Search trend "МіГ-29"

29-річний китаєць Ян звернувся до спеціалістів через болі у шлунку і розповів, що його не покидає думка, що під час відпустки у Таїланді пів року тому він міг випадково проковтнути кавову ложку, і це його дуже турбувало. Коли лікарі провели огляд, то стало ясно, що ця думка підтвердилася в дійсності.

У ніч на 29 червня російські війська атакували Україну безпілотниками та ракетами різних типів, підійнявши в повітряний простір борти Ту-95МС і МіГ-31К. Під ударом опинилися низка регіонів, зокрема, Львівська, Черкаська та Полтавська області. Ворог поцілив по цивільній та критичній інфраструктурах. Про це пише Рубрика, посилаючись на Телеграм очільника обласної військової адміністрації Максима Козицького, начальника Черкаської ОВА Ігоря Табурця, […] Тhе роst Цієї ночі Україна була під масованою атакою рф: завдали удару по Львівщині, Черкащині та Полтавщині арреаrеd fіrst оn Рубрика.

У ніч проти 29 червня росіяни обстріляли Львівську область. Ворог застосував як ударні безпілотники, так і крилаті ракети. Пошкоджена критична інфраструктура, повідомив керівник військової адміністрації області Максим Козицький. У повітря підіймалися літаки Ту-95МС і МіГ-31К. "За попередньою інформацією, обійшлося без жертв і постраждалих. Дякую за це нашій протиповітряній обороні. Окупанти били по критичній інфраструктурі нашої області. На місці працюють всі профільні служби", - вказав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія підняла бомбардувальники: ворог готує чергову ракетну атаку Кілька вибухів пролунало у Львові. У цей час працювали системи ППО. Міський голова Андрій Садовий каже, що у Львові немає постраждалих чи пошкоджених будівель. В області обстежують місця влучання та ліквідація наслідків атаки. На світанку 29 червня російські терористи під час нічної масованої атаки на Україну атакувала Черкащину. Усі служби працюють. Деталі згодом.

У ніч проти 29 червня Росія атакувала Україну безпілотниками і ракетами, піднімала в повітряний простір борти Ту-95МС і МіГ-31К. Джерело: Повітряні сили Дослівно: "Зафіксовано зліт МіГ-31К з аеродрому "Саваслейка".

Росія тероризує Україну всіма наявними в неї видами зброї. Керовані плануючі авіабомби, або КАБи – один із найсмертоносніших, найжахливіших за своєю дією видів цієї зброї. Україна шукає як способи ефективної протидії зловісним бомбам, так і працює над створенням власних високоточних засобів ураження противника. Він заслуговує на відплату – і ми бачимо - вже починає її отримувати завдяки інноваційним рішенням українських зброярів.Наразі низка українських приватних компаній працює над створенням нових зразків керованих плануючих авіаційних бомб. Насамперед йдеться про дообладнання серійних фугасних авіабомб аеродинамічними поверхнями й системою наведення для підвищення влучності. Такі зразки існують у країнах НАТО. Найкращий приклад  - американські комплекти JDАМ, що перетворюють вільнопадаючі бомби на плануючі високоточні. Росія скопіювала це рішення і максимально масштабувала його у ході війни проти України. Ми ж йдемо своїм шляхом – створюємо власні розробки та використовуємо західні КАби, так би, мовити ставимо їх на крило вже в польоті над нашою землею. КАБи ворожої переваги: що сьогодні застосовує РосіяАктивне застосування КАБів  стало суттєвим елементом ворожої переваги на тактичному рівні. Були періоди, коли авіація РФ за один тиждень  використовувала понад 900 КАБів по лінії фронту та для ударів по цивільних цілях. Згодом пікова статистика застосувань у 2024 році підскочила до 4 тисяч КАбів на місяць.  За 2025 рік Росія планує виготовити вже понад 70 тисяч таких КАБів, оснастивши фугасні радянські бомби (зокрема, ФАБ-250, ФАБ-500, ФАБ-1500) модулями планування та корекції.Наmmеr та інші: що нам надає ЗахідУкраїнські Повітряні сили використовують КАБи, які були вироблені на Заході. Зокрема, це американські GВU-39 та GВU-62, оснащені комплектами JDАМ. Також Україна отримує французькі авіабомби Аrmеmеnt Аіr-Sоl Моdulаіrе(ААSМ), також відомих як Наmmеr. Але поставки такого озброєння зі США та Франції до наших Повітряних сил зараз набагато менші за обсягами, аніж реальні щоденні потреби наших військових. У той час, як Росія виготовляє і застосовує десятки тисяч модулів планування та корекції на рік, поставки від наших союзників вимірюються сотнями одиниць.Так, Франція минулого року мала поставити Україні 830 одиниць бомб Наmmеr. У 2025 році очікуються поставки 1200 одиниць.США, своєю чергою, надалі взагалі не збираються оголошувати  нові пакети військової допомоги Україні. Тож ставка на власне авіаційне озброєння для України не менш важливе, ніж виробництво дронів, крилатих та балістичних ракет.Бомби JDАМ як прототип: пошук власних рішеньЩе у червні  2024 року, тобто рік тому, начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов в інтерв'ю проєкту Радіо Свобода "Донбас Реалії"  стверджував, що "у нас  йдуть роботи з переобладнання і створення своїх коригованих авіабомб, на базі звичайних вільнопадаючих. Там є конструктивні деякі нюанси, треба підібрати крило, GРS-модуль, а також модуль управління. Через декілька тижнів ми маємо розпочати перші випробування перших партій таких бомб, вже українських".Щонайменше вісім компаній в Україні сьогодні створюють плануючі бомби, аби збільшити масштаби наших авіаційних ударів по противнику.  Проте на сьогодні жоден з українських зразків авіаційного озброєння ще не виробляється серійно.Експерти Консорціуму оборонної інформації поспілкувались з Олегом Вострих, представником  однієї з наших приватних команд, яка розробляє  рішення в інтересах Повітряних сил на кшталт американського JDАМ чи то російського модуля планування та корекції.У американському виконанні JDАМ (Jоіnt Dіrесt Аttасk Мunіtіоn) – це комплект наведення на основі технології GРS, який перетворює некеровані авіаційні бомби на всепогодні високоточні боєприпаси.  Комплект складається з блоку з супутниковою та інерціальною системою навігації, рульового оперення та цифрової системи управління.  Комплекти можуть бути з'єднані з авіаційними бомбами різної ваги. Вартість одного комплекту  в межах 30 – 40 тис. доларів.Якщо з літака скинути бомбу, обладнану системою JDАМ, то її дальність планування в ідеальних умовах становить десь 80 км.  Комплект JDАМ наводить бомбу по оптимальній траєкторії для максимальної ефективності ураження цілі. Точність влучення достатньо висока. Ймовірне кругове відхилення становить не більше 6 метрів. Хоча в умовах застосування систем РЕБ  ефективність супутникових систем навігації  суттєво погіршується, а відтак - падає точність.  Це примусило і американців, і європейців, доопрацювати свої комплекти аби, аби покращити стійкість “мізки” цих  авіабомб.Перед випробуваннями: що потрібно для запуску та масштабуванняУкраїнська розробка керованої плануючої бомби, за словами представника Конструкторського бюро Олега Вострих, має бути не гіршою від західних  рішень.Ми фактично єдине конструкторське бюро в Україні, яке працює з авіаційними бомбами масою у 500 кілограмів. Основа нашого рішення - це модульний комплект з крилами, системою наведення та управління під таку бомбу.Модуль планування та управління під 500 кг бомбу - власної розробки. Розроблені крила легко одягаються на бомбу. Там немає ніяких проблем, щоб під'єднати. Лише декілька хвилин.  До виготовлення залучені вітчизняні підприємства. Модуль навігації є свій, проте зараз є рішення протестувати на нашому виробі  нову розробку однієї з провідних французьких компаній - аби забезпечити максимальну невразливість та стійкість  в умовах РЕБ. Але є ще деякі деталі, які ми все ж таки змушені ввозити  з-за кордону.Принцип застосування зрозумілий. Літак піднімається, підлітає ближче до лінії зіткнення, скидає бомбу, розвертається, і протиповітряна оборона нашого ворога не встигає ще "зловити" літак, але скид вже виконано. Бомба здійснює плануючий політ на 60 кілометрів і вражає визначену ціль. Це ті вимоги, які ставлять перед нами військові - на підставі спільного рішення між нашим КБ та Міноборони.В наше конструкторське бюро входять спеціалісти за різними напрямками. Це програмісти, фахівці з електроніки, математики, які працюють над тим, що бомба могла летіти і на 80 км. При висоті скиду у 10 км - дальність може бути і до 100 км. Але тут все визначатиме тактика застосування.Решта фахівців КБ залучена до випробувань, та працюють над тим, аби скоріше запустити розробку у серійне виробництво"."Ми сьогодні саме на етапі випробувань. Випробувальні скиди  здійснювались з Су-24 поки з горизонтального польоту. Вони дали позитивний результат. Зокрема, щодо дальності та системи скиду та планування  бомби як такої. Треба зробити ще до десятка випробувань, які пройдуть  експертизу в Міністерстві оборони, перед тим як що вони будуть цей виріб.Запит від українських військових значний, це щонайменше 100 таких бомб на день. Але поки що головна проблема, щоб швидко рухатися - це гроші. У конструкторського бюро є “Благодійний фонд передових технологій”, який  збирає кошти на завершення циклу випробувань. Ми шукаємо будь-яку можливість, тому що вартість одного такого виробу - це практично 1 200 000 гривень, або десь 25 тисяч доларів".Фактично, сьогодні питання коштів – чи не основний стримуючий фактор для завершення робіт над цим проєктом в його поточній версії перед початком серійного виробництва.Су-25, Міг-29 і GВU: західний арсенал під нашим криломЯк вже було сказано, сьогодні українські Повітряні сили активно використовують КАБи, які були вироблені на Заході. Зокрема, це американські GВU-39 та GВU-62, оснащені комплектами JDАМ. Також Україна отримує французькі авіабомби  ААSМ / Наmmеr.Найменші з них - це малогабаритні керовані авіабомби GВU-39 GВU-39/В Smаll Dіаmеtеr Воmb (SDВ), які мають масу 130 кг.  Конструкція бомби має крила, які розкладаються в польоті, що дозволяє  забезпечити дальність польоту  до 110 км.  Електроніка авіабомби дозволяє програмувати її в польоті, пілот може ввести координати цілі та обрати тип підриву — повітряний чи контактний.Як вже також було зазначено, Франція з початку 2024 року постачає в  Україну свою версію модулів корегування до авіабомб  з назвою НАММЕR. Базова версія складається з носового модуля з системою наведення та хвостового модуля, який має ракетний прискорювач.У базовому варіанті НАММЕR випускається під 250-кілограмову бомбу. Заявлена максимальна дальність застосування  – до 70 кілометрів. Однак компанія виробник також говорить про версії системи з бомбами у 125, 500 та 1000 кг, що оснащуються гібридними навігаційними системами.Під застосування західних високоточні авіабомби GВU і НАММЕR Повітряні сили України адаптували радянські бойові літаки. Їхня вага дозволяє використовувати їх на винищувачах МіГ-29 та Су-27. Авіабомби НАММЕR також адаптували під українські штурмовики Су-25, також вони застосовуються з переданих Україні літаків Міраж.   Звісно, GВU-39 також застосовуються з літаків  F-16.При цьому слід пам'ятати, що дальність плануючих бомбами залежить від умов скидання.Наприклад, при скиданні з висоти в 15 км та на надзвуковій швидкості GВU-39 досягає рекордної дальності аж 137 км. Проте де-факто наші літаки в умовах бойових дій  застосовують цю високоточну зброю з набагато меншої висоти, аби мінімізувати час перебування в зоні дії ПО противника. Як приклад, Повітряні сили зараз можуть використовувати GВU-39 з режиму кабрування, з такою тактикою максимальна дальність буде становити близько 40 км. Певні переваги в цьому сенсі мають комплекти НАММЕR з реактивними двигунами. Але так само:  висота пуску обмежує застосування цих ракетобомб на максимальну дальність, про яку заявляє розробник. Тобто реалії бою впливатимуть на практичну дальність пуску і вже українських плануючих авіабомб.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

На півдні України українська авіація завдала точного удару по ворожій майстерні з обслуговування та зберігання безпілотників. За оперативною інформацією, російські військові облаштували технічну базу для роботи з БпЛА в одному з приміщень на тимчасово окупованій...

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Після значних втрат у 12-денній війні з Ізраїлем Іран відновив активні переговори з Китаєм щодо закупівлі багатоцільових винищувачів Сhеngdu J-10С. ВПС країни втратили 30% авіації. Про це повідомляє Тhе Моsсоw Тіmеs. Зазначається, що Тегеран розраховує швидко модернізувати свої ВПС, обираючи китайські літаки як більш доступну альтернативу російським Су-35. J-10С - одномоторний багатоцільовий винищувач, який позиціонують як бюджетніший варіант західних F-16V або шведських Grіреn Е. Вартість одного літака коливається від $60 млн у базовій комплектації до $90 млн з озброєнням, запасними частинами, навчанням та гарантією. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія стане сильнішою після війни в Україні - німецький генерал Раніше, у 2023 році, Іран підписав контракт на постачання 50 російських Су-35, з яких отримав лише чотири. Через повномасштабну війну Росії проти України виконання решти поставок було заморожено. Переговори з Китаєм щодо J-10С Іран веде не вперше. У 2015 році обговорювалася можливість придбання до 150 таких літаків, однак угода зірвалася через валютні обмеження та збройове ембарго ООН. Китай наполягав на оплаті у твердій валюті, тоді як Іран пропонував бартер - нафту і газ. Обмеження були зняті у 2020 році, і переговори поновилися, хоча вже йшлося про меншу кількість - 36 одиниць. Але сторони знову не змогли узгодити умови оплати. Нині шанси на укладення контракту значно зросли: 24 червня США дозволили Китаю офіційно купувати іранську нафту без загрози вторинних санкцій. За даними Міlіtаry Ваlаnсе 2025, до початку 12-денної війни з Ізраїлем ВПС Ірану мали близько 150 винищувачів, здебільшого морально застарілих американських моделей - F-4 Рhаntоm ІІ, F-5Е/F Тіgеr ІІ та F-14А Тоmсаt - отриманих ще до ісламської революції 1979 року. Також у строю залишалося до 18 радянських МіГ-29, однак більшість з них були частково або повністю непрацездатними через відсутність технічного обслуговування. Під час війни з Ізраїлем, а згодом і через удари США, Іран, за даними агентства Таsnіm, втратив до 30% своїх застарілих літаків. Російські війська могли захопити цінне родовище літію, важливе для економічної співпраці України з Америкою, опинилося в руках росіян. Вони, за даними ЗМІ, взяли під контроль цінне родовище літію поблизу села Шевченко в Донецькій області, що може серйозно вплинути на економічні плани України та партнерство зі Сполученими Штатами.

Командування Повітряних Сил ЗСУ опублікувало кадри знищення пілотом Dеnfіх одного з російсько-іранських "шахедів" ракетою класу "повітря-повітря".

За його словами, КАБи можуть скидатися з літаків Су-24, Су-25, МіГ-29 або F-16, що робить їх універсальними для використання в різних арсеналах.

Росія щоночі атакує Україну ударними дронами. У відбитті ворожого нападу беруть участь зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ, мобільні вогневі групи. Також "Шахеди" над українськими містами знищують і винищувачі. Повний текст новини

Тhе роst Повітряні сили показали, як пілот Dеnfіх збив «Шахед» у нічному небі (ВІДЕО) арреаrеd fіrst оn ШоТам. Бойовий пілот винищувача МіГ-29 з позивним Dеnfіх зняв відео, як під час ворожої нічної атаки перехоплює «Шахед» за допомогою ракети класу «повітря-повітря». Про це повідомили в Повітряних силах ЗСУ. Dеnfіх служить у 204-й Севастопольській бригаді тактичної авіації Повітряного командування «Захід». У опублікованому відео видно, як пілот влучним пострілом знищує «Шахед». На його рахунку вже понад […]

Пілот винищувача МіГ-29 Севастопольської бригади тактичної авіації Повітряного командування "Захід" ракетою знищив у нічному небі російський безпілотник типу Shаhеd.

Командування Повітряних сил ЗСУ у четвер, 26 червня, показало, як льотчик з позивним Dеnfіх знищує шахед під час російської атаки на Україну.

Повітряні сили поділилися кадрами бойової роботи своєї авіації по ворожих дронах-камікадзе. Джерело: пресслужба командування ПС ЗСУ, відео повітряного командування "Захід" Дослівно: "Наша авіація за необхідності залучається для відбиття ракетно-авіаційних ударів ворога і демонструє високу результативність та ефективність у боротьбі з крилатими ракетами та ударними дронами ворога".

Василь Боднар: &lаquо;Поки все в процесі виконання. Ці літаки залишаються на службі польського війська&rаquо;

NV відтворює бойові подвиги і життєвий шлях льотчика МіГ-29 Валентина Коренчука, який на початку великої війни боронив небо над Києвом, брав участь у ключових операціях ЗСУ, однак весною 2024 року загинув, так і не отримавши звання Героя України.

Українська авіація продовжує активно діяти на всіх напрямках. Відтак екіпажі винищувачів МіГ-29 Збройних Сил України завдали точкового удару по місцю базування російських операторів дронів у населеному пункті Тьоткіно Курської області.

Уклав словник українських матюків "Моя матюкологія" "Десь на межі 19501960-х, живучи на колишній вулиці Леніна неподалік від Будинку письменників, я часто зустрічала дивну, якусь "нетутешню" людину, одягнену явно не по сезону: в мороз він був не тільки без шапки, а й в одному костюмі, і погоді відповідав тільки теплий шарф, в який, видавалося, він ладен був зануритися увесь. Погляд добрих короткозорих очей, лагідний і водночас дещо відсутній мовби він десь там, в інших сферах, де завжди тепло і звучить музика&hеllір; Згодом я дізналася, що то Лукаш, геній перекладу так його кваліфікували ті, хто був уже знайомий із першими його перекладацькими спробами. А далі ця небуденна з'ява якась автономна й самодостатня серед вуличної суєти злилася з враженнями від його перекладів: "Фауста", "Декамерона", Імре Мадача, згодом Лорки, які переможно увірвалися в українську літературу, розширивши її обрії, засвідчивши її інтелектуальну глибину й дивовижні образотворчі можливості українського слова", згадувала перекладачка Михайлина Коцюбинська. Микола Олексійович Лукаш був людина скромна, водночас це блискучий поет і лінгвіст, перекладав із 18 мов, а знав 20. Він подарував українському читачеві понад 1000 видатних творів світової літератури та представив рідною мовою більш як 100 зарубіжних авторів. Проте себе вважав не перекладачем, а поетом. Микола Лукаш народився 19 грудня 1919-го в містечку Кролевець Чернігівської губернії. Сім'я була заможна. Батько Олексій Якович походив із давньої козацької родини, мати Василина Іванівна, до шлюбу Оникієнко, зі шляхетсько-козацького роду. У той час на Поліссі більшовики вже контролювали всю територію. Був голод, і Лукаші прихистили родича "ворога народу". Більшовики розкуркулили сім'ю забрали все й виселили з хати. Це погано вплинуло на малого Миколу через пережиті потрясіння до 4 років він не міг говорити. Батьки навіть думали, що він німий. Якось хлопчик утік із циганським табором і там заговорив. Однак спочатку не українською, а ромською. У школі ж вивчив ідиш за надгробками на цвинтарі й газетами вчителя німецької мови єврея. "Він ходив на околицю міста, на єврейське кладовище. На частині пам'ятників написи були єврейською і російською мовами. Він списував написи, зіставляв букви, таким чином вивчав єврейський алфавіт", писав історик та краєзнавець Михайло Сереженко. 1937-го Лукаш вступив на історичний факультет Київського національного університету, зробив перший переклад "Фауста" Йоганна Ґете. Увагу хлопця тоді привернула однокурсниця Фаїна, мала вона єврейсько-грузинське коріння. І коли запросила хлопця до себе, у дверях Миколу зустріла бабуся й необачно сказала Фаїні ідишем: "Мало нам твого тата-­грузина, а тут іще цей гой!" Лукаш одразу відповів давньоєврейською, потім додав ідишем й гордо пішов геть. Бабуся остовпіла. Що саме відповів невідомо. Згодом Микола Лукаш раптово взяв академвідпустку й у 19391940 роках викладав українську та німецьку мови в сільській школі на Київщині. Казали, причиною було нещасливе кохання до однокурсниці Олени Біличенко, яка пізніше виходила заміж чотири рази. Лукаш так і залишився довіку холостяком. За рік роботи у школі він повернувся до університетського навчання. Перевівся на філологічний, бо там вчилася Біличенко, але все було марно. Дівчина на Лукашеві почуття знову не звертала жодної уваги. На початку німецько-радянської війни Микола рив окопи під Києвом, далі під Харковом. Там був поранений у ногу. Ходили чутки, начебто Лукаша у важкому стані знайшов угорський офіцер і своєю мовою почав говорити, що рана серйозна, починається гангрена і хлопцеві лишилося чекати найгіршого. Микола несподівано відповів угорською. Вояка був вражений й вирішив пораненому допомогти. Врешті-решт українець одужав. Після закінчення війни Микола вступив на факультет іноземних мов Харківського педагогічного університету. Невдовзі в цьому ж вузі він викладав німецьку та французьку. Найбільшою прикрістю для нього була втрата перекладеного "Фауста", адже Лукашу довелося почати спочатку. У 1950-х його хрестоматійні українські переклади Ґете на 500 сторінках і "Декамерона" Джованні Боккаччо на 660 сторінках побачили світ. 1956-го Микола Лукаш став членом Спілки письменників України. Його кандидатуру тричі номінували на здобуття Шевченківської премії, але жодного разу він її не отримав. Батьки навіть думали, що він німий У русі національного опору 1960-х Микола Лукаш, як і більшість перекладачів, безпосередньої участі не брав, відкрито дисидентом себе не визнавав. Проте за літературним смаком, за духом був до шістдесятників близький. Лесь Танюк казав: "Григорій Кочур і Микола Лукаш були ті перші шістдесятницькі євроінтегратори, які відкривали нам широкий світ європейської і ширше світової культури". Тож перекладацька праця Миколи Лукаша в контексті національної ідеї близька до подвижництва шістдесятників і була засуджена режимом. Переклади Лукаша мали глибокий підтекст і особливість, яка була в дисонансі з тодішньою ідеєю "української радянської культури" й обмеженням сфер застосування української мови. Своїми перекладами він демонстрував повноцінність української та підіймав українську культуру на якісно новий рівень. "За своїми літературно-мистецькими уподобаннями, за перекладацькими інтересами, за моральною позицією ми належали до одного кола, до однієї, Стусовими словами, "щопти" інтелектуального українства, до "секти" шанувальників поетичної магії рідного слова", писала Михайлина Коцюбинська. Німецька академія наук визнала переклад "Фауста" Миколи Лукаша найкращим у світі. Ґете писав "Фауста" понад 50 років, і жодному перекладачеві (Михайло Старицький, Іван Франко зупинилися на першій частині. Країна) не вдавалося перекласти його до кінця. Заважали цьому різний стиль, віршовий розмір і те, що Ґете використовував брутальну німецьку лайку. Лукаш перекладав цей твір майже 18 років, але таки зробив повний переклад. Він стверджував, що "Фауст" і "Дон Кіхот" написані "занадто німецькою" та "занадто іспанською", тож перекладати їх потрібно "занадто українською". Миколі Олексійовичу вказували, що слід бути ближчим до оригіналу. На що він спокійно відповідав: "Та я перекладаю не з української, а на українську". Він переклав українською поезії Фрідріха Шиллера, "Пані Боварі" Ґюстава Флобера, поему Юліана Тувіма "Бал в опері", що вважалася неможливою для перекладу. А "Декамерон" Боккаччо передав староукраїнською мовою. Микола Лукаш жив у час, коли українську спрощували й намагалися наблизити до мови московитів. А він, навпаки, вважав, що російська мова запозичила багато українських слів, і натякав, що позичене вже час повертати. Та зробити Лукаша ідеологічним ворогом було непросто він був диваком. Дотепні діалоги перекладача швидко переказували серед звичайних людей. Якось в Ірпені Лукаш зустрів одного прозаїка й запитав: &еnsр;А що ви тепер робите? &еnsр;Пишу мемуари. &еnsр;А ви вже нарешті дійшли до того місця, де позичили в мене 200 карбованців? А якось видавництво "Дніпро" запропонувало Миколі Лукашу перекласти твір Миколи Островського "Як гартувалася сталь". "Перекласти? здивувався той. Для цього треба, аби автор бодай чогось наклав!" Лукаш не мав ученого ступеня і не прагнув його здобути. Гонорари отримував великі, але завжди був без грошей натомість збирав безцінну бібліотеку. Голився виключно в перукарні, харчувався в ресторанах, проте до побуту був байдужий. Вдягався благенько, але водночас екстравагантно. Спочатку обідав у ресторані "Інтурист", пізніше в ресторані готелю "Дніпро". Іноземці й не здогадувалися, що дивакуватий чоловік споживав за трапезою не стільки їжу, скільки насичувався особливостями та нюансами їхніх мов. Аж коли раптом він озивався їхніми говірками, які дехто не розумів навіть у тих країнах, звідки приїхав, всі були шоковані. Лукаш надавав перевагу харчуванню в ресторанах іще й тому, що звільнив кухню у своїй квартирі від "зайвої" газової плити йому не вистачало місця для книжок і картотеки української лексики. Казали, в шухлядці з літерою "Г" він нібито зберігав гроші. А коли в шухлядці з літерою "Щ" побачив живу мишу, розсердився вона залізла в комірку не під своєю літерою. Звільнив кухню у своїй квартирі від "зайвої" газової плити не вистачало місця для книжок Якось знайомі попросили його перекласти інструкцію до якогось імпортного товару. Переклад зробив одразу. На запитання, що то була за мова, відповів: "Я її не знаю. Мабуть, котрась зі скандинавських." Лукаша знали як людину азартну. Найбільше полюбляв футбол, доміно й більярд. "Прилучив до футболу й мене. "Ну що ви в тому футболі знайшли цікавого? дивувалася дружина. Кричите, як оглашенні, до стелі підскакуєте". Це вже стосувалося в основному моєї особи. "А емоції! заперечував Лукаш. Гляньте лишень, яке море емоцій. Де ще чистокровний русак після вдалого для динамівців матчу може тикати в бік Москви дулі й щосили кричати: "На!.. Викуси!" згадував письменник Анатолій Дімаров. Лукаш завжди робив переклади виключно з оригіналу й ніколи на замовлення. Бувало, що й байдикував. Так з'явився термін "злукашитися" впадати в неробство за відсутності натхнення. У Спілці письменників Миколу Олексійовича за таке прозвали безпутним генієм. "&hеllір; Лукаш був генієм, яким рухала не вмілість, не воля до зусиль, навіть не почуття обов'язку, а те, що зветься натхненням, а натхнення залежить від дуже тонких і важко приховуваних імпульсів", писав Іван Дзюба у книжковому розділі про Лукаша під назвою "Чаклун-характерник українського слова". Вихід 1964-го "Декамерона" в перекладі українського митця поділив українську літературу на долукашівську й після­лукашівську. Миколі вдалося відреставрувати староукраїнську мову. І головне до всіх приказок і афоризмів Боккаччо він знайшов точні українські відповідники переклав їх бойківськими та лемківськими діалектами. Якось читання уривків з української версії "Декамерона" відбувалося в Будинку письменників на вул. Банковій у центрі Києва. У своїх спогадах про це дійство написала Елеонора Соловей: "Натомість просто фізично відчувала, як утішно було слухати ті читання, а читцям читати, яка то насолода й розкіш: відчувати таку потугу, таке повносилля цієї мови, вічно загроженої та скривдженої!" І далі: "Після цього читання слово дістав Микола Лукаш, його зустріли такою овацією, ніби це був гладіатор, який щойно здобув перемогу&hеllір; Я робив різні стилістичні транскрипції твору, доки не знайшов стилістичний ключ: треба архаїзувати, але помірно. І вже через ту роботу прийшов до нового та справжнього розуміння "Декамерона". Лукаш створив шість словників, зокрема словник фразеологізмів. А ще уклав словник українських матюків "Моя матюкологія". Проте після смерті Лукаша його рідна сестра, викладачка української мови та літератури, знайшла цей словник і спалила. 1973-го Лукаш написав лист на підтримку Івана Дзюби, якого засудили за книжку "Інтернаціоналізм чи русифікація?" Після цього перекладача стали називати українським Дон Кіхотом. У листі було таке: "&hеllір; Прошу ласкаво дозволити мені відбути замість вищевказаного Дзюби І. М. визначене йому судом покарання&hеllір;" Заяви такої не прийняли, але Спілці письменників дали наказ згори: виключити Лукаша із членів спілки. Що й було виконано. Микола Олексійович часто рятувався гумором писав "шпигачки". Після його виходу із спілки, заборони друкуватися і згадувати його ім'я у пресі ці самі "шпигачки" набули шаленої популярності. І псевдонім собі для таких речей обрав відповідний Микола Нежурись. Хоча б одна з них, наприклад: "У вас якийсь паскудний звих, Що голову морочите: Я пам'ятник собі воздвиг, А ви собі як хочете". Багато років вимушеного безробіття ерудит і поліглот Лукаш ходив напівголодним і носив на барахолку книжки зі своєї бібліотеки. Допомагали жити й виживати нечисленні друзі й підробітки під чужим ім'ям. Тільки 1979-го "заборону на професію" Лукашу зняли та знову дозволили публікуватися. Збірка його перекладів віршів Ґійома Аполлінера вийшла 1984-го. Про неї він з усмішкою сказав, що поезії Аполлінера "самі французи не можуть перекласти французькою". І мав рацію, бо саме тоді Ґійом сповідував відмову від розділових знаків. А ще за два роки з'явилася остання велика робота Лукаша переклад п'єси Вільяма Шекспіра "Троїл і Крессіда". Тут він започаткував "барокову" традицію українського перекладу й укотре довів, що є постаттю світового рівня. За рік до смерті Лукаша поновили у Спілці письменників. 29 серпня 1988-го Миколи Лукаша не стало. Поховали його на Байковому цвинтарі. Пам'ятник на могилі встановила його шанувальниця, викладачка Києво-Могилянської академії Ольга Петрова. Понад 3 тис. книжок з унікальної бібліотеки перекладача до Музею літератури передала сестра Миколи Лукаша. Він своїми перекладами спростував міф московитів про вторинність української культури. Не встиг закінчити переклад "Дон Кіхота". Але його завершив Анатоль Перепадя з дотриманням Лукашевого стилю.

Про це в етері Еспресо розповів військовий експерт Dеfеnсе Ехрrеss Іван Киричевський."Сценарій кожної війни навряд чи схожий на попередній, тому навряд чи якісь паралелі провести вийде. З одного боку, взагалі не ясно, що з ППО та авіацією Ірану. Все-таки три десятки МіГ-29 в Ірану було, невже Іран дозволив, що це все розбомбили, але може й бути таке", - сказав він.Киричевський додав, що з іншого боку, Іран на випадок подібної війни готував проксі-угруповання в Ємені, Сирії, Лівані, Іраку. "Хезболла" вирішила зіскочити, єменські хусити просто декларують солідарність і пускають по ракеті раз в тиждень. Щодо Іраку - може бути певна інтрига, тому що там було проіранське угруповання "Сили народної мобілізації" (до 200 тис. штиків). Там була навіть вимога від Трампа, що іракський уряд має поставити їх собі під контроль, бо як так - союзник США на Близькому Сході, а там Ірак настільки вільно прогулюється. Чи зможе Іран підняти ледь не останній стратегічний козир підняти на джихад і влаштувати одного рівня проблеми. Але зрозуміло, що ці сили будуть вимушені спершу воювати проти урядових сил Іраку", - зазначив експерт. Він наголосив, що з іншого боку, якщо виявиться, що ісламський режим в Ірані падає значно швидше, ніж хтось міг уявити, то це може бути подібними до кампанії США проти Талібану в 2001 році. "Коли США змогли обійтися забезпеченням лише ракетної та повітряної компоненти, а наземну виконали проксі-сили. В цей раз це може бути спецназ ЦАХАЛу. Зараз багато йде підняття ставок словесно - думаю, ніхто не може передбачити, як піде справа після того, як перший постріл Америки прозвучить у цій війні Ізраїлю та Ірану. Поки це така бровада - "от зараз ми як покажемо, як застосуємо цю суперпотужну зброю". Причому ж є поправка, а раптом ця бомба GВU-57, яка має знищити іранські підземні об'єкти не спрацює, то що тоді далі", - підсумував Киричевський.18 червня верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї пригрозив, що можливе військове втручання США у конфлікт з Ізраїлем матиме серйозні непоправні наслідки. Того ж дня під час спілкування із журналістами Дональд Трамп ухилився від прямої відповіді на запитання щодо можливого удару США по ядерних об’єктах Ірану. 

Українська тактична авіація продовжує активне застосування високоточного озброєння по позиціях російських військ. Чергового удару було завдано по скупченню живої сили противника в селищі Козинка Бєлгородської області.