошують зараз, не несуть відповідної загрози. Можна припустити, що ймовірно, можуть бути задіяні провокації типу стрілянин в напрямку кордону. Але ми готові до будь-якого розвитку подій", - відзначила вона і додала, що до зустрічі диверсійно-розвідувальних груп українські сили також готові. Ворожий російський ресурс, який захований у "придністровську кишеню", ретельно відстежується з боку України, каже Гуменюк. "Цей напрямок державного кордону з перших днів повномасштабного вторгнення Росії був максимально ущільнений, підвищена його захисна спроможність. Також посилена присутність додаткових підрозділів. Були перекриті переходи та пункти пропуску безпосередньо на напрямку невизнаного Придністров'я. Адже це найсприятливіший напрямок для руху техніки або дії диверсійно-розвідувальних груп", - сказала вона. В Інституті вивчення війни (ISW) також заявили, що угруповання російських військ, яке зараз зосереджене у невизнаному Придністров'ї, не становить військової загрози для України. Там додали, що не вважають, що наявне угруповання здатне почати значущу наземну операцію проти України, адже буде практично миттєво знешкоджене через переважаючі сили Києва. Під час останньої великої прес-конференції президента України Володимира Зеленського також запитали про ситуацію в Придністров’ї. Він лаконічно відповів, що за останній час там нічого не змінилося. "У нас війна йде – це перше. Ми воюємо з РФ –це друге. Молдова до нас з будь-якими подібними запитами не зверталась – це третє. Четверте – я не впевнений, що на наступному тижні придністровці, чи хто там збирається, на це підуть. Не впевнений з тієї інформації, яка є у мене", – сказав президент. Стосовно самого з’їзду, що відбувся 28 лютого, так званий спікер придністровського парламенту Олександр Коршунов у вступній промові вкотре звинуватив Молдову у бажанні зруйнувати потужний економічний потенціал "ПМР", створити нестерпні умови для життя тамтешніх громадян, розхитати об'єднуючі основи суспільства та домогтися демонтажу самої державності Придністров'я. Місцеве придністровське медіа повідомило, що так звані депутати під час з’їзду ухвалили сім пунктів, зокрема, перший з них – звернення до Росії за допомогою у зв'язку з економічною блокадою з боку Молдови. "Звернутися до Ради Федерації та Державної Думи РФ з проханням про запровадження заходів щодо захисту Придністров'я в умовах посилення тиску на Молдову. У Придністров'ї проживає понад 220 тисяч громадян РФ. Росія бере участь у миротворчій місії на Дністрі і є гарантом і посередником у переговорному процесі", - йдеться в постанові. Крім цього, в постанові є звернутися до ОБСЄ, СНД, Європейського парламенту, міжнародного комітету Червоного Хреста та до генсека ООН із закликом "запобігти порушенню прав і свобод громадян Придністров'я", "запобігти провокацій, що можуть призвели до ескалації напруги", "повернутися до адекватного діалогу в рамках міжнародного переговорного процесу та забезпечити умови для цивілізованого врегулювання конфлікту". Речник прем'єр-міністра Молдови Даніель Воде 28 лютого під час свого брифінгу заявив, що в уряді й далі не бачить загрози щодо дестабілізації в країні через ситуацію у Придністров'ї.   "Сьогодні серед тем дня, інша внутрішня тема, яка цікавить також міжнародну пресу, Придністровський регіон Республіки Молдова. Я сказав дуже чітко, що немає небезпек ескалації та дестабілізації ситуації у цьому регіоні нашої країни. Ми не бачимо небезпеки дестабілізації. Ми дуже уважно стежимо і повторюємо, що цей регіон теж хоче миру та безпеки", - заявив він. Даніель Воде також додав, що так званий з'їзд і постанови депутатів невизнаного Придністров’я – це лише пропагандистська подія. Український дипломат, надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії (2005-2010 рр.) Ігор Харченко зазначив у етері телеканалу Еспресо, що Росія продовжує використовувати Придністров'я для дестабілізації ситуації в Молдові. "Не зібралися сьогодні так звані депутати Придністров'я, це хтось спробував їм сказати, що потрібно зібратися. Якби дійсно там дійшло до якоїсь великої бучі, то половина населення Придністров'я вже опинилися б у Молдові", - зауважив Харченко. За словами дипломата, наразі у Москви не має можливостей серйозно дестабілізувати ситуацію в Молдові, бо настрої там проєвропейські. Відповідно, якихось суттєвих змін найближчим часом не варто очікувати.  Читайте також: Молдова ще на рік продовжила тимчасовий захист для українців
we.ua - Canada can become part of the RF and what threats to Ukraine. Explains the essence of conflict
security umbrella "instead of the United States will hold Europe
The • Pax America (American world) will be hanged. Ukraine will soon coordinate NATO, and it will be European members of the Alliance to ensure the security of the Old World. For the first time since the Il World Europe became a leader in its continent. As it turns out... "Restalling" the Alliance blessed Olaf Sheltz and Joe Bayden during the last meeting in Washington, later the idea was to be tested at the Munich safe conference. "The security incident" would go to the European hands of NATO not only to secure the Old World from a possible victory by Donald Trump. Even if in the United States wins Bayden or another candidate, the Pentagon will focus on Asia to support Taiwan and calibrate relations with China, there is a great hope that Washington will still give Ukraine a billion-dollar war check, and then review its policies. Read also: NASA FOX: The main removal of the United States from European security architecture becomes a real shock to Brussels because the world's doctrine of containment was based on the Pentagon's resources: In America, 5,000 nuclear warheads, in RF 6000, only France and Britain have 500 warheads in the EU. In strategy, it dominates the fragility. Some Eurasian politicians want to rapidly raise a number of nuclear warheads, others are against. So, for example, Sholtz got along with his ministers performing nuclear technologies. Alliance goes deeper into the discussion of development strategies. For example, Estonia is going to build along the border with Moskowia 60-tightened bunker, Latvia is 1116, and Lithuania is 2758. While Brussels supports the idea of elastic defence: I mean, first the territories will be occupied, and then on better positions, NATO will be proclaimed by the butt. This perspective doesn't really like the young members of the Alliance. On paper, the European future of NATO looks very promising: There are 500 million people in the EU, and the economy capacity is $18 trillion. In Moskowian, respectively, 143 million greatness and $1.8 trillion. And there were few things to joy: In general, Europe's population of defense is about $380 billion -- about how much in the pan, if you overcount the purchase capacity. Read also: Putin is beginning to prepare for the great war today, he is diagnosed with NATO and the EU has appointed President of Astronia Alan Harris: "We measure our success in economic growth and improving social prosperity. Whereas RFF uses the imperialist criteria of expansion of the territory and military power. " But European institutions can't act like peaceful times. Frank is a typical European security example. The country was unable to place Ukraine promised for a spring of 1 million shells. At best, this will happen until the end of the year. In this case, European manufacturers export 40% of their equipment outside the EU for non-Ukrainian contracts. When the European Commission offered to insert priority in Ukraine's support, the idea was rejected. At the same time, weapons producers are complaining that they can't invest in increased production because there are no promising contracts from national governments. Read also: Ukraine can save Norway. She's got everything to be surprised, but the bundover is just as swamped as it is, and she's treated with her own weapons: Berlin handed a lot of equipment to Kyiv, 14 Panzerhaubze 2000, 18 tanks of Leopard 2 A6, the armored car, and the Arsenals will go away for years. Sooner... or later Europe is setting itself up for the current call wave. Meanwhile, the Court of Auditors overdrew their fears for their own generosity. Now, this modern-day policy sandwich was talking about Mark Ryt, the Dutch ruler, and one of the main applicants to the position of the NATO Court: "Europe needs to stop complaining about Donald Trump's return, but we need to focus on helping Ukraine. We have to stop blabbing, groping and burping through Trump... We have to work with the people on the dance floor... " The source of the author, Orestle Sahar, journalist, Head Editor of Obozrevatel Edition does not always share thoughts spoken by blogs
we.ua - security umbrella
In Russia, the Nobel Prize Nobel Prize for Oleg Orv was imprisoned because of the anti-war rhetoric
The New York Times report this. In November of 2022, Mr. Orve wrote an article under the title "They wanted fascism. They got it, "which was charged by President Vladimir Putin and broad Russian public in invasion and that they allowed the country to go back to the totalitarian." After about a year, he was charged with a "one-time discretification" of Russian armed forces, which suggests that he was sentenced to five years in prison, but he was punished only by a $150,000 ticket. But the prosecutor demanded a retrial and a three-year prison. The Moscow Court satisfied this request and reconsidered the case as a result. Orla himself insists on his innocence and calls charges false. "I don't admit myself guilty, and the accusation was incomprehensible," he said, "In spite of my request, I couldn't explain the exact meaning against me." The U.S. Ambassador in Russia called for a verdict. "I am concerned and concerned about today's decision. Oleg Orles over 45 years leading a personal struggle for Russian rights. In the old days his efforts were pointed at the highest level. In Russia today, they're being put in jail, "says Tracy. February 21, it became known that the Russians arrested the girl of the former IBM champion at Chris van den's hemisphere weight, accused of supporting Ukraine
we.ua - In Russia, the Nobel Prize Nobel Prize for Oleg Orv was imprisoned because of the anti-war rhetoric

What is wrong with this post?

Forgot password?
Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules