Search trend "Новий рік 2024"

Про це йдеться в матеріалі видання "Наші гроші".За даними джерела "Наших грошей", якщо у 2024 році компанія "Центр досліджень безпілотних систем" (ЦДБС) уклала контрактів на 400 млн грн, то за першу половину 2025 року ця сума вже сягнула 4,5 млрд грн. Такий стрімкий підйом на одному з найзакритіших ринків країни – виробництві FРV-дронів – викликав значний резонанс. Скандал набув публічності, а сама компанія потрапила до переліку найперспективніших за версією Fоrbеs Ukrаіnе.При цьому, як пишуть "Наші гроші", прямих причин для стрибка в контрактах у вигляді зростання запиту з боку військових не виявлено. У межах державної програми "Армія дронів. Бонус", що дозволяє військовим частинам обирати моделі безпілотників на основі бойових результатів (за знищення ворожих цілей військові отримують так звані "є-бали", вони сумуються – і військова частина може на них "купити" дрони, які вона обере), "Генерал Черешня" не був серед популярних замовлень. Торік значно частіше обирали інші бренди: Маvіс, Shrіkе, Vаmріrе тощо. Цього року ситуація дещо змінилась, але не кардинально. "Генералів Черешня" військові за "є-бали" також майже не замовляли на відміну від виробів деяких інших виробників.Попри обмежений запит, у 2025 році закупівлі саме "Генералів Черешня" виросли вдесятеро, що помітно випереджає загальне зростання ринку. У самій АОЗ заявили, що в першому півріччі 2025 року було укладено контрактів на постачання дронів у втричі більших обсягах, ніж за весь 2024 рік. Проте навіть ця динаміка менша за приріст замовлень лише одного виробника – ЦДБС.Це, зокрема, привернуло увагу анонімного Теlеgrаm-каналу "Джокер", відомого інформаційними атаками на великі компанії. Таким чином новий рівень дохідності ТОВ "Центр досліджень безпілотних систем" запорізького юриста, бізнесмена і публічного діяча Ярослава Гришина вийшов на новий рівень публічності. Торік, коли його фірма мала в "АОЗ" контрактів всього на 400 млн грн, Ярослав Гришин публічно критикував "Агенцію оборонних закупівель" під керівництвом Марини Безрукової. Зокрема, в тексті "Агенція неспроможності". Та інтонація Гришина щодо "АОЗ" змінилася цієї зими, коли агенцію очолив Арсен Жумаділов. Після його призначення пакет замовлень "Центру досліджень безпілотних системи" суттєво зріс. А Ярослав Гришин нещодавно випустив нову колонку про "АОЗ" під назвою "Закупівлі здорової людини". фото: скриншот На цьому тлі з’являється ще більше запитань про можливий вплив персональних контактів. Арсен Жумаділов до призначення в АОЗ керував "Державним оператором тилу" (ДОТ) – організацією, яка займалася закупівлею одягу, пального та продуктів для ЗСУ. Саме в інтересах цього держпідприємства у 2024 році діяв адвокат Станіслав Гришин – брат Ярослава Гришина. Також у структурі ДОТ тоді працював Андрій Лавренович, який у січні 2025 року перейшов на посаду НR-директора в ЦДБС – саме у ті дні, коли Жумаділов очолив АОЗ.Редакція "Наших грошей" звернулася по коментарі до Агенції та до самого виробника. Обидві сторони відкинули будь-який зв’язок між кадровими змінами та зростанням замовлень. Вони пояснили це розширенням загального ринку і зростанням попиту на FРV-дрони.Зокрема, на запитання "З чим пов’язане таке різке зростання контрактів з ТОВ "Центр досліджень безпілотних систем?" Ярослава Гришин із "ЦДБС" відповів так: "По-перше, ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати заявлені цифри, оскільки вони не відповідають дійсності й належать до таких, що підпадають у категорію держтаємниці. Ми не можемо коментувати стверджувану вами інформацію оскільки вона є хибною та не правдивою. Якщо порівняти із загальним обсягом заявлених планів закупівель дронів у 2025 році, який перевищує 4,5 млн одиниць згідно з публічними висловлюваннями Міноборони, то частка нашої продукції в структурі контрактів АОЗ є надзвичайно малою в порівнянні з іншими виробниками.По-друге, збільшення контрактів відбулося не "різко", а в межах затверджених планів Агенції ще у 2024 році. Принагідно хочемо зауважити, що перші укладені нами контракти з АОЗ було укладено в кінці листопада 2024 року, з надзвичайно короткими термінами постачання продукції. А більшість контрактів, які виконуються у 2025 році, були погоджені й ініційовані ще за попереднього керівництва АОЗ у грудні 2024 – січні 2025 років. За наявної в нас інформації, запити на постачання були направлені в кінці 2024 року, та з невідомих для нас причин, попереднє керівництво АОЗ не встигло підписати відповідні державні контракти".Він додав, що загалом запит від держави на безпілотники поступово зростає в усіх виробників протягом останніх двох років, оскільки БПЛА показали свою ефективність на полі бою. А "Генерал Черешня", за його словами, докладає чималих ресурсів у власний R&D-центр, щоб Сили безпеки і оборони України отримували своєчасно передову технологічну продукцію для ефективного застосування.Ярослава Гришин також зазначив, що процес проходження "бюрократичного пекла" для укладання державних контрактів з АОЗ був, і певною мірою досі залишається, доволі складним. "Серед виробників FРV-дронів ми не найбільші ні за обсягами, ні за сумами, ні за доходами. Контракти з суттєво більшими обсягами в структурі АОЗ мають інші виробники. Але ми переконані, що наша компанія здобуває своє місце на ринку завдяки таким перевагам: Турборежим: завдяки налагодженим процесам і виробничим потужностям ми можемо виготовляти десятки тисяч дронів і доставляти готову продукцію протягом одного місяця.Відсутність протермінувань: з жодним замовником, включно з АОЗ, у нас не було жодного дня затримки у постачанні. Наш SL (sеrvісе lеvеl) складає 100% – ми не порушили умови жодного з державних контрактів.  Всі контракти ми виконуємо вчасно без зривів термінів виконання робіт в тому числі й за державними контрактами.Виконання без авансування: ми беремося за контракти без передплати, на власний фінансовий ризик. Це робить нас зручним і надійним контрагентом для держави. Попри те, що в АОЗ є значна дебіторська заборгованість перед нами, ми не відмовляємося від контрактів, бо усвідомлюємо, що від регулярності поставок залежить спроможність Сил Оборони знищувати окупантів".Він також наголосив, що як при попередньому керівництву АОЗ, так і зараз до них звертаються з запитами на постачання "в критичних випадках – коли розірваний контракт з іншим виробником, і строк постачань становить до 5 тижнів". Бо всі інші виробники, крім "Генерала Черешні" відмовилися від виконання замовлень в таких умовах. АОЗ на це саме запитання відповіла: "Важливо зазначити, що за чинним порядком закупівель Агенція оборонних закупівель контрактує виробників відповідно до доведеного переліку, який ми отримуємо від Міністерства оборони. Після його отримання ми збираємо інформацію від ринку щодо того, які саме виробники/постачальники та на яких умовах (вартість, об’єм, терміни доставки) можуть закрити потребу, зазначену в доведеному переліку. Далі надаємо цю інформацію Командуванню Сил Логістики, які рекомендують до закупівлі відповідні позиції".В АОЗ додали, що збільшення кількості укладених контрактів пов’язано зі значним зростанням загальних обсягів закупівель Агенцією безпілотників. Так, від початку року АОЗ законтрактувала утричі більше БпЛА, ніж за увесь минулий рік. Відповідних товарів за цей період поставили більш як удвічі більше.На запитання "Чи відповідає, на вашу думку, це зростання відгукам військових стосовно якості цих дронів?" Ярослав Гришин відповів:"Торік ми поставили за обсягом більше дронів напряму у військові частини ніж службам державного замовника (ДССЗІ та АОЗ). Це свідчить про реальну потребу військових в нашому продукті. Ми отримуємо позитивні відгуки від десятків бойових підрозділів, і саме вони ініціюють включення нашої продукції до переліків закупівель". Він додав, що "Генерал Черешня" постачає дрони не лише до АОЗ, а й до ДССЗЗІ, волонтерських і благодійних фондів, військових обласних і міських держадміністрацій, ОТГ, напряму до десятків бригад ЗСУ. І має підтвердження понад тисячі уражень їхніми виробами позицій, особового складу й техніки ворога, а також розвідувальних і бойових БПЛА.За його словами, "Генерал Черешня" має всю необхідну конструкторську та технологічну документацію, створено запас комплектуючих виробів для виготовлення товарів оборонного призначення, а також систематично залучає нових працівників, збільшує виробничі потужності та площі. Окрім зазначеного, діяльність ТОВ "ЦДБС" відповідає стандартам ІSО у сфері виробництва безпілотних систем, про що отримані відповідні сертифікати".Водночас Ярослав Гришин зауважив, що деякі ускладнення з експлуатацією дронів виникають не з технічних причин, а через недосконалий механізм розподілу військового майна після поставки на окремі розподільчі центри. Через це дрони потрапляють не до тих підрозділів, які їх замовляли, або не тоді коли замовляли, а зі значним запізненням, що впливає на можливість їх експлуатації."Структурні підрозділи Міністерства оборони України та Генерального штабу проводять регулярні випробування продуктів та опитування військовослужбовців щодо якості дронів. Ми завжди успішно проходили спільні відомчі випробування, показували найкращі результати на дальність, а опитування підтверджували високу якість продукту", – наголосив він. Відповідь АОЗ була такою: "Агенція контрактує виробників на основі доведеного Міноборони переліку й обсягів, та самостійно не обирає типи та номенклатури для закупівель. Ми можемо реагувати на рекламації від військових – наразі на адресу Агенції не надходили офіційні скарги щодо дронів згаданого виробника. Разом з тим 7 липня ми запустили маркетплейс зброї DОТ-Сhаіn Dеfеnсе – він дозволить військовим самостійно замовляти дрони. Таким чином саме військові частини обиратимуть, які саме дрони та в якій кількості їм необхідні. Очікуємо, що це значно підвищить адресність забезпечення та скоротить терміни постачання дронів на фронт з місяців до кількох тижнів".На запитання "Чи вплинуло на характер стосунків з "АОЗ" під керівництвом Арсена Жумаділова те, що брат власника ЦБДС Станіслав Гришин раніше був адвокатом "Держоператора тилу" Арсена Жумаділова, а НR-директор компанії ЦБДС Андрій Лавренович до зими 2025 року працював начальником управління кадрового менеджменту та документообігу ДОТ?" Ярослав Гришин надав розгорнуту відповідь.Зокрема, він оприлюднив усі нюанси й етапи процесу державного контрактування та відповідної процедури й наголосив, що "таким чином, керівництво АОЗ не може впливати на появу компанії у переліку. Контракт – лише фінальна дія після затвердженого багаторівневого погодження, що йде від рівня військових частин"."Вказане питання є вкрай маніпулятивним і обурливим. Ми не можемо коментувати роботу Андрія та Станіслава в ДОТ з етичних міркувань. Разом з цим, вимушені зауважити що ні Андрій, ні Станіслав не були дотичні до прийняття жодних управлінських рішень, не знали й не могли знати, що ДОТ в будь-якій формі буде приймати управлінські рішення щодо закупівлі БПЛА в майбутньому", – додав він.Також Ярослав Гринишин дав докладну відповідь щодо згаданих у запитанні персоналій:Станіслав Гришин не надавав адвокатських послуг Арсену Жумаділову, а надавав професійну правничу допомогу ДОТ до травня 2024 року. З огляду на адвокатську таємницю, він не може надати коментар стосовно цієї роботи. Як зазначено вище, фізично не міг бути долученим до державного замовлення у сфері БпЛА, оскільки не знав і не міг знати, що керівник ДОТ в майбутньому буде призначений на відповідну посаду в АОЗ.Андрій Лавренович був директором з оргрозвитку та начальником управління кадрового менеджменту. Як в ДОТ, так і в нашій компанії, Андрій опікується  виключно питанням персоналу. Як він зазначив, він не мав доступу та впливу на процес планування закупівель під час роботи в державному підприємстві Міністерства оборони України “Державний оператор Тилу” (ДОТ) і тим більше не був дотичним до процесу прийняття рішень щодо закупівель дронів, оскільки ДОТ цим не займається. Укладання державних контрактів АОЗ з компанією “Генерал Черешня” розпочалось, ще в листопаді 2024 року. Андрій Лавренович після звільнення з ДОТ, почав працювати в Генерал Черешні з 22 січня 2025 року, тобто уже після укладання й виконання перших державних контрактів компанією."Ми вдячні Арсену Жумаділову за професійність і доброчесність, вважаємо, що громадський сектор, відповідальні журналісти, бізнес повинні підтримувати його на цій посаді з огляду на доведену ним нульову толерантність до корупції. В нас як в бізнесу жодна особа, ні під час минулого керівництва, ні зараз, не вимагали протиправної вигоди в жодній формі. Ми вдячні й Марині Безруковій за її внесок в державні закупівлі у сфері БпЛА. Саме вона перша в Міноборони почала закуповувати FРV. Наголошуємо, що перші наші контракти були укладені саме нею в межах наявної на той час потреби та обсягів постачань. Саме під час її каденції щодо нас був сформований, направлений запит на постачання fрv-дронів на 2025 рік, що є предметом цього коментаря. Щодо вказаного запиту державний контракт мав бути укладений ще в 2024 році, проте з технічних причин був укладений вже в 2025 році", – наголосив Ярослав Гринишин.Він зауважив, мовляв, теза "Станіслав Гришин та Андрій Лавренович як колишні працівники ДОТ впливають на контракти з АОЗ" є маніпулятивним звинуваченням рівня ТГ-каналів на кшталт "Джокера". Всі, хто проходили процес державного контрактування, знають, що такий вплив з огляду на значну чисельність органів військового управління є взагалі неможливий. Ба більше, за запитом Андрія та Станіслава, вони не займаються робочою комунікацією з відповідальними особами АОЗ, щоб усунути дискомфорт як з їхнього боку, так і з боку державного замовника".В АОЗ лаконічніше відповіли на це запитання: "Ні, не вплинуло. Для всіх учасників застосовуються рівні умови. Крім того, ЦДБС був виконавцем контрактів Агенції ще до зміни керівництва останньої".Там також звернули увагу на те, що Станіслав Гришин не був особистим адвокатом Арсена Жумаділова, а захищав інтереси ДОТ як Державного підприємства. А "перехід людей з одного місця роботи в інше є результатом діяльності ринку праці – люди можуть змінювати місце роботи в пошуку кращих умов для обох сторін".На запитання "Чи були у 2025 році випадки, коли "АОЗ" укладав контракти з "ЦБДС" на поставки великої кількості дронів, однак потім зменшував замовлення? Якщо так, то чому?" і Ярослав Гринишин, і АОЗ відповіли, що таких випадків не було.

1. США, Німеччина, Польща купують бронетехніку2. Зміни технологій на полі бою3. Полювання на танки: як подолати вразливість4. Бронетехніка майбутнього і шляхи її вдосконалення На початку липня 2025 року з’явилося кілька новин, які напряму пов’язані із майбутнім танків. Як відомо, з появою в Силах оборони України влітку 2024 року важкого "бомбера" - безпілотника Nеmеsіs, який у противника охрестили "Баба Яга" за здатність виконувати місії на відстані понад 20 км, російську техніку відігнали від лінії фронту на два десятки кілометрів, і у такий спосіб значно розширилася буферна зона небезпеки для танків та іншої броньованої техніки противника. Загалом 2024 рік поставив під сумнів майбутнє танків та легкої бронетехніки. Але провідні західні гравці у розробках нових озброєнь поводяться так, начебто стратегічного виклику танки не отримали, а тактичні виклики подолати не проблема.Повернення до армій ХХ століття?Досить несподіваним стало рішення США закупити системи пасивного захисту від атак зверху для своєї бронетехніки, передусім танків. Це прямий вплив досвіду війни в Україні, а плани американської армії передбачають закупівлю одразу 1500 комплектів додаткового пасивного захисту верхньої напівсфери, що дуже схоже з поширеними на полях російсько-української війни антидроновими конструкціями із металевих решіток та сіток. Ще більш дивним здається рішення німецького уряду. А саме, Берлін нині наблизився до придбання до 2500 БМП GТК Вохеr і до 1000 танків Lеораrd 2 на суму до 25 млрд євро у рамках спільних європейських зусиль зі створення нових бригад для стримування Росії. Окрім цього, Бундесвер уже отримав схвалення на придбання понад 1000 фінських бронетранспортерів Раtrіа на суму до 2 млрд євро – для заміни застарілих БТР Fuсhs. Ці рішення Берліну суттєво розширили минулорічне, коли у липні 2024 року Німеччина погодила закупівлю різного озброєння та військової техніки на близько 6 млрд євро, але танків Lеораrd 2А8 у замовленні було тільки 105 – на суму 2,93 млрд євро. На тлі цього в Польщі, яка сотнями скуповує танки в США та Південній Кореї, саме танкісти несподівано почали опановувати складання FРV-дронів. І якщо поляки своє рішення чітко ув’язують із боротьбою з дронами, то німці поводяться досить дивно – наче безпілотники не домінують на полі бою. Французи та англійці діють більш обережно. Франція лише модернізуватиме 100 своїх танків Lесlеrс у конфігурацію Lесlеrс ХLR: замовлення було без зайвого рекламування розміщено наприкінці грудня 2024 року у КNDS Frаnсе. А от Британія, з травня 2025 року за крок до радикальної зміни військової доктрини: Лондон схиляється до переходу до безпілотної, автономної структури, яка на 80% складається з безпілотників.  То чи виживуть танки у війні майбутнього?Вразливість на полі бої: що відбулося із танкамиТехнології масового застосування безпілотників у 2022 – 2025 роки, особливо ударних модифікацій, кардинально вплинули на роль танків та іншої бронетехніки на полі бою. 18 січня 2025 року ОSІNТ-проєкт Оryх за час повномасштабної російсько-української війни задокументував втрату Росією щонайменше 20 тисяч одиниць техніки. При цьому загарбницька армія втратила щонайменше 3708 танків та 5366 БМП, та 1863 бойових броньованих машин. Серед підрахунків можна знайти вражаючі дані: за один рік боїв лише на Покровському напрямку російські окупанти втратили щонайменше 554 танків, а за два місяці боїв на Курському напрямку - 45 танків. Дійшло до того, що військо окупантів почало використовувати на полі бою навіть архаїчні бронетранспортери БТР-50 (йдеться про БТР-50ПК та командирський варіант БТР-50ПУ, появу яких зафіксували на полі бою). З літа 2024 року РФ майже відмовилася від використання танків для штурмів, хоча епізоди танкової підтримки піхоти також мали місце – усі вони виявилися невдалими. Танкові атаки стали самогубством для росіян на фронті в Україні. Fоrbеs на початку січня 2025 року констатував, що невеличкі ударні безпілотники перетворили практично на самогубство для росіян широкомасштабні штурми бронетехнікою на фронті в Україні. "Кожного разу, коли російські полки намагаються атакувати техніку, результат нульовий". Однак війна у її сучасному вигляді довела вразливість не тільки танків радянського (пострадянського) виробництва, але й кращих західних зразків, зокрема американських Аbrаms, німецьких Lеораrd, британських Сhаllеngеr. Танки й бойові броньовані машини (ББМ), як дуже помітні мішені, стали об’єктами полювання для операторів безпілотних систем і станом на початок 2025 року відчутно зменшили можливості для підтримки наступів і штурмових атак піхоти.Під час війни виявилося, що американські Аbrаms мають низку слабких місць, які ставлять під сумнів ефективність використання такої бронетехніки. Згідно з даними українських військових, американський танк не має достатньої броні, здатної витримати сучасне озброєння та захистити екіпаж. Тим більше, що Аbrаms був і залишається "ціллю номер один" для російських окупантів. Звісно, усе згадане однаково стосується практично й усіх інших типів танків та менш захищених бойових машин. Хоча військові визнають: західна техніка беззаперечно забезпечує живучість екіпажу – на відміну від радянсько-російської. І це може стати точкою відліку для нового життя танків та бронетехніки в цілому. Роль бронетехніки за три з половиною роки широкомасштабної війни змінилася, бо масове використання безпілотників, а також масове застосування протитанкових мінних полів та й використання високоточних боєприпасів, серйозно ускладнило життя танків на полі бою. Танки доводиться захищати антидроновими сітками та саморобними "мангалами" у вигляді захисних ґрат, а також засобами РЕБ, і проблема забезпечення їх живучості не розв’язана.Військові свідчать, що на рівні командування батальйонів та бригад нині немає єдиного розуміння, як використовувати танки, погоджувати взаємодію танкістів та піхоти. Тим більше, що обидві сторони завдяки розвідувальним дронам та баражуючим боєприпасам влаштовують справжні "полювання" на танки, які намагаються здійснювати ризиковані операції на полі бою. Власне кажучи, використання танків стало навіть більш ризикованим, ніж вертольотів. фото: з відкритих джерел Вдосконалення та захистДля головних гравців європейського континенту цілком очевидним є необхідність перегляду загального вигляду та майбутньої ролі бронетехніки, і передусім танків. Певні ознаки того, що Європа "пробуджується" та прискорюється з наміром розв’язати "танковий вузол", з’явилися у перші місяці 2024 року. В березні західні медіа рознесли новину про прорив у оновлених домовленостях Франції та Німеччини – згоду всередині франко-німецького концерну КNDS (створено з французької Nехtеr та німецької Кrаuss-Маffеі Wеgmаnn) розробити танк майбутнього. Власне, це свідчить про розуміння, що потрібні нові рішення на полі бою. Занадто слабкі результати застосування танків Lеораrd (та й інших) на війні в Україні стали очевидними для розробників і виробників. Виявилося, що усі танки однаково добре горять від ураження різною зброєю: від протитанкових комплексів до баражуючих боєприпасів типу "Ланцет".Концепція сучасної бойової машини вимагає значних змін: від інтеграції в неї засобів РЕБ і протидронової зброї до новітніх засобів захисту і ураження, як от лазерна зброя чи боєприпаси електромагнітної дії. Варто звернути увагу, МGСS – це не просто проєкт наступного покоління, а значно глибша та важливіша розробка. Адже дослівно Маіn Grоund Соmbаt Systеm (МGСS) – основна бойова система для наземного бою (хоча його розробка офіційно стартувала ще у травні 2020 року, тільки з 2024 року у вітрила спрямували новий вітер). І підходи будуть ймовірно не тільки й не стільки у збільшенні калібру гармати чи створенні башти, що працюватиме у бою без екіпажу. Серед іншого, йдеться й про синергію у досягненні результату – з цим пов’язане приєднання до амбітного плану створення перспективних танків МGСS й згаданої вище Італії. На момент приєднання передбачалося, що новий проєкт буде створено на базі перспективного німецького танка КF51 Раnthеr. Цей танк насправді став варіантом модернізації попередника - Lеораrd 2А4. У червні 2024 року КNDS представив перспективний варіант танку Lеораrd 2 з безекіпажною баштою. Це – очевидний та вагомий тренд, спрямований на підвищення стійкості машини та збереження людських життів. Екіпаж скоротився до трьох осіб, які розміщуються у спеціальному захищеному відсіку - капсулі. При цьому конструкція башти має максимально низький профіль, що суттєво зменшує помітність танку. Механізм заряджання забезпечує швидкість стрільби у три постріли за 10 секунд. Сама башта адаптована під встановлення гармат калібрів 120-мм, 130-мм та 140-мм. На башту може бути встановлений дистанційно керований бойовий модуль, присутня можливість інтеграції протитанкових ракет та безпілотників. Корпус танку додатково захищений блоками динамічного захисту, присутня й можливість встановлення комплексу активного захисту. Про те, що європейці не відмовляються від танків, свідчить поява вже в січні 2025 року нового повідомлення від КNDS – про проведення випробування бікаліберної 140/120 мм танкової гармати АSСАLОN (вперше про розробку нової танкової гармати повідомлялося у квітні 2021 року).В цілому, збільшення калібру можна вважати ще одним трендом у розвитку танків майбутнього, однак напевно не головним. Фахівці відзначали, що на оприлюдненому відео були показані випробувальні стрільби, ймовірно багатоцільовим кумулятивним снарядом, та можливість швидкої заміни ствола калібру 140 мм на 120 мм (для обох калібрів використовується одна й та сама казенна частина). Тоді ж був продемонстрований новий 140 мм бронебійний оперений підкаліберний снаряд, розроблений для цієї гармати.Цікавим стало рішення німецьких розробників створити Lеораrd 3 з новою гарматою та автоматом заряджання, який стане своєрідним "мостом" до новітнього МGСS . Модифікована машина отримає нову гармату з автоматом заряджання у збільшеному калібрі, відбудеться заміна двигуна та передбачено посилення захисту. У лютому 2025 року Німеччина почала прискорюватися, а компанії КNDS Dеutsсhlаnd, Rhеіnmеtаll і Неnsоldt мають провести технічні дослідження для розробки більш потужного двигуна, різних типів 130-мм боєприпасів, нового типу системи захисту та автоматичної системи коректування поля для основного бойового танка.Фахівці вбачають необхідність появи "проміжного" танку Lеораrd 3 із тим, що МGСS може з'явиться лише десь у 2040-х роках. Проте, надзвичайна стрімкість розвитку технологій під час війни  2022 – 2025 років вказує, що такі погляди можуть бути помилковими, і реальні рішення можуть з’явитися вже через 2-3 роки, а може й швидше. Бо інакше танки й БПМ будуть просто "вигнанні" з сучасного поля бою, й позбавлені традиційних функцій.Вже у 2025 році з’явилися певні рішення, які можуть стати передвісником повернення танків на поле бою. Зокрема, у травні зафіксована цікава спроба приборкати домінування дронів на полі бою – шляхом застосування самих дронів. Так, німецька компанія ТYТАN Тесhnоlоgіеs створила дрон-перехоплювач Іntеrсерtоr S із штучним інтелектом – саме для захисту колісних бронемашин Вохеr від ударних FРV-дронів. Відомо, що маса бойової частини перехоплювача складає один кілограм. Бронетехніка майбутньогоДомінування різних типів безпілотників на полі бою повномасштабної війни Росії проти України не змогло "поховати" танк як вид озброєння. Цілком очевидними є кілька висновків з оцінки поточної ситуації.Основний бойовий танк та більш легкі бойові машини на нинішньому етапі трансформації поля бою під тиском стрімкого розвитку нових (нерідко, досить дешевих і масових) засобів ураження, передусім безпілотних систем, відчутно зменшили вагу озброєння, що відігравало ключову роль у підтримці піхоти у наступі в умовах сучасної повномасштабної війни.В нинішніх умовах нерідко йдеться про нетипові ролі танків та ББМ. Наприклад, у квітні 2024 року стало відомо, що у 37-й окремій бригаді морської піхоти ЗСУ французькі АМХ-10RС використовувалися як САУ для стрільби з закритих позицій – при цьому на машину у польових умовах прийшлось встановлювати артилерійську бусоль. І це вимушені рішення, які свідчать про певну втрату частини традиційної ролі танків та БМП. На цьому етапі низка світових виробників здійснює спроби вирішити питання захисту танків та ББМ різними шляхами. Деякий розвиток має концепція використання впливу на безпілотні системи, включно із засобами на нових фізичних принципах. Хоча фахівці вважають, що питання використання лазерних пристроїв до кінця не відпрацьовано, прийняте Індією рішення у червні 2024 року виробляти американські бронетранспортери Strykеr останнього покоління, включно з лазерними системами протидії дронам, може свідчити про певний розвиток напрямку. Також у 2024 році фахівці профільного порталу Тhе Wаr Zоnе запропонували схожу концепцію - ставити на танки малогабаритні лазери, які б могли "засліплювати" оптичні елементи систем наведення ударних безпілотників з тим, що зменшувати ефективність використання цього виду озброєння. Ставки на лазери роблять США, Британія, Китай, Південна Корея та деякі інші. У червні 2024 року лазер армії США вперше збив безпілотник в бойових умовах. У зв’язку з цим в США почали говорити, що саме лазери, ймовірно, можуть стати головним засобом протидії безпілотникам. Військові США наразі мають приблизно 31 різну програму бойових лазерів. На початку 2024 року Велика Британія провела випробування лазерного комплексу DrаgоnFіrе, які підтвердили можливість ефективного використання системи проти повітряних цілей по типу квадрокоптерів та військових безпілотників. В ході одного з випробувань британська 50+ кВт енергетична лазерна установка перехопила у польоті випущену артилерійську міну. У 2025 році Британія прийняла рішення встановлювати ці надзвичайно дорогі лазерні комплекси (два комплекси коштують близько 326 млн доларів) на ракетні есмінці Тyре 45. Однак ключові розробники реалізовують наміри посилення танків і ББМ лазерами разом із встановленням бойових ракетних модулів для боротьби з повітряними цілями.     Наявні пропоновані в Європі рішення удосконалення танків здаються "проміжними" - такими, що на цьому етапі до кінця не розв’язують проблеми, а тільки позначають перспективні напрямки розвитку. У зв’язку з цим не виключено, що саме Україна може швидше наблизитися до проривних рішень. Зокрема, йдеться про те, що як у побудові наступальної тактики, так і у побудові захисту найважливішої номенклатури зброї прийдеться будувати багаторівневу систему. При цьому еволюція розвитку самих безпілотників вже довела, що тут цілком дієвим виявився принцип "подібне лікується подібним". Тобто, найкращою протидією дронам виявляються самі дрони, перехоплювачі. Наявні припущення, що одним із найбільш ефективних способів захисту танків, чи вже сучасних наземних бойових платформ, можуть виявитися саме дрони, наприклад, "прив’язані" до танків та БМП на оптоволокні, вже мають певний практичний розвиток. Тож, скоріше за усе, ми станемо свідками, як вже у 2025 році буде побудовано нові системні рішення захисту атакуючої бронетехніки, як і відшліфовано технології нападу на бронетехніку – зрештою виграватимуть більш навчені команди та ті, кому першим вдасться інтегрувати у такі системи надсучасні програми, тобто елементи штучного інтелекту.    Тому й військові наголошують: танки та бронетехніку взагалі, попри шалений тиск з боку безпілотних систем сьогодні списувати ще надто рано. У цьому контексті досить цікавою є думка професійного військового, кадрового танкіста: заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генштабу ЗСУ, полковник Євген Межевікін (Герой України, повний кавалер орденів Богдана Хмельницького) вважає, що "танки і далі залишаться технікою, яка може вирішити результат бою". Командир тактичної групи "Адам", який воює з 2014 року, у листопади 2024 року зробив дуже просту й логічну заяву: "Застосування бронетехніки збільшуватиметься тоді, коли буде дієва система захисту".Природньо, що  у відповідь на будь-який вид зброї відбуватиметься розвиток захисту від неї: це - класичне протистояння зброї. Потрібні засоби, які можуть боротися з безпілотниками, з протитанковими комплексами різного типу. Силам оборони у цій ситуації треба постійно грати на випередження. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Трагічна подія вразила усіх українців, а кияни масово кинулись на допомогу персоналу й пацієнтам.Еспресо поговорив із Сергієм Чернишуком – дитячим анестезіологом із багаторічним стажем, який із 2021 року працює медичним директором НДСЛ "Охматдит". 8 липня 2024 року на момент удару він перебував за 20 метрів від епіцентру вибуху.Сергій Чернишук - медичний директор НДСЛ "Охматдит", фото: fасеbооk.соm/ndslоhmаtdyt"Все було в диму і вогні, перше, що побачив – загибла колега""Той ранок був дуже напружений. Через те, що оповіщення про повітряну тривогу було дуже часто, я, на жаль, не відстежив, чи вона реальна. Зазвичай усі слідкують за повідомленнями на Теlеgrаm-каналах, але цього разу я не мав такої можливості, було дуже багато роботи. І лише почувши вибухи, зрозумів, що тривога реальна. Це була робота ППО", – пригадав Сергій Чернишук.У той момент лікар був поруч із корпусом, у який безпосередньо влучила ракета. Каже, пощастило, що це була не перша ракета,  адже попередні збила ППО."Це дало буквально хвилину-другу, щоб перебігти до адміністративного корпусу, в імпровізоване укриття — підвальне приміщення. В момент влучання я був у цьому укритті, приблизно за 20–30 метрів від епіцентру вибуху. Приміщення було напівпідвальне, з вікнами на рівні ніг. Від вибухової хвилі всі вікна вилетіли, двері у коридор повибивало. У перші секунди ми й уявити не могли, що ракета могла влучити прямо в дитячу лікарню.Медичний працівник дивиться крізь вікно пошкодженої операційної на людей, які розчищають завали в будівлі однієї з найбільших дитячих лікарень України, "Охматдит", частково зруйнованій російським ракетним ударом 8 липня 2024 року в Києві, фото: Gеtty ІmаgеsПриблизно через хвилину чи дві (хоч важко сказати точно, бо час тоді тягнувся вічністю) я вийшов надвір. Побачив жахливу картину руйнувань. Перше, що впало в очі – моя колега, яку, на жаль, відкинуло вибуховою хвилею в бік вікна адміністративного корпусу. Вона загинула. Це було перше, що я побачив", – пригадує трагічний день лікар Чернишук, – Я почав обходити корпус з боку руйнувань, і картина була ще страшнішою. Стало ясно, що пошкоджений не лише один корпус. З першого погляду здавалося, що зруйнована вся лікарня. В іншому корпусі — пожежа, в новому корпусі — зруйнований фасад. Все виглядало катастрофічно. Неможливо було зрозуміти, що з людьми: з персоналом, з пацієнтами".Після побаченого відразу кинувся телефонувати колегам, але зв’язок майже не працював. Wі-Fі також зник, оскільки ракета зруйнувала електропідстанцію, розташовану між новим корпусом і корпусом токсикології. Вся лікарня залишилася без світла."Я побіг до приймального відділення невідкладної допомоги, розуміючи, що саме туди вестимуть поранених. Там ситуація була не така критична. Але електроенергії не було, все було в диму й пилу, бо ж вибухова хвиля пройшла через увесь новий корпус. Дихати було важко, майже нічого не видно. Чесно кажучи, перші хвилини після вибуху — це був повний хаос. Ніхто не розумів, що саме сталося, які втрати, і що робити в першу чергу. Усі були просто в шоці", – розповідає Сергій Чернишук.На щастя, додає, більшість пацієнтів на момент влучання вже перебувала в укриттях, тому серед пацієнтів, навіть у корпусі, в який влучила ракета, не було загиблих, а поранення були незначними."На жаль, серед наших співробітників була одна загибла — лікарка Світлана Лук’янчук. Ще кілька працівників отримали важкі травми. Зокрема, старша медсестра відділення гострих інтоксикацій, у неї була велика крововтрата, тяжкі ушкодження, але, справжнє диво –  її вдалося врятувати. Серед пацієнтів і батьків серйозних травм вдалося уникнути завдяки злагодженим діям персоналу. Навіть у відділеннях реанімації, звідки неможливо евакуювати пацієнтів у підвал, ми застосовували правило "двох стін" — максимально відкотили ліжка від вікон. Це теж допомогло уникнути травм", – каже лікар.Лікар-нефролог Світлана Лук'янчук, вбита російським ракетним ударом по лікарні "Охматдит" 8 липня 2024 року, фото: міський голова Львова Андрій Садовий в Теlеgrаm"Поранених медиків доводилося змушувати звернутися по допомогу"Медик розповідає, що мали план на випадок ракетної атаки, проходили тренування, але до всього підготуватися неможливо. Тим більше важко було повірити в прицільний удар по дитячій лікарні."Ми розглядали сценарії локальних катастроф, у межах одного корпусу. Те, що ракета одночасно виведе з ладу три найбільших лікувальних корпуси, уявити собі було важко. Тому сказати, що ми були повністю готові, не можна. В один момент ми втратили все: електроенергію, зв’язок, водопостачання. У новому корпусі все це було пов’язано з електрикою, яку забезпечувала зруйнована підстанція".У цей момент, пригадує, дуже виручила самоорганізація відділень. "Центрального керування не було через повну відсутність зв’язку. Особисто мені довелось багато бігати між корпусами, щоб дізнатися, що з тими відділеннями, які не могли бути евакуйовані. Насамперед це реанімація та операційний блок. У нас є чітке правило: під час повітряної тривоги ми не починаємо планових операцій, щоб уникнути таких ситуацій. Але якщо тривога застає вже під час хірургічного втручання — перервати його не можна. Операцію потрібно завершити. Евакуювати пацієнта з операційного столу в укриття неможливо. Саме тому мене найбільше непокоїли ті відділення. Але, на щастя, і там вдалося уникнути серйозних травм. Катастрофічних травм ані серед персоналу, ні серед пацієнтів не було", – наголошує медичний директор "Охматдиту".У корпусі, в який влучила ракета, розташовувалися два відділення: гострих інтоксикацій та хронічних інтоксикацій.Відділення хронічних інтоксикацій опікувалося пацієнтами з хронічною нирковою недостатністю. Це діти, які потребували постійного гемодіалізу і чекали на трансплантацію нирки, зазвичай від трупного донора. Більшість із них з інших регіонів, і вони фактично жили в лікарні, очікуючи свого шансу.Відділення гострих інтоксикацій — це, по суті, реанімація. Тут лікують найважчих пацієнтів із гострою нирковою або печінковою недостатністю, які потребують екстракорпоральних методів, зокрема гемодіалізу."Ракета влучила безпосередньо в реанімаційний зал. На щастя, у той момент там перебувало лише троє пацієнтів, хоч зазвичай там 8-10, іноді навіть більше. Це теж стало фактором, який врятував життя: троє пацієнтів і їхній стан дозволяв нам евакуювати їх до укриття. Якби серед них були люди на апаратах ШВЛ або в дуже тяжкому стані, ми могли би не встигнути їх врятувати".На запитання, що найбільше запам’яталося з того страшного дня Сергій Чернишук каже, що закарбувались у пам'яті лікарі та медсестри, які навіть з пораненнями не покинули робочого місця, а продовжували надавати допомогу."Деяких доводилося буквально змушувати звернутися по допомогу. Люди були на адреналіні, в шоці, не завжди усвідомлювали свій стан. Я бачив хірургів, які з травмами, у порваному одязі, продовжували ходити між відділеннями, допомагати, координувати. І це, мабуть, те, що врятувало лікарню – людська витримка, рішучість і бажання допомогти іншим, навіть коли самому боляче", – каже лікар.Люди розчищають завали будівлі однієї з найбільших дитячих лікарень України, "Охматдит", частково зруйнованої російським ракетним ударом 8 липня 2024 року в Києві, фото: Gеtty Іmаgеs"Найскладніше завдання — евакуація онкохворих дітей"Пів години після обстрілу приїхали міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, тодішня очільниця Департаменту охорони здоров’я Києва, керівництво ДСНС. Вони допомогли створити штаб і налагодити процес евакуації."Знаєте, цікаво, як працює пам’ять. Сьогодні я спілкувався з журналісткою, вона показала мені пряме включення, яке вела буквально за дві години після прильоту. І під час того ефіру відбувся ще один вибух, спрацювало ППО, усі побігли в укриття. Я був вражений, бо зовсім не пам’ятаю, щоб чув якийсь вибух після основного удару. А виявляється, атака тривала, я цього не зафіксував, настільки був зосереджений на тому, щоб організувати процес. Чесно кажучи, якби ми залишилися самі, адміністрація лікарні фізично не впоралась би. Усі були в стані шоку, а дехто, думаю, навіть міг мати ознаки легкої контузії".Найбільшим викликом, пригадує медичний директор "Охматдиту" була евакуація дітей з онкологічними захворюваннями, оскільки це – дуже специфічна категорія пацієнтів. "Їх не можна просто перевести в будь-яке інше відділення. Потрібні спеціальні умови, обладнання, персонал.Майже 100 таких місць треба було знайти негайно. І завдяки злагодженій роботі Міністерства охорони здоров’я, департаменту міста, ДСНС, швидкої допомоги нам це вдалося. Кожен випадок тоді був винятковий. Ми обговорювали буквально поіменно кожного онкопацієнта, особливо тих, хто перебував в реанімаціях чи потребував інтенсивної терапії. Технічної можливості зробити повноцінні виписки не було, тому ми телефоном передавали лікарям усю необхідну інформацію, щоб пацієнти не втратили доступ до лікування", – додав фахівець.Що вдалося відновитиЯкщо говорити про медичну допомогу, то сьогодні всі сервіси, які медики надавали до обстрілу, вже відновлені, розповідає меддиректор "Охматдиту". Каже, що почали повертатися до роботи буквально за чотири дні після трагедії. "Атака була в понеділок, а в п'ятницю ми вже прийняли назад онкопацієнтів. Через тиждень відновили невідкладну хірургію. А за два тижні — повністю відновили роботу стаціонару. Найскладніше було з гемодіалізом для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю — це єдиний сервіс, який нам не вдалося швидко повернути. Але вже за кілька місяців відкрили нову діалізну залу на базі поліклініки. За підтримки німецької організації змогли провести ремонт. Тепер і ці пацієнти отримують необхідну допомогу в амбулаторному режимі", – підсумовує Чернишук.Єдине відділення, яке досі частково працює поза межами "Охматдиту"  це –  трансплантація кісткового мозку. "Зараз воно функціонує на двох локаціях: частково в нас, частково — на базі іншої київської лікарні. Бо спеціальні бокси для пацієнтів із нульовим імунітетом поки не відновлені. Це палати з окремою вентиляцією, які мають працювати ідеально, бо будь-яке інфікування може бути смертельним. Тож це – наша першочергова ціль у процесі відбудови", – розповідає Сергій Чернишук.Навіть попри такі складні умови у 2024 році у НДСЛ "Охматдит" зробили рекордну кількість трансплантацій кісткового мозку. Розповідають, що це найвищий показник в Україні серед усіх медзакладів, включно з дорослими. А попри втрату понад 100 ліжок за 2024 рік, "Охматдит" пролікував більше пацієнтів, ніж у 2023-му.

Клопотенко: Підводка цікава, провокативна відразу. А чим провокативна? Одразу за олів'є ми набралися хейту, що не можна забирати у людей минуле, бо олів'є – це минуле. Тому я про нього намагаюся менше говорити, бо сенсу немає. На початку повномасштабного вторгнення більшість українців кинулися шукати себе. Ті, хто, можливо, не мав якогось коріння і тяглості, кинулися до українського. Тепер є певний відкат з тими деколонізацією і декомунізацією. А що з деолів'єзацією і детевтелізацією? Насправді відкату немає. Це лише за відчуттями так, бо немає прогресу. Грубо кажучи, якщо раніше кожен день всі щось шукали, то зараз цього трошки менше робиться, і здається, що ми скатуємося назад. Насправді ні. Зараз ми маємо, як на мене, реальну Україну. Той, хто їсть їжу Радянського Союзу, – це не є погано, це просто така ситуація. Вчора я їхав в потязі, хтось там кричав, що любить українську мову, просто нею не говорить. Я думаю, що нам треба прийняти, що це і є Україна. На початку це була якась трансформація, потім був період стабілізації, а зараз вже етап, коли нам треба визнати, що оце є Україна – з такими вподобаннями. Хтось любить той Київський торт і буде його їсти. Хтось любить оці страви, які я не можу називати, типу солянки і ще чогось. Але ти нічого вже з цим не поробиш, от є така фундаментальна ситуація. Багато людей досі не говорить українською. Це не окей, але нічого ти вже з цим не поробиш. Треба хіба з цим працювати зараз. Насправді що з їжею, що з культурою відбувається одне і те саме. Тут суспільство зробило вже дуже багато, але зараз для того, щоб цей трек продовжувався, треба, по-перше, освіта, а по-друге, позиція держави. Потрібно все більше популяризувати культуру, говорити про ту саму їжу, про епоху Радянського Союзу, і мати якийсь бренд України у світі. Згадуючи Україну, кожна людина має знати, що це не лише війна, а культурні діячі, одяг, мова, їжа. Треба цей бренд створити, щоб будеш популяризувати правильні цінності. Це такий вектор, під який треба перенавчати вже нове покоління. Його треба навчати таким цінностям, про які ми всі мріємо і хочемо. Бо покоління старе, яке сформоване в інших умовах, дуже важко змінюється і навряд чи вже зміниться. Але нове покоління точно треба, щоб було з абсолютно іншими цінностями.Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТо олів'є коли-небудь зникне з меню українця? Зникне. Років через 40. Це два покоління. Мені 38 років, я народився в Радянському Союзі. У 1991 році стався розпад Союзу, але лише документально. У головах багатьох людей нічого не змінилось. Навіть я пам'ятаю цей смак бідності – хліб з цукром. З однієї сторони, це смачно, бо це спогади, а з іншої сторони, у мене просто не було вибору. Люди, яким зараз 30 років і вони були народжені в Незалежній Україні, все одно ще мають спадок в голові Радянського Союзу, бо все одно їли цю їжу. Ну а вже ті, кому десь 15 років зараз, вже зараз мають змогу їсти базилік або про нього чути принаймні. Вони вже не бояться слова "дубайський шоколад". Це покоління вже може обирати. Воно формує інші смакові звички. Звичайно, в них точно від батьків ще лишиться оцей фльор "майонез в роті". Це ж більше не про їжу, а про спогади. Багато людей не зіставляють їжу і культурну тяглість. Бо для них їжа – це їжа. Дехто каже: "Відстань від цього олів'є, я буду його їсти". А я кажу: "Їж, але просто знай, що це їжа радянського періоду". олів'є, фото: gеttyіmаgеsАле зараз ще люди скажуть, що олів’є – це ж дешевше, ніж, наприклад, авокадо чи спаржа.Дешевше. Порахуйте, скільки коштує авокадо й олів'є, і все зрозумієте. Однак не проблема саме в олів'є, ми так само можемо говорити про окрошку і солянку. Це все одна велика структура. Справа не у грошах. Це просто про любов до минулого. Це про їжу минулого. У нас зараз таке кулінарне міжсезоння, бо Великдень відійшов вже, а Різдво ще не настало. Але для великої кількості українців оцей радянський Новий рік завжди був важливішим за Різдво. Частина людей мала в минулому олів'є чи бутерброди зі шпротами на новорічний стіл, а для частини є узвар на Різдво, кутя, вареники. У вашому дитинстві за СРСР яке свято було головним і зараз що святкуєте передусім? Зараз і в дитинстві – це різні речі. Я думаю, що в цьому році було супер ідеально. До Різдва, яке перед Новим роком, ти намагаєшся встигнути все зробити. Потім 26 грудня сидиш і думаєш, що це через п'ять днів Новий рік, а тобі вже якось так... Я на Новий рік приготував три-чотири страви, купив собі Лего і два дні його збирав, не виходячи на вулицю.Це якраз супер важлива модель – те, що ми почали з великою частиною світу відзначати Різдво перед Новим роком. Це змінює загальний вайб. Хочеш чи не хочеш, але всі починають щось під Різдво вже робити і це стає головним святом. Раніше ж першим був Новий рік, тому всі чекали його, а потім Різдво вже було як для родини. У Києві точно це було просто свято, коли мама казала, що треба збиратися, їсти вареники.Але зараз через те, що держава зробила дії, от так змінюється суспільство. Вона від'єднала нас від календаря і традиції. Ну це ж вау! Так само треба, щоб держава продовжувала діяти і далі. Чи тільки держава увімкнула у вас ось цей тумблер, що тепер я готуюся до Різдва? Як тим людям, які не мали тяглості традиції, ніколи ніхто в них не готував кутю, або може і готували, то так для галочки? Можна розглядати це свято з точки зору релігійної події, сімейної події, і просто суспільної. Як на мене, оця суспільна подія – це якраз те, що потрібно. Дехто з людей і не знає, що на то Різдво робити, ще хтось в протесті. Але людям просто треба час. Я сам почав тільки два роки тому. У суспільстві так працює – люди дуже часто не хочуть змінюватись, бо не розуміють навіщо. Це більше вже психологія.Тут треба просто показати приклад, що отак тепер треба, і вони потім всі будуть так святкувати. Людина – це ж соціальне створіння, їй важливо бути частиною чогось. І так само Новий рік. Уже немає ніяких концертів, нічого. Скоро, я думаю, ці промови новорічні потихеньку десь зникнуть, і буде Різдво. Є люди, які не вірують, і кажуть: "А нащо я буду це Різдво святкувати?"І не треба. Різдво – це ж не Великдень. Коли на Великдень отримують вихідний додатковий, це всім подобається. Якщо ти невіруючий, не треба просто йти в церкву і все. Але це ж сімейне, по-перше, свято, а по-друге, це суспільне свято. Це про те, що ти частина якогось суспільства. Не обов’язково все робити за тими релігійними канонами, готувати всі страви. Релігія – це величезна частина нашого суспільства, і до неї треба просто ставитися. Ти віриш? Вір. Не віриш? Не вір, але не забороняй нікому вірити. А свята відзначати можна? То, звісно, це ж прикольно. Зараз, на Новий рік ти навіть не знаєш, що робити. Раніше як було? Пробиває 12-та ночі, ти до цього готуєшся, накривається стіл, відкривається шампанське, щось по телевізору показують, всі веселі. А тут реально ніхто навіть нічого не знімав. Всі до Різдва знімали. І ти сидиш і щиро не розумієш, що робити. Раніше всі збиралися, один до одного ходили, а зараз комендантська година, ніхто не ходить.Яка улюблена страва Євгена Клопотенка на Різдво? На Різдво кожен рік різна. Я пізнаю, вивчаю щось нове. Коли я святкував Різдво 6-7 січня, були якісь стандартні страви, я їх їв і все. І так було з року в рік. А потім, коли я почав відновлювати українську їжу, коли я почав її відшукувати, я такий: "Ооо, те, що я їв, це все, бувай". Є стільки багато різних страв. У мене немає якоїсь улюбленої страви на Різдво, бо я ще її не знайшов.На Закарпатті є різдвяний хліб крайчун, або, наприклад, той самий калач. Це ж як пампушки, наче зібрані. Це ж прикольно. Я в цьому році закохався в цей калач. У нас все панетоне їдять на Великдень, але це різдвяний хліб. Така фішка у людей в голові. А виходить, що у нас є своє. Хто у нас на Різдво який хліб готував? Те, що я знаю, це не масова культура готувати якийсь хліб. А виходить, що є калач або карачун. Це мене прям надихає. Є ще там якісь голубці з кукурудзяною крупою. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоМене найбільше ламає, що до першої зірки ти маєш їсти тільки пісні страви, а вже на ранок м'ясні. Я думав тоді, а що мені готувати? Я наготував усе вдень, а потім думаю –  візьму і з'їм, навіть не буду чекати. Чого мені кажуть, що не можна їсти ковбасу ввечері? А зранку я уже не хочу. Це якась така трохи для мене дивнувата річ. Наприклад, страва з цибулі є така. Ти береш 2 кг цибулі, ставиш до духовки, температура 160 градусів на 3 години. Вона карамелізується, стає така ніжна, потім береш хліб і так їси. Ну це вау! Чому в наших людей є так, що або кулічі, або панетоне? У нас же є своя паска.Просто треба, щоб з часом сформувалося, що правда, а що неправда. Я думаю, що "куліч" - це не зовсім правильне твердження. Але паска - це ще великодній хліб також. Його на Великдень їдять і багато людей називають паскою. Панетоне раніше були модними, воно повернеться ще обов'язково. Але зараз основна група людей, які формували оцю моду на дивну продукцію, виїхала за кордон. Багато закладів, куди ця аудиторія ходила, наприклад, в Києві, всі позакривалися.Ви маєте на увазі якихось пафосних людей таких? Ну, така аудиторія, яка не сильно розбиралася в культурі, їм це було не цікаво, а розбиралася в смаку. Для них у світі нема кордонів, все окей, сила – це любов. І вони формували цю культуру панетоне. Поки їх немає, інші люди створюють модні тренди. Зараз навіть паска з тим дубайським шоколадом, мабуть, вже окей. А це ж вже не паска. Цьогоріч багато пасок готували без верхушок, без прикрас, просто, як воно раніше було. І це стає трендом. Тож треба трішки трохи часу. Ми хочемо, щоб одразу за один день нація змінилася. Згадай, що було ще 5-10 років тому. Це ж колосальна різниця. Ми отакий зробили крок. А ми хочемо, щоб за день всі полюбили паски, всі перестали їсти олів'є, шуби, всі їли лише верещаку, шпундру, гамулу. Ми такі ходили в українському одязі, купували українські продукти, були всі заможні, освічені, щоб слухали українську музику, ухвалювали правильні рішення в політиці, були свідомі, не інфантильні, щоб у нас була культура на найвищому рівні, всі пам'ятки захищені, всі люди розбиралися в політиці… Але ж у світі такого немає. Ми прагнемо до кращого, але треба працювати кожен день і розуміти, що не всі люди зі своїм набором даних можуть швидко щось зробити. Хтось каже: ми маємо паски з верхушками, бо ми інноватори, ми розібралися, почитали історію, поговорили з етнографами поговорив, туди сходили, це зробили, і ось – тримайте отаку паску. Більшість людей сидітиме з нерозумінням, які етнографи, яка культура. У когось ще гугл не налаштований українською. На наступний рік вони вже скажуть, що пам'ятають про ці паски, і погуглять, чи важко їх робити. На третій рік ці паски будуть показуватися всюди і людина задумається приготувати і собі, бо вже всі це роблять. Четвертий рік ти вже знаєш, що це не важко, і робиш це. От вам приклад про просто паску без верхушки. Чотири роки треба, щоб люди почали про це щось розуміти.Десять років тому Клопотенко був Женею, а тепер Євген. Чому це важливо і яка в цьому різниця? Як друзі сприйняли? Чи зараз кажуть, що ви здуріли? Моя мама обирала мені ім’я, щоб гарно підходило до по батькові. Ну от, вона каже Євген Вікторович звучить, як науковий працівник. Їй сподобалося, і вона називала мене Євген Вікторович, а потім почала називати Женя. Я спитав, а що не так було 30 років? Вона сама не знає. У дитсадку, коли мені було 3-4 роки, у мене була російськомовна викладачка, і я став спілкуватися російською мовою. І вона почала називати мене Женя. Але від дитинства ви українською спілкувалися? Два роки я чув українську мову, а потім російську. Потім всі почали кликати Женя, і це мені давало значення. У 2014 році мене перемкнули, я почав копатися в собі, шукати українськість. Бо на той момент у мене були в голові російські пісні якісь, слова, прислів’я. Тож я почав змінювати. У 2017 році перейшов на українську мову, у 2018-му зробив це публічно. Також я почав шукати традиції, вчити історію, щось дивитися на YоuТubе і досі це роблю. Я геть нічого про ту історію не знав. А потім я був ведучим програми "Енеїда", і там до мене приходило усвідомлення, що весь цей час я наче жив у зомбіленді, з якого вийшов з нульовими знаннями.Я почав відновлюватися і все старе в собі рубати. Я просто вбив своє дитинство, вбив свої шкільні роки, вбив дискотеки під російську музику. Ці спогади я вбивав систематично протягом п'яти років. І ось настав момент, коли в мені нічого не лишилося пострадянського. Звичайно, щоб його викорінити повністю, це треба ще пів життя, але в основних моментах у мене немає більше емоційного зв'язку з цим всім. Останній момент, який був, – це лише ім’я Женя. Коли я сказав, що всі називали мене Євгеном, я всередині себе закрив цей етап свого пострадянського життя, цього всього болота, зомбіленду, де все брехня. Коли хтось мене називає Женя, я не якось агресивно реагую. Я просто наголошую на тому, що я Євген. Але ви людина народжена ще за радянських часів. А що тоді робити з батьками, які називають своїх дітей, або з дітьми, які мають українські варіанти імен? Наприклад, до повномасштабного вторгнення моя пасербиця ходила в одну з київських шкіл, і там бувало так, що батьки приходили раз на рік читати уроки. І от мене запросили, я їм розповідала на уроці літератури про Івана Франка, і на першій парті сидів хлопчик, який весь час щось піджартовував. Я вирішила його долучити до розмови і спитала, як його звати. Він каже: "Нікіта". Я кажу, ну який же ж Нікіта, коли Франко навіть написав казку "Лис Микита", а він каже: "А я нічого не знаю, я Нікіта". Це все про одне і те саме. Людям ти нічого не докажеш, бо люди не хочуть нічого знати. Їм бажано просто не паритися. У мене є інший приклад. Зі мною в компанії працює Олена, в неї є чоловік і двоє дітей. Вони раніше російською говорили, а потім Олена перейшла на українську, але діти віком 5-6 років російською говорять і досі. Вона їм це не забороняє, але сама розмовляє українською. Пройшло вже десь рік, і діти починають говорити вже суржиком. А ще через рік вони будуть спілкуватися вже українською. Це батьківський свідомий вибір. Я розумію взаємозв'язки, мені не треба нічого пояснювати.Насправді у мене є багато знайомих, у яких є діти також раніше спілкувалися російською мовою, але потихеньку це все змінюється. Це йде все від батьків. Батьки пояснюють – ти Нікіта, але українською Микита. Можливо, дитина зараз не може обрати, не треба на неї тиснути. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоАле, може, і батьки самі вважають, що Микита краще? Звичайно, 100%. Бо, наприклад, мене так називала моя бабуся, для мене цей спогад важливий. Коли ти міняєш своє ім'я, ти міняєш свою ідентичність. Якщо вона сформована, то це дуже боляче. Якщо ти Альона, а тобі треба Олена… Я думаю, що якщо ти готовийдо зміни свого ім'я, то ти готовий до зміни своєї ідентичності. А це фундаментально, як на мене, важка річ. Тому я більше за те, що якщо хтось готовий, то це круто. Якщо ти не готовий, то краще Альону називати, але українською мовою. Але ж в тебе в паспорті Альона або Євгеній. Я пішов і поміняв паспорт. Це взагалі не важко. Є такі центри, де ти приходиш, кажеш, я здаю паспорт, мені паспорт не потрібен, зробіть мені цифровий. Я там Євгеній був, але там трошки по іншому написано. Тисяча гривень, два чи три тижні чекаєш, і в тебе новий паспорт. Проблем з цим нема ніяких. Але це треба ж бути до цього готовим і мати бажання. Чи справа лише в мові, що ти носиш вишиванку, їсиш борщ, не їсиш олів'є і так далі? Що тебе робить українцем? Це таке питання, на яке немає відповіді однозначної. Вишиванка, до речі, для мене не є показником українськості. Для мене вишиванка – це одяг. Є просто одяг, який ритуальний, а є вишиванка на кожен день. Я не вважаю, що коли я одягаю, я стаю більшим українцем. Я одягаю вишиванку, бо мені так прикольно і все. Мова – 100%. Але якщо ти не спілкуєшся українською, це також якоюсь мірою не робить тебе менше українцем. Наприклад, якщо грузини говорять грузинською, але воюють або просто є в українському істеблішменті, то вони теж можуть не говорити українською. Але в більшості всі вони вивчають українську і потім переходять. У мене багато друзів американців, які українською говорять. Мені дуже легко це пояснити через борщ. Можливо, не всі зрозуміють, але у нас у кожного є свої вподобання щодо борщу. Виходить так, що ми можемо бути всі різні, але приходимо додому і їмо один той самий борщ, але за різним рецептом. Ми єдині борщем, бо ми всі знаємо, що він точно український. Те, як ми його готуємо, у кожного своє, і ми готові за це боротися. Ми готові там з усіма сперечатися. Ми точно його любимо. І для мене це є найпростіший маркер зрозуміти, українець ти чи ні, якщо ти їси борщ, якщо ти до нього ставишся як до культури. Якщо ти, коли його називають суп, ти починаєш злитись. Коли хтось каже, що це російська страва, ти починаєш злитися. Для мене це є проста, зрозуміла річ. Бо у нас бути українцем – це точно хотіти Україну, про яку мріяли наші предки. Але чи всі українці знають, про що наші предки мріяли наші предки? Можливо, ні. Але це ж не робить нас менше українцями. Коли я починав інтерв'ю, я говорив про бренд України за кордоном. Те, що ми хочемо, щоб про нас говорили за кордоном, це те, що ми вважаємо самі про себе. Найкраще експортуємо у світ. Так ось тут і є питання до гуманітарної політики чи гуманітарного направлення. Треба зібрати всі відтінки України і сказати, що оце і є бренд України. Бо якщо робити його сильно націоналістичним, то ніколи воно не зможе бути реально об'єднаною якоюсь однією ідеєю.І от якраз одна з найпростіших ідей для мене – це борщ. Навіть якщо ти можеш говорити російською мовою, слухати російську музику, як би це дивно не звучало, але ти проти Росії. Взаємозв'язки, може, не розумієш, але приходиш додому і їси борщ, і точно знаєш, що він український.Мені здається, що ми дійшли до етапу суспільства, коли ми можемо вже визнати якісь особливості кожної людини й об'єднати це в одну екосистему. І тоді це стане чимось крутим. Але треба розуміти, що і у світі є таке. Наприклад, Баварія не вважає, що це взагалі Німеччина. У Калабрії, що на півдні Італії, кажуть, що вони – це Італія, а все інше ні. Єдиний раз, коли італійці об'єднуються, це коли йде футбол. У нас зараз є час, коли ми можемо побачити досвіди інших держав, і на них ми можемо зробити висновки, зробити найкращий кейс, бо ми не є чимось унікальним. Раніше, коли формувалися інші держави, у багатьох не було досвіду, що робити. Вони просто формувалися. А у нас вже є доступ до інформації, і ми можемо спробувати зробити іншу річ, яка точно буде відповідати на питання про те, що таке бути українцем.Український борщ вже вписаний у закордонних меню на рівні з японськими суші чи італійською піцою? Сто відсотків. Це супер прикольна штука, бо все життя, коли я їздив за кордон, то я згадую зазвичай таку ретроспективу, що десь у 2008 році, коли ти кажеш Україна, згадували лише футболіста Шевченка чи боксерів Кличко. Ти говорив, що Україна – це не Росія. Потім воно почало еволюціонувати, всі вже розуміли, де розташована Україна. А потім питання: що вони їдять? У 2019 році про борщ майже ніхто нічого не знав. А ось була Олімпіада торік в Парижі, я готував там борщ, і там було 50 людей. Я всіх питав, чи знають вони, що таке борщ. Всі відповідали, що знають. Лише одна людина сказала, що ніколи про нього не чула. З 500 іноземців 499 сказали, що знають, що таке борщ. Я задумався, як це ми прийшли з того, що у 2008 році вони не знали, що таке Україна, до 2024-го, де знають, що їдять українці.  Звичайно, що всі делегації, які приїжджають до нас, їдять борщ. І ми зараз йдемо далі. Там ще є такі бюрократичні моменти, бо я годую більшість безкоштовно для того, щоб не вступати в якийсь тендер. Я інвестую свої 40-50 тис. грн в те, щоб делегації поїли українську кухню. Борщ – це обов'язково. А ще трошки качаної каші, про яку мало й українці чули, а ще сирники, бо для них це все дивина, чого це сир смажать. Вони це їдять, і вони шоковані. Але, окрім того, ще бувають прийняття на рівні президента. Я спілкуюся з організаторами, щоб більше було української кухні для лідерів світу. Так, нещодавно Макрон їв наші галушки. А це є вже українська пропаганда. Є відео, де ви озвучуєте замовлення для іноземних лідерів, а кухарі відповідають "Да, шеф". Ви казали, що всі співробітники розмовляють українською.Це просто слова. Воно в тебе в голові сидить, навіть коли ти перейшов на українські налаштування, воно десь в глибині, бо ти все життя говорив у цю ситуацію цю фразу. Я спочатку навіть не почув це "Да, шеф". А потім думаю, ох, Євген. Так, це проблема. Бути українцем – треба все, щоб було чітко, ідеально. Ти нагодував найкращих людей, але на кухні запостив відео, де сказав: "да", а не "так", і все – тебе повісити. Це дійсно моя помилка, але я вважаю, що вона не критична. Треба ще працювати. Тим не менше, Макрону сподобався борщ і качана каша? Так. Вони їли чотири рази. Перший раз взагалі нічого не поїли, бо вони просто були втомлені. Вони їхали з Польщі в Київ, потім в Києві вони поїли галушки, а потім сіли і з Києва вже їхали до Польщі. Там вже вони поїли все. Я попросив Укрзалізницю, щоб вони попитали фідбек.Вони були в такому приємному шоці, адже ніколи такого не їли. Це наче ти їдеш на Шрі-Ланку, а тобі дають таку гарну їжу. Це прикольно, це має наш сенс, бо це їли наші покоління, і ти так приємно здивований. Звичайно, українська кухня і борщ – це ще не суші і не піца, але це вже потихеньку, такими маленькими кроками стає нашою унікальною ідентифікацією. Якщо посадять Макрона, скажуть, описуй українців, і він точно скаже – борщ. Це важливо.Наші українські жінки, які через війну були змушені виїхати за кордон, кажуть, що страшенно сумують за українською їжею. Чи ця розповідь про українську їжу, що вона надзвичайно смачна, це щось таке ностальгійне, туга за своєю країною, чи все-таки справді українська кухня на тлі інших кухонь є смачною? Це такий прикольний прикол. Коли ми говоримо, що ми любимо українську кухню і вона найкраща, ми взагалі не розуміємо, про що ми говоримо. А я нікому й не пояснюю. Бо як тільки ти не можеш у всьому розбиратися, то люди не знають, про що вони говорять. Вони кажуть, що українська кухня смачна і все. У нас кухня це про щирість. Це про те, як ми годуємо, віддаємо останній шматок хліба. Така у нас нація, ми так звикли. Це доброта. У всіх є спогади, як бабуся готувала вареники. Я вже навіть, як та бабуся, коли до мене приходять друзі, кажуть, ми будемо через 2 години, зайдемо на 5 хвилин і підемо, у мене через 2 години вже стоять 20 страв. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТак, українська кухня смачна, але якщо говорити простою, функціональною мовою, то більшість людей не знає, що таке українська кухня, бо це ще не сформована річ. У ній є багато страв, які прийшли ще з радянщини. Багато страв, які готувала моя бабуся, це також страви Радянського Союзу, але це про гарні спогади. Таким чином, оце все, це якраз місце, де треба щось почистити, прибрати, додати автентичність, зібрати старі рецепти, і тоді вона буде прям крута. Якщо коротко відповідати на ваше питання, то українська кухня крута тим, що вона унікальна для світу. У світі ми були заморожені 70 чи 100 років, і кухня була заморожена.Всі інші кухні розвивалися і заполоняли європейсько-американські світи, і таким чином вони розповсюджувалися. Тому вже важко когось здивувати в цивілізованій країні якоюсь їжею. А тут з’являється Україна і каже, що буряк можна варити і їсти, як першу страву. Так само вони дивуються, що домашній сир можна смажити. Вони такі: "Де ви взялися? Де ви це берегли?" Ми просто трошки запізнилися. Коли вони вже все зробили, ми просто дуже довго бігли.А качана каша, що це таке? Це пшоно, яйце і борошно. Воно так качається, кожна пшеничка укривається тістом. Це така наша супер прикольна штука. Вона поширена в центральній Україні, на Житомирщині, навіть у Донецькій області, на Кубані. Пшоно, кисляк, насіння кропу, банош, бринза – у світі взагалі не розуміють, що це. Так само ми думаємо, що всі знають, що таке вишня. Ніхто не знає, що таке вишня. Вишня перекладається як "чері", а це неправильний переклад. "Чері" – це черешня.Так, вони всі їдять черешню. І коли ти їдеш в магазин, купуєш чері – купуєш черешню. І італійською черешня була "черідже". Виходить, що це все неправильний переклад. А правильний переклад вишні має бути "вишня". Вони з'їдають вишню і кривляться, бо для них вишня – це солодке. Якщо ти хочеш купити десь прямо в Європі справжню вишню, ти маєш знайти "саур чері", кислу черешню. Або є там на Поліссі квашена капуста, туди натерту картоплю запихають і тушкують. Вони питають: "Що це за знущання – квашена капуста з натертою запеченою картоплею?". Для них це все суцільний культурний шок. Бо вони їли все, у різних варіаціях, їм навіть десь там в Нью-Йорку щось інтегрувала Російська імперія. У них це вже все намішано. Вони хочуть щось модерне, тому французька кухня дає там оці всі прикольні штуки, і вони хоч трошки насолоджуються, бо все інше вони вже звикли. А тут ми їм з мішком, нате сто страв, ви такого ніколи не їли, ми пішли. Наша кухня для світу – це найзагадковіше, найприємніше, що може бути на даному етапі існування. Звичайно, у нас є конкуренти невеличкі. Це Грузія, бо у них схожа ситуація. Вони дають хачапурі, хінкалі, борщ, качана каша, кисіль. Хоча хачапурі для них це наче якась піца з сиром, щось трохи зрозуміле, то ми – це взагалі таємнича таємність. І в цьому наша унікальна суперсила. Поговорімо про Російську імперію і про її впливи на світову кухню. Є такий десерт Павлова. Його придумали в Австралії і нині він популярний в усьому світі. Він названий на честь російської балерини. Всеволод Поліщук, популяризатор української кухні, відомий більше на Заході України, сказав, що вже у Львові перейменували цей десерт на прими Богачевської. Це прима-балерина Львівської опери, потім Австрійських театрів, а потім опери у Вінніпезі. Євген Клопотенко разом з Мирославою Новосад вирішили, що треба цей десерт назвати іменем балерини, яка родом з Харкова, Варвари Каринської. Вона втекла з СРСР в 1924 році, створила пачку, яку ми всі знаємо зараз, і отримала Оскар за костюми, які робила. Я розумію, що тут закладена ідея популяризації, але якщо вже є десерт прими Богачевської, чим вам львівська балерина не вгодила? Це якийсь такий сепаратизм? По-перше, Поліщук сам запропонував, так що це до нього питання. Ми створимо продукт, і потім кожен заклад буде вирішувати, чи хоче, чи не хоче це брати. Але, як на мене, це має бути прикольна, конкурентна страва. До речі, ми вже дуже скоро вийдемо із презентацією, зі смаком, і будуть, можливо, люди обирати, яка краще. Бо ми зараз думаємо, чи просто покращувати цей десерт, чи створити абсолютно інший. Це дуже важлива дискусія. Але це так само як з усім: 5% людей відразу все введуть, потім пройде рік чи півтора, будуть шукати нові десерти, до тих 5% приклеїться ще 15% людей, буде 20%. Потім мине другий-третій рік, і, дай Боже, в кінці четвертого року ми почнемо вже говорити про це, як про качану кашу. Качану кашу я десь знайшов років 7 тому, я її знайшов. Зараз її їсть Макрон. Так само з цим десертом Каринської. Якщо ми візьмемось і будемо його вести, десь 4-5 років і тоді можна буде його їсти. Але чому важливо, щоб не було десерту Павлова? Не можна кенцелити те, що весь світ їсть, бо тоді це точно такий крайній націоналізм. У світі десерт називається Павлова, і що нам треба зробити? Нам треба створити продукт крутий, полюбити його в Україні, щоб його їли всі. Щоб Каринська була крута, конкурентна, підходяща була за ціною підходяща і смачна. Тоді ми отримаємо три конкурентні переваги. І після цього ми почнемо експортувати це у світ. Можливо, через 15-20 років ця Каринська буде на рівні з Павловою або вище. Важливо не просто кенсилити, а важливо створювати кращий і конкурентніший варіант. Це ж якийсь кухар-кондитер створив Павлову, і вона стала популярна. Так само і тут. Ми зараз маємо створити потужне українське і спробувати його реалізувати у світі. А, можливо, воно буде ще краще, і люди захочуть використовувати його. Важливо показувати, що ми інша культура, ми вміємо робити речі не гірше, ніж світові. І світ, будь ласка, оціни, прийми і зрозумій, що у нас є все інше, і ми готові інвестувати, щоб всі це зрозуміли. Ще одна вічна дискусія між Заходом і Сходом країни, яка розділяє українців: зупа чи суп? У літературній мові вписано слово "суп". Яка зупа? Що це ви таке говорите? А чому суп? Хто сказав, що суп? Суп – це французьке слово, а зупа – німецьке. Але суп до нас прийшов через Росію, а зупа – все-таки з Європи. З Європи, звичайно, бо у Львові ближче до Європи. Але я вважаю, що і зупа, і суп – це неправильно.А як правильно? Юшка. Бульйон – французький, зупа – німецька. А яке наше? Наше – це юшка. Борщ – це що таке? Це борщ, це не суп і не зупа. А юшка – це юшка, бо так воно було створено. Юшка з усім може бути: зі світлою капустою, грибами. Бульйон – це відвар. Просто овочевий відвар. На заході України є багато впливу, і тут також кожен має вирішувати для себе, чи хоче це змінювати. Так само, чи хочемо змінювати в Києві назву "конфєта" на "цукерка".Ти кажеш, що розмовляєш українською мовою, але використовуєш при цьому слова зупа, слоїк і розсіл. Якщо ви хочете говорити українською мовою, то давайте тоді справді українською мовою спілкуватися. У ваших закладах що є в меню: юшка чи суп? Звичайно, суп. Якщо я напишу "юшка", всі будуть думати, що це грибна. Це ж вже бізнес, це інше. Спочатку я беру якісь речі і починаю їх інтегровувати. У ресторані "100 років тому вперед" – це експериментальне місце. Водночас у закладі "Полтава" та інших ми називаємо речі, як люди звикли, наприклад, бульйон курячий. Але це не бульйон, бо це французьке слово. Якщо я напишу "товченка" замість "пюре", хто її купить? Треба крок за кроком. Тому ми зараз тестимо в "100 років". У нас немає соусів, бо це підлива. Це така величезна кількість нормативних слів, які ми зараз тестимо. Ми дивимось, як туди реагують, і далі віддаємо в "Полтаву" й інші заклади. Це займає десь рік-півтора. Багато хто може сказати, що це подвійні стандарти. Мовляв, ти пропагандуєш одне, а робиш інше. Але ні, це те, як я мислю, як я використовую спілкування зараз, а потім я беру і змінюю це. Наприклад, у нас є доставка їжі, і там ми почали з нуля, тож там якраз написано "юшка", "товченка". У такому форматі, можливо, люди до такого більше готові. Якщо я буду писати багато слів, які люди не розуміють, вони будуть думати, що це якась диковинка. У меню "100 років", наприклад, є страва верещака – це буряковий квас з ялівцем. Люди думають, як таке їсти. Або шпундра, або гамула. Я не хочу їсти гамулу. Так само тут в меню мають бути зрозумілими людям речі, але потихеньку пояснювати, що насправді воно зветься інакше. І ми над цим працюємо постійно. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоКоли в меню з'явиться тільки юшка, і не буде тих суперечок між українцями: зупа чи суп? Між українцями суперечки будуть завжди. Це років 40, мінімум два покоління.Тобто до консенсусу з юшкою не дійдемо? Дійдемо, треба назвати юшка і тоді супер. Не суп і не зупа. Я за це. Це так, як називали раніше в "Енеїді" Котляревського, так, як на Слобожанщині називають всю їжу, нам треба так її називати по всій Україні. Я точно певен, що це те, куди нам треба прийти. Бо товчанка, це по факту, якщо англійською мовою говорити mаshеd роtаtо, це є товчена картопля. Тож ми маємо товчанка її називати і ніяк по-іншому. Але зазвичай , коли дві людини сидять в студії і щось там розказують, у багатьох викликає або агресію, або схвалення. У кожного є своя позиція, точно я вважаю, що треба перейти до Слобожанщини, а кожна людина на місцях має вирішувати, хоче вона це робити, чи не хоче. І хай так воно буде. Я буду точно це змінювати, я буду показувати, як воно є, а якщо більшість людей сприймуть і будуть це робити, то я буду радий. Але, як і зі шкільним харчуванням, з багатьох з чим, я точно вірю, що це робота на десятиліття. Швидко нічого не буває. 

Ви чули, що два тижні тому відбулася чергова зустріч Бельдельберзького клубу?Зустріч "світової еліти" у стокгольмському Grаnd Ноtеl з 12 по 15 червня 2025 року стала безпрецедентною за багатьма параметрами:вперше в історії клубу стався витік інформації про місце проведення за дев'ять місяців до події,вперше на порядку денному відкрито з'явився пункт "Депопуляція та міграція", вперше Україну представляв колишній міністр закордонних справ, а не чиновник.Дмитро Кулеба став єдиним (!) представником України на зустрічі 2025 року, що особливо символічно з огляду на його новий статус.Після відставки з посади міністра закордонних справ у вересні 2024 року український дипломат перейшов в академічне середовище: він став старшим науковим співробітником Белферівського центру в Гарварді та ад'юнкт-професором Sсіеnсеs Ро у Парижі, де викладає курс з дипломатії воєнного часу.Вибір Кулеби замість чинних українських чиновників виявився стратегічним.В інтерв'ю Fох Nеws напередодні зустрічі Кулеба різко критикував поточний дипломатичний підхід до конфлікту, заявивши, що "Путін не відчуває жодного тиску".Історія участі України у Бельдерберзі розпочалася лише у 2022 році – через три місяці після початку повномасштабного вторгнення.Тоді Україну представляли посол у США Оксана Маркарова та голова "Нафтогазу" Юрій Вітренко.Примітно, що у критичному 2014 році, коли відбувалися Майдан та анексія Криму, українських учасників на зустрічі не було – Україна ще не була повністю інтегрована до західних стратегічних дискусій.Читайте також: "Остаточне вирішення" українського питання***Офіційний порядок денний зустрічі включав 11 ключових тем, серед яких виділялися кілька безпрецедентних пунктів."Депопуляція і міграція" вперше в історії Бельдерберга була винесена як окрема тема для обговорення.Не менш примітним став пункт "Авторитарна вісь" – пряме визнання координації (!) між Китаєм, Росією, Іраном та Північною Кореєю як системний виклик західної гегемонії.Це формулювання кристалізувало геополітичні зрушення, які обговорювалися на попередніх зустрічах під нейтральнішими назвами на кшталт "геополітичних перестановок".Тема України зберегла своє місце у топ-3 (!) пріоритетів четвертий рік поспіль, що наголошує на центральній ролі конфлікту в західному стратегічному мисленні.Аналіз показує чітку кореляцію (!) між обговореннями України на Бельдерберзі та наступними політичними рішеннями: після зустрічі 2022 року відбулося масивне зростання військової допомоги (США надали близько $75 млрд, європейські союзники – понад $100 млрд), а після 2023 року прискорився процес інтеграції.***Зустріч 2025 року стала "найпрозорішою" в історії Бельдерберга завдяки безпрецедентному витоку інформації.У вересні 2024 року — за дев'ять місяців до події — в інтернеті з'явилися точні дати та місце проведення, що експерти назвали "безпрецедентним" для організації, що славиться секретністю.Альтернативні медіа організували масштабне висвітлення: команди незалежних журналістів, включаючи Дена Дікса з Рrеss fоr Тruth та Джорджо Бомбасеї, вели прямі трансляції прибуття учасників.Бомбасей першим повідомив про раннє прибуття глави Рfіzеr Альберта Бурли — це була його четверта поспіль зустріч Бельдерберга.Офіційний список показував 121 учасник, але журналісти зафіксували прибуття прем'єр-міністра Швеції Ульфа Крістерссона, який не значився в публічних списках.Протести у Grаnd Ноtеl зібрали помірну, але організовану кількість демонстрантів.Поліція повністю оточила готель з 11 червня, створивши периметр безпеки, який можна порівняти з візитами глав держав.Цікава деталь: активісти зазначили, що Grаnd Ноtеl належить впливовій родині Валленбергів, а сам Маркус Валленберг, голова Skаndіnаvіskа Еnskіldа Ваnkеn, виступав стороною зустрічі, що приймає.Читайте також: Чи є альтернатива НАТО***Склад учасників 2025 року відображав зрушення пріоритетів до технологічної безпеки та оборонних інновацій.Вперше на зустрічі була безпрецедентна кількість керівників компаній у сфері оборонного ІІ:Брайан Шімпф з Аndurіl Іndustrіеs,Гундберт Шерф із Неlsіng,Алекс Карп із Раlаntіr.Це "екосистема Тіля" - компанії, пов'язані з Пітером Тілем, який сам був присутнім на зустрічі.Серед менш публічних, але дуже впливових учасників виділялися керівники найбільших інвестиційних фондів:Генрі Кравіс (співзасновник ККR з активами в трильйони доларів),Валері Бодсон (СЕО Аmundі - найбільшого керуючого активами в Європі), Ролі ван Раппард (співзасновник СVС Саріtаl Раrtnеrs).Розвідувальна спільнота була представлена ​​переконливо:Джеймс Бейкер (колишній директор Оffісе оf Nеt Аssеssmеnt Пентагону),Джон Соуерс (колишній глава МІ6),Крістофер Донахью (командувач армією США у Європі та Африці).Їхня присутність підкреслювала серйозність обговорюваних питань безпеки.***Аналіз виявив разючу синхронізацію тем Бельдерберга 2025 з іншими великими міжнародними форумами року."Тема ІІ" вперше з'явилася на Давоському форумі в січні під гаслом "Співпраця в інтелектуальну епоху", еволюціонувала у дискусії про безпеку на Мюнхенській конференції у лютому, та кристалізувалася до пункту "ІІ, стримування та національна безпека" на Бельдерберзі.Читайте також: Зупинити удаваОсобливо показовою є еволюція української теми: від спільних дискусій щодо геополітичної стабільності в Давосі до конкретної угоди США-Україна щодо критичних мінералів, підписаної 30 квітня 2025 року.Ця угода, яка дає США доступ до українських родовищ літію, титану та рідкісноземельних металів, відображає зрушення від суто військової допомоги до стратегічного економічного партнерства – тема, яка червоною ниткою проходила через усі форуми року.Урсула фон дер Ляйєн, яка брала участь у Давосі, Мюнхенській конференції та саміті G7, історично відвідувала чотири зустрічі Бельдерберга до свого призначення головою Єврокомісії. Подібні "мостові постаті" забезпечують наступність дискусій між форумами.***Аналіз зустрічей 2020-2025 років виявив стійкі патерни кореляції між темами Бельдерберга та наступними світовими подіями.Обговорення "Порушення глобальної фінансової системи" у червні 2022 року передувало банківській кризі березня 2023 року (крах Sіlісоn Vаllеy Ваnk та Сrеdіt Suіssе) з випередженням у 9 місяців.Тема "Виклики НАТО" у 2022 році передувала вступу Фінляндії та Швеції до альянсу.Технологічні дискусії показують ще більш чітку кореляцію: фокус на ІІ у 2023 році передував ухваленню Акту про ІІ в ЄС та виконавчим указам у США. Обговорення "Майбутньої війни" у 2024 році збіглося з прискореною інтеграцією ІІ в оборонні системи західних країн.Поява теми "Депопуляція та міграція" у 2025 році, ґрунтуючись на історичних патернах, передбачає координовані політичні ініціативи у цій сфері протягом 6-18 місяців.Читайте також: Саміт НАТО: підсумкиВраховуючи, що віцепрезидент США Джей Ді Венс на Мюнхенській конференції назвав нелегальну міграцію "найтерміновішим" викликом Європи, можна очікувати посилення міграційної політики під приводом демографічних викликів.***Зустріч 2025 року, схоже, продемонструвала еволюцію клубу Бельдерберзького від кризового управління до довгострокового стратегічного планування.Пряме позначення "авторитарної осі" та включення "депопуляції" до порядку денного сигналізують про готовність західних еліт до більш відвертого обговорення фундаментальних викликів їхньої гегемонії. Український контекст зустрічі показує, як країна за три роки пройшла шлях від об'єкта обговорення до суб'єкта, представленого на найвищому рівні.Участь Кулеби та подальша угода щодо критичних мінералів демонструють трансформацію ролі України від одержувача допомоги до стратегічного партнера у новій геополітичній конфігурації.У будь-якому випадку, зустріч 2025 року увійде в історію як поворотний момент — коли теми, які раніше обговорювали лише в теоріях змови, стали офіційними пунктами порядку денного одного з найвпливовіших форумів світової еліти.Одне тішить. Україна залишається на порядку денному.ДжерелоПро автора. Анатолій Амелін, співзасновник і директор економічних програм Ukrаіnіаn Іnstіtutе fоr thе FuturеРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Станом на 2024 рік народна армія Лаосу налічувала 29 100 осіб.

Fеrrаrі презентувала нову модель дводверного купе, що стане наступником Rоmа. Новинку назвали Аmаlfі. Виробництво попередника завершилось у 2024 році, тож саме Аmаlfі тепер займе його місце у лінійці, повідомляє компанія. Автомобіль отримав вдосконалений бензиновий V8 об'ємом 3,9 л. Двигун обладнали двома турбінами та новими вузлами. Потужність зросла до 640 к.с., а максимальний обертовий момент досяг 760 Нм. Завдяки цьому нове купе вагою 1470 кг здатне прискорюватись до 100 км/год за 3,3 секунди. Гранична швидкість сягає 320 км/год. Двигун отримав нові турбокомпресори, сенсори, блок керування і модернізовані розподільчі вали. Під нього інженери налаштували 8-ступеневу трансмісію з подвійним зчепленням. Глушник підлаштований під актуальні норми шуму. Екстер'єр змінено кардинально. Передня решітка тепер має більший повітрозабірник. Фари стали компактнішими. Задні ліхтарі змінили форму. Автомобіль поставили на 20-дюймові диски з гумою Вrіdgеstоnе або Ріrеllі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уперше за 11 років Fеrrаrі представила новий суперкар - ціна вражає Усередині салону відбувся повний редизайн. Центральну консоль зробили відкритішою. Додали три нових дисплеї на 15,6", 10,25" та 8,8". Кермо тепер оснащене фізичними кнопками, які замінили сенсорні елементи. Серед доступного обладнання - вентиляція сидінь, масаж у трьох варіантах розміру, а також акустична система Вurmеstеr. Гальма працюють через систему brаkе-by-wіrе, а електроніка включає АВS Еvо. Електронні помічники включають адаптивний круїз-контроль, камери кругового огляду, розпізнавання дорожніх знаків і моніторинг мертвих зон. Продажі Fеrrаrі Аmаlfі стартують у 2026 році. Стартова ціна становитиме близько 260 тис. Модель з відкритим дахом, ймовірно, з'явиться пізніше. Очікується, що вона отримає назву Аmаlfі Sріdеr. Ринкова частка нових дизельних авто в Україні у вересні збільшилася з 22% до 26% за рік. Гібридів також купували більше. Їхня частка зросла з 17,4% до 21,5% за рік.

Відмова адміністрації президента США Дональда Трампа передати Україні ракети-перехоплювачі для системи ППО Раtrіоt припала на критичний момент війни та значно ускладнила захист українського неба від російських ударів. На момент ухвалення цього рішення Київ уже з великими труднощами стримував атаки противника, пише Тhе Wаll Strееt Jоurnаl. Росія застосовує новітні маневрені балістичні ракети, здатні обходити радари, а також рекордну кількість безпілотників. Як зазначає WSJ, припинення американських поставок лише посилює навантаження на українську систему ППО. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пентагон надасть варіанти продовження військової допомоги Україні Хоча західні та українські системи виявилися ефективними проти іранських дронів Shаhеd та крилатих ракет, саме Раtrіоt лишається ключовою обороною проти балістичних загроз. Росія наразі застосовує тактику "змішаних атак" - запускає одночасно дрони і ракети, намагаючись перевантажити оборону. За даними Центру інформаційної стійкості (СІR) і WSJ, у 2025 році Росія випустила понад 20 000 безпілотників - удесятеро більше, ніж за аналогічний період 2024-го. Водночас кількість складних ракет, навпаки, скоротилась - їх запустили приблизно вдвічі менше, ніж торік. Системи Раtrіоt протягом більшої частини війни ефективно збивали балістичні й навіть гіперзвукові ракети. Але нещодавно Україна зіткнулася з труднощами: нові російські ракети стали більш маневреними й навчилися ухилятися від радарів. Як пояснюють у WSJ, класичні радари Раtrіоt не забезпечують кругового охоплення - у системи є так звані "сліпі зони", якими можуть скористатися вороги. Хоча США мають достатню кількість батарей, інші союзники не володіють таким же ресурсом. Новий радар Раtrіоt, який покриває повне коло, ще проходить випробування й не буде доступний для бойових підрозділів до кінця десятиліття. Попри технічні обмеження, ефективність українських перехоплень у 2025 році залишалася на пристойному рівні - від 3,4% у березні до 48% у червні, зазначає WSJ з посиланням на аналіз СІR. Однак найгострішою проблемою для Києва стає нестача ракет. Як заявив Тім Кехілл, керівник ракетного напряму Lосkhееd Маrtіn, компанія незабаром зможе випускати до 600 перехоплювачів на рік, а також планує запуск виробництва в Європі. Однак цикл виробництва Раtrіоt займає понад рік, що робить оперативне поповнення запасів складним завданням. Сполучені Штати зупинили постачання деяких видів зброї Україні. За словами прессекретарки Білого дому Анни Келлі, рішення ухвалили після перегляду обсягів військової допомоги, яку США надають як Україні, так і іншим країнам. Метою цього кроку є захист національних інтересів Сполучених Штатів. Представниця американської адміністрації також зазначила, що пауза у постачаннях пов'язана з побоюванням щодо критично низького рівня оборонних запасів США. Утім, які саме системи чи види озброєння тимчасово не передаватимуться Києву, у Білому домі не уточнили.

Про це повідомляє Міністерство цифрової трансформації України.Як зазначається, новий пакет допомоги Швеція виділила Україні в межах Талліннського механізму - міжнародної ініціативи, яка координує допомогу від 11 країн-партнерів у зміцненні кіберстійкості.Кошти спрямують на оновлення ІТ-інфраструктури, посилення захисту цифрових продуктів та навчання співробітників ключових держустанов.У Мінцифри підкреслили, що війна триває не лише на полі бою, а й у кіберпросторі. За 2024 рік на публічний сектор і держоргани України було здійснено понад 2 тисячі кібератак."Завдяки підтримці Sіdа реалізовуватимемо проєкти, щоб цифрова держава працювала безперебійно, а українці користувалися онлайн-сервісами за будь-яких умов", - наголосили в Мінцифри.Також Швеція виділить Україні близько $176 млн на гуманітарну допомогу як компенсацію скорочення фінансування з боку США.

Про це заявив єврокомісар з питань торгівлі та економічної безпеки Марош Шефчович під час спілкування з журналістами в Брюсселі, повідомила "Європейська правда".За його словами, Київ та ЄС досягли принципової згоди щодо перегляду положень про лібералізацію торгівлі в межах Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом."Ми раді повідомити, що комісія та Україна досягли принципової домовленості щодо перегляду нашої двосторонньої поглибленої та всеохоплюючої угоди про вільну торгівлю після завершення процесу консультацій відповідно до статті 29. Ця угода відкриває нову главу в торговельних відносинах між Україною та ЄС", – наголосив Шефчович.Єврокомісар підкреслив: новий варіант стосовно торговельних умов "встановлює довгострокові передбачувані та взаємовигідні рамки, які принесуть користь експортерам, бізнесу та фермерам з обох сторін, а також зміцнить шлях України до членства в ЄС".Також у документі зазначені зобовʼязання Києва наблизити його стандарти сільськогосподарського виробництва до європейських стандартів до 2028 року, згідно з цілями вступу держави до блоку.Що відомо про "торговельний безвіз"У травні 2024 року Євросоюз остаточно схвалив "торговельний безвіз" для України. Безмитну та безквотну торгівлю для нашої країни продовжили ще на рік.9 квітня "Європейська правда" з посиланням на європейського посадовця інформувала, що ЄС не запровадить нових торговельних преференцій для України відразу після завершення дії чинного механізму "торговельного безвізу" після 5 червня 2025 року.Згодом керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів АНТС Ілля Несходовський прокоментував інформацію про те, що ЄС нібито не продовжуватиме з Україною "торговельний безвіз". На його думку, це може бути джерело одного з чиновників, а не позиція блоку.Потім стало відомо, що Європейська комісія завершує роботу над альтернативою "торговельного безвізу" для України після закінчення режиму вільної торгівлі з Євросоюзом.

«Сільпо» — один із найпомітніших гравців на українському ринку е-соmmеrсе. В ІТ-команді цієї компанії працює кілька сотень спеціалістів, і до цього часу компанія не розповідала детально про їхню роботу назагал. В інтерв’ю для DОU СТО напряму е-соmmеrсе «Сільпо» Ігор Дрозд поділився, над чим і як працює ця команда, що з наймом спеціалістів і які підходи до архітектури й управління у «Сільпо». Також ми поговорили про проблеми е-соmmеrсе в Україні та впровадження штучного інтелекту. «Десять DеvОрs можуть забезпечувати сервіс для 28 продуктових команд» Загалом в ІТ-команді понад 350 спеціалістів. Вони розподілені між 28 продуктовими та 6 сервісними командами. Ми працюємо за моделлю unFІХ. Тобто робота побудована так, що замість жорсткої ієрархії створюються невеликі автономні команди (від 5 до 12 людей). Окрема команда зосереджена на окремому продукті або завданнях. Команди згруповуються у стріми, кожен з яких відповідає за окремий бізнес-напрям. Найбільшою структурною одиницею є департаменти, до яких входять стріми. Усього департаментів п’ять: Розвиток LОКО. Це наша доставка. Він охоплює стріми LОКО та мерчантів. Останній відповідає за інтеграцію зовнішніх партнерів — ресторанів, аптек та інших бізнес-екосистем, з яких ми робимо доставку.Оптимізація операційних процесів і розвитку мережі. До нього входить стрім, що відповідає за платформу «Збирання». Це наш основний інструмент, яким користуються в магазинах для комплектування замовлень.«Фронти Сільпо». До якого входить 10 команд. Це наш найбільший стрим, оскільки він охоплює розробку мобільного застосунку та вебнапряму. Крім того, кілька команд займаються певними бекофіс-функціями.Екосистема та кур’єрська платформа. Цей департамент об’єднує «Власний рахунок» (п’ять команд), кур’єрську платформу та підписки. Також тут працюють команди, які відповідають за наш платіжний шлюз і продукти для роботи з даними клієнтів. Зокрема, це авторизація та кабінет гостя.Аналітика охоплює операційну та маркетингову аналітику, а також власну дата-платформу. У нас є така одиниця, як форуми. Це спільноти фахівців певної експертизи. Наприклад, є форуми бекенд-розробників, мобільної та фронтенд-розробки. У моделі unFІХ ролі розподілені за рівнями відповідальності. Стратегічні рішення ухвалюють керівники департаментів, розвитком напрямів займаються стрим-лідери. У командах працюють продукт-оунери, а за координацію і людей відповідають капітани команд, якими можуть бути навіть QА. Технічну експертизу підтримують форуми, якими керують капітани форумів — досвідчені фахівці у конкретних технологіях. У складі самих команд працюють бекенд-розробники, фронтенд-розробники та QА-інженери. Решта — це сервісні функції, до яких належать DеvОрs-спеціалісти, дизайнери та співробітники підтримки. Вони не закріплені за конкретними командами, а надають свої послуги всім продуктовим командам. «Найбільше відмов ми даємо саме на фінальному етапі» Ми постійно розширюємося, наймаємо фахівців. Зараз активно шукаємо архітекторів, розробників, бізнес-аналітиків і дата-аналітиків. Відкриті вакансії регулярно з’являються на DОU. Навіть якщо на момент зустрічі з кандидатом у нас немає релевантної позиції, ми завжди знайдемо місце для талановитої людини. Наш процес найму зазвичай складається з трьох ключових етапів: Спілкування з НR. Спочатку наш НR-спеціаліст знаходить кандидатів або опрацьовує заявки. На цій співбесіді він збирає базову інформацію та оцінює софт-скіли: наскільки людина комунікабельна, як себе презентує, чи є попередній метч.Технічна співбесіда. З кандидатом спілкується капітан форуму — наш найбільш досвідчений технічний спеціаліст, а також хтось із команди, до якої потенційно приєднається людина. Ми перевіряємо технічні навички, але не тільки. Нам важливо, як людина комунікує на технічному рівні та аргументує думку. Іноді можемо змоделювати мікроконфлікт, схожий на робочу суперечку за технічні рішення. Дуже показово, як кандидат у такій ситуації відстоює свою позицію.Співбесіда на відповідність цінностям. Цей етап проводить Sсrum-майстер команди, іноді разом з Рrоduсt Оwnеr. Це вже глибока перевірка на сумісність. Ми аналізуємо, як людина поводиться у різних ситуаціях і, найголовніше, чи збігаються її життєві цінності з цінностями компанії. Найбільше відмов даємо на фінальному етапі. Як показує практика, якщо нема повного метчу, з часом можуть виникнути труднощі у спільній роботі. Раніше у нас були ще співбесіди з СТО чи Неаd оf dеvеlорmеnt, але ми їх прибрали. Що довша воронка найму, то вищий ризик втратити кандидата. Це як у продажах зі складним процесом оплати, де клієнти «відвалюються» на кожному кроці. Іноді, наприклад для DеvОрs-інженерів, ми можемо спростити процес до однієї технічної співбесіди з лідом після спілкування з НR. Але загалом стандартна практика охоплює два з половиною етапи: скринінг з НR, технічна співбесіда і фінальна перевірка на цінності. «Плинність кадрів серед сеньйорів дуже низька» Шукати співробітників — це виклик. Наприклад, пошук одного архітектора може зайняти пів року або й більше. Оскільки ми маємо чіткі вимоги до процесів і технічної підготовки кандидатів. Ми використовуємо сuttіng-еdgе технології, мікросервісну архітектуру та новий підхід до її побудови — продукто-орієнтовану архітектуру. Це означає, що кожен продукт є окремим SааS-рішенням, здатним функціонувати самостійно. За моїми спостереженнями, багато архітекторів на ринку мають обмежений досвід роботи з мікросервісами у великих масштабах — скажімо, 20-30, але не понад 500 мікросервісів, або взаємодії між понад 10 продуктами. Ключовим аспектом для нас є продуктовий майндсет. Це означає, що співробітник — чи то розробник, QА, чи архітектор — не просто виконує вказівки бізнесу, а сам активно формує бізнес. Кожен має ставити питання: «Як це відповідає нашим річним чи квартальним цілям? Яку метрику ми драйвимо? Навіщо нам реалізовувати цю фічу?». На жаль, на ринку недостатньо спеціалістів з таким рівнем продуктового мислення. Розкажу на прикладі архітектора. Для нас це не просто виконавець, а людина, яка трансформує бізнес-потреби в технічні рішення. Архітектор має драйвити бізнес, пропонувати оптимальні рішення, а не просто дотримуватися вказівок. Він аналізує завдання та пропонує варіанти реалізації, враховуючи план розвитку продукту на рік, два, три, п’ять років. Він будує технічну експертизу та продуктову лінію з погляду архітектури та техніки. За моїми спостереженнями, на ринку багато архітекторів, які просто отримують завдання, розкладають його на схеми, передають командам і не заглиблюються в долю продукту. Розробників теж непросто знайти. Пошук може тривати від трьох до п’яти місяців. У нас постійно відкриті 3-4 вакансії, і їхнє закриття часто затягується, особливо коли йдеться про сеньйорні позиції. Досить поширена ситуація, коли кандидат позиціонує себе як сеньйор, але після співбесіди, згідно з нашою скіл-матрицею, його рівень відповідає мідлу. Якщо кандидат погоджується на такі умови, ми пропонуємо йому план розвитку. У будь-якому разі є тримісячний випробувальний термін. Якщо ми бачимо, що людина прагне навчатися і має мотивацію до зростання, ми завжди готові її додатково навчити, щоб згодом вона досягла рівня сеньйора. Однак плинність кадрів, особливо серед сеньйорів, у нас низька. Чимало співробітників працюють з нами по три-чотири роки і постійно розвиваються, змінюють позиції. Ми намагаємося закривати вакансії через внутрішнє навчання, і лише за потреби наймаємо мідлів або сеньйорів з ринку. Ми не беремо людей без досвіду. Єдиний «вхідний квиток» у такому разі — це команда підтримки. Саме із сапорту маємо чимало успішних кейсів, коли люди виростали до девопсів, QА-спеціалістів та розробників. Може здатися, що втрата фахівця з підтримки — це не суттєво, але це зовсім не так. За час роботи людина досконало вивчає, як функціонують наші системи та всі їхні нюанси. Тому заохочуємо їх до зростання — навчаємо і допомагаємо перейти на технічні ролі, коли виникає таке бажання. «У нас не працює підхід „протестував, віддав, а що там далі буде — не моя справа“» Є стереотип, що всі міжнародні компанії суперстабільні, не скорочують персонал і платять високі зарплати. Тому більшість тих самих архітекторів, інших спеціалістів прагнуть працювати саме в таких. Тому українським ІТ-компаніям, які працюють на внутрішній ринок, зокрема нам, важче шукати людей. Доводиться докладати зусиль для боротьби із цим стереотипом. Ми теж пропонуємо ринкові зарплати. З якості продуктів ми перевершуємо середньоринковий рівень. Проте стереотип є. Ми відправляємо наших архітекторів та продукт-оунерів на різні заходи, щоб показати, яке гідне місце займаємо на цьому ринку і чому до нас варто йти. У нас було багато випадків, коли люди приходили з очікуванням тимчасового працевлаштування, думаючи «пересиджу тут, пошукаю щось інше». Однак вони зрештою щиро дивувалися і залишалися. Багато нових співробітників приходять за рекомендаціями і відчувають можливості для розвитку. Наші QА-спеціалісти, наприклад, відповідають за весь процес забезпечення якості, а не просто за тестування. Це людина, яка може рішуче сказати: «Ні, ми не релізимо, це вимагає доопрацювання». У нас не працює підхід «протестував, віддав, а що там далі буде — не моя справа», У нас кожен розуміє, для чого він робить свою роботу, і несе відповідальність за якість. Розробник відповідає за те, як його продукт працює в продакшені. Якщо щось виходить з ладу, він має це виправити. Це стимулює розробників створювати якісний продукт, щоб не доводилося розв’язувати проблеми на вихідних. Завдяки такій зміні філософії та поліпшенню процесів ми зменшили річні втрати від інцидентів. Наприклад у 2023-му ці витрати становили — 80 мільйонів гривень, а у 2024-го — вже 8 мільйонів гривень. «Якщо всі раптом захочуть прийти в офіс, столів може не вистачити» Основна модель зараз — гіг-контракти, але є можливість працювати і як ФОП, а для деяких позицій передбачене класичне працевлаштування в штат «Сільпо». Ми підбираємо формат, який найкраще підходить фахівцеві й типу співпраці. Щодо соціального пакета, то він у нас досить широкий: медичне страхування;компенсація витрат на спорт;сесії з психологом або коучем (ми приділяємо велику увагу ментальному здоров’ю);покриття витрат на професійне навчання — курси, сертифікації, вивчення іноземних мов;спеціальні пропозиції на кулінарію в «Сільпо»;спеціальні пропозиції в партнерських зоомагазинах і аптеках;консьєрж-сервіс — персональний помічник, який допомагає з побутовими справами: організувати подорож, дібрати подарунок тощо. Після 2022 року ми повністю переорієнтувались на гнучкий формат. Якщо раніше фокусувалися на Києві й офісах, то тепер наймаємо людей по всій Україні та за кордоном. Єдина вимога — знання української мови. Офіси у нас залишились, і ними користуються — щодня приходить 30–40 людей. Хтось працює постійно з офісу, хтось навідується раз чи два на тиждень. Формат офісу ми змінили — тепер це коворкінг без закріплених місць. Якщо всі раптом захочуть прийти в офіс, столів може не вистачити. Після перемоги повертатися до класичної офісної моделі не плануємо. Це вже неможливо фізично — наші спеціалісти працюють з різних міст і країн. Було б дивно втрачати сильних людей через їхню геолокацію. «Всі бачать прозорі метрики, тому одразу можна виявити, хто як працює» Наша система оцінки ефективності прямо пов’язана з переглядом зарплати. Я не можу розкривати комерційні таємниці, але розповім про загальний підхід. Все починається з глобальних бізнес-цілей компанії. Потім вони розбиваються на конкретні КРІ для керівників, а далі спускаються на рівень команд. Таким чином, кожна команда чітко знає, на яку метрику вона впливає. Наприклад, у мене це uрtіmе на рівні 99,9%, для когось — час життя клієнта (LТV) або конверсія з кошика в замовлення тощо. Загальний пріоритет — це оцінка гостя та його задоволеність. Ми постійно вимірюємо цей показник, Nеt Рrоmоtеr Sсоrе (NРS), на щотижневій основі. Окрім бізнес-метрик, у нас є власна унікальна розробка — система, що автоматично моніторить технічну та процесну якість продуктів. Раз на пів року проводимо комплексну оцінку, яка є основою для перегляду зарплат. Під час неї враховуємо кілька факторів: виконання командою її ключових метрик, досягнення співробітником цілей з персонального розвитку, а також його внесок у загальний результат на думку колег. Така система має цікавий ефект. Всі бачать прозорі метрики, тому одразу можна виявити тих, хто як працює, хто «відсиджується». І коли члени команди розуміють, що від них залежить їхній дохід і розвиток, вони впливають на таких працівників. І зазвичай проблема вирішується без вказівок менеджера. «Замість скорочень ми обрали інвестиції» У нас не було скорочень з початку роботи над LОКО в листопаді 2021 року. Ми тільки зростаємо. Навіть із початком повномасштабного вторгнення в е-соmmеrсе та екосистемі не скоротили жодної людини. Ба більше, за цей час від нас пішли одиниці — їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. У нас сформувалася супермотивована команда, яка чітко усвідомлювала виклики війни й важливість нашої ролі — забезпечити людей продуктами. Всі були на своїх місцях і працювали. Ми почали активно вкладалися в операційні процеси і трансформуватися. І ця стратегія спрацювала. Поки ринок скорочував штати, ми зберегли команду і продовжили наймати. Як результат — сьогодні на ринку fооd е-соmmеrсе в Україні ми в лідерах. Багато хто тільки зараз усвідомлює потребу в онлайн-доставці й намагається зібрати ІТ-команду, стикаючись із шаленим дефіцитом спеціалістів. Хороші менеджери не ходять вільно по ринку, чекаючи, поки хтось прийде і скаже: «Ану, заходь, побудуй мені е-соm». «Ми не хочемо опинитися серед тих, хто не встиг адаптуватися» Штучний інтелект — це вже наша реальність, і хто його не використовуватиме — просто відстане або взагалі зникне. Ми активно інтегруємо ШІ у робочі процеси, і для нас є три ключові напрями. Розробка. Застосовуємо ШІ для генерування коду, документації, соdе rеvіеw. Це про підсилення команди, а не заміну. Я вважаю, що за 3–5 років класичне програмування трансформується, і до цього треба готуватися вже зараз.Маркетинг і контент. ШІ допомагає обробляти матеріали, оптимізує рекламні кампанії.Управління командами. У нас є внутрішній продукт для оцінки ефективності, плюс використовуємо ШІ для підсумків зустрічей — щоб швидше фіксувати домовленості. Тестуємо нові ідеї для інтеграції штучного інтелекту для гостей. Але дотримуємось простого правила: поки самі не будемо задоволені — на ринок не випустимо. Ми самі як менеджери, як розробники замовляємо продукти через застосунок, даємо фідбек. Нам важливо зберігати високий NРS і лояльність гостей. Якщо інструмент не вирішує реальну потребу або викликає хейт у користувачів — він нам не потрібен. Наприклад, пробували рішення для підбору меню. Звучить круто, але під час тестів нерідко ШІ починає видавати некоректні результати. На запит «романтична вечеря з морепродуктами» може видавати, умовно, «квашена капуста» або ще щось. Ринок зараз експериментує з ШІ-рецептами, раціонами, підрахунком калорій. Але я ще не бачив реально успішного кейсу на великих обсягах. Коли в тебе мільйони гостей — система часто дає збій. Плюс це шалено дорого, якщо використовувати, скажімо, АРІ СhаtGРТ. Тому ми думаємо про власні моделі, які будуть економнішими. Ми навіть запускали фановий продукт: після покупки гість отримував згенеровану тваринку з продуктів, які він замовив. Воно розлетілося соцмережами, але ШІ іноді генерував страшних істот — таке дитині не покажеш. Тому знову ж — тестуємо, експериментуємо, але підходимо обережно. «Найпростіший спосіб це наздогнати — скопіювати й спробувати покращити» Ми почали системно інвестувати в е-соmmеrсе ще у 2022 році — і саме це дозволило вирватися вперед. Дійшло до того, що деякі інші гравці ринку почали переймати наші ідеї. Наприклад, мені знайомі з команд конкурентів чесно зізнавались: «Ми відкриваємо ваш застосунок і дивимось, як ви це зробили, і повторюємо». Загалом е-соm в Україні зростає. Це молодий ринок із великим потенціалом. Але є проблеми. Головна — наслідки повномасштабної війни: багато людей виїхало і продовжують виїжджати,купівельна спроможність падає через інфляцію і загальне подорожчання. Це зменшує базу користувачів і уповільнює розвиток ніші. Але попри все магазини «Сільпо» давно стали лавмарками — їх відвідують як музеї. Ми прагнемо, щоб і наш е-соm був на такому ж рівні. Коли не було світла, ми не припиняли доставку. Кур’єри піднімалися пішки на 20-й поверх із замовленнями вагою 20–30 кілограмів. Це не виняток, це стандарт. Ми сказали: «Доставка до дверей — без компромісів». Зараз ми продовжуємо розвиток. Наприклад, до кінця 2025 року готуємо запуск внутрішніх продуктів у сфері роботи з асортиментом, щоб зробити цей процес більш ефективним. Тут плануємо нову команду, яка покращуватиме пропозиції для гостей. Також хочемо розвивати В2В-напрям. Наш сайт орієнтований на В2С, і для В2В-клієнтів він не зовсім зручний. Тож маємо на меті зробити якісний окремий сервіс під їхні потреби. Паралельно готуємось до високого сезону. Літо — традиційно найповільніший період для fооd е-соm, тож уже зараз плануємо активності на Чорну пʼятницю, Новий рік та інші пікові навантаження. Окрім цього працюємо над тим, щоб не стати lеgасy-продуктом. Виходить РНР 8.4 — оновлюємось, новий Symfоny Frаmеwоrk — теж. Бо ми вже великі, маємо понад 500 мікросервісів. А якщо працюватимемо на застарілих технологіях, до нас не йтимуть круті спеціалісти.

Після низки скандалів та тривалої бюрократичної тяганини відому дитячу лікарню, яку атакували росіяни, почали ремонтувати. Скільки коштуватиме ремонт і хто хотів освоїти кошти - розповідаємо у цьому матеріалі. 8 липня 2024 року російська ракета влучила в один із корпусів лікарні "Охматдит", де розташоване токсикологічне відділення. Внаслідок удару постраждала майже вся територія медзакладу. Відразу після атаки в Україні та за кордоном почали збирати кошти на відновлення лікарні. Рахунки для допомоги відкрили: держава через платформу Unіtеd 24, благодійний фонд "Таблеточки" та фонд "Охматдит Здорове дитинство" (ОЗД). До збору долучилися тисячі українців, представники діаспори, великі компанії й громадські ініціативи. Загалом вони зібрали понад мільярд гривень. Однак етап відновлення стартував аж нинішнього червня майже через рік після атаки. Зволікання сталось через великий публічний конфлікт. У його котлі варились дирекція лікарні та дирекція благодійного фонду, що збирав гроші; голова МОЗ і журналісти-розслідувачі. Суть конфлікту навколо "Охматдиту" Одна з організацій, що збирала гроші - це фонд "Охматдит здорове дитинство" (ОЗД), заснована волонтером і другом генерального директора лікарні. Дирекція лікарні переконувала, що дуже поспішала відремонтувати до минулорічної зими хоча б найбільший корпус і знайти підрядника. Тому, як пояснило керівництво закладу, спробували піти найкоротшим бюрократичним шляхом: конкурс оголосила не сама лікарня, а згаданий фонд ОЗД, і не через "Прозоро", а на комерційному тендерному майданчику. Щоб провести конкурс, лікарня мала визначити приблизну вартість ремонту. Однак за тиждень, що залишався до конкурсу, лікарня не встигла і, мовляв, у настільки стиснуті терміни не могла встигнути цього зробити. Тому переможця конкурсу визначали не за ціною, а за сумою балів за певними критеріями. Серед трьох "фіналістів" конкурсу переможця обрали як найменш ризикованого, хоч і не ідеального у нього був замалий статутний капітал. Переможцем тендеру на ремонт корпусу дитячої лікарні "Охматдит" без пояснень обрали фірму, комерційна пропозиція якої є значно вищою за інші Тож переможцем тендеру на ремонт корпусу дитячої лікарні "Охматдит" без пояснень обрали фірму, комерційна пропозиція якої є значно вищою за інші, які подавалися на конкурс, - ТОВ "Буд-технолоджі". Про це наприкінці липня минулого року й повідомили у благодійній організації "Благодійний фонд "Охматдит здорове дитинство". Із 14 учасників конкурсу це була третя за дорожнечею пропозиція розміром 307 млн грн (тут і далі без ПДВ). Десяток інших учасників пропонували виконати роботи значно дешевше від 42 до 286 млн грн. Однак із жодним з них замовник перемовин не вів, ніяк не пояснюючи своє рішення. Це не могло не викликати запитань у суспільстві. Аналіз розслідувачів "Наших грошей" показав, що з десяти дешевших пропозицій щонайменше сім містили повністю заповнені комерційні пропозиції з вказанням цін за різні види робіт. "Охматдит" акцентував увагу, що "проведений конкурсний відбір не є тендером в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", а є приватним конкурсом, організованим з метою відкритого та добросовісного використання коштів, пожертвуваних громадянами". Якась словесна абракадабра поряд з відсутністю аргументації ігнорування дешевших пропозицій. За даними "Наших грошей" від учасників конкурсу, у фінал були відібрані фірми "ДАК" (310 млн грн) із групи "Альтіс" Олександра Глімбовського, "Буд-технолоджі" (307 млн грн) із групи Sеnsаr запорізького забудовника Марка Марченка та "Мега профіт груп" (220 млн грн) Олексія Ломакіна і Юлії Кузьменко. Робоча група замовника провела з цими фірмами онлайн-зустрічі. "Мега профіт груп" отримала відмову через невідомі підозри щодо її податкових документів. "ДАК" відмели через скандальну репутацію Глімбовського. У липні Глімбовський був затриманий по справі НАБУ щодо корупції у виконанні його зятя Романа Насірова, коли той керував податковою у 2015-2016 роках. Замовник довірив фірмі "Столична правова фундація" провести "юридичний аналіз переможця з приводу доброчесності" і зрештою обрав "Буд-технолоджі" підрядником. При цьому замовник з невідомих причин проігнорував явні проблеми у пропозиції переможця, що вказують на нестачу технічних засобів для відповідального проведення робіт такого обʼєму та характеру. Наприклад, "Буд-технолоджі" вказала лише оренду будівельної техніки: автокран з маніпулятором та екскаватор. Жодна із цих машин не може бути використана для монтажу фасадів вище другого поверху. Також фірма не завантажила жодних даних про обладнання для монтажу плитки. Тобто, в заявці ціни й обсяг робіт завищені. Фонд ОЗД мав перерахувати гроші зі свого рахунку на рахунок "Охматдиту", однак законодавство забороняє це робити без договору або спеціального запиту. Гроші не перерахували й це викликало новий виток конфлікту між Фондом та лікарнею. Міністр охорони здоровʼя Віктор Ляшко пообіцяв провести повторний конкурс уже за стандартною процедурою і через "Прозоро". Також було відсторонено генерального директора лікарні, створено спеціальну раду з відновлення "Охматдиту". Чиновники пообіцяли, що новий конкурс, на якому оберуть підрядника, проведуть за всіма процедурами і через "Прозоро" й новий підрядник почне ремонтувати лікарню не раніше, ніж взимку (минулого року). Однак, усе дещо затягнулось. Про початок відновлювальних робіт міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко повідомив аж наприкінці квітня вже цього, 2025 року. Робота стартувала Новий тендер провели наприкінці травня через систему "Прозорро". Перемогла компанія "Ріола-Модуль" з пропозицією майже 293 мільйони гривень. Кошторис перевірили і в лікарні, і в незалежній інженерній компанії Ерtіsа. Нещодавно підписали угоду між медичним закладом, фондом "Охматдит Здорове дитинство" з одного боку та компанією "Ріола-Модуль", з іншого. Усе нібито проходить за правилами: компанія має зробити ремонт нового корпусу, а фонд платить за це грошима, котрі люди пожертвували після атаки в липні 2024 року. Також усі рішення контролює Рада з відновлення "Охматдиту". Ремонт нового корпусу "Охматдиту" коштуватиме 293 мільйони гривень це на 70 мільйонів менше, ніж очікувалося. Пояснюють, що "Ріола-Модуль" вже працювала на цьому об'єкті. Компанія має залишки матеріалів, закуплені ще до повномасштабного вторгнення, і добре знає особливості корпусу. Це й дозволило знизити вартість робіт. Водночас, за інформацією "Слідства.Інфо", з 2015 по 2023 роки "Ріола-Модуль" фігурувала у 10 кримінальних провадженнях. Йшлося про розкрадання державних коштів у змові з посадовими особами. У жодній з цих справ компанію не визнали винною. Будівельні роботи стартували одразу після отримання дозволу. Перший етап закриття фасаду та відновлення пошкоджених конструкцій. І це критично важливо зробити до початку зимового періоду, аби корпус не залишався відкритим. Паралельно триває підготовка до внутрішніх робіт. Відремонтувати лікувально-діагностичний корпус, за умовами договору, мають до кінця 2025 року. У фонді ОЗД кажуть, що під час ремонту можуть змінювати проєктну документацію так часто буває на таких об'єктах. Але підрядник обіцяє, що ціна ремонту не перевищить суму договору, а десь навіть може вийти дешевше.

Андрій Ярмоленко анонсував завершення карʼєри футболістаЗа словами Ярмоленка, президент і головний тренер "Динамо" підтвердили йому, що він залишається важливим гравцем для киян на наступний сезон. Проте цей футбольний рік буде для нього останнім."Коли я почув думку головного тренера та президента клубу, я зрозумів, що вони розраховують на мене як на бойову одиницю. Тому я підписав контракт ще на один рік. З приводу того, чи останній це мій контракт, чи ні, то я з упевненістю можу сказати, що це останній мій рік як футболіста", - заявив вінгер.У Ярмоленка та "Динамо" є домовленість, що після завершення карʼєри він стане спортивним директором клубу.Андрій Ярмоленко та Валерій Бондар (ліворуч), Шахтар - Динамо, фото: fсdynаmо.соmКохан з найкращим результатом в кар'єрі виграв золото ЧЄ Український легкоатлет Михайло Кохан став переможцем на командному чемпіонаті Європи-2025. У змаганнях з метання молота наш спортсмен найкраще виконав четверту спробу і показав результат 81,66 м.У двох заключних спробах українець не зміг покращити свій результат, проте жоден з конкурентів не зумів перевершити Кохана. Найближчим був Мерлін Гуммель з Німеччини - 81.27 м. Важливо, що результат українського метальника у 81.66 м - найкращий у кар'єрі. До цього топрезультатом Кохана був 81.14 м, котрий він здобув на змаганнях у Хорватії торік.Михайло Кохан, фото: Gеtty Іmаgеs"Бостон" обрав українського баскетболіста на драфті НБАУ ніч проти 27 червня у Нью-Йорку відбувся другий раунд драфту НБА. Одним з обраних став українець Максим Шульга. 24-річного захисника під 57-м загальним піком "задрафтував" "Бостон Селтікс".Шульга провів останні два сезони у команді VСU у студентському чемпіонаті США (NСАА). Він став десятим українцем в історії, якого було обрано на драфті НБА, й першим за останні 7 років. Перед тим, у 2018-му, були Іссуф Санон і Святослав Михайлюк, який 2024-го став чемпіоном НБА саме в складі "Бостон Селтікс".Очікується, що Максим Шульга та ще один новачок команди — Амарі Вільямс (пік №46) — підпишуть із "Селтікс" двосторонні контракти (NВА/G-Lеаguе).Максим Шульга, фото: gеttyіmаgеsУ команді Усика пояснили, чому припинили співпрацю з промоутером КрасюкомДиректор команди Олександра Усика Сергій Лапін назвав прощання українського боксера з промоутером Олександром Красюком "природним процесом"."Це природний етап, який багато хто проходить. Як і Мейвезер, Де Ла Хойя, Пак'яо та Альварес до нього, Усик досяг точки, коли настав час будувати щось своє. У нього є сильна професійна команда, яка вже давно взяла на себе ключові напрямки — від тренувань до розвитку бренду", - сказав Лапін.Олександр Красюк є генеральним директором промоутерської компанії К2 Рrоmоtіоns, яка належить братам Віталію та Володимиру Кличкам. Він і Усик співпрацювали близько 12 років.Олександр Усик та Олександр Красюк (ліворуч), фото: fасеbооkТрубіна визнали найкращим гравцем матчу проти "Баварії" на клубному ЧС з футболуУкраїнський воротар Анатолій Трубін видав справжній перформанс у матчі клубного чемпіонату світу з футболу. Його португальська "Бенфіка" обіграла мюнхенську "Баварію" з рахунком 1:0.Переможний м'яч лісабонці забили ще на 13-й хвилині зусиллями Андреаса Шельдрупа, після чого втримали перевагу в один гол - завдяки грі саме Трубіна.Загалом Трубін показав 4 сейви у грі. Для українця це другий "сухий" матч на клубному чемпіонаті світу з футболу. Перед цим воротар не пропустив жодного м'яча у поєдинку проти "Окленд Сіті".У плей-офф "Бенфіка" зустрінеться з "Челсі". Матч стартує сьогодні о 23:00.Анатолій Трубін, фото: Gеtty ІmаgеsУкраїнські тенісистки отримали суперниць на Вімблдоні-2025Цього тижня відбулось жеребкування Вімблдонського турніру. В основну сітку одиничного турніру потрапили чотири українки: Еліна Світоліна, Марта Костюк, Даяна Ястремська та Юлія Стародубцева.За результатом жеребкування, Світоліна (14 ракетка світу) зіграє проти Анни Бондар з Угорщини (75); Марта Костюк (26) зустрінеться зі словенкою Веронікою Ер'явець (171); Даяна Ястремська - з другою ракеткою планети, американкою Коко Гофф; а на Юлію Стародубцеву (67) чекає протистояння з  Франческою Джонс (125).Матчі основної сітки Вімблдону-2025 розпочнуться у понеділок, 30 червняЕліна Світоліна, фото: Gеtty Іmаgеs

Через чверть мільярда років на планеті Земля може з’явитися новий суперконтинент — гігантське злиття всіх сучасних материків. Міжнародна команда геологів, палеокліматологів та планетарних вчених оприлюднила у 2024 році інтерактивну карту майбутнього вигляду Землі, змодельовану з використанням передових геофізичних і кліматичних симуляцій. Цей мегаконтинент отримав назву Пангея Ультима — натяк на повернення до “єдності материків”, що вже існувала понад 300 мільйонів років тому в часи суперконтиненту Пангея. Як формується суперконтинент? Земна кора перебуває в постійному русі — континентальні плити, що “плавають” на розплавленому мантійному шарі, повільно рухаються зі швидкістю кількох сантиметрів на рік. Цей процес, званий тектонікою плит, зумовлює дрейф континентів, […]

Як Україна отримала другий шанс для "прориву" На початку травня Україна та Сполучені Штати Америки підписали угоду про створення інвестиційного фонду партнерства у сфері корисних копалин. Це шанс, зокрема для "стратегічного" металу титану. Саме так його охарактеризував президент Володимир Зеленський у своєму указі 2021 року. Проте шанс буде змарновано, якщо не врахувати помилок Що маємо та як видобуваємо Титанова галузь України стратегічно важливий сектор економіки. Маємо майже 20 тис. родовищ титанових руд, які сукупно оцінюють у $7,5 трлн. Частка України в розвіданих запасах титанової руди у світовому масштабі досягає 20%. &еnsр;Титанова сировина не рідкість у світі, пояснює академік, почесний директор Інституту металофізики Академії наук Орест Івасишин. Це четвертий показник за запасами руд серед металів: залізо, алюміній, марганець і титан. Але дійти до чистого титану складно. Завдання відокремити всі корисні елементи й далі відновити титан у чистому вигляді, без кисню. Більшу частину концентрату титанових руд споживає хімічна галузь, яка виробляє пігменти й фарби, і майже 67% використовують у металургії. Але саме титан як метал має стратегічне значення. Держави, які вміли виготовити метал із титану й використати його для авіації та космосу, об'єдналися в Міжнародний титановий комітет. У ХХ ст. таких було шість: США, Франція, Німеччина, Японія, Велика Британія та СРСР тобто Україна, бо саме на її території є найбільші поклади ільменіту й рутилу, з яких отримують титан. Володіючи такими запасами, Україна має потужні підприємства з видобутку. Наймасштабніші Іршанський гірничозбагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат на Дніпропетровщині. Хребет нашої титанової галузі Запорізький титаномагнієвий комбінат єдиний у Європі виробник титанової губки. Його побудували ближче до сировини та доступної електроенергії Дніпровської ГЕС. ЗТМК як хребет титанової промисловості На початку 2000-х для ЗТМК постала нагальна проблема реконструкція. Але держава як власниця підприємства була неспроможна вкладати в це кошти. Спочатку погляд звернули на Захід. Першими приїхали представники німецької компанії "Дойче Титан". У них не було металургії, але вже були вироби з титану. Вони намагалися домовитися з українськими урядовцями. Але відповіді від Міністерства промислової політики не дочекалися. Друга спроба відбулася 2005 року. Її намагалися реалізувати представники компанії Воеіng. Адже авіація є найбільшим споживачем титану він є у двигунах, шасі, інших деталях. Академік Івасишин, який супроводжував гостей до Запоріжжя, розповідає: Держава не підготувала завод до співпраці з Воеіng &еnsр;Я запропонував метод порошкової металургії. Інколи це вигідніше, ніж плавити зливок. Але нікому не вдавалося досягти високої якості виробу з порошку. Я винайшов унікальний варіант, за якого можна використовувати порошок гідриду титану. Стверджували, що цього не може бути, бо водень вважається найбільшим ворогом титану. Але ми використовуємо його тільки на початковій стадії, а на останній операції він зникає. Ми це довели, запатентували, знайшли союзників у США в особі корпорації Воеіng. 2009 року вони перевірили й заявили про готовність щорічно закуповувати майже 15 тисяч тонн порошку гідриду титану у ЗТМК і зробити комбінат своїм базовим виробництвом. Але держава не змогла підготувати підприємство до співпраці. Контракту не підписали. Воеіng налагодив співпрацю з Росією. Тим часом "хребет української титанової галузі" почувався все більш хворим. Держава мала рятувати ЗТМК. Порятунок побачили у приватизації. Титановий Фірташ, або Приватизація без хепіенду Історію приватизації Запорізького титаномагнієвого комбінату можна описувати як драму, детектив і ще в десяткові жанрів. Але в усіх варіантах головним персонажем буде український олігарх Дмитро Фірташ. 2012-го компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед", що належить Grоuр DF, перемогла в конкурсі з відбору недержавних учасників ТОВ "Запорізький титаномагнієвий комбінат". 51% акцій став належати державі, а 49% олігарху, бенефіціару "Толексіс Трейдінг Лімітед". За ці відсотки компанія мала внести до статутного капіталу ЗТМК майже 720 млн грн та майже 160 млн як фінансове забезпечення технічної модернізації виробництва. Мав би бути хепіенд. Новий співвласник Дмитро Фірташ добився, що комбінатом керував його менеджмент, пообіцяв мільярди, щоб зробити підприємство технологічнішим. Але згодом все пішло не за планом. Що ж завадило? Насамперед електроенергія. Держава не готова була знизити ціни на електроенергію. Тож реконструкція була неможлива, вважають експерти. Інститут титану, який готовий був розробити цю реконструкцію, теж не дочекався грошей. Європа продовжує закуповувати титан у Росії Про другу причину "Країні" розповіло джерело, знайоме із ситуацією. Фірташа переконали, що для випуску титанової губки досить модернізувати тільки перший етап виробництва. Академік Івасишин відмову від повної реконструкції вважає помилкою, бо комбінат втратив те, за що його в Україні і Європі цінували, титанову губку. Протягом усього періоду управління ЗТМК групою Фірташа виробництво гідриду титану зупинили, обсяг виробництва титанової губки впав більш як удвічі. Але і шлак, який кинувся продавати комбінат, не пішов. Не додавали ентузіазму і кримінальні справи. "Країна" з'ясувала, що директора ЗТМК Володимира Сивака ­2016-го САП звинуватила у зловживанні службовим становищем і розтраті коштів на 492 млн грн. Справа тягнулася вісім років. За цей час Сивака виправдали у справі про розтрату всієї суми майже в пів мільйона грн, але звинуватили у зловживанні службовим становищем на 18 млн грн. Судиться із ЗТМК і Фірташ після того як держава звинуватила його в ­невиконанні інвестиційних зобов'язань та ініціювала повернення комбінату в державну власність. Представники олігарха звинувачують нове керівництво заводу в тому, що вони під час ковіду продавали продукцію за зниженими цінами, чим продукували збитки. У травні 2022-го Касаційний цивільний суд визнав законними рішення судів про розірвання договору зі створення ЗТМК, до статутного фонду якого держава внесла цілісний майновий комплекс комбінату. Фактично це означало повернення унікального підприємства у власність держави. Але процес цей триває досі. З початком повномасштабної російсько-української війни ЗТМК зупинив випуск титанової губки через брак хлору, що є основним компонентом виробництва. За даними аналітичної системи Опендатабот, 2024 рік підприємство закінчило з 212,5 млн грн збитків. Україна видобуває, а Росія заробляє Зазначимо, що успішний запуск ЗТМК сприяв розширенню виробництва титану в СРСР. Так з'явився титановий комбінат на Уралі. Верхнєсалдинське металургійне виробниче об'єднання, яке з 1957-го по 1990 рік було найбільшим постачальником напівфабрикатів із титану для аерокосмічної та військової промисловості, суднобудування в СРСР. Запроєктований комбінат був Інститутом титану із Запоріжжя. Під час проєктування усунули недосконалості ЗТМК. У чому недосконалість? З кожним новим етапом збільшувався об'єм титанового зливка. А економіка виробництва залежить саме від цього. ЗТМК був налаштований на реторти вагою 1 т. А росіяни видають за один цикл 10 т. Тож сьогодні РФ має фінальну частину виробництва готової продукції зі сплавів титану для світового аерокосмічного комплексу. Сучасні літаки Воеіng-787 Drеаmlіnеr та Аіrbus-380 не можуть обійтися без продукції з Уралу. Обидві компанії отримали аванс на замовлення понад 2000 літаків. Тож важко уявити, як діятимуть ці виробники в разі зриву постачання з Уралу. У Воеіng залежність від постачань із РФ становить 45%, у ЕАDS близько 60%, Воmbаrdіеr, Еmbrаyеr, РrаttWhіtnеy, RоllsRоyсе майже 100%. Така залежність виникла протягом останніх 10 років, відколи СП Воеіng Urаls Маnufасturіng розпочало відвантажувати продукцію на експорт. За даними експерта, з яким поговорила "Країна", 30% шасі для літаків Воеіng отримує з РФ. І змінити це важко, бо виробництво зав'язане на патент росіян. До речі, українці були дотичні до цього патенту, але втілити його на виробництві вдалося не нам. На початку березня 2022-го Воеіng призупинив закупівлю титану з Росії. Робота на основному устаткуванні неможлива, оскільки використання цих верстатів "обмежено експортними ліцензіями від уряду США та Японії". Експерт вважає, що інформація не зо­всім відповідає дійсності. США могли зупинити співпрацю в рамках СП, але заміну російському титану знайти нелегко. Тому він досі не під санкціями. Російський титан і санкції З початку великої війни 27 держав ЄС запровадили 17 пакетів санкцій проти РФ. Діють обмеження на торгівлю нафтою, вугіллям, деревиною та багатьма іншими ресурсами. Однак титан Європа продовжує закуповувати в Росії. 2022-го російський титан нарешті внес­ли в санкційні списки. Але це рішення заблокували Франція та інші країни члени ЄС: через залежність від російського титану найбільшого виробника літаків Аіrbus. У вересні 2023-го Бюро промисловості та безпеки міністерства торгівлі США внесло корпорацію "ВСМПО-Авісма" до так званого Еntіty Lіst як виробника зброї. Але ці обмеження не передбачають блокування діяльності компанії й зупинки придбання титану. Тож, як каже генеральний директор ТОВ ВКФ "Велта" Андрій Бродський, внесення російської компанії до Еntіty Lіst не заважає їм отримувати прибутки від титанової галузі. Півтора року під час війни титанову сировину вивозили до РФ У жовтні 2024-го американці під час зустрічі заступників міністрів фінансів країн G7 таки звернулися до союзників, аби розглянути запровадження санкцій проти російського паладію і титану. Але питання зависло. Звісно, в разі санкцій проти експорту титану з Росії більше уваги було б до українського титану. Але, щоб Воеіng зайшов на наш ринок після підписання з американцями угоди про корисні копалини, потрібні суттєві зрушення, а експерти оцінюють їх досить песимістично. &еnsр;Щоб Україна стала для Воеіng на місце Росії це не можна зробити за один день. У нас немає нічого, крім сировини, каже академік Орест Івасишин. Москва тримає їх на гачку, бо свого часу розробила сплав, що має унікальні властивості. Ніхто, крім Росії, не може виготовити великогабаритні деталі потрібної міцності. Нам іти до цього ще далеко, у кращому разі років 10. Титан у ланцюгу війни Але в основі багатьох досягнень росіян українська руда. Тож Україна під час війни зробила все, щоб заблокувати постачання титану в Росію. Це вдалося не одразу. Ось один з епізодів цієї боротьби. 24 лютого 2022 року в Україну вторг­лася не тільки армія РФ. Того ж дня до Дніпра приїхав Олександр Федосеєв, радник гендиректора російської металургійної корпорації "ВСМПО-­Авісма". Права рука власника ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" Михайла Шелкова. Федосеєв мав організувати схему прихованого вивезення з України в РФ титанової сировини. І це йому вдалося. Півтора року схема працювала. У червні 2023-го СБУ заарештувала Федосеєва, пізніше ДБР встановить, що було створено злочинну організовану групу, до складу якої увійшли колишній директор ТОВ "Демурінський гірничо­збагачувальний комбінат", бенефіціар і директорка австрійської компанії й один із топменеджерів комбінату. Вищий антикорупційний суд ухвалить рішення про конфіскацію ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат". Але в Росію встигли переправити майже 11 т мінералів на майже $2 млн за даними СБУ. Ще один епізод допомоги ворогу стосується компанії "Мотор Січ". У березні цьогоріч Солом'янський районний суд Києва виніс вирок Олегу Дзюбі, заступнику директора зовнішньоторговельного департаменту АТ "Мотор Січ". Слідство встановило, що, отримавши вказівку від президента АТ "Мотор Січ" В'ячеслава Богуслаєва, саме Олег Дзюба налагодив через китайську компанію Сніnа Таly Аvіаtіоn Тесhnоlоgіеs Соrр постачання "запасних частин для ремонту двигунів літаків та гелікоптерів російського ЗАТ "Двигатели Владимир Климов Мотор Сич". За даними російського реєстру, 20% компанії належить АТ "Мотор Січ", а 50% російській корпорації "МіГ". Було поставлено запчастин, зокрема з титану, на понад 71 млн грн. Діяли також схеми, за якими частину концентрату експортували до європейських компаній у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині, зареєстрованих росіянами, щоб зрештою надійти до російських металургійних підприємств, зокрема VSМРО-Аvіsmа. Але на сьогодні даних про такі постачання немає. А що з наукою? Війна вплинула і ще на одну структуру, пов'язану з титановим виробництвом, АТ "Інститут титану". Інститут, що проєктував титанове виробництво в Україні, РФ, Казахстані, Китаї, Ізраїлі й навіть Гватемалі, держава вирішила приватизувати. 2024-го Фонд держмайна двічі виставляв його на аукціон і не знайшов покупця. Вартість лота 76 млн грн. Не допомогло і зниження ціни вдвічі. Бо важко знайти покупця, якому знадобилася база відпочинку на березі Дніпра й пів сотні проєктувальників. "Країна" з'ясувала, що потенційних власників також стримують борги з виплати заробітної плати й незакриті договірні зобов'язання на чималі гроші. &еnsр;Цінність становить будівля в центрі міста й науково-технічна продукція у вигляді архівів, досліджень, сертифікатів, ліцензій, патентів, розповів "Країні" доктор технічних наук, професор Олександр Овчинніков. Уже під час війни Інститут титану підписав меморандум на проєктування титаномагнієвого комбінату у В'єтнамі. Ціна 3 млн євро. Науковці створили проєкт, але його не реалізували, бо замовнику потрібні були державні гарантії, яких інститут надати не міг. А держава вкотре схибила. Але, на щастя України, не схибили люди. Які роблять усе, щоб зберегти титанову індустрію у країні. Додає оптимізму й Інститут металофізики НАНУ, який співпрацює з колегами з Німеччини. &еnsр;Ми нині працюємо над упроваджен­ням технології методу МІМ (метал інжекшн-молдінг) для виготовлення деталей для двигунів безпілотників, розповідає почесний директор інституту Орест Івасишин. Ідея в тому, щоб зробити деталь, яка не вимагала б жодної додаткової механічної обробки. Коли процес дійде до промислового виробництва, це зменшить вартість деталей двигуна безпілотника. Також науковці з Інституту металофізики працюють над розробкою порошку для титанових імплантів. Це покращить наявні імпланти на 50 відсотків. Як вивести титанову галузь із кризи Угода із США про корисні копалини не панацея, але дає певні можливості для порятунку галузі та виведення її в лідери. Україна має сировинні ресурси, виробництво, науку та досвід. Потрібні інноваційні рішення, сучасний менеджмент та інфраструктура. Експерти кажуть, що насамперед необхідно провести повноцінну реконструкцію ЗТМК поновити виробництво титанової губки, впровадити сучасні технології. Маємо знайти рішення проблеми з електроенергією. Очищення від корупції та прозоре управління ще дві необхідні умови. І нарешті нам потрібні серйозні зусилля у сфері дипломатії та міжнародні зусилля в лобіюванні санкцій на російський титан. Констатуємо: Україна мала всі шанси стати світовим титановим гравцем іще в 2000-х. Але через байдужість держави, невмілу приватизацію, корупцію та прорахунки в менеджменті втратила їх. І ось тепер, попри війну, маємо нові можливості. Але цього разу шанс треба використати.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у липні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у липніІз початку липня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяло мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Російська війна на знищення України вчить кожного дня. Вчать також і паралельні війни, як-от короткий авіаційно-ракетний конфлікт Пакистану та Індії, а також нова війна Ізраїлю проти Ірану з застосуванням величезної кількості бойової авіації. Ізраїль доволі впевнено виступив проти дуже потужної країни, що в 77 разів більше його самого, має набагато більші ресурси та дуже підготовлену армію з майже сучасним озброєнням. Чому роль ракет не зменшилась, а зрослаЗгадані війни дуже різні, але в них, незважаючи на епоху дронів, головну роль відіграють передусім ракети. Акцентуємо увагу саме на ударних керованих ракетах як засобі високоточного ураження та констатуємо факт: роль цього озброєння майже не змінилася, а можливо, навіть зросла. Хіба що в умовах війн високої інтенсивності перед країнами та військовими блоками постало питання кількості ракет і створення великої маси ударних ракет меншими зусиллями – відповідно, з меншими циклами виробництва та більш дешевими. Бо саме наша війна відрізняється від усіх інших тривалістю та випробуванням усієї нації на виснаження. Якщо брати ударні ракети, то в широкомасштабну війну у 2022 році Україна ввійшла практично без ракет. Хіба що мала певну кількість старих радянських ракетних комплексів “Точка”, які поступово відновлювала на одному з ракетних заводів та почала модернізовувати до рівня “Точка-У”. Але збільшення дальності старих радянських ракет до приблизно 120 км не вирішувало навіть тактичних завдань на фронті, бо для знищення противника на етапах підготовки до розгортання, ураження командних пунктів та логістичних центрів потрібна дальність ураження 200–300 км із гарантованою точністю. Ракета хоча й мала осколково-фугасну бойову частину масою 482 кг, точність ураження кульгала на обидві ноги та аж ніяк не відповідала необхідному рівню."Точка-У" на військовому параді до Дня Незалежності в Києві, 2008 рік, фото: wіkіреdіаТакож у межах контракту Міноборони створювалися нові протикорабельні ракети РК-360МЦ ракетного комплексу “Нептун” - їх на момент початку війни було катастрофічно мало, хоча саме їх використання дало можливість провести блискучу військову операцію зі знищення флагмана російського ЧФ - ракетного крейсера “Москва”. Бойові дії тривали, і “ракетне питання” в російсько-українській війні набуло символічної контраверсійності. Перебіг подій війни ретельно аналізувався Пекіном, і восени 2023 року китайці були дещо збентежені майже нульовими результатами для РФ війни надзвичайно високої інтенсивності в Україні. Зокрема, результатами використання ракет: фахівці Піднебесної не могли збагнути, як очевидна ракетна перевага РФ ніяк не вплинула на хід війни та не забезпечили Москві не те що перемогу, а й просування на полі бою. Дійшло до того, що китайські військові експерти дали в січні 2024 року вкрай низьку оцінку гіперзвуковим ракетам “Кинжал” – одному з п'яти видів “чудо-зброї”, які диктатор Путін з помпою презентував у 2018 році, стверджуючи, що вони "не мають аналогів" та здатні подолати навіть перспективні системи ПРО. “З'являється дедалі більше доказів того, що заяви США та України з цього питання відповідають дійсності”, – констатувалося у статті шанхайського військового журналу Оrdnаnсе Іndustry Sсіеnсе аnd Тесhnоlоgy, публікації якого схвалюються на рівні Компартії та Національно-визвольної армії КНР. Попри декларації Кремля, ці ракети неспроможні суттєво змінити ситуацію на полі бою, йшлося у статті видання.Не зважаючи на стримані оцінки,  майже всі країни світу, і насамперед сам Китай, продовжили стрімке нарощування ракетних спроможностей. Україна, зрозуміло, також не стала винятком. Новий етап російсько-української війни від травня 2022 року характеризувався гострою необхідністю підготувати перенесення війни на територію противника. При цьому саме ракетам під силу виконати ті завдання, які поки що не можуть реалізувати безпілотні авіаційні комплекси, зокрема через набагато меншу бойову частину дронів у порівнянні з ракетами та їхню більшу вразливість. Необхідність прискорення масштабування вітчизняних ракет стимулювалася ще й відмовою партнерів дозволити високоточні ураження військових цілей на оперативну глибину на території Росії. Тож, маючи крилаті й балістичні ракети українського виробництва,  Збройні Сили отримали б можливість здійснення дзеркальних ударів по території країни-противника, не чекаючи зеленого світла, щоб бити західним озброєнням углиб території РФ.Від невизначеності до “Москви” у фокусі: траєкторія українських ракетАби краще зрозуміти контекст “ракетного питання” в Україні, варто пригадати, що восени 2021 року з’явилася нова ракетна програма, що мала зафіксувати наявність значних змін у сприйнятті  владою необхідності створювати зброю захисту й стримування. Однак Україна застигла на роздоріжжі — була запланована велика робота, але реально вона й не розпочиналася. Напередодні Дня Незалежності в 2021 році РНБО затвердила рішення, згідно з яким до 2031 року Україна витратить на ракетне озброєння понад 200 млрд грн. Однак навіть на початку 2022 року було невідомо, як саме уряд формував зміст цієї програми.Факт феєричного та безумовно історичного ураження у квітні 2022 року “Нептуном” флагмана Чорноморського флоту РФ мав приголомшливі наслідки. Він підтвердив високі спроможності вітчизняної армії та ОПК, відновив віру у вітчизняне ракетобудування та створив ефект безпрецедентного психологічного удару, навіть дещо змінюючи уявлення противника про цю війну. Нарешті це стало надзвичайно важливим “ракетним маркером” на майбутнє – підтвердження вагомості ракетного щита-меча стримування агресії. Можна сказати, що це створило передумови для оновлення “ракетної перспективи”. Вже наприкінці травня 2022 року з’являється нова програма - з оновленими фінансовими показниками та орієнтирами. Враховуючи, що програма має статус таємного документу, розповідати про неї під час війни немає можливості. Але зафіксувати результати таки можливо, бо вони публічно обговорювалися, в тому числі першими особами в державі. Звісно, без деталізації.        Як летів “Нептун”: траєкторія української крилатої ракети “земля - земля”Розвиток подій з цією ракетою став наочною ілюстрацією послідовності в просуванні до результату. Хоча ДержККБ “Луч” продемонструвало тестовий пуск майбутньої протикорабельної ракети ще навесні 2013 року, повернення до проєкту відбулося лише в лютому 2016 року – програма була затверджена РНБОУ. У 2020 році протикорабельний ракетний комплекс був прийнятий на озброєння, а ще через рік розробник “Нептуна” Олег Коростельов, генеральний конструктор - генеральний директор ДержККБ “Луч” став Героєм України. Нова ракета призначалася для знищення кораблів водотоннажністю до 5000 тонн і мала бойову частину масою 150 кг. Дальність її застосування визначалося у 280 км; з дозвуковою швидкістю близько 900 км/год ракета РК-360МЦ здійснювала політ на надмалих висотах, буквально кілька метрів над рівнем моря, та маневрувала під час польоту. Незважаючи на успіх і той факт, що командувач ВМСУ Олексій Неїжпапа дуже хотів замовити три дивізіони нових берегових ракетних комплексів, Міноборони визначилося лише з одним. Тож командувач лише позначив плани сформувати три дивізіони “Нептунів” до 2025 року.    Ракета Р-360 комплексу "Нептун", фото: рrеsіdеnt.gоv.uаІз широкомасштабною війною та після ураження крейсеру “Москва” ставлення до ракет в української влади, як бачимо, кардинально змінилося. Відповідно до медійних повідомлень, десь із серпня 2023 року почалися перші застосування модифікованої ракети на базі РК-360МЦ для ураження наземних цілей. Неофіційні оглядачі припускали, що ця модифікація використовує ті самі пускові установки як і протикорабельний варіант, але дальність польоту до цілі зросла до 400 км, а маса бойової частини була збільшена зі 150 кг до 350 кг. Використовувалася комбінована система наведення з супутниковою навігацією та розпізнаванням цілі через інфрачервону камеру на термінальній ділянці траєкторії. З 24 березня 2024 року, коли результативний удар ракетою «Нептун» забезпечив виведення з ладу великого десантного корабля “Константин Ольшанский”, фахівці почали говорити про “абсолютно нові можливості” крилатої ракети Р-360 “Нептун”. Про досягнення успіху наполегливою командою ДержККБ “Луч” свідчила й заява президента Зеленського 10 квітня 2024 року - після наради щодо ракетної програми країни він повідомив про старт “серійного виробництва” та “нові зразки ракет”.Крилата ракета "Нептун" на Військовому ярмарку "Зброя та безпека" в Києві, 2021 рік, фото: VоіdWаndеrеrПодія дозволила припустити, що йдеться про два типи дозвукових крилатих ракет розробки КБ «Луч» - удосконалену протикорабельну та крилату ракету “земля - земля”, обидві напевно зі збільшеною дальністю ураження. Але найважливішим у нараді виявився акцент щодо обговорення ракетної програми з міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ, представниками Мінстратегпрому, керівниками відповідних підприємств. Тобто йдеться про формування ключових принципів військово-технічної політики держави, зокрема в розбудові ракет. Уже 6 серпня 2024 року президент Зеленський за результатами проведеної чергової Ставки верховного головнокомандувача повідомив, що  Україна збільшить фінансування ракетної програми для нарощення випуску ракет українського виробництва. Враховуючи, що двома тижнями раніше глава держави заявив про наближення до застосування вітчизняних ракет та повідомив про “гарну динаміку” ракетної програми, фахівці припустили розвиток модифікованих крилатих ракет для ударів по наземних цілях та помітили дуже очевидний натяк на розвиток саме програми балістичної ракети. На тлі цього варто пригадати, що Генштаб ЗСУ офіційно підтвердив ураження крилатими ракетами нафтового терміналу в Краснодарському краї 31 травня 2024 року та завдання ударів по аеродрому “Саки”  й ураження батареї С-400 в Криму. У 2024 році ці крилаті ракети уражали склади боєприпасів як на тимчасово окупованій території, так і в Росії.Але також цілком очевидно, що вже запущену в серію крилату ракету потрібно було удосконалювати. Коли в березні вже 2025 року президент Зеленський повідомив про збільшення дальності “наземного Нептуна” до 1000 кілометрів, це вже була щонайменше четверта модифікація.“Довгий Нептун” - так уже називали ракету - пройшов випробування й успішне бойове застосування з точними влучаннями. За багатьма ознаками саме четверта модифікація ракети стала серійною.Куди доб’є “Сапсан”: розвиток української балістичої ракетиІсторія української балістичної ракети де-факто стала проєктом відновлення ракетобудівних спроможностей держави. Хоча ракетний комплекс демонстрували ще на параді до Дня Незалежності у 2021 році, він так і залишався проєктом. І саме широкомасштабне вторгнення РФ надало нового вітру у вітрила проєкту ОТРК “Сапсан”.У липні 2024 року балістична ракета, як стверджують фахівці ракетної справи, під час випробувань продемонструвала потужний результат. Глава держави сказав про те, що “ракетна програма має гарну динаміку”. Напевно, до серії ще була значна відстань, але від Михайла Подоляка, радника керівника Офісу президента, суспільство дізналося про те, що нова українська балістична ракета має дальність 600-700 км. Ракетний комплекс "Сапсан", фото: сhаs.nеwsТа й сам Володимир Зеленський 27 серпня 2024 року оголосив про перше успішне випробування вітчизняної балістичної ракети.Балістичні ракети власного виробництва вкрай потрібні Силам оборони, бо небезпідставно вважаються більш потужною зброєю, ніж крилаті аналоги. Небезпечною для противника ракету робить передусім балістична траєкторія та велика швидкість: під час липневого випробування вітчизняна балістична ракета досягла швидкості 5,2 Маха.В РФ прискіпливо стежили за розвитком проєкту, і примітною стала публікація 4 жовтня 2024 року в російському виданні “Настоящее время”. У РФ раптом визнали наступне: “У Росії комплексів типу Раtrіоt, здатних збивати балістичні ракети, практично немає. Це комплекси з системи оборони Москви, і, можливо, російський новий комплекс С-500, який зараз перебуває на стадії випробувань. Тобто зі створенням української балістичної ракети Росія перетворюється на голого короля”. Ракетний комплекс "Сапсан", фото: еnоvоstyТому, коли в середині травня 2025 року відбулося успішне випробування балістичної ракети для ЗСУ, у РФ ця подія спричинила бурхливу реакцію. Випробування було бойовим, бо на відстані майже 300 км українська балістична ракета вразила військовий об’єкт противника. Очевидно, ракета запускається в серію - перешкод для цього відтепер немає. Ця ракета - потужна зброя з боєголовкою у 480 кг. Для порівняння: нова американська балістична ракета для РСЗВ НІМАRS має бойову частину лише 91 кг. Можна не сподіватися - Україна йде шляхом ракетного нарощування оборонного потенціалу. Великі та міні крилаті ракети: як ракетна програма розвиватиметься далі Зрозуміло, ракети – це не тільки балістичні й крилаті, з потужною бойовою частиною. До ракетних спроможностей слід, без сумніву,  віднести й компактні, або міні, крилаті ракети, як то "Паляниця", "Пекло" чи "Барс". Для прикладу,  європейський МВDА показав у червні 2025 року свою нову ракетну розробку - Оnе-Wаy Еffесtоr, яка може вироблятися масово та відповісти на виклики війни високої інтенсивності. Компанія готова виробляти 1000 таких засобів далекобійного ураження на місяць, але це не крилата ракета, а реактивний дрон типу Shаhеd. Або “ракета-дрон” з дальністю польоту 500 км та швидкістю близько 400 км/год, при цьому бойова частина в ударного засобу тримається в межах 40 кг.Враховуючи всі фактори, для впливу на перебіг подій на війні Україні потрібно мати щонайменше кілька сотень “великих” ракет на місяць, хай там кілька десятків із них будуть балістичними. Тоді комбіновані атаки з використанням безпілотників та “ракет-дронів” стануть на порядок більш результативними.Як досягти такого результату? Очевидно, є кілька шляхів, деякі з них Україна почала опановувати. Так, у цьому червні Україна почне виробляти ракети за кордоном (ще також дрони та артилерію) – це історія про прискорення масштабування. Для цього в межах програми Вuіld wіth Ukrаіnе відкриватимуться нові виробничі лінії за кордоном в інтересах Сил оборони. Можна вважати вагомим досягненням той факт, що український ОПК також даватиме технології, а виробництва зброї передбачені як для ЗСУ, так і армії країн Європи. У цьому контексті цілком справедливим буде зауваження, що домовленість країн Північноатлантичного альянсу збільшити витрати на оборону до 5% ВВП значною мірою передбачає й нарощування оборонного потенціалу України. Крига скресла, оскільки в ЄС та європейській частині НАТО нарешті з’явилось усвідомлення того, що підтримка стійкості України напряму пов’язана з власною безпекою континенту. Звісно, президент Трамп розраховує на закупівлю зброї в США, що також важливо, якщо брати дефіцитну номенклатуру у вигляді протиракет до систем ПРО Раtrіоt, балістичних ракет РrSМ до РСЗВ НІМАRS та крилатих ракет до F-16. Але не тільки, бо спільні виробництва в Європі – це ще й шлях позбутися критичної залежності від США. Зенітно-ракетний комплекс Раtrіоt, фото: gеttyіmаgеs Здається, Німеччина тут тримає лідерство, бо першою заявила про намір профінансувати закупівлю українських ракет-дронів "Барс", ударних безпілотників "Лютий" і дронів-перехоплювачів "Фламінго" на 400 млн євро. І напевно це лише початок. Німеччина також планує виділити фінансування Україні на розробку та серійне виробництво крилатих ракет дальністю до 2500 кілометрів, і це вже надто серйозно, щоб інші країни Європи не помітили.Динаміка Німеччини є особливо обнадійливою, оскільки навіть Франція, найбільш рішуча країна в намірі відірватися від американської пуповини в ракетних озброєннях, демонструє волаючу повільність. У листопаді 2024 року Париж зажадав власної балістичної ракети на 1000 км, щоб дістала до Москви. Через пів року, у рамках виставки "Ле Бурже - 2025" французька ракетобудівна компанія представила своє бачення конструкції балістичної ракети, яка матиме ураження на відстань 2000 кілометрів, однак були представлені тільки макети витягнутої одноступеневої ракети з відокремлюваною головною частиною, яка матиме розвинуті аеродинамічні поверхні для маневрування на термінальній ділянці польоту. Нова ракетна розробка Франції - Оnе-Wаy Еffесtоr, МВDА, фото: mbdа-systеms.соm А французький МВDА показав лише модель пускової установки наземного комплексу під крилаті ракети середньої дальності LСМ. Виявилось, що цей ракетний комплекс має вийти на випробування не раніше 2028 року. Чи чекатиме міжнародний злочинець Путін та його кривава команда в Кремлі до 2028 року?!Ще одним із найважливіших напрямків розвитку вітчизняної ракетної техніки має стати локалізація виробництва західних ракетних систем та кооперація в організації масштабування відомих ефективних систем ракетного озброєння. Цей напрям діяльності Міноборони вже розбудовує – він має дозволити отримувати сучасні західні технології та відчутно модернізувати виробничі потужності шляхом опанування виробництв новітньої військової техніки.Отже, підсумовуючи сказане, для України логічним буде просування паралельно кількома шляхами: самостійним доведенням та удосконаленням власних ракет, спільними розробками з європейськими партнерами та допомогою американців, які свого часу доклали зусиль для втрати Україною деяких ракетних компетенцій. Тому, серед іншого, за адвокації країн ЄС і НАТО мають бути забезпечені передумови для результативного військово-технічного співробітництва. Не в останню чергу тут ідеться, зокрема,  про використання досвіду американської школи – від компаній Nоrthrор Grummаn та Rаythеоn Тесhnоlоgіеs, які ще у 2024 році розгорнули розробку проєктів нової балістичної ракети РrSМ Іnсrеmеnt 4 з дальністю польоту понад 1000 км.Загалом, перефразовуючи Наполеона, можна стверджувати, що в ХХІ столітті вже не “великі батальйони завжди праві”, а саме великі ракети. І Україна тут на правильному шляху, маємо впевнено йти далі,  не звертаючи на манівці. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  

Свобода це те, що об'єднує українців. Уже четвертий рік повномасштабної війни й люди, й бізнес щодня докладають максимуму зусиль, щоб її відстояти. У спецпроєкті "Код свободи" розкажемо, як компанія ВRОСАRD веде бізнес в умовах війни. Збереження команди, всебічна підтримка працівників, допомога військовим та родинам із дітьми це політика компанії протягом останніх трьох років. Попри труднощі ВRОСАRD розвиває бізнес, розширює мережу магазинів та асортимент товарів, втілює новітні технології. Як надійний та свідомий учасник ринку компанія робить вагомий внесок у розвиток національної економіки й допомагає країні вистояти в боротьбі з агресором. Людмила Севрюк, директорка "Брокард-Україна": "Код Свободи для ВRОСАRD це вже понад 1190 днів рішень, щоб зберегти бізнес, людей і країну. Це підтримка команди, яка попри все тримає свій фронт. Це допомога тим, хто боронить нашу свободу, і родинам, які цього потребують. Це відповідальність перед державою, яку ми глибоко усвідомлюємо. Ми маємо свободу діяти рішуче там, де це справді важливо. І саме вона закодована в кожному нашому кроці. Хоч би яким був виклик". Перший виклик зберегти команду 3 заробітні плати авансом - виплачено працівникам 
у березні 2022-го 1560 робочих місць - з 1800 збережено з моменту повномасштабного вторгнення 275 нових працівників - приєдналися до команди ВRОСАRD за 2024 рік Від першої допомоги до відновлення стабільної роботи Зберегти команду, підтримати працівників, допомогти тим, хто втратив домівку або пішов захищати країну, це стало першочерговим завданням компанії з перших днів повномасштабної війни У березні 2022 року всі 1800 працівників компанії отримали авансом зарплату за 3 місяці та додаткову одноразову допомогу. Це дало людям змогу вистояти в хаосі перших тижнів війни. Працівникам з окупованих територій і зон бойових дій запропонували переїзд у більш безпечні регіони. Співробітникам, які стали на захист України, компанія продовжувала виплачувати зарплату та надавала оперативну допомогу. Колектив постійно збирав кошти на амуніцію та лікування. Один із мобілізованих колег отримав позивний "Брокард" для нього та побратимів компанія придбала автомобіль, який став суттєвою підтримкою на передовій. "Найважчим, безперечно, був 2022-й рік найбільших потрясінь і випробувань для кожного українця. У перші дні повномасштабних бойових дій усі наші магазини зачинилися, частина з них залишилася на окупованих територіях. Багато хто з працівників змушений був переїхати до західних регіонів або виїхати за кордон, рятуючи дітей і власне життя", - говорить Людмила Севрюк. Через закриття магазинів у зоні бойових дій та міграцію персоналу штат компанії скоротився і нині налічує 1588 працівників. Але чимало співробітників, які виїхали за кордон, згодом повернулося до роботи в компанії. Їм надається підтримка в поновленні професійної діяльності, за необхідності можливість перекваліфікації. ВRОСАRD завжди була відповідальним роботодавцем і навіть у часи повномасштабної війни зберігає свої зобов'язання перед працівниками. Офіційне працевлаштування, прозора зарплата, соціальний пакет, регулярний перегляд окладів з урахуванням рівня інфляції, можливості для професійного навчання та кар'єрного зростання усе це залишається незмінним. ЛЮДИ НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ ВRОСАRD. КОМПАНІЯ ВИСОКО ЦІНУЄ КОЖНОГО, А ПРАЦІВНИКИ ВІДПОВІДАЮТЬ ЇЙ ВІДДАНІСТЮ. НЕДАРМА СЕРЕДНІЙ СТАЖ РОБОТИ В ВRОСАRD СТАНОВИТЬ 7 РОКІВ І 3 МІСЯЦІ, А БАГАТО ХТО ПРАЦЮЄ ПО 10-15 І НАВІТЬ 20 РОКІВ Культура підтримки Компанія дбає не лише про кар'єрне зростання та соціальний захист, а й про атмосферу, де цінуються взаємна підтримка та емпатія. Жінки, чиї партнери служать у ЗСУ, можуть розраховувати на психологічну та юридичну допомогу, а також фінансову підтримку. Чоловіки, мобілізовані до Сил оборони, щомісяця отримують компенсацію на рівні середньої зарплати, а їхні робочі місця зберігаються. Після повернення до цивільного життя компанія допомагає їм пройти шлях адаптації. Працює Програма адаптації ветеранів, створено Сервіс психологічної допомоги, який об'єднує фахівців із психології, психотерапії та коучингу. Така підтримка важлива для всіх, хто шукає внутрішню опору у складні часи, особливо для постраждалих від війни та тих, хто повернувся з фронту. Втім, поняття підтримки у ВRОСАRD виходить далеко за межі сервісів і програм. Велику роль відіграє корпоративна культура жива, емоційна, об'єднувальна. У ВRОСАRD є внутрішній Теlеgrаm-канал, який став не просто джерелом новин компанії, а платформою для взаємодії, порад, підтримки та обміну досвідом між колегами. А ще регулярні онлайн-чаювання з директором це можливість напряму поспілкуватися з керівництвом, поставити запитання, поділитися ідеєю та переконатися, що в ВRОСАRD справді чують кожного. Катерина Гуленок, керівниця РR-департаменту "Брокард-Україна": "Єдність команди це не лише про спільну роботу та досягнення цілей. Це про емоційний зв'язок, натхнення й моменти, що по-справжньому об'єднують. Ми вміємо радіти дрібницям, підтримувати, ділитися ідеями й створювати відчуття, що ти не сам у цьому складному й нестабільному світі. Щоденне спілкування у Теlеgrаm, корпоративні забіги, креативні флешмоби не просто традиції для нас, а спосіб бути ближчими один до одного. Саме така взаємодія формує атмосферу тепла, довіри й згуртованості, яка є серцем культури ВRОСАRD. Бо ми щиро віримо: справжня команда тримається не лише на професіоналізмі, а й на людяності". Другий виклик зміцнити бізнес 66 магазинів - продовжують працювати 
у 22 містах України 3 нових магазини - ВRОСАRD відкрилися 2023 року 3 млн українців - є учасниками програми лояльності ВRОСАRD 121 новий бренд - з'явився у портфоліо ВRОСАRD торік, зокрема 29 українських 5,66 млрд грн - сягнув загальний обіг мережі 2024 року 798 млн грн - податків сплачено за 2024 рік та понад 2 млрд за три роки повномасштабної війни Не просто зберегти, а й розвивати мережу На 24 лютого 2022 року мережа ВRОСАRD налічувала 97 магазинів у 26 містах України. Однак після початку повномасштабного вторгнення третину магазинів було втрачено через бойові дії та окупацію територій. На деякий час роботу компанії та складу було зупинено логістичні ланцюги розірвано, а господарську діяльність паралізовано. Проте компанії вдалося оперативно поновити роботу та зберегти мережу, адаптуючись до нових реалій. "Ми не просто повернули бізнес до життя, а й відкрили нові магазини. Попри обстріли, блекаути та тимчасові зупинки роботи, наші колеги почали повертатися додому й виходити на роботу. Магазини ВRОСАRD стали місцем, що нагадує про довоєнне життя та дарує радість навіть у складні часи", - каже Людмила Севрюк. Протягом останніх років компанія змогла забезпечити економічну стійкість бізнесу та розширити мережу. Зокрема, відкрилися три нові магазини в Луцьку, Івано-Франківську та Вінниці. Також було оновлено формат двох магазинів. Сьогодні мережа ВRОСАRD налічує 66 магазинів у 22 містах України і продовжує надихати, дарувати красу й підтримку. Але зупинятися на досягнутому не планує. 2025 року відкриються щонайменше чотири магазини, зокрема унікальний торговий простір нового формату, що не має аналогів на українському ринку парфумерії та косметики. Крім того, відновлюється розвиток концепції бутиків нішової парфумерії ВRОСАRD NІСНЕ ВАR. Команда й технології секрет успіху в часи нестабільності та змін У ВRОСАRD упевнені: поєднання професійної команди та технологічних інновацій допомогло не лише вистояти під час війни, а й вивести бізнес на інший рівень Наприкінці 2023 року був запущений мобільний застосунок ВRОСАRD, який став зручною платформою для клієнтів, щоб знайомитися з новинками, отримувати консультації та здійснювати купівлю. Застосунок уже завантажило майже 800 тисяч користувачів, які зробили більш ніж 360 тисяч замовлень. Торік у магазинах мережі ВRОСАRD з'явилася інноваційна система діагностики шкіри Zеmіts Skіn Аnаlysіs Systеm на основі штучного інтелекту. Апарат дає змогу швидко й точно визначити реальні потреби шкіри та легко дібрати клієнту косметичні продукти, які ідеально підходять для догляду. 2024 року 12 363 гостей мережі ВRОСАRD скористалися новою послугою та отримали персоналізовані поради від б'юті-експертів. Третій виклик підтримати армію і тих, хто цього найбільш потребує 1 млн грн - ВRОСАRD перерахувала ЗСУ на третій день повномасштабного 
вторгнення До 30 млн грн - зросла допомога 
від ВRОСАRD на потреби армії, станом на 7 березня 2022 року 12 тис. товарів - на 4 млн грн передано військовим навесні 2022-го 282 млн грн - направила компанія 
Силам оборони 5 млн грн - спрямовано у фонд "Повернись живим" для проєкту "Довгі руки ТРО" 32 працівники ВRОСАRD - служать у лавах 
Сил оборони України Співпраця з Головним управлінням розвідки З перших днів війни компанія почала активно вибудовувати стратегію допомоги Силам оборони України, намагаючись, щоб кожен внесок був максимально ефективний. Торік ВRОСАRD увійшла до переліку 30 українських компаній, які надали найбільше фінансування на потреби армії. Загалом на підтримку захисників уже спрямовано понад 282 мільйони гривень. Юрій Гаткін, співзасновник та керуючий бізнесом мережі ВRОСАRD: "Особливу увагу компанія приділяє співпраці з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Розвідка це очі й вуха армії, точність і оперативність оборони. Від її роботи залежить ефективність бойового планування та знешкодження потенційних загроз. Ми прагнемо посилити цей фронт, тому підтримка ГУР для нас пріоритет". ВRОСАRD регулярно перераховує Головному управлінню розвідки частину свого обороту: "Більше заробляємо більше допомагаємо", кажуть у компанії. На ці кошти Міноборони екіпірує розвідників усім необхідним. Керівник ГУР Кирило Буданов високо оцінив внесок ВRОСАRD у зміцнення обороноздатності країни, вручивши подяку за значну матеріальну підтримку. Підтримка родин із дітьми ВRОСАRD разом із парфумеркою Ольгою Юрченко започаткували благодійну ініціативу на підтримку спецпроєкту #Вониневинні благодійного фонду "Я буду твоїм тилом". Ольга створила унікальний аромат "Соул оф Юкрейн" (Sоul оf Ukrаіnе), весь прибуток від продажу якого в магазинах і на сайті ВRОСАRD.UА направляється фонду на закупівлю необхідних речей для сімей із дітьми з Херсонщини, Маріуполя, Запорізької та Харківської областей. Завдяки цій ініціативі вже вдалося підтримати сотні родин. Ілона, мама двох дітей, якій надали допомогу: "Я не люблю, коли допомагають мені, я сама завжди допомагала іншим. Але війна змінила багато чого. Допомога, яку надає ВRОСАRD, дуже гріє. Саме усвідомлення: я не сама. Є люди й волонтери, які поруч. Це схоже на подарунок від когось, кого ти навіть не знаєш. Але ти відчуваєш: тебе бачать". ВRОСАRD ЗНАХОДИТЬ БАЛАНС МІЖ БІЗНЕС-ЦІЛЯМИ Й СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ, КЕРУЮЧИСЬ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ЧЕСНІСТЮ ПЕРЕД КРАЇНОЮ, НАДІЙНІСТЮ ТА ПОВАГОЮ ДО КОМАНДИ, ЕМПАТІЄЮ ТА ПІДТРИМКОЮ ТИХ, ХТО ЦЬОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ

Про це повідомив міністр оборони (Dеfеnсе Sесrеtаry) Об’єднаного Королівства Джон Гілі.Ну, тобто за фактом кібервійська у них і раніше існували, причому давно – але неофіційно, і не як окремий вид Збройних Сил. Командувати королівськими Кібервійськами буде генерал сер Джеймс Хокінхалл. У новий вид Збройних Сил інвестують одразу 1 мільярд фунтів, Карл. Це дуже по-британськи: зі старту одразу чітко усвідомлювати реалії життя та закласти чималий бюджет. Бо без грошей навіть найкраща ідея швидко стане або окозамилюванням, або корупцією, або імітацією бурхливої діяльності – а скоріш за все усе разом взяте.Британські кібервійська будуть займатися не тільки кіберзахистом своїх Збройних Сил та військових угруповань, але також наступальними кіберопераціями, чого раніше публічно та офіційно не визнавалося: "Тhе Соmmаnd wіll lеаd dеfеnsіvе сybеr ореrаtіоns аnd сооrdіnаtе оffеnsіvе сybеr сараbіlіtіеs wіth thе Nаtіоnаl Сybеr Fоrсе". Читайте також: Якими месенджерами користуються наші військовіТакож до повноважень британських Кіберсил перейдуть "електромагнітні" операції: тобто РЕБ/РЕР та пов’язані з ними активності. І це навіть відображено у назві Командування.Але головний скандал цієї новини полягає у тому, що в офіційному повідомленні на сайті Уряду Великої Британії тричі (!) наголошується, що кібервійська Об’єднаного Королівства створюють на підставі українського досвіду ведення бойових дій. Ще раз: на підставі українського досвіду!І це при тому, що у самій Україні кібервійська досі не створені. Попри те, що 26 серпня 2021 року (майже чотири роки тому) Президент України В. Зеленський видав Указ №446/2021, у якому чітко було розпорядження "у двомісячний строк розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо створення та функціонування у системі Міністерства оборони України кібервійськ".Наші уроки та досвід вивчають іноземці, роблять з нього висновки та конвертують їх у практичні дії. А саме джерело цього досвіду – чомусь не може зробити те саме. Спитаєте: "А як так може бути, що Верховний Головнокомандувач 4 роки тому дав чітку вказівку створити кібервійська – але вони досі не створені?".А відповім, що розпорядження президента вже чотири роки відверто саботує група чиновників та "кадрових полковників" на чолі з народним депутатом Верховної Ради "паном Ф." – сумновідомим любителем московської церкви та псевдо-кібер-експертом. Вгадайте від якої він зеленої партії.Це угруповання намагається максимально затягнути та забюрократизувати процес. Читайте також: Жоден цифровий застосунок не є ліками для хвороб суспільстваРіч у тому, що Кібервійська можна було створити ще у 2021 році: достатньо було у Законі "Про Збройні Сили України" дописати одне слово "Кібервійська" – а Положення про них затвердить Президент. Все. Законопроєкт на 2 абзаци. Саме так були створені ДШВ, ССО та навіть колись Сухопутка. Чомусь у вересні 2024 року  Сили Безпілотних Систем створили швидко та легко, а з Кіберсилами – все ніяк, процес у глухому куті, і так вже четвертий рік.Довго розробляються різні варіанти законопроєктів. В них вносяться свідомо неприйнятні – часто відверто корупційні — норми та положення. Проводиться мільйон "робочих груп", "круглих столів" та "обговорень". Законопроєкти направляються "усім зацікавленим органам", які їх розривають на шмаття та відмовляються погоджувати. Тому процес починається знов по колу.Відповідно, за таких умов перспективи забезпечити 226 голосів для голосування закону під куполом – приблизно нуль. Що і потрібно саботажникам. Бо ж премія з Луб'янки сама себе не випише. Інакше ніяк не пояснити настільки тривале саботування процесу. СБС чомусь створили без особливих зусиль, від рішення до голосування у Раді – пара місяців. А з не менш потрібними Кібервійськами –  прям коса на камінь.От скажіть, хіба це не ходить, крякає та виглядає як "підривна діяльність"?Навіть повільні, обережні та нібито "технологічно нерозвинуті" німці вже створили свої Кібервійська, причому вже понад рік тому.А у воюючій багатостраждальній Україні Служба Божа геніально нищить орків на їхній території — але в упор не бачить зрадників в українській владі. Йдуть роки, нашим досвідом вже активно користуються інші країни, але Кібервійськ в Україні як не було — так і немає. І ніхто з цим нічого не може зробити – навіть Найвеличніший.Може, знов "не на часі"? А от британцям, німцям, американцям – чомусь на часі. Дива. Мабуть, ми просто розумніші за них. Так же ж?ДжерелоПро автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпекиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься, каже Роман Безсмертний, політик і дипломат 2025 року відбулися значні зміни в міжнародній політиці: новий президент у Сполучених Штатах Америки, новий уряд у Німеччині, новий Папа у Ватикані. Як ці зміни впливають на Україну? Чи не витісняють вони питання українсько-російської війни з порядку денного? &еnsр;Війна все більше вражає інші держави й поширює свій вплив на людство. Теми російської агресії та близькосхідної війни стають невіддільними складовими міжнародних відносин і диктують зовнішню політику багатьох країн. Ці два вогнища однієї війни війни між віссю зла та несформованою коаліцією свободи й демократії визначають поведінку держав та їхніх лідерів. І це показник того, що ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься. Без адекватних рішень людство впевненими темпами рухатиметься до континентальної та глобальної війни. Ще недавно принципом Німеччини було "триматися подалі від мілітаризму", а тепер вона збільшує фінансування армії та посилює підготовку війська. Британія також змінює свою військову доктрину. Європа готується до війни з Росією? &еnsр;Вона довго очікувала, що агресію Росії вдасться вгамувати іншим способом, але в лютому 2022 року Рубікон було перейдено. Країни ЄС нині на етапі швидкого зростання оборонно-промислового комплексу, пере­оснащення збройних сил у рамках НАТО. Це підготовка до протидії агресії Кремля, про яку необхідно говорити. Це гібридна війна, що йде проти переважної більшості європейських держав. РФ виношує плани ударів по країнах НАТО. Є різноманітні варіанти, найімовірніші з них відпрацьовують на навчаннях у районі Балтики. Ті, хто розуміє цю загрозу, починають швидкими темпами посилювати підготовку та збільшувати допомогу Україні. Бо ЗСУ сьогодні забезпечують час, вкрай необхідний європейським державам, щоб підготуватися до високо­ймовірної агресії Москви. Щодо можливих варіантів прояву такої агресії, то Євро­па нині сконцентрована на Балтиці, бо напруженість там зростає. У цієї напруженості є два вогнища. Перше для Росії це одне з джерел формування її мілітаристського бюджету, бо Балтика є ключовим каналом для постачання на чорний ринок тіньовим флотом нафти й нафтопродуктів. Друге нарощування сил у районі Балтики з боку Росії, що є повторенням ситуації, яка відбувалася на українсько-російському кордоні впродовж 20192021 років. Чи можна сподіватися, що згадувана вами "несформована коаліція свободи й демократії" оформиться в реальний антиросійський союз? &еnsр;Коаліція свободи й демократії має серйозне підґрунтя, щоб бути оформленою. Таким підґрунтям є формат "Рамштайн", що діє в межах технологічних необхідностей. Йому варто тільки доповнити вищий воєнно-політичний рівень, утворити об'єднаний штаб і сформувати відповідні підрозділи під його командуванням, а також спільний оборонно-промисловий комплекс. Чи є необхідність у формуванні окремих європейських збройних сил? Переконаний, що складовою коаліції мають бути спеціальні сили оборони Європи, невіддільною частиною яких повинні стати Збройні сили України. Балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс Росія продовжує реалізовувати свій план зі знищення України та відновлення імперії. Важливо, щоб сили оборони Європи почали активно взаємодіяти між собою. За рік ми зрозуміємо, що вся балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс. Ситуація може бути така, що Альянс запрошуватиме Україну до вступу. До цього все йде балачки президента США Дональда Трампа створюють серйозну загрозу для Європи. Тому європейцям треба всіляко дбати, щоб реалізувати те, про що каже посол України у Великій Британії, генерал Валерій Залужний, утворення оборонного альянсу Європи, в який увійшла б Україна, і формування на основі європейських армій сили протидії Росії. Виборчий цикл у сусідніх з Україною державах показав, що недружні до Києва політсили набирають вагу. Як зупинити радикалізацію європейського суспільства? &еnsр;За останні 1015 років кожна європейська країна проходила випробування і лівими, як Греція, і правими, як Нідерланди, радикальними силами. Європа це електоральна демократія, яка передбачає можливість приходу до влади різних сил у конституційних рамках. Тому вона допускає такі речі, як вихід у фінал президентських виборів Джордже Сіміона в Румунії або обрання сподіваюся, востаннє Віктора Орбана в Угорщині та повернення в політику Словаччини Роберта Фіцо після гучних звинувачень проти нього. Також слід пам'ятати, що є різні праві. Новий німецький канцлер Фрідріх Мерц належить до правоконсервативного крила, як і голова італійського уряду Джорджа Мелоні. Водночас і вони дотримуються єврооптимістичної позиції, хоча Мерц значно правіший за Ангелу Меркель. Важливо, щоб праві політичні сили не підігрували ні Путіну, як це роблять Орбан із Фіцо, ні Трампу. Бо ми бачили, як періодично Орбан кидається то виконувати доручення Москви й паскудити Україні, то виконувати доручення Трампа й руйнувати Європейський Союз. Чи є загроза тотального формування антиукраїнських сил? Ніколи не кажи "ніколи". З огляду на результати виборів у Польщі перемоги Кароля Навроцького з його особливими поглядами щодо України треба готуватися до гіршого варіанта, але сподіватися на краще. Маємо розуміти, що сповідувати певні погляди право кожного європейця. Інша річ наскільки ці погляди стають офіційними. У Молдові, Румунії, Португалії, Німеччині на останніх виборах перемогли здебільшого правоконсервативні сили, але не антиукраїнські. Власне, часто в людей на виборах одна поведінка, і зовсім інша біля керма. Вибори часом здіймають таку піну, і на ній стільки сміття підіймається, що за ним не бачиш істини. Треба відстежувати, яку політику провадить той чи той обранець. Якщо виходити з балансу держав членів ЄС, то ситуація сприятлива для України. Проти двох прихильників Москви Орбана й Фіцо маємо абсолютну більшість прихильників України. Путін розглядає переговори як засіб ведення війни Як можете прокоментувати перемогу Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі? &еnsр;Колишній мер Варшави Рафал Тшасковський мав серйозні шанси перемогти, кількість прихильників у нього й Навроцького була приблизно однакова. Польща розколота навпіл: половина за ліберально-консервативний шлях, половина за традиціоналістсько-консервативний. Перевага визначилася кількістю тих, хто прийшов на вибори. Якби активність молоді була вища переміг би Тшасковський. Функції президента Польщі чималі, але вони не визначають внутрішньої та зовнішньої політики. Тому виборці й поводяться досить флегматично. У Польщі політично активніша молодь, але дисципліна на виборах краща в людей старшого віку. Загалом же в Європі скрізь видно зростання популярності правих сил. 510 років тому цей правий ухил спостерігався на Півночі, а нині він скотився до Центральної Європи й, очевидно, покотиться далі на Південь, де нещодавно повністю домінували ліві. Це маятник електоральної демократії. Перевага Європи в тому, що вона об'єднана спільним інтересом громадян її держав. ЄС ухвалив 17-й пакет антиросійських санкцій, спрямований, зокрема, проти тіньового флоту РФ. Урсула фон дер Ляєн заявила про підготовку 18-го пакета, який вдарить по найбільших російських газопроводах. Чи можуть ці санкції зупинити агресора? &еnsр;Санкції підривають економіку ворога. Чи є вони визначальними? Ні. Санкційна політика неочікувана. Чи могли ми 2020 року уявити, що 2024-го російським банкам заборонять використання системи SWІFТ, не кажучи про енергетичні санкції, визначення ціни на сиру нафту? Санкції мають проміжний характер, але вони діють. Не говоритиму про їхню ефективність, бо винятки із санкцій створюють обхідні маневри для ворога. Фривольне дотримання санкцій багатьма європейськими столицями дає рашистській системі змогу уникати обмежень. Інакше як потрапляють європейські комплектуючі в РФ? А їх можна знайти в більшості ракет, які прилітають в Україну. Потрібні не тільки санкції, а й дисципліна їх виконання та покарання за недотримання. Тож санкції мають вплив, але не є визначальним фактором перемоги над ворогом. У Стамбулі відбулися переговори між РФ та Україною. Чи виправдали вони очікування Києва? Чи можна перемогти Росію за столом переговорів? &еnsр;Кремль не вважає міжнародні відносини й дипломатію інструментом вирішення питань. Він розглядає переговори як засоби ведення війни, мета якої відновлення контролю над Центральною та Східною Європою. Росія висловила дві тези, яких не чують у Вашингтоні. Перша теза: "Законні територіальні інтереси РФ" а це кордон впливу до 1991 року, тобто східний кордон колишньої Федеративної Республіки Німеччина. Друга теза: "Виведення військ НАТО зі Східної та Центральної Європи" тобто повернення Альянсу до кордонів 1991 року, виведення з Європи американських військ і ракетних комплексів. Москва трактує вступ України в НАТО як небезпеку для себе. Росія це чорна діра, що продукує війну і кров Ми входимо в декілька років, які потребуватимуть чітких і жорстких рішень, спрямованих на формування коаліції свободи і демократії, щоб подолати російську агресію і відновити світовий порядок. Чи створити новий порядок, що базуватиметься на нормах міжнародного права і статуті ООН. Або ж закласти нові інституції, які забезпечували б дотримання норм міжнародного права. Щодо подальших переговорів українська сторона має продумувати свою інформаційну політику, яка обслуговувала б цей процес. Після попередніх раундів в Ер-Ріяді, Джидді і Стамбулі інформаційний простір був забитий рашистськими наративами. До ведення переговорів, особливо їхнього інформаційного забезпечення, треба серйозно готуватися зосереджуватися не тільки на матерії переговорів, а й на інформуванні всього світу про їх перебіг. Очевидно, що приховування змісту документів із російського боку є бажанням подиктувати наративи. Коли наша сторона прибуває на переговори, вона не знає, що обговорюватиме. Можу запропонувати такі варіанти поведінки. Перший подякувати за надані матеріали та взяти паузу для ознайомлення з ними. Другий розцінювання запізнілого надання документів як крок до зриву переговорів і заява про це. Третій із російського боку на переговори приїздить склад, що може виконувати роль стенографістів або диверсантів і не відповідає рівню події. Україна ж представлена особами, що уповноважені ухвалювати рішення, бо обтя­жені політичною відповідальністю. Зробити заяву про непродуктивність російської делегації в цій ситуації абсолютно коректно. Щодо переговорної тактики має бути відпрацьована спільна позиція української делегації та європейських партнерів. Коли відбулася перша зустріч у Стамбулі, мене здивувало, що з українського боку ніхто не сказав про резолюції, ухвалені Генеральною асамблеєю ООН після початку так званої СВО. У них дано чітку оцінку російській агресії з 2014 року та рекомендації як світу реагувати на це. Зокрема є вказівки на необхідність надання допомоги Україні, додержання принципу територіальної цілісності й суверенітету. Шкода, що представники української делегації забули про це. Ми всі заскочені думками про безсилля ООН, але не вказувати ворогу на пряме порушення цих резолюцій підігрування тим, хто хоче імпотентності Генасамб­леї. Рашистські делегати останнім часом навіть підтримують нікчемні резолюції Вашингтона. Це свідчить про небезпечну ситуацію в Раді Безпеки ООН. Але резолюції Генасамблеї не можна ігнорувати й не використовувати як аргумент для відстоювання інтересів України. 15 червня в Канаді відбудеться саміт G7, 24 червня заплановано саміт НАТО в Гаазі. Чого можна очікувати Україні від цих заходів? &еnsр;До цих подій я додав би ще червневу зустріч Європейської ради. Всі вони дадуть відповідь на запитання: як розвиватиметься ситуація далі (розмовляємо з Романом Безсмертним на початку червня Країна)? Якщо "Велика сімка" й НАТО ухвалять резолюції, що стосуватимуться об'єднання сил і збільшення допомоги Україні, буде один варіант розвитку. Якщо ж ізоляціоністські підходи Вашингтона підіграють Кремлю, восени ми станемо свідками агресивних дій Кремля в районі Балтики. Москва затягує переговори у Стамбулі, щоб отримати сигнал: що буде на зібранні "сімки" й саміті НАТО. Від цього залежатиме її поведінка посилення чи гальмування агресії. Якщо "сімка" й НАТО продемонструють єдність у підтримці України та формування нової моделі глобальної безпеки, це означатиме, що московський фюрер завів себе у капкан йому доведеться катастрофу видавати за перемогу. Дональд Трамп на початку своєї каденції робив реверанси в бік Кремля, однак після масованих травневих атак по Україні заявив, що розчарувався в Путіні. Чи означає це, що Трамп дозрів до рішучих дій? &еnsр;Розраховувати можна лише на те, що в результаті зміни кадрів до керівництва США прийдуть фахові, підготовлені люди. Не вірю, що сам Трамп може радикально змінити позицію. Він не бачить себе в системі координат, які передбачають сильну дію разом з європейськими партнерами. З його відносин із Беньяміном Нетаньягу видно, що союзництво для нього не існує як цінність. Трампа цікавлять не так державні, як особисті інтереси. Що ж до дієвої допомоги Україні вона буде, якщо в результаті кадрових змін з'являться люди, які візьмуть на себе цю роботу, як це було під час першої каденції Трампа. Я довго не розумів, як Трамп прийняв рішення про надання допомоги "джавелінами". Але згодом дізнався, що він до цього не має стосунку. Що ж до спільних дій, то активність Хакана Фідана (міністр закордонних справ Туреччини. Країна) це прояв того, що Трамп передоручає Реджепу Ердогану частину своїх функцій. У процес вступає Туреччина, яка періодично дружить то з Мос­квою, то з Києвом. Мої політичні вчителі казали: "Ніколи не довіряйте людині, яка не усміхається". А Ердоган якраз не усміхається. Тому треба бути обережним, тим паче, що для Трампа кумирами є Ердоган, Путін і Кім Чен Ин. Захід усе ще вважає РФ демократичною країною, а масові випуски ракет по українських містах непорозумінням. Як можна змінити ставлення Заходу до країни-агресора й зняти з нього рожеві окуляри? &еnsр;Починаючи з ХVІІ століття Захід сприймав Росію як тоталітарну державу. В геополітичному розкладі це чорна діра, що продукує війну і кров. Вона завжди полювала на європейські держави. Настільки низькоінтелектуальне суспільство не може бути демократичне. Захід помиляється в тому, що конкурентне середовище в Росії можливе. І перехід від розвалу Радянського Союзу до ринкової моделі сприйняли як перехід на західну модель суспільних відносин. Тому й виникла ця ідея: Росія така, як ми, з нею можна говорити. У цю гру Америка не Захід! грала від Джорджа Буша-старшого з його промовою "Котлета по-київськи". Далі був Білл Клінтон ядерне роззброєння, Джордж Буш-­молодший спершу атака на Кремль, потім пом'якшення після 11 вересня, Барак Обама перезавантаження відносин. Джо Байден і Дональд Трамп спочатку хотіли "зустрітися й вирішити", але це зазнало краху. Але то все США, не колективний Захід. Президент Володимир Зеленський заявив, що сподівається на завершення війни в червні 2026 року. Чи є у президента реальні підстави говорити про конкретні терміни завершення війни? &еnsр;Я так зрозумів, що президент спирався на дані української розвідки. Є певні дії, в результаті яких війна може завершитись і в червні наступного року, і в інший час. Усе залежатиме від ключових акторів міжнародної політики. Якщо коаліція свободи й демократії буде сформована, це прискорить перемогу над тоталітаризмом. Якщо ні розтягуватиме війну в часі, утворюватиме її нові вогнища. Будь-який конфлікт ставатиме міжнародним. 2025 року російські втрати сягнуть мільйона осіб це в Європі. Кричущий, неприпустимий факт. Такі речі мають лягти в основу дій лідерів і Європи, і США. Цю війну не можна заморозити, вона не охолоджується. Якщо знизити напруженість по лінії Москва Київ, то напруженість по лінії Москва Брюссель буде така, що запалить і Київ. Якщо погасити напруженість по цій лінії, то лінія Москва Вашингтон запалить усю Європу. Цього не розуміють у багатьох столицях світу. І це впливає на часові рамки. Ще треба згадати небувалий технологічний стрибок у площині зброї цієї війни. Вона показує війну майбутнього. І це також впливає на часові рамки. Тому визначати ці рамки можна залежно від того, як світ реагуватиме на рашистську агресію. Якщо зволікатиме з реакцією, війна набере континентального, а тоді й глобального характеру. Політика стає заручницею призначених осіб Суспільству нав'язали модель двох думок офісно-президентської і неправильної. Ворожим ІПСО називають усе, що відрізняється від позиції влади. Чи справді це так? &еnsр;Причина цього слабкість політичної системи, яка за часів Віктора Януковича була зруйнована й не відродилася. Слабкість системи призводить до слабкості політичних партій, а це призводить до відсутності в політиці професіоналів. Їх відсутність веде до заміни функції представництва в державних органах, де замість політиків з'являються мародери й рекетири. Політика стає заручницею призначених осіб. Не треба жалітися на поведінку президента, коли у країні знищено політичну систему. Через це метастази розростаються по всьому державному організму. Спроба пояснити це війною змушує мене сказати: "Не знаєте, що робити, дивіться в Конституції". Але певні особи трактують Конституцію як хочуть. Це лягає на ґрунт низької правової культури. У результаті маємо, з одного боку, громаду людей, які прикривають свої дії війною, з іншого тих, кому нав'язують монополію на істину від влади. Але немає тих, хто фахово заявив би, що цього робити не можна незалежно від того, є стан війни чи немає, бо так прописано в Конституції. Це стосується не лише тиску на певних людей та інституції, а й усіх подій, що відбуваються в державі в бізнесі, економіці, фінансовій сфері. Передплатити журнал "Країна"