Search trend "україна – чехія"

На українок чекає випробування міцним суперником

Дивіться 10 квітня о 18:15 матч кваліфікації жіночого ЧС-2025 з гандболу

Збірна України з гандболу виступить у плейоф відбору до жіночого чемпіонату світу-2025: склад команди, хто тренуватиме команду у матчах України проти Чехії, розклад матчів Україна - Чехія

Еспресо пояснить, що відомо про ці два формати та які перспективи у війні з Росією відкриваються перед Україною тепер, коли США послаблюють свою участь.Що таке Коаліція охочих та як вона виниклаПресконференція Макрона на саміті Коаліції Охочих в ПарижіКоаліція охочих – це об’єднання країн, які добровільно зголосилися підтримувати Україну в її боротьбі проти російської агресії та сприяти встановленню миру й безпеки після завершення війни. Цей формат не є офіційною організацією з чіткими рамками, як НАТО, а радше гнучкою платформою для координації дій між державами, що поділяють спільну мету – допомогти Україні протистояти Росії та забезпечити її майбутню стабільність. Ініціатива передбачає широкий спектр підтримки: від постачання зброї до можливої участі в миротворчих операціях.Коаліція охочих з’явилася як відповідь на зміну міжнародної ситуації, а саме після повернення Дональда Трампа до Білого дому. США, які раніше очолювали формат "Рамштайн" і були головним постачальником зброї для України, почали відходити від активної участі у війні, зосередившись на ролі посередника в мирних переговорах. Ця зміна змусила європейських лідерів шукати нові шляхи підтримки Києва.Офіційно про створення коаліції оголосив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер 2 березня 2025 року в Лондоні. Ініціативу підтримав президент Франції Емманюель Макрон, який ще раніше висловлював ідею відправки європейських військ до України. Перша зустріч у Лондоні зібрала 18 країн, а вже до середини березня, під час віртуального саміту, їхня кількість зросла до 30. До коаліції долучилися не лише європейські держави, а й країни Співдружності націй (Канада, Австралія, Нова Зеландія) та навіть деякі азійські партнери. Зустрічі в Парижі (11 і 27 березня) та Києві (4 квітня) закріпили формат як ключовий інструмент європейської підтримки України.Цікаво, що між Францією, Великою Британією та Німеччиною існує "прихована конкуренція за лідерство" в Коаліції охочих, попри публічні заяви про співпрацю, зазначив професор Ужгородського національного університету Ігор Тодоров в етері Еспресо.Що обговорюватимуть 10 квітня і чому це важливо Поточна зустріч Коаліції охочих відбудеться 10 квітня в Брюсселі та за день до засідання "Рамштайну". Її проведуть міністр оборони Великої Британії Джон Гілі та міністр збройних сил Франції Себастьян Лекорню у штаб-квартирі НАТО. Ця подія стане важливим кроком у конкретизації планів підтримки України.За наявної інформації, яка циркулювала у ЗМІ щодо цієї зустрічі, основні теми обговорення:Миротворчі сили. Коаліція планує детально обговорити можливість розміщення "сил стримування" в Україні після припинення вогню. Йдеться про багатотисячний контингент європейських військових, який може включати війська з Великої Британії, Франції, країн Балтії та Північної Європи. Питання – де саме розміщувати ці сили, які в них будуть повноваження та як вони реагуватимуть на можливі порушення з боку Росії. Як відзначив президент Зеленський – військові "Коаліції охочих" можуть з'явитися в Україні після того, як "буде повне припинення вогню".Читайте також: Розгортання сил гарантування: чи посилить сьогодні іноземний контингент безпеку України. Колонка Сергія ЗгурцяГарантії безпеки. Учасники також шукатимуть альтернативи прямому введенню військ, наприклад, посилення української армії чи створення нових механізмів стримування через озброєння та розвідку.Координація дій. Зустріч має узгодити позиції країн, які готові відправити війська, з тими, хто надаватиме лише логістичну чи фінансову підтримку (наприклад, Польща та Італія проти відправки своїх військ).Читайте також: Україна – Європа: можливості й виклики у військово-технічній співпраці – аналітика Консорціуму оборонної інформаціїМета зустрічі – нарешті перейти від загальних декларацій до "оперативної фази", як раніше висловився прем’єр Великої Британії Кір Стармер. Це означає розробку конкретного плану дій, який можна буде реалізувати в разі укладення мирної угоди. Для України це шанс отримати чіткі гарантії безпеки, які не дозволять Росії повторити агресію.Тому для України Коаліція охочих має важливе значення, коли американська допомога зменшилася. Наприклад, нещодавно стало відомо, що США припиняють свою присутність у Польщі в ключовому центрі надання зброї Україні. Відповідно, у перспективі Коаліція охочих може стати певною альтернативою "Рамштайну".  Проте наразі, як сказав експерт-міжнародник Вадим Трюхан, Коаліція охочих є "важливим доповненням до "Рамштайну". Тому вони відбуваються фактично паралельно. Як виник формат "Рамштайн"Одне з перших засідань у форматі "Рамштайн"Зустрічі у форматі "Рамштайн" розпочалися 26 квітня 2022 року на американській авіабазі Рамштайн у Німеччині. Ці заходи, офіційно відомі як Контактна група з питань оборони України, об’єднали представників близько 50 країн, переважно членів НАТО та ЄС, а також партнерів з інших регіонів, таких як Африка й Азія. Метою стало координування та прискорення надання військової допомоги Україні для протистояння російському вторгненню, а також обговорення довгострокової підтримки Києва. Перша зустріч заклала основу для регулярних зібрань, які відтоді проводилися щомісяця — онлайн або офлайн. За цей час партнери узгодили постачання Україні різноманітного озброєння: від артилерії та систем ППО до танків, ракетних систем та літаків. "Рамштайн" став не лише важливим майданчик для координації допомоги, але й важливим символом міжнародної солідарності з Україною, а США відігравали ключову роль як лідер і головний донор.Чому тепер без СШАУ середині лютого у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулася перша зустріч у форматі "Рамштайн", яку очолила Велика Британія, а не США. Новий глава Пентагону Піт Гегсет представляв Сполучені Штати у "якості слухача" та не оголошував ніяких нових військових зобов’язань із постачанням зброї. Це сталося після вступу на посаду президента США Дональда Трампа, який одразу змінив політику свого попередника щодо підтримки України задля пошуків негайного миру. "Цей "Рамштайн" став вододілом між двома епохами: передбачуваною політикою Байдена, яка гарантувала стабільну, нехай і обмежену, підтримку, та новим етапом, коли кожна країна має покладатися передусім на себе, а роль США як беззаперечного гаранта безпеки більше не є очевидною", - відзначив у коментарі Укрінформ дипломат Вадим Трюхан за підсумками цієї зустрічі. У зв'язку з цим європейські союзники вирішили взяти на себе лідерство в організації та координації допомоги Україні, щоб забезпечити безперервність підтримки. Тому за останні місяці багато країн Європи посилили свою військову допомогу Україні, виділяючи нові військові пакети на мільярди євро. ​Читайте також: Якщо США перестануть допомагати, чи вистачить Україні зусиль Європи. ПояснюємоПоточне засідання "Рамштайн", заплановане на 11 квітня у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі під головуванням Великої Британії й Німеччини, його очолить міністр оборони Великої Британії Джон Гілі. Воно стане першим без будь-якої участі Сполучених Штатів. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що відсутність глави Пентагону на Рамштайні "не вплине на постачання американського військового обладнання та розвідувальних даних Києву". "Рамштайн" був створений для координації зусиль наших найближчих союзників, щоб підтримувати нас та реагувати на наші оборонні потреби. Це надзвичайно важливий формат, який буде продовжуватися і працюватиме на посилення і зміцнення як загальної безпеки, так і безпеки України", – прокоментував міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відступіть США.За словами експертів, адміністрація президента Дональда Трампа відмовилася від участі, ймовірно, щоб підтримати свій "миротворчий імідж". США прагнуть позиціювати себе як нейтрального посередника між Україною та Росією, дистанціюючись від прямої участі у війні.Звісно, що відсутність США на "Рамштайні" є викликом, адже без участі Вашингтона процес ухвалення певних рішень може сповільнитися, особливо щодо стратегічних питань, як-от постачання далекобійних ракет та боєприпасів до ППО. Однак, як відзначає радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк, Європа все більше розуміє, що безпека України – це також їхня безпека, тому допомога Києву буде лише зростати. "Щодо "Рамштайну" – раніше на ньому проводилась координація щодо збільшення постачання військової техніки від США, зараз цей формат більше про нарощування постачання зброї Європи", - пояснює Подоляк. Що обговорюватимуть на "Рамштайні"На порядку денному "Рамштайну" буде кілька ключових тем. Насамперед – захист українського неба, тобто постачання систем протиповітряної оборони та боєприпасів до них, а також розширення "данської моделі", коли іноземні уряди фінансують виробництво зброї в Україні. "У п'ятницю буде обговорення питання "Раtrіоt", питання протиповітряної оборони, питання додаткових оборонних пакетів. А також питання щодо об'єднання держав, які готові будуть відкривати заводи або лінії виробництва тієї чи іншої зброї в Україні", - сказав президент Зеленський під час спільної пресконференції із прем’єр-міністром Бельгії Бартом де Вевером у вівторок 8 квітня.Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко відзначив, що також на цьому засіданні будуть говорити про пошук озброєння у третіх країнах, наприклад, коли Чехія знайшла для України понад мільйон боєприпасів. Також важливе питання – ремонт бронетехніки та артилерії. Тож у підсумку наразі "Рамштайн" залишається ключовим для військової координації допомоги Україні, адже за три роки діяльності закріпив за собою такий статус і навіть без США, механізми є налагодженими. Не виключено, що у разі відмови Росії досягти мирної угоди, США можуть повернутися до участі у "Рамштайні". Натомість Коаліція охочих – новий гнучкіший формат створений європейцями, який орієнтований на конкретні дії, насамперед пов'язані з можливим перемир’ям та наданням Україні гарантій безпеки – відправкою миротворчих сил.  Читайте також: Європейська "ядерна парасолька": якими є межі франко-британського потенціалу без США. Пояснюємо

Всі спільні заводи з виробництва озброєнь, що відкриваються в партнерстві з іншими країнами, будуть працювати виключно для України до закінчення війни з Росією. Про це заявив президент України Володимир Зеленський. "Це наша позиція: поки не завершиться війна, всі виробничі лінії відкриваються лише в Україні і працюють тільки на Україну. Коли ж війна завершиться, ці заводи зможуть постачати продукцію на інші ринки, але Україна зберігає за собою право першочергового доступу", - наголосив Зеленськи. Президент уточнив, що Україна вже отримала кілька пропозицій від інших країн щодо відкриття заводів з виробництва українських дронів різного типу - від морських до далекобійних. Однак ці домовленості наразі залишаються теоретичними, оскільки формальні контракти не підписано до завершення війни. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чехія передала Україні всі свої танки Т-72М1 Він також підкреслив, що в Україні вже діють десятки компаній, які були створені під час війни і після її завершення вийдуть на міжнародний ринок. "Загалом понад двісті таких компаній працюватимуть у цій сфері", - зазначив Зеленський. Крім того, президент відзначив, що західні країни, зокрема з Балтії, Норвегії та Данії, активно інвестують у виробництво в Україні, відкриваючи заводи для виготовлення броньованої техніки та артилерії. "Це найпростіша логістика, адже техніка виробляється та ремонтується прямо в Україні", - пояснив він. Зеленський також згадував про інтерес до відкриття виробничих потужностей з боку країн Близького Сходу, зокрема Катару, ОАЕ та Саудівської Аравії, хоча зазначив, що в час війни жодні заводи не можуть бути відкриті. "Є дві країни, які почали будувати заводи під час війни, але ми їх закрили", - додав президент. Він також обговорював ці питання з президентом США Дональдом Трампом, оскільки це питання цікавить і США. "Ми показали наші дальнобійні дрони, і країни, зокрема Бельгія, зацікавлені в таких розробках", - розповів Зеленський. Президент Володимир Зеленський показав лідерам іноземних держав та міжнародних організацій новітні зразки українських безпілотних систем, у тому числі підводний дрон ТОLОКА. Він повідомив, що відтепер усе, що створює Україна, отримає спільну назву ЗБРОЯ (ZВRОYА). "Ми пишаємося, що маємо таке велике виробництво дронів, засобів РЕБ, іншого озброєння. Ми почали з перших днів війни і зараз суттєво збільшили ці спроможності", - вказав Зеленський.

Чехія наприкінці березня або на початку квітня передала Україні останні придатні до використання танки Т-72М1. Про це у середу, 9 квітня, повідомляє видання Ноsроdаrskе nоvіny з посиланням на джерела.

Про це заявила головна дипломатка ЄС Кая Каллас на брифінгу з нагоди засідання Ради асоціації Україна - ЄС, передає "Європейська правда"."ЄС і країни-члени можуть досягти цього результату вже цього року. Відколи ми почали діалог з країнами-членами, Україна вже отримала понад мільйон снарядів – у вигляді замовлень або обіцянок. Я продовжу роботу над тим, щоб ми цього року вийшли на показник у 2 млн", - сказала вона.Ініціатива Чехії щодо закупівлі боєприпасів для України: що відомо17 лютого 2024 року стало відомо, що Чехія знайшла за кордоном джерела постачання сотень тисяч артилерійських боєприпасів, які вона могла б доставляти в Україну.Публічно про участь заявили Нідерланди, які передали на закупівлю боєприпасів 100 млн євро, а також Франція, Німеччина і Норвегія.22 лютого стало відомо, що Канада готова виділити до $22 млн на снаряди для України. Також прем’єр-міністр Бельгії Александер де Кроо повідомив, що країна на €200 млн профінансує Чеську ініціативу.Згодом прем’єр-міністр Литви Інгріда Шимоніте заявила, що її країна сприятиме багатосторонній ініціативі Чехії щодо придбання та передачі Україні артилерійських боєприпасів.3 квітня міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив, що Чеська ініціатива щодо закупівлі для України на зовнішніх ринках артилерійських боєприпасів здатна щомісяця здійснювати постачання Києву до вересня 2025 року.

Україна та Чехія зіграли внічию (1:1) у матчі 4-го туру групового етапу дивізіону В жіночої Ліги націй-2025. Рахунок та звіт про матч читайте на "Футбол 24".

Українки лідирують у групі

Українки можуть вибороти достроково путівку у дивізіон А

Стежте за текстовою трансляцією поєдинку жіночої Ліги націй

Україна зіграє проти Чехії в 4 турі групового етапу дивізіону В жіночої Ліги націй 2025. Стартові склади команд та трансляцію матчу дивіться в цій новині "Футбол 24".

Поєдинок відбудеться 8 квітня о 18:30 за Києвом

Дивіться 8 квітня о 18:30 матч 4-го туру Ліги націй з футболу серед жінок

Ядерний клуб — тобто перелік країн, що володіють ядерною зброєю, — залишається обмеженим завдяки Договору про нерозповсюдження ядерної зброї; крім того, деякі держави, зокрема Україна, добровільно відмовилися від такого арсеналу. Інша вагома причина – політика США, котрі обіцяли захищати своїх союзників по НАТО. Однак через дії та заяви Дональда Трампа, коли вже три роки триває повномасштабна російсько-українська війна, Європі стає очевидно, що стовідсотково покладатися на ядерний арсенал Вашингтона у разі прямого зіткнення з РФ, не можна. Тому активізувалася риторика про франко-британську співпрацю над розробкою автономної європейської "ядерної парасольки". Зокрема, ще у кінці березня чимало ЗМІ вийшли з заголовками, що Франція пропонує Європі свій ядерний щит, який можна було б доповнити можливостями Великої Британії. Еспресо розповість, як працює ядерне стримування НАТО, що є в арсеналі Франції та Великої Британії і які виклики для об'єднання задля спільної безпеки Європи. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор аналітики СDІ - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації. Текст для Еспресо розширив та упорядкував Юрій Мартинович.Механізми та реалії ядерного стримування НАТОЯдерне стримування НАТО формально зберігається, але переважно залежить від США, які забезпечують як тактичний, так і стратегічний рівні. Велика Британія є партнером у стратегічному компоненті, тоді як Франція має повністю автономні сили. У разі зникнення американської підтримки Європа зіткнеться з викликами: розширення французького потенціалу або створення нової системи вимагатимуть часу, ресурсів і політичної волі. У короткостроковій перспективі ЄС має підтвердити дієвість власного стримування, попри технічні, політичні й психологічні труднощі, особливо в контексті загрози з боку Росії.Тож система ядерного стримування НАТО побудована на принципі поетапної ескалації, що передбачає поступовий перехід від звичайної оборони до потенційного ядерного удару. На початковому етапі всі країни-члени Альянсу, за винятком Ісландії (яка не має постійних збройних сил), зобов’язані брати участь у бойових діях звичайними засобами. На вищих щаблях ескалації — від обмеженого застосування ядерної зброї до повномасштабної ядерної війни — коло країн, здатних зробити внесок, суттєво звужується. Ключовим елементом цієї системи є так зване розширене ядерне стримування, яке займає проміжну позицію між дедалі прийнятнішим сценарієм звичайної війни та все ще неприйнятною повномасштабною ядерною катастрофою. Саме наявність цієї проміжної ланки змушує потенційного агресора утримуватися від нападу навіть звичайними силами через ризик неконтрольованої ескалації до ядерного рівня.На практиці значна частина ядерного стримування НАТО спирається на американську інфраструктуру, що налічує близько 5,5 тис. одиниць ядерної зброї. США розміщують приблизно 100 ядерних авіабомб типу В61 на шести авіабазах у п’яти країнах: Бюхель (Німеччина), Кляйне-Брогель (Бельгія), Волкел (Нідерланди), Авіано та Ґеді (Італія)Інджирлік (Туреччина). Ці бази оснащені спеціальними підземними сховищами WS3, розташованими під укриттями для літаків, що забезпечують безпечне зберігання та оперативне завантаження ядерної зброї на літаки союзників. Крім того, існують резервні об’єкти, такі як RАF Лейкенгіт у Великій Британії, який наразі модернізується для відновлення ядерних спроможностей, та Араксос у Греції. Управління цією системою базується на складній трирівневій структурі угод: угода про ядерну співпрацю регулює обмін технологіями та інформацією, угода про ядерний арсенал визначає умови розміщення та застосування зброї, а угода між військовими структурами встановлює технічні процедури. Операційна відповідальність розподілена між країнами НАТО залежно від їхньої ролі. Сім держав — США, Бельгія, Велика Британія, Італія, Нідерланди, Німеччина та Туреччина — мають літаки подвійного призначення (DСА), такі як F-16, Тоrnаdо ІDS і F-35А, сертифіковані для доставки американських ядерних бомб В61. Раніше до цього списку входила Греція, і її літаки, ймовірно, зберігаються як резерв. Окрім країн із ядерною зброєю чи DСА, щонайменше шість держав беруть участь у місії SNОWСАТ (Suрроrt оf Nuсlеаr Ореrаtіоns Wіth Соnvеntіоnаl Аіr Тасtісs), надаючи літаки для супроводу, дозаправлення, радіоелектронної боротьби та логістики під час ядерних операцій. Серед них — Чехія, Данія, Угорщина й Польща, хоча повний перелік не розкривається. Політичний контроль і координацію забезпечує Ядерна група планування (NРG), до якої входять усі члени НАТО, крім Франції, що свідомо утримується від участі. Ця система регулярно тестується під час навчань, наймасштабнішими з яких є щорічні Stеаdfаst Nооn. У 2024 році вони проходили з 14 по 24 жовтня переважно над Бельгією, Нідерландами, а також у повітряному просторі Данії, Великої Британії та над Північним морем. Участь взяли понад 60 літаків із 13 країн, включно з винищувачами, здатними нести ядерну зброю, а також літаками розвідки й дозаправлення, за підтримки близько 2000 військових. Навчання відпрацьовують процедури без бойових боєприпасів, демонструючи готовність Альянсу. Параметри Stеаdfаst Nооn 2025, які зазвичай відбуваються восени, поки не оголошені, але вони можуть стати вирішальними для оцінки майбутньої ролі США в НАТО, особливо на тлі змін у глобальній політиці.Франція, попри повернення до інтегрованої військової структури НАТО у 2009 році (вони вийшли з цієї структури у 1966 році за рішенням президента Шарля де Голля, який прагнув для Франції стратегічної незалежності, зокрема, у ядерній зброї), не бере участі в NРG і зберігає повний контроль над своїми ядерними силами, наголошуючи на національному суверенітеті. Водночас вона сигналізує про готовність розглядати свій потенціал як частину колективної безпеки. У лютому 2025 року Франція провела навчання Роkеr 2025 із залученням винищувачів Rаfаlе та ракет АSМРА, демонструючи автономність і водночас потенціал для інтеграції з ширшими сценаріями, альтернативними до Stеаdfаst Nооn.Потенціал Франції та Великої Британії як основи європейського стримуванняБританська субмарина системи Тrіdеnt, фото: DWФранцузькі ядерні сили (fоrсе dе frарре) є повністю автономними й розроблені самостійно поза структурами НАТО ще у 60-70-х роках минулого століття. Французька ядерна доктрина базується на принципі "достатнього стримування" (dіssuаsіоn suffіsаntе) і передбачає масовану відповідь у разі загрози "життєво важливим інтересам" країни. Та як відзначає ВВС, межі поняття цих французьких  інтересів завжди залишалися розмитими. Ще з часів президента де Голля Париж натякав, що частина Європи може перебувати під його ядерною парасолькою (Західна Німеччина).Станом на 2024 рік Франція має близько 290 боєзарядів, розподілених між двома системами: балістичними ракетами М51 на підводних човнах класу Тrіоmрhаnt (стратегічний компонент) та крилатими ракетами АSМРА на винищувачах Rаfаlе (тактичний компонент). Ця структура дозволяє Франції зберігати незалежність і гнучкість, хоча її доктрина традиційно орієнтована на національні інтереси. Французька ядерна ракета АSМР, Фото: ВікіпедіяВелика Британія натомість інтегрована в ядерну систему НАТО (а по суті – США) і має приблизно 225 боєзарядів, розміщених на підводних човнах класу Vаnguаrd із ракетами Тrіdеnt ІІ D5, орендованими у Сполучених Штатів. Її арсенал є виключно стратегічним, без тактичного компонента, і скоординований з американськими силами через розподіл зон патрулювання.Сукупно Франція та Велика Британія володіють понад 500 ядерними боєзарядами, що теоретично достатньо для завдання катастрофічної шкоди будь-якому противнику, включно з Росією. Адже за "критерієм Макнамари", сформульованим у 1960-х роках, 400 мегатонних вибухів вважаються неприйнятними для існування будь-якої держави, незалежно від цілей війни. Проте франко-британський потенціал має суттєві обмеження. Велика Британія залежить від США в технічному плані (ракети Тrіdеnt і конструкція боєзарядів), а Франція, хоч і суверенна, потребувала б доктринальної трансформації та підтримки інших країн для розширення своєї ролі. Крім того, обидві країни не мають тактичної ядерної зброї малої потужності, яка могла б забезпечити гнучку відповідь на обмежені удари, — на відміну від Росії, яка активно розвиває такі системи та має близько 2 тис. одиниць цієї зброї. Загалом РФ має близько 5 тис. одиниць ядерної зброї.Однак переконливість стримування залежить не лише від кількості боєзарядів, а й від здатності демонструвати послідовну ескалацію та політичну готовність. Російська доктрина "ескалація для деескалації" розрахована на використання прогалин в ескалаційних ланках противника. Без американської присутності європейське стримування може не мати достатньої психологічної ваги для Москви, якщо не буде підкріплене тактичними засобами й чіткими сигналами солідарності. Французькі АSМРА, хоч і класифікуються як тактичні, за потужністю ближчі до стратегічної зброї, а британські Тrіdеnt орієнтовані на глобальні цілі, а не на керовану ескалацію в можливому всеєвропейському театрі війни.Перспективи розвитку: це можливо, але є багато "але"Як відзначає Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, ідея створення європейської "ядерної парасольки" лише починає обговорюватися. Для її втілення необхідно вирішити чисельні технічні, фінансові та політичні питання. Аналітики відзначають, що європейське ядерне стримування є технічно здійсненним завдяки арсеналам Франції та Великої Британії, які разом перевищують 500 боєзарядів. Бо це достатньо для завдання неприйнятної шкоди. Практична ж сторона справи залишається під питанням через брак гнучкості, багатонаціональної інтеграції та тактичних засобів малої потужності, які є в розпорядженні Росії. Без США Європа втрачає ключовий елемент розширеного стримування, що забезпечує психологічний і практичний тиск на агресора. Так, Франція і Британія можуть стати основою нового автономного європейського щита, але це вимагатиме не лише політичної волі, а й значних ресурсів від інших країн ЄС для створення повноцінної системи. Для прикладу, утримання поточної французької системи ядерного стримування коштує Парижу майже $7 млрд на рік, відповідно, для масштабування її на всю Європу – потрібні додаткові мільярди. Історично американська ядерна присутність у НАТО слугувала не лише безпеці, а й стримуванню появи нових ядерних держав у Європі, інтегруючи потенційних кандидатів у колективне планування. Сьогодні, коли вплив США слабшає, франко-британський потенціал має шанс стати новою "ядерною парасолькою" Європи, але її ефективність залежить від скоординованої участі європейських країн. Навчання Stеаdfаst Nооn 2025, підготовка до яких уже триває, стануть важливим тестом для оцінки як ролі США, так і здатності Європи до самостійності. Та у довгостроковій перспективі успіх залежатиме більше від того, чи зможе континент подолати політичні розбіжності та інвестувати в спільну ядерну оборону.Підсумовуючи, можливість розвитку автономної "ядерної парасольки" Європи залежить від трьох ключових факторів. По-перше, Франція та Велика Британія мають розробити спільну доктрину, що поєднує французьку та британську ядерні доктрини та стратегії використання цієї зброї. По-друге, залучення інших країн через механізми на кшталт розширеного доступу до планування (аналогічно до NРG) могло б зміцнити загальноєвропейську солідарність. І по-третє, модернізація тактичних систем — наприклад, створення зброї малої потужності — підвищила б гнучкість відповіді на можливу ескалацію. Без участі інших європейських країн і чіткої стратегії ця "парасолька" ризикує залишитися радше символом бажаних змін, ніж дієвим інструментом. Подальший розвиток — від спільних навчань до інвестицій у нові системи — визначить, чи зможе Європа перетворити франко-британський потенціал на справжній ядерний щит континенту.Читайте також: Україна – Європа: можливості й виклики у військово-технічній співпраці – аналітика Консорціуму оборонної інформації

Удар РФ по Кривому Рогу: світові лідери шоковані смертю дітей.

Україна та Чехія зіграли матч 3-го туру групового етапу дивізіону В жіночої Ліги націй-2025. Рахунок та звіт про матч читайте на "Футбол 24".

Дивіться відеоогляд матчу 3-го туру жіночої Ліги націй

Україна зіграє проти Чехії в 3-му турі групового етапу дивізіону В жіночої Ліги націй-2025. Стартові склади команд та посилання на трансляцію матчу – в цій новині "Футбол 24".