Search trend "Угорщина – Нідерланди"

Дати чи не дати: які країни підтримали план Трампа про передачу зброї Україні, а які – відмовили чи вагаютьсяПрезидент США Дональд Трамп оголосив про угоду з НАТО щодо озброєння України. Німеччина, Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія, країни Балтії, Нідерланди, Канада та Велика Британія підтримали ініціативу, тоді як Чехія, Угорщина та Словаччина відмовилися.

Очікується, що захід збере лідерів 32 країн - членів Альянсу, а також партнерів, але питання участі України та обговорення російської агресії опинилися під знаком питання через позицію президента США Дональда Трампа. Еспресо розповість більше про значення самітів НАТО, ключові теми Гаазької зустрічі та яка роль України в обговореннях Альянсу тепер.Що таке саміти НАТОСаміти НАТО – це зустрічі на найвищому рівні, де глави держав і урядів країн - членів Альянсу обговорюють стратегічні питання безпеки, ухвалюють ключові рішення та визначають напрямки діяльності організації. Вони не проводяться регулярно, а у більшості скликаються в критичні моменти для реагування на глобальні виклики, такі як війни, тероризм чи геополітичні зміни.Саміти є засіданнями Північноатлантичної ради (ПАР), головного органу Альянсу, і зазвичай завершуються деклараціями, які окреслюють спільну позицію. Останній саміт відбувся у Вашингтоні у липні 2024 року, відзначаючи 75-річчя НАТО. Гаазький саміт 2025 року стане першим, який Нідерланди прийматимуть за всю історію свого членства в Альянсі, заснованому 1949 року. Також це буде перший саміт для глави США під час його другої президентської каденції. Що обговорюватимуть у Гаазіфото: Gеtty ІmаgеsЦьогорічний саміт буде незвично скороченим – триватиме менше, ніж одну добу замість традиційних двох-трьох днів, що пояснюють бажанням уникнути конфліктів за участі Дональда Трампа."Дехто припускає, що стислість саміту частково пов'язана з тим, що президент США не любить довготривалих зустрічей та має обмежену концентрацію уваги. Але коротший саміт з меншою кількістю обговорюваних тем, що ще важливіше, допоможе приховати розбіжності", - пишуть у ВВС.Британські журналісти також відзначають, що попри урізаний графік саміту, той буде найдорожчим зі всіх попередніх, адже нідерландська поліція проводить найбільшу операцію з безпеки, загальні витрати становлять183,4 млн євро. Згідно з графіком, лідери НАТО прибудуть на саміт увечері 24 червня. Король Нідерландів Віллем-Олександр та королева Максима організовують для них світську вечерю. Того ж дня відбудуться робочі вечері Ради Україна - НАТО (на рівні глав МЗС) та Північноатлантичної ради (на рівні міністрів оборони) під головуванням Марка Рютте та глави Міноборони Нідерландів відповідно. А у середу, 25 червня, відбудеться найважливіше – одне засідання Північноатлантичної ради на рівні глав держав, яке триватиме лише кілька годин. Адже з 14:00 (за Києвом о 13:00) очікується пресконференція Рютте, а тоді відбудеться зустріч глави НАТО з Дональдом Трампом та партнерами Індо-Тихоокеанського регіону. Цікаво, що прем’єр Японії точно пропустить саміт: у Rеutеrs  причиною називають малоймовірність його зустрічі з Трампом, який хоче швидко вирішити всі справи у Європі та не затримуватись у Гаазі. Тож основною темою обговорень цьогорічного Альянсу стане збільшення оборонних витрат країн-членів, на чому наполягає президент США і погрожує, мовляв, якщо європейці не будуть платити, тоді американці не будуть їх захищати. Тому пропонується замінити чинну мету в 2% ВВП на оборону новою: 3,5% на збройні сили та 1,5% на супутні витрати, як-от інфраструктура для перекидання військ. США підтримують цю ініціативу, але консенсусу серед 32 країн ще немає. Зокрема, прем’єр Іспанії заявив, що країна не буде виконувати цільовий показник, бо це "необґрунтовано і матиме негативні наслідки для економіки". Тому, як пишуть у Вlооmbеrg, НАТО змінило формулювання проєкту спільної заяви замість "ми зобов’язуємося" на "союзники зобов’язуються" витрачати 5% ВВП на оборону, таким чином забезпечивши більшу гнучкість, щоб заява була узгоджена всіма союзниками.Також останні удари США по ядерних об’єктах Ірану можуть стати чи не основною темою обговорень, змусивши європейців балансувати між підтримкою ключового союзника та, скажемо, співчуттям до дипломатії й бажанням вирішити конфлікт мирно.Звісно, що зміцнення оборони Альянсу на тлі російської загрози нікуди не зникло (та й опитування показують, що європейці підтримують збільшення витрат на оборону через страхи пов’язані з РФ), однак воно змінило формат публічності і консенсусу через Дональда Трампа. Всі давно визнають, що війна Росії проти України змусила НАТО переглянути свої оборонні цілі, але чіткі офіційні формулювання щодо Росії можуть стати проблемою через позицію США. Тому генсек НАТО Марк Рютте прагне зробити цей саміт максимально "коротким і безконфліктним", як пишуть багато політичних оглядачів.У будь-якому разі, як каже впливовий німецький генерал Стефан Шульц, сама поява Трампа на саміті НАТО "вже є успіхом", враховуючи його численний попередній скепсис самого існування Альянсу в сучасному світі. Що більше, цей песимізм охопив деяких впливових європейських політиків, мова не лише про проросійську Угорщину та Словаччину, але й нещодавно італійський міністр оборони заявив, що "НАТО більше не має причин існувати в нинішньому вигляді". Українське питання: чи буде дискусіяВолодимир Зеленський і Дональд Трамп, фото: gеttyіmаgеsУчасть України та обговорення війни опинилися в центрі уваги через розбіжності між президентом Зеленським та президентом Трампом. На попередніх самітах після повномасштабного вторгнення Росії  в Україну Зеленський постійно відігравав ключову роль, а Рада Україна - НАТО засідала на найвищому рівні. Проте цього разу ситуація інша.Лідер України підтвердив, що отримав запрошення на саміт, але формат його участі залишається невизначеним. Спочатку США виступали проти запрошення Зеленського, побоюючись напружених особистих відносин між ним і Трампом. Згодом з’явилася інформація, що Зеленського запросили на офіційну вечерю 24 червня, організовану королем Нідерландів Віллемом-Олександром, де також буде присутній Трамп. Відповідно, коротка зустріч між двома лідерами, теоретично, можлива.Проте офіційного засідання Ради Україна - НАТО на рівні лідерів не планується, що є безпрецедентним кроком від початку повномасштабного вторгнення Росії. Натомість Зеленський може взяти участь у паралельному форумі оборонної промисловості або зустрітися з Рютте та європейськими лідерами після саміту. "Моя поїздка не залежить від того, чи буде зустріч із Трампом. По-перше, я не впевнений, що поїду, але все ж таки вірогідність велика. Насправді вирішу напередодні", – сказав президент Зеленський 21 червня під час спілкування з журналістами.Однак враховуючи, що Володимир Зеленський 22 червня перебуває з офіційним візитом у Великій Британії, цілком можливо, що його побачимо і в Нідерландах, які поруч. "Але незрозуміло, яку роль відіграватиме Україна на саміті. Зеленського запросили, але досі не ясно, чи матиме він місце за столом НАТО, чи візьме участь лише у вівторковій вечері", - пишуть в АР. Загалом питання війни в Україні формально включене до порядку денного, але його масштаб і тон залежать від позиції США. Адже організатори саміту скасували окреме засідання щодо України, щоб уникнути конфліктів із Трампом, який відкрито критикує підтримку Києва та виступає проти членства України в НАТО на догоду Росії. Показово, що нещодавно у Канаді під час зустрічі G7 Трамп проігнорував Зеленського, покинувши достроково саміт. Напередодні саміту Марк Рютте заявив, що коротка декларація саміту торкнеться "питання миру в Україні" серед кількох ключових тем, але текст ще не узгоджено. Він також зазначив, що "незворотний шлях" України до НАТО збережеться незалежно від того, чи буде дослівно зафіксований у новій декларації.Європейські союзники України прагнуть жорстких формулювань щодо Росії, але США та Угорщина можуть їх заблокувати. У Вашингтонській декларації 2024 року йшлося про "майбутнє України в НАТО" та невизнання анексії українських територій Росією. Чи вдасться повторити всі ці тези в Гаазі, залишається неясним. Адже зберігається відчуття, що коротке комюніке може все це оминути і лише в загальних рисах буде йтися про підтримку прагнення миру в Україні. Як кажуть у Тhе Тіmеs, комюніке саміту, в якому будуть викладені цілі НАТО щодо витрат, передбачає всього п’ять абзаців на аркуші формату А4. Хоча торік у Вашингтоні було ухвалено заяву з 44 абзаців обсягом 5400 слів.Що кажуть експертиСаміт НАТО у Гаазі, фото: gеttyіmаgеsЕксперти розділилися в оцінках. Частина з них вважає скорочення формату саміту та обмеження участі України поступкою Трампу, що послаблює позицію НАТО щодо російської агресії. Інші ж підкреслюють, що Зеленський, імовірно, матиме можливість для двосторонніх зустрічей із європейськими лідерами, що частково компенсує відсутність офіційного формату та дасть нові оборонні домовленості. У коментарі Укрінформу Патрік Болдер, стратегічний аналітик і експерт у сфері оборони, у минулому – підполковник Королівських військово-повітряних сил Нідерландів, сказав, що від саміту НАТО в Гаазі не варто очікувати чогось особливого."Цей саміт – це передусім спроба зберегти обличчя Альянсу й уникнути конфлікту з Дональдом Трампом, – уважає аналітик. – Жодного стратегічного прориву чи нової політики".Дипломат Роман Безсмертний теж сказав Еспресо, що саміт НАТО за участі президента США не може принести чогось хорошого, швидше варто очікувати "нових сюрпризів" від Трампа. "Насправді саміту жодного не буде, буде 2,5 години ритуальної розмови і голосування документа, де буде 5 пунктів. … У порівнянні з попереднім розлогим комюніке, ми починаємо входити в епоху "трампівського літочислення, трампівського писання". … Ще невідомо, на які сюрпризи і шокові речі здатен Дональд Трамп буде там", - зазначив Безсмертний.В етері Еспресо нардеп та голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко заявив, що головне, щоб не відбулося "відкату від попередніх позицій і від тих документів, в яких закріплено те, що Україна продовжує свій шлях до вступу в НАТО". Він додав, що не так важливі слова, які будуть вжиті, а справи, які робитимуть союзники України."Треба дивитися не стільки на заяви, бо заяви вже є і були, а треба дивитися на конкретні кроки держав-членів НАТО, пов'язаних з підтримкою України", - підсумував Мережко.Тим більше, що президент Зеленський анонсував, що цього тижня Україна та країни НАТО укладуть нові угоди про спільне виробництво дронів і артилерійських снарядів. Військовий аналітик та директор Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь вважає, що цей саміт "ризикує стати символом кінця стратегічного лідерства Альянсу". "Організація, яка ще донедавна вважалася гарантом безпеки країн, що сповідують демократичні цінності, все більше перетворюється на безвольну бюрократичну структуру, яка уникає згадок про війну в Європі, називає Росію "загрозою", а не ворогом, і боїться роздратувати Трампа незручними запитаннями", - каже Самусь. Те саме кажуть у Роlіtісо: європейцям дедалі важче знаходити спільну мову з адміністрацією Трампа, але "навіть висловлення цього вголос несе ризик погіршення відносин". "Британцям та європейцям потрібно менше розмов і більше дій: щодо оборони, України, торгівлі та інших пріоритетів, не чекаючи стратегічних вказівок від Вашингтона чи не переймаючись можливою реакцією Трампа", - вважають у виданні.Експерт та журналіст Віталій Портников зауважує, що зустріч Трампа та Зеленського  залежить не від того, чи бажає президент США зустрічатися з президентом України, а від того, наскільки "комфортно буде себе почувати непередбачуваний американський лідер під час зустрічі очільників країн Північноатлантичного союзу"."Річ у тім, що президент США просто не дуже комфортно себе почуває у ролі очільника найбільшої демократії сучасного світу, тому що для нього Сполучені Штати найбільша, але не стільки демократія, скільки економічна і військово сильна держава. І коли він збирається із лідерами країн, які нагадують йому, що він відповідає не тільки за економіку, але й за демократію, за цінності, американський президент починає відверто нудьгувати. … У форматі НАТО Трамп теж почуває себе не дуже затишно, ба більше: присутність США в Альянсі також є певною проблемою для розбудови хороших стосунків Сполучених Штатів із РФ. А значить і до тих оборудок, про які мріють у Білому Домі", - пише Портников. Тож узагальнюючи: саміт НАТО в Гаазі стане справжнім випробуванням для Альянсу в умовах тиску Дональда Трампа та російської загрози. Основна увага приділятиметься оборонним витратам, але війна в Україні, попри формальну присутність у порядку денному, ризикує залишитися на периферії через скорочений формат і вплив США. Участь Зеленського обмежена, але Україна має шанс використати неформальні майданчики для просування своїх інтересів. Чи вдасться НАТО зберегти єдність і надати Україні конкретні гарантії та потрібну подальшу допомогу – покажуть результати саміту.Читайте також: Путін і Трамп грають кожний у свою гру: один вбиває, інший прикриває, - Яковенко

Про це вона сказала в етері телеканалу "Еспресо"."Цікаво спостерігати, як змінюється політична ситуація. Ми розуміємо, що йдеться про велику політику. Часто ми бачимо лише наслідки процесів, які відбуваються кулуарно. Наприклад, нині, на жаль, доводиться констатувати, що майже всі рішення, які стосуються України, блокує Угорщина з власних політичних причин. Зокрема, тому що країна перебуває у передвиборчому періоді.У Словаччині ситуація значно краща щодо підтримки України. Хоча Фіцо має деякі застереження щодо нашої євроінтеграції, але розуміє, що більшість словаків підтримують Україну. Тому простору для маневру в нього менше, ніж в Орбана. Це приклади країн, які відкрито озвучують свою позицію", - зауважила Голуб.За словами експертки з євроінтеграції, якщо подивитись на ситуацію "за зачиненими дверима", то до клубу умовних євроскептиків входять не лише ті, хто обережно ставиться до України, а й ті, хто не підтримує швидке розширення ЄС загалом. Серед них - Бельгія та Нідерланди. Для Нідерландів ключовим є питання верховенства права. Як країна-засновниця ЄС, вони оцінюють кандидатів на вступ за рівнем реформ і станом економіки."Окрему увагу викликають аграрні фонди. Україна має великий сільськогосподарський потенціал - це наш стратегічний інтерес. Але це викликає занепокоєння у деяких держав, насамперед Польщі, а також Франції, Нідерландів, Італії та Іспанії. Бюджет ЄС не розширюється, тому вступ нової країни означає, що ресурси доведеться ділити інакше, з урахуванням її потреб", - пояснила Голуб.Експертка також додала, що водночас є держави, які активно підтримують пришвидшення євроінтеграції України з міркувань безпеки. Особливо помітною стає коаліція північнобалтійських країн. Якщо раніше це були лише три держави, то зараз до них приєдналися Данія і Швеція. Цікавою є позиція Великої Британії: хоч вона й вийшла з ЄС, але має значний вплив на європейську політику й також виступає за якнайшвидший вступ України до ЄС."Отже, для того, щоб досягти успіху, Україна має активно працювати не лише в Брюсселі, переконуючи ключових лідерів, а й у столицях країн-членів ЄС. Бо, попри те, що друзів у нас більше, ніж скептиків, їхню підтримку потрібно постійно зміцнювати", - резюмувала Голуб.Віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – міністерка юстиції Ольга Стефанішина заявила, що Україна має домовленість з державами ЄС та Єврокомісією, що переговорні напрямки про вступ Києва до блоку відкриють одночасно.

Перемога проєвропейського кандидата довела ефективність "санітарного кордону" проти політиків, які намагаються зруйнувати Європу. Та ті не полишають спроб розхитати політичну ситуацію на континенті і це залишається неабиякою загрозою для України. Президентом Румунії стане мер Будапешта Нікушор Дан, проєвропейський політик, чиї позиції були сильними зі старту перегонів. За нього проголосували 53,6% виборців. Його конкурент, ультраправий Джордже Сіміон, здобув 46,4% голосів і поспіхом, щойно закрилися дільниці, проголосив себе переможцем. З його дописом у соцмережі навіть виник курйоз, бо Сіміон використав прапор Чаду замість румунського. А поразку він згодом таки визнав. Чинник Джеорджеску Увага Європи і США до виборів у Румунії була прикута з листопада 2024 року. Тоді перший тур перегонів виграв євроскептик Келін Джеорджеску, але результати голосування були анульовані. Віце-президент США Девід Венс через це навіть звинуватив Європу у порушенні демократії. Та підстави для резонансного рішення були не політичними, а безпековими. Президент Клаус Йоганнес із посиланням на дані спецслужб заявив про зовнішнє втручання у перебіг виборів. Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід" Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід", адже Джеорджеску, за їхніми даними, відмовився оприлюднювати звідки брав гроші на виборчу кампанію. Тож Джеорджеску не зміг балотуватися на повторних президентських виборах і найвідомішим кандидатом від ультраправих став Джордже Сіміон. "Один проти всіх" У Сіміона були непогані стартові позиції: він успадкував частину передвиборчих тез від Джеорджеску і цим залучив його симпатиків на свій бік, не мав сильних конкурентів-консерваторів. А ще він пообіцяв призначити Джеорджеску прем'єром, якщо переможе. Натомість єврооптимісти зробили ставку на центриста, відомого борця з корупцією, математика, незалежного політика і мера столиці Нікушора Дана. Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати, навіть Елена Ласконі, котра виходила у другий тур президентських виборів із Джеорджеску у листопаді 2024 року. У першому турі повторних виборів 4 травня Дан відставав від Сіміона майже на 20% голосів, що, можливо, дало підстави лідеру ультраправої партії "Альянс за об'єднання румунів" ("АОР") втратити пильність. Однак єврооптимісти розуміли: на кону зовнішньополітичний вектор Румунії мінімум на найближчі кілька років. Українські громадяни переживали подібне у 2004 та у 2013 роках. До чого тут Москва "Якби переміг Сіміон, у Європі виник би умовно проросійський анклав "Угорщина - Словаччина - Румунія". На ролі цієї країни як бази допомоги Україні можна було би поставити хрест", - наголосив політичний експерт Андрій Смолій. Три авіабази НАТО, Європейський центр навчання пілотів на F-16, збройний хаб, елементи системи ПРО (актуальні і для Молдови, і для України), - це все Румунія. Та не тільки: через великий дунайський румунський порт Констанца відбувається експорт українського сільськогосподарського збіжжя. Завдяки дунайській альтернативі небезпечним чорноморським експортним шляхам українська економіка отримує суттєвий дохід від продажу сільгосппродукції, а низка країн Африки та Азії позбавлені загрози голоду. А офіційний Київ може активніше відстоювати свої інтереси і Чорноморському регіоні, що і робить. Тому не дивно, що президент Володимир Зеленський і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн першими привітали Нікушора Дана з перемогою. Коли Венс критикував Європу за скасування першого туру румунських виборів, він мав пам'ятати, що і в Києві 2004 та 2013 років, і в Бухаресті 2024 року прямо називали Росію стороною, котра намагалася вплинути на результати волевиявлень, хоча офіційно Москва спростовувала це. Точка неповернення У Кремлі перемогою проєвропейського кандидата нвдоволені. Речниця МЗС РФ Марія Захарова послалася на заяву власника Теlеgrаm Павла Дурова про те, що французька розвідка нібито вимагала втручання у румунські вибори (МЗС Франції твердження Дурова спростувало). Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон Ще б пак - Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон. Але завдяки чому Дану вдалося переломити хід перегонів? Результати першого туру 4 травня показали втому румунів від політичних суперечок "або - або". Підтримка кандидата від "АОР" була переважно голосуванням "проти всіх", однак більшість таких виборців вітали би альтернативу. Незалежний Нікушор Дан її дав: закликав їх до єднання на противагу тезам конкурента, котрі охарактеризував як "хвилі ненависті". Джордж Сіміон, до речі, визнав: "Ми були одні проти всіх". Мережі ширші Відносно мирний фінал карколомних румунських президентських перегонів не означає спокою. Адже програла не лише Росія, а й МАGА - група радикальних республіканців-трампістів у США. На це вказав Ірінеу Дарау, румунський сенатор від правоцентристської партії "Порятуймо Румунію". Дан, схоже, усвідомлює ризик, оскільки заявив про намір "добре пояснити партнерам" рішення про анулювання першого туру виборів у 2024 році та "повернути довіру" Трампа. Не виключено, що певні впливові кола у США допоможуть йому: агенція JРМоrgаn вже заявила про очікуване зниження політичних ризиків для Румунії через перемогу єврооптиміста. Утім, доведеться докласти зусиль, адже Сіміон відкрито підтримував МАGА. Є ознаки роздратування Білого дому: Ілон Маск публічно підтримав Павла Дурова в історії зі "французьким втручанням" у румунські вибори. Ультраправий реванш попереду? Найбільшим здобутком румунських виборів є подолання розколу між виборцями всередині країни та діаспорою (як це було у Молдові). Румуни, котрі голосували на території Молдови, віддали 88% голосів за Дана, їхні співгромадяни в Угорщині - понад 92% голосів, в Естонії - 87%. І всередині країни переможець здобув більшість голосів. Однак новий президент має докласти неабияких зусиль, щоби зберегти цю єдність. Першим випробуванням стане формування коаліції Першим випробуванням стане формування коаліції. Сіміон в альянсі з Джеорджеску має понад 40% голосів, від котрих неможливо відмахнутися. На додачу - розкололася діаспора. У таких країнах як Франція, Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Ісландія, Нідерланди, Італія та Іспанія у румунських громадах понад 50% голосів набирав Джордже Сіміон. Чому? Історик та аналітик Іон Іоніце звертає увагу на зростання симпатій до ультраправих, особливо у Центральній та Східній Європі. "Враховуючи спадок багатьох років тоталітаризму, ситуація може розвиватися стрімко. Суспільство може прийти до точки, в якій демократія є лише видимістю", - наголошує він. Чому треба поспішати Тому Україні треба поспішали зі вступом до ЄС, вважає народний депутат України з фракція "Європейська Солідарність" Володимир Ар'єв, адже "недружні до України політсили набирають вагу. Німеччина і Румунія буквально вислизнули з проблем. Сумарний 21% відверто антиукраїнських кандидатів у президенти Польщі - це набат. Опитування у Франції показують величезні шанси для крайніх правих, яких пов'язували з Москвою. Нам треба вступити до ЄС до наступного великого виборчого циклу 2029-2030 років". Про наростаючу загрозу реваншу ультраправих свідчать парламентські вибори у Німеччині та у Франції. На дострокових перегонах до Бундестагу переміг опозиційний альянс "ХДС-ХСС", проте другу позицію за активної підтримки Ілона Маска здобула ультраправа "Альтернатива для Німеччини". У Франції лише завдяки ситуативному альянсу центристів Емманюеля Макрона із лівими між першим і другим туром дострокових перегонів ультраправих відкинули на третє місце. Цікаво, що і у Франції, і в Німеччині до них застосовано процедурні заходи: Марін Ле Пен, лідерка однієї з правих французьких партій, засуджена за злочин, у діяльності "АдГ" суд побачив елементи екстремізму, хоча зараз ці звинувачення тимчасово знято. Внутрішнє балансування Водночас зі зростанням симпатій європейських виборців до ультраправих сил мобілізуються у згуртовуються симпатики єврооптимістів, тому говорити про неминучий правий реванш-2 зарано, вважає український дипломат Роман Безсмертний. Нині, принаймні, Україні можна спокійно дивитися у найближче майбутнє. На відміну від Сіміона, котрий є персоною нон-грата і для нашої країни, і для Молдови, Дан виступає за підтримку України, за її членство у ЄС та у НАТО.

Попри заморожені енергетичні відносини між Європою та Росією, США та Кремль таємно обговорюють можливість відновлення постачання російського газу до Європи. За інформацією агентства Rеutеrs, США та Росія провели переговори про можливу допомогу Вашингтона у відновленні продажу російського газу на європейському ринку. Після російського вторгнення в Україну в 2022 році, Європа значно скоротила імпорт газу з РФ, що призвело до збитків для "Газпрому" в розмірі $7 млрд в у наступному році. Джерела, близькі до переговорів, зазначають, що відновлення ролі Росії на європейському ринку газу може стати важливим кроком для укладення мирної угоди з президентом Путіним. Хоча багато європейських країн знайшли альтернативних постачальників газу, деякі продовжують купувати російський газ. Очікується, що після можливої мирної угоди кількість покупців може збільшитися. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін і Сі Цзіньпін повертаються до розмов про газ: контракт досі під питанням Зараз Росія задовольняє лише 19% попиту Європи на газ (раніше 40%), постачаючи його переважно через Туреччину по трубопроводу "Турецький потік" та у вигляді зрідженого природного газу (LNG). Залучення США до відновлення постачання російського газу може допомогти Кремлю подолати політичний опір з боку деяких європейських країн. Вашингтон також може виграти від цього процесу, оскільки матиме змогу впливати на обсяги постачань і отримати доступ до переговорів. За інформацією дипломатичних джерел, спеціальний представник США Стів Віткофф і представник президента РФ з інвестицій Кирило Дмитрієв обговорювали питання газу в контексті мирних переговорів щодо України. Речник Віткоффа відмовився коментувати ці розмови. Зараз серед країн, які продовжують купувати газ у Росії, - Угорщина та Словаччина (через "Турецький потік"), а також Бельгія, Франція, Нідерланди і Іспанія (використовують LNG від компанії "Новатек" за довгостроковими контрактами). Цього тижня лідер Китаю Сі Цзіньпін і президент РФ Володимир Путін обговорять реалізацію затриманого проєкту газопроводу "Сила Сибіру 2". Помічник президента Росії Юрій Ушаков підтвердив, що під час зустрічі у Москві сторони розглядатимуть економічну співпрацю, зокрема й питання енергетики. Подробиці він не розкрив. За інформацією джерел, офіційний візит Сі Цзіньпіна може дати новий імпульс переговорам, які тривалий час буксували через суперечності щодо маршруту, ціни та строків реалізації проєкту.

Про це пише Роlіtісо.Зазначається, що Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Німеччина, Естонія, Греція, Хорватія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Португалія, Словенія, Словаччина, Фінляндія та Чехія прагнуть більшої гнучкості для зміцнення власної обороноздатності.12 із них вже подали офіційні запити до Єврокомісії.Застосування цього винятку дасть країнам можливість збільшити свої витрати на оборону до 1,5% від валового внутрішнього продукту щороку протягом чотирьох років, не порушуючи при цьому фіскальних правил ЄС.Як зауважили автори, Німеччина – єдина з великих економік ЄС, яка планує скористатися цим положенням. Країни з обмеженими бюджетними можливостями, такі як Італія чи Франція, не просять фіскальної гнучкості для закупівлі військового обладнання – так само, як і країни зі значно кращим станом державних фінансів, наприклад Нідерланди чи Швеція.Попри те, що Данія належить до другої групи, вона також вирішила приєднатися до ініціативи, аби надіслати політичний сигнал."Рішення Данії активувати положення допоможе надіслати зовнішньому світу сигнал про єдність країн ЄС у зусиллях із переозброєння", - заявила міністерка економіки країни Стефані Лосе.Єврокомісія закликала держави ухвалити відповідне рішення до 30 квітня, щоб узгодити фіскальну політику перед фінансовими ринками та одночасно активувати положення до липня. Втім, цей термін не є обов’язковим, зазначають у Роlіtісо.Міністр економіки Іспанії Карлос Куерпо заявив, що його країна ухвалить рішення "протягом найближчих місяців".Своєю черго міністр фінансів Італії Джанкарло Джорджетті висловив переконання, що Рим може досягти цільового показника НАТО у 2% витрат на оборону, якщо підкоригує свою звітність, включивши до неї більше статей. За його словами, країна чекатиме на саміт НАТО в червні, коли мають бути узгоджені нові стандарти витрат для всіх країн. Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SІРRІ) оприлюднив звіт, згідно з яким у 2024 році світові витрати на оборону досягли рекордних $2,7 трлн.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Еспресо розповість, як відбувається обрання понтифіка, які традиції супроводжують зміну влади та хто може стати наступником Франциска.Історія зміни влади у ВатиканіТрадиція обрання нового Папи Римського сягає сивої давнини і пов’язана з унікальною роллю католицької церкви в історії християнства. Першим Папою вважається апостол Петро, якому, за переказами, Ісус Христос доручив вести свою церкву. Як каже Євангеліє від Матвія, Христос сказавав Петрові: "Ти - скеля, і на цій скелі Я побудую Церкву свою, і ворота пекла не здолають її". З того часу посада Пап (що означає "отець") передається через вибори, які з часом набули чіткої структурної форми. У Середньовіччі процес обрання був досить хаотичним: світська знать, римські аристократи та навіть імператори часто втручалися у вибори, намагаючись посадити "свого" кандидата. Один із найвідоміших прикладів — Великий західний розкол, чи схизма (1378–1417 років), коли одночасно було два, а згодом навіть три претенденти на папський престол. Ця криза завершилася лише завдяки Констанцькому собору, який у 1417 році обрав Мартина V, поклавши край розколу. Ба більше, кажуть, що в ІХ столітті папою навіть була жінка – папеса Іванна. Хоча її історичність не підтверджена.Сучасна процедура обрання понтифіка сформувалася у ХІІІ столітті, коли Папа Григорій Х у 1274 році затвердив правила конклаву під час Другого Ліонського собору. Це стало відповіддю на тривалі суперечки та затягування виборів — наприклад, після смерті Климента ІV у 1268 році конклав тривав майже три роки через політичні інтриги. Григорій Х постановив, що кардинали мають бути ізольовані від зовнішнього світу, щоб прискорити процес і уникнути стороннього впливу. З того часу конклав став основним механізмом обрання Папи. Також відтоді 50%+1 голосів стало недостатньо, треба отримати дві третини, щоб запобігти можливому розколу серед кардиналів. Загалом офіційно католицька церква визнає, що за всю історію християнства було 266 понтифіків.  Як працює конклав: від смерті Папи до обрання нового понтифікаПапа призначив нових кардиналів. Фото: Vаtісаn Nеws Тож Папу Франциска обрали 13 березня 2013 року на конклаві після того, як його попередник Бенедикт ХVІ оголосив про свою відставку 11 лютого 2013 року через погіршення здоров’я, що стало першим добровільним зреченням Папи з 1294 року. Це унікальне обрання підкреслило рідкісність такого переходу: 115 кардиналів обрали аргентинського єзуїта за п’ять турів голосування, сигналізуючи білим димом історичний вибір першого Папи з Латинської Америки.Тепер же смерть Папи Франциска відкриває так званий період Sеdе Vасаntе — "вакантного престолу". Цей час між понтифікатами, який триває зазвичай 20 днів, протягом яких Ватиканом тимчасово керує Колегія кардиналів під проводом кардинала-камерленга. З 2019 року цю роль виконує ірландець Кевін Фаррелл. Саме він офіційно підтверджує смерть Папи, тричі звернувшись до нього хрестильним ім’ям — (тобто Хорхе Маріо Бергольо), — і констатувавши відсутність відповіді. Після цього відбувається ще один важливий ритуал — злам "перстня рибалки", який символізує кінець понтифікату (а сам по собі цей перстень нагадування про те, що папа є спадкоємцем апостола Петра, який був рибалкою).Похорони Папи відбуваються через 4–6 днів після смерті з дев’ятиденними обрядами в церквах Риму. Перед закриттям труни його обличчя накривають білою вуаллю, кладуть монети його правління та зачитують грамоту про його життя. Франциск обрав поховання в базиліці Святої Марії Майор, а не в базиліці Святого Петра.Протягом наступних двох тижнів після смерті Папи декан Колегії кардиналів, а це 91-річний кардинал Джованні Баттіста Ре, скличе кардиналів до Риму на так званий конклав для обрання наступника Франциска.Після цього кардинали, яким не виповнилося 80 років (відносно недавнє правило, яке у 1970 році ввів Папа Павло VІ), збираються у Сикстинській капелі для конклаву (від лат. сum сlаvе — "під ключем"). Сьогодні таких виборців налічується 138 із загальної кількості 253 кардиналів. Конклав відбувається так:Спершу підготовка. Кардинали приїжджають до Ватикану, живуть у спеціальній резиденції Dоmus Sаnсtае Маrthае і готуються до голосування. У цей час можуть відбуватися неформальні обговорення кандидатів.Далі відбувається перехід до голосування. У Сикстинській капелі кардинали голосують двічі на день. Кожен пише ім’я свого кандидата на бюлетені зі словами Еlіgо іn Summum Роntіfісеm ("Обираю Верховним Понтифіком"). Для перемоги потрібно набрати дві третини голосів (нині це 92 голоси);Подання сигналу димом для громадськості. Після кожного раунду бюлетені спалюють. Чорний дим (із додаванням хімікатів) означає, що вибори тривають, білий — що нового Папу нарешті обрано. До речі вперше таку практику почали використовувати в ХVІІ столітті для комунікації з натовпом католиків, який завжди збирається на Ріаzzа Sаn Ріеtrо (Площа св. Петра).  Останній етап – публічне оголошення. Новий Папа обирає собі ім’я і виходить на балкон Собору Святого Петра зі словами Наbеmus Рараm ("Ми маємо Папу").Конклав може тривати від кількох годин до кількох днів. Наприклад, Франциска обрали за добу у 2013 році, тоді як у Середньовіччі процес міг тягнутися місяцями. Якщо за три дні Папу не оберуть, голосування зупиняють на день, а після кількох таких пауз (близько 12 днів) і 33 невдалих раундів кардинали переходять до другого туру, де обирають між двома лідерами, які не голосують. Ця процедура забезпечує поступовий консенсус у складних виборах.До речі, щоб уявити, якими є ці залаштунки виборів Папи, рекомендуємо до перегляду реалістичний фільм "Конклав" Едварда Берґера, який цьогоріч претендував на вісім "Оскарів". Хто може стати новим Папою? Список претендентівТеоретично Папою може бути обраний будь-який неодружений чоловік-католик, але на практиці останні 700 років обирають лише кардиналів. Західні ЗМІ, а особливо італійські, вже обрали своїх фаворитів, які мають хороші шанси одягнути білу папську сутану. Насправді їх чимало, явних фаворитів поки немає, тому коротко розповімо про найцікавіших:П’єтро Паролін (Італія, 70 років). Державний секретар ВатикануФото: vаtісаnnеwsІталійський кардинал П’єтро Паролін – це поміркований дипломат, близький соратник Франциска. Має досвід роботи в Нігерії та Мексиці, вільно володіє кількома мовами. Він вважається продовжувачем ліберальної лінії Франциска, зокрема в питаннях діалогу з іншими конфесіями та миротворчості. Букмекери ставлять саме на нього як на фаворита.Читайте також: Держсекретар Ватикану відвідав костел Святого Миколая в КиєвіЛуїс Антоніо Тагле (Філіппіни, 67 років). Префект Дикастерії євангелізаціїФото: vаtісаnnеwsКардинал Луїс Антоніо Тагле – харизматичний лідер з Азії, якого називають "азійським Франциском". Його обрання стало б історичним — перший Папа з Філіппін, та й узагалі з Азії. Активно просуває соціальну справедливість і боротьбу з бідністю.Маріо Грех (Мальта, 68 років). Генеральний секретар Синоду єпископівКардинал Маріо Грех є можливим поміркованим наступником Франциска. Він пропонує творчий діалог до складних тем і закликає не відкидати від Церкви гомосексуалістів чи людей, які живуть не за церковними правилами. Петер Ердо (Угорщина, 71 рік). Примас УгорщиниКардинал Петер Ердо - впливовий консерватор, противник причастя для розлучених і прийому біженців, якого Nеw Yоrk Роst називає важливою фігурою в політиці сучасної церкви. Маттео Дзуппі (Італія, 69 років). Архієпископ БолоньїЩе один італієць зі списку, кардинал Дзуппі, ліберал і миротворець, якого Франциск, до речі, відправив вести переговори щодо України (зокрема про повернення українських дітей з РФ). Має підтримку серед європейських кардиналів і асоціюється з ідеями милосердя та інклюзивності.Фрідолін Амбонго Бесунгу (ДР Конго, 65 років). Архієпископ КіншасиФото: nсrоnlіnеКардинал Бесунгу є лідером серед африканських єпископів, які різко відкинули благословення одностатевих пар, кинувши виклик Франциску. Хоча припускають, що це відбулося з його мовчазної згоди. Роберт Сара (Гвінея, 79 років). Колишній префект Конгрегації богослужінняДля африканського кардинала Роберта Сари – це останній шанс, адже вже в червні йому 80 років. Він консерватор, відомий критикою ліберальних реформ Франциска, зокрема щодо благословення гомосексуальних пар.Вім Ейк (Нідерланди, 71 рік). Примас НідерландівКардинал Ейк також є консерватором. Він критик ліберальних реформ Франциска щодо причастя розлучених і благословення гомосексуалістів, відстоює традиційні цінності церкви. Реймонд Берк (США, 76 років). Патрон Мальтійського орденуАмериканський кардинал є ще одним затятим консерватором та критиком ліберальних кроків Франциска щодо контрацепції, геїв і цивільних шлюбів. Микола Бичок (Україна, 45 років). Єпископ греко-католиків в АвстраліїФото: synоd.ugсс.uаУкраїнський кардинал, який родом з Тернополя, звісно, має найменші шанси, щоб очолити католицьку церкву. Адже йому бракує досвіду та впливу. Однак він наймолодший кардинал, призначений Франциском у 2024 році. І саме це робить його "темною конячкою". Адже таке обрання стало б сенсацією і великою несподіванкою, утвердивши б потребу в молодому обличчі та підкреслило, що Ватикан на боці України та демократичного світу. Адже двозначні заяви Папи Франциска щодо російсько-української війни підірвали довіру багатьох католиків до Ватикану. Тому сценарій, який показаний у серіалі Паоло Соррентіно – "Молодий Папа", цілком можливий. За даними букмекерських контор bеtu та оlbg, найвищі шанси саме в держсекретаря Ватикану П’єтро Пароліні, а також в "азійського Франциска" кардинала Луїса Антоніо Тагле. Власне, шанси на обрання неєвропейця досить великі, адже Франциск сам був першим Папою з Нового Світу, що розширило горизонти церкви. Крім того, Франциск за 12 років понтифікату призначив понад 70% нинішніх кардиналів-виборців. Тому його спадщина, а це акцент на милосерді, екології та діалозі на складні теми, ймовірно, вплине на вибір. Проте консервативне крило може спробувати повернути церкву до традиційних цінностей, підтримавши когось на кшталт Ердо чи Сари.Варто сказати, що смерть Папи Франциска може бути завершенням епохи ліберального реформаторства, що відкриває двері до нових викликів для католицької церкви. Конклав, який незабаром розпочнеться у Сикстинській капелі, визначить, чи продовжиться його курс, чи церква зверне на інший шлях. У будь-якому разі в наступні тижні світ затамує подих, чекаючи білого диму над Ватиканом і нового імені, яке увійде в історію. Бо хто б не став наступником, йому доведеться балансувати між традиціями тисячолітньої інституції та вимогами сучасного світу.Нагадаємо, у понеділок, 21 квітня, одразу після Великодня, пішов з життя Папа Римський Франциск. Йому було 88 років. Ще 14 лютого Папу Франциска госпіталізували до лікарні "Джемеллі" через бронхіт, що унеможливив його діяльність. 21 лютого його стан погіршився: виявлено тромбоцитопенію, ниркову недостатність, дихання періодично зупинялося, застосовували кисень і переливання крові. 1 березня Папа переніс бронхоспазм, потребував вентиляції легенів. Після стабілізації стану 2 березня він пережив два епізоди дихальної недостатності. 23 березня Франциска виписали, і він звернувся до публіки. Лікар Серджіо Альф'єрі зазначив, що під час 38-денної боротьби з пневмонією Папа був на межі смерті, але вижив. 20 квітня Великодню месу у Ватикані провели без нього.

"Еспресо" розповість про головні проєкти з розвитку атомної енергетики, наскільки вони перспективні та чи зможуть вони зробити Європу енергонезалежною.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  Автор - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації, текст упорядкував Володимир Федорович, "Еспресо".Якими потужностями атомної енергетики наразі володіє ЄвропаЧастина Європейського Союзу активно відновлює та розвиває сектор атомної енергетики. Йдеться не лише про модернізацію старих потужностей, але й створення нових, більш ефективних реакторів і цілих станцій. Розпочати варто з переліку того, чим розпоряджається ЄС станом на сьогодні, адже вже тут можна буде простежити певну неоднорідність. Наразі 13 із 27 країн Старого світу експлуатують атомні станції, які налічують понад 100 енергоблоків. Однозначний лідер сфери - член "ядерного клубу" Франція, яка розпоряджається 56 енергоблоками. Таким чином країні вдається "зарядити" 63-70% національної мережі. Одразу за нею зі значним відривом облаштувались Іспанія (7 реакторів), Швеція (6 реакторів), а також Фінляндія, Угорщина, Бельгія, Словаччина, Болгарія, Чехія, Румунія, Словенія, Нідерланди та Хорватія. Поза Європою також є і Велика Британія, яка нещодавно від’єдналась. Остання розпоряджається 9 енергоблоками та вже зараз планує будівництво нових. Окремо можна виділити Фінляндію, яка здійснила прорив, увівши в експлуатацію енергоблок Оlkіluоtо 3 (ОL3), оснащений реактором ЕРR потужністю 1600 МВт – перший запущений у Західній Європі за 15 років. Лише він один, розпочавши роботу у 2023 році, забезпечує 14% мережі країни.Фото: gеttyіmаgеsЦентрально-Східну Європу представляють інші гравці цього ринку, зокрема Чехія, Словаччина та Угорщина, які працюють над модернізацією старих та активним розгортанням й будівнитцвом нових енергоблоків. Саме там жваво освоюють нові технології SМR (малі модульні реактори), детальніше про які згодом. Є на карті Європи також Польща, яка не має жодної діючої АЕС. Однак уже зараз там активно інвестують у цей сектор – готуються до будівництва двох масштабних станцій. Протиставленням цих країн є Німеччина, яка стала першою великою економікою, що повністю відмовилась від атомної енергетики. Апогеєм політики, що зачалась після катастрофи на японській Фокусімі, стала зупинка трьох останніх діючих реакторів у квітні 2023 року: Іsаr 2, Еmslаnd і Nесkаrwеsthеіm 2. Що цікаво, у 2022 році такий вектор зазнав значного тиску, однак рішення не переглядали, попри енергетичну кризу. Хто та що лобіює розвиток інтересу до атомної енергетикиНе потрібно звертатися до глибокої аналітики, аби зрозуміти, що одним із головних лобістів атомної енергетики в регіоні є її ключовий виробник – Франція. Зокрема у 2022–2023 роках президент Емманюель Макрон публічно оголосив про намір побудувати щонайменше шість нових реакторів типу ЕРR2 та інвестувати в розвиток малих модульних реакторів (SМR).Що не менш важливо, у 2023 році країна "ядерного клубу" ініціювала створення коаліції країн ЄС, які підтримують подальший розвиток атомної енергетики. До групи приєднались Чехія, Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та низка інших держав, які спільно лобіювали за включення ядерної енергетики до кліматичної політики ЄС. Вже за рік після цього, у лютому 2024 року, Єврокомісія оголосила про запуск Європейського альянсу з розвитку SМR — SМR Іndustrіаl Аllіаnсе. Коло включає провідні енергетичні компанії (ЕDF, СЕZ, Fоrtum, Rоlls-Rоyсе, Wеstіnghоusе), науково-дослідні установи та регуляторні органи. Метою такої групи є швидка сертифікація нових технологій, реалізація нормативно-правової бази та запуски пілотних проєктів у сфері до 2030 року. Саме Альянс займається просуванням та координацією впровадження нової ядерної генерації малого масштабу на рівні ЄС.На фоні цього торік, у 2024 році, чеська енергокомпанія СЕZ анонсувала придбання 20% акцій британської компанії Rоlls-Rоyсе SМR. Саме ця покупка стала першим транснаціональним капіталовкладенням в технологію малих модульних реакторів, які запускатимуть на території Східної Європи. Окрім того, фінська Fоrtum підписала договори з аж п’ятьма виробниками малих модульних реакторів зі США, Південної Кореї, аби реалізовувати нові проєкти на території Скандинавії. Серед приватних компаній активним просуванням атомної енергетики займається американська Wеstіngtоn Ноusе, яка також бере участь у будівництвах на території Польщі, Чехії, Словаччини та України.Важливим є те, що ця та інші компанії є активними учасницями SМR Іndustrіаl Аllіаnсе і провідними експортерами ядерних технологій до країн Центрально-Східної Європи, які прагнуть зменшити залежність від російських або застарілих радянських реакторів. Що ж до інституцій, які займаються просуванням сфери, то реалізація відбувається через кілька механізмів. Зокрема агентство Еurаtоm координує дослідження у сфері безпеки та технологій і має бюджет понад 1,3 млрд євро на 2021–2027 роки. фото: gеttyіmаgеsТакож на континенті діє масштабна Європейська платформа сталих ядерних технологій (SNЕТР), вона об’єднує понад 120 операторів і виробників, серед яких університети і лабораторії. Її місією є розробка нових типів реакторів, зокрема четвертого покоління. Також ідеться про Міжнародне енергетичне агентство, яке закликає уряди країн надавати державні гарантії для ядерних проєктів, щоби знизити інвестиційні ризики, викликані складністю та довготривалістю реалізації технологій у цьому секторі економіки.Не варто забувати і про Європейський інвестиційний банк. Попри свою обережну стратегію фінансування атомних проєктів, після прийняття таксономії ЄС він почав розглядати проєкти SМR і модернізації існуючих блоків як потенційно придатні для зеленого фінансування.Лобіювання атомної енергетики дало свої плоди. У 2023–2024 роках розпочались міждержавні консультації між ЄС, Великою Британією, Канадою та США щодо єдиної процедури сертифікації й ліцензування нових типів реакторів. Таким чином країни намагаються знизити забюрократизованість процесів у галузі, прискорити схвалення подальших проєктів та забезпечити експортний потенціал європейських технологій. Нові проєкти на європейській карті атомних технологійСеред найбільших проєктів фігурує будівництво нової АЕС Sіzеwеll у Великій Британії, яка буде оснащена двома реакторами типу ЕРR загальною потужністю 3,2 ГВт. Реалізацією останнього займається приватна ЕDF за фінансування британського уряду. Цей проєкт є частиною ширшої британської програми відновлення атомного сектору, в межах якої планується забезпечити до 25% електроенергії країни з ядерних джерел до 2050 року. Окрім того, Чехія планує розширення АЕС "Темелін" та "Дуковани" й розгортання першого в країні малого модульного реактора у партнерстві з британською компанією Rоlls-Rоyсе. Також там розглядають можливість будівництва до 3 ГВт нових атомних потужностей, щоб замінити вугільну генерацію, яку країна планує вивести з експлуатації до 2038 року.Цікавою є ситуація в Польщі, яка у 2022 році підписала угоду з компанією Wеstіnghоusе щодо будівництва першої АЕС у Пемброці. Проєкт передбачає спорудження трьох реакторів АР1000 з очікуваним введенням першого блоку в експлуатацію до 2033 року. Паралельно польська компанія Synthоs працює з GЕ Ніtасhі над проєктом SМR ВWRХ-300. Таким чином, уряд Польщі офіційно декларує боротьбу з карбонізацією та продукування енергетичної незалежності.Також Італія, яка повністю згорнула свої АЕС ще у 1990 році, оголосила повернення до атомних програм. Відтак у квітні цьогоріч три приватні компанії підписали угоду про створення консорціуму для спільного дослідження та підготовки до будівництва нових АЕС. Таким чином, у 2030-х роках у країні планують запустити будівництво першого модульного реактора.У раніше згаданій Фінляндії, з її надпотужним ОL3, у 2025 році планується введення в експлуатацію підземного сховища відпрацьованого ядерного палива Онкало — першого у світі сховища геологічного типу, розрахованого на безпечне зберігання до 100 тис. років. Ренесанс атомної енергетики не оминув і Румунію, де здійснюють модернізацію існуючих блоків АЕС Сеrnаvоdă за підтримки США, Канади та Франції. Також країна веде переговори з американською NuSсаlе щодо побудови нового модульного реактора. Вже зараз ідеться про фінансування з американських банківських установ. Розвиває свою атомну гілку й Угорщина. Проте тут виникає проблема, адже країна вирішила робити це у співпраці з Росатомом країни-агресорки, попри політичні заперечення Єврокомісії. Вже торік почались активні підготовчі роботи. Варто зазначити, що два реактори, які планують спорудити у межах цього проєкту, будуть єдиними в Європі, до функціонування яких залучена Росія.Обмеження та активні "проти" на європейському ринку атомної енергетикиПопри всі описані активні дії з боку ЄС, все ж є низка певних стримувальних факторів, які гальмують розвиток ядерних програм. Йдеться не лише про політичні розбіжності між державами, але й про технологічні, економічні та соціальні ризики, що можуть уповільнити або навіть зірвати реалізацію окремих проєктів.Одним із таких факторів є ініціатива проти включення ядерної енергетики до «зеленої таксономії» ЄС, яка дозволяє атомним проєктам отримувати доступ до сталого фінансування. Її підписантами у 2022 році стали Німеччина, Австрія, Люксембург і Португалія.Та ж ФРН, як основний антиатомний лобіст Європи, відмовилася приєднуватися до SМR Іndustrіаl Аllіаnсе, попри те що він фінансується Єврокомісією й об’єднує більшість ядерних країн-членів ЄС. Окрім того, міністерка довкілля Німеччини Штеффі Лемке публічно заявляла, що «атомна енергетика не є рішенням для кліматичної або енергетичної кризи". Вона підкреслила, що федеральний уряд вважає атомне енергетику "дорогою та небезпечною". Відтак серед основних викликів, які доведеться долати прихильникам атомних програм у Європі – це політична неоднорідність Старого світу. Однак не політикою єдиною, ідеться і про високу капіталомісткість проєктів атомної енергетики. Для порівняння: вартість одного енергоблоку типу ЕРR у Європі коливається від €8 до €12 мільярдів, тоді як терміни будівництва зазвичай перевищують 10 років.Навіть малі модульні реактори, які визнають дешевим технічним ноу-хау, потребують значних стартових інвестицій та відповідної інфраструктури.Тут одразу вигулькують і освітні проблеми, а відтак і брак спеціалізованих кадрів. У багатьох країнах Західної Європи навчальні програми з ядерної інженерії були згорнуті або значно скорочені впродовж 1990–2010 років. Тим часом, за різними оцінками, у найближче десятиліття галузі знадобиться понад 150 тисяч нових спеціалістів у межах лише ЄС. І на цьому моменті ми приходимо до того, що подолання однієї залежності продукує розвиток іншої залежності – ЄС продовжують імпортувати з РФ уран і технологічні компоненти. Однак на цьому ринку з’являються нові гравці, зокрема США, Франція, Канада та Казахстан, проте ринок все ще залишається вразливим до політичних та логістичних проблем.фото: gеttyіmаgеsОднією з проблем також є відсутність спеціалізованих кладовищ ядерних відходів. Прорив у цьому напрямі здійснила лише Фінляндія з її Онкало. А от у всіх інших членів ЄС це питання вирішується доволі складно через вибір локації, фінансування та відповідальність за утримання.То чи очікувати нам ренесанс атомної енергетики?Попри описані вище проблеми та стримувальні фактори, бачимо реальні зрушення у напрямі атомної енергетики, яка вважалась безперспективною та небезпечною понад 30 років.Її фактичними двигунами є розвиток низьковуглецевих джерел енергії, прагнення до стратегічної автономії ЄС та намагання створити в Європі конкурентну технологічну базу у вигляді SМR і ядерних реакторів нового покоління.Однак варто підкреслити, що темпи та масштаби цього розвитку залишають бажати кращого через складність реалізації, забюрократизованість, політичні розбіжності та необхідність неймовірно великих капіталів. Тут, знову ж таки, увагу привертають новітні малі модульні реактори, проте перші їхні запуски проведуть лише після 2030 року.Розвиток цієї галузі енергетики у Старому світі точно не буде рівномірним. Адже певні країни активно розвивають цей сектор, інші лише починають закладати його перші цеглини, а от треті, як та ж Німеччина, повністю від нього відмовляються.Таким чином, у нас формується мапа з кількох груп країн: держави з усталеними потужностями, які модернізуються (Франція, Фінляндія, Угорщина); країни, що вперше впроваджують атомну генерацію (Польща, Італія); і країни, що концентруються на новітніх технологіях (Чехія, Румунія).Попри те, що Німеччина, як економічний центр Європи, використовує свій вплив, щоби сповільнити, а подекуди й блокувати інституційне оформлення ядерного ренесансу в ЄС, тренд на континенті рухається зовсім в іншу сторону. У цьому контексті ФРН швидше заганяє себе в енергетичну ізоляцію. Читайте також: Нова митна політика адміністрації Трампа та накладена на неї пауза: перші наслідки та реакція світу

Ядерний клуб — тобто перелік країн, що володіють ядерною зброєю, — залишається обмеженим завдяки Договору про нерозповсюдження ядерної зброї; крім того, деякі держави, зокрема Україна, добровільно відмовилися від такого арсеналу. Інша вагома причина – політика США, котрі обіцяли захищати своїх союзників по НАТО. Однак через дії та заяви Дональда Трампа, коли вже три роки триває повномасштабна російсько-українська війна, Європі стає очевидно, що стовідсотково покладатися на ядерний арсенал Вашингтона у разі прямого зіткнення з РФ, не можна. Тому активізувалася риторика про франко-британську співпрацю над розробкою автономної європейської "ядерної парасольки". Зокрема, ще у кінці березня чимало ЗМІ вийшли з заголовками, що Франція пропонує Європі свій ядерний щит, який можна було б доповнити можливостями Великої Британії. Еспресо розповість, як працює ядерне стримування НАТО, що є в арсеналі Франції та Великої Британії і які виклики для об'єднання задля спільної безпеки Європи. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор аналітики СDІ - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації. Текст для Еспресо розширив та упорядкував Юрій Мартинович.Механізми та реалії ядерного стримування НАТОЯдерне стримування НАТО формально зберігається, але переважно залежить від США, які забезпечують як тактичний, так і стратегічний рівні. Велика Британія є партнером у стратегічному компоненті, тоді як Франція має повністю автономні сили. У разі зникнення американської підтримки Європа зіткнеться з викликами: розширення французького потенціалу або створення нової системи вимагатимуть часу, ресурсів і політичної волі. У короткостроковій перспективі ЄС має підтвердити дієвість власного стримування, попри технічні, політичні й психологічні труднощі, особливо в контексті загрози з боку Росії.Тож система ядерного стримування НАТО побудована на принципі поетапної ескалації, що передбачає поступовий перехід від звичайної оборони до потенційного ядерного удару. На початковому етапі всі країни-члени Альянсу, за винятком Ісландії (яка не має постійних збройних сил), зобов’язані брати участь у бойових діях звичайними засобами. На вищих щаблях ескалації — від обмеженого застосування ядерної зброї до повномасштабної ядерної війни — коло країн, здатних зробити внесок, суттєво звужується. Ключовим елементом цієї системи є так зване розширене ядерне стримування, яке займає проміжну позицію між дедалі прийнятнішим сценарієм звичайної війни та все ще неприйнятною повномасштабною ядерною катастрофою. Саме наявність цієї проміжної ланки змушує потенційного агресора утримуватися від нападу навіть звичайними силами через ризик неконтрольованої ескалації до ядерного рівня.На практиці значна частина ядерного стримування НАТО спирається на американську інфраструктуру, що налічує близько 5,5 тис. одиниць ядерної зброї. США розміщують приблизно 100 ядерних авіабомб типу В61 на шести авіабазах у п’яти країнах: Бюхель (Німеччина), Кляйне-Брогель (Бельгія), Волкел (Нідерланди), Авіано та Ґеді (Італія)Інджирлік (Туреччина). Ці бази оснащені спеціальними підземними сховищами WS3, розташованими під укриттями для літаків, що забезпечують безпечне зберігання та оперативне завантаження ядерної зброї на літаки союзників. Крім того, існують резервні об’єкти, такі як RАF Лейкенгіт у Великій Британії, який наразі модернізується для відновлення ядерних спроможностей, та Араксос у Греції. Управління цією системою базується на складній трирівневій структурі угод: угода про ядерну співпрацю регулює обмін технологіями та інформацією, угода про ядерний арсенал визначає умови розміщення та застосування зброї, а угода між військовими структурами встановлює технічні процедури. Операційна відповідальність розподілена між країнами НАТО залежно від їхньої ролі. Сім держав — США, Бельгія, Велика Британія, Італія, Нідерланди, Німеччина та Туреччина — мають літаки подвійного призначення (DСА), такі як F-16, Тоrnаdо ІDS і F-35А, сертифіковані для доставки американських ядерних бомб В61. Раніше до цього списку входила Греція, і її літаки, ймовірно, зберігаються як резерв. Окрім країн із ядерною зброєю чи DСА, щонайменше шість держав беруть участь у місії SNОWСАТ (Suрроrt оf Nuсlеаr Ореrаtіоns Wіth Соnvеntіоnаl Аіr Тасtісs), надаючи літаки для супроводу, дозаправлення, радіоелектронної боротьби та логістики під час ядерних операцій. Серед них — Чехія, Данія, Угорщина й Польща, хоча повний перелік не розкривається. Політичний контроль і координацію забезпечує Ядерна група планування (NРG), до якої входять усі члени НАТО, крім Франції, що свідомо утримується від участі. Ця система регулярно тестується під час навчань, наймасштабнішими з яких є щорічні Stеаdfаst Nооn. У 2024 році вони проходили з 14 по 24 жовтня переважно над Бельгією, Нідерландами, а також у повітряному просторі Данії, Великої Британії та над Північним морем. Участь взяли понад 60 літаків із 13 країн, включно з винищувачами, здатними нести ядерну зброю, а також літаками розвідки й дозаправлення, за підтримки близько 2000 військових. Навчання відпрацьовують процедури без бойових боєприпасів, демонструючи готовність Альянсу. Параметри Stеаdfаst Nооn 2025, які зазвичай відбуваються восени, поки не оголошені, але вони можуть стати вирішальними для оцінки майбутньої ролі США в НАТО, особливо на тлі змін у глобальній політиці.Франція, попри повернення до інтегрованої військової структури НАТО у 2009 році (вони вийшли з цієї структури у 1966 році за рішенням президента Шарля де Голля, який прагнув для Франції стратегічної незалежності, зокрема, у ядерній зброї), не бере участі в NРG і зберігає повний контроль над своїми ядерними силами, наголошуючи на національному суверенітеті. Водночас вона сигналізує про готовність розглядати свій потенціал як частину колективної безпеки. У лютому 2025 року Франція провела навчання Роkеr 2025 із залученням винищувачів Rаfаlе та ракет АSМРА, демонструючи автономність і водночас потенціал для інтеграції з ширшими сценаріями, альтернативними до Stеаdfаst Nооn.Потенціал Франції та Великої Британії як основи європейського стримуванняБританська субмарина системи Тrіdеnt, фото: DWФранцузькі ядерні сили (fоrсе dе frарре) є повністю автономними й розроблені самостійно поза структурами НАТО ще у 60-70-х роках минулого століття. Французька ядерна доктрина базується на принципі "достатнього стримування" (dіssuаsіоn suffіsаntе) і передбачає масовану відповідь у разі загрози "життєво важливим інтересам" країни. Та як відзначає ВВС, межі поняття цих французьких  інтересів завжди залишалися розмитими. Ще з часів президента де Голля Париж натякав, що частина Європи може перебувати під його ядерною парасолькою (Західна Німеччина).Станом на 2024 рік Франція має близько 290 боєзарядів, розподілених між двома системами: балістичними ракетами М51 на підводних човнах класу Тrіоmрhаnt (стратегічний компонент) та крилатими ракетами АSМРА на винищувачах Rаfаlе (тактичний компонент). Ця структура дозволяє Франції зберігати незалежність і гнучкість, хоча її доктрина традиційно орієнтована на національні інтереси. Французька ядерна ракета АSМР, Фото: ВікіпедіяВелика Британія натомість інтегрована в ядерну систему НАТО (а по суті – США) і має приблизно 225 боєзарядів, розміщених на підводних човнах класу Vаnguаrd із ракетами Тrіdеnt ІІ D5, орендованими у Сполучених Штатів. Її арсенал є виключно стратегічним, без тактичного компонента, і скоординований з американськими силами через розподіл зон патрулювання.Сукупно Франція та Велика Британія володіють понад 500 ядерними боєзарядами, що теоретично достатньо для завдання катастрофічної шкоди будь-якому противнику, включно з Росією. Адже за "критерієм Макнамари", сформульованим у 1960-х роках, 400 мегатонних вибухів вважаються неприйнятними для існування будь-якої держави, незалежно від цілей війни. Проте франко-британський потенціал має суттєві обмеження. Велика Британія залежить від США в технічному плані (ракети Тrіdеnt і конструкція боєзарядів), а Франція, хоч і суверенна, потребувала б доктринальної трансформації та підтримки інших країн для розширення своєї ролі. Крім того, обидві країни не мають тактичної ядерної зброї малої потужності, яка могла б забезпечити гнучку відповідь на обмежені удари, — на відміну від Росії, яка активно розвиває такі системи та має близько 2 тис. одиниць цієї зброї. Загалом РФ має близько 5 тис. одиниць ядерної зброї.Однак переконливість стримування залежить не лише від кількості боєзарядів, а й від здатності демонструвати послідовну ескалацію та політичну готовність. Російська доктрина "ескалація для деескалації" розрахована на використання прогалин в ескалаційних ланках противника. Без американської присутності європейське стримування може не мати достатньої психологічної ваги для Москви, якщо не буде підкріплене тактичними засобами й чіткими сигналами солідарності. Французькі АSМРА, хоч і класифікуються як тактичні, за потужністю ближчі до стратегічної зброї, а британські Тrіdеnt орієнтовані на глобальні цілі, а не на керовану ескалацію в можливому всеєвропейському театрі війни.Перспективи розвитку: це можливо, але є багато "але"Як відзначає Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, ідея створення європейської "ядерної парасольки" лише починає обговорюватися. Для її втілення необхідно вирішити чисельні технічні, фінансові та політичні питання. Аналітики відзначають, що європейське ядерне стримування є технічно здійсненним завдяки арсеналам Франції та Великої Британії, які разом перевищують 500 боєзарядів. Бо це достатньо для завдання неприйнятної шкоди. Практична ж сторона справи залишається під питанням через брак гнучкості, багатонаціональної інтеграції та тактичних засобів малої потужності, які є в розпорядженні Росії. Без США Європа втрачає ключовий елемент розширеного стримування, що забезпечує психологічний і практичний тиск на агресора. Так, Франція і Британія можуть стати основою нового автономного європейського щита, але це вимагатиме не лише політичної волі, а й значних ресурсів від інших країн ЄС для створення повноцінної системи. Для прикладу, утримання поточної французької системи ядерного стримування коштує Парижу майже $7 млрд на рік, відповідно, для масштабування її на всю Європу – потрібні додаткові мільярди. Історично американська ядерна присутність у НАТО слугувала не лише безпеці, а й стримуванню появи нових ядерних держав у Європі, інтегруючи потенційних кандидатів у колективне планування. Сьогодні, коли вплив США слабшає, франко-британський потенціал має шанс стати новою "ядерною парасолькою" Європи, але її ефективність залежить від скоординованої участі європейських країн. Навчання Stеаdfаst Nооn 2025, підготовка до яких уже триває, стануть важливим тестом для оцінки як ролі США, так і здатності Європи до самостійності. Та у довгостроковій перспективі успіх залежатиме більше від того, чи зможе континент подолати політичні розбіжності та інвестувати в спільну ядерну оборону.Підсумовуючи, можливість розвитку автономної "ядерної парасольки" Європи залежить від трьох ключових факторів. По-перше, Франція та Велика Британія мають розробити спільну доктрину, що поєднує французьку та британську ядерні доктрини та стратегії використання цієї зброї. По-друге, залучення інших країн через механізми на кшталт розширеного доступу до планування (аналогічно до NРG) могло б зміцнити загальноєвропейську солідарність. І по-третє, модернізація тактичних систем — наприклад, створення зброї малої потужності — підвищила б гнучкість відповіді на можливу ескалацію. Без участі інших європейських країн і чіткої стратегії ця "парасолька" ризикує залишитися радше символом бажаних змін, ніж дієвим інструментом. Подальший розвиток — від спільних навчань до інвестицій у нові системи — визначить, чи зможе Європа перетворити франко-британський потенціал на справжній ядерний щит континенту.Читайте також: Україна – Європа: можливості й виклики у військово-технічній співпраці – аналітика Консорціуму оборонної інформації

Росія та її ситуативні попутники, наприклад Угорщина, розказують про те, що Україну варто лишати буферною зоною між Росією та Заходом. І якщо це могло якось лягти на душу українцям зразка "нульових",  погоджуватись на таке зараз — тотожне самогубству. Що ж робити? Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн  уже висловлювала думку про те, що найліпша гарантія безпеки для українців — "стати сталевим дикобразом, якого не можуть перетравити потенційні загарбники".  Чіткіше окреслив цю реалістичну стратегію президент Фінляндії Александер Стубб у виданні Роlіtісо. Він упевнений, що Україну треба "мілітаризувати до зубів". "В основі стримування нападів Росії має бути мілітаризація України до зубів", — сказав лідер країни, яка теж була жертвою Росії та втратила обжиті території. Читайте також: Для нас головне опинитись з московитами по різні боки китайської стіниОкремі західні партнери — Велика Британія та Франція — розмірковують, як саме відправляти миротворців та що треба для захисту неба над Україною. Премʼєр Польщі Туск прямо визнав, що українці виграли час і для його країни, і для Європи. Чому так тяжко розгойдуються Італія та Німеччина?  Чим далі від кордонів з Росією країна — тим менш імовірною здається можлива агресія Кремля та взагалі небезпечність Росії. Жодна з цих націй не знала, що таке бути в російській окупації, як воно пережити ГУЛаг, Соловки та кілька голодоморів. Тож не дивно, що в європейських комюніке є досить скромне і миролюбне формулювання: "Країни ЄС надаватимуть військову допомогу Україні на добровільних засадах, з урахуванням національних інтересів окремих держав". Тобто є ситуація, коли балтійські держави, Польща та Фінляндія будуть зараз максимально мілітаризуватись. Уже щонайменше чотири країни вийшли з конвенції про нерозповсюдження протипіхотних мін, бо прямо визнають, що це добрий захист від Росії. А от Бельгія та Нідерланди ще подумають та повідтягують зміни в оборонці, бо поки росіяни та північні корейці до них дійдуть через всю Європу, — то буде нескоро. Все це ще раз переконує, що знаменитий виступ віцепрезидента Джея Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції, який змусив багатьох європейських бюрократів плакати, був корисний. Погрози США згорнути американську безпекову парасольку нарешті запустили шарніри процесу того, що як раніше вже не буде. І миру, як раніше, вже не буде ніде. Читайте також: Джедаї миру. Як Путін підкуповує Трампа, аби мати час для демонтажу УкраїниЄвропа відкриває для себе сумну істину — що дбати про себе треба самостійно. І що її безпека може впасти в один момент, якщо вона завʼязана на військовій промисловості США. Що буває без значних витрат на оборону і погану підготовку до війни — вони добре бачать зараз на прикладі України. Але якщо українці ще можуть попросити програм захисту для біженців у країнах ЄС, то чи захоче США брати біженців із Європи у разі Третьої світової — велике питання. Трамп і Венс не хочуть французьких вин і шампанського — тож чи захочуть вони переселенців із Провансу?Україні ж варто зайнятись тим, від чого ми бігли як незалежна держава цілих тридцять років. Досить експериментів та зневаги над армією, руки геть від дискримінації людей у формі та бажання нажитись на їхній славі та рейтингах. Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Глядачі, які дивляться Еспресо через супутникову платформу, мають переналаштувати свої тюнери на частоту 12073 горизонтальної поляризації супутника “АSТRА 4А”.На сьогодні телеканал доступний як за старими, так і за новими параметрами налаштуваннях. А з 31 березня Еспресо можна буде дивитися лише на новій частоті.Нові параметри супутникового мовлення наступні:Супутниковий ретранслятор: АSТRА 4А, орбітальна позиція – 4, частота прийому – 12073 Н МГц, 30000 Мсимв./сек., FЕС– 2/3, DVВ-S2, НD.Через супутник телеканал "Еспресо" доступний не лише в Україні, а й в інших країнах світу. Серед них Австрія, Албанія, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Великобританія, Грузія, Ірландія, Італія, Естонія, Латвія, Литва, Канада, Молдова, Монголія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Словаччина, Словенія, США, Угорщина, Чехія, Чорногорія, Швейцарія.   

На цій стадії грають клуби, які посіли у загальній турнірній таблиці основного раунду Ліги Європи, місця від 9-го до 24-го.Переможці двоматчевих протистоянь вийдуть в 1/8 фіналу, де на них вже чекають "Лаціо", "Атлетик" Більбао, "Манчестер Юнайтед", "Тоттенгем", "Айнтрахт", "Ліон", "Олімпіакос" та "Рейнджерс" - команди, які посіли 1-8 місця в основному раунді ЛЄ.Ліга Європи1/16 фіналу. Перші матчі 13 лютого "Мідтьюлланн" (Данія)  - "Реал Сосьєдад" (Іспанія) 1:2Голи: Букса, 38 - Мендес, 11, Кубо, 31"Уніон" (Бельгія) - "Аякс" (Нідерланди) 0:2Голи: Расмуссен, 59, Мокіо, 71"Фенербахче" (Туреччина) - "Андерлехт" (Бельгія) 3:0Голи: Тадич, 11, Джеко, 42, Ен Несері, 57 "Ференцварош" (Угорщина) - "Вікторія Плзень" (Чехія) 1:0Гол: Абу Фані, 23АЗ (Нідерланди) - "Галатасарай" (Туреччина) 4:1Голи: Мейнанс, 12, Перрот, 37, Класі, 57, Вольфе, 66 - Шаллай, 20Вилучення: Айхан, 51 ("Галатасарай")ПАОК (Греція) - "Стяуа" (Румунія)  1:2Голи: Самата, 21 - Георгіта, 50, Дава, 60Вилучення: Тайсон, 45+5 (ПАОК)"Порту" (Португалія) - "Рома" (Італія)  1:1Голи: Моура, 67 - Челік, 45+5Вилучення: Крістанте, 72 ("Рома") "Твенте" (Нідерланди) - "Буде-Глімт" (Норвегія) 2:1Голи: Лтаєф, 5, ван Вольфсвінкель, 90+5 (пен.)Повторні матчі відбудуться 20 лютого Як у Лізі Європи зіграло "Динамо"Київське "Динамо" у 1-му турі поступилось у Гамбурзі "Лаціо" з рахунком 0:3. У 2-му турі українці програли у гостях німецькому "Гоффенгайму" (0:2). 3-й тур закінчився поразкою "Динамо" у зустрічі з "Ромою" (0:1).4-й тур динамівці несподівано програли "Ференцварошу" (0:4). У 5-му турі кияни вважались фаворитами, але поступилися "Вікторії Плзень" (1:2).У 6-му турі "Динамо" виявилося слабшим за "Реал Сосьєдад" (0:3) та втратило шанси на вихід до плей-офф Ліги Європи. Лише після цього команда Олександра Шовковського зіграла в Стамбулі внічию з "Галатасараєм" (3:3) і заробила перше очко в турнірі.У 8-му турі "Динамо" перемогло латвійський РФШ 1:0, набрало 4 очка та завершили виступи в Лізі Європи на 34-му місці.

Зовсім свіжа історія: Fb капітулював перед імперією Трампа. Власник Меtа Марк Цукерберг закриває програму перевірки фактів, розгледівши в ній цензуру. Відтепер Fb налаштований копіювати алгоритми з Х (Тwіttеr), запроваджені прибічником Трампа Ілоном Маском: той використовує Х для просування вигідних меседжів та інформаційних кампаній, часто усвідомлюючи їхню фейковість.Цукерберг свідомо перефарбовує контент Fасеbооk та Іnstаgrаm під нову еру, — для Марка настав важкий період каяття: ще зовсім недавно він ідеологічно тягнувся до демократів та демократії та забанив у Fb сторінку самого Трампа. Та демократи продули вибори, і Цукерберг вимушений "перевзуватися", зблизившись із республіканцями. Умови капітуляції зрозумілі: тепер у фейсбуку толеруватимуться сексизм, нападки на іммігрантів та інший трампізм. Це так, ніби ти вірив в Божу силу, а потім настало просвітління: мовляв, заповіді Господні обмежують людську свободу, а церква взагалі спалила на вогні інквізиції чимало візіонерів. Аби підтвердити щирість каяття, Цукерберг видав мільйонний чек на святкування другої інавгурації Трампа.Маніпулятивні технології стають новою "ядерною" зброєю Білого дому. Вони допомогли лідеру республіканців здобути перемогу на президентських виборах США, тепер уже і Європа перетворюється на полігон інтернет-диверсій. Мета — створення мережі правих популістів на Старому континенті та… зміна правлячих режимів. Читайте також: Аліса в країні Маска. Чи допоможе соратник Трампа тріумфу ультраправих в Німеччині?Маск використовує платформу для наїзду на некомфортних йому лідерів Старого Світу та підтримки ультраправих політиків європейського табору. Мільярдер назвав премʼєра Великобританії Кіра Стармера "втіленням зла", щедро облив жовчю канцлера Олафа Шольца та президента Емманюеля Макрона, компліментарно відгукуючись про проросійський "інтернаціонал" Європи, зокрема ультраправу постсовкову "Альтернативу для Німеччини", французьке "Національне обʼєднання" Ле Пен і т.д.Власник Х зайнявся переформатуванням мізків європейських виборців не просто так, завдання — посилити хвилю євроскептицизму в ЄС, що уже декілька років поспіль набирає популярності:  Словаччина, Угорщина, Італія, Нідерланди, Румунія, а також Польща, Німеччина, ну і, звісно, Франція багаті на праворадикальні настрої.Маск "модерує" мережу європейських ультрарадикалів не лише через їхню політичну тотожність з поглядами Трампа. Євроскептицизм повинен знизити вагу Європи на світовій карті, а також розірвати економічний звʼязок Брюсселя з Китаєм. Країни Євроспільноти формату Шольца - Макрона вбачають у КНР другого за статусом економічного партнера — після США. А коли США оголосять ЄС тарифну війну, то Китай займе перше місце. Трампу, який де-факто вже готується до економічного протистояння з Сі, цього не потрібно.  Тому шольців-макронів "треба" змінювати на контрольованіших ультранаціоналістів.Читайте також: Трамп і Маск: що живить цей тандемУльтраправі зазвичай мають російський шлейф та аналогічну політичну орієнтацію. Та в очах Трампа з Маском це додає їм шарму: повернення Європи у сферу впливу Кремля може стати брудним хабарем московитам — в обмін на те, що вони не сильно вписуватимуться за Китай в ході економічних розборок зі США. Доля України розглядатиметься Трампом у загальному контексті Європи. Зараз можна сказати, що майбутній президент, як пишуть медіа, "одержимий силою і бажанням виглядати сильним", тому й постійно переглядає підходи до розв'язання українського питання і дедлайни миру. І це хороша новина для України. Погана полягає в тому, що ми можемо стати свідками нового "пакту Молотова — Ріббентропа", коли для протистояння великому злу Unсlе Sаm спробує задобрити зло трішки менше... точніше слабше.ДжерелоПро автора. Орест Сохар, журналіст, шеф-редактор ОbоzrеvаtеlРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто різко висловився щодо зареєстрованого у Верховній Раді України законопроєкту, який передбачає призупинення транзиту російської нафти та газу на період воєнного стану. Про це він повідомив у Fасеbооk. Законопроєкт був поданий 18 народними депутатами від фракції "Європейська солідарність" і пропонує заборонити транзит російських енергоресурсів через територію України. "Реальність полягає в тому, що в ЄС країни-члени колективно і одноголосно ухвалюють рішення про прийняття нових членів. Іншими словами, кожна країна-член повинна проголосувати "за", - наголосив Сійярто. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трилер із запахом газу. Куди поховалися Фіцо та Орбан Глава МЗС зазначив, що кожна держава "має суверенне право вирішувати, звідки і яким шляхом вона купує енергоносії, необхідні їй для функціонування", і ніхто не має права "нав'язувати" іншій країні дорожчі енергоресурси. Він також вказав на "зобовʼязання" України, яка уклала угоду про асоціацію з ЄС, "робити внесок в енергетичну безпеку ЄС шляхом надання транспортних маршрутів". "Тому закриття газових чи нафтових маршрутів є неприйнятним і суперечить очікуванням, пов'язаним з інтеграцією до ЄС", - заявив Сійярто. У 2024 році країни ЄС встановили рекорд з імпорту російського скрапленого природного газу (СПГ), придбавши 16,5 млн метричних тонн цього ресурсу. Це на понад 10 млн тонн більше, ніж у попередньому році. Окрім Угорщини та Словаччини, які очолюють "проросійські уряди" залежність від російських енергоносіїв зберігається у таких країнах, як Франція, Іспанія, Австрія та Нідерланди. Станом на кінець 2024 року Росія забезпечувала 18% усього імпорту природного газу в ЄС. Крім того, через винятки в нафтових санкціях Росія продовжує постачати нафту до Словаччини та Угорщини нафтопроводами. У меншому обсязі російська нафта постачається до Австрії, Бельгії та Чехії.

Неnlеy Раssроrt Іndех оприлюднив рейтинг найбільш впливових паспортів світу на 2025 рік. Громадяни, які володіють цими паспортами, можуть подорожувати без необхідності отримання додаткових віз. За даними СNN, паспорт Сінгапуру вже кілька років поспіль займає перше місце у світі, відкриваючи доступ до 195 напрямків з 227. На другому місці Японія, а на третьому - країни ЄС. Натомість на останніх позиціях опинились паспорти Іраку (104 місце, 31 напрямок), Сирії (105 місце, 27 напрямків) та Афганістану (106 місце, 26 напрямків). ОАЕ продемонстрували значний прогрес, піднявшись із 42-го місця у 2015 році до 10-го у 2025 році, з 185 напрямками без візи. Китай також значно покращив свої позиції, піднявшись з 94-го місця до 60-го. Найбільше втрат у рейтингу зазнали Венесуела та США. США, які колись були на другому місці, тепер опустились на дев'яте. Український паспорт посідає 30-те місце, відкриваючи доступ до 148 напрямків. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які потрібні документи для працевлаштування в Польщі Топ-10 найвпливовіших паспортів світу: 1. Сінгапур (195 напрямків) 2. Японія (193) 3. Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Фінляндія, Південна Корея (192) 4. Австрія, Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Швеція, Норвегія (191) 5. Бельгія, Нова Зеландія, Португалія, Швейцарія, Великобританія (190) 6. Греція, Австралія (189) 7. Канада, Польща, Мальта (188) 8. Угорщина, Чехія (187) 9. Естонія, США (186) 10. Литва, Латвія, Словенія, Об'єднані Арабські Емірати (185) Міграційна служба повідомила, що через зміну вартості бланків, з 1 січня 2025 року підвищаться ціни на оформлення ІD-картки, паспорта для виїзду за кордон та посвідок на тимчасове та постійне проживання в Україні. Міграційна служба наголосила, що українці, які оплатили адміністративні послуги та подали заяву на оформлення документів до 31 грудня, отримають їх за старими тарифами.

У 2024 році країни ЄС встановили рекорд з імпорту російського скрапленого природного газу (СПГ), придбавши 16,5 млн метричних тонн цього ресурсу. Це на понад 10 млн тонн більше, ніж у попередньому році, повідомляє Fоrеіgn Роlісy. Окрім Угорщини та Словаччини, які очолюють "проросійські уряди" залежність від російських енергоносіїв зберігається у таких країнах, як Франція, Іспанія, Австрія та Нідерланди. Станом на кінець 2024 року Росія забезпечувала 18% усього імпорту природного газу в ЄС. Зростання імпорту російського СПГ зафіксували Франція, Іспанія, Нідерланди та Бельгія. Водночас небажання деяких країн ЄС відмовитися від російського газу пояснюється не браком альтернативи, а прагненням отримати прибуток. Наприклад, Словаччина заробляє близько $1,5 млрд на рік від перепродажу транзитного газу на захід, тоді як Угорщина використовує вигідні умови від "Газпрому" для перепродажу газу третім країнам, отримуючи податкові надходження до бюджету. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Газ в Європі подорожчав до максимуму після зупинки українського транзиту Крім того, через винятки в нафтових санкціях Росія продовжує постачати нафту до Словаччини та Угорщини нафтопроводами. У меншому обсязі російська нафта постачається до Австрії, Бельгії та Чехії. Нафтопродукти, виготовлені з російської нафти, також потрапляють до ЄС через треті країни. За дев'ять місяців 2024 року країни ЄС імпортували 12,3 мільйона тонн нафтопродуктів з Індії, Туреччини та Китаю, з яких щонайменше 4,8 млн тонн були вироблені з російської сировини. Україна має намір розвивати концепцію "газового сейфу Європи", зберігаючи енергетику в центрі уваги цього року, заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль. "Українська газотранспортна система тепер працює без транзиту російського газу, і важливо вже цього року реалізувати нову модель її роботи. Будемо приділяти особливу увагу розвитку концепції "Україна - газовий сейф Європи", - розповів він.

У швейцарському Цюриху 13 грудня пройшло жеребкування європейської частини відбору Чемпіонату світу-2026 з футболу. Збірна України потрапили до групи D, де зіграє з переможцем пари Франція - Хорватія, а також з командами Ісландії та Азербайджану, передає "Укрінформ". ЧС-2026. Відбірковий цикл УЄФА. Перший раунд: Група А: Переможець Німеччина/Італія, Словаччина, Північна Ірландія, Люксембург. Група В: Швейцарія, Швеція, Словенія, Косово. Група С: Переможений Португалія/Данія, Греція, Шотландія, Білорусь. Група D: Переможець Франція/Хорватія, Україна, Ісландія, Азербайджан. Група Е: Переможець Іспанія/Нідерланди, Туреччина, Грузія, Болгарія. Група F: Переможець Португалія/Данія, Угорщина, Ірландія, Вірменія. Група G: Переможений Іспанія/Нідерланди, Польща, Фінляндія, Литва, Мальта. Група Н: Австрія, Румунія, Боснія і Герцеговина, Кіпр, Сан-Марино. Група І: Переможений Німеччина/Італія, Норвегія, Ізраїль, Естонія, Молдова. Група J: Бельгія, Уельс, Північна Македонія, Казахстан, Ліхтенштейн. Група К: Англія, Сербія, Албанія, Латвія, Андорра. Група L: Переможений Франція/Хорватія, Чехія, Чорногорія, Фарерські острови, Гібралтар. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФІФА оголосила країни, які прийматимуть Чемпіонати світу з футболу у 2030 та 2034 роках Після групового етапу на ЧС-2026 одразу вийдуть 12 переможців. Ще чотири місця від Європи будуть визначені за підсумками матчів плей-офф за участю 16 команд. До стикових матчах потраплять 12 збірних, які посядуть другі місця в групах, а також чотири найкращі переможці груп Ліги націй-2024/25, які не посіли перше чи друге місце на груповому етапі відбору. Фінальна стадія 23-го мундіалю пройде у США, Мексиці та Канаді. Матч-відкриття відбудеться 11 червня 2026 року у Мехіко, а фінальний поєдинок 19 липня прийме Нью-Йорк. Оголошено повний склад учасників Клубного чемпіонату світу-2025. Останнімкваліфікувався бразильський клуб"Ботафогу", який здобув перемогу в Кубку Лібертадорес. Європа: Реал Мадрид, Атлетико Іспанія), Челсі, Манчестер Сіті (Англія), Баварія, Боруссія Дортмунд (Німеччина), ПСЖ (Франція), Інтер, Ювентус (Італія), Порту, Бенфіка (Португалія), Зальцбург (Австрія).

Про це йдеться в статті Тhе Wаshіngtоn Роst, переклад якої наводить Еспресо.У той час, як Україна готується до можливого серйозного скорочення західної військової допомоги наступного року, вона намагається нарощувати власне виробництво озброєнь, особливо систем озброєнь, здатних завдати удару вглиб російської території, щоб замінити ті, що постачаються західними партнерами.За словами українських посадовців, в основі українського оборонного виробництва лежить програма створення ударних безпілотників дальнього радіуса дії, які регулярно вражають цілі за сотні кілометрів від російсько-українського кордону, щоб зірвати військові зусилля Москви. Безпілотники мають ту перевагу, що їх легко і швидко виробляти, але аналітики попереджають, що вони є лише частковим розв'язанням численних проблем України на полі бою.Фото: gеttyіmаgеs"У довгостроковій перспективі Україна хотіла б мати два кулаки. Один кулак - це буде повністю розвинений потенціал доставлення ударних пакетів за допомогою безпілотників, а другий - крилаті і балістичні ракети малої або навіть середньої дальності,” - пояснив Конрад Музика, директор польської оборонної консалтингової компанії Rосhаn.Три тижні тому Росія шокувала світ запуском ядерної балістичної ракети середньої дальності по українському місту Дніпро після того, як Україна запустила ракети меншої дальності, надані США, по цілях на території Росії. Це було сприйнято як попередження Україні та Заходу про готовність Москви використати свій ракетний арсенал, оснащений ядерною зброєю.Через кілька годин, в результаті удару, який привернув менше уваги, українські безпілотники атакували базу Капустин Яр поблизу Каспійського моря, звідки, за словами українських офіційних осіб, була випущена російська ракета. Російські офіційні особи підтвердили атаку безпілотників у цьому районі. Невідомо, наскільки великою була шкода, але вона продемонструвала здатність України швидко завдати удару у відповідь по цілі, розташованій на відстані понад 400 миль - набагато далі, ніж дальність дії будь-яких боєприпасів, що постачаються США.Атаки з безпілотників стали регулярним явищем. Протягом останніх місяців українські офіційні особи кожні кілька днів оголошують про новий удар по об'єктах, критично важливих для військових зусиль Москви: складах боєприпасів, аеродромах, логістичних центрах, нафтобазах і нафтопереробних заводах. Обсяг збитків, завданих безпілотниками, і те, наскільки Росія була змушена змінити свою стратегію на полі бою, важко перевірити. Однак, українські та західні офіційні особи стверджують, що це мало певний вплив на російські війська.Фото: gеttyіmаgеsУ п'ятницю, коли українці святкували День Збройних сил, президент Володимир Зеленський опублікував у Теlеgrаm відео новітнього ударного безпілотника дальнього радіуса дії "Реklо" - або "Пекло" - перша партія якого, за його словами, була доставлена військовим країни. Безпілотник, який містить елементи ракети, літає зі швидкістю понад 400 миль на годину і на відстань понад 400 миль, написав в окремому дописі міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Герман Сметанін. "Український виробник створив безпілотник-ракету з нуля в рекордно короткі терміни - протягом року. Виріб вже має успішне бойове застосування," - написав він.У четвер у Fасеbооk міністр оборони Рустем Умеров заявив, що наступного року Україна поставить "понад 30 000 безпілотників DеерStrіkе" - зброю "нового покоління", яка "може діяти автономно на великих відстанях і вражати ворожі цілі з високою точністю”.“Ми показуємо світові, що Україна здатна до інновацій та технологічної незалежності,” - написав Умеров.Більшість військових аналітиків погоджуються, однак зазначають, що одних лише безпілотників буде недостатньо."У кожного є іграшка-безпілотник. Їм потрібні ракети, які вибухають. Їм потрібна зброя, яка зможе доставити боєголовку вглиб Росії," - сказав західний фахівець з озброєнь, який регулярно відвідує Україну і говорив на умовах анонімності через делікатність цього питання.Фото: gеttyіmаgеsУкраїнські посадовці прискорюють свої програми крилатих та балістичних ракет, і в серпні Зеленський заявив, що країна провела випробування своєї першої балістичної ракети. Минулого місяця він розповів, що цього року Україна виробила 100 ракет, але не уточнив, яких саме.Минулого тижня Умеров заявив, що Україна розпочала масштабне виробництво двох власних систем озброєнь: "Паляниця" - гібрид безпілотника і ракети великої дальності, що використовує реактивний двигун - і крилатої ракети "Нептун". Обидва види озброєнь були використані в обмеженій кількості. У 2022 році "Нептун" знищив флагман російського Чорноморського флоту "Москва". У серпні Зеленський опублікував на Х відео, яке, за його словами, було першим бойовим застосуванням "Паляниці".Оборонна промисловість має ще більше розширитися в найближчі місяці і, можливо, роки. Українські урядовці кажуть, що розвиток власної оборонної промисловості є ключовим для довгострокової безпеки країни - або навіть для її подальшого існування. "Ми повинні бути озброєні, готові до будь-якого сценарію, маючи такого агресивного сусіда," - каже Єгор Чернєв, голова української делегації в Парламентській асамблеї НАТО. "Тому ми розуміємо, що повинні мати сильну армію з усіма видами озброєння".На цю мить, однак, західні союзники України надають переважну більшість ракет. Київ сподівається, що вдасться переконати новообраного президента Дональда Трампа продовжити підтримку США у боротьбі України проти російських окупаційних військ, яка триває вже третій рік.Делегація українських посадовців на чолі з головою президентської адміністрації Андрієм Єрмаком минулого тижня вилетіла до Сполучених Штатів, щоб зустрітися з високопосадовцями в таборі Трампа. "Як з погляду вартості, так і з точки зору кількості, існує велика кількість критично важливих боєприпасів і систем, які на цей час є єдиним дійсно надійним джерелом", - сказав Джастін Бронк, експерт з повітряної війни і старший науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних збройних сил в Лондоні.Але з огляду на обіцянку Трампа закінчити війну "за 24 години" після того, як він стане президентом, існує ймовірність того, що він припинить допомогу Україні, намагаючись змусити Зеленського сісти за стіл переговорів з президентом Росії Владіміром Путіним. Обраний віцепрезидент Джей Ді Венс і довірена особа Трампа Ілон Маск також висловилися проти продовження американської допомоги Україні. Європі, яка відчуває власний дефіцит озброєнь, може бути важко компенсувати цю різницю. Такі країни, як Угорщина і Словаччина, також наполягають на якнайшвидшому завершенні війни, тоді як дружній до Москви Калін Джорджеску лідирує на президентських виборах у Румунії.На думку аналітиків, є всі підстави для того, щоб розвивати вітчизняну збройову промисловість, не втрачаючи ні хвилини, кажуть вони. Україна повинна “зменшити залежність” від західної зброї “менше, ніж зараз, і зробити це швидко,” - підкреслює фахівець з питань оборонної промисловості. Західні держави спочатку чинили опір наданню грошей безпосередньо українській оборонній промисловості, яка на початку війни майже нічого не виробляла. Але цього року, на чолі з Данією, кошти почали надходити. Європейський Союз нещодавно погодився виділити близько 440 мільйонів доларів на оборонне виробництво в Україні, які будуть взяті з несподіваних прибутків російських активів, заморожених на Заході. Литва, Норвегія, Нідерланди і Швеція також надали кошти, які йдуть на закупівлю озброєнь, визначених українським урядом як пріоритетні.Фото: gеttyіmаgеsУ жовтні Зеленський заявив, що Сполучені Штати нададуть Україні близько 800 мільйонів доларів на розробку безпілотників дальнього радіуса дії, а пізніше будуть виділені додаткові кошти на фінансування інших систем озброєнь великої дальності. Але ці гроші покривають лише невелику частину потреб України в озброєнні. Західна військова допомога обчислюється десятками мільярдів доларів.Тим часом українські чиновники заявляють, що їхня військова промисловість може виробляти озброєння на суму від 10 до 20 мільярдів доларів на рік, хоча на цей час в неї інвестовано близько 4 мільярдів доларів. Цього року Україна випустила близько 2 мільйонів безпілотників - більшість з яких були FРV - і може випустити ще 2 мільйони, якщо на це буде фінансування, сказав Чернєв.Однак флот ударних безпілотників дальнього радіуса дії, яким би великим він не був, не може розв'язати проблеми, з якими стикається Україна на полі бою, де російські війська в останні тижні захоплюють території найшвидшими темпами з початку війни. “Якщо ми говоримо про проблеми на лінії фронту, то, безумовно, безпілотники не є розв'язанням проблеми -, тому що проблемою є брак живої сили, брак підготовки, проблеми в командуванні і контролі, і так далі”, - підсумував військовий аналітик Конрад Музика.

Про це повідомив сербський мовник РТС із посиланням на "дипломатичні джерела".Зазначається, що проти відкриття нового кластера в переговорах Сербії про вступ, як і раніше, виступають країни Балтії та Скандинавії, Нідерланди і Хорватія.Основними причинами вони назвали недотримання Сербією зовнішньої політики ЄС і санкцій проти Росії, нечіткі геополітичні зобов'язання Белграда, проблеми із верховенством права та відносини з Косовом.Своєю чергою прихильники подальшого руху Сербії до ЄС, серед яких є Угорщина, що головує в Раді Євросоюзу, вказують на висновок Єврокомісії, згідно із яким Белград відповідає технічним критеріям для відкриття кластера.Зазначається, що рішення про відкриття кластера держави ЄС мають узгодити до міжурядової конференції, яка відбудеться 16-20 грудня.За інформацією РТС, у ЄС обговорюють можливість проведення "політичної" міжурядової конференції, де делегації Сербії та ЄС обміняються політичними посланнями, а відкриття кластеру перенесуть на перший квартал 2025 року.У середині жовтня віцепрем'єр-міністр Сербії Александар Вулін заявив, що  Сербія розглядає приєднання до БРІКС як альтернативу вступу до Євросоюзу. 

Про це пише ізраїльське видання Ynеt.Американський актор Кевін Спейсі та британський письменник і політичний оглядач Дуглас Мюррей 29 листопада прибули до Ізраїлю та відвідали міста поблизу кордону з Газою, які постраждали від влаштованої ХАМАСом різанини 7 жовтня.У неділю, 1 грудня, Кевін Спейсі та Дуглас Мюррей відвідали місця, постраждалі від нападу ХАМАСу 7 жовтня 2023 року, зокрема кібуц Кфар-Аза. Кфар-Аза була однією з найбільш постраждалих громад на півдні Ізраїлю. Понад 70 бойовиків ХАМАСу напали на кібуц, убивши десятки людей і взявши інших в заручники.Увійшовши в кібуц, який знаходився за 3 км від Гази, бойовики розпочали масове вбивство мешканців громади. Ісламістські бойовики розпочали свій напад на громаду, обравши своєю мішенню західну частину громади — район кібуцу поблизу Гази, де проживали сім'ї з маленькими дітьми. За більшістю оцінок, загальна кількість вбитих ізраїльтян становить понад 100 осіб.Зірка "Карткового будинку" пробуде в Ізраїлі до вечора 2 грудня. Перед від'їздом голлівудський актор планує також відвідати місце проведення музичного фестивалю просто неба Suреrnоvа Sukkоt, на якому бойовики влаштували різанину та захопили заручників.Спейсі й Мюррей вкотре підкреслили свою непохитну підтримку ізраїльському народу в боротьбі з антисемітизмомЩо відомо про події в Ізраїлі у 2023 роціУранці в суботу, 7 жовтня 2023 року, палестинські збройні формування ХАМАС та "Ісламський джихад" відразу в кількох місцях з повітря та на суходолі розпочали масовану атаку на державу Ізраїль. Очільник збройного крила ХАМАСу Мухаммед ад-Дейфа заявив, що його бойовики розпочали операцію "Повінь Аль-Акси". За його словами, ці дії покликані захистити мечеть Аль-Акса у Єрусалимі. Палестинці випустили по території Ізраїлю 2-3 тис. ракет й одночасно захопили 7 громад на півдні.Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу виступив з заявою щодо вторгнення бойовиків ХАМАСу в Ізраїль та заявив, що країна перебуває "у стані війни". Уряд країни застосував так званий пункт 40-алеф, офіційно оголосивши про стан війни від 06:00 7 жовтня. Востаннє це ставалося 50 років тому, під час Війни Судного дня 1973-го. Уранці 8 жовтня ліванська "Хезболла" оголосила про приєднання до сил ХАМАС і взяла на себе відповідальність за обстріл ракетами та мінометами бази ЦАГАЛ на півночі Ізраїлю. Палестинський Ісламський джихад також заявив, що його бойовики приєдналися до нападу ХАМАСу на Ізраїль. Низка країн світу засудила терористичний напад бойовиків ХАМАСу та висловила підтримку Ізраїлю в захисті від агресії. Серед них - США, Велика Британія, Іспанія, Італія, Німеччина, Україна, Франція, Угорщина, Нідерланди, Хорватія, Чехія, Швеція, Угорщина, Норвегія, Кіпр, Індія, Боснія і Герцоговина, Аргентина, Австралія, а також Європейський Союз. Загалом 82 країни засудили вторгнення ХАМАСу та Ісламського джихаду на територію Ізраїлю.9 жовтня армія Ізраїлю повернула під контроль усі райони на кордоні із сектором Гази. При цьому не виключено, що на ізраїльській території все ще перебувають бойовики ХАМАСу. Ізраїль також оголосив про повну енергетичну та продовольчу блокаду сектора Гази.