Search trend "Словаччина Румунія"

Як відомо, у грудні Конституційний суд Румунії скасував результати першого туру президентських виборів, що відбулися 24 листопада, через підозри у російському втручанні, зокрема через маніпуляції в ТіkТоk на підтримку ультраправого кандидата Келіна Джорджеску, який несподівано набрав 23%. Це стало безпрецедентним випадком в історії Румунії, адже раніше суди не скасовували президентських виборів. Рішення ґрунтувалося на розсекречених даних спецслужб про кібератаки та агресивну кампанію в соцмережах, що порушила виборче законодавство. Тому вибори було перезапущено, а Джорджеску виключили з повторних перегонів. Нові вибори відбулися 4 травня цього року, а їх результати лише посилили політичну кризу. Зокрема, прем’єр Румунії Марчел Чолаку оголосив про відставку через невтішні результати президентських виборів, де 40,96% голосів зібрав скандальний радикал Джордже Сіміон, натомість провладний Чолаку - лише 20,07%, зайнявши третю сходинку, бо його випередив Нікушор Дан з 20,99%. Еспресо розповість детальніше про особистість політика Джордже Сіміона, який має всі шанси, щоб обійти свого найближчого суперника та стати президентом Румунії. Історик-активіст-ультрас, який став політиком-популістом-націоналістомДжордже Сіміон народився 21 вересня 1986 року в місті Фокшани, Румунія. Ще з підліткового віку Сіміон став лідером футбольних ультрас, що сформувало його агресивний стиль публічної діяльності.Він здобув освіту в престижному Національному коледжі Георге Лазара в Бухаресті, а згодом навчався в Бухарестському університеті та Університеті Александру Іоана Кузи в Яссах, де здобув ступінь магістра історії, спеціалізуючись на темі "Злочини комунізму". Джордже Сіміон почав свою активну публічну діяльність зі студентських років – у 2004 році він уперше заявив про себе на акції вшанування героїв Румунської революції, розгорнувши націоналістичні банери. Із часом його активізм став чітко націоналістичним: він очолив рух "Nоіі Gоlаnі", який просував гасло "Бессарабія – це Румунія", маючи на увазі території сучасної Молдови та частини України.У 2011 році Сіміон заснував Платформу уніоністів "Асțіunеа 2012", що виступала за об’єднання Румунії з Молдовою. Він організовував численні марші, культурні акції та кампанії, що апелювали до історії "Великої Румунії". У 2017-му заснував "Альянс до сторіччя", який об’єднав понад 100 організацій і влаштував "Марш сторіччя" – піший похід від Алба-Юлії до Кишинева для відзначення 100-річчя Великого об’єднання 1918 року. Окрім акцій, Сіміон активно підтримував румунські громади за кордоном, особливо в Молдові, Україні (зокрема в Придністров’ї та на Буковині) та Сербії, допомагаючи румунським школам та виступаючи за права меншин.Він також написав дві книги – одна з них аналізує історію Молдови й просуває ідею її возз’єднання з Румунією, інша – це збірка політичних есеїв про зустрічі з румунськими політиками. Обидві мають націоналістичний підтекст і спрямовані на широку публіку, а не академічне коло. Тобто попри історичну освіту, Сімон так і ніколи не займався історією як наукою, натомість просував націоналістичні ідеї, будучи помітним активістом. Ініціативність Сіміона принесла йому популярність серед націоналістично налаштованих громадян, хоча й зробили його недружньою особистістю у сусідніх країнах Румунії. Політична кар’єра Сіміона розпочалася всього шість років тому – у 2019 році, коли він балотувався як незалежний кандидат на виборах до Європейського парламенту, отримавши понад 117 тис. голосів. Хоча цього не вистачило для перемоги, кампанія продемонструвала його здатність мобілізувати чимало виборців. Того ж року, 19 вересня 2019-го, Сіміон заснував власну партію "Альянс за об'єднання румунів" (АUR), яка стала платформою для його ультраправих поглядів.Всього за рік, АUR здобула несподіваний успіх на парламентських виборах 2020 року, отримавши 9% голосів і ставши четвертою за величиною партією в парламенті. Цей прорив зробив Сіміона помітною фігурою в румунській політиці. А у 2024 році АUR ще більше зміцнила свої позиції, подвоївши їх, ставши другою за величиною партією в обох палатах парламенту. За роки парламентської діяльності Сіміон зарекомендував себе як харизматичний лідер опозиції, здатний апелювати до широких верств населення. Експерти пояснюють стрімке зростання популярності АUR завдяки кільком взаємопов’язаним факторам. Насамперед – популістська риторика та соціальні мережі. Сіміон активно використовує соціальні мережі, зокрема ТіkТоk, для просування своїх ідей. Його антиелітарна риторика, спрямована проти "корумпованої брюссельської бюрократії" та румунського істеблішменту, резонує з виборцями, які відчувають розчарування в традиційних румунських партіях, які ведуть прозахідний курс, що не приніс результатів (Румунія залишається однією з найбідніших країн ЄС). Риторика партії вдало використовує соціально-економічне невдоволення. Адже зростання вартості життя та економічні труднощі підживлюють підтримку АUR серед середнього класу та сільських громад. Сіміон обіцяє захистити "простих румунів" від глобалізації та іноземного впливу.Натомість чи не основна ідея партії – об'єднання Румунії з Молдовою та акцент на "румунській ідентичності" знаходять відгук серед патріотично налаштованих виборців. АUR також використовує історичні наративи, апелюючи до образів румунських героїв та ідеї "Великої Румунії", яка включає насамперед молдовські та українські землі, а також меншою мірою угорські, сербські та болгарські. Цікаво, що антиковідна позиція теж додала партії популярності. Під час пандемії СОVІD-19 АUR виступала проти обов’язкової вакцинації та жорстких карантинних обмежень. А це привернуло увагу консервативних і скептично налаштованих громадян, особливо в сільській місцевості та малих містах.Ну і не варто забувати, що Джордже Сіміон молодий політик, що також дозволяє залучити додаткову підтримку серед молоді. Харизматичний стиль Сіміона, його активність у соцмережах і образ "свого хлопця" приваблюють молодих виборців, які раніше не цікавилися політикою. Навіть своє весілля він зробив публічним гулянням, трендовим у соцмережах, коли в серпні 2022 року одружився з Ілінкою Мунтяну і зібрав на заході 10 тис. людей. Ідеологічні позиції СіміонаДжордже Сіміон позиціонує себе як націоналіста, євроскептика та прихильника "традиційних цінностей". Його політичними кумирами є президент США Дональд Трамп та прем’єрка Італії Джорджа Мелоні. Якщо узагальнити, то ключові погляди Сіміона можна звести до:Націоналізм довкола "Великої Румунії". Сіміон активно виступає за об'єднання Румунії з Молдовою та повернення "історичних румунських територій", що включають частини сучасної України (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Молдови. Наприклад, у 2024 році він заявив, що не визнає існування окремої молдовської державності та вважає кордон по річці Прут "несправедливим". Звісно, що вся ця риторика викликала занепокоєння в сусідніх країнах, тому Сіміонові заборонили в’їзд як в Модову, так і в Україну.Євроскептицизм. Сіміон критикує Європейський Союз, називаючи його "надмірно бюрократичним" і таким, що обмежує суверенітет Румунії. Він виступає за перегляд відносин з ЄС, хоча не закликає до виходу з нього. Традиційні цінності. АUR і Сіміон підтримують консервативні погляди, виступаючи проти ЛГБТ-руху, абортів і секулярних реформ. Цікаво, що Сіміон також висловлювався проти обов’язкового викладання історії Голокосту в школах, що, звісно, викликало критику, особливо серед єврейської громадськості.Антикорупційна риторика. Сіміон також позиціонує себе як борця з корупцією, критикуючи традиційні партії за "зраду інтересів народу". Вважаючи, що лише він зможе навести лад в країні. Підтримка Трампа та Мелоні. Сіміон відкрито симпатизує Дональду Трампу, називаючи його своїм політичним кумиром. Він носив бейсболку з написом "Тrumр Sаvе Аmеrіса" і заявляв, що поділяє ідеологію руху МАGА. Також Сіміон прихильний до прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, він навіть закликав "мелонізувати" Європу, тобто поширити практики італійської національної політики. Ставлення до України та російський слід Ставлення Джордже Сіміона до України є суперечливим і викликає особливе занепокоєння в контексті його можливої перемоги на виборах. Адже у Румунії президент має досить широкі повноваження, там діє напівпрезидентська (змішана) форма правління, подібна до французької моделі. Хоча реальна влада в країні зосереджена у парламенті та уряді, однак президент очолює зовнішню політику та оборону, призначає прем’єр-міністра (за згодою парламенту), має право вето і може розпустити парламент. Служба безпеки України заборонила Сіміону в’їзд до України ще в 2021 році на тлі його антиукраїнської діяльності пов’язаної з ідеями "Великої Румунії" та можливими зв’язками з російськими спецслужбами. У 2024 році заборону було поновлено ще на три роки. Після початку повномасштабної війни Сіміон публічно називав диктатора Росії Володимира Путіна "військовим злочинцем", а також заявляв, що санкції проти Росії є "недостатніми". Проте він виступає проти надання додаткової військової допомоги Україні та експорту зерна через його країну, аргументуючи це тим, що Румунія повинна "зосередитися на власних інтересах". Ця позиція збігається з риторикою проросійських політиків у Європі, хоча Сіміон заперечує звинувачення в проросійських симпатіях, називаючи АUR "найбільш русофобською партією Румунії". Також Сіміона підозрюють у зв’язках з російськими ультранаціоналістами, зокрема Олександром Дугіним, ідеологом "русского мира". Та особливу тривогу викликають заяви представників АUR, зокрема сенатора та соратника Сіміона Клаудіу Тирзіу, про необхідність "повернення" українських територій, таких як Північна Буковина та Південна Бессарабія, які колись певний час належали Румунії. Сам Сіміон уникає прямих заяв про анексію, але його підтримка ідеї "Великої Румунії" та територіальні претензії партії створюють напругу у відносинах з Україною.Ще одним тривожним сигналом є обіцянка Сіміона призначити проросійського політика Келіна Джорджеску, якому заборонили балотуватися на виборах, на посаду прем’єр-міністра в разі перемоги. Джорджеску відомий своєю антиукраїнською позицією, зокрема закликами припинити допомогу Україні та заборонити транзит українського зерна. Крім того, він противник НАТО і ЄС.Хоча після перемоги в першому турі виборів, Сіміон помірковано закликав до припинення вогню в Україні, зокрема, очікувано підтримав позицію адміністрації Дональда Трампа щодо агресії РФ, не деталізуючи своїх ідей.  Що кажуть експерти та чи є шанс в іншого кандидата Сіміон та його конкурент Дан. Фото: Вікіпедія Майже всі аналітики занепокоєні тим, що Джордже Сіміон, ймовірно, стане президентом. Зокрема, як пишуть у DW, потенційна перемога Джордже Сіміона у другому турі президентських виборів загрожує стати історичним поворотом, який наближає країну до влади правих екстремістів – явища, небаченого з часів диктатури Іона Антонеску та його союзників із православно-фашистської "Залізної гвардії" під час Другої світової війни."Для Румунії та для Європи обрання Сіміона стало б серйозним поворотним моментом і політичною катастрофою: у такому разі вперше країна ЄС мала б самопроголошеного "руйнівника системи" на посаді глави держави, того, хто обіцяє "змести" румунську еліту та виступає за жорстку позицію проти ЄС та НАТО – у найважливішій країні ЄС та НАТО в Південно-Східній Європі. Окрім проросійських та антиукраїнських урядів Словаччини та Угорщини, він був би ще одним лідером у країні ЄС, який підтримує президента США Дональда Трампа, має проросійські позиції та виступає проти допомоги Україні", - наголошують у виданні. Румунський політолог Крістіан Пирвулеску зазначає, що перемога Сіміона справді може змінити геополітичний курс Румунії, наближаючи її до країн ЄС з націоналістичними урядами, таких як Угорщина та Словаччина. А це може ще більше посилити антиєвропейські настрої в Європейському Союзі, який і так переживає не найкращі часи через зростання євроскептиків.  Інший румунський експерт, Крістіан Андрей, застерігає, що президентство Сіміона може призвести до політичної кризи в Румунії, оскільки він може використати соціальне та економічне незадоволення для просування ще більш консервативних та популістських тем, а також посилити скептицизм щодо ЄС та Заходу. Ситуація може призвести до згортання демократичних інституцій, як це зробив Орбан, та загострити суспільну боротьбу й посилити кризу. Загалом АUR та Сіміон популярні у сільській місцевості, малих містах і серед діаспори, де вони апелюють до економічного невдоволення та патріотичних настроїв. Це може дати шанс іншому кандидату, меру столиці, Нікушору Дану, завоювати симпатії великих міст та об’єднати довкола себе прозахідну частину суспільства. Однак проблема в тому, що в Румунії, фактично, лише одне місто є дійсно великим – Бухарест з його 2 млн людей, за ним йдуть Клуж-Напока, Яси, Констанца, Тімішоара, кожен з яких має трохи більше, ніж 250 тис. населення. Однак дипломат та політолог Роман Безсмертний вірить, що Джордже Сіміон досяг своєї "електоральної стелі" у першому турі президентських виборів і не має можливості набрати більше голосів, тому Дану цілком може перемогти. "Очевидно, що після виборів кандидати вперлись у свою електоральну стелю і, як кажуть фахівці та аналітики, цю стелю навряд чи Сіміон здатен подолати. А от мер Бухареста Нікушор Дан має таку можливість. Якщо скласти голоси всіх однодумців є можливість здобути понад 60%. Ця сума голосів явно говорить про те, що у Нікушора Дана є шанс стати президентом Румунії", - сказав експерт в етері Еспресо.Якщо коротко, то Нікушор Дан – це 55-річний математик зі ступенем доктора наук, громадський активіст і політик, який з 2020 року обіймає посаду мера Бухареста. Він зосередив свою політику на модернізації міської інфраструктури, покращенні громадського транспорту та боротьбі з корупцією в муніципальній владі. Однак його популярність зосереджена великою мірою у Бухаресті та довкола, що є проблемою. Як вважає політтехнолог та член Асоціації професійних політичних консультантів України Олег Постернак, шанси мера Бухареста досить низькі. Адже розрив між ними після першого туру 20% і електоральна історія майже не знає випадків, коли в другому турі можна наздогнати цю 20-відсоткову відстань між основними кандидатами. Тим більше, що явка на виборах була низькою, бо чимало міських жителів проігнорували вибори. "На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки коштом "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов’язково прийде за нього голосувати у другому турі. Але Дану буде значно важче сформувати широку коаліцію виборців через маловідомість, мінімум часу та ресурсну обмеженість. Натомість інші учасники президентської гонки вже "поплили", - зауважує Постернак. У будь-якому разі, як нагадує в етері Еспресо журналіст та політичний експерт Віталій Портников, це дуже скандальні вибори, бо вони відбуваються після скасування попереднього першого туру виборів президента. "Переможця першого туру Келіна Джорджеску звинуватили в тому, що він незаконно провів передвиборчу кампанію, що він не відзвітував про неї. Це призвело не лише до ануляції першого туру виборів, але й до того, що його не допустили до повторного голосування. Хоча варто розуміти, що він мав всі шанси перемогти через свою популярність. Але Джордже Сіміон виявився єдиним ультраправим кандидатом допущеним до виборів: і Джорджеску, і Шошоаке, яка відома своїми антиукраїнськими поглядами, не були допущені. Таким чином Сіміон зібрав весь ультраправий електорат. Тепер головне питання, чи він зможе його зберегти та розширити під час другого туру", - сказав Портников.Також він відзначає, що результати першого туру президентських виборів у Румунії знову нагадали всім, наскільки впливовими стають ультраправі та популістські тенденції в теперішньому політичному житті Європи та США.Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд

Про це він сказав в етері телеканалу "Еспресо"."Ні, Угорщина не заблокує членство України в ЄС. Ми працюємо з усіма 27 країнами - членами Європейського Союзу, зокрема й з Угорщиною, а також з Єврокомісією, яка є урядом ЄС.По перше, ВР вже ухвалила зміни до законодавства щодо мов національних меншин, зокрема й у сфері професійної освіти. Це важливий крок до європейських стандартів. По-друге, це - крок назустріч, у тому числі й угорській спільноті в Україні, зокрема молоді, яка здобуватиме освіту", - зауважив Наливайченко. За словами секретаря Комітету ВР з питань інтеграції України з ЄС, Україна швидко змінює законодавство, щоб зняти будь-які питання, які можуть виникати, наприклад, у нашого сусіда - Угорщини."Крім того, ми також ратифікували в парламенті європейську програму транскордонного співробітництва і фінансування між громадами. Тепер, наприклад, громади в Закарпатті отримали пряму законодавчу можливість створювати спільні проєкти з громадами Угорщини та отримувати фінансування безпосередньо від ЄС.Ми виступаємо за те, щоб кожна громада, особливо вздовж кордону з ЄС - це Румунія, Угорщина, Польща, Словаччина, могла користуватися мільярдами євро ЄС для розбудови місцевої інфраструктури. Важливо, що ці кошти надходитимуть напряму, без посередництва Києва, і працюватимуть саме на місцеві проєкти.Це і є реальна інтеграція. Це приклад того, як з Угорщиною можна й потрібно співпрацювати, аби не лише уникати перешкод, а й щоб і Угорщина, і угорські громади, а головне - угорський народ, підтримували прагнення українського народу бути частиною європейської сім'ї", - додав Наливайченко. Раніше повідомлялось, що в середині квітня в Угорщині розпочнеться голосування щодо вступу України до Європейського Союзу. Разом із бюлетенем виборці отримають і документ з "наслідками" та "ризиками" приєднання українців.10 квітня посол ЄС в Україні Катаріна Матернова розповіла, що ЄС працює з Угорщиною над "подоланням труднощів" у питанні відкриття всіх кластерів у 2025 році стосовно переговорів про вступ України до блоку.Згодом Орбан заявив, що його держава не дозволить Брюсселю примусити її підтримати членство України в Європейському Союзі.Премʼєр-міністр Угорщини Віктор Орбан на референдумі в державі стосовно вступу України в Європейський Союз проголосував проти. 

"Еспресо" розповість про головні проєкти з розвитку атомної енергетики, наскільки вони перспективні та чи зможуть вони зробити Європу енергонезалежною.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  Автор - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації, текст упорядкував Володимир Федорович, "Еспресо".Якими потужностями атомної енергетики наразі володіє ЄвропаЧастина Європейського Союзу активно відновлює та розвиває сектор атомної енергетики. Йдеться не лише про модернізацію старих потужностей, але й створення нових, більш ефективних реакторів і цілих станцій. Розпочати варто з переліку того, чим розпоряджається ЄС станом на сьогодні, адже вже тут можна буде простежити певну неоднорідність. Наразі 13 із 27 країн Старого світу експлуатують атомні станції, які налічують понад 100 енергоблоків. Однозначний лідер сфери - член "ядерного клубу" Франція, яка розпоряджається 56 енергоблоками. Таким чином країні вдається "зарядити" 63-70% національної мережі. Одразу за нею зі значним відривом облаштувались Іспанія (7 реакторів), Швеція (6 реакторів), а також Фінляндія, Угорщина, Бельгія, Словаччина, Болгарія, Чехія, Румунія, Словенія, Нідерланди та Хорватія. Поза Європою також є і Велика Британія, яка нещодавно від’єдналась. Остання розпоряджається 9 енергоблоками та вже зараз планує будівництво нових. Окремо можна виділити Фінляндію, яка здійснила прорив, увівши в експлуатацію енергоблок Оlkіluоtо 3 (ОL3), оснащений реактором ЕРR потужністю 1600 МВт – перший запущений у Західній Європі за 15 років. Лише він один, розпочавши роботу у 2023 році, забезпечує 14% мережі країни.Фото: gеttyіmаgеsЦентрально-Східну Європу представляють інші гравці цього ринку, зокрема Чехія, Словаччина та Угорщина, які працюють над модернізацією старих та активним розгортанням й будівнитцвом нових енергоблоків. Саме там жваво освоюють нові технології SМR (малі модульні реактори), детальніше про які згодом. Є на карті Європи також Польща, яка не має жодної діючої АЕС. Однак уже зараз там активно інвестують у цей сектор – готуються до будівництва двох масштабних станцій. Протиставленням цих країн є Німеччина, яка стала першою великою економікою, що повністю відмовилась від атомної енергетики. Апогеєм політики, що зачалась після катастрофи на японській Фокусімі, стала зупинка трьох останніх діючих реакторів у квітні 2023 року: Іsаr 2, Еmslаnd і Nесkаrwеsthеіm 2. Що цікаво, у 2022 році такий вектор зазнав значного тиску, однак рішення не переглядали, попри енергетичну кризу. Хто та що лобіює розвиток інтересу до атомної енергетикиНе потрібно звертатися до глибокої аналітики, аби зрозуміти, що одним із головних лобістів атомної енергетики в регіоні є її ключовий виробник – Франція. Зокрема у 2022–2023 роках президент Емманюель Макрон публічно оголосив про намір побудувати щонайменше шість нових реакторів типу ЕРR2 та інвестувати в розвиток малих модульних реакторів (SМR).Що не менш важливо, у 2023 році країна "ядерного клубу" ініціювала створення коаліції країн ЄС, які підтримують подальший розвиток атомної енергетики. До групи приєднались Чехія, Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та низка інших держав, які спільно лобіювали за включення ядерної енергетики до кліматичної політики ЄС. Вже за рік після цього, у лютому 2024 року, Єврокомісія оголосила про запуск Європейського альянсу з розвитку SМR — SМR Іndustrіаl Аllіаnсе. Коло включає провідні енергетичні компанії (ЕDF, СЕZ, Fоrtum, Rоlls-Rоyсе, Wеstіnghоusе), науково-дослідні установи та регуляторні органи. Метою такої групи є швидка сертифікація нових технологій, реалізація нормативно-правової бази та запуски пілотних проєктів у сфері до 2030 року. Саме Альянс займається просуванням та координацією впровадження нової ядерної генерації малого масштабу на рівні ЄС.На фоні цього торік, у 2024 році, чеська енергокомпанія СЕZ анонсувала придбання 20% акцій британської компанії Rоlls-Rоyсе SМR. Саме ця покупка стала першим транснаціональним капіталовкладенням в технологію малих модульних реакторів, які запускатимуть на території Східної Європи. Окрім того, фінська Fоrtum підписала договори з аж п’ятьма виробниками малих модульних реакторів зі США, Південної Кореї, аби реалізовувати нові проєкти на території Скандинавії. Серед приватних компаній активним просуванням атомної енергетики займається американська Wеstіngtоn Ноusе, яка також бере участь у будівництвах на території Польщі, Чехії, Словаччини та України.Важливим є те, що ця та інші компанії є активними учасницями SМR Іndustrіаl Аllіаnсе і провідними експортерами ядерних технологій до країн Центрально-Східної Європи, які прагнуть зменшити залежність від російських або застарілих радянських реакторів. Що ж до інституцій, які займаються просуванням сфери, то реалізація відбувається через кілька механізмів. Зокрема агентство Еurаtоm координує дослідження у сфері безпеки та технологій і має бюджет понад 1,3 млрд євро на 2021–2027 роки. фото: gеttyіmаgеsТакож на континенті діє масштабна Європейська платформа сталих ядерних технологій (SNЕТР), вона об’єднує понад 120 операторів і виробників, серед яких університети і лабораторії. Її місією є розробка нових типів реакторів, зокрема четвертого покоління. Також ідеться про Міжнародне енергетичне агентство, яке закликає уряди країн надавати державні гарантії для ядерних проєктів, щоби знизити інвестиційні ризики, викликані складністю та довготривалістю реалізації технологій у цьому секторі економіки.Не варто забувати і про Європейський інвестиційний банк. Попри свою обережну стратегію фінансування атомних проєктів, після прийняття таксономії ЄС він почав розглядати проєкти SМR і модернізації існуючих блоків як потенційно придатні для зеленого фінансування.Лобіювання атомної енергетики дало свої плоди. У 2023–2024 роках розпочались міждержавні консультації між ЄС, Великою Британією, Канадою та США щодо єдиної процедури сертифікації й ліцензування нових типів реакторів. Таким чином країни намагаються знизити забюрократизованість процесів у галузі, прискорити схвалення подальших проєктів та забезпечити експортний потенціал європейських технологій. Нові проєкти на європейській карті атомних технологійСеред найбільших проєктів фігурує будівництво нової АЕС Sіzеwеll у Великій Британії, яка буде оснащена двома реакторами типу ЕРR загальною потужністю 3,2 ГВт. Реалізацією останнього займається приватна ЕDF за фінансування британського уряду. Цей проєкт є частиною ширшої британської програми відновлення атомного сектору, в межах якої планується забезпечити до 25% електроенергії країни з ядерних джерел до 2050 року. Окрім того, Чехія планує розширення АЕС "Темелін" та "Дуковани" й розгортання першого в країні малого модульного реактора у партнерстві з британською компанією Rоlls-Rоyсе. Також там розглядають можливість будівництва до 3 ГВт нових атомних потужностей, щоб замінити вугільну генерацію, яку країна планує вивести з експлуатації до 2038 року.Цікавою є ситуація в Польщі, яка у 2022 році підписала угоду з компанією Wеstіnghоusе щодо будівництва першої АЕС у Пемброці. Проєкт передбачає спорудження трьох реакторів АР1000 з очікуваним введенням першого блоку в експлуатацію до 2033 року. Паралельно польська компанія Synthоs працює з GЕ Ніtасhі над проєктом SМR ВWRХ-300. Таким чином, уряд Польщі офіційно декларує боротьбу з карбонізацією та продукування енергетичної незалежності.Також Італія, яка повністю згорнула свої АЕС ще у 1990 році, оголосила повернення до атомних програм. Відтак у квітні цьогоріч три приватні компанії підписали угоду про створення консорціуму для спільного дослідження та підготовки до будівництва нових АЕС. Таким чином, у 2030-х роках у країні планують запустити будівництво першого модульного реактора.У раніше згаданій Фінляндії, з її надпотужним ОL3, у 2025 році планується введення в експлуатацію підземного сховища відпрацьованого ядерного палива Онкало — першого у світі сховища геологічного типу, розрахованого на безпечне зберігання до 100 тис. років. Ренесанс атомної енергетики не оминув і Румунію, де здійснюють модернізацію існуючих блоків АЕС Сеrnаvоdă за підтримки США, Канади та Франції. Також країна веде переговори з американською NuSсаlе щодо побудови нового модульного реактора. Вже зараз ідеться про фінансування з американських банківських установ. Розвиває свою атомну гілку й Угорщина. Проте тут виникає проблема, адже країна вирішила робити це у співпраці з Росатомом країни-агресорки, попри політичні заперечення Єврокомісії. Вже торік почались активні підготовчі роботи. Варто зазначити, що два реактори, які планують спорудити у межах цього проєкту, будуть єдиними в Європі, до функціонування яких залучена Росія.Обмеження та активні "проти" на європейському ринку атомної енергетикиПопри всі описані активні дії з боку ЄС, все ж є низка певних стримувальних факторів, які гальмують розвиток ядерних програм. Йдеться не лише про політичні розбіжності між державами, але й про технологічні, економічні та соціальні ризики, що можуть уповільнити або навіть зірвати реалізацію окремих проєктів.Одним із таких факторів є ініціатива проти включення ядерної енергетики до «зеленої таксономії» ЄС, яка дозволяє атомним проєктам отримувати доступ до сталого фінансування. Її підписантами у 2022 році стали Німеччина, Австрія, Люксембург і Португалія.Та ж ФРН, як основний антиатомний лобіст Європи, відмовилася приєднуватися до SМR Іndustrіаl Аllіаnсе, попри те що він фінансується Єврокомісією й об’єднує більшість ядерних країн-членів ЄС. Окрім того, міністерка довкілля Німеччини Штеффі Лемке публічно заявляла, що «атомна енергетика не є рішенням для кліматичної або енергетичної кризи". Вона підкреслила, що федеральний уряд вважає атомне енергетику "дорогою та небезпечною". Відтак серед основних викликів, які доведеться долати прихильникам атомних програм у Європі – це політична неоднорідність Старого світу. Однак не політикою єдиною, ідеться і про високу капіталомісткість проєктів атомної енергетики. Для порівняння: вартість одного енергоблоку типу ЕРR у Європі коливається від €8 до €12 мільярдів, тоді як терміни будівництва зазвичай перевищують 10 років.Навіть малі модульні реактори, які визнають дешевим технічним ноу-хау, потребують значних стартових інвестицій та відповідної інфраструктури.Тут одразу вигулькують і освітні проблеми, а відтак і брак спеціалізованих кадрів. У багатьох країнах Західної Європи навчальні програми з ядерної інженерії були згорнуті або значно скорочені впродовж 1990–2010 років. Тим часом, за різними оцінками, у найближче десятиліття галузі знадобиться понад 150 тисяч нових спеціалістів у межах лише ЄС. І на цьому моменті ми приходимо до того, що подолання однієї залежності продукує розвиток іншої залежності – ЄС продовжують імпортувати з РФ уран і технологічні компоненти. Однак на цьому ринку з’являються нові гравці, зокрема США, Франція, Канада та Казахстан, проте ринок все ще залишається вразливим до політичних та логістичних проблем.фото: gеttyіmаgеsОднією з проблем також є відсутність спеціалізованих кладовищ ядерних відходів. Прорив у цьому напрямі здійснила лише Фінляндія з її Онкало. А от у всіх інших членів ЄС це питання вирішується доволі складно через вибір локації, фінансування та відповідальність за утримання.То чи очікувати нам ренесанс атомної енергетики?Попри описані вище проблеми та стримувальні фактори, бачимо реальні зрушення у напрямі атомної енергетики, яка вважалась безперспективною та небезпечною понад 30 років.Її фактичними двигунами є розвиток низьковуглецевих джерел енергії, прагнення до стратегічної автономії ЄС та намагання створити в Європі конкурентну технологічну базу у вигляді SМR і ядерних реакторів нового покоління.Однак варто підкреслити, що темпи та масштаби цього розвитку залишають бажати кращого через складність реалізації, забюрократизованість, політичні розбіжності та необхідність неймовірно великих капіталів. Тут, знову ж таки, увагу привертають новітні малі модульні реактори, проте перші їхні запуски проведуть лише після 2030 року.Розвиток цієї галузі енергетики у Старому світі точно не буде рівномірним. Адже певні країни активно розвивають цей сектор, інші лише починають закладати його перші цеглини, а от треті, як та ж Німеччина, повністю від нього відмовляються.Таким чином, у нас формується мапа з кількох груп країн: держави з усталеними потужностями, які модернізуються (Франція, Фінляндія, Угорщина); країни, що вперше впроваджують атомну генерацію (Польща, Італія); і країни, що концентруються на новітніх технологіях (Чехія, Румунія).Попри те, що Німеччина, як економічний центр Європи, використовує свій вплив, щоби сповільнити, а подекуди й блокувати інституційне оформлення ядерного ренесансу в ЄС, тренд на континенті рухається зовсім в іншу сторону. У цьому контексті ФРН швидше заганяє себе в енергетичну ізоляцію. Читайте також: Нова митна політика адміністрації Трампа та накладена на неї пауза: перші наслідки та реакція світу

Франція розглядає можливість визнання Палестинської держави вже в червні. Про це заявив президент Франції Еммануель Макрон, висловивши сподівання, що у відповідь деякі країни Близького Сходу, зокрема Саудівська Аравія, визнають Ізраїль, повідомляє Rеutеrs. "Ми повинні рухатися до визнання Палестини. І протягом наступних кількох місяців ми це зробимо. Я роблю це не для того, щоб догодити комусь. Я зроблю це, тому що в якийсь момент це буде правильно. І тому, що я також хочу взяти участь у колективній динаміці, яка також повинна дозволити тим, хто захищає Палестину, визнати Ізраїль у свою чергу, чого багато хто з них не робить", - зазначив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це екзистенційна загроза" - Ізраїль офіційно відкинув створення Палестинської держави Попри те, що близько 150 країн уже визнали Палестину як суверенну державу, більшість провідних західних країн - зокрема США, Велика Британія, Франція, Німеччина та Японія - досі цього не зробили. Водночас Ізраїль не визнають такі держави, як Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Сирія та Ємен. "Наша мета - десь у червні разом із Саудівською Аравією очолити цю конференцію, на якій ми могли б завершити рух до взаємного визнання кількома країнами", - додав Макрон. 22 травня 2024 року Норвегія, Ірландія та Іспанія оголосили, що визнають Палестину незалежною державою. Наприкінці квітня верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель заявив, що до кінця травня Палестину визнають кілька країн Європейського Союзу. Станом на початок травня серед європейських держав незалежність Палестини визнавали: Болгарія, Угорщина, Кіпр, Мальта, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія, Швеція.

9 квітня 2003 року Європарламент схвалив вступ у ЄС 10 нових членів: Кіпру, Мальти, Естонії, Латвії, Литви, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини й Словенії. Країни Центральної і Східної Європи у 1990-х вийшли з-під радянської диктатури і хотіли приєднатися до проекту європейської інтеграції та гарантувати собі, що не повернуться до російської сфери впливу. ЄС і НАТО давали такі гарантії. ЄС також вважався життєво важливим для досягнення економічного успіху цих країн. Однак бажання Євросоюзу прийняти заявки цих країн було не таким швидким. Крах комунізму настав швидко і неочікувано для багатьох в Західній Європі. ЄС щосили намагався впоратися з раптовим возз'єднанням Німеччини, яке додало до неї 17 млн бідніших жителів, і продовжити реалізацію проекту валютного союзу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС запевнив Україну в підтримці на тлі загострення ситуації на Донбасі Проте країни Центральної і Східної Європи наполягали на своєму, і, врешті, ці проблеми були усунуті. США також тиснули на ЄС, щоб запропонував членство. Врешті, 1 травня 2004-го до ЄС приєдналися 8 країн Центральної і Східної Європи - Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина і Словенія, а також 2 середземноморські країни - Мальта і Кіпр. Це було найбільше одночасне розширення Євросоюзу щодо населення і нових членів. Менш розвинений характер нових членів лякав найдавніших членів. Деякі країни, такі як Велика Британія, негайно відкрили ринок праці для нових країн, які приєдналися до ЄС, тоді як більшість інших наклали тимчасові обмеження на трудові права громадян нових членів у своїх країнах. Переміщення на захід частини робочої сили з недавно приєднаних країн, яке відбулося після розширення, породило стереотипи в громадській думці та мас-медіа західних країн щодо низькооплачуваної робочої сили зі Східної Європи. Офіційні органи ЄС часто називали це розширення "історичною можливістю" і "моральної необхідністю", що відображало бажання Євросоюзу прийняти нові країни, навіть якщо вони менш розвинені, ніж країни Західної Європи. Після цього Румунія і Болгарія приєдналися 1 січня 2007-го. Вони, як і країни, які приєдналися в 2004-му, зіткнулися з рядом обмежень щодо своїх громадян. Їх громадяни не могли повною мірою користуватися правами на роботу на території деяких старих членів ЄС. Болгарія і Румунія також ще не входять до Шенгенської зони, проте їх громадяни можуть подорожувати без віз по ЄС. Зараз у ЄС 27 країн і близько 447 млн громадян. Останнім новим членом стала 1 липня 2013-го Хорватія. 1 січня 2021-го Велика Британія першою в історії де-факто покинула Євросоюз.

Про це він розповів в етері Еспресо. "Треба розуміти, що це абсолютно нормальна групова динаміка. Коли є хтось, хто йде на пів кроку попереду - як-от Кая Каллас чи інші наші запеклі друзі, які рішуче підтримували Україну з перших днів, - вони пробивали цю стіну. Але потім, коли це вже стає нормою й усі декларують необхідність рішучих дій, ці першопрохідці починають здаватися тіньовим докором для решти. Через це до них може виникати певне роздратування та навіть звинувачення в тому, що вони вже є частиною проблеми. Адже ситуація всім зрозуміла, проте рівень готовності різний, а рівень потреб все одно зашкалюючий. І тому ми бачимо, як "Коаліція рішучих" з одного боку переймає ті самі тези, які раніше висловлювали Кая Каллас та інші друзі України, такі як Боррель чи інші європейські топ-політики — чинні або відставні. Вони засвоюють ці ідеї, присвоюючи їх собі", - зазначив він.Олег Саакян зауважив, що це абсолютно нормальний процес перетікання ідей і перехоплення лідерства. Тим паче що, за його словами, нині активний і суб’єктний Брюссель стає певною проблемою для низки європейських столиць."По-перше, Трамп повністю ігнорує Європейський Союз. Його команда діє за принципом "розділяй і володарюй", спілкуючись лише з окремими європейськими столицями та розділяючи їх на тих, з ким спілкуються і тих, кого повністю ігнорують. Але Брюссель просто не помічають, не проводить зустрічей із його представниками, включно з пані дер Ляєн, з якою досі не відбулося ні зустрічі, ні спілкування, і з відомством так само. По-друге, є внутрішньоєвропейський аспект. Каю Каллас звинувачують у тому, що її нібито непримиренність призводить до того, що Сполученим Штатам не вдається активізувати діалог. Друге - це внутрішньоєвропейська. Париж перетягує на себе ковдру, щоб стати безпековою столицею Європейського Союзу, конвертувати це в політичну столицю Європейського Союзу, маючи, зокрема, гравця зовні в пас у вигляді Лондона, який легітимізує цю роль виключності ролі Парижу. Німеччина шукає своє місце під сонцем і фактично претендує на роль Міністерства оборони ЄС - займатися забезпеченням військово-промислового комплексу, спроможностей, інфраструктури. І єдина країна, яка зараз спромоглася виділити 500 плюс мільярдів на те, щоб займатися переозброєннями, зокрема, в кооперації з іншими державами, не тільки для себе", - сказав політолог.На його думку, ні Берлін, ні Париж не зацікавлені в сильному Брюсселі. Який за часів Жозепа Борреля після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну перетягнув на себе цю ковдру. "Пам'ятаємо, як Боррель навіть Європейський фонд миру використовував для закупівлі снарядів, спромігся звести всю європейську силу, спираючись на східний фланг, зокрема на Балтійські країни, на Скандинавію з півночі, на частину центральної Європи, він перетягнув зовнішню політику і безпекову політику в Брюсселі. Це викликало просто печію в Парижі і Берліні, які втратили це. Я вже не кажу про Рим так само, який також це не дуже влаштовує. І тому зараз бачимо внутрішньоєвропейську боротьбу проти ініціатив Брюселю. По суті їх хочуть виконувати, але хочуть, щоб це асоціювалося з цими столицями, і щоб це були національні пропозиції, а не позиція згори прийнята в Брюсселі, як делегування частини суверенітету центральноєвропейським органам влади", - вважає Олег Саакян.17 березня Каллас оголосила про наміри блоку надати Україні військову допомогу в розмірі 40 млрд євро.Італія, Франція і Словаччина наполягли на м'якшій версії плану Каллас щодо допомоги Україні.19 березня Каллас заявила, що Україна буде частиною нової оборонної ініціативи ЄС на 150 млрд євро. Гроші мають бути використані насамперед на компоненти зброї, вироблені в ЄС та Україні.27 березня повідомлялось, що Глава зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас зіткнулася з критикою в перші місяці своєї роботи. Посадовці пригадують занадто агресивні висловлювання проти Росії та конфронтацію з адміністрацією США.Що таке Коаліція охочих і хто в неї входитьКоаліція охочих – це країни, які обіцяють Україні підтримку у війні з Росією та сприяння встановленню миру в Україні. Здебільшого вони заявляли про можливості надати Україні миротворчі війська, або принаймні допускали це. Про створення такої коаліції оголосив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер за підсумками саміту 18 світових лідерів у Лондоні, що відбувся 2 березня 2025 року.Ініціатива має на меті зміцнити європейську підтримку України в умовах нестабільної політики США та створити основи для міцного мирного врегулювання, щоб покласти край російсько-українській війні.Назву коаліції "придумав" президент Чехії Петр Павел. Перед самітом у Лондоні він закликав до створення "широкої коаліції охочих" покласти край російському вторгненню в Україну.11 березня 2025 року в Парижі на перемовинах щодо створення міжнародних сил безпеки для України, які підтримуватимуть мир у разі набуття чинності угоди про припинення вогню, зустрілися представники служб безпеки 30 країн.15 березня Стармер провів віртуальну зустріч із лідерами країн Європи та країн Співдружності, щоб зібрати "коаліцію охочих" розглянути варіанти створення "сил безпеки", які можуть розгорнути на території України, щоб стримати відновлення російських атак у разі укладення угоди про припинення вогню. Кір Стармер за підсумками зустрічі зазначив, що коаліція охочих відкинула підхід Путіна "так, але" до припинення вогню в Україні.Ініціативу очолюють Велика Британія і Франція, до коаліції охочих також входять інші країни ЄС, сам Євросоюз, держави, що є не членами ні  НАТО, ні Євросоюзу. Чіткого переліку учасників коаліції немає, проте попередньо до неї можна зарахувати такі країни: Франція, Велика Британія, Німеччина, країни Балтії (Латвія, Литва й Естонія), Нідерланди, Швеція, Чехія, Іспанія, Данія, Румунія, Норвегія, Фінляндія, Туреччина, Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші.26 березня, президент України Володимир Зеленський прибув із візитом до Франції. У Єлисейському палаці він провів зустріч із французьким лідером Емманюелем Макроном.

Про це інформує Роlіtісо, посилаючись на лист, який надійшов до Європейської комісії. Вказано, що лист, адресований комісарці ЄС з питань інновацій, підписали Франція, Чехія, Австрія, Словаччина, Естонія, Латвія, Іспанія, Словенія, Німеччина, Греція, Болгарія та Румунія. Вони прямо не називають США, але вказують, що ЄС має стати привабливим для науковців, які "можуть постраждати від втручання в наукові дослідження та невмотивованого і жорстокого скорочення фінансування". "Нинішній міжнародний контекст нагадує нам, що свобода науки може бути поставлена під загрозу будь-де і будь-коли", - йдеться у тексті. Серед пропозицій, як залучити науковців, у листі вказані цільове фінансування, імміграційна система та зміцнення партнерства з "іншими провідними науковими країнами".Країни хочуть, щоб Єврокомісія організувала зустріч міністрів з питань досліджень ЄС в найближчі тижні, щоб розробити відповідний план. Міністр вищої освіти і досліджень Франції Філіп Батіст в інтерв'ю Роlіtісо вказав, що "необхідно терміново організуватися, щоб вітати таланти, які хотіли б або повинні покинути Сполучені Штати". Раніше міністерство освіти США оголосило про скорочення штату працівників майже вполовину. 

Про це йдеться на сайті премії.Премія Європейського Союзу (ЕUРL), що присуджується авторам-початківцям, які пишуть художню прозу, оголосила 13 номінантів. Загалом у конкурсі взяли участь автори з 40 країн-учасниць програми Європейського Союзу "Креативна Європа". Роман української письменниці Галини Матвєєвої "Ключ соль" опинився у шортлісті ЕUРL.Книжку "Ключ соль" у 2024 році видало видавництво "Фабула"."Події роману Галини Матвєєвої "Ключ соль" охоплюють часовий проміжок від кінця 1990-х років минулого століття до першого року повномасштабної російсько-української війни. Головні герої книжки — скрипаль Семен Штейнгарт і піаністка Інна Холодіна — харківські музиканти, яких ще за часів навчання в консерваторії зв’язали відносини, набагато більш глибокі, ніж дружба. І йдеться у книжці не лише про музику, хоча і музики тут удосталь,— так само як і жартів, сварок, кохань, таємниць і втрат. Усе, як у житті", - зазначають у видавництві.До короткого списку також увійшли:Австрія: Люба Арнаутович, "Перші доньки"; Бельгія: Філіп Марчевський, "Коли Сесіль"; Боснія і Герцеговина: Міхаела Шумич, "Людина-вовк"; Грузія: Теа Топурія, "Біля криниці Якова";Греція: Макіс Малафекас, "Дипфейк"; Ірландія: Шейла Армстронг, "Тварини, що падають"; Італія: Ніколетта Верна, "Дні скла"; Литва: Котрина Зіле, "Улюблені кістки"; Норвегія: Марія Кьос Фонн, "Маргарет, ти сумуєш?"; Румунія: Богдан Крецу, "Менше, ніж кохання"; Словаччина: Лукаш Кабала, "Ти пам’ятаєш Тренчин?"; Іспанія: Давід Уклес, "Півострів порожніх будинків".До журі цього року увійшли данський письменник Єнс Крістіан Ґрендаль, засновниця літературної агенції Анна Жарота, болгарський діяч у галузі сучасної літератури та книговидання Світлозар Желєв, засновниця книгарні SNОВ у Португалії Роза Азеведо, словенська перекладачка Барбара Андерліч, французька видавчиня Віра Михальскі та латвійська письменниця, перекладачка, редакторка та літературна агентка Віліс Касімс."Щиро вітаю всіх авторів, які увійшли до короткого списку цьогорічної премії Європейського Союзу з літератури. Я пишаюся тим, що бачу таке розмаїття нових талантів з багатьох різних країн. Література не має кордонів. Автори є творцями цього чарівного місця, де надруковані слова стають образами, думками та ідеями, якими можна ділитися, обговорювати або передавати далі. Через свої твори вони передають універсальні цінності, які формують наше європейське суспільство", — прокоментував європейський комісар з питань справедливості між поколіннями, молоді, культури та спорту Гленн Мікаллеф.Згідно з правилами премії, номінант може бути автором не менше двох, але не більше чотирьох виданих оригінальних книжок."Висвітлюючи креативність, величезне та різноманітне багатство сучасної художньої європейської літератури, ЕUРL прагне сприяти поширенню літератури в Європі. Мета полягає в тому, щоб заохотити більший інтерес до ненаціональних літературних творів і продемонструвати літературне та мовне розмаїття країн-учасниць програми "Креативна Європа", - зазначили на сайті премії.Лауреата ЕUРL та дві спеціальні відзнаки оголосять 16 травня 2025 року під час церемонії на Празькому книжковому ярмарку в чеському павільйоні.  

Угорщина, Болгарія, Румунія та Словаччина закликають Єврокомісію повернутися до довоєнного квотування української аграрної продукції після завершення автономних торговельних заходів.

Заяви про те, що російська агресія проти України нібито була спровокована введенням Росії в оману щодо нерозширення НАТО є небезпечними. Про неприпустимість розширення НАТО на схід розповідають люди з оточення угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана президенту США Дональду Трампу, розповів президент України Володимир Зеленський під час пресконференції, пише Gаzеtа.uа. "Яким чином Угорщина, яка отримала членство в НАТО в 1999 році і входила в список країн, на яких не повинно було розповсюджуватись розширення НАТО, яким чином сьогодні лідер Угорщини не боїться піднімати це питання?", сказав Зеленський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гарантії безпеки для України: що Зеленський запропонує європейським лідерам Серед списку країн, які на думку Володимира Путіна не повинні бути в НАТО є Угорщина, Чехія, Болгарія, Румунія, країни Балтії і Словаччина, заявив президент. "Великий привіт Фіцо і Орбану. Чи це не ризик зараз все це робити? Чи це не ризик до їх суспільств і їх країн? І чи не ризик, що всі ці країни, які стали членами НАТО після тих чи інших домовленостей Радянського Союзу і США, що вони всі сьогодні можуть бути, якщо Україна не вистоїть під ударом?", - заключив Зеленський. Словацький премʼєр-міністр Роберт Фіцо напередодні звинуватив Зеленського у небажанні "проводити вибори". У 15-хвилинній промові Фіцо похвалив американського лідера Дональда Трампа, який, з його слів, повертає "мир до Європи". Водночас він виправдав напад Росії з погляду її безпеки, оскільки Москву, на його думку, "тривалий час вводили в оману щодо питання розширення НАТО". Вступ України до Європейського Союзу залежить від позиції Будапешта, і без згоди Угорщини Київ не зможе стати членом ЄС і НАТО, заявив прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. За словами Орбана, Україна або те, що від неї залишиться ніколи не стане членом НАТО, а після завершення війни з Росією знову опиниться в ролі буферної зони між РФ і країнами Альянсу.

8 лютого 1994 року Україна підписала з НАТО рамковий документ програми "Партнерство заради миру". Документ у Брюсселі підписав міністр закордонних справ Анатолій Зленко. Президентом України тоді був Леонід Кравчук. Йдеться про відкритість у плануванні національної оборони та формуванні військового бюджету, демократичний контроль, співробітництво з НАТО у військовій сфері для спільного планування, військової підготовки та учбових маневрів. Щоб підвищити спроможність до виконання завдань, пов'язаних з миротворчою діяльністю, пошуковими і рятувальними операціями, операціями з надання гуманітарної допомоги. Наступного року Україна призначила своїх перших офіцерів зв'язку до штаб-квартири НАТО у Брюсселі та Координаційного центру партнерства в місті Монс у Бельгії. 1997 року на саміті в Мадриді президент Леонід Кучма підписав Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка фіксує політичні зобов'язання сторін. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чому ми досі не в НАТО?" - Зеленський про новий рівень відносин зі США НАТО - військово-політичний союз держав Північної Америки й Європи. Його учасниками є 30 країн. Зокрема сусіди України - Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія. 7 лютого 2019 року Верховна Рада закріпила в Конституції стратегічний курс на набуття повноправного членства України в ЄС і НАТО. Зміни до Конституції були внесені за президентства Петра Порошенка. Торік у червні Україна отримала статус Партнера розширених можливостей НАТО. Це передбачає ширший обмін інформацією. У вересні в Україні проходили спільні військові навчання з Альянсом. Їх відкривав президент Володимир Зеленський. У навчаннях взяли участь близько 4 тис. військових з 10 країн. У 2024 році українські військові звання перевели на коди військових рангів НАТО. Україна може стати членом НАТО в умовах військової агресії РФ. Про це раніше журналу "Країна" сказав тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Про це в інтерв'ю Укрінформу заявив спецуповноважений МЗС Чехії з питань енергетичної безпеки Вацлав Бартушка."Велика частина електроенергії, яка йде через Словаччину в Україну, походить не зі Словаччини, яка сама імпортує електроенергію. Більшість електроенергії, яка надходить в Україну, походить із Чехії (ми є другим найбільшим експортером електроенергії в ЄС після Франції) або Німеччини", - заявив посадовець.За його словами, з чотирьох європейських країн, які межують з Україною, Польща та Румунія не припинятимуть поставки електроенергії в Україну. Він вважає, що будуть робити Словаччина та Угорщина - "не дуже важливо"."Заява Словаччини схожа на те, якби Кишинів сказав: "Ми припинимо транзит електроенергії в Україну". Вона порожня. Політична заява, яку прем'єр-міністр Фіцо зробив у грудні, дорівнює нулю", - додав Бартушка.Уранці 1 січня Україна зупинила транспортування російського природного газу через власну газотранспортну систему.2 січня Фіцо відреагував на це вкрай критично. "Від імені Smеr (керівної партії, - ред.) я повідомляю, що ми готові вести переговори й домовитися в коаліції про припинення постачання електроенергії та суттєве зниження субсидій для громадян України, які перебувають на території Словацької Республіки", - заявив очільник уряду Словаччини.У Польщі на тлі заяв Фіцо запевнили, що готові збільшити постачання електроенергії для України.Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що попри заяви очільника уряду Словаччини Роберта Фіцо загрози обмеження електропостачання з Європи немає. 

Велика частина європейської електроенергії, яку імпортує Україна, надходить з генеруючих потужностей у Чехії. Спеціальний уповноважений Міністерства закордонних справ Чеської Республіки з питань енергетичної безпеки Вацлав Бартушка сказав про це в інтерв'ю "Укрінформу". "Більшість електроенергії, яка надходить в Україну, походить із Чехії, яка є другим найбільшим експортером електроенергії в ЄС після Франції, або Німеччини", - пояснив він. Тож погрози прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо зупинити транзит електрики в Україну є "порожніми". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський відповів на газову істерику Фіцо "Політична заява, яку прем'єр-міністр Фіцо зробив у грудні, дорівнює нулю. Тому що у нас є чотири європейські країни, які межують з Україною, і принаймні дві з них не припинятимуть поставки електроенергії Польща та Румунія. Що будуть робити Словаччина та Угорщина не дуже важливо", - пояснив спеціальний уповноважений. Ці заяви були адресовані електорату самого Фіцо. Раніше словацький премʼєр-міністр Роберт Фіцо назвав "ворогом" Словаччини президента Володимира Зеленського. Таке Фіцо сказав на засіданні комітету з питань економіки словацького парламенту. Фіцо заявив про те, що Зеленський завдає шкоди Словаччині, бо спричинив газові проблеми. Наприкінці грудня 2024 року Роберт Фіцо здійснив візит в Москву до російського диктатора Володимира Путіна. Візит нібито став відповіддю на небажання України продовжувати транзит російського газу. Президент Володимир Зеленський підкреслив, що Україна пропонувала Словаччині відповідну компенсацію за можливі втрати через скорочення російського транзиту газу та альтернативи для постачання палива відповідно до запиту Єврокомісії. Але Фіцо відкинув ці пропозиції.

Про це повідомляє Еurоасtіv Сzесhіа.Видання оприлюднило робочий документ, який у вівторок буде представлено міністрам у справах ЄС. У ньому Чехія прагне залучити союзників, щоб сприяти швидшій інтеграції Києва та Кишинева до Євросоюзу, а також подолати опір таких країн, як Угорщина та Словаччина, які мають опозиційну позицію.Документ, що спершу отримав підтримку восьми країн-членів ЄС із перспективою приєднання інших, може стати основою для ухвалення на рівні ЄС законодавчих заходів, які поступово гармонізуватимуть економіки цих держав із вимогами Союзу. Це також покращить доступ до ринків, підвищить рівень безпеки та посилить співпрацю в різних сферах.Наразі ініціативу Чехії підтримують Естонія, Фінляндія, Німеччина, Ірландія, Латвія, Румунія, Словенія та Швеція.Чеський уряд вважає, що подальша економічна інтеграція України та Молдови через розширені угоди про вільну торгівлю значно допоможе протистояти впливу Росії. Для обох країн це стане важливим стимулом продовжувати реформи, які, зрештою, принесуть користь і самому ЄС, зокрема його внутрішньому ринку.Чехія пропонує поглибити інтеграцію України та Молдови в енергетичний ринок ЄС, зокрема шляхом розвитку взаємозв'язків, які забезпечать стабільність енергопостачання. Пропозиції включають співпрацю у сфері енергоефективності, ядерної безпеки та забезпечення незалежності регуляторів енергоринку.Це дозволить зменшити енергетичну залежність України та Молдови від зовнішніх постачальників, передусім Росії, а також зробить їх енергоринки більш узгодженими із європейськими. Водночас ЄС виграє від диверсифікації маршрутів і джерел енергоносіїв.Чеський уряд також акцентує на важливості подальшої лібералізації торгівлі з Україною та Молдовою після завершення дії автономних торговельних заходів у червні 2025 року, особливо в аграрному секторі.Нині скасовано лише імпортні мита та квоти на українську продукцію в ЄС, тому необхідно знайти довгострокове рішення.Однією з ключових пропозицій є включення України та Молдови до європейської зони роумінгу, що спростить транскордонну комунікацію.Також пропонується посилити співпрацю у сфері кібербезпеки, зокрема уніфікувати стандарти захисту даних, щоб забезпечити безпечний обмін інформацією між ЄС, Україною та Молдовою.Чехія вбачає перспективу для виходу українських і молдовських компаній на європейський ринок через програму Еrаsmus для молодих підприємців, яка підтримує транскордонний обмін досвідом і сприяє розвитку бізнесу.Документ також підкреслює важливість підтримки обох країн у боротьбі зі зміною клімату та подоланні екологічних наслідків війни, особливо в Україні.Окремо зазначається необхідність інтеграції екологічної політики України та Молдови до стандартів ЄС для досягнення цілей "Зеленої угоди" і сталого розвитку.Україна може зробити значний внесок у розвиток ЄС, але за умови, що старі порядки не повернуться, чого в післявоєнний період не можна виключати. Так вважає німецький депутат Європарламенту та постійний доповідач органу щодо України Міхаель Галер. Політик в інтерв’ю Еспресо розповів, яким бачить прогрес України на шляху до членства в ЄС, що зроблено доброго, а до чого нам ще треба докласти значних зусиль.

Зовсім свіжа історія: Fb капітулював перед імперією Трампа. Власник Меtа Марк Цукерберг закриває програму перевірки фактів, розгледівши в ній цензуру. Відтепер Fb налаштований копіювати алгоритми з Х (Тwіttеr), запроваджені прибічником Трампа Ілоном Маском: той використовує Х для просування вигідних меседжів та інформаційних кампаній, часто усвідомлюючи їхню фейковість.Цукерберг свідомо перефарбовує контент Fасеbооk та Іnstаgrаm під нову еру, — для Марка настав важкий період каяття: ще зовсім недавно він ідеологічно тягнувся до демократів та демократії та забанив у Fb сторінку самого Трампа. Та демократи продули вибори, і Цукерберг вимушений "перевзуватися", зблизившись із республіканцями. Умови капітуляції зрозумілі: тепер у фейсбуку толеруватимуться сексизм, нападки на іммігрантів та інший трампізм. Це так, ніби ти вірив в Божу силу, а потім настало просвітління: мовляв, заповіді Господні обмежують людську свободу, а церква взагалі спалила на вогні інквізиції чимало візіонерів. Аби підтвердити щирість каяття, Цукерберг видав мільйонний чек на святкування другої інавгурації Трампа.Маніпулятивні технології стають новою "ядерною" зброєю Білого дому. Вони допомогли лідеру республіканців здобути перемогу на президентських виборах США, тепер уже і Європа перетворюється на полігон інтернет-диверсій. Мета — створення мережі правих популістів на Старому континенті та… зміна правлячих режимів. Читайте також: Аліса в країні Маска. Чи допоможе соратник Трампа тріумфу ультраправих в Німеччині?Маск використовує платформу для наїзду на некомфортних йому лідерів Старого Світу та підтримки ультраправих політиків європейського табору. Мільярдер назвав премʼєра Великобританії Кіра Стармера "втіленням зла", щедро облив жовчю канцлера Олафа Шольца та президента Емманюеля Макрона, компліментарно відгукуючись про проросійський "інтернаціонал" Європи, зокрема ультраправу постсовкову "Альтернативу для Німеччини", французьке "Національне обʼєднання" Ле Пен і т.д.Власник Х зайнявся переформатуванням мізків європейських виборців не просто так, завдання — посилити хвилю євроскептицизму в ЄС, що уже декілька років поспіль набирає популярності:  Словаччина, Угорщина, Італія, Нідерланди, Румунія, а також Польща, Німеччина, ну і, звісно, Франція багаті на праворадикальні настрої.Маск "модерує" мережу європейських ультрарадикалів не лише через їхню політичну тотожність з поглядами Трампа. Євроскептицизм повинен знизити вагу Європи на світовій карті, а також розірвати економічний звʼязок Брюсселя з Китаєм. Країни Євроспільноти формату Шольца - Макрона вбачають у КНР другого за статусом економічного партнера — після США. А коли США оголосять ЄС тарифну війну, то Китай займе перше місце. Трампу, який де-факто вже готується до економічного протистояння з Сі, цього не потрібно.  Тому шольців-макронів "треба" змінювати на контрольованіших ультранаціоналістів.Читайте також: Трамп і Маск: що живить цей тандемУльтраправі зазвичай мають російський шлейф та аналогічну політичну орієнтацію. Та в очах Трампа з Маском це додає їм шарму: повернення Європи у сферу впливу Кремля може стати брудним хабарем московитам — в обмін на те, що вони не сильно вписуватимуться за Китай в ході економічних розборок зі США. Доля України розглядатиметься Трампом у загальному контексті Європи. Зараз можна сказати, що майбутній президент, як пишуть медіа, "одержимий силою і бажанням виглядати сильним", тому й постійно переглядає підходи до розв'язання українського питання і дедлайни миру. І це хороша новина для України. Погана полягає в тому, що ми можемо стати свідками нового "пакту Молотова — Ріббентропа", коли для протистояння великому злу Unсlе Sаm спробує задобрити зло трішки менше... точніше слабше.ДжерелоПро автора. Орест Сохар, журналіст, шеф-редактор ОbоzrеvаtеlРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Зазначається, що Угорщина зайняла 39% у структурі імпорту електроенергії за весь рік, Словаччина — 23%, Румунія — 18%, Польща — 14%, а Молдова — 5%

Польща зможе збільшити постачання Україні електроенергії в разі, якщо Словаччина виконає свої погрози щодо припинення постачання. Однак Варшава може допомогти Україні лише за погодженням з партнерами - Угорщиною та Румунією.

У швейцарському Цюриху 13 грудня пройшло жеребкування європейської частини відбору Чемпіонату світу-2026 з футболу. Збірна України потрапили до групи D, де зіграє з переможцем пари Франція - Хорватія, а також з командами Ісландії та Азербайджану, передає "Укрінформ". ЧС-2026. Відбірковий цикл УЄФА. Перший раунд: Група А: Переможець Німеччина/Італія, Словаччина, Північна Ірландія, Люксембург. Група В: Швейцарія, Швеція, Словенія, Косово. Група С: Переможений Португалія/Данія, Греція, Шотландія, Білорусь. Група D: Переможець Франція/Хорватія, Україна, Ісландія, Азербайджан. Група Е: Переможець Іспанія/Нідерланди, Туреччина, Грузія, Болгарія. Група F: Переможець Португалія/Данія, Угорщина, Ірландія, Вірменія. Група G: Переможений Іспанія/Нідерланди, Польща, Фінляндія, Литва, Мальта. Група Н: Австрія, Румунія, Боснія і Герцеговина, Кіпр, Сан-Марино. Група І: Переможений Німеччина/Італія, Норвегія, Ізраїль, Естонія, Молдова. Група J: Бельгія, Уельс, Північна Македонія, Казахстан, Ліхтенштейн. Група К: Англія, Сербія, Албанія, Латвія, Андорра. Група L: Переможений Франція/Хорватія, Чехія, Чорногорія, Фарерські острови, Гібралтар. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФІФА оголосила країни, які прийматимуть Чемпіонати світу з футболу у 2030 та 2034 роках Після групового етапу на ЧС-2026 одразу вийдуть 12 переможців. Ще чотири місця від Європи будуть визначені за підсумками матчів плей-офф за участю 16 команд. До стикових матчах потраплять 12 збірних, які посядуть другі місця в групах, а також чотири найкращі переможці груп Ліги націй-2024/25, які не посіли перше чи друге місце на груповому етапі відбору. Фінальна стадія 23-го мундіалю пройде у США, Мексиці та Канаді. Матч-відкриття відбудеться 11 червня 2026 року у Мехіко, а фінальний поєдинок 19 липня прийме Нью-Йорк. Оголошено повний склад учасників Клубного чемпіонату світу-2025. Останнімкваліфікувався бразильський клуб"Ботафогу", який здобув перемогу в Кубку Лібертадорес. Європа: Реал Мадрид, Атлетико Іспанія), Челсі, Манчестер Сіті (Англія), Баварія, Боруссія Дортмунд (Німеччина), ПСЖ (Франція), Інтер, Ювентус (Італія), Порту, Бенфіка (Португалія), Зальцбург (Австрія).

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.