Search trend "МіГ-29"

Росія отримала від КНДР тисячі північнокорейських військових для участі у війні проти України. Натомість Москва могла надати Пхеньяну літаки типів МіГ-29 та Су-27. Повний текст новини

Військові літаки можуть бути частиною домовленостей про участь солдатів КНДР у війні в Україні

Росія передасть КНДР літаки МиГ-29 і Су-27 в обмін на підтримку північнокорейських військ у війні проти України, заявив Головнокомандувач збройних сил США в Тихоокеанському регіоні адмірал ВМФ США Семюел Джон Папаро, повідомляє портал Аvіаtіоn Wееk.

За словами глави Тихоокеанських сил США Семюеля Папаро, МіГ-29 і Су-27 не вважаються сучасними авіаплатформами, але при цьому залишаються "грізними" засобами, здатними зміцнити військово-повітряну міць КНДР.

Удар було завдано двома авіабомбами ААSМ Наmmеr, які практично одночасно вразили багатоповерхову будівлю, де розміщувалися росіяни. У результаті атаки частину будівлі було знищено.

Попри те, що перші МіГ-29 і Су-27 були представлені понад 40 років тому, вони легко модифікуються до сучасного рівня

У румунському місті Брашов впала найвища новорічна ялинка країни. Вона має висоту 29 м та важить близько 17 т, що робить її однією з найвищих різдвяних ялинок, які коли-небудь були в Брашові. Дерево встановили на площі Сфатулуй, повідомляє РоrtаlNеws. Причиною падіння міг стати сильний вітер або слабка конструкція, яка не витримала вагу ялинки. Ялинку привезли з пасовища Пояна Брашов. Вона є власністю муніципалітету Брашова. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новорічні ялинки у різних країнах: дивіться добірку найкрасивіших У результаті інциденту не було зафіксовано жодних жертв або значних матеріальних збитків. Лише новорічні прикраси розсипались по всій площі. Ялинку, ймовірно, замінять або відремонтують. У Тбілісі міська влада не змогла повністю завершити встановлення новорічної ялинки на проспекті Руставелі, де раніше проходили масові протести грузинських євромайданівців. Монтаж ялинки, який розпочали співробітники компанії "ТбілСервіс груп" у ніч на неділю, тривав у той час, коли протестувальників біля парламенту не було. Однак увечері 8 грудня учасники акції повернулися, і роботи залишилися незавершеними.

Військовий експерт, офіцер резерву ЗСУ Андрій Крамаров в ефірі Rаdіо NV прокоментував надходження в Україну другої партії винищувачів F-16 від Данії.

Командир роти, якого звинувачували у недбалості, своєю чергою запевняв, що не міг проконтролювати майже 600 військовослужбовців, яких віддали під його командування.

Через розпад парламентської коаліції та оголошення дострокових виборів може скластися враження, що загроза скасування щомісячної допомоги у розмірі 500 євро минула. Але поспішати з оптимізмом не варто. Навпаки, ситуація може змінитися кардинально, і сотні тисяч українців будуть змушені повернутися додому.Лютневі вибори прогнозують перемогу опозиційної партії ХДС на чолі з Фрідріхом Мерцем. Ця консервативна правоцентристська сила налаштована значно стриманіше щодо мігрантів, ніж нинішня ліволіберальна коаліція. Дехто в коментарях пише, що німці нікуди не дінуться та залишать українців у себе, бо їм потрібна дешева робоча сила. Дійсно, згідно з останнім дослідженням, німецька економіка до 2040-го потребуватиме 300 тисяч нових робочих рук щороку. Але чомусь українці не поспішають йти на роботу. Може саме через те, що мають безпрецедентну урядову допомогу, яка не мотивує працювати?  Зараз в Німеччині працює близько чверті українців, а в сусідній Польщі - 78%. Польський уряд, на відміну від німецького, не розгортав такі масштабні соціальні програми для біженців, і таким чином українці додають щороку плюс 1% до ВВП Польщі. Німецький уряд, спостерігаючи за досвідом Польщі, планує скоротити соціальну допомогу, оскільки інші заходи щодо зменшення безробіття серед українців не принесли значних результатів Попри спрощення процедур отримання дозволів на роботу, впровадження програми JоbТurbо та зниження вимог до знання німецької мови, рівень працевлаштування українців зріс несуттєво, що викликало занепокоєння канцлера Олафа Шольца. “В Німеччині тимчасовий колективний захист отримали 1 мільйон 100 тисяч українців, 700 тисяч з них - працездатного віку. Але працюють з них лише 260 тисяч.  Кількість українців, які вже працевлаштовані, зросла до понад 200 000 завдяки програмі JоbТurbо. Однак залишаються ще кілька сотень тисяч, наскільки я знаю. Саме тому я прагну, щоб ці люди працювали”, - заявивОлаф Шольц, канцлер ФРН, 22 серпня 2024 року  на передвиборчому мітингу в Бранденбурзі, де знаходиться і його власний виборчий округ. Цю кампанію правляча партія ледве витягнула: взяли 31%, у той час, як популістська "Альтернатива для Німеччини", яка спекулює на темі міграції, здобула 29%.Очевидно, що після парламентських виборів соціальну допомогу для українських біженців у нинішньому вигляді скасують. Це рішення стане не лише економічною необхідністю, але й політичним ходом — щоб позбавити ультраправу  проросійську "Альтернативу" головного аргументу та зупинити стрімке зростання її популярності. Адже підтримка українських біженців обходиться федеральному бюджету в 10 мільярдів євро щороку.“Ті, хто може працювати, але цього не робить, фактично сигналізують державі, що їм більше непотрібна допомога. У такому випадку виплати соціальної допомоги припиняються. Ми створюємо неправильні стимули через систему Вurgеrgеld, яка надає українцям фінансову допомогу одразу після їх прибуття”, - заявила Карстен Ліннеманн, генеральний секретар ХДС.Якщо у 2021 році зі всієї допомоги на безробіття в ФРН лише 16% отримували мігранти (а решту німці), то у 2024 вже 30% припадало на мігрантів.  Тому логіку німецької міграційної політики дуже легко спрогнозувати.  Німеччині потрібні робочі руки, тому вона й надалі створюватиме умови для працевлаштування українців. Однак, з іншого боку їм потрібно радикально скоротити витрати на мігрантів. Тож усі, хто не зможе інтегруватися в економіку країни — люди похилого віку, хворі, ті, хто через певні причини не адаптувався до нових умов, — поступово виявляться позбавленими житла, фінансової допомоги та доступу до якісної медицини, а тому поїдуть з країни. Не секрет, що багато українців скористалися нагодою переїхати до Німеччини саме через доступ до якісних послуг, зокрема медичних. Тож, коли вони перетворяться на соціальний баласт для Німеччини, чи готова Україна прийняти їх назад? Ось саме це - плани української влади щодо наших біженців  - і є головним питанням. Чи є в них куди повертатися? Може, їм запропонують житлові кредити? А що буде з роботою? Чи думає про це влада, зважаючи, на те, що в Україні вже бракує робочих рук? Про те, як це все може виглядати, - в драматичній історії сім’ї Полянецьких з Чернігова, які під час великої війни виїхали до Німеччини, повернулися, і знову думають емігрувати. На початку вторгнення Нікіті Полянецькому було 19. Разом з ним жила мама та дві сестри. Дівчата пережили вторгнення в селі Лукашівка біля Чернігова, а хлопець в місті. Після звільнення Чернігівщини родина знову зібралася під одним дахом, але і туди  прийшла біда: тяжко захворіла мати. Сусідка дізналася, що наші біженці в Німеччині мають не лише матеріальну допомогу, а й безкоштовне лікування: а хто ж не знає про якість німецької медицини! Тому вмовила жінку з доньками їхати до міста Хемніц. Там Ольга пройшла обстеження. Діагноз шокував: рак 4 стадії. Спочатку німецьке лікування пішло Ользі на користь, але після Нового року жінка померла. На плечі хлопця впав тягар. Тепер він - відповідальний за двох сестер. Першим каменем спотикання на його шляху стала німецька бюрократична система: наскільки ефективна - настільки й бездушна. Одразу після смерті матері, її рахунок заблокували. Дівчата залишилися без опіки. Їх погрожували віддати в притулок. Сам же Нікіта - повнолітній, тому не міг виїхати, щоб забрати сестер. Але пообіцяв собі, що обов'язково поверне їх додому.Хлопець став гарячково шукати допомоги. І знайшов її, тільки, на жаль, не від держави. Небайдужі найняли адвоката, зібрали документи. Пощастило, що німецька бюрократія працювала повільно. Соціальні чиновники мали прийти за 2-3 дні, щоб забрати сестер до притулку, але з’явилися тільки через місяць, коли всі папери для виїзду в Україну вже були в порядку. Це міг бути гарний гепі-енд  про силу волі, яка повернула додому двох дівчат. А Україна завдяки цьому не втратила своїх громадянок. Проте, вигравши бій з німецькими бюрократами за тисячі кілометрів від них, 21-річний хлопець виявився безсилим перед українськими чиновниками. Сім’я - родом з села Лукашівка, де вони мають стареньку хату, непридатну для життя. Тому живуть в Чернігові, де хлопець винаймає квартиру. Щоб прогодувати себе та двох сестер, працює баристою. Але хлопцю не захотіли давати опікунство, бо він не має власного житла. Уявіть собі абсурдність цієї ситуації: хлопець винайняв квартиру, пішов на роботу, всі гроші витрачає на утримання сестер. І через якісь формальні норми, які не змінювалися десятиліттями, йому відмовляють в праві на опікунство. На жаль, в такій конкретній історії бачимо загальне ставлення нашої влади до демографічної та соціальної політики. Вони позбавлені емпатії до людей, сприймають їх лише як біоресурс, а тому нездатні створювати дієві ідеї та ефективні програми.Виходить, хлопець з усіх сил боровся, щоб врятувати своїх сестер від німецького притулку, щоб їх натомість віддали до дитячого будинку в Україн?Але його сила волі знову перемогла. Нікіті вдалося знайти добрих адвокатів, які допомогли оскаржити рішення соціальних служб: хлопець отримав офіційне опікунство над своїми сестрами. Проте, проблему житла для осиротілої сім’ї з двома неповнолітніми влада і не збиралася вирішувати.  Хлопець, вже розуміючи силу української солідарності, знову звернувся безпосередньо до людей за підтримкою. Він оголосив збір коштів на купівлю квартири для дівчат. За допомогою соцмереж маленька сім’я зібрала 600 тисяч гривень: неймовірний результат взаємодопомоги та співчуття українців. Здавалося б, тепер точно вже щасливий кінець. Але, на жаль, не факт. Вони готові повернутися до Німеччини, яка хотіла віддати їх чужим людям або відправити в притулок.  Бо навіть попри травматичний досвід, зрозуміли головне: німці змогли створити державу, орієнтовану на людей, а не на чиновників чи політиків.Саме це стане головним викликом для майбутньої, поствоєнної влади: стати людиноорієнтованоюВелика реформа соціальної сфери повинна включати не лише зміни в управлінні, а й абсолютно нову демографічну політику. На жаль, те, що ми бачимо зараз, — це хаотичний набір рішень, які лише посилюють проблему. Немає ні цілісного бачення, ні плану дій для подолання демографічної кризи.Частиною майбутньої соціальної реформи має стати й мій законопроєкт про Основи державної демографічної політики. У ньому викладено і стратегію, і план, і конкретний перелік інструментів для розв'язання проблеми. Провладна більшість вже кілька місяців не хоче ставити його на голосування. А без цього Україна ризикує втратити шанс повернути людей, які, попри все, готові повернутися додому.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок. 

Російська ракета "Орєшнік" не має нічого особливо нового. Її застосування не призведе до російської ескалації у війні. А зусилля диктатора РФ Володимира Путіна підкреслити технічні характеристики ракети є частиною широкої кампанії рефлексивного контролю, яку проводить Кремль. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ІSW). Аналітики вважають, що акцентування уваги на дальності та корисному навантаженні ракети, порівняння її руйнівних можливостей з можливостями метеора, покликане залякати Україну та Захід і відвернути Київ від подальших ударів ЗСУ по території РФ західними системами. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Росія готується до масштабних ракетних атак - експерт "Навіть погрози Путіна завдати ударів по "центрах ухвалення рішень" у Києві є порожнім звуком, адже російські війська і так регулярно завдають ударів по цивільній та критично важливій інфраструктурі в Києві за допомогою безпілотників і ракет, що здатні нести ядерні боєголовки", - йдеться у повідомленні. Аналітики нагадують, що президент України Володимир Зеленський підтвердив цей факт 29 листопада у відповідь на заяви Путіна на засіданні Ради безпеки ОДКБ у Казахстані та заявив, що "Путін хоче додати ще тисячі до тисяч ракет, які вже були випущені по Україні". Агентство Rеutеrs, посилаючись на п'ять близьких до американської розвідки джерел 27 листопада зазначило, що удар "Орєшніка" 21 листопада не змінив оцінки розвідки США про те, що Кремль навряд чи застосує ядерну зброю в Україні, навіть у відповідь на удари ЗСУ по території Росії західною зброєю. "Таким чином, постійне хизування Путіна "Орєшніком" і російським ракетним потенціалом, залишається частиною рефлексивної контрольної інформаційної операції Кремля і навряд чи є передвісником розробки новітніх російських засобів для нанесення глибокого удару", - додають в ІSW. Запуск балістичної ракети "Орєшнік" по Дніпру міг бути "стратегічним посланням" Москви у відповідь на використання Україною західної зброї по території Росії. Про це повідомило Міністерство оборони Великої Британії з посиланням на дані розвідки. Найімовірніше, Росія має лише кілька ракет "Орєшнік", які ще тільки запустить у серійне виробництво. Швидше за все, вона буде набагато дорожчою, ніж інші ракети, які Росія зараз використовує проти України.

До політичних криз у Грузії, Молдові та у Румунії додалося найбільше за останні роки загострення у Сирії. Що їх поєднує та чому Москва дивно себе поводить у ці дні, розбиралася Gаzеtа.uа. Після жорсткого розгону мітингувальників у ніч на 29 листопада прем'єр Грузії Іраклій Кобахідзе пригрозив "дипломатичними заходами" послу ЄС Павлу Герчинському за те, що він висловився на підтримку опозиції. Це може бути, наприклад, видворення дипломата. У Румунії 15 грудня можуть провести перевибори президента, якщо Верховний суд країни скасує результати вже проведеного голосування. Нагадаємо, там лідером несподівано став проросійський політик Колін Георгеску. Суд призначив перерахувати понад 9 мільйонів голосів і відбулися масові протести проти Георгеску. У Молдові Конституційний суд підтвердив перемогу Майї Санду на виборах президента, але Партія соціалістів республіки Молдова вимагає висловити недовіру уряду Доріна Речана через кризу в енергетиці. Додали перцю Стрімкі політичні загострення поєднує одне: Грузія, Молдова і частково Румунія перебувають у сфері інтересів Росії. У всіх трьох державах лунали заяви про російське втручання у вибори. І Кремль протягом тижня виявляв ознаки роздратування, повторюючи, що "не втручався, але пильно стежить". Та втрутитися довелося, бо рвонуло далеко і болісно. 28 листопада стало відомо про найбільшу за останні 5 років ескалацію у Сирії. Там Росія свого часу підтримала президента Башара Асада проти повстанців, найкривавішими були бої за місто Алеппо, котрі й переломили хід війни на користь Асада. Нині збройні сили повстанців перейшли у масований контрнаступ і захопили близько 100 квадратних кілометрів території, військову техніку, зайняли від 50 населених пунктів на півночі країни і обстріляли Алеппо. Це стало найбільшим досягненням повстанців протягом останніх років. Башар Асад негайно прибув до Москви з неоголошеним візитом і, попри відсутність Путіна, який був у Казахстані на саміті ОДКБ, вирішив чекати. Є куди ракети кидати Речник диктатора Дмитро Пєсков заявив, що у Кремлі не коментують візит Асада до Москви з міркувань безпеки, але "ситуація в Алеппо є зазіханням на суверенітет Сирії, Росія виступає за наведення порядку у країні". Як саме, Пєсков не уточнив. Але у російських пабліках шириться версія можливих ракетних ударів по сирійській опозиції, котру нібито інструктують турецькі спецпризначенці. Причому нібито Ердоган таким способом помстився Росії за нічні удари по "зерновому коридору" на території України. У західних ЗМІ акцентують на перемир'ї на близькому Сході як на вірогідному приводі для наступу опозиції у Сирії. За даними джерела ТWZ, Башар Асад попросив Путіна повернути сирійців, котрі воюють в Україні на боці РФ, однак дістав відмову. Нагадаємо, кілька місяців тому з аналогічним проханням до нього звертався прем'єр Індії Нарендра Моді. Його клопотання було задоволене. сирійська армія Башара Асада самотужки не здатна довго й ефективно опиратися, хоча Асад і оголосив контрнаступ. Отже, Путін перед болісним вибором Роздратування Кремля пояснюється просто: РФ і Туреччина були посередниками в укладанні перемир'я у Сирії, за яким Росія вивела частину своїх військ. Наступ сирійських повстанців зіштовхує лобами Росію з Туреччиною. Регулярна сирійська армія Башара Асада самотужки не здатна довго й ефективно опиратися, хоча Асад і оголосив контрнаступ. Отже, Путін перед болісним вибором: або після років обережних маневрувань бити горщики з Ердоганом, або обмежено підтримати Асада без завдання суттєвої шкоди повстанцям, щоб не розсваритися з Ердоганом. Якщо посваритися, то під загрозою буде "Південний потік". Та є ще один гравець, котрий спонукає до стриманості, - Іран. Іранський слід За даними іранських ЗМІ, 28 листопада сирійські повстанці вбили генерала Корпусу стражів ісламської революції (КСІР), що викликало осуд офіційного Тегерану. Наступ повстанців став частиною плану "диявольського режиму Ізраїлю і США", заявив представник МЗС Ірану Есмаїл Багаї. Логічно, що Росія мала б послати сигнали до Ірану, однак, на думку низки російських пропагандистів, нині Путіну треба терміново розбиратися з керівництвом російської групи військ у Сирії, котра проґавила потужний наступ повстанців. Натомість Іран роздратовано попередив Туреччину не втручатися у справи Сирії, бо КСІР і російські війська там перебувають за запрошенням Асада, а турецькі - ні. Проґавили загрозу Для армії Асада атака опозиції стала такою несподіванкою, що вона нездатна була відбити удари, звернув увагу директор аналітичного центру Рамі Абдель Рахман. Довелося поспіхом залучати російську авіацію. "Дивно спостерігати, як силам режиму завдають такі потужні удари попри російську авіаційну підтримку. Явні ознаки підготовки до наступу були, але їх не взяли до уваги. Можливо, розраховували на підтримку проіранського угруповання "Хезболла?" - припустив він. Але у "Хезболлі" якраз цими днями було чим зайнятися, - попри перемир'я, Ізраїль завдав ще низки ударів по територіях, де, за даними розвідки, спостерігалася активність бойовиків. Відтак дії сирійської опозиції є превентивними, вважає аналітик з Інституту стратегії та політики Нік Герас. "У них тісні зв'язки з угрупованнями, котрі підтримує Туреччина. Бойовики намагаються попередити можливість сирійської військової кампанії у районі Алеппо", - наголосив він. Вогняне коло як шлях до миру? Тож, схоже, у Кремля загострилися застарілі болячки: Грузія, Молдова, Румунія, Сирія. Якщо Путін розсвариться з Ердоганом, не виключено, що дружба з Іраном також ускладниться. Кремлівський диктатор, судячи з його поведінки під час прес-підходу в Астані, не почув на саміті ОДКБ бажаного і опинився у вогняному колі. І наявність кількох "Орєшніків" не гарантує вирішення тривалих проблем. Тому наступ сирійської опозиції видається важелем примусу Путіна до мирних переговорів, вважає голова ГО "Україна в НАТО" Юрій Романюк, адже він може бути частиною великого плану по створенню для нього складної ситуації. Причому, припускає експерт, цей план міг бути погоджений обраним президентом США Дональдом Трампом через генсека НАТО Марка Рютте, оскільки зрозуміло, що за незмінності його позицій переговори по Україні навіть теоретично неможливі. "Асаду немає чим захищатися, а російські військові були переведені на війну з Україною, - пояснив він. - Ердоган невдало з'їздив на саміт БРІКС, де його не прийняли, він затаїв образу і нині допомагає у Сирії проти Асада. Це другий фронт для Путіна. Він на шпагаті сидить. Він не може кинути Сирію, бо це його стратегічна військова закордонна база, і на фронті проти ЗСУ дуже напружена ситуація. І йому або кидати Сирію - або Україну. Тут відкривається вікно можливостей для нас". На думку експерта. Іран навряд чи допоможе Сирії, бо армія і проксі-угруповання крани значно ослаблені. Воювати ніким - воювати нічим У соцмережах пояснюють наступ сирійської опозиції так: Туреччина та її проксі воюють з Росією, Іраном, Сирією та її проксі, причому нібито готується повстання всередині армії Асада. Якщо збурення проти Башара Асада буде успішним, він ризикує залишитися без армії. Частково цим можна пояснити миттєвий візит Асада до Росії. З іншого боку, залучення до атаки на режим Башира Асада узбецького ополчення "Таухід і Джіхад" - це удар під дих Путіну, котрий протягом останніх кількох місяців спілкувався з президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим і був більш ніж задоволений результатами перемовин. Такий демарш Узбекистану став можливим тільки за однієї умови - Мірзійоєв знає, що не варто боятися відповіді, бо її не буде. Путін у війні проти України (у тому числі, в Курській області) задіяв до 90% особового складу своїх збройних сил, у гарнізонах на території РФ залишилося 10-13% особового складу, розповів військовий експерт Сергій Грабський. Та і всередині країни потрібно залишити контингент, щоб лякати сусідів, зокрема, країни НАТО. "Путін не має чим поділитися із вірним васалом Башаром Асадом. А як перекидати війська - кораблями? Сумніваюся, що хтось дозволить через Боспор і Дарданели. Літаками? Навіть із цієї точки зору, від позиції Туреччини залежить дуже багато", - зазначив він. А керівники інших держав зроблять висновки - для великої геополітичної гри одного "Орєшніка" явно недостатньо. І якщо що силою придушувати демократичний поступ - це не "вирішувати" проблему, а заганяти углиб, звідки вона обов'язково "рвоне".

У ніч проти п’ятниці, 29 листопада, у порту Туапсе під час атаки дронів міг бути уражений великий десантний корабель країни-агресора Росії, повідомляє моніторинговий канал Кримський вітер.

В Одесі вранці 29 листопада сталася пожежа у клубі Трумен, що розташований в Аркадії. Вогонь міг перекинутися на сусідні будинки. На гасіння полум'я рятувальникам знадобилося близько трьох годин.

У порту Туапсе спостерігається задимлення після вибухів вночі 29 листопада. У мережі припускають, що міг бути уражений великий десантний корабель РФ.

Хочемо сподіватися, що маємо позитивний рух: МЗС України про передачу Польщею літаків МіГ-29МЗС України закликає до посиленої присутності НАТО в польському небі для вивільнення ресурсів. Це може сприяти передачі українським військам польських винищувачів МіГ-29.

Питання передачі Україні польських МіГ-29 наразі перебуває на порядку денному, однак говорити про конкретику зарано.

Українська сторона розуміє важливість захисту Польщею власного повітряного простору, тому веде переговори з союзниками з НАТО, спрямовані на підтримку захисту польського неба і східних кордонів альянсу.

Надавши Силам оборони України винищувачі МіГ-29, Словаччина «відкрила двері» іншим союзникам по НАТО для подібних рішучих років з військової допомоги Києву.

Міністр зазначив, що українські воїни потребують більше зброї та техніки.