Search trend "су-35"

Росія зупинила ремонт єдиного у своєму складі авіаносного крейсера "Адмірал Кузнєцов". Ймовірно, готується остаточно вивести його з експлуатації. Про це повідомляють російські ЗМІ. За їхніми даними, модернізація корабля наразі призупинена, а його подальша доля вирішуватиметься найближчим часом спільно з Об'єднаною суднобудівною корпорацією. Водночас у Росії дедалі частіше звучать думки про те, що авіаносець є морально і технічно застарілим та може бути списаний на металобрухт. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВМФ Росії втратив свій найбільший атомний підводний човен Корабель часто називають символом радянського минулого, але деякі російські коментатори вже заявляють, що авіаносці в сучасній війні - "пережиток минулого". Це твердження суперечить досвіду провідних військово-морських держав, де такі кораблі залишаються ключовим елементом проєкції сили. Серед головних проблем "Адмірала Кузнєцова" називають застарілу силову установку, а також відсутність сучасного палубного винищувача, здатного замінити Су-33. В якості можливого варіанту РФ розглядає закупівлю китайських J-35 - винищувачів п'ятого покоління. Спершу повернення корабля до бойового складу планували ще у 2022 році, однак ці терміни неодноразово переносили через низку інцидентів. У 2018 році під час ремонту затонув плавучий док ПД-50, внаслідок чого на авіаносець впав кран, пошкодивши палубу. У 2019-му сталася масштабна пожежа, яка забрала життя кількох людей - вогонь спалахнув через іскру під час зварювання в трюмі, де зберігалося паливо. Таким чином, "Адмірал Кузнєцов", який мав стати флагманом російського флоту, може так і не повернутись до служби.

Електроніку для російських літаків постачають такі компанії, як Техаs Іnstrumеnts, Аnаlоg Dеvісеs та Іntеl.

Ключові російські бойові літаки фронтової авіації — винищувачі-бомбардувальники Су-34 і багатоцільові Су-35С — практично повністю залежать від електроніки західного виробництва. Аналітики ідентифікували 1115 з 1119 імпортних компонентів на борту цих машин.

Раніше Єгипет хотів придбати новий російський винищувач четвертого покоління.

У проєкті оборонного бюджету США на 2026 фінансовий рік уперше офіційно передбачено закупівлю керованої ракети класу "повітря-повітря" нового покоління АІМ-260 JАТМ (Jоіnt Аdvаnсеd Тасtісаl Міssіlе).

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Про це в етері Еспресо розповів заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов."Іран дуже гостро та негативно сприйняв комплементарні слова Путіна, які він сказав Трампу щодо кампанії у допомозі Ізраїлю. В Ірані до нового образу Росії тепер вкладається і непостачання обіцяних Су-35. Іранці оплатили всі можливі рахунки, пілоти пройшли повний курс навчання, а ми з F-16 пам'ятаємо, що це триває не один місяць. І при всьому цьому, Росія підставляє іранців. Зараз в іранських медіа йде велика дискусія стосовно якості російської зброї, в першу чергу йдеться про комплекси ППО, також обговорюється те, що Росія намагалася торгувати інтересами Ірану не тільки зі США, але й з Ізраїлем", - прокоментував заступник директора Центру близькосхідних досліджень.Данилов резюмував, що в Ірані Росія має вкрай негативний образ країни-зрадниці, яка не виконала зобов'язань і більше не може бути надійним партнером.У ніч проти 22 червня 2025 року президент США Дональд Трамп оголосив про авіаудари по трьох ядерних об'єктах на території Ірану. За його словами, американські військові завдали ударів по об'єктах у Фордо, Натанзі та Ісфагані. За даними джерел СВS Nеws у розвідці, американські удари по ядерних обʼєктах Ірану 22 червня відтермінували ядерну програму Тегерана лише на декілька місяців.Однак Трамп на пресконференції під час саміту НАТО заявив, що США зруйнували ядерну програму Ірану. Якщо вони будуть робити зусилля в цьому напрямі, США це повністю підірвуть.

Через обмежені постачання Су-35 Іран звертається до Китаю — J-10С можуть стати основним винищувачем.

Іран може остаточно відмовитися від закупівлі російських винищувачів Су-35 на користь китайських J-10С. Після втрат у війні з Ізраїлем Тегеран шукає доступний спосіб оновити свій повітряний флот. Китайські літаки можуть стати для Ірану вигіднішою альтернативою, зокрема завдяки бартерним схемам оплати нафтою. Повний текст новини

Після значних втрат у 12-денній війні з Ізраїлем Іран відновив активні переговори з Китаєм щодо закупівлі багатоцільових винищувачів Сhеngdu J-10С. ВПС країни втратили 30% авіації. Про це повідомляє Тhе Моsсоw Тіmеs. Зазначається, що Тегеран розраховує швидко модернізувати свої ВПС, обираючи китайські літаки як більш доступну альтернативу російським Су-35. J-10С - одномоторний багатоцільовий винищувач, який позиціонують як бюджетніший варіант західних F-16V або шведських Grіреn Е. Вартість одного літака коливається від $60 млн у базовій комплектації до $90 млн з озброєнням, запасними частинами, навчанням та гарантією. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія стане сильнішою після війни в Україні - німецький генерал Раніше, у 2023 році, Іран підписав контракт на постачання 50 російських Су-35, з яких отримав лише чотири. Через повномасштабну війну Росії проти України виконання решти поставок було заморожено. Переговори з Китаєм щодо J-10С Іран веде не вперше. У 2015 році обговорювалася можливість придбання до 150 таких літаків, однак угода зірвалася через валютні обмеження та збройове ембарго ООН. Китай наполягав на оплаті у твердій валюті, тоді як Іран пропонував бартер - нафту і газ. Обмеження були зняті у 2020 році, і переговори поновилися, хоча вже йшлося про меншу кількість - 36 одиниць. Але сторони знову не змогли узгодити умови оплати. Нині шанси на укладення контракту значно зросли: 24 червня США дозволили Китаю офіційно купувати іранську нафту без загрози вторинних санкцій. За даними Міlіtаry Ваlаnсе 2025, до початку 12-денної війни з Ізраїлем ВПС Ірану мали близько 150 винищувачів, здебільшого морально застарілих американських моделей - F-4 Рhаntоm ІІ, F-5Е/F Тіgеr ІІ та F-14А Тоmсаt - отриманих ще до ісламської революції 1979 року. Також у строю залишалося до 18 радянських МіГ-29, однак більшість з них були частково або повністю непрацездатними через відсутність технічного обслуговування. Під час війни з Ізраїлем, а згодом і через удари США, Іран, за даними агентства Таsnіm, втратив до 30% своїх застарілих літаків. Російські війська могли захопити цінне родовище літію, важливе для економічної співпраці України з Америкою, опинилося в руках росіян. Вони, за даними ЗМІ, взяли під контроль цінне родовище літію поблизу села Шевченко в Донецькій області, що може серйозно вплинути на економічні плани України та партнерство зі Сполученими Штатами.

Іран переорієнтовується на китайські винищувачі J-10С після втрат у війні з Ізраїлем та США

Китайський J-10С може виявитися значно дешевшим, ніж винищувачі МіГ-35 і Су-35.

Нещодавній саміт НАТО в Гаазі, попри успіхи президента США Дональда Трампа у збільшенні оборонних витрат Європи, залишив відчуття "зради" в Україні та глибокої стурбованості на східному фланзі Альянсу. Відмова НАТО засудити повномасштабне вторгнення РФ та "маргінальна" присутність президента України Володимира Зеленського на саміті вказують на зростання "втоми від України". Таку думку висловив оглядач Тhе Теlеgrарh Самуель Рамані. Саміт НАТО: відсутність засудження та "втома від України" Саміт НАТО мав би посилити безпеку Європи від російської загрози, але "запальні коментарі" Трампа щодо двозначності статті 5 залишили країни Балтії у сумнівах щодо готовності Альянсу протистояти гібридним загрозам РФ. В Україні ж відчуття зради було ще сильнішим. Хоча генеральний секретар Альянсу Марк Рютте повторював "стару мантру" про незворотній шлях України до членства, його слова "звучали порожнішими, ніж будь-коли". Брак ресурсів та європейська підтримка Через понад три роки виснажливої війни, Україні бракує бійців та озброєння для перемоги. Трамп під час зустрічі з Зеленським у Овальному кабінеті попереджав про "нестачу солдатів" в Україні, а його віцепрезидент Джей Ді Венс критикував примусову мобілізацію. Хоча Зеленський скасував давню опозицію до мобілізації 18-24-річних, це не вирішило проблему. Тактичні успіхи Росії біля Покровська були зумовлені нестачею українських захисників, а моральний дух української армії падає через тертя між рядовим складом та вищим командуванням, йдеться у статті. Оскільки Трамп продовжує сигналізувати про свою "відразу" до безстрокової військової допомоги Україні, постачання військового обладнання може ще більше скоротитися. Київ наголошує на пріоритеті систем ППО Раtrіоt у закупівлях зі США та відсуває на другий план запити на більш досконалу наступальну зброю. Перспективи передачі США крилатих ракет Тоmаhаwk або літаків, які могли б нейтралізувати російські винищувачі Су-35, залишаються віддаленими. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дипломати Швеції закликали пришвидшити переговори про вступ України до ЄС Наразі Україна може розраховувати на європейських союзників, щоб компенсувати частину цих недоліків. Німеччина отримала дозвіл від США на передачу 125 далекобійних артилерійських ракет і 100 ракет ППО Раtrіоt. Нідерланди нещодавно передали Україні останні з 24 обіцяних літаків F-16, а Норвегія розглядає подвоєння поставок F-16. Європейські країни також відіграють ключову роль у зміцненні української оборонної промисловості: Велика Британія оголосила про спільні ініціативи з виробництва безпілотників, а Німеччина зобов'язалася інвестувати 5 мільярдів євро у виробництво далекобійних ракет. Вітчизняна збройна промисловість не може розвиватися достатньо швидко, щоб нейтралізувати військову допомогу Північної Кореї Росії, а виснажені європейські армії потребують постачання Україні, замовляючи нову зброю у США. Поки Росія запускає багатосторонній наступ на Донецьк, Харків та Суми, Україна не може задовольнити нагальні потреби своєї армії. Попри ці "негативні зустрічні вітри", незламний патріотизм та тактична винахідливість України можуть сповільнити просування Росії. Заява командувача ЗСУ Олександра Сирського про зупинку російського наступу на Суми та операція "Павутина" проти російських стратегічних бомбардувальників підкреслюють ці безцінні риси. Проте, небажання Росії закінчувати війну попри величезні втрати та повільні здобутки свідчить про те, що Україна не може покладатися лише на рішучість. Це усвідомлення перетворює українців, які ідеалізували західні економічні та демократичні інститути, на циніків, що шкодить довгостроковим перспективам інтеграції України в трансатлантичну безпекову орбіту. "У той час як Трамп і Рютте вітали збільшення витрат на оборону, яке має підвищити довгострокову стійкість НАТО, маргіналізація України у спільній декларації НАТО зводить нанівець багато переваг системи. Довгострокова безпека неможлива, якщо ми здамося Росії в Україні", - наголосив Самуель Рамані. Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп під час саміту НАТО в Гаазі пообіцяв, що Росія ніколи не нападе на Альянс, поки він у Білому домі. На його думку, цього ніколи не станеться.

Загальна кількість Су-35 у Росії на 2024 рік становила 111 одиниць, ЗСУ з 2022 року знищили 6 машин, ще 2 були втрачені в аваріях

Винищувач четвертого покоління Су-35 почали експлуатувати у 2014 році.

Протягом останніх декількох тижнів Україна продемонструвала зміну у своїй комунікаційній стратегії щодо військових операцій, рухаючись напрямком проактивної й багатошарової комунікації. Перебуваючи під тиском війни на виснаження, Україна чітко усвідомила, що вражати ворога варто всіма можливими засобами.

Зростання загрози для країн Балтії з боку Росіїфото: GеttyІmаgеsЛитва, Естонія та Латвія формують найсильнішу східну лінію оборони НАТО. Адже саме вони межують із Росією та Білоруссю, а отже, перебувають у високій зоні ризику імперіалістичних посягань росіян. Особливо це стало зрозумілим після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.Тим часом останні місяці особливо помітно ознаменувалися зростанням напруги. Литва, Латвія та Естонія знову опинилися в епіцентрі гібридного тиску з боку Росії, яка вдається як до демонстративних військових кроків, так і до прихованого саботажу.Російські літаки вже неодноразово порушували повітряний простір Балтійського регіону. Зокрема, військовий літак Су-35 порушив кордон Естонії біля півострова Юмінда у травні цього року. Це порушення тривало менш як хвилину, проте стало тривожним дзвіночком, після якого генсек НАТО Марк Рютте наголосив, що союзники по НАТО діють та діятимуть колективно у гарантуванні безпеки країн-членів у Балтійському регіоні. Він нагадав, що Альянс має місію повітряного патрулювання в Балтії, а також місію Ваltіс Sеntry, яка працює над захистом критичної підводної інфраструктури НАТО.Проте проблема є не лише у повітряному просторі – зростає також активність так званого "тіньового флоту" у Балтійському морі, що пов’язується з пошкодженнями підводної інфраструктури: інтернет-кабелів, трубопроводів, електроліній. Водночас фіксується навмисне глушіння GРS, що створює ризики для цивільної авіації.Додаткову тривогу в регіоні викликає нарощення російської військової присутності поблизу Сувальського коридору, адже це є стратегічна лінія, яка з'єднує Балтійські країни з рештою НАТО. Щобільше, на тлі заяв про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі, ризик ескалації суттєво зростає.Усе це спричинило те, що наразі у регіоні панує чітке усвідомлення того, що нова фаза конфронтації з Росією вже почалася, і хоч поки що невідомо, якою вона буде, проте небезпека висока.Реакція країн Балтії на реалії загрози від Росії: збільшення витрат на оборонуфото: mіl.ееУ відповідь на ці загрози та ризики країни Балтії активно зміцнюють оборону: збільшують витрати на безпеку, модернізують інфраструктуру для швидкого перекидання військ і беруть участь у масштабних навчаннях НАТО.Гостро відчуваючи небезпеки та ризики, Естонія, Литва і Латвія витрачають на оборону більше, аніж чимало інших європейських країн. Зокрема, усі три держави найближчими роками планують збільшити витрати до 5 – 6% ВВП.Естонія вже склала свої плани та хоче швидким темпом нарощувати можливості у різних сферах військової промисловості – це і ППО, і безпілотники, і багато інших збройних елементів."Щорічний внесок Естонії в оборону в період 2026-2029 років становитиме близько 5,4%. Разом із Латвією і Литвою ми вважаємо, що в нинішній ситуації з безпекою необхідно довести витрати на оборону союзників по НАТО до 5% від ВВП. Крім збільшення витрат на оборону, ми робимо особливий акцент на інвестиціях в оборонну промисловість на рівні Європейського Союзу і держав-членів, наприклад, через загальний механізм кредитування Європейського Союзу, щоб забезпечити обороноздатність наших країн", – відзначив міністр оборони Естонії Ханно Певкур наприкінці травня.Латвія розпочне з того, що 2026 року спочатку хоче виростити витрати до 4% ВВП на тлі нинішніх 3,45%. Поряд із модернізацією військової техніки та закупівлею нових систем озброєння, ці кошти спрямовуватимуть і на навчання та підготовку військових. А вже цього року країна інвестує гроші у посилення східного кордону.Тим часом Литва також має амбітні оборонні плани на наступні роки. Спочатку країна ставила собі за мету збільшити витрати до рівня 5 – 6% упродовж наступних кількох років, проте за новими заявами, зробити це хоче вже у 2026 році.Варто також відзначити, що країни Балтії вже тривалий час активно закуповують новітнє озброєння у великих кількостях.Балтійська лінія оборониЩе одним важливим елементом підготовки до можливих загострень у регіоні став спільний проєкт, спрямований на зміцнення кордонів з Росією та Білоруссю, – Балтійська лінія оборони.Країни Балтії невеликі за територією, і ворог може проникнути вглиб країни за лічені години, якщо на кордонах не буде заздалегідь збудованих бар'єрів. Саме тому лінія оборони вкрай необхідна для ймовірного захисту територій та, якщо не зупинки, то відчутного сповільнення агресора. А війна в Україні показала, наскільки важливою є глибока оборона, аби нападник втрачав сили на кожному метрі території.Країни Балтії домовилися про створення лінії оборони, включно із будівництвом сотень бункерів, після одного із самітів НАТО. А частково її будівництво вже розпочалося із 2024 року. Захисні споруди й так звані зуби дракона тоді з’явились на кордоні Латвії з Росією.Загалом план конструкції, окрім бункерів, передбачає протитанкові рови, бетонні блоки, протитанкові міни та інші перешкоди, захисні споруди, склади з боєприпасами і сховища для них.Вихід Литви, Латвії та Естонії з Оттавської конвенціїфото: GеttyІmаgеsКраїни Балтії вперше почали говорити про денонсацію угоди в березні 2025 року, підкреслюючи, що таке рішення викликане посиленням військових загроз для тих країн НАТО, які мають кордон із Росією та Білоруссю.Що ж це за Оттавська конвенція і чому вихід із неї став важливим кроком для трьох країн, які мають таких небезпечних сусідів? Ця угода була ухвалена ще 1997 року, вона передбачала повне усунення протипіхотних мін: держави, які підписали її, зобов’язувалися не використовувати, не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати, не зберігати та не передавати такі міни.Тим часом денонсація конвенції, на думку керівництва країн Балтії, дозволить трохи врівноважити сили стримування Росії. Першим підписав закон про вихід країни з Оттавської конвенції президент Латвії Едгарс Рінкевичс 24 квітня. Наступним цей крок зробив Сейм Литви, коли 8 травня денонсував Оттавську конвенцію. І нарешті 13 червня Естонія поставила фінальну крапку в цій історії.І тут варто згадати, що на початку березня Литва також офіційно вийшла з міжнародної конвенції, яка забороняє купівлю, використання і виробництво касетних боєприпасів. Аргументували у країні це тим, що для стримування потенційного агресора потребують всього доступного арсеналу озброєння у той час, як Росія є одним із найбільших виробників та власників цього виду боєприпасів, крім того, вона активно застосовує їх у війні проти України.Війська НАТО у країнах Балтіїфото: Dеfеnсе NеwsВ Естонії, Латвії та Литві війська НАТО присутні в рамках посилення східного флангу Альянсу. Вони складаються з чотирьох бойових груп, які перебувають під командуванням НАТО та штабу багатонаціонального корпусу "Північний схід". Ці багатонаціональні бойові групи у разі війни мають разом зі збройними силами країн Балтії здійснювати їх оборону. Ключовим учасником в обороні Латвії стала Канада, у Литві – Німеччина, тоді як в Естонії цю роль виконує Велика Британія.Крім постійної військової присутності, у всіх трьох державах регулярно проводяться масштабні військові навчання НАТО, які покликані продемонструвати силу й готовність Альянсу до захисту.Підготовка закладів охорони здоров'яфото: МеgаМееtіngУсі країни східного флангу НАТО переглядають протоколи реагування на кризові ситуації для закладів охорони здоров'я, організовують навчання, інвестують в балістичні шоломи й бронежилети й переносять операційні зали під землю."Питання не в тому, чи нападе Росія, – сказав у коментарі Роlіtісо заступник генерального директора Естонського департаменту охорони здоров'я Рагнар Вайкнеметс, який контролює готовність до кризових ситуацій – від пандемій до війни. – Питання в тому, коли".Наприклад, Вільнюська університетська лікарня "Сантарос" розбудовує підземну інфраструктуру, укриття, вертолітні майданчики та автономні системи, які дозволять їй функціонувати навіть у випадку відключення електрики чи води.Тим часом в Естонії, на додаток до бронежилетів для бригад швидкої допомоги, роздаватимуть супутникові телефони, щоб підтримувати зв'язок, якщо традиційні мережі вийдуть з ладу. Існують навіть плани створити незалежну інтернет-мережу, якщо це буде необхідно. Електрогенератори встановлюються по всій системі охорони здоров'я, враховуючи досвід України.У Латвії заклади охорони здоров'я працюють над створенням національних запасів медикаментів та системою їх зберігання. Проте у кожній з них залишається проблема кількості медичного персоналу, готового надавати допомогу у разі воєнних дій. Тож, над цією сферою також необхідно працювати. Адже, зокрема в Литві,  опитування показало, що понад чверть медичних працівників, найімовірніше, втекли б під час війни, тоді як менш як 40% залишилися б, а третина не впевнені.Допомога країн Балтії Україніфото: gеttyіmаgеsЗрозуміло, що свого часу вагомим поштовхом до ретельнішої роботи над своєю стратегією оборони для Литви, Латвії й Естонії стала війна Росії проти України. Саме тому ці країни були і є тими, хто чи не найбільше намагається підтримати українців різними способами: збройно, економічно, гуманітарно, а також на міжнародній арені.Зокрема, Литва, Латвія та Естонія надали Україні військову допомогу, яка в перерахунку на ВВП стала однією з найбільших у світі – кожна держава спрямувала на підтримку близько 1,5 – 1,8% свого річного ВВП. Сукупно їхній внесок сягнув понад 1,6 млрд євро у військовій сфері. Вони не лише оперативно передали значну частину своїх арсеналів, а й закріпили довгострокову підтримку через зобов’язання фінансувати допомогу в наступні роки.Литва була серед перших країн, які відреагував на російську агресію проти України. Адже ще до початку повномасштабного вторгнення Вільнюс ухвалив рішення про постачання українцям летального озброєння. І відтоді послідовно підтримує Україну – на рівні держави, через багатосторонні механізми й за допомоги волонтерського руху.Латвія своєю чергою поєднує декілька різних рівнів підтримки – від конкретних пакетів допомоги й дипломатичного сприяння до вкладених фінансів у розвиток спроможностей України. Зокрема, йдеться і про стратегічну інвестицію в розмірі 10 млн євро у розвиток українського безпілотного виробництва.З боку Естонії можна також звернути увагу не лише на військову підтримку, зокрема артилерійську, та проштовхування проукраїнських міжнародних ініціатив, але й на значну підтримку військової медицини. Країна регулярно передає польові госпіталі, медичне обладнання та спеціалізовані засоби для лікування й евакуації поранених.Загалом, якщо об’єднано йдеться про допомогу країн Балтії, то кожна із них за роки російського повномасштабного вторгнення в Україну змогла відчутно підсилити окремий напрям. І продовжує це робити, розуміючи важливість української боротьби для всієї Європи та окремо для Литви, Латвії й Естонії.  

Збройне протистояння між Ізраїлем та Іраном вже позначилося не лише на геополітичній ситуації у світі, втягнувши ключових глобальних гравців -таких як США, Китай і країни G7, - але й вплинуло на перебіг війни Росії проти України. Про це розповів директор Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь. За словами експерта, тісна військово-технічна співпраця між Іраном та Росією вже давно становить серйозну загрозу для України. Іранські ударні дрони Shаhеd-136, які Росія активно використовує для атак на українську критичну інфраструктуру, стали символом цього союзу. Крім того, обидві держави співпрацюють у сфері ракетних технологій та спільної розробки озброєнь. Самусь зазначає, що РФ і Іран об'єднують спільні інтереси: обходження санкцій, обмін технологіями, протистояння США та НАТО. Москва вже передала Тегерану компоненти для систем навігації та управління БПЛА, програмне забезпечення та методики маскування військової техніки. У відповідь Іран допомагає Росії з виробництвом дронів, які вже випускають на заводах у Татарстані. У разі ударів Ізраїлю по об'єктах іранського військово-промислового комплексу або навіть падіння режиму в Тегерані, Росія може втратити важливого партнера і постачальника зброї. Це матиме безпосередній вплив на її спроможність продовжувати війну в Україні. Проте, зазначає експерт, конфлікт на Близькому Сході несе і ризики для Києва. Зокрема, можливе зростання цін на нафту та перекидання частини систем ППО/ПРО США до регіону можуть обмежити ресурси, які союзники зможуть виділити Україні для зміцнення її повітряної оборони. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На тлі конфлікту Ізраїлю з Іраном США стягнули в Європу десятки літаків Попри це, потенційна війна між Ізраїлем і Іраном може створити й нові можливості. Якщо Ізраїль знищить систему ППО Ірану й об'єкти ВПК, це значно зменшить здатність Тегерана постачати Росії дрони, ракети та комплектуючі. Також зростає ймовірність, що частина російського озброєння, зокрема винищувачі Су-35 та ППО, буде перенаправлена до Ірану - це зменшить ресурсну базу РФ для війни проти України. Крім того, за словами Самуся, Ізраїль, можливо, перегляне свою обережну позицію щодо військової допомоги Україні. У разі такої зміни відкриється перспектива для глибшого співробітництва у сфері сучасних технологій - зокрема радіоелектронної боротьби, дронів, систем виявлення й спостереження. "Унікальний український бойовий досвід, зокрема у сфері дронів, РЕБ та роботизованих платформ, може стати основою для нового стратегічного партнерства з Ізраїлем", - підсумував Самусь. Зауважимо, Росія зуміла розосередити виробництво дронів-камікадзе Shаhеd по десятках об'єктів, що робить його повне знищення надзвичайно складним. "Окупанти налагодили складання Shаhеd не у кількох великих цехах, а більш ніж на сотні різних локацій. Це схоже на те, як і ми самі організували виробництво власних БПЛА. Тож говорити про повне знищення їхнього дронового виробництва - перебільшення", - зазначив майор запасу Національної гвардії України, ветеран російсько-української війни Гетьман.

Про це Еспресо розповів Михайло Самусь, директор Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk.Про результати тісної військово-технічної співпраці Росії та Ірану знає кожен українець: іранські далекобійні ударні дрони Шахед-136 стали основним знаряддям росіян для скоєння терористичних атак на цивільну інфраструктуру України. Крім того, Росія та Іран тісно співпрацюють у ракетній галузі (що, не виключено, покращило точність іранських ракет, котрі б"ють по Ізраїлю), а також в інших сферах розробки та виробництва озброєнь та військової техніки. Михайло Самусь звертає увагу, що Росію та Іран поєднує ціла низка інтересів: обхід санкцій, технологічна кооперація, спільна ворожість до США та НАТО. За даними міжнародних дослідницьких центрів, Москва вже передала Тегерану технології навігації та наведення, компоненти програмного забезпечення для БПЛА та досвід маскування техніки від західної розвідки. Іран, у свою чергу, допомагає Росії у виробництві дронів типу Shаhеd, які вже збираються на території РФ у Татарстані.  Тож знищення іранських заводів ВПК, а тим більше падіння іранського режиму, означатиме втрату постачальників технологій і зброї для російської арміїСеред негативних наслідків близькосхідного конфлікту експерт зазначає можливе підвищення цін на нафту та перекидання систем ППО та ПРО (насамперед, збройних сил США) на Близький Схід, що може обмежити можливості наших партнерів щодо надання допомоги з посилення українських спроможностей у сфері протиповітряної та протиракетної оборони.Але, попри всі ризики, ізраїльсько-іранська війна відкриває і певні можливості для України. "Якщо Ізраїль зруйнує систему ППО Ірану і, як наслідок – об"єкти іранського ВПК, можуть скоротитися можливості щодо постачання комплектуючих для дронів та інших засобів ураження для РФ. Також може знизитися ризик постачання балістичних ракет з Ірану до РФ, які російське керівництво тривалий час намагалося отримати з Ірану. Окрім прямих наслідків, можуть бути й опосередковані. Іран може звернутися до Росії за терміновою допомогою щодо поставок засобів ППО, винищувачів Су-35 та іншої військової допомоги. Як наслідок, частина озброєння, яке могло б бути використано Росією проти України, може піти в Іран і, таким чином, ослабити спроможності ЗС РФ на українському фронті", - зазначає Самусь.Крім того, за словами експерта, в умовах активних бойових дій Ізраїль, не виключено, може змінити своє відношення до співпраці з Україною, а це відкриє можливості для активного військово-технічного діалогу з Ізраїлем у сфері РЕБ, дронових та протидронових технологій, систем розвідки та спостереження. "Український досвід ведення сучасних бойових дій, дроноцентричної доктрини, застосування наземних роботизованих систем - унікальний актив, який може стати основою для нового партнерства", - вважає Михайло Самусь.

Атака Ізраїлю по військовим та ядерних об`єктах Ірану знову поставила світ перед питанням, яке останнім часом не зникає з порядку денного: чи новий збройний конфлікт це лише епізод триваючих війн на Близькому Сході, чи все ж міжнародна система крок за кроком прямує до глобальної (світової) війни? Незважаючи на те, що наразі важко визначити ступінь максимальної ескалації ізраїльсько-іранського зіткнення, оскільки ракетні хвилі продовжують падати і на Тель-Авів, і на Тегеран, а перелік об`єктів для ураження з обох боків постійно розширюється - одне можна точно сказати - ця війна вже вплинула як на глобальні процеси (втягуючи і США, і Китай, і більшість країн G7), так і на перебіг російсько-української війни? при чому, багатопланово і з високим ступенем непрогнозованості.Люди спостерігають за вогнем і димом від атаки Ізраїлю на нафтобазу Шахран 15 червня 2025 року в Тегерані, Іран, фото: Gеtty ІmаgеsДля України ця війна – однозначно, не лише географічно віддалена трагедія, але й складна комбінація факторів, котрі можуть мати суттєве значення для подальшого розвитку подій. Зростання цін на нафту, що безпосередньо (позитивно) впливає на здатність Росії продовжувати війну проти України, а також втягування наших партнерів у війну на Близькому Сході (з відволіканням від російської агресії проти України) вже змінює конфігурацію процесів довкола російсько-української війни. Очевидно, що при подальшій ескалації війни між ядерним Ізраїлем та потенційно ядерним Іраном, амплітуда поштовхів на міжнародній арені буде змінювати геополітичний ландшафт, створюючи для України нові загрози й виклики. Новий шанс для ПутінаНасамперед, важливо для себе зафіксувати, що Росія намагається і надалі буде намагатися максимально використати ізраїльсько-іранське загострення для нових комбінацій у формуванні сприятливих умов для комунікації з Трампом. Путіну вже кілька разів вдавалося провернути “фокус” з пропозицією американському президенту “допомогти” у веденні переговорів з Іраном. Через спецпредставника президента США Віткоффа він постійно передавав Трампу сигнали, що Росія має ефективні інструменти впливу на іранське керівництво, а тому Кремль може сприяти укладання угоди між Вашингтоном та Тегераном. І хоча загальновідомим є факт, що насправді Путін не може реально вплинути на Іран, а всі його обіцянки Трампу є відвертий блеф, путінські комбінації постійно спрацьовують і дають йому можливість затягувати переговори з Україною і не допускати введення проти РФ нових (як кажуть в США – “пекельних”) санкцій.Так, схоже, відбувається і з початком ізраїльсько-іранської ескалації, незважаючи на те, що ряд аналітиків вважали, що тепер Трамп точно зрозуміє, що Путін його обдурив минулого разу, коли обіцяв сприяти “укладанню угоди” з Іраном, а тому негайно оголосить про санкційний удар по Москві.Однак, насправді, Путін знову зателефонував Трампу, поздоровив його з днем народження і (начебто й не було попередніх “обіцянок-цяцянок”) знову запропонував “допомогти у деескалації конфлікту між Ізраїлем та Іраном”. Президент США з радістю погодився і навіть написав, що Путін “чудово знає Іран”, а тому, мабуть, може “допомогти”. Трампу, можливо, не повідомили, що Росія та Іран є військовими стратегічними партнерами, котрі якраз у квітні 2025 року підписали відповідний договір. Більш того, це партнерство – не порожній звук і грунтується воно на тісній військово-технічній співпраці, результати якої знає будь-який українець. Адже іранські далекобійні ударні дрони Шахед-136 стали основним знаряддям росіян для скоєння терористичних атак на цивільну інфраструктуру України. Крім того, Росія та Іран тісно співпрацюють у ракетній галузі (що, не виключено, покращило точність іранських ракет, котрі б`ють по Ізраїлю), а також в інших сферах розробки та виробництва озброєнь та військової техніки. Фото: Gеtty ІmаgеsТим не менш, відвертий блеф Путіна знову спрацював, а тому питання “пекельних” санкції з боку США відкладаються, а це означає, що Росія може продовжувати імітувати переговори й далі вести агресивну війну проти України. Так звана російська “літня наступальна кампанія”на українському фронті знаходиться у гарячий фазі, а тому Путіну трампівська довіра до його блефу є максимально сприятливим варіантом розвитку подій.  Стратегія Путіна – війна заради війниОчевидно, що телефонна розмова Путіна з Трампом - це більше, ніж просто дипломатичний жест. У момент, коли ізраїльські винищувачі знищують іранські об'єкти в Ісфахані, а КВІР готується до нових балістичних залпів, Кремль намагається представити себе світу як "голос розуму". Путін переконує Трампа, що Росія може взяти на себе посередницьку місію у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту. Цинізм ситуації очевидний: держава-агресор, що веде війну проти України, одночасно позиціонує себе як гарант миру на іншому фронті. При цьому Путіну важливо, щоб війна між Ізраїлем та Іраном зайшла у затяжну фазу, а жодна з сторін не отримала швидкої переваги. Іншими словами, Росія прагне не допустити укладання угоди між Іраном та США (бо тоді Кремлю не вдасться дурити Трампа зі своїм “посередництвом”), і в той же час, намагається не допустити перемоги Ізраїлю, оскільки в такому разі постраждає союзник Росії, котрий бере участь у виробництві дронів та інших систем, котрі атакують Україну. Крім того, не надто інтенсивна, але затяжна війна може дійсно переключити увагу наших західних партнерів з України на Близький Схід. А це вже прямо вплине на рівень військової та економічної підтримки для нашої держави. Між тим, співпраця між Іраном та РФ, очевидно, буде тривати.Росію та Іран поєднує ціла низка інтересів: обхід санкцій, технологічна кооперація, спільна ворожість до США та НАТО. За даними міжнародних дослідницьких центрів, Москва вже передала Тегерану технології навігації та наведення, компоненти програмного забезпечення для БПЛА та досвід маскування техніки від західної розвідки. Іран, у свою чергу, допомагає Росії у виробництві дронів типу Shаhеd, які вже збираються на території РФ у Татарстані.Очевидно, що в умовах ізраїльсько-іранської війни, Кремль зацікавлений у максимальному збереження військово-промислового потенціалу Ірану. Знищення іранських заводів ВПК, а тим більше падіння іранського режиму, означатиме втрату постачальників технологій і зброї для російської армії. Саме тому не виключено, що Росія (паралельно з “миротворчими” пропозиціями Трампу) активно підтримує Іран, насамперед, розвідувальною інформацією для ведення операцій проти Ізраїль. Тим більше, що Москва та Тегеран вже мають тривалий досвід подібної співпраці на інших театрах на Близькому Сході (в першу чергу, в Сирії).Ціни на нафту як “бустер” російської агресії проти УкраїниФото: Gеtty ІmаgеsОчевидним негативним наслідком війни між Іраном та Ізраїлем для України може стати суттєве підвищення цін на нафту. Будь-яка ескалація війн на Близькому Сході традиційно різко негативно впливає на котирування нафтових цін. Однак, в умовах війни високої інтенсивності між Ізраїлем та Іраном ціни на нафту можуть зазнати максимально різких змін. Лише погрози іранських функціонерів перекрити Ормузьку протоку (один з найважливіших світових шляхів поставки нафти) вже призвів до стрибка цін на нафту. Якщо ж Іран дійсно вдасться до блокувальних дій у протоці, це може стати причиною для бурхливих змін на нафтовому ринку, що може спричинити вихід цін за межі 100 доларів за барель. Безпосередньо, для України зростання цін на нафту і газ означає: дорожче пальне для фронту, складніші умови імпорту, додаткове навантаження на державний бюджет. Знову ж таки – потенційні проблеми з забезпеченням необхідних обсягів газу на зимовий період. Водночас, це означає зростання валютних доходів Росії, яка продовжує продавати нафту через треті країни та сірі схеми і отримувати сотні мільярдів доларів для ведення війни. В результаті - Кремль отримає додатковий ресурс для фінансування війни проти України: для вербування нових солдат, закупівлі боєприпасів в КНДР, дронів в Ірані та мікрочипів та станків з Китаю.Руйнація існуючої системи міжнародних відносинОбмін ракетними ударами між ядерним Ізраїлем та майже ядерним Іраном, очевидно, продемонстрував остаточну руйнацію системи міжнародних відносин, котра склалась після Другої світової війни та Холодної війни. ООН та інші міжнародні організації не змогли жодним чином вплинути на розвиток подій. Більш того, США та НАТО також, фактично, залишилися осторонь, намагаючись реагувати на ситуацію максимально дипломатично.Рятувальники працюють серед уламків будівель після удару іранської ракети по ізраїльському місту Бат-Ям, на південь від Тель-Авіва, вранці 15 червня 2025 року, фото: Gеtty ІmаgеsТакож, ізраїльсько-іранська війна показала штучність та надуманість таких блоків як БРІКС. Організація, котра позиціонується як альтернатива Заходу, в кризових ситуаціях (до речі, вже не в перший раз) виявляється нездатною ухвалити жодне рішення або дійти консенсусу. В даному випадку, Індія не готова підтримувати Іран, Бразилія засуджує насильство, а Південна Африка висловлює занепокоєння через вплив на нафтові ціни. Росія і Китай демонструють готовність до “миротворчих” дій, однак, за їх словами стоять більш складні (і більш агресивні наміри), ніж вони хочуть продемонструвати. Цей розкол робить сумнівними декларовані перспективи координації зусиль у безпековій, зовнішньополітичні та економічній сферах. Для Москви це погана новина – руйнується ще один майданчик для проекції її імперських інтенцій. Виклики і можливості для УкраїниПопри всі ризики, ізраїльсько-іранська війна відкриває і певні можливості для України. Зокрема, якщо Ізраїль зруйнує систему ППО Ірану і, як наслідок – об`єкти іранського ВПК, можуть скоротитися можливості щодо постачання комплектуючих для дронів та інших засобів ураження для РФ. Також може знизитися ризик постачання балістичних ракет з Ірану до РФ, які російське керівництво тривалий час намагалося отримати з Ірану. Окрім прямих наслідків, можуть бути й опосередковані. Іран може звернутися до Росії за терміновою допомогою щодо поставок засобів ППО, винищувачів Су-35 та іншої військової допомоги. Як наслідок, частина озброєння, яке могло б бути використано Росією проти України, може піти в Іран і, таким чином, ослабити спроможності ЗС РФ на українському фронті. Крім того, в умовах активних бойових дій Ізраїль, не виключено, може змінити своє відношення до співпраці з Україною, а це може відкрити можливості для активного військово-технічного діалогу з Ізраїлем у сфері РЕБ, дронових та протидронових технологій, систем розвідки та спостереження. Український досвід ведення сучасних бойових дій, дроноцентричної доктрини, застосування наземних роботизованих систем - унікальний актив, який може стати основою для нового партнерства.Між тим, однозначно негативним фактором для України може стати перекидання систем ППО та ПРО (насамперед, ЗС США) на Близький Схід, що може обмежити можливості наших партнерів щодо надання допомоги з посилення українських спроможностей у сфері протиповітряної та протиракетної оборони. В той же час, Україна має використати всі можливості для того, щоб загострення ситуації на Близькому Сході не призвело для радикального погіршення наших позицій у протистоянні російській агресії. Саміти G7, НАТО та ЄС, котрі мають відбутися у найближчі дні на фоні не лише ескалації ракетних ударів між Ізраїлем та Іраном, але й безперервних хвиль Шахедів та російських ракет по українським містам, можуть дати унікальні можливості для посилення українських позицій і переконання наших партнерів у нагальній необхідності запровадження максимально жорстких санкцій проти Росії. Інакше авторитарна “вісь зла” продовжить зміцнювати свої глобальні позиції. Адже без підтримки Росії та Китаю, Іран не зміг би досягти сучасного рівня технологій та військово-промислових потужностей. А без КНДР, Ірану та Китаю Росія не змогла би продовжувати свою війну проти України. Саме розуміння цілісності та єдності антизахідної коаліції є ключем до ухвалення рішучих та вірних рішень не лише для припинення війни Росії проти України та іранських прагнень отримати ядерну зброю, але й для побудови нової системи міжнародних відносин, котрі будуть базуватися на міжнародному праві, а не праві сильного над слабким.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

З титану виробляють винищувачі Су-35 та ракети типу «Калібр».