Search trend "Стрій"

Військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Андрій Переверзєв, якого вдалося визволити з російського полону, хоче повернутися на службу – якщо дозволить стан здоров’я. На його тілі залишився слід тортур: росіяни випалили фразу "Слава Росії". Повний текст новини

Військовий зі шрамом «Слава росії» на тілі розповів про полон, катування і бажання повернутись у стрій

Ворог масово розконсервовує застарілі бойові машини

Російська федерація внаслідок безповоротних втрат озброєння та військової техніки під час війни проти України масово розконсервовує застарілі бойові машини, зокрема танки типу Т-62. Про це пише Рубрика, посилаючись на Головне управління розвідки Міноборони України. Як зауважили розвідники, на тлі виснаження резервів техніки 1970-х років випуску командування збройних сил рф розпочало активне повернення до експлуатації ще давніших зразків, […] Тhе роst Армія рф через нестачу сучасної техніки змушена повертати в стрій застарілі танки Т-62, – ГУР арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Росія почала повертати в стрій застарілі танки Т-62 через нестачу сучасної техніки.

Росія змушена повертати в стрій застарілі танки Т-62 через нестачу сучасної техніки.

Вшанування пам'яті загиблих це те, що для нашого покоління є пожиттєвим Моя бабуся Геля була першою читачкою кунянської бібліотеки. Вона прищепила мені любов до літератури. Але коли я стала студенткою, ми почали сперечатися. В університеті я відкрила для себе правдиву історію України. Доводила бабусі, що Голодомор організував режим Сталіна. Вона не хотіла мене слухати. Проте її переконало оприлюднення документів про репресованих у 19371938 роках. Серед розстріляних був її батько. Коли почалася російська агресія на Сході України, намагалися підтримувати наших воїнів: готували посилки, діти писали листи. Якось складали посилку для Анатолія чоловіка нашої колеги Галини Твердоли, а вранці дізналися, що він загинув. Після цього навідувалися до Галини Григорівни щодня, хоча вона нікого не хотіла бачити чи з кимось розмовляти. Але ми боялися залишати її саму. Хотілося, щоб Галина Григорівна згадала про свій талант, адже вона знана майстриня. Лише за три роки після загибелі чоловіка вона поступово повернулася до рукоділля. Про початок повномасштабної війни дізналася близько 6-ї ранку. Зателефонував чоловік із рейсу і сказав, що Одеса під обстрілами. Він якраз був там. Свекор забрав мене з дітьми на дачу, а наступного дня зателефонувала колега з відділу освіти й запропонувала організувати пункт волонтерської допомоги. Нам надали приміщення Будинку школярів та молоді, ми склали графік чергування. Так зародився волонтерський осередок і згодом волонтерський центр "Рух нескорених". Домовилися, що я чергуватиму в понеділок 28 лютого. Коли прийшла, весь зал був заповнений: посередині була гора картоплі, далі гора банок із консерваціями. Людей багато, і всі щось робили. Дивлюся, що закрутки заносять і заносять, привозять із сіл вантажівками, гора стає ще більшою, а ладу немає. Вирішила все впорядковувати. Протягом місяця разом із дівчатами та колегою по роботі Ігорем Усенком тільки тим і займалися, що сортували й підписували банки тушонку, салати, компоти, варення. Стояли зігнутими з ранку й до вечора. Коли консервацій стало менше, почала допомагати сортувати одяг. Закрутки заносять і заносять, привозять із сіл вантажівками У той період моя родичка була в Польщі. Вона зателефонувала й запитала, чи не хочу я також виїхати. Категорично відмовилася. Тоді вона сказала, що її колишній роботодавець Конрад Козакевич привозитиме в Україну гуманітарну допомогу та вивозитиме людей. Так він приїхав до нас у Гайсин, і ми цілою командою "Руху нескорених" зустріли його з польським прапором. Це була перша гуманітарна допомога з-за кордону. Одяг, взуття, постільну білизну, ковдри до волонтерського центру приносили гайсинці. Ми називали наш склад бутиком. Спершу за найнеобхіднішим приходили чоловіки, які йшли до війська. Потім ми почали одягати переселенців. Настільки наловчилися, що вже на око могли визначати розмір, як професійні стилісти. Ближче до літа складали подалі зимовий одяг із думкою: "Хай би вже не знадобилося". А тоді знову діставали куртки й пальта. Щоб зібрати кошти на потреби військових, почали організовувати благодійні ярмарки в онлайн-форматі. Місцеві майстри приносили вироби, картини, пропонували участь у майстеркласах. Ця традиція живе досі. Втомлювалися, але намагалися тримати стрій, шукали якісь позитивні емоції. На початку повномасштабної війни до нашої команди приєдналася переселенка з Харкова Людмила Мізяк. Дізналися, що вони з чоловіком розписані, але не повінчані. Жартома запропонували: "Якщо маєте бажання повінчатися, організуємо". Врешті ми влаштували весілля в подільському стилі. Подружжя повінчалося в нашому місцевому храмі Православної церкви України. Біля воріт центру ми зустріли Людмилу з її чоловіком із короваєм, як батько з матір'ю. Співали весільні пісні, покривали. Згодом вони повернулися до Харкова. З часом стало приїжджати набагато менше переселенців. Поновлювали роботу підприємства, більшість із нашої команди повернулася на роботу. Волонтерський центр і досі працює, але там уже задіяно не так багато людей. Проте всі, хто був залучений до "Руху нескорених", продовжують допомагати війську. На око могли визначати розмір, як професійні стилісти У жовтні 2023 року в соцмережах натрапила на благодійну організацію ОВЕС. Вони започаткували акцію "Ворогам кришка". Її суть полягає у зборі пластикових кришечок, а кошти за перероблення йдуть на закупівлю FРV-дронів. Одразу долучилася до проєкту і стала волонтеркою по Гайсинському району. Нас підтримують школи і заклади позашкільної освіти, деякі кафе й магазини, різні установи. Однак, щоб виготовити один дрон, потрібно здати 1 тонну 600 кілограмів кришечок. Нині за кошти з перероблення закупили й відправили хлопцям 168 "пташок". Волонтери відповідальні за якість кришечок, адже для перероблення підходять лише від харчових продуктів. Тому їх необхідно перебрати, відсортувати. Щоб збір був ефективніший, запустила у фейсбуку опитування щодо встановлення в місті металевого контейнера у вигляді серця для збору кришечок. Знайшлися люди, які безкоштовно виготовили це серце. Тепер не менш як раз на місяць вивантажуємо з цього контейнера п'ять ящиків кришечок. Коли привезли перших загиблих у повномасштабній війні воїнів, ми з дівчатами почали виходити з прапорами, щоб віддати останню шану героям. Ходимо на кожен похорон. Багато хто казав мені: "Чому ти туди йдеш? Що ти зміниш? Для чого псуєш собі нерви?" А я по-іншому не можу. Повинна піти та провести полеглого захисника чи захисницю в останню путь. Якось під час прощання із загиблим побачили, що похоронний транспорт стоїть біля бокових воріт, тобто хотіли виносити труну не через центральну алею парку, а через чорний хід. Ми підбігли до розпорядника й почали сваритися. Маємо гідно віддавати останню шану тим, кому завдячуємо своїм життям. Розпорядник буркнув: "Ще баби мною не командували", але дослухався. На жаль, і досі не налагоджено алгоритму оприлюднення інформації про вивезення тіл загиблих із центрального моргу. Ми моніторимо соцмережі й, коли щось дізнаємося, також виходимо з прапорами. Торік ніде не повідомили, що будуть везти полеглого. Пізніше дізналася, що нібито заборонили давати оголошення про масові заходи. Але хіба ж прощання з воїном це масовий захід? Гірко від такої відмовки. Нещодавно ховали військового, який підірвав себе гранатою. Прощалися з ним без почестей. У той момент було найтяжче. У прощальному слові його вчитель сказав, що він був бойовим медиком, мав нагороду "Золотий хрест". Щоб виготовити один дрон, потрібно здати одну тонну шістсот кілограмів кришечок З моєю подругою, волонтеркою Вітою Долею давно думали, що в Гайсині варто щодня нагадувати про загальнонаціональну хвилину мовчання. У січні виготовили плакати. Дружина полеглого воїна, голова Гайсинського осередку Ради родин загиблих захисників і захисниць України Тетяна Чурікова й керівниця Об'єднання матерів і дружин захисників України у Вінницькій області Лілія Кузьменко написали запит до місцевого керівництва, щоб поліція перекривала рух транспорту о 9:00. Їм вдалося цього домогтися. Але поліція зупиняє транспорт, а пішоходи взагалі не реагують. Щоб привернути увагу людей, 17 березня ми вперше вийшли на центральну вулицю з прапорами і плакатами. Відтоді робимо це щодня. Переживали, як нашу ініціативу сприймуть гайсинці. Досі трапляється по-різному. Дехто плаче, дякує, є такі, що не зупиняються. Проте ми нікого не змушуємо, лише хочемо навчити правильно реагувати на хвилину мовчання. Зворушило, коли подруга розповіла, як вона з донькою лежала в лікарні, а о 9-й годині всі діти без нагадувань встали з ліжечок, щоб вшанувати загиблих. Нині активістів стало значно більше, приходять матері та дружини загиблих воїнів, приєднуються працівники магазинів, аптек. Ми замовили чотири великих банери й маємо 20 прапорів та портативну колонку, з якої лунає запис хвилини мовчання. Хоч іноді закрадається думка: а якщо поліція не перекриє руху, чи зупиняться люди? Маємо розуміти, що вшанування пам'яті загиблих це те, що для нашого покоління є пожиттєвим.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

На його думку, краще розібратися з ними, вмотивувати повернутися у стрій, зрозуміти проблеми, які там є, чому вони так зробили

Махаr за три дні до удару зафіксував аномальну активність на найглибшому ядерному обʼєкті та десятки вантажівок. Можливо, Іран готувався. Тегеран кілька тижнів тому заявляв, що є четверта локація. Невідомо чи це правда. Головний висновок, який Іран може винести: ракети та партнери не рятують, залишається тільки ядерна зброя.Нетаньягу рейтинги зростають. Навіть затяті суперники дають захоплені оцінки.На короткій дистанції Трамп виглядатиме переможцем, якщо відповідь Ірану буде стриманою.У Ірану для стриманої відповіді є багато складових:- КНР, які проти зростання цін на нафту та підтримують тривале буксування США на Близькому Сході;- відсутність варіантів хорошої відповіді;- потреба в часі та просторі, аби оцінити втрати та вибудувати шлях до ЯЗ;- усвідомлення, що вони вже провалилися, і бажання потягнути США та Ізраїль за собою;- сильні сусіди, які не приймуть блокування енергетичних  логістичних шляхів;- неушкоджені іранські енергетичні обʼєкти та потреба продовжувати продаж власної нафти для підтримки валютних надходжень Все ніби говорить, що відповідь Ірану має бути стриманою, а війна довгою. Але лише якщо керуватися холодною логікою нашої оптики. У Ірану, Ізраїля та США вона точно інша.  Скоро відкриваються азійські ринки з першими вироками нафтовим цінам. Ринки ніби вже звикли жити в умовах постійної волатильності. Те, що ще вчора змушувало їх нервувати, сьогодні сприймається аномальним спокоєм. Але бажання заробити на ризиках - природно для бізнесу. Тому ціни перших днів можуть бути не релевантними.Заява на саміт НАТО про збільшення до 5% узгоджена, тому залишається достатньо простору для обговорення війни на Близькому Сході за наявності бажання. У декого його вже немає. Як, наприклад, президент Південної Кореї, який сьогодні повідомив, що не відвідає саміт.В цей час країни затоки, де розташовані американські військові обʼєкти, готуються до ударів.Президент Пакистану говорить з премʼєром Ірану. Унікально, Пакистан був останнім іноземним лідером, який зустрічався з Трампом перед ударом. І має шанс використати своє вдале становище.  Світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо усвідомити поточну реальність. А ми чекаємо відбій, щоб поспати й завтра знов ставати в стрій та вести наш власний бій - за українське майбутнє.ДжерелоПро авторку: Агія Загребельська, юристка, державна уповноважена Антимонопольного комітету України (2015–2019 рр.), директорка з питань партнерств та співробітництва РЕБРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Королівські військово-повітряні сили Великої Британії офіційно поставили в стрій новий безпілотник Рrоtесtоr RG Мk1, відкривши нову главу в британській військовій авіації.

Українські захисники навіть після надскладного поранення мають можливість не тільки повернутися до повноцінного життя, але й знову встати в стрій. Такий шанс дають також і пораненим прикордонникам сучасні технології протезування. Повний текст новини +Відео

Володимир Безубяк очікує повернення в стрій Крупського і Ярмолюка 

Я знаю, яким буде перший же коментар до цього посту. "Росіян 140 мільйонів. Вони можуть мобілізувати ще мільйон і не відчути проблем".І так, і ні. Чи можуть росіяни поставити в стрій ще мільйон? Імовірно, так. Чи буде ефективним цей мільйон? А ось це вже від нас із вами залежить. На початку війни в Росії було 200 тисяч війська. Нині — понад 600 тисяч. Читайте також: Привітання Рубіо росіянам: демонстрація ницості та жалюгідностіНа початку війни вони реально займали величезні території, а зупиняла їх щойно мобілізована армія. Нині вони зайняли, як минулого тижня пояснював сенаторам Паліса, 0,7% території й поклали за це майже півмільйона осіб (12 червня 2024 року втрати окупантів становили 521 тисячу). 0,7% території й 500 тисяч втрат особового складу. Чи є це переможна і швидка війна для Росії? Сумнівно. Треба визнати: на фронті нині відбувається розмін територій на життя російських окупантів. Бо першою задачею армії є знищення армії противника. Не захист території, не загарбання територій, а знищення армії противника. Україна знищує армію противника. Це видно в кількості ББМ та танків, якими оперує ворог. Це видно в неможливості засобами ППО прикривати тили. Це — про фізичне знищення 34% флоту стратегічної авіації противника. Це — про вигнання Чорноморського флоту з Криму і неможливість його повноцінного подальшого розгортання в Чорному морі. Читайте також: Україна на капітуляцію не згодна. Путін посилюватиме тискУкраїна знищує армію РФ. Навіть зараз на Сумщині відбувається саме це. Курська операція була покликана зменшити наступальний потенціал і інфраструктуру противника в районі Суджі. Та ворог все одно вийшов на можливість атакувати 60 тисячами на прикордонні. Але це виключно атаки на прикордонні, які за останні 3 тижні активних наступів суттєво виснажилися. Бо армія противника знищується. У нас немає іншого виходу. Знищувати росіян та дипломатичними каналами шукати шляхів розпаду федерації зсередини - ось це формула.І на шляху цього знищення будуть втрати територій. І удари по тилах з проривами нашої ППО. І ще купа купезна успішних інформаційних кампаній по нас.Я вже писав, що на якомусь етапі нам просто почало здаватися, що все може і має бути дуже добре. І те, що так не є, нас дуже засмучує та виснажує. А добре бути не має. Має бути реалістично. Реальність така: ворога знищують, армію знищують. Кожен має собі поставити питання: де я в цьому процесі?ДжерелоПро автора. Василь Пехньо, журналіст, ведучий, аналітикРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Піхотинці бригади "Хижак" - сильніші, ніж були вчора. І це видно в їхніх очах. Запевняють, сміливі завжди мають щастя. Кадрами сміливців із передової поділились у Теlеgrаm Нацполіції. "Сміливість - це не лише йти під вогонь. Це - повертатись у стрій після поранень. Це - не боятись знову вдягати бронік, навіть після того, що бачив, що втратив, що витримав", - сказано у підписі до фото. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Це не кадр з фільму: показали обличчя українських захисників після виснажливих боїв Робота артилеристів практично не припиняється, адже від них залежить життя піхотинців в окопах. Як минають дні українських артилеристів на фронті - показали на сторінці 30 механізованої бригади ім. Костянтина Острозького у Fасеbооk. Вони маневрують, змінюють вогневі позиції в ході бою, годинами вичікують свою ціль. А потім злагоджено і швидко б'ють по ворогу.

Рятувальники подякували за підтримку й пообіцяв &lаquо;скоро повернутися в стрій&rаquо;

27-річний солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Андрій Бурба загинув на Донеччині 31 травня 2025 року

На четвертому році визвольної війни Україна продовжує тримати стрій – на фронтах, у тилу, в серцях мільйонів. 2024-й – рік вогняний, жорстокий, рік мужності і випробувань, коли Україна, мов дерево під буревієм, вистояла. 

Український співак Wеllbоy вперше за довгий час з'явився в інформаційному просторі. В інтерв'ю М1 артист зізнався, що тривалий час лікувався від залежностей у реабілітаційному центрі. "Якщо чесно, мене потаскало і туди, і сюди. Із залежностями я боровся, і одужував. Зараз продовжую одужувати. Але зараз все вже чітко, все вже класно. Тому я повернувся в стрій", - пояснив виконавець. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учасники Zіfеrblаt розповіли, що було найскладнішим на Євробаченні Додав, що його моральний стан погіршився через виснаження, відсутність творчого прориву та загальної ситуації в країні. "Я сам себе почав відчувати гірше й гірше, гірше, заганяти себе все глибше в яму. І потім роздуплився вже, коли натворив таких ділов&hеllір; Я думаю, ну багато хто бачив в інтернеті, що там у мене і з військовими, і з блогерами якісь розбірки були", - поділився чоловік. Раніше Wеllbоy розсекретив особисте життя. Артист зазначив, що познайомився зі своєю дівчиною - Яною Савченко - на зйомках його кліпу. Додав, що зараз вони вже живуть разом. Одружуватися виконавець не поспішає, а його обраниця наголошує, що їхні стосунки більш ніж серйозні.

Рік тому, якраз на роковини вбивства Симона Петлюри, мені довелося супроводжувати українського військового на його могилу. «Ну що ж, батьку, – говорив до Отамана офіцер. – Тримаємо стрій, боремося. Україну не віддамо. Справа твоя не вмерла, а навпаки, живіша всіх живих. От подивись: лінія фронту пролягає по Донеччині, Херсонщині, Запорізькій області. Порівняно з армією УНР […]

Про це йдеться у повідомленні бригади в Fасеbооk. "На полі бою перемагає не лише зброя. Перемагає дух, заряджений сенсом, укорінений в ідеї. Її носіями завжди були моральні лідери, здатні вести за собою, тримати стрій у найважчі моменти, зберігати спадкоємність боротьби", - зазначили в бригаді.Там додали, що "масштабуючи найкращі практики", у складі Корпусу було запущено освітній проєкт – Хорунжу школу."Її викладачі – відомі військові, провідні фахівці й науковці. Серед дисциплін – історія, психологія, риторика й лідерство. Випускники школи – хорунжі. Ті, хто пояснює та передає глибинні сенси нашої боротьби, зберігає тяглість традицій, цементує єдність бойового братства", - йдеться у повідомленні.У Третій штурмовій наголошують, що в історії є багато прикладів, коли чисельно менші та гірше озброєні армії перемагали завдяки бойовому духу та єдності навколо спільної ідеї. У бригаді нагадали, що так було під Крутами і під Києвом у лютому 2022 року."Ми не знали, вистоїть наша держава чи ні. Ми не цікавились, який статус отримаємо, коли беремо автомат і вирушаємо на Мощун. Ми були тими аргонавтами, які вирушили у свій похід. Наш Родос знаходиться тут, у Мощуні, і ми обов’язково дійдемо до нашого Чорного моря", - наголосив командир корпусу Андрій Білецький.У Мощуні під керівництвом командира Третьої штурмової Андрія Білецького перші хорунжі заклали капсулу часу з посланням до майбутніх поколінь, а також фундамент Меморіалу битви за Київ"Звідси випускники школи вирушили у підрозділи. Запалювати ідеєю й будувати фундамент сильної української армії", - додали в бригаді.24 березня Третя окрема штурмова бригада Збройних Сил України оголосила про створення власного полку безпілотних систем.