Search trend "Словаччина Румунія"

Польща, Угорщина, Словаччина, Болгарія та Румунія заявили під час засідання Ради ЄС з питань сільського господарства 14 липня про своє невдоволення новою угодою між Україною та ЄС, що готується на базі поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ).

П’ять держав Європейського Союзу – Польща, Словаччина, Угорщина, Болгарія та Румунія – незадоволені новою торговельною угодою України з ЄС, яка готується на базі поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС, та підняли це питання під час засідання Ради ЄС з питань сільського господарства 14 липня.

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА.Ліга ЄвропиКваліфікація. Раунд 1. Перші матчі10 липня"Шахтар" (Україна) - "Ільес" (Фінляндія) 6:0Голи: Аліссон, 26, 47, Кауан Еліас, 43, Кевін, 74, Педріньйо, 87, Невертон, 89"Сабах" (Азербайджан) - "Цельє" (Словенія) 2:3Голи: Шафранко, 3, 18 9пен.0 - Ковачевіч, 7, 48, Хрка, 90+3АЕК (Ларнака, Кіпр) - "Партизан" (Сербія) 1:0Гол: Кабрера, 67"Пакш" (Угорщина) - "ЧФР Клуж" (Румунія) 0:0"Шериф" (Молдова) - "Приштина" (Косово) 4:0Голи: Баяла, 11, 19, 74, Одеда, 79"Левскі" (Болгарія) - "Хапоель" (Беер-Шева, Ізраїль) 0:0Вилучення: Майкон, 70 - Перец, 90+5"Спартак" (Словаччина) - "Геккен" (Швеція) 0:1Гол: Ніоуле, 63"Легія" (Польща) - "Актобе" (Казахстан) 1:0Гол: Бічахчян, 25"Шахтар" у Лізі Європи 2025/26"Шахтар", який у минулому сезоні виграв Кубок України й фінішував в УПЛ третім, стартував у першому раунді кваліфікації Ліги Європи. Перший матч проти "Ільвеса" донеччани провели на стадіон "Стожіце" в Любляні (Словенія) та перемогли 6:0. Повторна гра відбудеться 17 липня у Тампере. В другому відбірковому раунді Ліги Європи переможець пари "Шахтар" - "Ільвес" зустрінеться з турецьким "Бешикташем". Невдаха продовжить виступи у Лізі конференції, де зустрінеться на другому кваліфікаційному етапі з нідерландським АЗ. 

Обсяги поставок української електричної енергії за кордон зросли до найвищого рівня з осені 2022 року. Головні покупці надлишку — Угорщина, Польща, Словаччина та Румунія

Станом на кінець травня 2025 року за межами України перебуває 5,6 млн громадян, які покинули країну через повномасштабну війну. У цьому числі не враховано тих, хто опинився у РФ. Із загального числа мігрантів 4,2 млн мають офіційний статус тимчасового захисту в країнах ЄС, свідчить дослідження Національного банку України. Такі дані оприлюднив Національний банк України у своєму новому дослідженні. Водночас фахівці зазначають, що зростання рівня працевлаштування серед українських переселенців за кордоном має відчутний вплив на фінансові потоки. Обсяги витрат із використанням українських банківських карток у країнах Європи помітно зменшились. Якщо впродовж 2024 року середні місячні витрати сягали $550 млн, то у І кварталі 2025 року вони впали до $485 млн. Така динаміка може свідчити про поступову фінансову самостійність мігрантів на місцях. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народжуваність під час війни: чи є надія для України? Згідно з даними ООН і статистикою Євростату, найбільше українців із тимчасовим захистом проживає в Німеччині. Там офіційно зареєстровано майже 1,2 млн осіб. Польща прийняла 987 тис. громадян України. У Чехії статус отримали 371 тис., а в Іспанії - 236 тис. Ще понад 100 тис. українців знайшли тимчасовий прихисток у таких країнах, як Італія, Румунія, Нідерланди, Ірландія та Словаччина. Більшість із них отримали право на роботу, доступ до медичних послуг і освіти. Міграційні потоки, спричинені війною, залишаються одним із ключових викликів для Європи та самої України. Проте поступове зростання рівня зайнятості свідчить про адаптацію частини переселенців до нового життя за межами батьківщини. Українські біженці, які знайшли прихисток у Чехії з початку повномасштабного вторгнення РФ, стали невід'ємною частиною місцевої економіки. Втім, за даними розслідування журналістів, більшість із них змушені працювати в найгірших умовах - на важких, низькооплачуваних роботах, які не відповідають їхньому рівню освіти та кваліфікації.

Про це повідомили на сайті премії.20-та літературна премія Центральної Європи "Ангелус-2025" оприлюднила довгий список. Журі премії "Ангелус" обрало 14 книжок зі 137 запропонованих. Українська письменниця Євгенія Кузнєцова стала однією з авторів, номінованих на престижну премію, за роман "Драбина" у перекладі Івони Борошковської.Довгий список включає репрезентативні книги з 10 країн. Як зазнаили на сайті премії, "історії, розказані тут, утворюють складну, але водночас дуже характерну для нашого регіону історію про суспільства та окремих людей, минуле, сьогодення та те, що може нас ще чекати".До довгого списку також потрапили:Румена Бужаровська, "Мій пан чоловік", пер. Дорота Йованка Чирліч, видавництво Віurо Lіtеrасkіе (Північна Македонія);Дарко Цв’єтич, "Ліфт Шиндлера", пер. Дорота Йованка Чирліч, Оfісynа Lіtеrасkа Nоіr sur Вlаnс (Боснія і Герцеговина);Інга Гайле, "Скарбенєк", пер. Даніель Любінський, Wydаwnісtwо Маrрrеss (Латвія);Еліза Коньцька, "Учора ти злилася на зелено", Wydаwnісtwо Каrаktеr (Польща);Ліса Кренцлер, "Запізно", пер. Дорота Строїнська, Віurо Lіtеrасkіе (Німеччина);Фатос Любонья, "Другий вирок", пер. Дорота Городиська, Fundасjа Роgrаnісzе / Оśrоdеk Роgrаnісzе – sztuk, kultur, nаrоdów (Албанія);Анета Примака-Онішк, "Каміння мусило полетіти. Витерте минуле Підляшшя", Wydаwnісtwо Сzаrnе (Польща);Клеменс Є. Шец, "Втіха круглих речей", пер. Агнешка Ковалюк, Wydаwnісtwо Fіltry (Австрія);Кшиштоф Сівчик, "На перетині артерій", Віurо Lіtеrасkіе (Польща);Слободан Шнайдер, "Час міді", пер. Сініша Касумович, Wydаwnісtwо Wаrsztаty Кultury w Lublіnіе (Хорватія);Катаржина Собчук, "Мала імперія", Wydаwnісtwо Dоwоdy (Польща);Леело Тунґаль, "Мала товаришка і листи", пер. Марта Перлікевич, Wydаwnісtwо КЕW (Естонія);Йоанна Віленговська, "Король Вармії і Сатурна", Wydаwnісtwо Сzаrnе (Польща).Короткий список премії оголосять у вересні, а переможця чи переможницю — 18 жовтня."З моменту свого заснування премія підтримує та вказує на найважливіші літературні явища та найвидатніших письменників з цієї частини світу. Ризикнемо сказати, що "Ангелус" став літературним дороговказом для Європи. Люди, відзначені або номіновані на "Ангелус" у наступні роки, отримували найважливіші нагороди у літературному світі, включаючи Міжнародну Букерівську премію та Нобелівську премію з літератури", - наголосили організатори.Літературна нагорода Центральної Європи "Ангелус" — літературна відзнака, яку вручають щороку за найкращу прозову книжку, опубліковану польською мовою у попередній рік. Організатором і фундатором відзнаки є місто Вроцлав. Лавреатом може стати письменник, що походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія). 

Дивіться відеоогляд матчу 3-го туру чемпіонату Європи U-21

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Матч відбудеться 17 червня о 22:00 за Києвом

Про це повідомило Rеutеrs.За відповідну резолюцію проголосували 149 країн-учасниць Генасамблеї ООН, 19 країн утрималися, США, Ізраїль і ще 10 країн проголосували проти.  Як уточнив Укрінформ, також проти голосували Аргентина, Угорщина, а також Фіджі, Мікронезія, Науру, Палау, Папуа Нова Гвінея, Парагвай, Тонга, Тувалу.Україна проголосувала за, як і більшість європейських держав (окрім Угорщини, яка була проти, а Албанія, Румунія, Словаччина та Чехія утрималися).Документ ініціювала Іспанія. Він "рішуче засуджує використання голоду серед цивільного населення як методу ведення війни та незаконну відмову в гуманітарному доступі та позбавлення цивільного населення... об'єктів, необхідних для їхнього виживання, включаючи навмисне перешкоджання постачанню гуманітарної допомоги та доступу до неї".Також у резолюції вимагають звільнення заручників, яких утримує в Газі ХАМАС, повернення палестинських в'язнів, яких утримує Ізраїль, і повного виведення ізраїльських військ з Гази.Посол Ізраїлю в ООН Денні Данон заявив Генеральній Асамблеї, що це "кривавий наклеп". Він закликав країни не брати участі в тому, що, за його словами, є "фарсом", який підриває переговори щодо заручників і не засуджує ХАМАС."Слід визнати, що, не обумовивши припинення вогню звільненням заручників, ви сказали кожній терористичній організації, що викрадення цивільних осіб працює", – сказав він.Натомість посол Лівії в ООН Тахер ель-Сонні заявив Генеральній Асамблеї перед голосуванням, що для "тих, хто сьогодні натискає червону кнопку, щоб проголосувати проти цієї резолюції, вона стане кривавою плямою на їхніх пальцях".Резолюції Генеральної Асамблеї не є обов’язковими до виконання, але важливі як відображення глобального погляду на війну. Попередні вимоги ГА ООН щодо припинення війни між Ізраїлем і ХАМАС не мали реального втілення.Минулого тижня США наклали вето на проєкт резолюції Ради Безпеки ООН, яка також вимагала "негайного, безумовного та постійного припинення вогню" та безперешкодного доступу до допомоги в Газі, стверджуючи, що це підірве зусилля США щодо посередництва у досягненні припинення вогню. На відміну від Радбезу ООН, в Генасамблеї ООН жодна країна не має права вето.Адміністрація американського президента Дональда Трампа відмовляє уряди держав світу від участі в конференції ООН щодо Палестини, яка стосуватиметься розв'язання конфлікту з Ізраїлем. У США назвали цю зустріч "контрпродуктивною"

Таку думку висловив заступник Голови СБУ (2014-2015), генерал-майор запасу СБУ, військовий і громадський діяч Віктор Ягун в етері Еспресо."Про те, що угорська армія маршем йшла в сторону Закарпаття, оприлюднив цю інформацію я, і я її можу підтвердити. Тому що є свідки, наші військовослужбовці, які поверталися в лютому, 24-25 лютого поверталися до України через Угорщину, і вони самі спостерігали зі здивуванням марш цієї армії в сторону України. Легенда угорців блискуча. Вони казали, що: "Ми боялися проблем на кордоні, прорив кордону неорганізованими групами біженців і на всякий випадок підтягнули армію і силові структури для того, щоб блокувати кордон". Це версія угорців. Тепер хочу сказати, що Угорщина - це країна НАТО. Є узгоджені позиції, узгоджені дії всіх країн НАТО, в тому числі і східного блоку, які мали бути згоджені зі всіма в Брюсселі. Цього ніхто не може підтвердити. Інші країни, через які наші поверталися, таких фактів не представляють. Навпаки, там поліцейські бачили, поляки відкрили кордони, румуни без документів пропускали і так далі, і так далі. Тобто питання до угорців залишається", - сказав він.Віктор Ягун зауважив, є підтверджена інформація щодо того, що перед повномасштабним вторгення Росія пропонувала західним сусідам України майже такий самий план поділу нашої країни, який узгодили Радянський Союз та Німеччина перед нападом Гітлера на Польщу в 1939 році. "На фоні цього треба згадати, що передувало широкомасштабному вторгненню. А передувала пропозиція, яка була офіційно неофіційна. Неофіційно це її озвучували пропагандисти російські, а офіційно вони вийшли на країни, які межують з Україною і на пряму запропонували приблизно те саме, що було в договорах 39-го року 23 серпня, який підписав Молотов і Ріббентроп про розподіл України тільки, а не Польщі. Реально єдина країна, яка офіційно на рівні Міністерства закордонних справ підтвердила цю інформацію, це була Польща. І міністр закордонних справ сказав: "Так, нам була така пропозиція. І ми її відкинули, як неприйнятну навіть не обговорюючи". Опосередковано цю інформацію підтвердила, неофіційно, опосередковано, підтвердила Румунія. Словаччина промовчала, Угорщина промовчала, зрозуміло, що в Білорусі ніхто не питав", - зазначив він.За його словами можна зробити припущення, що такий меморандум був запропонований Угорщині, і там просто чекали."Як і було в березні 39-го року, зайти на Закарпаття і спробувати захопити його. Так от підтвердженням цієї інформації є те, що саме цікавило військову розвідку Угорщини на нашій території. А їх цікавило, крім питань військових, політичних, громадських, їх цікавила позиція громадян України щодо можливого заходу на їхню територію угорських військ та відношення до них. Ну, звідки могла з'явитися така позиція і таке питання в тому, що намагався з'ясувати їхній агент. Тобто це однозначно говорить про те, що вони не полишають своїх мрій захопити Закарпаття", - додав він.Водночас Віктор Ягун наголосив, що найбільш патріотично налаштованим населенням Закарпаття є українці угорського походження. "Я хочу сказати на цьому фоні, що найбільш патріотична частина населення Закарпаття - це українські угорці. Тому що, вони настільки прихильно ставляться до України, і вони розуміють свій статус. Вони розуміють, що вони мають значну кількість пільг. Вони розуміють, що з приходом Угорщини це все може просто зникнути. І тому вони навпаки ставляться з дуже великими підозрами до тих людей, які намагаються втягнути їх у політичні процеси. Це в переважній більшості. І ми вже стикалися із ситуацією, коли вони писали від своїх представників громадських організацій прохання до угорського уряду сприяти Україні в її просуванні в ЄС. Але угорська влада ігнорує не тільки своїх громадян України угорського походження, вона ігнорує всі процеси в ЄС. Тому вони справді йдуть хибним шляхом. Це моя особиста думка", - зауважив генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.10 червня міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив, що президент Володимир Зеленський прагне отримати проукраїнський "маріонетковий уряд, аби він насдсилав гроші Україні.

З 5 червня втратила чинність одна з головних торгівельних пільг, яка допомагала Україні в умовах повномасштабної війни. Йдеться про Регламент ЄС щодо автономних торгівельних заходів. Завдяки йому українські товари могли майже безмитно потрапляти до європейського ринку. Про це пише німецьке видання Zеіt. Скасування цього механізму повертає український агросектор до старих правил. Вони передбачають квоти та мита відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, підписаної ще у 2014 році. Українські виробники втратять мільярди. Уряд оцінив потенційні збитки в 3 млрд. Найбільше постраждають експортери кукурудзи, соняшникової олії, цукру, яєць і м'яса. У 2023 році саме ці категорії забезпечили 60% усього експорту до країн Євросоюзу. Його обсяг тоді становив близько 13 млрд. До прикладу, безмитна квота на кукурудзу тепер обмежується 650 тис. т. У той час як минулого року до ЄС було поставлено майже 14 млн т. Єврокомісія вважає, що втрати становитимуть до 1,5 млрд. Але в Україні називають удвічі більшу цифру. Такі масштаби дорівнюють приблизно одному відсотку ВВП. Єдина галузь, для якої пільги збережено - це металургія. Преференції на експорт сталі та заліза подовжено до червня 2026 року. Це рішення припало на особливо важкий період. Росія посилила удари по енергетичній інфраструктурі. Логістика залишається під загрозою. Інфляція підскочила до 15%. Зростання ВВП, яке раніше прогнозували на рівні 6%, тепер очікується лише на рівні 2%. Бюджетний дефіцит сягає 20% ВВП. Його покривають коштом міжнародної допомоги. А військові витрати вже перевищили заплановані на 7 млрд. Про це повідомив заступник голови парламентського фінансового комітету Ярослав Железняк. Рішення ЄС має не лише економічні, а й політичні наслідки. Внутрішні інтереси деяких країн-членів відіграли значну роль. Найбільше тиснули Польща, Угорщина, Словаччина та Румунія. Ці держави не раз наполягали на поверненні мит через шкоду власному агросектору. Фермери влаштовували акції протесту й перекривали кордони. Польський прем'єр Дональд Туск заявив, що домігся скасування пільг. "Допомагати Україні треба, але не коштом польських фермерів", - сказав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС тимчасово поверне квоти на агропродукцію з України Україна вважає, що втрати - не тільки фінансові. Йдеться також про довіру. Міністр аграрної політики Віталій Коваль заявив про моральні наслідки. "А як щодо моральних втрат?" - поставив він запитання під час засідання Європейської ради. У 2022 році скасування торгівельних бар'єрів позиціонувалося як жест підтримки. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн тоді говорила про важливість швидкої допомоги. А комісар з торгівлі Валдіс Домбровскіс заявляв, що ЄС зробить усе, щоб допомогти Україні вистояти. У Верховній Раді вважають, що Єврокомісія зволікала. Переговори щодо продовження пільг стартували лише за три дні до завершення їх дії. Голова економічного комітету Дмитро Наталуха заявив, що обіцянки не були виконані. Східні члени ЄС наразі задоволені поверненням квот. Це може ускладнити подальші переговори. Тим часом імпорт європейських товарів в Україну залишається безмитним. Підприємець Євген Табалов вважає, що українські фермери залишаються незахищеними навіть на внутрішньому ринку. Наприклад, польський сир досі конкурентний через підтримку з боку ЄС. "Баланс інтересів між українськими та європейськими компаніями має бути відновлений", - підкреслив він. Європейська комісія затвердила обмеження на експорт української аграрної продукції до ЄС. Вони набудуть чинності 6 червня та діятимуть до кінця 2025 року. Україна зможе експортувати до Євросоюзу обсяги в межах 7/12 звичайної річної норми. Ці обмеження встановлені в рамках угоди про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі.

Про це йдеться в указі №355/2025 президента."З метою утвердження охорони дитинства як загальнонаціонального пріоритету України, посилення та об’єднання зусиль міжнародного співтовариства, спрямованих на захист прав і найкращих інтересів дитини, реалізації положень Конвенції про права дитини постановляю: Установити в Україні День захисту дітей, який відзначати щорічно у Всесвітній день дитини – 20 листопада", - наказав Зеленський.Він також визнав таким, що втратив чинність, указ президента України від 30 травня 1998 року № 568/98 "Про День захисту дітей".Зеленський розповів у вечірньому відеозверненні, що держава за інерцією відзначила День захисту дітей 1 червня, хоча більше громадських орагніазцій, освітніх інституцій приділяли більше уваги Всесвітньому дню дитини – 20 листопада."Я підписав указ, який синхронізує українську практику зі світовою. Саме 20 листопада була ухвалена Декларація прав дитини в 1959-му році та Конвенція ООН про права дитини в 1989 році. Але що ми зробимо вже скоро в червні – у перших числах червня, – так це почнемо нагороджувати не тільки дорослих, які проявили себе, але й дітей. Хоробрість українських дітей, стійкість, часто – дорослість наших дітей точно заслуговують на визнання, на вдячність", – розповів він.Водночас президент анонсував відзнаку "Майбутнє України", яку Володимир Зеленський разом із дружиною Оленою вручатиме найбільш сміливим нашим хлопчикам і дівчаткам. Вперше це відбудеться наступного тижня."Тим, хто допоміг порятунку людей. Хто проявив власну надзвичайну стійкість. І ким ми всі можемо тільки пишатись. Наступного тижня особисто подякуємо їм від імені всієї України, і зробимо таку відзнаку, таку подяку нашою новою традицією", – підкреслив український лідер.Довідково. Офіційно визнана дата Дня захисту дітей залежить від країни. Дитячий день відзначається 1 червня в колишніх країнах Радянського Союзу (включаючи Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Естонію, Грузію, Казахстан, Киргизстан, Латвію, Литву, Молдову, Росію, Таджикистан, Туркменістан, Україну (до 30 травня 2025, - ред.), Узбекистан), а також інших колишніх або нинішні комуністичні держави (Албанія, Ангола, Бенін, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Камбоджа, Хорватія, Куба, Чехія, Словаччина, Етіопія, Східна Німеччина, Косово, Лаос, Монголія, Чорногорія, Мозамбік, материковий Китай, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Танзанія, В’єтнам та Ємен та меншою мірою в Ізраїлі через міграцію радянського єврейського населення). Сюди входять 25 країн, які відновили незалежність від СРСР, відокремилися від Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, а також Чехословаччина та Етіопія після їх відповідних розколів. Усесвітній дитячий день відзначається 20 листопада на згадку про Декларацію прав дитини Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.У четвер, 29 травня, в Києві розпочався 13-й Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал" на якому представлено понад 100 видавництв, та заплановано понад 200 заходів.

Перемога проєвропейського кандидата довела ефективність "санітарного кордону" проти політиків, які намагаються зруйнувати Європу. Та ті не полишають спроб розхитати політичну ситуацію на континенті і це залишається неабиякою загрозою для України. Президентом Румунії стане мер Будапешта Нікушор Дан, проєвропейський політик, чиї позиції були сильними зі старту перегонів. За нього проголосували 53,6% виборців. Його конкурент, ультраправий Джордже Сіміон, здобув 46,4% голосів і поспіхом, щойно закрилися дільниці, проголосив себе переможцем. З його дописом у соцмережі навіть виник курйоз, бо Сіміон використав прапор Чаду замість румунського. А поразку він згодом таки визнав. Чинник Джеорджеску Увага Європи і США до виборів у Румунії була прикута з листопада 2024 року. Тоді перший тур перегонів виграв євроскептик Келін Джеорджеску, але результати голосування були анульовані. Віце-президент США Девід Венс через це навіть звинуватив Європу у порушенні демократії. Та підстави для резонансного рішення були не політичними, а безпековими. Президент Клаус Йоганнес із посиланням на дані спецслужб заявив про зовнішнє втручання у перебіг виборів. Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід" Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід", адже Джеорджеску, за їхніми даними, відмовився оприлюднювати звідки брав гроші на виборчу кампанію. Тож Джеорджеску не зміг балотуватися на повторних президентських виборах і найвідомішим кандидатом від ультраправих став Джордже Сіміон. "Один проти всіх" У Сіміона були непогані стартові позиції: він успадкував частину передвиборчих тез від Джеорджеску і цим залучив його симпатиків на свій бік, не мав сильних конкурентів-консерваторів. А ще він пообіцяв призначити Джеорджеску прем'єром, якщо переможе. Натомість єврооптимісти зробили ставку на центриста, відомого борця з корупцією, математика, незалежного політика і мера столиці Нікушора Дана. Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати, навіть Елена Ласконі, котра виходила у другий тур президентських виборів із Джеорджеску у листопаді 2024 року. У першому турі повторних виборів 4 травня Дан відставав від Сіміона майже на 20% голосів, що, можливо, дало підстави лідеру ультраправої партії "Альянс за об'єднання румунів" ("АОР") втратити пильність. Однак єврооптимісти розуміли: на кону зовнішньополітичний вектор Румунії мінімум на найближчі кілька років. Українські громадяни переживали подібне у 2004 та у 2013 роках. До чого тут Москва "Якби переміг Сіміон, у Європі виник би умовно проросійський анклав "Угорщина - Словаччина - Румунія". На ролі цієї країни як бази допомоги Україні можна було би поставити хрест", - наголосив політичний експерт Андрій Смолій. Три авіабази НАТО, Європейський центр навчання пілотів на F-16, збройний хаб, елементи системи ПРО (актуальні і для Молдови, і для України), - це все Румунія. Та не тільки: через великий дунайський румунський порт Констанца відбувається експорт українського сільськогосподарського збіжжя. Завдяки дунайській альтернативі небезпечним чорноморським експортним шляхам українська економіка отримує суттєвий дохід від продажу сільгосппродукції, а низка країн Африки та Азії позбавлені загрози голоду. А офіційний Київ може активніше відстоювати свої інтереси і Чорноморському регіоні, що і робить. Тому не дивно, що президент Володимир Зеленський і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн першими привітали Нікушора Дана з перемогою. Коли Венс критикував Європу за скасування першого туру румунських виборів, він мав пам'ятати, що і в Києві 2004 та 2013 років, і в Бухаресті 2024 року прямо називали Росію стороною, котра намагалася вплинути на результати волевиявлень, хоча офіційно Москва спростовувала це. Точка неповернення У Кремлі перемогою проєвропейського кандидата нвдоволені. Речниця МЗС РФ Марія Захарова послалася на заяву власника Теlеgrаm Павла Дурова про те, що французька розвідка нібито вимагала втручання у румунські вибори (МЗС Франції твердження Дурова спростувало). Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон Ще б пак - Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон. Але завдяки чому Дану вдалося переломити хід перегонів? Результати першого туру 4 травня показали втому румунів від політичних суперечок "або - або". Підтримка кандидата від "АОР" була переважно голосуванням "проти всіх", однак більшість таких виборців вітали би альтернативу. Незалежний Нікушор Дан її дав: закликав їх до єднання на противагу тезам конкурента, котрі охарактеризував як "хвилі ненависті". Джордж Сіміон, до речі, визнав: "Ми були одні проти всіх". Мережі ширші Відносно мирний фінал карколомних румунських президентських перегонів не означає спокою. Адже програла не лише Росія, а й МАGА - група радикальних республіканців-трампістів у США. На це вказав Ірінеу Дарау, румунський сенатор від правоцентристської партії "Порятуймо Румунію". Дан, схоже, усвідомлює ризик, оскільки заявив про намір "добре пояснити партнерам" рішення про анулювання першого туру виборів у 2024 році та "повернути довіру" Трампа. Не виключено, що певні впливові кола у США допоможуть йому: агенція JРМоrgаn вже заявила про очікуване зниження політичних ризиків для Румунії через перемогу єврооптиміста. Утім, доведеться докласти зусиль, адже Сіміон відкрито підтримував МАGА. Є ознаки роздратування Білого дому: Ілон Маск публічно підтримав Павла Дурова в історії зі "французьким втручанням" у румунські вибори. Ультраправий реванш попереду? Найбільшим здобутком румунських виборів є подолання розколу між виборцями всередині країни та діаспорою (як це було у Молдові). Румуни, котрі голосували на території Молдови, віддали 88% голосів за Дана, їхні співгромадяни в Угорщині - понад 92% голосів, в Естонії - 87%. І всередині країни переможець здобув більшість голосів. Однак новий президент має докласти неабияких зусиль, щоби зберегти цю єдність. Першим випробуванням стане формування коаліції Першим випробуванням стане формування коаліції. Сіміон в альянсі з Джеорджеску має понад 40% голосів, від котрих неможливо відмахнутися. На додачу - розкололася діаспора. У таких країнах як Франція, Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Ісландія, Нідерланди, Італія та Іспанія у румунських громадах понад 50% голосів набирав Джордже Сіміон. Чому? Історик та аналітик Іон Іоніце звертає увагу на зростання симпатій до ультраправих, особливо у Центральній та Східній Європі. "Враховуючи спадок багатьох років тоталітаризму, ситуація може розвиватися стрімко. Суспільство може прийти до точки, в якій демократія є лише видимістю", - наголошує він. Чому треба поспішати Тому Україні треба поспішали зі вступом до ЄС, вважає народний депутат України з фракція "Європейська Солідарність" Володимир Ар'єв, адже "недружні до України політсили набирають вагу. Німеччина і Румунія буквально вислизнули з проблем. Сумарний 21% відверто антиукраїнських кандидатів у президенти Польщі - це набат. Опитування у Франції показують величезні шанси для крайніх правих, яких пов'язували з Москвою. Нам треба вступити до ЄС до наступного великого виборчого циклу 2029-2030 років". Про наростаючу загрозу реваншу ультраправих свідчать парламентські вибори у Німеччині та у Франції. На дострокових перегонах до Бундестагу переміг опозиційний альянс "ХДС-ХСС", проте другу позицію за активної підтримки Ілона Маска здобула ультраправа "Альтернатива для Німеччини". У Франції лише завдяки ситуативному альянсу центристів Емманюеля Макрона із лівими між першим і другим туром дострокових перегонів ультраправих відкинули на третє місце. Цікаво, що і у Франції, і в Німеччині до них застосовано процедурні заходи: Марін Ле Пен, лідерка однієї з правих французьких партій, засуджена за злочин, у діяльності "АдГ" суд побачив елементи екстремізму, хоча зараз ці звинувачення тимчасово знято. Внутрішнє балансування Водночас зі зростанням симпатій європейських виборців до ультраправих сил мобілізуються у згуртовуються симпатики єврооптимістів, тому говорити про неминучий правий реванш-2 зарано, вважає український дипломат Роман Безсмертний. Нині, принаймні, Україні можна спокійно дивитися у найближче майбутнє. На відміну від Сіміона, котрий є персоною нон-грата і для нашої країни, і для Молдови, Дан виступає за підтримку України, за її членство у ЄС та у НАТО.

Хотів би вас розпитати про стратегування величезними коштами та почати розмову з програми RеАrm Еurоре.Програма RеАrm Еurоре має ключове значення не лише для Європи, а й для зміцнення підтримки України. Вона охоплює низку важливих компонентів. Один із них – так звані безпечні кредити, регламент щодо яких невдовзі буде затверджено Радою ЄС. Я прибув на це інтерв’ю безпосередньо після засідання Ради, де це питання розглядалося. Ці кредити є особливо привабливими, оскільки гарантуються бюджетом Європейського Союзу.Держави-члени зможуть разом з Україною спрямовувати ці кошти на закупівлю обладнання, виготовленого українською оборонною промисловістю, для потреб української армії.Інші інструменти, зокрема можливість для країн-членів збільшити національні оборонні витрати на 1,5% без урахування цих коштів у розрахунку бюджетного дефіциту, також є важливими. У сукупності це дасть змогу Європейському Союзу протягом наступних чотирьох років збільшити фінансування оборони на додаткові 800 мільярдів євро, що є дійсно значною сумою.А щодо логіки використання тих коштів, адже виробничі потужності ЄС - це одне, а є ще і виробничі потужності США, - наскільки можна буде адекватно використовувати європейські кошти для закупівлі американської зброї для потреб України?Перш за все, ми прагнемо, щоб ці кошти були спрямовані на зміцнення європейської оборонної промисловості, яка, як нам відомо, нині стикається з численними викликами. Водночас надзвичайно важливо, що положення про безпечні кредити дозволяє закуповувати оборонну техніку, вироблену українською оборонною промисловістю, ставлячи її в рівні умови з європейськими виробниками.Досягнення українського уряду та промисловості за останні три роки війни справді вражають: українська оборонна промисловість збільшила свої виробничі потужності з 1 мільярда євро у 2022 році до 35 мільярдів євро у цьому році.Таке 35-кратне зростання виробничих спроможностей – це надзвичайний результат. Ми розуміємо, що для ефективнішої підтримки України вкрай важливо, щоб держави-члени ЄС використовували власні кошти або безпечні кредити для закупівлі зброї в України – зброї, необхідної для її оборони.Звісно, існують види озброєння, які не виробляють ані в Україні, ані в країнах Європейського Союзу. У таких випадках доведеться шукати шляхи для їхньої закупівлі в інших державах, зокрема, можливо, у Сполучених Штатах. Утім на цьому етапі наше головне завдання – посилити підтримку України, забезпечивши її необхідними фінансовими ресурсами для досягнення стратегічної мети: зміцнення держави настільки, щоб реалізація Формули миру стала реальною і досяжною.Хочу вас розпитати про середньострокову перспективу того, що зараз відбувається на Євразійському континенті. Адже відбулися зустрічі між Сі Цзіньпіном та Путіним, також є підписані певні договори між Росією та Іраном. Північна Корея постачала російським агресорам своїх військових. Відповідно, це треба враховувати в планах виробництва додаткового озброєння, і, можливо, не лише для України, але й для ЄС. Чи змінилася логіка того, як Європейський Союз сприймає можливу подвоєну чи потроєну загрозу?Ми спостерігаємо глобальні тенденції розвитку, і в довгостроковій перспективі, як я неодноразово наголошував, слід очікувати зростання військової могутності Китаю. Це вимагатиме дедалі більше зусиль з боку Сполучених Штатів для реагування та стримування, що, ймовірно, призведе до поступового переорієнтування американських військових ресурсів в Індо-Тихоокеанський регіон. У результаті американська присутність в Європі може зменшитися, і тоді Європейський Союз буде змушений взяти відповідальність за безпеку та оборону на континенті на себе.Саме тому надзвичайно важливо вже зараз зміцнювати нашу підтримку України. Ми не можемо допустити, щоб такі авторитарні режими, як Іран, Північна Корея чи навіть Китай, дійшли висновку, що Захід є слабким або не здатним підтримати Україну на рівні, достатньому для її перемоги. Це обов’язок Заходу.Якщо ці країни відчують слабкість Заходу, вони стануть ще агресивнішими, і це становитиме загрозу не лише для Європи, а й для самих Сполучених Штатів.По-друге, ми повинні усвідомлювати, що в середньостроковій перспективі, коли Європа візьме на себе повну відповідальність за власну безпеку, нам доведеться розпочати обговорення та розробку нової архітектури європейської безпеки.У цьому контексті я не бачу нової системи безпеки Європи без повноцінної інтеграції України. Україна вже має і надалі матиме найпотужніші збройні сили в Європі – армію, загартовану в боях, а також високотехнологічну оборонну промисловість, яку чимало експертів визнають однією з найінноваційніших у світі. Для Європейського Союзу вступ України до нашої спільноти, до нашої родини та до нової системи безпеки стане визначальним чинником, що дасть нам змогу значно впевненіше протистояти сучасним загрозам у сфері безпеки.Я не беруся прогнозувати політику нового американського президента Дональда Трампа, але є певні тривожні побоювання в різних європейських державах, зокрема на Сході. Чи є вже розуміння, як діяти й наскільки швидко, можливо, доведеться діяти, якщо Росія буде намагатись відкривати так званий другий фронт? Говорячи про путінський ультиматум, який він озвучив понад три роки тому, маємо пам'ятати, що він вимагав відходу Євроатлантичної спільноти на кордони 1997-2004 років. Тобто Путін постійно повторює і вертається до свого старого ультиматуму.Путін може висувати будь-які ультиматуми, але західна спільнота, особливо європейська, ніколи не погодиться на подібні вимоги.Загалом, ситуація в Росії виглядає доволі трагічною, адже траєкторія її розвитку очевидно прямує до занепаду. Росія фактично виключила себе зі світового співтовариства, зокрема з глобальної економічної системи, і її довгострокові перспективи виглядають вкрай невтішно.З огляду на це я глибоко переконаний, що в перспективі Росія буде змушена пройти через глибокі внутрішні трансформації. Путін намагається зупинити цей природний хід подій, адже демократичні процеси поступово поширюються на схід у межах постімперського простору.Однією з причин, чому він розв’язав війну проти України, стало прагнення зупинити її поступ на шляху до становлення успішної, демократичної та європейськоорієнтованої держави.Путін чудово розумів, що успіх України може надихнути пересічних росіян поставити під сумнів його владу – запитати, чому Україна рухається вперед, а Росія залишається далеко позаду.Тому я не сприймаю ультиматуми Путіна як щось, що має нас лякати. Навпаки, вони лише підкреслюють його усвідомлення глибокої слабкості Росії. Саме тому він і вдається до агресивної поведінки, гучних заяв і демонстративних жестів, аби приховати справжній напрям деградації держави.У вас є відчуття того, що Кремль готовий був би зараз шукати ті чи інші форми дипломатичного врегулювання як агресії проти України, так і потенційної агресії проти інших європейських держав? Чи Кремль насправді зацікавлений лише в розгортанні своєї військової інтервенції та посиленні конвенційної війни?Наразі я не бачу жодних ознак того, що Путін справді готовий до змістовних дипломатичних переговорів чи до досягнення справедливого і тривалого миру. Він затягує час, веде маніпулятивну гру та постійно вигадує нові способи перекласти відповідальність за зрив перемир’я на Україну – і це абсолютно очевидно.Подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від Європи, від ролі Заходу, а особливо від здатності європейського лідерства діяти рішуче.Останнім часом ми бачимо ознаки формування колективного лідерства з боку ключових європейських політиків, зокрема Емманюеля Макрона у Франції, Фрідріха Мерца в Німеччині та Кіра Стармера у Великій Британії. Вони почали звертатися до Путіна жорсткою, недвозначною мовою, вимагаючи негайного припинення вогню.Якщо європейські лідери й надалі діятимуть рішуче, ми зможемо переконатися, наскільки Путін готовий продовжувати грати у ті ж маніпулятивні ігри, які він провадив із президентом Трампом – іноді навіть відкрито насміхаючись і провокуючи своїми заявами та поведінкою.Дивлячись уперед, ми маємо дуже серйозно ставитися до попереджень, озвучених розвідувальними службами країн Європейського Союзу, зокрема Німеччини та Данії. Їхні оцінки свідчать, що Росія може бути готова випробувати обороноздатність НАТО або розпочати нову агресію проти країн ЄС чи Альянсу вже в найближчі три-п’ять років.Щоб не допустити такого сценарію, ми повинні терміново посилювати власну безпеку – через масштабне зміцнення оборонної промисловості, а також активне засвоєння досвіду й технологічних рішень, які продемонструвала Україна. Саме над цим ми сьогодні інтенсивно працюємо.Дуже добре, що надзвичайно активними є і президент Макрон, і канцлер Мерц, і прем'єр Стармер. Але є ще Орбан, Фіцо, Вучич, які демонструють свою готовність колоти те, що називається європейською консолідованою солідарністю в питанні російської агресії проти України. Чи будуть зроблені найближчим часом якісь висновки, коли ми говоримо про поведінку як прем'єр-міністра Угорщини, так і Словаччини?Це давно відома проблема, і я цілком переконаний, що Європейський Союз знайде спосіб подолати, зокрема, вето Віктора Орбана на європейську інтеграцію України.По-друге, потрібно визнати, що попри всю популістську риторику, яку ми чуємо – заяви проти Європейського Союзу чи навіть такі, що на перший погляд виглядають як підтримка російської політики, є важливі сигнали, на які варто зважати.Наприклад, Угорщина звернулася до Європейської комісії з проханням дозволити збільшити оборонні витрати на 1,5%. Це свідчить про прагнення посилити власну обороноздатність. І тут виникає логічне питання: проти яких загроз вони готуються оборонятися?Схоже, в Будапешті також усвідомлюють, що російська загроза є реальною і стосується не лише країн Балтії чи Польщі, а потенційно й Угорщини, Словаччини чи Румунії. Ми добре розуміємо, якою є їхня позиція, і, безумовно, знайдемо шляхи, щоб подолати будь-які перепони, які вони можуть намагатися створити для нас і для України. Адже для нас очевидно: майбутнє Європи, як і зміцнення нашої спільної безпеки, можливе лише за умови спільного руху з Україною.Пане комісаре, хотів би уточнити, чи є якесь розуміння, як діяти та наскільки швидко доведеться діяти в разі тої чи іншої російської військової провокації проти країн Балтії, країн членів НАТО, за умов того, що ми не знаємо, якою буде поведінка Вашингтону, наприклад, через пів року? Путін регулярно через своїх наближених озвучує ті чи інші ворожі агресивні сигнали в бік Балтійського регіону: Литви, Латвії, Естонії, можливо, і в бік Фінляндії.Ми маємо серйозно ставитися до загрози нової російської агресії – не через заяви Путіна чи його радників, а на підставі оцінок наших розвідувальних служб. Їхні прогнози недвозначні: Росія може бути готова до подібних дій ще до завершення цього десятиліття.Саме тому вперше в історії Європейського Союзу було запроваджено посаду комісара з питань оборони та космосу. Мені доручено координувати цей напрям, що свідчить про усвідомлення ЄС глибини й серйозності безпекових викликів, з якими ми стикаємося.Очевидно, що в разі нового витка агресії першими під удар можуть потрапити сусідні з Росією країни – держави Балтії, Фінляндія, Польща, а можливо, й Угорщина, Словаччина чи Румунія. На цьому етапі ми не можемо з упевненістю передбачити, де саме виникне загроза.У зв’язку з цим Європейський Союз не лише нарощує оборонні витрати та створює умови для держав-членів збільшувати інвестиції у власну безпеку, а й розробляє конкретні, технологічно сучасні рішення для посилення захисту східного кордону. Йдеться, зокрема, про створення так званого Східного щита – не лише з фізичних укріплень, а й з інтелектуальної інфраструктури, включно з мережею дронів і систем спостереження.Ми багато чого навчаємося в України – її досвід у сфері оборони безцінний. І я переконаний: завдяки цьому ми зможемо ефективно стримати будь-яку спробу нової агресії з боку Росії.Колишній головнокомандувач ЗСУ, теперішній надзвичайний уповноважений посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії генерал Валерій Залужний сказав, що нова війна може бути принципово новою, вимагає осмислення того, що зараз відбувається на полі бою. Це означає внесення певних змін в операційні плани генеральних штабів, тобто це питання до військових. Чи є взагалі мозковий центр в Європейському Союзі, який би спільно з військовими міг збудувати нову архітектуру безпеки Європи з урахуванням вищеозначених можливих неприємних інцидентів, пов'язаних із комунікацією з Вашингтоном?Перш за все, слід подивитися, як найближчим часом розвиватимуться наші відносини з трансатлантичними партнерами.Я переконаний, що з обох боків існує достатній рівень раціонального розуміння тих загроз, з якими ми маємо справу, і того, як на них слід реагувати. Водночас ми повинні враховувати довгострокову перспективу: Сполучені Штати можуть дедалі більше зосереджувати свою увагу на Індо-Тихоокеанському регіоні. Це потрібно сприймати як природну еволюцію нової геополітичної реальності, а не як щось, що викликає образу.Натомість наш обов’язок – зосередити всі зусилля на тому, щоб бути готовими взяти повну відповідальність за власну безпеку. Цей процес потребує часу, але ми маємо мати чіткі, реалістичні плани.По-друге, нам необхідно багато чого навчитися в України. Те, про що говорить генерал Залужний, є надзвичайно важливим для розуміння характеру майбутніх воєн. Ми маємо бути готові не до війн минулого, а до війн майбутнього.Україна володіє життєво важливим досвідом і цінними ноу-хау – як завдяки своїм загартованим у боях військовим, так і завдяки унікальному розумінню того, як побудувати ефективну армію безпілотників. Ці знання ми готові інтегрувати у власні стратегічні плани на майбутнє.Саме над цим ми працюємо спільно з НАТО та Україною. Наразі Альянс визначає нові оборонні плани та оновлені цілі для країн-членів, чітко окреслюючи, яким чином вони повинні підвищити свою готовність до захисту. Цей процес триває й надалі.Дивлячись у майбутнє, коли Європа візьме на себе повну відповідальність за власну оборону, постане потреба у формуванні нової архітектури безпеки – і Україна має стати її важливою, невід’ємною та повністю інтегрованою складовою.Я хотів би вас розпитати про зовнішню та безпекову політику ЄС з урахуванням того, якою є політика КНР. Вертаючись до розмови між Путіним і Сі Цзіньпіном, розуміємо, що вони озвучили тезу про так зване сталеве партнерство, і ця теза мене трошки непокоїть. З другого боку, Китай не дає агресивних сигналів, а говорить про суверенітет та повагу. Що ви думаєте про відносини Європейського Союзу з Китаєм? Якими можуть бути китайські плани, коли ми говоримо про російську агресію проти України й, можливо, щодо Європи?Зрозуміти глобальну політику Китаю – непросте завдання. Світ стрімко змінюється, і важко передбачити, як надалі розвиватимуться відносини між Китаєм і Сполученими Штатами.Ми вже були свідками численних дискусій у США щодо зростання військової потуги Китаю. Водночас нещодавно ми також побачили чітку домовленість між Пекіном та Вашингтоном щодо тарифів. Подивимось, як це вплине на подальший розвиток подій.Прогнозування геополітичного курсу Китаю залишається складним викликом. Дотепер основна активність Китаю зосереджувалась у Тихоокеанському регіоні. Хоча цей регіон географічно віддалений від нас, ми, безперечно, занепокоєні питанням глобальної стабільності. Позиція Європейського Союзу щодо цього чітко сформульована як Європейським парламентом, так і Радою ЄС.ЄС висловлює стурбованість щодо ситуації з правами людини в Китаї, загроз на адресу Тайваню та низки інших дестабілізуючих кроків. Подальший розвиток подій передбачити складно. Ми сподіваємось, що китайське керівництво діятиме відповідально та зважено і не стане джерелом нової глобальної напруженості. Саме на це ми розраховуємо.

Про це заявив комісар ЄС з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на телеканалі Еспресо."Ми маємо серйозно ставитися до загрози нової російської агресії – не через заяви Путіна чи його радників, а на підставі оцінок наших розвідувальних служб. Їхні прогнози недвозначні: Росія може бути готова до подібних дій ще до завершення цього десятиліття",  - зазначив він.Кубілюс пояснив, що саме тому вперше в історії Європейського Союзу було запроваджено посаду Комісара з питань оборони та космосу. "Мені доручено координувати цей напрям, що свідчить про усвідомлення ЄС глибини й серйозності безпекових викликів, з якими ми стикаємося. Очевидно, що у разі нового витка агресії першими під удар можуть потрапити сусідні з Росією країни – держави Балтії, Фінляндія, Польща, а можливо й Угорщина, Словаччина чи Румунія. На цьому етапі ми не можемо з упевненістю передбачити, де саме виникне загроза", - вважає єврокомісар.Він зазначив, що у зв’язку з цим Європейський Союз не лише нарощує оборонні витрати та створює умови для держав-членів збільшувати інвестиції у власну безпеку, а й розробляє конкретні, технологічно сучасні рішення для посилення захисту східного кордону. "Йдеться, зокрема, про створення так званого "Східного щита" – не лише з фізичних укріплень, а й з інтелектуальної інфраструктури, включно з мережею дронів і систем спостереження. Ми багато чого навчаємося у України – її досвід у сфері оборони безцінний. І я переконаний: завдяки цьому ми зможемо ефективно стримати будь-яку спробу нової агресії з боку Росії", - підсумував він.

Як відомо, у грудні Конституційний суд Румунії скасував результати першого туру президентських виборів, що відбулися 24 листопада, через підозри у російському втручанні, зокрема через маніпуляції в ТіkТоk на підтримку ультраправого кандидата Келіна Джорджеску, який несподівано набрав 23%. Це стало безпрецедентним випадком в історії Румунії, адже раніше суди не скасовували президентських виборів. Рішення ґрунтувалося на розсекречених даних спецслужб про кібератаки та агресивну кампанію в соцмережах, що порушила виборче законодавство. Тому вибори було перезапущено, а Джорджеску виключили з повторних перегонів. Нові вибори відбулися 4 травня цього року, а їх результати лише посилили політичну кризу. Зокрема, прем’єр Румунії Марчел Чолаку оголосив про відставку через невтішні результати президентських виборів, де 40,96% голосів зібрав скандальний радикал Джордже Сіміон, натомість провладний Чолаку - лише 20,07%, зайнявши третю сходинку, бо його випередив Нікушор Дан з 20,99%. Еспресо розповість детальніше про особистість політика Джордже Сіміона, який має всі шанси, щоб обійти свого найближчого суперника та стати президентом Румунії. Історик-активіст-ультрас, який став політиком-популістом-націоналістомДжордже Сіміон народився 21 вересня 1986 року в місті Фокшани, Румунія. Ще з підліткового віку Сіміон став лідером футбольних ультрас, що сформувало його агресивний стиль публічної діяльності.Він здобув освіту в престижному Національному коледжі Георге Лазара в Бухаресті, а згодом навчався в Бухарестському університеті та Університеті Александру Іоана Кузи в Яссах, де здобув ступінь магістра історії, спеціалізуючись на темі "Злочини комунізму". Джордже Сіміон почав свою активну публічну діяльність зі студентських років – у 2004 році він уперше заявив про себе на акції вшанування героїв Румунської революції, розгорнувши націоналістичні банери. Із часом його активізм став чітко націоналістичним: він очолив рух "Nоіі Gоlаnі", який просував гасло "Бессарабія – це Румунія", маючи на увазі території сучасної Молдови та частини України.У 2011 році Сіміон заснував Платформу уніоністів "Асțіunеа 2012", що виступала за об’єднання Румунії з Молдовою. Він організовував численні марші, культурні акції та кампанії, що апелювали до історії "Великої Румунії". У 2017-му заснував "Альянс до сторіччя", який об’єднав понад 100 організацій і влаштував "Марш сторіччя" – піший похід від Алба-Юлії до Кишинева для відзначення 100-річчя Великого об’єднання 1918 року. Окрім акцій, Сіміон активно підтримував румунські громади за кордоном, особливо в Молдові, Україні (зокрема в Придністров’ї та на Буковині) та Сербії, допомагаючи румунським школам та виступаючи за права меншин.Він також написав дві книги – одна з них аналізує історію Молдови й просуває ідею її возз’єднання з Румунією, інша – це збірка політичних есеїв про зустрічі з румунськими політиками. Обидві мають націоналістичний підтекст і спрямовані на широку публіку, а не академічне коло. Тобто попри історичну освіту, Сімон так і ніколи не займався історією як наукою, натомість просував націоналістичні ідеї, будучи помітним активістом. Ініціативність Сіміона принесла йому популярність серед націоналістично налаштованих громадян, хоча й зробили його недружньою особистістю у сусідніх країнах Румунії. Політична кар’єра Сіміона розпочалася всього шість років тому – у 2019 році, коли він балотувався як незалежний кандидат на виборах до Європейського парламенту, отримавши понад 117 тис. голосів. Хоча цього не вистачило для перемоги, кампанія продемонструвала його здатність мобілізувати чимало виборців. Того ж року, 19 вересня 2019-го, Сіміон заснував власну партію "Альянс за об'єднання румунів" (АUR), яка стала платформою для його ультраправих поглядів.Всього за рік, АUR здобула несподіваний успіх на парламентських виборах 2020 року, отримавши 9% голосів і ставши четвертою за величиною партією в парламенті. Цей прорив зробив Сіміона помітною фігурою в румунській політиці. А у 2024 році АUR ще більше зміцнила свої позиції, подвоївши їх, ставши другою за величиною партією в обох палатах парламенту. За роки парламентської діяльності Сіміон зарекомендував себе як харизматичний лідер опозиції, здатний апелювати до широких верств населення. Експерти пояснюють стрімке зростання популярності АUR завдяки кільком взаємопов’язаним факторам. Насамперед – популістська риторика та соціальні мережі. Сіміон активно використовує соціальні мережі, зокрема ТіkТоk, для просування своїх ідей. Його антиелітарна риторика, спрямована проти "корумпованої брюссельської бюрократії" та румунського істеблішменту, резонує з виборцями, які відчувають розчарування в традиційних румунських партіях, які ведуть прозахідний курс, що не приніс результатів (Румунія залишається однією з найбідніших країн ЄС). Риторика партії вдало використовує соціально-економічне невдоволення. Адже зростання вартості життя та економічні труднощі підживлюють підтримку АUR серед середнього класу та сільських громад. Сіміон обіцяє захистити "простих румунів" від глобалізації та іноземного впливу.Натомість чи не основна ідея партії – об'єднання Румунії з Молдовою та акцент на "румунській ідентичності" знаходять відгук серед патріотично налаштованих виборців. АUR також використовує історичні наративи, апелюючи до образів румунських героїв та ідеї "Великої Румунії", яка включає насамперед молдовські та українські землі, а також меншою мірою угорські, сербські та болгарські. Цікаво, що антиковідна позиція теж додала партії популярності. Під час пандемії СОVІD-19 АUR виступала проти обов’язкової вакцинації та жорстких карантинних обмежень. А це привернуло увагу консервативних і скептично налаштованих громадян, особливо в сільській місцевості та малих містах.Ну і не варто забувати, що Джордже Сіміон молодий політик, що також дозволяє залучити додаткову підтримку серед молоді. Харизматичний стиль Сіміона, його активність у соцмережах і образ "свого хлопця" приваблюють молодих виборців, які раніше не цікавилися політикою. Навіть своє весілля він зробив публічним гулянням, трендовим у соцмережах, коли в серпні 2022 року одружився з Ілінкою Мунтяну і зібрав на заході 10 тис. людей. Ідеологічні позиції СіміонаДжордже Сіміон позиціонує себе як націоналіста, євроскептика та прихильника "традиційних цінностей". Його політичними кумирами є президент США Дональд Трамп та прем’єрка Італії Джорджа Мелоні. Якщо узагальнити, то ключові погляди Сіміона можна звести до:Націоналізм довкола "Великої Румунії". Сіміон активно виступає за об'єднання Румунії з Молдовою та повернення "історичних румунських територій", що включають частини сучасної України (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Молдови. Наприклад, у 2024 році він заявив, що не визнає існування окремої молдовської державності та вважає кордон по річці Прут "несправедливим". Звісно, що вся ця риторика викликала занепокоєння в сусідніх країнах, тому Сіміонові заборонили в’їзд як в Модову, так і в Україну.Євроскептицизм. Сіміон критикує Європейський Союз, називаючи його "надмірно бюрократичним" і таким, що обмежує суверенітет Румунії. Він виступає за перегляд відносин з ЄС, хоча не закликає до виходу з нього. Традиційні цінності. АUR і Сіміон підтримують консервативні погляди, виступаючи проти ЛГБТ-руху, абортів і секулярних реформ. Цікаво, що Сіміон також висловлювався проти обов’язкового викладання історії Голокосту в школах, що, звісно, викликало критику, особливо серед єврейської громадськості.Антикорупційна риторика. Сіміон також позиціонує себе як борця з корупцією, критикуючи традиційні партії за "зраду інтересів народу". Вважаючи, що лише він зможе навести лад в країні. Підтримка Трампа та Мелоні. Сіміон відкрито симпатизує Дональду Трампу, називаючи його своїм політичним кумиром. Він носив бейсболку з написом "Тrumр Sаvе Аmеrіса" і заявляв, що поділяє ідеологію руху МАGА. Також Сіміон прихильний до прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, він навіть закликав "мелонізувати" Європу, тобто поширити практики італійської національної політики. Ставлення до України та російський слід Ставлення Джордже Сіміона до України є суперечливим і викликає особливе занепокоєння в контексті його можливої перемоги на виборах. Адже у Румунії президент має досить широкі повноваження, там діє напівпрезидентська (змішана) форма правління, подібна до французької моделі. Хоча реальна влада в країні зосереджена у парламенті та уряді, однак президент очолює зовнішню політику та оборону, призначає прем’єр-міністра (за згодою парламенту), має право вето і може розпустити парламент. Служба безпеки України заборонила Сіміону в’їзд до України ще в 2021 році на тлі його антиукраїнської діяльності пов’язаної з ідеями "Великої Румунії" та можливими зв’язками з російськими спецслужбами. У 2024 році заборону було поновлено ще на три роки. Після початку повномасштабної війни Сіміон публічно називав диктатора Росії Володимира Путіна "військовим злочинцем", а також заявляв, що санкції проти Росії є "недостатніми". Проте він виступає проти надання додаткової військової допомоги Україні та експорту зерна через його країну, аргументуючи це тим, що Румунія повинна "зосередитися на власних інтересах". Ця позиція збігається з риторикою проросійських політиків у Європі, хоча Сіміон заперечує звинувачення в проросійських симпатіях, називаючи АUR "найбільш русофобською партією Румунії". Також Сіміона підозрюють у зв’язках з російськими ультранаціоналістами, зокрема Олександром Дугіним, ідеологом "русского мира". Та особливу тривогу викликають заяви представників АUR, зокрема сенатора та соратника Сіміона Клаудіу Тирзіу, про необхідність "повернення" українських територій, таких як Північна Буковина та Південна Бессарабія, які колись певний час належали Румунії. Сам Сіміон уникає прямих заяв про анексію, але його підтримка ідеї "Великої Румунії" та територіальні претензії партії створюють напругу у відносинах з Україною.Ще одним тривожним сигналом є обіцянка Сіміона призначити проросійського політика Келіна Джорджеску, якому заборонили балотуватися на виборах, на посаду прем’єр-міністра в разі перемоги. Джорджеску відомий своєю антиукраїнською позицією, зокрема закликами припинити допомогу Україні та заборонити транзит українського зерна. Крім того, він противник НАТО і ЄС.Хоча після перемоги в першому турі виборів, Сіміон помірковано закликав до припинення вогню в Україні, зокрема, очікувано підтримав позицію адміністрації Дональда Трампа щодо агресії РФ, не деталізуючи своїх ідей.  Що кажуть експерти та чи є шанс в іншого кандидата Сіміон та його конкурент Дан. Фото: Вікіпедія Майже всі аналітики занепокоєні тим, що Джордже Сіміон, ймовірно, стане президентом. Зокрема, як пишуть у DW, потенційна перемога Джордже Сіміона у другому турі президентських виборів загрожує стати історичним поворотом, який наближає країну до влади правих екстремістів – явища, небаченого з часів диктатури Іона Антонеску та його союзників із православно-фашистської "Залізної гвардії" під час Другої світової війни."Для Румунії та для Європи обрання Сіміона стало б серйозним поворотним моментом і політичною катастрофою: у такому разі вперше країна ЄС мала б самопроголошеного "руйнівника системи" на посаді глави держави, того, хто обіцяє "змести" румунську еліту та виступає за жорстку позицію проти ЄС та НАТО – у найважливішій країні ЄС та НАТО в Південно-Східній Європі. Окрім проросійських та антиукраїнських урядів Словаччини та Угорщини, він був би ще одним лідером у країні ЄС, який підтримує президента США Дональда Трампа, має проросійські позиції та виступає проти допомоги Україні", - наголошують у виданні. Румунський політолог Крістіан Пирвулеску зазначає, що перемога Сіміона справді може змінити геополітичний курс Румунії, наближаючи її до країн ЄС з націоналістичними урядами, таких як Угорщина та Словаччина. А це може ще більше посилити антиєвропейські настрої в Європейському Союзі, який і так переживає не найкращі часи через зростання євроскептиків.  Інший румунський експерт, Крістіан Андрей, застерігає, що президентство Сіміона може призвести до політичної кризи в Румунії, оскільки він може використати соціальне та економічне незадоволення для просування ще більш консервативних та популістських тем, а також посилити скептицизм щодо ЄС та Заходу. Ситуація може призвести до згортання демократичних інституцій, як це зробив Орбан, та загострити суспільну боротьбу й посилити кризу. Загалом АUR та Сіміон популярні у сільській місцевості, малих містах і серед діаспори, де вони апелюють до економічного невдоволення та патріотичних настроїв. Це може дати шанс іншому кандидату, меру столиці, Нікушору Дану, завоювати симпатії великих міст та об’єднати довкола себе прозахідну частину суспільства. Однак проблема в тому, що в Румунії, фактично, лише одне місто є дійсно великим – Бухарест з його 2 млн людей, за ним йдуть Клуж-Напока, Яси, Констанца, Тімішоара, кожен з яких має трохи більше, ніж 250 тис. населення. Однак дипломат та політолог Роман Безсмертний вірить, що Джордже Сіміон досяг своєї "електоральної стелі" у першому турі президентських виборів і не має можливості набрати більше голосів, тому Дану цілком може перемогти. "Очевидно, що після виборів кандидати вперлись у свою електоральну стелю і, як кажуть фахівці та аналітики, цю стелю навряд чи Сіміон здатен подолати. А от мер Бухареста Нікушор Дан має таку можливість. Якщо скласти голоси всіх однодумців є можливість здобути понад 60%. Ця сума голосів явно говорить про те, що у Нікушора Дана є шанс стати президентом Румунії", - сказав експерт в етері Еспресо.Якщо коротко, то Нікушор Дан – це 55-річний математик зі ступенем доктора наук, громадський активіст і політик, який з 2020 року обіймає посаду мера Бухареста. Він зосередив свою політику на модернізації міської інфраструктури, покращенні громадського транспорту та боротьбі з корупцією в муніципальній владі. Однак його популярність зосереджена великою мірою у Бухаресті та довкола, що є проблемою. Як вважає політтехнолог та член Асоціації професійних політичних консультантів України Олег Постернак, шанси мера Бухареста досить низькі. Адже розрив між ними після першого туру 20% і електоральна історія майже не знає випадків, коли в другому турі можна наздогнати цю 20-відсоткову відстань між основними кандидатами. Тим більше, що явка на виборах була низькою, бо чимало міських жителів проігнорували вибори. "На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки коштом "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов’язково прийде за нього голосувати у другому турі. Але Дану буде значно важче сформувати широку коаліцію виборців через маловідомість, мінімум часу та ресурсну обмеженість. Натомість інші учасники президентської гонки вже "поплили", - зауважує Постернак. У будь-якому разі, як нагадує в етері Еспресо журналіст та політичний експерт Віталій Портников, це дуже скандальні вибори, бо вони відбуваються після скасування попереднього першого туру виборів президента. "Переможця першого туру Келіна Джорджеску звинуватили в тому, що він незаконно провів передвиборчу кампанію, що він не відзвітував про неї. Це призвело не лише до ануляції першого туру виборів, але й до того, що його не допустили до повторного голосування. Хоча варто розуміти, що він мав всі шанси перемогти через свою популярність. Але Джордже Сіміон виявився єдиним ультраправим кандидатом допущеним до виборів: і Джорджеску, і Шошоаке, яка відома своїми антиукраїнськими поглядами, не були допущені. Таким чином Сіміон зібрав весь ультраправий електорат. Тепер головне питання, чи він зможе його зберегти та розширити під час другого туру", - сказав Портников.Також він відзначає, що результати першого туру президентських виборів у Румунії знову нагадали всім, наскільки впливовими стають ультраправі та популістські тенденції в теперішньому політичному житті Європи та США.Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд

Про це він сказав в етері телеканалу "Еспресо"."Ні, Угорщина не заблокує членство України в ЄС. Ми працюємо з усіма 27 країнами - членами Європейського Союзу, зокрема й з Угорщиною, а також з Єврокомісією, яка є урядом ЄС.По перше, ВР вже ухвалила зміни до законодавства щодо мов національних меншин, зокрема й у сфері професійної освіти. Це важливий крок до європейських стандартів. По-друге, це - крок назустріч, у тому числі й угорській спільноті в Україні, зокрема молоді, яка здобуватиме освіту", - зауважив Наливайченко. За словами секретаря Комітету ВР з питань інтеграції України з ЄС, Україна швидко змінює законодавство, щоб зняти будь-які питання, які можуть виникати, наприклад, у нашого сусіда - Угорщини."Крім того, ми також ратифікували в парламенті європейську програму транскордонного співробітництва і фінансування між громадами. Тепер, наприклад, громади в Закарпатті отримали пряму законодавчу можливість створювати спільні проєкти з громадами Угорщини та отримувати фінансування безпосередньо від ЄС.Ми виступаємо за те, щоб кожна громада, особливо вздовж кордону з ЄС - це Румунія, Угорщина, Польща, Словаччина, могла користуватися мільярдами євро ЄС для розбудови місцевої інфраструктури. Важливо, що ці кошти надходитимуть напряму, без посередництва Києва, і працюватимуть саме на місцеві проєкти.Це і є реальна інтеграція. Це приклад того, як з Угорщиною можна й потрібно співпрацювати, аби не лише уникати перешкод, а й щоб і Угорщина, і угорські громади, а головне - угорський народ, підтримували прагнення українського народу бути частиною європейської сім'ї", - додав Наливайченко. Раніше повідомлялось, що в середині квітня в Угорщині розпочнеться голосування щодо вступу України до Європейського Союзу. Разом із бюлетенем виборці отримають і документ з "наслідками" та "ризиками" приєднання українців.10 квітня посол ЄС в Україні Катаріна Матернова розповіла, що ЄС працює з Угорщиною над "подоланням труднощів" у питанні відкриття всіх кластерів у 2025 році стосовно переговорів про вступ України до блоку.Згодом Орбан заявив, що його держава не дозволить Брюсселю примусити її підтримати членство України в Європейському Союзі.Премʼєр-міністр Угорщини Віктор Орбан на референдумі в державі стосовно вступу України в Європейський Союз проголосував проти. 

"Еспресо" розповість про головні проєкти з розвитку атомної енергетики, наскільки вони перспективні та чи зможуть вони зробити Європу енергонезалежною.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  Автор - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації, текст упорядкував Володимир Федорович, "Еспресо".Якими потужностями атомної енергетики наразі володіє ЄвропаЧастина Європейського Союзу активно відновлює та розвиває сектор атомної енергетики. Йдеться не лише про модернізацію старих потужностей, але й створення нових, більш ефективних реакторів і цілих станцій. Розпочати варто з переліку того, чим розпоряджається ЄС станом на сьогодні, адже вже тут можна буде простежити певну неоднорідність. Наразі 13 із 27 країн Старого світу експлуатують атомні станції, які налічують понад 100 енергоблоків. Однозначний лідер сфери - член "ядерного клубу" Франція, яка розпоряджається 56 енергоблоками. Таким чином країні вдається "зарядити" 63-70% національної мережі. Одразу за нею зі значним відривом облаштувались Іспанія (7 реакторів), Швеція (6 реакторів), а також Фінляндія, Угорщина, Бельгія, Словаччина, Болгарія, Чехія, Румунія, Словенія, Нідерланди та Хорватія. Поза Європою також є і Велика Британія, яка нещодавно від’єдналась. Остання розпоряджається 9 енергоблоками та вже зараз планує будівництво нових. Окремо можна виділити Фінляндію, яка здійснила прорив, увівши в експлуатацію енергоблок Оlkіluоtо 3 (ОL3), оснащений реактором ЕРR потужністю 1600 МВт – перший запущений у Західній Європі за 15 років. Лише він один, розпочавши роботу у 2023 році, забезпечує 14% мережі країни.Фото: gеttyіmаgеsЦентрально-Східну Європу представляють інші гравці цього ринку, зокрема Чехія, Словаччина та Угорщина, які працюють над модернізацією старих та активним розгортанням й будівнитцвом нових енергоблоків. Саме там жваво освоюють нові технології SМR (малі модульні реактори), детальніше про які згодом. Є на карті Європи також Польща, яка не має жодної діючої АЕС. Однак уже зараз там активно інвестують у цей сектор – готуються до будівництва двох масштабних станцій. Протиставленням цих країн є Німеччина, яка стала першою великою економікою, що повністю відмовилась від атомної енергетики. Апогеєм політики, що зачалась після катастрофи на японській Фокусімі, стала зупинка трьох останніх діючих реакторів у квітні 2023 року: Іsаr 2, Еmslаnd і Nесkаrwеsthеіm 2. Що цікаво, у 2022 році такий вектор зазнав значного тиску, однак рішення не переглядали, попри енергетичну кризу. Хто та що лобіює розвиток інтересу до атомної енергетикиНе потрібно звертатися до глибокої аналітики, аби зрозуміти, що одним із головних лобістів атомної енергетики в регіоні є її ключовий виробник – Франція. Зокрема у 2022–2023 роках президент Емманюель Макрон публічно оголосив про намір побудувати щонайменше шість нових реакторів типу ЕРR2 та інвестувати в розвиток малих модульних реакторів (SМR).Що не менш важливо, у 2023 році країна "ядерного клубу" ініціювала створення коаліції країн ЄС, які підтримують подальший розвиток атомної енергетики. До групи приєднались Чехія, Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та низка інших держав, які спільно лобіювали за включення ядерної енергетики до кліматичної політики ЄС. Вже за рік після цього, у лютому 2024 року, Єврокомісія оголосила про запуск Європейського альянсу з розвитку SМR — SМR Іndustrіаl Аllіаnсе. Коло включає провідні енергетичні компанії (ЕDF, СЕZ, Fоrtum, Rоlls-Rоyсе, Wеstіnghоusе), науково-дослідні установи та регуляторні органи. Метою такої групи є швидка сертифікація нових технологій, реалізація нормативно-правової бази та запуски пілотних проєктів у сфері до 2030 року. Саме Альянс займається просуванням та координацією впровадження нової ядерної генерації малого масштабу на рівні ЄС.На фоні цього торік, у 2024 році, чеська енергокомпанія СЕZ анонсувала придбання 20% акцій британської компанії Rоlls-Rоyсе SМR. Саме ця покупка стала першим транснаціональним капіталовкладенням в технологію малих модульних реакторів, які запускатимуть на території Східної Європи. Окрім того, фінська Fоrtum підписала договори з аж п’ятьма виробниками малих модульних реакторів зі США, Південної Кореї, аби реалізовувати нові проєкти на території Скандинавії. Серед приватних компаній активним просуванням атомної енергетики займається американська Wеstіngtоn Ноusе, яка також бере участь у будівництвах на території Польщі, Чехії, Словаччини та України.Важливим є те, що ця та інші компанії є активними учасницями SМR Іndustrіаl Аllіаnсе і провідними експортерами ядерних технологій до країн Центрально-Східної Європи, які прагнуть зменшити залежність від російських або застарілих радянських реакторів. Що ж до інституцій, які займаються просуванням сфери, то реалізація відбувається через кілька механізмів. Зокрема агентство Еurаtоm координує дослідження у сфері безпеки та технологій і має бюджет понад 1,3 млрд євро на 2021–2027 роки. фото: gеttyіmаgеsТакож на континенті діє масштабна Європейська платформа сталих ядерних технологій (SNЕТР), вона об’єднує понад 120 операторів і виробників, серед яких університети і лабораторії. Її місією є розробка нових типів реакторів, зокрема четвертого покоління. Також ідеться про Міжнародне енергетичне агентство, яке закликає уряди країн надавати державні гарантії для ядерних проєктів, щоби знизити інвестиційні ризики, викликані складністю та довготривалістю реалізації технологій у цьому секторі економіки.Не варто забувати і про Європейський інвестиційний банк. Попри свою обережну стратегію фінансування атомних проєктів, після прийняття таксономії ЄС він почав розглядати проєкти SМR і модернізації існуючих блоків як потенційно придатні для зеленого фінансування.Лобіювання атомної енергетики дало свої плоди. У 2023–2024 роках розпочались міждержавні консультації між ЄС, Великою Британією, Канадою та США щодо єдиної процедури сертифікації й ліцензування нових типів реакторів. Таким чином країни намагаються знизити забюрократизованість процесів у галузі, прискорити схвалення подальших проєктів та забезпечити експортний потенціал європейських технологій. Нові проєкти на європейській карті атомних технологійСеред найбільших проєктів фігурує будівництво нової АЕС Sіzеwеll у Великій Британії, яка буде оснащена двома реакторами типу ЕРR загальною потужністю 3,2 ГВт. Реалізацією останнього займається приватна ЕDF за фінансування британського уряду. Цей проєкт є частиною ширшої британської програми відновлення атомного сектору, в межах якої планується забезпечити до 25% електроенергії країни з ядерних джерел до 2050 року. Окрім того, Чехія планує розширення АЕС "Темелін" та "Дуковани" й розгортання першого в країні малого модульного реактора у партнерстві з британською компанією Rоlls-Rоyсе. Також там розглядають можливість будівництва до 3 ГВт нових атомних потужностей, щоб замінити вугільну генерацію, яку країна планує вивести з експлуатації до 2038 року.Цікавою є ситуація в Польщі, яка у 2022 році підписала угоду з компанією Wеstіnghоusе щодо будівництва першої АЕС у Пемброці. Проєкт передбачає спорудження трьох реакторів АР1000 з очікуваним введенням першого блоку в експлуатацію до 2033 року. Паралельно польська компанія Synthоs працює з GЕ Ніtасhі над проєктом SМR ВWRХ-300. Таким чином, уряд Польщі офіційно декларує боротьбу з карбонізацією та продукування енергетичної незалежності.Також Італія, яка повністю згорнула свої АЕС ще у 1990 році, оголосила повернення до атомних програм. Відтак у квітні цьогоріч три приватні компанії підписали угоду про створення консорціуму для спільного дослідження та підготовки до будівництва нових АЕС. Таким чином, у 2030-х роках у країні планують запустити будівництво першого модульного реактора.У раніше згаданій Фінляндії, з її надпотужним ОL3, у 2025 році планується введення в експлуатацію підземного сховища відпрацьованого ядерного палива Онкало — першого у світі сховища геологічного типу, розрахованого на безпечне зберігання до 100 тис. років. Ренесанс атомної енергетики не оминув і Румунію, де здійснюють модернізацію існуючих блоків АЕС Сеrnаvоdă за підтримки США, Канади та Франції. Також країна веде переговори з американською NuSсаlе щодо побудови нового модульного реактора. Вже зараз ідеться про фінансування з американських банківських установ. Розвиває свою атомну гілку й Угорщина. Проте тут виникає проблема, адже країна вирішила робити це у співпраці з Росатомом країни-агресорки, попри політичні заперечення Єврокомісії. Вже торік почались активні підготовчі роботи. Варто зазначити, що два реактори, які планують спорудити у межах цього проєкту, будуть єдиними в Європі, до функціонування яких залучена Росія.Обмеження та активні "проти" на європейському ринку атомної енергетикиПопри всі описані активні дії з боку ЄС, все ж є низка певних стримувальних факторів, які гальмують розвиток ядерних програм. Йдеться не лише про політичні розбіжності між державами, але й про технологічні, економічні та соціальні ризики, що можуть уповільнити або навіть зірвати реалізацію окремих проєктів.Одним із таких факторів є ініціатива проти включення ядерної енергетики до «зеленої таксономії» ЄС, яка дозволяє атомним проєктам отримувати доступ до сталого фінансування. Її підписантами у 2022 році стали Німеччина, Австрія, Люксембург і Португалія.Та ж ФРН, як основний антиатомний лобіст Європи, відмовилася приєднуватися до SМR Іndustrіаl Аllіаnсе, попри те що він фінансується Єврокомісією й об’єднує більшість ядерних країн-членів ЄС. Окрім того, міністерка довкілля Німеччини Штеффі Лемке публічно заявляла, що «атомна енергетика не є рішенням для кліматичної або енергетичної кризи". Вона підкреслила, що федеральний уряд вважає атомне енергетику "дорогою та небезпечною". Відтак серед основних викликів, які доведеться долати прихильникам атомних програм у Європі – це політична неоднорідність Старого світу. Однак не політикою єдиною, ідеться і про високу капіталомісткість проєктів атомної енергетики. Для порівняння: вартість одного енергоблоку типу ЕРR у Європі коливається від €8 до €12 мільярдів, тоді як терміни будівництва зазвичай перевищують 10 років.Навіть малі модульні реактори, які визнають дешевим технічним ноу-хау, потребують значних стартових інвестицій та відповідної інфраструктури.Тут одразу вигулькують і освітні проблеми, а відтак і брак спеціалізованих кадрів. У багатьох країнах Західної Європи навчальні програми з ядерної інженерії були згорнуті або значно скорочені впродовж 1990–2010 років. Тим часом, за різними оцінками, у найближче десятиліття галузі знадобиться понад 150 тисяч нових спеціалістів у межах лише ЄС. І на цьому моменті ми приходимо до того, що подолання однієї залежності продукує розвиток іншої залежності – ЄС продовжують імпортувати з РФ уран і технологічні компоненти. Однак на цьому ринку з’являються нові гравці, зокрема США, Франція, Канада та Казахстан, проте ринок все ще залишається вразливим до політичних та логістичних проблем.фото: gеttyіmаgеsОднією з проблем також є відсутність спеціалізованих кладовищ ядерних відходів. Прорив у цьому напрямі здійснила лише Фінляндія з її Онкало. А от у всіх інших членів ЄС це питання вирішується доволі складно через вибір локації, фінансування та відповідальність за утримання.То чи очікувати нам ренесанс атомної енергетики?Попри описані вище проблеми та стримувальні фактори, бачимо реальні зрушення у напрямі атомної енергетики, яка вважалась безперспективною та небезпечною понад 30 років.Її фактичними двигунами є розвиток низьковуглецевих джерел енергії, прагнення до стратегічної автономії ЄС та намагання створити в Європі конкурентну технологічну базу у вигляді SМR і ядерних реакторів нового покоління.Однак варто підкреслити, що темпи та масштаби цього розвитку залишають бажати кращого через складність реалізації, забюрократизованість, політичні розбіжності та необхідність неймовірно великих капіталів. Тут, знову ж таки, увагу привертають новітні малі модульні реактори, проте перші їхні запуски проведуть лише після 2030 року.Розвиток цієї галузі енергетики у Старому світі точно не буде рівномірним. Адже певні країни активно розвивають цей сектор, інші лише починають закладати його перші цеглини, а от треті, як та ж Німеччина, повністю від нього відмовляються.Таким чином, у нас формується мапа з кількох груп країн: держави з усталеними потужностями, які модернізуються (Франція, Фінляндія, Угорщина); країни, що вперше впроваджують атомну генерацію (Польща, Італія); і країни, що концентруються на новітніх технологіях (Чехія, Румунія).Попри те, що Німеччина, як економічний центр Європи, використовує свій вплив, щоби сповільнити, а подекуди й блокувати інституційне оформлення ядерного ренесансу в ЄС, тренд на континенті рухається зовсім в іншу сторону. У цьому контексті ФРН швидше заганяє себе в енергетичну ізоляцію. Читайте також: Нова митна політика адміністрації Трампа та накладена на неї пауза: перші наслідки та реакція світу

Франція розглядає можливість визнання Палестинської держави вже в червні. Про це заявив президент Франції Еммануель Макрон, висловивши сподівання, що у відповідь деякі країни Близького Сходу, зокрема Саудівська Аравія, визнають Ізраїль, повідомляє Rеutеrs. "Ми повинні рухатися до визнання Палестини. І протягом наступних кількох місяців ми це зробимо. Я роблю це не для того, щоб догодити комусь. Я зроблю це, тому що в якийсь момент це буде правильно. І тому, що я також хочу взяти участь у колективній динаміці, яка також повинна дозволити тим, хто захищає Палестину, визнати Ізраїль у свою чергу, чого багато хто з них не робить", - зазначив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це екзистенційна загроза" - Ізраїль офіційно відкинув створення Палестинської держави Попри те, що близько 150 країн уже визнали Палестину як суверенну державу, більшість провідних західних країн - зокрема США, Велика Британія, Франція, Німеччина та Японія - досі цього не зробили. Водночас Ізраїль не визнають такі держави, як Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Сирія та Ємен. "Наша мета - десь у червні разом із Саудівською Аравією очолити цю конференцію, на якій ми могли б завершити рух до взаємного визнання кількома країнами", - додав Макрон. 22 травня 2024 року Норвегія, Ірландія та Іспанія оголосили, що визнають Палестину незалежною державою. Наприкінці квітня верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель заявив, що до кінця травня Палестину визнають кілька країн Європейського Союзу. Станом на початок травня серед європейських держав незалежність Палестини визнавали: Болгарія, Угорщина, Кіпр, Мальта, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія, Швеція.

9 квітня 2003 року Європарламент схвалив вступ у ЄС 10 нових членів: Кіпру, Мальти, Естонії, Латвії, Литви, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини й Словенії. Країни Центральної і Східної Європи у 1990-х вийшли з-під радянської диктатури і хотіли приєднатися до проекту європейської інтеграції та гарантувати собі, що не повернуться до російської сфери впливу. ЄС і НАТО давали такі гарантії. ЄС також вважався життєво важливим для досягнення економічного успіху цих країн. Однак бажання Євросоюзу прийняти заявки цих країн було не таким швидким. Крах комунізму настав швидко і неочікувано для багатьох в Західній Європі. ЄС щосили намагався впоратися з раптовим возз'єднанням Німеччини, яке додало до неї 17 млн бідніших жителів, і продовжити реалізацію проекту валютного союзу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС запевнив Україну в підтримці на тлі загострення ситуації на Донбасі Проте країни Центральної і Східної Європи наполягали на своєму, і, врешті, ці проблеми були усунуті. США також тиснули на ЄС, щоб запропонував членство. Врешті, 1 травня 2004-го до ЄС приєдналися 8 країн Центральної і Східної Європи - Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина і Словенія, а також 2 середземноморські країни - Мальта і Кіпр. Це було найбільше одночасне розширення Євросоюзу щодо населення і нових членів. Менш розвинений характер нових членів лякав найдавніших членів. Деякі країни, такі як Велика Британія, негайно відкрили ринок праці для нових країн, які приєдналися до ЄС, тоді як більшість інших наклали тимчасові обмеження на трудові права громадян нових членів у своїх країнах. Переміщення на захід частини робочої сили з недавно приєднаних країн, яке відбулося після розширення, породило стереотипи в громадській думці та мас-медіа західних країн щодо низькооплачуваної робочої сили зі Східної Європи. Офіційні органи ЄС часто називали це розширення "історичною можливістю" і "моральної необхідністю", що відображало бажання Євросоюзу прийняти нові країни, навіть якщо вони менш розвинені, ніж країни Західної Європи. Після цього Румунія і Болгарія приєдналися 1 січня 2007-го. Вони, як і країни, які приєдналися в 2004-му, зіткнулися з рядом обмежень щодо своїх громадян. Їх громадяни не могли повною мірою користуватися правами на роботу на території деяких старих членів ЄС. Болгарія і Румунія також ще не входять до Шенгенської зони, проте їх громадяни можуть подорожувати без віз по ЄС. Зараз у ЄС 27 країн і близько 447 млн громадян. Останнім новим членом стала 1 липня 2013-го Хорватія. 1 січня 2021-го Велика Британія першою в історії де-факто покинула Євросоюз.